Page 1

ǻǴȁǯ.*ȀȁǽȀ9*dz


МЕТАМІСТО: СХІД ТРАНСФОРМАЦІЇ УКРАЇНСЬКОГО СХОДУ

METACITY: EAST TRANSFORMATIONS OF THE UKRAINIAN EAST


Метамісто: Схід. Трансформації українського Cходу. — Київ: типографія «Huss», 2018. — 376c.:іл. УДК 364.652.4:911.375.1](477.6-21)(045)

ISBN 978-617-7518-41-8

М54

«Трансформації українського Сходу» – це збірка статей, в якій зроблено спробу поглянути на 6 міст Сходу крізь призму ідентичності, урбаністики та культури, поділитися спостереженнями, відтворити процеси та обдумати результати мистецьких і архітектурних інтервенцій, а також змоделювати можливі сценарії просторового і культурного розвитку цих міст. Ця книжка – результат роботи мультидисциплінарної команди проекту «Метамісто: Схід», що здійснювався в рамках програми «Код Міста» громадської організації «Гараж Генг».

Transformations of the Ukrainian East is a collection of essays in which an attempt is made to look at six towns of the east through the prism of identity, urbanistics, and culture, to exchange observations, to reproduce processes, and to consider the results of artistic and architectural interventions, as well as to model possible scenarios for the spatial and cultural development of these towns. This book is the result of the work of the multidisciplinary team of the project, Metacity: East, implemented as a part of the City Code program of Garage Gang NGO.

Упродовж 11 місяців, із грудня 2016 до листопада 2017 року, команда «Метамісто: Схід» проводила дослідження міст Донецької та Луганської областей: Лисичанськ, Бахмут, Покровськ, Сєвєродонецьк, Костянтинівка, Добропілля. Команда «Urban Curators» здійснювала комплексне урбаністичне дослідження, а представники «Конгресу активістів культури» збирали дані про стан сучасної культури. У містах з’явились нові архітектурні форми, створені силами «Formografia Design Studiо» за участі місцевих активістів. Митці під кураторством Олександра Михеда досліджували історію та ідентичність міст, що ставало основою для художніх інтервенцій.

For eleven months, from December, 2016 to November, 2017, the Metacity: East team conducted a multidisciplinary study in Lysychansk, Bakhmut, Pokrovsk, Severodonetsk, Kostiantynivka, and Dobropillia. The team of Urban Curators did complex urban research, and the representatives of the Congress of Cultural Activists collected data on the state of contemporary culture. Formografia Design Studiо created new architectural forms in collaboration with local activists. The curator, Oleksandr Mykhed, together with the artists, explored the history and identity of the towns and designed relevant art interventions.


МЕТАМІСТО: СХІД

РІШЕННЯ

ДОСЛІДЖЕННЯ

НАПРЯМОК

ВИМІР «МІСТО»

ІДЕНТИЧНІСТЬ СУТЬ

Зрозуміти місто через історичні процеси.

Занурення в міське середовище через різні точки системи, щоби створити власний комплексний образ міста й перетворити гіпотези на акупунктурні рішення.

УРБАНІСТИКА ПРОСТІР

Дослідити місто як просторову екосистему та віднайти потенційні локації для змін.

Здійснення у проекті «Міфологема міста», що мав на меті пошук ключового міфу, який може відображати ідентичність міста і транслювати його в просторі та часі.

Передбачався пошук місць, що важливі містянам, для тимчасових трансформацій і визначення потенціалу для подальшого розвитку міста.

Куратор: Олександр Михед

Партнер: «Urban Curators»

Втілення через роботу митців, які були обрані куратором для кожного міста. Результат – мистецький об’єкт у публічному просторі міста у вигляді муралу, скульптури, інсталяції.

Створення нових відкритих просторів.

Спроба відреагувати на потреби громади, враховуючи міську інфраструктуру, та запропонувати нові форми взаємодії з містом. Партнер: «Formografia design studio»

КУЛЬТУРА КОНТЕНТ

Проаналізувати культурне середовище міста.

Передбачалося створення культурних мап міста, пошук актуальних проблем та потреб і вибір сценаріїв майбутнього. Партнер: «Конгрес активістів культури»

Створення дорожньої мапи розвитку культури в місті.


Місія: Спробувати визначити актуальний стан в історичному, культурному, просторовому і соціальному контекстах та активізувати нові траєкторії розвитку міських спільнот.

ВИМІР «ЛЮДИ»

Життєзарадним є те місто, де підтримується різноманіття, а мешканці мають ідеї, кошти, простори та спроможні реалізовувати себе.

Перехід від етапу ідеї до етапу реалізації вимагає дослідження. Аби віднайти якісне рішення, потрібно синхронізуватися з командою, середовищем та своєю аудиторією.

Демократизація доступу до ресурсів, що допомагають перевіряти ідеї на затребуваність, і пропонувати їм фінансування. Поєднання: як отримувати підтримку від громади та шукати фінансування фондів.

Втілення через курс із дизайн-мислення.

Втілення через інтенсив із фандрайзингу.

Організатор: «Гараж Генг»

Організатори: «Гараж Генг», фонд «Відродження»

ЛИСИЧАНСЬК

СЄВЄРОДОНЕЦЬК

БАХМУТ

КОСТЯНТИНІВКА

ПОКРОВСЬК

ДОБРОПІЛЛЯ

СХЕМА ПРОЕКТУ «МЕТАМІСТО: СХІД»

НАВЧАННЯ

ІДЕЇ / ПРОЕКТИ САМОРЕАЛІЗАЦІЯ


METACITY: EAST

SOLUTION

RESEARCH

DIRECTION

«CITY» DIMENSION

IDENTITY THE ESSENCE

Immersing the urban environment through different entries of the system in order to create our own integrated image of the city, and transform the hypotheses into acupuncture solutions.

URBAN STUDIES SPACE

CULTURE CONTENT

Understanding the city through historical processes.

Exploring the city as a spatial ecosystem and finding potential locations for change.

Analyzing the city’s cultural environment.

Through the City Mythologem component, that was aimed to find a key myth, reflect the identity of the city, and recreate it in space and time.

We intended to search for temporary transformation locations important for the inhabitants and to determine the potential for further development of the city.

Creating the cultural maps of the city, searching for actual problems and needs, and choosing the future scenarios.

Curator: Oleksandr Mykhed

Partner: Urban Curators

Implemented through the works of selected artistscurators, different for each city. A result is an art object in a public space of the city in the form of murals, sculptures, and installations.

Creating new open spaces.

An attempt to respond to the needs of the community, taking into account the city’s infrastructure, and to offer new forms of interaction with the city. Partner: Formografia design studio

6

Partner: Congress of Culture Activists

Creating a roadmap for the cultural development in the city.


Mission: an attempt to mark the current state of the historical, cultural, spatial, and social contexts, and to activate new development trajectories of urban communities.

«PEOPLE» DIMENSION

A city can be called “viable” if the diversity is maintained, and the residents have ideas, funds, and space, and are able to find fulfillment themselves.

The transition from the idea stage to its implementation requires research. For finding a feasible solution needed to synchronize with team, environment, and audience.

Democratizing the access to resources that help to monitor demand for ideas and offer funding.

Implementation through a design thinking course.

Implementation through fundraising intensive.

Organised by: Garage Gang

Organised by: Garage Gang, Renaissance Foundation

LYSYCHANSK

SIEVERODONETSK

BAKHMUT

KOSTIANTYNIVKA

The combination: how to be supported by the community and seek funding.

POKROVSK

METACITY: EAST PROJECT SCHEME

EDUCATION

IDEAS / PROJECTS SELF-REALIZATION

DOBROPILLIA

7


13

ЗАМІСТЬ ПЕРЕДМОВИ Ірина Соловей. Малі міста, життєзарадність, майбутнє Віта Базан, Анастасія Парафенюк. У пошуках коду міста

33

МЕТОДОЛОГІЯ КООРДИНАЦІЯ / «Метамісто: Схід». Суть, простір, контент, самореалізація ІДЕНТИЧНІСТЬ / Про час, крихкість і методологію УРБАНІСТИКА. ДОСЛІДЖЕННЯ / Інструменти, методологія, «кліматична карта» УРБАНІСТИКА. ІНТЕРВЕНЦІЯ / Маніфест міського інтервента КУЛЬТУРА / Культурне мапування міста

ТРАНСФОРМАЦІЇ СХОДУ

ЛИСИЧАНСЬК

Олександр Михед ІДЕНТИЧНІСТЬ Urban Curators УРБАНІСТИКА. ДОСЛІДЖЕННЯ Formografia УРБАНІСТИКА. ІНТЕРВЕНЦІЯ Гараж Генг КООРДИНАЦІЯ Конгрес Активістів Культури КУЛЬТУРА

СЄВЄРОДОНЕЦЬК

15 25

Міфологема: Любіть

233

35 49 57 71 85

97 99

Індекс щастя Лисичанська

105

Простір вуличної культури «Дружба»

115

Режим довіри

123

Культурне мапування Лисичанська

131

КОСТЯНТИНІВКА

279

Міфологема: Фрагменти проекцій

235

Міфологема: Склоград

281

Кінець радянської утопії

243

Зона відчуження, зона експерименту

287

Будиночки в деревах

253

Зупинка біля річки Торець

297

Люди, що стримують пустелю

259

Терапія від фантомних болів

305

Культурне мапування Сєвєродонецька

267

Культурне мапування Костянтинівки

313


ЗМІСТ

БАХМУТ

141

ПОКРОВСЬК

185

Міфологема: Тінь поета

143

Втрачена мозаїка Марка Залізняка

187

Інструменти для збереження історії

151

Точка відліку Покровська

195

Вільна сцена під шишками

161

Індустріальна капличка

205

Невидима фортеця

167

Немає часу на зневіру

213

Культурне мапування Бахмута

175

Культурне мапування Покровська

223

ДОБРОПІЛЛЯ

323

Міфологема: Громовідвід

325

Поствугільне майбутнє

331

Шо-воркшоп та веломодулі

341

Ландшафт Добра

347

Культурне мапування Добропілля

355

Олександр Михед ІДЕНТИЧНІСТЬ Urban Curators УРБАНІСТИКА. ДОСЛІДЖЕННЯ Formografia УРБАНІСТИКА. ІНТЕРВЕНЦІЯ Гараж Генг КООРДИНАЦІЯ Конгрес Активістів Культури КУЛЬТУРА

ЗАМІСТЬ ПІСЛЯМОВИ Олександр Михед. Uтопія

365 367


13

INSTEAD OF A PREFACE Iryna Solovey. Small cities, resilience, future Vita Bazan, Anastasiia Parafeniuk. In search of a City Code

33

METHODOLOGY COORDINATION / “Metacity: East”. Essence, Space, Content, Self-realization IDENTITY / About time, fragility and methodology URBAN RESEARCH / Tools, methodology, weather map URBAN INTERVENTION / The Urban Interventionist Manifesto CULTURE / Cultural mapping techniques

TRANSFORMATIONS OF THE EAST Oleksandr Mykhed IDENTITY Urban Curators URBAN RESEARCH Formografia URBAN INTERVANTION Garage Gang COORDINATION Конгрес Активістів Культури CULTURE

SIEVERODONETSK

15 25

233

35 49 57 71 85

LYSYCHANSK

97

Mythologem: Love

99

Lysychansk Happiness Index

105

Druzhba, the street culture space

115

Trust regime

123

Lysychansk cultural mapping

131

KOSTIANTYNIVKA

279

Mythologem: Projection fragments

235

Mythologem: Glasstown

281

The end of the Soviet utopia

243

Exclusion zone, experiment zone

287

Tree houses

253

An open venue by the Torets river

297

People restraining the desert

259

Phantom pains therapy

305

Sieverodonetsk cultural mapping

267

Kostiantynivka cultural mapping

313


CONTENTS

BAKHMUT

141

185

POKROVSK

Mythologem: Shadow of the poet

143

Marko Zaliznyak lost mosaic

187

Tools for preserving history

151

Pokrovsk starting point

195

The free scene under the cones

161

Industrial chapel

205

The invisible fortress

167

There is no time to despair

213

Bakhmut cultural mapping

175

Pokrovsk cultural mapping

223

DOBROPILLIA

323

Mythologem: Thunderbolt

325

Post-mining future

331

Show-workshop and bicycle modules

341

Landscape of Dobro

347

Dobropillya cultural mapping

355

Oleksandr Mykhed IDENTITY Urban Curators URBAN RESEARCH Formografia URBAN INTERVANTION Garage Gang COORDINATION Конгрес Активістів Культури CULTURE

INSTEAD OF AN AFTERWORD Oleksandr Mykhed. Utopia

365 367


13

INSTEAD OF A PREFACE / ЗАМІСТЬ ПЕРЕДМОВИ


14

INSTEAD OF A PREFACE


Ірина Соловей

Iryna Solovey

МАЛІ МІСТА, ЖИТТЄЗАРАДНІСТЬ, МАЙБУТНЄ

SMALL CITIES, RESILIENCE, FUTURE

це нейронів мерéжа нова це ландшафту система нервова тут старі вигорають слова задля знаків незнаного слова

Подумайте про те, скільки по всьому світу є великих і малих міст, сформованих історично на берегах водойм або спланованих у ході агресивної індустріалізації, міст, які процвітають завдяки талантам і технологіям, або занепадають у результаті стихійного лиха чи вивертів економічних процесів. Уявіть собі неперервні потоки сучасних кочівників, які мандрують між містами в пошуках кращих перспектив і нових знань, і людей, які поколіннями залишаються в місці свого народження, щоб берегти традиційне мистецтво чи сімейну справу. І ще уявіть глобальні бізнеси, які розширюють комерційні мережі, та інститути міського врядування, змушені еволюціонувати разом із іншими урбаністичними акторами в місті в моменти появи нових політичних форм. Усе це – свого роду «стовбур» урбанізованого світу, «корінням» якого є гостра потреба соціальної взаємодії, ключової для виживання, а «гіллям» – готовність навчатися разом, наскрізно важлива для всіх царин розвитку людства. Міста, розвиваючись, формували торгові союзи, що функціонували більше трьох століть. Ба більше: є навіть сміливе припущення, що

Think of the many cities around the world, large and small, historically formed on the banks of ponds or planned during the aggressive industrialization; the cities that thrive thanks to the talents and technologies, or decline as a result of natural disaster or economic processes. Imagine the continuous flow of modern nomads traveling between the cities in search of the best prospects and new knowledge and the people who stay at their birthplaces for generations to preserve traditional art or family affairs. And imagine the global business expanding commercial networks and urban governance institutions, forced to evolve together with other urban actors in the city at the time of the emergence of new political forms. All of that is a sort of a “trunk” of an urbanized world whose “roots” are formed by the acute need for social interaction that is a key to survival, and the “branches” are made of willingness to study together, an ability that is crucially important for all areas of human development. In the processes of its development, the cities have formed trade alliances that have lasted for more than three centuries. Moreover, there is even a bold assumption that we will live to see a time when global cities will replace the public states.

ЗАМІСТЬ ПЕРЕДМОВИ

Іздрик

15


it is the new neutron network the landscape nervous system here, where the old words burn out for characters of yet an unknown word Izdryk

ми доживемо до часу, коли глобальні міста замінять державні утворення.

INSTEAD OF A PREFACE

Зміни міських спільнот визначають траєкторію трансформацій у суспільстві. Сьогодні скрізь панують держави, але в той же час містяни у різних куточках світу переживають зсув парадигми громадської участі. Громадяни у великих і малих містах прагнуть співтворити власне оточення, інвестуючи знання і кошти в цікаві їм урбаністичні активності, а не лише користуватись комунальними сервісами в обмін на податки.

16

Із 1991 до 2009 року в Україні міста намагалися підтримувати звичний порядок речей, нехтуючи можливостями для самопозиціонування в постіндустріальній економіці. Лише кілька мерій у цей період спрямовували увагу на пошук нових траєкторій зростання, але стратегії таких міст розробляли зовнішні консультанти без участі містян. Минуло ще п’ять років, коли аналітичні центри збирали дані про рівень демократії, умови для підприємництва та зв’язки між міськими ініціативами, а самоорганізовані експертні групи почали формувати візії окремих міст через діалог і рефлексію. 2012 року запустилася перша краудфандингова платформа «Спільнокошт», почала формуватися культура колективного фінансування проектів для розвитку міст. 2014 року в результаті протестних подій на майданах українських міст і оновлення державних структур у столиці країни довгоочікуваний процес децентралізації отримав потужний імпульс. Непомітно для зовнішнього спостерігача і дуже повільно з точки зору локальних агентів змін почали впроваджуватися принципи брендингу територій, модель креативного міста, що її описав Чарльз Лендрі, з’явився креативний клас,

The changes in urban communities determine the trajectory of the transformations in society. The states may now be in power, but all over the world, the residents of different cities are experiencing the shift of the civil participation paradigm. Citizens in large and small cities seek to co-create their own environment by investing knowledge and resources in the urban activities, and not just using the municipal services in exchange for taxes. From 1991 to 2009, the cities of Ukraine tried to maintain the usual order of things, neglecting the opportunities for self-positioning in the post-industrial economy. In this period, only a few mayors were focused on finding new growth trajectories, but the strategies of such cities were developed by external consultants without the participation of the residents. It took another five years for the analytic centers to start collecting the data on democracy, entrepreneurial environment, and links between urban initiatives, and for the self-organized expert groups to form visions of individual cities through dialogue and reflection. In 2012, Spilnokosht, the first crowd-funding platform, was launched, developing the culture of collective project financing. In 2014, as a result of protest events on the squares of Ukrainian cities and the renewal of state structures in the country’s capital, the long-awaited decentralization process was a powerful launch. Imperceptible to the external observer and far too slow for the local change agents, the action began: the principles of branding territories were implemented, the model of the creative city described by Charles Landry was used, the creative class, defined by Richard Florida, appeared, the awareness of the peculiarities of spatial planning was spread, the urban studies and the facilitation of change in the complex world began. All these issues became commonplace discussion


У великих містах щільність і якість міждисциплінарних інтервенцій, які почали виникати на хвилі, породженій світовою фінансовою кризою 2008 року, разом із першими практиками онлайн-доброчинності стали зерном для динамічного зростання руху волонтерів. Волонтери опікувалися логістикою і постачанням у піковий момент протистоянь на Майдані 2013 року, забезпечили добровольців і регулярних військових провізією та обладнанням у розпалі подій 2015 року, а потім інвестували довіру до своїх дій в урядові позиції, щоб забезпечили законодавчі зміни для проведення медичної реформи 2017 року. Це один із прикладів, як змінюється форма участі громадян, які беруть на себе більшу відповідальність, не обмежуючись передачею свого голосу на виборах, і це характерна ознака глибинної демократизації суспільства. Після того, як громадяни почали брати активнішу участь у програмах посилення громад, виникло багато публічних обговорень, сформувався дискурс із фокусом на демократичному урядуванні та поінформованій розробці рішень для розвитку міст. У рамках одного з таких обговорень хтось запитав мене: «Чи можуть ці нові форми громадської участі змінити траєкторію розвитку малих міст?» У малих містах України зароджується запит на переосмислення власного майбутнього

among the cultural managers, social innovators, contemporary media artists, successful entrepreneurs, and employees of municipalities. In large cities, the density and quality of interdisciplinary interventions that began to emerge on the wave generated by the global financial crisis of 2008, together with the first practices of online charity, became the grain for the dynamic growth of volunteer movement. The volunteers took care of logistics and supply at the peak moment of confrontations at Independence Square in 2013, provided volunteers and regular militaries with supplies and equipment at the turning points of 2015, and then invested confidence they gained into the government positions to provide legislative changes for the medical reform of 2017. It is one example of how the citizen participation changes; they assume more responsibility, not limited only to giving their votes in the elections, and this is a characteristic sign of deep democratization of society. After the citizens began to participate more actively in the community empowerment programs, a lot of public discussions and discourse focusing on democratic governance and informed decision-making for urban development emerged. In one of these discussions, someone asked me: “Can these new forms of public participation change the trajectory of small cities development?” The small cities of Ukraine form a demand for reviewing their own future in the context of a post-industrial and post-conflict society. The transition from the outdated productions to new industries and from the armed conflict to building and maintaining a safe space complied to EU integration is mostly inertial, even under conditions of the financial decentralization. The communities are still waiting for the decentralization of key decision-making authorities, although they

ЗАМІСТЬ ПЕРЕДМОВИ

про який писав Річард Флоріда, поширилася обізнаність про особливості просторового планування, урбаністичні дослідження та фасилітацію змін у в комплексному світі. Усі ці питання стали звичним полем для дискусій серед культурних менеджерів, соціальних інноваторів, сучасних медіагравців, успішних підприємців і працівників муніципалітетів.

17


INSTEAD OF A PREFACE

в контексті постіндустріального та постконфліктного суспільства. Процес переходу міст від застарілих виробництв до нових індустрій та від збройного конфлікту до побудови й підтримки безпечного простору в умовах інтеграції з ЄС відбувається здебільшого інерційно навіть в умовах здійсненої фінансової децентралізації. Громади все ще очікують на децентралізацію повноважень щодо ключових рішень, хоча вже й мають кошти та інструментарій для прозорого управління публічною локальною економікою, щоб інвестувати у власний розвиток. Скільки може тривати цей перехід, як планувати на локальному рівні додаткове зусилля для нього? Відповідь на ці питання впирається в низьку спроможність міської громади ефективно поглинати знання, кошти та розпізнавати нові можливості для комплексного зростання. Програми для розвитку малих міст, які враховують всі ці три чинники й активують їх у конкретних програмах дій, матимуть стійкіший ефект і розблокують нові перспективи для зростання соціальної системи міст. А динаміка в цій царині є передумовою економічного благополуччя.

18

Інтуїтивно працівники міського самоврядування, керівники організацій урбаністичного спрямування, освітяни й активні лідери розуміють, що більшість викликів, перед якими опинилися наші міста, пов’язані між собою. Але цим фахівцям не вистачає моделей, щоб адекватно адресувати комплексні проблеми і трансформувати їх у можливості в своєму полі. Якщо урізноманітняться форми участі громадян у розвитку міст, з’являться інструменти оцінювання особистого впливу, тоді відбудеться остаточний перехід від модерного до метамодерного суспільства. Представники різних суспільних інститутів

already have the funds and tools for transparent public local economy management and for further investment into their own development. How long could this transition last, and how to plan the additional efforts for those at the local level? The answer to these questions rests on the poor ability of the urban community to effectively absorb knowledge and resources, and identify new opportunities for comprehensive growth. The small city development programs that take into account these three factors and activate them in specific action plans will have a more sustainable effect and unlock new prospects for the city social system growth. And the dynamics in this area are a prerequisite for economic prosperity. Intuitively, the municipal officials, leaders of urban-oriented organizations, educators, and active leaders realize that most of the challenges that our cities face are interconnected. But these specialists lack the models to adequately address the complex problems and transform them into opportunities in their field. If the forms of citizens’ participation in urban development are diversified, tools for evaluating personal influence will appear, and the final transition from modern to a metamodern society will take place. The representatives of various public institutions will be able to develop common intentions and implement the complex city goals in synergy, as well as achieve coherence in the suburban areas. Emil Eisner Freise and Daniel Hurtz have together created an imaginary philosopher, historian and sociologist Hanzi Freinacht. In his book “The Listening Society: A Metamodern Guide to Politics” (2017), Hanzi Freinacht writes that the shift from modern to metamodern society involves the transition from a modern citizen (M) to a metamodern citizen (MM). Hanzi formulates the main differences between these types of citizenship.


The cities emerge as systems at the intersection of multiple dimensions. The interaction with the city as a metaspace begins with the realization of its complexity and continues with an unchanging focus on the transition to metamodern citizenship. зможуть напрацьовувати спільні інтенції та синергетично реалізовувати комплексні цілі в містах, а також досягати узгодженості в міжміських ареалах. Еміль Ейнер Фрііз разом із Даніелем Гьортцем створили разом Ганзі Френахта, уявного філософа, історика та соціолога. У книжці «Суспільство, яке слухає. Метамодерний путівник у політику» (2017) Ганзі Френахт писав, що зсув від модерного до метамодерного суспільства передбачає перехід від модерного громадянина (М) до метамодерного (М.М.). Ганзі сформулював основні відмінності між цими типами громадянства. ГРОМАДЯНИН ГРОМАДЯНИН M.: / CITIZEN M.: M: / CITIZEN M:

ГРОМАДЯНИН ГРОМАДЯНИН М.М.: / CITIZEN М.М.: MM:/ CITIZEN MM:

ДИ ЕРЕНЦІЙОВАНИЙ ДИ ЕРЕНЦІЙОВАНИЙ ОСОБИСТА, ОСОБИСТА, ГРОМАДЯНСЬКА, ГРОМАДЯНСЬКА, ПРО ЕСІЙНАПРО ІДЕНТИЧНОСТІ ЕСІЙНА ІДЕНТИЧНОСТІ

РЕІНТЕГРОВАНИЙ РЕІНТЕГРОВАНИЙ ОСОБИСТА, ГРОМАДЯНСЬКА, ОСОБИСТА, ГРОМАДЯНСЬКА, ПРО ЕСІЙНАПРО ІДЕНТИЧНІСТЬ ЕСІЙНА ІДЕНТИЧНІСТЬ

А ІВЕЦЬ

А ІВЕЦЬ

ПОСТПРО ЕСІЙНА ПОСТПРО ІДЕНТИЧНІСТЬ ЕСІЙНА ІДЕНТИЧНІСТЬ * РОБИТЬ ВНЕСОК * РОБИТЬ У СУСПІЛЬСТВО ВНЕСОК У СУСПІЛЬСТВО ЯК ВИРОБНИК, ЯК ВИРОБНИК, СПО ИВАЧ ІСПО ГРОМАДЯНИН ИВАЧ І ГРОМАДЯНИН СПО ИВАЧ-ТВОРЕЦЬ, СПО ИВАЧ-ТВОРЕЦЬ, ІНВЕСТОР, СОЦІАЛЬНИЙ ІНВЕСТОР, СОЦІАЛЬНИЙ ПІДПРИЄМЕЦЬ ПІДПРИЄМЕЦЬ

ОСНОВА ДІЯЛЬНОСТІ ОСНОВА ДІЯЛЬНОСТІ СІМ’Я / ГОСПОДАРСТВО СІМ’Я / ГОСПОДАРСТВО

МЕРЕ ЕВА, НЕО-ПЛЕМІННА МЕРЕ ЕВА, НЕО-ПЛЕМІННА ІДЕНТИЧНІСТЬ ІДЕНТИЧНІСТЬ

НАЦІОНАЛЬНА НАЦІОНАЛЬНА ДЕР АВА --ДЕР СВІТАВА -- СВІТ

СВІТ -- НАЦІОНАЛЬНА СВІТ -- НАЦІОНАЛЬНА ДЕР АВА ДЕР АВА

СКЕРОВАНИЙСКЕРОВАНИЙ НА ДОСЯГНЕННЯ НА ДОСЯГНЕННЯ

СКЕРОВАНИЙСКЕРОВАНИЙ ПЕРШ ЗА ВСЕПЕРШ НА ЗА ВСЕ НА САМОРОЗВИТОК, САМОРОЗВИТОК, А НЕ ДОСЯГНЕННЯ А НЕ ДОСЯГНЕННЯ

ІДЕНТИ ІКУЄТЬСЯ ІДЕНТИЗ КЛАСОМ ІКУЄТЬСЯ З КЛАСОМ

НА ПЕРШОМУНАМІСЦІ ПЕРШОМУ ОСОБИСТІ МІСЦІ ПРИВІЛЕ ОСОБИСТІ / ПРИВІЛЕ / НЕДОЛІКИ НЕ НЕДОЛІКИ КЛАС, А БАГАТОВИМІРНИЙ НЕ КЛАС, А БАГАТОВИМІРНИЙ КЛАС КЛАС

ВИБОРЕЦЬ ВИБОРЕЦЬ

УЧАСНИК, А НЕ УЧАСНИК, ВИБОРЕЦЬ А НЕ ВИБОРЕЦЬ

ЦІНУЄ БЕЗПЕКУ ЦІНУЄ ПРАЦІ БЕЗПЕКУ ПРАЦІ

ЦІНУЄ БЕЗПЕКУ ЦІНУЄ МІ БЕЗПЕКУ РОБОТАМИ, МІ РОБОТАМИ, А НЕ БЕЗПЕКУ А НЕ ПРАЦІ БЕЗПЕКУ ПРАЦІ

МАЄ СПЕЦИ МАЄ ІЧНІ СПЕЦИ НАВИЧКИ ІЧНІ НАВИЧКИ

ЦІНУЄ ЗАГАЛЬНІ ЦІНУЄ НАВИЧКИ ЗАГАЛЬНІ ТАНАВИЧКИ ТА РИСИ БІЛЬШЕ, РИСИ НІ БІЛЬШЕ, КОНКРЕТНІ НІ КОНКРЕТНІ

ЗАМІСТЬ ПЕРЕДМОВИ

РОБИТЬ ВНЕСОК РОБИТЬ У СУСПІЛЬСТВО ВНЕСОК У СУСПІЛЬСТВО ПЕРЕВА НОПЕРЕВА ЯК ВИРОБНИК НО ЯКТОВАРІВ ВИРОБНИК / ПОСЛУГ ТОВАРІВ / ПОСЛУГ

19


CITIZEN M: CITIZEN M:

CITIZEN MM: CITIZEN MM:

DIFFERENTIATED DIFFERENTIATED PERSONAL, CIVIL, PERSONAL, CIVIL, PROFESSIONAL PROFESSIONAL IDENTITY IDENTITY

REINTEGRATED REINTEGRATED PERSONAL, CIVIC, PERSONAL, CIVIC, PROFESSIONAL PROFESSIONAL IDENTITY IDENTITY

SPECIALIST SPECIALIST

POST-PROFESSIONAL POST-PROFESSIONAL IDENTITY IDENTITY

CONTRIBUTESCONTRIBUTES TO SOCIETY PRIMARILY TO SOCIETYASPRIMARILY AS A PRODUCERAOF PRODUCER GOODS/SERVICES OF GOODS/SERVICES

CONTRIBUTESCONTRIBUTES TO SOCIETY AS TOASOCIETY PRODUCER, AS A PRODUCER, CONSUMER, AND CONSUMER, CITIZEN AND CONSUMER-CREATOR, CITIZEN CONSUMER-CREATOR, INVESTOR, SOCIAL INVESTOR, ENTREPRENEUR SOCIAL ENTREPRENEUR

BASIS OF ACTIVITY BASIS -OFFAMILY/HOUSEHOLD ACTIVITY - FAMILY/HOUSEHOLD

NETWORKING, NETWORKING, NEO-TRIBAL NEO-TRIBAL IDENTITY IDENTITY

NATIONAL STATE NATIONAL - WORLD STATE - WORLD

WORLD - NATIONAL WORLD -STATE NATIONAL STATE

AIMED AT ACHIEVING AIMED AT ACHIEVING

AIMED PRIMARILY AIMEDATPRIMARILY SELF-DEVELOPMENT AT SELF-DEVELOPMENT AND NOT ACHIEVING AND NOT ACHIEVING

IDENTIFIES ONESELF IDENTIFIES WITH ONESELF THE CLASS WITH THE CLASS

PERSONAL PRIVILEGES/DISADVANTAGES PERSONAL PRIVILEGES/DISADVANTAGES NOT CLASS, BUT NOTMULTIDIMENSIONAL CLASS, BUT MULTIDIMENSIONAL CLASS CLASS ARE AT THE FIRST ARE AT PLACE THE FIRST PLACE

INSTEAD OF A PREFACE

VOTER

20

VOTER

PARTICIPANT,PARTICIPANT, NOT VOTER NOT VOTER

APPRECIATESAPPRECIATES THE WORK SAFETY THE WORK SAFETY

APPRECIATESAPPRECIATES THE SAFETY IN THEBETWEEN SAFETY IN BETWEEN JOBS, NOT THE JOBS, WORK NOTSAFETY THE WORK SAFETY

HAS SPECIFICHAS SKILLS SPECIFIC SKILLS

APPRECIATESAPPRECIATES THE GENERALTHE GENERAL SKILLS AND TRAITS SKILLS MORE AND TRAITS THAN SPECIFIC MORE THAN SPECIFIC

Ганзі вважає, що центральне завдання для держав, для політиків – успішне здійснення інституційного й демографічного переходу від громадянина М. до громадянина М.М., котрий підсилить пост-капіталістичну економіку. Ганзі наполягає, що центральне питання, яке треба передбачити, – як побудувати нове суспільство громадян М.М. і допомогти консервативним верствам населення процвітати в умовах плинного посткапіталістичного суспільства. Потрібно створювати інституції для громадян М.М. та, звичайно, своєчасно пояснювати консерваторам, що вплив підходу М.М. на них буде безпечним і позитивним.

Hanzi believes that the central task for the states and politicians is the successful implementation of the institutional and demographic transition from citizen M to citizen MM, which will strengthen the post-capitalist economy. Hanzi insists that the central issue that has to be addressed soon is how to build a new society of citizens MM and to help the conservative groups of the population to flourish in a fluid post-capitalist society. It is necessary to create institutions for the citizens MM and, of course, to explain to the conservatives that the influence of the MM approach will be safe and positive in due time.


The cities emerge as systems at the intersection of multiple dimensions. The interaction with the city as a meta-space begins with the realization of its complexity and continues with an unchanging focus on the transition to metamodern citizenship. To make this transformational possible, it is necessary to actualize the complex of factors, to understand the causes and consequences in the spheres of cultural, urban, economic, and personal development, and to strengthen the interaction between the cities. In the process, it is extremely important to bring together the meanings that are significant for the maximum different contexts, for example, the identification of a city myth, building a public space and attracting people’s talents, forming the cross-disciplinary teams, and modeling the future scenarios.

Метамiсто – це культурно-економічна модель, яку громадська організація «Гараж Генг» пропонує для навігації у процесах співпраці між різними сферами в місті та між наближеними та схожими містами. Ми віримо, що в процесі такої взаємодії може відбуватися розширення ринків, формуватися середовище для соціальних інновацій та саморепрезентації місцевих громад. Цілі міжміської взаємодії – підвищення інтенсивності ідейного обміну та поява у громадян суттєвих переваг для самовираження, навчання та підприємництва. Так можна посилити привабливість малих міст для освічених і відповідальних громадян. Місто з такими характеристиками стає магнітом для талантів, які формують життєзарадну спільноту, що оперативно і винахідливо долає виклики, перед якими місто постає в пост-індустріальному та пост-конфліктному середовищі.

Metacity is a cultural and economic model that the Garage Gang NGO offers to navigate the processes of cooperation between different spheres in the city and between nearby and similar cities. We believe that in the process of such interaction, markets can be expanded and the environment for social innovation and self-representation of local communities can be formed. The interaction between the cities aims to increase the intensity of the exchange of ideas and to bring significant benefits to citizens for self-expression, learning, and entrepreneurship. This can increase the attractiveness of small cities for educated and responsible citizens. A city like this becomes a magnet for talents that form a resilient community that promptly and inventively overcomes the challenges the city faces in post-industrial and post-conflict environments.

ЗАМІСТЬ ПЕРЕДМОВИ

Міста виникають як системи на перетині множинних вимірів. Взаємодія з містом як мета-простором починається з усвідомлення цієї заплутаності та продовжується з незмінним фокусом на переході до метамодерного громадянства. Для трансформаційних змін потрібно актуалізувати комплекс факторів, розібратися з причинами та наслідками у сферах культурного, урбаністичного, економічного, особистісного розвитку та посилити міжміську взаємодію. У процесі надзвичайно важливо зібрати воєдино сенси, які мають значення в максимальній кількості різних контекстів, наприклад, виявлення міського міфу, побудова публічного простору і залучення талантів людей, формування міждисциплінарних команд і моделювання сценаріїв майбутнього.

People who want to work with the Metacity model may and must search for common points between different systems, understand 21


Люди, які прагнуть працювати в моделі «Метамісто», можуть і мусять здійснити пошук спільних точок між різними системами, глибше зрозуміти, як різні чинники впливають на сталість процесів міста, створити маршрут для зусиль, які вкладаються зараз, до майбутнього розвитку та проростання. Пошук цієї урбаністичної ризоми, забезпечення переходу до метамодерного громадянства та фасилітація трансформаційних процесів у міських спільнотах відбувається шляхом підтримки різних сфер, які, розвиваючись, допомагають зростати одна одній. Життєзарадна спільнота міста дає раду з викликами, реалізовує можливості. Місто можна характеризувати як життєзарадне, якщо його мешканці мають ідеї, кошти, простори, а також спільне бачення, як у новий спосіб інвестувати у ці капітали та ефективно їх комбінувати, щоб досягнути основної мети міста – комплексного зростання.

INSTEAD OF A PREFACE

Міста сьогодні найбільше потребують людей, які здатні навіть у зрілому віці змінити і себе, і реальність, спроможних реалізувати себе в ній.

22

the deeper impact of different factors on the sustainability of the city processes, and create a route for the efforts that are being made now to future development and growth. The search for this urban rhizome, the transition to metamodern citizenship and the facilitation of transformational processes in urban communities is made through the support of various spheres that, while developing, help each other to grow. The resilient community of the city copes with challenges and uses the opportunities. The city can be characterized as resilient if its citizens have ideas, funds, spaces, as well as a common vision of how to invest these capitals in a new way and combine them efficiently in order to achieve the integrated growth, the main goal of the city. Cities nowadays need people who are able to change themselves even in adulthood, who are able to change the reality and to fulfill their potential in it.


ЗАМІСТЬ ПЕРЕДМОВИ

Міста сьогодні найбільше потребують людей, які здатні навіть у зрілому віці змінити і себе, і реальність, спроможних реалізувати себе в ній.

23


24

INSTEAD OF A PREFACE


Віта Базан, Анастасія Парафенюк

У ПОШУКАХ КОДУ МІСТА

Vita Bazan, Anastasiia Parafeniuk

IN SEARCH OF A CITY CODE

Код міста – це шифр, що має бути розгаданий, інтелектуальна атака на місто з бажанням зрозуміти його сутність та різні виміри, – від суспільного та культурного до економічного та інфраструктурного. Формування міста зазвичай відбувається протягом довгого історичного процесу, коли на благодатну територію приходять люди та починають взаємодіяти. Також міста можуть виникати як швидкі штучні утворення, що є реакцією на еволюцію діяльності людей, результатом промислового та технологічного буму. Незважаючи на тривалість цього процесу, міста та їхні мешканці перетворюються на носіїв інформації, водночас, включені у безперервний плин сучасної історії, для якої згодом хтось підбиратиме способи дослідження та моделюватиме сценарії майбутнього. У стендфордській методиці дизайн-мислення, якою послуговується наша організація, і яку ми часто пропонуємо учасникам наших програм, одне з важливих завдань – зрозуміти основне питання (core question). Лише правильно його поставивши, можна переходити до пошуку рішень. Напевно, цей

A city code is a sort of a cipher which is to be deciphered, an intellectual storming of a city with the aim of understanding its essence and various dimensions – from social and cultural to economic and infrastructural. Usually towns are developed in the course of a long historical process after people have come to a favored land and started interacting. Towns also can emerge as quick artificial entities in response to the evolution of human activities, a result of an industrial and technological boost. Irrespective of the length of the process, towns and their residents turn into information holders included into a continuous flow of contemporary history, for which, later on, somebody will choose research techniques and model scenarios of the future. In the Stanford design thinking, which our organization utilizes, and which we often offer to our program participants, one of the important tasks is to understand the core question. One can start looking for solutions only after it has been formulated correctly. This method can likely be applied to any area. Our team always starts work with the question: “What is the code of this town?”, which is aimed at revealing layers of stories and contexts.

ЗАМІСТЬ ПЕРЕДМОВИ

Не забувай про початковий намір, аби рухатися далі

25


Трактуємо префікс «мета-» як ціль, місце, до якого хочемо потрапити в майбутньому, а для цього нам потрібно запустити процес.

принцип можна застосувати до будь-якої сфери. Наша команда завжди розпочинає свою роботу з питання: «який код цього міста?», що спрямоване на розшифрування пластів історій та контекстів.

INSTEAD OF A PREFACE

Місто – це складний комплекс, екосистема, в якій існують правила та співживуть люди. Звичайно, динаміка міст залежно від кількості та роду зайнятості населення, може бути різною. Проте, характерною є потреба у створенні середовища, яке забезпечує різноманіття, толерантність до нових ідей та взаємну підтримку. Дослідниця Джейн Джейкобс, «хрещена матір урбаністики», писала, що міська та природна екосистеми мають дещо спільне, а саме – потребу в різноманітті, яка є запорукою їхнього виживання та подальшої еволюції. І далі: чим більше різновидів форм життя здатна підтримати та уможливити їх існування інша екосистема, тим більший об’єм життя вона здатна пропустити крізь себе.

26

Сьогодні перед країною та містами стоять нові виклики економіки, соціуму та безпеки. Ми ж продовжуємо шукати нові форми економічної взаємодії, соціального дизайну, розвитку особистості, які б стимулювали міське різноманіття та гарантували життєзарадність спільноти. «Код міста» – це спроба зрозуміти міські процеси, визначити актуальний стан в історичному, культурному, просторовому контекстах, і лише після цього пропонувати альтернативи та конкретні дії, які, сподіваємося, стануть кроками на шляху до змін. «Код міста» як трирічна програма з розвитку міст стартувала у травні 2015 року за фінансування Національного фонду підтримки демократії (National Endowment for Democracy). Для пілотування перших подій

A town is a complex ecosystem, with its rules and people who live together. Indeed, depending on the number of residents and their occupations, town dynamics can vary. But what is typical is a need to set up an environment that will ensure diversity, tolerance to new ideas, and mutual support. Jane Jacobs, the “Godmother of urban studies”, wrote that urban and natural ecosystems have something in common: a need for diversity as a warranty of their survival and further evolution. And further, the more varieties of life forms another ecosystem is able to support and provide for their existence, the bigger the amount of life it is able to put through. Nowadays, the countryside and cities face new economic, social, and security challenges. And we continue looking for new forms of economic interaction, social design, and personal development that would stimulate urban diversity and ensure livelihood of a community. A town code is an attempt to understand urban processes, to identify the current state in historical, cultural, and spatial contexts, and, only after that, to propose alternatives and specific actions, which, we hope, will turn into steps towards changes. A three-year program of town development, City Code, was launched in May, 2015 and was sponsored by the National Endowment for Democracy. We selected Kyiv, Dnipro, and Ivano-Frankivsk as venues for pilot operations. That time we developed or adapted the event formats “art-hackathon” and “urbanistic workshop”, which we planned to implement in administrative centers. Art-hackathon is an event-process which lasts 36 hours non-stop and includes a prototyping of ideas and expansion of boundaries of town understanding through communication, education, and experience exchange. Urbanistic workshop offered a reflection game to trace down a timeplan of the current initiatives that were taking


У 2016 році «Код міста» зосередився на невеликих містах. Ми назвали цей проект «Метамісто». Префікс «мета-» прийшов з грецької мови, він може позначати граничні стани існування. Тобто те, що перебуває «понад» або «поза» міською будовою, що видима нашому оку та піддається простому опису і калькуляції даних. Трактуємо префікс «мета-» як ціль, місце, до якого хочемо потрапити в майбутньому, а для цього нам потрібно запустити процес. Ми висунули гіпотезу, що існує метапозиція або метастан міста, в якому воно може взаємодіяти з іншими схожими або близькими містами. Параметри «схожості» або «близькості», як ми припускали, мали б формувати певний фрейм подібних викликів у культурному та соціальному середовищі невеликих міст. На формальному рівні таке партнерство називають містами-побратимами. Ми ж діяли на рівні неформальному. Нам було важливо дослідити соціально-культурний контекст міст, а далі «акупунктурно» стимулювати певні точки в їхніх організмах. Основне, що вплинуло на вибір міст, – це точка входу, тобто наявність та розуміння того, з ким і чим ми будемо працювати. Для пілотування інструментарію «Метаміста» ми обрали Слов’янськ, Краматорськ, Кременчук, Острог, Нетішин і Славутич.

place in urban space and faced conflicts in the process of implementation. In 2016, City Code focused on smaller towns. We named the project “Metacity”. Prefix “meta” was borrowed from Greek and can indicate marginal states of existence. That is, something that belongs “above” or “beyond” the urban structure that is visible to us and can be described in simple terms and calculations. We interpret the prefix “meta” as a goal, our future destination, and that for which we need to launch a process. We put forward the hypothesis that there is a metaposition or metastate of a town in which it can interact with other similar or close towns. The criteria of “similarity” or “closeness” that we used had to form a certain frame of such challenges in the cultural and social environments of small towns. Officially, such partnership is called “twinning”, but we operated at an informal level. It was important for us to study the socio-cultural context of towns, and after that to stimulate certain “acupuncture” points in the town organism. The main criterion for choosing towns was the entry point – that is, the presence and understanding of whom and what we would work with. As pilot venues for testing the Metacity tool-box, we selected Sloviansk, Kramatorsk, Kremenchuk, Ostroh, Netishyn, and Slavutych. Visits to towns were preceded by online contact with potential partners, discussions of identity issues, and talking about images and sketches; we also planned additional activities beforehand in response to requests and contexts. The major Metacity events lasted for four weeks in September to October of 2016. We started a fourweek tour to six towns, having about six days per town. In towns located close to each other, such as Netishyn and Ostroh, or Sloviansk and Kramatorsk, we worked in parallel with a team. There was an individual program drafted for each

ЗАМІСТЬ ПЕРЕДМОВИ

ми обрали Київ, Дніпро та Івано-Франківськ. Тоді були розроблені або адаптовані формати подій арт-хакатон та урбаністичний практикум, які ми планували втілити в адміністративних центрах. Арт-хакатон – подія-процес, що триває 36 годин нон-стоп і передбачає прототипування ідей та розширення меж розуміння міста шляхом спілкування, навчання, обміну досвідом. Урбаністичний практикум пропонував через гру-рефлексію відстежити тайм-план існуючих ініціатив, що працювали у міському просторі і мали конфлікти під час втілення.

27


INSTEAD OF A PREFACE

Поїздкам у міста передували онлайнспілкування з потенційними партнерами, дискусії щодо ідентичності, обговорення образів та ескізів, крім того, ми завчасно починали планувати додаткові активності, реагуючи на запит та контекст. Кульмінація «Метаміста» відбувалася протягом чотирьох тижнів у вересні-жовтні 2016 року. Ми вирушили у чотиритижневий тур до 6 міст, маючи приблизно по 6 днів на заїзд. Тобто у містах, що знаходилися недалеко одне від одного, як Нетішин та Острог чи Слов’янськ та Краматорськ, працювали паралельно. Для кожного міста розроблялася індивідуальна програма. Перша версія «Міфологеми міста» була експериментом учасницького мистецького проекту в публічному просторі, до якого приєдналися художники з України і з-за кордону, під кураторством німецького художника Ігоря Зайделя. Це був шалений ритм, який, через обмеженість у часі, позбавив шансу на коригування тактики. З іншого боку, це була суперпродуктивність, яка вимагала оперативних рішень від нашої команди, партнерів та менеджерів міста. За цей час ми затверджували ескізи для міфологеми з громадою і адміністрацією, в більшості міст у процесі роботи остаточно обирали локації, малювали мурали, а також паралельно розробляли стратегії і проектували простори, виходили на мітинг громади проти нас, а точніше проти муралу на будівлі школи мистецтв у Славутичі, робили освітні події та дослідницькі мистецькі проекти. Перше «Метамісто» лишило, окрім нових символів-міфологем, багато фантазій, мистецьких та архітектурних повідомлень для міст. На хвилі підбиття підсумків після перших поїздок до невеликих міст, ми

28

town. The first version, “City Mythologems”, was an experiment of a participatory art project in a public space in which artists from Ukraine and abroad united under the curatorship of German artist Igor Zaidel. The rhythm was crazy, and, coupled with time limitations, it gave no chance to make tactical corrections. On the other hand, the quick decision-making demanded from our team, partners and town managers led to super productivity. We used that time to coordinate our mythologem sketches and get approval from the public and authorities; in most cases we had to finally choose locations in the process of work, make murals while we developed strategies and designed spaces, meet with community representatives who were rallying against us (or rather against a mural on the Arts school building in Slavutych), organize educational events, and do research art projects. The first Metacity left, besides new symbols-mythologems, a lot of fantasies and artistic and architectural messages for towns. On the wave of making conclusions after the first visits to small towns, we got a chance to revise a scenario of the Metacity project, change the methodology, and upgrade the results. Thanks to the UCBI project, we started developing a new project for six east Ukrainian towns. We selected Kostiantynivka, Bakhmut, Pokrovsk, Dobropillia, Lysychansk, and Sieverodonetsk. This time it was important for us to have clear-cut structure, better research, and deeper engagement with local communities. We hadn’t been in any of those cities before. It was a real terra incognita, which allowed us to avoid proposing a hypothesis and to come with a “clear mind” and without any generalizations, stereotypes, or expectations. The task for the Metacity: East project was to take a new look at trajectories of cultural, urbanistic, and social development, and, using low-cost and


Код міста – це спроба зрозуміти міські процеси, визначити актуальний стан в історичному, культурному, просторовому контекстах...

Проект стартував у грудні 2016 року і від початку перших експедицій у міста, ми усвідомили важливість досліджень, які передували нашим мистецьким та архітектурним інтервенціям. Нам вдалося зібрати чудову команду затятих оптимістів, без їхнього професіоналізму та віри у справу ми б не отримали такого глибокого занурення в міста. Нам випало щастя потоваришувати з багатьма місцевими ентузіастами та мрійниками, ефективними менеджерами міста, відповідальними підприємцями та локальними професіоналами, які відкривали нам дорогу, працювали поруч з нами та допомагали максимізувати результат. Хоча ми діяли автономно від основних процесів «Гараж Генгу», завжди відчували підтримку Ірини Соловей, як керівниці та подруги, і всієї команди.

high-value interventions, to start the transformation of mentality, styles of behavior, ways of interaction, and planning of the future. The project was launched in December 2016, and after the first visits to the towns, we realized the importance of research that preceded our artistic and architectural interventions. We managed to get together a wonder-team of steadfast optimists. Without their professionalism and faith in our common deed, we would not have been able to immerse so deeply into those towns. We had the honor of making friends with many local enthusiasts and dreamers, efficient town managers, responsible entrepreneurs, and local professionals, who paved the way for us, worked with us, and helped to maximize our results. Though we operated independently from major processes of Garage Gang, we always felt Iryna Solovey’s support, both as a leader and a friend, and the support of the whole team. Readiness to engage any time and support when needed inspired us and allowed to move forward. This publication presents results of the Metacity: East project team work in six towns of Donetsk and Luhansk Oblasts – Kostiantynivka, Bakhmut, Pokrovsk, Dobropillia, Lysychansk, and Sieverodonetsk. The book consists of two main parts. In the first part, we describe our methodology and share algorithms and principles of actions. In the second part, we try to present images of the eastern towns that we researched, felt, imagined, and created together with locals. We look at each town through the prism of five dimensions: 1.

ЗАМІСТЬ ПЕРЕДМОВИ

отримали шанс переграти сценарій проекту «Метамісто», змінити методологію і вдосконалити результат. Завдяки програмі Українська ініціатива зміцнення громадської довіри (UCBI) ми почали розробляти новий проект для шести міст на Сході України. Ми обрали Костянтинівку, Бахмут, Покровськ, Добропілля, Лисичанськ та Сєвєродонецьк. Цього разу нам важливо було мати чітку структуру, ґрунтовніші дослідження та більш глибоку роботу з громадою. Ми не бували в жодному з обраних міст, це була terra incognita, що дало нам перевагу не висувати гіпотез, а приїздити з «чистою свідомістю», позбавленою узагальнень, стереотипів та очікувань. Завданнями проекту «Метамiсто: Схід» було по-новому подивитися на траєкторії культурного, урбаністичного, соціального розвитку, а також через невеликі міські інтервенції (low cost and high value) почати трансформацію у свідомості, стилях поведінки, способах взаємодій, плануванні майбутнього.

Identity – finding a new town myth and its embodiment in Ukrainian artists’ works; 29


Готовність включатися та підстрахувати в потрібний момент живила нас і давала можливості рухатися далі.

2.

Urban Research – results of urban environment spatial transformation capacity research;

У цій публікації зібрано результати роботи команди проекту «Метамісто: Схід» у шести містах Донецької та Луганської областей – Костянтинівці, Бахмуті, Покровську, Добропіллі, Лисичанську і Сєвєродонецьку. Ця книжка складається з двох основних розділів. У першому ми описуємо методологію нашої роботи та ділимося алгоритмами і принципами дій.

3.

Urban Intervention – narration about emergence of new architectural forms in towns;

4.

Coordination – reflections on how people and activities united and intertwined in the multifaceted process of our work;

5.

Culture – results of a town’s cultural field analysis and recommendations on cultural development.

INSTEAD OF A PREFACE

У другому намагаємося відтворити обриси східних міст, які ми дослідили, відчули, уявили та створили спільно з місцевими мешканцями. На кожне місто ми дивимося крізь призму п’яти вимірів:

30

1.

ідентичність – винайдення нового міського міфу та його втілення у мистецьких роботах українськими художниками;

2.

урбаністика – результати досліджень потенціалу міського середовища для просторових перетворень;

3.

урбаністика (втілення) – розповіді про появу нових архітектурних форм у містах;

4.

координація – рефлексії про те, як об’єднувалися і перепліталися люди та активності в багатогранному процесі нашої роботи;

5.

культура – результати аналізу культурного поля міста та рекомендації з розвитку культури.

We are extremely grateful to Oleksandr Mykhed, curator of “City Mythologem” and editor of this book, who maintained rhythm, content, and form; Kostiantyn Kuchabskyi, our indispensable designer and architect, who did meticulous and filigree work on the book’s design. As well as to the whole team of authors – Anastasiya Ponomariova, Iryna Yakovchuk, Kostiantyn Kuchabskyi, Roman Sakh, Oleksandr Mykhed, Olena Pravylo, Iryna Solovey, and all those who took part in the project and engaged in reflections on towns and transformations of Ukraine’s east. Special thanks for support to UCBI ІІ and «Engage» projects, funded by the USAID, who made our experience and this publication possible. We hope that this publication will be of use for administrators in towns, heads of cultural institutions, project managers, architects, urban researchers, and artists, as well as for all those who are interested in urban development.

With sincere gratitude to all involved, Vita Bazan and Anastasiia Parafeniuk


Ми неймовірно вдячні Олександру Михеду, куратору «Міфологеми міста» та упоряднику цієї книжки, який тримав ритм, зміст і форму, Костянтину Кучабському, нашому незамінному дизайнеру та архітектору, що здійснив скрупульозну та тонку роботу над дизайном книжки. А також усій команді авторів – Анастасії Пономарьовій, Ірині Яковчук, Костянтину Кучабському, Роману Саху, Олександру Михеду, Олені Правило, Ірині Соловей, та всім людям, що були частиною проекту і долучилися до рефлексій про міста та трансформацій українського Сходу. Окремо дякуємо за підтримку проектів «Українська ініціатива зміцнення громадської довіри (UCBI ІІ)» та «Долучайся», що фінансуються Агентством США з міжнародного розвитку (USAID), які зробили наш досвід і цю публікацію можливими. Ми сподіваємося, це видання буде корисним для управлінців у містах, керівників культурних інституцій, проектних менеджерів, архітекторів, урбаністів та художників, а також для всіх, хто цікавиться темою розвитку міст.

ЗАМІСТЬ ПЕРЕДМОВИ

Зі щирою подякою всім причетним, Віта Базан та Анастасія арафенюк

If you want to move forward, don’t forget your initial intention.

31


32


33

METHODOLOGY / МЕТОДОЛОГІЯ


34

METHODOLOGY / COORDINATION


Віта Базан

Vita Bazan

«МЕТАМІСТО: СХІД». СУТЬ, ПРОСТІР, КОНТЕНТ, САМОРЕАЛІЗАЦІЯ

“METACITY: EAST” ESSENCE, SPACE, CONTENT, SELF-REALIZATION

Схід – різний

East is Diverse

Наше знайомство зі східними містами сталося після початку війни. Ті, хто не воював, намагалися підтримувати тил навичками та інтелектом. Слов’янськ і Краматорськ були воротами на Схід, першими містами, які будували зв’язки, відправляли сигнали і запити проводити лекції, майстер-класи, концерти, робити перформанси та художні інтервенції. Поетичний Слов’янськ та впорядкований Краматорськ. Торгівля, солеваріння, крейдяні гори, кераміка, гора Карачун та цвіт абрикосових дерев – те, що було вихоплено в хаотичній, майже базарній розмові про міфологему Слов’янська. «Широка» архітектура, машинобудування, ювелірка, театри, Леонід Биков, шахи… Асоціації, що виникали у добре структурованому та послідовному спілкуванні з краматорцями. Тоді ми зрозуміли – Схід різний, навіть якщо міста розділяє всього десяток кілометрів.

We got acquainted with eastern towns after the war had already begun. Those who did not fight tried to support the rear with their skills and intellect. Sloviansk and Kramatorsk were the gates to the east, the first towns that built connections and, sent signals and requests for lectures, master-classes, concerts, performances, and artistic interventions. Poetic Sloviansk and well-disciplined Kramatorsk. Trade, salt mining, chalk hills, ceramics, Karachun hill, and blossoming apricot-trees – that was caught up in a chaotic, almost bazaar-like talk on Sloviansk mythologem. “Broad” architecture, machine-building, jewelry business, theaters, Leonid Bykov, chess… Associations that emerged in well-structured and consistent communication with Kramatorsk residents. We realized then: the east is diverse, even if towns are separated only by a dozen kilometers.

Ми почали пошук контактів менеджерів та активістів, які живуть або працюють на Сході. До нашого поля зору потрапили

We began looking for contact with managers and activists who live or work in the east. We saw “Dyvovyzhni” on our radar: “Museum is open for refurbishment”, “BUR”. Some talks by Skype,

МЕТОДОЛОГІЯ / КООРДИНАЦІЯ

Ми відштовхувалися від того, що визначили три основні напрямки, які б допомагали сформувати об’ємне уявлення про міста: міфологема, урбаністика, культура.

35


METHODOLOGY / COORDINATION

«Дивовижні», «Музей відкрито на ремонт», «БУР»… Кілька скайп-розмов, і маршрут був складений. На нашій мапі з’явилося 6 міст, в яких ми досі не бували: у Донецькій області – Костянтинівка, Бахмут, Покровськ, Добропілля, у Луганській області – Лисичанськ та Сєвєродонецьк. Нам потрібна була чітка структура роботи в усіх містах: занурення через дослідження і кульмінація з фізичним втіленням. З урахуванням такого принципу почалася розробка методології проекту «Метамісто: Схід». Ми відштовхувалися від того, що визначили три основних напрямки, які б допомагали сформувати об’ємне уявлення про міста: міфологема, урбаністика, культура. Міфологема дозволяла знайти відповіді на питання про ідентичність, урбаністичний напрямок допомагав запропонувати нові функції для простору, а напрямок культури давав аналіз культурної інфраструктури міста та пропонував сценарії майбутнього. Для кожного напрямку ми підібрали партнерів та кураторів, пристрасних професіоналів, для яких проект міг стати викликом, простором для експерименту і полем для розвитку. Додатково ми запланували освітню частину – курс із дизайн-мислення та фандрайзинговий інтенсив, якою б опікувався «Гараж Генг». Ми написали тему, яка мала програтися у різних варіаціях в шести містах, для кожного міста обираючи свою тональність, додаючи індивідуальні орнаменти та нотки імпровізації. Міфологема 36

Міфологема була способом узагальнити ключовий міф або історію, вона мала декодувати

and the travel route was set up. We had on our map six towns that we had never visited before: in Donetsk Oblast – Kostiantynivka, Bakhmut, Pokrovsk, and Dobropillia, and in Luhansk Oblast – Lysychansk and Sieverodonetsk. We needed a clear-cut structure of work in all towns: immersion through research and culmination in physical embodiment. The techniques of the “Metacity: East” project were developed on the basis of that principle. First, we identified three major lines that could help to understand various dimensions of the towns: mythologem, urban studies, and culture. Mythologem helped in finding answers to questions about identity, urban studies helped to propose new functions for space, and along the culture line, the culture infrastructure of the town was analyzed and scenarios for the future were proposed. Along each line we selected partners and curators, passionate professionals, to whom the project could be a challenge, a place for experiment, and a field for development at the same time. We also planned an educational part – a course in design-thinking and intensive training in fundraising – which would be the responsibility of Garage Gang. We composed the theme, which had to be played in different variants in six towns, with individual tones for each town, individual decorations, and some improvisation. Mythologem Mythologem was a way to generalize the key myth or story, to decode the town’s identity. The result of that work was to be the curator’s narrative on the basis of which the artist would develop an individual visual image or object of the town and embody it in a piece of art in the


Додатково ми запланували освітню частину – курс із дизайн-мислення та фандрайзинговий інтенсив...

Нам потрібен був куратор, який тонко відчуває людей, швидко підмічає суть, якісно вербалізує думки та має досвід роботи з художниками. Курувати пошук ідентичності ми запросили Олександра Михеда, письменника, літературознавця, куратора мистецьких проектів. Це було стовідсоткове попадання. Вже за місяць після нашої розмови, у грудні 2016, ми вирушили у першу 6-тиденну дослідницьку експедицію нашими містами. Урбаністика Нам хотілося побачити матеріальне втілення архітектурних проектів. Ми мали досвід у Нетішині та Краматорську, який залишив післясмак незавершеності. У Нетішині – ескіз еко-лабораторії у колишній теплиці при міській школі, у Краматорську – замальовки відкритих публічних просторів. Ми зрозуміли, що братися за проектування потрібно тоді, коли добре вивірено ідею з командою, обговорено з мешканцями, проведено певний час у кабінетах муніципалітету. Потрібен час, щоб порозумітися з містом, знайти те, що відгукується в його мешканців, збалансувати

public space. Having analyzed the “Metacity” project, which had just been completed, and part of which also was the Mythologem line, we realized that we needed a Ukrainian curator for the sake of freedom of planning and research depth. We also decided to reject participatory work of artists and give one artist an opportunity to fully immerse into creative thinking on the town’s narrative and create a piece of art. We needed a curator who would feel people well, who would quickly understand ideas, who could verbalize thoughts clearly, and who hadexperience working with artists. We invited Oleksandr Mykhed, writer, literature critic, art projects curator, to be the curator of identity search. It was a bull’s eye shot. Already in a month after our talk, in December 2016, we launched our first six-day research expedition around our towns. Urban Studies We wanted to see the material embodiment of architectural projects. We had the lessons of Netishyn and Kramatorsk, which left an aftertaste of incompletion. In Netishyn, it was a sketch of eco-lab in the former green-house of the municipal school, and in Kramatorsk – drawings of open public spaces. We realized that one should start designing only after the idea has been well verified with the team, discussed with locals, and agreed upon with municipal authorities. You need time to find common language with the town, to find something that its residents share with you, and to balance emotions and rational conclusions. For that reason, we deemed research necessary. We decided to combine teams of urban researchers and architects, one of whom would do research and had a broader vision of the town, another who would focus on town transformation and its relevance in this or that location.

МЕТОДОЛОГІЯ / КООРДИНАЦІЯ

ідентичність міста. Результатом цього пошуку мав стати наратив куратора, на основі якого художник індивідуально для міста розроблятиме візуальний образ або об’єкт і втілюватиме у вигляді мистецької роботи в публічному просторі. Аналізуючи щойно завершений проект «Метамісто», де також втілювався напрям «Міфологема», ми усвідомили, що для більшої свободи планування та глибини дослідження, нам потрібен український куратор. Крім того, ми вирішили відмовитися від партисипативної участі художників, а дати можливість одному художнику повністю зануритися в творче осмислення міського наративу і створити роботу.

37


емоційні пориви і раціональні висновки. Саме тому ми бачили необхідність у дослідженні.

METHODOLOGY / COORDINATION

Ми вирішили об’єднати команди урбаністів та архітекторів, одна з яких працювала б над дослідженням та тримала б у фокусі ширший погляд на місто, друга – зосередилася б на міському перетворенні і виправданості його в тій чи іншій локації.

38

Команда «Urban Curators» уже мала дослідницький досвід і проекти повного циклу, як, приміром, «Маріупольські гравці», коли результатом роботи стало створення відкритого простору, проте значну частину зусиль було спрямовано на переговори і формування команди місцевих. Перед поїздками до міст, ми узгодили наші завдання та очікувані результати. У кожному з міст ми планували отримати близько п’яти локацій (парки, сквери, індустріальні зони), які б пасували для урбаністичної інтервенції, і серед них мали обрати одну. Ми хотіли знати, для кого, з ким і навіщо будемо створювати простір. І як за невелику суму можна бути максимально корисним місту. У січні-лютому 2017 наш урбан-десант із 7 людей провів 30 днів у містах на Сході, виділивши по 5 днів на кожне місто. Потім був етап офісної та бібліотечної роботи, і нарешті результати було систематизовано в статтях, де запропоновано альтернативні сценарії розвитку для міст. Над фізичним втіленням експерименту ми запросили працювати наших друзів та партнерів – команду дизайнерів-архітекторів зі студії «Formografia». Нас захоплювала ідея створити нові форми в міському просторі, і водночас бути дуже уважними, послідовними та етичними у своїх діях. Спочатку ми планували невеличкі проекти, які обмежаться бюджетом у 25 тисяч гривень. Усі роботи

The Urban Curators team already had research experience and a full cycle projects, like, for instance, “Mariupol Players”, when the work resulted in the creation of an open space, but at the same time, significant efforts were aimed at negotiations and the formation of a local team. Before visiting towns, we agreed upon our tasks and expected results. In every town, we planned to identify about five locations (parks, public gardens, industrial zones) suitable for urbanistic intervention, and to choose one of them. We wanted to know for whom, with whom, and for what we would create a space. And how we could maximize our help for the town with a small amount of money. From January to February of 2017, our urban party of seven people spent thirty days in eastern towns, allocating five days per town. After that, there was office and library work, and then, the results of work were systematized into articles that proposed alternative scenarios of town development. We invited our friends and partners, the design-architects team from Formografia studio, to implement our experiment in physical form. We were inspired by the idea of creating new forms in urban space, and at the same time to be very attentive, consistent, and ethical in our ideas. At first, we planned small-scale projects with budgets limited to 25 thousand UAH. All works were to be completed by late May, 2017. But in the process of work, architectural projects became larger and more ambitious, and “Metacity: East” was prolonged for six more months. Thus, the idea to make modern street furniture transformed into a wish to create a massive shift in the town, reveal new opportunities, and transform perception of certain territories or persons. In Lysychansk – alternative street culture, in Kostiantynivka – an abandoned industrial site, in Severodonetsk – a kids’ playground in a bedroom district, in Pokrovsk – a figure of Marko Zalizniak…


Активізація На завершальну стадію роботи у містах було заплановано від 7 до 10 днів. Це був останній тривалий заїзд. Протягом цього часу затверджувалися локації з місцевою владою, художники створювали мистецькі об’єкти, відбувалося облаштування просторів та підготовка тематичних подій. Звісно, така послідовність дій – спрощений опис процесу. Від міста до міста куратор пропонував різні прочитання міфологем – від муралів до публічних скульптур. Затвердження локацій для просторів і арт-об’єктів часом відбувалося швидко, а іноді заводило нас у сум’яття невизначеності. Інколи робота зависала, а ми нервували в очікуванні, коли постачальники доправлять матеріали, чи знайдеться потрібна техніка. Щодня люди довкола нас гадали, чи ми встигнемо до відкриття. Ми весь час повторювали як мантру: «Немає часу на зневіру». На завершення нам було важливо зробити тематичні події, які б доповнювали наш меседж, виявляли можливості просторів, оприявнювали міфологеми. Ми запрошували музикантів, спортсменів, діджеїв, лекторів

Activation The final stage of work in towns was planned to last between seven and nineteen days. It was the last long-term visit. That time locations were approved by local authorities, artists created pieces of art, spaces were developed, and thematic events were prepared. Naturally, this is a simplified presentation of the process. In different towns, the curator offered different interpretations of mythologems – from murals to public sculptures. Approval of a location for spaces and art objects sometimes happened very quickly, but sometimes it wrapped us up in a vagueness of uncertainty. Sometimes the work stalled, and we were waiting nervously for suppliers to deliver materials, for necessary equipment to be found. Every day, local people tried to guess whether we would finish by the opening date. We constantly repeated the mantra: “No time for frustration”. It was important for us to organize concluding thematic events that would complement our message, demonstrate possibilities that the new spaces offered, and objectify mythologems. We invited musicians, athletes, d-jays, lecturers, and performers from all over Ukraine to perform on the sites that had not formerly existed. Staying until late night, sometimes until dawn. In Pokrovsk, we started our event with loading residual gravels into a truck, and in Bakhmut the opening of the stage was delayed because designers and builders had to change clothes and say a welcoming word. Because the builders were we ourselves and our local partners. Now we understand that everything had to be done with maximum effort, on the threshold of our inner reserves. And exactly that produced a feeling of synchronization and maximum productivity. Stakhanovs of modern times.

МЕТОДОЛОГІЯ / КООРДИНАЦІЯ

мали завершитися вже до кінця травня 2017. У процесі архітектурні проекти стали масштабнішими та амбітнішими, а «Метамісто: Схід» продовжився ще на півроку. Так, ідея змайструвати сучасні вуличні меблі перетворилася на бажання зробити глобальніший зсув у місті, проявити нові можливості, трансформувати сприйняття певних територій чи осіб. У Лисичанську – альтернативна вулична культура, у Костянтинівці – закинута промислова зона, у Сєвєродонецьку – дитячий майданчик у спальному районі, у Покровську – постать Марка Залізняка…

39


Ми запрошували музикантів, спортсменів, діджеїв, лекторів та перформерів з усієї України виступати на майданчиках, яких ще не існувало.

та перформерів з усієї України виступати на майданчиках, яких ще не існувало. Залишалися до пізньої ночі, зрідка – до ранку. У Покровську наша подія розпочалася з вигрібання залишків щебеню в кузов вантажівки, а в Бахмуті затримали відкриття сцени, щоб проектувальники та будівельники встигли перевдягтися і сказати вітальне слово. Бо будівельниками були ми самі та наші локальні партнери. Зараз розуміємо, що доводилося все робити з граничною віддачею, на межі своїх внутрішніх резервів. І саме це давало відчуття синхрону та максимальної продуктивності. Стаханівці нашого часу.

METHODOLOGY / COORDINATION

Культура

40

Хоча напрямок «Культура» рухався автономно від інших активностей проекту, він підхопив важливе завдання – проаналізувати культурне тло міст. Культурне життя здійснюється через соціальні дії, відносини та інституції в місті. Порядок денний культурного життя міста може бути визначено на офіційному рівні, проте і містяни можуть формувати запит та бути його активними творцями. Публічні простори забезпечують інфраструктуру для взаємодій містян, тим часом культура створює його наповнення та приводи для взаємодії. Ми бачили потребу проаналізувати культурний контекст міста спільно з місцевими, які зараз формують його порядок денний, відкрити об’єктив, щоб зазирнути у майбутнє, зрозуміти, як підкорегувати тактику роботи так, щоб потрапити в бажану точку через роки. Ми запропонували співпрацю Конгресу активістів культури. Конгрес має тісні зв’язки з Міністерством культури, активно промотував ідею розвитку креативної економіки, був долучений до культурного стратегування

Culture Though the culture line was separated from other project activities, there was an important task: to analyze the cultural backgrounds of towns. Culture life is exercised through social activities, relations, and institutions in a town. The cultural agenda of a town can be decided at the official level, but residents, too, can make a request and be its active creators. Public spaces provide infrastructure for residents’ interaction, while culture creates its content and pretexts for interaction. We felt a need to analyze the cultural context of a town, and, together with locals, who form its agenda now, look into the future through the lens and see what corrections to make in order to reach the desired point in some years. We invited the Congress of Cultural Activists to cooperate with us. The Congress had close ties with the Ministry of Culture, actively promoted the idea of creative economy, and was engaged into the culture strategy development for Ukraine. But are the small towns’ interests reflected enough in the national strategy? Do small towns use current infrastructure efficiently? Do they use modern formats and opportunities? We thought that such a partner could be a mediator between the national capital and regions and transmit topical culture issues and needs of eastern towns, at the same time functioning as an antidote against frustration at the local level. Ideas / projects for towns In order to continue our work with people who we would meet in the towns, we decided to add educational activities to our project. Our organization, Garage Gang, likes to integrate various practices in its work and offer them to other teams. “Spilnokosht”, which we tested on ourselves, the Australian aborigines technique


Ідеї / проекти для міст Аби продовжити нашу роботу з людьми, котрі нам зустрінуться у містах, ми вирішили доповнити проект освітніми заходами. Наша організація, «Гараж Генг», любить інтегрувати різні практики роботи у своїй діяльності та пропонувати користуватися ними іншим командам. «Спільнокошт», який був випробуваний на собі, методика австралійських аборигенів «Dragon dreaming» для оновлення функціоналу платформи «Велика Ідея», людиноорієнтований дизайн від ideo.org. Ми часто бачили, як багато прекрасних ідей залишаються без належної реалізації через недостатню продуманість. Тому вирішили запропонувати командам на Сході попрацювати з власними викликами за методикою дизайн-мислення або людиноорієнтованого дизайну. Під час підготовки ми адаптували, з дозволу ideo.org, їхні робочі матеріали для дводенного воркшопу. Хтось має проблеми із командним процесом, хтось хотів би задіяти додаткові спільноти в місті (наприклад, бабусь-мейкерів), хтось шукає шляхи грамотної монетизації простору, хтось хотів би вплинути на поведінкові патерни міських вандалів. Будь-яку задачу або нерозв’язану ситуацію можна вважати викликом, тому ми вирішили вчитися правильно формулювати питання і

Dragon dreaming for renovation of Big Idea platform functions, human-oriented design from ideo.org. We often witnessed beautiful ideas not being implemented properly because they were not well thought out. Therefore, we decided to offer teams in the east to work on their own challenges using methods of design-thinking or human-oriented design. In the course of preparation, we adapted, with permission from ideo.org, their work materials for a two-day workshop. Some have problems with team-work, others would like to engage other communities in the town (for example, grannies, who are makers), somebody is looking for the effective monetization of a space, and others would like to change behavior of town vandals. Any task or unresolved situation can be regarded as a challenge; therefore, we decided to learn how to formulate questions and look for answers properly. We also could not ignore “Spilnokosht”. For us, funding by people is a way of being in contact with our community, varying marketing instruments, democratizing access to funds, and verifying our ideas. Besides, we noticed that for new initiatives in small towns, it is more difficult to get money from funds. Sometimes “Spilnokosht” helped funds to select teams that they would like to support because people have already said “yes” to them by voting with their Hryvnias. The Renaissance Foundation agreed to double the amount that teams would raise through “Spilnokosht”. That is why we decided to combine preparation of projects to “Spilnokosht” with filling up project applications to the Foundation. And in early 2018, we launched crowdfunding campaigns at “Big Idea”.

МЕТОДОЛОГІЯ / КООРДИНАЦІЯ

для України. Але чи в національній стратегії достатньо відображений інтерес невеликих міст? Чи в невеликих містах ефективно використовують інфраструктуру, що вже існує? Чи підхоплюють сучасні формати та можливості? Нам здавалося, що такий партнер може стати медіатором між столицею та регіоном, транслювати актуальні проблеми в культурі і потреби східних міст, і водночас діяти на місцях як антидот проти зневіри.

41


We acted under the principle: the project is our common area of learning and growth.

шукати на них відповіді.

Communications

Також ми не могли не задіяти «Спільнокошт». Для нас фінансування від людей є способом бути на зв’язку зі своєю спільнотою, варіювати маркетингові інструменти, демократизувати доступ до коштів, перевіряти свої ідеї. Крім того, ми помітили, що новоствореним ініціативам у невеликих містах важче отримати фінансування від фондів. Інколи «Спільнокошт» допомагав фондам відбирати команди, які вони хотіли б підтримувати, оскільки люди уже сказали їм своє «так», проголосувавши гривнею. Фонд Відродження пристав на пропозицію подвоїти суму, яку команди зберуть на «Спільнокошті». Тому ми вирішили поєднати підготовку проектів до «Спільнокошту» із заповненням проектних заявок на Фонд. І на початку 2018 року стартувати з краудфандинговими кампаніями на «Великій Ідеї».

Surely, our main channels of communication were Facebook and partner media. During our work with journalists, we also decided to experiment. We acted under the principle: the project is our common area of learning and growth. Before the research trips, we thought it was necessary to attract young journalists studying at the Master’s Program in Media Communication at the UCU School of Journalism. After communication with the journalist and the program coordinator Otar Dovzhenko, we agreed one student for each city to join us in the East for a few days to make a parallel journalistic intervention. Thus, six materials dedicated to each city of the project were published in various online media, for example, “Ukrainska Pravda” (“Ukrainian Truth”), “Novoe Vremia” (“New Time”), “Big Idea”. The experiment did not bring a lot of success to the project. Students’ judgments were perceived too personally in some cities and had led to complications in future communication there.

METHODOLOGY / COORDINATION

Комунікації

42

Звичайно, основними нашими каналами спілкування були фейсбук та партнерські медіа. У роботі з журналістами ми теж вирішили вдатися до експериментів. Ми діяли за принципом, що проект є нашою спільною зоною навчання і росту. Перед дослідницькими поїздками нам спало на думку залучити молодих журналістів, котрі навчаються на Магістерській програмі з медіакомунікацій Школи журналістики УКУ. Після перемовин з Отаром Довженком, журналістом та керівником програми, ми дійшли згоди, що для кожного міста буде відібрано одного студента, який приєднається до нас на Сході на кілька днів, і зробить паралельну журналістську інтервенцію. Таким чином, у різних медіа, наприклад, «Українська правда», «Новое время», «Велика Ідея», вийшло шість

We decided to involve journalists from certain media for the next stage of the project. Negotiations with journalist Kateryna Sergatskova resulted in the idea of a special multimedia project, in partnership with the “Zaborona” (“Prohibition”) project and “Ukrainska Pravda”. The project team planned to prepare 6 materials to tell the stories of people living in our cities. Nowadays, the media with a special layout, complemented by the high-quality graphics, video and photo content are gaining popularity. This trend has been embodied in the “Future of Donbas” media project, which is a series of articles working as additional optics in order to establish an understanding between people and expand the perception of cities. At the same time, journalists from lb.ua and Hromadske came to team-shadowing - they


матеріалів, присвячених кожному місту. Для проекту експеримент виявився не надто вдалим. У деяких містах судження студентів були сприйняті надто особисто, що ускладнило нашу майбутню комунікацію там.

were following our team to observe our common rhythm with the cities, words and actions during the implementation of the Metacity: East project.

Для наступного етапу проекту ми вирішили залучити журналістів окремих видань. Переговори з журналісткою Катериною Сєргацковою вилилися в ідею зробити спеціальний мультимедіапроект, спільно із проектом «Заборона» та «Українською правдою», який би розповідав історії людей, котрі живуть у наших містах. Сьогодні в світі набирають популярності медіа з особливою версткою, доповненою якісними графікою, відео та фото-контентом. Цей тренд втілився у медіапроекті «Майбутнє Донбасу» – серії репортажів, які працюють, як додаткова оптика, аби налагодити порозуміння між людьми і розширити сприйняття міст. Паралельно, у період втілення проекту «Метамісто: Схід», до нас приїздили журналісти lb.ua та «Громадського», які вдалися до team-shadowing, – вони прямували за нашою командою, аби спостерігати наш спільний з містами ритм, слова та дії.

