Page 1

ДЕЩО СПІЛЬНЕ ЩИРІ СВІТЛИНИ ПРО МІЖРЕЛІГІЙНУ ДРУЖБУ

Дещо спільне Щирі світлини про міжрелігійну дружбу

Київ 2019


УДК 2-67(477) Д39

Дещо спільне. Щирі світлини про міжрелігійну дружбу. Видавництво «АртЕк», 2019. 152 с. У світі, сповненому егоїзму, нетолерантності, стереотипів та конфліктів, як завжди, актуальними залишаються миротворці, які намагаються зруйнувати глухі стіни упереджень та збудувати нові місточки, на яких люди з різними світоглядами можуть зустрічатися посередині. У цьому виданні за допомогою фотографій продемонстровано реальні приклади зустрічей, ініціатив, проектів, які єднають представників різних віросповідань та націй на основі спільних, загальнолюдських цінностей. Світлини підкріплені коментарями релігієзнавців, журналістів, дослідників, самих учасників подій, завдяки чому картинка оживає та набуває більшого змісту. Книга розповідає про досвід громадської ініціативи «Неформальна група міжрелігійного миру», утвореної 9 листопада 2016 року у Києві, а також про інші проекти, спрямовані на поширення толерантності. Вона – про людей різних традицій, які відкриті до розмови та готові пізнавати не тільки інші світогляди, але й самих їх носіїв. Саме так руйнуються зашкарублі стереотипи, підкріплювані недобросовісними медіа, політиками та самим суспільством – через діалог, знайомство з людиною відмінних від нас самих поглядів. Адже хто знає – раптом у такій неформальній бесіді можна знайти чимало спільного, і навіть... подружитися.

Над виданням працювала творча команда: Упорядниця: Дизайн, верстка: Редакторка: Робота з фотоматеріалами: Логістика:

Любов Єремічева Вячеслав Горшков Софія Денщикова Віталій Ніщименко Володимир Денщиков

Обкладинка: ілюстрація Даніеля Свідерського, дизайн Віталія Ніщименка


Зміст Кілька слів від упорядниці . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5 Міжрелігійний діалог: український контекст . . . . . . . . . . 7 Знакові постаті про міжрелігійний діалог . . . . . . . . . . . . 9 Щирі світлини про міжрелігійну дружбу з коментарями . . . 24 Журналісти міркують . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 138 Кілька дружніх думок наостанок . . . . . . . . . . . . . . . . 143 І замість післямови . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 150


5

Кілька слів від упорядниці Ти і я – незалежно від того, чи відрізняється кольором наша шкіра; від того, у якому культурному середовищі ми виросли; якою мовою розмовляємо, чи відмінні ми за віком та статтю, уподобаннями, які книжки ми прочитали, як полюбляємо проводити вихідні, скільки кілометрів простору нас розділяє, та у що ми віримо – все ж маємо спільне. Просто поглянь у відкрите небо вночі. В оточенні безлічі зірок, посеред безмежного космосу наша планета, немов блакитна ялинкова кулька, і на ній такі крихітні ми із запитаннями без ліку, головними з яких є: «Хто я?» «Чому я тут?» «У чому призначення мого життя?». Ми всі до одного усвідомлюємо це чи ні, шукаємо на них відповіді. І так знаходимо, часом, дуже різні їх варіації. Але ж у цьому спогляданні зірок безхмарної ночі і у пошуку відповідей на одвічне і таємниче ми подібні. Це і є дещо спільне між нами. І це означає одну просту річ – усі ми люди. Перед вами книжка, яку ми намагалися наповнити щирістю та любов’ю. Вона про ось це «дещо спільне», яке виявляється у простому – а саме в усмішках, дружбі, спільнодії, спробах пізнати та прийняти іншого таким, як він є, навіть якщо погляди його кардинально протилежні.


6 Це світлини, які напевне зможуть Вас переконати у тому, що толерантність, мир, дружба і навіть любов між представниками різних релігій та культур – це не категорії далекого майбутнього чи утопії, а те, що є можливим вже сьогодні. Можливо, якби ми частіше шукали дещо спільне, то життя на нашій планеті було б більш мирним та гармонійним. Натомість, ми призвичаїлись будувати навколо себе важкі цегляні стіни зі стереотипів, упереджень, усього надуманого і несправжнього. І ці стіни закривають від нас людину такою, як вона є. На цих світлинах – реальна взаємодія, діалог та дружба між віруючими різних традицій під час численних акцій та подій. Поважаючи наші відмінності, ба більше, сприймаючи їх як наше багатство, ми плекаємо дещо спільне між нами, а саме: любов, радість від зустрічей та дружньої атмосфери, яка панує між нами, жагу до пізнання того Джерела, до якого ми всі прагнемо, хоч і по-різному. Зазначу, що фотовиставка із однойменною назвою «Дещо спільне» була представлена у фойє Київської обласної державної адміністрації, завдяки управлінню культури, національностей та релігій КОДА, а згодом і на Софійській площі столиці у Міжнародний день дружби 2017 року. Тепер, доповнена новими кадрами, вона перед вами. Скажу відверто, не всі світлини тут є якісними, часом, це просто кумедні «селфі», проте добрими є стосунки, що стоять за ними. І меседж наостанок: повірте, у нас набагато більше спільного, ніж нам іноді знається! Різнокольорові квіти у саду виростають з одного ґрунту та тягнуться до одного неба. З любов’ю до наших відмінностей, Любов Єремічева, громадська діячка, журналістка засновниця Неформальної групи міжрелігійного миру


7

Міжрелігійний діалог: український контекст

Україна – поліконфесійна держава, що підкреслює полікультурний характер українського суспільства. За даними Міністерства культури України станом на 1 січня 2018 року в Україні функціонують 34637 релігійні громади. Випереджаючими темпами, порівняно з традиційними церквами, зростає кількість протестантських та неорелігійних організацій, водночас, зберігається історично-притаманне домінування православ’я. У сучасних умовах церква успішно виконує свою суспільну роль, адже рівень довіри до неї найвищий серед соціальних інститутів. Сьогодні церкві та релігійним організаціям довіряє 60% громадян (за даними Соціологічної служби Центру Разумкова за підтримки Фонду Конрада Аденауера, які провели загальнонаціональне дослідження з 23 до 28 березня 2018 року). Серед головних тенденцій розвитку релігійної ситуації в Україні можна виділити зростання значення релiгiйного фактора у


8 суспільному житті держави та збільшення кiлькостi релiгiйних конфесій та громад, що призводить до переосмислення проблеми налагодження міжконфесійних взаємин. Як наслідок, міжнаціональний та міжконфесійний мир стають неодмінною, фундаментальною передумовою діалогу культур і релігій. Все частіше проводяться екуменічні заходи, які фокусуються на засадах розвитку духовності українського суспільства та розбудови держави. Яскравим прикладом налагоджених міжконфесійних відносин є функціонування в Україні Всеукраїнської Ради Церков та релігійних організацій, яка була утворена в грудні 1996 року. Рада Церков як міжконфесійна інституція покликана об’єднувати зусилля конфесій у справі духовного відродження України, координувати міжцерковний діалог як в Україні, так і за кордоном, здійснювати заходи доброчинного характеру. Крім того, за останні роки утворились і обласні ради церков, які активізували свою роботу на регіональному рівні. Показовою в цьому контексті є діяльність Неформальної групи міжрелігійного миру, яка була створена в листопаді 2016 року в Києві. Група включає адептів різних релігій, а також людей, що не сповідують жодної релігії, але займаються її вивченням. Головне завдання члени групи вбачають саме в міжрелігійній та міжкультурній комунікації, проведенні спільних заходів, які б руйнували упередження та гармонізували взаємини між послідовниками різних релігій. Марія Бардин, начальник відділу у справах релігій та національностей управління культури, національностей та релігій Київської обласної державної адміністрації, аспірант кафедри релігієзнавства філософського факультету КНУ ім. Тараса Шевченка


9

Знакові постаті про міжрелігійний діалог

Прийняти іншого, не такого як ти – вищий прояв людяності: через розуміння, бажання пізнати, через діалог і співпрацю, і тим самим подолати різні фобії, стереотипи, упередження. Тільки так можна творити мир в собі і навколо себе. Скромні наміри Неформальної групи міжрелігійного миру та фотовиставки «Дещо спільне» і перші кроки до взаємопізнання, а отже і прийняття – це та оптимістична реальність, яка долає ворожість, ненависть, закритість різних людей і спільнот. Віра в Бога – це те, що єднає віруючих різних традицій, породжуючи довіру один до одного. Людмила Филипович,  доктор філософських наук, завідувач відділу філософії та історії релігії ІФ НАНУ


10

Треба розуміти, що таке діалог. Діалог – це процес. Я гадав, що коли закінчиться XXI століття, то разом з ним у небуття підуть війни і почнеться діалог. Адже альтернативи діалогу на противагу всім конфліктам чи конфронтаціям на рівні громадянського суспільства не існує. Тому подібні спільноти, як Неформальна група міжрелігійного миру, це і є ознака того, що люди починають розуміти важливість таких форм спілкування, вони роблять спільні справи і намагаються зрозуміти одне одного, не лише прочитавши про певну конфесію на папері, а зустрічаються з тими людьми, відкривають їх внутрішню красу. Адже духовна істота шукає через ту чи іншу релігію форму презентації себе. Так само, як ми обираємо одяг, ми обираємо форму спілкування з Невидимим, Таємницею. Якщо ми відкриті, у нас достатньо емпатії, ми здатні відкрити серце для сердечної бесіди, аби робити спільні справи. Дивлячись на інших людей, ми починаємо розуміти самих себе. Я багато подорожував зі своїми учнями іншими країнами. На таких ретритах ми прокидаємося о 5-й ранку  – йога, мої лекції, психо-фізичні вправи... Я даю палітру світоглядних


11 позицій і способів пізнання світу. Ми подорожуємо країною, аби пізнати її культуру безпосередньо. Ми готуємо відповідні страви, аби ця культура увійшла в нас – ми смакуємо її. Група міжрелігійного миру сподобалась мені через те, що її учасники інтуїтивно знайомляться одне з одним, аби відкрити для себе внутрішню красу іншого. Адже діалог  – це не тільки про конференції чи круглі столи, а й про те, щоб спільно проводити час, розуміючи, що для кожного любов – це відкриття серця. Мої учні належать до різних конфесій. Вони подорожують разом, проводять спільно час та люблять одне одного. Ми повинні розуміти, що кожна мисляча людина є інакомислячою. І це прекрасно, якщо є діалог. Ігор Козловський, кандидат історичних наук, Президент Центру релігієзнавчих досліджень та міжнародних духовних стосунків


12

На мою думку, Неформальна група міжрелігійного миру, що створена та діє в Україні, є важливою складовою сучасного релігійного життя. Серед найбільш важливих ініціатив та проектів хочеться відзначити ті, що стосуються питань міжрелігійного діалогу, оскільки вони мають на меті консолідування українців на основі релігійного чинника. Представники кафедри релігієзнавства та я особисто сподіваємося у подальшому на плідну співпрацю з представниками цієї групи. Євген Харьковщенко, доктор філософських наук, професор, завідувач кафедри релігієзнавства філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка


13

Релігія часто буває фактором розбрату та ворожнечі, але може бути і фактором приязного ставлення та дружби. Часом офіційне ведення діалогу між представниками різних конфесій та релігій гальмується чинниками релігійної політики. Натомість неформальне спілкування віруючих різних конфесій та релігійних традицій є одним із чинників, що дозволяє встановити дружні стосунки, в яких можна буде з’ясувати те, що об’єднує і те, що роз’єднує, а головне – усвідомити, що майже усі релігійні традиції засуджують ненависть та ксенофобію і проголошують це тяжким гріхом. Неформальне спілкування – це початок творення культури міжрелігійної толерантності, що має призвести до формування середовища релігійного миру та злагоди. Віталій Хромець,  кандидат філософських наук, доцент кафедри культурології Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова


14 Коли розмова заходить про міжрелігійні відносини, перед моїми очима з’являється образ-спогад із першої Школи діалогу в рамках проекту «Діалог у дії» 2016 року. Під час цієї Школи за одним столом полюбляли обідати православні священики різних юрисдикцій, імами та світські громадські активісти, які відкривали для себе людей за ризами та символами. Діалог – це глибинний процес, який дозволяє не тільки пізнати іншого, а, в першу чергу, самого себе. Наочним прикладом для мене є результати, які ми спостерігали у своєму проекті, де залучали представників громадських ініціатив та релігійних лідерів з малих громад України. Навіть такі малі приклади, коли вперше в одному приміщенні збираються люди з різними світоглядами або сусіди можуть почути про ідеї один одного, стають значними для майбутніх змін. Такі безпечні простори для спілкування дають надію на якісну співпрацю. Коли ми маємо можливість побачити людину за ярликами та стереотипами, почути її думки і знайти спільний шлях для дій – цей процес може перевернути гори, варто тільки почати. Разом з колегами віримо в ініціативу «Діалог у дії», яку так назвали, аби налагодити співпрацю громадських та релігійних ініціатив, а також розвивати культуру діалогу на рівних, де перший крок назустріч іншому – не слабкість, а неймовірна сила та потенціал. І як би хотілося бачити діалог між представниками різних патріархатів та духовних управлінь замість мовчазних поглядів та замовчування своїх думок! Може, так би змінився чийсь світ. Тетяна Калениченко, соціолог релігії, фасилітатор, департамент «Діалог у дії»


15

На фото: Школа організаторів діалогу від проекту «Діалог у дії», м. Рахів, жовтень 2016 р.

