Page 1

№5 листопад / listopad 2015

"БЕЗ ЕКОНОМІЧНОЇ СВОБОДИ ЖОДНОЇ ІНШОЇ БУТИ НЕ МОЖЕ" МАРГАРЕТ ТЕТЧЕР "BEZ SWOBODY GOSPODARCZEJ ŻADNEJ INNEJ BYĆ NIE MOŻE" MARGARET THATCHER


ЗМІСТ Генеральна система преференцій. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6-7

Прем'єр і міністри присягнули. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 14-17

Повернення до Ojczyzny. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 18-19

В які стартапи вірять інвестори?. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 20-25

«Створюємо в україні партію, яка могла б продемонструвати нові моральні та політичні цінності». . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 26-33

Велінгтонська полонія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 34-37

Шевченко очима поляків. Гвідо де Батталья. . . . . . . . . . . . . . . 38-41

Поляки в історії благодійності Києва. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 42-43

Родовід Владислава Городецького. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 44-47

Урок польської мови. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 48

HANDEL PU Засновник: Союз підприємців поляків України Керівник проекту: Володимир Мідзяновський Головний редактор: Ольга Молька Журналіст-аналітик: Вікторія Сінчук Проект виходить за фінансової підтримки Міністерства культури України


3

SPIS TREŚCI Digest . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 8-13

Premier i ministrowie zaprzysiężeni. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 14-17

Powrót do Ojczyzny . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 18-19

W jakie start-upy wierzą inwestorzy?. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 20-25

«Tworzymy partię, która mogłaby zademonstrować zupełnie nowe wartości moralne i polityczne». . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 26-33

Polonia wellingtońska (Nowa Zelandia). . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 34-37

Szewczenko oczami polaków. Gwido de Battaglia. . . . . . . . . . . . 38-41

Polacy w historii dobroczynności Kijowa . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 42-43

Rodowód Władysława Horodeckiego . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 44-47

Lekcja języka polskiego. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 48

Реєстраційне свідоцтво КВ № 20338-10138 Р видане 16.10.2013 р. Державною реєстраційною службою України Журнал виходить щоквартально Наклад — 5000 примірників Адреса редакції і видавця: 01054, м. Київ, вул. Олеся Гончара, 52, оф.12 тел.: (044) 581 33 65; ososppu@ukr.net; zppu@ukr.net


44

ДЦЕИРФЖРАИВ НІ ЕТ РС ЕВНЯДТ ИО

Święto Niepodległości


ŚWIĘTO PAŃSTWOWE

Szanowni Państwo! 11 listopada to dla nas, Polaków, jedna z najważniejszych dat w kalendarzu. Właśnie wtedy obchodzimy Narodowe Święto Niepodległości. Wspomnianego dnia, słynny polski przywódca i działacz niepodległościowy Józef Piłsudski, został Naczelnym Dowódcą Wojsk Polskich. Polska mogłaby nigdy nie odzyskać niezależności, gdyby nie niezłomność wielu naszych przodków, którzy przelali krew za utraconą Ojczyznę. Pomimo usilnych prób naszych nieprzyjaciół, którzy walczyli ze wszystkim, co wiąże się z naszym narodem, nie zdołano zabić ducha polskości. Ani Niemcom, ani Rosjanom nie udało się narzucić naszym rodakom swojej kultury i języka w ramach tzw. procesów rusyfikacji i germanizacji. Polacy odzyskując niepodległość po ponad 100 latach „niebytu” – co jest fenomenem na skalę globalną – po raz kolejny udowodnili zaś, że są jednym z najbardziej niestrudzonych i najbardziej dumnych narodów świata. Życzymy samych dobrych myśli, ludzi i zdarzeń! Byśmy potrafili cieszyć się naszą Ojczyzną, dbali o nią na co dzień zaczynając od naszych rodzin, domów i najbliższego otoczenia. Tego wszystkiego Wam i sobie życzymy pozdrawiając z całego serca! Boże błogosław Polsce i Polakom! Z wyrazami głębokiego szacunku, redakcja czasopisma HandelPU

5

5


66

Ц И ЕФ КР ОИН ІО МТ РІ КЕ АН Д И

ГЕНЕРАЛЬНА СИСТЕМА ПРЕФЕРЕНЦІЙ

Наприкінці вересня в офісі Американської торгівельної палати в Україні проходив практичний семінар із питань застосування безмитного режиму для експорту товарів до США. У ньому взяли участь Лорі Келлегер, радник США до уряду України з питань СОТ і міжнародної торгівлі, та представники Міністерства економічного розвитку і торгівлі. Про захід нам розповів шеф-редактор газети «Вільність і закон» Володимир Мідзяновський: «Під час зустрічі обговорили практичні аспекти ефективного використання безмитного режиму в межах програми Генеральної системи преференцій (GSP). Генералізова система преференцій США (GSP) покликана сприяти економічному зростанню в країнах, що розвиваються, шляхом надання пільгового безмитного режиму ввезення на територію США до 5000 видів товарів із визначених американським урядом країн-бенефіціарів (122 країни і території, у тому числі Україна). Завдяки безмитному режиму українські товари стають конкурентними на ринку США, а це, відповідно, нові можливості для розвитку підприємництва у нашій державі. За оцінками експертів, в рамках GSP Україна щорічно експортує до США товарів на суму від 70 до 200 млн доларів, у тому числі титан, пігменти та заготовки на основі діоксину титану, галій,

цукор та сировину для кондитерських виробів, мелясу, макуху та інші тверді залишки виділення жирів та олії із соняшникового насіння, окремі види нафтопродуктів, карбід бору, феромарганець, алюміній, вироби з дерева, вентилятори, бурильні інструменти та обладнання, традиційні народні вироби, а також окремі види оптики та шоколадної продукції. Завдяки GSP Україна зможе експортувати близько 3500 найменувань товарів без сплати мит. Українські компанії зможуть користуватися преференціями до кінця 2017 року. Наприклад, цьогоріч завдяки цій програмі вагомою стала частка експорту меду. Українські підприємці, які підпишуть угоду з американськими партнерами на постачання безмитної продукції, матимуть можливість отримати робочу візу у США». Нагадаємо ГСП була заснована 1 січня 1976 року відповідно до Закону США «Про торгівлю» 1974 року. Після дворічної перерви (у зв’язку із завершенням строку чинності ГСП 1 серпня 2013 року автоматично припинила свою дію) 29 червня 2015 року Президент США Б. Обама підписав прийнятий Конгресом Закон «Про розширення торгових преференцій» (Trade Preferences Extension Act 2015), який передбачає відновлення дії ГСП. Преференції програми ГСП відновлено з 29 липня 2015 року, що дає можливість безмитного ввезення на територію США понад 3 500 видів товарів з України. Продукція, що підпадає під безмитний режим ввезення в рамках ГСП, включає широкий асортимент промислових товарів, різні види хімічних речовин та мінералів, окремі будівельні матеріали, феросплави, комплектувальні частини до двигунів, деякі види сільськогосподарської і рибної продукцій тощо. За оцінками експертів в рамках ГСП Україна протягом 2012 — 2014 років щорічно експортувала до США товарів на суму від 26 до 70 млн. дол. США, у т.ч. титан, пігменти та заготовки на основі діоксину титану, сировину для кондитерських виробів, окремі види нафтопродуктів, карбід бору, феромарганець, алюміній, вироби з дерева, вентилятори, бурильні інструменти та обладнання, також окремі види оптики та шоколадної продукції тощо. 2014 року в рамках цієї програми американськими компаніями імпортовано товарів і сировини на суму 17,4 млрд. дол. США, в тому числі з України на суму 26 млн. дол. США (що складає 3% від загального імпорту з України – 903 млн. дол. США). Завдяки злагодженим та цілеспрямованим діям Мінекономрозвитку за результатами розгляду Міжвідомчою комісією Генералізованої системи преференцій США петиції Мінекономрозвитку Президентом США Б. Обамою 30 вересня 2015 прийнято рішення щодо повернення низки товарів українського експорту до США під сферу дії ГСП, що надає можливість їх безмитного ввезення на територію США. Під дію ГСП повернено такі українські товари:


F A KE TKYO NI OT M R EI A NDY — рідкісні гази, крім аргону (код 2804.29.00, обсяг поставок з України до США у 2014 році склав понад 18,9 млн. дол. США, ввізне мито — 3,7%); — частини до залізничних локомотивів або моторних вагонів трамвая або рухомого складу (код 8607.19.03, обсяг поставок з України до США у 2014 році склав понад 18,8 млн. дол. США, ввізне мито — 0,4%); — макуха та інші тверді залишки виділення жирів та олії із соняшникового насіння (код 2306.30.00, обсяг поставок з України до США у 2014 році склав

понад 42 тис. дол. США, ввізне мито — 0,45 центів за кг). Зазначений крок дозволяє збільшити експорт української продукції до США та надає додаткові конкурентні переваги українській продукції. Використання ГСП суттєво підвищує конкурентоспроможність експорту окремих груп українських товарів на американський ринок, оскільки застосування ГСП сприяє зниженню витрат через отримання безмитного режиму для товарів, що підпадають під дію ГСП.

7

7


88

ЦЦ ИИ ФФ Д РРА ИИ Й ДІІ ЖТТ ЕРРСЕЕ ТНН ДД ИИ

NIE BĘDZIE ZNIESIENIA WIZ DO UE. PARLAMENT UKRAINY NIE POPARŁ KONIECZNYCH USTAW

Wiktoria SINCZUK

Parlament Ukrainy nie zdołał przyjąć wszystkich ustaw koniecznych do zniesienia wiz w ruchu z Unią Europejską. W głosowaniu przepadły poprawki do Kodeksu Pracy, zakazujące m.in. dyskryminacji ze względu na orientację seksualną. Poprawki poparło 207 deputowanych w 450-osobowym parlamencie. Po raz kolejny posłowie mają powrócić do tej sprawy na posiedzeniu Rady Najwyższej, które odbędzie się w czwartek 12 listopada. Prezydent Petro Poroszenko wyraził przekonanie, że tym razem deputowani przyjmą zmiany niezbędne do liberalizacji obowiązku wizowego. "Złagodzenie zasad podróżowania" "Mam nadzieję, że deputowani zachowają się odpowiedzialnie i znajdą siły do przyjęcia wszystkich ustaw, które są niezbędne do zniesienia wiz, a także tak zwanej poprawki antydyskryminacyjnej" — napisał szef państwa ukraińskiego na Facebooku. Ukraińskie media wybijają, że najwięcej głosów za sporną poprawką oddali deputowani prezydenckiego Bloku Poroszenki i Frontu Ludowego premiera Arsenija Jaceniuka. Winą za porażkę głosowania obarczają Samopomoc mera Lwowa Andrija

Sadowego, Partię Radykalną deputowanego Ołeha Laszki i wywodzący się z rządzącej w przeszłości Partii Regionów Blok Opozycyjny. Posłowie zaakceptowali jednak wcześniej inne zmiany prawne, od których UE uzależnia złagodzenie zasad podróżowania na jej terytorium dla obywateli Ukrainy. Przyjęli m.in. poprawki ułatwiające walkę z korupcją. Jedna z nich dotyczy procedury konfiskaty majątku osób uwikłanych w łapówkarstwo. "Zaufanie ze strony partnerów" Na konieczność wzmożonej walki ukraińskich władz z korupcją wskazywała podczas niedawnej wizyty w Kijowie szefowa unijnej dyplomacji Federica Mogherini. Oświadczyła wówczas, że podstawą zaufania partnerów zagranicznych wobec Ukrainy jest reforma antykorupcyjna. "Reforma antykorupcyjna jest kluczowa dla zapewnienia Ukrainie zaufania ze strony jej partnerów. Będzie ona również ważnym czynnikiem w realizacji handlowej części umowy stowarzyszeniowej z UE i ważnym elementem liberalizacji polityki wizowej" — mówiła Mogherini. Oczekuje się, że Komisja Europejska podejmie decyzje w sprawie likwidacji wiz dla Ukraińców w grudniu.


F A K T DY I GI ETSRTE N D Y

KWIATY I ZNICZE W BYKOWNI. POLACY NA UKRAINIE UPAMIĘTNILI ŚWIĘTO NIEPODLEGŁOŚCI

W dniu Święta Niepodległości Polacy z Kijowa i innych miast Ukrainy odwiedzili miejsca pamięci narodowej w tym kraju. Prezydent Petro Poroszenko oświadczył zaś, że Polska jest dla jego rodaków wzorem rozwoju w Europie. "Dla Ukrainy, która stanęła przed poważnymi wyzwaniami, przykład Polski ma niezwykle istotne znaczenie. Dzięki niezłomnemu duchowi, jedności i wytrwałej pracy naród polski nie tylko odrodził własne państwo, ale i uczynił z

niego wzór sukcesu i rozwoju w zjednoczonej Europie" — napisał Petro Poroszenko w depeszy do prezydenta Andrzeja Dudy. Ukraiński prezydent podziękował Polsce za wsparcie udzielane w walce o jedność terytorialną i niepodległość jego państwa oraz wyraził wdzięczność za popieranie trwających w nim reform. "Jestem przekonany, że ukraińskopolskie relacje przyjaźni i partnerstwa strategicznego będą nadal się pogłębiały, wzmacniając fundamenty wspólnej europejskiej przyszłości naszych krajów" — podkreślił Poroszenko. Kwiaty i znicze Polska społeczność Kijowa oraz przedstawiciele ambasady i konsulatu RP złożyli tymczasem wieńce pod tablicą upamiętniającą śmierć więzionych w kijowskiej Cytadeli powstańców styczniowych, a także odwiedzili kwaterę legionistów na stołecznym cmentarzu Bajkowa. Kwiaty i znicze złożono również na otwartym w 2012 r. polskim cmentarzu wojennym w Bykowni, gdzie spoczywa prawie 3,5 tys. polskich ofiar zbrodni katyńskiej, a także na mogiłach poległych w czasie II wojny światowej żołnierzy I Armii Wojska Polskiego w dzielnicy Darnica. W środę w godzinach wieczornych w Kijowie odbędzie się uroczyste przyjęcie z okazji Święta Niepodległości, które wydaje ambasador RP na Ukrainie Henryk Litwin.

Na Ukrainie zakończyło się w niedzielę wieczorem głosowanie w drugiej turze wyborów merów miast. Z pierwszych sondaży exit poll wynika, że w Kijowie zwyciężył dotychczasowy mer i znany bokser Witalij Kliczko. Lokale wyborcze zamknięto o 19 czasu polskiego. Według badania przeprowadzonego przed lokalami przez Kijowski Międzynarodowy Instytut Socjologii na Kliczkę głosowało 65 proc. respondentów, zaś jego konkurenta, deputowanego do parlamentu Borysława Berezę, poparło 35 proc. Komitet Wyborców Ukrainy, organizacja monitorująca wybory, oświadczył, że frekwencja w wyborach w Kijowie wyniosła 28 proc. We Lwowie zwycięstwo odniósł urzędujący mer i przywódca parlamentarnej partii Samopomoc Andrij Sadowy, który uzyskał prawie 62 proc. głosów. Jego kontrkandydat Rusłan Koszułyński z nacjonalistycznej partii Swoboda dostał 36,8 proc. Źródło: EPA Ukraińcy głosowali w drugiej turze wyborów W Dniepropietrowsku wybory mera wygrał Borys Fiłatow z partii Ukrop, finansowanej przez oligarchę Ihora Kołomojskiego. Poparło go 62 proc. wyborców. Na jego przeciwnika Ołeksandra Wiłkuła z Bloku

Opozycyjnego, który wywodzi się z Partii Regionów b. prezydenta Wiktora Janukowycza, głosowało 38 proc. W niedzielnych wyborach merów startowali kandydaci, którzy w pierwszej turze, przeprowadzonej 25 października, nie uzyskali ponad połowy głosów. Wybory odbyły się w 29 miastach. Oficjalne wyniki głosowania mają być znane do 20 listopada.

UKRAINA WYBIERAŁA WŁADZE LOKALNE. KLICZKO ZWYCIĘZCĄ

9

9


10 10

ЦЦ ИИ ФФ Д РРА ИИ Й ДІІ ЖТТ ЕРРСЕЕ ТНН ДД ИИ

ZAMACHY W PARYŻU, SPRAWCĄ IS

Jarosław TROFYMCZUK

W serii ataków we Francji zginęło 129 osób. Prezydent Francji wprowadził stan wyjątkowy i kontrole na francuskich granicach. Do przeprowadzenia ataków przyznało się Państwo Islamskie. Władze Francji zwróciły się we wtorek do państw UE o pomoc w walce z terroryzmem, powołując się na tzw. klauzulę wzajemnej obrony UE. Szef MON Polski Antoni Macierewicz oświadczył, że Polska w pełni popiera stanowisko Francji. Francuski minister obrony Jean-Yves Le Drian powołał się we wtorek w Brukseli na art. 42.7 Traktatu UE, który mówi o wzajemnej pomocy w przypadku zbrojnej agresji. Aktywacja tej klauzuli to konsekwencja piątkowych zamachów we Francji. Był to pierwszy temat spotkania ministrów obrony państw UE. Art. 42.7 Traktatu UE stanowi, że w przypadku, gdy jakiekolwiek państwo członkowskie stanie się ofiarą napaści zbrojnej, pozostałe kraje "mają w stosunku do niego obowiązek udzielenia pomocy i wsparcia przy zastosowaniu wszelkich dostępnych im środków, zgodnie z art. 51 Karty Narodów Zjednoczonych". To pierwszy przypadek aktywowania tego artykułu. — Ma to przede wszystkim znaczenie polityczne — powiedział Le Drian na konferencji prasowej. — Jak może to dalej zadziałać? Może to być współpraca w formie łączenia zdolności w ramach francuskiej interwencji w Syrii i w Iraku (przeciwko Państwu Islamskiemu), może to być wsparcie dla Francji w innych operacjach — dodał. — Rozmawiamy z naszymi partnerami, co możemy wspólnie zrobić czy to na naszym terytorium, czy na innej arenie działań - poinformował, dodając, ze spodziewa się pomocy od każdego państwa unijnego. Szefowa unijnej dyplomacji Federica Mogherini poinformowała, że ministrowie obrony państw UE jednogłośnie poparli prośbę Francji o pomoc. Zastrzegła, że nie jest to związane z potrzebą organizacji żadnej wspólnej misji wojskowej. O poparciu zapewnił też polski minister Antoni Macierewicz. — Polska w pełni respektuje i aprobuje to stanowisko Francji. Wyraziłem naszą gotowość do natychmiastowych, pełnych i nieograniczonych rozmów na temat realizacji wymogów

tego artykułu, podkreślając, że źródła terroryzmu, który tak straszliwie uderzył Francję, wielokrotnie także doświadczały Polskę — powiedział Macierewicz dziennikarzom, wychodząc ze spotkania ministrów w Brukseli. — Byliśmy krajem atakowanym także w ten sposób. Wyrażając naszą gotowość do pełnej współpracy i dyskusji oraz uzgodnienia współdziałania, czynimy to w duchu głębokiego przekonania, że nie tylko Francja, ale i wszystkie inne kraje UE, gdyby zaszła taka konieczność, iż Polska odwoła się do tego artykułu, będą z nami solidarne i zareagują tak samo — uwzględniając wszystkie niebezpieczeństwa, w jakich znajdują się kraje Europy Środowo-Wschodniej — dodał polski minister. Poinformował, że w trakcie spotkania podkreślił też współczucie i szok z powodu zamachów w Paryżu. Jak dodał, był to atak "również na Polskę, na wszystkich Europejczyków". — Jedynym sposobem przeciwstawienia się temu jest zwalczenie źródeł terroryzmu, które wciąż się odnawiają — ocenił. Podkreślił, że Państwo Islamskie to grupa terrorystyczna. — Próba przypisywania sobie przez tę zbrodniczą grupę statusu państwowego jest pewnym roszczeniem, które ma stworzyć pozór bytu równego innym państwom i związanej z tym politycznej perspektywy. Tak nie jest. Wszyscy traktujemy to jako przestępczą, zbrodniczą i terrorystyczną grupę i będziemy robili wszystko, by ją zniszczyć — powiedział Macierewicz. Jego zdaniem po aktywacji art. 42.7 można spodziewać się "wszelkiego typu działań, o które zwróci się Francja". Francuzi mają zamiar przeprowadzić rozmowy z poszczególnymi państwami UE, w trakcie których mają sprecyzować swoje stanowisko. Macierewicz jest pierwszym ministrem nowego polskiego rządu, który uczestniczył w spotkaniu Rady UE w Brukseli. Poinformował, że został przyjęty w Brukseli tak "jak należało się spodziewać wobec kraju, który odgrywa tak istotną rolę w UE, bierze na siebie ciężar zagrożeń, w jakich znajduje się cała Europa". — Spotkałem się z wyrazami nie tylko solidarności, ale i głębokiego zainteresowania, zrozumienia wagi stanowiska rządu RP. To stanowisko zostało dobrze przyjęte — powiedział.


F A K T DY I GI ETSRTE N D Y

FRANCJA UDERZYŁA W ISIS

W nocy z poniedziałku na wtorek 10 samolotów myśliwskich zaatakowało centrum dowodzenia i ośrodek rekrutacyjny w syryjskim mieście Rakka, uważanym za "stolicę" dżihadystów.

