Page 1

http://dponline.cn.ua

e-mail: despravda@ukr.net

№ 111 (295) 17 грудня 2011, субота ГОЛОВНА ГАЗЕТА ЧЕРНІГІВЩИНИ

в центрі Мени встановлено Пам’ятник знак учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС

Ні! – амністії пам’яті ніщо не забуто

стор.2 Новгород-Сіверський будинок культури – «продукт», народжений всупереч здоровому ґлузду Чому з перших днів відкриття храм культури району не відчув тепла...

П е р е д П л ата–2 0 1 2

І чашечка кави до газети

– Якщо я не почитаю газету, – ходжу голодним, – стверджує житель Тупичева, відомий в області освітянин Микола Федорович Колесник. – Але ж ви – передплатник «Деснянки вільної», – жартую. – То про який «голодомор» може йти мова?! – Згоден, – посміхається у відповідь. – Раніше, впродовж довгих років, я віддавав перевагу іншій газеті (називати не буду, щоб не сприйняли як антирекламу), але з появою вашого видання став його палким прихильником. – А якщо конкретніше? – «Деснянка вільна» – інформаційно насичена, – загинає перший палець Микола Федорович. – По-друге, мені подобається принциповий журналістський підхід до висвітлення злободенних питань. Крім того, вдало підбираєте консультаційний матеріал. З нетерпінням чекаю статті про людські стосунки і долі. Не забувайте й про село, зігрівайте його душу. Повертався з редакції наш патріот-передплатник із виграним призом – кавовим набором. До газети чашечка ароматного напою буде завжди доречною. Олександр МИКОЛИН

Приз наступного тижня – ГУСяТНиЦя ПЕРЕДПЛАЧУЙТЕ «Деснянку вільну»

стор.3

на І півріччя 2012 року

ТА ВИГРАВАЙТЕ ЦІННІ ПРИЗИ!

олена Чухнюк: людина і поїзд

За час існування Гомельського депо вона єдина жінка-машиніст

стор.7

К

орюківка приймала учасників міжнародної наукової конференції з актуальних проблем партизанськопідпільного руху в Україні в роки великої вітчизняної війни. вона відбувалася на виконання Указу Президента України віктора януковича про відзначення 70-річчя корюківської трагедії. Спочатку ця конференція планувалася як загальноукраїнська, та згодом її організатори розширили «кордони», запросивши взяти участь науковців із Білорусі й Російської Федерації.

стор.5

Детально про умови акції, вартість передплати та передплатні індекси читайте на

стор.8


2

реґіон

№ 111 (295) 17 грудня 2011, субота

в і т а є м о!

Шановні працівники органів внутрішніх справ України!

М

іліція незалежної Ук­ ра­ їни відзначає свій 20-річний ювілей. Її історія наповнена важливими подіями, змінами, досягненнями та перемогами. Дуже неоднозначним і непростим був для нас цей шлях, але українські правоохоронці пройшли його з честю. Я вдячний усім тим, хто зберіг вірність присязі, службовому обов’язку і щодня вступає в запеклу боротьбу з криміналом. Нині ми стоїмо на порозі змін, на перше місце виходить захист прав та інтересів особистості. У цьому напрямку ми вже чимало зробили, але ще потрібно докласти максимум зусиль для того, щоб кожен українець довіряв людині в погонах і поважав його. Ваша самовіддана служба, нехай не завжди на виду, має дуже велике значення для наших співвітчизників. Завдяки вам на вулицях можуть спокійно гратися діти, а громадяни почуваються впевнено і комфортно, не побоюючись за своє життя і здоров’я. Саме з таких деталей, на перший погляд незначних, і складається оцінка суспільством роботи правоохоронців. Вітаю вас зі святом – 20-ю річницею створення міліції України. Бажаю вам сил, впевненості у правильності вибору, стабільності і віри! Здоров’я, щастя, благополуччя вам і вашим родинам! Міністр внутрішніх справ України Віталій Захарченко е кологія

Бахмаччину «звільнено» від пестицидів

Наприкінці минулого тижня ще один район Чернігівщини – Бахмацький – «звільнився» від екологічного лиха. Там згідно з графіком було перезатарено і вивезено для знешкодження за межі області ще 41,278 тонни непридатних для використання у рослинництві краю решток хімічних засобів захисту рослин.

http://dponline.cn.ua П р о фе сій н е св я т о

Нашій відважній міліції – 20!

День міліції завжди відзначається з повагою до тих, хто присвятив своє життя служінню українському народові, хто береже мир і спокій громадян, їхні права і свободи, захищає інтереси держави та суспільства. Урочисте зібрання з нагоди професійного свята міліціонерів та вшанування учасників ліквідації аварії на Чорнобильській атомній електростанції відбулося в актовій залі управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області. – Відзначаючи 20-ту річницю міліції України, ми підсумовуємо зроблене і з упевненістю дивимося в перспективу, – наголосив, вітаючи працівників та ветеранів правоохоронних органів, начальник УМВС України в області, генерал-майор міліції Олександр Михайлик. – Співробітники органів внутрішніх справ були і залишаються представниками великого українського народу, які захищають і захищатимуть конституційні права і свободи людей. Нині ми стоїмо на порозі

змін, нам ще належить докласти багато зусиль, щоб кожен українець довіряв і поважав людину в погонах. Ваша самовіддана служба має велике значення для співвітчизників. Вона нелегка і дуже відповідальна. Ті, хто присвятив їй своє життя, на довгі роки обрав неспокійні дні і ночі та до кінця залишається вірним обов’язку і словам присяги. Вітаю всіх, хто сьогодні забезпечує правопорядок, особливо жінок-міліціонерів, а також ветеранів, їхні роди-

ни з Днем міліції. Здоров’я вам, успіхів на професійній ниві, натхнення та удачі у всіх починаннях! – насамкінець побажав очільник обласної міліції. За високий професіоналізм, сумлінну службу в ім’я незалежної України та з нагоди професійного свята відомчими заохочувальними відзнаками, почесними грамотами та подяками нагородили співробітників міліції, ветеранів та учасників ліквідації аварії на ЧАЕС. Лариса ГАЛЕТА

вшанування

Гіркий полин Чорнобиля 14 грудня з нагоди Дня вшанування учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС у Мені неподалік обеліска Слави відкрито Пам’ятний знак героям-чорнобильцям. На честь тих, хто 25 років тому вів боротьбу з неконтрольованим атомом.