На фото: Молодіжна школа Пуща-Водиця, серпень 2016 р.

проекту

«Діалог

у

дії»,


16 Церква традиційно має в Україні високий рейтинг довіри від населення, чого не мають політики загалом. Маніфестом спільної дії священнослужителів і вірян різних церков в Україні для мене був Євромайдан. Саме глави церков – Блаженіший Святослав Шевчук (УГКЦ), Святійший Патріарх Філарет (УПЦ), тогочасний пастор Лютеранської Кірхи у Києві Ральф Хаска і тогочасний Апостольський Нунцій в Україні Його Екселенція Томас Едвард Ґалліксон в Україні миттєво відповіли на мій запит прийти і на прохання прийняти поранених активістів Майдану після перших подій насильства. І так ми утворили підпільні шпиталі у Києві, Львові і за межами країни – у Польщі, а далі почали евакуйовувати важких поранених з обох сторін барикад до інших країн для лікування і реабілітації (час волонтерської ініціативи Є+). Вірю, що єднання церков у дії вже відбувається через дію вірян. У 2015-му ми допомагали Науково-видавничому об’єднанню “Дух і Літера” виконувати чудовий, як на мене, проект, що навчав ненасильницькому спілкуванню представників громад разом із активістами різних церков, навіть мусульманських спільнот. Ми тоді діяли з переконанням, що саме діалог і співпраця громадських та релігійних ініціатив допоможе об’єднати місцеві громади та сприятиме розвитку суспільства загалом. Так і стається. Олена Ганцяк-Каськів, засновник і керівник Українського центру Ненасильницького спілкування і примирення «Простір Гідності»


17

На фото: Олена Ганцяк-Каськів із Блаженнішим Любомиром Гузаром (Глава Української греко-католицької церкви у 2001–2011 р.р.)


18

Міжнаціональний та міжрелігійний мир стають неодмінною, фундаментальною передумовою діалогу культур і релігій, вони набувають вирішального значення для розвитку та процвітання України. В умовах незалежності України та розбудови демократичних підвалин українського суспільства, необхідність об’єднаних зусиль всіх соціальних інститутів є важливою як ніколи. Церква може успішно виконувати свою суспільну роль, насамперед тому, що рівень довіри до неї найвищий серед соціальних інститутів. Ігор Подолянець, начальник управління культури, національностей та релігій Київської обласної державної адміністрації


19

Злагода і мир у релігійному та етнонаціональному просторі є гарантом суспільної стабільності, розвитку та процвітання держави. Тому постійна комунікація, злагоджений діалог між представниками влади, церкви, національних меншин та громадськості є надзвичайно важливим. Віталій Томнюк, заступник начальника управління, начальник відділу культури, мистецтв, охорони культурної спадщини Київської обласної державної адміністрації


20

В історичній перспективі людям в Україні бракувало розуміння один одного. Існує жарт, що українці люблять Україну, але не люблять українців. Що тоді казати про представників інших національностей чи віровизнань, коли, за свідченням львівського поляка Яцека Куроня, три найбільші групи в цьому місті до Другої світової війни жили паралельно, не перетинаючись одна з одною – йдеться про поляків, українців та євреїв. Тому незмірно важливо налагоджувати зв’язки, нехай не продиктовані згори, а народжувані природним чином поміж найменшими ланками в суспільстві – людьми, родинами. Розуміння того, що в іншості є своя культура, своє надбання для людськості, іноді дивує, іноді чарує, іноді це важко зрозуміти, але в усіх цих випадках не змінює факту того, що в іншій людині і її культурі є своя вартість, цінність. Мистецтво діалогу є само собою вже досить важким викликом, і тим, кому вдається його вести, велика шана і подяка. Роман Кабачій, історик, Ph.D в галузі новітньої історії, публіцист


21

Дещо спільне. Любити – не лише базова потреба і вроджена здатність людини, але і вміння, яке можна розвивати впродовж усього життя. Сумно, коли навколо потреб, спільних для всіх людей, вибудовуються ідеології, що породжують фанатизм і блокують розвиток особистості та її вміння любити. Радісно, коли усвідомлення спільності потреб веде до взаємодії, яка уможливлює повноцінний розвиток вмінь любити, вести діалог і будувати партнерство. А ще  – діяльність Неформальної групи міжрелігійного миру сприяє створенню позитивного образу України як країни людей, які поважають право кожної особистості на свободу світогляду і віросповідання. Олена Вострова, психолог, менеджер медіа-проектів психосоціального спрямування


22

Свобода думки, совісті та релігії має особливе значення. В Америці, наприклад, існує окрема державна посада посла, який опікується свободою релігії у світі. Кожного тижня посол зустрічається із представниками різних конфесій та проводить обговорення актуальних викликів, які загрожують цій свободі. І що важливо – спільних дій для їх вирішення. Саме на одній із таких нарад я розказувала про знищення свободи релігії в окупованому Криму та Донбасі та що можна зробити у цій ситуації. Звичайно, не варто сліпо копіювати міжнародний досвід. Навіть успішні практики по-різному проявляють себе в різних обставинах та потребують адаптації, відповідно до реалій конкретної країни. Водночас, Україні потрібно вивчати та запроваджувати інструменти діалогу та пошуку взаємопорозуміння між різними групами. Ми маємо вчитися цінувати різноманіття та гуртуватися довкола тих речей, які нас об’єднують. Розуміння цінності свободи релігії, безперечно, одна із таких. Олександра Матвійчук, правозахисниця, голова правління Центру Громадянських Свобод


23

На фото: Під час виступу Олександри Матвійчук на згаданому круглому столі у Вашингтоні. Березень, 2018 р.


24

Щирі світлини про міжрелігійну дружбу День служіння за збереження життя на Землі 2010 рік У 2010-му році кліматичні активісти міжнародної організації 350.org провели акцію «День служіння за збереження життя на Землі». 10/10/10 – 10 числа, 10 місяця, 10 року. Примітно, що двері практично усіх храмів та церков виявилися відкритими для активістів. На заклик помолитися, прочитати проповідь, лекцію, помедитувати чи виконати інший духовний ритуал заради збереження життя на планеті відгукнулися православні, греко-католики, римо-католики, мусульмани різних напрямків, протестанти, послідовники Товариства свідомості Крішни та багато інших представників духовних течій не тільки столиці, а й інших міст України. У цей день вони молилися у своїх храмах, і всі учасники події могли відчути духовну силу цієї молитви. А згодом, того ж дня, на Михайлівській площі організатори зібрали представників різних віровчень та культур і символічно розгорнули велике біле полотняне серце  – назустріч нашій планеті, на якому всі охочі лишали свої побажання. Усе це відбувалося під дзвони Михайлівського монастиря, представники якого люб’язно погодилися підтримати акцію. Чудесна енергія єдності і любові не залишила байдужим нікого. На площі зібралися такі різні і такі однакові у своїх цінностях, у своїх прагненнях люди…


25

На фото: Учасники акції символічно розгорнули велике біле серце назустріч Землі. Жовтень, 2010 р.

На фото: Організатори Дня служіння за збереження життя на Землі із представниками мусульманської громади (ДУМУ), 2010 р.


26

На фото: Протоієрей Ігор Шабан із співорганізаторкою духовноекологічної акції «День служіння за збереження життя на Землі» (під егідою міжнародної організації 350.org) Тіною Пересунько на Михайлівській площі, 2010 р.


27 Усі великі релігії світу сьогодні є відкритими на перспективу діалогу. Це знак нашого часу. Діалог монотеїстичних релігій (юдаїзм, християнство, іслам) ведеться вже віддавна. Діалог з іншими релігіями Сходу щойно розвивається та поглиблюється, але те, що вже сьогодні єднає усіх нас – це моральні цінності. Нині, як ніколи, вони стають актуальними та потрібними світові, в якому подекуди починають відроджуватися різного роду деструктивні та фанатичні рухи, що намагаються маніпулювати людськими релігійними почуттями. Важливо, отже, щоб релігії пригадали усім давно відому правду про заклик людства до миру, взаємної пошани і взаємодопомоги, охорони навколишнього середовища та сімейних цінностей, що дозволить нам усім гідно співіснувати, співпрацювати та творити добрі справи. Як християнин, вважаю, що кожен, даючи свідчення віри та християнського життя, має також з пошаною приймати та підтримувати ті духовні, моральні, суспільні та культурні цінності, які існують в інших релігіях. Пам’ятаймо про найважливіше – ми усі є людьми, сотвореними Єдиним Богом і не зважаючи на те, звідки походимо чи який маємо колір шкіри, нашим обов’язком залишається будувати діалог – в атмосфері взаємної любові, разом шукаючи спільні цінності та допомагаючи один одному. Разом зможемо багато! Протоієрей Ігор Шабан, голова Комісії УГКЦ міжконфесійного та міжрелігійного діалогу


28 Примітно, що тоді, у далекому 2010-му році, коли ми проводили духовно-екологічну акцію «День служіння за збереження життя на Землі», на Михайлівську площу прийшов мусульманин Тарік Сархан (завідувач відділом «Ознайомлення з ісламською культурою» ВАГО «Альраід»). Будучи організаторкою події, я постійно перебувала в певних клопотах, тож познайомитися ближче із усіма учасниками події так і не мала часу. Вже за кілька років я мала щастя познайомитися із Саідом Ісмагіловим, муфтієм Духовного управління мусульман України «УММА». Сталося це у 2015 році, коли як журналістка, я брала у нього інтерв’ю. Шейх Саід справив на мене дуже приємне враження. Наша розмова була глибокою, відвертою і навіть неформальною. Ми щиросердно говорили на теми віри і розуміння Бога. Світ ісламу ніби прочиняв для мене свої двері через цю людину. Тож, коли у 2016-му році я виношувала ідею створення Групи міжрелігійного миру, Шейх Саід став одним із перших людей, кому я зателефонувала. Примітно, що він уважно вислухав та підтримав ідею майбутньої ініціативи – руйнування стереотипів та міфів між віруючими, створення простору для співпраці та добрих стосунків. Для першої ж зустрічі Групи шейх відрядив… Таріка Сархана. Це стало ключовим моментом зародження нашої з Таріком дружби. На цьому фото ми ще геть не знаємо одне одного, і лише згодом, у тому ж 2016-му, у котрійсь розмові я згадаю акцію «День служіння за збереження життя на Землі». Тоді Тарік вигукне: «Так і я там був! Між іншим, це була одна із найкращих подій, які я колись відвідував!» Так ми з’ясуємо, що знайомі вже десь шість-сім років, але досі про це не здогадувалися. Отож, ми й досі дружимо, часто зустрічаємося в гостинному Ісламському культурному центрі та плануємо цікаві міжрелігійні проекти. Любов Єремічева, засновниця Неформальної групи міжрелігійного миру


29

На фото: Під час духовно-екологічної акції «День служіння за збереження життя на Землі». Любов Єремічева стоїть за спиною Таріка Сархана, ще не здогадуючись, що за кілька років вони знову зустрінуться та стануть друзями. Жовтень, 2010 р.


30 Будуємо простір миру 2015 рік

На фото: 30 вересня 2015 року, на площі біля Михайлівського Золотоверхого монастиря, під час флеш-мобу «Будуємо Простір Миру», представники громадськості, а також різних культур та релігій побудували символічне серце, даючи старт безстроковому марафону «Простір Миру» на порталі «Громадський Простір». Учасники акції зачитали вірші своїми рідними мовами – українською, польською, англійською, білоруською, угорською, киргизькою, навіть мовами Африки та Індії. Натомість представники різних релігійних спільнот цитували Священні писання своїх релігій – фрагменти, в яких йдеться про мир, віру, надію, любов та братерство.


