Issuu on Google+

Спеціальний випуск №6

23 травня 2013

Жан Новосельцев розповів про журналістське розслідування Звіт

Фото: mediananny.com

Розповідь про майстерклас «Псевдобезпека журналістських розслідувань», який Жан Новосельцев провів в рамках «Журвесни-2013». 5

Щопонеділка йдемо до вас Рецензія

Розглянуто основні переваги та недоліки відомого політичного ток-шоу «Свобода слова» з Андрієм Куликовим, який за4 вітав у середу до ІЖ.

На екваторі «Журвесни» Соц. опитування

Питаємо студентів про їх власні враження щодо перебігу фестивалю «Журналістська весна-2013». Правда з вуст студентської громади Інституту. 4 Фото з особистого архіву С.Полежаки

Мар’ян Кушнір розчарований пасивністю студентів Сергій Полежака: «Вирішальний момент» нічого не вирішує» Інтерв’ю Фото: Марина Гордієнко

Розмова з Сергієм Полежакою, студентом п’ятого курсу Інституту Журналістики, організатором «Фотоклубу», фотокореспондентом. Всупереч повідомленням організаторів, що фотографічний майстер-клас «Спуск затвора як ритм серця» скасовано, семінар все ж відбувся. Нам вдалося поспілкуватися з Сергієм Полежакою, лектором майстер-класу. Закінчення на стор.

- Даруєш людям все, а у відповідь чуєш висловлювання щодо низького рівня організації. Це надихає нічого не робити! Знаю, що вперше й в останнє берусь за таке. Буду задоволений «Журвесною», коли вона принесе комусь ко-

ристь. Поки я в цьому не переконаний, - ділиться своїми враженнями Мар’ян Кушнір. Приводом негативного ставлення до оргкомітету стали неточності у програмі фестивалю. Проте майстерклас «Спуск затвору як ритм серця» все ж таки не був відмінений, як було повідомлено на прес-конференції в день відкриття «Журвесни». Організаторам також вдалось власними силами виправити проблему із бійцями спецпідрозділів.

«Столичний час» Спеціальний номер №6, 23 травня 2013

- Майстер-клас мали відмінити, бо люди відмовились в останню хвилину. За ніч довелося розбудити всіх знайомих військових. Дуже вдячний Владиславу Бакаліні та його батьку, котрі змогли провести нам майстер-клас із самооборони! – наголошує Мар’ян Кушнір. Як відомо, фестиваль Шедеври своїми руками «Журналістська весна» триФотофакт ває уже три дні. Фінальна Всі, хто не потрапив на частина відбудеться у соботу, майстер-клас Сергія Полежаки мають змогу переконатися у 25 травня.

Фото з особистого архіву С.Полежаки

Організатори очікували, що «Журналістську весну» студенти ІЖ сприймуть із більшою зацікавленістю. Про це повідомляє один із активістів Мар’ян Кушнір».

3

Марина ГОРДІЄНКО

його таланті фотографувати.

www.stolichnychas.com.ua


2

Оперативно, актуально, об’єктивно

«Карлсон» як приклад для журналістів

Фото: Владислав Красінський

22 квітня для проведення майстер-класу «Політикум у журналістиці» до Інституту журналістики завітав Андрій Куликов, відомий журналіст, ведучий політичного ток-шоу «Свобода слова» на одному з телеканалів України.

- Пам’ятаєте розділ із книги «Карлсон», де він бачить по телевізору опасистого чоловіка, який казав фрази на кшталт «Я вважаю…» і «На мою думку? Карлсон перемкнувся і сказав, що йому шкода опасистого чоловіка, бо тепер ніхто не дізнається про те, що він вважає. Я бачу тут 2 моралі. Перше – нікому не цікаво те, яка ваша думка. Друге – для нас важливо не що, а про що чути. Ви можете ставити перед собою завдання передати якусь поверхові та поверхневі враження, тільки якщо дотримуєтеся у роботі принципу «піпл схаває», а

рубрика свіжих новин

так бути не повинно!» - сказав журналіст. Крім того, Андрій Куликов розповів про те, як збирати інформацію. На його думку, методів її збору є всього 2: інтерв’ю та спостереження. «Спостереження ми ведемо постійно, і ви це розумієте. А от будь-яка бесіда – це вже інтерв’ю», - зазначив він. Нагадаємо, що Андрій Куликов – не перший відомий журналіст, що проводить майстер-клас в Інституті журналістики в рамках фестивалю «Журналістська весна-2013».

