Page 1

http://dponline.cn.ua  e-mail: despravda@ukr.net

№ 85 (269) 17 вересня 2011, субота ГОЛОВНА ГАЗЕТА ЧЕРНІГІВЩИНИ

За конод авство

ДТП можна буде

оформити без ДАІ

за ста н д а р та м и єс

подорож

Михайло Павлюк із села Низківка знову вирушає

до Океанії

З 19 вересня набуває чинності закон про зміни щодо ДТП і страхових виплат, якими вводяться так звані європротоколи. Відтак учасники ДТП зможуть домовитися про відшкодування збитків після аварії без виклику ДАІ. Отримати бланк протокола можна безкоштовно в страховій компанії, в якій водій купував автоцивілку. Президент моторного (транспортного) страхового бюро України Володимир Романишин каже, що це заощадить час учасникам ДТП (не треба чекати інспектора), а також зменшить затори на дорогах. Якщо нині виклик ДАІ обов’язковий для будь-якої аварії, після якої винного позбавляють водійських прав до суду (видають довідку на право керування на три місяці), то склавши європротокол, винного не буде притягнуто до суду. В управлінні ДАІ таке нововведення вітають, кажуть, що це дозволить патрульним автомобілям оперативніше приїжджати на серйозні ДТП, не відволікаючись на дрібні аварії. Натомість у водіїв інша думка. «Винному така норма однозначно вигідна, а ось постраждалий може залишитися без відшкодування, якщо страхова компанія відмовиться платити: мовляв, протокол оформлено неправильно, а у того, хто розбив чужу машину, немає грошей. А так: викликав інспектора, аварійного комісара і спокійний», – розповів водій з 20-річним стажем. До речі, у серпні в Україні продано і вперше поставлено на облік у ДАІ 27788 автівок.

Українські митники змусять іноземців

вивернути кишені

З 10 вересня набула чинності постанова Уряду про нові правила оформлення віз для іноземців, які в’їжджають в Україну і їдуть територією транзитом. Замість 15 типів віз (службової, ділової, для вчених, студентів, місіонерів, туристів, провідників міжнародних потягів, гастарбайтерів тощо), залишаться тільки три – транзитна, короткотермінова (до 90 днів) і довгострокова (понад 90 днів). Суми візових зборів з іноземців збільшаться в 1,5–2 рази. Наразі без візи в Україну строком не більше ніж на 90 днів можуть в’їхати громадяни всіх колишніх радянських республік, окрім Туркменистану, а також громадяни США, Канади, Японії та європейських країн, крім Болгарії. Американська торговельна палата в Україні стурбована нововведенням. Деяких членів палати не влаштовує вимога документально підтвердити своє фінансове становище при подорожі в Україну, а саме чи достатньо в іноземця грошей на час перебування в нашій країні і повернення до себе додому, чи є у нього законні джерела заробітку на території України. Однак всі ці вимоги відповідають стандартам ЄС, і в Європі ці правила заперечень чомусь не викликають. зверніть у вагу

У Маріуполі пенсіонери

віддають владі квартири в обмін

на довічне утримання стор.8

дочек алися

Ніжинські рятувальники нарешті отримали житло У Ніжині відбулося урочисте відкриття житлового будинку для особового складу, ветеранів і пенсіонерів підрозділу спеціального авіаційного загону МНС. Привітав новоселів і вручив їм ключі від квартир й ордери директор департаменту ресурсного забезпечення та підготовки до чемпіонату Європи з футболу 2012 року Павло Главаті. Рятівники спеціального авіаційного загону чекали цієї події шість років. Адже тут потребують поліпшення житлових умов 162 працівники. Причина – вкрай обмежені можливості бюджету МНС на будівництво житла. Однак міністерство все ж таки змогло виділити кошти для реконструкції будівлі під 21– квартирний будинок, в якому загальна площа помешкань становить

1200 кв. м., а житлова – 938 кв. м. Крім того, шість сімей отримають квартири з фонду вторинного житла. Наступного року в Ніжині міністерство планує ввести в експлуатацію ще чотири будинки на 93 квартири для льотного, інженерно-технічного складу, а також ветеранів і пенсіонерів спецавіазагону. Павло Главаті зазначив, що найближчим часом на розгляд міністру з надзвичайних ситуацій буде подано програму розвитку спеціального авіаційного загону, в якій, поряд з іншими важливими питаннями, буде передбачено будівництво житла, благоустрій території та розвиток інфраструктури. За інформацією прес-служби УМНС в Чернігівській області

Маріупольська міська рада вже уклала 16 угод про довічне утримання з одинокими літніми громадянами. Про це повідомляє місцевий сайт ilich. in.ua з посиланням на Маріупольського міського голову Юрія Хотлубея. «Такі договори можуть укласти всі самотні люди похилого віку. В обмін на квартиру вони будуть гарантовано отримувати від міста постійну допомогу в придбанні ліків, продуктів харчування і в оплаті комунальних послуг», – сказав Хотлубей. Він також запевнив, що укладення юридичних угод захистить самотніх літніх жителів міста від зазіхань кримінальних елементів на їхнє життя заради квартир.


2

№ 85 (269) 17 вересня 2011, субота http://dponline.cn.ua

ж иття я к є

«Мамо, я хочу

тетяна мені нагадує маленьку пташку. здається, посади на долоню і скажи: «лети!» затріпоче крильцями, набере висоти, і тільки бачили!.. – лети! – хочеться прошепотіти тані. але мовчу. крила в неї ще слабкі. і все ж прошу: – лети! ти маєш літати!..

біда

о

сь-ось, на початку жовтня, Тані Пилипець буде двадцять п’ять. Де вони взялися? Здається, зовсім недавно мріяла, щоб швидше стало вісімнадцять!.. Її життя могло обірватися три роки тому, коли нагадала про себе підступна недуга. Було стільки сонця! Роботу знайшла, коханий поряд. Радіти б і сміятися!.. А замість цього – високі вікна в реанімаційному відділенні Корюківської райлікарні, білі халати. Якась пташка б’ється у вікно. Може, її хоче врятувати? А може то вона вже сама?.. Худне і слабне раніше весела й жартівлива Таня. Руки нічого не тримають, ноги не йдуть, мова стала незрозумілою. Рідке й важке невиліковне захворювання: Вільсона-Коновалова. Весь організм у біді. Поки медики встановили діагноз – чимало минуло днів. Один із терапевтів навіть зізнався: – Я про таку хворобу й не чув. Тані від того не легше. Якщо не в лікарні лежить, то з дому викликає швидку допомогу. Але власного житла у неї немає, просто квартирує в маленькій хатинці. Все чекала, що мама відвідає. Мож ливо, до палати зайде, присяде на ліжко чи в хатину двері відчине. Марно... Коли Тані легшало, піднімалася і йшла за ліками, як на голки ступала. Тоді й маму зустріла. П’яну, як завжди: – Доню, це ти? Що це з тобою? На кого ти схожа? На тебе страшно глянути! Тобі вже мало лишилося... Де ж тебе поховати? Тут, у Корюківці, в Буді чи в Охрамієвичах? Таня зібрала сили і змогла розбірливо сказати їй: – Мамо, я жити хочу! Я буду жити!.. Відтоді, Таня не бачила матір. Одну хату змінила на іншу, але мати не з’являлася. – Їй не до мене, – відверто каже Таня. – Ще двох доньок має, які старші за мене. Вони їй також не потрібні. Шість онуків не дочекаються від неї хоча б пряника. На горілку проміняла! Живе із приймаком у Соснівці. У Корюківку навідується лише за пенсією. Отримає – і в «Пельменну». Вип’є добряче, якщо до автобуса не дістанеться, то таксі бере, щоб до села їхати... Раніше ми із сестрами просили її: – Зберемо гроші – їдьте лікуватися, беріть себе в руки, мамо! – Я не алкоголічка! – чули у відповідь... Таня вже звикла жити без мами. І батька також. Вони давно розлучилися. Татко іншу жінку взяв із двома дітьми в Охрамієвичах. Тетянку мама завезла у Буду, до своєї матері – бабусі Насті. Стара вже була Настя, господарства не тримала, витребеньками онуку свою не балувала. http://dponline.cn.ua

