Page 1

жовтень/листопад/грудень │ 2014 │ #04

психологічний журнал для тих, хто думає


В номері

3

Тайм-менеджмент

Рівні цілей і мотивація у процесі їх досягання

Роман Кушнір

4

«Гарна обгортка», або Дещо про психологію брехні Довіряти чи не довіряти,або про важливість довіри у житті людини

Оксана Мокрiєнко

8

Мистецтво спілкування

Роман Кушнір

12

Анна Шпилевська

16

Соломія Чир

22

Оксана Мокрієнко

26

Юлія Короцінська

30 34 42 48

Прикладна геніальність

Класична музика – релакс чи катастрофа? Експеримент

«Малюк Альберт» Діти

Діти – віддзеркалення батьків або Про помилки у вихованні Психодіагностика

Гендерні стереотипи: чи є їм місце в сучасному світі? Різнокольоруйте своє життя! Речовина любові, дружби і довіри Психологія за часів новітніх технологій

Тетяна Федчук Тетяна Федчук Конрад Май

Зоопсихологія

Експерименти над собаками

Тетяна Федчук

52

Соломія Чир

58

Оксана Мокрієнко

64

Віталій Проценко

66

Соломія Чир

70

Гордій Остапович

76

Особистість

Ганс Айзенк: відкриття та дивацтва вченого Фінанси

Як правильно просити збільшення зарплати Соціум

Апофеоз протиріч: від природної різноманітності до війни світів Вікно НАДможливостей Геніальність

Чи зможете ви повторити рекорд Македонського?

жовтень/листопад/грудень


Слово редактора

4 Кожне спілкування впродовж дня – це наш вклад в одну з двох внутрішніх структур: «Я» або «Его». Той, хто вкладає в «Я», живе радісно і у згоді з собою. Той, хто вкладає в «Его», попри зовнішню впевненість і успішність всередині носить руїну, яка лише чекає часу, коли остаточно завалиться і погребе під собою власника. То що ж таке «Я», а що таке «Его»? «Я» – це те, що завжди Є, це те, що я насправді про себе думаю. Не варто плутати з поняттям «самооцінка», бо щирі думки про самого себе не потребують оцінювання як такого, адже кожне оцінювання – це порівняння, а кожне порівняння – це встановлення кращості і гіршості, що саме по собі є безглуздям. Навколо нас немає нічого поганого чи доброго, бо все існуюче потрібне для чогось. Натомість «Его» – це бажання видаватися замість того, щоб бути. Таке собі позичене «Я», те що «я хочу, щоб інші про мене думали», своєрідна форма самообману. І «Его», на відміну від «Я», ніколи НЕМАЄ. Будь-яке протиставлення по лінії Я-Ти є нічим іншим, аніж вкладом у власне «Его», тобто підривання «Я» і ставанням слабшими. «Я» схоже на суцільну металеву кулю, яку не можна ані розбити, ані знищити. І саме тоді, коли ми пробачаємо, відпускаємо страх і тривожність, починаємо довіряти і відкриватися, не вимагаємо нічого взамін, не очікуємо на відповідну поведінку, не скаржимось і не обурюємось і, найголовніше, відчуваємо вдячність просто за те, що людина біля нас є такою, як вона є, ми збільшуємо і зміцнюємо «Я» – свою власну кулю. Декілька прикладів. Мама сварить дитину (або керівник морально картає працівника): ну, як можна так безвідповідально ставитися до своїх домашніх завдань. Внутрішній голос: ти хочеш вказати йому на безвідповідальність (мамине «Его») чи допомогти стати відповідальним (мамине «Я»)? Жінка обурюється перед чоловіком діями інших: Ну, що ж це за неприємні люди живуть у нашому місті. Внутрішній голос: це ти хочеш зробити світ навколо кращим, починаючи з себе (вклад у «Я»), чи продемонструвати власну вищість і знання, як має бути (вклад у «Его»)?

Працівник сперечається у клієнтом: це Ви нас неправильно зрозуміли – Ви не маєте рації. Внутрішній голос: а можливо, ти щось не так пояснив? (зміцнення власного «Я»). Правильні відповіді на запитання внутрішнього голосу й особиста відповідальність за власне життя зцілюють нас. Натомість пошук причин у інших, провина, бажання продемонструвати замість того, аби щось зробити, – лише руйнують. Тож чи не дають нам наші знання права зневажливо ставитися до інших, бачачи у них невігластво? Чи не дозволяє нам наша віра чи похід до церкви бачити в інших «безбожників»? Чи не дає нам право наше вміння начебто спілкуватися і бути лідерами сприймати інших як нездар? Якщо ваша чесність дає вам право ставитися до інших як до нечесних, то чи не робить вона Вас гіршими, аніж Ви насправді могли би бути? Чи не дає нам наша пунктуальність право бачити в інших непунктуальних? А наша доброта – можливість бачити в інших злих? Наша любов до чистоти – в інших посмітюхів? А наша любов до дітей – зневажання матерів, які, на нашу думку, поводяться «не так»? Коли ми шукаємо в інших підтвердження власної правоти: Ну, погодься, ти вчинив неправильно! Чому ти знову запізнився/лася? Скільки можна так себе поводити? Ти ніколи не хочеш мені допомогти! Ті люди не хочуть нічого думати! Дивись, якої помилки ти припустився!, – ми розвиваємо своє пустопорожнє «Его». Будь-яка критика, оцінювання, образи, демонстративність, порівняння себе з іншими – це вклад у «Его», а отже роздування тієї структури, яка, наче надута кулька, обов’язково лусне, коли зіткнеться з голками реальності й правди. Щасливому, як і здоровому, не потрібно хизуватися своїм щастям чи здоров’ям, так само як направду пунктуальній людині не потрібно підкреслювати непунктуальність інших. Сильна людина не демонструватиме свою силу, а впевненому не потрібно самоутверджуватися на інших. Направду багатій людині не потрібне визнання її багатства іншими чи зневажання чеснот навколишніх. Правда не потребує доведення іншим, так само, як і істина не потребує, щоб у ній переконували. Вона самодостатня, як і «Я» кожного з нас. То у розвиток якої структури власної особистості Ви вкладаєте свої сили і час? З вірою і любов’ю, і вдячністю за те, що Ви такі, які є, Роман Кушнір

10/11/12 │ 2014 │ #04


6

Тайм-менеджмент

Рівні цілей і мотивація у процесі їх досягання

На кожному рівні досягання цілей нам потрібна особлива енергія – мотивація. А й справді, мотивована людина здатна досягнути чого завгодно, так само як і автомобіль, що має необмежений запас палива. Але чи таке можливо? Як дійти до найвищого рівня цілей і навчитись унезалежнити свої досягнення від наявності мотивації? Для цього розглянемо різні рівні цілей, на яких може працювати і яких здатна досягати людина. На найнижчому рівні знаходяться: Споживчі цілі Тобто всі ті, які пов’язані з кращими умовами життя, комфортом тілесним, зручністю матеріальною. Дорогі автомобілі, розкішні будинки, банківські рахунки – якщо вони покладені в основу людських марень, то є нічим іншим, як споживацьким мисленням. Це краще, ніж нічого, тобто коли людина почала задумуватися про цілі і планувати їх досягнення, раніше проживаючи беззмістовне життя, пливучи за течією, це вже показник того, що раніше чи пізніше, але вона все ж досягне чогось більшого, аніж її колеги навколо. Та це лише найнижчий і найпримітивніший рівень ці10/11/12 │ 2014 │ #04

Роман Кушнір лей. Тоді людина нічого не створює і тільки користується напрацюваннями інших. Зрозумійте: кісточка, з якої виростає дерево, що не дає плодів, у природі непотрібне, хай навіть воно і гарно цвіте. Так само і з людиною, яка, маючи можливості і сили, аби змінити цей світ на краще (а такі ресурси і передумови є у кожного з нас), займається накопиченням речей і зашлаковуванням думок – Всесвіт не обдаровуватиме її ані значними ресурсами, ані особливими здобутками. На превеликий жаль, хламізм – бажання до накопичення заради накопичення, причому неважливо чого саме: чи то меблів, чи то грошей, чи то прочитаних книг, – характерний як запальний процес для велетенської кількості людей. Для чого ви ходите на роботу? Заради грошей? – як би прикро таке не звучало, але це ознака споживацтва. Для чого читаєте книги і переглядаєте фільми? Щоб відпочити і зробити собі приємно? – змушений вас засмутити, але це ознака культурного споживацтва. Любите смачно поїсти і після того добре поспати? – таки-так, це ознака харчового споживацтва – життя заради їжі. На що спрямовані ваші бажання? На більшу зарплату, нову власність, частіші поїздки за кордон? – ви наразі перебуваєте у полоні споживацтва. Тобто загрузли на найнижчому з можливих рівнів цілей у житті людини. Причому варто пам’ятати, що споживчі цілі дуже спритно маскуються під духовні, культурні чи загальнопізнавальні. Наприклад, читання книг толерується суспільством значно більше, аніж паління цигарок. Тим не менше, якщо на основі однієї прочитаної книги людина не написала дві свої або хоча б вже сьогодні не використала щось для власної


Рівні цілей і мотивація у процесі їх досягання користі і переваги, то це лише споживацтво. Походи у театр, подорожі за кордон, мандрівки горами, вивчення іноземної мови, відвідування тренінгів чи церковних богослужінь, уже не кажучи про перегляд кінопродукції, слухання музики і читання газет чи журналів, є інтелектуальним і культурним, але все ж таки споживацтвом. Бо зазвичай метою тих вищеописаних дій є бажання зробити собі приємність, відчувати себе краще порівняно з іншими, мати щось більше, навіть коли мова йде не про майно, а про знання чи відстояні служби, а це все прояви гордощів і самозакоханості. Звісно, уточню, справа не у самих книгах чи навчаннях, а в їх цілях, тобто подальшому використанні отриманого. Якщо на основі здобутого людина не забезпечила «розширеного відтворення», то це лише споживання заради споживання, життя заради їжі, здобутки заради порівняльної кращості. Корова їсть траву лише для того, щоб давати молоко, яким вона зможе вигодувати телят. Як тільки вона починає їсти траву заради самої трави, то порушує гармонію у світі і стає непотрібною. Ще однією проблемою споживчих цілей є потреба у постійній мотивації ззовні. Споживчі цілі обов’язково мають порівняльний характер, тобто насправді досягаються не так для себе, як для інших. Навіщо людині краще авто? Щоб не відставати від кума чи бізнес-партнера. Для чого краща зарплата? Щоб комфортніше почуватися у середовищі друзів. Навіщо читати книги? Щоб виглядати мудрішими за інших. Для чого ходити у церкву? Щоб мати більше напрацювань, аніж ті безбожники навколо, до Судного Дня. Постійні порівняння, докази комусь, самоствердження змушують людину узалежнюватися від оточення, а отже, роблять її слабкою і вразливою до змін. Не дивно, що такі особи часто хворіють, мають багато особистих проблем, рідко коли справляються з сімейними обов’язками, для своїх дій постійно потребують «чарівних копняків» ззовні, додаткових стимулів для того, щоб не виключити будильник, який дзеленчить над вухом о шостій ранку, гарних цукерок (ментальних і матеріальних) від когось, хто б ззовні оцінив їхню роботу. Перевірка на те, чи, бува, не споживчими цілями живе людина, дуже проста: постійні проблеми з мотивацією, відкладання всього на завтра, залежність успіхів у роботі від настрою, часті порівняння й оцінки себе й інших, потреба у матеріальному комфорті і зручності, демонстрування кращості і вищості над іншими, а разом з тим, як наслідки – часте погане самопочуття, конфлікти і невміння домовлятися як із собою, так і з іншими. Це те багновинне середовище,