Сергій ГОЛОВАЧ

Студенти не ризикують пропускати пари заради майстер-класів

Фото: Лілія Макашова

Відвідуваність занять студентами Інституту журналістики залишається стабільною попри значну кількість майстеркласів «Журналістської весни», які проводяться в навчальний час. Про це повідомляють старости академічних груп.

- Кількість прогулів через «Журвесну» не змінилася. Майстер-класи часто випадають як раз на «вікна» в розкладі. Та й викладачі, розуміючи ситуацію, йдуть назустріч студентам, які хочуть відвідати майстер-клас замість пари, - повідомила Ганна Ковальова, староста третьої академічної групи. Більше того, протягом останніх кількох днів студенти ІЖ навіть стали активнішими. Втім, старости вважають, що це викликано не фестивалем «Журна-

Конкурс «Газета за 24» завершився

Фото: Дмитро Загорулько

Конкурс мiж українськими й бiлоруськими студентамижурналiстами завершився 22 травня о 12:00. Про це кореспондентовi «Столичного часу» повiдомила координатор проекту «Газета за 24» Iрина Булакевич.

«Столичний №61(453), «Столичний час»час» Спеціальний номер16-18 №6, 23 травня 2013

Команда студентiв Iнституту журналiстики Київського нацiонального унiверситету iменi Тараса Шевченка та команда студентiв Iнституту журналiстики Бiлоруського державного унiверситету впоралися iз завданням конкурсу - створили власні повноцінні газети за одну добу. Пiдбиття пiдсумкiв i визначення переможцiв вiдбудеться наступного дня, 23 травня, о 12:40 у залi

лістська весна», а напруженістю останніх тижнів навчання та наближенням сесії. Багато студентів не ризикують пропускати пари й втрачати власні бали через відвідування майстер-класів. Так, у вівторок 22 травня на зустріч з фотокореспондентом Сергієм Полежакою завітало менше десяти слухачів. Варто додати, що більшість відвідувачів майстеркласів - студенти першого курсу.

Дмитро ЗАГОРУЛЬКО

Вченої ради IЖ КНУ на 3 поверсi. Як повiдомлялося ранiше, з 12:00 21 травня до 12:00 22 травня студенти IЖ КНУ та студенти IЖ БДУ брали участь у конкурсі «Газета за 24», завдання якого виготовити цiлу газету за 24 години. Конкурс проводився в рамках «Журналiстської весни», на яку до Києва завiтали бiлоруськi студенти.

Володимир ДРЕВАЛЬ www.stolichnychas.com.ua www.stolichnychas.com.ua


3 Сергій Полежака: «Вирішальний момент» нічого не вирішує»

- Розкажіть, яка наразі ситуація у фотожурналістиці. - Якщо якось потрапите на певну «фотоп’янку», то не раз почуєте, що з фото все погано, а з фотожурналістикою і поготів. Доведеться почути, ніби фотожурналістика гине… Половина з цього – неправда, хоча дійсно, у цій галузі не все так добре. Давно, в якомусь-там році, в Бразилії стався невдалий замах на життя Кеннеді. Лише двом фотокорам вдалося вловити цей момент. Це були штатник «Reuters» і Себастіо Сальгадо. Останньому вдалося продати своє фото і за виручені кошти купити собі трикімнатну квартиру в Парижі. Це відома байка, але знайте, колись так було, зараз – ні. Якщо подивитися з прагматичної точки зору, то взагалі, журналістика – річ сумнівна, на медіа-ринку все погано, а у фотожурналістиці – ще гірше. По-перше, дорога техніка. Я порівнюю нас із таксистами: в них цуплять машини, у нас – техніку. В Україні є такі ЗМІ, що за фото в основному не платять, а якщо й платять, то 50грн. У нас є агентства, де постійно потрібні штатники-фотографи: Укрінформ, Українські новини, УНІАН.. - А Інтерфакс? - Український Інтерфакс не має фотографів. В Росії, Білорусі є – у нас немає. До речі, я в Інтерфаксі

