Page 1

S D tvi

U z.

до підручника О. В. Заболотного, В. В. Заболотного

a

U z.

co

26*


ПОВТОРЕННЯ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ ВИВЧЕНОГО В ПОПЕРЕДНІХ КЛАСАХ

§ 1. Словосполучення і речення

5. III. Не задумуючись — дієприслів­ ник; Будь-який — займенник; і Найменший — прикметник; Незапам’ятні — прикметник; Прибережними — прикметник; Щоб — сполучник.

S U z.

co

U

z.

D tvi a

II. Мистецтво лаврських іконописців і будівельників, особливості стародав­ ніх і оновлених Петром Могилою та Іваном Мазепою київських храмів із їхніми унікальними мозаїками, фрес­ ками, декором стали джерелом творчої наснаги генія. (Однорідні підмети, оз­ начення, додатки). III. Архітектор — спеціаліст зі споруд­ ження, планування будівель, зодчий. Шедевр — виключне за своїми якос­ тями витвір мистецтва, літератури тощо. Храм — будівля для богослужіння, цер­ ква.

§ 2. Пряма мова, діалог 7. II. 1. «Я піду посплю, а о другій го­ дині ночі зміню тебе», — мовив надвечір Митько (Я. Стельмах). 2. Ходить мій сум по землі, по-журавлиному плаче: «Де ж ви, веселики, де ж?! Чом не вернулись додому?» (Д. Іванов). 3. «Які надумав відкривать моря?» — питаю у малого капі­ тана (О. Квітневий). 4. Хитнулась квітка. Бджілка сполошилась. І хтось спокійно проказав: «Звершилось!» (І.Жиленко). 5. Я вертівся, дід спитав: «Ти прийшов ловити ґав?» (Грицько Бойко). 6. Тут почув я голос брата: «Щось ти носом став клювати!» ( Грицько Бойко). 9. II. Звертання: Андрію! Петренко. В ставн і слова: може, по-твоєму.


S

Однорідні присудки: ускочив, гукнув. Дієприслівниковий зворот: перекрива­ ючи шум трамвая. III. Розповідне речення: Сашкові було весело, такий настрій, коли все здаєть­ ся смішним. Питальні речення: Чого це ти? Хіба сам не знаєш? Що таке, по-твоєму, щедрість? Спонукальні речення: Дай, Петренко, гривню. Сідаймо! Окличне речення: Трамвай іде! Неокличні речення: Хлопці промовча­ ли. Розмова не виходила.

21 .

І. 1) У пахучій хмарі Дощової глиці

Стоїть у хмарі

2) Сонний гриб

U z.

Гриб у куфайці

У смарагдовій куфайці Напився дощу Підріс за день 3) Малі озерця Блискають незлісно

a

16. Твори Франка — Франкові твори, мамина ласка — ласка мами, сестрин зошит — зошит сестри, бабусина піс­ ня — пісня бабусі, посмішка дідуся — діду­ сева посмішка, солом’яна стріха — стріха із соломи, лимонний пиріг — пиріг із лимоном, дерев’яний паркан — паркан із дерева, вода із джерела — джерельна вода, день осені — осінній день, сад улітку — літній сад, людина без тур­ бот — безтурботна людина. 17. Захищати країну — захищена країна; Мріяти про щастя — мрія про щастя; Доглядати хворого — догляд за хво­ рим; Виконати доручення — виконане до­ ручення; Розповідати про подорож — розповідь про подорож; Будувати місто будівництво міста. 18. Вітер свіжий (іменне) — злякались вітру ( дієслівне); Радісний день (іменне) — ішов радіс­ ний (дієслівне); Учитися добре (дієслівне) — треба

co

U

z.

D tvi

учитися ( прислівникове ); Мрія заповітна (іменне) — здійсним мрію (дієслівне); Щастя справжнє (іменне) — шукав щастя (дієслівне); Канікули зимові ( іменне) — провів канікули (дієслівне); Виконане завдання (іменне) — вико­ нав завдання (дієслівне); Поїхав праворуч (дієслівне) — тільки праворуч ( прислівникове); Працює краще (дієслівне) — краще борщ (іменне). 20. Дякувати сусідові (Д.в.), пробачити однокласникові (Д.в.), опанувати знан­ нями (O.e.), екзамен з історіі (P.e.), звернутися за адресою (O.e.), йти по гриби (З.в.), сумувати за ріднею (O.e.), турбуватися про батьків (З.в.), обурю­ ватися через героїчний вчинок (З.в.), пропустити через хворобу (З.в.), ходити вулицями (O.e.).


Колише громи Громи втомлені 4) Співає басами Басами захриплими

S

D tvi

Веде стежечку

Веде за повід

Стежечку худу

z.

§ 4. Речення 26. Щ об певний набір слів був ре­ ченням, він повинен висловлювати закінчену думку, я к а мусить бути інтонаційно оформлена, а слова мають бути пов’язані між собою граматично і за змістом. 27. Фламінго У зоопарку цього, на жаль, не по­ бачиш. То справді захоплююче видовище, коли злітає табунець рожевих фламінго. Але в зоопарку мож­ на спостерігати характерний танок птахів. Ходять фламінго басейном, ку­ медно дрібочучи ногами. У такий спосіб вони на волі здіймають мул і виловлюють молюсків, рачків, збира­ ють водорості. Мулу в цементованому штучному озері немає, а їжа є в годівницях. Та навіть добре попоївши, сновигають птахи ба­ сейном, перебираючи ногами, «добува­ ють» харчі. Ці птахи завжди в купі. І їдять, і купаються, і чепуряться, і відпочи­ вають всі разом. На голос одного тієї ж миті відгукується інший. На воді зросли — водою їх приязні не розіл­ лєш (За Ю. Коваленком).

a

U z.

co

U

22. Молоді господарі, господарі землі, зростила нас, зростила по-материнськи, піднесла до сонця, піднесла на крилі, заронила жар, жар любові, заронила у серце. 23. а) (Дія і предмет): читав книгу, писав переказ, носити воду, гасити пожежу, збирати гриби; б) (Д ілі час): прийшов завчасно, вста­ ла вранці, затрималась допізна; в) (Дія і місце): гуляв у лісі, заліз на гору, купався у морі, снідав удома; г) (Предмет і ознака): хмара темна, сонце яскраве, біль пекучий, дідусь старенький; ґ ) (Предмет і дія): справу закінчено, завдання виконано.

ЗО. Словосполучення: Педагогічний університет, рідна школа, українська мова, самостійна держава, міцна дружба, пекти хліб. П рості речення: Я мрію після шко­ ли вступити до педагогічного універ-


ситету. Школа навчила мене любити і шанувати рідну мову, озброїла мене необхідними знаннями. У школі я нав­ чився цінувати справжню дружбу. Складні речення: Коли я стану вчите­ лем, я буду вчити дітей поважати та берегти нашу державу, бо вони стануть тоді її надією, як зараз надія держа­ ви — ми. Дітей треба змалечку привча­ ти шанувати хліб, тому що хліб — це основа життя.

