Issuu on Google+

S D tvi U z.

до підручника М. І. Пентилюк, І. В. Гайдаєнко, А. І. Ляшкевич, С. А. Омельчука

a

U z.

co

27 Супер ГДЗ. 8 кл. Кн. 2


І

S

5. Високої мовної довершеності сягає та людина, яка багато працює над мовою, прагне правильно говорити, виявляти в мовленні — усному та письменному. — свою індивідуальність, усвідомлюючи, що «я є мова» (О.Серб енська). У народі кажуть: «Хто не любить свою мову, той не любить свою Батьківщи­ ну». Звичайно, Вітчизна нерозривно пов’язана з рідним словом. Тільки той може осягнути своїм розумом і серцем красу, велич, могутність і витонченість слова, хто дорожить ним, як честю ро­ дини, як колискою, як добрим іменем своїм. Людина, яка не любить мови рідної матері, якій нічого не промо­ вляє рідне слово — це людина без роду та племені. Історія не раз підтвердила той факт, що рідна мова — це тисячі ниток, які пов’язують мільйони людей в єдине ціле — народ. У слові народ втілив красу і багатогранність навколишнього світу, свої думки, переживання, любов і ласку, ніжність і великодушність. Тут і мої сподівання й розчарування, без­ порадність і перемога, посмішка і пи­ тання ... За допомогою слова ми спілкуємося, кожен робить це по-своєму, відповід­ но до внутрішніх потреб, виховання, манер. Завдяки слову творяться великі дива на землі: багата мова — багатий духовний світ. Убогість слова — це вбо­ гість думки. Отже, справа кожного з нас — знати, берегти, збагачувати надбання багать­ ох поколінь. Недаремно людину порів­ нюють із книгою! А яка Ви книга? 6. А. Поради 1. На велике діло — велике слово. 2. Ласкаве слово ніби весняний день. 3. Наймогутніша зброя — слово. 4. Усе гине, та добре слово вічне. 5. Добре слово краще, ніж гроші. 6. Умієш говорити — умій слухати. 7. Слово до слова — зложиться мова. Б. Застереження 1. Рана загоїться, а зле слово — ніколи. 2. Слово не стріла, а глибоко ранить. 3. Слова — як мед, а діла — як полин. 4. Що маєш казати — наперед обміркуй. 5. Умій вчасно сказати і вчасно замов­ кнути.

8.

a

U z.

co

U

z.

D tvi

Як ми впливаємо на співрозмовників під час спілкування Уміння говорити, володіти культу­ рою мовлення, спілкування є одним із найважливіших показників загальної культури людини. Мова не лише засіб спілкування, а й природний резерву­ ар інформації про навколишній світ, можливість транслювати себе засобом слова. Давньогрецький філософ Сократ пи­ сав: «Заговори, щоб я тебе побачив», а українська народна мудрість навча­ ла: «Птаха пізнають по пірю, а люди­ ну по мові». Людину, яка вміє гарно говорити, чітко висловлювати думки, в усі часи шанували, нею захоплюва­ лися, прагнули бути в її товаристві. На мою думку, щоб спілкуватися з ін­ шими людьми, мало знати мову, треба ще усвідомлювати, як і про що говори­ ти. У спілкуванні важливими є вміння поставити себе на місце іншого. Якщо ми зможемо це зробити, неважко буде подивитися на речі очима співрозмов­ ника. Здається, саме в такому вмінні полягає таємниця успіху у спілкуван­ ні. Але часто люди під час розмов гово­ рять лише про себе, бачать лише себе та ще й намагаються засудити когось, підкреслити недоліки, принизити. Спілкуючись із друзями, я стежу за тим, щоб не перебивати їх, не перехо­ дити на крик для аргументації певної думки, не маючи слів. Починаючи роз­ мову, подумки з ’ясовую, чи цікавить співрозмовників те, що я хочу роз­ повісти, чи мають вони настрій і час вислухати мене. Своїм ровесникам я раджу стежити за власною грамотністю: правильно вимо­ вляти кожне слово і правильно будувати речення, не засмічувати мову вульгар­ ними та жаргонними словами, словамипаразитами. Не слід забувати і про те, що прислухаються уважніше до тих, хто розмовляє не підвищуючи голоса! Згадайте своє оточення: від кого хочеть­ ся відійти через хвилину спілкування, з ким хочеться говорити й говорити, до кого звернетесь за порадою, кого хочеться просто «не помітити». А що думає про Вас найближче оточення?


11.1. Мова й література; нація відроджуєть­ ся; синтаксис і пунктуація; у мисленні; люди розмовляють; для взаємоповаги.

S

U z.