пропрацював 9 місяців нічним редактором. Зарплата там маленька, але це робота для себе. Туди треба йти вже хоча б трішки підготованим, принаймні, дуже чесно й агресивно налаштованим до самого себе. Там у будь-якому випадку навчать, і піднімеш стресостійкість: бажано не спати, бо часом що, а ти спиш – зранку буде непереливки. Мабуть, вам часто будуть говорити, що журналіст повинен уміти все. Почасти це правда, почасти – ні. В цілому, журналіст нового покоління дійсно повинен уміти все, але не на рівні того, що пишуть у вакансіях (вміння писати новини, висвітлити на сайті, базові навички у роботі з «Photoshop» тощо) і те, що зводиться до рівня офісного планктону: вмію все, всього потрошку…. Порада, особливо для студентів 1 курсу:

«Столичний час» час» Спеціальний номер 16-18 №6, 23 травня 2013 «Столичний №61(453),

якщо при прийомі на роботу ви зарекомендуєте себе, як різноробочого – то так і буде. Вам видадуть айфон чи камеру (вбиту, через п’яті руки передану, але ви того не помітите, адже вона – перша), і почнеться біганина.. Якщо хтось приходить до цієї справи із фотографії, поступово вдосконалюючи свої можливості, то отримає гарний продукт. Сьогодні ідея вашого сюжету чи фото куди більш важлива, аніж те, як ви це зробите. Раніше була теорія «вирішального моменту», її вигадав Анрі Картье-Брессон, засновник агентства «Магнум»: в кадрі повинен бути саме цей «вирішальний момент», коли всі площини, всі форми, сюжети, погляди, лінії в один момент складаються разом, коли все це буде найвищою точкою емоційного напруження, саме тоді треба натискати кнопку. Так ось: сьогодні «вирішальний момент» нічого не вирішує. - Кого можете виділити серед українських фотографів? - Мого керівника Гліба Гаранич. Він втрапив у незвичайну пригоду, коли була війна в Південній Осетії, в 2008 році. Він – саме той чоловік, який зробив фото, що посіло 3 місце (!) на World Press Photo, він єдиний українець, який щось зайняв на цьому конкурсі. На цій фотографії грузин плаче над тілом убито-

Фото з особистого архіву С.Полежаки

Фото з особистого архіву С.Полежаки

(продовження, початок на стор.1)

го брата з простертими руками, на фоні руїн. Російською стороною було висунуто обвинувачення в тому, що це фото – постановочне, протягом половини дня на «Ехо Москви» зявилося ще й фальшиве інтерв’ю, і Гліб не знав про це. Гадаю, всім відома ця історія… Крім того, хочу відзначити Єфрема Лукацького, у нього дивовижне чуття моменту. В Сергія Супинського, по-моєму, найкраще відчуття кольору, гами. А також Олександр Глядєлов, Макс Дондюк, хлопці в Україні надовго не затримаються. - Що порадите першокурсникам і всім, хто захоплюється фотографією? - Заходьте на сайти світових конкурсів й переглядайте роботи переможців – це основні тенденції у фотожурналістиці в найближчому майбутньому. Нічого не чекайте: якщо поглянемо з тієї позиції, що ми за 5 років трохи навчилися лівою ногою верстати в «Індизайні», можемо трошки підтягнути криві у «Фотошопі» тощо, то й можемо розраховувати на якусь середньозбалансовану посаду в якомусь виданні. Але якщо підійти з іншого боку: обрати те, що тобі подобається, «перелопатити» всю літературу, яку тільки можна, на цю тему, постійно вдосконалюватися, то потім ви зможете прийти у редакцію і мати право першого голосу при прийомі на роботу, ви будете робити оригінальний продукт, матимете свій власний стиль і зможете диктувати правила, пропонувати свій матеріал. Я, щоправда, пішов іншим, стандартним шляхом. На першому курсі в мене був переломний момент – я захопився фотографією. Працював, мене помітили, запросили на роботу. І ще: я люто ненавиджу «Інстаграм», особливо, коли відомі видання заводять собі там аккаунти і через це урізаються «під квадрат» якісні фото…

