Issuu on Google+


гçäâÿíå ïîñëàííÿ Áîãà Îòöÿ: ijòîíüêè Ìî¿! Ñîíÿ÷íèì ïðîì³ííÿì çàñèëàþ âàì Ìîþ Ëþáîâ, à ðàçîì ç òèì Ìîº Áëàãîñëîâåííÿ äëÿ âàñ. Õàé êîæíó Ìîþ äèòèíó ïðîíèçóº ïðîì³íü Ì Ëþáîâ³ òà íàïîâíþº áàòüê³âñüêîþ ï³äòðèìêîþ – ñèëîþ Ëþáîâ³! ßê ѳâà÷, ùî çàñ³þº çåðíî òà ÷åêຠíà çðîñòàííÿ äîáðîãî âðîæàþ, òàê ³ ß, ä³òè Ìî¿, çàñèëàþ âàì Ìîº Áëàãîñëîâåííÿ íà çðîñòàííÿ Ìî¿õ ä³òåé â äóñ³ Ëþáîâ³. Íèâà, çàñ³ÿíà Ìíîþ, çàâæäè áóäå îñÿÿíà Ìî¿ì Ñîíöåì, ùî ïîñò³éíî ³ ð³âíîì³ðíî ðîçïîâñþäæóº Ñâ³òëî, Òåïëî, íàäàþ÷è ñòàí ñâ³òëîãî äíÿ, ñòàí ñïðîìîæíîñò³ áà÷åííÿ ñâîãî ³ñòèííîãî øëÿõó äî Äîìó ó Öàðñòâî Ëþáîâ³, Ìèðó ³ Áëàæåíñòâà. Âè ïåðåáóâàºòå â òèì÷àñîâ³ì ñâ³ò³, ÿêèé ïðèçíà÷åíèé äëÿ âàñ, ÿê ïåðåõ³äíèé ïåð³îä äëÿ äóø³, äå âè çîáîâ’ÿçàí³ î÷èñòèòèñÿ â³ä óñÿêîãî çëà, íåïîòðåáó. Áóäüòå òàêèìè, ÿê ñîíöå, êîòðå ïðè ïîòðåá³ ïðîïàëèòü âñÿêèé áóð’ÿí, òàê ³ âè ãîð³òü ³ñòèííîþ Ëþáîâ’þ, ùîá íå äîïóñòèòè í³ÿêå çëî, à ïðè éîãî ñïðîáàõ ïðèñòóïèòè äî âàñ, ñïîïåë³òü éîãî ãàðÿ÷îþ Ëþáîâ’þ. Äèòÿ â ïåðåõ³äíîìó ïåð³îä³ íàéá³ëüøå ïîòðåáóº áàòüê³âñüêî¿ ï³äòðèìêè ³ ï³äêàçêè. Òîæ çàñèëàþ âàì Ìèëîñåðäÿ ÷àñ ³ Ëþáîâ Ìîþ â îñîá³ Ìîãî Ñèíà, ²ñóñà. Õàé гçäâî Ìîãî Ñèíà óëþáëåíîãî íåñå âàì íàéá³ëüøó ðàä³ñòü ³ ï³äòðèìêó, à ïåðåäîâñ³ì âïåâíåí³ñòü ó òîìó, ùî æèòòÿ âàøå â Áëàãîäàò³ ëèøå ðîçïî÷íåòüñÿ òà öå ïðè óìîâ³, ùî áóäåòå äáàòè ïðî äóõà ñâîãî. Ñïîâíþéòåñÿ, ä³òè Ìî¿, Ìîºþ Ëþáîâ’þ, ÿêó âñåëèâ ó âàñ, íàðîäæóþ÷è âàñ. Òà çàñèëàþ ¯¿ ÷åðåç Ñèíà Ìîãî, ðîäæåíîãî íà ñïàñ³ííÿ âàì. Ïðèéìàéòå ¯¿ ïîñò³éíî, î÷èùàþ÷è ñâîãî äóõà, ñïîâíþéòåñÿ Ìîºþ Ëþáîâ’þ òà ñòàâàéòå Íåþ. À âñÿêå çëî íå ïðèéìàéòå, õàé áóäå îñîðóæíå âàì. Áëàãîñëîâëÿþ âàñ íà ïðèéíÿòòÿ âñ³õ Äàð³â ³ Ëàñê Ìî¿õ, ùîá íàäàëè âàì ñèëó âèñòîÿòè ïåðåä âñÿêèì çëîì. Äàðóþ âàì Ëàñêó Ëþáîâ³, ùîáè íåþ, ÿê íàéá³ëüøèì Äàðîì, ïðåîáðàçèëè äóõ ñâ³é. Íàðîä³òüñÿ çàíîâî ³, ÿê ̳é Ñèí, à âàø Ãîñïîäü, âîñêðåñí³òü äëÿ æèòòÿ â³÷íîãî. Ñë³äóéòå ïðèêëàäó Ìîãî Ñèíà, ²ñóñà Õðèñòà, ÿêèé íàâñò³æ â³äêðèâ âàì äâåð³ äî Äîìó, çàçèâàþ÷è: “²ä³òü ç³ Ìíîþ, ñë³äóéòå Ìåí³, î÷èñò³òü ñâîãî äóõà òà íàïîâí³òü éîãî ö³ëêîâèòîþ Ëþáîâ’þ. ßê âèìàãàºòå ¯¿ â³ä ³íøèõ, òàê ïðàãí³òü çäîáóòè ¯¿ îñîáèñòî, ñïîâíþéòåñÿ Íåþ òà äàðóéòå ¯¿ ³íøèì”. Öå ³ º âàøå îñíîâíå çàâäàííÿ. Äèòÿ Ìîº â³ðíå, ùî â³äêðèëî ñâîº ñåðöå íà ïðèéíÿòòÿ Ìî¿õ Äàð³â ³ Ëàñê çáàãàòèòüñÿ äóõîâíèì áà÷åííÿì ³ñòèííîãî ùàñòÿ ùå òóò, íà çåìë³, ³ âæå í³êîëè íå çìîæå æèòè ïî-³íøîìó, ÿê ëèøåíü ç Ëþáîâ’þ ó ñåðö³, òâîðÿ÷è ¿¿ òà ïåðåäàþ÷è ¿¿ ó êîæí³ì êðîö³ ñâîãî æèòòÿ. Ùå òóò, íà çåìë³, ñòàâàéòå Ìî¿ìè Àíãåëàìè Ëþáîâ³ – òâîð³òü ¯¿ ³ í³÷îãî íå á³éòåñÿ. Áî ç Ëþáîâ’þ ïðèõîäæó ß äî âàñ ³ äîïîìàãàþ âàì òâîðèòè Öàðñòâî Ëþáîâ³ íà çåìë³. À õòî ¯¿ ïðèéìàº, òîé ñòຠÍåþ, óïîä³áíþºòüñÿ Ìîºìó Ñèíîâ³ ³ ñòຠÍîñ³ºì Ëþáîâ³, Äîáðà, Ìèëîñåðäÿ. Çåðíî, ïîñ³ÿíå Ìíîþ, ìຠðÿñíî ïðîçð³òè ³ ïðèíåñòè ïðåêðàñí³ ïëîäè! Ëþáëþ âàñ, ä³òîíüêè Ìî¿! Çàïèñàëà Îêñàíà Áåðåçà

Õóä. Áàðòîëîìåî Åñòåáàí Ìóð³ëüéî (1618-1682). Ñâÿòà Àííà íàâ÷ຠijâó Ìàð³þ Íà 1-é ñò. îáêë. Îáðàç Ïðåñâÿòî¿ Ä³âè Ìà𳿠ç Äèòÿòêîì ²ñóñ. Íà 4-é ñò. îáêë. Àíäð³é Øèøê³í. Ñâÿòèé Ñèìåîí ç Äèòÿòêîì ²ñóñ. Ïåðåäðóêè ³ ïåðåêëàäè äîçâîëåíî ïîäàâàòè ç âêàç³âêîþ íà äæåðåëî. Ðåäàêö³ÿ ìຠïðàâî ñêîðî÷óâàòè òà ðåäàãóâàòè íàä³ñëàí³ ìàòåð³àëè, ðóêîïèñè òà ôîòîìàòåð³àëè íå ïîâåðòàº.


6(83) 2013 РЕЛІГІЙНИЙ ЖУРНАЛ ХРИСТИЯНСЬКОЇ РОДИНИ Заснований у 2000 році Засновник: Релігійне видавництво “Добра книжка” Періодичність: раз у два місяці Реєстраційне свідоцтво КВ № 5359. Індекс: 23979

ЗМІСТ 1. Мій тихий Назарет с. Медарда “Називали Мене сином теслі, який Мене виховав” ............2

2. Діти Хреста Роман Дерев’янко “Хвалебний Хрест Спасителя

на Високому замку у Львові” ...................... 4

Головний редактор Роман БРЕЗІЦЬКИЙ Редакційна колегія: єп. Станіслав ПАДЕВСЬКИЙ

3. Шлях істини та спасіння Свт. Йоан Максимович Царська Дорога Господнього Хреста,

яка веде до життя вічного (закінчення) ................... 8

єп. Маркіян ТРОФИМ’ЯК Неоніла СТЕФУРАК Відповідальний секретар Йосиф ВОРОБЕЦЬ Літературний редактор Ольга ЛОЗА Обкладинка

4. Приготуйте свої серця Оксана Береза “Творіть день на землі” ............................................ 12

5. Традиція та час Віктор Заславський Коріння нашого Різдва ........................................ 14

Богдан СОЙКА

6.. Голос Марії

Технічний редактор

о. Євгеній Сьпйолек Діти Божі ................................................................ 19

Андрій ЦИМБАЛ

о. Євгеній Сьпйолек Бог мій, усе моє ....................................................... 20

Комп’ютерний набір Ольга КОВАЛИШИН

© Релігійне видавництво “Добра книжка”, 2013 Адреса редакції: вул. Б. Хмельницького, 35/3а, м. Львів, 79019 тел./факс: (032) 261-55-74, (096) 914-63-77 e-mail: gbook@ukrpost.ua, gbooklviv@gmail.com web: www.gbook.lviv.ua Магазин: вул. Куліша, 22/3а, м. Львів, 79058 тел.: (032) 255-45-24, (097) 67-67-725 Друк: ТзОВ “Часопис”, вул. Шевченка, 315, тел. (032) 239-57-60 Наклад: 1000 примірників.

7. Путь правди Роман Минуле, теперішнє, майбутнє (продовження) ................... 22

8. Гріх і біль Наталія Ананевич На шляху навернення (продовження) ................. 28

9. Провидіння Боже Редакційна Підмихайля – місце, вибране Богом .............................. 32 !!! До уваги читачів нашого часопису “Діти Непорочної” Непорочної” та шанувальників видавництва “Добра книжка”. Відтепер Ви маєте нагоду замовити наш журнал та книжки через інтернет, відвідавши нашу веб-сторінку www.gbook.lviv.ua.


МІЙ ТИХИЙ НАЗАРЕТ

“НАЗИВАЛИ МЕНЕ СИНОМ ТЕСЛІ, ЯКИЙ МЕНЕ ВИХОВАВ”

4 березня 1947 року Св. Йосиф: “Я був царським сином, а став теслею. Походив я з роду Давида, а став убогим, малим і тим, який нічого не значить на цій землі в очах людських... Бог влив у мою душу замилування трьома речами: вбогістю, пониженням і всіма видами чистоти. Убогість так любив...! Як хтось любить найцінніші клейноди, шукає їх, бігає за ними, так я своїм життям добивався вбогості. Роздавав своє майно вбогим. Убогий був для мене найулюбленішим приятелем. Я став теслею, трудився і малими прибутками ділився з бідними

№6(83), 2013 2

(Тепер чую інший голос, голос Господа Ісуса). Ісус: “Знаєш, чому Опікун Мій так любив убогість? Бо Він був вибраний Моїм Отцем і Опікуном, а Я, будучи Сином Бога, хотів народитися в убогості та пониженні! Для того, аби Мій Опікун зрозумів Мене й осягнув те, що, будучи Богом і Сином Царя над царями, народився у найгіршій нужді та полюбив понад усе вбогість! Тому цей дар дав Моєму прибраному Отцеві, щоб посідав цю найкоштовнішу перлину, тобто вбогість і нужду..! Я хотів бути вбогим, аби всі вбогі Мене зрозуміли і щоб Я

зрозумів убогих. Убогість – це є такий дар, що лише той зрозуміє, кому уділена особлива ласка розуміння, тобто, що означає відривання серця від речей земних. Опікун Мій, св. Йосиф, володів найвищим ступенем цього дару, і право на Його опіку мають особливо ті, які є вбогими матеріально, а особливо вбогими в дусі. Душа, що є оновлена, тобто не прив’язана до речей земних, є цією найдорожчою перлиною, яку шукають і з великими труднощами здобувають. Такою дорогою перлиною був Мій Опікун, Улюбленець і охоронець Моєї Матері, Непорочної.

Дiти Непорочної


МІЙ ТИХИЙ НАЗАРЕТ С. Медарда запитує: Чому почав говорити св. Йосиф, а тепер говорить Господь Ісус? Ісус: “А хіба не знаєш про те, що Я вже якось говорив, що ти чуєш голос Мій? А той голос, який об’являється через Мою Матір, Моїх Святих чи цілі Хори небесні завжди є Моїм голосом. О, як Я люблю вбогих і тих, які мають принижене серце! Принижене серце – це скарбниця Ласк Моїх! Там вливаю всі ласки, там відпочиваю з цілою Тройцею Нашою, там Матір Моя, Мій Опікун св. Йосиф, там цілі хори ангелів, там ціле Небо Моє, там Мій земний тихий Назарет... Святий Мій Опікун є Учителем і Дороговказом для тих, які прагнуть і просять Мене, аби Я замешкав у святині їхніх сердець. Якщо хто хоче прийти до Мене і стати учасником, радше володарем ласк Моїх, то нехай іде до Йосифа! У Його душу Я влив цей дар, Його зробив Учителем, аби сам (св. Йосиф), люблячи цю велику чесноту, коли був тут, на землі, став прикладом, навчав і уділяв ласки тим, які просять, щоб Назарет був у їхніх душах. Душа, яка прагне глибокого злучення зі Мною; душа, яка шукає Мене і тільки Мене; душі, які прагнуть мати серця, відірвані та віддані Моїй Любові, нехай ідуть до Йосифа! Нехай подумають про те, що це був нащадок царського роду, а став тихим, незнаним, погордженим на цій землі простим ремісником, став теслею. Душі, погорджені на цій землі; душі, які не мають ані притулку, ані дому, ані потіхи; душі праці, робітники невинагороджені, часто ті, якими злегковажили вищі, нехай не заломлюються! Нехай

Дiти Непорочної

не втрачають радості в пониженні, нехай не втрачають радості, коли є погорджені, а з любов’ю нехай вознесуть заплакані очі та спрацьовані долоні й покажуть Моєму Опікунові, а Він прийде до них з допомогою і з допомогою матеріальною, бо ще нікого не відкинув той, кого Я “поставив

Пресвята Родина

володарем Дому Свого і князем усякого володіння Свого”. Я поставив Його володарем Дому Свого – це означає, що надав Йому силу уділення всяких ласк. І якщо хтось коли-небудь проситиме Його, то Він не відмовить йому за умови, що благатиме з любов’ю і вірою, бо ж після Матері Моєї Він є Мені найдорожчим. І Я дав Йому могутність, чинячи Його князем усякого володіння Свого”. О, ви

всі, які терпите, які є спрацьовані та піт трудів ваших спливає з чола вашого, ідіть з любов’ю до Опікуна Мого, а Він не відмовить вам у Своїй помочі! Він знає, що таке терпіння, Він знає, що таке праця, Він знає, що таке труд і неміч тіла... У Назареті Я часто сідав утомленим, спрацьованим, а інколи голодним, бо ж в Нашому назаретському будиночку неодноразово бракувало Нам хліба насущного. Я, як син теслі, допомагав Йому в праці, бо ж смиренно переносив працю і труд Наш земний, який мало винагороджувався! Часто за посвячення Наше заплатою були гострі слова, що праця є недобре зроблена, що невчасно завершена... Опікун Мій старався і вкладав у неї цілу душу, щоб кожний був задоволений, але не всі розуміли Його. Через це багато поніс терпінь, що не міг усіх задовольнити. Душі, які працюєте, вкладайте свою силу у працю вашу, хоча вас не зрозуміють! Утіштеся та поспішіть до Мого Опікуна з любов’ю і проханням про потішення. Він перейшов через те саме, що і ви. Перейшов це, аби бути прикладом і потіхою для вас. Знайте, що і ви берете участь у Його трудах і маєте в них свій уділ. Він є Дарохранителем Моїх ласк. Коли ви приходите до Нього, то через Його труди стаєте учасниками і також дарохранителями всіх ласк Моїх. Стаєте “Володарями Дому Мого і князями всіх Моїх володінь”. О, яка радість повинна заливати серця ваші, що через свою працю, нужду і вбогість стаєте учасниками ласк Моїх. с. Медарда Переклад з польської Йосифа Воробця

