Page 1

Благ віст ст № 3-4 (193-194), 2017 р.

ХМЕЛЬНИЧЧИНИ з ДНЕМ АНГЕЛА,

У номері:

ДОРОГИЙ ВЛАДИКО ВАШЕ ВИСОКОПРЕОСВЯЩЕНСТВО, ДОРОГИЙ НАШ АРХІПАСТИР, ВИСОКОПРЕОСВЯЩЕННІШИЙ МИТРОПОЛИТЕ АНТОНІЕ!

23 липня, у день пам’яті преподобного Антонія Печерського і 25-річчя архієрейського служіння, дозвольте висловити Вам щирі слова привітання та добрі побажання! Від усього серця зичимо Вам духовної і тілесної кріпості, допомоги Божої в служінні, щоденних трудах і в усі непрості моменти Вашого архіпастирського життя. Зараз Ви є для Вашої пастви прикладом християнської любові, терпіння і повної самовіддачі справі, на яку призвав Вас Господь. Нехай Всемилостивий Господь благословляє Вас надалі залишатись тою людиною, яка не шкодуючи своїх сил, через своє щоденне служіння Богу допомагає вірним чадам Святої Церкви знайти Істинний шлях до Бога. Ви сумлінний та відданий архієрей Христової Церкви. По-справжньому виконуєте ті обітниці, які дали Богові, прийнявши чернечий постриг і священний сан. З Божою допомогою Ви долаєте всі труднощі, що зустрічаються іноді на Вашому архіпастирському шляху. Завдяки Вам сьогодні наша єпархія динамічно розвивається: будуються нові храми, проводиться благодійна та місіонерська діяльність. Нехай в цей радісний та знаменний день, дорогий Владико, Ваш небесний покровитель преподобний Антоній Печерський осяє Вас своїм молитовним заступництвом та охороняє від усіх негараздів. Молимося, щоб Господь і Пресвята Богородиця молитвами і предстательством Вашого небесного покровителя преподобного Антонія Печерського дарували Вам міцне здоров’я і зберегли на многая і благая літа! З повагою та любов’ю, клірики та парафіяни Хмельницької єпархії

Зважаючи на ревні архіпастирські труди, в зв'язку з 40-річчям служіння в священному сані та 70-річчям від дня народження - керуючий Хмельницькою єпархією - Високопреосвященніший митрополит Хмельницький і Старокостянтинівський Антоній був нагороджений Орденом Святителя Іннокенія, митрополита Московського і Коломенського I - ступеня. Ця нагорода була вручена Високопреосвященнішому митрополиту Антонію на урочистостях, що проходять в Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі.

Звернення Митрополита Антонія С. 2

Церква і сім’я С. 3

Життя єпархії день за днем С. 4-5

Как не ошибиться в выборе жизненного пути? С. 6-7

Актуально С. 8


2

№ 3-4 (193-194), 2017 р.

Звернення Митрополита Антонія

Благовіст хмельниччини

ЗВЕРНЕННЯ МИТРОПОЛИТА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО І СТАРОКОСТЯНТИНІВСЬКОГО АНТОНІЯ

ЗВЕРНЕННЯ МИТРОПОЛИТА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО І СТАРОКОСТЯНТИНІВСЬКОГО АНТОНІЯ

до організаторів та учасників науково-практичної конференції: «Духовні витоки Поділля: Церква та релігійні діячі в історії краю»

до організаторів та учасників ХІ Всеукраїнської науково-практичної конференції ІСТОРІЯ, КУЛЬТУРА ТА ОСВІТА: ХРИСТИЯНСЬКИЙ ВИМІР

Шановні організатори та учасники вченого зібрання, браття і сестри!

Шановні організатори та учасники конференції!

Приємно, що на Поділлі ми маємо плеяду видатних релігійних діячів, які поповнили скарбницю досягнень краю високими зразками духовної творчості. Ці люди були справжніми світочами Православ’я Подільської землі, адже вони у різні історичні епохи, силою дії Духа Святого, явилися взірцем для сучасників і нащадків, завдяки міцній, непохитній вірі, богословській мудрості, місіонерській та просвітницькій праці. Як відомо, специфіка нашого Подільського регіону полягає у тому, що наша земля в минулі часи була своєрідною прикордонною зоною з дикими степами, де кочували різні варварські племена. У той час, коли в інших землях успішно розвивалися мистецтво, наука, друкарська справа, що спонукало й культурний розвиток, подоляни мусили боронити рідну землю від чисельних набігів диких орд, часто записуючи історію не чорнилами на папері, а власною кров’ю на полях боїв та стінах оборонних фортець… Згадуючи про видатних постатей нашої землі, слід, насамперед, пригадати людей, які у різні епохи, свідчачи про свою віру, прийняли мучеництво, прославивши Господа не лише своїм життям, але й своєю смертю. Це такі постаті як новомученик і сповідник землі нашої Св. Амвросій (Полянський), і єпископ Валеріан (Рудич), і протодиякон Климентій (Кучаровський), і священик Григорій Сільвеструк, і багато-багато інших. Наш борг пам’ятати їх і просити про молитви за нас грішних перед престолом Всевишнього. Далі пригадаємо імена подвижників на науковобогословській та просвітницькій ниві. Це наш сучасник – нині спочилий у Господі Митрополит Київський і всієї України Володимир (Сабодан), це Мелетій та Герасим Смотрицькі, і уродженець Проскурова професорпротоієрей Василь Зеньковський, історики Аполлоній Сендульський та Юхим Сецінський, і Арсеній Сатанівський, і протоієрей Михайло Орловський (цього року виповнюється 210 років від дня його народження) та інші церковні діячі, які народилися та несли свою місію на Поділлі і у різні історичні епохи та зробили внесок у науку, педагогіку та історію краю, сприяючи культурному зросту і духовному формуванню не лише сучасників, але й багатьох поколінь нащадків. Проведення такого важливого вченого зібрання вважаю надзвичайно корисним, адже його робота сприяє плідній дискусії між науковою і творчою інтелігенцією, педагогами, студентами, учнями, священнослужителями та вірними різних конфесій, роблячи внесок у популяризацію християнської спадщини та складаючи позитивний вплив на суспільство у цілому та підростаюче покоління зокрема. Тож, заради прийдешніх поколінь, є дуже важливим сьогодні вивчати спадок невтомних трударів духовної просвіти минулого, які є взірцем для усіх нас! На усіх учасників конференції закликаю Боже благословення. Нехай плідна праця вченого зібрання стане черговим кроком на шляху ретельного вивчення та популяризації досягнень релігійних діячів Подільського краю! Бажаю усім плідної роботи, успіхів, натхнення та втілення усіх нових творчих задумів! Закликаю на Вас Боже благословення: нехай неупереджений обмін думками слугує на благо Держави, Церкви та на користь кожного з нас!