Тайм-менеджмент

7

в якому живуть чимало осіб, що тільки стали на шлях постановки цілей і бажання досягати чогось більшого, однак уже навіть такі цілі є набагато кращими, ніж їх відсутність, тобто коли людина взагалі не розмірковує над тим, що хоче. На вищому рівні знаходяться: Цілі господарювання Тобто ті цілі, які пов’язані з нашою відповідальністю за інших людей. Іншими словами, людина досягає не так заради власного комфорту чи здобуття порівняльної кращості у суспільстві, а заради відповідальності, яку вона бере за навколишніх – чи то стосується своєї сім’ї, чи робочого колективу або навіть задоволення потреб клієнтів. Ясна річ, не варто себе обманювати словами на кшталт «Я це все роблю лише для тебе», «Я все життя жив, щоб їм було добре», «Я стараюся для вас», «Мені нічого не треба, тільки щоб ви все мали», які нічого спільного з господарюванням не мають, людина їх каже швидше для демонстрації власної значимості. В основі ж господарювання покладена відповідальність, що ми її проявляємо не так словами, як вчинками і не час від часу, а постійно – живемо нею і з нею. Цілі цього рівня пов’язані з досяганням заради кращого управління й організовуванням процесів і людей навколо. Особа думатиме не так про гроші, як про кар’єрне зростання, не так про те, щоб купити собі нове авто, як про те, щоб запустити у виробництво новий цех, не так про те, куди їхати, як про те, з ким їхати, не так про те, щоб прочитати нову книгу, як про те, щоб покращити взаємини з іншим. Дія начебто одна і та сама, що у споживанні, але ціль за ціллю інша, причини, які покладені в її основі, кардинально відрізняються. Так само різниться мотивація, якою керується людина і яка, наче паливо, потрібна для здійснення цілей господарювання. Тут уже недостатньо самої лише мотивації ззовні (грошей, оцінок, заохочень, бонусів і «цукерок» від когось), натомість потрібна часткова мотивація зсередини – маю керуватися внутрішніми відчуттями, чимось таким, що живить незалежно від зовнішніх похвал чи стимулів. Це паливо вже значно якіснішого ґатунку, бо його можна навчитися створювати самому, тобто стати менш залежними від обставин і проектувати події зсередини назовні – підлаштовувати реальність під себе. На цьому рівні цілей отримуються всі ресурси з попереднього рівня, тобто якщо людина бере відповідальність за свою сім’ю, то автоматично отримує ресурси на її забезпечення, якщо приймає відповідальність жовтень/листопад/грудень


Оксана Мокрiєнко

10 Мистецтво спілкування

«Гарна обгортка», або Дещо про психологію брехні Чи задумувалися ви колись над тим, що спонукає говорити неправду? Кожного дня ми спілкуємося зі значним колом людей. Комусь це добре вдається, комусь не дуже, але кожен iз нас хоче, аби його цiнували, поважали, зрештою, любили. Хтось розвиває в собi чесноти, ставить цiлi, долає все новi та новi вершини, а хтось просто намагається виглядати кращим, нiж вiн є насправдi, тобто «трохи інакше». Якщо вдало пiдкреслити переваги й не наголошувати на недолiках, подати все у вигiдному свiтлi чи по-новому розставити акценти, то можна створити собi позитивний образ, отримати «гарну обгортку», «оточити» себе благородними мотивами i переконаннями. Саме з такого, здавалося б, свiтлого бажання бути кращим i народжується брехня.

Анатомія брехні Причин казати неправду в кожного є безлiч: хтось бреше, щоб вирiшити особистi проблеми, отримати співчуття, вигоду, загасити конфлікт чи виправдати своє спiзнення на роботу або навчання. В таких випадках здається, що брехня якби й не брехня зовсiм. Принаймнi так думає бiльшiсть. Чому ж тодi пiд час спiлкування з брехуном у нас iнколи виникає вiдчуття, що щось не так? I, прислухавшись до iнтуїцiї, згодом розумiємо – нас обманули. Якщо вiд доби вiдняти бодай 8 годин сну, час, який ми витрачаємо на iншi базовi потреби, то перебування в соціумі займе бiльшу частину нашого життя. Тож доволі велика кількість брехні спостерігається саме тут. Наприклад, для чого брехати про те, що на виконання службових

10/11/12 │ 2014 │ #04

обов’язків потрібно вдвічі більше часу? А для того, що це уможливлює створення iлюзiї складностi виконуваної роботи. Відповідно, брехун тим самим підвищує свою цiннiсть в очах роботодавця. Тобто, наприклад, Іван думає: «Якщо я знайду постачальника за півгодини, то керівник буде думати, що це дуже просто. Звiдси випливає, що мої обов’язки не важливі. А якщо я виконую простi й неважливi завдання, то мені й платити можна менше». Тож у цьому випадку «продовження» термiну виконання завдання дозволяє Івану самому собi надати привiлей додаткового вiльного часу. Але тільки Іван дізнається, що на роботу хочуть взяти спеціаліста, здатного знайти постачальника за п’ятнадцять хвилин, як його охопить страх. Адже за брехнею завжди


«Гарна обгортка», або Дещо про психологію брехні Мистецтво спілкування і лежить у лікарні з переламаним ребром. Але, аби Павло Іванович не хвилювався, дізнавшись правду, рідні повідомляють про терміновий від’їзд Петра у відрядження. Інколи брехня потрібна для збереження довіри й дружніх відносин. Наприклад, Оля, йдучи у гості до найкращої подруги, побачила в кафе чоловіка Марини у компанії гарної незнайомки. Все б нічого, але їх поведінка, жести вказували на неймовірну закоханість. Як чинити Олі в цій ситуації? Після приходу до подруги все розповісти? Адже Марина з порогу повідомляє, що чоловік пішов у магазин ку-

пити торт до чаю і незабаром повернеться, чи не зустріла його Оля по дорозі? А та знає: перед купівлею торта у чоловіка побачення з іншою. Чи варто в цьому випадку казати правду? Адже Марина, звичайно, влаштує чоловіку сварку і, зрештою, Оля стане ворогом і для Марини, і для її чоловіка. Після конфлікту подружжя помириться, але звинувачуватиме жінку, яка спеціально хотіла зруйнувати шлюб. Коли ж припустити, що пара таки розлучиться, то винною знову буде Оля, яка своєю правдою розбила подрузі життя. Тож у цій ситуації у відповідь на запитання

13

Марини краще сказати: «Ні, я його не бачила». Брехня доречна і при спілкуванні в Інтернеті з підозрілими незнайомцями. Наприклад, навіщо незнайомому чоловіку знати номер телефону та адресу красуні Тетяни, чиє фото в соціальній мережі йому так сподобалося? В цьому випадку обман виступає в ролі захисту. З вищеописаного випливає висновок: брехня – явище, присутнє в нашому житті. Звісно, по можливості її краще уникати. Але також потрібно розуміти і вміти розрізняти ситуації, коли брехати варто, а коли – ні.

Цікаві факти

Сімейний конфлікт повинна загладжувати дружина!?

Для деяких сімей шлюб – це свого роду поле бою. Нове дослідження, проведене вченими Каліфорнійського університету в Берклі (США), довело, що коли мова йде про примирення після палких суперечок, то поведінка дружини відіграє важливішу роль, ніж чоловіка. Згідно з дослідженням емоції представників сильної статі під час сварок і недомовок не впливають або майже не впливають на відчуття задоволення шлюбом. Психолог Ліан Блок (Lian Bloch), автор

даного дослідження, доцент Тихоокеанської школи психології, стверджує, що коли аналізувати управління негативними емоціями під час конфлікту, то поведінка дружини – важливіша. Спільно з колегами з Каліфорнійського університету в Берклі Блок проаналізувала більше ніж 80 відеозаписів сварок подружніх пар різних вікових категорій. Особливу увагу звернули на процес залагодження розбіжностей між подружжям. З’ясувалося, що пари, де дружини під час конфліктів швидко заспокоювалися, виявилися більш щасливими як у короткостроковій, так і в довгостроковій перспективі. За словами психологів, такі емоції, як гнів і презирство, є загрозливими для відносин у родині. Але дослідження довело, що якщо під час сварки саме дружина вчасно заспокоюється, при цьому використовуючи конструктивне спілкування, згладжуючи гострі кути, то шлюби залишаються щасливими і обоє з пари відчувають себе задоволеними сімейним життям. Дане дослідження є частиною великої дослідницької роботи з вивчення довговічності шлюбів. В експерименті, який почався в 1989 році, бере участь більше від 150 сімейних пар. Кожних п’ять років вони приходять до лабораторії Університету Берклі, щоб повідомити про рівень своєї задоволеності шлюбом і обговорити проблеми у стосунках. Дослідники вивчають розмови пар, вираз облич, мову тіла, тон голосу і теми для обговорення, щоб визначити, з якої причини руйнуються шлюби і як цьому запобігти. жовтень/листопад/грудень


Роман Кушнір

14 Мистецтво спілкування

ДОВІРЯТИ ЧИ НЕ ДОВІРЯТИ, АБО ПРО ВАЖЛИВІСТЬ ДОВІРИ У ЖИТТІ ЛЮДИНИ

Ким бути краще: недовірливим і прискіпливим до дрібниць скептиком чи довірливим і впевненим у результаті оптимістом? Як порахувати, скільки коштує довіра? Кому варто довіряти у першу чергу? Яка відмінність між довірливою людиною і наївною? Звідки береться недовіра і хто культивує сумнів? Скажу чесно: я сам довго вагався, чи зможу написати цю статтю. Дуже хотілося представити довіру як певну економічну категорію зі своєю рентабельністю і, найголовніше, довести її перевагу над постійним внутрішнім ваганням і сумнівом, що так часто трапляється у нашому житті. Я усвідомлюю важливість довіри, більше того, у власному житті визначаю її як спусковий механізм, що призводить до подальших змін. Бо там, де немає віри, – там, не буде і результатів. Можливо, навіть на ментальному рівні якихось енергетичних полів саме вона визначає, знайде людина роботу своєї мрії чи ні, встигне на зустріч чи ні, продасть свій товар чи ні, зможе вивчити мову чи ні. І так у кожному, навіть щонайменшому побутовому питанні. Але зараз я, нарешті, повірив у те, що напишу корисну статтю. Прошу повірити і вас. Кому слід навчитися довіряти в першу чергу? Є три рівні, на яких варто навчитися довіряти. Перший – це мікрорівень, довіра до самого/самої себе. Виключив я газ чи ні, зачинив двері чи ні, вдало виступлю чи ні, сьогодні підпишу цей контракт чи ні. Постійні сумніви роз’їдають людину зсередини: 10/11/12 │ 2014 │ #04

псують їй життя, створюють хворобливий стан, ламають кар’єру, ускладнюють взаємини. Якщо ти у чомусь не впевнений, піди і перевір, уточни, дороби, але якщо на це вже не впливаєш, – то прийми ситуацію такою, як вона є, розслабся і довірся собі минулому – що твоя підсвідомість все зробила правильно. А вона ніколи нам не нашкодить, якщо ми самі цього не захочемо. Інакше доведеться постійно сумніватися, занедбуючи радість життя і втрачаючи нові можливості навколо. Причому зауважте: довіряти потрібно своїм цілям (тому, що у сфері нашої компетенції), а не засобам для їх досягнень. Наприклад, не тому, що потяг приїде вчасно, а тому, що ви встигнете добратись у потрібне місце у потрібний час. На другому – мезорівні – довіртеся своїм близьким, адже люди, що є у вашому житті, для чогось та й вам потрібні. Вони якось відображають ваш внутрішній стан і тому є з вами однією цілісною системою. Довіряйте і думайте: все, що б не відбулося у взаєминах, – на краще: конфлікт – можливість перейти на новий рівень у стосунках, труднощі – шанс краще пізнати один одного, криза – перевірка на правильність вибраного шляху. І звісно, коли все добре, то треба це