№6(83), 2013 3


ДІТИ ХРЕСТА

ХВАЛЕБНИЙ ХРЕСТ СПАСИТЕЛЯ НА ВИСОКОМУ ЗАМКУ У ЛЬВОВІ 18 листопада 2013 року на Високому замку у Львові, біля печерного храму, поставили Хвалебний Хрест Господа нашого Ісуса Христа. Це відбулося о 16-ій годині. Отож діти Хреста у Львові виконали прохання Спасителя від 5 квітня 1974 року, яке Він дав Мадлен Омон з Дозулє (Франція). Хрест цей, розмірами 738 м х 276 м, згідно з бажанням Отця Небесного має бути поставлений у всіх куточках світу. Проте донині його не поставили, тому Спаситель забажав через Мадлен Омон та Фернанду Наварро, щоб для залагодження гніву Отця Небесного поставили Хвалебний Хрест зменшеного розміру (1:100), тобто висотою 7,38 м х 2, 76 м. Рамена Хреста мають бути у напрямі східзахід. Південна та північна сторони Хреста мають бути білими, а східна та західна – голубими на честь і спомин про Матір Божу, яка стояла під Хрестом на Голгофі. Ісус Христос говорить, що в кожному такому Хресті присутні Серця Його та Марії. І чим більше зла в місці, де буде поставлений такий Хрест, тим більше ласк спливатиме з Нього. Тому, що Ісус є Світлом Світу, Хрести мають бути освітлені вночі й тому щодня слід відмовляти біля Нього молитву, продиктовану візіонерці Мадлен, й один десяток Святої Вервиці. Хрести мають бути нагими, як нагим був ТОЙ, Кого до Хреста прибили. В одному з послань до JNSR (Фернанди Наварро 2000 р.) Ісус говорить, що сьогодні на світі є вже більше тисячі таких Хрестів, але їх потрібно ставити ще, бо часу для сповнення цього послання залишилося дуже мало. Найбільше таких Хвалебних Хрестів поставлено в Африці, арабських країнах, Іраку, Сирії, Канаді (800), США (понад 200), Швейцарії (70), Боснії-Герцоговині (14), Польщі (8), а також у Ля Салєт, Гарабандалі, Коїмбрі (Португалія) . Уже є перші чуда, пов’язані з цими Хрестами. Так ураган, який наближався до о. Мадагаскар зі швидкістю 300 кілометрів на годину, несподівано змінив свій напрям перед Хвалебним Хрестом з Дозулє. Відтоді, як цей Хрест поставили на острові, жоден ураган не торкнувся його. Із послання Фернанді Наварро (JNSR) від 4 жовтня 2001 року. “... Моє Серце переповнюють любов і співчуття, бо світ є дуже нещасним. Жадаю від вас, аби не

№6(83), 2013 4

Хвалебний Хрест Ісуса на Високому замку у Львові

було посеред вас поділів. Нагадай усім робітникам Хреста, що їхня праця невдовзі завершиться, кожна хвилина є полічена; не марнуйте часу, який вам ще даний, і в ці небезпечні часи боротьби будьте пильними перед сатаною. Мої робітники підуть завжди за Мною туди, де їм накажу. Зрозумійте, що вони Мені служать; хочу об’єднати їх. Їхня праця є святим проводом, якщо сповнюють її для Мого святого почитання і думають при цьому про те, який захист отримають їхні брати через Любов, яка променіє з Мого Хвалебного Хреста. Ви є правдивим Хрестом Ісуса, Того, Котрий сьогодні у Своїй святій хвалі споглядає

Дiти Непорочної


ДІТИ ХРЕСТА

на останнє терпіння Божого Люду перед кінцем царства сатани...”. Пиши далі: “Уже невдовзі зажадаю від вас завершення побудови Хрестів. Виявляйте Мені послух. (Тоді) Ніхто більше не буде у змозі поїхати до тих країн і регіонів, що зволікали з прийняттям Мого Хреста. Затримаю це. І тоді Мій БОЖИЙ ВІДДИХ почне поширюватися від одного до іншого (Хреста) і поєднає їх якоюсь невидимою лінією: як лазерний промінь позначить простір скрізь у світі. Вони (Хрести) прикличуть Моїх святих Ангелів на допомогу тим народам, які Мене прийняли, та як охоронці оберігатимуть усі межі любові, котрі ворог прагне переступити. Тоді побачите, що Мої святі Ангели чинять, і увіруєте в їхнє Боже втручання. Моліться до них і прославляйте щодня. Матір такої великої Любові, Пресвята Марія, просить і молиться до Бога в присутності святих Ангелів Господа, бо ж вони живуть у Любові Пресвятої Тройці та тричі благословенної Матері Бога. Коли тобі скажу, аби ти переказала доручення “дітям Хреста”, щоб вони відступили від зведення Хрестів, то зрозуміють, що Бог, Який їх обрав і покликав, вимагає від них послушенства. Поверніться тоді до своїх домівок; громадьтеся в них зі своїми братами, сестрами, дітьми і старцями, разом з тими, які живуть поруч з вами, – і моліться, як ніколи досі ще не молилися, без турботи про поживу чи сон, бо ж надійшла хвилина, коли Бог у Своєму НЕСКІНЧЕННОМУ МИЛОСЕРДІ винагородить справедливих і покарає відступників. Коли надійде година, не прагніть вийти. Перечекайте, поки перейде – як Ангел Смерті за часів Мойсея. Цей Ангел розпізнає тих, які живуть у Божій Любові, й вони не будуть уражені. Збережені житимуть далі – три дні у закритті, поклоняючись Богові цілим своїм серцем.

Дiти Непорочної

Бог рятує! ХТО ЯКО БОГ? Святий Михаїл та Матір Божа додадуть вам сили та відваги. Повторюю: нічого злого вас не спіткає, якщо чинитимете те, чого від вас жадаю. Ті, хто в цей час житимуть поблизу ваших помешкань, будуть бачити, як вони променіють, і прийдуть до вас. Доти, поки та хвилина не надійде, відчиняйте їм двері. А коли надійде, стукатимуть усі решта, але ви не відчиняйте! Будете у своїх серцях перед тим попереджені. Говорю про Своїх вибраних дітей, про тих, які виявили Мені послух, які служили Мені аж до цієї години, коли наступить ніч, навіть в обід. Тебе не мушу перед цим остерігати, бо ж ти вже про це знаєш і це вже є вписане в тобі. А потім відчиню двері до Свого таємного Городу, щоби прикликати тебе і щоби МІЙ ГОЛОС пробудив також і твоїх “сплячих” дітей, бо хвилина Мого Великого Попередження надійшла... Я Є Твій Бог Любові та Співчуття”. ЩОДЕННА МОЛИТВА З ДОЗУЛЄ Ісус з Назарета переміг смерть. Його Царювання є вічне. ВІН приходить перемогти світ і час. Милосердя, мій Боже, над тими, хто Тобі богохулить: прости їм, не знають бо, що чинять. Милосердя, мій Боже, за згіршення у світі: звільни їх від духу сатани. Милосердя, мій Боже, над тими, які ТЕБЕ уникають: обдаруй їх відчуттям особливої любові до Святої Євхаристії. Милосердя, мій Боже, над тими, які прийдуть сокрушитися до стіп ХВАЛЕБНОГО ХРЕСТА: нехай віднайдуть там МИР і РАДІСТЬ у БОГОВІ, нашому СПАСИТЕЛЕВІ. Милосердя, мій Боже, аби прийшло ЦАРСТВО ТВОЄ, але рятуй їх, поки ще є час,... бо час уже близький, і оце ПРИХОДИШ. Амінь.

№6(83), 2013 5


ДІТИ ХРЕСТА ПРИЙДИ ГОСПОДИ, ІСУСЕ! Відмовити десяток вервиці (1 Отче наш, 10 Богородице Діво). ГОСПОДИ, вилий на цілий світ скарби СВОГО НЕСКІНЧЕННОГО МИЛОСЕРДЯ. Господь Ісус обіцяв, що кожний дім, в якому цю молитву щоденно відмовлятимуть з великим довір’ям, охоронятиметься від будь-яких катаклізмів і що ВІН влиє в серця його мешканців Своє Боже Милосердя. Цю обітницю Сам Господь Ісус дав Своїй Слузі 28 березня 1975 року в Дозулє. PS. Хрести з Дозулє можуть бути поставлені скрізь: біля монастирів, храмів, на площах, у садах і біля помешкань. Мініатюрний Хвалебний Хрест висотою 73,8 см, шириною 27,6 см, товщиною 3 см може бути поставлений і в помешканнях. (Верхні частини Хреста мають бути одного розміру). Нарешті у Львові, столиці Західної України, древньому княжому місті Лева постав цей Хвалебний Хрест Спасителя для того, щоб жертовні душі мали змогу щоденно звершувати свою місію, як про це сказав Сам Господь Марії Вальторті 12 січня 1944 р.: “Боже Милосердя, на якому вам (злим людям. – Прим. ред.) не залежить, ви відпихаєте, висміюєте, спочатку використавши тих, хто живе з огляду на Милосердя і любить Бога більше, ніж самих себе. Вони люблять вас так, як любить Бог, підтримуючи вас духовно і матеріально. Ви нічого про них не знаєте, нічого не розумієте, ні про що не запитуєте. Лише Бог знає, бачить і розуміє без запитань. Він знає, задля чого ще не перестає виявляти вам Своїх Божих змилувань. Діється так завдяки тим милосердним душам, які люблять Мене і вас, вбачаючи в любові ціль свого життя. Вони ділають не вашим способом, а лише, щоб задовольнити Мене Самого. Чи відаєте, скільки сліз, скільки терпінь, як багато покутних чинів і посвячень приносять вони за ваше існування? Вважаєте, що отримуєте життя від матері, яка приносить вас на світ, чи від батька, який дає вам хліб? Так, це правда тоді, коли затримуєтеся на рівні життя всіх звірят: батько і матір дають вам життя. Лише, якщо Життя, правдиве Життя, підтримує ваше існування, аби дати вам час для навернення, то діється так, власне, завдяки тим душам! І якщо багато з вас не занурюється у вічну смерть, то завдяки тому, що ці, незнані вам герої, стаючи поміж Богом і вами, з розіп’ятими руками віддаляють кару Божу і переливають трішки крові духовної у ваші жили, окровавлені хворобами моральними – крові, яка здійснює кругообіг у великому Тілі Містичному,

№6(83), 2013 6

крові ласки. Це добро отримуєте ви, люди злі, через фільтр особистих посвячень душ-жертв”. І далі Христос так звертається до жертовних душ: “Вистарчить Мені, що ви дасте Мені любов, добру волю і дух жертви. Коли маєш любов, то маєш усе, бо вона породжує всі чесноти. Хто любить, той вбачає в коханому всяку досконалість. Хто любить, той хоче задовольнити коханого в усьому. Хто любить, той не боїться жертви... Нехай живуть жертовні душі, які прагнуть Божої Любові! Вони переможуть світ, кладучи його під ноги, бо будуть здобиччю Бога, здобиччю Христа – Найвищої Жертви...! ... Як дійти до того, щоб життя вас не розпорошило, а душа справедливо (без надмірних умертвлень) царювала над тілом? Через Любов! ... Скарбом над скарбами є для душі-жертви перенесення терпінь для того, аби бачити згодом очима духа, як світло повертається в серця, а вони звертаються до Бога; бо любов навертає навіть без слів... ... Нехай вас не мучить стан жертви, а зневаги нехай не спроваджують вас з дороги жертв. Це є Моя Дорога, яка злучає з Царською Дорогою Хвали і провадить до радостей вічних...”. Пригадую, як з таких простих жертовних душ, не знаних нікому зароджувалася знаменита Страдецька Хресна Проща. Ці жертовні душі не один рік і в сніг, і в дощ, і в мороз, і в спеку йшли у Страдч, покутуючи за всіх, перетворюючи своє життя на молитву. На крилах любові ця молитва підносилася до Божого Маєстату за душі в Чистилищі, рідних, опущених, щасливу долю України... Чи зрозумів світ ці душі та їхню співучасть у Муці Спасителя, чи оцінив їхню жертву з любові? Швидше всього, що ні! А вони, незважаючи на це, продовжують свою місію... Тепер час надходить для жертовних душ на Високому замку, де біля Хвалебного Хреста Спасителя, з якого спливають особливі ласки, особливе тепло Божого Милосердя, особливий захист через Любов Ісуса, вони випрошуватимуть Божу благодать для рідних і цілої України. Хвалебний Хрест на Високому замку освятили о. Кирило Оприск ЧСВВ та о. Ярослав Масюк 18 листопада 2013 р. Окрім цього ще один Хвалебний Хрест поставили поблизу Мостиськ на Львівщині. 28 лютого 1945 р.. наш Спаситель звернувся до с. Броніслави Кучевської з проханням, щоб вона передала його духовним особам та християнам. Це послання стосувалося почитання Божого Милосер-

Дiти Непорочної


ДІТИ ХРЕСТА

Під час посвячення Хвалебного Хреста Ісуса

дя. Ісус просив, щоб образ Божого Милосердя був у кожному храмі, кожному домі; щоб раз на місяць священики відправляли Службу Божу до Божого Милосердя, а люди раз у місяць, в один день, відмовляли цілу дев’ятницю до Божого Милосердя, оскільки в ній представлено усі стани суспільства. Далі Ісус просив, щоб до молитви “Святий Боже...” у вервиці до Божого Милосердя додали: “Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безсмертний, змилуйся над нами і над цілим світом; над нашими братами, блукаючими; і над душами в Чистилищі, терплячими! (Цю молитву на прохання Ісуса потрібно повторювати 10р. на поклоніння Отцю Небесному , так як є 10 Заповідей Божих). Окрім цього Спаситель зауважив, що тільки молитва, почитання Його Божого Милосердя в ці останні часи можуть урятувати світ, пом’якшити Божу кару, яка вже давно нависла над світом. Ісус сказав с. Броніславі: “Це є остання дошка спасіння.” Благати треба Бога Отця про Милосердя Боже над світом ... , бо від відмовляння дев’ятниці до Божого Милосердя, вервиці, поміщення образу Ісуса Милосердного в кожній оселі залежить мир у світі. Бл. Анна Марія Таїджі, о. Піо та багато інших святих попереджали світ про три дні темряви, про цю велику кару Божу за гріхи людей перед Отцем Предвічним. Тепер наш Спаситель подає нам ще один засіб, щоб спасти свої душі, – це почитання Хвалебного

Дiти Непорочної

Хреста нашого Господа, Його Божого Милосердя, тим більше, що такий Хрест ми можемо мати й у своїх помешканнях, своїх парафіях. У 1998 році мала група Робітників від Хреста поїхала до Ватикану на аудієнцію зі Святійшим Отцем. Від імені Івана Павла ІІ їх прийняв Єпископ Гніліца. Вислухавши їх уважно, сказав: “Ідіть і ставте по цілому світу Хрести, висотою 7,38 м на приготування 2000 року.” Таким чином впродовж 1998-2000 рр. було поставлено біля 250 ХвалебнихХрестів (Ювілейних). 15 листопада 2000 року Святійший Отець Іван Павло ІІ уділив з цілого серця Франсуа Ібаньєсу та Робітникам від Хвалебного Хреста свого Апостольського Благословенства з нагоди ювілею 2000 року. 16 червня 2002 року наш Господь переказав JNSR (Фернанді) послання, в якому повідомив, що останній (!) “Хрест з Дозулє” має бути поставлений у НАЮ (Південна Корея), місці, знаменитому на цілий світ завдяки об’явленням Пресвятої Діви Марії. Опісля – згідно з посланням від 4 жовтня 2001 року – вже жодний Хрест із Дозулє не буде поставлений у світі, навіть якщо хтось дуже цього прагнутиме. За бажанням Ісуса Христа останній Хвалебний Хрест у Наю поставить Франсуа Ібаньєс. Цей Хвалебний Хрест уже зроблений у Наю, але Франсуа Ібаньєс очікує на розпорядження Спасителя. Роман Дерев’янко

№6(83), 2013 7


ШЛЯХ ІСТИНИ ТА СПАСІННЯ

ЦАРСЬКА ДОРОГА ГОСПОДНЬОГО ХРЕСТА,

ЯКА ВЕДЕ ДО ЖИТТЯ ВІЧНОГО (Закінчення. Початок у № 4-5, 2013 р.)

