Issuu on Google+

№4 вересень-жовтень 2013

Галицьке смакування у Кракові с. 2 Ярмарок у Наролі с. 3 Фестиваль культури та їжі в Любачові с. 4 Європейська кулінарна спадщина с. 5 Клуб Галицької Кухні у Нідерландах с. 6-7 Кулінарний порадник Олега Юзича с. 8 Кулінарні історії Стефка Ронделя с. 9 Кулінарні експеременти Всеволода Поліщука с. 10-11 10 рецептів з гарбуза до сезону с. 12-21

На фото: один із засновників Клубу галицької кухні, історик Ігор Лильо


Галицьке смакування у Кракові З 10 по 13 жовтня представники Клубу Галицької Кухні  відвідали славетне галицьке місто Краків. На головній площі міста відбувся фестиваль “Наша Галичина”, організований Центром молоді ім. доктора Генрика Йордана та секретарями міських рад Кракова та Львова. Під час фестивалю гості ознайомились не лише з виробами ручної роботи майстрів із усієї Галичини, а й мали можливість продегустувати традиційні галицькі наїдки. Зокрема, смак Галичини зі Львова - смачнючу зупу гуляшову у велетенському казані, просто посеред головної площі міста, готував для гостей фестивалю один із засновників Клубу Галицької Кухні, директор Музею Ідей Олесь Дзиндра. У сусідньому наметі місцеві кухарі пригощали гостей міста краківським журеком. На спеціальному інформаційному стенді представники Клубу Галицької Кухні розповідали усім бажаючим про нашу організацію, гастрономічні заклади у Львові та про Львів як туристичний напрямок загалом. Багато гостей фестивалю висловили своє захоплення шармом Львова та тугу за ним, як за містом, де народилося багато сучасних краків’ян. Іспанські туристи, у свою чергу, цікавились походженням назви, співзвучної з їхньою провінцією Галісія та її гастрономічними традиціями. Наступного року фестиваль планується провести вже у Львові.


Королівсько-цісарський Ярмарок у Наролі 13-14 липня 2013 року. У містечку Нароль однойменної гміни Підкарпатського воєводства Польщі відбувся Галицький Королівсько-Цісарський Ярмарок. Протягом двох днів тут торгували домашніми продуктами та стравами: традиційними галицькими ковбасами та шинками, яворівськими пирогами, варениками, зупами, копченим коропом тощо. Окрім смакування, кілька тисяч людей, які зібралися на ярмарку, мали можливість послухати музикантів з Польщі та України. В межах Ярмарку відбувся конкурс кухарів-аматорів. Кола господинь з сусідніх сіл подавали по одній першій та одній другій страві, найчастіше це були щавлева зупа та вареники, але також гуляшова зупа, яблучна зупа, лазанка, приготований за особливим рецептом короп. У журі конкурсу, окрім видатної польської кулінарної письменниці Ганни Шимандерської та популярного ведучого польського телебачення Кароля Окраси, взяли участь і двоє представників Клубу Галицької Кухні зі Львова: ресторатор Марк Зархін та журналіст Всеволод Поліщук. Найбільше гостей з України вразили вареники з м’ятою, які колись готували по всій Галичині, а зараз пам’ятають лише в її польській частині, та короп гарячого копчення, виловлений у багатих рибою місцевих ставках.


Фестиваль культури та їжі в Любачові 3-5 серпня 2013 року. Околиці містечка Любачів, Польща. Протягом трьох днів тут відбувався «Фестиваль культури та їжі». Окрім виступів місцевих музикантів, які грали українські, польські, єврейські та німецькі мелодії, в рамках фестивалю відбулася презентація страв та продуктів Галичини. Свої коронні страви готували кухарі з усього Підкарпатського воєводства Польщі, а також представники українського містечка Немирів на Яворівщині. Також в рамках Фестивалю укладено домовленість про співпрацю між адміністрацією гміни Любачів та Клубом Галицької Кухні. Зокрема, співпраця стосуватиметься спільного проведення масових заходів з популяризації галицької кухні, а також організації міжнародних гастрономічних турів.


