Page 45

Ю. Т.: Може, подих, а може, слід би це якось інакше назвати. Але так воно в Польщі було. Я не маю доречного слова, але хто це бачить, мусить стати смиренним, бо розуміє, що є сила більша, ніж наша священича балаканина, писанина та погукування. Аби лише ми їй занадто не перешкоджали. Я не розумію, навіщо нам підганяти віру тією силою, яка є у держави? Далебі не розумію! Після всієї компрометації, якої зазнала держава просто на наших очах!... Хоча... власне розумію. Там, де вступає в гру етика, де йдеться про захист людини від людини – там я розумію. Це була і є велика спокуса! Але тоді слід пам’ятати, що Церква формує переконання, а держава – тільки поведінку. А отже, й методи повинні бути різними. Маючи за собою той шлях, той досвід релігії, який я маю, я не розумію повернення того, відходити від чого мене вчили Константи Міхальський, Клусак, Пєтрашко, Войтила... Мій досвід віри зовсім інший, ніж те, що я бачу сьогодні. Адже домінує міф влади. Утопія слів: «Я керую, отже, існую». Був такий момент, коли після прочитання якоїсь нової церковної газетки, після суперечки з моїми колегами, я подумав собі: бий його лиха година, що я тут, власне, роблю в цьому товаристві? Що я маю з ними спільного? Я міркував про це спокійно – з позиції «я трансцендентального». Чи не пропоную я людям небезпечне бачення? Чи не став я приманкою в пастці? – А що ти собі відповів? Ю. Т.: Я сказав собі, що між релігійною та земною владою є засаднича різниця, що слід її собі спокійно з’ясувати, бо суперечка точиться між домочадцями. А. М.: Це так само, як із моїм ставленням до Польщі. «Попри все: це моя Польща». Ю. Т.: Я свій обов’язок супроти Церкви та демократії, віри та політики виконую найсумлінніше, як умію. Що я мав сказати, те сказав. Тепер воно працює вже саме. Для глибшого викладу того, що я думаю, – але вже не про політику – я мушу написати дві книги – завершити «Суперечку про існування людини» й упоратися з «Філософією релігії». – Я хотів би повернутися до того місця, коли Язек сказав, що в ньому почав перемагати священик, якого досі тамував філософ... Ю. Т.: Це через ті «нові види». Знаєш, чому корова на Ґубалувці худа? Бо має бардз красні види. Адить, адить, і не хоче жрить. – У міркуваннях про визволення та спільноту в 1986 році ти процитував таку фразу з Геґеля: «Нація, яка має погане поняття про Бога, має також погану державу, поганий уряд і погані закони». Це священик прокинувся в Тішнері тоді, коли ти зрозумів, що цей закон

566

Адам Міхніх, о. Юзер Тішнер, Яцек Жаковський. Розмови між паном і панотцем  

Пер. з польськ. – А. Павлишин. – К.: Дух і Літера. – 2013. – 624 с. – Мова укр. – Обкл. тверд. – Форм. 60х84/16– ISBN 978-966-378-314-7

Адам Міхніх, о. Юзер Тішнер, Яцек Жаковський. Розмови між паном і панотцем  

Пер. з польськ. – А. Павлишин. – К.: Дух і Літера. – 2013. – 624 с. – Мова укр. – Обкл. тверд. – Форм. 60х84/16– ISBN 978-966-378-314-7

Advertisement