Злиденність або бідність, також веде до доброчесності, якщо розумно її переносять. Хто не знає, що нажите багатство пов’язане з важкими та злобливими турботами, збереження його – зі страхом і боязню, а втрата – із великою зажурою? Коли людина любить багатство, воно осквернює її; коли воно примножується, то обтяжує, а коли зменшується – сокрушає. Ставрофіла: А що означає той хрест, що при одрі? Ангел: Він означає глибокий сум за втратою батьків, рідних і друзів. І цей хрест потрібно нести добродушно. І хоча важко втрачати найдорожчих, однак не потрібно нарікати, адже забирає їх Той же Всеблагий Бог, Котрий і дарував їх. А багатьом

№6(83), 2013 8

й не потрібно мати друзів, особливо, коли вони у житті відвертали їх від Бога. Потім Ангел, побачивши, що Ставрофіла з цікавістю задивилась на хрест із зображенням безумного, сказав їй: “Тебе дивує це незвичайне зображення і ти не розумієш, що це таке? Це – важкий хрест насмішок, принижень і зневаги. Ті, які істинно терплять цей хрест, не соромляться й не бояться носити ім’я безумців заради Христа. Ніщо так сильно не засоромлює людську душу, як думка про знеславлення. Багато людей хочуть служити Богові, але в той же час бажають слави і людських благ. Багато людей люблять смирення без принижень, бажаючи здобути славу без втрати мирської честі, й отримати благодать терпіння без ганьби і докорів (пр. Кассіан Римл. Співбес. 4, гл. 12). А проте істинні раби Божі, життя котрих світ вважає безумством, терпеливо зносять приниження, нерозсудні обмовляння, докори й осуд. Багаті жнива цих трудівників, і скільки мають користі ті, які істинно терплять приниження, стільки отримують шкоди ті, які знущаються над ними. Таких, яких зневажає світ, вибирає Бог; адже через приниження людина швидше приходить до пізнання самої себе. Тож св. апостол Павло розсудливо навчає служити Богові “через славу й безчестя, через ганьбу й хвалу” (2 Кор. 6, 8). Багато зібраних хрестів і зв’язаних разом, означає безліч різних скорбот, які допустив Бог або ж посилає людині для її спасіння”. Глава 4. Ісус Христос поніс усі види Хреста (“Кара на Ньому була за наш мир” (Іс. 53, 5). Здивувалась Ставрофіла, почувши, що інколи на одну людину накладається багато різних хрестів. “І одного з показаних тобою хрестів, – сказала вона Ангелу, – достатньо для того, щоб перевищити найсильнішого чоловіка Хто ж може понести багато хрестів відразу?” Ангел: Що ж це ти говориш? Хіба ти ніколи не на думала про раба Божого Йова? Скільки він пере-

Дiти Непорочної


ШЛЯХ ІСТИНИ ТА СПАСІННЯ ніс страждань, скільки йому було раптом послано хрестів! Стада його волів, ослиць і верблюдів позабирали ті, що полонили його, і побито рабів його; вогонь спав з неба і спалив отару та слуг. Та ще, коли сини й доньки “їли та вино пили”, раптово подув сильний вітер та й “ударив на чотири роги дому, – і він упав на юнаків, і вони повмирали...” Сам він з голови до ніг був уражений “злим гнояком” і сидів “серед попелу”. На довершення його скорбот жінка та приятелі, які прийшли до нього на його біду, “і не пізнали його...”. Під час усього цього залишився непохитним дух святого мужа. Йов сказав: “Чи ж будем приймати від Бога добре, а злого не приймем?” І ще: “Господь дав, – і Господь узяв... Нехай буде благословенне Господнє Ім’я” (Йов 2, 10; 1, 21). Ставрофіла: Велике терпіння Йова. Однак хто зможе з ним зрівнятися? Хто так зміцнить мою душу, щоби ніяка напасть не похитнула мене? Ангел: Ліпшого способу немає для зміцнення й утвердження у терпінні, як дивитись “на Ісуса, на Начальника й Виконавця віри” (Євр. 12, 2). Він страждав для того, щоб залишити приклад для наслідування. Усі хрести, усі скорботи на землі, які Господь Ісус Христос велить вам нести, Він, наш Бог, поніс Сам, аби нас не злякало жодне зло. Коли замислишся, Ставрофіло, то знайдеш те, що із побачених тобою хрестів немає ні одного, якого б Він не поніс. Ставрофіла: Невже Христос, наш Спаситель, перетерпів усі хрести? Ангел: Так! Слухай-но! Я коротко порахую різновиди хрестів, що поніс Господь Ісус Христос. Від початку Свого земного життя, народжений з Лона, Він полюбив злигодні: “Який, бувши багатий, збіднів ради вас, щоб ви збагатились Його убозтвом” (2 Кор. 8, 9). Яке ж місце обрав Він, Творець світу, для Свого народження? Вертеп був для Нього домівкою, а ясла – ложем; замість багряниці були прості одежі, а замість царської порфіри – бідне лахміття. В учнів верховний Учитель вибрав найнікчемніших, на думку світу, людей, таких же убогих, яким і Сам був. Він не мав місця, де б прихилити Свою голову, й тому говорив: “Мають нори лисиці, а гнізда небесні пташки, – Син же Людський не має де й голови прихилити...” (Мт. 8, 20). Він співчував немощам і людському упадку, тому й плакав над загиблим Єрусалимом. Також,

Дiти Непорочної

коли помер Лазар, Його приятель, Він “в дусі розжалобився та й зворушився Сам”, тому й юдеї промовили: “Дивись, як кохав Він його!” (Ів. 11, 36). Він випив повну чашу безчестя та знущань: Його словам перечили, спостерігали за Його ділами, знущались над муками, ганили над самою Його смертю. Називали Господа винопитцем, другом митарів і грішників, лицеміром, у якому є біс; самарянином, хулителем, який у безумстві присвоїв Собі Божу гідність і, таким способом, – предвічну Божу Премудрість змінив на безумство. Не задовольнившись словесним приниженням, юдеї знущалися з Нього та били: “І, закривши Його, вони били Його по Обличчі, і питали Його, приговорюючи: “Пророкуй, хто то вдарив Тебе? ” (Лк. 22, 64). Як зневажливого крадія царської величі, вони увінчали Його терновим вінцем, замість скипетра дали Йому тростину і замість порфири, з насмішкою, зодягли Його в черлену хламиду. Тобі відомо, якими нестерпними були тілесні страждання Господа Ісуса Христа: як Його зв’язали, несамовито тягли й немилосердно били по Ранах тростиною, били по Лицю, по Голові, пораненій терням, й піддавали іншим багатьом мукам. Й таким способом виповнилось на Ньому слово Псалмоспівця: “І передо мною постійно недуга моя” (Пс. 37, 18). А йдучи на розп’яття, Він Сам на Раменах ніс Свій Хрест, і був прибитий до Хреста. Що ж сказати тобі, Ставрофіло, про Хресні Муки Агнця Божого? Отож Ісая сказав, що Він “страдник, знайомий з хоробами”.., Він “немочі наші узяв і наші болі поніс” (Іс. 53, 3, 4). Був Він напоєний і гірким напоєм; згадай, за словом пророка, “про полин і отруту” (Плач, 3, 19); згадай, як сповнились на Ньому слова Псалмоспівця: “В спразі Моїй оцтом Мене напували...” (Пс. 68, 22). У таких невимовних тілесних стражданнях Господь ніс Хрест у душі. Готуючись до страждань та смерті у Гефсиманському саду, Він почав сумувати й тужити, промовляючи: “Обгорнена сумом смертельним душа Моя!” (Мт. 26, 38). А потім на Хресті, щоби викупити людський рід від клятви й примирити з Отцем Небесним, Він захотів бути і начебто покинутим Богом Отцем. А

№6(83), 2013 9


ШЛЯХ ІСТИНИ ТА СПАСІННЯ яка, ти думаєш, скорбота млоїла Його Душу, коли Він перед смерттю віддавав духа: “Боже Мій, Боже Мій, нащо Мене Ти покинув?..” (Мт. 27, 46). Який же тягар випробувало Серце Боголюдини, коли Він усі гріхи, вчинені кожною людиною від початку світу, прийняв на Себе, щоб вигубити їх; коли Він, Непорочний Агнець, “не вчинив гріха” (1 Петр. 2, 22), віддавши Себе, як винуватця, аби за вас послужити правді Отця Свого, як пророкував про це Давид: “Чого не грабував, те вертаю!” (Пс. 68, 5). Він усвідомлював, хто і яку кривду заподіяв милостивому Отцю. Він бачив, яким злом є вічна погибель, якій через гріх піддався цілий Адамів рід: усе це Він бачив і знав незрівнянно глибше і вірніше за всіх сотворених істот. Й цього одного страждання було б достатньо для знищення життя Спасителя світу, якби Його людське єство не було зміцнене Божою силою. Тож за життя світу Син Божий через такі жахливі страждання віддав Дух Свій Богові Отцю, “бувши слухняний аж до смерті” (Фил. 2, 8). А тепер скажи, Ставрофіло, якого Хреста ще уникнув Спаситель світу? А усе це Він поніс заради тебе, щоб ти, роздумуючи про “Того, Хто перетерпів такий перекір проти Себе від грішників” (Євр. 12, 3), не ослабла душею, а дивлячись на страждання Христа твого, розпалювалась Його прикладом, кажучи: якщо Він стільки перетерпів, то що ж тоді – мені? “Бо коли таке роблять зеленому дереву, то що буде сухому?” (Лк. 23, 31). Глава 5. Як потрібно нести хрест згідно з прикладом Преблагословенної Діви Марії (“І меч душу прошиє Самій же Тобі” (Лк. 2, 350). Слова Ангела пройняли серце Ставрофіли, як гострі стріли: сльози текли з її очей. Отямившись, вона взивала до Господа Ісуса Христа: “Вдячна Тобі, о Спасителю вірних душ, що у Своєму житті явив нам образ несення будь-якого хреста. Дай же мені силу, аби йти стежкою терпіння і смирення, услід за Тобою, Христе Господа мого. На цьому шляху, які б не зустрілись мені скорботи, твердо уповаю, що з Твоєю, Господи, допомогою, я все це пройду. Адже тепер я знаю, що не ухилянням від скорбот можна позбутися їх, а навпаки, потрібно з терпінням переносити, перемагати їх. І тільки про це – віднині бажання і почуття мого серця”.

№6(83), 2013 10

Ангел: Благо тобі, що ти вдячна Господу твоєму; адже хто вдячний за отриману благочесність, той удостоюється більшого. Тепер запропоную тобі інше пізнання про несення тягаря хреста. Справедливість вимагає, щоб ти несла хрест заради Божого Царства та свого спасіння. Царство Небесне продається Господом, й ціна його – ти сама; іншої ціни, окрім тебе, Бог не потребує; віддай себе й отримаєш його, але віддай себе ту, що несе хрест, віддай себе як послідовницю Христа Господа; віддай себе ту, котра живе під хрестом. Чого ж соромишся цієї ціни? “Чи ж Христові не це перетерпіти треба було і ввійти в Свою славу?” (Лк. 24, 26). Чи не таку ж ціну заплатила за небесну оселю й Пренепорочна Божа Матір, котра не осквернена жодним земним гріхом, вихована у небесному Богомислії, будучи Сама живим Небом (2-е слово св. Йоана Дамаскіна на Успіння Божої Матері)? Якби ж було можливо комусь без хреста досягти вічне блаженство, то кому б Син Божий благословив це дарувати, як не Найсвятішій Діві, що народила Його. Однак є і вічно буде незмінним вислів Отця Небесного: “Через великі утиски треба нам входити у Боже Царство” (Ді. 14, 22). Ставрофіла: Радісно мені чути про хрести і хвороби, які понесла Преблагословенна Діва, аби і я, за Її стопами, слідувала за Господом і Спасителем своїм. Ангел: Назву деякі Її хрести. І щоб ти не казала, що Господь як Боголюдина Божественною силою вміло переміг усе зло, представлю тобі як приклад людину слабкої статі, многостраждальну Матір Божу, котрій після цього воздаватимеш велику честь і поклоніння. Ставрофіла: Нічого більш приємного для мене й бути не може. Усе, що стосувалось і стосується якось возвеличення Матері Діви і раніше збуджувало в мені радісну втіху та благочестиві почуття. Ангел: Будь уважною! Я представлю тобі страждання та хрести Преблагословенної Діви, які Вона понесла. Чи не було для Неї зажурою те, що їй, Цариці Неба і Володарці Ангелів, коли настав час народжувати, не було місця у помешканні, й Вона повинна була заховатися у відкритому загоні для худоби. З яким відчуттям прийняла Вона плач Новонародженого?

Дiти Непорочної


ШЛЯХ ІСТИНИ ТА СПАСІННЯ Як сердечно Вона страждала у наготі, холоді, бідності й у всіх нуждах, з якими зустрілася з перших днів Його дитинства! І знаючи про майбутні Страждання Господа Ісуса Христа чи не щоразу, коли повивала Його пеленами й при цьому торкалась Його рук і ніг, відчувала у Своєму Серці новий невимовний біль, думаючи, що ці ноги і руки колись будуть прибиті цвяхами до Хреста? Який лютий меч страждання прошив душу Діви, коли Вона побачила криваве обрізання Свого Сина, коли почула про наказ Ірода вигубити немовлят, а потім – про його жорстоке виконання. Якою тугою було для Неї – передчасно утікати уночі й іти у далеку дорогу в Єгипет, і там протягом семи років проживати посеред нечестивих варварів? Що сказати тобі про Її печалі, коли дванадцятилітній отрок – Ісус, залишив Її, перебуваючи три дні в Єрусалимському храмі, спілкуючись з юдейськими старцями (Лк. 2, 41-48). Якщо Анна, мати Товії, плакала невтішними слізьми через те, що її син не повернувся у назначений день (Тов. 10 гл.), то наскільки більшою була скорбота Матері Божої, коли подумала, що Вона втратила Сина, і не тільки Сина Свого, але й Бога! Скільки болю Вона зазнала, почувши про те, що Її родича Івана Хрестителя, котрого “між народженими від жінок не було більшого” (Мт. 11, 11), ув’язнили й відсікли йому голову! Якою сумною була для Неї кончина Її любого Обручника Йосифа! Ставрофіла: Воістину, великі й важкі ці скорботи, які пережила Мати Діва. Ангел: Однак це були лише передвісники інших жорстоких страждань, які згодом Вона знесла. Їй не було відомо те, що мало здійснитися з Її Сином і Господом у час Його Страждань. Вона читала пророчі передвіщення про це і з великим сумом завжди тримала їх у помислах. Думки, які Вона пережила, коли Їй звістили, що Її улюбленого Сина схопили, як розбійника, з наругою вели багатолюдним містом, волокли, відсилали від одного судді до іншого. Який біль завдавали Їй жорстоке паплюження Його Лику, немилостиве побиття Його Пречистого Тіла; терновий вінець, биття тростиною по Голові та, власне, Хрест Господа, який Він поніс на зранених кров’ю Раменах Своїх, викликаючи тим у інших співчуття до Себе! А втім найбільше меч страждання пройняв Її душу тоді, коли Вона стояла біля Хреста, думаючи

Дiти Непорочної

про все, що здійснилося над Сином Божим, коли побачила Родженого від Неї помираючим, усіма покинутим, Котрий віддавав духа... Слухаючи про все це, Ставрофіла не могла утриматись від плачу й, проливаючи сльози, сказала: “О скільки страждала й мучилась Благословенна Мати Єдинородного! Хто ж зі смертних не заплаче, побачивши Скорботну Матір Божу, засмучену такими переживаннями! Ангел: Тоді, Ставрофіла, за словами пророка Єремії, “біль та муки Його огорнули, немов породіллю...” (Єр. 49, 24), адже, не пізнавши болю при народженні Сина Свого, Вона терпіла під час Його Страждань (Пр. Йоанн Дамаск. Виклад Православної віри, кн. 4, гл. 14), коли від материнського жалю краялась душа, бачачи, що убивають Його, як злочинця. Чи нагадувати ще про те, з яким стражданням приймала Вона з Хреста Христове Тіло, оглядала всі Його Рани й була присутньою при Його похованні. Ставрофіла: О, як зможу я зрозуміти й осягнути біль багатостраждальної Матері Божої? Ангел: Іди й розваж, якщо зможеш, про силу вогню; уяви собі величезне полум’я любові, яким безперестанно розпалювалось Її Серце, й тоді хоча б трохи пізнаєш, яким великим було Її страждання. Пізнай, хто Матір, пізнай, хто Син, Син Єдинородний, визнаний усіма народами, “кращий від людських синів” (Пс. 44, 3), що Сам є Богом і Творцем усього. Отож яким мало бути полум’я Її любові! А якою була любов, – таким і Її страждання (Бл. Авґустин, кн. 21, гл. 26); і тому передати насправді страждання Діви – неможливо. Лише скажу, що це такі Страждання Матері за Сином, яких не було і ніколи не буде. Я ж нагадав тобі про це, щоб ти глибше зрозуміла, що і Мати Божа була причетна до Хреста. Саме тому ти, як і ніхто з людей, не можеш бути вільною від хреста. Усвідомлюючи це, Апостол сказав: “Щоб ані один не хитався в цім горі. Самі-бо ви знаєте, що на те нас призначено” (1 Сол. 3, 3). Тож не дивуйся, що потрібно нести хреста і печалі цього світу. Ця доля – неминуча; і несправжнім християнином є той, хто був покликаний нести скорботи, але їх не несе. Свт. Йоан Максимович Переклад з російської Галини Скірської

№6(83), 2013 11


ПРИГОТУЙТЕ СВОЇ СЕРЦЯ

“ТВОРІТЬ ДЕНЬ НА ЗЕМЛІ”

19.11.13 р. Ісус: Ваша душа, як книга, яка пишеться і яку ще можна виправити, зкоректувати, як граматичні помилки, так і зміст її скерувати на позитивне Начало. Ніколи не є пізно зробити аналіз та корективи у своєму житті. Тільки треба, щоби автор книги мав на це бажання та спрямував свою волю. 25.11.13 р. Ісус: Дитя Моє! Час ваш особливий, бо передовсім несе багато Моїх дарів. Скористати з цих дарів зможе не кожен, а лише той, хто вірний Господеві, Його прагне наслідувати – уподібнитися Мені. Ви прагнете змін, але в поспіху думаєте, що лише зовнішні зміни допоможуть ство рити вам щасливе

№6(83), 2013 12

життя. Ні дорога на захід, ані на схід не є панацеєю для вас. Це помилкове бачення. Загляньте у своє серце і душу! Почніть з них! Я звертаюся до всіх дітей Божих. Зверніть усю свою увагу на стан своєї душі! Вона у вас є! І вона потребує чистки, реставрації! Робіть це негайно, але виходячи з розуміння того, що кожен з вас – дитина Божа, творіння Його, яке тимчасово! перебуває на цьому світі і це “тимчасово” має пройти досконало. Для всіх вас є спільна мета – жити щасливо, і, на жаль, спільний ворог, що не дає, а докучає вашому розвитку – лихий, той хитрий, котрий хитрістю входить до вас через всі життєві сфери та намагається вас спантеличити і насадити негатив, зло. Не дайте-

ся! А зможете це зробити, коли ви кожен особисто буде робити Добро, коли кожен буде наполегливо працювати над собою, щоби Дух тримати у чистоті, а це означає – бути сповненими Моєю Любов’ю і нею керуватися у кожнім кроці земного життя. Чи був би негатив, якби ви всі саме так, кожен зокрема чинили? Ні. Постарайтеся вперто, невтомно і наполегливо працювати над собою, щоб глобально змінити себе і свою ситуацію життєву, як особисту так і загальну. Не хтось за вас має зробити життя гарним, а ви лише маєте тим скористатися. Ви особисто кожного дня, ночі, секунди, миті маєте чинити Добро, як для ближнього свого, так і для себе! Шануйте свою душу, збагачуючи її Любов’ю та чистотою. Тоді зростатиме

Дiти Непорочної


ПРИГОТУЙТЕ СВОЇ СЕРЦЯ ваша краса душі і буде розповсюджувати цю красу і гармонію у повсякденне ваше життя. Таким чином і наповниться ваше життя змістом. А коли будете у постійному зв’язку зі Мною, матимете постійну підтримку і вирішення будь-яких питань. Якщо ви прагнете допомогти ближньому своєму, підтримуючи один одного у боротьбі зі злом, то пам’ятайте, що у тій боротьбі зі злом ви особисто маєте бути чистими і щомиті цього прагнути та кріпитися Моєю Любов’ю у Пресвятій Євхаристії. Тоді лише подолаєте це зло, а Любов і Добро, що є у вашім серці восторжествує і переможе з Моєю допомогою. Опирайтеся на Мою Любов постійно і будете носіями Добра!