1) To Set Up a Congruent Team

1) створити конгруентну команду Команда стала нашою основною цінністю. Нашим рушієм і джерелом енергії. Нам вдалося зібрати людей, настільки захоплених справою та пристрасних у своєму професійному пошуку, що це давало сили втілювати проект на межі власних сил. Ми діяли на довірі одне до одного, і водночас не соромилися м’яко втручатися у роботу інших, якщо бачили, що це піде на користь проекту. Ми прислухалися

The team has become our main value. Our engine and energy source. We managed to gather people who are so engaged in their business and passionate in their professional quest that they were able to work on the project on the verge of their own strength. We trusted each other, and at the same time were not shy to intervene softly in the work of others if we saw that it was for the benefit of the project. We listened to each other’s advise or argued if we believed in what we proposed. “Congruency” means coordination of the system’s elements. Our team turned into a single organism, an integrated system in which people fulfilled mutually complementing functions. At the same time, we were flexible enough to let locals inside this organism, and in every town we corrected a set of our tasks. 2) Access to the Town through Research Research was our access point to the towns. We and our partners combined different techniques – sent official letters to city halls and asked for meetings, got locals together for brainstorming and discussion, conducted in-depth interviews, and intercepted separate talks. Did collective SWAT analyses, organized strategic sessions and mappings, visited museums, roamed around towns with guides and wandered individually, invited young researchers and professional journalists, posted in social media, and kept video documenting. We tried to open various doors in order to set up a 3-D illumination and let knowledge of towns out.

МЕТОДОЛОГІЯ / КООРДИНАЦІЯ

Принципи нашої роботи

Our Work Principles

43


до порад один одного або сперечалися, коли були впевнені у тому, що пропонуємо. «Конгруентність» означає узгодженість елементів системи. Наша команда стала єдиним організмом, цільною системою, в якій люди виконували взаємодоповнюючі функції. Разом із тим, ми були гнучкими, щоб впускати в цей організм місцевих і в кожному місті корегувати набір своїх завдань.

METHODOLOGY / COORDINATION

2) вхід у місто через дослідження Дослідження стали нашими точками входу до міст. Ми та наші партнери комбінували різні методики – писали офіційні листи в мерію і призначали зустрічі, збирали місцевих для брейнстормінгів та обговорень, проводили глибинні інтерв’ю та вихоплювали поодинокі розмови, робили колективну SWOT-аналітику, влаштовували стратегічні сесії та мапування, ходили на екскурсії в музеї, блукали містом з провідниками і фланерили самостійно, запрошували молодих дослідників та професійних журналістів, писали пости у соцмережах і вели відеодокументацію. Ми старалися відчиняти різні двері, аби створити об’ємну ілюмінацію і випустити знання про міста. 3) уважність до людей – «режим слухання» Ми говорили для того, щоб ставити питання. Звільняли свідомість від стереотипів і упереджень, щоб спостерігати і слухати. 4) еджайл-менеджмент

44

Ми не знали, що чекає на нас у містах. Ми віддалено уявляли кінцеву точку. Нам комфортно було відмовитися від надто чіткого плану, а навпаки, аналізувати наші дії, і тоді продумувати наступний крок. Ми запускали

3) Attention to People – “Listening Mode” We spoke in order to ask questions. Released our consciousness of stereotypes and superstitions in order to observe and listen. 4) Agile Management We did not know what was waiting for us in towns. We had a remote image of a final destination. It was comfortable to refuse a clear-cut plan, but to analyze our actions and after that to think of further steps. We launched processes, and if they didn’t work, switched to new ones. Looked for new locations if it was not possible to use those that we selected before. Offered new concepts if the old ones were obsolete. We tried to be flexible and agile in order to adapt to new conditions and reach the goal. 5) Use of Local Resources We looked around and tried what could be useful for us. Where it was possible to save money, we did so, in order to use funds for increasing a scope or quality of what we were creating. Sometimes residents offered their assistance themselves, presenting materials or allowing us to use their power generators, electric screwdrivers, chainsaws… We had an interesting cooperation in Pokrovsk, where we received assistance from Donetsk National Technical University, and local authorities the “Pokrovsk” coal mine administration presented arch supports from the mine for our space. Three and a half tons of metal became a backbone for “Zalizniak” – “industrial chapel for culture service”, as it was called by our architect colleagues. 6) Bravery and Trust in the Experiment Probably, the faith in what you do and trust in


5) задіяння локального ресурсу Ми роззиралися довкола і приміряли, що може стати нам у нагоді. Там, де можливо було економити, ми це робили, щоб спрямувати ресурси на збільшення масштабу чи якості того, що в результаті було створено. Інколи мешканці самі пропонували допомогу, дарували матеріали або давали користуватися генераторами, шуруповертами, пилами... Цікавою виявилася співпраця у Покровську, коли, за асистенції ДонНТУ та місцевої влади, шахтоуправління «Покровське» передало для простору арочні кріплення з шахти. Три з половиною тони металу стали каркасом для «Залізняка» – індустріальної каплички для культурних служінь, за влучним формулюванням наших колег-архітекторів. 6) сміливість і довіра до експерименту Мабуть, віра в те, що робимо, і довіра до команди додає наполегливості. Ми замислювалися, як, будучи в чужому місті, не нашкодити своїми втручаннями у міський простір. Крім того, що українські міста пістрявіють рекламою, забудовуються недолугими багатоповерхівками, ще й мода на меблі з палетів часто засмічує візуальний вигляд. Як не доповнити цей візуально-просторовий шум? Як не вестися на «наши люди не поймут»? Як бути сучасними, лаконічними і корисними? Для цього ми налаштувалися на хвилю сміливості. Починали роботу з тим, що методики

your team increase determination. We thought about how, being in somebody else’s town, we did not want to do any harm with our intervention in the urban space. Ukrainian towns are full of multicolored advertising, they are developed with ugly blocks of flats – there is also a new fashion to make furniture from palettes – and all that often spoils a visual image. How to avoid adding to that visual-spatial noise? How to ignore the common opinion that “our people will not understand”? How to be modern, laconic, and useful? For that we tuned to the wave of bravery. We began working, assuming that research techniques would modify and sketches of spaces or art objects could remotely yield a physical result. An idea can be developed in a distant mode, but good solutions require adaptation in the environment. 7) Do the Impossible within Time Limits Not many believed that in seven to ten days it is possible to create something more or less serious. Before opening, we heard some concern from locals when they asked: “So, will you do it in time?” And we obediently agreed that we were like students who always need one more night to prepare for an exam. But we had a goal. Time was running and we were running after it. Our journey began with such intentions. For nearly a year we were absorbed by the Ukrainian east.

МЕТОДОЛОГІЯ / КООРДИНАЦІЯ

процеси, і якщо вони не спрацьовували, перемикалися на нові. Шукали нові локації, якщо не вдавалося задіяти ті, які ми обрали спочатку. Продумували нові концепції, якщо старі виявлялися неактуальними. Ми намагалися бути пластичними та рухливими, щоб адаптуватися до умов і досягнути мети.

45


досліджень модифікуються, а ескізи просторів чи мистецьких об’єктів можуть віддалено нагадувати фізичний результат. Ідею можна розробити дистанційно, проте хороші рішення потребують адаптації в середовищі. 7) робити неможливе за короткі терміни Мало хто вірив, що за тиждень-півтора можна створити щось більш-менш масштабне. У переддень відкриття ми чули легку тривогу у питаннях місцевих: «Ну що, встигаєте?». І слухняно кивали на слова, що ми як справжні студенти, котрим не вистачає однієї ночі. Проте ціль була поставлена. Час невпинно летів, а ми поспішали за ним.

METHODOLOGY / COORDINATION

Із такими намірами розпочалася наша подорож. Майже на рік нас поглинув український Схід.

46

Ми замислювалися, як, будучи в чужому місті, не нашкодити своїми втручаннями у міський простір.

Продовження напрямку «Координація» на стор. 123 / The Coordination dimension continues on page 123


47

МЕТОДОЛОГІЯ / КООРДИНАЦІЯ


48

METHODOLOGY / IDENTITY


Олександр Михед

Oleksandr Mykhed

МІФОЛОГЕМА МІСТА: ПРО ЧАС, КРИХКІСТЬ І МЕТОДОЛОГІЮ

MYTHOLOGEM OF A CITY: ABOUT TIME, FRAGILITY AND METHODOLOGY

Міфологема – це історія, цілісність, образ, що буде зрозумілим будьякому мешканцеві цього конкретного міста, незалежно від віку. Час

Time

Уперше я потрапив на Східну Україну в грудні 2016 року разом із координаторками проекту «Метамісто: Схід» Вітою Базан і Анастасією Парафенюк. Для Сходу, та й для всієї України, то був бентежний і дивний час, який, певно, саме там відчувався й переживався так гостро.

The first time I went to Eastern Ukraine in December 2016, together with the Metacity: East coordinators Vita Bazan and Anastasiia Parafeniuk. It was disheartening and strange times for the East and for the whole country, and it felt and experienced sensitively and acutely as never before. Just to remind a few distinctive features.

Пошук і формування ідентичності, коли вінок на голові й футболка з написом «Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями» стають викликом, набувають ваги політичного жесту. Відмирання старих ідеологій, що нашаруваннями графіті та пошарпаних білбордів зустрічали нас на руїнах заводів і міського простору. Втома молодшого покоління від панівних міфів і прагнення віднайти власний голос. Офіційні наративи державних музеїв формували експозиції «нового часу», включаючи до них артефакти війни та маніфести Революції

Searching for and shaping one’s identity can become a challenge and turn into a political gesture when one is wearing a traditional wreath or a T-shirt with a “O lovely maidens, fall in love, but not with Muscovites” [a line from a poem by Taras Shevchenko in translation by John Weir] print. The decline of the old ideologies spoke to us from the tattered billboards and layers of graffiti on the ruins of the outdated plants and the urban spaces.The fatigue of the younger generation from the prevailing myths and the desire to find their own voice. The official narratives of the state museums have formed the expositions of the “current time” with

МЕТОДОЛОГІЯ / ІДЕНТИЧНІСТЬ

Нагадаю лише кілька прикметних рис.

49


Гідності. Однак із місцевого бюджету музейники коштів так і не отримували, справляючись власноруч. Здається, час від часу нам вдавалося отримати цілісну картину, бо ми розмовляли і з представниками офіційної влади, і з волонтерами й активістами. Зверталися й до музейних архівів, які часто виявлялися найоб’єктивнішим джерелом інформації.

the artefacts of war and the manifestos of the Revolution of Dignity. But the local budget never provided museums with funding, it was all done on their own expanse. It seems that time to time we’ve managed to get a coherent picture having talked to the representatives of the official government, and to volunteers and activists. We’ve also turned to museum archives, that often turned out to be the most objective source of information.

Міфологема The Mythologem

METHODOLOGY / IDENTITY

Що ж, зрештою, ми шукали? Кожен із нас, певно, своє. Такий перелік є і в мене. Офіційний. Та неофіційний.

50

Якщо обрати офіційну інтонацію звіту, можна сказати: поставлене завдання – це пошук міфологеми кожного міста. Якщо продовжити складніше пояснення непростих речей, то потрібно відшукати найменшу неподільну складову міфу. Розкласти глобальний міф на атоми. Дошукатися універсалій. Порпатися в уже розкладеному падлі ідеологій чи в ностальгійних пошуках утрачених часів. Здійснити розтин тіла хроносу, який пожирав покоління власних дітей. Міфологема зав’язана на сказаннях, оповідності. Вона вилущується зі свідомості людей. Вона може бути нав’язливою думкою, яку треба викорінити. А може бути і марою, яку можуть прищепити. Головне – сила її вкоріненості у свідомість. Часом міфологема – це історичні постаті, громадські діячі, іменами яких називають не тільки вулиці містечок, а й психічні розлади. Міфологема – це історія, цілісність, образ, що буде зрозумілим будь-якому мешканцеві цього конкретного міста, незалежно від віку.

What were we looking for after all? I guess, everyone was looking for something of their own. I even have a list. An official one. And unofficial. If we choose the official reporting tone, we can say: the task was to find the myths of each of the cities. And if we continue the more complex explanation of the difficult things, one needs to find the tiniest indivisible component of the myth. To decompose the global myth into atoms. To search for universals. To dig deep into the decaying carrion of the ideologies or into a nostalgic search of the time lost. To rip up the body of Chronos that has been devouring its own children. The myth, the mythologem is based on tales and narration. It is hatched in the minds of the people. It might be an obsessive thought that needs to be eradicated. Or it might be a looming that can be instilled. The main difference is the power of its rootedness in the consciousness. Sometimes the mythologem is made of the historical or public figures, whose names are seen not only on the street plaques but also as the titles of the mental disorders.


Це спроба пояснити насамперед собі: чим є Схід України? Через історію та ідентичність абсолютно різних шести міст пояснити собі хоча би щось. Де проходить лінія розмежування між Донбасом та іншими Східними землями? Це бажання зустріти людей, які стануть обличчями мого Сходу. Їхні історії маркуватимуть мою ментальну мапу. Через дослідження присвоювати, засвоювати, опановувати частку рідної землі, якої раніше не відав. Принципи Широко відкриті очі, прагнення всотати всі історії, які тобі захочуть розповісти. Абсолютна довіра до партнерів і віра в їхню «реальність», бо в кожного вона своя. Це різноманіття суб’єктивних реальностей, що так гостро виражене на Сході, коли кожна людина переконана в єдиноправильності власної версії правди. Версії, що продиктована ідентичністю та політичними переконаннями (часто тут ці поняття нерозривні). І ця віра в їхні реальності давала згодом можливість зіставляти їх і шукати «сліпі зони», де вони перетинаються. Знищення стереотипів про Схід. І коли, зрештою, наша реальність давала збій і ми стикалися зі стереотипними персонажами Донбасу наживо, в справдешність їхнього існування було дуже складно повірити.

The mythologem is a story, an integrity, an image that will be understood by any resident of this particular city, regardless of their age. But if we speak of the unofficial motivation something that is better not to be mentioned in the official speeches and stories about the project, but is worth saying here to seal the deal of a year of research and life - everything will be easier and more complex at the same time. It is an attempt to explain to ourselves, first of all, what is the East of Ukraine. Through the history and identity of six completely different cities, we yearned to explain ourselves something at least. Where is the demarcation line between the Donbas and other lands of the East? It is a desire to meet people who will become the faces of my East. Their stories will mark my mental map. And through the research, to assign, assimilate, and master the part of the native land, that I had never known before. The Principles Eyes wide open, striving to absorb all of the stories you will be told. The absolute confidence in your partners and in their “reality” because everyone has their own. This diversity of subjective realities that are so acute in the East, when each person is convinced of the verity of their own version of the truth. The versions of the truth that are dictated by the identity and political beliefs (often inseparable). And the belief in their reality that subsequently provided us with an opportunity to compare the versions and find the “blind spots” of their intersection. Destroying the stereotypes about the East. And when, finally, our reality has failed us and we were faced with the stereotyped characters of

МЕТОДОЛОГІЯ / ІДЕНТИЧНІСТЬ

Якщо говорити про неофіційну мотивацію, – те, чого краще не згадувати в офіційних промовах і розповідях про проект, але варто сказати тут, підводячи риску під роком досліджень і життя, то все буде простіше і складніше водночас.

51


Крихкість нежиттєздатна в сучасному українському суспільстві. Не може бути крихким ні матеріал, із якого робиться об’єкт для публічного простору. Ні людина, яка живе тут і тепер.

Методологія Зустрічі з місцевими жителями. Відкрите обговорення, що починалося простими питаннями: «Чим для вас є ваше місто?», «Що потрібно знати про ваше місто туристам, котрі сюди приїдуть?», «Чи є якась історія, яку всі містяни знають?»

METHODOLOGY / IDENTITY

Майже у всіх випадках міфологема кожного міста віднаходился практично відразу. За винятком хіба тільки Бахмута, де її довелося додатково шукати і кілька днів обговорювати з працівниками місцевого Державного краєзнавчого музею на чолі з директоркою Оленою Смірновою. Згодом були ще поїздки для подальшого дослідження, консультацій із місцевими істориками, робота з архівами та джерельною базою. І саме архіви та десятки разів переписана різними ідеологіями історія України були найнадійнішими фільтрами, завдяки яким вдавалося зробити перехресну перевірку суб’єктивних реальностей, у які вірять люди. Головний критерій відбору міфологем – їхня запрограмованість на майбутнє. Надто звабним і легким здається вибір ностальгійного шляху за якимось втраченим елементом, пам’ять про який плекає кожне наступне покоління. Міфологема – це рятівна звістка, прикріплена до стріли, що її в минулому пустили дбайливі руки, і її політ пронизує сьогодення й майбуття.

Donbas in person, it was hard to believe they really exist. Methodology Meeting the locals. The open discussion has started with simple questions: “What is your city for you?”, “What do the tourist that come to your city need to know about it?”, “Is there some kind of a story that all the townspeople know?” In most of the cases, the mythologem of the city was found almost immediately. Except for Bakhmut, perhaps, where we have needed several more days for additional research and discussion with the employees of the local State Museum of Local Lore, headed by the director Olena Smirnova. Later, there were additional trips for further studies, consultations with the local historians and work with the archives and sources. And the archives and the dozens of times rewritten by different ideologies history of Ukraine were the most reliable filters enabling us to cross-check the subjective realities that people believed in. The main criterion for mythologem selection was if it was hard-wired for the future. Choosing a nostalgic way of using the yearning for something lost and cherished memories through generations was a choice far too tempting and far too simple. And here, the mythologem is a life-saving message attached to the arrow that has been darted by the caring hands in the past, and now piercing the present and the future.

Крихкість Fragility

52

Цей критерій і концепт кристалізувався вже згодом. У процесі роботи. Коли місцеві вандали з дитячою цікавістю (хочеться вірити, що вони керувалися саме цікавістю) почали ламати різні складові того, що робила команда.

This criterion and the concept has been crystallized later. In the working process. When the local vandals with children’s curiosity (I want to believe that they were guided by the very curiosity) began


to break the various components of what the team has done. Although the local passers-by in almost every city warned us of the “peculiarities” of the townspeople; told us “one can not just” leave something unattended in the common.

І коли, зрештою, руйнувалися публічні простори, побудовані архітекторами, і скульптури-міфологеми, встановлені художниками, – я думав лише про неї – про крихкість.

And so when, after all, the public spaces built by the architects and sculptures-mythologems created by the artists were destroyed, I could only think of it, of fragility.

Крихкість нежиттєздатна в сучасному українському суспільстві. Не може бути крихким ні матеріал, із якого робиться об’єкт для публічного простору. Ні людина, яка живе тут і тепер. Цю крихкість випробовуватимуть щодня, щоразу, змушуючи гартуватися, кшталтуватися. Кристалізуватися.

The fragility is not viable in the modern Ukrainian society. And the material for the objects in the public spaces cannot be fragile. And the people who live here and now either. The fragility is tested every day, every time, forcing it to quench, to define itself. To crystallize.

Метаміф

The Metamyth

Аналізуючи почуті розповіді, розбираючи стоси зібраних матеріалів і прочитаних книжок, бачу обриси метаміфу, що об’єднує всі шість міст і, можливо, ширше – Сходу.

Having analysed the stories we’ve heard, dismantling the stacks of materials collected materials and books read, I see the outlines of a metamyth, the one that unites all of the six cities and, possibly, even the East overall.

Це міф про вигнання з раю. Втрату райського індустріального саду, що буяв кучерями задимлених заводських труб. Зупинка механічного серця, що стугоніло щоденним пожиранням ресурсів і людських зусиль, розганяючи кров по всьому регіону. Процвітання, що відцвіло.

It is the Expulsion myth. It is the loss of an industrial Eden that used to flourish with the curls of smoky factory pipes. A stop a mechanical heart that used to beat with everyday consumption of resources and human efforts, driving the blood throughout the region. Blissful flourishing that shed its blossom.

Втрачена золота доба з розкраденим золотом, відблиски якого можна побачити на баштах численних церков, часто побудованих місцевими феодалами.

The lost golden age with plundered gold, the glare of which can be seen on the numerous church towers, often built by local feudal lords.

Минуле – в мороці. Теперішнє – при надії. Майбутнє – в розгубленості.

The past is in the darkness. The present is bearing hope. And the future - is confused.

МЕТОДОЛОГІЯ / ІДЕНТИЧНІСТЬ

Хоча місцеві перехожі ледь не в кожному місті попереджали про «особливості» населення, казали, що «у нас не можна» просто так лишати без нагляду хоча би щось у спільному просторі.

53


The Map

Проект завершено. Крапку поставлено. Міфологеми розказано. Помилки враховано.

The project is completed. The chapter is closed. The myths are told. The mistakes taken into account.

Але головне – мапу складено. Ментальну мапу шести малих міст, які ще зіграють роль в історії нової України.

But the main thing - the map is drawn. The mental map of six small cities that will still play their role in the history of the new Ukraine.

Мапу, на яку нанесено імена людей, яких ми, немов у казці, зустріли на шляху, шукаючи скалки дзеркала великого міфу.

A map bearing the names of people we’ve met on our way, as if in a fairy tale, while looking for the splinters of the mirror of a great myth.

Із яких кожен складе власне слово.

And everyone will have their say in it.

METHODOLOGY / IDENTITY

Мапа

54

Продовження напрямку «Ідентичність» на стор. 99 / The Identity dimension continues on page 99


МЕТОДОЛОГІЯ / ІДЕНТИЧНІСТЬ

Тестова подія на незавершеній сцені

55


56

METHODOLOGY / URBAN RESEARCH


Ірина Яковчук, Анастасія Пономарьова, Андрій Шуляр

Iryna Yakovchuk, Anastasiya Ponomaryova, Andriy Shulyar

ІНСТРУМЕНТИ, МЕТОДОЛОГІЯ, «КЛІМАТИЧНА КАРТА»

TOOLS, METHODOLOGY, WEATHER MAP

Вихідні дані

Outputs

На вибір підходу до дослідження значний вплив справляють вихідні умови проекту і цілі, поставлені перед дослідницькою командою.

The initial project conditions and the goals set for a research team have a significant impact on choosing the approach for a research.

У проекті «Метамісто: Схід» (далі по тексту: проект) перед нами стояли такі обмеження по часу: 6 міст Сходу України, на кожне з яких було виділено 5-денне дослідження, загалом – 30 днів фізичного дослідження міст.

In the Metacity: East project (hereinafter: the project), we had the following time limits: six cities in the east of Ukraine, a five-day study for each city, thirty days of field research overall.

Цілі дослідження були такі:

Objectives of the study were the following:

вивчити місця, які можуть бути обрані для тимчасової трансформації в рамках проекту проаналізувати потенціал міста для подальшого розвитку.

Для нас такі завдання означали, що ми будемо працювати одночасно з двома масштабами. І важливо було зрозуміти, як протягом 5 днів ефективно їх дослідити, і як поєднати ці дослідження.

To examine places that can be selected for temporal transformation in the framework of the project To analyze city potential for further development.

For us, these objectives meant that we would be working with two scales simultaneously. It was important to figure out how to explore the cities effectively in five days, and how to combine these studies.

МЕТОДОЛОГІЯ / УРБАНІСТИКА. ДОСЛІДЖЕННЯ

Крізь призму покинутих просторів ми аналізували питання, які були закладені проектом «Метамісто: Схід» від самого початку.

57


METHODOLOGY / URBAN RESEARCH

Методологія

Methodology

На основі завдань з’явилася ідея досліджувати місто крізь призму покинутих просторів.

Based on the tasks, we came up with the idea to explore the city through its abandoned spaces.

Чому? Бо причини занепаду таких територій перегукуються з загальними проблемами міста, і через історію цих місць легко знайти відповіді на питання, які стосуються розвитку міста загалом. Разом із цим, такі території завжди несуть у собі величезний потенціал, рішення для розвитку та ревіталізації, дають підказку, куди саме потрібно рухатися місту. Крім того, ми вважали покинуті території пріоритетними локаціями для майбутньої трансформації проекту.

Why? Because the reasons those locations have declined echo the general problems of the city. Through the history of these places, it is easy to see the answers to questions concerning the general development of a city. Moreover, such territories always have great potential, can provide solutions for development and revitalization, and give a hint in what direction a city should move. In addition, we considered abandoned territories as priority locations for the future transformation within the project.

Цей підхід ми жартівливо назвали «Призмою Pink Floyd», бо саме зображення на одному з їхніх альбомів найкраще схематично відображає методологію нашого дослідження. Крізь призму покинутих просторів ми аналізували питання, які були закладені проектом «Метамісто: Схід» від самого початку.

We jokingly called this approach “The Pink Floyd Prism”, because the image on the cover of one of their albums is the best visualization of our methodology. Through the prism of abandoned spaces, we analyzed the issues originally considered by the Metacity: East project.

Існує дві стратегії дослідження: кількісна та якісна. Кількісна, яку часто називають також «позитивістською», допомагає відповісти на питання про тенденції та зв’язки. Якісну, або «феноменологічну», використовують, коли потрібно дослідити особливості об’єкта, або виявити основні цікаві точки для подальшого дослідження. Наш вибір припав на якісну стратегію через такі фактори: •

• 58

брак початкових даних, щоб сформулювати задачі та гіпотези для кількісного дослідження перед нами був невідомий об’єкт, тому найкращим варіантом було якісне розвідкове дослідження

There are two research strategies: quantitative and qualitative. The quantitative strategy, often called “positivist”, helps to answer the questions about trends and relations. The qualitative strategy, or “phenomenological”, is the one used when exploring features of the object or identifying main interesting points for further research. We chose qualitative strategy because: •

Of the lack of baseline data to formulate objectives and hypotheses for quantitative research

We faced an unknown object, so the best option was qualitative research

Time and resource constraints that made it impossible to collect sufficient material.


часові та ресурсні обмеження, що унеможливлюють збір достатньої кількості матеріалу.

Інструменти in-situ роботи Для вибору інструментів ми послуговувалися принципом «не намагайся бути оригінальним, будь хорошим» та обрали традиційні для польового дослідження методи. А саме – глибинні інтерв’ю, екскурсії, спостереження, фотографування, SWOT-аналіз локацій, зустрічі з ключовими гравцями. У такий спосіб ми зібрали власні первинні данні (primary data), які доповнювали згодом похідними даними (secondary data) із книжок, знайдених у бібліотеках міст. Глибинні інтерв’ю З нашої точки зору, джерелом унікальних знань про місто і його важливі локації, є місцеві мешканці. Саме тому особливу увагу ми приділили живому спілкуванню з ними і глибинним інтерв’ю, під час яких люди розкривались і довіряли нам важливу інформацію про місто, його історію та культуру, звичаї та ритм життя, ділилися найдорожчими «скарбами» – інформацією про важливі для них місця та території. З допомогою соціологів, ми створили анкети, які охоплювали кілька шарів вивчення міста, а саме: соціально-економічний шар, культурний шар, ідентичність/історію міста та аналіз локацій. За результатами інтерв’ю ми сформували довгий список місць для трансформації. Для формування короткого списку, який ми мали би скласти після екскурсії та споглядання, ми сформулювали список критеріїв.

In-situ tools Picking the instruments, we were guided by the principle “Don’t try to be original, be good”, and chose traditional field research methods. Namely, in-depth interviews, tours, observation and photography, location SWOT-analysis, and meetings with key players. That is how we collected our primary data, which later was supplemented by secondary data from the books found in the libraries of the cities. In-depth interviews From our point of view, the locals are the main source of unique knowledge about the city and its important locations. That is why we paid special attention to the communication with actual inhabitants. During in-depth interviews people opened up and entrusted us with important information about their city, its history and culture, its customs and rhythm of life, giving us the information about important places and territories. With the help of sociologists, we created questionnaires that covered several layers of city studies, namely: the socio-economic layer, the cultural layer, the identity/history of the city, and the analysis of locations. Based on the results of the interviews, we made a long list of places for transformation. To make a short list, which we would compile after a tour and inspection, we came up with a list of criteria.

МЕТОДОЛОГІЯ / УРБАНІСТИКА. ДОСЛІДЖЕННЯ

59


Приклади анкет

Давайте пофантазуємо. Уявімо, що ваше місто – це людина. Спробуйте її описати: стать, вік, професія, зовнішній вигляд, звички.

1. Як ви до нього ставитеся? Любите / не любите? Асоціюєте з собою?

2. Що в місті змушує вас ним пишатись?

3. Які місця в місті ви особливо любите? (назвіть кілька).

4. Які події/факти вирізняють ваше місто з-поміж інших?

METHODOLOGY / URBAN RESEARCH

5. Чого ви хотіли би позбутися в місті?

60

6. Опишіть ключові історичні події, які вплинули на місто і змінили його? (Які зробили його таким, яким воно є?).

7.

Поділіться з нами легендами міста.


Що вам подобається в цьому місці?

2.

Що вам не подобається?

3.

Що ви б хотіли, щоб було в цьому місці? Які функції?

4.

Чого в цьому місці з явитися не повинно?

5.

Чи легко знайти це місце?

6.

Чи зручне сполучення з громадським транспортом?

7.

Чи відкрита ця локація для всіх охочих?

8.

Це місце безпечне?

9.

Які невеликі зміни / втручання можна зробити, щоб це місце зажило новим життям?

10. Як місто може допомогти? Чим саме? З ким (із влади, бізнесу, комунальних служб) у вас уже є зв’язки?

МЕТОДОЛОГІЯ / УРБАНІСТИКА. ДОСЛІДЖЕННЯ

1.

61


Survey examples

METACITY: EAST_____________________________________________urban research space Lysychansk / Sieverodonetsk _ _.01.2017 Identity / history # _ _. form _ _ _ _ _ _ _. Interview location

Let’s dream for a while. Imagine that your town is a person. Try to describe his/her sex, age, occupation, outer appearance, habits. 1. What do you think about him/her? Do you like him/her? Do you assoiate him/her with yourself?

2. What in town makes you proud of it?

3. Which places in town do you like the most? (Name several.)

4. Which events/facts differentiate your town from others?

6. Describe the key historical events that affected your town and changed it. (Which makes it as it is now.)

7.

Share some legends/myths about the town.

Name _____________________________________________ Occupation_____________________________________________ Phone number and mailing address _____________________________________________

62

ABOUT THE INTERVIEWER

METHODOLOGY / URBAN RESEARCH

5. What in town would you like to get rid of?


1.

What do you like in this place?

2.

What you do not like?

3.

What would you like to see in this place? Which functions?

4.

What is not going to be built on this place?

5.

How easily can you find this place?

6.

How convenient is the public transport connection?

7.

Is this place open to the public?

8.

How safe is this place?

9.

Which small changes can be done in this place to bring new life?

10. How can the town help? With what exactly?

Name _____________________________________________ Occupation_____________________________________________ Phone number and mailing address _____________________________________________

ABOUT THE INTERVIEWER

With whom (from the authority, business, communal services) do you have connections already?

МЕТОДОЛОГІЯ / УРБАНІСТИКА. ДОСЛІДЖЕННЯ

METACITY: EAST_____________________________________________urban research space Lysychansk / Sieverodonetsk _ _.01.2017 Location analysis # _ _. form _ _ _ _ _ _ _. Interview location

63


Базові критерії:

Basic criteria:

• • •

• • •

наявність зацікавлених у розвитку локації місцевих можливість створення функції, яка необхідна місцевим для розвитку можливість здійснити частину перетворення на суму 20 000 грн; долучення ресурсів / коштів від місцевого бізнесу, через учасницький бюджет (наступний етап), комунальні служби, краудфандинг важливість для міста чи району або вплив на них можливість реалізації першого етапу протягом тижня відповідність ідеї «Коду Міста».

• • •

• • •

If there are any stakeholders for the development of local spaces The possibility to create a functional space that would be useful for local development The possibility to conduct a part of the transformation for 20 000 UAH The possibility to get resources or funds from local business, using the participatory budget (next stage), communal services, and crowdfunding Importance for or influence on a city or area Possibility to conduct the first stage within a week Compliance with the ideas of the City Code.

METHODOLOGY / URBAN RESEARCH

Additional criteria:

64

Додаткові критерії: • «секретні» місця (перетворення місць загальної уваги може мати багато спротиву з боку широкої аудиторії) – у цьому розумінні проведення експерименту та запровадження нових методів важливіше, ніж вирішення загальних питань благоустрою міста. Якщо запропонована локація відповідала цим критеріям, ми додавали її до робочої онлайн карти (google map), ми її розглядали, якщо ж ні, ми відмовлялися від неї. Екскурсії, спостереження, фотографування Ми мали багато гуляти. Брак інформації в Інтернеті, відсутність google street view, мотивували нас ще дужче. Ми були певні, що побачимо багато нового, і можливо навіть відкриємо щось нове для самих мешканців. Іноді ми мали чудових гідів-місцевих, а іноді доводилося самотужки знаходити дорогу та діставатися обраних локацій.

The “secret” places. Transformation of popular public places can provoke general public resistance. In this sense, the experiment and introduction of new methods were more important than dealing with the city’s common issues.

If a suggested location met these criteria, we added it to a working online map (on Google maps) and took it in the work. Tours, observation, photography We had to do a lot of walking. Lack of information on the Internet and the absence of Google Street View in those areas motivated us even more. We were sure to see a lot of new things, and maybe even discover something the locals didn’t know about. Sometimes we were lucky to have great local guides, but sometimes we had to find a way to get to the selected locations by ourselves. Location SWOT-analysis


From our point of view, the locals are the main source of unique knowledge about the city and its important locations.

Наступним кроком був SWOT-аналіз локацій, які були обрані, пропрацьовані під час інтерв’ю, та визнані командою і мешканцями такими, що мають потенціал у рамках проекту «Метамісто: Схід». На цьому етапі проекту було виразно помітно, що групі легко було описувати загрози, які має локація, всі легко перераховували проблеми певної території, але важче було описати потенціал, помріяти про майбутнє. Інстурменти post-situ роботи Польове дослідження було тільки початком нашої роботи, яка продовжилася вже у київському офісі. Фінальним етапом аналізу локацій було накладення їх на чинники, що можуть посилити або послабити вплив тимчасової трансформації (такий аналіз ще називають «кліматичною картою» (weather map)). За основу ми взяли інструмент, який використовує «Urban Catalyst studio» (http:// www.urbancatalyst-studio.de) та адаптували його під наш контекст та вимоги проекту.

The next step was the SWOT-analysis of the locations that had been selected and processed during interviews. At that point it was clear that the group could easily define threats that location had, and everyone could easily name problems of a specific area, but it was difficult for them to describe the potential, to imagine the future. Post-situ TOOLS Field research was just a beginning of our work; we continued it in our office in Kyiv. The final stage of the location analysis was to impose them on factors that could increase or weaken the effect of temporary transformation (such kind of an analysis is also called the “weather map”). As a basis, we took the tool that the Urban Catalyst studio uses (http://www.urbancatalyst-studio.de) and adapted it to our context and project requirements. To the strengthening (П) factors can be attributed: 1. 2.

До чинників підсилення (П) можна віднести:

3.

1. 2.

4.

3. 4.

наявність покинутих територій хороший транспортний зв’язок – зупинки громадського транспорту висока щільність молодого населення (навчальні заклади + місця тусівок молоді) улюблені місця – ідентичність міста.

До чинників ускладнення (У) належать: 1. 2.

приватний сектор (нещільна забудова) упорядковані місця

The existence of abandoned territories Good communications - public transport stops The high density of the young population (educational institutions + places where youth like to get together) Favorite places - an identity of a city.

The challenging factors (У) include: 1. 2.

Private sector (not many buildings) Organized places.

As a result, we got the «weather map» that allowed us to understand where the temporary transformation will have the greatest effect and will lay the basis for the city development.

МЕТОДОЛОГІЯ / УРБАНІСТИКА. ДОСЛІДЖЕННЯ

SWOT-аналіз локацій

65


У результаті ми отримували «кліматичну карту», яка дозволяла нам зрозуміти, в якому місці тимчасова трансформація матиме найбільший ефект, закладатиме фундамент для розвитку міста. Враховуючи контекст, важливо додати, що не завжди виходило робити все за планом, нам доводилося приймати спонтанні рішення, корегувати план, приділяти одному інструменту більше уваги, ніж іншим. Залежно від специфіки самого міста, географічних особливостей (видовженість міста, як в Лисичанську), активності жителів (як в Сєвєродонецьку), готовності до співпраці місцевих активістів (як в Костянтинівці), ми обирали один із інструментів роботи як головний. Тобто всі ці інструменти використовувались, але в різних пропорціях.

METHODOLOGY / URBAN RESEARCH

Більшість напрацювань (але не всі) лягли в основу фінальних статей, які були опубліковані під час або після самих трансформацій.

66

Кінетичний процес дослідження – процес, в якому кожен етап випливає з попереднього. Як ми вже згадували, не завжди нам вдавалось приділяти достатньо часу для кожного етапу, тож у різних містах були різні сильні та слабкі інструменти та етапи.

As a result, we got the “weather map” that allowed us to understand where the temporary transformation will have the greatest effect and will lay the basis for the city development. Considering the context, it is important to add that it wasn’t always possible to do everything according to the plan; we had to make spontaneous decisions to adjust the plan, and at times we had to give more attention to one tool than to others. Depending on the specifics of the city – geographical features (elongation of the city, as in Lysychansk), the activity of residents (as in Sieverodonetsk), and the local activists’ willingness to cooperate (as in Kostiantynivka) – we chose one or the other tool as the main one. In other words, all these tools were used, but in different proportions. Most of the outcomes (but not all) are the basis of the final articles that were published during or after the transformations. Kinetic research process is the process is that each stage follows from the previous one. As we have mentioned before, we did not always manage to give enough time for each stage, so in different cities, there were different strong and weak tools and phases.

Продовження напрямку «Урбаністика. Дослідження» на стор. 105 / The Urban Research dimension continues on page 105


МЕТОДОЛОГІЯ / УРБАНІСТИКА. ДОСЛІДЖЕННЯ

«Кліматична карта» Костянтинівки, складена за результатами опитування в лютому 2017 та відкритих даних. Карта показує зони в місці, які підсилюють тимчасові (П) трансформації та ті, які їх ускладнюють (У). 1. територія біля колишнього залізничного мосту по вул. Шмідта. 2. літній майданчик та фонтан в парку «Ювілейний». 3. колишній кінотеатр «Супутник». 4. парк «Хімік». 5. майданчик біля ДЮСШ (дитячо-юнацька спортивна школа). 6. школа No 5 із парком та танком. 7. дитяча бібліотека ім. О. Кошевого з територією перед бібліотекою.

67

The weather map of Kostiantynivka, based on the results of the survey in February 2017 and open data. The map shows the zones that strengthen (П) the temporary transformation and zones that challenge (У) them. 1. territory by the former railway bridge at Shmidt Street 2. summer playground and fountain in the Yuvileyny Park. 3. the former Su- putnyk cinema. 4. Khimik (Chemist) Park. 5. A playground by the Children and Youth Sport’s School. 6. School #5 with a park and a tank nearby. 7. Children’s Library named after Kosheva and the surroundings.


КІНЕТИЧНИЙ ПРОЦЕС ДОСЛІДЖЕННЯ ЗАДАЧІ ЗАЛУЧЕННЯ

ЗБІР ДАНИХ

АНАЛІЗ

ЕТАПИ

1

формування критеріїв для вибору потенційних місць для трансформації

2

підготовка анкет для опитування

ПІДГОТОВКА

3

визначення методології проекту, вибір інструментів для аналізу

4

підготовка презентації проекту для публічних зустрічей

5

проведення опитування за підготовленими анкетами

6

створення довгого списку місць за результатами інтерв’ю

7

створення короткого списку місць та карти потенційних місць для спостереження, фотографування та екскурсій відповідно до обраних критеріів

IN-SITU

8

спостереження, фотографування та екскурсії на обрані локації

9

проведення SWOT-аналізу короткого списку обраних локацій разом із місцевими

METHODOLOGY / URBAN RESEARCH

10

створення остаточного списку та карти потенційних місць для трансформації за результатами SWOT-аналізу Зустрічі з місцевими активістами, працівниками краєзнавчих музеїв, представниками місцевої адміністрації

11

робота із вторинними даними

POST-SITU

12

детальний аналіз обраних локацій. історичний огляд, обміри, фотографування

13

створення «кліматичної карти» – накладення обраних локацій на чинники, що можуть підсилити або послабити вплив тимчасової трансформації

14

написання статті

68


KINETIC RESEARCH PROCESS TASKS PARTICIPATION

DATA COLLECTION

ANALYSIS

STAGES

1

defining the selection criteria for the potential transformation locations

2

survey questionnaires preparation

PREPARATION

3

defining project’s methodology, selecting the analytic tools

4

creating a project presentation

5

conducting the survey with the questionnaires

6

creating locations long list based on the interview results

7

creating locations short list, maps of potential observation, photography and tours according to the selected criteria.

IN-SITU observing, touring and taking photos at the selected locations

9

SWOT analysis of the shortlisted locations with the locals

10

creating a final list of the potential transformation locations on SWOT analysis meeting local activists, employees of local lore museums, representatives of local administration

11

working with secondary data

POST-SITU

12

detailed analysis of selected locations. historical review, measurements, photographing

13–

creation the weather map marking the factors that can strengthen or weaken the effect of the temporary transformation with the location

14

МЕТОДОЛОГІЯ / УРБАНІСТИКА. ДОСЛІДЖЕННЯ

8

writing the article

69


70

METHODOLOGY / URBAN INTERVENTION


Костянтин Кучабський, Роман Сах

Kostiantyn Kuchabskyi, Roman Sakh

МАНІФЕСТ МІСЬКОГО ІНТЕРВЕНТА

THE URBAN INTERVENTIONIST MANIFESTO

Наш досвід (замість передмови)

Our Experience (instead of a preface)

Наша архітектурна студія «Formografia» досить молода, її започатковано 2012 року. Ми починали з освоєння цифрового виробництва та параметричного формотворення, проте з кожним роком усе більше уваги приділяємо соціальним аспектам і людиноорієнтованості. Останнім часом активно занурились у проектування публічних просторів, де найцікавіше – це процеси взаємодії людей із простором та між собою. Тому коли координаторки програми «Код міста» запропонували нам поїхати, дослідити, спроектувати та реалізувати простори в шістьох містах Східної України, ми погодилися негайно.

Our architectural studio, Formografia, is quite young: it was founded in 2012. We started with the development of digital production and parametric shaping, but as years go by, we are increasingly shifting our focus on social aspects and putting the human into the center. Recently we actively dived into the public spaces design, with the most interesting thing being the interaction processes – between the people and space. That is why when the coordinators of the City Code program offered us to go, research, design, and implement spaces in six cities in eastern Ukraine, we agreed immediately.

Ми хотіли етично і професійно зробити крутий проект, але це був дуже серйозний виклик. Чи ми впоралися, покаже лише час. Інтригувало в цій справі нас практично все: десятки експедицій, сотні людей, маса історій. В певний момент ми усвідомили, що знаємо про міста, які досліджували більше, ніж про ті, де виросли.

We wanted to make a cool project ethically and professionally, but it was a very serious challenge for us. Only time will show if we have succeeded. We have been intrigued by almost everything in this project: dozens of expeditions, hundreds of people, a lot of stories. At some point we came to an understanding that we know about the city we came to more than we know about the one we grew up in.

МЕТОДОЛОГІЯ / УРБАНІСТИКА. ІНТЕРВЕНЦІЯ

Нас цікавило щось незвичайне, непомічене, можливо, закинуте або занедбане, можливо, просто те, що містяни не сприймали як публічне.

71


METHODOLOGY / URBAN INTERVENTION

72

Із програмою «Код міста» ми співпрацювали майже від початку її створення. Наша спільна робота починалася з теоретичного воркшопу «Тактичний урбанізм». Проект тривав два дні, й уже тоді ми зрозуміли, що цього часу було замало і для збору даних, і для комунікації з усіма сторонами процесу.

We have been collaborating with the City Code program since it was created. Our joint work began with the theoretical workshop on Tactical Urbanism. The project lasted for two days, and then we realized that we did not have enough time to collect data and to communicate with all parties of the process.

Далі були поїздки у Славутич і Краматорськ, де ми багато чого навчилися. У Славутичі разом із художником Ігорем Зайделем та командою художників ми втілювали мистецьку інтервенцію та пережили сутичку з консервативною місцевою громадою. Там ми відчули, що навіть за відсутності матеріального художнього втілення публічний простір виникає завдяки конфлікту. У Краматорську ми створили десяток влучних, на наш погляд, ескізів для міських інтервенцій, але так і не отримали дозволу міської ради на жодну з них. Після цього ми ще раз усвідомили, який важливий підготовчий етап дослідження. Неможливо приїхати в місто на кілька днів і одразу зробити щось хороше для його мешканців.

Then we had tours to Slavutych and Kramatorsk, where we learned a lot. In Slavutych, together with artist Igor Zaidel and a team of artists, we embodied an artistic intervention and survived a clash with a conservative local community. We felt there that even in the absence of the material artistic realization, the public space arose due to the conflict. In Kramatorsk, we created a dozen – eye-catching, in our opinion – sketches for urban interventions, but never received permission from the city council for any of them. Having all that in mind, we once again realized how important the preparatory stage of the study is. It is impossible to come to the city for several days and immediately do something good for its inhabitants.

Ми зрозуміли, що для початку потрібно подружитися з містом, а це не справа кількох зустрічей. А оскільки наша мета – зробити міста кращими для їхніх жителів, ми маємо ставити на перше місце саме взаємодію з людьми, а не власні амбіції. Ми як архітектори ставили собі завдання: створювати в містах простори, які сприятимуть спілкуванню, культурному різноманіттю, демократизації, відкритості, громадянській активності. У кожному місті ми шукали особливість, яка могла би проявитися через простір у конкретній локації. Це завдання ми розвивали згідно зі своїми знаннями та цінностями, міркуючи, яким має бути сучасний

We realized that you need to make friends with the city first, and this is can take longer than a few meetings. And since our goal is to make cities better for their inhabitants, we have to put the interaction with people first and not our own ambitions. As architects, we set ourselves to a task of creating spaces in cities that would promote communication, cultural diversity, democratization, openness, and civic engagement. In each city, we were looking for a feature that could manifest itself through space in a particular location. We developed this task according to our knowledge and values, thinking about what the modern public space in Ukraine should be and what processes should precede its creation.


Архітектурна частина проекту має бути нерозривно пов’язана з іншими. У рамках проекту «Метамісто: Схід» ми взаємодіяли з агенцією «Urban Curators», чиє дослідження відкривало нам доступ до різних рівнів міської проблематики, а також, що найважливіше, до живого спілкування з людьми. Олександр Михед додавав до нашої діяльності антропологічний та концептуальний рівні. Координаторки проекту забезпечили якісний зв’язок із мережею наших контактів у місті та давали необхідну критичну оцінку нашим пошукам. Починаючи проект, ми не мали чіткого плану. Нам потрібно було знайти локації та соратників. Замість використовувати готові рішення і робити швидкі висновки, ми воліли бути мандрівниками й дослідниками. Ми розуміли, що проект має працювати в контексті міста і його актуальних проблем. Одним із завдань, які ми ставили, приїжджаючи в місто, – принести в його простір нову типологію, показати альтернативні напрямки розвитку. У Лисичанську акцентували на вуличну культуру та спорт, у Покровську – говорили про повторне використання матеріалів, у Костянтинівці – підкреслювали важливість річки та зелених зон.

The architectural part of the project had to be closely linked with others. As part of the Metacity: East project, we collaborated with the Urban Curators agency, whose research has given us access to various levels of urban issues, and, most importantly, to live communication with people. Oleksandr Mykhed added the anthropological and conceptual levels to our work. The project coordinators organised a high-quality connection with the network of our contacts in the cities and provided our research with the necessary critical assessment. When we started the project, we did not have a clear plan. We needed locations and allies. Instead of using ready-made solutions and quick conclusions, we preferred to be the travellers and researchers. We understood that the project should work in the context of the city and its actual problems. One of the tasks that was set while coming to the city was to bring a new typology into the space, to show alternative directions of development. For Lysychansk, it was the street sport; for Pokrovsk, about the materials reuse; for Kostiantynivka, the revitalization of the abandoned industrial area on the Kryvyi Torets river.

Methodology of Urban Intervention Through trials and errors, discussions and reflections, we have identified the following main stages of work in cities.

Методологія міської інтервенції 1. Acquaintance Методом проб та помилок, обговорень та рефлексій ми виявили такі основні етапи роботи в містах. 1. Знайомство

The first thing we do in the city: listen and watch. The most important thing is to get rid of stereotypes. We listened carefully to the people’s stories about the city’s most important locations,

МЕТОДОЛОГІЯ / УРБАНІСТИКА. ІНТЕРВЕНЦІЯ

публічний простір в Україні та які процеси мають передувати його створенню.

73


Since the first day of the study, there was a task set for the team: to note out all of the local resources and capabilities. Often that could have been things that might seem unvalued at first glance.

Перше, що ми робимо в місті, – слухаємо й дивимося. Найважливіше – позбутися стереотипів. Ми уважно слухали історії людей про найважливіші локації міста, а також про їхній власний досвід участі в міських процесах.

METHODOLOGY / URBAN INTERVENTION

Ми були присутні на зустрічах та інтерв’ю «Urban Curators» із місцевими активістами, представниками влади та бізнесу. Ходили на екскурсії, які проводили місцеві жителі. Це були інтенсивні подорожі з коментарями, що дуже полегшували процес знайомства з містом. Обов’язково відвідували музеї, зокрема краєзнавчий, щоб мати уявлення про історію та певні особливості краю. Проживали досвіди «туриста», «гостя», дослухалися до інтуїції.

74

Наприклад, у Лисичанську зустрічі проходили в кімнатці в будинку культури, завішаній різними естрадними плакатами. Людей було небагато, але наш уже знайомий, місцевий мешканець Ваня, який працював учителем у школі, запросив молодих хлопців. Коли почали по анкеті проводити інтерв’ю, з’ясувалося, що в місті є ціла банда BMX-ерів, а конструкцій, щоб кататися, немає. Нас підкупило те, що на питання, що їм потрібно, хлопці сказали: тільки місце й дозволи, інше вони готові були робити самі.

as well as their own experience of participating in urban processes. We attended meetings and interviews with Urban Curators and local activists, government and business representatives. We went on tours guided by locals. Those were very intense journeys with comments that greatly facilitated the process of getting acquainted with the city. We visited museums, including the museum of the local history, to get an idea of history and certain features of the region. We went through the experiences of “a tourist”, “a guest”, and listened to our intuition. For example, in Lysychansk, the meetings were held in a house of culture room that was all covered with various posters of popular artists. There were a few people, but our local friend, Vanya, who works as a school teacher, had invited some young guys to come over. When we started interviewing people with our questionnaire, we found out that there is a whole gang of BMX-ers in the city, but there are no constructions to ride. We were impressed that when we asked them what they needed, the guys told us they only needed a place to ride and permission, and they were ready to do everything else themselves. 2. Searching for Matches

2. Пошук збігів Друге, що ми робимо, – шукаємо збіги між усіма інформаційними джерелами, на які натрапляємо в місті. Наскільки ті чи ті ініціативи відкриті до співпраці? Чи приносять їм користь наші компетенції? Наскільки зміни в тій чи тій локації можуть мати ефект у масштабі всього міста? Наскільки можна реалізувати запити, які є в місцевих?

The next thing we were doing was looking for coincidences among all the information sources we encountered in the city. Are the initiatives willing to cooperate? Will they benefit from our competencies? Will the changes in a particular location have a city-wide effect? Can the local queries be implemented? The study of the city is not linear: the city itself is a hub for an enormous number of processes, and


а) Локація. Нас цікавило щось незвичайне, непомічене, можливо, закинуте або занедбане, можливо, просто те, що містяни не сприймали як публічне. Локацію потрібно було трансформувати так, щоб урахувати досвід міста. У час, коли механізми, успадковані з радянських часів, уже не діють, а нових іще не знайдено, важливо розширювати коло варіантів, виходити за рамки очікуваного, експериментувати. Крім того, локація мала бути інклюзивною – задовольняти різні соціальні групи, мати зручне розташування, випромінювати безпеку. Відповідно, було добре, коли про якусь локацію згадували в інтерв’ю, екскурсіях, коли вона мала історію чи емоційну прив’язку, потенціал до розвитку. Не завадить, щоб місце інтервенції було метафоричним і мальовничим. б) Люди. Важлива частина роботи – зустрітися з багатьма активними, творчими, небайдужими до свого міста людьми, зарядитися їхньою енергетикою та, можливо, надихнути їх. Так місто можна відчути мережею, де, знаючи кількох, можна знайти всіх інших. Нас цікавило, яких змін прагнуть люди. Ми намагалися аналізувати їхні меседжі, але не завжди сприймати буквально, адже кожна людина формувала їх на основі власного досвіду й особистих травм.

it is impossible to trace the causal relationships of the values, moods, history, resources, opportunities, features, skills... Still, there are several aspects to distinguish; and we have combined them and relied on them looking for direction. a) Location. We were interested in something unusual, unnoticed, perhaps abandoned or neglected, perhaps just a place that hasn’t been perceived as public. The location had to be transformed considering the city’s experience. At a time when the mechanisms inherited from the Soviet era are no longer valid, and new ones have not yet been found, it is important to extend the range of options beyond the scope of the expectation and experiment. Moreover, the location should have been inclusive in order to meet the needs of different social groups, and should have had a convenient location and radiate security. It was also good when some locations were mentioned in the interviews or excursions for its history or an emotional attachment or potential for further development. It won’t be bad if the place for the intervention is metaphorical and picturesque. b) People. An important part of the work is about meeting many active, creative people who care about their city, charging up with their energy and, perhaps, also inspiring them. The city can then turn into a network where you can find everyone by just knowing a few. We were interested in what changes the people wanted. We tried to analyse their messages, not perceiving them literally, because every person has formed his ideas based on his own experience and personal traumas. Moreover, we understood that every space needs people who will take care of it.

МЕТОДОЛОГІЯ / УРБАНІСТИКА. ІНТЕРВЕНЦІЯ

Вивчення міста не може відбуватися лінійно, адже саме місто – вмістилище шаленої кількості процесів, де неможливо простежити причинно-наслідкові зв’язки: цінності, настрої, історії, історію, ресурси, можливості, особливості, вміння… Можна виділити кілька аспектів; ми комбінували їх і на них спиралися, шукаючи, в якому напрямку рухатися.

75


Понад те, ми розуміли, що кожному простору потрібні люди, які зможуть доглядати його. Нам було важливо, щоби простір був доступний для всіх, хто його потребуватиме. Тож при виборі операторів простору ми керувалися кількома критеріями:

It was important to us that the space would be accessible to everyone who needs it. So we had several criteria when choosing the managing operators for the space:

METHODOLOGY / URBAN INTERVENTION

76

їхня участь у реалізації та мотивація дбати про простір; їхня відкритість і готовність ділити простір із іншими, розвивати його; їхня віра в людей та своє місто.

participation in the creation of the space and further motivation to take care of it; openness and readiness to share the space with others, to develop it; faith in people and their city.

в) Ресурс.

c) Resources.

Із першого дня дослідження перед командою було поставлено завдання: фіксувати будьякі локальні ресурси та можливості. Часто це могли бути речі, які, на перший погляд, не мають цінності. Активісти часто використовують такий підхід у проектах, але в Україні справа рідко йде далі використання палетів.

Since the first day of the study, there was a task set for the team: to note out all of the local resources and capabilities. Often that could have been things that might seem unvalued at first glance. The activists often used things like that in their projects but, in Ukraine, it is mostly limited to the pallets use.

Наприклад, у Покровську ми використали вживану цеглу та шахтні кріплення, які вважають витратним матеріалом. Завдяки цьому ми реалізували монументальну структуру практично за безцінь. У Лисичанську корпуси колонок, які валялися неподалік від локації, за допомогою банки фарби та чотирьох ламп ми перетворили на «фішку» простору.

For example, in Pokrovsk we used the used brick and shaft fastenings, which are considered to be consumables. And it helped us to create a monumental structure at a low price. In Lysychansk, the bodies of the loudspeakers that we found on the location were transformed into the main feature of the space with a can of paint and four lamps.

Ресурсом може бути також приміщення з низькою орендною платою, або група студентів, які мають пройти практику. Залучаючи їх, можна суттєво зекономити. Втім, не все реально зробити зі вторсировини. Кожен публічний простір – це місце, яке піддається високим експлуатаційним навантаженням. І потрібно враховувати міцність матеріалів. Ми завжди велику увагу приділяли основі, опорним конструкціям.

Even a premise with a cheap rent rate or a group of students that need to pass their practice can be a resource. One can save significantly if using all the resource opportunities around. However, it is not possible to do everything with recycled materials. Every public space is a place that is exposed to high operating load, and you have to take the strength of the materials into account. We always paid a lot of attention to the foundation and the supporting structures.


г) Можливий вплив.

d) Possible influence.

Працюючи над точковою інтервенцією, важливо не втратити відчуття загальної картини. У цьому питанні ми спиралися на дослідження «Urban Curators», дані про місто та інформацію щодо планів на майбутнє від муніципалітету, громадських організацій, закладів культури тощо. Також ми зважали на світові та українські тенденції розвитку постіндустріальних, постсоціалістичних, малих та середніх міст.

When working on a selective intervention, it is important not to lose the big picture out of sight. For this we relied on the Urban Curators study, the data on the city and information about its future plans from the municipality, public organizations, cultural institutions, etc. We also took into account the world and Ukrainian trends in the development of post-industrial, post-socialist, cities and towns. e) The feasibility of the idea.

ґ) Реалістичність ідеї.

Усі ці чинники ми розглядали в різних комбінаціях, намагаючись знайти збалансоване рішення. У кожному місті баланс був іншим. Остаточне рішення ми завжди намагалися приймати у діалогах із містянами. Також кожен день ми ділилися знахідками з іншими членами команди, розглядаючи різні сценарії, порівнюючи враження одне одного й намагаючись досягнути максимальної об’єктивності рішень. Команда сформувалася міждисциплінарна, і під час діалогів ми намагалися синхронізувати наші компетенції, щоби згенерувати оптимальні рішення для проекту. Після п’яти днів дослідження ми зазвичай їхали з міста, попередньо домовившись про співпрацю з кількома групами людей.

The project had its goals and values – and some restrictions also (a budget of $2,000, one week for implementation, and human resources). The feasibility also depended on many legal issues that were not always obvious in the beginning, but could radically impede the implementation. We considered all these factors in different combinations, trying to find a well balanced solution. The balance was different for every city, and we tried to make the final decision in an open dialogue with the locals. Every day we shared our findings with other members of the team, considering different scenarios, comparing our impressions and trying to achieve maximum objectivity of the decisions. We had a very interdisciplinary team, and thus, during the dialogues, we tried to synchronize our competencies in order to generate optimal solutions for the project. After five days of research, we usually left the city with an agreement to cooperate with several groups of people.

МЕТОДОЛОГІЯ / УРБАНІСТИКА. ІНТЕРВЕНЦІЯ

Проект мав цілі й цінності, але також певні обмеження (бюджет – $2 тисячі, один тиждень на реалізацію, людський ресурс). Реалістичність також залежала від багатьох юридичних моментів, які не завжди очевидні на початку, але можуть радикально ускладнити реалізацію.

3. Designing The design was our homework. With the support of the program coordinators, we kept in touch with the city, tested the hypotheses, clarified the

77


3. Проектування Проектування було нашим домашнім завданням. Завдяки координаторкам програми ми тримали зв’язок із містом, тестували гіпотези, уточнювали питання з дозволами, перевіряли активність та ентузіазм наших партнерів, готували ескізи, їздили в додаткові поїздки, проводили додаткові консультації з експертами. Важливо було відчувати, що в місті є партнери, яких також мотивує ця робота.

METHODOLOGY / URBAN INTERVENTION

У проектуванні ми уникали вузької спеціалізації й орієнтації на обмежену аудиторію. Ми намагалися не робити акцент на конкретних способах використання простору, лишали місце для фантазії та можливості використання для різноманітних активностей. Від самого початку ми відмовилися від архітектурного проекту як кінцевого продукту. Ми робили купу ескізних візуалізацій, щоб мати нагоду вести з місцевими жителями діалоги про місце, функції, безпеку, конструктив, габарити.

78

У процесі проектування важливо бути психологом. Публічні простори формують люди, тож архітекторам потрібно розбиратись у запитах на простір та прогнозувати можливі впливи. Тож ми не боялися кардинально змінювати наш початковий задум або відмовлятися від ідеї взагалі. Приїжджаючи в місто, ми мали схематичний ескіз та уявлення про матеріали, які використаємо. Основне проектування відбувалося вже на будівельному майданчику, це давало нам змогу швидко реагувати на всі непередбачувані обставини. Проектування на місці – не універсальний підхід, але він дає можливість краще відчути масштаб, як вдаліше

issues about permissions, checked the activity and enthusiasm of our partners, prepared new sketches, went for additional trips, and held additional consultations with experts. It was important to feel that we had partners in the city, and that they are also motivated by this work. We tried to avoid the narrow specialization and targeting of a limited audience while designing the project. We tried not to focus on specific ways of using the location, leaving some space for imagination and a variety of different usages. We left the idea of the architectural project as a final product from the very beginning. We created numerous visualisations and sketches to have the opportunity to talk to locals about the premise, its functions, safety, design, and dimensions. It is important to be a bit of a psychologist in the design process. The public spaces are shaped by people, and so the architects need to understand the space request and predict possible impacts. Thus, we were not afraid to radically change our original plan – or to leave the idea altogether should something better arise. When we arrived in the city, we had a sketch and an idea of the materials we would use. The main design was already held at the construction site; it allowed us to respond quickly to all of the unpredictable circumstances. On-site design is not a universal approach, but it gives you an opportunity to understand the scale better, to learn how to fit (integrate) an object into space in the best way. There is always a risk that something will go wrong. You have to be as focused and attentive as possible. 4. Implementation We started the work by presenting our intentions. Then we purchased all of the materials, tools,


...ми розуміли, що кожному простору потрібні люди, які зможуть доглядати його.

4. Реалізація Ми починали роботу з презентації наших намірів. Потім закуповували необхідні матеріали, інструменти, техніку, планували фронт робіт, фіналізували дозволи, координували волонтерів. Варто звернути увагу на матеріали, адже конструктив – частина естетики простору. Ми терпіти не можемо банального декорування. Краще кошти, які ви плануєте витратити на маскування неохайного каркасу, спрямувати на його якість. Додаткові елементи зазвичай збільшують кількість вузлів, які в перспективі можуть зламатися, відколотися, відпасти. Відкриті конструкції дають складність композиції, тож відпадає потреба доповнювати її бутафорними елементами, щоб було більш «креативно». Краще використовувати природні матеріали, які добре старіють і з часом лише набувають цінності – метал, цеглу, дерево, камінь. Не варто фарбувати, тонувати – вкривши дерево фарбою один раз, ви будете змушені робити це постійно. Дерево потрібно обробити протигрибковими засобами й антисептиком, вкрити звичайною відпрацьованою олією чи оліфою – і все. Через рік деревина почорніє і набуде дуже приємного сірого відтінку, який більше ніколи не зміниться. Врахувавши це, можна отримати хороший результат у далекій перспективі. Після підготовки починалось інтенсивне будівництво. У процесі ми намагалися

and equipment needed, planned the work, finalized the permits, and coordinated the volunteers. A lot of attention was paid to the materials, for the constructive part is also a part of the aesthetics of space. We do not tolerate banal decoration. Better spend the money you plan to use on masking a slippery frame into improving its quality. Additional elements usually increase the number of nodes that in the future can break, tear, or fall off. The open designs give the complexity of the composition, so there is no need to complement it with the fake elements to be more “creative”. It is better to use natural materials that are aging well, and eventually only become more valuable, like metal, brick, wood, and stone. There’s no need to paint or tint: by covering the wood with paint once, you will be forced to do it all the time. The wood needs to be processed with antifungal solution and antiseptics, covered with ordinary waste oil or varnish, and that’s it. In a year, the wood will turn black and get a very nice grey tint that will never change again. Given this, you can get a good result in the long run. After preparation, the intensive construction began. We tried to communicate as much as possible with all possible audiences in the process. We did not have the clear drawings, though we had a general vision of the project. The main problem was that it was virtually impossible to delegate the construction work to professional builders not only because of the lack of drawings but also because of the specifics of the project. When we said that we needed to build the particular space in four or five days, the companies repudiated. It was only possible to do that with the help of the enthusiasts who launched the project and felt it.

МЕТОДОЛОГІЯ / УРБАНІСТИКА. ІНТЕРВЕНЦІЯ

вписати (інтегрувати) об’єкт у простір. Тут завжди є ризик, що щось піде не так. У такому процесі потрібно бути максимально сконцентрованим і уважним.

79


максимально комунікувати з усіма можливими аудиторіями. У нас не було чітких креслень, але ми мали загальне бачення проекту. Наша проблема була в тому, що будівельні роботи практично неможливо було делегувати професійним будівельникам не лише через відсутність креслень, а й через специфіку проекту. Коли ми озвучували бажання збудувати той чи той простір за чотири-п’ять днів, всі від нас відхрещувались. За такий час це можуть зробити лише ентузіасти, які народили цей проект і відчувають його.

We want to also acknowledge the team spirit and the atmosphere at the construction site. We all turned into ordinary builders during the construction, ready for any kind of dirty or heavy work. And it might have inspired others. We found the desperate people who worked on the site from morning ‘til night, building a space for their city. This can only happen when the intentions are sincere and the delivery is proper. Thus, we are really grateful to all of the people who have helped us. 5. Evaluation and Monitoring

Потрібно окремо відзначити командний дух і атмосферу будівництва. На час реалізації ми ставали звичайними будівельниками, не цуралися брудних або важких процесів і, мабуть, це надихало інших. Усюди знаходились відчайдушні люди, що з ранку до ночі працювали на майданчику, будуючи простір для свого міста. Таке може бути лише тоді, коли наміри щирі й віддача повна. Тож ми вдячні всім, хто був із нами.

METHODOLOGY / URBAN INTERVENTION

5. Оцінка та моніторинг

80

We are still communicating with all of the cities we went to. We are keeping up with friendly correspondence with people who are now managing the spaces or who actively helped us to create them. We get the news, receiving updates on the processes that should be finalized soon, like installing the electricity, finding out if the venues haven’t been broken or unmounted yet, and trying to come by and help with additional works – or just to take a look at the spaces for they feel like home for us now.

Ми досі на зв’язку з усіма нашими містами. У дружньому листуванні з людьми, які тепер оперують просторами або найактивніше допомагали їх створювати, ми дізнаємося новини, чекаємо завершення деяких процесів, наприклад, підведення світла, дізнаємося, чи не розібрали, або не поламали чогось, і при нагоді заїжджаємо щось доробити, або просто побувати в просторах, які тепер дуже рідні.

A lot of people were very sceptical about our work during the construction process; we were told that people will destroy and dismantle everything. And we took the risk consciously. Now it is quite painful to watch the space in Kostiantynivka disappear. However, we understand that this is also part of the process.

Багато хто ще в процесі будівництва скептично ставився до нашої роботи, кажучи, що люди все зруйнують і розберуть на матеріали. Ми свідомо йшли на цей ризик. Зараз досить боляче спостерігати, як зникає простір у Костянтинівці. Проте це теж частина процесу, і ми це розуміємо.

The Urban Interventionist Manifesto (almost an epilogue) Our project lasted more than ten months. The team held hundreds of meetings and loved many cities and people. This level of immersion


This level of immersion gives you a good result but it is psychologically necessary to be prepared that the completion of such a project can radically change your usual way of life.

Наш проект тривав більше десяти місяців. За цей час його команда провела сотні зустрічей, дуже зріднилася з багатьма містами та людьми. Такий рівень занурення дає крутий результат, але психологічно потрібно бути готовим, що завершення такого проекту може кардинально змінити ваш звичний лад життя. Також потрібно звикнути, що практики, які виходять за рамки буденного, зазвичай сприймають із недовірою. Це проблема будьякого нового продукту. Тож ми мали дуже багато спілкуватися з місцевими жителями. У кожному місті спільною роботою нам вдавалося змінювати кількох людей, які перетворювалися на «агентів ідей», що їх ми спільно формували весь цей час. Коли працюєш у різних містах, чимось схожих, чимось різних, поволі починаєш замислюватися: а які взагалі простори потрібні на Сході чи взагалі в Україні? Який простір відображає сучасну ситуацію та відповідає викликам, із якими стикаються малі міста? Ми ставимо собі це питання, але не маємо вичерпної відповіді. Проте є аспекти, які тепер, здається, ми розуміємо краще. Наприклад, що у співпраці різних міських формацій, із залученням фахівців, невеликим бюджетом, використанням нікому не потрібних речей та сили небайдужих людей, можна створити простір, який викликатиме позитивні емоції, стане майданчиком можливостей і взаємодії.

gives you a good result but it is psychologically necessary to be prepared that the completion of such a project can radically change your usual way of life. You also need to understand the fact that outof-the-box practices are usually perceived with distrust. It is a common problem for any new product. That is why we communicated with local residents a lot. In each city, we managed to change a few people who turned into our “idea agents”, promoting the ideas we have been creating jointly. When you work in different cities, sometimes similar, sometimes different, you start to come up with the thought what are the spaces needed in the East or generally in Ukraine? What space reflects the current situation and meets the challenges faced by small cities? We ask ourselves the question but have no answer. However, there are aspects that we now seem to understand better. For example, in collaboration with various city formations, involving professionals, with a small budget, and using the unvalued things and devotion of the people that care, you can create a space that will bring positive emotions, become a platform for opportunities and interaction.

МЕТОДОЛОГІЯ / УРБАНІСТИКА. ІНТЕРВЕНЦІЯ

Маніфест міського інтервента (замість післямови)

81


Основні принципи, якими ми керувалися:

1. Дослідження – перший крок. 2. Повторне використання. 3. Діалог у міждисциплінарній команді замість технічного завдання. 4. Багатофункціональність і незавершеність простору. 5. Увага до людей, робота з соціальним виміром, людиноорієнтованість. 6. Економічність і раціональність. 7. Метафоричність, міфологічність, художня складова. 8. Тактичне рішення поруч зі стратегічними думками про майбутнє. 9. Якість, попри волонтерський формат. 10. Підтримка експериментального та сміливого.

METHODOLOGY / URBAN INTERVENTION

11. Контекстуальність, індивідуальний підхід до кожного місця.

82

12. Публічний простір – для дії, а не лише для ізольованого відпочинку чи споживання. 13. Важливо не тільки створювати простір, а й обмінюватися та генерувати нові знання. 14. Тільки якщо проект надихає, він може видатися хорошим.

Продовження напрямку «Урбаністика. Інтервенція» на стор. 115 / The Urban Intervention dimension continues on page 115


We were guided by the main principles:

1. Research first of all. 2. Reuse. 3. A dialogue in an interdisciplinary team instead of technical tasks. 4. Multi functionality and open nature of the space. 5. Attention to people, people-oriented work with a social dimension. 6. Cost-effectiveness and rationality. 7. Metaphorical, mythological, artistic component. 8. A tactical decision along with strategic thoughts about the future. 9. Quality, in spite of volunteer format. 10. Supporting the experimental and bold. 11. Contextual and individual approach to each place.

13. It is important not only to create space but also to exchange and generate new knowledge. 14. The project can only be good if it inspires people

МЕТОДОЛОГІЯ / УРБАНІСТИКА. ІНТЕРВЕНЦІЯ

12. Public space is created for action, not for isolated leisure or consumption only.

83


84

METHODOLOGY / CULTURE


Олена Правило

КУЛЬТУРНЕ МАПУВАННЯ МІСТА

Olena Pravylo

CULTURE MAPPING TECHNIQUES

Метою культурного мапування було виявити культурні ініціативи та інституції міст проекту, а також активувати діалог з ними про можливості і складнощі реалізації культурних ініціатив у містах. За методологією ми використовували кілька інструментів: робота у форматі фокус-груп з елементами воркшопу, мапування фізичного розміщення закладів культури у містах, створення дерев проблем та дерев рішень, анкетування, моделювання майбутнього на лінії часу, також додатково був проведений поверхневий моніторинг закладів культури і зроблено відеофіксацію візитів до них.

Culture mapping was aimed at the detection of culture initiatives and institutions in the project towns and the activation of a dialogue with them to discuss opportunities and challenges related to the implementation of culture initiatives in the towns. Our techniques required a number of tools – a focus-group format with some elements of a workshop, the mapping of geographical locations of culture institutions in the towns, the creation of problem trees and solution trees, questionnaires, and modeling of the future along the timeline; and, additionally, we did a superficial monitoring of institutions and video recording of our visits to culture institutions.

Дерево проблем і дерево рішень (або цілей) є інструментами аналізу, і як методологія, побудовані на трьох кроках ідентифікації проблем, з їх причинами і наслідками; вони допомагають проектам, спільнотам, групам сформулювати чіткі та контрольовані завдання та накреслити шляхи для подолання проблем. Мапування фізичного розміщення закладів культури у містах допомагає виявити зони, не покриті активностями, та групи містян, для яких немає можливості

A problem tree and solution (or goal) tree is an analytical instrument, and like methodology, it is based on three steps of a problem identification, its reasons, and its consequences; it helps projects, communities, and groups to formulate clear and manageable tasks and find ways of problem solving. Mapping of culture institutions’ geographical locations in towns helps to detect zones that are not covered by activities and groups of town residents who are deprived of the opportunity to consume or produce a cultural

МЕТОДОЛОГІЯ / КУЛЬТУРА

Метою культурного мапування було виявити культурні ініціативи та інституції міст проекту...

85


METHODOLOGY / CULTURE

споживати або виробляти культурний продукт. У випадку нашого дослідження мапування дало можливість виявити місця, де надалі заклади будуть проводити спільні проекти, а також проявило необхідність покращення транспортної мережі міст. Анкетування було проведено для уточнення та з’ясування специфіки роботи різних інституцій.

86

Планування майбутнього на лінії часу є просторово орієнтованим інструментом, коли учасникам видається завдання розкласти на підлозі орієнтири (папірці з позначенням років), що символізуватимуть майбутнє через певні проміжки часу, а потім їм пропонують, фізично переходячи від року до року, описувати майбутнє, у нашому випадку – розвиток міської культури. Далі, дійшовши накресленої крайньої точки, у нашому випадку найчастіше був обраний 2025 рік, – повернутися назад, прописуючи необхідні кроки та проекти для власного міста. Таким чином, у фіналі цього обговорення група отримує дещо фантастичний план дій на найближчі роки, але деякі з проектів здалися їм доцільними та цікавими. На попередніх стадіях дослідження, ми також знайомили учасників з ідеєю творчості Волта Діснея, де проекти можливо описувати з трьох позицій: мрійника, реаліста і критика. Така перспектива та інструментарій дозволяв учасникам надалі не критикувати ідеї один одного, поки вони не були достатньо розроблені для реалізації, що зменшувало ймовірність конфліктів у груповій роботі, а також дозволяло знайти порозуміння між різними поколіннями та інституціями. Робота з мапуванням проблем та рішень, а також візуалізація бажаного майбутнього для міста, слугували, передовсім, початком

product. In our case, mapping made possible the identification of areas where institutions would implement joint projects and demonstrated the need to upgrade transportation networks in the towns. Questionnaires were used to clarify specific issues in the work of various institutions. Planning of the future along the timeline is a tool oriented in space, where participants are tasked with placing reference points (papers with years indicated on them) on the floor, points which symbolize a future in some periods of time, and after that, they are offered to describe a future moving from one year-point to another. In our case it was the town culture development. After having reached the final point, which in our case was most frequently 2025, they had to move back proposing necessary steps and projects for their town. That way, in the end of that discussion, a group got a somehow romantic action plan for the next years, but some projects were quite interesting and relevant to them. At the previous stages of the research, we acquainted participants with Walt Disney’s creative idea that projects may be described from three points of view: a dreamer, a realist, and a critic. This approach and the toolbox allowed the participants not to criticize each other’s ideas until they had been well developed for implementation, which reduced the probability of conflicts in the group and allowed them to find common language between different generations and institutions. Problem and solution mapping and visualization of a desirable future of the town helped to start a dialogue between institutions, culture activists, and representatives of town culture departments, and helped to articulate common and different features of work in the culture field. Further on, the towns can develop joint town culture plans and strategies based on the first jointly developed vision.


У процесі роботи були виявлені перетини запитів та проблем культурного середовища міст і загальноукраїнської проблематики, окресленої в експертній довготривалій стратегії культури «Культура 2025». Зокрема, спільні питання обмеженої комунікації та атомізованості культурного середовища, так само актуалізувалися на рівні міст, як і брак інституційної спроможності та загальний низький рівень культурного менеджменту. Відтак, культурне мапування, окрім загальної ситуації в містах, проявило всеукраїнські тенденції на регіональному рівні, що дозволяє пропонувати запуск пілотних проектів в окремих містах, які можна повторювати в інших містах, за умови врахування контексту та залучення місцевих спеціалістів. У професійному середовищі міст в окремих закладах спостерігається високий рівень обізнаності із загальними тенденціями розвитку культурних інституцій в Україні та Європі, а також помітне тяжіння до розвитку сталих моделей фінансування закладів культури. Нашою метою було не тільки проявити наявні культурні активності, але й ініціювати внутрішній діалог та комунікацію, що, на нашу думку, вдалося. Подальші тексти дозволять вам глибше зануритись у контексти міст, але якщо ви плануєте проекти для цих міст, радимо вам поспілкуватися наживо з людьми, що працюють і живуть у цих містах, адже все, що робиться, має бути зроблено спільно з ними, а не для них.

In the course of work, we identified overlapping needs and problems of cultural environments of towns and Ukraine as a whole, which was reflected in the long-term expert culture strategy, “Culture 2025”. In particular, common problems of limited communication and atomization of a cultural environment appeared to be topical at the town level similar to the lack of institutional capabilities and the general low level of culture management. Therefore, culture mapping, besides revealing a general situation at the local level, revealed national trends at the regional level, which allowed us to propose pilot projects in some towns that could be replicated in other towns with respect to the local context and engaging local experts. In the towns’ professional environments, in some institutions one can notice a high level of awareness of the general development of culture institutions in Ukraine and Europe, as well as a noticeable inclination towards the development of sustainable models of funding culture institutions. Our aim was not just to reveal existing culture activities, but also to initiate internal dialogue and communication, which, we believe, we did successfully. Further texts will help you to delve deeper into the contexts of the towns, but if you are planning projects for these towns, we advise you to talk to the people who work and live there, because everything should be done together with them, not just for them. The Summary None of the cities of Metacity: East project was like any other. It is easy to succumb to the stereotype that all small cities in the east are the same; you can even believe it to be true, right until you get there, talk to people, and learn more about their lives. We met a lot of people who care about the culture – culture is their profession and

МЕТОДОЛОГІЯ / КУЛЬТУРА

діалогу між закладами, активістами культури, представниками департаментів культури міст, і допомогли артикулювати спільні та відмінні характеристики у роботі з культурним полем. Надалі міста мають змогу на базі першого напрацьованого спільного бачення розвинути спільні плани і стратегії культури міст.

87


Our aim was not just to reveal existing culture activities, but also to initiate internal dialogue and communication...

Підсумок

METHODOLOGY / CULTURE

Жодне місто з проекту «Метамісто: Схід» не повторювало інше. Дуже легко піддатися стереотипу, що всі маленькі міста на Сході однакові, і вірити в це, аж доки не потрапиш туди, не знайдеш співрозмовників, не дізнаєшся більше про їхнє життя. Ми розмовляли з містянами, для яких культура є частиною життя, професією, покликанням, а творення культурного продукту вони вважають запорукою того, що місто матиме пам’ять і культурний потенціал. Ці люди щодня ходять на роботу, іноді отримуючи зарплату за півставки, у більшості випадків уся робота концентрується на дітях та їхніх майбутніх можливостях. Містам бракує альтернатив – незалежних сцен, колективів, можливостей для дорослих ставати частиною культурного ландшафту міста.