S

U z.

D tvi

6. Хай у маленьких очах відбивається світ од маленьких ромашок до стартів великих... (В. Симоненко). (Речення спонукальне, неокличне.) 7. Х іба є хто на Землі крилатіший за людину? (0. Гончар). (Речення питальне, неокличне.) Риторичне запитання — речення 7. 33. Двори стоять у хуртовині айстр. (Розповідне, неокличне.) Яка рожева й синя хуртовина! (Роз­ повідне, окличне.) Але чому я думаю про вас? (П и тал ь­ не, неокличне.) Я Вас давно забути вже повинна. (Роз­ повідне, неокличне.) Це так природно — відстані і час. (Роз­ повідне, неокличне.) Я вже забула. (Розповідне, неокличне.) Не моя провина, — То музика нагадує про Вас, Та раптом ця осіння хуртовина. (Роз­ повідне, неокличне.) Це так природно — музика і час, І Ваша скрізь присутність невловима. (Розповідне, неокличне.) Двори стоять у хуртовині айстр. (Роз­ повідне, неокличне.) Яка сумна й красива хуртовина! (Роз­ повідне, окличне.)

U z.

co a

32. 1. З великим пензлем у великих капцях фарбує гном оранжевий дашок (Л. Костенко). (Речення розповідне, неокличне.) 2. Ти від куща червоної калини свою пригаслу душу засвіти § 5. Порядок слів у реченні. (М. Грищенко). (Речення розповідне, Логічний наголос неокличне.) 3. З темного моря білявая хвилечка до прибережного каменя 39.1. Хвилею ( іменник) зеленою ( прик­ горнеться (Леся Українка). (Речення метник) здіймається (дієслово) навесні розповідне, неокличне.) 4. Вклоніться, (прислівник) Батиєва (прикметник) люди, майстрові старому, володареві гора (іменник) (М. Рильський). Непря­ слова й ремесла! (П . П еребийніс). мий порядок слів — Хвилею зеленою, (Речен н я спон укальн е, окли чн е.) здіймається гора. 2. Солов’їний тихий 5. Дороги нищимо, завалюєм стежки, свист гуляє за долиною (А. Малишко). хоча ніхто за нами не женеться (М. Бо- Прямий порядок слів. 3. Травень очі голубі ровко). (Речення розповідне, неокличне.) розгубив у травах (В. Лучук). Непрямий


порядок слів — очі розгубив, очі голубі. 4. Оця реальна мить вже завтра буде спомином (Л. Костенко) Прямий порядок слів . 5. Розвішує кошлатий свій хітон у вікнах снігопад утомлений (Т. ГаненкоЖ итовоз). Непрямий порядок слів — розвішує снігопад, снігопад утомлений. 6. Усміхайся — і світ вертатиме тобі усмішку (І. Томан). Прямий порядок слів. § 6. ПІДМЕТ

S D tvi

§ 7. Присудок

U z. a

U z.

co


S z.

D tvi § 9. Тире між підметом і присудком

a

U z.

§ 8. Узгодження присудка з підметом

co

U

58. А. 1. Хлопець кинувся допомагати бабусі. 2. Студент почав обдумувати відповідь. 3. Учень мусив виконати все літнє завдання до серпня. 4. Нам треба оволодівати знаннями, щоб наша країна жила краще. Б. 1. Українська молочна продукція вважається кращою за імпортну. 2. Свято буде веселим. 3. Вона йому доводиться сестрою. 4. Такий вчинок називається зрадництвом.


S U

z.

D tvi a

§ 10. Означення 74. III. Узгоджені означення: росяну ( при­ кметник) траву, легку (прикметник) хустину, пружну ( прикметник) тятиву, у степовім ( прикметник) краю, квітучу ( прикметник) вишню, тихий (прикмет­ ник) човен, вранішню (прикметник) волошку, мамину ( прикметник) пісню, світлу ( прикметник) криницю,теплого (прикметник) сонця.

U z.

co

72. 1. Україна — це наша любов, гордість і біль. 2. Українці — це щедрий, миро­ любний, працьовитий народ. 3. Конститу­ ц ія — це головний закон кожної країни. 4. Щастя — це можливість плідно пра­ цювати задля своєї країни. 5. Синтак­ сис — це розділ науки про мову.


S D tvi

§ 11. Прикладка як різновид означення

a

U z.

co

U

z.

79. 1. Дитячий майданчик прикрашали кумедні фігурки з металу. 2. Мені спо­ добався вишуканий будиночок праворуч. 3. Дерев’яна дача, у три поверхи, була оздоблена різьбою. 4. З того часу, як я прочитала «Лісову пісню», мене не залишало одне нестримне бажання — прочитати усі твори Лесі Українки. 5. Сергійко подарував Оленці красивий зошит в клітинку. 6. Біля під’їзду на Олеся чекав високий чоловік середніх років. 80. І. Бальна сукня — сукня для балу. Вулиці села — сільські вулиці. Бутербродне масло — масло для бутербродів. Захис­ ний одяг — одяг для захисту. Подруга по школі — шкільна подруга. Братова книга — книга брата. Людська пам’ять — пам’ять людей. Робітник без досвіду — недосвідчений робітник. О ливкова олія — олія з оливок. Ваза з кришталю — кришталева ваза. Осінній день — день осені. Експонат музею — музейний ек­ спонат. Міська вулиця — вулиця міста. Вода з моря — морська вода. Яблуневий цвіт — цвіт яблуні. Сонячне проміння — проміння сонця. Автобус для школи — шкільний автобус. Ключ журавлів — журавлиний ключ.

оо


87. 1. Побували біля озера Лебедине. 2. Доїхали до станції метро «Хрещатик». 3. Зустрілися на вулиці Луканівській. 4. Місячне сяйво над річкою Ростави­ цею. 5. У місті Білій Церкві відвідали дендропарк «О лександрія». 6. Про­ їжджали недалеко від міста Вінниці. 7. За катером «Сміливий» летіли чайки. 8. Друзі зустрілися у місті Одесі на вулиці Дерибасівській. 9. Вірші надруковано в журналі «Однокласник». 88.

S

Пишуться через дефіс Ворон-птах

D tvi

Пишуться окремо Риба карась Товариш директор Квітка ромашка Ріка Дніпро Журнал «Київ» Льотчик Онищенко Трава звіробій Птах одуд Мати Катерина Батько чабан Ріка Роставиця

Вітер-пустун

Нарцис-квітка Дуб-дерево Дніпро-ріка Полтава-місто

§ 11. Додаток

a

U z.

co

U

z.

