Young civil servant library

Page 1

„Бібліотека молодого державного службовця”

ЕЛЕКТРОННА ДЕМОКРАТІЯ: сподівання та проблеми

Київ 2009


ББК 66.0+67.0 Е50 УДК 35.01:65.012.1:519 Матеріали готували: Джоан Кедді та Крістіан Вергес; Енн Макінтош (порівняльний огляд сучасної практики); Стівен Коулмен (аналіз майбутнього демократії та інтернету). Випуск серії видань „Бібліотека молодого державного службовця” здійснюється у рамках державної Програми підготовки та залучення молоді до державної служби та служби в органах місцевого самоврядування, створення умов для її професійного зростання, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1444 та Програми розвитку державної служби на 2005—2010 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2004 року № 746, зі змінами та доповненнями.

Електронна демократія: сподівання та проблеми / Джоан Кедді, Крістіан Е50 Вергез [та ін.]; [пер. з англ. С. Соколик, О. Оржель, К. Гомма]. — К.: Центр адаптації державної служби до стандартів Європейського Союзу, 2009. — 164 с. — (Бібліотека молодого державного службовця). — Переклад за вид.: OECD Books: Promise and Problems of E-Democracy: Сhallenges of online citizen engagement (OECD, 2004). — ISBN 978-966-8918-22-3 Видання спирається на документи Організації економічного співробітництва та розвитку (OEСР) та присвячене важливому питанню використання інформаційних та комунікаційних технологій у залученні громадян до розроблення політики у країнах OECР. Також розглядаються уроки з використання інформаційних технологій у процесі розроблення політики, забезпечення можливості для консультацій і громадської участі у формуванні політичного курсу. Розраховане на державних службовців, управлінців, а також студентів ВНЗ управлінського спрямування і буде корисним у процесі розвитку електронної демократії, створення „електронного міністерства”, налагодження співпраці з громадянами у процесі розроблення політики шляхом використання сучасних інформаційних технологій, а також забезпечення адаптації процедур у державному секторі України до стандартів Європейського Союзу. ББК 66.0+67.0 УДК 35.01:65.012.1:519 Оригінальний випуск видано ОЕСР англійською та французькою мовами під назвою: Promise and Problems of E-Democracy: Сhallenges of online citizen engagement Promesses et limites de la démocratie électronique: les défis de la participation citoyenne en ligne © OECD, 2004 Усі права застережено. Відповідальність за якість перекладу українською мовою та його автентичність несе Центр адаптації державної служби до стандартів Європейського Союзу. Видання здійснене коштом Державного бюджету України. Публікується за згодою ОЕСР, Париж

ISBN 978-966-8918-22-3

© Organisation for Economic Cooperation and Development (OEСD), Paris, 2004 © Центр адаптації державної служби до стандартів Європейського Союзу, переклад та видання українською мовою, 2009


ЗМІСТ Передмова від видавця ............................................................................... Перспективи і проблеми електронної демократії: виклики у сфері електронного залучення громадян Передмова ....................................................................................................... Загальна інформація ..................................................................................... ЧАСТИНА I. Використання інформаційно-комунікаційних технологій для підвищення рівня залучення громадян до процесу вироблення політики Загальний огляд ............................................................................................. Вступ ................................................................................................................... A. 1. 2. 3. 4.

5.

6.

B. 7. 8.

9.

Інформування, консультації та участь .................................. Історія питання ....................................................................................... Цілі е-залучення .................................................................................... Розроблення систем е-залучення ....................................................... Пропагуйте ваші онлайнові консультації ............................................. Інформування онлайн ........................................................................... Доступ до інформації ............................................................................ Зрозумілість інформації ........................................................................ Е-консультації ........................................................................................ Необхідні інструменти ........................................................................... Шаблон розробки веб-сайтів для онлайнових консультацій ............. Технології для підтримки онлайнового обговорення ......................... Обмеження щодо онлайнових консультацій ........................................ Е-участь .................................................................................................. Е-звернення ............................................................................................ Онлайнові референдуми ....................................................................... Труднощі та виклики ..................................................................... Цифровий розрив................................................................................... Оптимісти і песимісти ............................................................................ Активна громадянська позиція ............................................................ Створення онлайн-спільнон .................................................................. Залучення молодих людей .................................................................... Аналіз е-участі та зворотний зв’язок .................................................. Аналіз е-участі ........................................................................................ Зоротний зв’язок ................................................................................... 3


10. 11. 12.

C. 13.

Оцінювання е-залучення ....................................................................... Визначення цілей .................................................................................... Три точки зору щодо оцінювання ......................................................... Формування готовності до е-залучення на всіх рівнях ..................... Вчитися на досвіді місцевих органів влади ......................................... Виклики майбутнього ............................................................................ Виклик № 1 — проблема масштабу ..................................................... Виклик № 2 — розвиток спроможності та активної громадянської позиції ..................................................................................................... Виклик № 3 — забезпечення послідовності ........................................ Виклик № 4 — проведення оцінювання е-залучення ......................... Виклик № 5 — питання готовності ....................................................... Винесені уроки з досвіду країн-членів ОЕСР ...................... Ситуативні дослідження e-залучення у країнах-членах ОЕСР .......... Ґрунтуватися на досвіді інших: місцевому, національному та міжнародному .................................................................................... Фінляндія: Поділіться з нами своїми поглядами ................................ Нідерланди: E-консультації про їжу майбутнього ............................... Швеція: Калікс: щорічні консультації .................................................... Швеція: Електронний діалог у районній раді Норрмальму ................ Італія: Муніципалітет Болоньї: проект DEMOS .................................. Італія: PEG – онлайновий план дій муніципалітету Цесени ............... Австралія: Огляд оборонної політики (Defence Review 2000) ............ Велика Британія: Парламентське онлайн-розслідування домашнього насильства ........................................................................ Велика Британія: Floodforum.net ........................................................... Європейська комісія: Інтерактивне вироблення політики (ІВП) ........

Додаток 1. Терміни, що застосовуються у сфері е-залучення ..................... Додаток 2. Спільні дослідницькі проекти ....................................................... Бібліографія ....................................................................................................... Частина IІ. Майбутнє інтернету та демократії: подалі від метафор і ближче до політики Досліджуючи метафори .................................................................................... Де шукати демократію? ..................................................................................... Як винайти е-демократію? ................................................................................ Як зробити демократичне представництво дієвим ......................................... Простір довіри ........................................................................................ Конституційна інтеграція ....................................................................... 4


Значуща інтерактивність ....................................................................... Зони мовчання – зони глухоти ............................................................. На шляху до політики е-демократії .................................................................. Бібліографія .......................................................................................................