31

Коран згадує про те, що Бог створив людей різними для того, щоб вони познайомилися між собою. Ось у одному букеті можуть бути різні квіти – і троянди, і гвоздики, і ромашки... Можливо, однотонні квіти це добре, але з трояндами, припустимо, можуть добре поєднуватися хризантеми, гербери або лілії. Так утворюється букет. Тому, різний колір шкіри і різні релігії можуть не тільки не відштовхувати, але навіть робити наш діалог цікавішим і яскравішим! Діалло Ісса Садіо, президент «Африканської ради в Україні»


32

Неформальна група міжрелігійного миру. Початок, 2016 рік

На фото: Перші зустрічі Неформальної групи міжрелігійного миру (науковці, православні, протестанти, греко-католики, мусульмани, бахаї, мормони, буддисти, прихильники йоги). Бесіди про спільні цінності, плани, а також про віру. Листопад, 2016 р.


33

Якщо говорити про Неформальну групу міжрелігійного миру, то перше, що спадає на думку, це слово «прийняття». З першої зустрічі розумієш, що зустрівся з людьми, котрі, забувши про упередження, хочуть вчитись чомусь новому. Направду, інколи здається, що це група пілігримів, які уже знайшли себе, але водночас пізнають нове. Особливо відчувалась атмосфера поваги. Приємно, що в українському суспільстві є місце для таких формацій. Мирослав Волосецький, Церква Євангельських християн-баптистів


34

Я пам’ятаю першу зустріч тоді ще просто незнайомих між собою людей, які під кінець вечора стали Неформальною групою міжрелігійного миру. Протягом декількох місяців я плекала ідею про створення такого дружнього середовища вірян різних традицій, смакувала гарні приклади, наважувалася, шукала спільників. До того я працювала над книжкою про людей з різних релігій, та й просто багато спілкувалася з віруючими. Отож, на перший вечір я покликала тих, кого відчувала, тих, кому потенційно могла б сподобатися ця ідея. На диво, більшість моїх дзвінків отримали позитивну відповідь. 9 листопада 2016-го ми зібралися у Гарі та Світлани Реуше з Віри Бахаї, які гостинно прийняли нас у своїй квартирі. Пригадую, як я хвилювалася, як сильно билося моє серце, як мокріли долоні – як сприймуть мене та цю ідею? Попросила учасників зібрання до кінця вечора не називати свою релігію, а спершу познайомитися між собою, як просто люди. Це викликало чимало усмішок та дружніх жартів. На щастя, люди не заперечували проти таких дивакуватих завдань від якогось «дівчиська».


35 Потім було знайомство – попросила розповісти одне одному про важливі для учасників цінності та декілька фактів про своє життя, які б прямо не стосувалися релігії, також вони мали поставити кілька запитань мало знайомим для себе людям, знову ж таки, які не стосувалися їх традиції. У результаті, з озвучених та написаних на звичайних стікерах цінностей, ми наклеїли на довгій шпалері «коріння»; вигадавши місію поки ще потенційної групи, ми зробили з неї «стовбур», з візії (картинки майбутнього групи) виліпили «гілочки», з мети виникли «листочки», із завдань – «плоди». Так виросло «дерево», яке й поклало початок нашій Групі. Ми омріяли зміни, які могло б принести таке середовище у життя суспільства, як стає більше миру та любові, які спільні речі ми можемо творити. Тепер ми існуємо вже другий рік, атмосфера така ж тепла і неформальна, у нас немає ніяких суворих правил чи норм, крім поваги та толерантності до інакшості, і ми все так само мріємо принести бодай на краплинку більше любові у цей світ. Любов Єремічева, засновниця Неформальної групи міжрелігійного миру


36

На фото: Ця невибаглива картинка, намальована Любою Єремічевою перед створенням Групи і показана під час першої її зустрічі, символізує сад, у якому є різноманітні квіти. Кожна з квіток має різний колір, форму, аромат, дозріває у різний час, потребує різного піклування, має відмінне від інших походження... А проте, єднає їх спільний ґрунт (зрештою, усі ми – земляни), і те, що вони тягнуться до одного сонця (ми по-різному шукаємо зв’язку із одним Джерелом). Тому й немає сенсу щось ділити, конфліктувати чи перетягувати – цей «букет» може стати нашим спільним багатством. Власне, про це й обкладинка до нашого видання.


37

Відкритість, налаштованість на діалог і пізнання нового завжди були викликом для українців, що століттями живуть на перетині торгівельних шляхів, політичних систем і культурно-релігійних цінностей. Те, що сьогодні в Україні можливі різноманітні дискусії на релігійну тематику; те, що, наприклад, діючий священик і колишній речник однієї з найбільших українських православних церков на провідному телеканалі країни провадить відкритий діалог з мусульманами, юдеями, кришнаїтами (проект «Таємний код віри») – є знаком нашого часу: і українського, і європейського. Люди втомились від розділення і взаємного засудження. Ми не приймаємо те, чого не знаємо і не розуміємо. Тому, аби жити в порозумінні, треба пізнавати досвід один одного, підривати власні упередження і стереотипи. Людина розвивається, коли долає кордони. Неформальна група міжрелігійного миру відкрила «безвізовий режим» – кожен з нас має паспорт власної ідентичності, але кордони між нашими світоглядами ми долаємо без перешкод і з великим задоволенням. Тіна Пересунько, дослідниця культурних практик


38

На фото: Коран – у подарунок для відвідувачів Ісламського культурного центру. Грудень, 2016 р.

На фото: Світлана та Гарі Реуше (Віра Бахаї). Розмова з юними мусульманами


39

Знайомство з Ісламським культурним центром 2016 рік

Коли вперше прийшов на зустріч Неформальної групи міжрелігійного миру, був приємно вражений її релігійним різноманіттям. Ну не пішов би я сам знайомитись з Таріком у мечеть або з Володимиром у церкву мормонів. А тут така можливість для нормального людського спілкування! Релігійний світ відкрився мені в 1990 році, коли я несподівано для себе приєднався до християнської спільноти. З того часу я мав шанс спілкуватися з багатьма, але майже завжди те спілкування нагадувало змагання, хто переконливіше доведе свою правоту. Воно ніколи не приводило до встановлення дружніх стосунків. Згодом я став розуміти, що з цим щось не так. Я просто заспокоївся та став уважніше ставитись до поглядів інших людей. Спочатку це було пов’язано з міжхристиянським діалогом, пізніше – з християнсько-мусульманськими стосунками. Тут я не можу не згадати жінку-мусульманку, з якою перетнувся у нетрях Найробі. На питання, чому у цих нетрях представники різних релігій не ворогують один з одним, як в інших місцях Африки, вона відповіла: «Просто ми любимо один одного!»


40 Ще пізніше я познайомився з юдеями, які бажали налагодити діалог з православними християнами. Ось тоді я почав глибше осмислювати сенси міжрелігійного діалогу. Прийшло розуміння того, що плідний діалог можливий лише між шукачами істини. А розмова хранителів істини породжує тільки безплідні суперечки. Але ж хто може сказати, що володіє істиною? Таке враження, що істина у полоні в тих, хто це стверджує. З цих міркувань й народилась фраза, що стала гаслом нашої Групи: «Бог любить нас, ми любимо Бога, то чому б нам не любити один одного?» Бо якщо ми щиро прагнемо істини, нам завжди буде про що поговорити з тими, хто її любить. Вячеслав Горшков, релігієзнавець, православний християнин, співробітник просвітницької організації «Відкрита Біблія»

На фото: Під час зустрічі Неформальної групи міжрелігійного миру у Ісламському культурному центрі, де завдяки Вячеславу Горшкову народилось гасло Групи: «Бог любить нас, ми любимо Бога, то чому б нам не любити один одного?». Грудень, 2016 р.


41

Наша група поєднує таких різних, але водночас особливих людей. Пізнаючи їх, можна навчитися глибше розуміти Того, хто їх створив. Тіна – дуже талановита і освічена, її завжди цікаво слухати. Коли вона говорила про те, що шукає Бога – це свідчило про те смирення, яке необхідне для такого пошуку. Ми дійшли висновку, що всі ми на тій самій дорозі – дорозі пошуку і пізнання Того, Хто нас створив, любить і знає, також запрошує пізнати Його. І ця атмосфера любові, яку можна відчути в Групі міжрелігійного миру, якнайкраще сприяє цьому процесу. Марина Сліпак, послідовниця Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів (мормонка)


42 Моя зустріч з Мариною і мормонами взагалі відкрила для мене нову сторінку в ставленні до цієї досить несприйнятливої в українському суспільстві групи людей. «Мормони» для мене були чимось нетутешнім. Натомість Марина, її родина і друзі видались мені близькими духом і способом мислення. Та й загалом пізнання нової системи цінностей, традицій і стилю життя, які сповідують мормони, може бути цікавим для будьякої спільноти. Найбільше мені імпонує їхній великий проект дослідження родоводу. Важливо знати своє коріння, адже на найглибшому рівні – усі ми родичі. Такі дослідження мають перспективу зближувати, а не роз’єднувати людей. Тіна Пересунько, дослідниця культурних практик

На фото: Під час зустрічі в Ісламському культурному центрі Марина та Тіна діляться особливостями своїх світоглядів. Грудень, 2016 р.


43

Фільм “Щире серце” 2017 рік

На фото: Під час зйомок короткометражного фільму про міжрелігійну дружбу «Щире серце» у квартирі бахаї Гарі та Світлани Реуше. За столом – бахаї, мормонка, православний християнин, мусульманин та прихильник Міжнародного товариства свідомості Крішни. Січень, 2017 р.


44

Перші зустрічі Неформальної групи міжрелігійного миру проходили в нашій квартирі. З самого початку щира дружба формувалася, базуючись на звичних цінностях та вірі в те, що віра є важливою частиною наших життів. У Вірі Бахаї є багато книжок, що пояснюють суттєву єдність усіх релігій, як різних глав одного Божого писання. Ми дуже щасливі бути частиною такого різноманіття та водночас єдності цієї Групи та надавати нашу квартиру для зустрічей. Коли запропонували ідею створення короткометражного фільму «Щире серце», щоб продемонструвати світ, сповнений дружби та любові, я одразу погодився. Після довгих планувань та підготовок, прийшов день зйомок у нашій квартирі. Коли приладдя, знімальна група, актори та режисери почали підготовку до зйомок, я почав замислюватися, чи витримаю такий досвід, але згодом стало очевидно, що нам доволі легко працюється разом – саме такий тип стосунків хотілося б бачити між усіма релігіями. Цей фільм  – великий успіх для нашої Групи та для міжрелігійних відносин! Гарі Реуше, Віра Бахаї


45

Я завжди знала, що релігійне та культурне розмаїття – не привід для суперечок, а потужна сила, ресурс, який здатен трансформувати простір довкола, принести у нього більше доброти та тепла. Останнім часом через складні реалії українського життя, довкола стає все більше напруги та упередження. Нам же цією відеороботою хотілось показати, що варто пам’ятати – всі ми одна країна: різноманітна і різнобарвна, з різними переконаннями, досвідом, вихованням і знаннями, але це не повинно нам заважати чути одне одного, поважати і навіть взаємодіяти. Вероніка Ергашева, директорка знімального процесу


46

Заради чого я взяв участь у цьому проекті? По-перше, я мав мрію подібного міжрелігійного живого спілкування. По-друге, це можливість через мистецтво, в цьому випадку кінематографічне, руйнувати стереотипи і проповідувати спільні цінності для нас усіх. Ну, і, власне, цікаво було спробувати себе в акторській ролі. Але в першу чергу – можливість живого, адекватного спілкування з носіями різних релігій. Максим Федик, прихильник Міжнародного товариства свідомості Крішни


47

Заповідь любити брата, ближнього – найбільш вічна після заповіді любові до Всевишнього. Про це заповідали Мойсей, Ісус, Мухаммад, мир їм усім. У нашій Неформальній групі міжрелігійного миру ми перенесли це на новий етап  – ми не просто милуємося один одним, а й навчилися допомагати одне одному, незважаючи на різницю віросповідань. Тарік Сархан, виконавець головної чоловічої ролі, завідувач відділом «Ознайомлення з ісламською культурою» ВАГО «Альраід»


48 У нас була чудова можливість донести до глядачів ідею миру і дружби між людьми різних релігій, але єдиних духом і бажанням нести в світ добро і світло. Грати в ролику було легко, бо подібна ситуація могла б дійсно трапитися. Кожен випромінював щиру приязнь і підтримку, кожен намагався підбадьорити і виявляв неабияке терпіння. Ми вдячні за цей досвід. Марина Слепак, виконавиця головної жіночої ролі, послідовниця Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів (мормонка).

На фото: Родзинкою відео стало те, що у роботі над ним взяли участь реальні віруючі різних віросповідань. Всі вони, за сценарієм, об’єднуються для допомоги конкретній людині, яка потрапила у скрутну ситуацію (мормонці Марині). У зйомках взяла участь також сім’я Марини – чоловік Юрій та діти Єфім і Кіра. «Для щирого серця немає значення, до якої релігії ти належиш» – таким став основний меседж відео. Січень, 2017 р.