16 Мистецтво спілкування

горнятко у руках чи тільки робить перші кроки, то не давайте кольоровий напій пронести через дорогий килим. А якщо сумніваєтесь у бізнес-плані, то доробляйте його доти, доки з’явиться впевненість, бо інакше попадете у полон наївності. А вийти з нього можна тільки через ворота гірких розчарувань. Тож, щоб не бути наївними, зважуйте всі за і проти, коли ви ще вибираєте, але робіть це прагматично, без зайвого моралізаторства. Але коли почали діяти, то повністю вручіть себе ситуації. Економічна вартість довіри Довіра має і економічну складову, її важко, але таки можна перевести у гроші й обрахувати. Для цього рекомендую зосередитися на таких перевагах: - менші ризики; Адже людина, яка вірить, із першого разу все виконує правильно. Той, хто вірить в успіх своєї справи, не ризикує – він приймає безпомилкові рішення; - менші витрати на обслуговування ризиків; Людині не потрібно так багато думати, що буде і як буде. Вона знає: все завершиться добре. І якщо щось не добре, то це ще не кінець. - вивільнення часу; Коли ми не перепитуємо і не сумніваємося, з’являється час на творення. Бо коли людина чогось не навчилася, то це лише означає: замість вкладання у щось корисне людина присвячувала себе тривожності. - кращі емоції, а отже менше коштів на їх обслуговування; Уявіть собі людину, яка постійно тривожиться, щоб усе було добре. Вона нервується, хвилюється, часто злиться, переконує і, як наслідок, ображається, боїться й агресує. А кожен такий неефективний стан потребує потім тривалої реабілітації навіть для повернення до status quo, вже не кажучи про отримання чогось більшого. Коли ви беретеся за якусь справу, чи то приготування яєчні, чи то будівництво будинку чи запуск якогось бізнес-проекту і у вас немає відчуття «я доведу його до кінця» і «це буде добре рішення», – то краще навіть не починати: марно згаєте час. А час – це гроші. Знаєте, скільки коштує година вашого часу? Порахуйте: поділіть всю суму, яку ви заробили попереднього місяця, на загальну кількість годин, витрачених на її заробляння. А тепер порахуйте, скільки вам обходиться двогодинне 10/11/12 │ 2014 │ #04

Роман Кушнір вагання в день. А перевиправляння за собою недовірливим? Для більшості це чи не половина місячного доходу. Направду щаслива та людина, що не вагається, бо вірить. А ще врахуйте ризики, про які ми так рідко задумуємося. Ну от, наприклад, спізнюється людина на зустріч чи дитина-підліток довго десь затримується і ви їй чи йому надзвонюєте. Перепитуєте. Голос тремтить. Демонструєте своє незадоволення. Створюючи тим самим напругу: ви то наче зняли відповідальність із себе, повелися як «добрий керівник чи партнер», «хороша мама», але що насправді може відбутися далі? Людина, знаючи про очікування, починає хвилюватися, а отже стає більш схильною до помилок: ризикує проїхати на жовте світло, перебігати дорогу в недозволеному місці, просто перенервувати і дістати якусь болячку. І добре, якщо наслідки не будуть летальними. Не культивуйте страху і боязнь помилки в іншій людині – виправлення наслідків часом обходиться дуже дорого. Вчимося мистецтву довіри Невпевнені і нецілісні батьки дуже часто виховують таких самих дітей. І це зрозуміло: ну, бо дивно було б, якби у лисиці народилися левенята. Постійні сумніви, недовіра, які супроводжуються словами «Ти мене постійно підводиш», «Ти мені заважаєш», «Я не можу тобі довіряти», «Я так хочу тобі довіряти, але не можу», перепитування, позбавляння ініціативи і таврування ідей дитини позбавляють її віри у власні сили, роблять завчено безпорадною. Однак так само, як можна навчитися безпорадності, реально і стати порадним – оптимістом, котрий вірить! Щоб довіра перетворилася для вас на звичку, потрібно їй вчитися. Причому можна використовувати двосторонній підхід: припинити сумніватися і власне тренувати довіру. Найпростіший спосіб почати тренування довіри – це відмовитися від перепитування про щось іншого! Не важливо, чи це співробітник чи дитина, не треба уточняти: «Ти зачинив двері? Ти виключив світло? Ти справді вимкнув світло? Ти перевіряв?» Не поширюйте власний сумнів на іншу людину! Бо він, наче вірус, здатен зіпсувати все найкраще, що є між вами. Знаю, інколи так хочеться перепитати. Але зазвичай це лише для зняття з себе вантажу відповідальності, який із неймовірною силою тисне на плечі. Справляйтеся зі своїми сумнівами самостійно. До речі, це стосується і надмірно частих повторів одного і того самого, переконування і порад, про які


Анна Шпилевська

18 Геніальність

Класична музика – релакс чи катастрофа?

Як впливає академічна музика на свідомість людей та чи варто її взагалі слухати, – питання не з найлегших. Журнал “Експеримент” спробує дати на них відповіді. Класична музика та її означення “Музика – це стенографія почуттів.” Саме так характеризує настільки, здавалось би, різнобічне поняття Лев Толстой. Кожного дня людину оточує велика кількість звуків. Щоднини чуємо музичний супровід світу: йдучи на роботу, намагаємося не помічати шум мегаполісу, на відпочинку вловлюємо музику природи – шум вітру, припливи й відпливи моря, щебетання птахів. Ця стаття розповість про один із найбільш важливих видів музичного мистецтва – класичну музику.

У широкому значенні це сполучення слів часто вживається поряд із академічною музикою. Приміром, ви навідаєтеся у філармонію чи оперний театр на концерт класики. Якщо на ньому звучатимуть твори віденських класиків – Гайдна, Моцарта, Бетовена (саме “Бетовена”, літера “х” випускається, якщо керуватися вимовою німецького оригіналу , ХVІІІ – поч. ХІХ ст.), – тоді й справді цей захід матиме таку назву. Та коли твори епохи романтизму (ХІХ ст.) поєднуватимуться з сучасними модерновими

10/11/12 │ 2014 │ #04

творами (ХХ-ХХІ ст.), а на закуску лунатиме барокова меса (ХVII-ХVІІІ ст.), можете стверджувати, що відвідали концерт академічної музики. Саме вона спонукає суспільство до духовного збагачення та всебічного розвитку особистості. Виникнення музичнопсихологічного підґрунтя емоцій внаслідок слухання класичної музики Музика викликає не тільки емоції, проте здатна змінити настрій, викликати переживання, афекти, почуття. Приміром, ви цікавитеся академічними концертами, а чи, може, завітали на них випадково, спонтанно – це не є аж настільки важливим, бо все одно даний


Винахідливі нейронауки

1.

Більше спілкуйтеся зі своїми дітьми. Дослідження показують, що чим більше батьки спілкуються із своїми дітьми (особливо у віці до 2 років), тим кращі результати діти здобувають у житті.

2.

Десятка номера

10

Більше пояснюйте і запитуйте. Запитання – ознака долучення дитини до спілкування, що в подальшому формує гідну самооцінку «я важливий» і відсутність потреби стверджуватись за рахунок інших.

3.

Більше залучайте до прийняття рішень. Хочете виховати цілеспрямовану дитину – вчіть вибирати і брати відповідальність.

ДІТИ. КОРОТКА ІНСТРУКЦІЯ З ВИХОВАННЯ

6.

Щоб 1 раз заборонити, перед тим треба 9 раз дозволити. Якщо все «не можна» - значить «все можна». Чи достатньо ви дозволяєте своїй дитині, щоб стільки всього забороняти?

7.

Не переконуйте – домовляйтеся. Відчуття рівності, закладене з дитинства, допомагає відстоювати власну думку у дорослому житті.

8.

Наберіться терпіння як до дитини, так і до себе. Ніхто не ідеальний, але ми завжди маємо шанс змінитись, коли визнаємо власні помилки і готові докладати час на їх виправлення.

4.

9.

5.

10.

Ніколи не робіть нічого насильно. Змушування – це ознака слабкості. Дитина – це особистість, цінності і емоції якої варто поважати рівно так само, як і свої власні. Не кажіть, чого не робити, – акцентуйте на тому, що робити варто. Краще підкреслити букви, які гарно вдалися, чи наголосити на задачах, які правильно розв’язані, аніж десяток раз звертати увагу на помилки.

Геніальність 23

Думайте про намір дитини. Якщо дитина розлила воду, коли хотіла помити посуд, пам’ятайте – в основі її дій був намір допомогти вам.

Виховуйте себе біля своїх дітей. Щодня питайте себе: що я сьогодні навчився у своєї дитини? За що маю бути їй вдячним/ою? Це основа для формування довготермінових взаємин рівності і любові. жовтень/листопад/грудень


Соломія Чир

24 Експеримент

«Малюк Альберт» В 1920 році американський психолог Джон Уотсон та молода аспірантка Розалія Рейнер вирішили перейти від експериментів над собаками та щурами до вивчення людських емоцій. Уотсон вважав: можна передбачити певну реакцію людини, взяти контроль над її поведінкою. Ось так і виникла ідея експерименту, що увійшов в історію психології під назвою «Малюк Альберт». «Малюк Альберт» У лютневому випуску «Журналу експериментальної психології» 1920 року було надруковано статтю Джона Уотсона та Розалії Рейнер «Умовні емоційні реакції». В основі статті – їхній експеримент над немовлям Альбертом з метою дослідження процесу формування страху та його природи зсередини. Для тогочасної психології це було чимось новим. Уотсон і Рейнер вважали, що людина народжується лише з трьома основними формами емоційної реакції: страхом, гнівом та любов’ю. До початку експерименту було відомо: немовлята майже нічого не бояться, окрім гучних звуків та відсутності опори. А вже в ранньому дитинстві з’являються інші страхи: боязнь темноти, змій, павуків і т.д. Уотсон як засновник науки про поведінку людей – біхевіоризму – вважав: усі страхи є наслідком життєвого досвіду, тому і зацікавився, чи можна штучно спровокувати страх, фобію. Щоб задовольнити свій науковий апетит, дослідник був готовий навіть переступити межі етики та безпеки. Дослідження проводилося в університеті Джона Гопкінса. Для участі в експерименті було вибрано 10/11/12 │ 2014 │ #04

хлопчика – дев’ятимісячного маленького Альберта. Щодо цього немовляти існує багато легенд. Наприклад, за однією з версій, мати Альберта працювала у тій же будівлі, що й Уотсон, і про проведення експерименту над сином не здогадувалася. Коли ж вона про це дізналася, то забрала Альберта та втекла, нікому не сказавши куди. За іншою версією, Альберт був сиротою, і його забрали з притулку майже одразу після народження для експериментів, зробивши з дитини фактично піддослідну мишу. Проте більшість пліток було спростовано у 2009 році. Перед початком експерименту Альберт пройшов кілька емоційних тестів для визначення початкового емоційного стану: немовля не боялося ні білого щура, ні кролика, ні собаки, ні маски з волоссям та без, ні вати. Коли ж за спиною Альберта різко вдарили по сталевій пластині, хлопчик налякано здригнувся. Всі основні реакції немовляти на подразники чітко фіксувалися, також велася відеозйомка. Висновок експериментаторів – дитина спокійна та абсолютно здорова.