D tvi

16. 1. На жаль, ми не мали можли­ вості знайти для її тітки квартиру десь ближче. 2. Може, то птахи приносять на своїх крилах весну? 3. Здавалося, він не чув нічого. 4. З Олександрівська, з Хортиці поет, як гадають, поїхав до села Покровського. 5. Безперечно, вам усе тут незнайоме, дивне, я знаю. 6. Кажуть, нібито ці доти тягнуться від самих Карпат аж до Чорного моря. 7. Можливо, блискавиць крило ці гор­ ді коси заплело? 19. 1. Падав сніг, завмирали дерева, (непоширене) 2. Люди поспішали, ховалися! (непо­ ширене). 3. Ввечері діти ліпили сніговичків, батьки відшукували морквяні носи, (поширене) 4. Зелені ялинки не замерзли, вкриваю­ чись пухнастою хусткою? (ускладнене) 5. Щедрий Дід Мороз дітям несе пода­ рунки у великі та маленькі міста Ук­ раїни. (поширене). 20. Починаючи — дієприслівник, п.ф. починаючи, недокон.вид, акти ви ., обставина. 22. II. 1. Мій дідусь полюбляє повто­ рювати: «Не подумавши, і кілочка не затешеш». 2. «Грамоті вчиться, — каже Вікторія Андріївна, — завжди пригодиться». 3. «Або розумне казати, або зовсім мовчати», — весь час повторює матуся. 4. «Від науки, — з усмішкою мовить моя старша сестра, — голова не болить». III. Знання — 2 скл., І — закрит., II — відкрит. з — [з] — пригол., дзв., тв. н — [н] — пригол., дзв., тв. а — [а] — голоси., ненаголош. н — [н'] — приг., дзв., м’як, н — [н'] — приг., дзв., м’як. я — Гаї — голоси., наголош. 6 б., 6 зв.

a

U z.

co


S

II. Наша історія має безліч героїчних та трагічних сторінок, кожна зігріта сер­ цями, сльозами та посмішками і моїх пращурів. Історія — імен., поч.форма історія, за­ гальна назва, неістота, І відміна, м’яка група, жіночий рід, однина, Н.в., під­ мет. 39. Директор школи (керув.); говорити подрузі (керув.); наполягаючи на зма­ ганнях (керув.); відповідати Вероніці (керув.).

a

U z.

co

U

z.

D tvi

24. — Добридень, панове старшоклас­ ники, чи знайоме вам таке видання як «Клякса»? — Хі, хі, це щось, мабуть, зі шкільної тематики! — Так, ми нещодавно розпочали зйом­ ки серіалу про життя підлітків, хтось бачив перші серії? — Я, Владислав Іллін, випадково увімкнув телевізор, під час ТУ-шоу і зацікавився рекламою проекта! — Що саме привернуло вашу увагу? — Мої однолітки! Вони чесно розпові­ дали про власні проблеми, це по-перше, а по-друге, впевнено трималися перед камерою телеоператора. І нам би так! — У нас триває кастинг! Запрошуємо до спільної роботи! — А що від нас вимагається? — Талант, ідеї, сумління та уміння до­ водити справу до логічного кінця.

46. II. 1. На сцену вийшла головна героїня, збентежена, красива, хоч кар­ тину малюй, розпочала свій монолог, і зал завмер. 2. Валентин підійшов до води, тем­ пература була занизькою, але він, не змигнувши оком, пірнув на середину басейна.


55. І* 1- зворотний; 2. прямий; 3. зво­ ротний; 4. прямий; 5. зворотний. III. Тризуба — імен., п.ф.тризуб, загальн.назва, неістота, II відміна, тв.гр., однина, Р.в, чол.рід, додаток. Князівських — прикм., п.ф. князівський, відносн., тв.гр., множ., Р.в., означен. Підвищує — дієсл., п.ф.підвищувати, недок.вид, перехідне, тепер.час, ПІ ос.одн., І дієвідм., присудок.

