Page 1

СПЕЦВИПУСК

ЯК ВИРІШИТИ СМІТТЄВУ КРИЗУ Проблему зі сміттям у Львові слід розбити на два напрямки: короткострокові задачі, адже кожен день треба вивозити сміття і довгосторокові, стратегічні – що ми в принципі будемо робити, який завод будуватимемо. Також важливо, яка переробка буде здійснюватись. У світі є багато способів. Ми ж повинні вибрати найбільш оптимальний, враховуючи, скільки це буде вартувати на виході для наших громадян, адже наше суспільство не є заможним і платити високу ціну за вивіз сміття і його утилізацію ми не можемо. Збудувати новий полігон дуже складно. Набагато простіше вдосконалити і зробити безпечними для навколишнього середовища діючі обєкти.

1. Забрати політику з теми львівського сміття 2. Запустити роботу пресувальної станції у Рясне 3. Пресоване сміття возити в Тернопіль 4. Організувати екобезпечний полігон в Миколаєві 5. Розпочати спорудження сміттєпереробного комплексу

Нажаль, індустрія сміття в Україні не є розвинута і поводження зі сміттям є «дикунським». Цей підхід треба ламати, адже він породив абсолютну недовіру людей. Відкрити новий полігон, у зв’язку із цим, стало фактично неможливим. Виходячи із цього, нам треба працювати на підставі діючих сміттєзвалищ і переробляти їх в показові, сучасні полігони, які не матимуть жодного негативного впливу на екологію. Іншого шляху немає. Проблему ж конкретно Львова, зокрема, може вирішити пресування сміття, полігони у Тернополі та Миколаєві. Таким чином ми принаймні, розвантажимо міські смітники. На перспективу – незаперечено спорудження сміттєпереробного об’єкта.

ЗІ СМІТТЯ ТРЕБА ЗАБРАТИ ПОЛІТИКУ! Д

опоки не буде відсіяно політичний фактор, проблему зі сміттям у Львові вирішити не вдасться. Про це заявив заступник голови ЛОР Володимир Гірняк. «Давайте думати з точки зору ефективних управлінців, а не політичних фігур і вихід обов’язково знайдеться», - зазначив Володимир Гірняк. Він також наголосив – вирішення проблеми із вивезенням та утилізацією твердих побутових відходів у місті Львові досі «висить у повітрі». Більше того, із приходом літа львів’яни опинились в небезпеці через антисанітарію. «Через політичне перетягування канату страждають мешканці міста. По суті, прості люди стали заручниками боротьби за політичні рейтинги. Це неприпустимо, бо призведе до дуже печальних наслідків. Проблема дійсно дуже велика і задавнена, але спільними зусиллями її можна вирішити», - констатував Володимир Гірняк.


ЗАВДАННЯ НА СЬОГОДНІ

ДЕПУТАТ ЛМР ВІД ФРАКЦІЇ «ГРОМАДЯНСЬКА ПОЗИЦІЯ» РОМАН ІВАНЦІВ - ПРО КОРОТКОСТРОКОВІ «СМІТТЄВІ» ПЕРСПЕКТИВИ ЛЬВОВА

ПОЛІГОН У МИКОЛАЄВІ ДЛЯ ВИВЕЗЕННЯ ЗВИЧАЙНОГО, НЕ ПРЕСОВАНОГО СМІТТЯ Миколаїв — це якраз той приклад, коли є: 1. Діюче сміттєзвалище. Не потрібно відкривати чогось нового. 2. Це недалеко до Львова. Логістично цілком підходить для вивезення сміття зі Львова. 3. Вже є проектна документація на побудову полігону, яку треба коригувати. Науковці як один говорять: правильно побудований полігон не має жодного негативного впливу на екологію. Як це перевіряти? По периметру полігона робляться моніторні свердловини-колодязі. Вони є постійно діючі. Вода із них регулярно перевірятиметься на вміст шкідливих речовин. Якщо він погіршується – значить полігон працює не правильно. Якщо покращується - значить все нормально. За рахунок чого покращуватись? За рахунок того, що інфільтрати не будуть більше потрапляти в грунтові води, як це є сьогодні на цьому сміттєзвалищі. Проводитиметься постійний моніторинг стану грунтів та повітря. Ці виміри дають розуміння – погіршується екологічна ситуація, чи ні. Погіршення має зупиняти роботу об’єкта в принципі. Яким чином інфільтрати потрапляють у грунтові води? Як і в Грибовчах, сміття у Миколаєві є відкритим. Дощ падає, проникає крізь сміття, набирається токсичних речовин і потрапляє у грунтові води, відповідно, забруднюючи їх. Тому завдання №1 – перешаровувати сміття. Воно повинне завжди бути накритим грунтом. Бажано – метровим шаром. Причому під певним кутом, аби не утворювались рівчаки. Це унеможливить поступлення води до сміття.