Оксана Мокрієнко

28 Діти

Діти – віддзеркалення батьків

або Про помилки у вихованні

Усі батьки без винятку мріють про чемних, слухняних та розумних дітей. Звідки ж тоді беруться вередливі й неслухняні чада? Відкриємо вам секрет: насправді неслухняних дітей просто не існує. Неслухняні – це ті діти, батьки яких припускаються помилок у вихованні. Діти – це віддзеркалення батьків. «Хочеш дізнатися про батьків – подивися на їх дитину» – каже народна мудрість. Подорослішавши, дитина природно відтворить поводження і стиль життя батьків. Тобто відбудеться соціальне наслідування стилю дій, поведінки та спілкування. І вже далі своїх дітей виховуватимуть так, як колись виховувалися самі. Тому психологи й ствер-

джують: не виховуйте дітей, вони все одно будуть схожі на вас. Виховуйте себе. Адже діти неймовірно спостережливі. Щодня вони вловлюють поведінку, інтонації, реакції дорослих, а потім їх копіюють. А батьки, зайняті роботою, домашнім побутом, вирішенням нагальних життєвих проблем, цього деколи не помічають. Ви тільки уявіть: саме у ранньому дитинстві, до п’яти років, у наших чад закладається вміння взаємодіяти зі світом. Як? Через взаємодію з батьками. Спробуйте поспостерігати за своєю дитиною – і ви помітите: діти часто не слухають того, що ми говоримо, натомість запам’ятовують усе з того, що ми робимо. Наприклад,

10/11/12 │ 2014 │ #04

мама, ведучи сина вранці у дитячий садок, вчить маленького Петрика, що не можна переходити дорогу на червоне світло. Бо тоді по дорозі їдуть машини, це небезпечно. Потрібно чекати, поки засвітиться зелене. А тут раптом горить червоне і машин немає. Мама скоренько перебігає дорогу, пояснюючи при цьому, що так робити не можна, але було безпечно. Думаєте, Петрик послухав і запам’ятав пояснення матері? Якби ж то! Дитина запам’ятала дію, яку виконала мама. І жодне пояснення не вбереже Петрика від того, що не можна переходити вулицю на червоне світло. Лише особистий приклад мами. Діти запам’ятовують усе!


32 Психодіагностика

Юлія Короцінська

ГЕНДЕРНІ СТЕРЕОТИПИ: ЧИ Є ЇМ МІСЦЕ В СУЧАСНОМУ СВІТІ? Що ми очікуємо від чоловіків та жінок? Культура кожного суспільства містить узагальнені уявлення про те, якими є чоловіки й жінки та чим вони повинні займатися. Такі узагальнені усталені уявлення називають гендерними стереотипами. Відомий соціолог Т. Парсонс стверджував, що, оскільки суспільство потребує виконання двох типів функцій – продуктивних (матеріальне забезпечення) і репродуктивних (відтворення роду), – то цілком логічним є розподіл соціальних ролей. Аналогічної думки дотримувався й відомий американський дослідник із соціальної психології Девід Майєрс: «…Якщо жінки забезпечують основний догляд за маленькими дітьми, це доводить, що турботливість їм притаманна від природи. А якщо чоловіки йдуть у бізнес, на полювання і битви, дуже зручно вважати, що вони – агресивні, незалежні і безмежно сміливі…». А от американський антрополог Маргарет Мід завдала нищівного удару по переконанню, начебто чоловіки й жінки «від природи» створені для певних ролей. Вона написала про це в книзі «Стать і темперамент», у якій представлені спостереження за життям трьох племен із Нової Гвінеї. Ось деякі з цих спостережень. Арапеші – миролюбний народ, що займається садівництвом, полюванням і вихованням дітей. Чоловіки й жінки «об’єднуються заради спільної справи, головним чином пов’язаної з ніжною турботою про дітей, вони бачать основний зміст свого життя у вихованні наступного покоління». Оскільки робота в арапешів ділиться порівну й майже ніхто не воює, у них майже немає необхідності обирати лідерів. Лідери потрібні лише для організації традиційних церемоній кожних кілька років. Мундугумори. Чоловіки й жінки племені мундугумор однаково ворожі, підозрілі й жорстокі по відношенню одне до одного й своїх дітей. Ворожість усередині родини підсилюється під впливом системи, при якій чоловіки одружуються зі своїми дочками, а жінки – з синами. Тчамбулі. Жінки племені тчамбулі керують суспільством, ловлять рибу, займаються ткацтвом, 10/11/12 │ 2014 │ #04

торгують, у той час як чоловіки прикрашають себе, захоплюються аматорським мистецтвом і витрачають час на обмірковування святкових церемоній. Жінки завжди працюють, готують їжу й із задоволенням спілкуються одна з одною, але серед чоловіків панує атмосфера напруженості й недовіри. Маргарет Мід зробила висновок: хоча в кожному суспільстві певним чином встановлені ролі чоловіків і жінок, це не обов’язково означає наявність протилежностей між особами обох статей і відносини панування й підпорядкування між ними. Кілька слів про фемінність та маскулінність Досить суттєвими характеристиками особистості, що тісно пов’язані з ідентичністю і визначають гендерні особливості особистості, виступають такі ознаки мужності чи жіночності, як фемінність і маскулінність. До типових маскулінних, тобто чоловічих якостей, відносять інтелект, раціональність, незалежність, активність, силу, авторитарність, агресивність, стриманість в емоційних проявах, схильність до ризику, здатність до досягнень. Типовими фемінними якостями є емоційність, м’якість, слабкість, турботливість, практичність, консервативність, інтуїтивність, реалістичність, комунікативність, сенситивність (міра чутливості до явищ дійсності, що стосується особистості), емпатійність (співпереживання). Для жінки важливо, щоб хтось розділив її почуття, а для чоловіка – бути компетентним, одержати визнання. Поєднання високого розвитку фемінності та маскулінності в одній людині (незалежно від її статі) отримало назву андрогінність. У психології особистості андрогінія розглядається як особистісна характеристика, не пов’язана з порушеннями статевого розвитку, статевої та гендерної ідентичності. Розвинута андрогінія в людини незалежно від її статі передбачає багатий арсенал і гнучкість її гендерно-рольової поведінки, високі соціально-адаптивні здібності та інші важливі якості. Наприклад, помічено, що обдарованим людям часто властива висока андрогінія.


Тетяна Федчук

36 Психодіагностика

РІЗНОКОЛЬОРУЙТЕ СВОЄ ЖИТТЯ!

Навколо нас – світ, який складається з різноманітних за розмірами та формою частинок, а вони, у свою чергу, мають надзвичайно різноманітні кольори. Небо – голубе чи синє, а якщо гроза, – то темно-синє чи сіре; листя на деревах зелене, може бути червоне, а восени – жовте; квіти забарвлені величезною кількістю кольорів. Ще в утробі матері кожна маленька людина вже сприймає червоно-рожеве свічення, в якому знаходимося. Все, що оточує, – кольорове, навіть люди, адже у нас різний колір волосся, очей, шкіри та, особливо, одягу. Ми обираємо для себе кольори необдумано, тобто так, як хочеться, не шукаючи у

цьому чогось мудрого, але насправді дуже важливо знати і розуміти для себе, що означає бажання носити одяг того чи іншого кольору, адже саме він може дуже точно охарактеризувати ваш внутрішній світ, ваш характер. Колір впливає на психологію, адже його сприйняття в особи починається раніше, ніж до прикладу, мови чи жестів. Завдяки значенню кольору у житті він є одним із головних «зрадників», адже розповість про особистість усе. Науково доведено, що око звичайної людини розрізняє близько 150 основних кольорів, а око професіонала – до 10-15 тисяч. Також кількість розрізнених барв залежить від умов: при до-

10/11/12 │ 2014 │ #04

«...для появи кольору необхідні світло і морок, світле та темне» Й.Гете

Дальтонізм – спадкова, рідше набута особливість зору людини та приматів, що виражається в нездатності розрізняти один або декілька кольорів. Розрізняють повну та часткову колірну сліпоту, а остання поділяється на: діхромію (відсутність колірних відчуттів у синьо-фіолетовій області спектра), протанопію (сліпі на червоний колір, у яких сприйманий спектр укорочений із червоного кінця. Червоний колір сприймається темнішим, змішується з темно-зеленим, темно-коричневим, а зелений – зі світло-сірим, ясно-жовтим, світло-коричневим), дейтеранопію (сліпі на зелений колір. Зелений колір змішується зі світло-оранжевим, ясно-рожевим, а червоний – із ясно-зеленим, світло-коричневим), тританопію (відсутність колірних відчуттів у синьофіолетовій області спектра. Трапляється вкрай рідко і практичного значення не має).


Тетяна Федчук

44 Психодіагностика Часто чуємо з різних джерел про те, що нарешті віднайшли причину виникнення кохання, а вчені наввипередки намагаються вирахувати «хімічні формули» людських почуттів. Гормональними препаратами і таблеточками для покращення сексуальних функцій зараз уже тим більше нікого не здивуєш. Проте мало хто знає про таку речовину, як окситоцин, і як вона пов’язана з актуальними проблемами. Отож, для чого ця речовина потрібна і які функції виконує в організмі людини? Окситоцин – складний за своєю структурою гормон, який виробляється у гіпоталамусі (відділ головного мозку) ссавців, до класу яких належимо і ми з вами. Гормон знаходиться у матці, тому виконує функції, пов’язані з пологами та лактацією (годування грудним молоком), серці, мозку та травній системі. Спочатку його так і називали «гормоном вагітних», а сам термін у перекладі з грецької означає «швидкі пологи». Тому в медицині його використовують для покращення родової функції, після операцій у жінок, в основному для збільшення тонусу матки – британ-

Речовина любові, дружби і довіри

10/11/12 │ 2014 │ #04

ський нейробіолог Генрі Дейл довів, що гормон викликає скорочення м’язів у вагітних жінок. Вчені проводили багато експериментів для детального дослідження впливу окситоцину на організм людини та психологічний стан чоловіків, жінок та дітей. «Гормон обіймів» Значна частина досліджень вивчала виявлення впливу окситоцину на процеси зачаття, сексуального збудження та отримання задоволення. Вчені вимірювали рівень окситоцину в крові жінок до і після отримання сексуального задоволення, що підтвердило всі гіпотези про важливу роль цього гормону в репродуктивній функції – його рівень після збудження значно збільшу-


Речовина любові, дружби і довіри агресії до супротивників під впливом жадібності чи страху. Дослідники провели таку ж гру, як і в попередніх експериментах, але дозволили співпрацювати учасникам між командами, а не тільки в їхніх межах. Кожен міг погодитися на співпрацю або ні, а від цього вже залежала кількість набраних балів. Результат виявився досить несподіваним: гормон дійсно підвищував прагнення до агресії, але тільки від впливом страху за долю своєї команди, а не під впливом жадібності. Тобто окситоцин знову ж таки посилював любов до своїх, тому викликав підсвідоме почуття страху за них, а на ставлення до чужих не впливав взагалі, тому мотивів зашкодити противникам внаслідок жадібності не проявилося. Загалом уся система дослідів підтвердила гіпотезу про те, що саме парохіальний альтруїзм (альтруїзм, який орієнтований лише на «своїх» і може викликати ненависть до «чужих») контролюється окситоциновою системою, але гормон не впливає на ненависть до чужих, якщо вона не породжена страхом за безпеку своїх. Аутизм Після різних експериментів та досліджень вчені довели позитивний вплив окситоцину на дітей та дорослих, які хворі на аутизм (вроджене психічне захворювання, яке характеризується нездатністю

людей до спілкування із зовнішнім світом, суспільством). Вперше такі дослідження були проведені у 1998 році. Тоді й з’ясували, що вміст окситоцину в крові дітей-аутистів значно менший, ніж у здорових дітей. В 2003 році дослідники встановили, що введення в кров гормону покращує психологічний стан хворих на аутизм. Пізніше, у 2007 році, вчені виявили здатність окситоцину зберігати хоч якесь емоційне забарвлення у мовленні дорослих-аутистів. Гормон окситоцин, безперечно, є одним із найцікавіших та найзагадковіших елементів людського організму і вивчається як науков-цямимеди-ками, так і експертами з психології. Він має вплив на зародження нового життя і на поведінку людей у суспільстві. Протягом років проводяться різні експерименти з людьми для виявлення все нових і нових здатностей окситоцину. Але будь-які генні втручання та більш складні досліди над людьми заборонені, тому вчені пробують визначити його вплив на інших представників класу

Психодіагностика 47

ссавців, що, звичайно, не дає підстав робити гучних висновків щодо впливу саме на людський організм. Окситоцин називають потенційними ліками від аутизму майбутнього та зброєю шахраїв, які прагнуть викликати довіру. Але все це наразі існує на рівні гіпотез: недоведених, але й неспростованих. У наш час вчені досліджують безпосередній вплив окситоцину на прийняття фінансових рішень і простежили певну закономірність між вживанням гормону та вирішенням не дуже вигідних грошових питань. Що ще вчені виявлять у цьому невидимому за розмірами, але такому важливому елементі людського організму? Думаю, у майбутньому відповідь не примусить нас довго чекати.

