Page 1

http://sivertime.com.ua  e-mail: despravda@ukr.net

№ 30 (329) 14 квітня 2012, субота ГОЛОВНА ГАЗЕТА ЧЕРНІГІВЩИНИ

Писанкарство Про старовинне мистецтво з вуст чернігівки Тетяни Стадніченко

стор.4 Народна артистка України Раїса Недашківська:

Христос Воскрес! Воістину Воскрес!

стор.5 Хто хоче в армію?

В Україні стартувала призовна кампанія

стор.6 «Струни серця» Богдана Ночовського

П

рийміть найщиріші вітання з величним всехристиянським святом Воскресіння Христового. У житті кожного християнина Великдень – особливо шановане свято, що символізує перемогу життя над смертю, світла над пітьмою. Великодні свята спонукають усіх віруючих по-новому відчути себе у світі, оцінити чистоту своїх помислів і вчинків, бути добрішими, більш терпимими і благородними одне до одного. Сьогоднішня діяльність церков і релігійних організацій, які активно займаються доброчинною та милосердницькою роботою, допомагає віруючим долучатися до процесів творення громадянського суспільства. Адже духовність – важливий чинник національної самобутності українського народу. Прийдешній Великдень ми зустрічаємо з особливими сподіваннями. Довгоочікувані зміни, що відбуваються нині як у державі, так і на благословенній Чернігово–Сіверській землі, надихають енергією і оптимізмом. Запорука нашого кращого майбутнього – в морально-духовному оновленні, консолідації суспільства навколо найвищих моральних цінностей – любові до ближнього та до рідної землі, даної нам Богом. Тож гуртуймося у спільній справі побудови кращої долі, в єднанні та порозумінні заради світлого майбутнього України. Нехай ці святкові дні прийдуть радістю та достатком у кожну оселю, зігріють душі вірою і любов’ю, зміцнять сили і бажання творити добро на рідній землі.

стор.8

Шановні християни Чернігівщини!

Христос Воскрес! Воістину Воскрес! Голова обласної державної адміністрації Голова обласної ради Володимир Хоменко Анатолій Мельник

Фото Віктора КОШМАЛА

«У Прилуках має бути театр імені Миколи Яковченка»


2

№ 30 (329) 14 квітня 2012, субота http://sivertime.com.ua

Дорогі жителі Чернігівщини!

Шановні земляки, колеги!

Ранній прихід цьогорічного Великодня не потьмарить навіть негода. Бо це світле свято несе з собою за­ пас доброти і духовного тепла, що його вистачить кожному, хто радіє з нагоди Христового Воскресіння. Великдень – це й свято духовного очищення, утвер­ дження в нашому повсякденні високої моралі. Стараймося більше робити добрих справ у земному житті. Великодні обряди гурту­ ють тисячі людей, які, освя­ чуючи святкові кошики, оби­ рають для себе лише гідні по­ мисли і надії. Нехай збудуться вони у кожного з вас на благо вашої родини й України!

В

еличне свято Воскресіння Христового спонукає кожного із нас ще раз замислитися над вічними цінностями християнської моралі, дає нам добру нагоду наповнити свої серця любов’ю і добротою, зміцнює кожного з нас духовно. З настанням Пасхальних днів пробуджується не лише земля, а й усі людські надії й сподівання на добру долю. То ж спрямуємо наші молитви на добрі справи і світлі помисли. Вітаючи вас із світлим Воскресінням Христовим, сердечно бажаю, щоб переможний дух надії, радості, всепрощення і надалі супроводжували вас і ваші родини, давали сили, енергію, наснагу для добрих і корисних справ на добробут і процвітання нашої рідної України. Нехай радісні Великодні дні покладуть благодатні початки нових перемог і звершень на вашому життєвому шляху. Христос Воскрес! Володимир ПРИХОДЬКО, директор Чернігівської дирекції УДППЗ «Укрпошта»

З Великоднем! Христос Воскрес! Іван КУРОВСЬКИЙ, народний депутат України н о тат к и з П р и в од У

Якого лікування потребує медицина? Спільну нараду голів і заступників Ніжинських районної ради та райдержадміністрації, депутатів і колективу центральної районної лікарні зініціював її головний лікар депутат обласної ради юрій СолоДЬКо.

арМія

Кращим офіцерам – новенькі квартири

У

169-му навчальному центрі Сухопутних військ Збройних сил України, що в селищі Десна на Чернігівщині, напередодні Великодніх свят підсумовували результати за 1-й період 2012 навчального року. До уваги бралися показники у навчально-виховному процесі, стан військової дисципліни у підрозділах, фахова підготовка військовослужбовців та інше. Кращим підрозділом став 300-й навчальний танковий полк, яким командує підполковник Едуард Москальов. Кращими офіцерами «Десни» визнано командирів навчальних рот капітана Сергія Ісбаша та майора Василя Коржука. За відмінні показники у військовій службі начальник навчального центру генерал-майор Віктор Бокій вручив їм ордери від службових квартир. – Кращих офіцерів маємо заохочувати, – сказав, вручаючи військовим ключі від помешкань, генералмайор Бокій. – Командування навчального центру й надалі гідно винагороджуватиме зразкових військовослужбовців. Також Віктор Бокій наголосив, що незабаром вони зустрічатимуть молоде поповнення, яке прибуде до центру на навчання. Віктор АНУФРІЄВ

http://sivertime.com.ua

Н

е можна не погодитися з ним у тому, що медицина потребує сьогодні серйозного лікування. Але якого саме? Чи оздоровлять її ліки-реформи, які прописують із Міністерства охорони здоров’я? Експерименти, які відбуваються в трьох пілотних областях України – Дніпропетровській, Донецькій і Вінницькій, викликають супротив і в медиків, і в пацієнтів… Запропонована ідея благородною метою ставить збільшення видатків на первинну медичну допомогу порівняно із вторинною у співвідношенні 70 до 30 відсотків. Так уже давно відбувається в європейських країнах, де не будують супер-лікарні майбутнього, а через сімейних лікарів вчасно діагностують і лікують хвороби, забезпечують їх профілактику. В українській моделі медичного обслуговування, збереженій ще з радянських часів, перевага надавалася медицині вторинній і третинній. Ми пишалися великою кількістю ліжко-місць, кількістю лікарів на душу населення й однаковим доступом до них усіх верств. Не можу не втриматися, щоб не згадати про функціонування в ті часи так званого четвертого підрозділу Мінздорову, в якому лікувалися лише привілейовані партійні бонзи і їхні родичі. На початку 90-х років, після розпаду Радянського Союзу і КПРС, мені пощастило туди потрапити разом із маленьким сином. І я, як і інші мами, дивувалася справді комуністичним умовам у цьому закладі з відповідною апаратурою і ставленням до пацієнтів.