S

4 8 . II. Щ о уміти — за плечима не носити. — Матусю, де моя шкільна сумка? — Рюкзак? І хто ж останнім його бачив? — Я після школи облишив його за две­ рима !!! — Кинув, мабуть, і пішов! А книжки теж пропали? — Можна тепер до школи не ходити! — А причина? — Як з ’явлюсь без зошитів, щоденни­ ка, книжок!? — А де вчитися? Як далі бути? — Просто! Відпочивати вдома: ні уроків, ні домашніх завдань, ні контрольних робіт. — Так справа не в рюкзакові! Це сло­ ва лінивої людини, яка не бачить далі свого носа! Бережи свої речі і пам’ятай, що знання не в торбі, а що уміти — за плечима не носити! 52. Моє щастя «Щастя моє!» — так звертається мату­ ся до мене. На душі стає тепло і весело. Дивно, коли ти є для когось щастям! Інколи хочеться все ж таки спитати: чому я — щастя, але тут же відкидаю думку, раптом це змінить, зламає щось тоненьке й ніжне між нами!? Тримаючи цю невидиму ниточку, запи­ тую себе: що я зробила такого надзви­ чайного, щоб дарувати радість найбли­ жчій людині. Мабуть, усе навпаки — і вона моє щастя. Моя матуся, усміхне­ на, розумна, світла. Усе переплуталося в нашому клубочку стосунків: хто кого більше любить, цінує. Щастя, по-моєму, це те, що ми — родина, що радіємо з цього, намагаємось не засмучувати, а зрозуміти й підтримувати. Що мені купили собаку, пречудового, але інко­ ли нестерпного, що я пишаюсь нами під час прогулянки і долаю лінь, іду­ чи з ним вранці під дощ. Складається враження, що я надзвичайно щаслива людина? Ні, просто, коли перемагаєш безпорадність, гнітючість, хандру, то зразу стаєш щасливим! Щасти вам!

a

U z.

co

U

z.

D tvi


S

можна досконало вивчити всі правила етикету, і, знаючи їх, не стати від цього вихованим. Гадаю, що, розмірковуючи про поведін­ ку в суспільстві і вдома, не можна за­ бувати про те, що майже всім людям властиві ті чи інші вади. Найчастіше впадають в око недоліки інших людей, а власні, на жаль, залишаються непо­ міченими. Тому слід передусім бути ви­ могливим до себе. Зрозуміло, поради давати легше, але навіть слушні можуть допомогти лише тоді, коли вони будуть глибоко засвоєні міцно увійдуть у свідомість Кожного з нас.

a

U z.

co

U

z.

D tvi

81. А .2; Б.З 86. Дитина — дзеркало родини. Любов — це насамперед відповідаль­ ність. Совість — емоційний страж переко­ нань. Роки дитинства — це насамперед ви­ ховання серця. 89. Тире між підметом та присудком: Ставиться Не ставиться 1 2 4 3 5 8 9 6 7 15 10 12 11 13 14 16 91.1. Очі — міра, душа — віра, совість — порука. 2. Тисячу раз пожалієш, що сказав, а раз — що змовчав. 3. Сказав і зробив — людина, сказав і не зробив — віслюк, не сказав і зро­ бив — лев! 4. Погано робити не хочу, а гарно — не вмію, тож не робитиму взагалі. 5. Книга — друг, без неї, як без рук. 6. Здобудеш освіту — побачиш більше світу. 7. Відстанеш годиною — не наздоже­ неш родиною.


Фільм:

S D tvi

U z.

109. Лапки: Літопис «Повість минулих літ»; Па­ роплав «Т.Шевченко»; Книга Грушевського «Історія України-Руси»; Журнал «Літературно-науковий віс­ ник»; Опера «Кармен». Дефіс: поет-світоч, письменник-борець, людина-патріот, образ-символ, філософ-гуманіст, письменник-літописець, учені-філософи, святиня-оберіг, до­ слідник-українознавець, поет-класик, учений-політолог. Окремо: Нестор Літописець, храм Свя­ тої Софії, Володимир Хреститель, міс­ то Київ, річка Донець, псевдонім Мар­ ко Вовчок. 1. Ми подорожували по Дніпру на па­ роплаві «Тарас Шевченко». 2. Марко Вовчок — псевдонім Марії Олександрівни Вілінської, письменниці-борця, лЮдини-патріота. 110. Книга: книга-пам’ятка книга «Діти-герої» Вистава: шоу-вистава вистава «Сватання на Гончарівці» Виставка: експрес-виставка виставка «Мої перемоги» Роман: роман-епопея роман «Євгеній Онєгін» Пісня: пісня-жарт пісня «Ой, у лузі червона калина»

фільм-прем’єра фільм «І один у полі воїн» 114. Внесок українців у світову культуру Людиною, праця якої поєднала в собі натхнення та суспільно корисну спра­ ву, на мою думку, був видатний ук­ раїнський педагог Григорій Ващенко. Його книжка «Виховний ідеал» стала основним підручником для молоді, що виховувалася в еміграції, на її ідеях формувався світогляд кількох поколінь українців. У свої працях Г.Ващенко наголошував на незнищенності націо­ нальної духовності, на споконвічному прагненні народу до високих ідеалів. Усе життя Григорій Ващенко при­ святив педагогіці: працював у різних гімназіях України, організовував учи­ тельські курси та школи, проводив широку просвітницьку роботу серед населення. У 1931 році наш співвіт­ чизник був затаврований як буржу­ азний націоналіст і чекав своєї черги на знищення. Йому, проте, пощастило врятуватися. Він виїхав до Мюнхена, де згодом став ректором Української Богословської Академії. Двадцять два роки життя, проведено­ го в еміграції, були роками творчої, натхненної наукової праці, резуль­ татом якої стало осмислення шляхів виховання українців. Ващенко наго­ лошував на тому, що дуже важливою рисою вдачі кожної людини є її любов до праці. Він вважав, що одним із пріоритетних завдань школи є есте­ тичне виховання, адже українці з давніх-давен виявляли неабиякі естетичні здібності. Безкорисливу працю в ім’я Батьків­ щини Григорій Ващенко усвідомлював не лише як особистий громадський обов’язок, а як сенс усього життя.