жовтень/листопад/грудень


Конрад Май 48 Психодіагностика

Університет Соціальної Психології та Гуманітарних Наук (SWPS)

ПСИХОЛОГІЯ ЗА ЧАСІВ НОВІТНІХ ТЕХНОЛОГІЙ

Протягом останніх років ми пережили декілька цифрових (а разом з тим, і цивілізаційних) революцій: сюди, зокрема, належать поширення Інтернету та розвиток мобільного зв’язку. Можна сказати, що на сьогоднішній день ми увійшли в еру, в якій творчо розвиваються винаходи XXI століття, – ми живемо у час смартфонів та соціальних мереж.

Соціальні та психологічні зміни, викликані новими технологіями, з одного боку, належать до позитивних (наприклад, існує безліч технічних рішень для полегшення життя людям із обмеженими можливостями), та, з іншого боку, декотрі з них мають непередбачувані наслідки. І тут велику роль відіграють психологи: як теоретики, що здатні контролювати ці зміни, так і практики, що здатні допомогти у проектуванні і застосуванні нових технологій, а також у мінімізації негативних наслідків їх використання. Взаємодія людина-комп’ютер (англ. human-computer interaction, HCI) є типовою для наших часів і розповсюдженою в розвинених країнах. На жаль, усе більше осіб потрапляють у залежність від технологій і не уявляють життя без них. Важко в це повірити, але портал Facebook з’явився менше ніж 10 років тому. Сьогодні чимало людей не бачить свого існування без названої соціальної мережі. Ларрі Росен, автор книги «IDisorder», стверджує: ми просто залежні від нових технологій і постійно спілкуємося за допомогою електронних пристроїв. Це призводить до змін у роботі нашого мозку, а згодом, у свою чергу, до психічних розладів, таких як стрес чи безсоння. Манфред Спіцер у праці під назвою «Цифрове божевілля. Як ми позбавляємо розуму себе і своїх дітей» 10/11/12 │ 2014 │ #04

пише: нині молоді люди проводять у електронному світі вдвічі більше часу, аніж у школі. Науковець узагальнив десятки досліджень про вплив цього на порушення розвитку мови, проблеми з навчанням і концентрацією, підштовхування до стресу, депресії та схильності до насилля. Ми творимо і змінюємо технології, але ці технології змінюють, у свою чергу, нас самих. Творець стає матеріалом. Тому надзвичайно важливим є аналіз певних продукту чи послуги – перевірка їхнього впливу на пізнавальні, емоційні і біхевіоральні аспекти функціонування людини. Сьогодні щоразу доступнішою і популярнішою стає технологія Biofeedback (біологічне зворотне з’єднання). Вона надає людині опрацьовану інформацію про зміни в її фізіологічному стані і завдяки цьому навчає, як краще контролювати свій організм – заспокоюватися, концентруватися чи приглушувати почуття. Наприклад, програмне забезпечення Stone Biofeedback1 – це різноманітні комп’ютерні ігри, з’єднані з сенсором, який кріпиться на вухо. Техно1

http://thebiofeedback.com. Закінчення на стор. 48


Тетяна Федчук

54 Зоопсихологія

Е

К

С

П

Е

Р

И

М

Е

Н

Т

И

над собаками Експерименти над тваринами важливі з огляду на багато які аспекти життя людини. Достовірність дослідів над ними становить 5 – 25%, у той час як на людських клітинах – 90%, але все ж експерименти над тваринами вважаються більш дієвими та показовими. У медицині, до прикладу, такі дослідження є вирішальними при виробництві лікарських препаратів, але, знову ж таки, важливою є достовірність, а вона низька, і саме внаслідок цього тільки в США щорічно помирає 100 тисяч, а 2 мільйони отримують важкі захворювання через прийом «протестованих» ліків. Проте не все так погано, адже будь-які медичні відкриття уможливилися тільки завдяки експериментам

на тваринах, адже на них були перевірені вакцини, якими люди користуються і сьогодні, наприклад вакцина від поліомієліту. Також варто звернути увагу, що завдяки експериментам розвивається ветеринарія, тобто користь незаперечна. Важливо ще те, що потрібно слідкувати за жорстокістю подібних досліджень, адже не в усіх країнах є закони про особливості поводження з тваринами. Як усім відомо, собака – найкращий друг людини, його вірність – беззаперечна, любов – безмежна! Про це знято не один фільм ( «Хатіко», «Білий полон», «Лессі», «Честь мундиру», «Краще не буває» і т.д.) і написано не одну книгу («Білий Бім

10/11/12 │ 2014 │ #04

Поліомієліт – гостре вірусне захворювання, яке зумовлене поліовірусом та характеризується переважним ураженням центральної нервової системи з виникненням парезів – ослаблення довільних рухів, неповний параліч якого-небудь м’язу, групи м’язів і паралічів

Чорне вухо», «Собаче серце», «Каштанка», «У тебе з’явилось песеня» і т.д.). Жодна людина не уявляє свого життя без охоронця і друга, без собаки. Вовк – одна з перших тварин, що її приручили. Це, як свідчить історія, сталось у Південній Азії 10-15 тисяч років тому. Таким чином, домашня собака походить від прирученого вовка. Із глибокої стародавності собак малювали, висікали у камені, чеканили на монетах – це дає нам можливість простежити процес розвитку відносин собаки й людини. У давньоєгипетських гробницях були знайдені зображення фараонової собаки, що обожнювалася єгиптянами: так, за свідченням Геродота, через собачу смерть у будинках мешканців оголошува-


Соломія Чир

60 Особистість

Ганс Айзенк: відкриття та дивацтва вченого Професор Лондонського університету, психолог-діагност, автор теорії особистості Ганс Айзенк у житті був справжнім диваком та провокатором. Але скандальна слава лише підбадьорювала вченого і надихала на нові відкриття. Він навіть виміряв мозок! Про все це – в біографії неоднозначного науковця Ганса Айзенка.

10/11/12 │ 2014 │ #04

«Надія науки» Відомий вчений Ганс Юрген Айзенк народився 4 березня 1916 року в Берліні в сім’ї Рут Вернер та Антона Едварда Айзенка. Його мати – актриса, згодом стала зіркою німого кіно, батько – відомий актор та співак. Ганс змалечку був обділений увагою – коли хлопчику виповнилося два роки, сім’я розпалася. «Батьки не виявляли до мене особливо гарячих почуттів, а я віддячував їм тим самим...» – згадував свої дитячі роки вчений. Після розлучення батьків Айзенк жив із бабусею по лінії матері, і саме вона подарувала хлопчику справжню любов. Бабуся мала всі шанси стати відомою оперною співачкою, та кар’єра обірвалася після трагічної втрати голосу. «Вона була надто хорошою для цього світу», – тепло відгукувався про бабусю Ганс. Сам вчений згадував, що в дитинстві його з родичів ніхто особливо не контролював, тому Ганс завжди відчував свободу дій. Наприклад, самостійно навчався їздити на новенькому велосипеді, бо у батька


Оксана Мокрієнко

66 Фінанси

стимулювання. А ви на співбесіді цього питання не порушили, тож нічого і не знаєте. Що повніше ви обговорите цей нюанс на співбесіді, тим легше буде опісля розмовляти про підвищення. Отож, одного чудового дня ви зрозуміли, що вартуєте більшого. І цілком серйозно налаштовані на розмову з керівником. Тут є кілька моментів. Перший – законодавчий, коли зарплата не може буди меншою від мінімального рівня. Другий, – коли рівень заробітку не співвідноситься з життєвими потребами. І третій, – коли ваш фаховий рівень дозволяє знайти роботу з вищою платнею або зовсім не узгоджується з теперішнім рівнем зарплати.

ЯК ПРАВИЛЬНО ПРОСИТИ Кажуть, ти заробляєш стільки, наскільки сам себе оцінюєш. А ще кажуть, роботодавець шукає працівників, що б працювали більше, а отримували менше. Отож, як правильно просити збільшення зарплати і не почути відмови? Погодьтеся: кожен із нас переконаний у тому, що за свою роботу мав би отримувати більші гроші. Найпростіший вихід одержати більше – поговорити з керівником. Однак, незважаючи на легкість такого способу, на практиці мало хто на це наважується. У когось не вистачає сміливості, хтось вважає, що керівник сам знає, коли і кому збільшити заробіток. Однак доля усміхається сміливим. Отже, йдемо до шефа просити збільшення зарплати. Але йдемо просити більших грошей правильно. Щоб і надбавку отримати, і кар’єрі не нашкодити, і відносин із колегами не зіпсути. Про збільшення зарплати варто говорити, коли: організація має стабільний прибуток, ваші посадові обов’язки розширилися, ви пройшли корпоративне навчання або підвищили кваліфікацію, за останні десять років ви не були на лікарняному, ваш проект забезпечив компанії прибуток. Я вартую більшого Для уникнення непередбачуваних наслідків бажано, ще влаштовуючись на роботу, одразу обговорити питання, чи передбачає ваша посада збільшення заробітку. Можливий і такий варіант, що, наприклад, в організації такого не передбачено. Або навпаки: праця кожного оцінюється певним чином і є правила 10/11/12 │ 2014 │ #04

Хто такий Іван Степанович? Як же збільшити свою зарплату? Передусім потрібно бути спокійним і розважливим і йти з проблемним питанням саме до тієї людини, яка може допомогти у його вирішенні або яка безпосередньо це вирішує. Також наперед упевніться, чи є серйозні зауваження керівництва до виконуваних вами обов’язків. Як керівництво ставиться до вас й чи знає взагалі, хто такий, наприклад Іван Степанович з рекламного відділу й чим його робота така корисна. Під час розмови важливо почуватися впевнено. Одразу наголосіть на тому, що ви не просто просите більших грошей, а запитуєте про адекватне оцінювання праці. Іноді зарплатню підвищують, іноді ні. Керівник може відповісти щось на кшталт: не подобається тут, ідіть туди, де дають більше. Але в будьякому випадку відмова повинна бути обґрунтованою. А ще краще містити низку реалістичних умов, за виконання яких оплата зросте. Наприклад, тут можуть згадати відмову від корпоративного навчання минулого року, мовляв, тоді ви б зараз мали шанси бути керівником відділу тощо. Тож все у ваших руках. Просити збільшення зарплати є сенс лише на приватних підприємствах. У бюджетних організаціях єдина можливість збільшити свій заробіток – просто перейти на вищу посаду. Завжди пам’ятайте: відмова – це не трагедія. Розглядайте відмову як стимул для перегляду своїх можливостей та перспектив, пов’язаних із даним підприємством.


Віталій Проценко

68 Соціум

ЦИКЛ СТАТЕЙ ПРО ДІАЛЕКТИЧНУ ПРИРОДУ ЕВОЛЮЦІЇ ЛЮДСЬКИХ СУПЕРСИСТЕМ

Частина 1.

