Page 1

ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛНІННЯ ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА В МИКОЛАЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

РЕГІОНАЛЬНА ДОПОВІДЬ ПРО СТАН НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА В МИКОЛАЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ У 2010 РОЦІ

м. МИКОЛАЇВ 2011


ЗМІСТ Вступ

5

1. Загальні відомості 1.1. Географічне розташування та кліматичні особливості регіону 1.2. Соціальний та економічний розвиток регіону

6 6 7

2. Стан атмосферного повітря 2.1. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря 2.1.1. Динаміка викидів забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами 2.1.2. Динаміка викидів найпоширеніших забруднюючих речовин в атмосферне повітря по області та в розрізі населених пунктів 2.1.3. Основні забруднювачі атмосферного повітря (за галузями економіки) 2.2. Транскордонне забруднення атмосферного повітря 2.3. Якість атмосферного повітря в населених пунктах 2.4. Стан радіаційного забруднення атмосферного повітря 2.5. Використання озоноруйнівних речовин та їх вплив на довкілля 2.6. Вплив забруднюючих речовин на здоров’я людини та біорізноманіття 2.7. Заходи, спрямовані на покращення якості атмосферного повітря

9 9 9 11 14 16 17 19 20 21 23

3. Зміна клімату 3.1. Політика та заходи у сфері скорочення антропогенних викидів парникових газів 3.2. Національна система оцінки антропогенних викидів та абсорбції парникових газів 3.3. Політика у сфері адаптації до зміни клімату

24 24 25 28

4. Стан водних ресурсів 4.1. Водні ресурси та їх використання 4.1.1. Загальна характеристика 4.1.2. Водозабезпеченість 4.1.3. Водокористування та водовідведення 4.2. Забруднення поверхневих вод 4.2.1. Скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти та очистка стічних вод 4.2.2. Основні забруднювачі водних об’єктів 4.2.3. Транскордонне забруднення поверхневих вод 4.3. Якість поверхневих вод 4.3.1. Оцінка якості вод за гідрохімічними показниками 4.3.2. Гідробіологічна оцінка якості вод та стан гідробіоценозів 4.3.3. Мікробіологічна оцінка якості вод з огляду на епідемічну ситуацію 4.3.4. Радіаційний стан поверхневих вод 4.4. Якість питної води та її вплив на здоров’я населення 4.5. Екологічний стан Азовського та Чорного морів 4.6. Заходи щодо поліпшення стану водних об’єктів

29 29 29 30 32 37 37 39 43 44 44 49 59 59 61 69 71

5. Збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, розвиток природнозаповідного фонду та формування екологічної мережі 5.1. Збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, формування екологічної мережі 5.1.1. Загальна характеристика 5.1.2. Загрози та вплив антропогенних чинників на структурні елементи екомережі, біологічне та ландшафтне різноманіття 5.1.3. Заходи щодо збереження біологічного та ландшафтного різноманіття 5.2. Охорона, використання та відтворення рослинного світу 5.2.1. Загальна характеристика рослинного світу 5.2.2. Лісові ресурси 5.2.3. Стан використання природних недеревних рослинних ресурсів 5.2.4. Охорона та відтворення видів рослин, занесених до Червоної книги України, та тих, що підпадають під дію міжнародних договорів України 5.2.5. Адвентивні види рослин 5.2.6. Стан зелених насаджень 5.2.7. Заходи щодо збереження рослинного світу 5.3. Охорона, використання та відтворення тваринного світу

71 71 71 73 75 75 75 76 78 79 80 80 80 81

2


5.3.1. Загальна характеристика тваринного світу 5.3.2. Стан та ведення мисливського господарства 5.3.3. Стан та ведення рибного господарства 5.3.4. Охорона та відтворення видів тварин, занесених до Червоної книги України, та тих, що підпадають під дію міжнародних договорів України 5.3.5. Інвазивні види тварин та їх вплив на аборигенне біорізноманіття 5.3.6. Заходи щодо збереження тваринного світу 5.4. Природні території, що підлягають особливій охороні 5.4.1. Стан і розвиток природно-заповідного фонду 5.4.2. Водно-болотні угіддя міжнародного значення 5.5. Стан рекреаційних ресурсів та розвиток курортних зон 5.6. Історико-культурна спадщина 5.7. Туризм як фактор впливу на довкілля

81 81 83

6. Стан земельних ресурсів і ґрунтів 6.1. Структура та використання земельних ресурсів 6.1.1. Структура та динаміка змін земельного фонду 6.1.2. Господарська освоєність земельних угідь 6.2. Основні чинники антропогенного впливу на земельні ресурси 6.3. Стан і якість ґрунтів 6.3.1. Якість ґрунтів сільськогосподарського призначення 6.3.2. Забруднення ґрунтів 6.3.3. Деградація грунтів 6.4. Оптимізація використання та охорона земель

92 92 92 94 94 94 94 95 95 96

7. Надра 7.1. Мінерально-сировинна база 7.1.1. Стан та використання мінерально-сировинної бази 7.2. Система моніторингу геологічного середовища 7.2.1. Підземні води: ресурси, використання, якість 7.2.2. Екзогенні геологічні процеси 7.3. Геологічний контроль за вивченням та використанням надр 7.4. Дозвільна діяльність у сфері використання надр

98 98 98 100 100 108 114 114

8. Відходи 8.1. Структура утворення та накопичення відходів 8.2. Поводження з відходами (збирання, зберігання, утилізація та видалення) 8.3. Використання відходів як вторинної сировини 8.4. Транскордонні перевезення відходів 8.5. Державне регулювання в сфері поводження з відходами

115 115 117 120 121 121

9. Екологічна безпека 9.1. Екологічна безпека як складова національної безпеки 9.2. Об’єкти, що становлять підвищену екологічну небезпеку 9.3. Радіаційна безпека та радіоекологія 9.3.1. Радіаційне забруднення територій 9.3.2. Радіоактивні відходи

123 123 126 127 127 130

10. Промисловість та її вплив на довкілля 10.1. Структура та обсяги промислового виробництва 10.2. Вплив на довкілля 10.2.1. Гірничодобувна промисловість 10.2.2. Металургійна промисловість 10.2.3. Хімічна та нафтохімічна промисловість 10.2.4. Харчова промисловість 10.3. Заходи з екологізації промислового виробництва

130 130 132 132 132 133 134 134

11. Сільське господарство та його вплив на довкілля 11.1. Соціально-економічні тенденції в сільському господарстві 11.2. Вплив на довкілля 11.2.1. Внесення мінеральних і органічних добрив на оброблювані землі і під багаторічні насадження

135 135 137

84 85 85 85 85 87 87 89 90

137

3


11.2.2. Використання пестицидів 11.2.3. Екологічні аспекти зрошення та осушення земель 11.2.4. Тенденції в тваринництві 11.3. Органічне сільське господарство

138 138 141 142

12. Енергетика та її вплив на довкілля 12.1. Структура виробництва та використання енергії 12.2. Ефективність енергоспоживання 12.3. Вплив енергетичної галузі на довкілля 12.4 Використання відновлювальних джерел енергії та розвиток альтернативної енергетики

142 142 143 144 145

13. Транспорт та його вплив на довкілля 13.1. Транспортна мережа області 13.1.1. Структура та обсяги транспортних перевезень 13.1.2. Склад парку та середній вік транспортних засобів 13.2. Вплив транспорту на довкілля 13.3. Заходи щодо зменшення впливу транспорту на довкілля

147 147 147 149 149 150

14. Збалансоване виробництво та споживання 14.1. Структурна перебудова та екологізація економіки 14.2. Впровадження елементів «більш чистого виробництва» 14.3. Ефективність використання природних ресурсів 14.4. Тенденції та характеристика споживання

150 150 151 151 153

15. Державне управління у сфері охорони навколишнього природного середовища 15.1. Регіональна екологічна політика 15.2. Удосконалення системи управління та нормативно-правового регулювання у сфері охорони довкілля та екологічної безпеки 15.3. Державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства 15.4. Виконання державних цільових екологічних програм 15.5. Моніторинг навколишнього природного середовища 15.6. Державна екологічна експертиза 15.7. Економічні засади природокористування 15.7.1. Економічні механізми природоохоронної діяльності 15.7.2. Стан фінансування природоохоронної галузі 15.8. Стандартизація, метрологія у сфері охорони довкілля і природокористування 15.9. Дозвільна діяльність у сфері природокористування 15.10. Екологічний аудит та екологічне страхування 15.11. Стан та перспективи наукових досліджень у галузі охорони довкілля 15.12. Участь громадськості у процесі прийняття екологічно значущих рішень 15.12.1. Діяльність громадських екологічних організацій 15.12.2. Діяльність громадських рад, об’єднань, тематичних робочих груп і мереж 15.13. Екологічна освіта та інформування 15.14. Міжнародне співробітництво у галузі охорони довкілля 15.14.1. Співробітництво з Європейським Союзом 15.14.2. Залучення зовнішньої допомоги та координація діяльності щодо програм / проектів зовнішньої допомоги 15.14.3. Двостороннє та багатостороннє співробітництво

153 153

Висновки

186

154 154 156 159 161 164 164 165 166 167 168 168 175 175 179 182 184 184 185 186

4


ВСТУП «Регіональна доповідь про стан навколишнього природно середовища в Миколаївській області у 2010 році» підготовлена державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Миколаївській області на виконання вимог ст. 25 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища». Доповідь містить узагальнені та аналітичні матеріали про використання, охорону і відтворення природних ресурсів регіону, державний екологічний моніторинг довкілля, державну політику та контроль у галузі охорони природи та природокористування, впровадження еколого-економічних реформ, здійснення регіональних та національних екологічних програм, результати державної екологічної експертизи, поводження з відходами виробництва, радіаційну безпеку, вплив якості довкілля на стан здоров’я населення, екологічне інформування населення, освіту, громадські екологічні рухи, стан і перспективи наукових досліджень в галузі екології та раціонального природокористування, міжнародне співробітництво з питань охорони довкілля. Підведені підсумки та визначено основні пріоритети екологічної політики в області на 2011 рік.

5


1. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ 1.1. Географічне розташування та кліматичні особливості регіону. Як окрема політико-адміністративна одиниця України, Миколаївська область була створена 22 вересня 1937 року. У сучасних межах область розташована між 46°30' і 48°15' північної широти та між 30°15' і 33°05' східної довготи. За розмірами території вона знаходиться на 15 місці серед політико-адміністративних формувань України. Площа – 24,6 тис.км2. Кількість населення – 1180,4 тис. осіб (на 1 червня 2011 року). Центр області – місто Миколаїв. За особливістю природних умов Миколаївська область розташована на півдні країни в межах двох фізико-географічних зон – лісостепової (Кривоозерський і західна половина Первомайського району) і степової (решта території) в басейні нижньої течії ріки Південний Буг. На заході межує з Одеською, на півночі з Кіровоградською, на сході та північному сході з Дніпропетровською та на південному сході з Херсонською областями. Південна частина Миколаївщини омивається водами Чорного моря. Клімат у Миколаївській області помірно-континентальний з м’якою малосніжною зимою та жарким посушливим літом. Середньорічні температури: літня – плюс 21,1°С, зимова – мінус 2°С. Річна кількість опадів коливається від 400 мм на півдні області до 550 мм – на півночі. Середня кількість днів з опадами становить 5-9 на місяць. Максимум випадає влітку, переважно у вигляді злив. З несприятливих кліматичних явищ на території області спостерігаються суховії (у теплий період року – 15-20 днів), пилові бурі (від 5 на заході до 9 днів на сході), посухи (вересень-жовтень), град (4 дні). Північна частина Миколаївської області належить до посушливої, дуже теплої, південна – до дуже посушливої, помірно жаркої з м'якою зимою. Внутрішні води включають річки, лимани, озера, водосховища і ставки. В області нараховується 120 великих, середніх та малих річок загальною довжиною в межах області 3609,34 км. Основна водна артерія області – річка Південний Буг. У межах Миколаївської області її довжина складає 257 км. Притоки Південного Бугу: ліві – Мертвовод (92 км), Гнилий Єланець (72 км), Сухий Єланець (68 км), Велика Корабельна (40 км), Синюха (24 км); праві – Чичиклея (86 км), Бакшала (85,5 км), Чертала (60,6 км), Кодима (59 км). Друга за довжиною річка – Інгул (179 км) – впадає в Бузький лиман. На півдні області внаслідок затоплення морем гирлових ділянок річок сформувалося дев’ять лиманів, найбільшими з яких являються: ДніпровськоБузький (63 км), Тилігульський (60 км), Бузький (42 км), Березанський (26 км). До території області належать чотири невеликі острови: Довгий (7 км), Майський (4 км), Березань (0,9 км), Круглий (0,6 км), а також частина Кінбурнського півострова (40 км).

6


1.2. Соціальний та економічних розвиток регіону. Сприятливі умови розташування Миколаївської області обумовили формування на її території потужної багатогалузевої промисловості, розвиненого агропромислового комплексу, розгалуженої транспортної мережі, портового господарства й створення значної виробничої, наукової й соціальної інфраструктури. Економічний потенціал регіону становлять більше 200 промислових і понад 2,3 тис. малих підприємств всіх форм власності, понад 600 сільськогосподарських підприємств та 4,3 тис. фермерських господарств. За підсумками 2010 року спостерігається зростання в усіх секторах економіки області порівняно з 2009 роком. Розвиток промислового комплексу області. Темп зростання обсягів промислового виробництва у 2010 році, порівняно з 2009 роком, становив 110,3%. Загалом, зростання виробництва в області протягом 2010 року відбулося за всіма основними видами промислової діяльності: у добувній промисловості – на 21,1%; переробній – на 11,2%, у виробництві харчових продуктів – на 14,4%, машинобудуванні – на 11,6%, виробництві іншої неметалевої мінеральної продукції – на 15,8%, металургійному виробництві – на 3,6%, легкій промисловості – на 8,5%, у виробництві та розподіленні електроенергії, газу та води – на 7,2%. Сільське господарство. Темпи зростання обсягів виробництва продукції сільського господарства по області у 2010 році порівняно з 2009 роком склали 101,0%. У 2010 році вироблено 2200,7 тис.т зернових. Будівельна діяльність. За 2010 рік підприємствами області виконано будівельних робіт на суму 1246,5 млн.грн., що на 30,7% більше від обсягу робіт, виконаних у 2009 році. На будівництво та реконструкцію об’єктів соціального значення, на яких виконувались роботи у 2010 році, передбачалось 104,36 млн.грн. Станом на 1 січня 2011 року за рахунок усіх джерел фінансування виконано робіт на суму 72,78 млн.грн. Фактично профінансовано 84,995 млн.грн. або 87,2% від запланованого обсягу на поточний рік. Транспорт та зв’язок. За підсумками 2010 року обсяг перевезених вантажів проти 2009 року збільшився на 1,1% і становив 5,9 млн.т. Упродовж 2010 року на водних причалах області оброблено 2415 суден, з них 2241 – закордонних. Відправлення вантажів авіаційним транспортом проти 2009 року зросли у 11 разів, пасажирів – на 18,4%. Автомобільним транспортом перевезено 138 млн. пасажирів. Послугами електротранспорту скористалися 31,2 млн. осіб (18,4% загальної кількості). Зовнішньоекономічна діяльність. За 2010 рік обсяги експорту товарів та послуг області становили 1800,5 млн.дол.США, імпорту – 925,1 млн.дол.США і збільшились порівняно з минулорічним періодом відповідно на 5,4% та 12,3%. Зберігається позитивне сальдо зовнішньої торгівлі товарами, яке дорівнює за 2010 рік 875,4 млн.дол.США., коефіцієнт покриття експортом імпорту склав 1,95. За 2010 рік приріст іноземного капіталу склав 18,5 млн.дол.США порівняно з 11,1 млн.дол.США у 2009 році, темпи зростання обсягу прямих іноземних інвестицій склали 111,4%. 7


Стан розвитку споживчого ринку області. Оборот роздрібної торгівлі за всіма каналами реалізації за 2010 рік склав 12464,6 млн.грн. з темпом росту до 2009 року 105,2%. Інвестиційна діяльність. На території області успішно реалізуються інвестиційні проекти, зокрема, з розвитку морегосподарського комплексу на території ДП «Миколаївський морський торговельний порт», будівництво річкового флоту та терміналів для перевалки зернових та олійних культур ТОВ СП «Нібулон», у розвитку металургійного виробництва ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» реалізується проект по збільшенню випуску глинозему до 1,7 млн.т на рік, енергозберігаючий проект по заміні природного газу на вугілля ПАТ «Югцемент», розширення виробництва продукції машинобудування підприємствами «Зоря-Машпроект» та «Первомайськдизельмаш», використання новітніх технологій на ВАТ «Зелений Гай» (експлуатація гібридних установок для вироблення електроенергії, біогазових установок та ін.), створення вітроелектростанцій (вітропарки «Березанський» - потужністю 200 МВт., «Очаківський» - потужністю 300МВт.) (для порівняння потужність 1 блоку ЮУ АЕС становить 1 млн .МВт). В грудні 2010 року розпочав виробничу діяльність Бандурський маслоекстраційний завод - потужність 1500 т на добу переробки насіння маслинних культур. В листопаді-грудні 2010 року представниками місії SAPROF від Японської агенції з міжнародного співробітництва (JICA) розпочато роботу з реалізації проекту спорудження мостового переходу через річку Південний Буг у місті Миколаєві. Розвиток житлово-комунального господарства. Консолідовані видатки державного, обласного, місцевих бюджетів та власних коштів підприємств на утримання, модернізацію і розвиток житлово-комунального господарства склали 182,8 млн.грн., що перевищує показники минулого року (2009 рік – 151,8 млн.грн.). Виконання місцевих бюджетів області. Суб’єктами підприємницької діяльності та фізичними особами на території області за 2010 рік сплачено податків і зборів до державного і місцевих бюджетів в сумі 5135,3 млн.грн., що на 484,0 млн.грн. (на 10,4%) більше, ніж за відповідний період 2009 року, в тому числі до державного бюджету – 3612,8 млн.грн. (на 10,8% більше 2009 року або на 350,7 млн.грн.), до місцевих – 1522,56 млн.грн. (на 9,6% більше ніж за аналогічний період минулого року або на 133,3 млн.грн.). Соціальний захист. У 2010 році державні допомоги постійно отримували майже 19% сімей області, що в 1,6 рази більше ніж у 2009 році. З метою наближення соціальних послуг до мешканців області збережено 305 сільських, селищних центрів соціального захисту населення на функціонування яких з місцевих бюджетів у 2010 році виділено 6 млн.грн.

8


2. СТАН АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ 2.1. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Охорона атмосферного повітря – ключова проблема оздоровлення навколишнього природного середовища. Атмосферне повітря займає особливе положення серед інших компонентів біосфери, виконуючи складну захисну функцію: оберігаючи Землю від абсолютно холодного Космосу і потоку сонячних випромінювань. У атмосфері йдуть глобальні метеорологічні процеси, формується клімат і погода, затримується маса метеоритів. Його значення для всього живого на Землі неможливо переоцінити. При цьому повітря повинне мати певну чистоту і будь-яке відхилення від норми небезпечне для здоров’я. Внаслідок діяльності людини в атмосферу потрапляє значна кількість забруднюючих речовин, зокрема при спалюванні різних видів палива (для опалення, виробництва електроенергії, під час експлуатації транспортних засобів) та при роботі промислових підприємств. Особливо актуальною ця проблема є для індустріальних областей, в тому числі і для Миколаївської, хоча область і не увійшла в перелік регіонів з високим забрудненням атмосфери, що зумовлено відсутністю підприємств хімічної та вугільної промисловості. Слід відмітити, що рівень техногенного навантаження на навколишнє природне середовище Миколаївської області нижчий, ніж в середньому по Україні. Так, у розрахунку на 1 км 2 території регіону припадало 3 т викинутих в атмосферу забруднюючих речовин. В середньому по країні зазначені показники становили відповідно 11 т. 2.1.1. Динаміка викидів забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами. 2010 року в атмосферне повітря області надійшло 83,10 тис.т забруднюючих речовин, що на 2,7 тис.т (3,2%) менше, ніж у 2009 році (табл. 2.1.1.1. та 2.1.1.2.), в тому числі: - зі стаціонарних джерел забруднення до атмосфери надійшло 21,45 тис.т забруднюючих речовин, що на 2,98 тис.т, або на 12,2% менше ніж у 2009 році; - від пересувних джерел 61,65 тис.т, що на 0,4% більше ніж минулого року. Крім того, в атмосферу було викинуто 2,6 млн.т діоксиду вуглецю (парникового газу), який впливає на зміну клімату. Таблиця 2.1.1.1. Динаміка викидів в атмосферне повітря Викиди в атмосферне повітря, тис.т. у тому числі Роки

2000 2005 2006 2007 2008 2009 2010

Всього

стаціонарними джерелами

пересувними джерелами

Щільність викидів у розрахунку на 1 км2, т

54,23 71,45 85,80* 86,66* 89,61* 85,82* 83,10*

11,43 24,29 21,19 22,66 25,78 24,43 21,45

42,80 47,16 64,61 64,002 63,83 61,39 61,65

2,21 2,91 2,8 3,5 3,64 3,49 3,38

Обсяги викидів у розрахунку на 1 особу, кг 42,14 58,20 56,80 71,76 74,69 72,0 70,0

Обсяг викидів на одиницю ВРП, т/млн.грн. 16,36 7,48 7,22 5,78 4,67 4,22 -**

* Запроваджено новий метод розрахунку викидів від транспортних засобів. ** Данні про ВРП за 2010 рік Держкомстатом будуть представлені у 2012 році.

9


Таблиця 2.1.1.2. Динаміка викидів в атмосферне повітря (стаціонарні джерела та автотранспорт) Викиди по області Загальна кількість викидів в атмосферне повітря по області, тис.т. у тому числі: від стаціонарних джерел забруднення, тис.т. від автотранспорту, тис.т.

2004 р.

2005 р.

2006 р.

2007 р.

2008 р.

2009 р.

2010 р.

70,71

71,45

85,80*

86,66*

89,61*

85,82*

83,10*

22,21

24,29

21,19

22,66

25,78

24,43

21,45

44,74

43,45

43,57

54,98

54,60

52,57

51,1

* Новий метод розрахунку викидів від транспортних засобів.

Динаміка викидів в атмосферне повітря у 2000 та 2005-2010 рр. в розрізі джерел надходження (стаціонарні джерела та автотранспорт) представлена на мал. 2.1.1.1. 90 80 70 60 50 40 30 20 10 0

2000 р.

2005 р.

2006 р.

2007 р.

Загальна кількість викидів, тис.т

2008 р.

2009 р.

2010 р.

Викиди від стаціонарних джерел, тис.т

Викиди від пересувних джерел, тис.т

Мал. 2.1.1.1. Динаміка викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, тис.т Основними забруднюючими речовинами, що потрапляють в повітряний басейн при експлуатації транспортних засобів та виробничої техніки є оксид вуглецю (71% або 43,8 тис.т), діоксид азоту (14,6% або 9,0 тис.т), неметанові леткі органічні сполуки (10,9% або 6,7 тис.т). У значно менших кількостях в атмосферу викидалися специфічні речовини: діоксид сірки (898,8 т), метан (193,6 т), оксид азоту (76,4 т), бенз(а)пірен (5 т), аміак (0,6 т). Крім того, від роботи двигунів пересувних джерел забруднення було викинуто 908,9 тис.т діоксиду вуглецю. Щодо викидів від стаціонарних джерел, то їх частка становить 25,8% від загального обсягу забруднюючих речовин, що надійшли в атмосферу області. У 2010 році 292 підприємства та організації області звітували про викиди забруднюючих речовин стаціонарними джерелами (табл. 2.1.1.3.), що на 27 (8,5%) підприємств менше ніж минулого року. 10


Таблиця 2.1.1.3. Основні показники охорони атмосферного повітря

Кількість підприємств, які мали викиди та звітували за формою 2-ТП повітря, одиниць Обсяги викидів, тис.т Викинуто шкідливих речовин у розрахунку на душу населення, кг Викинуто шкідливих речовин у розрахунку на 1 км2 території, кг Викинуто в середньому одним підприємством, т

2004 р.

2005 р.

2006 р.

2007 р.

2008 р.

2009 р.

2010 р.

371

356

339

340

335

319

292

22,168

24,29

21,19

22,66

25,78

24,43

21,45

18

20

17

19

21,5

20,5

18,0

902

989

862

922

1048

994

872

60

68

63

67

77

76,5

73,5

2.1.2. Динаміка викидів найпоширеніших забруднюючих речовин в атмосферне повітря по області та в розрізі населених пунктів. За даними головного управління статистики у Миколаївській області у структурі викидів шкідливих речовин переважали газоподібні та рідкі речовини, на які припадало 51,1% (11,0 тис.т) сумарної кількості викинутих у повітря забруднюючих хімічних сполук. Твердих речовин у повітряний басейн області викинуто 48,9% (10,5 тис.т). У складі газоподібних речовин 4,35 тис.т. припадає на викиди метану, сполуки азоту складають 2,8 тис.т, оксид вуглецю – 1,6 тис.т.

Леткі органічні сполуки 4,0%

Метан 20,1%

Сполуки азоту 12,9%

Окcид вуглецю 7,3%

Речовини у вигляді твердих суспендованих частинок 48,9%

Сполуки сірки 5,1% Метали та їх сполуки 1,3%

Мал. 2.1.2.1. Хімічний склад викидів шкідливих речовин від стаціонарних джерел у 2010 році

11


Щільність викидів від стаціонарних джерел забруднення в розрахунку на 1 км території області становила 873 кг, а на душу населення – 18 кг шкідливих речовин. Проте, в окремих районах та містах ці показники значно перевищили середній обласний рівень. Зокрема, у м. Вознесенську обсяги викидів у розрахунку на 1 км2 були більшими майже в 11 разів, у м. Первомайську – в 8 разів. Підприємствами обласного центру у розрахунку на 1 км 2 було викинуто 22,8 т забруднюючих речовин, що перевищило середній показник по області в 26 разів. Що стосується викидів у атмосферу в розрахунку на душу населення, то найсуттєвішого антропогенного навантаження (0,2 т шкідливих речовин) зазнала атмосфера Миколаївського району, де цей показник перевищив середній обласний рівень майже в 14 разів. Зменшення обсягів викидів у повітря від стаціонарних джерел порівняно з 2009 роком було характерним для 9 районів області та міст Миколаєва, Вознесенська, Первомайська, Южноукраїнська (на 1,3% – 35,2%). Найзначніше збільшили обсяги викидів небезпечних речовин підприємства та організації Братського (в 4,8 рази) та Снігурівського (в 1,8 разів) районів. 2

Таблиця 2.1.2.1. Динаміка викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел у регіоні по окремим населеним пунктам, тис.т 2000 р.

2005 р.

2006 р.

2007 р.

2008 р.

2009 р.

2010 р.

Всього по області

11,43

24,29

21,19

22,66

25,78

24,434

21,452

Всього по населеним пунктам

6,96

7,967

8,095

7,175

7,807

9,764

6,468

м. Миколаїв

5,65

6,459

6,542

6,143

7,048

9,132

5,916

м. Вознесенськ

0,50

0,423

0,421

0,265

0,244

0,229

0,212

-

0,165

0,102

0,118

0,103

0,093

0,109

м. Первомайськ

0,59

0,762

0,875

0,453

0,289

0,224

0,175

м. Южноукраїнськ

0,22

0,158

0,155

0,196

0,123

0,086

0,056

у тому числі:

м. Очаків

Динаміка викидів в атмосферне повітря від стаціонарних джерел в цілому по області та в розрізі населених пунктів, в тому числі, по найпоширенішим забруднюючим речовинам (пил, діоксид сірки, діоксид азоту, оксид вуглецю), представлена в табл. 2.1.2.1. та табл. 2.1.2.2. За даними головного управління статистики у Миколаївській області в 2010 році від стаціонарних джерел в порівняні з 2009 роком зменшилися викиди діоксиду сірки в 2,2 рази та діоксиду азоту на 29%, викиди пилу та оксидів вуглецю осталися на рівні минулого року.

12


Таблиця 2.1.2.2. Динаміка викидів стаціонарними джерелами в атмосферне повітря, в тому числі по найпоширеніших речовинах (пил, діоксид азоту, діоксид сірки, оксид вуглецю) в цілому по області та в розрізі населених пунктів, тис.т 2006 рік

2007 рік

2009 рік

Діоксид сірки

Оксид вуглецю

Пил

Діоксид азоту

Діоксид сірки

Оксид вуглецю

1,673

17,761 10,423

3,112

2,670

1,556

15,465

10,48

2,228

1,182

1,575

м. Миколаїв

4,636

1,665

0,283

1,703 0,985

4,630

1,887

1,614

0,172

0,957

4,209

1,699

1,504

0,084

0,922

6,601

1,888

1,881

1,946

0,886

5,916

1,83

1,688

0,114

0,936

м. Вознесенськ

0,182

0,047

0,045

0,047 0,043

0,169

0,043

0,035

0,056

0,035

0,109

0,027

0,034

0,023

0,025

0,106

0,027

0,034

0,026

0,019

0,212

0,023

0,032

0,031

0,017

м. Очаків

0,024

0,004

0,007

0,005 0,008

0,017

0,003

0,004

0,002

0,008

0,014

0,003

0,003

0,001

0,007

0,009

0,003

0,003

0,001

0,002

0,109

0,001

0,005

0,001

0,003

м. Первомайськ

0,693

0,228

0,193

0,075 0,197

0,292

0,161

0,039

0,036

0,056

0,232

0,143

0,031

0,032

0,026

0,194

0,095

0,037

0,039

0,023

0,175

0,05

0,031

0,038

0,021

м. Южноукраїнськ

0,072

0,046

0,002

0,009 0,015

0,180

0,099

0,009

0,067

0,005

0,111

0,083

0,002

0,024

0,002

0,076

0,069

0,003

0,002

0,002

0,056

0,042

0,002

0,001

0,002

Разом

Діоксид азоту

0,867

Пил

Оксид вуглецю

2,921

Разом

Діоксид сірки

18,203 12,742

Пил

1,812

Разом

1,106

Пил

3,103

Разом

3,023 2,096 16,292 10,271

Діоксид сірки

1,256

Діоксид азоту

15,794 9,419

Пил

Разом по області, у тому числі:

Населені пункти

Разом

Діоксид азоту

у тому числі

Оксид вуглецю

у тому числі

Діоксид сірки

у тому числі

2010 рік

Діоксид азоту

у тому числі Оксид вуглецю

у тому числі

2008 рік

13


В таблиці 2.1.2.3. наведено інформацію про обсяги викидів забруднюючих речовин стаціонарними джерелами в розрізі районів та міст області. Аналіз даних свідчить про збільшення обсягів викидів, порівняно з попереднім роком, у 10 районах та місті Очакові. Найбільше збільшення викидів спостерігається у Братському (в 4,7 рази), Снігурівському (на 82%), Жовтневому (на 45,7%), Врадіївському (на 43,65%) районах. Таблиця 2.1.2.3. Обсяги викидів забруднюючих речовин стаціонарними джерелами в атмосферне повітря по районам та містам області Міста та райони області м. Миколаїв м. Вознесенськ м. Очаків м. Первомайськ м. Южноукраїнськ Арбузинський Баштанський Березанський Березнігуватський Братський Веселинівський Вознесенський Врадіївський Доманівський Єланецький Жовтневий Казанківський Кривоозерський Миколаївський Новобузький Новоодеський Очаківський Первомайський Снігурівський Разом по області

Обсяги викидів, т у 2009 р.

у 2010 р.

9,132 0,229 0,093 0,223 0,086 0,867 1,213 0,065 0,215 0,011 0,701 1,143 0,045 0,151 0,026 0,748 0,215 0,075 7,768 0,127 0,449 0,110 0,450 0,312 24,34

5,916 0,212 0,109 0,175 0,056 0,807 1,136 0,062 0,258 0,052 0,715 0,999 0,065 0,133 0,032 1,090 0,226 0,081 7,588 0,126 0,422 0,075 0,549 0,568 21,45

Збільшення/ зменшення викидів у 2010 р. проти 2009 р, т

Обсяги викидів у 2010 р. до 2009 р., %

Викинуто в середньому 1 підприємством, т

-3,216 -0,017 0,016 -0,048 -0,03 -0,06 -0,077 -0,003 0,043 0,041 0,014 -0,0144 0,02 -0,018 0,006 0,342 0,011 0,006 -0,18 -0,001 -0,027 -0,035 0,099 0,256 -2,89

64,8 92,5 117,3 78,1 66,0 93,1 93,7 95,5 120,2 477,0 102,0 87,4 143,6 88,1 124,9 145,7 105,0 108,4 97,7 98,7 93,9 67,9 127,8 182,1 87,8

56 10 16 8 14 50 87 8 43 7 60 250 16 33 11 99 38 14 542 13 32 12 29 63 73

2.1.3. Основні забруднювачі атмосферного повітря (за галузями економіки). Переважна більшість забруднюючих речовин надходить до повітря від основних забруднювачів – підприємств, обсяги викидів яких перевищують 100,0 т на рік. 2010 року до переліку основних забруднювачів області відносяться п’ятнадцять підприємств (біля 5,1% від загальної кількості підприємств, які надали звіт по формі 2-ТП (повітря), разом з тим обсяги викидів цих підприємств складають 76% від обсягів викидів всіх підприємств області та дорівнюють 16,29 тис.т. (табл.2.1.3.1.) 14


Таблиця 2.1.3.1. Основні забруднювачі атмосферного повітря № з/п

Валовий викид, т 2009 р.

2010 р.

Зменшення /збільшення /+

Причина зменшення / збільшення

5928,4

6859,313

930,913

Збільшення обсягу виробництва, перехід з природного газу на вугілля

4659,5

2532,594

- 2126,906

Перехід з мазуту на природний газ

3. Миколаївське ЛВУМГ

3720,4

3436,943

- 283,457

Зменшення пусконалагоджувальних та ремонтних робіт

4. ДП НВКГ «Зоря – Машпроект»

214,68

387,773

173,093

Збільшення обсягу виробництва

5. ОКП «Миколаївоблтеплоенерго»

214,68

202,02

- 12,66

Заміна та модернізація застарілого обладнання

6. ТОВ СП «Нібулон»

607,246

770,384

163,138

Збільшення обсягу виробництва

134,62

64,277

- 70,343

Зменшення кількості ремонтних робіт

8. ВАТ «Миколаївгаз»

157,96

145,116

- 12,844

Модернізація обладнання

9. ВАТ «Вадан Ярдс Океан»

253,76

102,19

- 151,57

Зменшення обсягу виробництва

Пасажирське вагонне депо «Миколаїв»

148,40

166,363

17,963

Зменшення використання твердого палива

11. ВАТ «Миколаївська ТЕЦ»

157,13

142,415

- 14,715

Зменшення використання палива

Південнобузька компресорна 12. станція Олександрівського ЛВУМГ УМГ «Черкаситрансгаз»

906,77

865,528

- 41,242

Зменшення обсягу виробництва

114,36

92,534

- 21,826

Зменшення обсягу виробництва

*

416,024

-

-

100,076

108,284

8,208

Збільшення обсягу виробництва

Підприємство-забруднювач

1. ПАТ «Югцемент»

2.

7.

10.

ТОВ «Миколаївський глиноземний завод»

ДК «Укртрансгаз» м. Харків, РВУ «Харківавтогаз»

13.

Миколаївське відділення ВАТ «САН Інбев Україна»

14.

ТОВ «Юкрейніан Шугар Компані»

15. ТОВ «Екотранс»

* Обладнання введено в експлуатацію у 2009 році.

Відповідно до даних, представлених в таблиці 2.1.3.1., можна зробити висновок: - три перших місця, як і минулого року, займають підприємства: ПАТ «Югцемент», Миколаївське ЛВУМГ, ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» сумарні викиди яких склали 12,7 тис.т або 59% від викидів усіх стаціонарних джерел та 78% від викидів основних забруднювачів.

15


Загалом, зменшення викидів від усіх стаціонарних джерел пояснюється декількома причинами: - збільшення обсягів виробництва на підприємстві ПАТ «Югцемент»; - зменшенням кількості ремонтних, пусконалагоджувальних робіт та продувок трубопроводів на Миколаївському ЛВУМГ; - робота ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» лише на природному газі; - зменшенням кількості підприємств, які звітували за формою 2-ТП (повітря), у 2009 році їх було – 319, у 2008 – 335. Із промислових підприємств, як і раніше, основними забруднювачами повітря районів та міст області у 2010 році були підприємства переробної промисловості якими викинуто 52,9% забруднюючих речовин від загального обсягу викидів від стаціонарних джерел. Викиди забруднюючих речовин в атмосферу за видами економічної діяльності представлені в таблиці 2.1.3.2. Таблиця 2.1.3.2. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря за видами економічної діяльності № з/п

Види економічної діяльності

Кількість підприємств, які мали викиди, одиниць

Обсяги викидів по регіону т

у % до підсумку

Викинуто в середньому одним підприємством, т

1.

Всі види економічної діяльності

292

21452,4

87,8

73,467

2.

Сільське господарство, мисливство та пов’язані з ним послуги

43

1741,7

99,1

40,505

3.

Добувна промисловість

7

310,1

97,3

44,30

4.

Переробна промисловість

88

11369,5

84,2

129,2

5.

Виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів

31

910,1

168,3

29,36

6.

Хімічне виробництво

2

14,0

57,1

7,0

7.

Металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів

6

2561,2

54,5

426,87

8.

Виробництво машин та устаткування

14

481,9

100,6

34,42

9.

Виробництво та розподілення електроенергії, газу та води

22

784,6

96,1

35,664

10.

Будівництво

20

238,2

20,4

11,91

11.

Діяльність транспорту та зв’язку

40

5018,2

100,3

125,455

2.2. Транскордонне забруднення атмосферного повітря. Проблема транскордонного забруднення повітря має ряд особливостей, які ускладнюють правове регулювання в даній сфері та боротьбу з ним. До таких особливостей відносяться: множинність і розпиленість джерел забруднення, значна віддаленість джерел від місця нанесення шкоди, непостійність напрямку та відстані перенесення забруднюючих речовин, значне їх розсіювання в повітряних масах. 16


Все це призвело до того, що довгий час не вдавалось з достатньою точністю визначати конкретні джерела в кожному випадку транскордонного забруднення через атмосферу, а також обсяги завданої шкоди. Деякі науковці вважали забруднення повітря виключно національною проблемою, оскільки максимальна шкода від забруднення повітря в багатьох випадках проявляється безпосередньо біля джерела викидів. Крім того, здатність природного середовища поглинати і «переробляти» забруднення повинна була, на думку цих науковців, істотно знижувати міжнародний (тобто транскордонний) ефект забруднення атмосфери. Тривалий час питання про правове регулювання транскордонного забруднення через атмосферу не виходило за межі стадії досліджень. Відповідні міжнародні угоди, які укладались в цій сфері, носили переважно технічний характер і робили акцент на організації програм спільного вивчення впливу забруднення атмосфери на природу та на здоров'я людей. В Європі моніторинг викидів забруднювачів атмосферного повітря розпочався наприкінці 70-х років, і, починаючи з 80-х Європа встановлювала бюджети викидів двооксиду сірки та двооксиду азоту в більшості країн. Бюджети викидів забруднюючих речовин характеризують наскільки країна є імпортером чи експортером забруднення. З появою об’єктивної необхідності захисту атмосфери, створенні технічних засобів такого захисту та контролю за забрудненням, в міжнародному праві стали формуватися норми заборони транскордонного забруднення повітря. В листопаді 1979 року була укладена багатостороння Конвенція про транскордонне забруднення повітря на великі відстані, яка стала значним досягненням в сфері міжнародно-правового регулювання транскордонного забруднення, яка вступила в силу в 16 березня 1983 року. Сторонами угоди є більшість Європейських країн, включаючи Україну. Конвенція забезпечує основу для співробітництва в сфері боротьби з транскордонним забрудненням повітря. В цьому документі сформульовані основні принципи співпраці з метою поступового скорочення забруднення повітря і розроблена загальна схема проведення наукових досліджень, оцінок та моніторингу, а також обміну інформацією. Для підготовки щорічного звіту України про виконання Конвенції на підставі статистичних даних за 2010 рік, підготовлено та направлено до Мінприроди звіт по Миколаївській області про викиди сполук сірки, оксидів азоту, аміаку, летких органічних сполук, вуглеводнів і важких металів в цілому по області. Кожні чотири роки «Звіт про викиди» формується з деталізацією по квадратам сітки ЕМЕП і оцінкою переносу забруднювачів повітря на великі відстані. 2.3. Якість атмосферного повітря в населених пунктах. У 2010 році перевищення максимально разових граничнодопустимих концентрацій (ГДК) спостерігались в атмосферному повітрі м. Миколаєва по пилу, оксиду вуглецю, діоксиду азоту, фтористому водню, формальдегіду. Відсоток повторюваності максимально разової концентрації вище ГДК був більше по діоксиду азоту і формальдегіду на постах спостереження (ПСЗ) біля автомагістралей з інтенсивним рухом автомобільного транспорту. 17


Пилом, діоксидом сірки, оксидом вуглецю, оксидом азоту та фтористим воднем атмосфера міста протягом року була забруднена незначно. Максимальні середньомісячні перевищення ГДК середньодобової: - пил q ср = 0,18 мг/м3 (1,2 ГДК середньодобової); - діоксид азоту q ср = 0,07 мг/м3 (1,75 ГДК середньодобової); - формальдегід q ср = 0,028 мг/м3 (9,3 ГДК середньодобової); - фтористий водень q ср = 0,006 мг/м3 (1,2 ГДК середньодобової). Вміст важких металів (кадмій, залізо, марганець, нікель, свинець, хром та цинк) у атмосфері міста залишився незначним. Річний хід середньомісячних концентрацій пилу, діоксиду сірки, оксиду вуглецю, діоксиду азоту, оксиду азоту, фтористого водню був достатньо рівномірний по всім пунктам спостережень. Середньомісячні концентрації формальдегіду підвищувались у теплий період (мал. 2.3.1.).

8

7

6

5

4

3

2

1

0 Січ

Пил

Лют

Діоксид сірки

Бер

Кві

Оксид вугдецю

Тра

Чер

Діоксид азоту

Лип

Сер

Оксид азоту

Вер

Жов

Лис

Фтористий водень

Гру

Формальдегид

Мал. 2.3.1. Середньомісячні концентрації по місту, у кратності ГДК

18


Середні концентрації фтористого водню, формальдегіду, бенз/а/пірену, міді, свинцю, хрому у 2010 році незначно збільшились, а концентрації заліза, марганцю, нікелю, цинку та кадмію зменшились. Середні концентрації пилу, діоксиду сірки, оксиду вуглецю, діоксиду азоту, оксиду азоту залишились на тому ж рівні (табл. 2.3.1.). Випадків високого забруднення та екстремально-високого забруднення на протязі року не спостерігалось. Таблиця 2.3.1. Концентрації забруднюючих речовин в атмосферному повітрі м. Миколаєва Домішки

Характеристики

2008 рік

2009 рік

2010 рік

0,1 2,3 0,003 0,029 1 7 0,04 0,15 0,01 0,03 0,004 0,019 0,012 0,078 0,5 2,7

0,1 0,5 0,003 0,035 1 19 0,04 0,18 0,01 0,10 0,005 0,024 0,013 0,074 0,6 3,6

1,01 1,91 0,027 0,06 0,017 0,03 0,024 0,04 0,016 0,05 0,009 0,02 0,039 0,09 0,000 0,003

0,57 1,42 0,020 0,04 0,080 0,21 0,010 0,02 0,030 0,05 0,015 0,03 0,033 0,07 0,000 0,0

3

Пил Діоксид сірки Оксид вуглецю Діоксид азоту Оксид азоту Фтористий водень Формальдегід Бенз/а/пірен

Залізо Марганець Мідь Нікель Свинець Хром Цинк Кадмій

q cp qm q cp qm q cp qm q cp qm q cp qm q cp qm q ср qm q cp qm q cp qm q cp qm q cp qm q cp qm q cp qm q cp qm q cp qm q cp qm

мг/м 0,1 4,9 0,003 0,018 1 14 0,04 0,16 0,01 0,04 0,004 0,015 0,011 0,077 0,4 0,9 Важкі метали, мкг/м3 1,00 1,69 0,027 0,05 0,018 0,10 0,011 0,02 0,018 0,04 0,008 0,02 0,036 0,07 0,002 0,004

2.4. Стан радіаційного забруднення атмосферного повітря. Спостереження за радіаційним фоном в Миколаївській області проводились обласним центром з гідрометеорології в 5 пунктах спостереження: АМСЦ Миколаїв, Г Первомайськ, М Вознесенськ, М Баштанка та МГ Очаків. Радіаційний фон у 2010 році не перевищував природного рівня (рівень природного фону < 0,025 мР/год)

19


Таблиця 2.4.1. Радіаційний фон в 2010 році, мР/год Пункт спостережень Миколаїв Січень (середньомісячне значення) Максимально разовий рівень Лютий (середньомісячне значення) Максимально разовий рівень Березень (середньомісячне значення) Максимально разовий рівень Квітень (середньомісячне значення) Максимально разовий рівень Травень (середньомісячне значення) Максимально разовий рівень Червень (середньомісячне значення) Максимально разовий рівень Липень (середньомісячне значення) Максимально разовий рівень Серпень (середньомісячне значення) Максимально разовий рівень Вересень (середньомісячне значення) Максимально разовий рівень Жовтень (середньомісячне значення) Максимально разовий рівень Листопад (середньомісячне значення) Максимально разовий рівень Грудень (середньомісячне значення) Максимально разовий рівень

Первомайськ

0,012 0,014

0,013 0,016

0,012 0,015

0,012

0,012

0,012 0,014 0,012

0,012 0,016 0,013 0,015 0,013 0,016 0,013 0,016 0,012 0,015 0,013 0,015 0,013 0,015

0,011 0,014

0,012 0,016

0,011 0,013

0,013

0,017

0,014

0,012

0,012

0,012

0,013 0,016

0,013

0,012

0,014

0,011 0,013

0,019

0,013

0,017

0,013

0,012

0,014

0,012 0,014

0,019

0,013

0,016

0,012

0,012

0,014

0,012 0,015

0,017

0,013

0,016

0,011

0,012

0,014

0,011 0,014

0,013

0,013

0,016

0,011

0,012

0,013

0,011 0,013

0,016

0,013

0,018

0,010

0,012

0,013

0,011 0,014

0,014

0,014

0,017

0,011

0,011

0,013

0,012 0,015

0,013

0,015

0,015

0,012

0,012

0,012

0,011 0,015

0,017

0,016

0,016

0,016

0,012

0,013

Очаків

0,013 0,017

0,013

0,015

Баштанка

0,011 0,014

0,015

0,015

Вознесенськ

0,011 0,013

0,012 0,017

0,011 0,013

2.5. Використання озоноруйнівних речовин та їх вплив на довкілля. Збереження озонового шару стратосфери, який захищає усе живе на Землі від згубної дії ультрафіолетового сонячного випромінювання – є однією з пріоритетних глобальних екологічних проблем XXI століття. Україна приєдналася до Монреальського протоколу про речовини, що руйнують озоновий шар, (далі - Монреальський протокол) у 1988 році. На сьогодні сторонами Монреальського протоколу є 184 держави, які тим самим підтвердили свої наміри вжити необхідних заходів до збереження озонового шару шляхом припинення виробництва та використання озоноруйнівних речовин. Незважаючи на відсутність вітчизняного виробництва, озоноруйнівні речовини використовуються майже в усіх секторах економіки. Рядом вітчизняних підприємств вже істотно обмежено або й повністю припинено використання озоноруйнівних речовин шляхом перепрофілювання та впровадження альтернативних технічних рішень за рахунок власних ресурсів. 20


Міністерством охорони навколишнього природного середовища України здійснюється координація дій територіальних органів Міністерства, спрямованих на забезпечення належного контролю за поводженням з озоноруйнівними речовинами та нагляду за виконанням планів переходу підприємств до 2030 року на використання озонобезпечних речовин. Продукцію, що містить озоноруйнівні речовини, вже нині заборонено експортувати до багатьох країн, а в найближчі роки – і до будь-якої країни світу. На виконання рішень Монреальського протоколу в Україні здійснюється регулювання експорту та імпорту таких речовин. Розроблено Порядок видачі погодження для отримання ліцензії на експорт та імпорт озоноруйнівних речовин і продукції, що їх містить. У разі встановлення факту відсутності озоноруйнівних речовин у переліку продукції, що може їх містити, відповідно до порядку, митне оформлення вантажів здійснюється на підставі листів-роз’яснень. Протягом 2010 року підприємствами Миколаївської області отримано 29 листів-роз’яснень. Згідно з окремим дорученням Мінприроди, на виконання вимог Монреальського протоколу по речовинах, що руйнують озоновий шар та «Програми припинення виробництва та використання озоноруйнівних речовин на 2004-2030 р.р.» держуправлінням проведено опитування суб’єктів господарювання та сервісних центрів, які можуть використовувати озоноруйнівні речовини. Додатково виявлено 23 суб’єкта господарювання, яким надано доручення розробити план-графік переходу підприємства на озонобезпечні замінники. План-графік переходу на озонобезпечні технології та замінники розробили 7 підприємств. 2.6. Вплив біорізноманіття.

забруднюючих

речовин

на

здоров’я

людини

та

За даними наукових досліджень, негативні фактори, що мають вплив на здоров’я людини, за значимістю розподіляються так: - соціальні – 37%; - забруднення атмосферного повітря – 21%; - медичні та біологічні – 19%; - забруднення питної води – 13%; - інші причини – 10%. Це зумовлено в першу чергу тим, що людина споживає за добу і в цілому за життя повітря набагато більше в об’ємному відношенні, ніж води та їжі. Водночас істотні захисні бар’єри існують тільки для тих шкідливих речовин, що потрапляють до організму через шлунково-кишковий тракт, легені таким надійним захистом не забезпечені. Забруднення атмосферного повітря впливає на здоров’я людини та біорізноманіття різними шляхами – від прямої негайної загрози до повільного поступового руйнування різних систем життєзабезпечення організму. Першочерговими наслідками атмосферних забруднень є розвиток специфічних захворювань і отруєнь. Постійні атмосферні забруднення несприятливо впливають на загальну захворюваність населення. Доведено прямий зв’язок між інтенсивністю забруднення повітря і станом здоров’я, а також ростом хронічних неспецифічних 21


захворювань, зокрема таких, як атеросклероз, хвороби серця, рак легенів тощо. Забруднене повітря значно знижує імунітет. Забруднення впливають на органи дихання, сприяючи виникненню респіраторних захворювань, катарів верхніх дихальних шляхів, ларингіту, ларинготрахеїту, фарингіту, бронхіту, пневмонії. Вони спричиняють серцево-судинні та інші захворювання, зумовлюють виникнення віддалених наслідків, тобто мутагенну, канцерогенну, гонадотоксичну, тератогенну, алергенну, ембріотоксичну і атеросклеротичну дію. Одним з найбільш розповсюджених забруднювачів атмосферного повітря є зважені частки (речовини тверді суспендовані), включаючи пил. Речовини тверді суспендовані – це різновид суміші органічних та неорганічних речовин в рідкому та твердому стані, вони можуть бути різного розміру (більше 10 мкм, 10 мкм, 2,5 мкм та менше). Найбільшу небезпеку для здоров’я становлять тверді речовини з діаметром 2,5 мкм та менше, оскільки вони можуть потрапляти в нижні дихальні шляхи. Внаслідок великої поверхні легенів за невеликий проміжок часу в кров може потрапити значна доза токсинів. Дослідження Всесвітньої організації з охорони здоров’я доводять, що захворювання та смерть від респіраторної та серцево-судинної патології спричинені саме речовинами твердими суспендованими. Забруднення атмосферного повітря двоокисом сірки частіше призводить до виникнення таких захворювань, як хронічний і астматичний бронхіт, бронхіальна астма, емфізема легенів. Такі явища особливо характерні для дітей, у яких відсутній чинник професійних шкідливостей і паління, а також відсутні несприятливі чинники, пов’язані з попередніми роками життя. Дуже несприятливо діє на організм оксид вуглецю. Він міститься в атмосферному повітрі в кількостях, здатних підвищити вміст карбоксигемоглобіну, що погіршує стан тканинного дихання, негативно впливає на функцію ЦНС і серцево-судинної системи. Наявність оксиду вуглецю в організмі стає причиною скарг на головний біль, запаморочення, порушення сну, зниження пам’яті і уваги, задишку, біль у ділянці серця тощо. Наростаюче забруднення повітря свинцем сприяє накопиченню його в печінці, селезінці, нирках та інших органах. Свинець, що міститься у відпрацьованих газах автомобільного транспорту, прискорюючи розпад еритроцитів, діє як протоплазматична отрута. Свинцеве отруєння викликає також функціональні зміни вищої нервової діяльності. Основними скаргами внаслідок свинцевого отруєння є головний біль, запаморочення, підвищена роздратованість, швидка втомлюваність, порушення сну. Дуже небезпечними для людини є сполуки азоту – нітрити і нітрати, що потрапляють у повітря з відпрацьованими газами автомобілів та під час внесення мінеральних добрив. Деякі з них є вихідними продуктами для синтезу канцерогенних речовин. Вдихання оксидів азоту є причиною розвитку емфіземи легенів, звуження дихальних шляхів, набряку легенів. Численні також дані щодо небезпечної дії вуглеводнів, що потрапляють в організм людини під час дихання. Ароматичні вуглеводні, особливо 3,4-бензпірен, що містяться в недопалених фракціях диму, відрізняються своєю канцерогенною дією. Довготривале забруднення повітря відбивається також на генетичному апараті людини. Це призводить до зниження народжуваності, народження недоношених або ослаблених дітей, до їх розумової та фізичної відсталості тощо. 22


В Україні негативного впливу атмосферних забруднень зазнає близько 17 млн. осіб, або 34% всього населення. Вади розвитку дітей у містах із забрудненням навколишнього середовища зустрічаються в 3-4 рази частіше, ніж у відносно чистих, хвороби органів дихання реєструються удвічі частіше, загальний рівень захворюваності населення на 25-40% вищий, вищий також рівень алергічних, онкологічних, серцево-судинних та інших захворювань. Отже, практично майже все міське населення, особливо діти, які дуже чутливі до токсичних речовин, вимушені дихати повітрям, що здатне отруювати організм. У 2010 році закладами охорони здоров’я області (всіх міністерств і відомств) зареєстровано 755,5 тис. випадків захворювань з уперше в житті встановленим діагнозом. Найчастіше реєструвалися хвороби органів дихання (40,4% від загальної кількості випадків), системи кровообігу (9,7%), сечостатевої системи (7%), травми, отруєння та деякі інші наслідки дій зовнішніх причин (6,6%), хвороби шкіри підшкірної клітковини (5,7%), хвороби органів травлення (4,9%). Рівень загальної захворюваності у порівнянні з 2009 роком дещо збільшився і склав 63718 випадків з уперше в житті встановленим діагнозом на 100 тис. населення. Захворюваність зросла по наступних класах хвороб: травми, отруєння та деякі інші наслідки дії зовнішніх причин – на 13,6%, хвороби вуха та сосковидного відростку – на 8,7%, системи кровообігу – на 5,5%, сечостатевої системи – на 3,9%, новоутворення – на 3%, органів травлення – на 1,7%, ока та його придаткового апарату – на 1,2%. По решті класів хвороб відбулося зниження рівня захворюваності. З кожним роком поширюється захворюваність населення на злоякісні новоутворення. На кінець 2010 року на обліку у лікувально-профілактичних закладах області перебувало 30 тис. хворих на злоякісні новоутворення, або 2541 особа на 100 тис. населення, проти, відповідно, 29,4 тис. і 2470 осіб рік тому. У минулому році діагноз злоякісного новоутворення встановлено уперше у житті у 4,7 тис. осіб. Рівень захворюваності на цю хворобу (кількість хворих з уперше у житті встановленим діагнозом у розрахунку на 100 тис. населення) у порівнянні з 2009 роком збільшився на 5% і склав 396 осіб. Також слід зазначити, що в області в минулому році 1,1 тис. осіб уперше в житті встановлено діагноз активного туберкульозу. На кінець 2010 року на обліку у лікувально-профілактичних закладах області перебувало 2 тис. хворих на цю хворобу, або 173 особи на 100 тис. населення (у 2009 році – 2,4 тис. або 198 осіб відповідно). Вплив атмосферних забруднень поширюється і на рослинний, і на тваринний світ. Викиди підприємств зумовлюють ураження всіх видів рослинності – декоративні та фруктові дерева, чагарники та ліси, сільськогосподарські культури та навіть трав’яний покрив. Токсичні речовини порушують структуру листя і погіршують обмін речовин. 2.7. Заходи спрямовані на покращення якості атмосферного повітря. Довгий час єдиним рішенням проблеми забруднення повітря була властивість атмосфери до самоочищення. Механічні частки та гази розсіювались повітряними потоками, осаджувались або випадали на землю з дощем та снігом, а 23


також нейтралізувались, вступаючи в реакцію з природними сполуками. Однак, властивість довкілля до самоочищення не безмежна, обсяги та швидкості сучасних промислових, побутових та транспортних викидів у великих містах та промислових центрах перевищують природні можливості їх утилізації та знешкодження. Тому зменшення забруднення атмосфери техногенним викидами належить забезпечувати підприємствам-забруднювачам. З метою охорони атмосферного повітря та клімату підприємства у 2010 році здійснили 34 захода (31 – у попередньому році). На їх впровадження було фактично витрачено 25960,8 тис.грн. (у 3,2 раза більше рівня 2009 року), що сприяло зменшенню викидів небезпечних речовин в атмосферне повітря на 43,5 т (10,6% від обсягів фактичних викидів у 2009 році). Найбільше коштів потрачено на будівництво і введення в дію нових газоочисних установок і споруд – 24540 тис.грн. (94,5% загального обсягу витрат). На підвищення ефективності існуючих очисних установок використано 677,1 тис.грн. (2,6%), на удосконалення технологічних процесів (включаючи перехід на інші види палива) – 544 тис.грн. (2,1%), ліквідацію джерел забруднення – 163 тис.грн. (0,6%), на інші повітроохоронні заходи – 36,7 тис.грн. (0,2%). Впровадження повітроохоронних заходів здійснювалося на підприємствах 3 районів та трьох міст регіону, з яких 94,1% коштів припадало на Миколаївський район (ПАТ «Югцемент). 3. ЗМІНА КЛІМАТУ 3.1. Політика та заходи у сфері скорочення антропогенних викидів парникових газів. Зміна клімату є, можливо, найбільш важливою та складною проблемою в галузі охорони навколишнього середовища, яка спіткала людство за останнє століття. Збільшення в атмосфері концентрації вуглекислого газу та інших парникових газів впливає на глобальну зміну температурного режиму. Підвищення температури може викликати цілу низку таких явищ, як підвищення рівня моря та зміни в локальних кліматичних умовах, що, в свою чергу, може негативно вплинути на соціально-економічний розвиток країн. Україна підписала Рамкову Конвенцію Організації Об’єднаних Націй про зміну клімату в червні 1992 року, ратифікувала її в жовтні 1996 року, а в серпні 1997 року стала Стороною Конвенції. За прогнозом розвитку галузей промисловості в 2001-2015 рр. передбачається прискорений розвиток металургійного комплексу, хімічної та нафтохімічної промисловості, а також машинобудування. Прогнозом передбачено також прискорені темпи розвитку невиробничої сфери, поява нових видів послуг, пов’язаних з поширенням інформаційного обміну та ін. В Україні розроблена та прийнята ціла низка програм економічного розвитку, з яких найбільш важливими є: - «Програма структурної перебудови економіки України до 2015 року», 1996; - «Національна енергетична програма України до 2010 року» (НЕП), 1996; 24


- «Комплексна державна програма енергозбереження України до 2010 року» (КДПЕ), 1996; - Національний план заходів з реалізації положень Кіотського протоколу до рамкової конвенції Організації Об’єднаних Націй про зміну клімату; - національні програми розвитку окремих галузей економіки. Ці документи були прийняті за основу для розробки базового сценарію розвитку економіки країни та її галузей, оцінки можливих рівнів викидів парникових газів та заходів щодо їх зменшення. На виконання Національного плану заходів з реалізації положень Кіотського протоколу до рамкової конвенції Організації Об’єднаних Націй про зміну клімату, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18.08.05 №346 (у редакції розпорядження КМУ від 05.03.09 №272-р), у вересні 2009 року розроблено «Регіональний план заходів з пом’якшення наслідків зміни клімату в Миколаївській області». 3.2. Національна система оцінки антропогенних викидів та абсорбції парникових газів. Ключовим елементом в дослідженнях з питань зміни клімату є розробка інвентаризації парникових газів, який визначає якісно та кількісно головні джерела та поглиначі парникових газів. Цей елемент важливий в зв’язку з тим, що він є основою для наступного розвитку та уточнення методики оцінки джерел та поглиначів парникових газів, а також забезпечує єдиний та неперервний механізм, який дозволяє всім країнам, що підписали Рамкову Конвенцію про зміну клімату, оцінювати викиди парникових газів та їх відносний внесок в глобальну зміну клімату. Більш того, постійно поновлюваний кадастр на національному та міжнародному рівнях є основою для оцінки рентабельності та можливості проведення заходів щодо пом’якшення антропогенного впливу на клімат. Оцінки викидів з джерел та абсорбції поглиначами парникових газів в Україні розраховано з допомогою Методичних вказівок по складанню кадастрів парникових газів, розроблених Міжурядовою групою експертів по зміні клімату з тим, щоб результати досліджень були порівнюваними як по секторах, так і по країнах. Україна в цілому дотримувалась цих Методичних вказівок, за виключенням тих секторів, де були необхідні більш детальні дані або методики обчислень для головних джерел викидів. При розробці національної системи інвентаризації викидів парникових газів розглядались такі п’ять категорій джерел та поглиначів парникових газів: енергетичні системи (включаючи транспорт), промислові процеси, сільське господарство, лісове господарство та землекористування, відходи. Результати розробки кадастру парникових газів в Україні за 1990 рік зведені до табл. 3.2.1. Можливі невідповідності сумарних значень обумовлені похибками округлення. У базовому 1990 році викиди парникових газів в Україні склали 232882 Гг ВЕ, враховуючи поглинання 14175 Гг ВЕ вуглекислого газу лісами України.

