Issuu on Google+

http://sivertime.com.ua

e-mail: despravda@ukr.net

№ 94 (393) 24 листопада 2012, субота ГОЛОВНА ГАЗЕТА ЧЕРНІГІВЩИНИ

Через котів страждають люди

Х ліборобсьКого роД у

«Хочу бути схожим на свого татка і залишитися у селі!»

стор.3 «Квітка миру» полонила чернігівців

Чому пенсіонерки люблять клуб «101»?

Фото Віктора КОШМАЛА

стор.4

Михайло Шумейко з дружиною Наталією та молодшим сином Валентином

Семирічний Валентин сказав це дуже серйозно і… усміхнувся. Відверто кажучи, нечасто нині почуєш подібні слова від сільських дітей. Мабуть, треба дуже любити та поважати своїх батьків і навіть змалечку перейматися їхніми турботами, прагненнями, благородними вчинками. А й справді, як не пишатися таким батьком як Михайло Якович Шумейко?! Генеральний директор приватного підприємства «Агропрогрес», що в селі Степові Хутори на Носівщині, всього в житті досяг власною працею, наполегливістю, а ще завдяки підтримці багатьох хліборобів-земляків. Нещодавно Михайлу Шумейку було присвоєно почесне звання заслуженого працівника сільського господарства України. Отож, як не привітати із цією радісною подією не лише вмілого керівника, а і його родину? Вирушаємо у путь.

стор.8

стор.5

Передплатіть «Деснянку вільну»

чу! а т и ч Любий об і ...

ую т Пропон серце рук у і р у н кі в а д о п ат о та баг «

Твоя льна» ка ві Деснян

на перше півріччя або на весь 2013-й рік і отримайте шанс виграти головний приз –

золоту каблучку! 8

умови акції на стор. ПЕРЕДПЛАТНІ ІНДЕКСИ:

49087 – дворазовий випуск; 49088 – четверговий випуск


2

реґіон

№ 94 (393) 24 листопада 2012, субота

б ю д ж е т н а с ф е ра

Медики Чернігівщини, як і освітяни, сидять без зарплати

О

станнім часом і медики, і вчителі у різних регіонах України почали скаржитися на затримки із виплатами зарплати. Так, наприклад, на Чернігівщині лікарям востаннє видали аванс за жовтень, і після цього люди не бачили більше ні копійки. – Нам останній раз видавали гроші місяць тому. Це був аванс за жовтень. З того часу жодної копійки не дали – ні зарплату за жовтень, ні аванс за листопад. На планірці говорили, що до Нового року повинні все виплатити. Між працівниками ходить інформація, що розрахуватися можуть лише не раніше лютого. Але так і ноги простягнути можна, – розповіла працівниця одного з медичних закладів Чернігова. У педагогів також є проблеми із зарплатою, але трохи менші. За їх словами, їм дали гроші за жовтень, але авансу за листопад досі немає. При цьому, наприклад, у Житомирській області вчителі отримали усі виплати навіть раніше терміну. Схожа ситуація з невиплатою зарплати бюджетникам спостерігається і у Києві. Там також почалися затримки.

Д ат и

Із глибини століть до наших днів Дві дати в цьому році особливо пам’ятні для жителів нашого краю. Виповнилося 80 років з дня утворення області і 210 – Чернігівської губернії. Нинішнього тижня з цієї нагоди в селах і містах Чернігівщини відбулися урочисті заходи. А минулого вівторка у прес-клубі «Ділове слово» були презентовані видання, присвячені обом ювілеям. Це фотоальбоми «Чернігово-Сіверська земля», «Чернігівській області – 80 років» та збірник документів «Чернігівській губернії – 210 років».

н ов о сіл л я

Міграційну службу відвідали почесні гості

П Генерал-майор міліції Олександр Михайлик в одному з відремонтованих приміщень міграційної служби області

Н

ещодавно в управлінні Державної міграційної служби України (ДМСУ) у Чернігівській області побували начальник УМВС України в області, генерал-майор міліції Олександр Михайлик із членами колегії та заступник директора Департаменту управління справами та регіонального розвитку ДМСУ Олег Безорчук. Звичайно ж, гості завітали сюди не випадково, а для того, аби пересвідчитися, якої якості тут проведено реконструкцію і виконано ремонт, та ознайомитися з умовами праці службовців. Почесну делегацію зустрічали начальник управління Державної міграційної служби України в області Юрій Буренок та його перший заступник Володимир Рудницький. Нагадаємо, що Державну міграційну службу України створено згідно з Указом Президента України №405 від 6 квітня 2011 року, якій передали повноваження управління громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб (УГІРФО). Тож УМВС України в області виділило приміщення для розміщення нової служби, а кошти на ремонт та реконструкцію будівлі надала ДМСУ. Втім, тут трудилася не лише будівельна бригада, а й працівники УДМСУ в області. А по закінченні ремонтних робіт Олександр Михайлик та члени колегії особисто пересвідчилися, що гроші було освоєно за призначенням. У приміщенні провели ремонт високої якості, після якого тут стало світло та затишно – стіни обклеїли шпалерами, пофарбували стелю, віконні рами та радіатори, на сходовій клітині замінили лінолеум на кахлі, а довершили дизайн сучасними жалюзі, гардинами, картинами та квітами. Отож тут тепер не лише приємно працювати, а й відвідувачів зустрічати не соромно, а їх тут кожного дня вдосталь. Прес-служба УДМС України в Чернігівській області

http://sivertime.com.ua

http://sivertime.com.ua

ерший фотоальбом презентував виконуючий обов’язки начальника управління у справах преси та інформації облдержадміністрації, він же і редактор видання Дмитро Никоненко. Переднє слово підготував кандидат історичних наук, професор, директор Інституту історії, етнології та правознавства імені О.М. Лазаревського Олександр Коваленко Фотоілюстрації ж надали відомі фотомайстри Чернігівщини Віктор Кошмал, Микола Тищенко, Микола Турчин, Валентин Воробей та Валерій Сорокін. У фотоальбомі представлені кожні район і місто та основні народногосподарські сфери і галузі. Видання має три версії – україномовну, російськомовну та англомовну, які є складовими комплекту у футлярі. В альбомі також містяться привітання Президента України Віктора Януковича, голів облдержадміністрації та облради Володимира Хоменка й Анатолія Мельника. Концепцію фотоальбому ілюструють уже самі назви розділів. Перший із них має назву «Земля батьків» – про родові корені жителів Сіверської землі, другий присвячений духовним висотам Придеснянського краю, третій ілюструє славу і гордість Чернігівщини в особі видатних особистостей у різних сферах діяльності. Четвертий розділ «Диво рукотворне» теж не потребує коментарів, як і останній – «Краси такої не зустріть ніде». Комплекти цих видань одержали вчора численні гості, які прибули на урочистості до Чернігова з нагоди обох ювілеїв. Альбом видано переважно за кошти державної програми підтримки української книги. Більше року тривала робота і над виданнями колективу Державного архіву області, які презентували його директор, кандидат наук з державного управління Раїса Воробей (збірник документів «Чернігівській губернії – 210 років») та начальник відділу використан-

