Page 1

Інформаційний бюлетень Кіровоградської обласної організації політичної партії «Громадянська позиція» Березень, 2017 рік

команда Гриценка Від першої особи

Про ринкову ціну на електроенергію та ескалацію конфлікту на Сході

Вибори без гречки, або Навіщо потрібне нове виборче законодавство?

Відміна мажоритарної виборчої системи, як способу пройти до Верховної Ради «за гречку», може стати такою ж вічною обіцянкою, про яку всі говорять під час виборів, але забувають у Парламенті, як і скасування депутатської недоторканості. Якщо про це не нагадувати. Принаймні більшість учасників нинішньої парламентської коаліції про неї не згадують, не зважаючи на те, що виборча реформа задекларована в підписаній п’ятьма фракціями коаліційній угоді. Про неї активісти неодноразово нагадували під стінами ВР мітингами. Останній відбувся 7 лютого з ініціативи низки народних депутатів. Участь у ньому взяли й представники політичної партії «Громадянська позиція», яка також виступає за рекомендовану ПАРЄ пропорційну виборчу систему з відкритими списками та системою регіональних виборчих округів. 2

«Ідіоти на службі ненажерливих олігархів», – так критично очільник політичної партії «Громадянська позиція» Анатолій Гриценко прокоментував заяву голови Нацкомії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, щодо ринкового тарифу на електроенергію. – Грубо? Можливо. Але як інакше назвати голову Нацкомісії, що визначає вартість комунальних послуг, пана Вовка та вовків-членів комісії, які на повному серйозі офіційно стверджують, що навіть після багатократних підвищень комунальних тарифів «населення платить лише 42,2% ринкового рівня тарифу на електроенергію» і що, відповідно, тариф треба піднімати більш ніж удвічі до «ринкового рівня». Який ринок? Де ті вовки його побачили? 2

Анонси: 3

3

4

Рейдерство на Кіровоградщині Медична реформа очима медика Чи потрібне жінкам 8 Березня


2

Вибори без гречки,

або Навіщо потрібне нове виборче законодавство? Закінчення. Поч. на 1

Адже мажоритарна система визнана найбільш вразливою, оскільки дозволяє пройти до ВР не тим, хто має ідейні переконання, порядність чи досвід, а тим, хто має гроші та агітує виборців подачками у вигляді продуктових наборів, концертів естрадних зірок і такого іншого. Дуже часто мажоритарні округи стають полігоном для випробування політтехнологій, завдяки яким вибори перетворюються на їх імітацію. Мажоритарні округи Кіровоградщини не є винятком. Яскравим прикладом виборчих маніпуляцій у 2014-му році став 102-ий округ, коли БПП і «Народний фронт» висунули нікому невідомих і невпізнаваних кандидатів, які замість того, щоб агітувати за себе – поливали брудом у ЗМІ реальних конкурентів Олеся Довгого. В громадянській організації «Опора» після парламентських виборів 2014-го року заявили, що 70% порушень під час кампанії було зареєстровано саме на одномандатних округах. Засилля депутатів, яких проштовхує влада, та «вічних» мажоритарників, які неодноразово вже проходили до ВР, але нічим корисним не відзначилися, не сприяє ані якісному оновленню Парламенту ані реалізації реформ в Україні. Головною умовою, за якої ВР перестане бути клубом за бізнес-інтересами, експерти називають скасування мажоритарної системи. Такої ж думки і лідер політичної партії «Громадянська позиція» Анатолій Гриценко. – Роль еліти потребує реалізації. Що для цього треба зробити в Україні? Якщо говорити про інструменти, то є три складові, – зазначив він у програмі Сергія Рахманіна «Гра в класику». – Нехай цей парламент виконає обіцянку записану в коаліційній угоді і яка записана у виборчій програмі Порошенка, коли він був кандидатом. Нехай вони відсічуть оту корупційну мажоритарну складову і приймуть закон про вибори, який дає можливість іншим, новим, розумнішим і досвідченішим потрапити в Парламент. Тому що в повітрі висить питання дострокових парламентських виборів, якщо їх провести зараз – не буде оновлення. Якщо прийняти новий закон і хоча б зняти прохідний бар’єр у 5%, тоді з’являється шанс для інших. Це перша складова, але її недостатньо. Друга – це деолігархізація, яку обіцяв Порошенко, але оскільки він сам олігарх, то, ясна річ, він її не виконає. Потрібна можливість по-іншому переформатувати медійний простір, не в інтересах однієї людини чи придворного олігархату. Уже понад два роки центральні телеканали, які мають покриття 90 і більше відсотків, – для мене закриті, чого не було за часів Януковича. Це до питань свободи слова і доступу до іншої думки. Але, щоб з’явилася свобода слова, потрібно, щоб працювала економіка, тоді буде ринок реклами, і тоді не хтось із власної кишені фінансуватиме ЗМІ. Тоді будуть нормальне телебачення, нормальні газети і все решта. От, хоча б забезпечити ці три складові, тоді з’являється шанс. А далі треба згуртувати команду, щоб комітети очолили нормальні професійні люди, кадрово підготовлені. Тоді ці складові спрацюють».