25


Таблиця 3.2.1. Сумарні викиди/поглинання парникових газів в Україні, 1990, Гг Газ/Джерело

Викид, повна вага речовин

Викид, вуглецевий еквівалент

Парникові гази прямої дії Вуглекислий газ Спалювання органічного палива Промислові процеси Разом Лісове господарство (поглинання) Метан Енергетика Сільське господарство Відходи Закис азоту Енергетика Хімічна промисловість Відходи Лісові пожежі Сільськогосподарські грунти

648131 668332 31775 700107 -51976 9453 6265 2254 934 23412 6,708 6,160 0,132 0,175 10,237

176763 182272 8666 190938 -14175 54140 35881 12909 5349 1979 567 521 11 15 865

Парникові гази непрямої дії Моноксид вуглецю (CO) Оксиди азоту (NOX) Леткі неметанові органічні сполуки (NMVOCs) Сумарний викид

7481 1243 656

232882

У перспективі рівні викидів парникових газів прямої дії будуть нижчі за рівні викидів 1990 року при будь-якому сценарії розвитку економіки, не зважаючи на суттєве зростання ВВП країни при базовому, а особливо, при оптимістичному сценарії розвитку економіки України. Такі прогнози обумовлені впровадженням цілого комплексу заходів щодо зниження викидів парникових газів, а також збільшення поглинання CO2 в лісовому господарстві України. Сумарні прогнозовані обсяги викидів та поглинання парникових газів в Україні за розглянутий період часу при базовому сценарії наведені в табл.3.2.2. Таблиця 3.2.2. Прогнозовані обсяги викидів/поглинання парникових газів при базовому сценарії розвитку економіки України Газ CO2, Гг CO2, Гг ВЕ CH4, Гг N2O, Гг Разом, Гг ВЕ Разом, % до 1990 Поглинання CO2, Гг Поглинання CO2, Гг ВЕ CO2, Гг Разом, Гг ВЕ CO2, % до 1990

1990 р. 1995 р. 2000 р. 2005 р. Викиди парникових газів прямої дії 711447 425299 530042 569149 194031 115991 144557 155222 10115 7150 8383 7951 38,2 15,7 34,7 39,3 255192 158268 195503 204082 100 62,02 76,61 79,97 Поглинання CO2 в лісовому господарстві -51976 -64886 -66643 -68548 -14175 -17696 -18175 -18695 Сумарний викид CO2 659471 360413 463399 500601 241017 140572 177328 185387 100 58,32 73,57 76,92

2010 р.

2015 р.

598016 163095 7467 40,8 209310 82,02

634352 173005 6738 42,3 215172 84,32

-70702 -19282

-72784 -19850

527314 190028 78,84

561568 195322 81,04

26


В Україні в умовах нестабільної економіки та загостреної екологічної ситуації зміна клімату може мати серйозні наслідки. Результати наукових досліджень, проведених в останні роки, свідчать про те, що зміна клімату в Україні помітно впливає на сільське та лісове господарство, водні та прибережні ресурси. Висока вірогідність суттєвої зміни врожайності сільськогосподарських культур. У процесі потепління клімату на території України, ймовірно, буде проходити трансформація типів лісу, його видового складу, продуктивності та стабільності. Що стосується вразливості прибережної зони, то уже в поточний час підйом рівня Чорного моря є встановленим фактом та складає 1,5 мм/рік. У зв’язку з викладеним вище в найближчий час необхідно: - прийняти заходи щодо оптимізації існуючої системи управління водними ресурсами; - передбачити альтернативні шляхи покриття пікових навантажень в енергосистемі в зв’язку з можливим зниженням виробництва електроенергії каскадом Дніпровських ГЕС; - розробити Національну програму розвитку сільського господарства України, яка буде включати пакет політичних, економічних та технічних заходів, комплексне здійснення яких дозволить запобігти негативним наслідкам зміни клімату для сільськогосподарського виробництва; - розробити Національну програму берегозахисних заходів, що враховує найбільш несприятливі сценарії підвищення рівня моря; - сприяти впровадженню технологічних, адміністративних, фінансових заходів для підтримки ведення лісового господарства в умовах клімату, що змінюється. Для вирішення проблем зменшення викидів парникових газів та адаптації екосистем до зміни клімату, в першу чергу, необхідно вивчати, контролювати та прогнозувати ці зміни на майбутнє. Необхідно проводити глибокі системні дослідження та поширювати інформацію серед населення з метою ознайомлення з проблемою глобальної зміни клімату. З метою обліку парникових газів з 2003 року в області 910 підприємствами проведено інвентаризацію викидів забруднюючих речовин від стаціонарних джерел з урахуванням викидів парникових газів від паливовикористовуючого обладнання. Динаміку фактичних викидів парникових газів від підприємств, що звітували за формою 2-ТП (повітря), наведено в таблиці 3.2.3. Таблиця 3.2.3. Фактичні обсяги викидів парникових газів Парникові гази CO2

2005 р.

2006 р.

2007 р.

2008 р.

2009 р.

2010 р

Всього, тис.т:

2058,0

2242,5

3221,63

3384,8

3010,1

2590,1

у т. ч. від стаціонарних джерел

2058,0

2242,5

2282,5

2490,9

2139,8

2145,2

27


3.3. Політика у сфері адаптації до зміни клімату. При аналізі заходів щодо пом’якшення впливу на зміну клімату розглядались дві головні групи заходів: засоби політичного регулювання та технологічні заходи. Технологічна перебудова економіки та підвищення ефективності використання всіх видів ресурсів, насамперед палива та енергії, в народному господарстві України передбачається за рахунок: - впровадження прогресивних енерго- та ресурсозберігаючих технологій в усіх сферах діяльності; - зниження матеріалоємності кінцевої продукції та, як наслідок, її енергоємності в результаті впровадження передових технічних рішень та використання високоякісних перспективних матеріалів, питома витрата яких на одиницю готової продукції значно нижче існуючого рівня. В рамках цього напрямку найбільш значними є такі енергозберігаючі заходи: - заходи енергозбереження: оптимізація структури генеруючих потужностей енергосистеми, впровадження сучасних джерел та систем освітлення, засобів силової електроніки, сучасних технологій спалювання низькосортного палива, вдосконалення систем теплопостачання, збільшення ступеня утилізації вторинних енергетичних ресурсів; - зміна структури паливно-енергетичного балансу (ПЕБ): збільшення частки ядерного палива, поновлюваних, вторинних та нетрадиційних енергетичних ресурсів, введення в ПЕБ України вуглеводневих палив, заміщення вугілля та моторних палив природним газом, використання метану вугільних родовищ та біогазу забезпечить зниження викидів парникових газів при зберіганні загального рівня енергоспоживання; - зниження втрат на всіх стадіях виробництва, транспортування та розподілу паливо енергетичних ресурсів (ПЕР). Найбільш важливим, з точки зору викидів парникових газів, є зниження викидів метану в газовому господарстві України, яке може бути забезпечено за рахунок покращання експлуатації газових мереж; - вдосконалення промислових процесів в різних секторах економіки; - введення нових сміттєпереробних потужностей дозволить скоротити складування твердих побутових відходів на сміттєвих полігонах. Реалізація комплексу перерахованих вище заходів дозволить забезпечити щорічну економію енергоресурсів на рівні 1000-1100 ПДж в 2000 році; до 2005 року – 1950-2100 ПДж; до 2010 року – 3100-3200 ПДж; до 2015 року – 41004200 ПДж. Все ці заходи мають високий ступінь державної підтримки, оскільки входять в прийняті органами управління держави програми розвитку економіки України та її галузей. В Миколаївській області на виконання доручення Президента України від 11.06.2010 №1-1/11-54 облдержадміністрацією спільно з обласною радою розроблено Цільову програму енергоефективності Миколаївської області на 2010-2015 роки. Рішенням сесії обласної ради від 22.10.10 цільову програму затверджено та погоджено в НАЕР України. Миколаївською облдержадміністрацією затверджено заходи щодо її виконання, якими визначено конкретні шляхи щодо зменшення споживання природного газу в бюджетних 28


установах, переведення їх на електричне опалення, застосування установок з використанням біогазу, біопалива, водню, деревини тощо. На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 19.02.09 №256-р облдержадміністрацією проводилась організаційна робота по скороченню 2010 року обсягів споживання природного газу порівняно з 2008 роком не менш, як на 25%. Завдяки впровадженню 2010 року ефективних енергозберігаючих технологій, споживання природного газу порівняно з аналогічним періодом 2008 року зменшилось на 0,7 млн.м³ (або на 10,3%). Відповідно до висновку міжгалузевого науково-технічного центру вітроенергетики НАН України частина території області, яка має високий вітроенергетичний потенціал, оцінюється в 10%. або 2500 км². На території області реалізуються два проекти по будівництву вітрових електростанцій. У 2011 році на території Березанського району планується реалізувати I чергу будівництва потужністю 15 МВт, орієнтованою вартістю будівництва 3 млрд.грн. 4. СТАН ВОДНИХ РЕСУРСІВ 4.1. Водні ресурси та їх використання. 4.1.1. Загальна характеристика. Миколаївська область територіально належить до басейнів р. Південний Буг (59,5%), р. Дніпро (23,5%) і річок Причорномор’я (17%). На території області налічується 120 річок та балок (довжиною більше 10 км) загальною довжиною 3609,34 км, з яких шість середніх річок: Кодима (59,0 км), Синюха (24,0 км), Чорний Ташлик (41,0 км), Чичиклея (86,0 км), Інгул (179,0 км), Інгулець (96,0 км) та одна велика річка Південний Буг. Басейн р. Південний Буг в межах області нараховує 47 річок довжиною більш 10 км, а довжина самої річки в межах області складає 257 км. Річки Миколаївщини відносяться до рівнинних зі швидкістю течії 0,1-0,3 м/сек. Густота річкової мережі складає у середньому 0,15-0,16 км/км2. Живлення переважно атмосферне з помітною участю ґрунтових вод. Основна частина стоку проходить у весняну повінь. Річки використовуються для побутового, промислового, сільськогосподарського водопостачання та транспорту. Загальна площа зайнята поверхневими водними об’єктами становить 150,5 тис.га, що складає 6,1% від території області. До поверхневих водних ресурсів області, окрім річок, належать озера, водосховища, ставки та болота. Природні озера розподілені нерівномірно. Основна їх кількість зосереджена на Кінбурнському півострові, серед них найбільші озера – оз. Чернине (56,0 га) та Черепашине (186,0 га). Перелік озер області з площею водного дзеркала більш 1 га наведено у таблиці 4.1.1.1. Взагалі в області обліковано 26 озер з загальною площею 13,79 км2 тобто 0,1% від території області.

29


Таблиця 4.1.1.1. Перелік озер Миколаївської області більше 1 га № з/п 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26

Найменування озера Баластне Директорський Пісчане Кругле Млак Школьне Штундове Солонець Тузли Солонець Буракове Василькове Вовче Горло Глаголь Голе Криве Кругле Куликове Куровате Лисе Мартиняче Рассоха Татарське Черепашине Чорна засуха Чернине Чистішене Всього:

Район розташування Вознесенський Вознесенський Вознесенський Первомайський Первомайський Первомайський Первомайський Березанський Очаківський Очаківський Очаківський Очаківський Очаківський Очаківський Очаківський Очаківський Очаківський Очаківський Очаківський Очаківський Очаківський Очаківський Очаківський Очаківський Очаківський Очаківський

Площа водного дзеркала, га 42,90 8,50 23,30 1,36 17,40 3,60 3,20 800,0 94,00 9,37 4,69 8,59 14,06 6,25 13,28 3,12 9,37 7,81 3,12 23,44 22,66 6,25 186,00 9,37 56,00 1,56 1379,20

Ступінь мінералізації Прісне Прісне Прісне Прісне Прісне Прісне Прісне Солоне Солоне Солоне Солоне Солоне Солоне Солоне Солоне Солоне Солоне Солоне Солоне Солоне Солоне Солоне Солоне Солоне Солоне

Примітка Кар’єр Кар’єр Кар’єр с. Кримка с. Кримка с. Кримка с. Кримка

Кінбурнський півострів Кінбурнський півострів Кінбурнський півострів Кінбурнський півострів Кінбурнський півострів Кінбурнський півострів Кінбурнський півострів Кінбурнський півострів Кінбурнський півострів Кінбурнський півострів Кінбурнський півострів Кінбурнський півострів Кінбурнський півострів Кінбурнський півострів Кінбурнський півострів Кінбурнський півострів Кінбурнський півострів

До штучних водойм віднесено водосховища і ставки. За даними Миколаївського обласного виробничого управління меліорації і водного господарства, станом на 01.01.11 по Миколаївській області налічується 45 водосховищ і 1108 ставків загальним об’ємом 357,62 млн.м3 і 100,121 млн.м3 відповідно. До водосховищ з об’ємом більше 10,0 млн.м3 віднесено Ташлицьке водосховище (86,0 млн.м3), Олександрівське (58,33 млн.м3), Софіївське (36,0 млн.м3), Щербанівське (15,7 млн.м3), Степівське (13,88 млн.м3) та Катеринівське (10,8 млн.м3). Використання штучних водних об’єктів в області здійснюється для задоволення потреб енергетики, питного водопостачання, зрошення, харчової промисловості та побутових потреб населення. Болота на Миколаївщині займають незначну площу і розміщені здебільшого в заплавах річок. Це плавні гирлової області Південного Бугу і Інгулу площею 31 км2. Заболоченість спостерігається у пониззі деяких лиманів (Тилігульського, Тузли, Аджигольського). 4.1.2. Водозабезпеченість. За гідрогеологічними характеристиками область належить до Причорноморського артезіанського басейну і частково в північній частині до Українського кристалічного масиву. 30


Місцеві водні ресурси області дуже обмежені і залежать, головним чином, від притоку з інших регіонів. За питомими показниками водних ресурсів (на одиницю площі і на одного мешканця) область займає одне із останніх місць серед областей України. Таблиця 4.1.2.1. Забезпеченість річним стоком, тис.м3/рік на 1 мешканця Середньорічний

Маловодний рік

місцевий

сумарний

місцевий

сумарний

0,57

4,00

0,33

2,78

Територія Миколаївської області характеризується складними гідрогеологічними умовами формування підземних вод, що обумовлено геологоструктурними особливостями, природно-кліматичними та техногенними факторами. Підземні води залягають у відкладеннях різного віку, генезису і літологічного складу – від тріщинуватої зони кристалічного фундаменту до сучасних (голоценових) та плейстоценових. Прогнозні ресурси (запаси) підземних вод основних водоносних горизонтів у межах Миколаївської області визначені і апробовані Державною комісією запасів СРСР (протокол №7869 від 29.06.71, №8103 від 28.07.78), Українською територіальною комісією запасів (протокол №3886 від 21.03.78) і уточнені протоколом робочої комісії ВГО «Кримморегеологія» від 02.06.83 у кількості 441,6 тис.м3/добу, у тому числі: - з мінералізацією до 1,5 г/дм3 – 349,87 тис.м3/добу (79,23%); - з мінералізацією від 1,5 г/дм3 до 3,0 г/дм3 – 91,73 тис.м3/добу (20,77%). В середньому по області розподіл прогнозних ресурсів підземних вод складає 14,22 м3/добу/км2 (з мінералізацією до 1,5 г/дм3) і 17,95 м3/добу/км2 (з мінералізацією до 3,0 г/дм3). На одну особу населення області прогнозні ресурси підземних вод розподіляються відповідно 0,28 і 0,36 м3/добу, а по адміністративних районах цей показник змінюється від 0,04 до 1,3 і від 0,06 до 1,5 м3/добу. При цьому тільки в двох районах області – Новоодеському і Миколаївському на одного мешканця доводиться прогнозних ресурсів з мінералізацією до 1,5 г/дм3 більше 1 м3/добу. З часу оцінки прогнозних ресурсів різко змінилося техногенне навантаження на геологічне середовище, що привело до скорочень, а в деяких випадках і повної ліквідації площ з мінералізацією до 1,5 г/дм3. Прісні підземні води (з мінералізацією до 1,0 г/дм3) поширені: - в північно-західній частині Миколаївської області, а саме у зоні контакту Українського басейну тріщинних вод і Причорноморського артезіанського басейну (Кривоозерський, Врадіївський і Доманівський райони); - в долині р. Південний Буг у районі міст Вознесенськ і Нова Одеса (Вознесенське і Новоодеське родовища підземних вод). На більшості території області поширені підземні води, якісний склад яких не відповідає вимогам ГОСТУ 2874-82 «Вода питьевая» за показниками мінералізації (> 1,5 г/дм3), загальній жорсткості та ін. 31


4.1.3. Водокористування та водовідведення. У 2010 році для потреб населення та народного господарства з поверхневих водних об’єктів забрано 202,0 млн.м3 води, що на 13,9 млн.м3 (6,4%) менше у порівнянні з 2009 роком. Загалом забір води по області зменшився на 14,8 млн.м3 (6,4%) і складає 216,5 млн.м3 (мал. 4.1.3.1., табл. 4.1.3.4). 350 296,1

330,5

315,1

311

300

264,3 246,2

млн. м3

250

215,88

231,3 202,0

216,5

200 150 100 50

18,91

19,47

18,11

15,42

14,52

0

2006 обсяг забору підземних вод

2007

2008

2009

обсяг водозабору поверхневих вод

2010

загальний обсяг водозабору

Мал. 4.1.3.1. Динаміка водозабору по Миколаївській області Із загальної кількості забраної у 2010 році води використано 183,8 млн.м3, або 84,9% від забраної. Решту об’єму складає транзитний скид Управління каналів Інгулецької зрошувальної системи. У 2010 році обсяг використання води у системах зворотного та повторнопослідовного водопостачання збільшився на 122,0 млн.м3 (3,4%) і становить 3557,0 млн.м3. Найбільш водоспоживаюча галузь в області – це промисловість (в тому числі енергетика). На виробничі потреби у 2010 році використано 103,5 млн.м3 води, з них на промисловість 99,8 млн.м3, що складає 54% від загального обсягу використаних вод (мал. 4.1.3.2., табл. 4.1.3.1., табл. 4.1.3.2). На потреби житлово-комунального господарства використано 52,07 млн.м3 води, що у порівнянні з минулим роком більше на 2,53 млн.м3 (4,9%) і складає 28% від загального обсягу використаних вод (табл. 4.1.3.2). Таблиця 4.1.3.1. Використання води на потреби, млн.м3 - виробничі - зрошення - господарсько-питні - сільськогосподарського водопостачання - риборозведення - інші

2007 рік

2008 рік

2009 рік

2010 рік

94,33 75,59 46,89 11,44 5,012 0,038

110,0 35,19 51,92 2,578 5,152 -

104,5 34,11 48,87 3,87 3,81 -

103,5 24,72 48,73 2,97 3,84 -

32


120

118,7 110,0

100

94,34 75,59

80 млн.м3

103,5

104,5

60

47,29

51,92

46,88

48,87

37,17

48,73

34,11

35,19

40 24,72 20 0 2006 промисловість

2007

2008

сільське господарство

2009

зрошення

2010

риборозведення

комунгосп

Мал. 4.1.3.2. Динаміка використання води за галузями Таблиця 4.1.3.2. Використання та відведення води підприємствами галузей економіки у 2010 році, млн.м3

Галузь економіки

Використано води, всього

У тому числі

Відведено зворотних вод у поверхневі водні об’єкти у тому з них без всього числі очищення забруднених

господарсько-питні потреби

виробничі потреби

77,40

0,846

76,56

48,04

-

-

-

-

-

-

-

-

4,959

0,544

4,415

-

-

-

0,001

0,001

-

-

-

-

8,585

0,818

7,766

-

-

-

-

-

-

Житлово-комунальне господарство

52,071

43,30

8,773

33,91

28,63

-

Сільське господарство

30,66

2,074

0,005

-

-

-

Харчова промисловість

7,913

0,619

4,367

0,008

-

-

Транспорт

0,464

0,277

0,187

0,002

-

-

Промисловість будівельних матеріалів

0,780

0,041

0,739

-

-

-

Інші галузі

0,967

0,210

0,688

0,041

-

-

Всього

183,8

48,73

103,5

88,04

28,63

-

Електроенергетика Вугільна промисловість Металургійна промисловість (кольорова) Хімічна та нафтохімічна промисловість Машинобудування Нафтогазова промисловість

33


З поверхневих джерел (р. Дніпро, р. Південний Буг, р. Синюха, р. Інгул) здійснюється водопостачання п’яти міст області, серед яких обласний центр – м. Миколаїв. Більшість сільських населених пунктів та райцентрів області для питних потреб користуються підземними водами. У зв’язку зі зменшенням обсягів виробництва та впровадження раціональних систем водокористування обсяги водозабору поступово зменшуються. Максимальний обсяг забору води по області було зафіксовано у 1999 році – на рівні 410,64 млн.м3, що на 47,3% більше обсягу водозабору 2010 року. На даний час в області існує 82 комунальних, 135 відомчих, 289 сільських та 1 міжрайонний водовод, з яких на 12 водоводів здійснюють водопостачання з поверхневих джерел, інші з підземних водозаборів. Підземні води, які добуваються на території Миколаївської області головним чином йдуть на задоволення господарсько-побутових та питних потреб населення. За даними держобліку використання підземних вод, станом на 01.01.11, в області зареєстровано 2050 експлуатаційних свердловин, що у порівнянні з минулим роком менше на 146 підземних водозаборів. Зменшення експлуатаційних водозаборів обумовлено виведенням з експлуатації свердловин, які були пробурені у 60-х – 70-х роках і мають експлуатаційний термін більше 25 років. Розподіл водозаборів по площі дуже нерівномірний, в середньому по області на 12,0 км2 площі доводиться 1 свердловина для господарсько-питного водопостачання. Використання підземних вод в Миколаївській області також відзначається значною нерівномірністю в різних її районах (табл. 4.1.3.3., мал. 4.1.3.3., мал. 4.1.3.4). Таблиця 4.1.3.3. Використання прогнозних ресурсів підземних вод (ПРПВ) у 2010 році № з/п 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10. 11. 12. 13. 14. 15. 16. 17. 18. 19.

Назва адміністративного району Арбузинський Баштанський Березанський Березнегуватський Братський Веселинівский Вознесенський Врадієвський Доманівський Єланецький Жовтневий + м. Миколаїв Казанківський Кривоозерський Миколаївський + сел.Варварівка Новобузький Новоодеський Очаківський Первомайський Снігурівський Всього

ПРПВ, тис.м3/добу 4,8 16,7 6,7 10,2 5,0 10,6 53,9 20,2 27,6 20,9 35,6 19,6 11,1 50,5 13,3 58,3 12,4 8,0 56,2 441,6

Водовідбір, тис.м3/добу 2,96 4,07 8,86 1,43 0,69 3,27 14,59 3,4 4,19 0,15 22,37 3,14 1,21 19,61 1,98 5,52 8,57 5,09 9,16 120,26

Освоєно, % 62 24 132 14 14 31 27 17 15 1 63 16 11 39 15 9 69 64 16 27

34


Водовідбір

Прогнозні ресурси

13%

21% 44%

30%

57%

35%

мінералізація до1г/дм3 1,0-1,5 1,5-3,0

мінералізація до1,5 г/дм3 1,5-3,0 більше3

Мал. 4.1.3.3. Розподіл прогнозних ресурсів за мінералізацією та їх використання За даними статистичної звітності 2-ТП (водгосп) у 2010 році водозабір із підземних джерел водопостачання склав 14,52 млн.м3, що менше у порівнянні з минулим роком на 0,9 млн.м3 (5,8%). Станом на 01.01.11 у Миколаївській області розвідані і затверджені експлуатаційні запаси з мінералізацією до 1,5 г/дм3 по 8 родовища (12 ділянок) підземних вод у кількості 81,22 тис.м3/добу (18% від величини прогнозних ресурсів підземних вод). Із зазначених 8 родовищ підземних вод на даний час освоюється 7 (Вознесенське, Очаківське, Новоодеське, Кривоозерське, Врадіївське, Доманівське, Галицинівське). Коблево-Рибаківське родовище з розвіданими запасами підземних вод в кількості 5,3 тис.м3/добу та ділянка Вознесенського родовища – Бузька, де розвідані запаси підземних вод в кількості 6,3 тис.м3/рік, не експлуатуються. Протягом звітного періоду із розвіданих експлуатаційних запасів підземних вод області відбиралась зовсім мала частка – 10,93 тис.м3/добу, що складає 13% від прогнозних ресурсів підземних вод та більше на 5% у порівнянні з відповідним забором вод у 2009 році. Найбільше інтенсивно експлуатуються підземні води в Березанському районі, де сучасний водовідбір перевищує прогнозні експлуатаційні запаси підземних вод в 1,4 рази. У досить неблагополучних умовах знаходяться також Арбузинський, Очаківський, Первомайський, Жовтневий та Новобузький райони.

35


70

експлуатаційні запаси, тис.м3/добу прогнозні ресурси, тис.м3/добу водовідбір, тис.м3/добу

60

40

3

тис.м /добу

50

30 20

Снігурівський

Первомайський

Очаківський

Новоодеський

Новобузький

Миколаївський

Кривоозерський

Казанківський

Жовтневий

Єланецький

Доманівський

Вознесенський

Веселиновский

Братський

Березнегуватський

Березанський

Баштанський

Арбузинський

0

Врадієвський

10

Мал. 4.1.3.4. Прогнозні ресурси, експлуатаційні запаси та їх використання в районах області За 2006-2010 роки обсяги скидів зворотних вод суттєво не змінювались. У 2010 році загальний обсяг скиду зворотних вод становив – 91,74 млн.м3, що менше порівняно з 2009 роком на 1,1 млн.м3 (табл. 4.1.3.4). Таблиця 4.1.3.4. Основні показники використання і відведення води, млн.м3 Показники Забрано води з природних водних об'єктів - всього у тому числі для використання Спожито свіжої води (включаючи морську) з неї на: виробничі потреби господарсько-питні потреби зрошення сільськогосподарські потреби ставково-рибне господарство Втрати води при транспортуванні Загальне водовідведення, з нього: у поверхневі водні об’єкти у тому числі: забруднених зворотних вод з них без очищення нормативно очищених нормативно чистих без очистки Обсяг оборотної, повторної та послідовно використаної води Частка оборотної та послідовно використаної води, %* Потужність очисних споруд

2000 р.

2005 р.

2006 р.

2007 р.

2008 р.

2009 р.

2010 р.

377,86

272,9

315,1

330,5

264,3

231,3

216,5

277,5

193,7

223,1

233,1

204,9

195,2

183,8

277,5

223,1

223,1

233,1

204,9

195,2

183,8

87,57 84,2 61,33 10,74 33,53 89,64 122,2 122,2

95,86 49,16 26,14 12,05 0,002 75,35 93,20 88,91

118,7 47,3 37,2 11,3 8,68 89,15 118,3 114,4

94,33 46,89 75,59 11,44 116,2 74,77 70,62

110,0 51,92 35,19 2,578 80,56 93,0 89,21

104,5 48,87 34,11 3,87 3,81 73,81 92,84 88,76

103,5 48,73 24,72 2,95 3,84 63,76 91,74 88,04

98,17 43,72 0,68 23,34

34,76 2,54 3,39 50,76

29,05 0,655 3,21 82,1

29,35 0,202 1,31 39,95

27,87 0,249 2,801 58,54

27,77 0,110 2,322 58,67

28,63 1,382 58,03

2975,8

3753,9

3230,0

3237,0

3608,0

3435,0

3557,0

787,5

1952,7

1447,8

1387,5

1760,9

97,18

97,32

-

120,2

120,2

109,4

117,7

117,7

117,1

* До спожитої свіжої води.

36


Таблиця 4.1.3.5. Забір, використання та відведення води у 2010 році, млн.м3 Забрано води із природних водних об’єктів – всього*

Використано води

Березанський лиман

0,76

Бузький лиман р. Дніпро

Назва водного об’єкту

Водовідведення у поверхневі водні об’єкти всього**

з них забруднених зворотних вод

2,561

0,147

-

14,02

13,66

39,16

26,70

78,53

61,96

0,54

-

р. Інгулець

77,17

16,57

0,28

-

Дніпровський лиман

0,96

0,84

0,03

-

Тілігульський лиман

0,54

0,43

0,34

-

121,70

104,30

51,27

1,67

р. Синюха

5,18

4,31

0,50

-

р. Інгул

4,43

4,05

1,11

0,38

у тому числі

р. Південний Буг у тому числі

* В тому числі із підземних водоносних горизонтів. ** Загальне водовідведення (в т.ч. скид у накопичувачі) без урахування транзиту та скиду у каналізацію.

4.2. Забруднення поверхневих вод. 4.2.1. Скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти та очистка стічних вод. Для маловодної Миколаївської області є актуальною проблема забруднення водних ресурсів через скид стічних вод, яку значно ускладнює відсутність мереж централізованого водовідведення та якісної очистки господарсько-побутових і виробничих стоків. Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Миколаївській області зареєстровано 40 водокористувачів, які здійснюють скид зворотних вод у поверхневі водні об’єкти. У 2010 році загальний обсяг скиду зворотних вод становив – 91,74 млн.м3 (у тому числі обсяг скиду у накопичувачі 3,512 млн.м3), що менше порівняно з 2009 роком на 1,1 млн.м3. У порівнянні з минулими роками, у 2010 році повністю припинено скид зворотних вод без очистки (аварійні скиди). За рахунок мало ефективної роботи комунальних очисних споруд каналізації обсяги скидів недостатньо очищених стоків збільшились. Так, у 2010 році було скинуто 28,63 млн.м3 недостатньо очищених стічних вод, що є більше ніж у 2009 році на 0,86 млн.м3 (мал. 4.2.1.1).

37


29,35

29,05

28,63

30

27,77

27,87 28,40

29,15

27,62

27,66

28,63

0,66

0,20

0,25

0,11

0

25

20

15

10

5

0 2006

2007

2008

загальний обсяг скиду забруднених вод

2009

2010

обсяг скидів недостатньо очищених вод

обсяг скидів стоків без очищення

Мал 4.2.1.1. Динаміка скиду забруднених вод до поверхневих водойм області, млн.м3 Скид промислових стоків до водних об’єктів здійснюється підприємствами енергетики та машинобудівної галузі. До зазначених стоків належать теплообмінні та продувочні води, які за якісним складом класифікуються як нормативно чисті без очищення. Найбільший обсяг скиду зворотних вод по області здійснюється ВП «Южно-Українська АЕС», до складу якої належать Олександрівська ГЕС та Ташлицька ГАЕС. Загальний обсяг скидів зазначеного підприємства становить близько 71 млн.м3, або 77,4% від загального скиду зворотних вод по області. Дані щодо загальних обсягів надходження забруднюючих речовин до поверхневих водних об’єктів наведені у таблиці 4.2.1.1.

38


Таблиця 4.2.1.1. Обсяги скиду забруднюючих речовин у поверхневі водні об’єкти, т на рік

Рік

Водний об’єкт

Разом

біологічне споживання кисню

хімічне споживання кисню

завислі речовини

азот (сума мінеральних форм)

фосфати (ортофосфати)

мінералізація

нафтопродукти

Забруднююча речовина

2006

Бузький лиман

31308,8

2763,0

-

2138,0

530,0

0,257

25850,0

27,54

Південний Буг

7542,373

65,0

0,168

122,0

105,0

0,009

7250,0

0,196

Чорне море

9,6

1,3

4,5

1,9

-

-

1,9

38860,773

2829,3

4,668

2261,9

635,0

0,266

33101,9

Бузький лиман

29894,37

2342,0

-

2097,0

515,0

0,270

24910,0

27,73 6 30,1

Південний Буг

8788,416

67,0

0,153

154,0

124,0

0,017

8443,0

0,246

Чорне море

79,60

10,0

5,5

10,0

-

-

51,3

2419,0

5,653

2261,0

Разом по області 2007

Бузький лиман

27075,58

876,0

-

1213,0

490,0

0,212

24470,0

2,1 32,44 6 26,37

Південний Буг

7943,267

70,0

167,0

145,0

71,0

0,01

7490,0

0,257

Чорне море

64,033

9,0

36,0

10,0

9

-

-

0,033

35082,88

955,0

203,0

1368,0

570,0

0,222

31960,0

26,66

Бузький лиман

25237,68

765,0

-

1098,0

333,0

0,172

23020,0

21,51

Південний Буг

6115,212

33,0

105,0

126,0

74,0

0,008

5777,0

0,204

Чорне море

37,125

8,0

18,0

8,0

0,026

0,003

3,0

0,096

31390,02

806,0

123,0

1232,0

407,03

0,183

28800,0

21,81

Південний Буг

24995,63

679,0

1,0

721,0

386,0

0,199

23190,0

18,43

Південний Буг

6079,136

63,0

134,0

134,0

85,0

0,011

5660,0

0,124

Чорне море

540,011

7,0

24,0

10,0

59,0

0,003

440,0

0,008

31612,78

749,0

160,0

865,0

530,0

0,214

29290,0

18,56

Разом по області 2008

Разом по області* 2009

Разом по області* 2010

Разом по області*

38762,39

639,0

0,287

33404,3

*Загальна сума забруднюючих речовин наведена без урахування металів та синтетичних поверхнево активних речовин.

4.2.2. Основні забруднювачі водних об'єктів. З перевищенням встановлених нормативів скид зворотних вод здійснюють переважно підприємства комунальної сфери. Очистку господарсько-побутових стоків перед скидом до поверхневих водойм в області здійснюють 8 підприємств, а саме МКП «Миколаївводоканал», КП «Первомайський міський водоканал», КП «Міський водоканал» (м. Баштанка), ТОВ «БОС» (м. Вознесенськ), БГКП «Сирена» (м. Очаків), ТОВ «Ольшанський водоканал» (смт Ольшанське, Миколаївський район), КП «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» (м. Южноукраїнськ), КП «Прибузьке». 39


Комунальні очисні споруди каналізації існують переважно у містах (обласному і районних центрах) та замортизовані від 42% до 62 %. Згідно з результатами моніторингових досліджень за станом роботи обласних очисних споруд каналізації, майже всі очисні споруди області здійснюють скид недостатньо очищених стічних вод. Кратність перевищень величин гранично-допустимих скидів від обласних очисних споруд каналізації за основними забруднюючими речовинам складає від 1,5 до 6 разів. За даними статистичної звітності за формою 2-ТП (водгосп) у 2010 році, як головні забруднювачі поверхневих вод в області, визначені такі комунальні підприємства: МКП «Миколаївводоканал», КП «Первомайський міський водоканал», КП «Міський водоканал», БГКП «Сирена», ТОВ «Ольшанський водоканал» (мал.. 4.2.2.1., табл. 4.2.2.1). 30

28,10

26,90

26,86

26,84

26,70

25 20 15 10 5 0 2006

2007

2008

2009

2010

МКП "Миколаївводоканал"

КП "Первомайський міський водоканал"

КП "Міський водоканал"

БГКП "Сирена"

КП "Ольшанський водоканал"

Мал. 4.2.2.1. Співвідношення обсягів скиду забруднених стоків від комунальних підприємств – основних забруднювачів поверхневих вод області, млн.м3 Таблиця 4.2.2.1. Обсяги скиду забруднених стічних вод, млн.м3 № з/п 1.

2. 3. 4.

5.

Назва комунальних підприємствзабруднювачів МКП «Миколаївводоканал», м. Миколаїв КП «Первомайський міський водоканал», м. Первомайськ КП «Міський водоканал», м. Баштанка БГКП «Сирена», м. Очаків ТОВ «Ольшанський водоканал», смт Ольшанське Миколаївський район

разом

2009 рік не недостатньо очищені очищені

разом

2010 рік не недостатньо очищені очищені

26,843

0,007

26,837

26,704

-

26,704

-

-

-

1,070

-

1,070

0,370

-

0,370

0,375

-

0,375

0,246

-

0,246

0,255

-

0,255

0,199

-

0,199

0,205

-

0,205

40


Очисні споруди каналізації м. Миколаїв, які введені в експлуатацію у 1973 році, знаходяться у незадовільному технічному стані та потребують реконструкції і модернізації. Система каналізації не задовольняє потужностям міста, і як наслідок, стоки після очищення на очисних спорудах каналізації скидаються як недостатньо очищені. Через не ефективну очистку каналізаційних стоків міста, протягом останніх семи років МКП «Миколаївводоканал» є головним забруднювачем водних ресурсів області. Обсяг скиду забруднених стічних вод МКП «Миколаївводоканал» складає більше 90% від загальної кількості скинутих забруднених стоків по області. В результаті експлуатації в аварійному стані каналізаційних мереж, насосних станцій, скидного колектору (в частині глибоководного випуску), неефективності роботи очисних споруд каналізації м. Миколаєва, скид стоків згаданого комунального підприємства здійснюється з перевищенням нормативних показників якості по БСК5, ХСК, залізу загальному, завислим речовинам та фосфатам. За формою 2-ТП (водгосп) МКП «Миколаївводоканал» у 2010 році до водних об’єктів скинуло 28,93 млн.м3 стічних вод, з яких недостатньо очищених – 26,7 млн.м3. Таким чином, 92% від загальної кількості скиду згаданого комунального підприємства складають забруднені стічні води, що, у свою чергу, негативно впливає на стан водних ресурсів. Протягом останніх років, головним чином за рахунок зменшення аварійних скидів МКП «Миколаївводоканал», спостерігається тенденція до зменшення загальних обсягів скиду забруднених вод (мал. 4.2.2.2).

45

41,39

39,59

40 33,71 35

31,88

28,10 28,10

млнм3

30

26,86 26,74 26,86 26,85

26,84 26,84 26,70 26,70

25 20 15 10 5 0 2004

2005

2006

2007

разом

НО

2008

2009

2010

НДО

Мал. 4.2.2.2. Динаміка скиду МКП «Миколаївводоканал» забруднених стоків до вод Бузького лиману 41


Достатньо складна ситуація існує у м. Баштанка. Будівництво нових очисних споруд каналізації, яке тривало 2003-2006 роки, не стабілізувало ситуацію. Очисні споруди типу БІС не забезпечують нормативної якості очищення і стоки в обсязі більше 300 тис.м3 скидаються до р. Інгул як недостатньо очищені. Негайної реконструкції потребують очисні споруди каналізації ТОВ «Ольшанський водоканал», через неякісну роботу яких, щорічно до річки Південний Буг скидається біля 200 тис.м3 недостатньо очищених стоків. У зв’язку з невідповідністю проектної потужності та фактичного обсягу надходження стоків на очищення (майже в 10 разів менше) очисні споруди БГКП «Сирена» потребують реконструкції. Неодноразово з ладу виходили повітродувні турбіни, які забезпечують киснем аеротенки та мулові стабілізатори, що суттєво позначається на якості очищення стоків. Щорічний скид недостатньо очищених стоків до вод Чорного моря становить близько 250 тис.м3. Збудовані у 1967 році очисні споруди каналізації м. Первомайськ морально та фізично застарілі і вимагають реконструкції. Основною стадією очистки є відстоювання, попередньо очищених механічними засобами стоків, у системі біоставків з наступним скидом до р. Південний Буг. У 2010 році, через значне погіршення роботи очисних споруд каналізації, вперше за останні п’ять років, КП «Первомайський міський водоканал» було скинуто стоки з перевищенням встановлених нормативів ГДС, як недостатньо очищені в обсязі 1,07 млн.м3, що складає 44,2% від загального скиду зворотних вод по м. Первомайськ. До більш стабільно працюючих очисних споруд каналізації, які приймають господарсько-побутові стоки населення, в області можна віднести ТОВ «БОС» м. Вознесенськ і КП «ТВКГ» м. Южноукраїнськ. Невирішеною залишається проблема каналізування сільської місцевості. Точніше, мережі каналізації в них практично відсутні. Майже всі житлові будинки та організації збирають свої стоки у вигрібні ями, які проникають в ґрунтові та поверхневі води. Стосовно здійснення очистки стічних вод на промислових підприємствах області зазначаємо, що найбільша кількість згаданих підприємств зосереджена у м. Миколаїв і скид господарсько-побутових та промислових стоків здійснюється на міські очисні споруди. Винятком є підприємство ТОВ СП «Нібулон», яке здійснює очищення стічних вод на власних очисних спорудах «УКОС-БІО» з потужністю 3,28 тис.м3/рік та наступним скидом до Бузького лиману. Одним із проблемних питань є необхідність впровадження на підприємствах молокопереробної галузі власних очисних споруд. З існуючих в області 19 підприємств з переробки молочної сировини лише ЗАТ «Веселинівький завод СЗМ» має власні очисні споруди (система біоставків). Всі інші здійснюють скид забруднених стоків до комунальних каналізаційних мереж (де вони існують) чи на поля фільтрації. Крім того, в області існує проблема очищення зливових вод перед їх скидом до природних водойм. Проблема забруднення вод в Миколаївській області ускладнюється через скид високомінералізованих шахтних вод Кривбасу до р. Інгулець. Аварійний скид високомінералізованих шахтних вод гірничорудних підприємств Кривбасу за 21 рік втілився у планове забруднення вод р. Інгулець, 42


екологічний стан якої, створює загрозу не тільки зрошувальним угіддям, але і значно погіршує якість питної води в регіоні (особливо це стосується Снігурівського району де мешкає 53 тис. населення). Кожен рік до р. Інгулець, яка є притокою Дніпра, скидаються високомінералізовані шахтні води Кривбасу з мінералізацією до 4000 мг/дм3, при ГДК – 1000 мг/дм3 (мал. 4.2.2.3). На даний час, спільним наказом Мінпромполтики, Мінприроди та Державного агентства водних ресурсів України від 09.08.11 №232/279/133, затверджено План заходів щодо поетапного зменшення обсягу скидання надлишків зворотних вод у р. Інгулець та поліпшення якості води у зазначеній річці, Карачунівському водосховищі, водозаборі Інгулецької зрошувальної системи. В межах зазначеного Плану, передбачено фінансування регулярної промивки русла р. Інгулець за рахунок подачі дніпровської води каналом «Дніпро-Інгулець». Виконання цього заходу дає змогу поступово покращити, за рахунок розбавлення прісними водами р. Дніпро, стан екосистеми р. Інгулець.

4500

3845

4000 3500

2712

2880

травень

червень

3248,5

3217,5

3157

3240

серпень

вересень

жовтень

листопад

3000 2500 2000 1500 1000 500 0 липень

Мал. 4.2.2.3. Сухий залишок в р. Інгулець протягом 2010 року, мг/дм3 4.2.3. Транскордонне забруднення поверхневих вод. З метою захисту водних ресурсів від транскордонного забруднення та реалізації Закону України «Про ратифікацію Протоколу про воду та здоров’я до Конвенції про охорону та використання транскордонних водотоків та міжнародних озер 1992 року» від 09.07.03, протягом 2010 року, в межах реалізації відповідного Плану заходів, діючих природоохоронних програм (місцевих та загальнодержавних) здійснювались роботи на 10 об’єктах (100% від запланованого), загальна вартість виконання яких склала 9062,97 тис.грн. (69,3%), з яких 2920,51 тис.грн. кошти фонду охорони навколишнього природного середовища. 43


4.3 Якість поверхневих вод. 4.3.1 Оцінка якості вод за гідрохімічними показниками. В 2010 році хіміко-аналітичний контроль проводився в наступних водних об’єктах: р. Південний Буг, р. Кодима (права притока р. П. Буг), р. Синюха (ліва притока р. П. Буг), р. Мертвовод (ліва притока р. П. Буг), р. Інгул, Бузький лиман, Дніпровсько-Бузький лиман, Березанський лиман, р. Інгулець (права притока р. Дніпро), р. Висунь (притока р. Інгулець). р. Південний Буг Спостереження проводилися в дев’яті пунктах (15 створів) від межі з Кіровоградською областю (с. Довга Пристань) до міста Миколаєва. Відібрано та проаналізовано 57 проб. Перевищення граничнодопустимої концентрації (ГДК) для водойм рибогосподарського призначення спостерігалися по БСК 5 (до 3,5 ГДК), ХСК (до 3 ГДК), азоту амонійному (до 1,2 ГДК), азоту нітритному (до 2,7 ГДК), магнію (до 1,6 ГДК), сульфатам (до 2,7 ГДК), фосфатам (до 20,1 ГДК), нафтопродуктам (до 2 ГДК), АПАР (до 1,8 ГДК), цинку (до 2 ГДК), міді (до 10 ГДК), залізу загальному (до 8,1 ГДК). 100 80 60 40 20

2008 рік

2009 рік

цинк

мідь

залізо загальне

АПАР

нафтопродукти

сульфати

фосфати

азот нітритний

азот амонійний

БСК5

0

2010 рік

Мал. 4.3.1.1. Кількість випадків перевищення ГДК в р. Південний Буг , % р. Кодима (права притока р. Південний Буг) Спостереження проводилися в одному пункті (1 створ) в районі м. Первомайськ перед впадінням в р. Південний Буг. Відібрано та проаналізовано 4 проби. Перевищення ГДК для водойм рибогосподарського призначення спостерігалися по сухому залишку (до 1,1 ГДК), ХСК (до 2,5 ГДК), азоту амонійному (до 1,1 ГДК), магнію (до 1,6 ГДК), сульфатам (до 3,2 ГДК), фосфатам (до 3,7 ГДК), залізу загальному (до 5,6 ГДК). 44


р. Синюха (ліва притока р. Південний Буг) Спостереження проводилися в одному пункті (2 створи) в межі с. Синюхин Брід та в районі м. Первомайськ перед впадінням в р. Південний Буг. Відібрано та проаналізовано 8 проб. Перевищення ГДК для водойм рибогосподарського призначення спостерігалися по БСК 5 (до 2 ГДК), ХСК (2,7 ГДК), азоту амонійному (до 1,3 ГДК), азоту нітритному (до 3,3 ГДК), магнію (1,1 ГДК), сульфатам (1,1 ГДК), фосфатам (2,9 ГДК), АПАР (1,1 ГДК), залізу загальному (3,6 ГДК). р. Мертвовод (ліва притока р. Південний Буг) Спостереження проводилися в одному пункті (1 створ) в районі м. Вознесенськ перед впадінням в р. Південний Буг. Відібрано та проаналізовано 5 проб. Перевищення ГДК для водойм рибогосподарського призначення спостерігалися по сухому залишку (до 2,7 ГДК), БСК 5 (до 2,1 ГДК), ХСК (до 2,6 ГДК), азоту амонійному (до 1,1 ГДК), азоту нітритному (до 2,1 ГДК), кальцію (до 1,2 ГДК), магнію (до 3,6 ГДК), хлоридам (до 1,1 ГДК), сульфатам (до 9,8 ГДК), фосфатам (до 3,6 ГДК), нафтопродуктам (до 1,6 ГДК), АПАР (до 1,8 ГДК), міді (до 2 ГДК), залізу загальному (до 3,9 ГДК). р. Інгул Спостереження проводилися в трьох пунктах (5 створів) від межі з Кіровоградською областю (с. Розанівка) до міста Миколаєва. Відібрано та проаналізовано 27 проб. Перевищення ГДК для водойм рибогосподарського призначення спостерігалися по сухому залишку (до 5,2 ГДК), БСК 5 (до 3,2 ГДК), ХСК (до 3,7 ГДК), азоту амонійному (до 2,5 ГДК), азоту нітритному (до 5,9 ГДК), магнію (до 9,2 ГДК), хлоридам (до 7,6 ГДК), сульфатам (до 7,2 ГДК), фосфатам (до 17,1 ГДК), нафтопродуктам (до 4,2 ГДК), АПАР (до 7,1 ГДК), міді (до 20 ГДК), залізу загальному (до 9,2 ГДК). 100 80 60 40 20

2008 рік

2009 рік

мідь

залізо загальне

АПАР

нафтопродукти

сульфати

хлориди

сухий залишок

фосфати

азот нітритний

азот амонійний

БСК5

0

2010 рік

Мал. 4.3.1.2. Кількість випадків перевищення ГДК в р. Інгул, % 45


Бузький лиман Спостереження проводилися в п’яті пунктах (15 створів) від Варварівського моста (м. Миколаїв) до ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» (с. Лимани). Відібрано та проаналізовано 64 проби. Перевищення ГДК для водойм рибогосподарського призначення спостерігалися по сухому залишку (до 8,8 ГДК), БСК 5 (до 6,5 ГДК), ХСК (до 4,2 ГДК), азоту амонійному (до 5,5 ГДК), азоту нітритному (до 5,8 ГДК), магнію (до 21,5 ГДК), хлоридам (до 13,6 ГДК), сульфатам (до 8,3 ГДК), фосфатам (до 15,4 ГДК), нафтопродуктам (до 4 ГДК), АПАР (до 3,6 ГДК), цинку (до 2 ГДК), міді (до 20 ГДК), залізу загальному (до 8,4 ГДК). 100 80 60 40 20

2008 рік

2009 рік

цинк

мідь

залізо загальне

АПАР

нафтопродукти

фосфати

азот нітритний

азот амонійний

ХСК

БСК5

0

2010 рік

Мал. 4.3.1.3. Кількість випадків перевищення ГДК в Бузькому лимані, % Дніпровсько-Бузький лиман Спостереження проводилися в одному пункті (1 створ) в районі морського порту міста Очакова. Відібрано та проаналізовано 4 проби. Перевищення ГДК для водойм рибогосподарського призначення спостерігалися по сухому залишку (до 6,9 ГДК), БСК 5 (до 2,9 ГДК), ХСК (до 3,7 ГДК), азоту амонійному (до 1,1 ГДК), азоту нітритному (до 1,5 ГДК), магнію (до 5,8 ГДК), хлоридам (до 11,5 ГДК), сульфатам (до 4,9 ГДК), фосфатам (до 4,2 ГДК), міді (до 3 ГДК), залізу загальному (до 5 ГДК). Березанський лиман Спостереження проводилися в одному пункті (1 створ) в районі скиду теплообмінних вод цеху № 180 ДП НВКГ «Зоря-Машпроект» (с. Каборга). Відібрано та проаналізовано 3 проби. Перевищення ГДК для водойм рибогосподарського призначення спостерігалися по сухому залишку (до 8,2 ГДК), БСК 5 (до 1,8 ГДК), ХСК (до 4,1 ГДК), азоту амонійному (до 1,1 ГДК), магнію (до 7 ГДК), хлоридам (до 13 ГДК), сульфатам (до 8 ГДК), міді (до 10 ГДК), залізу загальному (до 2 ГДК). 46


р. Інгулець (права притока р. Дніпро) Спостереження проводилися в одному пункті (1 створ) в районі м. Снігурівка. Відібрано та проаналізовано 6 проб. Перевищення ГДК для водойм рибогосподарського призначення спостерігалися по сухому залишку (до 6,7 ГДК), БСК 5 (до 3 ГДК), ХСК (до 3,1 ГДК), азоту амонійному (до 1,5 ГДК), азоту нітритному (до 2,1 ГДК), кальцію (до 1,3 ГДК), магнію (до 4,8 ГДК), хлоридам (до 11,1 ГДК), сульфатам (до 10,7 ГДК), фосфатам (до 2,6 ГДК), нафтопродуктам (до 2 ГДК), міді (до 9 ГДК), залізу загальному (до 10,1 ГДК). 100

80

60

40

20

2008 рік

2009 рік

мідь

залізо загальне

нафтопродукти

сульфати

хлориди

сухий залишок

фосфати

азот нітритний

азот амонійний

БСК5

0

2010 рік

Мал. 4.3.1.4. Кількість випадків перевищення ГДК в р. Інгулець, % р. Висунь (права притока р. Інгулець) Спостереження проводилися в одному пункті (1 створ) в районі с. Євгенівка перед впадінням в р. Інгулець. Відібрано та проаналізовано 2 проби. Перевищення ГДК для водойм рибогосподарського призначення спостерігалися по сухому залишку (до 6 ГДК), ХСК (до 3,2 ГДК), азоту нітритному (до 2,4 ГДК), кальцію (до 1,8 ГДК), магнію (до 7,1 ГДК), хлоридам (до 5,4 ГДК), сульфатам (до 20,1 ГДК), фосфатам (до 3,2 ГДК), АПАР (до 2,9 ГДК), міді (до 5 ГДК), залізу загальному (до 5 ГДК). Для оцінки ступенів забруднення водних об’єктів використовується коефіцієнт забрудненості (КЗ), який характеризує рівень забрудненості сукупно по низці показників якості води і розраховується за кратністю перевищення нормативів у долях ГДК. Результати моніторингу стану поверхневих вод області дозволяють оцінити стан води за рівнями забрудненості.

