Page 1

ІНТЕГРАЛЬНІСТЬ АЗОВИИ ЧИННИК ТЕХНОЛОГІЙ ЖИВЛЕННЯ Зерно, 28.02.2018 http://tv_and_press.com/cp_zerno_180228-2_23_html_Зерно_d2/28/2018_12_00_00_AM [Номер издания: 2] [Страница: 32,35-38,40] Мінеральне живлення, як і захист рослин, має спиратися на знання, а не на рекламу Серед учених аграрної галузі Віктор Швартау посідає одне із чільних місць. На численних вітчизняних і міжнародних конференціях від провідних компаній, різноманітних форматах Днів поля, семінарах та навчаннях виступи цього знаного фізіолога користуються незмінним успіхом, адже його спостереження й доказова база завжди спираються не лише на академічні наукові дослідження на базі фахового інституту, а й на великий практичний досвід консультаційної роботи для кращих аграрних компаній у різних регіонах України. Сьогоднішня наша розмова із членомкореспондентом HAH України, доктором біологічних наук, професором, завідувачем відділу фізіології живлення рослин Інституту фізіології рослин і генетики HAH України, лауреатом Державної премії України в галузі науки і техніки та премії імені M. Г. Холодного HAH України Віктором Швартау стосується сучасних підходів у мінеральному живленні рослин Іономіка та іоном - Вікторе Валентиновичу, за останні два десятиліття в агротехнологіях відбулися просто разючі зміни. Важко навіть уявити, що принесе нам наступне десяти- чи двадцятиліття. Наскільки такі зміни торкнулися живлення рослин і що серед таких змін найвиразніше? - Витрати на живлення посівів сьогодні заважкі для виробництва. Головним трендом сучасного рослинництва є зростання врожайності за зниження витрат на технології вирощування. Слід згадати програми Ротамстедської дослідної станції 20:20 (досягти врожайності 20 т/га пшениці за 20 років), 100 млн т Кабміну України та Клуб 100 центнерів ІФРГ/Сингента. Цього можна досягти за впровадження високопродуктивних сортів та гібридів й інтегральних підходів до формування агрофітоценозів. З висоти сьогодення, як на мене, іономіка в живленні -принципово новий підхід з наукової точки зору. Розвиток сучасних систем живлення високоврожайних сортів зернових та інших культур тісно пов'язаний з вивченням механізмів, за допомогою яких у системі «Грунт - рослини» взаємодіють окремі іони та їх композиції, зокрема багатокомпонентні. Це є фундаментальним напрямом підвищення ефективності використання елементів живлення культурними рослинами. Визначення дії окремого чинника змінилося інтегральним підходом. З'явилися мас-спектрометри, відносно недорогі, які дають змогу визначати водночас наявність елементів чи не всієї таблиці Менделєєва за секунди, створено іонний хроматограф, теж доволі доступний, що детектує катіони та аніони елементів у ґрунті та рослинах. Тобто ми бачимо інтегральний вміст елементів у екосистемі, а не лише в рослині, всю картину переміщення іонів. З цим інструментарієм над-швидко просувається розвиток технологій живлення, з деталізацією за ґрунтами й за сортами та гібридами рослин. І це вже реалізовується в Україні. Скажімо, в нашому інституті активно працює таке новітнє обладнання: комплекс для екс-прес-визначення елементів живлення в ґрунті та рослинах швейцарський іонний хроматограф із системою підготовки ультрачистої води, австрійська мікрохвильова пробопідготовка, німецька система визначення загального азоту методом К'єльдаля та низка інших приладів, що дозволяють визначати вміст до 40 елементів у ґрунті та рослинах. Другий важливий підхід, який є найближчим майбутнім у рослинництві, - біотехнології з високоефективним використанням елементів живлення. Світова статистика з виробництва азоту найсумніша - у світі виробляється понад 110 млн т азотних добрив, а ефективність використання азоту (за даними ФАО) - усього 34%... Неймовірні втрати, забруднення повітря, ґрунтів, водоносних горизонтів. Усі бачать цей шлях у нікуди... І намагаються розробляти технології, які істотно підвищать ефективність використання елементів живлення мінеральних добрив. Розв'язання цієї проблеми водночас є як шлях уникнення прямих економічних збитків від такого внесення, так і покращення екологічного стану довкілля. Пошук ідеального


