Issuu on Google+

http://dponline.cn.ua

e-mail: despravda@ukr.net

№ 22 (206) 22 лютого 2011, вівторок ГОЛОВНА ГАЗЕТА ЧЕРНІГІВЩИНИ

к у л ьт у р а н а д о р о З і

скаЗ

ре к о н ст р у к Ц і я п од іЇ

Для даішників уклали

КорсуньШевченківська битва у... Гончарівському

довідник пристойних манер

Під егідою громадської організації «Честь і слава» в селищі Гончарівське військовоісторичні клуби з 14-ти міст україни відтворювали події корсунь-Шевченківської битви 1943 року. Всього у дійстві взяло участь близько 120 чоловік. Захід відбувся в рамках відзначення Дня захисника Вітчизни. Його організували Міністерство оборони України та командування Сухопутних військ Збройних сил України, а також 1-ша окрема гвардійська танкова бригада. За сценарієм, 65 німецьких та 55 радянських бійців, переодягнені у форму часів Великої Вітчизняної війни та відповідно екіпіровані, провели справжні бої. Першого дня радянські війська мужньо відбили усі атаки противника у засніженому полі. А на другий день провели міський бій із захопленням будинків. За словами самих учасників, усі отримали лише позитивні враження...

Бездомна собака –

Не ІГрАШКА У цьому вже переконалися учні початкових класів Менської ЗОШ І–ІІІ ст. ім. Шевченка

р

іч у тім, що на подвір’я школи прибилася бездомна собака. До школярів вона була не агресивна, а навпаки лащилася. Діти ж підгодовували та гладили тварину. Невідомо скільки б тривала така ідилія, якби собака не захворіла і не померла. Перед тим її причинили в сараї біля школи. Тоді дорослі забили на сполох: а чи не хвора була тварина? Місцева ветлабораторія зробила відповідні аналізи і отримала висновок, що собака на сказ не хворіла. А померла ймовірно через те, що у рамках боротьби з бездомними тваринами в неї стріляли шприцеметом. Втім, остаточний висновок буде зроблено після біопроби, яку роблять у Чернігові, але аж через місяць. Тому місцеві медики, щоб не ризикувати здоров’ям дітей, за згодою батьків вирішили вжити попереджувальних заходів (між іншим, у районі вже був випадок, коли жінка померла через сказ після того, як вночі її подряпала невідома істота). Спеціалісти виявили 12 дітей, які мали контакт із собакою (хоч укусів і не було, але міг лизнути). Їх госпіталізували і там вони пробудуть 7–10 днів. Дітям робитимуть досить болючі щеплення, останнє аж на 90-й день. Медики району витратили весь запас вакцини проти сказу. Допомогли колеги з Новгорода-Сіверського, Сосниці та столиці. А з дітьми освітяни провели відповідну роботу. Як стало відомо, на сьогодні госпіталізовано 22 дітей. Задля профілактики...

ініЦіат и В а

Конституційна Асамблея внесе зміни до Конституції України

Валерій МАГУЛА

м. Мена

ШУКАЙТе ГАЗеТУ

у пунктах продажу преси вашого міста

ПереДПЛАТІТЬ,

або якщо хочете, щоб «Деснянку вільну» приносили вам додому Передплату можна оформити у будь-якому поштовому відділенні

ПереДПЛАТНІ ІНДеКСи: триразовий – 49086 триразовий пільговий – 49087 четверговий випуск – 49088

Новини підготував Віталій АДРУГ

Полтавське облуправління Даі видало посібник, у якому прописало, як треба поводитися інспекторові на службі. Постовим категорично заборонили показувати непристойні жести, нецензурно висловлюватися, звертатися до водіїв на «ти», вживати образливі репліки, погрожувати або робити безпідставні зауваження. «Ми врахували, що з’явилася категорія водіїв, які спеціально провокують інспекторів на емоції. І коли той «зривається», вони записують потрібні їм фрази, а потім продають це інтернетсайтам, – розповів глава пресслужби Полтавської облміліції Юрій Сулаєв. – Цей довідник якраз і допоможе інспекторам зрозуміти, як правильно діяти у конфліктній ситуації. Насамперед, у ньому викладено витяги із законів. Тобто, якщо співробітник міліції не буде виходити за відповідні рамки, то й проблем у нього не буде». За словами Сулаєва, майже півтисячі інспекторів у Полтавській області вже отримали такі підручники. Не виняток, що такі методички незабаром можуть з’явитися і в інших областях. Незважаючи на ввічливе ставлення до п’яного водія, у вихідні двоє сімферопольських автоінспекторів через отримані побої потрапили до лікарні. Все почалося з того, що правоохоронців викликали зупинити лихача, який на своїй «шістці» влаштував нічне раллі у Сімферопольському районі. Коли ж той пригальмував біля їхнього авто, то переліз із водійського сидіння на заднє пасажирське. Даішники підійшли, назвали себе і попросили у нього документи. Натомість чоловік почав лаятися і провокувати скандал. За кілька хвилин до правоохоронців підійшли троє хлопців, які почали бити інспекторів, після чого водій і троє хуліганів зникли.

Президент україни підписав указ про підтримку ініціативи Президента україни 1991–1994 рр. Леоніда кравЧука щодо створення конституційної асамблеї для підготовки змін до конституції україни. Створено Науково-експертну групу з підготовки Асамблеї, яка, відповідно до Указу, має взяти до відома запропоновану Л. Кравчуком концепцію реформування Конституції України. До складу Науково-експертної групи увійшли Леонід КРАВЧУК, ректор Київського національного університету імені Тараса Шевченка, академік НАН України, доктор філософських наук, професор Леонід ГУБЕРСЬКИЙ, академіки, професори, вчені з інших університетів та наукових інститутів, народні депутати різних скликань, судді Верховного Суду України у відставці та юристи.


cmyk

2

рЕҐіон рЕҐіон

№ 22 (206) 22 лютого 2011, вівторок

рятіВн и к – пору ч

МНСники у Чернігові відкрили

пункт обігріву

бездомних громадян

http://dponline.cn.ua

с и т уа Ц і я

СУД ОЦІНиВ

авторитет державної влади

В... 1190 ГриВеНЬ У зв’язку з низькою температурою повітря та погіршенням погодних умов чернігівські рятувальники надають допомогу нужденним верствам населення: 19 лютого відкрито пункт обігріву в Чернігівському міському парку культури та відпочинку.

Обласне управління МНС встановило намет, що обігрівається «буржуйками», де є змога зігрітися та випити чашечку гарячого чаю. Крім того, працює польова кухня. Пункт обігріву функціонує цілодобово. Також проводиться профілактична робота, під час якої рятувальники розповідають населенню про заходи безпеки в морозну погоду. п р и З н ач е н н я

В обласному управлінні лісового та мисливського господарства

новий начальник

Минулої п’ятниці колективу обласного управління лісового та мисливського господарства було представлено новопризначеного керівника – Валерія Лозицького, який до цього обіймав посаду заступника голови Держкомлісгоспу України.

Ж

иття і трудова діяльн ість Валерія ність Лозицького тісно пов’язана з Чернігівщиною – народився у Прилуках. Свою трудову біографію розпочав у Прилуцькому держлісгоспі. У 2006 році був переведений до Києва з посади заступника начальника обласного управління лісового та мисливського господарства. Іван Горохівський, який протягом останніх чотирьох років очолював управління, повернувся на посаду директора ДП «Добрянське лісове господарство», яке нині перебуває у складному економічному стані. Підготував Віталій АДРУГ

http://dponline.cn.ua

О

днією з гарантій успішного функціонування держави та суспільства є ефективна діяльність державної влади й органів управління, а також органів місцевого самоврядування. В окремому розділі Особливої частини Кримінального кодексу України описані види злочинів, які зазіхають на авторитет державної влади. Це суспільно небезпечні та протиправні діяння, що посягають на суспільні відносини, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування та об’єднаннями громадян і фізичними особами у зв’язку з виконанням адміністративно-розпорядчих функцій задля захисту прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб. У кримінальному кодексі Радянського Союзу, ухваленому в 1960-му році, на опис відповідних кримінальноправових заборон відводили 35 статей, позаяк в українському КК, ухваленому в 2001 році, лишили 18 нормативів із суттєвими змінами та скороченнями. Тож наскільки в Україні цінують авторитет державної влади? Про один з таких злочинів «Деснянці вільній» повідав головний державний виконавець підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції в Чернігівській області анатолій ваЩенкО. За словами посадовця, подібні прецеденти в його практиці досі не траплялися. – В моїх руках вирок Новозаводського районного суду міста Чернігова. На лаві підсудних опинилися дві особи, яких звинувачували в злочині згідно з частиною 2 статті 357 Кримінального кодексу України. Для тих, хто не має під рукою томика з кримінального права, поясню – у вказаному нормативі йдеться про злочин, скоєний проти авторитету державної влади. Суть правопорушення, описана в цьому вердикті, є публічною інформацією, оскільки вирок набрав чинності. Ситуація ж така. З чернігівського ТОВ «Агрокомпанія «Фрут-Сервіс», керівником якої є громадянин Василь Тютін, згідно з рішенням суду мали стягнути борг в розмірі 23768 гривень 95 копійок. Оскільки боржник в добровільному порядку не повертав кошти, до справи долучилася державна виконавча служба. Враховуючи обставини попередніх злісних ухилянь від сплати, за борж��ика взявся наш відділ примусового виконання покарань. В присутності понятих ми прийшли описувати майно фірми-боржника. На місце прибув і директор товариства «Агрокомпанія «Фрут-Сервіс». Разом із ним була жінка, яка вочевидь допомагала йому по роботі. Розлучатися з майном Василю Тютіну не хотілося, тож нам з боєм довелося зрізати замки. Поведінка керівника та його поплічниці стала приводом неодноразових викликів міліцейських нарядів. Зрештою, вони начебто за-

