Issuu on Google+

Офіційне видання Духовного управління мусульман України «Умма»

№3 грудень 2009

Проща до Мекки

Мурад Вілфрид Гофманн Мекка, 20 грудня 1982 р. Убрані в прості білі шати прочан, ми вхо� димо до Забороненої мечеті (Масджид альхарам) і опиняємося якраз навпроти Кааби, на середині величезного подвір’я... Коли впер� ше бачиш архітектурну чи природну пам’ятку, відому за фотографіями й фільмами, часто за� знаєш прикрого розчарування. Гадане не збі� гається з реальністю. Проте цього разу все не так. Коло цієї мечеті немає метушні, як не� має тут і напруженої, врочистої чи магічної ат� мосфери — усе пройняте світлом і сповнене величі й витонченого естетизму. Неймовірне скупчення прочан не створює шуму й не при� гнічує. Навпаки, всі вони моляться в унісон, у повній тиші, що оберігає індивідуальність кожної людини. Десятки тисяч відвідувачів мовчки роблять обхід навколо Кааби. Це впли� ває гіпнотично. Ми насолоджуємося безцінним відчуттям гостинності й цілковитої безпеки се� ред побратимів. Здається, тут матеріалізується слово «салям!» (мир). Гідність, краса, віра, ін� тернаціоналізм. Ми — частинки велетенського космополітичного цілого. У Мецці зникають ра� сові відмінності. І кладучи поклони під час мо� литви, за кольором шкіри ніг я можу здогаду� ватися, що тут присутні представники всіх рас і континентів. Приголомшлива простота Кааби, про� тотипа будь-якого тривимірного об’єкта —

відповідь Ісламу на питання про візуаль� ний символ досконалості Бога. Порожній, без прикрас, неправильної форми шкарубкий куб символізує цю досконалість краще, ніж будь-який зі здійсненних архітектурних про� ектів. Кааба править за киблу — у напрямі до цього місця моляться мусульмани цілого світу. Це символічний якір світової релігії, що знає напевно: Бог не на Заході й не на Сході, а поза часом і простором. Готичні собори й церкви в стилі бароко бліднуть поряд із цим архітектурним рішенням для «Дома Бога» й здаються нікчемними прикрасами. Після ритуального семиразового обходу Кааби (таваф) ми зупиняємося перед Чорним каменем (аль-хаджар аль-асвад), що його ці� лував Мухаммад (мир йому і благословен� ня). Цей звичай неабияк дивує людей, які ні� коли не замислюються, що християни, цілую� чи великий палець на нозі св. Петра в Римі, поклоняються шматочку металу. Але такі під� озри ледве чи виникають, коли бачимо про� чан у Мецці, навіть якщо витесані з каменю божества справді були дуже популярні в пе� редісламській Аравії. Кожен вигук «Аллагу Акбар!» — живе заперечення позірного по� клоніння звичайному чорному каменеві. За допомогою саудівського повожато� го (мутаввіф) ми виконуємо ритуал са’і  — сім разів перебігаємо між пагорбами Сафа й Марва, що на території Забороненої мечеті. Як, мабуть, йому ріже вуха наш акцент, коли ми вимовляємо ду’а арабською!

Що святкуємо? Добігає кінця 2009 рік. Наближається найбільш масове свято країни. Як нам поводитися в ці дні, коли вся країна «гуляє»?. Що насправді яв� ляють собою популярні світські й релігійні свята?  с.3

´Нехай станете ви громадою (уммою), що заликає до добра, спонукає до праведного й забороняє негідне ― такі будуть щасливіª (Коран, 3:104))

Ассаляму-алейкум, дорогі мусульмани!

Незабаром закінчуємо обов’язкові ритуа� ли малої прощі (умра). На знак нашого повер� нення до звичайного стану, хлопчина допома� гає нам зрізати пасмо волосся, і можна зміни� ти досить незручне вбрання прочанина на бу� денну одіж. Наступного дня сподіваємося по� бути на самоті в цій Мечеті, що вражає пиш� нотою, і встаємо вдосвіта, задовго перед пер� шим азаном. Але де там: удень і вночі сотні му� сульман — суцільний потік — роблять таваф або чекають у черзі, щоб знову доторкнутися до Чорного каменя чи поцілувати його. Вико� нуючи цей ритуал, відчуваєш зв’язок не тіль� ки з мільйонами мусульман, що були тут пе� ред нами (й прийдуть потім, інша Аллаг), але й з Пророком (мир йому і благословення). Адже коли довелося відбудовувати Каабу піс� ля повені, саме Мухаммад став примирителем і поклав Чорный камінь на його теперішнє міс� це в східному розі будівлі. Така історична свідо� мість характерна для релігії, що її ритуали про� щі сягають часів Авраама (Ібрагіма)... Христи� янські церкви не дуже й визнають, як багато юдейських і язичницьких традицій вони ввібра� ли. Однак Іслам не приховує походження своїх ритуалів. Мухаммад ніколи не казав, що ство� рив нову релігію. Його завданням було відно� вити й завершити одну-єдину релігію — релі� гію покори Богові, а саме — одвічний Іслам. 

Від імені ДУМУ «Умма» вітаємо вас зі світлим ісламським святом Курбан-байрам (Ід аль-адха)! Одне з великих свят Ісламу, Курбан-байрам, дійшло до нас із глибини століть. Курбан-байрам символізує силу духу й волю віруючих, що прагнуть таких високих духовних ідеалів і цінностей, як милосердя й справедливість, відповідальність і терпіння. У вересні ДУМУ «Умма» виповнився вже рік. Тому вітаю вас і з першою річницею українського духовного управління мусульман. Цього року на вересень припала більша частина Рамадану — священних днів для кожного мусульманина. І уявіть моє здивування, коли в середині Рамадану ДУМУ «Умма» було вручено судову повістку! Виявляється, деяким добродіям, що пов’язують себе з Ісламом, але мають кумедні претензії на статус «всея Руси», дуже не до вподоби назва нашого духовного управління. Тому вони вирішили через суд позбавити нас власної назви. Як то кажуть, це їхні проблеми, а ми, інша Аллаг, назву змінювати не збираємось, що й доведемо в суді. На першому судовому слуханні, що відбулося 7 вересня в суді Шевченківського району Києва, ми попросили суддю не турбувати нас протягом священного Рамадану, бо цей місяць для мусульман має бути часом духовного очищення, а не позивання. Пророк Мухаммад (мир йому і благословення) сказав: «Мусульманин — це той, хто не завдає шкоди іншим мусульманам ні своїм язиком, ні своїми руками». Навіть не знаю що казати про тих, хто завдає прикрощів цілому мусульманському об’єднанню у священний місяць Рамадан. Ми об’єднуємо мусульман України, працюємо виключно в інтересах мусульман України й не обслуговуємо ідеологічні замовлення Росії, Лівану, Туреччини чи якоїсь іншої держави. Є і буде незалежна Україна, незалежний і волелюбний народ України й незалежне та вільне Духовне управління мусульман України «Умма». Зі святом, дорогі мусульмани! Щиро зичу вам миру, милості Всевишнього Аллага, міцного здоров’я, сімейного щастя та вдачі у всякому доброму починанні! Муфтій ДУМУ «Умма» Саід Ісмагілов

Із книжки «ПУТЕШЕСТВИЕ В ИСЛАМ»: Дневник немецкого дипломата 1951–2000.

Хто робить так, той дотримується нашої сунни Посланець Аллага (мир йому і благосло� вення) сказав: «Хто може, нехай принесе в жертву тварину, а хто не робить цього, нехай не наближається до нашого місця молитви».  с.4-5

Останній штрих Стан пошуку властивий усім людям. Не знайдеш на землі такої людини, що ніколи нічого не шукала... І тільки з остан�� нім подихом, коли душа розлучається з тілом, пошуки припиняються.

 с.6


2

УММА

№3 грудень 2009

НОВИНИ Віктор Ющенко привітав мусульман України зі святом

«Умма» на конференції в Москві

Президент України Віктор Ющенко сердечно привітав українських мусульман зі святом жертвопринесення — Курбан-байрамом. «Шановні співвітчизники! Сер� дечно вітаю вас із святом жертво� принесення — Курбан-байрамом. Це торжество символізує добро і мир, взаємне прощення й допомогу ближньому. Нехай у ці святкові дні щирі мо� литви до Всевишнього укріплять вас у вірі, надихнуть на добрі спра� ви задля благополуччя сім’ї, родини та нашої України. Зичу всім міцного здоров’я, щастя, радості, достатку та домаш� нього затишку», — сказано в привітанні, що його 27 листопада поши� рила прес-служба Президента.