Сьогодні ми зібралися на наукову конференцію у стінах Хмельницького інституту МАУП імені спочилого у Господі Предстоятеля нашої Церкви Митрополита Київського і всієї України Володимира, щоб знову мати можливість обсудити важливі питання у сфері історії, культури та освіти через призму християнського світогляду. Традиційно наше вчене зібрання поєднує людей різних сфер діяльності: представників влади, діячів науки, освіти та священнослужителів – усіх, кому небайдужі питання вічності та християнські цінності. Тематика конференції є дуже широкою, можна сказати навіть глобальною, адже вона покликана піднімати непрості питання, які стосуються духовних джерел нашого народу, душа якого, незважаючи на те, що сучасний світ прагне майже виключно задовольнити матеріальні потреби, завжди прагнула пізнати Творця. Отже, представники науки, культури, освіти та Церкви сьогодні у плідному діалозі шукають взаєморозуміння, поєднуючи сучасний світогляд і християнську мораль. Сам факт проведення вже одинадцятої конференції, яка поєднує навколо питань духовності, освіти та культури таку кількість небайдужих людей, свідчить про суттєвий розвиток співробітництва між церковними, громадськими та державними структурами у гуманітарній сфері на Поділлі. Отже, нам і надалі необхідно не втрачати гарні традиції з метою повноцінного використання Богом даних можливостей, щоб доносити Слово Боже до кожної людини. У цьому й полягає запорука стримування глобальних викликів сучасності, які несуть суттєву загрозу для буття нашого суспільства. Є дуже важливим фактором те, що окрема секція нашого вченого зібрання присвячена висвітленню діяльності Всеукраїнського Церковного собору 1917-1918 років, який попри 100-річну давнину, підіймав питання, які є актуальними для нас і сьогодні і якби більшовики не перервали його діяльності, багато актуальних питань для Православної Церкви в Україні були б вирішені ще на початку ХХ ст. Отже, усім щиро дякую за небайдужість та участь у конференції, бажаю учасникам зібрання плідної роботи, успіхів та натхнення!

З повагою керуючий Хмельницької єпархії УПЦ +АНТОНІЙ, МИТРОПОЛИТ ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ І СТАРОКОСТЯНТИНІВСЬКИЙ 2017 р. М. Хмельницький


Благовіст

Церква і сім``’я`

хмельниччини

Церква не може стояти осторонь від життя дітей-сиріт 4 квітня відбулося перше в 2017 році засідання Священного Синоду Української Православної Церкви. У роботі Священного Синоду в якості тимчасового члена взяв участь голова Синодального відділу у справах сім’ї єпископ Ровеньківський і Свердловський Пантелеімон. Одразу після засідання журналіст СПЖ взяв інтерв’ю у високопреосвященнішого владики. – На цьому засіданні розглядали Ваш Рапорт Блаженнішому Онуфрію про поширення наставництва над дітьми-сиротами у всіх єпархіях УПЦ. Розкажіть, будь ласка, про що йшлося, і яке рішення ухвалив Синод? – На ім’я Блаженнішого Митрополита Онуфрія Синодальний відділ у справах сім’ї Української Православної Церкви подав Рапорт на підставі Закону України від 8 вересня 2016 року «Про внесення змін до Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» щодо наставництва над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування». Українська держава впроваджує в життя суспільства наставництво для того, щоб повнолітня людина протягом одного-двох років могла допомагати та підтримувати дитину, яка перебуває у

дитячому будинку і яка позбавлена батьківської турботи, та готувати цю людину до реального життя, коли вона покине межі цього закладу. Звичайно ж, у першу чергу цей наставник має стати для дитини другом, і він зможе підготувати її до реальності нашого життя. Він зможе вийти з нею в супермаркет, придбати продукти, зможе придбати для дитини одяг, показати їй всі грані життя суспільства, щоб дитина не боялась жити у світі, в якому так багато несправедливості і зла. Українська Православна Церква рішенням Священного Синоду від сьогоднішнього числа благословляє займатися наставництвом в єпархіях нашої Церкви. Синодальному відділу у справах сім’ї доручено Блаженнішим Митрополитом Онуфрієм надати концепцію такої роботи для духовенства і для мирян. І найближчим часом, з благословення священноначалія нашої Церкви, ми займемося такою роботою. Я вірю, що знайдуться добрі душі і серця, милосердні люди, які приймуть у цьому найактивнішу участь. Згідно зі статистикою, в Україні існує близько 770 установ інтернатного типу, в яких перебуває понад 100 тисяч дітей. З них близько 7 тисяч перебувають саме в інтернатах. Більшість цих дітей не мають батьків, батьківської і материнської любові, турботи, тому наше суспільство не може стояти осторонь від життя таких дітей. Тим більше Церква, коли Господь вчить нас бути справедливими, милосердними, поступати з ближніми в дусі Заповідей Господніх. Я вірю, що сьогоднішнє рішення Священного Синоду матиме відображення в житті нашої Церкви. – Ваше Високопреосвященство, є все ж специфіка наставництва у житті церковному та нецерковному, у чому ж різниця світського підходу до цієї справи та православного, церковного… – Щоб навчити іншу людину якихось істин, потрібен досвід, потрібні знання. Найголовніше, щоб в серці людини жила любов. Якщо в серці людини любов до цих дітей, то вона зможе впоратись із цим завданням. Життя суспільства тісно переплітається з життям Церкви, тому що ми народилися в православній країні, ми сповідуємо віру наших батьків, ми створюємо сім’ї, в яких на перше місце ставиться любов. Лише на основі любові можна пожертвувати собою заради іншої людини, і плодом цієї любові є діти. Але коли питання стосується того, щоб пожертвувати своїм особистим часом, знайти можливості, в тому числі і матеріальні, підтримати дитину, людина вже замислюється, чи зможе вона впоратися, чи ні. Тобто кожен, приймаючи рішення – стати наставником для дитини чи ні, буде зважувати свої і духовні сили, і можливості. В основному, наскільки я знаю ситуацію, за це беруться люди, які вже мають своїх власних дітей, які вже придбали досвід виховання в сім’ї і готові влити цю дитину в життя своєї родини. Щоб вона, поспілкувавшись з тими, хто отримав любов, турботу, мають дах над головою та хліб насущний на столі, зрозуміла, що вона не чужа і не забута у стінах інтернатного закладу.