Б

лизько 460 жителів Менського району брали участь у ліквідації аварії на ЧАЕС. З них понад 80 стали інвалідами. З кожним роком чорнобильців стає все менше, адже даються взнаки хвороби, спричинені радіацією. Кілька років тому представники райорганізації інвалідів Чорнобиля запропонували встановити пам’ятний знак на честь

загиблих героїв-земляків. Але лише нинішнього року було всім миром зібрано 30 тисяч гривень, до яких чорнобильці додали свої кошти. 10 тисяч гривень виділила міськрада, спонсорами були й сільгосппідприємства та фермери. Пам’ятний знак тепер прикрашає центр Мени. Це двометрова арка з чорного мармурового каменя, увінчана дзвоном та малюнком, на якому зображено зруйнований 4-й енергоблок ЧАЕС. Виготовив ескіз та спорудив знак підприємець Петро Драгун. Він прекрасно втілив творчий задум у камені. Пам’ятний знак встановлено за ініціативи голови районної організації Українського національного фонду допомоги інвалідам Чорнобиля Валентина Зимницького. У церемонії відкриття пам’ятного знака взяли участь керівники району, міста, жителі Мени, вдови загиблих та померлих ліквідаторів та близько 50 чоловік – учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Багатьом із них вручено Почесні грамоти, грошові премії за активну громадську

роботу. Люди задоволені, що їхню небезпечну працю нарешті вшановано. От якби ще й влада не обмежувала пенсій, за які багатьом чорнобильцям доводиться боротися не лише в судах, а й на мітингах, голодуючи на майданах та у скверах великих міст. Не додають оптимізму і обіцянки Уряду збільшити пенсії з нового року. Відчутне поліпшення отримають лише ті, хто мав високі зарплати. Про це теж говорили на мітингу у Мені. Учасники зібрання вшанували пам’ять загиблих хвилиною мовчання. До підніжжя пам’ятника покладено вінки та квіти. А настоятель Свято-Троїцького храму отець Василь провів громадянську панахиду. Пролунав військовий салют. Коштами на спорудження знака допомогли районна та міська влада, підприємці району, чорнобильці, вдови загиблих та громадськість. Нагадаємо, що 14 грудня офіційно відзначається День вшанування учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС. Валерій МАГУЛА

Т

аким чином, географія вивезення пестицидів з території області суттєво розширилася. Голова обласної державної адміністрації Володимир Хоменко тримає на особистому контролі вирішення цієї проблеми і в інших районах області. За період з 17.08.2011 по 14.12.11 року з території області вивезено на утилізацію 400,432 тонни непридатних засобів захисту рослин, з них за рахунок Державного фонду охорони навколишнього природного середовища – 88,8 тонни; за рахунок обласного фонду охорони навколишнього природного середовища – 291,231 тонни. Наразі роботи з перезатарення та вивезення хімічних засобів захисту рослин тривають. http://dponline.cn.ua

Учасники аварії на ЧАЕС в Мені біля щойно відкритого пам’ятного знака (перший праворуч голова районної організації Українського національного фонду допомоги інвалідам Чорнобиля Валентин Зимницький)


№ 111 (295) 17 грудня 2011, субота http://dponline.cn.ua

3

Саркофаг культури ре а лії

Що то за «саркофаг» стоїть? Таку зацікавленість доволі часто проявляють допитливі туристи, яких екскурсійний автобус везе на місце загибелі Івана Богуна повз обдертий, сірий, брудний, масивний залізобетонний куб із «надутою» штукатуркою. Сучасним подорожуючим і на думку не спаде, що ця «примара», точніше «залишок від чорнобильської катастрофи», – Новгород-Сіверський районний будинок культури. А він таким постає вже понад три десятиліття.

За двісті років до появи Будинку культури

У

XVIII столітті недалечко від теперішньої одіозної споруди був майдан, який оточувало кілька будинків офіційних установ Новгород-Сіверського намісництва. Палац губернатора світився вікнами на всі боки сотнями яскравих свічок. Це додавало незабутнього шарму невеликому місту на тлі суцільної темряви довгими зимовими ночами. Упродовж дня тут завжди було людно та гомінко. І тільки вечір накривав адміністративний центр губернської столиці непробивною тишею. Чому так було, запитаєте ви? Тому що не завжди, насмілюся розчарувати скептиків, НовгородСіверський був у стані архітектурного занепаду, як тепер. Навпаки, він якраз і демонстрував відчуття здорового глузду як у проектуванні, так і будівництві, чим постійно переймалася місцева еліта від дворянства, нащадків козацької старшини, поміщиків, розумних міщан тощо. Навіть самі імператори російські Олександр І у 1805 році та Микола І у 1833-му власноруч коригували проект генерального плану Новгорода-Сіверського. А історія міста полишила кілька прямих чи опосередкованих згадок із письмових джерел про непростий шлях до отримання дозволу від високих установ Києва та Петербурга на реалізацію проекту індивідуального будівництва у центральній частині. Під прискіпливі вимоги чиновників потрапило все – і форма, і колір, і матеріал, відтак і покрівля даху разом з іншими проблемами. Від далеких часів польського панування аж до ХХ століття новгородсіверці звикли натхненно працювати на благо громади. Їхніми зусиллями місто так спроектовано щодо розташування вулиць, що центральна та торговельна його частини, залишаючись начебто в ізоляції, як і личить старовинному «городку», мали непогано розвинені виходи до об’їзних шляхів через завулки та узвози. Так і вулиця Губернська, навіть коли вже і від Палацу губернатора полишився хіба що спогад після ліквідації намісництва у грудні 1796 року, завжди була готова вивести подорожуючого на прямий шлях до річки, а там і на давньоукраїнську Стародубщину. Особливо зручно ставало торговим людям рухатися навпростець кіньми з возами, наповненими всяким крамом.

Що то за саркофаг стоїть?

П

овернемося в сьогодення. Новгород-Сіверський будинок культури – «продукт», народжений всупереч здоровому глузду за часів «розвинутого соціалізму» у місті на Десні. У сімдесяті понаставили таких архітектурних потвор по місту немало, відтак добряче вдаривши по креативному обличчю «града Сіверського». До списку «шедеврів» потрапили універмаг «Ярославна» в центрі міста, Будинок побуту навпроти найкрасивішої споруди – будинку купця Медвєдєва. Вже не кажучи про втиснуті нахабно двоповерхові будиночки під Тріумфальними воротами чи хаотичну забудову простору у центрі міста між Козацькою, Базарною, Поштовою. Люди з довірою, совістю і честю би-

ли на сполох про таку наругу над історією. Серед тих, хто закликав зупинитися були Андрій Карнабед з Чернігова, Дмитро Лихачов (Москва) та українські професіонали від історії та архітектури. Тепер навіть якщо і захочете прив’язатися згадкою зі сторінок старих письмових джерел до реалій місцевості конкретно – нічого не вийде. Так і шукають обійстя своїх пращурів сьогоднішні спадкоємці купців Сорокіних, Тюриних, Голіциних тощо. Будинок культури, як це і характерно для 99% споруд, які вводили в експлуатацію в Новгороді-Сіверському у 1970-х–1980-х роках, не «пішов» сходу. Хоча стрічку різали усі секретарі та голови району та області. З перших днів храм культури району так і не відчув теп­ ла без рукавиць та чарчини горілки, бо одразу не запрацювала система опалення. Естафету безглуздого будівництва перейняв дах, який потік, немов решето. Ну, а перша весна потягла на землю відпочивати стомлену від зими штукатурку. Результат прискореного будівництва нікого не здивував. Саме набирала обертів епоха «ефективності та якості продукції», коли розчин готувався без додавання цементу, у ковбасу додавали туалетний папір, у булці з родзинками не було родзинок, а «п’ятирічку виконували за три роки»… Саме так і постали новобудови у місті над Десною та селах: житлові будинки, школи, ферми, комори, майстерні. Стоять тепер, рідненькі, складені на піску, «скидають плитку» переважно щовесни та під осінь. Так, до речі, як і дороги: укладався асфальт без в’яжучих матеріалів на стародавню кам’янку старовинних вулиць міста.

