Page 1

Ві

У номері:

ільність

З

«Величне свято серця» стор. 2

акон 5-6’2014 грудень

«Очікування від нової Верховної Ради» стор. 7

«Партнерство між Польщею та Україною» стор. 5 «Продление визы в Польше» стор. 8

НАЙЩИРІШІ ПОБАЖАННЯ

Щасливого Нового року та Різдва Христового! Дорогі читачі, підприємці!

Шановні читачі!

Прийдешні свята Різдва та Нового року приносить нам надії на спокій, дружелюбність і здійснення мрій. Незважаючи на всі біди та негаразди, які відбуваються в Україні, хочу вам побажати жити вільно, вільно говорити рідною мовою, вільної конкуренції, вільних економічних ринків, вільного доступу до фінансових інвестицій і грантів. Адже, як зазначив Президент України Петро Порошенко у своїй інавгураційній промові, «Жити по новому — жити вільно». Володимир Мідзяновський, голова Союзу підприємців поляків України

Колектив редакції газети «Вільність і закон» щиро вітаємо своїх читачів з наступаючим Новим роком та Різдвом Христовим! Нехай ці свята — вісники оновлення, мрій і сподівань — принесуть Вам і Вашій родині добро, мир і достаток. Бажаємо усім любові та турботи близьких людей. Бажаємо Вам новорічних див, піднесеного настрою, нехай колядники засіють у вашому домі добро і злагоду, а Боже благословення береже ваші сім‘ї, близьких та друзів! Вікторія Сінчук, керівник проекту газети «Вільність і закон»

Шановні читачі! 2014 рік став без заперечення найважчим за всю історію незалежної української держави. Наша країна заплатила надто дорогу ціну за бажання бути вільною — тисячі загублених життів своїх громадян. Ще ніколи так багато ми не втрачали. Та попри всі жахи, які щодня переживає Україна, у нас є вагомий здобуток року, що минає, — свідоме та вільне суспільство. Саме українська громада змогла довести світові, що здатна зробити вибір на користь демократії та захистити себе від зовнішнього агресора. Тому сьогодні ми маємо повне право пишатися собою, нацією, яка уперше стала на шлях європейського поступу. Напередодні новорічних та різдвяних свят бажаємо сили духу та витривалості, ясних думок та натхнення. Віримо у 2015 рік та Божу ласку до українського народу. Ольга Молька, головний редактор журналу «Handel PU»

З нагоди прийдешніх свят Різдва та Нового року сердечно вітаю редакцію та читачів першого економічного польського журналу в Україні «Handel PU» редакцію газети «Вільність і закон». Нехай рік великих випробувань, жертв, рік підлої війни, що ведеться агресивним сусідом проти нашої Вітчизни — України буде останнім роком війни для цієї країни і її громадян. Станіслав Костецький, голова партії «Солідарність»


2

Вільність і закон № 5-6, грудень 2014

СУСПІЛЬСТВО

ЗИМОВІ СВЯТА

Величне свято серця Вікторія СІНЧУК

«Серед нічної тиші розноситься голос — встаньте пастирі, Пан Бог народився! Швидше збирайтеся, поспішайте в костел привітати Пана!» Ця, напевно, найвідоміша і найпопулярніша різдвяна колядка ось вже більше двох століть є незамінним атрибутом різдвяних свят у Польщі. І хоча сучасне життя припускає якісь трансформації в суспільстві, що безсумнівно, впливає і на проведення найрізноманітніших свят, Різдво у Польщі — це те, що залишилося полякам від їх предків. Треба віддати їм належне — за багато десятиліть різдвяні обряди не тільки не викорінилися, а й навпаки — не втратили своєї актуальності. Переддень Різдва в Польщі — це найбільш урочиста і найбільш зворушлива подія року. Можна з упевненістю сказати, що такої кількості найдавніших звичаїв та обрядів, яка супроводжує Гвяздку ( «Зірочка» — так поляки називають переддень різдва) — не знайти в усьому світі, за винятком хіба що України. Різдво — це не просто церковне свято. Це, в першу чергу, свято сімейне, покликане зібрати всіх родичів і близьких за одним столом, щедро заставленим традиційними стравами польської кухні. Інша назва цієї урочистої події — Вігілія (від латинського терміну «vigillia» — нічна церковна служба), Традиційна польська ялинка прикрашається величезною кількістю яблук, волоських горіхів, цукерками, різнобарвним печивом і солом’яними зірочками. Не нехтують і скляними ялинковими кулями — «бамбульками». А ось пластикові ялинкові прикраси — не в фаворі. Їх купують хіба що представники молодого покоління, та й то — лише ті, які з деяких причин не можуть приєднатися до своєї сім’ї для спільного святкування. Головний атрибут Різдва — ялин-

ка. Останніми роками більшість поляків віддають перевагу штучним різдвяним деревцям, які теж потрібно прикрасити всілякою мішурою і декораціями. Ця справа, звичайно, довіряється дітворі, але чоловіки не залишаються осторонь, виконуючи роль наглядачів і помічників. Стіл встановлюють біля ялинки — це обов’язково. Під нього господар будинку укладає оберемок запашного сіна, на яке кидають сокиру, молоток і камінь для заточування коси. Втім сіно кладеться ще на поверхню столу, під білосніжну лляну скатертину. Різдвяний стіл у Польщі — це щось надзвичайне. Перше, що ставиться на стіл — це свічка. Запалювати її не поспішають — це зроблять, коли збереться вся родина. Окремі тарілки не ставлять — за традицією всі їдять з одного блюда. До речі, їдять тільки ложками, оскільки вилки, що володіють гострими кінчиками і ножі на вігілійному столі заборонені. Вважається, що на Гвяздку в будинок приходять всі померлі родичі, які можуть випадково поранитися об гострі ножі і виделки. Окремо ставиться додаткова тарілка для небіжчиків, на яку господар будинку буде відкладати по півложки від кожної страви. Біля стільця господаря обов’язково ставиться порожнє відерце — для домашньої худоби. Посуд в основному глиняний і дерев’яний — данина древнім традиціям. У кутку стола встановлюють «дідух» — невеликий сніп з різних сортів злаків, що символізує достаток і врожай. Слід зазначити, що традиції поширюються не тільки на сервіровку столу. Якщо ви вирішите забігти до сусідки напередодні Різдва, щоб позичити у неї коробок сірників або ложку солі — вам не тільки відмовлять, але і в будинок не пустять. Вважається, що давати в борг (неважливо що) на Вігілію —