№ 3-4 (193-194), 2017 р.

3

Клірик єпархії взяв участь у роботі конференції 30, 31 травня 2017 року, з благословення Митрополита Хмельницького і Старокостянтинівського АНТОНІЯ, клірик Хмельницької єпархії УПЦ ієрей Андрій Теслюк взяв участь у роботі IV Всеукраїнської конференції керівників єпархіальних відділів УПЦ у справах сім’ї.

Захід проходив під Києвом в стінах клінічного санаторію «Жовтень» і був присвячений обговоренню концепції і положення про наставництво в Церкві, а також перспективам реалізації в усіх єпархіях УПЦ проекту «Наставництво для дітей, які проживають в інтернатних установах». Мета цієї конференції - продовжити працювати над втіленням в життя рішення Священного Синоду та Блаженнішого митрополита Онуфрія, в якому наголошується на важливості та актуальності роботи з дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування. Під час конференції були представлені видання Синодального відділу у справах сім’ї, серед них – новий посібник «Сім кроків наставництва в УПЦ», де розписана специфіка поетапного впровадження наставництва в Українській Православній Церкві.

Крім того, увагу було приділено юридичним аспектам розширення напрямів роботи єпархіальних відділів у справах сім’ї.

Усі бажаючі, зацікавлені проектом «Наставництво», можуть звернутися за детальною інформацією у Хмельницький єпархіальний відділ у справах сім’ї. Тел. 097 76 999 11 Ієрей Андрій Теслюк


4

№ 3-4 (193-194), 2017 р.

Життя єпархії

Благовіст

хмельниччини

Митрополит Антоний отслужил панихиду

72-ї річниці перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. У покладанні до могил героїв-визволителів прийняв участь Високопреосвященніший митрополит Хмельницький і Старокостянтинівський Антоній.

всенощном бдении, которое состоялось в Успенском соборе Свято-Успенской КиевоПечерской Лавры.

Відбулися збори єпархіальної ради

Юбилей храма

25 апреля 2017 года Высокопреосвященнейший Митрополит Хмельницкий и Староконстантиновский Антоний отслужил панихиду по погибшим ликвидаторам на Чернобыльской АЕС.

Митрополит Антоний посетил Летичевское благочиние

21 мая 2017 года, в день памяти апостола и евангелиста Иоанна Богослова, в селе Райковцы Хмельницкого района, прошли торжества по случаю 25-ти летнего Юбилея СвятоМихайловского храма. Торжественную Божественную Литургию возглавил правящий архиерей – Высокопреосвященнейший митрополит Хмельницкий и Староконстантиновский Антоний.

Архипастырь возглавил престольный праздник городского храма 22 мая 2017 года, в праздник перенесения мощей святителя и чудотворца Николая из Мир Ликийских в Бар, Высокопреосвященнейший митрополит Хмельницкий и Староконстантиновский Антоний возглавил престольный праздник Свято-Николаевского храма в городе Хмельницкий, совершив в нем Божественную Литургию.

20 червня 2017 року в управлінні Хмельницької єпархії під головуванням Високопреосвященнішого митрополита Хмельницького і Старокостянтинівського Антонія відбулися збори єпархіальної ради.

В єпархії засновано Церковно-історичний комітет

Митрополит Антоний принял участие в торжествах по случаю 25-летия Харьковского Архиерейского Собора

2 мая 2017 года Высокопреосвященнейший Митрополит Хмельницкий и Староконстантиновский Антоний постели Летичевское благочиние, где возглавил Божественную Литургию в Свято-Михайловском храме села Западынци данного благочиния.

Митрополит Антоний возглавил престольный празник

22 червня 2017 р. у приміщенні обласної універсальної наукової бібліотеки відбулися установчі збори ГО «Хмельницького обласного церковно-історичного комітету», який було засновано з благословення митрополита Хмельницького і Старокостянтинівського Антонія 01 червня ц. р. На зборах були затверджені особи, які обійняли посади голови, помічника та секретаря Комітету, а також обговорені напрямки роботи об’єднання. На установчих зборах були присутні 35 членів Комітету: викладачі історії, філософії, а також археологи, науковці та краєзнавці області.

Митрополит Антоній співслужив Предстоятелю УПЦ 6 мая сего года в день памяти Великомученика Георгия Победоносца Высокопреосвященнейший митрополит Хмельницкий и Староконстантиновский Антоний возглавил престольный праздник совершив праздничную Божественную Литургию в Свято-Георгиевском храме города Хмельницкого.