47


Таблиця 4.3.1.1. Оцінка стану поверхневих вод за коефіцієнтом забрудненості Рівень забрудненості Коефіцієнт забрудненості (КЗ) р. Південний Буг с. Довга Пристань м. Первомайськ с. Грушівка (в районі скиду КП «Первомайськміськводоканал») м. Южноукраїнськ (в районі впливу ВП «Южноукраїнська АЕС») с. Олександрівка м. Вознесенськ (в районі скиду ТОВ «БОС») м. Нова Одеса смт Ольшанське (в районі скиду ТОВ «Ольшанський водоканал») м. Миколаїв (в районі б/в «Родники») р. Кодима м. Первомайськ р. Синюха м. Первомайськ р. Мертвовод м. Вознесенськ р. Інгул с. Розанівка (на межі з Кіровоградською областю) м. Баштанка (в районі скиду КП «Міський водоканал») м. Миколаїв Бузький лиман м. Миколаїв (в районі Варварівського моста) м. Миколаїв (в районі річкового порту) м. Миколаїв (в районі скиду т/о вод ДП НВКГ «Зоря-Машпроект») м. Миколаїв (в районі скиду т/о вод ВАТ «Вадан Ярдс Океан) с. Галицинівка (в районі скиду МКП «Миколаївводоканал») с. Лимани (в районі впливу ТОВ «Миколаївський глиноземний завод») Дніпро-Бузький лиман м. Очаків (акваторія морського порту) Березанський лиман с. Каборга (в районі скиду т/о вод цеху №180 ДП НВКГ «Зоря-Машпроект») р. Інгулець м. Снігурівка р. Висунь с. Євгенівка (перед впадінням в р. Інгулець) р. Вітовка м. Миколаїв (в районі скиду МКП «Миколаївводоканал», випуск 2)

Незабруднені (чисті) 1

Слабко забруднені 1,01...2,50 1,36 1,17 1,29 1,16 1,39 1,21 1,24 1,28 1,95 1,59 1,44 1,44 1,26 1,26 1,99 1,99 2,43 2,43 2,08

Помірно забруднені 2,51....5,00

Брудні 5,01...10,00

Дуже брудні Більше 10

2,79 2,33 2,06 2,54 2,41 2,60 2,49 1,85 2,01 2,01 3,05 3,05 2,68 2,68 3,56 3,56 1,16 1,16

48


Наведена оцінка стану поверхневих вод, у порівнянні з даними 2009 року, свідчить про відсутність на території області ділянок водних об’єктів, які класифікуються як брудні. Це пояснюється припиненням МКП «Миколаївводоканал» скидів забруднених стоків без очистки (аварійних) та покращенням якості роботи Галицинівських очисних споруд каналізації, головним чином, за рахунок часткового ремонту глибоководного випуску. 4.3.2 Гідробіологічна оцінка якості вод та стан гідробіоценозів. Угрупування водних організмів за специфікою середи існування і структурно-функціональними характеристиками мають ряд суттєвих відмінностей у порівнянні з наземними біоценозами (Мордухай-Болтовской, 1974; Методика изучения., 1975), які загалом є наступними: 1. Гідробіонти знаходяться у водному середовищі, витримують значно менші коливання температури ніж наземні організми, але для них має велике значення концентрація кисню, який часто є у дефіциті. 2. Водні організми знаходяться в умовах більш слабкого освітлення, ніж наземні, тому у системі гідробіонтів існує чітка вертикальна диференціація. 3. Населення гідросфери значно різноманітніше ніж наземне. Основну масу первинних продуцентів складають зважені у воді мікроскопічні водорості, в той час як на суші – це виключно крупні рослини з кореневою системою. 4. Міжрічні (чи багаторічні) зміни у водоймах виражені більш яскраво ніж у біогеоценозах наземних і головним чином відбуваються в результаті зміни кліматичних умов та антропогенної діяльності людини. Інститутом рибного господарства (структурний підрозділ Херсонської лабораторії аквакультури) на підставі загальновизнаних у практиці гідробіологічних та іхтіологічних досліджень методик проводяться дослідження стану гідробіоценозів Дніпровсько-Бузької естуарної екосистеми. Дніпровсько-Бузька естуарна екосистема складається з приморських ділянок річок Дніпро, Південний Буг, Дніпровсько-Бузького та Бузького лиманів. Річка Південний Буг належить до числа великих річок басейну Чорного моря. Її довжина від початку (с. Холодець, Хмельницька обл.) до впадіння в Чорне море складає 792 км з площею водозабору 63700 км². Басейн р. Південний Буг надзвичайно багатий різнотипними природними ландшафтами та представлений різними типами біотопів – ділянки русел річок, болота, скелі, луки, степи, ліса. Природні території басейну зазнали значної трансформації і складають, на даний час, не більше 10% від загальної площі басейну. Річище розчленоване дамбами та на значної відстані перетворене на низку штучних водойм зі зміненим гідрологічним режимом. Долина майже повністю використовується під сільгоспугіддя та забудову. На збережених природних осередках (переважно в долинах басейну) існують біотопи з високим біологічним різноманіттям. У верхній та середні течії у межах лісостепової зони переважають грабоводубові, в’язові-дубові та вільхові ліси. Для таких лісів характерний розвиток весняних ефемероїдів (анемони жовтецевої, рястів порожнистого та ущільненого тощо). На піщаних масивах збереглися дубово-соснові ліси. На перезволожених ділянках заплав Південного Бугу та його приток формуються болота. У притерасних частинах поширені вільхові болота з вільхою 49


чорною та вербою білою у деревному ярусі та крушиною ламкою й вербою попелястою у підліску. Видовий склад цих боліт збагачений болотним різнотрав’ям. Водна та прибережно-водна рослинність розвивається на мілководдях водосховищ, річок та заплавних водойм і представлена угрупованнями очерету звичайного, рогозу вузьколистого, лепешняку великого. В степовій зоні в умовах засолення поверхневих вод звичайними є зарості схеноплектусу Табернемонтана, бульбокомиша морського. Серед угрупувань водної рослинності широко поширені ценози рдесника пронизанолистого та гребінчастого, водопериці колосистої, елодеї канадської, куширу темнозеленого, глечиків жовтих. Рідше трапляються угрупування латаття сніжно-білого (верхня частина басейну) та латаття білого. Із рідкісних – трапляються угруповання сальвінії плавучої, плавуна щитолистого, водяного горіху плавучого. У межах басейну Південного Бугу поширені угрупування, які занесені до Зеленої книги України. Найбільша кількість раритетних угрупувань біля двонадцяти (Schoenoplecteta litoralis, Salvinieta natantis, Marsileta quadrifoliales, Nymphoideta peltatae, Potameta sarmatici та ін.) зареєстрована серед водної та прибережно-водної рослинності. Живлення р. Південний Буг відбувається в основному завдяки атмосферним опадам. У весняний період за рахунок снігового покрову, літньо-осінній – за рахунок дощових опадів. Найбільш висока водність ріки спостерігається навесні з чітко вираженим піком паводка. Меженний період встановлюється вже в середині травня – на початку червня. Така ситуація з гідрологічним режимом Бузького району ДніпровськоБузької гирлової системи безпосередньо впливає на ефективність відтворення аборигенної іхтіофауни, яка визначається за показниками відносної чисельності молоді риб. Розвиток фітопланктону протягом 2010 року характеризувався порівняно високими показниками біомаси та чисельності, а його видовий склад звично був представлений 5-7 систематичними групами. Характерною рисою сьогодення є той факт, що зміни видового різноманіття фітопланктону пов’язані з прісноводним стоком Південного Бугу. Межування Дніпровсько-Бузької гирлової системи з Чорним морем призводить до проникнення планктонних водоростей з північно-західної частини моря (в основному це діатомові водорості) внаслідок згінно-нагінних явищ. В свою чергу спостережена протягом останніх років евтрофікація Дніпровсько-Бузької гирлової системи викликає відповідне збагачення видового складу за рахунок прісноводних форм синьо-зелених та зелених водоростей. Дослідження Інституту рибного господарства показали, що у формуванні загальної біомаси фітопланктону Бузького району протягом 2010 року домінуюче значення мали синьо-зелені водорості. Їх частка в середньому за вищеозначений період становила 47,9%. Питома вага діатомових та зелених (в основному протококових) водоростей була близькою і становила відповідно 19,4 та 19,7%. Подібна ситуація, але з меншим значенням, спостерігалася і за евгленовими та дінофітовими водоростями – відповідно 5,7 та 4,6%. Частка золотих та жовто-зелених водоростей була 50


незначною (1,6 та 1,1%) через те, що ці групи фітопланктону реєструвалися в основному на лиманських станціях. Серед фітопланктерів найчастіше реєструвалися Anabaena spiroides, Aphanizomenon flos-aquae, Microcystis, Oscillatoria agardhii, Melosira granulata, Diatoma elongatum. У заплавних водоймах Південного Бугу, де спостерігалися акваторії з уповільненим водообміном відмічений масовий розвиток нитчастих форм водоростей Nitzchia tenuirostris. Серед усіх районів Дніпровсько-Бузького лиману найбільшою продуктивністю за розвитком зоопланктону відрізняється Бузький район. Основу біомаси зоопланктону складають цінні у кормовому відношенні гіллястовусі та веслоногі ракоподібні. Їх питома вага у формування загальної біомаси зоопланктону району складає в середньому біля 78%. У 2010 році фауністичний склад зоопланктону Бузького району був представлений майже на 80% прісноводними та солонуватоводними формами (питома вага морських видів не перевищувала 2%). На відкритих ділянках та правобережному мілководді домінуючими видами у складі зоопланктону були Podonevadne trigona ovum, Bosmina longirostris та Chydorus sphaericu. У 2010 році висока біомаса коловерток була зумовлена масовим розвитком крупних форм Asplanchna priodonta. Чисельність коловерток формували переважно Brachionus urceoaris, Br. Calyciflorus та Keratella cochlearis. У водоймах Дніпровсько-Бузької гирлової системи фауна безхребетних складається з 3 груп – морських, солонуватоводних та прісноводних. На співвідношення цих груп у складі зообентосу вирішальне значення має солоність води. Донна фауна Дніпровсько-Бузької гирлової системи переважно складається з представників, які належать до прісноводного комплексу. Фауна донних тварин Бузького району представлена в основному олігохетами, личинками хіромонід, ракоподібними та молюсками. Біомаса «м’якого» бентосу у пониззі Південного Бугу протягом періоду досліджень змінювалася в межах 4,20-7,66 г/м2. Провідну роль у формуванні біомаси «м’якого» бентосу відіграли Chironomidae та Oligochaeta. За обліковими станціями їх біомаса становила відповідно 1,56-4,15 та 1,37-2,71 г/м2. Таким чином, аналіз гідробіологічного режиму Бузького району Дніпровсько-Бузької гирлової системи показав, що відносно високі показники залишкових біомас фітопланктону, зоопланктону та «м’якого» зообентосу вказують на існування у водоймі досить потужного потенціалу кормового ресурсу, який за нашого часу аборигенною іхтіофауною використовується не достатньо ефективно. Саме це є гарною передумовою для збільшення чисельності відповідних представників іхтіофауни, які б могли ефектно використовувати надлишковий кормовий потенціал водойми, зокрема це далекосхідні планктофаги – білий і строкатий товстолобики та представник аборигенних бентофагів – короп. Останні роки, з огляду на умови для відтворення риб можна розглядати як задовільні. Річковий стік Південного Бугу у нерестовий період в основному забезпечував залиття заплави, а відповідно і необхідною кількістю нерестових площ, представників літофільної іхтіофауни водойми. Зареєстровані дещо нижчі показники температури води перед початком нерестової кампанії багатоводних років значно не вливали на ефективність відтворення, а в основному зумовлювали терміни початку нересту, що враховувалося при рекомендаціях щодо встановлення строків весняно-літньої заборони у відповідні роки. 51


Аналіз даних по «врожайності» молоді риб у Бузькому лимані та р. Південний Буг свідчать про те, що у порівнянні з попередніми роками відбулися певні зміни. У порівнянні з попереднім роком середня врожайність по тарані, як у р. Південний Буг, так і у Бузькому лимані збільшилася з 16,4 до 19,8 екз/зус., тобто вона вийшла практично на рівень 2008 року, коли врожайність становила 21,3 екз/зус лову. Популяція тарані у 2010 році складалася з 7 вікових груп. Основу популяції складали особини у віці 3-3+ - 5-5+, на частку яких приходилося 56,4%. Питома вага вікових груп старше п’яти років дорівнювала 12,1% з повільним зменшенням показників по мірі збільшення віку. Молодші (нестатевозрілі) вікові групи (2-2+), які формують так званий резерв для нерестового фонду наступних двох років, склали 31,5% від загальної кількості улову з проаналізованого порядку контрольних завдань. Лінійні розміри проаналізованої частини стада тарані змінювалися в межах від 11 до 25 см. При цьому, індивідуальна маса за розмірними класами знаходилися у відповідності до біології виду. Яких-небудь значних відмінностей виявлено не було (мал. 4.3.2.1). 350 300 маса, г

250 200 150 100 50 0 11

12

13

14

15

16

17

18

19

20

21

22

23

24

25

довжина, см

Мал. 4.3.2.1. Залежність маси тарані від довжини тіла, Бузький район, 2010 рік Відносна чисельність ляща також збільшилася з 8,4 до 9,5 екз/зус. Показники врожайності сріблястого карася є стабільними протягом останніх трьох років 47,9-49,8 екз/зус. Вікова структура ляща у 2010 році була подібною минулорічної і складалася також з восьми вікових груп. Самою старшою віковою групою у стаді ляща було відмічено 9-9+, але особини з цієї вікової групи реєструвалися поодинокими екземплярами. З урахуванням молодших вікових груп середній виважений вік ляща склав 3,3 роки. Середній виважений показник довжини тіла взагалі по стаду ляща дорівнював 25,8 см., маси – 393 г. Такі показники взагалі по стаду були зумовлені тим, що у проаналізованій частині популяції домінуючою віковою групою були особини у віці 2-2+ та 3-3+. Питома вага вікової групи 2-2+ склала 26,7%. Це є гарною передумовою для поповнення промислової частини популяції ляща у 2012-2014 роках. 52


Лінійні розміри проаналізованих особин ляща з порядку контрольних знарядь лову змінювалися в межах 15-42 см. Серед непромислової частини популяції домінуючими особинами були розмірні класи 17-25 см. Основна частка приходилася на довжину тіла у 18-21 см. Маса проаналізованих особин ляща змінювалася в межах 63-1520 г, що відповідає біології виду взагалі. Значних відмінностей, які б могли вплинути на загальну характеристику стада, виявлено не було. 1600 1400

маса, г

1200 1000 800 600 400 200 0 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42

довжина, см

Мал. 4.3.2.2. Залежність маси ляща від довжини тіла, Бузький район, 2010 рік Показники по краснопірці та плоскирці залишилися на рівні попереднього року і склали відповідно 10,1 та 19,7 екз/зус. Якісна структура стада краснопірки у порівнянні з попереднім роком суттєвих змін не потерпала. Вікова структура була представлена особинами у віці від 2-2+ до 5-5+. Домінуючими віковими групами були 3-3+ та 4-4+. Їх частка у загальній структурі стада складала майже дещо більше 80%. Середній виважений вік по стаду склав 3,9 роки. У порівнянні з минулим роком розмірний ряд проаналізованої краснопірки дещо розширився за рахунок граничних класів. Її лінійні розміри були у межах 12-21 см. При цьому показники середньої індивідуальної маси змінювалися в межах 36-205 г. 250

маса, г

200 150 100 50 0 12

13

14

15

16 17 довжина, см

18

19

20

21

Мал. 4.3.2.3. Залежність маси краснопірки від довжини тіла, Бузький район, 2010 рік 53


Як і у попередньому році відносна чисельність молоді пузанка зростає і тримається на рівні 15,8 екз/зус. облікових знарядь лову. Досить показовим є той факт, що молодь пузанка реєструється практично по всій акваторії Бузького лиману і пригирлової ділянки Південного Бугу, що відмічалося і у попередньому році. А саме це є свідченням задовільної відтворювальної здатності популяції пузанка взагалі. Домінуючою віковою групою пузанка у 2010 році були трирічники. Їх питома вага у загальній структурі стада була вирішальної і стала 71,5%. Частка дворічників та чотирирічників відрізнялися від попереднього року і становила відповідно 10,2 та 18,3%. За результатами контрольних ловів середній виважений вік пузанка у 2010 році склав 3,2 роки. Середня довжина пузанка взагалі по стаду склала 16,2 см, а середня виважена маса 64 г. Основна маса пузанка з уловів контрольних знарядь лову була представлена особинами з лінійними розмірами 15-17 см. У відповідності до лінійних розмірів особин маса тіла змінювалася в межах 19-121 г. 140 120

маса, г

100 80 60 40 20 0 10

11

12

13

14

15

16

17

18

19

20

21

довжина, см

Мал. 4.3.2.4. Залежність маси пузанка від довжини тіла, Бузький район, 2010 рік Відносна чисельність тюльки стабілізувалася на показниках 512,5-536,7 екз/зус. Як і у минулому році цьоголітки тюльки реєструвалися також і вище розрізу Піски-Трихати. Основна частка тюльки концентрувалася на акваторії Бузького лиману в районі Великої та малої Коренихи. Відносна чисельність бичкових видів риб залишилася на рівні попереднього року і становить 26,4 екз/зус. З масових малоцінних видів відносна чисельність атерини дещо зменшилася, а гірчака навпаки збільшилася. В контрольних уловах 2010 року судак був представлений особинами у віці 3-3+ та 4-4+. Довжина проаналізованих особин знаходилася в межах 38-46 см. При цьому маса тіла, по мірі збільшення довжини тіла зростала від 810 до 1325 г. Масовість улови судака не відрізнялися, що було пов’язано з віддаленістю його основних нерестовищ від місця дислокації контрольно-спостережного пункту. В основному особини судака реєструвалися в уловах дрібновічкових сіток в якості прилову. 54


Присутність товстолобиків у водоймі є наслідком виключно від інтродукції їх молоді. Аналіз видової структури стада товстолобиків показав, що вони представлені на 95% гібридними формами між білим та строкатим товстолобиками. За ступенем кровності гібриди були зміщені більше у бік білого товстолобика, який більшу перевагу у живленні надає фітопланктону. За видовою структурою улови товстолобиків складалися практично з одних гібридних особин зі зміщенням ступеню кровності більше у бік білого товстолобика. Серед проаналізованих особин були зареєстровані трирічки (3-3+), п’ятирічки (5-5+), шести річки (6-6+) та семирічки (7-7+). Домінуючою віковою групою були п’ятирічки (5-5+) – 65,9% від загальної кількості проаналізованих особин. Довжина тіла проаналізованих товстолобиків була в межах від 34 до 69 см. При цьому маса тіла змінювалася від 1020 до 4860 г. Взагалі, аналіз лінійного та вагового росту товстолобиків, які мешкають у Бузькому районі, показав, що відхилення від біології виду взагалі не відмічено, що дає відповідні перспективи для збільшення обсягів зариблення водойми цим представником іхтіофауни. 6000 5000

маса, г

4000 3000 2000 1000 0 34

35

36

37

38

39

45

46

47

48

52

53

54

68

69

довжина, см

Мал. 4.3.2.5. Залежність маси товстолобика від довжини тіла, Бузький район, 2010 рік Основні концентрації річкових раків відмічені на ділянках поблизу с. Баловне та с.Костянтинівка. У порівнянні з попереднім роком частка промислової частини популяції дещо збільшилася за рахунок чисельного покоління 2009 року. Найбільші концентрації цьоголітків відмічалися в районі с. Костянтинівка та Трихати. Таким чином, аналіз біологічного стану основних промислових видів риб Бузького району Дніпровсько-Бузької гирлової системи свідчать про задовільний стан їх популяцій. Викликає певну насторогу омолодження промислової частини популяції тарані, що спостерігається протягом останніх років. Це є свідченням відповідного антропогенного тиску на вид, який більшою мірою стосується промислового та аматорського навантаження. Крім перелічених видів риб до промислових на території області також віднесені карась та плоскирка. Другою за величиною на території області є р. Інгул, протяжність якої на території області складає 179 км. 55


Басейн річки розташований в двох геоморфологічних регіонах: верхня частина на Придніпровській височині, середня і нижні – в Причорноморській низовині. Північна частина басейну являє собою рівнину, сильно пересічену рівчаково-балочною сіткою; південна частина менш пересічена. В верхній і середній частині басейн ріки складений корінними кристалічними породами, вапняками, мергелями, глиною та піском. Нижня течія річки пролягає в межах Причорноморської низовини, рельєф якої являє собою слабо хвилясту лісову рівнину, мало розчленовану ярами та вибалками. Сучасні алювіальні відклади, що складають русла, староріччя, заплаву та заплавні тераси Інгулу, представлені в основному пісками різної зернистості, супісями, суглинками та мулами. Глибина заселення тут водоносного горизонту знаходилась в прямій залежності від рівня річкових вод на даний момент в Інгулі і на більшій частині розповсюдження по заплаві співпадала з відмітками рівня води в річці з незначним підвищенням в сторони корінних берегів. Коливання рівня води в Інгулі майже одночасно, з невеликим запізненням, передавалось горизонту алювіальних вод заплавних терас. Глибина залягання дзеркала ґрунтових вод на заплаві Інгулу в основному знаходилась в межах від 0,5 до 1,5 м. Крім алювіальних вод, на водозаборі Інгулу існує ціла серія різноманітних водоносних горизонтів, що вміщують цінні або посередні питні води, що відіграє значну роль в водопостачанні Миколаївщини. Будучи досить крупною рікою, Інгул, в той же час, відрізняється від подібних річок (Інгулець, Синюха) за характером свого стоку. Діапазон коливань водності тут найбільший і навіть в нижній частині ріки періодами стік дуже зменшувався або навіть зовсім припинявся. Багаторічні коливання стоку Інгулу досягають значного діапазону: максимальний стік в 1947 році складав 0,81 км³, а мінімальний в 1936 році – 0,031 км³. Середні багаторічні витрати Інгулу – 8,3 м³/с, що відповідає нормі стоку 0,25 м³/с. Максимальний стік майже в три рази перебільшує середній багаторічний, а мінімальний складає 11-12 середньобагаторічної норми. Найменший стік на Інгулі спостерігається в теплі місяці (серпень, вересень, жовтень), коли витрати води не перебільшують 1,13-1,64 м³/с, буває і таке, коли в маловодні роки витрати зменшуються влітку до 0,03-0,05 м³/с, тобто стік практично припиняється. В цілому Інгул характеризується високою весняною повінню, низькою літньою та зимовою меженню і відноситься до річок з мішаним типом живлення (весною – снігове, влітку – дощове і взимку – ґрунтове). Характерними рисами клімату басейну Інгулу є коротка малосніжна зима з частими відлигами; тривале, жарке, сухе літо з посухами, суховіями та пиловими бурями; середня кількість атмосферних опадів з нерівномірним розподілом їх по місяцям та порах року. До Кіровограду річка протікає в неглибокій долині, складеній піщаноглинистими осадовими породами. На ділянці від м. Кіровограду до с. Софіївка річка прорізає кристалічний масив; місцями долина набуває форму щілини (каньйону) зі стрімкими берегами. Нижче с. Софіївка долина розширюється і прорізає рихлі третинні та четвертинні відклади. Заплава тут в основному лугова, на окремих ділянках заболочена. 56


Від Старогорожено і до с. Мар’ївка річка розбивається на рукави, долина стає широкою з низькою лівосторонньою заплавою. В заплаві річки природний рослинний покрив представлений евтрофними високотравними болотяними угрупованнями. Як правило, зарості водних рослин в руслі розміщуються переважно біля оглублих берегів меандри. В районі с. Інгулка долина звужується та річка протікає єдиним руслом. Порівнюючи дані багаторічних спостережень за станом р. Інгул (період проведення 1970-1973 роки та 1991-1993 роки), зроблені інститутом зоології ім. І.І.Шмальгаузена, та теперішній стан річки (дані моніторингу 2008-2010 років) можна зазначити, що за останні роки спостерігається зниження майже у двічі вмісту хлоридів і сульфатів, суми іонів та стабілізація перманганатної окислюваності (табл. 4.3.2.1). Це пояснюється головним чином значним зменшенням обсягів зрошення. Для порівняння, у 2010 році з поверхневих вод для потреб зрошення сільськогосподарських угідь забрано 24,72 млн.м3, що на 348,28 млн.м3 (у 15 раз) менше ніж у 1993 році та на 9,39 млн.м3 менше у порівнянні з минулим роком. Таблиця 4.3.2.1 Осереднені дані санітарно-гідробіологічних показників по р. Інгул Період 1970-1973 роки

Період 1991-1993 роки

Період 2008-2010 роки

рН

8,32

8,4

8,05

Кольоровість

47,37

20,25

28,65

БПК5, мг/дм3

3,4

5,6

4,35

Перманганатна окислюваність, мг/дм3

9,06

32,2

7,7

NH+4, мг/дм3

0,9

1,35

0,36

NО-3, мг/дм3

0,27

0,6

5,23

NО-2, мг/дм3

0,027

0,107

0,11

РО+4, мг/дм3

0,11

0,471

0,65

Fe заг., мг/дм3

0,2

0,22

0,60

Сa+, мг/дм3

100,37

245,0

111,6

Mg+, мг/дм3

73,45

142,9

72,95

Na+ + K+, мг/дм3

227,7

303,3

238,15

SO-4, мг/дм3

511,7

828,0

506,45

Cl-, мг/дм3

256,8

411,3

207,95

Сума іонів, мг/дм3

2066,3

3874,5

1350,0

Санітарно-гігієнічні показники

57


Але має місце зростання майже у двічі вмісту фосфатів, нітратів та заліза, що свідчить про наявність значного антропогенного впливу (фільтрація каналізаційних стоків) на екосистему річки, який не може не відбитись на видовому складі біоценозів як наземних та і водних. У 30-40 роки ландшафт Миколаївської області характеризувався домінуванням на вододілах цільнодерних злаків та ковили, типчака та келерії, а на півночі області – лугового різноманіття. В пониженнях (подах) переважали лугово-болотяні та лугово-степові ценози складені пирієм несправжньосизим, осоками – чорноколосою та ранньою. На схилах балок і на терасах річок існували дубові ліси і чагарникові зарості з посухостійких і солевитривалих видів. На півдні області лісові формації зазнавали сильного впливу і в значній мірі були деградовані. Сучасний степові ландшафти являють собою агрофітоландшафти з надзвичайно незначною участю природної рослинності. Займаючи своєрідні біотопи на критих схилах балок і терас річок, на кам’янистих та еродованих ділянках. Сучасні фрагменти степових угруповань дуже слабко відображають колишній зональний тип цієї рослинності на вододілах. Стосовно стану екосистем малих річок, слід зазначити, що екосистеми їх басейнів мають певну структурно-функціональну стійкість, належний рівень біопродуктивності та узгодженість обміну речовин та енергії між окремими компонентами. Цим забезпечується цілісність екосистеми, її функціональна єдність, яка, внаслідок багаторічного антропогенного навантаження, на сьогодні значно порушена. У зв’язку з активним використанням басейнів малих річок, річки надмірно замулені, і дно їх в значній мірі виповнене мулом. Несприятливі гідрологічні умови ще погіршуються під час літніх злив, коли до річок разом з дощовими водами попадають величезні маси змитого ґрунту і вони перетворюються на будні потоки. Мули пригнічуючи діють на вищу рослинність і на коловодних тварині та рибне населення. Додатковим негативним факторам, який значно впливає на стан малих та середніх річок Миколаївщини, є значне їх зарегулювання через створення великої кількості ставків та водоймищ. Швидкість течії в цих запрудах часто близька до нулевої, що спричиняє розвиток процесів евтрофування. До того ж, внаслідок величезного випаровування з водного дзеркала ставків та водоймищ, річки стають маловодні, відмічається пересихання та збільшення мінералізації води. З метою покращення стану річок області в межах «Комплексної програми захисту від шкідливої дії вод сільських населених пунктів і сільськогосподарських угідь в Україні на 2006-2010 роки, 2011-2015 та прогноз до 2020 року по Миколаївській області» передбачено проведення робіт з розчищення річок області, а саме по: - р. Сухий Єланець – загальна вартість робіт 2,3 млн.грн.; - р. Гнілий Єланець – загальна вартість робіт 3,3 млн.грн.; - р. Мертвовод - загальна вартість робіт 6,2 млн.грн.; - р. Чичиклея - загальна вартість робіт 3,2 млн.грн.; - р. Громоклея - загальна вартість робіт 3,35 млн.грн.

58


4.3.3. Мікробіологічна оцінка якості вод з огляду на епідемічну ситуацію. Санепідеміологічною службою Миколаївської області у 2010 році було проведено лабораторні дослідження якості води з 507 водопроводів, 1348 криниць, 5 каптажів та 3 артезіанських колодязів. За результатами аналізів якості вод джерел питного водопостачання за мікробіологічними показниками у 2010 році не відповідало гігієнічним вимогам: - 24,6% досліджених проб комунальних водоводів; - 4,6% досліджених проб відомчих водоводів; - 70,8% досліджених проб сільських водоводів. З підземних джерел питного водопостачання за мікробіологічними показниками не відповідали гігієнічним вимогам 6,3% від загальної кількості відібраних проб, що на 0,2% менше порівняно з 2009 роком. З нецентралізованих джерел водопостачання за мікробіологічними показниками не відповідало гігієнічним вимогам 20,78% досліджених проб, що на 13,5% менше порівняно 2009 року. За звітний період санепідемслужбою відібрано та досліджено на мікробіологічні показники: - з водойм І категорії - 327 проб, з яких не відповідало нормативам 9,2%; - з водойм ІІ категорії – 951, з яких не відповідали нормативам 22,7%, в тому числі збудники інфекційних захворювань виділені у 3 пробах; - з моря – 251, з яких не відповідали нормативам 4,8%. Протягом останніх років гострих інфекційних захворювань пов’язаних з вживанням питної води в області не реєструвалося. У зв’язку з відсутністю ліцензованої комп’ютерної програми санепідемслужбою не проводяться вивчення впливу факторів навколишнього середовища на здоров’я населення. 4.3.4. Радіаційний стан поверхневих вод. Відбір проб поверхневих вод для визначення вмісту радіонуклідів цезію-137 та стронцію-90 виконувався відповідно до «Програми поліпшення якості базових спостережень за забрудненням та моніторингу навколишнього природного середовища», затвердженої наказом Мінекоресурсів від 08.02.02 №57. На території Миколаївської області проби поверхневих вод відбираються: - за розділом «Спостереження за радіоактивним забрудненням поверхневих вод і морських вод» у р. Південний Буг (м. Миколаїв) – щомісяця, у ДніпровськоБузькому лимані (м. Очаків) – щокварталу; - за розділом «Спостереження, що виконуються експедиційним шляхом у зонах впливу АЕС» – у р. Південний Буг (три точки відбору) та р. Арбузинка (одна точка відбору) – щокварталу. У 2010 році у зв’язку із суттєвим обмеженням державного фінансування потреб гідрометслужби програми спостережень тимчасово були скорочені. Проби води у зоні впливу Южно-Української АЕС у 2010 році відбирались один раз, у ІІ півріччі. Результати аналізів відібраних проб наведені у таблиці 4.3.4.1. 59


Таблиця 4.3.4.1. Об’ємна активність радіонуклідів цезію-137 та стронцію90 у пробах поверхневих вод, відібраних на території Миколаївської області у 2010 році. Концентрація, Бк/м3 цезій-137 (137Cs)

Дата відбору

завись

стронцій-90 (90Sr)

розчин

сума

розчин

0,63 0,09 0,29 0,57 1,24 1,00 0,48 1,94 2,84 1,19 0,67 0,43 0,09 2,84 0,95

0,8 0,2 0,4 0,72 1,46 1,80 1,34 2,11 2,99 1,42 0,79 0,64 0,46 2,99 1,21

11,6 8,8 9,4 10,5 8,2 13,3 10,1 5,4 5,9 4,9 7,4 6,4 4,9 13,3 8,4

1,49 1,37 1,39 7,05 1,37 7,05 2,83

1,51 3,16 1,6 7,26 1,51 7,26 3,39

16,6 15,2 10,0 7,6 7,6 16,6 12,4

р. Південний Буг – м. Миколаїв 29.01 0,10 17.02 0,07 16.03 0,09 14.04 0,15 11.05 0,22 07.06 0,80 14.07 0,86 13.08 0,17 03.09 0,15 06.10 0,23 03.11 0,12 15.12 0,21 мінімум 0,07 максимум 0,86 середнє 0,26 Дніпровсько-Бузький лиман – м. Очаків 19.03 0,12 18.06 1,79 10.08 0,12 12.10 0,21 мінімум 0,12 максимум 1,79 середнє 0,36

Таблиця 4.3.4.2. Питома активність радіонуклідів у поверхневих водах у районі розташування ВП «ЮУ АЕС» Місце відбору проби

Радіонуклід

р. Південний Буг, в місці впадіння р. Ташлик

137

р. Південний Буг, західна околиця с. Костянтинівка

137

р. Південний Буг, с. Бузьке

137

р. Арбузинка, с. Трикрати

137

Cs Sr

90

Cs Sr

90

Cs Sr

90

Cs Sr

90

Об’ємна активність, Бк/м3 0,69 9,5 0,14 10,3 0,57 7,2 0,33 11,4

Випадків перевищення допустимих рівнів вмісту радіонуклідів стронцію-90 та цезію-137 у поверхневих водах відповідно до вимог ДГН ДР-2006 «Допустимі рівні вмісту радіонуклідів 137Cs i 90Sr у продуктах харчування та питній воді. Державні гігієнічні нормативи», на території Миколаївської області протягом 2010 року не зареєстровано.

60


4.4 Якість питної води та її вплив на здоров’я населення. Через обмеженість запасів прісних підземних вод, наявність навантаження на екосистему водних об’єктів в результаті скидів недостатньо очищених зворотних вод підприємств та комунальних господарств, рішення проблеми якісного питного водопостачання населення є пріоритетним для області. З поверхневих джерел (р. Дніпро, р.Південний Буг, р. Синюха, р. Інгул) здійснюється водопостачання п’яти міст області, серед яких обласний центр – м. Миколаїв. Більшість сільських населених пунктів та райцентрів області для питних потреб користуються підземними водами. Розподіл прогнозних ресурсів підземних вод, придатних для господарськопитного водопостачання по області дуже нерівномірний. По 8 родовищах затверджені ГКЗ і ТКЗ експлуатаційні запаси прісних і слабосолонуватих вод (з мінералізацією до 1,5 мг/дм3), які використовуються для господарсько-питного та виробничо-технічного водопостачання, в кількості 81,22 тис.м3/добу (18% від величини прогнозних ресурсів підземних вод). На більшості території області поширені підземні води, якісний склад яких не відповідає вимогам ГОСТУ 2874-82 «Вода питьевая» за показниками мінералізації (> 1,5 г/дм3), загальній жорсткості та ін. За даними державного моніторингу за станом підземних вод протягом 2010 року підвищений вміст нітратів зафіксовано по Веселинівському, Новоодеському, Миколаївському, Первомайському районах та по м. Миколаєву (табл. 4.4.1). Наявність нітратів у підземних водоносних горизонтах пояснюється відсутністю мереж централізованого водовідведення, що призводить до накопичення стоків у вигрібних ямах населення. При вживанні вод з підвищеним вмістом нітратів до організму людини потрапляють не тільки нітрати, але і їх метаболіти: нітрити та нітритосполуки (канцерогенні нітрозаміни і нітрозаміди). Головну небезпеку для здоров’я людини складають метаболіти нітратів – нітрити та їх сполуки. Через взаємодію з гемоглобіном крові, нітрити утворюють метгемоглобін, який неспроможний переносити кисень, що призводить до розвитку гіпоксії (кисневого голодування). Крім того, пошкоджується лімфоідна система та система травлення, послаблюється імунітет. Контроль за станом питних джерел водопостачання здійснюється органами Міністерства охорони здоров’я України. За даними спостережень Миколаївської обласної санепідемстанції основною причиною бактеріального забруднення питної води є аварійні ситуації на водопровідних мережах. В 2010 році епідемічних ускладнень пов’язаних з вживанням питної води в області не зареєстровано. Відповідно до природоохоронного законодавства пріоритетними напрямками у сфері захисту водних об’єктів, які є джерелами питного водопостачання є: - створення водоохоронних зон та прибережних захисних смуг; - захист підземних водоносних горизонтів від забруднення; - зменшення навантаження на екосистеми водних об’єктів через ліквідацію аварійних понад нормативних скидів стічних вод. 61


Згідно з вимогами природоохоронного законодавства на території Миколаївської області загальна площа прибережних захисних смуг складає 28,091 тис.га. Починаючи з 2003 року держуправління виступало замовником виконання робіт з розробки проектної документації щодо встановлення водоохоронних зон та прибережних захисних смуг. На реалізацію зазначеного, в межах обласної «Програми охорони навколишнього природного середовища на 2000-2010 роки», з обласного фонду охорони навколишнього природного середовища виділено та освоєно у 2003-2004 роках – 79,0 тис.грн, на 2005-2006 рік виділено – 210,0 тис.грн. Розроблено проекти водоохоронної зони і прибережних смуг Щербанівського водосховища (р. Гнилий Єланець), Таборівського (р. Мертвовод) і Дмитрівського (р. Сосик) водосховищ та р. Мертвовод (довжина 31км). Протягом 2007-2009 років розроблено проекти водоохоронних зон і прибережних захисних смуг: - на р. Інгул (від автомобільного мосту об’їзної дороги с. Воскресенськ до межі Жовтневого та Баштанського районів Миколаївської області) довжиною 91,3 км; - на р. Інгул (від межі Жовтневого та Баштанського районів до межі Костичівської та Христофорівської с/р Баштанського району Миколаївської області) довжиною 30 км; - на р. Інгул (площа 2093,89 га), на р. Південний Буг (площа 191,5 га) та на 19 орендних ставках по р. Південний Буг (площа 136,83 га). За період 2003-2009 років на здійснення природоохоронного заходу із розробки проектів створення водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, з обласного цільового фонду охорони навколишнього природного середовища освоєно 617,8 тис.грн. У 2010 році фінансування не здійснювалось. За рахунок фінансування ТОВ СП «НІБУЛОН», на замовлення Новоодеської міської ради, ВАТ «Миколаївводпроект» протягом 2010 року було виготовлено документацію щодо встановлення прибережно-захисної смуги вздовж річки Південний Буг по Новоодеському району, на площі 9,5964 га довжиною 3,6 км. Загальна вартість виконаних робіт склала 21,5 тис.грн. Крім того, у 2010 році за кошти орендарів водних об’єктів виготовлена документація зі встановлення прибережно-захисних смуг навколо 10 водних об’єктів на площі 59,65 га з загальною вартістю робіт 119,3 тис.грн. Всього по області, за 2010 рік виготовлено документацію щодо встановлення прибережно-захисних смуг на водних об’єктах на площі 69,24 га, винесено в натуру – 69,24 га. Витрачено коштів на суму – 140,8 тис.грн. Дані щодо розробки та виносу у натуру водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, з початку проведення робіт станом на 01.01.11 наведено у таблиці 4.4.2. Щорічно з метою покращення якості питного водопостачання, в межах програм з бюджетного буріння, щорічно будується біля 10 додаткових підземних водозабори. З метою ліквідації безхазяйних та покинутих свердловин, які є потенційними джерелами забруднення підземних водоносних горизонтів, протягом 2003-2008 років за рахунок коштів обласного цільового фонду охорони навколишнього природного середовища (872,467 тис.грн.) було проведено ліквідаційний тампонаж 88 безхазяйних і покинутих свердловин. 62


У 2009 році затампоновано 17 свердловини (13 свердловин у Доманівському районі і 4 в Миколаївському районі). Загальна вартість проведених робіт склала 249,23 тис.грн. У 2010 році на проведення зазначеного заходу кошти з обласного цільового фонду охорони навколишнього природного середовища не виділялись. Відповідно до вимог Водного Кодексу України, шляхом видачі дозволів на спецводокористування, держуправлінням лімітуються обсяги водозабору, скиду стічних вод та встановлюються, на підставі висновку органів гідрогеології, вимоги до експлуатації підземних джерел питного водопостачання. Протягом 2010 року, для здійснення водопостачання населення за рахунок підземних водоносних горизонтів, держуправлінням видано 160 дозволів на спецводокористування, що є на рівні з минулим роком.

63


Таблиця 4.4.1. Стан основних виявлених осередків і ділянок забруднення підземних вод у 2010 році

Басейн підземних вод (БПВ-1) Річковий басейн (РБ)

№ з/п

1 1.

2 ІІ

3 6

2.

ІІ

6

3.

ІІ

6

4.

ІІ

6

5.

ІІ

17

6.

V

6

7.

8.

V

V

6

6

Одиниця Ділянка, Дата Геологіч- Захищеність адміністративноосередок виявлення ний індекс водоностериторіального забруднення і його місце ділянки, забрудненого поділу регіону знаходження осередку ного горизонту водонос- (відповідно до ного карти горизонту захищеності)

4 Миколаївська, Миколаївський район Миколаївська, Миколаївський район Миколаївська, Новоодеський район

5 с. Киряківка, СТ «Рябінушка», свердловина №2834 с. Киряківка, СТ «Рябінушка», свердловина №2997 м. Нова Одеса, КП «Водоканал», вул. Кухарева, свердловина №6950/2 м. Миколаїв м. Миколаїв, пров. Очаківський,42а, ВТФ «Фанагорія» Миколаївська, с. Ставки, Веселинівський СТОВ «Нива», район свердловина №1 Миколаївська, с. Грушівка, Первомайський ПСП «Відродження», район свердловина №1395 Миколаївська, с. Грушівка, сільрада Первомайський шахтний колодязь район Миколаївська, с. Степове, Первомайський ДП ДГ «Зоряне» район шахтний колодязь

Тип забруднення

Характеристика ділянок, осередків забруднення на дату виявлення Площа забруднення, км2

6 02.04.10

7 N1S3

8 захищений

9 локальне, нітратне

02.04.10

N1S3

захищений

05.05.10

N1S3

09.12.10

14 50,0- 9,0 -

15 NO3-77

16 Н.в

17 відсутня

локальне, нітратне

Н.в.

50,0-59,0 -

NO3-83

Н.в

відсутня

захищений

локальне, нітратне

Н.в.

41,0-51,0 -

NO3-68

Н.в

відсутня

N1S3

захищений

локальне, нітратне

Н.в.

39,0-47,0 -

NO3-106

Н.в

відсутня

29.06.10

N1S3

захищений

локальне, нітратне

Н.в.

92,0-98,0 -

NO3-102

Н.в

відсутня

09.11.10

AR-PR

не захищений

локальне, нітратне

Н.в.

46,0-90,0

NO3-124

Н.в

відсутня

локальне, нітратне

Н.в.

NO3-46

Н.в

відсутня

локальне, нітратне

Н.в.

NO3-70

Н.в

відсутня

09.03.10

AR-PR

Q

не захищений не захищений

11

12

Джерело Наявність забруд- режимної нення мережі (кількість Площа Глибина Основні та номери забруд- проникнення забруднюсвердлонення, забрудненючі вин) 2 км ня, м компонен-------------ти, їх Глибина кількісний випробуван- склад, ня, м мг/дм3

13 Н.в.

04.02.10

10

Глибина за- Основні лягання за- забруднюбрудненого ючі комводоносного поненти, горизонту їх кіль(покрівлякісний подошва), м склад, --------------мг/дм3 Глибина визначення забруднення, м

Характеристика ділянок, осередків забруднення на звітний період

_

гл.ш/к-11м _

гл.ш/к-6м _

64


1 9.

2 V

3 6

4 5 6 Миколаївська, с. Жовтневе, 09.03.10 Первомайський ДП ДГ «Зоряне», район шахтна криниця 10. V 6 Миколаївська, с. Мічуріне, 03.03.10 Первомайський ВАТ «Підгірївське», район свердловина №290-г Всього осередків забруднення по Миколаївській області – 10

7 Q

Q

8 не захищений не захищений

9 локальне, нітратне

10

11

12

13 Н.в.

14 гл.ш/к-6м _

Н.в.

40,7-100,0_ -

15 NO3-159

16 Н.в

17 відсутня

NO3-94

Н.в

відсутня

Всього осередків забруднення по Причорноморському артезіанському басейну (ІІ) – 5 В тому числі: -

басейн р. Південний Буг (6) – 4 межріччя Південний Буг – Дністр (Тілігул)17 – 1 всього по. м. Миколаїв –1 всього по Новоодеському району – 1 всього по Миколаївському району – 2 всього по Веселинівському району –

Всього осередків забруднення в межах Українського басейну підземних вод (V) – 5 в тому числі по басейну р. Південний Буг (6) – 5 - всього по Первомайському району – 5

* Н.в.- невизначені дані. * Ділянки забруднення підземних вод встановлені за рахунок аналізу проб води з підземних водозаборів, як надаються водокористувачами підчас оформлення дозволів на спецводокористування.

65


Таблиця 4.4.2. Розробка проектів та винос в натуру водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, з початку проведення робіт станом на 01.01.2011 року № з/п 1

1. 2. 3. 4. 5.

1. 2. 3.

1. 2. 3. 4. 5. 6. 7.

1.

Виготовлення проектної документації по Джерело Найменування Адміністративно Замовник встановленню фінансування водного об’єкту територіальна одиниця прибережних захисних смуг, га 2 3 4 5 6 Об’єкти Миколаївського обласного виробничого управління меліорації і водного господарства Басейн р. Південний Буг Держбюджет Облводгосп Катеринівське в-ще Веселинівський р-н 170,24 Єланецьке в-ще Єланецький р-н 55,11 Водяно-Лоринське в-ще Єланецький р-н 83,20 Софіївське в-ще Новобузький р-н 376,0 Криничанський став. Миколаївський р-н 15,76 Всього по басейну 700,31 Басейн річок Чорного моря Держбюджет Облводгосп Нечаянське в-ще Миколаївський р-н 47,5 Березанський р-н 63,58 Степовське в-ще Миколаївський р-н 106,0 Данилівське в-ще Березанський р-н 20,0 Всього по басейну 237,08 Басейн річок Нижнього Дніпра Держбюджет Облводгосп Явкинське в-ще Баштанськи р-н 104,5 Красноставське в-ще Баштанськи р-н 83,82 Бармашівський став. Жовтневий р-н 33,0 Березнігуватський став. Березнігуватський р-н 4,0 б. Лепетиха став. Снігурівський р-н 1,8 Люблинське в-ще Снігурівський р-н 42,92 р. Верьовчина Снігурівський р-н 426,7 Всього по басейну 696,74 Всього за кошти облводгоспу 1634,13 Об’єкти Управління каналів Інгулецької зрошувальної системи Басейн річок Нижнього Дніпра Держбюджет УК ІЗС Снігурівський р-н, Інгулецький МК 560,0 Жовтневий р-н Всього за кошти 560,0 УК ІЗС

Винесено в натуру, га

Вартість робіт, тис.грн.

7

8

170,24 55,11 83,20 376,0 15,76 700,31

13,69 9,9 5,1 28,69

47,5 106,0 153,5 104,5 83,82 33,0 4,0 1,8 42,92 426,7 696,74 1634,13

58,41 58,41 12,82 4,3 1,5 6,3 5,7 8,59 39,21 126,31

560,0 560,0

66


1

2

3

1

Держбюджет

Держуправління екоресурсів

2 3 4

4

5 Басейн р. Південний Буг

353,6

353,6

49,59

Щербанівське в-ще ПЗС р. Мертвовод

Вознесенський р-н Вознесенський р-н Жовтневий р-н, Баштанський р-н Вознесенський р-н

200,6 270,63 (28,8 км.)

200,6

19,0 80,0

ПЗС р. Південний Буг

1. 2. 3. 4.

1.

1.

1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8.

Басейн річок Чорного моря Держуправління Дмитріївське в-ще Миколаївський р-н екоресурсів Всього за кошти держуправління екоресурсів Об’єкти підприємств, організацій Басейн р. Південний Буг Держбюджет ВП «ЮУ АЕС» Ташлицьке (охолод. АЕС) Арбузинський р-н Місцевий бюджет р. Інгул, р. Громоклея Баштанський р-н Кошти підприємців р. Південний Буг Первомайський р-н Кошти підприємців Новоодеська р. Південний Буг Новоодеський р-н міська рада Всього по басейну Басейн річок Чорного моря Місцевий бюджет Жовтневе в-ще Жовтневий р-н Всього за кошти місцевого бюджету Прибережні смуги в межах м. Миколаєва Басейн р. Південний Буг Місцевий бюджет Міська рада р. П. Буг, р. Інгул, в межах м. Миколаєва м. Миколаєва Бузький лиман Всього за кошти місцевого бюджету Орендні ставки І. Басейн р. Південний Буг Кошти підприємців Орендарі 18-ставків Арбузинський р-н 16-ставків Баштанський р-н 46-ставків Братський р-н 13-ставків Веселинівський р-н 11-ставків Вознесенський р-н 13-ставків Врадіївський р-н 16-ставків Доманівський р-н 25-ставків Єланецький р-н Держбюджет

8

Вознесенський р-н

Всього по басейну 1.

7

Таборівське в-ще

ПЗС р. Інгул

5

6

4925,73 (123,59 км.)

540,0

151,56 (18,69 км) 5902,12 (171,08 км)

554,2

70,0 758,59

67,1 (128,65 км)

67,5

9,41

5969,22 (299,73 км)

621,7

768,0

215,6 1554,36 9,74

215,6 1554,36 9,74

20

9,5964

9,5964

21,5

1789,2964

1789,2964

41,5

120,0 1909,2964

120,0 1909,2964

41,5

570,74 (130,74 км)

-

170,0

570,74 (130,74 км)

-

170,0

163,799 415,19 325,72 100,08 122,17 67,466 65,02 187,61

163,799 415,19 325,72 100,08 122,17 67,466 65,02 187,61

Вартість не визначена

67


1 9. 10. 11. 12. 13. 14.

2

3

4 2-ставка 29-ставків 9-ставків 9-ставків 10-ставків 38-ставків

5 Жовтневий р-н Кривоозерський р-н Миколаївський р-н Новобузький р-н Новоодеський р-н Первомайський р-н

Всього по басейну 255 ставків П. Басейн річок Чорного моря 7-ставків Березанський р-н 2-ставка Очаківський р-н 1-ставок Веселинівського р-н 2-ставка Миколаївського р-н

1. 2. 3. 4. Всього по басейну 12 ставків

Ш. Басейн річок Нижнього Дніпра 1-ставок Березнегуватський р-н 8-ставків Жовтневий р-н 10-ставків Казанківський р-н 17-ставків Снігурівський р-н

1. 2. 3. 4. Всього по басейну 36 ставків Всього по області 303 орендних ставка Всього по області

6 10,3 118,873 96,099 124,234 103,46 233,078 2133,099

7 10,3 118,873 96,099 124,234 103,46 233,078 2133,099

8

67,22 11,6 1,26 10,08 90,16

67,22 11,6 1,26 10,08 90,16

Вартість не визначена

1,0 53,82 106,13 144,32 305,27 2528,529 га 13171,909 га (446,88 км)

1,0 53,82 106,13 144,32 305,27 2528,529 га 7253,649

Вартість не визначена

Вартість не визначена

1104,81

68


4.5. Екологічний стан Азовського та Чорного морів. Територіально Миколаївська область належить до басейну Чорного моря. На півдні області внаслідок затоплення морем гирлових ділянок річок сформувалося дев’ять лиманів. За мірою сполучення з Чорним морем лимани підрозділяються на декілька типів. Лимани стандартного типу – Бузький, Дніпровський. Протягом року солоність води у Бузькому лимані коливається у дуже широких межах: від 0,3 до 9,5 г/дм3. Дніпровський лиман має своєрідний гідрологічний режим, який обумовлює стоком Південного Бугу і Дніпра (починаючи з 1956 року в зарегульованому режимі). Солоність води в цьому лимані збільшується від дельти Дніпра (0,5 г/дм3) до гирла (14-16 г/дм3). В пригирловій частині Дніпра така сама, як у річкових водах. До лиманів лагунового типу відноситься Березансько-Сасикський (в тому числі Бейкуський) лиман. Приходні складові водного балансу цього лиману мають такі значення (млн.м3): надходження морських вод – 3180, поверхневих вод – 10, атмосферні опади – 27. Солоність вод у лимані складає 4-9 г/дм3, але на півдні збільшується до 15 г/дм3. Закриті лимани – Карабуш і Тузли поступово пересихають. Зв’язок Аджигольського лиману з Дніпровсько-Бузьким підтримується штучним каналом, але і цей лиман поступово усихає. Для всіх трьох закритих лиманів Миколаївщини характерно формування на дні самосадочних солей. Заболоченість спостерігається в пониззі деяких лиманів (Тилігульського, Тузли, Аджигольського). Безпосередньо побережжя Чорного моря належить до територій Очаківського та Березанського районів, і використовується для забезпечення рекреації. Скид зворотних вод до морських водойм здійснюється 13 водокористувачами, з яких скид здійснюють: - до вод Бузького лиману – 10 водокористувачів; - до Березанського лиману – 2 водокористувача; - до Чорного моря – 1 водокористувач. За даними статистичної звітності 2-ТП (водгосп) забруднені зворотні води (недостатньо-очищені і неочищені) у 2010 році скидались двома підприємствами, до яких належить найбільший забруднювач водних ресурсів Миколаївської області МКП «Миколаївводоканал», що здійснює водопостачання та очистку каналізаційних стоків м. Миколаєва. До основних причин незадовільної роботи очисних споруд каналізації м. Миколаєва відноситься: аварійний стан глибоководного випуску стоків після очистки та недостатня потужність очисних споруд на стадії вторинного відстоювання. З метою вирішення зазначених проблемних питань захід «Реконструкція та розширення потужностей очисних споруд каналізації, м. Миколаїв» включено до ряду природоохоронних програм, а саме: «Загальнодержавної програми охорони та відтворювання довкілля Азовського і Чорного морів» та «Програми охорони довкілля та раціонального природокористування Миколаївської області на 20112015 роки». 69


Протягом останніх років, спостерігається тенденція до зменшення МКП «Миколаївводоканал» загальних обсягів скиду забруднених вод. Так, у 2010 році, у порівнянні з минулим роком, згаданим комунальним підприємством повністю ліквідовано аварійні скиди (скид стоків забруднених без очистки) та зменшено на 134,0 тис.м3 скид недостатньо очищених стоків. За даними держуправління скид недостатньо очищених стоків до Чорного моря здійснюється від каналізаційних очисних споруд м. Очакова. Згадані очисні споруди розташовано у с. Чорноморка Очаківського району і введені в експлуатацію у 1991 році з проектною потужністю 7665,0 тис.м3/рік (робоча потужність 4015,0 тис.м3/рік). З 2004 року каналізаційні очисні споруди м. Очакова експлуатуються БГКП «Сирена». У зв’язку з невідповідністю проектної потужності та фактичного обсягу надходження стоків на очищення (майже в 10 раз менше) очисні споруди потребують реконструкції. Неодноразово з ладу виходили воздуходувні турбіни, які забезпечують киснем аеротенки та мулові стабілізатори, що суттєво позначається на якості очищення стоків. Через відсутність атестованої лабораторії на БГКП «Сирена» не здійснюються системні спостереження за якістю стічних вод та їх впливом на стан Чорного моря. До «Програми охорони довкілля та раціонального природокористування Миколаївської області на 2011-2015 роки» включено захід «Реконструкція очисних споруд у м. Очаків». Проблема забруднення Чорноморського узбережжя ускладнюється відсутністю у Коблево-Рибаківській зоні системи централізованого водовідведення. На значній кількості баз відпочинку каналізаційні стоки накопичуються у вигрібних ямах, що безпосередньо впливає на стан підземних вод, які є однією зі складових водного балансу Чорного моря. Частково стоки Коблево-Рибаківської зони відпочинку надходять на очищення до очисних споруд каналізації у с. Лугове, які експлуатуються КП ДОЗ «Причорномор’є». Біологічні очисні споруди у с. Лугове побудовані у 1984 році у складі двох блоків окислення. Після реконструкції у 2001 році обладнання одного блоку окислення демонтовано і потужність очистки зменшилась у 2 рази і склала 2,4 тис.м3/добу. Система очистки стоків не передбачає скид до поверхневих водойм, стоки накопичуються у спеціально створеному ставку накопичувачу. За даними комунального підприємства, очисні споруди працюють ефективно при навантаженні 2,2 тис.м3/добу. Максимальне навантаження очисних споруд відбувається у курортний сезон (червень – серпень). Враховуючи інтенсивність розвитку будівництва у Коблевсько-Рибаківській зоні очисні споруди КП ДОЗ «Причорномор’є» вимагають реконструкції з врахуванням збільшення потужностей. За таких обставин, для вирішення проблеми забруднення вод Чорного моря через скид недостатньо-очищених каналізаційних стоків необхідне виділення фінансування для проведення відповідних робіт з будівництва та реконструкції очисних споруд каналізації.

70


4.6. Заходи щодо поліпшення стану водних об’єктів. З метою покращення якості водних об’єктів області та зменшення антропогенного навантаження на водні екосистеми в Миколаївській області розроблено ряд природоохоронних програм основним напрямком реалізації яких є ліквідація забруднення водойм через скид недостатньо-очищених каналізаційних стоків. Протягом 2010 року, для вирішення проблем, пов’язаних із забрудненням поверхневих та підземних вод виконувалися наступні заходи: 1. Будівництво очисних споруд каналізації інфекційного відділення центральної районної лікарні, смт Казанка. 2. Реконструкція каналізаційної системи с. Кінецьпіль Первомайського району. 3. Реконструкція каналізаційної насосної станції та напірного колектора дитячого садка «Теремок» та загальноосвітньої школи №1, смт. Казанка. 4. Будівництво господарсько-побутової каналізації (2 черга) м. Снігурівка. 5. Будівництво очисних споруд каналізації інфекційного відділення центральної районної лікарні, смт Єланець. 6. Реконструкція очисних споруд каналізації м. Первомайськ (1 черга). 7. Реконструкція системи водовідведення смт Єланець (із застосуванням біоінженерних споруд). 8. Реконструкція системи водоочищення каналізаційних стічних вод у м. Новий Буг Миколаївської області. 9. Реконструкція каналізаційних мереж у м. Нова Одеса (мікрорайон «Бузький», вул. Маслозаводська). 5. ЗБЕРЕЖЕННЯ БІОЛОГІЧНОГО ТА ЛАНДШАФТНОГО РІЗНОМАНІТТЯ, РОЗВИТОК ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНОГО ФОНДУ ТА ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ МЕРЕЖІ 5.1. Збереження біологічного формування екологічної мережі. 5.1.1. Загальна характеристика.

та

ландшафтного

різноманіття,

Роботи над формуванням екологічної мережі Миколаївської області державним управлінням охорони навколишнього природного середовища розпочато у 2002 році з проведення комплексних досліджень території регіону. За результатами досліджень визначено основні структурні елементи екологічної мережі області – ключові території (ядра), буферні зони, сполучні території (коридори), відновлювальні території. До природних ядер загальнодержавного значення віднесено регіональні національні природні парки «Білобережжя Святослава», «Бузький Гард», регіональні ландшафтні парки «Тилігульський», «Приінгульський», природний заповідник «Єланецький степ», ділянки Чорноморського біосферного заповідника та інші, до природних ядер місцевого значення – інші існуючі та перспективні території природно-заповідного фонду (ПЗФ), що можуть відігравати роль ядер екологічної мережі. 71


По території області проходять чотири коридори загальнодержавного значення: широтні – Приморсько-степовий, Степовий та меридіональні – Бузький, Дніпровський коридори. По притокам великих річок різних порядків проходять екологічні коридори місцевого значення. Основною метою програми є збільшення площі земель області з природними ландшафтами до рівня, достатнього для збереження біотичного та ландшафтного різноманіття, формування їх територіально єдиної системи. При цьому регіональна екологічна мережа має відповідати вимогам щодо її функціонування у національній екологічній мережі. У 2007-2008 роках кандидатом географічних наук Л.І. Патрушевою підготовлено карту екологічної мережі Миколаївської області. Станом на 01.01.11 схему екологічної мережі не затверджено. Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Миколаївській області розроблено обласну Цільову програму розвитку екологічної мережі на період до 2015 року. Програмою передбачено здійснення основних заходів щодо формування екологічної мережі Миколаївської області, в тому числі створення нових ядер екологічної мережі, формування схем екологічної мережі адміністративних одиниць Миколаївської області, збереження біорізноманіття, екологічна просвіта населення та інше. Головним управлінням земельних ресурсів у Миколаївській області визначено орієнтовні площі земельних угідь – складових екологічної мережі. Таблиця 5.1.1.1. Площі земельних угідь – складових екологічної мережі, тис.га Категорії землекористування

2000 рік

2007 рік

2008 рік

2009 рік

2010 рік

0,7

2,42

2,42

2,42

2,43

Сіножаті та пасовища

273,1

268,69

272,398

271,754

271,3

Землі водного господарства (рибні ставки)

11,0

Дані відсутні

Дані відсутні

Дані відсутні

Дані відсутні

Землі водного фонду

127,4

128,5

128,7

у т.ч. площа рибних ставків

11,0

Дані відсутні

Дані відсутні

Землі оздоровчого призначення

0,1

Землі рекреаційного призначення

1,5

0,7

Землі історико-культурного призначення

0,4 120,4

Землі природного призначення

Ліси

128,8 Дані відсутні

Дані відсутні

0,119

0,116

0,73

0,74

0,7

Дані відсутні

Дані відсутні

Дані відсутні

Дані відсутні

121,07

121,258

121,7

122,0

З метою недопущення знищення рідкісних та зникаючих видів флори та фауни під час проведення господарської діяльності на землях лісового фонду, до обласної Цільової програми розвитку екологічної мережі на період до 2015 року включено захід «Визначення та позначення на місцевості рідкісних і зникаючих видів рослин і тварин, занесених до Червоної книги України та інших охоронних списків, на землях державного лісового фонду» відповідно до якого заплановано проводиться картування місць існування червонокнижних видів рослин та тварин на території земель лісового фонду у 2011-2015 роках. 72


Спеціалістами держуправління з метою збереження біорізноманіття здійснюються обстеження територій під час розгляду проектів відведення земельних ділянок фізичним та юридичним особам. Регіональними ландшафтними парками підготовлено картки кадастру, проведено дослідження популяцій низки видів рослин, занесених до Червоної книги України, складено Літописи природи. В Миколаївській області у 1901 році створено зоопарк, який на сьогодні є об’єктом природно-заповідного фонду загальнодержавного значення та членом Євро-Азіатської Асоціації Зоопарків і Акваріумів. Він має репутацію одного з найкращих в Україні. Таблиця 5.1.1.2. Охорона біорізноманіття в Миколаївському зоопарку

безхребетні

у т.ч. рідкісні хребетні

3141/376

472/96

1743/125

163/8

3164/389

392/97

28/9

2253/132

461/43

4028/430

1285/239

46/161

9/27

135/2168

53/608

451/4282

227/1496

111/827

44/ 155

1149

139/2411

52/660

454/4646

234/3986

114/923

44/158

11/54

146/3434

11/238

423/5285

220/1533

земноводні

55/6

плазуни

1814/117

Площа, га

птахи

Разом

Рік

ссавці

риби

Кількість видів тварин/популяцій

2005

18,5

439/107

677/101

128/37

28/8

2006

18,5

438/107

658/104

135/37

27/8

2007

18,5

431/101

701/105

154/40

2008

18,5

98/440

110/878

2009

18,5

97/464

2010

18,5

97/478

5.1.2. Загрози та вплив антропогенних чинників на структурні елементи екомережі, біологічне та ландшафтне різноманіття. Одним із основних антропогенних чинників, що негативно впливає на структурні елементи екологічної мережі та біорізноманіття Миколаївської області є значний ступінь господарського освоєння її території. З метою мінімізації негативного впливу зазначеного чиннику проводиться системна робота щодо розвитку екологічної мережі та охорони і відтворення біорізноманіття. До основних заходів, що здійснюються, відносяться формування елементів регіональної екологічної мережі, збільшення площі природно-заповідного фонду області, здійснення державного регулювання використання природних ресурсів та об’єктів тваринного і рослинного світу, проведення еколого-освітньої роботи.

73


Таблиця 5.1.2.1. Складові елементи екологічної мережі

1,524

0,001 0,166 0,682

0,061

2,434

21,144

10 4,19 8,85 4,02 5,03 5,79 7,48 13,23 6,38 7,52 4,79 5,08 7,50 4,88 4,21 6,02 7,03 7,93 7,26 3,63 0,01 1,16 0,01 0,06 122,06

11

12

0,010

0,413 0,068

0,009 0,002

0,029

0,003

0,003 0,019

0,072

0,011 0,156

0,005

0,001

0,015 0,116

0,7

Радіоактивно забруднені землі, що не використовуються в господарстві

9

Пасовища, сіножаті

8

Відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом

7 0,77 2,24 0,26 0,11 0,71 1,44 0,94 1,45 2,02 0,44 1,28 0,78 1,80 1,56 0,17 1,67 0,47 1,30 1,63 0,004 0,10

Рекреаційні території

0,44857

6

Курортні та лікувально-оздоровчі території

2458,515

5

Ліси та інші лісо вкриті площі

4 0,012 0,040 0,026 0,026 0,018 0,027 0,036 0,025 0,031 0,023 0,015 0,023 0,013 0,021 0,021 0,030 0,022 0,02 0,017 0,0002 0,002 0,00007 0,0003

Прибережні захисні смуги

3 96,865 170,61 137,81 126,37 112,92 124,47 139,19 80,10 145,80 101,76 146,04 134,92 81,44 142,99 124,28 142,85 150,02 131,87 135,02 2,26 25,98 2,51 2,44

Землі під консервацією

Всього

Загальна площа екомережі, тис.га

Водоохоронні зони

2 Арбузинський Баштанський Березанський Березнегуватський Братський Веселинівський Вознесенський Врадіївський Доманівський Єланецький Жовтневий Казанківський Кривоозерський Миколаївський Новобузький Новоодеський Очаківський Первомайський Снігурівський м. Вознесенськ м. Миколаїв м. Первомайськ м. Южноукраїнськ

Загальна площа, тис.га

Відкриті заболочені землі

1 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10. 11. 12. 13. 14. 15. 16. 17. 18. 19. 20. 21. 22. 23.

Одиниці адміністративнотериторіального устрою

Водно-болотні угіддя

№ з/п

Об’єкти ПЗФ

Складові елементи екологічної мережі, тис.га

13

14 0,70 4,81 3,00 1,52 1,31 1,13 1,99 1,01 2,84 0,72 0,69 0,39 0,24 1,28 0,84 1,62 4,60 1,95 0,70 0,15 0,10 0,06 0,13

15 6,32 24,03 18,06 19,31 9,93 16,77 19,66 16,37 19,02 15,08 8,32 14,84 6,30 13,87 14,37 19,54 8,15 9,40 10,92 0,024 0,92

16

31,78

271,258

0,054

74


5.1.3. Заходи різноманіття.