W komunikacie ministerstwa obrony Francji podano, że francuska armia "przeprowadziła drugi w ciągu 24 godzin atak z powietrza przeciwko Daesz (arabski akronim IS)". W nalocie wzięło udział 10 myśliwców — Rafale i Mirage 2000, które wystartowały ze Zjednoczonych Emiratów Arabskich i Jordanii. Francuskie lotnictwo zrzuciło 16 bomb, misja skalą była podobna do tej z niedzieli wieczorem. "Przeprowadzony w koordynacji z siłami amerykańskimi nalot był wymierzony w obiekty zidentyfikowane w czasie misji rozpoznawczych wcześniej realizowanych przez Francję" — poinformowano. Francuskie lotnictwo od września prowadzi w Syrii interwencję przeciwko IS. Prezydent Francji Francois Hollande określił piątkowe ataki w Paryżu, do których przyznało się IS i w których zginęło 129 osób, jako "akt wojny" i zapowiedział "bezlitosną odpowiedź".

Ekspert ds. fundamentalizmu islamskiego William McCants uważa, że "zmieniając strategię i atakując za granicą, Państwo Islamskie (IS) poszerza krąg swoich wrogów, co może oznaczać bliższy koniec tej organizacji". Jednak przyznaje, że USA wciąż są niechętne dużej operacji wojskowej w Syrii. Podczas debaty zorganizowanej w Brookings Institution McCants, jeden z głównych ekspertów amerykańskich ds. fundamentalizmu islamskiego, autor wydanej niedawno książki pt. "The ISIS Apocalypse" przypomniał, że dotychczas IS skupiało się na budowie swego państwa - kalifatu na Bliskim Wschodzie, najpierw w Iraku, a następnie w Syrii, wykorzystując wybuch w tym kraju wojny domowej prawie pięć lat temu. "Gdy inni rebelianci walczyli z centralnym rządem Baszara elAsada, IS koncentrowało się na budowie własnego rządu na terenach w Syrii i Iraku, które nie były priorytetowe dla szyickiego rządu w Bagdadzie czy reżimu Asada w Syrii. Przez dłuższy czas istniał więc modus vivendi między IS a niektórymi potencjalnymi wrogami, a zwłaszcza Iranem, (libańskim) Hezbollahem i Rosją" - powiedział McCants. Jednocześnie, wzorem Al-Kaidy, IS budowało filie w świecie islamskim, wykorzystując próżnię bezpieczeństwa, która powstała wraz z upadkiem rządów w wielu krajach na Bliskim Wschodzie i w Afryce Północnej. "Ale IS nie miało interesu, by atakować silnych aktorów międzynarodowych za granicą. Jedynie przeprowadzało operacje bliżej domu, w Arabii Saudyjskiej czy Turcji" - zauważył ekspert. Zastanawiając się, co takiego zmieniło się, że od dwóch tygodni Państwo Islamskie postanowiło rozszerzyć zakres swych ataków, ekspert doszedł do wniosku, że to konsekwencja poniesionych przez tę organizację strat w Syrii i Iraku. "Niektóre z ostatnich ataków IS mają sens, a inne nie. Ma sens atak przeciwko Francji, jednemu z głównych członków koalicji, która ich bombarduje w Iraku i Syrii - tłumaczył ekspert. — Do tej pory kierowali się zasadą: zostaw mnie w spokoju, a ja zostawię ciebie. Atak na samolot rosyjski oraz niedawny atak w Bejrucie, na obszarze

kontrolowanym przez Hezbollah, są z tym sprzeczne. Moim zdaniem ma to związek z utratą terytorium przez IS". Ocenił, że niezależnie od słabości strategii administracji USA wobec Iraku i Syrii, to w jej wyniku Państwo Islamskie straciło w ostatnim czasie 25 proc. swego terytorium i tysiące bojowników. Dlatego — zdaniem McCantsa — IS doszło do wniosku, że lepiej wykorzystać bojowników za granicą i poprzez nich wywierać presję na członków koalicji, zamiast ściągać ich do siebie, by jak dotychczas budować IS. "Główny problem IS, tak jak innych dżihadystycznych organizacji, polega na tym, że atakują wszystkich wrogów w tym samym czasie. Są niezdolni do uszeregowania wrogów pod względem ważności. Krąg ich wrogów rośnie tak szybko, że sami proszą się o zniszczenie" - stwierdził ekspert. "Mobilizują całą międzynarodową wspólnotę do działania przeciwko sobie" -— dodał. Przyznał jednak, że na razie apetytu na dużą operację w Syrii Stany Zjednoczone nie mają. Prezydent Barack Obama od początku chciał się trzymać "jak najdalej od konfliktu" i "powstrzymał Pentagon i CIA przed większym zaangażowaniem" USA w Syrii. I choć w ostatnich tygodniach "to konflikt sam zbliżył się do nas i naszych sojuszników", Obama wciąż jest niechętny większej interwencji i tylko nieznacznie modyfikuje strategię USA w miarę rosnącej krytyki - ocenił McCants.

"PAŃSTWO ISLAMSKIE PROSI SIĘ O ZNISZCZENIE"

11 11


12 12

Л Е ЧЦЕИНФ ДИ РАЕ И Й/ ДІДЖИТ ЕАРСГЕНТНОДС ИТ И К А Aleksander ANTONOW

METAL JAK PUCH To najlżejszy metal świata — twierdzą inżynierowie firmy Boeing. Materiał nazywany mikrokratownicą (microlattice) jest 100 razy lżejszy niż styropian — co znaczy, że jego litr waży ułamek grama, a metr sześcienny mniej niż 100 g. Ma formę kratownicy, z wyglądu przypomina nieco kuchenny zmywak druciany. I rzeczywiście skonstruowany jest jak druciak. Tyle że jego „druty" składają się z pustych w środku niklowych rurek o bardzo cienkich ściankach (1000 razy cieńszych od ludzkiego włosa). Dzięki takiej konstrukcji materiał w 99,99 proc. składa się z powietrza. Jest przy tym mocny i sprężysty, ma np. dobre właściwości w zakresie absorbowania energii uderzenia. Firma Boeing zamierza używać „mikrokratownicy" do produkcji kokpitów samolotowych: ścian, podłóg itp. Dzięki temu chce drastycznie obniżyć wagę pojazdów, co przełoży się na niższe zużycie paliwa.

NOWY SYSTEM OBRONY PRZECIW DRONOM System wykr ywający z dużej odległości drony opracowała firma Airbus Defence and Space. Może on również drona unieszkodliwić, a nawet namierzyć jego operatora. Tego rodzaju systemy mają zabezpieczyć pr ywatny teren przed bezprawnym wtargnięciem drogą powietrzną. Niewielkie drony mogą być wykorzystywane do szpiegowania, ale również ich obecność może być efektem bezmyślności właściciela i operatora — tak jak działo się to ostatnio w okolicach polskich lotnisk. Instalacja wykorzystuje różne czujniki — na podczer wień, radarowe, kamer y oraz radionamierniki do wykr ycia oraz identyfikacji niewielkich maszyn latających. Wykr ycie drona jest możliwe z odległości nawet 10 kilometrów. Analiza „zachowania" obiektu pozwala na określenie poziomu zagrożenia. Wszystko dzieje się w pełni automatycznie. Jeżeli system antydronowy uzna, że pojazd jest niepożądany, uruchamia zestaw do zakłócania komunikacji. Blokowana jest m.in. transmisja sygnałów na częstotliwościach wykorzystywanych do sterowania dronem przez radio. Inne systemy radiowe — na przykład wykorzystywane przez telefonię komórkową — nie są zakłócane. System potrafi nawet przejąć kontrolę nad intruzem i zmusić go do lądowania w wybranym miejscu. Nawet jeżeli dron jest samodzielny i nie wymaga sterowania z ziemi, system Airbusa jest w stanie wpłynąć na jego działanie. Umożliwia to moduł zakłócający działanie pokładowego odbiornika GPS drona. Co więcej, dzięki radionamiernikom, instalacja antydronowa jest w stanie określić pozycję pilota. To umożliwia policji aresztowanie

człowieka, któr y swoimi działaniami zagraża bezpieczeństwu np. lotniska. — Na całym świecie mieliśmy do czynienia z incydentami z udziałem niewielkich uniwersalnych dronów. Ujawniły one luki w ochronie kr ytycznych instalacji, takich jak koszar y, lotniska, czy elektrownie jądrowe — mówi Thomas Müller z Airbus Defence and Space. — Mamy technologie, które możemy zintegrować, aby stworzyć system ochrony działający szybko i pewnie, bez niepotrzebnych fałszywych alarmów. Systemy antydronowe zostały już przetestowane w Niemczech i Francji. Firma zapowiada, że będzie je oferować od połowy 2016 roku.


DIGEST ЦИФРИ І ТРЕНДИ

SPRZEDAŻ KOMPUTERÓW SPADA SZYBCIEJ NIŻ ZAKŁADANO

Niekorzystnemu trendowi opierają się tylko, choć także nie do końca, najwięksi producenci: Lenovo, HP, Dell i Apple.Przyszły rok ma już jednak przynieść poprawę sytuacji. W trzecim kwartale sprzedaż komputerów spadła na świecie o 10,8 proc. (do 71 mln) w porównaniu z sytuacją rok wcześniej — szacuje IDC, które jeszcze niedawno prognozowało łagodniejszy spadek: o 9,2 proc. Rynku w trzecim kwartale nie ożywił debiut systemu operacyjnego Windows 10, bo użytkownicy dość często zamiast na zakup nowego sprzętu decydowali się po prostu na zaktualizowanie systemu operacyjnego do jego nowszej wyższej wersji. W dodatku czas między przygotowaniem nowego systemu do wprowadzenia

na rynek a jego oficjalnym rynkowym debiutem był wyjątkowo krótki, więc nie wszyscy producenci zdążyli wprowadzić do sprzedaży nowe modele komputerów z Windows 10. Co ciekawe, spadki sprzedaży w mniejszym stopniu niż cały rynek dotknęły największych producentów komputerów: Lenovo, HP, Della i Apple’a. Łączna sprzedaż urządzeń tych czterech producentów spadła w trzecim kwartale o 4,5 proc., podczas gdy pozostali producenci w sumie sprzedali w tym samym czasie aż o 20 proc. urządzeń rok do roku mniej. Zdaniem analityków spadki nie będą się jednak pogłębiać. — W krótszej perspektywie sprzedaż wyhamuje z uwagi na darmową możliwość aktualizacji systemu do Windows 10. Coraz doskonalsze modele komputerów będą jednak napędzały popyt na nowe komputery, co pomoże ustabilizować ten rynek w 2016 roku i w latach kolejnych —komentuje Jay Chou, menedżer ds. badań w IDC Worldwide PC Tracker. Analitycy widzą już pewną szansę na poprawę sytuacji w czwartym kwartale tego roku w miarę jak rynek zapełni się nowymi urządzeniami z Windows 10 oraz nowymi procesorami Skylake Intela. W trzecim kwartale globalnie najwięcej komputerów stacjonarnych i przenośnych sprzedało na świecie Lenovo: 14,94 mln sztuk, czyli o 4,9 proc. mniej niż rok wcześniej. Za nim uplasowało się HP ( 13,91 mln, spadek o 5,5 proc.), kolejny był Dell (10,12 mln, spadek o 2,9 proc.) oraz Apple (5,32 mln, spadek o 3,4 proc.) oraz Acer (5 mln, spadek o aż 25,9 proc.). Łączna sprzedaż pozostałych urządzeń spadła rok do roku o 18 proc. do 21,69 mln.

Hybryda laptopa i tabletu Surface Book to najbardziej zaskakująca premiera Microsoftu, pokazującego nowe urządzenia z systemem Windows 10. Są też dwa nowe smartfony rodziny Lumia. To pierwszy własny laptop Microsoftu, który dotąd, oprócz smartfonów i tabletów nie miał podobnych urządzeń w swojej ofercie. Surface Book ma ekran o przekątnej 13,5 cala, akumulator wystarczający na 12 godzin i dodatkowy rysik. Dołączana klawiatura czyni z niego normalnego, nadającego się do pracy, laptopa. — A co z tymi, którzy chcieliby Surface, ale z klawiaturą jak laptop — pytał ze sceny Panos Panay z Microsoftu. — Coś z większym ekranem i porządną klawiaturą umożliwiającą wygodne pisanie? No więc zrobiliśmy najlepszego laptopa. Zrobiliśmy Surface Book. Prawdziwa niespodzianka kryje się jednak w klawiaturze z zawiasami. W droższych wersjach może ona zawierać specjalną kartę graficzną NVidia, co zwykłemu tabletowi daje możliwości graficzne biurkowego peceta. Podstawowy procesor to Intel Core i5. Gadżet ma oczywiście dotykowy ekran, waży 0.7 kg i ma niecałe 8 mm grubości. Surface Book można zamawiać już teraz, a w sklepach ma się pojawić 26 października. Podstawowa wersja ma kosztować 1499 dolarów (Intel Core i5, 128 GB pamięci masowej, 8 GB pamięci RAM i "zwykły" układ Intel HD Graphics). Najdroższa wersja z 16 GB RAM, pamięcią 512 GB, z procesorem i7 i kartą graficzną NVidii to już 2699 dolarów.

Podczas specjalnej prezentacji w Nowym Jorku szef Microsoftu Satya Nadella nawet nie ukrywał, że nowy laptop ma konkurować bezpośrednio z urządzeniami Apple'a. I to nie z byle tabletem, lecz z przeznaczonymi na rynek biznesowy topowymi laptopami Macbook Pro. Surface Book ma być od nich... dwa razy szybszy (dokładnych danych do porównań Microsoft nie udostępnił), o czym miały zaświadczać gry i program do edycji wideo uruchomiony na nowym urządzeniu. Zdaniem analityków nowe urządzenie jest potrzebne Microsoftowi do zwrócenia uwagi rynku na cały ekosystem nowego Windows. — To innowacyjne urządzenie, które działa jak magnes dla wszystkich zainteresowanych Windows 10 i szerszym rynkiem pecetów — mówił sieci BBC Ben Wood z CCS Insight. — Udowadnia, że innowacje w tej dziedzinie nie są zarezerwowane wyłącznie dla obozu Apple.

MICROSOFT: NOWE SMARTFONY I… LAPTOP

13 13


14 14

ЛЕЦ ЧЦЕИИНФ ФИРПРЕ ИОИ/ ЛІІДЬ ИТТЩРАРАГЕЕНННОДДСИИТ И К А

ПРЕМ'ЄР І МІНІСТРИ ПРИСЯГНУЛИ PREMIER I MINISTROWIE ZAPRZYSIĘŻENI

Церемонія скликання нової Ради міністрів Польщі відбулася в понеділок опівдні в Президентському палаці. Присягу склали Беата Шидло і її міністри. Президент Анджей Дуда подякував за швидке формування уряду, і додав, що на тлі трагічних подій у Парижі важливо, щоб Польща мала сильний і стабільний уряд. Церемонія у Президентському палаці почалася з поминання жертв терактів в Парижі хвилиною мовчання. Президент привітав новий уряд, зазначивши, що вони мають перед собою не тільки обов’язки, а й великі зобов'язання. Підкреслив, що «в такий складний момент, як після драматичних подій у Парижі, для польської держави і для Європи важливо, щоб повстав стабільний уряд». «У мене є повне почуття співвідповідальності разом із пані прем'єр і державою за справи нашої країни, за справи нашої Вітчизни», — сказав Дуда. Він зазначив, що вірить, що цю співвідповідальність він, а також уряд «не тільки нестимуть», але й реалізують свої зобов'язання. «Вони містяться у великих словах, які були у певному сенсі девізом обох кампаній — і президентської, і парламентської, завдяки якій

Uroczystość powołania nowej Rady Ministrów odbyła się w poniedziałek w południe w Pałacu Prezydenckim. Przysięgę złożyli Beata Szydło i jej ministrowie. Prezydent Andrzej Duda podziękował za szybkie utworzenie rządu i dodał, że w obliczu tragicznych wydarzeń w Par yżu ważne jest, by Polska miała silny i stabilny rząd. Uroczystość w Pałacu Prezydenckim rozpoczęła się od uczczenia pamięci ofiar par yskich zamachów minutą ciszy. Prezydent pogratulował nowemu rządowi, zaznaczając, że mają przed sobą nie tylko służbę, ale i wielkie zobowiązanie. Podkreślił, że "w tak trudnej chwili, jak po dramatycznych wydarzeniach w Par yżu, ważne jest dla państwa polskiego i dla Europy, że powstał stabilny rząd". — Mam pełne poczucie współodpowiedzialności wraz z panią premier i państwem za sprawy naszego kraju, za sprawy naszej ojczyzny — powiedział Duda. Podkreślił, że wierzy, iż tę współodpowiedzialność on oraz rząd "nie tylko poniosą", ale i zrealizują swoje zobowiązania. One się zawierają w wielkich słowach, które były w pewnym sensie mottem obydwu kampanii — i prezydenckiej i parlamentarnej, dzięki której państwo stoicie tu przede mną, dzięki


F A K TPYO LI ST KR A ENDY ви стоїте переді мною, завдяки чому «Закон і справедливість», а також «Об’єднана правиця» здобули цю велику перемогу, даючи незалежну більшість у Сеймі і Сенаті. За словами голови партії професора Лєха Качиньского, ми хочемо, щоб Польща була сильною державою, такою, яка буде у змозі допомогти слабшим, а сильні її боятимуться», — сказав президент. У своєму виступі Беата Шидло подякувала — від імені Ради Міністрів — за доручення їй місії управляння країною, запевняючи, що зробить все, щоб викрнати слова складеної новими міністрами присяги. Новопризначений прем'єр підкреслила, що хоче, щоб поляки знають, що «польський уряд схилилася над проблемами кожного громадянина і кожна справа, навіть найменша буде однаково важливою». Шидло згадала також слова голови партії «Закон і справедливість» Лєха Качиньского, приведені у виступі президента Анджея Дуди, що Польща повинна стати країною, що «буде в змозі допомогти слабшим, а сильні її боятимуться» і запевнила, що саме ці слова були, є і будуть провідними у часі її роботи. «Я глибоко переконана, що дуже мудрі слова, які ми чули в музеї Варшавського повстання під час святої меси, про те, що варто бачити і що належить узріти очима, запали нам у пам'ять, і ми будемо ними керуватися», — додала вона. — «Пане президенте, шановне панство, польки і поляки, стаємо сьогодні перед вами як одині з вас, і справи нашої країни, справи польок і поляків для нас завжди будуть найважливішими», — сказала Беата Шидло.

Ми хочемо, щоб Польща була сильною державою, такою, яка буде у змозі допомогти слабшим, а сильні її боятимуться

czemu Prawo i Sprawiedliwość oraz Zjednoczona Prawica odniosły to wielkie zwycięstwo, dające też samodzielną większość w Sejmie i Senacie. W słowach pana prezydenta profesora Lecha Kaczyńskiego, że chcemy, aby Polska była państwem silnym, takim, które będzie w stanie pomagać słabszym, a silnych nie będzie musiało się bać — mówił prezydent. W swoim przemówieniu Beata Szydło podziękowała — w imieniu całej Rady Ministrów — za powierzenie jej misji rządzenia krajem, zapewniając, że zrobi wszystko, by słowa złożonej przez nowych ministrów przysięgi zostały dochowane. Nowo powołana premier podkreśliła, że chce, by Polacy wiedzieli, że "polski rząd będzie pochylał się nad sprawą każdego obywatela, i każda sprawa, nawet ta najmniejsza będzie równie ważna". Szydło odwołała się też do — przywołanych we wcześniejszym przemówieniu prezydenta Andrzeja Dudy — słów prezydenta Lecha Kaczyńskiego, że Polska powinna być państwem, które "będzie w stanie pomagać słabszym, a nie będzie musiało bać się silnych" i zapewniła, że to te słowa były, są i będą myślą przewodnią jej rządów. — Wierzę w to głęboko, że słowa, bardzo mądre słowa, które usłyszeliśmy w Muzeum Powstania Warszawskiego w czasie mszy świętej, o tym, że należy widzieć i należy przejrzeć na oczy, zapadły nam w pamięci i będziemy się nimi kierować — dodała. — Panie prezydencie, szanowni państwo, Polki i Polacy, stajemy dzisiaj przed wami jako jedni z was i sprawy naszej ojczyzny, sprawy Polek i Polaków,