88

Ми вирішили запропонувати деякі ідеї, рекомендації, які можна використати цілком чи частково, або просто взяти до уваги. Ці рекомендації адресовані активним містянам, працівникам закладів культури, громадським діячам, представникам місцевих адміністрацій – виключно тим, кого цікавить і хвилює креативний та культурний розвиток малих міст Сходу України. Комунікація має відбуватись як діалог – на рівні гравців культурного поля, а також на рівні аудиторій і власників ресурсів (адміністративного, інтелектуального та ін.). Першим кроком може стати зустріч колег і знайомих, небайдужих до майбутнього міста. Під час такої зустрічі можна обговорити своє бачення проблем, розпочати створення мапи ресурсів та проектів, які б хотілося втілити. Потрібно навчитися грати разом, не ставитися до життя міста надто серйозно, необхідний

vocation; they believe that creating the cultural product is a guarantee that the city will have its memory and cultural potential. These people go to work every day, sometimes being paid only part-time; in most cases, their work is focused on children and future opportunities. The cities do not have enough alternatives; they lack independent scenes, collectives, and opportunities for adults to become a part of the city’s cultural landscape. We decided to offer some ideas and recommendations that can be used in full or in part, or be considered for the future. These recommendations addressed the active citizens, employees of cultural institutions, public figures, and representatives of local administrations – those who are interested in and concerned with the creative and cultural development of small cities in eastern Ukraine. The communication should be a dialogue, as among the cultural field actors, as well as among the audience and the resource (administrative, intellectual, etc.) owners. A meeting of colleagues and friends who care about the future city can be a very good first step. You can discuss your vision of problems, start creating maps of the available resources and projects that can be implemented. We need to learn to act together and not to think about the city life too seriously; the spirit of experiment and discovery is always necessary. Try to adapt the existing ideas to your needs, try combining different ideas, applying practices that work well in some institutions, or engaging other institutions. You can also get advantages of the business model: visit a successful cafe, see how it works, how the approaches of its employees differ from others, and try to apply these tactics in your institution. All of these issues can be addressed at the regular meetings, preferably on a weekly basis. You will gradually


Професійні кадри є постійним болем закладів культури у провінції. Якщо вони є, їм бракує постійного розвитку, підвищення кваліфікації, навичок пошуку інформації. Вчіться у колег, спілкуйтеся з ними, читайте та обговорюйте прочитане, поїдьте на професійну конференцію чи майстер-клас (якщо потрібно, створіть фонд подорожей, куди б кожен вклав свої кошти, але й кожен раз на рік міг би кудись поїхати на навчання); вимагайте фінансування освіти у міської адміністрації, області, донорів; вчіться на онлайн курсах, яких безліч навіть українською і російською, і в сфері культури зокрема (ґуґліть, це легко, вивчайте щось гуртом); напишіть проект та подайте його на донорську підтримку, нехай в ньому потрібні будуть знання й уміння, яких ви ще не маєте, ви й не помітите, як швидко ви їх опануєте. Аудиторія потребує розвитку, але вона дуже пасивна. І справа тут не стільки у специфіці міст, чи їхнього населення, люди загалом

see who is really ready to do something. Then you can start implementing some small projects. It is very important that these were joint projects, engaging different audiences. Do not be lazy to make videos and write articles; the rule is simple – if you are not on the Internet, the world does not know you exist. The professional staff is a constant pain of cultural institutions in the province. If you have cultural professionals, they lack continuous development, advanced training, and information-seeking skills. Learn from your colleagues, communicate with them, read and discuss what you have read, go to a professional conference or master class (if necessary, create a travel fund so that everyone can donate something in order to have the opportunity to go to study somewhere once a year); demand funding for education from the city and region administration or donors; use online courses, since there are many courses on culture available even in Ukrainian and Russian (just Google – it’s easy, and learn together); write a project and submit it for donor support, even if it requires knowledge and skills you do not have yet, and you will see how quickly you will master them. The audience needs development, but it is very passive. And it’s not about the specifics of cities or their population, people are generally passive. You need to establish the connection with people, they must become your agents; engage the audience in the project development, get the feedback, share ideas with colleagues, go beyond the facilities, and transform the public space. Master the basics of marketing and PR: do that online or through the books, or invite a speaker to advise you on issues that concern you. You need that to understand your audience better and to start interacting with it. Gradually, the audience will transform into your resource; you can build a

МЕТОДОЛОГІЯ / КУЛЬТУРА

дух експерименту і відкриття. Спробуйте адаптувати вже існуючі ідеї під свої потреби, пробуйте комбінувати різні ідеї, накладайте практики, які добре діють у деяких інституціях, на інші установи. Можна перейняти бізнес моделі – відвідайте кафе, в якого справи йдуть добре, подивіться, як воно працює, чим вирізняються підходи його працівників, спробуйте застосувати ці тактики у вашому закладі. Усі ці питання можна обговорювати на регулярних зустрічах, найкраще раз на тиждень. Таким чином ви поступово побачите, хто реально готовий до дії. Далі можна починати втілення невеликих проектів; дуже важливо, щоб це були спільні проекти, і щоб була можливість задіяти різні аудиторії. Не лінуйтеся знімати відео і писати статті – якщо вас немає в Інтернеті, світ про вас не дізнається.

89


METHODOLOGY / CULTURE

пасивні у своїй масі. Зв’язок із людьми потрібно налагоджувати, вони мають стати вашими агентами; заангажовуйте аудиторію у розробку проектів, збирайте зворотній зв’язок, обмінюйтесь ідеями з колегами, виходьте за межі закладів, перетворюйте публічний простір. Вивчіть основи маркетингу та піару – це можна зробити онлайн та прочитати книжки, а можна запросити до міста спікера, який вас проконсультує з питань, що вас хвилюють. Це потрібно, аби краще зрозуміти свою аудиторію і почати з нею взаємодіяти. Поступово аудиторія перетвориться на ваш ресурс – ви можете побудувати креативний бізнес, створити подію, на яку придбають квитки, але для всього треба заслужити лояльність та любов аудиторії, тоді вона відкриватиме свої кишені, і братиме участь у ваших заходах.

creative business or create a ticket-based event, but you need to earn the loyalty and love of the audience to do it; only then will the audience open its pockets and participate in your events.

Фінанси є універсальним ресурсом, на який найчастіше скаржаться при обговоренні проблем. Фінанси є у кожному місті – донори їдуть з мішками грошей, міста мають профіцити бюджетів. Об’єднайтеся та сформуйте річний бюджет, аби розпочати фандрайзинг. Об’єднайте свої проекти і почніть писати донорам заявки на ваші потреби. Міські адміністрації можуть ввести бюджет участі, який буде корисний не тільки для культурних проектів. Для цього вам потрібно докладно вивчити питання бюджету участі, а також знайти лекторів, які проведуть для вас тренінги і навчання з питань впливу на адміністрацію та формування місцевих законів для бюджетів участі.

City Policies and Conditions

Міські політики та створення умов

90

Мають відбутися системні зміни підтримки культури міста та його розвитку. У містах щоразу піднімалося питання транспорту і

Finance is a universal resource, and it is problematic, according to all of the discussions. You can find money in every city: the donors come bringing sacks of money, and cities have budget surpluses. Unite and form an annual budget to start fund-raising. Combine your projects and start applying for the donor programs. The city administrations may have a participatory budget that can be useful not only for cultural projects. To do this, you will need to study the participatory budget carefully, as well as find lecturers who will conduct training for you on how to influence the administration and form the local laws for participation budgets.

System changes to support the city’s culture and development must take place. One of the most frequently mentioned issues in the cities was the issue of transport and terrible roads (sometimes people didn’t want to attend the event after 19:00 because of the lack of buses and unlit streets). The culture cannot be separated from the city’s life. Urban issues should become a discussion topic for cultural figures, and the social context should be reflected in separate cultural projects. Direct the attention of the administration, officials, and businesses to the issue of culture, but also defend the problems of residents. You have to advocate the resolution of these problems: defend the interests of a certain group of people, negotiate, search for a solution, and work out common political ways. And these ways should become a common cause, not just individual yearning of deputies, parties, or representatives of civic organizations. Everyone should take


Ці рекомендації адресовані активним містянам, працівникам закладів культури, громадським діячам, представникам місцевих адміністрацій...

Це процес, який вимагає численних зустрічей, який породжує нові проекти. Ви поступово формуватимете план спершу на три місяці, потім на півроку, на рік, а згодом – захочете зазирнути далеко, і подумати про плани на десятиріччя. Вам потрібно буде обговорити і записати власну стратегію міста, поміркувати про власні політики. Це зовсім не складно, коли увесь шлях пройдено. Удоскональте заклади культури, зробіть їх дослідницькими, підприємницькими, словом, сильними гравцями у місті.

the responsibility for separate issues, bringing together like-minded people. It is a process that requires a lot of meetings and new projects. You will gradually create a threemonth plan, then a plan for six months, a year, and later you will want to take a look further and will think about plans for decades. You will need to discuss and record your own city strategy and think about your own policies. It is not so difficult when you have gone the whole way through. Improve the institutions of culture, turn them into research or entrepreneurial institutions; in short, make them strong players in the city. Participation and Management Pay attention to the community participation, involving it in the development of the projects intended for it. Once you have made the decision, take the execution vertically into your hands, under your control. Hold new discussion sessions when you need feedback. Our experience of cultural work and interaction with different groups has shown that only a change of approach will work; otherwise, neither permanent vertical authority with its control and authoritarianism nor a complete democracy on the verge of anarchy can work independently. Build your own dynamics, and make plans feasible and vivid, working differently to achieve goals.

Участь та управління

Create Clusters, Experiment with Business, Discover Something New.

Зверніть увагу на участь громади, на залучення до розробки проектів тих, для кого ці проекти призначені. Коли ви ухвалили рішення, беріть виконання вертикально у свої руки, під свій контроль. Влаштовуйте нові сесії обговорень, коли потрібен зворотній зв’язок. З досвіду роботи в культурі та

Resume your skills, go beyond the boundaries; go to other cities, and interact with other processes and people. When you feel like drowning, go out into the big world. Learn to design business models, understand how to earn money in culture and cultural industries. Build your own creative start-ups in the city; create clusters. For

МЕТОДОЛОГІЯ / КУЛЬТУРА

жахливих доріг (часом люди не бажають відвідувати подію після 19 години через відсутність автобусів, неосвітлені вулиці). Культура не може відокремлюватися від життя міста. Міські проблеми мають стати темою для обговорень діячів культури, соціальний контекст має виявлятися в окремих культурних проектах. Зверніть увагу адміністрації, чиновників, бізнесу на питання культури, але й обстоюйте проблеми містян. Ви маєте виступити за розв’язання цих проблем: відстоювати інтереси певної групи людей, вести перемовини, шукати рішення, випрацьовувати спільні політичні шляхи. І ці шляхи мають стати спільною справою, а не тільки окремих депутатів чи партійців, чи представників громадських організацій. Кожен може взятися за окремі питання, об’єднувати навколо себе однодумців.

91


взаємодії з різними групами, стало очевидно, що тільки така зміна підходів може спрацювати, інакше ні постійна вертикальна влада з її контролем та авторитарністю, ні повна демократія на межі з анархією, не здатні працювати самостійно. Будуйте власну динаміку, робіть плани дієвими, живими і такими, що працюють по-різному для досягнення цілей.

METHODOLOGY / CULTURE

Створюйте кластери, експериментуйте з бізнесом, відкривайте нове

92

Поновлюйте свої навички, виходьте за межі – їдьте в інші міста, взаємодійте з іншими процесами і людьми. У момент, коли ви загрузаєте, виходьте у великий світ. Навчіться розробці бізнес-моделей, зрозумійте, як заробляти на культурі і культурних індустріях. Створіть власні креативні стартапи у місті, створіть кластери. Наприклад, об’єднайте майстринь-вишивальниць і знайдіть замовників поза містом і в місті, які куплять їхні роботи. Заохотьте покращення якості креативних та культурних продуктів у місті – попрацюйте над кращими матеріалами товарів, над їх пакуванням, над подачею, над ставленням до серійності і відтворювання. Опануйте основи маркетингу, дізнайтеся, як презентувати місто в зовнішньому світі. «Продайте» успішність міста самим містянам, прикидайтеся, поки це не стало реальністю. Ставте у центр свої інтереси як містян, об’єднуйтеся з подібними собі, підтримуйте ініціативних. Створіть місця, в яких талановиті та активні люди зможуть зустрічатися; якщо у вас уже є платформи, хаби, майданчики, посильте їх новими спікерами; розпочніть проекти з кимось новим. Перетворіть у звичку роботу на себе і на місто, щодня думаючи і роблячи щось для нього – це надихатиме інших, а місто змінюватиметься.

example, unite the embroidery masters into one workshop, find customers outside the city and in the city. Encourage quality improvement of creative and cultural products in the city; work on the best materials for the goods, on its packaging, on delivery, on perception and reproduction. Learn the basics of marketing; learn how to represent the city to the outside world. Sell the city’s success to its residents; pretend until it becomes reality. Put your interests as townspeople into the center, join the efforts, support the initiative people. Create places where talented and active people can meet; if you already have platforms, hubs, and venues, enforce them with new speakers; start projects with someone new. Turn working for yourself and for the city into a habit, thinking and doing something for that cause daily; it will inspire others, and the city will change. The large projects only differ from the small ones with a number of simple actions. Enhance yourself! And may Bakhmut, Lysychansk, Pokrovsk, Sieverodonetsk, Kostiantynivka, and Dobropillia be recharged with positive changes and get better every day, because the people want it, deserve it, and can make it happen.


МЕТОДОЛОГІЯ / КУЛЬТУРА

Великі проекти відрізняються від малих лише кількістю простих дій. Покращуйтеся! І нехай Бахмут, Лисичанськ, Покровськ, Сєвєродонецьк, Костянтинівка та Добропілля заряджаються позитивними змінами і стають кращими щодня, бо люди в них цього хочуть, заслуговують і можуть реалізувати замислене.

Продовження напрямку «Культура» на стор. 123 / The Culture dimension continues on page 123

93


94


95

TRANSFORMATIONS OF THE EAST / ТРАНСФОРМАЦІЇ СХОДУ


96


97

LYSYCHANSK / ЛИСИЧАНСЬК


LYSYCHANSK / IDENTITY

Для нас вона в світі єдина, одна в просторів солодкому чарі... Вона у зірках, і у вербах вона, і в кожному серця ударі...

98


Олександр Михед

Oleksandr Mykhed

ПРОЕКТ «ЛЮБІТЬ» МІФОЛОГЕМА

PROJECT: LOVE MYTHOLOGEM

Митець: Єжи Коноп’є Шрифт: Сосюра (розробка митця) За підтримки: Лисичанської міської ради та представників місцевої громади

Sosiura

Sosiura

Проект «Міфологеми» у Лисичанську було вирішено побудувати довкола образу Володимира Сосюри, який провів дитинство в тамтешніх краях і є місцевою «торговельною маркою».

We decided to build the Mythologem project around Volodymyr Sosuira’s image, the Ukrainian poet who spent his childhood here and is sometimes cited as a local trademark.

Однак зауважу, що Сосюрине зображення дитинства в автобіографічному романі «Третя рота» далеке від романтизованих уявлень про світле минуле. Він радше зображує час і регіон особливо жорстких випробувань, а часом і хтонічного жаху. Приміром, оповідач мучиться пропасницею:

However, a note has to be made, Sosuira’s own depiction of his childhood, the one that can be found in his autobiographical novel, The Third Company, is far from the romanticized ideas of the bright past. He rather describes the region in the times of the hardest challenges, chthonic horror even. For instance, the narrator is tormented by the fever:

«І ще ці тарантули, і мокриці, і чорнохвістки, що лазили по мені, а я страшенно боявся, аби чорнохвістка не залізла мені у вухо. Як я не берігся, одна все-таки залізла мені у вухо і внесла туди нескінченний гуркіт, такий гуркіт, що я ледь не збожеволів від крику і жаху. Вухо мені залили “оливою” (лампадним маслом), і чорнохвістка здохла. Ще довго гриміли громи у моїй голові, але це лише здавалось. азом з чорнохвісткою здохли й вони».

“And those tarantulas, those woodlice, those wood-boring beetles that crawled all over me; the only thing that frightened me was if the wood-boring beetle will climb into my ear. I’ve tried to keep it away, but still, one of those got inside my ear, bringing the endless rumbling, the rumbling that almost made me crazy with scream and terror. They poured some lamp oil into my ear, and the wood-boring beetle died. It still seemed the thunders rattled in my head for a long time after.

ЛИСИЧАНСЬК / ІДЕНТИЧНІСТЬ

Artist: Jerzy Konopie Font: Sosiura (created by the artist) Supported by Lysychansk City Administration and local community representatives

99


Єжи запропонував у різних локаціях міста зобразити цитати з вірша «Любіть Україну», однак оминаючи при цьому сам найуживаніший мем.

Обговорення з містянами

А ще – епідемія скарлатини. Поховали другового меншого брата. В однієї жінки померли двоє близнюків-малят: «Я підійшов до маленьких мерців. Вони лежали як крейдяні ляльки, воскові й тихі. Я доторкнувся до ручки одного з них. ука була холодна як лід. ьома ота!» Механізм пам’яті та історії такий, що колись можливо прочитана книжка з часом стирається. І лишається тільки романтичний ореол та пам’ятання «зручних» цитат, які приємно зачитувати на уроках «літератури рідного краю»:

LYSYCHANSK / IDENTITY

Далекий рідний мій Донбас встає мов із тумана... Я оспівав тебе не раз, зоря моя рум’яна! В твоїй колисці я гойдавсь, овіяний гудками, і за її краї чіплявсь маленькими руками. «Міфологема» не мала на меті обговорення самої постаті Сосюри, а радше продовжити формувати міфологічну брендову постать – «Sosiura». Своєрідний компроміс між тим, як пишаються поетом місцеві, і тим, що це постать, через яку вони готові приймати українську ідентичність. Компроміс між уславленим радянським минулим та прагненням знайти себе в сучасних обставинах. Як згодом і підтвердилося, «Сосюра» – це пароль, яким можна зламати свідомість пересічного лисичанина. 100

But I know they died off with the wood-boring beetle”. And the scarlet fever epidemic. A friend’s brother died. A woman lost her young twins: “I’ve approached the dead little ones. They were there, lying as chalky dolls, waxen and quiet. I’ve touched one’s hand. The hand can cold as ice. The seventh company!” The mechanism of the memory and history work in a way that a book once read can probably be forgotten. What is left, though, is the romantic halo and memories of the “convenient” quotes that can be read at the “local literature” classes with pleasure: My distant native Donbas rises as if from the mist... I’ve praised you more than once, my blush star! I was rocked in your cradle, carried by the honks, and reaching out to them with my tiny hands. The Mythologem didn’t intend to discuss Sosiura’s personality – more to continue to shape the mythologic Sosiura brand. As if a compromise that makes the locals proud and provides them with a way to perceive and embrace Ukrainian identity. A compromise between the celebrated Soviet past and the desire to find oneself in the current circumstance. As was later confirmed, “Sosiura” is a password that can break the mind of an ordinary Lysychansk city dweller.


Художник Єжи Коноп’є у процесі роботи

«Любіть»

“Love”

Первинний задум полягав у міфологізації Сосюри та пересотворенні фікційної постаті та текстів. Я запропонував попрацювати разом стріт-художнику Єжи Коноп’є, який славиться непересічними роботами, де часто використовує власні абсурдні текстові вставки.

The initial idea was to recreate the fictitious image of the poet and his texts. I offered that Jerzy Konopie join us in this project, for as a street artist, he is known for his outstanding works that often use absurd textual fragments.

Зрештою з’явився проект «Любіть» – паблік-арт із фрагментів найвідомішого вірша Сосюри, що розкриває суть тексту. У міському просторі постали чотири роботи. Вибір текстів був зумовлений вибором локацій і навпаки, витворюючи особливий зв’язок між текстами Сосюри і певним місцем. Як показав процес створення робіт, вони викликали дебати і напрочуд жваву реакцію жителів міста.

Several discussions later, Jerzy offered to use the quotes from the “Love Ukraine” poem by Sosiura around the city, but omitting the best known meme, which is already in use by the state propaganda. The preterition that will lead to the disclosure of the meaning of the text. And thus, the project “Love” appeared: the public art project made up from the fragments of the best known poem by Volodymyr Sosiura that will reflect the sense of the text. Four works emerged in the city landscape. The texts were chosen based on locations and vice versa, creating the special connection between the poetry and the location. The process of the creation of the pieces caused debates and a surprisingly lively reaction of the locals.

Що не вдалося?

What went wrong?

Проект мав би сильніший уплив на громаду та більший резонанс, якби вдалося отримати дозвіл на створення муралу. Однак будівля, яку було обрано для муралу, внесена до переліку пам’яток, що оберігаються від такого «вандалізму».

The project would have had a stronger community impact and a stronger resonance if we were given permission to create a mural. However, the building that was chosen for the mural is included on the list of the monuments protected from that kind of “vandalism”.

Продовження напрямку «Ідентичність» на стор. 143 / The Identity dimension continues on page 143

ЛИСИЧАНСЬК / ІДЕНТИЧНІСТЬ

Після кількох обговорень Єжи запропонував у різних локаціях міста зобразити цитати з вірша «Любіть Україну», однак оминаючи сам найуживаніший мем, що й без того незугарна державна пропаганда рознесла по всій країні. Фігура замовчування, що веде до розкриття сенсу тексту.

101


102

LYSYCHANSK / IDENTITY


103 103

ЛИСИЧАНСЬК / ІДЕНТИЧНІСТЬ


104

LYSYCHANSK / URBAN RESEARCH


Ірина Яковчук

ІНДЕКС ЩАСТЯ ЛИСИЧАНСЬКА

Iryna Yakovchuk

LYSYCHANSK HAPPINESS INDEX

У сучасному світі ми все намагаємося виміряти, математично обрахувати, здобути впевненість, що зроблені нами висновки – правильні. Рівень добробуту й рівень життя людей вимірюємо рівнем ВВП, а щастя напряму пов’язуємо з рівнем доходів. На наше питання: «Чого в місті вам не вистачає? Що вам потрібно для щастя?», – ми чули від лисичан одну відповідь: «Дайте людям роботу». Чи справді річ тільки в цьому? І чи робота дорівнює щастю?

The modern world is made of measurements and numbers: we try to measure and mathematically calculate everything to gain confidence that the conclusions we make are correct. We define the welfare level and living standards of people by the GDP level, and we relate happiness directly to the level of income. When we asked residents of Lysychansk what they lack in Lysychansk or what they need for happiness, we heard the same answer over and over again: “Provide people with jobs.”

Насправді таке абстрактне поняття, як «щастя», має глибокі соціально-економічні корені, оскільки кінцева мета більшості людей на планеті – не бути багатими, а бути щасливими та здоровими.

Is it the only challenge for the city? Does work really equal happiness? In fact, an abstract concept like “happiness” has deep socio-economic roots, since the ultimate goal of most people on the planet is not to be rich, but to be happy and healthy.

Із 2012 року за ініціативою ООН щороку в рамках програми «World Happiness Report» оцінюється світовий рівень щастя. Серед чинників, які впливають на формування щастя і, відповідно, на показник індексу щастя, такі: – задоволеність життям – тривалість життя – використання природних ресурсів.

Since 2012, the United Nations has launched an initiative to annually evaluate the world level of happiness in the framework of the World Happiness Report program. And some of the factors that influence the happiness level and form the index of happiness, are the following:

ЛИСИЧАНСЬК / УРБАНІСТИКА. ДОСЛІДЖЕННЯ

Серед чинників, які впливають на формування щастя і, відповідно, на показник індексу щастя, такі: – задоволеність життям; – тривалість життя; – використання природних ресурсів.

105


Анкетування, аналіз локацій

Чому ми починаємо зі щастя? Бо це те, чого загалом не вистачає Лисичанську для пошуку власної унікальності, розвитку та процвітання. І, як ми бачимо, причина не тільки у рівні економічного добробуту, а й у складній екологічній ситуації, вимиранні міста (зі 116 тисяч населення міста 57 тисяч – пенсіонери), стосунках між людьми, емоційному стані містян загалом. Науковці з Лондонської школи економіки з’ясували, що людське щастя більшою мірою залежить від соціальних стосунків та стану психічного й фізичного здоров’я, ніж від економічних чинників. Тож якщо в рамках проекту «Метамісто: Схід» ми не можемо вплинути на економічну ситуацію Лисичанська, то спробуємо принаймні показати потенціал для соціальних та екологічних змін у місті.

LYSYCHANSK / URBAN RESEARCH

« исичанськ – це губка, яка вбирає те, що є, і відповідно змінюється», – Анатолій, юрист, активіст. Незважаючи на те, що багато містян говорять про схильність до пристосуванства й депресії, під час дослідження ми також почули багато щасливих історій, зустріли багатьох людей, які показали нам інший Лисичанськ. Від самого початку ми орієнтувалися на якісні дослідження: говорили з мешканцями міста про місця, які вони люблять. Лисичани ділилися власними спогадами, яким це місце було раніше, і відчуттям щастя, що його це місце колись їм дарувало.

Ми були максимально незаангажованими, навмисне не вивчали міста перед поїзд106 кою. Завдяки цьому в своїх оцінках ми

– life satisfaction – duration of life – use of natural resources. Why do we start with happiness? Because this is what Lysychansk generally lacks to find its own uniqueness, development direction, and prosperity. And we can see that the low level of happiness is not only dependant on the economic well being, but also depends on the difficult ecological situation, the general extinction of the city (57 thousand out of the overall 116 thousand inhabitants of the city are pensioners), the relationship between people, and the emotional state of residents. The London School of Economics researchers have concluded that human happiness depends more on social relationships and mental and physical health than on economic factors. And so as far as we cannot influence the economic situation of Lysychansk within Metacity: East project, we can at least try to demonstrate the potential for social and environmental changes in the city. “Lysychansk is a sponge that absorbs what it has and changes accordingly”. - Anatoliy, lawyer and activist. Even though many residents talk about the temporisation tendencies and depression, during our study, we also heard a lot of happy stories, met many people who had shown us another Lysychansk. We tried to focus on qualitative research from the very beginning and talk with people about the places they love in the city. Lysychansk residents shared their memories about what the place used to be before and the feeling of happiness it once gave them.


Кінотеатр «Дружба» на центральній площі

Далі ми розповімо про кожну з цих локацій, про їхнє значення в житті містян та про той потенціал, який, на нашу думку, ця локація має для міста. 1. Кінотеатр «Дружба» Хоча будинок кінотеатру кожен другий житель міста називав улюбленим, він потрапив у наш список з іншої причини. Справа не в тому, що в понад стотисячному Лисичанську довгий час не було кінотеатру, і навіть не в тому, що після реконструкції кінотеатр планували зробити багатофункціональним, аби він став самоокупним і міг використовуватись на повну потужність. Найголовніше те, що найяскравіше неформальне публічне життя молоді відбувається зовсім поруч – на центральній площі міста. Причина банальна: у Лисичанську не так багато місць із покриттям, яке придатне для катання на BMX-ах, скейтах і роликах. Саме ця активна молодь, яка не може знайти власного місця в Лисичанську, змусила нас повірити, що поява критого скейт-парку (а точніше, центру неформальної атлетичної культури) зможе стати для міста магнітом, який допоможе віднайти міську унікальність.

We also tried to be as unbiased as possible by deliberately not studying the city before the trip. Due to this, we were guided only by what we learned from the townspeople, the physical study of the locations, and the results of the SWOT-analysis in our estimates. In the course of the five-day joint work with the residents, we managed to define ten locations, and, in the result of the SWOT analysis, selected four that were identified as the most valuable for the city and potentially suitable for transformation within the framework of the next phase of the Metacity: East project. We will describe each of these locations in detail, its significance for the townspeople and about the potential that we think this location has for the city. 1. Druzhba Cinema Although the cinema was loved by every second inhabitant of the city and called among their favourite places, we put it on our list for another reason. It’s not only because there was no cinema for a long time, (in a city with the population over 100 000 people), and not even because it should have been turned into a multifunctional center after the reconstruction to became self-reliant and use its full capacity. The main thing that attracted us was that the most informal public life of young people is closely located to the venue at the central square of the city.

ЛИСИЧАНСЬК / УРБАНІСТИКА. ДОСЛІДЖЕННЯ

орієнтувалися тільки на почуте від містян, фізичне дослідження локацій та результати, які нам давав SWOT-аналіз. У ході спільної п’ятиденної роботи з містянами було виявлено близько 10 локацій, із яких, за результатами SWOT-аналізу, обрано чотири, що їх жителі визнали найціннішими для міста та потенційно придатними для трансформації в рамках наступного етапу проекту «Метамісто: Схід».

And the reason is simple: in Lysychansk, one doesn’t have a lot of places with a coating suitable for BMX riding, skateboarding, or roller skating. The active informal youth who can’t find their place in Lysychansk made us believe that an indoor skate park (or rather, a center for informal athletic culture) will become a magnet for the city and will help to find the city’s uniqueness. 107


Історичний центр міста

2. Історичний центр міста

2. The Historic City Center “Lysychansk is the cradle of Donbas”. – was what we heard from every person in Lysychansk when we asked about what was unique about the city.

LYSYCHANSK / URBAN RESEARCH

У самому серці Лисичанська є цілий комплекс знакових об’єктів, якими містяни надзвичайно пишаються: – унікальний музей шахтарської слави (Музей історії розвитку вугільної промисловості Лисичанського вугільного району), розташований у приміщенні першого навчального закладу з шахтарської справи – Штейгерській школі – пам’ятний знак біля місця заснування першої шахти, що є історичним центром, який почав формуватися в першій половині ХІХ століття – Базарна площа, яка дала початок першій вулиці в Лисичанську, а також сквер поруч. Лисичанськ – одне з найстаріших міст на сході України, яке має багату історію – на відміну від досить молодого сусіда, Сєвєродонецька. Тож для пошуку нових сенсів дуже важливо цю історію поважати й розвивати, бо сьогодні містяни центром міста вважають новопобудовані торгово-розважальні центри.

The heart of Lysychansk has a whole complex of iconic objects that the townspeople are extremely proud of: – a unique Museum of mining fame (Museum of History of Coal Industry Development of the Lysychansk Coal District), located in the premises of the first mining educational institution, the Steingers’ school – a memorial sign at the site of the foundation of the first shaft, which is the historical center that emerged in the first half of the 19th century - Bazarna (Market) Square that started the first-ever street in Lysychansk and a park nearby. Lysychansk is one of the oldest cities in eastern Ukraine, with rich historical legacy – unlike its rather young neighbour, Sieverodonetsk. Therefore, it is very important to respect and develop its history while searching for the new senses, because nowadays the residents consider the newly built shopping and entertainment centers to be the center of the city. 3. Volodymyr Sosyura House of Culture

3. БК «Сосюри» Будинок культури ім. Сосюри стоїть у центрі району, який традиційно називають «Стєкольний» на честь підприємства, поруч із яким будувався.

Той факт, що Володимир Сосюра жив у Лисичанську і згодом описав свої спогади у «Третій роті», – мабуть, предмет найбільшої 108 гордості містян після «колиски Донбасу».

Volodymyr Sosyura House of Culture is located in the center of Stiekolnyi (Glass) district, which was named after the enterprise that was built in the neighborhood. The fact that Volodymyr Sosyura lived in Lysychansk and later described his memories in his poem “Tretia Rota” (“The Third Company”) is, perhaps, the greatest pride of the city, after the notion of being the “cradle of Donbas”. We were


«Якщо ти не стрибаєш у першому класі з вишки вниз головою, всі знають, що ти не зі Стеколки», – Альберт, місцевий мешканець.

«Наводку» на це місце ми отримали від місцевої чиновниці, яка з таким теплом і любов’ю розповідала про цю локацію, що ми вирішили її дослідити. Саму ж екскурсію «Стєколкою» нам провів інженер-гідравлік та за сумісництвом таксист Альберт, який за збігом обставин іще й виріс тут.

told about this place by a local official, who spoke to us about this premises with such love and tenderness that we decided to take a look at it. Our tour guide through Stiekolka (the way locals call the neighbourhood), Albert, a hydraulic engineer and part-time taxi driver, by coincidence, grew up here.

«Якщо ти не стрибаєш у першому класі з вишки вниз головою, всі знають, що ти не зі теколки», – Альберт, місцевий мешканець.

“If in the first year of school you do not jump from the tower with your head down, everyone knows you’re not local from Stiekolka”. - Albert, a local resident.

Найбільший у місті будинок культури, крім безпосередньої культурної функції, виконує також роль спортивно-рекреаційного центру, оскільки оточений двома озерами, Нижнім і Верхнім, які єдині в місті відкриті для купання. Чомусь, коли слухаєш спогади місцевих жителів, абсолютно легко уявляєш дітвору, що катається на ковзанах узимку й наввипередки пірнає з вишки влітку. Окремою знахідкою для нас стала водонапірна вежа недалеко від БК, яку побудували, але так ніколи й не запустили. Вона ніби промовляє до нас мовою Едварда Мунка про те, що вже готова до культурних інтервенцій. 4. Бельгійський спадок Будівництво другого в Європі та першого в царській Росії за потужністю содового заводу – це лише один зі здобутків, які прославили бельгійських підприємців, що жили та працювали на території Донбасу та вважали його своєю провінцією. Особливу увагу хотілося б приділити не так економічним вигодам, які приносила така діяльність, як соціальним та урбаністичним змінам, що їх вона провокувала. По-перше, це унікальна для регіону

The largest house of culture in the city, besides its direct cultural function, also works as a sports and recreation center, for it is surrounded by two lakes, Nyzhnye (Lower) and Verhnye (Upper) – the only lakes in the city where swimming is allowed. For some reason, when you listen to the memories of the locals, it is easy to imagine kids skating here in winter and diving from the tower in summer. Another pleasant surprise awaited us by the House of Culture: the water tower that has been built but never launched. It seemed to speak to us with the language of Edward Munch as if ready for cultural interventions. 4. Belgian Heritage

ЛИСИЧАНСЬК / УРБАНІСТИКА. ДОСЛІДЖЕННЯ

БК «Сосюри»

The construction of the second-in-Europe and the first-in-tsarist-Russia soda factory of big capacity is just one of the achievements that glorified the Belgian entrepreneurs, who lived and worked in the Donbas and considered it to be their province. We wanted to pay additional attention not just to the economic benefits of their actions, but also to the social and urban changes it provoked. First of all, we mean the architecture that is unique to the region, nowhere else to be seen in the city but in this neighborhood. Even in an abandoned state, it could be a hallmark of 109


Бельгійський спадок

LYSYCHANSK / URBAN RESEARCH

архітектура, якої немає більше ніде в місті. Навіть у занедбаному стані вона може бути «візитною карткою» Лисичанська і закохувати в себе. По-друге, це ті стандарти життя, охорони здоров’я та праці, що їх запровадили бельгійці. Бельгійська побудова була самодостатньою – разом із заводом будувалась уся необхідна інфраструктура. Не секрет, що умови праці робітників у той час були вкрай важкими. Часто люди жили в землянках, помирали навіть не від важкої роботи, а від хвороб, які поширювалися через антисанітарію. Коли на цю територію прийшли бельгійці, вони побудували бараки з централізованим опаленням, гуртожитки, школи і лікарню. Відбулася зміна парадигми у ставленні до робітників: працівник-раб перетворився на працівника – члена суспільства.

110

Зробити вибір на користь однієї локації з чотирьох ми планували за допомогою «кліматичної карти», яка виявляє ті місця, де трансформація матиме більший ефект. Як бачимо зі схеми, найбільший ефект мали би трансформації на локаціях 2 і 4. Однак зрештою команда «Метамісто: Схід» зупинила вибір на локації 1 – кінотеатрі «Дружба», завдяки тому, що поблизу нього є активна локальна спільнота, присутність якої була ключовим критерієм при виборі території. Загальноміські заходи В умовах, коли зовсім поруч ведуться бойові дії, коли коштів місцевого бюджету ледь вистачає на виплату зарплат і пенсій, виводити місто на шлях сталого розвитку можна, почавши зі змін, які не вимагають значних інвестицій.

Lysychansk and enthral people. Secondly, these are the standards of life, health, and work that the Belgians introduced. The Belgian construction was self-sufficient because all of the necessary infrastructures were built together with the plant. We all know that the working conditions at that time were extremely difficult. People often lived in dugouts, and died not because of the hard work but from illnesses that spread in the unsanitary environment. When the Belgians came, they built barracks with a central heating system, dormitories, schools, and hospitals. A paradigm of treating the workers has changed: the worker treated as a slave turned into an employee who’s a member of society. We planned to choose one of the locations using the so-called “weather map” that defines where the transformation will have a greater effect. As we can see from the diagram, the greatest transformation effect would be at locations 2 and 4. However, Metacity: East team has decided to choose the first location, Druzhba cinema, due to its location and the active community that was a key criterion for the choice of territory. City events Under the conditions of military actions nearby, with the local budget barely covering the salaries and pensions, it is possible to launch sustainable development in the city only with changes that do not require significant investment. “Imagine that a friend from another city came to see you. What would you recommend him to visit? Where to go?” “To the rooftop of one of the buildings, you can see the whole city from there”, was student Vladyslav’s advice.


* The weather map shows the factors that are strengthening (П) and challenging (У) the potential temporary transformation at a given time. П (strengthening factors): abandoned territories, good transport connection (public transport stops), high density of young people (educational institutions, young people favourite spots), the places loved by the locals. У (challenging factors): private sector (low-density construction), organised places.

Доступ на дахи в місті тимчасово закритий. Чому б не використовувати для цих цілей терикони? Місто, яке розуміє власні слабкі сторони, маючи обмежені ресурси, має бути креативним. Сьогодні терикони – один із найшкідливіших для довкілля наслідків вуглевидобутку. Щорічно з поверхні одного терикону видувається близько 400 тонн породного пилу, який містить велику кількість токсичних сполук, та вимивається 8 тонн солей. Терикони безпосередньо та суттєво шкодять здоров’ю населення, оскільки велика їх кількість розташована в межах населених пунктів, зокрема і в Лисичанську. Тому озеленення згаслих териконів покращить екологічну ситуацію, очистить навколишнє повітря, а заходи з відновлення родючого шару ґрунту сприятимуть зміні промислового пейзажу міста і зроблять його привабливішим для туристів.

But the access to the rooves in the city is temporarily closed. Why not use the slag heaps for that? A city that understands its own weak points and its limited resources needs to be creative. The slag heaps nowadays are among the most harmful coal mining side effects for the environment. Every year about 400 tons of rock dust is being blown from the slag heap surface, containing large amounts of toxic compounds, and more than eight tons of salts are being washed out. The heaps have direct and significant damage on the population’s health, since many of those are located within the settlements, in particular in Lysychansk. Therefore, the greening of extinct heaps will improve the environmental situation, cleansing the air and restoring the fertile soil layer, which will contribute to changing the industrial landscape of the city to be more tourist-friendly. Lysychansk is an industrial city surrounded by a unique heterogeneous anthropogenic (heaps) and natural (dune) landscape. This natural feature gives Lysychansk an advantage even compared with Sieverodonetsk, which now has the role of

ЛИСИЧАНСЬК / УРБАНІСТИКА. ДОСЛІДЖЕННЯ

«Уявіть, що до вас приїхав знайомий з іншого міста. Що ви порадите йому відвідати? уди сходити?» « а дах будинку, звідки відкривається вид на місто», – Владислав, студент.

111


«If in the first year of school you do not jump from the tower with your head down, everyone knows you’re not local from Stiekolka,» - Albert, a local resident.

Лисичанськ – промислове місто, яке оточене унікальним неоднорідним антропогенним (терикони) і природнім (балки) ландшафтом. Ця природна особливість дає місту перевагу навіть перед Сєвєродонецьком, куди зараз усі їдуть «на розваги». Уже сьогодні місцеві жителі використовують схил біля «Оленя» для спуску на лижах і скейтбордах, відпочивають на березі Сіверського Донця, навіть не маючи облаштованого пляжу, організовують велопробіги місцевістю та просувають зелений туризм.

LYSYCHANSK / URBAN RESEARCH

Такі «м’які» заходи не потребують великих фінансових вливань, разом із тим дозволяють поглянути на місто під іншим кутом зору, окреслюють його спортивно-рекреаційний потенціал. Лисичанськ – історичний, мальовничий і незвичайний. Сьогодні він на роздоріжжі, мов у казці. Після всього пережитого він має обрати власний унікальний шлях. Так тривожно і страшно йти туди, де ще не бував, і ризикувати, але від того так захопливо! Одне ясно: цей шлях має прямувати до щастя людей, які тут мешкають, працюють і творять – людей, які живуть Лисичанськом.

112

a “city for entertainment”. The locals are already using the slope near Olen’ (“The Deer”) for skiing and skateboarding, they rest on the shores of the Siversky Donets River even without the well equipped beaches, and they organize bicycling rallies and promote green tourism. “Soft” measures like that do not require large financial investments but allow taking another angle at the city by outlining its sports and recreational potential. Lysychansk is a beautiful city: historical, picturesque, and unusual. And today the city is at the crossroad as if in a fairy tale. After all the experience it had, the city is about to choose its own unique path. And it might be frightening and disturbing to go where you’ve never been before – yet very exciting! One thing is clear: this path must lead to the happiness of people who live, work, and create here, people who live with Lysychansk.

Джерела: 1. Талеб, Н. (2017). Чорний лебідь. Про (не)ймовірне у реальному житті. Київ: Наш Формат. 2. World Happiness Report 2017. Отримано з https://s3.amazonaws. com/sdsn-whr2017/HR17_3-20-17.pdf 3. Справжня ціна вугілля в умовах війни на Донбасі: погляд крізь призму прав людини. Отримано з https://ua.boell.org/sites/ default/files/real_price_of_coal_in_war_time_donbas.pdf 4. Oswald, P., Overmeyer, K., Misselwitz, P. (2012). Urban Catalyst. The Power of temporary use.

Продовження напрямку «Урбаністика. Дослідження» на стор. 151 / The Urban Research dimension continues on page 151


© Анастасія Пономарьова

113

ЛИСИЧАНСЬК / УРБАНІСТИКА. ДОСЛІДЖЕННЯ


114

LYSYCHANSK / URBAN INTERVENTION


Костянтин Кучабський, Роман Сах

Kostiantyn Kuchabskyi, Roman Sakh

«ДРУЖБА» ПРОСТІР ВУЛИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

DRUZHBA, THE STREET CULTURE SPACE

Нам вдалося поєднати малоцінні за своєю суттю ресурси, синергія яких дала неймовірні результати. І справа тут не лише у створенні скейт-парку, а в процесах, які почали відбуватись в місті.

Лисичанськ став першим містом, в якому з завзяттям ми розпочали проект. Кожного дня ми катали по місту й зустрічалися з різними людьми. Зокрема, ми познайомилися з BMX-ерами. Вони одразу нам припали до душі, бо були єдиними представниками не від офіційних установ культури, які відкрито йшли з нами на комунікацію. Крім того, вони молоді, спраглі до розвитку та навчання.

Lysychansk was the first city we laid our hands on. We wandered around the city every day and met a lot of people, and eventually, we met the BMXers. They immediately earned our affection as they were the only representatives of non-official cultural organisations who were eager to openly communicate with us. Moreover, they were young and eager for knowledge and self-development.

Під час пошуку локацій нас занесло в кінотеатр «Дружба», який от-от мав відновити діяльність. Нам провели екскурсію відремонтованими залами кінотеатру, розказали про всі успіхи, плани та проблеми. Виявилося, що в кінотеатрі є один недобудований зал. За словами директорки, з ним нереально щось зробити, бо він потребує капітальних інвестицій. Ми ледь умовили її показати його нам. Коли ми спробували ввімкнути в ньому світло, воно одразу вимкнулось, але однієї миті нам було достатньо, щоби зрозуміти: це місце – саме те, що нам треба.

And during our wandering, we saw the Druzhba cinema, which was supposed to resume its activities. We took a tour through the renovated halls of the cinema, all the while hearing about its successes, plans, and challenges. And that’s when we found out that there still was one unfinished hall. The director of the cinema told us it was impossible to do something with the hall without significant investment. We barely persuaded her to show it to us. We tried to turn on the lights there, but they turned off the very same moment; still, it was enough for us to understand that it was the place we were looking for.

Ми одразу згадали хлопців на BMX-ах, і проект в одну секунду народився в наших

Keeping the BMX boys in mind, we got the idea for a project. And it was quite an unusual one: to

ЛИСИЧАНСЬК / УРБАНІСТИКА. ІНТЕРВЕНЦІЯ

Перший ескіз

115


Перша зустріч BMX-ерів з директоркою кінотеатру

головах. Це була дуже незвична пропозиція: організувати скейт-парк у кінотеатрі, але всі сприйняли це доволі позитивно. У міській адміністрації не було ідей щодо реконструкції простору, але було бажання залучати молодь до міських процесів. Вуличні скейтери та BMX-ери нищили бруківку та гранітні сходи біля кінотеатру «Дружба», але не мали ніякої інфраструктури для своїх активностей.

LYSYCHANSK / URBAN INTERVENTION

Ми спочатку й самі не розуміли, як цей проект можна реалізувати, адже бюджет і масштаб дуже сильно виходив за рамки запланованого. Але буквально за кілька тижнів нам написали друзі з «Будуємо Україну разом» і запропонували співпрацю та підтримку в Лисичанську. Це був знак, що нам усе ж таки треба братися за реалізацію нашої ідеї. Вже навесні «БУР» із командою волонтерів заїхали й почали перші підготовчі роботи: очищення приміщення та виготовлення перших конструкцій для скейт-парку. А в липні ми повернулися в Лисичанськ, щоби запустити проект.

116

Початок робіт разом з «БУР»

create a skate park in the cinema. But everyone liked it! The city administration didn’t have any other ideas for the space’s reconstruction, and they were very interested in engaging young people. The street skaters and BMXers had damaged the pavement and the granite stairs in front of the Druzhba cinema, since they had no other infrastructure for their activities. To be honest, we didn’t have a clear vision of how we could implement this idea at first, since the budget and the scale of the idea went far beyond the scope of our original plan. However, in a couple of weeks, our friends from Buduyemo Ukraiinu Razom! (BUR) (Let’s Build Ukraine Together!) called us and offered their support and cooperation in Lysychansk. We considered it to be the last omen needed to start the implementation. In spring, BUR and a team of volunteers started the first preparatory works, cleaning the premise and building the first elements of the skate park. Then in July, we come back to Lysychansk to launch the project.

У підсумку найбільшою цінністю проекту стали діти 6-9 років, які на наступний після відкриття скейт-парку ранок сиділи під його дверима зі старенькими самокатами й роликами та зустрічали нас радісними криками «Ура! Відкрито!».

In the end, for us the most valuable part of this project turned out to be the children six to nine years old, who were sitting outside the skate park’s doors the very next morning after the official opening, with their old push stand-up scooters and skates, meeting us with their joyful, “Hurray! It’s open!”

Так у Лисичанську вперше нам вдалось реалізувати фактично утопічний проект. Ми поєднали дешеві ресурси, синергія яких дала неймовірні результати. І справа тут не лише у створенні скейт-парку, а в процесах, які почали відбуватися в місті. Це захоплює найбільше, хоча таке важко помітити на перший погляд.

Therefore, we have managed to realise an actual utopian project in Lysychansk. We’ve combined the cheap resources with the synergy created – producing incredible results. And it’s not only about the skatepark itself, it’s about the processes that kickstarted in the city. It’s something that takes our breath away, though it can’t be seen easily.


Попередній стан приміщення

Багато людей так чи інакше долучилися до втілення цього проекту, хотілося б відзначити роботу Макса Трунова, який своїми порадами підтримує громадські ініціативи Лисичанська. Він не шкодував часу на консультації нашого новоствореного об’єднання. Також вдячні Марку Шульмейстеру: його БУРівський активізм, націленість на лідерство та розвиток рідного міста заряджали нас та реальною роботою наближали до відкриття простору. Тепер він започаткував екологічний стартап, тож ми впевнені, що вже скоро почуємо про Марка. Це дуже незвичний формат роботи для нашої студії: ми не мали формального замовника, який одноосібно формує та затверджує технічне завдання, проте мали сформовану екосистему з багатьох гравців, кожен із яких може долучатися, сприяти або перешкоджати. У такій системі було дуже цікаво маневрувати, і за час роботи над проектом ми краще зрозуміли не лише архітектуру простору, а й архітектуру стосунків між людьми.

The BMX community started to formalize, taking responsibility for the space’s development and future plans. The first space in Lysyschansk for community gathering, not under the authority’s culture department control, has emerged, becoming a potential location for informal events. The city administration, on the other hand, enjoyed the positive experience of implementing a joint project with activists and external SCOs. The space itself has a broad potential for further development and other organisations’ integration; in time, it might become a strong multifunctional culture centre. There are a lot of people who have invested their efforts into the project implementation, and we would like to acknowledge Maks Trunov’s work for his advice and support for Lysychansk civil initiatives. He dedicated all the time needed, consulting our newly created association. We are also grateful to Mark Schulmeister: his BUR activism, leadership, and eagerness to develop his native city – combined with real tangible work – have electrified and inspired us. He has launched a new ecological start-up, and we are sure we will all publically hear about Mark soon. The format of this project was very unusual for our studio: there was no formal customer that gives you the TA individually, instead, we had an ecosystem of multiple stakeholders, each of whom could participate, facilitate, or interrupt the project dynamics. It was incredibly interesting to manoeuvre inside this system, and through the project we managed to gain a better understanding of both: the architecture of the space and the architecture of human relationship.

ЛИСИЧАНСЬК / УРБАНІСТИКА. ІНТЕРВЕНЦІЯ

Спільнота BMX-ерів почала формалізуватися і брати на себе відповідальність за розвиток простору, планувати його майбутнє. З’явилося перше в Лисичанську приміщення для громадських зібрань, не підпорядковане відділу культури: тепер воно може приймати неформальні події. Міська адміністрація отримала позитивний досвід втілення спільного проекту з активістами та зовнішніми громадськими організаціями. Сам простір має потенціал для подальшого розвитку та долучення інших організацій, а з часом може стати потужним багатофункціональним культурним центром.

117


118


119


Перший улов у просторі Кінопоказ від фестивалю «86»

Подія у просторі скейт-парку

The format of this project was very unusual for our studio: there was no formal customer that gives you the TA individually, instead, we had an ecosystem of multiple stakeholders...

LYSYCHANSK / URBAN INTERVENTION

Воркшоп від проекту «Зміна»

120

Рефлексія

Reflection

Оцінюючи лисичанський проект, по-перше, варто сказати, що масштаби простору виявилися завеликими для тієї кількості активних людей, які зараз готові наповнювати його життям. BMX-ери поки мають мало досвіду і не достатньо активні, щоб місце жило на повну. На це потрібно більше часу. На даний момент місцева команда переживає важкий етап становлення, дорослішання, реформування. По-друге, ми шкодуємо, що делегували місцевій команді побудову рамп, через відсутність власного досвіду. Якби ми знайшли консультантів заздалегідь, рампи мали би більший функціонал та кращу якість. Незважаючи на це, простір працює весь рік і вже прийняв фестиваль «86», проект «Зміна» та сприяє іншим неформальним активностям. Скажімо, на весну 2018 року заплановано проведення фестивалю вуличних культур.

Thinking about the Lysychansk project, first of all, we should note that the scope of space was too large for the number of active people who were ready to fill it with life. The BMX-ers still are not experienced and not active enough to make the place live its fullest. More time is needed. At the moment, the local team is experiencing a difficult stage of being established, growing up, and reforming. Second, we regret delegating the ramp construction to the local team due to lack of our own experience. Should have we found the advisors in advance, the ramps would have been more functional and of better quality. Still, the space has been working throughout the year and has already hosted the 86 Festival and the “Zmina” (“Change”) project, and contributed to other informal activities. For example, a street culture festival is scheduled for spring 2018.

Продовження напрямку «Урбаністика. Інтервенція» на стор. 161 / The Urban Intervention dimension continues on page 161


121

ЛИСИЧАНСЬК / УРБАНІСТИКА. ІНТЕРВЕНЦІЯ


122

LYSYCHANSK / COORDINATION


Віта Базан

РЕЖИМ ДОВІРИ

Vita Bazan

TRUST REGIME

На перший погляд Лисичанськ справляє враження закритого міста. Пряме залізничне сполучення зробило його ціллю для різного роду культурних гастролерів. Можливо тому місцеві випромінювали скепсис, коли ми розповідали про свої плани. Більшість тих, хто живе або жив там, і з ким довелося спілкуватися, не дуже шанують нинішній Лисичанськ. Але придивляючись до нього ближче, бачиш красу його природи, унікальність старої архітектури, активних та оптимістичних школярів, спортивну молодь. Так, місто має свою особливість. Його довжина складає близько 40 кілометрів, тому райони почали жити своїм життям і формувати власні осередки активності. Ще під час дослідження, коли до нас на зустріч потрапили bmх-ери, витягнути з них виразну рефлексію про місто було складно. Єдине, що вони артикулювали чітко – це бажання мати умови для катання, більше складних фігур, аби відточувати майстерність райдерів. Нам імпонувала ідея зробити простір у центрі міста, у приміщенні кінотеатру, першими резидентами якого стануть місцеві bmх-ери.

Lysychansk might seem a closed city at first glance. Direct railway connection made it a good place for different kinds of cultural touring, and that might be a reason why the locals were very sceptical about our plans. Most of the people who live or had lived in Lysychansk, and whom we talked to, are not really fond of the current state of the city. But if you look closer, you will see the beauty of its nature, the uniqueness of the old architecture, active and optimistic schoolchildren, youth that are into sports. Yes, the city is specific. Its length is about 40 kilometres, and thus the districts began to live their own lives and form their own activity centers. During the study, when we started to communicate with the BMX community, it was difficult to get clear reflections about the city from them. The only thing that they articulated clearly was the desire to have conditions for skating, performing more complex figures, and practicing their riding skills. The idea of making space for the local BMX-ers in the city center, on the premises of the cinema, excited us. The central square is nearby, the

ЛИСИЧАНСЬК / КООРДИНАЦІЯ

..придивляючись до нього ближче, бачиш красу його природи, унікальність старої архітектури, активних та оптимістичних школярів, спортивну молодь...

123


Розповідь про міфологему Лисичанська

LYSYCHANSK / COORDINATION

Поруч знаходиться центральна площа, неподалік – краєзнавчий музей і музей шахтарської справи, юнацька та дитяча бібліотеки, університет... Але нам хотілося зачепити проектом і більш віддалені точки міста. Тому ми легко пристали на пропозицію куратора Олександра Михеда та художника Єжи Коноп’є переосмислити вірш Володимира Сосюри «Любіть» як міфологему, і розмістити рядки з нього у різних локаціях міста. Прийом замовчування часто повторюваного, дещо набридливого заклику видався елегантним рішенням розшифрувати код Лисичанська, зазирнути в суть столітньої історії та ідентичності міста. Коли ми думали, як означити новий напрямок в Лисичанську, який би був стимульований і розвивався завдяки відкриттю простору в кінотеатрі «Дружба», ми зупинилися на означенні «неформальна атлетична культура». Нам хотілося від початку закласти в ДНК нового місця потенціал для використання не тільки bmx-ерами, скейтерами чи ролерами, але й скелелазами, танцівниками, музикантами, представниками інших вуличних чи андеґраундних субкультур.

Підготовка до нашого фінального заїзду тривала кілька місяців. Ми мали зустрічі в мерії та з директоркою кінотеатру, щоб остаточно затвердити локації та узгодити плани. Мер Лисичанська Сергій Шилін дуже оптимістично поставився до створення скейт-парку в незадіяному приміщенні кінотеатру і забезпечив підтримку на різних етапах. Завдяки «Будуємо Україну разом» було розчищено приміщення від старих банерів та іншого сміття, і навіть проведено першу вечірку. Далі почалися роботи зі стяжки підлоги, яка ви124 сохла й укріпилася якраз до нашого приїзду.

local history museum and museum of mining, youth and children’s libraries, and university are all within walking distance... But we wanted to cover more distant parts of the city as a part of the project. That is why we agreed with an offer from curator Oleksandr Mykhed and artist Jerzy Konopje to rethink Volodymyr Sosyura’s poem Luibit’ (Love) as a mythologem of Lysychansk, and to depict the lines from the verse in different locations of the city. Using the trick of repeating the somewhat frustrating and boring verse appeared to be an elegant solution for deciphering Lysychansk city’s code, looking at the essence of its centuries-old history and identity. When we thought about a new direction in Lysychansk that could be stimulated and developed with the space we wanted to launch in Druzhba cinema, we agreed on the notion of “informal athletic culture”. We wanted to implement the DNA of the venue with potential use not only by the BMX-ers, skaters or rollers, but also mountain climbers, dancers, musicians, and representatives of other street or underground subcultures, from the very beginning. The preparations for our final arrival lasted for several months. We had meetings with municipal authorities and with the cinema’s director to finalize all of the locations and coordinate the plans. Lysychansk mayor Serhiy Shylin was very optimistic about the skate park in an unoccupied cinema hall and provided us with all of the support at various stages of the construction. With Buduyemo Ukrayinu Razom! ([Let’s] Built Ukraine Together!)’s help, we managed to clear the premise of the old banners and other rubbish, and even organize the first party. Later, the works on the cement floor screed began and were completed and dried just before our arrival.


Місцева команда «ThePeople»

Для відкриття нового урбан-простору «Дружба», як його назвали місцеві, ми вирішили організувати подію, яка б розкривала потенціал цього місця і водночас презентувала різні типи вуличних культур. Локація дозволяла максимально залучити уяву та поєднати створення графіті, показ фільму про стріт-культуру, обговорення, вільні катання, показові виступи професійних і місцевих райдерів, а на завершення – влаштувати вечірку з діджеями та хіп-хопом. Так сформувалася програма для ДружбаФесту, який відбувся 15 липня 2017, одразу по завершенню ремонтних та зварювальних робіт. На подію прийшли скейтери, bmx-ери та ролери з Лисичанська та сусідніх міст. Критий скейт-парк став новиною для регіону. На першій події ми могли оцінити реакцію, запит та очікування, зрозуміти, що потрібно

At the same time, we were searching for potential space users, like the mountain climbers or musicians, also modeling the options for the space functioning and bringing it to a sustainable level. We needed a youth organization that would become the operator of the space and thus could conduct business in the legal field. Of course, we realized that the boys did not have any experience of social activism, but that didn’t stop us. We contacted Maksym Trunov, whom we met during the urban study, and asked him for help. Maksym’s experience of managing his own organization and knowing the legal subtleties was very useful. At the same time, the initiative ThePeople appeared, consisting of local guys: Roman Lytvynenko, Andriy Kharkivskyi and Zhenya Popov. They are now registered as a youth NGO. For the launch of a renovated Druzhba urban space (as it was called by the locals), we decided to organize an event that would at once reveal the potential of this place and present the various types of street cultures. The location made it possible to use all of the ideas we imagined and combine the graffiti writing, screening a film about street culture with discussions, free skating, and performances of professional and local riders, wrapping it all up with a DJs and hip-hop party. And the program for DruzhbaFest was created. The festival took place on July 15, 2017, right after the welding and renovation works were completed. BMX-ers, skaters, and rollers came from all over Lysychansk and nearby cities. The indoor skate park has become regional news. At the first event, we were able to evaluate the reaction, demand, and expectation, and to understand what needed to be reviewed. Yet there was another question in the air: What’s next? We invited the

ЛИСИЧАНСЬК / КООРДИНАЦІЯ

Паралельно відбувався пошук потенційних майбутніх користувачів простору, таких як скелелази чи музиканти, моделювалися варіанти функціонування простору і виведення його на сталий рівень. Для початку потрібна була молодіжна організація, яка б стала оператором простору і, відповідно, могла б вести справи у правовому полі. Звісно, ми усвідомлювали, що у хлопців немає жодного досвіду громадського активізму. Проте, це не стало стримуючим фактором. Ми зв’язалися з Максимом Труновим, з яким познайомилися під час урбан-дослідження, і попросили про допомогу. Максимів досвід ведення власної організації та розуміння юридичних тонкощів став у нагоді. За якийсь час з’явилася ініціатива «ThePeople», яку склали місцеві хлопці Рома Литвиненко, Андрій Харківський та Женя Попов, і яка тепер уже зареєстрована як молодіжна громадська організація.

125


The location made it possible to use all of the ideas we’ve imagined and combine the graffiti writing, screening a film about street culture with discussions, free skating and performances..

виправити. Проте, виринало одне із ключових питань, яке цікавило всіх – а що далі? Ми запросили харківську команду «Street Culture», яка чи не найкраще демонструє приклад формування вуличної культури і виведення її на траєкторію стрімкого розвитку. Ми хотіли, щоб харків’яни розповіли про свій шлях і помилки, і приміряти цей досвід на Лисичанськ. Вже у жовтні команда «Street Culture» повернулася в простір «Дружби» з власною програмою, а в листопаді «ThePeople» поїхали у Харків на міжнародний «Форум вуличних культур».

LYSYCHANSK / COORDINATION

Хіба можлива вулична культура без графіті та хіп-хопу? Тому просто під час катання запрошених райдерів з української асоціації скейтбордистів, які вилітали на фігури разом з місцевими, графітчики Seib та OneCru з Києва розписували яскравими графіті фасад та одну зі стін всередині простору. Атмосферу події підтримували виконавець та MC заходу AlexJazz, DJ Tamaryan та DJ Funky Cat.

126

«ДружбаФест» вийшов доволі масштабним для Лисичанська – більше 200 людей завітали до простору впродовж дня, серед них багато місцевої дітвори та молоді. Наступного дня вже від самого ранку на східцях біля входу у скейт-парк сиділи діти із самокатами та скейтами, чекаючи на відкриття.

Street Culture team, a Kharkiv-based organization that is, perhaps, the most experienced in street culture formation and getting it onto a sufficient development trajectory. We wanted the guys to tell their story of gains and challenges and try to adapt the experience for Lysychansk. In October, the Street Culture team returned to Druzhba with its own program, and in November, ThePeople went to Kharkiv to the International Street Cultures Forum. Is the street culture possible without graffiti and hip-hop? And so, while the guests from the Ukrainian association of skateboarders and locals pierced the air in new figures, Seib and OneCru, graphic designers from Kyiv, created a bright graffiti on the facade and one of the walls inside the space. The atmosphere of the event was supported by MC AlexJazz, DJ Tamaryan and DJ Funky Cat. DruzhbaFest turned out to be a quite large festival for Lysychansk with more than 200 people attending the venue throughout the day, including many local children and young people. The next day, from the very early morning there were children with scooters and skates sitting on the steps, waiting for the doors of the skate park to open.


127


LYSYCHANSK / COORDINATION

Тусовка «ДружбаФесту»

Рефлексія

Reflection

В архітектурному напрямку це був проект, який вимагав нішевих знань. Наші архітектори зосередилися на тому, щоб спроектувати приміщення з найбільш відповідним спектром функціоналу. Деталізацію ж елементів передали на розробку відповідним фахівцям. Наприклад, рампи для катання – місцевим bmx-ерам, скелелазну стінку – спортсменам-скелелазам. Хоча останнє й не було втілене до відкриття простору, ми провели кілька зустрічей зі скелелазами Лисичанська і Сєвєродонецька. І сподіваємося, що скелелазна стінка з’явиться у «Дружбі».

Architecture-wise, it was a project that required niche knowledge and solutions. Our architects focused on designing a premises with the most appropriate spectrum of functionality. The development of the details was handed over to the relevant specialists. For example, the riding ramps were designed by the local BMX-ers and the climbing wall by the mountain climbers. Although the latter was not implemented before the opening of the space, we held several meetings with the climbers of Lysychansk and Sieverodonetsk, and we hope that the climbing wall will soon be installed in Druzhba.

Подія виявила ще одну значну проблему простору – підрядник, який виконував роботи зі стяжки підлоги, зробив це неякісно, тому одразу ж під час події вона почала стиратися і, відповідно, запилювалась. На поверхні з’явилися тріщини, оскільки підлогу було зроблено з порушенням норм. Хоча підрядник зголосився переробити недоліки, це не рятує від перспективи, що підлога дуже швидко стане непридатною. Зараз перевіркою займаються фахівці, щоб задокументувати усі порушення, зроблені підрядником. На черзі – переробка покриття для нормального функціонування простору.

The event revealed another significant problem of the space: the contractor that screeded the floor did it poorly, and so it began to wear off during the event and became dusty. The surface was covered with cracks because the floor was made not according to the rules. Although the contractor has agreed to redo the flaws, it doesn’t mean the floor won’t become unusable in the future. The experts are now working on documenting all of the violations that have been made by the contractor. The next thing will be the renovation of the coating in order to use the space normally.

Також професійні райдери порадили доробити рампи, які було виготовлено місцевими майстрами, – змінити кут нахилу фігур та переробити покриття для більш безпечного катання. Хоча на момент написання цього тексту, коли минуло п’ять місяців після проведення

128

The professional riders have also advised us to complete the ramps made by local craftsmen: to change the angles of the figures and to redesign the coating for safer skating. Although at the time of writing this text, five months after DruzhbaFest, the space is not yet used at its full capacity and works are in the pilot stage, we can say that a new informal place has appeared in Lysychansk. The ThePeople team has


«Дружба-джем» та нові фігури в просторі

already visited a number of professional events in Kyiv and Kharkiv and is gradually learning to run the space. Guys are now looking for funding and conducting thematic events on their own or with partners, like the film screenings with the International Festival of Film and Urbanism 86, joint events with Zmina (Change) project of the Izoliatsia (Isolation) Foundation, and educational courses with the training platform Idea Space and Street Culture. Development requires time, of course, but with real prerequisites and a need to act promptly, the process is accelerated.

ЛИСИЧАНСЬК / КООРДИНАЦІЯ

«ДружбаФесту», простір ще не використовується на повну потужність, а доступ до нього є досі в пілотному форматі, в Лисичанську з’явилося нове неформальне місце. Команда «ThePeople» вже відвідала низку професійних заходів у Києві й Харкові, та поступово вчиться керувати простором. Хлопці шукають джерел фінансування, проводять тематичні події самостійно і з партнерами: кінопокази від «Міжнародного фестивалю кіно та урбаністики 86», активності проекту «Зміна» від фонду «Ізоляція», курс навчальної платформи «Idea Space» від «Street Culture». Звісно, для розвитку потрібен час, але коли є реальні умови і необхідність оперативно діяти, цей процес пришвидшується.

Продовження напрямку «Координація» на стор. 167 / The Coordination dimension continues on page 167

129


130

LYSYCHANSK / CULTURE


Олена Правило

ЛИСИЧАНСЬК КУЛЬТУРНЕ МАПУВАННЯ

Olena Pravylo

LYSYCHANSK CULTURAL MAPPING

Лисичанськ – місто з цікавою і складною новітньою історією. Місто, де проходить через долі й серця досвід війни, конфліктів, спроб порозумітися між собою та з іншими. У таких складних умовах місто продовжує творити власну культуру й шукати власні шляхи вирішення проблем, що постають перед ним. Приклади роботи музеїв, бібліотек, будинків культури, кінотеатру та інших закладів надихають ширше досліджувати, як люди взаємодіють у важких умовах.

Lysychansk is a city of interesting and complicated modern history. A city that has experienced war, conflicts, and attempts to find common ground with its residents and with others in its destiny and in its heart. Even under those difficult circumstances, the city continues to create its culture and searches for the best solutions to its challenges. The way the museums, libraries, houses of culture, the cinema, and other institutions, work inspires us for further in-depth research of human interaction in difficult times.

Лисичанські заклади культури працюють значною мірою завдяки ентузіазму й відданості працівників. Ми з подивом помітили низьку активність місцевих жителів у формуванні та розвитку культури міста. Найчастіше так складається через відчуженість, яка виникає в суспільствах у транзитному стані. Кожен концентрується на власних проблемах, питаннях виживання, намагається взаємодіяти виключно з найближчим оточенням, адже в людей досі свіжа пам’ять про військові дії на території міста. Жителі міста не завжди можуть чітко визначати, хто з ними одних поглядів, тим паче якщо

The cultural establishments in Lysychansk are working mostly due to their staff’s enthusiasm and commitment. We were surprised to note the low level of local residents’ participation in shaping and developing the city’s culture. One of the reasons for this may be the alienation common for societies in transition. Everyone concentrates on his own problems – on survival issues – and tries to interact exclusively with the closest circle, because memory of military actions in the city is still fresh. It is puzzling that general opinion on the conflict remains undefined. For many citizens, it is still difficult to feel safe, so they unconsciously choose self-isolation. These statements,

ЛИСИЧАНСЬК / КУЛЬТУРА

Активізація талантів, надання їм перспектив – особливий виклик для Лисичанська.

131


LYSYCHANSK / CULTURE

погляди на конфлікт не визначені. Багатьом містянам складно почуватися в безпеці, тому вони несвідомо обирають самоізоляцію. Це, звичайно, зовнішні спостереження. Важко передати весь спектр відчуттів та думок, що пережили й переживають жителі Лисичанська.

132

У роботі з культурними інституціями міста та місцевими активістами було створено коротку структуру бачення проблем. У центр проблематики культурного життя міста учасники поставили тезу про «ізольованість осередків культури», адже вони зайняті питаннями власних потреб і працюють виключно за власними профілями. Учасники зазначили, що широкої комунікації не відбувається, і відчувається це як відсутність зв’язку з громадою, незнання потреб різних груп населення. Дуже слабко розвинена комунікація по горизонталі між інституціями культури, переважно відбувається комунікація між закладами, які розміщені недалеко один від одного, але якісної співпраці та спілкування у проектах і в щоденній діяльності майже не відбувається. Це наслідок радянського спадку та гендерної нерівності. Взаємодія інституцій відбувається в межах запланованих програм. Не всім інституціям вдається залучати багато молоді та дітей. Приклад успішного виконання цього завдання – станція юних техніків: до організованих там численних подій і конкурсів активно долучається молодь. Звісно, ці аргументи – лише спроба сформулювати проблему, яку треба далі розглядати на місцевому рівні самими учасниками. Уже зараз місцеві жителі бачать, що ігнорування проблеми призводить до застою в культурному середовищі, маргіналізації та відтоку людей із міста, і є загроза, що за якийсь час

of course, are based on external observation. It is hard to convey the whole spectrum of feelings and thoughts that the residents of Lysychansk experienced and are experiencing now. In cooperation with local cultural institutions and local activists, we recorded a short vision of the city’s problems. The main challenges of the cultural life of the city were centered upon a statement of “culture institution isolation”, because all of the existing institutions are only dealing with their own needs and work exclusively in the frame of their own directions. The participants have noted that there is no broad communication between the cultural actors, and there is a lack of communication with the community and ignorance of the needs of different population groups. The horizontal communication between the institutions is very poorly organised – usually only closely located institutions communicate – but still, there is almost no quality cooperation and daily project communication whatsoever. It might be due to the legacy of Soviet times and gender inequality. The overall cooperation of the institutions is held within the framework of the planned programs. Not all of the institutions manage to engage many young people and children. As a good example, we can mention the station of the young technicians: young people actively participate in numerous events and competitions that are organised there. We understand that these arguments are merely an attempt to shape the problem that should be considered at the local level by the local actors. The local residents already understand that ignoring the problem only leads to further stagnation and marginalization in the cultural field, stimulating the outflow of people from the city. Soon Lysychansk will be a city for retirees.


Лисичанськ поступово перетвориться на місто для пенсіонерів. Інституції культури в місті взаємодіють, але майже немає альтернативних майданчиків, де молодь могла би створювати власні ініціативи та проекти. Особливо активними осередками є бібліотеки та музей, що їх розміщено в одному будинку: вони мають можливість перетинатися й домовлятися про співпрацю. Нещодавно відкритий кінотеатр має потенціал стати новою точкою притягання для містян. Дуже активно працюють будинки культури, які винесено в іншу частину міста: вони забезпечують район доступом до культурних послуг та працюють не тільки на своїй території, але й у публічному просторі міста. Дитяча бібліотека має важливі новаторські підходи до роботи, її приклад могли б наслідувати й інші міста. Наприклад, акції збору книжок для власних фондів серед знаменитостей, послів та інших впливових людей та інституцій. У бібліотеці встановлено невелику боксерську грушу, щоб підлітки могли скинути напругу перед читанням книжок. Учасники проведених зустрічей вважають, що ключове завдання для міста – об’єднати осередки культури і громади, для чого потрібно створити спільні проекти, наприклад, дні відкритих дверей, проведення конкурсів талантів у місті. У Лисичанську мають з’явитися нові культурні продукти, початися взаємодія громади та низові творчі починання. Тоді, зрештою, громада об’єднається і з’являться умови для того, щоб молодь залишалася в місті.

Збирання ідей на «лінії часу»

The cultural institutions of the city cooperate, but there are almost no alternative spaces or venues for the young people to create and implement their own initiatives and projects. Libraries and museums that are situated in the same premises have shown to be the most active cultural actors: they can effectively communicate and discuss cooperation. The recently opened cinema has the potential to become a new attraction point for the city. The houses of culture in the other part of the city are very active, providing cultural activities and services not only for the residents of their neighbourhoods, but for the city public spaces. The children’s library has developed important, innovative approaches to work. Their example might be used by the other institutions. For example, they organized a campaign to collect books for the library through celebrities, ambassadors, and other influential people and organisations. The library also installed a boxing pearl so that the teens can drop the tension before reading. All of the participants of our meetings agree that the main issue for the city is how to combine the cultural institutions and communities by creating joint projects – open-door days and talent competitions, for instance. The new cultural product, grass-roots creative initiatives, and effective cooperation within the community, should emerge in Lysychansk. Then, in the end, the community will become more coherent, and there will be new opportunities for the young people to stay in the city.

ЛИСИЧАНСЬК / КУЛЬТУРА

«Мозковий штурм» бажаних проектів для міста

133


ЛИСИЧАНСЬК

ДЕРЕВО ПРОБЛЕМ

LYSYCHANS

PROBLEM TREE

СИСТЕМНИЙ НАСЛІДОК SYSTEMIC

МІСТО ПЕНСІОНЕРІВ CITY OF PENSIONERS

IMPLICATIONS

НАСЛІДОК CONSEQUENCES

ЗАСТІЙ У КУЛЬТУРІ

МАРГІНАЛІЗАЦІЯ

ВІДТІК ЛЮДЕЙ

STAGNATION IN CULTURE

MARGINALIZATION

UTFLO OF PEOPLE

ПРОБЛЕМА

ІЗОЛЬОВАНІСТЬ ОСЕРЕДКІВ КУЛЬТУРИ ISOLATION OF CULTURAL CENTERS

PROBLEM

ПРИЧИНА REASONS

ПЕРЕДУМОВА

LYSYCHANSK / CULTURE

PRERE UISITES

134

ВІДСУТНІСТЬ КОМУНІКАЦІЇ З ГРОМАДОЮ

НЕМАЄ СПІВПРАЦІ У ПРОЕКТАХ

ОСЕРЕДКИ НЕ КОМУНІКУЮТЬ

LACK OF COMMUNICATION ITH THE COMMUNITY

NO COOPERATION IN PRO ECTS

CENTERS DO NOT COMMUNICATE

СПАДОК СРСР

«ВСЕ НА БАБАХ»

ЦЕНТРАЛІЗОВАНЕ УПРАВЛІННЯ КУЛЬТУРОЮ

INHERITANCE OF THE USSR

GENDER IMBALANCE

CENTRALIZED CULTURE MANAGEMENT

Рекомендації місту

Recommendations for the City

Міська культура має формуватися та розвиватися. Місту потрібно проявити свої ідентичності та культуру на рівні взаємодії мешканців. Для цього пропонуємо звернути увагу на інструменти залучення місцевих жителів та гостей Лисичанська у проекти з елементами взаємодії: планування спільних міських проектів, культурні події, що зможуть проявити найбільші культурні тенденції міста. Ми радимо не обмежуватися внутрішніми ресурсами, а будувати подальшу стратегію на взаємодії з зовнішніми гравцями культурного поля. Але не так на правах дорадників чи гастролерів, як на правах рівноправних партнерів, що розвивають місто разом із міськими культурними інституціями, громадськими організаціями, місцевим бізнесом, діячами культури та містянами. Важливо звернути увагу на взаємодію з молоддю, яка з’являється в місті у вищих навчальних закладах. Для цього також можна налагодити взаємодію з координаційним центром переміщених ВНЗ і робити проекти обміну.

The city culture should be shaped and developed. The city needs to define its identity and culture of interaction on the level of its residents. That is why we offer to pay additional attention to the tools of local residents and city guest engagement into the city processes: planning the joint city projects and cultural events that can reflect the most current cultural tendencies of the city. We would advise not to be limited by the internal resources, but to build the ongoing strategy for cooperation with external players of the cultural scene. But with a slight shift in roles: for the external actors not to be merely the advisors or guest performers, but the actors that develop the city together with the local cultural institutions, NGOs, businesses, artists, and citizens. It is important to pay attention to the interaction with young people, especially the students of local universities. Cooperation with the internally displaced universities coordination center can be established for some exchange projects. A number of meetings can be organised in one of the cultural institutions, concentrating on the idea


ЛИСИЧАНСЬК

ДЕРЕВО РІШЕНЬ / ЦІЛЕЙ

LYSYCHANSK

SOLUTION TREE / AIMS

СИСТЕМНИЙ РЕЗУЛЬТАТ SYSTEMATIC RESULT

РЕЗУЛЬТАТИ RESULTS

МОЛОДЬ ЗАЛИШАЄТЬСЯ У МІСТІ

ОБ’ЄДНАНА СИЛЬНА ГРОМАДА

YOUTH STAY IN THE CITY

UNITED, STRONG COMMUNITY

НОВІ КУЛЬТУРНІ ПРОДУКТИ

ВЗАЄМОДІЯ У ГРОМАДІ

ТВОРЧІ ПОЧИНАННЯ

NEW CULTURAL PRODUCTS

COOPERATION IN COMMUNITY

CREATIVE UNDERTAKINGS

РІШЕННЯ / ЦІЛЬ

ОБ’ЄДНАННЯ ОСЕРЕДКІВ КУЛЬТУРИ І ГРОМАДИ

ЗАДАЧІ TASKS

РЕСУРСИ RESOURCES

СПІЛЬНІ ПРОЕКТИ

ДНІ ВІДКРИТИХ ДВЕРЕЙ

КОНКУРС ТАЛАНТІВ МІСТА

JOINT PROJECTS

OPEN DOOR DAYS

TALENT COMPETITIONS

КЕЙТЕРІНГ ТА ТРЕНЕР

КОНЦЕПЦІЯ, РЕКЛАМА, ЗМІ

ПРИЗОВИЙ ФОНД

CATERING AND TRAINING

CONCEPT, ADVERTISING, MEDIA

PRIZE FUND

Можна організувати серію зустрічей на базі одного із закладів культури. Зустрічі можуть будуватися навколо ідеї культурної активізації міста. Створити діалогову платформу з актуальних проблем громади. Щоб залучати людей активніше, варто комбінувати розмови з освітніми та культурними проектами. В ідеалі на базі мінімум трьох закладів культури мають відбуватися щотижневі зустрічі. Наприклад, музей та бібліотека можуть у співпраці з кінотеатром розпочати роботу міського кіноклубу. У бібліотеки вже є досвід співпраці з «Docudays», кінотеатр добре розуміється на прокатних правах і технічних вимогах до фільмів, музей може надати консультації щодо найактуальніших та найцікавіших тем, що відображали б інтереси лисичанців. Але головна ідея кіноклубу – комунікація з громадою та сталий розвиток спільноти. Другою платформою для зв’язків із містянами можуть стати палаци культури. Вони розташовані не в центрі, тому їхня роль особливо важлива у взаємодії з районами міста. На базі одного з палаців культури може почати

of the cultural activation of the city. A platform for dialogue on the current community problems can be created. In order to effectively engage people, one should combine the discussions with educational and cultural projects. Ideally, weekly meetings should take place on the basis of at least three cultural establishments. For example, the museum and the library could – in cooperation with the cinema – start the city film club. The libraries already have experience working with Docudays.UA (Human Rights Documentary Film Festival), the cinema is well aware of the distribution copyrights and technical requirements for the films, and the museum can provide advice on the most relevant and interesting topics that reflect the interests of the Lysychansk residents. However, the main idea behind the film club is communication with the community and its sustainable development. Another platform for establishing the connection between the citizens can be found in the palaces of culture. Located away from the city center, they are very important for collaboration between the city’s neighbourhoods. One of those palaces of culture can host a design club for the

ЛИСИЧАНСЬК / КУЛЬТУРА

CONSOLIDATION OF CULTURAL CENTERS AND COMMUNITY

SOLUTION / AIM

135


LYSYCHANSK / CULTURE

Заняття з хореографії

136

функціонувати проектний клуб, де молодь могла би збиратися для обговорення культурних проектів та можливостей реалізувати такі проекти в районах міста. Із залученням зовнішніх експертів може відбуватися освітня програма, у літній період її можна реалізувати на відкритих майданчиках міста. У палаців культури є великий досвід взаємодії з громадою на міських заходах. Якщо перетворити таку взаємодію на усталену практику, то палаци культури можуть поступово стати реальними комунікаційними майданчиками громади міста. Великий потенціал для палаців культури ми бачимо в тому, що вони можуть посилювати власні фінансові позиції, наприклад, організовувати семінари, майстерні не тільки для дітей та молоді, а й для дорослого населення. Постійно акцентуючи на «депресивності» міста, інституції культури не припускають можливості отримувати додаткове фінансування від містян та їхньої участі в проектах закладів культури. Проте, саме запровадивши збалансовану модель фінансування закладів культури, вони зможуть далі розвиватися. В Україні відомо багато прикладів закриття палаців та будинків культури саме через неможливість їх постійно дотувати, а також перетворення їх на суто комерційні прокатні майданчики для гастролів різноманітних комерційних проектів. У Лисичанську досі діють інституції, і якщо працювати на випередження, посилюючи їхню роль для спільноти міста, то ці заклади не тільки існуватимуть далі й розвиватимуться, а й допоможуть проявити можливості для розвитку міста. Зокрема, якщо буде сформовано спільноти, можна буде говорити про створення чи розвиток просторів взаємодії активної молоді, розробку ними проектів соціально відповідального, креативного бізнесу.

youngsters to meet and discuss culture projects and opportunities for implementation in the city’s neighbourhoods. An additional educational component can be launched with the support of external experts, and during the summer it can be held at the open-air venues of the city. The palaces of culture have a lot of experience in community interaction through the local events. If one manages to turn this interaction into well established practice, the palaces of culture can gradually turn into platforms of efficient communication with the city community. Another great potential opportunity we see for the palaces of culture is strengthening their own financial position by organising workshops and seminars for adults, not only children and youngsters. Being caught with the idea of the “depressiveness” of the city, the local cultural institutions do not expect to receive additional funding and participation from the locals. However, introducing a balanced funding model for the cultural establishments will provide them with opportunities for further development. There are a lot of examples in Ukraine when the palaces of culture are closed down or turned into fully commercial venues for the commercial projects touring because of inability to continue subsidizing those. Lysychansk still has such palaces working, and having a proactive attitude, strengthening their role in the city community, the institutions will not only continue to work and develop, but will become the centers for the future city development. If you create well established communities, you’ll be able to speak of creating or developing spaces for active youth interaction, which will result in creating socially responsible and creative businesses. Activating the talent and providing them with prospects is a special challenge for Lysychansk. Nowadays, the city cultural institutions are seen


Нагороди танцювального колективу

Та всі ці взаємодії не зможуть відбутися на якісному рівні, якщо не буде утворено ініціативної групи, яка буде готова координувати взаємодію, комунікацію між різними проектами. Для цього можна створити стратегічний штаб розвитку культури міста, або утворити нове медіа, яке висвітлюватиме зріз культурного життя міста. Окремо необхідно наголосити на важливості розвитку інституту критики в Лисичанську. Хтось має аналізувати те, що відбувається в

as merely a preparatory base for local residents who want to become successful in other cities. In order to preserve and attract talent in the city, it is important to create a cultural boosting scene in the city. Thus, it is necessary to create conditions and opportunities for the urban projects to be created, support the establishment of creative laboratories, and hold events that attract cultural tourists. Festivals, artistic and research residences, and other cultural events, can represent Lysychansk in the best light. If there will be the boosting scene for different kind of events in the city, the young people will not only participate in those, but will also be inspired to make projects on their own. In order to inspire and develop the community, every cultural project should include an educational component, so that the participants and the organisers have the chances to learn something new. And the projects will increase in quality, venues will be filled with new ideas, and the professional community will have the opportunity to switch from testing to planning the direction for further development of culture in Lysychansk. Still, all of the aforementioned changes will not be possible without an initiative group that will be ready to coordinate and manage the interaction and cooperation between the different projects. A strategic headquarters for the center of the city culture development or a new media that will cover the cultural life of the city can be created.

