Page 31

– Приблизно в той час Тереса Торанська розпочала працювати над книжкою «Вони»*. А.М.: Чудова книжка. – І словотворча також. Слівце «вони» завдяки Торанській стало в Польщі терміном політичного аналізу. Ким для вас були оті «вони»? А.М.: У мене було відчуття, що я живу у країні, де існують дві мови, дві культури, дві системи цінностей, дві системи координат. – Тільки дві? А.М.: Власне. Проблема починалася, коли ми ставили запитання про те, що міститься між тими двома культурними полюсами. – Бо легко було назвати різницю між тобою й Едвардом Ґєреком, але обидва ви належали до дуже широкого континууму становищ. А.М.: І в тому полягала істинна суть моєї суперечки з Пьотром Вєжбіцьким, яка в певному сенсі триває й досі. Я ніколи не погоджувався з формулюванням, що в Польщі упродовж сорока років де-факто тривала совєтська окупація. Я вважав, що ПНР – це польська держава, позбавлена суверенітету. Ця держава, проте, існувала й була певною цінністю. Навіть якщо вона мала тоталітарну оболонку і вороже до мене ставилася. Я розумів різницю між статусом Польщі та України. ПНР не була совєтською республікою, і цей факт мав істотне значення для всіх сфер нашого життя. Восени 80-го року запитання: «Хто такі “вони”?» – набувало драматичного сенсу. Де міститься простір спільноти, а де пролягла лінія різкого поділу? Чи, наприклад, ми мали бодай якийсь спільний простір з твердолобими апаратниками на зразок Ґрабського чи Кочолека? Я на це запитання відповідав, посилаючись на думку, сформульовану Павлом Герцом, який колись сказав, що основне питання про розбіжності серед поляків звучить: «Хто з них буде евакуюватися з Польщі разом із Червоною Армією?». – Через десять років з’ясувалося, що ніхто. Ю.Т.: Бо зникла Червона Армія. А.М.: Але проблему варто було обміркувати. Дзержинський, Мархлєвський і Кон евакуювалися з Червоною Армією в 1920 році, коли Пілсудський відбив Білосток. Другий критерій був заснований на досвіді Чехословаччини 1968 року. Хто просив про братерську допомогу, а хто не просив? Хто в Польщі був готовий просити про таку допомогу? Я вважав, що поляки мусять винайти якийсь патент на згоду. Я шукав такого сценарію від першого до останнього дня. Зрештою, Червона Армія зникла, а попри це вбивця отця Єжи Попєлушка не захотів виїхати до Росії. Ті, хто ідентифікував себе із совєтськими національними інтересами, перебували поза межами польської ідентичності, як я її розумів. З

258

Адам Міхніх, о. Юзер Тішнер, Яцек Жаковський. Розмови між паном і панотцем  

Пер. з польськ. – А. Павлишин. – К.: Дух і Літера. – 2013. – 624 с. – Мова укр. – Обкл. тверд. – Форм. 60х84/16– ISBN 978-966-378-314-7

Адам Міхніх, о. Юзер Тішнер, Яцек Жаковський. Розмови між паном і панотцем  

Пер. з польськ. – А. Павлишин. – К.: Дух і Літера. – 2013. – 624 с. – Мова укр. – Обкл. тверд. – Форм. 60х84/16– ISBN 978-966-378-314-7

Advertisement