Page 1

Ціна 50 коп.

інформація : «Нова Рада», «Вікіпедія», Центральний державний архів, «Відродження».

КЛіО Росіиські монархісти у Києві 7 липня 1918 року, - Державна варта розігнала у Києві монархічну демонстрацію. Заслуговує на увагу також наказ Міністерства Внутрішніх Справ: «За замовленням відвідувачів, що знаходяться в ресторанах, оркестри грають монархічні російські пісні…, при тім присутні вислуховуючи навстоячки оддають честь... Наказую: 1. Учасників подібних демонстрацій затримувати і відправляти в Росію, щоб вони там з честю могли на ділі, а не в ресторанах, гульбищах виявляти свою відданість дорогим для них політичним ідеям».

Повернення виселенців Кременець. У зруйновані війною частини повіту повернулося більше 5000 сімей виселенців, які через брак будинків опинились у скрутному становищі. Від будівничих допомоги немає. Відбулася нарада земської управи у справі допомоги виселенцям. Ухвалено клопотатись у міністерстві про допомогу грішми та будівельними матеріалами.

Латиші в Україні Миколаїв. Зібрання латишів визнало потрібним утворити центральну латиську Інституцію в Україні для захисту національних і юридичних інтересів. Ухвалено запровадити добровільний прибутковий податок між латишами України для утворення латиських шкіл в Україні. Зібрання було не політичне.

Хлібна криза. Розбишаки Херсон. У місті хлібна криза, два дні немає борошна, щоденна пайка борошна зменшена вдвоє, видається не завжди. Біля Знаменки затримана розбійницька ватага з тринадцяти осіб, - двох забито, вісім розстріляно.

Хабар спекулянтів До голови демобілізаційної комісії прийшли Векслєр, Кеймах, Горелов і давали хабаря 140 тисяч карбованців за допомогу отримати з

ВИПУСК № 188 7 липня 1918 року

ГАЗЕТА

Києва мішки. Гроші конфісковані, спекулянтів арештовано.

Делегації у Гетьмана Ясновельможний пан Гетьман прийняв багато делегацій у тому числі хліборобів з Павлоградського повіту Катеринославщини, які передали пану Гетьману три тисячі карбованців офіри на користь осіб, що потерпіли на Звіринці.

Повстання проти влади 7 липня 1918 року, - селяни з села Вільшани та Вербівки, озброєнні вогнепальною і холодною зброєю та амуніцією, брали участь у повстанні проти німецьких військ і української міліції. Суд засудив шістьох осіб до розстрілу. Вирок було здійснено через тиждень. (Німецька окружна комендатура, виконуючий обов’язки коменданта капітан Кнаак).

Кримськии уряд хоче незалежності Кримський уряд заявив про свої наміри щодо формування в подальшому власної армії і військово-морських сил, у світлі чого висунув претензії на частину Чорноморського флоту колишньої Росії. Урядом були встановлені державний прапор і герб. Проте ця декларація крайового уряду Криму не торкалась питань міжнаціональних відносин і прав різних народностей, які населяли Кримський півострів. Про будь-яку залежність від України, або приєднання до неї в документі не йшлося. Більш того, у здійсненні зовнішньополітичної лінії Кримський крайовий уряд намагався розгорнути активну діяльність щодо встановлення контактів, насамперед з Німеччиною та Туреччиною. У відповідь на ці кроки Рада Міністрів Української Держави, зокрема через Міністерство фінансів, 7 липня 1918 року, оголосила економічну блокаду Кримського півострова. У результаті з Кримом було припинено торгівлю, залізничний і морський зв’язок, що завдало відчутного удару не лише по кримській економіці, а й по системі постачання продуктів до Німеччини. Невдовзі стало зрозумілим, що без інтенсивних економічних відносин з Україною Крим

1

Рік видання перший перше щоденне ілюстроване видання присвячене ж иттю т а інтересам українців у 1918 році. передплатна ціна

на рік на місяць окремий №

-

170 грн 16 грн 50 коп

редакція і контора Фонд «українська політика» Інститутська, буд. 22/7

Кіїв.

Вул.