Більшість українців раділа оплачуваним лікарняним листкам і можливості лікуватися в недорогих профспілкових санаторіях. Навіть за таких умов бути хворим було вигідно. Зі зменшенням кількості населення зникла потреба утримувати порожні ліжко-місця. Сільські лікарні перетворили в амбулаторії, амбулаторії – у фельдшерсько-акушерські пункти. Сьогодні первинна медицина в Ніжинському районі – це 4 амбулаторії і 44 ФАПи, з яких газифіковані 23. У 2012 році запланували газифікувати ще два: в Березанці і Липовому Розі. Поточні ремонти в них роблять за кошти сільрад та інвесторів. Станом на 1 березня 5 посад фельдшерів були вакантними. Тому що не хочуть працювати випускники медичних закладів у селі, не маючи там постійного помешкання із зарплатою 1200 гривень. Очевидно, для первинної медичної ланки треба створювати такі умови, щоб спеціалісти працювали там за конкурсом, а не з примусу. Так вважає Юрій Солодько. Йому разом із колегами не зрозуміло, яким чином позначиться на якості медичного обслуговування створення центрів первинної санітарно-медичної допомоги з відповідним адміністративним персоналом і фінансуванням. І яка роль у цьому процесі створюваного відділу охорони здоров’я при райдержадміністрації? Заступник головного лікаря Алла Бондаренко детально вивчила і проаналізувала запропоновані нововведення для вторинної і третинної медицини. Так, потрібно надавати кваліфіковану допомогу і хронічним хворим, і хірургічним. Маніпуляційна сестра чи хірург, які мало практикують, втрачають високу кваліфікацію. Тому створення спеціалізованих лікарень – на часі. Але чи зможе добратися туди пацієнт у межах госпітального округу, в який

об’єднають три райони і місто Ніжин? Ми ж не в Нью-Йорку живемо, де пенсіонерів на прийом до лікаря возить безплатне таксі… Отже, світовий досвід для нас привабливий, але недоступний через низький загальний рівень життя, нерозвинуте транспортне сполучення, обмежену сферу соціальних послуг, слабке технічне забезпечення медичної галузі. І починати треба з цього, а не з революційних наскоків. Такою була загальна думка учасників наради. І голова районної ради Олег Бузун, і голова райдержадміністрації Володимир Другаков, зважаючи на свої повноваження, мають підтримувати державні реформи, але вони запевняють, що впроваджуватимуть їх, насамперед, в інтересах жителів Ніжинщини. На 2012 рік і первинна, і вторинна медицина в районі профінансована лише на 70 відсотків, з яких 80 відсотків витрачається на заробітну плату. Решта – на енергоносії, медичне забезпечення і харчування. А чи можна пролікувати пацієнта на 7 гривень і прохарчувати на 6 гривень? Хоча Конституція і декларує безкоштовне медичне обслуговування в державі, воно вже давно таким не є. Навіть при стовідсотковому фінансуванні зростаюче подорожчання ліків і медикаментів змусить нас усіх за них платити. То чи не краще це робити через страхову медицину, використовуючи той же світовий досвід? Алла Бондаренко переконана, що страхові компанії контролюватимуть використання і медиками, і пацієнтами вкладених коштів, а так і стимулюватимуть якість медичних послуг і здоровий спосіб життя. Але ця пропозиція в пілотних проектах не розглядається… Надія ОНИЩЕНКО Фото Олександра ВАСИЛЕНКА


http://sivertime.com.ua

СУСПІЛЬСТВО

№ 30 (329) 14 квітня 2012, субота

3

вЛада

чинне законодавство передбачає чимало повноважень. Було б бажання їх виконувати Про це заявив на зборах представників сільських та селищних рад області голова Коропської районної ради Петро Демиденко. А йшлося на зібранні в облраді про взаємодію органів місцевого самоврядування та виконавчої влади щодо вирішення актуальних питань життєдіяльності територіальних громад.

Г

олова облради Анатолій Мельник, який вів збори, акцентував увагу на чинниках, що визначають діяльність органів місцевого самоврядування області сьогодні. Співпраця з виконавчою владою пронизує майже всі інституції місцевого самоврядування. Активно, зокрема, працюють постійні комісії з питань агропромислового розвитку, земельних відносин, екології та природних ресурсів, з питань освіти, науки, культури та інформаційної сфери, інші. Добре зарекомендувала форма виїзних засідань, коли життєво важливі питання депутати вивчають безпосередньо в територіальних громадах. Один із пріоритетів у роботі обласної ради – зміцнення зв’язків та взаємодії між радами всіх рівнів. Цьому, зокрема, сприяє і діяльність обласної Асоціації «Ради Чернігівщини». Вагомий вплив на розвиток співпраці між обома гілками влади справляє консультативно-дорадча рада з питань місцевого самоврядування при голові облради, проведення в районах днів обласної ради тощо. Слід належне віддати і загальним зборам за місцем проживання, які дозволяють отримати дієвий зворотний зв’язок із кожною територіальною громадою, аби вчасно реагувати на проблемні питання. Актуальним залишається і дотримання законності в діяльності рад. Як не прикро, за інформацією Державної судової адміністрації в області торік до відповідальності за корупційні правопорушення притягнуто 28 посадових осіб місцевого самоврядування. Таких порушень було б менше, якби посадовці краще орієнтувалися в законодавстві. Голова облдержадміністрації Воло­ димир Хоменко зосередив увагу у своїй промові на торішніх результатах співпраці обох гілок влади на обласному рівні. Протягом минулого року було прийнято 36 реґіональних цільових програм із різних напрямків спільної роботи. Тісна взаємодія дозволила закріпити позитивні зрушення в соціально-економічному розвитку, зробити крок уперед. Тепер важливо рухатися далі. Недавні соціальні ініціативи акумулюють зусилля обох гілок влади на відновленні соціальної справедливості, підвищенні ефективності підтримки найбільш незахищених громадян, нових підходів до оплати праці та соціального страхування, модернізації системи соціального забезпечення, сприяння, зайнятості населення та створення нових робочих місць. До того ж, кожен із цих напрямків має реальні механізми реалізації. Про роботу Всеукраїнської асоціації сільських та селищних рад та її обласного підрозділу доповіла голова обласного відділення, Парафіївський селищний голова Валентина Карпенко. Створена у вересні 2009-го, Асоціація нині об’єднує

переважну більшість сільських і селищних рад, стає дієвим інструментом у вирішенні насущних проблем територіальних громад. А їх немало. Це й фінансове забезпечення діяльності, ефективне використання майнових і земельних ресурсів, проведення освітніх реформ, розвиток підприємництва та створення робочих місць на селі, надання якісних комунальних послуг. Сільський житель, як і міський, також хоче мати роботу і гідну зарплату, нормальне житло, якісні медичні послуги, хоче, щоб діти його мали можливість одержати нормальну освіту, відвідувати дитсадок тощо. Завдання Асоціації – узагальнювати пропозиції з місць і виносити їх на розгляд Верховної Ради, Кабміну, міністерств і відомств. Як член правління Асоціації, пані Валентина працювала у складі групи із земельних питань, а таких груп кілька, за пропозицією правління увійшла до складу колегії Держкомзему, брала активну участь у роботі деяких профільних Комітетів Верховної Ради, в парламентських слуханнях, ініціювала внесення змін до чинних законодавчих актів. Словом, цю енергійну і конкретну жінку добре знають не лише в області, а й у високих владних кабінетах. Та не все гаразд і в діяльності Асоціації. Між центром і його реґіональними відділеннями має бути тісніший зв’язок. Сільські і селищні ради сподіваються одержати доступ до мережі Інтернет, а так і до інформаційної бази діяльності місцевого самоврядування. Актуальним є й недофінансування захищених статей у сільських бюджетах. Правда, присутній на зборах голова ОДА Володимир Хоменко повідомив, що питання фінансування буде вирішено, а ради дістануть доступ до інтернету і відповідного інформаційного ресурсу. Голова Ніжинської районної ради Олег Бузун, Сосницький селищний голова і керівник районного відді­ лення Всеукраїнської асоціації Віктор Гординський, Бірківський сільський голова, керівник Менського район­ ного відділення Асоціації Катерина Фесюн говорили про різні аспекти взаємодії органів місцевого самоврядування та виконавчої влади на теренах територіальних громад. Та, на наш погляд, чи не найбільш чітко означив проблему го­ лова Коропської районної ради Петро Демиденко: – Чинне законодавство передбачає чи­ мало повноважень для голови районної ради і голови райдержадміністрації. Було б лише бажання їх виконувати. Таке бажан­ ня і можливості у нас є, які ми й успішно реалізуємо. Райради сьогодні не мають ви­ конавчих органів. Їх функції покладено на райдержадміністрації та їхні структурні підрозділи. Тож про те, що немає взаємодії, не може бути й мови. Позитивний приклад співпраці – освітлення сільських і селищних населених пунктів. Ще у 2008­му році з іні­