Митрополит Антоній взяв участь у заходах з нагоди відзначення 72-ї річниці ВВВ

9 травня 2017 року у Хмельницькому відбулися покладання вінків та квітів з нагоди відзначення

28 мая 2017, в Воскресенье Святых Отцов I Вселенского Собора, в связи с продолжающимися торжествами по случаю 25-летия Харьковского архиерейского собора, Высокопреосвященнейший Антоний, митрополит Хмельницкий и Староконстантиновский сослужил Блаженнейшему Митрополиту Киевскому и всея Украины Онуфрию за Божественной литургией в Успенском соборе Свято-Успенской Киево-Печерской Лавры. Во время Литургии была вознесена сугубая молитва о мире в Украине. Также особо помолились об усопших участниках Харьковского Собора и о Блаженнейшем Митрополите Владимире (Сабодане). В конце богослужения был совершен благодарственный молебен. После Божественной литургии и торжественного благодарственного молебна Высокопреосвященнейший митрополит Хмельницкий и Староконстантиновский Антоний в Трапезной палате храма в честь преподобных Антония и Феодосия Печерских Свято-Успенской Киево-Печерской Лавры принял участие в открытии экспозиции фотографий об истории Украинской Православной Церкви в течение четверти века после проведения Харьковского архиерейского собора. Накануне, вечером, 27 мая, митрополит Антоний принял участие в праздничном

24 червня 2017 року напередодні Дня пам’яті прп. Онуфрія Великого — Небесного Покровителя Предстоятеля Української Православної Церкви, Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія, в Свято-Успенській КиєвоПечерській Лаврі, було звершено вечірнє богослужіння. Очолив богослужіння сам Блаженніший Митрополит Онуфрій, котрому співслужили сонм архієреїв та духовенство Української Православної Церкви. Привітати Його Блаженство, з Днем Тезоіменитства, на торжества прибув і правлячий


Благовіст

хмельниччини

архієрей Хмельницької єпархії – Високопреосвященніший Антоній, митрополит Хмельницький і Старокостянтинівський, який співслужив Блаженнішому Владиці, на даному богослужінні у Святій Лаврі.

Митрополит Антоній привітав Предстоятеля з Днем Ангела

25 червня 2017 року, у Неділю 3-ю після П’ятидесятниці, день пам’яті преподобного Онуфрія Великого, Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій очолив Божественну літургію на площі перед Успенським собором Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври, у співслужінні ієрархів Української Православної Церкви та чисельного духовенства. Його Блаженству також співслужив митрополит Хмельницький і Старокостянтинівський Антоній. У цей день, повнота Української Православної Церкви святкує День Ангела свого Предстоятеля Блаженнішого Онуфрія, Митрополита Київського і всієї України. За богослужінням була піднесена сугуба молитва про мир в Україні. Після одпусту Блаженнішому Митрополиту Онуфрію проспівали многоліття. Найстарший за хіротонією архієрей УПЦ, митрополит Одеський і Ізмаїльський Агафангел, зачитав вітальне слово Предстоятелю з днем його тезоіменитства. Блаженніший Владика подякував за привітання та благословив усіх. "Нехай, молитвами преподобного Онуфрія, Господь зберігає кожного з нас на стежках нашої земної подорожі”, – побажав Архіпастир вірним. Від імені духовенства і мирян Хмельницької єпархії Митрополит Антоній привітав Блаженнішого Владику, з днем Його небесного покровителя.

Життя єепархії 25 июня 2017 года в Свято-Преображенском Головчинецком женском монастыре, который находится, в селе Головченцы Летичевского округа Хмельницкой епархии, молитвенно прославили Преподобного Онуфрия Великого. Сей великий угодник, является небесным покровителем как данной обители, так и епархии, так как в монастыре находится чудотворный образ Преподобного, а рядом с обителей находится чудотворный источник, в честь сего угодника Божия. В праздничный для древней обители день Божественную литургию возглавил благочинный Летичевского округа протоиерей Михаил Стецко, в сослужении священнослужителей епархии. Помолиться у чудотворного образа Прп. Онуфрия Великого собрались не только жители села и его окрестностей, но и паломники из других уголков епархии и из-за ее пределов. По традиции, монастырский праздник продолжился крестным ходом, к источнику Прп. Онуфрия Великого, где был отслужен водосвятный молебен после которого все желающие смогли окунутся, в святом источнике при этом черпая освященную воду, получая исцеления от телесных и душевных недугов.

№ 3-4 (193-194), 2017 р.

5

надати різні види медичної допомоги та діагностики. – Міжнародний благодійний фонд «Покров», розробив програму підтримки майбутніх мам, які незважаючи на труднощі, вирішили подарувати життя своїм малюкам. Тут акумулюються необхідні речі для дитини і мами (пелюшки, підгузки, харчування, дитяча косметика та інше). Сподіваємось започаткована ініціатива допоможе підтримати майбутніх мам у складному виборі та не допустити зробити хибний рок. Ми зі свого боку, з Божою поміччю намагатимемось всебічно підтримувати народження малюків.

Торжество в Белоцерковской епархии В день памяти святого блаженного Августина, епископа Иппонского в городе Белая Церковь были совершены торжественные богослужения по случаю Дня тезоименитства, 65-летия со дня рождения, 5-летия пребывания на Белоцерковской кафедре и 25-летия архиерейской хиротонии правящего архиерея – Высокопреосвященнейшего Августина, митрополита Белоцерковского и Богославского.

Відділи у справах сім’ї та молоді Хмельницької єпархії розпочали довгострокову благодійну акцію «Збережи життя»

Співробітниками відділів були підготовлені буклети, які включають у себе інформацію про місце отримання духовної підтримки жінкам, котрі мають намір звершити аборт та розповідь про трагічні наслідки даного гріха.

Божественную Литургию в СпасоПреображенском кафедральном соборе возглавил митрополит Хустский и Виноградовский Марк. Владыке Марку сослужили архиереи Украинской Православной Церкви, среди которых был и Высокопреосвященнейший Антоний, митрополит Хмельницкий и Староконстантиновский. По завершении богослужения митрополит Антоний поздравил митрополита Августина с юбилеями и Днем тезоименитства, пожелав ему крепкого здоровья, неоскудевающей благодатной помощи Божией в архипастырских трудах на благо Церкви и Народа Божия.