вими і нічого не бійтеся – ви сіль землі і поки ви з правдою, ви зі Мною, отже нічого не бійтеся. 06.12.13 р. Ісус: Ваш час.. вам надається важлива мить, коли ви можете висловити свою позицію в боротьбі зі злом. Ви виразники Світла Мого, діти Батька Мого, а отже діти Любові. Засвідчіть свою Любов у той час, коли діти тьми, заохочені розповсюдити зло на землі не допустіть цього, діти Мої. Коли бажаєте духовно злучитися всі діти Світла, то поспішіть злучитися зі Мною у

Пресвятій Євхаристії. Прийміть Мене у Серце своє і як найсильнішу зброю духа свого – Любов, застосуйте для себе, а також для ближнього свого. Ваш дух оков немає, ви вільні у дусі Любові і можете легко сягати будь-де і будь-коли. Ви в Любові непереможні, бо Я з вами. Тож очистіть свого духа та прийнявши Мене боріться і за чистоту інших, допомагаючи і їм зрозуміти, що помиляються. Не ніч, а день є вічний. Творіть день на землі, діти Мої. Будьте світочами життя вічного. Оксана Береза

01.12.13 р. Ісус: Діти Мої! Дух непокори перед злом – ось що повинно зараз витати. Ви діти Сонця, Духа Любові та Доброти, ви – діти Отця нашого Предвічного, котрий бажає Своїх дітей бачити виразниками Його Любові, Його Доброти і Милосердя, котрі аж ніяк не приймають зло цього світу. Як непотріб відкидуйте зло зі своїх душ і не допускайте, щоби той, хто чинить зло, керував вами. Виходьте з-під його керівництва. Лише Любов має гору над вами і може та й повинна вести вас у цьому житті. Горніться до Мене та будуйте нові відносини – що ґрунтуються на Любові до Бога та істинній Любові до ближнього свого. Люблю вас, діти Мої! 05.12.13 р. Ісус: Творіть історію, життя своє творіть. Не сидіть, склавши руки, а проявляйте свою позицію. Будьте живими, а не мерт-

Дiти Непорочної

№6(83), 2013 13


ТРАДИЦІЯ ТА ЧАС

Êîð³ííÿ íàшîгî гçдâà

Стояла зима. Дул ветер из степи. И холодно было Младенцу в вертепе На склоне холма. Его согревало дыханье вола. Домашние звери Стояли в пещере. Над яслями теплая дымка плыла. А рядом, неведомая перед тем, Застенчивей плошки В оконце сторожки Мерцала звезда на пути в Вифлеем. Она возвышалась горящей скирдой соломы и сена над целой Вселенной, встревоженной этою новой звездой. Растущее зарево рдело над ней И значило что-то, И три звездочета Спешили на зов небывалых огней. Ці рядки, написані в добу войовничого атеїзму великим російським поетом Борисом Пастернаком, вихідцем

№6(83), 2013 14

з українських євреїв, – одні з найбільш натхненних та благоговійних слів, написаних у ХХ сторіччі про величні події біблійної історії, на честь котрих ми святкуємо Різдво – одне з найбільш веселих, затишних, святкових у найвужчому значенні цього слова свят у християнському календарі. І цілком інакше звучать пісні могилянських студентів ХVIII сторіччя, які також проникнуті Різдвяним духом. Христос родивсь, світ звеселивсь, Веселії часи для всіх родин: Всяк християнин вминає ковбаси, Баби, діди пиво, меди, горілку варену кухликом п’ють, з книшами труть свинину печену. Хлопці, дівки навпередки бігають під хатки і, як вовки або свинки, скиргичуть колядки... Колядки і щедрівки, вертепи і кутя, ялинка і подарунки, традиційна учта в родинному колі та святкова служба в церкві – всі ці атрибути нерозривно пов’язані між собою, сплелись воєдино в уявленні та мисленні сучасних людей від Сан-Франциско до Владивостока. Мабуть, жодне християнське свято не обросло такими світлими, радісними веселими традиціями, жодному християнському святу не присвячено стільки духовних пісень, гімнів. Однак водночас корені жодного християнського свята не губляться так в безодні часу,

Дiти Непорочної


ТРАДИЦІЯ ТА ЧАС як корені Різдва, і з жодним святом не пов’язано стільки поганських традицій, як з Різдвом. Добрий вечір, тобі, пане господарю... Застеляйте столи, та ще й килимами... Усі щедрівки, славнозвісний дідух, а також безліч інших традицій не мають нічого спільного з євангельською історією, але водночас стали невід’ємною частиною Різдва. Та й походження цього свята, як не дивно, є не цілком християнським. Саме так – адже точної дати народження Христа Біблія нам не дає. Це Великдень має точну історичну прив’язку до конкретної дати, а про Різдво нічого такого не відомо. Відомо, що в той час пастухи тримали худобу в загонах, – значить, тоді було не тепло, але це могла бути і осінь, і рання весна. У будь-якому випадку, ані про 24 грудня, ані про 6 січня, коли християни здавна святкують свято Богоявлення, мова в Євангелії не йдеться. Зате з 24-м грудня пов’язана інша дуже важлива подія – це сонцеворот, найкоротший день у році. Після сонцевороту день збільшується, а ніч – скорочується. Отже, з давніх-давен, відколи люди помітили це астрономічне явище, цей день святкували як день народження сонця. А якщо зважати на те, що в більшості релігій саме сонце було верховним богом, то цілком логічно, що саме день сонця був одним з головних релігійних свят – днем перемоги світла над темрявою, добра над злом. До того ж, лише взимку, коли врожай давно пожали, а озимі посіви спочивають під снігом до весни, коли сіно для худоби давно зібране, а в полі нема що робити, селянин може дозволити собі як слід погуляти на бенкетах. В інші пори року для цього елементарно не вистачає часу – адже земля потребує багато уваги, а людська душа таки просить свята хоч колись. Отже, день Сонця – якщо не батько, то прадід нашого Різдва. Річ у тім, що і християнські місіонери, котрі пояснювали язичникам істини нашої віри, і апологети, що пояснювали сутність християнства людям античного світу, часто-густо порівнювали сонце з Христом – звісно, на користь останнього. Мабуть, найкраще це зробив у V сторіччі св. Патрик – місіонер, котрий проповідував Євангелію ірландцям: “Бо сонце, яке щодня сходить для нас за Божим велінням, зовсім не править світом, і світло його аж ніяк не вічне, і на тих, хто поклоняється йому, чекає належна кара. Ми ж віримо і поклоняємось Істинному Сонцю, Яке ніколи не згасне. Так само і той, хто втілює Волю Христа, не помре, а житиме вічно – як і Христос є вічно і править світом разом з Богом Отцем Всемогутнім і з Духом Святим перед усіма віками, і тепер, і на віки вічні. Амінь”. Своєрідною пам’яткою такого порівняння може служити кельтський хрест, поширений в Ірландії та

Дiти Непорочної

Шотландії, в якому поєднаний християнський хрест з язичницьким сонячним колом. Однак це було вже пізніше, а в перші роки християнства, в добу розквіту Римської імперії, сім днів тижня були названі на честь відомих тоді семи небесних світил, котрі, відповідно, асоціювалися з античними богами: понеділок – на честь місяця (Діани), вівторок – на честь Марса, середа – на честь Меркурія, четвер – на честь Юпітера, п’ятниця – на честь Венери, субота – Сатурна, а неділя – на честь Сонця (Аполона). У більшості європейських мов ця етимологія збереглась і донині, звісно, з германським відтінком, адже римляни любили асоціювати чужих богів зі своїми. Наприклад, в англійській мові неділя – “сандей”, день сонця, понеділок – “мандей”, день місяця, субота – “сатердей”, день Сатурна. Вівторок – “тьюздей” – названий так на честь германського бога Тиуса, покровителя війни, котрого римляни асоціювали з Марсом. Середа – “венздей” – названа на честь Водана або Одіна, римського Меркурія. П’ятниця – “фрайдей” – на честь богині Фреї, римської Венери. Як відомо, християни споконвіку збирались для молитви в день, який в єврейському календарі називався «йом-рішон», тобто, перший день (з такою назвою він і потрапив до Нового Завіту), а в римському – день Сонця. А у другому, третьому сторіччях головним супротивником християнства було навіть не греко-римське язичництво, не Зевс-Юпітер з Марсом-Аресом, а бог Мітра, знаний ще як Непереможне Сонце. Поцупили його римляни чи то в індійців, чи то в персів, скоріше за все – через кілікійських піратів. Звісно, головним святом цього бога був день Сонця – 24 грудня. З часом освічені римляни наділили Мітру всіма ознаками єдиного Бога (адже про те, що Бог може бути лише, один казали ще Платон з Аристотелем). Головними чеснотами мітраїзму проголосили вірність, мужність і честь, а також додали до цієї нової релігії обіцянки про воскресіння мертвих. Усе це сприяло тому, що мітраїзм став чи не головною релігією римських солдат, особливо ближче до кордонів. Саме через потужну моральну складову і наближеність до єдинобожжя мітраїзм був для християнства значно небезпечнішим, ніж усі традиційні боги, разом узяті. Справа в тому, що в перші сторіччя християнства до Юпітера, чи Аполлона всерйоз уже ніхто не ставився. Ці древні боги давно стали звичайними та символічними атрибутами римської старовини, а ось у Мітру люди вірили. І саме тому до свята Мітри церква ставилася більш вороже, ніж до будь-яких традиційних римських чи грецьких свят. І коли християни отримали можливість це зробити, то Церква проголосила 25 грудня християнським святом, щоб християни в цей день святкували своє, не відволікаючись на чуже. Отож

№6(83), 2013 15


ТРАДИЦІЯ ТА ЧАС християни побили ворога його ж зброєю. Якщо раніше святкування дня Сонця з усіма його урочистостями та забавами асоціювалося з язичницьким минулим, то минуло кілька поколінь – і Різдво стало невід’ємно складовою життя християнина. А ще, зважаючи на те, наскільки Христос асоціювався з сонцем в уяві багатьох, Церква вирішила використати цей зв’язок, щоб глибше пояснити людям значення Бога для них, а також, щоб тісніше зв’язати нову віру зі старою, традиційною культурою. Фактично, запровадження святкування Різдва Христового в день Сонця зробило Церкві таку саму ласку, як і пошана до античних філософів, що вірили в єдиного Бога. Коли апостол Павло в афінському ареопазі визнав, що античні філософи вірили в істинного Бога, хоча і не знали його імені, слова його стали своєрідним вхідним квитком в серця грецької та римської інтелігенції для християнства. Через сто років Авґустин, філософ, уже писав, що Сократ постраждав за віру в істинного Бога і що Платон з Аристотелем були предтечами Благої звістки. З часом для них навіть термін окремий вигадали – християнин до Христа. Так само перетворення дня народження сонця на день народження Христа стало для Церкви своєрідним вхідним квитком у народну культуру тодішнього світу. Священики та єпископи, хоча і без великої симпатії сприймали всі народні традиції, пов’язані з днем сонцевороту, чудово розуміли, що забороняти їх буде повним безглуздям, бо силоміць Бога в серце не загониш, та й неможливо проконтролювати всіх. Тодішні церковні керівники, люди переважно інтелігентні, вміли відділяти форму від вмісту, а також цінувати мистецтво, зокрема народне. Вони розуміли, що головний мотив цього сонячного свята – перемога світла над темрявою, добра над злом, то ж не так важко поєднати його значення християнськими правдами. Так само було і зі святом Мітри, адже Церква завжди підтримувала солдатський ідеал – вірного, стійкого та мужнього захисника вітчизни. До такого кроку – поєднання християнського свята з язичницьким – можна поставитись по-різному. Під час Реформації чимало протестантів заперечували святкування Різдва як язичницького свята. Окремі групи християн заперечують це ще й досі. З теологічної точки зору, можна багато сперечатись навколо цього питання, але історія розставила всі крапки над і: про Мітру пам’ятають лише історики та релігієзнавці, а грецькі, римські, германські та слов’янські боги остаточно перетворились на героїв легенд, а деякі перекочували навіть у фантастичні комікси. Нікому, крім десятка надто божевільних реконструкторів, не прийде в голову помолитись до Мітри або принести жертву Одінові.

№6(83), 2013 16

Наприкінці ХІХ-го – на початку ХХ сторіччя жив на Західній Україні священик Ксенофонт Сосенко. Його брат, Модест Сосенко, був відомим художником, картини якого прикрашають багато українських музеїв та церков. А сам о. Ксенофонт присвятив себе пастирському служінню, а ще – дослідженню народних обрядів, адже був інтелігентною людиною та щирим патріотом свого народу. За власні кошти він видав кілька праць, у котрих досліджував походження більшості традицій і звичаїв давніх слов’ян. Він чітко простежив походження Різдва від свята Сонця, вказав на значення мітраїзму та інших сонячних культів у становленні численних християнських традицій – навіть до елементів церковного одягу. І, немовби випереджуючи закиди з боку борців за чистоту обряду, отець Ксенофонт вказав на два важливі моменти, не розуміючи, як і не можливо зрозуміти саму суть християнства. По-перше, протягом своєї довгої історії Церква використала деякі форми культів, котрі існували в різних народів, надали їм християнський зміст. Цитуючи буквально пароха-етнографа, “християнство прийняло готові релігійні рамки, імпонуючи стару форму і наповнюючи ї�� новим глибоким духовним змістом”. По-друге, наші предки вірили в перемогу світла над темрявою і добра над злом задовго до того, як до них прийшли християнські місіонери. Тому почувши про Христа, греки і римляни, німці і кельти, скандинави і слов’яни просто дізнались про справжні імена світла і темряви. Отже, саме з прийняттям Христа всі урочистості на день Сонця отримали своє справжнє значення. Недарма в Євангелії розповідається, що троє мудреців зі Сходу прийшли і вклонились Христові невдовзі після Його народження – немовби вся земна мудрість вшанувала своє правдиве джерело. Історія довела правдивість висновків о. Ксенофонта. У радянські часи атеїстична влада, воюючи проти Христа, воювала і проти Різдвяних колядок та вертепів. На Святий Вечір учителів змушували патрулювати вулиці та зупиняти колядників. У колядках слова “Син Божий народився» намагались замінити на “новий рік народився”. Протестуючи проти такого маразму, люди боролись насамперед не за збереження автентичного тексту, а за свободу вільно сповідувати свою віру. І сьогодні в країнах Європи й Америки, куди наїхало багато мусульман та псевдодемократів, які, бажаючи знищити християнство, а з ним і цілу європейську цивілізацію, намагаються заборонити Різдвяні ялинки і замінити Різдво на якийсь нейтральний зимовий фестиваль. Отже, коли вороги Христа наступають на Церкву – вони наступають і на Різдво. Віктор Заславський

Дiти Непорочної


вÇÄÂÎ ÕÐÈÑÒÎÂÅ

18

вÇÄÂÎ ÕÐÈÑÒÎÂÅ

17


Ïðåñâÿòà Ðîäèíà

Ñâÿòèé Éîñèô ç Äèòÿòêîì ²ñóñ íà ðóêàõ


Ïðåñâÿòà Ðîäèíà

Ñâÿòèé Éîñèô ç Äèòÿòêîì ²ñóñ íà ðóêàõ


вÇÄÂÎ ÕÐÈÑÒÎÂÅ

18

вÇÄÂÎ ÕÐÈÑÒÎÂÅ

17


ГОЛОС МАРІЇ

ДІТИ БОЖІ

“Дорогі діти! Сьогодні закликаю вас відкритися молитві. Молитва чинить чуда у вас і через вас. Тому, дорогі діти, у простоті серця просіть Всевишнього, щоб дав вам силу бути дітьми Божими, щоб сатана не струшував вас, як вітер гілля. Знову, дорогі діти, станьте на сторону Бога і шукайте лише Його Волю, тоді знайдете в Ньому радість та мир. Дякую, що відповіли на Мій заклик”. (25 жовтня 2013 р.). Мамо наша, дякуємо за привітання, любов і щирість, виражені у цих словах: “Дорогі діти!”. Хочемо відповісти тим самим і з глибини серця виголошуємо: “Привіт Мамо і Владичице наша”. Дякуємо, що Ти з нами постійно, що нас любиш, бережеш, ведеш, виховуєш і повчаєш, а також заступаєшся за нами перед Богом. Дякуємо Тобі, що вже понад 32 роки об’являєшся в Меджуґор’ї. Це

Дiти Непорочної

спонукає нас до роздумів про важливість ситуації, в якій опинилося людство. Дякуємо, що в цю важку історичну мить Ти з нами. Закликаєш нас відкритися молитві так, як і минулого місяця. Робиш це, бо бачиш, як ми закриваємося перед нею через відсутність часу, поспіх, безліч справ, а може, й через утому та знеохочення. Бачиш, що ми недостатньо молилися і не жили відповідно до молитви, що ми занедбали дух та серце на користь земних і незначних справ, що ми занедбали життя вічне і прагнення Неба. Нам потрібно знову відкритися молитві, тобто потурбуватися про місце та час, потурбуватися про тишу і відкинути другорядні справи. Молитва чинить у вас чуда. Звільняє від злих духів, від їхнього впливу на ваші душі та тіла. Веде до зустрічі з Богом. Оживляє віру. Пробуджує прагнення Бога, Його любові, Його

