Page 1

ВАЖЛИВІ АСПЕКТИ ДЛЯ ВИБОРУ ПРОТРУЙНИКІВ У 2018 РОЦІ Агроексперт, 31.08.2018 http://tv_and_press.com/cp_agroexp_180831-8_32_html_Агроексперт_d8/31/2018_12_00_00_AM [Номер издания: 8] [Страница: 42-45] Збирання зернових колосових культур закінчилося. Вегетаційний період 2018 року, як завжди, був складний і непередбачуваний. Основна складність цього сезону полягала у великій кількості опадів у фазі молочно-воскової стиглості. Це призвело до значного погіршення якості як продовольчого та фуражного зерна, так і насіннєвого матеріалу. Як видно з фото 1 зерно в цьому році має специфічний «забруднений колір». Щодо цього зерна виникало багато запитань під час надходження його на елеватор. Основний нормативний документ для приймання зерна на елеватор на сьогодні — ДСТУ 30483-97. За ним зовнішній вигляд цьогорічного зерна підпадає під опис сажкового: «зерно, в якого забруднена борідка, боріздка або частини поверхні спорами сажки, що визначають спочатку візуально, а в разі потреби підтверджують мікологічною експертизою». І саме під час проведення цієї мікологічної експертизи визначається, що переважна частини спор належить збудникам пліснявих грибів. Ми не будемо чіпати питання продовольчого зерна, адже маємо за мету зрозуміти, що робити з насіннєвим матеріалом, які критерії будуть мати значення підчас вибору протруйників. Отже, на що слід звертати увагу, коли йдеться про вибір протруйників на посівну кампанію 2018 року: Передпророслі зерна. За даними діагностичних центрів компанії «Сингента», цього року трапляються партії насіннєвого матеріалу, в яких відсоток передпророслих зерен більше 25%. Нормативно-правовими документами цей показник жодним чином не обмежується, крім того, схожість таких партій в умовах лабораторій може становити 98 — 97%, але слід розуміти, що під час протруювання, транспортування, висівання це насіння буде під впливом механічних факторів втрачати схожість (пошкодження проростка і зародка). Тому ми радимо розглядати показники передпророслого насіння як домішку і не використовувати для сівби партії, в яких цей показник більше 10%. Пліснявіння насіння. Перше, на що слід звертати увагу під час визначення кількості та видового складу пліснявіння насіння, це те, що візуальної оцінки недостатньо. Для чіткого розуміння кількості й видового складу необхідно проводити фітопатологічну експертизу насіннєвого матеріалу. Слід розуміти, що плісняві гриби активно розвиватимуться в осінньо-зимовий період, особливо за умови теплої і вологої погоди, та можуть призвести до значних втрат. Пліснявіння насіння й проростків у ґрунті потужно розвивається в умовах затяжної безсніжної осені, за висівання насіння в недостатньо зволожений або недостатньо прогрітий ґрунт, у разі заглиблення насіння під час висіву, за умов неякісного обробітку ґрунту, недостатньої аерації та низького рівня забезпеченості органічними добривами. Пліснявіння насіння — одна з головних причин зниження польової схожості зернових культур, особливо в зоні ризикованого землеробства. Збудники пліснявіння містяться в ґрунті або на поверхні насіння. Пліснявіння насіння викликає комплекс патогенів, таких як Репісilliит, Aspergillus, Mucor, Bot-rytis, Cladosporium, Cephalosporium, Trichothecium та ін. Як правило, вони є скрізь і завжди, тому фактично викликають інфекцію й визначають швидкість її наростання тільки вологість та температура. Внаслідок пліснявіння насіння послаблюється енергія росту рослин, знижується схожість, зріджуються посіви. Основний симптом — формування на поверхні зернівок нальоту грибів різного кольору. Основні ознаки основних пліснявих грибів: • Alternaha spp. утворює темнозабарвлений, від оливкового до чорного кольору, наліт із досить великими пляшкоподібними спорами (розміри 24-38х8-20мкм).