ІІоет-початківець Онищенкольотчик Льон-довгунець Народи-брати Сніжинкипушинки Деревій-трава Одуд-птах Зима-лихоманка Катерина-мати Твір-опис Жук-короїд Рута-м’ята 89. І. 1. Я жив колись в готелі «Ук­ раїн а» (Р . Т р е т я к о в ). 2. Он край шляху стоїть обгоріла вербиця-вдовиця (Н. Кащук). 3. Слізьми-водою розлилось колишнєє святеє диво! (Т. Шевченко). 4. Не сон-трава на могилі вночі процві­ тає, то дівчина заручена калину сажає (Т. Шевченко). 5. Кошлатий вітер-голодранець в полях розхристує туман (Л. Костенко). 6 . А угорі про таїнства природи задумався мислитель-чорногуз (Л. Костенко). 7. Пахне мамою сорочкавишиванка, цвітом яблуні, пшеничним колоском (Н. Б агм у т). 8. Будуть вік стояти біля броду посивілі верби-ма-

тері (В. Симоненко). 9. Десна-красна тече у даль, несе кудись мою печаль (А. Лемпіцький) . II. готель Н. сорочка-вишиванка «Україна» готелю Р. сорочки-вишиванки «Україна» готелю д. «Україна» сорочці-вишиванці готель Зн. сорочку-вишиванку «Україна» готелем Ор. сорочкою-вишиванкою «Україна» у готелі М. у сорочці-вишиванці «Україна»

II. 2. Речення розповідне, неокличне, просте, двоскладне, поширене, повне, неускладнене. 4. Речення розповідне, неокличне, просте, двоскладне, поши­ рене, повне, ускладнене однорідними додаткамиі обставинами.


§ 12. Обставина

S

II. Речення з обставинами мети: 1. Уранці діти зібралися на шкільному подвір’ї порадитись. 2. Батько заско чив додому пообідати. Речення з обставинами причини: 1. Від горя мати змарніла і посивіла. 2. Я згарячу наговорив йому багато не­ приємних слів.

U z.

D tvi

a

U z.

co

101.1. Обставини способу дії: підіймаєть­ ся поступово, бігли весело, пролітають стрілою, ішов з обережністю, сплять спокійно, говорить голосно. Обставини місця: зазеленіло навкру­ ги, їхав дорогою, натомлені в дорозі, ішов усе далі й далі, виднілося далеко, ішов попереду. Обставини часу: тривало сто літ, хви­ лювався завжди, працювали до вечора, прокинувся вдосвіта, приїхав на кіль­ ка хвилин, не було давно, чекали з дня на день, читав будь-коли.


S D tvi

U z.

113. Білий як сніг, білий як полотно, білий як молоко, чорний як ніч, чорний як смола, полохливий як заєць, хитра як лисиця, лити як з відра, боявся як вогню, надувся як миша на крупу, жити як у Бога в пазусі, жити як сир у маслі, чистий як скло, чистий як сльоза, пус­ тий як виметений, звиватися як в’юн, крутиться як дзиґа, злющий як звір, набриднути як гірка редька, крутитись як муха в окропі, червоний як мак.

a

U z.

co


S a

U z.

co

U

z.

D tvi § 17. Означено-особові, неозначено-особові, узагальнено-особові речення

137. 1. Краю рідний, цвіти, як Малишковий гай, і шуми яворинням розлогим (О. Довгоп'ят). Речення односкладне, означено-особове. 2. Посадили над ко­ заком явір та калину (Т. Шевченко). Речення односкладне, неозначено-особове. 3. Не дай мені напитися журби й душі замерзнуть від морозу (О. Довгоп ’ягп). Речення односкладне, означено-особове. 4. І спішимо. Речення односкладне ,


S

означено-особове. І не встигаєм світ (Нар. твор ч ість). 5. Хочеш їсти ка­ вихопити з-під меча (М. Бровко). Ре­ лачі — не сиди на печі (Нар. т в о р ­ чення односкладне, означено-особове. чість ). 5. Стояв би тут і слухав дотемна не­ 144. З, 4, 6, 7, 1, 5, 2, 8 — Петроній. * вгавн ий вітр у с п ів... (В . М и си к ). 145. 1 — означено-особове, 2 — неозна­ Двоскладне речення з пропущеним підметом. 6. А вві сні бачив сонце, чено-особове, 3 — узагальнено-особове. і поле безмежне, і стежки без краю § 18. Безособові речення в достиглих хлібах (Ю. Збанацький). 148. а) весело було; тепло; б) було видно; Двоскладне речення з пропущеним в) заморосило; г) не одурити; підметом. 138. 1. Завтра буду далі й далі від цих 149. а ) Повідомлення про стан людини: полів (А. Малишко). 2. Люблю Дніпро — 1. Тієї ж миті потемніло (безособове велику ріку мого народу (О. Довжен­ дієслово) в очах (С. Музиченко). 2. 1 справ­ ко). 3. Тому захоплюємося, як піснею ді гарно було (прислівник із допоміжним і музикою, словом майстра (І. Вихо­ дієсловом) на ниві (Л. Костенко). 3. Весело ванець). (прислівник) й шумливо (прислівник) 139.1. Лікарські рослини люди заготовля­ на вигоні за шахтарською слобідкою ють у липні. 2. Навесні на клумбах учні (С. Черкасенко). 4. Не співалось ( безосо­ висадили квіти. 3. Вчителі викликали бове дієслово) тієї весни Настусі веснянок батьків до ніколи. 4. У краєзнавчому музеї (Ю. Збанацький). екскурсоводи завжди радо зустрічають б ) Повідомлення про ста н природи: відвідувачів. 5. Метеорологи повідомили 1. Пахло (особове дієслово в безосо­ у пресі про наближення буревію. 6. Чер­ бовому значенні) в повітрі терпкими гові вивезуть комбайнерам обід у поле. бруньками (Р. Іванченко). 2. Опівдні 7. У нашому селі старожили журавлів зробилося зовсім тепло ( прислівник із допоміжним дієсловом) (Гр. Тютюн­ називають веселиками. 140. Працювати в полі. Відчувати нещи­ ник). в ) Відсутність кого- або чого-небудь: рість. Відлітати у вирій. Означено-особові: Люблю працювати 1. Нема на світі України, немає друго­ го Дніпра (Т. Шевченко). в полі. Завжди відчуваю нещирість. Неозначено-особові: Поспішайте пра­ г) Бажання, можливість, немож­ цювати в полі. Відчувайте нещирість ливість: 1. Не можна затуляти (інфіні­ т и в із присудковим словом) сучасним і не відкривайте душу абикому. життям життя тисячоліть (М. Семенко). 2. А слова дружнього за гроші не купити (інфінітив) (М. Рильський). 150. Тип мовлення: розповідь. Стиль мовлення: художній. 151. 1. Д ітям дозволили купатися в басейні. — Дітям дозволено купати­ ся в басейні. 2. Ловити рибу в Дніпрі біля Києва заборонили. — Ловити рибу в Дніпрі біля Києва заборонено. 3. У вис­ тупі згадали про переможців конкурсу. — У виступі було згадано про перемож­ 142. 1. Не кайся рано встати, а кайся ців конкурсу. 4. Дихали повільно, на довго спати (Нар. твор ч ість). 2. Не повні груди. — Дихалось (повільно, на нагнувшись, гриба не знайдеш (Нар. повні груди. тв о р ч іс т ь ). 3. Перемагай труднощі розумом, а небезпеку досвідом (Нар. творчість). 4. Розуму за гроші не купиш

U z.