життя. Чинить, що Бог знову займає перше місце в нашому житті. Повертає ціль та сенс життя. У молитві приходить Дух Святий. З допомогою молитви ми струшуємо віруси, шкідливі та токсичні впливи і дозволяємо нашому духові зайняти те місце, яке йому належить. На молитві Бог обдаровує нас Божою Міццю, Миром Божим, Божою Мудрістю, Любов’ю Божою та дружбою. Молитва чинить у нас чуда переміни. І через вас. Оживлені, перемінені і піднесені Богом у молитві, ми даємо іншим мир серця, доброту та любов. Ми є світлом та сіллю для ближніх. Указуємо на мету та сенс життя. Ми є свідками чудового життя з Богом та в Богові. У молитві випрошуємо для інших чуда навернень, сповіді, повернення до Євхаристії. Випрошуємо священичі та монаші покликання. Благаємо про чудо святих та мудрих людей для по-

№6(83), 2013 19


ГОЛОС МАРІЇ рятунку Батьківщини. Випрошуємо чудесну материнську любов для матерів та батьківську для батьків. Знову віднаходимо гідність у покликанні для вчителів. Вимолюємо чудо визволення узалежнень. Як просити Всевишнього в простоті серця, щоб дав нам силу, щоб ми були дітьми Божими? Ревно, з вірою, упованням, як діти, як святі, з любов’ю. Часто ходімо на поклоніння Святим Дарам, щоб вдивлятися в Лице Господа Ісуса і Його очі. Відкриваймо Святе Письмо, щоб слухати Його, бо Ісус говорить: “Якщо не станете такими, як діти, то не увійдете в Царство Небесне”. Будьмо завжди дітьми перед Богом і всюди. Бережімо чистоту серця. Бережімо Боже життя в собі. Будьмо слухняні Йому як добрі діти. Не віддаляймося від Святої Церкви. Закликаймо Боже Провидіння і бажаймо бути в Його руках та Його Серці. З усім – як діти – біжімо до Нього. Утішаймося Його любов’ю. Щоб сатана не струшував вас, як вітер гілля. Страшно бути гілкою, яку трясуть. Бути на гілці, яку пориває вітер, значить постійно переживати неспокій, страх, почуття небезпеки, перспективу отримання каліцтва, втрати життя. Це все означає перебувати в руках ворога. Жити в засліпленні та виснаженні. Ворог чинить все, щоб струшувати нас, непокоїти без перепочинку. Він сильний, його торнадо, смерчі, оскаженіння вражають у серця та розуми людей, родини та народи, вкидають у темряву, розпач, біль і страждання. Тому наша Мати, Цариця Миру, говорить: “Знову, до-

№6(83), 2013 20

рогі діти, станьте на сторону Бога”. Тому просимо про дар віри. Хочемо Бога і Його благодаті. Нам слід часто думати про вічне життя. Просімо Бога про Його благословення на кожен день для себе, сім’ї, Батьківщини. Потрібно рішуче зректися сатани та його спокус. Треба багато молитися і рятувати свої сім’ї, дітей, молодь, коли бачимо, що сатана хоче їх знищити. Подбаймо про спільну молитву в сім’ях. Шукайте лише Його Волю. Не забуваймо, отже, про Його присутність. Досліджуймо також свої прагнення та помисли, не женімося легко за поривом своєї психіки. Стараймося все омолитвити. Народжуймося з духівником. Щодня кричімо з глибини серця: Отче наш... А Отець дасть Своїм дітям радість і мир, бо дуже нас любить. Ні на мить не припиняє думати про нас. Також наша Мати притуляє нас до Серця, обдаровує радістю і миром. Амінь. БОГ МІЙ, УСЕ МОЄ “Дорогі діти! Сьогодні закликаю вас усіх до молитви. Дорогі діти, відчиніть двері серця широко для молитви, молитву серцем, і тоді, в цій молитві серцем, Всемогутній зможе впливати на вашу свободу і розпочнеться навернення. Віра укріпиться, щоб ви змогли цілим серцем сказати: “Бог мій, усе моє”. Зрозумійте, дорогі діти, що тут, на землі, все минуще. Дякую, що відповіли на Мій заклик” (25 листопада 2013 р.). Хай прославиться Бог у всіх, хто на цілому світі почує цей

заклик: “Дорогі діти! Сьогодні закликаю вас усіх до молитви”. Коли навколо нас поспіх, бракує часу, розгубленість, постійні пошуки чогось нового, чергових сенсацій, то Ти, Мамо, постійно говориш нам те саме. Говориш про потребу молитви. У Рік Віри – який, звісно, ніколи не завершується – ми роздумували над незмінним Вірую, незмінним Декалогом, незмінною Біблією, незмінними Таїнствами… Це змушує нас багато над чим задуматися. Наша основна щоденна проблема – це серце, відкрите для Бога. Дорогі діти, відчиніть двері серця широко для молитви, молитви серцем, щоб молитися все більше, люблячи Бога в Тройці Святій, все більше люблячи Тебе, Мамо, а також Святих та Ангелів, а також цілу Святу Церкву і людей навколо. Щоб думати як Ісус, жити і чинити так, як Він. Щоб з Тобою, Мамо, переживати Божу Волю і бути вірним. Саме тому не йде річ про шукання “новинок”, а про глибини, про “все більше”… А в миті засухи, внутрішніх труднощів, переживання слабкостей і спустошення, щоб мати змогу відпочити при Богові у глибокій тиші та почутті безпеки. І тоді, в цій молитві серцем, Всемогутній зможе впливати на вашу свободу і розпочнеться навернення. Ми не завжди добре використовуємо свободу. Папа Франциск каже: “Спокуса залишити Бога осторонь, щоб поставити в центр самих себе, невпинно стукає в наші брами, а досвід гріха зранює наше християнське життя, наше буття дітьми Божими. Тому мусимо мати мужність вірити і не дозволити,

Дiти Непорочної


ГОЛОС МАРІЇ щоб нас звела ментальність, що стверджує: “Бог не допомагає, Він не важливий для тебе”, тощо. Насправді все навпаки: лише коли ми житимемо, як діти Божі, не знеохочуючись своїми падіннями і гріхами, почуваючи, що Він нас любить, наше життя буде новим, його оживлюватиме духовна ясність та радість. Бог є нашою силою! Бог є нашою надіює!” (Загальна аудієнція. 10.04.13). Переживаючи, отже, у молитві любов Божу, ми скріплюємо зв’язок з Ним, хочемо бути вірними Йому. Відкидаємо сатану і негативні впливи цього світу. Хочемо йти до сповіді, щоб приймати Ісуса у Святому Причасті. Через молитву в нас усе більше Божих думок та світла, а також добрих рішень. Віра укріпиться, щоб ви могли цілим серцем сказати: “Мій Бог, все моє”. Нещодавно померла мама бл. Єжи Попєлушка, свідок віри. У проповіді на похоронній Службі Божій ми ��очули про неї таке: “Вона народила п’ятеро дітей, а в святому подружжі прожила майже шістдесят років /.../. І хоча не вивчала богослов’я,

Дiти Непорочної

завжди вміла правильно відповідати на поставлені запитання. Її висловлювання були змістовними і влучали в ціль. З них можна було б укласти богослов’я для початківців. Сьогодні в мас-медіа з’являються люди, які глузують з Бога і висміюють віруючих, безчестять хрести і хулять Божі заповіді. Вважають, що коли втечуть від Бога, наблизяться до себе. А все цілком навпаки. І пані Мар’яна чудово про це знала. Бог був для неї життям, міццю і радістю, а не примарною химерою. Перед Ним падала навколішки, Йому заносила свої молитви. Не розлучалася з вервицею. А коли вже було важко, тулилася з Марією до Христового Хреста” (Архієпископ Є. Озоровський). Можемо, отже, підсумувати, що вона ціле життя, в будь-якій ситуації, день за днем промовляла: “Мій Бог, все моє”. Зрозумійте, дорогі діти, що тут, на землі, все минуще. Як пройте через землю до Неба?

Як жити добре? Архієпископ Мокшицький зі Львова так висловився про земну дорогу Мар’яни Попєлушко: “Можна сказати, що в своєму житті вона пройшла такий шлях, як Пресвята Богородиця. Переживала радість від народження свого сина, потім тішилася, віддаючи його на службу Церкві. Безсумнівно, з великим болем переживала Його трагічну смерть. Але як мама з глибокою вірою вірила у воскресіння тіл” (25.11.13). Дякуємо Тобі, Мамо і Царице Миру, що турбуєшся про нас і невтомно виховуєш, пригадуєш про потребу молитви серцем. Нехай Твоє Послання і приклад тих, котрі з вервицею у руках йшли через землю до Неба, допомагають нам зростати щодня й осягати вічне щастя. Амінь. o. Євгеній Сьпйолек

№6(83), 2013 21


ПУТЬ ПРАВДИ

ÌÈÍÓËÅ, ÒÅÏÅвШͪ, ÌÀÉÁÓÒͪ (Продовження, поч. у №3-6, 2012; №1, 2013)

Все, що буде написано нижче, вже було, є і буде, всі ці знання передані нам від Отців пустельників, від людей, яким був показаний духовний світ, а саме: друге і третє Небо, це все передання нам, а також ті одкровення, які дав Бог мені – все це для того, щоб ми знали правду та істину, щоб ми могли побачити істинну суть Отця, Сина і Духа Святого, щоб ми навернулись до Них і полюбили Їх, як любили колись, для того, щоб ми могли пізнати самі себе, пізнати серце і плани Люцифера і щоб могли боротись, протидіяти і викривати його підступи, для того, щоб, коли настане наш час, ми могли опинитись в тому місці, де панує гармонія, чистота, любов, милосердя, прощення, радість і повне забезпечення Отцем, для того, щоб, знаючи правду, ми знали, що нас чекає, для того, щоб ми знали, що ми маємо бути нареченою Жениха нашого Ісуса Христа, для того, щоб навчитись любити Його і пізнати Любов Його до нас і багато ще чого. Ті, що задовільняються лише ходінням у храм,– нехай вони мене пробачать, але скажу, що такі не

№6(83), 2013 22

шукають Бога і якщо до них потрапить нижче написане, вони цього не приймуть або навіть і відкинуть, як непотрібне. Ні знання, ні ходіння в храм, ні проповідування, ні мантії, ні помазання не мають значення для Отця. Для Нього має значення наші відносини з Ним і Його Сином, і Духом Святим, і я молюся, щоб написане нижче помогло відновити ті відношення, ті сердечні відношення, які ми втратили, перебуваючи у цій тілесній оболонці, а також, щоб дано нам було зрозуміти ту велику любов, яку має Отець та Ісус до нас і щоб ми полюбили Їх за те, що Вони зробили для нас. Все, що написане, це передане нам знання людей, яким Бог відкрив Духом Святим правду та істину, тому хочу ці передання передати тим, хто буде читати для того, щоб людина могла побачити шлях падіння ангелів, людей, а також вірність Бога для того, щоб людина могла порівняти свій стан, своє розуміння, своє серце з станом, розумінням і серцем павших ангелів чи Ангелів Божих, павших людей і Серцем нашого Бога.

Дiти Непорочної


ПУТЬ ПРАВДИ Ціль написаного не критикувати чи викривати когось: будь то священик чи простий чоловік, ціль написаного показати шлях падіння і заставити людину задуматись і порозмислити (якщо на це буде воля людини) про свій стан, подумати, кому людина служить, кому віддане її серце, воля і розум і чи любить вона по-справжньому Отця, Сина і Духа Святого, що вона відчуває своїм серцем, коли згадує про Них. Хто хоче щось та більше зрозуміти на початках, то нехай прочитає книжку Беті Джин Еді “Осяяна світлом”. Там написана правда, яка була, є і буде. Ми не маємо права відкидати жодного Слова Божого, бо буває так, що якесь Слово нам підходить, якесь ні, та й жити нам потрібно за цим Словом, бо колись дамо відповідь по кожному Слову, сказаному Ісусом до нас. Якщо б нам Бог дав побачити Своє Обличчя, то ми б побачили одночасно і Його Серце, і Дух, ми побачили б велику радість, яка виливається з Його Серця, а також Його необмежені можливості. Перед створінням Він мав всі можливості вибору. Він міг стати будь-ким, Богом великої жорстокості, який отримує задоволення від знущання і мук, однак перед початком творіння Він зробив Свій вибір – Він пішов за Своєю натурою. На Обличчі Отця було все, що колись було або буде створено: вселенні, галактики, люди, ангели, звірі, зірки, планети – абсолютно все. Святий Дух змальовує все, що бачить в Божій Сутності, в духовну реальність, а люди змальовують з духовної в земну матеріальну реальність. Абсолютно все, що є на землі, або як люди думають, що вони це створили – вже все було створене спочатку в Отці. Отець сказав Сину, Син проговорив Слово, а Святий Дух по Слову накреслив місце і в цьому місці утворився ангел, а саме: Люцифер. Отець сказав: “Ти перший, ти будеш свідчити народам. Ти будеш вчити своїх послідовників тому, що Я створю. Я дам тобі всю мудрість”. Люцифер впав на коліна і почав славити, і поклонятись Богу. Далі Господь створив Перше Небо, Друге Небо і Вогненне озеро. Є ще Третє Небо – там живе Бог. Світлий світ – це Перше Небо, темний світ – це Друге Небо. Ці два світи відштовхують один від одного. Перше Небо – видимий духовний світ. Абсолютно все, що існує і буде ще існувати спочатку, було придумане Отцем, потім змальовано з Отця і перенесено в духовний і матеріальний світи. Ми, християни, думаємо про Бога обмежено. Ми не вповні можемо бачити Його Чистоти, Любові і Величі.

Дiти Непорочної

В Другому Небі є пекло, ад. Вхід туди тільки без тіла. Це місце тимчасового перебування павших духів, які були вигнані з людських тіл або з місць на землі, де вони були поставлені для управління сатаною. Вони живуть там в проміжку часу перебування на землі, виношуючи завдання сатани. Друге Небо постійно вміщується в наше життя. Його прояв ми бачимо по тому, що накладено на людину і його натуру, хвороби, юродство, злість, ненависть, убивство і т.д. – гріх і його наслідки. Там знаходяться після смерті душі людей, які не покаялись. Цим душам заборонено всяке спілкування з матеріальним світом, спілкування з жодною живою душею (Лк. 11. 24). Немає ніякого спілкування між цими світами. Так було до падіння. Адам і Єва через гріх відкрили їм двері. Тепер павші ангели мають вільний вхід в матеріальний світ Першого Неба. Друге Небо позбавлене всякої красоти і Божої слави, це страшне місце, де немає радості, де повна втрата надії, де атмосфера, яка висмоктує все життя, повна безнадії і відчаю. Це місце невидимих людському зору мук і знущань, хто це побачив – серце того розривається від болю. Щасливий той з людей, хто чує голос Бога: “У тебе є вибір. Ти можеш вибрати або Мене або пекло”. Одне Ім’я, яке може нас спасти, це – Ісус. Друге Небо описане в Посл. Юди (1. 10-13); Пс. (9. 18); Іс. (5. 14); Од. (20. 14). Це Друге Небо не стоїть на місці, а рухається у напрямку Вогняного озера і в кінці часів там закінчить своє існування. Так написано в Писанні. Ісус і Люцифер були друзями і Ісус завжди ділився з Люцифером Своїм баченням. Він розказував, що буде створений Небесний Дух по Його власному Образу і Подобі. Але самою сокровенною мрією Ісуса було те, що в один із днів Він буде мати НАРЕЧЕНУ із людей, які будуть мати таке ж серце, як і у Нього, одне з Ним серце. НАРЕЧЕНА буде працювати з Ним, як помічниця і разом вони будуть управляти всім, що Він створив. Це будуть Живі храми Живого Бога. Люцифер був створений першим і повинен бути свідком Божого діла, тому Бог дав йому всю мудрість. Але це мудрість побудована на досвіді від спостереження, а не Мудрість Божого Одкровення (Єз. 28. 12-14). Люцифер завжди бачив, як Син промовляв творче Слово з великою владою, м’ягкістю і гідністю, і він захотів зробити те саме з тими ж емоціями, якими

№6(83), 2013 23


ПУТЬ ПРАВДИ він був свідком, але нічого не міг створити по своїй команді, як би не старався. Він не мав таланту до створення будь-чого. Люцифер був покликаний бути помазаним херувимом, щоб спостерігати своїм уважним поглядом, як все буде створено. Отець відкривав бажання Свого Серця Сину, розповідав про Свої плани; Син з нескінченною любов’ю цікавився найменшими подробицями того, що в Серці Отця. В Серці Отця завжди є велике бажання захистити, це як любов матері до дитини. Його Любов не залежить від нас, від того, що ми робимо чи не робимо, вона залежить тільки від Його Серця і натури. В Серці Сина є океан Любові, а ми – це маленькі острівці. Його Любов підштовхує нас у відповідному напрямку і наша груба натура зменшується під ударами хвиль Його Любові. В Його Любові є елемент попередження і бажання нам самого найкращого, вона підбадьорює і закликає нас до перегляду того, що не так, Він має бажання завжди бути з нами, тому нам хочеться жити в Його присутності вічно. Святий Дух – це емоції, які піднімаються всередині нас. Ми можемо на когось злитись, і коли величезна любов підніметься в нас, то це Святий Дух. Ця Його Любов не має нічого спільного з нами. Це Він ввійшов в наше серце і Він це серце міняє. Все, що було створене, було святим і чистим. Не було ні краплини гріху чи вади. Коли нам це буде показано, ми побачимо, наскільки ми брудні і нечисті. Ми побачимо, що гріх не тільки забруднив наші ноги, але одного разу вкрав наше серце і розум. Наше серце здригнеться від усвідомлення нашої гріховності і нечистоти перед лицем абсолютної чистоти і наші почуття приведуть нас до одного бажання – повзти до Вогненного озера і кинутись туди, щоб вічно горіти. Часто ми боїмося чогось бажати, осуджуючи себе за скупість. Але якщо наше перше і саме сильне бажання – це бути в близьких відношеннях з Господом, то немає нічого з того, щоб Він не дав. Якщо ми будемо досліджувати те, що Він створив, ми будемо ще більше Його прославляти і любити, чим більше любимо, тим більше хочемо наблизитись до Нього, і Він нас хоче наблизити до Себе. Люцифер зайняв Божий Сад (майбутній дім НАРЕЧЕНОЇ Христа). Люцифер був створений для того, щоб вчити ангелів, а потім людей про велич Бога, він був створінням, в якому заключалась вся мудрість, з допо-