Анатолій ВАЩЕНКО

спокоїлися та погодилися підписа- лягають кваліфікації за ст.357 ч.2 ти документи в своєму автомобілі. КК України». Згідно з Кримінальним кодексом, Але то, скоріш за все, була частина задуму. Коли я на мить відвернувся, такий злочин карається штрафом жінка, за вказівкою свого шефа, вже до сімдесяти неоподатковуваних міз машини вихопила в мене з рук те- німумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох року з усіма документами. Далі ситуація розгорталася як в ків, або позбавленням волі на такий детективному романі. Після слів «Ха- же строк. пай теку», які промовив керівник фірми, всі присутні неначе оторопі- Офіційний сайт Науково-дослідного ли. Через кілька секунд автомобіль Василя Тю- Інституту продуктивності тіна зник. Наздогнати агропромислового комплексу інформує авто, як і знайти потім викрадені папери, про те, що Тютін Василь Михайлович не вдалося. Нині поновити документи, які ви- нині обіймає державну посаду дали з десяток різних директора Чернігівського науковоструктур і є результатом тривалої судової дослідного центру продуктивності тяжби, вкрай пробле- агропромислового комплексу. Цю матично. Виконання рішення суду теж усклад- інформацію підтвердили в управлінні нилося. Незважаючи на по- АПК Чернігівської облдержадміністрації. кази багатьох свідків інциденту, ані Тютін, ані його спільниця своєї вини не визнаВтім, суд взявши до уваги «хали. До справи долучилася міліція та рактер та ступінь суспільної непрокуратура. Представники держав- безпеки скоєного злочину, обстаного обвинувачення просили суд по- вини, за яких вчинено злочин, покарати злодія на 2 роки позбавлен- ведінку та особу підсудного, який ня волі. за місцем проживання та роботи 15 листопада 2010 року Новоза- характеризується позитивно...» заводський районний суд м. Черніго- судив обвинувачених до штрафу в ва розглянув справу. Далі варто на- 1190 гривень. вести кілька уривків з тексту судоЦікаво, який авторитет матиме вого рішення. «Суд вважає, що вина держава в очах людей після такого підсудних крім показів свідків, повніс- вердикту? Ще цікавіше, якими мають тю підтверджується дослідженими бути висновки щодо нашої держави в судовому засіданні матеріалами у службовців, котрі працюють на її справи... Аналізуючи викладені дока- авторитет. Місяці роботи державних зи, суд дійшов висновку, що умисні дії виконавців, міліціонерів, співробітпідсудних, які виразилися у викраденні ників прокуратури оцінено в... 1190 особливо важливих документів, вчи- гривень! неними в особистих інтересах, підІгор ЛЕВЕНОК


№ 22 (206) 22 лютого 2011, вівторок http://dponline.cn.ua Вшанування

З Днем народження

«Учитель року–2011»

Бориса Губаря

вітають колеги по роботі

В

ід щирого серця бажають йому міцного здоров’я та життєвої наснаги, успіхів та особистих досягнень, здійснення мрій, злагоди та добробуту!

 Україна і світ

Газпром не збирається переглядати формулу ціни на газ

Фото Віктора КОШМАЛА

У цьогорічному конкурсі в районних та міських його етапах змагалися понад 700 освітян Чернігівщини, із них 91 учитель взяв участь у першому етапі у номінаціях «початкові класи», «історія», «світова література», «німецька мова» та «образотворче мистецтво». 25 найкращих педагогів демонстрували свою майстерність, кмітливість, завзяття й бажання перемогти у другому турі обласного етапу конкурсу. Про їхній високий професіональний рівень свідчить той факт, що серед фіналістів 19 вчителів – спеціалісти вищої категорії, 6 мають педагогічне звання старший учитель та вчительметодист.

Ф

Володимир Хоменко та переможниці конкурсу: Оксана Дмитренко, Тетяна Унтілова, Світлана Галатенко, Алла Єрмоленко, Лариса Штупун

ахове журі переможцями визначило: у номінації «німецька мова» – Тетяну Унтілову з ліцею при Ніжинському державному університеті ім. М. Гоголя, у номінації «образотворче мистецтво» – Оксану Дмитренко з Чернігівського ліцею №22, у номінації «світова література» – Світлану Галатенко з Браницької ЗОШ Бобровицького району, у номінації «початкові класи» – вчителя Чернігівської ЗОШ №36 Ларису Штупун та в номінації «історія» – вчителя Щорської ЗОШ №1 Аллу Єрмоленко. З нагоди 155-річчя від дня народження Софії Русової також відбулося нагородження переможців конкурсу серед учнівської та студентської молоді. Заслужені нагороди талановиті юнаки та дівчата отримали з рук президента Благодійного фонду ім. Софії Русової Івана Чауса та директора Національного науководослідницького інституту українознавства, доктора філологічних наук, професора, академіка, лауреата міжнародної премії ім. Й. Гердера Петра Кононенка. Перед освітянами виступив народний артист України, лауреат Державної премії ім. Тараса Шевченка кобзар-лірник Василь Нечепа.

ч аси п ере мін

Чи переживе

Щорський район реформи? Питання зовсім не риторичне. Перебуваючи в Щорсі, чув від багатьох авторитетних людей стурбовані міркування про те, чи довго ще жити району. На перший погляд такі думки безпідставні, навіть якщо проголошено адміністративну реформу. Скільки ми вже чули про наміри скоротити кількість областей та районів, але поки що все залишається без змін.

В

тім, результати роботи району в останні роки та зникнення багатьох підприємств і установ свідчать не на користь тривалого життя Щорського району. Тут немає фактично підприємств, які б можна було назвати справжніми наповнювачами бюджету. Не залишилось центру поштового зв’язку, райавтодору, продають центр електрозв’язку. Йде мова і про наміри ліквідувати податкову інспекцію та перетворити її у від-

ділення, яке підпорядковуватиметься Корюківській інспекції. Серед підприємств залишилося десь півдесятка таких, які ледь жевріють. І то лише тому, що через район проходить залізниця. А якби не вона, справи були б ще гірші. Втім, за результатами обласного моніторингу, Щорський район за 2010 рік посів 20-те місце серед 22-х районів області. Немає і не буде у Щорсі таких підприємств, як, примі-

ром, у Прилуках тютюнова фабрика, яка наповнює місцевий бюджет на 70 відсотків. Сусідні Корюківський та Менський райони теж у дещо кращій ситуації – там стабільно працюють хоча і по кілька, але досить потужних підприємств. Тож коли справа дійде до адміністративно-територіальної реформи, серед кандидатів на скорочення, Щорський район буде серед перших. Втім, може це і на краще: скоротяться витрати на утримання органів влади. Та ще доведеться відроджувати автотранспортне обслуговування. Нині ж, жителям деяких сіл доїхати до райцентру можна лише власним транспортом. В сумному стані і шляхи. Є до чого докласти руки. Валерій Магула Щорський район

в і д д а й т е!

Заборгованість із виплати лікарняних – вже майже півмільярда!

В

3

ідповідні підрахунки щодо заборгованості Фонду соціального страхування в реґіонах зробив Національний форум профспілок України. «Станом на січень 2011 року фінансовий дефіцит бюджету Фонду становив понад 750 млн грн, заборгованість з виплати допомоги з тимчасової непрацездатності по Україні на сьогодні становить більш ніж 480 млн грн», – поінформував голова НФПУ Мирослав ЯКІБЧУК. За його словами, лідерами цього ганебного рейтингу є Київ та Київська область – тут заборгованість становить 120 млн грн, у Донецьку – 70 млн грн, у Дніпропетровську – 35 млн грн, Львові – 30 млн грн, Харкові – 24 млн грн, Запоріжжі, Одесі та Луганську – 18 млн грн.