24 вересня в Москві відбулася Міжнародна конфе� ренція «Росія та ісламський світ: партнерство в ім’я ста� більності». У конференції взяли участь керівники мусуль� манських релігійних об’єднань, представники мусульман� ських міжнародних організацій, визначні науковці, відомі громадські й релігійні діячі з понад 30 країн світу. Украї� ну та українських мусульман представляли муфтій ДУМУ «Умма» Саід Ісмагілов і голова РУНМОУ «Київський муфтіят» Канафія Хуснутдинов. За словами муфтія ДУМУ «Умма» Саіда Ісмагілова головною метою участі в конференції було бажання звер� нути увагу громадськості й мусульманських духовних лі� дерів на проблеми й перспективи ісламського відроджен� ня в Україні: «Україна — молода, вільна й незалежна дер� жава, що розвивається. А мусульмани України — такі самі молоді й вільні громадяни своєї країни. Українське законодавство дозволяє вільно практикувати й пропові­ дувати Іслам, будувати мечеті, відкривати навчальні за� клади, друкувати книжки й часописи. У квітні 2009 року сталася історична подія в жит� ті мусульман України. Три мусульманські об’єднання

Київ відвідав Джамаль Бадаві Відомий в ісламському світі науко� вець д-р Джамаль Бадаві, визнаний про� повідник і фахівець із мусульманськохристиянського діалогу, професор релігі� єзнавства канадського університету Свя� тої Марії в Галіфаксі, член Європейського комітету з фатв та ісламських дослідженнь прочитав низку лекцій для українських му� сульман в Ісламському культурному центрі Києва. Нечасто до України приїжджають нау� ковці такого рівня. Д-р Бадаві — автор кіль� кох книжок і десятків статей, творець про� грам про Іслам і мусульман на канадських телеканалах, приділяє багато уваги про� блемам, що з ними стикаються мусульман� ські родини в немусульманських країнах. На лекціях у Києві д-р Бадаві пору� шив тему неправильного розуміння та вжи� вання на Заході деяких арабських слів,

що пов’язують з Ісламом: «На жаль, сучас� ні ЗМІ нерідко намагаються вживати слово джигад у значенні «священна війна», коли насправді в шаріаті й близько немає тако� го поняття. Джигад — (від араб. — «зусил� ля») означає старанність, запопадливість або намагання виправити щось на краще. В Ісламі розрізняють кілька видів джигаду,

Іфтари в Рамадан «Воістину, в того, хто постить, дві радості. Перша — коли він розговляється, а друга — коли зустріне свого Господа!» — сказал пророк Мухаммад (мир йому і благословення). Колективні іф� тари в благословен� ний місяць Рамадан — гарна ісламська традиція. Ця тради� ція щедрості, доброзичливості й спілкування під час спіль� ної вечері шанована й мусульманами України. Цього року ДУМУ «Умма» разом із місцевими мусульманськими грома� дами провели серію іфтарів у Запоріжжі, Києві, Харкові, До� нецьку, Луганську, Одесі й інших містах нашої країни. Колективні іфтари організують не тільки для того, щоб нагодувати всіх, хто тримає піст, але передусім із метою об’єднати мусульман, збираючи їх у священний місяць для спільної молитви й трапези. Такі зустрічі — ще одна можливість обговорити проблеми й успіхи громад із різ� них регіонів.

уклали угоду про створення Ради духовних управлінь і центрів мусульман України, що стала дорадчим і пред� ставницьким органом мусульман при Державному комі� теті у справах національностей і релігій. Уперше в історії незалежної України створено організацію, що об’єднує мусульман країни та обстоює їхні інтереси».

й найвищий із них — боротьба з немочами своєї душі». «Слово кафір, що його часто перекла� дають як «невірний», насправді має зовсім інше значення, — говорить д-р Бадаві, — його корінь складається з трьох букв (каф, фа, ра). Дієслово з цим коренем — кафара — означає «накривати» чи «приховувати». Тобто кафір — «той, хто приховує істину», зокрема людина, що бачить знамення Гос� пода, але приховує в собі людську влас� тивість — віру в існування свого Творця. І звичайно, Коран не закликає до винищу� вання немусульман!» Наступна лекція на тему «Полегшен� ня» була не менш цікава. Д-р Джамаль Ба� даві наголосив на тому, що Всевишній пе� редусім бажає для людини полегшення, а не ускладнення її життя: «…Аллах хоче для вас полегшення й не хоче для вас труднощів…» (Коран, 2:185). Тож не має потреби шукати складних способів вирі�

Мусульмани України вирушили в хадж «На людях обов’язок перед Аллагом здійснити хадж до Дому, якщо вони спроможні. А якщо хтось не вірує, то Аллаг не потребує мешканців світів» (Коран, 3:97). У середині листопада мільйони мусульман із цілого світу вирушили в хадж — прощу до голов� ної святині Ісламу, високославної Кааби у священ� ній Мецці. Незважаючи на економічну кризу й епі� демію грипу до Мекки відряджено делегацію про� чан із різних регіонів України — загалом 131 осо� ба, із них 34 жінки. Урочистий виїзд прочан відбувся 19 листопа� да з Ісламського громадського культурного центра Києва. Організацією хаджу й відправленням україн� ських прочан цього року займається Рада духовних управлінь і центрів мусульман України при Держав� ному комітеті України у справах національностей і релігій, до складу якої входять ДУМУ «Умма», ДУМ Криму й Релігійне об’єднання незалежних мусуль� манських громад України «Київський муфтіят».

шення питань, випробовуючи своє та інших терпіння. Пророк (мир йому і благословення) із двох способів завжди обирав найлегший». Гість відповів на питання, що цікавлять мусульман. Вони стосувалися головно про� блем віруючих у неісламському суспіль� стві: як жити подружжю, коли один із них немусульманин; як виховувати дітей у не� мусульманському суспільстві; чи робити щеплення дітям тощо.

Курбан-байрам у Києві Понад 1,5 тис. мусульман зібралися в мечеті Ісламського громадського культурного центру Киева на святкову молитву з нагоди одного з двох найбільших свят мусульман — Курбан-байраму (Ід аль-адха). О 9 годині в мечеті при Ісламському культурному центрі почалася святкова молитва, після якої муфтій ДУМУ «Умма» Саід Ісмагі� лов виступив із традиційною святковою проповіддю, а по� тім мусульмани привітали одне одного зі святом. У культурній частині за� ходу відбулося ознайомлен� ня присутніх зі святом і тра� диціями й розважальна про� грама для дітей і дорослих. Мусульмани Києва, як і їхні одновірці в цілому світі, в ці святко� ві дні приносять у жертву Всевишньому найкращого барана, вівцю, корову або верблюда. Третину м’яса залишають собі й своїй роди� ні, третину передають родичам, а решта призначена бідним. Протя� гом наступних двох днів м’ясо принесених у жертву тварин роздали нужденним. 28 листопада в ІКЦ Києва діти побачили виставу лялькового театру. Подібні заходи з нагоди свята відбулися в усіх релігійних грома� дах, що входять до складу Духовного управління мусульман Украї� ни «Умма».


У М МА

№3 грудень 2009

3

Що святкуємо? Батуль Рустамова

Д

обігає кінця 2009 рік. Наближається найбільш масове й «найп’яніше» свято країни. Як нам поводитися в ці дні, коли вся країна «гуляє»? Що насправді являють собою популярні світські й релігійні свята? Почнемо спочатку, а точні� ше — з Нового року. Наших ді� тей у школах і садочках завчас� но готують до нього, рекла� ма по телевізору ще в листопа� ді нав'язливо нагадує: «Дід Мороз (а тепер модний — Санта-Клаус) ви� конає всі твої бажання, подарує все, що ти хочеш, — разом з нашими чудовими товарами!» «То що?» — скаже хтось. — Що в цьому погано� го? Адже це тільки казка!» Для мусульман Дід Мороз — персонаж неприйнятний. Свято ві� рячи в «дідуся», що виконує всі ба� жання, дитина змалку навчаєть� ся ширку. Вона звертається з про� ханням не до Бога, а до вигадано� го людьми чарівника. І заміна Діда Мороза Святим Миколаєм («право� славним» Санта-Клаусом) нічого не міняє. На місце казкового, язич� ницького персонажа, що «відпові� дає» за сніг і мороз у природі, при� ходить християнський «святий», що йому приписують мало не безсмер� тя, адже реальний Миколай жив ба� гато століть тому, а, бачте, ходить досі світом, роздає подарунки, ви� конує бажання. Таких «посередників» між Бо� гом і людьми в різних релігіях без� ліч. До них звертаються з прохан� нями й молитвами, їх просять про зцілення й захист, про дощ і добрий урожай. І коріння цього явища — в язичництві, що не тільки століття� ми співіснувало з християнством, уплітаючись у нього обрядами й ві� руваннями, але й активно поши� рюється сьогодні під гаслом «від� родження традицій і духовністі».

Святі й угодники з часом заступи� ли давні язичницькі божества, і вже не Перун, а Святий Ілля вергав гро� ми й блискавки, не Велес, а Свя� тий Юрій опікувався худобою. А де� кого з колишніх «божеств» демо� нізували: тепер ними стали ляка� ти дітей. Історик, «справжній рев� нитель православ’я» А. Карташов пише про перші століття християн� ства на Русі: «Релігія стає чистісінь� ким двовір’ям. Старі боги для неї не вмирають, але живуть із новими й тільки пізніше, під впливом церк� ви, переходять до розряду демонів: набувають темних ознак, зберіга� ючи своє «світле» ім’я (біс, за Бус� лаєвим, від санскритського bhas — «світити») (История Русской Церк� ви. — М.: Эксмо, 2005. — С. 93). Але повернімося до свят. Без� невинна, здається, традиція при� крашати ялинку бере свій початок від язичницького культу поклоніння деревам, що був дуже поширений у Європі — як Західній, так і Схід� ній. Прикрашене дерево носи� ли вулицями, ставили й танцюва� ли навколо нього. У Німеччині на� передодні Різдва в будинках ста� вили гілки плодових дерев, а піз� ніше — вічнозелені рослини (яли� ну, сосну). Про культ дерев доклад� но пише відомий англійський нау� ковець Джеймс Фрезер у своєму дослідженні магії та релігії «Золо� та гілка». Подібний до цього культ і сьогодні існує в Україні: у свято Купайла (церковна назва — Іва� на Хрестителя) прикрашене де� ревце з піснями несуть селом, во� дять навколо нього хороводи, а по� тім палять багаття й стрибають че� рез них. В основі обрядів давнього язичницького свята, що припадало на літнє сонцестояння, — шануван� ня води й сонця… Така сама ситуація з Різд� вом Христовим. День 25 грудня (у православних —7 січня) був об� раний не випадково. «Євангелія жодним словом не згадують про