щодо

збереження

біологічного

та

ландшафтного

На виконання Закону України «Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки» в області в 2009 році в результаті системної роботи створено два об’єкти природнозаповідного фонду загальнодержавного значення – національні природні парки «Бузький Гард» та «Білобережжя Святослава», що є ядрами національної екологічної мережі. Національний природний парк (НПП) «Бузький Гард» створено Указом Президента України від 30.04.09 №279/2009 на площі 6138,13 га, у тому числі 2650,85 га з вилученням та наданням в постійне користування НПП в установленому порядку. НПП створено на базі регіонального ландшафтного парку «Гранітно-степове Побужжя». Указом Президента України від 16.12.09 №1056/2009 створено НПП «Білобережжя Святослава». До території НПП включено 35223,15 га земель, у тому числі 28587,74 га з вилученням та наданням в постійне користування. НПП створено на базі регіонального ландшафтного парку «Кінбурнська коса». Протягом 2010 року рішеннями Миколаївської обласної ради від 30.12.10 №12, №13, №14, №15, створено 4 об’єкти природно-заповідного фонду – ландшафтні заказники «Привільний» і «Бондаревські джерела», пам’ятки природи «Громоклійська круча», «Крива пустош», що збільшило площу природнозаповідного фонду області на 404,8 га. В стадії завершення знаходяться роботи щодо погодження проекту створення регіонального ландшафтного парку «Висунсько-Інгулецький», який планується створити на території Березнегуватського району. Роботи по розвитку та удосконаленню екологічної мережі будуть продовжені у 2011 році. 5.2. Охорона, використання та відтворення рослинного світу. 5.2.1. Загальна характеристика рослинного світу. На більшій частині Миколаївської області – різнотравно-типчаковоковилова рослинність, по долинах річок є невеликі масиви байрачних лісів. Серед рослин є рідкісні, ендемічні та зникаючі, занесені до Червоної книги України та Регіонального червоного списку. До них відносяться унікальні рослинні угруповання (тюльпан південнобузький, ковила Лессінга, ковила волосиста, ковила українська, ковила Граффа, ковила шорстка, бpандушка pізнокольоpова, каpагана скіфська, астрагал шерстистоквітковий, півник понтичний, шафpан сітчастий, шоломниця весняна, сон чоpніючий тощо). Особливо цінними є лісові масиви та урочища природно-заповідного фонду, які виконують санітарногігієнічні та оздоровчі функції. Хоча по площі зайнятої лісами область посідає лише передостаннє місце в Україні (2,3% території області), на Миколаївщині нараховується 14 значних лісових масивів.

75


5.2.2. Лісові ресурси. За інформацією Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства загальна площа земель лісогосподарського призначення на території Миколаївської області складає 122,048 тис.га (табл. 5.2.2.1.). Таблиця 5.2.2.1. Землі лісогосподарського призначення № з/п

Одиниця виміру

Кількість

Примітка

тис.га

122,048

Ліси відповідно до форми 6-зем

тис.га

77,1

Лісові та нелісові землі

1.

Загальна площа земель лісогосподарського призначення

1.1

у тому числі: площа земель лісогосподарського призначення державних лісогосподарських підприємств

1.2

площа земель лісогосподарського призначення комунальних лісогосподарських підприємств

тис.га

-

1.3

площа земель лісогосподарського призначення, що не надана у користування

га

56,753

2.

Площа земель лісогосподарського призначення, що вкрита лісовою рослинністю

тис.га

36,6

3.

Лісистість (відношення покритої лісом площі до загальної площі регіону)

%

4,0

Загальна площа земель державного лісового фонду за минулий рік зросла завдяки прийняттю нових земель на площі 4,6 тис.га. Лісгоспи працюють над погодженням проектів землеустрою щодо передачі до складу державного лісового фонду незакріплених лісів та призначених для заліснення земель на площі 26,8 тис.га. За минулий рік відтворено 2686 га лісових насаджень, що на 108% є перевиконанням плану, а на 627 га покращує виконання загальних для області обсягів, передбачених програмою «Ліси Миколаївщини 2001-2015 років», які не виконувалися раніше через недофінансування. Так, 2010 року лісогосподарськими підприємствами Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства створено 2498 га лісових культур. Із 2496 га нових лісів – 190 га створено за кошти обласного цільового фонду охорони навколишнього природного середовища. Лісові культури дуба створено на площі 743 га, що в 7,3 раз перевищує річний обсяг, передбачений програмою «Діброва». Майже в 4 рази перевиконано завдання Програми із заготівлі насіння дуба – заготовлено 47,6 т. За підсумками матеріалів інвентаризації, приживлюваність фактично збережених лісопосадок за останні три роки по управлінню складає 72,0% при нормативній 69,3%.

76


2010 року переведено у вкриті лісовою рослинністю землі та передано в експлуатацію захисних насаджень і полезахисних лісових смуг 579 га. В лісових розсадниках області вирощено 7,9 млн.шт стандартного посадкового матеріалу. У шкілки закладено й вирощено 0,2 млн.шт декоративних та плодово-ягідних саджанців. Крім лісових розсадників площею 28,7 га, закладено понад 14 га плантацій новорічних ялинок. У парниках вирощено більш як 30 тис.шт живців декоративних порід. З метою запобігання лісовим пожежам влаштовано 32 км протипожежних розривів, 1596 км мінералізованих смуг та проведено догляд за ними на 7717 км. У лісових масивах вздовж доріг загального користування та в місцях відпочинку населення виставлено 961 шт. аншлагів, біг-бордів, плакатів на протипожежну тематику. У засобах масової інформації оприлюднено 527 виступів і звернень до мешканців області, організовано 742 лекції та бесіди про необхідність дотримання вимог пожежної безпеки в лісах. Проведено 526 рейдів, із них 138 – спільних з правоохоронними органами та МНС щодо дотримання протипожежних вимог у лісовому фонді. Виявлено й притягнуто до адміністративної відповідальності 141 порушника. Для переходу на сучасний напівавтоматичний спосіб відеоспостереження, для своєчасного виявлення лісових пожеж та зміцнення бази засобів пожежоспостереження закуплено три телевізійні системи спостереження. За пожежонебезпечний період минулого року тільки на наших землях погашено 6 лісових пожеж на площі 0,69 га. Середня площа на один випадок пожежі в держлісфонді склала 0,1 га. Завдяки вжитим підприємствами заходам вдалося, порівняно з аналогічним періодом позаминулого року, зменшити пройдену вогнем площу в 30 разів. Середня площа однієї пожежі зменшилась майже в 4 рази. Лісогосподарськими підприємствами постійно ведеться моніторинг санітарного стану лісів. Протягом минулого року проведено 40677 га лісопатологічних обстежень. Всі лісогосподарські підприємства виконали плани з лісозахисту. Загальна площа осередків небезпечних шкідників і хвороб лісу зменшилась за 2010 рік на 1108 га, площа, яка потребує негайних винищувальних заходів, зменшилась у 10 разів. Ліквідовано заходами боротьби 791 га осередків. Але, незважаючи на проведені заходи, площа пошкоджених і всихаючих насаджень по області збільшилась на 390 га. Основні чинники, які обумовлюють постійне збільшення площ всихаючих насаджень, це – несприятливі кліматичні умови, пошкодження лісовими пожежами, підвищення чи пониження ґрунтових вод. З метою покращання санітарного стану лісів та для підвищення біологічної стійкості лісових насаджень 2010 року державними підприємствами проведено рубок формування та оздоровлення лісів на площі 1951 га, в тому числі санітарні рубки на площі 1464 га. При цьому заготовлено 38,9 тис.м деревини.

77


Таблиця 5.2.2.2. Динаміка проведення лісогосподарських заходів, пов’язаних із вирубуванням деревини Рік

Фактично зрубано, тис.м3

Загальна площа, га

Усього рубок пов’язаних з веденням лісового господарства 2004

1929

41,174

2005

2114

40,754

2006

2136

51,771

2009

2016

39,6

2010

1951

38,956

у тому числі: 1. Рубки догляду 2004

712

9,389

2005

717

9,126

2006

781

11,124

2009

454

4,709

2010

411

4,476 2. Лісовідновні рубки

2004

53

5,361

2005

79

7,825

2006

100

8,168

2009

33

1,618

2010

15

0,579 3. Суцільні санітарні рубки

2004

114

7,625

2005

84

7,223

2006

129

13,997

2009

132

11,628

2010

130

12,023

Проведено рубок догляду за лісом на площі 411 га, з них рубок догляду в молодняках на площі 115 га. Деревину, отриману в результаті проведення рубок, реалізовано в круглому вигляді в кількості 31,6 тис.м3 і направлено на переробку 2,1 тис.м3. 5.2.3. Стан використання природних недеревних рослинних ресурсів. З метою охорони, збереження та відтворення дикорослої флори спеціальне використання природних недеревних рослинних ресурсів здійснюється відповідно до ст.10 Закону України «Про рослинний світ» на підставі дозволів та у межах встановлених лімітів. У 2010 році на здійснення заготівлі лікарської сировини встановлювалися ліміти для національного природного парку «Бузький Гард» (табл. 5.2.3.1).

78


Таблиця 5.2.3.1. Динаміка заготівлі лікарської сировини, т Рік 2006

Разом по області 2007 Разом по області 2008

Разом по області 2009

Разом по області 2010

Разом по області

Вид рослин

Обсяги заготівлі, т встановлені ліміти фактично заготовлено

Лісовий заказник «Рацинська дача» Аронія чорноплідна, плоди 0,2 Липа дрібнолиста 0,2 Регіональний ландшафтний парк «Гранітно-степове Побужжя» Шипшина, плоди 5,0 Глід, плоди 4,0 Чабрець, квіти 0,3 9,7 Лісовий заказник «Рацинська дача» Аронія чорноплідна, плоди 0,02 0,02 Регіональний ландшафтний парк «Гранітно-степове Побужжя» Шипшина, плоди 5,0 Глід, плоди 4,0 Чабрець, квіти 0,3 9,3 Регіональний ландшафтний парк «Гранітно-степове Побужжя» Шипшина, плоди 5,0 Глід, плоди 4,0 Чабрець, квіти 0,3 9,3 Національний природний парк «Бузький Гард» Шипшина, плоди 5,0 Глід, плоди 4,0 Чабрець, квіти 0,3 9,3

-

-

0,5 0,3 0,01 0,81 0,3 0,3 0,1 0,7 -

5.2.4. Охорона та відтворення видів рослин, занесених до Червоної книги України, та тих, що підпадають під дію міжнародних договорів України. Динаміка видів флори Миколаївської області, що знаходяться під охороною, відображає загальні світові та державні тенденції щодо затвердження списків особливої охорони. Так, у 1981 та 1985 роках під охороною знаходились лише ті види флори, що були включені до Червоної книги України видання 1980 року. У 1991 році цей список був поповнений завдяки укладанню Європейського Червоного списку тварин і рослин, що знаходяться під загрозою зникнення у світовому масштабі. У Миколаївській області відзначено 24 таких видів. За результатами наукових досліджень (О.М. Деркач) на території області зростає низка рідкісних і тих, що зникають, видів рослин, які занесені до різних списків спеціальної охорони, зокрема: - 54 види рослин занесені до Червоної книги України (наприклад, волошки короткоголова, перлиста, білоперлинна, первинноперлинна, тюльпани бузький, Шренка, підсніжник Ельвеза, півники понтичні, 11 видів ковил та ін.); - 5 видів рослин – до міжнародного списку Бернської конвенції (сальвінія плаваюча, гвоздика бузька, мерингія бузька, осока житня, камка морська); - 24 види – до Європейського червоного списку (гвоздика бузька, мерингія бузька, смілка бузька, астрагал шерстистоквітковий, карагана скіфська, зіновать гранітна та ін.); - 38 видів – до Регіонального червоного списку Миколаївської області. 79


Регіональні червоні списки видів рослин, тварин, грибів укладаються в кожній з областей України, до яких заносяться види, які є регіонально рідкісними, але не охороняються відповідно до Червоної книги України. Враховуючи сучасні тенденції розвитку господарської діяльності, Регіональний червоний список Миколаївської області потребує розширення, оскільки він не переукладався вже 20 років. Для визначення кількості видів флори, яким загрожує небезпека необхідно проведення досліджень території Миколаївської області. 5.2.5. Адвентивні види рослин. Значну частину адвентивних (заносних) видів рослин складають злісні та карантинні бур’яни, які можуть негативно впливати на місцеве біорізноманіття пригнічуючи та витісняючи види природної флори. Серед них є отруйні та алергенні. Найвідоміша з них – амброзія полинолиста, що спричиняє осінню лихоманку та асматичні загострення. З метою впровадження комплексних заходів боротьби з цим адвентивним видом рослин в області розробляється проект Регіональної програми з локалізації та ліквідації амброзії полинолистої на території Миколаївської області на 20112015 роки. 5.2.6. Стан зелених насаджень. З метою збільшення зелених насаджень в населених пунктах області щорічно проводяться заходи зі створення нових зелених насаджень, реконструкція ландшафтів, догляд за зеленими насадженнями. У 2010 році площа створених нових зелених насаджень м. Миколаєва склала 1,13 га, також проведено догляд за насадженнями на 1481,13 га (табл. 5.2.6.1). Таблиця 5.2.6.1. Заходи з озеленення м. Миколаєва Заходи Створено нових зелених насаджень, га Проведено ландшафтну реконструкцію насаджень, га Проведено догляд за насадженнями, га

2005 рік

2006 рік

2007 рік

2008 рік

2009 рік

2010 рік

3,8

0,3

1,5

2,1

2,2

1,13

1,3

0,95

0,3

1,0

1,2

0,22

1281,2

1281,5

1371,5

1281,5

1480,0

1481,13

5.2.7. Заходи щодо збереження рослинного світу. Охорона фіторізноманіття включає систему правових, організаційних, економічних, матеріально-технічних, освітніх та інших заходів, спрямованих на збереження, відтворення і використання рослинного світу. Основні вимоги законодавства щодо забезпечення охорони рослинного світу визначені ст.25, 26 Закону України «Про рослинний світ», рідкісних та зникаючих видів флори і фауни – ст.11 Закону України «Про Червону книгу України». 80


Основними заходами щодо збереження рослинного світу є: - створення територій та об’єктів природно-заповідного фонду в місцях зростання рідкісних та зникаючих видів; - організація проведення комплексних обстежень території області з метою виявлення ділянок із значним фіто- та ландшафтним різноманіттям; - розробка планів дій зі збереження рідкісних та зникаючих видів, занесених до Червоної книги України; - картування місць зростання популяцій рідкісних та зникаючих видів флори для забезпечення їх збереження при здійсненні господарської діяльності; - обстеження земельних ділянок при погодженні проектів відведення земельних ділянок з метою забезпечення збереження фіторізноманіття. 5.3. Охорона, використання та відтворення тваринного світу. 5.3.1 Загальна характеристика тваринного світу. Тваринний світ Миколаївської області нараховує понад 100 тис. видів тварин, серед яких – близько 500 видів складають хребетні. Ссавці представлені близько 100 видами, птахи – близько 300 видами, плазуни – 11 видами, земноводні – 11 видами, риби – близько 100 видами. Безхребетних нараховується понад 100 тис. видів. Характерними видами серед ссавців є заєць-русак, дикий кабан, лисиця, козуля, єнотовидна собака, куниця кам’яна. З птахів зустрічаються перепел, сіра куріпка, фазан. Серед тварин області є рідкісні, ендемічні та зникаючі. Кількість видів тварин, яким загрожує небезпека (ті, що занесені до Червоної книги України, Європейського червоного списку, списку Міжнародної спілки охорони природи та ін.) разом становить 299 видів, в тому числі 147 видів хребетних. Рішенням обласної ради народних депутатів від 16.10.90 №1 затверджено Перелік видів тварин, які потребують регіональної охорони на території Миколаївської області. До регіональних списків заносяться види, які є рідкісними в межах області, але не занесені до Червоної книги України. До переліку видів тварин, які потребують регіональної охорони на території Миколаївської області включено 19 видів птахів, 6 видів земноводних, 4 види плазунів, 11 видів риб, а також представники ссавців, серед яких: 1 вид рукокрилих, 4 види з ряду хижаки, 3 види – з ряду гризуни. 5.3.2 Стан та ведення мисливського господарства. Загальна площа мисливських угідь області складає 2043 тис.га. Веденням мисливського господарства займаються 27 мисливських господарств, в тому числі: 4 державних підприємства, що перебувають у сфері управління Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства (101,6 тис.га або 4,9%), дев’ятнадцять районних організацій Українського товариства мисливців та рибалок (1822,6 тис.га або 88,3%), Товариство військових мисливців та рибалок Миколаївського гарнізону (83,5 тис.га або 4,1%), Мисливське господарство «Бакшала» (24,6 тис.га або 81


1,2%), ТОВ «Мисливців та рибалок Вознесенська» (4506 га або 0,2%) та ТОВ «Мисливці Катеринки» (4564 га або 0,2%). Всі ці користувачі мають право користуватися при веденні мисливського господарства мисливськими тваринами, тобто державною власністю, але при цьому, зобов’язані їх охороняти, відтворювати і раціонально використовувати. З метою вивчення стану популяцій дикої фауни проводяться систематичні дослідження для тварин мисливських видів. Основними видами мисливських тварин являються олень, козуля, кабан, заєць-русак, фазан, сіра куріпка. Головним показником рівня ведення мисливського господарства є чисельність мисливської фауни. Динаміка чисельності основних видів мисливських тварин (табл. 5.3.2.1), де враховується чисельність тварин згідно з обліками мисливських господарств, свідчить про підвищення показників чисельності тварин за певними групами в порівнянні з минулими роками. Таблиця 5.3.2.1. Динаміка чисельності основних видів мисливських тварин (голів) Види мисливських тварин

2000 рік

2007 рік

2008 рік

2009 рік

2010 рік

Копитні

2764

1885

1809

1670

2121

Хутрові

103230

58915

65037

58925

61299

Пернаті

101940

51510

54670

52650

65942

Добування таких видів тварин, як олень, козуля, кабан проводиться за ліцензіями в межах затверджених лімітів (табл. 5.3.2.2). Таблиця 5.3.2.2. Добування основних видів мисливських тварин Рік 2000

2007

2008

2009

2010

Види мисливських тварин

Затверджений ліміт добування, гол.

Видано ліцензій, шт.

Добуто, гол.

Не використано ліцензій, шт.

Причини невикористання

Олень Козуля Кабан Олень Козуля Кабан Олень Козуля Кабан Олень Козуля Кабан Олень Козуля Кабан

14 18 10 49 92 10 44 87 8 36 95 27 46

14 18 10 49 92 10 44 87 8 36 95 27 46

9 10 10 42 65 4 22 57 5 32 72 27 28

5 8 0 7 27 6 22 30 3 4 23 18

Не добуто тварин Не добуто тварин Не добуто тварин Не добуто тварин Не добуто тварин Не добуто тварин

82


З метою забезпечення раціонального використання об’єктів тваринного світу затверджуються сезонні норми та проекти лімітів добування диких тварин з урахуванням фактичного та оптимального показника їх чисельності. Контроль за добуванням диких тварин здійснюють єгерські служби користувачів, державна екологічна інспекція в Миколаївській області, представники державних служб лісового та мисливського господарства. З метою поліпшення умов перебування мисливських тварин у природі, охорони та досягнення їх оптимальної чисельності Миколаївською обласною радою затверджено «Програму розвитку мисливського господарства Миколаївської області на 2009-2015 роки», якою передбачено проведення ряду заходів щодо відтворення мисливських тварин, боротьби зі шкідливими тваринами, штучного розведення тварин та інше. Реалізація Програми передбачає збільшення видового різноманіття та чисельності основних видів мисливських тварин, поліпшення середовищ їх перебування. 5.3.3 Стан та ведення рибного господарства. На території Миколаївської області веденням рибного господарства займаються спеціалізовані рибогосподарські підприємства, серед яких фермерські риболовецькі господарства, приватні підприємства. Основними рибогосподарськими водними об’єктами є Північно-західна частина Чорного моря, Дніпровсько-Бузький, Бузький, Березанський, Тилігульський лимани, р. Південний Буг. Ці водойми відносяться до водойм вищої категорії та мають важливе значення у відтворенні водних живих ресурсів. У Дніпровсько-Бузькому та Бузькому лиманах розташовані нерестовища, місця нагулу та зимівлі цінних видів риб, таких як: лящ, рибець, карась, щука, білизна, осетр, білуга, севрюга, пузанок, оселедець, тюлька, бичок та інших. Південний Буг має нерестові ділянки ляща, тарані, судака, рибця, сазана, карася, білизни, щуки, сома, пузанка та інших видів риб. У Березанському лимані розташовані ділянки нересту, нагулу та зимівлі судака, сазана, карася, бичків, оселедця, глоси, чорноморських кефалей, піленгаса, окуня, тарані, ляща та інших видів риб. У Тилігульському лимані проходить нерест бичка, судака, сазана, карася; здійснюється нагул морських видів риб (кефалевих, піленгаса). В зоні контролю Миколаївдержрибоохорони в Миколаївській області на протязі 2010 року здійснювали промисел 24 рибодобувні організації, були задіяні 97 виробничих підрозділів, 386 рибалок та 101 плавзасіб. В області знаходиться 16 рибоприймальних пунктів, потужність яких складає до 40 т первинної переробки водних живих ресурсів за добу. Фактичний вилов риби у 2010 році в порівнянні з 2009 роком збільшився (табл. 5.3.3.1).

83


Таблиця 5.3.3.1. Динаміка вилову риби Рік

Водний об’єкт Дніпровсько–Бузька естуарна система, Тилігульський лиман, Березанський лиман Дніпровсько–Бузька естуарна система, Тилігульський лиман, Березанський лиман Дніпровсько–Бузька естуарна система, Тилігульський лиман, Березанський лиман Дніпровсько–Бузька естуарна система, Тилігульський лиман, Березанський лиман, Чорне море

2007 2008 2009 2010

Затверджений ліміт вилову, т/рік

Фактичний вилов, т/рік

6959,5

3800,8389

6907,0

1938,9694

6987,5

2951,084

118528,5

3125,066

У 2010 році в області освоєно 68% квот наданих для вилову окремих видів риби, що склало збільшення на 18% в порівнянні з 2009 роком. Серед тих видів водних живих ресурсів, які виловлювалися, основну частину складали тюлька, карась, лящ, тараня, плоскирка, судак. Контроль за виловом водних живих ресурсів здійснюється Миколаївдержрибоохороною та Державною екологічною інспекцією в Миколаївській області. 5.3.4 Охорона та відтворення видів тварин, занесених до Червоної книги України, та тих, що підпадають під дію міжнародних договорів України. Кількість видів фауни, які зустрічаються на території області та є вразливими, представлена нижче (табл. 5.3.4.1). Дані приведені на основі Червоної книги України, визначників тощо. Для їх уточнення необхідно провести спеціальні дослідження. Таблиця 5.3.4.1. Кількість видів фауни, яким загрожує небезпека Назва виду

Види, яким загрожує небезпека 2007 2008 2009 рік рік рік 147 147 147

Кількість видів

хребетні

понад 500

2006 рік 147

ссавці

близько 100 (з кажанами під час перельотів)

33

33

33

33

33

птахи

близько 300

73

73

73

73

73

плазуни

11

10

10

10

10

10

земноводні

11

6

6

6

6

6

риби

близько 100

24

24

24

24

24

круглороті

1

1

1

1

1

1

безхребетні

понад 100 тис. видів (з найпростішими)

152

152

152

152

152

разом

понад 100 тис. видів

299

299

299

299

299

2010 рік 147

До Регіонального червоного списку Миколаївської області занесено 19 видів птахів, 6 видів земноводних, 4 види плазунів, 19 видів ссавців, з них: 1 вид рукокрилих, 4 види з ряду хижаки, 3 види – з ряду гризуни, 11 видів риб. Наприклад, регіонально рідкісними птахами є такі: сіра чапля, руда чапля, кваква, яструб-перепелятник, яструб-тетерук, пустельга звичайна, пустельга степова, луговий лунь, болотний лунь, кібець, болотна сова, сплюшка, сизоворонка, ремез. 84


5.3.5 Інвазивні види тварин та їх вплив на аборигенне біорізноманіття. З метою недопущення розповсюдження інвазійних хвороб користувачі мисливських угідь забезпечують проведення представниками органів державної ветеринарної медицини ветеринарно-санітарної експертизи дичини, призначеної для використання на харчові цілі. Під час переселення диких тварин обов’язковим є перевірка тварин на наявність захворювань для недопущення розповсюдження інвазійних чужорідних видів та негативного впливу на місцеве біорізноманіття. 5.3.6 Заходи щодо збереження тваринного світу. Збереження тваринного світу включає систему правових, організаційних, економічних, матеріально-технічних, освітніх та інших заходів, спрямованих на охорону, відтворення та раціональне використання тваринного світу. Основні вимоги законодавства щодо забезпечення охорони тваринного світу визначені розділом IV Закону України «Про тваринний світ», рідкісних та зникаючих видів фауни – статтею 11 Закону України «Про Червону книгу України». До основних заходів зі збереження та охорони тваринного світу області, що вживаються держуправлінням, відносяться: - створення територій та об’єктів природно-заповідного фонду в місцях мешкання рідкісних та зникаючих видів; - організація проведення комплексних обстежень території області з метою виявлення ділянок із значним біо- та ландшафтним різноманіттям; - розробка планів дій зі збереження рідкісних та зникаючих видів, занесених до Червоної книги України; - картування місць мешкання популяцій рідкісних та зникаючих видів фауни для забезпечення їх збереження при здійсненні господарської діяльності; - реалізація державних та обласних програм щодо збереження тваринного світу; - обстеження земельних ділянок при погодженні проектів відведення земельних ділянок з метою забезпечення збереження біотичного різноманіття. 5.4. Природні території, що підлягають особливій охороні. 5.4.1. Стан і розвиток природно-заповідного фонду. Станом на 01.01.11 фактична площа природно-заповідного фонду Миколаївської області становить 72198,87 га, кількість об’єктів ПЗФ – 134, з них 8 загальнодержавного значення. Відсоток заповідності Миколаївської області – 2,936%. До складу територій інших об’єктів ПЗФ без зміни категорії входять 16 об’єктів. Всі території ПЗФ відповідно до чинного законодавства є загальнонаціональним надбанням і знаходяться під особливою охороною. Протягом 2010 року на території Миколаївської області створено 4 об’єкти природно-заповідного фонду загальною площею 404,8 га, а саме: ландшафтні заказники «Привільний» і «Бондаревські джерела», пам’ятки природи «Громоклійська круча», «Крива пустош». 85


Таблиця 5.4.1.1. Структура та динаміка природоохоронних об’єктів за роками (загальнодержавного та місцевого значення) Кількість Категорія об'єкту ПЗФ

Площа територій суворої заповідності

Площа, тис. га

1990 рік

1995 рік

2000 рік

2010 рік

1990 рік

1995 рік

2000 рік

2010 рік

1990 рік

1995 рік

2000 рік

2010 рік

1

1

1

1

2,74

2,74

2,74

2,74

2,74

2,74

2,74

2,74

-

-

1

1

-

-

1,67

1,67

-

-

1,67

1,67

-

-

-

2

-

-

-

41,36

-

-

-

-

46

46

46

49

11,24

11,24

11,24

11,48

-

-

-

-

12

13

13

13

3,32

3,43

3,65

3,65

-

-

-

-

41

41

41

44

0,21

0,21

0,21

0,28

-

-

-

-

Ботанічні сади

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

Дендропарки

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

19

19

19

19

0,2

0,2

0,2

0,2

-

-

-

-

Біосферні заповідники Природні заповідники Національні природні парки Заказники Заповідні урочища Пам’ятки природи

Паркипам’ятки садовопаркового мистецтва

З метою розвитку природно-заповідного фонду в області проведено роботи щодо створення 4 об’єктів ПЗФ місцевого значення в Баштанському, Братському та Миколаївському районах області – ландшафтних заказників «Привільне», «Сасикський мис», пам’яток природи «Громоклійська круча», «Крива пустош», «Бондаревські джерела». На виконання Указу Президента України від 01.12.08 №1129/2008 «Про розширення мережі та територій національних природних парків та інших природно-заповідних об’єктів» ведуться роботи щодо розширення території природного заповідника «Єланецький степ». Отримано відповідні погодження землекористувачів та землевласників на розширення заповідника. Здійснювалися заходи щодо забезпечення встановлення на місцевості меж об’єктів ПЗФ. Розпорядженням голови облдержадміністрації від 13.02.10 №37-р затверджено технічну документацію щодо встановлення меж регіонального ландшафтного парку «Приінгульський» в натурі (на місцевості) на загальній площі 3267,72 га. В рамках заходу обласної Програми охорони довкілля та раціонального природокористування на 2000-2010 роки, за рахунок коштів обласного фонду охорони навколишнього природного середовища, розпорядженнями голови облдержадміністрації від 22.11.10 №425-р, №428-р затверджено проекти землеустрою з організації та встановлення меж 4 об’єктів ПЗФ місцевого значення загальною площею 1615,1 га, а саме ландшафтних заказників «Михайлівський степ» та «Півострів Піщаний», ботанічного заказника «МихайлоЛаринський», ботанічної пам’ятки природи «Старогалицинівська» та паркупам’ятку садово-паркового мистецтва «Старий Парк». 86


Таблиця 5.4.1.2. Структура природно-заповідного фонду області Об’єкти природно-заповідного фонду № з\п

1. 2. 3. 4. 5.

6.

7. 8. 9.

Найменування об’єктів ПЗФ

Біосферні заповідники Національні природні парки Дендрологічні парки Регіональні ландшафтні парки Заказники – всього, у т.ч.: ландшафтні лісові ботанічні загальнозоологічні орнітологічні іхтіологічні гідрологічні загальногеологічні Пам’ятки природи – всього, у т.ч.: комплексні ботанічні лісові гідрологічні джерела зоологічні геологічні Ботанічні сади Парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва Заповідні урочища Разом

Загальнодержавного значення КільПлоща, га кість 1 2741,0 2 41361,28 1 1782,0 1 1782,0 1 11,0 1 11,0 -

Місцевого значення КільПлоща, га кість 4 36632,6 48 9699,7 14 3100,8 12 3528,7 9 420,7 2 330,0 2 102,5 6 1978,0 43 274,96 1 0,1 20 157,83 13 27,08 6 20,04 -

Всього Кількість 1 2 4 49 14 13 9 2 2 6 44 1 21 13 6 -

Площа, га 2741,0 41361,28 36632,6 11481,7 3100,8 5310,7 420,7 330,0 102,5 1978,0 285,96 0,1 168,83 27,08 20,04 -

1

28,0

18

180,8

19

208,8

-

-

13

3656,7

13

3656,7

6

45923,23

126

50455,76

132

96378,99*

* Площа вказана з об’єктами ПЗФ, що входять до складу інших заповідних об’єктів.

5.4.2. Водно-болотні угіддя міжнародного значення. В межах Миколаївської області розташовано два водно-болотних угіддя міжнародного значення, яким у 1995 році надано офіційний статус – «Тилігульський лиман», «Ягорлицька затока». Перспективне водно-болотне угіддя «Бузькі брояки» потребує надання офіційного статусу. 5.5. Стан рекреаційних ресурсів та розвиток курортних зон. Миколаївська область володіє високим рекреаційно-ресурсним та туристським потенціалом. Область займає вигідне фізико-географічне положення як в межах України, так і в Європі. Сприятливим фактором є виходи до Чорного моря, Ягорлицької затоки, Дніпровсько-Бузького лиману. За інформацією управління з питань зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної діяльності, європейської інтеграції туризму і курортів облдержадміністрації, населеними пунктами, віднесеними до курортних є села Василівка, Покровка, Чорноморка Очаківського району, м. Очаків, села Вікторівка, Коблеве, Морське, Лугове, 87


Рибаківка Березанського району. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.12.96 №1499 «Про затвердження переліку водних об’єктів, що відносяться до категорії лікувальних», затверджено перелік водних об’єктів, родовищ мінеральних вод, з них на території області розташовані Очаківське, Коблевське, Казанківське, з родовищ лікувальних грязей – Бейкушське, Тилігульське. Об’єктом рекреації є: національний природний парк «Бузький Гард», національний природний парк «Білобережжя Святослава», регіональний ландшафтний парк «Гранітно-степове Побужжя», регіональний ландшафтний парк «Кінбурнська коса», регіональний ландшафтний парк «Тилігульський», регіональний ландшафтний парк «Приінгульський», лісовий заказник загальнодержавного значення «Рацинська дача». Основна частина баз відпочинку зосереджена на узбережжі ДніпровськоБузького лиману, в районі сіл Коблеве, Рибаківка, Чорноморка та м. Очаків. Справжні морські пляжі охоплюють більше 20 км Кінбурнського півострова. Не меншу цінність являють Ягорлицька затока, мілководні озера, запаси лікувальних грязей. На Кінбурні активно розвивається сільський туризм, в ході якого місцеві жителі приймають відпочиваючих у своїх садибах. Величезний рекреаційний потенціал має долина р. Південний Буг на ділянці від м. Первомайськ до с. Олександрівка і нижче за течією. Поєднання надзвичайно гарних краєвидів, пам’яток історії та археології, слаломних трас та маршрутів для скелелазіння відкриває величезні можливості щодо розвитку тут організованого туризму. Зона відпочинку Рибаківка розташована на березі Чорного моря, вздовж берега простягнулась широка смуга соснового лісу. Поряд заходиться лікувальне грязе-сольове озеро Тузли. Проведений Українським НІІ курортології та фізіотерапії аналіз грязей о. Тузли показав, що вони володіють сильними лікувальними властивостями. Грязелікування – це один з перспективних напрямків розвитку курорту. Море, ліс, степ та близькість сольового озера створюють унікальний мікроклімат, що сприяє оздоровленню дихальної та серцево-судинної систем організму. В зоні відпочинку Рибаківка свої послуги відпочиваючим пропонують 65 баз відпочинку та пансіонатів. Інфраструктура курортної зони добре розвинута. Організовуються різноманітні екскурсії. Працюють пошта, відділи зв’язку, ощадний банк, пункти обміну валюти. Зона відпочинку Коблеве розташована на Чорноморському узбережжі Миколаївської області в 4-х км від траси Одеса-Миколаїв (40 км від м. Одеса та 70 км від м. Миколаїв) і являє собою зосередження пансіонатів та баз відпочинку, розтягнутих по прибережній смузі на 6 км. В зоні відпочинку Коблеве працюють 83 бази відпочинку, пансіонатів та інших закладів розміщення. В зоні відпочинку розташовані медичні пункти, аптеки, продовольчі магазини, переговорні пункти, спортивні та дитячі майданчики, пункти обміну валют, пошта, ринки, кафе, кінотеатри. Морське повітря в прибережній смузі, збагачене киснем, солями йоду, брому, хлору, цілюще для людей. Благотворно впливають на здоров’я також бризові явища, шум моря, хвиля прибою. Тому на узбережжі корисно як відпочивати, так і лікуватись. За даними Березанської райдержадміністрації на території Березанського району розташовано 174 бази відпочинку: 88


- с. Коблеве – 88; - с. Рибаківка – 68; - с. Лугове – 13; - с. Морське – 4; - с. Краснопілля – 1. Курортна територія Очаківського району має грязьові ресурси. Вони складаються із родовищ лікувальних грязей Бейкушської затоки Березанського лиману. Тут розвідані родовища сульфідних мулових грязей. Балансові запаси цих грязей складають 349410 м3. Такої кількості достатньо для перспективного використання якісних лікувальних грязей можливим комплексом санаторнокурортних закладів. На курортах також виявлені підземні мінеральні води. Ці води мають високу концентрацію йоду – 6-16,9 мг/дм3 та брому – 126-156 мг/дм3. Такі якості води дозволяють широко використовувати їх в бальнеології, що значно розширює перспективу курортів. За даними Очаківської райдержадміністрації на території Очаківського району розташовано 63 бази відпочинку: - с. Чорноморка «Лагерна коса» – 16; - с. Чорноморка – 21; - с. Парутине – 3; - с. Покровка – 1; - м. Очаків – 7. У тому числі в Очаківському районі та м. Очаків працюють 15 санаторнокурортних закладів. 5.6. Історико-культурна спадщина. За інформацією державної інспекції по охороні пам’яток культури в Миколаївській області налічується 5885 об’єктів культурної спадщини, з яких 3587 розташовано окремо, а 2458 входять до складу комплексів (ансамблів) і заповідників. Всього пам’яток історії, науки і техніки – 1201, пам’яток монументального мистецтва – 92, пам’яток архітектури та містобудування, пам’яток садово-паркового мистецтва та ландшафтних – 166, пам’яток археології – 4425. Крім того до переліку пам’яток внесено 145 щойно виявлених об’єктів. Найбільш визначними об’єктами історико-культурної спадщини є: історикоархеологічний заповідник «Ольвія», до складу якого входять стародавнє місто Ольвія та о. Березань, городища Пітухівка та Козирка в Очаківському районі та городище Городок в Веселинівському районі, могили-склепи композитора та етнографа М.Аркаса та засновника кораблебудування в м. Миколаїв М.Фалеєва, могила В.Каразіна, місце страти лейтенанта П.Шмідта, Курган слави, меморіальний комплекс в с. Ковалівка, Старофлотські казарми, Миколаївська обсерваторія, Офіцерське зібрання, Будинок головного командира Чорноморського флоту і портів, Покровська церква та дзвіниця в м. Первомайськ, Пелагеївська церква в с. Пелагеївка Новобузького району. Основними факторами негативного впливу на стан об’єктів культурної спадщини, перш за все, пам’яток архітектури, залишаються природний (зсуви грунту, підтоплення) та антропогенний (несанкціоновані земельні роботи, сільськогосподарські роботи, грабіжницькі розкопки тощо). 89


5.7. Туризм як фактор впливу на довкілля. За інформацією управління з питань зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної діяльності, європейської інтеграції туризму і курортів облдержадміністрації в області у 2010 році спостерігалися наступні показники діяльності туристичної галузі. В туристичній сфері області нараховується 128 суб’єктів господарської діяльності (станом на 01.01.11), які мають ліцензію на право здійснення туристичної діяльності, з них туроператорів – 13, турагентів – 115. Структура туристичних потоків за звітній період по області наступна: найбільший відсоток займає внутрішній туризм – 69,74% (24026 чол.), далі зарубіжний (виїзний) туризм – 20,03% (7211 чол.) та іноземний (в’їзний) – 12,23% (4763 чол.). Сукупний об’єм реалізації послуг, наданих суб’єктами туристичної діяльності у 2010 році, склав 51374 тис.грн., що 10,05% більше, порівняно з 2009 роком і становить 11525 чол. Таблиця 5.7.1. Туризм в Миколаївській області в 2010 році Кількість суб’єктів туристичної діяльності Обсяг наданих туристичних послуг, тис.грн. Платежі до бюджету, тис.грн. Кількість обслуговуваних туристів, чол. Кількість туристів, охоплених внутрішнім туризмом, чол. Кількість обслуговуваних іноземних туристів, чол. Кількість екскурсантів, чол.

128 51374,832 грн. 2306,457 грн. 36000 чол. 24289 чол. 4761 чол. 11525 чол.

Загалом, Миколаївська область володіє високим рекреаційно-туристичним потенціалом, перспективним напрямком його розвитку є екологічний туризм. Екологічний туризм – це вид туризму, метою якого є пізнання заповідних об’єктів, дикої природи з нанесенням їм мінімальної шкоди, при цьому подорожі і туризм повинні підтримувати культуру та інтереси місцевих жителів. Привабливими для екологічного туризму є НПП – «Білобережжя Святослава», «Бузький гард» та регіональні РЛП «Тилігульський», «Приінгульський». Кінбурнський півострів (розташований в Очаківському районі) з 1992 року входить до складу природно-заповідного фонду України. Півострів, який омивається водами Дніпровсько-Бузького лиману, Чорного моря, Ягорлицької затоки, приваблює своїми безкрайніми просторами на межі піщаного степу, лісу, моря, безкрайніх синіх озер. Широка пляжна смуга, малозабудоване узбережжя, мозаїка прісних і солоних озер – саме ці риси виділяють Кінбурнську косу з поміж інших об’єктів. Перспективним видом туризму, окрім пляжно-купального відпочинку, є спостереження за птахами (Birds watching). На Кінбурні зустрічається близько 250 видів птахів, серед яких багато рідкісних – чапля жовта, кулик-довгоніг, пухівка, орлан-білохвіст, пелікан-рожевий. Одне із чудес НПП «Білобережжя Святослава» – Покровське орхідне поле – найбільше на нижньому Дніпрі та взагалі в Європі місце зростання орхідей – представників родини Зозулинцевих (Орхідних). НПП «Бузький Гард» – мальовнича ділянка каньйоноподібної долини р. Південний Буг є сприятливою для розвитку багатьох видів туризму – відпочинку вихідного дня, скелелазіння, водного сплаву, пішохідного туризму та ін. Парк вздовж річки простягається від Первомайського до Вознесенського району, має відокремлені дільниці в Братському та Кривоозерському районах. 90


Для водного туризму, сплаву цінна вся ділянка русла р. Південний Буг, по якій проходять водні маршрути II-III категорії складності, найбільш привабливими є ділянка біля греблі ГЕС в с. Мигія, урочища Протіч (Інтеграл), Гард. Для пішохідного туризму привабливою є вся територія парку. РЛП «Тилігульський» створений в 1995 році на одному з найчистіших лиманів північно-західного Причорномор’я і розташований на межі Миколаївської та Одеської областей. Ця територія віднесена до водно-болотних угідь міжнародного значення, має важливе значення для збереження птахів і цілинних ділянок степу, що збереглися по схилах балок. Пляжний відпочинок в поєднанні з іншими видами рекреації – рибалкою, прогулянками на човнах, підводним полюванням є найбільш привабливими для відвідувачів парку. Для пляжного відпочинку зручними є піщані коси – Червоноукраїнська, Анатоліївська, Атаманська. В Новобузькому районі в долині р. Інгул у 2002 році створено регіональний ландшафтний парк «Приінгульський», який є привабливим для розвитку пляжнокупального відпочинку, пішохідного туризму. На територіях природно-заповідного фонду перспективними видами рекреаційно-туристичної діяльності є такі: - подорожі туристичними маршрутами та екологічними стежками; - організація пляжно-купального відпочинку; - створення та забезпечення функціонування візит-центрів і музеїв природи; - організація спостережень за птахами; - аматорська та професійна фото-, відео зйомка. Організація спортивно-туристичних заходів, природоохоронних акцій є перспективними напрямками розвитку туризму. Так, наприклад, щорічно з 1994 року в області проводиться регата, яка на сьогодні має назву – Екологічна регата ім. С.В. Шаповалова «Кубок Кінбурнської коси». Перегони проходять за маршрутом: Миколаїв-Очаків-Кінбурнська коса (Ягорлицька затока)-Миколаїв, загальною довжиною 100 морських миль. Це яскрава подія в житті м. Миколаєва, до якої залучаються учасники з інших областей України. Основними природними рекреаційними ресурсами області є морські піщані пляжі довжиною більш як 70 км, мальовничі ландшафти берегів Південного Бугу та численних водосховищ, джерела мінеральної води із затвердженими запасами до 1 тис.м3, запаси лікувальних грязей, особливо Тілігульського та Бейкушського лиманів з геологічними запасами понад 2 млн.м3. Завдяки тільки наявним запасам родовищ мінеральних вод, лікувальної грязі можливо організувати лікування близько 140 тис. чоловік на рік. Низов’я річок та їх дельти можна використовувати для спортивного полювання і деяких інших видів рекреаційних занять. Розгалужена система рекреаційних закладів відпочинку дозволяє зацікавити місцевих і вітчизняних відпочиваючих та іноземних туристів відпочити або оздоровитися на території Миколаївщини. Всього в Миколаївській області протягом літнього оздоровчо-туристичного сезону 2010 року діяло 306 санаторно-курортних (оздоровчих) закладів, готелів, інших місць тимчасового перебування, з них: - санаторно-курортних (оздоровчих) закладів – 185 з загальним ліжковим фондом 29065 ліжок-місць, з них: - санаторіїв – 17; 91


- пансіонатів – 13; - будинків відпочинку – 4; - баз відпочинку – 151. Найбільш повне й оптимальне задоволення туристських потреб здійснюється через розгалужену систему засобів розміщення, що проходять процедуру підтвердження відповідності міждержавним стандартам, правилам обов’язкової сертифікації готельних послуг та послуг харчування. У Миколаївській області (за даними органів статистики) працює 121 готель на 6641 номерів. Протягом 2010 року в Миколаївській області було організовано та проведено наступні масові заходи: - 23-26 червня 2010 року – 13 Міжнародний фестиваль дитячої творчості «Золотий лелека» (с. Рибаківка, Березанського району); - 5-19 липня 2010 року – 2 Міжнародний фестиваль дитячої творчості, моди та спорту «Зоряні канікули в «Перлині» (с. Чорноморка, Очаківського району); - 21-24 серпня 2010 року – 2 фестиваль екстремальних видів спорту «Вітер Свободи» (м. Очаків); - 24 серпня 2010 року – свято на честь Дня незалежності на території головної курортної зони Миколаївщини – с. Коблеве Березанського району; - 28-29 серпня 2010 року – VI Міжнародний фестиваль авторської пісні та туристичного відпочинку «Ольвія 2010» (с. Парутине, Очаківського району); - 23-27 вересня 2010 року – Міжнародний туристичний фестиваль «Відпочивай активно!», що проходив в рамках 36 обласних відкритих змагань з техніки гірського туризму «Пам’яті товариша» (в районі скельного масиву на березі р. Південний Буг м. Южноукраїнськ Миколаївської області). Продовжено практику проведення прес-турів для представників засобів масової інформації. Важливою складовою ефективної інформаційної діяльності для розвитку сучасної індустрії туризму є створення туристично-інформаційних центрів. Мета створення мережі спеціалізованих центрів туристичної інформації – допомогти туристам швидко дізнатись про туристичні послуги, що надаються на території області, про туристичні можливості Миколаївської області, екскурсійні маршрути, заклади розміщення, ціни, транспортне забезпечення та ін. На сучасному етапі в Миколаївській області діє 3 туристичних інформаційних центра: при обласній бібліотеці для дітей ім. В.Лягіна та в місті Вознесенськ, продовжує діяти туристичний інформаційний центр Миколаєва, який знаходиться в будівлі Миколаївського автовокзалу. 6. СТАН ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ І ГРУНТІВ 6.1. Структура та використання земельних ресурсів. 6.1.1. Структура та динаміка змін земельного фонду. Більша частина Миколаївської області лежить у межах Причорноморської низовини. На півночі простягаються Подільська височина (правобережжя Південного Бугу) та Придніпровська височина (лівобережжя Південного Бугу). 92


Земельний фонд Миколаївської області характеризується наявністю досить високого біопродуктивного потенціалу. Ґрунти Миколаївщини представлені чорноземами звичайними в центральній частині та на північному заході і південними чорноземами та темно-каштановими ґрунтами на півдні області. За даними Миколаївського обласного управління земельних ресурсів в Миколаївській області розподіл основних видів земельних угідь у 2010 році складається таким чином: - сільськогосподарські землі – 2008,8 тис.га (81,71%); - ліси та інші лісовкриті площі – 122,0 тис.га (4,96%); - забудовані землі – 97,9 тис.га (3,98%); - відкриті заболочені землі – 21,0 тис.га (0,85%); відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом – 32,0 тис.га (1,3%); - території, що покриті поверхневими водами – 128,8 тис.га (5,24%). Земельний фонд Миколаївської області станом на 1 січня 2011 року складає 2458,5 тис.га, більшість з яких займають сільськогосподарські угіддя, що свідчить про високий рівень сільськогосподарського освоєння земель. Таблиця 6.1.1.1. Динаміка змін земельного фонду області 2006 рік

2007 рік

2008 рік

2009 рік

% до % до % до % до загаль- усього, загаль- усього, загаль- усього, загальної тис.га ної тис.га ної тис.га ної площі площі площі площі 2458,55 100 2458,55 100 2458,55 100 2458,55 100

Основні види земель та усього, угідь тис.га Загальна територія у тому числі: 1. Сільськогосподарські угіддя з них: рілля перелоги багаторічні насадження сіножаті і пасовища 2. Ліси і інші лісовкриті площі, всього з них вкриті лісовою рослинністю 3. Забудовані землі 4. Відкриті заболочені землі 5. Відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом (піски, яри, землі, зайняті зсувами, щебенем, галькою, голими скелями) 6. Інші землі Усього земель (суша) Території, що покриті поверхневими водами

2010 рік

2458,5

% до загальної площі 100

усього, тис.га

2010,41

81,77

2010,17

81,76

2010,0

81,8

2009,3

81,73

2008,8

81,71

1697,75 3,06

69,05 0,12

1698,45 3,02

69,08 0,12

1698,1 3,4

70,4 0,15

1698,2 3,2

69,07 0,13

1698,2 3,1

69,07 0,13

36,18

1,47

35,95

1,46

36,0

1,50

36,2

1,47

36,2

1,47

273,42

11,12

272,74

11,09

272,5

11,1

271,7

11,05

271,3

11,03

121,00

4,92

121,07

4,92

121,3

4,9

121,7

4,95

122,0

4,96

93,99

3,82

98,23

3,99

98,4

4,0

98,5

4,01

99,4

4,04

96,29

3,92

96,70

3,93

97,3

4,0

97,8

3,98

97,9

3,98

21,11

0,86

21,21

0,86

21,1

0,90

21,0

0,85

21,0

0,85

32,35

1,32

32,51

1,32

32,1

1,30

32,1

1,31

32,0

1,30

177,39 2329,96

7,22 94,77

176,89 2330,02

7,19 94,77

176,75 2458,5

7,19 100,0

176,6 2329,6

7,18 94,76

176,8 2329,7

7,19 94,76

128,59

5,23

128,53

5,23

128,7

5,2

128,9

5,24

128,8

5,24

93


6.1.2. Господарська освоєність земельних угідь. Сільськогосподарське освоєння території області в порівнянні із земельними фондами інших регіонів надзвичайно високе (81,71%). Тому всі землі потребують захисту та охорони від негативних процесів, забруднення й погіршення екологічного стану. Природні та кліматичні умови області сприятливі для інтенсивного високоефективного розвитку сільського господарства. Сільське господарство – друга за обсягами та перша по зайнятості трудових ресурсів галузь матеріального виробництва області. Площа сільськогосподарських угідь області перевершує 2 млн.га. Сільськогосподарське виробництво здійснюють колективні підприємства та фермерські господарства. На початок 2011 року фермери мали у користуванні 361,1 тис.га сільськогосподарських угідь (близько 18% загальної площі цих земель в регіоні), у тому числі 355,7 тис.га ріллі. У середньому на одне господарство припадало по 79,3 га сільгоспугідь (у 2009 році – по 76 га). 6.2. Основні чинники антропогенного впливу на земельні ресурси. Основними чинниками антропогенної трансформації ландшафтів є вплив промислових підприємств. Значної шкоди земельні ресурси зазнають через забруднення ґрунтів викидами промисловості (важкі метали, кислотні дощі, тощо) та використання засобів хімізації в аграрному секторі. В умовах переходу на ринкові відносини, коли проходять бурхливі процеси у зміні форм господарювання і власності на землю, спостерігається диспаритет цін на паливо, техніку, добрива, послуги і сільськогосподарську продукцію. Родючість грунту залишається поза увагою багатьох виробників, враховуючи застосування органічних та мінеральних добрив. Агрохімічне обстеження ґрунтів області показує погіршення якісних показників їх родючості. Використання органічних та мінеральних добрив зменшує вміст гумусу у ґрунті. Спостерігається порушення структури посівних площ, порушення сівозмін і оптимальних систем полезахисних лісонасаджень. Недотримання технологій і термінів проведення обробітку ґрунту, захисту рослин від бур’янів, шкідників та хвороб, застосування хімічних меліорантів, негативно впливає на відтворення родючості ґрунтів, загострює проблеми гумусового, агрофізичного та меліоративного стану і веде до зниження родючості ґрунтів та ефективності ведення рослинництва. 6.3. Стан і якість ґрунтів. 6.3.1. Якість ґрунтів сільськогосподарського призначення. Ґрунтовий покрив у північній частині області представлений переважно чорноземами глибокими, далі на південь – чорноземами звичайними та південними, а в приморській смузі – темно-каштановими ґрунтами на лесових породах.

94


Серед цих зональних ґрунтів на значно менших площах сформувалися чорноземи на щільних глинах, елювії щільних карбонатних та некарбонатних порід, піски, а також лучно-чорноземні, лучні та інші ґрунти. Чорноземи глибокі на лесових породах мають поширення у Кривоозерському, Врадіївському та Первомайському районах. Це одні з найбільш родючих ґрунтів області. Чорноземи звичайні мало- та середньогумусні на лесах найбільш поширені в області й займають майже третину її території. Чорноземи південні бідніші на гумус і поживні речовини, ніж чорноземи звичайні. Вони в більшій мірі піддаються дії вітрової ерозії, ніж чорноземи звичайні. Темно-каштанові залишково-слабо-солонцюваті ґрунти на лесових породах поширені на крайньому півдні області. 6.3.2. Забруднення ґрунтів. Основними джерелами забруднення ґрунтів внаслідок антропогенного впливу є сільське господарство, промисловість і транспорт. Характерними забруднювачами земельних ресурсів виступають важкі метали та пестициди. Інтенсивне сільськогосподарське використання земель призводить до зниження родючості ґрунтів через їх переущільнення, втрати грудко-зернистої структури, водопроникності та аераційної здатності. Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва, застосування засобів хімізації, меліорації та механізації призводить до погіршення агрономічних якостей ґрунту через знищення в ньому гумусу. Істотним фактором техногенного забруднення ґрунтів є, перш за все, транспорт. Викиди вихлопних газів підвищують вміст свинцю у ґрунтах біля автотрас та в ґрунтах придорожньої смуги уздовж доріг з інтенсивним рухом. 6.3.3 Деградація грунтів. На формування та проходження деградаційних процесів у землекористуванні, разом з чинниками природного характеру, значний вплив мають техногенні галузі сільського, лісового та іншого господарства. У складі деградаційних процесів першість належить процесам водної ерозії ґрунтів. В Україні відбувається щорічне зростання еродованих земель. Насамперед це залежить від того, як використовуються землі. Майже половина орних земель області знаходяться на ерозійно небезпечних площах. Натурні вивчення розвитку процесів водної ерозії засвідчили, що середньозмиті ґрунти розміщуються, в основному, на покатих прибалкових схилах. Сильнозмиті ґрунти безпосередньо примикають до берегів річок, водойм і балок. Ерозія ґрунтів є основним і найбільш небезпечним та дестабілізуючим фактором екологічної ситуації на ландшафтах, що призводить до забруднення та замулення (струмків, річок, ставків, тощо). Збільшення обсягів виробництва рослинницької продукції за рахунок екстенсивної системи землеробства призвела до залучення у сільськогосподарський обіг малопродуктивних і деградованих угідь, включаючи схилові землі, піщані масиви тощо. 95


Площа деградованих та малопродуктивних земель в області становить 246,4 тис.га, які визначені, розробленою в 1995 році Миколаївською філією Інституту землеустрою «Регіональною програмою захисту земель від водної та вітрової ерозії, інших видів деградації земель Миколаївської області». Проекти консервації на деградовані землі не розроблялися. Потребують консервації 223,6 тис.га (9,09% від загальної площі території). Найбільша площа деградованих та малопродуктивних земель знаходиться в Баштанському, Вознесенському, Врадіївському, Доманівському, Новоодеському та Первомайському районах. Визначити фактичну площу малопродуктивних та деградованих земель в розрізі державної та приватної власності, непридатність їх для вирощування сільськогосподарських культур та необхідність їх заліснення, на даний час можливо тільки при проведенні землевпорядних робіт з інвентаризації земель та їх ґрунтового обстеження. Таблиця 6.3.3.1. Райони, які зазнають ерозії ґрунтів 2006 рік

2007 рік

Площа земель, які піддаються деградації, тис.га % до загальної площі території

2008 рік

2009 рік

2010 рік

246,4

246,4

246,4

10,02

10,02

10,02

Деградація земель, у тому числі: вітрова ерозія, тис.га водна ерозія, тис.га

1796,0 140,5

сукупна ерозія, тис.га підкислення грунтів, тис.га засолення грунтів, тис.га залуження грунтів, тис.га зсуви землі, тис.га

Територія порушених земель по Миколаївській області складає 3028,526 га, що складає 0,12% від загальної площі. Відпрацьовано всього 1313,7984 га земель (0,05% від загальної площі), рекультивацію проведено на площі 12,96 га, що становить 0,527% від загальної площі території. 6.4. Оптимізація використання та охорона земель. В межах своїх повноважень держуправління забезпечує додержання встановленого порядку передачі земельних ділянок у власність, надання їх у користування, а також продажу земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам. При цьому, контролюється та ураховується місце розташування та розмір земельних ділянок, умови щодо забезпечення охорони навколишнього природного середовища при вилученні або передачі земельних ділянок усіх категорій незалежно від форм власності. 96


Обсяг проектних матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок під розташування об’єктів значно зменшився. За 12 місяців 2010 року було розглянуто вказаних матеріалів по – 2719 об’єктам (в 2009 році – 5059). За категоріями земель було надано погодження на вилучення земельних ділянок: сільськогосподарського призначення – 83599,72 га; земель лісового фонду – 81,1821 га (землі надавалися спеціалізованим підприємствам для ведення лісового господарства); земель водного фонду – 459,0063 га; земель природнозаповідного фонду та іншого природоохоронного призначення – 13,6988 га (обслуговування об’єктів ПЗФ); земель рекреаційного призначення – 10,9545 га; земель житлової та громадської забудови – 449,1762 га; земель історикокультурного призначення – 0,4037 га; земель промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення – 154,4258 га. В процесі опрацювання проектних матеріалів, що представлялися на погодження природоохоронному органу було повернуто на доопрацювання або відхилено від погодження 237 проектних матеріалів, що складає 8,7% від загальної кількості проектів. Основні недоліки проектної документації, за якими проектні матеріали були відхилені від погодження – це або невідповідність природоохоронним вимогам розміщення запланованого об’єкту, або необхідність доопрацювання проектної документації відповідно до вимог наказу Міприроди від 05.11.04 №434. Особлива увага при розгляді проектної документації приділяється землям сільськогосподарського призначення, землям лісового фонду (дотримання вимог розпорядження КМУ від 10.04.08 №610-р «Деякі питання розпорядження лісовими ділянками»), під водними об’єктами та в межах нормативних розмірів їх прибережних захисних смуг, а також земельним ділянкам оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення. Охорона земель включає систему правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на їх раціональне використання, запобігання необґрунтованому вилученню земель із сільськогосподарського обороту, захист від шкідливих антропогенних впливів, а також на відтворення і підвищення родючості ґрунтів, продуктивності земель лісового фонду, забезпечення режиму земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення. З метою ефективного вирішення питань, пов’язаних з проблемами ліквідації негативних процесів на еродованих та деградованих землях розроблено «Регіональну програму захисту земель від водної та вітрової ерозії, інших видів деградації земель в Миколаївській області». Також, в області розроблено «Обласну програму охорони та підвищення родючості ґрунтів Миколаївської області на 2006-2015 роки». Даними програмами передбачено виведення з обробітку малопродуктивних та деградованих земель, консервацію зазначених земель на площі 38,4 тис.га і переведення еродованих земель в поліпшені пасовища на площі 236,4 тис.га, що зменшить розораність ґрунтів області. Крім того, на площі 16,4 тис.га ріллі передбачається створити стокорегулюючі і полезахисні смуги. На площі 2,7 тис.га – планується створити прибережні захисні смуги вздовж річок і навколо водойм. На площі 0,2 тис.га – провести суцільне заліснення. За рахунок пасовищ до 2015 року передбачено створити 18,2 тис.га прибережних захисних смуг вздовж річок і навколо водойм, провести заліснення на площі 50,8 тис.га, заповідні території на площі 8,8 тис.га. 97


Пропонується вилучити з орних угідь, в першу чергу, ділянки із сильнозмитими ґрунтами на схилах крутизною від 50 і більше. В другу чергу пропонується виведення з орних угідь ділянки із середньозмитими ґрунтами на схилах від 30 до 50. Для корінного поліпшення кислих та солонцюватих і засолених ґрунтів застосовують хімічну меліорацію. Вона полягає в зміні складу увібраних катіонів ґрунту. З цією метою вносять кальцієвмісні матеріали: вапно на кислих ґрунтах, а на лужних – гіпс або відхід хімічної промисловості фосфогіпс. Хімічна меліорація поліпшує хімічну реакцію та водно-фізичні властивості ґрунту. Це створює сприятливі умови для ефективного внесення добрив. Одним із першочергових заходів поліпшення засолених, заболочених, підтоплених і перезволожених земель є зниження рівня ґрунтових вод та відвід їх шляхом спорудження дренажної мережі. Дренажні системи споруджуються для відведення як поверхневих вод так і ґрунтових. Також, необхідно здійснювати: - створення контурно-меліоративної системи території, яка передбачає диференційоване використання земель залежно від рельєфу, грунтовоекологічних і водоутворювальних умов; - збільшення лісистості до оптимальних розмірів; - здійснення агротехнічних протиерозійних заходів із запобігання замулюванню водних джерел продуктами ерозії; - створення та упорядкування водоохоронних зон і прибережних захисних смуг; - залуження і створення лісових насаджень у прибережних захисних смугах, схилах, балках та ярах; - упорядкування водовідведення на сільськогосподарських угіддях. Однак цей процес тривалий, довгий та потребує великих фінансових затрат. 7. НАДРА 7.1. Мінерально-сировинна база. 7.1.1. Стан та використання мінерально-сировинної бази. Більша частина Миколаївської області перебуває на Причорноморській низовині, і тільки на півночі – у межах Придніпровської височини. Північнозахідна її частина лежить в області лісостепів, південно-східна – в області степів. Корисні копалини представлені головним чином нерудним комплексом. Разом із гранітами зустрічаються гнейси, кварцити та польовий шпат. Мінерально-сировинні ресурси на території області представлені значними запасами будівельних матеріалів: каменю будівельного понад 627 млн.м3, гранітів із широкою гамою кольорів і високих декоративних якостей – близько 51,3 млн.м3, каменю пиляного – близько 72,3 млн.м3, цементної сировини – близько 60,7 млн.т, глиняно-черепичної сировини – близько 48,1 млн.м3, піску будівельного – 123,7 млн.т. Промислове значення мають також поклади вапняків (біля 16,4 млн.т), каоліну (біля 113,6 млн.м3), дорожніх матеріалів і т.п. В Кривоозерському районі знаходиться комплексне родовище руди, нікелю і кобальту. В Арбузинському, Братському та Казанківському районах розташовані родовища урану. Зазначені родовища не розробляються. В Казанківському районі ведеться робота по встановленню меж родовища. 98


Таблиця 7.1.1.1. Мінерально-сировинна база Види корисних копалин Граніт Пісок Вапно (цементна сировина) Пиляний камінь (черепашняк) Каоліни Керамзитова сировина Вапняк для випалювання на вапно Цегельна сировина

Загальна кількість родовищ 2009 рік 47 32 2 15 2 2 6 44

2010 рік 47 32 2 15 2 2 6 44

Родовища, що розробляються 2009 рік 15 11 1 2 1 5

2010 рік 15 11 1 2 1 5

Добувна промисловість Миколаївської області орієнтована на видобування будівельних матеріалів (граніт, пиляний черепашняк, вапняк, пісок, каоліни, керамзитова сировина, цегельна сировина). Згідно з компетенцією держуправління в частині питань надрокористування, його функції визначені чинним природоохоронним законодавством і включають: - розробку та затвердження екологічних карток перед отриманням суб’єктом господарювання спеціального дозволу (ліцензії) на користування надрами відповідно до «Інструкції щодо порядку погодження матеріалів з Мінекобезпеки України та його органами на місцях для отримання спеціальних дозволів (ліцензій) на користування надрами», затвердженої наказом Мінекобезпеки України від 30 вересня 1996 року №119; - здійснення державної екологічної експертизи проектної документації на користування надрами, відповідно до ст.14 Закону України «Про екологічну експертизу», ст.22 Гірничого закону України та п.8 постанови КМУ від 27.07.95 №554; - надання висновку щодо погодження гірничих відводів відповідно до кодексу України «Про надра» та Положення про порядок надання гірничих відводів, затвердженого постановою КМУ від 27.01.95 №59; - надання висновків про погодження проектів землеустрою щодо розміщення земельних ділянок відповідно до ст.124 Земельного кодексу України, кодексу України «Про надра»; Станом на 01.01.2011 у Миколаївській області зареєстровано 186 родовищ корисних копалин, у тому числі підземних питних та лікувальних вод. Ліцензовано 67 родовищ, із них розробляються 52 родовища. Згідно державної статистичної звітності в області налічується 3034,2495 га під відкритими розробками, кар’єрами, шахтами та відповідними спорудами, у тому числі 1719,5098 га під відкритими розробками та шахтами, які експлуатуються; 1314,7397 га інших (під відпрацьованими розробками та кар’єрами, закритими шахтами, відвалами, териконами, які не експлуатуються). Зведені дані по використанню надр у Миколаївській області наведені у таблиці 7.1.1.2.