жити!..»

ця. Дуже турботливим виявився лікар-терапевт із Чернігова Микола Гринь. Перекомісували, призначили другу групу. – Пенсія у мене невелика, та я рада й цій: 500 гривень щомісяця витрачаю на ліки, без них мені не жити. Але як прожити на 254 гривні, що залишаються? Мій Сашко, нарешті, знайшов роботу на пилорамі. Заробітки невеликі. Часто немає лісу, щоб пиляти. 500 гривень – і все. Може, ми коли-небудь й одружимося. Та лікарі кажуть, що мені не можна народжувати. Взяли б дитинку з Прилук чи з лікарні. У нас часто діток залишають нерадиві матері. Але хто мені її дасть? Скажуть: інвалід! Жити немає де. Ця хатина ледве стоїть. В’язу біля неї під сто років. Плачу небагато – 120 гривень за такі хороми. Це ще добре.

її МаленькиЙ Світ

т

рохи окріпла хазяєчка! Вже обід готує. У погрібець наскладала консервації: різні салати, борщову заправу, компоти. Всього потроху. Грядки з племінницею садила. Картоплю Сашко сам доглядав. А бабуся Тоня з Охрамієвич передала квочку з курчатами. Таня пишається своїм хазяйством. Сільська дитина – нічого не скажеш. Ось тільки зими боїться. Не зимувала вона ще в цій хатці! Топити треба багато. Дров ще не вдосталь, але Саша в біді не залишить. Інший, за таких обставин, тихенько б відійшов у бік, але він не відпустив худеньку руку своєї дівчини. Можливо, якби Сашка ростили – Я весь час мандрувала: то в бабусі Насті робітний. У бабусі й дідуся-інваліда невелика в заможній родині, він був би іншим. А в ньов Буді, то в бабусі Тоні в Охрамієвичах, то в пенсія, підтримували як могли. Ще й бабуси- го матір шістьох на ноги піднімає, трьох корів сестер у Маховиках і Рогізках... – згадує Таня. на сестра Аня допомагала. Одне слово, рідні у селі тримає. Коли косовиця, всі діти біля неї, – Мама пила, та не так страшно, як зараз... стукали скрізь. Не відмовили у благодійному Сашко також. Хто ж допоможе, як не вони? Жаль у бабусі Тоні корівки вже немає. А потім стара Настя померла і Таня переб- фонді «Слов’янський», райдержадміністрації. ралася в Охрамієвичі, до бабусі Тоні. Там і Кошти збирали вчителі з Охрамієвичів, учні, Спалив хтось уночі сарай і худоба згоріла. школу закінчила. Там і Сашка Глінка зустріла. батьки, небайдужі люди. У райземвідділі від- Таня колись любила на канікулах пити сиВін старший за неї на три місяці й один день. гукнулися: певний час Таня отримувала де- родій. Пінку злизувала обережно-обережно. Від молока вона була кругленька і рум’яна. Щасливе дитинство! Молоко і тепла піч. Хоч і без мами, але все одно було сонячно... Вона і в найманій хатинці піч топить. Саша допомагає. Але не кожен день у печі вогонь. Вмикає електроплитку в коридорчику. Газу немає. – Балон коштує 250 гривень. Мені його не купити! А за електрику минулого місяця заплатила лише 36 гривень. Таня нікуди не ходить і ні в кого нічого не просить. Далеко, та й не вміє. Правда, подруга її бабусі старається чогось добитися для хворої Тані. Маленький світ Тетяни – у двох невеличких кімнатах, дворику з куру школі (Тетяна – на першій парті) чатами, городом. Господарі його б продали, якби хто дав двадцять тисяч гривень. Ніхто не дає. Таня раює, радіє кожному ранку в чужій старій хаті. Вона навчилася цінувати життя. Ніякої допомоги дівчина не просила. Показала старий в’яз і колодязь, курочок. А ще розмріялася, що хоче навчитися в’язати круглі килими на підлогу. З теплотою згадала охрамієвицьких педагогів Людмилу Крікштонєнє, Вікторію Кошовенко, Галину Саченко. Навіть заТаня із Сашею і племінницями. Можна Таня ліворуч із подругою навіть подумати, що це їхня сім’я писала для читачів нашої газети рецепт приготування борщової заправи (без Фото з архіву Тетяни стерилізації). Отже: – Тремо один кілограм буряків, ріфіцитний купреніл безкоштовно. Тепер ку- жемо по стільки ж солодкого перцю і цибулі. пує сама, витрачає щомісяця 400 гривень. Потім додаємо півлітра олії і стільки ж томаоводилося й мені бувати в Охраміє- Ще й інші ліки потрібні. А пенсія 764 гривні. ту, склянку оцту, 13 столових ложок цукру вичах. Навіть у хаті Антоніни Пилипець. Ліки пити треба все життя. Їй, ледве живій, і 2 столові ложки солі. Варимо 40 хвилин і Тоді й побачила вперше Таню. Вона зі у Сосниці обласна комісія призначила третю закриваємо в стерильні банки. школи прибігла. групу інвалідності, навіть не за основновним А сьогодні у Тетяни – суп із квасолею. Саша – Молочка немає, Таню, – бабуся до неї. захворюванням, хоч було зрозуміло: мало! замовив. Ще узвар. На городі є капуста. Буде – Вже кинула корівку доїти. Сиру в бочечку Рідні поскаржилися депутату обласної ра- потихеньку щось мудрувати… наклала в сінях. Зараз внесу... ди, головному лікарю обласної лікарні Миколі Про матір більше не згадували. Старий Ніколи не гадалося, що знову зустрінусь, уже Романюку. Він усіх заспокоїв: в’яз тихо шелестів листям. Скільки всього через роки, з цією дівчинкою, яка буде в біді... – Привезіть її у Чернігів. Полікуємо. А по- він бачив на своєму віку! Ще б йому поросБагато довелося пережити Тані за остан- тім ще раз збереться комісія. ти, Таню захистити від злих вітрів і хвороб. ні три літа. Зоя ШМАТОК Лише після цього Таня відчула справжню – Мама надумала, що мене вже не буде на увагу до себе. На неї не дивилися як на мер- м. Корюківка світі, а я живу! – бадьоро мовить дівчинка. Минали дні, ніби тяжкий сон. Де взяти Хто бажає й може чим-небудь допомогти Тані Пилипець, телефонуйте: гроші на лікування? Тетянину посаду в рай0666511978. Її адреса: 15300 м. корюківка, вул. 8 березня, 28. земвідділі скоротили. Коханий Сашко – без-

Якби не доПоМоГа...