неспроможний повноцінно існувати. Крим мав залежність від України у харчових продуктах першої необхідності (яйця, птиця, олія, картопля), а також у кам’яному вугіллі, дровах, металі й руді. Розрив економічних зв’язків з Українською Державою вів населення Кримського півострова до краху в основних сферах діяльності. Представники Гетьманату наголошували, що ця акція триватиме до тих пір, поки Крим не дасть згоди на своє входження до складу України на правах автономії. А відтак, усі потрібні товари Німеччині доведеться ввозити на півострів через румунський порт Констанца.

Організація Української Академії Наук Як вчений, М. Василенко долучився до розробки концепції Української Академії Наук, а як міністр - зробив усе можливе для реалізації запропонованої Комісією моделі академічного закладу. Зокрема, на його плечі лягла проблема матеріального та фінансового забезпечення роботи Комісії з утворення УАН. У листі до В. Вернадського від 7 липня 1918 року, він виклав першочергові завдання, які мали бути вирішені найближчим часом. Йшлося про одержання приміщень, де б могла розпочати роботу Академія, про земельні ділянки, на яких мали б зводитися необхідні для неї приміщення, а також про приміщення для Національної бібліотеки і Національного музею, що мали бути безпосередньо пов’язані з Академією. Нагальним завданням він вважав придбання та налагодження роботи друкарні. М. Василенко зміг переконати владу виділити «на початкові видатки на організацію Української Академії Наук у Києві 200 тисяч карбованців» замість 40 тисяч, як намічалося спочатку.

Михаило Куриленко 7 липня 1918 року, - Михайла Прокоповича Куриленка, обрали членом Ради Товариства Подільської «Просвіти». За часів гетьманату, Куриленка кілька разів намагались арештувати, але, своєчасно повідомлений, він виїздив з Кам’янця і мандрував під охороною старшини Українських Січових Стрільців Миколи Саєвича аж до Катеринослава. -


(Михайло Куриленко народився у селищі Короп, Чернігівська область, помер, а точніше був закатований російсько-радянськими загарбниками, не раніше 1940 року. М. Куриленко - український політичний і громадський діяч, депутат Трудового конгресу України, згодом український підприємець, який опікувався розвитком гуцульських народних промислів. Народився в родині Прокопія та Віри Куриленків).

Спроба росіиських лівих есерів відновити віину Спроба лівих есерів спровокувати німців на відновлення війни не вдалася. Німеччина ніяк не відреагувала на вбивство свого посла графа Мірбаха, хоча новий посол Курт Ріцлер зажадав розірвати дипломатичні відносини. Ріцлер за-

жадав від Леніна особисто з’явитися в посольство, і принести вибачення. За свідченням німецьких джерел, Ленін дійсно з’явився в німецьке посольство 6 липня 1918 року, о 17:00 разом зі Свердловим, проте його цікавили лише «технічні подробиці» теракту. Оглядати тіло Мірбаха Ленін відмовився, і приніс вибачення, які були, за висловом німців, «холодні як собачий ніс». Німецький дипломат Карл фон Ботмер також свідчив, що 7 липня 1918 року, о 5 годині ранку в німецьке посольство прибув Карл Радек із загоном червоногвардійців, і заявив, що «соціалісти-революціонери окопалися в окремих частинах міста, захопили Центральний телеграф, який, як він сподівається, тепер знову відбито. Вбивство організовано партією лівих соціалістів-революціонерів і послужило, як він вважає, сигналом до початку виступу, який, проте, дуже скоро закін-

2

читься для них провалом. Рано вранці почнеться наступ, вбивцям і повстанцям піти не вдасться. Він сподівається, що Німеччина зрозуміє, що російський уряд не тільки не винен у те, що трапилося, але сам, швидше, є мішенню ще більшою мірою, ніж ми, німці». Тим не менш радянсько-німецькі відносини після вбивства Мірбаха зіпсувалися, чому також сприяла бурхлива революційна діяльність, розгорнута в Берліні радянським повпредом А. Іоффе. Німеччина вимагає дозволу на введення в Москву одного батальйону під приводом охорони свого посольства, проте Ленін відкидає таку вимогу, заявивши, що «подібну вимогу ми ні в якому разі і ні за яких умов задовольнити не можемо, бо це було б об’єктивно початком окупації Росії чужоземними військами».

188  
188  
Advertisement