Європейська кулінарна спадщина 30 серпня – 2 вересня. Делегація Клубу Галицької Кухні на чолі з Марком Зархіним відвідала нововідкриті гастрономічні школи у місті Ольштин та ВармінськоМазурське регіональне представництво Європейської мережі регіональної кулінарної спадщини (ЄМРКС) на запрошення його керівника Ігоря Марека Гутнікевича. Нові школи спрямовані на навчання фахівців у різних сферах гастрономії, які будуть готові працювати з традиційними технологіями (без новітньої техніки та хімічних добавок) та з натуральними екологічними й органічними продуктами. Окрім величезних професійних кухонь, школи, завдяки фінансуванню Євросоюзу та підтримці ЄМРКС, отримали низку лабораторій. Зокрема – органолептичні, які дозволяють навчитися розрізняти найменшу різницю у присмаках та ароматах. Окрім ознайомчої, поїздка мала і цілком практичну місію. По-перше, обговорюва-

лася можливість участі Львівської, Тернопільської та Івано-Франківської областей у ЄМРКС, яка дала б цим трьом регіонам Галичини можливість отримати фахові консультації та схеми розвитку як ресторанного бізнесу, так і фермерства, а також потрапити у європейські гастрономічні тури та карти. По-друге, гастрономічні школи Ольштина готові на пільгових умовах приймати на навчання українських студентів за умови, що вони потім повернуться у ресторани Галичини. Щодо першого питання тривають консультації з представниками обласних адміністрацій, адже участь влади є обов’язковою для вступу регіону в ЄМРКС. Друге ж питання потребує лише доброї волі наших кухарів або студентів кулінарних вузів, а також їхніх чинних працедавців. Низка рестораторів Львова та Тернополя уже дала попередню згоду на участь у проекті.


Клуб Галицької Кухні у Нідерландах Завжди добре поєднувати приємне з корисним, особливо коли корисне є водночас приємним. На початку вересня Клуб Галицької Кухні відвідав королівське місто Гаагу в Нідерландах. День виявився насиченим й сповненим подіями та зустрічами з цікавими людьми, котрі мають відношення до України.

За ранковим чаєм пані Наталя познайомила нас із засновником Нідерландської фундації «Тарас Шевченко» Джоном Стіненом (John Stienen). Джон розуміє і читає українською мовою, захоплюється українськими традиціями та історією. Його фундація спрямована на  популяризацію української культури в Нідерландах, саме тому йому цікаво було дізнатись про кульПані Наталя Буряник, що є членом прав- туру Галичини як частини української ління та  основним активістом фундації культури, а також про гастрономічний “Matrix Orange” ( “Метрікс Орандж”) в Га- феномен галицької кухні. Джон погодивазі, охоче погодилась зустрітись: послуха- ся, що не лише українці з Нідерландів, ти про Галицьку кухню й розповісти, чим а й самі голандці завжди відкриті до  деі як живуть українці в Нідерландах. Пані густування  нових страв й ознайомленНаталя є українкою, що виросла в Кана- ня з новими культурами та традиціями. ді, а живе в Голандії. Її фундація “Matrix Ми сподіваємось, що в майбутньому наші Orange” здійснює культурний обмін, про- шляхи ще не раз перетнуться, і Джон раводить виставки, семінари, конференції та зом з колегами завітає до нас на гастроноінші культурні та мистецькі заходи в Ні- мічний тур, а ми повернемось з презентадерландах з метою вивчення та популя- цією своєї організації для усіх бажаючих. ризації  різних аспектів світових культур.  Після короткої екскурсії королівською ре-