Тетяна ГОРБАНЬ

www.stolichnychas.com.ua www.stolichnychas.com.ua


4

Фото: Дмитро Загорулько

На екваторі «Журвесни»

Сьогодні вже пройшов третій день фестивалю. На самій його середині ми вирішили дізнатись думку студентів нашого Інституту, що вони могли б сказати і якими враженнями поділитись. Тож, розглянемо отримані результати. Абсолютно всі респонденти відмітили деяку незручність і непродуманість у розкладі фесту. Ірина Мокрицька, 4 курс, журналістка: «У нас зараз сесія, ми в Інсти-

туті практично не буваємо.» Олеся Бондаренко, 1 курс, журналістка: «Мені набагато важливіше відвідати семінари та лекції, адже вони у нас уже останні цього семестру.

Коли заліки і сесія на носі, не дуже вдасться відірватися від навчання. Але, безумовно, хочеться брати участь у фестивалі. Жаль, що надвоє не розділишся». Щодо актуальності «Журвесни», то не можна оминути великий досвід, яким зараз активно намагаються обмінюватись покоління журналістів у рамках проекту. До нас приходять колишні випускники Інституту та просто відомі медійні обличчя, щоб навчити молодих і зовсім зелених студентів того, чого ніде не знайдеш і не прочитаєш. Унікальні знання та поради. З одного боку, фестиваль – це чудова можливість спробувати себе у ролі організатора подібних масштабних дійств, а з іншого – відвідати його. Юлія Пустова, 2 курс, журналістка: «Це підтримка зв’язків між

студентами та випускниками. У будь якому разі, це завжди досвід та практика. Я вважаю, що такі проекти постійно будуть актуальними. Це класно. Це необхідно». Зараз в Інституті запанувала інтрига – кого ж оберуть найкрасивішим, найсміливішим, наймужнішим та найталановитішим студентом? Дівчата, яких і так чисельно значно випереджують хлопців, не можуть дочекатися феєричного конкурсу. Ні для кого не секрет, що ще одним найочікуванішим заходом залишається Rock’Day – концерт молодіжних рок-гуртів та їхніх хедлайнерів. Маємо почути та побачити Олександра Пономарьова, Сергія Кузіна, «Groovers», «Mr Lee», «СпецпроектЪ» тощо.