ціативи тодішнього голови райдержадмі­ ністрації на сесії райради для цього було виділено 100 тисяч гривень. У дотаційному бюджеті знайти їх було непросто. Але де­ путати зрозуміли важливість такого за­ ходу і підтримали ініціативу виконавчої влади. Сьогодні освітлені майже всі села. Структури обох гілок влади тісно співпрацюють і при формуванні президії, постійних комісій, проведенні спільних ви­ їзних приймалень у населених пунктах, в яких беруть участь перші керівники та їх­ ні заступники, працівники апаратів, котрі відповідають за конкретне місце роботи. І це не залежить від назви органу, вони на селі – представники районної влади і від­ повідають за стан справ на місцях. По завершенні зборів громадян за місцем проживання, у яких брали фахівці райради і райдержадміністрації, визначено знакові справи в розвитку кожної територіальної громади, узагальнено найактуальніші пропозиції і визначено заходи щодо їх вирішення, затверджені спільним розпорядженням голів РДА та райради. Жодного засідання колегії райдержадміністрації, наради чи семінару, які стосуються соціально-економічного розвитку території, не відбувається без участі депутатів райради, сільських і селищних голів. Аналогічне відбувається і з проведенням засідань президії районної ради, постійних комісій. Майже всі проекти рішень ради депутати розробляють спільно з фахівцями виконавчої влади. Тижневі, місячні і річні плани узгоджуються і спільно координуються ще на початковому етапі. Петро Демиденко, як один із прикладів співпраці, навів роботу шкільного парламенту. Якщо хтось думає, що це забава для дорослих дядечок, глибоко помиляється. Конкурс «Влада очима дітей» показав, як представники «дитячого» самоврядування глибоко переймаються проблемами територіальних громад та шляхами їх вирішення. Результати вразили керівників району, сільських та селищних голів. Після цього розробили чотиристоронню угоду про співпрацю, яку підписали керівники райради, РДА, районного дитячого парламенту та батьківської ради. Сказати, що у стосунках керівників обох гілок влади немає проблем, це, як зазначив голова районної ради, не так. Бувають і дискусії, іноді гарячі. Відбуваються вони в кабінеті голови райдержадміністрації або районної ради. На люди ж вони виходять із єдиним рішенням, з єдиним баченням проблем, навіть якщо це комусь із них і не дуже подобається. Що тут сказати? Правильний підхід: насамперед – інтереси громади, а не партійні кольори. А власні амбіції й поготів. Після обговорення голови обласної ради Анатолій Мельник та облдержадміністрації Володимир Хоменко підписали з Валентиною Карпенко меморандум про співпрацю з реґіональним відділенням Всеукраїнської асоціації сільських і селищних рад області. А потім учасники зібрання обрали представників сільських та селищних рад від Чернігівщини на загальні збори Всеукраїнської асоціації, які мають відбутися 24 квітня. Петро ГРОМОВИЙ

Дорогi жителi славної Сiверянської землi! Сердечно вітаю вас із Великоднем – світлим Христовим Воскресінням! Вже понад два тисячоліття православні християни святкують це торжество правди і перемоги добра над злом. Великдень – свято любові до Бога, любові до ближнього. Цього дня нам хочеться оцінити чистоту своїх помислів, бажань та вчинків. Стати добрішими, милосерднішими і терплячішими одне до одного, як заповідав нам Ісус Христос. Я вдячний вам, дорогі мої чернігівці, що в такі нелегкі часи ваші душі сповнені віри, надії і взаєморозуміння. Адже нині так непросто зберегти ці відчуття – у світі, де ще так багато несправедливості, болю і страждань. Проте впевнений, що лише разом і з Божою допомогою ми зможемо подолати будь-які життєві випробування. Від щирого серця бажаю, щоб у ваших родинах завжди панували добро, злагода і невгамовний дитячий сміх. Нехай у свято Воскресіння Христового у ваші родини світлим гостем зійде любов Господня, а Божа ласка повсякчас зігріває ваші серця й домівки. Христос Воскрес! Воістину Воскрес! З любов’ю Валерій ДУБІЛЬ, народний депутат України

П р и з н аЧ е н н я

Анатолій Булига – голова Бахмацької районної державної адміністрації

11 квітня голова обласної державної адміністрації Володимир Хоменко представив адміністративногосподарському активу Бахмацького району голову районної державної адміністрації Анатолія Булигу, призначеного на посаду згідно з розпорядженням Президента України від 6 квітня 2012 року.

П

ід час наради з активом було обговорено проблеми та перспективи соціально-економічного розвитку Бахмацького району, окреслено шляхи щодо поліпшення ситуації. Район має неабиякий потенціал для того, щоб, мобілізувавши спільні зусилля та енергію, вивести його в лідери, оскільки за підсумками 2011-го року Бахмаччина посідає лише 15-те місце в області. Тому керівництво району має відпрацювати чіткий план дій на найближчий період та на перспективу для реалізації поставлених завдань, зокрема, у поверненні Бахмаччині слави не лише потужного аграрного, а й аграрно-промислового району. Для цього увагу потрібно сконцентрувати на розвитку переробної галузі. Фото Віктора КОШМАЛА

http://sivertime.com.ua


4

№ 30 (329) 14 квітня 2012, субота

ТРАДИЦІЇ

http://sivertime.com.ua

«Доля світу залежить від того, скільки писанок малюється щороку. Доки люди їх створюють, світ буде існувати, а коли цей звичай забудуть, тоді зло страшним дияволом звільниться від залізних пут і знищить усе живе. Цей звір мешкає глибоко під землею, прикутий до скелі ланцюгами. Щороку він наказує своїм слугам облетіти навколо світу і підгледіти, чи пишуться ще писанки і скільки їх у святкових великодніх кошиках. Якщо багато, то залізні пута міцно стискають диявола і він втрачає силу, бо любов перемагає найбільше зло». Звісно, це лише легенда, яку вигадали люди про магічну силу одного з найголовніших пасхальних символів. Але вона підтверджує, як сильно наші предки вірили, що писанка приносить злагоду, щастя, добробут, захищає від усього злого. Колись дбайливі господарі закопували писанки в землю, бо вірили, що сила яйця сприятиме щедрим жнивам, а закохані хлопці й дівчата дарували їх одне одному на знак вічної любові та вірності.

Писанкарка Тетяна Стадніченко

Р

аніше писанки розмальовували сільські дівчата і жінки, монастирські ченці, іконописці та міські панночки. У наш час образ писанкарки асоціюється хіба що з набожною старенькою у сільській глибинці, яка уміння розпису перейняла від своїх прабабусь. Донедавна так воно й було. Лише останніми роками писанкарство почало активно відроджуватися, і що відрадно – у молодіжному середовищі також. Одна з представниць цього старовинного мистецтва – Тетяна Стадніченко – керівник студії художнього розпису Центру народних ремесел для дітей та юнацтва у Чернігові. Пані Тетяна, як і всі талановиті люди, не обмежується лише одним напрямком у творчості, вона – майстриня декоративного розпису, створює загадкові ляльки-мотанки, а кілька років тому почала освоювати й писанкарство. – Завідувач нашого Центру якось сказала: «Будемо відроджувати писанкарство й у нас викладатимеш цю «науку» своїм учням. Тому спочатку маєш навчитися сама». Як їх розписувати – я й уявлення не мала. У пошуках потрібної літератури збилася з ніг і зрозуміла, що її у нас катма. Відвідувала книгарні, бібліотеки, шукала публікації в Інтернеті. А згодом зібрала книжкову колекцію, якою користуюся не лише я, а й мої підопічні. Часто буваю у відрядженнях і з кожної виставки привожу енциклопедію або посібник. Іноді колеги навіть глузують із мене, що всю свою зарплатню витрачаю на дорогі видання. Зате тепер маю безцінний багаж знань, який із задоволенням передаю дітворі. – Які орнаменти для писанок Ви про­ понуєте своїм учням? – Писанкарство – це не просто малювання, це, скоріше, духовний процес. І кожен має відчути, яка писанка йому до http://sivertime.com.ua

