Page 1

Ціна 50 коп.

КЛіО

Рік видання перший

ВИПУСК № 158 7 червня 1918 року

ГАЗЕТА

Звенигородське повстання

Гроші на підручники

7 червня 1918 року, повстанці вели бої на вулицях міста Звенигородка. Але коли зрозуміли що до них ніхто не пристане, вирішили, що оборонятися ні для кого зараз не потрібно і не було рації. Керівник повстанців Л. Шевченко вирішив розпустити повстанців. За словами Г. Тютюнника: «вони зникли так несподівано й так тихо, що населення міста довідалося про це тільки ранком, коли у Звенигородку прийшли німці.

Для видання шкільних підручників 7 червня 1918 року, гетьман П. Скоропадський затвердив ухвалений урядом закон про виділення Міністерству народної освіти на ці потреби 2 мільйони карбованців. На ці кошти було замовлено 2,5 мільйони примірників підручників.

Що це таке?

О. Скоропис-Йолтуховський був поновлений на посаді губернського старости Холмщини та Підляшшя. Добре ознайомлений з першими кроками гетьманського уряду та його персональним складом, О. Скоропис-Йолтуховський вже на початку червня пропонував відправити його у відставку та сформувати новий - з виразно «українським» обличчям. Спілкуючись з представниками німецької влади в Києві, він намагався довести, що перший гетьманський уряд нібито нездатний ефективно управляти країною. На підтвердження цього свідчить запис у щоденнику Є.Чикаленка від 7 червня 1918 року, в якому йдеться про те, що О. Скоропис-Йолтуховський зустрівся з помічником генерала М. Гофмана Брікманом з тим, щоб поінформувати останнього про кадрову політику уряду та його відомств. Йшлося, зокрема, про залучення на службу до військових майстерень у Києві майже виключно великоросів, серед яких значну частину становили більшовики. Взагалі, нерідко на відповідальні посади проникали вороги української державності, які використовували своє службове становище для проведення терористичних актів (прикладом може бути потужний вибух у місті Києві на артилерійських складах, організований російськими та українськими есерами). Наступного дня під час своєї бесіди з Брікманом О. Скоропис-Йолтуховський намагався довести доцільність усунення уряду Ф. Лизогуба з огляду на його нібито вороже ставлення до української державності та нездатність розробити та провести аграрну реформу, якої конче потребувало селянство України. Очевидно, таке ставлення до гетьманського уряду обумовлювалося тим, що О.Скоропис ще певний час перебував у полоні уенерівських ілюзій і оцінював гетьманський уряд з «соціалістичної» платформи.

Від часу перевороту на вулицях Києва появилось багато осіб, які носять пагони і відзнаки колишньої російської армії. Частина з них носять навіть шаблі і револьвери. Помітно, що українська влада, так і німці не звертають на це уваги. Хоча військовий міністр і видав наказ, яким забороняється особам, неналежним до української та австро-німецької армії носити військові відзнаки (а тим більше зброю) – але, видно, що за виконанням цього наказу ніхто не слідкує, бо жовніри теперішньої української армії віддають навіть військову честь декотрим колишнім російським офіцерам. Що це таке? Чи наказ немає сили, чи це відбувається формування «нової» армії.

Пан Гетьман на Звіринці О першій годині дня пан Гетьман виїхав на місце вибуху, щоб самому ознайомитись із станом речей. Пан Гетьман прослідував Московською вулицею до Звіринця, вислухав доповідь про становище від представників української і німецької влади, дав кілька порад і, побувши там пів години, повернувся назад.

У Ботанічному саду Біля входу до Ботанічного саду немає звичайної варти. До садка заходить усякий, хто хоче… У самому садкові зібралася дуже різна компанія… Сюди повтікали з великих будинків. Можна побачити там напівроздягнений пан лежить на лавочці, а там перелякана пані і діти.

О.Скоропис-Йолтуховськии про проросіиськии уряд

1

перше щоденне ілюстроване видання присвячене ж иттю т а інтересам українців у 1918 році. передплатна ціна

на рік на місяць окремий №

-

170 грн 16 грн 50 коп

редакція і контора Фонд «українська політика» Інститутська, буд. 22/7

Кіїв.

Вул.