Як зазначив голова НФПУ, зважаючи, що з 1 січня 2011 року із впровадженням єдиного соціального внеску Фонд виплачує лікарняні з власних коштів, а не з коштів працедавців (які лише після фактичних виплат компенсують гроші Фонду), то люди мають стовідсоткові шанси за такої ситуації не побачити своїх гроші взагалі! «Така ситуація може призвести до того, що дефіцит Фонду на кінець 2011 року може сягнути понад 1,5 млрд грн, що означатиме крах для всієї системи соціального страхування», – сказав пан Якібчук.

П

ро це заявив глава «Газпрому» Олексій МІЛЛЕР вчора, 21 лютого, на прес-конференції в Москві. «Якщо казати про чинний контракт, то наразі газ постачається в Україну за цим контрактом (у ціні – Ред.) на 30% нижче, ніж для європейських споживачів, і жодних змін формули ціни чи перегляду контракту ми не передбачаємо», – наголосив він. Згідно з укладеним в січні 2009 року російсько-українським газовим контрактом на період до 2020 року, ціна імпорту російського газу розраховується за формулою, що враховує зміну ціни на мазут і газойль. У першому кварталі нинішнього року ціна газу, що імпортується в Україну, становитиме 264 дол. за 1 тис. куб. м. Водночас у Законі про державний бюджет на 2011 рік середня ціна природного газу, що імпортується, прогнозується на рівні 269 доларів за тис. куб. м. Нагадаємо, Глава Уряду Микола Азаров не раз заявляв, що Україна наполягає на перегляді газових контрактів з Росією і має намір переконати російську сторону в потребі це зробити. За словами Прем’єра, насамперед у контрактах потрібно переглянути формулу формування ціни на газ, який купує Україна у Росії. Натомість, глава російського уряду Володимир Путін вважає, що Україна одержала достатню знижку на газ.

ООН умовляє Україну підвищити пенсійний вік

Б

ез екстреної пенсійної реформи Україна зіткнеться з серйозними економічними проблемами, викликаними старінням суспільства. Про це заявив координатор системи ООН в Україні Олів’є Адам під час парламентських слухань, присвячених проведенню пенсійної реформи. «Перед українською пенсійною системою стоїть низка проблем, які, з урахуванням демографічних проблем в країні, загрожують її фінансовій стабільності», – сказав Адам. За його даними, минулого року пенсійні виплати в Україні досягли 18% ВВП. Це – найвищий показник у світі. Він зазначив, що Україна має враховувати процеси старіння населення, і рекомендував владі зміцнювати пенсійну систему за допомогою збільшення пенсійних внесків, підвищення пенсійного віку та скорочення пенсійних виплат для пенсіонерів, які працюють. «Наші дослідження показали, що збільшення пенсійного віку – це не варіант, а потреба для забезпечення стійкості системи. Велика частина промислово розвинених держав уже встановила єдині пенсійні правила для чоловіків і жінок», – сказав координатор системи ООН в Україні. Крім того, Адам рекомендував поступово підвищувати пенсійний вік для жінок до 60-ти років – на шість місяців щороку. http://dponline.cn.ua


cmyk

4

ЛЮдИна ЛЮдИна

№ 22 (206) 22 лютого 2011, вівторок

89-рІЧНиЙ ВеТерАН

співає у хорі і складає кросворди

Михайло Ющенко

доглядати коней. Але заяви до колгоспу так і не написав.

Батько докупив землі два гектари У батька Михайла Максимовича Ющенка у 1921 році було близько п’яти гектарів землі. Два гектари Максим Трохимович докупив, заробивши гроші у Таганрозі. Віддав поміщику по 200 рублів за десятину. Було це ще до Жовтневого перевороту. У господарстві мали коня, корову, кабана. Вирощували жито, пшеницю, овес, гречку. Зібране використовували для власних потреб, 100 пудів зерна з’їдала худоба, лишки – продавали на базарі. Вся земля оброблялася, ніякого голоду не було. У 1929 році, коли Михайлу було вісім років, від зараження крові померла мати. Батько одружився вдруге. Коли почалась колективізація, Максим Трохимович не поспішав вступати до колгоспу. Але коня і воза усуспільнили, і він змушений був перейти

Став селянський син поліграфістом

За чотири роки до війни селянський син, після закінчення місцевої семирічки вступає до Харківського поліграфічного технікуму. Вибір професії не був випадковим: він дуже любив книги і точні науки. Технікум закінчив у 1941-му році, коли почалася війна. До армії його відразу не призвали, посилали на копання окопів, збирання урожаю. Коли ж місто захопили німці, пішки прийшов з Харкова у село Волосківці. Допомагав батькові по господарству. Колгоспу тоді не було, але селяни працювали об’єднавшись у семихатки: сіяли, вирощували, збирали.

Форсував Дніпро, вчив молодих Як тільки-но село звільнили радянські війська, чоловіків, підходящих за віком мобілізували до армії. 21 вересня 1943-го він уже був у бойовій частині, де навчили, як користуватися гвинтівкою та автоматом. А незабаром їх кинули в районі Любеча форсувати Дніпро. Михайло Максимович під вогнем фашистів вдало перебрався через річку і вже закріплювався на плацдармі, як з’явилися німецькі танки. Осколком від снаряда його було важко поранено у ногу.

Михайла Максимовича відправили на чотири місяці до госпіталю у російському місті Тула. Після лікування, як людину з освітою, посилають до школи сержантів. Закінчивши її сам навчав молоде поповнення. Так минуло чимало часу. Аж поки знову не відправили на фронт. Звільняв Варшаву, інші польські міста, ступив на німецьку землю. Але до Берліна не дійшов, бо на шляху знову трапився осколок снаряда від танкової гармати. Хоча, можливо, саме це поранення і врятувало йому життя. Бо ж ворожий метал зачепив ногу 19 лютого, лікувався він у Польщі, а виписали з госпіталю 10 травня. Після цього служив в оперативній групі у Польщі, Німеччині. Демобілізувався наприкінці серпня 1946-го року. Повернувшись додому, працював завгоспом у Волосківській школі, але посаду скоротили. Працював у Борзнянському районі в системі споживкооперації заготівельником, завідуючим складом підприємства громадського харчування. Там зустрів свою майбутню дружину Поліну Пилипівну, в якої був малий синок. З часом у подружжя народилося ще двоє діток.

освоїв майже всі спеціальності. Був наборщиком, верста ником, інженером та завідуючим склад На пенсію оформлявся у 56 років. Це че шкідливі умови праці – у шрифтах місти свинець, а в друкарській фарбі також б чимало шкідливих речовин. Але і на п сії Максимович ще років п’ять працю у друкарні. Колеги його щиро поважа шанували за товариську вдачу, почуття мору і в той же час відповідальне ставл ня до справи. Щодо стану здоров’я, то воно Макси вича не підводило. Хоча під час робот друкарні нажив грижу – не раз дово лось розвантажувати важкі рулони з пером. Вже будучи на пенсії, погодився операцію. На жаль, рано пішла від нього вірна д жина Поліна Пилипівна – ще у 1993 р Михайло Максимович більше не одру вався. Живе з сім’єю онука Ігоря, який вністю перебудував колишню хатину дід Тепер у просторому будинку всім виста місця – не лише онукам і правнукам, домашнім улюбленцям: коту Барону та пузі Кеші.

Основне місце роботи – друкарня

Життя – це рух

Михайла Максимовича тодішній редактор Менської райгазети запросив на роботу у редакцію, до якої входила і друкарня. Тобто, ветеран мав можливість працювати за спеціальністю. У Мені сім’я придбала невеличку хатину. Максимович же у Менській друкарні

Життям у сім’ї рідних людей Миха Максимович задоволений. Але він не сид склавши руки, а веде активний спосіб ж тя. Вже вісім років співає у районному х ветеранів, який виступає не лише у Мен у селах району, а й їздить до Чернігова

І Т С О Н Ір В Д А Л К При Адольф Селіцький

та відповідальності

Багато років свого життя Адольф Вікторович Селіцький віддав службі в лавах Радянської Армії і хоча безпосередньої участі в бойових діях не брав (на початок Великої Вітчизняної війни йому було лише 5 років), його життєвий шлях заслуговує на шану та повагу. Після звільнення у запас з лав Радянської Армії десять років (з 1982-го по 1992-ий) він працював начальником відомчих курсів Чернігівського обласного управління торгівлі. В подальшому – після ліквідації цих курсів – викладачем обласних курсів, потім – старшим викладачем на обласних курсах підвищення кваліфікації керівних кадрів навчально-методичного http://dponline.cn.ua