віддавати своє щастя. Так що не ображайтеся, а постарайтеся запастися всім необхідним заздалегідь. Вігілійна вечеря починається з першою зіркою. Всі члени сім’ї сідають за стіл. До речі, кількість людей, що сидять за святковим столом, має бути парною. Якщо ж вона непарна — доводиться виходити на вулицю і запрошувати в будинок першого зустрічного. До столу сідають, вбравшись в чистий, ошатний одяг. Гасять світло, господар запалює свічку і всі хором вимовляють молитву. Господині після читання молитви, поспішають на кухню за смаколиками. Всі страви подаються на загальних тарелях. Перелік традиційних різдвяних страв, є може дещо видозмінюватися залежно від регіону. Як кажуть поляки, «Цо не край, то звичай». Кутя — своєрідна холодна каша. Її роблять з пшеничних зерен, що попередньо проварені, тертого маку, подрібнених волоських горіхів, родзинок і меду. Тушкована капуста з горохом — дуже смачне традиційне блюдо. Готується з віджатої квашеної капусти, протушеної в невеликій кількості сметани або кефіру, розвареного гороху і обсмаженої цибулі. Польський борщ готується з попередньо відвареного червоного буряка, спецій і заправки, що складається з невеликої кількості сметани і манної крупи. Оригінальну кислинку йому додає лимонна кислота. Грибні вушка — своєрідні пельмені з начинкою з сушених грибів. Подаються в одній тарілці з борщем. Мачка — підлива до вареників із сушених грибів, обсмаженого борошна і невеликої кількості сметани. Запечений короп або щука — без риби на Вігілію не обійтися. Узвар — компот із сухофруктів. Печені пироги з дріжджового тіста з

начинкою з гречки і картоплі. Особливо популярні в східній частині Польщі, але зустрічаються і в інших регіонах. Часник — хоча і не є окремо приготовленою стравою, але все ж входить в список обов’язкових продуктів. Голубці з тертої картоплі — надзвичайно смачне і складне в приготуванні блюдо. Готується з заздалегідь пропарених капустяних листів та начинки, що складається з сирої тертої картоплі, обсмаженої на свинячому шпику цибулі, манної крупи. Вігілійні голубці не варяться в казанку, а запікаються на деку, залиті соусом з томатної пасти і сметани. І останнє, але, напевно, найважливіше — оплатки. Невеликі тоненькі пластинки з білого прісного тіста, якими члени сім’ї діляться перед початком вечері, ламаючи на кілька частин. По суті, оплатки — це якась подоба православної проскурки. Всі страви подаються в строгому порядку, який знову ж таки може змінюватися залежно від місцевих звичаїв. Найголовніше — на вігілійному столі ви не побачите спиртних напоїв. Вони з’являться тільки під час Різдвяного обіду. Після того, як сім’я повечеряє, починають співати колядки. Польська спадщина різдвяних пісень надзвичайно багата. За традицією, перший колядка — «Вперюд ноцней ціші» (Серед нічної тиші). Після колядування, господар будинку дякує всім, хто зібрався за святковим столом, бажає щастя і добра. Дітлахи залазять під стіл на сіно і там «кукурікають» — щоб курчата водилися. Господар бере в руки сокиру і йде в садок «лякати» плодові дерева — постукує по дереву і каже: «Якщо не буде врожаю — зрубаю!». Відро для худоби, в яке скидають по ложці від кожної страви, відносять в хлів і ділять між худобою. Кажуть, що, якщо в Святвечір рівно о 12 годині ночі увійти в хлів, то можна почути, як тварини розмовляють між собою людською мовою. Посуд зі столу не прибирається. Все залишається для небіжчиків. Єдине — всі ложки господиня будинку збирає в один оберемок і перев’язує скрученим із сіна джгутом – щоб стадо не розбігалось. У деяких регіонах Польщі існує традиція, за якою після вігілійної вечері вся сім’я дружною ходою йде на кладовище до похованих родичів. При цьому, на кожну могилу слід покласти ялинкову гілочку і печиво. Після вечері починають ходити колядники. Як правило, це сусідські дітлахи, які співають святкові колядки під вікном, за яким мерехтить гірляндами ялинка. Дітям в подяку виносять солодощі та гроші. Заповзятливі малюки на цьому не рідко можуть досить пристойно заробити. Але на Гвяздку їх не так вже й багато – головні колядування почнуться тільки наступного вечір, на саме Різдво. О 12 годині ночі вся сім’я, закутавшись в теплі шуби, йде до костелу, де правиться спеціальна нічна служба — Пастерка. У костелі вже встановлена шопка — конструкція з фігурками, що представляє собою місце народження Ісуса. «Ангельський» хор виконує колядки під акомпанемент органу, прикрашені ялинки мерехтять усіма барвами веселки. Народу — не проштовхнутися. Служба триває до світанку.


Вільність і закон № 5-6, грудень 2014

СУСПІЛЬСТВО

3

ЗИМОВІ СВЯТА

Ольга МОЛЬКА

Святий Миколай Чудотворець усе своє життя присвятив справі милосердя для душі й тіла. Тож ще за життя називали його батьком сиріт, вдів і бідних. Після смерті Господь Бог прославив його даром творення чудес, і тому він отримав імення великого чудотворця. Славні чуда були якраз

Йде з гостистинцями, дарами Преподобний Миколай

головною причиною його швидкого й широкого культу. Народився Миколай у Малій Азії в місті Патарі у ІІІ столітті до Різдва Христового у заможній та побожній родині. З дитинства не цурався знедолених та скривджених, а ставши дорослим, обрав священицьку путь.

З часом він став архієпископом у місті Міри у Лікії. Отримавши після смерті батьків спадок, він роздав його бідним та нужденним. Саме тому ще за життя його почали називати «батьком сиріт, вдів та знедолених». Він постійно чим міг обдаровував багатодітні родини, бідних та хворих. Про його щедрість ходили навіть легенди. Своїм милосердям Миколай заслужив винагороду Бога — благодать творіння чудес, а люди нарекли Чудотворцем. Упокоївся Святий Миколай 6 грудня 345 року. Після смерті його було визнано святим. У 1087 році мощі його було перенесено у місто Бар, що в Італії. І коло мощей одразу почали діятися великі чудеса і тому його стали називати великим чудотворцем. Чуда були якраз головною причиною поширення його швидкого й широкого культу. Отож, за католицьким календарем 6 грудня з самого ранку, коли всі діти ще сплять, Святий Миколай заглядає у вікно. Якщо він побачить чисті черевики, то залишає подарунок. Якщо ж не побачить ніяких черевиків або вони будуть брудними, то замість подарунка залишає різку. Найвідоміша легенда, пов’язана з ним, говорить про те, як він допоміг трьом бідним дівчатам вийти заміж, непомітно і таємно підкинувши їм придане. Звичай давати один одному подарунки у Польщі можна зустріти в текстах XVIII століття. Діти отримували тоді яблука, позолочені горіхи, пряники і дерев’яні хрестики. У ніч з 5 на 6 грудня дорослі підкладають подарунки під подушку, в черевики або кладуть у великий носок. Православна церква відзначає день Святого Миколая 19 грудня. Серед відомих поляків–Миколаїв

були Миколай Коперник (1543), Миколай Траб (1422), перший офіційний примас Польщі, Миколай Рей (1569), батько польської літератури, Миколай з Хшанова та Миколай з Кракова (обидва з XVI століття), композитори Миколай з Курова, архієпископ Гнезненський в 1409-1411 роках, генеральний вікарій Королівства під час правління короля Владислава Ягелло, Миколай Сеп Шажіньскі (1581), воєвода Миколай Радзивілл (1616). У Польщі знаходиться 52 містечка, назва яких походить від імені Миколая, серед них Миколайки і Миколів. З днем Святого Миколая пов’язані прислів’я: «На Миколая залишай віз, запрягай сани». А коли йде сніг, кажуть, що це Святий Миколай трясе своєю бородою.