Від першої особи

Про ринкову ціну на електроенергію та ескалацію конфлікту на Сході

Закінчення. Поч. на 1

Усюди – монополісти: в постачанні вугілля, у постачанні газу, в генерації енергії, в транспортуванні енергії, в розподілі енергії, у тепловодопостачанні – усюди! Хтось детально і чесно перевіряв ціноутворення енергії монополістів-олігархів? У вартість якої вони закладають свої яхти, літаки, футбольні стадіони і клуби, телеканали і газети, свої маєтки по 100-200 мільйонів доларів і фунтів у європейських столицях і на морях, туди ж закладають фінансування «своїх» партій, фракцій, міністрів, прокурорів, суддів? А їхні вовки в Нацкомісії розказують казки про «ринок», про високу «ринкову вартість» і про жадібний народ, який не доплачує монополістам-олігархам ще 57,8% вартості енергії?! Одне лише питання поки без відповіді: коли народ це усвідомить, щоб на виборах знову не повівся на шоколадні обіцянки?

Широкий наступ російських військ на Україну зараз неможливий

– Широкий наступ російських військ на Україну зараз неможливий. Росія до того не готова, вона здатна лише на локальні конфлікти. Про це заявив лідер політичної партії «Громадянська позиція» Анатолій Гриценко в ефірі на телеканалі «NewsOne». – Якщо говорити про те, чи можливий широкий наступ зараз, я сказав би, що ні. Росія до того не готова ні технічно, ні в воєнному, ні в фінансовому плані. І плюс Путін навприсядки сидить чекає, якою буде його перша зустріч з Трампом. Тому що їм треба ще домовитись дружити проти Китаю і щось робити в Сирії, і щось робити навколо Ірану, і багато чого іншого. Тому він не буде свідомо загострювати тут в воєнному плані, – сказав політик. На думку екс-міністра оборони, головною метою ескалації ситуації в Авдіївці є змусити українську владу до виконання Мінських домовленостей. – Вони будуть тримати в напрузі постійно з однією метою – спонукати керівництво України ввести в Конституцію «особливий статус», дати повну амністію і той повний перелік «хотєлок», який підписаний в 2015 році в Мінську, – пояснив Гриценко.

Режим блокади непідконтрольних територій потрібно було ввести ще в 2014 році

Лідер політичної партії «Громадянська позиція» Анатолій Гриценко підтримав ініціаторів блокади залізничного сполучення з окупованою частиною Донбасу. Політик вважає, що українська влада мала давно визнати непідконтрольні Україні території Донбасу окупованими і ввести режим блокади з цими територіями. Про це Гриценко заявив в ефірі на телеканалі «112 Україна». – Повинна бути логіка. Якщо Президент України є гарантом прав і свобод на території України, уряд має важелі впливу на цю територію, він призначає посадових осіб. То щось гарантувати на тих окупованих територіях Порошенко не може. Він не може навіть поїхати. Він там нікого не призначає. Призначає Путін через своїх козачків. Тому ті території непідконтрольні Україні. І тому вони повинні бути давно визнані окупованими по факту, це пропонувалось в парламенті ще в 2014 році, – зазначив політик. – Друге – блокада. Блокаду потрібно було встановити одразу після проведення фейкового референдуму. Якби була тверда державна політика, керівництво держави мало чітко сказати і довести тоді до Луганської і Донецької областей: якщо проголосуєте на референдумі за те, що ви тепер самостійні і пішли в Росію, то тоді буде кордон, закритий в економічному, митному, будь-якому іншому сенсі.

