НОВИНИ ЗІ СХОДУ п’ятниця, 5 червня 2015 року Досьє 102
9
Попасна понад усе прагне мирного життя, – стверджують тернопільські правоохоронці НАТАЛІЯ БІСОВСЬКА
Р
айонний центр на Луганщині, що став місцем тимчасової дислокації добровольчого загону тернопільських правоохоронців, поступово звикає жити в мирі. Люди повертаються до своїх домівок, приводять їх до ладу, засипають вирви від снарядів і зі сльозами на очах просять тих, від кого залежить їхнє мирне життя, набратися розуму, перестати воювати і мучити людей. Ще чутно постріли на околицях міста, час від часу бойовики обстрілюють найближчі блокпости, але в самій Попасній місцеві жителі вірять, що жахіття, яке їм довелося пе режити влітку та восени минулого року, а також взимку цьогоріч, більше ніколи не повториться. Сили АТО, серед яких й тернопільські міліціонери-добровольці, тримають оборо ну визволених територій. Василь Бойко, заступник началь ника штабу тернопільської обласної міліції каже, що місцеві жителі усвідомлюють необхідність присутності військових та загонів правоохоронців у їхньому місті, і навіть стали допомагати захисникам вирішувати різні побутові проблеми. – Питної води у райцентрі немає, – розповідає Василь Бойко. – І саме місцеві двічі на тиждень привозять її нам. Також під час будівництва бліндажа на блокпості жителі Попасної допомогли нам з де-
ревиною. Вони розуміють: чим надійніше ми укріпимо наші позиції, тим спокійніше житиметься їм. Бо ворог відступати не хоче. Нещодавно з мінометів був обстріляний наш блокпост у Троїцькому. Слава Богу, обійшлося без жертв. Свою підтримку захисникам демонструють учні місцевої школи. Діти всю свою творчість вкладають у малюнки-обереги, які передають правоохоронцям. Стіни приміщення, яке слугує міліціонерам за житло, обвішані листівками, виготовленими дитячими руками. Тематика – єд ність та мир в Україні. Слово «мир» звучить звідусіль. Продавець продуктової крамниці Галина зі сльозами на очах просить керівників так званих ЛНР і ДНР набратися розуму і перестати мучити людей. Усі втомилися від війни. Житель Попасної, пенсіонер Володимир Іванович – один з тих, хто не покидав рідного міста у найваж-
чі дні. Чоловік каже, що тернопільські правоохоронці добре справляються зі своїми обов’язками: забезпечують правопорядок, відмінно не суть службу на блокпостах, допомагають їм, місцевим. – Я, буває, теж виїжджаю з райцентру. То хлопці на блокпості сфотографували мене, записали анкетні дані. Тепер я тільки пенсійне посвідчення показую і без проблем їду у свої справах, – ділиться Володимир Іванович. Люди задоволені, що в місті відновили соцвиплати, бо для переваж ної більшості пенсія – чи не єдиний дохід. Але вони мріють про більше – мир. Пенсіонерка Валентина Миколаївна каже: – Ми втомилися від постійного страху за власне життя. Хочемо мирного неба над головою. Мирне життя потроху налагод жується. Сьогодні в райцентрі – понад одинадцять тисяч населення, а в лютому було не більше чотирьох тисяч. Працюють крамниці, ринки. В місті відновив роботу хлібзавод. Хтось починає відбудовувати розбомблені помешкання, хтось сподівається, що в цьому їм допоможе влада – українська. Люди навіть засипають вирви від снарядів, аби в місті ставало якнайменше нагадувань про війну.
Тернопільські бійці вірять, що невдовзі запанує мир, і їхнім батькам, дружинам, дітям не доведеться більше хвилюватися та плакати НАТАЛІЯ БАРНИЧ
С
ьогодні у Троїцькому несе службу частина бійців зведеного загону працівників міліції Тернопільщини. Хлопці кажуть, що більшість місцевих мешканців покинули населений пункт через часті обстріли та вибухи. Наші бійці оселилися в одній із старих закинутих хат. «Будівля, – каже Володимир Захаревич, заступник командира спецпідрозділу «Гри фон», – не надійна, оскільки глиняна. Її стіни не зможуть врятувати від жодного обстрілу. Неподалік житла правоохоронці
облаштували бліндаж. Допомагали у цьому військовослужбовці. Володимир Захаревич каже, що їм пощастило, бо захисну споруду зводили не голіруч. Одна з будівельних організацій, яка почала роботи на території Луганщини, допомогла вик ласти плити та колоди для захисту.
– Бліндаж зроблений якісно. Все робили своїми силами разом з війсь ковими 15-ого батальйону з Сум. Від міномета врятує, але від граду, звичайно, важко вберегтися буде. Зберігаються тут прибори першої необхідності, водичка, лопати. До початку неоголошеної війни у Троїцькому проживало близько двох тисяч людей. Сьогодні їх залишилося не більше двохсот. За період несення служби в Троїцькому тернополяни потоваришували з місцевими жителями. – Тернопільські міліціонери до-
брі, – розповідає місцева мешканка Ніна. – Вони – наші рятівники. По кожній справі ми до них бігаємо, і вони нас словом добрим підтримують. Ділимося усім. Даємо їм молочні продукти, інколи я щось спечу також ношу їм. Василь Крайник, начальник уп равління кадрового забезпечення УМВС України в Тернопільській області каже, що місцеве населення задоволене працівниками міліції за те, що допомагають. Завдяки поведінці наших працівників, змінилося ставлення до правоохоронців, а та-
кож до військових. Єдине та незмінне бажання місцевого населення – щоб не бомбили, щоб припинилася війна і запанував мир. За словами правоохоронців, не всі люди налаштовані позитивно. Багато хто прагне до Росії. Володимир Захаревич каже, що бойовики обстрілюють Троїцьке пе реважно після вісімнадцятої години. Під час проведення ротацій бійці щоразу сподіваються і вірять у те, що вона стане останньою, і їхнім батькам, дружинам, дітям не доведеться більше хвилюватися та плакати.