центру цивільного захисту та безпечної життєдіяльності Чернігівської області. І на всіх посадах він був прикладом чесності, порядності та відповідального ставлення до справи. Народився Адольф Вікторович у 1936 році у селянській родині в с. Шкорнівка Крупського району Мінської області. Його батьки були римо-католицького віросповідання, тому і дали таке ім’я дитині. У родині Адіка, як його ласкаво називали рідні, було шестеро братів та сестер, серед братів він був наймолодшим. У 1944 році маленький Адік пішов до школи в сусіднє село Смородинка, тому що всі будівлі свого села, а також і школа, були знищені під час бойових дій. Після закінчення 7-ми класів у 1951 році продовжив навчання у середній школі селища Обчуга Мінської області, яке було розташовано за 10 км від рідного села. Згадує Адольф Вікторович: «В той час наша родина жила дуже скрутно: ні продуктів, ні одягу не було, тому військову форму, в якій прийшов мій старший брат, відслуживши в армії, я почав носити з 8-го класу. Якось на вулиці мене зупинив військовий патруль і начальник караулу наказав зняти петлиці з шинелі, що я і зробив». Закінчивши школу Адольф Селіцький був призваний на строкову службу до лав Радянської Армії. Службу проходив у Брестській фортеці. Солдати розташовувалися в тих же казармах, що і захисники фортеці у роки Великої Вітчизняної війни. В казармах було

Разом з бойовими товаришами під час служби на ст. Сари-Озек (19

холодно і волого, бо стіни були завтовшки 2 метри, а вікна (бійниці) невеликого розміру. Незважаючи на це, солдати були горді, що доводиться служити в такому місці. З армії рядовий Селіцький вступив до Костромського військового хімічного училища,

в якому навчався 2 роки, був переведе як і решта курсантів (навчальний заклад б скорочено), до Саратовського військовог мічного училища, яке закінчив у 1961 ро Перше місце служби після училища – лізнична станція Сари-Озек, що за 200


№ 22 (206) 22 лютого 2011, вівторок http://dponline.cn.ua

я с в и ж р а к с о п е н К УЦ Не гріх згадати тих, хто за будь-яких обставин не втрачав честь і гідність. раніше серед корюківських лісівників чимало фронтовиків було. Й директор також. Прізвище мав гарне – Береза.

и

альдом. ерез ився було пенював ли і я гулен-

друроці. ужуподуся. ачає а й а па-

айло дить житхорі ні та а.

963 р.)

ений, було го хіоці. – за0 км

Нагорода і після…

Під час служби в Німеччині (1945 р.)

Вміє Максимович відреставрувати стару книгу чи зробити перепльот для підшивки журналів. А ще Михайло Максимович вміє дуже швидко рахувати, поки онука користується калькулятором, він уже називає результат. Михайло Максимович досі пам’ятає всі вірші, які знав колись у школі, більше того – сам складає. Окулярами не завжди користується, лише коли читає, телевізор дивиться також без них. Великий прихильник тихого полювання. А ще має рідкісне хобі: складає кросворди та різні математичні задачі. Чимало їх охоче друкували газети. Нині у Максимовича троє онуків і два правнуки. Всі вони щиро шанують і поважають свого дідуся та бажають йому дожити у доброму здоров’ї до ста літ. Валерій МАГУЛА

м. Мена

від колишньої столиці Казахстану Алма-Ати. Це були ракетні війська стратегічного призначення. Адольф Селіцький неодноразово брав участь у випробуваннях ядерної зброї на Семипалатинському полігоні у 1962 та у 1966 роках. У серпні 1962 року Адольф Вікторович одружився на Лідії Василівні Баришевій, яка, як і багато переселенців того часу, з родиною жила на станції Сари-Озек. Ця залізнична станція утворилася завдяки переселенцям з усіх куточків Радянського Союзу. До речі, подружжя Селіцьких вже багато років разом і з повагою та любов’ю ставляться одне до одного. Дружина Лідія Василівна всі роки служби Адольфа Вікторовича поруч з чоловіком. Мужньо переносила невлаштованість побуту віддалених гарнізонів, у них двоє дорослих дітей та троє онуків. У 1967 році А. В. Селіцький переведений до Сибірського військового округу на посаду начальника хімічної служби технічної ракетної бази ст. Алейська Алтайського краю. Наступні три роки навчається в Москві на стаціонарі в академії хімічного захисту. Потім – робота начальником хімічної служби полку, офіцером хімічної служби в штабі 1-ої Гвардійської Армії в Чернігові. В 1975 році майор Селіцький направлений на посаду викладача в Полтавське зенітноракетне училище, в якому служив до 1981 року, а восени того ж року вже підполковник Селіцький вийшов на заслужений відпочинок. За роки роботи на курсах цивільної оборони керівництво неодноразово заохочувало Адольфа Вікторовича грамотами, цінними подарунками та грошовими преміями. Олександр АТРОЩЕНКО, методист навчально-методичного центру ЦЗ та БЖД Чернігівської області

Згадую його й не полишає думка: «Людину можна високо підняти, а потім низько опустити. Наче так і треба. Чому?.. У того, хто опускає, теж колись сили можуть відібрати…» Директора Корюківського лісгоспзагу в 1974-му році вітали з почесною урядовою нагородою – орденом Жовтневої революції. – Заслужено! Такими орденами не розкидаються! – тисло руки керівництво. В колективі сприйняли, як і належить. Гліб Володимирович, на щастя, не мав зоряної хвороби. Поздоровлення приймав стримано. Ніби щиро говорили, а втім… Минуло кілька місяців. Директор працював, колектив також. Не можна сказати, що він ігнорував управлінські вказівки, але мав власну думку і більше довіряв набутому досвіду. Міг і заперечити. Щось таки, мабуть, відхилив, бо після чергової наради в обласному управлінні лісового господарства один з високих чинів, що нещодавно так палко вітав Березу з орденом, категорично заявив: «Багато собі дозволяєте! Стиль вашого керівництва застарів!..» Три роки у відпустці не був, а тут таке почути!.. Нащо ж тоді до ордена представляли? Коли була правда – тоді чи тепер?.. Береза не витримав: – Якщо так, я пишу заяву. З ліцемірами працювати далі не зможу. – Пишіть! – почув у відповідь. До виходу на пенсію в директора залишалося зовсім трохи. Якось не по-людськи! Заяву Гліб Володимирович написав і прийняв плодоконсервний цех свого ж лісгоспзагу. Лише через рік після того, як Береза залишив посаду директора, дізнався про це його земляк і давній друг Микола Борисенко, секретар ЦК Компартії України. – Глібе, а чому ж ти мені не зателефонував? У ЦК не приїхав? – Борисенко не приховував занепокоєння. – Працював би до пенсії. Ти ж нормальна людина, не пройдисвіт. Фронтовик, нарешті! – Пробач, – відмовив старий товариш. – Не зміг.. – За когось би добивався, а от за себе!.. Залишити лісгоспзаг Гліб Володимирович не зміг і після пенсії. Останній запис у його трудовій книжці – лютий 1986 року: моторист пожежхімстанції. Де ще можна було знайти моториста з орденом Жовтневої революції?!

Ліс на все життя

І досі згадують у Корюківці, яким був директор-фронтовик Береза. – Говорив мало, але конкретно і по справі. Мав власну думку, – розповідає Микола Сорока, який усе життя працював у лісовому господарстві. – Не поважав базік і нероб. Дисципліна й порядок на першому місці. На роботу приходив першим, залишав кабінет пізно. Серед ночі міг з’явитися в паркетному цеху. У лісництва їздив без попереджень. Турбувався, аби в гуртожитку, де жила молодь, був затишок. Любив ліс і людей по-своєму – не бив себе у груди. Тодішній лісгоспзаг – не теперішнє підприємство. Нині стільки техніки! А колись запрягай «ЗІС-5» або «ЗІЛ-151»-й – і до лісу, за деревиною. Але плани виконували! Передовиків шанували. І в директора було чимало відзнак. Але він не хизувався.

