Page 10

коли парох узяв одного з них прислужувати при літургії, то всі радше з подивом казали, який то мудрий священик. Натомість із євреями було інакше. Позаяк вони не жили в Роґожнику, перші мої спогади, пов’язані з ними, сягають уже часів війни, коли в Новому Тарґу лікарі та адвокати із зірками Давида на рукавах підмітали вулиці. Це зворушувало, адже вони були шанованими людьми. Відтак стало відомо, що частину з них вивозять до таборів, а частину – розстрілюють неподалік Люджмєжа. Якось, коли ми йшли до школи, дорогою нас спинили німці. Чулися постріли. Незабаром нам дозволили йти далі. Авто поїхали геть. Це діялося за якихось десять метрів від дороги. Німці поїхали, молоді – може, двадцятирічні, – вкрай пригнічені хлопці. У мене було відчуття невідповідності факту, що це закінчується так прозаїчно. Був кошмар, пішов собі, і вже його нема. Зима є, сонце є, сніг є, гори є. А їх уже нема. Потім з’явилися росіяни. Їх вітали дуже сердечно. Перший росіянин проїхав селом верхи на коні, п’яний, як чіп, без зброї. – Закінчувалася війна. Що Ви, отче, думали про той світ, який надходив? Ю.Т: Враження було передусім таке, що закінчився кошмар. Відійшло щось жахливе. Я саме закінчив перший клас таємної гімназії та збирався до школи в Новому Тарґу. А.М.: А пам’ятаєш, як то було з ґораленфольком?* Ю.Т.: Дуже добре пам’ятаю. Мій батько був директором школи, а так звані кенкарти, тобто німецькі посвідчення особи, переважно виготовляли у школі. Учитель, котрий умів красно писати, заповнював їх для всього села. Відтак кенкарти віддавали у староство для штампування. В усьому нашому підгалянському селі, де мешкали самі лиш гуралі*, може, хіба один-два записалися до ґораленфольку і взяли гуральську кенкарту. Попри німецьку пропаганду і попри страх. Усе те, зрештою, мало також цілком прозаїчні причини. Якось почали кружляти чутки, що поляків вивезуть до Німеччини, а гуралі залишаться. Іншого разу – все навпаки. Буцім гуралів вивезуть, а поляків залишать. Люди комбінували таким чином, що чоловік візьме гуральські документи, а дружина – польські, або навпаки, щоб принаймні хтось один залишився на господарстві. Комбінували, комбінували, та коли дійшло до діла, майже всі взяли польські документи. Проте на цьому не закінчилося. З нашого села походив Лятоха, близький соратник лідера ґораленфольку Кшептовського. Якось Лятоха прийшов до батька, наказав по-

9

Адам Міхніх, о. Юзер Тішнер, Яцек Жаковський. Розмови між паном і панотцем  

Пер. з польськ. – А. Павлишин. – К.: Дух і Літера. – 2013. – 624 с. – Мова укр. – Обкл. тверд. – Форм. 60х84/16– ISBN 978-966-378-314-7

Адам Міхніх, о. Юзер Тішнер, Яцек Жаковський. Розмови між паном і панотцем  

Пер. з польськ. – А. Павлишин. – К.: Дух і Літера. – 2013. – 624 с. – Мова укр. – Обкл. тверд. – Форм. 60х84/16– ISBN 978-966-378-314-7

Advertisement