Issuu on Google+

червень/липень │ 2014 │ #02

2

психологічний журнал для тих, хто думає

#


Працюйте з професіоналами! потрібно: Я ВЛАСНИК БІЗНЕСУ, мені ити прибутки льш збі та 1. Зменшити витрати оцеси на підприємстві 2. Автоматизувати бізнес-пр вати людей, (я зможу краще контролю жено працювати) а люди будуть більш злагод інформація захищена 3. Бути впевненим, що моя ентів і не потрапить у руки конкур

Бізнес-Баланс

о: Я КЕРІВНИК, мені потрібн ації ступ до управлінської інформ до ий ивн рат 1. Отримати опе я в умовах 2. Швидко приймати рішенн ті. нос іль конкуренції та нестаб ообіг на підприємстві 3. Автоматизувати документ рати, паперову тяганину (це зменшить накладні вит Бізнес-Баланс их задач) та час виконання поставлен о: Я БУХГАЛТЕР, мені потрібн консультації по питаннях: 1. Отримувати якісні і вчасні - Електронної звітності - 1С:Бухгатерії . - Бухгалтерської періодики Бізнес-Баланс надає 2. Знайти організацію, яка ою та надійною ВСІ ці послуги і є перевірен

Складне стає простішим!

www.б-б.укр, (www.b-b.lviv.ua) Львів: (032) 240-75-99 Івано-Франківськ: (0342) 72-47-06


У номері

3

Тайм-менеджмент

Про важливість нереалізованої можливості

Роман Кушнір

4

Мистецтво спілкування

Домашній театр Мовчанка як шлях до цілісності

Марина Соколян Роман Кушнір

8 12

Соломія Чир Гордій Остапович

16 24

Соломія Чир Тетяна Федчук

26 30

Роман Кушнір Роман Касіян Роман Кушнір

33 36 42

Христина Федечко

46

Соломія Чир

50

Тетяна Федчук

54

Роман Кушнір

57

Юрій Холоденко

62

Роман Кушнір

67

Олександра Кудріна

68

Віталій Проценко

70

Геніальність

Сон як феномен Увага! Зараз буде про увагу! Експеримент

А ти хіба не божевільний Фашистом стати легко Діти

Діти і покупки у крамниці Я хочу бути батьком переможця Оцінки і плата за них Зоопсихологія

Експерименти над щурами Особистість

Стенлі Мілґрем Психодіагностика

А як ти отримуєш адреналін Фінанси

Три способи заробити мільйон Психологія бізнесу

Правило взаємного обміну

Десятка номера

10 помилок, які роблять оратори Мій досвід

Мова - розкладка на клавіатурі... Соціум

Соціальні мережі Притча номера

76

Про орла

Оптимістичні історії

Нема так зле, щоб на добре не вийшло! червень/липень

78


4

Тайм-менеджмент

Слово головного редактора

Часто помилково думають, що це батьки народжують дітей, натомість особисто я більш схильний стверджувати, що саме діти народжують батьків. Адже хто як не діти забезпечують для останніх неймовірне відчуття потрібності й власної важливості!? Так само переконаний, що саме діти вчать батьків набагато більше, аніж навпаки, а окрім того, дають їм набагато більше, аніж можуть взяти самі. Проблема часто полягає лише у тому, що батьки не готові і не можуть взяти все те, що пропонують їх чада. Думаючи, що саме вони забезпечують, доглядають і допомагають своїм дітям рости, батьки втрачають відчуття рівності, починаючи бачити у них уже не так партнерів, як когось несамодостатнього, малого-дурного і загалом таку собі недолюдинку, яку ще слід виховати (чит. вимуштрувати), навчити (чит. навантажити своїми стереотипами) й окультурити (чит. позбавити ініціативи до розвитку). Задумайтеся: це у дорослих є робота, друзі, хобі, довготермінові плани, минуле, книги, зрештою чемпіонат світу з футболу чи улюблений журнал:), тобто купа місць, куди можна «втекти від всіх (чит. від себе)» і усамітнитись. А для своїх дітей батьки - це цілий Всесвіт! І саме через взаємодію у такий спосіб і їх вчать взаємодіяти з Всесвітом у майбутньому. Задумайтеся: - «Плач-плач, я на тебе не реагую» навчить дитину лише того, що, скільки б зусиль вона не докладала, результату не отримає;

06/07 │ 2014 │ #02

- «Зачекай, зачекай, зачекай, мама-тато зайняті» – у Всесвіту є більш важливі справи, аніж твої капризи, і взагалі мені зараз не до тебе; - невиконання обіцянок перед дитиною, бо те, що вона «ще не розуміє», навчить її жити у постійному сумніві і невпевненості, а отже і страху перед майбутнім; - докори, критика і змушування виправдовуватися формують у дитини відчуття провини і надалі переростають у різного роду залежності. Ех, якби батьки бачили, які проблеми вони закладають для дітей своєю нерівною поведінкою, не готовністю домовлятися, а схильністю змушувати і переконувати, криками, нетерплячістю, риторичними питаннями і бажанням видисциплінувати, то переконаний: вони б зовсім по-іншому почали ставитися до такого важливого процесу, як спілкування з власними дітьми і пошуку порозуміння з ними, як рівний із рівним. Та, на жаль, засіяне у ранньому віці зерно зійде аж через двадцять-тридцять років, коли все можна буде списати на «долю», «обставини», «характер» і «випадковість». Натомість усі проблеми закладаються у ранньому дитинстві (до трьох-п’яти років). Їх корені глибоко заховані під товстим пилом часу і тепер старшим батькам можна лише розводити руками, дивлячись на систематичні труднощі з роботою у дітей, невміння дати собі раду в складних життєвих ситуаціях, залежності, нещасливі шлюби чи проблеми з самореалізацією. Забуваючи, що в ранньому віці надто багато списували на характер, вкладаючи туди і непосидючість чи, навпаки, безініціативність і агресивність чи, навпаки, плаксивість і впертість чи, навпаки, лагідність. Краще припустити, що у дитини взагалі немає ніякого характеру! Тоді, не маючи можливості «перевести стрілки» на щось від нас не залежне, варто буде взяти повну відповідальність на себе і почати нарешті виховувати не дитину, а себе біля неї. Варто пам’ятати, що у дітей немає проблем! Діти повністю компенсують своїх батьків: ставайте ідеальними і дітям не буде що компенсовувати! А ще взаємини з дитиною залежать від взаємин між батьками, бо там, де тато не самостверджується за рахунок мами, демонструючи свою важливість і заклопотаність «серйозними» справами, там і мама не самостверджується за рахунок дитини, а розвивається разом із нею. Якби ж то всій малечі дали нормальне дитинство, то їй би не потрібні були жодні золоті унітази чи загарбані чужі країни… Першого червня цілий світ святкує День захисту дітей. Тож, давайте і ми відкладемо всі «важливі дорослі» справи і згадаємо про тих, кому найбільш потрібні, – своїм дітям. І робитимемо це не лише один день у році, а щоденно, постійно, розуміючи: кожним своїм вчинком і словом ми закладаємо дитині майбутню модель взаємодії з Всесвітом. Кращий світ – це не там, де швидший прогрес, а там, де щасливі діти. Тож, дамо шанс нашим дітям вирости щасливими і почнемо нарешті вчитися у них – наших найкращих вчителів життя. З повагою і любов’ю, Роман Кушнір


Редакція Тайм-менеджмент

Роман Кушнір

головний редактор журналу, тренер, засновник Школи розвитку SPE, автор 6-ти книг roman@experyment.com.ua

Соломія Чир

журналіст, дослідниця рубрик «Геніальність», «Експеримент», «Особистість» solya_mia@meta.ua

Гордій Остапович

тренер зі швидкочитання і розвитку пам’яті, блогер hordiy@gmail.com

Тетяна Федчук

Олександра Кудріна

письменниця, автор філософськопсихологічних мініатюр Aleksandrakudrina@gmail.com

Віталій Проценко

публіцист, дослідник рубрики «Соціум» vitalii.prosenko@gmail.com

Ніна Муравицька

літературний редактор, коректор ninelka_2000@mail.ru

Анна Весній

літературний редактор vesnyanka26@gmail.com

журналіст, дослідниця рубрик «Експеримент» і «Психодіагностика», цікавих фактів і дайджестів dj_anekdot@meta.ua

координатор dana@experyment.com.ua

Юрій Холоденко

верстка anku@ukr.net

бізнес-тренер, консультант малого та середнього бізнесу hameleon23@i.ua

Христина Федечко

журналіст, дослідниця рубрики «Зоопсихологія» fchristina@ukr.net

Роман Касіян

філософ, керівник інтернетпорталу kotygoroshko.com.ua kasiyan.roman@gmail.com

Марина Соколян

фахівець з PR, соціолог, письменниця, автор 9-ти книг msokolyan@yahoo.com

5

Богдана Кушнір Андрій Кучерук Роман Чериба

розробник дизайну журналу roman@deep.com.ua Психологічний журнал «Експеримент» №2 червень/липень 2014 р. Засновник – Роман Кушнір Свідоцтво про державну реєстрацію КВ № 19885-9685Р від 02.04.2013 р. Головний редактор – Кушнір Р.О. Видавець – ФОП Хомин Б.І. Віддруковано у друкарні «Коло», м.Дрогобич, вул. Бориславська, 8 замовлення № С604 від 19.05.2014 р. Відповідальний за випуск – Кушнір Р.О. Рекомендована ціна – 25 грн. Адреса редакції: м. Львів, 79070 а/с 6304 Телефон редакції 063 329 88 65 info@experyment.com.ua www.experyment.com.ua Тираж – 1000 примірників Відповідальність за зміст реклами несе рекламодавець. Фотографії, ілюстрації, джерела: https://vk.com/optimist_diary

червень/липень


6

Роман Кушнір

Тайм-менеджмент

ПРО ВАЖЛИВІСТЬ НЕРЕАЛІЗОВАНОЇ МОЖЛИВОСТІ Чому одна людина досягає висот у житті, а інша – ні? Чому дехто залишається «вічним принцом», хоча давно вже міг би бути «королем»? Чому далеко не всі відмінники у школі стають відмінниками в житті? Чому досить часто найкращих результатів досягають ті, хто на перший погляд не зовсім надається до тієї чи іншої діяльності? Потенціал як причина нереалізованості Уявімо собі чарівну дівчину, яка завдяки красі і розуму оточена підвищеною увагою десятьох галантних кавалерів. Кожен із них, звісно, має і переваги і недоліки, однак кожен міг би виявитися дуже вдалою пасією для нашої героїні, яка, зауважте, купається у променях слави і сповна насолоджується власною потрібністю. Погодьтеся, доки дівчина не зробила остаточного вибору, вона потрібна всім і кожен готовий їй допомагати, турбуватись і любити. Ал�� тількино вона прийме рішення і вибере собі у супутники життя когось одного, це автоматично вб’є інтерес інших дев’яти. Наче казка про Попелюшку: карета перетвориться на гарбуз,

