Page 38

Колись я видав у підпіллі есе «Поет паскевичівської епохи» про сучасного польського поета, який пішов на службу до Ґєрека. Я там написав, що справжня свобода – це здатність відрізняти добро від зла. Той текст був опублікований лише раз. Я ніколи його не перевидавав. Той чоловік почав пристойно поводитися, тож я вирішив, що, реалізуючи мою свободу слова, я завдав би болю особі, яка змінилася, і нині мені не вільно вже завдавати їй болю. Ю. Т.: Я не хочу вже повертатися до минулого, бо ми достатньо про нього набалакалися. Тож коли я сьогодні відчуваю обмеження моєї свободи? Я не відчуваю, щоб мене обмежували державні чи церковні заборони. Болісне обмеження моєї свободи я відчуваю передусім тоді, коли зустрічаю іншу людину, якої не розумію і яка мене не розуміє, бо між нами височіє якийсь нездоланний бар’єр. – Наприклад? Ю. Т.: Прізвищ не називатисму, але, наприклад, я не розумію людей, які готують останню сторінку в часописі Niedziela. Я не розумію, як вони можуть не розуміти. Бо немає підстав припускати, що то нечесні люди. Вони вірять у те, що пишуть. І я також вірю в те, що пишу... Ми ходимо тим самим світом. Дивимося на те саме. Проте бачимо щось зовсім різне і пишемо зовсім різне. Коли я намагаюся їх зрозуміти, то пригадую листа членів Спілки молодих поляків, які протестували проти публікацій у тижневику Przekrój «Зеленої Гуски» Ґалчинського. Я не годен впоратися з цією проблемою. До речі, я думаю, що ці люди щось приховують. Що? Того я не знаю. Але якийсь біль гризе їхні душі. А. М.: Я маю подібну проблему з деким із моїх колег у KOР. Я завжди вважав їх чесними, порядними людьми. Проте за часів уряду Ольшевського вони взяли участь у підлій – за моїми критеріями – процедурі публікації так званого списку агентів. Вони займалися нищенням інших людей, провина яких жодною мірою не була доведена. Це обмежує мою правду буття. Це принижує мене, й у цьому сенсі порушує мою свободу. Ю. Т.: Адам терпіти не може Сартра, але я його тут процитую. Сартр каже, що коли ти йдеш дорогою і натрапляєш на провалля, то його вигляд не обмежує твоєї свободи. Ти знаєш, що не можеш його перестрибнути, та й по всьому. Але якщо ти підеш далі й зустрінеш когось, хто скаже: «Туди не можна йти», – то це буде обмеженням твоєї свободи. Ніхто мені ніколи не сказав: «Тобі цього не можна!» Але я відчуваю бар’єр. А. М.: Я не можу сказати, що не терплю Сартра, бо я його також поважаю. Сартр був одним із найважливіших письменників у моєму житті. Тим паче, він не був брехлом. Сартр шукав істину. А я не можу

559

Адам Міхніх, о. Юзер Тішнер, Яцек Жаковський. Розмови між паном і панотцем  

Пер. з польськ. – А. Павлишин. – К.: Дух і Літера. – 2013. – 624 с. – Мова укр. – Обкл. тверд. – Форм. 60х84/16– ISBN 978-966-378-314-7

Адам Міхніх, о. Юзер Тішнер, Яцек Жаковський. Розмови між паном і панотцем  

Пер. з польськ. – А. Павлишин. – К.: Дух і Літера. – 2013. – 624 с. – Мова укр. – Обкл. тверд. – Форм. 60х84/16– ISBN 978-966-378-314-7

Advertisement