a

U z.

co


S

цієї подорожі, мріємо, згадуємо попе­ редні пригоди. Я ніколи не думав, що Карпати такі красиві! Особливо мене вразили велетенські буки. Приваблюють своєю зеленню смереки, що вільно ростуть на пагорбах, красую­ чись розлогими вітами. Гірське повітря свіже і чисте, здається, воно напоєне пахощами різних трав і квітів, яких просто безліч навкруги. Знайомі, які супроводжували нас, розповідали ба­ гато цікавих випадків, які траплялись у горах. Іноді ставало лячно, проте ці­ кавість переборювала страх, і ми йшли далі. Підіймаючись все вище й вище, 119. Додатки Зн.в.: розуміти співроз­ милувались густим лісом, що потопав мовника; промовляти слова; цінувати у імлі. Батько робив фотозйомку на вихованість; виховувати тактовність; згадку про нашу незвичайну подорож. засвоїти норми; висловлювати думки; Ідучи вздовж узлісся, ми натрапили виявляти характер; сприймати інфор­ на рясні кущі малини. Вона була дріб­ нішою за нашу, проте солодшою. Ми мацію. Додатки, непрямі відмінки: норми спіл­ збирали різні гриби: боровики, опень­ кування; зміст повідомлення; правила ки, підосичники, підберезники. поведінки; сприйняття змісту; слова Враження від таких мандрівок по ма­ ввічливості; обмін інформацією; процес льовничому гірському краю залиша­ ються в пам’яті назавжди. спілкування; засоби спілкування. 133. 1. Мудрий бездумному з дороги вступається. 2. Розумного чоловік вчиться увесь вік. 3. Не вчися розумного завтра, а вчися сьогодні. 4. Усяк розумний по-своєму: один спер­ шу, а другий потім. 5. Око бачить далеко, а розум ще далі. 6. Людське око бачить глибоко. 7. Не суди по одежі. 8. Розумну річ приємно й слухати. 138. Разом із поетичним талантом в ук­ раїнського філософа й ученого Григорія Сковороди виявляються й риси аскета: їв він пізно ввечері, уживав винятково овочі та молочні страви, м’ясо та риби ніколи не їв, спав лише чотири години на добу, вставав до схід сонця, лягав опівночі й при цьому, як ^а_диво, за­ вжди був веселий, бадьорий, рухливий, добродушний і поштивий. 141. 1. Шануй учителя, як свого ро­ дителя. 2. У домі без книги, як без вікон, темно. 3. Книга — друг, без неї, як без рук. 4. Голова без розуму, як ліхтар без свічки.

a

U z.

co

U

z.

D tvi


5. Догана мудрого більше коштує, ніж похвала дурного. *

S D tvi

a

U z.

co

U

z.

1 4 6 . П ам ’ятати невиразно — мов у тумані швидко виростати — як гриби після дощу зненацька приголомшити — як грім серед ясного неба почувати себе вільно — як у себе вдома Василь дуже вродливий — як намальо­ ваний видно дуже чітко — як на долоні ходити дуже повільно — як черепаха. 149. Соняшники — мов кулі жовтого вогню. Соняшники піднялися над землею і своїм легким полум’ям наче й тебе окрилюють, підносять. Корінчики цієї чудодійної рослини не­ мов увібрали в себе дивовижну силу.

Майже два століття ця споруда мала не тільки оборонне значення, а була сим­ волом політичної незалежності і могут­ ності Київської Русі як держави і Киє­ ва як її столиці. Свою назву ворота дістали за анало­ гією до константинопольських Золотих воріт, що також були парадним в ’їздом до міста. Як могутня фортифікаційна споруда Золоті ворота наводили жах на завойовників своєю неприступніс­ тю. Навіть монголо-татари у 1230 році не подужали взяти їх штурмом за до­ помогою своїх стінобитних машин. Во­ рота зруйновані тоді, коли було вже захоплено Київ. Напівзруйновані Золоті ворота аж до се­ редини XVIII століття бути в’їздом до центральної частини Києва. 1648 року, після перемоги під Жовтими Водами че­ рез них тріумфально в’їхав до столиці Богдан Хмельницький. Та час дедалі не жалів старовинну пам’ятку, що поєднує риси оборонної і культової архітектури. З оглядового майданчика Золотих воріт, до якого нагору ведуть сходи, відкривається прекрасна панорама Києва. Аж дух захоплює! Павільйон-реконструкцію «Золоті воро­ та» було відкрито до 1500-річчя столиці у травні 1982 року, і зараз він є візитною карткою столиці незалежної України. Пишаюсь тобою, моя Батьківщино!

