Issuu on Google+

http://sivertime.com.ua e-mail: despravda@ukr.net

№ 32 (435) 20 квітня 2013, субота ГОЛОВНА ГАЗЕТА ЧЕРНІГІВЩИНИ

Золоті у поштовиків і руки, і голоси!

фотома йстри

Заради вдалого кадру він готовий ризикувати

стор.2 Пенсіонер поплатився життям за самоправство

стор.3 Славутицькі святині

стор.4-5

інженер за освітою і митець за покликанням, 22-річний чернігівець Дмитро Торяник пропонує поглянути на Чернігів під особливим ракурсом. автор одного з найпопулярніших промо-роликів про місто над Десною переконаний: таким древній Чернігів ще не бачили. Завдяки щоденній та наполегливій праці, а також використанню особливої техніки зйомки, Дмитру вдалося у своєму відеоролику показати Україні та світу інший Чернігів – сучасний та європейський.

стор.5

м и г о р До икам н т а л ! п и д к е н р у р пе а д о п і г о р до

Передплатіть «Деснянку вільну» на ДРУГе півріччя 2013 року і отримайте шанс виграти головний приз –

золоту прикрасу! 8

умови акції на стор. ПеРеДПлаТНі іНДеКСи:

49087 – дворазовий випуск; 49088 – четверговий випуск


2

№ 32 (435) 20 квітня 2013, субота http://sivertime.com.ua

інф орм а цій н и й простір

Бурхливий перший рік асоціації 20 квітня виповнюється рівно рік, як у нашій області створено асоціацію спортивних журналістів. Вона діє вже понад десять років, підтримуючи традиції і ставши спадкоємицею федерації спортивних журналістів України.

О

Фундатори асоціації спортивних журналістів Чернігівської області після закінчення установчих зборів 20 квітня 2012 року

сновна мета асоціації спортивних журналістів України (АСЖУ) – активне сприяння розвитку фізкультури і спорту, спортивної журналістики. Сьогодні в лавах АСЖУ країни близько 700 членів, які представляють усі провідні ЗМІ України. Тепер серед них і журналісти Чернігівської області. До того ж, ма­ буть, найбільше вони представляють газету «Деснянка вільна». Рік, що минув, для обласної асоціації був плідним. На найвищому рівні пропаганда спортивних досягнень, здо­ рового способу життя, допомога в сприянні вирішення проблем, які накопичилися в спортивному господарст­ ві, – це неповний перелік тих питань, якими перейма­ лася асоціація за звітний період. Були і гучні перемоги. Наприклад, на щорічному підбитті підсумків АСЖУ від­ значено Сергія Гайдука в номінації «Зал слави. Золотий фонд АСЖУ», фотожурналіста Віктора Кошмала. А Віктор Береговий став лауреатом Всеукраїнського конкурсу «Колос» спортивний­2012». Активний рік для обласної асоціації триває. Попереду нові завдання, нові звершення. Весняний призоВ

Чернігівці служитимуть в елітних частинах 17 квітня в Чернігові вкотре урочисто відправляли призовників до військових частин.

31

юнаку випала честь служити в еліті Київського гарнізону – роті почесної варти окремого Ново­ російсько­Київського полку Президента України і 101­й бригаді охорони Генерального штабу Збройних Сил України. Слід зазначити, що цієї весни на військову службу з Чернігівської області загалом буде призвано 490 юнаків. Більшість із них (300) проходитимуть строкову службу в Збройних Силах України, а інші – в частинах внутріш­ ніх військ МВС України і Державної спеціальної служби транспорту України.

http://sivertime.com.ua

наші партнери

Золоті у поштовиків і руки, і голоси! Коли «Деснянка вільна» завітала до 5-го відділення поштового зв’язку м. Чернігова, чесно кажучи, була приємно здивована. Жінки з граблями, віниками, лопатами влаштували на прилеглій території справжній суботник. Швидкі та завзяті листоноші на чолі з заступником начальника відділення Оленою Близнюк не лише трудилися заради чистоти довкілля, а й раділи весняному сонечку, теплому вітру і залюбки дали нам коротенькі інтерв’ю. Заступник начальника 5-го відділення поштового зв’язку Олена Близнюк за старшу: – Наш керівник Світлана Пет­ ровська нині на лікарняному, отож її обов’язки виконую я. «Боремося» зі сміттям щовесни і щоосені. Дружно і з неабияким задоволенням наводимо з дівчатами скрізь лад. Ніхто із спів­ робітників роботи не цурається, всі трудяться, як бджілки. Розповіла Олена Близнюк трішки й про будні поштовиків: – У нашому відділенні працює два­ надцять листонош. Обслуговують во­ ни дільниці у двох районах Чернігова – Новозаводському та Деснянському. Це вулиці Шевчука, Богунського, П’ятницька, Котляревського, пр­т Миру… І приват­ ний сектор, і багатоповерхові будинки. Кореспонденцію та продовольчі товари дівчата розносять у величезних сумках, велосипедами не користуються, бо та­ кий транспорт без нагляду не залишиш біля під’їзду. Відділення надає населенню понад сорок послуг. Серед колег за по­ казниками ми серед кращих! На запитання, чи нині люди не ста­ ли менше читати і виписувати газет, пані Олена відповіла: – Ні, клієнтів вистачає. Якщо порів­ нювати з минулими роками, то кіль­ кість передплатників у нас на тому ж рівні, іншими словами, ситуація ста­ більна. А взагалі, колектив постійно намагається якнайкраще розповісти чернігівцям про те чи інше видання. Та й ви, наші партнери, стараєтеся писати цікаво, не вульгарно, як то кажуть, без чорнухи… Нині життя й так нелегке, отож людям ліпше читати про позитивне та приємне. Листоноша Тетяна Нехай у 5­му відділенні працює дуже давно, одра­ зу після закінчення школи, із 1977 ро­ ку. Своїх клієнтів вона дуже любить: – Вони для мене дуже дорогі! До кого не зайди, всі хочуть чаєм напоїти, щоб затрималася і поговорила. Називають мене «Таня, Танєчка,Танюша». Приємно, звісно, але мені вже далеко не 25… Є серед клієнтів пан Лоєвський, який на всі свята телефонує на пошту і вітає мене віршованими рядками. Кому та­ ке не сподобається? Часто згадую молоді роки. Коли фасували періодику, дружно співали українські народні пісні. Дехто із лю­ дей, що якраз відвідували відділення, навіть відчиняли двері до нашого ка­ бінету, аби пересвідчитися, чи, бува, не радіо то звучить. Золоті у пошто­ виків голоси!