Наталя ЗМІЮК

Любите мейнстрим? Шукаєте гострих вражень? Полюбляєте розлогі плюралістичні бесіди на підвищених тонах? Тоді «Свобода слова» з Андрієм Куликовим йде до Вас! Вищевказана програма пруженість ситуації, емопозиціонує себе як головне ційний виклад думок, мала суспільно-політичне ток-шоу кількість фактажу і логічної каналу ICTV. Головні герої аргументації в основі розмо«Свободи слова» - це завжди ви, а також регулярні плавяскраві особистості, неорди- ні переходи з однієї теми на нарні точки зору, жорстка, іншу – усе це властиво трійці тверда позиція і вміння від- лідерів політичних шоу. стоювати її в суперечці. МаЯкщо ж говорити про буть, саме ці ознаки прива- «Свободу слова» зокрема, то били український глядачів, необхідно вказати, що ця телеадже програма з Андрієм Ку- програма вигідно виділяється ликовим займає друге місце в на фоні інших суспільно-по- ливо помітив пан Куликов рейтингу популярності укра- літичних ток-шоу України. під час одного з ефірів: «Щоб їнських політичних передач. Ведучий Андрій Куликов су- відповісти на питання, його Перевершила її лише «Вели- воро слідкує за порядком у необхідно дослухати». Інколи ка політика із Кисельовим». студії і безсторонньо оцінює складається враження, що заВоно й зрозуміло: за «Свобо- ситуації, які складаються в прошені на шоу щосили намадою слова» поки ніяких ви- ході бесіди, ставлячись до усіх гаються довести протилежне. В загальному ток-шоу довищних подій не водилося, її учасників з однаковою неа «Велика політика» завдяки упередженістю. Та головним «Свобода слова» приваблює Бузині та Пояркову вже має недоліком шоу є надзвичай- широким спектром тем для чим похвалитись. Трійку лі- но енергійний виклад думок обговорення. Мандат Владерів замикає «ШустерLIVE». з боку учасників та іноді не- сенка, лялька Гітлера, мітинг Зрозуміло, усі три передачі дотримання елементарних опозиції, звільнення Луценка мають спільне: постійна на- правил етикету. Як справед- – кожен знайде щось своє. Ще «Столичний час» Спеціальний номер №6, 23 травня 2013

Фото: lb.ua

Щопонеділка йдемо до Вас!

одна значна перевага - те, що глядачі стають учасниками жвавої бесіди і можуть висловлювати свою точку зору нарівні з експертами. Така собі й дійсно свобода слова! Підсумовуючи, можна сказати, що шоу «Свобода слова» займає достойне місце серед програм-колег, вона справді цікава, захоплююча і торкається питань, які є проблемними для нашого суспільства.

Сабіна ГРИГОРИШИНА www.stolichnychas.com.ua


5 Жан Новосельцев Портрет Фото: groshi.1plus1.ua

Жан Новосельцев розповів про журналістське розслідування Те, що Жан потрапив на телебачення, за його словами, цілковита випадковість, і прийшов він туди без належного розуміння професії. Проте, розібравшись, зрозумів, що нарешті знайшов справу до душі. «Випадковостей у житті не буває», - зробив висновок Жан. Першим кроком Новосельцева у сферу розслідування була справа з трамадолом. «Тоді це було модне молодіжне захоплення. На моїх очах друзі перетворилися на молодих старців, бо дія трамадолу була навіть не безпечнішою за опіум. З опіуму ще можна було «злізти», а з трамадолу вже ні. Я подумав, якщо я журналіст, то можу якось впливати на це. Так я поринув у журналістське розслідування». Розповідаючи про погрози від невідомих 2008-го року, з усмішкою зізнався, що справді захвилювався лише тоді, коли Наталія Мосейчук розповіла про них у прямому ефірі. «Чим більше публічності, тим більше ворогів. Уявіть собі страшного вампіра з іклами, а ви – це промінь світла. Єдине, чого вони бояться – це світло. З часом чутливість до небезпеки приглушується», - каже Жан Новосельцев. – «Важливо тільки встигнути випустити в ефір ваш матеріал до того як вам почнуть погрожувати. Чим раніше ви оприлюдните інформацію, тим безпечніше». На прохання прокоментувати поведінку правоохоронних органів під час побиття журналістів 18-го травня відповів лише, що Беркутівці були не місцеві, а з Харкова і Дніпропетровська, і тому не зорієнтувалися, адже їм було

Фото: Дмитро Загорулько

Жан Новосельцев, ведучий програми «Гроші» на «1+1» провів в Інституті журналістики майстер-клас «Псевдобезпека журналістських розслідувань», на якому розказав про свій шлях до теперішньої професії, свої найяскравіші та найцікавіші розслідування і дав декілька професійних порад майбутнім журналістам.

