Issuu on Google+


Слюсар-ремонтник

Загальні поняття Слюсар – це робітник, який обробляє метали ручним або механізованим інструментом, а також складає, регулює, ремонтує машини та механізми.

Коротка історія професії Професія дуже поширена, необхідна для будь-яких видів і етапів виробництва, де є техніка, механізми, прилади, агрегати. Професія слюсаря бере свій початок з того часу, коли людство почало винаходити машини, механізми, коли знадобилися фахівці для їхнього складання, обслуговування та ремонту. Вперше про слюсарну справу згадувалося у 1463 році у віденському архіві, а у 1545 році у Німеччині організували слюсарний цех. Назва професії походить від німецького слова schlos - замок. Шлоссери - так називали майстрів, які виготовляли замки. З появою металорізальних верстатів та їх удосконаленням поступово скорочувалась частина ручної праці, бо вона замінювалася працею стругальників, токарів, фрезерувальників, шліфувальників. Та однією з


провідних залишалася професія слюсаря. Як і раніше, цінується праця слюсаря – майстра, від якого вимагається вміння виконувати всі види ручної обробки металів. Праця слюсаря–ремонтника потрібна в багатьох галузях господарства: на машинобудівних підприємствах, в будівельних організаціях, в сільському господарстві, на підприємствах і організаціях сфери побутового обслуговування тощо.

Характер роботи.

Виробничо–економічні показники діяльності сучасного підприємства значною

мірою

залежать

від

технологічного

і

загальнозаводського

обладнання, від його надійності і довговічності. Завдання забезпечення належного технічного стану обладнання за мінімальних втрат виробництва вирішується

шляхом

проведення

якісного

монтажу

обладнання

і

раціональної організації його технічного обслуговування та ремонту. Слюсар–ремонтник відновлює первісний технічний стан промислового обладнання, забезпечує його безперебійну роботу, здійснює повсякденний технічний нагляд, а в необхідних випадках проводить поточний та капітальні ремонти. Слюсар-ремонтник – робітник, що обслуговує техніку на виробництві та в побуті, регулює, виконує поточний і терміновий ремонти, проводить профілактичні заходи. Ремонтнику необхідно добре розбиратися в тих механізмах, з якими він працює, знати логіку їхнього функціонування і властивості матеріалів, з яких вони виготовлені. Фахівець даного профілю


може

виконувати

поточний,

капітальний

і

плановий ремонт техніки. Поточний ремонт містить у собі заміну деталей, що вийшли з ладу. Капітальний ремонт проводиться тоді, коли поламані чи зношені базові механізми, що спричиняє ушкодження інших деталей і вузлів. Плановий ремонт – це діагностика і перевірка стану всіх систем механізму, заміна зношених деталей до того, як техніка вийшла з ладу. Для ремонту системи робітник у першу чергу знайомиться з технічним паспортом чи кресленням апаратури. Далі він здійснює технічну діагностику механізмів, при необхідності розбираючи апарат, складає план робіт. Ремонтник усуває несправність, замінюючи чи ремонтуючи ушкоджені деталі. При цьому він використовує різні інструменти і прилади для проведення вимірів і діагностики. У процесі зборки устаткування чи техніки він

робить

припасування

деталей,

дотримуючи

їхнє

точне

взаєморозташування відповідно до технічних умов; регулює і налагоджує роботу механізмів, готує їх до роботи. Умови праці Ремонт,

який

проводить

слюсар-

ремонтник, може виконуватися прямо на місці експлуатації техніки, якщо вона не транспортабельна.

Також

можуть

використовуватися спеціальні майстерні чи приміщення різного розміру в залежності від

габаритів

об'єкта,

який

підлягає

ремонту. Ремонт демонтованих деталей і виготовлення нових проводиться на спеціальному робочому місці.


Одним

з

негативних

факторів

роботи

слюсаря–ремонтника

є

стомлюваність. При цьому ступінь фізичної напруженості може коливатись в широких межах залежно від характеру виробничих операцій. Найбільш трудомісткими є: обпилювання металу, нарізання різьби, шабрення, підіймання та перенесення вантажу, розбирання та складання вузлів, механізмів. Загалом роботи, що виконує слюсар–ремонтник, можна віднести до робіт середньої тяжкості. У слюсаря–ремонтника 8–годинний робочий день з регламентованою обідньою перервою. Протягом дня робітник має право робити кілька короткочасних

перерв

для

відпочинку,

які

встановлюються

самим

робітником або бригадою. Як правило, ці перерви бувають після закінчення певного

етапу

роботи.

Короткі

перерви

попереджують

настання

стомлюваності. Виробництва, на яких працює слюсар–ремонтник, можуть мати одно – дво- і тризмінний графік роботи при загальній тривалості робочого тижня 40 годин. Щорічно робітникам надається оплачувана відпустка 24 календарні дні. Слюсар–ремонтник переважно чоловіча професія, але на окремих ділянках, де підняття вантажу не перевищує дозволених медичних норм охорони праці жінок, наприклад, в деяких хімічних виробництвах, можуть працювати і жінки. Слюсар–ремонтник

працює

в

спеціальному одязі згідно з нормами, встановленими для даного виробництва. Санітарно–гігієнічні умови на робочому місці залежать від того, де він працює: в промисловому приміщенні, в майстерні, на виробничому майданчику і подвір’ї тощо.