Софія Сопун, Олена Кирієнко та Тетяна Рябцева

А листоноша Людмила Кузьменко, яка працює тут із 1985 року, за­ значила: – Такого дружнього колективу, як у 5­му відділенні, більше ніде немає. Ми не лише допомагаємо і підтримуємо одне одного у скрутні хвилини, а й радіємо та відзначаємо свята. У та­ кій атмосфері працювати за радість. Відчиняємо двері відділу достав­ ки. Тут по­іншому кипить робота: жін­ ки квапливо перебирають періодику і складають її купками. Виявляється, Олена Кирієнко трудиться листоношею тринадцять років, а до того була… фо­ тографом. Навчалася цій спеціальності у профтехучилищі № 9 м. Чернігова. Після декретної відпустки фотоательє, де вона працювала, закрили, отож вла­ штувалася на пошту. І не жалкує. Оператор із доставки Софія Сопун третього березня відзначила 38 років трудової діяльності у відді­ ленні поштового зв’язку: – Родом із Білорусі, але давно вже там не живу. Річ у тім, що я працю­ вала провідником залізничного потя­ гу і одного разу, коли ми їхали через Україну до Ленінграда, у вагоні познайо­ милася із майбутнім чоловіком. Це бу­

ло кохання з першого погляду! Відтоді чимало поїздів промчало, а ми з моїм благовірним як і за молодих літ жи­ вемо душа в душу. До речі, він у мене також зв’язківець. Разом виховали двох дітей і діждалися трьох онуків. Скоро на пенсію збираюся, але попрацювати ще хочеться… Поки не виженуть, си­ дітиму, – жартує колишня провідниця. За фахом медик та економіст­бух­ галтер Тетяна Рябцева обрала профе­ сію листоноші, бо на той час її вла­ штовував робочий графік, адже вона виховувала маленьку дитину. Нині ма­ ля підросло, а мама змінювати місце роботи не збирається. Ми поцікави­ лися у невисокої та тендітної жінки, чи не важка у неї поштарська сумка і як вона справляється самотужки. – Інколи зважуємо свої «багажі», і навіть не віриться, що вони можуть бути і тридцять кілограмів! Не зна­ ємо, як вдається їх носити, але носи­ мо і носитимемо! Від усієї душі бажаємо трудів­ ницям 5­го відділення поштового зв’язку міцного здоров’я та вдяч­ них клієнтів. Лариса ГАЛЕТА Фото автора


№ 32 (435) 20 квітня 2013, субота http://sivertime.com.ua

3

п о м е р у ч у ж і й к В а р т и рі

ПеНСіОНеР ПОПлаТиВСя ЖиТТям за самоправство Вибив двері, проникнув до квартири, пройшов кілька кроків і… помер. Така доля спіткала пенсіонера Станіслава Рябченка – одного з претендентів на житло чернігівської родини Єреськів. Незважаючи на заборону суду, чоловік уже вдруге намагався проникнути до спірної квартири тоді, коли господарів оселі не було вдома. Бездиханне тіло пенсіонера знайшли сусіди Тетяни та Бориса Єреськів, а ті викликали міліцію.

З

а словами Тетяни Єресько, зран­ ку їй зателефонувала сусідка і повідомила, що незнайомий вибиває вхідні двері до її квартири. Власниця оселі одразу ж викликала міліцію. Вже за 15 хвилин наряд пра­ воохоронців був біля багатоповер­ хівки на вулиці Рокоссовського, 27 – саме там живе багатостраждальна родина Єреськів. – Раніше за нас із міліцією до квар­ тири зайшла моя мама, яка меш­ кає поруч, – розповідає Тетяна. – Спочатку вона подумала, що люди­ на, котра лежала обличчям донизу, – мій чоловік. Потім до тіла підійшов міліціонер, помацав пульс і сказав, що людина мертва, – з жахом при­ гадує жінка. – Після того, як пере­ вернули труп, я впізнала у нь��му Станіслава Рябченка. Лікарі швидкої, які прибули на місце події, також констатували смерть чоловіка. Претендент на спірне житло прийшов не з порожніми руками. Поруч правоохоронці знайшли со­ киру, мотузку, дриль та кілька ма­ сивних залізних предметів. – Місце злочину сфотографува­ ли експерти, зібрали речі померло­ го в пакет і відвезли, – повідомляє правозахисник Віктор Тарасов. – Тіло Рябченка пізніше загорнули в поліетиленовий мішок і направили на експертизу. Попередньо правоохоронці встановили, як чоловік потрапив на той світ.

За словами начальника центру громадських зв’язків УМВС України в Чернігівській області Сергія Бриля, працівники міліції під час попереднього огляду не ви­ явили на чоловікові ознак насиль­ ницької смерті. Сергій Бриль також повідомив, що попередня причина смерті, за словами судово­медич­ них експертів, – серцевий напад. Під час розтину тіла нападника був присутній прокурор Чернігова. У прес­службі прокуратури Чернігівської області повідомили, що процесуальне керівництво про­ водить міська прокуратура, а ві­ домості за фактом смерті занесе­ но до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Нагадаємо, що за втручання обласної прокуратури виконавча служба призупинила зобов’язання Єреськів звільнити житло. «За попередніми даними, грома­ дянин Р., котрого за рішенням суду визнано власником цього житла, са­ моправно проникнув до квартири. Це вже не перша його спроба зайти до квартири, яка є об’єктом судо­ вого спору. Раніше за такі дії сто­ совно нього вже було відкрито кри­ мінальне провадження за ст. 356 КК України (самоправство)», – йдеться у повідомленні прес­служби проку­ ратури Чернігівської області. Нагадаємо, що 19 березня ни­ нішнього року Станіслав Рябченко, озброївшись сокирою, пробрався до квартири Єреськів, коли госпо­

дарі разом із неповнолітньою донь­ кою були вдома. За словами Тетяни Єресько, то­ ді пенсіонер, тримаючи в руках сокиру, вимагав від господарів по­ кинути їхню оселю. Жінка уточни­ ла, що родина Рябченків далеко не бідна. На покійного пенсіонера була оформлена трикімнатна квар­ тира поліпшеного планування в Чернігові, а сам він мешкав у дво­ поверховому будинку в селі Анисів Чернігівського району. Після трагічної історії у спір­ ній квартирі Тетяна Єресько спо­ дівається, що війна за квадратні метри закінчиться. Втім, її чоловік не впевнений у позитивному фіна­ лі. Борис Єресько вважає смерть Станіслава Рябченка провидінням Усевишнього: – Це йому Божа кара за наші му­ ки, – каже чоловік. – Гадаю, що про­ тистояння навколо нашого житла так просто не закінчиться, адже у померлого залишилися дружина та син, які успадкують усі права на йо­ го нерухомість. А поки вирішується доля кон­ флікту, Єреськи ставлять нові вхідні двері, цього разу надійніші. Нагадаємо, внаслідок афери не­ добросовісного інвестора двокім­ натна квартира в Чернігові стала об’єктом протистояння між ро­ диною Єреськів та Станіславом Рябченком.

Тетяна Єресько з правоохоронцями біля дверей своєї квартири

Віталій НАЗАРЕНКО Фото Віктора ТАРАСОВА

Працюють експерти

о ц е та к п р и б ра л и!

Чернігівські комунальники познущалися У Чернігові небачений резонанс викликало ранкове прибирання сміття працівниками комунальних служб. Здавалося б, що ж незвичайного у повсякденному прибиранні, якби не одне «але»… За рядно у комунальників був… Державний прапор України!

над Державним прапором «Доки у соціальних мережах обговорюють невдалу фразу Івана Урганта, звичайні україн­ ці також не зовсім етично використовують Державний прапор України», – написала на своїй сторінці у мережі Фейсбук чернігівський блогер Алла Філатова. Вона виклала фотографії, зроблені зранку в середу з вікна однієї з чернігівських багато­ поверхівок. На фото видно, як працівники ко­ мунальних служб складають сміття на держав­ ний символ. З відповідною реакцією не забарилася і про­ куратура Чернігівщини, яка вирішила все пе­ ревірити. Інформацію за вказаним фактом прокурату­ ра внесла до Єдиного реєстру досудових роз­ слідувань за ознаками кримінального правопо­ рушення, передбаченого ч. 1 ст. 338 КК України (наруга над державними символами). «Досудове розслідування доручено слідчому відділу Чернігівського МВ УМВС України в облас­ ті. Процесуальне керівництво розслідуванням