а коні – на мишей. Ех, як було б добре продовжити казку і аби бал тривав вічно, – напевно, подумала тоді Попелюшка. Але наша героїня вибір таки насправді має – потрібно лише нічого не робити! Залишити все як є. Підтримувати status quo. Для того, щоб далі залишатися бажаною і підтримувати інтерес, виходити заміж не можна! Або уявимо собі пана, який із кругленькою сумою у кишені, скажімо 10 000 грн., ходить по великому торговельному центру. Пан почувається королем, бо куди би не поїхав – чи то у бутік з дорогим одягом чи магазин із інструментами, або навіть салон техніки, він здатен дозволити собі майже все що завгодно. Ясна річ, подібні можливості надають відчуття впевненості і самодостатності, що автоматично привертає увагу продавців, які всіляко догоджатимуть такому в прямому і переносному сенсі «дорогоцінному» покупцю. Вимагаючи поваги до себе, пан розпитуватиме про найдрібніші деталі речей, які його цікавитимуть, відчуваючи від цього неабияке задоволення. Але що відбудеться,

06/07 │ 2014 │ #02

коли він зупинить свій вибір на якомусь новомодному і доброму технічному гаджеті? У нього буде суперсучасний девайс, але більше натомість не буде можливості вибирати, а отже, і втратиться відчуття впевненості! Як би парадоксально це не звучало, але факт залишається фактом: пану нічого купувати не можна! Злий жарт долі: чим більше потенціалу в людини, тим більше вона зволікатиме, роздумуватиме і не діятиме. Менш приваблива дівчина цінуватиме свого єдиного кавалера, народить йому діточок, як на небі зірочок, завдяки любові і підтримці зробить його багатієм і житиме-поживатиме у радості і щасті аж до смерті. А менш багатий чоловік витратить заощадження на який-небудь актив, зрозуміє, що йому ще треба працювати і працювати, тим і займеться, досягаючи все більше і більше. Саме так, як це робить заробітчанин, приїхавши у чужу країну – позбавлений вибору і перспектив, він змушений діяти, на відміну від місцевих «аборигенів», які мають що їсти і де спати без особливого докладання зусиль.


Про важливість нереалізованої можливості Як не крути, а нереалізована можливість важлива і більш приємна для людини, аніж реалізована, оскільки супроводжується цілим «букетом» щонайприємніших відчуттів: впевненості, можливості вибору, власної цінності тощо. Безперспективність як двигун розвитку Людина, яка нічого не досягає, просто відчуває, що ще має надто багато часу і можливостей. Її потенціал є і бар’єром. Хоча на перший погляд все виглядає навпаки: людина начебто стає ледачою через безперспективність, а нещасливість і нереалізованість – теж не від доброго життя. Але парадоксальним чином починає діяти лише та людина, яка відчуває обмеженість часу. Всі проблеми з неможливістю визначитися зі своєю ціллю, покликанням, призначенням у житті чи партнером є нічим іншим, як надміром перспективності у власній уяві. Той, хто падає у провалля, не вибирає, за яку гілку зачепитися. Всі проблеми з мотивацією, наприклад у підлітків чи студентів, або навіть менеджерів, – від надміру часу і вибору. Це ж наскільки перспективною має уявляти себе людина, щоб нічого не робити??? Найпишніший бур’ян розростається саме на чорноземі, а не на пісковику. Можливо, навіть з «цієї опери» і приказка про те, що доки грім не вдарить чоловік не перехреститься:

ми діємо тільки за умов крайньої необхідності, хоча, звичайно, у кожного вони свої. Для когось крайній біль – це коли нереально забезпечити доїзд до школи дітей на власному «Бентлі», а для декого лише тоді, коли вдома вже нема що їсти і навіть по засіках немає чого наскребти на поганенького колобка. Пригадується феномен Базермана, що називає дві крайності, між якими живе людина – страх і жадібність. Так, у того, хто нічого не досягає, страх втрати надто слабкий – тоді неможливості чогось не досягнути навіть не відчувається. Натомість акцентована і гіперболізована «жадібність» – це бажання отримати більше, або, інакше кажучи, розвинуте небажання недоотримати. Мабуть, варто врахувати: під час вибору людський мозок працює на найвищих, а отже, і ресурсно найвитратніших частотах, тому людина (її мозок) ненавидить вибирати, тобто приймати рішення (бо це сприймається як його біологічне «зношення»), хоча, з іншого боку, всі обожнюють мати вибір. Нестерпно сприймати саму думку про те, що хтось чи щось здатен нашу волю узурпувати. Такий от парадокс. Спробуйте обмежити дівчину в можливості вибору десертів у ресторані, звівши все до однієї наявної пропозиції, – і виникне бажання змінити заклад. Натомість якщо буде запропоновано десяток рівнозначних і рів-

Тайм-менеджмент

7

носмачних десертів, то та сама дівчина «зависне» на чималий відтинок часу. Це загальнолюдська риса, що стосується рівним чином як чоловіків, так і жінок, як бізнесменів, так і митців, як тих, хто вважають себе раціоналами, так і тих, хто відносить себе до ірраціоналів. Фактично в душі у «перспективної» (на її підсвідому думку) людини відбувається приблизно такий діалог: – Не хочу відчувати муки вибору і приймати рішення, тому дайте все! – А й справді, не буду ні від чого відмовлятися! І тільки дефіцит часу, ресурсів, у т.ч. перспектив і потенціалу, змушує діяти. Якщо людина має надмір часу, ресурсів і можливостей, то просто нічого не цінуватиме. У потенційного генія завжди є вибір – і йому важко визначитися з одним шляхом, бо тоді доведеться відмовитися від не менш привабливих інших. Тому він зазвичай так ніколи і не визначається на сто процентів, а це для справді видатних здобутків вкрай важливо. Експерименти Олдса і Мілнера Ще у середині XX століття, майже через півстоліття після експериментів Павлова на своїх собаках, американські вчені Джеймс Олдс (James Olds) і Петер Мілнер (Peter Milner) провели ряд експериментів, спрямованих на дослідження мозку мишей. У різні зони мозку червень/липень


10 Мистецтво спілкування

Марина Соколян

Чи бачили ви, що відбувається за кулісами театру або в перерві між зйомками на кіномайданчику? Актори з полегшенням “знімають маски”, щоб побути самими собою, позбутися напруження і набратися сил для наступного акту. Так і кожен з нас, виконуючи безліч ролей – керівника чи підлеглого, бізнесмена чи артиста, – поспішає додому, щоб скинути зі себе соціальні/ суспільні зобов’язання/маски. Трапляється і так, що навіть вдома нам доводиться грати роль (кожному свою), а часом цілі вистави, що відбуваються на кухні чи у вітальні, які можуть конкурувати з кращими театральними постановками. Такі щоденні виступи вивчає драматургічна соціологія, і в цій статті ми пропонуємо обговорити деякі висновки дослідників, підтверджені реальним досвідом людей, що стали глядачами – чи зірками – домашнього театру.

Д О М А Ш Н І Й

ТЕАТР 06/07 │ 2014 │ #02


14 Мистецтво спілкування

Роман Кушнір

Вона ж мовчить. Про що вона мовчить? Ліна Костенко «Маруся Чурай»

М о в ч а н к а як шлях до цілісності Як часто ви мовчите? Ні, зауважте, не просто «не говорите», а саме мовчите? Чи вмієте ви мовчати так, щоб позбуватися думок?

06/07 │ 2014 │ #02

Найбільш недооцінений інструмент у спілкуванні Багато хто думає, що для досягнення успіху потрібно навчитися красномовству – вмінню гарно подавати слова, загортаючи їх у барвисту і дзвінку обгортку. Тим не менше, коли людина освоїть ази красномовства, то з подивом для себе з’ясує, що для порозуміння з іншими вміння гарно говорити недостатньо. Тоді вона почне слухати. І обов’язково зрозуміє, наскільки безглуздо виглядає вміння грамотно подавати свої думки іншій людині без вміння сприймати думки співрозмовника – це наче писати чудові листи, але не читаючи тих, які надходять нам. Та згодом і цього інструменту почне бракувати. Вигляда-


Соломія Чир

18 Геніальність

Вчені довели, що третину нашого життя ми спимо. Здавалося б, скільки часу ми втрачаємо намарно, скільки роботи ми б могли виконати! Проте з настанням ночі кожен із нас відчуває зниження трудової активності, організм стомлюється і, рано чи пізно, – засинає... Що відбувається з мозком, коли ми спимо? Як формуються сновидіння? Чому сон такий важливий? І скільки містичного насправді є у сновидіннях? Спробуємо з’ясувати.

Сон як феномен 06/07 │ 2014 │ #02

«Царський шлях до несвідомого» З давніх часів людей цікавили, а нерідко й лякали, природа снів та їхнє значення. Набували популярності різноманітні пояснення: і релігійні, і містичні, і пророчі. У Давньому Єгипті, Індії, Греції, Китаї сни вважалися впливом злих духів, духів померлих людей, демонів. А жерці намагалися у снах розшифрувати послання, які нібито були волею богів. З розвитком психології, фізіології, філософії сни почали розглядати з іншої сторони – вчені шукали вже наукового обґрунтування феномену сну. Сьогодні є безліч теорій, що таке сон, яке значення сновидінь, проте єдино правильного пояснення все ж не існує. Одним із перших процес сну почав науково досліджувати засновник психоаналізу Зигмунд Фройд


Соломія Чир

22 Геніальність найчастіше розплющені. Проте так�� дії насправді є неконтрольованими і відбуваються під впливом сну, після пробудження людина нічого не пам’ятає. Прояви сомнамбулізму характерні для глибокої фази повільного сну. Боятися лунатика не варто, просто слід обережно провести назад у ліжко, аби він не завдав собі шкоди або ж не переплутав вікно з дверима. Цю хворобу здавна називали лунатизмом (лат. luna – місяць), оскільки вважалося, що на психіку впливають місячні цикли. Періодично ходять уві сні близько 2% людей. Причинами лунатизму є стреси, тривога. Також лунатизм може бути проявом епілепсії. Якщо ви недосипаєте вночі через стиль життя, то можете надолужити згаяне вдень. Хоча є різні думки щодо денного сну, проте дослідження доводять: він все ж позитивно впливає на організм – поліпшує настрій, зміцнює здоров’я та навіть підвищує продуктивність! Проте важливо, що цей сон не повинен трансформуватися у фазу глибокого сну, для відпочинку достатньо 20 хвилин. Навіть якщо ви не встигнете заснути, а просто розслабитеся та полежите у спокої, самопочуття покращиться! Афінська медична школа (the University of Athens Medical School) та Гарвардський університет (Harvard University; Cambridge, Massachusetts) провели у

Греції цікаве дослідження, результати якого засвідчили: півгодинний сон, дрімота хоча би тричі на день зменшують ризик смерті від серцевого нападу на 37%! Тому обідня сієста у багатьох спекотних країнах є, мабуть, виправданою культурною традицією. А ще ті люди, які протягом дня змучилися фізично, сплять міцніше та здоровіше. Тому якщо у вас пасивна робота, намагайтеся займатися фізкультурою, спортом, проводьте більше часу на свіжому повітрі. Пам’ятайте: здоровий, повноцінний сон – запорука успішної роботи, задоволення своїм життям та внутрішньої гармонії! Таємничий світ сновидінь Людство завжди намагалося розшифрувати сновидіння. Багато легенд, міфів було пов’язано зі снами, кожна культура мала свої методики їхнього тлумачення, а сьогодні навіть існує наука, що вивчає сновидіння, – онейрологія. Але навіть спеціалістам цієї дисципліни не вдається розкрити всі загадки сну. Здавна сновидіння вважали певним посланням богів, що стосувалося майбутнього людини чи її близьких, тлумаченням снів займалися спеціальні жерці. Сьогодні аналіз сновидінь може допомогти психологу зрозуміти психічний стан людини. Іноді сни мають настільки сильний вплив, що ми під враженням від негативного сновидіння відчуваємо дискомфорт, внутрішній неспокій протягом усього дня. Це ніби продовження тієї тривоги, яку людина переживала вночі. У таких