Основні вимоги до безпечних умов праці слюсаря-ремонтника

Слюсар-ремонтник повинен: - виконувати правила внутрішнього трудового розпорядку; - бути уважним до сигналів рухомого транспорту; - ходити по тротуарах, доріжках, переходах, спеціально призначених для цього, тримаючись правого боку; - не торкатись електрообладнання, клем та електродроту, арматури загального освітлення, не відкривати дверці електрошаф; - не включати і не зупиняти (крім аварійних випадків) машини, верстати та механізми, робота на яких не передбачена адміністрацією; - не проходити і не стояти під піднятим вантажем; - виконувати тільки ту роботу, яка доручена керівником та за якою він проінструктований; - не допускати сторонніх осіб на своє робоче місце; - не захаращувати робоче місце; - не виконувати вказівки, які суперечать правилам охорони праці; - вміти подавати першу медичну допомогу потерпілим від нещасних випадків; - вміти користуватись первинними засобами пожежогасіння; - пам'ятати про особисту відповідальність за виконання правил охорони праці та безпеку товаришів по роботі.


Ринок праці Праця

слюсаря-ремонтника

необхідна

в

багатьох

галузях:

в

експлуатаційних відділах на підприємствах, заводах, ЖЕКах, ремонтних майстернях, на будівництві, в хімічній промисловості, в машино будівництві, в фермерському господарстві, бо машини і механізми стали невід’ємною частиною нашого життя.

Професія – 7233.1 ДСПТО 7233.1 D 29061 – 2006 Слюсар-ремонтник Повинен знати: •

правила безпеки праці;

основи електротехніки і металознавства;

діючі технічні умови, допуски, посадки, класи точності і чистоти обробки;

основи економіки і організації ремонтних робіт;

правила експлуатації використовуваного устаткування. Повинен уміти:

у думках представляти взаємодію всіх деталей;

правильно планувати ремонт;

користуватися звичайним слюсарним і спеціальним інструментом, пристосуваннями і приладами;

проводити контрольні, кріпильні, регулювальні, складальні, розбірні і інші операції, швидко виконувати точні рухи;

обробляти метал різанням.


Освітня підготовка Професію можна здобути у професійно-технічних училищах, технікумах, безпосередньо на виробництві, влаштувавшись учнем слюсаря та пройшовши відповідні професійні курси. Професію слюсара-ремонтника у Волинській області можна отримати в навчальних закладах:

Назва навчального закладу

Адреса

Контактний телефон

Ковельський професійний ліцей

Волинська область, Ковель, вул. Варшавська, 10 e-mail: licey@kv.lt.ukrtel.net

+38 (03352) 5-50-39, +38 (03352) 5-43-77

Маневицький професійний ліцей

вул. Карла Маркса, 48, Маневичі, 44600 E-mail: licey_mv@ukrpost.ua

(033) 762-15-17

Вище професійне училище

вул. Кафедральна, 6. м. Луцьк, 43016

(0332) 72-12-17

В професійно-технічних училищах, які готують слюсарів-ремонтників, провідними навчальними дисциплінами є: слюсарна справа, технічне обслуговування і ремонт промислового устаткування, технічне креслення, допуски , посадки і технічні вимірювання. Медичні обмеження Праця слюсаря-ремонтника відноситься до категорії робіт з середнім фізичним навантаженням. Діяльність не рекомендується людям, що страждають захворюваннями серця, суглобів, легень і дихальних шляхів, хворобами


опорно-рухового апарату, шкіри, а також людям, що мають вади зору і слуху (низька гострота зору, стійкість чіткого бачення і т.п.), алергію на запахи олій, емульсій і т.д., нервово-психічні захворювання. Вимоги до індивідуально-психологічних особливостей

Фахівець з ремонту повинен мати витривалість і в деяких випадках фізичну силу, тонку м'язову, слухову чутливість, мати гарний зір. Потрібна рухливість, координованість і точність рухів кистей і пальців рук, точний окомір (лінійний і об'ємний), розвинута просторова уява, гарна образна і рухова

пам'ять,

технічна

кмітливість,

врівноваженість,

терпіння,

спостережливість, високий рівень технічного та оперативного мислення, комунікабельність; відчуття відповідальності; ввічливість; акуратність. Слюсар-ремонтник повинен мати досить глибокі пізнання в області фізики, хімії, математики, відомості про матеріали, принципи роботи систем, що ремонтуються. Він повинен знати правила техніки безпеки, технології планово-попереджувального

ремонту,

технічні

способи

випробування

апаратури після ремонту, допуски, класи точності. Фахівець повинен уміти визначати ступінь зносу устаткування, підбирати необхідні для заміни деталі, якщо таких немає, та створювати ескізи креслень для їхнього виготовлення, виконувати розбирання, ремонт, зборку устаткування і підготовку його до роботи.


Перспективи До перспектив професійного росту і кар'єри слюсаря-ремонтника

можна

віднести:

підвищення

розряду, заробітної плати, складності виконуваних робіт. Можливий адміністративний ріст, підвищення кваліфікації

(технікум,

інститут),

розширення

професійних навичок за рахунок збільшення видів виконуваних

робіт,

перекваліфікація

на

споріднені

професії.

Затребуваність на ринку праці досить висока, попит на фахівців стабільний. Споріднені професії Слюсар з ремонту автомобілів, слюсар з ремонту дорожньо-будівельних машин та тракторів, слюсар з ремонту сільськогосподарських машин та устаткування.


Світлини навчального та виробничого процесу в Маневицькому професійному ліцеї


Світлини навчального та виробничого процесу в Маневицькому професійному ліцеї


Тракторист Тріпоче вітер сиву гриву пилу, Сталевий кінь копитить понад лісом, І юний тракторист бронзоволиций, Як вершник, злився з тракторовим тілом. Василь Гей

Загальні поняття Тракторист – людина, яка керує різними типами тракторів та виконує на них різні види робіт.

Коротка історія професії

Професія тракториста виникла з появою трактора, який вперше в світі був створений майстром Федором Бліновим. Спочатку це був дуже примхливий в експлуатації і чутливий до ушкоджень агрегат, тому використовувався він лише у якості механічного пристрою для різних механізмів. Тільки з 1911 року трактор почали застосовувати для

полегшення

сільськогосподарської

праці.