зиденцією пані Наталя завела нас в магазинчик українських товарів, щоправда, зовсім не з українською назвою “Царский магазин”. Власником цього магазину є Сергій Тохтаров із Запоріжжя. Серед асортименту в його магазині можна зустріти й пироги з грибами та капустою польського виробництва, і закрутки,  варення, печиво та цукерки, та ще багато іншого. Пан Сергій розповів про плани реорганізації та розширення магазину, а я, в свою чергу, запропонувала йому поповнити асортимент  товарами з галицького креденсу, котрі вже зараз зможемо смакувати в магазинчику, що розташувалися в новому “Купмелі” на проспекті Чорновола. І на завершення  пізнавального дня в Нідерландах пані Наталя запросила мене до себе на яринову зупку. Дім, як і зупка в пані Наталі, по-душевному український. Кухня - прикрашена різноманітними виробами з глини та дерева з українськими

мотивами. Зупка – з перчинкою та спеціально приготованим до неї квасним сосом.  В гостинному домі української родини, за спільним столом, завжди народжуються нові ідеї для співпраці та розвитку, за що я дуже вдячна пані Наталі. Щиро сподіваюсь, що наша зустріч вже зовсім незабаром принесе плоди, і українці Голандії, як і самі голандці,  поспішать до Львова дегустувати страви галицької кухні! Юлія Мацех


Кулінарний порадник Олега Юзича. Галицька вітамінна бомба Дістали ті уже сезонні захворювання... що не осінь - то все якісь нежиті, катари, ГРЗ... Ось днями приїхали друзі з мандрівки Іраном. Усі, хто завітав до них у гості, а нас було п’ятеро, мали ті чи інші прояви застуди: хтось постійно тримав хустинку в руках (щоб бути напоготові, коли з носа потече), хтось говорив ніби з прищепкою на носі (пригадались переклади відеофільмів 90-х). А господарі хоч би що, цвітуть і пахнуть. Питаю, чи акліматизацію уже пройшли, на що відповіли, що у них ніякої акліматизації не відбувається ніколи, бо харчуються вони вітамінізованою їжею. Особливо в Ірані їм сподобалось те, що для закислення їжі використовують лимони та гранати або похідні від них (сік, цедру або м’якоть).  Так само і в галицькій кухні є страви, які сміливо можна назвати «вітамінними бомбами», адже запобігають застуді і решті сезонних хвороб, «розганяють» і лікують органи травлення. Багатьом відомо, що грейпфрут сприяє виділенню шлункового соку і допомагає «оклигати» нашому шлунку після хороших застіль. Але мало хто знає, що наш галицький хрін - прекрасний жовчогінний засіб, та й кров очищує… Презентую вам галицький вітамінний соус з прекрасними лікувальними властивостями… Отже, 3-4 жовтки зварених на круто яєць розминаємо ложкою у мисці, щоб не було грудочок, вичавлюємо сік із 3 лимонів і доливаємо до перетертих жовтків, і добре розмішуємо (за густиною має бути як рідкувата сметана), шаткуємо дрібно добрий жмут зеленої цибулі і трохи зеленої

петрушки (я дав столову ложку з верхом), чайну ложку з верхом натертою на терці ріпчастої цибулі та столову ложку натертого хрону. Все це приправляємо літром негустої сметани (можна навіть з супермаркету). За смаком солимо і трохи підцукровуємо пудрою (у мене пішла до цієї страви майже столова ложка, але в кожного свій смак). В самому кінці на грубій терці я потер 3 білки, які залишились із яєць. І в холодильник на 3-4 години. Готово! За густиною має бути як масна домашня сметана, ледь-ледь розпливатись на тарілці! Зверніть увагу: нічого варити, парити, смажити не потрібно! А вітамінний і лікувальний  «коктейль» на славу, і не бійтеся, що після вживання такого соусу від вас буде пахнути. У жодному разі! Лимони і хрін роблять свою справу, запах цибулі буде ледь-ледь відчутний, а здоров’я поправиться.