06/07 │ 2014 │ #02

снах ми намагаємося знайти якісь послання, знак. Але чи завжди сновидіння щось означають? Антрополог Кілтон Стюарт (Kilton Stewart) називав сон, який не вдалося розтлумачити, «нерозкритим листом від Бога». А історії відомі численні випадки, коли великі відкриття робили саме... уві сні. Еліас Хоу (Elias Howe; 18191867 рр.), американський винахідник швейної машини, під час сну побачив важливу деталь, що допомогла йому успішно закінчити проект – сновидіння йому «показало»: вушко у голці повинно бути внизу, а не вверху чи в середині (як у його попередніх невдалих моделях). Коли данський фізик Нільс Бор (Niels Bohr, 1885-1962 рр.) побачив уві сні планети, що рухаються навколо Сонця, він відкрив свою теорію руху електронів в атомі. Під впливом снів була написана «Божественна комедія» Данте (Dante Alighieri, італ. «La


Запитання номера

25

Як виглядав би Ваш ідеальний день? Невже ви думаєте, що він насправді був би інший, аніж той, який Ви провели сьогодні? Чи, можливо, маєте бажання списати все на те, що цей день був нетиповий, і що завтра все виглядатиме інакше? Як ви думаєте, чому люди зазвичай вважають, що якщо б вони мали додатковий час, то використали б його по-іншому, аніж використовують його зараз? Чи це не є просто черговий спосіб самообману? Як зробити так, щоб цей день був для Вас ідеальним? А наступний – ідеальнішим від ідеального?

червень/липень


Гордій Остапович

26 Геніальність

Увага! Зараз буде про увагу! Вправа Заплющте очі й уявіть собі циферблат годинника. Це може бути секундомір – такий самий, що висів на шиї у вашого шкільного фізкультурника. Може бути циферблат вашого наручного годинника або того, що висить у когось із ваших друзів на стіні у кухні. Головне, щоб у своїй уяві ви змогли прокрутити по ньому секундну стрілку один раз. Одну хвилину – не рахуючи секунд, а дивлячись, як рухається стрілка по циферблату у вашій уяві. Думаю, що всі вже зрозуміли, в чому полягає вправа: вам потрібно засікти таким способом одну хвилину. Причому одна хвилина у вашій уяві має бути однією хвилиною в реальності. Ця вправа розвиває увагу. Вона є обов’язковою у всіх школах швидкого читання, які діють в Україні. Відвідувачі подібних курсів повинні вміти утримувати свою увагу, передивляючись рух секундної стрілки протягом хвилини, двох та п’яти. Кому складно це зробити протягом шістдесяти секунд, то нехай спробує утримувати увагу на стрілці лише половину хвилини. Або на 15 секунд – із цим, думаю, справиться кожен. І поступово збільшувати тривалість. До хвилини. Потім до двох. Робота нашої уваги вимагає неймовірної енергії. Водії мене зрозуміють: достатньо поїхати на трьохсоткілометрову відстань, щоб голова почувалася виснаженою до неможливості! Навіть, якщо їдеш по дуже хорошій трасі, все одно керування автомобілем вимагає посиленої роботи уваги. І попри те, що декілька годин фізично не працюєш, а просто сидиш за кермом, втомитися при такому занятті дуже просто. Так що ж воно таке – «увага»? Чи вона піддається контролю з боку людини? А чи можна зосереджуватися примусово, навіть якщо читаєш дуже нудний текст, або намагаєшся запам’ятати дуже рутинну 06/07 │ 2014 │ #02

інформацію? І що робити в світі, де зосередити увагу ніяк не вдається? Мобільні телефони, реклама, тисячі щоденних необхідних контактів із людьми – це все просто унеможливлює роботу нашої уваги на тому рівні, на якому вона повинна працювати. Для того, щоб зрозуміти, як працює увага, уявіть собі три склянки. Звичайнісінькі гранчаки. І один з них наповнений водою. Кожна склянка – це окремий вид уваги. Вода – це та увага, з допомогою якої ми працюємо. І вона переливається з однієї посудини в іншу дуже часто навіть без нашої на те волі. Що означає «окремий вид уваги»? Насамперед – природна увага. Деколи її ще називають терміном «інстинктивна». Цей вид уваги нам непідвладний взагалі. Від того, як ця увага працює, дуже часто залежить наше життя. Ця увага вмикається тоді, коли ми чуємо гучні звуки (вибухи, крики чи щось подібне) або тоді, коли поруч щось дуже яскраво спалахує. А ще тоді, коли поруч із хлопцем проходить дівчина в короткій спідниці або ж коли ми натикаємося на гадюку в лісі. Друга склянка – це увага цілеспрямована. Є ще термін «вольова». Нею ми користуємося, коли змушуємо


Соломія Чир

28 Експеримент

А ти хiба

не божевiльний? У світі багато людей страждають від різних психічних та розумових відхилень, і звертаються вони до психіатрів як до останньої надії на порятунок. Ми віримо, що психіатри здатні професійно та надійно діагностувати будь-які психічні захворювання і в разі потреби можуть, та й повинні, вирішити наші проблеми... Американський психолог Девід Розенхан критично ставився до діяльності таких спеціалістів, а тому вирішив провести у 1973 році експеримент і визначити, наскільки добре психіатри відрізнять «нормальних» людей від «ненормальних». Надихнув Розенхана на спробу Томас Заз, який у своїй роботі «Міф психічного захворювання» довів: більшість випадків психічних хвороб – внутрішня боротьба індивіда з життєвими проблемами, тому це не є хворобою у медичному значенні. Перед початком експерименту Розенхан спостерігав за тим, як призовникам (тоді саме завершувалася В’єтнамська війна) вдавалося імітувати різні психічні захворювання для того, щоб «відкосити» від служби. Розенхан зацікавився, наскільки це легко. Експеримент відбувався у два етапи. На першому в центрі уваги опинялися так звані псевдопацієнти, на другому – персонал психіатричної лікарні, який мав виявити симулянтів.

06/07 │ 2014 │ #02


А ти хiба не божевiльний? дозрили у брехні. Насправді ж Розенхан не направив до лікарні жодного псевдопацієнта! А всі люди, яких запідозрили у симуляції, були насправді хворими. Отримані результати підштовхнули до висновку: психіатричні діагнози не є надійними. Тим більше, що вони часто призводять до страшних наслідків..! Експеримент Розенхана було сприйнято неодно-значно: він викликав дискусію, а також зазнав гострої критики. Наприклад, Роберт Спітцер, професор психіатрії, головний автор класифікації психічних розладів, наголошував на незнанні особливостей експерименту: нема записів, як саме представлялися псевдопацієнти, що вони говорили, як їх приймали. Також, дотримуючись принципів конфіденційності, та, мабуть, з огляду на особисту безпеку Розенхан не оприлюднив, в якій саме лікарні розгорталися події. А це унеможливлює отримання від персоналу будь-яких коментарів щодо правдивості представленої Розенханом інформації. Також Роберт Спітцер вважав: оскільки психіатрична діагностика в основному опирається саме на слова пацієнтів про свої симптоми, то симуляція є не більшим показником ненадійності психіатричної діагностики, ніж симуляція будь-якого іншого захворювання: «Якби я випив літр крові і, приховавши це, звернувся до лікарні з кривавою блювотою, то

Експеримент 31

ШКОЛА РОЗВИТКУ №1 В УКРАЇНІ поведінка персоналу була б цілком передбачуваною. Якби мені поставили діагноз і призначили лікування, як при виразці шлунку, то чи міг би я переконливо довести відсутність у медичній науці знань про діагностування цього захворювання?» І все ж таки експеримент Розенхана для психіатрії мав позитивні наслідки. Адже хто насправді може гарантувати, що у психіатричній лікарні йому поставлять правильний діагноз і вважатимуть здоровою людиною? Розенхан – першопроходець Розенхана навіть називають першопроходцем, адже він вперше відкрито показав проблеми психіатрії. Після його експерименту почали більше приділяти уваги діагностиці психічних захворювань. Стало очевидним, що психіатри часто просто не бачать різниці між здоровою та хворою людиною, а також простежується така проблема, як нівелювання, утиски особистості у психіатричних лікарнях. Тобто психіатричні заклади створюють власну реальність. Той, кого навіть помилково назвали шизофреніком, таким до кінця життя і залишиться... Тому, якщо ви вирішили перевірити, чи все у вас нормально з психікою, перш ніж звернутися до психіатра добре подумайте. А то не знати, чи здоровішими ви вийдете з його кабінету...

організовує унікальний фінансово-психологічний інтенсивний місячний курс, для людей, які направду хочуть змінити своє життя через зміну ставлення до грошей

XI-та «ШКОЛА ФІНАНСОВОЇ ГРАМОТНОСТІ»

Єдиний в Україні курс, спрямований на вироблення способу мислення багатої людини!!! Цілі курсу: • збільшити власний капітал, навчившись засадам фінансової грамотності; • зрозуміти вплив грошових моделей батьків на ваш поточний фінансовий стан; • стати фінансово незалежною людиною. Курс призначений для: • готових до роботи над собою, • людей, які хочуть досягнути особистої фінансової незалежності, навчитись мистецтву інвестування, • взнати психологічні фактори, які не дозволяють стати фінансово незалежними, і змінити їх, • і виробити не лише у себе, але і у своїх дітей правильне ставлення до грошей.