Винахідники, в першу чергу, думали про те, як полегшити працю селян, а, отже, і трактори придумували для роботи в сільському господарстві. Така тенденція зберігалася аж до 30-х років ХХ сторіччя. Пізніше на таку техніку почали встановлювати й інші функціональні інструменти, які почали застосовувати в гірській промисловості і будівництві.


На Балахівському заводі під керівництвом Я. Маміна були виготовлені перші 100 тракторів. Поступово кількість їх зростає, а професія тракториста стає масовою. Характер роботи

Професія тракториста тривалий час була найбільш розповсюджена у сільському господарстві і пов’язана з землеробськими професіями. Згодом вона почала застосовуватися в інших виробничих галузях, що сприяло розширенню зв’язків з багатьма професіями. Трактори використовуються не тільки у полі, але й на будівельних майданчиках, заводах, фабриках. Використовуються для очищення вулиць міст від снігу та бруду. Отже, професія тракториста перестала бути лише сільськогосподарською. За цих умов вона стала досить престижною, на неї збільшився попит, поліпшилися умови праці трактористів.

Умови роботи Праця тракториста пов’язана з керуванням транспортним засобом. Тракторист повинен мати необхідні знання з будови трактора, його вузлів та систем, технології виконання механізованих робіт, особливостей використання причіпної та навісної техніки,

правил

охорони

праці

та

прийомів

безпечної роботи з різними механізмами, норм виробничої санітарії.


Основними функціями тракториста є керування рухом агрегату в просторі і підтримання його функціонування в межах норми, контроль за роботою агрегату. Інформація про роботу агрегату сприймається за допомогою слуху (звук працюючого двигуна, іноді звукові сигнали помічників, які обслуговують причіпні знаряддя праці) і зору (показання приладів, іноді жести помічників, колір викидних газів). Тракторист постійно повинен контролювати роботу причіпних чи навісних знарядь праці, оглядатися назад, стежити за показниками приладів і станом окремих механізмів. Особливо підвищуються вимоги до розподілу уваги при виконанні дій на поворотах. Крім розподілу уваги в роботі тракториста необхідний хороший розвиток стійкості і зосередження. Йому доводиться протягом усього робочого часу координувати рух агрегату з положенням об'єктів праці, зводити до мінімуму відхилення агрегату від них. Трактористу має бути притаманна високорозвинена технічна кмітливість, пов'язана з хорошою зоровою пам'яттю, щоб, відмінно знаючи свою машину, вміючи швидко комбінувати найпростіші способи її ремонту і зберігання, він міг у найрізноманітніших умовах забезпечити її продуктивну роботу. А ще він повинен розрізняти шуми в роботі двигуна, особливості робочих рухів та їх послідовність при керуванні трактором, особливості явищ природи з тим, щоб швидко їх використовувати у певних ситуаціях праці. Тракторний агрегат у процесі роботи рухається, просторове співвідношення між ним і різними предметами постійно змінюється. Тому тракторист мусить весь час спостерігати і направляти рух тракторного агрегату так, щоб не зіткнутися з перешкодами, що трапляються (канави, дерева). Тут йому необхідні просторові уявлення, щоб запобігти браку в роботі. Ці уявлення повинні бути розвинуті на високому рівні. Відносна просторова ізольованість за дефіциту спілкування у процесі роботи, її монотонність пов'язані з сприйманням великої кількості одноманітних сигналів і об'єктів на шляху руху тракторного агрегату, є передумовою виникнення у тракториста стану нудьги, втоми і в окремих випадках приводить до засинання. Це


вказує на значну нервово-емоційну напругу в діяльності тракториста. Тому для успішної роботи йому необхідний високий рівень розвитку емоційної стійкості.

Ринок праці

Професія висококваліфікованого тракториста є гарантією працевлаштування, адже потреба в спеціалістах за цією професією незмінна. Представники цієї професії роблять великий внесок в народне господарство. Без тракториста не обходяться

комунальні служби, ферми, промислові

підприємства і багато інших організацій. Розмір заробітку висококваліфікованого тракториста складає від двох тисяч гривень та більше і залежить від його кваліфікації, а також визначається формою власності та спеціалізацією господарства, де він працює.


Професія – 8331 ДСПТО 8331.1 1 – 01. 0000 – 2008 Тракторист

Повинен знати: Принципи роботи та будову обслуговуваного трактора; правила дорожнього руху; правила вантаження, укладання, стропування і розвантаження різних вантажів; правила проведення робіт із причіпними пристроями та устаткуванням; способи виявлення і усунення недоліків у роботі тракторів; потужність обслуговуваного двигуна та граничне навантаження причіпного устаткування; порядок оформлення приймально-здавальних документів на перевезені вантажі або виконані роботи.

Повинен уміти: Керувати трактором, який працює на рідкому паливі; під час транспортування різних вантажів, машин, механізмів, металоконструкцій і споруд різної маси та габаритів із застосуванням причіпних пристроїв або устаткування; стежити за вантаженням, кріпленням, розвантаженням вантажів, що транспортуються. Заправляти трактор паливом та змащувати трактор і всі причіпні пристрої. Виявляти та усувати несправності в роботі трактора. Проводити поточний ремонт і брати участь у всіх інших видах ремонту трактора та причіпних пристроїв, які обслуговує.


Освітня підготовка Професію тракториста можна отримати в професійно-технічних навчальних закладах, навчально-курсових комбінатах та безпосередньо на виробництві. Після закінчення училища випускникам видається документ державного зразка про присвоєння кваліфікації тракториста. Професію «тракторист» у Волинській області можна отримати:

Назва навчального закладу

Адреса

Контактний телефон

вул. Карла Маркса, 48, Маневичі, 44600 Маневицький професійний E-mail: licey_mv@ukrpost.ua ліцей

В

професійно-технічних

училищах,

які

готують

(033) 762-15-17

фахівців-трактористів,

провідними навчальними дисциплінами є: будова тракторів, система технічного обслуговування, правила дорожнього руху, основи керування та безпека дорожнього руху, матеріалознавство. Поряд з вивченням цих дисциплін учні освоюють загальноосвітні дисципліни. Основам професійних знань, професійних вмінь та навичок учні оволодівають в навчально-виробничих майстернях.

