Page 30

Висновки 411

блага. Воно виходить від Бога і привертає нас до Нього. Нам конче потрібно знову його відкрити. Саме це бажання пробуджується у нас провіщенням євангельських блаженств, які викликають у нас у трепет, саме його слід знову зробити основою християнської моралі. Бажання щастя, здатне відкритися агапічній любові й узгоджуватись із нею, ба навіть здобути у ній свою основу, якщо агапічна любов справді, як визначає її святий Тома, є дружбою з Богом, заснованою на причетності до Його блаженства. Простий людський досвід дійсно свідчить, що бажання щастя невіддільне від любові, бо як же можемо ми любити когось, не воліючи його щастя, і як нам не зазнати радості від того, що ми посприяли цьому щастю? Втім, можемо помітити, що різновиди моралі обов’язку насправді відсувають на другий план і любов, і бажання щастя, підкоряючи їх, як і усе інше, прѝмусові обов’язків. Нове відкриття духовного бажання щастя як самого джерела свободи якісності вимагає, втім, глибокого очищення людського серця через той гріх, що його вражає і коріниться передовсім у себелюбстві й гордості. Одним з найбільших і найбільш гідних похвали піклувань моралі належитості є, безперечно, як-от у Канта, прагнення очистити моральний намір і усунути будь-яке забруднення чуттєвими і корисливими бажаннями. Проте чи можливо захистити людину обов’язку від підозри у потаємній гордості, підозри, що прослизатиме у свідомість щоразу, як ми воліємо діяти під впливом самої лише належитості? Хіба людина спроможна хоча б колись очистити себе сама? Духовне бажання щастя, коли його викликає до життя і веде Слово Бо­ же, скеровує нас пройти довгий маршрут, позначений різноманітними випро­ буваннями, що призводять до поступового очищення нашого серця від головних інстинктів: бідність нас віддаляє від інстинкту власності, м’якість – від агресивності, скорбота – від жадання насолод тощо. Святе Письмо порівнює цю працю з працею шаповала, що вибілює тканинуIII, з працею ливарника, що перетворює золото й сріблоIV, і Отці Церкви дуже добре розуміли, що комплекс блаженств сприяє досягненню чистоти серця, необхідної нам, щоб бачити Бога, щоб мати частку в Його блаженстві. Але властива риса цієї праці у тому, що вона здійснюється у нас не нами, а кимось іншим, Духом Христовим, що один лише може призвести до виникнення Царства Небесного у нас і забезпечити таке очищення, що вразить сам корінь нашого себелюбства. Ми можемо стати на такий шлях, лише обравши вузькі двері упокореності й зречення себе заради Господа; не можемо ми й поступувати ним без гострого усвідомлення нашої недостатності й без радісної довіри до тієї потуги, яку має благодать. Віддаючи таким чином себе діяльності Духа, ми можемо бути впевнені, що роботу з очищення наших почуттів Він виконає краще, ніж навіть найвимогливіша людина, віддана належитості. Замість руйнувати наше бажання щастя і повсякчас його притлумлювати, Дух спроможеться зцілити його, очистити у самому його джерелі й, у кінцевому підсумку, здійснити. Ось чому євангельські блаженства і Нагірна проповідь обіцяють нам радість і винагороду без жодних недомовок. Адже коли завершиться очищення нашого бажання щастя, останнє наче змінить свою природу: тоді воно походитиме від істинної агапічної любові, що її може сформувати Сам лише Бог, а не від бажання, обмеженого власним інтересом. Поза словами Євангелії, викладеними якнайпростішою мовою, ми маємо відкрити ті нові реальності, які вона провіщає і формує у серцях вірних.

Пінкерс Серве Теодор. Джерела християнської моралі: її метод, зміст та історія  

Пер. з фр. – К.: Дух і Літера, Інститут релігійних наук св. Томи Аквінського, 2013. – 606 с. – Мова укр. – Обкл. тверд. – Форм. 70х100/16...

Read more
Read more
Similar to
Popular now
Just for you