ЛИСИЧАНСЬК / КУЛЬТУРА

Активізація талантів, надання їм перспектив – особливий виклик для Лисичанська. Зараз міські інституції культури – це підготовча база для місцевих жителів, які прагнуть стати успішними в інших містах. Аби зберегти та притягнути таланти в місто, важливо створити тут поле культурного кипіння. Тобто, потрібні умови та можливості для появи міських проектів, створення творчих лабораторій, подій, які приваблюють культурних туристів. Такими подіями можуть бути фестивалі, мистецькі та дослідницькі резиденції, інші культурні заходи, що представили б Лисичанськ за його межами. Якщо в місті будуть відбуватися активні заходи, молодь не тільки братиме участь та надихатиметься, а й робитиме проекти самостійно. Для того, щоб надихати та розвивати громаду міста, необхідно в кожний культурний проект включати освітній компонент, це давало би можливість дізнаватися щось нове, і не тільки для учасників, але й для самих організаторів. Тоді поступово проекти ставатимуть якіснішими, простір наповниться новим, а професійна спільнота зможе перейти від випробування нового до планування власного вектору розвитку культури у Лисичанську.

It is also crucial to emphasize the importance of the development of the institute of criticism in Lysychansk. There has to be someone who will analyse the situation in the city, note the similarities of the events, artistic projects, or initiatives, explain how the successful and high-quality products work, what are the criteria for the 137


Готовність міста до змін проявиться тоді, коли кількість активностей громадянського суспільства в ньому зросте і стане помітною для містян та інших спільнот в Україні.

місті, пояснювати, на що схожа якась подія, творчий проект чи ініціатива, як працює якісний продукт, які критерії успішності проекту і його роль для міста. Кваліфіковані культурні журналісти та культурологи відіграють дуже важливу роль в успіхові міста й формуванні високоякісного культурного продукту. Для початку можна залучати зовнішніх гравців, але необхідно інвестувати час та зусилля у вирощування власних культурних оглядачів, які, можливо, працюватимуть не тільки в місті, а й у цілому регіоні.

LYSYCHANSK / CULTURE

Нинішні культурні ініціативи, наприклад, клуби самодіяльності, мистецькі колективи та інші, потребують і можливостей для власного розвитку та представлення у місті, і взаємодії з іншими містами та спільнотами. Важливо напрацювати механізми фінансування та ресурсного забезпечення гастрольної діяльності. Можливо, у місті можна було би створювати фонди, що фінансували би представлення міста за його межами.

138

Готовність міста до змін проявиться тоді, коли кількість активностей громадянського суспільства в ньому зросте і стане помітною для містян та інших спільнот в Україні. Місто готове до розвитку, але лисичанам потрібно діяти активніше.

project’s success, and what is its part in the city development. Good cultural journalists and researchers of culture play a very important role in the success of the city and the formation of high-quality cultural products. It may be a good idea to engage external actors at the beginning, but time and efforts should be invested in educating and training local cultural professionals that will work in the city and in the whole region. Current cultural initiatives – such as amateur clubs and artistic groups, among others – need both opportunities for their own development and representation in the city and interactions with other cities and communities. Thus, it is important to develop the mechanisms of funding and resource support for touring activities. Perhaps it would be possible to create funds that would finance the representation of the city beyond its borders. The city’s readiness for change will manifest itself when the number of civil societal activities in the city will increase and will be noticed by its residents and other communities in Ukraine. The city is ready for development, but the people of Lysychansk need to take action.

Продовження напрямку «Культура» на стор. 175 / The Culture dimension continues on page 175


1. Лисичанський Палац культури «Діамант» адреса: вул. Первомайська, 30 2. Бібліотека для дітей №1 Лисичанської ЦБС адреса: пр-т Перемоги, 94 3. Лисичанський міський краєзнавчий музей адреса: пр-т Перемоги, 94 4. Лисичанська централізована бібліотечна система // Центральна бібліотека адреса: пр-т Перемоги, 94 5. Лисичанський міський Палац культури адреса: вул. Красна, 30 6. Кінотеатр «Дружба» адреса: пр-т Перемоги, 121

8. Музей історії розвитку вугільної промисловості Лисичанського вугільного району (Музей шахтарської слави) адреса: вул. ім. Д.І. Менделєєва, 45 9. Палац культури ім. В.М.Сосюри адреса: вул. Героїв Сталінграду, 1 10. Лисичанська дитяча школа мистецтв № 1 адреса: вул. Українська, 28 11. Лисичанська дитяча музична школа №2 адреса: вул. ім. Д.І. Менделєєва, 63 12. Лисичанський центр позашкільної роботи зі школярами та молоддю Лисичанської міської ради Луганської області адреса: вул. Юнацька, 78

ЛИСИЧАНСЬК / КУЛЬТУРА

7. Відділ культури Лисичанської міської ради адреса: вул. Юнацька, 78

139


140


141

BAKHMUT / БАХМУТ


142

BAKHMUT / IDENTITY


Олександр Михед

Oleksandr Mykhed

ТІНЬ ПОЕТА МІФОЛОГЕМА

THE POET’S SHADOW MYTHOLOGEM

Митець: Костянтин Зоркін За підтримки: Бахмутської міської ради, Бахмутського краєзнавчого музею та Андрія Парахіна

Не-фортеця

No Fortress

Міфологема Бахмута – чи не найскладніша з-поміж усіх. 1571 – рік заснування і предмет гордощів місцевих. Лінія відмежування від інших міст, мовляв, ми інші. Старіші й автентичніші.

Bakhmut’s mythologem is, perhaps, one of the most difficult of all. 1571 is the year of the city’s founding and the local pride. A delimitation line, as if saying, “We are different than others”. Older and more authentic.

Взимку ми кілька днів працювали з Оленою Смірновою, директоркою Бахмутського краєзнавчого музею, та її командою. Однак згодом стало зрозуміло – найважливішу історію майже неможливо виокремити – до кожної позитивної тези (приміром, «Бахмут – місто міжнаціональної рівності і співіснування національностей») знайдеться антитеза («з масовими розстрілами під час нацистської окупації»). Найближчою для містян була б, напевно, розмова про концепт фортеці – останній форпост між імперією та Диким полем. Однак це була б робота з першим рівнем асоціацій.

In winter, we worked with Olena Smirnova, the director of the Bakhmut Museum of Local Lore, and her team for several days. It later turned out that it is almost impossible to define the most important or the main theme: every positive statement (for instance, “Bakhmut is a city of international equality and coexistence of different nationalities”) had an antithesis (“with mass shootings during the Nazi occupation”). Probably, the closest concept for the locals would have been a concept of a fortress – the final threshold between the empire and the Wild Field. But that would have been a work with the first level of association.

Розкопуючи пласти історії та нашарування міфів, я розумів, який художник допоможе створити скульптуру, що стане частиною вже

Rummaging through the history and myths layers, I understood who would be the best artist to create a sculpture that would become a part of

БАХМУТ / ІДЕНТИЧНІСТЬ

Artist: Kostiantyn Zorkin Supported by Bakhmut City Administration, Bakhmut Museum of Local Lore, and Andriy Parakhin

143


BAKHMUT / IDENTITY

Екскурсія з Оленою Смірновою

144

давно сформованого і застиглого простору міста, причавленого історією.

the already established and frozen space of the city that has been smashed by history.

Костянтин Зоркін працює з архетипами і ритуалами, з міфологічною свідомістю. Крізь пласти історичних нашарувань і брехні повсякдення до осердя, до чогось справжнього. Кілька років тому разом із перформером Сандро Габріашвілі вони утворили «Лабораторію ненаправлених дій» – об’єднання, що створило десяток перформансів і вже започаткувало власну школу.

Kostiantyn Zorkin works with archetypes and rituals, with mythologic consciousness. Through the historical layering and contemporary posttruth to the core, to something genuine. Several years ago, together with the performer Sandro Gabriashvili, they created the Laboratory of Non-directed Action, an association that created a dozen performances and had already started its own school.

Тінь тіні

Shadow of a Shadow

Зрештою Зоркін запропонував створити «Тінь поета» – чотириметрову бетонну скульптуру, контури якої нагадують видовжену форму тіні. Тінь має дзеркальну поверхню і немов виростає з землі. Коли дивишся під ноги – бачиш небо. Як згодом скаже працівниця ресторану «Хуторок», біля якого постане «Тінь»: «Щоб було, наче на небі стоїш».

Zorkin offered to create a Poet’s Shadow, a four-meter concrete sculpture that will resemble a shadow with its prolonged shapes. The shadow has a mirror surface, as if growing directly out from the ground. So that if you look at your feet, you’ll see the skies. As a female employee of the Khutorok restaurant nearby said, it’s as if you are standing in the skies.

Це мала бути розповідь про історію, що залишається позаду нас. Про тягар, який ми несемо за собою. Про зустріч зі своїм минулим. Вдивляння в темряву віків.

It should have been a story of everything we leave behind. Of the burden we carry with us. About facing our past. Carefully looking into the darkness of the centuries.

Після п’яти ескізів і тижня перемовин із міською адміністрацією, «Тінь» отримала своє місце – в Нижньому парку, на перехресті трьох доріжок. «Тінь» стала ще одним можливим шляхом: вибором життєвої стежки.

Five sketches and a week of negotiations with the local administration later, the Shadow received its place in Nyzhnyy park, at the crossroad of the three paths. The shadow has become another path, a choice of a life path.

Ліворуч від «Тіні» ще один прикметний об’єкт – десять сірих шестикутників – стенд «Ними пишається Бахмут». І за фотографіями «найкращих людей міста», як казав «Дракон» Євгенія Шварца, проступає поезія в бетоні.

There’s another memorable object to the left of the Shadow, the ten grey hexagons – the Pride of Bakhmut boards. And behind those photos on the boards, the photos of “the best people of the city”, as the Evgeny Schwartz once said, the poetry appears in concrete.


Андрій Парахін допомагає

Коли ми закінчували «Тінь», згуртувалася купка місцевих. Здебільшого діти, які протягом дня по кілька разів підходили до художника і питали – «Ну, вже готова? А коли буде готова? А тепер?». Місцевий фотохудожник, наш товариш, Андрій Парахін, котрий допомагав усі ці дні з формуванням бетонного чоловічка, відмахувався від дітей і жартував з ними. Місцеві підходили і питали, чи будуть потім піднімати чоловічка? Що, так і лишиться? А, ще і дзеркальна поверхня буде? Тоді дивилися на нас, як на наївних психів, і хитали головою – у нас люди такі, що ну його. Точно це все відкрутять і поламають.

When we finished the Shadow, there was already a fan group. Mostly made of kids, they approached the artist couple times a day, asking him if the sculpture was finally ready. “And when will it be ready? Is it done yet?” A local photographer and our loyal friend, Andriy Parakhin, who has helped us to shape the concrete man all this time, joked back to the kids. The local residents approached us and asked whether we would raise the sculpture later. “Is it gonna be this way? Oh, there will be a mirror surface also?” They looked at us as if we were naive psychos and shook their heads: “Our people won’t appreciate it. They will definitely break it all”. And later Zorkin would say: “The Shadow is our darker side. The Poet’s Shadow gives us the reflection of the sky; we can even see some of the tree. The sculpture is addressed to everyone who will step up to it. It can create an intimate and cozy dialogue with a spectator in the public space. Show him the sky”. БАХМУТ / ІДЕНТИЧНІСТЬ

Вже згодом Зоркін скаже: - Тінь – це наша темна сторона. Але це – тінь поета, в ній ми бачимо небо, можливо ще трохи дерево буде попадати. Ця скульптура звернена до кожного, хто стане сюди. Скульптура в публічному просторі, що здатна створити непублічний, затишний діалог із глядачем. Показати йому небо.

Перформативний театр Створення скульптури

Kostiantyn Zorkin works with archetypes and rituals, with mythologic consciousness. Through the historical layering and contemporary post-truth to the core, to something genuine. 145


146

BAKHMUT / IDENTITY


147


BAKHMUT / IDENTITY

Обрана локація Поверхня стала матовою

Що не вдалося?

What went wrong?

Скульптура у своїй первозданній красі не пережила й однієї ночі: хтось намагався ковзати поверхнею «Тіні». На дзеркальному тлі утворилися численні подряпини і пошкодження. Дивне відчуття, коли в розмовах постійно лунає: «Це ж не вандали зробили. Вони просто хотіли поковзати на поверхні».

The sculpture didn’t keep its original beauty even for the first night: Someone tried to slide on the mirror surface of the Shadow. Numerous scratches and damages appeared all along the surface. You get a strange feeling when everyone keeps telling you, “It wasn’t vandals – they just wanted to slide, nothing more”.

Наш прорахунок у цьому місті – за створенням скульптури ми не врахували необхідність встановлення таблички-пояснення, яка б могла непідготовленому глядачеві пояснити цю дивну нетутешню форму.

Our fail in this city was forgetting to create an explanation plate that would explain that strange unknown shape to the viewer.

І зрештою, має рацію Зоркін, коли каже: - Це місто як дитина. Коли дитині дають нову іграшку, вона має «подружити» її з іншими. Щось їй поламати, відкрутити. У цьому просторі не може існувати нова річ, не може бути надто новою і неполаманою. Вона не може бути не такою як інші. Так і «Тінь» за одну ніч «подружили» з містом.

“This city is like a child. When…children get new toys, they want to ‘introduce’ it with the other. Smash it a bit, unscrew something. A new thing cannot exist in this space; it can’t be too new and unbroken. It should be just the same as the other. And so the shadow was ‘introduced’ to the city”.

Під час дослідження Бахмуту був випущений великий пласт саме сучасної історії міста, пов’язаний з АТО1. Хоча такий системний збій не вплинув на кінцеву міфологему.

And Zorkin is right when he says:

While conducting research on Bakhmut, we didn’t mention that a large layer of the contemporary city’s history is connected to ATO (Anti-Terrorist Operation)1. Nevertheless, this system failure didn’t affect the final choice of the mythologem.

1 Див. детально: Єлізавета Гончарова. Десь поруч війна. – К.: Темпора, 2017. – 168 с. 1 Read more: Yelizaveta Honcharova. A War Nearby. - Kyiv: Tempora, 2017. - 168 p.

148

Продовження напрямку «Ідентичність» на стор. 187 / The Identity dimension continues on page 187


БАХМУТ / ІДЕНТИЧНІСТЬ

Тестова подія на незавершеній сцені

149


150

BAKHMUT / URBAN RESEARCH


Анастасія Пономарьова

НОВІ ІНСТРУМЕНТИ ДЛЯ ЗБЕРЕЖЕННЯ ТА ВИВЧЕННЯ ІСТОРІЇ

Anastasiya Ponomaryova

NEW TOOLS FOR PRESERVING AND STUDYING HISTORY

Бахмут не розкриває секретів одразу. Тут знадобиться щось більше, ніж фахова цікавість дослідника й архітектора-урбаніста. Що можна сказати напевне, то це те, що місто особливе, воно дуже відрізняється від решти міст Донеччини у прифронтовій зоні, зокрема від інших міст, що їх ми відвідали під час проекту «Метамісто: Схід». У Бахмуті немає важкої промисловості, як у Костянтинівці, Добропіллі, Лисичанську, Сєвєродонецьку та Покровську. Це місто найстаріше в Донецькій області, 1571 року заснування, має цікаву історичну архітектуру, яка, на відміну від старовинної забудови Лисичанська (1710 року заснування), краще збереглася й досі використовується.

Bakhmut doesn’t share its secrets when you first come and see it. You need something more than the professional interest of a researcher or urbanist architect. What you can say for sure is that this city is something special, and it differs from the rest of the Donetsk region cities in the nearby frontline zone, and from the rest of the cities of the Metacity: East project, in particular. There is no heavy industry in Bakhmut, unlike in other five cities of the project: Kostiantynivka, Dobropillia, Lysychansk, Sieverodonetsk, and Pokrovsk. Founded in 1571, this is the oldest city in the Donetsk region, and it has interesting historical architecture, which, compared to Lysychansk (founded in 1710), is better preserved and better used.

Через відмінність від інших міст проекту, а також через особливості історичного, соціального й архітектурно-міського шарів, ми вибрали для цього міста дещо відмінну стратегію тимчасових трансформацій.

Because of its difference from the other cities of the project and the peculiarities of its historical, social and architectural-urban layers, we chose a rather original strategy of temporary transformations for this city.

Історичний шар. У цьому році місту виповнюється 447 років. Нині збереглася морфологія його центральної частини, з кварталами та

Historical layer: This year the city turns 447. The morphology of the central part of the city is still preserved with its districts and narrow streets,

БАХМУТ / УРБАНІСТИКА. ДОСЛІДЖЕННЯ

«…Бахмут – це місто-айсберг». Місцевий активіст

151


Закинуті будівлі м. Бахмут, лютий 2017

вузенькими вулицями, а також центральна площа, яка, як і колись, є найжвавішим осередком міського життя. Соціальний шар. Природа прикордонного міста-фортеці, як ми відчули, має велике значення. Не можна однозначно сказати, що Бахмут закритий для чужинців. Тут легко і відносно приємно перебувати. А проте під час спілкування з місцевими жителями стає зрозуміло, що є щось набагато більше, ніж лежить на поверхні. Можливо, колективна свідомість бахмутян випрацювала відчуття інакшості на противагу сусіднім містам. Окрім того, завдяки солідній історії вони не страждають за радянським минулим: легко повернули стару назву міста, безболісно демонтували пам’ятники Леніну й Артему на центральній площі. «…Бахмут – це місто-айсберг». ісцевий активіст

BAKHMUT / URBAN RESEARCH

Архітектурно-міський шар. Покинуті цінні з точки зору архітектури будинки – просторовий резерв для архітектурних трансформацій під нові функції: коворкінги, хаби, міські майстерні, а також для розширення нинішніх закладів. Наприклад, для розширення музичної школи, яка вже давно, за словами місцевих, потребує збільшення площ. Але цей історичний резерв – не тільки можливості, це й обов’язки зі збереження та реконструкції пам’яток. Ситуація в місті ускладнюється тим, що ніяк не вдається налагодити діалог із деякими власниками, зокрема Міністерством внутрішніх справ України, якому належать два чи не найцінніші об’єкти: Окружний cуд у Нижньому парку й Азовсько-Донський банк на вул. Незалежності. За словами представників міської адміністрації, вони вже кілька 152 років безрезультатно пишуть офіційні листи з

Abandoned buildings in Bakhmut, February 2017

and particularly central square, which is still the most lively place of urban life, as it once was. Social layer: The nature of the frontline fortress city, as we felt, has a special meaning here. You definitely cannot say that Bakhmut is closed to aliens. It feels easy and relatively nice to stay there. On the other hand, while talking to locals, you realize that there is so much more than what lies on the surface. Perhaps the collective consciousness of the Bakhmut citizens worked out a feeling of difference compared to the neighboring cities. In addition, due to their profound history, they don’t miss the Soviet past: they easily got the city its old name back and painlessly dismantled the monuments to Lenin and Artem in the central square. “… the city of Bakhmut is an iceberg city” Local Activist Architectural-urban layer: The abandoned valuable architectural buildings are a spatial reserve, not only for architectural transformations under new functions: co-working spaces, hubs, urban workshops, but also for the expansion of the existing institutions and facilities. For example, it can work as a reserve for the local music school, which, according to locals, has long needed the expansion of the area. But this historical reserve is not only about opportunities – it’s about the responsibilities of preservation and reconstruction of the monuments. The situation in the city is complicated by the lack of dialogue with some owners, particularly with the Ministry of Internal Affairs of Ukraine, which owns some of the most valuable objects: the District Court in Nyzhniy Park and the Azov-Don Bank on Independence street. According to the representatives of the local administration, they have been writing the official letters, asking to move these buildings onto their balance sheet, in order to save them


1.Remains of the monuments to Lenin and Artyom at Toptalivka 2.The yard of the Museum of Local History 3.‘Mashinobudivnykiv’ ‘(Machinebuilders’) House of Culture 4.Creek-crossing near school #5 5.Transformer station at the crossing of Mariupolska Street and Myru Street 6.Abandoned karting drome 7.Dam 8.Employment Centre/Former kindergarten 9.Catamaran station 10.Distillery ruins Схема обраних локацій / Scheme of the selected locations

«… інтелігент середнього віку, одягнений у старі з лацканами речі, але охайний… швидше за все, заробляє ремонтом годинників». ісцевий житель відповідає на питання, на яку людину схоже його місто. П’ять днів, із 9 по 13 лютого, ми, керуючись порадами бахмутян, досліджували не тільки старі будинки, а й відкриті простори: площі, сквери, парки, покинуті будинки культури, руїни заводів, які могли би стати місцями для трансформацій. Окрім цього, зустрічалися з активними городянами: «Майстернею міста», директоркою Краєзнавчого музею, працівниками відділу архітектури та ГО «Бахмут Старовинний». Для детального аналізу, який ми проводили разом із активістами, було обрано 10 локацій, які найкраще відповідали

from destruction. Apart from this, the experience of the “Ancient Bakhmut/Starovinniy Bakhmut’’ project has revealed that not all owners of the buildings that can be attributed to the architectural and historical heritage, agree on the value of objects on their facades. “… a middle-aged intelligentsia representative, dressed in old clothes with lapels, but neat… rather, works at the watch-repairing workshop. (a local)” - an answer to the question, “how would you describe your city as a living being?” During five days, February 9-13, according to the locals’ advice, we explored not only old buildings, but also open spaces: parks, squares, abandoned houses of culture, and plants’ ruins that could become places for transformation. Apart from this, we had meetings with the city’s active citizens: “City’s workshop” (“Maysternya Mista”), director of the Museum of Local History, and employees of the department of architecture and the NGO “Ancient Bakmut” (“Starovinniy Bakhmut”). Together with the activists we chose ten locations that were most suitable according to the criteria of the project, for more thorough

БАХМУТ / УРБАНІСТИКА. ДОСЛІДЖЕННЯ

проханням передати їм на баланс ці будинки, аби їх врятувати від руйнування. Окрім цього, учасники проекту «Бахмут Старовинний» твердять, що не всі власники будинків, що їх можна віднести до архітектурно-історичного спадку, погоджуються розмістити відповідну табличку про цінність об’єктів на фасадах.

153


-

industrial areas and former industrial areas in ruins

-

private sector

-

multistoried and mixed buildings area

-

railway roads

-

П - amplifiers of potential transformations and interventions

-

У - complicators of potential transformations and interventions

BAKHMUT / URBAN RESEARCH

Кліматична карта / Weather map

154

критеріям проекту: - інтерес місцевих до розвитку локації - можливість здійснити частину перетворення на суму щонайменше 20 000 грн - важливість для міста, району або вплив на місто / район - можливість реалізувати перший етап за один тиждень - відповідність ідеям «Коду Міста».

analysis: - presence of local people interested in development of this location - possibility to make part of the transformation at least for the amount of 20 000 UAH - importance for the city, district or impact on the city/district - possibility of realization of the first stage during 1 week - compliance with City Code ideas.

Подальшу роботу над аналізом ділянок ми продовжили вже в Києві, зробивши «кліматичну карту». На ній виявилися місця, чия трансформація більше вплинула б на місто. Серед найефективніших мали би бути трансформації на таких локаціях: залишках пам’ятника Леніну й Артему на центральній площі – Топталовці (1), подвір’ї Краєзнавчого музею (2), Будинок культури машинобудівників та центр зайнятості/ колишній дитячий садок біля школи №12. Об’єднавши SWOT-аналіз ділянок, теплову карту та завдання проекту, ми зрозуміли, що зупинитися на одній із точок буде неефективно й ризиковано.

We continued the further work on the analysis of the locations in Kyiv by creating a “weather map” that revealed the places whose transformation would make a bigger impact on the city. Among the most effective ones in this sense would be the transformations at the following locations: the remains of the monuments to Lenin and Artyom at Toptalivka (1), the yard of the Museum of Local History (2), “Mashinobudivnykiv” (“Machine-builders”) House of Culture (3) and the Employment Center/Former kindergarten near school #12 (8). By combining SWOT analysis of the locations, “weather map” and project objectives, we realized that concentrating on a single point would be ineffective and risky.


Light installation at the former Schnapps factory

Основні причини такі:

Among the main reasons for that are:

1.

1.

2. 3.

ризики, які можуть виникнути, та недоліки цих територій, які неможливо перекрити в рамках проекту «Метамісто: Схід», зробивши архітектурну трансформацію малий шанс мати сталий ефект за умови вибору «не топових» локацій (згідно теплової карти) гальмування процесу дослідження, яке хочеться і треба продовжувати в «таємничому» Бахмуті.

2. 3.

the existing risks that may arise and the disadvantages of these territories that cannot be covered within the framework of the METACITY: EAST project, by making an architectural transformation a small chance to have a stable effect in case of choosing ‘not top’ location (according to “weather map”) inhibition of the research process, which we really must and want to continue in the ‘mysterious’ Bakhmut.

Саме тому ми пропонуємо об’єднати кілька точок однією ідеєю і вибрати стратегію для тимчасових трансформацій «вимоги» («сlaim» – оригінальна назва в дослідженні тимчасових трансформацій «Urban Catalyst») й додати до експериментальної частини наступної стадії «Метамісто: Схід» елемент дослідження. Ми пропонуємо радше підхід, аніж рішення, пропозицію, яка базується на нашому дослідженні, а не шаблон, провокуємо вигадувати, а не копіювати.

That is why we propose to combine several points with one idea and choose a strategy for temporal transformations of “claim” (“claim” is the original name according to the study of temporal transformations by Urban Catalyst) and to add the research element to the experimental part of the next stage of Metacity: East. We suggest an approach rather than a solution, a proposal based on our research rather than a template; we propose to invent rather than duplicate.

Є кілька мистецьких і архітектурних інструментів, які допоможуть досягнути обрану стратегію: мистецькі апропріації, пішохідні (або велосипедні) екскурсійні тури, інсталяції, мобільні об’єкти, які можуть вільно пересуватися містом. Події мають супроводжуватися потужною інформаційною кампанією, яка вкрай важлива для цієї стратегії, яка стане ефективною лише тоді, коли до неї долучиться більшість мешканців.

There are several artistic and architectural tools for achieving the chosen strategy: artistic appropriations, pedestrian (or cycling) excursions, installations, mobile objects that can travel freely around the city. The events should be accompanied by a powerful information campaign, which is extremely important for this strategy, since it’s effective only when the majority of the locals around join it.

Прототипи інтервенцій: подія «В очікуванні нових користувачів», Загреб; світлова інсталяція на колишній фабриці Шнапса; «kopf kino» від «on/off».

БАХМУТ / УРБАНІСТИКА. ДОСЛІДЖЕННЯ

Cвітлова інсталяція на колишній фабриці Шнапса

Prototype interventions: the event ‘waiting for new users’, Zagreb; lights installation at the former Schnapps factory, Zagreb. KOPF KINO from on/off. 155


Distillery ruins РуЇни лікеро-горілчаного заводу

District Court Окружний суд

Edmaund Farke Firm Фірма Е.М. Фарке

Museum of Local History Краєзнавчий музей

Azov-Don Bank Азовсько-Донський банк

BAKHMUT / URBAN RESEARCH

Схема: робоча версія історичного маршруту Бахмута / Scheme: the draft for history route of the Bakhmut brick

Як одну з об’єднавчих ідей можна використати історію цегли. І сама бахмутська цегла, і будівлі з неї – це своєрідні архіви, оповідачі історії міста та його мешканців. До вибраних городянами ділянок, таких як Краєзнавчий музей, де зберігаються кілька видів місцевої цегли, та руїни лікеро-горілчаного заводу, до «маршруту історії» можна додати Окружний суд у Нижньому парку, виконаний із цегли заводу Д.А. Техтерева (про що свідчать клейма на фасадній цеглі) та безліч цікавих будівель із цього матеріалу, наприклад, Азовсько-Донський банк, руїни заводу, де колись виробляли вогнетривку цеглу фірми Е.М. Фарке.

One of the unifying ideas could be the History Of Brick. The Bakhmut brick itself and the buildings made from this brick are special archives, storytellers of the history of the city and its dwellers. We could add the District Court in the Nyzhniy Park, made from the brick of the Tekhterev factory (which the stamped bricks on the facade clearly say) to the locations selected by locals, such as the Museum of Local History, where several types of local bricks are preserved, and the ruins of a distillery to this “history route”. Among the variety of other multiple interesting buildings made from this material, are for example, the Azov-Don Bank and the ruins of the plant, where the fire-resistant brick by the Edmund Farke firm was once made.

Лише на прикладі Азовсько-Донського Банку можна багато дізнатися про історію міста:

You can find out a lot about the history of the city by only looking at the building of the Azov-Don Bank:

156

попередня функція будівлі свідчить про те, що це колись було торгове, прикордонне, багате місто його теперішня функція – Координаційний центр для переселенців – засвідчує, що це місто «першої лінії», всього за 30 км від лінії фронту

the former function of the building, which was the bank, says that Bakhmut once was a trading, borderline, rich city its current function, the Coordination centre for the internally displaced persons, says that this is the ‘first line’ city, only 30 km from the frontline


Азовсько-Донський банк

«… інтелігент середнього віку, одягнений у старі з лацканами речі, але охайний… швидше за все, заробляє ремонтом годинників». Місцевий житель відповідає на питання, на яку людину схоже його місто.

триває боротьба муніципалітету з власником за переведення будинку на баланс міста для належної реконструкції табличка «Бахмут Старовинний» на фасаді свідчить, що відбуваються позитивні зміни в бік збереження та використання історичної спадщини.

Переваги нашого підходу та запропонованої ідеї до інтервенцій: 1. 2.

3.

можливість зробити внесок у збереження та популяризацію історії міста «м’який підхід» дає більше можливостей для експериментів, новаторства: відеомапування на фасад, перформативні аудіоекскурсії, світлові інсталяції та інше. Натомість навіть тимчасові трансформації необхідно погоджувати з власником, а як ми виявили за короткий час, для обраних локацій зробити це майже неможливо занурення в історію міста майже до 1870-х років, оскільки приблизно з цих часів починають добувати глину й виробляти цеглу

there is a recurrent fight of the municipality with the owner of the building for transferring it to the city balance sheet for proper reconstruction the presence of the ‘Ancient Bakhmut / ’Starovinniy Bakhmut’ sign speaks of the fresh positive changes towards preservation and use of historical heritage.

Among the benefits of this approach and the proposed idea of intervention, the following can be identified: 1. 2.

3.

an opportunity to contribute to the preservation and spreading of the history of the city the ‘soft approach’ gives more opportunities for the experiment and innovation: video-imaging on the facade, performative audio excursions, light installations, and more. While even temporary transitions require the approval of the project with the owner, which, as we have found in a short amount time, is almost impossible to make for the selected locations the opportunity to plunge into the history of the city almost until the 1870’s, as around

БАХМУТ / УРБАНІСТИКА. ДОСЛІДЖЕННЯ

157


4.

5. 6.

простежити європейські зв’язки, оскільки дехто з власників заводів, підприємців, колишніх власників будинків були голландцями, французами дослідити пішохідне місто, в якому майже немає швидкісних доріг, тротуари переважно в хорошому стані можливість пов’язати Бахмут із іншими містами проекту «Метамісто: Схід», де можна знайти бахмутську цеглу. Наприклад, із Добропіллям, де ми також проводили дослідження: в одному із шкільних музеїв ми знайшли сліди історії Бахмута.

4.

5. 6.

this time they started to mine clay and produce the brick exploration of European connections, since some of the owners of factories, local entrepreneurs, former house owners were Dutch and French testing of a pedestrian city, which has almost no highways, and sidewalks are to a greater extent in good condition possibility to connect with the other cities of the Metacity: East project where you can find Bakhmut brick. For example, in Dobropillia, where we conducted research as well, we found traces of the Bakhmut history in one of the school museums.

BAKHMUT / URBAN RESEARCH

Джерела:

158

1. Oswald, P., Overmeyer, K., Misselwitz, P. (2012). Urban Catalyst. The Power of temporary use. 2. www.oldbakhmut.dn.ua 3. www.tw1npeaks.blogspot.com 4. www.onoff.cc/kopf-kino

“... if you don’t know what this brick is, what its special feature is, you haven’t understood anything about Bakhmut”, - the director of the Museum of Local History says to us and smiles while we are looking at the display with bricks.

Продовження напрямку «Урбаністика. Дослідження» на стор. 195 / The Urban Research dimension continues on page 195


© Анастасія Пономарьова

159

БАХМУТ / УРБАНІСТИКА. ДОСЛІДЖЕННЯ


160 160

BAKHMUT / URBAN INTERVENTION


Костянтин Кучабський, Роман Сах

Kostiantyn Kuchabskyi, Roman Sakh

ВІЛЬНА СЦЕНА ПІД ШИШКАМИ

THE FREE SCENE UNDER THE CONES

У Бахмуті ми продовжили роботу з громадськими просторами на сході України. Із першого знайомства місто нас спантеличило. Воно виявилося дуже доглянутим, мало гарну інфраструктуру. Ми довго не могли зрозуміти, що можемо зробити, щоб не нашкодити, а додати місту чогось нового.

We continued our work with civil spaces in the east of Ukraine, in Bakhmut. The city puzzled us from the very first acquaintance. It seemed very well maintained, with good infrastructure. It took us some time to think of something we could do to benefit the city and not harm the existing system.

Рішення, що виникло за підсумком дослідження, здавалося доволі банальним, але зрозумілим: вулична сцена та літній кінотеатр. Локацію нам підказали випадково, тож спершу ми поставилися до місця скептично, поки не побачили його на власні очі. Це незвична оаза поруч із автовокзалом – важливим транспортним вузлом – у парку розваг та водночас у дуже камерному й відокремленому куточку.

The solution we came upon after our research was quite simple – even trivial – but clear: the street scene and a summer cinema. The location was suggested by chance, and we were a bit sceptical about the place before we saw it with our own eyes. It was an unexpected oasis by the bus station – an important transport hub – situated both in the amusement park and in a very cosy, secluded spot.

Нам запав у душу місцевий постамент – символ колишньої радянської епохи. Власне, архітектура цього постаменту й надихнула нас на таку просторову композицію. Ми не хотіли проектувати сцену, яка матиме вузький функціонал. Натомість бажали, щоби простір

And we really loved the local pedestal, the symbol of the former Soviet era. It was the architecture of the pedestal, actually, that inspired the expanded spatial composition. We had the idea to create a multifunctional scene. We wanted the space itself to invite people to use it for various purposes and formats.

БАХМУТ / УРБАНІСТИКА. ІНТЕРВЕНЦІЯ

Ми уявили, як цей простір працюватиме для закоханих пар; як зможуть медитувати та зустрічати тут сонце йоги; як комфортно може перебувати в цьому просторі компанія з п’яти, десяти, тридцяти і кількох сотень людей...

161


We started the first events when the scene wasn’t yet finished, monitoring and noting people’s interaction with the place – and then made adjustments the next morning based on those observations. Обрана локація

спонукав користувачів використовувати його з різними цілями та в різних форматах.

BAKHMUT / URBAN INTERVENTION

Буквально проживши на локації три дні, зустрівши захід та схід сонця, побачивши, як люди взаємодіють із простором, ми виявили кілька сценаріїв, які почали програвати прямо на місці. Ми уявили, як цей простір працюватиме для закоханих пар, які задивляються на зорі; як зможуть медитувати та зустрічати тут сонце йоги; як комфортно може перебувати в цьому просторі компанія з п’яти, десяти, тридцяти і кількох сотень людей; як ми можемо отримати додаткові візуальні ефекти, використовуючи зелені насадження, рельєф та освітлення. Це прогнозування і проектування в режимі реального часу проявило всі потрібні об’єми та габарити. Усю деревину ми обробляли, щоби подовжити термін експлуатації, проте обпалена деревина мала для нас іще й метафізичний вимір. Це вражає, як матеріал під дією руйнівної, здавалося б, сили гартується, стає набагато витривалішим і здобуває особливу красу. Перші події ми почали проводити ще в недобудованому просторі, уважно відстежуючи взаємодію людей, а наступного ранку вносячи корективи на підставі цих спостережень. Так з’являлися нові сценарії використання, ми прибирали можливі перешкоди, а наступного дня бачили, як проявляються задуми та з’являються нові.

Бахмут став для нас одним із найлегших у реалізації міст, перш за все завдяки локальній підтримці, зокрема хлопців з ГО «Велоінтеграція», які працювали з нами кожного дня 162 зранку до вечора та забезпечували нас усіма

Having literally lived on a location for three days, seeing the sunrise and sunset there, noticing the people interact with the space, we thought of several scenarios and started to implement those directly. We imagined how this space might work for the couples enthralled by the starry skies here; how the yoga-lovers might meditate and watch the sunrise here; how this space might be comfortably used by five, ten, thirty, or even several hundred people; and how we could get additional visual effects by using the greenery, landscape, and lighting. The forecast we made and the real-time projecting helped us to understand the scale and dimensions of the project. All the wood used in the construction was processed to prolong its lifespan and add the metaphysical touch to the space. It is striking that the material under the influence of a seemingly destructive force is tempered, becoming much more durable, as well as beautiful. We started the first events when the scene wasn’t yet finished, monitoring and noting people’s interaction with the place – and then made adjustments the next morning based on those observations. As we thought of new usage scenarios, we overcame some of the obstacles and saw new ideas emerging. Bakhmut was one of the easiest cities in terms of implementation, mostly because of the amicable cooperation and loyal support from the Velointegratsiia (Bike-Integration) NGO: they worked with us from dawn until dusk, provided us with all of the equipment needed, and helped us with the good mood and great music. Valeryi and Pasha – both intelligent and open, with great sense of humour and the genuine desire to make Bakhmut a better place – shared our values and helped us


необхідними інструментами, а також хорошим настроєм та музикою. Валерій та Паша інтелігентні та відкриті, з класним почуттям гумору та непідробним бажанням зробити місто кращим, розділяли наші цінності, влучними порадами вдосконалювали проект, конструювали і раділи результату разом із нами. Приємна паркова локація та відповідність обсягу робіт і часу на втілення довершили відчуття від проекту. Важливим проривом ми вважаємо прийняття містянами не зовсім звичного формату концертів, коли потрібно сидіти на траві. Спочатку представники відділу культури тривожилися, але потім усім сподобалося. Ще в процесі реалізації кілька громадських організацій виявили бажання проводити події на цій локації, а тестові події показали, що відвідувачі дуже різні за віком. Це передумови для сталого розвитку цього публічного простору.

Перформативний Обпалювання деревини театр

with advice to refine the project, constructed the scene, and enjoyed the result with us. The park location, along with the right balance between the scale of works and time needed for implementation, added the feeling of satisfaction when the project was completed. This project also brought an important breakthrough. The residents of Bakhmut now have accepted an unusual concert format in their city: they sit on the grass. The representatives of the local culture department worried at first, but everyone enjoyed the idea later. A couple of NGOs have stated that they would like to conduct their events on the location – even through the period of the implementation – and the test events proved that there is potential to engage audiences of different ages. And these are the prerequisites for further and sustainable development of the location.

Рефлексія

Reflection

У Бахмуті наша домовленість із міськрадою та директором парку про підведення світла й електрики, на жаль, не була виконана. З цим ми пов’язуємо й зникнення декількох прожекторів, що так і не запрацювали. До настання холодів на сцені проводили декілька подій, зокрема кінопокази від «Freedom Hub». Сподіваємося, з весни ця тенденція відновиться, а освітлення підключать спільними силами.

In Bakhmut, our agreement with the city council and the head of the park on installing the lights and electricity, unfortunately, was not implemented. We think the several missing projectors might also be linked to this. When the weather allowed, several events were held on the stage, including the “Freedom Hub” film screenings. We hope that in spring this open-air event trend will be restored, and the lights will be installed by joint forces.

Продовження напрямку «Урбаністика. Інтервенція» на стор. 205 / The Urban Intervention dimension continues on page 205

БАХМУТ / УРБАНІСТИКА. ІНТЕРВЕНЦІЯ

Тестова подія на незавершеній сцені

163


all photos by © Anya Rogotska © Margo Didchenko © Danylo Shulipa

164


165

БАХМУТ / УРБАНІСТИКА. ІНТЕРВЕНЦІЯ


166

BAKHMUT / COORDINATION


Віта Базан

НЕВИДИМА ФОРТЕЦЯ

Vita Bazan

THE INVISIBLE FORTRESS

Бахмут уже давно не місто-фортеця, однак невидимі стіни й досі залишаються. Це найстаріше місто на Сході, яке не втратило своєї візуальної привабливості та розміреного ритму життя. Вуличками Бахмута комфортно блукати, воно не захаращене кричущими білбордами, а більшість старовинних будівель виглядають охайно. Історія міста багата і часто трагічна, але наблизитися до нього так, щоб отримати відповіді на всі питання, неможливо. Бахмут не заграє, тримаючи дистанцію: як мовчазний мудрець, що знає більше і не прагне швидких рішень та змін.

Bakhmut is no longer a fortress city, but the invisible walls still remain. It is the oldest city in the east that still has kept its visual attractiveness and measured rhythm of life. The streets of Bakhmut are comfortable to wander, the city is not cluttered with screaming billboards, and most of the old buildings look neat. The history of the city is rich and often tragic, but it is almost impossible to get all of your questions about the city answered. Bakhmut does not flirt – it holds its distance; as a silent wise man who knows more, it does not seek quick decisions and changes.

Бахмут називають «містом троянд», місцеві жителі пишаються розмаїттям сортів цих квітів, що прикрашають місто. Хоча воно розташоване зовсім близько до зони конфлікту, тут найбільше цінують мир і спокійний ритм життя. «Нас бомблять, а ми продовжуємо саджати троянди» – кажуть місцеві. Бо війна колись закінчиться, а історія зробить свої висновки. Ще одна думка, що запам’яталася, – три-чотири роки тому багато хто з місцевих не міг визначитися, на чиєму він боці. А зараз більшість із них упевнені, що не хочуть того, що коїться в ДНР.

Bakhmut is often called “the city of roses”, and the locals are proud of the varieties of these flowers that decorate the city all over. Although the city is very close to the conflict line, peace and a quiet pace of life are most valued here. “We are shelled, but we still continue to plant roses”, say the locals. For the war will end one day, and the history will draw its own conclusions. Another thing we remembered was that three or four years ago, many of the locals could not define which side they supported. And now most of them are sure that they do not want the PRD (People’s Republic of Donetsk).

БАХМУТ / КООРДИНАЦІЯ

«Нас бомблять, а ми продовжуємо саджати троянди» – кажуть місцеві. Бо війна колись закінчиться...

167


Макет середньовічного міста

BAKHMUT / COORDINATION

Під час першого нашого візиту до Бахмута ми прагнули зустрітися з представниками мерії та озвучити свої плани, побувати у краєзнавчому музеї, аби почути офіційну історію, та поспілкуватися з місцевими, щоб поговорити про їхнє відчуття міста. Зустріч у мерії була продуктивною та змістовною, що вселило надію на успішну співпрацю. Згодом була пізнавальна та емоційна екскурсія містом та Краєзнавчим музеєм, з його директоркою Оленою Смірновою. А на завершення дня – розмови з місцевими у Просторі ідей «Майстерня». «Майстерню» відкрив уже після війни колишній військовий і підприємець Сергій Ніколаєнко, віддавши для цього проекту приміщення власного магазину будівельних матеріалів. «Майстерня» стала нашою дослідницькою штаб-квартирою. Спочатку тут відбувалося спілкування про ідентичність, згодом ми проводили тут глибинні інтерв’ю під час урбаністичного дослідження. Ми мали багато сумнівів. І щодо міфологеми, і щодо простору. Простір мав відповідати конкретним параметрам – він мав стати доступним, багатофункціональним і затребуваним. Уже під час першої зустрічі люди казали, що потрібна сцена, що у місті немає майданчика, крім сцени будинку культури, де б могли реалізовувати свої плани творчі бахмутяни. Наприклад, вуличні концерти просто неба в Бахмуті проводилися на східцях перед тим самим БК. Ідея з вуличною сценою нам подобалася, хоча здавалася доволі абстрактною. Нам потрібно було знайти людей, які будуть безпосередніми користувачами нового простору, і почути їхні думки, адже вони вплинули би на його концепцію.

Кілька місяців ми відчували, що потрапили 168 у патову ситуацію, пропонувати першу-ліпшу

Перші обговорення в «Майстерні»

In our first visit to Bakhmut, we sought to visit the mayor’s office and discuss our plans, explore the local history museum to hear the official history, and talk to the local people about how they feel about their city. The meeting at the mayor’s office was productive and informative – it inspired us and gave us hope for successful cooperation. Later we had an informative and emotional tour of the city and the local history museum, with its director, Olena Smirnova. And at the end of the day, we enjoyed a conversation with local residents in the Maysternia ideas space. Maysternia was founded after the war by a former soldier and entrepreneur Serhiy Nikolaienko; he used his own construction store for the creative space. Maysternia became our research headquarters. We used it first to discuss questions of identity, and later we conducted indepth interviews during the urban research. We had a lot of doubts. Both in terms of mythologem and space. The space should comply with specific parameters: it should be accessible, multifunctional, and in demand. In our first meeting, people told us a scene was needed: there was no other venue in the city, except for the scene of the House of Culture, where residents of Bakhmut could realize their creative ideas. For example, the open-air street concerts in Bakhmut were conducted on the stairs of the same House of Culture. We loved the idea of the street scene, although it seemed rather abstract. We needed to find people who would be direct users of the new space and listen to their ideas, since we realized that might influence the concept of the project. For several months, we felt that we were in a stalemate: offering the first-best idea contradicted our principles, but we couldn’t see any other ways to develop it further. But fortunately,


«We are shelled but we still continue to plant roses» - the locals say. For the war will end one day...

Знову постала дилема – чи потрібні місту і людям дві сцени? Ми все ж вирішили прогулятися потенційними локаціями, аби продовжити працювати з цією ідеєю, або ж відкинути її. Місце сцени у Нижньому парку мало свої переваги – легка доступність, багато відпочивальників, наявність ресторану та вуличної їжі, відкрита точка WiFi, популярний транзитний шлях. Не було сумніву, що простір знайде свого користувача. Пройшовши східцями вгору, ми потрапили на територію Верхнього парку, де між дерев виднілася інфраструктура для дитячих і молодіжних розваг – гойдалки, мотузковий парк, скейтпарк… Там було менш людно, проте дуже затишно. Якраз углибині між сосен виднілася галявина, яка припала нам до душі. Настя сказала: «А тут я би грала». Ми уявляли сцену, на якій можна було б грати класичну музику, – як відкриті концерти Шопена у Варшаві, на яких музиканти грають усе літо. Це було ідеальне місце.

Anna Bokova, an activist from Bakhmut, editor of bahmut.in.ua, wrote to us. In the framework of a workshop held in Bakhmut – Project: From Idea to Implementation – one of the teams worked on the design of the street scene. One of the participants was a talented pianist, a student of the Karabits Bakhmut College of Arts, Anastasia Konikova. At the end of May, we arrived at Bakhmut to meet Nastya and other students, also inviting Denis Rudenko from Maysternia. It turned out that Denis was already working on a street scene project that was planned to be installed in Nyzhnyi Park in a month. Another dilemma emerged: do the city and the people need two scenes? Still, we decided to walk around the potential locations to either continue working on this idea or reject it. Nyzhnyi Park had a lot of advantages for the open scene: good accessibility, a lot of people, a restaurant and street food, and a free Wi-Fi spot; it is a popular transit route. There was no doubt that the space would find its user. Ascending the stairs, we got to the territory of the Verhnyi (Upper) Park, with infrastructure for children and youth entertainment: all of the swings, rope park, skate park... It was less crowded and very cosy. And there, in the depths between the pines, there was a lawn that we really loved. Nastya said, “This is a place I would love to play”. We imagined a stage where one could play classical music, like the open-air concerts of Chopin in Warsaw held during the summer. It would be an ideal place. Our local friends Pasha Panasenko and Valeryi Rudenko from the Velointegration introduced us to Vyacheslav Kostenko, the director of Verhnyi Park. And it all started: the architects visualized the idea, and we launched the negotiation

БАХМУТ / КООРДИНАЦІЯ

ідею суперечило нашим принципам, а розвинути задум не виходило. Але, на щастя, до нас написала Анна Бокова, активістка з Бахмута, редакторка bahmut.in.ua. У Бахмуті відбувалися тренінги «Проект – від ідеї до втілення», під час яких одна з команд працювала над проектом вуличної сцени. Серед них була талановита піаністка, студентка Бахмутського коледжу мистецтв ім. Карабіца Анастасія Конікова. Наприкінці травня ми приїхали до Бахмута, щоб зустрітися з Настею та іншими студентами, запросивши також Дениса Руденка з «Майстерні». Виявилося, Денис уже працював над проектом вуличної сцени, яку планувалося встановити за місяць у Нижньому парку.

169


Скульптура... особливо імпонувала тим, що взаємодіяла з містянином, ставила його в центр півтисячолітньої історії міста. Небо – ось що мала побачити людина... Презантація міфологеми Бахмута

Наші місцеві друзі Паша Панасенко і Валерій Руденко з організації «Велоінтеграція» познайомили нас із директором Верхнього парку В’ячеславом Костенком. І все закрутилося: архітектори почали розробляти візуалізацію, ми – вести перемовини з відділом культури міста, щоб затвердити проект. Паралельно велася робота над міфологемою.

BAKHMUT / COORDINATION

Скульптура «Тінь поета», котру створив художник Костянтин Зоркін для втілення міфологеми Бахмута, особливо імпонувала тим, що взаємодіяла з містянином, ставила його в центр півтисячолітньої історії міста. Небо – ось що мала побачити людина у скульптурі-тіні. Якщо із затвердженням сцени проблем не було і роботи почалися наприкінці липня, то з міфологемою робота заморозилася на кілька днів. Думки працівників мерії розділилися, хтось готовий був нас підтримати, хтось – навпаки. Для скульптури потрібне було відкрите місце, щоб у дзеркальній поверхні відображалося небо, але, водночас, воно мало бути прохідним. Зоркін обрав набережну. Тут не так давно поклали нову бруківку, укріпили береги габіонами, а алеї засадили трояндами. У Відділі архітектури сказали, що реставраційні роботи ще не завершено, тому ми вирушили на пошуки нового місця. Найцікавішим здався Нижній парк. Сцену будували у веселій і дружній атмосфері. Щодня нам допомагали велоактивісти Паша і Валєра, інколи приїздили на допомогу люди з «Майстерні» та «FreedomHub», на один день приїхали військові. Ми вирішили організувати кілька подій, аби протестувати простір, і побачити, як поводитимуться люди. 170

process with the city’s department of culture to approve the project. We continued to work on the mythologem at the same time. The Poet’s Shadow sculpture, created by Kostiantyn Zorkin to symbolise the mythologem of Bakhmut, enthralled us the most, because it interacted with the residents, putting them in the center of the city’s five-hundred-year history. The sky is what a person was supposed to see in a shadow-sculpture. If there had been no problems with the approval of the scene, the work would have begun in late July, but the mythologem got into a stalemate for a few days. The opinions of the city municipality employees were divided: some were ready to support us, and some were not. We needed an open space for the sculpture: for the sky to be reflected in the mirror surface, and for the location to be passable. Zorkin chose the riverside promenade. The pavement was renovated there, the river banks were enforced with gabions, and a lot of with roses were planted along the alleys. But the architecture department told us the restoration work was not completed yet, and so we went searching for a new place. And the Nyzhnyi Park seemed to be the most fitting place. We constructed the stage in a fun and friendly atmosphere. Cycling activists Pasha and Valera helped us every day, people from Maysternia and FreedomHub came time after time, and even the military arrived once. We decided to organize several events to test the space and see how people would interact there. We invited the poprock band Pchela Na Marse (Bee on Mars) from the neighbouring city of Chasiv Yar to perform on the stage as a testing event. The people immediately felt comfortable to sit on the grass, and the children danced under the stage and sat right at


Виступ гурту «Пчела на марсе»

На офіційне відкриття нам хотілося організувати щось особливе, поєднати класику і сучасну музику, місцевих і приїжджих виконавців. Завдяки Анастасії Коніковій ми познайомилися з Людмилою Шекітою, педагогом та музикознавцем з коледжу мистецтв, яка експериментує з форматами концертів. Нас захопила ідея почати з класичної музики – клавесину та скрипки, на яких грали викладачі коледжу Олександр Хмарний та Галина Сировацька. Парк наповнився музикою. Студентки також виявили бажання виступити з вокальними композиціями. Продовжили концерт київські гурти – євро-поп гурт «Передмова» та електронний фолк-гурт «Cloud Jam».

the musicians’ feet when tired. The stage wasn’t yet fully equipped with the lights, so the people highlighted the performance with their lanterns. We enjoyed the relaxation and warmth of what was happening. And the following day, together with FreedomHub and Arthouse Traffic, we arranged the screening of the Captain Fantastic film. We wanted to organize something special for the official opening: to combine classical and contemporary music, local and guest performers. Thanks to Anastasia Konikova, we met Liudmyla Shekita, a teacher and musicologist at the Art College, who experiments with the format of concerts. We were amazed by the idea of starting off with classical music: a harpsichord and a violin, played by college teachers Oleksandr Khmarny and Galyna Syrovatska. The park was filled with music. Students also wanted to perform their vocal compositions. The concert continued with Kyiv bands, the euro-pop band Preface and the electronic folk group Cloud Jam.

БАХМУТ / КООРДИНАЦІЯ

На першу подію ми запросили виступити поп-рок гурт «Пчела на Марсе» із сусіднього міста Часів Яр. Люди одразу зорієнтувалися, що можна сидіти на траві, дітвора танцювала під сценою, а втомившись, сідали прямо в ногах у музикантів. Світло ще не було повністю обладнане, тому люди ліхтарями підсвічували виступ. Ми раділи розслабленості та душевності того, що відбувається. Наступного дня спільно з «FreedomHub» та «Arthouse Traffic» влаштували кінопоказ фільму «Капітан Фантастік».

...sculpture ... enthralled us the most because it interacted with the residents putting them in the centre of the city’s five hundred years history... 171


172


Reflection

До міст, в яких система налаштована і працює, важче впустити зовнішніх менеджерів з тимчасовими проектами. Разом із тим, місто позбавляє себе експериментів, можливо, через страх, що «люди не поймут», або ж запрошені менеджери неуважно поставляться до їхнього міста. У Бахмуті відчутно, що люди люблять своє місто, ця любов поєднана із дбайливим ставленням. Ми дуже вдячні за довіру мерії, за сприяння з боку відділу культури та відділу архітектури, за допомогу директора парку, за відкритість працівників бібліотеки, музею та коледжу.

It is harder to get external managers with temporary projects to work in the cities with well established and configured systems. At the same time, not letting external help in, the city lacked the experimental approach, perhaps because of the fear that “people will not understand”, or the invited managers will treat their city indifferently. We can feel that the residents love their city and the love is combined with care. We are very grateful for the trust that city hall granted us, for the assistance of the culture and architecture departments, for the help of the director of the park, and for the openness of the library, museum, and college employees.

Кажучи про те, що хотілося б виправити чи допрацювати, назвемо відновлення пошкодженої поверхні скульптури, в якій уже наступного ранку замість неба виднілися подряпини, та повернути прожектори і лампочки для освітлення сцени. А останнє можливо, якщо до сцени буде проведено освітлення.

Speaking on what can be fixed or refined, it would be good to restore the damaged surface of the sculpture – the scratches are visible in the morning – and turn the spotlights and light bulbs to illuminate the scene. It would be great if the scene were connected to a lighting system.

Нам сподобалося працювати з хлопцями з «Велоінтеграції» не лише тому, що вони допомагали фізичною працею і потрібними інструментами (уже в наступних містах ми переконалися, що це дуже спрощує роботу), але й стали нашими друзями.

We really loved working with boys from Velointegration, not only because they helped us with physical labour and all the necessary tools – we understood how important it is to facilitate the work in the other cities – but also because they became our friends.

Продовження напрямку «Координація» на стор. 213 / The Coordination dimension continues on page 213

БАХМУТ / КООРДИНАЦІЯ

Рефлексія

173


174

BAKHMUT / CULTURE


Олена Правило

БАХМУТ КУЛЬТУРНЕ МАПУВАННЯ

Olena Pravylo

BAKHMUT CULTURAL MAPPING

Зміни мають бути поступовими, а не різкими, для контакту та реалізації задуманого потрібно розуміти специфіку міста, заохочувати процеси громадянського руху, розвитку особистості.

Під час нашого групового обговорення в Бахмуті з культурними діячами та представниками закладів культури, ключовою проблемою було визначено бідність. Коли ми почали обговорювати причини та системні підстави цього фактору, виявили, що вони полягають у так званій загальній жадібності та байдужості, низькому рівні культури, пасивності громади, нестабільності, егоїзмі та безграмотності. У результаті закриваються заклади культури, професійні кадри їдуть з міста і зникає національна культура.

Cultural life in Bakhmut is in reach – there are culture activists, a theater, and a museum to engage the community here. Active residents and productive culture institutions make this town special. The town’s culture institutions seek to be included into social processes; they cooperate with businesses and other organizations. There are many educational establishments in the town, but they are not engaged in active cooperation with culture institutions; the work is done on an ad hoc basis, from time to time, and therefore, this area can be regarded as a potential for development. When we talked in Bakhmut to a group of culture activists and representatives of culture establishments, poverty was identified as a key problem. When we started discussing reasons and systemic roots of that problem, we heard that they are based on the total greediness and indifference, the low level of culture, the passiveness of residents, instability, egotism, and illiteracy. As a result, culture establishments close down, professionals leave the town, and national culture disappears.

БАХМУТ / КУЛЬТУРА

Культурне життя Бахмута насичене, тут є культурні діячі, театр та музей, що залучає громаду. Це місто є особливим завдяки своїм активним мешканцям та продуктивним інституціям культури. Міські культурні інституції прагнуть включення у громадські процеси, відбувається співпраця з бізнесом та іншими організаціями. У місті багато навчальних закладів, утім, вони не залучені активно у взаємодію з культурними інституціями, робота є радше уривчастою і ситуативною, тож цю сферу можна розглядати лише як простір для розвитку.

175


Це єдине місто, де у мапуванні брала участь керівниця департаменту культури, що свідчить про зацікавленість усіх гравців поля у взаємодії. Водночас, місто ще не має достатньої кількості незалежних культурних і креативних просторів, в яких могли б об’єднуватися та розвиватися молоді люди. Учасники обговорень бачать своєю метою формування добробуту міста; йому потрібна потужна інфраструктура, допомога та реалізація інноваційних проектів, команда однодумців, базові ресурси. За умови задоволення таких потреб, Бахмут отримав би духовний розвиток, тут були б створені простори, арт-центри, зрештою фантазія містян створила образ «золотого віку» Бахмута.

BAKHMUT / CULTURE

У місті працює багато інституцій, зокрема є кілька активних будинків культури. БК «Бахмутський міський народний дім» передано місту у 1995 році. Спільно з управлінням культури тут проводять багато міських подій, навіть такі свята як День фізкультури та спорту. «Бахмутський міський народний дім» – центр для творчості всього міста. БК віддалений від центру міста, і має вигляд палацу, оточеного трояндами. У БК знаходиться Музей писанкарства, створений свого часу народним майстром Дмитром Денисенком, тут працюють творчі колективи, хор ветеранів заводу кольорових металів, вокально-інструментальні гурти «Час Ы» (30+), «Мішуткас Бенд» (40+), був ще гурт чотирьох братів «Brothers», які поїхали до Києва. Заклад обслуговує аудиторію віком від 4 років і до пенсійного віку включно, однак люди середнього віку майже не беруть участі в заходах та культурних подіях. Протягом року народний дім у середньому проводить заходів на загальну аудиторію 50 тисяч людей, включаючи вуличні події. Один 176 з таких заходів – «Бахмутський дивоцвіт»

It was the only town where the head of the culture department participated in mapping, which demonstrated interest of all players in cooperation at the horizontal level. At the same time, the town still lacks independent culture and creative spaces in which young people would be able to get together and develop themselves. The discussion participants saw their goal as development of the town’s welfare; it needs a well developed infrastructure, assistance, and implementation of innovative projects, a team of like-minded people, and basic resources. If those needs were satisfied, Bakhmut would get a spiritual development, spaces and art centers would be created, and ultimately, the residents’ fantasy would create an image of the “Golden Age” for Bakhmut. There are many institutions in the town. There are few active Culture Houses (CH). CH “Bakhmut Municipal People’s House” was handed to the town in 1995. They run many events together with the Culture Directorate, even such events as “A day of physical culture and sports”. Bakhmut Municipal People’s House is a hub for creative activities of the whole town. The CH is located far from the town center and looks like a palace surrounded by roses. Inside the CH there is a Museum of Pysanka (“Museum of Painted Eggs”) that was set up by the amateur artist Dmytro Denysenko, and there are various culture classes and companies – a choir of the nonferrous metals factory’s resigned workers, and the bands “Chas Yy” (30+) and “Mishutka’s Band”. There was also a four brothers’ band – “Brothers” – but they left for Kyiv. The establishment serves clients of various ages – from four years old to pensioners – but the midlife group almost does not participate in events and


– виставка народних майстрів, на яку з’їжджаються учасники з Дніпропетровської, Сумської, Харківської, Донецької, Луганської областей. У БК активно діють різноманітні соціальні програми. ГО «Бахмут український» розвиває тут майстерню «Оберіг», яка 11 років тому сформувала постійну експозицію. Майстерня популяризує петриківський розпис та народні ремесла. Великим комунікаційним мистецьким проектом для Бахмута стала організована майстернею фотозйомка жінок-переселенок з непідконтрольних територій в українських вишиванках, багато дівчат, які захотіли взяти участь у проекті, зізнавалися, що хочуть і надалі носити вишиванку. Жінки говорили також, що відчувають, ніби віднайшли щось рідне і суголосне собі, коли вбрали національний одяг, а для багатьох це був перший досвід вдягання українського костюму. Будинок культури ім. Є. Мартинова не знав ремонту до 2004 року. Нині він відремонтований і став схожим на урочистий палац із новим блискучим ремонтом, великою залою на 500 чоловік, та з якісною акустикою. Тут у 36 гуртках (9 із них взірцеві або народні) навчаються 2 тисячі дітей. Цим будинком культури пишається адміністрація міста і його мешканці. Інші будинки культури поступово руйнуються через недбальство тих, хто ними опікується . Наприклад, БК «Машинобудівельник» занепадає, БК «Огонёк» давно закритий. Працівники закладів культури жаліються, що немає методології нових підходів до роботи, хоча закони змінюються, також проводиться дуже мало курсів підвищення кваліфікації, наприклад, для вчителів вокалу.

Творча майстерня «Оберіг»

culture activities. On average, about 50 thousand people take part annually in the People’s House activities, including street events. One such event – “Bakhmut Wonder Blossom” – is an exhibition of folk arts and crafts in which people from Dnipropetrovsk, Sumy, Kharkiv, Donetsk, and Luhansk Oblasts take part. There are various social programs run in the CH. The “Ukrainian Bakhmut” NGO runs a workshop called “Oberih” (“Charm”), which eleven years ago set up a permanent exhibition. The workshop promotes Petrykivka painting and folk crafts. The workshop organized a photo session of women IDPs dressed up in Ukrainian “vyshyvanka” (embroidered blouses), which became a great artistic communicative event for Bakhmut, and many females participating in the project later confessed that they would like to continue wearing vyshyvanka on occasions. The women also said that they felt something very close to their hearts and souls when they wore folk dress, and for many of them it was the first time they wore a Ukrainian costume. Martynov Culture House was not refurbished until 2004. Now it looks like a luxury palace, shining, boasting a quality sound system and a magnificent floor for 500 persons. There are 36 classes (nine of them are exemplary or folk) attended by two thousand children. Both the administration of the town and residents are proud of that CH.

БАХМУТ / КУЛЬТУРА

Бахмутський краєзнавчий музей

Other CHs are dilapidating at different speeds, depending on who takes care of them. For example, the CH “Machine builder” is gradually deteriorating, and CH “Ohoniok” (“a Light”) closed a long time ago. 177


БАХМУТ

ДЕРЕВО ПРОБЛЕМ

BAKHMUT

PROBLEM TREE

СИСТЕМНИЙ НАСЛІДОК SYSTEMIC

ЗНИКНЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ DISAPPEARANCE OF NATIONAL CULTURE

IMPLICATIONS

НАСЛІДОК CONSEQUENCES

ЗАКРИТТЯ ЗАКЛАДІВ

ВІДТІК КАДРІВ

CLOSURE OF INSTITUTIONS

ATTRITIONS

ПРОБЛЕМА

БІДНІСТЬ POVERTY

PROBLEM

ПРИЧИНА REASONS

ПЕРЕДУМОВА

BAKHMUT / CULTURE

PREREQUISITES

ЖАДІБНІСТЬ, БАЙДУЖІСТЬ

НИЗЬКИЙ РІВЕНЬ КУЛЬТУРИ

ПАСИВНІСТЬ ГРОМАДИ

GREED AND INDIFFERENCE

LOW LEVEL OF CULTURE

PASSIVITY OF COMMUNITY

НЕСТАБІЛЬНІСТЬ

ЕГОЇЗМ

БЕЗГРАМОТНІСТЬ

INSTABILITY

SELFISHNESS

ILLITERACY

Талановита молодь, навіть мотивована, не бачить сенсу продовжувати роботу в будинках культури, оскільки це не приносить прибутку. У будинку народної творчості протягом року працювала хореографиня, якій вдалося чудово організувати роботу, за часу її роботи діти їздили на конкурси. Але за рік вона пішла, щоб поміняти професію на більш прибуткову, і зараз вона займається нарощуванням вій, і не збирається повертатися до хореографії. У Будинку народної творчості виділено зарплатню для сімох штатних працівників, але для того, щоб працівники могли приділити увагу 260 відвідувачам різноманітних гуртків, цю суму розподілили між 9 працівниками, тож дехто працює по півзміни. Бахмутський коледж мистецтв випускає молодших спеціалістів – педагогів музичних шкіл, які, на жаль, так і не починають працювати за спеціальністю у Будинку народної творчості.

Бахмутський краєзнавчий музей за рік приймає 50 тисяч відвідувачів, має спеціальну програму залучення містян до музейних заходів. Колекція музею налічує 39 тисяч експонатів, з них 34% складають експозицію. В середньому протягом двох місяців у музеї 178 відбувається п’ять виставок, а крім того,

Employees of culture establishments complain that they have not been provided with any new methodology of work, though laws are changing. There are too few opportunities to participate in professional development courses, like, for example, for teachers of singing. Gifted youth – even motivated – do not see any sense in working for a CH, because it does not bring proper income. In the house of amateur arts, a choreographer who worked for a year managed to organize excellent work: under her supervision, children successfully participated in many competitions. But after a year she left and changed her occupation for more profit. Now she does eyelash extension and has no intention of coming back to choreography. In the house of amateur arts, they have money to pay seven staff employees, but because there are 260 attendees of various classes, that fund was extended to two more people, and now some of the employees work only part-time. Bakhmut’s college of arts trains young specialists – music school teachers – but, regretfully, they never come to work for the house of amateur arts. Every year, Bakhmut’s museum of local studies receives 50 thousand visitors and has a special program to attract residents to the museum’s activities. There are 39 thousand exhibits in


БАХМУТ

ДЕРЕВО РІШЕНЬ / ЦІЛЕЙ

BAKHMUT

SOLUTION TREE / AIMS

СИСТЕМНИЙ РЕЗУЛЬТАТ SYSTEMATIC

ЗОЛОТИЙ ВІК GOLDEN AGE

RESULT

РЕЗУЛЬТАТИ RESULTS

ВНУТРІШНІЙ ТА ДУХОВНИЙ РОЗВИТОК

АРТ ЦЕНТРИ, ХАБИ

МІЖГАЛАКТИЧНИЙ КУЛЬТУРНИЙ ЦЕНТР

ЛЮБОВ

INNER AND SPIRITUAL DEVELOPMENT

ART CENTERS, CREATIVE PLATFORMS

INTERGALACTIC CULTURAL CENTER

LOVE

РІШЕННЯ / ЦІЛЬ

ДОБРОБУТ ELL-BEING

ЗАДАЧІ TASKS

РЕСУРСИ

ПОТУЖНА ІНФРАСТРУКТУРА

ДОПОМОГА + РЕАЛІЗАЦІЯ ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ

КОМАНДА ОДНОДУМЦІВ

STRONG INFRASTRUCTURE

ASSISTANCE FOR + IMPLEMENTATION OF INNOVATIVE PROJECTS

TEAM OF LI E-MINDED PEOPLE

МЕЦЕНАТСТВО

ЛЮДИ

PATRONS

PEOPLE

ГРОШІ RESOURCES

FINANCIAL RESOURCES

віртуальні виставки та спеціальні музейні події. Працівники музею вірять у громаду, і позиціонують та розвивають його як громадський майданчик для обговорення болючих і дражливих питань – серед них, наприклад, Іловайська трагедія чи перейменування вулиць міста. Музейники ніколи не використовують адміністративний ресурс для запрошення гостей, участь у заходах є добровільною, але щоразу дедалі більше людей відвідують і цікавляться подіями музею. У 2015-2016 роках активно проводили військовий день, коли до музею приходили військові, що потрапили в регіон. Ідея полягає в тому, що окрім взаємодії з військовими, музейні працівники хочуть показувати вихідцям із різних куточків України, яке саме місто їм доводиться захищати, що це не сіре місто без облич, а живий Бахмут із власною історією. Разом із військовими музей реалізує проект «Зброя перемоги» – це експозиція зброї в музеї, екскурсію якою проводили сім груп у складі офіцерів та наукових співробітників музею. Музей працює як повноцінна культурна інституція, тут випускають збірки наукових статей та фільми, проводять екскурсії містом, готують виставки. Музейники наполягають, що зміни мають бути поступовими, а не різкими, для контакту та реалізації

the museum’s collection, and 34% of them are exposed. Every month, an average of five exhibitions take place in the museum, as well as virtual exhibitions and special museum events. The museum employees have trust in the community and position it as a civic platform for the discussion of painful and acute issues, like, for example, the Illovaisk entrapment or the renaming of streets in the town. The museum never refers to administrative pressure in order to have more visitors, participation in events is voluntary, and more and more people visit the museum and demonstrate interest to its activities. From 2016 to the present, they often run “Days of Military”, when military personnel serving in the region visit the museum. The idea was to not only to establish contact with the military, but also to show soldiers coming from various regions of Ukraine what town they are defending – that it’s not a sort of a gray faceless town, but a lively Bakhmut with its own history. Together with the military, the museum is implementing a project called “Weapons of victory” – which is an exhibition of weapons, whose tours are conducted jointly by military officers and museum researchers. The museum functions as a full-fledged culture institution: they write research articles, make movies, organize city tours, and run exhibitions. The museum employees insist on gradual changes, not 179

БАХМУТ / КУЛЬТУРА

SOLUTION / AIM


Школа мистецтв міста Бахмута

задуманого потрібно розуміти специфіку міста, заохочувати процеси громадянського руху, розвитку особистості.

BAKHMUT / CULTURE

У місті працює музичне училище, де навчаються майбутні музиканти та викладачі для всієї області. У 1893 році Адель Мерейнес заснувала курси, на базі яких потім і виникла школа. Заклад знаходиться в старій будівлі, що об’єднує дві споруди, і нагадує своєрідний лабіринт, в якому звідусіль лунає музика. У 2014 році школу залишило дуже багато учнів, але досить швидко з’явилися нові, коли почали приїздити вимушено переселені родини з Дебальцевого, приїхали також нові талановиті викладачі з Єнакієвого. Школа має два колективи – дитячий зразковий оркестр народних інструментів та камерний оркестр. Тут проводять Фестиваль українського народного мистецтва, конкурси концертної майстерності. У школі навчаються 605 учнів від 6 до 17 років. Центральна міська бібліотека має фонд 79 тисяч книжок, а загальна кількість одиниць усієї бібліотечної мережі міста складає близько 260 тисяч. Бібліотека, крім досить розповсюдженої послуги безкоштовного Інтернету, надає можливість отримання психологічної консультації, спеціаліст працює у кімнаті-музеї бібліотечної справи.

У Міській бібліотеці для дітей працює бібліоняня: коли батьки, особливо ті, що приїздять з окупованих територій робити документи, можуть залишити дитину на певний час з бібліотекаркою, яка читає та займається з малюком. Працівники бібліотеки жаліються на брак книжок із нової шкільної програми. Також тут проводять курси англійської мови, 180 у цьому допомагають студенти Міжнародної

sudden ones. In order to establish contact and implement ideas, it is necessary to understand specific features of the town, and to promote civic movements and human development. There is a music college in the town, where future musicians and teachers from Oblast are trained. In 1893, Adel Mereines founded a course, on the basis of which a school was opened later. The establishment occupies an old building that consists of two premises and looks like a sort of a labyrinth in which you are surrounded by music. In 2014, many students left the college, but soon new ones arrived when IDPs started coming from Debaltseve. New, gifted instructors arrived from Yenakiyeve. There are two companies in the college – the children’s folk music orchestra and a chamber orchestra. They organize the Festival of Ukrainian Folk Art, along with competitions between performers. There are 605 students from six to seventeen years old in the college. The central municipal library possesses 79 thousand books, and in all town libraries there are about 260 thousand books. The library provides the very popular service of free Internet connection and offers the advice of a psychologist, who sits in the museum of library business history room. There is a “library babysitter” active in the municipal library for children: when parents, especially those who arrive from occupied territories, do their business in the town, they can leave their kid at the library for some time, where a staff member will read books and take care of the kid. Librarians say that they do not have enough books required by the new school curriculum. There is also a course of English, which functions under support from students of the international


Простір ідей «Майстерня»

У Бахмутському коледжі мистецтв ім. І. Корабиця проводиться конкурс «Бахмутська весна» для учнів шкіл естетичного виховання Донецької області за спеціалізаціями «Вокал», «Фортепіано», «Струнні інструменти», «Духові та ударні інструменти», «Народні інструменти», «Теорія музики». Відкритий конкурс української фортепіанної музики імені Івана Карабиця для студентів мистецьких ВНЗ України та інших держав. Фестиваль пам’яті Євгена Мартинова. У Бахмуті діє сучасний парк культури та відпочинку, який займає площу 5,470 га, має танцювальний майданчик, 12 атракціонів, дитячі та спортивні майданчики, скейтпарк, кафе. Колектив парку приділяє велику увагу організації сімейного дозвілля, тому ми включили його до нашого культурного мапування. Простір «Майстерня» має площу 80 кв. м., тут розміщено освітній майданчик, мультстудію, музичний простір, розмовний англійський клуб та інше. В нижньому парку міста відкрито публічний майданчик – простір для громади міста. Все зроблено власним коштом, обладнання для простору придбано за рахунок ґранту з USAID. У місті діє багато ініціатив, серед яких літературний фестиваль «Свободний мікрофон», український книжковий магазин та ін.

academy of literature and journalism. There are interest clubs: cinema fans club, the arts club “Oberih”, crafts classes, travelers club, “Rerikhs” (“Warm Home”) club, and a special program of good manners, “Mary Poppins”. Bakhmut I. Karabyts Arts College runs a competition called “Bakhmut Spring” for students of aesthetic education schools of Donetsk Oblast specializing in singing, piano, string instruments, brass and percussion, folk instruments, and music theory; the Ivan Karabyts Open Competition of Ukrainian Piano Music for students of music higher educational establishments in Ukraine and abroad; and the Yevhen Martynov Festival. There is a modern amusement park in Bakhmut, which occupies 5,470 hectares of land and has a dance floor, twelve rides, kids’ playgrounds and sports facilities, a skate park, and a café. The park employees pay a lot of attention to family recreation, which is why we have included it into our culture mapping. The “Maisternia” (“Workshop”) space occupies 80 square meters, with an educational platform, an animated cartoon studio, a music space, an English speaking club, and more. In the lower town park, there is a public space for the town community. Everything was done at own expense, but the equipment was paid for by the USAID grant. A lot of initiatives are implemented in the town, like the “Free Microphone” literature festival, a Ukrainian bookstore, etc. We talked a lot with research participants about dreams and the future. Culture activists want to develop public-private cooperation, cooperation between the city authorities, public, culture establishments, and businesses, and they already

БАХМУТ / КУЛЬТУРА

академії літератури та журналістики. Організовують клуби за інтересами: клуб кіноманів, творчий клуб «Оберіг», гуртки майстрів, клуб любителів мандрів, клуб Реріхів, «Теплий дім», спеціальна програма «Мері Попінз» про добрі манери.