Кулінарні історії Стефка Ронделя Кулінарна історія Галичини - настільки забута річ, що беручись практично за будь-яку страву і починаючи вишукувати щось про неї, частіше за все можна наштовхнутись на якусь історичну «перлину». Візьмемо солодощі, а точніше, шоколад. Здається, ну яка тут може ховатися цікава історія? Шоколад, кав’ярні Львова та інших галицьких міст, що з’являлись тут з початку 19 століття - про це вже досить багато сказано останнім часом. Аж ні, не все так просто… Львів’яни відкрили для себе шоколад ще в середньовіччі. Тоді у Львові з’явилися східні солодощі та французькі десерти. Потім місцеві майстри-пекарі та кондитери самі почали виготовляти розмаїті солодкі смаколики. З початком ХХ ст. у багатьох будинках центральної частини міста були цукерні. У той же час Львів став другою європейською столицею шоколаду після швейцарського Берна. Бо що може краще смакувати до філіжанки львівської кави, ніж шматочок чоколяди! Звичайно ж, власниками більшості цукерень Львова були поляки. А тому цікавою є історія львівської кондитерської фабрики «Фортуна Нова», що була ще й однією з перших українських фабрик у Галичині. Заснована вона була 1922 року у Перемишлі, того ж року вона переїздить до Львова. Від початку мала назву «Фортуна», а заснувала її Климентина Авдикович (повне ім’я - Климентина Миколаївна Авдикович-Глинська). Відома вона не лише своєю діяльністю у промисловій галузі, але й як меценат. Активно підтримувала «Союз Українок» і навіть спонсорувала Жіночий конгрес у Станіславові, в якому

брала участь. 1924 разом з митрополитом Андреєм Шептицьким Клементина Авдикович заснувала спільне підприємство — парову цукеркову фабрику «Фортуна Нова». Шептицький, який походив із заможної галицької родини, заінвестував 50 тисяч злотих. Проектна потужність фабрики після добудови та модернізації становила 5 тонн продукції в день. На фабриці працювали, як правило, українки із середньою або вищою освітою. Наприкінці 1930-х, у період найбільшого розквіту, тут працювало 125 робітників і 6 агентів, які забезпечували збут продукції у містах. Фабрика в різні часи мала декілька крамниць у Львові та по одній у Стрию та Дрогобичі. Асортимент продукції був досить широкий — різноманітні цукерки, шоколад, печиво, морозиво, фруктові желе тощо. Навіть було випущено спеціальну серію шоколадок «Солодка історія України», на обгортках яких намальовано портрети правителів України від Володимира Великого до гетьмана Павла Скоропадського. Якість продукції була високою, тому чоколяда з фабрики “Фортуна Нова” швидко завоювала популярність серед львів’ян, та й галичан загалом.


Кулінарні експерименти Всеволода Поліщука Соромно зізнатися, але ще рік тому я нічого не чув про страву, яка називається «Засипана капуста». Не готували її ні мої батьки, ні сусіди, ні хтось зі знайомих. Не бачив того чуда в ресторанах, не траплялося переписів у кулінарних книгах – навіть у Дарії Цвек чи Ольги Франко. Хіба десь колись неуважно читав. Та й навіть коли про «Засипану капусту» вперше почув – десь з рік тому, коли обговорювалися плани заснування Клубу Галицької Кухні, від Тараса Возняка – якось дуже скептично сприйняв саму назву, а затим і не поцікавився ні рецептом страви, ні її історією. Однак надалі пан Тарас, чоловік безумовно поважний та авторитетний, раз за разом серед найбільш автентичних страв галицької кухні називав насамперед «Засипану капусту», розповідав журналістам про те, що це специфічно тушкована