ня інформації документів архіву, один із упорядників фотоальбому «Чернігівській області – 80 років» Ірина Гаврись. – У нашому архіві більша частина дореволюційних фондів і документів пов’язана саме з періодом існування губернії. Документальні матеріали подані у збірнику в хронологічній послідовності. Тому є можливості прослідкувати всі етапи розвитку регіону. Готуючи це видання, користувалися документами різних фондів. Але до збірника увійшли головним чином документи Чернігівського губернського правління, Чернігівського статистичного комітету і канцелярії Чернігівського цивільного губернатора – всього 98 документів, – повідомила пані Воробей. Започатковують видання накази Сенату Російської імперії про утворення спочатку Чернігівського намісництва (1871 рік) та малоросійських губерній – Чернігівської і Полтавської, білоруських – Могильовської і Вітебської (1802 рік). При укладенні збірника його автори прагнули показати динаміку розвитку губернії по найважливіших напрямках. Перший блок документів від 1810-го року, і стосуються вони рапортів окремих повітових міст. Вельми цікаву інформацію містить, наприклад, лист Чернігівської лікарняної управи до Чернігівського цивільного губернатора, датований 1829-им роком. В документі подані відомості по всіх повітових містах, зокрема, скільки є лікарень, на скільки ліжок вони розраховані, про кількість лікарів і навіть притулків, кількість людей, що проживає в них. Більше того, була графа про кількість дітей, яким було проведено щеплення проти віспи в попередньому році. Вельми цікавим є документ, так званий лист директора училищ губернії Сільвестра Самарського-Биховця до його превосходительства генерал-майора цивільного губернатора Жукова щодо стану губернських навчальних за-

кладів. У цьому листі подана детальна інформація про дітей, які навчаються, їх соціальний стан тощо. У збірнику вміщені документи до 1925-го року, коли постановою Все­ українського центрального виконавчого комітету було ліквідовано губернії, зокрема й Чернігівську, та оголошено про перехід на триступеневу систему управління. Збірник також містить перелік опублікованих матеріалів, скорочень, географічний та іменний показчики. Рецензент збірника, завідувач кафедри філософії та соціально-гуманітарних дисциплін Чернігівського державного технологічного університету Олекс��ндр Крук високо оцінив роботу архівістів. – Видання дає достатньо об’єктивної інформації мовою документів і статистичних даних. Особливо цікава статистична інформація, яка стосується кінця століття і характеризує професійний розвиток статистики. Багато відомостей, зокрема, містить перепис населення Російської імперії 1897-го року. Починається він із характеристики природних умов, доповнюється фаховою історичною довідкою, містить детальний аналіз практично всіх категорій населення – за віковим, статевим, національним складом, родом занять, віросповіданням тощо. Ірина Гаврись розповіла про роботу над фотоальбомом «Чернігівській області – 80 років», у якому подані фотокопії документів про історію утворення області та головні події, які відбувалися за всі роки її існування. У виданні використані документи обласного держархіву, фотознімки з фондів обласного історичного музею та архівів Віктора Кошмала, Сергія Бутка, Миколи Рябчука. Хронологічно він охоплює події тридцятих років, зокрема Голодомору і політичніих репресій, Велику Вітчизняну і післявоєнну відбудову, подальші кроки в соціально-економічному і духовному розвитку області аж до сьогодення. Троє цих видань невдовзі надійдуть через обласний історичний музей в усі музейні заклади, через обласну універсальну наукову обласну бібліотеку – в бібліотеки області, через управління освіти і науки ОДА – в бібліотеки частини навчальних закладів. На жаль, на всіх не вистачить, оскільки наклад фотоальбому «Чернігово-Сіверська земля» 1800 примірників, а ось двох інших – лише по 500. На одне із запитань журналістів, які з документів особливо вразили укладачів і рецензентів, Олександр Крук зазначив: – У збірнику є рапорт заступника поліцмейстера про обшук у квартирі дворянина, проведений у 1911-му році. В описі зафіксовані «Кобзар» Шевченка, «Вольності запорожские», «Листок просвіти»... Поліцейське управління вважало їх підозрілими. Раїсу Воробей здивував інший документ. У доповіді губернської земської управи губернським земським зборам у 1916-му році йшлося про потребу збільшити вартість видання Льва Толстого «Війна і мир». І такими переймалися питаннями. Олекса Дорош Фото Віктора Кошмала


№ 94 (393) 24 листопада 2012, субота http://sivertime.com.ua

Через котів с и т уа Ц і я

н а З в’я З К у

Алло, редакція слухає!

страждають люди

Наталія Згутницька – На перший погляд, Наталія справляє враження досить грамотної людини. У неї вища освіта. Колись навіть працювала в проектному інституті, – розказує пенсіонерка Зоя Коптель. – Але мені дуже не пощастило жити поряд із нею. Через жахливий сморід, який іде звідти, в моїй квартирі часто неможливо довго висидіти. Повсюди таргани та мухи. Питаю в неї: нащо ж ти таке зробила в своїй хаті? А вона відповідає, мовляв, коти – живі істоти, яким хочеться їсти, от і розводить для них тарганів. Вони їх ловлять і їдять. І таке відбувається протягом останніх десяти років. А нещодавно квартиру Згутницької за борги відключили від каналізації, і ви не уявляєте, що почалося. Ходімо, я покажу, що там твориться всередині. Наталії, здається, вдома немає, але двері я відчиню. Тільки повітря в груди наберіть побільше, бо коли ми викликали дільничного, він піднявся лише до четвертого поверху. Далі, бідний, іти не зміг, його знудило. На четвертому поверсі зі своєї квартири вийшла тетяна Гах і попросила зайти до її оселі. – Подивіться на мою стелю! Вона скоро обвалиться! З неї по стінах тече сеча, бо там, нагорі, коти облюбували один куток і постійно ходять туди, немов у туалет, а їхня хазяйка за тваринами не дивиться. Гляньте, скільки в мене в квартирі мух. Вони у нас не виводяться, незважаючи на те, що нині листопад. Сюди комахи потрапляють через вентиляцію. Згутницької днями немає вдома – вона приходить здебільшого запізно. Часто я бачу, як вона вночі виносить відходи життєдіяльності свої

3

Якщо пекло існує, його неодмінно мають зареєструвати в одній із квартир чернігівської хрущовки на вулиці Гагаріна. Там – жахливий сморід, а екскременти ледь не ллються з п’ятого поверху на голови сусідів, що живуть унизу. Мешканці будинку твердять, що такі нестерпні умови створила хазяйка оселі Наталія Згутницька. У квартирі вона облаштувала притулок для двох десятків котів. Тварин жінка тримає під замком. Балкон своєї однокімнатної квартири затягла сіткою, аби хвостаті не змогли втекти. У це важко повірити, але для котів хазяйка ще й тарганів розводить, розповідають сусіди.

і тварин. Спочатку все це вона виливала в каналізаційний люк недалеко від будинку, а тепер його закрили, і я вже не знаю, куди вона діває нечистоти. Судячи з того, як смердить у неї з квартири, думаю, що вона їх узагалі перестала виносити. Картина, яка постала перед очима всередині смердючої квартири, швидше нагадує епізод із фільму жахів. Скрізь мухи і таргани, екскременти тварин, помиї, розкиданий мотлох, і повсюди бігають добре вгодовані кицьки. Цілком зрозуміло, нормальній людині зі слабкими нервами і загостреним відчуттям запахів, перебувати в приміщенні шкідливо для здоров’я. Але, незважаючи ні на що, господиня в таких умовах живе, ще й скаржиться на сусідів, які останнім часом їй зовсім проходу не дають. Побачивши Наталію Згутницьку, спочатку не одразу можна второпати, що саме ця людина причетна до того гармидеру, через який страждають сусіди. На жінці акуратні джинси та елегантна шубка. – Наталіє, невже це Ви влаштували таке пекло для сусідів?