181


Містяни дуже зацікавлені у спільних проектах: вуличному театрі, нових туристичних маршрутах, адвокації реформ, культурних проектах в соляних шахтах, мистецьких резиденціях, книжкових та літературних проектах. Ми багато говорили з учасникам дослідження про мрії і майбутнє, культурні діячі хочуть розвивати співпрацю між державним та недержавним сектором, між адміністрацією міста, громадськістю, закладами культури та бізнесом, і вони вже зараз бачать можливості налагодження такого діалогу. Маємо надію, що це призведе до швидких покращень у місті. Кажучи про можливу реалізацію проектів у Бахмуті, зазначимо, що містяни дуже зацікавлені у спільних проектах: вуличному театрі, нових туристичних маршрутах, адвокації реформ, культурних проектах у соляних шахтах, мистецьких резиденціях, книжкових та літературних проектах.

BAKHMUT / CULTURE

Рекомендації місту

182

Бахмуту потрібно виходити на всеукраїнську і міжнародну арену, місто має якісний контент, людей, які вболівають за свою справу, і надзвичайне стратегічне розміщення поблизу лінії фронту. Ми неодноразово чули гради у місті, втім, вони на достатньо безпечній відстані. Бахмут завжди знаходитиме свою історичну роль і якщо зараз це такий собі захисний культурний фронтир Сходу України, то за якийсь час саме Бахмут може стати центральним містом проведення діалогу порозуміння з питань війни. Бахмут уже активно розвивається, тут відбувається співпраця різних спільнот, тому у випадку цього міста можливий розвиток нових освітніх платформ для всього регіону. Крім того, продуктивним може бути започаткування та підтримка самоокупних у перспективі ініціатив, або ініціатив, які могли би перерости у креативні бізнеси – це могло б посприяти розвитку міста та стати інтелектуально-інноваційним взірцем для інших малих і середніх міст не тільки регіону, але й всієї України.

see ways to develop such cooperation. We hope that it will quickly improve the situation in the town. Speaking about implementation of projects in Bakhmut, we should say that there is a lot of interest among local residents to joint projects: a street theater, new tourist destinations, advocacy of reform, culture projects in salt mines, artistic residences, and book and literature projects. Recommendations Bakhmut must reach both the Ukrainian and international level; the town has good quality content, people who care, and an extremely beneficial strategic location near the frontline. A number of times we in the town and heard explosions produces by the Russian Hrad missile systems, but they were at a safe distance. Bakhmut will always find its historic role, and if today it is a sort of a Ukrainian culture frontier town in the east, later it may become a center for a dialogue in search of reconciliation. Bakhmut already has been actively developing. The cooperation of various communities is taking place here; therefore, it is possible to develop new educational platforms for the entire region here. Launching and supporting prospective self-sufficient initiatives or initiatives that could potentially become creative businesses could be productive. That would promote the development of the town and become an intellectual innovative model for other small and medium towns of not only the region, but all of Ukraine.

Продовження напрямку «Культура» на стор. 223 / The Culture dimension continues on page 223


2. Управління культури Бахмутської міської ради адреса: вул. Миру, 44 3. Бахмутський краєзнавчий музей адреса: вул. Незалежності, 26 4. Початковий спеціалізований мистецький навчальний заклад «Школа мистецтв міста Бахмута» адреса: вул. Незалежності, 56 5. Бахмутська міська централізована бібліотечна система адреса: вул. Миру, 28 6. Міська бібліотека для дітей Бахмутської міської централізованної бібліотечної системи адреса: вул. Миру, 40 7. Вищий навчальний заклад «Бахмутський коледж мистецтв імені Карабиця» адреса: вул. Лермонтова, 12 8. Простір Ідей «Майстерня» адреса: вул Горбатова, 2 9. Паб «Медная Бочка» адреса: вул. Героїв праці, 42

10. Дім книги «Еней» адреса: вул. Горбатова, 4 11. Бахмутський міський народний дім адреса: вул. Перемоги, 23а 12. Творча майстерня «Оберіг» адреса: вул. Перемоги, 23а 13. Кімната-музей писанкарства адреса: вул. Перемоги, 23а 14. Бахмутський міський парк культури та відпочинку адреса: вул. Сибірцева, 21 15. «Freedom HUB» адреса: вул. Леваневського, 95 16. Центр відпочинку «Победа» (кінотеатр) адреса: вул. Ювілейна, 10 17. Бахмутський міський центр дітей та юнацтва адреса: вул. Миру, 58 18. Бахмутський міський центр технічної творчості дітей та юнацтва адреса: вул. Горбатова, 42 19. Завод шампанських вин адреса: вул. Лумумби, 87

БАХМУТ / КУЛЬТУРА

1. Бахмутський міський центр культури та дозвілля імені Євгена Мартинова адреса: площа Свободи, 1

183


184


185

POKROVSK / ПОКРОВСЬК


186

POKROVSK / IDENTITY


Олександр Михед

ВТРАЧЕНА МОЗАЇКА МАРКА ЗАЛІЗНЯКА МІФОЛОГЕМА Фотограф: Марко Залізняк Дизайнер: Олена Окунєва Експозиційні конструкції: Pylorama За підтримки: Покровської міської ради, Покровського історичного музею, Центрального державного кінофотофоноархіву України імені Г.С. Пшеничного, м. Київ. Окрема подяка В.А. Гавщуку за його працю про М.М. Залізняка «З ангелом-охоронцем і фото по життю».

Oleksandr Mykhed

MARKO ZALIZNIAK LOST MOSAIC MYTHOLOGEM

Photographer: Marko Zalizniak Designer: Olena Okunieva Exhibition design: Pylorama Supported by Pokrovsk City Council, the Pokrovsk History Museum, and the Hordiy Pshenychnyi Central Film Archive of Ukraine, Kyiv. Special thanks to Mr. Havshchyuk for his publication on Marko Zalizniak, “With the Guardian Angel and Photo through Life”.

У випадку Покровська не було жодних сумнівів щодо історії, яку хотілося б розповісти.

We had no doubts about the story we wanted to tell in Pokrovsk.

Марко Микитович Залізняк (Желізняк) (1893, Сергіївка, Бахмутський повіт, Катеринославська губернія – 1982, Романівка, Донецька область) – фотограф з Донеччини, відомий як автор документальних світлин про життя українського села, зокрема у часи колективізації та Голодомору.

Marko Zalizniak (Zhelizniak) (1893, Serhiyivka, Bakhmut county, Katerynoslav province – 1982, Romanivka, Donetsk region) was a photographer born in Donetsk region, known as an author of documentary photos of Ukrainian village life, even in the times of Holodomor and collectivisation.

Марко Залізняк народився 1893 року. У 12 років він почав експериментувати з фотокамерою. Він пройшов Першу світову війну, отримав тяжке поранення, був мобілізований до лав Червоної армії наприкінці 1920-х, пережив Голодомор (залишивши надважливі свідчення), пройшов Другу світову війну (отримавши друге поранення), відстояв чесне ім’я у протиборстві з владою після свого повернення. І що б з ним не траплялося, який би вир історії не захоплював, щоразу він опинявся в епіцентрі. Фіксуючи на плівку мить. Зупиняючи час.

Marko Zalizniak was born in 1893. He started experimenting with a camera at the age of twelve. He went through the First World War, was seriously injured, and was mobilized to the Red Army in the late 1920s; he survived Holodomor (leaving very important evidence), was in the Second World War (incurring a second injury), and defended his honest name in a confrontation with authorities after his return. Whatever happened to him, whatever moment of history caught him up, he always found himself in the epicentre. Recording the moment in film. Stopping the time.

ПОКРОВСЬК / ІДЕНТИЧНІСТЬ

Марко Залізняк народився 1893 року. У 12 років він почав експериментувати з фотокамерою. Він пройшов Першу світову війну...

187


Фото: Марко Залізняк

Повертаючи спадщину Залізняка до рідних місць, створюючи новий контекст для фотографа, якого багато місцевих, звісно, знають з дитинства і відвідин місцевого історичного музею, я думав лише про одне: що може розповісти історія Залізняка? Чим більшим може стати сукупність розшуків його фотографій і записів? Що можуть сказати його роботи?

Bringing back Zalizniak’s legacy to his hometowns, creating a new context for a photographer whom many local people, of course, have known from childhood after visiting the local history museum; the only thought I had was: “What can tell the Zalizniak’s story? What can be larger than the search of his photographs and records? What can his works say?”

І зрештою з’явилася ідея виставки «Втрачена мозаїка Марка Залізняка», що включала близько 50 фотографій.

And so we came up with the exhibition idea, Marko Zalizniak Lost Mosaic, that will include 50 photos.

Для мене історія Залізняка – це віддзеркалення не надто оригінальної думки, що ми втрачаємо історію щодня. Такий механізм життя – хвилі нового дня стирають записи на пісках учорашньої днини.

Zalizniak’s story is the reflection of the unoriginal thought that we lose history every day. That is how the life works: The new waves wash off the writings of the past on the sand.

POKROVSK / IDENTITY

Залізняк помер у 80-х, усього сорок років відстані. Але весь наратив його життя – розбитий на друзки, розпорошений по різних місцинах. Мозаїка, яку ми все одно не зможемо скласти. Завжди бракуватиме деталей, не всі сюжети та візерунки вдасться скласти і поновити. На іншому рівні – його фотографії і є мозаїкою, що розповідає про різні періоди і для мене логічним був лише один шлях – повністю відмовитися від спроби хронологічної побудови експозиції виставки. Маючи на руках лише уламки, цікавіше склеїти щось нове, припасовуючи шматки різних мозаїк. Знаходячи відголоски тем, прийомів і композиційних побудов крізь десятиліття.

І раптом поруч опиняться фотографії Першої світової – груповий портрет 49-ї Брест-Литовської роти, де військові лежать на снігу 188 на животах із рушницями, спрямованими на

Zalizniak died in the ‘80s, only forty years ago. But all the narrative of his life is broken into pieces, scattered in different places. A mosaic, which we won’t be able to assemble. There will always be details missing; the plots and patterns will never be updated or remade. And on another level, his photographs are a mosaic that tell about different periods, and for me, it seemed logical to completely abandon the attempt to construct the exhibition’s exposition in chronological order. When you only have pieces, it is always interesting to arrange them into something new, using different fragments of the mosaic. Looking for the echoes of themes, techniques, and compositional constructions through decades. And so the photos of the First World War, a group portrait of the 49th Brest-Lithuanian company, with the military lying on the stomachs with guns directed towards the viewer, and the image of the post-war life a decade later are next to one


another. The time might have passed but the habit of being photographed while lying on the stomach, in the trenches of the peaceful life, haven’t disappeared.

І іскра висікається від суміщення зображень млина і коней – знаків епохи, що невпинно минала, – і першого трактора, який змінить увесь сільськогосподарський уклад. Фотографія Залізняка лишиться єдиним візуальним свідченням існування вітряка, який невдовзі був зруйнований.

And a spark comes off from the combination of images of mills and horses – the signs of a tumultuous passing epoch – and the first tractor that will change the entire agricultural mode. Zalizniak’s photos will be the only visual evidence of the existence of the windmill, the one that will soon be destroyed.

І підводи з речами розкуркулених, і підводи сільського весілля – грані однієї мозаїки.

And the carts with the things of the people who fell under the prosecution of the wealthier peasants under the Soviet authorities, and the rural wedding cart – the two faces of the mosaic.

Що не вдалося?

What went wrong?

Була ідея показати пересувну експозицію в кількох інших містах та музеях регіону. Експозиційна конструкція була передана в Покровський історичний музей. У публічному просторі вона протрималася близько тижня, а потім була розтрощена.

We had an idea to build a travelling exhibition in several districts of the city and several museums of the region. The exhibition construction was given to the Pokrovsk History Museum. It didn’t last in the public space more than a week. It was broken.

За офіційною версією місцевого музею, це трапилося внаслідок природного катаклізму.

According to the official version of the local museum, this happened due to a natural disaster.

ПОКРОВСЬК / ІДЕНТИЧНІСТЬ

глядача, та зображення повоєнного життя десятиліття потому, (однак звичка фотографуватися, лежачи на животі, в окопах мирного життя, не зникне).

Zalizniak’s story is the reflection of the unoriginal thought that we lose history every day. That is how the life works: The new waves wash off the writings of the past on the sand. 189


190

POKROVSK / IDENTITY


191 191


POKROVSK / IDENTITY

Зруйнована експозиція

192

Продовження напрямку «Ідентичність» на стор. 235 / The Identity dimension continues on page 66


Марко Залізняк

ПОКРОВСЬК / ІДЕНТИЧНІСТЬ

Один прожив життя колорадського жука, інший – життя тхора. Третій – покірного віслюка, його не цікавить світобудова, всесвіт, аби лише був у яслах корм.

193


194

POKROVSK / URBAN RESEARCH


Ірина Яковчук

ТОЧКА ВІДЛІКУ

Iryna Yakovchuk

THE STARTING POINT

Від зосередженого споглядання міста з вікна мікроавтобусу нас відволікає сирена карети швидкої, яка мчить у мобільний військовий шпиталь. Водій коментує звук сирени, кажучи, що вони уже звикли і машини постійно возять поранених з фронту. Усі затамовують подих, і якийсь час у машині панує тиша. Кожен із нас дуже швидко повертається до реальності, відволікшись від урбаністичних мрій і пошуків потенціалу. Приходить чітке усвідомлення, наскільки війна близько. Вона нагадує про себе щоразу, коли лунає сигнал карети швидкої. Тут ти розумієш, наскільки важливим є для міста поняття транзиту, мобільності, перетину доріг, уявної сполучної функції міста між пунктами А і Б. « істо комунікабельне. Йому пощастило бути на перетині доріг. Воно є і завжди буде», – аталія Василівна Коли кажеш «Покровськ» (колишній Красноармійськ), в уяві постає образ міста, який важко одразу охарактеризувати. Цей образ збірний, багатогранний, як і люди, що тут живуть. Місто різне, активне, рухливе.

The siren of an ambulance rushing to the mobile military hospital distracted us from the concentrated city contemplation from the window of our minibus. Our driver commented on the ambulance passing by, saying the locals are already accustomed to the medical vehicles constantly carrying the wounded from the frontline. Everyone in the car held his breathe and stayed silent for some time. We were brought back to the reality, distracted from the urban dreams and searching for potential. We understood how close we were to the war. It reminded us of itself every time we heard the ambulance siren. That is when you clearly understand how important the transport, mobility, road crossing issues, and even the imaginary connecting function between points A and B are for the city. “The city is communicative. It is lucky to be at the intersection of the roads. It exists and always will”. – Natalia Vasylivna. When one says “Pokrovsk” (formerly known as Krasnoarmiysk), you think of a city that is difficult to describe immediately. The image of the city is complex, diverse, just like the people

ПОКРОВСЬК / УРБАНІСТИКА. ДОСЛІДЖЕННЯ

«Місто комунікабельне. Йому пощастило бути на перетині доріг. Воно є і завжди буде» Наталія Василівна

195


The railway station before and after the facade renovation

Асоціація зі швидкістю невипадкова. Покровськ – це рух, це вокзал, це транзит. Протягом нашого дослідження ми намагалися визначити характеристики, місця, особливості, які формують точку відліку Покровська, і виявити ті фактори, які можуть вплинути на його розвиток.

Вокзал до та після оновлення фасаду (фото взяті Інтернету)

here. The city is different, active, and vivid. And the association with the speed and movement is not accidental. Pokrovsk is the movement, it is its train station, a constant transition. In our research, we tried to identify the main characteristics, locations, and features that constitute the starting point for Pokrovsk, identifying the factors that might influence its development.

Фактор №1 – Залізниця

POKROVSK / URBAN RESEARCH

Factor No. 1 – The Railway Свій початок місто Покровськ бере від селища Гришине Бахмутського повіту Катеринославської губернії, яке виникло внаслідок будівництва Катерининської залізниці. Саме з розвитком залізниці розросталося селище, з’являлися нові підприємства, зокрема, почалася розробка покладів корисних копалин. Виникли перші вугільні копальні. Перше, що нам показують під час знайомства з Покровськом, – вокзал. Саме він є точкою відліку для міста. У ньому закладено і початок, і кінець. Місцеві згадують красивий цегляний вокзал з ностальгією і кажуть про нього, як про те, чим у місті вони пишалися.

Pokrovsk was founded as Hryshyne village in Bakhmut county of Katerynoslav province with the emergence of the Katerynoslav railway in the second half of the 19th century. The development of the railway also stimulated the emergence of new enterprises and processing of the mineral resources. The first coal shafts appeared. Actually, the first thing we were shown when we came to Pokrovsk was its train station. It is the main starting point for the city. It is the beginning and the end. The locals recall the beautiful brick station with nostalgia and mention it as something the city is proud of.

Фактор №2 – Локомотивне і вагонне депо

Factor No. 2 Locomotive and Wagon Depot

Покровськ вважався «Західними воротами Донбасу», оскільки звідси потяги розходились у кількох напрямках. Зараз, через окупацію частин Донецької та Луганської областей, Покровськ практично тупикова станція. При цьому відчуття мережевості та роздоріжжя все одно присутнє.

Pokrovsk was considered to be the “Western Gate of Donbas”, because the trains from here went in several directions. Now, due to the occupation of parts of Donetsk and Luhansk regions, Pokrovsk is practically a dead-end station. And still, the feeling of networking and crossroad is still in the air. Pokrovsk depot serves the entire Donetsk railway. The employee who conducted the tour explained to us that the cars and locomotives that are being repaired here would have been taken out of use in the other railways. There is no budget for the new ones, and so they “sort” and repair those they have. The depot is quite large, with a lot of employees, with its own

Покровське депо обслуговує всю Донецьку залізницю. Працівник, який проводив нам екскурсію, пояснює, що тут ремонтують ті вагони і локомотиви, які уже давно списали в інших залізницях. Фінансування на нові немає, тому 196 «перебирають» і ремонтують ті, які є.


На території локомотивного депо

Загалом депо досить масштабне, з великим колективом, власним укладом життя і особливою атмосферою. Протягом усієї прогулянки цехами багато радісних облич нам усміхалися і було відчуття, що усі вони – сім’я і справді отримують задоволення від своєї праці. Тут працюють поколіннями, поважають свою історію, своїх працівників, є власна кімната-музей, де старанно збережені важливі для працівників експонати, фото, документи. Фактор №3 – Водонапірні вежі

Фактор №4 – Житло / казарми Тема житла завжди цікава з погляду формування почуття спільноти. Казарми будували побіля підприємств та залізниці, і вони віддзеркалювали соціальну структуру. З одного боку, вони демонстрували розмежування різних верств населення, зокрема інженерів (у казармах жили виключно робітники та їхні сім’ї), з іншого боку – сприяли формуванню міцної робітничої спільноти.Часто було так, що твій сусід по житлу був твоїм колегою по роботі, і це фактично був закритий соціум, в якому люди перебували роками.

way of life and a special atmosphere. Throughout our tour through many shops of the depot, we saw a lot of happy smiling faces and felt that they all are a family and are really satisfied with their work. Whole generations of people work here – they respect the history and the workers of the depot; there is even a museum room that carefully preserves important exhibits, photos, and documents. Factor No. 3 - The Water Towers None of the other cities in the project had so many water towers as Pokrovsk. We counted five of them. And each one is unique. They create the special charm of the city. Most of them are located along the railways: the large locomotives needed the large water supply. Nowadays, four out of five water towers are not used. It is very interesting for the Metacity: East project, because these constructions are very limited in functioning, small in size, and can be redefined within artistic projects. Factor No. 4 - Housing/Barracks

ПОКРОВСЬК / УРБАНІСТИКА. ДОСЛІДЖЕННЯ

Одна з водонапірних веж

У жодному з міст, досліджених нами, не було такої кількості водонапірних веж, як у Покровську. Ми знайшли п’ять. Кожна з них – унікальна і не схожа на іншу. Разом вони створюють особливий шарм міста. Більшість із них розташовані вздовж залізниці: для роботи паровозів були потрібні великі запаси води. Сьогодні чотири із п’яти веж не використовуються. Це дуже цікаво для проекту «Метамісто: Схід», оскільки ці споруди мають дуже обмежене застосування, вони невеликі за площею і можуть бути переосмислені в межах мистецьких проектів.

197


Колишні казарми

Життя в казармах формувало окрему спільноту, як анклав у соціумі. Ми не досліджували цей соціальний аспект достатньо глибоко, але очевидно, що він уплинув на розосередженість містян. Фактор №5 – дві активні шахти та терикони У місті є дві активні шахти, де працює багато місцевих. І, відповідно, терикони. Терикони зазвичай згадують у негативному контексті через їхній шкідливий влив на здоров’я населення і довкілля. Водночас це одне з тих місць, яке багато містян люблять, з чим пов’язують спогади дитинства і навіть проводять тут дозвілля взимку. Як дивно це б не звучало з уст дослідника, але вони просто неземні. Їхня краса особлива, нетипова, зокрема для людини, не звиклої до таких міських пейзажів.

POKROVSK / URBAN RESEARCH

Фактор №6 – неоднорідність наповнення міського простору Ми звернули увагу, що чимало функцій зосереджені в центрі міста: складалось враження, що центр перенасичений. Забагато всього, до того ж абсолютно різного й неузгодженого. І те, що вже є, і те, що ще будується. Університет, кінотеатр, церква, ринок, автостанція, адміністративні будівлі і поруч зводять ТРЦ. Чому саме тут? Чому саме на бульварі? Адже зовсім неподалік уже є величезний ринок. Під час дослідження, яке включало спілкування з містянами, SWOT-аналіз, натурні обстеження та інші методи, ми виявили простори, що можуть бути перетворені в межах проекту. Ось перелік семи потенційних місць: 198

Терикон

The housing topic is always interesting in terms of forming a community. The barracks were built close to the enterprises and railways, and they reflected the social structure. On the one hand, it demonstrated the differentiation of various segments of the population (for instance, only the workers and their families lived in the barracks, not the engineers); on the other hand, it contributed to the formation of a strong working community. Often your neighbour in the house was your colleague at work; it was actually a closed society where people lived for years. Life in the barracks formed a separate community, as an enclave in society. We haven’t investigated this social aspect in depth, but it is obvious that it influenced the dispersal of the residents. Factor № 5 - Two Active Mines and Heaps There are two active mines in the city, and a lot of locals work there. And, of course, there are heaps. The heaps are usually mentioned in a negative sense because of their harmful effects on public health and the environment. At the same time, this is one of the places locals love, associate with their childhood memories, and like to spend their leisure time in winter. It might be strange to hear this from a researcher, but the heaps are divine. Their beauty is unique and atypical, especially for the people that are accustomed to urban landscapes. Factor № 6 The Heterogeneity of the Urban Space Density We noticed that a lot of the functions are concentrated in the city center, and there was an impression that the center is over-saturated. There’s too much of everything, and it’s all too diverse and inconsistent. Both all of it is already created and is still under construction.


*Кліматична карта (weather map) – це карта, яка показує, що підсилює (П), а що ускладнює (У) потенційну тимчасову трансформацію в даний момент. П (підсилювачі): наявність покинутих територій, хороший транспортний зв’язок (зупинки громадського транспорту), висока щільність молодих людей (заклади освіти, місця тусівок молоді), улюблені місця мешканців. У (ускладнювачі): приватний сектор (нещільна забудова), впорядковані місця.

1. Клуб Комарова 2. Кінотеатр «Мир» та простір за ним 3. Територія перед Історичним музеєм 4. Простір перед ДонНТУ 5. Парк «Ювілейний» (залишки літака) 6. Став із містком 7. Простір біля ліцею №38 Ми планували зробити вибір на користь однієї локації за допомогою кліматичної карти, яка виявляє ті місця, де трансформація матиме більший ефект. Як бачимо зі схеми, найбільший ефект мали б трансформації на локаціях 2, 4 і 5. Зрештою команда «Метамісто: Схід» зупинила свій вибір на локаціях 2 (кінотеатр «Мир») та 5 (парк «Ювілейний») через високу прив’язаність містян до цих об’єктів. Усі без винятку опитані зазначали важливість кінотеатру і парку для них і для міста загалом. Кінотеатр «Мир» і простір за ним Найбільша ностальгія містян пов’язана з тим часом, коли кінотеатр працював. Вони хочуть

The weather map imposed on the selected locations

A university, a cinema, a church, a market, a bus station, administrative buildings, and also a shopping center that is still being built. But why here? Why at this boulevard? There is a large market nearby. After the study – which included interviews with the locals, SWOT analysis, indepth surveys, and other methods – we identified the spaces that could be transformed in the framework of the project. Here is the list of seven potential locations: 1. Komarov’s Club 2. Myr cinema and the space behind it 3. The territory in front of the Historical Museum 4. The space in front of DonNTU (Donetsk National Technical University) 5. Yuvileyny (Jubilee) Park (the remnants of an airplane) 6. A pond with a bridge 7. The space in front of the Lyceum №38 We planned to choose one of the locations using the so-called “weather map”* that defines where the transformation will have a greater effect. As we can see from the diagram, the greatest transformation effect would be at locations 2, 4, and 5.

ПОКРОВСЬК / УРБАНІСТИКА. ДОСЛІДЖЕННЯ

Кліматична карта, накладена на обрані локації.

199


Кінотеатр після пожежі

POKROVSK / URBAN RESEARCH

бачити там тільки кінотеатр. Команді «Метаміста» сподобалась ідея відновлення його первинної функції. Якщо реконструювати саму будівлю в межах проекту надскладно (це вимагає значних капіталовкладень), то повернути людям можливість дивитися там кіно, здавалася дуже логічною. Для цього команда «Formografia» запропонувала використати задню стіну кінотеатру і простір поруч (клумбу), як літній кінотеатр. Наявність університету неподалік вселяла надію, що простір буде постійно використовуватися для лекцій, обговорень і кінопоказів. Сама будівля кінотеатру досить компактна і приємна, розташовується в центрі містобудівного ансамблю – алеї парку ведуть просто до неї. Кінотеатр побудовано на перетині пішохідних зв’язків, у найпрохіднішому місці. Тут постійний рух і потік людей. На жаль, цю ідею не вдалося реалізувати. За кілька тижнів до початку активної фази проекту у кінотеатрі сталася пожежа… Ми можемо тільки здогадуватися про причини цих подій. Представники місцевої влади дуже оперативно запропонували команді «Метамісто: Схід» ділянку неподалік, у парку, де зрештою й виріс простір «Залізняк».

Під час дослідження території парку, ми паралельно спілкувалися з адміністрацією міста. Чиновники, звісно, повідомили про заплановану реконструкцію парку і про те, що робити там щось немає сенсу. Нашу увагу привернув п’єдестал, на якому колись стояв літак і який, за словами головної архітекторки міста, в зону реконструкції парку не входить. Сама бетонна форма здавалась нам дуже цікавою, і колеги з «Formografia» вже накидали перші ескізи. Нам здавалося 200 критично важливим показати містянам, що

In the end, the Metacity: East team chose location № 2 (Myr Cinema) and № 5 (Yuvileyny Park), due to the close attachment of the residents to these objects. All of the respondents that we talked to, without exception, noted the importance of the cinema and the park for them and for the city. The Myr Cinema and space behind it The residents mostly feel nostalgic about the times when the cinema was working. They only want to see the cinema there. And the Metacity: East team really liked the idea of restoring its primary function. If the reconstruction of the building itself within the project seemed to be too complicated (it required significant investment), to get the films back to people seemed quite feasible and legitimate. To do this, Formografia team offered to use the back wall of the cinema and the space nearby (the flower bed) as an open-air cinema. The nearby university inspired us and provided us with the idea that the space might be constantly used for lectures, discussions, and film screenings. The very building of the cinema is quite compact and nice, located in the center of the construction ensemble, and the park avenues lead directly to it. The cinema is built at the intersection of pedestrian routes, in the most passable place. The movement and the flow of people are constant here. Unfortunately, the idea wasn’t implemented. A couple days before the work was about to start, there was a fire at the cinema... We can only think of the reasons for that fire. The representatives of the local authorities promptly offered us another location, in a park nearby, and that happened to be the place where Zalizniak emerged.


«Особливо люблю місця, де є вода і де очі можуть дивитися далеко». Місцева мешканка

П’єдестал, на якому колись стояв літак

Отже, ми з’ясували, в якій початковій точці перебуває Покровськ. Але що ж може стати тим поштовхом, що зрушить його з місця? Як завжди, потенціал у речах нематеріальних. Він у людях, у дітях, молоді, студентах і їхній освіті. Проблема багатьох міст, зокрема й Покровська, в тому, що люди не ідентифікують себе з ними, не хочуть залишатися, шукають кращого життя деінде, але не вдома. З такою ж проблемою ми зіткнулися, спілкуючись зі студентами нещодавно переміщеного сюди Донецького національного технічного університету. У сприйнятті студентів Покровськ є таким собі недо-Донецьком, на який і часу шкода. Чому так відбувається? Бо відчуття причетності, усвідомлення цінності формується з дитинства. Щоби збагнути причини цих процесів, ми завітали до Станції юних техніків (СЮТ) – єдиного позашкільного навчального закладу, який надає додаткову освіту науково-технічного напряму в Покровську. За словами директора СЮТу, туди ходять діти, яких вдається вихопити з вулиць, більшість – хлопчаки із «зони ризику». Тому їхні батьки не готові навіть мінімально оплачувати відвідування гуртків, а фінансування з бюджету не так багато, щоби вкладати

We have been studying the territory of the park and negotiating with the local administration at the same time. The authorities, of course, told us about the planned reconstruction of the park and that there was no sense in doing anything there. We have noticed the pedestal that used to be a foundation for an aircraft and that, in the words of the main architect of the city, was not in the zone of the park that was supposed to be renovated. The concrete pedestal seemed very interesting for us and our colleagues from Formografia have already made the first sketches. For us, it was crucial to show the residents that you don’t need to spend 110 million UAH on the park reconstruction in order to feel comfortable there. According to the official data, about the half of the money will be spent on installing amusements. Thus we have found the starting point of Pokrovsk. But what kind of a kick should it be to make the city move forward? And, as it always goes, the potential is hidden in intangible things. It is in the people, in children, in young people and their education. The problem of many cities, including Pokrovsk, is that the people do not identify themselves with it, they do not want to stay there and look for a better life elsewhere. That was the same problem we’ve faced when talking to students of the recently displaced Donetsk National Technical University. In the perception of the students, Pokrovsk is more of semi-Donetsk, they don’t want to spare their time on the city. Why is it like that? Because of the feeling of ownership; the understanding of its value can only be grafted from childhood. To get closer to the understanding of these processes, we went

ПОКРОВСЬК / УРБАНІСТИКА. ДОСЛІДЖЕННЯ

не обов’язково витрачати 110 млн грн на реконструкцію парку, щоб почуватися там комфортно. За офіційними даними, близько половини цих коштів буде витрачено на встановлення атракціонів.

201


Гурток астрономії в СЮТ

в оновлення класів та закупку обладнання. Хоча там працюють вчителі-ентузіасти, передаючи знання з астрономії, корабле- та літакобудування, автотрасового моделювання, картингів. У всьому в стінах СЮТ відчувається щирість, любов і втома від постійного виживання. Надзвичайно дивує, скільки винахідливості у вчителів, які примудряються моделі за кілька десятків доларів майструвати з того, що є: перепаювати, лагодити, збирати. Ще й їздити на змагання, виборювати медалі і нагороди. Технічна освіта в Покровську недооцінена, хоча для її розвитку є потенціали. З чого можна почати? З підтримки таких ініціатив міською владою, уваги з боку батьків і формування щирого інтересу в дітей.

Гурток автотрасового моделювання в СЮТ

to the Young Technicians Station (YTS), the only out-of-school educational institution of vocation training in Pokrovsk. The YTS director told us most of the kids that come here are the kids from the streets, the boys in the risk zone. Therefore, their parents are not willing to pay for the additional classes, and the budget is not that big to invest into the class upgrading and purchasing equipment. Nevertheless, the enthusiastic teachers still work there, passing on their knowledge in astronomy, ship and aircraft building, motorway modeling, and carting. You can feel the sincerity, love, and fatigue of the constant struggle to survive in the walls of YTS. It is extremely surprising how the ingenuity of the teachers helps them to master models for several dozens of dollars with what they have: soldering, repairing, collecting. And they also manage to go to the competitions and win medals and awards.

POKROVSK / URBAN RESEARCH

The technical education in Pokrovsk is underestimated, although there is potential for its development. What can we start with? With the support of these initiatives by the city authorities, with the attention from the parents, and with the formation of genuine interest among the children.

Джерела: 1. Гайворонський, П. (2013). Історія міського статусу Красноармійська. Донецьк: Каштан. 2. Олейников, М. (1974). Красноармейск. Ист.-краевед. очерк. Донецк: Донбас.

202

Продовження напрямку «Урбаністика. Дослідження» на стор. 243 / The Urban Research dimension continues on page 243


© Анастасія Пономарьова

203

ПОКРОВСЬК / УРБАНІСТИКА. ДОСЛІДЖЕННЯ


204

POKROVSK / URBAN INTERVENTION


Костянтин Кучабський, Роман Сах

Kostiantyn Kuchabskyi, Roman Sakh

«ЗАЛІЗНЯК» ІНДУСТРІАЛЬНА КАПЛИЧКА ДЛЯ КУЛЬТУРНИХ СЛУЖІНЬ

ZALIZNIAK INDUSTRIAL CHAPEL FOR CULTURAL PRAYERS

...хотілося, щоб у ньому через конструкції та поверхні відобразилося індустріальне минуле міста, незамасковане та виразне...

Під час екскурсії корпусами ДонНТУ ми натрапили на шахтарський навчальний полігон, де розташовано штучний фрагмент забою. Нам здалося, що це вже готовий і довершений павільйон із металевих арок. Пізніше шахта Покровська віддала нам сім комплектів таких арок для громадського простору.

Thinking about the public space in Pokrovsk, we wanted its design and textures to show the unmasked and expressive industrial past of the city, sometimes a bit over exaggerated, but never nostalgic, aimed at the rethinking and reuse of the past experience. Our acquaintance with the city began with a tour to the Donetsk National Technical University yard, where a fragment of an artificial drift-way is situated. There we found a perfect ready-made pavilion of metal arches. Later, one of the mines of Pokrovsk gave us the seven sets of metal arches for the public space.

Зводити простір вирішили на бетонній платформі – на залишках парку атракціонів, який вже давно не працював. Ця платформа стоїть у Соборному сквері (колишньому Горького), який лежить на осі між вокзалом і центром, проте публічний простір зараз перетворюється радше на транзитний.

We decided to erect the public space on a concrete foundation – the foundation that was left from a never-working amusement park. The concrete platform was located in Sobornyi park (formerly named after Maxim Gorky), situated between the train station and the city center. The public space is now mostly used as the transit hub.

Поруч є школа й університет, які вже давно планують проводити уроки на відкритому

A school and university stand nearby, and for ages they have hoped to conduct outdoor

ПОКРОВСЬК / УРБАНІСТИКА. ІНТЕРВЕНЦІЯ

Коли ми створювали простір у Покровську, нам хотілося, щоб у ньому через конструкції та поверхні відобразилося індустріальне минуле міста, незамасковане та виразне, може, навіть перебільшене, проте не ностальгійне, а спрямоване на переосмислення та повторне використання.

205


Попередній стан майданчика

classes. Still, the largest part of the park territory is occupied by a huge, fenced-off church.

Нам хотілося, щоб майбутній простір мав сакральний вимір і атмосферу храму. Можливо, через сусідство з цією церквою, або ж через те, що промисловість була новою релігією індустріального часу. Це добре розумів, зокрема, Марко Залізняк – фотограф-документаліст ХХ сторіччя, який став хрещеним батьком нашого простору. Нашою першою ідеєю було створити простір для шкільних та студентських занять на відкритому повітрі. Крім того, простір міг стати місцем для міських заходів: виступів, кінопоказів, поетичних читань, іншого дозвілля. Заразом нам хотілося, щоб навіть без подій простір працював для випадкових відвідувачів.

Noting this, we wanted the future public space to play with this sacred dimension and temple atmosphere. Partly because of this physical juxtaposition with the church, and partly because industry was the new religion of the industrial age. Marko Zalizniak, a documentary photographer of the 20th century, understood these facets, and so he was to become the godfather of our space. The idea was to create a comfortable space for the outdoor classes for the nearby schools and university. In addition, the space could be used for the city events: performances, film screenings, poetry readings, and other activities. And, of course, we wanted the space to work for the casual visitors also.

У процесі роботи ми активно спілкувалися з місцевими жителями, а сам проект розробляли за підтримки міської адміністрації. На додачу до іржавих арок із шахти Покровська ми знайшли для простору вживану цеглу. Її купують у людей у районах, колись вона, можливо, була частиною чийогось затишного будинку. Доповнили конструкцію грубим брусом. Такі матеріали рідко використовують у публічних просторах України, проте в контексті промислового Покровська це вияв поваги до історії міста.

We actively communicated with local residents during the process and developed the project with the support of the city administration. We started with the rusty arches from the Pokrovsk mine and later found the used bricks to build the space. We bought the bricks from people in different districts of the city – they might have been the part of someone’s cosy house. Finally, the construction was complemented by the rough beam. Materials like these are rarely used in Ukrainian public spaces, but we believe they pay respect to the industrial history of Pokrovsk.

Будівництво простору стало справжнім випробуванням для нас усіх. Був момент, коли на ньому працювало більше 20 чоловік одночасно. Це була найбільш масова та злагоджена праця, хоча її ніхто серйозно не координував. Пригадуємо момент, коли о дванадцятій ночі на будівництві залишилося кілька виснажених тіл, які усвідомлювали, 206 що ще треба заливати стяжку до четвертої

The construction of the space itself proved to be a real challenge for all of us. At times, there were more than twenty people simultaneously working on the location. It was the largest and the best coordinated work, even though no one person managed it. There were moments when only a few exhausted people were left at the construction set at midnight, continuing to work, with the clear understanding that they needed to

POKROVSK / URBAN INTERVENTION

повітрі. Більшу частину скверу займає огороджена величезна церква.


ранку, бо інакше ніяк. Пригадуємо реакцію перехожих, які дивилися на нас як на хворих, коли ми казали, що завтра відкриття, а на будівельному майданчику ще, по суті, нічого не було.

finish the concrete’s blinding coat before 4 a.m. We recall the bystanders’ reaction: they thought we were made, having promised to open the location the next day while the construction work was still in full force.

Є в кожному місті люди, без яких просто нічого не вийшло б. Ваня Демченко – така людина одразу для трьох міст, частина нашої команди! Його спокійна готовність узятися за будь-яку екстремальну чи божевільну роботу просто підкорює з перших годин знайомства. Мовчазний, він просто брав і вкладав цегляну стіну, оперував бетономішалкою або прикручував дошки над прірвою, наче робить це кожен день. Інший герой Покровського будівництва – Микола Головко, він зводив нас із ким треба, підвозив та відвозив, допомагав, переконував людей навколо, що ми з цим проектом адекватні. Завдяки їм і ще багатьом містянам проект «Залізняк» відбувся.

However, every city has people who help to implement even the craziest of ideas. Vanya Demchenko is this kind of person for three cities in our project, a loyal member of our team! His calm readiness to engage in any kind of extreme or crazy job conquers you in the first hours of knowing him. He simply starts to build up the brick wall, operates a concrete mixer or tightens the boards over the abyss, as if he has been doing these activities on a daily basis. Another hero of Pokrovsk construction: Mykola Holovko. He connected us to whomever we needed, drove us in and out, helped us, and convinced people around us that we were adequate to do this project. Thanks to them – and many other city residents – the project Zalizniak was brought to life.

Тепер простір має невелику трибуну та сцену, кафедру та кріплення для кіноекрану. Шахтні кріплення розміщено так, що вони утворюють склепіння, візуально підкреслені перголами, через склепіння видно небо. Усе це, сподіваємося, буде ще не раз неочікувано використано. Завдяки комунальникам було проведено світло. Тож коли засвічуються ліхтарі, з темряви вихоплюється ще один острівець можливостей. Житель Покровська написав в інтернеті, що цей простір став першим у місті за довгі роки, який було зведено не з комерційною метою. Це багато що пояснює про ситуацію в Україні.

Now the space has a small podium and a scene, including a chair and an anchor for the cinema screen. The mine fixings are arranged to simulate a vault. Emphasized visibly by pergolas, the sky is visible through the vault. And we hope it will all be used in the least expected ways by the people of Pokrovsk. The authorities helped us to install lights at the venue. When the twilight falls and the lights come on in the park, a whole new island of opportunities emerges.

ПОКРОВСЬК / УРБАНІСТИКА. ІНТЕРВЕНЦІЯ

Процес будівництва

One of the Pokrovsk residents wrote on the internet that the venue has become the first non-commercial public space in the city for many years. This explains the situation in Ukraine overall. 207


208

POKROVSK / URBAN INTERVENTION


209


POKROVSK / URBAN INTERVENTION

23.12.17 Зустріч громадських діячів Покровська та Мирнограда

210

У таких містах, як Покровськ, молодь рідко затримується надовго. Найчастіше молоді люди переїздять у мегаполіси. Тож нові публічні майданчики для ініціативних людей можуть стати причиною залишитися в рідному місті й почати організовувати власні проекти.

Youth rarely stay in cities like Pokrovsk, instead moving to larger cities or megapolises. Therefore, the creation of new public spaces provides a reason for proactive people to stay in their hometown and start their own projects.

Рефлексія

Reflection

Проект у Покровську був дуже важким і працезатратним. Ми справді втомилися від понаднормової праці на майданчику і вважаємо це надмірним. Із тієї самої причини ми завершили проект на день пізніше (після відкриття), також постраждала якість деяких дерев’яних вузлів. Незважаючи на все, це найбільш монументальний і довговічний простір, зараз його використовують як для проведення подій, так і для відпочинку. Чекаємо проведення весною фестивалю, на якому «Залізняк» стане однією з ключових локацій.

The project in Pokrovsk was very difficult and labor-intensive. We were really tired of working overtime at the site, and we consider it excessive. For the same reason, we completed the project one day behind schedule (after the opening), and it affected the quality of some wooden units. Despite it all, it is still the most monumental and durable space that is now used for both events and recreation. In spring, a festival will be held and Zalizniak will become its main location.

Продовження напрямку «Урбаністика. Інтервенція» на стор. 253 / The Urban Intervention dimension continues on page 253


Помічники на будівництві / Helpers on the site

211


212

POKROVSK / COORDINATION


Віта Базан

НЕМАЄ ЧАСУ НА ЗНЕВІРУ

Vita Bazan

THERE IS NO TIME TO DESPAIR

Коли потрапляєш у центр міста, найперше помічаєш мішанину споруд різних стилів, періодів та функціональності.

“Some moved to Pokrovsk and some stay in Krasnoarmiysk” – this way locals described attitudes of people in the town. While in Bakhmut there was no problem with changing the town name from Artemivsk, in Pokrovsk there were heated debates related to changing the old name, Krasnoarmiysk. But different opinions deliver a dialogue, and this leads to cooperation or competition. And it moves a town.

Коли потрапляєш у центр міста, найперше помічаєш мішанину споруд різних стилів, періодів та функціональності. Новозбудована церква зайняла половину скверу, в якому раніше були розташовані парк атракціонів та танцмайданчик, тут проводили концерти та інші розважальні заходи. Будівлю торговельного комплексу агресивно розбудовують на зеленій зоні в центрі, а старий кінотеатр неподалік, відновлення якого так чекали люди, згорів за загадкових обставин.

Visiting the downtown for the first time, you notice a mix of buildings of different architectural styles, periods, and functions. A newly built church occupies half of the garden that used to host an amusement park and dance floor, which offered various forms of entertainment and concerts. The shopping mall building aggressively attacks a green area in the center, and an old movie theater in the neighborhood (whose restoration people have been awaiting for so long) burned to ashes under mysterious circumstances.

Після окупації сюди переїхав Донецький Національний технічний університет (ДонНТУ). Завдяки притоку молоді, життя у

After the occupation, the Donetsk National Technical University (DonNTU) moved here. The youth brought more life into the town.

ПОКРОВСЬК / КООРДИНАЦІЯ

«Дехто переїхав до Покровська, а хтось лишився жити у Красноармійську» – казали місцеві, описуючи суспільні настрої у місті. Якщо в Бахмуті не виникло проблем зі зміною назви Артемівськ, то в Покровську були палкі дискусії щодо зміни попередньої назви Красноармійськ. Утім, із розмаїття думок народжується діалог, а завдяки цьому з’являється співпраця чи конкуренція. А це й приводить місто в рух.

213


місті пожвавилося. А ще тут з’явилося більше ресурсів і змінилася влада. Одні пов’язують зміни у Покровську з наповненням міського бюджету та екстра-можливостями для прифронтових міст, а інші роблять ставку на управлінську команду, яка охоче підтримує молодіжні ініціативи.

POKROVSK / COORDINATION

У Покровську ми вперше почули історію про доброго Шубіна, міфічного духа, покровителя шахт, що рятує робітників у глибинах вугільних копалень. Є логічне пояснення появи такого міфу. Ще сотні років тому у шахтарській справі був спеціальний робітник, чия функція полягала у випалюванні метану. Він ходив в овечому кожусі, який знежирювали і вивертали хутром всередину, та факелом випалював газо-повітряну суміш. Як відомо, саме скупчення метану стає причиною вибухів на шахтах, при яких найчастіше гинуть шахтарі. Але добрий Шубін був героєм багатьох міст Донбасу. Шахтарська тема популярна у Покровську. Символічно, що наша перша зустріч із містянами відбулася в «Ламповій», неформальному просторі, який названий за аналогією з приміщенням, де «зберігають світло». У шахтових лампових обслуговують ліхтарі, світильники та інше обладнання, потрібне гірникам. Місцеві кажуть, що біоритми міста залежать від видачі зарплат шахтарям – черги до банкоматів, пожвавлення в магазинах… І жартують, що цільова аудиторія ювелірних крамниць та індустрії краси, чого немало в місті, це дружини шахтарів. Після відвідин історичного музею Олександр Михед, куратор напрямку міфологеми, зрозумів, що може стати наскрізним міфом 214

More resources and new authorities came. Some people believe that changes in Pokrovsk happen thanks to the growing municipal budget and extra opportunities that frontline towns enjoy; others put a stake on the management team, which is very supportive of youth initiatives. In Pokrovsk, we for the first time heard a story of kind Shubin, a mythical ghost, coal mines’ guardian who saves miners in the depths of mines. There is a logical explanation to this myth. A few hundred years ago in the mining trade there was a special worker who was responsible for burning out the methane gas. He wore a turned out and degreased sheepskin (“shuba”) and burned out the methane gas and air mix with a torch. Accumulated methane provokes explosions in coal mines, which kill miners most often. And kind Shoobin is a character popular in many Donbass towns. Coal mining is a popular topic in Pokrovsk. It is symbolic that our first meeting with locals took place in the “Lampova” (“Lamproom”) – an informal space that was named after the room where “light is stored”. In lamprooms they service mining lamps, lights, and other electric appliances used by miners. Locals say that the town’s biorhythm depends on the miners’ payday – queues to the telling machines, crowds in shops… and they joke that the clientele of multiple jewelry stores and beauty parlors are coal miners’ spouses. After having a visit to the history museum, Oleksandr Mykhed, curator of mythologem line, realized what could be a Pokrovsk town myth. It shouldn’t be coal mining and glorious industrial life. But a real man who lived almost for 90 years and left behind 5,000 photos and many diaries.


Покровська. Не шахтарська тема та славне промислове життя. А реальна людина, котра прожила майже 90 років, та залишила по собі 5 тисяч світлин та численні щоденники. Це Марко Залізняк. Тоді у Михеда народилася ідея провести дослідження та створити вуличну виставку, де були б фотографії та уривки зі щоденників Залізняка. Нас захопила ця ідея. Так з’явилася вулична конструкція, що складалася з двох кубів, де були зібрані 50 світлин Залізняка з 20-30-х років минулого століття. У Покровську, як ніде, міфологема і простір задумувалися бути поруч. Спочатку ми планували, що вулична виставка і стане основою простору, а потім міркували, як вони можуть взаємодоповнюватися і підсилювати один одного. Виставка не мала б такого ефекту без простору, а простір втратив би своє призначення. Саме фотовиставка стала вирішальною причиною, щоб робити урбаністичну інтервенцію в центрі міста, де є великий людський потік. Інша локація, яка могла, і ще може стати новим романтичним місцем, – колишній п’єдестал пам’ятника літаку, що стояв у парку. Зараз парк виглядає диким, проте і для нього вже розроблено дороговартісний проект відновлення. Після кількох наших приїздів локація змінювалася. Спочатку це був простір за кінотеатром «Мир», який потребував пересадки з клумби троянд. Потім – відкритий майданчик навпроти університету, як продовження хабу ДонНТУ. Ті чи інші причини змушували нас шукати нове місце. За тиждень до початку будівництва ми перемістилися до Соборного скверу. Виявилося, що він уже приглянувся

Уривок зі щоденника Залізняка

Marko Zalisniak. Mykhed offered to do a research and organize a street exhibition of photos and excerpts from Zalizniak’s diaries. We loved that idea. A street structure was erected, which consisted of two cubes containing 50 photos by Zalizniak dating back to the 1920s and 1930s. In Pokrovsk, as nowhere else, mythologem and space were supposed to be near to each other. First we thought that the street exhibition would become a foundation of the space, and then we deliberated on how they could complement and strengthen each other. The exhibition without the space would not be so effective, and the space could have lost its purpose. The photo exhibition made a decisive impact on a decision to make an urbanistic intervention downtown, where a big crowd of people flows. Another location, which could have been and still may become a romantic spot – a former pedestal of the monument to an airplane in the park. At the moment the park looks like a wild place, but a valuable restoration project has already been developed for it. After some of our visits the location changed. At first it was a space behind a movie theater “Myr”, which required relocation of roses from a flowerbed. After that – an open space by the University as a continuation of the DonNTU hub. Various reasons forced us to look for a new location. A week before the beginning of construction work we moved to Sobornyi park. The DonNTU students had already noticed it and decided to put a transparent structure-hub there. There still were concrete foundations in place of the amusement park. We decided to use one of them for the exhibition and another one as a foundation for the space.

ПОКРОВСЬК / КООРДИНАЦІЯ

Марко Микитович Залізняк

215


Полігон шахтарської справи в ДонНТУ

POKROVSK / COORDINATION

студентам ДонНТУ, вони хотіли зробити там прозору будівлю-хаб. У сквері, де раніше стояли атракціони, залишилися бетонні фундаменти. Один із них ми вирішили використати під виставку, на іншому – будувати простір.

216

Звісно, ми не діяли самотужки. У Покровську нашим основним партнером стала міська рада та комунальні підприємства. Порівняно з іншими містами, тут їхня робота виявилася найбільш скоординованою. Світлана Кашенець, начальниця відділу внутрішньої політики, стала нашою підтримкою, завдяки якій мрія про індустріальну капличку стала реальністю. Вона стала нашим зв’язковим з Шахтоуправлінням «Покровське», яке виділило шахтові кріплення для створення простору. Світлана допомагала нам контактувати з фахівцями та управлінцями, які консультували, як безпечно встановити ці конструкції, один з таких людей – Олександр Білоконь. З нами співпрацювали підприємства, які допомогли провести освітлення до простору, давали техніку та обладнання, це – Управління міського господарства, Покровськводоканал, Покровськтепломережа. Відділ культури допоміг із забезпеченням звуку на події, Центральна бібліотека ім. Шевченка приймала наші події, коли ми проводили урбаністичний аналіз та культурне мапування. Відверто кажучи, це був наймасштабніший і найважчий проект з усіх. Наша команда працювала до повного виснаження. Кілька тон металу та 3 тисячі цеглин. Сцена у Бахмуті здавалася раєм з олифовими ріками. Лишалося кілька днів до відкриття, а простір був готовий лише на 40%. Включилася уся наша команда, незалежно від початкових функцій

Certainly, we did not act in a vacuum. In Pokrovsk, our key partners were the municipal council and communal companies. Compared to other towns, their work was coordinated the best way. Svitlana Kashenets, head of the domestic policy division, supported us and helped our dream of an industrial chapel to come true. She was our liaison with the “Pokrovske” coal mine administration, who provided us with mine supports needed for our space. Svitlana helped us to contact with experts and administrators who advised us on how to install those structures properly. One of those people was Oleksandr Bilokon. Companies helped us to put wires for lighting the space, and provided machinery and equipment. Those companies were: Municipal Economic Directorate, Pokrovsk Water Canal, and Pokrovsk Heating Network. The culture division helped us with sound support for our events, and the Central Shevchenko Library hosted us when we did urbanistic analysis and culture mapping. Frankly speaking, it was the biggest and the most difficult project. Our team worked until full exhaustion. A few tons of metal and 3,000 bricks. The scene in Bakhmut looked like a paradise with boiled oil rivers. Only a few days remained until the inauguration, but the space was only 40% ready. All the team engaged to work irrespective of primary functions of each of us. Four rehabilitants from the “Misto Miloserdiya” (“Town of Mercy”) organization worked from dawn until sunset; students, military, and activists joined us. At night the site was deserted: only coordinators, architects and a student from Horlivka, Ivan Demchenko, stayed. Pokrovsk is not just a coal mining town, there are machine-building factories, a light industry, food processing, and a brick factory there. Business


...цілими днями працювали четверо реабілітантів організації «Місто милосердя», приєдналися студенти, військові та активісти... Монтаж арок

Покровськ важко назвати суто шахтарським містом, адже там є машинобудівні заводи, підприємства легкої та харчової промисловості, цегляний завод, розвивається бізнес... Проте металевим скелетом простору стали кріплення з шахт. Коли їх монтували та приварювали до основи, місцеві чоловіки часто зупинялися, впізнаючи знайомі форми, вгадували серію, коментували, як такі арки діють під землею. Між собою ми назвали простір «Залізняк», на честь Марка Залізняка. І раділи, коли це ім’я прижилося. Для нас було важливо, що простір пов’язує індустріальна історія, яка була об’єднавчою силою радянської епохи, та людина-ентузіаст, що боролася з внутрішніми та зовнішніми демонами, і залишила у спадок чорно-білі сюжети з життя України. У Покровську найкраще відбулася інтеграція ідентичності, простору та контенту, яка проявилася на «ЗалізнякФесті» – фінальній події, призначеній прокомунікувати міфологему і потенціал простору. Ми присвятили подію фотографії, поєднавши лекційний формат, кураторську екскурсію виставкою «Втрачена мозаїка Марка Залізняка» та кінопоказ культового німого фільму «Людина з кіноапаратом» 1929 року з музичним супроводом Антона Дегтярьова. Безперечно, нам хотілося не просто привезти лекторів чи організувати концерт, а й надати символізму, створити додаткові переваги.

is thriving… But the metal skeleton of the space was made of the coal mine supports. When they were assembled and welded the foundation, local males often stopped, having recognized a shape, guessed a serial number, making comments on how such arches are made underground. Between us, we named our space “Zalizniak” in honor of Marko Zalizniak. We were happy when the name became popular. For us it was important that the space was connected by the history of industrialization that united people in the Soviet era, and the enthusiast who fought internal and external demons and left a heritage of black and white pictures of Ukraine’s life. In Pokrovsk, identity, space, and content integrated the best way, which was shown during the Zalizniak Fest – a final event aimed at communicating the mythologem and capacity of the space. We dedicated the event to photography, having combined a lecture, curator’s tour of the exhibition ‘Lost mosaic of Marko Zalizniak’ and screening a cult 1929 silent movie, “A man with a movie camera”, accompanied by Anton Dehtiariov’s music. Indeed, we wanted not just bring lecturers or have a concert, but to add symbolism, create added benefits. At the beginning, we made friends with video lecturers, WiseCow, who produced a video lecture, “100 years of photography for 100 minutes”, together with art critic Victoria Myronenko. One can find it on the wisecow.com. ua. web site. We invited Valeriy Miloserdov, photographer and editor, who is cooperating with the “Izolyatsia” (“Isolation”) platform, which before the war dictated an agenda of Donetsk culture life, to lecture on documentary photography. The theme of Donbass and coal miners’ towns was close to Miloserdov. In the 1990s, he worked on a

ПОКРОВСЬК / КООРДИНАЦІЯ

кожного; цілими днями працювали четверо реабілітантів організації «Місто милосердя», приєдналися студенти, військові та активісти. До вечора мурашник затихав, залишалися на будівництві координатори з архітекторами та студент із Горлівки Іван Демченко.

217


218


Німий фільм-експеримент «Людина з кіноапаратом» режисера Дзиґи Вертова, який зберігається в архівах Центру Олександра Довженка, здійснив революцію в кінематографі. Сьогодні багато говорять про унікальність технік монтажу, але менше зважають на саму суть фільму.

series of documentary photographs, “Abandoned people”, about coal miners in Donbass and received an award at the Images visual arts festival in Switzerland. An experimental silent movie, “A man with a movie camera”, directed by Dziga Vertov, which is stored in the archives of the Oleksandr Dovzhenko Center, made a revolution in cinematography. Nowadays, they speak a lot about unique editing techniques, and less attention is paid to the essence of the film itself. Vertov regarded documentaries as a new cinema religion, and industrial machinery its muse. Sergey Eisenshtein called “A man with a movie camera” a cinema hooliganism. Maybe screening Vertov’s movie in the open and accompanying it with a d-jay’s own set also was an urbanistic hooliganism. We overheard people saying things like: “Is it a psychedelic or what?”, and we saw how unusual it was to see a visual presentation made a hundred years ago being accompanied by modern music.

ПОКРОВСЬК / КООРДИНАЦІЯ

Спочатку ми потоваришували з відеолекторієм «WiseCow», які відзняли та змонтували лекцію «100 років фотографії за 100 хвилин» з мистецтвознавицею Вікторією Мироненко. Тепер її можна знайти на сайті wisecow.com.ua. Лекцію про документальну фотографію ми запросили прочитати Валерія Мілосердова, фотографа та редактора, який зараз співпрацює з платформою «Ізоляція», що до війни формувала порядок денний культурного життя Донецька. Крім того, тема Донбасу та шахтарських містечок цікавила Мілосердова, у 90-х він працював над серією документальних фото «Покинуті люди» про життя шахтарів на Донбасі, за яку отримав премію на фестивалі візуальних мистецтв Images у Швейцарії.

219


Адже Дзиґа Вертов вважав документальне кіно новою релігією кіномистецтва, а промислову машину – її музою. Сергій Ейзенштейн свого часу назвав «Людину з кіноапаратом» кінохуліганством. Можливо, показати цей фільм надворі, доповнивши його авторським діджейським сетом також було урбаністичним хуліганством. Ми чули уривки фраз, на кшталт «що це за психодел?», і бачили, як незвично виглядає відеоряд, створений сто років тому, у супроводі сучасної музики.

Reflection Indeed, it is easy to make recommendations to yourself today. Our major enemy was time and the inability to quickly find people of necessary qualifications. It was construction season, and many of them were busy. And we did not have time. Local activist-entrepreneur Mykola Holovko helped us to find proper specialists. But some things we had to finish after the inauguration. Today it looks like a wonder, how the “Chapel for Culture Service” was created.

POKROVSK / COORDINATION

Рефлексія

220

Звісно, сьогодні легко давати собі поради. Нашим основним ворогом став час та незмога швидко знайти людей з потрібними кваліфікаціями. Виявилося, що це сезон, і багато хто задіяний на ремонтних роботах. А ми не мали часу чекати. Місцевий підприємець-активіст Микола Головко допомагав нам знайти потрібних спеціалістів, щоб встигнути до відкриття. А дещо довелося доробляти опісля. Сьогодні здається чудом те, як створювалася «капличка для культурних служінь».

We donated elements of the exhibition to the Pokrovsk History Museum. Because of their size, they could not be installed inside the premises, and cubes with photo exhibition were placed outside. In two weeks, a hurricane hit and ruined the structures. The museum plans to save the remains and make them a part of the exhibition.

Конструкції виставки ми передали для Покровського історичного музею. Їхній розмір не дозволяв розмістити їх всередині музею, тому куби з фотовиставкою стали на вулиці. За два тижні був ураган і зруйнував виставкові конструкції. У музеї планують врятувати вцілілі основи, щоб вони стали частиною інтер’єрної експозиції.

Продовження напрямку «Координація» на стор. 259 / The Coordination dimension continues on page 259


221

ПОКРОВСЬК / КООРДИНАЦІЯ


222

POKROVSK / CULTURE


Олена Правило

ПОКРОВСЬК КУЛЬТУРНЕ МАПУВАННЯ

Olena Pravylo

POKROVSK CULTURAL MAPPING

Спільна проблема всіх досліджуваних міст – доступність культури напряму пов’язана з транспортною проблемою.

У закладах культури, підтримуваних бізнесом, великий акцент роблять на вихованні в дусі православної традиції. Палац культури ПАТ Шахтоуправління «Покровське» фінансує корпорація «ДонецькСталь», до складу якої належать чотири підприємства. Палац має зобов’язання проводити корпоративні заходи «ДонецькСталі», міські заходи, іноді здають зал в оренду під зовнішні події. Але великий фокус роботи – це діти співробітників корпорації, адже більшість працівників і складають населення Покровська. Заклад культури відзначає православні, а також професійні, державні, корпоративні свята, проводить вечори пам’яті загиблих. У ПК розміщено телеканал «Орбіта», який

Pokrovsk is quite a big town with a population (according to local sources) of about 72 thousand. There are many culture institutions in the town, and its culture map also is enriched by various activists and organizations; Pokrovsk is special in the sense that big business here is very supportive of culture initiatives. Culture establishments supported by big business put a lot of emphasis on education in the Orthodox Church tradition. The Palace of Culture (PC) of the “Pokrovskе” coal mine administration is funded by Donetsk Steel Corporation, which consists of four enterprises. The PC has an obligation to organize corporate events for Donetsk Steel, they hold municipal events, and sometimes they lend premises to external customers. A lot of its work is focused on employees’ children, because these employees make up the majority of the Pokrovsk population. This culture establishment marks Orthodox Church holy days, national holidays, and professional and corporate celebrations, and it organizes events to commemorate fallen comrades. The PC hosts a TV channel, “Orbita”, which belongs

ПОКРОВСЬК / КУЛЬТУРА

Покровськ – доволі велике місто, населення якого, за оцінками містян, зараз налічує близько 72 тисяч. У місті діє багато інституцій культури, а культурна мапа збагачена ще й впливами різних діячів та організацій. Покровськ вирізняється тим, що великий бізнес тут активно підтримує розвиток культурних ініціатив.

223


транслюють на Покровськ і сусідні міста, і який входить до мережі закладів корпорації. До загострення конфлікту на Сході, у Палаці було до 800 вихованців, зараз 600. Корпорація працевлаштувала більше півсотні працівників ПК та надала приміщення і можливість працювати численним колективам і студіям: хору ветеранів, спортивним студіям, майстерням декоративно-ужиткового мистецтва, танцювальним колективам, студії мистецтв (театр, вокально-хорові студії, народний театр «Песни злата»).

POKROVSK / CULTURE

Корпорація дає можливість працювати студентам, і поширює свою соціальну відповідальність на діалог між різними регіонами. Наприклад, безкоштовно надає приміщення для виступів колективів із Західної України та для освітніх проектів. Крім того, при ПК є молодіжна громадська організація, яка обслуговує інтереси закладу. Корпорація також підтримує Духовно-методичний центр з виховання православної культури і Дитячий духовний центр, який тісно співпрацює з міськими закладами культури для дітей, зокрема, з дитячою бібліотекою.

224

Міським закладам культури та освіти набагато складніше в економічному плані. Втім, вони ведуть дуже активну діяльність і залучають творчий підхід. У дитячій бібліотеці діє ляльковий театр «Буратіно», де діти самостійно показують іншим малюкам лялькові вистави, запроваджуються програми «бібліо-няня», коли ВПО, приїхавши до міста на кілька годин, можуть залишити дитину в бібліотеці, де з нею займатиметься спеціаліст. Бібліотека також активно співпрацює з Центром наркології, Лігою юних поліцейських, проводить конкурси реклами

to the corporation, and broadcasts to Pokrovsk and neighboring towns. Before the conflict in the east, there were up to 800 participants of various activities for children; now there are 600. The Corporation employs more than 50 PC employees and provides premises and the possibility to work for many teams and studios: a veterans’ choir, sports classes, decorative and applied arts workshops, dancing companies, and arts studios (theater, vocal and choir classes, and the amateur theater “Pesni Zlata”). The corporation provides students with the opportunity to work and expands its social responsibility to the dialogue between regions. For example, it provides free premises to performance companies from western Ukraine, as well as for educational projects. There is a youth NGO under the auspices of the PC that serves the interests of the establishment. The corporation also supports an Ecclesiastic-methodological center specializing in Orthodox culture development and a children’s church center that closely cooperates with municipal culture establishments for children, in particular with the children’s library. Municipal culture and education establishments are in a direr economic situation. But they still are very active and inventive. Under the aegis of the children’s library, there is a marionette theatre “Buratino” (“Pinocchio”), where children stage marionette performances for other kids. The library runs a program called “library-sitter”, which allows IDPs to leave their children under the guardianship of a professional educator for a few hours while they are solving their problems. The library actively cooperates with the drug center and the league of young police officers, organizes advertising competitions between schools, and cooperates with volunteer students


Викладацький колектив музичної школи

У Покровську відбувається активна культурна співпраця з різноманітними групами населення. Історичний музей реалізує програму для підлітків, які стоять на обліку у справах з неповнолітніх. Групи таких підлітків приходять на екскурсії до закладу. Бібліотека має клуб «Help Age» для переселенців, яким за 60 років, організовує зустрічі непрофесійних письменників, дітей з інвалідністю від центру «Милосердя», активно діють клуби за інтересами. Завдяки тому, що у місті з’явився Донецький технічний університет, почала активно працювати платформа культурних ініціатив «Лампова». У межах платформи донори, зокрема USAID, проводять тренінги та панельні дискусії. Але в цілому діяльність закладу не є стабільною і перебуває в стані розвитку. За словами молоді, яка опікується простором, вони хочуть створювати більше культурних і навчальних проектів. Цікаво, що простір не орієнтується тільки на молодь, а й вітає різні групи містян, тому старше покоління теж приходить до «Лампової». Ми були немало здивовані, що до клубу ім. В.М. Комарова було майже неможливо доїхати в дощову погоду. Єдиним варіантом став денний автобус, який їздить досить нечасто. Водій, який наважився підвезти нас до місця, наїхав на цвях у нескінченній калюжі, і ми мусили оглянути клуб якомога швидше, аби встигнути повернутися назад із пробитим колесом. Це був цікавий досвід. І тут проступає спільна проблема всіх досліджуваних міст

of the pedagogical college who teach literature to little kids. Active culture cooperation takes place in Pokrovsk with various groups of the population. The historical museum has a program for registered juvenile offenders. Groups of such teenagers visit the museum. The library runs a club called “Help Age” for IDPs older than 60, and organizes meetings with amateur writers and disabled children from “Mercy” center; there are also various active interest clubs. After the Donetsk Technical University had moved to the town, the culture initiative platform “Lampova” (“Lamproom”) began active operations. The planform allows donors, in particular USAID, to run training and panel discussions. But the operations of the platform are not stable, and it is still in the development stage. The young people, who are concerned about the space, want to have more culture and educational projects. What is interesting: the space is not oriented exclusively towards youth and welcomes various age groups of residents, and older people also come to the “Lampova”. We were really surprised to learn that it was practically impossible to drive to the communal establishment “V.M. Komarov Club” in rainy weather. The only option was a day bus that goes there very rarely. The driver, who dared to drive us to the place, cut the tire in a vast road pit full of water, and we had to speed up our tour around the club to be able to come back with damaged tire. That was an interesting experience. And here we see a common problem for all towns which we studied: accessibility of culture is directly linked to the transportation issue. In the club itself, there are singing and music classes and

ПОКРОВСЬК / КУЛЬТУРА

зі школами, працює з волонтерами з педагогічного училища, які викладають літературу для маленьких.

225


ПОКРОВСЬК

ДЕРЕВО ПРОБЛЕМ

POKROVSK

PROBLEM TREE

СИСТЕМНИЙ НАСЛІДОК SYSTEMIC IMPLICATIONS

НАСЛІДОК CONSEQUENCES

КРИМІНАЛЬНИЙ ФОН

БІДНІСТЬ

БЕЗГАМОТНІСТЬ ТА БЕЗКУЛЬТУРНІСТЬ

RIMINAL BAC GROUND

POVERTY

ILLITERACY AND IMPERSONALITY

ІДЕОЛОГІЇ-ОДНОДЕНКИ

ПЛИННІСТЬ КАДРІВ

КОНФЛІКТИ ДЕГРАДАЦІЯ

ONE-DAY IDEOLOGIES

STAFF TURNOVER

CONFLICTS AND DEGRADATION

ПРОБЛЕМА

БЕЗГРАМОТНІ КАДРИ В ОСВІТІ І КУЛЬТУРІ POORLY EDUCATED STAFF IN EDUCATION AND CULTURE

PROBLEM

ПРИЧИНА REASONS

КОРУПЦІЯ

БАЙДУЖІСТЬ

ПОГАНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ

CORRUPTION

INDIFFERENCE

POOR MANAGEMENT

ПЕРЕДУМОВА PREREQUISITES

POKROVSK / CULTURE

– доступність культури напряму пов’язана з транспортною проблемою. Що ж до клубу, тут діє вокально-музичний гурток та три групи, що читають реп. Але стан приміщення клубу катастрофічний і потребує термінового ремонту. Крім того, це єдиний культурний заклад у віддаленому районі міста.

226

У Покровській музичній школі ім. М. Д. Леонтовича навчаються понад шістсот учнів. Є можливість опановувати баян, акордеон, домбру, гітару, духові, скрипку, навчатися вокалу. Випускники школи дуже часто продовжують навчання у Бахмутському музичному училищі. Заклад створює власні колективи, наприклад, колектив виконавців української музики «Folk Music». Крім того, музична школа проводить фестивалі та інші заходи. Серед них – всеукраїнський спеціалізований конкурс «Українське намисто», надзвичайно успішний концерт, присвячений пам’яті Голодомору, «Реквієм», конкурс «Срібні Фанфари Донеччини», конкурс баянів-акордеонів «Музичні проліски».

МАНІПУЛЮВАННЯ ВЛАДИ MANIPULATIVE AUTHORITIES

three rap bands. But the building is in a terrible state and needs urgent, serious repair. And it is the only culture establishment in a remote area of the town. There are more than 600 students attending Pokrovsk M. Leontovych Music School. They can learn how to play bayan, accordion, dombra, guitar, brass, or violin, or to sing. The school graduates very often continue their education in Bakhmut Music College. The school creates its own companies, like, for example, the Ukrainian folk music company “Folk Music”. The music school also runs various festivals and other events, such as the national competition “Ukrainske namysto” (“Ukrainian Necklace”), an extremely successful concert dedicated to “Holodomor” (“Famine”) in Ukraine, “Requiem”, the “Silver Fanfares of Donetsk Land” competition, and the “Muzychni prolisky” (“Musical Snowdrops”) competition for bayanists and accordionists. The communal establishment “Pokrovsk History Museum” annually receives more than 10,000 visitors. They take part in excursions and various thematic events, and the museum cooperates


ПОКРОВСЬК

ДЕРЕВО РІШЕНЬ / ЦІЛЕЙ

POKROVSK

SOLUTION TREE / AIMS

СИСТЕМНИЙ РЕЗУЛЬТАТ SYSTEMATIC RESULT

РЕЗУЛЬТАТИ RESULTS

МИР ТА ЗЛАГОДА У СУСПІЛЬСТВІ

ДУХОВНА ГАРМОНІЯ

ЗДОРОВА НАЦІЯ

PEACE AND HARMONY IN SOCIETY

SPIRITUAL HARMONY

HEALTHY NATION

ЕФЕКТИВНІСТЬ ЯКІСНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ

САМОРЕАЛІЗАЦІЯ УЧАСНИКІВ КУЛЬТУРНИХ ПРОЦЕСІВ

ПРОЗОРЕ УПРАВЛІННЯ

EFFICIENCY, QUALITY MANAGEMENT

SELF-REALIZATION OF PARTICIPANTS IN CULTURAL PROCESSES

TRANSPARENT MANAGEMENT

РІШЕННЯ / ЦІЛЬ

ВИСОКИЙ РІВЕНЬ ПІДГОТОВКИ КАДРІВ ДЛЯ КУЛЬТУРИ ТА ОСВІТИ HIGH LEVEL OF TRAINING FOR CULTURE AND EDUCATION

ЗАДАЧІ TASKS

РЕСУРСИ RESOURCES

ЛИШЕ БЕЗКОШТОВНЕ НАВЧАННЯ, ЗА ЗДІБНОСТЯМИ

ПОСИЛЕННЯ КОНТРОЛЮ НАД ЗНО, ПЕРЕАТЕСТАЦІЄЮ ВИКЛАДАЧІВ

ONLY FREE TRAINING, FOR ABILITIES

STRENGTHENING CONTROL OF EXTERNAL TESTING, REASSESSMENT OF TEACHERS

ОБ РУНТУВАННЯ ПІДТВЕРДЖЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ SUBSTANTIATION OF QUALIFICATION CONFIRMATION

ПОЛІТИЧНА ВОЛЯ

ФІНАНСИ

ЗАКОНОДАВСТВО

АДЕКВАТНІ КОНТРОЛЮЮЧІ ОРГАНИ

POLITICAL WILL

FINANCIAL RESOURCES

LEGISLATION

ADEQUATE SUPERVISORY BODIES

Покровський історичний музей відвідують понад десять тисяч людей на рік, тут відбуваються екскурсії та тематичні заходи, музей працює з «Патріотичним рухом Донбасу», військовими, які самі надають експонати, на базі яких музей планує створити залу «Незалежність». Цікавою практикою музею є відвідання аудиторій з музейними експонатами: за таким принципом працює проект «Музей у школах». Також музей організовує спільні заходи з Територіальним центром управління соціального захисту пенсіонерів, Товариством незрячих, та інші творчі заходи з різними категоріями населення. На базі Центру творчості і дозвілля міста працює Модний театр «Дукач», танцювальний колектив «Магія», вокальний колектив «Веселка» та колектив «Шанталь», Ліга майбутніх поліцейських, Молодіжний клуб та багато інших організацій, що привертають увагу дитячої та юнацької аудиторії. У місті працює мистецька студія, створена 38 років тому відомим художником і викладачем Миколою Яковичем Бойком. Він вплинув на формування не одного покоління в місті,

with “Patriotic movement of Donbass” – militaries who provide exhibits that the museum plans to use for the “Independence” exhibition. The museum runs an interesting practice of visits to audiences and brings exhibits to show them, like the “Museum in Schools” project. The museum also organizes joint events with the Territorial Center of the Social Protection Directorate for Pensioners, and the Association of Blind People, along with other creative events with various categories of population. Under the aegis of the Town Center of Creative Activities, the museum operates the Fashionable Theater “Dukach”, the dancing company “Mahiya” (“Magic”), the singing company “Veselka” (“Rainbow”) and the “Chantal” company, the league of future police officers, the youth club, and many other organizations that attract youth and children. There is an arts studio in the town, which was set up 38 years ago by well known artist and educator Mykola Boiko. More than one generation of the town residents have been influenced by him – he inspired and taught local artists and created a special climate in the school of arts. Mykola Boyko’s activities found

ПОКРОВСЬК / КУЛЬТУРА

SOLUTION / AIM

227


Покровський історичний музей

був натхненником і вчителем для місцевих митців, створив особливу атмосферу у мистецькій школі. Справу Миколи Бойка продовжують молоді викладачі. Ми зустрілися з незалежними художниками міста, які розповіли, що їх дуже засмучує непрофесіоналізм, відсутність цікавих проектів і програм. Міські заклади культури також спільно влаштовують масові заходи за підтримки міста та інших партнерів.

POKROVSK / CULTURE

Під час аналізу міських проблем, учасники культурного поля вказали на їхню основну причину – маніпулювання міської влади культурою і освітою: йдеться про корупцію, загальну байдужість та поганий менеджмент. Для культури міста ключовою проблемою виявилася непрофесійність та плинність кадрів, наслідки конфлікту на Сході, загальна деградація. Місто досить повно забезпечує освітній розвиток дітей, однак для дорослих людей майже не існує можливостей у царині культури. У місті майже відсутні громадські ініціативи. Не працює кінотеатр, хоча його роботу планують відновити. Покровську необхідні прозорість та мотивація на реформи, в результаті яких активна частина культурних діячів та освітян змогли б отримати професійний розвиток та реалізувати власні задуми. Важливо дати можливість культурним діячам реалізовувати сучасні проекти, не обмежені програмами корпорації та адміністрації міста, більше орієнтовані на міждисциплінарність, створювати їх у співпраці з іншими містами та країнами. Діячі культури мріють про реформацію міста, перетворення музичних шкіл на центри естетичного виховання, про появу кінотеатру, комп’ютеризовані бібліотеки, які були б соціально-культурними 228 центрами, та клуби, де б відроджувалися

continuation among young educators. We met with independent artists of the town who are very upset by the lack of professionalism and the lack of interesting projects and programs. Town culture establishments also jointly organize popular events having the support of the town authorities and other partners. Analyzing town problems, participants of the culture field indicated their major reason: manipulation by town authorities with culture and education. They mean corruption, total indifference, and bad management. The key problem for the town’s culture is lack of professionalism and personnel turnover, consequences of the conflict in the east, and total degradation. The town quite well ensures education and the development of children but provides almost no opportunities for adults in the culture area. There are almost no civic initiatives in the town. The movie theater does not function, though there are plans to restore its operations. The town needs transparency and motivation to reform, which would allow culture activists and educators to develop professionally and implement their ideas. It is important to provide culture professionals with an opportunity to implement contemporary projects not limited by corporation and town administration programs, of a more interdisciplinary nature, and to create them in cooperation with other towns and countries. Culture activists dream about the reform of the town, the transformation of music schools into aesthetic education centers, the opening of a movie theatre, computerized libraries that could function as socio-cultural centers, and clubs that would revive national traditions. Also, there is an urgent need for art platforms and theater, which would have international contacts and tourism facilities. A bold idea was put forward to set up


Alpine skiing facilities on gob-piles in order to attract local tourists to the town.

Рекомендації місту

Recommendations

У Покровську необхідно розвивати альтернативну культуру. Сильне зрощення адміністрації, бізнесу та релігії заганяє культуру в зону служіння певній ідеї, що не сприяє розвитку критичного та незалежного мислення у молоді. Культурна діяльність у місті є контрольованою, що унеможливлює вияви альтернативних поглядів.

The town needs to develop alternative culture. Deep merging of administration, business, and clergy forces culture into service to a certain idea, which is not conducive to the development of the critical and independent thinking of youth. Culture activities in the town are under control, which precludes development of an alternative vision.

Зважаючи на проблему з кадрами в культурі, можливим рішенням було б створення програми для молодих менеджерів культури і підтримка їх у реалізації спільних із «зовнішніми гравцями» проектів. Таке «свіже повітря» у замкненій системі може принести нові ідеї і надихнути в тому числі й існуючу культурну інфраструктуру на зміни та новий оберт розвитку. Місту потрібна прозорість та розробка стратегій і політики, що призведуть до посилення низових культурних ініціатив і створення альтернативних проектів. Це допоможе активізувати як віддалені частини міста, так і містян старшого віку. У Покровську взаємодія з «зовнішніми гравцями» є необхідною, оскільки, при всій активності інституцій, містяни є дуже пасивними, особливо коли йдеться про спонтанні культурні акції. Було б дуже добре провести у місті більше урбаністичних та мистецьких інтервенцій з активізацією простору і постановкою питань, які б будили творчі сумніви та підбурювали б мешканців Покровська на дослідження.