D tvi

a

U z.

co


§ 19. Називні речення

S

153. 1. Сонце залило галявину. — Сонцем залило галявину. 2. На подвір’ї запахла скошена трава. — На подвір’ї запахло скошеною травою. 3. Від річки війнула прохолода. — Від річки війнуло прохоло­ дою. 4. Безперервні осінні дощі розмили дорогу. — Безперервними осінніми дощами розмило дорогу. 5. Я хочу дочекатися ранку. — Мені хочеться дочекатися ранку. 6. Настала рання весна. — Завесніло. 7. Стан хворого погіршав. — Хворому погіршало. 8. Перші кроки робляться важко. — Перші кроки важко зробити. 9. Археологи знайшли залишки давнього поселення. — Археологами знайдено залишки давнього поселення.

a

U z.

co

U

z.

D tvi


— На тихі води, на ясні зорі, — пе­ ресміявшись і споважнівши, урочисто каже дід (М. Стельмах).

S D tvi

U

z.

173. Н еповні речення: 1. Н ад ворі (прислівник) ясна холодна ніч (Ірина Вільде). 2. Вже де-не-де (прислівник) й димок із димаря (JI. К о стен к о ). 3. Незабаром вже і в дорогу (О. Квітневий). 4. (Несподівано, раптом у чорну тишу щось впало.) Живе, веселе, безтурботне (М. Коцюбинський). 5. Згадав черешню білу-білу й подвір’я в пишнім спориші (О. Квітневий). Повні речення: 1. Всяке діло починай з голови (Нар. творчість). 2. Несподі­ вано, раптом у чорну ти-шу щось впа­ ло. 3. Над пам’яттю простягнуто мости (В. Коротич). 175. II. Складними є речення: 1. На видноколі — сиві тополі, вітер у полі колише ковиль (С. Фоменко). 2. Андрій додому поспішав, а сонце — у зеніт (О. П ідсуха). 3. Око бачить далеко, а розум — ще далі (Нар. творчість). 4. Дерева розправляють сонні віти, над ними угорі — пташ иний спів (С. Жуковський). 5. Без тебе світ не був би світом, зима — зимою, літо — літом (Р. Братунь). Прислів’я: 1. Ранні пташки росу п’ють, а пізні — слізки ллють. 2. Не маєш друга — шукай, а знайшов — не втра-

a

U z.

co

179. 1. Найдорожча пісня — недоспівана, а найліпша — та ( пісня), що не знайду (ГІ. Осадчук). 2. Спрямуй думок своїх потік в подій нестримний плин, щоб день прожить, неначе вік, а вік — мов день один (прож и ти) (М. Сингаївський). 3. За селом розлогі поля, синіє ліс, летять птахами хмаринки і хмаринками птахи (У. Самчук). 4. Сіяло сонце, в небесах ані хмариночки, та тихо, та любо, як у раї (Т. Шевченко). 5. По той бік Дніпра жовтіють піски, далі луки (видніюпгься), а ще далі в синьому мороці плавають обриси лісів (О. Гончар). § 21. Узагальнення вивченного з теми «Односкладні речення. Неповні речення»


S D tvi

U z.

§ 22. Однорідні члени речення 194. З її працелюбством (непош.) та господарськими здібностями (пош .); вилилася в чарівні вишивки ( пош.) та розписи (непош.). затишок білої хати ( пош.)...; на вбрання дівоче ( непош.) чи парубоче (непош.)у жіноче (непош.)чи чоловіче (непош.); все: сорочки (непош.), очіпки (н епош .), хустки (непош .), фартухи (непош.); поруч із нашими розкішними ланами (пош.) та вражаю­ чою піснею ( пош.); вишивку виспіваю (непош.), доспіваю (непош.); аналіз, сріблястих переливів... ( пош.), дзвінких звучань... ( пош.), барвистої соковитості (пош.); червоними (непош.) й білими ( непош.), червоними ( непош.) й синіми (непош.), червоними (непош.) й чорними ( непош.) нитками; найбагатше ( непош.) і найрізноманітніше (непош.) розкри­ лося; у вишивці (непош.), гаптуванні (непош.), розписах (непош.) висвітлила; розписах писанок (непош.) і домашніх речей (пош.).

a

U z.

co 199. 1. Працювали вранці, в обід та ввечері. Дієслівне. 2. Зима не лише сніжна, а й холодна. Іменне. 3. Співав як про дружбу, так і про ко­ хання. Дієслівне. 4. Говорив тихо, але зрозуміло. Діє­ слівне.


S

5. Рішення моє або твоє. Іменне. 6. Не знав ні мови, ні літератури. Дієслівне. 7. Було хоч тісно, зате весело. Дієслвне. 200. І. 1. Стихнуть кроки, та не стих­ не серце (В. Вознюк). 2. Шалені мрії мої летять за обрій Землі і будять в серці твоїм гарячі хвилі ( С. Фоменко). 3. Моя рука ніколи і нікому ні крив­ ди, ні біди не принесе! (Д. ІІавличко). 4. І соловейко на калині то затихав, то щебетав ( Т . Шевченко). 5. Мужню силу хоч похилить горе, та не зломить, в підлість не поверне (І. Ф ранко). 6. Чи то садок видніє, чи город, чи поле? (Панас Мирний). 7. Працюй плечима, а не очима (Нар. творчість). II. У реченнях 1, 5,

a

U z.

co

U

z.

D tvi

§ 23. Однорідні й неоднорідні означення 210. Словосполичення з однорідними означеннями: Зніяковілий, розгубле­ ний хлоп; вічний, непереборний страх; очищена, безпечна вода; холодна, сира погода; згаслі, безсилі вогні; жовті, червоні троянди. Словосполучення з неоднорідними зна­ ченнями: Знаний молодий поет; вели­ кий бузковий кущ; грізна громадянсь­ ка війна; довгий літній день; збиткова виробнича діяльність; чиста морська вода; старший науковий співробітник; витоптана молода трава. Яка важка робота — нічого не робити. 212. 1. Між будинками гуляв холодний поривчастий вітер. 2. Між будинками гуляв лагідний, теплий вітер. 3. Дере­ ва скинули старе різнобарвне листя. 4. Дерева скинули жовте, чевоне листя. 5. Гучний писклявий голос розбудив тишу. 6. Ніжний, лагідний голос розбудив тишу. 7. Школярі вибігли на сонячне заасфальтоване подвір’я. 8. Школярі вибігли на сонячне, світле подвір’я. 9. У лісі росли червоні кислі ягоди. 10. У лісі росли червоні, рожеві ягоди.