капуста з пшоном, і що такої смакоти ще треба пошукати, тож зрештою вся ця історія почала викликати не нудьгу, а апетит. І коли під час виїзду Клубу Галицької Кухні на польові дослідження в Івано-Франківськ ми потрапили в кнайпу «Войцех», а там у меню побачили «Капусту засипану», сумнівів, що замовити першим, у мене навіть не виникало. Мушу сказати, що я про це не пошкодував. Кухня у «Войцеху» та його «молодшій сестрі» - «Світлиці Муляровій» – вся бомбова, але та капуста – це щось із чимось. Смак свіжої тушкованої капусти збагачений капустою квашеною та домашньою сметаною; ситності додає пшоно, а згори на тому милують око, тішать душу і викликають кулінарний оргазм у смакових рецепторів шкварочки, в яких більше м’яса, ніж сала. Після того засипана капуста стала однією з улюблених страв. А надалі ширші опи-


тування показали цікавий результат: виявляється, багато хто з галичан старшого віку знає цю страву з дитинства. Бабці ще готували засипану капусту, а от мами чомусь від неї масово відмовилися. Можливо, здавалася вона надто бідною і простою (а в нашій «кухні напоказ», за термінологією Тараса Прохаська, це важливий аргумент проти); можливо, через якісь упередження до пшона – але зникла страва з масового вжитку, як на певний час зникли й інші традиційні для Галичини смаколики: білий борщ, холодники і навіть андрути. А от експерименту, якщо чесно, не вийшло, адже готується засипана капуста дуже просто. Треба посікти свіжу капустину, вим’яти з сіллю, додати жменю квашеної капусти, закинути в баняк, де вже розігріта олія, та й тушкувати потроху. Єдина видозміна в цьому процесі, яку варто випробувати – це спочатку на тій олії підсмажи-

ти реберця, а далі або стушкувати їх разом зі стравою, або витягнути і використати до чогось іншого. Наприклад, до борщу. Але то зовсім не обов’язково. Коли капуста вже так десь наполовину розм’якне, докинути в баняк кілька жмень пшона, дати зовсім трішки, лише для пару, води і хай собі потушкується ще хвилин двадцять. А насамкінець – найважче: порізати доволі великими шматками м’ясистий шпондерок (бажано, щоб м’яса було відчутно більше, ніж сала), підсмажити шкварки так, щоб вони вже і м’якими не були, і не підгоріли. Утім, для пересічного галичанина, який хоча б зрідка готує, то заняття має бути таке ж звичне, як хреститися, проходячи повз церкву, нарікати на владу та проклинати москалів.


10 рецептів з гарбуза до сезону Незважаючи на те, що гарбузи завжди були неодмінним атрибутом будь-якого українського городу, і з ними пов’язано чимало традицій та фольклору, власне гарбузова кухня у Великій Україні ніколи не була багатою. Це був більше ритуальний об’єкт, а також часто корм для худоби. У їжу ж українців він в основному потрапляв у вигляді пісної або молочної каші. Інша річ – Галичина, де ширшому споживанню гарбуза в їжу сприяли впливи інших народів, які тут мешкали, зокрема австрійських німців, поляків та італійців; а також швидше сприйняття модних кулінарних тенденцій з зовнішнього світу. У розпал гарбузового сезону пропонуємо поціновувачам галицької кухні низку смачних та корисних гарбузових переписів.

Гарбузова юшка сестри Ольги Цей рецепт збережений для нащадків черницями згромадження Сестер-Служебниць Непорочної Діви Марії – ордену, народженого в Галичині, що пізніше поширився разом з діаспорою у низці європейських країні, а також Північній та Південній Америках. Записала рецепти сестра Ольга (Дикий), а оприлюднила львівська дослідниця Віра Манько при підтримці видавництва «Свічадо». Книгу «Кулінарні секрети сестри Ольги» і зараз можна придбати у книгарнях Львова. Складники: Вода – 2,5 л Гарбуз – 1 кг Морква – 2-3 шт. Цибуля – 2-3 шт. Олія соняшникова – 2 ст. л Сметана – 2 ст. л Сіль, перець, кріп до смаку