д


суспільство

№ 85 (269) 17 вересня 2011, субота

http://dponline.cn.ua с ь о г о д н і – д е н ь ф а р м а ц е в т и ч н о г о п ра ц і в н и к а

«Ліки України» для всієї родини У Носівці працює кілька фармацевтичних закладів і серед них аптечний пункт №11 аптеки №99 комунального підприємства «Ліки України» обласної ради, який розміщено у поліклініці центральної районної лікарні. Завідує ним кваліфікований фахівець Наталія Бабичева, яка понад 30 років зі своєю колегою Валентиною Тимощук обслуговують хворих. Після прийому у лікарів люди приходять саме до цього фармацевтичного закладу. Бо тут дешевші медикаменти, ніж у інших аптеках. А ще тут чемно зустрічають клієнтів і дають кваліфіковані поради.

А

завдяки піклуванню генерального директора КП «Ліки України» Світлани Пасталиці розширено виробничу площу аптечного пункту. Тут діють дві комп’ютеризовані каси, фармацевти захищені від повітряно-крапельної інфекції. Нещодавно невеличкий колектив аптеки поповнився молодим фахівцем. Катерина Кондюба з Носівки закінчила Національний фармацевтичний університет, що в Харкові, за спеціальністю провізор. Рік відбувала інтернатуру в ніжинській аптеці №200 КП «Ліки України». – Я задоволена, – каже Кате­ рина, – що працюю з Ната­лією Миколаївною та Вален­ т иною Сергіївною. Вони стали для ме-

не добрими наставниками і порадниками. – Щотижня одержуємо ліки і виконуємо всі заявки хворих, – каже Наталія Бабичева. – У нас можна придбати медтехніку, зок­ рема прилади для вимірювання тиску, в широкому асортименті предмети гігієни, лікувальні мінеральні води, дитяче харчування і соки, біологічно активні домішки, цукрозамінники тощо. Інформацію про нові ліки і їхнє призначення до відома медиків я доводжу на виробничих нарадах. Тому лікарі пропонують хворим звертатися саме до нас. Завдяки жорсткому контролю Міністерства охорони здоров’я мережа аптек «Ліки України» захищена від надходження підроблених препаратів.

(Зліва направо) Наталія Бабичева, Катерина Кондюба та Валентина Тимощук

– Я беру ліки лише в цьому аптечному пункті. Тут і ціни доступні, і фармацевти впевненості в подоланні хвороби додають. Виходиш звідси в хорошому настрої, – розповідає колишній Калинівський сільський голова Григорій Руденко. – Я постійний клієнт саме цього аптечного пункту. Ліків достатньо і ціни нижчі ніж в інших аптеках. Та й умови обслуговування поліпшилися. Раніше хворі тіснились у маленькій кімнатці, і фармацевтам несолодко працювалося. Тепер тут більше простору, відпуск медикаментів комп’ютеризовано, – каже колишній чорнобилець Володимир Волоха. – Мене влаштовує, що аптечний пункт у поліклініці. Вийшов від лікаря і придбав ліки, та й

обслуговування на високому рівні, – зазначає колишній право­ охоронець Іван Заволовий. – Хворі задоволені роботою аптечного пункту. Вдячні фармацевтам Наталії Бабичевій, Валентині Тимощук та Катерині Кондюбі, які стараються, щоб люди не стояли у великих чергах. Менше ніж в інших аптеках, витрачають коштів на ліки, – розповідає завідувач поліклінічним відділенням ЦРЛ Володимир Буняк. Відтак у цьому аптечному пункті поєднався досвід із молодістю. Привітні фахівці з добрим серцем і щирою душею завжди готові допомогти людині, котра захворіла. Микола КОХАН Фото Андрія Сеника Носівський район

3

Шановні фармацевтичні працівники Чернігівщини!

Ж

ителів області забезпечує ліками широка мережа аптек. І серед них – комунальне підприємство «Ліки України» Чернігівської обласної ради. Наше підприємство надає хворим усю потрібну медикаментозну допомогу. Постачаємо якісні ліки, які закуповуємо у відомих фірм, а за рецептами лікарів виготовляємо лікувальні препарати (краплі, мікстури і порошки) для пацієнтів. У рамках акції «З турботою про вас» наші аптеки сповна задовольняють потреби хворих у ліках та виробах медичного призначення. Аби зберегти доступні ціни, КП «Ліки України» звернулося до Прем’єр-міністра Миколи Азарова з проханням звільнити від ПДВ препарати, що виготовляються в аптеках. Їх, як правило, прий­має найбільш соціально незахищена категорія хворих – ветерани війни і праці, більшість з яких отримує мізерну пенсію. Сьогодні численний корпус фармацевтичних працівників області відзначає своє професійне свято. Щиро вітаю фахівців, які працюють в аптеках «Ліки України», а також у приватних. Від усієї душі бажаю вам міцного здоров’я, кращого життя, щасливої долі, вдячних відгуків хворих, котрих щодня забезпечуєте ліками. Ви допомагаєте медикам, повертаєте їхнім пацієнтам здоров’я, спільно з ними рятуєте хворим життя. І за це вам безмежна людська шана. З професійним святом! Світлана ПАСТАЛИЦЯ, генеральний директор КП «Ліки України» обласної ради

З н а г од и п р о фе сій н ог о св я та

Як два крила білого птаха на ім’я здоров’я Святкова атмосфера панувала минулої середи в конференц-залі будинку зібрань обласної ради. Цього разу його заповнили працівники комунального підприємства «Ліки України» з нагоди сьогоднішнього професійного свята. Урочистості додавав і музичний супровід. Зібрання вела генеральний директор підприємства Світлана Пасталиця, яка щойно в піднесеному настрої повернулася з Мени. Тут відбулася справді неординарна подія, як на нинішні часи, – відкриття нового приміщення аптеки.

– П

одія року, – повідомила Світлана Василівна, – тому що споруджена вона за кошти трудового колективу фармацевтів. І це не перша новобудова. Торік відкрила двері нова аптека в Плисках Борзнянського району. Відкриваючи нові аптечні заклади, ми прис­ воюємо їм номери тих, які свого часу з різних причин припинили свою роботу. Менська матиме №17. Гендиректор задоволена, що участь у вхідчинах взяли керівники району і міста. Прибув на урочистості і голова облдержадміністрації Володимир Хоменко. Показово, що у процедурі перерізання червоної стрічки брала участь і цьогорічна випускниця, інтерн підприємства Ірина Матчана. Новобудову буде передано на баланс міської територіальної громади.