§24. Розділові знаки при однорідних членах речення

S

U z.

D tvi

222. І. 1. Ранок теж був тихий і без­ вітряний і обіцяв сонячний жаркий день (Гр. Тютю нник). 2. Барвінком і рутою, і рястом квітчає весна землю (О. Костенко). 3. І барвінком, і рутою, і рястом квітчає весна землю, мов дівчину в зеленому гаї... (Т. Шевченко). II. 1. Народ наш вистояв у тих битвах і живе, і гонить з другого кореня нове пагіння... (І. Цюпа). 2. Досвідчена вчителька і словом, і увагою пригріла хлопчика (І. Цюпа). 3. Службовими є три частини мови, а саме: прийменни­ ки, сполучники, частки. 225. При березі тихім вода пробігала, про літо купальне у діток питала. 1. Спасибі Вам, мамо, за Ваше тепло і довгі недоспані ночі. 226. Прямо над нашою хатою пролітають лебеді. Вони летять нижче розпатланих обвислих хмар і струшують на землю бентежні звуки далеких дзвонів. Дід говорить, що так співають лебедині кри­ ла. Я придивляюсь до їхнього маяння, прислухаюсь до їхнього співу, і мені теж хочеться полетіти за лебедями, тому й підіймаю руки, наче крила. І радість, і смуток, і срібний передзвін огортають мене своїм снуванням. Я стаю ніби меншим, а навколо біль­ шає, росте і міниться увесь світ: і зба­ гачене білими хмарами небо, і одно­ ногі скрипучі журавлі, що ніколи не полетять, і полатані веселим зеленим мохом стріхи, і блакитнава діброва під селом, і туманцем підволохачена зем­ ля, що пробилася з-під снігу.

a

U z.

co

220. І. Не так тії вороги, як добрії лю­ ди — і окрадуть жалкуючи, плачучи, осудять (Т. Ш евченко). 2. Х ата хоч старенька, але чепурна, біла — видно, біля неї ходили хазяйські руки (Панас Мирний). 3. Митець думає не тільки розумом, а й серцем (О. Довженко). 4. І хоч болить, та не черствіє серце (О. Квітневий). Речення з кількома рядами однорідних членів: 2 і 7.


§ 26. Узагальнення вивченного з теми «Однорідні члени речення»

S

І цей увесь світ тріпоче-міниться в моїх очах і віддаляє та й віддаляє лебедів (М. С тельмах). 227. 1. Все тут радує зір: рівні стрункі берізки, не понівечені любителями бе­ резового соку, гінкі бурштинові сосни, що, мов корабельні щогли, сурмлять у сизу небовінь (А. Камінчук). Речення просте. 2. Він подумав не зовсім так, але відчув, що його думка останнім часом мовби кудись посувається, на­ бирає інших обмірів, і обмірює вже не тільки тонни збіжжя і гектари посівів, а й ще щось (Ю. М уш кетик). Речення складне. 3. Село гойдалося поміж ніччю і днем: то поринало в чорну імлу, то підводилося з неї, підбадьорювало себе скрипом журавлів, цоканням сокир, неголосними перемовками (Ю. Мушке­ т и к ). Речення просте. 4. Рвучкий вітер бушував над лісом, і дерева то гули грізно і тривожно, то шуміли тихо і приємно (М. Коцюбинський).

U z.

D tvi

a

U z.

co

§ 25. Уживання однорідних членів речення 229. 1. Підприємство запрошує на ро­ боту бухгалтерів, водіїв. 2. Цього року ми посіяли на дачі кріп, петрушку, огірки, редьку, і посадили виноград. 3. А втотран сп ортн е підприємство займається перевезенням пасажирів. 4. На зустріч із письменником при­ йшли як його шанувальники, так і ті, хто не був знайомий з його творчістю. 5. У шкільний буфет сьогодні завезли напої та кулінарні вироби. 6. Усі праг­ нули перемоги українських спортсменів і вірили в неї. 7. З дитинства він любив спорт і демонстрував неабиякі здібності. 8. Батькам забороняється лишати вдома без нагляду маленьких дітей, а дітям забороняється гратися сірниками. 9. На святі вітали людей фізичної праці та науковців. 10. У ліквідації пожежі брали участь п’ятеро пожежників на трьох машинах. 11. Сім’я з чотирьох осіб шукає тимчасове житло. 230. 1. Не тільки клен має міцну дереви­ ну з красивим малюнком, а й горобина. 2. Різьбярі з усіх порід дерева найбіль­ ше люблять липу за те, що її деревина м’яка і в роботі легка. 3. Цієї весни

234. 1. Доброчинство вимірюється не величиною, а доброю волею (Сенека). 2. Наближення зими у всьому серце чує: і в шелесті листків, і в вітрі, і в стеж­ ках (В. Сосюра). 3. Чорна непроглядна


темнота стояла кругом (П анас Мир­ ний). 4. У них є все: пшениця, хутро, вовна і риба, й мед, і добрі води рік (Л. Костенко). 5. Я полем ішов і зеленим узліссям, і лугом (Л. Первомайський). 6. Ниви то котились поволі в долину, то підіймались на високі горби (М. Ко­ цюбинський).

S

U z.

D tvi

§ 27. Звертання 239. Ой летіть, вітри буйні (іменник + прикметник), зашуміть калиновим гіллям край вікна, розбудіть матір шелестом поривним. І повідайте, вітри (іменник), про найменшого сина Миколу, що його не обіймала матір, не виряджала на війну, й що йому наказу не давала материнського. Розкажіть ви, буйні вітри (іменник + прикметник)у що живий син Микола, живий-здоровісінький. Тільки сивина рясно вкрила скроні, як паморозь осіння... Не забув тебе, мати (іменник), моло­ дий син... Мовчи, серце (іменник)\ Стань твер­ дим, як кремінь! Ні однієї сльози з очей, бо сльоза зір соколиний зату­ манить... — Де ви, сини мої (іменник -І- займен­ ник)? Чи діждуся вас? Чи побачуся з вами? Б ’ється калинове гілля, стукає, наче повідати хоче про добру вість, що її принесли швидкі вітри... (А. Шиян).