- Невже в природі не існує ідеального ґрунту, здатного повністю забезпечити високоврожайну рослину всіма елементами живлення до кінця вегетації? Наприклад, наш чорнозем у кращому стані. Та й у природі, там де людина не втручається, здається, рослинність просто буяє... - З одного боку, ви, звичайно, праві - у природі, попри усіляке розмаїття рослинного світу і ґрунтів, зазвичай поліценоз демонструє високу продуктивність. Далеко ходити не треба, візьмемо приклад із Чорнобильською зоною. Землі були виведені з сівозміни і там відновився природній ценоз: забуяв спочатку пирій, потім домінували інші рослини, але в перерахунку на суху речовину продуктивність угідь досить висока. З іншого боку, ми говоримо про землеробство, тобто про те, що людина робить всупереч законам природи - вирощує монокультуру на великих масивах. А монокультура у фітоценозі не може бути продуктивною й стабільною. Відтак, аби її підтримувати й забезпечувати врожайність, необхідні системи захисту, а ґрунти слід поповнювати елементами живлення. І ось за таких обставин жоден ґрунт не здатен повною мірою забезпечити сільськогосподарські культури необхідним рівнем живлення. І внесення потрібно корегувати впродовж вегетації згідно з даними про фактичний вміст елементів живлення у ґрунті, їх доступності рослинам, а також залежно від погодних умов та інших чинників. Інтегральний підхід не новий у фізіології живлення рослин. Відомо, що один поживний елемент самотужки не діє, наприклад, ефективність азоту залежить від умісту фосфору, калію, сірки і, навпаки, ефективність фосфору - від вмісту азоту, цинку, заліза, сірки. Традиційно на визначенні вмісту в Грунті цих окремих елементів і їх потреби задля балансу й будувалися системи живлення. Свого максимуму ці роботи досягли ще в 1930-1950-ті роки, коли намагалися створити ідеальний ґрунт. При цьому розглядалося три елементи -калій, кальцій, магній, їх співвідношення мало сформувати ідеальний ґрунт. Цього не сталося, бо система надваріабельна. Все ж створено штучний ґрунт - гідропоніку, розроблено методи і способи позакореневого живлення, деталізовано основне внесення. Однак до цього часу саме ці елементи лишаються унікальними з точки зору їх біологічної важливості. Знову за прикладом далеко ходити не будемо. Якщо у нас є високий фон азотного живлення і ми вносимо у вегетацію позакоренево ще карбамід чи КАС, у нас не має бути відгуку рослин на додатковий азот. Однак на ґрунтах Зернового поясу України - від Сумської області до Хмельниччини, які містять велику кількість калію, кальцію, достатньо там і магнію, на їх позакореневе внесення і зернові колосові, й кукурудза добре реагують. Як насправді діє система зв'язку між рослиною, добривом і ґрунтом ми достеменно не знаємо. Забудьте про підручники - Що змінилося у способах внесення добрив? Рекомендацій, особливо від виробників добрив, не злічити... - Так, рекомендацій аж надто багато. Особливо від тих, хто підігнав їх під свої продукти. Некоректна реклама на нашому ринку - це взагалі окрема тема розмови, як на мене. Варто дослухатися лише до профільних фахівців, спеціалістів компаній, котрим можна довіряти, за чиїми плечима багаторічний досвід і реноме компанії. Наприклад, серед виробників добрив нового покоління такий авторитет і довіру в мене викликають Yara й Valagro, серед органічних добрив - іспанська компанія Atlantica Agricola. Сьогодні можна почути, що всього 50-100 г певних органічних добрив, внесених позакоренево, збільшує врожай на 20-40%... Ну як можна сприймати подібні заяви? Нісенітниця просто. Тоді як Atlantica Agricola не займається подібним, її фахівці говорять, що гумати впливають на продуктивність, але в дозі 25 кг/га, і зростання врожаю не завжди статистично достовірне. Ось так. Загалом, головним принципом внесення добрив по вегетації є розподіл дози відповідно ключових фаз поглинання. Для агрономів-фахівців це не проблема, для молоді - часто новина. У нас на зернових колосових перше внесення по мерзлоталому ґрунту, друге - під вихід колоса. Так ось, досвідчений агроном коли буде здійснювати друге внесення? До 31-ї фази, хоча всі підручники радять вносити пізніше. А як пізніше, коли йде генеративний розвиток, закладка колоса повністю відбулася і вже нічого не зміниш?! Те саме на кукурудзі, де внесення в 4-й і 5-й листок ефективніше, ніж у 7-8-й, адже ми встигаємо до початку закладання генеративної фази, в аніона бору, наприклад, ще є час вплинути на фертильність, а в термін 7-8-го листка буде запізно. А недосвідчений агроном як мислить? У фазу 4-5-го листка поле ще майже чорне, маса кукурудзи невелика й вочевидь, що на листок препарату потрапить небагато. Тому внесення здійснює трохи пізніше. Проте це помилка. Все одно внесення у 4-5-й листок ефективніше, бо потрапляємо в