Тематичні блоки 1. Настанови для успішних електронних консультацій ........................... 2. Інструменти електронного залучення на кожному етапі вироблення політики ............................................................................. 3. Питання для оцінювання електронного залучення ............................. 2.1. Європейська Комісія: інтерактивне вироблення політики ................. 3.1. Великобританія: рекомендації Комітету з питань інформації Палати громад ........................................................................................ 3.2. Нідерланди: пропагування е-консультацій щодо Національної стратегії сталого розвитку ..................................................................... 4.1. Нідерланди: електронна пошта Амстердама ....................................... 4.2. Швеція: Ельвшьо і Норрмальм у пошуках інформації ........................ 4.3. Мексика: е-уряд для інформування, консультацій та участі громадян .. 4.4. Словаччина: доступ до інформації онлайн .......................................... 5.1. Німеччина: консультації щодо Закону про свободу інформації ........ 5.2. Італія: муніципалітет Болоньї та проект ДЕМОС ................................. 6.1. Шіста: e-участь через чати .................................................................... 7.1. Європейський Союз – підходи до проблеми цифрового розриву в Європі ................................................................................................... 7.2. Нова Зеландія: потреба у рівності ........................................................ 7.3. Італія: проникнення Інтернету ............................................................... 7.4. Чеська Республіка: проект eVA ............................................................. 8.1. Нідерланди: цифрові інкубатори та соціальні мережі ........................ 8.2. Фінляндія: залучення молоді ................................................................ 8.3. Італія: муніципалітет Casalecchio di Reno, проект DIRE ..................... 8.4. Шотландія: проект „Голос молоді Хайленду” ...................................... 9.1. Австралія: виклики для органів влади ................................................. 10.1. Німеччина: оцінювання громадських консультацій з питань планування використання земельних ділянок у містах ...................... 11.1. Німеччина: конкурс „Е-спільнота-2002” .............................................. 11.2. Нідерланди: е-громадяни в Амстердамі ............................................... 11.3. Швеція: муніципаль на мережа громад Больнеса ............................... 11.4. Швеція: громадська рада Ельвшьо та інші інструменти ..................... 11.5. Італія: муніципалітет Болоньї ................................................................ 11.6. Швеція: Шіста і проект Сybervote ......................................................... 11.7. Італія: депозитарій кращих практик ..................................................... 11.8. Канада: пілотний проект е-демократії „Цифрова палата громад” ..... 5


Таблиці 1. 2. 3. 4. 5.

Запитання для оцінювання онлайнового залучення ........................... Аналітичні рамки для порівняльного аналізу е-залучення ................. Матриця Е-залучення ............................................................................. Цілі та індикатори для веб-сайту „Поділіться з нами вашими думками” ................................................. Європейська Комісія: застосування ІВП на кожному етапі циклу вироблення політики .............................................................................

Рисунки 1. 2. 3.

Життєвий цикл політики ....................................................................... Створення онлайн-спільнот .................................................................. Життєвий цикл політики: основні етапи і стейкхолдери ....................

Про Організацію економічного співробітництва і розвитку ...........................

6


ПЕРЕДМОВА ВІД ВИДАВЦЯ Ця книга продовжує розпочатий у рамках серії видань „Бібліотека молодого державного службовця” переклад матеріалів Sigma/OECD з питань державного врядування, спрямованих на ознайомлення державних службовців та управлінців України з кращими міжнародними практиками державного управління, наближення державної служби України до стандартів ЄС та передових країн світу, її адаптації до кращих практик та законодавства. Підвищення ефективності державного управління є одним із пріоритетів реформи державної служби в Україні. Останнім часом у зв’язку з поширенням новітніх інформаційних технологій у всіх сферах діяльності людини підвищення ефективності державного управління пов’язується із запровадженням електронного урядування (е-урядування). В узагальненому вигляді е-урядування — це використання інформаційно-телекомунікаційних технологій державними органами з метою обміну інформацією з громадянами, підприємствами та між собою, реструктуризації адміністративних процесів, прискорення та підвищення якості надання державних послуг, зменшення витрат, забезпечення внутрішньої ефективності та запобігання проявам корупції. Починаючи з 2002 року, розпочата реалізація проекту електронного урядування Президентом України і Кабінетом Міністрів України. Однією з основних складових електронного урядування є електронна демократія (е-демократія) — підвищення ступеня участі громадян у процесах управління та керівництва державою за допомогою інформаційних та комунікаційних технологій. Залучення громадськості до процесу вироблення та реалізації державної політики забезпечує врахування інтересів громадян, сприяє більшій прозорості і відкритості державного управління, більш широкому сприйняттю політики в суспільстві та є гарантом демократичності процесів врядування. В Україні розбудова електронної демократії є наріжним каменем консолідації демократичних здобутків держави та наближення до європейських стандартів державного управління. Рівень використання потенціалу електронної участі громадян в Україні становить 57 %, що забезпечує їй 14-те місце в світі (згідно з Індексом електронної участі громадян ООН за 2008 рік). Цей високий показник відображає значний прогрес, досягнутий у сфері електронної демократії в нашій країні – у 2005 році Україна посідала лише 28 місце. Електронна участь громадян у державних справах передбачає три ключові елементи. По-перше, е-інформація — розміщення на веб-сайтах органів влади інформації, що становить ключовий інтерес для суспільства. По-друге, е-консультації — механізми та інструменти онлайнового обговорення суспільно значимих проблем на сайтах органів влади. По-третє, е-прийняття рішень — врахування онлайнового внеску громадян у процес прийняття рішень, надання постійного зворотного зв’язку. Станом на 2008 рік в Україні найповніше використовувались інструменти електронних консультацій (61 %) та надання громадянам онлайнового доступу до інформації (53 %). Дещо гіршими є показники в сфері залучення громадськості до прийняття рішень (38 %). Пропоноване видання є особливо актуальним у контексті розбудови електронної демократії, оскільки воно містить основні уроки з досвіду країн ОЕСР щодо використання інформаційних та комунікаційних технологій в процесі за7