Сумний і скандальний життєпис

Н

овгород-Сіверський будинок культури розміняв четвертий десяток. От тільки молодим і новеньким він так і не встиг побути. Одне тільки добре, що став єдиним у місті з об’єктів новобудов соціалізму, який зберіг до наших днів правду про безглузді витівки тодішніх керівників. «Будинок-саркофаг» зможе розповісти стільки повчальних історій про «славетні часи», що не вистачить великої книжки для записів. Це ж тільки треба було простояти усе молоде життя і увійти у старість геть непривабливим і некрасивим. Навіть сьогоднішня молодь вже не переймається бажанням відвідувати заклад у «дні танців», оскільки не в силах витримати тутешню холоднечу. Холодом у двох залах, бібліотеці, читальній залі, обурюються всі, але ніхто нічогісінько так і не зробив, щоб Будинок культури перестав нагадувати бетонний саркофаг. Та й сам невдалий життєпис районного «вогнища культури» увібрав у себе стільки скандалів на кшталт того ж таки конфузу з сімома сотнями театральних крісел, коли тільки пластикові вказівники місць обійшлися районному бюджету з «легкої руки» тодішнього керівництва відділу культури, дорожче ніж самі м’які сидіння. Кажуть, що у районній прокуратурі щодо цього навіть справу заводили. Або про ту ж систему опалення, яку до пуття так і не довели, але прийняли. А потім – кілька разів розморозили. Знову минулося. Навіть фонтан, за розповідями тодішніх

фахівців, не захотіли будувати поруч із Будинком культури, залишивши «на потім» зручне «місце для вождя світового пролетаріату». А так – мав бути Молодіжний майдан. Так і стоїть це бідне дитятко, народжене зовсім без щирої любові бездіяльної колишньої місцевої влади до потреб своїх людей, зовнішнім виглядом нагадуючи саркофаг Чорнобильської станції. Але на відміну він неї Будинок культури переживає неймовірно важкий період своєї другої половини лихої долі. Особливо взимку. Тут працюють прекрасні і талановиті люди. Аж трьом творчим самодіяльним колективам присвоєно звання народних. Далеко за межами району знають про красивий голос співачки Світлани Серафімович, про ветерана аматорського мистецтва Олександра Скрипченка, талановитих музикантів – працівників Будинку культури Валерія Хроколова, Анатолія Тимошенка, про керівника самодіяльного об’єднання народних ремесел та вжиткового мистецтва Юрія Вороб’я. Кілька десятиліть натхненно працює художник Володимир Харченко та керівник господарства Микола Дорошин тощо. Сучасні фахівці, митці та аматори тримають на своїх плечах разом з історією попередників нинішнє обличчя НовгородСіверського будинку культури.

Сподівання на чемпіонат із брехні...

А

чиновники, які десятиліттями сидять у кріслах керівництва культурою та всією гуманітарною цариною Новгород-Сіверщини, і пальцем не ворухнули задля змін на краще. Єдине, на що спромоглися, так це на встановлення на даху височенної вежі мобільного зв’язку. Та й хіба можна уявити за нормальних обставин ситуацію, коли місто впродовж президентства земляка Леоніда Кучми будувало і перебудовувало все і вся, приймаючи очільників України, Росії і Білорусі, так і не спромоглось полагодити дах, замінити опалювальну систему та привести у відповідний зов­нішній вигляд те, що зветься районним Будинком культури. І коли кожного дня, протягом року місцева телевізія у Новгороді-Сіверському повідомляє городянам про успіхи влади напередодні так званого Євро–2012, постає слушне запитання: а чи скаже хто-небудь колись, що й у НовгородіСіверському є досить тривожний об’єкт, на вигляд схожий на саркофаг ЧАЕС, який живе в очікуванні чергового чемпіонату з… брехні влади, яка напередодні виборів знов пообіцяє включити «конструкцію» у програму підготовки до чогось... Борис Домоцький м. Новгород-Сіверський

http://dponline.cn.ua


4

№ 111 (295) 17 грудня 2011, субота

ноТАТКИ З ПрИВоДУ http://dponline.cn.ua

Щоб кожен міг гордо сказати:

«я – УКРАїНЕЦЬ!»

П

роте цей день подарував мені справжнє відкриття: на території Національного заповідника «Софія Київська» діє виставка «Шевченківський район в історії державотворення та незалежності України». Як зазначили її організатори, це перший крок до створення першого музею державотворення в Україні. Розповідає олексій Тонковид – керівник проекту музею, директор благодійного фонду імені Андрія Рубльова:

– Варто показати «червону» картку нашим державним функціонерам, першим особам міста і держави, які за 20 років незалежності не створили об’ємного музею, в якому б було відображено весь тисячолітній шлях України. Є окремі фрагменти, шматочки мозаїки, відтворення гетьманської столиці, а цілісної картини немає й тому немає конкретних проектів. Треба віддати належне керівникам Шевченківської районної державної адміністрації Сергію Зіміну та Віктору Давиденку, які від задуму подати історію району еволюціонували до ідеї створення музею державотворення, бо як можна виховувати патріотів на порож-

http://dponline.cn.ua

Де в Україні за допомогою музейних експонатів можна простежити багатовікову історію українського державотворення? У пошуках відповіді на це запитання я вирушив до Києва. Бліц-інтерв’ю на вулицях столиці, Хрещатику і Майдані незалежності, в Національній радіокомпанії з журналістами не дали позитивного результату. І хоча в нашій державі діють тисячі різноманітних музеїв, а ось такого ще немає.

ньому місці, не маючи свого коріння. І саме ця виставка, яку відвідують безкоштовно юні кияни, допомагає їм доторкнутися до сторінок державотворення України, історію яких тривалий час було спаплюжено, перекручено. На виставці, що демонструються в стінах Софії, – фрагменти матеріалів із приватної колекції відомого київського дослідника-краєзнавця, заслуженого діяча культури України Віктора Киркевича. Він автор понад 400 статей та 22 книг з історії Києва і України, а також путівників, туристичних карт і досліджень. Протягом багатьох років він цілеспрямовано збирає документи й матеріали, пов’язані з боротьбою за незалежність у ХХ сторіччі. Витрачаючи власні кошти, покладаючись лише на свій ентузіазм, зібрав колекцію, багато експонатів якої прикрасили би будь-який державний музей. Величезна колекція Віктора Киркевича містить листівки, книги, журнали та газети, гравюри та твори живопису, твори декоративно-ужиткового мистецтва та предмети побуту. Більшість експонатів колекції існує в обмеженій кількості, а кілька десятків – у єдиному. Протягом кількох останніх років Віктор Киркевич намагається передати свою колекцію державі для створення у місті Києві Музею історії державотворення та незалежності України. Він це пропонував чиновникам різного рівня, більше того – наполегливо стукав у двері тим, хто, здебільшого, залишався глухим і байдужим до пропозицій колекціонера. віктор Киркевич: «Була така відповідь від музеїв: ми дуже цінуємо ваше зібрання, але ви маєте нам надати приміщення під цей музей і гроші на працівників. От вам і все!» Попри всі проблеми, музей державотворення України може постати через два-