потрібну фазу. Автори ж підручників традиційно переписують один у одного старі схеми й рекомендації. А практики на папері це не викладають, їм не до того. З іншого боку, сьогоднішній розвиток кращих підприємств, їх фахівців на такому рівні, що мені складно назвати, наприклад, який би професор міг би консультувати Миколу Кучера з МХП чи інших його колег? Фахівці такого екстра-класу самі могли б консультувати будь-якого науковця... - Поняття «підручник» вочевидь відпадатиме в тому розумінні, що в нього вкладалося раніше. По два десятки років вчити якимось технологіям уже не вийде, світ дуже швидко міняється, через рікдва нові з'являються механізми, нові препарати, нові підходи. Інтернет і семінари провідних світових компаній та практиків - краще навчання... - Мені теж вважалося, що Інтернет відкриває цілий світ і молодь буде більш підготовлена й абсолютно обізнана. Проте все трапилося, як не дивно, навпаки -молодь приходить з поверховими знаннями, іноді демонструє й невігластво. Стан фахової підготовки в аграрних вишах регіонів викликає просто сум... Дуже хочу у цьому помилятися. Повертаймося до способів внесення. Ми вносимо елементи в ґрунт, разом з рослинами за їх використання конкурують мінеральна частина ґрунту, наприклад, залізо й кальцій, які зв'язують елементи живлення, мікроорганізми, які теж успішно конкурують з рослинами за використання азоту, фосфору, сірки. Що робити? Вносити достатні концентрації поживних елементів, застосовуючи рядкове та локальне внесення. Зона внесення і ложе насінини мають бути рознесені й у просторі, й за глибиною, аби коріння розвивалося просторово й углиб. Одна з поширених помилок - внесення гранульованих добрив врозкид з осені, значна частина яких стає недоступною для рослин. Особливо «милує око», коли хтось рекомендує вносити фосфорні добрива на 2-3 роки наперед... - Однак же кукурудзоводи -як вітчизняні, так й американські - вносять під кукурудзу основну дозу азоту з осені... - Тут майже, як за клятвою Гіппократа - не нашкодити б. Усе залежить від температури ґрунту і промивного режиму. Це ключове. Нітратна форма азоту добрива до весни вимиється, якщо йдеться про ярину. Нітратів не буде, це точно. Інша справа, коли говоримо про амонійний азот і температура ґрунту вже впала до +7-8°С чи + 10°С, хоча тоді процеси нітрифікації достатньо обмежуються. Тим паче, що добриво вноситься тонким шаром, у якому висока концентрація аміаку, що додатково інгібує процеси нітрифікації, та азот дочекається весни, це гарне внесення. Проте слід пам'ятати, що сходам кукурудзи високі дози добрив можуть бути вкрай небезпечні. Лише коли культура почала фотосинтезувати, сформувала кореневу систему, стає здатною поглинати достатньо високі рівні елементів живлення по наростаючій, аж до середини генеративної фази. А якщо ми від самого початку покладемо їй все живлення «на тарілочці», її активний ріст уповільниться за високого осмотичного тиску, пошук закінчився, все поруч і за невеликої несприятливої ситуації (посуха, високі температури) це істотно обмежить потенційно високий рівень урожаю. Тому осіннє внесення азоту, окрім амонійного (аміачна вода, безводний аміак), - за межами мого розуміння. Проте я знаю чимало компаній, котрі на сьогодні вже завершують перше внесення азоту у формі сульфату амонію й КАСів... Сірки й нітратів там у період відновлення вегетації вже не буде, щоб ти не робив. Фальсифікати і міф про хелати - У нас маса фальсифікату на ринку. КАС - чудове добриво, особливо із сіркою. Проте далеко не всі подібні пропозиції відповідають заявленим показникам. Це просто біда. Важливо добриво під ярину та обмежено під озимину - безводний аміак, про який ми говорили вище. Однак потрібно внести аміак у правильне вікно з низькою температурою і невисокою вологістю ґрунту, що складається далеко не кожної осені. Абсолютно неоцінене у нас таке добриво, як карбамід. Те, що у нас випускається, назвати карбамідом можна лише умовно, причому тут йдеться не про якість діючої речовини, а про якість гранулювання. Наприклад, коли в руці катаєш карбамід від Yara, долоня лишається сухою, вітчизняний же карбамід «пливе» в руці. Звідси його прискорене фоторозкладання, підвищений і розклад за уреазної активності. Самі виробники цим не переймаються, бо в них і цей товар розкуповується як гарячі пиріжки. Останнім часом засилля дешевих добрив російського походження через Хутір-Михайлівський «тисне» на ефективну систему живлення рослин в Україні. Йдеться не лише про те, що сировина Кольського півострова незрівнянно краща за африканську, а про те, що дешеві добрива, які до нас доходять, сумнівної якості. Навіть одні з найкращих - гомельські добрива - це ті самі російські, але оброблені білорусами. Наш аграрний ринок не здатен протистояти ні вибрикам вітчизняних виробників, ні закордонним експансіям, тут слово мала б сказати держава. Однак з ким про це нині спілкуватися?