Екс-міністр оборони наголосив, що українська влада, продовжуючи гібридну торгівлю з окупованими територіями і підтримуючи бізнесові інтереси олігарха Ахметова, завчасно не подбала про поставки вугілля з інших джерел.

Переслідування владою ініціаторів блокади є аморальним

– Коли Росія хотіла підтримати «своїх» на території, вона організувала їм електричне забезпечення ще в 2014 році. Коли наша держава в особі Президента, в особі уряду, всіх інших, продовжує торгувати гібридно, коли вони розказують вже на третьому році війни, що немає інших джерел отримання вугілля – це брехня. Те, що вугілля потрібне зараз на наших станціях, про це було відомо уряду і в січні минулого року, і в травні. Далі – ще одна правда. Тут ключова фігура – Ахметов, його бізнесові інтереси. Він хоче оте вугілля з окупованих територій перевозити буквально на кілька десятків чи сотень кілометрів, але ціну визначати по біржі в Роттердамі, в Голландії, плюс ще певні відсотки. Він заробляє на кожній тонні, і не тільки він, але й вся вертикаль влади. Тому «кому война, а кому мать родна», – підкреслив Гриценко. Тому, на думку лідера «Громадянської позиції», переслідування владою ініціаторів блокади є аморальним. – Одні сидять в окопах, а поряд, на відстані пари кілометрів, ідуть вагони туди-сюди – нормальне мирне життя. Кришується все на найвищому рівні. То такий стан війни, не названої війною, він їх (владу – ред.) абсолютно влаштовує. Кожен день – це нові мільйони для них в кишені та, на жаль, вбиті, поранені – для родин солдат. Ось така ця правда. Режим блокади потрібно було вводити ще в 2014 році після визнання окупованими територіями. А зараз обзивати тих людей, які пройшли зону АТО і прийшли як ветерани туди, щоб зупинити цю контрабанду, щоб зупинити того ж Ахметова і його заробляння разом з Порошенком, обзивати їх чи порушувати кримінальні провадження, я вважаю, це абсолютно аморально, – підсумував політик.

Вогнепальну зброю всім – або нікому

Лідер політичної партії «Громадянська позиція» Анатолій Гриценко переконаний, що в умовах, коли, з одного боку, держава не виконує свої основні функції – безпеки та справедливості, коли не захищене життя та власність людини, а з іншого боку – на фоні війни сотні тисяч одиниць зброї уже по факту є у людей на руках, треба як мінімум провести легалізацію цієї зброї. Про це він сказав в ефірі на телеканалі «NewsOne». – Лише держава має право, монополію, на застосування сили в поєднанні з важливою умовою, що держава виконує дві функції – безпеки і справедливості, що вона не просто уповноважена, а вона гарантує захист життя і власності. А в нас цього немає, в нас не захищено життя людини, власність, навпаки - рейдерство, державне рейдерство, і плюс важливий фактор – на фоні війни і цього нескінченного АТО уже сотні тисяч одиниць зброї, включаючи кулемети, гранатомети, уже по факту є у людей, – зазначив політик. Екс-міністр оборони переконаний в тому, що є лише два варіанти дій в цій ситуації. – Варіант перший – якщо прийняти, що зброї ні в кого немає. Тоді, перше, треба вилучити всю нагородну зброю. Друге – пройтися жорстко по мисливській зброї, бо там вже є дуже багато автоматичної, в тому числі калібрів, яких там не повинно бути, штурмові, помпові гвинтівки. А далі треба буде розгорнути масову таку рейдерську кампанію по всій країні, позабирати в людей все те, що вони привезли із зони АТО. Я передбачаю, що це буде процес нескінченний, оскільки державі не довіряють, люди все одно не віддадуть, це неможливо виконати. Значить, треба тоді йти іншим шляхом. Оскільки немає надії на державу – раз, і друге, оскільки по факту вже є сотні тисяч одиниць зброї в руках, значить, треба діяти обережно, як мінімум провести легалізацію цієї зброї, узаконити належним чином, щоб було спокійно. Я – за другий шлях, нормальний, – підсумував Гриценко.