три роки, стверджує генеральний директор Національного заповідника «Софія Київська» Неля Куковальська і зазначає: постійним місцем для музею стане «Бурса» – пам’ятка архітектури ХVІІІ століття, капітальна реставрація якої може тривати два-три роки. Вже заплановано кошти на виготовлення науково-проектної документації, а з 2013 року – початок реставраційних робіт «Бурси», які за нормального фінансування можна завершити за півтора року. Неля Куковальська зауважила: – Місце для створення музею обрано найкраще. Саме з цієї території пішла історія України. Тут був державницький центр. Навколо Софії та Десятинної церкви відбувалися найважливіші події стародавнього Києва. В Софії саджали на князівський стіл київських князів, приймали іноземні делегації, вірчі грамоти від послів, на Софійській площі проводили віча, де ухвалювали найважливіші для міста і держави рішення. Шевченківська адміністрація та благодійний фонд ім. Андрія Рубльова закликає небайдужих до долі держави українців надавати експонати для створення музею. Засади їх передачі можуть бути різні, зокрема як дарунок або у тривале користування. Ми гарантуємо, що в цьому музеї обов’язково буде зазначено, з яких приватних колекцій надійшли експонати або хто їх подарував. «Обіцяємо цим людям якнайширшу популяризацію їхніх колекцій і їх самих – як меценатів», – зазначила директорка. А відгуки відвідувачів цікавої та змістовної виставки яскраво свідчать про потребу створення музею, який би спонукав замислитися над власною історією, виховував любов і повагу до рідної землі. Сергій ГАйДУК Фото автора


№ 111 (295) 17 грудня 2011, субота http://dponline.cn.ua

5

Ніщо не забуто

Ні! – амністії пам’яті  Початок на 1-й стор.

– Те, що відбувалося в Корюківці на початку березня 1943-го року – злочин німецьких нацистів проти людяності, – сказав під час відкриття конференції голова Чернігівської облдержадміністрації Володимир Хоменко, – і про нього забувати не можна. Важлива не лише пам’ять про героїчні й трагічні події Великої Вітчизняної війни, а й обмін інформацією щодо нових наукових досліджень з цього приводу. – Наразі Уряд розробляє програму заходів щодо спорудження в Корюківці загальноукраїнського меморіального комп­ лексу спаленим селам України, щоб залишити нащадкам пам’ять, – повідомив

директор Українського інституту національної пам’яті, член-кореспондент Національної академії наук України Валерій Содатенко. Він переконаний, що корюківський меморіал має бути не тільки українським, а й інтернаціональним. Гомельщина, Чернігівщина, Брянщина особливо постраждали від німецько-фашистсь­ ких окупантів, та й партизанський рух був інтернаціональним. На думку Олександра Коваленка, голови Чернігівської обласної організації Національної спілки краєзнавців ім. О. М. Лазаревського Чернігівського національного педагогічного університету ім. Т. Г.

Шевченка, Корюківка має стати науковим центром із вивчення партизанського руху. Учасники конференції почули про діяльність депутатської організації «Реформи заради майбутнього» Верховної Ради України, яку очолив народний депутат Ігор Рибаков, щодо спорудження меморіалу в Корюківці. Директор Українського інституту національної пам’яті Валерій Содатенко розповідав про партизанський рух та його вплив на формування національної пам’яті в Україні, а провідний науковець цього ж інституту Ростислав Пилявець зупинився на взаємодії партизанських з’єднань та загонів із діючою армією під час визволення України (1943–44 рр.). Олександр Лисенко – завідувач відділу історії України періоду Другої світової війни Інституту історії України НАН України обрав темою свого виступу «Нацистський терор на території окупованої України – теорія і практика геноциду». Вікторія Яременко – старший науковий співробітник відділу досліджень історичних трагедій народів України Українського інституту національної пам’яті досліджувала матеріали фонду Української республіканської надзвичайної комісії з розслідування збитків і злочинів заподіяних німецько-фашистськими загарбниками, про знищення мирного населення. Їхні колеги Віталій Огієнко та Сергій Бутко зосередили увагу на меморіальній політиці та символічній практиці, вшануванні пам’яті жертв у контексті міжнародної історико-меморіальної практики. Особливу зацікавленість викликали промови директора Білоруського державного меморіального комплексу «Ха­ тинь» Артура Зельського та директора Меморіального комплексу «Хацунь», що на Брянщині в Російській Федерації, Олени Маслової. У них є що запозичити. Учасники конференції не байдужі до тих дослідників історії, які намагаються тлумачити події Великої Вітчизняної війни по-своєму, амністуючи пам’ять. Злочини проти людства не можна виправдати, а пам’ять амністувати. Зоя ШМАТОК Фото Віктора КОШМАЛА м. Корюківка

Садиба «Андріївські озера» З приймала гостей м й с т е р-к л а с

Державна організація «Регіональний фонд підтримки підприємництва по Чернігівській області» провела доволі цікавий семінар у мальовничій садибі, що в селі Андріївка.

асновники фонду – Чернігівська обласна державна адміністрація, обласна рада та Український фонд підтримки підприємництва. Керівник – Андрій Лісовий. Туристам обласного центру, та й просто відпочиваючим, немає потреби розповідати про цей осередок зеленого туризму, що належить Сергію та Тетяні Карпачовим. Колоритна оселя, поруч лазня, далі ставок і безліч старанно зібраних старожитностей селянського побуту. Садиба «Андріївські озера» давно стала взір­цем для бажаючих вести підприємницьку діяльність у сфері сільського туризму. Сюди на відпочинок охоче приїздять іноземці з різних країн. Кількість відвідувачів така, що за ними можна вивчати географію. Часті гості – студенти вишів, яким господар садиби Сергій Карпачов читає лекції з ботаніки (це його захоплення) та в реаліях показує, що можна зробити для розвитку не лише місцевого, а й міжнародного туризму. В семінарі брали участь господарі подібних садиб з інших районів Чернігівщини, голови сільських рад, представники банків та страхових установ, організатори цієї події – «Регіональний фонд підтримки підприємництва по Чернігівській області (РФПП)». Мало кому відомо, що така діяльність, як сільський туризм, не обкладається податком. Більше того, всебічно підтримується грошима та впровадженням інформаційних технологій. Так, наприклад, обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі надає довгострокові пільгові кредити за обласною програмою «Власний дім» із платою за користування кредитом у розмірі 3% річних. Саме про розвиток села, інфраструктур малого бізнесу, що надає робочі місця і служить як додатковим, так і основним заробітком для селян, йшлося на семінарі. Ну, звичайно, гостинні господарі не могли відпустити «семінаристів», не почастувавши їх стравами української кухні. Це дійство органічно влилося в «майстер-клас» із сільського туризму та справило на гостей і господарів неабияке враження. Ігор ТЮТЬКАЛО Фото автора

http://dponline.cn.ua


6

№ 111 (295) 17 грудня 2011, субота http://dponline.cn.ua

У ра м к а х п р о е к т у

Не будемо байдужими і допоможемо людям знайти одне одного. Наше видання відновлює рубрику в рамках проекту «Жди меня».