49

Участь у проекті я взяв не для того, щоб показати, що немає значення, до котрої релігії ти належиш, бо це неправда – значення є і дуже велике, але з метою донести, що належність людей до різних релігій не повинна заважати нам жити в мирі, злагоді, любові, повазі, людяності та разом працювати над розбудовою кращого майбутнього для нас, наших нащадків та України. Сергій Башинський, православний християнин

На фото: Під час зйомок «Щирого серця». Січень, 2017 р.


50

Презентація “Щирого серця” 2017 рік

На фото: Під час презентації фільму «Щире серце» зібралися представники різноманітних релігійних традицій. Січень, 2017 р.

На фото: Під час презентації короткометражного фільму «Щире серце» в Ісламському культурному центрі. Мусульманин Тарік запрошує юдейку Анну на екскурсію Центром. Всесвітній день релігії, Січень, 2017 р.


51

Шалом, дорогі друзі! В перекладі з івриту – «доброго дня!» У січні 2017-го року я взяла участь у дивовижному проекті  – разом із учасниками Групи міжрелігійного миру ми знімали відеоролик «Щире серце». Він – про взаємовиручку, взаємопідтримку і прояви доброти між людьми, незалежно від їх релігій чи культур. Я – представниця єврейської спільноти і наймолодша з усіх учасників цього проекту. Я дуже вдячна за нові знайомства з неймовірно цікавими людьми! Для мене це стало дійсно цінним досвідом. Адже у відео грали ролі не актори театру чи кіно, а справжні представники різних віросповідань. Дякую за турботу, тепло і головне  – за мої неповторні переживання єдності зі всім світом, які були відчутні й поза кадром! Окрема подяка за чудовий макіяж і смачну піцу! Анна Дементьєва, юдейка, Єврейський громадський центр «Халом»


52

Кожна людина шукає, де їй краще, де її душі добре. Коли такі моменти випадають в житті, це велика радість. Несподівано для себе я опинилася в осередку надзвичайної, позахмарної, навіть вселенської любові. Це була зустріч-презентація ролику «Щире серце». То був стан, який важко передати словами, але його можна пережити із тими, хто поруч. Сила тієї атмосфери любові надихнула мене на цілий рік. Коли рамки умовностей стираються, залишається лише любов. Це був єдиний день у моєму житті, коли я відчула таку безумовну любов у вигляді вібрації. Всі люди були дійсно різними, але ця енергія стерла кордони між ними. Коли зникають ці межі, відкривається справжня любов. Ніна Гриб, редакторка


53

Завжди дуже приємно та радісно серцю бачити Групу міжрелігійного миру в Ісламському культурному центрі. Ви дуже хороші люди, які вже встигли стати нам рідними, і тому коли не бачимо вас на якихось заходах, одразу розуміємо, що чогось бракує. З радістю підтримаю вас та візьму участь у ваших починаннях. Ваед Ратан, мусульманка


54

Зустрічі та спільні справи

На фото: Вивчаємо вірування стародавніх цивілізацій. Даніель Свідерський у ролі Зевса. Березень, 2017 р.


55

Завжди ціную знайомство із шукачами свого шляху. Даніель, якого можна побачити героєм багатьох світлин, – один із таких щирих шукачів. Він не належить поки до жодної релігійної традиції, а проте його доброта, м’якість, любов до оточуючих створюють особливу атмосферу у нашому міжрелігійному колективі. На моє переконання, часточка Бога є у кожному, незалежно від приналежності до певної релігії. Її можна відчути якраз через світло, яке несе людина. Любов Єремічева, Неформальна група міжрелігійного миру

На фото: Зустріч Групи міжрелігійного миру на тему «Моя щоденна духовна практика». Лютий, 2017 р.


56

На фото: Під час однієї із зустрічей Неформальної групи міжрелігійного миру. Лютий, 2017 р.

На фото: Під час зустрічі Неформальної групи міжрелігійного миру в одному із приходів мормонів. Тема обговорення: Особливості східного розуміння життя. Березень, 2017 р.


57

Мене протягом багатьох років вабила сяюча краса ісламу. Читання книг про релігію мусульман не задовольняли мою жагу пізнання. І ми з другом вирішили влаштувати семінар, присвячений філософським та культурним особливостям релігії вірних Аллаху, мир Йому! Це рішення виявилося вірним. Доповідачі розкривали особливості ісламу з досі невідомих мені сторін. Але особисто для мене перлиною цього семінару стала лекція Таріка Сархана. Через якийсь проміжок часу я почав спілкуватися з Таріком і нарешті він став мені другом. Спілкування з ним почало заповнювати порожнечу мого невігластва в цьому питанні. Кажуть, що спілкування з істино відданими людьми будь-якої релігії може передати «смак» її величі, те, за що люди стають її послідовниками. Тарік настільки захопливо розповідає про іслам, що в мене мимоволі виникає бажання здійснювати намаз. Я відкрив для себе, що ісламська теологія дуже доступна для розуміння та має цілісний характер. Тарік став для мене уособленням цієї прекрасної релігії. Він послужив дверима в нескінченно глибокий світ ісламу. Слава Творцеві світів, що є такі люди. Богдан Винниченко, Сурат шабд йога


58

Коран вважає слово «знайомство» сильнішим за слово «мир». Ця заповідь є дуже важливою, тому що люди бояться того, чого вони не знають і ненавидять тих, кого бояться і ворогують із тими, кого ненавидять. Тому знайомство – це найкращий спосіб принести мир в серця людей. Ми знайомі з Богданом півтора року, і за цей період він не переставав мене дивувати тим, як дає іншим людям відчути, що вони давні знайомі. Спілкуючись з Богданом, я взагалі забуваю, що він не є мусульманином, адже він дотримується ісламських моральних принципів з набагато більшою відданістю, ніж деякі мусульмани. Взагалі, під час спілкування я повністю забуваю, що між мною та Богданом існують якісь відмінності, і це є ознакою милосердя Всевишнього. У Корані сказано: «Якби твій Господь побажав, то зробив би людей єдиною громадою, але вони сперечаються далі, крім тих, кого помилував Господь твій…» (11:118–119) Тарік Сархан, мусульманин, завідувач відділом «Ознайомлення з ісламською культурою «ВАГО «Альраід»


59

Мені щодня доводиться перетинатися з людьми різних релігій. Родичі з маминого боку, друзі, одногрупники. Я підтримую зв’язок з людьми різних релігій і вважаю, що необхідно поважати кожну з них, як і усіляку точку зору. Кожна людина має право обирати, що ближче її серцю, і я поважаю цей вибір, так само, як і хочу, щоб поважали мій. Тільки через діалог культур та релігій ми здатні пізнати один одного, адже насправді ми всі прагнемо одного – досягти такого бажаного миру між усіма індивідами. Я думаю, що необхідність вивчати різні релігії полягає хоча б у тому, щоб розуміти, як думають різні люди, що їх захоплює та що відрізняє. Ми ділимо між собою одну планету, і знати, чим дихають наші сусіди просто необхідно. І як банально це б не звучало, але елементарна доброта до людей зробить щасливішим твоє серце та серця інших. Хочеш бути щасливим – люби всіх. Сабіна Афзель, мусульманка


60

На фото: Представники Міжнародної миротворчої організації HWPL на зустрічі Неформальної групи міжрелігійного миру. Березень, 2017 р.


61

Діалог між релігіями є важливим внеском у мир у всьому світі. Саме релігійні лідери та представники мають показати своїм прикладом, як розповсюджувати мир, виховувати у дусі миру, одним словом, як досягти миру. І головне, що Писання кожної релігії вчить миру. Тому не просто міжрелігійний діалог, а дослідження Писань і їх порівняння є вірним інструментом у досягненні миру. Ольга Хан, менеджерка проекту «Діалог Писань» Міжнародної миротворчої організації HWPL


62

На фото: Знайомство із громадою прогресивного юдаїзму. Березень, 2017 р.


63

Для мене є незаперечною думка, що сила та стійкість будь-якого суспільства полягає у його духовній єдності, яка вдало поєднується з плюралізмом поглядів. Так склалося, що через багату історію моєї сім’ї, я з дитинства мала справу з великою кількістю релігійних течій. Звичайно, кожна конфесія мала свої ритуальні та догматичні особливості, на які вплинули час, місце виникнення та навіть певною мірою, ментальність народу, яка заклала її основи, проте одна річ завжди залишалася незмінною – це любов. Любов як гігантське джерело Божественної енергії, як єдиний та незмінний сенс нашого життя. Ми маємо пам’ятати: свічка ніколи не згасне, якщо від її полум’я запалиться інша свічка, і якщо кожен з нас поділиться своїм полум’ям Божої любові з іншим, цей світ стане одним великим світилом, яке не здатна згасити жодна незгода. Вікторія Семенкевич, учасниця Неформальної групи міжрелігійного миру


64 Того ранку була сильна злива. Попри те, біля метро «Дорогожичі» зграйками чекали на можливість послужити суспільству молоді мусульмани та мормони. Комунальники так і не дозволили взятися їм за прибирання Бабиного Яру – за такої погоди то було не дуже безпечно. А проте прибирання в Бабиному Яру, що мало стати спільною екологічною акцією мормонів та представників інших конфесій, мені запам’яталось як місце спільної історичної пам’яті. Важливо було почути, що керівник української місії мормонів, американець за походженням, добре знає українську та єврейську історію з першоджерел. Добре, що на території Бабиного Яру в Києві відтепер встановлено інформаційні таблиці, які розповідають про той жахливий спектр трагедій на цьому місці під час Другої світової війни. Важливо мати не лише спільне бачення світлого майбутнього, але й солідарне розуміння трагічного минулого. Тіна Пересунько, дослідниця культурних практик

На фото: Бабин Яр. Зустріч волонтерів. Квітень, 2017 р.


65

Розповідь про буддизм Розповідати про буддизм мусульманам набагато легше, ніж розповідати про нього на вулиці. Добро, взаємоповага, м’якість, піклування про благо інших – все це просто та зрозуміло всім, хто коли-небудь зіштовхувався з вченнями, що прийшли з глибин Азії. Мені завжди вдавалося знаходити спільну мову з мусульманами – в Чечні, Малайзії, Узбекистані, Індії. Ісламський світ наповнений таким самим різноманіттям, як і все людство, але з віруючими завжди можна поговорити про загальнолюдські цінності, а не тільки про питання побуту та існування в цей момент. Дякую за зустріч в Ісламському центрі, за спільну молитву та щирі питання. Євген Іхельзон, мандрівник, буддист

На фото: Після лекції про особливості світогляду у буддизмі від Євгена Іхельзона для представників різних релігій в Ісламському культурному центрі. Квітень, 2017 р.


66

Рамадан разом! 2017 рік

Міжрелігійний діалог, особливо, коли він переходить у площину спільних добрих дій, мусить бути не просто демонстрацією поваги між послідовниками різних релігій, а нормою для кожної освіченої людини. Україна має досвід багатостолітнього мирного співіснування віруючих християнства, ісламу та юдаїзму, тому ми мусимо стати європейськими лідерами в галузі міжрелігійного діалогу. Саід Ісмагілов, муфтій Духовного управління мусульман України «УММА»


67

На фото: Зустріч під час Рамадану, 2017 р.


68

На фото: Під час відвідин учасниками Неформальної групи міжрелігійного миру Ісламського культурного центру у Рамадан. Червень, 2017 р.


69

Кілька років тому я мала можливість долучитись до Іфтару в місяць Рамадан в Анталії (Туреччина). Мене дуже вразила та атмосфера і колорит. Тоді для мене іслам відкрився зовсім по-новому. І я рада, що змогла відвідати Ісламський культурний центр в Києві у місяць Рамадан і побачити, як українські мусульмани його відзначають. Після заходу сонця, все оживає – панує дружня атмосфера, всі насолоджуються Іфтаром, спілкуються, сміються, фотографуються. Нам розповіли всі нюанси мусульманського посту, розпорядку дня в цей особливий місяць та духовні переживання, якими він сповнює всіх вірян. Долучаючись до подібних заходів, я переконуюсь, що незалежно від національного походження, релігійних переконань та власного світогляду, громадяни України щиро прагнуть миру, злагоди та розбудови нашої держави. Марія Бардин, начальник відділу у справах релігій та національностей управління культури, національностей та релігій КОДА, аспірант кафедри релігієзнавства філософського факультету КНУ ім. Тараса Шевченка


70

На 11-й день Рамадану нам пощастило потрапити на Іфтар в мечеті. Мені дуже сподобалося те, що це була не просто екскурсія, де ти – пасивний спостерігач, а ми отримали можливість відчути справжню атмосферу Іфтару. Можливо, нам і не вдалося повноцінно пережити вечір розговіння з мусульманами (хоча б через відсутність можливості відчути все те, що й віруючі), але все ж ми побачили своїми очима, як все це відбувається насправді. Я – православна християнка, але знайомство з іншими конфесіями – це завжди цікаво, і як же чудово знайомитися з релігійними традиціями завдяки безпосередньому спілкуванню з адептами різних спільнот, спостерігаючи їх побут та відвідуючи їх храми. Мені було дуже приємно побачити відкритість з боку представників релігійної спільноти, зокрема, Таріка. Загалом, міжрелігійна співдружність – це дуже чудово! Адріанна Рома, православна християнка, релігієзнавець


71

Вперше я відвідала мечеть під час місяця Рамадан. Мене дуже надихнула дружня атмосфера та цікава лекція Таріка Сархана. Він розповів багато цікавих фактів та нюансів, пов’язаних з мусульманським постом, про які я раніше і не здогадувалася. Увечері ми брали участь у колективному Іфтарі та прониклися колоритом цієї події. Особисто для мене цікавим фактом стало те, що мусульмани можуть пити та їсти тільки після заходу сонця, а перед самим Іфтаром їдять фініки, які притупляють почуття голоду. Ірина Старовойт, православна християнка, релігієзнавець, аспірант кафедри релігієзнавства філософського факультету КНУ ім. Тараса Шевченка


72

Знайомство з римо-католиками

На фото: Під час зустрічі у римо-католицькому соборі святого Олександра із о. Віталієм Безшкурим. Червень, 2017 р.