створює пасхальні шедеври і вчить цьому дітей душі. Мені приємно, що цьогоріч всі учні, не змовляючись, обрали розпис саме чернігівського реґіону. – А які фарби використовуєте для розпису? – З цим в Україні проблема. Як не парадоксально, але професійну фарбу для писанок у нашій країні взагалі не виготовляють, у продажу лише американська, але вона дуже дорога. Іноді майстри використовують фарбу для бавовни, яка більш-менш підходить для писанкарства. – Звідки у Вас така любов до старо­ винного народного мистецтва? Адже це не зовсім звичне захоплення для молодої сучасної жінки. – Я з дитинства малюю, і дочка моя, Ніка, також творча людина. Кілька років тому ми з нею посіли друге місце на конкурсі писанок у Києві. А моя бабуся Ганна ткала полотно, килими, вишивала гладдю. Згадую, як маленькою бувала у неї на гостинах, у Слабині: лежу в ліжку і, перш ніж заснути, роздивляюся – стіни, прикрашені вишитими картинами під склом, у старовинних багетах, а на покуті – ікони, обрамлені рушниками. Тож, мабуть, ще з дитинства закладено в мені цей потяг до народної творчості. – Що складніше малювати: картину на полотні чи писанку? – Складність виготовлення писанки полягає в тому, що її пишуть не лише фарбами, а й воском. Спочатку на яйце наносять розтоплений віск тоненьким писачком, ледь товщим за голку. Потім яйце занурюють у фарбу, яка буде найсвітлішою в орнаменті. У місцях, де були воскові лінії, колір не візьметься – там залишаться чисті лінії. Після цього воском пишуть вже на фарбованій поверхні, а яйце занурюють у посудину з темнішою фарбою і так да-

лі. Тобто, весь процес створення малюнку відбувається навпаки. Отже, кінцевий результат видно лише тоді, коли писанка повністю готова. Взагалі, створення писанки досить складний процес, адже яйце перед розписом потрібно ще й підготувати – «видути». Тобто, у шкаралупі проколюють маленькі отвори, через які видувають вміст яйця. Навіщо це робити? Порожня писанка дов­ше зберігається. Хоча є техніка розпису й по «живому» яйцю. Колись лише такі і використовували, яйця брали з-під домашніх курей, запліднені. Такі писанки були своєрідними оберегами для всієї родини. Ще є обов’язкове правило у нашій роботі – орнаменти створюються винятково з гарними думками і ніщо не має відволікати майстра. А коли розписуєш «сорококлинку», це така писанка зі складним геометричним орнаментом, потрібно загадати аж сорок бажань. Мені жодного разу не вдалося стільки вигадати (сміється – Авт.) максимум сім. – А вдома до Великодня малюєте писанки? – Звичайно! І не лише для своєї сім’ї, ще й друзям дарую. До того ж, для кожного обираю окремий орнамент. Адже вони відрізняються і візуально, і мають різний енергетичний зміст: є чоловічі писанки, жіночі, для сімейного благополуччя, для достатку, здоров’я, кохання... Коли несу до церкви освятити все це «добро», перехожі заглядають до кошика, дивуються вишуканому розпису, а мені приємно. І не лише тому, що оцінили мою роботу, а й тому, що людям милує око старовинна писанка. Отже, не дарма я вчу цьому дітей, відроджуючи забуті традиції пращурів. Алла ПИРОГ Фото автора


http://sivertime.com.ua

З 4 по 8 квітня в Прилуках відбувся перший Всеукраїнський фестиваль театрального мистецтва «Мрій–Дім». «Як ми всі хочемо, щоб у Прилуках був театр. і він має бути. Театр імені Миколи Яковченка», – такими словами відкрила цей захід народна артистка України Раїса Недашківська.

ПРИЛУКИ ТЕАТРАЛЬНІ

№ 30 (329) 14 квітня 2012, субота

Фестиваль «Мрій-ДіМ»

Ф

естиваль зібрав конкурсантів з Прилук, Чернігова, Рівного, Львова, Дніпропетровська, Одеси, Києва, Луганська, Харкова. Вражав і склад журі, серед членів якого народний артист України, художній керівник Київського Державного Академічного Молодого театру Станіслав Мойсеєв, народна артистка України Раїса Недашківська, актриса Харківського державного академічного театру Ірина Кобзар, головний редактор журналу «Український театр» Алла Підлужна, театральний критик Ельвіра Загурська, актор Львівського театру ім. Леся Курбаса Олег Стефан та ін. Очолив зіркове журі фестивалю народний артист України Богдан Бенюк.

5

Справжнім подарунком для всіх присутніх став виступ народних артистів України Анатолія Хостікоєва та Наталії Сумської. Свій виступ знані гості розпочали піснею «Доленько моя» з фільму «Дударики» у виконанні пані Наталії. А потім лунали пісні під гітару, анекдоти, жарти, історії з життя – все це захоплювало і зачаровувало.

і н т е р в’ Ю д Л я в а с

Народних артистів на сцені змінили прилучани, які пов’язали своє життя з театром і чиї перші кроки були на прилуцьких підмостках. Андрій Сенчук, режисер дитячого театру, Тетяна Погребняк і театр «Fantaziya new» та колишній член цього колективу, а нині актор Київського муніципального театру «Київ» Петро Сова.

В останній день фестивалю глядачі переглянули українську стрічку Михайла Іллєнка «ТойХтоПройшовКрізьВогонь». Після показу відбулася творча зустріч з виконавцем головної ролі Дмитром Лінартовичем та продюсерами фільму. Конкурсні вистави показано, ролі зіграно, переможці отримали свої нагороди... До речі, прилучанка Валерія

Котеленець отримала першу премію в номінації акторів-аматорів «Домовик». А у конкурсі театральних рецензій «Домофон» другу премію отримав також прилучанин Олексій Паляничка. А ось спеціальний приз імені Яковченка поїхав до Львова. Фестиваль відбувся і головна мета у організаторів, щоб він не став одноразовою акцією, а мав довге й успішне життя. Але одного не можна зрозуміти: чому для такого дійства не знайшлося місця на головній сцені Прилук? Чому багатьох прилучан позбавили можливості побачити виставу «Швейк» у виконанні Богдана Бенюка і Анатолія Хостікоєва? Адже фестиваль відбувався у міському центрі творчості для дітей та юнацтва. Організатори планують «розбудовувати «Дім», щоб у ньому було щороку цікавіше жити. Щоб були представлені роботи кіномитців, театральних сценографів, драматургів та композиторів. В планах – створити кіноцентр у Прилуках, щоб діяла дитячо-юнацька театральна школа. Мрій багато, і головне, що для них тепер є «Дім», який відкриватиме свої двері, можливо, навіть в інших містах. Віват, «Мрій-Дім», довгого життя і процвітання.