Речення розповідне, неокличне, про­ сте, двоскладне, повне, поширене, ус­ кладнене однорідними членами речен­ ня котились, підіймались, присудки, виражені дієсловами, сполучниковий зв'язок, відноситься до слова ниви.

a

U z.

co


S

U z.

D tvi

двоскладне, поширене, повне, ускладнене звертаннями журавлина пісне, кетяги калини. 247. 1. Добридень, квітне, повелитель квіту. Заходь в мій сад, — він жде тебе завжди (М. Боровко). 2. Здрас­ туй, пташечко маленька, звідкіля ти, звідкіля? (П. Усенко). 3. Понеси мене на крилах, радосте моя, де на пагорбах і схилах сонця течія (В. Симоненко). 4. Скажи, брате, кобзареві: хай собі співає! Бо кобзаря на Вкраїні народ поважає (О. Корсун). 5. Молодієш, Києве, хоч старий літами (Д. Луценко). 6. Нехай живе поезія, мій друже! (М. Рильський). 7. Не шуми ти, луже, і не гасніть, далі! (В. Сосюра). 8. Ти припав, мій сину, до лиця мудрої кринички польової (П. Перебийніс). 248. Зеленійте, доли і лужечки, і, орли, здіймайтесь ув імлі, розливайтесь, круті бережечки, по вкраїнській молодій землі (А. Малишко). 249. Речення з поширеними звертаннями: 2. Зашуми весною, зелен луже, теплий вітре, шелести в гіллі! (А. Малишко). 4. О краю мій, в ті грізні зими завжди з тобою ми були (В. Сосюра). 5. Мій отчий незабутній доме, зі мною скрізь твоє тепло (Р. Б р ат у н ь ). 6. Добрий ранок, шляхи променисті і веселі пісні тракториста (М. С тельм ах). 9. Старі дуби, спасибі вам за осінь, за відлітання радості і птиць (Л. Костенко). Речення з непоширеними звертання­ ми: 1. Слався од краю до краю, Віт­ чизно, квітни садами, піснями лунай (М. Рильський). 3. За руку беру тебе, слово, як юнку, як рідну дитину на руки беру (П. Воронько). 7. Команди­ ре, хай поблиз Дніпра відпочине воїна душа! (М. Стельмах). 251. 1. Ні сіло ні впало: «Дай, мамо, сало!». 2. Хапай, Петре, поки тепле. 3. Скачи, Данило, хоч тобі не мило. 4. Не трать, куме, сили, спускайся на дно. 5. Заплач, Матвійку, дам копійку. 6. Хоч нічого не виходить, а ти, Марку, грай. 7. Грай, грай, глечику, а підеш без вушка. 8. Ой піч, моя піч! Коли я на тобі, а ти на коні, славний був би козак з мене.

a

U z.

co

246. 1. Прощай, синє море, моє безкрає, просторе (Леся Українка). 2. Слово, моя ти єдиная зброє, ми не повинні загинуть обоє! (Леся Українка). 3. Про­ щай, мій зошите! Спасибі тобі, друже, що ти думок моїх не відцуравсь (В. Си­ моненко). 4. Тобі, кохана, й пролісків не треба. Вони цвітуть під віями у тебе (К.Д рок). 5. Краю мій, колиско пісні й танцю! На колись згорьованій землі вже гуцули, бойки, наддніпрянці — сво­ го щастя вдатні ковалі ( С. П уш ик). 6. Донеччино моя, ти, батьківщино, тобі любов моя і всі мої чуття (В. Сосюра). 7. Орачу мій, господарю великий, гостило в тебе сонце за столом... (М. Стельмах).


S

§ 28. Вставні слова (словосполучення, речення) 254. Вставні конструкції не є членами речення тому, що вони не відповідають на питання, граматично не пов’язані з членами речення. 255. Стиль — публіцистичний. Тип — розповідь. Вставн і слова: сподіваюся — впев­ неність, далебі — невпевненість, скажі-мо — джерело повідомлення, однак — вказує на зв’язок думок, на жаль — незадоволення, жаль. 256. 1. Може (B.c.), я міг би вам допо­ могти? — довірливо запитав незнайомий (О. Гончар). 4. Минаю, було (B .c.), долини, й гори, і моря гучного непевнії простори (Леся Українка).

a

U z.

258. 1. Того, можливо ( невпевненість), не знайду я слова, щоб наш прекрасний оспівати світ (М, Рильський). 2. Мені, правда (сумнів), не хотілося говорити про Чепура на педраді, але іншого ви­ ходу, справді (упевненість), не було (Ю. Збанацький). 3 . 1 я виходжу в гомін трав і припадаю до сліда, бо, значить (упевнен ість), хтось мене чекав, а, може (невпевненість), й зараз вигляда (А. Малишко). 4. За східним звичаєм (джерело повідомл.), гості не сміють відмовлятися від дарунків, бо то була б господарям образа (Леся Українка). Здавалося (невпевненість), загримів десь на небі грім (С. Васильченко).

co

U

z.

D tvi

Речення розповідне, неокличне, про­ сте, односкладне, безособове, пошире­ не, повне, ускладнене вставними сло­ вами. 260. 1. Гори, здавалося, стояли тут, поруч (О. Гончар). 2. Перебування в Києві, уяви собі, багато дало мені для п’єси (О. Дов­ женко). 3. Чим більше темніло, тим вітер, здавалося, дужчав (М. Коцюбинський). 4. На щастя, її запросила до себе на село наша старша тітка (Леся Українка). 5. Звикне, кажуть, собака за возом бігти, то й за саньми побіжить (П . Мирний). 6. Відступати нам, по-перше, пізно, і, по-друге, немає підстав (В. Собко). 7. Кажуть, люди жили табунами, спали покотом у млі печер... (Б. Симоненко). 8. Старенька груша дихає на пальці, їй, певно, сняться повні жмені груш (Л. Костенко). 261. II. Українець, що здивував світ У когорті відомих українців чільне міс­ це, безперечно, посідає Микола Сядристий, роботи якого об’їхали весь світ. Майстра, здебільшого, цікавлять при­ родні матеріали: метали, мінерали, на­ сіння трав і дерев. За словами умільця, будь-яка насінина, по-перше, є дуже гарною від природи, по-друге, довговіч­ ною. З половини макової зернини, як це не дивно, маестро примудрився зробити чудове гніздечко для трьох золотих пташенят, а зі шматочка вишневої кісточки — портрет-барельєф Соломії Крушельницької. Деякі його твори такі дрібні, що мо жуть загубитися серед порошинок. На приклад, найменший у світі годинник уявіть собі, зі ста тридцяти деталей А золотий сервіз на цукровій піщині навіть не можна покласти на хустинку, бо кавничок і бокальчики проваляться крізь волокна тканини (За О. Лань). §29. Вставлені конструкції