3

Точка зору

Хто заробляє на рейдерстві в області? Відповідь на це запитання мали б дати правоохоронні органи, а в ідеалі – ще й притягнути рейдерів та тих, хто їм допомагав оббирати жителів області, до відповідальності. Але ось уже кілька років поспіль місцеві і центральні ЗМІ регулярно повідомляють про випадки незаконного переоформлення паїв селян, люди перекривають дороги та пікетують державні органи, а прокуратура та поліція в кращому випадку лише констатують усім відому фабулу подій і скромно мовчать про те, як просувається слідство та кого покарано. А державні реєстратори з Маловисківського району, які у 2015-му за кілька днів переоформили 500 паїв орендодавців ТОВ «Авангард» на підприємство-двійник ТОВ «СТОВ «Авангард», відбулися доганами. Про це в грудні під час прес-конференції, відповідаючи на запитання журналістів, повідомив прокурор області Анатолій Коваленко. Псевдовласнику підприємства-двійника повідомлено про підозру та оголошено в розшук. Про «успіхи» у встановленні замовників цієї зухвалої афери очільник обласної прокуратури не обмовився навіть словом. Хоча, напевно, навіть людині без такого великого прокурорського досвіду як у Анатолія Івановича, здається, очевидно, що переоформлення півтисячі паїв якийсь нікому не відомий ділок не провернув би самотужки. Тож, напевно, закономірно, що місцеві рейдери, відчуваючи безкарність, не чекають закінчення мораторію на продаж землі і коли буде офіційно встановлено її реальну вартість, а намагаються підібрати за давно відпрацьованими чорними схемами в області все, що погано лежить. Нещодавно вже жителі Благовіщенського району змушені були перекрити дорогу, оскільки їхні паї переоформили за апробованою в Злинці схемою. І хоча Мінюст скасував оформлені без зго-

ди селян договори, а державних реєстраторів позбавили доступу до електронної системи, чи почуємо ми прізвища рейдерів і чи побачимо їх за гратами, – питання риторичне. Не виключено, що реакцію Мінюсту, що трохи заспокоїло громадськість, все і закінчиться, реєстратори залишаться крайніми. Голова обласної організації політичної партії «Громадянська позиція» Олександр Жимінюк (на фото) переконаний, що наведені приклади свідчать про невтішну тенденцію – рейдерство, причому спрямоване проти найбільш незахищених верств населення, для Кіровоградщини стало вже звичним явищем. – На жаль, мій власний досвід боротьби з рейдерством дає підстави зробити висновок, що в області діє кругова порука: коли одні незаконно переоформляють на свої або підставні підприємства чужі паї, правоохоронні органи вдають, що вони щось розслідують чи борються з цим, але безуспішно, суди ж затягуються на роки, а винесені рішення далекі від справедливих і адекватних. Поки ж люди намагаються добитися юридичного результату, судяться і таке інше, рейдери, користуючись моментом, збирають вершки. Але чи тільки рейдери заробляють на рейдерстві в області, і завдяки кому і чому вони почуваються так вільно – можна тільки здогадуватися. Я особисто не перший рік відстоюю інтереси пайовиків Облспоживспілки, керівник якої Петро Петрушевський переоформив їхні паї на підприємство-двійник. Ми були змущені звернутися до Генеральної прокуратури і Національного антикорупційного бюро, але розслідування просувається дуже повільно. Оскільки справа ввесь час гальмується на місцевому рівні. Тому я добре розумію фермерів

і підприємців, які вимагають від Верховної Ради прийняти нарешті нормальні антирейдерські закони, і селян, які перекривають дороги та палять шини. Хоча, здавалося б, шини мали б давно залишитися в минулому як символ Революції гідності. Виходить, що попри проведені реформи прокуратури та МВС, у країні нічого не змінилося, і революція триває тільки в локальних проявах.