Стратегічна доцільність Павла Скоропадського За Брестським мирним договором на півночі до України відійшли три південні повіти Мінської губернії - Пінський, Мозирський і Річицький, а також частина Брестського і Кобринського повітів Гродненської губернії, де населення складалося з українців і почасти білорусів. За часів УНР вони були включені відповідно до складу Волинської і Холмської губерній. З приєднанням цих територій Україна вступила в протиріччя з прагненням білорусів до самовизначення та об’єднання усіх білоруських етнографічних земель. За згодою німецького командування уряд Української Держави розповсюдив свою владу на півночі на всі спірні території, на які претендував. Рішенням Ради міністрів від 7 червня 1918 року, вони склали окрему адміністративну одиницю - Поліський округ (староство) із адміністративним центром у Мозирі. До української території із стратегічних міркувань був приєднаний Гомельський повіт Могилівської губернії з переважно білоруським населенням. Спонукало до цього важливе становище Гомеля, розташованого на перетині двох залізниць та водного шляху, що вели до Чернігова та Києва. Адміністративно повіт увійшов до Чернігівської губернії. З цього бачимо, що за П. Скоропадського формування території України спиралося не лише на етнографічний принцип, але й на «стратегічну доцільність».

УСС мандрують на Велику Україну 7 червня 1918 року, з раннього ранку по всіх селах розташування УСС довкола Миколаєва (Львівської області) панував радісний, живий рух. У селах Рудники, Пісочна, Надітичі, Верин і інші, вантажилося всяке військове майно на вози і відправлялося на двірець у Миколаєві над Дністром, а сотні Вишколу УСС (35-та, 36-та і так далі аж до 45-ї) одна за одною прямували бадьоро до Верина, де була головна збірка. Біля полудня вже ціле оболоння було вкрите стрілецькими лавами.


Сергіи Шелухін Один із діячів Української Народної Республіки Сергій Шелухін, який з 26 березня 1918 року, очолював Міністерство судових справ УНР, усі накази якого «Грамотою до всього українського народу» від 29 квітня 1918 року, П. Скоропадський визнав не чинними, був, саме наказом гетьмана від 7 червня 1918 року, призначений суддею карного департаменту Генерального суду. Згодом - сенатором карного Генерального суду Державного Сенату.

мунії, оскільки між двома країнами не було встановлено офіційних відносин та з огляду на напруження, що виникло через бессарабське питання, зайняв стриману позицію. Однак улітку 1918 року, не визнаючи українську державу де-юре, дав свою згоду на створення постійного дипломатичного представництва у Румунії. Місцеперебуванням української дипломатичної установи було визначено місто Ясси, де знаходився й румунський уряд внаслідок окупації країни німецькими військами, а фронтовий військовий комісар К. Чеботаренко став радником місії у справах військових, але фактично її керівником.

Дипломатичні відносини з Румунією Ліси в Українськіи Державі З огляду на те, що Корнелій Чеботаренко був добре обізнаний із ситуацією в Румунії, голова Ради міністрів Української Держави гетьмана П. Скоропадського Федір Лизогуб призначив його офіційним представником Військового міністерства і виконуючим обов’язки Генерального консула України в Румунії, про що було офіційно повідомлена румунська влада Нотою Народного Міністерства закордонних справ №3036 від 7 червня 1918 року. Уряд Ру-

Одним із перших нормативно-правових актів у сфері лісівництва став підписаний новим міністром 7 червня 1918 року, наказ № 9, яким скасовувались всі циркулярні вказівки Міністерства землеробства УНР. Зміни торкнулися системи управління лісовою галуззю, оскільки гетьман ліквідував усі губернські, повітові, волосні земельні комітети, створені Тимчасовим урядом, що працювали при УНР. Відновлювалася дореволюцій-

2

на система охорони лісів, регламентована «Статутом лісовим» 1905 року. Усі українські ліси увійшли до складу лісового фонду, який поділявся на чотири категорії: державні, громадські, приватні та монастирські ліси. Своєю чергою, державні ліси поділялися на дві категорії: скарбові ліси, які перебували в безпосередньому державному управлінні; відомчі ліси, передані державою в користування військовому департаменту, заводам, різним організаціям, навчальним закладам, окремих громадянам. До категорії громадських і приватних належали ліси, куплені різними фізичними особами або організаціями, отримані як подарунки або за заповітом. Скарбові ліси перебували під контролем шести територіальних лісових управлінь.

Призначення заступника Віиськового міністра з морських справ 7 червня 1918 року, Товаришем (Заступником) Військового Міністра з Морських Справ, гетьман Павло Скоропадський призначив (заднім числом з 29 травня 1918 року) Миколу Лаврентійовича Максиміва.

158  
158  
Advertisement