РепісШіит sp. Ft. формує зеленувато-сизий наліт із китецеподібними розгалуженими верхівковими гілочками, на яких розташовуються ланцюжки дрібних округлих безбарвних спор діаметром 2 — 4 мкм. Aspergillus spp. Ft. утворює пухкий жовтувато-зелений наліт. Конідієносці нерозгалужені, розширені з верхівки і несуть стерігми, які радіально розходяться й відмежовуються на кінцях у вигляді ланцюжка. Спори дрібні, кулеподібні, з щетинками, зелені, діаметром 7 — 15 мкм. Triehothecium roseum Ft. продукує густий повстяний наліт. Конідієносці нерозгалужені, на кінцях голівок розташовуються грушоподібні двоклітиині спори розміром 12 — 18x8— 10 мкм. Мисот mucedo Fres. формує білий пухкий наліт із темними крапками (спорангіями). Спорангієносці поодинокі, спорангії спочатку жовті, пізніше темно-сірі, 100 — 200 мкм у діаметрі, спори циліндричні, розміром 12— 15x5,5 мкм. Збудники кореневих та прикореневих гнилей. До наступної, більш багаточисленної та різноманітної групи інфекцій зернових, належать кореневі й прикореневі гнилі. Боротьба з цими захворюваннями набагато складніша, оскільки тут представлені збудники різних класів та різної біології з дуже різним рівнем чутливості до діючих речовин протруйників. Крім того, більшість із них є факультативними патогенами, тобто здатні уражувати не тільки зернові, але й цілий ряд інших культурних та диких рослин. Ще однією важливою особливістю цієї групи грибів, яка ускладнює боротьбу з ними, є те, що вони здатні передаватися як через насіння, так і через ґрунт. Зазвичай розрізняють 6 видів основних і найбільш характерних для нашої зони кореневих/ прикореневих гнилей. Це фузаріозні, гельмінтоспоріозні, церкоспорельозні, офіобольозні, пітіозні та ризоктоніальна гнилі. Якщо говорити про їх географічне розподілення територією України, то маємо таку картину: фузаріозні кореневі гнилі (кг) поширені на більшій частині території нашої країни, і завдають значної шкоди як в умовах достатнього, так і недостатнього зволоження. При цьому за умови нестачі вологи шкодочинність більш відчутна матеріально, але майже непомітна з точки зору наявності симптомів; гельмінтоспоріозні кг виявляють повсюдно, але переважають на Півдні та Сході України; церкоспорельозні кг — поширені всюди, але найбільш шкодочинні на Поліссі, в Західному та Центральному Лісостепу, в Степу на зрошенні; офіобольозні кореневі та прикореневі гнилі діагностують у зоні достатнього зволоження в Західній частині Полісся та Лісостепу. Значної шкоди завдають також в Одеському регіоні та на півдні в умовах зрошення. пітіозні кг є будь-де, але найшкодочинніші вони на Півночі, в Центрі та на Заході України; ризоктоніальні прикореневі гнилі (очкова плямистість) — Степ, Південний Степ, зони достатнього зволоження, небезпечні за умови використання попередників, що вирощувались в умовах зрошення. Гельмінтоспоріозна коренева гниль (Bipolaris soTokiniana Shoem., син. Helminthosporium sativum Pamel, King Bakkel, DrechslerasorokinianaSubram., телеоморфа Cochliobolus sativus (Ito et Kurib.) уражує пшеницю, ячмінь, жито, овес, а також багаторічні злакові трави та бур'яни. Симптоми: на сходах — темно-бура штрихуватість на колеоптилі й перших листках, побуріння і деформація проростків, можливе їх відмирання ще до виходу на поверхню ґрунту, недорозвиненість первинних корінців — часто один замість трьох, у дорослих рослин бурі штрихи, смужки й плями на коренях, обгортках нижніх листків і основі стебла, побуріння вузла кущіння та першого надземного міжвузля, у вологу погоду хвороба проявляється як базальна гниль: на нижніх листках з'являються спочатку темно-бурі, потім світло-бурі подовжені плями з темною облямівкою, основи стебел загнивають, рослина вилягає, на уражених органах утворюється темний оксамитовий наліт спороношення гриба, загальне пригнічення рослин (у загальному посіві виділяються осередки низькорослих рослин темного забарвлення), загибель продуктивних стебел або білоколосиця, можливі плюсклість і побуріння зерен у колосі («чорний зародок»). Розвиток септоріозу на насінні. Тривалий період вологої погоди з сильними вітрами у фазі молочновоскової стиглості насіння спричинив значний відсоток ураження насіння озимої пшениці