99


Таблиця 7.1.1.2. Використання надр Загальна кількість кар`єрів, шахт, розрізів та розробок 186

Наявність документації Гірничий відвід

Земельний відвід

Ліцензії

2

6

5

Загальна площа порушених земель, га

Площа відпрацьованих земель, що підлягають рекультивації, га

Рекультивовано в 2010 році, га

3028,526

1313,7984

12,96

Надмірні техногенні навантаження і довготривалий масштабний видобуток корисних копалин призводять до значних змін геологічного середовища і порушують урівноваженість природних процесів: геохімічних, біогеохімічних, гідрогеологічних, інженерно-геологічних (екзогенних), геофізичних (сейсмогеофізичних). В останні роки у декілька разів збільшилася (переважно внаслідок техногенезу) кількість небезпечних екзогенних геологічних процесів: зсувів, підтоплень, карсту, просідань, абразії берегових зон. Крім того, високий рівень техногенних перетворень геохімічних параметрів ландшафтів (внесення міндобрив, надходження хімічних речовин з повітряними і водними викидами, накопичення відходів) збільшив загальний екологічний ризик геологічного середовища. 7.2. Система моніторингу геологічного середовища. 7.2.1. Підземні води: ресурси, використання, якість. В гідрогеологічному відношенні Миколаївська область знаходиться на площі Причорноморського та Українського басейнів підземних вод. Гідрогеологічні умови формування прогнозних ресурсів області в цілому не дуже сприятливі, тому і кількість їх тут невелика – 441,6 тис.м3/добу при значеннях по окремих районах від 4,8 тис.м3/добу (Арбузинський район) до 58,3 тис.м3/добу (Новоодеський район). Територія області характеризується відносно невисокими прогнозними ресурсами підземних вод, які придатні до водопостачання, нерівномірним їх розподілом і забезпеченістю. Недостачу питної води відчуває багато населених пунктів області. Основними водоносними горизонтами (комплексами), які розповсюджені на території Миколаївської області і придатні для водопостачання населення, є плейстоценовий алювіальний, верхньо-, середньосарматський, палеогеновий, крейдовий та архей-протерозойський. Прогнозні ресурси підземних вод (далі – ПРПВ) з мінералізацією до 1,5 г/дм3 дорівнюють 349,87 тис.м3/добу, що складає 79,23% від загальної кількості ПРПВ. По водоносних горизонтах (комплексах) ПРПВ з мінералізацією до 1,5 г/дм3 розподіляються у таким чином (у дужках загальний обсяг ПРПВ в т.ч. і з мінералізацією до 3,0 г/дм3): - плейстоценовий – 58,14 (62,2) тис.м3/добу – 16,6% від величини ПРПВ з мінералізацією до 1,5 г/дм3; 100


- неогеновий – 184,08 (242,8) тис.м3/добу – 52,6%; - палеогеновий – 49,64 (61,2) тис.м3/добу – 14,2%; - крейдовий – 31,45 (31,8) тис.м3/добу – 8,99%; архей-протерозойський – 26,56 (43,6) тис.м3/добу – 7,6%. Розподіл прогнозних ресурсів по водоносним горизонтам адміністративним районам наведений у таблиці 7.2.1.1.

та

Таблиця 7.2.1.1. Прогнозні ресурси підземних вод по водоносним горизонтам Найменування № адміністративних з/п районів алювіальний

Прогнозні ресурси, тис.м3/добу Водоносні горизонти і комплекси неогеновий палеогеновий крейдовий

архей-протерозойський

Всього з мінералізацією до 3,0 г/дм3

1. Арбузинський

-

-

-

-

4,8

4,8

2. Баштанський

-

11,3

5,4

-

-

16,7

3. Березанський

-

6,7

-

-

-

6,7

1,0

5,8

3,1

-

0,3

10,2

5. Братський

-

-

-

-

5,0

5,0

6. Веселинівський

-

10,6

-

-

-

10,6

7. Врадієвський

-

3,8

8,2

7,2

1,0

20,2

8. Вознесенський

26,1

1,2

13,2

11,3

2,1

53,9

9. Доманівський

-

4,6

13,0

9,5

0,5

27,6

10. Єланецький

3,0

3,4

8,5

-

6,0

20,9

11. Жовтневий

-

35,8

-

-

-

35,8

12. Казанковський

3,0

6,4

3,2

-

7,0

19,6

13. Кривоозерський

3,0

0,4

-

3,8

3,9

11,1

14. Миколаївський

-

50,5

-

-

-

50,5

15. Новобузький

-

4,7

3,6

-

5,0

13,3

16. Новоодеський

26,1

29,2

3,0

-

-

58,3

17. Очаківський

-

12,4

-

-

-

12,4

18. Первомайський

-

-

-

-

8,0

8,0

19. Снігурівський

-

56,2

-

-

-

56,2

62,2

242,8

61,2

31,8

43,6

441,6

4. Березнегуватський

Усього

Експлуатаційні запаси підземних вод (ЕЗПВ) розвідані і затверджені станом на 01.01.2010 р. на 8 родовищах (12 ділянок родовищ) у загальній сумі 81,22 тис.м3/добу, що становить 18,4% від величини ПРПВ, змінюючись по адміністративних районах від 3,8 тис.м3/добу (Врадіївський район) до 32,3 тис.м3/добу (Вознесенський район). Дванадцять адміністративних районів експлуатаційних запасів не мають. Відомості про прогнозні ресурси (за даними регіональних оцінок) та експлуатаційні запаси підземних вод (згідно протоколів Державної комісії з затвердження запасів) наведені в таблиці 7.2.1.2. 101


№ з/п

1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10. 11. 12. 13. 14. 15. 16. 17. 18. 19.

Назва адміністративного району

Арбузинський Баштанський Березанський Березнегуватський Братський Веселинівский Вознесенський Врадієвський Доманівський Єланецький Жовтневий + м.Миколаїв Казанківський Кривоозерський Миколаївський Новобузький Новоодеський Очаківський Первомайський Снігурівський Усього:

Площа, тис.км2

Таблиця 7.2.1.2. Прогнозні ресурси та експлуатаційні запаси підземних вод по адміністративних районах Миколаївської області

до 1,5

1,5-3,0

до 3,0

1,0 1,7 1,4 1,2 1,3 1,2 1,4 0,8 1,5 1,0 1,6 1,4 0,8 1,5 1,5 1,3 1,4 1,3 1,3 24,6

3,15 7,73 5,54 2,35 2,51 9,68 52,32 20,20 26,75 14,14 21,95 8,63 10,54 45,90 6,36 50,92 11,90 8,00 41,30 349,87

1,65 8,97 1,16 7,85 2,49 0,92 1,58

4,80 16,70 6,70 10,20 5,00 10,60 53,90 20,20 27,60 20,90 35,60 19,60 11,10 50,50 13,30 58,30 12,40 8,00 56,20 441,60

Прогнозні ресурси підземних вод, тис.м3/добу Усього

У тому числі ЕЗПВ

Мінералізація, г/дм

0,85 6,76 13,65 10,97 0,56 4,60 6,94 7,38 0,50 14,90 91,73

3

до 1,5

5,30

32,30 3,80 6,40 1,92 3,90

21,60 6,00

81,22

Загальний водовідбір з підземних водоносних горизонтів у 2010 році склав 120,26 тис.м3/добу (27% величини ПРПВ), в т.ч. 69,35 (57%) тис.м3/добу з мінералізацією до 1,5 г/дм3 і 50,91 (43%) тис.м3/добу з мінералізацією більше 1,5 г/дм3. Більше половини водовідбору для господарсько-питного використання складають води з мінералізацією до 1,5 г/дм3. У порівнянні з попереднім роком загальний видобуток підземних вод зменшився на 5,67 тис.м3/добу (4,5%). По водоносних горизонтах (комплексах) прогнозні ресурси підземних вод розподіляються наступним чином: - плейстоценовий алювіальний водоносний горизонт – прогнозні ресурси підземних вод визначені в кількості 62,2 тис.м3/добу. Загальний водовідбір в 2010 році склав 16,17 тис.м3/добу (13,4% від загального водовідбору). Ступінь освоєння прогнозних ресурсів – 26%. Прогнозні ресурси алювіального водоносного горизонту не зазнали значних змін хімічного складу, а сучасний стан рівнів підземних вод дорівнює допустимих значень; - неогеновий водоносний комплекс – є основним, що експлуатується у межах області (водоносний горизонт у середньосарматських відкладах – у північній, північно-західній частинах області, верхньосарматських – в східних, південних, центральних районах). ПРПВ по неогеновому комплексу визначені в кількості 242,8 тис.м3/добу. Загальний водовідбір 2010 року склав – 83,9 тис.м3/добу (69,8% від загального водовідбору). Ступінь освоєння складає 35%. Прогнозні ресурси неогенового водоносного комплексу зазнали незначних змін якісного та кількісного складу; 102


- палеогеновий водоносний комплекс – ПРПВ визначені в кількості 61,2 тис.м3/добу. Загальний водовідбір 2010 року склав – 8,56 тис.м3/добу (7,1% від загального водовідбору). Ступінь освоєння складає 14%. Сучасний стан прогнозних ресурсів палеогенового водоносного комплексу не зазнав значних змін; - крейдовий водоносний комплекс – ПРПВ визначені в кількості 31,8 тис.м3/добу. Загальний водовідбір 2010 року склав – 0,48 тис.м3/добу (0,4% від загального водовідбору). Ступінь освоєння складає 2%. Прогнозні ресурси крейдових відкладів не зазнали значних змін хімічного складу, а сучасний стан рівнів підземних вод дорівнює допустимих значень; архей-протерозойський водоносний комплекс – ПРПВ визначені в кількості 3,6 тис.м3/добу. Загальний водовідбір 2010 року склав – 11,13 тис.м3/добу (9,3% від загального водовідбору).Ступінь освоєння складає 25,5%. Прогнозні ресурси архей-протерозойського комплексу зазнали змін з часу підрахунку, поширились площі їх використання (за межами ділянок підрахунку). У звітному періоді із розвіданих експлуатаційних запасів області відбиралася зовсім мала частка підземних вод – 10,93 тис.м3/добу (13% від ЕЗПВ).На даний період Коблево-Рибаківське родовище (розвідані запаси в кількості 5,3 тис.м3/добу) і ділянка Бузька Вознесенського родовища (6,3 тис.м3/добу) не експлуатуються. Тобто з дванадцяти розвіданих ділянок родовищ підземних вод станом на 01.01.10 р. експлуатуються десять. Дані щодо розподілу експлуатаційних запасів підземних вод відповідно до родовищ наведені в таблиці 7.2.1.3. Таблиця 7.2.1.3. Розподіл експлуатаційних запасів підземних вод відповідно до родовищ

№ з/п

1

1.

Родовище підземних вод

2 Вознесенське

Ділянка РПВ

3 Вознесенська-1 Бузька ОдеськоКишинівська Натягайлівська

Геологічний індекс водоносного горизонту 4 P2-3 аQІІІ P2-3

№ протоколу, інстанція та дата затвердження 5 №3543 УкрТК3 08.12.73 р.

аQІІІ

2.

Врадіївське

Врадіївська

3.

Кривоозерське

Кривоозерська

AR-PR1

4.

Доманівське

Зброшківська

K2

5.

Новоодеське

Новоодеська-1

aQII-III

№4101 УкрТКЗ 25.04.81 р. №4136 УкрТКЗ 29.10.81 р. №3756 УкрТКЗ 17.02.76 р. №4199 УкрТКЗ 02.07.82 р.

6.

КоблевоРибаківське

КоблевеРибаківська

N1s3

№4803 УкрТКЗ 18.06.89 р.

7.

Очаківське

Очаківська-1 Очаківська-2

N1s3

8.

Галицинівське

Галицинівська

N1s3

Разом:

N1s2

№3540 УкрТК3 20.01.73 р. №1829 УкрТК3 08.10.09 р.

ЕЗПВ, тис.м3/добу у т.ч. по категоріях Усього

А

В

С1

С2

6 2,3 6,3

7 2,8

8 2,3 -

9 3,5

10 -

3,9

-

3,9

-

-

19,8

4,3

4,4

11,1

-

3,8

2,7

0,8

0,3

-

3,9

-

2,0

1,9

-

6,4

2,7

0,6

3,1

-

21,6

13,0

8,6

-

-

5,3

1,3

3,4

0,6

-

3,5 2,5

2,3 0,9

0,8

1,2 0,8

-

1,92

-

1,6

0,32

-

81,22

30

28,4

22,82

0

103


На 1 мешканця області в середньому доводиться 0,064 м3/добу ЕЗПВ (прогнозних ресурсів – 0,360 м3/добу). Однак розподіл ЕЗПВ по адміністративних районах вкрай нерівномірний. Основна частина ЕЗПВ приурочена до долини р. Південний Буг, де експлуатаційні запаси становлять 60,91 тис.м3/добу – 70,6% від ЕЗПВ. Тут знаходиться 3 родовища (6 ділянок) підземних вод, які розташовані в межах Вознесенського, Жовтневого і Новоодеського районів. Існують певні складнощі з оцінки достовірності визначення гідрогеологічних параметрів водоносного горизонту за досвідом експлуатації водозаборів. Це пов’язано з тим, що водокористувачі не завжди виконують вимоги щодо умов спеціального водокористування. Облік використаної води ведеться непрямими методами (по терміну роботи насосного обладнання, по витратах електроенергії). Спостереження за рівнем підземних вод в експлуатаційних свердловинах не проводяться. При вибірковому обстеженні водозаборів отримати таку інформацію також не представилося можливим, тому що свердловини не обладнані пристроями для замірів рівнів, відсутні прилади обліку видобутку підземних вод. На більшості родовищ режимні спостереження не проводяться в зв’язку з тим, що режимна мережа відсутня (Вознесенське-1, Доманівське, Кривоозерське). Аналіз режиму рівня та якості підземних вод в області здійснюється за даними моніторингу, який проводиться Миколаївською гідрогеологічною партією. Станом на 01.01.11 р. режимна мережа Миколаївської області складається з 55 спостережних свердловин, в тому числі 33 свердловини державного рівня узагальнення та 22 свердловини регіонального рівня узагальнення. 36 свердловин характеризують природний і слабкопорушений режим підземних вод і 19 свердловин характеризують порушений режим підземних вод на Вознесенському, Очаківському, Матросівському, Новоодеському водозаборах та в Коблево-Рибаківській зоні відпочинку. Режимною мережею охоплені ґрунтові води четвертинних відкладів (19 свердловин) і міжпластові води понтичних (3 свердловини), меотичних (2 свердловини), верхньосарматських (13 свердловин), середньо сарматських (4 свердловини), кінських (1 свердловина), палеогенових (6 свердловин), крейдових (1 свердловина), архей-протерозойських відкладів (6 свердловин). Формування режиму ґрунтових вод відбувається під значним впливом кліматичних і техногенних чинників, що визначає епізодичні сезонні і багаторічні зміни їх запасів і хімічного складу. В період з 1985 року по 2005 рік, у зв’язку із збільшенням кількості атмосферних опадів, відмічалось підвищення рівня ґрунтових вод з інтенсивністю 0,03-0,04 м/рік. В останні роки, атмосферні опади спричинили підвищення рівнів ґрунтових вод в межах до 1,63 м. Хімічний склад ґрунтових вод різноманітний і залежить від умов формування, літологічного складу водовміщуючих порід, глибини залягання. Ґрунтові води в заплавах і надзаплавних терасах річок, в умовах активного водообміну з поверхневими водами, прісні з мінералізацією до 1 г/дм3. На міжрічних (вододільних) просторах ґрунтові води переважно приурочені до лесовидних суглинків і в умовах важкого водообміну характеризуються підвищеною мінералізацією (3,4-12,8 г/дм3). 104


Формування рівневого режиму неглибоко залягаючих міжпластових вод понтичних і меотичних відкладів також в значній мірі відбувається під впливом кліматичних і техногенних факторів. Води переважно солонуваті з мінералізацією 3-7,5 г/дм3. Областю живлення міжпластових підземних вод Причорноморського басейну в межах Миколаївської області є південна частина схилу Українського кристалічного масиву та відроги Подільської височини. Наявність річок (Південний Буг, Кодима, Мертвовод, Інгул, Інгулець та ін.), долини яких вироблені в неогенових, палеоген-крейдових і докембрійських породах, являються додатковим джерелом поповнення ресурсів підземних вод. Додаткове інфільтраційне живлення підземні води неогену одержують у місцях виходів порід на денну поверхню або близького від її залягання (в ерозійних врізах). Це ж відноситься і до живлення підземних вод кристалічних порід докембрію, у меншому ступені палеогену і крейди. У живлені підземних вод неогену бере участь і перетік ґрунтових вод лесових відкладів через водоупор («червоно-бурі» плейстоцен-пліоценові глини і ін.). Основний напрямок руху підземних вод орієнтовано в цілому з півночі на південь, що обумовлено падінням водомістких порід і водотривких шарів, що їх розділяють. Оскільки області живлення глибоко залягаючих міжпластових підземних вод в межах Причорноморського артезіанського басейну знаходяться далеко від областей утворення надмірного напору, їх природний режим, на відміну від ґрунтових вод, більш стабільний. Тут майже зовсім не проявляються дії поверхневих факторів і процесів, які значною мірою формують режим перших від поверхні водоносних горизонтів. Коливання рівня для міжпластових підземних вод мають згладжений, нерізкий характер, однак вони збігаються з природними багаторічними циклами які властиві ґрунтовим водам з деяким гальмуванням та зміщенням на кілька років. Відмічається тенденція до збільшення мінералізації підземних вод основних експлуатаційних водоносних горизонтів верхньо- і середньосарматських відкладів. В межах Українського басейну (Інгуло-Інгулецький гідрогеологічний підрайон), де розповсюджені підземні води зон тріщинуватості кристалічних порід докембрію, основним фактором формування їх режиму являються атмосферні опади та поверхневі води рік. За довгий період підземні води докембрію перетерпіли значні зміни в переформуванні якості під впливом техногенних факторів. Основним техногенним чинником впливу на стан підземних вод в області є водогосподарське навантаження – інтенсивна експлуатація підземних вод, а також тривале гідромеліоративне освоєння території, що приводить до значного, а на деяких площах і повного переформування водно-сольового стану гідрогеологічного середовища (Березанський, Снігурівський, Жовтневий, Очаківський, Миколаївський та інші райони). В прибережній смузі Чорного моря та на ділянках інтенсивного водовідбору (Очаківський водозабір, Коблево-Рибаківська зона відпочинку) відмічається зниження п’єзометричних рівнів і погіршення якості підземних вод. На Очаківському водозаборі у межах контуру підрахунку запасів мінералізація 105


збільшилась від 0,8-1,2 г/дм3 до 1,6-2,0 г/дм3 (у прибережно-морській зоні до 2,6 г/дм3, що пов’язано з перетіканням більш мінералізованих підземних вод із вище- та нижчезалягаючих водоносних горизонтів, а також з інтрузією солоних морських вод). В Коблево-Рибаківській зоні відпочинку відмічається збільшення мінералізації підземних вод від 1,3 до 1,5 г/дм3, в прибережній смузі Чорного моря шириною 0,5-1,0 км мінералізація підземних вод досягає 3,0-5,0 г/дм3. Значний вплив на якість підземних вод оказує і меліоративне освоєння територій, яке призводить до поповнення ресурсів підземних вод і переформуванню водно-сольового балансу. Особливо значні зміни відмічені на території, розташованої широкою полосою по обидва берега р. Інгул, а також в межах водороздільного плато межиріччя річок Інгул-Вісунь, де розташовані Інгульська, Інгулецька, Спаська, Костичівська зрошувальні системи. Тут мінералізація підземних вод переважно складає 1,5-3,0 г/дм3 і більше. Зміни водно-сольового балансу підземних вод відмічаються на території впливу Південно-Українського енергетичного комплексу. В районі Ташлицького водоймища-охолоджувача в результаті значних втрат поверхневих вод спостерігається підвищення мінералізації підземних вод за рахунок накопичення сульфатів і хлоридів. Внаслідок погіршення якості підземних вод значно зменшилась кількість прогнозних ресурсів прісних вод по всіх водоносних горизонтах (комплексах), збільшилась кількість слабосолонуватих і солонуватих вод. В більшості адміністративних районів ресурси, придатні для господарсько-питного водопостачання, істотно скоротились. Особливо це стосується районів, які розташовані в північній та східній частині області: - Арбузинський – 60% підземних вод (ПВ), що використовуються з мінералізацією від 1,5 до 3 г/дм3; 10% з мінералізацією більше 3 г/дм3; - Братський – 71,4% ПВ, що використовуються з мінералізацією від 1,5 до 3 г/дм3; - Єланецький – 96% ПВ, що використовуються з мінералізацією від 1,5 до 3 г/дм3; 4% з мінералізацією більше 3 г/дм3; - Баштанській – 79% ПВ, що використовуються з мінералізацією від 1,5 до 3 г/дм3; 9,7% з мінералізацією більше 3 г/дм3; - Казанківський – 47% ПВ, що використовуються з мінералізацією від 1,5 до 3 г/дм3; 30% з мінералізацією більше 3 г/дм3; - Березнегуватський – 89% ПВ, що використовуються з мінералізацією від 1,5 до 3 г/дм3; - Снігурівський – 43% ПВ, що використовуються з мінералізацією від 1,5 до 3 г/дм3; 33% з мінералізацією більше 3 г/дм3; - Жовтневий – 27% ПВ, що використовуються з мінералізацією від 1,5 до 3 г/дм3; 33% з мінералізацією більше 3 г/дм3; - Миколаївський – 47% ПВ, що використовуються з мінералізацією від 1,5 до 3 г/дм3; 18% з мінералізацією більше 3 г/дм3. В деяких районах майже відсутні прісні підземні води (Єланецький район – 0% використовуваних підземних вод з мінералізацією до 1,5 г/дм3). Найбільш сприятливі умови для господарсько-питного водозабезпечення відмічаються в північно-західній частині області та південній де розповсюджені переважно прісні підземні води, а також в долині р. Південний Буг: 106


- Кривоозерський – 100% ПВ, що використовуються вод з мінералізацією до 1,5 г/дм3; - Врадіївський – 92% ПВ, що використовуються з мінералізацією до 1,5 г/дм3; - Доманівський – 81% ПВ, що використовуються з мінералізацією до 1,5 г/дм3; - Веселинівський – 93% ПВ, що використовуються з мінералізацією до 1,5 г/дм3; - Вознесенський – 99% ПВ, що використовуються з мінералізацією до 1,5 г/дм3; - Первомайський – 79% ПВ, що використовуються з мінералізацією до 1,5 г/дм3; - Очаківський – 83% ПВ, що використовуються з мінералізацією до 1,5 г/дм3; - Березанський – 76% ПВ, що використовуються з мінералізацією до 1,5 г/дм3; - Новоодеський – 76% ПВ, що використовуються з мінералізацією до 1,5 г/дм3. Тут зберігається стабільний гідрохімічний стан прогнозних ресурсів підземних вод. В межах цієї території розвідані 5 родовищ (Вознесенський, Новоодеський райони) підземних вод на різні водоносні горизонти з сумарними експлуатаційними запасами 68,0 тис.м3/добу (78,8% від загальних експлуатаційних запасів), водовідбір з яких складає 7,4 тис.м3/добу (11% від загальних експлуатаційних запасів). Існує значний резерв прогнозних ресурсів і експлуатаційних запасів підземних вод. Підземні води Миколаївської області крім господарсько-питного призначення мають бальнеологічне використання (радонові, йодо-бромні, сірководневі термальні води та ін.). В районі м. Очакова затверджені ДКЗ СРСР експлуатаційні запаси мінеральних вод палеогенових відкладів в кількості 0,898 тис.м3/добу (протокол №9421 від 10.02.89 р.), родовище не експлуатується. В районі м. Снігурівка мінеральні води приурочені до верхньосарматських вапняків, мергелів. За хімічним складом води сульфатно-хлоридні натрієвомагнієві, мінералізація 1,8-2,5 г/дм3. До сарматських відкладів належать і мінеральні води м. Очакова, смт Березанки, Врадіївки та ін. В північно-західній частині (Кривоозерський район) мінеральні природностолові води належать до кристалічних порід докембрію, води з мінералізацією 0,7-1,2 г/дм3, за хімічним складом гідрокарбонатно-сульфатно-хлоридні натрієвомагнієві. Тут також затверджені ДКЗ України (протокол №1306 від 13.07.07 р.) запаси мінеральних природних столових вод Крім того, в північній частині області (Арбузинський, Братський райони) виявлені родовища радонових вод. Надра Миколаївської області перспективні для виявлення родовищ підземних вод не тільки в відкладах сарматського водоносного комплексу, але й в палеогенових, крейдових та кристалічних породах докембрію. При неглибокому заляганні водоносного горизонту в умовах природної його незахищеності підземні води схильні до нітратного забруднення. 107


У 2010 році виявлено 10 ділянок забруднення нітратами (вміст 46-159 мг/дм3), в більшості це Первомайський район, через наслідки накопичення сполук азотної групи в ґрунтах і ґрунтових водах у зоні межиріччя Південний Буг-Синюха, концентрації яких змінювались від 1,2 до 12,3 ГДК. В інших виявлених осередках, нітратне забруднення могло бути спричинено наявністю вигрібних ям, полів фільтрації, звалищ побутових відходів, тваринницьких ферм та ін. По решті водозаборів динаміка росту погіршення якісного складу не спостерігалася (якісний склад підземних вод аналізувався за протоколами досліджень районних СЕС, наданих водокористувачами). Таким чином, як висновок слід зазначити, що інтенсифікація господарської діяльності, все зростаючі техногенні навантаження на геологічне середовище істотно впливають на еколого-гідрогеологічну обстановку в області. При подальшій інтенсифікації господарської діяльності без обліку всього комплексу процесів і явищ, зв’язаних із природними і техногенними факторами неминуче погіршення еколого-гідрогеологічної обстановки. У Березанському, Очаківському і Жовтневому районах, де водозабір перевищує прогнозні експлуатаційні запаси основного водоносного горизонту верхньосарматських відкладів, можливе виснаження його і підвищення мінералізації підземних вод. На водозаборах, розташованих в прибережній смузі Чорного моря і Бузького лиману можливе подальше погіршення якості підземних вод за рахунок підтягування некондиційних поверхневих вод. Невпорядковані побутові та промислові сміттєзвалища, склади отрутохімікатів, скидання неочищених стічних вод обумовили погіршення стану підземних вод. Для зниження ступеня антропогенного впливу на природне середовище необхідно враховувати комплекс процесів і явищ, пов’язаних із природними і техногенними факторами, що негативно впливають на гідрогеологічну обстановку. Техногенне освоєння території повинне здійснюватися шляхом усебічного вивчання природних умов і прогнозування їх змін. 7.2.2. Екзогенні геологічні процеси. Моніторинг екзогенних геологічних процесів (ЕГП) упродовж 2010 року в межах території Миколаївської області виконувався в рамках проекту «Моніторинг поширення та розвитку інженерно-геологічних процесів та явищ в межах території Одеської, Миколаївської та Херсонської областей з метою геологічного забезпечення УІАС НС та протизсувних заходів» (на період 20062011 роки). Таблиця 7.2.2.1. Стан та прояви ЕГП Зсуви

Підтоплення

Ерозія

Кількість зсувів Площі Площі областей, розповсюд2 тис.км ження, км2 24,6

8,95

Ураженість території обл., % 0,037

у т.ч. усього активних (оцінка) 1148

114

на забудованих територіях

Площа, км2

Ураженість., %

Площа, км2

Ураженість., %

50

17033

69

8200

33,3

108


Абразійно-зсувні процеси. На території Миколаївської області у 2010 році проведені наступні види інженерно-геологічних робіт: маршрутне обстеження берегової смуги узбережжя Чорного моря, інспекційні виїзди на ділянки проявів надзвичайних ситуацій, викликаних небезпечними інженерно-геологічними процесами. Ділянка морського узбережжя між Тилігульським і Березанським лиманами (інженерно-геологічний район Б-V-2-55) має протяжність 16 км з них 10,5 пог.км абразійно-зсувний схил. Середня висота схилу складає +35 над рівнем моря. Схил складений з потужної товщею покровних елювіально-еоловоделювіальних неоплейстоценових суглинків (e,vd PІ-ІІІ), червоно-бурими пліоценеоплейстоценовими (N2-E) глинами та в основі дуже абрадуємими запісоченими глинами куяльницького підярусу (N1 kj). На ділянці сформувалося 17 структурних деляпсивних зсувів загальною площею 853 000 м2. З них на 13 зсувах (у природному стані) спостерігалася активізація зсувних деформацій, в результаті чого, від плато відокремились ділянки загальною площею 478,0 м2 (у 2009 році – 774,0 м2). Це майже у 8 разів більше ніж у 2008 році (59,0 м2 ) і дещо перевищує показник в середньому за попередніх 3 роки (2006-2008 роки – 405,0 м2). Питома ураженість ділянки у 2010 році складає К-0,045 (у 2009 році К-0,074). Ділянка морського узбережжя між Березанським лиманом та мисом Очаків (інженерно-геологічний район Б-V-2-55) має протяжність 7,3 пог.км, з них абразійно-зсувні 4,5 км та абразійно-обвальні 2,8 км. Середня висота схилу над рівнем моря складає +35 м. Схил складений покривними елювіально-еоловоделювіальними неоплейстоценовими суглинками (e,vd PІ-ІІІ), які підстилаються червоно-бурими пліоцен-еоплейстоценовими (N2-E) глинами. В основі схилу абрадуються сіровато-жовті, гравелисті піски куяльницького ярусу (N2kj). На абразійно-зсувній ділянці довжиною 4,5 км давно сформувалися 5 структурних деляпсивних зсуви загальною площею 275 000 м 2. Тіло одного з зсувів площею 13 000 м2 в результаті активної абразії в попередні роки розмито, тому в рельєфі не виражене. Поверхні двох зсувів загальною площею 200 000 м2 на протязі 2 пог.км вздовж морського узбережжя сплановані, схил закріплений. За звітний період активізації зсувних деформацій на ділянці не спостерігалося. В 2009 році від плато відокремився масив загальною площею 367,5 м2, у 2008 році (33,0 м2) і значно більше ніж в середньому за попередніх 3 роки (2006-2008 роки). Питома ураженість ділянки 12 складала у 2009 році К-0,082. Абразійно-обвальна ділянка морського узбережжя довжиною 2,8 пог.км від тилової частини Лагерної коси до західної окраїни міста Очаків. Ерозійноакумулятивно-денудаційна вододільна лесова рівнина з півдня обмежена майже вертикальним уступом висотою від 9,0 до 26,0 м. В середньому висота уступу коливається від 20,0 до 22,0 м. На протязі 2010 року на ділянці від тилової частини Лагерної коси на захід до м. Очаків, довжиною 0,4 км, проводилися планувальні інженерні заходи. Таким чином у природному стані залишається ділянка довжиною 2,4 км. На цій ділянці у 2010 році зафіксовано відступання бровки плато у результаті абразії загальною площею 712,0 м2, швидкість – 0,29 м/рік (у 2009 році – 480,0 м2, зі швидкістю 0,20 м/рік ). Питома ураженість ділянки 13 у 2010 році складає К-0,25 (у 2009 році – К-0,17). Середня величина швидкості відступання бровки плато у результаті абразії склала за звітний період 0,29 м/рік, (у 2009 році – 0,20 м/рік), що трохи вище, ніж у 2009 році, та співпадає зі швидкістю 2008 року (0,25-0,30 м/рік), і набагато 109


менше у порівнянні з багаторічним періодом, вона знизилася з 1,0-0,8 м/рік до 0,29 м/рік. Просліджується залежність величини абразії від висоти берегового уступу. Максимальне (0,85 м) відступання бровки плато приурочене до ділянки з найбільшою (24-26 м) висотою уступу. На абразійно-зсувному схилі, який примикає до гирлової частини Дніпровського лиману, протяжністю 1,5 км абразійно-зсувні процеси сприяють відступу бровки плато за звітний період в середньому на 0,3 м/рік. Таким чином на узбережжі моря у межах Миколаївської області з 22 зсувів активізація у 2010 році зафіксована на 13 зсувах (у 2009 році – на 15 зсувах – 68%), з них 3 зсуви сплановані. На 2009 рік роботи з інженерного захисту та планування проводилися на 6 зсувах, з яких на 3 зсувах спостерігалась активізація зсувних деформацій. Всього з 17,8 км абразійно-зсувного та абразійно-обвального схилів морського узбережжя Миколаївської області на 2010 рік сплановано та закріплено 5,6 пог.км берега – 31,5%, (у 2009 році – 4,90 пог.км берега – 27,5%). У 2010 році площа плато в Миколаївській області, що відокремилась від прибровочної частини плато 100% (478,0 м2 знаходиться на ділянці морського узбережжя між Тилігульським і Березанським лиманами). У зсувний процес у 2010 році загалом було залучено близько 478,0 м2 прибровочної частини плато морського узбережжя Миколаївської області, (у 2009 році – 1142,0 м2, що в 2,4 разів більш ніж в 2010 році), і дорівнює в середньому за трьохрічний період 2006-2008 років. Загальна площа плато, що відокремилась від прибровочної частини абразійно-зсувного берега, морського узбережжя в Миколаївській області, довжиною 15,0 пог.км склала у 2010 році 478,0 м2, у той же час на абразійній ділянці морського узбережжя Миколаївської області загальної довжиною 2,80 пог.км загальна площа плато, що відокремилась від прибровочної частини плато, склала у 2010 році 712,0 м2 (у 2009 році – 480,0 м2). Значне збільшення відмиву на абразійній ділянці вірогідно викликане довготривалою призупинкою планувально-будівельних робіт на ділянці довжиною 0,40 км. Ділянка Бузького лиману (правий схил) від м. Очаків до с. Кір’яківка (інженерно-геологічний район Б-V-2-55). Попереднє обстеження правого схилу Бузького лиману відбулося у 2007 році. У 2010 році зсуви вивчалися на ділянці протягом 111,5 пог.км, від південної окраїни с. Кир’яківка до східної окраїни м. Очаків. Всього на цій ділянці спостерігалося 97 зсувів (у 2007 році – 89 зсувів). З них 4 зсуви нових (4%) та на 42 зсувах спостерігається деяка активність(43%). Таким чином у 2010 році активність спостерігалася на 46 зсувах, або на 47% їх загальної кількості у 2010 році (в 2007 році активізація спостерігалась на 43 зсувах (на 48% їх загальної кількості). Значна частка активних зсувів вірогідне викликане все зростаючим дачним будівництвом на схилах, привантаженням та їх обводненням. Ерозійні долини. Усі обстежені ділянки ерозійних долин розташовані на території Одеської області, але, умови формування зсувів в ерозійних долинах аналогічні, або схожі з іншими зсувами в окремих інженерно-геологічних районах регіону. Таким чином, за допомогою маршрутних спостережень, визначивши ступень зсувної активності на окремих ділянках ерозійних долин (часові ряди зсувної активності) за допомогою спостережень у 2010 році, можна дати оцінку зсувної активності в ерозійних долинах на всій території досліджень. 110


В цілому по регіону на ділянках ерозійних долин зсувна активність слабка, складає 3-9%, що свідчить про продовження періоду тимчасової стабілізації зсувів, на фоні різкого зростання середньорічної кількості атмосферних опадів у 2010 році по усієї спостережної мережі метеорологічних пунктів Одеської, Миколаївської та Херсонської областей, та враховуючи інерційність процесу формування зсувних деформацій, яка дорівнює 1-2 рокам, зріст активності зсувів в північному районі Б-І-5-9 повинен відбутися в 2011-2012 роках, за умови збереження тренду зростання середньорічної кількості опадів по метеостанціям регіону в найближчі роки. Підтоплення. На території Миколаївської області процес підтоплення повільно розвивається. Це пов’язано з розвитком комплексу природних та техногенних чинників. Одним з основних природних чинників розвитку підтоплення на даній території є наявність великих плоских безстічних вододільних просторів, які характеризуються дуже низькою природною дренованістю та ускладнені численними балками і ярами, а в південно-східній і південній частинах – подами і западинами. До основних техногенних чинників розвитку процесу підтоплення відноситься водогосподарська діяльність (в основному, наявність крупних систем зрошування). Причому, більшість зрошувальних систем розташована саме на цих вододільних рівнинах. В усіх адміністративних районах Миколаївської області відзначене зростання площ підтоплення, порівняно з 1981 роком. Це пов’язано з постійною, на протязі 25-30 років, експлуатацією великих масивів зрошування (Інгулецька та інші меліораційні системи). В 2010 році враховуючи те, що режим ґрунтових вод межах річкових долин (в заплавах і надзаплавних терасах), на ділянках постійно-природно підтоплених площ, суттєво не впливає на приріст поширення площ підтоплення, основна увага була приділена режиму рівня ґрунтових вод (РГВ) на вододілах і в меншому ступені на схилах, тому що приріст площ підтоплення здійснюється за рахунок вододілів. Динаміка РГВ у 2010 році на території Миколаївської області в межах гідрогеологічних районів представлена наступним чином: - в межах Причорноморського басейну - (В), в Бузько-Дніпровському гідрогеологічному районі - (26); - північна частина гідрогеологічного району в природних умовах формування з непорушеним, вододільним режимом характеризується підвищенням РГВ в порівнянні з 2009 роком; - центральна частина з природно-техногенним вододільним режимом формування характеризується значним підвищенням РГВ у порівнянні з 2009 роком, але також і незначне зниження РГВ від багаторічного; - західна та південно-західна, частини гідрогеологічного району в природному вододільному слабопорушеному режимі характеризується незміннім, або слабким зростанням РГВ по відношенню до середньорічного рівня 2009 року; - південна частина гідрогеологічного району в умовах порушеного режиму і значного техногенного навантаження (наявність великих площ зрошення) характеризується значним коливанням РГВ від – 0,65 м до +1,05 м по відношенню до середньорічного рівня 2009 року; 111


- в межах Тилігул-Куяльницького підрайону - (25б) динаміка РГВ характеризується незначним підвищенням РГВ у 2010 році, в порівнянні з 20082009 роками, але ця характеристика є досить умовною, тому що гідрогеологічний підрайон не може характеризуватися однією спостережною свердловиною. В цілому необхідно відзначити, загальне значне підняття РГВ у 2010 році, в порівнянні з 2009 роком, особливо характерне у вододільному режимі. А також підкреслити, що для характеристики динаміки коливання рівня існуюча режимна мережа спостережних свердловин на ґрунтові води в Миколаївській області досить недостатня, як по кількості спостережних свердловин, так і по місту розташування і не може бути використана для визначення площ поширення ділянок підтоплення. Таким чином в подальшому можна очікувати в північно-східній частині Миколаївської області, в результаті незначного падіння РГВ, в умовах непорушеного природного терасового і схилового режиму, незначне збільшення площ підтоплення. В східній та південно-східній частині області на ділянці з природним режимом формування процесу підтоплення, площі підтоплення незначно збільшаться. В північно-західній частині області можна прогнозувати незначне збільшення площ підтоплення. В центральній частині (межиріччя Інгул-Інгулець), з природно-техногенним вододільним режимом формування, у 2010 році РГВ значно підвищився від рівня 2009 року, площі ділянок підтоплення можуть значно збільшитися. В південній частині (південна частина межиріччя Інгул-Інгулець), в умовах порушеного режиму і сильного природно-техногенного навантаження на ділянках зрошення, РГВ в спостережних свердловинах збільшився, що дає можливість прогнозувати значний приріст площ підтоплення. У 2010 році, в зв’язку з регіональним значним зростанням середньорічної кількості опадів на усіх метеостанціях Миколаївської області, в багатьох випадках дуже значне, дає можливість прогнозувати збільшення площ підтоплення в подальшому на найближчі роки. Вплив техногенних чинників на розвиток та активізацію ЕГП. Визначення можливого розвитку надзвичайних ситуацій від ЕГП на об’єктах господарчої інфраструктури проводилося шляхом інспекційних виїздів. Обстежено біля 70 небезпечних ділянок з загрозою 82 об’єктам господарювання від ЕГП, серед яких більшість об’єктів регіонального рівня, розташованих в основному на техногенно-навантажених ділянках узбережжя Чорного моря (бази відпочинку, санаторії). На виконання розпорядження Державної геологічної служби про посилення робіт з моніторингу небезпечних процесів, польові роботи були розпочаті наприкінці лютого 2010 року і полягали в обстеженні ділянок розвитку небезпечних ЕГП з загрозою об’єктам господарчої інфраструктури, в основному на господарчих об’єктах державного та регіонального рівня значимості. Внаслідок техногенного впливу на ділянки розвитку ЕГП (у 2010 році) на території Миколаївської області були виявлені наступні об’єкти з можливою загрозою виникнення надзвичайних ситуацій (таблиця 7.2.2.2).

112


Таблиця 7.2.2.2. Перелік об'єктів під впливом активізації ЕГП в Миколаївський області, які спостерігалися у 2010 році Місто знаходження та від об’єкта

Дата встановлення активізації ЕГП

Характер активізації

Вплив ЕГП на господарські об’єкти та населені пункти

Основні чинники активізації

1.

Березанський район, в 3,8 км на північний захід від с. Рибаківка, б/в «Урожайний»

05.2010

Сповзання грунтів

З захватом будівель легкого типу на ділянці б/в «Урожайний»

Абразія, зсувні деформації

2.

Березанський район, в 3,0 км на північний захід від с. Рибаківка, б/в «Колос-2»

05.2010

Сповзання грунтів

Руйнування укісу терасованого схилу

Зсувні деформації

3.

Березанський район, в 2,7 км на північний захід від с. Рибаківка, б/в «Колос-1»

05.2010

Сповзання грунтів

Загроза руйнування будівель легкого типу на ділянці б/в «Колос-1»

Зсувні деформації

4.

Березанський район, в 1,8 км на північний захід від с.Рибаківка, б/в «Княжічанка»

05.2010

Сповзання грунтів

Загроза руйнування будівель легкого типу на ділянці б/в «Княжічанка»

Абразія, зсувні деформації

5.

Березанський район, на півдні с.Рибаківка, 9 єлінгів

05.2010

Відмів та руйнування грунтів

Загроза руйнування єлінгів та проти абразійних споруджень

Абразія

6.

Очаківський район, м. Очаків, б/в «Ольвія»

06.2010

Яро-утворення та сповзання грунтів

Загроза руйнування ділянки б/в «Ольвія»

Зсувні деформації

7.

Очаківський район, м. Очаків, СБО «Очаків»

06.2010

Сповзання грунтів

Руйнування бетонних блоків спуска, де проходить трубопровід СБО

Зсувні деформації

8.

Очаківський район, м. Очаків, б/в «Акваторія»

06.2010

Яро-утворення та сповзання грунтів

Загроза руйнування ділянки 3-х поверхового готелю

Абразія, зсувні деформації

№ з/п

113


Таблиця 7.2.2.3. Перелік об’єктів регіонального рівня, яким загрожує розвиток ЕГП № з/п

Назва ділянки

Місто знаходження (геоморфологічне)

Вид ЕГП, що загрожує ділянці та основні чинники активізації

1.

Ділянка б/в «Княжичанка», Березанський район

Схил морського узбережжя

Абразія та зсувні деформації

2.

Ділянка б/в «Колос-1», Березанський район

Схил морського узбережжя

Абразія та зсувні деформації

3.

Ділянка б/в «Янтар», Березанський район

Схил морського узбережжя

Яружна ерозія

4.

Ділянка б/в «Урожайний», Березанський район

Схил морського узбережжя

Абразія та зсувні деформації

5.

Ділянка б/в «Автомобіліст», Очаківський район

Схил морського узбережжя

Зсувні деформації

6.

Ділянка СБО м. Очаків, Очаківський район

Схил морського узбережжя

Абразія та зсувні деформації

7.

Ділянка 2-поверхового будинку, м. Очаків, Очаківський район

Схил морського узбережжя

Зсувні деформації та яружна ерозія

8.

Ділянка 3-поверхового будинку, м. Очаків, Очаківський район

Схил морського узбережжя

Зсувні деформації

7.3. Геологічний контроль за вивченням та використанням надр. Геологічний контроль за вивченням та використанням надр здійснюється Державною службою геології та надр України Міністерства екології та природних ресурсів України (03057 м. Київ, вул. Ежена Потьє, 16) 7.4 Дозвільна діяльність у сфері використання надр. З метою забезпечення раціонального та комплексного використання родовищ корисних копалин на території Миколаївської області держуправлінням охорони навколишнього природного середовища в Миколаївській області надається попереднє погодження на використання надр, яким є екологічна картка. Екологічна картка на отримання спеціального дозволу (ліцензії) на користування надрами надається відповідно до «Інструкції щодо порядку погодження матеріалів з Мінекобезпеки України та його органами на місцях», затвердженої наказом Мінекобезпеки України від 30 вересня 1996 року №119. Держуправлінням у 2010 році розроблено 5 екологічних карт на отримання ліцензії на геологічне дослідження та розробку родовищ корисних копалин. Впорядкування надрокористування ведеться при проведенні державної екологічної експертизи робочих проектів на розробку родовищ корисних копалин, розгляді проектів гірничих відводів та погодженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок під розробку родовищ корисних копалин, а також при розгляді матеріалів для отримання екологічних карток на видачу ліцензії на користування надрами. 114


Основними вимогами при розгляді та погодженні проектних матеріалів є: планування ефективних природоохоронних заходів. За 2010 рік держуправлінням розглянуто та надано висновків державної екологічної експертизи по 8 робочим проектам на розробку родовищ корисних копалин та по робочому проекту «Ліквідація Балабанівського піщаного кар’єру, розташованого в Корабельному районі м. Миколаєва». Контроль за виконанням запланованих природоохоронних заходів здійснюється при погодженні планів розвитку гірничих робіт підприємствам гірничодобувної промисловості. Згідно з компетенцією держуправління охорони навколишнього природного середовища в Миколаївській області приймає активну участь у напрямку впорядкування надрокористування на території Миколаївської області. На виконання розпорядження голови облдержадміністрації від 28.05.08 №251-р «Про впорядкування діяльності у сфері використання природних ресурсів та корисних копалин на території Миколаївської області» в межах компетенції держуправлінням щокварталу готуються інформаційні довідки стосовно стану надрокористування в Миколаївській області та виконується звіт з зазначених у розпорядженні питань. Першочерговими завданнями в сфері забезпечення раціонального використання надр на території області є формування та оновлення картографічної інформаційної бази родовищ, участь в межах компетенції у розробці та затвердженні обласної Програми розвитку мінерально-сировинної бази як складової соціально-економічного розвитку регіону. 8. ВІДХОДИ 8.1. Структура утворення та накопичення відходів. За статистичними даними в м. Миколаєві та Миколаївській області обсяг утворення відходів за 2010 рік становить близько 3,1 млн.т., домінуюче положення серед яких займають відходи 4 класу небезпеки – близько 2,9 млн.т. Протягом 2010 року на підприємствах Миколаївщини фактично утворилося 188,8 тис.т небезпечних відходів І-ІІІ класу (табл. 8.1.1), що на 6,1% менше порівняно з 2009 роком (201,0 тис.т). За класами небезпеки утворені відходи розподілилися наступним чином: 39,4 т (0,0013%) – відходи І класу небезпеки, 1082,9 т (0,003%) – ІІ класу небезпеки, 187,7 тис.т (6,0%) – ІІІ класу небезпеки, 41031,9 тис. т (93,96%) – ІV класу небезпеки. До основних сфер, де фактично утворюються небезпечні відходи належать підприємства металургії, машинобудування, суднобудування, обробки шкір, водоканали, сільськогосподарські підприємства. Безумовна більшість (90,7% або 2835 тис.т) загального обсягу утворення відходів утворена підприємствами м. Миколаєва. Решта відходів була утворена підприємствами Веселинівського району (91,5 тис.т), Жовтневого (40,5 тис.т) та Снігурівського (37,1 тис.т) районів. Серед підприємств регіону найбільшими утворювачами відходів у звітному році були ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» (1763,1 тис.т або 56,4% від загального обсягу), Миколаївське відділення ПАТ «Сан Інбев Україна» (855,5 тис.т або 27,4%), АВТ «Веселинівський завод сухого знежиреного молока» (90,0 тис.т) та інші. 115


Таблиця 8.1.1. Показники утворення відходів у динаміці за 2006-2010 роки № з/п 1.

Показник Обсяги утворення відходів: Промислові (у т.ч. гірничопромислові) відходи, т Відходи за формою 14-МТП (номенклатура з 57 видів), т Небезпечні (токсичні) відходи (за формою звітності № 1 – небезпечні відходи, т Відходи житлово-комунального господарства, тис.м³ Загальна кількість відходів, т

2.

Інтенсивність утворення відходів: Загальна кількість відходів на одиницю ВРП, кг/1 млн.грн. Утворення небезпечних (токсичних) відходів І-ІІІ класів небезпеки на одиницю ВРП, кг/1 млн.грн. Утворення твердих побутових відходів на особу, м³/на 1 чол.

2006 рік

2007 рік

2008 рік

2009 рік

2010 рік

301757,5 1875256, 5

299566,5 1845826

238282,4 1814648, 4

210076,2 982171,0

238091

211467

202964

201048,0

211388,1 Форма відмінен а 188831,6

1926,605

1903,67

1917,431

1228,29

1878,8

2533347, 5

2472293

2435612, 4

2393295, 2

3126846, 0

213300

167420

132471

117687,6

*

20048

14320

11039

9886,31

*

2,88

2,85

2,87

1,85

2,35

* ВРП за 2010 рік буде розраховано Держкомстатом України у 2012 році.

Загальний обсяг накопичення відходів в області становить понад 41,0 млн.т. На кінець 2010 року у спеціально відведених місцях чи об’єктах на території підприємств зберігалося 4114708 тис.т відходів усіх класів небезпеки, у тому числі 115,893 тис.т відходів І-ІІІ класів небезпеки, що у 2,8 рази менше ніж у 2009 році (324,995 тис.т). Майже всі накопичені відходи (41031,9 тис.т або 99,7% від загального обсягу) належать до ІV класу небезпеки. Відходи І класу склали 12,9 т, ІІ класу – 605,7 т, ІІІ класу – 115274,3 т (табл. 8.1.2). По видам відходів що зберігаються на території підприємств частка відходів І-ІІІ класу дуже незначна. Так, відходів, що містять хром та його сполуки накопичено – 70,813 тис.т (0,17%); нафтовідходів та нафтошламів – 10,91 т (0,00003%); відходів, що містять відпрацьовані та непридатні до використання за їх первинним призначенням мінеральні масла – 70,823 т (0,0002%); відходів, що містять свинець та його сполуки – 12,917 т (0,00003%). Таблиця 8.1.2. Накопичення відходів (станом на початок року) № з/п 1. 2.

Показник Суб’єкти підприємницької діяльності, виробнича діяльність яких пов’язана з утворенням небезпечних відходів Накопичено небезпечних відходів, усього

Одиниця виміру

Кількість

од. т

41147801,522

у тому числі: 3.

відходи 1 класу небезпеки

т

12,9

4.

відходи 2 класу небезпеки

т

605,7

5.

відходи 3 класу небезпеки

т

115274,3

6.

відходи 4 класу небезпеки

т

41031908,5

116


Найбільша складова накопичених відходів ІV класу випадає на долю червоного шламу ТОВ «Миколаївський глиноземний завод». Станом на 01.01.11 р. на шламосховищах накопичено – 30774,737 тис.т червоного шламу або 77,8% від накопичених відходів 4 класу. В області зареєстровано 396 видів відходів. Частина відходів передається спеціалізованим підприємствам як вторинна сировина, частина вивозиться на утилізацію за межі області. Станом на 01.01.11 ліцензії Мінприроди України на поводження з вторсировиною в Миколаївській області мають 31 підприємства, на поводження з небезпечними відходами – 10 підприємств. Основним видом діяльності у сфері використання відходів як вторинної сировини є збирання заготівля таких відходів як: макулатура, склобій, відходи полімерних матеріалів, вторинні текстильні матеріали (ТОВ «Вторма-Миколаїв», ТОВ «Агростар», ФОП Ковальчук Ю.В., ТОВ «Укрінекспорт», КВЕП «Миколаїввторресурси», КП «Миколаївська заготовчо-збутова база» та ін.), зношені шини та відходи гумові (ТОВ «Юж-Побут-24», ТОВ «Бентобудсервіс», ПП «Двалекс»). Потужності з переробки нафтопродуктів існують у МПП «Зірка», ТОВ «Базука», ДП «Миколаївський морський торговельний порт», ДП «Миколаївський річковий порт» АСК «Укррічфлот»; зі збирання, зберігання відпрацьованих люмінесцентних ламп у МВКП «Вікінг», ФОП Білоус С.В.; із збирання, зберігання та перевезення 17 видів небезпечних відходів у Миколаївській філії регіонального центра поводження з небезпечними відходами, ТОВ «Трініті Еколоджи». 8.2. Поводження з відходами (збирання, зберігання, утилізація та видалення). Як в області так і за її межами діяльність відходопереробних підприємств здійснюється на підставі ліцензій, які видає Мінприроди України у відповідності до Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності», наказів Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва та Міністерства екології та природних ресурсів України «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності із збирання, заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини» та «Про затвердження Ліцензійних умов провадження діяльності із здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами». Так, потужності з переробки нафтопродуктів існують у МПП «Зірка» (ліцензія серії АВ №047313 від 09.02.06), ТОВ «Базука» (ліцензія серії АВ №154380 від 06.07.06), ДП «Миколаївський морський торговельний порт» (ліцензія серії АВ №433631); зі збирання, зберігання відпрацьованих люмінесцентних ламп у МВКП «Вікінг» (ліцензія серії АВ №487820 від 25.02.10); із збирання та зберігання хімічних джерел струму ТОВ «Промснаб-Миколаїв» (ліцензія серії АВ №521379 від 25.02.10) та інші. За 2010 рік МПП «Зірка» було утилізовано 59,9 т відпрацьованих мастил, ДП «Миколаївський морський торговельний порт» перероблено 2479,0 т лляльних вод, ДП «Миколаївський річковий порт» АСК «Укррічфлот» – 1604 т, лляльних вод. 117


В продовж року, що минув, підприємствами регіону було утилізовано, оброблено (перероблено) 82,2 тис.т відходів І-ІІІ класів небезпеки. Відходи І класу небезпеки не оброблялися, а в кількості 65,4 т були передані іншим підприємствам на утилізацію. Відходів ІІ класу небезпеки були утилізовані, оброблено – 326,7 т. Значну частку оброблених відходів ІІ класу небезпеки складають відходи, що містять основні розчини чи основи у твердому стані, відпрацьовані луги – 310,0 т, відпрацьовані нафтопродукти та продукти нафтопереробки – 16,2 т. Відходів ІІІ класу небезпеки були утилізовані, оброблено – 80,9 тис.т, із них відходів сільськогосподарського виробництва – 75,3 тис.т. Основні показники поводження з відходами наведені в таблиці 8.2.1. Таблиця 8.2.1. Основні показники поводження з відходами І-ІІІ класів небезпеки (тис.т) № з/п

Показники

2006 рік

2007 рік

2008 рік

2009 рік

2010 рік

238,09

211,466

202,964

201,047

188,8

0,86

1,0

0,99

0,98

4,655

0

0

0

0

0

213,56

253,9

196,576

241,018

81,237

1.

Утворилося

2.

Одержано від інших підприємств

3.

у тому числі з інших країн

4.

Використано

5.

Знешкоджено (знищено)

0,33

0,3

0,287

0,288

81,231*

6.

у тому числі спалено

0,012

0,008

0,005

0,006

0,006

7.

50,95

36,6

34,480

7,463

23,705

8.

Направлено в сховища організованого складування (поховання) Передано іншим підприємствам

16,901

22,8

26,651

26,957

43,596

9.

у тому числі іншим країнам

0

0

0

0

0

10.

Направлено в місця неорганізованого складування за межі підприємств Втрати відходів внаслідок витікання, випаровування, пожеж, крадіжок Наявність на кінець року у сховищах організованого складування та на території підприємств

0,002

1,78

0,001

0,001

0,381

0,0123

0,0210

0,210

0,195

84,0

543,5

455,8

413,830

325,196

115,893

11. 12.

* Утилізовано, оброблено, перероблено.

Всього на території області налічується майже 500 сміттєзвалищ загальною площею 565 га. Інформація про найбільші сміттєзвалища наведена у таблиці 8.2.2. На виконання Законів України «Про благоустрій населених пунктів», «Про відходи», «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про житловокомунальні послуги», «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення», постанови КМУ від 04.03.04 №265 «Про затвердження Програми поводження з твердими побутовими відходами» в Миколаївській області розроблено та затверджено обласну Програму поводження з твердими побутовими відходами в Миколаївській області на період до 2020 року.

118


Програмою передбачено виконання першочергових та перспективних заходів, які планується виконати у два етапи: І етап – 2008-2014 роки, ІІ етап – 20152020 роки. Орієнтовні обсяги фінансування заходів Програми становлять 2143,1 млн.грн. Фінансування заходів, передбачених Програмою, планується здійснювати за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, кредитів банків, іноземних інвестицій та за рахунок інших джерел, фінансування, не заборонених чинним законодавством. Таблиця 8.2.2. Кількість найбільших сміттєзвалищ (полігонів) в області № з/п

Назва одиниці адміністративнотериторіального устрою регіону

1.