15 15


16 16

Л Е ЧЦЕИНФИ П РЕ

ОИ/ Л ІДЬ ИТЩАРАГЕННОДС ИТ И К А

Зміни в міністерствах У партії «Право і справедливість» повідомили, що деякі з існуючих міністерств будуть ліквідовані. У цьому контексті, перераховані міністерства казни та економіки. Шидло заявила, що змінився характер Міністерства розвитку: Віце-прем'єр Моравєцкі координуватиме всю економічну політику, співпрацюватиме з Міністерством фінансів, воно буде ліквідоване, також з міністром енергетики, інфраструктури і, звичайно, з міністром казни, бо роль Міністерства фінансів у нашій пропозиції підлягає зміні» — сказала майбутній прем’єр. Качиньскі доповнив: «Загалом, уряд буде реорганізований для того, щоб був у змозі здійснити цей грандіозний проект, в центрі якого є зобов'язання забезпечити більші інвестиції в Польщу. Завдяки цьому країна буде швидше розвиватися, будуть робочі місця і більше ресурсів для проведення заходів у соціальній сфері і держави», — сказав лідер ПіС. Він додав, що Міністерство розвитку ввійде в цьогочасне Міністерство економіки, якае залишилося на презентації складу уряду без кандидата. Він визнав, що у зв'язку з появою нових міністерств потрібно буде змінити закон про державне управління. Качинський підкреслив, що всі заплановані реформи пов'язані. — Деякі зміни будуть взаємно доповнювати одна одну на благо польської держави, — підкреслив він. Склад Ради Міністрів Віце-прем’єр, міністр культури і національної спадщини – Петро Глінскі Віце-прем’єр, міністр розвитку – Матеуш Моравєцкі Віце-прем’єр, міністр у справах розвитку, міністр, член РМ – Єжи Квєчінскі Віце-прем’єр, міністр науки і вищої освіти — Ярослав Говін Керівник канцелярії голови Ради міністрів —

będą dla nas zawsze najważniejsze — powiedziała Beata Szydło. Zmiany w resor tach Politycy PiS poinformowali, że niektóre dotychczasowe resor ty będą wygaszane. W tym kontekście wymieniono ministerstwa skarbu oraz gospodarki. Szydło sprecyzowała, że zmienia się charakter resor tu rozwoju. — Wicepremier Morawiecki będzie koordynował całość polityki gospodarczej, będzie współpracował z Ministerstwem Skarbu, ono będzie wygasało, (...) z ministrem energetyki, infrastruktur y i oczywiście z ministrem finansów, z tym że rola Ministerstwa Finansów w naszej propozycji ulega zmianie — mówiła przyszła premier. Kaczyński zaś uzupełniając, dodał: — Krótko mówiąc, rząd będzie zreorganizowany po to, żeby mógł realizować ten wielki projekt, którego centrum jest przedsięwzięcie zmierzające do tego, by w Polsce więcej inwestowano. — Dzięki temu Polska będzie się szybciej rozwijała, będą miejsca pracy i będą środki na podejmowanie działań w sferze społecznej i państwowej — mówił lider PiS. Dodał, że do Ministerstwa rRozwoju "wejdzie" dotychczasowe Ministerstwo Gospodarki, które pozostało podczas prezentacji składu rządu bez kandydata. Przyznał, że w związku z pojawieniem się nowych resor tów konieczna będzie zmiana w ustawie o działach administracji rządowej. Kaczyński zaznaczył, że wszystkie planowane reformy są ze sobą związane. — Poszczególne zmiany będą się nawzajem wzmacniały dla dobra Rzeczypospolitej — podkreślił. Skład Rady Ministrów: Wicepremier, minister kultur y i dziedzictwa narodowego — Piotr Gliński Wicepremier, minister rozwoju — Mateusz Morawiecki Wiceminister ds. rozwoju, minister, członek RM — Jerzy Kwieciński Wicepremier, minister nauki i szkolnictwa


POLSKA Беата Кемпа Міністр в канцелярії прем'єр-міністра, голова Постійного комітету РМ — Генрик Ковальчик Міністр в канцелярії прем'єр-міністра, голова політичного кабінету прем'єр-міністра, виконувач обов’язків речника уряду — Ельжбета Вітек Міністр оборони — Антоні Мачєревіч Міністр юстиції — Збігнєв Жьобро Міністр фінансів — Давід Яцкєвіч Міністр охорони навколишнього середовища — Ян Шишко Міністр енергетики — Кшиштоф Тхужевскі Міністр національної освіти — Ганна Залєвска Міністр спорту і туризму — Вітольд Банька Міністр праці та соціальної політики — Ельжбета Рафальска Міністр внутрішніх справ і адміністрації — Маріуш Блащак Міністр сільського господарства та розвитку села — Кшиштоф Юргєль Міністр закордонних справ — Вітольд Ващуковскі Міністр цифризації — Ганна Стрежиньска Міністр інфраструктури та будівництва — Анджей Адамчик Міністр охорони здоров'я — Константи Раджівілл Міністр морського господарства і внутрішнього водного транспорту — Марек Грубарчик Міністр фінансів — Павел Шаламаха Міністр, член РМ, координатор спецслужб — Маріуш Камінські Міністр в канцелярії прем'єр-міністра у справах ЄС — Конрад Шиманський. Міністр в канцелярії прем'єр-міністра у справах зв'язків з парламентом — Адам Ліпіньскі.

wyższego —Jarosław Gowin Szef Kancelarii Prezesa Rady Ministrów, minister — Beata Kempa Minister w Kancelarii Prezesa RM, przewodniczący Komitetu Stałego RM — Henr yk Kowalczyk Minister w Kancelarii Prezesa RM, szef gabinetu politycznego premiera, pełniąca funkcję rzecznika rządu — Elżbieta Witek Minister obrony narodowej — Antoni Macierewicz Minister sprawiedliwości — Zbigniew Ziobro Minister skarbu państwa — Dawid Jackiewicz Minister środowiska — Jan Szyszko Minister energetyki — Krzysztof Tchórzewski Minister edukacji narodowej — Anna Zalewska Minister sportu i turystyki — Witold Bańka Minister pracy i polityki społecznej — Elżbieta Rafalska Minister spraw wewnętrznych i administracji — Mariusz Błaszczak Minister rolnictwa i rozwoju wsi — Krzysztof Jurgiel Minister spraw zagranicznych — Witold Waszczykowski Minister cyfryzacji — Anna Streżyńska Minister infrastruktury i budownictwa — Andrzej Adamczyk Minister zdrowia — Konstanty Radziwiłł Minister gospodarki morskiej i żeglugi śródlądowej — Marek Gróbarczyk Minister finansów — Paweł Szałamacha Minister, członek RM, koordynator służb specjalnych — Mariusz Kamiński Minister w Kancelarii Prezesa RM ds. UE — Konrad Szymański Minister w Kancelarii Prezesa RM ds. kontaktów z parlamentem — Adam Lipiński.

17 17


18 18

У КЦЦРИИАФФЇ РНР ИИ А І–І ТТПРРОЕЕЛННЬДДЩ ИИ А

POWRÓT DO OJCZYZNY ПОВЕРНЕННЯ ДО OJCZYZNY

21 ЖОВТНЯ 2015 РОКУ НА ЗАСІДАННІ РАДИ КРАКОВА ДЕПУТАТИ ОБГОВОРЮВАЛИ ПИТАННЯ ДОПОМОГИ ТА ПРИЙНЯТТЯ ДО МІСТА ПОЛЯКІВ ІЗ ДОНБАСУ. НА СЕСІЮ З УКРАЇНИ БУЛИ ЗАПРОШЕНІ ГОЛОВА ПАРТІЇ ПОЛЯКІВ УКРАЇНИ СТАНІСЛАВ КОСТЕЦЬКИЙ ТА ШЕФ-РЕДАКТОР ГАЗЕТИ «ВІЛЬНІСТЬ І ЗАКОН» ВОЛОДИМИР МІДЗЯНОВСЬКИЙ. Проект постанови зачитав його автор, депутат міської ради Мірослав Гілярскі. Ситуацію поляків Донбасу представив Станіслав Костецький. Під час голосування депутати одностайно (що трапляється дуже рідко) проголосували за виділення коштів на прийняття поляків Донбасу. Мірослав Гілярскі розповів нам про увесь шлях до прийняття цієї постанови: «У грудні минулого року я заявив поправку до бюджету Кракова на 2015 р., щоб забезпечити ресурси на допомогу полякам із Донбасу. На жаль, моєї поправки мер не прийняв як автопоправки, а більшість, яка чинить владу у раді міста, відкинула її у голосуванні. Вже після виселення близько 200 поляків з Донбасу урядом Польщі у січні цього року я запропонував, щоб хтось із цієї групи знайшов свій новий дім в Кракові. На жаль, мер у відповідь на мій запит відповів, що це неможливо, хоч інші міста, наприклад, Бидгощ, Тихи, Варшава чи Познань приймали поляків зі Сходу. Краків, що має добрий досвід в вивезенні поляків з Казахстану, знову виявився безсилим... «Ми, поляки з Маріуполя, не маємо надмірних запитів, готові займатися суспільною працею за безпечний дах над головою і прибирати вулиці у разі потреби на території нашої історичної Вітчизни». Це фрагмент заклику до найвищих властей Польщі, надісланого правлінням Польсько-українського Культурного Товариства в Маріуполі. Хоч стосується він ледве кількохсот осіб

21 PAŹDZIERNIKA 2015 ROKU NA POSIEDZENIU RADY MIASTA KRAKOWA OMAWIANY BYŁ TEMAT POMOCY ORAZ PRZYJĘCIA DO KRAKOWA POLAKÓW Z DONBASU. NA POSIEDZENIE SESJI Z UKRAINY ZOSTALI ZAPROSZENI PREZES PARTII POLAKÓW UKRAINY STANISŁAW KOSTECKI ORAZ SZEF-REDAKTOR GAZETY „WOLNOŚĆ I PRAWO” WŁODZIMIERZ MIEDZIANOWSKI.

W grudniu ubiegłego roku zgłosiłem poprawkę do budżetu Krakowa na 2015 r., aby zabezpieczyć środki na pomoc dla Polaków z Donbasu

Projekt uchwały odczytał deputowany Mirosław Gilarski, autor danego projektu. Sytuację Polaków Donbasu przedstawił Prezes PPU Stanisław Kostecki. Pod czas głosowania deputowani jednogłośnie (co jest wielką rzadkością) wiepowiedzieli się za przydzielenie środków dla przyjęcia do Krakowa Polaków z Donbasu. W grudniu ubiegłego roku zgłosiłem poprawkę do budżetu Krakowa na 2015 r., aby zabezpieczyć środki na pomoc dla Polaków z Donbasu. Niestety mojej poprawki Prezydent nie przyjął jako autopoprawki, a większość sprawująca władze w Radzie Miasta odrzuciła ją w głosowaniu. Już po sprowadzeniu około 200 Polaków przez rząd w styczniu br. zaproponowałem, aby ktoś z tej grupy znalazł swój nowy dom w Krakowie. Niestety Prezydent w odpowiedzi na na moją interpelację odpowiedział, że to nie jest możliwe, chociaż inne miasta np. Bydgoszcz, Tychy, Warszawa czy Poznań przyjmowały Polaków ze Wschodu. Kraków mający dobre doświadczenia w sprowadzaniu Polaków z Kazachstanu znów okazał się bezsilny... „My, Polacy z Mariupola, nie mamy wygórowanych wymagań, jesteśmy gotowi pracować społecznie za bezpieczny dach nad głową i sprzątać ulicy w razie potrzeby na terenie naszej historycznej Ojczyzny” — to fragment apelu do najwyższych władz Polski skierowanego przez Zarząd Polsko-Ukraińskiego Stowarzyszenia Kulturalnego w Mariupolu.


UFKARKAT IYN AI -TPROELNSDKYA польського походження з Маріуполя і околиць, але стає символічним голосом тисяч поляків із країн колишнього СРСР, які очікують роками на репатріацію до Вітчизни. Греки евакуйовані, поляки залишаються. У серпні затоплювана тисячами емігрантів з Африки Греція, яка до того ж перебуває у стані кризи, евакуювала етнічних греків з Маріуполя. У той же час в інтерв'ю для Польського радіо прем'єр Єва Копач твердить, що нічого не знає про те, щоб поляки з Маріуполя хотіли приїхати до Польщі. Ці слова — дуже кепський переклад відсутності солідарності із співвітчизниками. Представники поляків з Маріуполя твердять, що дії, що стосуються репатріантів, мають більше характер PR-у і самореклами, ніж реальної допомоги, а в Маріуполі і околицях стає щораз гірше, люди бояться зими. На території, підконтрольній бунтівникам, ситуація трагічна. Панує голод, і допомога не може туди дістатися — звітують в медіа поляки з Маріуполя. Наші співвітчизники дивом пережили артилерійський обстріл Східного району, були свідками трагічної смерті з голоду, бояться війни, бояться навіть виходити з дому. Важко робити висновки, чому пані прем'єр не хоче розуміти проблем. Ordo Caritatis, тобто порядок милосердя. «Слухаючи запевнення, що Польща здатна прийняти сотні емігрантівмусульманів, відчуваємо біль, що для нас, католиків, нащадків репресованих поляків, дітей і онуків примусом, вивезених НКВД з Поділля і теренів колишньої ІІ Речі Посполитої на Донбас польських солдат, вчителів, чиновників, не має місця на нашій історичній Вітчизні», — пишуть в заклику нащадки засланців з Маріуполя. У нашій європейській, християнській традиції існує простий принцип регулювання надання допомоги людям у нужді. Ordo caritatis показує, як допомагати, щоб не кривдити і не збуджувати почуття кривди. Згідно з порядком милосердя передусім ми допомагаємо найближчим, потім ми дбаємо про співвітчизників, а в третій черговості про решту людей у міру наших можливостей. «Порядок у любові (ordo caritatis) вимагає, щоб людина, яка стає на чолі якоїсь суспільної групи і приймає на себе відповідальність за неї, пам'ятала передусім про обов'язки щодо дітей свого народу, а лише у міру задоволення найтерміновіших потреб власних громадян, розширює прагнення до надання допомоги іншим народам і націям, цілій людській сім'ї», — говорив кардинал Стефан Вишиньскі. Виселімо поляків з Маріуполя до Кракова. Безперечно, ми не здатні допомогти всім (хоч і є великим містом), але напевно здатен Краков прийняти декілька сімей поляків з простору збройного конфлікту. У січні я подав запит з проханням про перегляд процедур і оцінку коштів для прийняття Краковом репатріантів. Краков готовий прийняти поляків, але мусить то відбуватися у співпраці з урядом. Те, що стримує ширшу допомогу з боку гміни, то скупа фінансова підтримка з державного бюджету, 2014 року було то ледве 396 тисяч злотих. І тут ми доходимо до парадоксу: уряд має гроші на переселення з безпечних держав до Польщі 12 тисяч чужих мусульманів, а не має на повернення до Вітчизни з територій, охоплених війною, нащадків польських засланців. Це мусить змінитися. Уже 25 років Польща не здатна репатріювати своїх співвітчизників із Казахстану і Сибіру, хоч, наприклад, німці зробили це вже давно. Частина наших співвітчизників, які не дочекалися допомоги з Вітчизни, мусила виїхати з Казахстану до Росії або Білорусі... Тому як депутат Кракова апелюю до мера міста, а також уряду в цьому гарячому періоді міграційної кризи в Європі: спочатку виселімо поляків з охопленого війною Донбасу, бо то є обов'язок. Ніхто за нас цього в Європі не зробить.

Ład w miłowaniu (ordo caritatis) wymaga, aby człowiek, który staje na czele jakiejś grupy społecznej i przyjmuje na siebie odpowiedzialność za nią, pamiętał najpierw o obowiązkach wobec dzieci swego narodu

Choć dotyczy on zaledwie kilkuset osób polskigo pochodzenia z Mariupola i okolic, to staje się symbolicznym głosem tysięcy Polaków z krajów byłego ZSRR, czekających od lat na repatriację do Ojczyzny. Grecy są ewakuowani, Polacy zostają. W sierpniu będącą w kryzysie i zalewana tysiącami uchodźców z Afryki Grecja ewakuowała etnicznych Greków z Mariupola. W tym samym czasie w wywiadzie dla Polskiego Radia premier Ewa Kopacz twierdzi, że nic nie wie o tym, żeby jacyś Polacy z Mariupola chcieli przyjechać do Polski. Te słowa to bardzo kiepskie tłumaczenie się z braku solidarności z rodakami. Przedstawiciele Polaków z Mariupola twierdzą, że działania dotyczące repatriantów mają bardziej charakter PR-u i autoreklamy niż rzeczywistej pomocy, a w Mariupolu i okolicach jest coraz gorzej, ludzie boją się zimy. „Na obszarach pod kontrolą rebeliantów jest tragicznie. Panuje głód, a pomoc nie ma jak tam dostrzeć”— relacjonują w mediach Polacy z Mariupola. „Nasi rodacy cudem przeżyliostrzał artyleryjski dzielnicy Wostocznej, byli świadkami tragicznej śmierci z głodu, boją się wojny, boją się nawet wychodzić z domu”. Trudno wyrokować, dlaczego pani premier nie chce dostrzeć problemu. Ordo Caritatis, czyli porządek miłosierdzia. „Słuchając zapewnień, że Polska jest w stanie przyjąć setki uchodźców —muzułmanów, ubolewany, że dla nas – katolików, potomków represjonowanych Polaków, dzieci i wnuków przymusem wywiezionych przez NKWD z Podola i terenów byłej II RP na Donbas polskich żołnierzy, nauczycieli, urzędników, nie ma miejsca w naszej historycznej Ojczyźnie” — piszą w apelu potomkowie zesłańców z Mariupola. W naszej europejskiej, chrześciańskiej tradycji istnieje prosta zasada regulującąudzielanie pomocy ludziom w potrzebie. Ordo caritatis pokazuje, jak pomagać, by nie krzywdzić i nie wzbudzać poczucia krzywdy. Według porządku miłosierdzia najpierw pomagamy najbliższym, następnie dbamy o rodaków, a w trzeciej kolejności o resztę ludzi w miarę naszych możliwości. — Ład w miłowaniu (ordo caritatis) wymaga, aby człowiek, który staje na czele jakiejś grupy społecznej i przyjmuje na siebie odpowiedzialność za nią, pamiętał najpierw o obowiązkach wobec dzieci swego narodu, a dopiero w miarę zaspokajania i nasycania najpilniejszych, podstawowych potrzebwłasnych obywateli, rozszerał dążenie do niesienia pomocy na inne ludy i narody, na całą rodzinę ludzką — mówił kard. Stefan Wyszyński . Sprowadźmy Polaków z Mariupola do Krakowa. Zapewne nie jesteśmy w stanie pomóc wszystkim (chociaż jesteśmy dużym miastem), ale na pewno stać Kraków, aby przyjął kilka rodzin Polaków z obszaru konfliktu zbrojnego. W złożyłem interpelację z prośbą o przejrzenie procedur i oszacowanie kosztów przyjmowania przez Kraków repatriantów. Kraków jest przygotowany, by przyjąć Polaków, lecz musi się to odbywać we współpracy z rządem. To, co wstrzymuje szerszą pomoc ze strony budżetu państwa, w 2014 r. było to zaledwie 396 tys. zł. I tu dochodzimy do paradoksu: rząd ma pieniądze na relokację z bezpiecznych państw do Polski 12 tys. obcych muzułmanów, a nie ma na sprowadzenie do Ojczyzny z terenów objętych wojną potomków polskich zesłańców. To się musi zmienić Od 25 lat Polska nie potrafi repatriować swoich rodaków z Kazachstanu i Syberii, chociaż np. Niemcy zrobili to już dawno. Część naszych rodaków, którzy nie doczekali się pomocy z Ojczyzny, musiała wyjechać z Kazachstanu do Rosji lub na Białoruś... Dlatego jako radny Krakowa apeluje do Prezydenta miasta oraz rządu w tym gorącym okresie kryzysu migracyjnego w Europie:najpierw sprowadźmy Polaków z ogarniętego wojną Donbasu, bo to jest powinność. Nikt za nas tego w Europie nie zrobi.

19 19


20 20

ЛЕЦ ЧЦЕИИНФ ФИРРЕБИИІ/ ЗІІДН ИТТЕ РАРСГЕЕНННОДДСИИТ И К А

В ЯКІ СТАРТАПИ ВІРЯТЬ ІНВЕСТОРИ? W JAKIE START-UPY WIERZĄ INWESTORZY? Войцех МАРОШЕК

Wojciech MROSZEK

Е-КОМЕРЦІЯ, СОЦІАЛЬНІ МЕДІА, 3D-ДРУК, МОБІЛЬНІ ДОДАТКИ — НЕ СЕКРЕТ, ЩО НА ЦІ ГАЛУЗІ ЗАМОЖНІ ІНВЕСТОРИ ОХОЧЕ ВІДДАЮТЬ ГРОШІ. АЛЕ Є І МЕНШ ОЧЕВИДНІ НАПРЯМКИ, ЯКІ ПРИВАБЛЮЮТЬ ВСЕ БІЛЬШЕ І БІЛЬШЕ КАПІТАЛУ. НАПРИКЛАД, ТІ, ЯКІ ПОВ'ЯЗАНІ ЗІ ЗБЕРІГАННЯМ ПРЕДМЕТІВ АБО ...

E-COMMERCE, MEDIA SPOŁECZNOŚCIOWE, DRUK 3D, APLIKACJE MOBILNE — NIE JEST TAJEMNICĄ, ŻE NA TE BRANŻE NAJBARDZIEJ MAJĘTNI INWESTORZY CHĘTNIE WYKŁADAJĄ PIENIĄDZE. JEDNAK ISTNIEJĄ TEŻ MNIEJ OCZYWISTE KIERUNKI, KTÓRE PRZYCIĄGAJĄ CORAZ WIĘKSZY KAPITAŁ. NA PRZYKŁAD TE ZWIĄZANE Z PRZECHOWYWANIEM PRZEDMIOTÓW CZY...

Bitcoin (валюта інтернету). Протягом трьох років — з середини 2012-го до середини 2015 року найшвидше росла зацікавленість інвесторів у проектах щодо Bitcoins. Збільшення кількості грошей, вкладених у цю галузь складав 151 відсотків у рік — за даними дослідницької фірми Mattermark. Хоча інтерес до компаній, які зосереджені навколо валюти Bitcoin швидко зростає, в них як і раніше вкладено відносно небагато грошей. Сума, яка протягом року була інвестована у цей сектор, становить лише 0,18 відсотка від суми всіх коштів, вкладених у цей період приватними особами. Для порівняння: гроші, вкладені у туристичний сектор —

Bitcoinami. W ciągu trzech lat, między połową 2012 a połową 2015 r., najszybciej rosło zainteresowanie inwestorów przedsięwzięciami dotyczącymi Bitcoinów. Wzrost sum pieniędzy zainwestowanych w tę branżę wynosił średnio 151 proc. rocznie — wynika z badań firmy Mattermark. Choć zainteresowanie spółkami koncentrującymi się wokół waluty Bitcoin rośnie najszybciej, to wciąż jest w nich ulokowanych stosunkowo niewiele środków. Suma pieniędzy, jaka w ciągu roku została włożona w ten sektor, to zaledwie 0,18 proc. sumy wszystkich środków zainwestowanych w tym okresie przez prywatne podmioty.


