Page 1

ГОСС...те, чого ти ще не знаєш

Скинь баласт

стр. 6-7


Що поліпшить твоє студентське життя?

Студентські роки – це один з найважливіших етапів нашого життя. І від того, як ти проведеш цей час буде залежити надалі твій успіх у житті, розмір твого багажу знань і навичок на усе життя. Твоє рішення отримати якісну освіту в одному з найбільших університетів Європи, що має відшліфовані протягом понад сторіччя традиції – перший вдалий крок на цьому шляху. Надалі тебе ще чекає безліч кроків і безліч рішень. Перші пари, перші лекції, перші враження… але, можливо, перші невдачі та перші падіння, після яких обов’язково будуть перші перемоги і перші злети. На цьому етапі життя, коли дитячі шкільні роки вже закінчилися, а доросле життя ще не почалось, треба використати усі можливості та віднайти своє покликання. Ми починаємо пізнавати світ в його нових, небачених до сих пір проявах і саме в цей час для себе визначаємо чи будемо ми надалі змінюватись зі світом чи змінювати світ самостійно.

В

ступаючи на шлях і отримуючи почесне звання студента НТУУ «КПІ» перше твоє завдання, що стане першим фундаментом твого успіху – визначити мету. Чого ти хочешь досягнути в цьому житті, ким хочешь стати через 2 роки, через 5 років, 20, 40… Намалюй картинку свого майбутнього у себе в уяві, сформуй чіткі критерії успіху, висловлюючи їх в знаннях, славі, багатстві, ото-

2

studrada@ntu-kpi.kiev.ua


ченні, компанії, в будь-чому. Ця мета стане майорити на горизонті протягом всього навчання і буде тебе надихати в злиденну мить, дарувати тобі свіжі сили, коли вони будуть полишати тебе, вкладати в голову нові ідеї; це буде твій приз, шлях до якого тобі необхідно буде прокласти самостійно. Все в твоїх руках… В цьому світі немає невдах, розумників, щасливчиків чи тупаків. Усі ми різні і в кожного з нас є свій талант, щось, що робить нас неповторною особистістю.Усі ці «ярлики» ми навішуємо на себе самі, чи дозволяємо зробити це іншим і погоджуємося з цим. На цьому зазвичай усе і закінчується і будь-яка крива успіху та зростання перелослюється в рівнесеньку горизонталь з часом зпадаючу додолу. Зазвичай, але не завжди. Є безліч можливостей, що допоможуть тобі у стінах Київської політехніки розкрити свої здібності та віднайти своє покликання у житті. Ти можешь займатися спортом, туризмом, захопитися науковими розробками в області електроніки чи пограмування, розробкою технологій нового покоління. А можливо твоя душа лежить до чогось іншого? Вибір лише за тобою. Адже успіх – це свобода бути самим собою. Будь собою і все в тебе вийде. Газета, що ти наразі тримаєш у руках – це газета Студентської ради НТУУ «КПІ», студентської організації, що об’єднує в собі усю КПІшну студентську спільноту, організації, що і є однією з таких можливостей, скориставшись якою ти можешь віднайти себе та своє покликання і, випускаючись із університету через декілька років, мати не лише

бездоганну висоякісну освіту єдиного в Україні науково-дослідницього університету, але й впевненість у своїх силах, чітке бачення свого майбутнього та знанням своєї особистої формули успіху. В тебе є цікаві ідеї і ти хочешь їх реалізувати – ми допоможемо тобі втілити в реальність твої мрії. Разом з нами ти зможешь спробувати себе в різних напрямках, взяти участь у реалізації різноманітних проектів, познайомитись з успішними та відомими людьми, допомагати іншим та робити все для того, щоб зробити навчання своїх колег якогомога ефективнішим, а

studrada@ntu-kpi.kiev.ua

перебування в університеті максимально комфортним. Королева та Містер КПІ, Дні факультетів, День першокурсника, Чемпіонати з міні-футболу, волейболу, пейнт-болу, соксу, Школа студентської журналістики та PR, міжнародні поїздки до ВУЗів партнерів, академічні обміни, спілкування з журналістами та випуск власних студентських видань, наукові конференції та семінари і багато вього іншого. Хочешь досягти успіху? Хочешь покращити своє життя та житття інших? Хочешь, щоб цей текст через пару років писав саме ти? Наші дороги ідуть в одному напрямку. Вибір за тобою.