безпечення надання інформації, консультацій та участі громадськості в розробленні політики. Значною мірою публікація спирається на спостереження і висновки звіту ОЕСР „Громадяни як партнери: інформація, консультування і участь громадськості в виробленні політики” (виданий 2001 року), який був першим ґрунтовним дослідженням у галузі електронної демократії. Пропонується десять настанов для забезпечення успішних онлайнових консультацій з громадськістю. Велику увагу приділено інструментам для забезпечення участі громадян на кожній стадії процесу розроблення політики і в межах кожної категорії електронної участі (електронні форуми, петиції, референдуми тощо). В Україні деякі з цих інструментів вже активно використовуються. Зокрема, Головне управління державної служби України в режимі онлайн, за допомогою сервісу „Форум”, постійно проводить обговорення проектів стратегічних документів, спрямованих на реформування та розвиток державної служби. Друга частина публікації пропонує аналіз викликів та обмежень електронної демократії, зокрема, так званого „електронного розмежування” („electronic divide”), яке походить від відсутності доступу певних прошарків суспільства до інформаційно-комунікаційних технологій. Крім того, розглянуто методи аналізу та реагування на повідомлення громадян он-лайн і методи оцінювання електронної участі громадян у розробленні політики. Для унаочнення успішного застосування процедур електронної демократії включено десять практичних прикладів (case studies) з країн — членів ОЕСР: Фінляндії, Нідерландів, Італії, Швеції, Великої Британії, які висвітлюють залучення громадян до певного етапу розроблення політики через використання інформаційних технологій як на національному, так і на місцевому рівні. Також представлено досвід Європейської Комісії з використання інструментів інтерактивного розроблення політики, які надають змогу оцінити вплив політики Європейського Союзу на громадян, представників бізнесу, місцевих громад та інших зацікавлених сторін. Видання завершується аналізом взаємозв’язку демократії та електронного врядування і можливих шляхів удосконалення механізмів репрезентативної демократії за допомогою інформаційних та комунікаційних технологій. За умов ефективного і спланованого використання сучасні технології дають можливість посилити двосторонній зв’язок між громадянами та їх представниками в органах влади, отже, розширити участь громадян у врядуванні, не обмежуючи її лише голосуванням на виборах. Сподіваємося, що ознайомлення державних службовців та управлінців України з кращими практиками країн ОЕСР у сфері електронної демократії стане поштовхом для більш активного впровадження інформаційних технологій для залучення громадськості в нашій країні, зокрема, і на регіональному рівні, надасть натхнення та ідеї для реалізації нових ініціатив у цій сфері. Тетяна Ковтун, директор Центру адаптації державної служби до стандартів Європейського Союзу

8


ПЕРСПЕКТИВИ І ПРОБЛЕМИ ЕЛЕКТРОННОЇ ДЕМОКРАТІЇ: виклики у сфері електронного залучення громадян Переклад за публікацією OECD Books: Promise and Problems of E-Democracy: Сhallenges of online citizen engagement (OECD, 2004) Публікація підготовлена Джоан Кедді у співпраці з Крістіаном Вергесом з Директорату ОЕСР з питань суспільного врядування та територіального розвитку і видана за ініціативи Генерального Секретаря ОЕСР Секретаріат ОЕСР висловлює подяку всім країнам — членам ОЕСР, які взяли участь у роботі Експертної групи з питань взаємовідносин влади з громадянами та громадянським суспільством і зробили внесок у підготовку цього видання. Їх ідеї, взяті з набутого у широкому спектрі контексту досвіду різних країн, були вкрай важливими для формулювання уроків, рекомендацій і викликів щодо політики. Висловлюємо також подяку країнам — членам ОЕСР, які брали участь у Проекті ОЕСР з електронного врядування, за їх постійну підтримку цієї роботи та корисні настанови. Особлива подяка Анні Деріо, Марі Мерфі та багатьом іншим за допомогу в підготовці цієї книги. 9


ПЕРЕДМОВА У цій книзі досліджується використання нових інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) для залучення громадян до процесів вироблення політики у країнах — членах ОЕСР. Ґрунтуючись на результатах попереднього дослідження, виданого у публікації „Громадяни як партнери: інформування, консультації та участь громадян у виробленні політики” (Citizens as Partners: Information, Consultation and Public Participation in Policy-making, ОECD, 2001), у 2002 році зібрано низку ситуативних прикладів у різних країнах щодо існуючих і виникаючих практик використання ІКТ для залучення громадян. Ця книга великою мірою спирається на дослідження, напрацювання та рекомендації національних експертів з країн — членів ОЕСР, членів Експертної групи з питань відносин влади з громадянами та громадянським суспільством. Вона також є внеском до Проекту ОЕСР з електронного урядування, під егідою якого здійснено це дослідження. Книга починається із стислого викладу, де висвітлюються головні уроки політики використання ІКТ для надання інформації, забезпеченні можливостей для консультацій та участі громадян у виробленні політики. Пропонуються 10 настанов для успішного проведення електронних консультацій та визначаються п’ять основних викликів щодо електронного залучення громадян до вироблення політики. Основна частина містить порівняльний огляд сучасної практики, підготовлений професором Енн Макінтош з Міжнародного центру теледемократії Університету ім. Дж. Нап’є, Великобританія (International Teledemocracy Centre, Napier University, UK), ілюстрований численними прикладами з досвіду 12 країн — членів ОЕСР (Австралія, Канада, Чехія, Фінляндія, Німеччина, Італія, Мексика, Нідерланди, Нова Зеландія, Словаччина, Швеція, Великобританія), а також Європейської Комісії. Публікацію завершує аналіз майбутнього демократії та Інтернету, зроблений професором Стівеном Коулменом з Оксфордського Інтернет-інституту Оксфордського університету, Великобританія (Oxford Internet Institute, University of Oxford, UK). Публікація підготовлена Джоан Кедді у співпраці з Крістіаном Вергесом з Директорату ОЕСР з питань суспільного урядування та територіального розвитку і видана з ініціативи Генерального секретаря ОЕСР.

10


ЗАГАЛЬНА ІНФОРМАЦІЯ Сьогодні всі країни — члени ОЕСР визнають, що інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ) є потужними інструментами підвищення рівня залучення громадян до вироблення державної політики. Незважаючи на обмежений досвід, набутий дотепер, вже з’являються деякі перші уроки щодо електронного залучення громадян: • Технології є допоміжним засобом, а не шляхом розв’язання проблеми. Необхідне поєднання з традиційними „неелектронними” інструментами доступу до інформації, консультацій та участі громадськості, для того щоб отримати якнайбільше від застосування ІКТ. • Електронне надання інформації є важливою передумовою залучення, але кількість не означає якість. Активне сприяння та компетентне посередництво — ключові елементи ефективних електронних консультацій. • Бар’єрами для ширшого електронного залучення громадян до вироблення політики є культурні, організаційні та конституційні, а не технологічні чинники. Щоб подолати ці бар’єри, потрібно докладати більше зусиль для підвищення обізнаності та спроможності і в самих органах влади, і серед громадян. Ця книга висвітлює уроки щодо політики, винесені з нинішнього досвіду країн — членів ОЕСР, та пропонує десять настанов для успішних електронних консультацій. Вона спирається на результати попереднього огляду країн — членів ОЕСР, оприлюднені в публікації „Громадяни як партнери: інформування, консультації та участь громадян у виробленні політики” (Citizens as Partners: Information, Consultation and Public Participation in Policy-making (OECD, 2001), та на низку ситуативних досліджень у різних країнах, зібраних 2002 року. Тут не розглядаються питання надання електронних послуг чи застосування ІКТ під час виборів (наприклад, електронного голосування), хоча деякі з висвітлених тем, скажімо, надання інформації в електронному режимі, можуть бути релевантними і в цьому контексті. Нарешті, у книзі окреслено п’ять ключових викликів у сфері електронного залучення громадян до вироблення політики.