4

Вільність і закон № 5-6, грудень 2014

ЕКОНОМІКА

МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО

Стратегічне партнерство між Польщею та Україною

Ольга МОЛЬКА

Заступник глави Адміністрації Президента України Валерій Чалий та заступник державного секретаря Канцелярії Президента Республіки Польща Яромір Соколовський провели 24-те засідання консультаційного комітету глав України та Республіки Польща у Варшаві як уповноважені президентів обох країн. Відкриваючи засідання консультаційного комітету, Яромір Соколовський наголосив на важливості подальшого розвитку стратегічного партнерства між Україною та Польщею у двосторонньому вимірі та запевнив у подальшій активній підтримці європейської інтеграції України. У свою чергу, Валерій Чалий заявив, що ця зустріч відбувається у символічний час, адже 23 роки тому Польща, яка є стратегічним партнером України, першою визнала незалежність нашої держави. Він також подякував Польщі за ратифікацію парламентом Угоди про асоціацію між Україною та ЄС і висловив сподівання, що найближчим часом Президент Польщі Броніслав Коморовський підпише ратифікаційний документ. Під час засідання консультаційного комітету було обговорено актуальний стан двосторонньої співпраці в рамках стратегічного партнерства та виконання програми українсько-польського співробітництва на 2013-2015 роки. Серед питань порядку денного було пожвавлення політичного діалогу між двома державами, зокрема організація державного візиту Президента України Петра Поро-

шенка до Республіки Польща 17-18 грудня цього року. Також обговорювались питання посилення міжінституційних механізмів, економічного, енергетичного співробітництва та взаємодії у культурній сфері. Особливу увагу сторони приділили питанню військовотехнічного співробітництва та спільним заходам задля зміцнення безпеки в регіоні, зокрема початку діяльності україно-польсько-литовської бригади найближчим часом. Члени консультаційного комітету також провели роботу над підготовкою двосторонніх правових механізмів для пожвавлення прикордонного руху, сприяння студентським обмінам між двома державами та передачі Польщею Україні досвіду реформ, зокрема у сфері місцевого самоврядування. У роботі 24-го засідання консультаційного комітету президентів України та Республіки Польща взяли участь Надзвичаний та Повноважний посол України у Республіці Польща Андрій Дещиця, Надзвичайний та Повноважний посол Республіки Польща в Україні Генрик Літвін, представники профільних міністерств та відомств обох країн. Також члени української частини консультаційного комітету відвідали засідання Сенату Республіки Польща, під час якого відбулась ратифікація Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. За ратифікацію Угоди Сенат проголосував одностайно.

Бачення 2020: стратегії для країн, регіонів та бізнесу

Ольга МОЛЬКА

Міжнародний Економічний Форум — це найбільша ділова подія Західної України, дискусійна платформа для керівників східноєвропейських держав, регіонів та бізнесу, а також експертів, дипломатів та журналістів з обговорення ключових питань розвитку регіонів, бізнесу та міжнародної співпраці. 27-28 листопада у Львові відбувся XIV Міжнародний економічний форум. Цьогоріч захід пройшов під гаслом «Бачення 2020: стратегії для країн, регіонів та бізнесу» і був присвячений обговоренню двох надважливих тем для розвитку України: децентралізації та реформи державної регіональної політики, а також Угоди про асоціацію між Україною та ЄС як шансу змінити нашу країну. На XIV Міжнародному економічному форумі розглядались питання децентралізації влади для побудови ефективної публічної влади в Україні.

Відомі громадські діячі та експерти, зокрема заступник Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства В’ячеслав Негода, начальник управління зовнішньоекономічних відносин та інвестицій ЛМР Сергій Кіраль, виконавчий директор Асоціації міст України Мирослав Пітцик обговорили актуальні питання: ідеологію реформи місцевого самоврядування та територіальної організації влади, її відповідність найкращому європейському досвіду та українським традиціям; зв’язок реформи децентралізації з іншими реформами та ін. На Форумі також детально розглянули питання Угоди про Асоціацію між Україною та ЄС, преференції, які це принесе українському бізнесу, та виклики, з якими він зіткнеться, а також стратегії модернізації ділового середовища України до 2020 року.


Вільність і закон № 5-6, грудень 2014

5

ЕКОНОМІКА

МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО

Розвиток стратегічного партнерства між Польщею та Україною Володимир МІДЗЯНОВСЬКИЙ

Під час державного візиту до Республіки Польща 17—18 грудня Президент Петро Порошенко провів переговори із своїм польським колегою Броніславом Коморовським. У ході зустрічі «віч-на-віч» та у розширеному форматі глави двох держав обговорили низку питань двостороннього співробітництва, зокрема взаємодію у євроінтеграційній сфері. Президент України привітав завершення Польщею процедури ратифікації Угоди про асоціацію Україна-ЄС. «Сьогодні історичний момент - підписана грамота про ратифікацію Угоди між Україною та ЄС. Це нова історична реальність, процес зближення України з ЄС». Б.Коморовський зазначив, що Польща й надалі буде ділитися своїм євроінтеграційним досвідом та шукатиме нових шляхів для його передачі українським колегам. «Україна має право, а ми - обов’язок допомогти Україні в її захисті та євроінтеграції», — наголосив Президент Польщі.

Говорячи про реалізацію реформ в Україні, Броніслав Коморовський відзначив: «Ми знаємо, що нам допомогли реформи. Ми знаємо, що реформи допоможуть і Україні». Петро Порошенко подякував за засудження російської агресії на Сході України, всебічну підтримку її територіальної цілісності та суверенітету, а також підтримку санкцій проти Росії. Глава держави підкреслив, що надання польської гуманітарної допомоги для внутрішньо переселених громадян України є виявом справжньої дружби. «Ми дуже вдячні Польщі за гуманітарну допомогу, яку вона надає українцям на Донбасі. Вже в ці дні на Схід України надійде дві колони гуманітарного вантажу», — сказав Президент. Сторони підкреслили, що вагомим кроком на шляху поглиблення міжнародної військової співпраці стало створення спільної Литовськопольсько-української бригади, місце дислокації якої у Любліні Президент

України відвідає завтра. Учасники переговорів також обговорили питання спрощення перетину українсько-польського кордону, зокрема режиму місцевого прикор-

донного руху. Петро Порошенко запросив Броніслава Коморовського відвідати Україну з державним візитом у першому півріччі наступного року.