Медики про реформування медицини

Олексій Чалий: Охорона здоров’я в нинішньому вигляді далі існувати не може Про те, що організація охорони здоров’я в Україні потребує радикальних змін, сьогодні говорять усі, кому не лінь, починаючи від політиків у Парламенті та на телевізійних ток-шоу і закінчуючи домогосподарками на кухнях і в соцмережах. Але найрідше в усьому цьому багатоголоссі думок і суджень чути самих медиків. Не тому, що їм байдуже, як реформуватиметься медицина, а тому що вже звикли, що реформатори й суспільство не готові слухати когось крім себе. Тим часом у представників медичної галузі є своє бачення, як щодо першопричин проблем медицини, так і щодо їх розв’язання. Для цього, на їхню думку, потрібне не скільки додаткове фінансування, як багато хто вважає, стільки змінити підходи до розподілу коштів та організації охорони здоров’я в цілому. Та й саме населення певною мірою здатне впливати і на статистику захворювань і на вартість медичних послуг, якщо усвідомить, що профілактика і рання діагностика державі і пацієнтам коштуватимуть значно дешевше, ніж лікування запущеної хвороби. Про це наша розмова з лікарем-онкологом із багаторічним стажем, Заслуженим лікарем України, завідуючим проктологічним відділенням Кіровоградського обласного онкологічного диспансеру Олексієм Чалим (на фото).

– В Україні вже не перший рік начебто триває реформування охорони здоров’я, але результатів поки що не відчули ні пацієнти ні медики. В останніх чи не найбільше нарікань на те, що медичні послуги сьогодні не кожному по кишені, багатьох не задовольняє їх рівень. В чому найбільша проблема сьогоднішньої медицини з вашої точки зору, та чому ті кроки, які наразі називають реформою, не відповідають очікуванням ні медиків ні хворих?

Якщо діагностувати хворобу на ранньому етапі, лікування не таке дороге, як на запущених стадіях – Реформа медичної галузі – одна з найскладніших, тому що система охорони здоров’я нам дісталася ще радянського зразка, побудована за системою Миколи Семашка, і яка передбачала безкоштовну і доступну всім верствам населення медицину. В цілому її не можна назвати поганою, але в нинішніх умовах ця модель не діє, бо змінилася модель країни. Але не зважаючи на це, ми досі від неї не відійшли і нічого нового й кращого наразі не придумали. Хоча в 49 статті Конституції в нас досі записано, що медицина в Україні є безкоштовною, але вона практично повністю тримається на плечах пересічних українців. Тому що медична реформа не проводилася, а держава ввесь час недофінансовувала галузь, що й позначалося на допомозі населенню. Спочатку ми пропонували хворим купувати тільки медикаменти, а обстеження було безкоштовним. Хоч воно й не відповідало стандартам, тому що не було томографів, не було апаратів УЗД, рентгена-

парати були значно гірші. З часом в Україні почала з’являтися краща і новіша апаратура, і в людей з’явилася можливість для кращого обстеження, але й воно стало платним і не всім доступним. Оскільки держава не могла придбати таке обладнання і його купували приватні фірми. Тому, враховуючи незадовільне державне фінансування, яке є сьогодні, зрозуміло, що питання реформи вже давно назріло і його треба вирішувати якнайшвидше. Моя думка однозначна, охорона здоров’я в тому вигляді, в якому вона існує сьогодні – не може існувати далі, тому що вона не влаштовує нікого – ні лікарів, ні пацієнтів. Але законодавча база для реформ, можу взяти таку сміливість і сказати, значно відстає від реальності і запитів суспільства. Статтю 49 про безкоштовну медицину з Конституції не прибрали, тобто брати з хворих гроші не можна, але й іншого виходу не залишають. Тому, передусім, як на мене, треба змінювати законодавчу базу і думати, в якому напрямку розвивати медицину в подальшому.