№1776900

№1792971 (колишній: 1253525)

від 22.11.2010

від 24.12.2010

Розшукується: Витковський Дмитро Володимирович

Розшукується: Сушко Володимир Іванович

Дата народження: ??.06.1990 Термін давності: 1995 Географія приблизного пошуку: Україна, Чер­ нігівська обл., село Червоне (назва села – неточно) Остання відома адреса: Білорусь, Мінська обл., м. Молодечно Місце народження: Білорусь, Гродненська обл., Ошмянський р-н, с. Драглевці /червень/1990

Шукає: Витковська Яніна Людвігівна Можливо прізвище: Давидович Дата народження: 01.08.1946 Місце народження: Білорусь, Гродненська обл., Ошмянський р-н 01/серпня/1946 Історія: Шукаю онука. Мій син, Витковський Володимир Євгенович, загинув у 1995 році в аварії. Моя невістка, Витковська Віра Іванівна, поїхала з онуком до України. Кілька разів приїздив Дмитро, потім зв’язок перервався.

№1789175 (колишній: 1250510) від 17.12.2010

№1789771 (колишній: 1250790) від 20.12.2010

Розшукується: Казаченко Валерій Михайлович Дата народження: 05.06.1949 Місце народження: Донецька обл. або місто Прилуки

Шукає: Казаченко Лідія Валеріївна Дата народження: 19.05.1986 Місце народження: Сахалінська обл., м. ЮжноСахалінськ Історія: Я, Казаченко Валерій Михайлович, розшукую рідних. Виховувався у дитячому будинку Донецької області у селі Миколаївка Слов’янського району з 1956–1962, потім був в інтернаті у місті Зугрес Донецької області. Може хтось відгукнеться. Пам’ятаю, що мене привела до дитячого будинку мати. Можливо, у мене є брати чи сестри.

Розшукується: Михайленко Семен Григорович Дата народження: ??.03.1948 Термін давності: 2000 Географія приблизного пошуку: м. Баку (Азер­ байджан), Україна (Севастополь, Чернігівська обл.), Росія Місце народження: Чернігівська обл., Україна

Шукає: Петерков Володимир Олексійович Дата народження: 06.03.1948 Місце народження: м. Владивосток Історія: Закінчив Вище військово-морське училище радіо­електроніки ім. А. С. Попова (Петродворець) у 1971 р. Проходив службу на Північному флоті. Закінчив службу капітаном II-го рангу в Каспійському військово-морському училищі (м. Баку) в 90-ті роки. Після цього зв’язок перервався.

Дата народження: 1945 Географія приблизного пошуку: Україна Чернігівська обл.

Шукає: Сушко Андрій Іванович

Дата народження: 10.01.1952 Місце народження: с. Гонтів Яр, Вал­ ківський р-н, Харківська обл. Історія: Розшукую брата по батьку. Приблизно 1945–1946 р. народження. Відомо, що звуть його Володимир. У 1947 році жив у селі Вишневе Харківської обл. Мама Дуся вивезла його до Черні­гівської обл. Володя, згадай дядю Борю, йому 80 років.

№1724763 (колишній: 1201007) від 26.07.2010

Розшукується: Аверченко Тетяна Іванівна Дата народження: 1976 Термін давності: 2010 Географія приблизного пошуку: Україна, Чернігівська обл., м. Прилуки Остання відома адреса: м. Прилуки, дитячий будинок Місце народження: Гомельська обл., Добружський р-н, Усохська Буда

Шукає: Бровко Євген Юрійович Дата народження: 27.02.1969 Місце народження: Біла Церква Історія: Після того, як загинули батьки, дві сестри потрапили до дитячого будинку в м. Прилуки Чернігівської обл., Україна, десь у 1983–1985 рр. Молодша сестра Аверченко Поліна 16. 01.1981 року народження. Старша сестра Аверченко Тетяна Іванівна – на п’ять років старша. У 1985 році Красинець Софія Олександрівна удочерила молодшу з сестер – Поліну та відвезла її у м. Прип’ять, змінивши дату народження та по батькові. Відтепер вона Красинець Поліна Олександрівна 01.06.1981 р.н. Після аварії на ЧАЄС Красинець Софія Олександрівна з сім’єю переїхала у м. Білу Церкву Київської обл. Аверченко Тетяну Іванівну перевели до іншого інтернату. Невідомо якого. У 2010 році Поліна померла від тяжкого захворювання. Наразі Аверченко Тетяну розшукують чоловік Поліни та її мати. Підготувала Олена шеремет

Н а ж иттєви х перехрестя х

Крик душі

Щ

ойно зібрався на дачу, як пролунав телефонний дзвінок. – Валентин, – почувся хриплий і пригнічений голос, – це я, Василь Голенач. Приїзди завтра на похорон. Катя померла, – і захлинувся сльозами. Стою ошелешений тяжкою звісткою. Ми з Василем виросли поруч, десять років ходили в один клас, а потім наші життєві шляхи розходилися на десятиріччя і тисячі кілометрів, інколи знову перетиналися, коли розшукували одне одного. Та потім знову все поверталося на круги своя. І уже сивим дідусем я поселився майже поруч із Носівкою, в Чернігові. Часто зустрічалися сім’ями. І ось його дружини, товариша і порадника не стало. Ми, чоловіки, на жаль, мало вдячні дружинам за ту підтримку, комфорт та надійний сімейний тил, що вони створюють для нас. І раптом все обривається. Навколо пустка і страшна самотність. І ми такі сильні, опора сімейного гнізда, його достатку та добробуту, враз стаємо безпорадними, слабкими та невмілими. http://dponline.cn.ua

Провести Катерину в останню дорогу прийшло багато людей, і кругом вінки... Іду поруч з товаришем. Ця мужня і сильна людина, яка колись тривалий час керувала багатосотенним колективом людей у Києві, сьогодні трималася з останніх сил. Тільки неслухняні сльози бриніли на віях, стікали по обличчю, а, можливо, то краплі дощу з неба, що плакало разом із нами. Після поминального обіду довго розмовляємо з Василем. – Її смерть – тяжкий удар для мене, але ніхто не знає, що я ще отримав удар у спину від людей, які зобов’язані були мені допомогти. Дев’ятого серпня моїй дружині стало зле. Викликав швидку допомогу. Черговий диспетчер Л. Сердюк запевнила, що фельдшер Г. Кащенко уже поспішає до машини. Це була, як потім дізнався, стандартна брехня і що їм одночасно був ще один виклик, та вони тридцять хвилин нікуди не їхали. Відстань від центральної районної лікарні до нас 5 км, хороша дорога, ясна погода. Минуло тридцять п’ять хвилин, хворій стає