Сміттєзвалища м. Миколаїв м. Вознесенськ м. Очаків м. Первомайськ м. Южноукраїнськ смт Арбузинка смт Константинівка (Арбузинський р-н) м. Баштанка смт Березанка смт Березнегувате смт Братське смт Веселинове смт Кудрявцівка (Веселинівський р-н) смт Олександрівка (Вознесенський р-н) смт Врадіївка смт Доманівка смт Єланець смт Первомайське (Жовтневий р-н) смт Воскресенське (Жовтневий р-н) смт Казанка смт Криве Озеро смт Ольшанське (Миколаївський р-н) м. Новий Буг м. Нова Одеса смт Підгородна (Первомайський р-н) м. Снігурівка Всього Полігони Заводи по переробці ТПВ

2. 3.

Кількість

1 1 1 1 1 3 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 28 відсутні відсутні

Площі під твердими побутовими відходами, га

Зміни площі (+/-) у відношенні до попереднього року

37,9 12,6 5,3 4,5 5,5 9,8 4,2 2,5 1,5 3 1,4 2,8 2,3 2 2,9 3 4 1,5 1,5 5 4,5 2 2,9 2,5 1 4,5 130,0

0 0 0 0 0 0 0 0 +0,3 0 -1,5 0 0 0 0 -5 -2,6 0 0 0 0 0 +0,6 -4,5 0 0

Одним з найбільш гострих екологічних проблемних питань в області залишається проблема утилізації непридатних до використання та заборонених до застосування хімічних засобів захисту рослин (ХЗЗР), накопичених за попередні роки (табл. 8.2.3). За наявною в держуправлінні інформацією станом на 01.01.2011 року в області накопичено 694,245 т непридатних пестицидів та агрохімікатів, які зберігаються в 77 місцях. Стан більшості міць зберігання непридатних ХЗЗР незадовільний. Найбільш складна ситуація склалася у Новоодеському районі, де зберігається 484,15 т (понад 70% непридатних ХЗЗР, накопичених в області). Незважаючи на постійну увагу на ситуацію, що склалася в області з непридатними пестицидами та агрохімікатами, питання їх утилізації залишається актуальним. 119


У 2008 році було знешкоджено 83,19 т непридатних до використання ХЗЗР в Братському та Первомайському районі. У 2010 році кошти на знешкодження непридатних пестицидів не виділялися. В рамках бюджетної програми «Комплексна реалізація державної екологічної політики, здійснення природоохоронних заходів» в 2011 році Мінприроди заплановано виділити кошти у сумі 12230,0 тис.грн. та виконати роботи із забезпечення екологічно безпечного збирання, перевезення, зберігання, оброблення та знешкодження непридатних ХЗЗР і тари від них за рахунок Державного фонду охорони навколишнього природного середовища в Миколаївській області у кількості 543,5 т, що зберігаються у 8 районах. Також, заходи зі знешкодження непридатних ХЗЗР передбачені Програмою економічного і соціального розвитку Миколаївської області на 2011-2014 роки «Миколаївщина – 2014» та Програмою охорони довкілля та раціонального природокористування Миколаївської області на 2011-2015 роки. Таблиця 8.2.3. Поводження з непридатними пестицидами № з/п 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10. 11. 12. 13. 14. 15. 16. 17. 18. 19.

Район Арбузинський Баштанський Березанський Березнегуватський Братський Веселинівский Вознесенський Врадієвський Доманівський Єланецький Жовтневий Казанківський Кривоозерський Миколаївський Новобузький Новоодеський Очаківський Первомайський Снігурівський Всього

Перезатарено впродовж року, т -

Знешкоджено впродовж року, т -

Утворено (виявлено) впродовж року, т -

Кількість на кінець року, т 13,5 12,2 17,5 9 0,0 2,1 12,8 9,0 3,1 9,0 14,0 24,7 4,0 0,2 0,0 484,15 0,0 71,775 7,22 694,245

8.3. Використання відходів як вторинної сировини. В Миколаївській області основним видом діяльності у сфері використання відходів як вторинної сировини є збирання заготівля таких відходів як: макулатура, склобій, відходи полімерних матеріалів, вторинні текстильні матеріали, використана металева тара (ящики, фляги, каністри, банки, зокрема алюмінієві з-під напоїв, балончики), зношені шини та відходи гумові (табл. 8.3.1). Ліцензії на вказаний вид діяльності мають 31 підприємство. Іншим напрямком у сфері комплексного використання матеріальносировинних ресурсів є використання червоного шламу ТОВ «Миколаївський глиноземний завод», як залізовмісної добавки у виробництві цементу. За 2010 рік підприємством реалізовано споживачам 216,3 тис.т червоного щламу. 120


Таблиця 8.3.1. Динаміка використання відходів № з/п 1. 2. 3.

Показник Обсяги утворення відходів, т Обсяги використання відходів, т Рівень використання, %

2010 рік (І-ІІІ класів)

2000 рік

2006 рік

2007 рік

2008 рік

2009 рік

1167088,8

1875256,5

1845826

1814648,4

1982171

107798,6

377814,7

339597,4

251572,3

219858

188831,6 (І-ІІІ класів) *

9,2

20,14

18,4

13,9

11,09

*

* В зв’язку з відміною статичної звітності за формою №14-МТП у 2010 році відсутні дані щодо обсягів використання відходів, як вторинної сировини.

8.4. Транскордонні перевезення відходів. Протягом 2010 року через пости екологічного контролю в Миколаївській області, був здійснений контроль суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, що займаються транскордонним перевезенням відходів: - ПЕК «Миколаїв» – здійснено вивіз кеку глиноземистого (відходу концентратів руд кольорових металів) – 83951, 22 т; - ПЕК «Місце прибуття Костянтинівка» – здійснено ввіз речей б/в у вигляді гуманітарної допомоги – 20,267 т; - ПЕК «Вантажний митний термінал» – здійснено вивіз текстильних відходів (залишків давальницької сировини) – 7,242 т; ввіз речей, бувших у вжитку у вигляді гуманітарної допомоги – 42, 618 т; - п/п «Миколаївський річковий порт» АСК «Укррічфлот» – здійснено вивіз металобрухту – 115216,817 т; ввіз польового шпату – 8050 т; вивіз лушпиння соняшникового – 497,9 т. За звітний період (2010 рік) фактів незаконного перевезення вантажів відходів по митній території Миколаївської області виявлено не було. 8.5. Державне регулювання в сфері поводження з відходами. Керуючись основними принципами державної політики у сфері поводження з відходами, загальна стратегія держуправління у сфері поводження з відходами базується на вирішенні таких основних завдань: - мінімізація кількості утворюваних відходів; - максимально можливе залучення відходів до господарського обігу, їх матеріально-енергетична утилізація як техногенної сировини; - пошук екологічно безпечних методів переробки відходів з найменшими економічними витратами; - організація ведення обліку утворення, обробки, знешкодження, утилізації та видалення відходів, їх паспортизації, створення та ведення реєстру об’єктів утворення, оброблення відходів, реєстру місць видалення відходів (МВВ). Одним з напрямків утилізації відходів є впровадження ТОВ «Євролакт» на території ВАТ «Вознесенський сир завод» технології переробки відходів молокозаводів, що забезпечило зменшення обсягів скидів забруднюючих речовин до поверхневих водойм та рельєфу місцевості. За 2010 рік було перероблено 115,685 тис.т кисломолочної сироватки. 121


Іншим напрямком у сфері комплексного використання матеріальносировинних ресурсів є використання червоного шламу ТОВ «Миколаївський глиноземний завод», як залізовмісної добавки у виробництві цементу. Так, у 2010 році утворено червоного шламу – 1704,9 тис.т, з яких реалізовано – 216,3 тис.т, що становить 12,7% від утвореного. Для удосконалення системи управління відходами регіону в держуправлінні впроваджено інформаційно-аналітичний комплекс «ІАС-відходи». Впровадження комплексу дозволило створити базу даних утворення, використання та оброблення відходів на підприємствах Миколаївської області. Продовжується введення інформації про підприємства, утворювачів відходів до обласної інформаційно-аналітичної системи «Відходи», за 2010 рік внесена інформація про 893 підприємства. Згідно постанови КМУ «Про затвердження Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів» від 03.08.98 №1218, розглянуто та погоджено 961 проект лімітів на утворення та розміщення відходів. Відповідно до постанови КМУ від 01.11.99 №1234 «Про затвердження державного обліку та паспортизації відходів» розглянуто та затверджено 850 паспортів відходів для 77 підприємств. В 2010 році надали звіт про проведення інвентаризації відходів 25 підприємств. Всього в області 270 підприємств провели інвентаризацію відходів. Розглянуті і узагальнені зміни до реєстрових карток у 98 підприємств, утворювачів відходів. Сформовано та узгоджено реєстр об’єктів утворення відходів (98 підприємств ОУВ) та реєстр об’єктів оброблення та утилізації відходів (4 підприємства ООУВ). Розглянуто та затверджено реєстрові картки у 49 підприємств (573 реєстрові картки). Відповідно до постанови КМУ від 03.08.98 №1216 внесені зміни до реєстру місць видалення відходів (МВВ) у 19 підприємств (26 паспортів МВВ) та погоджено реєстр МВВ за 2010 рік. Розглянуто 12 заявок та пакетів документів підприємств на зберігання, транспортування, використання отруйних речовин (ПКМУ від 20.06.95 №440), видано 12 дозволів. Взаємодія держуправління з іншими державними органами у сфері поводження з відходами здійснюється шляхом надання пропозицій Мінприроди, облдержадміністрації та іншім щодо внесення змін до чинного законодавства про відходи, встановлення нормативів плати за розміщення відходів, розробки загальнодержавних та регіональних програм поводження з відходами, погодження місць розміщення об’єктів поводження з відходами, створення інформаційноаналітичних систем, банків даних про обсяги утворення, збирання, оброблення, утилізації та видалення відходів, їх паспортизації, створення і ведення реєстру об’єктів утворення, оброблення та утилізації відходів, місць видалення відходів, обміну інформацією з відповідними органами влади у сфері поводження з відходами та ін.

122


9. ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА 9.1. Екологічна безпека як складова національної безпеки. У 2010 році на території Миколаївської області зареєстровано 9 надзвичайних ситуацій (мал. 9.1.1): 3 техногенного (2009 рік – 4), 6 природного (2009 рік – 12). За масштабами надзвичайні ситуації розподілилися на: - державного – 0 (2009 рік – 0); - регіонального – 1 (2009 рік – 4); - місцевого – 4 (2009 рік – 5); - об'єктового – 4 (2009 рік – 9).

Мал. 9.1.1. Розподіл кількості надзвичайних ситуацій у Миколаївській області по роках

1

4 Місцевий

Мал. 9.1.2. Розподіл кількості НС у 2010 році за характером

4

Об'єктовий

Регіональний

Мал. 9.1.3. Розподіл кількості НС у 2010 році за рівнем

Кількість надзвичайних ситуацій по зрівнянню з 2009 роком зменшилася на 50%. Внаслідок надзвичайних ситуацій загинуло 11 осіб (2009 року – 11), ще 3 особи постраждало (2009 року – 64). Показники загибелі людей знаходяться на рівні 2009 року, дитячої загибелі не допущено, а кількість постраждалих зменшилася на 95%. 123


Збитки завдані надзвичайними ситуаціями склали 85 млн. 175 тис.грн, що на 131% більше ніж у 2009 році (2009 року – 36 млн. 870 тис. 430 грн.). У 2010 році зберігалася тенденція переважання кількості надзвичайних ситуацій (мал. 9.1.2) природного характеру, характерна для Миколаївської області – 6 НС. Залишається характерною і масштабність збитків, нанесених ситуаціями природного характеру – більше 85 млн.грн. 3

2 2

1 1

1

1

1

1

1

0

0

0

1

0

0

грудень

листопад

жовтень

вересень

серпень

липень

червень

травень

квітень

березень

лютий

січень

Мал. 9.1.4. Розподіл кількості НС по місяцям Кількість надзвичайних ситуацій техногенного характеру у 2010 році зменшилася на 25% по зрівнянню з 2009 роком (2010 року – 3 НС, 2009 року – 4 НС). Внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного характеру загинуло 11 осіб. Розподіл кількості подій по видам: - отруєння людей чадним газом – 18 випадків (загинуло – 6 осіб, постраждало 33 особи, з них 11 дітей), (2009 рік – 9 подій, загинуло 8 осіб, з них 1 дитина, постраждало 6 осіб); - отруєння людей хімічними речовинами – 1 подія (постраждало 3 особи, з них 1 дитина), (2009 рік – 1 подія, 2 особи загинуло, постраждала 1 особа); - знайдення хімічно небезпечних речовин – 7 подій (2009 рік – 8 подій); - події на ВП «Южно-Українська АЕС» – 2 події (2009 рік – 1 подія). Миколаївська область є регіоном з розвиненими промисловістю і інфраструктурою, із складним та високим рівнем техногенної небезпеки і в силу географічного положення знаходиться під впливом таких сезонних природних явищ (підтоплення, зсуви, метеорологічні НС, пов’язані з атмосферними опадами та діями низьких температур), внаслідок яких реально можливі надзвичайні ситуації, що можуть викликати значну кількість постраждалого населення та великі матеріальні збитки. На території області розташована Южно-Українська атомна електростанція, запроектована як складова частина ВП «Южно-Українська АЕС». На даний час експлуатуються 3 енергоблоки типу ВВЕР-1000, які введені в експлуатацію в 1982, 1984 та 1989 роках. Встановлені потужності енергетичних реакторів 3000 МВт. З огляду на відносну зношеність устаткування АЕС, наявність до 10-15 технологічних припинень реакторів у рік, пов’язаних із ремонтом і заміною окремих вузлів і агрегатів прогнозується можливість виникнення локальних і місцевих аварій. В 30-км зону навколо Южно-Української АЕС може потрапити близько 157 тис. людей, п’ятьох сільських районів (Арбузинський, Братський, Вознесенський, Доманівський, Первомайський) та міст Южноукраїнськ, Вознесенськ. 124


В Миколаївській області розташовані і діють 423 потенційно-небезпечних об‘єкта, з яких 40 є хімічно-небезпечними. На території області зберігається 748,665 кг непридатних та заборонених до застосування засобів хімічного захисту рослин. Визначено 67 сховищ для централізованого зберігання заборонених хімічних засобів захисту рослин, у 49 з них визначено власник, 7 сховищ належать сільським радам. Всього в зонах хімічного зараження можуть опинитися більш 225 населених пунктів, з загальною чисельністю населення близько 651,6 тис. людей, що складає 49,5% від загальної чисельності населення області. Окремо в зонах зараження при аварії на аміакопроводі відповідно – 221 населений пункт, з кількістю населення близько 189,1 тис. людей, що складає 30,8% від загальної його чисельності. По території області проходить 2 магістральних газопроводи високого тиску (50-70 кг/кв. див) загальною довжиною 320 км та 2 магістральних нафтопроводи загальною довжиною 280 км із нафтоперегонною станцією в с. Кобзарці Снігурівського району. Магістральний газопровід «Південний» (АТ «Харківтрансгаз») по трасі с. Володимирівка – с. Мар’ївка – с. Іванівка, довжина газопроводу 198 км. Найбільше характерними аваріями на газовій мережі є протікання газу і пов’язані з цим вибухи в житлових будинках, підвалах та отруєння людей. На території Миколаївської області знаходиться 33 хімічно-небезпечних об’єкти, які у своїй виробничий діяльності використовують небезпечні хімічні речовини (НХР). На них зберігаються або використовуються у виробничому процесі близько 1319,75 т НХР. Кожнодобово на залізничних станціях та ділянках області знаходиться велика кількість рухомого складу з небезпечними вантажами, чималу частину яких складають сильнодіючі отруйні речовини. На території області пролягає 766 км залізничних колій. Це обумовлює зростання ризику виникнення надзвичайних ситуацій на транспорті та підприємствах області. Таблиця 9.1.1. Наявність небезпечних хімічних речовин № з/п

Найменування міст та районів

1.

м. Миколаїв

2.

М. Вознесенськ

3.

М. Первомайськ

4.

м. Южноукраїнськ

5.

м. Очаків

6.

Сільські райони

7.

МП «Трансаміак» Всього в області на об’єктах народного господарства

Кількість об’єктів НХР

Найменування НХР

Кількість, т Максимально Наявність станом на можливе 01.01.08 р. 53,6 53,2 351,1 51,1 0,4 0,2 6,4 3,2 12,0 3,0 25,6 8,0

3 13 1 2 3 3

Хлор Аміак Кислота Інші речовини Хлор Аміак Кислота Хлор Аміак

2

Хлор

6

2

2 1 6

Хлор Аміак Хлор Аміак

2,5 3 12,8

2 1 9,25

1

Аміак

912,0

596

11 25 1

Хлор Аміак Кислота Інші речовини

74,6 1307,9 0,4

59,2 664,35 0,2

125


Вони розподіляються: - по ступеням хімічної небезпечності: І ступеню – (аміакопровід); ІІ ступеню – 3 об’єкти; ІІІ ступеню – 7 об’єктів; ІV ступеню – 27 об’єктів; всього – 37 об’єктів. - по використанню НХР: хлору – 11 об’єктів; аміаку – 25 об’єктів; інші речовини – 1 об’єкт. Разом з аміакопроводом на території області зберігається і використовується НХР, які представлені в таблиці 9.1.2. Таблиця 9.1.2. Небезпечні хімічні речовини Кількість, т Найменування Хлор

Наявність станом на 01.01.09 р. 59,2

Максимальна

В 1-й ємкості

74,6

1

Аміак, разом:

664,35

1307,9

1

Аміакопровід

596,0

912,0

500,0

Перхлоретілен

0,2

0,4

0,2

В результаті аварії може бути вихід НХР від 1 до 500 т. В зонах можливого ураження від НХР проживає 137,929 тис.чол. На підприємствах м’ясної, харчової промисловості, об’єктах очистки води можуть виникнути аварійні ситуації з викидом (витоком) НХР у атмосферу. Основними причинами НС на об’єктах можуть явитися: - перевищення нормальних запасів НХР; - порушення правил їх зберігання та транспортування; - недотримання правил безпеки; - вихід зі строю окремих агрегатів, трубопроводів, механізмів. Для ліквідації аварій в області створено: 20 спеціалізованих формувань чисельністю – 1776 чоловік. крім того при ліквідації наслідків аварій на хімічнонебезпечних об’єктах можуть залучатись й інші сили, як: - протипожежні частини – 16 од. – 299 чоловік; - групи громадського порядку – 12 од. – 280 чоловік; - групи громадського порядку об’єктів – 114 од. – 1140 чоловік; - токсико-терапевтичні бригади – 24 од. – 96 чоловік; - ланки лабораторного контролю – 16 од. – 96 чоловік. Всього – 1912 чоловік. 9.2. Об’єкти, що становлять підвищену екологічну безпеку. Перелік екологічно небезпечних об’єктів, розташованих в Миколаївській області, які на цей час фактично справляють значний негативний вплив на довкілля наведено в таблиці 9.2.1.

126


Таблиця 9.2.1. Перелік екологічно небезпечних об’єктів № з/п

Назва об’єкту

Вид діяльності

1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10. 11. 12. 13. 14. 15.

ВП «ЮУ АЕС» МКП «Миколаївводоканал» КП «Первомайський міський водоканал» ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» ПАТ «ЮГцемент» Снігурівський водоканал МУМА УДП «Укрхімтрансаміак» ДП НВКГ «Зоря-Машпроект» ЗАТ «ВОЗКО» ДП «Миколаївський річковий порт» АСК «Укррічфлот» ДП «Миколаївський морський торгівельний порт» ТОВ «Юкрейніан Шугар Компані» БГКП «Сирена» ВАТ «Миколаївнафтопродукт» (нафтосховище у Баштанському р-ні) ВАТ «Завод Фрегат» (полігон захоронення солей важких металів)

Виробництво електроенергії Комунальні послуги Комунальні послуги Виробництво глинозему Виробництво цементу Комунальні послуги Транспортування аміаку Машинобудування Легка промисловість Транспортні послуги Транспортні послуги Виробництво цукру Комунальні послуги Зберігання нафтопродуктів Оцинковка металевих виробів

9.3. Радіаційна безпека та радіоекологія. 9.3.1. Радіаційне забруднення територій. На території Миколаївської області понад 20 років працює Южно-Українська атомна електростанція. На Южно-Українській АЕС багато уваги приділяється впровадженню сучасних технологій, що гарантують високий рівень безпеки для персоналу, населення та навколишнього природного середовища. ЮУ АЕС перша серед електростанцій України отримала постійну ліцензію Держатомрегулювання на експлуатацію енергоблоків. Атомна станція використовує ядерне паливо яке є потенційним джерелом забруднення довкілля радіоактивними речовинами такими як тритій, цезій, стронцій, кобальт, хром, цинк. Система радіаційного контролю за діяльністю ЮУ АЕС включає два види контролюс – відомчий та позавідомчий. Контроль за радіаційним станом навколишнього природного середовища проводиться як на проммайданчику, так і в радіусі 30 км навколо АЕС. За результатами нагляду середні значення гама-фону за період експлуатації атомної станції склали: на проммайданчику АЕС, у м. Южноукраїнськ (3 км від АЕС), у смт Арбузинка, у с. Коштово (15 км від АЕС), у смт Олександрівка (20 км від АЕС) та других населених пунктах 30 км зони від 13 до 16 мкР/годину. Всі вони відповідають середнім фоновим значенням, виміряним до пуску ЮУ АЕС. З червня 1994 року ставок-охолоджувач ЮУ АЕС працює в режимі «продувки», тобто забору свіжої води з р. Південний Буг і скиду в неї солоної води. Контроль за вмістом радіонуклідів лабораторія зовнішньої дозиметрії здійснює у відповідності з «Регламентом радіаційного контролю ЮУ АЕС», «Регламентом продувки Ташлицького водосховища», затвердженими та узгодженими з органами Держсаннагляду та Мінекоресурсів. 127


У зоні впливу ЮУ АЕС вміст радіонуклідів цезію та стронцію за звітний період контролювався у воді: р. Синюха (питний водозабір м. Первомайськ), р. Південний Буг (питні водозабори міст Южноукраїнськ та Вознесенськ), р. Інгул (питний водозабір м. Новий Буг) та р. Інгулець. Активні концентрації цезію137 у воді зазначених річок коливались в межах 3,7-22,2 Бк/м3, а стронцію-90 – 11,1-33,3 Бк/м3, що значно нижче контрольних рівнів. Позавідомчий радіаційний контроль в 30 км. санітарно-захисній зоні атомної станції здійснює санітарна епідеміологічна служба області. На базі радіологічного відділу створено лабораторію індивідуального дозиметричного контролю. За 2010 рік обстежено 1258 осіб, які проживають в зоні спостереження ЮУ АЕС. Дози зовнішнього опромінення населення становлять 0,8-1,0 мЗв на рік, що дорівнює природному радіаційному фону. Також, на підпорядкованій території здійснюють діяльність з джерелами іонізуючого випромінювання (ДІВ) всього 11 промислових підприємств. Усі промислові підприємства отримали ліцензії. Серед підприємств Миколаївської області є лише одне, яке отримало дозвіл на ввезення на територію України ядерних матеріалів – це спеціалізований морський порт «Октябрськ». Основна кількість підприємств знаходиться в м. Миколаєві, а також в Первомайському, Жовтневому районах області. Найбільшу кількість ДІВ використовує ТОВ «Миколаївський глиноземний завод». За звітний період радіаційних аварій, позаштатних ситуацій при використанні ДІВ, випадків виявлення ДІВ у незаконному обігу, втрати регулюючого контролю над ДІВ, виявлення радіаційно забрудненого металобрухту на підпорядкованій території не було. Згідно Комплексної програми здійснення державного санітарноепідеміологічного нагляду в галузі радіаційної безпеки України, радіаційного моніторингу довкілля установами та закладами державної санітарноепідеміологічної служби МОЗ України із залученням науково-дослідних інститутів АМН України на 2006-2010 роки на території Миколаївської області визначено 4 пункти постійного радіаційного контролю (с. Колос Добра, смт Костянтинівка Арбузинського району, с. Веселий Роздол, с. Воронівка Вознесенського району). Лабораторні дослідження в цих пунктах проводяться з метою здійснення радіологічного моніторингу на території області та оцінки доз іонізуючого опромінення населення шляхом вибіркового радіаційного контролю. За 2010 рік в лабораторіях санепідслужби досліджено проб: - об’єктів довкілля – 133; - води (питна та відкритих водоймищ) – 43; - харчових продуктів – 790; - будівельних матеріалів – 52; - лікарських рослин – 16. Перевищення вимог ГН 6.6.1.1-130-2006 не реєструвалось. За результатами проведених досліджень в цілому радіаційний стан в області можна характеризувати як задовільний.

128


Таблиця 9.3.1.1. Інформація щодо забруднення території техногенними та техногенно-підсиленими джерелами природного походження № з/п

Назва одиниці адміністративно територіального устрою регіону

1.

Арбузинський р-н

2.

Баштанській р-н

3.

Березанський р-н

4.

Березнегуватський р-н

5.

Братський р-н

6.

Веселинівський р-н

7.

Вознесенський р-н

8. 9.

Врадіївський р-н Доманівський р-н

10. 11.

Єланецький р-н Жовтневий р-н

12.

Казанківський р-н

13.

Кривоозерський р-н

14.

Миколаївський р-н

15.

Новобузький р-н

16. 17 18.

Новоодеський р-н Очаківський р-н Первомайський р-н

19.

Снігурівський р-н

Питома активність забруднюючих радіонуклідів, Бк/кг Радіаційний фон на цезій-137 стронцій-90 радій торій калій території, (техноген(техноген(природний) (природний) (природний) мкЗв/год ний) ний) Миколаївська область – 1183,3 тис.чол. 0,12 (мін) 9,1 1,64 1,1 32,42 42,34 0,29 (серед) 19,62 4,49 19,19 45,11 563,7 0,17 (макс) 682,7 15,01 27,96 64,4 810,8 0,10 (мін) 0,6 0,99 13,92 30,86 505,7 0,14 (серед) 8,15 3,51 25,95 40,45 631,2 (макс) 23,9 5,11 38,3 105,9 759,2 0,115 (мін) 4,8 0,2 серед 7,6 1,25 24,2 41,53 576,1 макс 11,8 2,09 0,12 (мін) 1,28 1,1 12,54 30,76 479,5 серед 10,36 2,0 20,66 43,41 632,8 макс 20,61 3,53 34,24 64,94 898,7 0,125 (мін) 8,39 0,28 12,1 40,3 469 серед 14,12 2,71 17,96 47,24 584,4 макс 23,5 4,60 23,3 53,4 674 0,13 (мін) 7,49 0,8 6,62 9 405,8 серед 15,52 2,0 14,4 43,95 543,7 макс 32,2 4,0 26,3 53,74 676,7 0,16 (мін) 1,58 2,25 10,7 41,33 518,4 0,14 (серед) 5,85 3,68 15,83 43,4 547 0,16 (макс) 23,3 4,99 20,56 47,1 586,3 0,10 15,67 1,3 8,26 33,68 414,2 0,12 (мін) 2,05 0,64 10,3 9,42 261,3 0,20 (серед) 21,96 3,54 24,36 35,1 539,9 0,15 (макс) 155 17,68 58,3 73,45 826 0,12 10,47 2,99 24,6 41,1 603,2 0,12(мін) 5,84 1,44 13,99 17,2 482,1 серед 11,42 4,5 21,4 42,3 618,9 макс 17,59 5,1 41,3 58,5 778,4 0,2 (мін) 0,65 0,78 11,5 15,9 365,7 серед 7,99 2,34 23,5 39,6 611,9 макс 31,65 3,48 81,9 56,2 835,8 0,9 (мін) 14,8 0,8 14,5 40,4 480 серед 22,97 1,87 26,04 49,6 559 макс 55,2 3,36 35,4 60,1 602 0,3 (мін) 1,1 0,88 10,2 23,0 84,1 серед 10,34 2,02 23,8 38,1 550,1 макс 23,8 4,02 48,7 53,2 642,3 0,1 (мін) 7,29 8,71 34,2 355,6 серед 10,54 1,88 13,21 44,5 604,7 макс 14,06 21,46 51,7 763,8 0,9 15,2 1,67 18,3 34,5 540,6 0,2 10,1 1,35 20,8 44,1 596,2 0,2 (мін) 18,24 1,21 12,67 34,1 433,8 0,5 (серед) 22,1 5,69 19,67 38,8 496,3 0,6 (макс) 152,5 12,5 25,7 42,3 523 0,1 (мін) 5,98 6,78 36,2 461,2 серед 9,52 2,65 17,4 41,8 535,2 макс 12,65 24,04 52,9 576,4

* Інформація в надана з урахуванням населення міст обласного значення (Южноукраїнськ, Вознесенськ, Очаків, Первомайськ). ** Вимірювання проводились приладом СРП -68-01. *** Для районів з кількома радіологічними стаціонарами (розташованих навколо ЮУ АЕС, на територіях локального забруднення після аварії на ЧАЕС) наведені мінімальний, максимальний та середні рівні.

129


9.3.2. Радіоактивні відходи. На території Миколаївської області, за інформацією Південної державної інспекції з ядерної та радіаційної безпеки, знаходяться 21 од. підприємств, організацій та установ різних форм власності, які отримали ліцензії на використання джерел іонізуючого випромінювання, з них безпосередньо промислових підприємств – 11, що використовують саме радіоізотопні ДІВ, як правило у складі різноманітних приладів технологічного контролю. Крім того, на обліку в інспекції знаходиться 50 медичних установ, що використовують ДІВ для рентгенівської і радіонуклідної діагностики та терапії. На даний час ліцензії на діяльність з використанням ДІВ з них отримало 8 медичних установ (процес ліцензування продовжується). Серед медичних установ радіоізотопні ДІВ у гамма терапевтичних апаратах використовує Миколаївський обласний онкологічний диспансер, який є потенціальним виробником радіоактивних відходів (РАВ). На обліку в інспекції також знаходиться 12 суб'єктів, які визнані такими, що надають звітність з утворення РАВ та сплачують внески до фонду поводження з РАВ. За звітний період приватним підприємством «ДДП» переведено в розряд відходів і здано на захоронення до спецкомбінатів УкрДО «Радон» відпрацьовані джерела іонізуючого випромінювання, які використовувались для гама дефектоскопії в кількості 6 одиниць та ДП «Суднобудівний завод ім. 61 комунара» – 2 одиниці. 10. ПРОМИСЛОВІСТЬ ТА ЇЇ ВПЛИВ НА ДОВКІЛЛЯ 10.1. Структура та обсяги промислового виробництва. Економічний потенціал Миколаївської області є складовою частиною господарського комплексу України й характеризується потужною багатогалузевою промисловістю, розвиненим агропромисловим комплексом, розгалуженою транспортною мережею й розвиненим портовим господарством. Промисловий потенціал області сконцентрований головним чином у п’яти містах обласного підпорядкування, питома вага яких у загальнообласних обсягах промислової продукції досягає майже 95%. Провідною галуззю Миколаївщини є суднобудування. Самими більшими підприємствами цієї галузі є три суднобудівні підприємства: ДАХК «Чорноморський суднобудівний завод»; ДП «Суднобудівний завод імені 61 комунара»; ВАТ «Вадан Ярдс Океан». Місто Миколаїв центр машинобудування, у тому числі суднобудування, кольорової металургії, харчової й легкої промисловості області. У ньому налічується понад 60 великих промислових підприємства, питома вага яких у загальнообласних обсягах становить понад 51%. Тут функціонують один річковий і три морські порти, оснащені сучасними портальними кранами й іншим устаткуванням. У м. Южноукраїнськ розташована атомна електростанція, яка дає понад 35% промислової продукції області. Промислова спеціалізація м. Первомайська визначається виробництвом дизелів і дизель-генераторів, сільськогосподарського оснащення, цукру, молочних консервів і швейних виробів. Місто Вознесенськ спеціалізується на виробництві шкірсировини, взуття, харчової й швейної продукції, м. Очаків рибних консервів. 130


За даними Головного управління статистики, у другому півріччі 2010 року порівняно з першим півріччям обсяг продукції промисловості області збільшився на 16,2%, що зумовлено його приростом у виробництві та розподіленні електроенергії на 13,2%, у переробній промисловості – на 16,7% та у добувній промисловості – на 52,1%. За підсумками 2010 року у порівнянні з 2009 роком досягнуто приросту промислового виробництва на 10,3%. В цілому по Україні виробництво промислової продукції у 2010 році зросло на 11%. За величиною індексу промислової продукції область зайняла 12 місце серед регіонів України. Більше ніж у 2009 році випущено продукції у всіх основних галузях промисловості, крім целюлозно-паперового виробництва і видавничої діяльності, де обсяг продукції знизився на 29,1%. Суттєвий приріст виробництва відмічений у хімічній та нафтохімічній промисловості – на 37,4%, у добувній промисловості – на 21,1% та у виробництві іншої неметалевої мінеральної продукції (будівельних матеріалів) – на 15,8%. Зросло виробництво таких видів будівельних матеріалів і виробів: природних пісків – на 5,3%, вапняку, гальки, гравію, щебеню і дробленого каменю, багатошарових ізолюючих виробів зі скла, цементу – на 12-19,5%, блоків та цегли з цементу – на 25,4% шлаків для будівництва – на 60%, вапна – у 5,4 раза. Водночас, скоротився випуск керамічної невогнетривкої цегли – на 23%, елементів збірних конструкцій для будівництва з цементу – на 10,9%, готових для використання бетонних сумішей – на 8,2% та видобуток граніту – на 3,2%. Приріст продукції машинобудування на 11,6% забезпечений завдяки нарощенню випуску масляних і бензинових фільтрів для двигунів внутрішнього згоряння, установок для кондиціювання повітря, верстатів для оброблення дерева та інших матеріалів, електричних трансформаторів, інших машин та устатковання спеціального призначення – на 18,9-29,9%, газових турбін – на 45,2%, електричних комплектних низьковольтних пристроїв керування – на 87,4%, машин і апаратів для дугового зварювання металів– у 2,5 раза, корпусів підшипників та підшипників ковзання – у 2,7 раза, устатковання для фільтрування та очищення рідин – у 3,3 раза, машин для садіння – у 5,1 раза. У 2010 році більше випущено тракторів для сільського господарства. Поряд з цим, на 26,5% знизився обсяг продукції у підприємств транспортного машинобудування внаслідок скорочення обсягу виробництва на підприємствах з будування та ремонту суден. Підприємствами з виробництва і розподілення електроенергії обсяг продукції збільшений на 7,2%, і кількість виробленої електроенергії порівняно з 2009 роком зросла на 1,3 млрд.кВт.годин. У найпотужнішій галузі промисловості області – металургійному виробництві та виробництві готових металевих виробів за результатами року одержано приросту на 3,6%, що, головним чином, зумовлено стабільним зростанням випуску глинозему. Помітно збільшилось виробництво харчових продуктів і напоїв – на 14,4%. У легкій промисловості величина приросту продукції становила 8,5%. Якщо порівняти підсумки діяльності промисловості області за два роки (за 2009 рік із падінням виробництва на 14,5% та за 2010 рік із приростом на 10,3%) з докризовим 2008 роком, то слід зазначити, що величина відставання склала 5,7%. Разом з цим, це один з найменших темпів скорочення виробництва відносно 2008 року серед регіонів України, який відповідає другому місцю. 131


10.2. Вплив на довкілля. 10.2.1. Гірничодобувна промисловість. Добувна промисловість Миколаївської області в загальнообласній структурі виробництва має невеликі показники, але наявність природно-сировинної бази для виробництва будівних матеріалів сприяє інвестиційній привабливості галузі. На території області є можливість ефективної розробки родовищ граніту, будівельного і облицювального каменю, сировини для виготовлення цегли та черепиці, інших будівельних матеріалів. Розвиток будівництва, будівельної індустрії та загальна позитивна економічна динаміка, що прогнозується на перспективу, зумовлюють стійку тенденцію до зростання видобутку основних видів будівельної мінеральної сировини. Найбільш динамічним очікується зростання видобутку щебеневої продукції, будівельного каменю, сировини для стінової кераміки. Добувна промисловість Миколаївської області представлена наступними підприємствами: ВАТ «Микитівський гранітний кар’єр», ВАТ «Первомайський кар’єр «Граніт», Первомайський гранітно-щебеневий кар’єр, ТОВ «Прибузький гранітний кар’єр», ТОВ «Софія-Граніт», ДП Арбузинська виправна колонія №83, ДП Казанківська виправна колонія №93. Гірничодобувна промисловість завдає шкоди рельєфу, земельним ресурсам, ґрунтовим водам. На стан довкілля впливає також пилове забруднення в результаті розробки кар’єрів будівельних матеріалів. Під час розробки родовищ корисних копалин, особливо відкритим способом, неминуче руйнується поверхня землі. Природний ґрунтовий покрив змінюється або навіть знищується. Знищується природна і культурна рослинність, безплідні пустирі змінюють ліси і поля, знижується дебіт наземних та підземних вод і в цілому погіршується водний режим територій. Незакріплені рослинністю і висушені площі, що складені глибинними розпушеними в процесі розкривних робіт породами, стають вогнищами водної та вітрової ерозії. 10.2.2. Металургійна промисловість. Металургійна промисловість в Миколаївській області представлена підприємством кольорової металургії – ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» яке відіграє важливу роль у об’єднаної компанії «РУСАЛ» яка спеціалізується на виробництві алюмінію. ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» займається випуском металургійного глинозему біля 1,5 млн.т на рік та товарного гідрату алюмінію. Сировиною для виробництва глинозему є боксити, переробка яких здійснюється гідрохімічним способом по методу Баєра. По питомим нормам витрати паливо-енергетичних ресурсів на виробництво глинозему завод займає провідні позиції у світі серед глиноземних підприємств. У 2010 році на підприємстві поновлена програма реконструкції заводу по збільшенню потужності до 1,7 млн.т, що є значним інвестиційним проектом в регіоні. На цей час на модернізацію підприємства компанією «РУСАЛ» інвестовано більше 330 млн. доларів, у тому числі у 2010 році біля 6 млн. доларів. 132


При збільшені випуску товарної продукції на підприємстві зменшуються затрати води на виробничі потреби. На господарсько-питні потреби використовується вода з артезіанських свердловин в межах ліміту згідно дозволу на спецводокористування. Відповідно до моніторингу ґрунтових вод та вод Дніпровсько-Бузького лиману наявність забруднюючих речовин відповідає нормативам. ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» утворюється найбільша кількість відходів ІV класу небезпеки. За 2010 рік підприємством утворено 1704,9 тис.т червоного шламу, з яких реалізовано споживачам 216,3 тис.т. Станом на 01.01.11 на шламосховищах накопичено 30774.737 тис.т червоного шламу, або 74,8% від накопичених відходів ІV класу небезпеки. Підприємством розроблено Програму комплексних заходів по пилепригніченню при експлуатації шламосховища №1 та №2, яка погоджена з відповідними контролюючими обласними організаціями. Програмою передбачено ряд заходів загальною вартістю 32 млн.грн., які мінімізують пелеутворення. Для недопущення випадків пиління на шламосховищі №1 забезпечено постійний контроль вологості поверхневого шару шламу та утримання його на достатньому рівні з врахуванням погодних умов. Постійний моніторинг вологості поверхневого шару шламу ведеться і на шламосховищі №2. Моніторинг викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря здійснюється атестованою лабораторією охорони праці і екології підприємства. Підприємством укладено договір з Інститутом гігієни та медичної екології ім. О.М.Марзєєва. Спеціалісти інституту проведуть додаткову експертизу впливу шламосховищ на здоров’я людей та середовища їх існування. 10.2.3. Хімічна та нафтохімічна промисловість. Вплив підприємств хімічного та нафтохімічного комплексу на стан навколишнього природного середовища характеризується викидами в атмосферу вуглеводнів, сірчаної кислоти, сірковуглецю, ртуті, фтористих та інших шкідливих сполук. В Миколаївській області відсутні підприємства хімічної, нафтохімічної, вугільної промисловості, тому Миколаївщина не увійшла до переліку регіонів з високим забрудненням атмосфери. Хімічні та нафтохімічні підприємства розміщуються в основному в районах видобутку корисних копалин: кам’яне і буре вугілля, нафта і природний газ, кам’яна і калійна солі, фосфорити, сірка. Хімічна небезпека області обумовлюється 42 хімічно небезпечними об’єктами (ХНО), які у своїй виробничій діяльності використовують хімічно небезпечні речовини (ХНР): 84,0 т хлору, 999,0 т аміаку та 2,0 т інших небезпечних речовин. Також територією проходить траса аміакопроводу «Тольятті-Одеса» протяжністю 166 км, де одночасно може знаходитися до 9120,0 тонн аміаку.

133


10.2.4. Харчова промисловість. Харчова промисловість – одна з провідних галузей економіки області, яка представлена 700 підприємствами. На базі переробки сільськогосподарської сировини розвинена молочна промисловість, робота підприємств якої забезпечує випуск 14,9 тис.т молока, 3,9 тис.т вершкового масла (жирністю до 85%), 12,3 тис.т сирів (жирних), 27,8 тис.т кисломолочних продуктів, а також 10,2 тис.т згущеного молока і вершків на рік. До провідних підприємств галузі можна віднести: Миколаївське відділення ПАТ «САН ІнБев Україна», ЗАТ «Первомайський молочноконсервний комбінат», ВАТ «Зелений Гай», ЗАТ «Баштанський сирзавод», ТОВ «Сандора», ПАТ «Лакталіс-Миколаїв», ВАТ «Коблеве», ФГ «Органік сістемс». Харчова та переробна промисловість, як і багато інших галузей народного господарства, є джерелом негативного впливу на навколишнє середовище. Широка номенклатура різних видів сировини та готової продукції, що випускається, разом з різноманіттям та різним рівнем екологічної безпеки промислових технологій визначає значні відмінності у кількості та забрудненості виробничих відходів. Виробництво харчових продуктів супроводжується утворенням рідких, газоподібних та твердих відходів, що забруднюють гідросферу, атмосферу та ґрунти. Але основною проблемою екології харчових виробництв є проблема води. Усі підприємства потребують велику кількість води, що використовується безпосередньо в технології основного продукту, для миття обладнання та інших цілей. Більшість цієї води у вигляді забруднених стоків виводиться із процесу та надходить у навколишнє середовище. Основною особливістю забруднених стоків є високий вміст розчинених органічних речовин. Скидання таких вод у міські каналізаційні мережі не дозволяється, а вивід і збирання їх на «полях фільтрації» призводить до утворення токсичних неприємно пахнучих речовин, що забруднюють атмосферне повітря на значній території. Крім того під ці споруди необхідно відводити значні площі земельних угідь сільськогосподарського призначення. На даний час на харчових підприємствах майже немає ефективних очисних споруд, а економічний механізм забезпечення безпеки довкілля використовується неефективно і не стимулює підприємства до організації дільниць з очищення стічних вод. 10.3. Заходи з екологізації промислового виробництва. Сьогодні під екологізацією розуміють процес поступового і послідовного впровадження систем технологічних, управлінських та інших рішень, які дозволяють підвищувати ефективність використання природних ресурсів і умов поряд з покращенням або хоча б збереженням якості природного середовища. В соціально-економічному плані екологізація повинна спиратися на перехід до природозберігаючих методів господарювання, а в технічному – на екологізацію технологій виробництва і природокористування. Основні напрямки екологізації виробництва: - розробка ефективних засобів очищення промислових, комунальних стічних вод і промислових та транспортних викидів в атмосферу; 134


- зменшення або повна ліквідація шкідливих відходів, що забруднюють довкілля; - утилізація, тобто повторне використання відходів; - збалансування темпів експлуатації екосистеми природокористування з інтенсивністю самовідтворення цих екосистем; - екологічна стандартизація і сертифікація технологій, техніки і продукції; - економія енергії, зміна її джерел на екологічно “чисті”, ресурсозбереження. 11. CІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО ТА ЙОГО ВПЛИВ НА ДОВКІЛЛЯ 11.1. Соціально-економічні тенденції в сільському господарстві. Природні та кліматичні умови Миколаївської області сприятливі для інтенсивного високоефективного розвитку сільського господарства. Сільське господарство – друга за обсягами та перша по зайнятості трудових ресурсів галузь матеріального виробництва області. Сільське господарство області представлено рослинництвом, основними культурами якого є зернові, а також технічні культури – соняшник, цукровий буряк, овочі, баштанні культури. Розвинуто садівництво та виноградарство. Значну питому вагу займають кормові культури, що є доброю базою для тваринництва м’ясомолочного напрямку. 2010 року досягнуто стабільного щомісячного збільшення обсягів виробництва сільськогосподарської продукції. Темпи зростання обсягів виробництва продукції сільського господарства по області за попередніми розрахунками склали 101,0 % до минулого року, у тому числі в аграрних підприємствах – приріст на 0,9%, в господарствах населення – на 1,1%. У цілому по Україні індекс сільськогосподарського виробництва становив 99%. В галузі рослинництва зазначений показник становить 99,8%. Сільськогосподарськими товаровиробниками області вироблено 2,2 млн.т зерна, що на 12,6% менше ніж в минулому році, 586,1 тис.т соняшнику (+ 6%), 120,9 тис.т ріпаку (+ 93,4%), 27,2 тис.т сої (+ 94,3%), 170,9 тис.т картоплі (+ 1%), 354,1 тис.т овочів (+ 6%), 38,9 тис.т винограду (- 15%) та 37,7 тис.т плодоягідних (+ 31,8%). Аналіз підсумків роботи в тваринництві за 2010 рік свідчить про те, що ситуація в галузі залишається складною, хоча темпи виробництва продукції тваринництва порівняно з 2009 роком становили 104,0%. За цей період всіма категоріями господарств вироблено 45,9 тис.т м’яса худоби та птиці в живій вазі (115,0% до 2009 року), 363,9 тис.т молока (99,0%), 572,7 млн.шт. яєць від птиці всіх видів (120,8%). За 2010 рік, порівняно з 2009 роком, у господарствах всіх категорій зросла чисельність поголів’я великої рогатої худоби на 3,6% та птиці – на 10,4%, поряд з цим зменшилося поголів’я корів на 2,4%, свиней – на 5,5% та овець – на 6,8%.

135


Таблиця 11.1.1. Індекси обсягу сільськогосподарського виробництва (у % до відповідного періоду попереднього року) 2010 рік

2009 рік

115

господарства населення

87,4 93,2 109,2 107,5 107,3 88,7 93,2 98,0 97,9 100,3 100,5 100,8

Сільське господарство – всього

сільськогосподарські підприємства

97,9 99,0 104,1 103,3 103,2 96,1 97,1 101,5 101,3 101,0 101,0 100,9

Січень Січень-лютий Січень-березень Січень-квітень Січень-травень Січень-червень Січень-липень Січень-серпень Січень-вересень Січень-жовтень Січень-листопад За рік

у тому числі

господарства населення

Сільське господарство – всього

сільськогосподарські підприємства

у тому числі

103,8 102,1 102,1 101,8 101,8 99,5 101,1 104,6 104,8 101,8 101,5 101,0

113,8 112,7 108,3 104,8 104,3 99,9 105,1 98,0 104,4 100,4 100,5 100,2

144,8 140,9 132,7 119,3 117,1 92,7 101,2 95,6 105,1 97,9 98,1 95,8

101,6 101,7 101,0 100,4 100,7 103,6 109,4 100,2 103,7 103,2 103,1 105,0

113,8 112,7

110 108,3 104,8

105,1

104,3 104,1 103,3 103,2

101,3

99,9 98,0

99,0

2009 рік

100,4 100,5 100,2

грудень

вересень

серпень

97,1

липень

травень

квітень

березень

лютий

січень

червень

96,1

95

101,0 100,9

листопад

100 97,9

104,4 101,0

101,5

жовтень

105

2010 рік

Мал. 11.1.1. Динаміка обсягу сільськогосподарського виробництва (у % до відповідного періоду попереднього року) 136


11.2. Вплив на довкілля. 11.2.1. Внесення мінеральних і органічних добрив на оброблювані землі та під багаторічні насадження. Під урожай 2010 року сільськогосподарськими підприємствами (що мають у користуванні понад 100 га сільгоспугідь) внесено 401 тис.ц мінеральних добрив (у перерахунку на 100% поживних речовин), що на 94,9 тис.ц (на 31%) більше, ніж у 2009 році. У структурі внесених мінеральних добрив порівняно з попереднім роком суттєвих змін не відбулося. Основна їх питома вага припадала на азотні добрива – 76,4% (у 2009 році – 76,1%), а фосфатні та калійні відповідно займали лише 16,1% (14,7%) та 7,5% (9,2%). Слід відмітити, що такий дисбаланс елементів живлення призводить до виснаження ґрунтів.

76,4

16,1

7,5

2010

76,1

14,7

9,2

2009

Азотні

Фосфорні

Калійні

Мал. 11.2.1.1. Структура внесення мінеральних добрив за видами, % У 2010 році мінеральними добривами удобрено 600,4 тис.га, що на 18,8% більше ніж у попередньому році. Це склало 62,5% від загальної посівної площі. На 1 га посівної площі сільськогосподарських культур у середньому по області було внесено 41 кг мінеральних добрив (31 кг – у 2009 році). Серед адміністративно-територіальних одиниць області найбільшу кількість добрив застосовано в аграрних підприємствах Снігурівського (64 кг на 1 га), найменшу – в господарствах Новобузького (16 кг) районів. Що стосується органічних добрив, то у 2010 році ними було удобрено 0,6% посівної площі і внесено 173,6 тис.т, що на 51,6% більше ніж у попередньому році. В середньому на 1 га посівів застосовано 0,2 т (0,1 т – у 2009 році), удобреної площі – 31,4 т (23,9 т). Для поліпшення природної родючості ґрунтів дуже важливо поряд з агротехнічними заходами здійснювати й заходи хімічної меліорації. 137


У 2010 році було проведено гіпсування ґрунтів на площі 864 га та внесено 2975 т гіпсу, фосфогіпсу та інших гіпсовмісних порід, що більше рівня попереднього року майже на 30%. Внесення гіпсу в розрахунку на 1 га залишилось на рівні 2009 року і становило 3 т. Гіпсування ґрунтів проводилось господарствами Жовтневого та Снігурівського районів. 11.2.2. Використання пестицидів. Сільгоспвиробниками Миколаївської області у 2010 році було використано 1145,8 т засобів захисту рослин проти 1221,7 т у 2009 році (на 6,2% менше), площі на яких застосовувалися засоби захисту рослин зменшилися на 0,4%. Таблиця 11.2.2.1 Застосування засобів захисту рослин Витрати засобів захисту рослин, т Площа, на якій застосовувалися засоби захисту рослин, тис.га Кількість внесених пестицидів на 1 га, кг

2000 рік 976,2

2006 рік 830,6

2007 рік 946,3

2008 рік 986,4

2009 рік 1221,7

2010 рік 1145,8

522,4

1172,6

1329,1

1595,9

2097,7

2089,0

0,5

0,7

0,7

0,6

0,6

0,6

11.2.3. Екологічні аспекти зрошення та осушення земель. Степ України – це унікальний регіон, який спроможний вирішувати головну проблему сьогодення – забезпечувати населення високоякісною продукцією, а переробну промисловість – повноцінною сировиною. Проте основною перешкодою для щорічного отримання високих урожаїв є недостатня кількість опадів, значне надходження теплових ресурсів і, як наслідок, низький гідротермічний коефіцієнт, показник якого становить 0,5-0,7 у більшості південних областей. Зменшення негативного впливу посухи на продуктивні процеси рослин, оптимізація умов вирощування культур у посушливих регіонах досягається за рахунок зрошення. В Миколаївській області 190,32 тис.га зрошувальних угідь, з них зрошення здійснюється за рахунок використання: - державних систем – 157,87 тис.га; - мале зрошення – 32,46 тис.га. Державне управління в системі зрошення покладено на Держагентство з водних ресурсів України, на балансі територіальних підрозділів якого знаходяться державні системи зрошення. Миколаївське обласне управління водних ресурсів, за рахунок роботи районних та міжрайонних структурних підрозділів здійснює експлуатацію дев’ятнадцяти зрошувальних систем, що використовують у якості джерела водозабору води з р. Південний Буг, р. Інгул та р. Інгулець. Найбільш потужна зрошувальна мережа (Інгулецька і Явкінська зрошувальні системи) експлуатується Управлінням каналів Інгулецької зрошувальної системи. Продуктивність водозабірних споруд – 62,4 м3/с. Водозабір здійснюється з р. Інгулець якість якої, через регулярні аварійні скиди високомінералізованих шахтних вод Кривбасу, значно погіршується (зростає мінералізація), що у свою чергу ускладнює зрошувальні умови. 138


Згідно з дозволом на спецводокористування від 14.04.11 №УКР 3297 А/НИК, Управління каналів Інгулецької зрошувальної системи здійснює водоподачу для зрошення загальної площі – 54,8 тис.га, при ліміті водозабору 385,2 млн.м3/рік. З зазначеного ліміту, обсяг водопостачання в межах Миколаївської області складає не більше 98,9 млн.м3/рік. Загальний перелік зрошувальних систем, які експлуатуються на території області наведено у таблиці 11.2.3.1. Таблиця 11.2.3.1. Зведені відомості щодо зрошувальних систем Миколаївської області № з/п 1. 2. 3. 4.

5. 6. 7. 8. 9. 10. 11. 12. 13. 14. 15. 16. 17. 18. 19.

Найменування Зрошувальних систем

Зрошувальна площа, га

Водозабір у 2010 році, млн.м3

Інгулецька Явкінська Спаська Південно-Бузька у тому числі: Кам’янська Петрівська Катеринівська Інгульська Костичевська Білоусівська Щербанівська Єланецька Вознесенська Олександрівська Водяно-Лоринська Ястребинівська Новоодеська Новосафронівська Мічурінська Комінтернівська Кандибинська Вольнівська

42667 50294 10351 10267 6473 1674 2227 4978 2071 7727 1319 576 1009 422 1215 522 4421 847 3566 2948 1162 1129

1,527 1,077 0,178 0,682 1,010 0,863 1,340 0,939 законсервована 0,425 -

Всього:

157865

44,672

Джерело водозабору р. Інгулець

23,728 12,903

р. Південний Буг Кам’янське водосховище Нечаянське водосховище Катеринівське водосховище р. Інгул р. Інгул р. Південний Буг Щербанівське водосховище Єланецьке водосховище р. Південний Буг р. Південний Буг Водяно-Лоринське водосховище р. Південний Буг р. Південний Буг Щербанівське водосховище р. Інгулець р. Інгулець р. Південний Буг р. Південний Буг

У 2010 році, в Миколаївській області було полито 20,8 тис.га, що у порівнянні з минулим роком менше на 4,77 тис. га (18,7%) та складає 10,9% від загальної площі зрошувальних угідь по області. З политих у 2010 році 20,8 тис.га доля краплинного зрошення складає – 24,6% (5,116 тис.га). Зрошувальна норма склала від 1922 м3/га (Снігурівське управління водного господарства) до 677 м3/га (Миколаївське міжрайонне управління водного господарства). За даним статистичної звітності за формою 2-ТП (водгосп) у 2010 році, в області водоподача на зрошення склала 24,72 млн.м3, що у порівнянні з 2009 роком менше на 9,39 млн.м3 (27,5%). Моніторинг за гідрогеолого-меліоративним станом на зрошувальних та прилеглих до них землях в Миколаївській області здійснюється Снігурівською гідрогеолого-меліоративною партією, яка знаходиться у складі Миколаївського обласного управління водних ресурсів. 139


Комплексні дослідження і спостереження ведуться на загальній площі 264,7 тис.га (з яких 190,3 тис.га – зрошувальні і 56,9 тис.га – прилеглі землі) у відповідності до «Інструкції з організації та здійснення моніторингу зрошувальних та осушуваних земель», затвердженої наказом Держводгоспу України від 16.04.08 №108. Згідно з даними Снігурівської гідрогеолого-меліоративної партії стан на зрошених та прилеглих землях на початок поливного періоду 2011 року порівняно з початком поливного періоду 2010 року змінився: - в бік поліпшення, що пов’язане з неврахуванням засолених та солонцюватих земель в Жовтневому районі (термін дії сольової зйомки 2003 року закінчився, а наступна ще не проведена через з недостатнє фінансуванням польових та лабораторних робіт); - в бік погіршення за неприпустимою глибиною залягання рівнів ґрунтових вод (РГВ), що пояснюється акумуляцією поверхневих вод на безстічних ділянках дренажу з примусовою відкачкою, яка не ведеться через відсутність відповідного насосно-силового обладнання. Оцінка меліоративного стану земель за поливний період 2010 року, виконана на основі ВНД 33-5,5–13-02 («Інструкція з обліку та оцінка стану меліорованих земель і меліоративних систем» м. Київ, 2002 рік) виглядає наступним чином: - сприятлива – 171835,9 га (95,6% ); - задовільна – 6690 га (3,7% ); - несприятлива – 1217 га (0,7%), у тому числі: - з неприпустимою глибиною РГВ – 953 га; - з солонцюватістю – 264 га. Внаслідок повного знищення режимної спостережуваної мережі свердловин, на площі 10,6 тис.га оцінка не виконана (в основному – ділянки «малого» зрошення). Порівняльна характеристика меліоративного стану земель за зрошувальні періоди 2009 та 2010 років свідчить про наявність найбільш незадовільного стану зрошувальних земель (за неприпустимою глибиною залягання РГВ) у Жовтневому районі (всього 777 га), у тому числі на Інгулецькій зрошувальній системі – 735 га, та на Явкінській – 42 га. Ґрунтові води на переважаючій площі зрошуваних земель, за період спостережень, знаходились на глибинах більше 3 метрів. Відбулося зниження РГВ на 0,2-1,0 м, що пов’язане з меншою кількістю опадів у між зрошувальний період 2010-2011 рр. в порівнянні з 2009-2010 рр., а також посушливими погодними умовами в другій половині поливного періоду 2010 року. Площі з РГВ менше 2 м на зрошенні склали – 3259,83 га (1,81% від загальної площі зрошення), на прилеглих землях – 979 га (1,72%). Розташовані вони вздовж каналів (Інгулецька ЗС), в подах, в лощинах збігу, в балочках та заплавах. З метою утримання задовільного меліоративного стану земель та захисту від підтоплення населених пунктів в області збудовані системи горизонтального дренажу на загальній площі 51,654 тис.га, з якої 46,992 тис.га – на зрошенні. На ділянках горизонтального дренажу у 2010 році зафіксовано зниження рівнів ґрунтових вод на 0,2-1,0 м, що пояснюється випаровуванням з поверхні грунтових вод в посушливих умовах другої половини поливного періоду 2010 року, а також меншою кількістю опадів в між зрошувальний період 2010-2011 рр. В 140


цілому самопливний дренаж сприяє відводу дренажних вод та пониженню РГВ в пікові періоди навантаження на нього. Загальний гідрогеолого-меліоративний стан зрошуваних земель по Миколаївській області, за період досліджень, визначено, як сприятливий та задовільний. Для покращення гідрогеолого-меліоративного стану пропонується прискорити комплексну реконструкцію Інгулецької зрошувальної системи, яка в останні роки не ведеться. На інших зрошувальних системах потрібно виконати ремонтні роботи на іригаційній мережі. На засолених та солонцюватих зрошуваних землях необхідно: - проводити хімічну меліорацію (гіпсування) нормами гіпсу від 2 до 5 т/га; - застосовувати плантажні та ярусні оранки раз в 3-5 років; - впроваджувати в сівозміни посіви багаторічних трав, насамперед люцерни; - вносити в грунт підвищенні норми органічних добрив від 40 до 80 т/га, проводити заорювання зеленої маси (сідерацію); - застосовувати раціональну техніку поливу; - додержуватись науково-обгрунтованого водокористування з урахуванням глибин залягання та мінералізації ґрунтових вод. Осушення, враховуючи природні умови, на території області не застосовується. 11.2.4. Тенденції в тваринництві. У 2010 році обсяг виробництва продукції тваринництва в Миколаївській області порівняно з 2009 роком, за попередніми розрахунками, зріс на 4%, у т.ч. в сільськогосподарських підприємствах – на 20,1%, а в господарствах населення – зменшився на 0,7%. У господарствах усіх категорій за 2010 рік порівняно з попереднім збільшилося виробництво м’яса (на 6 тис.т, або на 15%) та яєць (на 98,8 млн.шт., на 20,8%), водночас зменшилося виробництво молока (на 3,8 тис.т, на 1%) та вовни (на 18 т, на 15%). Тваринництво є одним з основних екологічних забруднювачів. Виробництво кормів вимагає інтенсивного використання води, добрив, пестицидів і викопного палива. Відходи тваринництва є іншим предметом серйозного занепокоєння. оскільки тільки третина з поживних речовин, що згодовується тваринам, поглинається, відходи тваринництва є провідним фактором у забрудненні землі і водних ресурсів. Особливу небезпеку для довкілля становлять великі промислові тваринницькі комплекси. Відходи тваринництва окремо можуть бути джерелом небезпечного забруднення урожаю та ґрунтових вод нітратами, що швидко утворюються з аміачних солей. Підприємства з виробництва яловичини, свинини і птиці також викидають велику кількість вуглекислого газу, метану та інших парникових газів. Проблеми зміни клімату, пов’язані з тваринництвом, залишаються в основному невирішеними.