веде прокуратура м. Чернігова», – йдеться у по­ відомленні прес­служби обласної прокуратури. Самі ж комунальники виправдовуються: не мали й гадки, що нагрібають сміття на Державний прапор України. В інтерв’ю місце­ вому телеканалу «Дитинець» прибиральниця КП «Деснянське» Галина Миколаївна розпо­ віла, що вантажила сміття не на прапор, а на ганчірку, а її дії не мали злого умислу. – Ця «тряпка» лежала в сміттєвому баку, – ка­ же прибиральниця комунального підприємства. – Хіба ж я навмисно? Як тут з’явився прапор, не знаю, адже двері постійно відкриті. Та я лише двічі викинула і все. Я ж не знала, що то прапор. Хіба схожа на хвору? Взагалі­то я за Януковича голосувала. Якщо вину прибиральників доведуть, їм за­ грожує покарання – штраф до п’ятдесяти нео­ податковуваних мінімумів доходів громадян або арешт терміном до шести місяців. Віталій ОЗЕРСЬКИЙ Фото Алли ФіЛАТОВОї

http://sivertime.com.ua


4

№ 32 (435) 20 квітня 2013, субота http://sivertime.com.ua

Д у Х о В н іс т Ь

Славутицькі «Церква – це не стіни і дах, а віра і життя...» Святитель іоанн Златоуст

Свято-іллінський храм та церква Архистратига Михаїла

Золотоверхі куполи Свято-іллінського храму видніються, ще не доїжджаючи до Славутича. Здається, вони простирають своє благодатне сяйво над усім містом. До речі, Славутич – наймолодше місто України, середній вік його жителів – 34 роки. і хоча адміністративно воно підпорядковане Київській області, географічно розташоване у Чернігівській. «Деснянці вільній» випала нагода поспілкуватися з настоятелем Свято-іллінського храму протоієреєм іоанном Шепідою, який розповів багато цікавого про Славутич, його жителів, історію будівництва храмового комплексу та святині малого храму архистратига михаїла.

Місто, де живуть герої

Славутич збудували вже після аварії на Чорнобильській станції. Тут проживають переважно переселенці із зони відчу­ ження, зокрема персонал, що обслуговує Чорнобильську АЕС. – Кожен день, йдучи містом, я зустрічаю героїв. Це люди, які насправді врятували щонайменше Європу від того страш­ ного, що могло статися, – каже отець Іоанн. – Дехто з них віддав своє здоров’я. На жаль, серед нас немає вже тих, що пожертвували своїм життям. Усе це накладає особливий від­ биток на світосприйняття. Жити поряд із такими людьми – велика честь для кожного.

Будівництво Свято-іллінського храму триває 14 років

На початку 90­х у Славутичі було вирішено звести храм, який мав стати правонаступником церкви святого пророка Іллі, розташованої у Чорнобилі. Після аварії жителів міста виселили, і ніхто не міг навіть уявити, що у тій церкві й до­ нині відбуватимуться богослужіння. – Спроектував славутицький Свято­Іллінський храм архі­ тектор Олег Слєпцов, – розповідає настоятель храму. – Це буде унікальна споруда доволі складної архітектури, заввишки 42 метри. Перший камінь фундаменту, а також благословенну грамоту та мощі святих було закладено 1 червня 1999 року. На жаль, будівництво просувається повільно, не так швид­ ко, як нам би хотілося. На деякий час, через брак коштів, бу­ дівельні роботи взагалі довелося призупинити. Але, дякува­ ти Богові, знайшлися добрі помічники, і за останні півтора року нам вдалося дійти до куполів. До речі, кошти на них збирали працівники станції. Сподіваємося, що через два роки у Свято­Іллінському храмі відбудеться перше богослужіння.

– У нас створено всі умови для всебічного розвитку ди­ тини – працюють гуртки, спортивні секції, творчі студії. Такою кількістю і різноманіттям дитячих закладів не може похвалитися жодне місто, – впевнений отець Іоанн. – Ми постаралися і при храмі зробити дещо для діток, зокрема працюють недільна школа, театральна студія. За кілька днів вихованці нашої студії представлять нове дійство, в якому покажуть молоді всю згубність такого явища, як наркома­ нія. Водночас діти готують вистави і до радісних свят – Дня Перемого, Пасхи. А ще кожної середи я викладаю у третій школі основи християнської етики. Звичайно, мова не йде про якісь оціноч­ ні категорії. Я розповідаю про те, що є доброго у християн­ стві, що воно дало світу, зокрема нашій країні. Всі заняття відбуваються у формі діалогу, бо дуже важливо, щоб діти не були пасивними слухачами. Кожного разу, коли у церкві Архистратига Михаїла відбува­ ються богослужіння, згадують і героїв­чорнобильців, які вже відійшли у вічність. У храмі є список ікони «Чорнобильський

ікони з Чорнобильської зони

Святині зони відчуження Коли після аварії люди залишали свої домівки, вони не брали з собою нічого, крім документів. Усе нажите не одним поколінням місцевих жителів залишилося у зоні відчуження. Цим скористалося немало мародерів, не цуралися вони і то­ го, що залишилося в церквах. Правоохоронці затримали ба­ гато таких крадіїв, а цінні експонати повернули в святі місця. – Мілі��іонери передали нашому храму 11 ікон, – зазна­ чив отець Іоанн. – Серед них образи мученика Харлампія, святителя Миколая, написані у ХVІІ­ХVІІІ століттях. Також велика ікона Архистратига Михаїла. Цікаво, що люди збе­ рігали її у зерні. До речі, перед тим, як передати ці ікони, спеціалісти за­ міряли рівень радіації, він у кілька разів перевищував норму. Коли ми привезли образи до нашого храму і заміряли радіа­ ційний фон, показання були у межах норми.

А поки що прихожани мають можливість приходити на служби до малого храму, збудованого у 2004 році поруч із основним. Церкву благословив предстоятель УПЦ митропо­ лит Володимир і назвав її на честь Архистратига Михаїла, що дуже символічно, адже на гербі Славутича зображено саме цього святого. Він оберігає місто. – Коли стало зрозуміло, що будівництво великого храму триватиме набагато довше, ніж ми планували, колегіаль­ но ухвалили рішення звести поруч невелику церкву, – зізна­ ється отець Іоанн. – Ми збудували її досить швидко, менше ніж за два роки. До цього богослужіння відбувалися в одному з котеджів у Київському кварталі. Але місця для всіх у ньо­ му не вистачало.

Чудотворні зцілення

Славутич – місто для дітей

http://sivertime.com.ua

Спас». Саму ж ікону було написано на замовлення ліквіда­ торів у 2003 році з благословення митрополита Київського і всієї України Володимира. За досить короткий, як для ікони, час вона стала особливо шанованою серед християн. Унікальність її в тому, що напе­ рекір традиціям іконопису, Господа на ній зображено разом із людьми. Ісус Христос стоїть на хмарі у центрі композиції, праворуч – Архистратиг Михаїл, ліворуч – Богородиця Марія. А під ними – обпалена смертоносним радіаційним вогнем земля із єдиним уцілілим деревом посередині. – Наш список цієї ікони трохи відрізняється від оригіналу, але лише тим, що на задньому плані біля живих людей зобра­ жено Свято­Іллінську церкву, що нині будують у Славутичі, – пояснює настоятель храму.

«Чорнобильський Спас»

З благословення митрополита Володимира

Понад третина жителів Славутича – діти, тому там дуже багато закладів для малят, школярів та молоді.

Таким буде Свято-іллінський храмовий комплекс

Список ікони «Чорнобильський Спас»

Є в малому храмі і список ікони Божої Матері «Всецариця». Це чудотворний образ, перед яким люди моляться за зці­ лення від онкологічних хвороб.