наказано не вступати в бої. Студенти натомість поцікавилися, як бути журналістам у таких ситуаціях. «Канали могли б забезпечувати своїх журналістів охороною. Охорона інколи рятує… інколи – ні. Хлопці, займайтеся спортом, а дівчата… користуйтесь тим, що ви дівчата», - відповідає гість. Відстоювати свої матеріали в редакції порадив колективно: «Один у полі не воїн. Якщо є колектив, то ніякий власник не диктуватиме вам правила». Жан Новосельцев також розповів про конфлікт з Комісією з журналістської етики: «Мене осудили за те, що чоловіка, якому міліція погрожувала розправою і який благав мене про допомогу, знімав не оператор каналу, а друг потерпілого. Пізніше втікача від міліції вона ж і затримала і він під тортурами змушений був написати, що це я його знайшов і змусив очорнити міліціонерів». Справа розвінчання метадоно��ої терапії теж не пройшла повз Жана. У 2007-му році Віктор Ющенко дозволив

«Столичний час» час» Спеціальний номер 16-18 №6, 23 травня 2013 «Столичний №61(453),

ввозити в Україну ці «ліки», чим посадив наркоманів на інший, «лікарський» наркотик. За сюжет на цю тему Жанові дякували в самій адміністрації президента та познайомили з очільниками СБУ, однак подальша спів праця не склалася: як тільки Жан розповідав їм, кого він хоче викрити, той магічним чином зникав і дістати його вже не було як. Студентам Новосельцев порадив вирішити, чи подобається їм така небезпечна професія: «Якщо так, то віддавайтеся їй цілком. На мисливця і звір біжить. Сюжету немає там, де немає журналіста, а якщо ви вірите, що щось знайдете, ви виграєте». Ще , за думкою Жана Новосельцева, журналісту обов’язково необхідно стояти за правду і за добро: «Тоді вам нічого боятися», не брехати в ефірі і не прослуховувати друзів (на його думку, це найбільш неетично). -А як вас змінила журналістика? -Я став бородатим! А взагалі журналіст – найнебезпечніша серед гуманітарних професій.

Ольга ГОЛОВКО

Народився 17 червня 1980 року у Харкові. За першою освітою педагог – вчитель валеології та фізкультури. У 2002-му закінчив Харківську державну академію харчування та торгівлі за спеціальністю «менеджер зовнішньоекономічної діяльності». Тоді ж почав працювати кореспондентом новин Харківської державної телерадіокомпанії. Згодом перейшов на харківський канал АТН, а за півроку отримав запрошення від телеканалу НТН і переїхав до Києва. У 2006 році перейшов на канал 1+1. Працював кореспондентом ТСН, з того часу і донині спеціалізується на журналістських розслідуваннях. Поштовхом до роботи у цій сфері стало те, що ще в дитинстві, живучи в «бандитському» районі Харкова, Жан дізнався з власного досвіду, що таке недоброзичливість людей у погонах. У 2008 році після циклу розслідувань «Жесть мундира» Новосельцев отримав на свою адресу ряд погроз від невідомих. СБУ було змушене надати журналісту охорону - більше місяця його охороняли бійці спецпідрозділу «Альфа». З 2010 року – один з організаторів журналістського руху «Стоп цензурі!». Веде спецпроект журналістських розслідувань «Особиста справа». У квітні 2011 року став ведучим програми «чоловічих» новин «Час пік» на каналі 2+2, а з вересня 2012 року – ведучий програми «Гроші».

Юлія ГОПАЛЮК

www.stolichnychas.com.ua www.stolichnychas.com.ua


6

«Гроші» на варті вашої фінансової безпеки

«Гроші» - це спеціальний проект соціальних розслідувань телеканалу 1+1. Журналісти цього проекту викривають хабарників, розслідують різноманітні економічні зловживання та на собі перевіряють, як діють жорстокі шахрайські схеми сучасних українських економічних злочинців.