6

Вільність і закон № 5-6, грудень 2014

ПРАВО

ЗАКОНОДАВЧІ НОВИНКИ

Національне антикорупційне бюро — чи відповідає воно вимогам ЄС? За матеріалами EUROINTEGRATION.COM.UA

Напередодні набуття чинності Закону «Про Національне антикорупційне бюро» (НАБ) Український кризовий медіа-центр разом із антикорупційною групою Реанімаційного пакету реформ вирішили наочно продемонструвати, що являтиме собою НАБ. Створення цього органу є однією з ключових вимог контракту з будівництва держави між Україною та ЄС, про що «Європейська правда» вже повідомляла. Та перш за все це бюро потрібне нам самим, тобто Україні. НАБ — новий спеціалізований державний правоохоронний орган, що займатиметься боротьбою з корупцією виключно серед вищих публічних службовців — міністрів, народних депутатів, державних службовців найвищих категорій, суддів, прокурорів Генеральної та обласних прокуратур, військовослужбовців вищого офіцерського складу, керівників великих державних підприємств тощо. Усіх тих, хто роками долучався до будівництва та зміцнення корупційної системи в інститутах державної влади. Це — найважливіший антикорупційний проект за всю історію незалежної України, адже створення такого органу розпочне не тільки реформу, але й реальну дієву боротьбу саме з корупцією у вищих ешелонах влади. НАБ працюватиме на принципово нових засадах, із врахуванням громадської думки та попереднього досвіду України у сфері протидії корупції: Принципово нові засади — це:

1) спеціалізація виключно на вищій посадовій корупції 2) підзвітність, а саме: звітування Бюро передою Радою громадського контролю та суспільством. Члени ради матимуть повноваження зсередини контролювати діяльність Бюро. Крім того, кожні 6 місяців детальний звіт про результати діяльності Бюро публікуватиметься на сайті органу, де кожен зможе побачити реальну кількість розслідувань та переданих до суду кримінальних справ на топчиновників. 3) політична незаангажованість органу — директора Бюро призначатиме комісія з 9 представників усіх органів державної влади – по троє від Президента, Уряду та парламенту. Керівника Бюро не можна звільнити з політичних мотивів, вичерпний перелік підстав для дострокового звільнення наведено в законі. Голова призначається на 7 років і не може бути призначений на повторний строк. Пропонуємо вам інфографіку про те, як саме організоване та працюватиме Бюро: Щоправда, варто згадати, що в ніч перед голосуванням депутати своїми правками фактично позбавили директора Бюро незалежності. Якщо в першій редакції законопроекту, до розробки якого були залучені громадські експерти, звільнити директора через політичні мотиви було неможливо, то у фінальній, проголосованій редакції дозволяється за поданням 150 народних депутатів (тобто однієї або максимум двох фракцій у парламенті) порушити пи-

тання про усунення голови з посади. У редакції закону, що вже вступив в силу, підтримати таке рішення мають 226 народних обранців. Тобто директора Бюро можна буде звільнити простою більшістю Верховної ради. Окрім того, внесеними правками був змінений порядок оплати роботи співробітників Бюро. Законопроектом визначалася мінімальна заробітна плата слідчого на рівні не менше 18 тис. грн. Це мало забезпечити високі доходи та непідкупність співробітників органу. Проте ці норми в останній редакції закону були скасовані. Забезпечити непідкупність слідчих з низькими зарплатами від хабарів високопоставлених посадовців буде значно важче. Але є також і запобіжники, вони лишилися в остаточній версії. Одним із таких запобіжників є закріплена в законі норма про перевірку співробітників Бюро на доброчесність (перевірка, як службовець діє в ситуаціях, коли, наприклад, йому пропонують хабар або незаконний подарунок) та моніторинг їхнього способу життя (перевірка відповідності реального майна працівника його офіційним доходам). В разі непроходження зазначених перевірок співробітник звільнятиметься з роботи в Бюро. Директор Бюро буде обиратися комісією у прямому ефірі. Теоретично жодні президенти або прем’єр-міністри не матимуть на це вплив, якщо тільки комісія не буде підконтрольна владі.

Нещодавно антикорупційні спільноти звернулися до політиків із пропозиціями почати публічне обговорення складу конкурсної комісії та запропонували 12 кандидатів з числа відомих українських журналістів, суддів, правників та прокурорівіноземців. Звітуватиме директор за результатами роботи Бюро не тільки перед парламентом, але й перед спеціальною Громадською радою, яка перед тим затверджуватиме його звіт. Отже, попри недосконалості ухваленого закону, Бюро має всі шанси стати незалежним від політичного театру органом та очистити авгієві стайні парламенту, міністерств, прокуратур, судів, держпідприємств, правоохоронних органів — усіх стовпів корумпованої системи, яку роками будували високопосадовці. Попередній досвід України показує, що нікого з вищої політичної еліти досі не притягали до кримінальної відповідальності за корупційні злочини. З 2011 року і понині Генпрокуратура звернулася до суду з обвинувальними висновками лише щодо чотирьох високопосадовців. Система працювала на кількість — щоб звітувати перед керівниками, — а не якість. Підконтрольність будьякого правоохоронного органу, якто СБУ, Генеральної прокуратури чи МВС, Президенту дозволяла мати політичний контроль та захист кланових інтересів, а не суспільних. Вирішити й цю проблему має новостворене Бюро.


Вільність і закон № 5-6, грудень 2014

7

ПОЛІТИКА

НОВЕ СКЛИКАННЯ

Очікування від нової Верховної Ради Максим СОБКОВ

27 листопада 2014 року відбулося перше засідання Верховної Ради VIII скликання. Засідання відкрив спікер парламенту попереднього скликання Олександр Турчинов, який відразу після цього оголосив про складання повноважень і передав право вести засідання Володимиру Гройсману. У перший же день у парламенті була створена коаліція — до неї увійшли 302 народних депутати. Коаліція отримала назву «Європейська Україна». Цю назву запропонував екс-спікер і лідер фракції «Народний фронт» Олександр Турчинов, депутати ідею підтримали. До нової коаліції увійшли п’ять партій: «Блок Петра Порошенка», «Народний фронт», «Самопоміч», Радикальна партія і «Батьківщина». Після формування коаліції парламентарії розглянули питання призначення Володимира Гройсмана спікером ВРУ. Його кандидатуру на цю посаду запропонував голова фракції «Блок Петра Порошенка» Юрій Луценко. У ході публічного обговорення кандидатури Гройсмана за його підтримку висловилися і представники інших фракцій, що увійшли в коаліцію, — «радикалів» Олега Ляшка, «Самопомочі», «Батьківщини» і

«Народного фронту». Проти кандидатури виступив лише «Опозиційний блок». Як заявив голова фракції Юрій Бойко, вони пропонують екс-віце-прем’єра Олександра Вілкула, але розуміють, що їм голосів за цю кандидатуру не вистачить. За словами Гройсмана, його першочергове завдання як нового спікера Ради — відновити довіру українців до парламенту. Після цього Верховна Рада України за поданням Президента України Петра Порошенка призначила Арсенія Яценюка главою нового уряду. Порошенко заявив, що кандидатуру Арсенія Петровича йому подали фракції, які увійшли в коаліцію. «Конституція дає 15 діб, щоб Президент визначився з кандидатурою прем’єра. У цій ситуації мені достатньо 15 секунд. Я підписую подання Президента України... і вношу за пропозицією коаліції депутатських фракцій подання про призначення Яценюка на посаду прем’єр-міністра», — сказав Президент з президії парламенту. Рішення про призначення Яценюка главою уряду підтримав 341 народний депутат. Президент Петро Порошенко звернувся з посланням до нової Верховної Ради. У своєму зверненні Президент порушив