все гірше, часто втрачає свідомість, важко дихає. Бігаю від вікна до вікна, вискакую на дорогу. Ну, де вони, ангели-охоронці в білих халатах? Через кожні п’ять-десять хвилин телефоную диспетчеру – благаю, молю. Зі сльозами пояснюю, що вмирає дружина, прошу прискорити приїзд швидкої. Та в дратівливій формі пояснює, що поспішають до мене й інколи, не дослухавши, кидає слухавку. Господи! Святий Боже! Не забирай від мене дружину, або забери нас обох. Більше, ніж за сорок років, ми стали одним цілим. Проси, що хочеш, все віддам, все виконаю, спаси її нещасну! Яку стіну поставити, яку молитву прочитати, щоб зупинити смерть на порозі? Вибігаю розхристаний знову на вулицю. Поряд, дорогою до школи прошкують учні, щось весело обговорюють, сміються. Побачивши мене, враз замовкли, озираються. Знову біжу до будинку. З порога злякано вдивляюся в Катрусю. Дихає. Слава Богу! Підсовую таблетки, воду з медом: «Ось випий і трохи потерпи». Бачу – ворушить вустами, щось хоче сказати. Я припав до її обличчя. «Прости і прощай...» – ледь розібрав, і з її очей скотилося по одній срібній сльозині. Все. Щось кричати не було сили. Онімівши, застиг над нею. У дворі

загавкав собака, і в кімнату зайшла фельдшер. Ледь торкнувшись рукою покійної, поспішила заявити, що їй допомога уже не потрібна. Мовчки показую рукою на годинник, адже минуло більше години після виклику швидкої допомоги. – Вона б усе одно померла, а я по дорозі заїхала до іншої хворої, де зробила укол магнезії. Прошу її назватися і представитися, тому що мені доведеться брати свідоцтво про смерть дружини і треба буде послатися на фельдшера, яка засвідчила смерть. – Якщо треба буде, тоді й дізнаєтеся, хто я така, – і, грюкнувши дверима, поспішила до машини. Схилив голову, що це таке? Значить і гірку чашу треба випити. Справді, як вона заявила, за затримку їй нічого не буде, бо заїздила недалеко – на вулицю Робітничу, до хворої К. Зелінської. Так, але була там, як підтвердили свідки, всього 10–12 хвилин і ніяких процедур не робила. Це той же обман, що вона з 09.08.2011 по 13.09.2011 року перебувала на виклику до цієї хворої. Тепер, як стало відомо, в книзі реєстрації допускали грубі поправки про час виїзду на виклики. – Василь, друже! Твоя образа закономірна, – звернувся я до нього. –

Тому одне прошу: не остуди своє серце злом. Важко так буде жити. Я думаю, що в лікарні є і чесні, віддані справі, справжні лікарі. – Ти правий. І їх багато. Це і хірург В.П. Ященко, який в екстремальних умовах оперував у мене на дому мою рідну матір, яку перевезти до лікарні було неможливо. А потім ще два тижні кожен день заїжджав, щоб прочистити рани, зробити перев’язку. І поставив її на ноги. Це Г. І. Попович та Н. С. Ященко – лікарі від Бога. Стоматологи В. І. Бушик та В. О. Тукач. Страшніше інше, коли серед них є лікарі, для яких чуже горе нічого не значить. Недавно запитав по телефону головного лікаря М.К. Колеснікова: «Коли нарешті буде дана відповідь на мою заяву?». На що почув: «Протягом місяця». Та вже і місяць минув. І тільки потім одержав нарешті її. Я не хочу, щоб люди, чекаючи на допомогу, у відчаї бігали від вікна до вікна, заламуючи руки, чи просили у Бога допомоги, не хочу чути, що є лікарі, які через бідність хворих виписують їх із лікарні на вірну смерть. Вірю, що чесні люди поділяють цю мою думку, і я з товаришем повністю згоден. Валентин Шабельник м. Носівка – м. Чернігів


№ 111 (295) 17 грудня 2011, субота http://dponline.cn.ua Р од ові к оре ні

ВИ П АДКОВЕ « ВІДКРИТТЯ »

Олена Чухнюк: людина і поїзд

Козелець відвідав нащадок Розумовського

Н

а Андрія у Козелецький район завітав нащадок останнього гетьмана України Кирила Розумовського Андрій Розумовський. Він побував у селі Лемеші, на місті, де колись стояв будинок його предків. У Козельці ж Андрій Розумовський зустрівся з учнями гімназії №1. А на вулиці Розумовських він зайшов до однієї з осель, господиня якої пригощала нащадка вином власного виробництва. Чоловік поцінував напій, адже в Австрії, де проживає він та майже всі нащадки відомого гетьмана, сам виробляє вино і має власні виноградники. Андрій задоволений гостинністю козельчан і тим, що шанують пам’ять його славетних предків.

Не приховую, спочатку було навпаки. До цього, кількома роками раніше, я проїхався в комфортному дизель-поїзді «Гомель – Чернігів». ...Час минув. Якось, проходячи пероном, звернув увагу на «борт» гомельського потяга: виявляється, у нього є ім’я!

– В

и – чернігівські? – запитую у групи пасажирів, які збиралися заходити до вагону, і одержав стверд-

ну відповідь. – Чи постійно їздите цим потягом? – Як доведеться. – А чи знаєте, на честь кого він названий? – Мабуть, партизанки, або ж іншого героя Великої Вітчизняної, – зробив припущення середнього віку чоловік. – У Білорусі по-особливому шанобливо ставляться до ветеранів… Хотілося б дізнатися про долю цієї жінки. Ви ж газетяр, тож – дерзайте!

...Неговірка провідниця потягу коротко пояснила: «За час існування Гомель­ ського депо Олена Чухнюк – єдина жінка-машиніст». – Про неї дуже багато писала наша обласна газета, – доповнила інформацію інша провідниця. – Не можу стверджувати, але чула, що цього року вона приїжджала до Гомеля чи-то на 9 Травня, або ж на день визволення міста. ...1938 року Олена переїхала з рідного села Дяківка, що на Вінничині, до Білорусії. У Гомелі закінчила курси помічника машиніста паровоза, а згодом, набувши кваліфікації, працювала машиністом: водила великовантажні поїзди на Оршу, Могильов, Чернігів...

У роки війни машиніст Чухнюк переправляла воєнні ешелони зі зброєю та боєприпасами до лінії фронту, рятувала їх від ударів ворожої авіації та артилерії під Єльцом, Сталінградом, Курськом і на Дніпрі. Указом Верховної Ради СРСР від 5 листопада 1943 року Олені Миронівні Чухнюк було надано звання «Герой Соціалістичної Праці». Усякого бувало на її фронтових шляхах, але цей епізод, мабуть, один із найпам’ятніших. Сталінградський напрямок. На «Петровому Валу», де скупчилися состави з пораненими та технікою, Олена Чухнюк, під пекельним вогнем німецьких літаків, зробила, здавалося б, неймовірне: вивела за територію станції поїзд із 38-ма вагонами з авіаційними бомбами у надійне прикриття. Вже у мирні часи, здобувши вищу освіту, Олена Миронівна Чухнюк працювала в Міністерстві шляхів сполучення СРСР. Вона – «Почесний громадянин Таганського району Москви»… Так що пасажири гомельського «дизеля», які до цього не знали, що ж «криється» за ім’ям Олени Чухнюк, сівши у цей потяг, згадають її добрим словом. Олександр ФАЛЬЧЕВСЬКИЙ Фото автора