Митрополит Антоній співслужив Предстоятелю УПЦ

В епархии прославили местно-чтимую святыню

11 липня 2017 року, напередодні дня пам’яті святих первоверховних апостолів Петра і Павла, Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій очолив всенічне бдіння в Успенському соборі Свято-Успенської КиєвоПечерської Лаври.

Колективи відділів вийшли на вулиці міста в День Молоді. “Ми вітали молодь та в доступній формі намагалися донести інформацію про гріх аборту, цікавилися думками перехожих щодо цього питання. Безліч відповідей було почуто нами. Висновок виявився не втішним, основна маса людей не знає що аборт – це гріх, що це є вбивство немовляти. Молоді чоловіки вважають, що це проблема жінки і вони не мають ніякого стосунку до того. Тому було вирішено надалі продовжити роботу у даному напрямку” – зазначив керівник єпархіального відділу у справах сім’ї, ієрей Андрій Теслюк. Також у рамках акції співробітники роздавали дітям листівки вдячності за подароване життя. Діти одразу відносили їх своїм мамам. До акції «Збережи життя» долучилися: – Медичний центр «Марія», м. Хмельницький вул. Молодіжна 9, де організовано кабінет підтримки незапланованої вагітності. Тут працюють лікарі вищої категорії, які зможуть відповісти на всі запитання, які турбують молодь,

Його Блаженству співслужили намісник обителі митрополит Вишгородський і Чорнобильський Павел, керуючий справами УПЦ митрополит Бориспільський і Броварський Антоній, митрополити, архієпископи і єпископи Української Православної Церкви, а також братія обителі у священному сані, серед яких був і Високопреосвященніший Антоній, митрополит Хмельницький і Старокостянтинівський.


6

№ 3-4 (193-194), 2017 р.

Цікаво знати

Благовіст хмельниччини

Как не ошибиться в выборе жизненного пути? О правильном выборе жизненного пути задумываются не только те, кто только-только начинает самостоятельные шаги по дороге жизни, но и проделавшие уже весьма значительный ее отрезок. Кто-то понял, что идет не туда, кого-то манят боковые тропинки, показывая иные возможности для реализации своих дарований… Как быть? Как определить, какая дорога правильная для тебя? Как понять, каков Промысл Божий о тебе? Что делать для того, чтобы дорога жизни открылась в ясной перспективе? И кто может помочь, если ты на распутье? Советы пастырей Господь открывает Свою волю тем, кто живет по Его воле Игумен Нектарий (Морозов):

– Ни один человек не является на свет просто так, в результате стечения каких-то случайных обстоятельств. Каждый из нас вызван к бытию волей Божией. Можно сказать, что еще прежде существования мира, прежде существования всей этой Вселенной каждый из нас в замысле Божием уже присутствовал. И, следовательно, в отношении каждого из нас был некий Божественный план. И, безусловно, Господь хочет, чтобы мы этот план в своей жизни исполнили, чтобы каждый из нас настолько, насколько это возможно, жил жизнью полноценной, жизнью счастливой. И реализовал все те таланты, которыми Господь нас наградил. Следовательно, нам остается во всем довериться Ему и просить Его о том, чтобы Он нам этот путь указал. Конечно, человек может сказать: «Вот, я молюсь Богу, прошу Его, чтобы Он этот путь открыл мне, а ответа не получаю. Почему?» Всегда на этот вопрос есть ответ, и ответ очень простой, который, тем не менее, понимается очень сложно. Когда человек стремится исполнять волю Божию во всем, в чем она очевидна, то Господь открывает ему Свою волю в тех ситуациях, когда она кажется сокровенной. Если человек очевидную волю Божию не исполняет, то она от него тем паче скрывается в какие-то такие моменты, когда нам особенно необходимо ее знать. И ответ, действительно, получается очень ясный: если ты стремишься исполнять волю Божию каждый день в повседневной своей жизни, то Господь обязательно тебе ее откроет тогда, когда тебе особенно будет нужно ее узнать, и в том числе укажет тебе твой путь. Обращаясь к Господу, не навязывай ему своих желаний, а проси открыть тебе Его волю. И еще один момент: когда мы Бога о чем-то просим, то мы при этом нередко таим в себе такую мысль: «Вот, Господи, я прошу о томто и о том-то, но на самом деле хочу, чтоб было так-то». Я прошу, чтобы Господь мне Свою волю открыл, но при этом у меня есть четкое представление о том, что мне самому угодно. А нужно от этого отказываться и предлагать себя Богу как бы совершенно обнаженным от всяких пожеланий и говорить: «Господи, как Тебе угодно, так пусть и будет». И при этом понимать, что на самом деле то, что Богу угодно, нам может быть совсем не угодно и что мы даем Богу свободу сделать с нами, что Он захочет, а это может быть для нас и трудно, и неприятно, и даже больно, и мучительно. Но есть и иное, о чем необходимо помнить: если мы всё это понимаем и об этом просим, Господь не просто нам Свою волю открывает, но еще и помогает ее исполнить, и Сам выстраивает всю нашу жизнь. И путь к этому лежит через доверие – то, которое так трудно дается и столь необходимо. Выбирая путь, надо иметь и решимость следовать по нему Игумен Лука (Степанов): – При выборе своего доброго пути надо, прежде всего, учесть решимость своего произволения остаться на этом пути необратимо! Об этом и молиться надо, чтобы явилась в сердце ясность того, к чему клонится сердце. Это может быть видно и из минувших успешных