найважливіші питання. Досягнення миру на Донбасі не буде означати позбавлення від військової загрози з боку Росії, вважає Гарант. Президент висловив упевненість в тому, що його мирний план, на основі якого був складений і підписаний, у тому числі Росією, мінський протокол, зрештою спрацює. Президент також додав, що третьої світової війни не буде. Порошенко попередив, що ніякої федералізації в Україні не буде. Президент додав, що більшість українців виступає проти такого способу розв’язання військового конфлікту на сході країни. Петро Порошенко вважає першочерговим завданням влади — реформування судової системи. Відповідні законопроекти, за його словами, будуть подані до розгляду як «екстраневідкладні». Президент вважає корупцію найбільшим внутрішнім викликом для України. «Першою причиною вкрай низького рівня життя переважної більшості українців є тотальна корумпованість державного апарату, сфери державних послуг, некомпетентність та неефективність державного управління», — сказав він. Петро Порошенко розраховує, що через 5 років Україна по-

дасть заявку на членство в Європейському Союзі. Він закликав усіх працювати, «щоб через 5 років ми були готові подати заявку на членство в Європейському Союзі». Порошенко бачить іноземця на посаді голови Національного антикорупційного бюро. За словами Президента, це повинен бути «рівновіддалений від усіх політичних сил технократ». Президент заявляє, що позаблоковість не дала гарантій безпеки країні, від цього треба відмовитися. Він зазначив, що Україна вже сьогодні поглиблює співпрацю з НАТО, працює над оперативною сумісністю Збройних сил України з арміями країн-членів Альянсу, переорієнтується на натовські стандарти в оборонно-безпечному комплексі. Порошенко констатував, що переважна більшість українських громадян підтримують реалізацію Угоди про асоціацію з ЄС, а також ідею вступу України в ЄС. Також, завдяки російській агресії, в 3-4 рази зросла кількість українців, які підтримують вступ України до НАТО. Глава держави відзначив, що рекордна кількість українців вважає, що українська мова повинна залишатися єдиною державною в країні.


8

Вільність і закон № 5-6, грудень 2014

ПРАВО

ЮРИДИЧЕСКИЕ СОВЕТЫ

Продление визы в Польше Виктория СОБКОВА

Если иностранец пребывает в Польше на основании визы и хочет остаться на легальных основаниях в стране после истечении срока пребывания, на который выдана виза, он должен ходатайствовать о получении  разрешения на временное проживание.   Продление визы в Польше возможно только в исключительных ситуациях.  Oбязательное продление Шенгенской визы Срок действия выданной визы или продолжительность пребывания по этой визе можно продлить, если владелец визы докажет, что он по непредвиденным или гуманитарным обстоятельствам не может покинуть территорию стран-членов Европейского Союза до истечения срока действия визы или перед окончанием периода пребывания по визе.   Факультативное продление Шенгенской визы Срок действия выданной визы или продолжительность пребывания по визе можно продлить, если владелец визы докажет наличие важных личных причин для продления срока дей-

ствия визы или продолжительности пребывания по визе. Продление национальной визы Иностранцу, пребывающему в Польше можно продлить срок действия национальной визы или срока пребывания по визе, если соблюдены следующие условия: — у иностранца есть важные профессиональные и личные предпосылки или гуманитарные обстоятельства, которые не позволяют ему покинуть Польшу перед истечением срока действия национальной визы или перед окончанием срока пребывания по визе; — события, которые являются причиной ходатайства о продлении визы, наступили независимо от воли иностранца и не были предвидены на момент подачи заявления на выдачу национальной визы; — обстоятельства дела не доказывают, что цель пребывания иностранца на территории Польши отличалась от декларированной. Национальную визу или период пребывания по визе можно продлить также  иностранцу, находящемуся в больнице, а состояние здоровья которого исключают возможность выезда из Польши. Иностранец сможет пребывать  в Польше до дня, когда состояние его здоровья позволит ему покинуть ее территорию. Национальную визу можно продлить только один раз. Необходимые документы Заявление следует подать в Воеводское Управление по месту жительства иностранца. С целью продления визы следует сдать следующие документы: 1. заполненный формуляр заявления; 2. актуальную фотографию; 3. действительный паспорт. Важно: Иностранец, ходатайствующий о продлении визы должен предоставить для ознакомления вы-

ездной документ, соответствующий следующим критериям: — срок действия документа истекает не ранее чем 3 месяца до истечения срока действия заявленной визы; — имеет хотя бы две свободные страницы; — выдан в течение последних 10 лет.   Подтверждающие документы: 1. цель пребывания и необходимость продления визы; 2. наличие медицинской страховки;  3. в случае продления шенгенской визы  —  медицинская страховка на поездку;   4. наличие финансовых средств, необходимых для покрытия расходов в Польше; 5. иные обстоятельства, указанные в заявлении (например, справка с больницы о госпитализации, собственноручно написанные заявления  или документы, подтверждающие иные обстоятельства); 6. квитанцию уплаты гербового сбора. В течение ведущегося производства Воеводское управление может попросить иностранца  явиться лично  в учреждение для  предоставления дополнительных документов, подтверждающих декларированное положение вещей. Оплаты Шенгенские визы Если соблюдены условия для обязательного продления шенгенской визы, продление визы производится бесплатно. Оплата за факультативное продление шенгенской визы составляет в пересчёте 30 евро (пересчёт евро на злотые проводится согласно среднему курсу Национального Банка Польши в последний день перед  подачей заявления). Национальные визы Оплата за продление националь-

ной визы составляет 406 злотых. Оплата не возвращается в случае отрицательного решения. Оплату можно произвести в кассе Воеводского управления, где ведется производство или произвести перевод на счёт управления. Информацию о номере счёта можно получить у воеводы, по месту жительства, где будет подано заявление. Когда ходатайствовать о продлению визы? Иностранец, который намеревается продлить пребывание на основании визы, должен подать заявление на продление визы, по крайней мере, за 3 дня до истечения срока пребывания, указанного в визе. В случае облигаторного продления шенгенской  визы или если иностранец пребывает в больнице, заявление можно сдать в последний день периода пребывания, указанного в имеющейся шенгенской визе или национальной визе. Заявление на продление визы, поданное по истечению срока, не рассматривается. Тем самым иностранец пребывает в Польше незаконно.  Если срок подачи заявления соблюдён, соответствующий орган помещает в выездном документе иностранца штамп, который подтверждает подачу заявления на продление визы. Время процедуры Минимально 7 дней, но не более 1  месяца от даты подачи заявления с комплектом документов. В особо сложных случаях, дело может рассматриваться даже в течении 2 месяцев со дня начала производства. Процедура обжалования Решение можно обжаловать у  начальника управления по делам иностранцев в Варшаве, при посредничестве воеводы, по месту жительства. Обжалование следует подать в письменном виде в течение 14 дней от даты получения решения. 