160. Пам ятки історії та архітектури Золоті ворота Багато цікавих історичних пам’яток знаходиться в столиці України Києві. Особливе місце серед них займають Зо­ лоті ворота, збудовані в 1037 році за часів правління Ярослава Мудрого.


9. Односкладне, безособове. 10. Односкладне, безособове.

S U z.

D tvi

187. (II). 1. Живий голос батьків, ді­ дів. 2. Заповіт нащадкам. 3. Духовна естафета поколінь. 4. Пісня... 5. Пісня-розповідь. Пісня-клич. Сповідь. Реквієм. Вибух. 6. Освідчення, і романс, і притча, і марш, і гімн. 7. «Стелися барвінку» й «Козака не­ суть». «Заповіт», «Два кольори», «Лелеченьки».

co

a

U z.

191.(1). 5 (II). 1. односкладне, узагальнено-особове 2. односкладне, неозначено-особове 3. односкладне, безособове 4. двоскладне 5. односкладне, називне

179. 1. Двоскладне, повне, поширене. Односкладне, безособове. 2. Односкладне, безособове. 3. Односкладне, безособове; двоскл адне; безособове, односкладне. 4. Односкладне, безособове. 5. Односкладне, узагальнено-особове. 6. Односкладне, безособове. 7. Односкладне, безособове. 8. Двоскладне.

2 0 0 . 1. Даруйте, вона, певно, щось нездорова. 2. Ну що ж, нехай хлопець змалку звикає до правди. 3. О ні, розлуки вічні, як вічний подих далини.


S

4. Так, я вільний, маю бистрі думичарівниці. 5.0-о! Народ великий естетик... 6. Ох, та яке ж оце хороше!.. 2 0 1 .1 . Ні, я жива. Я буду вічно жити. 2. Нехай ні жар, ні холод не спинить вас. 3. Мовчи, так подумають, що ти розум­ ний. 4. Так, я буду крізь сльози сміятись. 5. Так, так, справді, це грають дерева, коли вітер гойдає їхнє листя. 6. Так молодо, радісно і дзвінко.

U z.

D tvi a

U z.

co


S D tvi

U z.

222. 1. Однорідні означення — 2, З, 4, б Неоднорідні означення — 1, 4, 7 225. (Н). 1. Мені вдалося побувати на різних морях: Чорному, Азовському і навіть Червоному. 2. І Андрійка, і Сергій, і Сашко — усі однокласники завітали на мій день на­ родження із трояндами. 3. Ніхто з українських поетес XIX століт­ тя: ні Леся Українка, ні Марко Вовчок — не підписували своїх творів справжнім ім’ям. 4. Кожна з планет Сонячної системи впливає на Землю, як-от: Марс та Ве­ нера, Меркурій та Сатурн.

co

241. 1. Рости, рости, моя пташко, мій

a

U z.

маковий цвіте. 2. Спи, мій роменовий цвіт. 3. Сини! Сини! Барометри кирпаті люд­ ського спокою і завтрашнього дня! 4. Перо, мій скальпелю вогненний! Ти мій жорстокий лиходій. 244. Твір-лист Любий друже, Володю! Вітаю тебе! Нещодавно я отримав твого листа: про­ читав, що ти вважаєш заняття спортом згаяним часом. Я не тільки не погод­ жуюсь із тобою, Володимире, але й не розумію тебе. Як можна прожити без спорту? Не уявляю собі людину, яка не каталася б на лижах чи ковзанах, не купалася б у річці чи не грала б із м’ячем. Спорт, без сумніву, допомагає бути бадьорим, веселим, життєрадіс­ ним. Можливо, Вовчику, тебе «зламали» поразки в змаганнях? Так, спорт — це

235. Що могла подарувати Тарасові Шевченку на день народження юна швачка Дзюня Гусиковська? Хіба що