Приготування: Гарбуз очистити від шкірки і зерняток з м’якушем, потерти на грубій терці. Так само потерти моркву. Покласти гарбуз і моркву в окріп і варити до готовності. Додати порізану на малі кубики і обсмажену на олії цибулю. Приправити до смаку сіллю, перцем, сметаною. Юшку перетерти і ще кілька хвилин поварити. Посипати великою кількістю дрібно посіченого кропу. До столу подавати з грінками або свіжим білим хлібом.


Гостра гарбузова зупа Цей або дуже подібні рецепти згадуються у виданих в кулінарних книгах Галичини кінця 19 – початку 20 століття. Але набагато більше він поширений в меню італійських ресторанів та гастрономічній літературі Італії. Можна припустити, що у наші краї цей рецепт завезла італійська діаспора, яка була доволі численною від часів Середньовіччя й аж до 1 світової війни, і повністю зникла у 30-их-40их роках 20 століття. Галицький рецепт відрізняється від італійського переважно наявністю картоплі або пастернаку. Складники: Вода – 2 л Гарбуз – 1 кг Морква – 3-4 шт. Картопля – 2-3 шт. Стебла селери – 2-3 шт. Свіжонатертий імбир – 1 ст. л. Часник – 1 зубець Сметана – 200 мл Олія оливкова або гарбузова – 3 ст. л. Чорний перець, гостра паприка, сіль – до смаку. Листя селери – за кількістю тарілок.

Приготування: Гарбуз, моркву та картоплю нарізати кубиками зі стороною приблизно 0,5 см. Селеру та часник – тонкими плястерками. Часник підсмажити рівно хвилину на олії просто в баняку, відразу додати моркву, гарбуз та селеру, кілька крапель води. Тушкувати близько 10 хвилин, після чого додати воду і картоплю, варити до готовності. Перетерти все до однорідної маси, додати сметану, імбир та інші приправи, варити ще кілька хвилин. При подачі прикрасити кожну тарілку листочком зелені селери.


Салат «Вітамінна мітла» Рецепт від львівської гастрономічної блогерки з солодким ніком Medunya. Позичений на сайті cookorama.net, випробований нашим кулінаром Стефком Ронделем. Вирок однозначний: дуже смачно! Додатковий позитив – можна наготувати і час до часу смакувати протягом півторадвох місяців. Складники: Капуста – 2 кг Морква (середня) – 1 шт. Цибуля (середня) – 1 шт. Часник – 3 зубчики Гарбуз – 250 г Куркума – 1 ч.л. Олія – 150 мл Вода – 1л Цукор – ¾ скл. Сіль – 2,5 ст. л. Оцет 9% - 75 мл (або сік одного лимону).

Приготування: Капусту тонко нашаткувати. Додати потерту моркву, гарбуз, куркуму, порізані цибулю і часник. Воду закип’ятити і додати сіль, цукор, оцет. Гарячим маринадом залити суміш овочів. Поскладати салат у банку, притиснути гнітом і витримати у холодильнику 3 дні.


Салат з запеченого гарбуза і яблука з корицею Класичне поєднання, характерне не лише для галицької, а й для багатьох інших європейських кухонь. Солодкий салат, який не має яскраво вираженого гарбузового смаку. Кориця і мускатний горіх вдало підкреслюють смак печеного яблука. Аромати салату будуть особливо актуальними на свята. Складники: Гарбуз - 250 г Яблука - 3 шт. Кориця - 1/3 ч. л Масло вершкове -1 ст. л Горіх мускатний мелений Мед - 1,5 ст. л Коньяк - 2 ст. л Горіхи волоські - 3 шт.