септоріозом колосу. За даними діагностичних центрів на сьогодні виявляють партії насіннєвого матеріалу, де відсоток розвитку септоріозу становить 15%. Дуже важливо контролювати розвиток St. Nodorum, починаючи з фази насіннєвого матеріалу, тобто завдяки протруйникам. Джерелом інфекції септоріозу колосу є також рослинні рештки (стерня, солома, полова) і зерно, де збудник зберігається у вигляді пікнід зі спорами або перитеціїв із сумками, в яких містяться сумкоспори, звідки інфекція переходить на сходи і потім, упродовж усієї вегетації, розвивається на всіх надземних органах аж до колоса й зерна. Найголовніше правило під час вибору протруйника у посівну кампанію 2018 року -пам'ятати про необхідність контролю сажкових хвороб! Першочергове завдання протруєння — це контроль сажкових хвороб. Саме з цією метою з'явилася така група засобів захисту, як протруйники. Ми стали про це забувати, і сажкові хвороби нагадали про себе. Цьогоріч проблема сажки, як твердої, так і летючої, актуальна як ніколи. Сучасна наука стверджує, що збудник твердої сажки озимої пшениці зберігається не тільки на насінні, але й у ґрунті. І саме «ґрунтова» частина інфекції становитиме основну небезпеку. Тому під час вибору препарату для обробки насіння обов'язково слід звертати увагу на контроль сажкових хвороб. На жаль, ми нічого не знаємо про ідеальну діючу речовину, яка б забезпечувала абсолютний захист проти всіх фітопатогенів. До речі, це й неможливо взагалі, тому що велика різниця в біології хвороб та шкідників потребує дуже різних властивостей. Деякі види хвороб краще контролюються діючими речовинами з високою швидкістю переміщення рослиною, для контролю інших захворювань необхідно, аби препарат тривалий час міг зберігати свою активність (летюча сажка ячменю та тверда і летюча сажки пшениці). Боротьба з патогенами доволі проста, якщо вони є вузькоспеціалізованими специфічними паразитами, які не здатні існувати без господаря. Але тут є деякі особливості: для ефективного контролю препарат повинен мати високу концентрацію та активність у кореневій зоні. Саме тому більшість сучасних високоефективних протруйників є сумішами різних за дією хімічних сполук. У боротьбі з сажковими хворобами обов'язковим є використання системних діючих речовин, здатних проникати всередину. Еталон світового контролю сажкових хвороб — тебуконазол. Рекомендуємо звертати увагу на продукти, які містять саме цю діючу речовину. Крім того, виходячи з умов, що склалися цього сезону, варто пам'ятати, що максимально ефективний протруйник має містити мінімум дві діючи речовини — системну і контактну. В цьому випадку ви максимально захистите себе від усіх можливих негараздів осінньозимового періоду. Розвиток грибів роду Alternaria та Aspergillus на насінні озимової пшениці Світлана Чоні, канд. с.-г. наук, ТОВ ”Сингента”

Profile for ecosap

ВАЖЛИВІ АСПЕКТИ ДЛЯ ВИБОРУ ПРОТРУЙНИКІВ У 2018 РОЦІ  

ВАЖЛИВІ АСПЕКТИ ДЛЯ ВИБОРУ ПРОТРУЙНИКІВ У 2018 РОЦІ  

Profile for ecosap
Advertisement