Думка, що в Європі онкологію лікують краще, ніж в Україні, є невірною. Але через слабку ранню діагностику, ми лікуємо онкозахворювання не на ранніх стадіях, як у Європі, а, як правило, запущені випадки – Можливо, проблема відсутності результатів реформ полягає у тому, що закони пишуть теоретики, а не практики? – Думкою медиків ніхто переважно не цікавиться. Хоча серед наших медпрацівників є прекрасні організатори охорони здоров’я, є прекрасні лікарі-практики, які мають свою точку зору і можуть запропонувати якесь

раціональне зерно. Якщо ж реформу проводитимуть люди, далекі від реальних справ у медицині, які не уявляють ситуацію, яка склалася в селах, в районних центрах, то можна наламати дров. – Який вихід бачите ви – страхова медицина, автономізація закладів охорони здоров’я, зробити псевдобезкоштовні послуги офіційно платними?

Думкою медиків ніхто переважно не цікавиться. Хоча серед наших медпрацівників є прекрасні організатори охорони здоров’я, є прекрасні лікарі-практики, які мають свою точку зору і можуть запропонувати якесь раціональне зерно – Шляхи розвитку можуть бути різні. Є безкоштовна медицина, є страхова, є взагалі платна. До речі, у нас люди помиляються, коли стверджують, що в нас в Україні медицина вже повністю платна. Це не так. Потрібно розуміти, що повністю платна медицина – в рази дорожча, тому що на плечі пацієнтів лягає ще й утримання закладів і персоналу, комунальні послуги, а не тільки медикаменти й обстеження. Сьогодні пацієнти не платять за енергоносії, інвентар, за перебування, зарплату медикам. На все це виділяються кошти з бюджету, це теж треба враховувати. І що б там не казали сьогодні про медиків, про хабарі і таке інше, але все це справа добровільна. Хтось має змогу і бажання віддячити лікарю, а хтось піде і «спасибі» не скаже. При цьому допомогу людина отримає у будь-якому випадку. В приватній медицині зовсім інші підходи – якщо не маєш грошей, то не отримаєш навіть мінімальної допомоги.

– Попри всі складнощі медицина в Україні не стоїть на місці. Як відрізняються можливості діагностики і лікування сьогодні від тих, що були ще кілька років тому? – Ми зараз маємо в наявності апаратуру останнього покоління – МРТ, УЗД, а також застосовуємо сучасні методики, тому що нормальне забезпечення операційних, у нас є достатньо апаратів для зварювання тканин. Ми з ними працюємо і маємо гарні результати. Використовуємо сучасні апарати для зшивання, що покращує функціональні результати, і завдяки чому люди повністю соціально адаптовані. Раніше ми не могли робити такі операції, бо не було оснащення. – Зараз в Україні практично не діє така система профілактики як профогляди. Як це позначається на захворюваності населення? – Якщо говорити про онкологію, то вона, для прикладу, має певні напрямки боротьби – профілактика, рання діагностика, радикальне лікування і четверте – паліативна допомога, коли не можна вилікувати, але є змога зменшити страждання хворого і поліпшити якість життя хоч на деякий час. Виходячи з того, яка увага у нас приділяється профілактиці і діагностиці – маємо відповідні результати. Думка, що в Європі онкологію лікують краще, ніж в Україні, є невірною. Лікування приблизно однакове. Але через слабку ранню діагностику, ми лікуємо онкозахворювання не на ранніх стадіях, як у Європі, а, як правило, запущені випадки. В той час, як лікування на першій стадії дає до 90 відсотків результат, друга стадія – 80, за різними джерелами цифра різна. Тому основна задача – виявити хворобу на ранній стадії. Для цього в інших країнах існують різні скринінгові програми, в нас їх немає. Хоча треба просто створити реєстр хворих, яких необхідно обстежувати. Є різні групи таких хворих – з числа тих, у кого в сім’ї були онкохворі, тому що вірогідність рака в цих людей набагато більша, ніж в інших. Друга група – хто вже лікувався, бо вірогідність повторного виникнення раку становить до 20 відсотків, але ці люди стоять у нас на обліку, ми їх обстежуємо. Захворюваність на рак товстого кишечника різко збільшується у віці від 50 до 75 років. Ця вікова категорія повинна становити третю групу. Тобто, якби працювала програма, то захворюваність би зменшилась. Американці почали застосовувати програми профілактики в 80-их роках і їм вдалося зменшити захворюваність на рак на 6-8 відсотків. Крім того, якщо діагностувати хворобу на ранньому етапі, лікування не таке дороге, як на запущених стадіях – третій, четвертій. В нас же сьогодні – 98 відсотків державних коштів виділяють на лікування вже прогресуючих стадій раку, в той час, як у розвинених країнах світу 30 відсотків спрямовується на профілактику і ранню діагностику, 50 – на лікування і ще 20 – на реабілітацію. Тобто нам у першу чергу треба, змінювати підходи до лікування. Держава повинна більше коштів спрямовувати на пофілактику і ранню діагностику.