АПОФЕОЗ ПРОТИРІЧ: ВІД ПРИРОДНОЇ РІЗНОМАНІТНОСТІ ДО ВІЙНИ СВІТІВ

Суперечки і дискусії про переконання – це протистояння представників протилежних поглядів різних соціальних груп, де кожен прагне перемагати. Але, за іронією ефекту групової поляризації, суперечки про переконання закінчуються не доведенням своєї правоти сильнішою зі сторін, а ще більшим утвердженням кожної з них у власних переконаннях. Одна справа, якщо таким чином завершується суперечка в компанії колег по випиванню пива про те, чия футбольна команда краща. І зовсім інша, якщо десятки мільйонів громадян однієї країни протистоять у питанні цивілізаційного вибору, і люди стають усе впевненішими, а методи доведення правоти все жорсткішими. Наш світ відомий своєю суперечливістю і мінливістю. Говоримо ми про світосприйняття і погляди окремих 10/11/12 │ 2014 │ #04

людей чи про ідеології цілих держав, – завжди існують протилежні полюси, які час від часу починають конфліктувати. Інколи ці конфлікти практично безболісно привносять у суспільства позитивні зміни. Інколи обертаються кровопролитними революціями і війнами. Але завжди демонстрували і завжди демонструватимуть багатополярну природу світу і конфліктну природу його розвитку. Еволюційний підхід до розуміння природи чудово показує, чому світ, включаючи людський, такий різноманітний і складний. Але якщо говорити про суспільство, то нам ще належить розглянути, яким чином мільйонні групи людей формують специфічні менталітети і переконання. Чому інколи ці переконання отримують владу і силу над розумом мільйонів, змушуючи рухатися


Соломія Чир

72 Соціум

Вікно НАДможливостей Сьогодні ми часто чуємо, що всі прогресивні люди вже спокійно й адекватно ставляться до одностатевих стосунків. Ця тема стала звичною не тільки для особистого спілкування, а й нерідко порушується у ЗМІ. Все частіше лунають аргументи за одностатеві шлюби, за усиновлення дітей людьми нетрадиційної орієнтації, за гей-паради... Поступово все більше і більше осіб вважає, що це й справді – природно. Хоча ще декілька десятиліть тому подібні теми принципово публічно не обговорювалися. Чому ж так відбувається – те, що здавалося у суспільстві неприйнятним, із часом може набути звичних рис? Чи справді будьяка ідея при «правильній» пропаганді та подачі може позитивно «піти у маси»? І що вже через декілька років може вийти за межі поняття «табу» та вже відноситися до поняття «легалізоване»?

Теорія Овертона Американський соціолог Джозеф Овертон (Joseph P. Overton) у 1990 році вирішив дослідити описані процеси і зробив цікавий висновок: кардинальні зміни у ставленні суспільства до принципових питань мають аж ніяк не природний характер. В їхній основі – добре продумана соціаль-

на технологія. Науковець описав цю методику і був впевнений у її безвідмовній ефективності. Вже після смерті Джозефа цю технологію назвали «Вікно Овертона». Важливо, що науковець сам не розробляв методику, а просто дослідив суспільні процеси, проаналізував і на основі своїх спостережень зробив висновок, що кожна ідея чи проблема має у суспільстві, державі свій кордон – так зване «Вікно можливостей». У межах цього вікна певну ідею дозволено або не дозволено обговорювати, відкрито пропагувати, підтримувати або узаконювати. Для того, щоб зуміти узаконити певну ідею – вигідну, необхідну для влади, – недостатньо просто захотіти певному політику. Треба зробити так, щоб ідею підтримало суспільство. Але дана умова не стає перепоною – насправді ідея може поступово пройти етапи від «абсолютно неприйнятної» до «законної». Спочатку проблему порушують у масах, публічно обговорюють, з’являються перші активні прихильники ідеї. Та чи інша тема через особисті дискусії, публікації та пропаганду у ЗМІ, демонстрування у фільмах поступово закладається у нашій свідомості та примиряється з іншими нашими поглядами. Тепер шлях до легалізації – відкритий.

10/11/12 │ 2014 │ #04

Тобто «Вікно можливостей» не є сталим, нерухомим. Завдяки технологіям його можна розширювати, переміщувати. Більше того, до легалізації здатна дійти абсолютно будь-яка ідея! Вся ця методика насправді є непомітною, адже впливають поступово, протягом триД жоз еф О ве рвалого часу, системно і т он (Joseph P. Overton, 1960головне – масово. 2003 рр.) – амери- Нещодавно у ЗМІ спробуканський соціолог, вали, як приклад, у цю техколишній старший нологію вписати жорстоке, віце-президент нечуване, заборонене центру громад– канібалізм. Авторський ської політики матеріал журналіста Євгена Mackinac Center. Горжалцана «Технологія Описав технологію зміни суспіль- знищення» викликав активну дискусію в Інтернеті та ної думки щодо у соціальних мережах. Хіба заборонених, невзагалі можливо уявити прийнятних ідей. Методика названа законне поїдання одне одна честь науковця ного сьогодні, у цивілізова«Вікном Овертоному світі? Без сумніву, це на». викличе реакцію спротиву, осуду, люди вийдуть на протести. Тому такий приклад можна назвати «неприйнятним». А за теорією Овертона «неприйнятне» може бути узаконене! Як?

Секрети технології Перш за все потрібно змінити ставлення суспільства до певної ідеї, проблеми. Якщо на цю тему ніколи не говорили – ні у приватних розмовах, ні публічно, – почати поступово її обговорювати. Наприклад, чому б з наукової


Вікно надможливостей точки зору не поговорити про канібалізм? Про його причини, випадки в історії, ставлення різних культур до людоїдства. Це спровокує дискусії, заперечення і... перші прояви схвалення. Будь-яка проблема знаходить своїх радикальних прихильників, а завдяки сучасним технологіям – через Інтернет, ЗМІ – їхні аргументи та переконання дійдуть і до масової аудиторії. Отже, «Вікно можливостей» вже починає свою дію. Тема, на яку суспільство наклало табу, самим же суспільством активно обговорюється, розвивається у різних напрямках і набуває перших прийнятних рис. Канібалізм вже не можна однозначно засуджувати, адже в ідеї з’явилися прихильники. Тепер цю ідею можна перевести з розряду просто «радикальної» до «можливої». Технологія не припиняє працювати: все більше науковців приєднується до обговорення, кожен формує власну позицію та наводить свої аргументи щодо проблеми. Ще один «секрет» технології – «перейменовування» проблеми. Щоб легалізувати неприйнятну ідею, її слід назвати по-іншому – політкоректно. Можливо, перейменовувати те чи інше явище доведеться кілька разів. З часом нове поняття не буде наділятися тими негативними рисами, яке мало початкове визначення.

Також важливо знайти (чи вигадати) доказ того, що легалізувати ту чи іншу ідею нормально: на основі історичних, міфологічних, культурних, фольклорних даних. Наприклад, в історії нашого народу зафіксовані неодноразові випадки канібалізму під час Голодомору 1932-1933 рр... Мета цього етапу – переконати, що не завжди поїдання людей було кримінально караним. Тепер табу знято, канібали стають частиною суспільства. Після того, коли громадськість переконалася у можливості ідеї, їй потрібно надати розумних, раціональних рис. Неважко переконати, що іноді обставини просто примушують до людоїдства. Тобто тут уже починається повноцінна боротьба між прихильниками та ненависниками канібалізму. На цьому етапі активно працює технологія: між справжніми, свідомими противниками людоїдства з’являються противники «фальшиві», які просто виконують свою роль – агресивно заклика-

Соціум 73

ють до знищення, спалення не тільки канібалів, а й темношкірих людей, наприклад. Їхні публічні акції, провокації активно тиражуються у ЗМІ. Прихильники ж канібалізму мають можливість сформувати для себе позитивний імідж: засуджують прояви расизму, агресивності, жорстокості, аргументують свої позиції вдумливо та спокійно. У ЗМІ та наукових колах також не припиняється робота – суспільство переконують, що людство протягом своєї історії час від часу поїдало одне одного, і це – нормально. Тепер ідея канібалізму може з раціональної ставати популярною. Сьогодні популярним вважається те, що нам показують на екранах: серіали, фільми, телепередачі. Люди цікавляться життям акторів, співаків, медіаперсон. Якщо ідею канібалізму підхоплює світ кіно чи шоу-бізнесу, ця ідея також стає популярною. І тут знову важлива роль належить саме ЗМІ: шокуючі заголовки, неймовірні відкриття, пікантні подробиці, відверті інтерв’ю – таке цікавило масову аудиторію завжди. І якщо на перших шпальтах з’явиться тема канібалізму, про це читатимуть, про це говоритимуть. Канібала на даному етапі можуть наділити будьякими позитивними рисами, виправдати, пожаліти... Журналісти, спеціалісти, фахівці – тепер вони маніпулюють думкою суспільства так, як необхідно технології, адже «Вікно можливостей» уже активізувалося! Останній етап – популярна тема стає актуальною політикою. На рівні влади починається підго-

жовтень/листопад/грудень


76

Цікаві факти

НIКОЛИ НЕ ПIЗНО 1.

Гарланд Девід Сандерс (Harland David Sanders), більше відомий як Полковник Сандерс (Colonel Sanders), засновник мережі ресторанів швидкого харчування  Kentucky Fried Chicken  (KFC), фірмовим рецептом яких є шматочки смаженої в клярі курки, приправленої сумішшю ароматичних трав і спецій. Його стилізований портрет традиційно зображується на всіх ресторанах мережі і на фірмових упаковках. До 40 років взагалі не пов’язував своє життя з кулінарією чи ресторанним бізнесом – був солдатом, страховим агентом, пожежником на залізниці, фермером. Але нове хобі – кулінарія – вдавалося найкраще. Ще у той час, коли не було власного ресторану, вже зверталися люди із замовленнями, і тоді він купив мотель із рестораном біля шосе, який згодом став «Кафе і музеєм Гарланда Сандерса». Коли Гарланду Сандерсу виповнилося 62 роки, він уклав першу франчайзингову угоду з Пітом Харманом із Солт-Лейк-Сіті на право реалізації своїх страв у його ресторанах. За кілька років по франшизі відкрилося 400 ресторанів у США і Канаді.

2.

Інгеборга Моотц (Ingeborg Mootz) – 83-річна німкеня, майже типова німецька пенсіонерка. Пані Моотц – одна з найуспішніших приватних біржових трейдерів Німеччини. За 8 останніх років їй пощастило заробити на біржі 500 тисяч євро, і зупинятися на досягнутому вона не збирається. Сьогодні пані Моотц видала книгу з практичними порадами гравцям на біржі, і це при тому, що ні спеціальної освіти, ні досвіду роботи з цінними паперами не мала. Всім своїм статкам вона зобов’язана одному-єдиному трюку, яким керується ось уже восьмий рік: «Я не вкладаю гроші ні в інвестиційні фонди, ні в банківські накопичувальні програми. Я просто купую акції та продаю їх».

3.

Горді Хоу (Gordie Howe). Один із найкращих гравців НХЛ у 50-60-х роках Горді Хоу продовжував грати, коли йому було далеко за 40, а також з’являвся на матчах НХЛ (Національна хокейна ліга) та ВХА (Всесвітня хокейна асоціація) вже після 50. Незважаючи на вік (а він грав доти, доки не опинився в одній команді зі своїми синами), Хоу, котрому виповнилося 50 років, забив 34 голи в 76 іграх сезону. До того ж, у такому поважному для спортсмена віці залишався зіркою команди і найкращим її бомбардиром.

4.

Джемі Моєр (Jamie Moyer). Фанати бейсболу раділи за Джемі Моєра, коли він виграв Світову серію у віці 45 років. Попри те, що Моєр не виступав так довго, як інші учасники цього списку, він не демонструє жодних ознак старіння і не втрачає форми. Джемі став володарем титулу «Ол Стар» і фіналістом премії Cy Young у віці 40 років. Хоча найкращим сезоном Моєра вважається 2008 рік, коли він виграв 16 ігор, а частка його страйк-аутів була майже 2:1.

5.

Річард Аттенборо (Richard Samuel Attenborough). Британський актор, який у свої 60 з гаком знявся у фільмі «Ганді» 1982 року, що отримав 8 Оскарів. До цього часу актор знімався у таких картинах, як «Скеля Брайтон» (1947 рік), «Велика втеча» (1963), «Політ Фенікса» (1965) і «Парк Юрського періоду» (1993), але успіху досягнув лише після 60-тирічної позначки. У 1967 році Аттенборо нагородили орденом Британської імперії, а в 1976-му він отримав лицарське звання. У 1993 році актор був удостоєний титулу довічного пера у ранзі барона.