F A K TBY I ZI NTERSE N D Y 6,71 відсотка всіх інвестицій, транспорт — 6,16 відсотка, обміну фотографіями — 0,56 відсотка, а їжу і напої — трохи більше 1 відсотка. Криптовалюті наступає на п’яти сектор послуг, пов'язаних з обміном фотографіями в інтернеті, маючи за останні три роки 150 відсотків річного приросту інвестицій. Більш сміливо інвестують також в стартапи, пов'язані з туризмом та зберіганням предметів. У порівнянні назвемо галузі, які вже три роки мали більш ніж на сто відсотків збільшення інвестованого капіталу; поза ними добре себе почувають сектори, пов'язані з продуктами харчування та напоями (97 відсотків), банківською справою (65 відсотків) і дронами — безпілотними літальними апаратами (63 відсотків). Варто також звернути увагу на те, які сектори втрачають інтерес інвесторів. За даними Mattermark, стартапи, пов'язані з електронною поштою за останній рік отримали на 22 відсотки менше підтримки, ніж у попередньому році. Також ослабли сайти знайомств — це падіння було на 9 відсотків. Гірше собі радять сайти, які подають різні пропозиції ринку. Інтерес інвесторів до цього типу компаній упав на цілих 48 відсотків протягом року. Швидше за все, є одна головна причина: Groupon і його домінування у секторі групових покупок. Bitcoin Криптовалюта, яка насправді є математичним алгоритмом, не має своєї фізичної форми. У цьому сенсі вона не існує. Немає впевненості щодо того, хто її створив, але одне можна сказати напевно: її потенціал, що зробив революцію на ринку валют, викликає великий інтерес інвесторів. У Bitcoin вкладають за тим самим принципом, що і в золото або товари. Але гроші також вкладаються в компанії, які зосереджують діяльність навколо криптовалюти — торгують нею, організовують безпечне зберігання і забезпечують її постачальникам систему приймання оплати в Bitcoin. Середньорічний приріст інвестицій в період 2012-2015 років — 151 відсотків.

Kryptowaluta, będąca de facto matematycznym algorytmem, nie ma swojej fizycznej postaci. W tym sensie — nie istnieje

Dla porównania: pieniądze ulokowane w branży turystycznej to 6,71 proc. wszystkich inwestycji, transportu — 6,16 proc., udostępniania zdjęć — 0,56 proc., a jedzenia i napojów — niewiele ponad 1 proc. Kryptowalucie depcze po piętach sektor usług związanych z udostępnianiem zdjęć w internecie, notując w ostatnich trzech latach150-procentowy roczny wzost zainwestowanych kwot. Coraz śmielej inwestuje się też w start-upy związane z turystyką czy przechowywaniem przedmiotów. W zestawieniu wymieniamy branże, które przez trzy lata notowały ponad stuprocentowy wzrost zainwestowanego kapitału; poza nimi, dobrze rokują m.in. sektory związane z jedzeniem i napojami (97 proc.), bankowością (65 proc.) czy dronami (63 proc.). Warto zwrócić też uwagę na to, które sektory tracą na zainteresowaniu inwestorów. Według danych Mattermark, startupy związane z e-mailami w ciągu ostatniego roku dostały o 22 proc. mniejsze wsparcie niż w roku poprzednim. Słabną też portale randkowe — tu spadek był na poziomie 9 proc. Najgorzej rokują strony agregujące różne oferty z rynków. Zainteresowanie inwestorów tego typu spółkami pikowało aż o 48 proc. w ciągu roku. Najprawdopodobniej jest jedna główna przyczyna: Groupon i jego dominacja sektora zakupów grupowych. Bitcoin Kryptowaluta, będąca de facto matematycznym algorytmem, nie ma swojej fizycznej postaci. W tym sensie — nie istnieje. Nie ma pewności co do tego, kto ją stworzył, ale jedno jest wiadome: jej potencjał, by zrewolucjonizować rynek walut, wzbudza ogromne zainteresowanie inwestorów. W Bitcoiny inwestują oni na tej samej zasadzie, co w złoto czy surowce. Lecz pieniądze są też wkładane w firmy, które koncentrują swoją działalność wokół kryptowaluty — handlują nią, pozwalają na bezpieczne przechowywanie jej oraz zapewniają sprzedawcom systemy do akceptowania płatności w Bitcoinach. Średni roczny wzrost inwestycji w okresie 2012-2015: 151 proc.

21 21


22 22

ЛЕЦ ЧЦЕИИНФ ФИРРЕБИИІ/ ЗІІДН ИТТЕ РАРСГЕЕНННОДДСИИТ И К А

Обмін фотографіями Глобальна тенденція обміну зі світом своїми фотографіями (найчастіше тими, що зображують самого фотографа) триває. Найкращим прикладом є гігантський успіх Instagram. Сервіс, який є важливою платформою для обміну суспільства фотографіями, зростає швидше, ніж будь-які інші соціальні мережі гігантів — Facebook, Twitter і LinkedIn. Дані за останній рік показують, що Instagram коштує близько 35 млрд доларів. Але це не єдиний такий сильний бренд у секторі обміну фотографіями; надзвичайно популярними є також Tumblr і Flickr. Фотографії, якими ми хочемо не тільки ділитися, але й мати змогу зберігати їх — великим успіхом користується, наприклад, сервіс Photobucket. Ці потреби ростуть, а з ними — інтерес інвесторів до компаній, які обслуговують їх. Середньорічний приріст інвестицій в період 2012-2015 років складає 150 відсотків. Зберігання предметів Нам потрібен простір не тільки для зберігання віртуальних ресурсів, таких як дані, документи, фотографії. Зберігаємо багато фізичних елементів, які часто не мають місця. Звідси популярність стартапів, які дозволяють зберігати різні речі в спеціально обладнаних для цього приміщеннях. Послуга полягає, наприклад, в прийманні предметів з дому замовника, розміщення їх на складі, а потім каталогізації і виставленні на сайті – завдяки чому власник може вибрати одиничний предмет і за невелику плату замовити його назад до дому. Або до фірми, бо ця послуга набирає популярності серед компаній, які, наприклад, тимчасово змінити офіс на менший та не мають де розміститися із обладнанням. Один з найпопулярніших стартапів в цьому секторі. MakeSpace — в двох раундах отримав від інвесторів $ 10 млн на розвиток. Середньорічний приріст інвестицій в період 2012-2015 років — 145 відсотків.

Udostępnianie zdjęć Światowy trend na udostępnianie całemu światu własnych fotografii (często portretujących samego fotografa) nie słabnie. najlepszym przykładem jest gigantyczny sukces Instagrama. Usługa, będąca w istocie platformą dla społeczności dzielącej się fotografiami, rośnie szybciej od innych społecznościowych gigantów: Facebooka, Twittera czy LinkedIna. Dane za zeszły rok pokazują, że Instagram warty jest ok. 35 mld dolarów. Ale to nie jedyna tak silna marka w sektorze udostępniania zdjęć; szalenie popularne są też Tumblr czy Flickr. Zdjęciami chcemy się nie tylko dzielić, ale też mieć przestrzeń do przechowywania ich — dużym powodzeniem cieszy się np. serwis Photobucket. Te potrzeby cały czas rosną, a wraz z nimi — zainteresowanie inwestorów firmami, które je zaspokajają. Średni roczny wzrost inwestycji w okresie 2012-2015: 150 proc. Przechowywanie przedmiotów Potrzebujemy przestrzeni nie tylko do składowania wirtualnych zasobów, takich jak dane, dokumenty, zdjęcia. Wciąż gromadzimy wiele fizycznych przedmiotów, dla których nieraz nie mamy miejsca. Stąd popularność start-upów, które umożliwiają przechowywanie różnych rzeczy w specjalnie przeznaczonej do tego przestrzeni. Usługa polega np. na odbiorze przedmiotów z domu klienta, umieszczeniu ich w magazynie, a następnie skatalogowaniu i pokazaniu na stronie — dzięki czemu właściciel może wybrać pojedynczy przedmiot i za niewielką opłatą zamówić go z powrotem do domu. Lub do firmy, bowiem to rozwiązanie zyskuje na popularności wśród przedsiębiorstw, które np. tymczasowo zmieniają lokalizację na mniejszą i nie mają jak pomieścić się z wyposażeniem. Jeden z popularniejszych start-upów w tym sektorze, MakeSpace, w dwóch rundach pozyskał od inwestorów 10 mln dolarów na rozwój. Średni roczny wzrost inwestycji w okresie 2012-2015: 145 proc.


F A K TBY I ZI NTERSE N D Y

Космічні подорожі Комерційні польоти в космос — ближче майбутнє, ніж здається. І це не справа державних програм (це кивок у бік NАSА), а приватних фірм, готових досліджувати космічний простір. Заснована Річардом Бренсоном Virgin Galactic бачить майбутнє в космічному туризмі — і вже продала сотні квитків для подорожей за межами орбіти, хоча і не відомо, коли і чи щось із цього вийде. В аерокосмічній промисловості працює ще одна велика постать глобального бізнесу — Елон Муск, який є президентом і засновником компанії SpaceX. Триває гонка за приватизацію простору, а основні гравці, які беруть участь в ній, то люди з величезною фортуною. Інвестиції в позаорбітальні рейси безперервно зростають. Середньорічний приріст інвестицій в період 2012-2015 років складає 141 відсотків.

Podróże kosmiczne Komercyjne loty w kosmos to przyszłość bliższa, niż nam się wydaje. I to nie za sprawą programów rządowych (tu ukłon w stronę NASA), a prywatnych firm, gotowych na eksplorowanie przestrzeni kosmicznej. Założona przez Richarda Bransona Virgin Galactic widzi przyszłość w kosmicznej turystyce — i już sprzedała setki biletów na podróże poza orbitę, mimo że nie wiadomo, kiedy i czy w ogóle dojdą do skutku. W przemyśle kosmicznym działa też inna wielka postać światowego biznesu Elon Musk, który jest prezesem i założycielem SpaceX. Trwa wyścig o prywatyzację przestrzeni kosmicznej, a główni zawodnicy biorący w nim udział to osoby z ogromną fortuną. Inwestycje w pozaorbitalne loty od lat nieprzerwanie rosną. Średni roczny wzrost inwestycji w okresie 2012-2015: 141 proc.

23 23


24 24

Л Е ЧЦЕИНФИ Р ЕБ ИІ/ З ІДН ИТ Е АРСГЕННОДС ИТ И К А

Транспорт Стартапи не творять революцію у досить застійній до недавнього транспортній галузі, і це в основному за рахунок компаній Uber або BlaBlaCar. Остання зробила можливими міжнародні поїздки за ціною бензину, без вартості послуги; Uber знаходиться у стані війни з корпораціями таксі на всьому світі, тому що пропонує приватний транспорт за дуже конкурентоспроможною ціною. Але скорочення витрат, опертих на економіку взаємоподілу, це ще не все — стартапи, які змінюють обличчя транспортування, займаються доставкою

Transport Start-upy rewolucjonizują dosyć zastałą do niedawna branżę transportu, a to głównie za sprawą takich spółek, jak Uber czy BlaBlaCar. Ta ostatnia umożliwia przejazdy międzymiastowe w cenie benzyny, z pominięciem kosztów usługi; Uber jest w stanie wojny z korporacjami taksówkarskimi na całym świecie, bo oferuje prywatny transport w bardzo konkurencyjnej cenie. Ale redukcja kosztów, oparta o ekonomię współdzielenia, to nie wszystko — start-upy, które zmieniają oblicze transportu, zajmują się też dostarczaniem przesyłek, prezentowaniem danych o utrudnieniach w ruchu czy wspomaganiem


Ц И Ф РBИI ZІ NТ Р E ЕS Н Д И посилок, представляючи дані про затруднення в руху чи співпрацюючи з керівництвом автопарку. Довелося знайти спільний знаменник для найбільш інноваційних компаній у цьому секторі, щоб оптимізувати витрати і покращити транспортування. Середньорічний приріст інвестицій в період 2012-2015 років становить 133 відсотків. Туризм Стартапи «трусять» індустрію туризму. Вони дозволяють висловлювати думку щодо місць ночівлі, пропонують ресторани і події, надаючи інноваційні рішення щодо готелів (наприклад, пристрій, який будить нас не звуком, а відкриттям вікна), а також полегшують планування поїздок та екскурсії містами. І мабуть, найбільш важливим чинником, як у випадку з транспортним сектором, є тенденція зниження витрат. Хоча як і раніше цінуємо комфорт, який забезпечують готелі, все частіше і частіше вирішуємо провести ніч в трохи гірших, але потенційно цікавих умови за нижчою ціною. Наприклад, на дивані в квартирі незнайомця. Це дозволяє шалено популярний сайт AirВnb, завдяки якому ви можете орендувати помешкання у його власників. Компанія оцінюється в $ 25 млрд. Середньорічний приріст інвестицій в період 2012-2015 років — 116 відсотків. Позики

Люди, що беруть кредити, як правило, хочуть двох речей: максимального спрощення процедури і мінімальних процентних ставок

zarządzania flotą. Gdyby znaleźć wspólny mianownik dla większości innowacyjnych spółek w tym sektorze, byłoby to optymalizowanie kosztów przy jednoczesnym usprawnieniu transportu. Średni roczny wzrost inwestycji w okresie 20122015: 133 proc. Turystyka Start-upy potrząsają branżą turystyczną. Pozwalają wyrażać opinie dotyczące noclegowni, podsuwają propozycje restauracji i wydarzeń, dostarczają innowacyjne rozwiązania do hoteli (np. urządzenie, które nie budzi nas dźwiękiem, a odsłonięciem okna) oraz ułatwiają zaplanowanie podróży i zwiedzanie miasta. A być może najbardziej znamienny, podobnie jak w przypadku branży transportowej, jest trend redukowania kosztów. Choć wciąż cenimy sobie komfort, jaki zapewniają hotele, coraz częściej decydujemy się na nocleg w nieco gorszych, ale potencjalnie ciekawszych warunkach, za niższą cenę. Na przykład na kanapie w mieszkaniu nieznajomego człowieka. Umożliwia to szalenie popularny serwis AirBnb, dzięki któremu można wynająć lokum od lokalnych gospodarzy. Spółka jest wyceniana na 25 mld dolarów. Średni roczny wzrost inwestycji w okresie 20122015: 116 proc. Pożyczki

Люди, що беруть кредити, як правило, хочуть двох речей: максимального спрощення процедури і мінімальних процентних ставок. Стартапи ідуть на задоволення цих потреб, а інвестори готові вкладати в такі компанії свої гроші. Вартим уваги є, наприклад, Payoff. Компанія надає позики під низькі відсотки, що мають служити тільки погашенню заборгованості за кредитною картою. Це може звучати як чергова кредитна петля, хоча творці стартапу запевнюють, що їхня місія полягає у зниженні рівня заборгованості у світі, а не в його збільшенні. SoFi допомагає в погашенні навчального кредиту, в той час як Puddle хоче, щоб ми замість того, щоб звертатися до кредитних установ, формували співтовариство, члени якого підтримували один одного у фінансовому відношенні. Середньорічний приріст інвестицій в період 2012-2015 років складає 109 відсотків.

Osoby zaciągające pożyczki zazwyczaj chcą dwóch rzeczy: maksymalnego uproszczenia procedury i minimalnego oprocentowania. Start-upy wychodzą tym potrzebom naprzeciw, a inwestorzy chętnie lokują w takich firmach swoje pieniądze. Warty uwagi jest na przykład Payoff. Spółka udziela nisko oprocentowanych pożyczek, które mają służyć wyłącznie spłacie długu na karcie kredytowej. Może brzmieć jak kolejna pętla kredytowa, jednak twórcy start-upu zapewniają, że ich misją jest redukowanie poziomu zadłużenia na świecie, a nie zwiększanie go. SoFi pomaga w spłacie kredytu studenckiego, z kolei Puddle chce, byśmy zamiast zwracać się do instytucji kredytowych – tworzyli społeczności, których członkowie nawzajem wspierają się finansowo. Średni roczny wzrost inwestycji w okresie 2012-2015: 109 proc.

25 25


26 26

Л Е ЧЦЕИНФИ П РЕО ИЛ/ І ІДТ ИИТ АРКГЕАННОДС ИТ И К А

«СТВОРЮЄМО В УКРАЇНІ ПАРТІЮ, ЯКА МОГЛА Б ПРОДЕМОНСТРУВАТИ НОВІ МОРАЛЬНІ ТА ПОЛІТИЧНІ ЦІННОСТІ»

ІНТЕРВ’Ю З ГОЛОВОЮ «ПАРТІЇ ПОЛЯКІВ УКРАЇНИ» СТАНІСЛАВОМ КОСТЕЦЬКИМ

«TWORZYMY PARTIĘ, KTÓRA MOGŁABY ZADEMONSTROWAĆ ZUPEŁNIE NOWE WARTOŚCI MORALNE I POLITYCZNE» ROZMOWA Z PREZESEM PARTII POLAKÓW UKRAINY STANISŁAWEM KOSTECKIM

Лешек ВОНТРУБСКІ

Leszek WĄTRÓBSKI

— Коли виникла ідея створення партії? — Думка про заснування партії з’явилася у другій половині дев’яностих років. Проте вона була зареєстрована 6 жовтня 2014 року, майже 20 років потому. — Про потребу у створенні польської партії в Україні говорили активісти та члени Спілки поляків України, якою ти керував понад 16 років ... — Про таку необхідність ми почали думати і говорити в середині дев'яностих. Але тоді я вважав, що поява польської партії в Україні є передчасною. — Це були часи, коли в Україні тільки прокидалася після років Радянської влади польська національна свідомість ... — ...Справді, польськість почала в нас відроджуватися ще наприкінці існування Радянського

— Kiedy pojawił się pomysł założenia Partii? — Idea jej powstania narodziła się w drugiej połowie lat dziewięćdziesiątych. Ostatecznie nasza Partia została zarejestrowana 6 października 2014 roku, a więc prawie 20 lat później. — O potrzebie powstania polskiej partii na Ukrainie rozmawiali działacze i członkowie Związku Polaków na Ukrainie, którym kierowałeś przez ponad 16 lat… — O takiej potrzebie zaczynaliśmy myśleć i mówić jeszcze w połowie lat dziewięćdziesiątych. Ale wtedy uważałem, że powstanie polskiej partii na Ukrainie jest jeszcze przedwczesne. — To były czasy, kiedy na Ukrainie budziła się dopiero, po latach sowieckiej władzy, polska świadomość narodowa… — … polskość zaczęła się u nas budzić, tak naprawdę, jeszcze pod koniec istnienia Związku Radzieckiego – w roku


Ц И ФPРOИL ІI TТ YР ЕK НAД И Союзу – 1988 року, коли у Києві було засноване Польське культурно-освітнє товариство. У травні 1990 року поляки з усієї України вперше зібрали конгрес, в якому взяли участь багато почесних гостей — представників інтелігенції та духовенства з Польщі та України. Захід відбувся у переповненому залі «Будинку художника» на Львівській площі у дуже патріотичній та урочистій атмосфері. Вперше було відправлено жалобну святу месу на честь жертв тоталітарних репресій у Биковні, яку очолював ксьондз єпископ Єжи Домбровскі. — А чи ти був раніше членом якоїсь партії? — Ніколи раніше до жодної партії не належав. — Як і коли ви почали роботу зі створення партії? — Підготовча робота із заснування партії почалася близько 2003 року. Ситуація в Україні стрімко змінювалася: надходили вигідні для нас часи, якими треба було швидко користуватися. Спостерігаючи за змінами політичної ситуації в Україні, спрямованими на подальшу демократизацію країни, ми прийшли до висновку, що вже варто створювати польську партію. Раніше, наприкінці девяностих, можливо, нам би також вдалося її заснувати і зареєструвати, але тоді національна свідомість польської меншини в Україні була ще на низькому рівні. Створення тоді польської партії могло б закінчитися невдачею і перешкоджати у подальшому нашим співвітчизникам. Я завжди вважав, що кожна справа вимагає відповідного часу. — ... І це був правильний час для створення польської партії? — Так, 2003 року з групою наших активістів ми прийшли до висновку, що треба починати роботу зі створення польської партії в Україні. На жаль, два роки потому за нез'ясованих до сьогодні обставин загинула моя дочка. Тоді я пережив велику родинну трагедію. І зрозуміло, припинив зі свого боку будьяку діяльність із заснування партії. Таким чином наш проект був зупинений аж до 2010 року. 11 вересня 2011 року ми організували з'їзд у Києві,

Підготовча робота із заснування партії почалася близько 2003 року

1988 roku, kiedy powstało pierwsze Polskie Stowarzyszenie Kulturalno-Oświatowe na Ukrainie z siedzibą w Kijowie. W maju 1990 roku Polacy z całej Ukrainy, po raz pierwszy, zebrali się na swój kongres, w którym licznie udział wzięli honorowi goście, przedstawiciele inteligencji i duchowieństwa z Polski i Ukrainy. Kongres odbywał się w wypełnionej po brzegi sali „Domu Plastyka” przy placu Lwowskim i przebiegał bardzo patriotycznie i uroczyście. Po raz pierwszy odprawiono tam mszę św. żałobną ku czci ofiar represji totalitaryzmu w Bykowni, której przewodniczył ks. bp Jerzy Dąbrowski. — A czy byłeś wcześniej członkiem jakiejś partii? — Nigdy wcześniej do żadnej partii nie należałem. — Jak i kiedy rozpoczęliście prace związane z powstaniem Waszej Partii? — Prace przygotowawcze, związane z założeniem Partii, rozpoczęliśmy około 2003 roku. Sytuacja na Ukrainie szybko się zmieniała. Nadchodziły czasy dla nas korzystne i trzeba było je szybko wykorzystać. Obserwując zmiany sytuacji politycznej na Ukrainie, zmierzające do dalszej demokratyzacji kraju, doszliśmy do wniosku, że warto już założyć polską partię. Wcześniej, w końcu lat osiemdziesiątych, może też udałoby się nam ją założyć i zarejestrować, ale wówczas świadomość narodowa polskiej mniejszości na Ukrainie była jeszcze na niskim poziomie. Założenie wówczas polskiej partii mogłoby się skończyć źle i zniechęcić naszych rodaków do dalszej działalności. Zawsze uważałem, że każde działanie wymaga odpowiedniego czasu. — … i to był właśnie ten czas na założenie polskiej partii? — Tak, to był odpowiedni czas. W roku 2003 uznaliśmy, z grupą naszych działaczy, że trzeba zacząć starania o założenie polskiej partii na Ukrainie. Niestety 2 lata później, w niewyjaśnionych do dzisiaj okolicznościach, zginęła mi córka. Przeżyłem wówczas wielką tragedię rodzinną. Wstrzymałem też, ze swojej strony, wszelkie działania związane z założeniem partii. I w taki sposób nasz projekt został zatrzymany – aż do roku 2010. 11 wrześni 2011 roku zorganizowaliśmy zjazd w Kijowie, w Domu Uczonych przy ul. Włodzimierskiej, na który