Першим тепло привітав чернігівських фармацевтів із професійним святом заступник голови обласної ради Валентин Мельничук. Він же вручив кращим із них Почесні грамоти обласної ради з пам’ятним знаком. Цим церемонія нагороджень і привітань не обмежилася. Валентин Мельничук та начальник управління охорони здоров’я облдержадміністрації Галина Василькова за вагомий особистий внесок у розвиток охорони здоров’я та високий професіоналізм групі фармацевтів вручили грамоти профільного міністерства. Зокрема, їх отримали три Валентини – заступник завідуючого міжлікарняною аптекою №206 з Чернігова Валентина Тимошенко, провізор центральної районної аптеки №38 із Корюківки Валентина Веретенник та заступник завідуючого аптекою №208 обласного центру Валентина Стоян.

У Чернігові працює лише вісім аптек, які користуються повагою у жителів міста, лікувально-профілактичних закладах. Вагомий їх внесок до міського бюджету, соціальних фондів. Вітання їм від міського голови передала заступник міського голови Анна Романова і вручила грамоти міської ради. Сердечно здоровила з професійним святом фармацевтів начальник управління охорони здоров’я облдержадміністрації Галина Василькова. Саме їй належать слова, що медики і фармацевти – це як два крила одного птаха. Без одного з них він не злетить у блакить. Одне без одного просто не можуть існувати. Привітав винуватців урочистостей також заступник голови обласного комітету профспілки працівників охорони здоров’я Володимир Карцан. І знову кращим – грамоти обласного управління охорони здоров’я і спільні – з галузевою профспілкою. Зворушливим був виступ заступника генерального директора КП «Ліки України» обласної ради Ганни Брюховецької, яка не пошкодувала добрих слів про ветеранів фармації, які з’явилися на зібрання. Фірма «Актавіс» проводила акцію під назвою «Активна аптека», участь у якій взяли аптечні зак­лади і комунального підприємства. Менеджер фірми Олександр Єрмола, привітавши фармацевтів, вручив представникам аптек призи переможців. Не забули на урочистому зібранні і про цьогорічне молоде поповнення. Воно, як ніколи, чисельне. До того ж, іде працювати в сільську місцевість, що дуже важливо. Там кадрів фармацевтів не вистачає. А вони ж не просто виконують свою функцію, а й нерідко обов’язки медичних працівників. Буде молода зміна – буде й майбутнє у наших сіл. Олекса ДОРОШ Фото Сергія ГАЙДУКА та Віктора КОШМАЛА

http://dponline.cn.ua


4

№ 85 (269) 17 вересня 2011, субота

Євро-2012 http://dponline.cn.ua

Через невідому газову суміш

постраждало троє міліціонерів...

за сценарієм навчань

До європейського футбольного чемпіонату pетельно готуються урядовці, органи місцевого самоврядування, футбольні команди, фанати. Та, на жаль, під час проведення таких масштабних заходів не обходиться без порушень громадського порядку. Щоб уникнути протиправних дій з боку агресивно налаштованих фанатів, чернігівські правоохоронці та медики на базі батальйону внутрішніх військ МВС України, дислокованого в обласному центрі, продемонстрували силу і вміння реагувати під час масових заворушень.

Т

ренування відбувалися в умовах, наближених до реальних. За сценарієм навчань, під час матчу місцевої команди з гостями виник конфлікт. Уболівальники спочатку виплеснули свій гнів на гравців, а потім і на фанатів противника. Під час нейтралізації групи футбольних хуліганів міліціонери зуміли відновити порядок на трибунах і захистити від протиправних дій футболістів та решту уболівальників. Не обійшлося без жертв. Через невідому газову суміш постраждало троє співробітників міліції. У них були уражені слизові оболонки очей та шкіра. В екстреному порядку їх вивели з оточення й доправили до санітарного намету. Біля автомобілів швидкої медичної допомоги розгорнули кольорові сортувальні прямокутники. Чорний – для постраждалих, ушкодження яких не сумісне з життям. Червоний – для тих, хто потребує екстреної

http://dponline.cn.ua

медичної допомоги, жовтий – термінової, зелений – кому вона може бути відстрочена. На червоний прямокутник доправляли міліціонерів у стані клінічної смерті від ураження електрошокером та з ножовим пораненням передпліччя і артеріальною кровотечею. Медики проводили реанімацію з дефібриляцією серця, штучну вентиляцію легень, непрямий масаж серця, відновлювали прохідність дихальних шляхів, вводили адреналін. Потерпілому також накладали на плече джгут, вимірювали тиск, вводили знеболювальні препарати. Після успішної реанімації на ношах їх транспортували до реанімобіля УМНС і доправили в лікарню. На жовтому прямокутнику медики надавали допомогу двом вболівальникам, у яких виявилися перелом плеча та пошкодження шиї. Насамкінець рятували трьох постраждалих співробітників органів внутрішніх

справ: з носовою кровотечею і пошкодженням очей. Завдяки швидким професійним діям медичних працівників УМЗР МВС України усі постраждалі живі. Зведений загін: УМВС України в Чернігів­ ській області, штаб військової частини 3066 МВС України, СБУ в Чернігівській області, ГУМНС України в Чернігівській області продемонстрували високу готовність до виконання поставлених завдань з охорони громадського порядку та злагодженість дій підрозділів. Непередбачувані події, неконтро­льо­ вані уболівальники, сутички та бійки... Таке тренування в Чернігові відбуваєть­ ся не вперше. Адже лише на практиці можна навчитися правильно реагувати у форс-мажорних ситуаціях. Лариса ГАЛЕТА Фото автора


до дня працівників лісу до дня працівників лісу

№ 85 (269) 17 вересня 2011, субота

http://dponline.cn.ua

5

Віталій Желіба, лісничий дочірнього підприємства Срібнерайагропромлісництва КП «Чернігівоблагроліс»:

«Ліс – це не просто

набір окремих рослин,

а щось цілісне, злагоджене, зі своїми внутрішніми зв’язками»