S

265. 1. Прийде, може, Денис (хоч би він зостався живий) та й розкаже вдома про Романа ( О. Гончар). 2. Це не тому, що він не надіявся на своїх хлопців, він знав їх давно і вірив їм, як самому собі (О. Гончар). 3. Він ще довго не міг за­ спокоїтися, нарешті вирішив іти шукати Корнійчука з Василевською — вони в цей час теж були в Харкові. 4. Стара княгиня Варвара Олексіївна — їй було тоді вже 65 років — майже зовсім осліпла і рідко з ’являлася в салоні (П. Жур). 5. Опукою згори — аж вітром зашумі­ ло — орел ушкварив на ягня (Є. Гребін­ к а). 6 . До речі, наш мовник дав мені й чисто українське ім’я «Олесь» (доти я звався просто Сашком) (О. Гончар). 266. 1. У затінках попід гінкою ліщи­ ною — там рибалки щоосені вудлища ріжуть — прозоро-зелені шпикачки конвалій, кропива з-під торішнього листя пнеться. 2. Відцвів воронець, об­ летіли на вітрах маки польві (вони рано зацвітають і швидко гаснуть), зате літо смагляве вже виглядає із-за кучугур. 3. Макар Семенович, так звали діда, був у піднесеному настрої. 4. Вутанька (вона працювала в риболовецькій бригаді) цієї ночі була біля моря, і про те, що скої­ лося, нічого не знала. 5. Свято садіння столітнього дерева, так називають учні дуб, у школі стало традицією.

U

z.

D tvi

§ ЗО. Повторення вивченого з теми «Речення зі звертаннями, вставними словами (словосполученнями, реченнями)»

a

U z.

co

273. Тест 1 — А: Привіт тобі, зеленокудра Сквиро, поет сивоголовий посила (М. Риль­ ський). 2 — Г: Не сумуй, вербо моя похила, що багряним листям одшуміла осені пора (Д. Луценко). 3 — Г: До речі, без сумніву, на мій погляд. 4 — В: Звичайно, дорога нам теж не килимами була встелена (О. Гончар). 5 — В: Може, в нього серце болить за своєю дитиною (М. Коцюбинський). 6 — Б: Там батько, плачучи з дітьми (а ми малі були і голі), не витерпів ли­ хої долі... (Т. Шевченко).

§31. Поняття про відокремлення. Відокремлені означення 275. Стиль 1-го т е к с т у — художній, 2-го — науковий.


S

280. 1. Сонце, велике й тепле, зійшло над лісом, сумним і холодним. 2. їй по­ добалося працювати в саду, затишному й тінистому. 3. Сьогодні він, впевнений у собі, зробив по-своєму. 4. Місто опові­ ла темінь, тиха, непроглядна. 5. Літак зробив останнє коло і пішов на посадку, м’яку, довгождану. 281. 3. Сам лагідний і сумирний, він дав­ но не міг зрозуміти, від чого все те лихе (С. Черкасенко). 4. Наснились сині про­ ліски мені, і я, щаслива, плакала вві сні (І. Христенко). 1. Все місто спить, суворе й мовчазне (Л. Костенко). 5. Оточена зеленим шумовинням, в кущах розлогих дикої тернини стоїть похила хата лісникова (А Малишко). 2. Ген килим, витканий із птиць, летить над морем (Л. Костенко). 6. Стоїть старе гетьманське місто Глухів, позбавлене і слави, і краси. З, 4, 1, 5, 2, 6, — Острог.

a

U z.

co

U

z.

D tvi

і суворого, спокійного і лагідного. На його картині «Дев’ятий вал» зображено ранок після бурі. Перші промені сонця освітлюють море, розбурхане стихією. Холодна вода, прозора і водночас темна, світиться зсередини. Величезна хвиля, пронизана яскравим сонячним світлом, ось-ось звалиться на людей. Вони зляка но чіпляються за уламок щогли. Моро кипить, стихія невблаганна... І все ж картина викликає впевненість у тому, що люди, налякані, але не скорені, вийдуть переможцями зі смертельної боротьби зі стихією. 284. 1. Розшумілася вітрами під вік­ ном моя сосна, що посаджена дідами... — Розшумілася вітрами під вікном моя сосна, посаджена дідами. 2. Будь мені, як королева з казки, що заснула серед срібних рож. — Будь мені, як королева з казки, заснула серед срібних рож. 3. У печі, розмальованій по комині густою синькою, топилося. — У печі, що була розмальована по комині густою синькою, топилося. 4. Надію, ніжністю зігріту, в пучечки зв’язую малі... — Надію, яка зігріта ніжністю, в пучечки зв ’язую малі...

283. III. Феодосія. Із вікон невеликого будинку видно широкі простори моря. Тут народився і жив Іван Айвазовський — відомий у світі художник, який зобра­ жав морські пейзажі. Митець намагав­ ся передати мінливі, тимчасові стани природи виключно по пам’яті, нічого не вигадуючи. Айвазовський був справж­ нім співцем моря, синього, бурхливого

§32. Відокремлені прикладки 288. II. Серед (прийменник) пам’яток (іменник) архітектури (іменник) По­ долу (іменник) привертає (дієслово)


S

увагу (іменник) будинок (іменник) Києво-Могилянської ( п ри км етник) академії (іменник) — взірець (іменник) українського (п р и км етн и к ) бароко (іменник) XVIII (числівник) століття (іменник) (Д. Степовик). 292. 1. Україна, наша держава, у 2012 ро­ ці п ри йм атим е чем п іон ат Європи з футболу. 2. Вона, відома правдолюбна, завжди говорить тільки правду. 3. Сло­ ни, найбільші сухопутні тварини світу, є національним символом королівства Таїланд. 4. З сивої давнини Дніпро, головна водна артерія України, котить свої хвилі, єднаючи минуле з сучасним. 5. Тихими вечорами люблю дивитися на зорі — очі неба. 293. 4. Усе своє свідоме життя Іван Сірко провів на війні і, як справжній патріот, присвятив його боротьбі з ворогами своєї вітчизни (І. Ш аповал). 7. Усе, як цвіт, осипалось безслідно, і час його давно позамітав... (І. Гн атю к).

a

U z.

co

U

z.

D tvi

295. 1. Фонетика, або вчення про звуки мови, — невід ’ємна частина філології. 2. Ягуарів, чи американських тигрів, завезли у наш зоопарк. 3. На островах, тобто частині суші, оточеній водою, розташована Японія. 4. Вальдшнепи, чи лісові кулики, водяться в лісах України. 5. Міфологією, або фантас­ тичним уявленням про світ, багато хто захоплюється з дитинства.

І 304. 1. Усі поїхали на екскурсію, крім ] ме^іе. 2. Я люблю всі квіти, особливо


S U z.