П р и в ат ні ог оло ш е н н я

Валерій ФЕДУЛОВ

С е р віс п о -у к ра ї н с ь к и

«Ревізор» перевірив чернігівські ресторани і готелі

О

дин із ресторанів обласного центру неприємно здивував команду «Нового каналу». Програма «Ревізор» продовжує розповідати правду про те, що таке сервіс по-українськи. Приїхавши до Чернігова, журналісти проекту були здивовані контрастом: краса стародавньої архітектури взагалі не поєднувалася з місцевими готелями і закладами. – Таке відчуття, що ремонт у готелях не робили, напевно, з часів їх спорудження. Обслуговування в ресторанах теж не найкраще. Про культуру їжі взагалі мова не йде, – зауважила ведуча програми Ольга Фреймут. Але найбільше команду «Ревізора» вразив ресторан, інтер’єр якого Ольга назвала піратським. – Ми так і не змогли зрозуміти, це був грильбар, кафе-бар чи ресторан. В інтер’єрі закладу поєднується те, що взагалі неможна поєднати: Японія, Британія, жлобство, базар. А напої – це взагалі окрема історія. Такого ми ще не бачили! – підсумувала Ольга Фреймут.

оголошен н я

Продам

• Столовий буряк (великий), ціна 2 грн/кг; волоські горіхи, ціна 10 грн/кг; півні, ціна 50 грн за одного. Тел. (097) 153-31-64. • Автомобіль «Форд Сієра» 1991 р.в, двигун – бензин 1,6 л, механіка, ц.з., магнітола. Ціна 3500 у.е. Тел. (093) 70-05-110. • Дитячі: ходунок, автомобільне крісло, рюкзак «кенгуру». Тел.: 3-91-59, (096) 530-02-79. • Чобітки «Ostrich» р.35; чобітки финські, р.36-37; получобітки р.36-37; туфлі осінні, імпортні, р.37; куртку шкіряну коричневого кольору, р.48-50, все недорого. Тел. 676-526. • «ВАЗ-2105» 1990 р.в. (об’єм дв. 1,3 л, тонування, музика). Тел. (098) 288-57-02.

КУПОН

безкоштовного оголошення

Рубрика: ‰‰ Продам ‰‰ Куплю ‰‰ Міняю ‰‰ Зніму ‰‰ Здам

Текст оголошення (українською мовою, РОЗБІРЛИВО!): Телефон, адреса: Інформація про клієнта (заповнюється обов’язково) Прізвище, ім’я, по батькові: Адреса: Телефон:

7

Підпис:

• 1-кімнатну квартиру в Чернігові по вул. Незалежності, 74 (3/9 панельного будинку, 40 м2, частковий ремонт). Тел.: (095) 83365-27, (097) 392-59-78. • Будинок в смт Олишівка (газ, 35 соток землі, сарай, гараж, пог­ ріб, криниця). Тел. 680-655 (після 20:00). • 2-кімнатну квартиру в Чернігові у районі швейної фабрики, (46,6/17/13,6/5,6 кв. м, кімнати суміжні, санвузол окремий, без ремонту). Тел. (050) 581-84-44. • 3-кімнатну квартиру в смт Олишівка Чернігівського району (38 км від Чернігова), 68 кв. м, окремий санвузол, автономне опалення, 2 балкони, телефон, сарай, гараж, погріб, підвал. Тел.6 671-146, (093) 336-54-82, (050) 448-24-97. • «ВАЗ-2105» 1990 р.в. (об’єм дв. 1,3, тонування, музика). Тел. (098) 288-57-02. • Земельну ділянку, приватизовану, під забудову житлового будинку в передмісті Чернігова (0,1 га, з підвалом, будматеріалами). Тел.: (095) 833-65-27, (097) 392-59-78.

Куплю

• Бідон молочний алюмінієвий на 40л, велосипед, човен гумовий ти металевий, бінокль, комбайн кухонний «Мрія», колонки 30-150Вт, підсилювач, старий аккумулятор з авто. Тел. 610-050. • Човен будь-який, весла, бінокль, гвинтівку чи пістолет пневманічні, велосипед, зварювальний апарат на 220 Вт, перфоратор, дриль та інший електроінструмент, стару газову колонку та аккумулятор з авто. Тел. 933-821. • 1-,2-поверховий дачний будинок або вагончик із ділянкою не менше 3-х соток, просто ділянку, недалеко від Чернігова, для себе, без посередників. Тел.: 935-812, 937-253, (063) 479-88-11.

Чистим колодцы, пилим аварийные деревья, делаем печи, грубы, камины. Выезд по области. Тел.: (099) 739-09-41, (063) 268-29-58. Постійно купуємо телят, корів, свиней, коней. Доріз цілодобово. Ціни високі. Тел. (066) 329-16-03.

Головне управління юстиції у Чернігівській області повідомляє: 20 грудня 2011 року від 15:00 до 16:00 Головним управлінням юстиції у Чернігівській області буде проведено «гарячу лінію» на тему «Суспільство проти корупції». «Гаряча лінія» буде проведена за всіма напрямками роботи структурних підрозділів Головного управління юстиції у Чернігівській області та його територіальних органів за телефоном 604-928.

Телефон рекламного відділу «Деснянки вільної» –

 4-40-07

Головне управління юстиції у Чернігівській області повідомляє, що станом на 01.12.2011 найбільшу заборгованість із виплати заробітної плати мали такі підприємства:  ТОВ «Ніжинські лабораторії скануючих пристроїв»;  ВАТ «Хімтекстильмаш»;  ВАТ «Конструкторське бюро пожежних та спеціальних машин»;  ДП «Пожспецмаш»;  ВАТ «Прилуцький ефіроолійний комбінат»;  ЗАТ «Маслозавод Прилуки»;  ПАТ «Прилуцький завод «Білкозин»;  ТОВ «НДЦ Обрій». http://dponline.cn.ua


8

№ 111 (295) 17 грудня 2011, субота

оСТАннЯ СТорінКА http://dponline.cn.ua

ПЕРЕДПлАЧУЙТЕ

та л а н т и і ш а н у в а л ьн и к и

ПЕРЕМоЖНиЦя

«Деснянку вільну»

фотоконкурсу «Поліська осінь»

на І півріччя 2012 року

ТА виГРАвАЙТЕ цінні призи! МРІє СТАТи ПЕРЕКлАДАЧЕМ

Копії передплатних абонементів та квитанції про оплату на І півріччя 2012 року надсилайте до 30 грудня 2011 року за адресою: 14000, м. чернігів, проспект Перемоги, 62 (3-й поверх). Дата відправлення визначається за поштовим штемпелем на конверті. УВаГа! окрім передплатних абонементів та квитанцій, напишіть кілька слів про себе, свою родину. розкажіть цікаву історію свого села або міста. Пишіть про те, що вам болить.