№6(83), 2013 24

могою якої повинен був підсумувати все, чому був єдиним свідком – Сили Божої, Слави Божої, слави, яку видно через Його створіння. В той час в любому куточку Всесвіту була повна єдність думок і сердець. Все створене має свій голос і розум, і все створене прославляє Творця з своїх уст. Все живе і неживе славило Його. Це була повнота, праведність, чистота і любов, і якщо б ми туди попали, то побачили б себе брудними, грішними, заплямованими і розбитими. Тут, на землі, ми можемо дякувати Богові і прославляти Бога як устами, так і серцем, тут можна побачити, чи справді людина славить серцем чи ні. На Небі нічого скрити неможливо. Небо бачить ці фальшиві ноти, які виходять з наших сердець. Ця сама нота появилась в серці Люцифера багато років назад, це була маленька краплина, як ракова пухлина, захована в самих далеких глибинах його серця. З того часу була втрачена красота невинності, зникла назавжди чистота радості досконалої єдності. Людина ніколи вже не побачить тої красоти, яку створив Господь і яку бачили ангели. Чим більше Люцифер розмовляв з Ісусом про Наречену, разом з якою Ісус збирався керувати всім творінням, тим більше він бажав бути вже не другом Сина, а нареченої, хоча і не розумів до кінця, що це таке. Люцифер бачив це так, що він стане четвертою особою Божества: Отець, Син, Дух Святий і Люцифер. Це мрія була так глибоко захована в його серці, що він сам про це дізнався з часом. Тільки тоді, коли ця мрія проявилась в його нескінченних роздумах, маючи своє логічне обґрунтування – він повинен був показати себе настільки самодостатнім перед Господом, щоб Той забув про створення людини тільки тому, що в цьому не буде потреби, і що він Люцифер замінить все і вся для Господа собою, і потім він зробить Його своєю нареченою. Він надіявся, що його обожнювання і вірність будуть нагородою стати нареченою. В своєму ярмі Люцифер доказав сам собі, що він цього заслуговує. В той час на Небі не існувало ні чоловічої, ні жіночої статі серед ангелів. Вони не могли продовжувати свій рід. Люцифер поселився на планеті Марс, поруч з Божим Садом, тому кожен ангел, який хотів попасти в Божий Сад, повинен був зупинитись у Люцифера, віддаючи йому честь. Це не було ні законом, ні постановою, ні наказом і всі з задоволенням віддавали честь єдиному херувиму, який був свідком творіння і ангели рахували великою честю служити Люцифе-

Дiти Непорочної


ПУТЬ ПРАВДИ ру, вважаючи Його вищим від себе. Вони цінили те, що Господь довірив йому робити, наслідуючи його в цьому. Він дав імена і права Михаїлу і Гавриїлу, і вони були друзями. З усього Всесвіту Люциферу приносили дари – вина, фрукти, спеціально приготовлені блюда, поважаючи його статус як першоствореного помазаного херувима і друга Господа. Він насолоджувався увагою і подарунками надто сильно і разом з тим, як виростала увага до нього, в його серці з простої подяки за любов до нього піднімалось темне очікування, переростаючи у вимогу все більше і більше подарунків і визнання. Якщо б нам був показаний розум Люцифера в той час, то ми б побачили, що те, що відбувається в його розумі, повністю відрізняється від того, що він пояснював і говорив ангелам. В той час кожний ангел вважав іншого ангела вище від себе і повсюди царював мир. Всі в єдності насолоджувались тим, що вони різні, але й святкували свою різноманітність, прославляючи Господа за Його щедрість і турботу про все необхідне для них. Отець бачив скриті мотиви Люцифера, як він говорив одне, а в серці скривав інше, як за обманливою прославою і поклонінням вирощував і будував свої плани в голові до того, як вони були виконані. В Люцифера ніколи не було чистих відносин по відношенню до Бога, це була подоба дружби і любові. Ми близько находимось до кінця часу як людська раса. Бог попереджає людство, що ми не можемо знищити або змінити те, що визначено Ним. Тих, що захочуть це зробити чекає суд, де потрібно буде заплатити ціну за непослух Богу і ігнорування Його Слова. Люцифер не має таланту творити, але він вміє переробляти, він перемінює і спотворює вже створене. Він завжди копіював те, що було у Бога, намагаючись завжди копіювати Його. Підлещуючись до ангелів, він намагався добитись від них до себе глибокої поваги, виховуючи в собі почуття великої значимості. Десять заповідей дано нам Отцем. Це шлях повернення від гріховного життя до праведності. В них закладений зворотній шлях падіння Люцифера, гріх відділення від Бога у своєму серці. Ми повинні зрозуміти, що на нас завжди буде покарання і прокляття, якщо у нас будуть народжуватись такі думки і відчуття, які були у Люцифера, і якщо ми

Дiти Непорочної

їх будемо плодити, а не вбивати Словом Ісуса, то чекає нас велика біда. У Люцифера змінювалось серце і пошкоджувався розум. Він дійшов до того, що сам почав вірити у власну брехню, що він не тільки може творити, але що це саме він створив Бога і все існуюче життя. Все, що він хотів, це бути нареченою, стати четвертою особою Бога. Він бажав цього любою ціною. Для нього було неважливим те, що він не може творити, і що він не має ніякого відношення до сотвореного. Він забув, що був лише свідком того, що створив Господь. В міру зростання віри в те, що саме він є творцем, віри в свою брехню – він поставив себе вище всіх ангелів. Він щиро став вірити, на основі баченого ним, що він являється творцем (Тм. 3, 1-5). Через свої близькі відносини з Богом і віри в себе, як учасника створіння, він все більше і більше потребував визнання. Плутанина, що виникла в його серці і розумі все більше і більше почала відводити його від істини і праведності Божої і вводити у нові глибини гріха. Люцифер сам став ототожнювати себе з Ним. Він почав бачити себе як одну з особистостей Божества, одного з тих, хто дає і утверджує життя, як творця духа, який формуються по Слову, якому він був свідок, думаючи в своєму серці, що і він це зможе зробити, як зробив Святий Дух. Він намагався стати рівним Богові, помножуючи свою роль, як вчителя до джерела життя і сили. Він

№6(83), 2013 25


ПУТЬ ПРАВДИ почав вірити, що дане йому благословіння управляти ангелами було не тільки даром, але джерелом і підтримкою їхнього життя. Без нього і його дару вони б давно пропали. Він почав вірити, що саме він спасає Бога від невидимого, законспірованого перевороту. Він не розумів, що це він сам, зі зростаючим хвилюванням вирощував ворогів у своєму серці. Він вирощував ці відчуття хвилювання і підозріння у своєму серці, і в його серці зародився гріх, що і стало початком його падіння. Перший його гріх – це була заздрість. Бог знищив Марс, де жив Люцифер, і Землю. Люцифер покаявся, що допустив гріх у своє серце і був милосердно пробачений. Люцифер каявся п’ять раз і стільки ж був прощений. Люцифер далі продовжував навчати, але те, що було в його серці, те, що зародилось раніше, поступово стало сходити з його уст. Він став лжесвідком проти свого Творця, заявляючи, що Бог нічого б не міг зробити без нього, могучого херувима, який був завжди з Богом, Сином і Святим Духом. Через деякий час Люцифер став жалітись на те, що Бог знищив його дім, тому що не хотів, щоб той мав щось добре, він впевнений, що Бог не хоче, щоб він мав свою власність, що Бог хоче, щоб всі мали тільки те, що Бог дає, щоб завжди був якийсь недостаток, потреба. Він тонко підводив свої промови під те розуміння, логічно все з’єднавши, що Бог самолюбивий, який хоче все тільки для Себе. У зв’язку з тим, що Люцифер проповідував по всій Вселенній ці свої думки, то закладав їх у розуми ангелів. Люцифер став представляти себе кращим світлом, ніж Сам Бог. Він говорив, що можливо Бог і дав життя ангелам, але це життя в неволі, а він, Люцифер, може запропонувати їм життя і свободу через переродження, що він їх може воскресити. Він жив далі у своїх всезростаючих ілюзіях, представляючи себе нареченою. Він був попереджений про те, що стоїть не на вірному шляху. Люцифер усвідомив гріх і стверджував, що не хоче більше жодного гріха в собі і що він покається у своїх шляхах. Люцифер був прощений і повернений до виконання свого завдання проповідувати велику милість і прощення Бога, який вартий вічної любові і вірності. Проходив час, але зло все більше і більше наповнювало його серце, він цього вже не міг скривати, в його характері вже не було видно ніякої надії на переміну. Його серце все більше і більше ставало

№6(83), 2013 26

жорстокішим. Обманом він пошкодив і вкрав серця Божих ангелів, претендуючи на Трон Господа. В цей час він навчився створювати перші душевні зв’язки з іншими ангелами, зв’язуючи себе з ними тонким підступним шляхом, який для них був чужий, якого вони не знали і не мали захисту. Він навчився контролювати інших. Люцифер побачив, що сильні емоції зароджують душевний контакт між двома ангелами. Він це побачив через надлишкову любов і захоплення до себе. Ангели самі прив’язались до нього, хоча деякі і не прив’язались. Він зрозумів, що сам може створювати і керувати цими зв’язками, використовуючи у своїх цілях, ні в кого не питаючись дозволу. Усе це він використовував їх, щоб збільшити емоційне рабство ангелів. Він сіяв сім’я хаосу і терору. Він став першим гомосексуалістом. Через ці неприродні та нездорові відносини він отримав владу над ангелами, вирощуючи в них стид і страх перед розкриттям, тим вкравши істинну любов до свого Творця. Він замінив їх любов і довіру на страх і недовіру. Він ними заволодів. Він почав навчати еротичним насолодам, народжуючи в них сексуальні потреби і звички. Він заставив себе знасилувати декількох ангелів, не дивлячись на їх протест. Скоро вони уступили насолодам, яких він їх навчив, насолодам, через які Люцифер держав їх в рабстві, шантажуючи розказати Тройці. Ангели стали боятися його більше, ніж Бога. Ангели не мали статі, через це Люцифер почував себе обкраденим. Він думками концентрувався на своєму недоліку, все більше і більше злився на Бога, вважаючи, що Бог обікрав його, лишивши інтимності, а відповідно і позицій Нареченого, не розуміючи істинної інтимності. Всіх ангелів, які послідували за ним, він навчив, як мати сексуальні відносини, як вийти за межі залежного від Бога життя, щоб стати самодостатнім. На землю впало прокляття і знищило 95% життя на землі. Люцифер знов покаявся, але більше формально – серце участі в покаянні не брало. Але Бог, навіть знаючи стан його серця, знову пробачив його, тому що гріх не досяг ще своєї повноти. Господь продовжував показувати всю глибину Своєї Любові до Свого створеного херувима, таку ж любов він показує зараз до людини. Очі Люцифера потемніли в результаті змін в його серці. В результаті того, що Господь відкинув його як Наречену, в ньому виникли порушення, які

Дiти Непорочної


ПУТЬ ПРАВДИ він постійно розвивав, в результаті збільшувалась і ненависть. Характер Люцифера поступово настільки змінювався, що тепер він наближався до рівня бунту. Він поставив себе на місце судді і ката, показуючи тим самим, що у нього є влада над життям і смертю. Люцифер експериментував з тонкими матеріями на фізичному і розумовому рівні, щоб пізнати тайни будови і роботи клітин ДНК і РНК, він розрізав тіла живих створінь, посягаючи на їх права. Самим головним бажанням Люцифера було створити щось більше і краще того, що створив Бог, думаючи, що він щось зможе змінити вже у створеному Богом. Мотивом його було доказати, що і він має здатність до сотворення, а якщо він створить щось краще, то Бог прийме його як рівного і не зможе його покарати. Він продовжував логічно мислити, що якщо Господь оцінить його можливості, то і ангели змушені будуть визнати його велич. Він сконцентрувався на тому, щоб створити машину-вбивцю на арені Божого саду. Замість жити в мирі і Божому забезпеченні він звів все життя до жалюгідного стану існування перед страхом смерті, те що він зараз робить з людством. Він створив арену для битв тварин, познайомивши Всесвіт з страхом смерті і вбивства. Цією новою силою він прищеплював страх ангелам так, немовби узурпував контроль над їхнім життям, знищуючи їхню невинну свідомість. Він використав смерть у вигляді спортивної гри і в деяких ангелах почала розвиватись пристрасть до азартних ігор. Так в Римській імперії серця людей були повністю завойовані виглядом вбивства. Управління Люцифера будувалось на культі тіла. Люцифер створив армію ангелів, які послідували за ним, установлюючи свої власні стандарти, не рахуючись з Богом. З того часу почалось розділення Небес, знищуючи назавжди мир. Знов пішло прокляття на землю, і вона була зруйнована. Люцифер покаявся, але покаяння вже не було щирим. В словах була пустота. Але Отець і цього разу пробачив. Люцифер вже не проповідував, в своєму серці він не відчував нічого, щоб міг сказати. Він прийняв рішення бути богом з його власною нареченою. Він повинен був навчитись, як маніпулювати ДНК і РНК без операційного втручання, щоб не було видно жодних пошкоджень його контролю і обману. Він повинен був знати, як управляти тільки при допомозі

Дiти Непорочної

голосу, так як це робив Син, творивши при допомозі влади Свого голосу. Люцифер показав свій істинний характер (1 Пт. 5,8). Він став ангелом з своєю власною ціллю. Він дав зрозуміти своїм послідовникам, що якщо відступлять від нього, то жорстоко будуть покарані. Ніщо не зможе зупинити його помсти. Але якщо вони будуть на його стороні і будуть йому вірні, він дасть їм багатство, владу, хороші позиції, тобто те, що вони вже мали від Бога. Люцифер не мав влади творити. Він вирішив в силу свого нерозуміння, що сила творіння є ніщо інше, як магія. За допомогою спритності рук, трюків, а також уміння добувати речі з духовного світу у фізичний, те, що там створено, – це всі його можливості. Він навчив людину, ніби в ім’я науки ставити досліди на живих створіннях. Час ішов, і за тисячі років терору, залякувань і інших негативних емоцій Люцифер побачив, що під цим негативним впливом хімічні речовини тіла змінюються і змінюється будова клітин ДНК. Він навчився тому, як заставити творіння підпорядковуватись його волі і бажанням. Він навчився стимулювати емоції, запускаючи їх, як ланцюгову реакцію, проводячи переміни в тілі, змінюючи будову кліток ДНК і РНК, передаючи ці змінені гени майбутньому поколінню. Страх і неспокій – це прямий результат порушення відносин людини з Богом, з іншою людиною або навіть з самим собою. Це передається по спадку як родове прокляття. Змінена клітина ДНК несе в собі із покоління в покоління можливість захворіти на різні хвороби. Негативні емоції породжують хвороби людства. Це зброя сатани проти людини. Люцифер повернув систему роботи щитовидної залози, яка контролює хімічні речовини в тілі, в зброю, направлену проти самого тіла, фактично проти самого себе. Люциферу було недостатньо, щоб команди, які він віддавав, виконувались, він пішов далі, створивши комерцію і торгівлю. Через владу, яку він отримав, через торгівлю, встановив сам, хто буде бідний, а хто багатий. Він встановив ціни, стандарти, став контролювати ангелів, створюючи потребу. Люцифер створив дух страху через недостаток чогось у небожителів. Він навчився контролювати нові відчуття, а саме, заздрість, ревність. Роман