Народна артистка України

Раїса НЕДАШКІВСЬКА:

«КоХАННЯ – Це ВСе»

– Пані Раїсо, Ви дуже органічні в ролі княгині, звід­ ки Ваше коріння? – На Житомирщині, під Малином є село Недашки, звідки всі Недашківські. Його історія бере початок з ХІ-го століття і йде від воїна Недаша, що був з околичної шляхти. Про них згадується і за часів Богдана Хмельницького. В селі нас прозивали «бовсуни», але як пояснив мені український іс-

торик Вадим Скуратівський, правильно казати «безуни», без унії, тобто ті, що не ополячились і не облитовились. У селі Старі Вороб’ї є церква 824 року, великий дзвін для неї робили Недашківські, а малий - Скуратівські. Я дуже любила цю дерев’яну церкву. Вона стоїть на пагорбі в оточенні старих лип, а знизу озерце, в якому дітьми вчилися плавати. Тож коли в 60-х роках з неї хотіли зробити клуб, я здійняла галас у Києві, ходила до керівницва і нам вдалося її відвоювати. По всьому світу я зустрічала земляків Недашківських із Житомирщини: в Сибіру, в Америці, навіть в Австралії. Мабуть всі Недашківські пішли від воїна Недаша. Хоча один вчений розповідав мені, що в ХІІІ столітті Недашківські були кримськими татарами. Гадаю, щось східне в мені є. – Ви були художнім керівником театру «Під зоря­ ним небом»? – Так, але нині уже немає цього театру. Він був безкоштовним. Ми проводили там благодійні акції, наприклад, на свято збирали безпритульних дітей, щоб вони могли хоча б повечеряти смачно. Пекли для всієї зали жайворонків із записочками. Пташки – це традиція Марії Капніст, української актриси, яка понад 20 років провела в сталінських застінках за те, що вона графиня. Тексти в цих жайворонках магічні. В одній записочці, що потрапила до молодих людей, було написано «а щастя поруч», вони потім одружилися. І таких містичних історій, пов’язаних із жайворонками і записками, в них дуже багато. – Знаємо, що Ви не лише актриса театру і кіно... – У моєму житті ще є спілка театральних діячів України. Я вже 20 років віце-президент фестивалю «Золотий Витязь». Цей фестиваль об’єднує і кіно, і театр, і музику, і літературу, і живопис. У травні будемо їхати в Омськ, де представимо картину Михайла Іллєнка «ТойХтоПройшовКрізьВогонь». Спілкою організовуємо Всеукраїнський конкурс професійних читців ім. Івана Франка, такий же ім. Лесі Українки в Ялті. – Де Ви себе почуваєте найорганічніше?

– На театральній сцені. Це єдине місце, де мені комфортно і де себе чудово почуваю. Все інше життя нестерпне. (Сміється). – Які відомі актори серед Ваших друзів? – Дружила з Нонною Мордюковою. Ми знали одна одну давно. Коли вона приїздила до Києва, була у мене в гостях. Їй так сподобався український борщ, що вона попросила у мене рецепт і приготувала його у Москві. Я зателефонувала до неї і запитала, як борщ. Каже: «Рая, вже шостий раз до каструлі підходжу, не можу відірватися». Потім їздила до Москви проводжати її в останню путь. Також дружу з Олегом Савкіним, з яким ми знімалися у фільмі «Чудо в краю забуття», він навіть вів мій бенефіс разом з Ольгою Сумською. Товаришувала з Людмилою Волинською, актрисою Ленінградського БДТ. Ніна Марушина, моя близька подруга, актриса театру ім. Пушкіна в Москві. Взагалі в мене багато друзів. – У Вас дуже гарна прикраса. Звідки вона? – Коли ми їздили з фільмом «Комісар» в Америку на фестиваль, зустрілася з Машею Арчер (по батькові Марією Мухіною). Її батько скульптор, він навчався разом із Яблонською, українською художницею, а Маша створює прикраси. Одну з них вона подарувала мені на згадку. В цій прикрасі Віктор Зарецький намалював мій портрет. В ній я знімалася у фільмах Наталі Мотузко, у Юрія Іллєнка в «Молитві про гетьмана Мазепу». Таку прикрасу може подарувати лише жінка. – Чому так вважаєте? – Тому що чоловіки не такі щедрі. У всякому разі на моєму життєвому шляху щедрі чоловіки не з’являлися. – А як же шанувальники..? – Знаєте, я так кохала одну людину, що це перекрило мені всіх і вся. І нікого не існувало окрім нього і все що я зробила у своєму житті, присвятила йому. – Що для Вас кохання? – Все. Кохання – це найголовніше. Спілкувалася Олена МАСЛОВА

http://sivertime.com.ua


6

№ 30 (329) 14 квітня 2012, субота http://sivertime.com.ua

п ре зе н та ція в и д а н н я

Олександр Волощук:

«Мій улюблений Кавказ»

Прести ж но

В Україні стартувала весняна призовна компанія. На дільницях військкоматів – справжній бум. Нині все більше молодих жителів Чернігівщини хочуть йти в армію і прагнуть віддавати свій громадянський обов’язок Вітчизні. Армійці навіть зізнаються, що на одне «солдатське» місце у них по кілька претендентів. Мабуть, такій «конкуренції» може позаздрити будь-який чернігівський виш! Чому ж молоді люди все частіше готові на рік, так би мовити, розлучитися із звичайним життям?

З

Днями в будинку товариства «Просвіта» відбулася прес-конференція відомого чернігівського мандрівника Олександра Волощука.

а словами Чернігівського місько­ го військового комісара полков­ ника Володимира Кравчука, армійський бум і справді існує. Адже молодь саме із військовою службою частіше пов’язує свою кар’єру. І у війську, і у правоохоронних органах. Цієї весняної призовної кампанії Чернігівщина має направити до лав Збройних сил України 480 юнаків, це на двісті осіб менше ніж торік. Ось і 12 квітня у Киїнці Чернігівського району сільчани, батьки, вчителі та учні проводжали майбутніх захисників до лав Збройних сил. Для них армія – реальна школа, яка загартовує характер. Небезпеки хлопці не бояться. – Йду служити до роти почесного караулу, – каже дев’ятнадцятирічний Віктор Ткаченко із Радянської Слободи Чернігівського району, який закінчив профтехучилище за спеціальністю авто-

З

а плечима нашого земляка понад 165600 кілометрів доріг в 22 країнах світу. За його підрахунком, за 10 років подорожей довелося побувати в майже 600 містах. – Не довіряйте телебаченню. Світ зовсім не такий, яким нам його щодня демонструють з екранів. Він без­ межний, цікавіший, різноманітний та повен доб­ра. В ньому живуть переважно щирі, привітні люди, які за­ вжди прийдуть на допомогу. Остання подорож була в Кабардино-Балкарію, де мандрівник в невеличкому містечку Тернаузі збирав матеріал та писав книжку під назвою «Проповідь смертю». Її присвячено православному ченцю Ігорю Розину, який загинув у храмі від руки фанатика вакхабіта. Ідея написання виникла, коли Олександр Волощук рік по тому разом із тернаузьким священиком Ігорем Васильевим зійшли на Єльбрус та освятили цю величну гору. До речі, вперше в історії. Там чернігівський мандрівний журналіст і почув про мученицьку смерть православного священика та отримав пропозицію щодо написання книжки. Незабаром видання побачить світ. Кавказ став для мандрівника улюбленим краєм, про що він безапеляційно заявив на прес-конференції: – Я багато подорожував, але одразу покохав Кавказ, його людей та природу. Найближчим часом відбудеться фотовиставка робіт Олександра Волощука. В цій царині автор бере участь вперше. Ігор ТЮТЬКАЛО Фото автора

слюсар. – Це бажання свідоме! Гадаю, що кожен хлопець має пройти армійську «кух­ ню» і стати справжнім чоловіком. Власне, я хочу побудувати військову кар’єру. До речі, мій батько також свого часу був солдатом. Мама Віктора Наталія Ткаченко додала: – Погоджуюся із вибором сина і споді­ ваюся, що українська армія виховає його не лише справжнім чоловіком, а й патріо­ том. Ми, батьки, чекатимемо на повер­ нення із нетерпінням! – У мене троє синів, – розповідає Тамара Качан із Киїнки Чернігівського району. – Старший, Григорій – закінчив Харківське вище командне танкове учи­ лище і служив у Десні, навчався й у акаде­ мії. Середній – Валентин, також має вищу