дату народження Христа, — пише Джеймс Фрезер. — Тому перші християни цього свята не відзна� чали». Однак 25 грудня майже збі� гається з датою зимового сонцес� тояння, що в Давньому Римі, Си� рії, Єгипті (та майже у всіх язични� ків) вважали днем народження сон� ця. Той самий Фрезер пише: «У Си� рії та Єгипті святкування народжен� ня сонця мало цікаві особливості. Його учасники опівночі вибігали з храму, вигукуючи: «Діва народила! Світло прибуває!» Новонароджене сонце у вигляді ляльки виставляли на загальний огляд...» (Золота гіл� ка. — М.: 1986. — С. 337) Це нічого вам не нагадує? Культ сонця існував і в слов’ян, і відгомін цього наявний у тради� ціях Коляди. Маскаради, воро� жіння в різдвяні дні — це все так само відлуння язичництва. На� справді церква не схвалює поді� бних звичаїв, а про мусульман годі й казати. Але зазирніть у підручни� ки своїх дітей — до обов’язкової шкільної програми входять коляд� ки й новорічні пісеньки-віршики,

а особливо старанні вчителі, «від� роджуючи народні традиції», з радістю навчать ваших дітей во� рожити й передбачати долю… Хтось скаже: «Добре, навіщо нам це Різдво чи Новий рік? У нас своє стародавнє свято — Навруз». Мушу розчарувати шанувальни� ків традицій із числа мусульман. Навруз — зороастрійський Но� вий рік — був початком весни, від� родження природи. Люди вірили, що стрибаючи через текучу воду й вогонь позбуваються негараздів і лиха, а щоб наступний рік був гар� ний, на столі мають стояти ритуаль� ні страви. Зороастризм поступово «здавав позиції» Ісламові, що прий� шов на цю землю, але пережитки колишньої віри збереглися серед неосвічених мусульман, що погано знають свою релігію. Отже, підсумуємо. Неіслам� ські свята ґрунтуються переваж� но на язичницьких традиціях або пов’язані з іншими релігіями. На думку більшості ісламських уче� них мусульманам заборонено бра� ти участь у таких святах, бо Пророк

(мир йому і бла­го­словення) казав: «Хто прагне бути схожим на якийсь народ, той із них». А з огляду на специфіку святкування в нашому суспільстві (пиятика, фривольне спілкування чоловіків і жінок, тан� ці), мусульманину неприпустимо навіть з’являтися на таких заходах. Проте мусульманам дозволено вітати немусульман із їхніми свята� ми, хай і релігійними, якщо вони ві� тають нас із нашими, ісламськими, святами, а надто якщо це близькі родичі або гарні знайомі. «Той, хто не дякує людям, той не дякує Аллагові», — казав наш Пророк (мир йому і благословення). Ми повинні добре ставитися до людей, коли вони добре ставляться до нас. Але, вітаючи когось із неісламським свя� том, мусульманин, звичайно, не вважає цей день за святковий, і ба� жає людині добра, що може дати тільки Аллаг. І хай не Дід Мороз і не магія Нового року, але Всевиш� ній Господь неба й землі, Творець сущого, Милостивий Бог, дарує нам усім щастя — у цьому році й наступному.

Iнший погляд на події в Криму Іслям Гімадутін Доволі широкого резонансу набули нещо� давні події в Криму, пов’язані з арештом так званих «ісламських екстремістів» із маргі� нального угруповання «Такфір валь-хіджра». Арешт і вилучення у них зброї та літератури стали зразково-показовими. Їх крутили по всіх центральних телеканалах, про них писа� ли в ЗМІ, сперечалися на модному ток-шоу. Була озвучена офіційна версія подій і «пла� ни екстремістів». Усе наче б і нічого, та ось у нас, мусульман України, питань залишило� ся більше, ніж відповідей. По-перше, нас сильно засмутили зая� ви про те, що ці події — спалах «ісламського екстремізму». Звісно, ми визнаємо, що й се� ред мусульман є кримінальні елементи. Про� те бандитизм, екстремізм, тероризм та інші «-ізми» не мають жодного стосунку до світо� вої релігії — ісламу. Про це скажемо нижче. По-друге, ми чекали приблизно такого розвитку подій, хоч у душі й сподівалися, що в політиків достатньо розсудливості не розі� грувати «ісламську карту» в своїх інтересах. Чому ми чекали цього? Ще навесні цього року представники цього нечисленного мар� гінального угрупування влаштували в Кри� му «розбори», внаслідок чого з вогнепальної зброї було поранено двох осіб. Звістка про

це розлетілася миттєво. Яким же було наше здивування, коли правоохоронні органи нічо� го не зробили для затримання всіх послідов� ників «Такфір валь-хіджра». Адже ще навесні тему «такфіритів» можна було закрити. Поза� як цього не сталося, мусульмани зрозуміли: хтось відклав цю справу до більш відповідних часів. І ось ці «відповідні» часи настали — по� чалися президентські перегони. З блиском і пафосом затримують «небезпечних екстре� містів», яким дозволили гуляти на свободі ці� лих півроку! Дивні якісь «екстремісти»... Мусульман в Україні небагато, близько 2% населення країни. За такої незначної кількості недивно, що ми багато що знаємо одне про одного. Так ось, серед самих мусульман існує тверде переконання, що «такфірити» є не більш, ніж бандитами й злочинцями, котрі реабілітують

свої вчинки ледве не месіанськими гаслами про їхню обраність і непідсудність земній вла� ді. Все це — ширма. Так вони виправдовують свої злочини перед самими мусульманами. А ми їм не віримо, бо знаємо, що в Священ� ному Корані сказано: «А якщо хтось умисно вб’є віруючого, то відплата йому (тобто вбивці) — пекло, де буде він вічно. Розгнівається Бог на нього, прокляне його й підготує йому покарання велике» (Коран, 4:93). Тепер ви розумієте, які з них мусульма� ни, якщо вони стріляли в єдиновірців. У ісламі вбивати будь-кого без суду й слід� ства забороняється, навіть якщо злочини лю� дини очевидні і явно тягнуть на вищий ступінь покарання. Хочу донести до вас, що іслам — це не беззаконня й необмеженість. Іслам — це закон і суворий процесуальний порядок. Згід� но з шаріатом, навіть військових злочинців

не страчують без суду та слідства. Злочинців судять згідно з законом, при цьому вони ма� ють право на захист. А вбивати просто так — це не іслам, це явний кримінал. «Якщо в небі загоряються зірки, значить це комусь потрібно», — сказав класик. Ось і ми, мусульмани України, думаємо, що ці за� пізнілі арешти, ці несподівані появи на екра� нах членів різних угрупувань комусь дуже по� трібні. На їхніх викриттях і арештах можна пу� блічно попіаритися — звісна річ, у своїх по� літичних інтересах. Може, їх навіть «вирощу� ють» і «підгодовують», щоб у відповідний час «принести у жертву»?.. А страждають зви� чайні мусульмани, котрі, як і 90% наших спів� громадян, ледве зводять кінці з кінцями, жи� вуть і трудяться, виховують дітей, зберігають вірність своїй вірі та традиціям, а потім, че� рез причини, що від них не залежать, стають ізгоями. Діяльність окремих осіб, які прикривають� ся буцімто ісламськими гаслами, шкодить на� самперед самим мусульманам. ЗМІ розкру� чують ісламофобію на догоду певним полі� тичним силам, а тінь падає на чесне ім’я іс� ламу та мусульман України. За 18 років неза� лежності в нас не було жодного ісламського екстремізму, і раптом його «зробили». Воче� видь, і справді ці вибори будуть найбрудніши� ми за всю історію країни. День, №202, 7.11.2009


4

УММА

№3 грудень 2009

Хто робить так, той дотримується Саід Ісмагілов Хвала Аллагові, Господові світів і найкращі привітання улюбленому пророку Мухаммаду, його родині, сподвижникам і всім мусульманам! Ібрагім (мир йому) — один із найшанованіших мусульма� нами пророків. У Корані сказано: «... Воістину, він був праведник, пророк» (Коран, 19:41). Усевишній наблизив його до Себе: «Аллаг обрав Ібрагіма своїм другом» (Коран, 4:125). Пророк Ібрагім завжди виявляв безмежну довіру й любов до Аллага, готовість виконати будь-який Його наказ. Серйоз� ним випробуванням відданості Ібрагіма Всевишньому стала історія з його первістком Ісмаїлом, дарованим йому в глибо� кій старості. Одного разу Ібрагім побачив уві сні, як він приносить Ісма� їла в жертву Аллагові. Пророк зрозумів, що це наказ Господа й вирішив учинити Його волю… «Сину мій, я бачу вві сні, що приношу тебе в жертву. Що ти думаєш?» [Ісмаїл] сказав: «Батьку мій, роби, що тобі наказано; якщо Аллаг побажає, я буду терплячий» (Коран, 37:101–102). Але в мить, коли Ібрагім уже здійняв руку з ножем над си� ном, Аллаг зупинив його й повідомив, що лише випробову� вав віру Свого раба. Замість сина Ібрагім приніс у жертву ба� рана — відтоді жертвопринесення є одним із видів поклонін� ня Богові й наближення до Нього. Удхія, або курбан, — це жертовна тварина свята Ід аль-адха (Курбан-байрам), що відзначають 10 Зуль-хіджа. Усевышній Аллаг сказав: «...Помолися твоєму Господові й заріж (жертовну тварину!» (Коран, 108:2). Ібн Аб� бас пояснює цей аят: «Слово «помолися» означає святкову молитву, а слово «заріж» — принесення в жертву тварини». Згідно з Абу Ханіфою жертвопринесення — це ваджиб, тобто обов’язок, і мусульманин відповідає за його невико� нання. Він повинен зробити його, хай навіть із запізненням. Згідно з Ахмадом, Шафії і Маліком жертвопринесення — це сунна-муаккида, тобто те, що посланець Аллага (мир йому і благословення) робив завжди. На підтвердження своїх слів Абу Ханіфа наводить такі до� кази: посланець Аллага (мир йому і благословення) сказав: «Хто може, нехай принесе в жертву тварину, а хто не робить цього, нехай не наближається до нашого місця молитви». Цей хадис указує на обов’язковість жертво��ринесення для тих, хто спроможний це зробити.