№ 32 (435) 20 квітня 2013, субота http://sivertime.com.ua

святині

фотома йстри

Заради вдалого кадру він готовий ризикувати

– Багато віруючих одужали після того, як попросили допомоги Божої Матері. Серед наших прихожан є раба Божа Валентина, у якої була четверта стадія раку, і лікарі вже відмовлялися оперувати її, – розповідає отець. – Вона молилася на цю ікону, і Божа Мати зціли­ ла її. Відтоді вже минуло понад десять років, а Валентина, дякувати Богу, жива й добре себе почуває. Справді, церква – це місце особливої Божої благодаті, де кожен на собі відчуває любов Божу, отримує віру і спокій. – А ще слід пам’ятати, що кожній людині Господь посилає тих, хто йому потрібен. Тому завжди треба цінувати всіх, хто поруч, – радить отець Іоанн. – Якщо ж у вас є проблеми щодо якоїсь люди­ ни, щиро помоліться за неї і помітите, що всі негаразди зникнуть.

Б

Настоятель Свято-іллінського храму протоієрей іоанн Шепіда

Про свою сім’ю

5

 Початок на 1­й стор.

лизько 15 тисяч фотографій, місяць виснажливих зйомок та монтажу, іноді навіть із ризиком для здоров’я, і портрет Чернігова готовий. Древні храми, старовинні будинки, типові бага­ топоверхівки, чернігівські вулички, крамниці й супермаркети, а також затишні сквери й метушливі пере­ хожі – все це, на думку Дмитра Торяника, надає місту унікальності та неповторності. Зйомки свого першого відеоро­ лика про Чернігів Дмитро почав у вересні минулого року. Молодий автор витратив майже місяць на те, щоб його зробити. З 40 тисяч фотографій до ролика увійшло тіль­ ки 15 тисяч. – Над роликом працювала ко­ манда… з однієї людини: я зняв, я змонтував, я розмістив відео в Інтернеті. Мою роботу глядаць­ ка аудиторія одразу сприйняла як презентацію Чернігова, – розпові­ дає Дмитро. – Хоча спочатку я ба­ нально планував апробувати нову техніку зйомки, – зізнається він. – Вирішив це зробити на прикладі міс­ та і зовсім з іншого боку показати Чернігів, переконати інших у тому, що він насправді прекрасний. Про славу я навіть не думав.

Втім, успіх до автора прийшов доволі швидко. Приблизно 90 ти­ сяч переглядів на YouTube та тисячі репостів відео у соціальних мере­ жах. Власне, саме такий, особли­ вий Чернігів цікавить глядача, адже Інтернет­аудиторія доволі широка – ролик передивилися люди з різ­ них куточків світу. Дехто з них уже збирається приїхати до Чернігова і завчасно просить Дмитра про екскурсію. За словами чернігівця, під час роботи він використовував інтер­ вальну техніку зйомки (це коли фо­ тографують серію кадрів одного і того ж об’єкта з однієї точки через рівні проміжки часу). – Інтервали за такої зйомки мо­ жуть тривати від часток секунди (серійна зйомка) до кількох годин і навіть діб, – каже фотограф. – Я зні­ мав довготермінові процеси і робив проміжки між кадрами п’ять секунд. Процес зйомки доволі складний і довготривалий. Фотограф обирав заздалегідь визначене місце, ставив штатив і починав роботу. Іноді, щоб зробити вдалий кадр, Дмитру дово­ дилося стояти на одному місці по кілька годин. До дивака з фотока­ мерою часто підходили перехожі і навіть міліція, аби поцікавитися, що він робить.

– Якщо я бачив, що людина здат­ на сприйняти те, що я роблю, то все їй пояснював, якщо ні, відпові­ дав, що фотографую місто, – каже Дмитро Торяник. – Так само було і з міліцією. До мене ставилися з розу­ мінням, але заборонити зйомку все одно ніхто не може. Відзняте за день Дмитро монту­ вав того ж вечора, потім усі «шмат­ ки» з’єднував у один відеоряд. Найбільш красивим Чернігів зда­ ється Дмитру з висоти. Зрозуміло, дозволити собі знімати з повітряної кулі чи гелікоптера може не кожен, тому висотні фото автор робив із дахів та балконів будинків. Дмитро зізнається, що заради цікавого ка­ дру він готовий ризикувати. Для цього 22­річний фотограф навіть перелазив із балкона на балкон на шістнадцятому поверсі. – Переліз успішно, без страховки, але розчарувався, адже ракурс мені не підійшов. Довелося повертати­ ся назад тим же способом, – при­ гадує Дмитро. Використовуючи унікальну тех­ ніку зйомки, чернігівець Дмитро Торяник змонтував два ролики про Чернігів – зимовий і літній. Жоден із них він не подавав на участь у конкурсах, оскільки не бачив у цьо­ му доцільності. – Вважаю, що Інтернет­ауди­ торія важливіша за глядачів теле­ бачення, – каже Дмитро. – Я мало цікавлюся призовим фондом. Хоча моє захоплення і не приносить фі­ нансового зиску, воно є своєрідним промоушеном автора. Сидіти склавши руки молодий фотограф не збирається і вже ду­ має над новою концепцією наступ­ ного ролика. – Гадаю, що зніматиму на висо­ ті, – каже фотограф. – До того ж, планую влітку проплисти мальов­ ничою Десною, щоб познімати річ­ кові пейзажі. Для втілення своїх задумів ав­ тор промо­ролика про Чернігів уже взявся шукати спонсорів, аби ті профінансували політ над міс­ том на повітряній кулі і забезпе­ чили більше доступу до бажаних об’єктів. Віталій НАЗАРЕНКО Фото з архіву Дмитра ТОРЯНИКА

Отець Іоанн живе і трудиться в Славутичі вже 15 років. А наро­ дився він на Львівщині у селі Бітля Турківського району у родині священнослужителя. – Для кожної людини батьківщина – особливе місце. На жаль, ни­ ні я рідко там буваю, хоча у Бітлі й досі живе моя бабуся, якій уже за 90, брат мого батька, – розказує отець Іоанн. – Наприкінці 80­х наша сім’я переїхала до Чернігівської області у місто Семенівку, де батько став настоятелем церкви Казанської ікони Божої Матері. Там я закінчив школу, потім вступив до Київської духовної семінарії, навчався в академії. Моя мама і сестра і тепер живуть у Семенівці, на жаль, батька вже немає з нами. – А ви маєте власну родину? – запитую в отця. – Так, у мене чудова дружина – матінка Олена. Підростають дві доньки, старшій 15 років, меншій – 10. А третього квітня народився синочок, якого назвали Серафимом. Моя родина – це надійний тил. Якби не мав дружини і дітей, було б дуже важко. У мене є чимало дру­ зів священиків, котрі неодружені, монахи. Їхній подвиг більш складний, але в той же час їм набагато важче. Адже коли приходиш додому, де на тебе чекають рідні люди, це додає сил і розправляє крила. Я дякую Богу за таку чудову сім’ю, дружину, дітей, за батьків. Лариса ПОТАПЕНКО Фото автора

http://sivertime.com.ua


6

№ 32 (435) 20 квітня 2013, субота http://sivertime.com.ua слаВетні імена

День за днем 23 квітня – Всеукраїнський день психолога Без порад у цьому житті прожити немож­ ливо. А поради психо­ лога – взагалі неоцінен­ на послуга. У наш високотехно­ логічний вік допомога психолога – ланка, яка допомагає утриматися в потоці інформації. Тому українські психологи ре­ гулярно зустрічаються на засіданнях круглого столу, щоб обговорити актуальні проблеми, що стосуються кожного члена нашого суспільства, чи то він інже­ нер, чи кондитер або робітник. Сьогодні психологи працюють у різних сферах суспільства. На кожному сучасному підприємстві є менеджер з персоналу, який бере безпосередню участь у житті колективу, починаючи від прийому на роботу і закінчуючи ви­ рішенням конфліктних ситуацій.