Курс розпочинається 6 червня. Реєстрація на сайті www.spe.org.ua І пам’ятайте: Бути багатим – це не більше, аніж наш вибір і особиста відповідальність за своє життя. А різниця між бідністю і багатством полягає лише в тому, хто як думає.

www.spe.org.ua червень/липень


Федчук Тетяна

32 Експеримент

стат и л е гк о

1967 рік, квітень, звичайна американська школа, яка нічим не відрізнялася від усіх інших, і такий же звичайний учитель історії, якого на тиждень відлучили від занять в одному з класів Пало-Альто за спробу осмислити поведінку німецького народу при репресивному націоналсоціалізмі. Вчитель встановив жорсткі правила для учнів класу і тим самим спровокував створення нового молодіжного угрупування, проте не побачив жодного опору як з боку учнів, так і їхніх батьків. Проте вже на п’ятий день він припинив експеримент, розуміючи: це призводить до певного «божевілля» учнів. Вчитель показав, наскільки легко ними маніпулювати. Про перебіг експерименту та причини проведення експериментального тижня Рон Джонс розповідав так: «Я викладав історію в

Palo

середній школі Еллвуд Кабберле у Пало-Альто (Каліфорнія). Ми вивчали Другу світову війну, і один із учнів запитав мене, чи рядові жителі Німеччини могли прикидатися, що нічого не знають про концентраційні табори і масове винищування людей у країні? Через те, що клас випереджав навчальну програму, я вирішив виділити один тиждень для реалізації свого експерименту. В понеділок мій випадковий експеримент розпочався. Перше, що я зробив, – це пояснив своїм учням силу дисципліни на наочному прикладі. Я наказував сісти «струнко», аргументуючи: така дія покращує навчання. Наступні мої накази – кілька разів встати і сісти в інше положення, далі учні повинні були вийти з аудиторії й безшумно зайти, зайнявши свої місця. Школярі все це почали сприймати як гру і з задоволенням вико-

06/07 │ 2014 │ #02

Фашизм (італ. fascismo, від італ. fascio — «зв’язка», «об’єднання») — різновид політичного режиму, а також радикальна авторитарна імперіалістична ідеологія, характерними ознаками якої є сильний культ особи, мілітаризм, тоталітаризм, імперіалізм та ідея постійної війни й панування. Самоназва правого руху в Італії під Беніто Муссоліні, який правив з 1922 по 1943 рр. Уже в 1920-ті роки супротивники фашизму поширили поняття на інші праві, авторитарні, тоталітарні і націоналістичні режими, диктатури та на політичні групи, в тому числі на німецький націонал-соціалізм.

нували накази. Наступним завданням було відповідати на запитання, і основними вимогами стали чіткість та швидкість відповідей. Я надзвичайно здивувався, та всі школярі, навіть ті, що вчилися погано, відповідали так, як того хотів я. Понеділок минув, як на мене, дуже продуктивно. Учні продемонстрували ту слабкість, яку хотілося перевіряти і надалі. У вівторок я вирішив самостійно, на своєму прикладі, пояснити силу спільності: зайшов до класу і сів «струнко». Як і очікувалося, школярі все повторили. Я вирішив привчати їх до спільності, примусивши разом говорити «Сила в дисципліні, сила в спільності». Школярі все виконували з явним натхненням, відчуваючи силу своєї групи. Наприкінці уроку я показав привітання (підняту вигнуту праву руку до плеча – і назвав цей жест салютом Третьої


Роман Кушнір

Діти і покупки у крамниці

Діти 35

ДІТИ

І ПОКУПКИ У КРАМНИЦІ Мало не на кожному занятті, яке я проводжу щодо моделювання стратегій дітей, виникають запитання, які пов’язують непосидючих і активних дітей разом з вигадливими і корисливими мерчендайзерами (тими, хто вміло розставляє товари на полицях так, щоб їх більше купляли) у магазині: - Як зробити так, щоб дитина не вчиняла істерики у магазині? - Може, взагалі не варто ходити з дитиною у магазин? - Як зробити так, щоб дитина не тягнула все підряд з полиць крамниці? - Як заспокоїти дитину, яка розкричалась при інших людях? - Як пояснити дитині, що їй не потрібна ця чергова лялька чи машинка? - Що робити, коли немає фінансової можливості щось купити, а дитина просить? Крамниця чи особливо якийсь супермаркет – це місце, де відбувається активна соціалізація дитини: окрім мене, виявляється, є ще багато інших людей, та й мама з татом чомусь поводяться не так, як удома. Дитина бачить своїх батьків у динаміці, окремо від звиклої домашньої статичної ситуації. І в неї відбувається суттєве переосмислення

всього того, що раніше говорили батьки. Фактично спрацьовує такий собі детектор брехні: чи дотримуватимуться батьки самі того всього культурного і толерантного, про що стільки говорили і виховували у мені – зринають дитячі підсвідомі думки на рівні відчуттів. Такий собі тест на чесність, перевірка міцності кордонів і шаблонів: якщо я побачу все те саме, що мені говорили в дії, то засвою і візьму до виконання, а якщо ні, то значить: не всьому можна вірити. Ще раз напишу, що всі ці думки – це швидше відчуття, аніж холодний і плановий розрахунок маленької особистості. Дозвольте спершу розібратися з крайніми проявами: дитина ніколи не кричить чи впадає в істерику через те, що їй не хочуть купити якоїсь іграшки чи смаколика. Навіть якщо на видимому рівні все виглядає дуже однозначно. За ціллю є ще якась ціль, а за бажанням бажання. Тож якщо докопатися глибше, то ми однозначно зможемо знайти проблему у раніших ситуаціях, коріння якої ростуть у недостатньо довірливих взаєминах, недолюбленості дитини, відчутті нею браку червень/липень


Роман Касіян

38 Діти

Я хочу бути батьком переможця

06/07 │ 2014 │ #02

Як часто ми із захопленням спостерігаємо за дитиною, що легко та невимушено поводить себе в дорослому товаристві, зі спокійним виразом обличчя виголошує чудовий тост за святковим столом або впевнено без образ реагує на недоречні зауваження старшого за себе. Чи виникає у нас думка про те, що подібні діти є результатом правильної, кропіткої, але такої вдячної роботи їхніх вихователів? У даній статті хотілося би поговорити про стратегію виховання переможців, справжніх господарів свого життя. Розпочати можна з пригадування певних народних мудростей та життєвих аксіом. Переважна більшість дітей підсвідомо реалізовують життєві сценарії своїх батьків, втілюють у життя їхні надії, бажання, мрії або наміри. Як кажуть у народі: «яблуко від яблуні недалеко падає». Дуже часто в складних, нетипових життєвих ситуаціях дитина просто копіює батьківську поведінку, стаючи своєрідним дзеркалом. І вік при цьому немає значення. Отже, перший важливий висновок: будьмо пильні, за нами стежать! Чи добре це, чи погано залежить від вашої відповідальності за життя найрідніших вам сотворінь. Адже виховуємо, як завжди, власним прикладом. Ми розпочали нашу розмову з нібито знайомих слів: переможець, господар власного життя. Але чи справді всі одностайно погодяться


Роман Кушнір

44 Діти

Оцінки

і плата за них Мене як тренера часто запитують: а чи варто платити дити��і за оцінки? Звісна річ, однозначну відповідь дати важко, оскільки все залежить в першу чергу, які у вас стосунки з дитиною, чи подобається їй вчитися, яка ціль такого «гендлю», як сама дитина ставиться до такої оплати? І тільки знаючи такі вихідні дані, можна робити певні висновки, бо те, що в одній ситуації може піти на користь, в іншій – шкода. За час викладання цієї теми я зібрав колекцію способів оплати за шкільні оцінки: від спонтанних премій через співпадіння «відмінно» в щоденнику і «доброго гумору» батьків, до систематизованих моделей на кшталт за дванадцять балів ти отримуєш 6 грн. за 11 відповідно 5 грн. і так далі, але за 6 отримуєш -1, а за п’ять -2. В кінці місяця підбивається підсумок і стає зрозуміло, хто кому має платити, або, наприклад, батьки платять за певний результат – добре написану семестрову контрольну чи певний середній бал по од-

ному проблемному предмету. Зазвичай такі вигадливі способи – це не що інше як розваги батьків, які геть не допомагають дитині краще вчитися. У першому випадку дитина може навчитися домовлятися і ділитися з учителями, щоб грамотно обхитрувати горе-батьків, а у другому вчитиме тільки вибрані предмети і так ніколи не вмітиме отримувати радість від процесу навчання. Перед тим, як платити за оцінки, подумайте: для чого вам це потрібно? Якщо хочете підтягнути якийнебудь предмет, то можли-

06/07 │ 2014 │ #02

во, варто більше часу посидіти з дитиною, а не давати їй хабара? Якщо у дитини проблеми з навчанням, то можливо, варто просто приділяти їй більше уваги? Адже дуже часто проблеми з навчанням – це не що інше як вимога і крик дитячої душі: Батьки, Я Є, зверніть на мене увагу! Подумайте: вам справді треба, щоб дитина приносила добрі оцінки? Чи хочете її навчити заробляти гроші? Чи щоб отримала золоту медаль і легко поступила в університет? Чи можливо, щоб любила вчитися? Чи, припущу, щасливо і самодостатньо прожила своє життя? Що з того всього є мета, а що засіб? Чи розумієте, що не варто концентруватися на засобі заради засобу? Можливо, іноді варто пожертвувати оцінками заради вироблення у дитини вміння вчитися? Давайте розглянемо декілька і приймемо за основу декілька фундаментальних тез:


радить 46

Можливо, Ви ще не бачили: Планета мавп. Куди зникають розумні діти? 2013 р., Україна В фільмі представлені результати незвичайного наукового дослідження. В межах проекту, спеціально для телеканалу «Україна», вперше в країні визначено рівень IQ всієї української нації. Наскільки розумні українці? Яке місце займають вони в рейтингу найрозумніших націй світу? Чому ми, такі освічені й такі терплячі, ніяк не навчимося бути щасливими? Як нам, нарешті, навчитися цьому і навчити наших дітей? Фільм «Планета мавп. Куди зникають розумні діти?» відповідає на ці питання. Фільм розповість правду про те, що нам заважає жити, і що потрібно робити, аби бути успішними і щасливими. Шоу Трумена (The Truman Show), 1998 р., США Усе своє життя від самого народження Трумен Бербанк (Джим Керрі), навіть не здогадуючись про це, цілодобово проводить перед об’єктивами телекамер. Він безвиїзно живе і працює на маленькому острові Сіхевен, що насправді є знімальним майданчиком і населений акторами шоу, головним героєм якого і є Трумен. На тридцятому році життя у вигаданому світі Трумен через випадкову помилку знімальної групи починає замислюватися про несправжність Сіхевена і намагається втекти за його межі. Драма людини, яка бореться за те, щоб врешті знайти себе. Панда Кунг-Фу (Kung Fu Panda), 2008 р., США Необережний товстий панда поїдає смачну локшину у домі свого батька гусака Пан Піня, але кожну секунду мріє про більше. По хоче стати бійцем кунг-фу, як герої з «непереможної п'ятірки»! Намагаючись потрапити на довгоочікуванну церемонію вибору Воїна Дракона, який повинен захистити місто, Панда залітає у храм на феєрверках і так, випадково, здійснює пророцтво. За рішенням мудрої суперчерепахи Уґвей, він стає тим самим Воїном Дракона. Однак йому доведеться пройти ще довгий шлях становлення і боротьби з власними слабкостями.