опытов встреч с этим служением, и из сердечного воодушевления при изучении возможных перспектив твоего постепенного восхождения к совершенству в нем. Профессия может не совпадать с призванием, но давать средства для его осуществления Иеромонах Димитрий (Першин): Если появляется возможность узнать новое, научиться еще чемунибудь, стоит этим воспользоваться – На этот вопрос у меня нет ответа, кроме общих соображений о том, что: 1. профессия не должна противоречить заповедям (киллер, порноактер и т.п. не имеют ничего общего с тем, из чего мы можем выбирать). То есть прежде, чем делать выбор положительный, хорошо бы сразу отсечь все недолжное; 2. профессия может не совпадать с призванием, будучи средством для осуществления последнего. Скажем, человек может зарабатывать деньги, будучи бизнесменом, но душу свою вкладывать в создание галереи, впоследствии получившей название Третьяковской; 3. случайность – это псевдоним Промысла, и если у вас появляется незапланированная возможность получить какие-либо навыки, изучить какой-либо язык, принять участие в каком-либо хорошем деле (не в ущерб иным делам), лучше попробовать. Потому что из этих вроде бы случайных опций может произрасти древо жизни, весьма отличное от того, что мы спроектировали сами себе; 4. в некоторых случаях наша профессия дается нам для того, чтобы мы перешагнули через нее и пошли дальше. О том, как это бывает, повествует предсмертное и совсем небольшое по размеру повествование Толкина «Лист кисти Ниггля», или «Лист работы Мелкина» – в зависимости от перевода на русский язык. Советоваться с духовником надо правильно Протоиерей Александр Ильяшенко: – Если речь о сомнениях, правильно ли выбрана уже имеющаяся профессия, то вспомним, что в народе говорят: «От добра добра не ищут». Работа у тебя есть, ты ею доволен, ну и слава Богу. Как говорится: «Лучшее – враг хорошего». Имеешь – и имей и благодари Бога. Если ты в начале пути, кончил школу, институт, выбираешь свою дорогу в жизни, то, конечно, это важнейшая и сложнейшая проблема, но для человека церковного она разрешается в чем-то легче, потому что можно посоветоваться с духовником. Конечно, надо советоваться и с родителями. И молиться, искать. Духовнику тоже надо предлагать варианты, а не так: «Скажите, батюшка, чем мне заниматься?» – «А чем ты хочешь заниматься, к чему у тебя душа лежит?» – «Нет, вы мне, батюшка, скажите!» Так, может быть, можно обращаться, если это действительно духоносный старец, которому Господь открывает Свою волю. Но есть ли сейчас такие старцы? Как-то Господь их скрывает от нас, а, может быть, мы просто не знаем этих замечательных людей, потому что мир ведь держится молитвами праведников и никогда праведники у Господа не оскудеют. Другое дело – как старца найти… Ну, а если ты сам к чему-то определенному пока склониться не можешь, то думай, молись, советуйся, ищи варианты, и если вариантов несколько, выбирай из них лучший, тот, что тебя больше всего привлекает. Допустим, там интереснее работа, зато в другом месте больше платят. Ты должен понять, что для тебя важнее. И хотя, может быть, тебя привлекает интересная работа, но у тебя семья, надо ее содержать, важен заработок, пусть и на «скучной» работе, что же поделать… Или, наоборот, ты видишь, что работа такая интересная, ты так к ней горишь, и есть вероятность, что ты через какое-то время добьешься успеха и у тебя будет материальное благополучие… «За» и «против» масса, их нужно взвесить и, конечно, обсуждать с людьми, которые тебя любят, знают, о тебе молятся и тебе помогают. Тогда ты найдешь правильное решение. Человек должен заниматься тем, что ему по душе Протоиерей Константин Пархоменко: – Глубоко убежден, что человек должен заниматься тем, что ему по душе. Земная жизнь слишком коротка, чтобы тратить ее на неинтересную для нас деятельность, если, конечно, вы не глава большой семьи и попросту должны ее суметь прокормить. Но и в этом случае можно искать что-то по душе. К выводу о том, что нужно заниматься тем, чем хочется, приходят люди, узнавшие, что у них… смертельный (или страшный) диагноз. Мне приходилось встречаться с подобным много раз. Только человек, которому сообщили, что у него, например, онкология, вдруг говорит себе: стоп! а чего это я продаю колбасу, если всю жизнь мечтал заняться фотографией?! или всю жизнь я хотела петь, так почему же не научиться теперь?!


Благовіст

Цікаво знати

хмельниччини

И эти люди занимаются любимым делом. И частенько выздоравливают или получают поддержку в болезни, потому что деятельность, которая нравится, – огромный потенциал и ресурс, благодаря которому все существо человека восстанавливается и чувствует себя лучше. И я думаю, что, похоже, человек в подобных обстоятельствах интуитивно чувствует, что ему нужно для выживания. Христианину, конечно, легче, чем неверующему, сделать правильный выбор. И вот почему. Первое: мы понимаем, что есть вечность, поэтому приобретение, зарабатывание не могут быть для нас самоцелью. Уже одно понимание этого – стимул заниматься тем, чем хочется, а не чем-то более выгодным. Второе: христианин знает (из Священного Писания), что каждому из нас Бог отмерил свои таланты и дарования. И каждый может служить Церкви по-своему. Об этом прекрасно сказал апостол Павел: «Дары различны, но Дух один и тот же; и служения различны, а Господь один и тот же; и действия различны, а Бог один и тот же, производящий все во всех. Но каждому дается проявление Духа на пользу. Одному дается Духом слово мудрости, другому слово знания, тем же Духом; иному вера, тем же Духом; иному дары исцелений, тем же Духом; иному чудотворения, иному пророчество, иному различение духов, иному разные языки, иному истолкование языков. Все же сие производит один и тот же Дух, разделяя каждому особо, как Ему угодно» (1 Кор. 12: 4–11). Каждый из нас имеет свои дарования, и это – от Бога! Как дивно, что мы можем их реализовывать. Только задумайтесь: каждый из нас имеет свои дарования, и это – от Бога! Как дивно, что мы можем реализовывать тот драгоценный потенциал, который дал нам Бог, и все это на пользу Телу Христову – Церкви и во спасение нам! Поэтому нужно прислушаться к себе и попытаться определиться, чем хочется заниматься, к чему лежит душа. И пробовать себя. Даже если не угадаешь с первого раза, то я не вижу в этом ничего страшного. Выбирая жизненный путь, всмотрись в свое сердце Священник Валерий Духанин: – Пожалуй, выбор жизненного пути – один из самых непростых и мучительных. Еще в младших классах школы дают писать сочинение на тему: «Кем я собираюсь стать». Но душа, как правило, мечется от одного к другому на протяжении многих лет. Например, я долгое время хотел стать следователем, раскрывать преступления, а в итоге стал священником, и теперь в каком-то смысле преступления приходится тоже раскрывать, точнее – люди сами раскрывают на исповеди свои грехи, а моя задача не сажать впавших в духовные преступления, а, наоборот, помочь им обрести подлинную свободу сердца. Самое главное, что лично я посоветовал бы, – это выбирать профессию не по принципу «сколько заплатят», а по принципу «насколько это вдохновляет и радует». Если искать работу только ради заработка, ты никогда не будешь доволен. В нашей испорченной душе нет четкого критерия обеспеченности. Опыт показывает, что, сколько бы много человек ни стремился заработать, ему всё равно хочется большего. На самом деле более богат тот, кто менее других привязан к деньгам, кто менее всего зависит от их накопления. Работа должна радовать, доставлять удовольствие. Поэтому предложу самый элементарный совет: подумай, а тебе, собственно, чем нравилось бы заниматься? Вот и попробуй этим овладеть. К выбору профессии надо подходить так же, как и к выбору спутника жизни. Чтобы не ошибиться, важно почувствовать в сердце родство, что это именно твое, соответствующее твоему внутреннему миру, родное твоему сердцу. Тогда можно заранее избежать ненужных ошибок.