– Люди не хочуть зрозуміти, що я в тому не винна і сприймають як ворога. Не маю змоги прибрати в квартирі, бо «Чернігівводоканал» незаконно відключив мені воду і каналізацію. – Але ж це сталося через великий борг. – Я поступово його виплачую. – А для чого Вам стільки котів? – Це спитайте у людей, які мені їх підкидають. Вони спочатку беруть котів, аби з ними гралися їхні діти, а потім викидають. Тварина плаче на вулиці, а я не можу просто так пройти повз неї. – Чому Ви кішок не випускаєте на вулицю? – Бо там багато собак і злих людей. Досить того, що в 2007 році в моїй квартирі влаштували бійню. Вбивали тварин навіть у мене на руках, бо так, бачте, вирішив суд. Такими добрими намірами вимощена дорога в пекло, заявляють мешканці п’ятиповерхівки, які знову в суді. У правосуддя люди просять застосувати силу й навести лад у приміщенні, поки воно не стало розплідником епідемій. За іронією долі позивачку звуть Маргарита Котіна. Вона сусідка Наталії Згутницької і, незважаючи на своє «котяче» прізвище, вимагає виселити всіх тварин із сусідньої квартири. Втім, аргументів однієї сторони для суду виявилося недостатньо. Оскільки відповідачка на засідання не з’явилася, Новозаводський районний суд висловив бажання заслухати третіх осіб – представників міліції та санстанції, яких у нинішньому році жодного разу власниця до своєї оселі не впустила. Ігор ЛЕВЕНОК

так виглядає квартира Наталії Згутницької

Телефонуйте! Розповідайте про те, що болить. Чим зможемо – допоможемо. На ваші дзвінки 27 листопада відповідатиме кореспондент газети «Деснянка вільна»

Ірина Осташко, тел. 4-44-12.

ДЗвін о К у ре Д а К Цію

Що будують біля дому?

У

редакцію «Деснянки вільної» зателефонували чернігівці, що мешкають у будинку 12 на вулиці 50 років ВЛКСМ, з проханням допомогти з’ясувати, що будують біля їхньої багатоповерхівки. Люди не знають, що саме зводять і дуже хвилюються, аби під їхніми вікнами не відкрили нову «забігайлівку». – Я живу на першому поверсі, виховую маленьку дитину, – каже Яна Ющенко. – Якщо біля нашого дому відкриють пивбар, ми не матимемо спокійного життя, тому це питання хвилює не лише мене, але й більшість жителів нашої багатоповерхівки. Звісно, таке сусідство для нас небажане. Ситуацію коментує начальник відділу з питань будівництва управління архітектури та містобудування Чернігівської міської ради Світлана РОМАНЕНКО: – Поруч із вказаною адресою, на вулиці 50 років ВЛКСМ, 14, будують торгові павільйони полегшеної конструкції. На цьому місці їх буде три, площа кожного не перевищуватиме 30-ти квадратних метрів, а ширина – чотирьох із половиною метрів. Віталій НАЗАРЕНКО

Що й ПоЧім н а ри н К а Х

Осіння прохолодна погода теж впливає на ціни

М

’ясний павільйон Чернігівського центрального ринку пропонує покупцеві широкий вибір свинини. Стегно (м’якоть) – 50 гривень за кілограм. Грудинка і підчеревина – 40–45. Вирізка та ошийок – 55, здір – 10. Ціни на сало безпідставно підвищені – 35–45 гривень за кіло, є й по 55. М’ясо курей-бройлерів продають по 50 гривень за кіло. Індиче – по 65, гусяче, качине та кроляче – по 60, потрошки – по 4,50. Перед закриттям павільйону м’ясопродукти можна купити й дешевше. Поступово збільшується продаж телятини. Молочна телятина коштує 75–80 гривень за кіло, грудинка – 45, печінка – 50, серце – 30, язик – 70. Ялове стегно – 50–55, обрізки на фарш – 30 гривень за кілограм. Молоко з селянського двору пропонують по 7–8 гривень за літр, сир від 28-ми до 32-х гривень за кілограм, сметана 12–14 за 0,5 л, вершки – 25, домашнє масло – 60 гривень за кілограм, з топленої сметани – 70. Курячі яйця з птахофабрик продають по 9,80– 10,50 грн за десяток, двожовткові – 13,50. Дуже багато на ринку білокачанної капусти, ціна – 1,20–2 грн за кіло, цвітна – 5–8, а довга пекінська – по 5 гривень за кіло. Солодкий перець – 12 грн за кілограм. Вдосталь і кримської цибулі, ціна – 2-2,50. Виноград можна купити по 20 гривень за кілограм, банани – 15, «шоколадний корольок» (сорт хурми) – 18–20, «киш-миш» і гранати – по 25, мандарини, апельсини, ківі, лимони – по 14–17, волоські горіхи – 15 гривень за кіло. Місцеві тепличні огірки та помідори – від 8-ми до 15-ти гривень. Вдосталь яблук та груш різних сортів. Олег ВОЛОВИК

http://sivertime.com.ua


4

№ 94 (393) 24 листопада 2012, субота http://sivertime.com.ua

армія – Дітя м

«Квітка миру» полонила чернігівців У Чернігові завершився ІV Міжнародний дитячий музичний фестиваль «Квітка миру». Триденний захід за участю юних музикантів з Німеччини, Росії та України проходив у рамках проекту Військовомузичного центру Збройних сил України «Армія – дітям».

Серед запрошених гостей фестивалю – юні музиканти з Києва, Одеси та Чернігова. Музичні школи Німеччини представляли: скрипаль із Берліна Леон шмукерт, фаготистка із Хофа Анна Ернст, віолончелістка із Вюрцбурга Тереза шнайдер. Приїхали до Чернігова й учні Центральної музичної школи при Московській державній консерваторії – флейтистка Катерина Корнішина та кларнетист Іван Тихонов.

Графік юних музикантів розписаний наперед

К

Юні таланти представляли різні музичні школи

П

рограма фестивалю була досить насиченою. На сцені Чернігівської дитячої музичної школи ім. С.В. Вільконського юні таланти виконували складні музичні твори відомих композиторів Рідінга, Мендельсона, Вебера, Данци, Ібера, Жульєва, Бакланова, Леклера… Також була представлена низка музичних інструментів: флейта, кларнет, гобой, віолончель, скрипка, фагот, фортепіано. За словами начальника Військово-музичного центру Сухопутних військ Збройних Сил україни, заслуженого артиста україни, майора Олександра Шевчука, започаткований чотири роки тому міжнародний музичний фестиваль став традиційним для нашого древнього міста. – Чернігів входить до культурної ліги Європи, оскільки виконавці, запрошені з Європи та Росії, давно знають про наше місто, – каже Олександр шевчук. – Про Чернігів чули у

ДОВІДКА: Акція «Армія – дітям» започаткована Військово-музичним центром Сухопутних військ Збройних Сил України на початку 2008 року. Музичний мистецький проект має на меті довгострокові відносини Військово-музичного центру з провідними молодими солістами Європи, сприяє розвитку у дітей музичних талантів. Творчі колективи Центру дають безкоштовні концерти для дітей військовослужбовців, дітей-сиріт та дітей-інвалідів. У рамках проекту також відбуваються новорічні та різдвяні ранки, вистави, святкові концерти тощо.