Які уроки можна винести з наявної практики електронного залучення? Залучення громадян до вироблення політики — це розумна інвестиція у формування та реалізацію кращої державної політики, а також ключовий елемент ефективного урядування. Багато країн — членів ОЕСР почали експериментувати з цілим спектром різноманітних ІКТ, щоб створити більші можливості для залучення громадян до вироблення політики, і їхній первісний досвід ілюструє можливості, динаміку та обмеження цих нових інструментів. Більшість урядів країн ОЕСР працюють над скороченням „цифрового розриву” і визнають необхідність забезпечення всім громадянам (в електронному режимі чи іншим чином) рівних прав для участі в суспільних справах. 11


Тематичний блок 1. Настанови для успішних електронних консультацій 1. Починайте планувати заздалегідь Починайте планувати електронні консультації заздалегідь. Визначте, яку інформацію треба надати цільовій групі і в якому форматі. Вирішіть, як довго мають тривати електронні консультації, хто відповідатиме за їх проведення, і як отримана інформація буде вписуватися в існуючі графіки вироблення і прийняття рішень. 2. Демонструйте готовність Забезпечте на найвищому рівні лідерство та видиму готовність до проведення електронних консультацій і з самого початку чітко про це повідомте. Поясніть мету консультацій (формування переліку нових питань державної політики, розроблення законопроектів, оцінювання впровадження політики), де будуть оприлюднені їх результати і яким чином вони будуть використані. 3. Гарантуйте захист персональних даних Учасникам електронних консультацій повинні бути надані гарантії захисту персональних даних. Характер захисту персональних даних відрізняється залежно від обраної форми збирання даних (анонімні відповіді, онлайн-реєстрація або пароль доступу для обмежених груп). 4. Адаптуйте підходи до конкретної цільової групи Визначте коло учасників, думки яких вас цікавлять (громадськість загалом, експертне середовище, молодь) та адаптуйте електронні консультації до їх спроможності та очікувань (мова, термінологія тощо). Забезпечте додаткові засоби підтримки, щоб допомогти учасникам із спеціальними потребами (з обмеженими фізичними можливостями, соціально-ізольованих) взяти участь в електронних консультаціях. 5. Поєднуйте електронні консультації з традиційними методами Розгляньте можливість використання, поряд з електронними консультаціями, традиційних методів (громадські слухання, “круглі столи”, спеціально створені веб-сайти). Підхід, базований на множині каналів, вірогідно, буде успішнішим у плані охоплення та залучення громадян, аніж той, що покладається на єдиний канал. 6. Тестуйте і адаптуйте інструменти Перед тим як запустити процес електронних консультацій, переконайтеся, що вибрані інструменти (програмне забезпечення, опитувальники) пройшли пілотне тестування. Адаптуйте інструменти на основі зворотного зв’язку з учасниками та визначте перспективні інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ) 12


для майбутніх консультацій (наприклад, надсилання повідомлень на мобільні телефони). 7. Пропагуйте електронні консультації Докладайте зусиль та залучайте ресурси, щоб забезпечити обізнаність потенційних учасників про те, що відбуватимуться електронні консультації, і як у них можна взяти участь (наприклад, прес-конференції, реклама, посилання на веб-сайти, електронні розсилки). Визначте зовнішніх партнерів, які сприятимуть підвищенню обізнаності та участі, — неурядові організації (НУО), бізнес-асоціації тощо. 8. Аналізуйте результати Упевніться, що ви маєте достатньо часу, ресурсів та експертних знань для здійснення ретельного аналізу інформації, отриманої під час електронних консультацій. Використання закритих або з множинним вибором запитань створює можливості для автоматичної обробки відповідей, тоді як обробка відкритих запитань потребує набагато більше часу та людських ресурсів. Це потрібно враховувати з самого початку планування електронних консультацій. 9. Забезпечуйте зворотний зв’язок Оприлюднюйте результати електронних консультацій у якомога стисліший строк та інформуйте учасників про наступні етапи процесу вироблення політики. Переконайтеся, що учасники поінформовані про те, як результати консультацій будуть враховуватися під час ухвалення рішень. 10. Оцінюйте процес консультацій та їх вплив Оцінювання процесу має на меті визначити: основні проблеми, виявлені під час консультацій; чи охопили консультації цільову групу; рівень задоволеності учасників. Оцінювання впливу консультацій роблять для того, щоб визначити, чи внесок їх учасників мав помітний вплив на зміст остаточного рішення щодо політики. Результати оцінювання мають широко поширюватися, що, у свою чергу, може підштовхнути до плідних публічних дебатів стосовно переваг і недоліків електронних консультацій. Однак акцент на розширенні прямого індивідуального доступу (через забезпечення комп’ютерами та громадськими пунктами доступу) створює ризик применшити важливість розвитку державно-приватного партнерства (наприклад, з НУО та бізнес-асоціаціями) для збільшення в рази пунктів доступу та надання істотної підтримки громадянам у використанні цих нових технологій. Незважаючи на те, що багато людей переконані у великому потенціалі ІКТ, на даний час вони залишаються лише доповненням до традиційних інструментів консультацій з громадськістю. 13


ІКТ сприяють ширшому залученню громадян до вироблення політики Огляд досвіду країн — членів ОЕСР виявив три ключові чинники, на які слід звернути увагу в ході пошуку шляхів використання ІКТ для електронного залучення громадян, а саме: вибір часових рамок, цільове спрямування та інтегрування. Вибір часових Більшість прикладів електронного залучення можна знайти на етапі визначення порядку денного циклу вироблення політики. рамок: Це й не дивно, враховуючи, що ранній етап процесу має бути найбільш відкритим для пропозицій громадян і характеризуватися високим рівнем публічного обговорення — саме для цього, власне, й створюються нові інструменти ІКТ. Це також може вказувати на дослідницьку чи експериментальну природу таких електронних ініціатив, враховуючи те, що на даному етапі електронне залучення здебільшого радше доповнюватиме, аніж замінятиме традиційні методи вироблення політики. Деякі країни розробили електронні інструменти, придатні для використання на всіх етапах циклу політики, інші практикують електронне залучення на якомусь конкретному етапі (наприклад, на етапі формулювання чи моніторингу політики). Відкритим залишається запитання про те, чи брак прикладів електронного залучення на етапах впровадження та оцінювання політики свідчить про те, що ці етапи за своєю природою є менш придатними до застосування нових ІКТ, чи така практика є просто менш поширеною на даний час. Широке коло органів влади вивчають питання застосування ноЦільове спрямування: вих ІКТ для залучення громадян до вироблення політики — від місцевих до національних органів виконавчої влади і парламентів, а також ті, що працюють на міжурядовому чи міжнародному рівні (наприклад, Європейська Комісія). Очевидно, цілі та масштаби зусиль у сфері електронного залучення, що їх докладають ці органи влади, значно відрізняються (взяти, приміром, планування розвитку міст на місцевому рівні чи національну політику розвитку освіти). Цільові групи, які залучаються до консультацій, також відповідно є різними і можуть охоплювати всіх громадян (у межах даної географічної території), всі зацікавлені сторони (незалежно від місця проживання) або конкретні верстви населення (маргінальні групи, підприємці, молодь). 14