- Ви сказали про карбамід. Проте в спеку від нього не буде користі. Нині на ринку з'явилися схожі добрива нового покоління, дія яких пролонгована інгібітором уреази. Ви пробували їх досліджувати? - Такі препарати були в наших дослідах три роки. Вони справді сподобалися, інгібітор уреази діє, ефективність використання азоту зростає на 5-7%, це значна величина, навіть візуально за вмістом хлорофілу ви бачите ефект. Єдиний мінус - фінансова сторона справи. Тобто ефективність препарату не завжди перекриває його вартість: одного року перекрила, другого - була на межі. Хоча й додаткові витрати на гектар невисокі. По фосфорних добривах стан в Україні ще сумніший. Тут я хочу виокремити ряд тез. Кожен підручник стверджує, що фосфор не мігрує по ґрунту. Відомо, що цей елемент зв'язується залізом, кальцієм, його використовують мікроорганізми і рослини можуть поглинати лише залишки елементу. Якщо ж ми до рідких фосфорних добрив додаємо поліфосфати, це істотно ускладнює, а то й унеможливлює таке зв'язування фосфору мінералами, збиває «апетит» мікроорганізмів і в рослин зростають шанси на більше використання фосфору з добрив. Сучасні рідкі добрива містять поліфосфати. Інша теза стосується фосфоритного борошна. Воно для нас не може бути добривом. Бо всі коефіцієнти засвоєння з фосфоритного добрива визначалися ще за радянських часів, коли вносилися абсолютно інші дози органічних добрив. А коли органіка стала дефіцитом, розраховувати, що з фосфоритного добрива рослини щось братимуть, - не доводиться. Болючою для нас є ситуація й з фосфітом (Р03): хто лишень не намагається продавати цю сполуку як найсучасніше фосфорне добриво! Насправді ж до фосфорного живлення вона не має абсолютно ніякого відношення. Це просто неефективний фунгіцид, який свого часу був знятий з виробництва. Його багато виробляється у світі, він дешевий, водорозчинний, легко потрапляє до рослини й рухається по ній вгору-вниз: акропетально-базіпетально, але це - не фосфорне добриво, рослини не перетворюють РО, в Р04! Є біотехнологічні підходи, коли в рослину вмонтовується ген, який забезпечує перетворення Р03 в Р04.1 такі рослини використовують фосфор з фосфіту. Проте це зовсім інше, що нашого ринку поки ніяк не стосується. - Сьогодні взагалі спостерігається чималий крен у бік рідких добрив... - Це суто технологічне питання: для великих компаній набагато легше контролювати використання добрив, точність їх внесення вища, без жодного сумніву, але, правду кажучи, якість добрив має більше значення, ніж їх форма. - Проте ж, наприклад, хелатна форма добрив сьогодні пропагується чи не як найкраща. .. - Хелатоманія - це особливість не лише нашого ринку, весь світ приблизно однаково наповнений цією ідеєю. Однак хелатна форма добрив до ефективності використання елементів добрив рослинами не має жодного стосунку! Для підтвердження цього заглянемо в роботу ще 1990-х років німецького вченого Horst Marschner «Мінеральне живлення вищих рослин», де він порівнює дію різних форм добрив. Ось до прикладу: при надходженні цинку сірчанокислого ZnSO, і ZnEDTA до коренів ячменю поглинання нехелатної форми ZnSO, на три порядки вище (або в тисячу разів!), і до надземної частини ячменю - в 10 разів більша. Хеланти не посилюють ефективність використання елементів живлення рослин, а забезпечують належні фізико-хімічні властивості добрив - у рідкому стані, тобто стабільну препаративну форму. Або є нерозуміння цього, або некоректно підмінюють поняття. Річ у тім, що є синтетичні хеланти, а є природні, які виділяються рослиною, і це принципово інший за рівнем ефективності світ, інша дія. Ось наступне порівняння: природній хелат і відомий синтетичний, у того самого Marschner - ефективність природного хелату щодо заліза на п'ять порядків вища! Сучасні добрива для позакореневого застосування спрямовані на підвищення ефективності шляхом застосування природних хелатуючих речовин. Найчастіше в якості хелантів розглядаються гідролізати рослин, багатокомпонентні по амінокислотах та пептидах. Таким чином виробники добрив мімікрують свої продукти під природні речовини. Ефективність використання елементів живлення за застосування таких добрив істотно вища. Можна згадати Megafol - біостимулятор росту від Valagro, численні мексиканські, навіть китайські препарати, що за якістю варті уваги. Однак тут є застереження. Адже на ринку наявні компанії, котрі кажуть, що вони додають органічні кислоти і при їх застосуванні «матимете щастя». Проте річ у тім, що застосування органічних кислот (наприклад, цитратів) позакоренево призводить до ушкодження поверхневих ліпідів рослин і в таких місцях потім починається ураження хворобами. В Європі такі препарати, до речі, не застосовують.