Можливо, Ви ще не читали: Ефект Медичі. Франс Йохансонс. Видавництво УКУ, 2011 р. – 223с. Книга «Ефект Медичі» побудована на численних яскравих історіях про перетини у різних галузях, як-от бізнес, наука, мистецтво та політика. З численних прикладів – від чоловіка, який сам, без сторонньої допомоги, створив першу писемну мову племені черокі та навчив цієї писемності інших, до групи, яка зламала німецький шифр «Енігма» під час ІІ Світової війни – читачі дізнаються, як: зруйнувати асоціативні бар’єри і поглянути на проблеми по-новому; у випадковий спосіб, проте цілеспрямовано, поєднувати різні концепції; перейти від знайомого оточення та діяльності до невідомого; діяти, незважаючи на поразки, задля втілення ідей Перетину. Що Ви можете почерпнути в рок-музиці, поведінці комах, іноземній практиці ведення бізнесу чи в структурі метеориту? Цього Ви ніколи не дізнаєтеся, допоки не станете на Перетин. Коли Ви там, Ви можете зробити відкриття, яке змінить світ. Кіра й таємниця бублика. Бодо Шефер. Видавництво Старого Лева, 2014 р. – 226 с. Життя Кіри цілком змінилося після того, як вона врятувала пса – чудового лабрадора Мані. Пес умів розмовляти та навчив дівчинку правильно заощаджувати і розпоряджатися грошима. Осьось має здійснитися мрія Кіри – і вона полетить до Каліфорнії. Але на шляху до мети несподівано виникають перешкоди, які не так легко подолати – адже для цього потрібно знати сім правил життя… Нова книга Бодо Шефера «Кіра й таємниця бублика» відкриває дітям правила життя, які допоможуть їм досягати мети і стати гідними громадянами. 06/07 │ 2014 │ #02


радить 47

Фізика майбутнього. Мічіо Кайку. Літопис, 2013р. – 432с. У книжці-бестселері Мічіо Кайку досліджує, як три великі наукові революції – квантова механіка, біогенетика і штучний інтелект, – що кардинально змінили світ в останні сто років, змінять наше життя в ХХІ сторіччі. Спираючись на дослідження, які вже сьогодні проводять в наукових лабораторіях в усьому світі, Кайку передбачає майбутнє, у якому ми вже не будемо пасивними спостерігачами танцю Природи, а натомість перетворимося на активних хореографів матерії, життя й інтелекту. “Фізика майбутнього” – захоплива науково-популярна розповідь, що сплітає докупи найновіші досягнення провідних науковців світу. Книжка ґрунтується на інтерв’ю з понад 300 провідними науковцями, тими, що перебувають на передньому краї науки. Майбутнє комп’ютера, штучного інтелекту, медицини, енергії, космічних подорожей і навіть майбутнє багатства – про це все можна дізнатися з книжки.

Мистецтво відповідального спілкування, або як знайти глибинне порозуміння з іншою людиною. Роман Кушнір. Коло, 2013р. – 356 с. Наше щоденне спілкування, в першу чергу, вимагає відповідальності й глибинності, але про це ми, на жаль, часто забуваємо. Є правила, нібито настільки очевидні, що їх просто забувають дотримуватися, створюючи конфлікти і непорозуміння «на рівному місці». Скількох проблем як протягом дня, так і впродовж цілого життя, можна було б уникнути, якби люди вміли відповідально ставитися до такого звичного і, здавалось би, простого процесу – спілкування. В книзі немає ніяких складних технік чи особливих моделей, а лише все те, що необхідно знати кожному про буденну і водночас таку захопливу річ – радість людського спілкування.

Мистецтво спілкування з дітьми. Фабер А., Мазліш Е. Країна мрій. 2012 р. – 240с. Використовуючи унікальні комунікативні стратегії, прості й зрозумілі діалоги та цікаві комікси, автори Адель Фабер та Елейн Мазліш допомагають батькам і вчителям налагодити плідну співпрацю з дітьми. Завдяки цьому дітям і підліткам буде набагато легше вирішувати щоденні проблеми та отримувати задоволення від навчання. Ця книжка є наочним прикладом того, як батьки та вчителі можуть об’єднати свої зусилля і сприяти тому, щоб діти ставали наполегливими, дисциплінованими, мали бажання вчитися і пізнавати світ. Книга для небайдужих батьків і вчителів.

Як передавати дитині цінності. Герда Пігін. Свічадо. 2014р. 96с. Кожна мати і кожен батько знають, як важливо привчити дитину до моральної поведінки та збагатити її цінностями. Батьки прагнуть, щоби їхні сини і доньки стали свідомими, справедливими та розсудливими, уважними і співчутливими, не піддавалися тискові суспільства, члени якого звикли нахабно пробивати собі дорогу в житті. Як поважати чужу думку, не зраджуючи власним принципам, приймати самостійні рішення, зважаючи на потреби інших людей, про повагу, відвагу, про те, як без примусу передати дітям чесноти і стати прикладом для наслідування – читайте у книжці німецької письменниці Герди Пігін.

червень/липень


Христина Федечко

48 Зоопсихологія

Е

К

С

П

Е

Р

И

М

Е

Н

Т

И

над щурами Перше, що спадає на думку, коли чуємо про експеримент за участю тварин – білі щурі у лабораторії, за допомогою яких вчені роблять відкриття в різних галузях науки. Чому саме щурі? Дослідники неодноразово стверджували, що саме ці тварини мають достатній інтелект і на фізіологічному та інтелектуальному рівні близькі до людей. Щурі – єдині тварини, які можуть хворіти на шизофрені�� та впадати в депресію. Їх невеликі розміри полегшують проведення дослідів у лабораторії. До того ж, чим більше вчені досліджують щурів, тим щоразу простіше орієнтуються в реакції їхніх організмів, порівнюючи з попередніми результатами. Щурі належать до класу ссавців, роду гризунів, групи мишуватих. Рід щурів налічує близько 130-150 видів. Вчені університету в Єрусалимі уважно вивчали скелет щура і дійшли висновку, що саме ці гризуни набагато більше подібні до людей, ніж інші ссавці. Виявилося, що будова щура до малесеньких кісточок збігається з людською. Виняток становлять лише кості черепа, стопи і хвоста.

Якщо щура збільшити до розмірів людини і випрямити скелет, то виявиться, що суглоби щура і людини однаково працюють, а кістки мають рівну кількість деталей. З точністю співпадають і патології кісткових тканин – люди та щурі хворіють однаково. Навіть аналіз крові доводить, що вона практично не відрізняється від людської. На генетичному рівні щурі

06/07 │ 2014 │ #02

Морфологія – форма та структура організму, включає в себе зовнішню форму, забарвлення, розташування, структуру скелету та внутрішніх органів. Біохімія – наука про хімічний склад організмів, їхніх складових частин та про хімічні процеси, що відбуваються в організмах. Геном – сукупність усієї спадкової генетичної інформації організму.

дуже подібні до людей, з огляду на морфологію та біохімію ‒ також. При порівнянні геномів людини та щура дослідники нарахували в них 80% ідентичних генів. Аналіз генома тварин показав, що в щурів, мишей і людей спільних генів – 90%. Уточнити дані вдалося саме тому, що порівнювали геноми не двох, а трьох видів ссавців і точніше відокремили гени від псевдогенів – бездіяльних ділянок хромосом. Всі відмінності людей, мишей і щурів один від одного забезпечують 10% генів, індивідуальних для кожного з трьох видів. Цікавими є властивості генів щурів. Молекула ДНК тварини зберігає досвід попередніх поколінь. Саме тому людям не вдається виробити жодного дієвого способу боротьби з щурами. Коли у Лондоні ефективність отруйних речовин,


Експерименти над щурами які використовували ще в 70-х роках, почала знижуватися, щуролови звернулися з відповідним питанням до генетиків. Відповідь вразила – за двадцять років у генетичному коді лондонських щурів з’явилася ланка, яка підвищувала згортання крові, тому отрута стала малоефективною. У носі щура – 10 мільйонів нюхових рецепторів. Це вдвічі більше, ніж у людей. Щур відчуває запах окремо кожною ніздрею, тому всього за 50 мілісекунд він може визначити джерело запаху та провести його аналіз. Чому жінки живуть довше? Вчені поставили унікальний експеримент, виростивши мишей без «батьківських» генів, і таким чином встановили, що народжені від двох «матерів» особини живуть довше. У результаті з’явилася нова гіпотеза про те, чому тривалість життя у представників сильної половини людства в середньому менше, ніж у жінок. Це відкриття дозволило дослідникам із Японії припустити: гени, які передаються батьками, можуть впливати на термін життя потомства. У 2004 році, схрестивши дві яйцеклітини, вони штучно вивели першого щура, який не мав біологічного «батька». Досвід виявився успішним, незважаючи на побоювання про нежиттєздатність ембріона. З’ясувалося, що успадкований генетичний матеріал активізується в ор-

ганізмі зокрема залежно від того, батьком якої статі він привнесений. Мишеня Кагуя прожило 797 днів, хоча характерна тривалість для особин цього виду – 600700 днів. Згодом наукова команда з Токійського сільськогосподарського університету вивела аналогічним чином ще 13 мишей. Вони пережили «звичайних» родичів при однакових умовах утримання в середньому на 186 днів. Усі самки мишей порівняно з тими, що мали як «материнський», так і «батьківський» генний матеріал, були значно менших розмірів і ваги. Ймовірно, певні чоловічі гени збільшують потенціал росту організму нащадка, скорочуючи при цьому його життя. Експеримент Дід’є Дезора Рольовий розподіл у суспільстві практикують не тільки люди, але й щурі. Коли вони потрапляють у закриту систему, з’являється стійка ієрархія. Дід’є Дезор, дослідник лабораторії біологічної поведінки університету Нансі (Франція), провів дослід над поведінкою щурів, щоб виявити цікаві фактори їх поведінки в групі. У досліді брали участь шість білих лабораторних щурів. Коли наставав час годування, їх поміщали в скляний ящик із єдиним виходом зверху. Цим виходом був тунель, який спускався на дно сусіднього скляного резервуару, наполовину заповненого водою. На стіні резервуару з водою розмі-

Зоопсихологія 49

В 2013 році у Новосибірську (Росія) в Академмістечку біля Інституту цитології і генетики відкрили пам’ятник лабораторному щурові. Скульптура, розміщена на науковій алеї, зображає гризуна в момент наукового відкриття: щур із окулярами і у плащі в’яже спіраль ДНК, що символізує відносини вчених і лабораторних тварин, які працюють разом на благо науки. Поруч на алеї є лави та урни із зображеннями інших тварин, які також часто беруть участь у наукових дослідах.