Звичайно зі сміттям, яке вже є в Миколаєві, ми нічого зробити не можемо. Під низом мала бути плівка, спеціальний глиняний замок. Але це – технології, яких не дотримало. Тому наші завдання — не допустити, аби дощі потрапляли в сміття і поруч будувати повноцінну карту полігону. Для чого потрібен облік і контроль? На сьогодні ніхто не може сказати, хто возить сміття на Миколаївський полігон і скільки. Немає ані ваг, ані камер відеоспостереження. Тому запропоновано одразу поставити відеонагляд, вивести його онлайн, до прикладу, на сайт Миколаївської міськради. Так, аби будь-хто побачив, що робиться на сміттєзвалищі. Також заплановано поставити електронну вагу і таким чином обліковувати кількість сміття.

Полігон мав би будуватись за кошти інвестора, який знає як це зробити і має ресурси. Що маємо станом на зараз у Миколаєві? У міста ситуація складна з власним сміттям. Ще кілька тижнів – і смітник закриється сам по собі, бо не буде куди возити ТПВ. Екологічна інспекція виписала масу негативних приписів. Полігон мав би будуватись за кошти інвестора, який знає як це зробити і має ресурси. Тому для Миколаєва – це ідеальний варіант. Коли інвестор все повністю робить за свої кошти, а місто отримує субвенції і може використовувати їх для реального розвитку міста. Це вирішує питання без участі бюджетних коштів. Не забуваймо про субвенції від Львова і від області.

ПРЕСОВАНЕ СМІТТЯ – НА ТЕРНОПІЛЬЩИНУ

Якщо пресувальня запрацює, то постане питання, куди би Львів мав вивозити ці спресовані брекети? У Львова є пропозиція від тернопільської фірми «Європейський екологічний альянс», у якої є всі офіційні документи на «об’єкт тимчасового складування ТПВ спресованих у тюки і обгорнутих у плівку». Згідно технології, цей об’єкт зроблено як полігон з відповідною захисною плівкою на грунті, з дренажними трубками для відведення інфільтрату. «Ми рекомендували «Європейському екологічному альянсу» нашого активіста-винахідника Анатолія Архипчука, аби вони могли використовувати його газовий генератор. У такому випадку спресоване сміття перетвориться на енергетичний ресурс. Генератор буде спалювати сміття, утворювати теплову енергію. Є ідея використовувати її для обігрівання тепличного господарства – поруч є поля», - розповідає депутат ЛМР Роман Іванців. Свого часу він як керівник юридичної компанії, часто працював у Тернополі. І ситуацію у цьому місті з вивезенням сміття знає добре.

ПРЕСУВАЛЬНЯ — ЦЕ ЕКОЛОГІЧНО БЕЗПРОБЛЕМНИЙ ОБ’ЄКТ ГРОМАДІ ТРЕБА НА ДІЛІ ДОВЕСТИ БЕЗПЕЧНІСТЬ РОБОТИ МАШИНИ, ЩО ПРЕСУЄ СМІТТЯ

Прес – це один із способів переробки сміття. В результаті його спресування об’єм зменшується 1:5 чи й більше, залежно від стану сміття. Прес мав би витискати зі сміття всю воду, якої, за оцінками спеціалістів, є до 30%. Зрозуміло, що вистиснена вода забирає вагу і об’єм, який суттєво зменшується. В результаті мільйонні витрати, які несе зараз Львів як компенсацію перевізникам за вивезене сміття, скорочується суттєво. Адже скоротиться навіть кількість авто, які вивозитимуть спресоване ТПВ. Нажаль, місто із самого початку себе неправильно повело із громадянами. Зокрема – із мешканцями Рясного, де змонтовано саме обладнання та сусідньої Білогорщі. «Не було відкрито подано інформацію, а це викликало недовіру. І ситуацію нам треба виправляти. Зараз у місті створений департамент по поводженню зі сміттям. Є бажання спілкуватися із громадою і показати людям абсолютно екологічно чистий спосіб роботи цього обладнання. Із самого початку була дуже проблемна ситуація: спецкомунтранс біля ангару, в якому змонто-