Інтегрування: Досвід сьогодення вказує на важливість забезпечити інтегрування електронних і традиційних методів залучення громадян до вироблення політики. Це важливо і для надання інформації з питань державної політики, і для самого процесу електронного залучення (через постери, буклети, місцеву пресу тощо), і для пропонування низки варіантів щодо отримання зворотного зв’язку від громадян (пошта, телефон, факс, електронна пошта або координовані традиційні та електронні дискусійні форуми). Активне пропагування електронних консультацій (через листівки, стікери, рекламні банери веб-сайтів) також є необхідним. ІКТ можна застосовувати для збирання й аналізу спонтанних коментарів та скарг, що містять цінну інформацію для виробників політики (наприклад, з проблем впровадження політики). Конкретні технології, вибрані для електронного залучення, різняться за ступенем складності, але більшість прикладів свідчить на користь використання спеціально створеного веб-сайту з опціями електронної пошти. Ще застосовують спеціалізоване програмне забезпечення для управління електронним обговоренням у форматі дискусійного форуму або використовують захищені паролями дискусійні простори для зареєстрованих користувачів. Забезпечення компетентної та конструктивної модерації електронного обговорення є вирішальним чинником успіху.

І порушують перед владою нові питання Пропонуючи значні можливості для ширшого залучення громадян до вироблення політики, нові ІКТ водночас порушують перед владою низку запитань. Наприклад: як у добу електронних технологій може бути забезпечено право громадян на доступ до інформації? Які аспекти структури та організації влади, розподілу ресурсів та наявних умінь і навичок потрібно змінити, щоб вони відповідали новим стандартам взаємодії з громадянами? Яким є статус електронного реагування державних службовців на запити громадян та висловлених ними думок під час електронних дискусійних форумів? Лише декілька країн — членів ОЕСР почали працювати над вирішенням цих питань, наприклад, шляхом розроблення кодексу поведінки державних службовців або офіційних настанов щодо відповідей на електронні повідомлення громадян.

15


Тематичний блок 2. Інструменти електронного залучення на кожному етапі вироблення політики Етап циклу вироблення політики Визначення порядку денного

Інформування • Пошукові засоби, прив’язані до конкретного сайту • Попередження електронною поштою про нові питання політики • Підтримка перекладу на декілька мов • Фільтри стилю для видалення жаргонізмів

Консультації

Участь

• Електронні • Е-спільноти дослідження та • Е-звернення опитування • Е-референдуми громадської думки • Дискусійні форуми • Моніторинг електронних повідомлень • Дошки оголошень • Перелік найчастіше задаваних запитань (FAQs)

Аналіз

• Підтримка перекла- • Засоби, що ду на етнічні мови базуються на • Фільтри стилю для менеджменті видалення фактичних даних жаргонізмів • Складення бази даних експертів

Формулювання

• Попередній контроль стилю для полегшення інтерпретації технічних і юридичних термінів

Впровадження

• Фільтри стилю для • Дискусійні форуми • Списки електзабезпечення • Електронні ронної розсилки простої зрозумілої громадські журі для цільових мови • Інструменти груп • Електронна е-спільнот розсилка інформаційних вісників

Моніторинг

• Електронний зворотний зв’язок • Електронна публікація річних звітів

16

• Електронні громадські журі • Е-спільноти

• Дискусійні форуми • Е-звернення • Електронні • Е-референдуми громадські журі щодо змін • Інструменти законодавства е-спільнот

• Електронні дослідження та опитування громадської думки


• Дискусійні форуми • Моніторинг електронних повідомлень • Дошки оголошень • Перелік найчастіше задаваних запитань (FAQs)

Джерело: Див. Макінтош Е. „Використання інформаційно-комунікаційних технологій для підвищення рівня залучення громадян до процесу вироблення політики” (частина І цієї книги).

Як ІКТ підвищують рівень електронного залучення? Ефективне залучення органами влади громадян до діалогу цілком залежить від визнання ними, що для цього доступ до інформації є базовою передумовою, консультації — центральним чинником вироблення політики, а участь громадськості — відносинами, базованими на партнерстві. Нові інструменти, що їх пропонують ІКТ, можуть допомогти у кожній з цих сфер. Вплив таких інструментів також може бути значно посилений завдяки їх застосуванню у поєднанні з традиційними, неелектронними методами.

Як забезпечити ширший доступ до більшого обсягу інформації? Саме Інтернет визначили всі країни — члени ОЕСР як канал для надання громадянам безпрецедентного рівня доступу до інформації органів влади. ІКТ пропонують потужні інструменти пошуку, відбору та інтегрування великих масивів інформації, якими володіють органи державного управління, а також представлення результатів цих дій у формі, яку можуть легко використовувати окремі громадяни. Для громадян, які шукають інформацію в електронному режимі, різниця між доступом (access) і доступністю (accessibility) є важливим питанням. Навіть коли громадяни справді мають доступ до ІКТ, знайти якусь конкретну інформацію органів влади в електронному просторі рідко є простим чи автоматичним завданням. Найкраще подання такої інформації має починатися з того, щоб поглянути на неї з точки зору кінцевих користувачів, а це вимагає оцінки їхніх потреб, спроможності знаходити, обробляти та використовувати необхідну інформацію. Підвищення рівня доступності електронної інформації можна досягти за допомогою: організації електронної інформації навколо конкретних життєвих подій чи питань політики; пошукових систем; програмного забезпечення для перевірки стилю та поліпшення зрозумілості урядових текстів; багатомовних перекладів офіційних документів; електронних глосаріїв. 17


Будь-який користувач електронної інформації може засвідчити: кількість не означає якість. Тоді як усі країни — члени ОЕСР пропонують дедалі більші обсяги урядової інформації в електронному вигляді, якість цієї інформації суттєво різниться з точки зору її доступності, релевантності та корисності для громадян, які бажають бути поінформованими або залученими до вироблення політики. У міру зростання інформаційного навантаження, вірогідно, зростатиме роль надійних „інформаційних посередників” (чи то в самих органах влади, чи незалежних від влади), здатних ідентифікувати, звести докупи та пояснити релевантну інформацію з конкретних питань політики, які цікавлять громадян.