К

олектив проводить вирубку на 6,2 га головного користування та санітарну вирубку на 21 га лісових угідь. Окрім того, щовесни тут обов’язково висаджують у ґрунт саджанці дуба та сосни. Дуже непокоїть лісників те, що останнім часом починає гинути сосна: її вражають шкідники, тому часто доводиться завозити саджанці з інших реґіонів. Дуб висаджують із власних розсадників. Цьогоріч погодні умови сприяли тому, що всі висаджені деревця (на площі 1,5 га)прижилися, тому маємо надію, що з кожним роком ліс буде омолоджуватись. Доглядає за 33,5 га лісового масиву спеціальна бригада по догляду за лісовими культурами. За вісім місяців нинішнього року у лісогосподарстві заготовили 1,9 тис. кубометрів деревини. – А ще, – зауважив Віталій Желіба, – весь колектив пишається тим, що, незважаючи на минулорічну посуху, у нашому лісі не було жодної пожежі. Це свідчить про те, що колектив працює злагоджено, люди надзвичайно люблять роботу, і, незважаючи на невелику заробітну плату, яка становить у середньому 1138 грн, працюють із ранку і допізна, у вихідні та святкові дні, якщо потрібно. Наприклад, підприємству доведені ліміти зі спилювання вільхи. А якщо зважити на те, що це дерево росте по болотах, то за весь рік лише півмісяця сприятливі для його спилювання, от і доводиться працювати і вдень, і вночі. В нічний час працюємо і навесні, адже цей період вважається особливо пожежонебезпечним, оскільки сільгоспвиробники випалюють стерню на полях. Для того, щоб не було незаконної вирубки лісу, кожен лісник пильно доглядає підпорядковану йому площу, часто робить обходи. А якщо, бува, не вгле-

Господарство, яке очолює Віталій Желіба, обслуговує 4,9 тис. гектарів лісу, здебільшого листяного змішаного. А на площі 100 га ростуть шпилькові дерева, сосни та ялини. Підприємство створено на базі колишніх колгоспних лісів у 1990 році. Відповідно до проектно-технічної документації у лісовому господарстві проводять вирубку лісу головного користування, вирубку догляду за лісовими масивами, заготовляють деревину і реалізовують її. За вісім місяців нинішнього року підприємство отримало 285 тис. гривень прибутку, з них до бюджетів усіх рівнів сплачено 80 тисяч гривень податків. Але керівник вважає, що головне досягнення підприємства, його гордість – це люди, які тут працюють. А їх на підприємстві 21 чоловік, із них 10 досвідчених лісників, які своєю працею примножують лісове багатство, трудяться над його відродженням, проводять боротьбу із самовільною вирубкою лісу та браконьєрством у мисливських угіддях.

Зліва направо: Віктор Сивочка, Віктор Шевченко та Андрій Неділько

діли, а факт порушення закону виявлено, обов’язково обстежуємо всі пилорами у Срібному. Тоді до порушників застосовуємо штрафні санкції. Взагалі-то, – наголошує Віталій Желіба, – вартість на лісову продукцію невисока, але молоді та спритні, які мають власний транспорт, закуповують деревину у лісництві за низькими цінами, а потім продають немічним пенсіонерам дрова за ціною, втричі вищою, аніж та, що на підприємстві. Звичайно, тоді

люди втрачають довіру до працівників лісу, ось і доводиться пояснювати населенню, що й до чого. Ліс, зазначають лісники, своєрідний живий організм, у якому всі частини тісно пов’язані. Це не випадковий набір окремих рослин, а щось цілісне, злагод­жене, зі своїми внутрішніми зв’язками. Прикро стає на душі працівників лісу, коли у пожежонебезпечні періоди доводиться встановлювати таблички, які забороняють відвідувати ліс. Але люди не завжди

толерантно поводять себе. Відтак, у зонах відпочинку, облаштованих лісниками, вони залишають купи сміття, або ж спалюють його, залишаючи вогнище... Натомість радіють лісники, що поступово відроджується тваринний світ у лісах: нині вже збільшуєть­ ся кількість диких кабанів, лосів та кіз. Цьогоріч був щедрий урожай лісової суниці та білих грибів. Працівники лісу, люди щирі, привітні, з доб­ рим серцем, адже відомо, що ті, хто не любить ліс, ніколи у ньому довго не затримається. Серед дос­відчених працівників дочірнього підприємства «Срібнерайагропромліс» керівник назвав майстра лісу Андрія Неділька, помічника лісничого Сергія Борщенка, який стояв біля витоків створення підприємства, також відзначив і лісівників, які з року в рік удосконалюють свою роботу. Це Віктор Шевченко, Микола Радченко, Віктор Сивочка, Микола Бережний, водій Олексій Койдик. У період небезпеки пожеж професійно спрацювали Володимир Ткаліч, Михайло Бенько, Іван Тарабаря, Микола Троцина, Михайло Яковенко, Микола Ушкало. Віталій Желіба переконаний: «Якщо людина не любить ліс і не бачить перспективи розвитку лісового господарства, то нам із нею не по дорозі». І кожному з нас потрібно пам’ятати, що збереження, примноження, дбайливе і раціональне використання цього безцінного національного скарбу – обов’язок не лише лісників, але й усього суспільст­ ва. Низький уклін вам, працівникам такої потрібної професії. Здоров’я, добра, радості і вдячності від тих, хто час від часу повертається до лісових володінь. Ірина Михайліченко Фото автора

http://dponline.cn.ua


6

№ 85 (269) 17 вересня 2011, субота

неЗаБутнЄ http://dponline.cn.ua

напередодні свята – на вулиці Чернігівська провінційна вуличка – тиха, здебільшого років п’ятдесятих-шістдесятих скромної забудови. хоча деінде зустрічаються сучасні вишукані оселі. здавалося, нічого в ній особливого. хіба що впадають в око кремезні ошатні дерева волоського горіха, наливні груші та яблука… але цим на Старій Подусівці нікого не здивуєш. «родзинка» ж цієї вулиці – у її назві: 21-го вересня. Цю дату чернігівці сприймають близько до серця – як день визволення міста від німецько-фашистських загарбників у далекому сорок третьому…

П

рошкую дорогою. Жодної машини не проїхало, лише двоє зустрічних велосипедистів. А так – порожньо. Навіть ранковий прохолодний вітерець принишк, навколо не шелесне, ніби все застигло. Аж здалеку, біля острівця сонячних квітів, угледів постать бабусі з коцюбою. Поспішив до неї. Зупинив стареньку, коли вже до хвіртки підходила. Як не пручалася, але зумів розговорити. Життєвий шлях за її плечима довгий, 80-ма літами вистелений. Всяк на ньому було. Тож не втрималася, вилила душу. Адже про війну спершу запитав.