3


Валерій Харчишин:

«В дитинстві я думав, що буду військовим льотчиком» Гурт «Друга Ріка» був створений на початку 1996 року. Значною подією для гурту стала перемога на фестивалі «Майбутнє України» у 1999 році, де гурт посів перше місце серед більш ніж 100 претендентів. Окрилена успіхом «Друга Ріка» записує дебютний альбом «Я є» та видає його восени 2000 року. Трекі «Впусти мене» та «Там де ти» першими отримали відео підтримку та швидко стали відомими. Загалом історія цих музикантів не має нічого спільного з легендою «Прокинувся відомим!». Їх успіх – результат міцної дружби, багаторічної плідної праці та шаленою любові до музики. Про гру на трубі у гуртожитку, про екстрім у житті, про те, як розізлити фізика, про мрію покататися на сміттєвозі та про багато ще чого цікавого розказав нам фронтмен гурту Валерій Харчишин. Валерію, скажи, будь ласка, що найбільше запам’яталося тобі зі студентських років? Як правило, запам’ятовується чомусь традиційно не саме навчання, а якісь буденні справи. Наприклад, проживання в гуртожитку, прогулювання пар з друзями в парку. Єдине, що запам’яталося з самого власне навчання – це те, що я прокидався вранці о 7 – 8 годині і йшов займатися на трубі по 3- 4 години, але це було дуже рідко, такими собі хвилями, коли потрібно було здавати академ. концерт, згадував, що я все таки трубач, а не просто приїхав жити у гуртожитку. Згадай якусь курйозну студентську чи шкільну історію? Коли я навчався десь в класі 6-7 мені дуже подобалась одна дівчина та мені хотілось якось освідчитися їй чи просто привернути її увагу, і в той же час мені дуже не подобавсь один наш фізик. І я думав об’єднати ці почуття, вірніше я не думав, це зараз я розумна людина чи я таким намагаюся бути, і розумію, що я зробив. А тоді, коли фізик попросив нас здати свої зошити для перевірки – я взяв зошит дівчини і замість того, щоб написати там щось гарне і освідчитись їй, я згадав що фізик зможе це прочитати, і тому написав лише сло-

во з трьох літер, після чого мої батьки були вперше і в останнє в школі. Коли фізик зайшов і запитав хто це зробив, я спочатку боявся зізнатися, але він почав говорити про дитячу школу міліції, про те, що зараз приїдуть органи і почнуть брати зразки підписів, тоді я встав і сказав, що я це зробив. П о т і м він мене любив до закінчення школи. Я був таким, про яких говорять в тихому омуті чорти водяться, тобто я не був розбишакою, не був хуліганом, був звичайним, тихеньким хлопцем, що не погано навчався, але потім тишком міг щось таке видати! А взагалі про що мріяв у дитинстві, ким хотів стати? В дитинстві я мріяв літати, я думав, що я буду військовим льотчиком. Крім того, паралельно я думав, що буду займатися музикою або взагалі якимось мистецтвом, будь-яким, що

studrada@ntu-kpi.kiev.ua 4

пов’язане з музикою. Конкретної мрії не було, але почав вже займатися музикою і тому розумів, що рано чи пізно я буду стояти на сцені. Я НЕ УЯВЛЯВ СЕБЕ ФІЛІПОМ КІРКОРОВИМ ЯКИМСЬ, Я ПРОСТО ЗНАВ, ЩО Я БУДУ ЗАЙМАТИСЯ МУЗИКОЮ. Ну, і звичайно всі традиційні мрії – їздити на найбільшому автомобілі, сміттєвозі чи пожежній машині, чи ЗІЛі, ці мрії в мене були так само. І так само я мріяв, хоч раз у житті проїхатися на величе зному комбайні чи тракторі. Як ставишся до своєї популярності? Чи не заважає це особистому життю? Мені не заважає, бо я до цього звик. Я не знаю як би я впорався з цим, якби я прокинувся знаменитим. Можливо, це була б якась затяжна депресія і мені б було тяжко виходити на вулицю, а так як наша популярність – це результат довгих років роботи, і інколи дуже важкої роботи, то я нормально сприймаю її, як на-


лежне, як те що має бути з людною, яка є публічною. Це частина моєї роботи інколи виходити на автограф-сесії, або коли інколи подорож до магазину трансформується в фото-сесію. Не було бажання кинути групу і спробувати себе в чомусь новому? Чим крім музики ще б хотів займатись? Як правило, такі думки з’являються тоді коли є якісь негаразди, можливо, коли ти думаєш, що тебе не повністю розуміють, твою творчість, можливо, наступають такі моменти, коли ти розумієш, що для того, щоб твоє хобі залишається роботою ти змушений будеш грати попсу. В такі моменти хочеться все закинути і нічого що пов’язане з творчістю взагалі не робити, і йти просто в офіс, повертатися о 6 – 7 годині, мати нормований робочий день, а не працювати по 26 годин на день.