10/11/12 │ 2014 │ #04


Гордій

Остапович

78 Геніальність

ЧИ ЗМОЖЕТЕ ВИ ПОВТОРИТИ РЕКОРД МАКЕДОНСЬКОГО? Олександр Македонський знав поіменно все своє військо. 30 000 осіб! Принаймні про таку феноменальну пам’ять полководця читаємо чи не в кожній книзі, яка присвячена даній темі. Так це багато чи мало? Почну з того, що такій історії треба вірити з пересторогою. Уявіть собі: ви – Олександр Македонський. Мама розповідала вам байку про те, що якось до неї в спальню зайшов Зевс. Ну, і ви є результатом такого візиту. Чи вірите, що Ахіллес – найлегендарніший із воїнів – є вашим прямим родичем? Чи не можуть написати в літописі про ваше знання поіменно всіх у своєму війську? А з іншого боку, уявіть собі: ви є воїном Македонського. Підходить до вас цар, кладе руку на плече і називає Іваном. Ой, не гарантую, що ви виправите полководця, який уже встиг прославитися феноменальною жорстокістю. Сьогодні він вас назвав Іваном, завтра – Петром. Ви киваєте йому, приймаючи це сьогоднішнє ім’я. А за царем ідуть літописці, які так і пишуть: «Знає поіменно все військо у тридцять тисяч душ!»

Але, з іншого боку, мозок Македонському вправляв сам Арістотель. Арістотелю ж те саме робив Платон. Хто-хто, а ці двоє добре розумілися і на мистецтві запам’ятовування, і на правилах згадування. Тому право вибору між «вірю» та «не вірю» у феноменальну пам’ять Македонського залишаю особисто вам. На жаль, до ряду таких феноменальних майстрів запам’ятовування облич відносять лише легендарних і ну дуже вже далеких від нас за часом персон. Військо в декілька десятків тисяч поіменно знали ще Юлій Цезар і персидський цар Кір. Фемістоклу був відомий кожен із жителів Афін. Всі ці люди настільки далекі від нас у часі, що зараз ніяк не вдасться повністю довести їхні можливості або ж повністю заперечити. Але зовсім не на їхню користь свідчить факт: чим ближче до сучасності, тим менше зафіксованих надрезультатів із запам’ятовування облич. Настільки

10/11/12 │ 2014 │ #04

менше, що в історичних довідниках можна побачити фразу на кшталт такої: «Франклін Рузвельт і Шарль де Голль добре пам’ятали імена». Ніяких тобі тисяч, які вражають уяву своєю величиною. То які тоді цифри брати за еталон? Офіційний рекорд світу в дисципліні «Запам’ятовування імен та облич» встановив Саймон Рейнхард. У 2009 році він за 15 хвилин запам’ятав, а потім згадав поіменно 164 людини. І не лише поіменно – прізвища він також назвав. Виявляється: для того, щоб Саймону гарантовано залишити в пам’яті ім’я людини і запам’ятати її обличчя, потрібно було витратити лише 5 секунд! Повірте – це вражаючий результат. Просто зараз я можу піднятися з крісла і сказати: «Доброго дня, я - Гордій Остапович». І на це якраз витратиться 5-6 секунд. А в такому темпі потрібно запам’ятати не лише мене, а ще більше сотні незнайомих людей, які продовжують і продовжують називати свої імена та прізвища. Звичайно ж, в Україні поки рекорди дещо скромніші. Але також є чому дивуватись. У травні 2014 року на змаганні із запам’ятовування людей Ірина Щербань із Запоріжжя за 15 хвилин змогла залишити у пам’яті інформацію про обличчя та імена 95 незнайомців. Вона їх просто згадала. Поіменно. Але для чого запам’ятовувати таку ве-


82 Психологія бізнесу

Юрій Холоденко

ЯК ЗБІЛЬШИТИ ПРОДАЖІ, НЕ ВКЛАДАЮЧИ ЖОДНИХ КОШТІВ У психології продаж є така особливість: людині дуже важко перейти через поріг купила/не купила. Але, як тільки вона прийняла рішення «Так, я купую», то рішення придбати товар за 100 чи за 200 гривень дається вже набагато простіше. Оскільки в голові людини вже запустився процес із думкою «Все, купую», далі вже збільшити суму, на яку саме вона здійснює покупку, не так важко. Якщо зробити гарну пропозицію, то той, хто розраховує на придбання за 1 тисячу гривень, може витратити одразу ще щось. Таким чином, реально підвищити середню суму чека на 20-30%. Це працює всюди і завжди: в роздрібній торгівлі, в оптовій торгівлі, на ринку «бізнес для бізнесу», в послугах. Завжди пропонуйте ще щось після кожної покупки, тобто робіть Upsell (допродажі поточному клієнту). Допродажі поділяються на три основні частини: • продати більш дорогі товар/послугу; • продати більшу кількість товару/послуг; • запропонувати супутні товар/послугу, які добре доповнюють основний товар, але мають хорошу маржу. Тепер розглянемо детальніше кожен пункт. 1. Продати більш дорогі товар/послугу Це не означає, що ви завжди і всім підряд пропонуєте дорожчий товар. Є бізнеси, де реалізація товару чи послуг відбувається згідно з чіткими планами та проектами. Але навіть у таких випадках варто пробувати вставляти фрази типу «На мою думку, в даній ситуації варто було б скористатись ось такою моделлю кондиціонера, оскільки він забезпечить вам необхідний запас потужності, але при цьому є довговічнішим, має сучасний дизайн і не потребує щомісячного обслуговування. Водночас вартість кондиціонера є трішки більшою від вартості тієї моделі, яку ви початково вибрали». Дорожчий товар можна пропонувати, аргументуючи це акцією на нього. Наприклад, клієнт вирішив купити ноутбук за 4 тисячі гривень, а ви йому пропонуєте придбати за 5 тисяч, оскільки на даний товар діє спеціальна акція і при покупці ноутбука за 5 тисяч ще отримають 10/11/12 │ 2014 │ #04

чудову мишку за 200 гривень у подарунок. Ось кілька реальних прикладів продажу більш дорогого товару: - Кава мала → велика. В ресторані чи кафе при замовленні клієнтом чашки кави офіціант чи бармен може запитати «Велику?» і частина клієнтів автоматично підтвердять це, хоча до того вони і не думали брати велику каву. Але раз їх уже запитали, то простіше підтвердити, ніж з’ясовувати деталі пропозиції; - Взуття дешеве → дорожче відомішого бренду. Це не означає, що варто пропонувати взуття за 1 тисячу гривень людині, яка вирішила купити його за 400 гривень. Але якщо ви висловите пропозицію варіанта за 500 чи 600 гривень, але це буде якийсь бренд із суттєвою перевагою в якості, то клієнт може задуматися над доцільністю доплатити 100-200 гривень за перспективу отримати товар кращої якості; - Програма дешева → дорожча з кращими функціями. Якщо клієнт хоче придбати програму з обмеженою кількістю функцій, то запропонуйте йому варіант програми з ширшим набором функцій, які суттєво полегшать роботу; - Квиток дешевий → дорожчий у кращому місці. Таке робиться, якщо ви вмієте підігріти інтерес до події і розповісти, що квиток у «секторі А» дозволить одержати незабутні емоції і це просто не порівняти з емоціями, отриманими в «секторі К». І різниця у кілька десятків чи кілька сотень гривень із лишком перекриється задоволенням від перебування на події в набагато кращому місці. 2. Продати більшу кількість товару/послуг Якщо клієнт згідний придбати ваш товар, то дуже часто можна і треба продати йому більше. Аргументи на користь більшої кількості – передбачені знижки або подарунки, подбати про запас, зекономити на частих походах у магазин, взяти додатково комусь на подарунок та багато інших варіантів. Ось кілька реальних прикладів продажу більшої кількості товарів: - Букет з 3 квітів → букет з 5 квітів. Уявіть, що ви йдете до коханої в гості і вирішили взяти букет. У квітковому магазині ви зазвичай просите 3 троянди. І зараз ви знову вирішили зробити те саме, але тут продавець питає про мету купівлі. Ви відповідаєте, але продавець замість того, щоб завернути вам 3 штуки, пропонує зробити коханій сюрпризнесподіванку і взяти для неї 5 квіток. Певний відсоток людей погодиться, оскільки це розрив шаблону: і аргументація вагома, і емоції приємні. Так, покупець отримає хороші емоції, а продавець заробить майже вдвічі більше; - 20 м2 шпалер → 25 м2 шпалер. Хтось із вас зараз скаже: «Навіщо нам більше шпалер, ніж площа наших стін?» На


Анжеліка Попик

88 Дайджест zobowiązań, jakie nakłada na trawę. W tym artykule Dorota Krzemionka opisuje przeprowadzony wywiad z psychiatrem i psychoterapeutem Dr. N. Med. Agnieszką Popiel, która daje przepisy za szczęście, jeden z który jest – pozbycie „kagańca „muszę”. Kiedy w czymś sobie nie radzimy, nie potrafimy, jesteśmy beznadziejni, wtedy stawimy zadania, które MUSIMY wykonać i w ten sposób wpadamy we własnoręczną pułapkę. „Muszę” pozbawia nad ważnej cechy ludzkiej – możliwości wyboru. Warto zastanowić się ile z tych „muszę” naprawdę powinniśmy zrobić, a które z nich są naszym wyborem. Często żeby uniknąć konsekwencji, uciekamy w „muszę”, i w ten sposób wydaje się nam, że unikamy przykrości za zrobiony wybór. Łatwiej jest powiedzieć, że musieliśmy, że to kontekst sprawił, że nie było wyboru. Spróbujcie uwolnić się od „muszę”, choć trudno w to uwierzyć tak naprawdę nie musimy się o nic starać, niczego zmieniać, by być szczęśliwymi.

Кайдани «Мушу»

(Дорота Кшемьонка)

Часто перед собою ставимо багато зобов’язань стосовно того, як має виглядати світ, що повинні робити люди, що маємо робити ми. Той, хто дивиться, як росте трава, має шанс бути витривалішим і терплячішим до обов’язків і справ. У цій статті Дорота Кшемьонка розповідає про проведене інтерв’ю з психіатром і психотерапевтом Агнєжкою Попєль, що розкриває таємниці щасливого життя, однією з яких є розірвати кайдани «мушу». Коли в чомусь собі не зараджуємо, не можемо виконати, не маємо сил, аби щось зробити, то ставимо завдання, які МУСИМО виконати, і в такій ситуації потрапляємо до власної пастки. «Мушу» позбавляє нас дуже важливої людської функції – права вибору. Варто задуматися, скільки з тих «мушу» насправді маємо зробити, а скільки є нашим вільним вибором. Часто для уникнення наслідків ми вдаємося до «мушу», і тоді нам здається, що ми уникаємо відповідальності за зроблений вибір. Звичайно, легше сказати, що я мусив, що ситуація вимагала, що не було вибору. Проте спробуйте звільнитися від цих кайданів: хоч важко повірити, але ми нічого не повинні змінювати і не винні нікому нічого для того, щоб бути щасливими.