Як використати інтерактивність ІКТ для електронних консультацій? Безпрецедентний рівень інтерактивності, пропонований новими ІКТ, створює потенціал для збільшення масштабів, широти і глибини консультацій влади з громадськістю та іншими ключовими зацікавленими сторонами у процесі вироблення політики. Водночас нові інструменти ставлять перед органами влади серйозні виклики у контексті технічних, політичних і конституційних наслідків. Вони порушують такі запитання: як влада забезпечує, щоб кожний з багатьох індивідуальних голосів був рівною мірою почутий та „гарантовано вислуханий”? Яким чином позиції громадян інтегруються у цикл вироблення політики? Як забезпечуються гарантії захисту персональних даних? Яка роль традиційних виразників голосу громадськості (обраних представників) та нових представників інтересів громадян (організацій громадянського суспільства — ОГС)? Декілька інструментів можуть задовольнити прагнення органів влади зібрати думки та пропозиції громадян з питань, запропонованих для електронних консультацій, зокрема: урядові портали або веб-сайти для консультацій, списки електронної розсилки, електронні дискусійні форуми, електронні посередницькі системи для підтримки обговорення, проведення традиційних „віч-на-віч” консультацій з використанням ІКТ. В інтересах прозорості та підзвітності органи влади також розробляють інструменти ІКТ для аналізу пропозицій громадськості та забезпечення зворотного зв’язку з громадянами, щоб інформувати про те, як їхні коментарі та пропозиції були використані при ухваленні рішень щодо державної політики. Як і стосовно традиційних консультацій, що раніше в циклі політики заплановано електронні консультації, то більше шансів, що вони будуть успішними. Електронні консультації також стикаються з деякими конкретними викликами, як-от автоматичний вибір тих учасників, які вже мають доступ до нових ІКТ, що тим самим підвищує ризик надмірного представництва певної нечисленної групи населення. Проте такі ризики можна зменшити, доклавши серйозних зусиль для забезпечення ширшого доступу (через публічні кіоски, кібер-кафе і міські центри, а також через цифрове телебачення та інші платформи) та адекватних інвестицій 18


у пропагування й підтримку електронних консультацій з боку органів влади та їх партнерів з громадянського суспільства.

Як організувати електронне залучення громадян на практиці? Лише декілька країн — членів ОЕСР почали експериментувати з електронними інструментами та дискусійними форматами, що відкривають громадянам широкий простір для пропонування можливостей щодо їхньої участі, винесення на порядок денний питань для обговорення, надання своїх пропозицій і впливу на формування остаточних рішень. Серед варіантів електронної участі громадян, що практикуються в деяких країнах — членах ОЕСР, можна відзначити: використання електронних дискусійних груп для обговорення та розроблення варіантів політики; е-звернення (до уряду чи парламенту) та електронні референдуми. Якщо багато з бар’єрів на шляху до таких інноваційних форм електронного залучення можуть бути суто технічними, то інші тісно пов’язані з культурним опором новим формам партнерства громадян і громадянського суспільства у виробленні політики та з конституційними чинниками, що формують традиційний цикл політики у державах з представницькою демократією.

Основні виклики у сфері електронного залучення Електронне залучення громадян до вироблення політики є новою сферою, і позитивних прикладів з практики дуже мало. Відтак постає імперативна вимога спиратися на досвід інших і необхідність подальшого порівняльного аналізу діяльності в цій новій сфері. Національні уряди мають скористатися нагодою і запозичувати інновації, запроваджені на місцевому рівні, у парламентах та інших країнах. Безумовно, будь-який підхід до електронного залучення, що виявляється успішним у певному контексті, слід адаптувати до культури, традицій і завдань інших урядових структур, які можуть прагнути просто скопіювати успішний досвід. На основі наявного на даний час досвіду країн — членів ОЕСР можна визначити п’ять основних викликів для майбутнього електронного залучення громадян до вироблення політики: 1. Масштаб З позиції громадянина: його цікавить, як технологія може допомогти в тому, щоб його індивідуальний голос був почутий і не загубився в масовому обговоренні. Потрібні заходи політики і технології, які сприяли б створенню та функціонуванню віртуальних публічних просторів, що допомагають перетворити голос окремої людини на (публічний) голос громади. З позиції влади: викликом є те, як слухати і реагувати на голос кожного окремого громадянина. Сприяння розвиткові електронних спільнот і розроблення інструментів ІКТ для підтримки таких спільнот допоможуть у виробленні більш колективного підходу. 19


2. Спроможність Другий виклик — яким чином надавати громадянам більший обсяг інформації з суспільних питань і підвищувати їхню спроможність слухати, залучатися, наводити свої аргументи та контраргументи. Водночас потрібно докладати більших зусиль для підвищення обізнаності та спроможності урядовців стосовно можливостей і обмежень нових каналів залучення громадян до вироблення політики, що їх пропонують ІКТ. Доступна і зрозуміла інформація та можливість долучатися до публічних дебатів, підкріплені такими інструментами, як керовані дискусійні форуми наступного покоління, є основними передумовами. З цим тісно пов’язані проблеми скорочення цифрового розриву та залучення до вироблення політики груп, традиційно позбавлених громадянських прав (соціально вилучених, молоді). Виклик полягає в тому, щоб розробити такі інструменти електронного залучення, які давали б громадянам можливість брати участь у колективному виробленні та ухваленні рішень, розуміти, наскільки це важливо, та займати активну громадянську позицію. 3. Послідовність Уряди повинні мати цілісний погляд на життєвий цикл вироблення політики та розробляти технології для підтримки процесів інформування, консультування, забезпечення участі, аналізу, зворотного зв’язку і оцінювання. Потрібно забезпечити, щоб позиція громадян на кожному етапі циклу вироблення політики належним чином використовувалася і на інших етапах процесу. Це дасть змогу підвищити якість політики, яка з більшою імовірністю буде успішно реалізовуватися, а громадяни будуть краще поінформовані. Слід приділити увагу питанню про те, чи можуть методи менеджменту знань, і якою мірою, підтримувати цикл вироблення політики. 4. Оцінювання У міру того, як органи влади дедалі більше підтримують розвиток ІКТ для розширення залучення громадян до вироблення державної політики, відповідно зростає потреба оцінити, чи електронне залучення відповідає цілям і громадян, і влади. Слід розробляти такі інструменти оцінювання, які давали б відповідь на запитання: що позитивного привнесло електронне залучення у процес вироблення політики? Належить зрозуміти, як оцінити і використати переваги таких технологій, щоб зробити процес політики більш відкритим для ширшого кола громадян. 5. Готовність Залучення громадян в електронному режимі підвищує рівень законних очікувань щодо того, що внесок громадськості справді буде використовуватися для кращого інформаційного забезпечення процедур вироблення політики. Уряди мають адаптувати свої структури та процедури таким чином, щоб результати електронних консультацій справді аналізувалися, поширювалися та використовувалися. Таку готовність слід поставити за мету, демонструвати на практиці та регулярно підтверджувати (за допомогою щорічних звітів, аудитів, парламентських звітів). 20


Тематичний блок 3. Питання для оцінювання електронного залучення Питання для оцінювання

Підходи до опитування

• Запитайте зацікавлені сторони, чи задоволені вони процесом. Чи проводилися • Визначте, чи були наявні адекватні ресурси для проведення коне-консультації сультацій. відповідно до найкращих практик? • Перевірте, чи відповідав процес рекомендаціям найкращих практик. • Визначте, чи відповідав вибраний електронний інструмент цілям консультацій. Чи були чітко сформульовані цілі консультацій і очікування від громадян?