S

не тільки рекорди, очки, секунди, пе­ ремоги, п’єдестали! Спорт — це розва­ га, з якого нічого не можна порівняти, це дух, що робить нас здоровими, міц­ ними, сміливими, загартованими. Я гадаю, мій далекий друже, що при зустрічі я не побачу сумніву в твоїх очах, і ми рушимо на спортмайдан­ чик. А поки що, Володю, чекаю твоїх листів. До побачення. Твій друг Олесь. Офіційний лист Пані Андрієвська Галина Костянтинів­ но! Запрошуємо Вас і Ваших заступ­ ників на відкриття виставки-ярмарку «Щасливе містечко», яка відбудеться 05.03.2009 р. у приміщенні Палацу спорту нашого міста об 11.00 за адре­ сою: вул. Привалівська, 24. Радіємо можливості співпрацювати з Ва­ шою фірмою «Крок уперед», чекаємо нових ідей, готуємо спільні проекти. Наша електронна адреса не змінилася. З повагою організатори виставки ТО «Погляд» 12.01.2009. 246.1. Все на світі можна вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину. 2. Запрошуємо на зустріч із ветерана­ ми Великої Вітчизняної війни усіх вас, шановні восьмикласники. 3. Як тебе не любить, Києве мій! 4. Слово! Моя ти єдиная зброя, ми не повинні загинуть обоє. 2 4 8 . 1. А упевненість: 2, 3, 5. Б. невпевненість: 1, 6. В. джерело повідомлення: 4. II. Осіння — прикм., п. ф. осінній, від­ носний, м’яка група, однина, жін. рід, Н. в., означення. 255. 1. Сьогодні, зауважте, прекрасна погода. Зауважте на незадовільну поведінку ва­ шого загону. 2. На диво, завдання виявилося не склад­ ним. Усі зібралися подивитися на диво. 3. Я спізнився, правда, на це була серйоз­ на причина. Правда очі ріже. 4. Наш клас, безперечно, — найкращий. Усі працювали чесно, безперечно, якісно.

258. 1. Для учнів, самі розумієте, це завдання було не просте. 2. Необхідно, по-перше, попрацювати з каталогом, по-друге, дібрати відповід­ ну літературу, по-третє, ознайомитися з нею і лише потім писати твір. 3. Формування особистості, без сум­ ніву, починається в сім’ї від народжен­ ня дитини або, як доводять психологи, ше й ло її народження.

a

U z.

co

U

z.

D tvi

262. 1. Щоб діти не поважали своїх батьків?! Чи це можливо? 2. На мою думку, можна людина має право на щастя, тільки в кожного воно своє. 3. Весна, як кажуть, зиму годує. 4. Здоровий спосіб життя — запорука довголіття, це без сумніву. 5. Мені пригадується, був теплий літ­ ній вечір, уся родина зібралася під грушею, раділи, жартували, мріяли. 6. Забиралися ми на самісінький вер­ шечок скелі Маяк, та трохи (і поперед­ жували ж нас!) не зсунулись з безліч­ чю слизьких камінців. 265. 1. Я, розумуєш, був проти того, щ об С аш к о зал и ш и в с я в гу р тк у . 2. Хлопці підібралися, по-перше, дружні, по-друге, працьовиті. 3. Іду я нещодавно вулицею і бачу Миколу, як то кажуть, власною персоною. 4. І тут я побачив озеро, розумієте, у всій красі. 272. (І). Кличн. відмінок: Надіє Петрівно, Іване Івановичу, Олеже, друже, юначе. Вельмишановний Іване Івановичу, запрошуємо Вас на свято Останнього дзвоника, що відбудеться у приміщен­ ні Палацу культури. Любий друже, кожна книга, прочитана тобою, приведе тебе до країни знань. Дорогий Олеже, вітаю тебе із Днем на­ родження, бажаю щастя, веселих кані­ кул. 2 8 3 . 1. Правнуки ІІрипілля, внуки Святослава, подолавши в битвах зло тисячоліть, ми йдемо незламні! 2. Нам снили поліські кущі, гайдамаць­ кі фри на полях. І прийшли ми до них, живущі, подолавши пекельний шлях. 3. Важкі путі, добірні і прості, чужі краї, запалі в каламуть, тебе навчать


і мудрості людської і гарт наснаги сер­ цеві дадуть. 4. Мої слова, позбавлені спокою, гой­ дає Тихий океан. 5. Павло з Алепу, молодий монах, ко­ лись прикрашував свої записки, як він ходив по київських церквах, поївши каші з січової миски. 6. Я світ обійшов, я своїми руками не­ правду боров, на двобої йдучи. 7. У літній день, мандруючи, колись і я стояв тут під розлогим дубом.