Psychology Today

«I WISH I COULD CONCENTRATE BUT I GET INTERRUPTED» by Carrie Barron

Have you ever watched someone perform an activity with deep concentration? It is fascinating to observe. What allows people to have great concentration? 12 Qualities:  1. They are doing what they love to do. 2. They stay with it 3. They are not afraid to give themselves over to something completely 4. They relinquish distractions for a something that compels them deeply 5. They tolerate discomfort on the journey for a rewarding outcome 6. They embrace the challenges in the task because they find them intriguing 7. They know that if they commit and persevere they will triumph 8. They value thinking, contemplating and playing with possibilities 9. They uncover an energy within that carries them 10. They protect their time 11. They resume the task after being interrupted by developing a way to get back on track 12. They sleep enough   What if you have to concentrate on something in which you have no inherent interest?  8 Tips 1. Discover a way to like it  2. Practice it in discrete periods to develop a skill, which can make it pleasurable in the long run 3. Combine it with pleasure (coffee, music, comfortable seating) 4. Reward yourself for reaching the next step 5. View it as part of a larger goal. 6. Realize that you are training yourself in long-term gratification, a psychological skill associated with success 7. Challenge yourself to finish it fast and get it over with (this is ironically energizing) 8. Do it with company

«ХОЧУ ЗОСЕРЕДИТИСЯ, АЛЕ МЕНЕ ПЕРЕБИВАЮТЬ» Керрі Баррон

Чи Ви мали нагоду спостерігати за кимось, хто працю-

10/11/12 │ 2014 │ #04


Дайджест із статей закордонних видань side or a way to avoid it. If it is not important, don’t let it distract you. Sometimes it seems that we are overwhelmed by the unplanned events. The capacity to control yourself is to leave as mush space and time for them as possible, not to be surprised later. Author states that the ability to adapt to the situation equals to the person’s evolution. What means, that we have to take a lesson of what we’ve done before and don’t let it happen again. Though, the emotions are very important. If you react with the impulsive anger – it’s the first step to lose the battle. How to move beyond the unwelcome obstacles? 1. Assess. Analyze how big and important the fine is. And home much time you are ready to devote to it. 2. Accept. Take it a misfortune or a mistake, and don’t let it bother you anymore and happen in the future. 3. Act. Think what is the best solution. What is the best way to act? How to cope with the setback? Do you need anyone to assist you? Once you are an actor in a game, just act according to the “3As” way and be a winner.

ТРИ СПОСОБИ, ЯК СТРИМАТИСЯ В НЕРВОВІЙ СИТУАЦІЇ

Дайджест 91

Окрім того, завжди визначальними є емоції, будь-яка імпульсивна і необдумана реакція – це перший крок до програшу. Тож, як обійти непередбачувані перешкоди: 1. Оцініть. Проаналізуйте величину і важливість перешкоди, а також визначте, скільки часу і сил Ви готові присвятити їй. 2. Змиріться. Проаналізуйте, що відбулося не за вашим планом, зробіть висновки і нехай це буде для Вас уроком, а не тягарем. 3. Дійте. Подумайте про можливе вирішення проблеми. Що потрібно робити? Як обійти перешкоду? Чи не потрібна Вам підтримка? Отже, якщо Вас спіткала невдача, дійте відповідно до інструкції з трьох наведених пунктів – і Ви переможете!

Безпрецедентно!

У редакції журналу «Експеримент» відтепер Ви можете замовити такі іноземні видання:

Леон Селтцер

Автор статті розповідає про неочікувані ситуації, в які ми потрапляємо майже щодня, а також описує невдачі і перешкоди, з якими ми стикаємося у своєму житті (наприклад, хтось чихає Вам в обличчя в супермаркеті, Ви розтягнули ногу під час пробіжки, перед Вами завжди загорається червоне світло, коли спішите, або завжди падає дощ, коли Ви збираєтеся на пікнік). Щоб перебороти подібні невдачі, перш за все потрібно визначити свою ціль і шлях її досягнення. Будьте стійкі, не сходьте з шляху, коли хтось намагається Вас звернути з нього. Найважливіше в таких випадках – не ваші дії, а саме ваші емоції. Контролюйте їх. Намагайтеся завжди знайти позитив і не дозволяйте неважливим речам і ситуаціям відволікати Вас. Іноді здається, що все розгортається не так, як було заплановано. Для уникання подібних ситуацій підготуйтеся: завжди припускайте вірогідність того, що не все здійснюватиметься за вашим планом, тоді це Вас не здивує. Автор зазначає: здатність адаптуватись є пропорційною до особистого досвіду. Тобто завжди потрібно робити висновки з пережитих ситуацій та подій, припущених помилок, щоб у майбутньому уникати їх повторення.

жовтень/листопад/грудень


радить 93 Біг на місці: парадокси конкуренції, Гессен Д.О., Еріксен Т.Г., 2014 р. – 208с. Книжка норвезьких науковців присвячена такому соціальному феномену, як конкуренція. Автори дослідили прояв цього явища у різних царинах суспільного життя — від живої природи до політики та спорту, — називаючи його перегонами на біговій доріжці. Конкуренція має як позитивні, так і негативні наслідки. Ми мешкаємо у світі з обмеженими ресурсами, при цьому одні ресурси цінніші за інші, й боротьба за ліпші з них триває як на індивідуальному рівні, так і на рівні держав і їхніх об’єднань. Конкуренція може спричинити вимирання виду, коли вона доводить його представників до абсурду самознищення, та призвести до екологічних катастроф. Караоке-капіталізм. Кьєлл Нордстрем і Йонас Ріддерстралє. Баланс бізнес Букс, 2013р. – 304 с. Автори розвивають свої ідеї «Бізнесу в стилі фанк». Однак тон цитат став іншим -пропали попередні оптимізм і самовпевненість. У світі Караоке-капіталізму індивідуальний вибір нескінченний. Але не даром. Ви платите або здібностями, або готівкою. В «Караоке-клубі» країни, компанії і окремі люди стикаються з вибором: копіювати чи створювати. Автори відстоюють думку: не імітуйте – створюйте! Адже справжні інноватори завжди перемагають імітаторів і важливо навчитись самим вирішувати проблеми, а не копіювати рішення. Гіперпростір. Мічіо Кайку. Літопис, перевидання з іншою обкладинкою відбудеться 2014 р. – 316 с. Мічіо Кайку - всесвітньовідомий нью-йоркський фізик японського походження і чудовий популяризатор науки. «Гіперпростір» - його другий світовий бестселлер, в якому автор з наукової точки зору обгрунтовує можливість існування/неіснування паралельних світів. Вищі виміри, часові тунелі, інші надреальності - речі, які століттями захоплювали вчених, містиків, фантастів і різних авантюристів. Кайку простежує ідею гіперпростору від її виникнення до її сучасних трансформацій. Від часу виникнення неевклідової геометрії до сьогодення усі провідні математичні і фізичні школи світу ламають голови над гіперпростором. Гіперпростір більше не є фантастикою. Ось-ось він може стати реальністю, стверджує автор. Біля ковчега о восьмій. Ульріх Хуб. Майстер-Клас., 2014р. – 64 с. Це книга — діалог про Бога. Усі події відбуваються на Ноєвому Ковчегу. Пара пінгвінів притягла третього пінгвіна, свого друга, хоча дозволялося «Кожної тварі по парі». Автору книги Ульріху Хубу вдалося просто, невимушено, весело, захоплююче і в той же час так дохідливо і зрозуміло розмірковувати про Творця, віру та сумніви. Як виховати щасливу і успішну дитину? Роман Кушнір. Коло, 2014 р. – 168 с. На превеликий жаль, поки що не так багато батьків ставляться до батьківства відповідально, думаючи: а навіщо вчитися виховувати дитину, я і так усе знаю: вищу освіту маю, бізнес розвиваю, собі якось раду даю, мене он якось виховали без книг, то з якого дива ще хтось вказуватиме, як поводитися з дитиною? Однак за це поверхневе ставлення доводиться платити дорогою ціною, передаючи свої проблеми у спадок дітям, а потім і онукам. Адже всі без винятку життєві моделі й основні сценарії закладаються у ранньому віці – до 3-5 років! Книга буде цікавою і корисною всім, хто вже мають дітей будь-якого віку, а також тим, хто готуються стати батьками. Карти. Ілюстрації: Олександра та Даніель Мізелінські. Видавництво Старого Лева, 2014 p. – 108 с. Ця книга запрошує у захоплюючу навколосвітню подорож. Ви побачите могутні гейзери Ісландії, довгі каравани в пустелях Єгипту і величні міста майя в Мексиці. В Англії зіграєте в крикет, в Індії займетеся йогою, а в Китаї дізнаєтеся про теракотову армію. Австралія здивує вас качкодзьобом, Фінляндія – полярною ніччю, Мадагаскар – гігантським баобабом. Книга відкриє перед вами найцікавіші місця світу і Батьківщини. Понад 50 великих карт проведуть вас 6 континентами та 42 країнами, серед яких вперше з’явилася карта України. Безліч детальних зображень немов перенесуть вас у неймовірні куточки планети і заохотять побачити ще більше. Вдалої подорожі! жовтень/листопад/грудень


Білий аркуш

Притча номера 95

Ми у своєму житті часто звертаємо увагу на те, що перше впадає в очі, замість прийняття «тла» таким, яке воно є. Оминаючи важливість фону, ми проживаємо ціле Життя, так і не помітивши Його краси, постійно відволікаючись на пусте, але незвичне. Контрастне привертає увагу насамперед, хоча насправді тішитися можна найзвичайнішими і найприроднішими речами на світі. Часто яке-небудь переживання затьмарює саме життя. Можна вважати Майстром того, хто, спостерігаючи за незвичайним, не втрачає споглядання такого прекрасного й особливого звичайного.

жовтень/листопад/грудень


96 Оптимістичні історії

Нема так зле, щоб Дякуючи недоліку...

Хто б міг подумати, що такий прикрий факт, як маленький зріст, може призвести до створення шедевру? Та саме так і трапилося з австрійським художником Густавом Клімтом. В 1908 році він представив на виставці картину «Поцілунок», сюжет якої нам усім відомий: жінка в золотій одежі стоїть на колінах, а чоловік, нахилившись, цілує її обличчя. Моделями виступили сам автор і його кохана, яка була набагато вищою від Клімта. P.S. Картина мала шалений успіх, і її купила австрійська галерея «Бельведер» ще до закінчення виставки. Зараз «Поцілунок» є одним із символів Відня.

Дякуючи незручній ситуації...

Одного разу Рой Реймонд вирішив зробити дружині подарунок і відправився в магазин у пошуках красивої нижньої білизни. Та задача виявилася не з простих – відчуваючи себе повним бовдуром, він блукав і губився у різноманітті, і навіть продавці були безсилими допомогти. Зніяковілий, Рой Реймонд вийшов із пустими руками, але після цього, у 1977 році, відкрив магазин Victoria’s Secret, який відрізнявся тим, що там можна було замовити білизну за каталогом. Свіжа ідея зробила Реймонда багатієм.

Добре, що вигнали!

Кольт із дитинства цікавився порохом, вибухами і зброєю, а в 17 років спричинив пожежу в університеті, звідки одразу ж був відрахованим. Довелось найнятися матросом на корабель. Там Кольт помітив, що після повороту рульового колеса одна з його рукояток потрапляє в захватну муфту і штурвал фіксується. Використовуючи схожий механізм, Кольт сконструював револьвер із барабаном, що крутиться, і в 1836 році отримав на нього патент. P.S. В 4 роки, визначившись із професією, Кольт поцупив у батька коробку з порохом і спробував з іграшкового пістолета зробити справжній. Стався вибух. На щастя, ніхто не постраждав.

10/11/12 │ 2014 │ #04


У редакції Ви можете99 придбати рідкісні перші три номери журналу

Оформіть річну передплату на журнал

всього за 135 грн.! з 2015 р. – 185 грн.

телефонуйте 063 329 88 65 пишіть info@experyment.com.ua або реєструйтесь на сайті www.experyment.com.ua жовтень/листопад/грудень


100

SPE школа розвитку

ВІЗЬМІТЬ УЧАСТЬ у психологічних тренуваннях

Ораторське мистецтво Теорія брехні

Психодіагностика особистості

Тайм-менеджмент як мистецтво досягати більшого

Упередження сприйняття і нав`язування цінностей

Мистецтво спілкування зі складними особистостями

Власний бізнес і Школа продаж

Школа впевненості

info@spe.org.ua 10/11/12 │ 2014 │ #04

096 308 00 32

Фінансова грамотність

www.spe.org.ua

Experyment 04 demo  

Перший україномовний психологічний журнал Експеримент

Read more
Read more
Similar to
Popular now
Just for you