вано прес, викопав величезну яму для скидування інфільтратів. До найближчої хати Білогорщі близько 800 метрів, люди користуються криницями. Очевидно, що громада бунтуватиме. Очевидним також є факт, що була здійснена вирубка усіх насаджень поруч із ангаром. Здоровий глузд говорить про те, що на вирубаній території мали намір складувати сміття. А це – друге сміттєзвалище, нехай і з пресованого сміття. Це

очевидні позиції, які викликали спротив громади», - зазначає депутат ЛМР від фракції «Громадянська позиція» Роман Іванців. Зараз, каже він, стоїть питання відновити довіру людей, показати приклади, що інфільтрат не буде зливатися в землю – він одразу потраплятиме в ємність, вивозитиметься та зливатиметься у каналізаційну мережу. «Жодного тюка на території пресувальні не буде. Спресоване сміття – є можливість вивозити

На сьогоднішній день тут під сміттєзвалище є відведених 6 га землі, призначених під складування ТПВ з пресованих у тюки і обгорнутих у плівку.

«Проблема існувала у 2009 році, коли було перекрите їхнє сміттєзвалище у Малашівцях, от цей полігон місто собі готувало як альтернативний варіант. З Малашівцями проблема вирішилась, а об’єкт залишився не задіяним. Я пам’ятав цю історію, тому зараз, коли Львів прийняв рішення купити прес для сміття і коли виникло питання, що нема куди складати ті тюки, і виникла ідея з Тернополем», - зазначає Роман Іванців. На сьогоднішній день на Тернопільшині під сміттєзвалище є відведених 6 гектарів землі, призначених під складування ТПВ спресованих у тюки і обгорнутих у плівку. У фірми є вся робоча проектна документація на будівництво цього полігону, є висновок експертизи (екологічна, санстанція і пожежна служба). Є також дозвіл на виконання будівельних робіт відповідної категорії. Для того, аби перейти до реального складування, треба всього 4 тижні інтенсивної роботи. Пропозицію Львову Тернопіль зробив. Чекаємо, коли запрацює пресувальня. на Тернопільщину. Аби не переживали мешканці, можна встановити відеокамеру із постійним відеонаглядом з тим, аби бачити, що відбувається», - каже Роман Іванців. Та додає — можна піти експериментальним шляхом — завезти на пресувальню кілька машин сміття і показати людям наочно як працює прес. За словами Романа Іванціва, є ідея зробити громадську наглядову раду чи громадські дружини, в першу чергу – із мешканців цього району, які будуть контролювати процес і матимуть прямий доступ. Більше того, враховуючи, що зараз створюється департамент і штат цього департаменту у ЛМР, взяти активістів, які розуміються на темі сміття на роботу. Аби вони безпосередньо працювали. Прес, згідно розробленого ТЕО, буде невід’ємною складовою майбутнього сміттєсортувального комплексу. Здатен переробити 40 тонн ТПВ в годину. Що важливо - пресує мокре сміття. «Львів за моїми підрахунками в день продукує від 480 до 520 тонн сміття. Звичайно, нам не треба все сміття пресувати – це економічно не вигідно. Якусь частину ТПВ ми вивозимо. Зараз треба заслужити довіру людей, аби вони зрозуміли, що пресувальня – це екологічно безпроблемний об’єкт. Натомість – ми швидко вирішуємо проблему зі сміттям, яке накопичується на наших контейнерних майданчинах», - резюмує Роман Іванців.