In view of the personnel problem in culture, a possible solution could be to have a program for young culture managers to support them in implementation of joint projects with “external players”. Such “fresh air” in a closed system can bring new ideas and inspire even the existing culture infrastructure to change and bring a new round of development. The town needs transparency, strategy, and policy, which will lead to strengthening grass-root culture initiatives and alternative projects. This will help to engage both remote areas of the town and the older generation of residents. In Pokrovsk, cooperation with “external players” is a must, because despite active institutions, town residents are very passive, especially regarding snap culture activities. It would be great to have more urbanistic and artistic interventions in the town, activating space and raising issues, which would wake up creative doubts and push Pokrovsk residents towards explorations.

ПОКРОВСЬК / КУЛЬТУРА

народні традиції. Також існує велика потреба у появі арт-майданчиків і театру, який би мав міжнародні зв’язки, а також туристичних маршрутів. Була озвучена смілива ідея створення гірськолижних розваг на териконах для приваблення місцевого туриста у міста.

229


POKROVSK / CULTURE

Сильне зрощення адміністрації, бізнесу та релігії заганяє культуру в зону служіння певній ідеї, що не сприяє розвитку критичного та незалежного мислення у молоді. У Покровську необхідно розвивати альтернативну культуру

230

Продовження напрямку «Культура» на стор. 267 / The Culture dimension continues on page 267


2. Початковий спеціалізований мистецький навчальний заклад «Покровська музична школа ім. М. Д. Леонтовича» адреса: вул. Поштова, 2 3. Покровський історичний музей адреса: вул. Європейська, 22 4. Відділ культури, туризму та охорони культурної спадщини Покровської міської ради Донецької області адреса: вул. Європейська, 22 5. Покровська центральна міська бібліотека імТ.Г.Шевченка адреса: вул. Європейська, 22 6. Дитяча студія мистецтв адреса: пр-т Шахтобудівників, 2 7. Позашкільний навчальний заклад «Центр творчості та дозвілля відділу освіти Покровської міської ради Донецької області» адреса: вул. Поштова, 13

8. Будинок культури ПАТ «ШУ «Покровське» адреса: пл. Шибанкова, 1 9. Центральна дитяча Бібліотека ім. Олени Теліги адреса: вул. Поштова, 12 10. Платформа культурних ініціатив, простір «Лампова» адреса: м-н Шахтарський, 24Б 11. Клуб ім. Комарова адреса: вул. Київська, 123 12. Книжковий магазин «Школярик» адреса: вул. Центральна, 148-А 13. Позашкільний навчальний заклад «Родинський будинок творчості дітей та юнацтва» адреса: вул. Шахтарська, 19, м. Родинське 14. Родинська музична школа» адреса: вул. Театральна, 25, м. Родинське ПОКРОВСЬК / КУЛЬТУРА

1. Клуб ім. Щербака адреса: вул. Свободи, 93

231


232


233

SIEVERODONETSK / CЄВЄРОДОНЕЦЬК


234

SIEVERODONETSK / IDENTITY


Олександр Михед

Oleksandr Mykhed

ФРАГМЕНТИ ПРОЕКЦІЙ МІФОЛОГЕМА

PROJECTION FRAGMENTS MYTHOLOGEM

Митець: Сергій Радкевич За підтримки: Сєвєродонецької міської ради та Сєвєродонецької міської бібліотеки для юнацтва ім. Й. Курлата.

Місто на піску

City on the sand

Міфологема Сєвєродонецька суттєво відрізняється від досвідів інших міст: вона не була віднайдена чи виокремлена, а винайдена мною. Ще під час першої експедиції у грудні 2016 року. Коли місцеві пропонували ставити пам’ятник ПВА, розповідали про виробництво дипломатів та «місто інженерів і хіміків».

The Sieverodonetsk mythologem is crucially different than the other cities’ experience: it was not found or selected – it was invented by us. At the time of our first expedition, in December 2016, the locals told us about the idea of a monument to the PVA adhesive, about how it is produced here and of the image of the city as of a place “for engineers and chemists”.

Мене вразила історія про побудову ЛісХімБуду на піску. Примарне місто-міраж, що постало на барханах. Відтоді я часто згадував фотографію хлопчаків, які крокують пустелею. Її ми побачили у музеї заводу «Азот».

But we were struck by the story of LisChimBud’s construction – a dreamy mirage-like city emerging in the sand dunes. I recalled the photo of the boys walking in the sands many times after that. We had seen it in the Azot plant museum.

Винайдення ПВА, виробництво електронних іграшок, продуманість міста сама по собі не має цінності. Однак якщо замислитися, з чого постає знання? Чому кожна трансформація епохи вела до віднайдення нових рішень? І що буде, коли забракне цих рішень?

The invention of PVA, the production of electronic toys, the deliberate nature of the city itself, have no value. But if you think a bit, how do we get the knowledge? Why did each transformation of the era lead to new solutions? And what will happen when there won’t be enough solutions?

Що буде, коли вимруть ті, хто тримають оборону супроти пісків часу і хаосу?

What will happen when those who hold defense against the sands and chaos cease to exist?

СЄВЄРОДОНЕЦЬК / ІДЕНТИЧНІСТЬ

Artist: Serhiy Radkevych Supported by Sieverodonetsk City Council and Sieverodonetsk Kurlat’s City Library for Youth

235


Простір до інтервенції

Що буде, коли викорчують плем’я людейдерев, котрі своєю вкоріненістю стримують пустелю розрухи?

What happens when the tribe of the people-trees that are withholding the desert of the ruins will be uprooted?

Над цими питаннями я попросив подумати Сергія Радкевича, художника з Луцька, котрий уже давно проживає у Львові. Радкевич один із представників старої школи графіті (складніше кажучи, олдскульник, якщо враховувати, що українському олдскулу близько 35 років). Радкевич поєднав глибинне знання іконографічної традиції з майстерністю графіті.

I asked Serhiy Radkevych, an artist from Lutsk who is currently based in Lviv, to consider these issues. Radkevych is one of the representatives of the graffiti old school (hardly speaking, the old-schooler, given that the Ukrainian old-school is about 35 years old). He combines profound knowledge of the iconographic tradition with the skill of graffiti.

SIEVERODONETSK / IDENTITY

У Сєвєродонецьку «Код міста» працює комплексно з міською бібліотекою для юнацтва імені Йосипа Курлата. Що ж може ефективніше протидіяти хаосу, ніж знання? Архітектори провели зустріч із місцевими дітьми, намагаючись знайти відповідь на непросте питання – про що вони мріють? Точніше – якби вони хотіли побудувати щось у своєму дворі, що б це могло бути? Діти зліпили з гілок, деталей конструкторів, макаронів і картону мініатюрні моделі будиночків на деревах. Дитячі хай-тек халабуди стали основою для трьох будиночків з дерева, які протягом тижня постануть у дворику, на який виходять вікна бібліотеки. Ми з Радкевичем поруч – у величному занехаяному проході між будинками. Арка заліплена безкінечними нашаруваннями оголошень, недолугими теґами графітчиків-аматорів. Жорсткий запах випорожнень місцевих безпритульних. Транзитна зона, до якої байдуже всім. Нічийна земля, яку день у день не помічають сотні людей.

Радкевич за тиждень створив новий мурал, 236 започаткувавши новий світ. І історія про

In Sieverodonetsk, the City Code worked together with the Josyp Kurlat City Library for Youth. Is there something else that can resist the chaos more effectively than knowledge? The architects met with local children, trying to find an answer to a difficult question – what do they dream about? And more precisely: If they could build something in their yard, what would it be? The children clogged the miniature models of the tree houses with branches, construction kits, pasta, and cardboard. The children’s hightech shags became the basis for three wooden houses, which had emerged in a week in the courtyard by the library. We are nearby, Radkevych and I: in a magnificent and neglected passage between the buildings. The arch is littered with endless layers of advertising, inaccurate tags of the amateur graffiti artists. The rancid smell of the local homeless people’s urine. A transit zone no one cares for. No man’s land that stays unnoticed by hundreds of people day to day. Radkevych had created a new mural, a new world, in a week. The story of the desert, which seemed strange in the winter, turned out to be true at the beginning of September.


Художник Сергій Радкевич за роботою

Радкевич послідовно називає арку капищем – язичницьким сакральним простором. Його образи, дерево і світ впливатимуть через трансформацію простору на містян. Як казав один із чоловіків, що підійшов до Сергія: «Ти так красиво намалював, що у мене вже рука не підніметься це замальовувати».

Sand. It was everywhere. Radkevych is always calling the arch a shrine – a pagan sacral space. His images, the tree, and the world, will influence the residents through the transformation of space. As one of the men said coming up to Serhiy: “You drew it so beautifully that I can’t raise my hand to paint it over”. The good news was that has now extended over the no man’s land.

Блага звістка, що тепер простягається над нічийною землею. І стає ідеальним місцем для селфі.

It turned out to be an ideal selfie place.

Відкрити Новий світ

Radkevych finished his murals. The two walls of the arch have the world tree and two hands that create and hold the world. The hands are thicker than traditionally depicted. Hands that know what hard work is.

Радкевич закінчив мурал. Дві стіни арки – на одній зображено світове дерево, на другій – дві руки, що творять і тримають світ. Руки грубші, ніж їх традиційно зображують. Руки, які знають, що таке тяжка праця. Руки, що вберігають світ від хаосу. І далі десь метрів двадцять тягнеться вздовж умовного плінтусу будинку зображення, приблизно метр заввишки. Градація пісочних відтінків. Пустеля, на якій стоїть будинок. І де-не-де у цьому ненадійному фундаменті світобудови тримається коріння. Вкоріненість жителів. Подекуди художник зашифровує послання, виведені на піску, шрифтом Брайля. Стіна, яку треба відчути на доторк. Слова, які потрібно відчути.

Open the New World

Hands that save the world from chaos. And then, along the conditional trim, another image stretches, twenty meters long and almost one meter high. The gradation of sand tints. The desert the house is built on. And somewhere there, in this unreliable foundation of the universe, the roots that hold us all hide. The rootedness of residents. Time after time, the artist encrypts the messages, derived in the sand, in Braille. The wall that needs to be touched. The words that need to be felt.

СЄВЄРОДОНЕЦЬК / ІДЕНТИЧНІСТЬ

пустелю, що здавалася дивиною взимку, на початку вересня перетворилася на спекотну правду. Пісок. Він був повсюди.

Три слова, які зазвичай пишу. Любов, надія і віра. «Віра» лишилася недописаною... 237


238

SIEVERODONETSK / IDENTITY


239


Is there something else that can resist the chaos more effectively than knowledge? The architects met with local children, trying to find an answer to a difficult question – what do they dream about?

Зрештою плінтуси пустелі ведуть до задніх дверей бібліотеки – дерево, що зависає у повітрі. Його крона губиться в будинку. Воно вкорінене у хмари. А просто поруч – підвал, куди місцеві безпритульні тягнуть з усього міста скло і макулатуру. Підземелля, просякнуте випорожненнями, і небесна блакить.

In the end, the trim leads us to the library rear door – the tree hangs in the air. Its crown is lost in the house. Its roots are rooted in the clouds. And just next to it – a basement, where the local homeless drag all the city glass and waste paper. The dungeon imbued with urine, and the blue of the skies. Almost faith

Майже віра

SIEVERODONETSK / IDENTITY

Знайдіть у мережі наше відео з Сєвєродонецька. Послухайте розповідь Радкевича. Серед іншого Сергій розповідає про кола шрифту Брайля:

240

- Три слова, які зазвичай пишу. Любов, надія і віра. «Віра» лишилася недописаною [слово «faith» виведене лише наполовину]. Є надія на цю територію, є бажання любити цю територію, але й люди мають робити щось, не лише ми. Дуже багато людей допомагали, деколи пригощали. Часом люди більш відкриті, ніж на Західній Україні, де я живу і частіше працюю.

Find our video from Sieverodonetsk online. Listen to Radkevych’s story. Among other things, Serhiy mentions the circles of the Braille-printed text: “The three words I usually write. Love, hope, and faith. The faith [is] left semi-written [the word “faith” is derived only in half]. There is hope at this territory, there is a desire to love this territory, but the local people must do something, not just us. A lot of people helped us, treated us with something. Sometimes people are more open than in…western Ukraine, where I live and work more often”.

Що не вдалося?

What went wrong?

Вдалося ВСЕ.

EVERYTHING went perfectly.

Продовження напрямку «Ідентичність» на стор. 281 / The Intervention dimension continues on page 281


241

СЄВЄРОДОНЕЦЬК / ІДЕНТИЧНІСТЬ


242

SIEVERODONETSK / URBAN RESEARCH


Ірина Яковчук, Анастасія Пономарьова

КІНЕЦЬ РАДЯНСЬКОЇ УТОПІЇ

Iryna Yakovchuk, Anastasiya Ponomaryova

THE END OF THE SOVIET UTOPIA

Коли прогулюєшся широкими вулицями Сєвєродонецька і бачиш різнобарвні скляні балкони, які, ніби мозаїка, формують образ міста, мимоволі відчуваєш зв’язок цього міста з сусіднім Лисичанськом, бо ж саме там знаходиться завод, який виробляє це скло. І не дарма. Селище Лісхімстрой, з якого виріc Сєвєродонецьк, будували як новий район Лисичанська. Як ми зрозуміємо пізніше, для лисичан Сєвєродонецьк і досі лишається «молодшим братом», якому «вдалося краще влаштуватися в житті». Мешканці ж Сєвєродонецька мало апелюють до цієї історії, хоча погоджуються з твердженням, що Лисичанськ вважався містом робочого пролетаріату, натомість Сєвєродонецьк – містом науковців та інженерів. Місто Сєвєродонецьк наймолодше та найбільш густонаселене (107 167 мешканців) з усіх, які ми відвідали під час проекту. Територія сучасного міста ще у 1933 році була «пустою землею». Початок освоєння території пов’язаний з будівництвом хімічного комбінату, сучасного «Азоту». Перші камені підприємства були закладені в 1934 році.

When you walk along the broad streets of Sieverodonetsk and notice the multi-colored glass balconies, which, like a mosaic, form the image of the city, you will inevitably feel the connection with the neighboring Lysychansk and its glass factory. And there is a reason for that. Liskhimstroy Village, which later grew into Sieverodonetsk, was planned as another district of Lysychansk. We will later understand that residents of Lysychansk still think of Sieverodonetsk as of a “more successful younger brother”. However, the inhabitants of Sieverodonetsk do not mention that story often, although they agree that Lysychansk was always considered to be a working proletariat city, while Sieverodonetsk was the city of scientists and engineers. Sieverodonetsk is the youngest and most densely populated (107 167 inhabitants) city of all that we visited during the project. The territory of the modern city was the “empty land” in 1933. The beginning of the development of the territory is associated with the construction of a chemical plant, the current Azot factory. The foundation of the factory was laid in 1934.

СЄВЄРОДОНЕЦЬК / УРБАНІСТИКА. ДОСЛІДЖЕННЯ

Планувальна структура міста чітка та зрозуміла. За проектом 1990 року місто перпендикулярною сіткою поділене на 69 кварталів та 17 мікрорайонів.

243


SIEVERODONETSK / URBAN RESEARCH

Пам’ятна табличка на першому будинку селища Лісхімстрой.

244

« істо виросло на піску, що саме по собі є чудом». Валентина

“The city grew up in the sand and that already is a miracle”. Valentyna

Зі зростанням хімкомбінату росло і селище Лісхімстрой, яке територіально знаходилось на місці сучасного Сєвєродонецька. Наприкінці 1950 року поселення перетворилося на селище міського типу та стало іменуватися Сєвєродонецьк, а в 1958 році – отримало статус міста, таким чином відділившись від Лисичанська. Після окупації частини Луганської області це місто отримало статус нового обласного центру.

As the chemical plant grew, Liskhimstroy village – the forerunner of Sieverodonetsk – also got bigger. In the late 1950s, the settlement turned into a township and became known as Sieverodonetsk, and in 1958 it received city status, thus separating from Lysychansk. It has received the status of a regional center, since part of the Luhansk Region has been temporarily occupied.

Планувальна структура міста чітка та зрозуміла. За проектом 1990 року місто перпендикулярною сіткою поділене на 69 кварталів та 17 мікрорайонів. Окрім житлових кварталів, є величезна промислова зона, яку фактично складає один завод «Азот», є регулярні парки, «штучні» зелені насадження навколо міста. За проектом не встигли побудувати тільки декілька мікрорайонів. Коли йдеться про історію Сєвєродонецька, головну увагу приділяють масштабам промислового будівництва і цивільній забудові. При цьому, саме зелене будівництво, яке отримувало чи не найбільше уваги, залишається недооціненим. Саме зелене будівництво пов’язане з боротьбою зі спекою та піщаними бурями, які постійно штурмують місто. Пісок проходив усюди, навіть крізь зачинені вікна. Одна з перших учительок Сєвєродонецька згадувала, що могла проводити тільки два уроки. Після цього всі учні виходили відкопувати школу, яку замітало піском по самі вікна. Бажання перемогти цю «сахару», перетворити своє поселення на зелену оазу,

The planning of the city is clear. According to the 1990 project, the city is perpendicularly divided to the grid of 69 blocks and seventeen districts. In the city, the residential quarters neighbor a large industrial zone, actually taken only by the Azot plant; there are also regular parks and “artificial” green plantations around the city. Only several planned neighbourhoods have never been built. When it comes to the history of Sieverodonetsk, the main focus is on the scale of industrial and civil construction. But still, the greenery that had a lot of attention at the planning stage is now underestimated. The greenery is directly related to fighting sandstorms and heat that constantly attack the city. The sand can reach everywhere – even through closed windows. One of the first teachers in Sieverodonetsk mentioned that she could only teach the first two lessons, and after that all of the schoolchildren went out to dig out the school because it was all covered in sand. The desire to conquer this Sahara and transform their city into a green oasis was so strong that the people started to plant trees and greeneries and look after them on their own.


Бульвар Сєвєродонецька. Фото з інтернету

Можна сказати, що в місті майже немає нічого випадкового. Ця врегульованість відчувається ще виразніше, коли потрапляєш сюди після Лисичанська. Старе місто має більш різноманітну тканину: мікрорайони, хаотичний приватний сектор, широкі бульвари радянського періоду. Такий контраст може відчути кожен. У Сєвєродонецьку немає власного залізничного вокзалу, усі приїздять сюди з Лисичанська або Рубіжного. З часів соціалізму в міській тканині мало що помінялося. Зміни помітні тільки у використанні того, що залишилось: щось стоїть покинутим (аеропорт, Льодовий палац), щось привласнено, як двори житлових будинків або шкільні подвір’я. Важливим спостереженням для нас було те, що в місті немає безгосподарних будівель. Усі приміщення, які з якихось причин пустують, мають свого власника. Цікаві трансформації відбуваються саме у відкритому просторі, у дворах, парках, скверах. Сучасне місто успадкувало від соціалізму величезні простори озеленення, які перевищували нормативні радянські показники кількісно. Простори, які мали і екологічну, і естетичну функцію. Завдання полягало як в покращенні стану екології, так і в зміні образу міста з промислового на місто троянд. Тому не дивно, що мешканці багато локацій для потенційної трансформації пропонували саме на елементах благоустрою міста, від величезних парків до маленьких подвір’їв.

One can say there is nothing accidental in this city. You can feel that regulated atmosphere even clearer if you come to Sieverodonetsk after Lysychansk. The old town here creates a more diverse fabric, combining diverse neighborhoods, a chaotic private sector, and wide boulevards of the Soviet period. You can feel the contrast. Sieverodonetsk does not have its own railway station; people come to the city from Lysychansk or Rubizhne. Little has changed in the city’s fabric since Soviet times. The changes can only be noticed in the use of what’s left: something is abandoned (like the airport or the ice palace) and something is taken care of, like the courtyards of residential buildings or school yards. It was interesting for us to find out that there are no derelict buildings in the city. All of the buildings that are for some reason empty have an owner. All of the interesting transformations are happening in the open spaces – the yards, parks, and gardens. The modern city inherited large green spaces that exceeded the Soviet normative. The spaces had both ecological and aesthetic function: they aimed to improve the situation with the environment and change the image of the city from industrial to the city of roses. Therefore, it is not surprising that the residents offered locations for potential transformation based on the idea of city’s welfare improvement, from large parks to small yards. During the interviews, the townspeople named the following locations as potential candidates for transformation:

СЄВЄРОДОНЕЦЬК / УРБАНІСТИКА. ДОСЛІДЖЕННЯ

було настільки сильним, що жителі самостійно висаджували рослини і доглядали за ними.

245


* The weather map shows the factors that are strengthening (П) and challenging (У) the potential temporary transformation at a given time. П (strengthening factors): abandoned territories, good transport connection (public transport stops), high density of young people (educational institutions, young people favourite spots), the places loved by the locals. У (challenging factors): private sector (low-density construction), organised places.

*Кліматична карта (weather map) – це карта, яка показує, що підсилює (П), а що ускладнює (У) потенційну тимчасову трансформацію в даний момент часу. П (підсилювачі): наявність покинутих територій, хороший транспортний зв’язок (зупинки громадського транспорту), висока щільність молодого населення (заклади освіти, місця тусівок молоді), улюбені місця мешканців. У (ускладнювачі): приватний сектор (нещільна забудова), впорядковані місця.

SIEVERODONETSK / URBAN RESEARCH

Під час інтерв’ю містяни обрали як потенційні для трансформації в рамках проекту такі локації:

246

1. Еко-сквер 2. Сквер біля Льодового Палацу 3. Сквер біля танку 4. Подвір’я дитячої та юнацької бібліотеки 5.Озеро Паркове в парку культури та відпочинку 6. Озеро Чисте 7. Подвір’я «Скімен». Ми зупинимось більш детально на тих місцях, які за результатами аналізу, визначені як найбільш сприятливі для тимчасової трансформації. 1. Еко-сквер Цей сквер один із тих публічних просторів міста, які створені та існують завдяки ініціативі місцевих. Зусиллями мешканців на величезній території між дорогою та житловим домом вийшло розмістити простір для розваг та відпочинку. Головна проблема простору:

1. The Eco Park 2. The park by the Ice Palace 3. The park by the tank 4. The courtyard of children’s and youth library 5. Parkove (Park) Lake in the Park of Culture and Recreation 6. Chyste (Clear) Lake 7. Skimen courtyard. We will focus more on the places that were identified as the most suitable for the temporary transformation in the results of the analysis. 1. The Eco Park This park is one of those city public spaces that was created and exists thanks to the initiative of locals. With the efforts of residents, the vast area between the road and the multi-apartment building was transformed into space for entertainment and leisure. The main problem of space: the lack of shade in the summer. The initiative group that takes care of the space dreams of planting trees and additional settlement gardening for the territory, but so far, they cannot cope with the task.


Одна з перших учительок Сєвєродонецька згадувала, що могла проводити тільки два уроки. Після цього всі учні виходили відкопувати школу, яку замітало піском по самі вікна.

2. Сквер біля Льодового Палацу Льодовий палац – центральна спортивна споруда міста, що знаходиться на основній вісі – бульварі. Спортивно-концертний комплекс будували як мультифункціональний і він був розрахований на 5 тисяч глядачів. Сєвєродонецьк був спортивним містом і містом «союзного значення», а отже міг претендувати на такі величезні об’єкти. Крім того, на той час зала на таку кількість відвідувачів була необхідною і цілком виправданою. Однак зараз занепадає не тільки приміщення палацу, а й благоустрій навколо. Увагу місцевих привертає сквер, який знаходиться біля палацу, і потенційно може використовуватись як відкрита сцена для репетицій та виступів музикантів. Близькість житлових будинків унеможливлює використання різних підсилювачів, але для камерних інструментальних концертів облаштування такого простору цілком перспективне. 5 та 6. Озеро Паркове в парку культури та відпочинку та озеро Чисте Два озера в місті, Паркове та Чисте, створені людьми. В геологічних умовах міста поява таких великих водоймищ є складною роботою та виявом великого ентузіазму. Сучасні мешканці міста про історію творення цих озер не згадують, але багато кажуть про їхню цінність сьогодні та жаліються на поганий екологічний стан.

2. The park by the Ice Palace The Ice Palace is the central sports building of the city, located on the main transport axis, the central boulevard. The sports and concert complex was designed as a multifunctional venue for 5 000 spectators. Sieverodonetsk was a sports city of the “Union significance”, and thus, it could boast with such large objects. Moreover, at that time, a venue for so many people was necessary and justified. However, nowadays the palace and the surrounding areas are declining. The locals directed our attention to the park near the palace that can potentially be used as an open stage for music rehearsals and performances. The proximity of residential buildings makes it impossible to use different amplifiers, but the space could be very promising for chamber instrumental concerts. 5 and 6. Parkove Lake in the park of culture and recreation and Chyste Lake There are two man-made lakes in the city Parkove and Chyste. Considering the geographic conditions of the city, the large bodies of water like that are the real hallmark of people’s enthusiasm and hard work. The current inhabitants of the city do not mention the history of these lakes’ creation but many complain of their ecological state and emphasise their importance. Absolutely all of the townspeople who we talked to mentioned Parkove and Chyste lakes as places that they especially love in the city. “Chyste” Lake is located in the south of the city. We were even told that once a local fish establishment farmed carp there.

СЄВЄРОДОНЕЦЬК / УРБАНІСТИКА. ДОСЛІДЖЕННЯ

відсутність достатньої тіні влітку. Ініціативна група, яка опікується цим простором, мріє про висадження дерев та озеленення території, але поки що це непідйомна для них задача.

247


SWOT-аналіз

Абсолютно всі жителі, з якими ми спілкувались, відзначили озера Чисте на Паркове, як місця, які вони особливо люблять в місті. Озеро Чисте розташовано на півдні міста. Нам розповідали, що колись один місцевий з власної ініціативи там завів карпа. Колись для містян це було улюблене місце відпочинку з багатою флорою і фауною. Місцеві діляться, що і зараз там є птахи та фазани. А ще сюди щороку прилітають лебеді.

SIEVERODONETSK / URBAN RESEARCH

Сьогодні озеро більше використовують для спортивних подій, також воно є популярним місцем для відпочинку марґінальних груп. В перспективі, ця територія прекрасно надається для облаштування велосипедних маршрутів, маршрутів здоров’я для прогулянок та більш спокійного відпочинку. Озеро Паркове знаходиться в парку культури та відпочинку на півночі міста. Створений парк був на місці соснового масиву. В деяких місцях парку особливо взимку складається враження, що парку там і зовсім не було. Таким «диким» він сьогодні виглядає.

Про те, що цей парк був колись насичений різними атракціями, нагадують руїни літнього кінотеатру, помпезна група вхідних споруд, залишки танцювального майданчика. Певно, функцій у парку було більше, принаймні так здається, коли розгядати проект реконструкції парку 1947 року. Дух цього місця – це природа, сосновий ліс, пагорби, які тут були задовго до проекту, та штучне озеро. Достатньо зробити освітлення за розумні кошти, щоб було не страшно ходити тут увечері (це якраз те, що найбільше бентежить місцевих), прибрати сміття та додати кілька 248 дрібних мобільних сервісів.

It used to be the favorite leisure spot for the townspeople, a place with rich flora and fauna. The locals still say there are some birds and pheasants there. Even swans come here every year. Nowadays, the lake is mostly used for sporting events and is popular as a leisure destination for different marginalized groups. In the long run, this area is perfectly suited for bicycle paths, walking health routes, and more relaxing recreation. “Parkove” Lake is located in the Park of Culture and Recreation in the north of the city. The park was created in a thick stand of pine trees. In some places of the park, it looks very “wild”, especially in winter, as if there was no park at all. The park used to be filled with different activities and silent reminders that can be seen in the ruins of the open-air cinema, the pompous group of the entrance buildings, and the remnants of the dance ring. Probably there were more functions in the park, at least it seems like it when you look at the reconstruction project from 1947. The spirit of this place is formed by nature, the pine forest, the hills that were here long before the project, and the artificial lake. To revitalise this place, it is enough to install some lighting for reasonable money, so that people were not terrified to walk here in the evenings (and that is exactly what disturbs the local most), and to remove garbage and add some minor mobile services. The park and the lake are an important and significant place, and not only because it is a recreation spot. The locals say that the municipal budget has the funds for the development of infrastructure and for the clean-up of the lakes. Even the project documentation is ready, but the money hasn’t been allocated for years.


«Особливо в нашому місті люблю місця, де озера, центр та ліси». адія, волонтерка

Як уже згадувалося вище, питання власності і привласнення в місті стоїть дуже гостро. Це особливо було відчутно, коли в рамках проекту команда «Метаміста» намагалась «зайти на чужу територію». Тому було прийнято рішення допомогти дітям і переміститися трохи далі від центру. Для трансформації було обрано подвір’я поруч із Юнацькою бібліотекою ім. Й. Курлата.

One of the main obstacles to the implementation of all of the residents’ initiatives in this park is a communal enterprise that prevents any participation and assumes all the responsibility it cannot cope with. As mentioned above, the question of ownership and appropriation is very acute in the city. We could feel that clearly when, in the framework of the project, the Metacity: East team tried to find the “territory without the owner”. Therefore, it was decided to help the children and move a little further away from the center. We chose the courtyard of the Kurlat Youth Library for further transformation. The library itself is quite a popular place among the population. The book collection is constantly updated, and various events take place there. In the end, the project of small house tree houses was implemented, designed by the children at a workshop before.

Сама бібліотека досить популярна серед населення. Тут постійно з’являються нові надходження книг та відбуваються різні заходи. Зрештою було реалізовано проект будиночків на деревах для маленьких відвідувачів, які самі діти нафантазували на воркшопі перед тим.

Sieverodonetsk is undergoing an economic downturn and acutely feels the proximity of the military actions. Many people think that the mono city, which was supposed to meet the needs of the local plant, is not able to cope with all these challenges, is struggling to adapt to its new functions of the regional center, and has not yet found its future.

Сєвєродонецьк переживає економічний спад та гостро відчуває на собі близькість військових дій. Багатьом здається, що мономісто, яке сплановане для потреб виробництва, не здатне впоратись із цими складнощами, важко пристосовується до своїх функцій обласного центру, та ще не знайшло свого майбутнього.

The city is scattered, there is no tangible coherence in it. It is only the perfect precise planning, as a skeleton, holding the city together, preventing it from dusting down to the sand it emerged from. This is the main threat one needs to address and keep in mind. But the greatest threat usually has the greatest potential.

СЄВЄРОДОНЕЦЬК / УРБАНІСТИКА. ДОСЛІДЖЕННЯ

Для місцевих мешканців озера та парк – знакове місце, і питання тут не тільки у місці відпочинку. За їхніми словами, у місцевому бюджеті закладені кошти і на розвиток інфраструктури, і на очищення озер. Є навіть проектна документація, проте кошти чомусь залишаються не освоєними впродовж останніх років. Серед перепон для участі мешканців у виявленні ініціативи в цьому парку є також комунальне підприємство, яке перешкоджає участі та бере на себе всю відповідальність, з якою не може впоратись.

249


Місто розрізнене, в ньому не відчутно єдності. І тільки ідеальне чітке планування, як той скелет, допомагає місту не розсипатись на піски, з яких воно постало. Це та загроза, з якою необхідно працювати і яку потрібно нівелювати.

The locals are sure that the future of the city is in its citizens; their dreams and actions can transform the city. And we completely agree with that: today they make tree houses, and tomorrow they will restore the Park of Culture and Recreation on their own initiative.

Але що є найбільшою загрозою, те несе в собі і найбільший потенціал.

SIEVERODONETSK / URBAN RESEARCH

На думку місцевих жителів, майбутнє міста – в людях, мрії та дії яких здатні змінити його. І ми з цим цілком згодні: сьогодні вони роблять будиночки на деревах, а вже завтра відновлюватимуть парк культури та відпочинку з власної ініціативи.

250

Джерела: 1. Гузенко, Т. (1955). Парки Донбасса. Киев: Государственное издательство литературы по строительству и архитектуре УССР. 2. Каленюк, С., Ломако, М. (2009). Давня історія Сєвєродонецька. Лисичанськ: Прінтекспрес. 3. Забирко, Т., Яновская, З. (2015). Тропинками Чистого озера. Северодонецк: Петит.

Продовження напрямку «Урбаністика. Дослідження» на стор. 287 / The Urban Research dimension continues on page 287


© Анастасія Пономарьова

251

СЄВЄРОДОНЕЦЬК / УРБАНІСТИКА. ДОСЛІДЖЕННЯ


252

SIEVERODONETSK / URBAN INTERVENTION


Костянтин Кучабський, Роман Сах

Kostiantyn Kuchabskyi, Roman Sakh

БУДИНОЧКИ В ДЕРЕВАХ

TREE HOUSES

...створити успішний кейс, де колективне обговорення, колективне творення та консенсус серед дітей є підставою реально змінити ситуацію.

Sieverodonetsk was still a mystery to us, even after a week of research. We saw a lot of interesting and independent initiatives there, and a lot of active, hard-working people who were already engaged in collaboration with some creative spaces. At the same time, though, there was a feeling of competitiveness and unwillingness to cooperate.

Наша команда вирішила абстрагуватися від цього й попрацювати з дітьми у форматі невеликого освітнього воркшопу. Ми розуміємо, що якісні та сталі зміни в міському просторі – завдання нездійсненне, якщо змалечку не звертати на це уваги й не створювати нових умов для осмислення архітектури. Зараз, на жаль, у школі не вчать осмислювати міський простір, тому не дивно, що люди ставляться до цього питання пасивно. Практика проектування та міських інтервенцій, на нашу думку, має супроводжувати дорослішання, а не виникати тільки як спеціальна наукова дисципліна.

However, our team tried to work with local children in the form of a small educational workshop. We understood that we will never succeed in creating high-quality, sustainable change in the urban space unless we create the conditions for the children to understand and reflect on architecture. Unfortunately, the current school curriculum doesn’t teach children to reflect on urban space, so people tend to be passive about this issue. In our opinion, the practice of design and urban intervention should be a crucial part of adolescence, not merely a specific educational course.

Юнацька бібліотека виступила медіумом, завдяки їй організовувати всі заходи нам було простіше. Крім того, бібліотеку розміщено

That’s why we used the youth library as a medium to facilitate the organisation of our events. Moreover, the location choice was great for us

СЄВЄРОДОНЕЦЬК / УРБАНІСТИКА. ІНТЕРВЕНЦІЯ

Сєвєродонецьк навіть після тижня дослідження лишався для нас загадкою. З одного боку, ми побачили тут багато самостійних ініціатив і активних завзятих мешканців, які вже працюють із деякими локаціями. Однак заразом ми відчували конкуренцію та неготовність до співпраці.

253


Воркшоп «Архітектура з дитинства»

в житловому будинку одного з кварталів, тож ми змогли здійснити давнє бажання: реалізувати проект подалі від центру в типовому дворі. Оновлення від центру до околиць – ознака централізації, ієрархічності, що нам не близька. Жителі навколишніх будинків відчувають приналежність до свого дворового простору, тому їхня мотивація долучатися була високою.

SIEVERODONETSK / URBAN INTERVENTION

Сам воркшоп був дводенним і не претендував на загальне охоплення. Ми ставили такі завдання: створити успішний кейс, де колективне обговорення, колективне творення та консенсус серед дітей є підставою реально змінити ситуацію. Акцент ми робили на візуалізацію ідей та макетування, що допомагають виявити потенційні складнощі в реалізації. Ми не обмежували дітей у виборі наповнення для простору, рамки було продиктовано тільки бюджетом проекту.

254

Цікаво, що з-поміж варіантів, що їх пропонували до реалізації хлопчики й дівчата, будиночок на дереві сподобався всім, і це символічно. Ця ідея поєдналася з ідеєю мотузкового парку: її в рамках проекту не було реалізовано, проте вона може стати наступним кроком у розвитку простору. Жодне дерево у дворі не могло б втримати будинок, тому довелося трансформувати ідею в будиночки в деревах. Нас вразив крутий жест Тимура Клочка: у процесі будівництва він вирішив полагодити сусідню дитячу гойдалку, зробивши нове сидіння з матеріалу для будиночків. Важливо бути уважним до таких речей, дбати не тільки про створення нового, власного продукту, а й підтримувати те, що було до

because the library is situated in a residential building in one of the local neighbourhoods, so we were able to implement the project away from the center, in a typical courtyard, following one of our main visions: to renovate urban practices away from the center, away from centralization and traditional hierarchy. The residents of the neighbourhood have a common feeling of affiliation with their courtyard, and so they were eager to join us. We conducted a two-day workshop that was not aiming to cover all of the issues of the city. We wanted to launch a successful case with an open collective discussion, a collective creation, and a consensus among the children, which could really change the situation. We highlighted the visualisation and prototyping of the ideas to identify the potential challenges of implementation. We tried not to restrict the children’s ideas about the usage of the space; the only limitations were the project’s budget. It is interesting to note that the idea about tree houses was liked by both the girls and the boys, and this unity is very symbolic. The tree house idea was combined with the idea of a rope park; it wasn’t implemented in the framework of the current project, but it might be the following step in the development of the space. None of the trees in the courtyard could hold a house built on the tree, and thus the idea was transformed into mounting the houses into the trees. We were impressed by Tymur Klochko’s generous act: he repaired the swing while constructing the houses. And it is very important to be attentive to detail: we should care not only about creating a new product, but also about maintaining something that was created before. This was


Макет

тебе. Для нас це був корисний урок і додаткова цінність, яку ми не помітили через те, що квапились. Було приємно бачити учасників воркшопу з батьками в рядах помічників. Тепер у дворі поруч із бібліотекою є простір, який може гуртувати і дітей, і дорослих. У Сєвєродонецьку також вдалося чи не найтісніше інтегрувати урбаністичну складову з напрямком «Міфологема міста»: мурал, що розповідає про боротьбу з піском та вкорінення людей, які його стримують, має продовження в дерев’яних будиночках у деревах, теж на піску, теж на місці пустки.

Допомогають

a useful lesson for us, an added value that we did not notice at first in the rush. It was a pleasure for us to watch the parents participate in the workshop together with their children. Now we have a common space that can unite children and adults right beside the library. In Sieverodonetsk, we managed to integrate the urban component closely with the City Mythologem theme: the mural, which tells the story of conquering the sand and rooting the people holding it, which is continued in the wooden tree houses that have now emerged among the sand at the former void. Reflection

У Сєвєродонецьку через суміщення освітнього воркшопу та практичного втілення, терміни були занадто стислими. Хотілося б мати більше часу на комунікацію і взаємодію з дітьми. Також дещо забракло часу на реалізацію мотузкової частини. Щоправда, дітям і без того сподобалося. Коли ми їхали з Сєвєродонецька, то хвилювалися, що через відсутність освітлення на території, будиночки довго не проіснують, але коли команда «New Сave Media» приїхала, щоб відзняти простори, ми побачили, що все практично в ідеальному стані.

In Sieverodonetsk, due to the combination of an educational workshop and practical embodiment, the timing was very limited. We wish we had more time to communicate and interact with children. Also, we didn’t have enough time to install the rope park. However, the children were happy about it. When we left Sieverodonetsk, we were worried that the houses would not last long due to the lack of on-site lighting, but when the New Cave Media team came to film the location, they found everything in almost perfect condition.

..it is very important to be attentive to detail: we should care not only about creating a new product, but also about maintaining something that was created before. Продовження напрямку «Урбаністика. Інтервенція» на стор. 297 / The Urban Intervention dimension continues on page 297

СЄВЄРОДОНЕЦЬК / УРБАНІСТИКА. ІНТЕРВЕНЦІЯ

Рефлексія

255


256


257

СЄВЄРОДОНЕЦЬК / УРБАНІСТИКА. ІНТЕРВЕНЦІЯ


258

SIEVERODONETSK / COORDINATION


Віта Базан

ЛЮДИ, ЩО СТРИМУЮТЬ ПУСТЕЛЮ

Vita Bazan

PEOPLE RESTRAINING THE DESERT

Нас інтригувала можливість побачити Сєвєродонецьк. Це відчуття, схоже на те, як хочеться нарешті зустріти людину, про яку доводилося багато чути. Сєвєродонецьк здавався містом, де буяє життя, з розвагами на будь-який смак та різними можливостями для проведення часу. Тим паче, місто отримало статус обласного центру Луганщини, тут з’явилося ще більше ресурсів, відбувся приплив ініціативних людей та активізувався місцевий потенціал. Хоча, як ми помітили згодом, не все так просто і висхідна траєкторія рухалася не так стрімко.

We were intrigued by the opportunity to see Sieverodonetsk. This feeling was like the anticipation to finally meet a person you have heard a lot about. Sieverodonetsk seemed to be a city with blooming life, entertainment to any taste, and various opportunities to spend time. Moreover, since the city received the status of the regional center of the Luhansk Region, more resources have appeared, more ambitious people came here, and local potential has intensified. Although, as we noticed later, not everything was that smooth, and the progress of the rising trajectory was not so rapid.

У Сєвєродонецьку відчувається його осібність, він відрізняється від більшості навколишніх міст. Тут сформувалася своя екосистема взаємин, люди навчилися давати собі раду, вирішувати свої проблеми самотужки. Саме на цих якостях містян конструювалася ідентичність Сєвєродонецька.

Sieverodonetsk has its distinctive features; it differs from most of the surrounding cities. It formed its own ecosystem of relationships, people have learned to cope, to solve their own problems by themselves. And that created the identity of Sieverodonetsk.

Ми не зіштовхувалися з серйозними проблемами, коли шукали активних людей у Сєвєродонецьку, так само просто було обрати базу для наших дослідницьких зустрічей.

We didn’t have much trouble finding local activists. It was also easy to land a place for our research meetings. Oleh Nevenytsia and the team of Siversky Donets Crises Media Centre kindly shared their space with us. It was here that we

СЄВЄРОДОНЕЦЬК / КООРДИНАЦІЯ

Ми хотіли організувати невелику подію, яка була б розвагою та навчанням для дітей...

259


Малюнки біля двору Скімен

SIEVERODONETSK / COORDINATION

Олег Невениця та команда Кризового медіа-центру «Сіверський Донець» люб’язно прийняли нас у своєму просторі. Тут ми почули історії про винайдення формули клею ПВА, виробництво чорних кейсів, котрі носив увесь Радянський Союз, а також про випуск на місцевому заводі однієї з найвідоміших радянських портативних ігор «Ну, постривай», де вовк із однойменного мультика намагається впіймати якомога більше курячих яєць, що випадають із лотків. Про Сєвєродонецьк говорили як про місто хіміків та інженерів, але так само, як про місто підприємців, де люди швидко пристосовуються до нових умов. Ми були зачаровані. Нас особливо цікавило: у чому секрет продуктивної креативності та винахідливості сєвєродончан? Коли Олександр Михед намацав історію про місто, збудоване посеред пустелі, і людей, котрі зуміли стримували стихію, завдяки скоординованій праці, нам здалося це відповіддю на питання, яке не давало спокою. Особливість Сєвєродонецька – це потужна сила людей, котрі великими зусиллями творять своє середовище. Вибір художника теж здався дуже вдалим – Сергій Радкевич, відомий художник-мураліст, у чиїх роботах простежуються сакральні та містичні образи з зашифрованими благодатними посланнями. Ми розуміли, що для такої роботи потрібне особливе місце.

Наступний приїзд із архітекторами-урбаністами відкрив нам просторовий Сєвєродонецьк, зі строгою забудовою, прямими вулицями та каскадом форм на центральній алеї, яка вела від одного озера до іншого. Архітектор мав задум утворити єдиний ансамбль просторів 260 по вулиці Центральній від Паркового до

were told the stories of PVA glue formula invention, production of black suitcases that everybody in the USSR carried, and also about the release of one of the most popular Soviet portable games – “Nu pogodi!” (“Gonna Getcha!”) – at a local plant. In that game the wolf from the eponymous animation series should catch the eggs that were falling from the trays. Sieverodonetsk is told to be a city of chemists and engineers, but also a city of entrepreneurs, where people quickly adapt to new conditions. We were fascinated. We were particularly interested to find the secret of the efficient creativity and ingenuity of Sieverodonetsk people. Oleksandr Mykhed discovered the story about a city built in the desert and about people who managed to control the natural disasters thanks to the coordinated work. Then we thought we had found the answer to the question that haunted us. The significant feature of Sieverodonetsk is a powerful force of people who make great efforts to create their environment. The chosen artist was good: Serhiy Radkevych, a well-known muralist, whose works have sacred and mystical images with encrypted blessing messages. We understood that a piece like that needs a special place. Our next visit, together with urban architects, opened the spatial Sieverodonetsk for us, with its strict city plan, straight streets, and cascade of forms on the central alley, which led from one lake to the other. The architect had an idea to create an ensemble of spaces on the central street, between Parkove and Chyste Lakes. But, unfortunately, today it is impossible to see the realization of that plan because most of the locations are neglected. The only exception is Gogol Park, created by the locals; it is coordinated by a professional landscape designer, Vera Popsui.


Чистого озер. Але, на жаль, сьогодні реалізацію цього задуму неможливо розпізнати через занедбаність більшості локацій. Вирізняється лише сквер Гоголя, утворений місцевими силами; його координує активістка Віра Попсуй, професійна ландшафтна дизайнерка. Це одне з найзеленіших та найвпорядкованіших публічних місць, де люди відпочивають. Ближче до спальних районів також відбувається активне життя. Еко-сквер, який допомагали створювати волонтери БУР, місцева гордість дворик Скімен, що збирає дітвору та молодь довкола ідеї здорового способу життя. У колишньому дитячому садочку розмістилися команди молодіжного простору «ХочуБуду», «Восток SOS», «GIZ», а в іншій частині міста – локальна організація «Карітас». Для втілення міфологеми нас зацікавила водонапірна вежа на окраїні міста, яку так і не запустили в експлуатацію через її невідповідність технічним вимогам. Місцеві казали, що до неї нікому немає діла, крім молоді, котра там влаштовувала фотосесії чи просто відпочивала. Перша задумка куратора була сміливою, красивою та утопічною: розмалювати внутрішню частину вежі муралом Радкевича, створивши сакральне та медитативне місце. Наше завдання полягало в тому, аби прорахувати всі варіанти. Ми навіть консультувалися з місцевими альпіністами-скелелазами, чи є шанс зробити кріплення, аби ідея муралу стала реальною. Консультація з професіоналами утвердила нас у безумстві такої ідеї. До того ж, земля під вежею належала заводу «Азот», керівництво якого заборонило будь-які активності довкола будівлі, покликаючись на її аварійність.

У наших фантазіях водонапірна вежа стала місцем сили. This is one of the greenest and best organized public places in the city for people to relax. There is also an active life closer to residential areas. One can find the eco-park here, created with the help of BUR volunteers, and the local treasure – the Skimen courtyard – that unites the kids and youth around the idea of a healthy lifestyle. There are the KhochuBudu youth creative space, Vostok SOS, and GIZ offices located in former kindergarten. There is also a local Caritas division in another part of the town. For the embodiment of the mythologem, we were interested in the water tower on the outskirts of the city. It was never launched due to non-compliance with technical requirements. The locals said that no one cared about it, except for the youth, who use it as a place for photo shoots and leisure. The first idea of the curator was bold, beautiful, and utopian: to paint the inner part of the tower with Radkevych’s mural, creating a sacred, meditative place. Our task was to figure out all of the options. We even consulted with the local climbers if there was a chance to make bracing on the tower’s inner walls for the artist to be able to paint the mural. But professional climbers convinced us that our idea was a complete madness. Besides, the land where the tower is located belongs to the Azot plant, and the management banned any activity around the tower, citing its emergency condition. In our fantasies, the water tower turned into a place of power. But we had to continue the search. Several times we tried to start working with the territory of the former kindergarten, where various organizations were concentrated but didn’t come up with the proper project. We

СЄВЄРОДОНЕЦЬК / КООРДИНАЦІЯ

Водонапірна вежа

261


Дворик на Курчатова

SIEVERODONETSK / COORDINATION

У наших фантазіях водонапірна вежа стала місцем сили. Але нам потрібно було продовжувати пошук. Ми намагалися кілька разів підступитися до території колишнього дитячого садочка, де концентрувалися різні організації, але проект не визрівав. Ми почувалися у пастці. Тому вирішили ще раз пройтися усіма локаціями, поміченими під час зимового урбаністичного дослідження. Знову потрапивши у дворик житлових будинків, поруч з юнацькою бібліотекою та галереєю, ми зрозуміли, що це місце може поєднати мурал та новий простір. Арку між житловими будинками по вулиці Курчатова, 15 і 17, яка вела у цей дворик, ми почали називати «порталом». Директорка бібліотеки Наталія Руднєва та її працівники з ентузіазмом сприйняли нашу пропозицію робити проект разом. Ми, своєю чергою, почали роздумувати, що може доповнити «портал», стати новим улюбленим місцем для сусідів, а також бути функціональним для бібліотеки. Тим паче, що бібліотека популярна серед містян, а її працівники уже мали досвід проведення заходів у дворику.

Брейнсторм ідей архітектори з «Formografia» вирішили доручити дітям. Наприкінці серпня разом із бібліотекою ми провели воркшоп «Архітектура з дитинства», куди прийшло близько двадцяти дітей віком від 6 до 14 років. Ми накупили в будівельному магазині різних матеріалів, котрі могли б стати основою для макетів. Першого дня відбувалося обговорення ідей та створення макетів-прототипів майбутнього простору. Будиночки на деревах – мрія кожної дитини, яка також дуже імпонувала нам. Наступного дня ми го262 ворили про безпеку простору, догляд за ним,

felt trapped. So once again, we decided to go through all the locations seen during the winter urban research. When we saw the courtyard next to Youth Library and the gallery, we realized that this place could combine a mural and a new space. There was an arch between the houses on Kurchatova Street, numbers fifteen and seventeen, which led to the courtyard, so we started to call it a “portal”. The head of the library, Natalia Rudnieva, and her employees enthusiastically accepted our offer to work on the project together. We were thinking about what could complement the “portal” and be a new favorite place for neighbors, and also be functional for the library. Moreover, the library is popular among locals, and they already used the courtyard for the library’s public events. Architects from Formografia decided to entrust the children to brainstorm the ideas. At the end of August, together with the library, we carried out a workshop called “Architecture from Childhood”, which brought together about twenty children from ages six to fourteen. At the construction store, we bought a variety of materials that could be the basis for the layouts. On the first day, we discussed the ideas and created prototypes for the future space. Every child dreams about a tree house, and we also liked the idea very much. The next day we talked about the safety of the space, including how to maintain it, and started to look for the actual spots. We heard doubts and fears like of the mentions that the space would be destroyed or wooden boards would be stolen. Adults ironically suggested that they would need to pay some mobs to protect the place so that everyone would be afraid to steal anything from there. And another idea was to put an icon in the tree-house.


Sieverodonetsk is told to be a city of chemists and engineers, but also a city of entrepreneurs, where people quickly adapt to new conditions.

За два тижні ми повернулися, щоби почати будівництво. Працівники бібліотеки організували зустріч із сусідами, допомогли отримати дозволи в адміністрації міста; місцеві підприємці-активісти Валентина Агафонова та Олег Невениця допомогли з обладнанням та інструментами, а діти асистували в роботі та з комунікаціями. Роботи почалися, а паралельно готувався День добросусідства. Ми хотіли організувати невелику навчально-розважальну подію, яка б також показала, як можна використовувати цей простір. Ми познайомилися з організацією «Карітас Сєвєродонецьк», її представники запропонували зробити турнір із настільних ігор та провести розвиваючі ігри для дітей. Треба мати практику, аби впорядкувати броунівський рух п’ятдесяти дітей. На щастя, в команди «Карітас» вона була. Також ми запросили фасилітаторку київської організації «Дитячі географії» Марину Нікольчеву, яка допомагала дітям від 7 до 10 років складати мапу суспільних майданчиків міста та обговорити їхнє значення, а також зробити афішу бажаної події, а дітям від 12 до 14 – описати місто через ключові слова, створити портрет типового жителя і згадати кілька місцевих типажів. З дорослими ми грали у «Гру громад», яка й стала приводом для знайомства з Сергієм Зуєвим, керівником «Карітасу». А завершився день атмосферним акустичним концертом під гітару з музикантом із Києва Дмитром Побережним.

In two weeks we returned to start the construction. Library staff organized a meeting with neighbours and helped us to get the permissions from the city administration; local entrepreneurs and activists Valentyna Ahafonova and Oleh Nevenytsia helped us with the equipment and tools, and the children assisted us in our work and communications. The work started, and at the same time, we began to organize the Neighbourhood Day. We wanted to make a small educational and entertaining event, to show people how to use this space. We met with the Caritas Sieverodonetsk organization, and its representatives offered to make a board game tournament and arrange some educational games for children. One needs to be experienced in arranging entertainment for fifty kids. Fortunately, the Caritas team had that experience. We also invited a facilitator from the Kyiv organization Children’s Geography, Maryna Nikolcheva. She helped children from ages seven to ten map public areas of the city and discuss its importance; she also asked them to draw a poster for an event they wanted to happen in their town. Children from ages twelve to fourteen were asked to describe the city using keywords, to create a portrait of a typical inhabitant and to recall a few local types. Adults played “The Community Game”. That is when we got acquainted with Serhiy Zuev, the head of Caritas. The day ended with an acoustic guitar concert by Kyiv musician Dmytro Poberezhny.

СЄВЄРОДОНЕЦЬК / КООРДИНАЦІЯ

примірялися до конкретних місць. Ми почули сумніви і страхи, мовляв, простір зруйнують, дошки розтаскають. Доросліші з іронією казали, що потрібна «криша», щоб було лячно чіпати тут щось, лунала також ідея поставити іконку в будиночку.

263


264


Reflection

Найскладнішим у Сєвєродонецьку було налагодження співпраці з владою. Місцеві жартували, що не знають, хто тепер у їхньому місті мер. Усередині проекту ми зрозуміли, що налагоджений півроку тому контакт із мерією вже не дійсний, оскільки управлінці міста змінилися. Нам довелося розраховувати на окремих людей в міській раді, як, наприклад, Світлана Ульянова з відділу культури, та небайдужих містян. Такі люди здатні стримувати пустелю.

The biggest challenge in Sieverodonetsk was the cooperation with the authorities. The locals joked that they don’t know who is the mayor of their city now. Midway, we realized that the negotiations we had made with the municipality six months ago were no longer valid, because the management of the city had changed. We had to rely on few people in the City Council, like, for example, Svitlana Ulianova from the Culture Department, and on some concerned citizens. People like that can restrain the desert.

Локалізація в дворику була для нас новим досвідом. В іншим містах ми працювали на широку громаду. Як виявилося, свято двору не поступалося подіям міського масштабу, а навпаки створило душевну атмосферу між людьми, котрі живуть поруч. Ми віримо, коли з’являються простори, де люди затримуються для відпочинку та спілкування, виникає довіра, дружба та нові ідеї.

Localization in the courtyard was a new experience for us. In the other cities, we worked for bigger communities. As it turned out, the courtyard holiday was not inferior to citywide events, but rather created a peaceful atmosphere between the people who live nearby. We believe that when there’s a space where people linger for recreation and communication, there will be trust, friendship, and new ideas.

Продовження напрямку «Координація» на стор. 305 / The Coordination dimension continues on page 305

СЄВЄРОДОНЕЦЬК / КООРДИНАЦІЯ

Рефлексія

265


266

SIEVERODONETSK / CULTURE


Олена Правило

СЄВЄРОДОНЕЦЬК КУЛЬТУРНЕ МАПУВАННЯ

Olena Pravylo

SIEVERODONETSK CULTURAL MAPPING

В ідеальному майбутньому Сєвєродонецьк мав би стати щасливим містом, з якісною освітою, інноваціями, здоровим патріотизмом.

Почнемо з розповіді про проблеми, якими поділилися з нами учасники зустрічей. Ключовою серед них, з точки зору містян, є депресивність регіону. Серед причин такого стану вони називають місцеву ментальність, агресивну інформаційну політику, загальну медіа безграмотність, пропаганду, політичну нестабільність, постійний брак ресурсів та закритість багатьох систем. Усе це разом спричинено перевагою особистих амбіцій на всіх рівнях управління в місті. Наслідками розростання проблеми зрештою є відтік «мізків», безробіття, песимізм та стагнація регіону.

In Sieverodonetsk, life is throbbing. There are a lot of official and informal institutions; Oblast directorates have moved there, there are independent media-platforms, and the civic activity level is high in the town. These factors make Sieverodonetsk special among the towns of the region that we researched. We were impressed by libraries and active community in the town; therefore, we want to tell you more details. Let’s start with the problems shared with us by the participants of our meetings. The locals believe that the key one is the depressed nature of the region. They believe that such a state is a result of the local mentality, aggressive information policy, total media illiteracy, propaganda, political instability, permanent lack of resources, and the closed character of many systems. All that was caused by prevailing personal ambitions at all levels of town management. The problem led to the “brain drain”, unemployment, pessimism, and stagnation of the region. Ideally, in the future Sieverodonetsk could have become a happy town with well developed education, innovations, healthy patriotism, developed

СЄВЄРОДОНЕЦЬК / КУЛЬТУРА

У Сєвєродонецьку пульсує життя. Тут працюють водночас багато формальних та неформальних інституцій, сюди переїхали управління обласного рівня, тут створено незалежні майданчики для медіа, громадянська активність у місті є високою. Ці фактори суттєво вирізняють Сєвєродонецьк з-поміж інших міст регіону, які ми досліджували. Нас вразили бібліотеки та активна спільнота міста, тож хочеться детально розповісти про них.

267


Робота над «деревами проблем»

SIEVERODONETSK / CULTURE

В ідеальному майбутньому Сєвєродонецьк мав би бути щасливим містом, з якісною освітою, інноваціями, здоровим патріотизмом, з розвиненими зв’язками та міською мережею, з діючими бюджетами участі, матеріальними ресурсами, креативними просторами і сприятливим для бізнесу кліматом. Звичайно, таку ідеальну картину невдовзі би доповнили безпечне життя та любов до свого міста, вибух креативності, зміна ставлення до України (як власної, а не чужої країни) з боку містян.

268

За час розгортання конфлікту й війни на Сході, місто стало виконувати роль адміністративного центру Луганської області, в зв’язку з чим сюди переїхало багато обласних організацій, вони активно взаємодіють із закладами культури по всій території області, підконтрольній Україні. Самі ж міські організації і навіть управління культури, не надто перетинаються в роботі з «областю», деякі з опитаних незалежних культурних гравців міста не здогадувалися про існування багатьох обласних інституцій на території Сєвєродонецька. Це явно демонструє атомізованість культурних процесів на рівні міста й області, слабку комунікацію, відмінність інтересів інституцій. Тільки наш візит до міста дозволив їм поспілкуватися та познайомитися. Співпраця різних груп впливу як результат нашого дослідження, є в цілому позитивним наслідком для багатьох міст проекту. Ми поспілкувалися з обласним відділом культури, який майже не співпрацює з містом. Співробітники поділилися враженнями від роботи програми «Український Донбас», суб’єктивно оцінили ефективність у 50%. Оскільки вважають,

contacts and municipal network, functional participatory budgets, material resources, creative spaces, and a favorable climate for businesses. Naturally, such an ideal picture would have been complimented soon by safe living and a love for your town, an explosion of creativity, and a change of attitude toward Ukraine (as your own and not someone’s country) among local residents. After the conflict developed in the east, the town took the function of an administrative center of Luhansk Oblast, and many Oblast institutions moved there. They actively cooperate with culture establishments on the government-controlled territories of the Oblast. The town organizations and even Culture Directorate do not, in fact, cooperate with the Oblast institutions; some of the interviewed independent culture players in the town even had no idea of the presence of many Oblast institutions in Sieverodonetsk. It clearly shows the atomization of culture processes in the town and Oblast, bad communication, and different interests of the institutions. Only after our visit to the town, they learned about each other and started communicating. Cooperation between various influence groups has become a positive result of our project for many towns. We met with the Oblast Culture Division, which practically does not cooperate with the town. The employees shared their impression of the “Ukrainian Donbass” program, having subjectively assessed the program efficiency at 50%, because they reckon that very many shady people have arrived to the town, and very often the culture product that was presented in recent times on the returned territories was of extremely low quality. But still, why did 50% evaluate it positively? Because guests had suddenly arrived


Святкування Дня Соборності в просторі «ХочуБуду»

Сєвєродонецьк має дуже активну громаду з власними осередками. Створено кілька альтернативних культурних просторів, які орієнтуються не лише на освітні проекти і культурні події, але й на бізнес та розбудову більш сталих форм взаємодії між собою і з містом. Управління культури продовжує діяльність у звичному форматі, не виходячи за рамки стандартизованих поведінкових моделей, як і в багатьох містах, тому потенціал громади задіяно дуже слабко. Самі міські культурні інституції і їхні працівники дуже продуктивні і самостійно залучають до участі громаду. Це посилює ролі інституцій на місцях, сприяє взаємодіям працівників закладів культури та активістів на неформальному рівні, і посилює їхній вплив на громаду міста. Простір «ХочуБуду» знаходиться у приміщенні старого дитячого садка. Засновники простору вже мали досвід створення коворкінгового центру «FreeUA», і наразі дуже сподіваються на створення ще привабливішої локації, в якій зможуть зустрітись інтереси багатьох спільнот. Площа простору 188 кв.м., на яких заплановано розмістити освітній

to villages, which for decades did not see any visitors, and started sharing their experience, vision, and knowledge. Previously, there were sixteen culture institutions in the Oblast; currently, only eight remain. The Oblast culture establishments themselves are based in Sieverodonetsk and Starobilsk. The Sieverodonetsk community is very active. A number of alternative culture spaces have been created. They orient not only toward educational projects and culture events, but also to business and the development of more sustainable forms of cooperation between themselves and the town. The Culture Directorate continues to work in a standard format and in the framework of standard behavior patterns, like is done in many other towns, and consequently, the full capacity of the community is greatly underutilized. The town culture institutions themselves and their employees are very productive and engage the community in participation. It strengthens the role of institutions at the local level, fosters an informal level cooperation between culture establishment employees and activists, and strengthens their influence on the town residents. The “KhochuBudu” (“I want, I will”) space is located in the premises of former kindergarten. The space founders already had experience creating the co-working center, “FreeUA”, and they hope very much that this will be one more attractive location that will unite the interests of many different communities. The space takes 188 square meters, on which it is planned to put an educational platform, a mini café, a movie studio, a music space, an English speaking club, etc. It is also planned to later use a garden in the yard

СЄВЄРОДОНЕЦЬК / КУЛЬТУРА

що до міста з інших регіонів приїхало дуже багато людей авантюрного типу, і дуже часто сам культурний продукт, який транслювався протягом останнього часу на поновлених територіях, був надзвичайно низької якості. Попри це, чому все ж є ці 50% позитивної оцінки? Бо до сіл, куди ніхто не приїздив десятиріччями, раптом приїхали гості і почали ділитися своїм досвідом, баченням, знаннями. В області було 16 закладів культури, зараз залишилися 8, самі обласні заклади культури нині знаходяться у Сєвєродонецьку та Старобільську.

269


СЄВЄРОДОНЕЦЬК

ДЕРЕВО ПРОБЛЕМ

SIEVERODONETSK

PROBLEM TREE

СИСТЕМНИЙ НАСЛІДОК SYSTEMIC

СТАГНАЦІЯ STAGNATION

IMPLICATIONS

НАСЛІДОК CONSEQUENCES

ВІДТІК МІЗКІВ

БЕЗРОБІТТЯ

ПЕСИМІЗМ

BRAIN DRAIN

UNEMPLOYMENT

PESSIMISM

ПРОБЛЕМА

ДЕПРЕСИВНІСТЬ РЕГІОНУ DEPRESSIVE REGION

PROBLEM

ПРИЧИНА REASONS

ПЕРЕДУМОВА PREREQUISITES

МЕНТАЛЬНІСТЬ

ІНФОРМАЦІЙНА ПОЛІТИКА

БРАК РЕСУРСІВ

MENTALITY

INFORMATION POLICY

LACK OF RESOURCES

ЗАКРИТІСТЬ І ОСОБИСТІ АМБІЦІЇ

ПРОПАГАНДА І ПОЛІТИЧНІ ПРОБЛЕМИ

МЕДІА БЕЗГРАМОТНІСТЬ

PRIVACY AND PERSONAL AMBITIONS

PROPAGANDA AND POLITICAL PROBLEMS

MEDIA ILLITERACY

SIEVERODONETSK / CULTURE

майданчик, міні-кав’ярню, кіностудію, музичний простір, англійський розмовний клуб та інше. Згодом планується також задіяти сад на подвір’ї будинку для створення публічного простору для громади району і міста. Початок ремонту підтримали донори та громада.

270

Сєвєродонецька міська публічна бібліотека працює для різних категорій населення: молодь, школярі, пенсіонери. Бібліотека має відкриту вай-фай точку, а також комп’ютери, встановлені завдяки програмі «Бібліоміст». Такі опції роблять бібліотеку дуже популярною серед переселенців: протягом години можна безкоштовно виходити в інтернет – перевіряти пошту, або шукати потрібну інформацію. Студенти не часто відвідують бібліотеку, оскільки надають перевагу роботі з інтернетом удома. У фонді є книжки різних письменників, зокрема й місцевих, наприклад, Світлани Талан. Протягом року відбувається понад 80 тисяч контактів з бібліотекою; бібліотекарі ретельно фіксують ці дані, враховують і кількість відвідувань сайту бібліотеки – 23 тисячі. При бібліотеці діє жіночий клуб, який відвідують поважні пані. У минулому вони працювали викладачками, інженерками, а тепер не хочуть сидіти вдома наодинці, і для них це чудова нагода поспілкуватися і

of the premises in order to set up a public space for the district and town communities. The repair was supported by donors and community. Sieverodonetsk Municipal Public Library serves various categories of population – youth, school students, pensioners. There is a free Wi-Fi in the library, and computers are provided through the “BiblioBridge” program. These facilities made the library very popular among IDPs – for one hour one can use the Web free of charge – check mail and search for information. Students do not often visit the library, because they prefer to surf the Web from home. The library has books by various authors, including local authors like Svitlana Talan. During a year, more than 80 thousand contacts with the library are registered; librarians meticulously record these data and calculate a number of visits to the library’s website: 23 thousand. Under the auspices of the library, a women’s club functions, which is visited by respectable ladies. Previously, they used to be teachers and engineers, and now they don’t want to be at home alone and take this excellent opportunity to meet the others, talk, and exchange opinions. In the library club, “Obriy” (“Horizon”), local poets read their verses. They also help children write poetry.


СЄВЄРОДОНЕЦЬК

ДЕРЕВО РІШЕНЬ / ЦІЛЕЙ

SIEVERODONETSK

SOLUTION TREE / AIMS

СИСТЕМНИЙ РЕЗУЛЬТАТ SYSTEMATIC

ЛОКАЛЬНА УЧАСТЬ У ГЛОБАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ LOCAL PARTICIPATION IN GLOBAL PROCESS

RESULT

РЕЗУЛЬТАТИ RESULTS

БАЖАННЯ ЖИТИ І ЛЮБИТИ СВОЄ МІСТО

ВИБУХ КРЕАТИВНОСТІ

ЗМІНА СТАВЛЕННЯ ДО КРАЇНИ, В ЯКІЙ ЖИВЕШ

DESIRE TO LIVE AND LOVE ONE’S OWN CITY

CREATIVITY BLAST

CHANGING ATTITUDE TO THE COUNTRY LIVING IN

РІШЕННЯ / ЦІЛЬ

ЩАСЛИВЕ МІСТО HAPPY CITY

SOLUTION / AIM

TASKS

РЕСУРСИ RESOURCES

ОСВІТА

ІННОВАЦІЇ

ЗДОРОВИЙ ПАТРІОТИЗМ

EDUCATION

INNOVATION

ROBUST PATRIOTISM

COMMUNICATIONS AND NETWORKING

БЮДЖЕТ УЧАСТІ

ФІЗИЧНІ РЕСУРСИ

РОЗВИТОК БІЗНЕСУ

ПРОСТОРИ

PARTICIPATION BUDGET

PHYSICAL SOURCES

BUSINESS DEVELOPMENT

SPACES

поділитися думками. У бібліотечному клубі «Обрій» виступають міські поети, які також працюють з дітьми, що пишуть вірші. Сума минулорічних закупівель склала 28 тис. грн., за програмою «Українська книга» передано близько 1000 книжок з видавництв України. Серед читачів попитом користуються зокрема й книжки українських письменників, часто виникає запит на новинки. Юнацьку бібліотеку ім. Й. Б. Курлата з 2015 року підтримує проект МОМ (Японія), тут проводять багато роботи з переселенцями. Працівники нарахували понад 40 тисяч відвідувань, з них 8 500 – на заходах бібліотеки. Нас надзвичайно вразила організація роботи Дитячої бібліотеки. Загальна аудиторія закладу – діти дошкільного та молодшого шкільного віку. І дивовижно, що в бібліотеці переважає аудиторія читачів, які ще не вміють читати. У місті організовано програму співпраці бібліотеки з дитячими садочками, малюків регулярно приводять групами і вони самостійно приносять книжки, які брали минулого разу, та здають у бібліотеку. Далі бібліотекарі грають із дітьми, розповідають їм історії і дозволяють обрати серед розмаїття книжок нову, яку можна взяти додому. У бібліотеці діти отримують безпосередній

ЗВ’ЯЗКИ ТА МЕРЕЖА

Last year, the library made procurement on 28,000 UAH, and Ukrainian publishing houses passed about 1,000 books in the framework of the “Ukrainian Book” program. The readers ask for books of Ukrainian authors, especially the latest publications. The J. Kurlat Youth Library has been supported by Japanese MOM project since 2015. They do a lot work with IDPs. The librarians counted more than 40,000 visits, of which 8,500 were to attend the library events. We were extremely pleased by the way the children’s library organized its work. The target audience of the library is children of secondary school and primary school age. What is unusual is that the majority of clients are kids who can’t read yet. There is a program of cooperation between the library and kindergartens; children often come in groups, and they themselves bring borrowed books and check them in. After that, librarians play games with them, tell them stories, and allow them to choose new books to borrow and take home. In the library, kids gain user experience – they independently look through the books and make their own choices. Every year more than 600 children from kindergartens are registered as customers of the library. Librarians

СЄВЄРОДОНЕЦЬК / КУЛЬТУРА

ЗАДАЧІ

271


Відвідання міських закладів культури

SIEVERODONETSK / CULTURE

користувацький досвід: вони самостійно розглядають книжки, обирають їх для себе. Щороку до бібліотеки записують більше 600 дітей з дитячих садочків. За результатами «читання», бібліотекарі просять малюків вести щось на взірець читацького щоденника, адаптованого для сучасних дітей: їм пропонують намалювати рекламу прочитаної книжки, щоб іншим стало цікаво її прочитати. Загалом у бібліотеці 7500 читачів. Щороку відбувається щонайменше 70 заходів. Наприклад, минулого року відбулося 7 заходів, присвячених темі соборності України. І зараз бібліотека працює у темпі 2-3 заходи щоденно – одна дитяча група змінює іншу. Окрім читальної зали, є також кімната казок, в якій відбуваються публічні заходи та перегляди. Постійно відбуваються тематичні, сезонні свята, такі як «Букварик», Випускний з молодшої школи, Новий рік і т.д. Ведеться робота з дітьми з особливими потребами, з ДЦП та аутизмом, програма проводиться у співпраці з Реабілітаційним центром «Лучик». Бібліотека отримує книжки по програмі «Українська книга» через публічну бібліотеку.

272

Загалом у місті надзвичайна бібліотечна спільнота. У 2016, через неочікуваний профіцит місцевого бюджету, пов’язаний з децентралізацією, перед новим роком, усі бібліотеки отримали нові проектори та екрани, що суттєво пожвавило їхню діяльність. Бібліотекарі постійно шукають нових шляхів співпраці з іншими інституціями, деякі з них уже навчилися доцільно використовувати ресурси та можливості, завдяки чому зроблено ремонти в окремих приміщеннях, закупили техніку. Найменше уваги донорів поки приділено дитячій бібліотеці, тому вона потерпає без ремонту.

ask kids to keep a sort of a reading diary adapted for contemporary children – they are offered, for example, to draw an advertising poster to attract attention of other children to the book. In total, there are 7,500 readers registered at the library. Every year the library runs more than 70 events. For instance, last year there were seven events dedicated to the theme of Ukraine’s unity. Currently, the library organizes two to three activities every day – one group of children after another. Besides the reading room, there is a Room of Fairy Tales where they organize public events and screenings. Thematic and seasonal events take place constantly, like “ABC”, primary school graduation ceremonies, New Year’s celebrations, etc. A work is being done for children with special needs, with infantile cerebral palsy and autism. The program is run in cooperation with the “Luchik” (“a ray”) Rehabilitation Center. The library gets books from the public library through the “Ukrainian book” program. In general, the town library community is extraordinary. In 2016, thanks to an unexpected local budget surplus brought by decentralization, by the New Year, all libraries received new multimedia projectors and screens, which substantially upgraded their capacity. Librarians are in constant search for new ways for cooperation with other institutions. Some of them already learned how to effectively use their resources and opportunities and have already done refurbishments and procured equipment. The children’s library gets the least attention from donors, and thus is still in need of refurbishment. There are 170 artists and craftsmen in the town. The first arts school was opened in the 1970s. Sieverodonetsk Arts Gallery actively cooperates with other establishments and organizations; for example, this year, together with “Plast” (a sort


Режисер та актори театру «Art & Гарт»

Один раз на квартал проходить спеціальна подія «Маленька академія», де дітей знайомлять зі світом мистецтва в інтерактивний спосіб. У галереї виставляють як сєвєродонецьких митців, так і митців із Луганська, Донецька та інших регіонів України. У галереї виставляють роботи не лише професійних художників, але й аматорів, якщо їхні витвори будуть належно оцінені співробітниками галереї. У галереї можна побачити графіку, живопис, скульптуру, кераміку, різьблення, вишивку та ін. Представлено багато художніх імен: Ірина Мізера (Луганськ), Ольга Бурякова (Лисичанськ), Олена Мацигор (Донецьк), Гаррі Невен (Сєвєродонецьк), Леонід та Олексій Терещенки, В’ячеслав Калюжин, Валерій Тютюнник, Павло Кондра та ін. У місті активно працюють два професійних клуби з вишивання – «Червона ниточка» та «Натхнення». Галерея співпрацює з цими клубами. Сєвєродонецький міський Центр дитячої та юнацької творчості (СМ ЦДЮТ), підпорядкований Міністерству освіти і науки

of Scout organization) the “Vertep” (the Nativity play) was organized for adults and children. There are various masterclasses functioning at the gallery on a regular basis. They are also attended by visitors to the youth library situated nearby. Besides quite popular workshops, like “pysanka,” traditional puppet “motanka”, and embroidery, the gallery runs specialist masterclasses, like, for example, Christmas installation for children who can use the gallery’s space and propose their own installations. Once a quarter, a special event takes place – “A Little Academy” – where kids get actively acquainted with the world of arts. The gallery exhibits works by Sieverodonetsk artists, as well as artists from Lugansk, Donetsk, and other regions of Ukraine. The gallery exhibits works by professional and amateur artists if their works were positively evaluated by the gallery staff. In the gallery, one can see graphics, paintings, sculptures, ceramics, wood-carving, embroidery, etc. Many artists are represented there: Iryna Mizera (Luhansk), Olha Buriakova (Lysychansk), Olena Matsyhor (Donetsk), Harry Neven (Sieverodonetsk), Leonid and Oleksiy Tereshchenko, Viacheslav Kalyuzhyn, Valeriy Tyutyunnyk, Pavlo Kondra, and others. Two professional embroidery clubs function in the town – “Chervona Nytochka” (“Red Thread”) and “Natkhnennia” (“Inspiration”), and the gallery cooperates with them. Sieverodonetsk Youth and Children Arts Center, subordinated to the Education Ministry, holds a lot of classes, clubs, and activities for children, both of culture and other nature (sports, traffic rules, intellectual games, leadership skills). The focus of attention is the out-of-school education of kids.

СЄВЄРОДОНЕЦЬК / КУЛЬТУРА

У місті 170 художників та майстрів. У 1970х було відкрито першу художню школу. «Сєвєродонецька галерея мистецтв» активно співпрацює з закладами та організаціями, наприклад, цьогоріч разом із «Пластом» організовували вертеп для дітей та дорослих. У галереї постійно діють різноманітні майстер-класи, на які приходять у тому числі відвідувачі юнацької бібліотеки, що знаходиться по сусідству. Окрім доволі розповсюджених воркшопів по писанках, ляльках-мотанках, витинанках, галерея організовує та проводить оригінальні майстер-класи, наприклад, «Новорічна інсталяція» для дітей, де ті можуть взаємодіяти з простором галереї і самостійно пропонувати інсталяції.

273


SIEVERODONETSK / CULTURE

України, має безліч дитячих гуртків, клубів, активностей, як культурного так і інших спрямувань (спорт, правила дорожнього руху, інтелектуальні ігри, лідерські навички). Головний фокус – позашкільна освіта дітей. На повній річній програмі тут навчаються 1247 дітей та підлітків віком до 21 року. Учні займаються музикою, мають свій оркестр, на хореографію цьогоріч набрали більше 200 дітей. Уже понад 11 років працює Євроклуб. Дуже багато громадських організацій активно працюють із Центром: ГО «Содружество» – культурно-краєзнавча спільнота у Центрі, ГО «Земля людей» подарувало Центру ігротеку. Окремий клас працює з 12 дітьми з інвалідністю (ДЦП).

274

Клуб «Діалог» проводить зустрічі для учнів 9-11 класів з діловими людьми міста. «Діалог» взяв під опіку туберкульозний санаторій, школярі підтримують дітей, що там лікуються, також працюють зі школою-інтернатом. Дуже великою популярністю серед дітей та їхніх батьків користуються інтелектуальні ігри «Що? Де? Коли?» та «Брейнринг», для цього навіть обладнані спеціальні окремі ігрові зали. ГО «Клас» співпрацює з Центром над створенням телепроекту – діти обладнали окрему залу під телестудію і щотижня випускають з неї спеціальну програму для місцевого телебачення, що є чудовою навчальною практикою. Тривалу історію має дитячо-юнацький ансамбль «Улыбка», в якому виступають учасники від 4 до 21 року. На території Центру працює Музей етнографії, Музей ляльки, Музей дитинства Сєвєродонецька – всі створені і зареєстровані зусиллями працівників Центру. Окремо ведеться курс «культорганізатора». В цілому у Центрі працють 33 напрямки. Поки що дітям не видають посвідчення про закінчення навчання, але

The full year program here is attended by 1,247 children and teenagers up to twenty-one years old. They study music and have their own orchestra; this year more than 200 children decided to attend a choreography class. There is a Euroclub, which has been working for more than eleven years. Many NGOs actively cooperate with the center – the NGO “Spivdruzhnist” (“Commonwealth”) – culture and local history studies; the NGO “Earth of Humans” presented the center with game room. There is a special class for disabled children (with cerebral palsy). The “Dialogue” club organizes meetings for ten to eleven form students with business people. “Dialogue” takes care of the TB sanatorium, and they support children who are there under treatment; they also work with a boarding school. Intellectual games like Brain-ring and “What? Where? When?” are very popular among children and their parents, even special playrooms were equipped for that. The “Class” NGO cooperates with the center, developing a TV project – children equipped a room for a TV studio and produce a weekly program for the local TV broadcaster, which is a great training experience for them. There is a children and youth company, “Ulybka” (“a Smile”), whose members are from four to twenty-one years old. There is an ethnography museum, a puppet museum, and a museum of Sieverodonetsk children at the center. They all were set up thanks to the efforts of the center’s personnel. There is a special course for “culture managers”. In total, the center operates along 33 lines. So far children are not awarded any certificates of training, because at the moment the programs are being adapted. A child should attend two to


У Сєвєродонецькому обласному музичному училищі ім. С.С. Прокоф’єва навчається 161 студент, і працюють 50 викладачів. Серед освітян та культурних діячів дуже популярна думка про те, що таке співвідношення учнів і викладачів не є продуктивним. Втім, навчання музиці має свої особливості, дуже часто репетиції відбуваються зі студентом наодинці, не кажучи вже про складність підготовки диригентів. Училище мріє стати коледжем, а вже зараз тут є різноманітні музичні відділення: фортепіано, оркестрові струнні, оркестрові ударні, оркестрові народні інструменти, хорове диригування, спів естрадний та академічний, теорія музики, естрадне мистецтво. Є симфонічний, духовий та естрадний оркестри. Під дахом училища зараз розмістилася Луганська обласна філармонія. Щодня вони мають можливість проводити репетиції, а вихідними – грати концерти.

five relevant classes aimed at development of a certain competence. The authorities are working on finding such a possibility. Since 2015, the Luhansk Oblast Center of Amateur Arts has been working in the town. But it functions mainly as a think tank. They analyze clubs’ work and village and town craftsmen on the government-controlled territories. There is no cooperation with the town. At the Sieverodonetsk Oblast S. Prokofiyev Music School, there are 161 students and 50 faculty members. Educators and culture activists widely believe that such a ratio between students and faculty is not productive. But learning music is a special thing; very often there must be a rehearsal eye-to-eye with a student, not to mention how difficult it is to train music conductors. The school is dreaming of becoming a college, and they already have different music departments: piano, orchestra strings, orchestra percussions, orchestra folk instruments, choir conductors, variety singing, academic singing, music theory, and variety arts. There are symphonic, brass, and variety orchestras. The Luhansk Oblast Philharmonic Theater is located under the roof of the school at the moment. They can have rehearsals every day, and on weekends they perform concerts.