S D tvi

304.1 . Яновський — людина делікатної вдачі — завжди тяжко переживав особисті прикращі і біди народу. 2. У Каневі — ста­ родавньому місті й форте-ці — постійно стоїть один козацький полк. 3. Вони (глядачі) не знали, що його, Яновського — високого, ставного, з красивим благо­ родним обличчям, побачити неможливо. 4. Х азяйка, тридцятилітня худенька жінка в жовтій кофтинці, застелила табурет газетою, налила в бляшані кухлі кип’яток. 5. Син коваля, він (Франко) сам став у лави ковалів народного щастя, свободи, братерства. 6. Ліс, або, як серби кажуть, шума, — це не просто сосни та дуби. 7 .1 Лисенко її любив співучо-ніжною душею і невідомі глядачі — студентство, молодь, як годиться — біля театру, уночі в її (Марії Заньковецької) впрягались у колісницю.

U z.

291. 1. Хата моя, заколисана зеленню літньою, тихо пливе між розмірених теплих дощів. 2. Вікно, прочинене в зимовий сад, — не раз мені воно іще насниться. 3. Руту-м’яту, чисту, неприм’яту, я тобі стелитиму у сни. 4. Пливуть поля пополотнілі за міра­ жами в спечну даль. Ці краєвиди, сер­ цю милі, віщують трепетну печаль. 5. Землиця мокра тундрова, поросла мохом. 2 9 2 .1. За горою, повитою імлою, сходить сонце. 2. Жовтий, гладкий, високий комиш шумів, глузуючи із Соломії, помахуючи над її головою рудим чубом. 3. Він, мокрий, оброшений, занепокоєно пішов до верби, з якої грім вибив останнє борошно зітлілої серцевини. 4. Рядом курилась туманом важка соснова гора, закривавлена, спалена вогнем, який лизав іще червоним язиком вершечки пнів. 5. Тарас і Козачовський мовчки спустилися вниз, зачаровані врочистою вечірньою красою. 6. Тарас довго стояв під горою, зачарований красою Дніпра, темною лісистою город з монастирем. 7. Перед Шевченком вставали степи за Новопетровським укріпленням, безмежні, спалені сонцем, безводні. 293. (І)- 1- У серці моїм шовком тка­ ний мій світ світом білим мережатий і терлами обкинений. 2. Кладуться чорні та глибокі довгі-предовгі скиби. 3. Гать,

кріпку і високу, будуйте, щоб нас море грузне не залляло. 4. А здалека шумітиме море, сперте, переможене, приборкане, безпечне, в береги скелисті сперте. 5. Далеко видніється ціле місто, скоріше можна назвати його великим селом, таке невеличке. 6. У затопленій кіньми, волами, людьми вузькій вулочці чути регіт, сварку, торгування.

U z.

co

a

309. 1. Море, граючи хвилями і к а­ мінцями, звучало, як оркестр. Наша філармонія як оркестр гастролювала по всіх містах України. 2. Небо, як море, — синє, безкрає, хви­ лююче. Море як море — синє, безкрає, хвилююче. 3. Я прочитав свій перший вірш, як митець. Шевченко увійшов в українсь­ ку класику як митець пензля і слова. 4. Веснянки на Оленчиному обличчі виглядали, немов сонячні зайчики. Вікна як сонячні зайчики впливають на гарний настрій.


S D tvi

a

U z.

co

U

z.

334. Без шелесту, майже не торкаючись трави, пробирався він поміж гілками, ловив світлячки й жартівливо клав їх нам, дівчатам, у волосся, брав у переска­ куванні через багаття, а потім, вдаючи поважну міну, ішов з нами, добросердно усміхаючись, шукати цвіт папороті. 336. І - 0, дужа і вічна, як Бог, Націє, — не це покоління хлопців, — хто злото знеславить твоїх перемог при Корсуні в Конотопі. 2. Держава будується нині, не творячись у будучині. Це на сталь перекуті в огні люди, люди, схожі на брили камінні. 3. Ми, міцні та глибокі резерви, на полях сторожкого сьогодні. 4. Слабі і блудливі жили в розкошах, не вірячи в велич Кінця. 5. Був же вік золотий, були діброви протикані сонцем. 6. Широкі і схожі на рану очі дитячі твої бачили, як люди улесливо кланя­ лись пану, знаючи волю боїв. 7. Ззаду плещуть вогнища веселі, веселі друзі коло ватер теж. 8. Оповита прозорим серпанком голубіє земля, море, важке й зелене, кидає хвили і берег.