Я би хотів займатися якимось бізнесом. Я думаю, що мені б це вдавалося, бо маю до цього хист. Але я люблю дуже те, чим я займаюся, любов до творчості переважає всі мої підприємницькі нахили. Ти відвідав багато країн, як думаєш, що варто змінити в Україні, щоб вона стала справжньою європейською країною? Ми не можемо змінити нашу країну раптово. Ми мусимо просто намагатися, ми – я маю на увазі молодих людей, ми маємо намагатись не робити те, що роблять дорослі люди, тут я маю на увазі політиків. Не займатися балаканиною, а робити щось конкретне. Якщо ти вважаєш, що ми живемо гірше, ніж Європа, то потрібно почати з себе і щось робити для того. Наприклад, ти виходиш на вулицю і не маєш смітити, ти не маєш розписувати стіни, те що відбувається в наших під’їздах

– це так само частина нашої країни, це так само твоя хата, в якій ти живеш. Тобто хата твоя не закінчується і не починається там, де ти відкриваєш двері до свого коридору. Твоя хата починається з вулиці і з країни, в якій ти живеш. І не думати про те, що за тебе хтось це зробить. Якщо ти йдеш відпочивати в паркову зону – не залишай там купу сміття. Є елементарні речі, про які я говорю і буду говорити весь час, бо з цього починається країна. Крім того, щоб ми були європейською країною треба вже починати себе вважати європейською країною і тоді ми наблизимося швидше, адже ми є частиною Європи. Побажання всім читачам газети «ГОСС»….. Жити легко, не задумуватись над тим, що сталося з тобою вчора, сприймати це як якийсь урок і взагалі не жити вчора, а жити сьогодні і завтра.

studrada@ntu-kpi.kiev.ua 5


Як вилетіти з університету до першої сесії… Ксюша Зуб Ось нарешті цей ранок. Невже сьогодні ти підеш туди, звідки не повертаються, де сидять і по п’ять, і по шість років, а можливо і рік, і два, кому як пощастить. Збираєшся зранку, руки тремтять, не можеш нормально нафарбуватися, застібнути ґудзики, літаєш по квартирі, шукаючи праску, тому що мама не попрасувала твої штанці, адже «ми уже й самі дорослі».

І

ось вже дорога, дорога туди… В голові сотні думок: „А квіти треба? А скільки людей буде? А що там буде? А що, якщо дівчата негарні? А може декан просто монстр у спідниці? А може я не сподобаюсь групі?” І не маєш на них відповідей, ти просто йдеш у щось невідоме, щось страшне і водночас цікаве, це є початок твого дорослого життя… Ось і КПІ, проходиш парк, перший корпус, ще не раз тобі треба буде йти цими стежками до свого рідного корпусу. Навкруги безліч людей, посвячення у студенти, аудиторія, заліковки. Все так швидко відбувається, ти навіть не розумієш, що ти вже не школяр, все для тебе нове та страшнувате. Злякався? Хочеш дізнатися як отримати дострокове звільнення? Тоді ти потрапив за адресою, ми пропонуємо тобі декілька порад під назвою „план Зед або чи пасують нам фартух, чоботи та товариш прапорщик”.

Болонська система – просто чудо Можливо тобі вже неодноразово розповідали про нашу вищу систему освіти? Ні? Тоді ще розкажуть, але сенс в тому, що щоб отримати певну кількість балів тобі просто необхідно ходити на всі лекції та на всі пари, ще й відповідати, адже це формує твою майбутню оцінку. Така „халява”, яка була раніше, закінчилася, але ти можеш її собі влаштувати, адже за пропущених 120 академічних годин, деканат має право тебе відрахувати, а отже, твій строк може становити всього на всього 2 місяці, але якщо не встигнеш, то ще є велика атестація! Від атестації до атестації живуть студенти весело Ще одна радість нашого

studrada@ntu-kpi.kiev.ua 6

нинішнього студентського життя. Всього за рік – 4 атестації, тобто по дві на семестр. Атестація – ніби контроль за виконанням учбового плану за певний період часу - 2-3 місяці. Перша атестація – це ще нічого, адже якщо будеш мати менше трьох не атестацій, то ще жити будеш, а от якщо вже під час другої отримаєш три і більше «незарахів», і вони будуть співпадати з першими прогалинами, то тоді можеш спокійненько пакувати речі і вирушати до мами і тата на постійне місце проживання.