27 27


28 28

ЦЦ ИИ ФФПРРОИИЛ І І Т ТИТ РРКЕЕАНН ДД ИИ в Будинку вчених на Володимирській, куди приїхали 170 делегатів, прихильників нашого проекту. Там ми запропонували раніше розроблену програму і вибрали керівництво партії, її політраду і ревізійну комісію. Я став головою нашої партії. Після цього ми вже могли розпочати збирання підписів. — Ти відмовився від посади голови Спілки поляків України ... — Так, 11 грудня 2011 року я звільнився з посади голови Спілки поляків України і всю свою енергію присвятив розбудові партійної структури. — З якими труднощами і проблемами довелося зіткнутися? — Згідно з українським законодавством, ми повинні були зібрати підписи щонайменше з двох третин областей, а в них – з двох третин районів у загальній кількості не менше десяти тисяч. Можна було ці вимоги виконати, скориставшись послугами спеціальної компанії, яка б за гроші зібрала б потрібні за законодавством підписи. Але я вибрав традиційний метод — відповідно до вимог закону ходити від села до села, від хати до хати. І тут я повинен низько схилити голову і подякувати багатьом активістам — Вікторії Лясковській-Щур із Житомира, Францішку Міцінському з Хмельниччини, доктору Петру Кваснєцькому з Києва і Марії Вітвіцькій із Ніжина та кільком іншим людям з Вінниччини. Таких, як вони — тих, хто насправді допоміг мені, можна перелічувати тривалий час. — Як довго тривало збирання необхідних для реєстрації партії підписів? — Зібрали ми їх тільки навесні 2013 року. Увесь процес тривав майже півтора роки. Тоді ми мали понад одинадцять тисяч голосів тих, хто підтримує створення польської партії, і подали їх офіційно разом з іншими документами, необхідними для реєстрації. Реєстраційний орган прийняв понад шість тисяч підписів. Майже п’ять тисяч з них комісія відкинула. Тому необхідно було розпочинати збирання з початку. — Зібрані підписи не відповідали вимогам українського законодавства чи, може, це було політичне рішення? — Звичайно, такі дії можна трактувати порізному. У всякому разі це сталося — наші голоси визнали недійсними. Хоча у списках неозброєним оком було видно, що зібрані підписи є справжніми. У селах, де наші листи підписували сотні громадян, вони не завжди точно подавали адреси, наприклад, бракувало назви вулиці. Не вистачало інколи й інших даних, наприклад, люди списали ініціали замість імен. — І що? Затвердили їх тепер? — Після нового збору підписів до наявних п’яти тисяч ми додали ще більше шести. І знову подали необхідні для реєстрації документи. І чекали на рішення … — ... яке було і цього разу відмовним? — Так. Знову нам відмовили. Також знайшли у статуті партії твердження, які нібито не відповідають законодавству України. Хоча статут і програма партії були вже перевірені Державною реєстраційною службою України на першому етапі. Тоді ми отримали кілька незначних зауважень, які виправили. Знову були змушені скликати технічний з'їзд партії. Змінили статут і провели програмні зміни відповідно до зауважень Державної реєстраційної служби. — І втретє вам відмовили? — Цього разу я вирішив діяти і зателефонував до

Organ rejestrujący zakwestionował nam prawie 6 tys. podpisów. Zostało nam ponad 5 tys., które komisja uznała

przyjechało 170 delegatów, sympatyków naszego projektu. Zaproponowaliśmy tam, wcześniej już opracowany, program i wybraliśmy władze partii, jej radę polityczną i komisję rewizyjną. Ja zostałem prezesem naszej partii. Mogliśmy wówczas przystąpić do zbierania podpisów. — Zrezygnowałeś też z funkcji prezesa Związku Polaków na Ukrainie… — 11 grudnia, 2011 roku, zrezygnowałem z funkcji prezesa Związku Polaków na Ukrainie i całą swoją energię poświęciłem na budowanie struktur partii. — Z jakimi trudnościami i kłopotami przyszło Ci się wówczas zmierzyć? —Według prawa ukraińskiego trzeba nam było zebrać podpisy w 2/3 obwodów (polskie województwa) co najmniej, a w nich podpisy w 2/3 rejonów (nasze powiaty) w ilości ogólnej nie mniej jak 10 tysięcy. Można było te wymagania wypełnić poprzez znalezienie specjalistycznej firmy, która za pieniądze zbierała wymagane prawem podpisy. Takie firmy są już na Ukrainie. Wybrałem jednak metodę tradycyjną, zgodną z wymaganiami prawa, chodząc od wioski do wioski, od chaty do chaty. Muszę tu nisko schylić czoło i podziękować wielu działaczom — szczególnie: Wiktorii Laskowskiej-Szczur z Żytomierza, która kierowała procesem zbierania podpisów na terenie Żytomierszczyzny, Franciszkowi Micińskiemu z obwodu chmielnickiego oraz kilku innym osobom z obwodu winnickiego czy wreszcie dr. Aleksandrowi Kwaśnieckiemu z Kijowa i Marii Witwickiej z Nieżyna. Takich jak oni, którzy mi naprawdę pomogli, mógłbym wymienić jeszcze długo. — Jak długo trwało zdobywanie potrzebnych do rejestracji partii podpisów? — Zdobyliśmy je dopiero wiosną roku 2013. Proces zbierania podpisów trwał prawie 1,5 roku. Zgromadziliśmy wówczas ponad 11 tys. głosów popierających powstanie polskiej partii i złożyliśmy je oficjalnie razem z innymi wymaganymi do rejestracji dokumentami. Organ rejestrujący zakwestionował nam prawie 6 tys. podpisów. Zostało nam ponad 5 tys., które komisja uznała. Trzeba więc było zacząć zbieranie zakwestionowanych podpisów od początku. — Czy zdobyte podpisy nie spełniały ukraińskich wymogów czy może to była decyzja polityczna? — Oczywiście różnie to można to traktować i do tego podchodzić. W każdym bądź razie stało się i nasze głosy


F A KPTOY L I TTYRKEAN D Y

Ганни Онищенко, голови Державної реєстраційної служби. Пані Онищенко відповіла, що не можливо зареєструвати партію з пропонованою назвою, аргументуючи тим, що це може послужити небезпечним прецедентом. Підкреслила, що в країні точиться війна. І так само в Україні може виникнути, наприклад, партія росіян? Треба було досить швидко думати про зміну назви нашої партії. І тоді ми з колегами після доби роздумів вирішили назвати її «Солідарність». Хотіли використати цю назву з двох причин. По-перше, це рішення партії «Солідарність» президента Порошенка змінити назву на «Блок Петра Порошенка», а подруге, зв'язок з Польщею та Лехом Валенсою. Наступного дня я зателефонував до голови Державної реєстраційної служби та попросив прийняти нову назву. Вона позитивно оцінила нашу ідею і зауважила, що тепер не бачить жодних перешкод для реєстрації, бо полякам така назва відповідає — з усім відомих причин. Через кілька днів, ми знову подали документи, необхідні для реєстрації .... — ...І що? — ...І партію зареєстровали як «Солідарність». Це сталося 6 жовтня 2014 року. Ми навіть того не змогли відповідно відзначити, бо я захворів. Три тижні грипував. Коли одужав, то організував у Києві перше засідання Політичної ради нашої партії. Ми почали процес реєстрації осередків. Згідно з законом «Про політичні партії в Україні» після реєстрації партії протягом шести місяців треба зареєструвати осередки принаймні у більшій частині областей. Так, до кінця року ми зареєстрували вже сім осередків, інші перебували в процесі реєстрації. — Ви почали свою реєстрацію партії в районах і областях. Що ж відбулося далі? — Раптом, після нового року, мене запросили до офісу партії «Блок Петра Порошенка». Там я отримав пропозицію розглянути можливість зміни назви нашої партії у зв'язку з їхнім рішенням повернутися до старої назви. Звичайно, ми зрозуміли, що першість у назві «Солідарності» належить їм. Справді, вони були авторами цієї назви в Україні. Ось чому погодилися

Nagle, po nowym roku zostałem zaproszony do biura partii Blok Petra Poroszenki. Oni zwrócili się do nas z propozycją rozpatrzenia możliwości zmiany nazwy naszej partii

uznano za niekompletne. Na naszych listach widać było gołym okiem, że zebrane podpisy są jednak autentyczne i że zostały zebrane w konkretnym rejonie. Zbierający podpisy w konkretnej wiosce, gdzie nasze listy podpisało kilkuset obywateli, nie zawsze dokładnie podawali adresy – np. brakowało nazwy ulicy. A według rejestru, taka wioska posiadała 5 ulic, których w naszych spisach zabrakło. Brakowało też czasami i innych danych np. inicjały zamiast imion. — I co? Uznali Wam je teraz? — Tak, wszystkie. A zebraliśmy ich ponad 6 tys. Wzięliśmy pod uwagę te wszystkie wymagania. I ponownie złożyliśmy wymagane dokumenty do rejestracji. I czekaliśmy na decyzję… — … która była i tym razem odmowna? — Tak. Ponownie nam odmówiono. Znaleziono bowiem w naszym partyjnym statucie stwierdzenia, które rzekomo nie były zgodne z prawem ukraińskim. Statut jednak i program partii były sprawdzane na pierwszym etapie. Otrzymaliśmy wtedy kilka drobnych sugestii, które uwzględniliśmy, razem z głosami nowych ludzi. Ponownie zwołaliśmy więc techniczny zjazd partii. Zmieniliśmy statut i wprowadziliśmy zmiany programowe – zgodnie z uwagami Państwowej Służby Rejestracyjnej. — I po raz trzecie Wam odmówiono? — Postanowiłem więc działać i zadzwoniłem do pani Hanny Onyszczenko, prezesa Państwowej Służby Rejestracyjnej. Dowiedziałem się od niej, iż nie mogą zarejestrować partii z nazwą przez nas proponowaną – czyli Partia Polaków Ukrainy. Powiedziała mi, że w kraju toczy się wojna. I co ona ma zrobić, jeśli na Ukrainie powstanie partia Rosjan? Zastanawialiśmy się z kolegami przez całą dobę i wpadliśmy na pomysł, aby nazwać naszą partię „Solidarność”. Chcieliśmy wykorzystać tę nazwę z 2 powodów. Pierwszy to rozwiązanie partii „Solidarność” prezydenta Poroszenki i zmiana jej nazwy na „Blok Petra Poroszenki”, a drugi to związki z Polską i Lechem Wałęsą. Następnego dnia zadzwoniłem do pani prezes Państwowej Służby Rejestracyjnej i powiedziałem jej, że mam nową propozycję. I jeśli ona się zgodzi, to zmieniamy nazwę partii na „Solidarność”. Pochwaliła nas za pomysł i powiedziała, że nie widzi obecnie żadnych przeszkód w rejestracji, bo Polakom ta nazwa odpowiada – ze znanych powszechnie powodów. Kilka dni później ponownie złożyliśmy wszystkie dokumenty wymagane przy rejestracji…. — …i co? — …i partia została zarejestrowana jako Partia „Solidarność”. To był 6 października 2014 roku. Nie zdążyliśmy nawet tego oblać bo zachorowałem. Trzy tygodnie leżałem na grypę. Kiedy wyzdrowiałem to zorganizowałem w Kijowie pierwsze posiedzenie Rady Politycznej naszej partii. Zaczęliśmy proces rejestracji naszych oddziałów. Jest bowiem taki przepis, że po zarejestrowaniu partii trzeba w przeciągu 6 miesięcy zarejestrować swoje oddziały, w co najmniej więcej niż w połowie obwodów. Tak więc przed końcem roku zarejestrowaliśmy już 7 oddziałów, pozostałe były jeszcze w rejestracji. — Zaczęliście rejestrację Waszej Partii w obwodach i rejonach. Co było później? — Nagle, po nowym roku zostałem zaproszony do biura partii Blok Petra Poroszenki. Oni zwrócili się do nas z propozycją rozpatrzenia możliwości zmiany nazwy naszej partii, w związku z ich decyzją o powrocie do starej nazwy. Naturalną siłą rzeczy rozumieliśmy, że pierwszeństwo w nazwie „Solidarność” należy się im. Oni bowiem byli

29 29


30 30

Ц И ФП РО ИЛ І І Т ИТ РК ЕА Н Д И і віддали назву «Солідарність» її колишньому власникові, за умови їхньої допомоги у поверненні нашій партії первинної назви – Партія поляків Україні. Це було насправді виконання доручення першого установчого з'їзду, який вирішив створити Партію поляків України. Наше рішення і пропозиція була ними прийняті. — Тому подальший процес реєстрації був припинений ... — ....так, у зв'язку зі зміною назви партії. Ми були змушені знову провести з'їзд, де мали місце бурхливі дискусії щодо повернення імені «Солідарність» правлячому блоку Петра Порошенка. Тоді багато людей нас залишили. Обговорення, на щастя, закінчилася компромісом і делегати вирішили, що Партія поляків України — це краща назва для сьогоднішньої соціально-політичної ситуації в Україні. Також це було виконання постанови першого установчого з'їзду, який вирішив створити Партію поляків України. Партія з первинною назвою була зареєстрована 27 березня 2015 року — з необхідністю реєстрації територіальних осередків. На сьогодні ми зареєстрували кільканадцять обласних осередків та почали реєстрацію міських та районних організацій. — А як щодо цьогорічних осінніх виборів в Україні? Ваша партія візьме у них участь? (розмова відбувалася у вересні 2015 року — Ред.) — Наша політична сила не піде на вибори цього року, тому що у нас занадто мало зареєстрованих осередків. Поміж тим я спокійний за майбутнє нашого виборчого проекту. Вважаю, що ці вибори ще не наші. Думаю, що сьогодні, нам більше потрібна популяризація партії, а також віра у власні сили і нарешті розбудова обласних, районних, міських та міськрайонних структур. З 1 січня 2016 року Україна має отримати новий адміністративний поділ. Це буде вирішувати український парламент в листопаді-грудні 2015 року. Якщо так станеться, то новий адміністративний поділ спричинить серйозне скорочення районів, яких буде

Наша політична сила не піде на вибори цього року, тому що у нас занадто мало зареєстрованих осередків

autorami tej nazwy na Ukrainie. Dlatego wyraziliśmy na to zgodę i oddaliśmy nazwę „Solidarność” dawnemu jej właścicielowi – pod warunkiem ich pomocy na powrót naszej partii do nazwy pierwotnej – czyli do Partia Polaków Ukrainy. Było to bowiem spełnienie polecenia pierwszego zjazdu założycielskiego, na którym postanowiliśmy założyć Partię Polaków Ukrainy. Nasza decyzja i propozycja została przez nich przyjęta. — Proces dalszej rejestracji został więc wstrzymany… — …. tak, w związku ze zmianą nazwy partii. Odbyliśmy też Zjazd, na którym miały miejsce burzliwe dyskusje nt. oddania nazwy „Solidarność” rządzącemu Blokowi Piotra Poroszenki. Sporo wówczas ludzi od nas odeszło. Dyskusje na szczęście zakończyły się kompromisem i delegaci uznali, że Partia Polaków Ukrainy to najlepsza nazwa na dzisiejszą sytuację społeczno-polityczną Ukrainy. Było to bowiem spełnienie polecenia pierwszego zjazdu założycielskiego, na którym postanowiliśmy założyć polska Partię Polaków Ukrainy. Partia o pierwotnej nazwie została zarejestrowana 27 marca 2015 roku — z obowiązkiem rejestracji jej oddziałów terenowych. Na dziś mamy zarejestrowanych kilkanaście oddziałów obwodowych i rozpoczęliśmy rejestrować miejskie i rejonowe organizacje. — A co z tegorocznymi jesiennymi wyborami na Ukrainie? Czy Wasza Partia będzie w nich brała udział? — Nie bierzemy udziału w tegorocznych wyborach, bo mamy zbyt małą liczbę zarejestrowanych oddziałów. Jestem natomiast spokojny co do przyszłości naszego wyborczego projektu. Uważam, że te wybory, to jeszcze nie nasze wybory. Uważam, że na dziś, bardziej potrzebna nam jest promocja partii oraz wiara we własne siły i wreszcie budowanie struktur obwodowych, rejonowych, miejskich czy wreszcie miejsko-rejonowych. Od 1 stycznie 2016 roku ma wejść na Ukrainie nowy podział administracyjny. Będzie o tym decydował nasz ukraiński parlament w listopadzie i grudniu bieżącego roku. Jeżeli tak się stanie, to nowy podział administracyjny przewiduje bardzo poważną redukcję rejonów (powiatów), których będzie o wiele mniej, co spowoduje, że trzeba


POLITYKA

значно менше. І відповідно, це спровокує повторне проведення місцевих виборів. — Які ж ваші цілі? — До найважливіших я відношу відродження і національний розвиток поляків, а також працю на користь політичної та соціальної активності громадян України польського походження і нарешті піклування про польську освіту. Ми партія християнсько-демократичного спрямування, тому будемо пропонувати поправки до українського законодавства, які служитимуть відродженню християнської моралі в Україні. Найактивнішими будемо в таких галузях, як захист життя, яке тільки зародилося, шляхом створення центрів для дівчаток, котрі зіткнулися з цією проблемою, або діяльністю з відкриття «вікон життя». Важливою є також політична та суспільна діяльність. Ми рішуче відкидаємо націоналізм, але ми кажемо «так» патріотизму. В економічній сфері партія працюватиме на користь захисту малого і середнього бізнесу, також сприятиме розширенню середнього класу. Будемо також займатися підтримкою вивчення польської мови, культури та історії; відкривати польські школи. Нарешті важливими для нас є популяризація досягнень поляків в Україні у всіх сферах суспільного життя, а також пробудження активності польського народу в Україні, створення правової держави та повага до Всесвітньої декларації з прав людини. У розвинених європейських демократичних країнах, може, навіть і достатньо існування громадських організацій. Там вони дійсно добре організовані,

Ми партія християнськодемократичного спрямування, тому будемо пропонувати поправки до українського законодавства, які служитимуть відродженню християнської моралі в Україні

będzie ponownie przeprowadzać lokalnie nowe wybory terytorialne. — A jakie są Wasze cele? — Do najważniejszych zaliczył bym odrodzenie i rozwój narodowy Polaków oraz pracę na rzecz aktywności politycznej i społecznej obywateli Ukrainy polskiego pochodzenia i wreszcie troska o polskie szkolnictwo. Jesteśmy partią o charakterze chrześcijańskodemokratycznym, dlatego będziemy proponować zmiany w ustawodawstwie ukraińskim, które będą służyć odrodzeniu moralności chrześcijańskiej na Ukrainie. Najbardziej aktywni będziemy w takich dziedzinach jak: obrona życia poczętego przez zakładanie ośrodków dla dziewcząt, które spotkały się z tym problemem albo przez działalność na rzecz powstawania „okien życia“. Ważna jest również działalność polityczna i społeczna. Stanowczo odrzucamy nacjonalizm, ale mówimy tak patriotyzmowi. W sferze gospodarczej partia będzie pracować na rzecz obrony małego i średniego biznesu oraz sprzyjać poszerzeniu klasy średniej. Będziemy też zajmować się krzewieniem nauki języka polskiego, kultury i historii polskiej; zakładać polskie szkoły i promować polskie studia językowe. Ważna jest dla nas wreszcie popularyzacja dorobku Polaków na Ukrainie we wszystkich dziedzinach życia społecznego czy budzenie aktywności ludności polskiej na Ukrainie w życiu społecznym i gospodarczym celem tworzenia praworządnego państwa i przestrzegania Wszechświatowej Deklaracji Praw Człowieka. W rozwiniętych demokracjach europejskich może nawet i wystarczy istnienie samych organizacji społecznych. Tam są one naprawdę dobrze zorganizowane i potrafią bronić swojego interesu i nie sposób ich nie usłyszeć. Podobnie zbudowane są tam również systemy polityczne. Jeżeli Polacy są już na takim poziomie, że mają ambicje, a mieszkają w takim kraju jak Ukraina, to aby zrealizować swoje oczekiwania, to potrzebują własnej partii politycznej. Dziś zorganizowanie własnego chóru kościelnego czy możliwość nauczania języka polskiego, w tej czy innej miejscowości, nie jest już tak trudne, jak w czasach byłego ZSRR, pod warunkiem jednak samodzielnego zorganizowania grupy chętnych oraz instruktora czy nauczyciela. Prawdą jest, że powstają dziś liczne punktu nauki języka polskiego na Ukrainie, bo jest na nie coraz większe zapotrzebowanie społeczne. To dzieje się na zasadzie ruchu oddolnego, na poziomie oświaty i kultury. Jeżeli chodzi o finansowanie potrzeb oświatowych czy kulturalnych, to ze strony państwa ukraińskiego jeszcze tego praktycznie nie ma. — W Polsce jest zupełnie inaczej. Państwo finansuje w dużym stopniu, potrzeby różnych mniejszości narodowych, także ukraińskiej… — … to dobrze, że tak się dzieje. Sądzę, że Ukraińcy w Polsce uważają, że nadal w stopniu niewystarczającym Polska zaspakaja ich potrzeby. I to jest sprawą normalną, że nigdy nie zaspokoją wszystkich ambicji i potrzeb tych mniejszości. Szkoda, że nie porównują tej pomocy z jej zupełnym brakiem dla mniejszości polskiej na Ukrainie. To byłoby wtedy bardziej obiektywne. Państwo ukraińskie nie pomaga zupełnie swoim obywatelom polskiego pochodzenia. Może tylko gdzieś okazyjnie, najczęściej na poziomie lokalnym. Kiedy byłem prezesem Związku Polaków na Ukrainie, to wiedziałem, że od dłuższego już czasu władze miasta Odessy za symboliczną hrywne wynajmowały lokal dla Związku. Słyszałem ostatnio, że to się teraz zmieniło. Wiem natomiast, że na dość dogodnych warunkach dostali od miasta