Медичні обмеження Робота не рекомендується людям із серцево-судинними захворюваннями,

хворобами

опорно-рухового

апарату

(радикуліт, артрит тощо), вираженими дефектами органів зору та слуху, нервово-психічними розладами.


Вимоги до індивідуально-психологічних особливостей Кожна професія висуває певні вимоги до індивідуальнопсихологічних якостей людини. Професія тракториста також передбачає певні риси характеру якості та вміння, адже він повинен з��ати будову та принцип роботи механізмів і систем трактора, правила дорожнього руху, правила вантаження, укладання, стропування і розвантаження різних вантажів, правила безпеки праці при роботі з причіпними пристроями та устаткуванням,

порядок

виявлення

та

усунення

несправностей,

порядок

оформлення документів на перевезення вантажів та виконання робіт. Окрім цього тракторист повинен раціонально та ефективно організовувати працю на робочому місці, дотримуватись норм технологічного процесу, не допускати браку в роботі, знати і виконувати вимоги нормативних актів з охорони праці та навколишнього середовища, знати та застосовувати інформаційні технології. Важливо мати точний лінійний, кутовий і об’ємний окомір та високий рівень слухової чутливості. Тракторист повинен вміти добре розподіляти увагу між оточуючою ситуацією, показниками приладів та положенням механізмів керування. Він повинен вміти концентрувати та переключати увагу, щоб одночасно слідкувати за роботою трактора і роботою двигуна. Технічне мислення, зорова пам’ять і просторове уявлення допомагають трактористу швидко орієнтуватися в різних виробничих умовах. Тракторист повинен бути завжди зосередженим, вміти за долі секунд прийняти необхідне і єдино правильне рішення, мати залізну витримку,

бути впевненим,

але ні в якому разі не самовпевненим, адже це може бути однією з причин ДТП.


Перспективи

Навчаючись в ПТНЗ, учні з професії «тракторист» набувають фахових знань, умінь і навичок, готуються застосовувати їх у своїй подальшій професійній діяльності. Професія тракториста є гарантією працевлаштування, адже потреба в робітниках за цією професією постійна. До перспектив професійного росту і кар'єри тракториста можна віднести: підвищення розряду, заробітної плати, складності виконуваних робіт. Можливий адміністративний ріст, підвищення кваліфікації (технікум, інститут), розширення професійних

навичок

за

рахунок

збільшення

видів

виконуваних

робіт,

перекваліфікація на споріднені професії.

Споріднені професії Тракторист-машиніст

сільськогосподарського

виробництва,

водій

автотранспортних засобів, машиніст автогрейдера, машиніст бульдозера, машиніст дорожньо-будівельних машин, машиніст дорожньо-транспортних машин, машиніст екскаватора.


Світлини навчального та виробничого процесу в Маневицькому професійному ліцеї


Світлини навчального та виробничого процесу в Маневицькому професійному ліцеї


Водій автотранспортних засобів (категорії «В,С») Загальні поняття Водій – професія особлива, зі своєю романтикою та своїми традиціями. Це дуже напружена і, в той же час, почесна праця, що вимагає високої фізичної та емоційної самовіддачі, професіоналізму, таланту.

Коротка історія професії

Професія шофера (водія) тісно пов'язана з історією розвитку саморушного транспорту.Перший паровий візок у 1769 році створив французький інженер Нікола Жозеф Кюньо. Людину, що керувала візком і одночасно топила паровий казан, називали шофером. Ця машина розвивала швидкість до 7 кілометрів за годину. У вісімдесятих роках XIX століття Г. Даймлер і К. Бенц уже створили перший бензиновий двигун внутрішнього згоряння, що був установлений на новому

транспортному

засобі

безрейковому

саморушному візку, що одержав назву "автомобіль". У Росії ж перший автомобіль з'явився в 1895 році. В даний час водій автотранспорту – масова професія, тому що автомобіль став незамінним не тільки у всіх галузях людської діяльності: промисловості, торгівлі, сфері послуг і т.п., але й в умовах індивідуального бізнесу.


Характер роботи

Водій керує автомобільними транспортними засобами, що відносяться до категорії "В", "С" за різних дорожніх умов. Виконує вимоги правил дорожнього руху, правил перевезення вантажів, пасажирів і багажу. Забезпечує належний технічний стан автомобіля,

керує спеціальним

обладнанням. Перевіряє технічний стан автомобіля перед виїздом на лінію та після повернення з рейсу. Забезпечує справність обладнання автотранспортного засобу відповідно до вимог стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху і охорони навколишнього середовища. Контролює правильність завантаження, розміщення та кріплення вантажів ( у тому числі небезпечних, великовагових, негабаритних) у кузовах автотранспортних засобів.

Усуває

технічні

несправності,

які

виникають

під

час

роботи

автотранспортних засобів. Виконує регулювальні роботи. Керує автопоїздами, що обладнанні спеціальними звуковими і світловими сигналами, що дають право на перевагу при пересуванні на дорогах. Заправляє автотранспортні засоби паливом та іншими експлуатаційними матеріалами. Оформлює дорожню документацію. Подає першу медичну допомогу потерпілим під час дорожньо-транспортної пригоди.


