№ 32 (435) 20 квітня 2013, субота http://sivertime.com.ua
святині
фотома йстри
Заради вдалого кадру він готовий ризикувати
– Багато віруючих одужали після того, як попросили допомоги Божої Матері. Серед наших прихожан є раба Божа Валентина, у якої була четверта стадія раку, і лікарі вже відмовлялися оперувати її, – розповідає отець. – Вона молилася на цю ікону, і Божа Мати зціли ла її. Відтоді вже минуло понад десять років, а Валентина, дякувати Богу, жива й добре себе почуває. Справді, церква – це місце особливої Божої благодаті, де кожен на собі відчуває любов Божу, отримує віру і спокій. – А ще слід пам’ятати, що кожній людині Господь посилає тих, хто йому потрібен. Тому завжди треба цінувати всіх, хто поруч, – радить отець Іоанн. – Якщо ж у вас є проблеми щодо якоїсь люди ни, щиро помоліться за неї і помітите, що всі негаразди зникнуть.
Б
Настоятель Свято-іллінського храму протоієрей іоанн Шепіда
Про свою сім’ю
5
Початок на 1й стор.
лизько 15 тисяч фотографій, місяць виснажливих зйомок та монтажу, іноді навіть із ризиком для здоров’я, і портрет Чернігова готовий. Древні храми, старовинні будинки, типові бага топоверхівки, чернігівські вулички, крамниці й супермаркети, а також затишні сквери й метушливі пере хожі – все це, на думку Дмитра Торяника, надає місту унікальності та неповторності. Зйомки свого першого відеоро лика про Чернігів Дмитро почав у вересні минулого року. Молодий автор витратив майже місяць на те, щоб його зробити. З 40 тисяч фотографій до ролика увійшло тіль ки 15 тисяч. – Над роликом працювала ко манда… з однієї людини: я зняв, я змонтував, я розмістив відео в Інтернеті. Мою роботу глядаць ка аудиторія одразу сприйняла як презентацію Чернігова, – розпові дає Дмитро. – Хоча спочатку я ба нально планував апробувати нову техніку зйомки, – зізнається він. – Вирішив це зробити на прикладі міс та і зовсім з іншого боку показати Чернігів, переконати інших у тому, що він насправді прекрасний. Про славу я навіть не думав.
Втім, успіх до автора прийшов доволі швидко. Приблизно 90 ти сяч переглядів на YouTube та тисячі репостів відео у соціальних мере жах. Власне, саме такий, особли вий Чернігів цікавить глядача, адже Інтернетаудиторія доволі широка – ролик передивилися люди з різ них куточків світу. Дехто з них уже збирається приїхати до Чернігова і завчасно просить Дмитра про екскурсію. За словами чернігівця, під час роботи він використовував інтер вальну техніку зйомки (це коли фо тографують серію кадрів одного і того ж об’єкта з однієї точки через рівні проміжки часу). – Інтервали за такої зйомки мо жуть тривати від часток секунди (серійна зйомка) до кількох годин і навіть діб, – каже фотограф. – Я зні мав довготермінові процеси і робив проміжки між кадрами п’ять секунд. Процес зйомки доволі складний і довготривалий. Фотограф обирав заздалегідь визначене місце, ставив штатив і починав роботу. Іноді, щоб зробити вдалий кадр, Дмитру дово дилося стояти на одному місці по кілька годин. До дивака з фотока мерою часто підходили перехожі і навіть міліція, аби поцікавитися, що він робить.
– Якщо я бачив, що людина здат на сприйняти те, що я роблю, то все їй пояснював, якщо ні, відпові дав, що фотографую місто, – каже Дмитро Торяник. – Так само було і з міліцією. До мене ставилися з розу мінням, але заборонити зйомку все одно ніхто не може. Відзняте за день Дмитро монту вав того ж вечора, потім усі «шмат ки» з’єднував у один відеоряд. Найбільш красивим Чернігів зда ється Дмитру з висоти. Зрозуміло, дозволити собі знімати з повітряної кулі чи гелікоптера може не кожен, тому висотні фото автор робив із дахів та балконів будинків. Дмитро зізнається, що заради цікавого ка дру він готовий ризикувати. Для цього 22річний фотограф навіть перелазив із балкона на балкон на шістнадцятому поверсі. – Переліз успішно, без страховки, але розчарувався, адже ракурс мені не підійшов. Довелося повертати ся назад тим же способом, – при гадує Дмитро. Використовуючи унікальну тех ніку зйомки, чернігівець Дмитро Торяник змонтував два ролики про Чернігів – зимовий і літній. Жоден із них він не подавав на участь у конкурсах, оскільки не бачив у цьо му доцільності. – Вважаю, що Інтернетауди торія важливіша за глядачів теле бачення, – каже Дмитро. – Я мало цікавлюся призовим фондом. Хоча моє захоплення і не приносить фі нансового зиску, воно є своєрідним промоушеном автора. Сидіти склавши руки молодий фотограф не збирається і вже ду має над новою концепцією наступ ного ролика. – Гадаю, що зніматиму на висо ті, – каже фотограф. – До того ж, планую влітку проплисти мальов ничою Десною, щоб познімати річ кові пейзажі. Для втілення своїх задумів ав тор проморолика про Чернігів уже взявся шукати спонсорів, аби ті профінансували політ над міс том на повітряній кулі і забезпе чили більше доступу до бажаних об’єктів. Віталій НАЗАРЕНКО Фото з архіву Дмитра ТОРЯНИКА
Отець Іоанн живе і трудиться в Славутичі вже 15 років. А наро дився він на Львівщині у селі Бітля Турківського району у родині священнослужителя. – Для кожної людини батьківщина – особливе місце. На жаль, ни ні я рідко там буваю, хоча у Бітлі й досі живе моя бабуся, якій уже за 90, брат мого батька, – розказує отець Іоанн. – Наприкінці 80х наша сім’я переїхала до Чернігівської області у місто Семенівку, де батько став настоятелем церкви Казанської ікони Божої Матері. Там я закінчив школу, потім вступив до Київської духовної семінарії, навчався в академії. Моя мама і сестра і тепер живуть у Семенівці, на жаль, батька вже немає з нами. – А ви маєте власну родину? – запитую в отця. – Так, у мене чудова дружина – матінка Олена. Підростають дві доньки, старшій 15 років, меншій – 10. А третього квітня народився синочок, якого назвали Серафимом. Моя родина – це надійний тил. Якби не мав дружини і дітей, було б дуже важко. У мене є чимало дру зів священиків, котрі неодружені, монахи. Їхній подвиг більш складний, але в той же час їм набагато важче. Адже коли приходиш додому, де на тебе чекають рідні люди, це додає сил і розправляє крила. Я дякую Богу за таку чудову сім’ю, дружину, дітей, за батьків. Лариса ПОТАПЕНКО Фото автора
http://sivertime.com.ua