31 31


32

ПОЛІТИКА здатні відстоювати свої інтереси і впливати на органи державної влади. Подібно побудовані там і політичні системи. Якщо поляки, що живуть в Україні, досягли того рівня, коли з’явилися амбіції, то, щоб реалізувати свої очікування, потребують власної політичної партії. Сьогодні організація костельного хору або можливості вивчення польської мови у тій чи іншій місцевості, вже не є настільки складною справою, як у часи колишнього Радянського Союзу, за умови самостійного фінансування, а також наявності керівника або викладача. Правдою є те, що виникають сьогодні численні пункти вивчення польської мови в Україні, бо на це є щораз більший попит в Україні. Це відбувається на підставі ініціативи «знизу». Що стосується фінансування освітніх чи культурних потреб, то з боку української держави, його практично немає. — У Польщі це зовсім інакше. Держава значною мірою фінансує потреби різних національних меншин, у тому числі української ... — ... добре, що так відбувається. Думаю, що українці в Польщі вважають, що Польща на недостатньому рівні задовольняє їхні потреби. І це нормальна річ, адже ніколи не можливо задовольнити всі амбіції і потреби меншин. Шкода, що вони не порівнюють цю допомогу з її майже повною відсутністю для польської меншини в Україні. Тоді це було б більш об'єктивним. Українська держава абсолютно не допомагає своїм громадян польського походження. Можливо, десь лише зрідка, як правило, на місцевому рівні. Коли я був головою Союзу поляків в Україні, то знав, що протягом тривалого часу, міська влада Одеси за символічну гривню здавала в оренду приміщення для місцевої польської організації. Знаю, що досить сприятливі умови отримала від міста польська організація в Житомирі. Дуже по-різному організовані сьогодні стосунки польських організацій з українською владою. Варто пам’ятати, що польські організації сьогодні мають різні інструменти дії — такі як ініціативи з налагодження партнерської співпраці між містами. І на це останнім часом охоче погоджуються адміністрації українських міст. Тому що це дає їм можливість черпати польський досвід. Ці можливості ставлять польську громадську організацію в досить зручне становище по відношенню до міста проживання, а також міста-побратима в Польщі. Проте інколи стається, що польські громадські організації, які ініціюють партнерську співпрацю міст, пізніше перестають брати в них участь не за власною ініціативою. Мова тут не йде про польську сторону, тільки про українську — прикладом може бути Біла Церква. Це не змінює того факту, що польські організації в Україні вносять свій внесок у співпрацю між нашими країнами і є необхідними для України. Сьогодні Україною керує Петро Порошенко, який найближчим часом може змінити фінансову підтримку національних меншин. Коли це станеться? Невідомо. Після року його влади нічого не вказує на те, що щось почало змінюватися в цьому питанні. У сьогоднішній ситуації він має важливіші справи. Але в цьому контексті добре зрозуміло, для чого і наскільки потрібна польська партія сьогоднішній Україні. — Давайте повернемося до ваших партійних цілей ... — ... ми орієнтуємося на всебічне співробітництво. Ставимо на перше місце і це підкреслюємо, що це має бути братерська і партнерська співпраця. У такій співпраці, як вчить нас історія, все є важливим.

Dziś na Ukrainie rządzi Petro Poroszenko, który może niedługo zmieni stan faktyczny pomocy finansowania mniejszości narodowych

Polacy lokal w Żytomierzu. Bardzo różnie układają się dziś stosunki polskich organizacji z władzami ukraińskimi. Warto tu pamiętać, że polskie organizacje posiadają dziś różne instrumenty działania – takie jak np. inicjatywa nawiązania partnerskich stosunków współpracy pomiędzy miastami. A na to bardzo chętnie przystają ostatnio administracje ukraińskich miast. Daje im to bowiem możliwość czerpania doświadczenia polskiego. Takie możliwości stawiają polską organizację społeczna w dość dogodnej pozycji w stosunku do miasta zamieszkania, jak i do miasta partnerskiego w Polsce. Zdarza się jednak czasami, że organizacje, które inicjują współpracę partnerską miast, są później z niej wypraszane. Nie chodzi tu o stronę polska tylko o ukraińską. Przykładem może tu być Biała Cerkiew. To nie zmienia jednak faktu, że polskie organizacje na Ukrainie przyczyniają się do partnerskiej współpracy między naszymi państwami i są dla Ukrainy bardzo potrzebne. Dziś na Ukrainie rządzi Petro Poroszenko, który może niedługo zmieni stan faktyczny pomocy finansowania mniejszości narodowych. Kiedy to jednak nastąpi? Nie wiadomo. Po roku jego władzy nic nie wskazuje na to, że już coś zaczęło się w tej kwestii zmieniać. W dzisiejszej sytuacji on ma ważniejsze sprawy na głowie. Ale tym kontekście widać wyraźnie do czego i jak bardzo potrzebna jest polska partia polityczna w dzisiejszej Ukrainie. — Wróćmy do Waszych partyjnych celów… — … stawiamy na wszechstronną współpracę. Stawiamy na pierwszym miejscu – i mocno to podkreślamy, że to musi być współpraca partnerska i braterska. W takiej


POLITYKA Сучасність каже нам, що найважливішим є військове й економічне співробітництво та медична допомога. Сьогодні Україна гостро потребує польського досвіду у сфері охорони здоров'я. Використання польського досвіду зрештою дасть уникнути багатьох непотрібних помилок, які не повинні бути повторені. А з поляками в Україні є так, що часто ми є більшими патріотами України, ніж самі українці. Тому пам’ятаючи про це, хочемо представити нову модель відносин між національною меншиною і державою, де національна меншина поважає те, що сьогодні найактуальніше, тобто територіальну цілісність країни, державну мову, а українська держава поважає традиції, звичаї, культуру і мову своїх громадян, які належать до меншості. Я народився 1954 року і зумів звикнути до життя без війни — у мирі. Думав, що в країні, де живу, її бути не може. Мабуть, те саме переконання і почуття має кожен громадянин Польщі. Але в Україні війна раптово з'явилася. Як поляк, що виховувався на польській історичній літературі, я завжди відчував недовіру до Росії як держави, але не до самих росіян. Сьогодні бачу, що українці, захищаючи свою незалежність, щораз гостріше оцінюють своє минуле. Крім того, рішення, що стосуються союзу з Росією, все частіше оцінюється як історична помилка. І, незважаючи на те, що сьогодні ми переживаємо важкі часи, я бачу нові перспективи польсько-українських відносин. — З ким ваша партія співпрацює? Хто вам допомагає, а хто перешкоджає? — Ми молода партія, яка здобуває прихильників. Сьогодні політичне життя в Україні є надто бурхливим. У нас ще літають яструби, що можуть швидко все знищити. Ось чому ми створюємо в Україні партію, яка могла б продемонструвати абсолютно інші, нові моральні та політичні цінності. Про потенційних союзників чи партнерів можемо сказати, що на сьогодні не ставимо на жодну партнерську партію. Уникаємо союзів і конфронтацій, починаючи новий період нашої діяльності. Хочемо повернутися до двомовності у регіонах, населених етнічними меншинами. Турбуватися про те, щоб українське суспільство ставало більш європейським і демократичним та щоб краще служило гармонізації місцевої спільноти. Коли була прийнята в Україні Хартія регіональних мов і мов меншин, Партія регіонів, думаючи про російську меншину, почала вводити їхні принципи і приймати рішення про двомовність, але тільки там, де йшлося про другу мову російську. — Хто є членами вашої партії? Який вік і професії вони представляють? — Належать до нас переважно українські поляки, але не тільки. Це в основному люди з вищою і середньою освітою, у віці між 30 і 50 роками, тобто середнього віку. На відміну від польських громадських організацій в Україні ми є набагато молодшими.

Як поляк, що виховувався на польській історичній літературі, я завжди відчував недовіру до Росії як держави, але не до самих росіян. Сьогодні бачу, що українці, захищаючи свою незалежність, щораз гостріше оцінюють своє минуле

współpracy, jak uczy nas historia, tak naprawdę wszystko jest ważne. Czasy dzisiejsze mówią nam, że najważniejsza jest współpraca wojskowa, gospodarcza czy opieka zdrowotna. Dziś Ukraina bardzo potrzebuje polskiego doświadczenia w ochronie zdrowia. Skorzystanie z polskich doświadczeń to przecież także unikniecie wielu niepotrzebnych błędów, których nie warto tu powtarzać. A z Polakami na Ukrainie jest tak, że często to my jesteśmy większymi patriotami Ukrainy, niż sami Ukraińcy. Dlatego pamiętając o tym, chcemy zaprezentować nowy model stosunków pomiędzy mniejszością narodową a państwem, gdzie mniejszość narodowa szanuje, to co dzisiaj najbardziej aktualne, czyli całość terytorialną państwa, język państwowy, a państwo ukraińskie szanuje tradycje, zwyczaje, kulturę i język swoich obywateli, którzy należą do mniejszości. Urodziłem się w roku 1954 i zdążyłem przyzwyczaić się do życia bez wojny – w pokoju. Uznałem, że w kraju, w którym mieszkam nie może być już nigdy wojny. Myślę, że takie same przekonanie i odczucie ma każdy polski obywatel. Ale na Ukrainie wojna nagle się zjawiła. Jako Polak zawsze miałem dużą rezerwę do Rosji jako państwa, ale nie do samych Rosjan. Dzisiaj widzę, że Ukraińcy broniący swojej niepodległości coraz ostrzej oceniają swoją przeszłość. Także decyzje dotyczące sojuszu z Rosją oceniają coraz częściej jako błąd historyczny. I mimo tego, że przeżywamy dziś trudne czasy, to jednak widać nową perspektywę stosunków polsko-ukraińskich. — Z kim Wasza Partia współpracuje? Kto Wam pomaga, a kto przeszkadza? — Jesteśmy młodą partią, która zdobywa sympatyków. Dziś życie na Ukrainie jest politycznie bardzo burzliwe. Latają u nas jeszcze jastrzębie, które potrafią wszystko zniszczyć. Dlatego tworzymy na Ukrainie partię, która mogłaby zademonstrować zupełnie inne, nowe wartości moralne i polityczne. O potencjalnych sojusznikach czy partnerach możemy rozmawiać. Na dziś nie stawiamy jeszcze na żadną partnerską partię. Na dzień dzisiejszy unikamy sojuszów i konfrontacji, rozpoczynając nowy okres naszej działalności. Chcemy jako partia, aby wrócić do dwujęzyczności, w regionach, które zamieszkują mniejszości narodowe. Ale w ramach, aby społeczeństwo ukraińskie stawało się jeszcze bardziej europejskie i demokratyczne i aby służyło lepszej harmonizacji społeczeństwa lokalnego. Kiedy była przyjęta na Ukrainie karta języków regionalnych i mniejszości, to Partia Regionów myśląc o mniejszości rosyjskiej, zaczęła wprowadzać je zasady i przyjmować uchwałę o dwujęzyczności, ale tylko tam, gdzie chodziło o drugi język, ale tylko rosyjski. — Kim są członkowie Waszej Partii? W jakim wieku i jakie zawody reprezentują? — Należą do nas przeważnie ukraińscy Polacy, ale nie tylko. Są to osoby przeważnie z wyższym i średnim wykształceniem, w wieku pomiędzy 30 a 50 rokiem – czyli w wieku średnim. W odróżnieniu od polskich organizacji społecznych na Ukrainie jesteśmy jednak wiekowo sporo młodsi.

33 33


34 34

ДІАСПОРА

ВЕЛІНГТОНСЬКА ПОЛОНІЯ POLONIA WELLINGTOŃSKA

Лешек ВОНТРУБСКІ

Leszek WĄTRÓBSKI

СЬОГОДНІ ПОЛЬСЬКА ГРОМАДА У ВЕЛЛІНГТОНІ (НОВА ЗЕЛАНДІЯ) УТВОРЮЄ КІЛЬКА ОРГАНІЗАЦІЙ І ГРУП, ЯКІ МАЮТЬ СВОЇ ОФІСИ В ДОМІ ПОЛЬСЬКОМУ. ДО НИХ НАЛЕЖАТЬ: АСОЦІАЦІЯ ПОЛЯКІВ У НОВІЙ ЗЕЛАНДІЇ, АСОЦІАЦІЯ ПОЛЬСЬКИХ КОМБАТАНТІВ У НОВІЙ ЗЕЛАНДІЇ, КОЛО ПОЛЬСЬКИХ ЖІНОК, ПОЛЬСЬКИЙ ФОЛЬКЛОРНИЙ АНСАМБЛЬ НАРОДНОГО ТАНЦЮ І ПІСНІ «ЛЮБЛІН», ПОЛЬСЬКИЙ АНСАМБЛЬ ТАНЦЮ «ОРЛЯТА», ПОЛЬСЬКА ШКОЛА ТА ПОЛЬСЬКИЙ КЛУБ, ЯКИЙ ВКЛЮЧАЄ В СЕБЕ СЕКЦІЇ: ВІДЕО, БРИДЖ І ДЛЯ СТАРШИХ ЛЮДЕЙ. У ВЕЛЛІНГТОНІ Є ТАКОЖ ПОЛЬСЬКІ ПАРАФІЯ І ПОСОЛЬСТВО.

POLSKĄ WSPÓLNOTĘ W WELLINGTONIE TWORZY OBECNIE KILKA ORGANIZACJI I GRUP, MAJĄCYCH SWĄ SIEDZIBĘ W DOMU POLSKIM. SĄ TO: STOWARZYSZENIE POLAKÓW W NOWEJ ZELANDII, STOWARZYSZENIE POLSKICH KOMBATANTÓW W NOWEJ ZELANDII, KOŁO POLSKICH KOBIET, POLSKI FOLKLORYSTYCZNY ZESPÓŁ TAŃCA I PIEŚNI „LUBLIN”, POLSKI ZESPÓŁ TAŃCA „ORLĘTA”, POLSKA SZKOŁA I POLSKI KLUB, W SKŁAD KTÓREGO WCHODZĄ SEKCJE: VIDEO, BRYDŻA I SENIORA. W STOŁECZNYM WELLINGTONIE ISTNIEJE TEŻ POLSKA PARAFIA PERSONALNA I AMBASADA RP.

Коло польських жінок було засноване 4 липня 1965 рік на зборах польських жінок, скликаних Євгенією Чоханскою і Христиною Войчєховскою-Брукс. Польські жінки хотіли створити жіночу організацію, яка могла б поліпшити соціальне і культурне життя місцевого польського товариства. Молоді жінки, дружини і матері, більшість з яких у підлітковому віці була позбавлена батьківського догляду, відчували особливу потребу у приналежності до польської громади та взаємній підтримці, яке знайшли у Колі польських жінок, організовуючи традиційні польські свята, слухаючи повчальні бесіди, відвідуючи зустрічі, де спілкувалися з приятельками, схожими на самих себе, навчаючись кулінарному мистецтву завдяки спостереженню за старшими членами Кола.

Koło Polskich Kobiet powstało 4 lipca 1965 roku na zebraniu polskich kobiet, zwołanym przez Eugenię Czochańską i Kr ystynę Wojciechowską-Brooks. Polki chciały powołać do życia organizację kobiecą, która mogłaby poprawić społeczne i kulturalne życie tamtejszej Polonii. Młode kobiety, żony i matki, z któr ych większość w czasie dorastania, była pozbawiona wpływu i opieki własnych rodziców, czuły specjalną potrzebę przynależności do polskiej wspólnoty i wzajemnego wsparcia, które znalazły w Kole Polskich Kobiet, organizując tradycyjne polskie obchody, słuchając pouczających pogawędek, uczęszczając na zebrania, gdzie się gawędziło z koleżankami podobnymi do siebie, ucząc się sztuki kulinarnej przez obserwowanie artystycznych pokazów starszych członkiń .


DIASPORA

Пані з Кола польських жінок, щоб проводити статутну діяльність, здебільшого — благодійну, мусили здобувати відповідне фінансування. Організовували обіди та суспільні вечори та інші зустрічі. Пропагували також польську культуру і традиції. Частина правління Кола польських жінок представляла і відповідала безпосередньо за територію: конкретні райони міста та найближчу місцевість. Їх називали «районними». До їхніх обов'язків входило відвідування щомісячних зустрічей, планування суспільної діяльності, культурної і благодійної, підтримання зв'язку з рештою членів Кола, а також щомісячне скликання загальних зборів.

Panie z Koła Polskich Kobiet, aby prowadzić działalność statutową, z których najważniejsze były zawsze akcje charytatywne, musiały zdobywać odpowiednie fundusze. Organizowały więc obiady i społeczne wieczory oraz inne spotkania. Propagowały też zawsze polską kulturę i tradycję. Część zarządu Koła Polek reprezentowała i odpowiadała bezpośrednio za teren: konkretne dzielnice miasta oraz pobliskie miejscowości. Nazywano je „dzielnicowymi”. Do ich obowiązków należało uczęszczane na miesięczne zebrania, planowanie działalności społecznej, kulturalnej i charytatywnej, utrzymanie łączności z resztą członkiń Koła oraz zwoływanie ogólnych zebrań miesięcznych.

35 35


36 36

ДІАСПОРА

Протягом багатьох років члени Кола польських жінок працювали самі, без припливу нових сил, бо він був незначним. У цьому періоді тісніше зав’язалися пута приятельства та дружби, які тривали багато-багато років. Сьогодні багато членів Кола досягли пенсійного віку і його активність зменшилася. Тим не менш, зустрічі у Польському домі організовуються і надалі. І надалі відбуваються колядкові заходи старших людей, пікніки і дружні зустрічі. Також надалі Коло польських жінок приймає нових членів до своїх лав. Польський фольклорний ансамбль пісні і танцю «Люблін» був заснований у серпні 1981 року польським хореографом Яцком Шлівінським, який приїхавв до Нової Зеландії за покликом серця. Разом зі своєю дружиною Анною, полькою з Аппер Хатт, зацікавив молодь полонійною культурою, танцем і польською піснею. Перший концерт ансамблю відбувся 14 листопада 1981 року. З тієї пори полонійні артисти презентували польський фольклор майже 400 разів, беручи участь у концертах і фестивалях національних меншин у Новій Зеландії та Австралії. У репертуарі колективу є польські народні і регіональні танці. Польська суботня школа пропагує польську культуру і мову у Новій Зеландії, показуючи національну спадщину. Її учні пізнають польські традиції, історію, мову та сучасність країни над Віслою і Одрою. Школа була заснована 1953 року, щоб діти польських емігрантів пізнавали мову і культуру своїх батьків. Сьогодні школа проводить заняття вже для 3 і 4 поколінь в регіоні Веллінгтона. Заняття відбуваються у Польському домі для дітей з Веллінгтону.

Польська суботня школа пропагує польську культуру і мову у Новій Зеландії

Przez długie lata członkinie Koła Polskich Kobiet pracowały same, bez dopływu nowych sił, ponieważ dopływ nowych pań był znikomy. W tym okresie nawiązane zostały bliższe więzy koleżeństwa i przyjaźni, które przetr wały przez wiele, wiele lat. Dziś wiele już członkiń osiągnęło wiek emer ytalny i aktywność Koła zmalała. Mimo wszystko spotkania w Domu Polskim organizowane są dalej. Dalej też odbywają się spotkania kolędowe dla seniorów, pikniki i spotkania towarzyskie. Nadal też Koło Polskich Kobiet przyjmuje nowych członków w swoje szeregi. Polski Folklor ystyczny Zespół Pieśni i Tańca „Lublin” założony został w sierpniu 1981 roku przez choreografa Jacka Śliwińskiego z Polski, któr y przyjechał do Nowej Zelandii za głosem serca. Wspólnie ze swoją żoną Anną, Polką z Upper Hutt, zainteresował młodzież polonijną kulturą, tańcem i piosenką polską. Pier wszy występ zespołu miał miejsce 14 listopada 1981 roku. Od tego czasu polonijni artyści prezentowali folklor polski blisko 400 razy, uczestnicząc w koncertach i festiwalach etnicznych w Nowej Zelandii i Australii. W repertuarze zespołu znajdują się polskie tańce narodowe i regionalne. Polska szkoła sobotnia promuje język i kulturę polską w Nowej Zelandii, ukazując dziedzictwo narodowe. Jej uczniowie poznają polską tradycję, historię, język i współczesność kraju nad Wisłą i Odrą. Szkoła została założona w roku 1953, aby dzieci polskich emigrantów poznały język i kulturę swych rodziców. Dziś szkoła prowadzi zajęcia już dla 3 i 4 pokolenia w rejonie Wellingtonu. Zajęcia odbywają się w Domu Polskim dla dzieci z Wellingtonu.