щувалася годівниця, до якої щур, винирнувши з тунелю на дні, міг підплисти і вихопити звідти галету. Але, щоб її з’їсти, тварині потрібно було повернутися назад на тверду поверхню драбини. Дуже швидко серед шести учасників цього експерименту сформувалася чітка ієрархія. Два щура стали «експлуататорами»: самі вони не плавали, а відбирали їжу в трьох плавців. Шостий щур вибрав стратегію самозбереження: він ниряв за галетами й успішно захищав їх від суперників. Найбільш незвичним було те, що скільки б вчені не повторювали експеримент з іншими щурами, кожного разу в результаті відбувався той самий розподіл ролей. Навіть якщо в групі об’єднували тільки «рабів» або тільки «незалежних» особин, їх спільнота все одно поверталася до попередньої ієрархії. Тобто, яким би не був попередній соціальний статус індивідуумів, вони завжди, врешті-решт, розподіляли між собою ті самі соціальні ролі. Дослідники університету Нансі продовжили експеримент, досліджуючи мозок піддослідних щурів. У результаті з’ясувалося, що всі вони в процесі досліду від-

червень/липень


Соломія Чир

52 Особистість

цікавився не спортом, як більшість його однолітків, а наукою. У школі Джеймса Монро Стенлі Мілґрем навчався з іншим майбутнім психологом Філіпом Зімбардо. Цікаво, що багато їхніх експериментів та наукових висновків мають спільні риси. Наприклад, Стенфордський тюремний експеримент Зімбардо у чомусь подібний до вчень Мілґрема щодо впливу авторитету на людину. Мілґрем-юнак спочатку зацікавився громадськополітичними процесами країни та світу, тож опісля закінчення школи вступив до Королівського коледжу Нью-Йорка (Queens College), де хотів студіюФіліп Зімбардо вати політологію. Проте (нар. 23 березня згодом розчаровано зрозу1933) — америмів, що ця дисципліна мало канський психоуваги приділяє людині як лог і професор окремому унікальному Стенфордського індивідові. Усвідомивши, університету з 1986 року. Відомий що саме його цікавить, завдяки Стенфорд- Мілґрем почав активно ському тюремному вивчати психологію, пройшовши за літо аж шість Перші кроки експерименту в соціальній (1971) та як автор курсів у нью-йоркських навчальних закладах! Така психології підручників із занаполегливість дала поМайбутній психолог Стенлі гальної психології Мілґрем з’явився на світ для студентів уні- зитивний результат – 1954 року хлопець вступив до 15 серпня 1933 року у верситету. аспірантури у Гарварді, де Нью-Йорку. Під час Перйого спеціалізацією стала шої світової війни родина соціальна психологія та біпереїхала зі Східної Єврохевіористські дослідження. пи до Америки. Тут вони У 1955–1956 роках до жили у нью-йоркському Гарварду запросили районі Бронкс, населеному дослідника конформності переважно такими ж еміКонформність – Соломона Аша. Він став грантами, як і Мілґреми. Подружжя Адель та Сем’юел схильність людини справжнім науковим мало трьох дітей, Стенлі був пристосовуватися взірцем та авторитетом для до думки більмолодого Мілґрема. Стенлі середущим. шості, пасивно пощастило працювати Вже у дитячому садку малий Мілґрем вирізнявся ак- приймати позицію асистентом Соломона Аша групи без власних не тільки в навчальному тивністю та допитливістю. переконань процесі, а й під час його Із раннього віку хлопець

Стенлі Мілґрем:

учений, що прагнув зрозуміти людину

Сьогодні Стенлі Мілґрема називають одним із найвпливовіших та найталановитіших психологів XX ст. Учений зумів відкрити людину з іншого, раніше невідомого боку, допоміг зазирнути у внутрішній світ індивіда. Впродовж усієї своєї наукової діяльності Мілґрем намагався відповісти на запитання: яка ж природа людини? Щоб зрозуміти, чи вдалося вченому наблизитися до істини, треба проаналізувати не тільки науковий шлях Мілгрема, а й весь життєвий.

06/07 │ 2014 │ #02


Соломія Чир

54 Особистість у США була створена система таборів за взірцем нацистської Німеччини, персонал для них можна би було підібрати в будьякому американському містечку». Ці слова означали, що насправді жодне суспільство не застраховане від проявів насил��ства та жорстокості під впливом зовнішнього тиску, а влада має на нас сильний вплив та може контролювати нашу поведінку. Результати згаданого експерименту були вперше опубліковані 1963 року в «Journal of Аbnormal and Social Psychology» й одразу викликали неоднозначну реакцію. Навіть виникли сумніви щодо точності результатів, тому Мілґрем вирішив повторити експеримент уже без будь-якого зв’язку з Єльським університетом під вивіскою «Дослідницька асоціація Бріджпорта». Результати цього досліду не дуже різнилися від результатів першого: 48% учасників збільшували подачу струму та дійшли до кінця експерименту. Офіційні наукові товариства розкритикували Мілґрема, апелюючи до етичної сторони дослідження. Хоча в експерименті ніхто насправді не постраждав, а актори добровільно грали ролі жертв фізичних катувань, проте піддослідна людина-асистент опісля всього усвідомлювала, якими були жорстокими та негуманними її дії... Чи зможе вона після цього віднайти душевний спокій? Це означає, що Мілґрем як керівник експерименту не передбачив усіх його на-

слідків. Сам учений самовіддано захищав результати своїх дослідів і доводив, що його висновки є важливими для вивчення актуальних соціальних проблем. А критику Мілґрем сприйняв спокійно, прирівнявши процес експерименту до звичайного навчання: «При оцінюванні знань студентів ми ж готові до їхніх напружених переживань, а також до зниження самооцінки на випадок провалу чи невисокого балу!». Науковець був переконаний, що люди мають бути більш відкриті до пізнання не тільки нових ідей, а й самих себе. Неоднозначність цих експериментів ученого і досі є дискусійною темою серед психологів. В 1970 році після кількох відмов (зокрема, й через

06/07 │ 2014 │ #02

Американська психологічна асоціація (American Psychological Association) – одне з найбільших та найвпливовіших об’єднань психологів Америки та Канади, утворене 1892 року; головне завдання – «розвивати психологію як науку, професію та засіб удосконалення благополуччя, психічного здоров’я та освіти людей»

критику суперечливого експерименту) Стенлі Мілґрем став членом Американської психологічної асоціації за «визначний внесок в психологію». І тільки через 15 років після проведених експериментів на конференції Американської психологічної асоціації у Чикаго (1975 р.) Дональд Кемпбел, тогочасний її президент, визнав вплив експерименту Мілґрема: «Це найглибший внесок у людське знання, який будь-коли робила соціальна психологія». Мілґрем, як і більшість його сучасників, постійної роботи не мав, а здебільшого працював за контрактами, як запрошений лектор. З Єльського університету вчений повернувся до Гарварду. Тут у Мілґрема зарплата була невелика, та учений на це не зважав, натомість віддав усі сили науці – спробував відповісти на запитання, яким же тісним є наш світ. Навмання вибравши з телефонного довідника кілька адресатів-американців, Мілґрем надіслав їм листа з короткими відомостями (прізвище, біографічна інформація) про іншого американця, вибраного таким самим способом. Дослідник просив отримувача листа, якщо він знає цю людину, повернути листа Мілґрему, якщо ні, то переслати листа своєму знайомому на тих же умовах. Таке пересилання мало тривати доти, доки не знайшовся б той, хто знає описану в листі людину. Результати експерименту здивували: у середньому треба було зробити тільки


Тетяна Федчук

56 Психодіагностика

А ЯК ТИ ОТРИМУЄШ

АДРЕНАЛІН? Наше життя важко уявити без постійних стресів та переживань, але саме вони певною мірою і спричиняють викид адреналіну. Це достатньо неоднозначне твердження, адже стрес і переживання, безперечно, шкідливі для організму, а викид адреналіну буває корисним. З’являється дилема, суть якої спробуємо роз’яснити. За медичним визначенням, адреналін – це гормон мозкової речовини надниркових залоз, стимулятор, який готує тіло до фізичної відповіді на небезпеку. Як доведено науково, він прискорює і посилює серцебиття, викликає звуження кровоносних судин, чим зумовлює підвищення кров’яного тиску, спричиняє розслаблення гладкої мускулатури бронхів і травного тракту, підвищення обміну речовин. У медичній практиці розчин солянокислої солі адреналіну вводиться підшкірно при глибоких розладах кровообігу, що трапляються при захворюваннях серцево-

але в невеликих кількостях. Але у стресових ситуаціях, судинної системи, колапсі, шоку, отруєннях, при при відчутті небезпеки, алергічних захворюваннях, астматичних присту- травми, страху, опіках чи пах. Проте докладно адреналін ще не вивчено, і шоку секреція адреналіну медики ставляться до цього явища неоднозначно, значно зростає, викликаючи у людини реакцію типу адже під час стресу виділяється адреналін, тому «бий і біжи». Можна навіть думки різняться. Існує два види стресу: еустрес сказати, що адреналін надіі дистрес. Перший зумовлений позитивними ляє людину небувалими емоціями і зміцнює імунітет, серцево-судинну здібностями. Наприклад, систему, а другий – навпаки. Власне через це відомий випадок, коли на адреналін може бути корисним або ж шкідлиочах перехожого вантажіввим. У стані звичайного спокою мозковий шар ка наїхала на юнака. Перенадниркових залоз постійно виділяє адреналін,

06/07 │ 2014 │ #02


А як ти отримуєш адреналін?

Психодіагностика 57

хожий миттєво підскочив до машини і підняв її, а шофер зміг витягнути потерпілого. При цьому людина, що підняла вантажівку, не відрізнялася жодними особливими фізичними даними і спортом не займалася. Саме адреналін викликав таку реакцію і допоміг у критичній ситуації. Основний орган, який швидко і найбільш інтенсивно реагує на стреси, – це гіпоталамус. Від нього спрямовуються імпульси в гіпофіз, який виділяє гормони. Ці імпульси відчуваються всіма органами та тканинами і головне – наднирниками. У відповідь на такі сигнали останні запускають в організм гормон тривоги – адреналін. Тіло людини реагує на таку адреналінову атаку звуженням судин, підвищенням тиску, прискореним пульсом і диханням, наростаючою м’язовою напругою, підвищенням рівня глюкози в крові. Існує навіть класифікація людей за швидкістю викидання адреналіну. Перший тип: у відповідь на емоційне потрясіння виробляється велика кількість адреналіну і норадреналіну. Такі люди вміють у стресовій ситуації швидко зібратися, а часом і самі собі створюють подібні ситуації через невміння підтримувати спокійне, розмірене життя. Ці люди володіють підвищеною працездатністю, але в той же час саме про них

можна сказати «згорів на роботі», адже збільшена активність може призвести до виснаження енергетичних ресурсів. Другий: це люди так званого адреналінового типу. Вони, потрапляючи у несподівану для себе ситуацію, яка вимагає емоційної напруги, втрачають здатність прийняти оптимально правильне рішення, можуть розгубитися та припуститися багатьох помилок. Проте в умовах стабільності людям притаманні злагоджені та продумані дії, подобається, коли все відбувається за планом, та й відпочивати і розслаблятися вони теж вміють вчасно. Третій: це так званий змішаний тип людей, у яких однаково виробляється як адреналін (гормон тривоги), так і норадреналін (гормон стабільності). Подібні люди емоційно нестійкі, в них часто змінюється настрій, а дії практично завжди непередбачувані. Поняття адреналіну в наш час увійшло в повсякденне життя, особливо у підлітків. З адреналіном пов’язані ризик, підвищене емоційне збудження, приплив енергії, тобто все те, до чого прагне більшість молодих людей. Саме вони для отримання такого бажаного викиду адреналіну шукають все нові можливості, багато з яких для життя небезпечні. Найпоширенішим із таких способів є заняття екстремальним спортом, наприклад: • Стрибки з парашутом – безперечно, викличуть

червень/липень


Роман Кушнір

Фінанси 59

ПРО ТРИ СПОСОБИ ЗАРОБИТИ Як вам пропозиція заробити один мільйон за рік? Причому так, що валюта не має жодного значення, а все залежить тільки від вас!