24 квітня – День солідарності молоді Це свято відзнача­ ється щорічно з 1957 року, коли Всесвітня федерація демокра­ тичної молоді виріши­ ла привернути увагу влади та ЗМІ до про­ блем, із якими зіштовхуються молоді люди. Цього дня молодь усієї планети збирається на з’їзди, щоб обговорити актуальні питання. А їх, на жаль, з роками накопичується все більше. У наш час бути молодим непросто. Такі фактори, як без­ робіття, мізерні заробітки, висока оплата за освіту і медицину не можуть позитивно впливати на гармо­ нійний розвиток особистості. Але опускати руки теж не слід. Молодим боротися простіше. Головне, знати, що можна зробити в тій чи іншій ситуації.

24 квітня – День секретаря Своєю появою свято зобов’язано США, коли в 1952 році Національна асоціація секретарів взяла ініціативу в свої руки, щоб оцінити ваго­ мий внесок у загальну спра­ ву цих офісних працівників. Професія секретаря, за ре­ зультатами статистичних досліджень, входить до п’ятірки найпопулярніших і затребуваних у світі. Адже в слові «секретар» закладено багато значень: діловод, офіс­ме­ неджер, помічник керівника, адміністратор, референт, стенографіст. Саме від них залежить успішна і безпере­ бійна робота офісу і компанії в цілому. Ось чому керів­ ники цінують своїх секретарів і не люблять їх міняти.

Ніжин на карті лисянського Його ім’я занесене в усі універсальні енциклопедії світу. В історії епохи великих географічних відкриттів воно в одному ряду з іменами Колумба і магеллана, лаперуза і Кука, багатьох інших видатних мореплавців і мандрівників.

Т

ак починається книжка журналіс­ та Володимира Сапона і науковця, доктора історичних наук Віктора Шевченка «Одіссея Юрія Лисянського», яку вони презентували в міській біблі­ отеці Ніжина, місті, де народився і ви­ ріс герой. Цим заходом і розпочалося відзначення 240­річчя від дня народження мореплавця. А напередодні експозицію, присвячену ви­ датному земляку, оновив історичний від­ діл Ніжинського краєзнавчого музею імені Івана Спаського. Раритетні видання вистав­ лені в Музеї рідкісної книги Ніжинського держуніверситету імені Миколи Гоголя. 1824 року Юрій Лисянський відвідав рід­ не місто, де мешкали його родичі. Він при­ віз видання своєї книги «Путешествие во­ круг света на корабле «Нева» в 1803­1806 годах», яку видав 1812 року власним ко­ штом накладом 200 примірників. За однією з версій, один комплект автор особисто передав у бібліотеку гімназії вищих наук князя Безбородька, а другий – директору цієї гімназії Івану Орлаю. Невідомо, чи був дарчий напис. Адже цінний фоліант рес­ таврували в ХХ столітті і повністю пере­ клеїли форзац.

http://sivertime.com.ua

Пам’ятник Юрію Лисянському в Ніжині

компанія «Аерофлот» на його честь на­ звала літак. У Ніжині є вулиця Юрія Лисянського. 1973 року до 200­річчя від дня його народження на вулиці Гоголя, непо­ далік від церкви Іоанна Богослова, в якій служив батько дослідника, від­ крито пам’ятник. Сюди поклали квіти депутати міської ради, представники громадськості. Вони планують онови­ ти навколишній сквер. Юрій Лисянський «кинув якір», як він написав у власній епітафії, 22 лютого 1937 року і був похований в Олександро­ Невській лаврі в Петербурзі. Надія ОНИЩЕНКО

тВорчі Вечори

і вірші, і пісні, і коровай людно було нещодавно у Коропському районному Будинку культури, де зібралися не лише коропчани, а й жителі багатьох сіл. Приводом для зустрічі став творчий вечір Василя Кирилюка, знаної і шанованої в районі людини.

В

асиль Денисович поєднав 60­річний ювілей із презентацією своєї нової поетичної збірки «Любов з першого погляду». А ще цього вечора, що тривав дві з половиною години, зву­ чали авторські пісні Кирилюка – як нові, так і ті, що вже багато років лунають на теренах України. Він буквально опинився у морі квітів від своїх шанувальни­ ків. Привітати ювіляра приїхали і старший брат Антон із донь­ кою та привезли пишний коровай, яким Василь Денисович при­ гостив товариство.

26 квітня – День пам’яті Чорнобиля 26 квітня 1986 сталася техногенна катастрофа, звістка про яку облетіла весь світ. Спочатку ситу­ ацію не дуже висвітлю­ вали. Але з часом замов­ чувати очевидні факти стало неможливо. І до­ велося­таки визнати, що на Чорнобильській АЕС стався потужний вибух. Світова громадськість була вра­ жена масштабами катастрофи, оскільки було зруйновано реактор четвертого блоку АЕС, і в атмосферу потрапило близько 190 різних радіоактивних речовин. Ядерна сти­ хія призвела до тяжких наслідків. Величезні площі землі стали непридатними для проживання людей і тварин, використання рослин. Люди самовіддано боролися з на­ слідками катастрофи. Були задіяні фахівці різного профі­ лю, багато з яких опісля передчасно відійшли у вічність. Із часу Чорнобильської катастрофи минуло 27 ро­ ків. Однак люди досі відчувають згубний вплив на все живе цієї техногенної біди.

Книга супроводжується унікальним ат­ ласом великих розмірів «Собрание карт и рисунков к путешествию Ю. Лисянского». Тут замальовано різноманітні побутові та ритуальні речі з етнографічної колекції мореплавця: одяг жителів Аляски, їхні транспортні засоби, флора і фауна регіо­ ну. Завершується атлас картою земної кулі та маршрутом корабля «Нева». На карті Юрій Лисянський позначив місто Ніжин. Двоюрідний брат Юрія Іоанн Лисян­ ський подарував гімназії англійський переклад згаданого раритету, виданий у Лондоні і доповнений порівняно з ро­ сійським. Олександр Гадзінський пере­ кладає мемуари українською мовою. Для їх видання потрібно 25 тисяч гривень. Іменем Юрія Лисянського на гео­ графічній карті світу названо відкритий ним острів, що належить до архіпелагу Гавайських островів, півострови на узбе­ режжі Охотського моря та на узбережжі Північної Америки, затоку, мис, підводну гору, протоку й річку. Сім географічних назв узбережжя Аляски та Гавайських островів названо іменем корабля «Нева». 1965 року збудували криголам «Юрий Лисянский», а 2008 року російська авіа­

Олександр МИКОЛИН

Ось кілька віршів, які ввійдуть до наступної збірки поета:

***

Частенько кажуть: «Добре мати дочку, Донька догляне, донька прихистить…» А я щаслива у своїм синочку, Не кожному з дітьми так пощастить. Він в мене вчений, кандидат науки, Вночі без книжки, рідний, не засне. Казав, що в мене є вже два онуки, Правда, вони ще не були в мене. А ще казав, що збудував хороми, Машину дорогу собі придбав. Не те, що у селі у мене вдома, Де тин під хатою весною знову впав. Я восени без палки ще ходила, Та остеохондроз мене здолав.

Як тільки я Миколці подзвонила, Він водієм дві палки передав. Ну як його такого не любити І не гордитись, що він у мене є. Жаль, більш не можу кабанця ростити, Щоб мав, рідненький, він сальце своє. Мою сусідку, Пилипець Анюту, Донька щодня в дворі за щось гризе. Мене ж, казав Миколка, до приюту, Як королеву, скоро відвезе. Воно і добре, може, мати дочку, Може, вона й догляне, прихистить, Та я щаслива у своїм синочку, Не кожному з дітьми так пощастить...