Умови праці Робоче місце водія – кабіна автомобіля. Вона охороняє водія не тільки від впливу сонця, вітру, атмосферних опадів, але й від випадання з транспортного засобу під час руху, від небезпечних травм під час дорожньо-транспортних пригод. Кабіна водія опалюється і вентилюється. В далекі рейси, як правило, вирушають два водії, які повинні мати хороші умови не тільки для роботи, але й для відпочинку. Тривалість рейсу значною мірою впливає на стомлюваність водія, на його здатність правильно і швидко орієнтуватися. Особливо складно працювати вночі. Саме в цей час знижується увага. Даються взнаки також монотонність і одноманітність руху, з якими водій стикається під час тривалих рейсів. З двох видів навантажень, що діють на людину в процесі праці (фізичної і нервово-емоційною), у водія переважає нервово-емоційна. Безпека руху транспортних засобів багато в чому залежить від фізичного стану і здоров’я водія.

Ринок праці Професія водія потрібна в багатьох галузях: • автотранспортні підприємства (таксопарки, автобази, компанії з автоперевезень т.д.); • промислові підприємства; • автомобільний спорт; • робота в галузях сільського господарства; • приватні перевезення. Водій автотранспортних засобів категорії «В,С» повинен знати і уміти:


Професія – 8322.2 ДСПТО 8322.2 16000 8 –2006 Водій автотранспортних засобів категорії «В,С» Повинен знати: законодавство України про автомобільний транспорт і дорожній рух; Правила дорожнього руху; правила перевезення вантажів (в т.ч. небезпечних, негабаритних), порядок і умови перевезення пасажирів і багажу; призначення, розташування, будову, принцип дії агрегатів, складових одиниць, механізмів і систем автотранспортних засобів категорії В та правила їх технічної експлуатації; будову, правила експлуатації і технічного обслуговування причепів; основи керування автотранспортними засобами; можливі причини дорожньо-транспортних пригод та способи їх попередження; причини виникнення несправностей, способи їх виявлення та усунення; характер впливу природних умов (дощ, туман, ожеледиця та інше) на безпеку руху; порядок проведення технічного обслуговування; правила безпечного ведення робіт, протипожежної безпеки та санітарії під час технічного обслуговування автотранспортного засобу та при роботі на лінії; особливості користування експлуатаційними матеріалами (паливо, оливи, мастила, електроліт, антифриз та інше); правила зберігання автотранспортних засобів на відкритій стоянці і в гаражі; правила надання першої допомоги потерпілим під час дорожньо-транспортних пригод; правові основи і відповідальність за порушення правил дорожнього руху, правил експлуатації транспортного засобу, завдання матеріальної шкоди та шкоди навколишньому середовищу. Повинен уміти: керувати автомобільними транспортними засобами, які відносяться до категорії В за різних дорожніх умов. Виконувати вимоги правил дорожнього руху, правил перевезень вантажів, пасажирів та багажу. Забезпечувати належний технічний стан автотранспортного засобу. Буксирувати автопричіп дозволеною максимальною масою до 750 кг. Перевіряти технічний стан автотранспортного засобу перед виїздом на лінію та після повернення з рейсу. Забезпечувати справність обладнання відповідно до вимог стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху і охорони навколишнього середовища. Виконувати роботи з щоденного технічного обслуговування автотранспортного засобу. Подавати автотранспортний засіб під навантаження та розвантаження або до місця посадки і висадки пасажирів. Контролювати правильність завантаження, розміщення та кріплення вантажів у кузові автотранспортного засобу малої вантажопідйомності, а також порядок розміщення пасажирів у легкових автомобілях. Усувати технічні несправності, які виникають під час роботи автотранспортного засобу на лінії і не потребують розбирання головних механізмів. Виконувати регулювальні роботи. Заправляти автомобільні транспортні засоби паливом та іншими експлуатаційними матеріалами. Оформлювати дорожню документацію. Надавати першу допомогу потерпілим під час дорожньо-транспортних пригод.


Освітня підготовка Професію водія автотранспортних засобів у Волинській

області

можна отримати в навчальних закладах: Назва автошколи Луцька АШ ТСОУ ОСТК ТСОУ Луцький МНВК

Автошкола ВОО ВСА

ВДОНКК Маневичі СТК Ківерці СТК ТСОУ Рожище СТК ТСОУ Рожищенська технічна держакадемія ветмедицини ім. Гжицького

Адреса м. Луцьк, вул.Перемоги, 1 м. Луцьк, вул.Перемоги, 1 м. Луцьк, вул. Писаревського,15 м. Луцьк, вул. Конякіна, 24 смт. Шацьк, вул.50 років перемоги,20 смт. Любешів, вул. Маяковського,8 Старовижівський р-н, с. Дубечно, вул. Садова,14 м. К-Каширський, площа Культури,19 смт. Локачі, вул. Першотравнева,33 м. Луцьк, вул. Волі, 53 м. Маневичі, вул. Комарова,28 м. Ківерці, вул. Шевченка,87 м. Рожище, вул. Пирогова,1 м. Рожище, вул. Грушевського,14

Маневичі ПЛ

смт. Маневичі, вул. К.Маркса,48

Колки ВПУ

м. Колки, вул. Грушевського,43

м. Торчин, вул. Незалежності,55 м. Володимир-Волинський, Володимир-Волинське ВПУ вул. Д.Галицького,10 м. Володимир-Волинський, Володимир-Волинський МСТК ТСОУ вул. Ковельська,78 м. Володимир-Волинський, Володимир-Волинський МНВК вул. Луцька,117 ЗОШ I – III ступенів м. Устилуг, вул. Володимирська,4 м. Устилуг ДПТНЗ Оваднівський професійний с. Овадне, вул.Молодіжна.43 ліцей ЗОШ I – III ступенів смт. Іваничі, вул. Пролетарська,14 смт. Іваничі м. Нововолинськ, Нововолинська АШ ТСОУ вул. Грушевського,17

Контактний телефон 3-14-50, 71-90-48 3-40-17 5-13-22, 5-15-92

4-23-21, 3-39-27

(222) 3-40-78 (276) 2-10-15 (265) 2-15-49 (268) 2-16-31 (268) 2-11-64, 2-12-93 (276) 2-15-17 2-13-17 (276) 3-26-92 3-25-950