3 3 8 .1. Забувши все на світі, я в ніч твою лечу — туди, де вітер свище і плеще по плечу. 2. І шкода, що життя, переплу­ тане вкрай суєтою, пролітає крізь нас, полишаючи смутку сліди. 3. Вчорашнім днем не перестану снити, чекаючи на заповітну мить. 4. Батько мій, обпершись об одвірок, проводжає в небо журавлів. 5. Так ми прощаємося з учорашнім болем, осмислюючи істину сповна. Так ми, бува, в задумі летимо, вдивляючись на обрій відлетілий. 6. Заманулось мені завернуть до весняного саду і скласти пісні, пригор­ нувши до серця досаду. 7. Нектар життя метелик п’є, торкнувшись крильцями кохання. 8. Роса ранкового туману поволі капа на стежки, ще спочива село саманне, сховавши в вікнах рушники. 339. 1. З відрядження його радісно зустріла сім’я. 2. У бібліотеці йому запропонували цікаву книжку. 3. Вело­ сипедистів, які їхали вулицями міста, радісно вітали громадяни. 4. Закінчивши школу, він здійснив власну мрію — став студентом. 6. У мене виникло бажання взяти папір і пензлі під час мандрівки по мальовничих схилах Карпат. 6. Дорогоукладчики працюють прискореними темпами, прагнучи закінчити роботу до Нового року. 7. Будучи в Києві, я відчув нестримне бажання відвідати ��олодимирську гірку. 8. По поверненні зі школи у мене виникла необхідність сісти за комп’ютер. 344. Прокол № 2 10.11.2009 р. Зборів учнів 8-В класу загальноосвітньої школи № 13 міста Харкова Присутні: класний керівник Г. А. Власова, 22 учні. . Відсутні: 4 (через поважну причину). Голова зборів: Віталій Свєтлов. Секретар: Надія Хворостові. Порядок денний: 1. Робота сектора «Живи, книго!» 2. Поточні справи. 1. Слухали: інформацію відповідаль­ ного за сектор «Живи, книго!» Вадима Дмитренка, про стан отриманих під­ ручників, готовність книжок до повся­ кденного використання. Виступали: 1. Ірина Ліпньова, яка на­ гадала, що усі книжки клас отримує нові, в ідеальному вигляді.


S

2. Аліна Приходько зазначила, що не всі підручники підписані і мають обгортки. 3. Дмитро Савченко розповів про бій­ ку, де зброєю виступали книжки. Ухвалили: 1. Щомісячно проводити рейд-перевірки стану книжок; відповідальна Ірина Ліпньова. 2. Накласти штрафні санкції на учнів, що нехтують правилами збереження підручників, відповідальний сектор «Живи, книго!» Голова зборів Секретар 349 . Додатки та інші члени речення —

D tvi

3,5,6,8.

a

U z.

co

U

z.

Обставини місця — 1, 2, 4, 7. 350 . Тихо, поволі, нога за ногою, пливе валка битим шляхом у безлюдній пустелі. 2. Там, угорі, на одному з найвищих пе­ ревалів, засів противник. 3. Обов’язково треба, крім соціальної науки, винести зі школи чесні погляди на свій народ. 4. Зам ість виснаженої, смертельно втомленої колони, пролітали перед ним лави інших, мовби окрилених, людей. 5. Уранці, ще до схід сонця, Надійку збудив дядько. 365. 1) Буду усміхатися; 2) існує повір’я; 3) біля ставу; 4) нехай усміхається; 5) менш відповідальний. 366 . Адресна допомога, адресне ві­ тання артист естради, актор театру книжковий базар, світовий ринок телевізійна вежа, водонапірна башта вибирати потрібну літературу, добира­ ти огірки, обирати напрям руху дипломатичні стосунки, відсоткове відношення, відносини сина з батьком водна станція, водяний млин писаний рідною мовою, письмовий іс­ пит, писемне джерело.

371. 1. Добрі діти доброго слова пос­ лухають, а лихі й дрючка не бояться. 2. Малі діти спати не дають, а великі дихати. 3. У всякої Домашки свої за­ машки, одна любить ложки й чашки, а інша сережки та пряжки! 4. Чоловік у хаті голова, а жінка душа. 5. Жінка за три кути хату держить, а чоловік за один. 6. У малого заболить пальчик, а в матері серце. 376. 1. Ми чуємо тебе, Кобзаре, крізь століття, і голос твій нам душу окриля. Встає в новій красі, забувши лихоліття, твоя, Тарасе, звільнена земля. 2. В погожі літні ночі, в морозні ран­ ки, і вечірній час, і в свята гомінкі, і в дні робочі ми думаємо, правнуки, про вас. 3. Кожну хвилю, у кожну днину гріє душу твоє ім’я, ненаглядна, горда, єдина, Україно моя. 4. І нехай пливе за роком рік, буду, мама, горда і вродлива, з тебе дивуватися повік. 5. Ой, біжи, біжи, досадо, не вертай до хати, не пущу тебе колиску синові гойдати. 6. Припливайте до колиски, лебеді, як мрії, опустіться, тихі зорі, синові під вії. 7. Можна все на світі ви­ бирати, сину, вибрати не можна тіль­ ки Батьківщину.


Pentel 8 klass Svit-Dz.Ucoz.Ua