Я щасливий тому, що навчився прощати, Не тримаю в душі ні злоби, ані зла. Через те уночі можу добре я спати, І у серці моїм завжди повно тепла. Від думок в голові я ніяк не страждаю, Якщо часом вони заважають мені, Я усіх їх докупи тоді запрягаю І верну, куди хочу, немов на коні. Я прощаю усім і завжди всі образи, Відплатити за них намагаюсь добром, Тому щастя до мене приходить щоразу, І на друзів в житті мені теж повезло. Бог старається всім нам гріхи відпускати, Бо в цім світі не можна безгрішному буть. Я щасливий тому, що умію прощати, Тільки деякі речі не вмію забуть.


№ 32 (435) 20 квітня 2013, субота http://sivertime.com.ua Кримінал

не СенСа Ція

Як чоловік виховував дружину...

«ПилОвА бурЯ»

на проспекті Миру

Подружжя Олександра та Олени Пирогів із Чернігова тривалий час зловживало оковитою, хоча мало двох дітей п’яти та трьох років. Поміж тим чоловік частенько лупцював свою дружину за те, що вона начебто не доглядала за дітьми та не готувала для сім’ї їжу. А щоб жінка не напивалася, доки його не було вдома, замикав її у квартирі і забирав ключі.

Т

ак сталося і 9 липня 2012 року, а коли близько 16-ї Олександр повернувся додому з роботи (він неофіційно працював на Чернігівському лікеро-горілчаному заводі), побачив п’яну Олену, яка ще й палила у квартирі. За таке неподобство чоловік ударив дружину долонею по обличчю та кілька разів кулаком по ребрах і почав її допитувати, мовляв, де ти, негіднице, взяла випивку. Бідолашна почала просити, щоб він її не бив, і зізналася, що за його відсутності вилізла у вікно, пішла до міста, де і хильнула оковитої. Такі пояснення лише розлютили Олександра, і він почав «виховувати» Олену дрючком по «м’якому» місцю. А коли лють ущухла, дав їй гроші, аби вона сходила до крамниці «У Болдиной горы» та купила пива, що жінка і зробила. Після розпивання пінного напою подружжя заснуло. Наступного дня о 6-й ранку Олександр, як і завжди, зібрався йти на роботу, однак біля своїх воріт зустрів знайомих на прізвиська Кара��ь та Торпеда, які запропонували йому хильнути чарчину-другу в їхньої подруги Світлани, котра живе по сусідству. Той погодився. У Світлани компа-

нія пиячила до 10-ї ранку, а потім Олександр запропонував усім перебазуватися до його домівки, що вони і зробили, придбавши дорогою ще пляшку горілки. До застілля Олександр запросив і Олену, хоча ще вчора лупцював її за шкідливу звичку. Застілля тривало недовго, бо усі вже добряче випили, а коли гості пішли, подружжя у п’яному угарі вклалося спати. Дітки ж увесь цей час були без батьківського нагляду. Коли того ж дня Олександр прокинувся близько 16-ї години, то побачив, що дружини немає вдома. Він нагодував дітей чим було, увімкнув їм мультики і знову заснув. Піднявся аж о 22-й. Олена вже була вдома. Сиділа у ванній кімнаті і палила. Чоловік почав сваритися, що вона покинула дітей і пішла з дому, а потім вдарив її по обличчю. У Олени носом пішла кров. Потім Олександр схопив її за шкірки і з криками, що діти добу поспіль голодні і їх треба годувати, потягнув на кухню. Там він поставив на плиту каструлю з водою, насипав у неї гороху і почав вмочати туди Олену обличчям. Та вона вирвалася. Наздогнали її удари ногами. Жінка впала, а супостат пішов до дітей в іншу кімнату. Через деякий

7

час повернувся на кухню і побачив, що Олена лежить на підлозі непритомна. Аби пересвідчитися, що із нею усе гаразд, взяв у ванній кімнаті дзеркальце і приклав його до вуст дружини, та воно не запотіло. Намагався робити штучне дихання, але все було марно. З горя Олександр випив ще пляшку горілки, яку приніс із гаража, і заснув. А на ранок до нього завітали Карась із Торпедою, яким він і розповів, що Олена мертва. Друзі спочатку не повірили, доки Карась не увійшов до будинку і не пересвідчився на власні очі. Лише тоді викликали міліцію. – За результатами судово-медичної експертизи у жінки виявили закриті травми грудної та черевної порожнин, численні переломи ребер, розрив печінки, множинні садна кінцівок та обличчя, – розповів державний обвинувач Леонід Попсуйко. – Усе це кваліфіковано як нанесення тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть. Тож Новозаводський суд Чернігова призначив чоловікові покарання – вісім із половиною років позбавлення волі. Подальшу долю дітей вирішуватимуть органи опіки та піклування. Віктор ЛЮБенКО

Не можу точно сказати, о котрій годині все почалося, але 18-го квітня о 7-й я став випадковим свідком стихії і ще 45 хвилин зміг протриматися в її «епіцентрі» навіть без марлевої пов’язки.

Т

ож на повному праві стверджую, що на частину території алеї – від пам’ятника Леніну до обласної ради – справді обрушилася «пилова буря». Вона була створена штучно, звичайно, не з власної ініціативи, водієм сміттєзбиральної машини (№ 15838 ЯО). Він добросовісно підмітав «запісочені» асфальтові тротуари: туди-сюди, туди-сюди… З-під щітки-вертушки пилюка здіймалася до кількох метрів угору, а площа її розповсюдження, здається, не мала меж. Хтось несподівано потрапляв у «пилюкаційну» зону, хтось намагався проскочити перед тракторцем на інший бік проспекту, до зупинки громадського транспорту «Перша школа», та все ж набирався «пилюкорентген». Однак люди, чистенько одягнені і умиті, але вже «напудрені», чомусь робили вигляд, що все гаразд, що не мають жодних претензій: місто треба чистити, бо й справді геть загиджене за часи зимової «окупації». А дві жіночки сумнівної зовнішності у цьому «тумані» ще й додумалися… покурити. Зупиняю водія тракторця. Через відчинені дверцята він подивився на мене згори і відповів на запитання: «А що, було б нормально, якби прибирав, коли люди відпочивали?». На цьому наші «дебати» закінчилися – водій гепнув дверцятами. Хоча я аж ніяк не погоджувався зі своїм «опонентом»: по-перше, один бік вулиці на тій ділянці – не житловий, а на протилежному – лише будинок № 35; по-друге, тракторець не настільки шумний, щоб підняти з ліжок невдоволених мешканців; по-третє, якщо вже прибирати, то треба було, як розумно робиться, обприскати брудну територію водою – усього-на-всього. Звичайно, позавчорашню локальну «пилову бурю» не зрівняти з китайською, що пронеслася там у недалекому минулому. І якщо вже зачепив Піднебесну, то пригадаю розмову з юною чернігівкою, студенткою одного з китайських вишів, яка розповіла про те, наскільки акуратно, зручно для перехожих там прибирають машинами-пилососами вулиці, зокрема багатомільйонного Пекіна. …А наступного ранку побачив іншу «пилову картину», так би мовити, ручної роботи: прибиральниця-жінка підмітала з тильного боку зупинки «Воровського», а під вуличним бордюром, здіймаючи куряву, завзято махав мітлою її колега-чоловік. Люди ж під критою зупинкою стояли незворушно, ніби пам’ятники… Що ж, доходжу висновку, якщо ми, пересічні, одне одного не поважаємо, то їм, хто вище, залишається лише нас зневажати… Олександр ФАЛЬЧеВСЬКИЙ