Учбовий план – не для кожного Кожна пара – певний бал. Ходиш, працюєш та отримуєш за це певну оцінку. Але ти для себе сам вирішуєш скільки балів тобі треба. Можеш просто ходити і нічого не робити, писати лише модулі. Я знала одну дівчину, яка з можливих 55-ти балів, отримала за весь семестр аж цілих 3 і її просто не допустили до сесії та відрахували, тому якщо хочеш повторити її подвиг – вперед! Дяді в чорному або як з користю використати шкідливі звички Недалеко… Десь за вершинами сьомого корпусу в невеликій будівлі розташувалися вони, ці люди в чорному – СБ та ДНД (тобто служби безпеки КПІ). Вони, як кажани, вдень сплять, а вночі виходять на полювання і ховайтесь! Ніякого спиртного, ніяких цигарок в гуртожитку, ніяких міцних напоїв на нашій улюбленій „Поляні”. Спіймають три рази і прощай гуртожиток, прощай 5-6 років ув’язнення. Так що, походи по коридорам з пляшкою пива або папіроскою і будеш депортований на батьківщину. Всі ці поради авжеж цікаві та дуже корисні, але не для

студентів нашого славетного КПІ, адже просто так сюди не потравпляють. Щоб навчатися тут треба було працювати все шкільне життя та з користю використовувати знання, що отримав. Думаю, тебе та твоїх рідних не дуже порадує твоє виключення з найкращого ВУЗу України. Вилетіти просто, отримати статус справжнього студента – важко, адже не так і легко дожити до першої сесії, до неї ти лише абітурієнт, після – першокурсник. Студентське життя – прекрасне, адже тут стіль-

ки цікавого та нового, тут починається нове доросле життя, де ти хазяїн свого майбутнього. Що краще: йти до кінця, отримуючи навички та знання для майбутньої улюбленої роботи чи продавати на ринку рибу або ходити строєм в чоботях рік та не знати радощів студентства? І не забувай, що на твоє місце претендувала не одна людина. Доведи, що ти вартий бути СПРАВЖНІМ КПІШНИКОМ!!!!

studrada@ntu-kpi.kiev.ua 7


Як стати журналістом «ГОСС»

Головний редактор Іван Шинкаренко (ФС АМ-34) Заступник головного редактора Юлія Артеменко (ФС АМ-51) Кореспондентський відділ: Наталія Максименко (ВПІ СЕ-51) Ксюша Зуб (ФЛ ЛА-72) Андрій Уманський (ММІ МТ-43) Максим Герасімов ФЕЛ (ДК-33)

Д

ля того аби записатися до лав діячів колективу газети «ГОСС» - багато не потрібно! По-перше, необхідно зайти в приймальню декана твого факультету. Там має бути секретар. У нього в свою чергу вкрасти журнал реєстрації вхідної та вихідної документації. Після чого зайти без черги та стуку в кабінет до декана, без слів залізти йому на стіл та пострибати на ньому, потім забрати увесь папір, котрий лежить у нього в принтері та на його місце засунути журнал, який ти делікатно взяв на деякий час у секретаря (вже розірвавши його зазделегіть на окремі папірці). Розвернутися, не зачиняючи двері разом з листками паперу направитися до першого корпусу в 171 кімнату до Студентської ради, де тебе з трофеєм вже чекатимуть представники відділу редакції газети «ГОСС». Або ж просто обійти свій корпус і одразу, не заходячи до декана, направитись до 1 корпусу 171 аудиторії де тебе ВЖЕ чекають представники відділу редакції газети «ГОСС»!

РЕДАКЦІЯ ГАЗЕТИ «ГОСС»

оголошує конкурс на вакантні посади: Редактор рубрики Верстальщик Журналіст Юрист (студент) Відповідальність за достовірність змісту матеріалів несуть автори статей. Редакція може не поділяти точку зору автора публікації. При використанні публікацій посилання на «ГОСС» обов’язкове. Розповсюджується безкоштовно, наклад: 1500 примірників

З усіх питань звертайтесь за адресою: Пр. Перемоги, 37, корпус 1, кім. 171 Тел. 8 068 322 51 89 8 068 815 35 82 goss@gala.net

studrada@ntu-kpi.kiev.ua

8

26  

ГОСС...те, чого ти ще не знаєш стр. 6-7 studrada@ntu-kpi.kiev.ua 2 3 4 А взагалі про що мріяв у дитинстві, ким хотів стати? В дитинстві я мр...

Read more
Read more
Similar to
Popular now
Just for you