4

Ірина Озерна: Дуже часто люди, які хочуть змінювати країну, не хочуть змінюватися самі

Не зважаючи на диплом юриста, Ірина Озерна вже не перший рік працює в освіті – три роки працювала директором Кіровоградського коледжу статистики, з відкриттям у Кропивницькому Донецького національного медичного університету очолила його навчальний центр для іноземних студентів. Як і багато молодих, розумних людей з певним багажем професійного та керівного досвіду, спостерігаючи за процесами, що відбуваються в Україні, дійшла висновку, що не можна залишатися поза політикою, якщо хочеш щось у своїй країні, регіоні, місті змінити на краще. Чому для цього обрала команду Анатолія Гриценка, про ставлення до жінок у політиці і до дискусій довкола святкування 8 Березня Ірина розповіла «ГП». Принагідно ми також розпитали про заклад, в якому вона працює, та відкриття якого, без перебільшення, стало знаковою подією для міста й області.

– Ірино, розкажіть, будь ласка, як облаштувався Донецький виш у Кропивницькому. – Як відомо, в 2015 році університет перебрався до Кропивницького з Донецької області, хоча частина кадрів і студентів залишилися в Краматорську. Кіровоградська обласна державна адміністрація подбала про виділення для закладу достойного приміщення. На сьогодні університет розташовується в будівлі по вулиці Великій Перспективній, 1. Оскільки ідея створення в нашому обласному центрі медичного вишу обговорювалася не один рік, коли виникла така можливість, обласна влада зробила для цього все можливе. Кропивницький виявився найзручнішим варіантом для всіх – і для області, зацікавленої у тому, щоб відкривалися нові навчальні заклади і у вирішенні проблеми забезпечення медичними кадрами, і для України в цілому, через зручне розташування Кіровоградщини. Тобто це той випадок, коли всі обставини склалися якнайкраще, щоб університет відкрився саме у нас, а не в сусідніх областях, що також пропонували базу під його розміщення. – Наша область запропонувала найкращі умови? – Так, зараз усі кажуть, що будівля в Кропивницькому значно цікавіша від тієї, що у Краматорську. Її не соромно показати ні заступнику міністра, ні міністру, ні іноземним

делегаціям. Чому взагалі виникла мова про переїзд університету з Краматорська? Тому що, коли почалися бойові дії на Сході, посольства забрали студентів із інших країн із небезпечного для навчання і їхнього життя місця. Донецький університет відомий тим, що забезпечував навчання іноземного контингенту студентів, а це, крім усього, ще й значні кошти, що також потрібно враховувати. Тому постало питання про відновлення роботи закладу на тому рівні, на якому він працював свого часу в місті Донецьку. Наразі в університеті діють міжнародний і національний медичні факультети, міжнародний навчальний центр для іноземних громадян із підготовки до вступу до навчальних закладів України. – Про відкриття медичного вишу в області завжди йшлося передусім у контексті проблеми забезпечення медичних закладів лікарськими кадрами, яку пов’язували зокрема з тим, що більшість випускників залишаються працювати в тих містах, у яких вони навчалися. Чи вирішить відкриття університету проблему дефіциту лікарів – час покаже. А як складається ситуація з забезпеченням місцевими кадрами самого вишу? – Перш за все, треба сказати, що 75 відсотків студентів медичного факультету № 2 – це молодь із Кропивницького і області, тож є великі шанси, що наші випускники залишатимуться працювати на Кіровоградщині.