D tvi

317. 1. Коли ми додивились цікавий фільм, настав вечір. 2. Зал уважно слухав виступаючого на концерті виконавця. 5. Коли ми вийшли з машини, несподівано пішов дощ. 6. Коли ми під’їжджали до лісу, несподівано вискочив вовк. 318. 1. Провівши нас, батько взявся до роботи. 2. Марійка, поговоривши по телефону, поклала трубку. 3. Вони зозуміли один одного, не промовивши жодного слова. 4. Я не братиму участі в дискусії, не знаючи проблеми. 5. Женя ‘ здивується, побачивши нас. 319. 1. Незважаючи на пізню годину, вона продовжувала роботу. 2. Починаю­ чи з квітня, ми передплачуємо журнал «Дніпро». 3. Ми, згідно з рішенням керівництва, переїхали в інший офіс. 4. Всім, відповідно до наказу, зробили щеплення. 5. Іванко, всупереч бажанню, залишився вдома.

a

U z.

co

§ 34. Відокремлені обставини 312. Пропливаючи повітряними «кори­ дорами», прислухавшись, на відміну від інших комах, іноді видаючи при цьому звуки, зближуючись, ніби видавлюючи наявне між ними повітря, повільно вигинаючи крила. 313. Зрозумівши — зрозумівши все, зрозумівши все вчора. Малюючи — малюючи картину, малю­ ючи картину олією. Поспішаючи — поспішаючи на вокзал, поспішаючи на вокзал до друга. Відійшовши — відійшовши від парапе­ ту, відійшовши від парапету швидко. Облітаючи — облітаючи з дерев, по­ вільно облітаючи з дерев. 315. 1. Вранці, прок инущпись, ми побіг­ ли до озера вмитись (Я. С тельм ах). 2. Життєву путь свою нерівно і юїтаючись верстав я (М. Рильський). 3. Остап стояв вагаючись (М. Коцюбинський). 4. Кінь', відпочивши, бадьоро вистукував копитами по лункій дорозі (Петро ГІанч). 5. Умовк кобзар сумуючи: щось руки не грають (Т. Шевченко). 6. Над висотою ракети


одинадцятикласники, взяли участь у святкуванні ювілею школи. 4. Я люб­ лю пригодницьку літературу, зокрема твори Ф. Купера.

S U z.

D tvi

§ 36. Узагальнення вивченного з теми «Речення з відокремленими членами» 338. 1. Після зборів велика група учнів, галаслива й радісна, вийшла на вулицю. 2. Там, за горами, давно вже сяє сонце. 3. Сашко, усміхаючись, дивився на хлопців. 4. Великий пароплав, освітлений вогнями, підходив до пристані.

U z.

co

§35. Відокремлені уточнюючі члени речення 3 3 0 .1. 2. Тут двоє матерів, твояд^Вожа. Хай нас на шлюб вони благословлять (Л. Костенко). 3. На тім боці затоки, ДІД^амим.городом, юрмилося на льоду багато люду (77. Загребельний). 4. Жи­ вуть там, довкола маминоїX батькової хати, вітри і птахи, і сонце, і земля твоя, і твій рід, і твої перші кроки (О. Сизоненко). II. Багато — мало, перші — останні, малому — великому, старому. 332. 1. На тому краю села, десь за річкою, паслися корови. 2. Дуже рано, до схід сонця, ми пішли рибалити. 3. Усі йшли стежкою підтюпцем, один за одним. 4. Раптом, несподівано, з’явився лелека. 5. Звірі в зоопарку, зокрема ведмеді, переїхали в нові великі приміщення. 333. І. Усі члени родини, навіть діти, завм ерли біля екран ів телевізора. 2. Письменники, головним чином поети, відвідали вечір, присвячений творчості Василя Стуса. 3. Школярі, у тому числі

a

і Речення розповідне, неокличне, просте, І двоскладне, поширене, повне, усклад І нене відокр. обстав. 3. Гетьман підняв І безсонням обпалені очі (Л. Костенко). 1 4. А море надійшло півколом, запінене І і голосне (М. Доленго). 5. Трава росте ■ під стопами у нас, підступно-тихо виI крадає проствр і, непомітно взеленивши | час, підносить вгору свої пера гострі... І (II. Мовчан). 6 . Світлою порошею курить | Чумацький Шлях — шлях твоїх пращурів... І ( О. Гончар). 7. Забувши сміх і примовки, ] і жарти, ми слухали, схилившися на ! парти (А. Малишко).


S U z.

D tvi a

U z.

co

352. Верба Чому саме верба одне з найшанованіших дерев в Україні? А ось чому. Діти матері-природи1 обожнювали кожну травинку4, птахів4, звірину. Особливо радісним після суворої зимихолоднечі1 було пробудження природи. А яке дерево розквітало першим? Саме верба. Пухнасті2, як курчатка2, котики з блискучо-білявим чи золотавим усмі­ хом випромінювали тепло4, ласку4, за­ пах весни. Подекуди ще лежав сніг3, було холодно, а верба цвіла. Отже5, думали люди3, вона сильніша за грізне божество Зими. На честь цього дерева молодь влашто­ вувала спеціальне свято. Вибравши зпоміж себе найудатливішу дівчину2, подруги прихорошували її котиками та розпуклими вербовими галузками2, на­ співуючи веснянку. Узявшись за руки2, водили хороводи... Криниці, священні для українців міс­ ця, копали біля верби. У народі відоме


прислів’я: де срібліє вербиця, там здо­ рова криниця. Саме це дерево слугувало для виго­ товлення домашнього начиння, як от: ложок, корит, кошиків і навіть човнівдовбанок. Колиски для немовлят теж робили з верби. Тож і не дивно, що верба така шано­ вана в нас.

S

a

U z.

co

U

z.

D tvi

356. 1. Н азавж ди залиш аю ся отут, в низовині н езвітр ен и х щ е к в ітів ( С. Осика). 2. Від Троянівки до Вовчої долини сім кілометрів (Гр. Тютюнник). 3. Рідна земле, дай мені снаги скрізь, у всьому буть самим собою (В. Тарасен­ ко). 4. Благословенні будьте, гори, і ти, ріко мутная (77. Тичина). 5. Здається ж, люди, все у них людське, але душа ще з дерева не злізла (Л. Костенко). б. Стоїть смерічка на горі у сонці, наче в янтарі (Д. Павличко). 7. Дерева хита­ лись і, від страху наїживши голі віти, ніби силувалися втекти (В. Винниченко). 8. Літа як стрілки не переведеш, життя як гирю часу не підтягнеш (Т. Севернюк). 9. З літами, що там не кажіть, стаєш куди мудрішим (О. Підсуха). 10. Твої руки лагідні, як сон, ніжно опускаються на плечі (А. Луговський).

8 zabolot. 8 klaas Svit-Dz.Ucoz.Ua  

8 zabolot. 8 klaas Svit-Dz.Ucoz.Ua

Advertisement