Фото: kinovam.com

Оскільки використання прихованих камер заборонено, репортери іноді знімають на мобільний телефона. «Якщо ми говоримо про телевізійні розслідування, то основна проблема — показати сам процес скоєння злочину або як мінімум візуалізувати його. Ми все намагаємося перевіряти на собі. Самі плаваємо по пляжах олігархів, лаємося з приватною охороною, ходимо у секти та спілки до аферистів, влаштовуємося на роботи, які нас цікавлять...У телеку один кадр переконує більше за тисячу слів. Це доконаний факт, і знайти цей кадр — найбільший наш клопіт», — Максим Сухенко, головний редактор департаменту журналістських розслідувань телеканалу 1+1. Побачити журналістські розслідування актуальних таємниць телепроекту можна щопонеділка о 22.15 на 1+1.

Фото: groshi.1plus1.ua

Репортери проекту «Гроші» працюють під прикриттям, ведуть приховані зйомки, перевіряють різноманітні версії та показують зсередини, хто ж насправді заробляє гроші на людських бідах. Обираючи тему, репортери спираються на її потенційну цікавість для української аудиторії. Саме тому в програмі переважають соціальні розслідування. Головним принципом програми є проведення розслідування в рамках закону, а висновки повинні спиратися на перевірену інформацію. Кожне розслідування «Грошей» починається з офіційних запитів до правоохоронних органів України. Щоб показати розслідування зсередини, журналісти проекту «Гроші» часто працюють під прикриттям, вживаються у шахрайські схеми, влаштовують провокації та ведуть приховані зйомки.

Поліна ЗИМІНА

Події на екваторі фестивалю

Від грандіозного фіналу сорок шостого фестивалю нас відділяє лише кілька днів. Наближається до логічного завершення проект «Газета за 24 години», вже проведено низку майстер-класів за участю акул пера. Чим же здивує й зацікавить нас четвертий день «Журналістської весни-2013»? Читайте у анонсі подій четверга. Що? Міжнародна студентська конференція «Журналіст на варті традиційних медіа: альтернативне поле для існування», підбиття підсумків проекту «Газета за 24» (учасники - команди ІЖ КНУ та ІЖ БДУ), нагородження переможців, відзначення лауреатів премії імені Анатолія Москаленка. Де і коли? Зала Вченої ради Інституту журналістики (3 поверх), початок о 12.40.

Що? Виставка-ярмарок «Global Village» за участю іноземних гостей (організатори – AIESEC Україна). Де і коли? Фойє 1 поверху Інституту журналістики, з 14.10 до 17.00. Що? Майстер-клас «Виклики політичної журналістики» від публіциста та політичного журналіста Віталія Портнікова. Де і коли? Аудиторія №22, початок о 15.00.

Що? Конкурс краси та гармонії «Містер Х»(«Містер Інституту журналістики – 2013»). Учасники – Антон Скуратов, Влад Бакаліна, Антон Митник, Олексій Чубашев. Концертна програма від Альони Сильчук, колективу StarGirls, танцювальної студії StuDance, музичного гурту «ТакіІнші», Антона Тимошенка. Лоторея для глядачів. Модератор події – Вероніка Коробко.

Над випуском працювали:

Головний редактор: Дмитро Загорулько Літературний редактор: Тетяна Горбань Кореспонденти: Ольга Головко, Дмитро Гринченко, Сабіна Григоришина, Марина Гордієнко, «Столичний №61(453), «Столичний час» час» Спеціальний номер 16-18 №6, 23 травня 2013

Юлія Гопалюк, Сергій Головач, Володимир Древаль, Наталя Зміюк, Поліна Зиміна Дизайн і верстка: Дмитро Загорулько Фото: Дмитро Загорулько

Де і коли? Актова зала Інституту журналістики, початок о 17.30. Інформація може змінюватися, тож радимо оперативно перевіряти час початку заходів за оголошеннями організаторів, що розміщуються в наймасовіших куточках Інституту журналістики. День обіцяє багато цікавого – не пропустіть!

Дмитро ГРИНЧЕНКО

Друк: Марина Гордієнко Наклад 1 примірник. Мова видання: українська. «Столичний час», м.Київ www.stolichnychas.com.ua www.stolichnychas.com.ua


Столичний час №6