DIASPORA Члени Польського танцювального колективу «Орлята» звертають увагу на необхідність збереження польської мови, традицій і звичаїв — особливо серед наймолодших. Вони також хочуть дружити зі своїми новозеландськими колегами, знайомлячи їх з польською культурною спадщиною, пропонуючи веллінгтонському суспільству польську пісню і польський танець. «Орлята» були створені 1994 року в Ловер Хатт. Їх засновниками була група батьків, чиї діти брали участь у заняттях місцевої польської суботньої школи. Першим тренером ансамблю стала полоса інструктор Барбара Мазур, яка народилася у Новій Зеландії. «Орлята» виступали на польських фестивалях під час національних свят. Також представляли польський фольклор на етнічних і мультикультурних фестивалях в районі Веллінгтона. Крім того, у Польському домі існують і діють польські клуби: відео, з бриджу та для старших людей. Перший із них — відеоклуб — був створений 1988 року для збереження польських фільмів, які знаходилися у полонійних колекціях. Покази фільмів відбуваються у суботу пообідді і на них завжди збирається група польських кіноманів. Другий клуб із бриджу «Полонія» був створений 1990 року. Члени цього клубу зустрічаються у бібліотеці Польського дому у п'ятницю. Останній з нині чинних там клубів — клуб для старших людей. Зустрічі відбуваються регулярно — що два тижні у четвер. Пенсіонери, які до нього входять, і надалі цікавляться полонійними справами, подіями у країні і активно підтримують дії усіх полонійних організацій у Веллінгтоні.

Drugi Klub Brydżowy „Polonia” utworzono w roku 1990. Członkowie tego klubu spotykają się w bibliotece Domu Polskiego w piątki

Członkowie Polskiego Zespółu Tańca „Orlęta” zwracają uwagę na potrzebę zachowania polskiego języka, tradycji i zwyczajów — szczególnie wśród najmłodszych. Chcą też przyjaźnić się ze swoimi nowozelandzkimi kolegami zapoznając ich z polskim dziedzictwem kulturowym, oferując społeczności wellingtońskiej polską piosenkę i polski taniec. „Orlęta” powstały w roku 1994 w Lower Hutt. Ich założycielami była grupa rodziców, któr ych dzieci uczestniczyły w zajęciach tamtejszej polskiej szkoły sobotniej. Pier wszą instruktorką zespołu była Basia Mazur urodzona w Nowej Zelandii. „Orlęta” występowały na polskich festiwalach i w czasie świąt narodowych. Polski folklor prezentowali też na festiwalach etnicznych i wielokulturowych w regionie stołecznego Wellingtonu. W Domu Polskim istnieją ponadto i działają polskie kluby: video, br ydżowy i seniora. Pier wszy z nich - Klub Video utworzony został w roku 1988, aby chronić polskie filmy, które znajdowały się w polonijnych zbiorach. Projekcje filmów odbywały się w sobotnie popołudnia i gromadziły zawsze grupę polskich kinomanów. Drugi Klub Br ydżowy „Polonia” utworzono w roku 1990. Członkowie tego klubu spotykają się w bibliotece Domu Polskiego w piątki. Ostatni z dziś istniejących tam klubów to Klub Seniora utworzony w roku 2005. Jego spotkania odbywają się regularnie co dwa tygodnie w czwartek. Uczestniczący w nim emer yci nadal interesują się sprawami polonijnymi, wydarzeniami w kraju i aktywnie wspierają działania wszystkich polonijnych organizacji w Wellingtonie.

37 37


38 38

КУЛЬТУРА

ШЕВЧЕНКО ОЧИМА ПОЛЯКІВ. ГВІДО ДЕ БАТТАЛЬЯ SZEWCZENKO OCZAMI POLAKÓW. GWIDO DE BATTAGLIA

Ян MATKOWSKI

Jan MATKOWSKI

ГВІДО ДЕ БАТТАЛЬЯ БУВ ПЕРШИМ ПОЛЯКОМ, ЯКИЙ ЗАЦІКАВИВСЯ РОБОТАМИ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА ТА ЗАЛУЧИВСЯ ДО ЙОГО ПОПУЛЯРИЗАЦІЇ. ЛЕОНАРД СОВІНЬСКІ, ПОЛЬСЬКИЙ ПОЕТ І ЖИТЕЛЬ ПОДІЛЛЯ, ВПЕРШЕ ЗВЕРНУВ УВАГУ НА ТАЛАНОВИТОГО УКРАЇНСЬКОГО СПІВАКА. 1861 РОКУ У ВІЛЬНЮСІ ВИЙШЛА ДРУКОМ ПОЕМА ШЕВЧЕНКА "ГАЙДАМАКИ" З ЙОГО ПЕРЕКЛАДОМ ТА ПЕРЕДМОВОЮ. САМЕ БАТТАЛЬЯ СТАВ АВТОРОМ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРО ТВОРЧІСТЬ УКРАЇНЦЯ, ЯКЕ СТАЛО ПЕРШОЮ ПОДІБНОЮ ПУБЛІКАЦІЄЮ В ГАЛИЧИНІ. 1865 РОКУ ВІН ВИДАВ У ЛЬВОВІ СВІЙ АНАЛІЗ ТВОРЧОСТІ ШЕВЧЕНКА ЗІ ВКРАПЛЕННЯМ БІОГРАФІЧНИХ ДАНИХ — «ТАРАС ШЕВЧЕНКО. ЖИТТЯ І ЙОГО ЛИСТИ».

GWIDO DE BATTAGLIA NIE BYŁ PIERWSZYM Z POLAKÓW, KTÓRZY ZAINTERESOWALI SIĘ TWÓRCZOŚCIĄ TARASA SZEWCZENKI ORAZ ZAANGAŻOWALI SIĘ W JEGO POPULARYZACJĘ. LEONARD SOWIŃSKI, POLSKI POETA I PODOLANIN JAKO PIERWSZY ZWRÓCIŁ UWAGĘ NA UTALENTOWANEGO UKRAIŃSKIEGO WIESZCZA. W 1861 ROKU W WILNIE UKAZAŁ SIĘ DRUKIEM POEMAT SZEWCZENKI „HAJDAMAKI”, PRZETŁUMACZONY PRZEZ NIEGO I OPATRZONY PRZEDMOWĄ TŁUMACZA. JEDNAK WŁAŚNIE BATTAGLIA ZOSTAŁ SIĘ AUTOREM OPRACOWANIA O TWÓRCZOŚĆ UKRAIŃCA, KTÓRE W OGÓLE BYŁO PIERWSZĄ TEGO TYPU PUBLIKACJĄ W GALICJI. W 1865 ROKU ON WYDAŁ WE LWOWIE SWOJĄ ANALIZĘ TWÓRCZOŚCI SZEWCZENKI Z WKROPIENIEM DANYCH BIOGRAFICZNYCH PT. „TARAS SZEWCZENKO. ŻYCIE I PISMA JEGO”.


KULTURA

Перш ніж ми перейдемо до критики віршів, представлених де Батталья, спочатку в «Науковому тижневику», а пізніше в окремому виданні, ми обговоримо біографічні аспекти цієї майже невідомої сьогодні постаті. Гвідо народився 1846 року в місті Обертин, нині — Тлумацький район Івано-Франківської області. Батько якийсь час був, напевно, місцевим мером. Не відомо за яких обставин, але так сталося, що де Батталья був позбавлений можливості навчатися в гімназії в Станіславі. Причиною стала його участь у таємних товариствах, що пропагували свободу. Маючи лише 17 років, він сміливо брав участь у Січневому повстанні. Після його провалу, Гвідо втік до Львова, де почав вчитися в університеті. У той же час він почав працювати з "Науковим тижневиком". Батталья мав добре орієнтуватися в роботах Шевченка, якщо у віці 19 років він насмілився описати його творчість. Нічого не відомо про мотиви того вчинку. На той час, крім Совінського, 1863 року уже був перекладений і виданий Кобзар, за що ми вдячні Владиславові Сирокомлі, а саме Людвікові Владиславу Францішку Кондратовичу з роду Сирокомлі. Польськомовний Кобзар побачив світ після смерті Сирокомлі, який пішов з життя 1862 року. Варто також згадати індивідуальні переклади віршів, зроблені Антоніо Горжалчиньскім та опубліковані 1862 року («Переклади малоросійських письменників. Тарас Шевченко (з портретом) — Київ, 1862 рік). Важливий аргумент, що в момент смерті Тараса Шевченка 1861 року, його творчість була вже добре відома польській еліті і перекладена ще за його життя. У вступі автор звертає увагу, що «під час описування життєвих подій великого поета та розбору його віршів, навіть не очікував, з якими зіткнуся труднощами. Між співвітчизниками поета ще не знайшовся той, хто б, скориставшись усіма матеріалами, критично описав життя народу і одночасно народного співця. Тут і там чи не у всіх руських журналах були розкидані поодинокі відомості з його життя». Після вступу автор подає коротку біографічну довідку,

Батталья мав добре орієнтуватися в роботах Шевченка, якщо у віці 19 років він насмілився описати його творчість

Zanim przejdziemy do uwag krytycznych wierszy, przedstawionych przez de Battaglia, najpierw w „Tygodniku naukowym” (cz. 22, 1865), a później w osobnym wydaniu, omówimy aspekty biograficzne tej prawie nieznanej dziś postaci. Gwido urodził się w 1846 roku w miasteczku Obertyn, obecnie rejon tłumacki obwodu iwano-frankowskiego. Ojciec jakiś czas był, prawdopodobnie, miejscowym burmistrzem. Nie wiadomo w jakich okolicznościach, ale pozostały wzmianki, że de Bataglia był pozbawiony dalszej możliwości uczęszczania w gimnazjum w Stanisławowie. Przyczyną było jego uczestnictwo w tajnych organizacjach wolnościowych. Mając zaledwie 17 lat, on mężnie wziął udział w Powstaniu Styczniowym. Po jego upadku, Gwido przedostał się do Lwowa, gdzie zaczął studiować na uniwersytecie. Jednocześnie rozpoczął współpracę z „Tygodnikiem naukowym”. Battaglia musiał być dobrze zorientowanym w twórczości Szewczenki, jeżeli w wieku 19 lat odważył się na opisanie jego twórczości. Nic nie wiadomo o motywach tego uczynku. Na ten czas, oprócz Sowińskiego, w 1863 roku był już przetłumaczony i opublikowany Kobzarz, co zawdzięczamy Władysławowi Syrokomli, a właściwie Ludwikowi Władysławi Franciszku Kondratowiczowi herbu Syrokomla. Polskojęzyczny Kobzarz ujrzał światło po śmierci Syrokomli, który zmarł w 1862 roku. Warto tu wspomnieć także o pojedynczych tłumaczeniach wierszy, dokonanych przez Antonia Gorzałczyńskiego i opublikowanych w 1862 roku (Przekłady pisarzów małorossyjskich. Taras Szewczenko (z portretem), t. 1. — Kijów, 1862). Jest to ważny argument, że na moment śmierci Tarasa Szewczenki w 1861 roku, jego twórczość już była dobrze znana polskim elitom i tłumaczona jeszcze za jego życia. We wstępie autor zwraca uwagę, że „podejmując się skreślenia dziejów życia wielkiego poety i rozbioru dzieł jego, przewidywałem, z jakim będę musiał walczyć trudnościami. Między rodakami poety nie znalazł się jeszcze pracownik, który by używszy wszelkich materiałów, krytycznie określił opis życia ludowego i narodowego zarazem piewcy. Tu i ówdzie zaledwie, po ruskich czasopismach, rozrzucone pojedyncze, urywkowe wiadomości o życiu jego”. Po wstępie, autor przedstawia krótki szkic biograficzny, gdzie stara się doszukać przyczyn geniusza Szewczenki. Nie każdy bowiem chłopak z biednej rodziny, sierota dorasta do światowego uznania. Battaglia przypuszcza, że „mania rysunkowa, uwolniła Tarasa z niewolniczej służby, wprowadziła go na powierzchnie świata i dała mu sposobność wykształcenia się, przez co nie zatarł się w nim bynajmniej duch ukraiński, duch silnej miłości ludu, lecz spotęgowany wydał dla Rusi i dla całej Słowiańszczyzny poetę pierwszego rzędu”. Literaturoznawca następnie opisuje utwory Perebenda, Topola, Odę do Osnowianenka, Katarzynę, Najemnicę, Urzeczoną, Topielnicę, Hamalię, Tarasową Noc. Hajdamaki, Niewolnika, Kaukaz, Sen, Posłanie rodakom, Widma, Neofici,

39 39


40

КУЛЬТУРА

де намагається дошукатися причин генія Шевченка. Адже не кожен хлопець із бідної родини, сирота доростає до світової слави. Батталья припускає, що «манія малювання звільнила Тараса від рабської служби, підняла його до поверхні світу і дала йому можливість навчатися, завдяки чому не стерся в ньому український дух, дух сильної народної любові, але видався для Русі і для цілої Слов’янщини поетом першого ґатунку». Літературознавець далі описує твори «Перебендя», «Тополя», «Ода до Основ’яненка», «Катерина», «Наймичка», «Безталанна», «Утоплениця», «Гамалія», «Тарасова ніч», «Кавказ», «Сон», «Послання співвітчизникам» «Відьма», «Неофіти», «Солдатська криниця», «Псалми», «Думи», «Гостинець». Одним із найгеніальніших творів вважає «Катерину»: «Шевченко, взявши собі за тему цієї поеми подію, основану на частих подібних випадках, торкаючись однієї з найболючіших струн страждань селян силою мови, красою образів і мистецько витонченою формою, підняв свою поему про бідну Катерину до ряду найкрасивіших і найвіддаленіших творів. Він, не вагаючись, часто перериває історію Катерини розповідями і зворотами, чи сповнені ліризму та налиті любов’ю, чи містять у собі глибокі думки про людей та світ. Тут він дотримувався народного звичаю, національного також. Цим звичаєм виказує він своє співчуття і в спогляданні на народну історію, не відрізняється від людей, які не кидають ідею про призначення. І є одним з великих важелів, підсилюючи народжуване почуття під час змалювання будь-якої біди». З польської точки зору, цікавим є аналіз пісні «Гайдамаки», в якому український поет малює образ Коліївщини. Ґрунтуючись на народній традиції, Шевченко часто пропускає історичну правду у цьому творі. Тим не менш згідно з Батталья « народні міфи використав для пробудження українських дітей». Серед життєвих моментів, автор наводить історію кохання з 1829 року. Він закохався у швачку, дівчину з польської родини: «Під час перебування Шевченка у Вільно уперше

З польської точки зору, цікавим є аналіз пісні «Гайдамаки», в якому український поет малює образ Коліївщини

Żołnierską krynicę, Psalmy, Dumy, Gościniec. Za jeden z najbardziej genialnych utworów uważa Katarzynę: „Szewczenko wziąwszy sobie za przedmiot powyższego poematu zdarzenie osnute na częstych podobnych przypadkach, dotknąwszy tak jednej z najboleśniejszych strun cierpień wiejskiego ludu, — siłą języka, pięknem obrazowaniem i artystycznie wykończona formą, wzniósł swój poemat o biednej Katarzynie do rzędu najpiękniejszych i najdalszych utworów. Nie waha on się przerywać często opowiadaniami i zwrotami, bądź to pełnymi liryzmu tryskającymi uczuciem, bądź to zawierającymi w sobie myśli głębsze o świecie i ludziach, przeplatać dzieje Katarzyny. Trzymał on się tu zwyczaju ludowego, narodowego zarazem. Zwyczajem tym wypowiada on, współczucie swoje a w zapatrywaniu się na dzieje ludzkie, nie różni się od ludu, nie zarzuca idei o przeznaczeniu. Niezawodnie zaś, jest to jedna z wielkich dźwigni, potęgujących rodzące się uczucie przy odmalowaniu jakiegokolwiek nieszczęścia”. Z polskiego punktu widzenia, ciekawym jest analiza utworu „Hajdamaki”, w którym ukraiński poeta maluje obrazy z Koliszczyzny. Opierając się o ludową tradycję, Szewczenko często mija się z prawdą historyczną w tym utworze. Jednak w opinii Battagli „mity ludowe wykorzystał dla obudzenia ukraińskich synów”. Wśród momentów życiowych, autor przytacza miłosną historię z pobytu Szewczenki w 1829 roku. Miał zakochać się tu w szwaczkę, dziewczynę z polskiej rodziny: „Pobyt Szewczenka w Wilnie – iż tam poznał po raz pierwszy uczucie miłości. Młoda szwaczka Polka stała się wtedy panią serca siedemnastoletniego kozaka. Dotychczas


KULTURA

він пізнав почуття любові. Молода швачка-полька стала тоді дамою серця сімнадцятирічного козака. Поки ми знаємо про ці стосунки тільки те, що Богданка в розмові з Тарасом не терпіла жодної іншої мови». Описуючи діяльність Шевченка Батталья заперечує твердження, що поет не любив поляків чи польську мову. Він наводить як аргумент спогад Тараса, опублікований після його смерті 1862 року в журналі «Основа» про розмовою з пані, яка звернула увагу на добре знання ним польскої: «Пізніше в Києві, будучи там 1859 року, Шевченко говорив польською з якоюсь пані, яка про нього потім висловилася: «Шевченко добре говорить польською, але завжди в його мові є щось холопське». Гвідо де Батталья високо оцінив творчість Тараса Шевченка. Момент видання його праці мав істотне значення для популяризації творчості поета навіть серед українців в Галичині. У дев'ятнадцятому столітті польська мова була однією з основних, якими послуговувалася еліта. Слід додати, що проаналізовані твори, як правило, не були загальнодоступними і часто переписувалися із зошита в зошит, але тільки у великих містах. У провінціях новини про Шевченка, а також тексти віршів і поем були скоріше рідкістю, і будь-яка згадка викликала великий інтерес. 1881 року навіть Іван Франко у листі до свого друга Івана Белея пише, що мусить опрацювати це дослідження і використати цей аналіз (Франко І. Зібрання творів у 50 томах Т. 48. — Київ, 1986). Гвідо де Батталья наприкінці свого життя працював професійно в офісі Головного інспектора в адміністрації губернаторства у Львові. Він жив на площі Домбровського, 2 (нині – площа Євгена Маланюка). Помер 100 років тому, в 1915 році. На жаль, немає більше історичних досліджень на тему цієї маловідомої, але дуже важливої людини з цікавим іменем та прізвищем.

wiadomo tylko o stosunku, że Bogdanka ta w rozmowie z Tarasem nad polski innego nie cierpiała języka”. Opisując działalność Szewczenki Battaglia zaprzecza twierdzenie, jakoby wieszcz nie lubił Polaków, czy język polski. Przytacza jako argument wspomnienie Tarasa, opublikowane po śmierci w 1862 roku w czasopiśmie Osnowa o rozmowie z Panną, która zwróciła uwagę na dobrą znajomość jego polszczyzny: „Później w Kijowie, będąc tam w 1859 roku, Szewczenko rozmawiał po polsku z pewną panną, która o nim potem tak wyraził: „Pan Szewczenko bardzo dobrze mówi po polsku, ale zawsze w jego mowie jest coś chłopskiego”. Gwido de Battagia bardzo wysoko oceniał twórczość Tarasa Szewczenki. Moment opublikowania jego pracy miał istotne znaczenie dla popularyzacji twórczości Poety nawet wśród Ukraińców w Galicji. W XIX wieku język polski był jednym z podstawowych, którym tu posługiwano się w środowiskach ich elit. Należy dodać, że przeanalizowane utwory wówczas nie były ogólnie dostępne i często przepisywano ich z zeszyta w zeszyt, ale tylko w wielkich miastach. Na prowincji wiadomości o Szewczence, a także teksy wierszy i poematów były raczej rzadkością i każda wzmianka cieszyła się ogromnym zainteresowaniem. W 1881 roku nawet Iwan Franko w liście do przyjaciela Iwana Bełeja pisze, że musi opracować to badanie i skorzystać z tej analizy (Франко І. Зібрання творів у 50 томах. Т. 48. — Київ, 1986. — С. 300). Gwido de Battagia pod koniec życia pracował zawodowo w biurze nadkomisarza w urzędzie gubernatorskim we Lwowie. Mieszkał na pl. Dąbrowskiego 2 (obecnie pl. Eugeniusza Małaniuka). Zmarł 100 lat temu, w 1915 roku. Niestety, niema większych badań historycznych na temat tej mało znanej, lecz niezwykle ważnej osoby o ciekawym imieniu i nazwisku.

41 41


42 42

КУЛЬТУРА

ПОЛЯКИ В ІСТОРІЇ БЛАГОДІЙНОСТІ КИЄВА POLACY W HISTORII DOBROCZYNNOŚCI KIJOWA Ірина ГЕРАЩЕНКОВА, Дмитро МАЛАКОВ

Irina GERASZCZENKOWA, Dmytro MAŁAKOW

НА ЗЛАМІ XIX — XX СТОЛІТЬ, ЗАГАЛЬНОЮ БУЛА ДУМКА, ЩО НЕМАЄ ІНШОГО МІСТА, ДЕ БУЛА Б ТАК РОЗВИНЕНА СОЦІАЛЬНА БЛАГОДІЙНІСТЬ, КРІМ КИЄВА. ФУНКЦІОНУВАЛО ТУТ БІЛЯ СТА РІЗНИХ УСТАНОВ ОПІКИ ТА ПІКЛУВАННЯ, КОМІТЕТІВ І ТОВАРИСТВ МИЛОСЕРДЯ, ЯКІ ЗАЙМАЛИСЯ НАДАННЯМ ДОПОМОГИ НУЖДЕННИМ ВЕРСТВАМ НАСЕЛЕННЯ. БУЛИ БЕЗКОШТОВНІ ПРИТУЛКИ ДЛЯ БЕЗДОМНИХ І ПРИТУЛКИ ДЛЯ ПРЕСТАРІЛИХ, БУДИНКИ МИЛОСЕРДЯ ТА ЇДАЛЬНІ З ДЕШЕВИМИ ОБІДАМИ, БУДИНКИ ДОСТУПНОГО ЖИТЛА ТА ІНШІ БЛАГОДІЙНІ ОБ'ЄКТИ.