У збірнику імама Муслі� ма наведено слова посланця Аллага (мир йому і благосло� вення): «Хто зарізав тварину перед тим, як ми відправили святкову молитву, повинен замість цього зарізати другу тварину, а хто ще не зарізав, нехай ріже з ім’ям Аллага». Цей припис так само вка� зує на ваджиб. Імам Ат-Тирмізи перека� зує, що Ібн Омар сказав: «Посланець Аллага (мир йому і благословення) жив у Медині десять років і щороку робив жертвопринесення». Це, згід� но з Абу Ханіфою, так само вказує на ваджиб.

Хто повинен робити жертвопринесення Жертвопринесення  — обов’язок кожного дорослого мусульманина чи мусульман� ки, що постійно живе в певно� му місці, заможного, при здо� ровому глузді. Жервопринесення роблять від свого імені. Не обов’язково робити це від імені своїх дітей. Так само не обов’язкове жерт� вопринесення від імені психічно хворої (божевільної) людини.

Скільки осіб мають брати участь у жертвопринесенні

Відомо, що посланець Аллага (мир йому і благословен� ня) зарізав від імені Айші одну корову в свято жертвопри� несення. Тварину ріжуть із наміром жертвопринесення й тільки в ім’я Аллага, щоб жертву було прийнято Всевишнім.

Вік жертовної тварини

Від однієї людини треба принести в жертву одну вівцю. Від сімох — корову чи верблюда, адже ці тварини мають біль� шу вагу й дорожче коштують. У жертвопринесенні від сімох осіб може брати участь менше людей, але в жодному разі не більше. Замість корови чи верблюда можна принести в жерт� ву буйвола (від сімох осіб). А замість вівці — козу (від од� нієї людини). Муслім переказує від Джабіра ібн Абдуллага: «Ми заріза� ли з посланцем Аллага (мир йому і благословення) в рік Ху� дайбії верблюда (за сімох осіб) і корову (за сімох осіб)»; «Ми брали участь у жертвопринесенні з посланцем Аллага (мир йому і благословення) під час хаджу й умри, коли приноси� ли в жертву корову, і в жертвопринесенні брали участь се� меро осіб».

Жертовна тварина має досягти віку санія. Вік санія в овець і кіз — рік і більше. Для великих баранів і овець ві� ком санія можна вважати й шість місяців. Санія в корів і буй� волів — два роки й більше, у верблюдів — пять років і більше. Імам Айні сказав: «Вівці й козі має бути не менше, як рік, великій рогатій худобі — два роки, а верблюду — п’ять літ».

Якості жертовних тварин Жертовною твариною може бути вівця чи коза, велика ро� гата худоба, верблюд. Байдуже, самиця чи самець. Проте не дозволено приносити в жертву газель, кроля, індика чи курку. Тварина має бути здоровою, без вад. Непридатні для жертвопринесення такі тварини: Амя’у — сліпа на одне чи обидва ока; Авро’у — з закритим оком;

Коли починається Рамадан? Саід Ісмагілов

Щороку перед ісламською уммою постає проблема точного визначення початку й кінця cвященного місяця Рамадан. Пророк Мухаммад (мир йому і благословення) сказав: «Побачивши його, (серп молодого місяця) [починайте] постити й припиняйте постити, коли побачите його знов (тобто за місяць), а якщо буде хмарно, то тримайте піст 30 днів». У цьому хадисі йдеться про очну фіксацію настання но� вого місяця за місячним календа� рем, і це дуже важливий момент. Чимало сучасних богословів при� пускають астрономічні розрахунки

для визначення початку й кінця Рамадану. У багатьох регіонах клі� матичні умови ускладнюють очну фіксацію молодика, але астроно� мічні дані свідчать, що молодик уже з’явився, де-факто. Чи повинні мусульмани, якщо вони не бачать молодика, додава� ти 30-й день, як сказано в хадисі? Звичайно, за часів Пророка (мир йому і благословення) мусульма� ни не мали астрономічних прила� дів, що дозволяли би не зважа� ти на проблему хмарності. Саме тому Пророк і дав цю пораду. Про� те шаріат зобов’язує нас, якщо ми не змогли точно визначити по� чаток Рамадану через хмарність (і пізніше за фазами місяця ста� ло ясно, що Рамадан таки почав� ся, а ми додали до Шаабану 30-й день), виправити помилку й ви� значити кінець місяця правильно. Отже, якщо існує можливість точ� но визначити початок Рамадану, цим треба скористатися, і астро� номічні дослідження в цьому дуже допомагають. Деякі сучасні богослови реко� мендують орієнтуватися в датах початку й кінця Рамадану на Са� удівську Аравію, аргументуючи

це тим, що в королівстві за� вжди вдаються до методу очної фіксації. Було б чудово, якби всі му� сульмани жили в одній державі й дотримувалися того, що ухва� лив муфтій цієї держави. Про� те це не так, і саудівські науков� ці спостерігають молодик тіль�

Пророк Мухаммад (мир йому і благословення) приймав свідо� цтво про молодик навіть від од­нієї людини, якщо вона гідна довіри. Муфтій Саід Сабік писав про це: «Якщо молодик бачили в будь-якій частині світу, всі мусульмани по� винні почати піст, як казав Про� рок (мир йому і благословення):

Астрономічні способи визначення початку місяця в Ісламі дозволені ки з території Саудівської Аравії. Іноді молодик фіксують в інших країнах, де живуть мусульмани, а в той самий час у Саудівській Аравії його ще не видно. Що ро� бити в цьому разі? Не вірити сво� їм очам? Але ж якщо мусульма� нин бачить молодий місяць, то для нього це доказ настання Рамада� ну, і байдуже, що деінде молоди� ка не бачили, бо в хадисі сказано: «Побачивши його, [починайте] постити». Ба більше, якщо молодик десь зафіксовано, це повинні ви� знати інші мусульмани, серед них і в Саудівській Аравії.

«Побачивши його, [починайте] постити й припиняйте постити, коли побачите його знов». Цей хадис — звернення до всіх мусульман, тоб� то якщо хтось із вас, будь-де, по� бачить молодик, це буде початком нового місяця для всіх». На жаль, справжньої іслам� ської солідарності й духу братер� ства сьогодні немає. З року в рік ми спостерігаємо розбіжності в питанні про початок і кінець Ра� мадану навіть серед країн, що від� носяться до одного географічно� го регіону й мають спільні кор� дони. З площини богословської

цю проблему перенесли в полі� тичну, і мусульманські країни по� чинають піст не згідно з шаріа� том, але аби не того дня, як голо� вні політичні та ідеологічні супер� ники. Мабуть, саме це заважає Саудівській Аравії та деяким ін� шим арабським країнам прийма� ти свідоцтво про настання Рама� дану від своїх сусідів і вперто на� полягати на тому, що тільки вони можуть правильно визначити по� чаток місяця? Отже, вважаючи на сказане вище, підкреслимо: астрономічні способи визначення початку міся� ця в Ісламі дозволені.


У М МА

№3 грудень 2009

нашої сунни Арджа’у — кульгава тварина, що не зможе дійти до місця жертвопринесення; Аджфа’у — худа; Хатма’у — беззуба чи без більшості зубів; Сакка’у — без вух; Джазза’у — з висхлим вименем. Якщо в тварини відтято третину хвоста, вуха чи кур� дюка, то вона непридатна для жертвопринесення. Дозво� лено, але небажано, жертвувати тварину з діркою у вусі, з розірваними вухами. Дозволено різати безрогу тварину, тварину зі злама� ними рогами й кастровану — це все не вважають за вади. Якщо хтось купив тварину для жертвопринесення, й вона дістала ушкодження перед виконанням обряду, то треба замінити її на здорову тварину. Проте якщо хтось мимоволі завдасть тварині шкоди під час обряду (випадково виб’є око чи зламає ногу), цю тварину міня� ти не треба.

Час жертвопринесення Жертвопринесення роблять після святкової молит� ви; різати тварину перед намазом не можна. Посланець Аллага (мир йому і благословення) казав: «(Якщо) хтось зарізав перед намазом, то це просто м’ясо, зарізане для його родини, не жертвопринесення». Тобто за це не буде нагороди. Аль-Бухарі подає хадис від Барра ібн Азиба: «Я чув, що посланець Аллага (мир йому і благословення) казав: «Перше, з чого ми починаємо цей день (святковий день) — це святкова молитва. Потім повертаємося й робимо жертвопринесення. Хто робить так, той дотримується нашої сунни, а хто заріже перед святковою молитвою, то це — м’ясо, зарізане для його родини, не жертвопринесення. Абу Бурда спитав: «О посланче Аллага, я зарізав перед тим, як ми помолилися, і маю ще барана (віком шість місяців і більше). Тоді посланець Аллага (мир йому і благословення) сказав: «Заріж цього барана замість першого, але це буде дозволено тільки тобі». Інший хадис у збірнику Мусліма наводить слова по� сланця Аллага (мир йому і благословення): «Хто зробив жертвопринесення перед святковою молитвою, той зробив це для себе. А хто зарізав тварину після святкової молитви, той зробив жертвопринесення й дотримується сунни мусульман». Усі святкові дні — час для жертвопринесення. Пер� ший день і ще три дні (за мазгабом Шафії). Абу Ханіфа сказав: «Днів жертвопринесення три: день свята й два дні після нього, на четвертий день роби� ти курбан не дозволено». Так само Омар, Алі, Ібн Аббас

У цій ситуації немає підстав прив’язуватися до думки певної країни, а надто якщо вона далеко від місця вашого перебування. За таких умов мусульма� ни кожного регіону мають, поперше, орієнтуватися на думку своїх імамів і муфтіїв, компетент� них у питанні визначення почат� ку Рамадану; по-друге, мусуль� мани одного регіону не повинні

Правила жертвопринесення:

і Абу Хурайра назвали днями жертвопринесення три дні. Той, хто зарізав тварину після зазначеного строку, має спокутувати гріх, роздавши садаку: віддати тварину живою або розділити м’ясо між людьми, не взявши собі ні шматочка. Там, де немає мечеті й не відправляють святкової мо� литви, час жертвопринесення починається зі сходом сон� ця й закінчується перед його заходом в останній святко� вий день. Жертвопринесення за ханафітським мазгабом — ва� джиб. Якщо мусульманин купив тварину й не зарізав у відповідний час, то він дає садаку: віддає тварину жи� вою або ділить м’ясо між людьми, нічого не взявши собі. Отже після свята жертовна тварина стає садакою. Якщо мусульманин не купив тварину для жертвопринесення, то він повинен віддати вартість тварини грішми як садаку, щоб спокутувати гріх (із книжки «Бадаї ва санаї»). Бухарі й Муслім переказують від Анаса, що Посла� нець (мир йому і благословення) власноруч зарізав на свято білих баранів із чорними плямами, сказавши «Бісмілляг. Аллагу Акбар!» і поставивши ногу на шию тварини. Айша переказала, що Посланець Аллага (мир йому і благословення) звелів привести рогатого барана, а її попросив нагострити ножа. Поклавши барана Пророк (мир йому і благословення) сказав: «В ім’я Аллага. Господи мій, прийми від Мухаммада, родини Мухаммада й від умми Мухаммада», — і зарізав тварину (Муслім). Тому, хто робитиме жертвопринесення не можна стригти волосся й нігті від початку місяця Зуль-хіджа. До� стеменно відомо, що Посланець (мир йому і благословен� ня) сказав: «Коли починаються перші десять днів місяця Зуль-хіджа, нехай той із вас, хто хоче робити жертвопринесення, не стриже волосся й нігті». Бажано їсти жертовне м’ясо самому й роздавати його іншим. У Корані сказано: «Їжте їх і нагодуйте нещасного бідняка!» (Коран, 22:28). Третину треба розділити між людьми, третину зали� шити для себе й своєї родини, а третину роздати як са� даку. Дорогі брати й сестри! Навіть як у вас чомусь не ви� йшло зробити жертвопринесення цього року, покладіть собі зробити його наступного. Свято жертвопринесення нагадує нам про те, що всі мусульмани мають підтримувати одне одного, а надто в дні свят. Жертвопринесення допомагає нам наблизити� ся до Аллага, спокутувати гріхи й виразити нашу вдяч� ність Господові за всі Його дари. Зміцнюйте свою віру, і Всевишній обов’язково винагородить вас. 

розділятися в цьому питанні, бо незгода руйнує єдність му� сульманської умми. Цього року частина мусуль� манського світу згідно з астро� номічними розрахунками почала Рамадан 21 серпня. Однак були й ті, хто, не спостерігши молоди� ка, відклав початок священно� го місяця на 22 серпня. Мусуль� мани, що почали піст 21 серпня,

5

спиралися на розрахунки, що мо� лодик з’явиться цього дня, і вони мали рацію. Молодий місяць було видно неозброєним оком в Ат� лантиці, Південній Америці й Ти� хому океані на південь від еква� тору. Спираючись на правило «якщо хтось із вас, будь-де, поба� чить молодик, це буде початком нового місяця для всіх», деякі му� сульманські країни оголосили

1. Якщо куплена для жертвопринесення тварина загубилася, вмерла чи її вкрали, то треба купити замість неї іншу. Якщо після того знайдено першу, то треба зарізати найкращу з них. А зарізати обох — щедрість і великодушність. 2. Для незаможної людини жертвопринесення необов’язкове. Але якщо тварину купили, то треба зробити жертвопринесення. Якщо тварину вкрали чи вона загубилася, жертвопринесення можна не робити. 3. М’ясо жертовної тварини бажано зробити садакою. Частину м’яса людина може з’їсти сама, частину роздати чи залишити для своєї родини або гостей. А що в дні свята всі люди, бідні й багаті, — гості, то вони мають їсти те, що зарізано в ім’я Аллага. 4. Той, хто робить жертвопринесення, може доручити комусь зарізати тварину або дати грошей цій людині, щоб вона сама купила тварину й потім зарізала її. 5. Коли самиця, що її дають у жертву, кітна (тільна), треба вчинити так: якщо вийде живий плід, його треба зарізати, а як буде мертвий, то його вважають зарізаним, як і його мати, і дозволеним у їжу. 6. Заборонено продавати будь-що з курбану: м’ясо, шкуру тварини тощо. Якщо це сталося через помилку, то виторг треба роздати як садаку. 7. Коли жертовну тварину заріже різник, то не можна давати йому як оплату за роботу її м’ясо чи щось інше (наприклад, шкуру). При потребі платять грішми, щоб тварину було принесено в жертву тільки в ім’я Аллага. 8. Якщо людина вміє різати тварин, то краще нехай зробить це сама.

про початок Рамадану. А краї� ни, що відклали початок Рамада� ну на 22 серпня, аргументували це тим, що молодика там не ба� чили. Чи треба сперечатися, хто з них правий, а хто ні? Досить згадати відомий випадок, коли пророк Мухаммад (мир йому і благословення) сказав: «Нехай кожен із вас прочитає молитвуаср не де, як у селищі банукурайза». Не всі мусульмани од� наково зрозуміли ці слова: дехто вважав, що цю обов’язкову мо� литву треба зробити саме там (у селищі бану-курайза), хай і з запізненням. Інші думали, що цими словами Пророк (мир йому і благословення) квапив їх до походу. Отже хтось помолив� ся вчасно, а хтось із запізненням, уже в селищі бану-курайза. Зго� дом вони попросили роз’яснення в Пророка (мир йому і благосло� вення), і він нічого не відповів, давши на здогад, що слушно чи� нили й ті, й другі… Ситуація з Ра� маданом нагадує той випадок. У всякому разі це питання не по� винно бути причиною суперечок і конфліктів в ісламській уммі. Ідеальним вирішенням про� блеми мало б стати створення спеціального органу, що до ньо� го б увійшли ісламські лідери всіх країн. Завданням цієї ради може

бути визначення єдиних критері� їв, за якими мусульманам реко� мендували би починати й закін� чувати піст. На жаль, навіть та� кий добрий намір здатні знищити в зародку політики. Наприклад, окремі країни просто можуть від� мовитися брати участь у такій раді або не визнавати її рішень, і ми повернемося до того, з чого починали. Питання визначення єдиних критеріїв дуже важливе. Почина� ти піст, якщо молодик помітили в будь-якому місці Землі чи тіль� ки на певній території? Якщо на певній території, то чому саме там, а не західніше чи, скажімо, східніше? І як бути мусульманам, що живуть дуже далеко від тери� торії, де спостерегли молодик? Справжнє вирішення пробле� ми початку Рамадану можливе, але мусульманам потрібна одно� стайність бодай у практичних пи� таннях шаріату. Об’єднання умми має початися знизу: щоб вийти на якісно новий рівень консоліда� ції, нам треба подолати розбіж� ності у своїх країнах. Нехай Усевишній Аллаг при� йме піст і молитви всіх мусуль� ман — і тих, хто почав Рамадан 21 серпня, і тих, хто почав його наступного дня — і об’єднає нас у поклонінні Йому! 


6

УММА

№3 грудень 2009

ОСТАННІЙ ШТРИХ

Моління вночі Не спить Творець, дрімоти Він не має, Молитися Йому — це справжня насолода. Як водночас почути всіх, Він знає, Отже молись, дістанеш нагороду. Якщо зникає сон вночі — молися, До Бога щиро з каяттям звернися, І стане легшою тяжка дорога — Це є знак прощення, це милість Бога. І тільки-но під ранок стихнуть звуки, Віддам я Богові моління і поклін. З надією підношу свої руки, Бо вірю, що й мене почує Він. Я також вірю, що благати Бога Нічним благанням має кожен з нас, І стане легшою пряма дорога Вночі, і вдень, і повсякчас.

Валід Іванов Стан пошуку властивий усім людям. Не знайдеш на землі такої людини, що ніколи нічого не шукала. Той, хто не має, шукає, щоб мати. Хто має, шукає, щоб мати більше. Пошук стосується як духовного, так і матеріального аспектів життя людини. Так чи так, людина шукає завжди. Один шукає тільки для себе, другий для своєї родини, а хтось шукає для інших. Хоч би з якою метою людина шукала, вона це робить за� вжди. І тільки з останнім подихом, коли душа розлучаєть� ся з тілом, пошуки припиняються. Навіть якщо тіло прику� те недугою до ліжка й не бере участі в пошуку, подумки лю� дина шукає вихід зі скрути. Невіруюча людина в такій ситу� ації думає, як би стати на ноги й зайнятися звичними спра� вами. Людина, що вірує, теж може бажати цього, але пере� дусім шукає примирення з Богом. Якщо казати про людей, позбавлених здорового глузду, то вони так само шукають — на своєму інтелектуальному рівні. Бажання пошуку — ха� рактерна риса кожної людини. Різняться лише мета й мето� ди, а саме бажання й стан пошуку властиві всім без винятку. Навіть той, хто в цьому житті вже нічого не шукає, бо хоче померти, через саме бажання смерті перебуває в уявному пошуку бажаного. Часто вважають, що ті, хто шукає, — найбільш непостій� ні та нещасні. Вони, мовляв, недосконалі, нічого не розумі� ють, нічого не можуть досягти в цьому житті, й від них треба триматися подалі. Чував таке й на свою адресу. Спочатку це дуже дратувало, аж сам починав думати про себе так, як ду� мали й казали ті, хто звинувачує. Єдине, в чому я з ними був згоден, це те, що досконалості мені бракує. Але пошук якраз передбачає прагнення досконалості. А міру досконалості кож� ній людині як своєму творінню дає безмежно досконалий Бог. Часом, що�� здаватися реалізованим і впевненим у собі, я припиняв пошук, удаючи самодостатню людину, що всьо� го досягла. Під час пошуку друзі, знайомі й родичі намагали� ся мене уникати, і я залишався сам-один. Звідусіль сипали� ся докори, звинувачення, повчання й заклики схаменутися, бути «як усі». Щойно пошук припинявся, зруйновані зв’язки відновлювалися. Аж ось одного разу виникло питання: чи правда так по� гано ціле життя шукати? І чи правда, що той, хто завжди шу� кає, — втрачена, ненадійна людина, гідна коли не зневаги, то принаймні жалю? Насправді все зовсім не так. Виявляється, що людина шу� кає не тільки тому, що потурає своєму егоїзмові, завжди чи� мось невдоволена й хоче більшого комфорту, а тому, що це дано їй Богом. Інакше кажучи, Бог створив людину, заклавши в її природу бажання шукати. Шукати — значить думати, а ду� мати — міркувати й молитися, аналізувати й заглиблюватися в суть питання, щоб осягнути істину. І рано чи пізно це мати� ме позитивний результат. І найважливіше те, що той, хто шукає, не може бути бай� дужий. Байдужість небезпечна, бо призводить до нечутли� вості, скам’яніння серця, що не здатне любити. Міркуючи