Тому з великою кількістю пропозицій з обробки насіння й рослин різноманітними нано-та мікродобривами, стимуляторами росту тощо варто бути завжди обережними. Мало того, що прибавки можете не дочекатися, так ще є ризик нашкодити. Знову ж таки, орієнтуватися слід лише на інформацію від потужних наукових закладів, університетів та компаній світового рівня, які вкладають мільйони доларів у наукові дослідження. І до своїх рекомендацій такі заклади завжди ставляться відповідально. Мікориза - І все ж за біотехнологію взялися й найбільші хімічні компанії світу... - Що це фундаментальний напрям - сумніву немає. Просто я кажу про те, що кількість фальсифікату в цій царині перевищує здоровий глузд. Дуже перспективною є тема мікоризування. Хоча при цьому необхідно розуміти, що рослина не має формувати велику кореневу систему, бо це призведе до відтягування пластичних речовин від генеративної частини донизу, натомість рослина мусить формувати активну кореневу систему. А активна коренева система без мікоризи не може бути в принципі. Взагалі це достатньо синонімічні поняття. І зрозуміло, що це має бути препарат не лише мікоризних грибів, а біокомплексний - де задіяна реальна наука, фахові мікробіологи. Однак мені складно назвати на ринку понад два мікоризні препарати, котрим можна довіряти. Впродовж кількох останніх років ми з колегами випробовували не один десяток мікробіологічних препаратів і тільки щодо двох із них можемо підтвердити, що вони призвели до помітних результатів. Хоча прибавка врожаю часто знаходилася в межах статистичних рівнів варіабельності досліду. За безліч зареєстрованих біопрепаратів я волію промовчати. Однак ви праві, серйозні хімічні брендовані компанії започаткували в себе роботу в напрямі біотехнологій. І це може бути гарантом успіху. - Було б несправедливим не згадати про КАС... - Цей вид азотних добрив не потребує зайвої реклами -три форми азоту, з фізіологічної точки зору їх спільна дія ефективніша. Однак є проблема якості й великої низки фантазій щодо сумісного внесення їх із іншими препаратами. Я б радив заходити на сторінки сайтів міністерств сільського господарства США чи Канади, де є інформаційні листки (підготовлені фахівцями екстра-класу і головне - незаангажованими) щодо можливості сумісності з КАСами тих чи інших сучасних класів агрохімікатів. Це буде найкращий орієнтир. Азот, як Бетмен, над урожаєм - За останні десятиліття ніхто не відкрив нагальної потреби якогось елементу, на потребу в котрому раніше не дуже звертали увагу? - Азот. Ми про цей елемент взагалі мало що знаємо. Terra Incognita! Маємо маленьку-маленьку дещицю знань, цеглинку в цій величезній будові, яка зветься обмін азоту в агрофітоценозі. А вважаємо, що щось там знаємо. Ми навіть не можемо детектувати всі форми азоту, бо, наприклад, сполуки NO - регулятори рослинного метаболізму, це газоподібні речовини. Регуляторами росту рослин є й численні азотовмісні органічні сполуки. І тому, якщо нові препарати десь не спрацьовують, це не означає, що вони погані. Просто ми досліджуємо надскладні системи з величезною кількістю зворотних зв'язків. І як це працює насправді - можемо лише здогадуватися і часто помиляємося. Замовлю слово й про мідь, вважаю її недооціненим елементом до цього часу. Мідь потребують практично всі культури, вона міцно пов'язана з ефективністю використання азоту, особливо потрібна нам форма - водорозчинний гідроксид. Вона погано мігрує по рослині, і якщо ми мідьвмісний препарат застосовуємо по колосу, то врожай у нас бракуватимуть, бо за ДСТУ в зерні пшениці має бути менше 10 мг/кг зерна, у Європі - 5 мг/кг. Позакореневе внесення навіть 100-150 г/га може теж призвести до перевищення цих нормативів. Тому найкраще вносити гідроксид міді у фазу кущіння. Тут не стримаюся, та назву конкретний препарат - фунгіцид Косайд 2000 є безальтернативним.