Н

ещодавно закінчився конкурс фоторобіт під назвою «Поліська осінь», який проводила наша газета. Перемогу здобула п’ятнадцятирічна Наталія Шавро – учениця 10-Г класу Чернігівської загальноосвітньої школи №33. До редакції отримати головного призу – флеш-носія на 16 Гб дівчина завітала зі своєю бабусею Ольгою Миколаївною Камінською, яка вже багато років передплачує «Деснянку вільну». – Фотографією захоплююся кілька років, – каже Наталія. – До цього лише малювала. Брала участь у різних художніх конкурсах, наприклад «Хочу жити в якісному світі», «Чернігів – місто легенд». Інколи посідала перші місця. Наталії подобається жанрова фотографія, де зафіксовано певний момент життя людини, при цьому герой не позує, а поводить себе невимушено. Також у дівчини багато робіт на тему природи. Захоплюється пейзажами, мікрознімками – ефект збільшення квіточки або краплини роси. Свої фотографії зберігає в електронному вигляді, отож подарунок – флеш-носій від «Деснянки вільної» – для Наталії дуже доречний. У майбутньому Наталія Шавро мріє стати перекладачем англійської мови, планує й надалі активно брати участь у фотоконкурсах від «Деснянки вільної».

Розіграш призів відбуватиметься щотижня.

не гайте часу, вирушайте до вашого поштового відділення. нагадуємо: всі надіслані вами квитанції після тижневих розіграшів візьмуть участь у Великому підсумковому розіграші, який відбудеться 18 січня 2012 року.

ГоЛоВнІ ПрИЗИ: велосипед, бензокосарка, тачка для садово-городніх робіт, набір слюсарних інструментів. ПЕРЕДПЛАТНІ ІНДЕКСИ: дворазовий дворазовий випуск четверговий випуск випуск з програмою з розширеною з розширеною ефірних телепрограмою телепрограмою телеканалів

49086

49087

49088

ВАРТІСТЬ ВИДАННЯ З ДОСТАВКОЮ (грн) :

3 міс. 6 міс.

41,55 81,45

23,82 45,99

32,82 63,99

Лариса ГАЛЕТА Фото Віктора КОШМАЛА

Пори року

ПРиХІД ЗиМи ПЕРЕНоСиТЬСя.

Можливо, на другу половину місяця... області) зафіксувала їх кількість на рівні 81-го відсотка середніх значень. Минулого року цієї пори вся область була вкрита снігом, товщина якого перевищувала в північних районах 10 сантиметрів. Правда, і торік він на значній території то зникав, то знову з’являвся. Відтак не вельми дружна весна позбавила нас і весняної повені. Синоптики все-таки схиляються до думки, що зимові процеси розпочнуться в другій половині грудня. Вже у вихідні погода зіпсується. Підуть дощі, які, можливо, зміняться снігом. Температура повітря почне знижуватися. Швидше б. А то й красуня ялинка на центральній площі обласного центру – як той Пилип, що з конопель: невдовзі Новий рік, а дизайн довкола осінній. Не годиться, шановна небесна кацеляріє!

Це, зважте, у кращому випадку. Інакше беззим’я триватиме до Нового року. останнім часом і на новорічні свята погода коверзує: не раз позбавляла нас і снігу, і різдвянохрещенських морозів. Наскільки «підмоченою» виявиться репутація нинішньої зими, невдовзі пересвідчимося. Загалом свій імідж вона вже зіпсувала.

П П о Г о Д а

ерша декада грудня, як і очікувалося, видалася теплішою від норми на 3,8–4,4 градуса і становила мінус 1,2–2,8 градуса. До того ж, ці незначні мінуси – за рахунок переважно нічної температури повітря, бо денна, як правило, була плюсовою і в окремі дні сягала 9–12-ти градусів тепла. Та й у наступні суттєво перевищувала середні багаторічні значення за післявоєнний період. Глобальне потепління на планеті усе-таки дається взнаки. Та й атмосферні процеси розвиваються сьогодні таким чином, що циклони з північної Атлантики, оги-

СУБоТа,

наючи Скандинавію, рухаються на російське Зауралля, перекриваючи доступ холодним арктичним масам повітря в Європу. Відтак і маємо ефект невизначеності, яка ж нині пора року домінує за вікном. Осінь уже не має сили повернутися в наші краї, а зима ніяк не наважиться взяти віжки управління погодою у свої руки. Депресивний стан атмосфери над Україною позначається і на кількості опадів, яка становила протягом першої грудневої десятиденки 13–39 відсотків норми. І лише метеостанція Семенівки (крайній північний схід

17.11

неДІЛЯ,

18.11

Лесь ГОМІН Фото Віктора КОШМАЛА

ПонеДІЛок, 19.11

ВІВТорок,

20.11

СереДа, 21.11

хмарність, опади Температура повітря, 0C

ніч

+5

День

+6

+6°

+3°

-1°

+2°

+1°

+3°

Вітер, м/c

Пд, 4

Пд-Сх, 8

Пд-Зах, 5

Пд-Зах, 6

Пд-Зах, 4

Пд, 4

Пд-Сх, 5

Пд-Зах, 2

740

737

735

743

753

756

752

743

атм. тиск, мм рт.ст.

Деснянка вільна

Засновник та видавець – ТоВ «редакція газети «Деснянська правда». Реєстраційне свідоцтво ЧГ № 465-114ПР від 22.04.2010 р. Головний редактор Лариса МІЛоВа. редактор Леся коШеЛЬ. Тел. 678-200. Перший заступник головного редактора Петро ГроМоВИЙ. Тел. 4-44-42. Заступник головного редактора Віталій аДрУГ. Тел. 4-21-92. Відповідальний секретар Світлана СокоЛ. Тел. 4-44-42.

ніч

День

ніч

ТеЛеФонИ ВІДДІЛІВ реДакЦІЇ: суспільно-політичних питань: 4-22-71; економіки: 4-45-42; соціальних питань: 4-41-36; гуманітарної сфери: 4-44-12; реклами: 4-40-07. Факс: 4-21-92, 4-40-07. Комп’ютерна верстка та дизайн: Ганна ЗеВко, Світлана кУЗЬМенко. Коректори: альона ШеВченко, олена ШереМеТ. ПереДПЛаТнІ ІнДекСИ: дворазовий розширений – 49086; дворазовий – 49087 та четверговий розширений випуск – 49088.

День

ніч

День

ніч

–2°

Пн-Зах, 4 Пн-Зах, 5

адреса редакції: 14000, м. Чернігів, проспект Перемоги, 62, 3-й поверх. Веб-сайт: www.dponline.cn.ua. електронна пошта: despravda@ukr.net. Віддруковано у ПАТ «ПВК «Десна», 14000, м. Чернігів, проспект Перемоги, 62. Газета виходить двічі на тиждень (четвер, субота). Тираж тижня – 15 600. Розповсюджується по передплаті. Редакція не завжди поділяє погляди авторів публікацій. Відповідальність за достовірність інформації та реклами несуть автори та рекламодавці. Знаком та імідж позначені матеріали рекламного змісту. Листування з читачами – тільки на сторінках газети.

®

День

746

749

Деснянка вільна №295  

Деснянка вільна №111 (295), 17 грудня, субота

Read more
Read more
Similar to
Popular now
Just for you