73

Я вважаю, що Бог безмежний і що Він любить всіх людей. І, можливо, він дав нам різні релігії для того, щоб кожен вибрав свій, найбільш зрозумілий для особистості, шлях до Нього. Для мене є дуже важливим, що я можу бути свідком цих шляхів... Лекції Групи міжрелігійного миру завжди дуже цікаві і це чудово, що ми зустрілися з отцем Віталієм Безшкурим, католицьким священиком і послухали лекцію про католицизм. Я в своєму житті мало зустрічала людей, які б віддали все своє життя служінню Богу і людям. А отець Віталій з юності визначився зі своїм шляхом і ніколи не сумнівався в тому, що це має бути католицизм. Хоча, як відомо, католицькі священики не можуть одружуватися і створювати сім’ю. Дуже важливо розуміти, чому ти належиш до тієї чи іншої релігії. Католицтво – це не лавки в храмі і не можливість перебувати в ньому без хустини... Це розуміння Бога і відданість принципам релігії, сповідування її таїнств. Людмила Кузьменко, православна християнка


74

Пізнавати іншого – його світогляд, культуру, спосіб мислення, віру – цілком природно для мене. Незалежно від релігійної приналежності чи кольору шкіри, кожна нова людина – це прекрасний глибокий світ, який можна відкрити, якщо не зав’язувати очі упередженнями та пересторогами. Відповідь на все – любов, яка є в кожному з нас, якщо зануритися глибше. А якщо є любов, то між нами немає кордонів, незалежно від наших зовнішніх відмінностей. Дін Ніколов, Віра Бахаї


75

На фото: Просте людське спілкування – невід’ємна частина Неформальної групи міжрелігійного миру. Червень, 2017 р.


76


77

Розмова про православ’я

Я практикую один із видів йоги, Вячеслав – православний християнин. А проте зустрічі із ним – щоразу свято. Він так щиро, вдумливо, інтелігентно розповідає про свою традицію, про свою віру, розуміння Бога, що я відчуваю між нами чимало спільного. Головне – це щире прагнення, спрага до істини, любов та світло, яке йдуть від нього. Це все є мені близьким, незалежно від того, до якої релігії належить людина. Цього разу ми відвідали Софійський Собор, та разом із представниками інших релігій розпитали Вячеслава про особливості православної віри та його особисте розуміння головних речей. Такі досвіди дуже важливі для розширення власних горизонтів не тільки знань, а й любові. Тетяна Бондар, послідовниця системи медитації на серці Сахадж Марг (форма Раджа-йоги)


78

На фото: Розмова про православ’я із Вячеславом Горшковим у Софійському соборі. Липень, 2017 р.


79


80

Всі ми маємо в житті дещо таке, що не дає нам спати. Щось, що забирає спокій, змушує думки блукати десь далеко вночі і вдень. Ці питання іноді змушували мене відчувати біль, проте я знову і знову до них повертався, бо відчував, що без відповідей, та навіть і без самих запитань, моє життя позбавлене сенсу... Часто я неначе торкався таємниці, її солодкий дотик от-от мав розбудити те, що спить всередині, проте щоразу вона вислизала... Щось таке, що спільне для всіх. Не догматичне, навчене, вигадане, а природне та істинне. Відповіді поволі приходили, тримаючись за руки з новими питаннями, і пошук, радісний і болісний, не зупинявся, але сповільнився. І в період складних думок і роздумів, під час моральної боротьби за життя сирійців шейх Тарік познайомив мене з дуже світлою людиною. Люба своїм сонячним спокійним ентузіазмом і доброю ідеєю Групи міжрелігійного миру відкрила мені шлях до нових відповідей і запитань. Даніель Свідерський, учасник Неформальної групи міжрелігійного миру


81

На фото: Неформальна бесіда перед Софійським собором. Липень, 2017 р.


82

Друзі греко-католики Сьогодні часто говориться про екуменізм, про бажання об’єднати людей, які намагаються пізнати єдиного та неподільного Бога. Часто такі пошуки залишаються тільки балачками, які в кращому разі мають лише місце в просторі ЗМІ. Та насправді, сьогодні просто потребуємо більше практики. Адже практика здатна змінити погляди, заповнити пусті місця та додати єдності. Таку місію на практиці намагається втілити Неформальна група міжрелігійного миру. За це вам щира подяка. Нехай щирі розмови та пошуки Єдиного Бога приведуть нас до пізнання ПРАВДИВОЇ ЛЮБОВІ! Проведена з вами зустріч у Патріаршому соборі Воскресіння Христового УГКЦ була сповнена розуміння та бажання спільно творити щось добре! О. Андрій Боднарук, Голова Прес-бюро Київської архиєпархії УГКЦ


83

На фото: Міжрелігійне знайомство із отцем Андрієм Боднаруком у Патріаршому соборі Воскресіння Христового УГКЦ. Липень, 2017 р.


84

Міжрелігійний пікнік


85

На фото: Під час першого Міжрелігійного пікніка. Липень, 2017 р.


86

Деякі думки після пікніка Неформальної групи міжрелігійного миру. Неприязнь до представників інших релігій для мене нічим не відрізняється від неприязні до людей іншого кольору шкіри або до представників інших народів. Як на мене, таке неприязне ставлення є ознакою хибної самоідентифікації. Проблема виникає, коли релігійна ідентичність превалює над людською. Тобто, коли, наприклад, я спершу представник певної релігії, а потім вже представник людства. Як люди – ми всі рівні, ба більше, ми всі, врешті-решт, родичі. Але що ж робити з нашими відмінностями? Чи дійсно вони заважають єдності? Відмінності самі по собі не створюють розділення. Подивіться хоча б на чоловіків та жінок. Ми різні на рівні хромосомного набору. Але ж це не заважає нам кохати один одного. Відмінності мають свій сенс. Вони відкривають можливість створення надзвичайно прекрасного гармонійного суспільства, де єдність різних забезпечує можливість кожному побачити невимірну багатогранність світу. Відмова від різноманітності прирікає нас на пласке сприйняття світу, заважає роздивитись його глибину, ба більше, це заважає роздивитись глибину нашої власної особистості. Де нема різноманітності – життя прісне та безбарвне. Хіба це те, чого ми дійсно бажаємо? Розділення  – не природно. Воно  – наслідок свідомого вибору людини. Відтак, якщо це не примус природи, та я можу обирати, то я обираю єдність. Вячеслав Горшков, співробітник просвітницької організації «Відкрита Біблія», релігієзнавець, православний християнин


87

На фото: Під час першого Міжрелігійного пікніка. Липень 2017 р.


88 Бог зобов’язує нас бути дружелюбними! Як сказано в Корані, «Аллаг не забороняє вам бути дружніми та справедливими до тих, хто не бився з вами через віру та не виганяв вас із ваших домівок. Воістину, Аллаг любить справедливих» (60:8). Мир – наш прямий обов’язок, тому цей пікнік є чудовою нагодою закріпити дружбу та довіру один до одного за неформальних обставин. Тарік Сархан, мусульманин, завідувач відділом «Ознайомлення з ісламською культурою» ВАГО «Альраід»


89

Як бачимо, приналежність до різних релігій або конфесій може не тільки роз’єднувати, але й об’єднувати. Чудово, що люди, шляхи яких за інших обставин ніколи б не перетнулися, стають друзями завдяки своїм відмінностям. Труднощі у спілкуванні зникають, коли визнаючи ці відмінності, ми готові виявляти повагу та любов до ближніх. Володимир Денщиков, представник національного комітету із зв’язків з громадськістю Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів


90

Гостинні мормони З представниками Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів ми співпрацюємо вже багато років: спільно реалізовуємо соціально-гуманітарні проекти, відзначаємо державні та релігійні свята, проводимо просвітницькі та культурно-масові заходи. Завдяки президенту Української Київської місії Кеннету Пекеру, відповідальному за відділ зв’язків з громадськістю та ЗМІ Володимиру Денщикову та місіонерам з усього світу відзначення Дня Конституції України в м. Бровари стало запорукою утвердження у міжрелігійних та міжетнічних відносинах атмосфери толерантності та взаємоповаги. Приємно відзначити, що Кеннет Пекер з гордістю вдягнув вишиванку, демонструючи шану та повагу до традицій та оберегу української нації. Ігор Подолянець, начальник управління культури, національностей та релігій КОДА

На фото: Відзначення Дня Конституції України в м. Бровари за участі мормонських місіонерів, 2016 р.


91

Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів завжди викликала в мене інтерес, оскільки читала багато неоднозначної інформації про їх діяльність, догмати тощо. Познайомившись з мормонами кілька років тому, я вкотре переконалась, що занадто багато в Інтернет-просторах недостовірної інформації. Я з великою радістю відвідую їхні заходи, бо вони по-особливому атмосферні, надзвичайно душевні і завжди мотивують замислитись над важливими питаннями. Всі члени Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів дуже привітні і приємні люди, вони з радістю відповідають на всі запитання про особливості їх віри, способу життя тощо. Мормони постійно проводять просвітницьку діяльність, впроваджують різноманітні соціально-гуманітарні проекти у всьому світі, допомагають і підтримують не лише членів Церкви, але й інших, хто цього потребує – і це справді захоплює! Як на мене, більшість сучасних стереотипів виникають внаслідок незнання, саме тому дуже важливо знайомитись з представниками різних релігій, культур. Таке спілкування дає нам надзвичайно корисний і цікавий досвід, нові знання і завше позитивні емоції. Марія Бардин, начальник відділу у справах релігій та національностей управління культури, національностей та релігій КОДА, аспірант кафедри релігієзнавства філософського факультету КНУ ім. Тараса Шевченка


92

Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів у Києві дуже вразила своєю великою та озелененою територією. Велика вдячність Володимиру Денщикову за цікаву екскурсію та відповіді на всі запитання, що мене цікавили, з приводу способу життя та віри мормонів. Відвідування та знайомство з іншими релігійними течіями – захоплюючий досвід. Завжди цікаво дізнаватись щось нове. Ірина Старовойт, православна християнка, релігієзнавець, аспірант кафедри релігієзнавства філософського факультету КНУ ім. Тараса Шевченка

Ми мали можливість відвідати Церкву Ісуса Христа Святих Останніх Днів, де побачили чудовий храм та гарну територію. Храм справді справляє враження. На мій погляд, це одна з найкрасивіших культових споруд Києва. Скажу однозначно – мені сподобалося. Адріанна Рома, православна християнка, релігієзнавець


93

На фото: Під час відвідин храмової території Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів у Києві, 2017 р.


94

На мою думку, найкращі результати в міжрелігійному діалозі з’являються тоді, коли релігійні спільноти поєднуються спільними цілями та метою. Наприклад, об’єднання в проект соціального служіння чи діалог для підтримки моральних чи соціальних цілей, приміром, традиційних сімей, завжди приносить приголомшливі результати. Незважаючи на те, що релігійні доктрини та принципи можуть відрізнятися у різних релігійних громад, зі свого досвіду можу сказати, що цю різницю можна проігнорувати задля досягнення благородних цілей. Коли релігійні провідники об’єднуються в дусі любові та взаємоповаги, трапляються дива. Один зі способів, який сприятиме формуванню таких взаємовідносин, це радше пошук шляхів зрозуміти та допомогти іншим релігійним організаціям, ніж пошук способів, щоб тебе зрозуміли. Кілька разів мені щастило це побачити в Україні, коли ми разом об’єднувалися під час святкування національних свят. Як один з провідників Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів в Україні, я був свідком того, як представники інших релігійних культур поєднували свої зусилля з нашими


95

для проведення кількох гуманітарних проектів. Коли ми зосереджуємося на допомозі дітям Бога, а не досягненні висот у власних справах, всі від цього у виграші. Едвін Камферман, президент Української Київської місії Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів


96

Фотовиставка "Дещо спільне" 2017 рік

На фото: На відкритті фотовиставки з теми міжрелігійного та міжкультурного діалогу «Дещо спільне» до Дня дружби. До неї увійшли світлини, представлені у цьому виданні. Організаторами виступили Неформальна група міжрелігійного миру та управління культури, національностей та релігій КОДА. Завдяки цьому, протягом тижня виставка була представлена у фойє Київської обласної державної адміністрації. Липень, 2017 р.