р е К л а м а. о г о л о ш е н н я

Головне управління юстиції у Чернігівській області оголошує кОНкурс НА зАміщеННЯ вАкАНТНих ПОсАд: n начальника Козелецького районного управління юстиції. Вимоги: повна вища юридична освіта за освітньокваліфікаційним рівнем спеціаліста, магістра, стаж роботи на державній службі в сфері правової діяльності на посаді головного спеціаліста не менше ніж три роки або стаж роботи за фахом в інших сферах не менше ніж п’ять років, громадянство України; n головного спеціаліста Козелецького районного управління юстиції. Вимоги: вища юридична освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра, спеціаліста; стаж роботи за фахом на державній службі на посаді провідного спеціаліста не менше ніж один рік або стаж роботи за фахом в інших сферах не менше ніж три роки, громадянство України, досконале знання державної мови, володіння комп’ютером; n завідувача сектору державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Менського районного управління юстиції. Вимоги: вища освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра, спеціаліста в галузі знань «Право»; стаж роботи за фахом на державній службі на посаді головного спеціаліста не менше ніж 2 роки або стаж роботи за фахом на керівних посадах в інших сферах не менше ніж 3 роки, досконале знання державної мови, володіння комп’ютером, громадянство України; n головного спеціаліста відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції. Вимоги: вища освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра, спеціаліста в галузі знань «Право»; стаж роботи за фахом на державній службі на посаді провідного спеціаліста не менше ніж 2 роки або стаж роботи за фахом в інших сферах не менше ніж 3 роки, досконале знання державної мови, володіння комп’ютером, громадянство України; n начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби городнянського районного управління юстиції (на час відсутності основного працівника). Вимоги: вища освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра або спеціаліста в галузі знань «Право»; стаж роботи за фахом на державній службі на посадах головного спеціаліста не менше ніж 2 роки або стаж роботи за фахом на керівних посадах в інших сферах не менше ніж 3 роки, громадянство України, досконале знання державної мови, володіння комп’ютером; n начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Ніжинського міськрайонного управління юстиції (на час відсутності основного праців-

ника). Вимоги: вища освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра або спеціаліста в галузі знань «Право»; стаж роботи за фахом на державній службі на посаді головного спеціаліста не менше ніж 2 роки або стаж роботи за фахом на керівних посадах в інших сферах не менше ніж 3 роки, громадянство України, досконале знання державної мови, володіння комп’ютером; n спеціаліста і категорії відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Прилуцького міськрайонного управління юстиції (на час відсутності основного працівника). Вимоги: вища освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра, спеціаліста, бакалавра в галузі знань «Право», громадянство України, досконале знання державної мови, володіння комп’ютером; n начальника відділу державної виконавчої служби Корюківського районного управління юстиції Чернігівської області. Вимоги: повна вища юридична освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра, спеціаліста, громадянство України, постійне проживання на території України не менше ніж п’ять років, стаж юридичної роботи не менше ніж три роки, досконале знання державної мови, володіння комп’ютером; n заступника начальника відділу державної виконавчої служби Бобровицького районного управління юстиції. Вимоги: повна вища юридична освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра, спеціаліста; стаж роботи за фахом на державній службі на посаді головного спеціаліста (головного державного виконавця або старшого державного виконавця) чи за фахом в інших сферах не менше ніж три роки; громадянство України, досконале знання державної мови, володіння комп’ютером; n старшого де��жавного виконавця відділу державної виконавчої служби ріпкинського районного управління юстиції. Вимоги: повна вища юридична освіта за освітньокваліфікаційним рівнем магістра, спеціаліста; стаж роботи за фахом на державній службі на посаді спеціаліста І або ІІ категорій (державного виконавця) не менше ніж 1 рік або стаж роботи за фахом в інших сферах не менше ніж 2 роки; громадянство України, досконале знання державної мови, володіння комп’ютером. Додаткову інформацію щодо основних функціональних обов’язків, розміру та умов оплати праці надає кадрова служба. Документи приймає відділ кадрової роботи та державної служби Головного управління юстиції у Чернігівській області протягом 30 календарних днів з дня опублікування оголошення за адресою: м. Чернігів, пр-т Миру, 43, каб. 109, тел. 698-068.

ВИКЛИК ДО СУДУ Прилуцький міськрайонний суд м. Прилуки, вул. Котляревського, 62 Чернігівської області викликає як відповідача Христину Степанівну ОніщенКО в судове засідання, яке відбудеться 24 квітня 2013 року о 14 годині 30 хвилин у каб. №11 у справі за позовом О. С. Власенко до Х. С. Оніщенко про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. У разі неявки у судове засідання справу буде розглянуто за вашої відсутності. п р и в ат ні ог оло ш е н н я

Продам Будинок в смт Замглай (сарай, гараж, водопровід, газ, телефон, ділянка 15 соток, фруктові дерева, поряд ліс, озера). Тел.: 699-439, (093) 416-40-00. Човен алюмінієвий (2 х 0,8 м), труби із нержавіючої сталі (діам. 50 мм), 5 шт. по 2,5 м, шафу мисливську. Тел. (066) 430-30-53.

Куплю

Акумулятор б/в з авто; стару газову колонку; газову плиту «Брест» або іншу; лещата слюсарні радян-

ДОрОгО закуповуємо телят, корів, свиней та коней на м’ясо та на утримання. Тел.: (063) 023-26-69, (098) 588-66-94, (050) 532-73-11.

Продам б/у стройматериалы, кирпич красный и белый, плиты перекрытия, шлакоблоки, ракушняк, брус, шелевку, шифер, перемычки, арматуру, двутавр, швеллер и др. Доставка на дом. низкие цены. Тел.: (050) 206-01-73, (097) 437-27-57.

ські, комбайн кухонний «Мрія». Тел. 93-38-21. Човен будь-який, окремо весла, велосипед, бінокль, трубу підзорну, радянську газову колонку. Тел. 610-050. Бінокль чи монокль, трубу підзорну, човен, велосипед, весла металеві, радянську газову колонку. Тел. 610-050. газову колонку, б/у; газову плиту «Брест» або іншу, лещата слюсарні, комбайн кухонний «Мрія», колонки музичні та підсилювач часів СРСР. Тел. 93-38-21. Старі телевізори і радянську радіотехніку. Тел. 674-519.

Металлопластиковые окна

от производителя, бронедвери, москитные сетки, подоконники, отливы, жалюзи, ролеты. Балконы под ключ. Доставка, монтаж. Выезд на обмер по районам – бесплатно. Самые низкие цены, кредит от Приватбанка. Тел.: (093) 787-92-91, (067) 944-80-17, (0462) 93-73-10.

Агроном, садівник професійно обріже і спиляє плодові дерева. Тел.: 623-690, (098) 488-86-11. http://sivertime.com.ua


8

ОСТАННЯ СТОРІНКА

№ 32 (435) 20 квітня 2013, субота

Зелений

дім

http://sivertime.com.ua

ПЕРЕДПЛАТА-2013 Передплатіть «Деснянку вільну» на II півріччя 2013 року і отримайте шанс виграти головний приз –

золоту прикрасу!

Також на вас чекає багато інших подарунків.

ГОРТеНЗія,

або японська троянда Її вважають майстром перевтілень, бо квітка може змінювати своє забарвлення – ставати синьою або блакитною, рожевою, бузковою або ж білою. Батьківщина гортензії – японія, Китай, Гімалаї та індонезія. У природі існує понад 70 видів цієї рослини, більшість із яких вирощують у саду. але види, чутливі до холоду, вирощують удома, у вазонах.