NA PRZEŁOMIE XIX — XX STULECIA POWSZECHNĄ BYŁA OPINIA, IŻ NIE MA INNEGO MIASTA, GDZIE BYŁABY TAK ROZWINIĘTA DOBROCZYNNOŚĆ SPOŁECZNA, ANIŻELI KIJÓW. FUNKCJONOWAŁO TU OKOŁO STU RÓŻNYCH INSTYTUCJI OPIEKI, KURATELI, KOMITETÓW I TOWARZYSTW MIŁOSIERDZIA, ZAJMUJĄCYCH SIĘ POMOCĄ NIEZAMOŻNYM WARSTWOM LUDNOŚCI. ISTNIAŁY BEZPŁATNE SCHRONISKA DLA BEZDOMNYCH I PRZYTUŁKI DLA STARCÓW, DOMY MIŁOSIERDZIA I JADALNIE Z TANIMI OBIADAMI, DOMY TANICH MIESZKAŃ I INNE CHARYTATYWNE OBIEKTY.


KULTURA Добровільні об'єднання та приватні особи за власний кошт організовували і підтримували лікарні та поліклініки, дитячі садки, ясла та денні притулки для дітей робітників, школи і технікуми ... Київ заселили представники різних національностей і віросповідань. Не кожен почував себе комфортно у державних медичних установах, особливо, коли треба було дотримуватися особливих правил у харчуванні або релігійних установ. Таким чином, національні меншини утримували власні медичні установи, які збереглися до нашого часу. Станіслав Кароль Сирочинські, син Северина, 1906 року він заснував разом із Романом Дмовським польську національну партію в Росії. У суперечці романтичного революціонізму з позитивістським прагматизмом вона стала на боці останнього і вирішила балотуватися до Державної думи — верхньої палати російського парламенту, до якого цар оголосив вибори, щоб полегшити революційні настрої. 17 квітня 1906 була обрана до представництва київської губернії і виконувала цю функцію до 1909 року. Важливою ініціативою була ідея Станіслава Сирочинського будівництва в Києві польської лікарні. Він розпочав збір коштів, сам відкладав для цієї мети за життя і в заповіті 150 тис. рублів (загальна вартість будівництва 222 тис.). Збір коштів також відбував після його смерті. У некролозі, наведеному у сучасній польській газети — «Dzienniku Kijowskim», дружина, посилаючись на останні побажання чоловіка, висловила прохання, щоб замість квітів жертвувати гроші на будівництво лікарні. Лікарня була відкрита 1914 року і носить його ім'я. І на таких принципах в районі Лук’янівки, осередку київських поляків, 1914 побудовано римокатолицьку лікарні (нині — Інститут нейрохірургії, вул. Мануїльського, 32). Про це, щоправда, знають сьогодні тільки історики. Ця лікарня процвітала на кошти католицької польської громади міста, і була побудована за проектом Карла Іваніцького. Крім того, він носив ім'я добре відомого польського поміщика і громадського діяча, члена Державної думи Російської імперії — Станіслава Сирочинського. До сьогодні з комплексу лікарняних будівель лишився тільки лікарняний блок.

Важливою ініціативою була ідея Станіслава Сирочинського будівництва в Києві польської лікарні

Dobrowolne stowarzyszenia i prywatne osoby na własny rachunek organizowały i utrzymywały szpitale i ambulatoria, przedszkola, żłobki i dzienne przytułki dla dzieci robotników, szkoły i technika… Kijów zamieszkiwali przedstawiciele różnych narodowości i wyznań. Nie wszyscy czuli się komfortowo w ogólnodostępnych placówkach medycznych, zwłaszcza, kiedy trzeba było przestrzegać osobliwe przepisy w odżywianiu się, czy też dotrzymywać się reguł religijnych. Dlatego mniejszości narodowe utrzymywały własne obiekty lecznicze, które przetrwały do naszych czasów. Stanisław Karol Syroczyński s. Seweryna w 1906 r. założył razem z Romanem Dmowskim Polskie Stronnictwo Narodowe na Rusi. W sporze romantycznego rewolucjonizmu z pozytywistycznym pragmatyzmem stanął na gruncie tego drugiego i zdecydował się kandydować do Rady Państwa — wyższej izby parlamentu rosyjskiego, do którego wybory ogłosił car w celu złagodzenia nastrojów rewolucyjnych. 17 kwietnia 1906 r. został wybrany na reprezentanta guberni kijowskiej i pełnił tę funkcję do 1909 r. Ważną inicjatywą Stanisława Syroczyńskiego był pomysł budowy w Kijowie polskiego szpitala. Rozpoczął zbiórkę funduszy, sam przeznaczył na ten cel za życia i w testamencie 150 tys. rubli (na ogólny koszt budowy 222 tys.). Zbiórka funduszy odbywała się także po jego śmierci. W nekrologu zamieszczonym w ówczesnej polskiej gazecie — „Dzienniku Kijowskim” żona, powołując się na ostatnią wolę męża, zamieściła prośbę, aby zamiast kwiatów składać ofiary na budowę szpitala. Szpital został oddany do użytku w 1914 roku i nosił jego imię. I na takich właśnie zasadach w okolicy Łukjanowki, na środki kijowskich Polaków, w 1914 roku zbudowano szpital rzymskokatolicki (obecnie — Instytut Neurochirurgii, ul. Manuilskiego 32). O tym, co prawda, wiedzą dziś tylko historycy. Szpital ten prosperował na środki katolickiej polskiej wspólnoty miasta, a zbudowano go według projektu Polaka Karola Iwanickiego. Ponadto nosił imię znanego polskiego właściciela ziemskiego i działacza społecznego, członka Rady Państwa Imperium Rosyjskiego — Stanisława Syroczyńskiego. Do dziś, z zespołu obiektów szpitalnych przetrwał też blok ambulatorium.

43 43


44 44

КУЛЬТУРА

РОДОВІД ВЛАДИСЛАВА ГОРОДЕЦЬКОГО RODOWÓD WŁADYSŁAWA HORODECKIEGO Słowo Polskie, за текстом Дмитра Малакова

Słowo Polskie, na podstawie tekstu Dmytra Małakowa

ВІДОМИЙ АРХІТЕКТОР ВЛАДИСЛАВ ГОРОДЕЦЬКИЙ ПОХОДИВ З ДАВНЬОГО ПОЛЬСЬКОГО ШЛЯХЕТСЬКОГО РОДУ, ЩО НЕЗАБАРОМ БУЛО ПІДТВЕРДЖЕНО РОСІЙСЬКИМИ ОКУПАЦІЙНИМИ СИЛАМИ 1824 РОКУ В ПОДІЛЬСЬКІЙ ГУБЕРНІЇ. РОДИНІ ГОРОДЕЦЬКИХ ДО КІНЦЯ ВІСІМНАДЦЯТОГО СТОЛІТТЯ НАЛЕЖАЛО СЕЛО ЖАБОКРИЧ НА БРАЦЛАВЩИНІ, ВІДОМЕ З ДЖЕРЕЛ ВІД 1598 РОКУ ЯК ВЛАСНІСТЬ ПАНІВ ЖАБОКРИЦЬКИХ. ЯК І ВСІ ІНШІ СТАРІ ПОСЕЛЕННЯ В КРАЇНІ, ЖАБОКРИЧ ЧАСТО СТРАЖДАЛИ ВІД НЕСКІНЧЕННИХ ЗАВОРУШЕНЬ. У ЖОВТНІ 1737 РОКУ, НАПРИКЛАД, МАЄТОК ПОГРАБУВАЛИ ГАЙДАМАКИ.

RODOWÓD WŁADYSŁAWA HORODECKIEGO ZNANY ARCHITEKT WŁADYSŁAW HORODECKI POCHODZIŁ Z DAWNEGO POLSKIEGO RODU SZLACHECKIEGO, CO WKRÓTCE POTWIERDZONO RÓWNIEŻ PRZEZ ROSYJSKĄ OKUPACYJNĄ WŁADZĘ W 1824 R. W GUBERNI PODOLSKIEJ. DO RODZINY HORODECKICH OD KOŃCA XVIII W. NALEŻAŁA WIEŚ ŻABOKRYCZ NA BRACŁAWSZCZYŹNIE, ZNANA ZE ŹRÓDEŁ OD 1598 R. JAKO WŁASNOŚĆ PANÓW ŻABOKRYCKICH. JAK WSZYSTKIE INNE STARE OSADY W KRAJU, ŻABOKRYCZ CZĘSTO CIERPIAŁ Z POWODU NIEKOŃCZĄCYCH SIĘ ZAMIESZEK: 3 PAŹDZIERNIKA 1737 R., NA PRZYKŁAD, MAJĄTEK PORABOWALI HAJDAMACY.

Існує також доказ того, що Городецькі мають кримсько-татарське коріння. Ніби-то далеким предком цього сімейства є мстиславський татарин Мангут. Близько 1500 року він мав село Городець у мстиславському воєводстві. У ті часи не було це винятком або випадковим явищем. Багато

Są tez dowody tego, że Horodeccy mają także krymskotatrskie korzenie. Jakoby dalekim przodkiem tego rodu jest mścisławski Tatar Mangut. Około roku 1500 posiadał on wieś Horodec w województwie mścisławskim. W owych czasach nie było to wyjątkiem czy zjawiskiem przypadkowym. Sporo Krymskich Tatarów osiedliło się


KULTURA

кримських татар оселялися в Україні, а також у Литві. Той самий Мангут мав синів — Айдара і Лецка, який також мав сина Айдара. І той Айдар мав сина Сулеймана, Сулейман — Сейца. Цей, останній, успадкувавши 1625 року село Городець, підписувався як Городецький. Однак вважається, що навіть Йосип Городецький, син Андрія та Анни, 1772 року був супровідником у полку легкої дивізії польової булави литовських військ і барським конфедератом, був, імовірно, мусульманином», а його нащадки — християнами-католиками. Знаючи особливості геральдичної і генеалогічної наук, важко підтвердити або спростувати щось подібне, але варто задуматися. Прадід архітектора Городецького, жабокрицький поміщик Ян Ігнаци мав троє дітей: старшого сина Олександра-Віктора, дочку Анну-Філіпіну та молодшого сина Юстиніана. Анна-Філіпіна 1825 року вийшла заміж за офіцера російської армії Бориса Марчінова, мабуть, старшого за неї — йому було тоді 44 роки. У повстанні, яке вибухнуло в Польщі 1830 року, разом з іншими подолянами-поляками брали участь брати Олександр і Юстиніан Городецькі. Повстання 1831 року царат подавив, Юстиніан — прапорщик російської армії — був позбавлений усіх прав і засланий до Сибіру як «політичний в'язень». У той час як Олександр, добровільно зізнавшись, був помилуваний. Наступного, 1832 року, у сім’ї сталися дві події: Ян Ігнаци Городецький помер, Борис Марчінов

na Ukrainie, zarówno jak i na Litwie. Tenże Mangut miał synów — Ajdara i Leckę, który też miał syna Ajdara. Ten zaś Ajdar miał syna Sulejmana, Sulejman – Sejca. Ten ostatni, odziedziczywszy w 1625 r. wieś Horodec, pisał się jako Horodecki. Uważa się jednak, że nawet Józef Horodecki, syn Andrzeja i Anny, w 1772 r. towarzysz w pułku lekkiej dywizji buławy polnej wojsk litewskich i konfederat barski, był prawdopodobnie muzułmaninem”, jego potomkowie zaś — chrześcijanami-katolikami. Z powodu znanych szczegółów nauki heraldycznej i genealogicznej ciężko potwierdzić lub zaprzeczyć coś takiego, lecz warto uwzględnić. Pradziadek architekta Horodeckiego, żabokrycki ziemianin Jan Ignacy Horodecki miał troje dzieci: starszego syna Aleksandra Wiktora, córkę Annę Filipinę oraz młodszego syna Justyniana. Anna Filipina w 1825 r. wyszła za mąż za oficera armii rosyjskiej Borysa Marcinowa, podobno, starszego od niej — gdyż miał wtedy 44 lata. W powstaniu, które wybuchło w Polsce w 1830 r., wraz z innymi podolskimi ziemianami Polakami wzięli udział bracia Aleksander i Justynian Horodeccy. Powstanie w roku 1831 carat stłumił, Justyniana — chorążego armii rosyjskiej — pozbawiono wszystkich praw i zesłano na Syberię jako „więźnia politycznego”. Podczas gdy Aleksander za dobrowolne zeznanie został ułaskawiony. Następnego, 1832 r., w rodzinie odbyły się dwa wydarzenia: zmarł Jan Ignacy Horodecki, Borys Marcinow otrzymał stopień generała majora. Na mocy wyroku carskich władz z dn. 28 marca 1833 r., żabokrycki majątek miał być podzielony pomiędzy

45 45


46 46

КУЛЬТУРА отримав звання генерал-майора. Рішенням царської влади від 28 березня 1833 року, жабокрицький маєток мав бути розділений між спадкоємцями на три частини — з конфіскацією частини "бунтівника" Юстиніана до казни Російської держави. Олександр Городецкий знайшов в архівах волю померлого батька, відповідно до якої молодший Юстиніан успадкував сто тисяч злотих, а потім звернувся до військового київського, подільського і волинського генералгубернатора графа О.Д. Гур’єва з поданням: оскільки його брат вже отримав свою частину готівкою, маєток належить розділити не на три частини, а тільки на дві, між ним, Олександром, і його сестрою Марчіновою, тому він попросив про не конфіскацію однієї третини на користь державної казни. Маєток складалися з села Жабокрич, яке було прикріплене до міста Торкова, а також місцевостей Войчехувска і Майданек. 1841 року число мешканців складало: чоловіків — 369, жінок — 374, землі було 2007 десятин 2008 сажнів кв., або 2188 га. Справа поділу маєтку на три частини була вирішена тільки 1 грудня 1843 Олександр Городецкий відмовився взяти участь у роботі ліквідаційної комісії, вважаючи рішення про розподіл несправедливим. Зрештою власність була розділена таким чином: краща, більш сприятлива частина землі з Войцехувкою відійшла до державної казни (як частина майна Юстиніана), Філіпіні належали землі з більшою частиною Жабокрича, а брат Олександр отримав село Майдан і меншу частину Жабокрича. Сьогодні все є частиною одного великого села Торкув. Час минав, і я виросли в три сини діда архітектора — Олександра Городецького: Владислав, Щесни і Артур.

spadkobiercami na trzy części — z konfiskatą części „buntownika” Justyniana na rzecz skarbu rosyjskiego państwa. Aleksander Horodecki po znalezieniu w archiwum zmarłego ojca testament, zgodnie z którym młodszy Justynian już odziedziczył sto tysięcy złotych, zwrócił się do kijowskiego wojskowego, podolskiego i wołyńskiego generała-gubernatora hrabiego O. D. Gurjewa z podaniem: ponieważ brat już otrzymał swoja część gotówką, majątek należy podzielić nie na trzy części, tylko na dwie, pomiędzy nim, Aleksandrem, i siostrą jego generałową majorową Marcinową, a więc prosił o nie konfiskacie jednej trzeciej na rzecz skarbu państwa. Majątek składał się ze wsi Żabokrycz, która przyłączano do miasteczka Torkowa, oraz miejscowości Wojciechówka i Majdanek. W 1841 r. liczba mieszkańców wynosiła: mężczyzn – 369, kobiet – 374, ziemi było 2007 dziesięcin 2008 sążni kw., czyli 2188 ha. Sprawa o podziale majątku na trzy części została rozstrzygnięta dopiero 1 grudnia 1843 r. Aleksander Horodecki odmówił wzięcia udziału w pracy komisji likwidacyjnej, uznając decyzję o podziale za niesprawiedliwą. Ostatecznie majątek podzielono w następujący sposób: lepsza, korzystniejsza część ziemi z Wojciechówką odeszła do skarbu państwa (jako część mienia Justyniana), Filipinie przydzielono ziemie z większą częścią Żabokrycza, brat Aleksander zaś


KULTURA

Батько майбутнього архітектора Владислава (старший) навчався в добре відомій на всьому тодішньому Поділлі школі — Немировській гімназії, заснованій місцевим поміщиком, покровителем, графом Болеславом Потоцьким 1838 року. Після закінчення навчання Владислава склав іспит і вступив до російської армії — до Ольгопольського полку уланів як унтер-офіцера. Він брав участь в експедиціях і боях, або, як його говорилося, в "ділі" проти турків — від 25 червня 1853 до 30 серпня 1854 року. За відзначення в "ділі" в Ольтиниці 23 жовтня 1853 року він отримав серед інших нижчих ступенів один срібний рубль. Він також мав бронзову медаль на андріївській стрічці як спогад про 1853-1856 роки, тобто Кримської війни. Зрештою, служив недовго, хворів. Будучи вже на відпочинкубез ступеню 6 лютого 1858 року він повернувся до маєтку і був обраний від шляхти брацлавського повіту управителем сільських магазинів зерна без оплати (було також необтяжливі посади для молодих і не дуже заможних шляхтичів). Успадкований маєток у Жабокричу був розділений на три рівні частини між трьома братами: Владиславом, Щесни і Артуром. Селяни були тоді 424 чоловік. Незабаром В. Городецкий одружився з Леопольдіною Глужінською, дочкою поміщика Йосипа Глужінського з села Шолуджкі біля Торкова.

otrzymał wieś Majdan i mniejszą część Żabokrycza. Obecnie wszystko jest częścią jednej dużej wsi Torków. Czas upływał i już dorastali trzej synowie dziadka architekta — Aleksandra Horodeckiego: Władysław, Szczęsny oraz Artur. Ojciec przyszłego architekta Władysław (starszy) kształcił się w bardzo znanej na całym ówczesnym Podolu szkole — Niemirowskim Gimnazjum, założonym przez tamtejszego ziemianina, mecenasa, hrabiego Bolesława Potockiego w roku 1838. Po ukończeniu nauki Władysław zdał egzamin i wstąpił do wojska rosyjskiego — do Olgopolskiego Pułku Ułanów jako podoficer. Brał udział w wyprawach i bitwach, albo jak wtedy mówiono w „dziele” przeciwko Turkom – od 25 czerwca 1853 r. do 30 sierpnia 1854 r.. Za wyróżnienie w „dziele” przy Oltinice 23 października 1853 roku otrzymał wśród innych niższych stopni jeden rubel srebrny. Miał też brązowy medal na wstążce Andrzejewskiej jako wspomnienie z lat 1853-1856, czyli wojny krymskiej. Zresztą, służył niedługo, chorował. Będąc już na spoczynku bez stopnia 6 lutego 1858 r. wrócił do majątku i został wybrany przez szlachtę powiatu bracławskiego na zarządcę wiejskich sklepów zapasów ziarna bez wynagrodzenia (były też takie nieuciążliwe stanowiska dla młodych i nie bardzo zamożnych szlachciców). Odziedziczony majątek w Żabokryczu został podzielony na trzy równe części pomiędzy trzema braćmi: Władysławem, Szczęsnym oraz Arturem. Włościan było wtedy 424 osoby. Wkrótce W. Horodecki wziął ślub z Leopoldyną Gluzińską, córką ziemianina Józefa Gluzińskiego ze wsi Szołudźki niedaleko Torkowa.

47 47


Урок польської мови № 4 Biuro informacji — бюро інформац’ї — довідкове бюро Kasy biletowe — каси білєтове — квиткові каси Odjazdy/przyjazdy — од’язди/пшиязди — від’їзд/приїзд Rozkład jazdy — розклад язди — розклад руху Rezerwacja — резервац’я — бронювання W jedną stronę — в єднон строне — в один бік Tam i z powrotem — там і з повротем — туди і назад Pierwszej klasy — пєрвшей кляси — першого класу Drugiej klasy — другєй кляси — другого класу Dla pań/dla panów — для пань/для панув — для жінок/для чоловіків Otwarte/zamknięte — отварте/замкнєнте — відчинено/зачинено Palenie wzbronione/Zakaz palenia — Курити заборонено Poczekalnia — почекальня — Зал очікування Przechowalnia bagażu — пшеховальня баґажу — камера схову Kasa z rezerwacją miejsc — каса з резервасйон мєйсц — каса із бронюванням місць Sklep wolnocłowy — склєп вольноцлови — магазин безмитної торгівлі Kantor wymiany walut — кантор вимяни валют — обмін валют Gdzie są kasy biletowe? — Ґджє сон каси білєтове — Де знаходяться квиткові каси? Jak tam trafić? — Як там трафічь — Як туди потрапити? Kiedy jest najbliższy pociąg do Gdańska? — Кєди єст найбліжши почьонґ до Варшави — Коли найближчий поїзд до Варшави? Czy mogę zamówić bilet telefonicznie? — Чи моґе замувічь білєт телєфонічнє — Можна замовити квиток за телефоном? Chciałbym odwołać swoją rezerwację — Хчялбим одволачь свойон резервац’є — Я б хотів відмінити своє бронювання Czy są uldi dla studentów? — Чи сон ульгі для студентув? — Чи є пільги для студентів?

Handel PU №5  
Handel PU №5  
Advertisement