97

На фото: Посиденьки команди організаторів після відкриття фотовиставки «Дещо спільне». Липень, 2017 р.


98

На фото: Презентація фотовиставки «Дещо спільне» на Софійській площі столиці (День Дружби). Липень, 2017 р.


99

На фестивалі "Київщина – сузір’я злагоди" 2017 рік Злагоджений діалог та постійна співпраця Київської обласної державної адміністрації з представниками релігійних організацій та церков, національно-культурних товариств та нацменшин є запорукою реалізації соціальних, культурних, благодійних та просвітницьких проектів. Зокрема, яскравим прикладом міжрелігійного та міжнаціонального діалогу є традиційне проведення обласного фестивалю національних спільнот «Київщина-сузір’я злагоди». Цього року фестиваль проводився втретє та об’єднав представників влади, різних національностей, церков, працівників культури та спонукав до неформальної міжкультурної та міжрелігійної комунікації, став запорукою популяризації культури, звичаїв та традицій різних народів, налагодження зв’язків, обміну досвідом та пошуку нових можливостей щодо поглиблення співпраці. Марія Бардин, начальник відділу у справах релігій та національностей управління культури, національностей та релігій КОДА, аспірант кафедри релігієзнавства філософського факультету КНУ ім. Тараса Шевченка


100


101

На фото: Фестиваль національних спільнот «Київщина – сузір’я злагоди», організований управлінням культури, національностей та релігій Київської обласної державної адміністрації. Серпень, 2017 р.


102

Спільнодія до Дня Творця 2017 рік

На фото: «Що ваша релігія говорить про захист навколишнього середовища – усього Божого творіння?»  – таке питання ініціювали Неформальна група міжрелігійного миру у співпраці із Українською Греко-Католицькою Церквою. Відповідали на нього представники різних релігій – греко-католик, мусульманин, бахаї, вайшнав, мормон, православний. На основі цього було відзнято кілька відео-роликів. Відео присвятили Дню Творця, що відзначається християнами у вересні. Вересень, 2017 р.


103

У вересні, у день початку нового церковного року Українська Греко-Католицька Церква святкує День Бога Творця, християнське екологічне свято, адже наша планета Земля – це наш спільний дім, і кожен з нас несе особисту відповідальність перед Богом за його збереження та оновлення. День Бога Творця  – це всесвітня ініціатива, яка має за мету нагадати віруючим людям, що світ, в якому живемо, це не просто довкілля, матерія чи випадковий продукт еволюції, але прекрасний та неповторний Витвір Бога, довірений нам на відповідальне управління, охорону та збереження для майбутніх поколінь. «Екологія довкілля» суттєво визначається «екологією людини», тобто її вірою, духовністю та моральністю. В цьому сенсі Церква допомагає людям усвідомити, що не ми є творцями і власниками всього, що нас оточує, а Небесний Отець, який, створивши людину, передав їй до вжитку видимий світ і зробив її управителем. Протоієрей Ігор Шабан, голова Комісії УГКЦ міжконфесійного та міжрелігійного діалогу


104

Було цікаво долучитися до цієї ідеї, тому що повірила, що така робота множитиме добро у суспільстві. Це гарний приклад об’єднання спільнот і знаходження спільних місій. Ніярє Шевкієва, режисерка та операторка зйомок міжрелігійних еко-роликів до Дня Творця


105

На фото: Учасники знімального процесу. Вересень, 2017 р.

На фото: Веселощі після зйомок. Вересень, 2017 р.


106

На фото: Учасники відео-зйомок до Дня Творця та інші віруючі передали різноманітну релігійну літературу генеральному директору Київської обласної бібліотеки для дітей Миколі Зніщенку. Саме тут відбулася презентація відео. Жовтень, 2017 р.


107

Київський храм свідомості Крішни: знайомимось 2017 рік 15 жовтня активісти Неформальної групи міжрелігійного миру відвідали Київський храм свідомості Крішни на вулиці Дмитрівській. Під час теплої бесіди Абгінандана дас, ректор Київської духовної академії свідомості Крішни в Україні, познайомив присутніх із особливостями філософії, яку сповідують вайшнави, з історією самого Товариства, а також з основними Писаннями традиції. «Я скажу вам відверто: Бгаґавад-ґіта дає відповіді на всі питання. У цій книжці ви знайдете те, що й в будь-якій конфесії, будь-якій релігії, а також те, чого не знайдете ніде. Це унікальна книжка», – сказав Абгінандана дас, знайомлячи учасників зустрічі із основним Священним Писанням вайшнавів. «Найвища заповідь у християнстві – полюби Бога всім серцем своїм – це те, що говорив Крішна п’ять тисяч років тому, – зауважив Абгінандана дас, – Господь приходить сюди в різних іпостасях, Він дає знати про Себе відповідно до часу, місця й обставин. Але завжди це одне й те саме послання: полюби Бога всім серцем, а результатом цього буде те, що ти полюбиш і брата свого. Якщо ми дійсно полюбили Господа, то ми знаємо, хто Він такий, ми Йому служимо. Тоді ми любимо всіх, всі Його творіння». За словами Абгінандани даса, розуміння духовної, вічної природи нашої душі  – це єдина платформа для єдності в різноманітті, про яку зараз багато говорять. Єднання на основі матеріальної природи неможливе, адже всі ми різні: за віком, гендером, релігією, світоглядами… Учасники зустрічі мали змогу поставити запитання, які їх хвилюють, та порівняти вчення своїх традицій. Зокрема, підіймалися теми природи душі, розуміння Бога та стосунків із Ним, Його образу, а також життя та смерті, пекла та раю і, відповідно, Царства небесного, Духовного світу тощо.


108 Мусульманин Тарік Сархан (завідувач відділом «Ознайомлення з ісламською культурою» ВАГО «Альраід») підсумував: «Ви мали щедрість прийняти нас у своєму храмі, тож просимо вас про щедрість прийняти запрошення до участі у подальших заходах Неформальної групи міжрелігійного миру, до візиту у наші храми. Бажаю усім нам, аби кожен раз, зустрічаючись і посміхаючись одне одному, ми відчували мир і радість. Адже наш обов’язок перед Всевишнім не тільки піклуватися про мир у храмах, до яких ми належимо, а й можливість насолоджуватися миром у кожному храмі». «Зустріч була по-домашньому теплою. Не перестає дивувати те, якими щирими можуть бути відносини між людьми з різних релігійних традицій. Ті аспекти вайшнавської традиції, про які ми почули від Абгінандани даса, були чудовим вченням поваги і любові до всього навколишнього світу», – поділився враженнями Володимир Денщиков, Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів (мормон).


109

На фото: Абгінандана дас, ректор Київської духовної академії свідомості Крішни в Україні, знайомить учасників Групи міжрелігійного миру із особливостями світогляду вайшнавів. Жовтень, 2017 р.


110

Вечір у товаристві бахаї 2017 рік 21 та 22 жовтня 2017 року все прогресивне людство разом з послідовниками Багаулли, Посланця Бога, святкують 200-річний ювілей Його Народження. Люди, що поділяють бачення Багаулли щодо майбутнього людства та сподіваються на завершення епохи війн і конфліктів, що терзають світ протягом сторіч, зібралися у всіх частинах світу на святкуванні, щоб ще раз проголосити один з основних принципів Його Вчення — єдність людства. Багаулла народився у Тегерані у 1817 році. Через двісті років День Його Народження святкується у всьому світі разом з Днем народження Його Предтечі, Баба. Баб народився у 1819 році у день, що передував Дню Народження Багаулли. Бахаї та їх друзі відмічають ці Два Святих Народження, як одне щорічне святкування, присвячене тісно переплетеним між собою життям та місіям цих двох Божественних Світочів. Цю радісну подію розділили разом з нами наші друзі з Неформальної групи міжрелігійного миру. «Світло єдності таке могутнє, що може освітити всю землю», – Багаулла. Світлана Реуше, Віра Бахаї


111

На фото: Учасники Неформальної групи міжрелігійного миру відвідали захід до 200-річчя з Дня народження Багаулли, засновника та пророка Віри Бахаї. «Світло у світ» – це спеціальний фільм, створений до цієї дати. Жовтень, 2017 р.


112

Святкування першої річниці дружби 2017 рік

Лагідна блакить неба, пухнасті білі хмаринки, зелені, жовто-гарячі, червоні, коричневі та інші феєричні кольори осені… Таким видався початок листопада 2017 року. Віруючі різних традицій зібралися разом у храмовому комплексі Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Радісна прогулянка, екскурсія, щира невимушена розмова, а на завершення – спільна трапеза, відзначення року яскравих моментів знайомства з людьми абсолютно різних світоглядів.


113

На фото: Відзначення першої річниці Неформальної групи міжрелігійного миру. Утворена 9 листопада 2016 року в Києві, вона від початку включає послідовників різних релігійних традицій, а також тих, хто поки знаходиться у пошуку свого духовного шляху. Листопад, 2017 р.


114

Творчий вечір поезії та музики "Смисли" 2018 рік

На фото: 4 квітня 2018 у столиці відбувся творчий вечір під назвою «Смисли». Невеликий концерт у камерній атмосфері прийняв у себе Молодіжний центр мормонів. Представники різних традицій: православні, мусульмани, вайшнави, мормони та прихильники східних практик присвятили вірші та музичні композиції пошукам сенсу життя, істини, а також любові та дружбі. Захід відвідали знані релігієзнавці: Людмила Филипович та Ігор Козловський. Після творчої частини учасники вечора мали змогу продовжити неформальне спілкування та знайомство за частуваннями та легкою музикою.


115

Господь дав нам сьогодні можливість зруйнувати якісь стереотипи і ще раз підкреслити нашу єдність, а ми єдині саме в своєму творчому началі. Сьогоднішній вечір – є вечором дарування своїх талантів, своїх можливостей, і я хочу подякувати Господу, незалежно від того, як ми Його називаємо, за те, що Він сьогодні такий щедрий і проливає цю щедрість через вас на все людство. Хочу лише, щоб під цей дощ Його щедрості потрапило якомога більше людей. Людмила Филипович,  доктор філософських наук, завідувач відділу філософії та історії релігії ІФ НАНУ


116

Я вдячний за цей вечір, за ці сутінки за вікном, за ваші слова, за ваші тексти, за ваші душі. Ви розумієте, що будь-який дар – це дар не вам, це дар для того, аби давати іншим. Ми лише провідники цієї благодаті, ми можемо лише відкритися до цього. Справжнє ім’я благодаті – це любов, і якщо ми не вміємо її дарувати, якщо ми не стали любов’ю, то ми не пізнали Бога, не наблизилися до Нього. Мова, якою ви сьогодні говорили  – це мова музики, поезії, любові... Ви занурили нас у свою присутність, ви занурили нас у переживання «тут і тепер», тобто у той самий океан любові. І ми за це вам, звичайно, вдячні. Кожен, хто випив ковток цієї любові, має повернути її далі. Ігор Козловський, кандидат історичних наук, Президент Центру релігієзнавчих досліджень та міжнародних духовних стосунків


117

Вечір «Смисли» став першим в циклі літературних вечорів, тому ці миті особливо дорогі. Що може вражати в літературі – і в творчості загалом? Різноманітність! Скільки форм для втілення, скільки імен для божественного прояву крізь рядки, скільки самобутніх авторів. Подумалося про те, що потрібно виходити із підпілля і ділитись із іншими сенсами. Тому цей вечір став гарним нагадуванням, яким сильним може бути слово, якщо воно йде з джерела любові. Катя Гладка, журналістка, поетка


118

На фото: Учасники творчого вечора «Смисли», 2018 р.