Торчин ПЛ

(242) 2-33-59 (242) 2-45-68 (242) 2-79-52 (242) 9-34-17 (242) 3-49-09 (272) 2-12-37 (244) 2-29-84


Володимир-Волинський агротехнічний коледж Нововолинський МНВК Горохівська АШ ТСОУ Ковельська АШ ТСОУ Ковельський ПЕК ЛНТУ ПТУ №2 смт.Луків К-Каширський МНВК К-Каширська АШ ТСОУ Любешівський технічний коледж Ратнівський МНВК Любомльський РСТК ТСОУ Берестечківське ПТУ №27 Горохівський коледж ЛНАУ Старовижівський професійний ліцей Ковельський ВДОНКК Ратнівський РСТК ТСОУ

м. Володимир-Волинський, вул. Г. Шухевича,27 м. Нововолинськ, вул. Куркова,41А м. Горохів, вул. Ватутіна,12 м. Ковель, вул. Театральна,34 м. Ковель, вул. Заводська,23 смт. Луків, вул. Незалежності,19 м. Камінь-Каширський, вул. Воля,26 м. Камінь-Каширський, вул. Шевченка,118 смт. Любешів, вул.Брестська,7 смт. Ратно, вул. Шкільна,6 м. Любомль, вул. Володимирська,52 м. Берестечко, вул. Незалежності,140 м. Горохів, вул. Студентська,8 смт. Стара Вижва, вул. Забілецька,4 м. Ковель, вул. Театральна,30 смт. Ратно, вул. Шевченка,43

(242) 2-34-72 (244) 3-54-96 (279) 2-16-59 (252) 5-94-74 (252) 4-97-37 (252) 9-33-39 (257) 2-33-51 (257) 2-34-62 (262) 2-16-80 (266) 2-13-98 (277) 2-40-40 (279) 9-53-46 (279) 2-13-78 (246) 2-11-06 (222) 3-40-78 (266) 2-16-85

В професійно-технічних училищах, які готують водіїв автотранспортних засобів, провідними навчальними дисциплінами є: правила дорожнього руху, будова та експлуатація автомобілів, основи керування автомобілем і безпека руху, етика водія. Медичні обмеження

Робота водія не рекомендується людям, що мають захворювання: •

серцево-судинної системи з вираженою патологією;

зниження гостроти зору;


звуження полів зору;

порушення бінокулярності й сприйняття кольору;

хронічні хвороби вуха зі зниженням функції;

порушення вестибулярного апарату;

яскраво виражену патологію опорнорухового апарату, що ускладнює рух;

тим, хто страждає на бронхіальну астму.

Вимоги до індивідуально-психологічних особливостей

Водій, крім хорошого здоров’я, повинен мати відповідні якості, які є визначальними у його професії. Увага – одна з найважливіших якостей водія. В процесі роботи напрямок уваги змінюється: вона зосереджена то на засобах керування, то на сприйнятті ситуації на дорозі, або на тому та іншому одночасно. Ось чому вміння розподіляти увагу професійно важливе для водія. Йому необхідно мати також хорошу пам’ять, особливо м’язово-рухову. Водій повинен вміти логічно мислити. Це особливо важливо в період, коли людина вчиться керувати машиною. Важливо також, щоб водій мав і хорошу зорову оперативну пам’ять, що дозволяє орієнтуватися в дорозі, економити час для пошуку оптимального маршруту. Дуже велике значення для водія має реакція – зворотна дія на ускладнення ситуації руху, а також вміння володіти собою.


Діяльність водія пов’язана з великим нервовим напруженням і вимагає особливої волі та вміння керувати своїми почуттями. Зберігаючи контроль над собою в критичних ситуаціях, проявляючи кмітливість, вольова людина здатна активізувати психічну діяльність, перебороти труднощі, перемогти страх і в результаті прийняти єдине правильне рішення і уникнути дорожньо-транспортної пригоди. Для ефективної роботи водію необхідні: Якості та вміння: • фізична витривалість і сила • концентрація уваги (здатність протягом тривалого часу займатися визначеним видом діяльності); • уміння швидко переключати увагу; • великий обсяг уваги; • гарна зорова пам'ять; • гарна моторна пам'ять; • гарна реакція на можливі несподівані ситуації на дорозі; • гарна просторова уява; • здатність контролювати; свої емоції; • гарний окомір. Основні риси характеру: дисциплінованість, обережність, розважливість, самовладання, спритність, урівноваженість, упевненість, витривалість, спостережливість, рішучість, розсудливість, сумлінність, ініціативність, активність, енергійність, відповідальність, господарність, охайність, обережність, витривалість.


Перспективи Професія водія – одна з найзатребуваніших і добре оплачуваних професій на ринку праці. Останнім часом удосконалюються технічні складові, дизайн та ергономіка автомобілів, постійно зростає обсяг автомобільних вантажних і пасажирських перевезень, тому водій може бути впевненим, що він не залишиться без роботи. Імовірність працевлаштування водія автотранспортних засобів після навчання складає близько 90%. За професією водій автотранспортних засобів можлива організація підприємницької діяльності.

Споріднені професії машиніст грейдера причіпного

машиніст скрепера

машиніст копра

машиніст екскаватора


тракторист

а також: слюсар з ремонту автомобілів, бульдозерист, водій пасажирського транспорту, комбайнер, експедитор.