Л е г к а атл е т и к а

освіту, призивався до армії. Наймолодший – Сергій – майбутній захисник. Має спеці­ альність токаря широкого профілю, але хоче, як і його батько, служити у десант­ них військах. – Мій батько зробив під час служби 448 стрибків із парашутом! Цей резуль­ тат маю перевершити. Справа честі! – гордо підтримав матір Сергій Качан. – Можливо, дехто з хлопців просто хоче в армії «відсидітися». Але не я. Розумію, що мені пощастило бути десантником, адже нині багато юнаків хоче служити у елітних військах. Є надія після служби влаштуватися у правоохоронні органи. Один рік служби нікого із призовників не лякає. Усі сподіваються: обійдеться без дідівщини, а кохані обов’язково дочекаються. Та й із працевлаштуванням буде простіше. Якщо сподобається служба, є можливість піти військовим за контрактом. Сергій Штупун із Киїнки Чернігівсь­ кого району нещодавно повернувся із армії і планує пов’язати своє життя із пожежною службою: – Майбутнім українським воїнам під час служби бажаю набратися сил і жит­ тєвого досвіду. Прислухайтеся до стар­ ших товаришів, будьте ввічливими, то­ лерантними, чітко виконуйте накази

Такого ніхто не очікував

В

ідмінно на цих змаганнях виступив прилучанин Олексій Поздняков (тренер Михайло Марченко). Впевнено і невимушено він першим пробіг 400 метрів. Вийшов на старт і двохсотметрівки. Цю дистанцію подолав із результатом 22,0 секунди, встановивши новий рекорд Чернігівщини серед юніорів, який тримався з 1979 року. Попереднє досягнення (22,10 сек.) належало також прилучанину Сергію Соколову, яке він встановив на міжнародних змаганнях у Німеччині.

http://sivertime.com.ua

«Я хочу в армію!»

Тамара Качан із сином Сергієм

своїх командирів. Якщо братимете ак­ тивну участь у житті військової части­ ни, рік промайне як неповторна мить… Особисто у мене після служби змінився характер і взагалі, погляди на життя. Потрапити до армії, та ще й в елітні війська багатьом призовникам заважають хвороби. Нині для служби відбирають лише здорових. На жаль, кожен другий призовник має букет хвороб. Найчастіше це плоскостопість, захворювання вух, сколіоз, захворювання серцево-судинної, нервової та травної систем. Лариса ГАЛЕТА Фото автора

Матчова зустріч юніорських команд Туреччини, України і Білорусі з легкої атлетики відбулася у місті Трабзон (Туреччина).

Потім тренери збірної доручили Олексію Позднякову бігти останній етап у комбінованій естафеті (100 + 200 + 300 + 400 метрів). Прийнявши естафетну паличку останнім, наш земляк кинувся наздоганяти суперників, які відірвалися вже на 20 метрів. Олексій так потужно біг, що не лише відіграв втрачене у лідерів, а й фінішував першим, обігнавши їх на 10 метрів. Тренери залишилися задоволені виступом Олексія Позднякова, який у підсумку виборов три золоті ме-

далі. А тим часом на юнака уже звернув увагу тренерський штаб дорослої збірної України. Маємо надію, що йому нададуть можливість найближчим часом позмагатися з дорослими. На змаганні у Туреччині виступала і прилучанка Ганна Красуцька. Вона посіла третє місце у потрійному стрибку. Для неї це був перший виступ у сезоні. Віктор БЕРЕГОВИЙ


№ 30 (329) 14 квітня 2012, субота http://sivertime.com.ua

7

У С М ІШКА

Ту р н і р и

Дню авіації і космонавтики присвячений Таланти

Віталій ЯШНИКОВ, педагог спортивного клубу «Юніор»

СКІ Л Ь КИ ВІР Ь ОВО Ч ЦІ НЕ ВИТИСЯ …

Ф АКТ І КО М ЕНТАР

Аварійна «Водоканалу» створила... аварійну ситуацію.

На щастя, обійшлося

В

івторок. Ранок. Підходжу до Кругу, де пам’ятниктанк на честь воїнів, які визволяли Чернігів від німецько-фашистських загарбників. Прошкую потихеньку, зайнятий своїми думками. Аж раптом – незрозумілий гучний звук. Від несподіванки навіть здригнувся. …Ні, це не гроза і не відлуння минулої війни. – Що у них, ні голови, ні рук немає, – озирнувся на стривожений жіночий голос. – Важко було закріпити… Неподалік від пішохідного переходу двоє чоловіків в «оранжевому» поспіхом підхопили з дороги пластмасову трубу метрів із п’ять завдовжки і понес­ ли її до аварійного автомобіля «Водоканалу», який зупинився неподалік на повороті. Нашвидку вштовхнули у проміжок між цистернами другу, загублену трубу, і виїхали на вулицю Щорса… На щастя, обійшлося без жертв. Та треба затямити, що слова «халатність» і «біда» – близькі за змістом. Олександр ФАЛЬЧЕВСЬКИЙ

Небезпечний «надомник»

За матеріалами, зібраними співробітниками податкової міліції ДПС у Чернігівській області, порушено кримінальну справу за ч. 3 ст. 204 Кримінального кодексу України стосовно жителя Чернігова, який промишляв алкогольним сурогатом. Спритний ділок протягом січня та лютого виготовляв і реалізовував за місцем проживання фальсифіковану горілку – водний розчин етилового спирту непромислового виробництва. Зберігав його – аж 2 тонни! – в пластмасових бочках у гаражі. Наразі податкові міліціонери встановлюють канали постачання спирту та причетних до цього осіб.

Нелегальний чоботар

Під час перевірки співробітники управління податкової міліції ДПС у Чернігівській області викрили підпільний цех з виробництва взуття, «власником» якого виявився житель обласного центру. Наймані ним робітники працювали без відповідного оформлення. З незаконного обігу вилучено 29 пар готового взуття, сировину – шкіру, тканини в асортименті та виробниче обладнання – 10 швейних машинок, преси, верстати різного призначення, орієнтовною вартістю 200 тис. грн. Стосовно ділка складено протокол за ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а матеріали перевірки направлені до суду. Олександр Миколин

П р и в ат ні ог оло ш е н н я

КУПОН

безкоштовного оголошення

Рубрика: ‰‰ Продам ‰‰ Куплю ‰‰ Міняю ‰‰ Зніму ‰‰ Здам

Текст оголошення (українською мовою, РОЗБІРЛИВО!):

• Пральну машину «Дончанка»; друкарську електричну машинку «Ятрань»; балони для кисню (5 шт.). Тел. 972-306. • «ГАЗ-5312» (фургон); трубу Д-150, 8 шт. по 8,5 м; куток №75 (3 тонни); машину точ. зварювання «МТ-1607»; ел. таль «ТЕ-2М» (2 тонни). Тел. 972-306. • Будинок в с. Стольне Менського р-ну (газ, вода, 35 соток землі, гараж, госп. будівлі, сад, асфальтований під’їзд). Тел. (067) 308-82-19. • Дачу за Редьківкою, 5 км від Чернігова, тов. «Калінка» (будинок р.5х6 м, 5 соток, металевий гараж, світло, вода для поливу, поруч крамниця, автобусна зупинка). Ціна 20 тис. грн. Терміново. Тел. (093) 508-94-48. • Інкубатори на 80 шт. та 1000 шт. яєць. Тел. (04622) 3-63-26. • Квартиру в м. Щорс (54 м2, без перегородок) під житло, офіс, крамницю. Тел. (068) 815-38-22.