ОДИН МІЛЬЙОН ЗА РІК Відкрию вам одну величезну таємницю, а радше навіть цілих три, бо переконаний, що ця тема стосується великої кількості людей, які читатимуть цю статтю. Адже заробити один мільйон, та ще й за один рік – це неабияка мотивуюча ціль! Те, що досі здавалося нереальним, може стати цілком досяжним технічним завданням. Одразу зауважу, що не всім підійдуть одразу три способи, тож рекомендую обрати той, який найбільше відповідає вашим внутрішнім прагненням. Спосіб перший – НАДМОТИВАЦІЯ. Він потребує дуже чіткої і однозначної відповіді на запитання: «Для чого мені цей мільйон?». Такої, що вранці скидає з ліжка, а протягом дня дає енергію робити те, про що інші навіть бояться подумати. Його математична основа дуже проста: щоб заробити мільйон гривень за один рік, необхідно розділити 1000 000 на 365, тобто на кількість днів у році (відпочинок відкладемо на один рік, зрештою, ми ж досягаємо своєї надмотивуючої цілі?). На одному моєму фінансовому тренінгу одна з учасниць розповіла про свого дядька з Польщі, який, користуючись принципом «dwa lata bez lata,

a potem całe zycie yak lato» (гра слів: два роки без літньої відпустки, а потім все життя, наче літні канікули), неймовірними з��силлями створив за рік декілька бізнесів, і наполегливо попрацювавши, забезпечив собі подальше безбідне існування. Тут, як і в будь-якій справі, важлива внутрішня мотивація, відповідь на запитання «ДЛЯ ЧОГО»? Зрештою, як на мене, «ціна питання» того варта. Поділімо тепер суму, яку отримали в результаті, 2740 грн. (або доларів, євро чи юанів) на 10: поперше, тому що вона добре ділиться, а по-друге, бо саме стільки годин у добі ми цілком спокійно можемо виділити на свій мотивуючий проект. Я свідомо відходжу від усталеного 8-годинного робочого дня, оскільки це не орієнтир. Людина, яка направду чогось хоче, може виділити більше часу зі своїх 24 годин, але жодна сила не може змусити людину працювати фіксований робочий день, якщо всередині неї немає великого й сильного бажання і потреби змін на краще. У такий спосіб ми отримаємо 274 гривні за годину. Отже, щоб заробити один мільйон гривень за рік, необхідно щодня витрачати на свою роботу щонайменше 10 годин і при цьому заробляти червень/липень


Фінанси 63 чому інші люди заважають нам стати багатими. Зрештою, цей спосіб так і називається «ЗАВТРА» (відомий також під іншими назвами (потім; ще не час; не ті обставини; погана ідея; в мене не такий характер; я б міг, але…; просто «але»; іншим разом; якби; колись; можливо; я не знаю, чи варто; я ще подумаю; це не підходить під мій психотип; а що, якщо…). Можливо, і ви знаєте інші його імена, бо їх справді безліч. Так само, як для здоров’я існує одна назва, а для хвороб – тисячі, так само для того, аби щось зробити, є одна назва – беру та роблю, а для відмовок і пояснень вигадали незліченну кількість. Справа не у назвах, а у нашій готовності що-небудь робити та змінюватись. Якщо ми беремо відповідальність за своє життя, то досягаємо свого мільйона (чи іншої потрібної суми) в перший або другий спосіб, а якщо ні, то хочемо досягнути і дуже намагаємось це зробити в третій спосіб: ганяємось за птахом щастя, замість того, щоб наполегливо та дієво зайнятися тим, що вам до душі і що змінює нас на краще. Як у природі, так і в способі заробітку мільйона немає однозначного способу, а швидше існує суміш перших двох підходів. Маючи надихаючу ціль, ми стаємо мільйонерами довше, ніж за рік, проте набагато швидше, ніж за п’ять. Вкладаючи час у терплячість і послідовність, ми відкладаємо й отримуємо звістку про накопичений мільйон чи не вдвічі швидше, ніж за двадцять років. Вибір завжди залишається за вами, важливо тільки зробити його СЬОГОДНІ та взяти за нього власну 100%-у відповідальність. На завершення розділу ще раз наголошу на важливості відкладання, тобто відмовляння собі від можливості витратити частину того, що ми отрима-

ли цього місяця. На жаль, люди здебільшого через відсутність знань чи успішних фінансових стратегій у родині схожі на автомобіль, в бензобак якого заливають певну кількість літрів бензину, а він чомусь рухається по колу, тобто за місяць споживає все, що заробив. Шкода, що це позиція більшості, адже вона призводить до бідності. Постійне позичання, як не фінансове, то емоційне, призводить до того, що людина живе на те, що їй перепадає. Але ж можна сформувати власне фінансове благополуччя незалежно від обставин. Порівняємо два способи заробляння на прожиття. Перший – це мисливство, коли ми виходимо в ліс з надією, що нам вистачить сили та здоров’я на те, щоб вполювати дичину на вечерю і сім’я не залишиться голодною. Ми сподіваємося, що зброя не підведе та, перебуваючи у постійній тривозі, бігаємо по лісі, доки стане «ніг», бо «вовка ноги годують», а вони з віком не стають сильнішими. Альтернативою є утримання ферми: ви щоранку встаєте і займаєтесь запланованими справами, без несподіванок, пристосовуючись до обставин. Звісно, варто любити те, чим займаєшся, проте другий спосіб набагато надійніший в контексті довготермінового забезпечення себе та свого потомства. То який спосіб обираєте ви?

червень/липень


64 Психологія бізнесу

Правило взаємного обміну –

робіть добро першими! 06/07 │ 2014 │ #02

Юрій Холоденко Згадайте, чи відчували ви коли-небудь почуття провини? Напевно, так. І що вам хотілося зробити в першу чергу? Правильно, спокутувати провину і позбутися цієї настирливої і неприємної емоції. Іншими словами, за провини ми відчуваємо себе зобов’язаними. Один із різновидів почуття провини – це почуття обов’язку. І у нас виникає потреба такий обов’язок якомога швидше з себе зняти, щось зробивши для людини або людей. 1. Правило взаємного обміну Професійні продавці часто викликають у своїх клієнтів певне почуття провини, щоб отримати бажаний результат. Для цього вони задіюють один простий, але дуже потужний інструмент – правило взаємного обміну. Свого часу один відомий психолог провів цікавий експеримент. Він полягав у тому, що експериментатор на виставці підходив до відвідувачів і пригощав їх пляшкою Кока-коли. Потім починалася бесіда, в ході якої експериментатор розповідав, що він розповсюджувач лотерейних квитків, і пропонував співрозмовнику купити кілька штук цих квитків. А тепер найцікавіше: коли дослідник спершу пригощав людей Колою, то продавав у 2 рази більше квитків порівняно з тим, коли просто починав розмову, без частування.


Правило взаємного обміну подарунок. Це можуть бути сувеніри, шоколад, парфуми або дрібні електротовари. У відповідь індуси із задоволенням теж одразу роблять подарунок, часто цінніший за вручений. Невідомо, чи це стається свідомо, щоб не почувати себе в боргу перед людиною, чи це звичка, яка підсвідомо передається з покоління в покоління. Буду в Індії – обов’язково дізнаюсь. Один власник супермаркету продав 500 кг сиру за 1 день, пропонуючи покупцям самим відрізати собі шматки в якості безкоштовних зразків. Люди просто не могли не купити продукт в обмін на таку привабливу пропозицію. Інші приклади використання правила взаємного обміну в бізнесі: - безкоштовна кава для клієнта, який очікує на когось у ресторані, але замовлення поки що не робив; - безкоштовний подарунковий сертифікат зі знижкою; - безкоштовна демонстрація товару з користю для клієнта; - безкоштовна консультація; - подарунки від політиків перед виборами. Важлива особливість правила взаємного обміну: Правило взаємного обміну не працює постфактум. Наприклад, якщо ви пропонуєте подарунок при купівлі чогось, то дане правило не діятиме.

5. Принцип контрасту Це ще один принцип впливу. Він використовується навкруги, хоча часто несвідомо і, що дуже важливо, вельми успішно. По суті він є принципом взаємного обміну, тільки трохи більш вишуканим. Люди виявляють таку хитрість досить рідко. Розглянемо цей принцип на прикладі. Продавець свідомо пропонує вам дорогий товар. Він підозрює, що ви відмовитеся. Коли так і стається, продавець пропонує більш дешевий товар, який, ймовірно, здасться вам привабливішим, ніж дорогий, запропонований раніше. У даному випадку продавець використовує принцип контрасту: менш дорогий товар вважається кращим варіантом тому, що контрастує з дорогим. Придивіться до цього прикладу, і ви виявите схожість із принципом взаємного обміну – запропонований дешевший товар розцінюється як користь, оскільки продавець, пропонуючи його, «економить» ваші гроші. Такий принцип часто використовують ріелтори. Розмовляючи з потенційними клієнтами, вони пропонують житло, яке і за ціною виявляється дорожчим і, можливо, має чимало недоліків. Розглянувши пропозицію, клієнти починають відмовлятися. Тоді ріелтор пропонує такий варіант, який здасться вже набагато привабливішим, особливо порівняно з першим. Це

Психологія бізнесу 67 житло буде просторішим, у кращому районі, з кращими побутовими умовами і при тому дешевшим від першого варіанта. Таке житло куплять із суттєво більшою ймовірністю. В цьому випадку ріелтор яскраво використовує принцип контрасту і взаємного обміну. Але принцип контрасту не працюватиме, якщо перша пропозиція здається нерозумною. Будь-яка людина може виявити у нерозумному варіанті підступ і припустить намагання нею маніпулювати. Принцип контрасту повинен виглядати правдоподібним. Якщо перший варіант відхилятиметься, ви пропонуєте другий, від якого відмовитися буде складно. Ще один приклад контрасту для сімейного використання. Припустимо, ви хочете, щоб діти вимили посуд. Для цього знадобиться принцип контрасту. Якщо попросити одразу: «Діти, помийте, будь ласка, посуд!», то це може не спрацювати. Зате ви успішно застосуєте принцип контрасту, якщо прохання звучатиме так: «Діти, підметіть, будь ласка, підлогу на кухні і помийте посуд!». Ваше перше прохання в даному випадку трохи більше, ніж друге. Тому, почувши відмову, ви можете сказати: «Добре, тоді просто помийте посуд!» Ваше завдання, швидше за все, буде виконано. червень/липень


Десятка номера

1

Говорять тоді, коли мусять або треба щось сказати Варто говорити тільки тоді, коли хочеться щось сказати. Тоді, коли слова самі «просяться на язик». А коли слова закінчились, варто просто помовчати.

2

Намагаються подобатися слухачам В такому випадку оратор стає залежний від думки своїх слухачів, а отже і вразливий, що призводить до швидкої втоми і, як наслідок, поганого виступу. Добрим виступ буде тоді, коли оратор буде подобатися собі, працюватиме «на себе», тоді і іншим він теж буде цікавий.

3

Хочуть переконати своїх слухачів Сила дії рівна силі протидії, і чим більше ми переконуємо, тим більше наш слухач шукатиме контраргументи. Взаємини Оратора і Аудиторії схожі до взаємин Чоловіка і Жінки, яку треба звабити, а не взяти силою чи випросити у неї щось.

4

Відчувають вищість над своїми слухачами Оратор може навчити своїх слухачів рівно стільки, скільки може навчитися від них. Оцінюючи когось, ми створюємо у своєму житті людину, яка оцінюватиме нас. І саме через порівняння і оцінки людина втомлюється і відчуває себе спустошеною. Будьте рівними.