№6(83), 2013 27


ГРІХ І БІЛЬ

НА ШЛЯХУ НАВЕРНЕННЯ

(Продовження. Початок у №4-5, 2013) Церква св. Катерини Бабця Елені, або Елені Аґріопулу, жила в м. Захаро, але через те, що в післявоєнні часи була велика криза, то вона з чоловіком і дітьми вирішила переселитися за місто, на земельну діляночку, яку їй залишив у спадок батько. Земля тут була гарна для посіву і для городу, а крім того, були фруктові й оливкові дерева, а також протікало підземне джерельце, отож це було чудове місце для життя. Посіяли пшеницю й овес, посадили город, а водою з джерельця все поливали, завели і маленьку господарку: декілька курей і кізку. Знайшли і камені неподалік, з яких побудували невеличку хатинку, і так помаленьку жили. Елені Аґріопулу була побожною жінкою, яка старалася не пропускати Літургію щонеділі, а також на релігійні свята. Відвідувала церкву Івана Хрестителя в с. Ксирохори, неподалік свого будинку. Якось вона зранку поспішала на Службу Божу. Була пізня осінь, дощ моросив, було дуже холодно. Неподалік їхньої хати, метрів через сто, на камінні сиділа гарна жінка з розпущеним волоссям і майже оголена. Елені Аґріопулу привіталася з нею та й пішла собі далі. Однак зробивши кілька кроків, вирішила повернутись додому і дати жінці якусь одежину й шматочок хліба. Тому що в ті часи було дуже важке життя, то не було нічого Мікеланджело да Караваджо (1573 - 1610). дивного в тому, що люди ходили по хатах і селах, Свята Катерина Олександрійська просили шматочок хліба або стакан молока для дітей, старих людей. Елені Аґріополу повернулась назад, Якщо вона бачила св. Катерину, котра сиділа на кащоб сказати жінці, що принесе їй щось одягнутися. мені, там, де колись була побудована церква, то що Утім вона нікого не побачила, камінь самотньо стояв Бог хоче тим сказати? Бабця Елені молилася до св. Катерини, щоб та і поблизу нього вже не було гарної жінки. “Дивно”, – подумала бабця Елені і продовжила пояснила їй те видіння. І ось через Божу ласку зрошлях до церкви. У церкві під час Літургії вона по- зуміла те, що хотіла їй сказати св. Катерина. Колись бачила ікону, на котрій була св. Катерина, яка була давно тут був храм св. Катерини. З часом, а може дуже схожа на жінку, котру вона зустріла зранку біля через якісь обставини, він був зруйнований, отож люди приходили і молились на цих руїнах і це було будинку. “Дивно”, – знов подумала вона. Час минав, і незабаром Бог учинив так, що бабця Боже місце. Каміння з цієї колишньої церкви Елені Елені пригадала собі, що коли вона була ще зовсім з чоловіком забрали, щоб побудувати собі будинок, маленька, то її батько приходив разом з нею на те ось чому вона побачила св. Катерину роздягненою. місце, де вони були знайшли каміння, з якого побу- Так Свята хотіла сказати, що забрали її одяг, тобто дували хату. Пригадала собі, що приходили й інші камені з її храму. Як тільки бабця Елені отримала жінки, запалювали свічки і молилися до ікони. На таке пояснення, то дуже засмутилася, вона не знала, іконі був образ св. Катерини. Елені Аґріопулу, яка що робити і як тепер повернути камені назад. Аж згадала це і постійно бачила перед собою ту гарну ось їй прийшла одна гарна і шляхетна думка. Елені жінку, яку вона зустріла дощового холодного ранку, Аґріопулу вирішила побудувати нову церкву св. Капочало турбувати запитання: “Що це може значити? терини. Через те, що це були дуже важкі післявоєнні

№6(83), 2013 28

Дiти Непорочної


ГРІХ І БІЛЬ часи, то таке рішення, можна сказати, було цілком нереальним. Люди не мали що їсти, в що одягтися, а тут наважились побудувати церкву, отож треба було мати сміливе і віруюче серце. Елені Аґріопулу мала таку відважну вдачу, вона побудувала церкву з Божою ласкою. Правда, це забрало багато часу і ще більше зусиль. Коли вона звернулась до Митрополита за поміччю для побудови храму, то він їй порадив іти просити милостиню і з цього будувати церкву. Чоловік бабці Елені, дідусь Георгій, почувши про це, заборонив їй іти просити милостиню і займатися справою будування церкви св. Катерини. Однак Елені це не зупинило, незважаючи на заборону чоловіка, вона потайки почала збір милостині. Спочатку пішла до сусідів. Ті давали їй олію і пшеницю, вона це продавала і гроші відкладала на будівництво. Йшла і в сусідні села і навіть міста, люди їй допомагали, незважаючи на те, що самі не мали за що жити. Коли розпочалося будівництво церкви, приходили майстри і пропонували свою допомогу, молоді та старі ставали до роботи і брали активну участь у спорудженні храму. З Божою поміччю і людською допомогою церква була побудована і посвячена у 1960 році. Про церкву св. Катерини дізналися всі навколишні села і міста, бо багато християн брали участь у її спорудженні. Найважливіше є те, що люди з часом зрозуміли, що всі молитви і прохання, звернені до св. Катерини, були вислухані. Були і різні дива в церкві й навіть поза нею. Ласки за посередництвом св. Катерини Цю історію розповів мені мій чоловік. Коли моєму чоловікові, Георгію, було 10 років, то він разом з бабцею їздив різними святими місцями. Побував у монастирях, а також у церквах, де відбувалися парафіяльні свята. Їздили вони в ті часи на ослику. Бабця Елені садила Георгія на ослика, а сама йшла десятки кілометрів до котрогось храму. Так вони – бабця і внук – час від часу подорожували. Деколи виходили зранку і приходили аж на вечір до церкви, яка святкувала празник, там і ночували, щоб взяти участь у ранковій Літургії. Якось після Служби Божої вони поверталися додому і проходили повз озеро Каяфа. Хочу сказати, що озеро Каяфа має цілющі води, люди з усіх куточків світу приїжджають і до сьогодні, щоб прийняти лікувальні ванни. Так і тоді, в 70-ті роки, було дуже багато відвідувачів, котрі приймали ванни і лікували тіла від недуги. Так ось, коли вони проїжджали через це місце, то зауважили, як на носилках несли дуже молоду гарну жіночку, котра не могла сама йти, її

Дiти Непорочної

тіло було наче паралізоване. Бабця Елені підбігла до неї і запитала, що з нею трапилося і що її турбує. Жінка відповіла, що приїхала з Америки, що вона гречанка і рік тому вийшла заміж, а через півроку після одруження з нею щось трапилося, лікарі не можуть прийти до згоди і поставити діагноз. Ніхто не може пояснити, що з нею відбувається. Ніхто не може дати відповідь, чи зможе вона знову ходити, чи в такому стані залишиться до кінця свого життя. Молода жіночка почала плакати і сказала, що дуже хоче мати хоча б одну дитинку, але, мабуть, їй це не судилось. Бабця Елені посадила внука на ослика і чимшвидше попрямувала додому. Відстань від озера Каяфа до їхнього будинку десь 4 кілометри. За годину часу вона вже була у церкві, набрала миру зі стаканчика, який стояв біля ікони св. Катерини, взяла ладан і оберіг, який сама зробила, і вирушила в зворотню дорогу. Внук побіг за нею, бабця Елені не хотіла його брати, але він так просився, що вона таки взяла його. Прибігши до озера, бабця відшукала ту молоду жіночку, яка була нерухомою. Елені Аґріопулу взяла миро, налила трішки на руки і почала масувати жіночці ноги, потім руки, знову налила на руки олійку і знову мастила руки, ноги, спину, шию, постійно молячись. Вона повторювала молитви тихо і безупинно, всі лише чули: “Св. Катерино, допоможи цій дитині, випроси їй ласку оздоровлення, допоможи, Господи, допоможи!” Потім поклала їй під подушку ладан, а на шию наділа оберіг, який сама зробила. Бабця з внуком повернулися додому. Цілу дорогу бабця Елені мовчала і молилася. Далі чоловік розказав мені ось що. Через два дні він з дітьми бавився біля дому. Побачив, як хтось прямує до церкви. Спочатку він не звернув на людей уваги, але коли вони підійшли ближче, то серед них він впізнав ту молоду жіночку, котра не могла навіть поворухнутися. Георгій підхопився і чимдужче побіг до бабці Елені, котра тоді працювала на городі. Здалека він почав кричати: “Бабцю, йди швидко сюди. Та жіночка, що ти їй мастила руки і ноги, прийшла до нас, вона в церкві св. Катерини”. Тільки-но бабця це почула, кинула на землю сапу і прибігла до церкви. На порозі стояла та гарна молода жіночка і виглядала за бабцею Елені. Побачивши її, молодиця підбігла, обняла бабцю, поцілувала і заплакала. Потім вона довго молилася в церкві св. Катерини і дякувала їй за оздоровлення. Бабця Елені також довго молилася і дякувала св. Катерині та Господеві за те, що вислухали її молитву. Вістка про це диво розійшлася по цілій околиці.

№6(83), 2013 29


ГРІХ І БІЛЬ

Церква святої Катерини, Захаро, Греція

Бабця Елені мала сильну віру в Бога і св. Катерину. Вона жила церквою, яку побудувала. Проводила в ній увесь вільний час, допомагала людям, які приходили в храм і зверталися по допомогу до св. Катерини, бабця розраджувала їх і зміцнювала їхню віру. Опісля смерті чоловіка Елені Аґріопулу вела монаше життя. Вона побудувала невеличкий будиночок біля церкви, який опісля назвала “келія”. Там вона жила одна, молилася і постила. Бабця Елені тричі була в Єрусалимі й на горі Синай, де покояться нетлінні мощі св. Катерини. Востаннє вона відвідала Святу Землю – в день Воскресіння Господнього, коли очікують Святий огонь. Отож, як вона розповідала, було так багато людей, що їй на хвильку здалося, що вона впаде і її тут затопчуть. Їй на той час було поза 90 років. Вона так злякалась, що така велика маса людей тисне на неї, що їй стало погано, вона звернулася до св. Катерини, щоб та вивела її звідти. Умить бабця побачила гарного ангела, зодягненого у все біле, який взяв її за руку і вивів на вулицю, люди розступалися перед нею, даючи їй дорогу. Бабця Елені впевнена, що то св. Катерина знову вислухала її прохання і допомогла. Елені Аґріопулу прожила рівно 100 років, останнє прохання її було, щоб її останки поховали біля церкви св. Катерини. Ось так коротко я вам переповіла про церкву св. Катерини і її засновницю бабцю Елені. Хочу сказати, що саме святкує наша Церква 25 листопада (за но-

№6(83), 2013 30

вим календарем). У цей день св. Катерина померла мученицькою смертю, в цей день святкують усі, хто носить це гарне ім’я – Катерина. Однак, на жаль, я цього не знала колись, бо ми в Україні живемо за старим календарем, то і свята на 13 днів запізнюються. Кажу, на жаль, тому що тоді б я свою доньку Алевтину назвала Катериною. А знаєте чому? Тому, що вона народилася 25 листопада, саме на свято св. Катерини, в день, який святкує наша Церква. Я часто кажу, що нас сюди, в Грецію, привела св. Катерина, це була, мабуть, Божа Воля. У цей день, 25 листопада, у нас справді велике свято, так як велика кількість людей з усіх куточків Греції приїжджають сюди, багато священиків відправляють Службу Божу. Щороку приїжджає Єпископ. А ще в цей день ми в колі цілої родини святкуємо День народження доньки. Доця так полюбила св. Катерину, що вважає її своєю покровителькою. Ціла чоловікова родина має велику набожність до св. Катерини, розповідають про ласки, які отримали через зас��упництво святої, про небезпеки, які їх дивом оминули, про випрошені прохання. Якщо чесно зізнатися, то я довго не відчувала заступництва св. Катерини, навіть не знаю чому. Мабуть, через моє зачерствіле серце і мій егоїзм. З часом, коли побачила, як люди вірять у св. Катерину, як приходять до церкви і приносять дорогоцінні речі їй у дарунок і вішають на ікону, навіть тоді я залишалася маловіруючою і рідко зверталася до святої з проханнями. Це було доти, аж поки вона не вислухала мого таємного прохання. Просила я про синочка, бо з чоловіком ми жили вже довгий час, а дітей спільних так і не мали. Моя донька Алевтина – від першого шлюбу. Отож св. Катерина вислухала мою молитву – і я завагітніла. Народився гарний і здоровий син. Св. Катерина оберігає цілу мою сім’ю! При можливості розповідаю всім і всюди про велике заступництво св. Катерини. Три роки тому написала статтю в афінську російськомовну газету про заснування церкви св. Катерини, бабцю Елені, набожність грецьких людей до святої. Я вирішила розповісти і нашим людям про таку велику заступницю на Небі. Я час від часу висилаю в Україну сестрі іконки, а вона роздає їх знайомим, щоб люди відчули сильну поміч святої. У мене є гарна подруга Марія. Маріїн рідний брат Володимир декілька років тому одружився, але, на жаль, у нього з дружиною не було дитинки. Якось при розмові Марія розповіла мені про це і ще й додала, що лікарі поставили Володиній жінці діагноз, що вона не зможе мати дітей. Вислала я Володі ікону св. Катерини, квіточки засушені, якими ми прикрашаємо

Дiти Непорочної


ГРІХ І БІЛЬ ікону на свято 25 листопада, і написала листа, де трішки розповіла про церкву і дива, які відбуваються за посередництвом св. Катерини, радила їм молитися до святої. Сама час від часу запалювала свічку і молилася в церкві в цьому намірі. Через півроку дзвонить мені Марія і повідомляє гарну новину: її невістка вагітна. Народилася у них здоровенька донечка, яку вони назвали Катериною. Розповім вам про ще одне диво оздоровлення за посередництвом св. Катерини. Коли народився синуля, то з перших днів у нього одне оченятко закисало. Я не дуже надавала цьому значення, бо це буває в усіх новонароджених дітей. З часом я помітила, що у дитини очко постійно червоне і набирається гній. Поїхали до педіатра, він оглянув, виписав краплі для ока і порадив почекати, поки синові виповниться рік і, можливо, до цього часу відкриється сльозовий прохід. Минув рік, а змін не було, становище погіршилося, праве хворе око було менше від лівого і весь час червоніло. Ми звернулися вже до окуліста, лікар поставив діагноз «дакріоцистит» і порадив почекати ще півроку, виписав мазі, наголосив, що якщо за півроку прохід не відкриється, то потрібна буде операція. Операція не буде важка чи небезпечна, лише дадуть наркоз на півгодинки, а за той час лікар голочкою проколить сльозовий канал. Однак потрібно їхати в Афіни, тому що там роблять такі операції. Зробити це потрібно буде обов’язково, бо дитина буде мати проблему на ціле життя. Ми з чоловіком вирішили зачекати ще принаймні рік часу, адже не наважувались їхати на операцію. У сина час від часу червоніло око, я постійно капала краплі, щоб не було якогось запального процесу. Весною око найбільше турбувало дитинку, бо піднімався вітер і в нього потрапляв порох. У такі дні навіть краплі не допомагали. Око так за ніч закисало, що дитина на ранок не могла відкрити його, а крім того, розтирала руками до ран. Рік минув, а покращення не було, ми вирішили шукати знайомих, щоб домовитись про операцію на літо. Весною свекор налаштувався робити ремонт у церкві св. Катерини, повитягав всі книжечки з тумбочок, познімав всі ікони, весь інвентар виніс із Святилища в церкву і порозкладав на столі. Я з сином Періклісом час від часу приходили до церкви дивитись, як просувається робота. Якось я зауважила на столі маленьку круглу коробочку, на якій був намальований храм і написано “Єрусалим”. Відкрила її і побачила маленький дерев’яний хрестик, на якому маленькими буквами було написано “Єрусалим”. “Мабуть, бабця Елені привезла з Єрусалиму”, – по-

Дiти Непорочної

Церква святої Катерини (інтер’єр)

думала я тоді. Коли я взяла хрестик у руки, то мені прийшла спасенна думка: потерти цим хрестиком око сина. Так і зробила. Я провела пару раз хрестом по очному проході і помолилася до св. Катерини, щоб випросила у Господа ласку оздоровлення для Перікліса. Сказала і сину, щоб попросив у Боженьки, щоб у нього видужало оченятко. Дитина своїми словами помолилася. Ми ще два рази приходили до церкви і повторили це, а потім свекор поскладав усе на місце і коробочку з хрестиком також кудись заховав. Я не зосереджувалась на тому і навіть не чекала, що око сьогодні чи завтра виздоровіє: зробила це з сином і забула. Мабуть, син випросив у св. Катерини ласку оздоровлення, бо дитячі молитви мають дуже велику силу. Я зауважила, що оченятко перестало червоніти тоді, коли весною почали дути сильні вітри. Вирішила простежити і взагалі не капати жодні краплі. Час минав, а оченятко до сьогодні не червоніє, бо ми отримали ласку оздоровлення. Відтоді минув рік, на операцію нам не довелося їхати, адже син цілком здоровий. Ось таке диво випросила нам св. Катерина. Чи маю я право тепер не вірити в чудодійну силу святих? Чи можна мені забувати про такі ласки і не прагнути розповідати іншим про них? Чи не потрібно мені славити нашого Господа Ісуса Христа, що так нас усіх любить і різними шляхами привертає нас до Себе? Наталія Ананевич (Далі буде)

№6(83), 2013 31


ПРОВИДІННЯ БОЖЕ

ϲÄÌÈÕÀÉËß – ̲ÑÖÅ, ÂÈÁÐÀÍÅ ÁÎÃÎÌ

Ми, група прочан зі Львова, вперше їхали у Свято-Ми хайлівський чоловічий монастир, котрий знаходиться в с. Підмихайлі Калуського району ІваноФранківської області. Природа вже красувалася золотим осіннім вбранням, а на душі було тихо і трішечки сумно від того, що скоро вся ця краса почне щезати. Про це ще одне святе місце в Західній Україні ми мало що знали: з розповіді однієї прочанки з Галича довідалися, що тут справді колись стояв чоловічий монастир, що тут щоденно приносили на престолі безкровну Жертву Святої Літургії, що тут, на цій горі, у простоті та смиренності духа відчувається Божа благодать і присутність Неба, як і колись у далекому минулому, коли у княжі часи весь народ був з’єднаний одною вірою, жив одним духом. Цей дух дуже сильно відчувається, коли підходиш до церкви Різдва Христового у м. Галичі, древній нашій столиці. Уже сам зовнішній вигляд цієї святині завжди нагадує про прадідівську віру, про її духовну красу. Це немовби якийсь живий свідок княжої доби, у простоті духа та витонченості архітектурних форм. Це цілий духовний світ, який немовби застиг у просторі та часі й лише чекає на своє пробудження... Зустріч з настоятелем ще не збудованого монастиря о. Михайлом Гринівим та розмова з ним підтвердили просту істину про те, для чого на землі потрібні монастирі, ці духовні осередки молитви, покаяння, віднайдення

№6(83), 2013 32

Церква св. Архистратига Михаїла у Підмихайлі

шляху для зцілення від своїх духовних та фізичних недуг, який би привів кожного до Бога. Щоб цей дорогоцінний дар, можливість особистого спілкування з Богом не були втрачені, ми повинні вийти зі стану духовного дитинства і набути практики живого спілкування з Ним, навчитися пробуджувати своє сумління й оживляти свої серця. На цій святій горі, де ще з ХІІ ст. стояв монастир, якось по-особливому зароджується прагнення постійно перебувати з Богом у дусі смирення та сокрушення. У Святому Письмі, в ап. Павла, в Першому листі до Коринф’ян читаємо, “що хто любить Бога, тому дано знання від Нього”. Це відразу відчувається у спілкуванні з о. Михайлом. Він усіх прочан зустрічає щиро, з любов’ю. Є велика відмінність між тими священиками, які служать Богові за покликом серця, і тими, які служать без поклику.