Світлини навчального та виробничого процесу в Маневицькому професійному ліцеї


Навчальний та виробничий процес у Маневицькому професійному ліцеї


Машиніст крана автомобільного

Загальні поняття Машиніст крана автомобільного – це людина складної і, в той же час цікавої та багатогранної професії. Машиніст крана автомобільного працює на будівництві споруд і будівель різного призначення. Він виконує підйомно-транспортні, вантажно-розвантажувальні роботи: піднімання, переміщення, навантажування, розвантажування, транспортування деталей, вузлів, блоків до місця збирання. Слідкує за показниками приладів (покажчики вантажопідйомності, креномір тощо) і сигнальними жестами стропальника. Знайомиться з записами в спеціальному журналі, перевіряє технічний стан крана (механізми, гальма, канати). Коротка історія професії З

давніх

часів

малопродуктивною

найбільш роботою

важкою

і

вважалося

перенесення і перекидання з місця на місце, нагору і вниз масових і важких вантажів. У Древньому світі для цього використовували рабів. Однак люди завжди намагалися удосконалити цю важку роботу. Ще Піфагор (VI століття до н.е.) першим придумав такий пристрій як "важіль" для перекидання вантажів. Потім люди також винаходили різні пристосування. Ще не дуже давно цеглини на будівництві переносили і піднімали на ліси спеціальні робітники

-

козоноси

(коза

-

спеціальна

шухляда

для

перенесення

цеглин).Прототипи кранів відомі з давніх давен. Найпростіші крани до кінця 18 століття виготовляли з дерев'яних деталей. Вони мали ручний привід.


Назва «кран» походить від нім. Kranich – журавель. З початку 19 століття найважливіші деталі почали виготовляти з металу (осі, колеса тощо). У 20-х роках 19 століття з'явилися перші суцільнометалічні крани, спочатку з ручним, а в 30-і роки — з механічним приводом. Перший паровий кран створений у Великобританії в 1830 році, гідравлічний — там же в 1847. Двигун внутрішнього згорання був використаний в крані вперше в 1895, а електричний - в 1880—85 майже одночасно в США і Німеччині. Це були мостові крани з одномоторним приводом. У 1890 створені крани з багатомоторним індивідуальним приводом - теж в США і Німеччині. Виготовляти крани сучасного типу в Україні та Росії почали в кінці 19 століття (Миколаївський, Путилівський, Брянський, Краматорський та інші заводи). Широке використання кранів пов'язане з переходом будівництва на збірну систему і застосуванням у будівництві великих залізобетонних конструкцій. Характер роботи

Машиніст крана автомобільного здійснює вантажно-розвантажувальні роботи. Доставляє кран на об’єкт (керує автокраном у відповідності з правилами дорожнього руху). Приймає рішення про вибір місця установки крана з врахуванням нахилу рельєфу, стану ґрунту, напрямку і сили вітру. Визначає оптимальний кут повороту стріли. Здійснює огляд механізмів і вузлів автокрана, технічний догляд і профілактику. У випадку необхідності проводить їх ремонт. Завдання машиніста крана автомобільного – дотримання вимог

охорони

навколишнього середовища, оскільки при експлуатації крана автомобільного


можливі такі види забруднення навколишнього відпрацьованих газів, попадання на грунт

середовища: викиди в атмосферу і воду нафтопродуктів і інших

експлуатаційних рідин, підвище��ий шум при роботі техніки. Категорично забороняється зливати відпрацьовані паливно-мастильні матеріали на землю, в каналізацію і водойми; необхідно їх зібрати в ємності і утилізувати. Дозволяється мити машину тільки у відведених місцях. Не можна допускати попадання у водойми стоків при митті машини. Охорона навколишнього середовища, екологічно безпечна експлуатація техніки – важлива складова роботи машиніста крана автомобільного. Умови праці

Машиніст крана автомобільного працює в різноманітних природних умовах, наприклад, обривиста місцевість, і найменша неточність здатна спричинити серйозну аварію, тому треба бути особливо уважним. Окрім цього, кран автомобільний створює навколо себе зону високої небезпеки, і машиніст вимушений постійно слідкувати за тим, щоб в цій зоні не було сторонніх людей. Також до несприятливих факторів професії машиніста крана автомобільного, які негативно

впливають на здоров’я працівника, відносяться підвищений рівень

шуму, вимушена робоча поза, загазованість повітря, тому існує перелік обмежень для прийому на роботу і навчання з даної професії.


Основні вимоги до безпечних умов праці машиніста крана автомобільного • знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці і навколишнього середовища; дотримуватися норм, методів і прийомів безпечного ведення робіт; використовувати у разі необхідності засоби попередження і усунення природних і непередбачених негативних явищ (пожежі, аварії, повені, тощо); • робітники, робота яких пов’язана з автомобільним транспортом, обслуговуванням підйомно-транспортного устаткування, у тому числі безпечного ведення робіт, запобігання аварій, виробничому травматизму та професійним захворюванням, повинні знати і дотримуватися нормативних актів про охорону праці, виробничих (експлуатаційних) інструкцій, а також мати відповідний документ, що засвідчує завершену та успішну спеціальну підготовку до виконання цих робіт та своєчасну перевірку знань з охорони праці; • робітники, безпосередньо зайняті керуванням і Ринок праці обслуговуванням машин та устаткування повинні мати професійну підготовку в обсязі, достатньому для безпечного усування несправностей та відмов, що виникають у процесі роботи, а також для участі в їх ремонті.


Ринок праці

Машиністи крана автомобільного працюють в багатьох галузях: • будівельні організації; • будівельні майданчики; • цехи підприємств; • пристані; • автотранспортні організації; • підприємства електромереж; • вантажні залізниці; • підприємства зв'язку. Машиніст крана автомобільного повинен знати і вміти:


Професія – 8332.1 ДСПТО 8332.1 F45033 – 2006

Машиніст крана автомобільного

Повинен знати: призначення, будову, принцип роботи агрегатів,механізмів, систем та приладів автомобільних кранів вантажопідйомністю до 6,3 т включно; технічні характеристики, технічну документацію, вантажні характеристики автомобільних кранів та допустимі навантаження на вантажозахватні пристрої; основи технологічного процесу монтажу технологічного устаткування,стапельного та секційного складання виробів, конструкцій складальних; розбирання елементів будівель і споруд; правила експлуатації та технічного обслуговування автомобільних кранів і діючі СНіП з експлуатації будівельних машин; правила виконання простих монтажних робіт, робіт з навантажування – розвантажування, перевантажування та транспортування, у тому числі в охоронній зоні поблизу лінії електропередач, комунікацій і мереж, та вимоги до якості робіт; особливості водіння кранів; будову та експлуатацію гаків, підвісок, канатних стропів, траверс та інших вантажозахватних будов і пристроїв, вимоги до них Держнаглядохоронпраці.;правила та вимоги виконання такелажних робіт; встановлену систему сигналізації;причини виникнення, способи виявлення та усунення несправностей, які з’являються в автокранах під час експлуатації; читання робочих креслень і електромонтажних схем автомобільних кранів; призначення та властивості різних видів палива, мастильних та інших експлуатаційних і технічних матеріалів;режими змащування; норми витрат паливних і мастильних матеріалів та електроенергії і способи їх експлуатації; слюсарну справу в обсязі, передбаченому для слюсаря з ремонту автомобілів 3-го розряду.


Повинен уміти: керувати кранами автомобільними вантажопідйомністю до 6,3т включно

під

час

навантажування, елементів

простих

перевантажування

будівельних

дерев’яних

та

монтажних та

конструкцій,

інших

аналогічних

робіт,

робіт

з

транспортування штучних,

вантажів;

сипких, проводити

щозмінне технічне обслуговування автомобільних кранів, забезпечивши їх експлуатаційну надійність, безвідмовність та довговічність; визначати за габаритним розміром і характером матеріалів приблизну масу належних підйому транспортуванню вантажів,

придатність

вантажозахватних правильність

та

і

надійність

такелажних

сталевих

пристроїв,

канатів, а

також

та надійність стропування вантажу; проводити

огляд і перевірку справності робочого стану всіх механізмів, складальних одиниць, канатів та такелажних пристроїв перед початком роботи, під час роботи та після закінчення роботи; виконувати (у складі ремонтної ланки або бригади) технічне обслуговування

та

експлуатаційний

ремонт

кранів

вантажопідйомністю до 6,3т включно; читати принципові електричні,гідравлічні, пневматичні та

кінематичні схеми

автокранів; вести облік виконаної роботи за встановленими нормами

витрат

використовувати

паливно-мастильних

звукову

та

знакову

матеріалів,

сигналізацію

при

виконанні простих монтажних вантажно-розвантажувальних робіт.


Освітня підготовка Професію машиніста крана автомобільного у Волинській області можна отримати в навчальних закладах: Назва навчального закладу Волинський обласний учбовий центр Володимир-Волинське вище професійно-технічне училище Маневицький професійний ліцей

Адреса

Контактний телефон

5626, Волинська обл., Луцький район, смт. Рокині, вул. Наукова, 1 Адреса електронної пошти: center_apk@fk.lutsk.ua м. Володимир-Волинський вул.. Данила Галицького 10 e-mail: vol.vpu@gmail.com

0332-70-94-41

вул. Карла Маркса, 48, Маневичі, 44600 E-mail: licey_mv@ukrpost.ua

(033) 762-15-17

/03342/ 2-32-08 /03342/ 2-35-27

В професійно-технічних училищах, які готують машиністів крана автомобільного, провідними навчальними дисциплінами є: будова та експлуатація автомобільних кранів, матеріалознавство,охорона праці, читання креслень і електромонтажних схем, електротехніка. Медичні обмеження Існує перелік медичних обмежень професії машиніст крана автомобільного. Діяльність не рекомендується людям, що страждають такими захворюваннями: •

захворювання органів дихання (бронхіальна астма, туберкульоз);

захворювання серцево-судинної системи (вегетативносудинна дистонія, гіпертонічна хвороба, виражені захворювання судин нижніх кінцівок);

захворювання органів кишечко-шлункового тракту (виразка, цукровий діабет);

захворювання опорно-рухової системи (хронічний ревматизм, поліартрит);

захворювання нервової системи (неврози, пухлини);


захворювання органів зору і слуху (зниження гостроти зору і слуху, дальтонізм).

Для підтвердження професійної придатності необхідно проходження спеціальної медичної комісії. Вимоги до індивідуально-психологічних особливостей:

Професія машиніста крана автомобільного чоловіча і зв’язана зі значними фізичними навантаженнями. Для ефективної роботи машиністу необхідні:

Якості та вміння •

гарне фізичне здоров'я;

гарна координація рухів;

концентрація уваги;

гарний зір;

точний окомір;

гарна зорова пам'ять

висока швидкість і точність сенсомоторних реакцій


уміння концентрувати, розподіляти і швидко переключати увагу;

схильність до роботи з технікою

Основні риси характеру •

витривалість;

відповідальність;

урівноваженість;

посидючість;

уважність;

акуратність

дисциплінованість

Перспективи Навчаючись в ПТНЗ, учні з професії «Машиніст крана автомобільного» набувають фахових знань, умінь і навичок, готуються застосовувати їх у своїй подальшій професійній діяльності. Під час проходження виробничої практики учні вдосконалюють свою професійну майстерність, набувають нових знань та навичок. Крім того, під час практики роботодавці мають нагоду оцінити професійний рівень молодих фахівців і запропонувати їм по закінченні навчання робочі місця. Професія «Машиніст крана автомобільного» – одна з найзатребуваніших і добре оплачуваних професій на ринку праці. Ймовірність працевлаштування після навчання за професією «Машиніст крана автомобільного» складає близько 90%. За

професією «Машиніст

підприємницької діяльності.

автомобільного

крана» можлива

організація


Споріднені професії Водій, машиніст козлового крана, машиніст екскаватора, машиніст скрепера, машиніст копра.


Світлини навчального та виробничого процесу в Маневицькому професійному ліцеї


Світлини навчального та виробничого процесу в Маневицькому професійному ліцеї



Професії механізації