119


120


121 Зустріч з Неформальною групою міжрелігійного миру – це, напевно, одна з найяскравіших і значимих подій останнього часу. Приєднання до кола її учасників перевершило мої очікування. Спілкування з послідовниками багатьох віровчень дало більш глибоке усвідомлення того, що у людей різних світоглядних позицій набагато більше спільного, ніж того, що роз’єднує. Безпосереднє знайомство один з одним, вільне від критики і спроб переконати співрозмовника в перевагах своєї релігії або правильності тільки своїх поглядів, допомагає краще зрозуміти і морально-етичні закони того вчення, якого дотримуєшся сам. Знайомство з іншими релігіями не несе небезпеки власним поглядам – воно збагачує і зміцнює в своїй вірі, дозволяє переконається в правильності постулатів і віровчення, якого дотримуєшся сам, і прийти до розуміння спільності базових принципів всіх релігій. Більшість людей надзвичайно пишаються своєю толерантністю, яка в дійсності не що інше, як поблажливе ставлення з боку людини, переконаної в своїй винятковій правоті, до «заблукалих невігласів», що милостиво дозволяє людям інших поглядів існувати десь поруч. Знайомство з безпосередніми носіями інших традицій і культур, з віруючими інших релігій і з атеїстами звільняє і від вузьколобої зарозумілості, зародженого десь в глибині душі бажання убезпечити себе маркерами «свій-чужий». Це унікальна можливість розширити свою хвалебну толерантність до дійсної поваги людини з іншою позицією, це радість звільнення від кайданів упередження і від зашореності, це отримання свободи від негативу і страху, і це – надія на мир. Юрій Кузнєцов, православний християнин


122

Рамадан-2018

Спільні добрі справи здатні прибрати перепони ворожнечі Без сумніву, ніхто не стане заперечувати актуальність міжрелігійного, міжкультурного, міжетнічного діалогу. Втім, треба зазначити, що Україні легше налагоджувати не просто такий діалог, а плідну співпрацю між представниками різних етносів чи послідовниками різних віровчень, бо впродовж багатовікової історії нашої країни ними вже накопичено неабиякий досвід добросусідського співіснування поруч одне з одним. Але будь-які добрі стосунки – хоч між окремими людьми, хоч між окремими спільнотами потребують постійної підтримки, вибудовування та зміцнення. Тому дуже важко переоцінити важливість зусиль тих чи інших осіб, організацій, груп, чия діяльність спрямована саме на зміцнення й інтенсифікацію міжкультурного, міжрелігійного діалогу. В Україні, за різними даними, проживають представники майже півтори сотні на-


123 родностей, відповідно – всі ці люди є послідовниками різних віровчень, і в умовах інформвійни, коли є зацікавленість певних сил у розгойдуванні ситуації всередині України, цей фактор поліетнічності, мультирелігійності може бути використаним не на користь держави, її цілісності й незалежності. Зі сформованою негативною думкою чи несприйняттям людини, що належить до іншої культури, етносу, релігії боротися лише якимись публікаціями про дійсний стан речей складно – бо ми живемо в епоху “постправди”, коли для більшості людей об’єктивні факти є менш значимими, ніж емоції чи особисті переконання, що вже склалися. До того ж, з потоку інформації людина схильна виловлювати лише ті повідомлення, що відповідають її очікуванням чи підтверджують її правоту. І лише безпосереднє спілкування людей одне з одним, особисте знайомство – а ще краще – спільні добрі справи здатні подолати упередженість, прибрати перепони ворожнечі, недовіри… Тим паче, коли якісь спільні заходи, зустрічі, конференції проводяться не за командою «зверху», а ініціюються громадськістю, активістами. Тому існування Неформальної групи міжрелігійного миру, члени якої сповідують різні релігії чи перебувають в духовному пошуку, є прикладом дієвого протистояння паросткам ксенофобії, профілактикою міжконфесійних чи міжетнічних протистоянь. Семінари з порівняння Писань, панельні дискусії й обговорення морально-етичних аспектів, пошук того, що об’єднує при повній повазі до світоглядних переконань одне одного та збереженні своєї ідентичності – діяльність такої Групи заслуговує на те, аби стати взірцем міжлюдських стосунків. Олег Гузік, голова правління Духовного управління мусульман України «Умма»


124


125

На фото: У п’ятнадцятий день Рамадану в Ісламському культурному центрі української столиці гостювали учасники громадської ініціативи «Неформальна група міжрелігійного миру». Розмова тривала у форматі запитань та відповідей – про особистий досвід мусульманина Таріка Сархана, про значення Рамадану та його смисли. 2018 р.


126

Міжрелігійна прогулянка: у пошуках нових форматів 2018 рік

Дивно, які різні особистості збираються іноді разом. Які всі ми різні… Різниця стає різноманіттям, а різноманіття надає життю смак. Той, хто каже, що ми всі однакові, просто не має смаку до життя. Різні. Але кажемо одне і те ж про одне і те ж. І всіх нас кличе спільне добро. Спілкуючись із мормоном і православним про все на світі, хіба міг я помітити негоду? Будучи оточеним такими прекрасними людьми різних релігій, хіба міг я думати про різницю? Різниця є, і тільки дурень буде її заперечувати. Бо кожна особистість – людина, а кожна людина – всесвіт. Я насолоджуюся пізнанням всесвітів… Даніель Свідерський, учасник Неформальної групи міжрелігійного миру


127

На фото: У червні 2018-го, у рамках НГММ винайшли новий креативний формат, який дозволяє ще більше пізнавати одне одного через призму різноманіття – міжрелігійна прогулянка або піші читання. Прогулюючись та насолоджуючись разом мальовничими краєвидами, віряни різних традицій на кожній зупинці читають актуальні для теперішнього періоду їхнього життя рядки зі Священних писань чи просто глибоких розумних книжок та пояснюють свій вибір. Таким чином, за одну прогулянку можна почути не лише нові для себе фрагменти писань, але й глибше пізнати іншу людину та зрозуміти, що у неї зараз на душі.


128


129

Дискусія до Міжнародного дня дружби 2018 рік

На фото: 30 липня до Міжнародного дня дружби відбулася панельна дискусія «Чи можлива дружба між представниками різних релігійних традицій? Підтвердження чи спростування на прикладах із Писань та практичному досвіді». Захід відбувся у Київській обласній бібліотеці для дітей (Генеральний директор – Микола Зніщенко). Учасники дискусії обговорили питання: любов і дружба між представниками різних релігій – що про це говорять Писання; чому, попри закладені принципи, цей діалог не завжди вдається; приклади співпраці та взаємодії: український та міжнародний контекст. Подія відбулая за підтримки Управління культури, національностей та релігій КОДА, Київської обласної бібліотеки для дітей, Української греко-католицької церкви, ВАГО «Альраід», Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів.


130

Відомий нам усім вираз каже: «У суперечці народжується істина». Погоджуватися з цим чи ні – вічне питання, проте подібні панельні дискусії є важливими для суспільства, як мінімум, з двох причин. Перша  – у слухачів є чудова нагода у процесі дискусії порівняти точки зору представників різних релігійних спільнот та зробити висновки, а друга – це акцентування не на результаті, а на процесі: сам процес діалогу, побудований на демонстрації поваги до співбесідника, здатен надихати більше, ніж затерті фрази про толерантність. Вікторія Семенкевич, учасниця Неформальної групи міжрелігійного миру, волонтерка


131

Спочатку ми повинні зрозуміти, що без любові до Бога, до Святого письма, людина не зможе розкрити той діапазон любові, який є у неї. Ми не можемо пізнати Бога, якщо не можемо любити. Любов є важливим чинником нашого повсякденного життя. Якщо ми не можемо проявити цю любов, то не зможемо й дружити. Дружити, по-перше, треба з Богом, із собою і тоді ми зможемо дружити з ближнім. Ігор Козловський, кандидат історичних наук, Президент Центру релігієзнавчих досліджень та міжнародних духовних стосунків, учасник дискусії


132

Бог, Який послав свого Сина, щоб через Нього спасти світ, і Який хоче, щоб усі люди спаслися, не обмежив свою любов виключно до тих, хто отримав ласку бути християнином. Як каже святий апостол Павло, і погани, не будучи християнами, мають шанс спастися (Рим 2:14), бо Ісус Христос, друга особа Божа, прийшов у світ спасти кожну людину, яка жила, живе чи буде жити на цій землі. Жодний примус до віри, жодне насаджування своєї культури та способу життя під маскою християнізації ніколи не давало тривалих і добрих результатів. Тому усяка благовість має виходити з принципів пошани іншого і його культури, шукаючи ту мову і той спосіб передавання інформації, який той «інший» зможе адекватно сприйняти і зрозуміти. «Дбайте про те, що є добрим для кожного» (Рим 12:17), – каже апостол народів, бо лише діалог допомагає знаходити спільне добро, будує довіру та творить любов між людьми різних релігій. Ігор Шабан, голова комісії УГКЦ міжконфесійного та міжрелігійного діалогу, учасник дискусії


133

Тут, в Україні, ми повинні вирости з рівня діалогу до рівня співпраці. Я думаю, якби ми справді були віруючими людьми, які намагаються дотримуватися прикладів зі Священних писань, то у нас і не було б приводів для ворожнечі. Можливо, ми й отримали знання із Одкровень, але мудрості ми так і не дістали. Різниця між знаннями і мудрістю – у здатності практикувати те, що ми знаємо. Насправді, стосунки між людьми займають другу ступінь святості після стосунків людини з Богом. Щиро віруючі люди повинні перед Богом цьому приділяти увагу не менше, ніж вони приділяють увагу своїй ритуальній практиці у храмах. Тарік Сархан, завідувач відділом «Ознайомлення з ісламською культурою» ВАГО «Альраід», учасник дискусії


134

Як і інші християнські конфесії, ми сповідуємо євангельський принцип любові і поваги до всіх оточуючих. Повагу до різних світоглядів, як релігійних, так і нерелігійних, закладено в Уложеннях віри мормонів: «Ми залишаємо за собою право вклонятися Всемогутньому Богові так, як нам каже власна совість, і визнаємо за всіма людьми те саме право: нехай вони вклоняються як, де і чому вони хочуть». На практиці цей принцип толерантності знаходить своє відображення у співпраці з іншими релігійними організаціями в багатьох аспектах культурної, гуманітарної та наукової сфери, як у світі в цілому, так і в Україні. Та найважливіше – він навчає кожну окрему людину мати дружні стосунки з оточуючими, незалежно від їхнього світогляду. Володимир Денщиков, представник Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів, учасник дискусії


135

Дружба, про яку можна прочитати в Писаннях Старого та Нового Завітів, не вимагає обмежувати дружні стосунки лише одновірцями. Єдине застереження – це дружба з людьми, які можуть нас розбестити та відвернути від виконання Божих заповідей. Але на власному досвіді я переконався, що в кожній релігії є люди, які щиро бажають жити праведно та дієво любити ближніх. Тому не бачу жодних перешкод для дружби між тими, хто несе любов у наш світ. Вячеслав Горшков, співробітник просвітницької організації «Відкрита Біблія», релігієзнавець, православний християнин, учасник дискусії


136

Я дуже радий, що вже в черговий раз у стінах нашої бібліотеки, у стінах обласної державної адміністрації, загалом, на території Київщини ми зустрічаємося, тиснемо одне одному руки, обіймаємося, вітаємося, як старі добрі друзі, які щасливі бачити одне одного. Ігор Подолянець, начальник управління культури, національностей та релігій КОДА


137


138

Журналісти міркують

Міцна споруда світу без релігійної нетерпимості В очах цих людей – щире бажання зрозуміти іншого. В їхніх душах  – міцна віра та прагнення до пошуку свого шляху. В серцях – добро. Їх відрізняє внутрішня свобода, яка є повагою до себе та того, хто поруч. Відсутність упередженості й невротичного несприйняття іншого світогляду, що не вкладається в прокрустове ложе стереотипів, які роками намагаються вкоренитися в свідомості з подачі ярих прибічників монохромного світу.


139 Неформальна група міжрелігійного миру, що народилася в не найсприятливіші часи скрути і війни – попри те, що в суспільстві, боляче пораненим смертями, ненавистю, розлитою жагою помсти, натомість з’являються люди, які нагадують прості істини, що є спільними для послідовника будь-якого віровчення; люди, що знають: любов – єдине, що врятує світ. Вони не ділять Бога, не сперечаються – хто краще служить йому, не з’ясовують в запеклих словесних (і не лише) двобоях, чия релігія краща. Ці люди – і з кожним днем їх стає все більше – прагнуть порозуміння, злагоди, добросусідства й дружби. Так, вони не святі, над їхніми головами не сяють німби, і їм доводиться іноді мучитися сумнівами, розчаровуватися, зазнавати болю від нанесених вчорашніми друзями душевних поранень  – але вони здатні  – чи прагнуть до надбання такої здатності  – не озлоблюватися, не опускати руки, підживлюючи добром і милосердям і себе, і однодумців. Набуваючи знань про одне одного, проникаючи в сутність світосприйняття тієї чи іншої людини, знайомлячись з сенсом традицій, обрядовості, ритуалів та даруючи безкорисливо своє бачення світу, ці люди є тим насінням, яке не може не дати суспільству щедрий ужинок миру. Не втрачаючи своєї ідентичності  – етнічної, релігійної  – кожен учасник Групи вчиться і вчить бути Людиною, яка несе в собі світло, а не темряву, прагне відкритості, а не ізоляції, тяжіє до співпраці, а не протистояння. Кожен з них є і архітектором, і будівельником, і одночасно тим камінчиком, тією цеглинкою, з яких можна збудувати міцну споруду світу без релігійної нетерпимості, підозрілості й зверхнього ставлення до інших. Неформальна група міжрелігійного миру самим фактом свого існування є протиотрутою ксенофобії та ворожнечі, і важливість її існування, її діяльності важко переоцінити. Ольга Кузнєцова («Юрченко»), заслужена журналістка України


140

Наші конфлікти і війни – від небажання слухати і зрозуміти Одна з безлічі влучних цитат Аврелія Августина у його трактаті «Про град Божий» особливо врізалася у мою пам’ять: «Два гради сотворені двома родами любові: град земний – любов’ю до себе, і град небесний – любов’ю до Бога». Думки авторів можуть по-різному заходити всередину нас і так само залишати по собі або почуття глибокого і довершеного, або почуття порожнечі, яку мусимо заповнювати пошуками далі, або почуття двоякого післясмаку – недоречність і незгода, що змушують тебе закрити книгу з переконаністю у абсолютно недоцільно використаному часі.