• Запитайте зацікавлені сторони, чи розуміють вони, про що їх запитують. • Визначте, чи є адекватними відповіді учасників.

Чи охопили консуль- • Оцініть адекватність пропагування е-консультацій. • Визначте, хто є потенційними учасниками з точки зору демотації цільову графічних і географічних характеристик. аудиторію? • Визначте, наскільки легкодоступною є інформація для учасників. Чи була надана інформація відповід- • Оцініть, чи ґрунтувалися відповіді учасників саме на наданій інформації. ною і релевантною? Чи були відповіді поінформованими й адекватними?

• Оцініть, якою мірою відповіді стосувалися питання, винесеного для консультацій. • Визначте, чи були доступними для учасників відповіді інших. • Класифікуйте відповіді за такими параметрами: чи вони надають інформацію, чи порушують питання, чи містять пропозиції. • Оцініть, якою мірою відповіді співвідносяться між собою.

Чи був забезпечений • Перевірте, чи представники влади давали відповіді на запитання учасників під час консультацій. зворотний зв’язок • Оцініть, якою мірою зворотний зв’язок від влади був адекватпід час і після ним. консультацій? Чи відбувся вплив на • Перевірте, чи можлива зміна політики, враховуючи те, на якому етапі прийняття рішень відбувалися консультації. зміст політики? • Оцініть, якою мірою відповіді учасників знайшли відображення у переглянутій чи заново сформульованій політиці.

Джерело: Див. Макінтош Е. „Використання інформаційно-комунікаційних технологій для підвищення рівня залучення громадян до процесу вироблення політики” (частина І цієї книги). 21


Частина I ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОКОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ДЛЯ ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ ЗАЛУЧЕННЯ ГРОМАДЯН ДО ПРОЦЕСУ ВИРОБЛЕННЯ ПОЛІТИКИ Професор Енн Макінтош Міжнародний центр теледемократії при Університеті ім. Дж. Нап’є, Великобританія* У цій доповіді розглядається, яким чином і якою мірою ІКТ використовуються для надання інформації та підтримки консультацій і активного залучення громадян з метою вдосконалення процесу вироблення державної політики. Численні приклади з досвіду країн — членів ОЕСР надають зразки практичного застосування ІКТ органами влади. Описуються не лише успішні приклади, а й, що важливо, проблеми і труднощі. Підвищення рівня залучення, з одного боку, має дати можливість виробляти досконалішу політику, а з другого — збільшує обсяг ресурсів і часу, необхідних для вироблення такої політики. Доповідь висвітлює п’ять основних чинників у сфері е-залучення, а саме: масштаб, розвиток спроможності та активної громадянської позиції, забезпечення послідовності, оцінювання е-залучення та питання готовності. Зважаючи на зростаючу базу знань з практики е-залучення та появу відповідного напряму державної політики, є всі підстави сподіватися, що використання ІКТ для залучення громадян розширюватиметься. Ця доповідь — важливий початок формування методологічних основ розроблення та використання ІКТ для дієвої й ефективної підтримки процесів інформування, консультацій та участі громадян у виробленні державної політики. * Висловлюю подяку членам дослідницької групи Міжнародного центру теледемократії (МЦТ) при Університеті ім. Дж. Нап’є (Великобританія) за підтримку, пропозиції та внесок у підготовку цієї доповіді.

22


Загальний огляд У доповіді досліджується питання, чи справді інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ) можуть сприяти підвищенню рівня залучення громадян, яким чином і якою мірою. Однак вона не робить конкретних висновків, а натомість порушує важливі нерозв’язані питання та пропонує корисні підходи, завдяки яким можна знайти на них відповіді. Неможливо говорити про електронне залучення громадян без обговорення демократичного залучення загалом. Технології є лише допоміжним засобом, який полегшує вже існуючі або, в деяких випадках, нові методи залучення. Отже, ця робота спирається на дослідження ОЕСР „Громадяни як партнери: інформування, консультації та участь громадян у виробленні політики” (ОECD, 2001). Е-залучення — це термін, який вживають, коли йдеться про використання інформаційно-комунікаційних технологій для підтримки процесів інформування, консультацій та участі громадян. При розробленні систем е-залучення важливо заручитися підтримкою зацікавлених сторін, які представляють певний зріз цільової аудиторії. Багато досліджень було проведено щодо того, як організовувати консультації з громадянами, а деякі країни — члени ОЕСР розробляють настанови щодо поліпшення проведення консультацій. Їх треба враховувати під час розроблення моделей е-залучення. Потрібно створити такі рамкові засади, які поліпшували б сприйняття систем е-залучення з метою подолання організаційних та культурних бар’єрів, пов’язаних із запровадженням нових методів роботи. Зважаючи на різноманітний спектр зацікавлених сторін та складну природу урядування, необхідно піднятися над організаційними, культурними бар’єрами і особливий наголос зробити на питаннях конфіденційності та довіри. У доповіді виділено п’ять основних викликів у сфері е-залучення. Перший — виклик масштабу. З позиції громадянина: його цікавить, як технологія може допомогти в тому, щоб його індивідуальний голос був почутий і не загубився в масовому обговоренні. Один підхід — розробити технологію для підтримки активної участі окремої людини, запропонувавши їй електронні засоби для пошуку однодумців. Потрібні заходи політики і технології, які сприяли б створенню та функціонуванню віртуальних публічних просторів, що допомагають перетворити голос окремої людини на (публічний) голос громади. З позиції влади: викликом є те, як слухати і реагувати на голос кожного окремого громадянина. Сприяння розвиткові електронних спільнот і розроблення інструментів е-залучення для підтримки таких спільнот допоможуть у виробленні більш колективного підходу. Необхідно створити мапу очікувань стосовно е-залучення на наскрізному зрізі громад у країнах — членах ОЕСР і виробити вимоги до розроблення інструме23