Олександра Семенівна помітно розхвилювалася – надто несподіваною виявилася для неї ця розмова. І хоча її розповідь була дещо непослідовною, але емоційною, сповненою переживань, які глибоко передалися мені. – Важко згадувати, – голос Олександри Піун затремтів. Вона знову відчула себе тринадцятирічною Шурочкою Мартинович, яка у сорок третьому, у звільненому рідному Грабові, що на Ріпкинщині, допомагала доглядати поранених. Розмістили їх у церкві, у наметах на сільських подвір’ях. Прибували поранені з-під білоруського Лоєва, де точилися кровопролитні бої на західному березі Дніпра. – Ніколи не забуду солдата без обох рук і ніг, – зронила сльозу Олександра Семенівна. – Він все кілечко хотів подарувати, що у нього у військовій формі знайшли: «Візьми його, сестричко, мені воно більш не потрібне». Але тактовно, щоб не образити, відмовилася. А знайомий офіцер, дивлячись на моє благеньке взуття, запропонував свої чоботи. http://dponline.cn.ua

– Мабуть, вже не знадобляться, – сумно жартував перед відправкою на передову в район Лоєва. – Та й не одні вони в мене. Бери, Шурочко, не соромся. Теж не взяла… Добром спом’янула Олександра Семенівна й батька-фронтовика, Семена Петровича, неньку, Єфросинію Касіянівну. – Коли радянські війська відступали, до нашої хати увійшло кілька бійців, – пригадує випадок співрозмовниця. – «Як тут у вас духом українського хліба пахне, – ледь не вигукнули. – Ми тобі, мамашо, і борошна, і олії принесемо. Тільки спечи». Якраз впоралася, як відходити почали. Буханці такі запашні були, пухнасті… Цупко тримає пам’ять бабусі Шури й епізоди, коли разом з односельцями переховувалася від окупантів на лісовому болоті, як гітлерівці, тікаючи, нищили хати, але завдяки стрімкому наступу нашої армії не встигли спалити Грабів… До будь-якої роботи була беручка Олександра: у 16–17 років ліс валила, а, перебравшись до Чернігова, вантажницею на фабриці первинної обробки вовни працювала. Потім де тільки не доводилося… У 59-му їхній сім’ї виділили ділянку під забудову. Отак, з роками, з’явилася ще одна оселя на вулиці 21-го вересня. …Вже під вечір прошкую тим самим ранковим маршрутом. Назустріч – симпатична жінка, тримає за руку худорлявого хлопчину. – Юлія, – представилася. – А це – Альоша, мій син.

21-го вересня

Вони не корінні: будиночок на вулиці 21-го вересня Юлія та її чоловік купили у 2002 році. І аніскілечки про це не жалкують. Тут затишно, люди привітні. Та й зручний район: дитсадок (Олексійку – 5 років), школа – майже зовсім поруч, магазини – під боком, поштове відділення, поліклініка… Усе в комплексі. – Ким хочеш бути, Альошо? – бадьоро ставлю стандартне дитяче запитання. Хлопчина сором’язливо відмовчався. Натомість виручила мама: «Донедавна хотів літати у космос, а тепер мріє бути мийником машин». – Теж непогано, – підтримую хлопчину. – Всі роботи заслуговують на повагу… А чи знаєш, на честь чого назвали вулицю, де ти живеш? І тут знадобилося мамине втручання: – Підросте – поясню. А напередодні свята визволення міста від імені своєї родини побажаю усім чернігівцям добра, здоров’я, достатку. …Було в мене ще одне знайомство. – Я – Діана Олексієнко Денисівна, – відчеканила дівчинка. – Мені 5 років. А це – моя подружка Ліза Орєхова, першокласниця. Вона

недалеко від нас живе, на вулиці Перемоги. А он мама Оля з моєю сестричкою. Ольга підхопила на руки крихітку, підійшла, вітаючись.

Пояснюю мету «вуличного» візиту. – Так, 21 вересня – червона дата для чернігівців, – не приховує патріотичних почуттів моя співбесідниця. – Пишаюся, що живемо на вулиці, яка увібрала в своє наймення подвиг воєнного покоління.

Переїхала я сюди з Масанів, з вулиці Незалежності. У неї теж символічна назва, яка нагадує про важливу сторінку історії становлення української держави. Мешкаємо з родиною у батьківській хаті чоловіка. Денис працює будівельником-монтажником, я поки в декретній відпустці. Присадибну ділянку пораємо. Час тепер непростий, тож ретельно плануємо всі витрати, економимо. Дітей треба на ноги ставити. – А як доню величають? – Мирославою. Так чоловік назвав. – Мирослава за старослов’янською – та, яка прославляє мир. – А я знаю, що у війну було, – підстрибуючи біля нас, втрутилася в розмову Ліза Орєхова. – Німці хотіли загарбати Україну, але наші перемогли.

Награються дівчатка, і Ліза повернеться з вулиці 21-го вересня до себе додому, на вулицю Перемоги. Скоро сутенітиме, і у вікнах осель заяскравіє світло. Воно не підвладне мороку. Олександр ФАЛЬЧеВСЬКИЙ Фото автора


оголошення

№ 85 (269) 17 вересня 2011, субота

http://dponline.cn.ua

З 60-річчям!

Пори року

Який заспів, таким буде й приспів?

16 вересня відзначив ювілейний день народження житель м. Ніжина

Микола Іванович Жимань

– начальник Центру поштового зв’язку №2.

П

Від усього сердця вітаємо дорогого ювіляра з цією знаменною подією. Щиро зичимо міцного здоров’я, щастя, родинного затишку і тепла, невичерпної життєвої енергії, здійснення задуманого. Ювілей життєвий – то не проста дата, То життя зернини, зібрані в засік. Там були турботи, радості й печалі, Там були і смуток, і сльози, і сміх. Тож нехай незгоди всі Вас обминають, Мир, тепло і радість сходять на поріг. Хай здоров’я, щастя Бог Вам посилає, У душі не згасне світлий оберіг.

ерша десятиденка вересня видалася загалом погожою, без різких збурень метеорологічної ситуації. Правда, декадна температура повіт­ ря була дещо нижчою середніх багаторічних значень – на 0,5–1,4 градуса. Зате опадів спостерігалося мало. На більшій частині території області їхня кількість становила лише 23–59 відсотків норми, а місцями в південних та південно-західних районах – навіть 3–10 відсотків. Дощі, які випали протягом декади, все ж подекуди поповнили запаси продуктивної вологи у ґрунті чим поліпшили умови для сівби озимих. У східній та північно-східній частині області ці запаси достатні. На решті ж території, на жаль, недостатні та незадовільні. Якщо вірити прогностикам, то в другій половині місяця занегодить, чого б не хотілося. Та останні дні поки що не дають підстав у це вірити. Хоча нині період такий, що характер атмосферних процесів може різко змінюватися. Днями від негоди потерпала Західна Європа. У південних та центральних районах Шотландії, Північній Ірландії, в кількох графствах Англії та Уельсу накоїв лиха ураган із жіночим іменем Катя. А в Німеччині зливи з градом і смерчами обрушилися на землю Саксонії-Анхальт. За словами очевидців, град завбільшки з людський кулак пошкодив майже 80 відсотків житлових будинків. Таке враження, ніби вони потрапили під кулеметний обстріл. Під водою опинилися кілька шосейних доріг. Водії змушені були вибиратися на дахи власних автівок в очікуванні допомоги. Повалені дерева перекрили рух залізничного транспорту між окремими містами. Від удару зірваної з даху черепиці загинула людина. Так що не всюди сьогодні небесна канцелярія поводиться толерантно.