ДОВГОСТРОКОВІ ПЕРСПЕКТИВИ

ПЕРСПЕКТИВИ ЛЬВІВСЬКОГО СМІТТЯ Пройшов рік після Грибовицької трагедії. Відшуміли протести, спортивного виду громадськість перестала захоплювати сесійний зал міськради, притихли палкі виступи за народ. Почались арешти перевізників за вільне поводження з коштами міського бюджету. Розгорнулася бурхлива словесна діяльність щодо пошуків полігонів на сміття. Насолоджуємося регулярним обміном люб’язностями між міською, обласною та центральною владою. А результату нема. Тобто є – гори невивезеного сміття і, відповідно, щурі. Останнє ноу-хау – перекриття вулиць з вимогами вивезти сміття, хоча й невідомо куди. І все це коштує бюджету (громаді) Львова 25 млн. грн. в місяць тобто 300 млн. в рік. Львів з неофіційної культурної столиці потроху перетворюється на розносника сміття по всій Україні, викликаючи цим ставлення як до прокаженного.

Розмова сліпого з глухим А все тому, що господарська проблема тут же була перетворена в політичну. Знайшлося багато охочих нагріти руки на людському горі на славу собі. Замість того, щоб чітко розібратися, скільки того сміття є, що треба зробити в довгостроковій і середньостроковій перспективі і регулярно пояснювати це людям, протягом руку, як мантра, повторялася теза про якийсь чудодійні заводи, які перетворять все львівське сміття в нуль. Полеміка між обласним і міським керівництвами, які мали б разом взятися за справу, нагадує розмову сліпого з глухим. У результаті маємо доведену до краю ситуацію, перелякане населення, яке не має довіри ні до кого. Автор неодноразово виступав зі скромними пропозиціями щодо підходів до вирішення цього питання, проаналізувавши, як це роблять у світі. Проте це було заглушене хором голосів про якихось міфічних інвесторів, закордонну допомогу, пошуків винних тощо. Ефективні заходи Вирішення будь-якого питання неможливе без ефективних організаційних заходів і призначення на ключові посади відповідальних людей. Перед містом стоїть складна проблема, яку в Україні в подібних масштабах ніхто не вирішував: • будівництво переробного комплексу; • рекультивація Грибовицького полігону; • забезпечення тимчасового вивозу сміття до введення в дію комплексу; • взаємодія з населенням та місцев ми органами влади. Для цього конче необхідний окремий підрозділ, який би цими питаннями займався постійно і готував би проекти необхідних рішень для міськвиконкому та ради. Адже не секрет, що всі гучні слухання «сміттєвого» питання в міськраді протягом року закінчувалися нічим, тобто палкими виступами і виділенням з бюджету чергових мільйонів

полягань вже прийнято і реалізується рішення про зважування зібраного і вивезеного сміття, що унеможливить приписки і дасть об’єктивну картину щодо кількості ТПВ, які продукує Львів.

Сміттєспалювальний завод Шпіттелау (теплогенеруючий завод на березі Дунайського каналу у дев’ятому районі Відня, що використовується для централізованого теплопостачання. Являє собою поєднання корисних, художніх якостей та зпроектований за новітніми технологіями очищення повітря, та переробки відходів, що зменшують вплив на навколишнє середовище.

для оплати перевізникам. Ну не може одна людина, нехай і в ранзі заступника міського голови, дати раду всім цим проблемам, як це було до останнього часу. Слід зауважити, що зрушення з місця є: недавно міська рада створила спеціальний департамент поводження з твердими побутовими відходами (ТПВ). Призначений керівник Іван Рудницький – кваліфікована і авторитетна людина – приступив до роботи. В добру путь! Будівництво переробного комплексу Нарешті дійшли до того, про що говорилося давно: при грамотному інженерному підході кращого місця, ніж ТЕЦ-2, немає, бо: • поряд з містом, отже транспортні затрати мінімальні; • достатня площа для будівельного майданчика; • відсутність житлової забудови у безпосередній близькості; • підведені інженерні комунікації, що мінімізує будівельні видатки; • існує ТЕЦ з інфраструктурою, що дозволить видобувати тепло та електроенергію, зменшивши вартість переробки.