Гліб Береза

имоти у одипая на

5

Та й жив Гліб Володимирович не попанському. Скромний будинок, город, корівка. Легкова машина в лісгоспзагу була лише одна – «ГАЗ-69». Незмінний водій Володимир Ічанський утримував її завжди в робочому стані. Береза не зловживав своєю посадою, не перетворював службовий транспорт для сімейних мандрівок. – Зовні суворий і неговіркий, директор дозволяв собі жарти на користь справі. Якось у лісгоспзагу не могли ніяк дочекатися, коли з Вірменії надійдуть конче потрібні вимірювальні прилади. Їх раніше виготовляли лише там. Надіслали поштою кілька замовлень, – розповідав Микола Тосенко, досвідчений лісівник, – але ні відповіді, ні приладів. Що робити? Знайшов вихід Гліб Володимирович: – У замовленні надрукуйте підпис директора не Берези, а Березяна. Нехай думають, що тут їхній вірменин керує й виручать. Так і сталося. Замовлене надіслали відразу. Сміялися потім. Лісівником Гліб став ще до Великої Вітчизняної війни. Народився в 1917-му, в Ніжині. Мріяв бути залізничником, як батько. Та зустрівся йому лісничий Георгієвський, який взяв хлопчика в ліс, коли ще тільки сонце прокидалося. Все було ніби як завжди, але вже не так. Усе живе щебетало, тягнулося до неба і ніби просило: «Бережи мене!..» З дипломом техніка лісового господарства приїхав юнак з України на Урал, у Челябінську область, у Катавський лісгосп. Призначили помічником лісничого. До початку Великої Вітчизняної залишалося чотири роки…

«Не знала, що батько – герой»

– Мені тато часто розповідав про війну, – ділиться спогадами донька Берези – Тетяна. Вони її, сирітку-крихітку, ростили з дружиною ще з пелюшок. Усі знали про це й поважали Гліба Володимировича ще більше. Знала про це й донька. Вона дуже любила батьків. – Ніколи не вихвалявся Гліб Володимирович своїми подвигами. Про все говорив у множині: «Ми наступали, ми готувалися до нового бою, ми думали, як зуміти вибити ворога з мінімальними втратами…» Чомусь залишився в пам’яті такий епізод: «Ніч простояли у воді, щоб не видати себе. А фашисти поруч, за кілька десятків метрів…» …Не відпрацював на Уралі Гліб і два роки, як призвали до армії. Заїхав ще далі від дому – на Далекий Схід. Довелося брати участь у боях з японцями на річці Халхін-Гол. Коли розпочалася Велика Вітчизняна, їхня дивізія передислокувалася на захід і в серпні брала участь у боях біля Ленінграда. З фронту недавній помічник лісничого, та вже лейтенант Гліб Береза часто писав листи у Челябін-

ську область, у Катавський лісгосп. Сюди ж відправила свою кореспонденцію і редакція фронтової газети «На защиту Отечества». В ній надрукували розповідь про героїчний вчинок лейтенанта Берези. Старший політрук П. Рудін писав: – Праворуч заговорив ворожий кулемет. Він перетнув шлях нашій піхоті. Лейтенант Береза вискочив уперед, виявив ворожий кулемет. Через кілька секунд туди полетіли снаряди. Кулемет замовк. Бійці піднялися і швидко дісталися до траншей противника. А лейтенант Береза продовжував корегувати вогонь своїх гармат. Збоку під тиском гітлерівців група наших бійців почала відступати. І тоді лейтенант Береза вискочив назустріч бійцям, зупинив їх і повів у наступ. Контратака фашистів захлинулася. За відвагу лейтенанта Березу нагородили орденом Червоної Зірки». – Тато ніколи цього не розповідав. Я не знала, що він герой, – говорить донька з почуттям гордості. – У газеті прочитала. Через тридцять років після війни в Корюківку надійшов лист з Уралу від колишнього директора Катавського лісгоспу А. Горшкова. Він повідомляв, що лісівники з Уралу й досі бережуть фронтові листи Гліба Берези. В одному з яких лейтенант обіцяв: «Ми будемо відмінно виконувати завдання командування, а ви дружною працею в тилу будете допомагати фронтові». В іншому – від 12 грудня 1942 р. Гліб не стримував емоцій: «Шлю вам свій палкий бойовий командирський привіт й щиро дякую за святковий подарунок (до жовтневих свят

8 червня 1948 р.

лісівники ��ідправили йому вовняні шкарпетки, рукавиці та ін.). Ваш наказ я виконую з честю». А в січні 1943-го Гліб повідомляє, що вже очолює батарею і що артилеристи влучним вогнем знищують фашистів… Де тільки не довелося воювати молодому офіцеру! Варто лише подивитися у військовий квиток: Північно-Західний фронт, ІІ Прибалтійський, Ленінградський фронт, ІІІ Прибалтійський, І Український. Тричі поранений. Контузія. Шпиталі – і знову фронт! Нагороди, відзнаки радянські і навіть польські… Хіба це головне? Перемога – понад усе! Її зустрів у Чехії. Звичайно, після Перемоги Гліба чекали в далекому уральському лісгоспі. Просили хоча б у гості приїхати. Та він залишився у рідному Ніжині. Лісництво доручили, а потім інженером у лісгосп запропонували. Та недовго фронтовик тут побув – отримав призначення в Корюківку директором лісозахисної станції, яку реорганізували в лісгоспзаг. До друзів на Урал Гліб Володимирович таки їздив. Він сам себе зневажав би, якби не побачив дорогих людей, які листувалися з ним довгі роки і відправляли на фронт посилки. Немає вже на світі людини з гарним прізвищем Береза. Ще й досі стоїть на узліссі його будинок з білими віконницями, пофарбований зеленою фарбою. Тепер уже онуків і правнуків чекає в гості. Живе тут скромна вчителька, яка свято береже пам’ять про батька. Зоя ШМАТОК

http://dponline.cn.ua


cmyk

правопорядок правопорядок 6 Крадії вирізали Смерть на дорозі. Подробиці кабелі № 22 (206) 22 лютого 2011, вівторок

http://dponline.cn.ua

Т ра г і ч н и й в и п а д о к

Нашестя крадіїв на електро– та телефонні лінії, здавалось, відійшли в ганебну історію. Аж ні.

У

грудні минулого року у Носівці злочинці вирізали кабелі телефонного зв’язку майже на двох кілометрах. Замовкли апарати у абонентів, що проживають по вулицях Володимирська, Ватутіна, Чехова, Попудренка, Тракторна, Невського, Челюскіна, котрі в різних мікрорайонах міста. Як тільки електромонтери цеху телекомунікаційних послуг №8 Чернігівської філії «Укр­телеком» зробили нову лінію, зловмисники знетелефонили вулиці Тюленіна, Робочу, Богдана Хмельницького та Короленка. Минув тиждень і знову крадії двічі навідались на вул. Робочу, де поцупили майже 100 метрів кабелю. А йдучи звідти, різонули на вулицях Зої Космодем’янської, Короленка та Панфілова. Користуючись тим, що правоохоронці не знайшли злодіїв, ті продовжили вирізати лінії і у новому році. В січні кабель зник по вулицях Ніжинський шлях, що в центрі міста, Артема і Миру, а також у селі Ставок, що недалеко від Носівки. А іще без телефонного зв’язку залишилися абоненти, які проживають на вулицях Дружби, Лесі Українки, Жукова, Вокзальна, Молодої гвардії та у Малоносівці, що біля цукрозаводу. В кінці січня, ті, що полюють за кольоровим металом, поцупили понад півтори сотні метрів кабелю на вулиці Фурманова. Загалом більше, ніж на 30 вулицях не одну сотню абонентів позбавлено телефонного зв’язку. Майже десять разів у січні зв’язківці зверталися до місцевих правоохоронців. У міліції є кілька версій. Зокрема, вирізають кабелі для збуту. Бо, де це зробили, є пункти прийому кольорових металів. Можливо, хтось капостить зв’язківцям за чи не найгірший зв’язок у області. Так це чи ні, але міліції підкинули непередбачений добрий шмат роботи. Слідчо-оперативна група проводить рейди, опитує власників телефонів, влаштовує нічні засідки. Не солодко абонентам і зв’язківцям. Адже їм треба буде поновити майже всю кабельну мережу міста. А на це треба чималі кошти... Микола КОХАН

м. Носівка

Д е р ж н а гл я д

Покарано за підвищену концентрацію парів води у газі

Ч

ернігівське підприємство заправляло машини газом, який «забувало» перевіряти за показником концентрації парів води. Про це повідомила виконуюча обов’язки начальника відділу державного наг­ляду підприємства «Чернігівстандартметрологія» Наталія Косьян. «Порушення виявила перевірка державного нагляду на автомобільній газонаповнювальній компресорній станції ТОВ «Чернігів-Ресурси»», – сказала вона. За її словами, встановлено, що відібрана партія природного паливного компримованого газу для двигунів внутрішнього згоряння, відібрана 8 лютого, не відповідала вимогам державного стандарту через відсутність контролю за показником концентрація парів води. Автомобільна газонаповнювальна компресорна станція ТОВ «Чернігів-Ресурси» працює уже кілька років та заправляє автомобілі стисненим газом метаном. Реалізація продукції підприємства заборонена до усунення порушень вимог нормативних документів. http://dponline.cn.ua

13 лютого у Корюківці під колесами автівки загинув молодий чоловік. Ця неприємна подія почала обростати різними чутками та домислами…

Д

ля отримання більш детальної інформації ми звернулися до інспектора по зв’язках із громадськістю лейтенанта міліції  Євгена  ХОМЕНКА. Ось що він повідомив: –   13 лютого о 19:40 до чергової частини Корюківського районного відділу міліції зателефонувала фельдшер Корюківської ЦРЛ, яка повідомила, що на проїжджій частині дороги вулиці Червонохутівська виявлено мертве тіло 26-річного місцевого жителя Олексія Р. з тілесними ушкодженнями голови, що могли виникнути внаслідок дорожньотранспортної пригоди. На місце пригоди виїхала слідчо-оперативна група, а пізніше було піднято по тривозі працівників сектору карного розшуку та дільничних інспекторів