над прожитим півстоліттям і аналізуючи вісімнадцятирічне В іншому разі, не маючи жодного морального права ігнору� служіння християнського священика, я дійшов висновку, що вати істину, ти залишаєш у минулому все, що не відповіда� завжди думав саме так: якщо Бог уклав нам у серце бажан� ло відкритій правді, і остаточно, впокоривши своє «Я», стаєш ня шукати, то Він подбав і про те, щоб наш пошук не був на новий духовний і моральний щабель. Велика розрада під марний. час цього переходу в тому, що Всемилостивий Бог не змушує У лютому 2009 року я почав читати переклад смислів Ко� зрікатися доктрин, відповідних істині. Просто у світлі Корану рану Ельміра Кулієва і вперше прочитав життєпис пророка людина починає розуміти ці доктрини правильно. Бог заохо� Мухаммада (мир йому і благословення). Що спочатку Коран чує й вітає всякого, хто прагне наслідувати Христа, послано� було зіслано й записано арабською мовою, то у випадках го у світ, щоб виконати закон, чинний за тих історичних умов, сумніву в правильності перекладу я звертався до мусульман, і  нагадати народу ізраїльському, що Бог один, і що треба лю� для яких арабська мова рідна. бити Його всім серцем, душею і розумінням і тільки Йому по� Дуже тішило те, що в Корані й життєписі пророка Мухам� клонятися й служити. мада (мир йому і благословення) я знайшов підтвердження Це має й певні труднощі. Особливо важко зважитися йти свого переконання. Ба більше, побачив, що саме в Корані лю� за Христом, коли твоє матеріальне й фінансове становище дині дано практичні поради на всі випадки життя, і що він (Ко� чимдалі гіршає. Але якщо ти називаєш себе християнином, ран) — логічне продовження й завершення Євангелія та всіх ти повинен стати мусульманином. І в цьому немає супереч� Писань, зісланих людству перед тим. ності, це дуже легко. Дуже давно мільярди людей уже були Я пробував читати переклад Корану Крачковського ще мусульманами, й серед них Адам і Єва, Ной, Авраам, Сара на початку 90-х. Ще тоді я був уражений тим, як шанобли� і Агар, Ісак та Ізмаїл, Мойсей й Давид, Іван Хреститель і апос� во говорить Коран про Ісуса (мир йому), Марію та про людей толи, Марія і Христос (мир їм усім). Усі вони були мусульма� Писання, тобто про християн і юдеїв. Проте тоді я зазирав у ни, тобто покірні Богові. Коран скоріше для того, щоб знайти в ньому якісь супереч� На питання, чому Ісус ночами молився, я знайшов тіль� ності. І таки знаходив, бо це неминуче при читанні перекла� ки одну відповідь: Посланець Божий поклонявся Богові. Ісус ду без компетентного тлумачення. Але, хвалити Бога, ори� молився, бо він, Месія, був покликаний молитися й поклоня� гінал Корану арабською мовою зберігається в незмінному тися Богові й дати приклад людям. Він молився Богові, бо й неспотвореному вигляді вже тисячу чотириста років, і со� був сином людським, сином пречистої діви Марії, і молит� тні мільйонів людей можуть читати Коран в оригіналі. Тому ва була його природною духовною потребою, без чого він будь-хто може дізнатися істинний зміст останнього Священ� не зміг би виконати свою місію. Молитва була тією верв’ю, ного Писання. Про Біблію цього не скажеш, хоча на рівні гі� за допомогою якої він міцно тримався за Бога. Хіба може потез і припущень науковці стверджують, що деякі неспо� бути інше пояснення? Хіба приклад Ісуса не гідний наслі� творені частини збереглися. Про авторство цих уривків не дування? Хіба Ісус не казав апостолам, щоб вони зверта� вщухають суперечки, а що вони були перемішані з підробле� лися в молитві до Бога? Хіба він не казав, що прийшов по� ними манускриптами, то Бог дав нове, дотепер неспотворе� служити, а не щоб йому служили? Хіба Ісус хоч би раз од� не Святе Письмо. Коран нозначно сказав: «Я Бог»? збережений у тому ви� Ні, цих слів у Біблії немає. гляді, в якому його отри� А чому їх там немає? Тому Не маючи жодного морального права мав пророк Мухаммад що Ісус був Посланець ігнорувати істину, ти залишаєш у минулому все, (мир йому і благосло� і Месія, що його Бог знову вення) від Бога через пошле в кінці часів — уря� що не відповідало відкритій правді, і остаточно, ангела Гавриїла. І в цьо� тувати світ від Антихриста. впокоривши своє «Я», стаєш на новий му його головна незапе� І бувши Посланцем і Месі� духовний і моральний щабель речна перевага і доказ єю, але таки людиною, він неземного походження. молився Богові. Не маю наміру при� Міркуючи молитовно низити Біблію, але не можу не сказати про те, що на відмі� про суть християнства, я зрозумів, що є тільки два варіанти: ну від неї Коран дивує логічністю і ясністю передачі одкро� наслідувати Христа і, як він, бути мусульманином, поклоня� вення. Місця, що здаються складними для розуміння, стають тися тільки Богові, або марнувати час, ідучи за людським зрозумілі при читанні легких за змістом аятів. Коран і життє� вигадками. Коли знаєш, що головна тема Біблії — єдино� пис пророка Мухаммада (мир йому і благословення) вража� божжя, що Ісус вірив у єдиного Бога (по-арабськи Аллаг), ють простотою та природністю. немає іншої ради, як підкоритися заклику Ісуса, названого Змалку нас переконували, що Іслам — релігія війни. Але, в Корані «Словом Бога». відкриваючи правду з перших вуст, я побачив, що Іслам — це Незадовго перед вознесінням під час бесіди з учнями Ісус релігія миру, примирення людини з Богом. Якщо людина ого� сказав, що після нього прийде інший утішитель, про якого він лошує війну Богові, то починає воювати з іншими людьми. проситиме Бога. І цим іншим утішителем став пророк Мухам� Коран закликає людей жити в мирі з Богом і, відповідно, з усі� мад (мир йому і благословення). Через нього Бог зіслав Ко� ма людьми. ран — остаточне Священне Писання для всіх народів. Зіслав, Коли настає момент істини, й людина дізнається прав� щоб нагадати й пояснити все, чого навчав Ісус і всі посланці ду, таку, як є, виникає дилема: проігнорувати те, про що ді� (мир їм) перед Ісусом. А вони навчали одного: Бог один, і тре� знався, або підкоритися правді, проголошуючи її в міру сво� ба поклонятися тільки Йому. їх сил і можливостей. У першому випадку ти вдаєш, що нічо� го нового тобі не відкрито, й ти ні до чого не зобов’язаний.  Продовження на стр. 8


У М МА

№3 грудень 2009

7

Мусульмани в Україні: відродження в контексті євроінтеграції В’ячеслав Швед

В’ячеслав Швед, віце-президент Всеукраїнської громадської організації «Український центр ісламознавства»

О

станнім часом в Україні зростає увага до про� блем мусульманської умми, впливу ісламського фак� тору на внутрішню й зовнішню політику нашої держави. При цьо� му ісламознавці зважають на певні помилки й неправильні вис� новки щодо релігійно-політичних течій або життя мусульманської громади в Україні. Наприклад, гіпертрофована захопленість те� мою радикального ісламізму, що подається як головна проблема мусульманської умми України, а надто її кримської частини.