Про доцільність задіювати ТЕЦ-2 до вирішення проблеми зі сміттям,

Юрій Кужелюк говорив ще в 2006 та 2009 роках Відповідно скоротиться складова «сміттєвого» тарифу, яка у випадку переробки включатиме не тільки збір і вивезення сміття, а й плату за його переробку. Попутно скажемо, що саме сміття горіти не може внаслідок неоднорідної структури і низької калорійності. У всьому світі є таке поняття, як вартість переробки «на брамі», тобто вартість всього циклу переробки однієї тонни сміття. Для тих, хто буде наводити приклад Швецїї, яка, мовляв, купує для спалення сміття по всій Європі, скажемо, що там воно використовується в якості додаткового, підкреслюю, додаткового (!!!), а не основного джерела енергії. Про інші причини охочі можуть почитати в спеціальній літературі, а не в белетристиці. Усе це було зрозуміло і раніше, проте «нема пророка у своїй Вітчизні». Треба було французів за 600 тис. євро, щоб дійти такого очевидного висновку.

Де брати гроші?

Який це завод? Як він впливатиме на навколишнє середовище, адже перед його будівництвом треба буде контактувати з мешканцями ближніх сіл і відверто викладати переконливі аргументи, щоб не сталося так, як в Рясному. Європейський досвід свідчить, що переробка складається з трьох етапів: 1) сортувальна лінія, де досортовується змішане сміття. Корисні компоненти (пластик, скло, папір) підуть на вторсировину, даючи невеличкий дохід, який однак не буде покривати затрат; 2) компостування, тобто перетворення відсортованих гниючих фракцій на перегній, який потім використовують як добриво. Після проходження цих двох етапів кількість сміття зменшується приблизно вдвічі, що вже є великим плюсом; 3) решта повинна поступати на спалювальну частину комплексу. Це, як правило, піроліз або інші методи. В результаті отримуємо теплову та електричну енергію і так званий RDF, або попіл залежно від методу спалювання. RDF – це матеріал, який потім можна використовувати як наповнювач асфальту в будівництві доріг. Так от, найдорожча частина всього комплексу – спалювальна частина, яка є достатньо складною і повинна відповідати жорстким екологічним нормативам. Вона потребує серйозних інвестицій. На неї, можливо, слід оголосити конкурс, або самостійно розпочинати будівництво тільки після вводу в дію перших двох ліній. Сортувальну і компостувальну лінії доцільно проектувати вже зараз, оскільки введення їх в дію значно дешевше і дозволить вдвічі скоротити сміттєву масу. Використання пресу (того, що тимчасово є в Рясному) дозволить значно зменшити об’єм, який все-таки треба захоронювати, доки не побудуємо спалювально-енергетичну установку. Будівництво і введення в дію сортувально-компостувальної частини за розрахунками займе приблизно два роки. До того часу необхідно знайти тимчасовий полігон, куди вивозити спресоване і зважене сміття, адже дотепер ніхто толком не знає, скільки ж того сміття продукує Львів, адже оцінюють кількість ТПВ за нормами на кожного мешканця, а не за фактичною вагою. Це відкриває шлях до приписок і зловживань. Правда, зараз після багатьох на-

Проектування – з бюджету міста, будівництво – частково за рахунок кредитних ресурсів європейських структур, процес слід вести якомога швидше, що позбутися від «вивізного» фінансового тягаря та слави всеукраїнського «забруднювача». Здається, ця справа також зрушила з місця, адже практично вже на виході техніко-економічне обґрунтування цього проекту. Залишилось профінансувати проектування та приступити до реалізації. Тут також важливе організаційне питання, а саме – призначення головного конструктора проекту, тобто людини, яка відповідатиме за реалізацію всього проекту і матиме для цього відповідні повноваження, надані міською радою. А послідовність виглядає так: 1) два роки – проектування та будівництво сортувальної та компостувальної ліній. Протягом цього часу потрібно вивозити відповідним чином спресоване і упаковане в поліетилен для зменшення об’ємів сміття. Пакування, до речі, дасть змогу відсіяти «доброзичливців» з районів, які тихенько вивозять своє сміття під маркою львівського; 2) оголошення конкурсу на будівництво спалювально-енергетичної частини, або пошук джерел фінансування на її будівництво містом; 3) введення в дію перших двох ліній. Відповідно, кількість сміття, що вивозиять на полігони, скорочується вдвічі; 4) будівництво спалювально-енергетичної установки і введення її в дію. Кількість відходів для захоронення – мінімальна. Інакшого шляху нема, бо втонемо у смітті і всі міські гроші підуть на вітер, а точніше – на смітник. І, найголовніше, – активно і відверто працювати з мешканцями до початку робіт, а не після, щоб не наразитися на спротив через нерозуміння та недовіру. Всі повинні зрозуміти, що політичні ігрища пора завершувати і братися до роботи. Перекриття вулиць не допоможе і чарівник не прийде. А люди, побачивши професійний підхід до справи, відвертість та бажання зробити все як належить, потроху заспокояться і замість протестів будуть сприяти вирішенню проблеми. Юрій Кужелюк, депутат ЛМР від фракції «Громадянська позиція»