для проведення подвірного обходу жителів, які проживають біля місця виявлення трупа. Згодом прибули працівники обласного управління ДАІ на чолі з заступником начальника управління Державтоінспекції Павлом Сорокою. Вечірній  подвірний обхід майже не дав ніяких результатів, оскільки більшість громадян вже відпочивала, і тому співробітники міліції не мали можливості з ними поспілкуватися. Як з’ясувалося, цього дня увечері батько та син Р., були напідпитку і повертались додому з вул. Суворова. Йшли вони проїжджою частиною вулиці. Батько – попереду (вів у руках велосипед), син плентався позаду... Десь на півдорозі додому батько озирнувся та гукнув

сина, який підковзнувся і впав посеред дороги.  Саме в цей час лежаче тіло Олексія переїхав легковик (як тоді запевняв батько – іноземного виробництва, сірого кольору).  Експертизою встановлено, що смерть настала в результаті забою і   розчавлення   головного мозку та  відкритої черепномозкової травми, спричиненої дією тупого предмету.  Як це сталося, батько пригадати не зміг. У голові не залишилося жодних прик­мет автівки.   Наступного дня керівництвом Корюківського РВ УМВС було прийнято рішення продовжити подвірний обхід, а працівникам ДАІ (як району, так і області), перевіряти всіх власників

авто, які проживають у цьому районі. Один з інспекторів зупинив автомобіль «ВАЗ 21070», водій якого, 42-річний місцевий житель, помітно хвилювався. Під час огляду на нижній частині автівки, було виявлено сліди крові, волосся та мозку людини. На запитання про їхнє походження, водій дав правдиві свідчення, та розповів як усе було… …Повертаючись додому, він не помітив чоловіка, який «приліг» посеред дороги і наїхав на нього.  Злякавшись, з місця пригоди втік… Порушено кримінальну справу за статтею 286 ч.2  Кримінального кодексу України  «порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого»,  яка передбачає покарання у вигляді поз­бавлення волі на строк від трьох до восьми років. Андрій НАВРОДСЬКИЙ

Д е г ра д у є м о?

Нам хліба не треба – метал подавай? Правоохоронці ледве встигають розкривати злочини, пов’язані з крадіжками металу. От лише металу поменшало, порівняно з 90-ми роками, коли крали дроти з ліній електропередач, люки, посуд для худоби у дворах господарів тощо. Нині ж «металісти» не розминаються з жодною залізякою, котра притягує їхню увагу, мов магніт. Принаймні випадки, коли чоловік краде металеві двері з квартири, яку винаймав, або церковні дзвіночки, навіюють на невеселі роздуми.

Т

ак в одну з організацій Менського району привезли новий опалювальний котел. Вивантажили в упаковці, закрили за надійними дверима та замками. Однак котел швидко кудись зник – замок було зламано, двері відкрито. Правоохоронці подалися до жителів села, схильних до легкої наживи, але ті всіляко заперечували свою причетність до крадіжки. Підозра впала на… вчителя. Хоча і важко в таке повірити але міліціонери вирішили перевірити. Зайшли у двір і побачили, як у гаражі кипіла робота: вчитель затято різав «болгаркою» новісінький опалювальний котел. Коментарі зайві. Тут знайшли і зняті раніше в селі 70 метрів телефонного кабелю. А різноманітних інструментів стільки, що людина за все своє життя навряд чи зможе стільки назбірати. А тут чоловікові 25 років. Мабуть крадіжка котла для любителя легкої наживи була вже не перша. На докір про те, як вчитель, маючи постійну роботу і зарплату, опустився до рівня злодюжки, той лише промовив:

«А що тут такого?» Дивно, як така людина може навчати дітей і головне чому?Тепер правоохоронцям додалося роботи з виявленню співучасника злочину, адже вага котла не дозволяє винести його одній людині, навіть силачу. Сумно стає від того, що такі ось «сівачі розумного, доброго, вічного» кидають тінь на всю армію вчителів, котрі чесно виконують свої професійні обов’язки. І що вже посіяв у душах дітей цей, так званий, педагог? До чого ж докотилася освіта, якщо в ній працюють злодії? До речі, зарплата вчителя на фоні суцільного сільського безробіття не така вже й мала. І ніякі виправдання на кшталт «Украв, бо нічого було їсти», не проходять. Діяння злодіїв чекає розслідування і суд. Він має вирішити: позбавляти чи ні волі людей, ласих до чужого. От лише до школи таких дипломованих учителів і на гарматний постріл не слід допускати. Валерій МАГУЛА Менський район

До речі

Ще варто б усім злодіям задуматися, як би до них ставилося суспільство, якщо б вони жили не в наш цивілізований і гуманний час, а в стародавні часи. Хай спробують перенестися в ту далеку епоху, в країни Стародавнього Сходу, коли види покарань були дуже жорстокими, навіть часто загрожували життю і здоров’ю винного. Наприклад, в Індії, якщо злочинець був невідомий, каралася вся громада, а злодія, спійманого на місці крадіжки, карали на смерть. У Китаї каралися три покоління родичів злочинця. У стародавню епоху неспроможного боржника або злодія зв’язували шкурами або ланцюгами, вага яких дорівнювала вазі заборгованих чи викрадених речей. От уявіть, приміром, вагу опалювального котла, чи зміг би злодій рухатися з вагою таких ланцюгів? (З часом форми відповідальності пом’якшали. Пута з фізичних перетворилися на юридичні). (З історії покарань в країнах Стародавнього Сходу).


№ 22 (206) 22 лютого 2011, вівторок http://dponline.cn.ua

Телефон рекламного відділу «Деснянки вільної» –

П од ат к ов а п ові д о м л я є

Для кого звітність в електронному вигляді обов’язкова

Зн і м о к із с у п у т н и к а

4-40-07

«КОМФОРТ»

 Чернігів

М Е ТА Л О П Л А С Т И К О В І

З року в рік податківці наполегливо привчали платників податків до подання звітності в електронному вигляді. І недарма. Адже Податковий кодекс, який набрав чинності 1 січня 2011 року, зобов’язав певну категорію платників звітувати саме в електронному вигляді.

О

тже, платники податків, які належать до великих та середніх підприємств, мають подавати податкові декларації в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством. Згідно з Господарським кодексом визначені критерії, за якими підприємства поділені за категоріями. Зокрема, великими визнаються підприємства, в яких середньо­ облікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує двісті п’ятдесят осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму сто мільйонів гривень. Малими (незалежно від форми власності) визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує

7

п’ятдесяти осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує сімдесяти мільйонів гривень. Усі інші підприємства визнаються середніми. Крім того, відповідно до норм Податкового кодексу встановлено обов’язкову реєстрацію податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних: більше 1 млн грн – з 1 січня 2011 року; більше 500 тис грн – з 1 квітня 2011 року; більше 100 тис. грн – з 1 липня 2011 року; більше 10 тис. грн – з 1 січня 2012 року. Неухильною залишається вимога надання усіма платниками податку на додану вартість разом з декларацією копій реєстрів в електронному вигляді. Відділ масово-роз’яснювальної роботи та звернень громадян ДПА в Чернігівській області

м. Чернігів, Готель «Градецький», офіс 205. Тел.: 612-184, (093) 455-12-47. м. Короп, маг. «Panasonic». Тел. 2-11-53

Памилки з поясненнями і без

 Дуленосний (доленосний) час – час після багатообіцяючих виборів.  Лаповий (липовий) документ.  Лисосмуга (лісосмуга) – залисина.  Стіловий (стійловий) період – Новорічні свята.