Мусульмани в Україні Сьогодні, коли практично за� кінчився перший етап мусульман� ського відродження в Україні, на� були актуальності проблеми якіс� ного покращення життя й діяльнос� ті мусульманської умми, підвищен� ня ефективності використання її по� тенціалу в розвитку економіки, нау� ки й культури, подолання наслідків глобальної фінансово-економічної кризи. Останніми роками було від� творено інфраструктуру мусуль� манського життя. В Україні діють кілька духовних управлінь і цен� трів, і важливого значення набува� ють питання кращого задоволен� ня духовних потреб мусульман, під� вищення їхнього внеску в зміцнен� ня міжнародних позицій країни, об� грунтування якісно нової моделі її розвитку, адекватної сучасним реа� ліям і викликам. Рішення цих і інших проблем вимагає передусім форму� вання й затвердження державної стратегії розвитку мусульмансько� го відродження в контексті євроін� теграційних прагнень України. За цих умов особливе значення має консолідація мусульманської умми України, подолання розділен� ня й роз’єднан��сті. 2009 року мусульмани України зробили важливі кроки у вирішенні цих питань. Так у квітні при Держав� ному комітеті у справах національ� ностей і релігії було створено Раду представників духовних управлінь і духовних центрів мусульман Укра� їни. Рада, до складу якої ввійшли ДУМ України «Умма», ДУМ Кри� му й Релігійне об’єднання незалеж� них мусульманських громад Украї� ни «Київський муфтіят». Отже, про� відні управління й центри україн� ських мусульман створили коорди� наційний орган, що дозволяє якісно

поліпшити як узгодженість діяль� ності мусульманських організацій, так і їхню взаємодію з державними структурами. На цьому тлі даються взна� ки брак навчальних закладів і культурно-просвітницьких цен� трів, освічених авторитетних іма� мів і пов’язаний із цим низький рі� вень знань українських мусульман про свою релігію. Так, у недавньо� му інтерв’ю в газеті «Голос Криму» заступник голови Республікансько� го комітету АР Крим у справах ре� лігій Айдер Булатов відзначав, що останніми роками майже припи� нився активний процес виявлення й повернень колишніх мусульман� ських культових будівель і іншої ре� лігійної власності. У Криму зупине� но будівництво мечетей, у тому чис� лі не зрушило з місця й будівництво Соборної мечеті в Сімферополі. Ра� зом із численними невирішеними проблемами кримських татар, ці чинники стають сприятливим ґрун� том для виникнення в Криму ради� кальних течій. Політика Меджлісу кримськота� тарського народу спрямована на на� дання допомоги в розвитку тради� ційного Ісламу в Криму, протидію ді� яльності екстремістських структур. Перший заступник голови медж� лісу, президент Світового конгре� су кримських татар Рефат Чуба� ров неодноразово казав, що керів� ництво меджлісу турбують дії, спря� мовані на зміцнення в Криму полі� тичних організацій екстремістсько� го штибу, що використовують іслам� ські гасла. Це, за його словами, «ви� кликає занепокоєння, бо такі орга� нізації намагаються поширювати в Криму невластиві традиційному Іс� ламу цінності, зокрема, такі, що сі� ють недовіру й страх у поліетнічно� му й багатоконфесіональному крим� ському суспільстві, заперечують можливість мирного співіснуван� ня різних культур і духовних ціннос� тей». Щодо ролі зовнішніх чинників у поширенні цих екстремістських те� чій, меджліс, за словами Чубарова, однозначно вбачає тут діяльність зовнішніх сил, що хочуть зруйнува� ти єдність кримських татар. Отже, особливого значення сьо� годні набуває кардинальне й сис� темне підвищення уваги державних структур і громадських організацій до надання дієвої допомоги тради� ційному Ісламу в Криму, зміцнення його матеріальної, кадрової бази й, звичайно, вирішення злободенних проблем кримських татар.

Нова політика Заходу щодо Ісламу Прихід до влади в США Бара� ка Обами й позиція нового прези� дента щодо Ісламу стали каталіза� торами зміцнення курсу Заходу на вироблення нового ставлення до мусульманського населення своїх країн. Він полягає у відпрацюванні таких механізмів взаємодії з іслам� ськими громадами й структурами, що дозволять реалізувати ефек� тивну політику інтеграції мусуль� манського населення в західне сус� пільство зі збереженням його релі� гійної ідентичності, й допоможуть задіяти потенціал Ісламу в розви� тку західного суспільства. Особли� ва увага приділяється співпраці

керівників західних країн, Євро� союзу з провідними неурядовими структурами мусульман цих країн. Серед таких структур можна відзначити Федерацію мусульман� ських організацій Європи, що тіс� но взаємодіє з Європейською ра� дою фатв і досліджень. Створена 1989 року з центральним офісом у Бельгії, федерація об’єднує му� сульманські організації 28 європей� ських країн. Головні завдання Федерації — консолідація європейських мусуль� ман, захист їхніх прав, обстоюван� ня позитивного образу Ісламу в очах європейців, а також допомо� га державним структурам і громад� ським організаціям в інтеграції му� сульман у європейське суспільство, щоб вони стали його органічною складовою. Ідеологічна платфор� ма федерації ґрунтується на ви� знанні багатонаціонального, бага� токонфесійного, багатокультурного характеру Європи. Федерація спо� відує концепцію васатиї («середи� ни») — ісламської збалансованос� ті, поміркованості й центризму, що дозволяє консолідувати більшість європейських мусульман і залучи� ти їх до спільної роботи зі станов� лення Ісламу як складової європей� ської цивілізації. У сучасній Європі триває інтен� сивне обговорення комплексу пи� тань, пов’язаних із виробленням по� літичного курсу щодо провідних на� прямків Ісламу в Європі і його ор� ганізаційних структур. Останнім ча� сом проглядається загальна тен� денція, що полягає у визнанні по� треби налагодження співпраці з по� міркованими мусульманськими ор� ганізаціями, готовими до конструк� тивної роботи з владою у справі ре� гулювання механізмів і форм інте� грації мусульман у європейське суспільство. Звичайно, цей процес відбувається непросто, супрово� джується гострою полемікою, але він посилюється й відкриває вели� кі перспективи для розвитку всі� єї європейської цивілізації, що її невід’ємною частиною тепер визна� ють і Іслам. У Федерації мусульманських організацій Європи склалися гар� ні стосунки з керівництвом Євросо� юзу і Європарламенту. У січні 2008 року за ініціативою федерації при� йнято такий важливий документ, як Хартію мусульман Європи. Хартія стала своєрідним маніфестом єв� ропейських мусульман і політикоправовою базою їхнього прагнен� ня інтегруватися в європейське сус� пільство. Безперечно, сьогодні вже можна говорити про активний і ба� гатосторонній процес формуван� ня нової європейської мусульман� ської ідентичності, що має відігра� ти свою унікальну історичну роль у розвитку мусульманської і світової цивілізації.

Державна політика України щодо Ісламу Маємо констатувати, що Укра� їна досі вкрай пасивна щодо єв� ропейських ініціатив у цьому на� прямку. Обсяги, глибина й змістов� на складова участі України в цьому процесі не відповідає ні важливості завдань, що стоять у перед нами в цій царині, ні потребам і потенціалу

її мусульманської умми. Надзвичайно важливого зна� чення, з урахуванням європей� ського досвіду, набуває створен� ня ефективних механізмів співпра� ці державних структур із релігій� ними й культурно-просвітницькими організаціями українських мусуль� ман, наповнення їхньої роботи кон� кретним і конструктивним змістом. Україна вже має серйозні напрацю� вання в створенні таких механізмів. Ідеться передусім про згадану Раду представників духовних управлінь і центрів мусульман України при Державному комітеті у справах на� ціональностей і релігій. Сьогодні треба забезпечити ефективну ро� боту ради, а надто в організації ак� тивної участі представників мусуль� ман у доопрацюванні важливих за� конопроектів: «Про свободу сові� сті й релігійні організації», «Кон� цепція державно-конфесійних від� носин в Україні», «Про повернення культових споруд релігійним органі� заціям» тощо. Важливо бачити пер� спективу перетворення української умми на складову частину умми єв� ропейської і, відповідно, доопрацю� вати до європейських вимог і стан� дартів політико-правові основи та� кої політики. Своєю чергою, вироблення й прийняття довгострокової програ� ми розвитку ісламського освіти й культурно-просвітницьких центрів дозволить вирішити наявні сьогодні гострі питання браку освічених іма� мів, налагодження видання сучас� них якісних навчально-методичних

матеріалів, підручників. Серйозні завдання стоять і пе� ред українською наукою, що має, згідно з сучасними вимогами й рівнем розвитку світового Ісламу, глибше дослідити злободенні про� блеми цієї релігії, її роль у подолан� ні наслідків глобальної фінансовоекономічної кризи й формуванні нової моделі розвитку людства, що відповідає потребам ХХI століття. У цьому плані маємо якісно по� ліпшити роботу Всеукраїнської гро� мадської організації «Український центр ісламознавства», перетво� ривши її на справжній загальноу� країнський координаційний центр вивчення найважливіших проблем розвитку мусульманської умми, ге� нерування дієвих ініціатив міжре� лігійного й міжцивілізаційного ді� алогу, активного використання і впровадження досягнень мусуль� манської цивілізації в економічне, соціально-політичне й духовне жит� тя. Центр і його активісти повинні задати тон розв’язанню низки ак� туальних питань, таких, як форму� вання в Україні європейської моде� лі політики щодо Ісламу, держав� на стратегія вирішення кримсько� татарського питання, практичне ви� користання механізмів ісламського банкінгу й ісламських фінансових інститутів в Україні тощо. Сподіваємося, що порушені пи� тання дадуть поштовх обговорен� ню й аналізу проблем мусульман в Україні й способів їхнього вирішен� ня в конструктивному й зваженому дусі. 