141


11.3. Органічне сільське господарство. Екологічне (або органічне) сільське господарство – розповсюджена у всьому світі практика ведення сільського господарства без використання будь-яких видів хімічних препаратів (пестицидів, антибіотиків тощо). Як відомо, «хімія» накопичується не лише у виробленій продукції (рослинах, плодах, м’ясі тварин і птиці), але і в ґрунті, що завдає непоправної шкоди навколишньому середовищу. При веденні екологічного сільського господарства хімічні засоби підвищення врожайності і продуктивності повністю заміняються натуральними, в першу чергу – біопрепаратами. В результаті – аграрії виробляють екологічно чисту і безпечну продукцію для споживача. Сучасні біопрепарати є не лише повністю натуральними і екологічно безпечними засобами – їх ефективність на рівні із ефективністю агрохімікатів, а в деяких випадках і перевищує її. В області існує Миколаївська обласна асоціація фермерів та приватних землевласників «Відродження» – незалежна самоврядна громадська організація, яка захищає інтереси 4574 (станом на 15.11.2010 року) фермерських та майже 39000 особистих селянських господарств. Мета створення організації – захист інтересів селян шляхом належного громадського контролю за діяльністю влади по додержанню прав і законних інтересів фермерів та селян-землевласників, сприяння розвиткові масового фермерського руху в Миколаївській області, інформативне забезпечення як фермерів, так і споживачів сільськогосподарської продукції про наявність попиту та пропозиції, впровадження інноваційних технологій господарювання з меншим виснаженням ґрунту. Асоціація має свою регіональну інфраструктуру, яка налічує 14 районних осередків, об’єднує на добровільних засадах власників фермерських та особистих селянських господарств, а також працівників обслуговуючих кооперативів, інших недержавних підприємств та організацій, які формують фермерську структуру і обслуговують членів асоціації. Асоціація «Відродження» є членом асоціації фермерів та приватних землевласників України. Члени асоціації постачають у 12 країн світу свою продукцію, а саме: - соняшникову рафіновану дезодоровану виморожену олію; - томатну пасту в асортименті, виготовлену по технології Сold break та Hot break. - овочеві консерви, томатну пасту та соки в асортименті, виготовлені з екологічно чистої сировини у скляній тарі; - зернові та олійні культури, сою; - ковбасну продукцію та м’ясні копченості; - м’ясо та молоко в асортименті. 12. ЕНЕРГЕТИКА ТА ЇЇ ВПЛИВ НА ДОВКІЛЛЯ 12.1. Структура виробництва та використання енергії. Сучасна енергетика Миколаївської області характеризується поступовим старінням обладнання електростанцій, зростанням питомих витрат пального та низьким коефіцієнтом корисної дії (ККД). Більшість комунальних підприємств Миколаївщини за останні 10 років не отримували достатнього фінансування для ремонту і модернізації обладнання та мереж. 142


В Миколаївській області функціонує 34 підприємства, які виробляють теплову енергію та забезпечують опалення житлових будинків і об’єктів соціальної сфери. Підприємствами теплопостачання експлуатується 197 котелень. Більшість – майже 92%, котелень теплопостачальних підприємств є дрібними опалювальними котельними з малоефективними, морально і фізично зношеними котлами, з низьким ККД, застарілою автоматикою і пальниковими пристроями, що обумовлює значні перевитрати палива. Основним видом палива для котелень є природний газ, частка якого становить 85% від загальних обсягів всіх видів палива. Електроенергетична галузь області представлена 326 електростанціями, загальною потужністю понад 3,1 млн.кВт. Основою енергетичної галузі регіону є ВП НЕК «Енергоатом» «Южно-Українська АЕС», частка якої в загальних обсягах виробництва електроенергії області досягає 99%. Провідні підприємства паливно-енергетичного комплексу Миколаївської області: ВП «Южно-Українська АЕС», ВАТ «Миколаївська ТЕЦ», ПАТ «Миколаївобленерго», ПАТ «Миколаївгаз». В 2010 році підприємствами і організаціями регіону на виробничі та комунально-побутові потреби використано 1,4 млн.т енергетичних матеріалів та продуктів перероблення нафти в умовному вимірі. В структурі використаних ресурсів основною складовою залишився природний газ, питома вага якого становила 73%. Серед інших видів палива помітні структурні частки займали: паливо дизельне – 16%, вугілля кам’яне – 7%, бензин моторний – 3%. Частки решти паливних ресурсів (бітум нафтовий і сланцевий, мазути топкові важкі, пропан та бутан скраплені, фракції середні інші, дрова для опалення, масла мастильні тощо) були незначними і в сумі не перевищили 1%. Основними споживачами енергетичних матеріалів та продуктів перероблення нафти залишилися промислові підприємства, якими використано чотири п’ятих загальнообласних обсягів спожитого палива. Крім цього, населенню області у 2010 році реалізовано 0,4 млрд.м3 газу природного, 24 тис.щільн.м3 дров для опалення та 7 тис.т пропану і бутану скраплених, що загалом в умовному вимірі становить 0,5 млн.т. 12.2. Ефективність енергоспоживання. Завдяки впровадженню у 2010 році енергозберігаючих заходів промисловими підприємствами, бюджетними організаціями області зекономлено 28,496 тис.т.у.п. паливно-енергетичних ресурсів вартістю 50,5 млн.грн. Обсяг залучених коштів на фінансування розробки та впровадження енергозберігаючих заходів програми енергозбереження за рахунок всіх джерел 2010 року по Миколаївській області становив 71,9 млн.грн. На об’єктах ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» проведено заміну насосного обладнання, проведено режимно-налагоджувальні випробування котлів та оснащено шість котелень пристроями компенсації реактивної енергії, що забезпечило економію 0,483 млн.м³. Загальна вартість робіт склала 2099 тис.грн. На виконання заходів з економії паливно-енергетичних ресурсів на ВАТ «Миколаївська ТЕЦ» проведено ремонтні роботи загальною вартістю 1120 тис.грн. Завдяки впровадженню цих заходів очікується економія паливноенергетичних ресурсів в обсязі 420 т.у.п. 143


ВАТ «Миколаївобленерго» у 2010 році встановлено безкоштовно у побутовому секторі 1646 електролічильників. Станом на 01.01.2011 електричне опалення впроваджено на 243 об’єктах, а також у 709 квартирах багатоповерхових житлових будинків та у 3285 індивідуальних будинках. 2010 року газопостачальною організацією ПАТ «Миколаївгаз» встановлено 2786 побутових лічильників газу в індивідуальних житлових будинках та 6475 у квартирах багатоповерхових житлових будинків. В області ведуться роботи реконструкції об’єктів малої гідроенергетики (Мигіївська ГЕС, Первомайська ГЕС, Костянтинівська ГЕС, Олександрівська ГЕС, ТОВ «Енетеп» м. Первомайська), на яких 2010 року за рахунок використання скидного потенціалу р. Піденний Буг та водосховищ вироблено 221 кВт.год. електричної енергії, що дало змогу зекономити 20,088 тис.т.у.п. паливноенергетичних ресурсів вартістю 41,2 млн.грн., у тому числі 11,0 тис.т нафтопродуктів, 15,5 млн.кВт.год. електроенергії, 0,2 тис.Гкал теплової енергії. 12.3. Вплив енергетичної галузі на довкілля. Найбільш водоспоживаюча галузь економіки Миколаївської області – енергетика, на виробничі потреби якої у 2010 році використано 76,56 млн.м3 води, що складає 74% від загального обсягу використаних вод по області. Енергетичні комплекси використовують гідрологічну, теплову (газове, вугільне і мазутне пальне) та атомну енергію. Енергосистема України включає у себе чотири атомні електростанції, одна з яких розташована у Миколаївській області – Южно-Українська АЕС. Обсяг її щорічного водокористування складає біля 85% від загального обсягу використання вод для потреб енергетики по області. Южно-Український енергокомплекс складається: 1. Южно-Українська АЕС з потужністю 3000 МВт (три енергоблоки) і річним виробництвом 17 млрд.кВт годин електроенергії, що складає 10% від загального виробництва електроенергії в Україні чи 95% споживання Миколаївською, Херсонською і Одеською областями; 2. Ташлицька гідроакумулююча електростанція (ТГАЕС) з поетапним введенням в експлуатацію: - потужність 300 МВт з річним виробництвом електроенергії 83 млн.кВт годин при роботі двох агрегатів; - потужність 450 МВт з річним виробництвом електроенергії 700 млн.кВт годин при роботі трьох агрегатів (фактичний стан); - потужність 900 МВт з річним виробництвом електроенергії при роботі шести агрегатів. 3. Олександрівська гідроелектростанція (ОГЕС) потужністю 10,5 МВт з річним виробництвом електроенергії 47 млн.кВт годин. Олександрійський гідровузол працює разом з ТГАЕС, для якої Олександрівське водосховище виконує функцію нижньої водойми, що забезпечує наповнення верхньої водойми у насосному режимі роботи ТГАЕС та приймання зворотних вод у турбінному режимі її роботи.

144


До проблемних питань роботи Южно-Українського енергокомплексу належить підвищена мінералізація Ташлицької водойми-охолоджувача, гідрохімічний режим якого формується під впливом таких факторів: - природний притік мінералізованих вод балки Ташлик (концентрація по сухому залишку до 3200 мг/дм3); - надходження каналізаційних стоків м. Южноукраїнськ та зливові стоки; - фільтраційний потік з боку шламонакопичувача ВП «ЮУ АЕС». З метою приведення якості вод Ташлицької водойми-охолоджувача до технологічних вимог, згідно з відповідним регламентом, впроваджено систему продувки (розбавлення прісною водою) технічної водойми атомної станції за рахунок водозабору з р. Південний Буг та скиду до Олександрівського водосховища. На підставі дозвільної документації, загальний обсяг скиду вод в результаті проведення продувки складає 63,07 млн.м3/рік при секундних витратах не більше 2,0 м3. Протягом останніх шести років зворотні води, які скидаються енергокомплексом ВП «ЮУ АЕС», є нормативно чисті. Питома активність радіонуклідів у р. Південний Буг в районі розташування ВП «ЮУ АЕС» не перевищує нормативних показників. Таблиця 12.3.1. Перелік підприємств енергетичної галузі, які здійснюють скид зворотних вод

ВП «ЮУ АЕС» (продувка)

м. Южноукраїнськ

р. Південний Буг

Дозволені обсяги скиду зворотних вод, т.м3 /рік 63072,0

Олександрівська ГЕС (ВП «ЮУ АЕС»)

м. Южноукраїнськ

р. Південний Буг

2841015,0

нормативно-чисті без очистки

Ташлицька ГАЕС (ВП «ЮУ АЕС»)

м. Южноукраїнськ

4271,0

нормативно-чисті без очистки

ВАТ «Миколаївська ТЕЦ»

м. Миколаїв

Олександрівське водосховище (р. Південний Буг) Бузький лиман

7141,0

нормативно-чисті без очистки

Філія ВАТ ЕК «Миколаївобленерго», Костянтинівська ГЕС Філія ВАТ ЕК «Миколаївобленерго», Первомайська ГЕС Філія ВАТ ЕК «Миколаївобленерго», Мигіївська ГЕС

Арбузинський район

р. Південний Буг

664095,6

нормативно-чисті без очистки

Первомайський район

р. Південний Буг

1048396,8

нормативно-чисті без очистки

Первомайський район

р. Південний Буг

475422,72

нормативно-чисті без очистки

Назва підприємства

Місце розташування

Назва водоймиводоприймача

Якість вод, що скидаються нормативно-чисті без очистки

12.4. Використання відновлювальних джерел енергії та розвиток альтернативної енергетики. За останній час інтерес до таких джерел енергії як вода, вітер і сонце постійно зростає, оскільки в багатьох відносинах вони необмежені. У міру того як постачання палива стає менш надійним і більш дорогим, ці джерела стають усе більш привабливими і більш економічними. Підвищення цін на нафту і газ послужило головною причиною того, що ми знову звернули до них свою увагу. 145


У 2010 році держуправлінням було розглянуто та погоджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок площами по 0,04 га під будівництво та експлуатацію промислових вітроелектростанцій (об’єкти по виробництву та розподілу електроенергії) з віднесенням їх до земель енергетики за межами населених пунктів, в межах території Дмитрівської сільської ради Очаківського району Миколаївської області. У Миколаївській області на державну екологічну експертизу був представлений та отримав позитивний висновок проект «Південно-Українська вітроелектростанція потужністю 300 МВт в Очаківському районі Миколаївській області». Південно-Українська ВЕС буде включати до себе до 150 вітротурбин потужністю 2-2,1 МВт з висотою башти 80-90 м. Відстань між вітротурбинами становить 400-700 м. Площа земельної ділянки для однієї вітротурбини (з під’їзними дорогами, будівлями та підстанціями) складає 0,3-0,6 га. Сумарна площа земельної ділянки під встановлення вітротурбин, під’їзних доріг, будівель, підстанції та лінії електропередач складає 60-90 га. Проект будівництва Південно-Української ВЕС було розглянуто на міжнародному інвестиційному форумі «Миколаївщина інвестиційна» та отримано підтримку Миколаївської облдержадміністрації. Очікуваний результат від введення в дію вітроелектростанції: - залучення інвестицій у розвиток екологічно чистої відновлювальної енергетики; - річний обсяг виробництва електроенергії ВЕС 800 млн.кВт/год.; - річна економія використання природного газу – 270 млн.м3; - створення нових робочих місць – 2000; - зменшення негативного впливу на навколишнє середовище, яке відбувається у середньо річному запобіганні викидів вуглекислого газу у кількості біля 600 тис.т. Розвиток та використання альтернативних та відновлювальних джерел енергії (вітрової і сонячної енергії, біопалива, тощо) є вагомим фактором для зміцнення енергетичної безпеки та зменшення негативного техногенного впливу на навколишнє природне середовище. Важливість розвитку альтернативної енергетики є очевидною, адже вона відіграє вирішальну роль у зменшенні парникових викидів, знижені негативного впливу на довкілля, підвищує безпеку енергопостачання, допомагає зменшити залежність від імпорту енергії. Що стосується України, використання альтернативних джерел енергії є важливим як в національному, так і міжнародному масштабі – з точки зору реакції на глобальні кліматичні зміни та покращення енергетичної безпеки в Європі. Енергетична стратегія України визначає такі перспективні напрямки розвитку альтернативних та відновлювальних джерел енергії: біоенергетика, видобуток та утилізація шахтного метану, використання вторинних енергетичних ресурсів, вітрової і сонячної енергії, теплової енергії довкілля, освоєння економічно доцільного гідропотенціалу малих річок України.

146


13. ТРАНСПОРТ ТА ЙОГО ВПЛИВ НА ДОВКІЛЛЯ 13.1. Транспортна мережа області. 13.1.1. Структура та обсяги транспортних перевезень. Транспортний комплекс є важливою складовою у структурі економіки Миколаївської області. Він обслуговує потреби народного господарства та населення і є важливим фактором реалізації значного і вигідного геостратегічного потенціалу області. В Миколаївській області сконцентрувалися всі потенційно привабливі умови для розвитку транспортної інфраструктури: географічне положення регіону, могутня багатогалузева промисловість, розгалужена транспортна система та розвинене портове господарство які обумовлюють її стратегічне значення для розвитку економіки області та України в цілому. Унікальне географічне розташування області на півдні України на перехресті міжнародних транспортних коридорів, як одного із важливих центрів міжнародних економічних і транспортних зв’язків, через який проходять залізничні, автомобільні і трубопровідний міжнародні коридори, обумовлює необхідність першочергового розвитку магістральних шляхів сполучення. У перспективі інтенсивність цих зв’язків значно зростатиме. Область має розгалужену транспортну систему, в структурі якої функціонує 1 міжнародний аеропорт, 4 морських торговельних порти, 1 річковий порт, підрозділи залізниці, кілька тисяч автоперевізників різних форм власності, які працюють на ринку автотранспортних перевезень. Протяжність мережі автомобільних доріг загального користування становить 4,8 тис.км, у тому числі з твердим покриттям – 4,8 тис.км. Через область проходять такі міжнародні автомобільні транспортні коридори: - Євразійський із проходженням по Україні: Одеса – Миколаїв – Херсон – Джанкой – Керч; - Чорноморське економічне співробітництво із проходженням по Україні: Рені – Ізмаїл – Одеса – Миколаїв – Херсон – Мелітополь – Бердянськ – Маріуполь – Новоазовськ; - Балтійське море – Чорне море з проходженням по Україні: Ягодин – Ковель – Луцьк – Тернопіль – Хмельницький – Вінниця – Умань – порти Чорного моря. Через територію області проходять такі автомобільні шляхи державного значення: - Київ – Одеса; - Кіровоград – Платонове (на Кишинів через Любашівку) – М-13; - Одеса – Мелітополь – Новоазовськ (на Таганрог) – М-14; - Ульянівка – Миколаїв (через Вознесенськ) – М-23; - Дніпропетровськ – Миколаїв (через Кривий Ріг) – Р-06; - Олександрівка – Кіровоград – Миколаїв – Р-16. До складу залізничного транспорту входять локомотивне та вагонне депо, залізничні станції, підпорядковані Одеській залізниці, Ольшанське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту. Експлуатаційна довжина магістралей залізничних колій загального користування складає 0,7 тис.км. Через область проходять такі міжнародні залізничні транспортні коридори: 147


- Євроазійський із проходженням по Україні: Херсон – Миколаїв – Одеса; - Чорноморське економічне співробітництво із проходженням по Україні: Рені – Ізмаїл – Одеса – Колосовка – з відгалуженням Колосівка – Миколаїв – Херсон – Чаплине – Бердянськ. Трубопровідний транспорт області представлений Миколаївським управлінням магістрального аміакопроводу «Укрхімтрансаміак» (довжина у межах обслуговування – 444 км, з технічною можливістю для транспортування рідкого аміаку – до 3 млн.т на рік. Географічне положення області, наявність судноплавних артерій сприяють розвитку водного транспорту. Могутнім портовим містом не тільки області, а й України, є м. Миколаїв, де функціонують три морські й один річковий порти, які входять до єдиного Дніпровсько-Бузького морського транспортного вузла (ДБМТВ), зокрема: - ДП «Миколаївський морський торговельний порт»; - ДП «Дніпро-Бузький морський торговельний порт»; - ВП морський порт /Дніпро-Бузький/; - спеціалізований морський порт «Октябрськ»; - ДП «Миколаївський річковий порт» АСК «Укррічфлот». Авіаційний транспорт представляє КП «Міжнародний аеропорт Миколаїв», який входить до числа великих аеропортів півдня України. У концепції розвитку єдиної транспортної системи України й області аеропорт Миколаїв планується зробити провідним міжнародним вантажо-пасажирським аеропортом півдня України, що працює за схемою “море – повітря – земля” на країни Прибалтики, Західної Європи, Середньої і Південно-Східної Азії. За 2010 рік в області наземним транспортом перевезено 27,3 млн.т вантажів (2009 року – 26,8 млн.т) з них: автомобільним – 21,9 млн.т, що на 0,1 млн.т менше ніж 2009 року; залізничним – 5,4 млн.т, що на 0,7 млн.т більше ніж 2009 року (таблиця 13.1.1.1). Вантажооборот у 2010 році склав 1393,4 млн.ткм. (мал. 13.1.1.1) Таблиця 13.1.1.1. Перевезення вантажів за видами транспорту 2000 рік

2007 рік

2008 рік

2009 рік

2010 рік

Транспорт

16,0

35,0

37,2

26,8

27,3

Наземний

15,9

34,6

37,0

26,7

27,3

залізничний

2,3

7,4

8,7

4,7

5,4

автомобільний*

13,6

27,2

28,3

22,0

21,9

0,1

0,4

0,2

0,1

-

морський

0,1

0,0

0,0

0,0

-

річковий

0,0

0,4

0,2

0,1

-

Авіаційний

0,0

0,0

0,0

0,0

0,0

Водний

* З урахуванням комерційних вантажних перевезень, виконаних фізичними особами-підприємцями.

148


1469,7

1600 1400

1152,2

1195,9

2006

2007

1471,5

1393,4

1200 1000

848,4

867,7

800 600 400 200 0 2000

2005

2008

2009

2010

Мал. 13.1.1.1. Вантажооборот Миколаївської області по роках, млн.ткм Залізничним транспортом у 2010 році перевезено: кам’яного вугілля і коксу – 114 тис.т, чорних металів – 15 тис.т, лісових – 1 тис.т, хлібних – 250 тис.т, руди – 1694 тис.т, хімічних та мінеральних добрив – 406 тис.т, мінеральних будівельних матеріалів (включаючи цемент) – 2779 тис.т, інших вантажів – 214 тис.т. 13.1.2. Склад парку та середній вік транспортних засобів. Станом на 1 січня поточного року в користуванні підприємств та організацій області знаходилося 19,5 тис. одиниць рухомого складу автотранспорту, що на 3,7% менше ніж на початок попереднього року. В автомобільному парку найбільшу питому вагу склали вантажні автомобілі – 45,5%. Частка пасажирських легкових та спеціальних автомобілів дорівнювала 24,8% та 21,3%, відповідно, пасажирських автобусів – 8,4%. Серед спеціальних автомобілів переважали нелегкові – 67,2%. Середній вік транспортних засобів складає біля 10 років. 13.2. Вплив транспорту на довкілля. Більше 74% забруднюючих речовин, які потрапили у повітря у 2010 році припадало на викиди від пересувних джерел забруднення. 70 60 50

55,0

54,4 42,8

43,4

44,7

43,4

43,7

22,2

24,3

21,2

4,1

3,7

3,7

4,1

2003

2004

2005

2006

42,5

54,6

52,6

51,1

40 30 20 10

11,4

13,3

15,4

25,8

24,4

9,0

9,2

8,8

10,6

2007

2008

2009

2010

22,6

15,4

21,5

0 2000

2001

2002

стаціонарними джерелами забруднення

автотранспортом

іншими видами транспорту

Мал. 13.2.1. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, тис.т 149


На стан атмосферного повітря населених пунктів області значною мірою впливають викиди від роботи двигунів пересувних джерел забруднення, які домінують над викидами від стаціонарних джерел. Причиною цього є значне зростання кількості приватних транспортних засобів, незадовільний технічний стан автотранспорту, низька якість палива та відсутній дієвий контроль за ним. У минулому році в атмосферу надійшло 61,7 тис.т небезпечних речовин від пересувних джерел забруднення. Кількість цих викидів порівняно з попереднім роком збільшилася на 0,4% (на 0,3 тис.т). Найбільш шкідливого впливу від транспортних засобів та виробничої техніки зазнала атмосфера обласного центру, на територію якого припало 42,9% загальних викидів (26,4 тис.т). Автотранспорт був і залишається найбільшим забруднювачем атмосферного повітря в області. У 2010 році ним викинуто 51,1 тис.т. забруднюючих речовин, що складає 82,9% від загального обсягу викидів від усіх пересувних джерел, з них 73,5% викидів здійснено автомобілями, що перебувають у приватній власності населення. Від роботи двигунів автомобільного транспорту в атмосферу надходить 61% шкідливих речовин від загального обсягу викидів по області (у 2009 та 2008 році цей показник був на такому ж рівні – 61%, у 2007 році – 64%, у 2006 році – 63%). 13.3. Заходи щодо зменшення впливу транспорту на довкілля. З метою виведення з міста Миколаєва потоку транзитного транспорту, поліпшення екологічної ситуації в місті і розвантаження діючих мостів через річки Південний Буг та Інгул передбачається будівництво мостового переходу (на автомобільному шляху Ростов-на-Дону – Одеса) на північному об’їзді м. Миколаєва. При цьому будівництво мосту забезпечує розв’язання проблем автотранспортних потоків на півдні України та вирішує внутрішні питання – усунення хронічних затримок руху в м. Миколаєві, має особливе значення для розвитку магістральних шляхів між сходом та заходом, сприяє підвищенню інвестиційної привабливості області. 14. ЗБАЛАНСОВАНЕ ВИРОБНИЦТВО ТА СПОЖИВАННЯ 14.1. Структурна перебудова та екологізація економіки. Структурна перебудова економіки повинна проводитися в умовах зміни законодавства в області екологізації економіки, тобто в посилені вимог державних стандартів технологічних процесів, у взаємодії не тільки з навколишнім середовищем, але й з визначенням цілей виробництва, що забезпечують відновлення якості середовища проживання, одержання продукції, яка б не наносила збитку природним об’єктам протягом усього життєвого циклу. Екологічно орієнтоване керування виробництвом являє собою систему планування та контролю на різних етапах: 150


- складання виробничої програми. Якщо це нове підприємство, то програма передбачає послідовність дотримання стадій проектування, експертизи, одержання дозвільної документації і т.д. Якщо модернізується старе підприємство, мова йде про зняття з виробництва екологічно шкідливої продукції, заміні застарілого обладнання і старої технології на нову; - календарне планування підготовки і перевірки стану роботи устаткування; - виробничий контроль; - планування і контроль якості. 14.2. Впровадження елементів «більш чистого виробництва». В Миколаївській області будуються 2 промислові вітрові електричні станції в Березанському та Очаківському районах. Застосування енергозберігаючих та екологічно чистих технологій зменшить викиди небезпечних парникових газів в атмосферу. Відомо, що один вітрогенератор потужністю 1 МВт скорочує щорічні викиди в атмосферу 2000 т СО2, 9 т SO2, 4 т оксиду азоту. Введення першої черги ВЕС в Березанському районі дозволить скоротити щорічні викиди СО2 на 30 тис.т, SO2 – на 135 т и 60 т оксиду азоту. Введення першої черги ВЕС в Очаківському районі дозволить скоротити щорічні викиди СО2 на 50 тис.т, SO2 – на 225 т и 100 т оксиду азоту. Вітроенергетичні установки в процесі експлуатації не споживають викопного палива. 14.3. Ефективність використання природних ресурсів. Досягнутий рівень наукового прогресу в національній економіці призвів до інтенсивного використання земельних ресурсів, атмосферного повітря, водних ресурсів. Це викликає певні негативні явища, зокрема загострення екологоекономічної ситуації. На сьогодні робляться спроби здійснити певні природоохоронні і ресурсозберігаючі заходи, які супроводжуються суттєвими змінами в господарському комплексі, зростанням у ньому ролі природної складової. Вимогою часу є розробка нових підходів до підвищення еколого-економічної ефективності використання природних ресурсів. В основу екологічної стратегії соціально-економічного розвитку необхідно закладати наступні основні принципи: пріоритет екології над економікою; пріоритет екологічних критеріїв, показників і вимог над економічними; раціональне поєднання ринкових і державних економічних та адміністративних інструментів і важелів регулювання екологічних відносин. Оцінити варіанти співвідношень між економічною вигодою і можливою шкодою навколишньому середовищу можна за допомогою еколого-економічних показників розрахованих на одиницю валового регіонального продукту (ВРП).

151


3

т/млн.грн.

2,5 2 1,5 1 0,5 0 2005

2006

2007

2008

2009

2010

рік

Мал. 14.3.1. Співвідношення обсягів викидів на одиницю ВРП

250

млн.м3/млн.грн.

200

150 100

50

0 2005

2006

2007

рік

2008

2009

2010

Мал. 14.3.2. Співвідношення обсягів забору води на одиницю ВРП

40

млн.м3/млн.грн.

35 30 25 20 15 10 5 0 2005

2006

2007

2008

2009

2010

рік

Мал. 14.3.3. Співвідношення обсягів скиду недостатньо очищених вод на одиницю ВРП 152


100 90 80

т/ млн.грн.

70 60 50 40 30 20 10 0 2005

2006

2007

2008

2009

2010

рік

Мал. 14.3.4. Співвідношення обсягів утворення відходів І-ІІІ класів небезпеки на одиницю ВРП 14.4. Тенденції та характеристика споживання. Існує досить велика група відходів виробництва і споживання, які створюють типові екологічні проблеми в кожному регіоні України (засмічення території, забруднення ґрунтів, підземних і поверхневих вод, спотворення ландшафтів, погіршення стану приземних шарів атмосферного повітря). ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» найбільше в Україні підприємство кольорової металургії, яке виробляє глинозем та галій та експортує свою продукцію на світові ринки, оскільки її обсяги набагато перевищують потреби України. Основний відхід виробництва – червоний шлам. Станом на 01.01.2011 р. на шламосховищах накопичено – 30774,737 тис.т червоного шламу Завод продає відходи свого виробництва, оскільки червоні шлами є цінною сировиною для чорної металургії, виробництва будівельних матеріалів, утилізації радіоактивних відходів, меліорації грунтів та скляної промисловості. За 2010 рік підприємством реалізовано споживачам 216,3 тис.т червоного шламу, як залізовмісної добавки у виробництві цементу. 15. ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА 15.1. Регіональна екологічна політика. Екологічна політика на регіональному рівні запроваджувалась шляхом підготовки розпоряджень голови облдержадміністрації, рішень обласної ради, розгляду питань екологічного спрямування на колегіях державного управління охорони навколишнього природного середовища в Миколаївській області тощо. З метою забезпечення екологічної безпеки та досягнення безпечних для людини стандартів навколишнього середовища на території Миколаївської області держуправлінням тричі було ініційовано внесення змін до обласної програми охорони довкілля та раціонального природокористування на 2000-2010 роки, які затверджено рішеннями облради від 14.04.2010 №11, від 16.04.2010 №17 та 06.08.2010 №8. 153


Протягом 2010 року проведено 4 засідання колегії держуправління охорони навколишнього природного середовища в Миколаївській області, на яких були розглянуті такі основні питання: 1. Про підсумки роботи держуправління у 2009 році. Робота із зверненнями громадян. 2. Про дозвільну діяльність держуправління. 3. Про проект Програми охорони довкілля та раціонального природокористування Миколаївської області на 2011-2015 роки. 4. Про проект обласної цільової Програми розвитку екологічної мережі на період до 2015 року. 5. Про стан атмосферного повітря та заходи з його охорони в м. Миколаєві суб’єктами господарювання. 6. Про виконання Орхуської конвенції та участь у роботі Громадської ради при держуправлінні. 15.2. Удосконалення системи управління та нормативно-правового регулювання у сфері охорони довкілля та екологічної безпеки. Удосконалення системи управління охороною довкілля та раціональним природокористуванням здійснювалось шляхом інституціональних, організаційних змін та впровадження відповідного законодавчого і нормативного забезпечення за трьома основними напрямами: посилення міжвідомчої координації в природоохоронній діяльності; розмежування повноважень на національному, регіональному та місцевому рівнях; структурні зміни в системі Мінприроди. До функцій регіонального рівня управління належить вирішення таких питань: регулювання використання природних ресурсів місцевого значення; визначення нормативів забруднення природного середовища; впровадження економічного механізму природокористування; проведення моніторингу та обліку об’єктів природокористування і забруднення довкілля; проведення державної екологічної експертизи; здійснення державного контролю за дотриманням природоохоронного законодавства; розроблення програм впровадження природоохоронних заходів, визначення та реалізація інвестиційної політики; інформування населення та зацікавлених підприємств, установ і організацій з екологічних питань. З метою удосконалення системи управління на нормативно-правового регулювання у сфері охорони довкілля та екологічної безпеки в Миколаївській області за участю державного управління охорони навколишнього природного середовища в Миколаївській області в 2010 році було підготовлено 3 розпорядження Миколаївської обласної державної адміністрації та 3 рішення Миколаївської обласної ради. 15.3. Державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства. Протягом 2010 року інспекторськими підрозділами державної екологічної інспекції в Миколаївській області проведено 2013 перевірок дотримання вимог природоохоронного законодавства підприємствами, господарствами, установами різних форм власності. 154


Під час проведення перевірок та інших природоохоронних заходів було виявлено 3195 правопорушень. До адміністративної відповідальності притягнуто 2898 посадових осіб та громадян. Сума накладених адміністративних стягнень складає 647,377 тис.грн., з них стягнуто 609,229 тис.грн., що складає 94%. До органів попереднього слідства було передано 18 справ для притягнення порушників до кримінальної відповідальності. За нанесення шкоди природному середовищу пред’явлено позовів на суму 19787,787 тис.грн., з них стягнуто 5556,968 тис.грн., що складає 28%. Всього 2010 року за різні протиправні дії та функціонування без необхідної дозвільної документації винесено 106 рішень про призупинення виробничої діяльністі (таблиця 15.3.1). Таблиця 15.3.1. Державний природоохоронного законодавства № з/п 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10. 11. 12. 13. 14. 15. 16. 17. 18. 19. 20. 21. 22. 23. 24.

контроль

за

Назва заходу Обстежено об’єктів В т. ч. комплексно Проведено перевірок Виявлено порушень Видано приписів Притягнуто до адмінвідповідальності (разом з адмінкомісіями, чол./грн.) Накладено адміністративних стягнень, тис.грн. Стягнуто штрафів, тис.грн. Пред’явлено позовів, шт./грн. Стягнуто позовів шт./грн. Винесено подань на позбавлення премій посадових осіб, чол. Винесено рішень про призупинення виробничої діяльності Винесено рішень при призупинення фінансування будівництва (реконструкції) об’єктів Кількість об’єктів, на яких виявлено перевищення дозволів та лімітів: - на спецводокористування - на викиди в атмосферу - на розміщення відходів Кількість об’єктів, що не мають дозволів та лімітів: - на спецводокористування - на викиди в атмосферу - на розміщення відходів Внесено подань про тимчасове призупинення дії виданих дозволів Кількість матеріалів про порушення, що містили ознаки злочину, переданих на розгляд в органи прокуратури, з них: - порушено кримінальних справ відносно осіб, кількість

дотриманням

вимог

2009 рік

2010 рік

1469 532 2009 3173 2009 2890/385 076

1717 449 2013 3195 2009 2898/647 377

385,076

647,377

332,321 169/8 151 598 106/1 937 428

609,229 113/19 787 787 77/5 556 968

202

106

30

18

29

17

Екологічною інспекцією вживаються заходи по забезпеченню належного збереження та відтворення територій та об’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного та місцевого значення, регіональних ландшафтних парків, пам’яток природи тощо. Протягом 2010 року здійснено 34 перевірки об’єктів ПЗФ. Притягнуто до адміністративної відповідальності 12 осіб (таблиця 15.3.2).

155


Таблиця 15.3.2. Державний контроль за дотриманням законодавства на об’єктах ПЗФ № з/п 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10. 11. 12.

Назва заходу Проведено перевірок Виявлено порушень Видано приписів Притягнуто до адмінвідповідальності (разом з адмінкомісіями, чол/грн.) Стягнуто адміністративних штрафів, чол/грн. Пред’явлено позовів на відшкодування збитків, шт./грн. Стягнуто позовів на відшкодування збитків, шт./грн. Винесено рішень про призупинення (заборону) проведення робіт, не передбачених режимом охорони і збереження об’єктів Видано дозволів на використання природних ресурсів Внесено подань про тимчасове призупинення дії виданих дозволів на використання природних ресурсів Кількість матеріалів про порушення, що містили ознаки злочину, переданих на розгляд в органи прокуратури, з них: - порушено кримінальних справ відносно осіб, кількість

2009 рік

2010 рік

49 27 49 10/2431 6/2295 3/106781 1/650

34 16 34 12/2 414 12/2 414 1

2

1

1

1

За звітний період інспекційними підрозділами спільно з іншими контролюючими органами проведені операції «Первоцвіт», «Нерест», «Новорічна ялинка». Проведені перевірки кар’єрів, перевірки дотримання природоохоронного законодавства на об’єктах Міноборони, на підприємствах, що займаються заготівлею відходів чорних та кольорових металів. Результативність роботи екологічної інспекції визначається такими показниками: - сума накладених штрафів на одного інспектора – 12835 грн.; - сума стягнутих штрафів на одного інспектора – 11077 грн.; - сума пред’явлених позовів на одного інспектора – 1307094 грн.; - сума відшкодованих за позовами на одного інспектора – 64580 грн.; - відсоток суми стягнутих штрафів від накладених – 86%. 15.4. Виконання державних цільових екологічних програм. 1. «Національна програма оздоровлення басейну р. Дніпро, поліпшення якості питної води». 2010 року в рамках виконання природоохоронних заходів, передбачених Національною програмою екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води, у Миколаївській області виконувався захід «Будівництво господарсько-побутової каналізації (2 черга) м. Снігурівка», в т.ч. погашення кредиторської заборгованості на 01.01.10 в сумі 293,202 тис.грн. Загальна вартість робіт, відповідно до проектно-кошторисної документації по зазначеному об’єкту, становить 10162,550 тис.грн. Сума передбачених 2010 року асигнувань за рахунок коштів обласного цільового фонду охорони навколишнього природного середовища становила 764,300 тис.грн. Протягом звітного року освоєно 636,674 тис.грн. та здійснено монтаж устаткування. Стан виконання реалізації заходу складає 100%. 156


Таблиця 15.4.1. Перелік заходів, які здійснено протягом 1997-2010 років на об’єктах, відповідно до завдань Національної програми екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води

Найменування завдання

Завдання 1. Відродження та підтримання сприятливого гідрологічного стану річок та заходи щодо боротьби із шкідливою дією вод

Найменування заходу Захід 1. Запобігання шкідливої дії вод

Головний розпорядник бюджетних коштів Держводгосп України

Джерела фінансування Усього державний бюджет у тому числі: загальний фонд

Загальна кошторисна вартість об’єкту, тис.грн.

Проектна потужність об’єкту, введеного в експлуатацію

426,15

Розчистка русла р. Добра – 1,6 км в Березнегуватському районі Миколаївської області

426,15

Заплановано/Фактично профінансовано, тис.грн. заплановано: 324,0 фактично профінансовано: 324,0

Код та назва бюджетних програм, в рамках яких фактично здійснювалося фінансування 5001070 «Захист сільських населених пунктів і сільгоспугідь від шкідливої дії вод»

Отриманий екологоекономічний ефект від впровадження заходу Поліпшення загального екологічного стану водних об’єктів басейну нижнього Дніпра

Таблиця 15.4.2. Виконання (основних) завдань та заходів Національної програми екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води протягом 1997-2010 років Найменування завдання Завдання 3. Відродження та підтримання сприятливого гідрологічного стану річок та заходи щодо боротьби із шкідливою дією вод

Найменування показників виконання завдання Захід 1. Створення та упорядкування водоохоронних зон і прибережних смуг Обсяги фінансування Площа ПЗС Кількість проектів

Разом за завданням 3

Площа ПЗС Кількість проектів …………………………………… Захід 4. Запобігання шкідливій дії вод (будівництво гідротехнічних споруд, захисних дамб тощо) Обсяг фінансування Кількість об’єктів Обсяг фінансування

Одиниця виміру

тис. гривень га одиниць га одиниць.

тис. гривень одиниць тис. гривень

Очікувані результати Поліпшення загального екологічного стану водних об’єктів басейну нижнього Дніпра

За період 1997-2010 роки Фактичні результати Поліпшення загального екологічного стану водних об’єктів басейну нижнього Дніпра: 1. встановлено та винесено в натуру межі прибережних захисних смуг за кошти облводгоспу та підпорядкованих організації 39,21 696,74 7 2. встановлено та винесено в натуру межі прибережних захисних смуг за кошти орендарів ставків 305,27 36 ………………………………………. Комплекс протиповіневих споруд на р. Добра Березнегуватського району Миколаївської області за кошти з Держбюджету 324,0 1 363,21

157


2. «Загальнодержавна програма охорони та відтворення довкілля Азовського та Чорного морів». Одними із особливо небезпечних для екосистеми водних ресурсів є точкові джерела забруднення від підприємств комунально-побутового господарства, розташованих у прибережній смузі. В Миколаївській області найбільшим забруднювачем водних ресурсів є МКП «Миколаївводоканал», скид забруднених вод понад 90% від загального скиду забруднених вод по області. У 2009 році обсяг скиду забруднених вод МКП «Миколаївводоканал» склав 26,70 млн.м3, що у порівнянні з минулим роком менше на 0,14 млн.м3. На відміну від 2009 року, у 2010 році згаданими комунальним підприємством взагалі не скидались стоки без очистки. Суттєвим чинником погіршення стану водних об’єктів є також надходження забруднюючих речовин з дифузних джерел. Для створення сприятливого режиму водоймищ, попередження засмічення, вичерпання і знищення коловодних рослин та тварин у Миколаївській області з 2006 року по 2009 рік з обласного цільового фонду охорони навколишнього природного середовища профінансовано 660,000 тис.грн. на виконання заходу з «Розробка проекту створення водоохоронних зон та прибережних смуг». Для створення захисних лісових насаджень на території області за рахунок субвенції обласного фонду охорони навколишнього природного середовища місцевим бюджетам області в 2010 році профінансовано 820,000 тис.грн. Основними підприємствами-забруднювачами атмосфери, які знаходяться у прибережній смузі Чорного моря, а саме портами, терміналами, суднобудівними та іншими підприємствами проведено та зареєстровано в держуправлінні інвентаризації стаціонарних джерел забруднення атмосферного повітря. Питання оцінки обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферу та забезпечення екологічного контролю за додержанням установлених нормативів забруднюючих речовин від пересувних джерел у прибережну смугу Азовського та Чорних морів належить до компетенції державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції, Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря. Пріоритетним напрямом в забезпеченні екологічно безпечного навколишнього природного середовища області, стійкого стану екосистеми є розвиток об’єктів природно-заповідного фонду та збереження наявного ландшафтного розмаїття області. На виконання обласної Програми охорони довкілля та раціонального природокористування на 2000-2010 роки та відповідно до рішення Миколаївської обласної ради від 14.05.10 №5 з обласного цільового фонду охорони навколишнього природного середовища по даному напряму в 2010 році профінансовано захід з утримання та матеріально-технічного забезпечення діяльності регіональних ландшафтних парків області («Гранітностепове Побужжя», «Кінбурнська коса», «Тилігульський», «Приінгульський». Сума видатків склала 581,277 тис.грн. З метою забезпечення охорони та відтворення природних ресурсів прибережних екосистем здійснено роботи щодо збереження природних комплексів і об’єктів та проведено роботи щодо збереження місцезростань видів, занесених до Червоної книги України, проведено обліки орнітофауни. 158


Для збереження місць зростання рідкісних та зникаючих видів рослин, спеціалістами державного управління охорони навколишнього природного середовища в Миколаївській області здійснюються обстеження територій під час розгляду матеріалів щодо відведення земельних ділянок під ведення господарської чи лісогосподарської діяльності. З метою збалансованого використання і відтворення морських біологічних ресурсів завершено роботи щодо заповідання частини акваторії Чорного моря та Ягорлицької затоки шляхом створення національного природного парку «Білобережжжя Святослава». У листопаді 2009 року для збільшення чисельності водних живих ресурсів проведено роботи зі вселення рослиноїдних видів риб до р. Південний Буг. Загальнодержавною програмою охорони та відтворення довкілля Азовського і Чорного морів передбачено у Миколаївській області виконання 8 невідкладних капіталомістких природоохоронних заходів, з яких 2010 року виконувалися два: - «Реконструкція та розширення потужностей очисних споруд каналізації, м. Миколаїв». - «Реконструкція та розширення Варварівських каналізаційних очисних споруд, м. Миколаїв». За інформацією замовника заходу «Реконструкція та розширення потужностей очисних споруд каналізації, м. Миколаїв» – управління капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації, загальна вартість робіт відповідно до проектно-кошторисної документації складає 12003,046 тис.грн. Фактичний обсяг фінансування заходу у 2001-2010 роках склав 8879,214 тис.грн., з яких за рахунок державного бюджету профінансовано 4562,903 тис.грн. (в тому числі 1950,000 тис.грн. з Державного фонду охорони навколишнього природного середовища), за рахунок місцевого бюджету 383,080 тис.грн., за рахунок інших джерел фінансування 3933,231 тис.грн. (за програмою заходів щодо розв’язання соціальних та екологічних проблем прилеглих до зони будівництва Ташлицької ГАЕС). Ступень готовності об’єкту складає 74%. Звітного року для реалізації робіт освоєно кошти загальною сумою 597,560 тис.грн., з яких: - 384,700 тис.грн. субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку регіонів за рахунок коштів Стабілізаційного фонду; - 115,460 тис.грн. кошти місцевого бюджету; - 97,400 тис.грн. кошти інших джерел фінансування. З метою запобігання забрудненню водойм господарсько-побутовими стоками в області постійно виконувалась низка природоохоронних заходів, передбачених обласною Програмою охорони довкілля та раціонального природокористування на 2000-2010 роки. 15.5. Моніторинг навколишнього природного середовища. В Миколаївській області моніторинг стану довкілля здійснюється відповідно до «Програми моніторингу довкілля Миколаївської області», затвердженої рішенням Миколаївської обласної ради від 23.12.99 №4. 159


Координація діяльності суб’єктів системи моніторингу здійснюється міжвідомчою комісією з питань моніторингу довкілля, склад якої затверджено розпорядженням голови Миколаївської облдержадміністрації від 03.12.09 №447-р. До основних суб’єктів моніторингу довкілля в Миколаївській області відносяться: - державне управління охорони навколишнього природного середовища в Миколаївській області (Мінприроди) – здійснює координацію діяльності суб’єктів регіональної системи моніторингу довкілля; - державна екологічна інспекція в Миколаївській області (Мінприроди) – здійснює моніторинг поверхневих вод; джерел скидів стічних вод; джерел промислових викидів в атмосферу (вміст забруднюючих речовин (ЗР); - Миколаївська гідрогеологічна партія (Мінприроди) – здійснює моніторинг підземних вод; геохімічного стану ландшафтів; - Миколаївській обласний центр з гідрометеорології (МНС) – здійснює моніторинг атмосферного повітря та опадів, лиманних та морських вод, стихійних та небезпечних природних явищ; - Миколаївське регіональне управління водних ресурсів (Держводагенство) – здійснює моніторинг річок, водосховищ, каналів, зрошувальних систем і водойм у межах водогосподарських систем комплексного призначення, систем водопостачання; водойм у зонах впливу АЕС; - Миколаївська обласна санітарно-епідеміологічна станція (МОЗ) – здійснює моніторинг (у місцях проживання і відпочинку населення) – атмосферного повітря; поверхневих вод суші і питної води; ґрунтів (вміст ЗР); - Миколаївський обласний державний проектно-технологічний центр охорони родючості ґрунтів і якості продукції (Мінагрополітики) – здійснює моніторинг ґрунтів сільськогосподарського використання; поверхневих та підземних вод сільськогосподарського призначення. Таблиця 15.5.1. Суб’єкти регіонального екологічного моніторингу за галузями, середовища та число точок спостережень

атмосферне повітря

стаціонарні джерела викидів в атмосферне повітря

поверхневі води

джерела скидів зворотних вод у поверхневі води

морські води

джерела скидів зворотних вод у морські води

підземні води

джерела скидів зворотних вод у глибокі підземні водоносні горизонти

грунти

Кількість точок спостережень, од.

1.

Мінприроди

-

140

27

5

21

10

29

-

-

2.

МНС, Держгідрометслужба

4

-

-

-

19

-

-

-

-

3.

МОЗ

75

-

11

-

5

-

-

-

-

4.

Мінагрополітики

-

-

15

-

-

-

18

-

33

5.

Держводагенство

-

-

14

-

1

-

-

-

-

№ з/п

Суб’єкти моніторингу довкілля

160


Протягом 2010 року, згідно із Регламентом підготовки та розміщення екологічної інформації на веб-порталі Мінприроди, затвердженого наказом Мінприроди від 26.04.07 №218, проводився щомісячний збір та обробка екологічної інформації від суб’єктів регіональної системи моніторингу довкілля. На виконання наказу Мінприроди від 14.05.05 №171 «Щодо забезпечення автоматизованого інформування громадськості з питань, що стосуються довкілля» отримана інформація про стан навколишнього природного середовища в Миколаївській області розміщувалась на веб-сайті держуправління. 15.6. Державна екологічна експертиза. Здійснення державної екологічної експертизи відбувається відповідно до Закону України «Про екологічну експертизу» та наказу Мінприроди від 12.10.04 №389 «Про затвердження Положення про Систему державної екологічної експертизи». На підставі ст.14 Закону України «Про екологічну експертизу» об’єктами державної екологічної експертизи являються інвестиційні проекти, ТЕО і розрахунки, проекти і робочі проекти на будівництво нових та розширення, реконструкцію, технічне переозброєння діючих підприємств, документація по перепрофілюванню діючих підприємств, окремих цехів, виробництв та інших промислових і господарських об’єктів, які можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, а також документація по впровадженню нової техніки, технологій, матеріалів та речовин. Відповідно до ст.13 Закону України «Про екологічну експертизу» здійснення державної екологічної експертизи є обов’язковим для видів діяльності та об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку. Перелік видів діяльності та об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, затверджений постановою КМУ від 27.07.95 №554. В інших випадках проектні матеріали розглядаються з урахуванням конкретної ситуації, масштабів очікуваних від запланованої діяльності впливів, а також потенційного відношення до «об’єктів підвищеної громадської уваги» та об’єктів з негативним екологічним «іміджем». За 2010 рік було розглянуто та надано висновків державної екологічної експертизи по 193 проектам, що на 55% менше в порівнянні з тим же періодом 2009 року. З них проведено експертиз у рамках комплексної експертизи по 108 проектам, розглянуто проектної документації та підготовлено листів про погодження без проведення державної екологічної експертизи по 27 проектам. Оцінка технологічно складних об’єктів, проведення екологічної експертизи яких потребує знання технології виробництва та прогнозування впливу на довкілля в наступному, проводиться із залученням спеціалістів різних сфер діяльності. У 2010 році збільшилась кількість проектів, які фінансуються за бюджетні кошти (субвенції) і направлені на покращання роботи об’єктів комунального призначення: реконструкція водопровідних, каналізаційних мереж, влаштування локальних очисних споруд лікувальних закладів, газопостачання населених пунктів, учбових закладів. Відповідно до Положення про Систему державної екологічної експертизи Мінприроди складений реєстр державних екологічних експертів і реєстр 161


організацій контрагентів державної екологічної експертизи, відділом підготовлені матеріали для внесення змін до реєстру, які відбулися у 2010 році. Основними завданнями екологічної експертизи є визначення ступеня екологічного ризику і безпеки запланованої чи здійснюваної діяльності; організація комплексної, науково-обгрунтованої оцінки об’єктів екологічної експертизи, а також, в першу чергу, встановлення відповідності об’єктів експертизи вимогам екологічного законодавства та оцінка впливу діяльності запроектованих об’єктів на стан навколишнього природного середовища. При розгляді проектної документації більш особлива увага приділяється дотриманню чинного законодавства, встановленим нормативам та стандартам з точки зору екологічної припустимості щодо запланованої діяльності. Більш детальніше розглядаються питання відповідності проектної документації вимогам чинного природоохоронного законодавства: ст.15 Закону України «Про екологічну експертизу», ДБН А.2.2-1-2003 «Склад і зміст матеріалів оцінки впливу на навколишнє середовище (ОВНС)» та ДБН А.2.2-3-2004 «Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва», а саме щодо: - широкого інформування громадськості щодо запроектованої діяльності шляхом оприлюднення заяви про наміри та заяви про екологічні наслідки у засобах масової інформації; - наявності погоджених природоохоронним органом матеріалів вибору та проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки запроектованого об’єкту; - розгляду альтернативних варіантів розміщення об’єкту; - планування та впровадження достатніх заходів щодо запобігання та зменшення забруднення атмосферного повітря, ґрунтів, поверхневих та ґрунтових вод при реалізації господарської діяльності, з врахуванням сучасних методів очищення забруднених стічних вод; - збереження об’єктів рослинного світу, обов’язкове проведення компенсаційних заходів, в тому числі висадження зелених насаджень, газонів, благоустрій територій; - розробки заходів щодо запобігання та зменшення розвитку небезпечних екзогенних геологічних процесів (зсуви, підтоплення); - дотримання норм екологічної безпеки при поводженні з відходами, які утворюються як при будівництві об’єктів так і безпосередньо при їх експлуатації; - дотримання технологічних та додаткових технологічних заходів по забезпеченню стандартного рівня екологічної безпеки згідно вимог ДБН 360-92** при проектуванні автозаправних станцій; - проведення технічної та біологічної рекультивації порушених при будівництві ділянок та ін. Перелік найзначніших об’єктів, які отримали позитивну оцінку: 1. Робочий проект «Розробка та рекультивація Генівського родовища цегельної сировини в Первомайському районі Миколаївської області». Висновок від 27.01.10 №14/11.12.09-013. Замовник – ТОВ «Ментор-Буд», Миколаївська область, Первомайський район, с. Генівка. Проектувальники: ТОВ «Магма», ТОВ «Ділове співробітництво з підприємцями в галузі охорони навколишнього природного середовища». 162


2. Робочий проект «Будівництво Бандурського олійноекстракційного заводу потужністю по переробці насіння соняшника 1500 т/добу, сої 1180 т/добу, рапсу 900 т/добу на території ТОВ «Бандурський елеватор» с. Бандурка Первомайського району Миколаївської області». Висновок від 24.03.10 №14/26.02.10-054. Замовник – ТОВ «Бандурський елеватор», с. Бандурка, вул. Центральна, 40, Первомайський район Миколаївської області. Проектувальники: ВАТ ПВІ «Кіровоградагропроект», корпорація Укрбуд ПП «Потенціал-4». 3. Робочий проект «Розробка Юр’ївського родовища облицювальних гранітів на ділянці «Кам’янці». Висновок від 12.04.10 №14/25.03.10-061. Замовник – ПП БМП «Інтервал», м. Миколаїв. Проектувальники: Національний гірничий університет, ТОВ «Науково-технічний центр проблем екології та природокористування». 4. Проект «Об’єкт транспортної інфраструктури для обробки зернових вантажів, пов’язаної з морським та річковим вантажооборотом «Перевантажувальний термінал з відвантаженням зернових та олійних культур на річковий транспорт ТОВ СП «Нібулон» в м. Нова Одеса, Новоодеського району Миколаївської області». Висновок від 16.09.10 №14/12.08.2010-1177. Замовник – ТОВ СП «Нібулон», м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск, 1. Проектувальники: ВАТ ПВІ «Миколаївагропроект», ТОВ СП «Нібулон». 5. Проект «Об’єкт транспортної інфраструктури для обробки зернових вантажів, пов’язаної з морським та річковим вантажооборотом «Перевантажувальний термінал з відвантаженням зернових та олійних культур на річковий транспорт ТОВ СП «Нібулон» в межах території Бузької сільської ради, Вознесенського району Миколаївської області». Висновок від 27.09.10 №14/16.09.2010-1280. Замовник – ТОВ СП «Нібулон», м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск, 1. Проектувальники: ВАТ ПВІ «Миколаївагропроект», ЗАТ «Інститут «Укррічтранспроект», ТОВ СП «Нібулон». 6. Проект «Об’єкт транспортної інфраструктури для обробки зернових вантажів, пов’язаної з морським та річковим вантажооборотом «Перевантажувальний термінал з відвантаженням зернових та олійних культур на річковий транспорт ТОВ СП «Нібулон» в с. Шостакове, Миколаївського району Миколаївської області». Висновок від 16.12.10 №14/16.09.2010-2029. Замовник – ТОВ СП «Нібулон», м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск, 1. Проектувальники: ВАТ ПВІ «Миколаївагропроект», ЗАТ «Інститут «Укррічтранспроект», ТОВ СП «Нібулон». 7. Робочий проект «Будівництво очисних споруд каналізації інфекційного відділення центральної районної лікарні смт. Казанка». Висновок від 19.02.10 №14/12.02.10-026. Замовники: філія ДП «Укрджержбудекспертиза» у Миколаївській області, управління капітального будівництва Миколаївської облдержадміністрації. Проектувальник – ВАТ «Миколаївводпроект». 8. Робочий проект «Розробка проектно-кошторисної документації на будівництво очисних споруд каналізації інфекційного відділення центральної районної лікарні смт. Єланець». Висновок від 19.02.10 №14/18.02.10-027. Замовники: філія ДП «Укрджержбудекспертиза» у Миколаївській області, управління капітального будівництва Миколаївської облдержадміністрації. Проектувальник – ВАТ «Миколаївводпроект».

163


9. Робочий проект «Реконструкція системи водоочищення каналізаційних стічних вод в м. Новий Буг Миколаївської області. Каналізаційний колектор». Висновок від 25.08.10 №14/10.08.2010-978. Замовники: філія ДП «Укрджержбудекспертиза» у Миколаївській області, Новобузька РДА. Проектувальники: ТОВ «ВІК Технології», фірма «Тепс & Со». Перелік найзначніших об’єктів, які повернуто на доопрацювання та оцінено негативно: 1. Робочий проект «Створення мережі моніторингових спостережень з метою охорони від забруднення та виснаження підземних вод в районі дії питного водозабору у с. Лимани та с. Лупарево Жовтневого району Миколаївської області». Висновок від 29.01.10 №14/29.12.09-016. Замовник – Лиманівська сільська рада, с. Лимани Жовтневого району Миколаївської області. Проектувальник – ТОВ «Нумпа». 2. Робочий проект «Будівництво вулиці районного значення індустріальної від вул. Ч. Майовщиків до котельні ВАТ асоціації «Миколаївзалізобетон-1» в м. Миколаєві». Висновок від 17.03.10 №14/03.03.10-046. Замовник – департамент ЖКГ Миколаївської міської ради. Проектувальники: ДП «Миколаївкомундорпроект», ТОВ «Науково-технічний центр проблем екології та природокористування». 3. Робочий проект «Пташиний ринок по вул. Самойловича в Корабельному районі м. Миколаєва». Висновок від 14.05.2010 №14/15.12.2009-197. Замовник – гр. Фомиченко І.В., м. Миколаїв. Проектувальники: ФОП Ісаєва Т.Є., ТОВ «Науково-технічний центр проблем екології та природокористування». 15.7. Економічні засади природокористування. 15.7.1. Економічні механізми природоохоронної діяльності. Головною складовою економічного механізму природоохоронної діяльності є платність за спеціальне використання природних ресурсів та за шкідливий вплив на довкілля, яка стимулює природокористувачів до зменшення шкідливого впливу на довкілля, раціонального та ощадливого використання природних ресурсів та зменшення енерго- і ресурсомісткості одиниці продукції шляхом впровадження еколого-економічних інструментів. З метою розширення бази екологічного оподаткування та збільшення надходження коштів від збору за забруднення навколишнього природного середовища держуправлінням проводиться постійний обмін інформацією з обласною Державною податковою адміністрацією, щороку надається перелік підприємств, установ, організацій, громадян-суб’єктів підприємницької діяльності, яким в установленому порядку видано дозволи на викиди, спеціальне водокористування та розміщення відходів. За рахунок коштів збору за забруднення навколишнього природного середовища та грошових стягнень за збитки, завдані державі понаднормативними та аварійними забрудненнями довкілля формуються фонди охорони навколишнього природного середовища, які мають важливе значення в загальній структурі джерел фінансування загальнодержавних, регіональних і місцевих екологічних програм. 164


2010 року збори за забруднення навколишнього природного середовища до Фонду охорони навколишнього природного середовища склали 17954,55 тис.грн. Порівнюючи із 2009 роком збори за забруднення зменшилися на 29,2% які складали 24815,72 тис.грн. 15.7.2. Стан фінансування природоохоронної галузі. Основними джерелами фінансування природоохоронних заходів є фонди охорони навколишнього природного середовища, наповнення яких відбувається за рахунок зборів за забруднення довкілля. На виконання заходів, пов’язаних із забрудненням поверхневих та підземних вод у 2010 році з обласного фонду охорони навколишнього природного середовища було заплановано 4928,27 тис.грн., освоєно коштів на суму 2920,496 тис.грн. Виконувалися наступні заходи: 1. Будівництво очисних споруд каналізації інфекційного відділення центральної районної лікарні, смт Казанка, в т.ч. погашення кредиторської заборгованості на 01.01.10 в сумі 75,277 тис.грн. Із запланованого фінансування в сумі 478,410 тис.грн., фактично профінансовано – 427,541 тис.грн. 2. Реконструкція каналізаційної системи с. Кінецьпіль Первомайського району, в т.ч. погашення кредиторської заборгованості на 01.01.10 в сумі 412,882 тис.грн. Із запланованого фінансування в сумі 643,380 тис.грн., фактично профінансовано – 444,276 тис.грн. 3. Реконструкція каналізаційної насосної станції та напірного колектора дитячого садка «Теремок» та загальноосвітньої школи №1, смт. Казанка (в т.ч. розробка проектно-кошторисної документації), в т.ч. погашення кредиторської заборгованості на 01.01.10 в сумі 99,000 тис.грн. Із запланованого фінансування в сумі 99,000 тис.грн., фактично профінансовано – 99,000 тис.грн. 4. Будівництво господарсько-побутової каналізації (2 черга) м. Снігурівка, в т.ч. погашення кредиторської заборгованості на 01.01.10 в сумі 293,202 тис.грн. Із запланованого фінансування в сумі 764,300 тис.грн., фактично профінансовано – 636,674 тис.грн. 5. Будівництво очисних споруд каналізації інфекційного відділення центральної районної лікарні, смт Єланець. ІЗ запланованого фінансування в сумі 329,080 тис.грн., фактично профінансовано – 115,414 тис.грн. 6. Реконструкція очисних споруд каналізації м. Первомайськ (1 черга). Із запланованого фінансування в сумі 1200,000 ти.грн., фактично профінансовано – 39,860 тис.грн. 7. Реконструкція системи водовідведення смт Єланець (із застосуванням біоінженерних споруд). Із запланованого фінансування в сумі 163,600 тис.грн., фактично профінансовано – 106,321 тис.грн. 8. Субвенція з обласного фонду охорони навколишнього природного середовища районному бюджету Новобузького району на реконструкцію системи водоочищення каналізаційних стічних вод у м. Новий Буг Миколаївської області. Із запланованого фінансування в сумі 642,500 тис.грн., фактично профінансовано – 642,000 тис.грн. 9. Субвенція з обласного фонду охорони навколишнього природного середовища районному бюджету Новоодеського району на реконструкцію каналізаційних мереж у м. Нова Одеса (мікрорайон «Бузький», 165


вул.Маслозаводська). Із запланованого фінансування в сумі 608,000 тис.грн., фактично профінансовано – 409,431 тис.грн. На заходи із збирання, перевезення, зберігання, утилізації, захоронення відходів з місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища у 2010 році витрачено 235,828 тис.грн. На виконання заходів, спрямованих на запобігання деградації та виснаженню грунтів під впливом надмірної експлуатації та проявів ерозії у 2010 році з обласного фонду охорони навколишнього природного середовища було заплановано 5702,680 тис.грн., освоєно коштів на суму 4350,573 тис.грн. Виконувалися наступні заходи: 1. Будівництво комплексу гідротехнічних споруд для захисту земель від ерозії, підтоплення, зсувів у м.Нова Одеса. 2. Захист від підтоплення с. Лепетиха та с. Веселе Березнегуватського району, в т.ч. погашення кредиторської заборгованості на 01.01.10 в сумі 372,780 тис.грн. З місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища на заходи пов'язані із зменшенням підтоплених земель та зсувонебезпечних ділянок у 2010 році витрачено 234,366 тис.грн. У 2010 році на заходи з розвитку об’єктів природно-заповідного фонду за рахунок коштів обласного цільового фонду охорони навколишнього природного середовища освоєно 587,744 тис.грн. На утримання та матеріально-технічне забезпечення діяльності регіональних ландшафтних парків області («Гранітно-степове Побужжя», «Кінбурнська коса», «Тилігульський», «Приінгульський») з обласного цільового фонду охорони навколишнього природного середовища у 2010 році було виділено 581,260 тис.грн. 15.8. Стандартизація, природокористування.