Вільність і закон № 5-6, грудень 2014

9

ПРАВО

КУЛЬТУРА

Досвід Польщі: чому нове самоврядування запрацювало лише із другої спроби? За матеріалами EUROINTEGRATION.COM.UA Польський досвід реформ досить показовий для України. Його головний урок – затягування реформ надзвичайно небезпечне, адже можливість для їх впровадження завжди досить нетривала. Впровадження місцевого самоврядування почалося в Польщі ще наприкінці 1980-х, а активізувалося — у 1992 році, коли уряд Ганни Сухоцької ініціював систему самоврядування на рівні районів (повітів) та розпочав роботу над новим воєводським поділом країни. Зокрема, до повноважень міст було передано деякі функції центральної адміністрації, при цьому передбачалося, що пізніше ці повноваженнями перейдуть до самоврядних повітів. Було підготовлено кілька варіантів нового територіальноадміністративного поділу на рівні воєводств, кількість яких мала бути суттєво зменшеною. Владні повноваження та відповідальність планувалось децентралізувати. Однак 28 травня 1993 року в Польщі відбувся «політичний землетрус», внаслідок якого плани реформи були відкладені на довгі роки. Голосування за вотум недовіри уряду Сухоцької вважають одним з найдивніших в політичній історії сучасної Польщі. Уряд, створений «Солідарністю» у 1992 році, був позбавлений мандату з перевагою всього в один голос. Проти нього проголосували депутати «Порозуміння. Центр» та соціал-демократи  тоді ще молодого Олександра Кваснєвського. Президент Лєх Валенса пішов на сміливий політичний крок. Він не прийняв вотуму недовіри уряду і наступного дня розпустив Сейм та Сенат, оголосивши дострокові вибори. Частина ініціаторів вотуму недовіри заплатили високу політичну ціну — внаслідок дострокових виборів 1993 року новий уряд сформувала коаліція Польської селянської партії та соціал-демократів Кваснєвського. Переможці виборів — партії лівого спрямування — не були зацікавлені в подальшій децентралізації, а повний план реформ відклали на довгі чотири роки. Та попри це, новий уряд не зупинив реалізацію  Міської пілотної програми реформи публічної адміністрації,  яка діяла у 40 містах. Цим містам було делеговано певні повноваження зі сфери центральної адміністрації. При чому в різних містах ці делеговані повноваження були різними. Це дозволило сконцентруватися на підготовці модельних рішень, що пізніше лягли в основу реформи повітів. На початку 1996 року  Міську пілотну програму  замінили законом «Про зміну компетенції деяких міст та міські сфери публічних послуг», а пілотні проекти розпочалися в сільських територіях. Ситуація змінилась після чергових парламентських виборів 1997 року, коли перемогли правоцентристські партії.

Відразу після виборів, 31 жовтня 1997 року «Виборчою акцією СОЛІДАРНІСТЬ» разом з «Союзом свободи» Лєшека Бальцеровича було створено Уряд Єжи Бузека. Реформа самоврядування повернулась до порядку денного. Підготовчі роботи, проведені у 1993-1997 роках, не минули даремно. Прихильники продовження реформи децентралізації підготували теоретичну, правову та практичну базу для впровадження самоврядування на рівні повітів та воєводств. Все це дозволило уряду в максимально стислі строки підготувати та внести на розгляд парламенту пакет відповідних законів. Вже в травні 1998 року парламент ці закони ухвалив, а від 1 січня 1999 року вони набули чинності. Нове, трирівневе самоврядування запрацювало на повну силу. Масштаб другого етапу польської реформи децентралізації був значно ширший, ніж під час впровадження самоврядних громад у 19891990 роках. Було ліквідовано 49 адміністративних органів управління воєводств. Замість них створено 16 органів урядової адміністрації, підпорядкованих прем’єр-міністру, в нових, збільшених воєводствах. Далі було ліквідовано 287 державних адміністрацій у повітах, а замість них — створено 372 одиниці самоврядування. Важливо підкреслити, що під час підготовки та впровадження реформи її авторам потрібно було розв’язати проблему визначення строків проведення місцевих виборів. Вибори до органів самоврядування

громад були заплановані на середину 1998 року. До цього часу було неможливо технічно і політично підготувати вибори до новостворених самоврядних повітів та воєводств. З іншого боку, проведення окремих виборів до різних рівнів самоврядування також вважали недоречним. Спеціальним законом мандат органів самоврядування громад продовжили до кінця 1998 року. Соціалдемократи, що тоді були в опозиції, вимагали від президента накласти вето на цей закон. Однак президент Квасневський поставив державний інтерес вище політичних вимог своєї колишньої партії — і підписав закон. Іншою суттєвою проблемою польського суспільства стала необхідність зміни територіальноадміністративного поділу держави. Від початку це питання викликало дуже багато емоцій та опору. Найбільшими противниками змін були працівники апарату центральних органів влади, які планувалось ліквідувати або реорганізувати. Мешканці міст, де потрібно було ліквідувати центри воєводств, боялись погіршення доступності послуг публічного характеру. Також реформатори допустили ряд помилок в інформаційній та роз’яснювальній політиці. Опозиційні партії організували масові протести в регіонах. Як наслідок, уряд був вимушений піти на деякі компроміси. Наприклад, кількість нових воєводств з планованої кількості 12 була збільшена до 16. Впровадження в життя другого етапу польської реформи самовря-

дування створило стабільну та ефективну модель держаного управління, що базується на «принципі субсидіарності». Його суть полягає в тому, що повноваження передаються на найнижчий рівень, де це може бути ефективним. Отже, з одного боку, в Польщі було утворено три рівні незалежного самоврядування з чітким поділом повноважень та незалежними бюджетами. Їм передали право і обов’язок надання ключових публічних послуг, а також соціально-економічний розвиток територій. З іншого боку — лишився сильний центральний державний апарат, який має свої представництва в регіонах, однак концентрується на встановленні «правил гри» і контролі за дотриманням законодавства та стандартів. Історія польських реформ показує, що для успішного їхнього впровадження є необхідною комбінація трьох основних факторів: політичної волі істеблішменту, готових експертних розробок та підтримки суспільства. У 1989-1990 та 1997-1999 роках всі ці передумови були. Тому польські реформи вдалось впровадити послідовно та швидко. Однак у 1993 році спроба самоврядної реформи провалилася, бо уряд втратив підтримку парламенту раніше, ніж експерти підготували змістовну та правову бази реформи. Це і є головним уроком для нинішнього українського уряду.  Історичне вікно можливостей ніколи не буває довго відкритим. Сподіваємося, українські реформатори про це пам’ятають.


10

Вільність і закон № 5-6, грудень 2014

СПОРТ

КУБОК МИРА

Кубок мира по биатлону 2014/2015: есть ли жизнь после Олимпиады? Павел ПАВЛЮЧЕНКО тщательно готовиться именно к этому старту и, что ей присуще, жутко волноваться, а потому не избежит внеплановых провалов. Почетное третье место можно отдать Тириль Экхофф. У норвежцев на удивление отлаженная схема преемственности в женской команде. Несравненная Лив Грете Пуаре передала эстафету Линде Тьорхом, а та — Туре Бергер. После ухода из спорта «миссис последний круг» главной претенденткой на роль наследницы выглядит именно Экхофф, которая в прошедшем сезоне потеснила приболевшую Сюнневе Сулемдаль. Поляна для захвата подиума для норвежки расчищена на целую треть. Пять из 15 лучших биатлонисток прошлого сезона взяли паузу или завершили карьеру. На Чемпионате мира шансов у медленных не будет

Олимпийский золотой состав сборной Украины : Олена Пидгрушина, Вита Семеренко, Юлия Джима, Валя Семеренко