ЕФЕКТИВНА «СМІТТЄВА ГОСПОДАРКА» ДОСВІД ПОЛЬЩІ Відходи нині не є сміттям. Це засіб, який можна знову повернути до економіки - економіки замкнутого циклу. Це головна природоохоронна політика на сьогоднішній день у Польщі Сортування відходів на декілька окремих видів – папір, скло, пластик, залізо, органіку нині вже не є чимось новим. Проте, якщо Україна тільки починає вчитися це робити, то у Європі вже багато років сортують сміття повним ходом. Це стало звичним явищем для людей, а діток вчать сортувати сміття вже змалечку. Позитивним прикладом сортування відходів є сусідня Польща. Тут вже багато років мешканці викидають різні види сміття у різні контейнери. Причому, сортують чотири, п’ять, а то й більше видів відходів.

Про польський досвід господарювання відходами поділилися тамтешні фахівці на Міжнародному конгресі охорони навколишнього природного середовища Envicon та Міжнародному ярмарку Pol-Eco System 2016 у Познані. Хто не сортує, платить більше У Польщі вже упродовж трьох років за комунальні відходи на своїй території відповідають гміни – сільські ради. І кожен з мешканців повинен мати договір з гміною, в якій обумовлено, в який спосіб кожен здає відходи і скільки він за це платить. Ця система розвивається, і є великий прогрес у цій справі від того часу, коли все починали. Керівник комунальної організації, яка займається збором, сортуванням та складуванням відходів у місті Дзялдово Казімєж Кордецкий розповів про систему селективного збору відходів. Кожен мешканець в себе вдома сортує відходи, - каже він. – Викидають окремо скло, папір, пластик та біовідходи. Загалом в рамках цієї селективної системи

вже існувала певна база і були шанси на об’єднання всієї діяльності. Але в такій справі найголовніше обізнаність з предметом і математика. Тому що в міжнародній політиці немає дармових обідів. Тому з одного боку ми пишемо програми і отримуємо кошти , з іншого ми змушені підлаштовуватися під ті стандарти . Якщо йдеться про просвітницьку природоохоронну роботу, то на ці цілі було отримано дуже багато коштів. Але треба так робити, щоб ці гроші не марнувати. Тому стараємося показати успіхи у цьому плані, але не тільки як збирати сміття, і як його використовувати.

Використай те, що маєш викинути

збираємо скло, папір, метали, пластик, використані батарейки, великогабаритні матеріали, електроніку. Хто не сортує сміття, платить за його вивезення за іншим тарифом, додає пан Кордецький. Наприклад, у сім’ї, де сортують відходи, потрібно платити 10 злотих за одного мешканця, якщо не сортують - то 15-20 злотих з мешканця. І така система діє тут з 2002 року, тобто вже 14 років.

має бути відповідна законодавча база, тому що якби все було добре, то не треба було б щось контролювати і не було б екоінспекції.

Суспільна відповідальність Заступник міністра навколишнього природнього середовища Польщі Славомір Мазурек якраз відповідає за господарювання відходами, за просвітницьку роботу і є головним інспектором екологічної інспекції. Він каже, що нині випадки порушення екологічного законодавства у Польщі є рідкісним явищем, адже штрафи дуже високі. - Фірми зрозуміли, що їм вигідніше дотримуватися екологічного законодавства, ніж його порушувати. Йдеться про суспільну відповідальність бізнесу, - каже Славомір Мазурек. - Але має бути відповідна законодавча база, тому що якби все було добре, то не треба було б щось контролювати і не було б екоінспекції. Ми також змушені зміцнювати інспекції, щоб вони виконували свої функції якомога краще. Але законодавча система залежить від державної політики. Повинна бути взаємопогодженість усіх учасників процесу. Зрозуміло, що бізнес повинен заробляти, але не коштом довкілля.