NOAA-18  21.02.2011 13:42

Гід р о м е т ц е н т р п овід о м л я є

22-го лютого очікується хмарна погода з проясненнями, часом сніг, на дорогах ожеледиця. Вітер східний 5–10 м/сек. Температура повітря вночі –13 ... –18 °C, вдень –7 ... –12 °C, по Чернігову вночі –14 ... –16 °C, вдень –9 ... –11 °C. 23-го та 24-го лютого – хмарна погода з проясненнями, невеликий сніг. Вітер східний 5–10 ­м/сек. Температура вночі –13 ... –18 °C, вдень –7 ... –12 °C. п о г о д а н а с о н ц і ( д а н і S O H O)

оголошен н я

До відома акціонерів

ЗАТ «Чернігівський автозавод» повідомляє про проведен-

ня чергових загальних зборів акціонерів, які відбудуться 15 квітня 2011 р. о 13:00 за адресою: 65053, м. Одеса, Суворовський район, вул. Миколаївська дорога, 172. Реєстрація акціонерів та їхніх представників буде проводитись 15 квітня 2011 р., за місцем проведення загальних зборів, від 12:40 до 12:55. Порядок денний: 1. Прийняття рішень з питань порядку проведення загальних зборів, а саме: обрання робочих органів чергових загальних зборів товариства (лічильної комісії, голови та секретаря загальних зборів), затвердження регламенту роботи загальних зборів. 2. Затвердження річного звіту голови правління ЗАТ «Чернігівський автозавод». Визначення основних напрямів діяльності товариства на 2011 рік. 3. Затвердження звіту наглядової ради товариства. 4. Затвердження рішень наглядової ради. 5. Затвердження договорів (угод), укладених товариством. 6. Затвердження висновків ревізійної комісії про перевірку звіту і балансу товариства за 2010 рік. Затвердження річного  звіту, балансу і інших форм бухгалтерської звітності товариства за 2010 р. 7. Затвердження порядку покриття збитків товариства за 2010 р., визначення планових нормативів розподілу прибутку на 2011 р. 8.   Про переведення випуску акцій товариства з документарної форми існування у бездокументарну форму існування. Затвердження рішення про дематеріалізацію. Надання відповідних повноважень наглядовій раді та виконавчому органу товариства. 9. Прийняття рішення про обрання депозитарію та укладання договору з ним на обслуговування емісії, що дематеріалізується, затвердження умов договору. Надання відповідних повноважень наглядовій раді та виконавчому органу товариства. 10. Прийняття рішення про обрання зберігача та укладання договору з ним про відкриття рахунків у цінних паперах власникам акцій випуску, що дематеріалізується та затвердження умов договору. Надання відповідних повноважень наглядовій раді та виконавчому органу товариства. 11. Про припинення дії договору з реєстроутримувачем та встановлення дати припинення ведення реєстру та дати припинення здійснення операцій надання відповідних повноважень наглядовій раді та виконавчому органу товариства. 12.Затвердження порядку вилучення сертифікатів акцій. Надання відповідних повноважень наглядовій раді та виконавчому органу товариства. 13. Визначення способу персонального повідомлення кожного власника акцій про дематеріалізацію випуску акцій та призначення уповноважених осіб, яким надаються повноваження здійснити персональні повідомлення всіх акціонерів про прийняті Зборами рішення, здійснювати інші дії щодо забезпечення проведення процедури дематеріалізації. Надання відповідних повноважень наглядовій раді та Виконавчому органу Товариства. 14. Прийняття рішення про зміну типу товариства та його найменування. 15. Внесення та затвердження змін і доповнень до статуту товариства, відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства», шляхом викладення його у новій редакції. 16. Визначення уповноваженої особи для підписання статуту в новій редакції і проведення його державної реєстрації. 17. Відкликання (дострокове припинення повноважень) членів наглядової ради. 18. Відкликання (дострокове припинення повноважень) голови правління, дострокове припинення контракту з ним та членів правління. 19 Відкликання (дострокове припинення повноважень) членів ревізійної комісії. 20. Про утворення наглядової ради, визначення її кількісного складу, обрання її членів, затвердження умов договорів, що укладатимуться з ними, встановлення розміру їх винагороди, обрання

особи, уповноваженої на підписання цивільно-правових договорів з членами наглядової ради. 21. Про утворення виконавчого органу. Надання відповідних повноважень наглядовій раді. 22. Обрання голови та членів Ревізійної комісії. Надання відповідних повноважень наглядовій раді. 23. Затвердження положень: «Про загальні збори», «Про наглядову раду», «Про виконавчий орган», «Про ревізійну комісію», відповідно до норм Закону України «Про акціонерні товариства». Визначення уповноваженої особи для підписання внутрішніх нормативних документів товариства. 24. Затвердження принципів (кодексу) корпоративного управління. Визначення уповноваженої особи для підписання Кодексу. 25 Прийняття рішення про попереднє схвалення значних правочинів, які можуть вчинятися товариством протягом не більш як одного року. Визначення характеру та граничної вартості. 26. Прийняття рішення про попереднє надання згоди на вчинення правочинів, щодо яких є заінтересованість. 27. Про обрання лічильної комісії наступних загальних зборів товариства. 28. Про створення філій товариства в Одеській області та в інших реґіонах, та затвердження положень про них. 29. Про припинення Закритого акціонерного товариства «Чернігівський автозавод», шляхом перетворення в товариство з обмеженою відповідальністю «Чернігівський автозавод». 30. Про обрання комісії з припинення шляхом перетворення. 31. Про порядок і строки припинення товариства шляхом перетворення в товариство з обмеженою відповідальністю «Чернігівський автозавод». 32. Про затвердження оцінки та умов викупу акцій в акціонерів, які не голосувала за прийняття рішення про припинення (реорганізацію) товариства. Основні показники фінансово-господарської діяльності підприємства за 2010 рік (тис. грн) період Найменування показника  звітний попередній Усього активів   132 019 104 610 Основні засоби   37  666 38 709 Довгострокові фінансові інвестиції   60 160 Запаси  43  388 35 369 Сумарна дебіторська заборгованість   37  747 19 470 Грошові кошти та їх еквіваленти  553 994 Нерозподілений прибуток  – 8  641 – 5 304 Власний капітал  – 8  041 – 4 704 Статутний капітал  600 600 Довгострокові зобов’язання  105  147 85 871 Поточні зобов’язання  34  913 23 443 Чистий прибуток (збиток)  – 3  337 – 9 922 Середньорічна кількість акцій (шт.)  600 000 600 000 Кількість власних акцій, викуплених про0 0 тягом періоду (шт.) Загальна сума коштів, витрачених на ви0 0 куп власних акцій протягом періоду  Чисельність працівників на кінець періо256 123 ду (осіб)  З документами, пов’язаними з порядком денним загальних зборів, акціонери (їхні представники) можуть ознайомитися за місцем розташування товариства (Чернігівська область, м. Чернігів, пр-т Миру, 312) до дати скликання (проведення) зборів у робочі дні: понеділок– п’ятниця від 9:00 до 11:00, а в день проведення зборів – на місці їх проведення. Для реєстрації в акціонерів мають бути при собі паспорт, представники акціонерів – паспорт та довіреність оформлену згідно з чинним законодавством України. Довідки за телефоном (0462) 610-146.

GOES-14  21.02.2011 01:06 LASCO C2  19.02.2011 00:48

календар

Сьогодні Сонце зійшло о 7 год. 00 хв., зайде о 17 год. 28 хв. День триватиме 10 годин 28 хвилин. Повний Місяць 18 лютого. Місяць у Терезах, Скорпіоні. За релігійним календарем сьогодні – віддання свята Стрітення Господнього. Знайдення мощей святителя Інокентія, єпископа Іркутського. Преподобного Панкратія Печерського. Преподобних Никифора і Геннадія Важоєзерських. Завтра – священномученика Харалампія та інших. Преподобного Прохора Печерського. Благовірної княгині Анни Новгородської. Мучениць дів Єнафи. Валентини та Павли. Преподобного Лонгина Коряжемського. Ікони Божої Матері «Вогневидна». День пісний. Іменинниками будуть: сьогодні – Геннадій, Никифор, Інокентій, Панкратій; завтра – Алевтина, Валентина, Ганна, Галина, Прохор, Симон, Харлампій. Ц и м и д н я м и н арод илися

Німецький філософ Артур Шопенгауер (1788); німецький фізик, засно22.02 вник електродинаміки, що на його честь названо одиницю частоти Генріх Герц (1857). Німецько-британський композитор Ґеорґ Фрідріх Гендель (1685); американський кінорежисер, лауреат «ОскаВіктор Флемінг (1883); український 23.02 ра» поет Микола Шпак (1909); українська співачка, народна артистка СРСР Єлизавета Чавдар (1925); російський актор Олег Янковський (1944). Н есп ри я тл и ви й д е н ь у л ю то м у

28

Колектив та Рада директорів Асоціації «Зерно і хліб Чернігівщини» висловлюють глибоке співчуття генеральному директору Анатолію Володимировичу Кошику з приводу смерті матері – Ольги Георгіївни КОШИК. http://dponline.cn.ua


cmyk

8

№ 22 (206) 22 лютого 2011, вівторок

Лижі

Очікували на більше

На дещо кращі спортивні результати сподівалися фахівці від виступів представників Чернігівщини на Всеукраїнських змаганнях з лижних гонок серед спортивних шкіл.

Остання Остання сторінка сторінка П ре зе н та ція

«Людей, на вчинках яких мають виховуватися покоління»

об’єднали твори Сергія Дзюби

В

Н

а харківській спортивній базі «Темп» лише на другий день змагань команда чернігівської СДЮСШОР з лижного спорту в комбінованій естафеті посіла друге місце. Срібні медалі здобули Олексій Мілейко, Олексій Трухан, Ольга Росла і Сніжана Тесеєва. За гострої конкуренції на дистанції п’ять кілометрів вільним стилем Ольга Росла зуміла пройти складну засніжену трасу третьою. У підсумку збірна Чернігівщини – на п’ятому загальнокомандному місці.