141 Цицерон, у сивій мудрості Античності, залишив нам думку про те, що ідею Бога заклала у людський розум сама природа. Віки минають, а ми захоплено шукаємо частинку Бога, як стала називати це сучасна фізика. Властиво – людина істота допитлива, завжди намагається пояснити, витлумачити, збагнути, зрозуміти. Град земний мусить навчити нас розумінню призначення, зрозуміти себе і побачити своє місце серед інших мешканців. Град небесний – спільне для всіх місце чи «елітарний клуб» спільноти благочестя? Якщо ранній Аврелій Августин вбачає блаженство у філософії, знаннях, то у «Сповіді», ставши на шлях християнства, ставить на перший план виключну віру. Віру абсолютну і незбагнену. Буду відвертий – я ближчий до філософії релігії, а не до абсолютизації. Світ, який нас оточує, набагато незбагненніший, ніж його намагаються вкласти у нормативи і догматику духовних писань. Тільки офіційно визнаних сучасних релігійних течій, за усталеним визначенням, три: християнство, іслам, буддизм. І це тільки якщо ми рахуємо за досить умовним чисельним, узагальнюючим показником. Якщо заглиблюватися – чисельність збільшується на сотні! То що змінилося з часів політеїзму? Розуміння одного і того ж у сотнях варіацій. Хто винен і що робити? Всі праві? Всі винні? Хто помиляється? Всі рівні, але деякі рівніші? Я не хочу і не буду вірити, що один і той самий Бог обдарував нас почуттями, здоровим глуздом і розумом – і при цьому вимагає, щоб ми відмовилися від їх використання. Ми мусимо шукати, ми мусимо говорити, ми мусимо більше любити і радіти. Ми зобов’язані більше поважати і бути вірними собі. Фахові історики з легкістю перелічать моменти історії цивілізацій, коли релігії любові, м’яко кажучи, були далекі від демонстрації цієї любові навіть всередині однієї конфесії. Агов! Та християни – найбільш роздроблена конфесія! Горе від розуму чи його нестача? Ми маємо знання віків. Ми маємо мир у серцях і прагнення почути і зрозуміти, залишивши аби на декілька годин свої закладені і зашліфовані амбіції – порозумітися. Знайти спільне. Обійнятися і не допускати, вийшовши з зали,


142 маніпуляцій свідомості. Захистити також ідею іншого, хто сидів з тобою поруч: раптом у цьому відповідь на твоє власне запитання. Наші конфлікти і війни – від небажання слухати і зрозуміти. Пропускаючи не через догматику писань, а через клітини серця, ми самі, зрештою, творимо оточуючу реальність. Ці зустрічі – майданчик і можливість для кожного бути рупором своєї конфесії, бути індивідуальністю і особистістю, бути собою і бути з собою. Немає більшого багатства, ніж знання, більших злиднів, ніж невігластво. Денис Денисенко, радіоведучий


143

Кілька дружніх думок наостанок

Якщо раніше міжрелігійний діалог був зустріччю чужих на нейтральній території, то на сьогоднішній день наша Група доводить, що віруючі люди – це члени однієї великої сім’ї, головною цінністю якої є право кожного на віросповідання. Ми більше не шукаємо спільне між нами, а намагаємося підтримати навіть у тому, чим ми відрізняємося одне від одного. Це те, у що ми віримо, і це те, що робить нас братами по вірі. Тарік Сархан, мусульманин, завідувач відділом «Ознайомлення з ісламською культурою» ВАГО «Альраід»


144

Мені пощастило бути присутнім, поки всього на декількох зустрічах Неформальної групи міжрелігійного миру. Хочу сказати, що після знайомства з Групою в мене залишились тільки позитивні враження та емоції. Я був здивований, що в наш час за одним столом в неформальній атмосфері можуть збиратись представники різних конфесій та релігійних поглядів і спокійно й невимушено спілкуватися на тему віри, релігії, Бога та інших тем. Зустрічі Групи є дуже інформативними та пізнавальними, а той формат, у якому вони проходять, на мою думку, є ідеальним варіантом діалогу на шляху до порозуміння та толеризації суспільства за допомогою релігії. Адже головна функція релігії полягає саме в об’єднанні людей. Хочу подякувати організаторам – ідея створити Групу була дуже правильною, вдалою та крутою. Михайло Симон, аспірант, ДПУ ПХДПУ ім. Григорія Сковороди


145

Мене від початку зачарувала сама концепція зустрічей представників різних релігій та можливість обговорювати певні теми. Православні, греко-католики, бахаї, мусульмани, мормони... Різні люди, різні світогляди. Звісно, все як у житті, з кимось ти зближуєшся більше, з кимось менше, не без цього, як у будь-якій спільноті і з усіма притаманними їй ознаками. Тому не варто дивитися на наш досвід через «рожеві окуляри». А проте на зустрічі Групи міжрелігійного миру справді приходять ті, хто відкритий до діалогу, хто не тільки слухає, а й намагається почути, хто з повагою ставиться до всього, що відрізняється. Тут є атмосфера старої компанії друзів, яким, часом, просто приємно побути у товаристві одне одного, навіть не підіймаючи серйозних питань. Впевнена, що це дійсно гарний приклад, особливо для тих, хто гостро реагує на людей з іншими поглядами та віруваннями. Іноді проста розмова може змінити чимало. Леся Панькевич, православна християнка


146

Це потрібно, щоб ми вчились бачити спільне в різноманітті, могли краще розуміти і не боятись один одного, бо страх породжує агресію. Віросповідання, як і будь-який інший прояв індивідуальності, не повинне бути тим, що нас роз’єднує, а має наповнювати, відкривати нові шляхи взаємодії з собою і світом. Для мене важливою була зустріч із Таріком Сарханом, адже до цього я ніколи не спілкувалась з чоловіками-мусульманами, але у свідомості вже існував певний стереотип, який викликав острах. А тепер я, перш за все, пригадую доброзичливу та усміхнену людину. І за це я дуже вдячна авторці ідеї цієї Групи! Як сказав Ігор Козловський: «Всі ми учні любові!» Ірина Гузій, волонтерка


147

Виявляється, що немає нічого складного в тому, щоб здружити людей різних релігій та поглядів. Я переконуюся знову, що всі ми, перш за все, люди, а потім вже послідовники своїх доктрин. Це ж так просто – слідувати золотому правилу моральності – «Стався до інших так, як хочеш, щоб ставилися до тебе». В цьому правилі і полягає секрет Групи міжрелігійного миру. Такими я бачив наші зустрічі – в дружній атмосфері з цікавими людьми, без будь-якого формалізму. Знайомство з людиною з іншими переконаннями буває дуже корисним, адже воно дозволяє поглянути на світ під іншим кутом. Таким чином, вивчаючи людей, ми пізнаємо світ у всій його різноманітності. Цій спільноті друзів слід існувати і процвітати. Євген Гольськов, атеїст


148

Я нещодавно приєднався до Групи міжрелігійного миру і відразу зрозумів, що це важлива і правильна справа. Ми бачимо, що є потреба у зближенні, при цьому люди не зрікаються своєї віри, а збагачуються знаннями. Хто б раніше міг уявити що: •

християнські священики в гостях на мусульманській конференції;

муфтій мусульман вітає християн з важливими церковними подіями;

мормони запрошують православних, мусульман і представників Віри Бахаї на пікнік;

атеїсти обговорюють питання віри в колі представників інших релігій.

Згадаймо, що якихось сто років тому навіть християни різних гілок вважали одне одного єретиками і розкольниками. Навіщо потрібно дружити? Якщо в майбутньому будуть гоніння на одну релігію, інші не повинні сказати: «Вони іновірці. Нам байдуже, що з ними буде». Відомо, до яких катастроф привела така позиція в ХХ столітті.


149

Коли прийде кінець часу людства, тільки Бог зможе визначити хто був праведним, а хто лицеміром в земному житті. У сучасних людей гостре відчуття, що всі «пливуть в одному човні». Цьому, звичайно, є духовні, а не матеріальні пояснення. Бажаю цій Групі братської любові і нових цікавих подій. Юрій Березін, православний християнин


150

І замість післямови...

Світ від конфліктів врятує різнорідність Різнорідність є фундаментальною цінністю кожного суспільства та людства в цілому. Наш світ стає все більш різноманітним, динамічним та відкритим. Люди різного кольору шкіри, зовнішності, віку, що народились на півночі чи на сході, належать до різних культурних спадщин все частіше стають сусідами в одному кварталі та вчаться один від одного. Ні для кого не секрет, що всі ми, незалежно від нашого світогляду, підкорюємося єдиним для всіх законам природи. Сонце для всіх одне, море для всіх одного кольору, всі люди однаково відчувають і розуміють, що таке радість і горе, біль і сміх, любов і ненависть, співчуття і несправедливість. Людям однаково неприємно, коли їм брешуть і однаково радісно, коли їх розуміють, і вони відчувають свою потрібність іншим. Цього цілком достатньо, щоб знайти взаєморозуміння між представниками


151 різних релігій. Крім того, людські цінності, визначені релігіями, у тісному зв’язку зі свідомістю людини, її совістю, відчуттям різниці між добром і злом. Як відомо з історії, представники різних релігій можуть як створювати конфліктні ситуації, так й бути тими, хто нагадує, що між нами, людьми, є багато спільного. А нас завжди може об’єднувати людська гідність та релігійна свобода. Далай Лама XIV – Лауреат Нобелівської премії миру, духовний лідер послідовників тибетського буддизму, а також людина, яку на Заході називають «філософом надії і людського співпереживання» – вже багато років ділиться своїми думками про важливість налагодження конструктивного діалогу між релігіями. Він докладно зупиняється на методах, які, на його думку, можуть допомогти досягненню цієї мети. Перш за все, це організація зустрічей представників духовних практик різних традицій. На одній з таких «зустрічей міжрелігійної гармонії» він розповів історію, яка з ним трапилася в португальському містечку Фатіма: «Рано-вранці ми сиділи всі разом біля статуї Богоматері. Минуло кілька хвилин у безмовному спогляданні, а потім, коли ми вже виходили, я озирнувся і подивився на статую Діви Марії  – вона посміхнулася мені. Я тоді подумав, що отримав благословення. Може, Діва Марія помилилася: я ж не християнин, я буддист! Але, якщо людина щира на цьому рівні, хіба має значення її релігійна приналежність?». P.S. Чому саме буддизм у моєму випадку? Все просто: хочу бути щасливою, корисною для людей, займатися медитацією, крім того, підходжу творчо до життя та вірю, що світ від конфліктів врятує різнорідність. Вікторія Солоніцина, громадська діячка, буддистка


152

У проекті використані фотографії: Алі Марееі (Медіа група «ЕХО МЕДІА»), Віталія Ніщименка, Олександри Вишневої, Вероніки Ергашевої, Галини Жовтко, Ольги Юрченко, Ніярє Шевкієвої, Вадима Менжуліна, порталу «Громадський Простір», Навколосвітнього Каравану «ІНТЕРКУЛЬТУРА», mormonnews.org.ua, Управління культури, національностей та релігій КОДА, Сотні янголів, та архіву Неформальної групи міжрелігійного миру. © Неформальна група міжрелігійного миру, 2019 рік

Profile for groupforinterfaithpeace

Дещо спільне. Щирі світлини про міжрелігійну дружбу  

У світі, сповненому егоїзму, нетолерантності, стереотипів та конфліктів, як завжди, актуальними залишаються миротворці, які намагаються зруй...

Дещо спільне. Щирі світлини про міжрелігійну дружбу  

У світі, сповненому егоїзму, нетолерантності, стереотипів та конфліктів, як завжди, актуальними залишаються миротворці, які намагаються зруй...

Advertisement