Куплю

Телефон, адреса: Інформація про клієнта (заповнюється обов’язково) Прізвище, ім’я, по батькові: Адреса: Телефон:

Продам

Підпис:

• Дачу, ділянку не менш ніж 3 сотки, недалеко від Чернігова в будь-якому напрямку; легковий автопричеп у будь-якому стані. Тел.: 935-812, 937-253, (063) 479-88-11. • Човен, весла, велосипед, бінокль, трубу підзорну, імпортний холодильник, морозильну камеру, дачу з будинком біля міста, гараж. Тел. 610-050. • Аеродромні металеві плити у будь-якій кількості; дорослий велосипед «Мінськ» або гірський. Тел.: 931-534, 3-18-92.

Агроном, садовод профессионально обрежет и спилит плодовые деревья. Тел.: 623-690, (098) 488-86-11.

і шанувальники

Б

уло наче у кошмарному сні. Тільки-но прокидалися чи лягали у ліжко, на порядок денний зборів виносили єдине нагальне питання: «Як фінансово забезпечити, належно організувати та гідно провести сімейні ювілеї». Доповідач – Оксана, моя дружина, я – співдоповідач. Активну участь в обговоренні брав 25-річний син Антон, студент останнього курсу педуніверситету. Стосовно мене – я працівник скромної професії, моя ж половина вирішує вагоміші державні справи, тому й обертається на орбіті більш впливових осіб. Саме наприкінці березня до нас бажано-негадано завітало трійко ювілеїв: два «полтинники» з дня народження та 30 «карбованців-гривень» спільного життя. А жінчиних колег котлетами не здивуєш. Та й культурна програма мала бути на рівні. Наш головний біль минув після віче. Зібралася уся родина, чимало близьких та друзів. Кожен лікував нас не пігулками, а конкретними пропозиціями. Зрештою, загальні збори вирішили і прийняли відповідну постанову. Не буду перелічувати усіх її пунктів та виконавців, але підіб’ю деякі підсумки втіленого в життя. ...Місце проведення свята – кафе-ресторан «Бер­ мудський трикутник», власником якого був мій із дитинства товариш: Григорій надав нам на вечір приміщення за нульову суму. Відкрилася завіса імпровізованої сцени. – Шоу розпочинається! – ніби з гармати вистрілив ведучий Сашко, теж мій нерозлучний приятель, дотепник і веселун. – До вашої уваги колектив народної пісні «Тинок», яким керує улюблена теща ювіляра Ганна Іванівна, – одного вже з небагатьох в області сільських клубів. Якщо хочете фінансово підтримати цих, ще тліючих, ентузіастів, замовляйте пісню. Їх довго не відпускали зі сцени. «Меценати» утирали сльози, адже більшість із них – вихідці з села, подумки згадували масові заходи у «своїх» колишніх осередках культури і близький серцю репертуар. – А зараз, під ваші бурхливі оплески, відбудеться виверження сучасного вулкану творчості: гурт студентівреперів, лідером якого – син наших шанованих ювілярів! – ця словесна лава неабияк розігріла публіку. – Вони теж потребують на вашу допомогу, аби вклинитися до світових зірок! – далі нагнітав атмосферу ведучий. – Дайте їм шанс – подайте! Вони відпрацюють: експромти про будь-кого, на будь-які теми! Бажаючих аж із стільцями попідкидало. ...На зміну реперським «каламбурам» прийшли платні конкурси ерудитів, любителів швидкого, впродовж двадцяти хвилин, поїдання фірмових страв та «меліорації» напоїв «Бермудського трикутника», спортивні змагання з присідання на одній нозі після вживання (за власний рахунок) крутого коктейлю «Не бачу світу», з армрестлінгу, в яких усі грошові ставки дісталися охоронцю «БТ» на прізвисько «Норріс». Але найбільше вершків зібрала стриптизерка Фрося (в одному з містечків Штатів – Фрост). Вона – племінниця Оксани, перелетіла через океан за першим нашим дзвінком. Її витівки на жердині та посиденьки на чоловічих колінцях так зарядили сильну половину, що, нашпигована євро і доларами, була, зрештою, схожа на вагітну, а за розміром грудей – на силіконові Памели Андерсон. Завершив феєричне шоу шаховий турнір «На коня!». Грошовий приз – за рахунок кафе-ресторану «Бермудський трикутник». ...Хочете – вірте, хочете – ні. Майже неймовірну розповідь друга Миколи записав Олександр ФАЛЬЧЕВСЬКИЙ

реклама

4-40-07

У

змаганнях взяли участь: Артур Швець, Вадим Костилєв, Антон Сам­ ко, Володимир Вершняк, Дмитро Деркач, Максим Залевський, Микола Орлов, Віталій Лесниця, Андрій Сушко, Яро­слав Дятел, Костянтин Нечаєв, Ми­ кола Бережний, Гліб Бездєнєжний, Павло Бойко, Сашко Кулага, Владислав Сердюк та Артем Романенко. Змагання відбулися за підтримки колишніх льотчиків-винищувачів: депутата Новозаводської ради (м. Чернігів) Ігоря Риндака та майстра спорту з вільної боротьби Сергія Кумачного. Перше місце посів Андрій Сушко, друге – Ярослав Дятел, третє – Артем Романенко.

Телефон рекламного відділу «Деснянки вільної» –

12 квітня в боулінг-клубі «Світлофор» (м. Чернігів) відбулися змагання з настільного тенісу, присвячені Дню авіації і космонавтики.

«КОМФОРТ» М Е ТА Л О П Л А С Т И К О В І

м. Чернігів, Готель «Градецький», офіс 205. Тел.: 612-184, (093) 455-12-47. м. Короп, маг. «Panasonic». Тел. 2-11-53

http://sivertime.com.ua


8

ОСТАННЯ СТОРІНКА

№ 30 (329) 14 квітня 2012, субота

Передсвяткове

http://sivertime.com.ua

конкУрс

«СТРУНи СеРЦЯ»

Богдана Ночовського Щороку учні відділу народних інструментів ічнянської школи мистецтв беруть участь в обласному конкурсі юних музикантів «Струни серця».

Великодні турботи – приємні турботи! Багато цікавого і приємного кожен із нас приніс у дорослий світ. Мабуть, тому завжди є місце світлому, доброму, вічному.

У

неділю – Великдень. То маємо підготуватися як слід до найвеличнішого християнського празника. А український люд вміє зустрічати Пасху. І так – впродовж століть. На щастя та радість сьогоднішні дітлахи, за бажання, мають немало змістовної інформації про Воскресіння Господнє ще зі шкільної лави. Бо вони не лише на уроках літератури, музики, історії та англійської мови вивчають про таке, а й у післяурочний час прагнуть засвоювати під керівництвом умілих наставників навички різних напрямків народно-вжиткового мистецтва. Зокрема, і писанкарства. Ось як, до речі, у Новгород-Сіверській міській школі №2, яка стоїть над самісінькою Десною. Кожного року у переддень свята всіх бажаючих учнів учителі заохочують до навчання самостійному та власноручному розпису Великодніх яєць. Вчителька англійської мови Валерія Домоцька, яка добре знається на практичному народознавстві і має тривалу практику розпису Великодніх яєць, вдома прагне передати своє вміння іншим. Цього разу вона провела майстер-клас для старшокласників та колег, які забажали оволодіти нехитрою технологією розпису Великоднього яйця. І діти, і дорослі залишились задоволеними, бо тепер їм не соромно буде перед друзями щодо свого нового вміння та ще й напередодні такого великого і значущого дня. Отже, Христос Воскрес! Воістину Воскрес! Борис ДОМОЦЬКИЙ м. Новгород­Сіверський Фото автора