5

Думають, що раз я оратор – то я маю говорити, а інші мають мене слухати Завдання оратора полягає не в тому аби щось сказати, а в тому, щоб слухачі щось почули, відповідно, промова – це не ціль, а лише засіб, за допомогою якого слухачі наповнюються сенсом. І якщо мовчанкою, запитаннями чи завдяки дискусії чи слуханням інших ми можемо задати більше сенсів, то говорити свої слова – зайве.

10 помилок, які найчастіше роблять оратори

69

6

Вважають, що найважливіші у виступі – це слова Найважливіші не слова і навіть не невербальна комунікація, а ставлення промовця до своїх слухачів, а воно натомість береться із ставлення до себе. Хто погано ставиться до себе (проявляється через страх або агресію), той не зможе бути добрим оратором.

7

Під час виступу треба дивитись в очі Зазвичай такий погляд достатньо поверхневий і не створює потрібний зв'язок зі слухачами. Намагайтесь подивитися у зіниці – побачите душу, а разом з тим прийде і порозуміння.

8

Оратор має бути лідером Так, але таке ставлення часто переростає у залежність і бажання контролювати. Натомість варто пам’ятати, що безглуздо намагатись контролювати те, чим не зможеш управляти. Не адмініструйте і не встановлюйте одноосібні правила там, де треба домовлятись.

9

Важливо, що слухачі зрозуміють під час виступу Ні, важливо які вони стануть після нього. Дивіться далі. Бачте більше. Сам виступ має бути лише засобом до подальшої великої цілі ваших слухачів. І навіть якщо вам шалено аплодують, то це ще не свідчить про успішність виступу. Важливо, який результат буде у ваших слухачів через декілька років.

10

Слухачі мають бути мені вдячні Ораторський виступ – це не ніпель, який пропускає повітря тільки в одну сторону, це постійно розгойданий маятник. І нехай дякує той, хто дає, що має кому дати. Щоразу коли робите щось добре, думайте, чи могли б ви без своїх слухачів відчувати свою важливість і потрібність? червень/липень


Віталій Проценко

72 Соціум

СОЦІАЛЬНІ МЕРЕЖІ З ГЛИБИН ПІДСВІДОМОГО ДО ВИСОТ СУПЕРОРГАНІЗМІВ Фрейдівські часи копирсання в чорній скриньці підсвідомого закінчуються. Закінчується доба суперечок гуманітаріїв про те, що визначальне в поведінці людини: гени, свідомість чи оточення. Нейронаука зрозуміла, що рішення у наших головах приймаються ще до їхнього усвідомлення, генетика побачила соціальне в генах. І настав час для вивчення надскладних соціальних систем. Гарвардський вчений Ніколас Крістакіс та каліфорнійський політолог Джеймс

Фаулер дослідили, як на нас і наше життя впливають навіть ті, кого ми навіть не знаємо, як друзі чи співробітники здатні «заражати» нас як найкращими почуттями, так і найзгубнішими звичками. Щастя і горе, радість і сум, стрункість і повнота, схильність до куріння чи зловживання алкоголем деколи є «заразними» і передаються від однієї людини до іншої. Не як грип, чи вітряна віспа, а наразі не повністю вивченими, проте надзвичайно ефективними меха-

06/07 │ 2014 │ #02

нізмами. До того ж, щастя «заразніше» від суму на цілих два відсотки, а набір ваги другом вашого друга майже на десять відсотків збільшує ваш ризик набрати зайвих кілограмів. Вивчаючи «ефект вдівства» (схильність другого з подружжя помирати незабаром після смерті першого), Ніколас Крістакіс стикнувся з цікавим явищем. Одна його пацієнтка, за якою доглядала дочка, помирала від важкого психічного розладу. Дочка, безперервно знаходячись у стані


78 Пртча номера

Орел,

Один селянин збираючи у лісі хмиз натрапив на пораненого орла. Не впильнувався, мабуть, бідолаха, чи Минав час, і хоча орел ще то від хижого звіра, іншого птаха, не мав сили злетіти, але все примх погоди, чи просто від лихої менше намагався вирушити долі. Пожалів птаху селянин і взяв до в політ, щораз охочіше себе: прив’язав за лапку, та й годував тим, що їли його кури. частуючись звичним раціоном. Отак і перезимували: колись Вільний і незалежний птах спершу всіляко гордував курячими птах, який літав наввипередки з вітром, тепер мирно «стравами» і намагався переклювати мотузку. Але згодом клював зерно, яке щодня йому таки добряче зголоднівши поклював приносив господар і навіть не просо, а ще через декілька днів вже намагався розірвати мотузку, яка за зиму вже і перегнила. навіть наче став помічати курей. 06/07 │ 2014 │ #02


Орел, який став куркою

Пртча номера 79

який став куркою

Чи пам’ятаємо, що ми орли, коли поводимось як кури? В кожному з нас є волелюбство і готовність летіти вгору, але часто таке звичне постійне зерно «від хазяїна», позбавляє людину волі. Свобода ж, як писав Вольтер, це не те, що нам хто-небудь дає, а те, що в нас ніхто не може забрати. Ми ж бо часто віддаємо те, що варто за-

лишити собі, обмінюючи на золоті клітки постійності та стабільності свої крила непевності, дієвості і рішучості. Зрештою, завжди пам’ятайте, що ви – волелюбні орли. Але, якщо хто-небудь веде себе як курка, то це не більше ніж камуфляж, де під безглуздим кудкудаканням і споживанням зерна ховається нескорений і дикий, єдиний творець своєї долі. червень/липень


80 Оптимістичні історії

Нема так зле, щоб Якби не війна... Маленький Вінстон Черчілль погано вчився в школі і мав проблеми мови. У 6 -му класі був останнім по успішності, іспити в Королівське військове училище, де теж успішністю особливо не відзначався, здав лише з третьої спроби і програвав на кожній державній посаді, яку обіймав. Його рішення не завжди були успішними, а в 1926 році в Англії відбувся загальний страйк через його невдалі дії. З того часу і до 1939 року Вінстон Черчілль постів в уряді не займав. 1 вересня 1939 після вторгнення до Польщі німецьких військ почався відлік часу Другої світової війни. Вже 3 вересня Великобританія заявила про свій вступ у війну, а 13 вересня Черчілль погодився знову стати Першим Лордом Адміралтейства. У 1940 році, 10 травня, в результаті урядової кризи король Георг IV призначив його прем’єрміністром. Сьогодні його визнають одним з найзначніших лідерів британської та світової історії.

Дякуючи боргам та небилицям...

Потом і кров’ю... Ліз Мюррей народилася в Бронксі, і її життя із самого початку не склалося. Її батьки були ВІЛ-інфікованими наркоманами, які навіть себе не могли забезпечити. У 16 років Мюррей залишилася зовсім одна: її мати померла від СНІДу, а батько давно жив у притулку для бездомних. Дівчина зібралася з силами і пішла вчитися в школу, але їй часто доводилося ночувати в метро, ​​ в парку на лавці або в чужих будинках. Без хорошої шкільної освіти Ліз змогла вступити до Гарварду. Сьогодні вона – одна з ораторів, яка надихаюче говорить про те, що “яким би важким не було ваше життя, і незалежно від того, скільки втрат було на вашому шляху, ви повинні рухатися вперед і продовжувати працювати, потом і кров’ю пробиваючи собі дорогу до щастя”.  P.S. За мотивами життя Ліз Мюррей було створено безліч фільмів.

06/07 │ 2014 │ #02

В 1669 році купець Хенінг Бранд збанкрутував і вирішив спробувати щастя в алхімії і знайти «філософський камінь», який допоміг би йому розрахуватись з боргами. Експериментуючи зі всім підряд, Бранд неочікувано отримав речовину, яка світилась у темряві! Він назвав своє відкриття «холодний вогонь» і став показувати його за гроші, а пізніше продавати невеликими порціями по ціні золота і навіть дорожче. Це швидко допомогло йому розбагатіти. P.S. Рідина, яку відкрив Бранд, насправді була фосфором.


Оптимістичні історії 81

на добре не вийшло Бідність допомогла знайти своє призначення

Якби не епідемія...

Х’ю Мур і Лоренс Луеллен придумали автомат для продажу води в паперових Коли прийшов час Антоніо стаканчиках, та воду Страдіварі навчатись ніхто не купував якомусь ремеслу, жоден – довкола були ремісник не хотів брати безкоштовні пункти, його в помічники, так як де можна було пити його батьки були бідними з кружки, прив’язаної і не могли запропонувати до крану. Але гідну платню за навчання. спалах туберкульозу Після довгих вмовлянь примусив усіх Ніколо Аматі, виробник музичних інструментів, взяв оцінити переваги одноразових стаканів. Антоніо в учні з умовою, Партнери зрозуміли, що він буде виконувати чорну роботу. Згодом учень що потрібно їх продавати, а не перевершив майстра, а його скрипки швидко стали воду. В 1910 році знаменитими на всю Італію. вони почали масове виробництво. P.S. Окрім скрипок, Враховуючи попит, Страдіварі також розбагатіли вони виготовляв гітари, альти, одразу. віолончелі; всього понад 1100 інструментів.

Дякуючи головному болю... Сальвадор Далі не міг завершити пейзаж Порт-Лігата, потрібен був головний образ, але який? Одного разу у Далі розболілась голова, і він відмовився йти з дружиною та друзями у кінотеатр. Коли ж він залишився один, його уява неочікувано створила образ, народжений мігренню, – годинник, що розтікається, звисаючи з гілки дерева. Він зрозумів, чого не вистачає! І через дві години найбільш цікава його картина «Сталість пам’яті» була завершена. червень/липень


83

Оформіть річну передплату на журнал всього за 135 грн.! телефонуйте 063 329 88 65 пишіть info@experyment.com.ua або реєструйтесь на сайті www.experyment.com.ua червень/липень


84

ШКОЛА РОЗВИТКУ №1 В УКРАЇНІ Базовий лідерський курс для тренерів Вчимось аналізувати думки людини на основі її невербаліки, мовного коду, почерку, вибраного кольору, голосу

Ораторське мистецтво Навчитись виступати публічно може кожен!

Школа фінансової грамотності Позбавляємось негативного ставлення до грошей, вчимось фінансової незалежності і мистецтва інвестування

Мистецтво спілкування зі складними особистостями Вчимось відповідального спілкування, психологічного айкідо, сваритись і миритись, реагувати на критику, звинувачення і заперечення

Теорія брехні Вчимось розпізнавати брехню у спілкуванні і бути чесними з собою

Функціональний тайм-менеджмент Вчимось ставити цілі, цінувати час, встигати і досягати більше

Наші бізнес-курси Власний бізнес, школа продаж, нейромаркетинг і теорія поширення інформації, школа впевненості

Дзвоніть: Пишіть: Заходьте: Наш сайт:

(096) 308-00-32 info@spe.org.ua вул. Зелена, 20 www.spe.org.ua

- заняття відбуваються щоденно - вечірні, ранкові і курси вихідного дня - наживо в приміщенні і онлайн

Створюй! Дій! Досягай! 06/07 │ 2014 │ #02


Experyment 2 demo