багатьох країнах. А фестиваль насправді унікальний, оскільки – єдиний в Україні. Формат фестивалю – триденний. У перший і останній його дні відбувалися виступи артистів у супроводі військового оркестру, а другого дня багато цікавих проектів виконували камерні колективи.

онцерт Мендельсона для скрипки у трьох частинах у виконанні леона Шмукерта став справжнім музичним подарунком для слухачів. За словами німецького музиканта, на фестивалі в Чернігові він удруге. – Минулого року я також виступав на цій сцені, – розповідає німецький скрипаль. – Тут чудовий оркестр, прекрасний диригент, і я подумав: «Чому б не приїхати до Чернігова ще раз?». До речі, з військовим оркестром щастить грати лише у вас. Флейтистка Катерина Корнішина виступ присвятила своєму першому вчителю, професору, заслуженому діячу мистецтв Росії Юрію Должикову, якому 21-го листопада виповнилося 80 років. Незважаючи на юні роки, графік флейтистки розписаний на кілька місяців наперед. По завершенні фестивалю в Чернігові Катерина Корнішина виступатиме в Німеччині та швейцарії. До того вона неодноразово вражала досконалим виконанням музичних творів слухачів Австрії та Франції. Її земляк, кларнетист Іван тихонов відвідує Україну вдруге, а у Чернігові він вперше. – Україна – дуже гарна країна, особливо Чернігів, – ділиться враженнями музикант. У перший день фестивалю Іван тихонов неперевершено виконав у супроводі оркестру концертіно Вебера. – Музичний форум «Квітка миру» об’єднує талановитих дітей з усього світу, – зазначив Олександр Шевчук. – У нас дуже вузьке корпоративне коло, адже цікавих музикантів не так вже й багато, тому проблем із запрошеннями не виникає ніколи. На жаль, в Україні майже не проводяться подібні заходи. Такий фестиваль має сприяти популяризації національного та світового музичного мистецтва серед військовослужбовців Збройних Сил України, членів їх сімей, дітей та юнацтва Чернігова і України в цілому. Віталій НАЗАРЕНКО Фото Віктора КОшМАЛА

П о Д и Х іс т о ріЇ

Мандрівка... у ХІХ сторіччя Нещодавно у Національному архітектурно-історичному заповіднику «Чернігів стародавній» було презентовано модні атрибути ХІХ століття. Тож чернігівці та гості міста над Десною не лише на власні очі побачили зібрання історичних раритетів, послухали ексклюзивні записи на платівках, а й могли ознайомитися з історією звуковідтворювальної техніки.

С

таровинні грамофон, патефон та годинник, які поповнили колекцію «Чернігів та чернігівці 100 років тому», подарували заповіднику небайдужі до збереження історичної спадщини жителі обласного центру. Втім, передавалися до музею вони зіпсованими. А відремонтували ці речі відомі чернігівські майстри. – Грамофон з’явився у заповіднику кілька років тому. Тоді він був у дуже поганому стані. Реставрували його поступово: спочатку корпус, а нещодавно відновили й механізм, – каже музейний доглядач Юрій Ярошенко. – Цей експонат виготовлено у Західній Європі на початку ХХ століття. Фірму виробника встановити не вдалося, бо на грамофоні немає емблеми. Припускаємо, що http://sivertime.com.ua

він бельгійського виробництва, бо на звукознімачі є напис «Лондон, Берлін, Париж». А деталі з таким гравіюванням виготовляли саме в Бельгії. Нині в музеях залишилося дуже мало таких експонатів. Послухати записи на платівках, які робили сто років тому передові люди свого часу, відвідувачі виставки змогли лише завдяки старанням чернігівця, колишнього авіаційного майстра Віктора Спичко. – У грамофоні лопнула пружина, її довелося зменшити та зафіксувати. І він почав працювати, – зазначив майстер. – Зазвичай, якщо такі механізми не діють, їх викидають. Молодь, як правило, не цікавиться, як можна відремонтувати той чи інший раритет. Та й колекціонерів, які збирають старовину, небагато.

Поступово в середині ХХ століття грамофони змінили компактніші патефони, які можна було переносити. Зокрема, на виставці представлено патефон, виготовлений у Ленінграді в 1935-му році. Також у Колегіумі експонується настінний годинник із маятником роботи всесвітньовідомого німецького майстра Густава Беккера. Цю річ подарував заповіднику чернігівець Олександр Крот. Його він успадкував від бабусі. І хоча го-

динник теж був несправним, його відремонтували, і нині він, як і сто років тому, відміряє час. – Тисячі і навіть десятки тисяч годинників відомого майстра розійшлися світом. Після смерті годинникаря справу продовжили його діти й онуки. Близько двохсот брендових годинників Густава Беккера виготовляється з року в рік і нині, втім, це робить уже не німецька, а швейцарська фірма, – підсумував Юрій Ярошенко. Ірина ОСТАшКО Фото автора


http://sivertime.com.ua

особистості

№ 94 (393) 24 листопада 2012, субота

5

«Хочу бути схожим на свого татка і залишитися у селі!» Та на той час Михайлу Шумейку виповнилося лише двадцять шість. Він вважав себе ще замолодим і недосвідченим для такої високої посади. Працював агрономом у «Агропрогресі», а в 2005-му став керівником цього сільгосппідприємства.

І закордонний досвід допомагає…

Р

 Поч. на 1-й стор.

Щаслива людина

Д

ві години – і ми в «Агропро­ г­ ресі». Біля кабінету генерального директора – чимало людей. Усі вони прийшли сюди, аби керівник підприємства допоміг вирішити те, що їм найбільше болить. Черга потихеньку рухалася і ось дійшла до нас. – Здрастуйте! Приїхали Вас привітати та інтерв’ю взяти. Трішки втомлений, але усміхнений синьоокий чоловік здивовано мовив: – Хіба ж я – зірка? Що про мене писати… Втім, слово за словом – і Михай­ ло Шумейко розповів про себе багато цікавого. – Народився я у селі Горбачі Бобро­вицького району у сім’ї колгоспників. Батько, Яків Данилович, сорок чотири роки працював водієм і має орден Трудового Червоного Прапора, а мама, Ольга Матвіївна, все життя трудилася ланковою. Старший брат Петро пов’язав своє життя із правоохоронними органами і живе у Києві. Я ж присвятив себе землі. Вчилися брати у рідній Горбачів­ ській восьмирічці. З предметів найбільше Михайлу подобалася математика. Напрочуд швидко він розв’язував рівняння та приклади, запам’ятовував числа. – У моєму класі навчалося всього вісім учнів, але всі вони живуть далеко від рідного села, – каже директор. – Хоча і я колись мріяв про незвідані світи… Та добре, що склалося все так, як є, бо я – щаслива людина! У дитинстві батьки ні мене, ні Петра не балували. Жила наша сім’я

скромно: одяг дорогий не носили, харчами не перебирали. Шкільні зошити із домашнім завданням ніхто із дорослих не перевіряв. Адже із самого ранку й до пізнього вечора мама і батько трудилися у полі, отож ми навіть їх бачили нечасто… А їсти готувала нам бабуся Уляна. Картопля з печі у неї така добра – аж солодка! І як не старайся, зроду не спечеш такої смакоти. Обрав Михайло професію агронома невипадково – до душі йому праця на землі. Після школи завжди поспішав на колгоспне поле і допомагав мамі рвати буряки. – Цікавим було моє життя і як навчався у Бобровицькому радгосптехнікумі, і як служив у армії. Саме у 1989-1991 роках, на кордоні поблизу Нагорного Карабаха, відбувалися сутички між вірменами та азербайджанцями. Отож, разом із іншими солдатами, ризикуючи власним життям, робив усе для того, щоб не було міжнаціональної ворожнечі. Армійські будні дещо змінили мій характер. Крім того, що змужнів, я ще й неабияк подорослішав… Навесні 1991-го Михайла Шумей­ ка запросив на роботу новопризначений директор місцевого КСП «Горбачі», вчорашній випускник інституту Павло Пустовойт. Він одразу надав агроному-початківцю УАЗика, а згодом господарство подбало й про нове житло для молодого спеціаліста. – І хоча всі мої ровесники подалися до міста, бо не бачили тут для себе перспективи, я відмовитися не зміг, – згадує Михайло Якович. – А за кілька років мені вже пропонували очолити господарство не лише у Горбачах, а навіть кликали до сусідніх сіл.