Есть и такое понятие, как призвание. Господь в душу каждого человека вложил какие-то дары. Ведь кто-то призван стать хирургом, а кто-то педагогом, кто-то военным, а кто-то певчим на клиросе приходского храма. Призвание мы можем распознать как особый внутренний зов, который подсказывает, к чему стремиться и что искать, и сопровождается особым творческим вдохновением. Это новое

№ 3-4 (193-194), 2017 р.

7

осмысление жизни, когда появляются ориентиры и ты пытаешься достичь вдруг возникшую важную для тебя цель. Это внутренний голос, который надо услышать, а для этого необходима чуткость к тому, что происходит внутри. Вот важно всмотреться внутрь собственного сердца, вслушаться в его внутренний зов. И выбор жизненного пути пусть соответствует поиску сердца, тогда этот выбор будет не угнетать, а питать и укреплять душу. Господь слышит молитвы ищущих людей и всегда помогает им

Иногда человек всё равно теряется и не знает, какой шаг предпринять. По крайней мере, мы можем молиться, чтобы Господь вразумил, просветил и Сам направил нашу жизнь ко благу. Спаситель говорил: «Просите, и дано будет вам; ищите, и найдете; стучите, и отворят вам» (Мф. 7: 7). Главное – не сидеть сложа руки. Кто ничего не ищет, тот ничего и не найдет, а кто ищет, тот найдет непременно. Господь слышит молитвы ищущих людей и всегда помогает им. Человек не узнает волю Божию, если не будет действовать Священник Димитрий Шишкин: – Одно можно сказать: человек не узнает волю Божию, если, вопервых, не будет всем сердцем искать исполнения Божией воли, а вовторых, если он не будет действовать. Ошибки не страшны. Именно ошибки, а не сознательные грехи. Потому что когда человек действительно ищет исполнения воли Божией и действует – Господь находит возможность открыть человеку, в чем он прав, а в чем ошибается, в чем нужно расти и утверждаться, а что оставить. Более того, возможно, и другого-то пути нет. И когда человек ищет опытного духовника, чтобы спросить у него волю Божию о себе, – это хорошо, конечно, и правильно, но и тут многое зависит от веры самого человека, от напряженности его молитвы. Потому что если человек настроен серьезно и молится с верой – Господь обязательно откроет ему Свою волю, а если он пребывает в беспечности и расслабленности – то никакой старец, даже действительно духоносный, ему не поможет. Жизнь – это творческий процесс, и Господь хочет, чтобы мы жили полной, творческой жизнью, все силы употребляя на то, чтобы избегать греха и творить сознательно заповеди Божии. Вот если есть такой настрой, то чем бы мы ни занимались – Господь обязательно поможет нам найти свое место в жизни, выйти на свою дорогу. Главное – оставаться христианином Священник Леонид Кудрячов: Нужно хорошенько взвесить: а сможешь ли ты в этой профессии сохранить христианские убеждения? – Стоя на распутье, нужно, в первую очередь, утвердиться в решении, что по выбранной дороге ты пойдешь, как христианин. В первую очередь ты будешь христианином, во вторую – врачом, или юристом, или спортсменом. Нужно хорошенько взвесить и оценить: сможешь ли ты выдержать эту расстановку приоритетов? Не поглотит ли спорт, или бизнес, или еще что-то твои христианские убеждения? Не будешь ли ты вынужден в рамках своей профессиональной деятельности поступать вопреки заповедям, как делают это, скажем, врачи, осуществляющие аборты. Главное – посоветовавшись, подумав, помолившись, принять решение самостоятельно. А еще существует немало свидетельств, когда люди шли на кардинальное изменение своего образа жизни, когда осознавали, что что-то идет не так. И у них получалось! Был бизнесменом – стал художником. Был строителем – стал животноводом. Был животноводом – стал священником! Кто не ошибается? Правильно: тот, кто ничего не делает.

Подготовил послушник Никита Попов


8

№ 3-4 (193-194), 2017 р.

Актуально

Благовіст хмельниччини

Оголошення

22-25 липня 2017 року З благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України ОНУФРІЯ У Свято-Покровському кафедральному соборі м. Хмельницького Перебуватиме новоявлена святиня Володимирська-Десятина ікона Божої Матері Усі запрошуються на молитву! Пожертвування Управління Хмельницької Єпархії Української Православної Церкви продовжує будівництво СвятоМиколаївського кафедрального собору в м. Хмельницькому. Усі, хто бажає зробити свій внесок у будівництво Свято-Миколаївського кафедрального собору, можуть перерахувати кошти на рахунок управління Хмельницької Єпархії: Розрахунковий рахунок (у гривнях): р/р: 26001000252207 в ПАТ УСБ у м. Києві, МФО 300023, ЄДРПОУ 21326071 Одержувач: Управління Хмельницької Єпархії УПЦ. Призначення платежу: На будівництво Свято-Миколаївського кафедрального собору.