8

УММА

№3 грудень 2009

МАЛЮНОК ТВОГО ЖИТТЯ Життя, як визначення, має багато вар��антів для порівняння. Комусь воно видається шаховою дошкою, для інших воно  — кольорові смуги. Дехто сприймає життя в рожевих тонах, а хтось уважає його одноманітним і сірим. Мені особисто життя нагадує малюнок, викладений мозаїкою. Мозаїка — забавка родом із дитинства. Сьогодні вона перетворилас на пазл, проте не втратила початкової ідеї — створення малюнку з дрібних деталей. Збирати малюнок із маленьких фрагментів — цікава, але кропітка праця, вона потребує виваженості й зосередженості. Коли хоч раз у житті ви збирали такий малюнок, ви розумієте, як довго може тривати пошук потрібного елементу, особливо якщо малюнок складається з кількасот фрагментів. Наталя Обухова Наше життя теж своєрідний малюнок, який ми складаємо щодня, щохвилини. Ко� жен — свій власний. Часом ми знаходимо не� відповідний фрагмент, і тоді малюнок не ви� ходить. І так може бути не раз. Зрештою ми губимось і просимо про допомогу. Просимо, щоб нам допомогли знайти потрібний еле� мент, і відчуваємо себе неймовірно щасли� вими, коли це вдається. Ми благатимемо до� помоги, доки не зрозуміємо, що єдиний пра� вильний для нас елемент, універсальний на всі випадки життя, — віра. Саме віра у Всевишнього і Його Послан� ця рятує малюнок нашого життя у важку мить. Мене захоплюють люди, що розуміють це. Їхні серця відкриті, вони готові до випро� бувань. Вони стійкі в прагненні зробити ма� люнок свого життя прекрасним. У сучасних умовах зберегти віру дедалі важче. Людина частіше закриває серце для чогось одвічно прекрасного й відкриваєть� ся минущим матеріальним прагненням. Ми створюємо малюнки, що не витримують ви� пробувань. Ми стоїмо перед питанням, від� повідь на яке шукав іще великий Аль-Газалі: чи можлива обґрунтована, непохитна віра в Бога? Імам шукав відповідь у різний спосіб, і можливі напрямки цих пошуків, на щастя,

збереглися дотепер. Ми можемо обрати один із них для себе, ніби дороговказ, щоб знайти потрібні елементи для створення малюнка. Слід пам’ятати, що ми подібні до художника, що творить картину практично без виправ� лень: у нас немає часу на постійні помилки. Отже, ми маємо навчитися відрізняти з пер� шого погляду невідповідні деталі. Навчити� ся цього не так і важко, коли ми озброїмося кількома лише простими істинами. Перша з них полягає в тому, що правиль� ні відповіді нам підказує серце. Треба тіль� ки почути його. Згідно з імамом Аль-Газалі людське серце — маленьке віконце у «світ іс� тин», що належить Усевишньому. У світі не� має людини, серце якої не розрізняло би пра� вильне й неправильне. Але це розрізнення з’являється мимоволі й свідчить про те, що наслідки чуттєвого досвіду не вичерпують усіх знань. Серце людини допомагає їй осягнути іс� тину Всевишнього, якщо вона сама собі не чинить перешкод. Подолати останні несклад� но, якщо віруючий буде наполегливий в очи� щенні серця від хоті, гніву й поганих звичок. Іншими словами, якщо буде стійкий до спо� кус цього світу і терпимий до людей, якщо по� всякчас звертатиметься до Творця з прохан� ням додати сил, щоб не зійти зі шляху, вка� заного Ним через Свого Посланника. Така

Останній штрих  Продовження. Початок на с. 5 Якби Ісус не сказав, що після нього прийде інший утіши� тель (по-грецьки параклетос), християни могли б не довіря� ти Корану й проповіді пророка Мухаммада (мир йому і бла� гословення). Але згідно з Євангелієм Ісус нас про це попередив, і тому християнин повинен прийняти Аллага й проповідь Його по� сланця Мухаммада (мир йому і благословення). А надто, що саме Аллаг є той Єдиний Бог, що Йому поклонявся Ісус, на� зиваючи Його арамейською мовою Елої. Читаючи про жертвопринесення Авраама, я не тямив, чому в Біблії Ісак називається першим сином Авраама, хоч насправді першим був Ізмаїл. Та коли я ознайомився з ко� ранічною версією — згідно з нею Бог наказав Авраамові принести в жертву єдиного сина, що ним тоді був Ізмаїл — усе стало на свої місця. Вічний заповіт Бог уклав з Авраа� мом (мир йому) і його первістком Ізмаїлом. Наступне укла� дання такого самого заповіту з Ісаком не відмінило ні пер� вородства Ізмаїла, ні вічного заповіту з ним. Між іншим, у Біблії Ізмаїл названий «насінням Авраама» (мир йому), що цілком зрозуміло. Законні учасники Божого заповіту —

Орган Духовного управління мусульман України «Умма» Розповсюджується безкоштовно

духовна боротьба згадується в Священному Корані: «Віддайся йому цілковито...» (Коран, 73:8). Аль-Газалі вважав, що в цьому урив� ку йдеться про потребу очиститися, позбу� тися всього наносного, віддатися всім своїм єством Аллагові, відмовитися від мирських спокус і покладатися на Господа, що допо� може налагодити наші справи в цьому світі. «Аллаг — ваш покровитель. Він — Найкращий із помічників »(Коран, 3:150). Серце, сповнене вірою й любов’ю до Все� вишнього, освітлює думки й дії. Така людина несе світло доброти й розради не тільки для себе, але й для всіх навколо. Досить одного прикладу — вірного прихильника Всевишньо� го Творця, Мухаммада (мир йому і благосло� вення) — такий приклад не може не надихати. Вибрати фрагмент для візерунка — в цьому й прихована перша істина — зробити вибір під упливом серця. Не менш важлива істина полягає в обов’язку здобувати знання. Віра спирається на дві опори: знання й дію. Ще одна перлина мудрості від Аль-Газалі: намір, воля й прагнен� ня суть прояви, що мають єдиний корінь. Цей корінь — знання й дія. Без знання немає волі, без волі немає дії. Але без останнього немож� лива сама віра, бо вона нічим не підтверджена. Про обов’язок здобувати знання Про� рок (мир йому і благословення) казав

неодноразово. Іслам — мудра релігія. Вона сприяє не сліпому виконанню приписів, але має на увазі міркування над аятами Священ� ного Корану. Такі міркування роблять істину священних аятов частиною нас самих. Вони формують основу для подальшого нагрома� дження знань. Людина, спроможна духовні знання поєд� нувати зі знаннями цього світу, має багато� плановий світогляд. Вона бачить дещо біль� ше, а значить готова до діалогу. Знання, отримане через осягнення Одкровення, зба� гачує мусульманина, ушляхетнює його. Така людина здатна на каяття, що очищає віру й життя. Згідно з Аль-Газалі, каяття неможливе без знання, що веде до віри, а воно, у свою чергу, спонукає до дії. Каяття очищає серце, й воно переймається божественною істиною і дає можливість зробити правильний вибір. Дотримання цих простих істин не потре� бує фізичних зусиль, але потребує духовних, часом значно більших. Художник, що творить картину не вважає на власну втому й неро� зуміння оточення. Він знає, що осягнути сенс його картини може не кожний — для цього треба бачити серцем. Його серцем. Так і віру� ючий бачить духовним серцем, сповненим іс� тиною божественного слова. Тільки так вар� то обирати відповідні елементи для малюнку свого життя. А чи здатні ми? 

Ізмаїл та Ісак. Але первородство з усіма привілеями по пра� реалізувати принцип, що зводиться до одного: Бог один, ву належить Ізмаїлові та його нащадкам. Саме нащадком і щоб увійти до Раю, треба йти шляхом, до якого закликав Ізмаїла був пророк Мухаммад (мир йому і благословення), Ісус, усі пророки й посланці Бога (мир їм), останнім із яких що йому Бог поставив за обов’язок передачу Одкровення став Мухаммад (мир йому і благословення). для всього людства. Ні, моя віра не змінилася через місяць. Просто це був Авраам і його нащадки, Ізмаїл та Ісак, а також Ісус покло� останній штрих у картині, яку Бог намалював задовго перед нялися тільки одному Богові — Аллагові. І тому кожен, хто ба� моїм народженням. Усе, що було треба від мене, це з вдяч� жає долучитися до роду Авраама, хто хоче бути учасником ністю підкоритися Богові. Ашхаду ал-ля іляга ілля Ллагу, ва вічного Божого заповіту, не має права обожнювати Послан� ашхаду анна Мухаммадан абдугу ва Расулюгу — свідчу, що ця, Ісуса. Така логіка Бога й вона по силі будь-якій розважли� немає Бога, крім Аллага, і свідчу, що Мухаммад — Його раб вій людині. Господь не морочить нам голову таїнством «трьох і Його Посланець. іпостасей» і «пересущест� Визнаючи Мухаммада (мир йому влення» в хліб і вино «вті� і благословення) рабом і посланцем Якщо Бог уклав нам у серце леного й розіп’ятого бога», Аллага, мусульманин повинен визна� що його людина може вати всіх без винятку посланців (мир бажання шукати, то Він подбав «з’їсти» символічно або їм), що Аллаг посилав перед тим. Се� і про те, щоб наш пошук не був марний «насправді». Бог дав нам ред цих посланців (мир їм) гідне міс� розум, інтелект не для це посідає Ісус. Мусульмани свято ві� розгадування загадок таїнств, але щоб ми могли ясно розу� рують у нього, шанують і чекають на його друге пришестя. Але міти Його Слово, коли йдеться про наше спасіння. про це, якщо Бог дозволить, я напишу іншим разом. У п’ятдесят, я отримав візу в США на три роки, де мав під� Покора й подяка Богові — це Іслам, що завершує по� вищувати кваліфікацію в католицькому вузі й одночасно слу� шук і починає прямий шлях. Але й на цьому шляху людина жити священиком. Після цього я міг лишитися там або іммі� шукає, як догодити Богові: свідчить, молиться, постить, дає грувати до якоїсь західної країни; згодом до мене могла при� милостиню, чинить милосердя й здійснює прощу. Доки лю� єднатися моя родина. Але Бог призначив інше. Перебуваю� дина жива, в будь-якому віці шукати не пізно. Аби встигну� чи в Америці, я не тільки остаточно зрозумів, але й вирішив ти до смерті. 

Засновник: Духовне управління мусульман України «Умма» Головний редактор: Саід Ісмагілов Адрес: 04119, Київ-119, вул. Дегтярівська, 25-А. Тел.: (044) 489-45-58 E-mail: dumu.umma@gmail.com

Редакція не завжди поділяє погляди авторів публікацій. За достовірність фактів відповідають автори публікацій.

Реєстраційне свідоцтво: КВ № 15690-4162 Р Газету надруковано в друкарні «Експрес», м. Київ, вул. Сирецько-Садова, 13

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції. Рукописи не рецензуються й не повертаються.

Друк офсетний. Наклад 2000 прим.


Газета «Умма» №3