обочий день у генерального директора розпочинається дуже рано. О п’ятій прокидається, о шостій виїжджає з дому, о сьомій проводить планірку з керівниками відділень, а їх у «Агропрогресі» аж дванадцять, та головними спеціалістами. А під час посівної та інших гарячих днів збирає всіх ще раніше. Цікаво, коли ж Шумейко відпочиває? – Це буває дуже рідко, – усміхається директор. – Повертаюся з роботи зазвичай пізно ввечері. Навіть часу не вистачає, щоб допомогти дружині попоратися по господарству. А тримаємо качок, курей, двох поросят… Перед Новим роком буде у нас свіжина. Обробляємо сорок соток землі. Вирощуємо картоплю, цьогоріч дві тонни плануємо продати. Дехто думає, що генеральному директору не обов’язково спину гнути на присадибній ділянці і утримувати живність. Але він - сільська людина і звик, як кажуть, їсти своє. Михайло Якович пишається колективом і вважає, що кожен – на своєму місці. – Те, що наше підприємство має вагомі здобутки – неабияка заслуга людей, які віддаються сповна хліборобській праці. У декого з них робочий день розпочинається навіть о п’ятій ранку, інші працюють взагалі всю ніч… Повірте, це нелегко. Всі тисяча п’ятсот агропрогресівців – великі трудівники! А взагалі живемо і працюємо тільки на перспективу. Щороку кількість земель, що орендуємо, зростає, нині – це сорок тисяч гектарів. Маємо вісім сучасних потужних тракторів та шість зернозбиральних комбайнів американського виробництва, два бурякозбиральні комбайни німецького виробництва та навантажувач буряків. Нещодавно запрацював на території Носівського цукрового заводу зерносушильний комплекс… І все це потребує чималих коштів. За словами Михайла Шумейка, їхнє підприємство щороку переймає досвід у колег за кордоном. Агропрогресівці вже побували в Угорщині, Німеччині, Італії, Австрії, Америці, Єгипті, Шрі-Ланці, Арабських Еміратах… Скрізь, де б не ступала нога українців, вони намагаються дізнаватися якомога більше про технологію вирощування сільгоспкультур, купують високоврожайні сорти насіння та потужну техніку. – Якщо сидіти у кабінеті, нічого не бачити і не спілкуватися з людьми, які досягли висот у сільськогосподарській галузі, прогресу не буде, – вважає генеральний директор.

Наймолодший із родини Шумейків – Валентин

– І як добре, що нас підтримує засновник «Агропрогресу», народний депутат України Іван Куровський.

Найдорожчі

У

Михайла та Наталії Шумейко, вчительки української мови та літератури, двоє синів. Стар­ ший Сергій – майбутній юрист, навчається у столиці, молодший Валентин – ходить до другого класу Горбачівського навчально-виховного комплексу. Під час свого першого в житті інтерв’ю семирічний хлопчик розповів, що хоче у майбутньому бути таким, як його татко, стати директором і залишитися у рідному селі. А ще сказав, що він не лише добре навчається, любить фізкультуру, має друзів – Євгена, Артема і Ліду, а й завжди допомагає мамі мити посуд, пилососити і навіть мити вікна. – Різниця у віці наших хлопчиків – десять років, – каже дружина Михайла Шумейка, – але скільки б їм не виповнилося, для мене вони завжди будуть дітьми. А ніби вчора ще Сергійко до школи бігав… Ніяк не звикну, що він уже студент.

Про свою другу половинку Ната­лія розповідала щиро, із захопленням: – Мій чоловік – гарна і порядна людина. І все, що нині має, досяг лише своєю працею. Як за молодих літ, так і нині він – цілеспрямований, завзятий, енергійний, вольовий та впевнений. Знає, для кого живе у цьому світі. Завжди піклується і про своїх, і про моїх батьків. Ні про кого з людей не забуває, намагається кожному допомогти. Мій Михайло дуже відповідальний, якщо пообіцяє виконати – обов’язково зробить. Так що Івану Івановичу Куровському без перебільшення пощастило працювати з ним. Ви не думайте, що мій чоловік лише керувати вміє. У нього руки золоті. Сапує, копає, косить, рубає і навіть корову колись доїв… Буває суворим та вимогливим. Синів не балує. А ще дружина додала: – Почесне звання «Заслужений працівник сільського господарства України» мій Михайло заслужив. Він по-справжньому вболіває за землю і людей. Це не високі слова, я не хизуюся. Кажу те, що бачу і відчуваю.

Наталія Шумейко з синами Сергієм та Валентином під час відпочинку

Михайло Якович – небагатослівний. Про свою дружину і дітей сказав просто: «Я дуже їх люблю!» Приємно зустрічатися зі щасливими людьми. А у Михайла Шумейка – два щастя: і в родині, і в роботі. Лариса ГАЛЕТА Фото Віктора КОШМАЛА

http://sivertime.com.ua


6

№ 94 (393) 24 листопада 2012, субота http://sivertime.com.ua

П а м ’я т а й м о!

24 листопада – День пам’яті жертв Голодомору Голодомор навіки викарбуваний у книзі буття українців. Ці трагічні сторінки нашої історії – національне нещастя, що поглинуло мільйони безневинних, а значить – не підлягає забуттю. На знак вшанування пам’яті невинних жертв Голодомору в суботу 24 листопада о 16 годині приєднайтеся до Всеукраїнської акції «Запали свічку». Із настанням темряви засвітіть і поставте свічку на підвіконня так, щоб її було видно знадвору. Цей вогник символізуватиме нашу скорботу і пам’ять про мільйони загублених життів співвітчизників. Новела

Степанида С

ерпневого надвечір’я над селом пливли, тихесенько веслуючи, кудлаті темносизі хмарки. Почали свою вечірню прогулянку і летючі миші, сновигаючи попід розлогим гіллям старезної груші-дички, біля порепаного стовбура якої була прилаштована дбайливо вистругана і вміло змайстрована красива лавочка. Сюди, на посиденьки, після трудів праведних, частенько вечорами збиралися до бабки Степаниди її сусідки. Першою, як і завше, з ціпком у руках займала своє насиджене місце хвацька на гостре слівце Ольга, а згодом, наче змовившись, уже і Марфа з Наталкою приєднувалися до неї. Отак, бувало, зберуться, новинами поділяться, кожна про свої болячки вже вкотре розкаже, як «ось тут і тутечки, і тамечки болить-коле». А ось Степанида мала інший характер: не любила і не вважала