Рекомендації місту

Recommendations

Сєвєродонецьк має всі ознаки міста, яке тільки нещодавно змінило свій статус і стало адміністративним центром, і з цим пов’язані й виклики і можливості. Викликом є те, що місто розривається між різних сфер адміністративного впливу і так само, як у багатьох обласних центрах Україні, виростає прірва між областю

Sieverodonetsk has all of the features of a town that only recently changed its status and turned into an administrative center, and this brings about challenges and opportunities. The challenge is that the town is torn between different spheres of administrative influence, and like in many Oblast centers in Ukraine, the

СЄВЄРОДОНЕЦЬК / КУЛЬТУРА

зараз проходить період адаптації програм. Потрібно, щоб дитина проходила 2-3 споріднених предмети, які б формували в неї ту чи іншу компетенцію. Дирекція працює над тим, щоб здобути таку можливість для дітей. У місті з 2015 діє Луганський обласний центр народної творчості, що працює переважно як аналітичний. Установа займається аналітикою роботи клубів, майстрів у селах та містах області на неокупованих територіях. З містом Центр не взаємодіє.

275


Варто створювати проекти, до яких буде залучено громаду міста, створено умови для нового діалогу.

SIEVERODONETSK / CULTURE

та містом в управлінні. Це така задавнена радянська спадщина, якої можливо позбутися лише спільною працею, конкуренцією з іншими містами, та взаємодією та узгодженням цілей обох гілок виконавчої влади як обов’язковою умовою виділення ресурсів для міста.

276

Можливості пов’язані з величезною активністю донорів, активістів, шукачів пригод та часом пройдисвітів, що відвідують місто. І тут – джерело нових знань, зв’язків, загроз, але й ідей. На нашу думку, перша і нагальна потреба міста – це створення проектів, що ґрунтуються на співпраці різних груп, інституцій, організацій. Вище ми не згадували про представництво Кризового медіа-центру в місті; співробітники цієї організації дуже допомогли нам із дослідженням, вони мають численні знайомства та контакти, надають свій майданчик для різних подій, мають зв’язки з медіа, – така роль модераторів і комунікаторів суспільних діалогів дуже важлива для Сєвєродонецька. Хотілося б, щоб таких людей та майданчиків, що інтегрують різні погляди, ставало більше. Місто готове до великих міжнародних проектів, професійний рівень активістів та громадських організацій досить високий, що дозволяє рекомендувати Сєвєродонецьк як системного та перспективного гравця на мапі креативних міст. Єдиною загрозою міста залишається міська влада і постійна політична нестабільність, велика кількість конфліктів і провокацій. Та якщо є виклики, які треба вирішувати, то варто створювати проекти, до яких буде залучено громаду міста, створено умови для нового діалогу, який допоможе зробити дизайн проектів для міста більш доцільним і таким, що впливатиме на зміни.

gap is growing between the Oblast and the town in terms of administration. This long-standing Soviet heritage can be eliminated only by joint work, competition between different towns, and cooperation and coordination of goals by both executive branches as a necessary precondition for the allocation of resources for the town. Opportunities are related to active donors, activists, adventurists, and sometimes rascals, visiting the town. Here is a source of new knowledge, connections, and threats, but also ideas. We believe that the first and foremost need of the town is to develop a multitude of projects based on cooperation between various groups, institutions, and organizations. We have not mentioned an office of the crisis media center in the town; the personnel of that organization helped us a lot with our research; they have many contacts and know many people, they provide their platform for various events, and they have contacts with mass media – such role of moderators and communicators of social dialogues is very important for Sieverodonetsk. It would be good if there were more and more such people and platforms to integrate different views. The town is ready for big international projects, and the professional level of activists and NGOs is high, which makes it possible to recommend Sieverodonetsk as a systemic and prospective player among creative towns. The only remaining threat to the town is city hall and permanent political instability, and the huge number of conflicts and provocations. But if there are challenges that require responses, it makes sense to develop projects that would engage the civil society in the town and create conditions for a new dialogue, which will help to make town projects more relevant and change-oriented.

Продовження напрямку «Культура» на стор. 313 / The Culture dimension continues on page 313


13. Музей АО Азот адреса: вул. Пивоварова, 5

2. Сєвєродонецький міський палац культури адреса: пр-т Хіміків, 28 3. Луганський обласний академічний український музично-драматичний театр адреса: б-р Дружби Народів, 21 4. Луганська обласна філармонія (Сєвєродонецька дитяча музична школа № 1) адреса: пр-т Хіміків, 13 5. Сєвєродонецьке обласне музичне училище ім. С. С. Прокоф’єва адреса: пр-т Хіміків, 10 6. Позашкільний навчальний заклад «Сєвєродонецька дитяча музична школа №2» адреса: вул. Гагаріна, 90а 7. Позашкільний навчальний заклад «Сєвєродонецька дитяча художня школа» адреса: вул. Гагаріна, 90а/1 8. Сєвєродонецька міська публічна бібліотека адреса: пр-т Центральний, 54 9. Сєвєродонецька міська бібліотека для юнацтва ім. Й.Б. Курлата адреса: вул. Курчатова, 17

14. Сєвєродонецький міський Центр дитячої та юнацької творчості (СМ ЦДЮТ) адреса: вул. Гагаріна, 101б 15. Кінотеатр «Соврємєннік» адреса: вул. Гагаріна, 20 16. Палац культури хіміків адреса: б-р Дружби народів, 37 17. Луганський обласний центр народної творчості адреса: пр-т Центральний, 26 18. Кризовий медіа-центр «Сіверський Донець» адреса: пр-т Центральний, 54 19. Кінотеатр «Кінопалац Оскар» адреса: пр-т Центральний, 46 20. Льодовий палац адреса: вул. Маяковського, 28 21. Громадська ініціатива «Восток SOS» адреса: вул. Гагаріна, 78б 22. Театральна майстерня «Art&Гарт» адреса: б-р Дружби народів, 32а (у дворі міськвиконкому) 23. Креативний простір «Пружина» адреса: пр-т Центральний, 46 24. Коворкінговий центр «FreeUA» адреса: вул. Науки, 13 25. Простір «ХочуБуду» адреса: вул. Гагаріна, 78б 26. Парк розваг «City Smile» адреса: пр-т. Гвардійський, 46

10. Сєвєродонецька міська бібліотека для дітей адреса: вул. Вілесова, 6

27. Контактний зоопарк «Хуторок» адреса: шосе Будівельників, 23б (ТЦ «Кристалл»)

11. Управління культури, національностей та релігій Луганської ОДА адреса: пр-т Центральний, 59

28. ГО «Сєвєродонецька молодіжна рада» адреса: вул. Гагаріна, 78б (1 поверх)

12. Сєвєродонецька галерея мистецтв адреса: вул. Курчатова, 17

СЄВЄРОДОНЕЦЬК / КУЛЬТУРА

1. Відділ культури Сєвєродонецької міської ради адреса: б-р Дружби народів, 32а

277


279

KOSTIANTYNIVKA / КОСТЯНТИНІВКА


280

KOSTIANTYNIVKA / IDENTITY


Олександр Михед

СКЛОГРАД МІФОЛОГЕМА

Oleksandr Mykhed

“SKLOHRAD” (“THE GLASSTOWN”) MYTHOLOGEM

Митці: Kickit Art Studio (Сергій Грех, Тарас Арм) За підтримки: Наталки Сосницької, вільний простір «DRUZI» і спільноти Костянтинівки.

Голоси Склограду

The Voices of Sklohrad

Міфологема Костянтинівки побудована довкола елегійно-ностальгійної історії про Склоград. Ще один полон умовно-прекрасного минулого, з якого не може вирватися місто. «Коли весь Союз був у нашому склі, коли світобудова ще не розбилася на друзки».

Kostiantynivkas mythologem was built around a nostalgic story of a “Sklohrad” (“The Glasstown”), another sentiment of the conditionally perfect past the city cannot get away from. “When the whole Soviet Union was using our glass, when the universe was not yet shattered”.

Ще на першій зустрічі у грудні 2016 року з місцевими активістами я записав кілька прикметних розповідей:

At the first meeting with the local activists in December 2016, I noted down remarkable stories:

« ас колись називали теклоградом. и були адянською столицею з виготовлення скла. аше “Автоскло” варило рубінове скло для ремлівських зірок. кло для підводних човнів, ілюмінатори для космічних кораблів. аркофаг для еніна теж наші робили. Вони теж робили обтєкатєлі на ракети, якими тепер по нас стріляють. Виходить, вони створювали засоби для вбивства самих себе». «Вони робили також ялинкові іграшки. У нас вдома у всіх однакові іграшки. днакової форми».

“We were once called Steklograd. We were the Soviet capital for the glass manufacturing. Our Autoglass plant had manufactured the ruby glass for the Kremlin stars. Glass for the submarines, spacecraft illuminators. The sarcophagus for Lenin was also made here. They even also made the rocket shrouds here for the missiles they now use to shell us. Turns out, they created the means to murder ourselves”.

КОСТЯНТИНІВКА / ІДЕНТИЧНІСТЬ

Artists: Kickit Art Studio (Serhiy Grekh, Taras Arm) Supported by Natalka Sosnytska, DRUZI free space, and the community of Kostiantynivka

“They’ve also made the Christmas toys. We all have the same toys at home. Of the very same shape”. 281


«Вони зробили скляний фонтан. оже ви бачили на нашому гербі. кляний фонтан, який на вітовій виставці 1939 року в ью-Йорку представляли» [висота – 4,2 м, діаметр чаші – 2,25 м].

“They’ve made a glass fountain. You might have seen it at our coat of arms. A glass fountain that was presented at the World Exhibition in 1939 in New York” [height: 4.2 m, bowl diameter: 2.25 m]. Fragility

Крихкість Але найважливіше в цих райдужних історіях про костянтинівські зірки на Кремлі і вигадливі фонтани – сам матеріал. Мені хотілося розповісти через образ Склограда про крихкість миру, незахищеність злагоди.

But the most important thing in those lovely stories about the Kostiantynivka stars on the Kremlin’s towers and the quaint fountains is the material itself. I wanted to address the fragility of peace, the fragility of the cohesion through the image of the Sklohrad.

Для цієї казково-серйозної притчі потрібен був особливий стиль муралу. Кілька кіл перемовин із Тарасом Армом, що тривали, здається, понад місяць, водили нас довкола одного й того самого – його відрази до радянського спадку та неприйняття розповіді про минуле.

We needed a special style of mural to tell this fabulous, serious parable. Several discussions with Taras Arm, which seemed to last more than a month, drove us in a vicious circle: We kept coming back to his aversion to the Soviet legacy and the rejection of the story of the past.

KOSTIANTYNIVKA / IDENTITY

Зрештою, то була важлива розмова, що дозволила чітко артикулювати і кристалізувати позиції. Зрештою, постав дивовижний мурал за ескізом Сергія Греха: руки тримають шматок скла, на ньому будинок, фонтан, яблука – все скляне. Символи, що наповнюють повсякдення та історію Костянтинівки. Прозорі пласти накладаються, прозирають відтінками блакитного й рожевого. Голова губиться десь у хмарах – зрештою, неважливо, хто саме тримає мир. Бо у кожного в руках свій шматок цього скла. Що не вдалося? 282 Вдалося ВСЕ.

In the end, we had an important conversation that allowed us to articulate and clarify the positions. Finally, the amazing mural was created on the sketch of Serhiy Grekh: hands holding a piece of glass, with a house, a fountain, an apple – all made of glass – on it. The images that fill the everyday life and history of Kostiantynivka. The transparent layers overlap, pierce through the shades of blue and pink. The head is lost somewhere in the clouds, for in the end, it does not matter who is holding the world. Because everyone has a piece of glass in his hands.

What went wrong? EVERYTHING went perfectly.


Втілення

КОСТЯНТИНІВКА / ІДЕНТИЧНІСТЬ

But the most important thing in those lovely stories about the Kostiantynivka stars on the Kremlin’s towers and the quaint fountains is the material itself.

Продовження напрямку «Ідентичність» на стор. 325 / The Identity dimension continues on page 325

283


284


285


286

KOSTIANTYNIVKA / URBAN RESEARCH


Анастасія Пономарьова

ЗОНА ВІДЧУЖЕННЯ ЗОНА ЕКСПЕРИМЕНТУ

Anastasiya Ponomaryova

EXCLUSION ZONE EXPERIMENT ZONE

Здається, в цьому місті руїни зникають швидше з міського ландшафту, ніж зі свідомості людей.

Величезна територія між історичною частиною міста та новою, побудованою в радянські часи, поступово стає територією відчуження. Тут дуже рідко можна зустріти людей. Серед тих промислових корпусів, які ще залишилися до сьогодні, більшість так довго стояли покинутими, що перетворилися на руїни. До деяких занедбаних місць уже почала повертатися природа, створюючи багатошаровий ландшафт. Коли ми разом із Андрієм Шулярем у складі команди «Метамісто: Схід» приїхали в лютому (4-8.02.2017) до Костянтинівки з метою дослідження міста, звісно, ми вирушили саме туди, до закинутої зони в центральній

Industrial enterprises in Kostiantynivka are stopping work. The whole factories are disappearing, and later, any mentions of them in the urban landscape will disappear, too. Today, out of more than ten industrial giants – glass, chemical, and metallurgical – only a few of their shops still operate. As a result, there is an huge abandoned area in the central part of the city. A huge area between the historical part of the city and the new one built in the Soviet times is gradually becoming an exclusion zone. You rarely meet people here. Among those industrial buildings which still remain to this day, the majority have been abandoned for so long that they have turned into ruins. In some places neglected and abandoned by humans, nature has already started coming back, creating a multi-layered landscape. When Andriy Shulyar and I, as part of the Metacity: East team, arrived in Kostyantynivka in February 4-8, 2017 in order to explore the city, of course, we went straight there, to the abandoned area in the central part of the city. We were fortunate enough to have an excursion

КОСТЯНТИНІВКА / УРБАНІСТИКА. ДОСЛІДЖЕННЯ

У Костянтинівці промислові підприємства припиняють працювати, зникають цілі заводи з будівлями та інженерними спорудами, а згодом зникнуть і будь-які згадки про них у міському ландшафті. Сьогодні з-поміж понад десяти заводів, серед яких колишні скляні, хімічні та металургійні гіганти, працюють лише декілька цехів. Як наслідок – у центральній частині міста утворилася покинута зона.

287


Територія заводу «Автоскло».

2005

KOSTIANTYNIVKA / URBAN RESEARCH

частині міста. Нам пощастило, екскурсію проводив місцевий активіст Давид, закоханий в руїни рідного міста. Маючи і без того великий інтерес до таких складних та цікавих місць, ми відчули зв’язок із цим ландшафтом.

288

Майже за 7 місяців після цього візиту, команда «Метамісто: Схід» повернулася в Костянтинівку, аби розпочати експеримент. Разом із місцевими мешканцями ми хотіли трансформувати локацію в цій величезній покинутій зоні. Будівлі, з даху якої ми роздивлялися промислову зону та саму ділянку для трансформації, вже немає. Зникла «вежа», на яку ми підіймалися, стояли зачаровані та трохи налякані залишками промислового минулого. Здається, в цьому місті руїни швидше зникають з міського ландшафту, ніж в головах людей. І справді, всі, з ким ми спілкувалися в місті під час дослідження, говорили про цю постпромислову зону, навіть коли ми ставили геть інші питання. Передбачувано, що у мономісті багато людей досі мріють про повернення колишньої промислової

2017

that was conducted by a local activist, David, who feels connections with the ruins of his hometown. Having already had a great interest in such challenging though no less interesting places, we felt connected with this urban landscape and instantly fell for it. Almost seven months after this visit, the Metacity: East team returned to Kostyantynivka to start experimenting and to transform, together with the locals, the location in this vast abandoned area selected during our exploring. The abandoned building, from the roof of which we looked at the industrial zone and the area for transformation itself, no longer existed. The “tower” that we went up and stood on, fascinated and a little bit scared by the remnants of the industrial past, had disappeared. IIt looks like in this city the ruins disappear from the urban landscape rather than from the people’s minds. IIndeed, everyone we talked to in the city during our exploration spoke about this post-industrial area of the city, even when we were inquiring about completely different issues. Rather predictable for a monocity, many


2

3

слави, переважно це старше покоління, інші ж, навпаки, – хочуть позбутися її як чогось неприємного. Але знаходяться й люди, які бачать у цьому особливість міста. Переважно це молоді люди, які народилися вже після початку занепаду заводів. Ось деякі з відвертих реакцій, які ми отримали під час інтерв’ю в лютому:

Під кінець дослідження в нас склалося враження, що ця постпромиcлова зона є не тільки географічним центром Костянтинівки, але й центром уваги, хоча більшість людей фізично її оминають.

people – mostly the older generation – still dream of getting the former industrial glory back, while others, on the contrary, want to get rid of it as something unpleasant. But there are those locals who see this as a city feature. Mostly it is the young people, who were born after the plants started declining. Here are some of the frank reactions we received during an interview in February: “- What distinguishes your city from others? - Closed factories “. “I’m fond of giants and I am afraid of them at the same time.” “I want to get rid of scary factories that do not work.” “I am proud of the Chemist, Glass” factory. “I want to develop a destroyed industrial zone, to create a platform for festivals there.” At the end of our exploring we had the impression that this post-industrial zone of the city is not only a geographical center of Kostiantynivka, but also the center of attention, although most people physically avoid it.

КОСТЯНТИНІВКА / УРБАНІСТИКА. ДОСЛІДЖЕННЯ

1

289


KOSTIANTYNIVKA / URBAN RESEARCH

На даху інженерного корпусу заводу «Автоскло», лютий 2017

На залишках інженерного корпусу заводу «Автоскло», вересень 2017

Серед тих, кому вона цікава, ми зустріли фотографів, режисерів, журналістів. Вони кинули собі виклик переосмислити минуле та промисловий спадок міста. Володимир Березін водить цією частиною міста екскурсію для туристів під назвою «Свалка коммунизма», місцеві художники створюють мурали на залишках будівель, а молодий режисер Давид Гаспарян знімає короткометражне кіно.

Among those who are interested in it were photographers, directors, and journalists. They challenged themselves to rethink the past and industrial heritage of the city. Volodymyr Berezin conducts an excursion for the tourists in this part of the city under the title “Communism Dump”, local artists create murals on the remnants of the buildings, and the young director David Gasparyan makes short films.

Ці містяни роблять надзвичайно важливу роботу. Під часи кризи, коли немає ресурсів для значних міських перетворень, важливо сфокусуватися на «наративному підході». Така робота проявлює виявляє цінне, колективне та індивідуальне.

These locals are doing an extremely important job. In times of crisis, when there are no resources for significant urban transformations, it is important to focus on the “narrative approach”. During such work the valuable, the collective, and the individual manifest themselves.

Наше чотириденне дослідження Костянтинівки в лютому допомогло нам визначитись із найвдалішими місцями для експерименту. Серед інших виявилась територія біля колишнього залізничного мосту по вул. Шмідта. Робота з нею має значення не тільки для переосмислення промислового минулого величезної зони, але і для поєднання зони відчуження з цілим містом. Її особливе розташування, цікавість з боку місцевих, та наявні антропогенні та природні елементи, увиразнюють її значущість.

Our four-day exploration of Kostyantynivka in February helped us determine the most suitable places for the experiment. Among those (see below) was the territory near the former railway bridge at the Schmidt Street. Working with it – which, starting from September 23, turned into the real experiment on the site – is important not only for rethinking the industrial past of a huge area, but also for connecting the exclusion zone with the whole city. Its special location, interest of the locals, and existing anthropogenic and natural elements, make it what it is.

Такі висновки були зроблені на підставі спілкування з місцевими мешканцями, проведеного SWOT-аналізу 10 потенційних ділянок, а також підкріплені подальшим просторовим аналізом міста та аналізом «кліматичної карти».

Such conclusions were based on communicating with the locals and the SWOT analysis of ten potential locations, and were also supported by further spatial analysis of the city and analysis of the “weather map”.

Просторовий аналіз міста показав, що розрив двох частин міста ускладнює слабка інфраструктура. Два автомобільні мости з обох боків 290 зони відчуження з’єднують дві частини міста.

A spatial analysis of the city showed that the weak infrastructure widens and complicates the gap between two parts of the city. Two automobile bridges on two sides of the exclusion zone connect two parts of the city. Using public


Під кінець нашого дослідження в нас склалося враження, що ця постпромзона міста є не тільки географічним, але й ментальним центром Костянтинівки, хоча більшість людей фізично її оминають.

Громадський транспорт, за словами місцевих, незручний – його рух припиняється ще до вечора. Мости не мають пішохідної частини, до того ж ними було б дуже незручно користуватися, вони знаходяться далеко від центру. Тому ті місцеві, які все ж таки наважуються перейти пішки з однієї частини міста в іншу, йдуть через зону відчуження, долаючи міст через річку та естакаду через залізничні колії.

transport, according to the locals, isn’t comfortable, as it stops working early in the evening. The bridges do not have any sidewalks for pedestrians, and besides, the bridges would be very uncomfortable to use, as they are far from the city center. Therefore, those locals who still dare to go on foot from one part of the city to another, go through the exclusion zone, crossing the bridge across the river and the overpass across the railway.

Весь цей маршрут від центру міста (вул. Ломоносова) може зайняти приблизно 20 хвилин, але він абсолютно необлаштований: немає світла та тротуарів. Єдиний муніципальний транспорт – трамвай – не працює, що дедалі ускладнює пересування містом.

The entire route from the city center (Lomonosov Street) may take about twenty minutes, but it is completely unequipped: there are no streetlights and no sidewalks. The only municipal transport, the tram*, doesn’t work, which complicates getting around the city.

За результатами SWOT-аналізу в нас сформувався список із 7 локацій:

According to the results of SWOT analysis, we have formed a list of 7 locations:

1.

1.

2. 3. 4. 5. 6. 7.

територія біля колишнього залізничного мосту по вул. Шмідта літній майданчик та фонтан в парку «Ювілейний» колишній кінотеатр «Супутник»; парк «Хімік» майданчик біля ДЮСШ (дитячо-юнацька спортивна школа) школа № 5 із парком та танком дитяча бібліотека ім. О. Кошевого з територією перед бібліотекою.

Кліматична карта виявила ті місця, трансформація яких мала би найбільший вплив на місто. Серед найефективніших у цьому сенсі мали б стати трансформації на таких локаціях: територія біля колишнього залізничного мосту по вул. Шмідта та Школа № 5 із парком та танком.

2. 3. 4. 5. 6. 7.

the territory near the former railway bridge in the Schmidt street summer playground and fountain in the Yuvileynyy (“Jubilee”) park; former Sputnik cinema “Khimik” (“Chemist”) park the site near the Children and Youth Sports School School #5 with the park and the tank Koshovy Children’s Library with the territory in front of the library.

The weather map identified the locations where the transformation would have the biggest impact on the city. Among the most effective ones in this sense would be the transformations at the following locations: the territory around the former railway bridge at the Schmidt Street and School #5 with the park and the tank.

КОСТЯНТИНІВКА / УРБАНІСТИКА. ІНТЕРВЕНЦІЯ

Хімічний завод біля сірчано-кіслотного цеху

291


KOSTIANTYNIVKA / URBAN RESEARCH

292

Місто розділене на дві частини Історична частина міста та частина міста, побудована в радянські часи. Тут зараз знаходиться історичний центр міста.

City is separated into two parts The historical part of the city and the part built in the Soviet times, where the modern city center is.

Між двома частинами зона відчуження Сьогодні з-поміж десятка заводів, серед яких колишні скляні, хімічні та металургійні гіганти, працюють лише декілька цехів. Внаслідок цього в центральній частині міста утворилась покинута зона.

There is an exclusion zone between the two parts There are only a few working shops left among a dozen glass, chemical, and metallurgical giant plants that were there before. That’s the reason there is an abandoned zone in the center of the city now.

Через зону відчуження тече річка Кривий Торець Загальний стан - незадовільний, іноді зустрічаються місця для рибалок та качки.

The exclusion zone is cut by the Kryvy Torets river The overall state is unsatisfactory, there are few places for the fishermen and ducks

Вздовж зони відчуження проходить залізнична колія та залишки трамвайних маршрутів Трамвайні колії, які колись поєднували всі заводи із деякими віддаленими житловими районами, частково розібрані.

There’s a railroad and the remnants of the tram lines along the exclusion zone The tram lines that once connected all the plants with some distant parts of the city are partly dismantled.

Автомобільне поєднання двох частин міста Просторовий розрив двох частин міста ускладнює слабка інфраструктура. При тому, що місто розтягнуто, воно поєднано лише двома автомобільними мостами.

Automobile connection of the two parts of the city The spatial gap between two parts of the city is complicated by the weak infrastructure. Although the city is scarce, it is connected by only two automobile bridges.

Пішохідне сполучення двох частин міста Між двома частинами міста відсутні пішохідні тротуари та мости. Є можливість перейти пішки з однієї частини міста на іншу через колишні інженерні мости для вантажівок, через річку та естакаду над залізничною дорогою.

Pedestrian connection of the two parts of the city There are no sidewalks and pedestrian bridges between two parts of the city. There is a possibility to get to the other part of the city through the former engineer bridges for trucks across the river, and through the overpass across the railroad.


The “weather map” of Kostiantynivka, based on the results of the interviews conducted in February 2017 and on the open data. The map shows the locations in the city that amplify (П) the temporary transformations and the ones that complicate (У) them.

Обрана локація дасть можливість створити «неформальний» пішохідний зв’язок між двома частинами міста. Зокрема, ця локація здатна поєднати дві найважливіші на сьогодні культурні точки Костянтинівки: вільний простір «DRUZI» в кінотеатрі «Супутник», та сквер перед кінотеатром Леніна по вул. Торецька. Ділянка розташована на території колишнього заводу «Автоскло», від якого лишилося декілька адміністративних та господарських корпусів. В одному із таких корпусів біля мосту і відбуватиметься перша трансформація промислового резерву в місті. На нашу думку, це теж символічно. Оскільки саме цей завод мав найбільшу славу на весь світ серед інших заводів міста. Напевно кожен мешканець Костянтинівки пам’ятає рубінові зорі для веж Кремля, кришталевий фонтан для виставки в Нью-Йорку (саме цей фонтан бачимо зараз на гербі міста) та ілюмінатори для місяцеходу «Ленін», виготовлені так само на заводі «Автоскло».

The chosen location makes an attempt to create an “informal” pedestrian link between the two parts of the city. In particular, it is also able to combine two of today’s most important cultural locations of Kostiantynivka: the “Friends” open space in the “Sputnik” Cinema, and the square in front of the Lenin Cinema on Toretska Street. The site is located on the territory of the former “Avtosklo” plant, which left only a few administrative and outbuildings in memory of itself in the urban landscape. The transformation will occur in one of those buildings near the bridge. It’ll be the first transformation of the industrial reserve in the city. In our opinion, it is also symbolic, since this plant was the most famous one among all the other ones in the city. Every resident of Kostiantynivka probably remembers the ruby stars for the Kremlin towers, the crystal fountain for the exhibition in New York (this is the fountain which is now on the coat of arms of the city), and the portholes for the “Lenin” lunar rover, all of which were made at the “Avtosklo” plant.

КОСТЯНТИНІВКА / УРБАНІСТИКА. ІНТЕРВЕНЦІЯ

«Кліматична карта» Костянтинівки, складена за результатами опитування в лютому 2017 та відкритих даних. Карта показує зони в місці, які підсилюють тимчасові (П) трансформації та ті, які їх ускладнюють (У).

293


Немало важать і природні якості локації, а саме близькість річки. Вода навіює спокій та дає можливість насолодитися живописним видом.

No less important are the natural qualities of the location, namely the proximity of the river. Its presence can calm you down a bit and allows you to enjoy a scenic view.

Зона відчуження розділяє місто, нагадує про минуле, демонструє важкі часи сьогодення.

The exclusion zone separates the city, reminds of its past, and demonstrates the difficult time of the present.

KOSTIANTYNIVKA / URBAN RESEARCH

Вона містить безліч історичного матеріалу для трансформацій та творчості. Саме тому ця зона стала основним, хоча й не єдиним фокусом нашого дослідження в лютому. Команда «Коду міста» з «Друзями» та місцевими активістами розпочали перші трансформації, приваблюючи увагу до зони відчуження, і у вересні провели там перший фестиваль «TheMostFest». Все відбувається з вірою в те, що маленькі дії при наявному стратегічному плані здатні запустити великі зміни!

It contains a huge amount of historical material for transformation and creativity. That is why this zone became the main – though not the only – focus of our February study. Now the “City code” team along with “Friends” and local activists, began the first transformations, drawing attention to the exclusion zone’, and on September 23 there will already be the first TheMost Fest festival. Everything happens with the belief that, when having a strategic plan, small actions can launch big changes!

Джерела: 1. Campo, D. (2010). In the Footsteps of the Federal Writers’ Project Revisiting the Workshop of the World. Landscape Journal, 29(2), 179-198.

294

Продовження напрямку «Урбаністика. Дослідження» на стор. 331 / The Urban Research dimension continues on page 331


© Анастасія Пономарьова

295

КОСТЯНТИНІВКА / УРБАНІСТИКА. ДОСЛІДЖЕННЯ


296

KOSTIANTYNIVKA / URBAN INTERVENTION


Костянтин Кучабський, Роман Сах

Kostiantyn Kuchabskyi, Roman Sakh

ЗУПИНКА БІЛЯ РІЧКИ ТОРЕЦЬ

AN OPEN VENUE BY THE TORETS RIVER

Костянтинівка – місто поруч із зоною бойових дій на сході України. Його промисловість іще 30 років тому мала значення всерадянського масштабу, нині ж «індустріальне серце» міста зупинилось, а його центр перетворився на закинуту територію. Тепер тут природа протистоїть запустінню просторів, створюючи багатошаровий ландшафт. Проблемним для міста є також питання просторового розвитку, адже Костянтинівка розділена на дві частини, які погано сполучаються між собою.

Kostiantynivka is located next to the combat zone in the east of Ukraine. Thirty years ago, its strong industry was very important to the Soviet state, but now the industrial heart of the city has stopped, and the city center has turned into a deserted place. Nature rules here now, opposing the desolation of the space and creating the multi-layered landscape. The issue of the spatial development is a challenging question for the city, because Kostiantynivka is divided into two parts that are poorly connected.

Команда проекту «Метамісто: Схід» спільно з місцевим об’єднанням активістів «Druzi» спробувала відшукати напрямок для постіндустріальної трансформації міста. Дослідження «Urban Curators» у Костянтинівці було визначальними для вибору локації.

Our Metacity: East team together with the local activist association Druzi tried to find a way for the post-industrial transformation of the city. The Urban Curators’ research in Kostiantynivka was a crucial part of our joint decision.

Для інтервенції було обрано фрагмент зруйнованого автомобільного моста на пішохідному маршруті між двома частинами міста. Можливість спостерігати за рікою з різних рівнів означає додаткову градацію відчуттів: спочатку можна дивитися на пейзаж звисока, одночасно споглядаючи промислові

We chose a fragment of a destroyed motorway bridge on a pedestrian route between the two parts of the city as the space for our intervention. The possibility to observe the river from different levels gives an additional degree of sensation: at first, you can enjoy the landscape from above while watching the industrial skyline, then gradually descend into the shelter between the shores.

КОСТЯНТИНІВКА / УРБАНІСТИКА. ІНТЕРВЕНЦІЯ

Ми виділяли декілька ключових функцій. Перша – місце для споглядання, що пропонує відчуття природи Костянтинівки. Друга – лекторій – освітній та дискусійний майданчик. Третє – місце для риболовлі..

297


Точка інтервенції

будови й індустріальний скайлайн, тоді поступово спускатися в укриття між берегами. Працюючи з такими просторами, найважливіше – зберігати прозорість, якомога менше загороджувати пейзажі. Річка – велика цінність, про яку тут забули.

KOSTIANTYNIVKA / URBAN INTERVENTION

Важливим складником проекту також було дослідження, яке тривало десять місяців. У його рамках проходили громадські обговорення й інші партисипативні практики, наприклад, перформативний театр від Оксани Потапової. Це був незвичайний, але дуже потужний формат для розуміння простору. Люди різного віку в різних локаціях промзони програвали сцени з минулого, майбутнього, паралельної реальності, через тілесний досвід осмислювали все та ставили нові питання. Будівництво простору тривало чотири дні. Усі роботи проходили у співпраці з міською владою, хоча ключовою була роль активної громадськості міста та молоді: містяни брали участь у всіх етапах проекту. Місцева команда волонтерів діяла з ентузіазмом індустріальної революції там, де професійні будівельні бригади відмовлялися працювати. Велика вдячність усім, із ким довелося ділити цю роботу. Нашим головним архітектурним завданням було організувати спуск до води, використовуючи досить крутий схил бетонного фундаменту (залишки мосту). Конструювання звелося до вирішення інженерних задач: зведення консольного кріплення, побудови кількох ярусів сидінь і накриття від дощу.

Важливим елементом простору стала дзер298 кальна мозаїка зі знайдених на території

It is very important to be transparent and not to block the landscape when working on projects like this. The river is a great merit that has been forgotten here. The ten-month research was also an important component of our project. A lot of activities were conducted within its framework: public discussions and other participatory practices, such as the Oksana Potapova performative theater. It was an unusual but very powerful format for understanding the space. People of different ages played out the scenes of the past and the future, a parallel reality in different locations of the industrial zone; they tried to raise new questions through reflecting on bodily experience. The construction itself took four days. The works were conducted in cooperation with the city authorities, and still, the role of the active civil community and the youth of the city was crucial: residents of Kostiantynivka participated in all of the stages of the project. The local team of volunteers showed their dedication and enthusiasm of the scale of the industrial revolution in situations when professional construction brigades refused to work. We are deeply grateful to everyone who shared in the work. Our main architectural task was to organize a descent to the water, using a fairly steep slope of the concrete foundation – the ones that were left from the bridge. The construction was reduced to solving the engineering problems: building up the cantilever mount, creating several tiers of seats, and setting up a cover from the rain. A mirror mosaic of the guarding deity of Kryvyi Torets river was created out of the glass wreckage that was found on location, and it became an important element of the newly created space.


The space was designed to be as open and integrated into the environment as possible.

Перформативний театр

Простір проектувався максимально відкритим та інтегрованим у довкілля. Ми виділяли в ньому кілька ключових функцій. Перша – місце для споглядання, де можна відчути природу Костянтинівки. Друга – «зелений» лекторій: освітній та дискусійний майданчик, яким опікуватиметься вільний простір «Druzi». Третє – місце для риболовлі: продуктивний елемент ландшафту, ознака очищення ріки і всієї «зони відчуження». Усі наші дослідження, а потім і реалізація, проходила у партнерстві з «Друзями». Відчувши їхній ентузіазм, ми не могли не викластися на 150%. Іще один відчайдушний парубок, Діма, який на другий день невідомо звідки з’явився нам на допомогу, енергією зарядив усіх на майданчику. Круто, коли, передаючи бруси, можна обговорювати сучасну поезію, реп та філософію, сміливо, як у шкільні часи. Зворушливою кульмінацією проекту став момент, коли до нас на допомогу у вирішальний час приїхали друзі з інших міст, де ми працювали – Паша та Валера з Бахмута і Ваня з Покровська – вони зробили внесок у розвиток Костянтинівки! Ми тривожилися, чи залишиться цілісною конструкція, адже побудували її в місці, де все розтягують на матеріали. Уже навіть були спроби вкрасти кілька дощок. Проте жителі доглядають за простором і відновлюють його. Експеримент із «крихкістю» триває.

The locals loved the composition. It is a dynamic element in the construction, reflecting everything around it, creating a moving collage that combines everything – the plants, the sky, the reeds – into one being. The space was designed to be as open and integrated into the environment as possible. We highlighted several key features in it. The first is a place for observation, so that the viewer can feel the nature of Kostiantynivka. The second is the “green” lecturing space: an educational and discussion platform under the supervision of Druzi free space. The third is a fishing spot: a productive element of the landscape, a sign of revitalisation of the river and the entire “exclusion zone”. All of the research and the implementation of the project occurred through partnership with Druzi. And having felt their enthusiasm, we had no other option but to give 150% to our performance. And there was another guy, a desperate young man called Dima, who appeared out of nowhere and helped us out, electrifying the construction set. It’s cool when you can discuss modern poetry, rap, and philosophy while passing the bars – and do it boldly, just the way you used to do it at school. The touching culmination of our project came at a crucial moment when our friends from the other cities where we’ve worked came to our support: Pasha and Valera from Bakhmut and Vania from Pokrovsk made their contribution to the development of Kostiantynivka!

КОСТЯНТИНІВКА / УРБАНІСТИКА. ІНТЕРВЕНЦІЯ

уламків – божество-оберіг річки Кривий Торець. Ця мозаїка сподобалася багатьом жителям. Це динамічний елемент у конструкції: віддзеркалюючи все навколо, він перетворюється на рухливий колаж, де заводи, небо, очерет – одне ціле.

We were a bit scared that the construction would remain safe and sound, since we built it in a place where everything is stolen for materials. There were even some attempts to steal some of the boards. But the local people are taking care 299 of the space and will restore it if needed.


300

KOSTIANTYNIVKA / URBAN INTERVENTION


301


Перший улов у просторі

KOSTIANTYNIVKA / URBAN INTERVENTION

Почався діалог про безпеку маршруту загалом, сподіваємося, що в нього включиться міська влада.

302

Конструкція після останнього мародерства

The “fragility” experiment is underway. A dialogue on the overall safety of the route has been launched, and we hope the local authorities will join.

Ми думаємо, що на такому об’єкті в Костянтинівці гарно буде розпочинати взаємодію з довкіллям, спуститися до ріки, порибалити, влаштувати пікнік, провести майстер-клас на відкритому повітрі.

We think that such an object in Kostiantynivka will be a good start to interaction with the environment, to go down to the river to fish, arrange a picnic, and hold an open-air master class.

Рефлексія

Reflection

Розуміємо, що конструкція в такому місці має мало шансів вижити. Було три спроби мародерства, й остання виявилася досить суттєвою (розібрали верхню платформу). Маємо підозри, що причиною руйнування є дорогоцінні залишки металевого мосту, адже збудований простір не дає можливості «місцевим підприємцям» легко витягнути цей метал та збагатитися на значну суму. Хотілося б більше часу приділити питанням укріплення та захисту від мародерів, а також ширшій комунікації з мешканцями, аби донести до них цінність проекту. Ідея зеленого лекторію була не дуже зрозуміла мешканцям міста, через відсутність контекстуального наповнення місцевими партнерами, локацію частіше використовували для відпочинку, рибальства або фотосесій. Можливо, якби реалізація припала на весну, а не осінь, було би більше часу на освоєння і використання простору. Маємо надію, що навесні знайдуться сили та ресурси, щоб відродити цей простір.

We understand that any construction at that kind of site has little chance of survival. There have already been three looting attempts, and the last was quite substantial (they disassembled the upper platform). We suspect that the reason for the destruction is the precious remains of the metal bridge: the space is built over the metal leftovers of the bridge, and therefore the “local entrepreneurs” cannot reach the metal constructions easily to take it to the recycling land-fields for money. It would be good to pay more time to strengthen the venue and protect it from the marauders, as well as establish broader communication with residents in order to show them the value of the project. The idea of the open-air lectorium was not very clear to the inhabitants of the city because of the lack of content by local partners; the location was more often used for recreation, fishing, or photo sessions. Perhaps if we had worked on the implementation in spring – not in autumn – there would have been more time for the development and use of the space. We hope that in the spring there will be new efforts and resources to revive this space.

Продовження напрямку «Урбаністика. Інтервенція» на стор. 341 / The Urban Intervention dimension continues on page 341


КОСТЯНТИНІВКА / УРБАНІСТИКА. ІНТЕРВЕНЦІЯ

Фото з простору у соцмережі Instagram

303


304

KOSTIANTYNIVKA / COORDINATION


Віта Базан

ТЕРАПІЯ ВІД ФАНТОМНИХ БОЛІВ

Vita Bazan

PHANTOM PAINS THERAPY

Неможливо по-справжньому ностальгувати за тим, чого не бачив і не відчував. Молодь Костянтинівки не ностальгує за минулим

Від першої зустрічі в Костянтинівці залишилося враження про самоіронію старших людей, і серйозну налаштованість молоді. З місцевими ми зустрілися в бібліотеці, де нас супроводжували привітні працівники. На той момент простір «DRUZI» ще не відкрився, проте цього дня ми мали нагоду познайомитися з Наталкою Сосницькою та Сонею Пилипенко, чия команда згодом стала нашими добрими друзями та надійними партнерами. Володимир Березін, журналіст та редактор газети «Провінція», запропонував провести нам кілька екскурсій містом: «Костянтинівка українська» та «Деструктивний конструктивізм». Зима увиразнила еклектику і спустошення. Не місто, а люди викликали бажання повернутися.

We were fascinated by the idea to strike the city in its very heart that has been gradually stopping for almost thirty years and causing phantom pains for those who remember the first ruby stars, missile radomes, or successes of the heavy-duty production. Kostiantynivka used to be an industrial center with twenty-six plants occupying nearly a third of the city’s territory. The first meeting in Kostiantynivka left us with a lasting impression of the self-irony of the seniors and serious determination of the youth. We met the locals in the library, accompanied by the friendly staff. At that moment, Druzi space has not yet opened, but that day we had the opportunity to meet Natalka Sosnytska and Sonya Pylypenko, whose team soon became our good friends and reliable partners. Volodymyr Berezin, a journalist and editor of the Provintsia newspaper, suggested we should take several walks through the city, and to join him for Ukrainian Kostiantynivka and Destructive Constructivism tours. Winter only emphasised the eclecticism and devastation. It was not the city that made us come back; it was the people.

КОСТЯНТИНІВКА / КООРДИНАЦІЯ

Нас заворожував масштаб ідеї тицьнути пальцем у саме серце міста, яке поступово зупиняється протягом уже майже тридцяти років, і спричиняє фантомні болі в тих, хто пам’ятає перші рубінові зірки, обтікачі для ракет, чи надпотужні виробництва. Колись Костянтинівка була промисловим центром, де працювало 26 заводів, що займали майже третину міста.

305


KOSTIANTYNIVKA / COORDINATION

Міст через ріку посеред промзони

Одинадцятикласник Давид Гаспарян розповідав про красу міста, що старіє, про романтику руйнації, про завершення одного циклу і відкриття горизонту для невідомого нового, і це захоплювало. Неможливо по-справжньому ностальгувати за тим, чого не бачив і не відчував. Молоді люди Костянтинівки не сумують за минулим, вони уже бачили, як зруйнований індустріальний центр поглинає природа, і він перетворюється на джунглі.

The eleventh-grader David Gasparian told us about the beauty of the aging city, about the romantics of destruction, of completion of one cycle and the emergence of the new yet unknown horizon, and it enthralled us. You cannot really be nostalgic for something you’ve never seen or felt, and the youth of Kostiantynivka are not sad about the past; they have already seen the devastated industrial center being conquered by nature and turning into a jungle.

Удруге наша команда приїхала на п’ять днів, ми проводили глибинні інтерв’ю з місцевими, розмовляли про дозвілля, культуру, про різні локації в місті, що мають особливе значення. Серед них був залізничний міст через річку Кривий Торець посеред колишньої промзони. Будь-які задуми щось робити на цій території здавалися фантастичними через масштаби, сумнівну безпечність, непропрацьовану пам’ять місцевих. Під час SWOT-аналізу Андрій Шуляр з команди «Urban Curators» з притаманними йому раціональністю та прямотою сказав приблизно таке: «Той міст для вас як гарна дівка, – всі хочуть, але бояться підступитися». Цей жарт змусив нас відкинути сумніви і розпочати роботу.

For the second time, we arrived for five days, and we conducted in-depth interviews with the local people, talking about leisure, culture, and different locations in the city of particular importance. The old railway bridge across the Kryvyi Torets river in the middle of the former industrial zone was mentioned. Any plans to do something in this area seemed fantastic: the scale of the project, its questionable safety, and the unprocessed memory of the locals – it seemed far too risky. While making the SWOT-analysis, Andryi Shuliar from the Urban Curators team, with all of his rationality and straightforwardness, said this: “That bridge for us is like a pretty girl: everyone wants her but no one comes closer”. The joke made us pluck up the courage, discard our doubts, and start the work.

Як перемкнутися зі спогадів про минуле на програмування майбутнього? До річки нас супроводжував Давид. Перша точка на нашому шляху – семиповерхова будівля колишньої дирекції, з її даху відкривався вид на дикі простори залишків промислового центру. Далі – ще одна знакова будівля, від якої вцілів каркас фронтальної стіни. За віттям безлистих дерев видніє спогад про амбіції минулого – напис «Наша цель – коммунизм». Важко повірити, що колись зарослою кущами дорогою до річки курсу306 вали автобуси. Автомобільний міст давно

How to switch from the memories of the past to programming the future? David led us to the riverside. The first checkpoint on our way was the seven-story building of the former Directorate; its roof gave us the overview of the wild lands with the remnants of the industrial center. We continued to another landmark building, with only a frame of the frontal wall left. A reminder of the past ambitions – the “Communism is Our Goal” inscription – is seen through the leafless tree branches. It’s hard to believe that this bushy street was once busy because of the buses. The


розвалили. Тепер туди забрідають люди, які користуються коротким шляхом через залізничний міст, там їздять велосипедисти, туди ходять, щоб усамітнитися чи порибалити. Поруч із рікою ми помітили ангар, що добре зберігся. Ми одразу уявили, що він би міг стати місцем для муралу, що символізував би міфологему Костянтинівки, а також створити ансамбль зі створеним простором на мосту. У цих локаціях можна було б провести фестиваль. Куратор «Міфологеми» віднайшов міф про «склоград». Костянтинівка – місто, що володіє знаннями про технологію виробництва скла. А скло – це символ крихкості, мінливості усього, що відбувається, як мир чи війна... До роботи над цією ідеєю долучилися відомі художники-муралісти з «Kickit Art Studio», чиї роботи є у Києві, Львові, Любліні… В ангарі їх чекала стіна 18х6 метрів.

motorway bridge has been ruined for a long time now. It is now used by the people who take a shortcut through the railway bridge, by cyclists and fishermen, and by people looking for solitude. We noticed a well kept hangar by the river. We immediately thought it would be a perfect place for a mural, depicting a mythological symbol of Kostiantynivka, and would create an ensemble with the public space on the bridge. A festival could be held at this venue. The Mythologem curator has found the myth of the “glass-city”. Kostiantynivka is a city that has a knowledge of the glass production technology. The glass is a symbol of fragility, the variability of everything that happens, like peace or war ... Famous mural artists from Kickit Art Studio, whose works are seen in Kyiv, Lviv, and Lublin, joined in Kostiantynivka. The hangar wall of 18x6 meters was all theirs.

Ми вже уявляли, що хочемо побачити в результаті, але потрібно було провести додаткову роботу з громадою, організувати перемовини з владою, власниками залізничного мосту та ангару. Для того, щоб розбурхати образи колективної пам’яті і закласти нові сценарії, ми разом із «Друзями» вирішили провести дводенну подію «Костянтинівка: місто і тіло». До участі в події ми запросили Оксану Потапову, засновницю ініціативи «Театр для діалогу», уродженку Костянтинівки. З Оксаниною допомогою, через роботу з тілом ми хотіли виявити питання й актуальні больові точки та емоції, що пов’язують мешканців з їхнім містом, його минулим, теперішнім та майбутнім. Разом із архітекторами «Formografia» ми підготували лекції про те, чим живуть сучасні міста, які низові ініціативи в них з’являються, і як можна задіювати промислові території. А завершилися

We had already imagined what we wanted to get in the end of it, but there still was a lot of additional work to be done – with the community, authorities, and the owners of the railway bridge and hangar. In order to stir up the images of the collective memory and reflect on new scenarios, we – together with Druzi – decided to launch a two-day “Kostiantynivka: City and Body” event. We invited Oksana Potapova, the founder of the Theatre for Dialogue initiative, a native of Kostiantynivka, to participate in the event. With Oksana’s help and through work with the body, we wanted to identify the sensitive issues and emotions that connect the residents with their city, its past, present, and future. Together with the architects from Formografia, we prepared lectures on the life of modern cities, on the emerging grass-roots initiatives, and on activation of the industrial areas. And we closed our urban weekend in Kostiantynivka with bodily

КОСТЯНТИНІВКА / КООРДИНАЦІЯ

«Костянтинівка: місто і тіло»

307


You cannot really be nostalgic for something you’ve never seen or felt, and the youth of Kostiantynivka are not sad about the past Комунальники миють ангар

наші урбан-вихідні в Костянтинівці тілесним дослідженням обраних нами локацій, яке ми назвали «Театр на мосту». Було цікаво спостерігати, як песимісти дискутують з оптимістами, як поволі з’являється дедалі більше віри та сценаріїв майбутнього для покинутої промзони.

KOSTIANTYNIVKA / COORDINATION

Нам не дали дозволу внести залізничний міст до архітектурного проекту. Місцеві запевняли нас, що вже дуже давно не бачили там потягів. Дірки у бетонній основі теж свідчили про те, що він мало кому потрібен. Але представники підприємства, у чиєму розпорядженні був міст, стверджували, що потяги там ходять, хоча й нечасто. Хоча це й здавалося малоймовірним, ми не йшли шляхом партизанських інтервенцій, а вирішили змістилися на кілька метрів убік, задіявши берег річки разом із залишками автомобільного мосту. Уже під час реалізації наш скепсис змінився полегшенням, коли по тих коліях, як привид, проїхав локомотив.

308

Перемовини з власниками ангару пройшли успішно, у мерії також позитивно сприйняли ідею з активізацією промислової території. Уже під час підготовки до фестивалю комунальники допомогли розчистити від гілля вхід до ангару, пожежники з брандспойту вичистили пил та бруд. Протягом 6 днів у вересні відбувалося спорудження «причалу», створення муралу, прибирання локації та підготовка до фестивалю. «TheMostFest», запланований на 23 вересня 2017, складався з денної та вечірньої програм. Удень люди гуляли територією, грали в настільні ігри та баскетбол, фотографувалися та відпочивали.

(palpable) research of the chosen locations we called the “Theatre on the Bridge”. It was interesting to watch the pessimists debate with the optimists, and how the faith emerges together with numerous future scenarios for the abandoned industrial area. We were not allowed to add the railway bridge to the architectural project. The locals assured us that they had not seen trains there for a long time. And the holes in the concrete base also meant that the bridge was neglected. But the representatives of the company that owned the bridge argued that it is still used by the railway, though not very frequently. Although it seemed unlikely, we decided not to use the partisan methods for intervention and moved a few meters to the side, working with the river bank and the remains of the motorway bridge. Our scepticism was replaced by relief when once, during the implementation of our project, a ghostlike locomotive passed on the same tracks we wanted to use. The negotiations with the hangar owners were successful; the mayor also welcomed the idea of activating the industrial area. While preparing for the festival, the municipal services helped us to clear the hangar entrance from the branches, and the firefighters cleaned the dust and dirt with the hoses. The “pier” was constructed in six days in September, at the same time the mural and the cleaning of the territory was finalized. TheMostFest, scheduled for September 23, 2017, consisted of daytime and evening programs. In the daytime, people walked around the territory, played board games and basketball, made photos, and rested. And in the evening, the atmosphere of techno-rave filled the air and a large party had begun, featuring guest musicians from Kyiv: Cape Code, DJ Quark, and Ptakh_Jung.


309

309


А вже увечері в атмосфері технорейву пройшла вечірка, на якій виступили київські музиканти Cape Code, DJ Quark, Ptakh_Jung.

KOSTIANTYNIVKA / COORDINATION

Рефлексія

310

Хоча ми мали лише два тижні на підготовку «TheMostFest», а на промоцію ще менше, на фестиваль прийшло близько 400 людей. Костянтинівка має вигідну транспортну розв’язку, швидкісний та нічні поїзди дають велику перевагу для проведення масштабних подій. Команда «DRUZI» уже наблизилася до створення хостелу поруч вокзалу, що також відкриває нові горизонти. Ми бачимо велику перспективу для «TheMostFest» перерости у масштабний технофестиваль, приваблюючи пром- і технотуристів з усієї країни. Однак поведінкові моделі людей важко змінити одномоментно. Уже за пару тижнів хтось украв лавку та кілька дощок із простору. Ще за деякий час ми помітили, що саморізи розкручено, а це означало, що простір готуються розбирати. Разом із місцевою командою ми

Reflections Although we only had two weeks to get TheMostFest prepared, and even less for the proper promotion, about 400 people came to the festival. Kostiantynivka has a convenient transport solution: high-speed and overnight trains provide a great advantage for large-scale events. The Druzi team is already working on the idea of establishing a hostel near the train station, which will also open up new horizons. We see the great opportunity for TheMostFest to grow into a large techno-festival attracting industrial and techno-tourists from all over the country. However, the behavioural models of people are difficult to change instantly. Within a few weeks of the venue’s existence, someone stole a bench and several beams. In a while, we noticed that some of the screws were unfastened, which could only mean that the space was being prepared to be disassembled. We reacted quickly, and together with the local team, we got the new screws and covered the boards with varnish. It saved the space for some time, but not for long.


Костянтинівка залишила дуже теплі спогади саме завдяки підтримці та зацікавленості місцевих партнерів. Ми вперше відчули, що маємо команду-близнюка, яка з такою ж віддачею готова братися за справу та діяти на перспективу. «DRUZI» розділили з нами повноцінну відповідальність за результат, і легко прийняли те, що це лише початок, відправна точка, щоб рухатися вперед. Костянтинівка і «DRUZI» – це любов.

Next the top coating of the boards was fully removed from one of the platforms, leaving it only with the basis of plywood. Of course, we had thought of a scenario like this. Vandalism and theft, though deviant, are also forms of appropriation of the space. Can this behaviour be changed? It is still an open challenge for us. In the springtime, when nature will come to life and people will have more interest to spend some time outdoors at the pier, the venue will be restored. Kostiantynivka left us a lot of very warm memories thanks to the support and interest of the local partners. For the first time, we felt like we had a twin team, one that is ready to get to work with the same dedication and act for a better future. Druzi shared full responsibility for the result, and easily understood and accepted that it was only the beginning of the process, the starting point to move forward. Kostiantynivka and Druzi is love.

Продовження напрямку «Координація» на стор. 347 / The Coordination dimension continues on page 347

КОСТЯНТИНІВКА / КООРДИНАЦІЯ

швидко відреагували, вкрутили нові саморізи та покрили оліфою дошки. Це вберегло простір ще на якийсь час, але ненадовго. Зараз з однієї платформи повністю зняли верхнє покриття дощок, залишивши основу з фанери. Звісно, ми не виключали такого сценарію. Вандалізм і розкрадання – нехай девіантна, але теж форма привласнення простору. Як змінити цю поведінку? Це залишається викликом. Навесні ж, коли оживе природа, а людям буде цікавіше приходити на причал, його відновлять.

311


312

KOSTIANTYNIVKA / CULTURE


Олена Правило

КОСТЯНТИНІВКА КУЛЬТУРНЕ МАПУВАННЯ

Olena Pravylo

KOSTIANTYNIVKA CULTURAL MAPPING

Представники різних культурних інституцій міста впевнено кажуть: «Культура є!».

Причини проблеми, визначені містянами, полягають у застарілих методах управління культурою, загальній корупції та пасивності міської адміністрації. Окрім того, погіршення економічної ситуації в місті та занедбаність інформаційного простору призводять до загальної байдужості, нереалізованості і пасивності населення. Через усі означені причини місто потерпає від соціальних проблем, демографічної кризи та зрештою зубожіння культурного поля. У Костянтинівці ретранслюється сприйняття міста як «депресивного», що посилює ідею безвиході й створює перешкоди для інновацій.

“The depreciation of cultural heritage and culture in general” – that is the definition of the main issues of Kostiantynivka by the representatives of the cultural scene of the city. Compared to other cities in our research, Kostiantynivka is an active city with quite lively and busy passenger flows. The causes of the problems, as identified by the residents, are the outdated methods of culture management, the overall corruption, and the passivity of the city administration. Moreover, the tough economic situation and neglected informational sphere have led to general indifference, passivity, and lack of personal fulfilment of the population. Due to all the aforementioned reasons, the city is suffering from social problems, demographic crisis, and, in the end, impoverishment of the cultural field.

КОСТЯНТИНІВКА / КУЛЬТУРА

«Знецінення культурної спадщини та культури в цілому», – так визначили для себе основну проблематику Костянтинівки культурні діячі міста. Порівняно з іншими пунктами нашого дослідження, Костянтинівка є доволі активним містом, крізь нього проходять жваві пасажирські потоки.

In the city, Kostiantynivka is perceived as a “depressing” space, thus furthering the idea of hopelessness and creating obstacles to innovation. Kostiantynivka is known for its circus actors and boasts a specially equipped training area, but it

313


У Костянтинівському міському краєзнавчому музеї

KOSTIANTYNIVKA / CULTURE

Місто відоме своїми цирковими артистами і спеціально обладнаним майданчиком, де можна проводити тренування саме за цим профілем, однак його не опалюють. У 2011 та 2013 роках у місті відбувся професійний цирковий фестиваль «Золотий мак», який зібрав гостей з усього Півдня, тут було організовано цирковий колектив «Арена», але зараз фестиваль припинив свою діяльність. Одним із болючих питань, з яким зустрічаються циркові артисти, є відсутність опалення у культурних інституціях. Це стосується Палацу культури та дозвілля, а також кінотеатру. У зв’язку з цим кінотеатр не працює, а в Палаці культури працюють лише поодинокі гуртки, що рятуються обігрівальними приладами. Низька активність Палацу культури негативно виділяє Костянтинівку серед інших міст проекту «Метамісто: Схід». В інших містах палаци і будинки культури активують і залучають громаду, тим часом у Костянтинівці цю функцію виконує бібліотека та інші заклади культури. Учасники обговорень одностайно казали про необхідність творчих гуртків, культурно-масових заходів, ансамблів, простору для дитячого розвитку, які мають бути реалізовані у Палаці культури. Незважаючи на гостру проблематику, представники різних культурних інституцій Костянтинівки зазначили: «Культура є!». Інституції культури відіграють активну роль у соціальному житті міста. Послугами бібліотеки та інших закладів користуються дуже багато мешканців, зокрема і представники незахищених верств населення. У місті багато дітей, зацікавлених у розвитку та самореалізації, для них працюють 314

is not heated properly. In 2011 and 2013, Golden Poppy – a professional circus festival – was held in the city, gathering guests from all over the south, and resulting in an arena circus company foundation; however, nowadays the festival has stopped its activities. One of the most painful issues for the circus artists is the lack of heating in cultural institutions. The issue is also relevant for the Palace of Culture and Leisure and for the local cinema. Without the heating, the cinema doesn’t work at all, and the Palace can only offer a few creative classes that can be held by heating the rooms with heaters. The low level of activity of the local Palace of Culture negatively distinguishes Kostiantynivka among the other cities of the Metacity: East project. While the palaces and houses of culture activate and attract the community in other cities, in Kostiantynivka, this function is performed by the library and other cultural institutions. The participants of the discussion unanimously mentioned the need for creative classes, cultural events, ensembles, spaces for children’s development – all of which should be created at the Palace of Culture. Despite the acute problems, the representatives of various cultural institutions of Kostiantynivka have clearly stated that culture still exists! Cultural institutions play an active role in the social life of the city. The library and other institutions are used by a large number of inhabitants, including representatives of vulnerable groups. There are many children in the city; they are interested in development and self-fulfilment, and the city provides them with different creative classes, music school, the Center for Children’s and Youth Creativity, and a library. But there are


окремі гуртки, музична школа, центр дитячої та юнацької творчості, активно залучена бібліотека. Але для дорослих людей у Костянтинівці мало можливостей для творчої самореалізації. Молодь знайшла для себе нові перспективи і створила вільний простір «DRUZI», який, разом із Центром громадських ініціатив, базується на території кінотеатру «Супутник». Простір став найбільш активним культурним майданчиком міста, і виступає тут своєрідним подразником офіційної культури. На початку діяльності «DRUZI» були насторожено й критично сприйняті старшими діячами культури, однак із часом вони почали спілкуватися з ініціаторами простору. Під час обговорення майбутнього Костянтинівки відбувся діалог, який відображає загальне протистояння світоглядів: на зауваження одного з працівників культурної інституції про «пасивну молодь, якій нічого не треба», молоді учасники простору «DRUZI» заперечили, що до них приходить багато активних молодих людей і підлітків, натомість дорослі їх систематично зупиняють, бо не бачать для своїх дітей перспектив заробітків у культурній сфері. Після цієї розмови виникло обговорення спільних підходів до дітей та молоді, можливих проектів. Стало можливим вибудовувати подальше спільне бачення активностей для міста, а також формування привабливішого середовища для молодих людей. Прикметно, що завдяки донорським коштам місто отримує багато можливостей, але їх переважно реалізовують приїжджі організації, а міські активісти постійно виступають у ролях помічників-волонтерів, від чого приходить утома і поступове вигорання руху. «Час та фінанси йдуть на рівні волонтерства,

few opportunities for creative self-realization for the adults in Kostiantynivka. The youth have found new opportunities and created the creative space Druzi, which, together with the Center for Civic Initiatives, is based at the Suputnyk cinema. This space has now become the most active cultural site of the city and is a kind of opposition to official culture. In the beginning, Druzi was watchfully and critically perceived by the senior cultural actors, but, eventually, they began to communicate with the initiators of space. During one of the discussions on the future of Kostiantynivka, there was a dialogue that reflected the general generation worldview gap: one of the employees of the cultural institution mentioned “passive young people who do not need anything”, and the young participants of Druzi space gainsaid the argument, mentioning the active young people and adolescents who came to them, whereas adults stop them systematically because they do not see the prospects of earnings in the cultural sphere for their children. We turned to a further discussion of common approaches to children and youth and possible joint projects immediately after this conversation. It became possible to build a further shared vision of activities for the city, as well as to create a more attractive environment for young people. It is noteworthy that the city gets a lot of opportunities thanks to donor assistance; but those projects are mostly implemented by visiting organizations, and the city activists are constantly acting as volunteer assistants, which causes tiredness and gradual burnout of the movement. “[We spend the] time and finances at the level of volunteering, and that is sad”, say the activists. It is an important signal for many organizations that submit projects related to this city and to other cities in the region: the development and

КОСТЯНТИНІВКА / КУЛЬТУРА

Міська бібліотека

315


Сцена Палацу культури та дозвілля

KOSTIANTYNIVKA / CULTURE

стає сумно», – зауважують активісти. Це сигнал для багатьох організацій, які подають проекти, пов’язані з цим містом, та й з іншими містами регіону. Розробку й реалізацію проектів варто вести у професійному партнерстві з місцевими ініціативами, які вже напрацювали певний досвід і знання. Громадські організації міста готові шукати можливостей та ініціювати проекти, що вони поступово і роблять. В інституцій культури та їхніх співробітників є запит на покращення знань та вмінь у написанні проектів та якісному їх виконанні. Музейники хотіли б реалізовувати проекти європейського рівня, вони постійно вивчають сучасні музейні тенденції. Бібліотека бачить свій розвиток як інформаційно-комунікаційна платформа для читачів, як літературний майданчик, клуб за інтересами. Існує велике бажання включати в життя міста сім’ї та дітей з обмеженими можливостями, залучати їх до культурного життя. У місті дуже багато дітей з розладами аутичного спектру, дітей з синдромом Дауна; є готовність організовувати заходи, в яких брали б участь успішні дорослі з різних куточків України. Окрім усього вищезгаданого, було запропоновано розвивати нові напрямки роботи з дітьми, організувати заняття у школі мистецтв, регулярні театральні вистави, концерти, відкрити творчу студію «712», новий молодіжний центр, коворкінг у ЦПМБ.

Загроза бідності і вимирання – найперший ступор для розвитку ініціатив у місті, тому місцевим мешканцям необхідні приклади переходу від індустріального до креативного. Для цього мають бути створені конкретні кейси просторів, проектів, які можуть прине316 сти фінансовий успіх місту і його мешканцям.

implementation of projects should be conducted in a professional partnership with the local initiatives that already have the relevant experience and knowledge. City’s NGOs and CSOs are ready to look for opportunities and to initiate new projects, moreover, and that is exactly what they gradually do. Cultural institutions and its employees are instructed to improve the knowledge and skills in submitting and implementing projects. The museums would like to implement European-level projects, and they are constantly monitoring the contemporary museum trends. The library sees its development as readers utilize information and communication, as a literary site, a club of interests. There is also a strong desire to integrate families and children with disabilities into cultural life, to engage them. There are a lot of children with autistic disorders and with Down syndrome in the city, and it would be interesting to address them also: there is a willingness to organize events with successful adults from different parts of Ukraine. In addition to all of the above, it was offered to develop new areas of work with children, arrange new classes at the art school, create regular theatrical performances, host concerts, open creative studio 712 and a new youth center, and work with the CSBS (Center for Small Business’ Support). The threat of poverty and possible decay of the city are blocking the development of initiatives, so the locals need examples of the transition from industrial to creative. To do this, specific cases should be created, projects that can bring financial success to the city and its inhabitants. The institutions are ready to join their efforts or to independently create and implement projects; they seek opportunities for high-quality professional interactions. According to research


Зала Палацу культури та дозвілля

Учасники обговорень пропонують також робити акцент на промисловості: місто жило з цього весь час, і зараз промислова спадщина є його культурним надбанням. Збережені об’єкти можуть бути музеєфіковані, а ті, які щезли, – створені наново. Музейникам дуже цікаві кейси і проекти, в яких можна реалізувати сучасний музей. Зокрема, використання новітніх технологій для відтворення минулого. У музеї можна демонструвати мистецькі вироби зі скла, а у промислових зонах можна створити туристичні маршрути. Крім того, притік туристів можна посилити за рахунок регулярних культурно-мистецьких заходів та активації інших локацій. На територіях промзони можна розвивати екстремальні заходи, обладнати трубу, щоб на неї можна було залізати. У техприміщеннях можливо знімати кіно. Мистецьке середовище мріє про відкриття арт-резиденції у промзоні. Учасників з дітьми вабить ідея відкритого кінотеатру, оскільки єдиний на сьогодні кінотеатр «Супутник» не працює. Ляльковий театр є цікавою для містян ідеєю, оскільки вже є певні спроби створити такий проект, є ляльки для пальчикового театру.

participants, the creative economy provides opportunities for the development of the city. There definitely is interest in opening crafting shops and clothing stores, selling items designed and manufactured in Kostiantynivka, and launching educational and practical projects to support new business initiatives for youth. Moreover, there is a desire to create a business incubator for creative people that will enable the functioning of small business start-ups. The participants of the discussions also suggested to address the issue of the industry: it has been the main source of the city’s income for a long time, and now the industrial heritage is its cultural heritage. The preserved objects can be turned into museums, and those that have decayed can be recreated. The museum professionals have been interested in creating a contemporary museum like that, for example, using the latest technologies to reproduce the past. The museum can display artistic glassware, and the industrial zones can be used as the tourist routes. The inflow of tourists can be stimulated throughout the year with regular cultural and artistic activities and the activation of other locations. The industrial zones can be used as locations for extreme sports and other activities – one of the pipes, for instance, can be transformed into a climbing ramp. The technical premises can be used as film set. The artistic environment dreams of opening an art residence in the industrial zone. The idea of an open cinema attracts families with children, since the only Suputnyk cinema is out of use. The puppet theatre is another interesting idea for the local residents; there have already been some attempts to launch a project like that – there are dolls for the finger theatre.

КОСТЯНТИНІВКА / КУЛЬТУРА

Інституції готові об’єднуватись та самостійно створювати і реалізовувати проекти, шукають можливості для якісних професійних взаємодій. На думку учасників досліджень, креативна економіка дає можливості для розвитку міста. Тут зацікавлені у відкритті дизайнерських, крафтових крамниць, магазинів одягу, виробленого в Костянтинівці, запуск навчально-практичних проектів для підтримки нових бізнес-ініціатив молоді. Є бажання створити свій бізнес-інкубатор для творчих людей, що дасть можливість створення малих бізнесових стартапів.

317


КОСТЯНТИНІВКА

ДЕРЕВО ПРОБЛЕМ

KOSTIANTYNIVKA

PROBLEM TREE

СИСТЕМНИЙ НАСЛІДОК SYSTEMIC IMPLICATIONS

НАСЛІДОК CONSEQUENCES

ПРОБЛЕМА

ДЕМОГРАФІЧНА ПРОБЛЕМА

ДЕПРЕСИВНЕ МІСТО

ВИМИРАННЯ

DEMOGRAPHIC PROBLEM

DEPRESSIVE CITY

DYING OUT

ПОГАНІ ЗВИЧКИ, ДЕГРАДАЦІЯ, РУЙНУВАННЯ СІМЕЙ

МОЛОДЬ ЇДЕ З МІСТА

БАЙДУЖІСТЬ ЛЮДЕЙ ЧЕРЕЗ НЕРЕАЛІЗОВАНІСТЬ

BAD HABITS, DEGRADATION, DESTRUCTION OF FAMILIES

YOUTH LEAVING THE CITY

PEOPLE’S INDIFFERENCE BECAUSE OF UNREALIZED POTENTIAL

ЗНЕЦІНЕННЯ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ ТА КУЛЬТУРИ В ЦІЛОМУ DEPRECIATION OF CULTURAL HERITAGE AND CULTURE IN GENERAL

PROBLEM

ПРИЧИНА REASONS

ПЕРЕДУМОВА

KOSTIANTYNIVKA / CULTURE

PREREQUISITES

СТАРІ МЕТОДИ УПРАВЛІННЯ КУЛЬТУРОЮ

ЗАЛЕЖНІСТЬ ВІД ТВ ТА ІНТЕРНЕТУ

ПАСИВНІСТЬ МОЛОДІ

ЗАНЕДБАНИЙ ІНФОПРОСТІР

OLD METHODS OF CULTURAL MANAGEMENT

DEPENDENCE ON TV AND INTERNET

YOUTH PASSIVITY

NEGLECTED INFORMATION SPACE

КОРУПЦІЯ І ПАСИВНІСТЬ МІСЬКОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

ВІДСУТНІСТЬ ВУЗІВ

ЗРУЙНОВАНА ЕКОНОМІКА

БЕЗРОБІТТЯ

CORRUPTION AND PASSIVITY OF CITY ADMINISTRATION

LACK OF HIGHER EDUCATION

DEVASTATED ECONOMY

UNEMPLOYMENT

Костянтинівка заслуговує на розвиток і може стати містом, цікавим для життя, в якому люди залишаються і вірять у краще, навчаються, від’їздять і повертаються, щоб створювати родини. У майбутньому містяни бачать свій публічний простір, який оживлюють теплі дії громадян – обв’язування дерев та інші урбаністичні інтервенції. Створити місце для катання на роликах і скейтах, оживити сквер Театральний, зробити вуличну сцену «ракушку», духовий оркестр, заходи для місцевих – задіяти під це занедбану площу біля музичної школи навпроти палацу культури і розвинути новий динамічний публічний простір, центр сімейного дозвілля. До реалізації культурних бажань незмінно додається «але вирішити і проблему транспорту», оскільки ввечері на будь-який захід не можна дістатися через цю проблему. У малих містах культура тісно пов’язана з питанням транспорту. Костянтинівку майбутнього містяни уявляють як місто з зеленими зонами, відремонтованими площами та теплими залами закладів культури, активними

318

Kostiantynivka can become an interesting city for life: a city where people stay and hope for better and invest their efforts in development, learn, and leave, to later return and create families. The residents envision their future public spaces with a touch of warmth from the people, like cosying the parks by knitted decorations for the trees and other urban interventions. They are full of ideas: to create a place for roller-skating and skateboarding; to revitalise the theatre park; to mount the open-air street scene, what they call “the shell”; to organise the local brass band; to launch events for local people; to utilise the abandoned area near the music school opposite the Palace of Culture; and to develop a new dynamic public space, a center for family leisure. The implementation of cultural aspirations is crucially connected to “solving the problem of transport”, because none of the evening events in the city can be reached due to this problem. In small cities, culture is closely linked to transport. The residents of Kostiantynivka want to see their city in the future as a city with green areas, renovated squares and warm rooms of cultural


КОСТЯНТИНІВКА

ДЕРЕВО РІШЕНЬ / ЦІЛЕЙ

KOSTIANTYNIVKA

SOLUTION TREE / AIMS

СИСТЕМНИЙ РЕЗУЛЬТАТ SYSTEMATIC RESULT

РЕЗУЛЬТАТИ RESULTS

ВІДРОДЖЕННЯ МІСТА

РОЗВИТОК МАЛОГО І СЕРЕДНЬОГО БІЗНЕСУ

CITY REBIRTH

SMALL AND MEDIUM BUSINESS DEVELOPMENT

МОЛОДЬ ЗАЛИШАЄТЬСЯ У МІСТІ

АКТИВІЗАЦІЯ НАСЕЛЕННЯ

YOUTH STAY IN THE CITY

ACTIVATION OF POPULATION

РІШЕННЯ / ЦІЛЬ

ВІДРОДЖЕННЯ КУЛЬТУРНИХ ЦІННОСТЕЙ

КРЕАТИВНІ КАДРИ НАВЧАННЯ

ПІАР ТА РЕКЛАМА

CREATIVE PERSONNEL, TRAINING

PR AND ADVERTISING

ГОСПОДАР У МІСТІ

ЗАЛУЧЕННЯ НЕБЮДЖЕТНИХ КОШТІВ

ПОШУК ПАРТНЕРІВ, ІНВЕСТОРІВ ТА МЕЦЕНАТІВ

“HOST” IN THE CITY

ATTRACTING EXTRABUDGETARY FUNDS

FINDING PARTNERS, INVESTORS, AND PATRONS

СТВОРЕННЯ КУЛЬТУРНИХ ЦЕНТРІВ ДЛЯ ДОЗВІЛЛЯ РІЗНИХ ВІКОВИХ КАТЕГОРІЙ

ЗАДАЧІ TASKS

РЕСУРСИ RESOURCES

ESTABLISHING OF NEW CULTURAL CENTERS

сценами просто неба та туристичними маршрутами по індустріальних зонах. Представники офіційних інституцій культури почали обмірковувати спільні заходи у місті, які могли б бути реалізовані за власною ініціативою всіх культурних інституцій міста – велике свято для всієї громади, інформаційна співпраця та обмін знаннями. Учасники бачать мету своєї роботи у відродженні культурних цінностей шляхом створення нових осередків для різних вікових категорій та груп з різними потребами, шляхом розвитку креативних кадрів і програми навчання, приваблення небюджетних коштів та ефективного використання бюджету міста. Великі сподівання культурні активісти та представники закладів культури покладають на молодь, яка зможе надалі розвивати місто шляхом створення власних проектів, бізнесініціатив та широкого залучення населення.

institutions, active open-air scenes and tourist routes in the industrial zones. The representatives of official cultural institutions have begun to think of joint activities that could be implemented on their own initiative, with the help of all of the cultural institutions of the city – for example, creating a large community celebration, or large information campaigns on knowledge sharing. The participants see their goal in reviving the cultural values through the creation of new centers for different age groups and groups with different needs, through the development of creative educational programs and staff training, and through attracting the non-budget funds and efficient use of the city budget. Cultural activists and representatives of cultural institutions are highly hopeful for young people who will be able to further develop the city by creating their own projects, business initiatives, and broad engagement of the population.

Рекомендації місту

Recommendations for the City

Переважно міські інституції уявляють потреби і можливості їх реалізації, однак не вистачає лише системності дій та співпраці

City institutions mostly understand the needs and opportunities for implementation; the only missing piece of the puzzle is the systematic action

КОСТЯНТИНІВКА / КУЛЬТУРА

REVIVAL OF CULTURAL VALUES

SOLUTION / AIM

319


Великі амбіції мають бути підкріплені знанням англійської мови і зміцненням зв’язків із різними партнерами та донорами.

and cooperation with strong structural partners at the city level. The city needs a long-term project with the integrated deployment of individual projects in gradual structural changes. The piloting projects might be: (1) the use of the industrial heritage; (2) work with the existing active initiatives; and (3) work with local managers (longterm training program with practical classes in other cities and abroad). Major ambitions have to be backed up by the knowledge of English and strengthened with ties to different partners and donors. As an option, the city’s cultural management program for a group of culture actors can be launched to expand their experience through educational and practical trips abroad. Kostiantynivka needs systematic support, but to receive it, the participants of the cultural field have to establish an efficient coalition and create certain preconditions for the creative industry clusters, and to do that, it is necessary to work on goals together and to involve the younger generation as much as possible, even if it will take decades.

KOSTIANTYNIVKA / CULTURE

з сильними структурними партнерами на міському рівні. Місту потрібен кількарічний проект з інтегрованим розгортанням окремих проектів у поступові структурні зміни. Такими якірними проектами могли б стати: використання індустріальної спадщини, робота з існуючими активними ініціативами, робота з локальними менеджерами (тривала програма навчання з практикою в інших містах та закордоном). Великі амбіції мають бути підкріплені знаннями англійської мови і зміцненням зв’язків із різними партнерами та донорами. Можливим варіантом є міська програма культурного менеджменту для групи активних працівників інституцій та культурних менеджерів, для розширення досвіду їм потрібні освітньо-практичні поїздки закордон. Костянтинівка має отримувати системну підтримку, але для цього самим учасникам культурного поля треба ввійти в коаліцію, створити певні передумови для тих самих кластерів креативних індустрій, а для цього треба злагоджено працювати над цілями, максимально залучати молоде покоління, яке зможе зреалізувати ці цілі, навіть якщо на це підуть десятиліття.

320

Продовження напрямку «Культура» на стор. 355 / The Culture dimension continues on page 355


1. Костянтинівська центральна міська публічна бібліотека адреса: б-р Космонавтів, 11

9. Костянтинівський міський відділ культури Адреса: пл. Перемоги, 6

2. Кінотеатр «Супутник» адреса: пр-т Ломоносова, 164

10. Палац молоді «Юність» адреса: пл. Перемоги, 8

3. Вільний простір «DRUZI» адреса: пр-т Ломоносова, 164

11. Сквер «Театральний» адреса: пл. Перемоги

4. Костянтинівська школа мистецтв адреса: пл. Перемоги, 6

12. Об’єднання парків та кінотеатрів Костянтинівської міської ради адреса: вул. Абрамова, 28

5. Палац культури та дозвілля (Жовтень) адреса: пр-т Ломоносова, 119 6. Центр дитячої та юнацької творчості міста Костянтинівка адреса: пр-т Ломоносова, 150 7. Центральна міська дитяча бібліотека адреса: вул. Октябрська, 260

КОСТЯНТИНІВКА / КУЛЬТУРА

8. Костянтинівський міський краєзнавчий музей адреса: вул. Трудова, 388

321


323

DOBROPILLIA / ДОБРОПІЛЛЯ


324

DOBROPILLIA / IDENTITY


Олександр Михед

Oleksandr Mykhed

«ПРИСВЯТА ДОБРОПІЛЛЮ (ГРОМОВІДВІД)» МІФОЛОГЕМА

TRIBUTE TO DOBROPILLIA (“THUNDERBOLT”) MYTHOLOGEM

Митець: Віталій Кохан За підтримки: Добропільської міської адміністрації Artist: Vitaliy Kokhan Supported by Dobropillia City Administration

Вдивлятися в Ніщо

Staring into Nothing

Міфологема Добропілля невловима. Важко розповісти про місто, в якому ледь не кожен місцевий буде вас переконувати: « емає тут нічого особливого. и такі, як і всі решта».