Все ближе и ближе начало нового биатлонного сезона. В этом году ведущие биатлонисты мира начнут борьбу за «большой хрустальный глобус», вручаемый победителю Кубка мира, на первом этапе в шведском Остерсунде. По информации Федерации биатлона Украины, сборная Украины заполнит заявку наиболее полно за последние годы: в Швецию отправятся 7 женщин и 7 мужчин: Женщины Валя Семеренко Юлия Джима Наталья Бурдыга Ольга Абрамова Надежда Белкина Анастасия Меркушина Юлия Журавок Мужчины Сергей Семенов Дмитрий Пидручный Артем Прима Сергей Седнев Виталий Кильчицкий Артем Тищенко Александр Жирный

В женской команде больше не будет Елени Пидгрушной, которая завершила спортивную карьеру после триумфальной эстафеты на Олимпиаде в Сочи, где женская сборная Украины выиграла олимпийское золото в эстафетной гонке. Проблемы со здоровьем вынуждают пропустить начало сезона и вторую участницу «золотой четверки» Виту Семеренко. Также завершил международную спортивную карьеру самый и опытный, и известный украинский биатлонист — Андрей Дериземля. Что же ждет всех любителей биатлона в первом постолимпийском сезоне? Прогнозы в спорте, а тем более в таком непредсказуемом, как биатлон, сродни поиску черной кошки в темной комнате. Можно сколько угодно потрошить предсезонные протоколы или штудировать новости из прессы, все равно найдется фактор, который выбьет весь фундамент из-под стройного здания логики. И все же всегда интересно попробовать заглянуть в будущее, понадеявшись на свою интуицию.

Валентина Симеренко и Юлия Джима — главные надежды женского батлона в сезоне 2014/2015

Даша или Кайса? После ухода Туры Бергер вопрос будет стоять только так и никак иначе. Правда, есть еще и Габриэлла Соуклова. Но чешку из этого расклада мы уберем по одной простой причине. Весь сезон она таких скоростей не выдержит, и даже если и будет регулярно попадать по мишеням, вряд ли повторит подвиг Хелены Юнссон образца 2009 года, так как соперницы нынче гораздо сильнее. В межсезонье Габи как будто набрала мышечной и не только массы, а предстартовые прикидки показывают, что мгновенно быстрее она от этого не стала. В топе чешка, скорее всего, останется, но хрусталь в руках ей подержать не доведется. В споре двух оставшихся претенденток некоторое преимущество имеет Дарья Домрачева. Во-первых, отстаивать титул всегда сложнее, чем завоевать. Во-вторых, Даша могла и в прошлом сезоне стать обладательницей «большого хрустального глобуса», если бы в зачет шли гонки Олимпиады, и была быстрее своей соперницы. Наконец, в следующем году чемпионат мира пройдет дома у Кайсы Мякяряйнен. Она будет

Чемпионат мира в этом году пройдет в марте, а потому спешить выплескивать все эмоции в декабре никто не будет. Конечно, Мякяряйнен попытается повторить свой прошлогодний подвиг и выиграть все медали домашнего чемпионата. Но высокая ответственность может лишить финку северного хладнокровия, и тогда промахи на стрельбе неизбежны. Одна золотая медаль может все-таки порадует местную публику, но на большее Кайсе рассчитывать вряд ли стоит. Зато финны вполне могут надеяться и на другую свою блондинку — Мари Лаукканен. Год назад на родной трассе она впервые поднялась на подиум, а теперь способна повторить этот успех вновь. Трасса в Контиолахти и ее убийственный подъем под названием «стена» почти не оставляют шансов медленным спортсменам, а потому решать все будет скорость. В таком случае пополнить свою медальную копилку смогут Анастасия Кузьмина и вернувшаяся из небытия Мириам Гесснер «Бундесманншафт» в молодежном составе может наконец-то вспомнит, как выигрывать эстафеты. Трудно будет женской сборной Украины без Елены Пидгрушной и здоровой Виты Семеренко, будем надеяться на прогресс молодых Ирины Варвинец и Анастасии Меркушиной.

Фавориты сезона: Кайса Мякарайнен и Дарья Домрачева


Вільність і закон № 5-6, грудень 2014

11

КУЛЬТУРА

КУЛЬТУРА

Поляк Фадей Ганіцький заснував першу на Поділлі музичну школу Віолета СИНИЦЯ

На початку ХХ століття Кам’янець був відомим культурним центром на Поділлі. Сюди з гастролями приїздили оперні та театральні трупи, виступали місцеві хори. Чимало було тут і своїх музикантів, які організовували аматорські виступи й концерти. На відсутність у місті спеціалізованого музичного закладу звернув увагу відомий на той час професор музики, скрипаль, диригент Фадей Ганіцький. Народився Фадей (Тадеуш) Діонісович в селі Чемериси-Волоські на Поділлі в сім’ї польських поміщиків. Початкову музичну освіту одержав у батьківському домі. З п’яти років грав на фортепіано, а восьми на скрипці. Навчаючись в Одеській та Кам’янець-Подільській гімназіях, Ганіцький не переривав занять на скрипці. Молодий Фадей навіть поїхав до Відня, де у 1863 році вступив до музичної школи відомого австрійського скрипаля-педагога Якоба Донта, залишивши навчання в гімназії. Мудрий наставник заклав своєму учневі міцну основу західноєвропейської виконавської школи і радив йому вдосконалювати техніку гри у відомого педагога, композитора, скрипаля Йозефа Іоахима. 1872 року Ганіцький поїхав до Берліна та вступив до місцевої академії музики на клас професора Іоахима, який відкрив перед Фадеєм нові шляхи підвищення майстерності гри на інструменті і виховував його у напрямку професійної досконалості. Писати музику він вчився у кафедрального маестро Фрідріха Кіеля , а після нього тривалий час у педагога Людвіга Буслера.

Після закінчення 1877 року Берлінської музичної академії Ганіцький виходить на самостійний шлях виконавцяпрофесіонала. Зі своїм досить різноманітним і багатим репертуаром, він з успіхом концертував у Німеччині і здобув славу неабиякого скрипаля. Молодий артист отримав декілька запрошень від театрів і музичних колективів, але обрав відомий на той час Берлінський симфонічний оркестр, у якому посів місце концертмейстера і продовжував виступати у ньому як соліст. Однак Ганіцький не обмежився лише концертно-виконавською діяльністю. Він намагався утвердити себе й на педагогічній ниві. За рекомендацією Іоахима Фадею Діонісовичу у Берлінській консерваторії дали кількох учнів по класу скрипки, в роботі з якими Ганіцький виявив себе талановитим педагогом. Його вихованці вчилися з великим бажанням і за допомогою вчителя досягали значних успіхів. Серед них особливо виділявся Бертольд Ганц, що згодом став відомим скрипалем. Авторитет Ганіцького — педагога з роками лише зростав. 1894 року Фадей Діонісович вирішив виїхати до Польщі. Музичне життя Варшави, куди переїхав Ганіцький, хоча і поступалося інтенсивністю берлінському, все ж задовольняло місцеві художні потреби і мистецькі смаки. У цей час музикант багато часу присвячує творчій і педагогічній роботі. До нього звертаються музиканти, серед яких і відомі на той час фахівці — скрипалі і диригенти Мельцер, Клейн, Кріер та інші, щоб вдосконалювати свої знання. Ця практика приводить його до створення низки методичних праць та концертних творів. Серед них варто особливо виділити «Щоденні вправи для скрипки», історично-теоретичну розробку «Початок і розвиток інструментальної музики і симфонії». З композицій найвдалішою була «Концертна мазурка», яку разом з іншими його творами часто виконував скрипаль С. Парцевич. Чим більше випробовував себе Ф. Ганіцький на широкому фронті музичної діяльності, тим частіше приходив до висновку про необхідність узагальнення власного досвіду, зокрема й педагогічного, де перед ним розкривалися широкі можливості мистецької