С

повнена тривог і надій була дорога до Ніжина першокласника Богдан Ночовського із с. Городня Ічнянського району. Вперше у житті перед такою аудиторією і поважним журі! Але коли в руках улюблений інструмент, для Богдана вже не існує нічого, тільки чарівні та хвилюючі звуки. Можливо, цей талановитий хлопчик із сяючими очима, що з таким натхненням віддається музиці, майбутня наша гордість? Для Каті Сердюк, учениці 5-го класу цей конкурс вже не вперше і завжди вдавалось завоювати призове місце. Так і цього разу дорога додому здавалась дуже довгою,

швидше хотілось поділитись радістю з друзями та рідними. Адже знову призове третє місце, а малий Богданчик посів друге місце. І викладачі – Олена Кириченко та Тетяна Бабич радіють успіхам своїх вихованців. Надія МОСЕЙЧУК

П ов а ж н а д ата

45 – не ювілей, та все ж... В актовій залі Корюківської школи мистецтв імені олександра Корнієвського зібралися її нинішні й колишні учні, викладачі й батьки, просто шанувальники музики. Учнівський звітний концерт було приурочено до 45-річчя цього закладу. Не ювілей, та все ж поважна дата. – Чотири з половиною десятиліття тому перший директор Анатолій Яшин сказав: «Якщо у відродженому з попелу місті діти грають на фортепіано, бе­ руть в руки скрипку, це свідчить, що но­ ве покоління тягнеться до прекрасного, в нього є майбутнє», – слова свого наставника згадала нинішній директор Валентина Лашко. 45 років тому вона була молодим викладачем. Тільки подумати – сотні учнів! Звичайно, не всі вони стали професійними музикантами, але роки навчання не минули дарма. 130 випускників школи закінчили середні спеціальні та вищі мистецькі заклади. Нині семеро набираються мудрості й майстерності в Чернігівському музичному училищі імені Левка Ревуцького. Хіба не приємно, що в рідних стінах колишні учні Олена Петрикей, Олена Мельничук, Ірина Мостович, Людмила Жукова, Катерина Хоменко навчають – хто довгіліта, хто недавно – хлопчиків і дівчаток любити, розуміти мистецтво, грати на музичних інструментах? Знову ж таки колишня учениця Людмила Бабич присвятила себе справі, розпочатій у музичній школі. Вона вітала із 45-річчям дорогих викла-

ПОГОДА

дачів і учнів уже як керівник районного відділу культури. З хвилюванням прийшла подивитися учнівський концерт колишня випускниця школи Віра Якушина. Вона – директор гімназії. Добрі слова лунали на адресу Людмили Баглай, Світлани Нікітіної, Андрія Харченка, Олени Маслобаєвої, Андрія Биші. Музичне навчання їм знадобилося в житті. Нині в школі 238 учнів навчаються грі на фортепіано, скрипці, баяні, гітарі, духових інструментах. Навчаються й сольному співу, образотворчому мистецтву. Працюють філіали в Наумівці, Холмах, Сядрино. Звітний концерт відбувся на одному диханні. Інакше не могло й бути. Старалися й учні, й викладачі. Виступили аж два хори – старші діти й молодші (керівник Вікторія Корінь). Особливо багато оплесків було на адресу учениці класу баяна Вікторії Лисенко. У лютому дівчина брала участь у Всеукраїнському фестивалі-конкурсі виконавської майстерності на народних інструментах «Провесінь». Це було в Кіровограді. Вікторія отримала диплом І ступеня. На обласному конкурсі вона стала володаркою гран-прі. У неї є Золотий диплом ХІ Всеукраїнського

конкурсу виконавської майстерності, що відбувся в Ніжині. Вчена рада Музичної академії України відзначила і її викладача Олену Піддубну. Як не порадіти за трьох учнів, які стали переможцями в різних номінаціях обласного етапу Всеукраїнського конкурсу-фестивалю «Таланти багатодітної родини». Богдана Савенко, Олександр Михайлов та Євгенія Фролова нагороджені путівками до «Артеку». Як і завжди, відмінно підготувався до виступу зразковий ансамбль «Віоліночки». Треба віддати належне його керівнику – викладачеві класу скрипки Олені Мельничук – музиці і дітям вона віддає всю душу. Такі концерти не часті, а тому вони високо цінуються, бо зі сцени звучить не модне «ля-ля», а класика. Дуже вразили творчі роботи Насті Пономаренко – студентки Ніжинського училища культури, і Катерини Хоменко – молодого викладача. Ще недавно вони були учнями школи. Їх захопило образотворче мистецтво. А це – дивний і прекрасний світ! Тому вони хочуть творить і роблять це з великим бажанням. Зоя ШМАТОК

м. Корюківка

НЕДІЛЯ,

ПОНЕДІЛОК,

ВІВТОРОК,

СЕРЕДА,

18.04

19.04

06:07 19:55 13:48

06:05 19:56 13:51

06:03 19:58 13:55

06:01 20:00 13:59

05:59 20:01 14:02

15.04

Схід Захід Тривалість дня

16.04

17.04

ЧЕТВЕР,

Хмарність, опади Температура повітря, 0C

Ніч

День

Ніч

День

Ніч

День

+11 +18 +12

+18

+11

+14

+10

+11

+6

+12

Вітер, м/c

Сх, 4

Сх, 7

Пд­Сх, 4

Пд, 6

Пд, 3

Зах, 6

Пн, 3

Пн­Сх, 4

Пн, 3

Пн, 4

Атм. тиск, мм рт. ст.

755

752

752

752

750

752

754

753

752

752

Несприятливі дні у квітні: Деснянка вільна

Засновник та видавець – ТОВ «Редакція газети «Деснянська правда». Реєстраційне свідоцтво ЧГ № 465-114ПР від 22.04.2010 р. Директор Лариса МІЛОВА. Редактор Леся КОШЕЛЬ. Тел. 678-200. Перший заступник редактора Петро ГРОМОВИЙ. Тел. 4-44-42. Заступник редактора Віталій АДРУГ. Тел. 4-21-92. Відповідальний секретар Світлана СОКОЛ. Тел. 4-44-42.

ТЕЛЕФОНИ ВІДДІЛІВ РЕДАКЦІЇ: суспільно-політичних питань: 4-22-71; економіки: 4-45-42; соціальних питань: 4-41-36; гуманітарної сфери: 4-44-12; реклами: 4-40-07. Факс: 4-21-92, 4-40-07. Комп’ютерна верстка та дизайн: Ганна ЗЕВКО, Світлана КУЗЬМЕНКО. Коректори: Альона ШЕВЧЕНКО, Олена ШЕРЕМЕТ. ПЕРЕДПЛАТНІ ІНДЕКСИ: дворазовий розширений – 49086; дворазовий – 49087 та четверговий розширений випуск – 49088.

Ніч

День

21, 29

Адреса редакції: 14000, м. Чернігів, проспект Перемоги, 62, 3-й поверх. Веб­сайт: www.sivertime.com.ua. Електронна пошта: despravda@ukr.net. Віддруковано у ПАТ «ПВК «Десна», 14000, м. Чернігів, проспект Перемоги, 62. Газета виходить двічі на тиждень (четвер, субота). Тираж тижня – 15 600. Розповсюджується по передплаті. Редакція не завжди поділяє погляди авторів публікацій. Відповідальність за достовірність інформації та реклами несуть автори та рекламодавці. Знаком та імідж позначені матеріали рекламного змісту. Листування з читачами – тільки на сторінках газети.

®

Ніч

День


Деснянка вільна №329  

Деснянка вільна №30 (329), 14 квітня 2012, субота

Advertisement
Read more
Read more
Similar to
Popular now
Just for you