за потрібне скаржитися-хвалитися на свої хвороби, як не любила і цієї груші. Тому ото сяде оддалік на ослінчик, зроблений також умілими руками зятя Андрія, уважно вислухає сповідь сусідок і водночас щось думає своє. Коли Ольга чи Марфа обізвуться: «Степанидо, ти що, дрімаєш?», поверне голову в їхній бік і на помережаному життєвими негараздами, колись красивому обличчі, вони розгледять смуток, оповитий якоюсь таємничністю. – Не здоровиться? – перепитають іще. – Та ні, голубоньки, – тихенько відповість на ті словечка і, щоб ніхто не побачив, кінчиком хустинки змахне непрохану сльозу... ...Ті спогади її не залишали відтоді, як вона, сиротинка, втративши батька й матір у роки страшного голодомору, залишилася тоді ще й без братика Петрика, котро-

му не було ще й трьох рочків. Він усе просив: «Сестричко, я їсти хочу, дай щось...». А дати ж не було анічогісінько. У самої живіт притягнуло до спини, часто в голові паморочилося, темніло в очах. А одного разу, коли він укотре кволим голосочком, ледь чутно, не сказав, а прошепотів: «Я їсти хочу....», згадала, що в годівниці,

з якої колись їла корівка Майка, яку тоді ж, у голодноліття, забрали в артіль, захована в потерусі жменька грушок-дичок. Побігла, розгребла ті перетрухлі недоїдки і відшукала кілька запашних гниличок. Швиденько повернулася з хлівця до оселі, підійшла до полика, намощеного поміж піччю і грубкою, і одну, а потім ще дві грушки

піднесла до посинілих вуст братика. Він, наче маленьке пташенятко, роззявив ротика і враз їх проковтнув. Дала з’їсти і решту, хоча і самій так хотілося посмакувати тими ласощами. Але вона навіть не надкусила жодної. Це, мабуть, і було тоді її спасінням. Бо того ж дня, коли сонце вже ховалося за обрієм, з несамовитим болем у животику, який зробився як бубон, відійшов у небуття Пе��рик, її меншенький братик. Яким дивом пощастило самій вирватися з пазурів тієї голодної смерті, не знала-не відала довгі роки. Але добре знала, що відтоді, як зосталася самотня, зненавиділа грушу-дичку і навіть боялася підходити до неї, не те, щоб ще посидіти під її віттям та перепочити-погутарити із сусідками. ...А груша тихо шелестіла дрібним листячком, вечорами стукотіла по землі падалицями, наче з кимось говорила, комусь жалілася: «Хіба ж то я винувата, що не стало в Стьопки брата?». І дійсно, що так. Хіба ж дерево винне, що з життя пішло, не пізнавши його, дитинча невинне? Григорій Потапенко с. Тупичів Городнянського району

ЛИСТ Д О РЕ Д А К Ц І Ї

А була тиха, пішохідна... В

http://sivertime.com.ua

Анатолій Коток Коли ж у нашому районі розпочалося будівництво житлового комплексу, вуличка взагалі нагадувала картину жахів: натужно гуркочучи, «МАЗи» та «КамАЗи» інтенсивно вивозили ґрунт, і, щоб розминутися, ледь не наїжджали на приватні будинки. Як захист, мешканці клали біля своїх осель шини, вкопували стовпчики. Нас у п’ятиповерхівках, теж добряче трясло. Крім того, особливо в нічний

час, вулицею й досі їздять до «макаронки» вантажівки із борошном, фури. Люди скаржилися до Ново­за­вод­ ського райвідділу ДАІ, яке зовсім поруч, але – безрезультатно. ...Колись це була надійна асфальтівка, та через надмірні перевантаження вона перетворилася на тріщини та ями. Ми часто чуємо від міської влади, що грошей на ремонти доріг не вистачає. Але чому там, де є ще більшменш якісні покриття, їх холоднокровно знищують. Хтось же має компенсувати завдані збитки...

Фото Олександра ФАЛЬЧЕВСЬКОГО

улиця імені Комінтерну – невеличка і вузенька: з одного «берега» – кілька п’ятиповерхівок та територія колишнього заводу залізобетонних виробів «Укрспоживспілки», де тепер споруджують житловий комплекс, з іншого – приватний сектор та макаронна фабрика. За часів радянської влади і на зорі вже незалежної України ця вуличка була пішохідною: з боку вул. ім. Войкова, відкіля бере початок, на стовпу висів знак «Проїзд заборонено», а дорога була перегороджена кількома масивними бетонними «ящиками» для клумб. У них вряди-годи садили квіти. Дістатися на територію «півострівця» можна було тільки з вулиці Старобілоуської. Та комунальне підприємство «Чер­ нігівводоканал» знищило перешийок: для проведення ремонтних робіт квітникові тумби пересунули на узбіччя, а згодом вони безслідно зникли, таємно розчинився і заборонний знак. Таким чином було відкрито двосторонній автомобільний рух на вулиці Комінтерну. А вона – десь 2,5 метра завширшки!

Анатолій КОТОК м. Чернігів

Р.S. Я зустрівся з Анатолієм Петровичем і на власні очі переконався у достовірності його слів. Він, а це мені дуже імпонує, небайдужа людина, відверто відстоює свою точку зору. Та для нього не існують окремо поняття особисте і суспільне. Під час нашої тривалої розмови я й зробив кілька знімків на вулиці Комінтерну... Олександр ФАЛЬЧЕВСЬКИЙ

...Колись це була надійна асфальтівка


№ 94 (393) 24 листопада 2012, субота http://sivertime.com.ua Конкурси

б у д ьт е о б е р е ж н і!

«Вчимося жити на Землі»

Шахраї видають себе за податківців

Конкурс під такою назвою вже восьмий рік проводять для чернігівських школярів. Цьогоріч його організаторами стали обласний навчально-методичний центр цивільного захисту та безпеки життєдіяльності, обласна бібліотека для дітей ім. Миколи Островського, управління освіти Чернігівської міської ради та Державне управління охорони природного навколишнього середовища в області.

Т

ема нинішнього змагання знавців безпеки життєдіяльності – аномальна спека та способи її подолання. До фіналу конкурсу було допущено авторів 12-ти кращих робіт заочного туру, в яких учні 8-9-х класів аналізували версії глобального потепління та складали пам’ятки з правильної поведінки під час спеки в місті. Учасники ІІ туру зібралися в обласній бібліотеці для дітей, де тра-

диційно підбивають підсумки конкурсу. Підтримати своїх вихованців прийшли і керівники. Спочатку відбулася презентація роликів соціальної реклами «Спека у місті». Під час створення 3-хвилинних сюжетів фіналісти проявили творчість, почуття гумору, за що й отримали високі оцінки журі. У другому завданні треба було скласти меню обіду в літню спеку. Поки журі підбивало підсумки, всі присутні взяли участь у

екологічній грі. Заслужено І місце посів учень 9-го класу ЗНЗ №9 з Чернігова Тимофій Морський. Всі учасники отримали подяки, а переможці та їхні керівники – почесні грамоти та пам’ятні подарунки від організаторів. Кращі ролики соціальної реклами покажуть на міському телебаченні. Валентина ПРИБИТЬКО, методист НМЦ ЦЗ та БЖД Чернігівської області

7

Останнім часом встановлені непоодинокі випадки, коли шахраї, щоб заволодіти коштами суб’єктів господарської діяльності, видають себе за податківців.