Починати відроджувати святиню, піднімати її з попелу можуть тільки священики за покликом Божим. Ті, що без поклику, загалом, завжди перебувають на багатих, облаштованих парафіях, добре володіють науковими знаннями, є заможними, самодостатніми і гордими. Ті, що служать за покликом Неба, ідуть служити туди, де нема великих прибутків, зате є вбогість, пізнання Божої Мудрості, Любові та Милосердя, пізнання Святого Хреста. Вони (ці священики) просто одержимі Богом у доброму розумінні цього слова. Така одержимість завжди приносить плід у терпінні, завдяки їм тримається наша земля і наша прадавня віра. Відомій візіонерці Ванді Бонішевській Спаситель так сказав про місію священства на Землі:“Священику, нічого Мені не даєш, хоча ти є власністю Моєю. Живи життям Моїм. Не маєш права жити жит-

Дiти Непорочної


ПРОВИДІННЯ БОЖЕ тям світу. Постійно Хрест і Євхаристія – це життя твоє. Отець Мій Предвічний понизився до Мене, а Я перемінився у вас. Священику, у Божественній Літургії ти не перебуваєш, а лише Я. Ти є подателем ласк. Не оскверняй Мене гріхами. Не оскверняй Мою святиню. Мешкаю в тобі. Не бачиш Мене, лише відчуваєш Мою присутність. Усе, що чиниш, спливає з Хреста Євхаристійного. Оселю Я вибрав не в Хресті, не в Кивоті, не в Гостії (Частичці), лише у вас. Перебуваючи на цій святій горі, милуючись рідною природою, ненароком переносишся серцем у Гефсиманський сад в Єрусалимі. Хто хоча би раз побував у ньому, той назавжди в своєму серці збереже пам’ять про це велике і святе місце, хоча від нього залишилося тільки вісім оливкових дерев, обсаджених квітниками. Ось як це описує Влас Дорошевич (подаємо вибрані фрагменти): “Ці старі оливкові дерева чули подихи стривоженої Душі Спасителя, які долинали з каменю, на якому молився Христос... Зелень оливкових дерев завжди покрита білим нальотом, від цього нальоту аж сльозиться в очах. Сад оточений великою кам’яною стіною, бо лише вона захищає цих безмовних свідків від вандалізму, почитателів і туристів, які бажають взяти собі на пам’ять гілочку. Цих вісім дерев стали безмовними свідками того, що відбулося в ту ніч, коли всі спали. Не спали тільки Ненависть і Любов. У благоговійній тишині ці дерева прислухалися до скорботної молитви Спасителя світу. Ви входите в загорожу саду і зупиняєтеся неприємно вражені. Задля чого це все? Хіба таке місце потрібно було так прикрашати?

Дiти Непорочної

Чому йому не дали вціліти в його первозданному вигляді, в якому воно було, коли тут молився Христос”. Тут, у Підмихайлі, поки що не віднайдено печерної церкви, але коли її розкопають, то дуже хотілося б, щоб вона була збережена в такому вигляді, в якому уціліла, тобто без сучасної плитки на підлозі та інших ознак нашої цивілізації, бо не це найцінніше. Найголовнішим є те, щоб був збережений її первозданний вигляд під час перебування в ній монахів... Після навали орд хана Батия на Київ багато монахів із КиєвоПечерської лаври втікали на Захід, у Галичину, де осідали, засновували монастирські обителі, печерні храми. Підмихайля не було винятком. Як і в Страдчі, тут монахи збудували печерну церкву Йоана Хрестителя. Внизу, біля гори, забило джерело з цілющою водою. Поступово рік за роком монастир розростався, ставав відомим на всю околицю, сюди стікалося щораз більше прочан. На горі монахи поставили церкву Св. Архистратига Михаїла, і свята обитель зажила своїм повнокровним життя. Мирне існування цієї святині переривали постійні татарські набіги в ХV-ХVІ століттях. Тому не дивно, що в наш час на цій горі місцеві люди впродовж деякого періоду бачили містичну фігуру монаха з книгою в руках. Мабуть, Провидіння Боже має Свої плани щодо цієї святої гори, бо Сам Ісус на запитання о. Михайла, який тут має бути монастир, відповів, що такий, який тут був до зруйнування, тобто православний. І нам, українцям, грекокатоликам та православним, потрібно навчитися з любові до Бога та один до одного ставати

біля одного престолу, воздавати хвалу Божому Імені, дотримуючись своїх прекрасних духовних практик чи то православних, чи то католицьких. Такого справжнього духовного поєднання в народі прагне Небо, тому невипадково Підмихайля стало тим місцем, яке обрав Сам Бог. Наші провідники у 1654 році вчинили велику трагічну помилку, коли в душу свого ж народу впустили чужий дух. За неї ми розплачуємося і донині... Чи зрозуміємо ми це, покаже час, а поки що нехай справжні Божа Любов, Божа Мудрість, Боже Милосердя запанують над усіма нами і приведуть до Божого Миру в Церквах та народі! Спогади настоятеля: благодать святого монастиря Я, раб Божий, Михайло Гринів хочу розповісти читачеві про подію, яка колись трапилася зі мною, сколихнула моє життя і змінила його кардинально.

Капличка св. Архангела Михаїла з 16-ти метровим Хрестом

№6(83), 2013 33


ПРОВИДІННЯ БОЖЕ Це було 2006 року. Надворі був святковий недільний день, я саме прийшов додому з церкви (зі Служби Божої). Ліг в обід відпочивати і заснув. Сниться мені Ісус Христос у голубому вбранні, Який відкриває рукою землю (із землі до неба рине вода) і говорить: “На цьому місці має бути Божа Благодать”. Цей сон через різні проміжки часу снився мені тричі. Коли той самий сон приснився мені втретє, я розповів про все парафіяльному священикунастоятелю церкви Архистратига Михаїла (в Підмихайлі) митр. прот. Богдану Челядину, а також своєму духівникові. Порадившись, ми вирішили викопати криницю на горі, що височіє над селом, де колись стояв монастир. У 2007 році було викопано криницю і встановлено скульптуру Ісуса Христа. У 2008 році за кошти жертводавця Ігоря Максиміва та інших людей було збудовано каплицю Св. Великомученика Дмитрія Солунського. А на свято Архистратига Божого Михаїла (21.11.2008 р.) ця капличка була освячена настоятелем Церкви Архистратига Михаїла (в с. Підмихайлі) митр. прот. Богданом Челядином та іншими священиками. У 2009 році на свято Богоявлення православний хрест з’явився на дереві нижче малої ікони Дмитрія Мироточивого. Того ж року

в каплиці було встановлено велику ікону Дмитрія Солунського. Через деякий проміжок часу на іконі (на поясі Дмитрія Солунського) з’явилися два православні хрестики. Простягаючи руку до ікони, люди відчували тепло. Також у 2009 році було встановлено капличку Архистратига Божого Михаїла з іконою на самій горі біля 16-ти метрового хреста з пам’ятною дошкою про монастир, які освя чені 08.11.1999р. на свято Дмитрія Солунського, Єпископом Андрієм, о. Богданом Челядином та іншими священиками на честь 2000-ліття Різдва Христового. Фундаторами цього хреста є Якимович Степан Іванович та інші. У 2010 році після Богоявлення на горі побував ієромонах Сава (який тільки-но повернувся додому в Калуш з паломницької поїздки – гори Афон) і відзначив те, що “тут відчуваєть ся Благодать Божа така, як на горі Афон у Греції”. Через деякий час після цієї розмови на іконі, а саме на німбі Архистратига Михаїла з’явилися старослов’янські літери, які є і донині. Також у 2010 році ми поставили лілії в каплиці Св. Великомученика Дмитрія Солунського біля ікони Божої Матері. Не маючи води, вони висохли, але через деякий час пустили бутони. Це чудо повторилося і в 2011 році.

Настоятель о. Михайло Гринів (справа) та о. Ярослав Масюк

У 2009 році з ініціативи пароха с. Підмихайля митр. прот. Богдана Челядина та інших мешканців села, ми розпочали збирання коштів та документів для відновлення монастиря. У 2009 році перед святом Св. Миколая Чудотворця ми отримали статут монастиря (монастир носить назву чоловічого СвятоМихайлівського). У 2010 році розпочато будівництво малої церкви в честь Благовіщення Пресвятої Богородиці на свято Архистратига Михаїла 21.11.2010 її освятили, Єпископом Андрієм, о. Богданом Челядином та іншими священиками. Редакційна

-------------------------------- НАМ ПИШУТЬ -------------------------------ЛИСТИ ЧИТАЧІВ Я перебувала на молитві у храмі. Молилася за людей на Євромайдані, дуже переживала за них. Несподівано почула голос Ісуса: “Якби вся Україна стала на триденний піст і молитву як перепросьбу за гріхи українського народу, то в молитві Отець Небесний виєднає ласку швидкої перемоги добра над злом. В іншому випадку боротьба буде затяжною та з кровопролиттям” (1 грудня 2013 р.). Апостолка Божої Любові, м. Кристинопіль

№6(83), 2013 34

Дiти Непорочної


гçäâÿíå ïîñëàííÿ Áîãà Îòöÿ: ijòîíüêè Ìî¿! Ñîíÿ÷íèì ïðîì³ííÿì çàñèëàþ âàì Ìîþ Ëþáîâ, à ðàçîì ç òèì Ìîº Áëàãîñëîâåííÿ äëÿ âàñ. Õàé êîæíó Ìîþ äèòèíó ïðîíèçóº ïðîì³íü Ì Ëþáîâ³ òà íàïîâíþº áàòüê³âñüêîþ ï³äòðèìêîþ – ñèëîþ Ëþáîâ³! ßê ѳâà÷, ùî çàñ³þº çåðíî òà ÷åêຠíà çðîñòàííÿ äîáðîãî âðîæàþ, òàê ³ ß, ä³òè Ìî¿, çàñèëàþ âàì Ìîº Áëàãîñëîâåííÿ íà çðîñòàííÿ Ìî¿õ ä³òåé â äóñ³ Ëþáîâ³. Íèâà, çàñ³ÿíà Ìíîþ, çàâæäè áóäå îñÿÿíà Ìî¿ì Ñîíöåì, ùî ïîñò³éíî ³ ð³âíîì³ðíî ðîçïîâñþäæóº Ñâ³òëî, Òåïëî, íàäàþ÷è ñòàí ñâ³òëîãî äíÿ, ñòàí ñïðîìîæíîñò³ áà÷åííÿ ñâîãî ³ñòèííîãî øëÿõó äî Äîìó ó Öàðñòâî Ëþáîâ³, Ìèðó ³ Áëàæåíñòâà. Âè ïåðåáóâàºòå â òèì÷àñîâ³ì ñâ³ò³, ÿêèé ïðèçíà÷åíèé äëÿ âàñ, ÿê ïåðåõ³äíèé ïåð³îä äëÿ äóø³, äå âè çîáîâ’ÿçàí³ î÷èñòèòèñÿ â³ä óñÿêîãî çëà, íåïîòðåáó. Áóäüòå òàêèìè, ÿê ñîíöå, êîòðå ïðè ïîòðåá³ ïðîïàëèòü âñÿêèé áóð’ÿí, òàê ³ âè ãîð³òü ³ñòèííîþ Ëþáîâ’þ, ùîá íå äîïóñòèòè í³ÿêå çëî, à ïðè éîãî ñïðîáàõ ïðèñòóïèòè äî âàñ, ñïîïåë³òü éîãî ãàðÿ÷îþ Ëþáîâ’þ. Äèòÿ â ïåðåõ³äíîìó ïåð³îä³ íàéá³ëüøå ïîòðåáóº áàòüê³âñüêî¿ ï³äòðèìêè ³ ï³äêàçêè. Òîæ çàñèëàþ âàì Ìèëîñåðäÿ ÷àñ ³ Ëþáîâ Ìîþ â îñîá³ Ìîãî Ñèíà, ²ñóñà. Õàé гçäâî Ìîãî Ñèíà óëþáëåíîãî íåñå âàì íàéá³ëüøó ðàä³ñòü ³ ï³äòðèìêó, à ïåðåäîâñ³ì âïåâíåí³ñòü ó òîìó, ùî æèòòÿ âàøå â Áëàãîäàò³ ëèøå ðîçïî÷íåòüñÿ òà öå ïðè óìîâ³, ùî áóäåòå äáàòè ïðî äóõà ñâîãî. Ñïîâíþéòåñÿ, ä³òè Ìî¿, Ìîºþ Ëþáîâ’þ, ÿêó âñåëèâ ó âàñ, íàðîäæóþ÷è âàñ. Òà çàñèëàþ ¯¿ ÷åðåç Ñèíà Ìîãî, ðîäæåíîãî íà ñïàñ³ííÿ âàì. Ïðèéìàéòå ¯¿ ïîñò³éíî, î÷èùàþ÷è ñâîãî äóõà, ñïîâíþéòåñÿ Ìîºþ Ëþáîâ’þ òà ñòàâàéòå Íåþ. À âñÿêå çëî íå ïðèéìàéòå, õàé áóäå îñîðóæíå âàì. Áëàãîñëîâëÿþ âàñ íà ïðèéíÿòòÿ âñ³õ Äàð³â ³ Ëàñê Ìî¿õ, ùîá íàäàëè âàì ñèëó âèñòîÿòè ïåðåä âñÿêèì çëîì. Äàðóþ âàì Ëàñêó Ëþáîâ³, ùîáè íåþ, ÿê íàéá³ëüøèì Äàðîì, ïðåîáðàçèëè äóõ ñâ³é. Íàðîä³òüñÿ çàíîâî ³, ÿê ̳é Ñèí, à âàø Ãîñïîäü, âîñêðåñí³òü äëÿ æèòòÿ â³÷íîãî. Ñë³äóéòå ïðèêëàäó Ìîãî Ñèíà, ²ñóñà Õðèñòà, ÿêèé íàâñò³æ â³äêðèâ âàì äâåð³ äî Äîìó, çàçèâàþ÷è: “²ä³òü ç³ Ìíîþ, ñë³äóéòå Ìåí³, î÷èñò³òü ñâîãî äóõà òà íàïîâí³òü éîãî ö³ëêîâèòîþ Ëþáîâ’þ. ßê âèìàãàºòå ¯¿ â³ä ³íøèõ, òàê ïðàãí³òü çäîáóòè ¯¿ îñîáèñòî, ñïîâíþéòåñÿ Íåþ òà äàðóéòå ¯¿ ³íøèì”. Öå ³ º âàøå îñíîâíå çàâäàííÿ. Äèòÿ Ìîº â³ðíå, ùî â³äêðèëî ñâîº ñåðöå íà ïðèéíÿòòÿ Ìî¿õ Äàð³â ³ Ëàñê çáàãàòèòüñÿ äóõîâíèì áà÷åííÿì ³ñòèííîãî ùàñòÿ ùå òóò, íà çåìë³, ³ âæå í³êîëè íå çìîæå æèòè ïî-³íøîìó, ÿê ëèøåíü ç Ëþáîâ’þ ó ñåðö³, òâîðÿ÷è ¿¿ òà ïåðåäàþ÷è ¿¿ ó êîæí³ì êðîö³ ñâîãî æèòòÿ. Ùå òóò, íà çåìë³, ñòàâàéòå Ìî¿ìè Àíãåëàìè Ëþáîâ³ – òâîð³òü ¯¿ ³ í³÷îãî íå á³éòåñÿ. Áî ç Ëþáîâ’þ ïðèõîäæó ß äî âàñ ³ äîïîìàãàþ âàì òâîðèòè Öàðñòâî Ëþáîâ³ íà çåìë³. À õòî ¯¿ ïðèéìàº, òîé ñòຠÍåþ, óïîä³áíþºòüñÿ Ìîºìó Ñèíîâ³ ³ ñòຠÍîñ³ºì Ëþáîâ³, Äîáðà, Ìèëîñåðäÿ. Çåðíî, ïîñ³ÿíå Ìíîþ, ìຠðÿñíî ïðîçð³òè ³ ïðèíåñòè ïðåêðàñí³ ïëîäè! Ëþáëþ âàñ, ä³òîíüêè Ìî¿! Çàïèñàëà Îêñàíà Áåðåçà

Õóä. Áàðòîëîìåî Åñòåáàí Ìóð³ëüéî (1618-1682). Ñâÿòà Àííà íàâ÷ຠijâó Ìàð³þ Íà 1-é ñò. îáêë. Îáðàç Ïðåñâÿòî¿ Ä³âè Ìà𳿠ç Äèòÿòêîì ²ñóñ. Íà 4-é ñò. îáêë. Àíäð³é Øèøê³í. Ñâÿòèé Ñèìåîí ç Äèòÿòêîì ²ñóñ. Ïåðåäðóêè ³ ïåðåêëàäè äîçâîëåíî ïîäàâàòè ç âêàç³âêîþ íà äæåðåëî. Ðåäàêö³ÿ ìຠïðàâî ñêîðî÷óâàòè òà ðåäàãóâàòè íàä³ñëàí³ ìàòåð³àëè, ðóêîïèñè òà ôîòîìàòåð³àëè íå ïîâåðòàº.



jurn2013_6