Завдяки ж відкриттю університету сьогодні працевлаштовано понад 120 жителів міста, досить багато людей прийшло за направленням служби зайнятості, серед них також чимало осіб, переміщених із тимчасово окупованих територій. І з часом, по мірі відкриття старших курсів, будуть додаткові вакансії. – Якщо переключитися з роботи на політику: що вас приваблює в партії «Громадянська позиція»? – Спостерігаю тривалий час за нашими політиками, не беручи участі в політичних процесах, і дійшла висновку, що люди, які хочуть змінювати країну, не хочуть змінюватися самі. Досить часто ті нові люди, які приходять у політику, стають маріонетками в чужих руках, досить мало є самостійних і незаангажованих політиків. Також часто ті, хто нібито йшов змінити країну, передусім переслідували власні інтереси. Працюючи

зміни можливі, дій з нами!

директором коледжу, я зіткнулася з багатьма господарськими справами, і можу зробити проекцію на будь-яку ситуацію в місті, країні. Виникає запитання, чому люди з досвідом не можуть зробити те ж саме і навести лад в країні. Чому я як керівник підбирала незаплямованих, порядних людей, а партії нехтують цим принципом. У більшості з них люди, які вже побували у багатьох інших партіях та мають плями на репутації. Тому я не боюся працювати з людьми нашого міста, в яких це перший політичний досвід. І коли мені запропонували приєднатися до команди Анатолія Гриценка, я не роздумуючи погодилася, тому що це порядна людина, здатна протиставити свою аргументовану позицію діючій владі. – Не можу не торкнутися питання у контексті 8 Березня і прав жінок: вам не здається, що в нас у суспільства дещо упереджене ставлення до жінок-політиків? – Це, напевно, тому що воно ще не позбулося до кінця стереотипів минулого, що жінка має займатися домашнім господарством і вихованням дітей. Але сьогодні жінки доводять, що можуть проявити себе у багатьох інших сферах, у тому числі і політиці, й часто займають лідируючі позиції. Мені здається, що в кожної статті є сильні і слабкі сторони, а також багато ще залежить від особистості. Добре, коли в команді є порозуміння і співпраця між жінками і чоловіками. – Останнім часом багато говорять про те, що 8 Березня – пережиток минулого і що його не варто святкувати на державному рівні. Ви особисто, як ставитеся до цього свята? – Як на мене, це свято на сьогодні мало в кого вже асоціюється з Кларою Цеткін і її політичними переконаннями, а для більшості жінок – це додатковий привід звернути на себе увагу чоловіків, згадати, що ми жінки і можемо хоч іноді дозволити собі бути слабкими. Не бачу в цьому нічого поганого.

КОМАНДА ГРИЦЕНКА Кіровоградська обласна та Кропивницька міська організації: 25005, м. Кропивницький, вул. Белінського, 2в, тел.: 27-13-03, 050-529-35-80. E-mail: gp_kr@ukr.net Гайворонська районна організація: тел. 096-983-72-98 Кіровоградська районна організація: тел. 050-012-65-68 Інформаційний бюлетень Кіровоградської обласної організації політичної партії «Громадянська позиція».

Маловисківська районна організація: тел. 050-812-64-74 Новоархангельська районна організація: тел. 097-871-77-46 Новомиргородська районна організація: тел. 099-736-53-39 Добровеличківська районна організація: тел. 067-747-82-90 Світловодська міська організація: тел. 050-327-25-06

Відповідальний за випуск – Кривошей Н., віддруковано ТОВ «Прінт Медіа Про», м. Кропивницький, вул. Районна, 7 Б. Номер замовлення , тираж - 2 тис. екз.

Газета "Громадянська позиція" (Кіровоградська область), березень 2017  

Газета "Громадянська позиція" (Кіровоградська область), березень 2017

Read more
Read more
Similar to
Popular now
Just for you