З

початку року в Україні зафіксовано 15 таких випадків, за якими порушено 5 кримінальних справ. Факти шахрайства виявлено і в нашій області, зокрема у Бахмацькому, Менському, Сосницькому, Щорському районах та Чернігові. Здебільшого сценарії шахрайства дуже схожі. Приміром, на мобільний телефон підприємця чи посадової особи телефонує громадянин, який звертається нібито від імені керівника підрозділу податкової служби або за його дорученням. Найчастіше представляється начальником або заступником начальника податкової інспекції. Просить надати гроші у борг – на потреби працівників податкової служби, фінансову допомогу для прийому контролюючих структур, які нібито приїхали з Києва проводити перевірку, або вимагає кошти, пропонуючи у такий спосіб відку-

питися від перевірки фінансової діяльності підприємства. На випадок, якщо виникнуть запитання, відповідь була заготовлена заздалегідь. Той, хто телефонував, казав, що він працює водієм і не знає всіх нюансів, оскільки йому довірено лише функцію посередника – отримати та передати гроші. Апетити щодо сум, які називали, були різними – від 5-ти до 25-ти тисяч. На жаль, у більшості випадків у наданні «допомоги» не відмовляли і потрапляли «на гачок» до шахраїв. Такими діями «спритники» не лише наносять збитки підприємцям та підприємствам, але й підривають авторитет податкової служби. Відділ внутрішньої безпеки при ДПС у Чернігівській області звертається до суб’єктів господарської діяльності з проханням – при отриманні подібних пропозицій або ж інформації щодо фактів зловживання з боку податківців негайно повідомляти за адресою: Чернігів, вул. Комсомольська, 11. А також нагадує телефон «довіри» відділу: (0462) 668-522. Ігор Піляєв, заступник начальника відділу внутрішньої безпеки при ДПС у Чернігівській області управління ВБ ДПС України

р е к л а м а, о г о л о ш е н н я

Головне управління юстиції у Чернігівській області оголошує конкурс на заміщення вакантних посад: – головного спеціаліста Менського районного управління юстиції. Вимоги: повна вища юридична освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра, спеціаліста, стаж роботи за фахом на державній службі на посаді провідного спеціаліста не менше ніж один рік або стаж роботи за фахом в інших сферах управління не менше ніж три роки, громадянство України, досконале знання державної мови, володіння комп’ютером; – державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції. Вимоги: вища юридична освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста, бакалавра, громадянство України, досконале знання державної мови, володіння комп’ютером. Додаткову інформацію щодо основних функціональних обов’язків, розміру та умов оплати праці надає кадрова служба. Документи приймає відділ кадрової роботи та державної служби Головного управління юстиції у Чернігівській області протягом 30-ти календарних днів із дня опублікування оголошення за адресою: м. Чернігів, пр-т Миру, 43, каб. 109, тел. 698-068.

КУПОН

безкоштовного оголошення

Рубрика: ‰‰ Продам ‰‰ Куплю ‰‰ Міняю ‰‰ Зніму ‰‰ Здам

Текст оголошення (українською мовою, РОЗБІРЛИВО!): Телефон, адреса: Інформація про клієнта (заповнюється обов’язково) Прізвище, ім’я, по батькові: Адреса: Телефон:

Підпис:

28 грудня 2012 року о 15:00 годині

відбудуться загальні збори членів КС «ПРЕЗИДЕНТ-КЛУБ» за адресою: м. Чернігів, вул. Воїнів-інтернаціоналістів, 1-А. Початок реєстрації від 14:00. Порядок денний: 1. Затвердження порядку денного за­ гальних зборів членів кредитної спіл­ ки. 2. Про результати діяльності КС «ПРЕЗИ­ ДЕНТ-КЛУБ» за 2011 рік. 3. Заслуховування та затвердження звіту спостережної ради за 2011 рік. 4. Заслуховування та затвердження звіту кредитного комітету за 2011 рік. 5. Заслуховування та затвердження звіту правління за 2011 рік. 6. Заслуховування та затвердження ви­ сновку ревізійної комісії за 2011 рік. 7. Заслуховування аудиторського висно­ вку, яким підтверджена річна звітність (річна фінансова звітність та звітні да­

ні за 2011 рік) та затвердження річної звітності та результатів діяльності за 2011 рік. 8. Щодо визначення незалежного ауди­ тора (аудиторської фірми) для підтвер­ дження достовірності і повноти річної звітності за 2012 фінансовий рік. 9. Ознайомлення з бюджетом на 2013 фінансовий рік. 10. Розподіл нерозподіленого доходу, що залишився у розпорядженні за під­ сумками 2011 фінансового року При собі мати паспорт, представ­ никам членів кредитної спілки – дові­ реність від члена КС Довідки за теле­ фоном 606-404. Спостережна рада

Втрачене пенсійне посвідчення, видане на ім’я Дубовик Наталії Дмитрівни, вважати недійсним. «КОМФОРТ» М Е ТА Л О П Л А С Т И К О В І

м. Чернігів, Готель «Градецький», офіс 205. Тел.: 612-184, (093) 455-12-47. м. Короп, маг. «Panasonic». Тел. 2-11-53

п р и в ат ні ог оло ш е н н я

Продам

• Автомобіль «ВАЗ-2103» 1977 р. в., пробіг 150 тис. км, вишневого кольору, технічний стан та зовнішній вигляд хороші. Ціна 2,7 тис. у. о. Тел. 728-125. • Терміново будинок у с. Іванівка (4 кімнати, газ, опалення, погріб, вода, сарай, город 20 соток, сад, поруч ліс і озера). Ціна за домовленістю, торг. Тел. (066) 070-59-50. • Будинок в смт Замглай (хлів, гараж, водопровід, природний газ, телефон, город 15 соток, фруктові дерева, поряд ліси, озера). Тел.: 699-439, (098) 645-40-55, (093) 416-40-00. • Газову плитку 4-конфорну, ціна 400 грн; холодильник, ціна 400 грн; витяжку, ціна 200 грн; ТВ 54 см, ціна 600 грн. Тел. (093) 479-56-85. • Зимову резину, б/у, Сузукі Гранд Вітара з литими дисками «грандтранс» 225/70-R16. Ціна 6500 грн. Тел.(098)-400-06-01. • Гітару 6-струнну «Stagg C-548» в-во Бельгія, відмінної якості, нова, з документами, в упаковці, ціна 550 грн, терміново. Тел.: 931-027, (093) 287-42-02. • Джип «ZX-Admiral» 2006 р., 2,2 інжектор, чорного кольору, шкіряний салон, сигналізація, кондеціонер, у дуже гарному стані, ціна 8800 у. о., терміново. Тел.: (094) 988-20-27, (093) 694-78-42.

Куплю

• Холодильник в робочому стані до 150 грн; ТВ імпортний до 250 грн. Тел. (066) 423-55-83. • Пластмасову бочку на 250–300 л, б/в, недорого. Тел.: 5-9435, (093) 755-54-61. • Аккумулятор з авто; стару газову колонку; газову плиту «Брест» або іншу; лещата слюсарні, радянські; комбайн кухонний «Мрія». Тел. 93-38-21. Адвокат Захист в кримінальних справах. Безкоштовні консультації. м. Чернігів. Тел. (0462) 97-49-43, (099) 65-11-774, (097) 61-98-650. Агроном, садівник професійно обріже і спиляє плодові дерева. Тел.: 623-690, (098) 488-86-11. Дорого закуповуємо телят, корів, свиней та коней на м’ясо та на утримання. Тел.: (063) 023-26-69, (098) 588-66-94, (050) 532-73-11. http://sivertime.com.ua


№ 94 (393) 24 листопада 2012, субота

ПЕРЕДПлАтА-2013 Передплатіть «Деснянку вільну» на I півріччя або весь 2013-й рік і отримайте шанс виграти головний приз –

золоту каблучку!