З повагою – працівники ЦОС №3 (м. Бобровиця)

Гід р о м е т ц е н т р п овід о м л я є

17-го вересня мінлива хмарність, без істотних опадів. Вітер північно-західний 5–10 м/с. Температу­ра по області вночі +5...+10 ºС, вдень +15...+20 ºС. По Чернігову температура вночі +7...+9 ºС, вдень +17...+19 ºС. 18-го та 19-го вересня – невелика хмар­­­­­­­ні­сть, без опадів. Вітер південно-східний 3–8 м/с. Тем­пература вночі +4 ... +9 °C, вдень +18 ... +23 °C. 20-го вересня – без опадів. Температура вночі +5 ... +10 °C, вдень +18 ... +23 °C.

Головне управління юстиції у Чернігівській області

оголошує конкурс

Лесь ГОМІН

на заміщення вакантних посад: 1) провідного спеціаліста сектору по роботі зі зверненнями громадян, контролю та організаційного забезпечення Головного управління юстиції у Чернігівській області. Вимоги: повна вища юридична освіта, стаж роботи за фахом на державній службі не менше одного року або стаж роботи за фахом в інших сферах не менше ніж два роки; громадянство України, досконале володіння державною мовою, знання комп’ютера; 2) старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Куликівського районного управління юстиції (на час відсутності основного працівника). Вимоги: повна вища юридична освіта, стаж роботи за фахом на державній службі на посаді спеціаліста І або ІІ категорій (державного виконавця) не менше одного року або стаж роботи за фахом в інших сферах не менше ніж два роки; громадянство України, досконале володіння державною мовою, знання комп’ютера; 3) державного виконавця відділу державної виконавчої служби Бахмацького районного управління юстиції. Вимоги: вища юридична освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста, бакалавра, громадянство України, досконале володіння державною мовою, знання комп’ютера. Додаткову інформацію щодо основних функціональних обов’язків, розміру та умов оплати праці надає кадрова служба. Документи приймаються протягом 30-ти календарних днів з дня опублікування оголошення за адресою: м. Чернігів, пр-т Миру, 43, каб. 109, тел. 698-068.

Робота в Києві!

Фірмі з виготовлення металопластикових вікон терміново потрібні робочі в цех. З/п достойна. Надається гуртожиток. Нач. виробництва Ігор Васильович  066-113-57-12 П р и в ат ні ог оло ш е н н я

КУПОН

безкоштовного оголошення

Рубрика: ‰‰ Продам ‰‰ Куплю ‰‰ Міняю ‰‰ Зніму ‰‰ Здам

Текст оголошення (українською мовою, РОЗБІРЛИВО!):

Телефон, адреса: Інформація про клієнта (заповнюється обов’язково) Прізвище, ім’я, по батькові: Адреса: Телефон:

Продам • ВАЗ-2110 (2005 р.в., сірий металік, вкладень не потребує). Тел.: 934-104, (099) 518-47-48. • Інкубатори на 1000 шт. і 80 шт. яєць. Тел. 3-63-26. • Диван 2-спальний розкладний – 1200 грн; крісло-ліжко – 700 грн; 6-струнну гітару з чохлом – 450 грн; цифрову відеокамеру – 550 грн. Все нове, в-во Білорусь. Тел. 970-556. • Авто «Чері-Амулет», 2008 р.в., в хорошому стані. Ціна за домовленістю. Тел.: 610-191, (093) 917-76-30.

Куплю

Підпис:

7

• Бідон молочний алюмінієвий на 40 л, велосипед, човен гумовий чи металевий, бінокль, комбайн кухонний «Мрія», колонки 30–150 Вт, підсилювач, старий аккумулятор з авто. Тел. 610-050. • Човен будь-який, весла, бінокль, гвинтівку чи пістолет пневманічні, велосипед, зварювальний апарат на 220 Вт, перфоратор, дриль та інший електроінструмент, стару газову колонку та аккумулятор з авто. Тел. 933-821. • Колесо у зборі від ЗІЛ-130 або ГАЗ-53 – до 300 грн, окремо гуму у хорошому стані; диван-ліжко без дефектів – до 200 грн. Тел.: 931-534, (094) 988-25-34. • Холодильник – до 300 грн; 3-камерний «Nord» – до 600 грн; 2-камерний імпортний холодильник – до 1500 грн; газову плиту «Електа» – до 200 грн; газову плиту «Брест» – до 300 грн. Тел. 93-15-34.

Агроном-садовод профессионально обрежет и спилит плодовые деревья. Тел.: 623-690, (098) 488-86-11.

календар

Сьогодні Сонце зійшло о 6 год. 37 хв., зайде о 19 год. 10 хв. День триватиме 12 годин 34 хвилини. Повний Місяць 12 вересня. Місяць у Тільці. За релігійним календарем сьогодні – знайдення мощей святителя Іосаафа, єпископа Бєлгородського. Священномученика Вавили, єпископа Великої Антіохії, і зним трьох отроків: Урвана, Прилідіана, Єполонія та матері їхньої Христодули. Ікони Божої Матері «Неопалима Купина». Завтра – пророка Захарії і праведниці Єлисавети, батьків Іоанна Предтечі. Преподобномученика Афанасія Брестського. Убивство благовірного князя Гліба, у Святому Хрещенні Давида. Мучениці Раїси (Іраїди). Мучеників Ювентина та Максима воїнів. Післязавтра – спомин чуда Архістратига Михаїла, що у Хонех. Мучеників Євдоксія, Зинона та Макарія. Священномученика Кирила, єпископа Гортинського. Преподобного Архипа. Києво-Братської і Арапетської ікон Божої Матері. 20 вересня – Передсвято Різдва Пресвятої Богородиці. Мученика Созонта. Святителя Іоанна, архієпископа Новгородського. Преподобномученика Макарія Канівського, архімандрита Овруцького, Переяславського. Преподобного Серапіона Псковського. Апостолів від 70-ти Євода та Онисифора. 21 вересня – Різдво Пресвятої Богородиці. Київської ікони Софії, Премудрості Божої. Ікон Різдва Богородиці. Холмської, Курської-Корінної «Знамення», Почаївської, Ліснінської і Домницької ікон Божої Матері. День пісний. Іменинниками будуть: сьогодні – Мусій, Федір, Юлій, Митрофан, Вавило; завтра – Гліб, Єлизавета, Максим, Раїса, Захар; післязавтра – Михайло, Кирило, Архип, Зенон, Михайлина; 20 вересня – Іван, Макар, Лука, Євген; 21 ве­ ресня – Марія. Ц и м и д н я м и н арод илися

Російський лікар Сергій Боткін (1832); письмен-

17.09 ник, громадський діяч, класик української літера18.09 19.09

20.09

21.09

тури Михайло Коцюбинський (1864). Французький фізик Фуко Жан Бернар Леон (1819); шведська кіноактриса Грета Гарбо (1905). Відомий чернігівський письменник і громадський діяч Михайло Ткач (1937). Італійська кіноактриса, лауреатка «Оскара» Софі Лорен (1934); єпископ Чернігівський і НовгородСіверський, кандидат богослів’я, почесний громадянин Чернігова Амвросій (Андрій Полікопа) (1943). Гетьман України Пилип ОРЛИК (1672); радянський актор кіно і виконавець пісень Марк Бернес (1911); американський письменник Стівен Кінг (1947).