пропаганди й освітнього вдосконалення. Підготовчу роботу до заснування музичної школи Ф. Ганіцький розпочав разом зі своїм братом віолончелістом Гнатом, який у той час перебував у Варшаві. Справа Ганіцьких щоразу відкладалась, переносилась і врешті-решт їм відмовили, запропонувавши відкрити таку школу в Лодзі. Іншого вибору не залишилось і Тадеуш з братом покинули столицю 1898 року і виїхали до Лодзя. З прибуттям братів Ганіцьких до Лодзя для них відкрилася нова сторінка культурного та музично-педагогічного життя цього міста. Тут почалася інтенсивна робота з організації ними музичної школи за власні кошти. Про школи широко оповіщала варшавська преса. Професіоналізм і мистецька надійність лодзької музичної школи здебільшого залежали від фахового рівня її викладацького складу. На початку 1903 року Ганіцький відвідав Кам’янець-Подільський зі своїм учнем З. Шварценштейном , щоб показати його гру місцевим жителям. Цей візит розворушив місцеві музичні кола, і Фадей отримав запрошення залишитися в місті, яке він прийняв, і на початку 1903 року переїхав до Кам’янця. Ганіцький відразу почав практично підходити до питання відкриття у Кам’янці-Подільському спеціалізованої музичної школи. Він сподівався на підтримку місцевих музикантів і тих фахівців, які вже працювали у місті. Долаючи численні труднощі та перепони 1903 року у Кам’янці він відкрив музичну школу на власні кошти та утримував її протягом 25 років. Відкрилися класи фортепіано, скрипки, теорії музики, а згодом — вокалу, віолончелі та драматичного мистецтва. З першого року заснування школи тут відбувалися звітні музичні вечори, які мали великий успіх серед слухачів, школа дістала загальне визнання і стала одним із провідних центрів музичного мистецтва Подільського краю. Її діяльність мала відверто демократичний характер: найбідніші учні з гарними музичними здібностями навчалися безкоштовно. З кожним роком школа зміцнювалась, зростала якість результатів. Стараннями Фадея Діонісовича була встановлена іменна стипендія Евеліни Садовської (прихильниці музики із заможного роду) для обдарованих та бідних дітей. Концерти школи привертали до себе увагу багатьох прихильників музики і тих, хто хотів вчитися. Те, що ці заходи дійсно мали успіх підтверджують кореспондентські звіти тих часів, що публікувалися на сторінках вітчизняної преси. Викладачами музичної школи були висококваліфіковані фахівці, випускники провідних європейських консерваторій: Варшавської, Празької, Берлінської, Московської. Завдяки цьому багато випускників були підготовлені для продовження навчання у провідних вищих музичних закладах Європи. Вихований на кращих зразках Європейської музично-педагогічної школи ХІХ століття, Фадей Ганіцький

заклав міцний фундамент справжньої професійної музичної освіти на Поділлі, став засновником високого культурноосвітнього виховання людини засобами музики. В різні роки школу очолювали М. Шнайдер, Олександр Колтуновський, Анатолій Кучук, Олександр Зубко, Вячеслав Целушков, Анатолій Цибуля. З 1968 і протягом 40 років директором школи працював талановитий організатор, музикант, висококваліфікований керівник Анатолій Кравцов. У цей період, крім фортепіанного та струнно-смичкового відділів, яскравого розвитку набувають класи народних та духових інструментів, які було відкрито у післявоєнні роки. Історія школи налічує велику кількість випускників, серед яких багато відомих композиторів, виконавців, педагогів. У мистецьких навчальних закладах нашого міста, України і далеко за її межами плідно працюють і дарують радість спілкування з музичним мистецтвом наші випускники. Сьогодні школа продовжує традиції академічного музичного мистецтва започатковані її засновником професором Фадеєм Ганіцьким. Працює висококваліфікований колектив, найкращі учні школи мають змогу отримувати стипендії. Створено велику кількість ансамблів, працюють відомі вже колективи, як в Україні так і за її межами: зразкові ансамблі скрипалів та гітаристів, зразковий хор «Любава», ансамблі бандуристів та скрипалів молодших класів, оркестр українських народних інструментів, хор молодших класів, струнний квартет «Камерата» та ансамбль народної музики «Князі України». Учні школи стають дипломантами обласних, всеукраїнських, регіональних та міжнародних конкурсів. 2010 року підписаний договір про співпрацю двох шкіл – ДМШ ім. Ф. Ганіцького та музичної школи І ступеня ім. професора Є. Журавльова з міста Бохня (Польща). Учні та викладачі цих закладів мають змогу брати участь в спільних концертах, конкурсах, відбувається спільне проведення занять, обмін досвідом роботи викладачів. Результатом такої співпраці стало проведення у 2010-2011 роках на базі ДМШ ім. Ф. Ганіцького українсько-польського фестивалю-конкурсу інструментальних ансамблів «Hanicki-fest», спонсором якого виступив голова ВГО «Союз підприємців поляків України» Володимир Мідзяновський. Велику підтримку колектив ДМШ ім. Ф. Ганіцького отримує від товариства «Приятелі Поділля» польського міста Тарнув (голова – Олександра Свідерська) та Польського культурно-просвітницького товариства у Кам’янці-Подільському (голова — Станіслав Нагорняк). За 110 років існування школа зберегла та примножила традиції академічного музичного мистецтва та фахової педагогічної майстерності фундатором якої був професор Фадей Ганіцький. Навчально-мистецький заклад має великі здобутки, які примножувалися роками великої праці людей відданих своїй справі.


КАЛЕНДАР

2015 рік — Рік Кози

В

ільність

і

З

акон

№ 5-6, грудень 2014 Реєстраційне свідоцтво серії КВ № 20639-10439 видане Державною реєстраційною службою України 4 квітня 2014 року. Засновник — ВГО «Союз підприємців поляків України»

Керівник проекту — Вікторія Сінчук Адреса редакції і видавця: 01054, м. Київ, вул. Олеся Гон­­­­­­­­­­­­­чара, 52, оф. 12, тел./факс: +38044 581 33 65, e-mail: handel. pu2013@op.pl. Газета виходить щомісяця. Тираж — 10 000 примірників.

Друк — ТОВ «Інтер­­кон­­ти­­ ненталь-Україна» Юридична адреса дру­ кар­ ні: 01024, м. Київ, вул. Інститутська, 16, оф. 1/15. Фактична адреса друкарні: 03190, м. Київ, вул. Щербакова, 4, тел.: +38044 239 97 88.

Проект виходить за фінансової підтримки Міністерства культури України.

Вільність і закон №5-6  
Вільність і закон №5-6  
Advertisement