The mythologem of Dobropillia is elusive. It is hard to tell something about the city where everyone you meet will tell you: “There’s nothing special here”. “We are just like the others”.

Я звернувся до харківського митця Віталія Кохана, знаного експериментами з усіма можливими формами. Початково задум був сфокусувати його увагу на ленд-арті, пропрацьовуючи на елементарному рівні всіма повторювану ідею про «добре поле».

We turned to Kharkiv-based artist Vitaliy Kokhan, who is known for his experiments with forms. Initially, the idea was to focus his attention on the land-art, working on the elementary level with the repetitive idea of a “good field” (referring to the Ukrainian name of the city).

Ще влітку Віталій зробив ескіз дивовижного гігантського сонячного годинника, якому за стрілку була б труба закинутого заводу. Спершу вимальовувалася траєкторія тіні від труби протягом дня, потім ця тінь перекопується і засаджується соняшником. Або квітами.

In summer, Vitaliy made an amazing sketch of a giant sundial with a pipe of an abandoned plant as a clock hand. The trajectory of the shadow of the pipe during the day is traced, marked, and planted with sunflower. Or flowers.

Для мене важив пошук ідентичності міста, Кохан трансформував це у пошук ідентифікації, навігації. Якщо не існує нічого, то має бути хоча б якась прив’язка до реальності і часу. Ріст рослин, пов’язаний із рухом сонця,

I was interested in searching for the city identity, and Vitaliy transformed it into the search for identification and navigation. If there is nothing, there has to be at least some sort of binding to reality and time. The plant growth, associated with the movement of the sun, would serve as

ДОБРОПІЛЛЯ / ІДЕНТИЧНІСТЬ

...удар, якого зазнає скульптура, повертався звучанням. Дивною музикою промзон і нуртуванням вільних вітрів.

325


The trajectory of the shadow of the pipe during the day is traced, marked, and planted with sunflower. Or flowers.

слугував би таким нагадуванням, символізував би вкорінення. І серед закинутого промислового пейзажу все одно продовжували б рости квіти.

a reminder and would symbolize gaining. And the flowers would continue to grow along the abandoned industrial landscape. But the idea had to be discarded.

Від цієї ідеї довелося відмовитися. Later, we had long discussions on the “modern coal” project. Vitaliy’s reflections revolved around the same issue that bothered me throughout the year – what will the present generations of the miners leave here to mark themselves? What remains of the current civilization will be burned off by descendants of the coal miners in a million years from now? Vitaliy wanted to make a mockup of the coal blocks that would resemble the signs of the present day.

Налаштувати інструмент

Set the tools

Проект впливав на нас, змінювалися ми. І враховували досвід уже пройдених міст, розказаних міфологем.

The project influenced us, and we started to change. We considered the experience of the previous cities and the previous mythologems.

Зрештою з наших розмов постала скульптура, яку я запропонував назвати нейтрально – «Присвята Добропіллю». Кохана бентежила така «дуже радянська» назва, але варіант англійською «Tribute to Dobropillya», здається, його переконав. Хоч уже за кілька днів ми зрозуміли, що варто її було називати «Громовідвід».

Finally, as the result of our conversations, a sculpture emerged with a neutral title: “Tribute to Dobropillia”. Vitaliy was a bit frustrated by the “very Soviet” sound of the title in Ukrainian, but the English version of it seemed to convince him.

Триметрова робота, виконана зі старих поіржавілих шматків металу. Вигадлива восьмикутна форма, що нагадувала місцевим, котрі бачили ескізи, терикони і піраміди. На поверхні вигравірувані малюнки – модель світобудови з чітким розподілом на верх – низ – право – ліво (за всією картографією Світового дерева), а також на частини світу – 326 N – S – W – E. Де на N-півночі літає сніжинка

A three-meter piece, made of old, rusty pieces of metal. A quaint octagonal shape reminiscent of slag heaps and pyramids to the locals. On the surface, the drawings were engraved showing the model of the universe with a clear division of the top and bottom, right and left (according to the whole map of the World Tree) and also of the parts of the world, N – S – W – E. The N-North has a snowflake and the planes in the sky; and

DOBROPILLIA / IDENTITY

Згодом ми тривалий час обговорювали проект «сучасного вугілля». Роздуми Віталія оберталися довкола того, про що й мені думалося протягом цілого року, – що нинішні покоління шахтарів залишать по собі? Які рештки нинішньої цивілізації за мільйони років спалять нащадки вуглекопів? Кохан хотів зробити макет вугільних брил, в яких впізнавалися б знаки нинішнього дня.

Although a few days later, we realized we should have called it, “The Thunderbolt”.


і літаки в небі, а на S-півдні спека і потойбічний світ, а на E-сході світить сонце.

the S-south has the heat and the underworld; while the sun is shining in the E-east.

Інші грані, які можна побачити, якщо обійти скульптуру довкола, перебувають за межами нашого сприйняття. Однак вони невіддільні від повноти існування – неназвані землі (як називає їх Кохан) та територія Z (територія звуку). На неназваних землях – терикони, могили і обеліск, у прямокутній формі якого зашифрована назва ДоброПілля. А території Z – це загалом те, що об’єднує і формує всю скульптуру разом.

Other verges that can be seen when walking around the sculpture are beyond our perception. However, they are inseparable from the fullness of existence – the unnamed lands (as Vitaliy says) and the Z territory (the territory of the sound). Those unnamed lands feature the heaps, the graves and obelisk, which encodes the Dobropillia name in its rectangular shape. And the Z territory is, in general, what unites and forms the entire sculpture together.

За основу роботи Кохан брав глюкофон – дивний музичний інструмент, в якому кожна пелюстка, реагуючи на доторк глядача, витворює особливий звук.

Vitaliy chose a steel tongue drum – a strange musical instrument, each petal of which reacts to the touch of the viewer by creating a special sound – as a basis of his work.

Кохан, міркуючи про замкненість і стабільність спільнот маленьких міст і те, яку агресію викликають чужаки і щось нове у їхньому повсякденному ландшафті, хотів трансформувати ненависть у звук. Аби кожен удар, якого зазнає скульптура, повертався звучанням. Дивною музикою промзон і нуртуванням вільних вітрів.

Thinking about the closeness and stability of the communities of small cities and what aggression the strangers and something new in their everyday landscape cause, Vitaliy wanted to transform the hatred into sound. So that every hit the sculpture will get has been turned into a sound. A weird music of the industrial zones and the wilderness of the free winds.

Коли скульптура вбирає ненависть, відфільтровує її і повертає звуком.

For the sculpture to absorb the hatred, filter it, and return it with a sound.

Коли кожен удар не лишиться замовчуваним, прихованим чи непочутим.

So that not a single punch has been left silent, hidden, or unheard.

Що не вдалося?

What went wrong?

Місцева влада обіцяла закріпити роботу одразу після нашого від’їзду. Однак цього не відбулося і за тиждень-два у соцмережі з’явилися фотографії поваленої скульптури.

The local authorities promised us to secure the sculpture immediately after our departure. However, that wasn’t done, and in a week or two, there were photos of the fallen sculpture on the social networks.

ДОБРОПІЛЛЯ / ІДЕНТИЧНІСТЬ

Ескіз скульптури

327


328 328


Якщо тут немає нічого, то тут є Нічого.

Художник та його робота

ДОБРОПІЛЛЯ / ІДЕНТИЧНІСТЬ

Віталій Кохан

329


330

DOBROPILLIA / URBAN RESEARCH


Анастасія Пономарьова

Ponomaryova Anastasiya

ПОСТВУГІЛЬНЕ МАЙБУТНЄ ШАХТАРСЬКЕ МІСТО 2.0

WHAT FUTURE? MINING CITY. 2.0

Ідентичність Добропілля тісно пов’язана з покладами вугілля. Видобуток на території сучасного міста почався ще 1910 року, коли бельгійські та російські промисловці заснували перше родовище «Ерaстівське». Приблизно за сім років усе націоналізували. Згодом відкрилася найбільша шахта «Добропільська» (колишня «Гігант»). 1953 року поселення перетворилося на місто. Починаючи приблизно з 2000 року й до наших днів усі шахти та дві збагачувальні фабрики належать ТОВ «ДТЕК» Рината Ахметова. На тлі загального різкого скорочення видобутку вугілля в країні, занепаду державних шахт (2015 р. видобуток вугілля знизився на 82% порівняно з 2011 р.) та системної кризи галузі, яка почалася ще 1980 року, на перший погляд комусь може здатися, що в Добропіллі все не так погано. Адже тут усі шахти працюють та мають приватного власника. Але для багатьох добропільчан шахти, на превеликий жаль, – єдине можливе місце працевлаштування. Думаючи про майбутнє міста, неможливо ігнорувати стан вугільної галузі в країні та

Dobropillia’s identity is closely connected with its geology, its coal deposits, in particular. The production at the territory of modern city has started in 1910, when Belgian and Russian industrialists founded the first “Erastivske” field (1). Approximately seven years later, everything was nationalized. Later the biggest “Dobropilska” mine (former “Gigant” mine) opened, and the settlement turned into the city (in 1953). Starting from approximately 2000 up to today, all mines and two enrichment factories are in the property of DTEK LLC, founded by Rinat Akhmetov (2). Amid sharp reduction in total coal mining in the country, the decline of state-owned mines (only in 2011-2015 the coal mining fell by 82%) and the systemic crisis of the industry that has started in 1980 (2), at first glance it might seem that it’s not so bad in Dobropillia after all. As they1 emphasize, all mines are working and privatized. For many of Dobropilchans, unfortunately, mines are the only possible place of employment. Thinking about the future of the city, it is impossible to ignore the state of the coal industry in the country and in the world. The study of the Eastern-Ukrainian Center for Civic Initiatives at

ДОБРОПІЛЛЯ / УРБАНІСТИКА. ДОСЛІДЖЕННЯ

Треба «пережити» минуле міста поновому заради його майбутнього.

331


Ми переконані, що наразі за відсутності підтримки приватного сектору, державних та міських програм із реструктуризації вугільної галузі, потрібно ініціювати малі проекти, які стануть каталізаторами змін міста.

світі. Дослідження Східноукраїнського центру громадських ініціатив на Донбасі наголошує на невиправдано витрачених ресурсах – людських та природних. У світі відбувається реструктуризація вугільної галузі. У Великобританії вже закрили останню шахту, до 2018 року закриється остання шахта в Німеччині. Про відмову від видобування вугілля починає говорити Австралія, яка має величезні поклади. А отже місто, яке зараз живе за рахунок шахт, має знайти своє майбутнє. Щоб дізнатись, яким люди бачать своє місто, його майбутнє та потенціал, «Urban Curators» у складі команди «Метамісто: Схід» приїхали наприкінці зими 2017 року в Добропілля. Висновки дослідження, проведеного командою з шести людей протягом чотирьох днів, було сформульовано відповідно до чотирьох груп ключових гравців:

DOBROPILLIA / URBAN RESEARCH

1) Мешканці міста Місцеві, з якими ми спілкувалися, пов’язують майбутнє міста з такими позитивними активностями та подіями, як волонтерський рух, малий бізнес, скеледром, будинок культури, дебатний клуб та інше. З вугільною промисловістю майбутнього не пов’язують, говорять про неї лише в контексті сьогодення. Образ шахтаря згадують тільки у зв’язку з сучасним містом і з повагою ставляться до важкої праці.

Donbas, with other partners,2 emphasizes the unjustified waste of resources – both human and natural – and the various consequences of coal mining in Ukraine. The implications are environmental, political, and economic. Nowadays, the restructuring of the coal industry is happening all over the world. In Great Britain the last mine has already been closed, and by 2018 the last mine in Germany will be closed as well. Australia, which has tremendous deposits, has started talking about abandoning coal mining, too. In order to find out how people see their city, its future and its potential, the Urban Curators of the Metacity: East team arrived in Dobropillia at the end of winter 2017. We can already share the results of this study, which was conducted by a team of six people in four days. The conclusions were formed according to the four groups of key players: 1) Citizens of the City Those locals that we talked with to connect the future of their city with those positive activities and events that happen there: volunteer movement, small business, a climbing wall, the house of culture, a debate club, and so on. They don’t connect their future with the coal industry, they only mention it when they are talking about the present. For instance, they mention the image of the miner as something closer to the image of the present-day city and treat the hard work with tremendous respect. 2) Business

2) Бізнес Згідно з офіційними звітами, ТОB «ДТЕК» бачить перспективу в продовженні інвестування у вугільну галузь, а не в її реструктури332 зації. Участь цього єдиного в місті власника

According to official reports, DTEK sees the prospects of continuing the coal production and investments in the industry rather than restructuring it (3). In the matters of the city’s future, the participation of the sole proprietor of the leading


industry enterprises in the city is limited to the support of city improvement projects in the form of small grants for local initiatives called “Community with your own hands”, and in the form of holding various festivals. Some small businesses – for example, a “Zaboynyy kofe” (“Banging coffee”) café – form their brands based on a miner’s image, interpreting it in a modern way.

3) Міська та обласна адміністрації

3) City Administration and Regional Administration

З матеріалами, які декларують плани розвитку міста, нам не вдалося ознайомитися. За офіційною версією, й на наш превеликий подив, генплан міста є секретною інформацією. Хоча під час особистого спілкування представники адміністрації сприяли нашому дослідженню. Зокрема показували приміщення, які потенційно могли бути придатними для проекту. Вони розповідали нам, що часу на стратегічні плани не вистачає, змушені вирішувати нагальні завдання: ремонт шкіл, садків, гуртожитків, доріг. 4) Експерти Місцевий дослідник Володимир Подолян у своїй книжці «Слово про Добропілля» зазначив, що майбутнє міста – це «золото» Доброго поля та «чорне» золото підземних надр. Книжка ця відносно нова – опублікована 2009 року. Так відбувається тотальне ігнорування питання майбутнього мономіста, де 92% економіки тримається на вугільній промисловості. Ми переконані, що наразі за відсутності підтримки приватного сектору, державних та міських програм із реструктуризації вугільної галузі, потрібно ініціювати малі проекти, які стануть каталізаторами змін міста у

We did not get acquainted with the materials that declare the development of the city. According to the official opinion, the master plan of the city – for some reason (!) – is classified as secret information. In personal communication, the representatives of the administration facilitated us in our research. In particular, they showed us the premises that could potentially be suitable for the project. In conversations with us, they shared that they don’t have enough time for strategic plans, as they have to solve urgent tasks such as repairing schools, kindergartens, dormitories, and roads. 4) Expert Opinion

ДОБРОПІЛЛЯ / УРБАНІСТИКА. ДОСЛІДЖЕННЯ

підприємств галузі в питаннях його майбутнього обмежується підтримкою проектів з благоустрою: видача малих ґрантів для місцевих ініціатив «Громада своїми руками» та проведення різних фестивалів. Тоді як малий бізнес, наприклад, місцеве кафе «Забойный кофе» формує свій бренд на шахтарському образі, інтерпретуючи його на сучасний лад.

A local researcher Volodymyr Podolyan in his book, “The Word about Dobropillia”, noted that the future of the city is the “gold” of the good field (“Dobropillia” translates as “the good field”) and the “black” gold of the underground subsoil. The book is quite new, published in 2009. There is a total ignoring of the issue of a future monocity, where 92% of the economy (data taken from the site of the city council) is held by the coal industry. At this stage, without the support of the private sector, and in the absence of state and municipal programs for the restructuring of the coal industry, we are convinced that it is 333


Терикон

майбутньому. Головним принципом для них має стати переосмислення минулого міста, зокрема вугільної галузі, а також – участь мешканців у проектах розвитку міста. Під час нашого зимового дослідження ми прагнули віднайти разом із місцевими потенційні локації та конкретні ідеї для проекту-каталізатора, який би заклав фундамент для переходу від видобутку вугілля до інших більш сучасних практик. Натхненна зустріч із викладачами навчального комбінату «Добропільвугілля» Володимиром Степановичем та Анатолієм Івановичем допомогла нам уявити майбутнє Добропілля як міста промислового туризму.

DOBROPILLIA / URBAN RESEARCH

Одним із яскравих моментів нашого спілкування була неформальна екскурсія на полігон. Усією командою ми з цікавістю слухали історії гіда. Пан Володимир розповідав про принципи роботи лава-штрек, техніку безпеки шахтарів та згадував історії з власного життя, оскільки сам колись працював у шахті. Однак через те, що цей центр закритий для відвідувачів, втілити ідею з туристичними екскурсіями поки що неможливо. Але ми переконані, що цей полігон, який, до речі, розташований у парку біля будинку культури, має великий потенціал перетворитися на улюблене місце насамперед для школярів і студентів Добропілля та найближчих міст, а згодом стати плацдармом промислового та активного туризму в місті.

У світі існують позитивні приклади, коли колишні шахти стають частиною культурного спадку. Є навіть база об’єктів промислової спадщини, що входить до загальної 334 бази об’єктів UNESCO. Також існує багато

necessary to initiate temporary or small projects that will become catalysts for future changes in the city. The main principles for these projects should be the rethinking of the past of the city, in particular the coal industry, and the participation of residents in city development projects. In addition to identifying different views on the future of the city, during our winter research we set ourselves the task of finding – together with the locals – the potential locations and specific ideas for a catalyst project, which would lay the foundation for the transition from coal mining to something else that meets the requirements of the present. An inspiring meeting with the teachers of the “Dobropilvugillya” educational combine, Volodymyr Ivanovych and Anatoliy Stepanovych, helped us imagine the future of the Dobropillia as a city of the industrial tourism. One of the bright moments of our communication was an informal excursion to the training ground. The whole team listened to the stories of the guide with great interest. Mr. Volodymyr spoke about the principles of the work of drift development and the safety equipment of miners, and then recalled his own stories, since he himself once worked in a mine. Since this center is closed for visitors, it’s still impossible to embody the idea of tourist excursions. But we are sure that this ground, which, by the way, is located in the park near the House of Culture, has great potential to become a favorite place primarily for pupils and students from Dobropillia and nearby cities, and eventually become a catalyst for industrial and active tourism in Dobropillia. After closing down, some mines in the world become part of cultural heritage. There is even a database of the objects of industrial heritage, that compose part of the UNESCO World Heritage


List. There are also a lot of post-industrial tourist routes around the whole of Europe – for example, the European Route of Industrial Heritage (erih.net). Among the Ukrainian industrial objects that are recommended for a visit to the tourists of the whole world, there’s onІy a salt mine in Soledar of the Donetsk region.

У Великобританії, Німеччині, Франції, Іспанії, Чехії та Польщі існують десятки закритих та перетворених на музеї шахт. У закритій вугільній шахті в маленькому голландському містечку Валкенбурґ (Valkenburg) колишні гірники розповідають туристам власні історії про роботу в шахті. У Голландському музеї шахт (Het Nederlands Mijnmuseum), що на місці колишньої шахти Ораньє Нассау (Oranje Nassau) у місті Герлен, демонструють багато оригінальних елементів устаткування. Наприклад, колесо колінчатого валу, що постійно обертається, нагадуючи таким чином про минуле.

There are more than ten museums based on former mines in Great Britain, more than ten in Germany, almost ten in France, and several in Spain, the Czech Republic, and Poland (4). At the former coal mine in Valkenburg, a small town in the Netherlands, former miners tell their own stories of working experience in the mines during tourist excursions. In the Dutch mines museum (Het Nederlands Mijnmuseum), which is situated at the place of the former Oranje Nassau mine in Heerlen, a lot of the original elements of the mine are on display. For example, a constantly rotating crankshaft is a reminder of the past. In Katowice, once the largest industrial agglomeration in Europe, the transformations began in 2000. Nowadays, some cities – for example, Zabrze from this agglomeration – are renowned

У Катовіце, колись найбільшій промисловій агломерації Європи, перетворення почались

ДОБРОПІЛЛЯ / УРБАНІСТИКА. ДОСЛІДЖЕННЯ

пост-індустріальних туристичних маршрутів по всій Європі, наприклад, Європейський маршрут індустріального спадку. З українських виробничих об’єктів, які рекомендують відвідати туристам усього світу, поки що є лише соляна шахта в Соледарі Донецьої області.

335


Перші проекти каталізатори змін

DOBROPILLIA / URBAN RESEARCH

ще 2000 року. І зараз деякі міста, наприклад Зажбе, мають славу успішних аутсорсингових центрів. Шахти перетворюються на музеї та локації з готелями та ресторанами для постіндустріального, бізнесового та активного туризму.

336

Серед основних викликів реструктуризації галузі є ставлення місцевих до промислового спадку (зазвичай вони не вважають його цінним), великі масштаби шахт та забрудненість ґрунтів. Марта Хмєлевска з департаменту економічної географії університету Силезії в Польщі вважає, що ставлення місцевих до промислового спадку є основним фактором. Сьогодні дуже важливо поглянути на історію регіону та шахт по-новому, як на щось цінне, не лише з погляду видобування вугілля. Більш конкретну ідею для цього нам знову подав місцевий краєзнавець та вчитель історії Олександр Петренко. Побачивши його краєзнавчий музей, який зараз розміщено у школі №7, та долучившись до його неформальної палеоботанічної експедиції на терикон шахти «Добропільська», ми зрозуміли,

successful cities with outsourcing companies. Mines are converted into museums, places for recreation with hotels and restaurants, places of post-industrial tourism, business tourism, and active tourism (like geotourism). Among main challenges of restructuring the industry is the attitude of the locals to the industrial heritage (mainly that they do not consider it valuable), the large scale of mines, and soil contamination. Marta Сhmielewska of the Department of Economic Geography at Silesia University in Poland believes that the attitude of the locals to the industrial heritage is decisive (4). At the next stage of the project, the Metacity: East team plans to look at the history of the region and the mines in a new way, as something valuable not only in terms of coal mining. Oleksandr Petrenko, a local ethnographer and history teacher, has a lot to do with a more specific idea that we came up with for Dobropillia. Seeing his local history museum, which is now at the school #7, and joining his informal paleobotanic expedition to the heaps of the Dobropilska mine, we realized that this museum and the exploratory expeditions


* The weather map shows the factors that are strengthening (П) and challenging (У) the potential temporary transformation at a given time. П (strengthening factors): abandoned territories, good transport connection (public transport stops), high density of young people (educational institutions, young people favourite spots), the places loved by the locals. У (challenging factors): private sector (low-density construction), organised places.

«Кліматична карта» Добропілля, складена за результатами опитування в лютому 2017 та відкритих даних. Карта показує зони в місці, які підсилюють тимчасові (П) трансформації та ті які їх ускладнюють (У).

За результатами інтерв’ю, SWOT-аналізу потенційних ділянок, прогулянок містом, зустрічей з представниками адміністрацій та громадських організацій, ми зупинилися на наступних потенційних локаціях, де місцеві бачать потенціал для реалізації завдань проекту: 1. Непрацююча водонапірна вежа 2. Літній кінотеатр у Міському парку 3. Танцювальний майданчик у Міському парку 4. Колишня Котельня №2 5. Будинок культури 6. Руїни трубного заводу.

could be the first step in rethinking the geological features of the city, and hence the coal industry. With the thought of the future of the city and the resources available today, we see the participating and scientific museum as the first catalyst function for the changes in the city. The site for exploring and studying the city and the dialogue about its future based on this museum may have an important interactive function. Based on the results of the interview, SWOT analysis of potential sites, walks in the city, and meetings with representatives of the administration and NGOs, we have focused on the following potential locations where local people see the potential for realization of the project objectives: 1. broken water tower 2. summer cinema in the City park 3. dance floor in the City Park 4. former Boiler room ‘#2’ 5. house of culture 6. ruins of the pipe plant.

ДОБРОПІЛЛЯ / УРБАНІСТИКА. ДОСЛІДЖЕННЯ

що цей музей та дослідницькі експедиції можуть стати першим кроком у переосмисленні геологічних особливостей міста, а отже і вугільної промисловості. Партисипаторний науковий музей ми бачимо як першу функцію-каталізатор змін у місті, майданчик для дослідження міста та діалогу про його майбутнє.

337


Закинута котельня №2

Екскурсія на терикон

«Кліматична карта», яку ми робили, спираючись на відкриті дані, демонструє зони міста, які підсилюють тимчасові малі проекти або ускладнюють їх реалізацію. Але головний наш висновок – питання майбутнього Добропілля має визначати не виключно адміністрація чи дирекція компанії «ДТЕК», але також місцеві мешканці.

The “weather map”, which we made based on the open data, demonstrates the areas in the city that amplify or complicate temporary small projects. The issue of the future of the city of Dobropillia should be determined not only by the administration and DTEK’s management, but also by people who live in the city. In addition to the aforementioned urban goals, the Metacity: East project also aims at making the voices of the ordinary city dwellers be heard. The team faces a very difficult task of making an important step for the city through a small project again. In this case, we can say: Less is the Future!

Джерела:

DOBROPILLIA / URBAN RESEARCH

1. Подолян, В. (2009). Слово про Добропілля: роки, події, люди. Донецьк: Престиж-party. 2. Казанський, Д., Некрасова, А., Савицький, О., Павлов, Ю., Смірнов, П., Тарабанова, С., Янова, Г. (2017). Справжня ціна вугілля в умовах війни на Донбасі: погляд крізь призму прав людини. Київ: видавництво ТОВ “арт книга”. 3. DTEK. (2015). Интегрированный отчет 2015. Финансовые и нефинансовые результаты. 4. Chmielewska, M. (2015). Сonservation of post-industrial cultural heritage in Europe in coal and global context.

338

Сьогодні дуже важливо поглянути на історію регіону та шахт по-новому, як на щось цінне, не лише з погляду видобування вугілля.


© Анастасія Пономарьова

339

ДОБРОПІЛЛЯ / УРБАНІСТИКА. ДОСЛІДЖЕННЯ


340

DOBROPILLIA / URBAN INTERVENTION


Костянтин Кучабський, Роман Сах

ШО-ВОРКШОП ТА ВЕЛОМОДУЛІ

Kostiantyn Kuchabskyi, Roman Sakh

SHOW-WORKSHOP AND BICYCLE MODULES

Добропілля далося нам найскладніше. Десяток людей десять місяців намагалися підійти до цього міста з різних боків: працювали «в полі», організовували воркшопи з місцевими, провели безкінечну кількість зустрічей, – і в результаті за тиждень до нашого приїзду для реалізації у нас не було нічого. Ми розуміли, що споруджувати абищо не можемо, а генерувати щось «на ходу» не вважали правильним. Тому обрали інший формат роботи в місті. Ми вирішили максимально попрацювати з місцевими та посилити їхнє вміння працювати з публічними просторами. Виникла ідея провести інтенсив для юних урбаністів та урбаністок із проектування вуличних меблів. На вступну лекцію прийшла доволі неочікувана аудиторія. Було кілька молодиків, серед яких найтихішим був місцевий підприємець Валера Бегєєв, та ціла команда дуже активних і пробивних жінок, які всім серцем переймаються благоустроєм території, що перебуває під юрисдикцією їхніх ОСББ: Галина Федоренко, Ольга Снісаренко, Любов Овчарук.

Dobropillia was the hardest location. Ten people had tried to find the best approach to this city for ten months: working on location, organizing workshops with the local people, holding an infinite number of meetings – and as a result, a week before arrival, we still had nothing. We understood that we could not build anything just for the sake of building, and we thought it unwise to generate an idea “on the go”. Therefore, we chose a different format: we decided to work with the local people as much as possible and to strengthen their skills of working with the public spaces. And so we had the idea of an intensive workshop for young urbanists in street furniture design. To say the least, the audience at the introduction lecture was a bit unexpected. We had several young men – local entrepreneur Valera Begeev among the most silent – and a whole lot of very active and productive women who really care about the welfare of their neighbourhood and OSBB: Halyna Fedorenko, Olha Snisarenko, Liubov Ovcharuk. We were impressed by the openness of these people. They caught every word and

ДОБРОПІЛЛЯ / УРБАНІСТИКА. ІНТЕРВЕНЦІЯ

Процес реалізації був дуже цікавим. У майстерні заправляли троє: архітектор, зварник Валера і велосипедист Валера. Ці троє керівників не одразу почали працювати злагоджено.

341


Воркшоп у Добропіллі

DOBROPILLIA / URBAN INTERVENTION

Ми були вражені відкритістю цих людей. Практично кожне слово та рекомендацію вони хутко схоплювали і дуже коректно засвоювали все, що ми розказували. У процесі ми зрозуміли, що тема вуличних меблів занадто проста для даної аудиторії, і можна пробувати говорити про щось глобальніше. Ми розробили три проекти урбаністичних інтервенцій і детально проговорили всі нюанси, щоб ці проекти можна було добре реалізувати навесні. Одним із таких проектів стала велопарковка. Ми обрали цей задум для втілення в Добропіллі, бо він відповідав вимогам проекту і його можна було реалізувати за два дні, які в нас залишилися на місці, до того ж якісно. Ми подумали, що одну велопарковку робити нецікаво, і вирішили, що набагато краще зробити проект, який можна масштабувати, оптимізувавши виробництво та вартість кінцевого продукту. Також для того, щоб проект був більш універсальним, ми вирішили розробити кілька модулів, які можна по-різному комбінувати залежно від ситуації. У результаті в нас вийшло п’ять модулів (ремонтна станція, клумба, велопарковка, лавка та невеличкий столик).

Процес реалізації був дуже цікавим. У майстерні заправляли троє: архітектор, зварник Валера і велосипедист Валера. Ці троє керівників не одразу почали працювати злагоджено. Архітектор гнув лінію естетики, зварник хотів максимально раціонального виробництва, а велосипедист – зручності для велосипеда. Після ночі спільної роботи ми дійшли до хорошого консенсусу, де виробництво, естетику та функціональність було максимально враховано. За неповні два дні ми виготовили чотири модулі та трохи не встигли доробити 342 ремонту станцію, але впевнені, що Валери

recommendation very quickly and comprehended everything we told them. We understood that the street furniture design was too simple for this audience, so we could try to introduce more complicated topics. Together we developed three urban intervention projects and discussed all of the aspects needed for further implementation of these projects in spring. Bicycle parking was one of the projects. The idea was chosen to be implemented in Dobropillia because it fit all of the project requirements, and it could be realized in two days – all we had left by that time – with good quality. Creating only one parking station for the bicycles wasn’t interesting enough; we thought of optimising the production and costs, and therefore launching a project that can be scaled further. We also wanted the prototype to be universal and decided to design several modules that could be combined depending on the situation and need. As a result, we built five modules (a repair station, an island, a parking lot, a bench, and a small table). The implementation process was very interesting. We had three people ruling the workshop: the architect, Valera; the welder; and the cyclist, Varela. It took some time for the three to start working together. The architect was all about the aesthetics, the welder wanted the most production efficiency, and the cyclist yearned for the bicycle convenience. It took us a night of joint work to reach consensus, combining the aesthetics, production, and functionality. In less than two days, we managed to create four modules and almost finish the repair station, which we are certain the Valeras will finish. We are currently working on sketches of the bicycle parking lots that can be replicated in


Робота над веломодулем в майстерні

Цим проектом ми завершили цикл інтервенцій в урбаністичні простори в рамках проекту «Метамісто: Схід». Ми раді, що захопили тематику велоінфраструктури, чим змогли ще більше розширити рамки роботи з простором міста.

other neighbourhoods of the city, or even in other cities. With this project, we closed the Metacity: East urban spaces intervention cycle. And we are happy that we managed to cover the bicycle infrastructure issue, since it gave us the possibility to broaden the scope of engaging the city’s space.

Рефлексія

Reflection

У Добропіллі, подібно до Сєвєродонецька, час на реалізацію проекту був надто стислим через проведення воркшопу. Дуже цікаво було спостерігати за діяльністю жінок - учасниць воркшопу та ОСББ, якими вони керують, вразила їхня рішучість та наполегливість. Думаємо, що вони можуть бути одними з найактивніших гравців у творенні образу міста, якщо вони вийдуть за межі своїх дворів. Оскільки ідея простору (велопарковки) виникла на воркшопі буквально за 5 днів до завершення проекту, ми не змогли обрати і затвердити місце монтажу, тож вирішили делегувати це питання місцевим учасникам. Маємо надію, що навесні велопарковка (можливо й не одна) буде змонтована на вулицях Добропілля.

In Dobropillia, just like in Sieverodonetsk, we were very short on time, with the workshop as well. It was very interesting to observe the women and the activities of their OSBB (assembly of multi-storied-building apartment owners); their determination and perseverance were impressive. We believe they may be one of the most active players in creating the image of cities if only they reach out beyond their courtyards. Since the idea of space (the bicycle parking) emerged at the workshop literally five days before the completion of the project, we were not able to select and approve the installation site and decided to delegate this issue to local participants. We hope that in the spring a cycling parking lot (possibly not just one) will be mounted on the streets of Dobropillia.

Together we developed three urban intervention projects and discussed all of the aspects needed for further implementation of these projects in spring.

ДОБРОПІЛЛЯ / УРБАНІСТИКА. ІНТЕРВЕНЦІЯ

її обов’язково дороблять. Зараз ми готуємо креслення, щоб реплікувати цю велопарковку в інших районах міста, можливо, навіть в інших населених пунктах.

343


344


ДОБРОПІЛЛЯ / УРБАНІСТИКА. ІНТЕРВЕНЦІЯ

Плани на весну

345 345


346

DOBROPILLIA / COORDINATION


Віта Базан

ЛАНДШАФТ ДОБРА

Vita Bazan

LANDSCAPE OF DOBRO

Місто спілкується звуками, його мовою може бути шурхіт опалого листя, гуркіт вагонів, що везуть вугілля, гамір людських розмов

У шахтарському містечку донедавна в розмовах не артикулювалися думки про те, як місто буде приймати виклики майбутнього. Куди прямує вугільна промисловість і що чекає на місто за кілька десятків років? Можливо, закриття шахт піде на користь, місто почне очищуватися, розвиватиметься підприємництво та промисловий туризм. Сьогодні в місті відсутнє пристойне житло для короткострокового найму, а також немає прямого пасажирського залізничного сполучення, чим Добропілля значно програє іншим містам, з якими нам довелося працювати. Проте, його компактність дала можливість охопити увагою все місто та познайомитися, якщо не з усіма, то з більшістю активних

In Dobropillia, it was hard for us to find the ideas to assemble the mythologem and to develop the architectural component of the project. All of our thoughts and concepts were either refuted or encountered obstacles. Even the combination “good field” (in Ukrainian, “dobro” and “pole”, respectively) that has given the city its name was a trick of the landlords that used it to engage more peasants for work. The discussions on how the city will face the challenges of the future haven’t been held in the miners’ town until recently. How will the coal industry develop, and what awaits the city in several decades? Perhaps the closure of mines will benefit the city – it will become clearer, and the entrepreneurship and industrial tourism will be developed. Nowadays, there is no decent short-term housing rent in the city, and there is no direct passenger railway connection; thus, Dobropillia has a weaker position compared to other cities in the project. However, its compactness has made it possible to get the attention of the whole city and get acquainted if not with everyone, than with the

ДОБРОПІЛЛЯ / КООРДИНАЦІЯ

У Добропіллі в нас від початку не виходило вхопитися за ідеї для формулювання міфологеми і для розробки архітектурного напрямку. Усі задуми та концепції спростовувалися або наштовхувалися на перешкоди. Навіть сполучення «добре поле», від якого походить назва міста, виявилося хитрістю власників земель, котрі заманювали на роботи селян.

347


DOBROPILLIA / COORDINATION

Це була прекрасна територія – фруктові дерева, вежа у доброму стані, додаткові будівлі, які могли забезпечити різні функції

добропільчан. Із кожним приїздом ми знаходили нові грані цього міста, і наближалися до розуміння способів роботи з ним.

majority of active townspeople. With every visit, we discovered new faces of the city and came closer to understanding how to work with it.

Більшість ініціатив, котрі приїздять в місто, організовуються у партнерстві з організацією «Добро». Насправді, Добропілля потрапило на нашу мапу теж завдяки знайомству з Володимиром Оросом, активістом, підприємцем та засновником «Добра», який ще у 2014 році збирав фінансування спільнокоштом на один зі своїх проектів. Проте, нам не хотілося йти найлегшим шляхом, а розглянути більше варіантів, проявити інших гравців у місті, які так само готові робити щось спільно.

Most of the initiatives that come to the city are organized in partnership with the Dobro (Goodness) organization. In fact, Dobropillia got on our project map due to our acquaintance with Volodymyr Oros, an activist, entrepreneur, and the founder of Dobro, who crowd-funded one of his projects back in 2014. We did not want to take the easiest path and wished to consider more options, displaying other players in the city who were equally willing to do something together.

Після першого приїзду в нас взагалі не виникло ідей щодо міфологеми Добропілля. Тим паче, ми приїздили не в найкращий час, коли сніг покривався чорним смогом, а зелень не приховувала сірих будов. Проте Олександр Михед уже знав, який художник зможе впоратися з пошуком ідентичності цього міста – харківський митець Віталій Кохан. Ми бачили його роботи у стилі ленд-арту та металеві форми, які поєднували брутальність, витонченість і символізм. Коли було обмірковано та запропоновано кілька концепцій, визріла ідея зробити металеву скульптуру, котра функціонувала б як вуличний інструмент, громовідвід проти агресії. Її виготовляли у Харкові, і вже в готовому вигляді доправили у Добропілля. Одразу після встановлення скульптури у парку, вона знайшла своїх вуличних музикантів. Звичайно, це були діти.

Під час урбаністичного дослідження ми познайомилися з Олександром Петренком та Олександром Гоголем з організації «Східний вітер», яких об’єднує інтерес до спортивного 348 туризму. Петренко – історик, краєзнавець,

After the first visit, we had no ideas for Dobropillia’s mythologem. Moreover, we were there in the worst of times – when the snow has been covered with black smog and the greenery wasn’t hiding the grey buildings. However, Oleksandr Mykhed already knew an artist who would be able to cope with the search for the identity of this city: Kharkiv-based artist Vitaliy Kokhan. We saw his works: land-art pieces and metal shapes that combine rudeness, elegance, and symbolism. When we ran through a couple of ideas and concepts, we came up with an offer to make a metal sculpture that would function as a street instrument, a lightning rod against the aggression. It was produced in Kharkiv, and then taken to Dobropillia. Immediately after the installation of the sculpture in the park, it found its first users: the street musicians. Of course, these were the children. During the urban study we met Oleksandr Petrenko and Oleksandr Gogol from the “Skhidnyy Viter” (“the Eastern Wind”) organization that unites people interested in sports tourism. Petrenko is a historian and ethnographer, endowed with a genuine passion for palaeontology


Воркшоп по водонапірці

Це була прекрасна територія – фруктові дерева, вежа у доброму стані, додаткові будівлі, які могли забезпечити різні функції... Звісно, все залежало від готовності команди братися за цю справу. Ми могли лише дати перший поштовх, допомогти з юридичними моментами, зробити архітектурний проект та вкластися у створення одного з елементів. Після тривалих сумнів та переговорів, ми досягли згоди. Далі були зустрічі, воркшопи, де ми разом із командою «Східного вітру» міркували, яким може бути наповнення водонапірної станції. Команда пропонувала безліч цікавих рішень – скелелазна стінка, котру взимку можна було б облаштовувати як льодову, галерея, кафе, магазин, підводний музей, лаунж-зона з ранковою йогою та вечірніми кінопоказами. Паралельно велися переговори із комунальним підприємством «Вода Донбасу», що володіє будівлею, а також із юристами й міською та обласною адміністраціями, а спеціалісти з Донецької академії будівництва та архітектури робили технічний огляд вежі, щоби гарантувати її безпечність. Кілька місяців ми продумували моделі роботи, за якими такий центр міг би діяти. Своєю чергою,

and archaeology; it is hard to catch up with him in the city in summer, for he usually spends this time at the excavation sites. Gogol, together with his team, has made a mountain climbing wall in the building of a culture house and has organized collective bicycle trips outside the city. The two Oleksandrs took us to the slag heap through a safe winter route and also showed us the territory of the unfinished water tower, which we decided to transform into a sports and tourist center. The location was beautiful: fruit trees all around, the tower itself in good condition, additional buildings that could provide various functions... Of course, everything depended on the team’s readiness to take up this cause. We could only give the first impetus, help with the legal issues, create an architectural project, and engage in processing one of the elements. After lengthy doubts and negotiations, we came to an agreement. Later came meetings and workshops; together with the Eastern Wind team, we discussed the possible usages of the water towers. The team has offered a lot of interesting solutions: a mountain climbing wall, which could be transformed into the glacier climbing wall; a gallery; a cafe; a store; an underwater museum; or a lounge zone with morning yoga and evening film screenings. At the same time, negotiations were held with the municipal enterprise “Voda Donbasu” (“The Water of Donbas”), the owner of the building, as well as with lawyers and city and regional administrations; and the experts from the Donetsk Academy of Civil Engineering and Architecture conducted a technical inspection of the tower to ensure its safety. We have been thinking about the models of work for the center for a couple of months. And Vody Donbasu was ready to rent out 349

ДОБРОПІЛЛЯ / КООРДИНАЦІЯ

наділений непідробною пристрастю до палеонтології та археології, якого важко впіймати в місті влітку, бо цей час він проводить на розкопках. Гоголь разом із командою зробили в приміщенні будинку культури скелелазну стінку, організовували колективні велопоїздки за місто. З двома Олександрами ми потрапили на терикон, знайшовши взимку безпечний маршрут, а також роздивилися територію недобудованої водонапірної станції, яку надумали перетворити на спортивно-туристичний центр.


Олександр Петренко показує кімнату-музей

DOBROPILLIA / COORDINATION

«Вода Донбасу» готова була здати територію в оренду за вигідною ціною. Проте, аби офіційно створити спортивно-туристичний центр, потрібно було змінити функціональне призначення території. А це було неможливо. Ми здалися.

350

На момент нашого першого візиту в Добропіллі не було міського музею. Працював лише музей шахти «Алмазна», доступ до якого був можливий лише за офіційним зверненням до керівництва шахти. В той же час, в Олександра Петренка був свій невеличкий кабінет у школі, заповнений експонатами, а ще – мрія створити краєзнавчий музей, для якого вже було вдосталь напрацювань та знахідок. Ми запропонували допомогу, аби розробити концепцію сучасного краєзнавчого музею, залучивши до цього процесу мистецтвознавця та архітектора Олександра Бурлаку. Однак, виявилося, що приміщення під музей уже було виділено, закладено кошти в місцевому бюджеті на його виготовлення, і навіть знайдено потенційних підрядників на виготовлення стендів. Тому цю опцію теж довелося відкинути. Зима наближалася, а ми так і не мали рішення, що робити в Добропіллі. Архітектори знову запропонували експеримент – сфокусуватися не на фізичному втіленні, а на роботі з людьми. Роман Сах із «Formografia» вирішив зробити кількаденний воркшоп з людьми, котрі уже створюють простори або мають бажання щось трансформувати в публічному просторі міста. А в результаті один із проектів або елементів мав утілитися фізично. Так, за 5 днів у місті з’явилася нова модульна велопарковка.

the tower for a bargain price. But in order to officially create a center for sports and tourism, the functional purpose of the buildings needed to be changed. And that was impossible. We gave up. When we first visited Dobropillia, the city didn’t have a city museum. The only working museum was the museum of the Almazna mine, and you could only access it after an official appeal to the management of the mine. And Oleksandr Petrenko had a small museum filled with exhibits in his office at the school, and a dream to create a museum of local lore. And he had a lot of ideas and items for it. We offered our assistance in developing the concept of a modern museum of local lore, inviting the art historian and architect Oleksandr Burlaka into the process. However, it turned out that the premises and local budget funds were already allocated to the museum creation, as well as potential contractors found. Therefore, this option also had to be discarded. Winter was approaching, and we still had no decision on what to do in Dobropillia. The architects once again offered an experiment: forget about the physical incarnation and focus on working with people. Roman Sakh from Formografia decided to conduct a workshop with people who have already created spaces or have the desire to transform something in the public space of the city. And as a result of the workshop, one of the projects was implemented. And thus, in five days, a module bicycle parking space emerged. Deputy of the city mayor Oleksiy Kormiltsev assisted us. We received permission to install a sculpture that looked like nothing else in the city. Kormiltsev introduced us to the heads of the local OSBB, the brave and brawny women, who are decorating the territory next to their homes very enthusiastically. They have become the main


Добропільська Ірландія

На закинутій місцині поруч, де мав вирости ще один приватний будинок, хлопці уже встановили кілька брусів для занять спортом. Тут теж не обійшлося без дітей, котрі почали привласнювати цю територію для ігор. Тому брати Влад та Віктор Бурховецькі разом із велоактивістом-підприємцем Валерою Бегеєвим задумали зробити місце, яке могло б збирати людей для різних активностей – ігор, занять спортом, пікніків, посиденьок… Над цим проектом працювали хлопці під час архітектурного воркшопу і, впевнені, він матиме успіх серед спільноти. Остання подія теж мала бути неординарною. Ми назвали її «Ландшафт Добра: звуки і об’єкти». Місто спілкується звуками, його мовою може бути шурхіт опалого листя, гуркіт вагонів, що везуть вугілля, гамір людських розмов.

audience of the architectural workshop, and, like sponges, they have absorbed the information and analyzed the images of existing spaces found on Pinterest. Even the rain didn’t stop us from walking around the city and taking a look at all of the courtyards the OSBB take care of. The same day, we have discovered The Dobropillia countryside landscapes, sculptured hills, which the locals call “their beam”, and we called “The Dobropillian Ireland”. When it is warm, locals go there for picnics and play soccer; in winter, they ride sleds there, and the local boys are already dreaming to arrange a moto and cycle track here. The boys had already set up several training bars nearby at the abandoned area where a private house should have been constructed. And children have also been involved here, as they started to use this territory for their games. Therefore, brothers Vlad and Viktor Burkhovetsky, together with the bicycle activist and entrepreneur Valeriy Beheiev, have decided to transform this place into a venue for various activities – games, sports, picnics, parties... The guys have worked on this project during the architectural workshop, and they are sure it will be successful in the community. The final event also had to be extraordinary. We called it, “The Landscape of Good: the Sounds and Objects”. The city communicates with sounds, its language may be the rustle of fallen leaves, the rumbling of carriages that drive coal, or the dimming of human conversations. But the form was also our friend – it accompanied us in architectural objects, created the sculpture mythologem together with the sounds. We combined the conversations about the projects, which were worked out during the workshop, the dialogues with curators and artists about the mythologem of Dobropillia, and the symbolism

ДОБРОПІЛЛЯ / КООРДИНАЦІЯ

Від влади нам допомагав заступник мера Олексій Кормільцев. Ми отримали дозвіл на встановлення скульптури, яка не була схожа ні на один з існуючих об’єктів у місті. Кормільцев звів нас із керівницями ОСББ, бойовими жінками, які дуже завзято облагороджують територію поруч зі своїми будинками. Саме вони стали основною аудиторією архітектурного воркшопу і, мов губки, всотували усю інформацію та аналізували картинки існуючих просторів, знайдені у Pinterest. Злива не завадила нам обійти усе місто та побачити усі дворики, якими опікуються ОСББ. У той самий день ми відкрили для себе добропільські заміські ландшафти, рельєфні пагорби, які місцеві називають «балкою», а ми – «добропільською Ірландією». У теплу пору туди приїздять на пікніки й грають у футбол, узимку катаються на санях, а місцеві хлопці уже мріють облаштувати там мото- та велотрек.

351


Перформанс Юрія Штайди

352


Але й форма була нашим другом – супроводжувала нас в архітектурних об’єктах, творила зі звуками скульптури міфологеми. Ми поєднали розмови про проекти, над якими велася робота під час воркшопу, спілкування з куратором та художником про міфологему Добропілля та символізм появи скульптури. І на завершення запросили харківського художника і музиканта Юрія Штайду зробити перформанс. Він увесь день блукав містом, збирав артефакти та записував звуки Добропілля, продемонструвавши своє відчуття глядачам. Звісно, це було ризиковано і сміливо, може навіть егоїстично, залишати людей спантеличеними, продовжувати діалог про місто через сучасне мистецтво.

of the sculpture. And also invited a Kharkiv artist and musician, Yuriy Shtayda, to give a performance. He wandered around the city all day long, collecting artifacts and recording the sounds of Dobropillia, presenting his feelings to the audience. Of course, it might have been risky and bold – perhaps even selfish – to leave the people confused and to continue the dialogue about the city through contemporary art.

Рефлексія

Reflection

Справжнє Добропілля відкрилося нам лише в останні п’ять днів. Люди, котрим ми були потрібні, нас знайшли. Звісно, ми ставили собі питання – чи могло це статися раніше? Чи не надто багато часу ми провели, намагаючись запустити надто амбітні процеси, непідйомні для нашого проекту? Можливо, за кілька років Добропілля стане базою для змагань зі скелелазання та місцем паломництва для індастріал-туристів.

The true Dobropillia was revealed to us only in the last five days. The people who needed us have found us. We asked ourselves, could it have happened earlier? Have we spent too much time trying to launch very ambitious processes that are not up to our project? Perhaps, in a few years, Dobropillia will become the base for mountain climbing competitions and a pilgrimage site for industrial tourists.

За пару тижнів скульптуру Віталія Кохана забрали на зберігання, аби навесні зробити для неї фундамент та встановити знову.

A couple of weeks after the installation, Vitaliy Kokhan’s sculpture was taken for storage in order to set it up again in spring.

ДОБРОПІЛЛЯ / КООРДИНАЦІЯ

Підприємець Валерій та зварювальник Валерій з сертифікатом

353


354

DOBROPILLIA / CULTURE


Олена Правило

ДОБРОПІЛЛЯ КУЛЬТУРНЕ МАПУВАННЯ

Olena Pravylo

DOBROPILLIA CULTURAL MAPPING

Добропілля – затишне містечко, в якому захоплюються озелененням, яке має власну дитячу телестудію та вміло зберігає індивідуальність, вирізняючись з-поміж інших міст. Больовою точкою для містян є транспорт. Аби дістатися міста, потрібно їхати автобусом з більших міст, крізь які пролягають транспортні артерії. До того ж, у самому місті відсутнє регулярне транспортне сполучення. Ця тема стала наскрізною в усіх обговореннях розвитку культурного потенціалу міста.

Dobropillia is a cosy town with everyone fond of gardening, its own children’s television studio, and its own identity, distinguished from the other cities. But transport is a sensitive issue for the residents. To get into the town, one needs to start off by bus from bigger cities that are located on highways. In addition, there is no regular transport in Dobropillia itself. The transport issue has become the transversal topic for all of the following discussions about the cultural potential of the city.

У місті формується громадська активність, є більш досвідчені активісти і початківці, з’являються незалежні простори, є розуміння прагнень мешканців щодо розвитку міста. Також є кілька культурних інституцій, які активно працюють з ініціативами. Може видатися дивним, що за міські культурні заходи відповідає Центр творчості дітей та юнацтва, підпорядкований відділу освіти, а не відділу культури. Свою роль тут відіграло й те, що Будинок культури належав не місту, а ДТЕК, і слугував вузьким завданням корпорації, не вступаючи у взаємодію з містом. Варто зазначити, що в самому Будинку культури

The city is quite active, there are the more experienced activists and beginners, new independent spaces are emerging, and there is a clear understanding of the residents’ aspirations for the development of the city. There are also several cultural institutions that are actively working with initiatives. It might be strange to note that the city cultural events are under the jurisdiction of the Centre for Children and Youth Creativity, which is under the supervision of the department of education, not the culture department. It happened also because the House of Culture wasn’t under the municipal control but belonged to the local DTEK (Donbas Fuel and Energy Company) and

ДОБРОПІЛЛЯ / КУЛЬТУРА

Завжди непросто визначити перший крок до створення майбутнього, якого прагнуть люди.

355


Обговорення в міській бібліотеці

є обладнаний скелелазний майданчик та студія звукозапису. Під час проведення дослідження будинок культури було передано місту. Міським культурним інституціям та активістам ситуація видається позитивною для міста і розвитку культури в цілому. У Добропіллі активно працює музична школа, де навчаються діти. Існує також музей шахти «Алмазна», але наразі він переїхав на саму шахту і не функціонує.

DOBROPILLIA / CULTURE

Ми провели кілька обговорень із міськими діячами культури, і помітили позитивну налаштованість і готовність містян змінюватися. Однак, дійшовши до структурування проблем, ми помітили дуже симптоматичну та небезпечну тенденцію, яка сприяє стагнації міста. Вона полягає у розрізненості органів влади, що виявляється в ізольованості та ескапізмі у розв’язанні проблем. Пошук причин таких явищ привів містян до короткострокового планування, переслідування вузьких інтересів, частого переділу власності, обмежених фінансових ресурсів, низького рівня комунікації та нехтування культурою і розвитком міста в цілому. На думку міських діячів культури, саме такий стан речей призводить до інертності населення і поступової маргіналізації суспільства. Можливо, саме позиція громадян призводить до створення умов для таких ізоляційних настроїв. Однак якщо порівняти зі загальносвітовими тенденціями, описаними у книзі Д. Аджемоґлу і Д. Робінсона «Чому нації занепадають», зрозуміємо, що у даному випадку діє принцип «зачарованого кола», коли одне породжує інше – екстрактивні політичні та економічні інституції відбирають ресурси не тільки у населення, але й забирають можливості в себе в майбутньому, що створює передумови 356 для подальшого занепаду.

served the narrow corporate needs without being engaged in cooperation with the city. Noteworthy, the house of culture has a rock-climbing ground and a recording studio. In the time of our research, the house of culture was under the municipal control. The city cultural institutions and activists think the situation is positive for the city and the development of the culture overall. Dobropillia also has a music school for children. There’s also a museum for the Almazna mine, but at the moment the museum has moved to the mine and does not function. After several discussions with the local culture actors we noticed the positive attitude and readiness of the city residents to change. However, having structured the problems, we noticed a very symptomatic and dangerous trend that contributes to the stagnation of the city. The problem is in the discoordination between the local authorities that manifests itself in isolation and escapism in solving problems. In search of the causes of the problem, the citizens ended up with short-term planning, pursuing narrow interests, frequent redistribution of ownership, limited financial resources, low level of communication, and neglect towards culture and the overall development of the city. In city cultural actors’ opinion, this state of affairs led to the inertia of general population and gradual marginalization of society. Perhaps it is the position of the residents that leads to that kind of isolationist sentiment. However, if compared with the global trends described in Why Nations Fail by Daron Acemoglu and James A. Robinson, we will see that we are caught up in what is called a vicious circle, when one thing leads to another: the extractive political and economic institutions do not merely take away the resources from the population but also take away the future opportunities, thus creating the preconditions for further decline. To change


Щоб система змінилася, мають змінюватися взаємопов’язані елементи.

the system, the interconnected elements must be changed.

У процесі обговорень теми майбутнього для культури Добропілля неодноразово виникала тема необхідності розвитку комунікації в місті. Ідеться про створення умов, коли адміністрація міста дізнається більше про прагнення та бажання містян, а містяни, своєю чергою, спілкуються між собою та з різними інституціями, обмірковують можливості для запобігання відтоку молоді і створення умов для розвитку. Одним з рішень, що було висловлене містянами, стало створення культурного простору, в якому можна було б обмінюватись ідеями щодо розвитку міста, а також створити умови для напрацювання спільного довгострокового плану дій. Такий план має вмістити міжрегіональну та міжнародну співпрацю, активізацію та розвиток населення, самореалізацію та особистісне зростання містян.

The need for the development of the communication system was often mentioned during the discussions about the future of Dobropillia. It is very important to create the conditions for the local administration to learn more about the aspirations and desires of its residents, and for the community to effectively communicate with one another and with institutions in order to prevent the outflow of the youth and develop new opportunities. One of the solutions, which was offered by the community, was to create a cultural space to exchange ideas about the further development of the city and create conditions for further designing a long-term action plan. Such a plan should include interregional and international cooperation, activation and development of the population, self-realization, and personal growth of cities.

Завжди непросто визначити перший крок до створення майбутнього, якого прагнуть люди. У Добропіллі початок шляху бачать так: «Вивчимо попит, активуємо громаду, налагодимо взаємодію з владою, об’єднаємо творчих людей, проведемо конкурси для залучення громади, напишемо проекти, залучимо інвестиції». Ми спробували поговорити з культурними діячами про їхні мрії, і виявилося, що культура в їхньому розумінні тісно переплітається з іншими активностями дозвілля, особливо спортивними, такими як лижі, ковзани, боулінг та ін. Існує велике бажання перетворити міські простори на оновлені та багатофункціональні майданчики для комунікації, культурних подій та розваг для містян.

It is always hard to define the first step to creating a future people yearn for. In Dobropillia, the way is seen as follows: “Study the demand, activate the community, establish cooperation with the authorities, unite the creative people, launch a competition to involve the community, design the projects, attract investment”.

ДОБРОПІЛЛЯ / КУЛЬТУРА

Музейний експонат

In conversations with the cultural actors about their aspirations, we found out that the cultural events, in their visions, are closely connected with other leisure activities, especially with sports like skiing, skating, and bowling, among others. There is a strong desire to use the urban spaces as renewed and multifunctional platforms for communication and cultural and entertainment events. There is no higher educational institution in Dobropillia, and thus, there’s almost no youth culture in the city. Young people usually 357


ДОБРОПІЛЛЯ

ДЕРЕВО ПРОБЛЕМ

DOBROPILLIA

PROBLEM TREE

СИСТЕМНИЙ НАСЛІДОК SYSTEMIC

МАРГІНАЛІЗАЦІЯ СУСПІЛЬСТВА MARGINALIZATION OF SOCIETY

IMPLICATIONS

НАСЛІДОК

ІНЕРТНІСТЬ НАСЕЛЕННЯ CITIZENS’ INERTIA

CONSEQUENCES

ПРОБЛЕМА

РОЗРІЗНЕНІСТЬ ОРГАНІВ ВЛАДИ ІЗОЛЬОВАНІСТЬ У ВИРІШЕННІ ПРОБЛЕМ PROBLEM

ЗМІСТ ІНФОРМАЦІЙНОГО ПОЛЯ/ ЗМІ

ПРИЧИНА REASONS

ПЕРЕДУМОВА

DOBROPILLIA / CULTURE

PREREQUISITES

358

DISSEMINATION OF THE AUTHORITIES (ISOLATION IN SOLVING PROBLEMS)

CONTENTS OF THE INFORMATION FIELD / MEDIA

КОРОТКОСТРОКОВІ ПЛАНИ ЗАМІСТЬ СТРАТЕГІЇ

ОБМЕЖЕНІСТЬ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ

SHORT-TERM PLANS INSTEAD OF STRATEGY

LIMITED FINANCIAL RESOURCES

НЕХТУВАННЯ КУЛЬТУРОЮ

ПЕРЕДІЛ ВЛАСНОСТІ

NEGLECTION OF CULTURE

REDISTRIBUTION OF PROPERTY

У Добропіллі немає вищого навчального закладу, тому тут практично відсутнє молодіжне життя – молоді люди їдуть за кращою долею. Місцеві мешканці бачать можливість зміни у створенні філіалів ВНЗ або ж інших форм освіти. При цьому, не всі сприймають неформальну освіту, вона не є поширеною практикою в місті. У Добропіллі відбувається культурне мапування силами найактивніших учасників культурного поля, зокрема співробітників бібліотеки. Наступного року вони планують завершити мапування та презентувати його громаді та адміністрації міста, що могло б стати прецедентом для подальшого обговорення спільного розвитку міста. У такий план можна було би включати і спільні громадські ініціативи, й ініціативи адміністрації міста. Серед них можуть бути і згадані спортивні ініціативи, і розвиток публічних просторів, залучення віддалених районів міста і активізація громади, створення механізмів впливу громади на прийняття рішень в місті, створення передумов для креативного бізнесу, поява нових туристичних маршрутів, готелів та інших форм підвищення гостьової спроможності Добропілля.

leave in search of better luck. Creating a branch of a university or any other educational establishment can be a partial solution for this situation, in the opinion of the local residents. And still, a lot of people do not understand non-formal education, considering it is not a widely used practice in the city. The cultural mapping in Dobropillia is made with the efforts of the most active culture scene actors, like the local library staff. They plan to complete the mapping by next year and present it to the city community and authorities, starting the further discussion about city’s overall development. A plan like that could also include joint initiatives of the citizens and the initiatives of the city administration. These include sports initiatives and the development of public spaces, the involvement of remote areas of the city and community activation, the creation of mechanisms for community influence on decision-making in the city, setting the prerequisites for creative business, and the emergence of new tourist routes, hotels, and other forms of increasing the guest capacity of Dobropillia. Recommendations for the City


ДОБРОПІЛЛЯ

ДЕРЕВО РІШЕНЬ / ЦІЛЕЙ

DOBROPILLIA

SOLUTION TREE / AIMS

СИСТЕМНИЙ РЕЗУЛЬТАТ SYSTEMATIC

ПРОЦВІТАННЯ ГРОМАДИ PROSPERITY OF COMMUNITY

RESULT

РЕЗУЛЬТАТИ RESULTS

МІЖРЕГІОНАЛЬНА ТА МІЖНАРОДНА СПІВПРАЦЯ

АКТИВІЗАЦІЯ ТА РОЗВИТОК НАСЕЛЕННЯ

INTERREGIONAL AND INTERNATIONAL COOPERATION

ACTIVATION AND DEVELOPMENT OF CITIZENS

РІШЕННЯ / ЦІЛЬ

САМОРЕАЛІЗАЦІЯ І ОСОБИСТІСНИЙ РІСТ ГРОМАДЯН, УЧАСНИКІВ SELF-REALIZATION

КУЛЬТУРНИЙ ПРОСТІР CULTURAL SPACE

ЗАДАЧІ TASKS

РЕСУРСИ RESOURCES

СИМБІОЗ КУЛЬТУРНИХ НАПРЯМКІВ

ГРОШІ

ЗАБЕЗПЕЧИТИ ЖИТТЄЗДАТНІСТЬ

SYMBIOSIS OF CULTURAL AREAS

MONEY

ENSURING RESILIENCE

КУРСИ, МАЙСТЕР-КЛАСИ, КРЕАТИВНИЙ БІЗНЕС COURSES, WORKSHOPS

МІСЦЕ, ЛЮДИ, КОМАНДА

ОБЛАСНИЙ ТА МІСЦЕВИЙ БЮДЖЕТ, СПОНСОРИ, РАНТИ

МЕДІАПІДТРИМКА

PLACE, PEOPLE, TEAM

REGIONAL AND LOCAL BUDGET, DPONSORS

GRANTS, MEDIA SUPPORT

Рекомендації місту Місту потрібно консолідувати власних активістів культури та виявити молоді таланти. Центральна міська бібліотека має великий потенціал приваблювати талановиту молодь, активна співпраця з бібліотекою може дати вихід на широкі групи населення. Робота з молодіжним середовищем також можлива через незалежний проект арт-кафе «Тролейбус» та просторами, з якими працює громадська організація «Добро». У цьому місті варто також активно працювати з Центром дитячої та юнацької творчості, бо там найбільше сконцентровані юні мешканці, а вони дуже урізноманітнюють свої творчі заняття. Зважаючи на загальні тенденції і ситуацію в місті, ми б радили Добропіллю починати з розвитку школи активних містян. У місті вже є кілька досвідчених громадських та інституційних діячів, які могли б виступити кураторами та координаторами такої школи. Є досвід отримання донорської допомоги, залучення громади до участі, вміле використання мережі контактів поза межами міста

The city should consolidate its own cultural activists and identify the young talent. The central city library has great potential for attracting talented youth, so active collaboration with the library can provide a broad reach of the population. Work with the youth is also possible through an independent art cafe Trolleybus and the spaces that cooperate with Dobro NGO. There’s also a need to actively cooperate with the Centre for Children and Youth Creativity, since it is the place of concentration of young people who have very diverse creative activities. Considering the general tendencies and the situation in the city, we would advise Dobropillia to start with the development of a school for active citizens. The city already has several experienced public and institutional leaders who can be the curators and coordinators of that school. They have the experience of obtaining donor assistance, engaging the community, masterfully using their contacts outside of the city and abroad. Creating an alternative educational project can set the preconditions for joint development and cooperation in the city that is essential for spreading the collaborative culture. The same

ДОБРОПІЛЛЯ / КУЛЬТУРА

SOLUTION / AIM

359


Заняття в Центрі дитячої та юнацької творчості

та закордоном. Створення альтернативного освітнього проекту може закласти передумови для спільного розвитку та співпраці в місті, які так необхідні для поширення культури колаборації. Ця ж група може надалі виступати ініціатором і адвокатом поступових позитивних зрушень у культурному житті міста. Для створення спільноти найважливіше спільне бачення та регулярність зустрічей, що поступово призведе до появи більшої довіри і спільних практик.

DOBROPILLIA / CULTURE

Місту необхідне винайдення спільного каналу комунікації, де б відбувався діалог містян, адміністрації міста, різноманітних інституцій, бізнесу, гостей та експертів, що зацікавлені у розвитку Добропілля. Досвід дитячої телевізійної студії «Рожевий слон» може стати корисним у розвитку нових медіа в місті.

360

Імовірно, культурна ініціатива не здатна вирішити всіх транспортних проблем міста, проте початкові масштабні ініціативи, такі як створення міжнародної мистецької резиденції чи щорічного міжнародного фестивалю, здатні творити дива, що підтверджено досвідом інших маленьких міст та селищ. Варто привертати увагу до Добропілля через культуру, створення постійних культурних активностей різних масштабів, що поступово сприятиме і покращенню умов проживання в місті. Оскільки в Добропіллі ще не так багато активістів та ініціатив, можна проводити події із запрошеними проектами, кінопокази, обговорення, інші ініціативи, що поступово створюватимуть попит на культуру. У місті є велике бажання долучатися до проектів та проводити творчі конкурси. Ці прагнення можна легко реалізовувати,

group may further be an initiator and advocate of gradual positive changes in the cultural life of the city. To create a community, it is important to form the common vision and meet regularly, gradually leading to more trust and developing the common practices. The city needs to invent a common communication channel where a dialogue between the residents, city administration, various institutions, businesses, guests, and experts interested in the development of Dobropillia, can be held. The experience of the Pink Elephant children’s television studio may be useful in the development of new media in the city. The cultural initiative is unlikely to solve all of the transport problems of the city, but a largescale initiative, as of an international artistic residence or an annual international festival, can be a miracle, which is confirmed by the experience of other small towns and villages. It is worth drawing attention to Dobropillia through culture by creating permanent cultural activities of various scales that will gradually improve the living conditions in the city. Since there are yet not very many activists and initiatives in Dobropillia, it is possible to launch events inviting guest projects, cinema screenings, discussions, and other initiatives that will gradually create demand for culture. There is a strong desire to join the project and conduct creative competitions in the city. These aspirations can be easily implemented by inviting participants from other cities and with the support of small and medium businesses. The question of guest accommodation constantly arises. For the introduction of the hospitality culture, the international Bed & Breakfast principle can be used, and some separate rooms can be


Центр культури та дозвілля

Добропілля відповідає на виклики, дуже поширені для малих міст, як в Україні, так і за її межами. І саме злагодженість дій громади, адміністрації та бізнесу міста можуть призвести до позитивних змін. Поступова реалізація спільних проектів наростить упевненість та розуміння для більш масштабних та довгострокових планів.

used to host the guests and bring some additional money for the locals. Of course, all of this requires additional time and money investment, but this program can be implemented within the framework of a donor-supported project. Dobropillia faces the challenges that are very common for small cities, both in Ukraine and abroad. And the coherence of the actions of the community, administration, and businesses of the city is crucial to leading the city to positive changes. Gradual implementation of joint projects will increase confidence and understanding in the community for larger and long-term plans.

ДОБРОПІЛЛЯ / КУЛЬТУРА

запрошуючи учасників з інших міст, і за підтримки малого та середнього бізнесу. Постійно виникає питання про розселення у місті гостей. Для впровадження культури гостинності можна використати міжнародний принцип Bed&Breakfast, коли в помешканнях можна обладнати окремі кімнати для гостей, що дає можливість місцевим мешканцям заробляти. Звичайно, усе це вимагає додаткових інвестицій часу та грошей, але подібна програма може бути реалізована в рамках проекту за донорської підтримки.

361


DOBROPILLIA / CULTURE

Місту необхідно винайти спільний канал комунікації, в якому відбувався б діалог містян, адміністрації міста, різноманітних інституцій, бізнесу, гостей та експертів, що зацікавлені у розвитку Добропілля.

362


1. Музей шахти «Алмазна» адреса: вул. Низова

7. Юнацька бібліотека-філія № 1 адреса: вул. Шевченка, 17

2. Відділ культури та туризму Добропільської міської ради адреса: вул. Першотравнева, 83

8. Центр культури та дозвілля м. Добропілля адреса: вул. Фестивальна, 21

3. Добропільський центр дитячої та юнацької творчості адреса: м-н Молодіжний, 22а

9. Початковий спеціалізований мистецький навчальний заклад «Добропільська дитяча музична школа № 1» адреса: вул. Першотравнева, 103

5. Добропільська дитяча бібліотека-філія № 5 адреса: вул. Першотравнева, 105 6. Центральна бібліотека Добропільської районної ЦБС адреса: вул. Саратовська, 31

10. Арт-кафе «Тролейбус» адреса: пр-т Перемоги, 37 11. Антикафе «Чердак» адрес: пров. Європейський, 6 12. Добропільський молодіжний центр «Добро» адреса: вул. Фестивальна, 2

ДОБРОПІЛЛЯ / КУЛЬТУРА

4. Добропільська центральна міська бібліотека адреса: вул. Першотравнева, 121 (3-й поверх)

363


365

INSTEAD OF AN AFTERWORD / ЗАМІСТЬ ПІСЛЯМОВИ


366

INSTEAD OF AN AFTERWORD


Олександр Михед

Oleksandr Mykhed

UТОПІЯ: ЗАМІСТЬ ПІСЛЯМОВИ*

UTOPIA: INSTEAD OF AN AFTERWORD

U

U

«Утопія» в дослівному перекладі з грецької – «місце, якого не існує». Проекція, мрія, вигадка, до якої хотілося б наблизити реальність. Перша соціальна утопія, «Утопія» Томаса Мора, була на острові. Відтоді будь-яка інша утопія ставала символічним островом – ідеалізованою частиною суходолу посеред бурхливої, непогамовної, хаотично-невпорядкованої стихії реальності.

Literally translated from the Greek, utopia is «a place that does not exist». A projection, a dream, a fiction one would like to draw the reality to. The first social utopia, Utopia by Thomas More, was located on an island. Since then, every other utopia has become a symbolic island: an idealized part of the firmament in the midst of a stormy, dishevelled, chaotic, disorderly force of reality.

Утопія в системі літературних жанрів перебуває десь поміж фантастикою і притчею. Що теж витворює свої символічні проекції: віру в неможливе і повчальність розказаної історії.

Utopia in the system of literary genres is placed somewhere between the fantasy and parable, creating additional symbolic projections: believing the impossible and the instructiveness of the story.

«Утопія» – таке заяложене поняття, що складно пробитися крізь мережу асоціацій, які виникають у свідомості.

«Utopia» nowadays is such a worn-out concept that it is difficult to break through the network of associations that the consciousness brings.

ЗАМІСТЬ ПІСЛЯМОВИ

Перша соціальна утопія, «Утопія» Томаса Мора, була на острові. Відтоді будь-яка інша утопія ставала символічним островом...

*

Кураторський текст до виставки «Uтопія: Трансформації українського Сходу», що проходила у просторі Izone у Києві (лютий-березень, 2018).

367


INSTEAD OF AN AFTERWORD

Обдумуючи те, що відбулося з нами, розуміємо: у процесі побудови (утопічних) механізмів трансформації спільнот, серед іншого, ми виявили також механізми, що показували, як утопія стає антиутопією.

When we reflect on what has happened to us, we understand: while creating (utopian) community transformation mechanisms, we have, among other things, defined the mechanisms of utopia becoming a dystopia.

Як крихкі публічні скульптури та простори стикаються з агресією місцевих вандалів, котрі агресивно-вороже ставляться до змін. А ми не маємо змоги налагодити повноцінний діалог із кожним та пояснити нашу мотивацію, однак інфікуючи ідеями окремих агентів.

When the fragile public sculptures and spaces face the aggression of the local vandals that are hostile to change. And when we cannot establish a full dialogue with everyone to explain our motivation, however, infecting the individual agents with ideas.

І ця «утопічність» теж проходила випробування, але, попри все, в повсякденній праці та принципах роботи завжди залишалися:

Even though this «utopian vision» was constantly challenged, we managed to stick to the main principles in our work:

Особливе (утопічне) відчуття взаємодопомоги й довіри, що склалося в команді.

A unique (utopian) feeling of mutual help and confidence inside of the team.

Наївна (утопічне) віра в те, що публічні простори можуть існувати в українських містах.

A naive (utopian) belief that public spaces can exist in Ukrainian cities.

Сподівання (утопічне), що через тривалий проект і спілкування зі спільнотою можна стимулювати механізми трансформацій, якщо й не всього міста, то хоча б невеликої спільноти активістів.

A (utopian) hope that a long-term project and communication with the community can stimulate the transformation mechanisms, if not in the city overall, then at least in a small community of activists.

Мрія (утопічна) про мир. Взаєморозуміння, яке кожен може спробувати наблизити у свій спосіб.

A (utopian) dream about peace. A mutual understanding that everyone can endow in their own way.

Прагнення (утопічне) пізнати регіон.

A (utopian) desire to understand the region.

Віднайти свій Схід.

To find one’s east.

Будувати острови. Слухати історії. Допомагати. Витворювати архіпелаги здорового глузду та взаємної підтримки. Досліджувати та віднаходити. Стирати стереотипи й копир368 сатися в колективному несвідомому.

To build bridges. To listen to the stories. To help. To create archipelagos of common sense and mutual support. To explore and find. To take down the stereotypes and rummage through the collective unconscious.


To wonder: how long can the faith in the Utopian exist, if the people and circumstances take a letter out of it every day? Destroying one of the components.

І залишається тільки сподіватися, що зрештою від цієї мандрівки, від цієї U-топії збережеться хоча б одна літера. Ось та. Головна.

And one can only hope that in the end, out of this journey, at least one letter will remain from this U-topia. That one. The main.

U.

U.

You.

You.

Ти.

Ти.

ЗАМІСТЬ ПІСЛЯМОВИ

І перейматися питанням: як довго може існувати віра в Утопію, з якої чи не щодня люди й обставини забирають по літері? Знищуючи котрусь зі складових.

369


Віта Базан, співкоординаторка проекту, «Гараж Генг» Vita Bazan, project coordinator, Garage Gang

Алеся Болот, комунікаторка (листопад 2016 – лютий 2017) Alesia Bolot, communicator (November 2016 - February 2017)

Катерина Талашук, SMM-ниця (листопад – грудень 2016) Kateryna Talashuk, SMM manager (November - December 2016)

Віталій Кохан, митець Vitalii Kokhan, artist

Анастасія Парафенюк, співкоординаторка проекту, «Гараж Генг» Anastasiia Parafeniuk, project coordinator, Garage Gang

Ірина Соловей, стратег програми «Код Міста», «Гараж Генг» Iryna Solovei, strategist of the City Code program, Garage Gang

Олександр Михед, куратор напряму «Ідентичність» / Міфологема міста Oleksandr Mykhed, curator of the Identity field / City Mythologem

Андрій Шуляр, дослідник напрямку «Урбаністика», «Urban Curators»

Анастасія Пономарьова, дослідниця напрямку «Урбаністика», «Urban Curators»

Ірина Яковчук, дослідниця напрямку «Урбаністика», «Urban Curators»

Andrii Shuliar, researcher of the Urbanism field, Urban Curators

Anastasiia Ponomariova, researcher of the Urbanism field, Urban Curators

Iryna Yakovchuk, researcher of the Urbanism field, Urban Curators

Світлана Колодій, SMM-ниця та фотографиня (січень – лютий 2017)

Анастасія Рожинська, комунікаторка, SMM-ниця та фотографиня (червень – серпень 2017)

Інга Заславська, комунікаторка та SMM-ниця (вересень – жовтень 2017)

Svitlana Kolodii, SMM manager and photographer (January - February 2017)

Anastasiia Rozhynska, communicator, SMM manager and photographer (June - August 2017)

Inha Zaslavska, communicator and SMM manager (September October 2017)

Тарас Арм та Сергій Грех, «Kickit Art Studio»

Сергій Радкевич, митець

Костянтин Зоркін, митець

Serhii Radkevych, artist

Kostiantyn Zorkin, artist

Taras Arm and Serhii Hrekh, Kickit Art Studio


Роман Сах, архітектор напряму «Урбаністика», «Formografia design studio»

Олена Правило, дослідниця напряму «Культура», Конгрес Активістів Культури

Kostiantyn Kuchabskyi, architect of the Urbanism field, designer, Formografia design studio

Roman Sakh, architect of the Urbanism field, Formografia design studio

Olena Pravylo, researcher of the Culture field, Congress of Cultural Activists

Валерія Дячек, дослідниця напряму «Культура», Конгрес Активістів Культури

Ірина Правило, дослідниця напряму «Культура», режисерка, Конгрес Активістів Культури

Людмила Ничай, дослідниця напряму «Культура», Конгрес Активістів Культури

Valeriia Diachek, researcher of the Culture field, Congress of Cultural Activists

Iryna Pravylo, researcher of the Culture field, director, Congress of Cultural Activists

Liudmyla Nychai, researcher of the Culture field, Congress of Cultural Activists

Олена Масон, комунікаторка та SMM-ниця (жовтень 2017 – березень 2018)

Анна Рогоцька, фотографиня та відеооператорка

Павло Панасенков, фотограф

Olena Mason, communicator and SMM manager (October 2017 March 2018)

Pavlo Panasenkov, photographer

Anna Rohotska, photographer and videographer

Єжи Коноп’є, митець

Данило Шуліпа, фотограф

Богдан Мартовський, фотограф

Jerzy Konopie, artist

Danylo Shulipa, photographer

Bohdan Martovskyi, photographer

КОМАНДА ПРОЕКТА / THE PROJECT TEAM

Костянтин Кучабський, архітектор напряму «Урбаністика», дизайнер, «Formografia design studio»

371


Над книжкою працювали: Автор(к)и – Віта Базан, Костянтин Кучабський, Олександр Михед, Анастасія Парафенюк, Анастасія Пономарьова, Олена Правило, Роман Сах, Ірина Соловей, Ірина Яковчук Відповідальний редактор – Олександр Михед Редакторки – Маргарита Єгорченко, Антоніна Ящук Переклад англійською – Катерина Поправка Редагування англійського тексту – Мет Снайдер Дизайн та верстка – Костянтин Кучабський Друк – типографія «Huss» Проект «Метамісто: Схід» здійснено завдяки співпраці ГО «Гараж Генг», «Formografia design studio», ГО «Urban curators», ГО «Конгрес Активістів Культури», проекту «Будуємо Україну Разом», «Feidal Україна», «BORN Skateshop», ГО «Street Culture» (Харків), неформального об’єднання «ThePeople» (Лисичанськ), ГО «Велоінтеграція» (Бахмут), простору ідей «Майстерня» (Бахмут) та «FreeDOM Hub» (Бахмут), Покровського історичного музею, Покровської центральної бібліотеки ім. Т. Шевченка, простору «Лампова. Платформа ініціатив» (Покровськ), шахтоуправління «Покровське», КП «Управління міського господарства» (Покровськ), КП «Покровськводоканал», КП «Покровськтепломережа», Донецького національного технічного університету, Національного центру Олександра Довженка (Київ), Центрального державного кінофотофоноархіву України імені Г. Пшеничного (Київ), юнацької бібліотеки ім. Й. Курлата, КМЦ «Сіверський Донець», «Карітас Сєвєродонецьк», вільного простору «DRUZI», ГО «Добропільський це