Г

ідрангія – така наукова назва цієї квітки. Гортензія кімнатна менша за свою садову родичку, але її квіти можуть бути більшими й гарнішими. Зазвичай зацвітає ранньої весни, проте сучасні технології вирощування дозволяють милувати­ ся квітучими гортензіями майже увесь рік. Вони можуть ма­ ти до семи великих ефектних суцвіть, проте слід пам’ятати: чим менше на рослині суцвіть, тим більшими будуть квіти. МіСЦЕРОЗТАШУВАННЯ. Гортензія – тіньовитривала рос­ лина, тому добре почувається як у світлих, так і напівзаті­ нених місцях. Але краще поставити вазон на східному або західному підвіконні. ТЕМПЕРАТУРА В ПРИМіЩЕННі, де росте квітка, не має бути вище ніж 20 градусів, інак­ ше рослина скидає листя. Влітку гортензію виносять на балкон, веранду чи у квітник. ПОЛИВАННЯ. Рослина дуже лю­ бить воду. Тому якщо полив не­ достатній, нижнє листя сохне й опадає. Під час росту гортензія випаровує багато води, і швидко в’яне, якщо недостатньо вологи. З весни до осені її рясно поли­ вають м’якою вистояною водою кімнатної температури, а у пері­ од спокою – рідше, не допускаючи пересихання земляної груд­ ки. Частий полив узимку призводить до загнивання коренів. ВОЛОГіСТЬ ПОВіТРЯ. За температури вище ніж 16 граду­ сів тепла рослину потрібно часто обприскувати, слідкуючи, щоб вода не потрапляла на квіти. В період цвітіння горщик ставлять на піддон із вологим гравієм. ПЕРіОД СПОКОЮ. На зиму гортензія скидає листя і пе­ реходить у період спокою, який триває 60 – 75 днів. До лю­ того­березня рослину зберігають у сухому провітрюваному приміщенні за температури 6–8 градусів, а потім переносять у світле і тепле місце. ОБРіЗУВАННЯ. Гарні й пишні квіти гортензія дає у пер­ ший рік цвітіння. Згодом вони стають дрібнішими, а пагони довшими. Щоб мати гарний і правильно сформований кущ, рослину потрібно кожного року омолоджувати. Вперше її обрізують у період спокою задовго до розпускання бруньок, надалі слабкі тонкі пагони повністю видаляють. ПіДЖИВЛЕННЯ. Після обрізування і до появи нових паго­ нів рослину не підживлюють, а коли відростають листочки і з’являються перші бутони, це роблять кожні 2 тижні сумішшю з мінеральних добрив. Після цвітіння підживлення припиняють. ПЕРЕСАДЖУЮТЬ гортензію щорічно навесні перед по­ чатком росту, використовуючи більший від попереднього горщик. Для пересаджування краще придбати в магазині готовий кислий субстрат, наприклад, «Азалію». Також можна і самому приготувати земляну суміш із дернової, листяної, торф’яної землі та піску (2:1:1:0,5). ГОРТЕНЗіЮ РОЗМНОЖУЮТЬ поді­ лом кущів, дитинка­ ми, відводками, на­ сінням. Але найчас­ тіше – пагонами. Підготувала Ганна СВЯТЕНКО

Деснянка вільна

Засновник та видавець – ТОВ «Редакція газети «Деснянська правда». Реєстраційне свідоцтво ЧГ № 465­114ПР від 22.04.2010 р. Директор Лариса МіЛОВА. Редактор Леся КОШЕЛЬ. Тел. 678­200. Перший заступник редактора Петро ГРОМОВИЙ. Тел. 4­44­42. Заступник редактора Віталій АДРУГ. Тел. 4­21­92. Відповідальний секретар Лариса ПОТАПЕНКО. Тел. 4­44­42.

Копії передплатних абонементів або квитанції про оплату надсилайте до 1 липня нинішнього року за адресою: 14000, м. Чернігів, пр-т Перемоги, 62 (3-й поверх) з позначкою «Конкурс передплатників». Дата відправлення визначається за поштовим штемпелем на конверті.

Не гайте часу, вирушайте до вашого поштового відділення, адже розіграші призів відбуватимуться щотижня. Всі надіслані вами квитанції після тижневих розіграшів візьмуть участь у Великому підсумковому розіграші 15 липня 2013 року.

Результати акції буде опубліковано в газеті «Деснянка вільна» від 18.07.2013 року. м а й б у т ні за Х и с н и к и Віт ч изн и

аРміЙСЬКі БУДНі

На полігоні Першої окремої танкової бригади, що дислокується у селищі Гончарівське Чернігівського району, розпочався завершальний етап підготовки школярів з предмету «Захист Вітчизни».

чернігівських школярів

П

ротягом тижня понад 900 учнів старших класів Чернігова брали участь у зборах безпосередньо в польових умовах, а також на базі військової частини. Школярі виконували впра­ ви підготовчих стрільб із ав­ томата АК­74, також їх озна­ йомили з життям та побутом воїнів танкової бригади. Як повідомив Чернігівсь­ кий міський військовий ко­ місар полковник Володимир Кравчук, за три тижні до польових занять з виконан­ ням стрільб буде залуче­ но близько півтори тисячі учнів міста, району та об­ ПОГОДА

ласті, а також вихованців Чернігівського ліцею з поси­ леною військово­фізичною підготовкою та учнів профе­

сійно­технічних навчальних закладів міста. Варто додати, що нав­ чальні стрільби забезпечу­

ють кращі офіцери та сер­ жанти Першої танкової бри­ гади. Фото Віталія КИРИЛОВА

НЕДіЛЯ,

ПОНЕДіЛОК,

ВіВТОРОК,

СЕРЕДА,

24.04

25.04

05:49 19:59 14:10

05:47 20:01 14:14

05:45 20:02 14:17

05:43 20:04 14:21

05:41 20:05 14:24

21.04

Схід Захід Тривалість дня

22.04

23.04

ЧЕТВЕР,

Хмарність, опади

Ніч

День

Ніч

День

Ніч

День

Ніч

День

Ніч

День

Температура повітря, 0C

+9

+13

+7

+10

+5

+10

+6

+14

+9

+15

Вітер, м/c

Пн, 5

Пн, 7

Пн, 4

Пн, 6

Пн, 4

Пн-Зах, 7

Пн-Зах, 4

Пн-Зах, 7

Пн-Зах, 4

Зах, 7

атм. тиск, мм рт. ст.

764

764

764

763

764

763

764

765

767

767

Несприятливі дні у квітні – 22, 24, 25, 26, 29 ТЕЛЕФОНИ ВіДДіЛіВ РЕДАКЦії: суспільно­політичних питань: 4­22­71; економіки: 4­45­42; соціальних питань: 4­41­36; гуманітарної сфери: 4­44­12; реклами: 4­40­07. Факс: 4­21­92, 4­40­07. Комп’ютерна верстка та дизайн: Ганна ЗЕВКО, Олена ГАЛКіНА. Коректори: Марія КОРОБКО, Ганна МУРАШКО. ПЕРЕДПЛАТНі іНДЕКСИ: дворазовий – 49087 та четверговий розширений випуск – 49088.

Адреса редакції: 14000, м. Чернігів, проспект Перемоги, 62, 3­й поверх. Веб-сайт: www.sivertime.com.ua. Електронна пошта: despravda@ukr.net. Віддруковано у ПАТ «ПВК «Десна», 14000, м. Чернігів, проспект Перемоги, 62. Газета виходить двічі на тиждень (четвер, субота). Тираж тижня – 11984. Розповсюджується по передплаті. Редакція не завжди поділяє погляди авторів публікацій. Відповідальність за достовірність інформації та реклами несуть автори та рекламодавці. Знаком та імідж позначені матеріали рекламного змісту. Листування з читачами – тільки на сторінках газети.

®


Деснянка вільна №435