Адреса редакції 29013, м. Хмельницький, вул. Володимирська, 113, Хмельницьке єпархіальне управління УПЦ Тел.: ( 0382) 650332 Просимо не використовувати газету в господарських цілях

Повесть афонского монаха о видении во время панихиды

Была родительская суббота, кончилась Литургия. Одни из присутствующих уже выходили из церкви, а другие остались и стали подходить к общему кануну (стоящему, по обыкновению, посредине церкви). Я же, пишет монах, стоял на клиросе. Вышли из алтаря священник и диакон. Священник провозгласил: «Благословен Бог наш, всегда, ныне и присно и во веки веков. Аминь». Диакон зажег свечи, стал раздавать их присутствующим. И в это время я увидел, что много народа стало входить в дверь храма с улицы, а затем проникать сквозь стены и окна. Храм наполнялся множеством прозрачных теней. В этой массе я увидел женщин, мужчин, юношей и детей. Определил я по внешнему виду священников, императоров, епископов и между ними простого чернорабочего, дряхлого солдата-поселянина, бедную женщину и нищих вообще. После возгласа священника они бесшумно, но чрезвычайно быстро заполнили собой весь храм, становясь тесно друг с другом. Все они как буд-то стремились к кануну, но почему-то не могли подойти к нему. Я не мог оторвать глаз от этой удивительной картины. Наконец их набралось так много, что реальные молящиеся казались мне фигурами, ярко нарисованными на фоне этих удивительных теней. Они (тени), подходя в безмолвии, становились у священного алтаря. Некоторые из них как будто бы преклоняли колени, другие нагибали головы, точно ожидая произнесения приговора. Дети протягивали руки к свечам, горящим на кануне, и к рукам молящихся живых. Но вот диакон вынул записки и начал читать написанные на них имена. Удивлению моему не было конца, когда я заметил, что порывистым, радостным движением выделялась то одна, то другая фигура. Они подходили к тем, кто помянул их, становились рядом с ними, глядели на них глазами, полными любви, радостного умиротворения. Мне даже казалось, что в руках духов появилась какая-то духовная горящая свеча и они сами, молясь вместе с молящимися за них, сияли необыкновенно радостными лучами. По мере того как прочитывалось каждое имя, из толпы безмолвных теней все более выделялось радостных фигур. Они бесшумно шли и сливались с живыми молящимися. Наконец, когда записки были прочитаны, осталось много неназванных - грустных, с поникшей долу головой, как будто пришедших на какой-то общий праздник, но забытых теми, кто бы мог пригласить их на это великое для них торжество. Некоторые из душ тревожно посматривали на дверь, словно ожидая, что, быть может, придет еще близкий им человек и вызовет их в свою очередь. Но нет, новые лица не появлялись, и неназванным оставалось только радоваться радостью тех, которых призвали пришедшие для единения с ними. Я стал наблюдать за общей группой молящихся, которая как бы смешалась с дрожащими в светлых лучах призраками из потустороннего мира, и увидел еще более чудную картину. В то время, когда произносились слова «Благословен еси, Господи, научи мя оправданиям Твоим» или слова «Сам, Господи, упокой души усопших раб Твоих», видно было, как лица живых озарялись одинаковым светом с лицами отошедших, как сердца сливались в одно общее сердце, как слезы не уныния, а радости, текли из глаз тех, кто носил телесную оболочку, и в то же время какой горячей любовью, беспредельной преданностью горели глаза помянутых. При облаке дыма благовонного кадила, при струях дыма от горящих свечей раздался дивный молитвенный призыв: «Со святыми упокой...», и я увидел, что вся церковь как один человек стала на колени и духи, имена которых были помянуты, молились и за присутствующих, и за себя, а те, о которых забыли, молились лишь за себя. Когда окончилось молитвенное песнопение, затухли свечи и священник прочитал последний возглас, а диакон закончил общим поминовением отошедших, стоящие передо мной тени стали исчезать, и оставались только люди, пожелавшие отслужить еще частную панихиду за своих усопших. Тогда я увидел на лицах такой покой, такое удовлетворение, такое обновление, которое не в силах передать. Велик, свят и отраден для усопших обряд поминовения Православной Церковью. И как грустно бывает тем, кого предают забвению, лишая их не только радости видеть себя не забытыми, но и замедляя тем их духовное обновление и прощение их согрешений у Господа как во время панихиды, так тем более во время Литургии. Потому что с каждым разом, когда священник вынимает частицы за упокой душ, души эти получают милость, приближаясь к Царствию Божию. Эту жажду усопших - чтобы помнили - испытывает каждый из нас. Оттого нередко они и напоминают о себе в наших снах накануне их дней рождения или смерти, накануне родительских суббот. Каждое наше слово, мысль, воспоминание об усопшем моментально отзывается на нем, причем воспоминание добром - отрадно, воспоминание же злом - мучительно, ибо вызывает у него угрызение совести. Можно себе представить, как ужасны загробные муки для людей, которых трудно вспомнить добром. Вот почему законы народного милосердия требуют не говорить ничего дурного об усопших, чтобы не растравлять их душевные раны. Все сие должно служить нам предостережением: в жизни поступать так, чтобы после смерти своей не заслужить чувства презрения к нам, укора и ненависти или, еще того хуже, проклятия, и этим бы лишиться молитв наших близких. Друк ПП Мельник А.А. м.Хмельницький, вул. Чорновола, 37; тел.: 746949 наклад: 3000 газета зареєстрована Хмельницьким обласним управлінням по пресі від 23.05.1994 р.

Головний редактор: Митрополит Хмельницький і Старокостянтинівський Антоній Верстка та редагування: ієрей А.Теслюк Фото: митрофорний протоієрей В.Козінчук Газетні матеріали ви можете переглядати також на сайті: fialсo.org

Blagovist hmelnitchiny jule 2017 №3-4 (193-194)  
Read more
Read more
Similar to
Popular now
Just for you