Хто смітить, той платить Відповіддю на таку діяльність є так званий сталий розвиток, додає заступник міністра. І зараз дуже багато країн приєдналися до цієї програми. Тобто ставлення до природи має бути таке, що сьогодні ми можемо використовувати її багатства, а також маємо зберегти їх для майбутніх поколінь. Польщі вдалося дуже багато зробити у цьому напрямку. - Контроль тільки один з елементів у цій сфері . Інспекція контролює дотримання природничого законодавства. А воно відповідно повинне бути добре складеним, - каже пан Мазурек. - І законодавство повинне ґрунтуватися на лише на захищенні інтересів певної групи, яка в цьому зацікавлена, а інтересів громадськості. Тобто це тривалий процес і кожна держава повинна по-своєму вирішувати ці питання. Польща була в добрій ситуації порівняно з іншими країнами Євросоюзу саме у сфері охорони природи. Ми не знищили грунти, тому що фермери були надто бідні і не мали коштів на хімічні добрива. Ми мали державні ліси і контролювали, щоб їх не вирубувати. І це був такий комплекс позитивних справ, з якими ми увійшли до Євросоюзу. В Польщі використано таку систему охорони природи, що той хто засмічує, той платить. А ці штрафи надходять до Національного фонду охорони навколишнього природнього середовища та водного господарства.

Нема дармових обідів Що позитивного дав Євросоюз екології Польщі? Це найперше інвестиції, каже Славомір Мазурек. - Але ці гроші не впали з неба, бо ми були змушені на початках змінити природничу законодавчу базу до стандартів та вимог Євросоюзу, - каже він. - Польща багато коштів використовувала на охорону природи ще до входження до Євросоюзу, тобто

Економіка Євросоюзу – дбати про довкілля. Це сьогодні називається економіка замкнутого циклу. «Зараз ми відходимо від ланцюжка: зроби-використай-викинь, а переходимо до: використай ще раз те, що маєш викинути. Колись це виникало з біди, а сьогодні є проявом господарності. Відходи нині не є сміттям. Це засіб, який можна знову повернути до економіки - економіки замкнутого циклу» . Це головна природоохоронна політика на сьогоднішній день, - каже пан Мазурек. - І це не лише господарювання відходами, а й екопланування. Для того, щоб реально можна було ці відходи використати, щоб були технології для цього. Приміром, треба дбати про те, щоб через рік батерею телефону не треба було викидати. Це також стосується інших продуктів, які є і які використовує людина, щоб їх вистачало на якомога більший час. Але ж тут треба враховувати те, що підприємства хочуть якомога більше продати своєї продукції, щоб мати перспективний розвиток. І це дуже серйозний виклик. Але ми є на тій дорозі і йдемо цим шляхом і поки що вдається досягати позитивного результату і будувати таку економіку. - Бо навіть коли говоримо про економіку відходів у Польщі, то говоримо про ієрархію використання відходів – спершу рециклінг (переробка), а потім спалювання та складування відходів, - каже він. А якщо вже і використовуємо ці відходи шляхом спалювання, то

для того, щоб здобути енергію. І маємо відповідні рівні для витягування чогось позитивного з відходів. Дуже важливий склад тих відходів, щоб сировина, яка знову повертається до економіки була доброї якості. Бо з мокрого та жирного паперу не зробимо нормальної продукції, навіть контейнерів для яєць. Джерело: te.20minut.ua

«Громадянська позиція». Реєстраційне, свідоцтво: КВ №16558-5030Р. 79005, м.Львів, просп. Шевченка 12/4. Тел./факс: (032) 261-65-30. Відповідальний: В. Різов. www.grytsenko.com.ua, gp.lviv@gmail.com. Друк: ФОП Войтович А.П. Тираж: 10 000 прим.

Газета "Громадянська позиція" (Львівська область), червень 2017 (спецвипуск)  

Газета "Громадянська позиція" (Львівська область), червень 2017 (спецвипуск)