Його знають у всій Україні та за її межами. Він лауреат міжнародних, всеукраїнських та обласних премій. Його праці друкують вітчиз­няні і закордонні видання. Герої його книжок – наші земляки. Люди, які заслуговують на визнання і повагу.

обласній бібліотеці ім. Короленка відбулася презентація книжки спецрепортажів з радіоверсією «Королі і «капуста». Неймовірні пригоди українця Павлюка». Це вже 29-те видання письменника і публіциста Сергія Дзюби. У ньому він поєднав і військову, і спортивну тематики, і неймовірні пригоди. І все це не вигадки, а справжні історії з життя наших земляків.

Видання

Їхні фотознімки у календарі Виповнилося двадцять років з часу утворення Національного олімпійського комітету України. З цієї нагоди видано перекидний календар на 2011-й рік. У ньому належно пошановано всіх тих українських атлетів, зокрема і чернігівців, які за два десятиліття зробили гідний внесок у піднесення престижу вітчизняного спорту на світовій арені.

Н

а аркуші за лютий зображено бронзову призерку з біатлону XVII зимової Олімпіади в Ліллегаммері (1994) Валентину Цербе. Є вона і на сторінці за квітень, разом з нашою землячкою Ніною Лемеш і членами збірної України з біатлону, які брали участь на XVIII зимовій Олімпіаді в Нагано (1998). Відразу дві чернігівки потрапили на липневу сторінку. Це – олімпійські чемпіонки Афін Наталія Скакун (важка атлетика) і Олена Костевич (кульова стрільба). Найкращі учасники XXI зимових Олімпійських ігор у Ванкувері (2010) – біатлоністи Андрій Дериземля і Оксана Хвостенко – зафіксовані на світлинах у жовтні. Підготував Віктор БЕРЕГОВИЙ

Деснянка вільна 

http://dponline.cn.ua

...Три роки, чотири місяці і десять днів тривала дивовижна подорож мандрівника-екстремала Михайла Павлюка. За цей час він проїхав автостопом Росію, Казахстан, Китай, Лаос, Камбоджу, Таїланд, Малайзію, Індонезію, Бруней, Східний Тимор, Філіппіни, В’єтнам – понад 80 тисяч кілометрів! Самотужки, без провідників-тубільців, ризикуючи життям, підкорював вершини найнебезпечніших вулканів, пройшов сотні кілометрів лісовими нетрями, спав у наметі, насолоджуючись чарівною екзотикою нічних джунглів. Найвродливіші місцеві дівчата не раз пропонували мандрівникові взяти їх заміж, однак Михайло вирішив: ще не час, і повернувся додому. Михайло Павлюк – один із героїв Сергія Дзюби. Автор пригадує, як було важко розговорити дещо дивакуватого хлопчика із села Низківка Щорського району. Але згодом Михайло зрозумів, що його екстремальними подорожами цікавиться багато людей і почав розповідати. З деякими героями Сергія Дзюби вдалося і нам поспілкуватися. Екстремал Павлюк із запалом розповів про свої подорожі автостопом. – Найбільше мене вразила казкова Індонезія. Ви навіть не уявляєте які щирі, приязні, гостинні і добродушні в цій країні люди. Всі запрошують в гості, пригощають, із задоволенням вчать своєї мови, – згадує мандрівник. – Там ніхто не вживає

Засновник та видавець – ТОВ «Редакція газети «Деснянська правда». Реєстраційне свідоцтво ЧГ № 465-114ПР від 22.04.2010 р. Головний редактор Лариса Мілова. Перший заступник головного редактора Леся КОШЕЛЬ. Тел. 678-200. Заступник головного редактора Петро ГРОМОВИЙ. Керівник відділу зв’язків з громадськістю Володимир ЛИСЕНКО. Тел. 4-44-42. Відповідальний секретар Віталій АДРУГ. Тел. 4-21-92. Телефони відділів редакції: суспільно-політичних питань: 4-22-71; економіки: 4-45-42; соціальних питань: 4-41-36; гуманітарної сфери: 4-44-12; реклами: 4-40-07. Факс: 4-21-92, 4-40-07. Комп’ютерна верстка та дизайн: Олександр БОЖОК, Ганна ЗЕВКО, Світлана КУЗЬМЕНКО. Коректори: Альона ШЕВЧЕНКО, Світлана СОКОЛ, Олена ШЕРЕМЕТ. Передплатні індекси: триразовий – 49086; триразовий пільговий – 49087 та четверговий випуск – 49088.

алкоголю і не лається. Таке враження, що індонезійці завжди посміхаються, що б у них не сталося. Ввечері вони збираються біля вогнища, грають на гітарі і співають чудових пісень. Переконаний, якщо десь і є рай, то в Індонезії!» Проте під час подорожі були й неприємні, форс-мажорні ситуації. Не раз у Михайла викрадали речі, виникали непорозуміння із правоохоронцями... Та найбільше вразило нашого земляка те, що в Туреччині живе багато людей нетрадиційної орієнтації. – В цій країні чоловіки часто пропонували мені інтимні стосунки, намагалися навіть купити мене за гроші. А одного разу я взагалі потрапив в ситуацію, яка збентежила мене.., – розповідає Михайло Павлюк. – Якось мене підібрав на дорозі турок середнього віку. Їдемо ми, спілкуємося, а він починає розповідати, що я йому сподобався, тож хоче покохатися зі мною. Коли я відмовив, попутник почав кричати і пропонувати мені непристойні суми грошей, а потім ще й дружину свою в подарунок... Я ледь-ледь звільнився від нього, – згадує мандрівник.

...Не менш цікавим героєм книжки Сергія Дзюби є Сергій Шаповал – український офіцер, який після кривавої бійки на Балканах мирив сербів та албанців у Косовому, спілкувався з племенем канібалів у джунглях Сьєрра-Леоне і врятував сотні людей у Ліберії. Сергій Іванович був т��ичі поранений в Афганістані. Його підрозділ врятував від загибелі бійців дев’ятої роти – в тому запеклому бою, який відтворив Федір Бондарчук у своїй кінострічці. За словами Сергія Шаповалова, душмани його поважали і, незважаючи на те, що він був ворогом – запрошували почаркувати. – Афганістан завжди житиме в моєму серці. Адже там навічно залишилися мої бойові побратими. Навіть тепер уві

сні часто здригаюся, пригадуючи сташні кровопролиття. Ми не маємо права забувати простих хлопців – героїв, які виконували свій обов’язок на території Афганістану», – наголосив бойовий командир Сергій Шаповалов.

...Ще одна легендарна людина – чернігівець Геннадій Костянов. Йому, як кажуть, за життя треба пам’ятник поставити. Чоловік п’ять років був паралізований, але не падав духом. І він переміг! Та ще й як – на його рахунку 99 марафонських дистанцій. Він став чемпіоном світу серед ветеранів. Геннадій Костянов пробіг майже всю Європу, змагався у пустелі Каракуми та на Афганському кордоні, коли майже над головою свистіли кулі. – Я сказав хворобі – ні! І вона відступила. Починав з маленького – розхожувався, потім долав невеликі дистанції. А своє 50-річчя відсвяткував, пробігши 236 кілометрів за добу. Це були змагання «Пізнай себе», які відбулися в Ленінграді, – посміхається Геннадій Костянов. ...І таких героїв-земляків у збірці Сергія Дзюби чимало. На думку автора, це люди, про яких має знати кожен. «Хтось боровся за перемогу, хтось рятував життя, хтось пізнавав світ і людей, хтось переміг підступну хворобу... всі вони переможці. Люди, на вчинках яких мають виховуватися покоління. Мені дуже приємно пізнавати їх, писати про них, бо вони заслуговують на це. Вони – герої!» – впевнений Сергій Дзюба. Автор пообіцяв, що вже наприкінці травня презентуватиме свою 30-ту творчу добірку «Життя між кулями», яка присвячена українським миротворцям, воїнам-афганцям та людям, які воювали в «гарячих точках» за радянських часів, а також ветеранам Великої Вітчизняної і видатним військовим.

Адреса редакції: 14000, м.  Чернігів, пр-т Перемоги, 62, 3-й поверх. Веб-сайт: www.dponline.cn.ua. Електронна пошта: despravda@ukr.net. Віддруковано у ВАТ «РВК «Деснянська правда», 14000, м.  Чернігів, пр-т Перемоги, 62. Газета виходить тричі на тиждень (вівторок, четвер, субота). Тираж тижня – 27 179. Розповсюджується по передплаті. Редакція не завжди поділяє п ­ огляди авторів публікацій. Відповідальність за достовірність інформації та реклами несуть автори та рекламодавці. позначені матеріали рекламного змісту. Знаком Листування з читачами – тільки на сторінках газети.

Сніжана БОЖОК Фото Віктора КОШМАЛА


Деснянка вільна №206