Ю.Т.: Це створювало для мене нові проблеми. Призводило до того, що я починав ставити собі нові запитання. – Які саме? Ю.Т.: Головно про співвідношення віри та проблеми соціальної справедливості. Марксизм зіштовхувався з католицизмом. Але тоді я вже мав досвід і обізнаність у християнській думці, яка давала мені певність, що ми знайдемо наші відповіді, що це також можна подолати. То була моя віра, моя надія, але я ще не хапав бика за роги. По суті справи, я вірив у правоту християнства і брак католицького мислення. Проте була також якась точка перетину, бо прецінь Лєшек Колаковський обстоював ідею гідності людини, хоча в Церкві вбачав її ворога. Я думаю, що в цьому ми визнавали слушність Колаковського. Церква погодилася, що слід боронити людську гідність. Натомість той образ Церкви, який поширював Колаковський, – себто образ нас, тих хлопців із семінарії, між якими були і хлопці Оґєня, і один з-під Лєніно*, і вояк Андерса з-під Монте-Кассіно*, – той образ мав небагато спільного з нами. «Що він нам тут, бляха, гонить, що у нас із людською гідністю негаразд». Це було для нас неприйнятно. І дуже добре, що він це чинив, бо до певної міри також завдяки йому ми – відкидаючи увесь Лєшеків багаж – закінчили семінарію, переконані в тому, що цю гідність слід боронити. Але ми також розуміли, що слід її боронити краще та правдивіше, ніж це роблять комуністи. Першого живого відданого комуніста я зустрів ще на юридичному факультеті. Ним був Ян Ґлувчик, згодом головний редактор комуністичної преси, а врешті навіть секретар ЦК і член Політбюро. Ми разом мешкали на квартирі. До Яся Ґлувчика, власника червоної краватки, ми ставилися, як до своєрідної дивовижі. Він походив із Нового Сонча, з робітничої родини, і намагався натоптувати наші голови марксизмом. Я вже тоді почав читати Клусака, отож ми сперечалися про діалектичний матеріалізм, і, звичайно ж, ці суперечки не мали кінця-краю. Ясь Ґлувчик дуже щиро вірив у той марксизм. Це було очевидно. Він сповідував точку зору робітничого активіста, вкоріненого у своєму класі та мислячого класовими категоріями. Ґлувчик відвідав Чехословаччину і дуже дивувався, що там членам кооперативів ще виплачують дивіденди. Ясь щиро переймався, чи виплата дивідендів є соціалістичною, чи ні. Це інтригувало хлопця з підгалянського села. Я не вмів із ним сперечатися. Я не міг спростувати того, що він казав. Натомість я мав досвід іншого світу, який здавався мені ширшим, правдивішим, ніж світ класової боротьби. Це не означає, що світ класової боротьби суперечив тоді моєму. Він міг навіть нагадувати мій християнський світ, але був не моїм.
21