Приготування: Масло покласти у форму для випікання і розтопити його в нагрітій духовці протягом 4-5 хв. За цей час почистити і порізати на невеликі шматки гарбуз, всипати гарбуз у форму і додати корицю і мускатний горіх. Перемішати, щоб гарбуз покрився маслом з прянощами. Накрити фольгою і запікати 20 хв. За цей час чистимо яблука (бажано кисло-солодкі) і розрізаємо на такі ж шматки, як і гарбуз. Змішати яблука з медом і коньяком. Всипаємо яблука у форму, до гарбуза. Запікаємо ще 10-12 хв. до розм'якшення яблук. Горіхи почистити і підсмажити на сухій сковорідці 3 хв. Посипаємо готовий салат горішками. 


Гарбузова каша Один із найпростіших рецептів. Щонайменше протягом останніх ста років широко використовується не лише в Галичині, а й в усій Україні. Складники: Гарбуз – 300 г Рис чи інша каша – 1/2 склянки Цукор – 2 ст.л. Родзинки Молоко – 3/4 скл. Приготування: Рис залити окропом і варити 5 хвилин. Потім злити воду і додати промиті родзинки. Гарбуз нарізати невеликими кубиками. Варити на повільному вогні хвилин 15. Потім додати до гарбуза рис і варити ще 10 хвилин. Рис можна з легкістю замінити пшеничною, ячною або кукурудзяною

кашею, тільки у випадку останньої треба буде проварити не 10, а 15-17 хвилин. Окрім того, рецепт з цими кашами вимагає постійного помішування, а з рисом – ні. Крім (або замість) родзинок, можна додавати також посічений чорнослив або потерте на грубій терці яблуко (в такому разі пасуватиме дати ще дрібку кориці).


Картопляні книдлі «Калейдоскоп» Картопляні книдлі з різними начинками: виходить набір з начинками різних кольорів. Вигадка уже згаданої Medunya, але ми вирішили не використовувати одну з начинок, які вона пропонує – порізані котлети. Складники: Картопля (середня)– 7-8 шт. Сіль – 1 ч. л. Борошно – 1/3 скл. Зелень (кріп, петрушка) – 1 пучок Плавлений сир (домашній) – 3 ст. л. Для начинки: Морква варена – 2 шт. Варений гарбуз – 3 – 4 скибки Грудка куряча – 1 шт. Сир домашній – 3 ст. л. Паприка – 1 ч. л. Сіль за смаком Приготування:  Картоплю відварити з сіллю і перетворити на пюре. Додати порізану зелень. Дати охолонути. Домішати борошно і сформувати тісто. Воно має бути середньої консистенції. Розділити тісто на шматки, скачати подовгасті валки товщиною як 2 пальці. Кожен валок розкачати у неши-

рокі смужки 5-6 см шириною. Викласти на утворені смужки начинку (на кожну смужку - іншу начинку, чи можна комбінувати). Загорнути смужку рулетом. Добре скріпити краї. Порізати утворені валки на шматочки товщиною 2-3 см. Відварити у підсоленій киплячій воді 3-4 хвилини (1-2 хвилини після спливання). При подачі полити олією, настояною на ароматних травах і спеціях. Начинки: 1.Варену грудку за допомогою блендера подрібнити з сиром і паприкою. Скатати із утвореної маси валок товщиною як мізинець. 2. Гарбуз і моркву порізати нетовстими смужками.


Налисники на гарбузовому пюре з сиром і чорницями Складники: Для тіста: Борошно — 3 скл. Гарбузове пюре — 200 мл Молоко — 800 мл Яйце — 3 шт. Цукор — 3 ст. л. Олія — 2 ст. л. Сіль – 1 дрібка. Для начинки: Сир кисломолочний — 600-800 г Яйце — 1-2 шт. Цукор — до смаку (2-4 ст. л.) Чорниці заморожені — 1 скл.