Копії передплатних абонементів або квитанції про оплату на I півріччя або весь 2013-й рік надсилайте до 31 грудня нинішнього року за адресою: 14000, м. Чернігів, пр-т Перемоги, 62 (3-й поверх) з позначкою «Конкурс передплатників». Дата відправлення визначається за поштовим штемпелем на конверті. Не гайте часу, вирушайте до вашого поштового відділення, адже розіграші призів відбуватимуться щотижня. Всі надіслані вами квитанції після тижневих розіграшів візьмуть участь у Великому підсумковому розіграші 15 січня 2013 року. Результати акції буде опубліковано в газеті «Деснянка вільна» від 17.01.2013 р.

також розігруються: аерогриль, сушка для овочів та фруктів, кухонні ваги та ковдра.

Який із цих призів дістанеться вам?

ШАНОВНІ ПЕРЕМОжЦІ ПОПЕРЕДНІХ тИжНІВ – Михайло Федорович КАБАНЕЦЬ

із м. Чернігів, котрий виграв

набір посуду для мікрохвильової печі,

остАннЯ сторінКА

http://sivertime.com.ua

Д оЗвіл л я

«Завдяки клубу «101» ми навчилися любити себе», – зізнаються чернігівські пенсіонерки На жаль, слово «пенсіонер» здебільшого асоціюється з самотністю, незатребуваністю, обмеженістю фізичних і фінансових можливостей. Але якщо правильно організувати режим дня, піклуватися про здоров’я та радіти кожній миті життя, старість може бути такою ж привабливою, як і інші періоди людського життя, – переконані члени клубу «101», який уже кілька років активно функціонує у Чернігові.

Фото Віктора КОшМАЛА

8

Р

азом із однодумцями його заснувала чернігівка Олександра Косолапова. До речі, нині вона на залуженому відпочинку, а до пенсії була лікарем-педіатром. Тож не випадково діяльність організації спрямована на пропаганду здорового способу життя. – У нашому клубі ми пропонуємо людям різні програми, – каже пані Олександра. – Так, наприклад, функціонує «група здоров’я». Її відвідують переважно люди старшого віку. Вони спілкуються та виконують різні фізичні й дихальні вправи. А закінчуються тренування зазвичай чаюванням. Працюють при клубі й інші студії та секції, зокрема китайської енергетичної гімнастики «Цигун» та бодіфлекс, де навчають правильному диханню. Функціонує і студія східних танців, якою керує Любов Василенко. – До студії ходять люди, щоб отримати естетичне задоволення, навчитися танцювати та володіти тілом, – пояснює пані Олександра. – Більшість танцюристів – теж пенсіонери. Хоча, хотілося б, аби і молодь нас не цуралася. Щоб життя було цікавішим, члени клубу щомісяця влаштовують різні свяПОГОДА Схід Захід Тривалість дня

та. Зокрема, нещодавно відбулося свято капелюшка – жінки приносили з дому свої капелюшки та різні аксесуари і створювали з них композиції. А взимку планують відродити вечорниці.

– Наша «фішка» – цікаві лекції, наприклад, авторки книги про коштовні камені Світлани Гураль, – каже пані Олександра. – Тож на них місця не пустують. Ми запрошуємо людей, які можуть розповісти щось цікаве, наприклад, про макробіотичне харчування. Його запропонували світу японці. Нині воно дуже популярне. – Попри те, що в клубі все добре, є й проблема: чоловіків не вистачає,– зізналися подруги тетяна Василенко, Валентина Пивоварова й тетяна Блудча, які ходять до клубу вже понад п’ять років. – Тут ми спілкуємося, розвиваємося й відпочиваємо душею. Мені подобається, що жінки нарешті почали думати не лише про побут, а й навчилися себе любити, – зазначила Тетяна Василенко. – Особливо мені до вподоби лекції про покращення здоров’я, про коштовності та косметику, – каже Валентина Пивоварова. – Тут багато цікавого, хоча через вік, а мені 72 роки, на танці не ходжу, зате записалася на бодіфлекс та масаж. Також, крім різних занять, лекцій і тренінгів, при клубі є крамничка, де кожен бажаючий може купити потрібний дріб’язок – сувеніри, білизну та біжутерію. Ірина ОСТАшКО

НЕДІлЯ,

ПОНЕДІлОК,

ВІВтОРОК,

СЕРЕДА,

ЧЕтВЕР,

07:29 16:06 08:37

07:31 16:05 08:34

07:32 16:04 08:32

07:33 16:03 08:30

07:35 16:03 08:28

25.11

26.11

27.11

28.11

29.11

Хмарність, опади

та Марія Михайлівна ГОлІК із с. Ловінь Ріпкинського району, якій дістався

набір серветок!

Призи чекають на вас у редакції. При собі мати паспорт та ідентифікаційний код. Детальну інформацію можете отримати за телефоном (0462) 973-840

Деснянка вільна

Засновник та видавець – тОВ «Редакція газети «Деснянська правда». Реєстраційне свідоцтво ЧГ № 465-114ПР від 22.04.2010 р. Директор лариса МІлОВА. Редактор леся КОШЕлЬ. Тел. 678-200. Перший заступник редактора Петро ГРОМОВИй. Тел. 4-44-42. Заступник редактора Віталій АДРуГ. Тел. 4-21-92. Відповідальний секретар лариса ПОтАПЕНКО. Тел. 4-44-42.

Температура повітря, 0C

Ніч

–4

День

–1

Ніч

–1

День

Вітер, м/c Атм. тиск, мм рт. ст.

+3

Ніч

+4

День

Пд, 1

Пд, 3

770

767

+3

Ніч

+2

День

Зах, 1

Пд, 3

767

765

+4

Ніч

+4

День

Зах, 2

Пд, 3

Пд, 2

Пн, 3

Пд, 5

Пд, 6

764

764

762

760

758

756

Несприятливі дні у листопаді – 24, 28 тЕлЕФОНИ ВІДДІлІВ РЕДАКЦІЇ: суспільно-політичних питань: 4-22-71; економіки: 4-45-42; соціальних питань: 4-41-36; гуманітарної сфери: 4-44-12; реклами: 4-40-07. Факс: 4-21-92, 4-40-07. Комп’ютерна верстка та дизайн: Ганна ЗЕВКО, Світлана КуЗЬМЕНКО. Коректори: Олена ШЕРЕМЕт, Марія КОРОБКО. ПЕРЕДПлАтНІ ІНДЕКСИ: дворазовий – 49087 та четверговий розширений випуск – 49088.

Адреса редакції: 14000, м. Чернігів, проспект Перемоги, 62, 3-й поверх. Веб-сайт: www.sivertime.com.ua. Електронна пошта: despravda@ukr.net. Віддруковано у ПАТ «ПВК «Десна», 14000, м. Чернігів, проспект Перемоги, 62. Газета виходить двічі на тиждень (четвер, субота). Тираж тижня – 11400. Розповсюджується по передплаті. Редакція не завжди поділяє погляди авторів публікацій. Відповідальність за достовірність інформації та реклами несуть автори та рекламодавці. Знаком та імідж позначені матеріали рекламного змісту. Листування з читачами – тільки на сторінках газети.

®

+6


Деснянка вільна №393