метрологія

у

сфері

охорони

довкілля

і

В Миколаївській області територіальним органом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики є Державне підприємство «Миколаївський регіональний центр стандартизації, метрології та сертифікації», діяльність якого спрямована на створення умов для забезпечення якості та безпеки вітчизняних товарів, робіт та послуг, захист прав споживачів, підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції на внутрішньому та світовому ринках, на підтвердження відповідності міжнародним і європейським стандартам. Останніми роками в Україні прийнято низку законів і постанов Кабінету Міністрів з питань метрології, стандартизації та сертифікації в галузі природокористування та охорони довкілля з метою наближення до світових норм. Одним із інструментів державного регулювання відносин у сфері охорони навколишнього середовища є стандартизація та нормування. Система екологічних стандартів – найважливіша складова частина природоохоронного законодавства. Екологічна стандартизація і нормування проводяться з метою встановлення комплексу обов’язкових норм, правил, вимог щодо охорони довкілля від забруднення, шкідливого впливу фізичних і біологічних факторів та забезпечення екологічної безпеки. 166


До найважливіших нормативів якості довкілля належать гранично допустимі концентрації (ГДК) шкідливих речовин у природних середовищах. На підставі ГДК розробляються нормативи гранично допустимих викидів (ГДВ) і скидів (ГДС) шкідливих речовин у повітря та воду. Через зміни загального екологічного стану довкілля ГДК, ГДВ і ГДС найбільш небезпечних і поширених забруднювачів уточнюються кожні 3-5 років з урахуванням посилення негативного ефекту від їхньої спільної дії. 15.9. Дозвільна діяльність у сфері природокористування. В галузі охорони водних ресурсів на держуправління покладено впровадження регуляторної політики щодо використання вод та нормування обсягів надходження забруднюючих речовин до водних об’єктів. Станом на 01.01.11 держуправлінням зареєстровано 1119 водокористувачів, з яких вторинні складають – 205 водокористувачів. У порівнянні з відповідним періодом минулого року кількість водокористувачів, які мають діючі дозволи на спеціальне водокористування, збільшилася на 57 користувачів. За звітний період держуправлінням видано 201 дозвіл на спецводокористування. Для запобігання забруднення поверхневих вод держуправлінням за звітний період затверджено 13 проектів нормативів граничнодопустимого скиду забруднюючих речовин зі зворотними водами до поверхневих водойм. Діяльність в галузі охорони атмосферного повітря забезпечується шляхом надання дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря з встановленням нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел. З початку введення в Україні в дію нового механізму регулювання викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря держуправлінням видано 1149 дозволів на викиди забруднюючих речовин 657 суб’єктам господарювання. Протягом 2010 року держуправлінням видано 307 дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря на підставі розроблених та наданих обгрунтовуючих документів, що на 9% більше ніж у 2009 році. В галузі поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами на держуправління покладено впровадження регуляторної політики щодо нормування обсягів утворення та розміщення відходів. Протягом 2010 року прийнято до розгляду 1017 заявок та пакетів документів на одержання лімітів та видано 961 дозволів на розміщення відходів та погоджено 961 ліміт на утворення та розміщення відходів. Затверджені паспорти місць видалення відходів для 4 підприємств: ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» (шламосховище №2), ТОВ «БОС» (мулові майданчики), ТОВ СП «Нібулон» (худобомогильник) та Снігурівської виправної колонії №5 (звалище комунально-побутових відходів – мулові майданчики). Розглянуто 12 заявок та пакетів документів підприємств на зберігання, транспортування, використання отруйних речовин, видано 12 дозволів.

167


15.10. Екологічний аудит та екологічне страхування. Екологічний аудит – це документально оформлений системний незалежний процес оцінювання об'єкта екологічного аудиту, що включає збирання і об’єктивне оцінювання доказів для встановлення відповідності визначених видів діяльності, заходів, умов, системи управління навколишнім природним середовищем та інформації з цих питань вимогам законодавства України про охорону навколишнього природного середовища та іншим критеріям екологічного аудиту. Відповідно до ст.11 Закону України «Про екологічний аудит» в процесі приватизації об’єктів державної власності проводиться екологічний аудит. Згідно вимог ст.12 вищезазначеного Закону, обов’язковому екологічному аудиту підлягають об’єкти або види діяльності, які становлять підвищену екологічну небезпеку (відповідно до «Переліку видів діяльності та об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку», затвердженого постановою КМУ від 27.07.95 №554). Екологічний аудит може проводитися щодо підприємств, установ та організацій, їх філій та представництв чи об’єднань, окремих виробництв, інших господарських об'єктів у цілому або щодо окремих видів їх діяльності. Основними завданнями екологічного аудиту є: - збір достовірної інформації про екологічні аспекти виробничої діяльності об’єкта екологічного аудиту та формування на її основі висновку екологічного аудиту; - встановлення відповідності об’єктів екологічного аудиту вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища та іншим критеріям екологічного аудиту; оцінка впливу діяльності об’єкта екологічного аудиту на стан навколишнього природного середовища; - оцінка ефективності, повноти і обґрунтованості заходів, що вживаються для охорони навколишнього природного середовища на об’єкті екологічного аудиту. Реєстр екологічних аудиторів та юридичних осіб, що мають право на здійснення екологічного аудиту знаходиться на веб-сайті Мінприроди України. 15.11. Стан та перспективи наукових досліджень у галузі охорони довкілля. Наукові дослідження в галузі екології є невід’ємною частиною у діяльності Миколаївських технічних й гуманітарних вищих навчальних закладів, об’єктів природно-заповідного фонду, обласного й міського еколого-натуралістичних центрів, громадських організацій. Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Миколаївській області здійснює організаційну підтримку багатьох наукових заходів, за поданням держуправління відбувається фінансування наукових досліджень. Миколаївським обласним інститутом післядипломної педагогічної освіти на курсах підвищення кваліфікації керівних і педагогічних кадрів області запроваджено лекції та практичні заняття: 168


1. З проблеми «Формування екологічної компетентності на міжпредметній основі в умовах нового змісту освіти». Зміст заняття: Екологічна компетентність як показник якості екологічної освіти; сутність і види екологічної компетентності. Формування екологічної компетентності учнів на міжпредметній основі. Методики формування екологічної компетентності школярів. Експериментальна робота з екології в умовах нового змісту освіти. 2. З проблеми «Факторіальна екологія». Зміст заняття: Фактори навколишнього середовища. Правило обмежуючих або лімітуючих факторів. Екологічний і еволюційний оптимум. Світло як екологічний фактор. Ультрафіолетова частина спектру. Вплив видимого випромінювання на організми. Інфрачервоні промені та їх вплив на живі організми. Екологічні групи рослин за відношенням до світла. Вологість як екологічний фактор. Властивості води. Клімат. Температура як екологічний фактор. Джерела тепла для організмів. Типи теплообміну в організмів. Температурні межі існування організмів. Біотичні фактори. 3. З проблеми «Формування екологічної культури як педагогічна проблема». Зміст заняття: Екологічна культура - своєрідна сфера людської діяльності, спрямована на збереження природних умов існування суспільства. Екологопедагогічна культура вчителя – невід’ємна складова його професійної діяльності і умовах оновлення змісту освіти. Педагогічні технології розвитку екологопедагогічної культури з урахуванням потреб та запитів. Екологічне мислення і екологічно доцільна поведінка індивіда - відображення екологічної свідомості особистості - складові екологічної культури. 4. З проблеми «Екологічна ситуація в Україні». Зміст заняття: Стан земельного фонду. Корисні копалини та їх охорона. Водні ресурси та їх охорона. Забруднення повітряного басейну. Лісистість та охорона лісів. Тваринний та рослинний світ. Червона книга України. 5. З проблеми «Екологія Миколаївської області». Зміст заняття: Миколаївська область - адміністративна одиниця. Водні ресурси. Атмосферне повітря. Ґрунт і надра. Відходи. Енергетика. Вплив забруднення навколишнього середовища на здоров'я людини. Каракурти. Екологічні організації та ЗМІ. Питання щодо стану навколишнього природного середовища на Миколаївщині знайдуть відображення в реалізації регіонального освітньоекологічного проекту «Екологія і сталий розвиток: зміни життя на краще!», яким передбачено розробку обласної освітньо-екологічної програми дій: - проведення конкурсів, акцій, форумів, свят; - розробка і реалізація учнівських групових і індивідуальних міні-проектів; - створення педагогами і учнями інформаційного екологічного депозитарію регіону; - створення навчальних атласів Миколаївщини (географічного, екологічного, історичного, мовного, релігійно-конфесійного, храмових споруд); - проведення для учнів навчальних екскурсій по Миколаївщині за маршрутами: географічним, екологічним, історичним, мовним, релігійноконфесійним, храмових споруд; - розробка освітніх туристичних маршрутів; 169


- розробка програм навчальних практик ресурснозбережувального характеру. На сайті обласного інституту післядипломної педагогічної освіти триває робота щодо створення інформаційного екологічного депозитарію регіону, навчальних атласів Миколаївщини (географічного, екологічного, історичного, мовного, релігійно-конфесійного, храмових споруд, тощо) на основі технології WIKI. У 2012 році заплановано: - розробка програми навчальних екскурсій (1-4 класи), навчальних екскурсій і практики (5-8 та 10 класи) згідно регіонального компоненту екоосвіти і екопрактики; - створення науково-методичної системи підвищення кваліфікації педагогічних кадрів в системі післядипломної освіти до реалізації регіонального освітньо-екологічного проекту; - збільшення в проекті частки інноваційних технологій, методів, прийомів, засобів, що формують в учнів практичні навички аналізу інформації, створення нових продуктів, стимулюють їх самостійну науково-дослідницьку роботу; розвивають особистісний досвід відповідального вибору й відповідальної діяльності, досвід самоорганізації и становлення структур ціннісних суспільних і екологічних орієнтацій; - залучення учнів до вирішення реальних особистих і регіональних екологічних проблем. Миколаївським обласним еколого-натуралістичним центром учнівської молоді проводиться робота щодо вирішення питань охорони природи та екологоприродничої просвіти серед учнів загальноосвітніх та вихованців позашкільних навчальних закладів, вчителів біології та керівників гуртків екологонатуралістичного профілю. В 2010 році, як і в попередні роки, колектив Центру продовжує пошук нових сучасних форм роботи в галузі екологічної освіти та виховання, підтримує важливі соціальні природоохоронні рухи та ініціативи, співпрацює з провідними природоохоронними та науковими установами регіону. Основи екологічної культури, екологічного мислення, екологічної етики та моралі закладаються у процесі навчально-виховної, позаурочної та практичної природоохоронної роботи з молоддю. В 2010/11 навчальному році в області працювали такі гуртки екологічного та природоохоронного спрямування: - «Юні екологи» - 49; - «Екологи-краєзнавці» - 6; - «Юні друзі природи» - 58; - «Екологічний театр» - 9; - «Природознавство для дошкільників» - 6; - «Екологічна біохімія» - 1; - «Екожурналістика» - 1; - «Юні натуралісти» - 26; - «Основи екологічних знань» - 15; - «Юні фото натуралісти» - 2; - «Юний екскурсовод» - 2; 170


- «Юні лісівники» - 7; - «Юні лісівники-дендрологи» - 2; - Клуб «Еколог» - 1; - «Екологія та валеологія» - 1 - Екологія МАН - 2. Також на базах загальноосвітніх навчальних закладах створені екологонатуралістичні гуртки на громадських засадах, що дозволяє охопити більшу кількість дітей які займаються природоохоронною роботою. Гурткам надається методична допомога в організації навчального процесу та проведення природоохоронних заходів. Щорічна комплексна екологічна експедиція до ПЗ «Єланецький степ» 2010 року стала продовженням роботи з вивчення та дослідження території заповідника «Єланецький степ», започаткованої в 1998 році. Мета експедиції: - отримання навичок дослідження рослинних угруповань на прикладі флори ПЗ «Єланецький степ»; - геоботанічний опис ділянок територій ПЗ «Єланецький степ», з закріпленням їх місце розташування, для подальшого моніторингу, за допомогою GPS технологій; - закладання екопрофілів на території ПЗ «Єланецький степ» для моніторингу зміни рослинного покриву; - вивчення популяції полозу чотирисмугого; - вивчення динаміки чисельності ящірки прудкої, як кормової бази хижих птахів. Багаторічне спостереження; - дослідження орнітофауни заповідника; - набуття навичок польових досліджень. Було проведено польову практику з ботаніки 2010 року на базі мисливської дільниці «Рацинська дача» Вознесенського держлісгоспу в період з 30 квітня по 4 травня 2010 року. Польові практики з ботаніки є неодмінною частиною освітніх навчальних програм з підготовки фахівців природничих спеціальностей - біологів, екологів, педагогів, а також технологічних спеціальностей агрономічного та лісотехнічного напрямків. Вони призвані закріпити теоретичні знання з базових біологічних дисциплін, виробити практичні навички роботи в полі. Важливе місце займають польові ботанічні практики в системі позашкільної еколого-натуралістичної освіти. Наочне ознайомлення з природними та штучними рослинними угрупованнями, вивчення їх ботанічного складу є однією із найефективніших форм залучення учнівської молоді до наукової роботи, формуванням екологічного світогляду, дійовим засобом профорієнтаційної роботи. Були сформульовані наступні цілі та завдання польової практики з ботаніки: - освітньо-навчальна - ознайомлення вихованців із ботанічним складом природних та штучних рослинних угруповань, набуття навичок та знань із польового та камерального визначення судинних рослин, польової діагностики типів рослинних угрупувань; - виховна (краєзнавча та естетична) - на прикладі природних об'єктів виховання ціннісних орієнтирів, патріотизму, любові до рідного краю, естетичне виховання; 171


- еколого-природоохоронна та еколого-просвітницька - ознайомлення із успішним досвідом природоохоронної роботи; - оздоровчо-валеологічна - використання рекреаційного потенціалу для оздоровлення учнівської молоді, психологічне розвантаження старшокласників наприкінці учбового року, фізична підготовка та укріплення навичок здорового способу життя. Аналіз літературних джерел дозволяє зробити висновок про те, що обране для польової практики місце є унікальною природною пам’яткою, яка забезпечує весь комплекс умов для успішного вирішення завдань практики, а саме: - має широкий спектр природних та штучних рослинних угрупувань, що характеризуються значним видовим різноманіттям та повністю забезпечує виконання освітньо-навчальної мети практики; - має непересічну цінність як краєзнавча та історична пам'ятка, що забезпечує виконання виховної та естетичної мети практики; - на прикладі «Рацинської дачі» та урочища «Лабіринт» можливе успішне ознайомлення учнів з успішною практикою природоохоронної діяльності, що допоможе у вирішенні завдань еколого-природоохоронної та екологопросвітницької мети практики; - місце проведення практики має високий рекреаційно-оздоровчий потенціал, що забезпечує досягнення оздоровчо-валеологічної мети практики. Протягом 2010 року для учнів загальноосвітніх та вихованців позашкільних навчальних закладів проведені тематичні масові заходи: - обласний конкурс «Балки Миколаївщини» у рамках Всеукраїнського конкурсу школярів і учнівської молоді «Вчимося за повідувати» (результатом заходів здійснених в рамках конкурсу є створення нових заповідних об’єктів на території Миколаївської області: ботанічний заказник місцевого значення «Михайло-Ларинський» та ландшафтний заказник місцевого значення «Бондаревські джерела»); - обласний етап Всеукраїнської трудової акції «Юннатівський зеленбуд»; - обласний етап Всеукраїнської акції школярів та учнівської молоді «Ліси для нащадків»; - обласний етап конкурсу на кращу збірку, присвячену захисту горобця польового - птаха 2010 року; - обласний етап Всеукраїнської акції «Біощит» (збереження рідкісних комах); - обласний етап Всеукраїнського зльоту учасників екологічних експедицій, походів, польових практик. З метою підвищення кваліфікації кадрів загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів з природничих дисциплін, активізації, оновлення змісту науково-дослідницької роботи та практичної діяльності з учнівською молоддю 2 листопада 2010 року обласним еколого-натуралістичним центром учнівської молоді проведено семінар для керівників гуртків натуралістичного напряму та вчителів біології та екології «Збереження біорізноманіття». Участь у семінарі взяли 19 педагогічних працівників від загальноосвітніх закладів Братського, Жовтневого, Первомайського, районів, Миколаївської та Первомайської СЮН, Жовтневого ЦПР, Березнегуватсько БДТ, Врадіївського БДТ, Миколаївського БТУ, Арбузинського БТУ, Корабельного дитячого центру м. Миколаєва, Палацу творчості учнів м. Миколаєва, Снігурівського БТУ. 172


На семінарі були розглянуті наступні питання: - «Збереження біорізноманіття в об’єктах природно-заповідного фонду Миколаївщини», Дяконов В.О., спеціаліст державного управління охорони навколишнього природного середовища в Миколаївській області; - «Досвід створення РЛП в Березнегуватському районі», Шестопалько С.І., керівник гуртків Березнегуватського БДТ; - «З досвіду роботи по створенню ботанічного заказника місцевого значення «Михайло-Ларинський», Тлуста Л.М., керівник гуртків Жовтневого ЦПР; - «Презентація посібника для вчителів «Зелений пакет», Одєгов О.О., методист ОЕНЦУМ. Надана методична допомога вчителям та керівникам гуртків. Учасники семінару отримали комплекти посібника для вчителів «Зелений пакет». У семінарі взяли участь 36 керівників гуртків еколого-натуралістичного напряму і вчителів біології загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів Арбузинського, Баштанського, Братського, Березанського, Березнегуватського, Вознесенського, Врадіївського, Доманівського, Жовтневого, Казанківського, Кривоозерського, Миколаївського, Новобузького, Новоодеського, Очаківського, Первомайського, Снігурівського районів, м. Миколаєва, м. Первомайська, м. Вознесенська, м. Южноукраїнська та м. Очакова. У Національному університеті кораблебудування імені адмірала Макарова студенти (ІІ, ІІІ, та V курсів) кафедри екології брали активну участь у Всеукраїнському конкурсі студентських наукових робіт. В першому етапі конкурсу, який проходив на базі НДЧ НУК, студентами, було підготовлено та захищено 10 наукових робіт з різних екологічних напрямків. Другий тур Всеукраїнського конкурсу студентських наукових робіт з напряму «Екологія та охорона навколишнього середовища» відбувся в Одеському державному екологічному університеті, де Кубрак Ангела Вадимівна з доповіддю «Оцінка впливу розробки Сафонівського родовища урану методом свердловинного вилуговування» посіла ІІ місце (керівник – Трохименко Г.Г. та Літвак С.М.). З напряму «Екологічна безпека» другий тур конкурсу проводився у Національному університеті кораблебудування імені адмірала Макарова. Шумілова Олександра Олександрівна, з доповіддю «Дослідження причин та наслідків масового замору риби у Миколаївській області у серпні 2010 року», посіла ІІІ місце (керівник – Трохименко Г.Г.). Також, студенти кафедри екології приймали участь в другому етапі Всеукраїнської олімпіади з напряму підготовки «Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування», яка проходила в Державному екологічному університеті. (м. Одеса). Студентка 3-го курсу Шумілова Олександра Олександрівна посіла ІІ місце у олімпіаді. Слід зазначити, що студенти кафедри приймали активну участь в наступних наукових конференціях: - Всеукраїнська науково-практична конференція молодих учених та студентів «Екологічна безпека держави», Національний авіаційний університет. (Шумілова О.О. посіла ІІ місце, керівник – Трохименко Г.Г.); - Форум молодих науковців НУК «Макарівські читання»; - VІ Міжнародна науково-технічна конференція «Проблеми екології та енергозбереження в суднобудуванні», Національний університет кораблебудування. 173


Кафедрою екології НУК була проведена VІ Міжнародна науково-технічна конференція «Проблеми екології та енергозбереження у суднобудуванні». В конференції взяли участь 127 науковців з різних навчальних закладів України, заслухано більше 36-ти доповідей. Приймали учать представники Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту ім. ак. Лазаряна, Одеського державного екологічного університету, Львівського національного лісотехнічного університету та інші. З доповідями виступали викладачі, студенти та аспіранти Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова та кафедри екології. В пленарному засіданні виступили з доповіддю Літвак Сергій Михайлович «Екологічні проблеми Миколаївщини та робота державного управління охорони навколишнього природного середовища по їх вирішенню», Маркіна Людмила Миколаївна «Внедрение экологически безопасных технологий двухстадийного процесса утилизации твердых бытовых отходов», Герасіменя Олександр Анатолійович «Сталий розвиток Миколаєва – шлях до вирішення міських екологічних проблем», Соловій Ігор Павлович «Екологічна економіка: теоретичні засади і політичні пріоритети», Дубович Іон Андрійович «Сучасний стан та перспективи розвитку транскордонного українсько-польського співробітництва у галузі туризму», Саньков Петро Миколайович «Методика оцінки якості житлового середовища за фактором шумового забруднення», Арламова Ніна Тедженовна «Современные технологии переработки полимерных отходов ПЭТФ». Конференція складалася з наступних секцій: екологічні, економічні проблеми галузі, проблеми енергозбереження, екологічна безпека, енергозбереження в технологічних процесах і при управлінні об’єктами та проектами, інформаційні технології в екології та енергозбереженні, екологічний моніторинг і менеджмент, проблеми економіки довкілля та збалансованого природокористування, пожежна безпека та охорона праці, екологічні проблеми регіонів. В секційному засіданні з доповіддю виступили Смирнов Віктор Миколайович «Закономерности аккумуляции тяжелых металлов высшей водной растительности Бугского лимана», Коробко Володимир Владиславович «Термоакустичні технології та проблеми захисту довкілля», Паламар Олександра Олександрівна «Оффшорные ветроэлектростанции», Долганов Ю.А «Комбінована хвостова поверхня нагріву для котельних агрегатів малої потужності», Сорока Максим Леонідович «Вибір поглинальних матеріалів для ліквідації емісій вуглеводнів на транспорті – проблеми пошуку оптимального рішення», Маринець Олександр Миколайович «Особенности использования накопителей энергии в полигенерационных газотурбинных установках», Мартиновський Іван Михайлович «Аналіз узбережжя Чорного та Азовського морів з погляду використання хвильової енергії», Федюкіна Дарина Василівна «Результати лабораторного дослідження ефективності використання ЕМтехнологій в процесі біодеструкції нафтових вуглеводнів», Карпов М. А. «Анализ способов десульфуризации углеводородных топлив для судовых электрохимических генераторов», Морозова Наталя Вікторівна «Учет экологических вопросов при формировании содержания проектов реконструкции систем электроснабжения», Михайлов Борис Миколайович «Суда экологического мониторинга с раскладным вертолетным ангаром», Шумілова Олександра Олександрівна «Замор водних живих ресурсів як фактор негативного впливу на стан водойм Миколаївської області», Цимбал Денис Олегович «Оптимизация условий фотокатализа глюкозы в системе нано-TiO2-K2Cr2O7». 174


Науково-педагогічними працівниками кафедри підготовлено більше 80 публікацій у фахових виданнях і тез на наукових та науково-практичних конференціях в Україні та за кордоном (15 статей, тез – 61). Науково-педагогічні працівники, аспіранти, докторанти та студенти кафедри екології прийняли участь в наукових конференціях серед яких: - Міжнародна наукова конференція «Екологічна безпека регіонів України», м. Кременчук; - Міжнародний екологічний форум «Довкілля 2010», VI-а Всеукраїнська конференція громадських природоохоронних організацій «Участь громадськості у формуванні та реалізації Стратегії національної екологічної політики та Національного плану дій з охорони довкілля», м. Київ, Всеукраїнська екологічна ліга; - VІ науково-практична конференція «Охорона навколишнього середовища промислових регіонів як умова сталого розвитку України», м. Запоріжжя, Запорізька державна інженерна академія; - Міжнародна наукова конференція «Глобальні зміни клімату: загрози людству та механізми відвернення», Національний лісотехнічний університет, м. Львів; - Всеукраїнська науково-практична конференція молодих учених та студентів «ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА ДЕРЖАВИ», м. Київ, Національний авіаційний університет. Науково-педагогічні працівники кафедри брали участь у круглих столах, що проводились в Центральній міській бібліотеці та міській дитячій бібліотеці на тему: «Проблеми екології Миколаївського регіону». Кафедра співпрацює з природним заповідником «Єланецький степ». Науково-педагогічні працівники кафедри приймають активну участь у співпраці з обласною санітарно-епідеміологічною станцією, лабораторією Галицинівського комунального підприємства, комунальними підприємствами міст Южноукраїнська та Нової Одеси, кафедрою біології МДУ ім. Сухомлинського. 15.12. Участь громадськості у процесі прийняття екологічно значущих рішень. 15.12.1. Діяльність громадських екологічних організацій. На даний час громадськість має широку можливість впливати на процес прийняття рішень в області екології. Залучення зацікавленої громадськості сприяє прийняттю більш обґрунтованих рішень завдяки врахуванню різних думок, цінностей, ідей, при цьому, сприяє отриманню прямих відомостей про екологічну ситуацію безпосередньо від осіб, що проживають в регіоні. Завдяки цьому підвищується як рівень поінформованості громадськості про екологічні проблеми, так і рівень розуміння громадськістю суті проектів та всіх аспектів, пов’язаних з прийняттям рішень у зазначених питаннях. Врахування громадської думки, в свою чергу, створює загальне обґрунтоване погодження з приводу рішення, що приймається. З метою забезпечення об’єктивного визначення ступеню екологічного ризику і небезпеки діяльності, що здійснюють об’єкти підвищеної екологічної небезпеки до яких прикута громадська увага, а також врахування громадських інтересів при проведенні державної екологічної експертизи 175


проектної документації проводиться шляхом вивчення громадської думки. Врахування громадських інтересів здійснюється відповідно до Закону України «Про планування та забудову території», рекомендацій Мінприроди щодо еколого-експертного розгляду органами Мінприроди документації стосовно «об’єктів підвищеної громадської уваги». Перед початком розробки проектної документації проводиться інформування населення щодо запланованої діяльності, забезпечується оприлюднення в засобах масової інформації Заяви про наміри з визначенням переліку можливих впливів від запланованої діяльності, а також визначається місце та порядок проведення громадських слухань. Під час проведення громадського обговорення безпосередньо громадськості надається можливість вільно висловлювати свої думки, зауваження, пропозиції та рекомендації щодо винесених на розгляд питань. Громадські слухання проводяться згідно з вимогами наказу Мінприроди від 18.12.03 №168 «Про затвердження Положення про участь громадськості у прийнятті рішень у сфері охорони довкілля». На підставі висновків розділу оцінки впливу на навколишнє середовище публікується Заява про екологічні наслідки від запроектованої діяльності. За 2010 рік держуправлінням охорони навколишнього природного середовища в Миколаївській області проведено 193 державних екологічних експертизи проектної документації. Таким чином, в засобах масової інформації оприлюднено відповідну кількість заяв про наміри та заяв про екологічні наслідки щодо запланованої діяльності. Громадські слухання проводились по 15 об’єктам. Держуправлінням забезпечується виконання постанови КМУ від 13.03.02 №302 «Про затвердження порядку проведення та оплати робіт, пов’язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадянпідприємців, які отримали такі дозволи», а саме для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря суб’єкт господарювання готує інформацію про отримання дозволу для ознайомлення з нею громадськості відповідно до законодавства та розміщує її в періодичних друкованих виданнях. При необхідності місцеві держадміністрації розглядають зауваження громадських організацій, у разі потреби організовують проведення їх публічного обговорення і протягом 30 календарних днів з дати опублікування інформації про намір суб’єкта господарювання отримати дозвіл повідомляють про це територіальний орган Мінприроди. Протягом 2010 року в періодичних виданнях області надруковано 315 заяв про намір отримати дозвіл на викиди. Наявні зауваження громадян були враховані підприємствами області.

176


Таблиця 15.12.1.1. Перелік громадських організацій Миколаївщини природоохоронного спрямування, співпрацюють з державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Миколаївській області № з/п 1.

Назва організації

Представник

Контактна адреса

Регіональна Чорноморська мережа громадських організацій

Деркач Олег Михайлович

Миколаївський клуб сприяння сталому розвитку та побудові громадянського суспільства МК «Спільні дії» Миколаївська обласна організація Спілки дизайнерів України, секція «екодизайн» Миколаївська обласна молодіжна екологічна організація «Мама-86» Екологічна студентська асоціація Миколаївської області (ЕСАМО) Миколаївська міська молодіжна громадська організація «Волонтери» Миколаївська міська дитяча громадська організація «Скаути Миколаєва» Миколаївська обласна дитяча громадська організація «Миколаївська спілка скаутів»

Галкіна Антоніна Олексіївна

9.

Молодіжна громадська організація «Зелений Рух»

Малицький Олександр Георгійович

т.(0512)35-80-37, 41-53-06, (097)3404700 e-mail: nr@bseanetwork.mk.ua т.(0512)46-60-51, пр. Леніна 139, кв.40 e-mail: agal@mksat.net т.(0512)46-00-42, 41-34-36 e-mail: danlogo@mksat.net т.(050)4977089 e-mail: berest@mksat.net т.(0512)39-73-99 54025 м. Миколаїв, проспект Героїв Сталінграду,9 т.(0512)21-34-36, (050)3945905 e-mail: serna@mksat.net т.(0512)36-80-32, (050)4931408 e-mail: felixovna@mksat.net т.(0512)44-35-90, (050)3940989 54018 м. Миколаїв, пров. Південний,30 e-mail: geckon@mksat.net т.(0512)44-66-37, (093)5549446

10.

Миколаївське обласне товариство «Знання»

Добровольський Валерій Володимирович

т.(0512)46-40-14, 50-86-12

11.

Миколаївська обласна організація Українського товариства охорони природи Миколаївська обласна організація Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні Миколаївська філія Національного екологічного центру України Миколаївський міський фонд ЛАСКА «Сприяння Економічним і Соціальним Реформам» Миколаївський міський благодійний фонд МЕТА «Від колективного бачення - до колективних дій» Миколаївський обласний фонд «Індиго»

Любарцев Сергій Васильович

т.(0512)36-01-08 м. Миколаїв, вул. В.Морська,15/2 т.(0512)46-02-41 e-mail: pamani@list.ru т.(0512)42-57-97

Миколаївська міська молодіжна громадська організація «Молода гвардія»

Бондаренко Євгенія Сергіївна

2. 3. 4. 5. 6. 7. 8.

12. 13. 14. 15. 16. 17.

Старощук Борис Олексійович Берест Катерина Василівна Рижков Сергій Сергійович Дубина Марина Олександрівна Чистякова Тетяна Феліксівна Семенков Анатолій Володимирович

Парафіло Марина Миколаївна Патрушева Лариса Іванівна Руденко – Кардаш Людмила Чернова Ірина Борисівна Криницька Ольга Олександрівна

що

т.(0512)40-12-31, 55-03-60, (093)1045374 e-mail: lucy@laska.mk.ua т.(0512)34-60-44 e-mail: bf2@mksat.net т.(0512)35-27-71, (093)90554545 т.(068)1157828 54055 м. Миколаїв, вул. Садова,16, кв.27 e-mail: younguard@front.ru

177


Основними напрямками організації співпраці держуправління з громадськими організаціями та громадськістю Миколаївської області є забезпечення: - дієвої взаємодії держуправління та Громадської ради при держуправлінні, до якої входять представники більшості громадських екологічних організацій області; - доступу громадськості до інформації про стан довкілля; - можливості громадянам брати участь у реалізації екологічної політики області. Діяльність Миколаївського клубу сприяння сталому розвитку та побудові громадянського суспільства «Спільні дії» здійснювалася за декількома основними напрямками: проведення наукової, еколого-освітньої та просвітницької роботи, лобіювання прийняття екологічно значимих рішень, діяльність у рамках загальнонаціональних та міжнародних мереж, участь в аналітичній роботі з проблем пов’язаних зі станом довкілля та дотриманням в Україні екологічних прав, судовим захистом порушених екологічних прав та інформуванням широких верств щодо екологічних проблем, участь і акціях прямої дії. У звітному році тривала робота Інституту науково-освітнього забезпечення екологічної складової сталого розвитку Чорноморського регіону України при ЧДУ імені Петра Могили. Заходи, що організовував ІСР, проводилися силами як окремої організації, так і колективно групою організацій. В роботі ІСР провідну роль відігравали викладачі ЧДУ імені Петра Могили, перш за все працівники кафедри екології та природокористування. У проведенні просвітницької роботи з метою підвищення рівня екологічних знань молоді приймали участь всі учасники діяльності інституту. Робота виконувалася у вигляді індивідуальних й групових занять і бесід з школярами, учителями та студентами, семінарів, екскурсій і екологічних акцій (наприклад, прибирання територій). З метою залучення студентів-екологів до активної дослідницької роботи та моніторингу стану природних об’єктів проведено виїзні заняття-екскурсії на узбережжя р. Південний Буг, Бузького лиману. Викладачі кафедри систематично залучали студентів до практичної роботи в неурядових екологічних організаціях, ЗМІ та громадських екологічних експертизах. Основною метою діяльності Миколаївської обласної молодіжної громадської організації «Екологічний правовий захист» (голова правління А.М.Кузюк) є задоволення та захист законних інтересів мешканців Миколаївської області, участь у розв’язанні екологічних проблем області, охороні, збереженню та захисту навколишнього природного середовища, надання допомоги у захисті екологічних прав та інтересів, сприяння розвитку природоохоронної справи. Діяльність організації в 2010 році здійснювалася за такими основними напрямками: - налагодження зв’язків та сприяння у сфері охорони та захисту навколишнього природного середовища; - інформування широких верств населення щодо розв’язання екологічних проблем області; 178


- участь в освітніх, наукових, культурних програмах та діяльності з питань охорони навколишнього природного середовища; - лобіювання прийняття екологічно значущих рішень; - проведення суботників по прибиранню сміття та висадці дерев; - організація інформаційно-освітніх заходів серед молоді; - підготовка та випуск газети «Универ Инфо». Також в період 2010 року організацією підіймалися наступні питання: щодо несанкціонованого розміщення на території Миколаївської області базових станцій мобільного зв’язку, щодо будівництва автодороги через територію парку «Ліски» в м. Миколаїв, щодо незаконного розміщення сміттєзвалища в мкр. Тернівка (м. Миколаїв), щодо якості питної води зі свердловини у мкр. Матвіївка (м. Миколаїв), щодо незаконного вивозу берегового піску з річки Південний Буг. З метою активізації природоохоронної роботи, виховання дбайливого ставлення до навколишнього середовища протягом 2010 року організацією проведено День довкілля, День Землі, День води, День Чорного моря. 15.12.2. Діяльність громадських рад, об’єднань, тематичних робочих груп і мереж. З метою розширення доступу громадськості до екологічної інформації та участі громадськості в прийнятті екологічно важливих рішень у 2001 році створено Громадську раду при держуправлінні охорони навколишнього природного середовища в Миколаївській області, до складу якої увійшли громадські екологічні організації Миколаївщини, що активно співпрацюють з держуправлінням. Протягом 2010 року проведено 5 засідань Громадської ради. На засіданнях були розглянуті питання щодо розвитку вітроенергетики на Миколаївщині, перевантаження гексахлорбензолу через Миколаївські порти, приведення роботи Громадської ради при держуправлінні у відповідність до дії постанови КМУ від 03.11.10 №996 «Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики». 28 грудня 2010 року відбулися установчі збори з формування нового складу Громадської ради при держуправлінні. Участь у засіданні установчих зборів приймали делеговані представники 41 інституту громадянського суспільства з 50, якими добровільно подано заяви на участь в установчих зборах. Шляхом рейтингового голосування сформовано новий склад Громадської ради. До Громадської ради при держуправлінні увійшли представники 10 громадських організацій. В листопаді 2010 року в Центральній бібліотеці ім. М.Л.Кропивницького за підтримки департаменту ЖКГ виконкому Миколаївської міськради відбулися III Миколаївські міські екологічні читання «Збережемо для нащадків». На захід зібралися понад 150 представників місцевої влади, учених, викладачів вищої й середньої школи, представників дошкільних і позашкільних установ, закладів культури, громадських організацій, які познайомилися з напрацюваннями екологічної просвіти в Миколаєві, обговорили проблеми й шляхи підвищення ефективності важливого для розвитку міста напрямку. 179


У ході проведення читань були розглянуті питання історії екологічного просвітництва в м. Миколаїв, діяльності місцевих установ, закладів, організацій по вихованню екологічної культури жителів міста, зокрема молоді. Цікавими були повідомлення учасників читань про екологічні акції, кампанії, експедиції, проекти, які реалізуються в місті й регіоні. Присутні ознайомилися також з документально-ілюстративною виставкою практичних напрацювань «Ярмарок ідей», фотовиставкою молодих авторів «Море – наша спільна спадщина», іншими наочними заходами читань. Закінчилися читання своєрідною «мозковою атакою» - обговоренням проблем екологічної освіти у форматі Відкритого Простору. Ініціював читання міський центр екологічної інформації та культури, що діє в міській бібліотеці №2 для дорослих (керівник І.Б.Чернова). Організатором заходу поряд із центром екологічної інформації та культури, центральною бібліотекою ім. М.Л. Кропивницького виступили місцеві громадські організації – фонд МЕТА, фонд ЛАСКА, Регіональна чорноморська мережа громадських організацій. У навчальних закладах області проводиться систематична робота по екологічній освіті школярів. У закладах освіти у 2010 році функціонувало 448 гуртків еколого-натуралістичного спрямування в яких навчалося близько 7 тис. учнів. В квітні 2010 року у селі Коблеве Березанського району проведено перші Наукові читання пам’яті Сергія Таращука, який був одним з найвидатніших і найвідданіших природоохоронців України (1955-2008 рр.). Організаторами цього заходу стали Інститут зоології ім. І.І.Шмальгаузена НАН України, Національний екологічний центр України та регіональний ландшафтний парк «Тилігульський». Учасники форуму обговорили найбільш актуальні проблеми збереження та невиснажливого використання біорізноманіття, розвитку заповідної справи на півдні України. Під час зустрічі науковці відвідали РЛП «Тилігульський» та водно-болотне угіддя міжнародного значення «Тилігульський лиман», у створенні яких брав активну участь Сергій Таращук. Миколаївським міським еколого-натуралістичним центром учнівської молоді проводиться робота щодо вирішення питань охорони природи та екологоприродничої просвіти серед учнів загальноосвітніх та вихованців позашкільних навчальних закладів, вчителів біології та керівників гуртків екологонатуралістичного профілю. В 2010 році, як і в попередні роки, колектив центру продовжує пошук нових сучасних форм роботи в галузі екологічної освіти та виховання, підтримує важливі соціальні природоохоронні рухи та ініціативи, співпрацює з провідними природоохоронними та науковими установами регіону. Основи екологічної культури, екологічного мислення, екологічної етики та моралі закладаються у процесі навчально-виховної, позаурочної та практичної природоохоронної роботи з молоддю. Також на базах загальноосвітніх навчальних закладах створені екологонатуралістичні гуртки на громадських засадах, що дозволяє охопити більшу кількість дітей які займаються природоохоронною роботою. Гурткам надається методична допомога в організації навчального процесу та проведення природоохоронних заходів. 180


Щорічна комплексна експедиція до природного заповідника «Єланецький степ» 2010 року стала продовженням роботи з вивчення та дослідження території заповідника «Єланецький степ», започаткованої в 1998 році. Мета експедиції: - отримання навичок дослідження рослинних угруповань на прикладі флори природного заповідника «Єланецький степ»; - геоботанічний опис ділянок територій природного заповідника «Єланецький степ», із закріпленням їх місця розташування, для подальшого моніторингу, за допомогою новітніх пошукових технологій (GPS); - закладання екопрофілів на території природного заповідника «Єланецький степ» для моніторингу зміни рослинного покриву; - вивчення популяції полоза чотирисмугого; - вивчення динаміки чисельності ящірки прудкої, як кормової бази хижих птахів (багаторічне спостереження); - дослідження орнітофауни заповідника; - набуття навичок польових досліджень. В період з 30 квітня по 4 травня 2010 року працівниками центру проведено польову практику з ботаніки на базі мисливської дільниці «Рацинська дача» Вознесенського держлісгоспу. Польові практики з ботаніки є неодмінною частиною освітніх навчальних програм з підготовки фахівців природничих спеціальностей – біологів, екологів, педагогів, а також технологічних спеціальностей агрономічного та лісотехнічного напрямків. Вони призвані закріпити теоретичні знання з базових біологічних дисциплін, виробити практичні навички роботи в полі. За участю міського центру екологічної інформації і культури на базі бібліотеки-філіалу №2 в листопаді 2010 року проведено Миколаївські міські екологічні читання «Збережемо для нащадків». У заході взяли участь представники місцевих органів влади, науковці, викладачі миколаївських вищих навчальних закладів та загальноосвітніх шкіл, студенти, учні, представники екологічних громадських організацій, краєзнавці, бібліотекарі, ЗМІ та всі зацікавлені проблемами екологічної освіти і виховання екологічної культури. Вони мали змогу ознайомитись з досвідом, проблемами, перспективами розвитку екологічної просвіти в Миколаєві, кращими практиками з ціллю удосконалення виховання екологічної культури у молоді, формування екологічної свідомості членів місцевих громад. В ході читань розглянуто такі питання як історія екологічної просвіти в Миколаєві, екологічна просвіта як компонент міських програм, підготовка спеціалістів за екологічним фахом, сучасний стан екологічної просвіти в місті та регіоні, просвітницька діяльність громадського екологічного руху в місті, виховна екологічна робота в навчальних закладах міста. Присутні мали можливість прослухати виступи місцевих практиків, обговорити тему читань у форматі Відкритого Простору (Open Space) «Як впровадити та розвивати кращі практики екологічної просвіти в м. Миколаєві» , ознайомитись з виставкою практичних розробок «Ярмарок ідей», фотовиставкою молодих авторів «Море – наша спільна спадщина», переглянути відеофільм «Обитель бога на землі» про регіональний ландшафтний парк «Приінгульський». З метою поліпшення екологічної ситуації та забезпечення благоустрою, чистоти і порядку в місті, відповідно до екологічної політики міста Миколаєва 181


щороку весною та восени, згідно з розпорядженням міського голови «Про проведення міської акції «Свято деревонасадження та благоустрою» в м. Миколаїв проводяться місячники та акції по висадженню зелених насаджень, благоустрою та санітарному очищенню території міста. В рамках вищезазначених акцій проводяться загальноміські суботники та «чисті четверги». Під час суботників проводиться санітарне очищення парків, скверів, зелених зон міста, берегових зон, впорядковуються меморіали, братські могили тощо. До вищезазначених заходів активно залучаються громадські екологічні організації міста. У 2010 році до Міжнародного дня Чорного моря Миколаївським обласним благодійний фондом «Індиго» проведено конкурс творчих робіт «Безмежні володіння Нептуна», молодіжний фотоконкурс та фотовиставка «Море – наша спільна спадщина». Відбулося проведення публічного виступу на тему «Екологічна програма міста» для школярів і учнівської молоді та урочисте відкриття виставки «Природа Причорномор’я». 17 квітня 2010 року в рамках весняних толок та з нагоди святкування Дня Довкілля фахівці держуправління охорони навколишнього природного середовища в Миколаївській області взяли участь у суботнику по впорядковуванню території парка-пам’ятки садово-паркового мистецтва «Ліски». 15.13. Екологічна освіта та інформування. На сьогоднішній день екологічне інформування, екологічна просвіта, екологічне виховання населення, популяризація природоохоронних знань, активна співпраця з громадськістю є пріоритетними напрямками діяльності державного управління охорони навколишнього природного середовища в Миколаївській області. З метою поліпшення цієї роботи держуправління постійно співпрацює з громадськими організаціями, навчально-виховними закладами, екологічними гуртками з питань екологічної освіти та екологічної пропаганди, при проведенні та організації практичних природоохоронних акцій, відзначення екологічних свят, серед яких: День довкілля та Всесвітній День охорони навколишнього природного середовища, День води, Всесвітній день Землі, Міжнародний день Чорного моря тощо. Велике значення надається еколого-просвітницьким заходам, а саме: проведенню семінарів, круглих столів, відкритих уроків та різноманітних конкурсів дитячих малюнків, фото та екологічних виставок. Протягом квітня 2010 року держуправлінням проведено конкурс дитячого малюнка «Мальовнича планета Земля» серед учнів Шевченківської загальноосвітньої школи-інтерната Жовтневого району. У конкурсі взяли участь учні 5-9 класів. Основна мета конкурсу – формування екологічної культури та освіти підростаючого покоління, виховання дбайливого ставлення до природи, приверненні уваги дітей до екологічних проблем людства та необхідності збереження довкілля. З представлених на конкурсі робіт у приміщенні держуправління організовано тематичну виставку. Інформування громадськості з питань стану довкілля, державної політики у галузі охорони природи є важливим напрямком роботи держуправління. Протягом 2010 року інформування населення здійснювалось через електронні та друковані місцеві і загальнонаціональні засоби масової інформації. 182


З метою забезпечення інформування та освіти громадян з питань взаємовпливів суспільства і довкілля, утвердження принципів сталого розвитку в суспільній свідомості протягом 2010 року керівництвом та фахівцями держуправління здійснено 11 виступів на регіональному телебаченні та 15 виступів на обласному радіо, підготовлено та надруковано 14 статей в пресі, показники приблизно залишаються на рівні 2009 року. З метою інформування населення про важливі події і заходи, що відбуваються у сфері охорони довкілля та висвітлення роботи держуправління у засобах масової інформації, фахівцями держуправління здійснюється постійне інформування громадськості безпосередньо через мережу Інтернет при наповненні веб-сайту Мінприроди та веб-сайту держуправління. Протягом року керівництвом та фахівцями держуправління прийнято участь у наступних інформаційно-просвітницьких заходах: 10 конференціях, 10 семінарах, 3 круглих столах, 3 виставках, 18 нарадах за участю громадськості, 8 природоохоронних заходах та акціях із залученням громадськості, прочитано 4 лекції на природоохоронну тематику для учнів та студентів, проведено 3 колегії держуправління. На виконання міжнародних зобов’язань України щодо впровадження Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості у прийнятті рішень і доступу до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (Орхуська конвенція), яка була ратифікована Законом України від 06.07.99 №832-ХІV та з метою створення умов доступу громадськості до екологічної інформації при держуправлінні був створений Орхуський інформаційний центр. Центр діє у відповідності до основних принципів Орхуської конвенції. Діяльність центру спрямовується на забезпечення поінформованості та залучення громадськості до прийняття екологічно важливих рішень з питань, що стосуються довкілля, надання підтримки громадськості в отриманні вільного доступу до екологічної інформації. Одним із стратегічних напрямків розвитку сучасної системи освіти у нашій країні є формування екологічної культури особистості, виховання у кожного школяра позитивного ставлення до навколишнього світу. Тому починаючи з 2002 року, з метою поглиблення екологічної освіти і виховання дітей в навчальних закладах міста, щороку міським управлінням освіти спільно з управлінням охорони навколишнього природного середовища департаменту ЖКГ проводиться міський конкурс зі збирання макулатури серед навчальних закладів міста. За підсумками проведеної роботи в 2009-2010 навчальному році навчальними закладами міста зібрано і здано 39940 кг макулатури. Кращими визнано школи №25, 50, 52, 33. Міською станцією юних натуралістів ведеться систематична робота з екологічної освіти школярів. Однією з цікавих форм роботи є екологічна стежка. Екологічну стежку міської станції юних натуралістів прокладено через територію дендропарку «Дружба» членами «зелених патрулів» міської станції юних натуралістів, ведеться регулярна робота по очищенню території парку від сміття, обрізці та догляду за деревами і кущами. Екологічна освіта на станції здійснюється через роботу лекторію «Природа і людина». Вихованці гуртків – старшокласники демонструють слайди, читають лекції екологічного спрямування для молодших школярів. На міський станції юних натуралістів проводиться дослідницька робота з екології за завданням наукових установ. Екологічне 183


навчання на міській станції юних натуралістів проходить через участь вихованців гуртків у міських та обласних екологічних конкурсах. Кожного року юннати виборюють призові місця у міських, обласних та Всеукраїнських екологонатуралістичних конкурсах. З метою покращення рівня еколого-натуралістичної освіти та виховання використовуються інноваційні методи, зокрема, метод проектів. Юннатами складаються і втілюються у життя навчальні, екологічні та соціальні проекти. В 2010 році виконано наступні екологічні проекти: «Галерея квітів», «Збереження біорізноманіття в Приморсько-степовому екологічному коридорі». 15.14. Міжнародне співробітництво у галузі охорони довкілля. 15.14.1. Співробітництво з Європейським Союзом. З 1997 року триває співробітництво м. Миколаїв в мережі ICLEI – міжнародна асоціація місцевих органів влади, що забезпечує сталий розвиток. Повноправними членами Ради є більше 400 міст та асоціацій зі всього світу, а також сотні органів місцевого самоврядування, які беруть участь у спеціальних кампаніях та проектах ICLEI. Метою ICLEI є створення та сприяння всесвітньому руху органів місцевого самоврядування задля досягнення реального поліпшення умов загального сталого розвитку навколишнього середовища шляхом спільних дій на місцевому рівні. ICLEI працює як демократична міжнародна асоціація органів місцевого самоврядування та міжнародне агентство з охорони навколишнього середовища. У 2010 році відповідно до укладеного договору між ММГО «Аналітичний центр екологічно безпечного розвитку» та Європейським Секретаріатом ICLEI завершено переклад посібника з рентабельних державних закупівель ICLEI та розміщено на офіційному сайті Миколаївської міської ради (http://www.gorsovet.mk.ua/home.ru, сайті ICLEI (http://www.procuraplus.org/ru). Вищевказаний посібник містить корисні приклади європейського досвіду з рентабельних закупівель засобів для реалізації програм «Енергозберігаючі товари», «Зелена» електрика», «Енергозберігаюче будівництво», «Транспорт з низькими викидами», «Очищення, орієнтоване на охорону здоров’я». Миколаївським міським благодійним фондом МЕТА «Від спільного бачення – до спільних дій» в червні 2009 року започатковано інформаційно-просвітницьку кампанію «Відкрите світу європейське місто Миколаїв». Метою проекту є усвідомлення мешканцями міста Миколаїв та Миколаївської області європейської ідентичності та європейської перспективи регіону через проведення широкої інформаційно-просвітницької кампанії «Відкрите світу європейське місто Миколаїв». Протягом 2009-2010 рр. для досягнення мети проекту були виконані такі завдання: - проведено конкурс творів серед школярів міста Миколаїв «Що значить бути європейцем?», «Наскільки ми, миколаївці, є європейцями?»; - проведено фотоконкурс серед молоді міста Миколаїв «Фотоекспрес Миколаїв – Європа»; - проведено науково-практичну конференцію «Соціокультурний розвиток Причорноморського регіону: європейський контекст»; 184


- проведено пошук, систематизовано та поширено інформацію щодо потенційних європейських партнерів органів місцевого самоврядування, бюджетних установ та громадських організацій міста Миколаїв в сфері впровадження європейських стандартів в різних сферах життєдіяльності громади; - проведено чотири публічні дискусії на теми: «Європейські та загальнолюдські цінності: що їх об’єднує і чим вони різняться», «Молодь Європи та Півдня України: що нас об’єднує?», «Впровадження інноваційних підходів та європейських стандартів в соціальній та в сфері охорони здоров’я», «Європейські полікультурні паралелі Півдня України»; - проведено підсумковий форум проекту, у т.ч. з використанням інтернеттехнологій та технології Відкритого Простору з тем європейських цінностей та впровадження європейських стандартів в різних сферах життєдіяльності громади; - популяризовано європейську ідентичність та європейську перспективу для міста Миколаїв та Миколаївської області через видання та розповсюдження друкованої продукції проекту, через проведення виїзних та вуличних акцій, пресконференцій та розміщення інформації в місцевих ЗМІ. В реалізації проекту також брали участь Центральна бібліотека ім. М.Л.Кропивницького, науково-педагогічна бібліотека, Чорноморський державний університет ім.. Петра Могили, Миколаївська обласна громадська організація «Діалог», фонд «Центр соціальних програм «РУСАЛу», Миколаївська обласна громадська організація «Руська національна громада «Русич», Миколаївський міський фонд ЛАСКА «Сприяння економічним і соціальним реформам», Волонтери Корпусу Миру США в Україні Чарльз МакКонелл, Луїза Барбер. 15.14.2. Залучення зовнішньої допомоги та координація діяльності щодо програм / проектів зовнішньої допомоги. У міжнародному співробітництві з охорони навколишнього середовища наша держава посідає одне з вагомих місць. Будучи членом ООН, Україна є суверенною стороною 18 міжнародних угод з питань екології, бере участь у 20 міжнародних конвенціях, а також понад 10 двосторонніх угодах, виконує міжнародні зобов’язання з охорони навколишнього середовища. Протягом останніх років значно зросла зацікавленість українських та зарубіжних компаній на території Миколаївської області. Так, в жовтні 2010 року голова облдержадміністрації Микола Круглов зустрівся з віце-президентом Mentor Group Holdings (Румунія) Станіславом Гроапе, який запропонував інвестиційний проект фінансування та будівництва «під ключ» 6 заводів для сортування та термічної переробки твердих побутових відходів на території Миколаївської області (у містах Миколаїв, Первомайськ, Вознесенськ та Южноукраїнськ). При кожному заводі передбачається створення департаменту із збирання та транспортування таких відходів. Проектні обсяги переробки – 200 т на день, кожен завод може обслуговувати не менш 50 тисяч населення. Проект є частиною екологічної програми ECOVERDE, яка передбачає 100% фінансування приватних компаній-резидентів області без гарантій органів місцевої влади, але з наданням цим компаніям права концесії земельної ділянки. 185


15.14.3. Двостороннє та багатостороннє співробітництво. Проект рекультивації та дегазації міського полігону твердих побутових відходів (ТПВ) реалізується в Миколаєві на основі трьохстороннього співробітництва між Миколаївською міською радою та компаніями Asuka Green Investment» (Японія) та «Polska Grupa Energetychna» (Польща). На першій зустрічі сторін, яка відбулася в серпні 2009 року, була підписана перша в світі трьохстороння угода про співробітництво та спільне впровадження проекту з утилізації біогазу. При цьому польська та японська сторони взяли на себе фінансування робіт з контрольного буріння та хімічного аналізу біогазу, який знаходиться в надрах міського звалища. В липні 2010 року Миколаївську область відвідав представник компанії «Asuka Green Investment» г-н Нагаюка Курита, під керівництвом міського голови пройшла нарада в ході якої відбулося обговорення умов та термінів реалізації інвестиційного проекту з рекультивації та дегазації. Попередня вартість проекту – 2 млн.євро, інвесторами вкладено в роботи біля 50 тис.євро. На площі у 17 га планується буріння 84 свердловин, сполучених в єдину систему з двома установками факельного спалювання біогазу. Попередній прогноз вироблення біогазу – 8-9 років, що відповідає вимогам Кіотського протоколу. Технологія спалювання, яка буде використана на міському полігоні, вважається найбільш безпечною в світі, а тому проектом зацікавилися і в Міністерстві житлово-комунального господарства. ВИСНОВКИ Актуальними екологічними проблемами Миколаївської області залишаються: 1. Незадовільний технічний стан каналізаційних очисних споруд. Однією із головних причин такого становища є те, що очисні споруди та каналізаційні мережі, у більшості побудовані 30-40 років тому, є морально та фізично застарілими, частина з них знаходиться в аварійному стані. Так МКП «Миколаївводоканал» (97% скидів) працює з перевантаженням каналізаційних очисних споруд, відсутні процеси знезараження вод після очистки перед скидом в Бузький лиман, у аварійному стані знаходиться 15% каналізаційних мереж, у тому числі глибоководний випуск з очисних споруд каналізації. 2. Забруднення вод р. Інгулець високомінералізованими шахтними водами Кривбасу. Забруднення річки Інгулець через аварійний скид високомінералізованих зворотних вод гірничорудних підприємств Кривбасу, спричиняє погіршення водогосподарської ситуації у Снігурівському районі Миколаївської області та впливає на якість зрошення сільськогосподарських угідь. Виконання Плану заходів щодо поетапного зменшення обсягу скидання надлишків зворотних вод у р. Інгулець, який затверджено спільним наказом Мінпромполтики, Мінприроди та Державного агентства водних ресурсів України від 09.08.11 №232/279/133, дасть змогу повністю відновити екосистему р. Інгулець 186


3. Накопичення на території області непридатних до використання та заборонених до застосування пестицидів і агрохімікатів. Незважаючи на те, що у 2011 році в Миколаївській області заплановано за рахунок коштів Державного фонду охорони навколишнього природного середовища виконати роботи із забезпечення екологічно безпечного збирання, перевезення, зберігання, оброблення та знешкодження непридатних пестицидів та агрохімікатів і тари від них у кількості 543,5 т, проблема утилізації непридатних пестицидів залишається актуальної, оскільки на території регіону ще залишаться непридатні пестициди та агрохімікати. 4. Інтенсивний розвиток екзогенно-геологічних процесів на території області. В останні роки у декілька разів збільшилася (переважно внаслідок техногенезу) кількість небезпечних екзогенних геологічних процесів: зсувів, підтоплень, карсту, просідань, абразії берегових зон. На території Миколаївської області процес підтоплення повільно розвивається під впливом природних та техногенних факторів. Одним з основних природних чинників розвитку підтоплення на даній території є наявність великих плоских безстічних вододільних просторів, які характеризуються дуже низькою природною дренованістю та ускладнені численними балками і ярами, а в південно-східній і південній частинах – подами і западинами. В усіх адміністративних районах Миколаївської області відзначене зростання площ підтоплення, порівняно з 1981 роком. Це пов’язано з постійною, на протязі 25-30 років, експлуатацією великих масивів зрошування (Інгулецька, Явкинська та інші меліораційні системи).

187

mykolayiv_2010  

http://dovkillia.in.ua/pdf/regreports/mykolayiv_2010.pdf

Read more
Read more
Similar to
Popular now
Just for you