Приготування: До просіяного борошна додати яйця, цукор, сіль, гарбузове пюре. Розмішати, додаючи молоко. В кінці додати олію. На розігрітій до максимуму сковорідці підсмажити тонкі млинці. Сир змішати з яйцем і цукром. Вийняти з морозилки чорниці. Помастити млинці сиром, посередині викласти чорниці і скласти трикутником налисники.


Гарбузовий сирник Складники: Для основи: Борошно пшеничне – 100-120 г Масло вершкове – 50 г Сметана – 50 мл Цукор – 1-2 ст. л. Сіль – за смаком Для начинки: Сир домашній - 300 - 400 г Яйця - 2 шт. Пюре гарбузове - 1/2 ск. Масло вершкове - 25- 30 г Сметана - 2 ст. л. Пудинг вершковий - 1/2 шт. Цукор - 1/2 скл. Для помадки: Сметана - 100 мл Цукор - 2 ст.л. Шоколад темний - 100 г Масло вершкове - 1 ст.л. Приготування: Для основи сирника потрібно швиденько замісити тісто з борошна, холодного масла, цукру, сметани та солі (просійте в миску борошно, додайте сіль, цукор, нарізане маленькими кубиками вершкове масло, легкими рухами пальців втирайте його в борошно, поки суміш не стане нагадувати дрібну хлібну крихту. Далі влийте сметану і замісіть тісто.) У вас повинна вийти однорідна, гладка і пружна маса. Загорніть тісто в харчову плівку і помістіть на годину-дві в холодильник.
Вийміть тісто з холодильника і дайте йому трішки нагрітися до кімнатної температури. Далі потрібно тонко

(3-4 мм) розкачати на злегка присипаній борошном поверхні і викласти у форму діаметром 21 см (дно форми застелити папером для випічки) формуючи борти близько 2 см: Для начинки:
приготувати гарбузове пюре,
далі потрібно всі інгредієнти помістити у глибоку миску та ретельно перемішати за допомогою товкача для картопляного пюре. Начинку викласти на тісто і поставити до розігрітої до 180°С духовки на 50 хв.
 Для помадки:
сметану з цукром довести до кипіння, зняти з вогню і додати поломаний шоколад та ретельно вимішати; коли шоколад розтане додати ложку масла кімнатної температури і знову гарно перемішати. Злегка охолодити і залити сирник; помадка спочатку буде дещо рідка. Але коли поставити сирник до холодильника на дві години, помадка загусне.


Напій з гарбуза та журавлинового соку Один із рецептів знаменитої галицької кулінарки Дарії Цвек. Складники: Гарбуз - 500 г Вода - 1,5 л Журавлиновий сік – 1 скл, Цитрина, цукор за смаком Приготування: Гарбуз почистити, натерти на дрібній терці. Тоді залити холодною кип’яченою водою, вимішати і процідити через марлю. З’єднати з журавлинним соком, додати за смаком цукор. Подавати найкраще в скляному глечику.


Виноградний напій з гарбузовою мякоттю Ця страва — для любителів густих, шовковистих напоїв. Після нього відчуваєш, що не лише напився, але і втамував невеликий голод. Присутність досить великої кількості гарбуза перетворює цей напій ще й на дуже здорову річ. Словом, смачно і корисно — два в одному. Складники: Виноград (синій) – 300 г Гарбуз – 300 г Вода – 2 л Цукор – 100 г Кориця – 1 ч.л. Мускатний горіх – 1 г

Приготування: Гарбуз почистити, порізати невеличкими кубиками, посипати 1 столовою ложкою цукру, корицею і мускатним горіхом. Далі його слід запекти у духовці при 180°С 15 хвилин. Виноград з водою і рештою цукру довести до кипіння. ��иноград відцідити. В чаші блендера подрібнити мякоть гарбуза і частину виноградного напою до однорідної маси. Додати решту напою. Довести ще раз до кипіння. За бажанням додати лимонний сік і цедру.


Смакопис4