Page 1

Ціна 50 коп.

інформація : «Нова Рада», «Вікіпедія», Центральний державний архів, «Відродження».

КЛіО

ВИПУСК № 168 17 червня 1918 року

ГАЗЕТА

Німецькии фельдмаршал Декрет про створення про Україну інспекції праці Командуючий німецькими військами в Україні фельдмаршал Г.Айхгорн належав до тих воєначальників, котрі підтримували незалежність України, хоча б в обмеженій формі. Він розглядав її як певну противагу Росії й Польщі, сподіваючись, що в умовах загального хаосу стабільна Україна стане молодою привабливою державою. У меморандумі від 17 червня 1918 року, присвяченому в основному проблемам східної політики, німецький головнокомандувач писав: «Уважаю, для нас украй важливо, щоб Україна стала дійсно незалежною державою. Я говорю це не просто в очікуванні різних економічних вигод, які ми отримаємо від України, тісно пов’язаної з Німеччиною. І не тільки доказ на користь зростаючої безпеки від Росії примушує мене так думати». Далі фельдмаршал наголошував на значенні країни як мосту до Кавказу, Азії й, нарешті, Індії. Він стверджував, що існування стабільної української держави вигідне для Німеччини, а хаос у Росії, який тривав, сприятиме зміцненню України.

Лінкор-дредноут «Воля» і капітан Тіхменєв Пополудні 17 червня 1918 року, кораблі ескадри, які вирішили повернутися до Севастополя, виконали наказ Тіхменєва: «Знятись з якоря і швартових і вийти на зовнішній рейд». Втративши вплив на особовий склад ескадри, більшовики взялися до улюбленої тактики погроз і заявили Тіхменєву, що підірвуть його дредноут мінною атакою міноносців і не дозволять повернутися до Севастополя. У відповідь «Воля», розвернувши гармати головного калібру і взявши під приціл міноносці, пригрозила потопити кожного, хто спробує приблизитись на дистанцію мінної атаки. Так, протягом доби протримавши збільшовичені міноносці під прицілом на дистанції поза межами мінної атаки, лінкор-дредноут «Воля» дав можливість гідрокрейсеру «Імператор Траян», семи есмінцям («Беспокойний», «Дерзкий», «Громкий», «Жівой», «Жаркий», «Пилкий», «Поспешний») і посильній яхті «Креста» безпечно вийти на зовнішній рейд.

17 червня 1918 року, у радянській Росії було прийнято Декрет про створення інспекції праці. Вона здійснювала нагляд та контроль за втіленням в життя декретів та законодавчих актів. Уряд у Криму зі згоди німців 17 червня 1918 року, в Криму зі згоди німецьких військ було сформовано уряд генерала Сулькевича, який декларував самостійність Кримського півострова.

Приєднання передмістя Деміївки до міста Києва 17 червня 1918 року, Рішенням Ради Міністрів Української Держави передмістя Деміївка та Саперна Слобідка з прилеглими до них землями площею 262 десятини були приєднані до Києва.

Про затвердження українського гімну 17 червня 1918 року, американська газета «Нью-Йорк таймс» поінформувала про затвердження пісні «Ще не вмерла Україна» національним гімном України і навела переклад слів англійською. Однак популярне західне видання дезінформувало читачів, адже у часи революції юридично гімн не було оформлено, бо тоді у законодавчих актах це не практикували.

Непрості переговори щодокордону між Україною і Росією Виступаючи на засіданні комісії 17 червня 1918 року, О. Шульгин від імені української сторони відзначив, що ознайомившись більш детально з картою, яку надала російська сторона політичної комісії, українська сторона дійшла висновку, що в тому визначенні кордонів не було ніякого принципу, яким можна було б виправдати ці кордони. С. Шелухін пояснив: «З точки зору політичної, як і з точки зору етнографічної, стратегіч-

1

Рік видання перший перше щоденне ілюстроване видання присвячене ж иттю т а інтересам українців у 1918 році. передплатна ціна

на рік на місяць окремий №

-

170 грн 16 грн 50 коп

редакція і контора Фонд «українська політика» Інститутська, буд. 22/7

Кіїв.