- То виходить, що азот так і лишається «фундаментом» урожаю? - Азот - це значною мірою синонім асимільованого вуглецю. Він на сьогодні переважно мінеральний, але розуміння, що його можна замінити біологічним, є. Наскільки швидко - інша справа. І мені здається, що достатньо швидко. Тут різні підходи. Є бобові культури, інокуляція, є азотфіксуючі мікроорганізми, які не асоційовані з рослинами. І їх відчутно більше порівняно із симбіотичними мікроорганізмами й для них не спостерігаються обмеження у накопиченні азоту, як для симбіонтів. - У наших ґрунтах достатня кількість поживних елементів, які перебувають у недоступній формі. Знову ж таки, на ринку рекламується чимало речовин, які начебто перетворюють ці пласти поживи у доступніші форми. Можете назвати найефективніші з них? - Головний елемент, який дає змогу це робити, - всім відомий азот. Внесення азоту запускає розвиток кореневої системи та продукування кореневою системою фітосидерофорів. А кількість кореневих виділень може сягати і 20-30 і 40% від суми асимільованого вуглецю. Цю масу важко визначити у грунті, але ми розуміємо, що це значні кількості високоефективних хелатуючих речовин. У середній смузі Зернового поясу України застосування мікроелементів позакоренево переважно не призводило до статистично достовірних прибавок урожаїв. Чому? Тому, що реакція на внесення мікроелементів залежить від фону азоту: якщо його достатньо, рослина бере все, що їй потрібно. Відтак азот і є головним елементом живлення. - Обробки на якість зерна ще існують... - Так, звичайно. На якість зерна працює один головний чинник - високопродуктивна плазма (сорт/гібрид)! Якщо є плазма, яка дозволяє мати високу якість зерна, вона й реалізовуватиме свій потенціал за відповідних рівнів азоту, фосфору та сірки й доступної вологи. Все! «Мерседес» є «Мерседес». Із «Ланоса» чи тим більше самоката «Мерседес» не зробиш аніяк, скільки б палива не заливав. - Давайте підсумуємо, Вікторе Валентиновичу. Як же так: у планах людства -створення штучного інтелекту, НАСА заявила про пілотований політ на Марс уже нинішнього року, а розібратися в рослинному світі так і не можемо? Тисячі вчених, сотні інститутів, скільки дослідних станцій... - Якщо б скласти до купи всі прибавки врожайності, які обіцяли кандидати й доктори наук, які на цьому захищалися, уявляєте який це був би пласт зерна навколо земної кулі? Проте ми цього не бачимо... Ви ж знаєте, що геном пшениці складніший за геном людини. Тому перед нами довгий і цікавий шлях із вивчення рослин. Згадаємо, відколи з'явилися у нас гібриди кукурудзи, ми побачили принципово іншу високопродуктивну культуру, це ж так! Нині вже є гібриди колосових зернових. Ми досліджували ефективність використання ними азоту - реакція на позакореневе живлення унікальна, на порядок вища, ніж це було у сортів зернових. Також ми очікуємо прориву й у вивченні іоному високопродуктивної плазми, у створенні нових форм мінеральних та мікробіологічних добрив, розробці біотехнологій з ефективного використання елементів живлення. Тому у фізіології живлення культурних рослин до останнього слова ще ой як далеко. Розмову вів Ігор Самойленко

Profile for ecosap

Інтегральність азовии чинник технологій живлення  

Інтегральність азовии чинник технологій живлення  

Profile for ecosap
Advertisement