н е с п р и я тл и ві д ні у ве ре с ні

18, 19, 26, 30

http://dponline.cn.ua


8

№ 85 (269) 17 вересня 2011, субота

Остання сторінка http://dponline.cn.ua

ПОДОРОЖ

Михайло Павлюк із села Низківка знову вирушає

до Океанії

Озеро Манинджау. Острів Самосир, Індонезія

Мабуть, кожен хотів би поринути у вир незабутніх подорожей, щоб милуватися запаморочливими краєвидами, губитися у неповторній атмосфері нових країн, знайомитися з різними культурами! І це, скажете ви, не проблема, були б гроші! Та з ними мандрувати може кожен. Спробуйте без них. У Михайла Павлюка із села Низківка Щорського району це виходить досить вдало. Він завжди обирає найцікавіший, найдешевший і найнепердбачуваніший вид подорожі – автостоп. Невдовзі він вирушає у мандри.

А

втостоп для Михайла – це своєрідне хобі, без якого нині він не уявляє життя. А почалося все не так уже й давно. Першою і, можна сказати репетиційною, мандрівкою для хлопця була подорож до Туреччини у 2006 році. Тривала вона недовго – понад три місяці. Що спонукало простого юнака із села до такої авантюри? Нічого надзвичайного – книги відомого російського мандрівника та письменника, заснов­ника теорії «наукового автостопу», голови Московської «Академії вільних мандрівок» Антона Кротова. Долаючи кілометри, Михайло Павлюк зустрічав різних людей, але чуйних і добрих було набагато більше, як він розповідає. Вони ділилися з мандрівником їжею, запрошували на нічліг, інколи навіть у дорогу обід лаштували. Та Туреччина не залишила по собі стільки спогадів, як Індонезія, країна мрії. Саме так називає її хлопець. – Це була друга і найтриваліша подорож, я її назвав «Автостопом в Океанію». Після неї вже ні на мить не сумнівався, що автостоп – це моє життя. За три роки і три місяці відвідав дванадцять країн – Росію, Казахстан, Китай, Лаос, Камбоджу, Таїланд, Малайзію, Індонезію, В’єтнам, Східний Тимор, Бруней та побував на Філіппінах.

Кратер вулкану Сламет. Індонезія

Мільйони емоцій переповнювали мене. Особливо від Індонезії. Там така цнотлива і гарна природа, дуже симпатичні і привітні дівчата і легка мова, яку я досить швидко опанував. Під час подорожі в Південно-Східну Азію Михайло відвідав буддистські храми, які справили на нього незабутнє враження, підкорював вулкани, не маючи альпіністського спорядження. (До речі, це його найголовніше хобі – діючі вулкани, здійснив 20 сходжень на найвищі точки Океанського реґіону). – Іноді доводилося ночувати просто неба. Та це зовсім не страшно. Побувати наодинці з природою – це задоволення. Люди, світ і природа набагато безпечніші, ніж звикли думати пересічні громадяни. Знаєте, інколи у джунглях відчуваєш себе спокійніше, аніж на вулицях нічного Чернігова, Києва. Я самотужки добирався до В’єтнамського храмового комплексу Ангкор саме через джунглі і був спокійний як удав, – сміється Михайло. А ось перебування у В’єтнамі автостопник навряд чи коли-небудь забуде – там у нього вкрали сумку з речами. Михайло розумів, що в чужій країні і без документів він нікому не потрібен. Тому хлопцю нічого не залишалося, як

звернутися до українського консула у В’єтнамі і попросити його про допомогу. На щастя, проблеми було вирішено, і Михайло благополучно повернувся в Україну. Та хлопець вже знає, що ніколи не покине улюбленої справи – мандрівку автостопом. Днями героїчний Михайло Павлюк знову вирушить у подорож. – Понад рік я провів в Україні. Довго думав, куди мені податися. Але зрозумів, що хочу повернутися в Океанію. Там ще стільки всього цікавого. Тим паче, що там у мене багато друзів. Ви знаєте, я нині частіше спілкуюся із індонезійцями, аніж зі своїми співвітчизниками. «Повернення в Океанію», – називає Михайло свою третю подорож. А от маршрут у нього буде дещо інший. Цього разу хлопець прямуватиме автостопом через Туреччину, Іран, Пакистан, Киргизстан, Таджикистан, Індію, М’янму, Таїланд, Малайзію і до улюбленої Індонезії. До речі, хлопець зізнався, що не проти б залишитися жити в Індонезії, адже там така гарна природа, щирі люди і вродливі дівчата.

Рисові тераси. Західна Суматра. Індонезія

Сніжана БОЖОК Фото з архіву Михайла Павлюка Ментавайці з кокосами. Індонезія

Традиційні будинки батаків. Острів Самосир, Індонезія

Деснянка вільна 

Засновник та видавець – ТОВ «Редакція газети «Деснянська правда». Реєстраційне свідоцтво ЧГ № 465-114ПР від 22.04.2010 р. Головний редактор Лариса Мілова. Редактор Леся КОШЕЛЬ. Тел. 678-200. Перший заступник головного редактора Петро ГРОМОВИЙ. Тел. 4-44-42. Заступник головного редактора Віталій АДРУГ. Тел. 4-21-92. Відповідальний секретар Світлана СОКОЛ. Тел. 4-44-42.

Могила короля Сидабутар. Острів Самосир, Індонезія

Телефони відділів редакції: суспільно-політичних питань: 4-22-71; економіки: 4-45-42; соціальних питань: 4-41-36; гуманітарної сфери: 4-44-12; реклами: 4-40-07. Факс: 4-21-92, 4-40-07. Комп’ютерна верстка та дизайн: Ганна ЗЕВКО, Світлана КУЗЬМЕНКО. Коректори: Альона ШЕВЧЕНКО, Олена ШЕРЕМЕТ. Передплатні індекси: дворазовий розширений – 49086; дворазовий – 49087 та четверговий розширений випуск – 49088.

Ось так місцеві селяни перевозять вантажі. Індонезія

Адреса редакції: 14000, м.  Чернігів, проспект Перемоги, 62, 3-й поверх. Веб-сайт: www.dponline.cn.ua. Електронна пошта: despravda@ukr.net. Віддруковано у ВАТ «РВК «Деснянська правда», 14000, м.  Чернігів, проспект Перемоги, 62. Газета виходить двічі на тиждень (четвер, субота). Тираж тижня – 15 600. Розповсюджується по передплаті. Редакція не завжди поділяє п ­ огляди авторів публікацій. Відповідальність за достовірність інформації та реклами несуть автори та рекламодавці. Знаком та імідж позначені матеріали рекламного змісту. Листування з читачами – тільки на сторінках газети.

®


Деснянка вільна №269  

Деснянка вільна №85 (269), 17 вересня, субота

Advertisement
Read more
Read more
Similar to
Popular now
Just for you