Вул.

ної й економічної ці кордони є цілком безпідставні і безпринципні, що повністю суперечить і не відповідає нашим бажанням і сподіванням». Російська сторона в своєму проекті захоплювала донецькі басейни з українським населенням. До Росії мали відійти чотири повіти Волині, частина Чернігівщини, Харківщини і Катеринославщини. Кордон проводився на відстані майже гарматного пострілу від Чернігова та Харкова. У Донецькому басейні повинні були відійти до Росії 20 тисяч квадратних верств території з 2,5 мільйонами українців, усі поклади антрациту і майже всі - кам’яного вугілля. Своїм кордоном російські делегати відмежовували від України металургійні заводи і тим «розрізали національний і економічний організм України», як стверджував С. Шелухін. За словами С. Шелухіна, у випадку проведення кордону так, як це пропонувала Росія, вся промисловість, яка існувала на території України була б приречена на загибель, оскільки Україна споживала 75% палива, яке видобувалось у Донецькому басейні. Натомість пропонувалося їй залишити - 25%. Як зазначає С. Шелухін, реалізація такого плану радянської Росії могла закінчитися для України економічним крахом, бо все, «що живе вугільним паливом, мусило б зруйнуватися, загинути, або закабалитися Росією». Крім того, в період переговорів радянський уряд відправив уздовж прикордонних ліній озброєних агітаторів і погрожуючи, шляхом терору став вимагати голосувати за Росію. Неслухняних били, розстрілювали, саджали у в’язниці, погрожували.

Між самостіиними державами не може бути громадянської віини Поняття «громадянська війна» можна використовувати для характеристики подій в рамках однієї держави, а за результатами Брестських мирних договорів 9 лютого 1918 року, визнано УНР, а 3 березня 1918 року, РСФСР самостійними державами на території колишньої Російської імперії. Пізніше між УНР та РСФСР у Києві 12 червня 1918 року, було підписано прелімінарний договір, а 17 червня 1918 року - військове перемир’я. На підставі підписаних договорів з позицій міжнародного


права утворено нові держави, а тому немає підстав говорити про громадянську війну в Росії. Більше того на переговорах з Польщею в Мінську та Ризі до складу більшовицької делегації входили представники більшовицького уряду в Україні, а сама делегація виступала навіть від імені Білорусії.

Росіиські більшовицькі підрозділи тероризують українське населення у прикордонних раионах Чернігівський губернський комендант Єгоров 17 червня 1918 року,

повідомляв український уряд про ті насильства, які чиняться більшовиками на окупованій частині краю. А Союз землеводства Стародубського повіту повідомляв: «Убивствами, насильством, загрозами більшовики змушують місцеве населення підписувати заяви про приєднання північних повітів Чернігівщини до Російської республіки. Використовуються всі способи залякування для зібрання найбільшого числа підписів. Союз землеводства Стародубського повіту, доводячи про це до Уряду, прохає насильницьке зібраним заявам тероризованого населення не вірити і не роз’єднувати Чернігівщини від рідної України». Про вбивства українців більшовиками телеграфував у Київ стародубський повітовий староста Кибальчич:

2

«Населення панікує. У зайнятій більшовиками частині повіту людей вирізають, як баранів». Страх перед російськими більшовиками був настільки великим, що українці тієї частини Стародубщини, що входила до складу Української Держави, заходилися навіть збирати гроші для потреб українського війська, аби тільки український уряд надіслав більше збройних частин для їхнього захисту. Так українцями краю було зібрано 500 карбованців, а на захист Стародубщини урядом було відправлено 2-й Запорізький полк з дивізії під командуванням Петра Болбочана, з двома гарматними батареями, які розташувалися на лінії Новозибків - Новгород-Сіверський.

168  
168  
Advertisement