нтів е-залучення, базовані на інтересах громад, на основі різних потреб різних типів громад. Другий виклик — як розвивати спроможність та активну громадянську позицію шляхом використання ІКТ для конструктивного заохочення громадян висловлювати свою позицію з суспільних питань — слухати, залучатися до дискусій, наводити аргументи та контраргументи. Це вказує на потребу в доступній і зрозумілій інформації та можливості долучатися до публічних дебатів, підкріплені такими інструментами, як керовані дискусійні форуми наступного покоління. З цим пов’язана проблема залучення до вироблення політики молоді, яка в іншому разі вилучається з суспільного життя. Вивчення ставлення молодих людей до політичної практики показало широко поширену зневагу до традиційних політичних реалій, але водночас і поширене незадоволення тим, що їх недостатньо залучають. Виклик полягає в тому, щоб розробити такі інструменти електронного залучення, які давали б молодим людям можливість і розуміти, і брати участь у колективному прийнятті рішень, займати активну громадянську позицію. Третій виклик — забезпечення послідовності, що дасть змогу органам влади мати цілісний погляд на життєвий цикл вироблення політики. Нові ІКТ можна використовувати для підтримки процесів інформування, консультування, забезпечення участі, аналізу, зворотного зв’язку і оцінювання. Потрібно забезпечити, щоб позиція громадян на кожному етапі циклу вироблення політики належним чином використовувалася і на інших етапах процесу, що дасть змогу краще формулювати політику та інформувати громадян. Слід приділити увагу питанню про те, чи можуть методи менеджменту знань, і якою мірою, підтримувати цикл вироблення політики. Четвертий виклик — оцінювання е-залучення, щоб дізнатися, чого було досягнуто, а чого ні. Треба зрозуміти, як оцінювати переваги та впливи технологій, що застосовуються, для процесу політики. У міру того, як органи влади дедалі більше підтримують розвиток ІКТ для розширення залучення громадян до вироблення державної політики, відповідно зростає потреба оцінити, чи електронне залучення відповідає цілям і громадян, і влади. Однак залишається питання: як проводити оцінювання і що саме оцінювати? Останній, але не менш важливий, п’ятий виклик — це питання готовності на всіх рівнях. Уряди мають адаптувати свої структури та процедури таким чином, щоб результати електронних консультацій справді аналізувалися, поширювалися та використовувалися. Таку готовність слід поставити за мету, демонструвати на практиці та регулярно підтверджувати. Для формування такої готовності та спроможності можна скористатися досвідом місцевої влади, парламентів та інших країн. Досвід у сфері електронного залучення громадян до вироблення політики є небагатим, тож усім органам влади потрібно спиратися на досвід інших. Для того щоб скористатися перевагами інноваційного е-залучення, що впроваджу24


ється на місцевому рівні, у парламентах та інших країнах, треба знати і розуміти, що відбувається у світі. Деякі країни — члени ОЕСР вже провели низку досліджень у цій сфері. Важливо консолідувати цю роботу і дати чітку характеристику технологіям, що застосовуються, етапам процесу, на яких вони застосовуються, та потенційним вигодам, що очікуються. Ця доповідь є внеском на підтримку таких зусиль, оскільки репрезентує низку ситуативних прикладів з досвіду країн — членів ОЕСР. Для практичного застосування запропоновано аналітичні рамки для порівняльного аналізу е-залучення. Проте ми також зазначаємо, що будь-яка система е-залучення має бути адаптована до культури і традицій кожної країни. Отже, ми можемо сподіватися побачити розмаїття шляхів використання цих рамок та застосування на практиці настанов, що випливають з них.

25


Вступ Потенційний вплив нових інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) на спроби підвищити рівень залучення громадян до процесу вироблення державної політики тепер є широко визнаним. Ця доповідь побудована на попередньому дослідженні політики і практики в країнах — членах ОЕСР, наведеному в публікації ОЕСР „Громадяни як партнери: інформування, консультації та участь громадян у виробленні політики” (2001). Воно було здійснено в рамках Проекту ОЕСР з питань е-урядування, в якому е-урядування розглядається як таке, що має потенціал стати потужним допоміжним засобом для сприйняття і передачі практик ефективного урядування. У доповіді також використані настанови, вироблені Групою експертів ОЕСР з питань взаємодії влади з громадянами та громадянським суспільством, члени якої надали численні ситуативні приклади з різних країн.

• • • • •

У доповіді поставлені такі завдання: Розробити концептуальний підхід до аналізу питання, водночас враховуючи різноманітні контексти, що існують у країнах — членах ОЕСР. Встановити ключові теми і проблеми та визначити їх пріоритетність. Проаналізувати проблеми, зосередившись на існуючих і потенційних варіантах та підходах до їх розв’язання. Визначити пріоритетні напрями та питання для подальшого аналізу. Визначити ключові джерела інформації, а також наявні прогалини та підходи до розв’язання цих проблем.

У доповіді розглядається питання, чи можуть ІКТ, яким чином і якою мірою, допомогти підвищити рівень залучення громадян до процесу вироблення політики. Вона ставить за мету: • Закласти основи для подальшого діалогу з країнами — членами ОЕСР, експертами та широкими колами громадськості. • Вказати напрями подальших досліджень та аналізу. • Зробити внесок в аналіз питань, порушених Проектом ОЕСР з питань е-урядування. • Навести конкретні приклади ефективної практики щодо е-консультацій, наданих Групою експертів ОЕСР з питань відносин влади з громадянами та громадянським суспільством. Загальна мета доповіді щодо залучення громадян до вироблення політики — розглянути, як нові ІКТ можна використати для зміцнення представницької демократії. Ширші питання, що порушуються під час публічних консультацій з приводу вироблення державної політики (відносини між парламентом, урядом, громадянами та організаціями громадянського суспільства), виходять за рамки цієї 26


доповіді. Менше з тим, неможливо обговорювати питання електронного залучення громадян без обговорення демократичного залучення в усій його повноті. Врешті решт, технології є лише допоміжним засобом, що сприяють існуючим та, в деяких випадках, новим методам залучення. Як стверджує Вільгельм (Wilhelm, 2000), соціальні та політичні проблеми не можна легко вирішити тільки за допомогою впровадження новітніх технологій. Поділяючи точку зору, що відповідальні громадяни здатні самостійно обговорювати і генерувати альтернативні варіанти політики, відігравати позитивну роль у виробленні та прийнятті рішень, у доповіді ОЕСР „Громадяни як партнери” (Citizens as Partners, 2001) наголошується: незважаючи на те, що ухвалення остаточного рішення залишається прерогативою влади, слід приділяти більше уваги забезпеченню громадянам „рівних можливостей брати участь у визначенні порядку денного, пропонувати альтернативи політики та формувати діалог щодо політики”. Активна участь розглядається ОЕСР як „відносини, базовані на партнерстві з владою, коли громадяни активно залучені до формування процесу вироблення політики та її змісту” (OECD, 2001:12). Реалізація потенціалу активної участі, у свою чергу, потребує інвестицій у розвиток активної громадянської позиції. Доповідь структурована таким чином, щоб окреслити рамки майбутньої роботи. За вступною частиною викладено три основних розділи. Розділ А „Інформування, консультації та участь”, що складається з підрозділів 1-6, висвітлює загальну тему розроблення, використання та оцінювання інструментів е-залучення. Визначаються цілі організації електронного залучення громадян з позиції влади. Окреслення цілей і завдань е-залучення дає можливість розглянути, як удосконалення ІКТ може сприяти ширшому залученню громадян. На думку авторів, залучення охоплює інформування, консультації та участь, отже, у підрозділах 4-6 розглядаються технології, що допомагають забезпечити ці три дії. Підвищення рівня залучення, з одного боку, сприяє виробленню кращої політики, а з другого — збільшує ресурси і час, необхідні для формування такої політики. Розділ Б „Труднощі та виклики” складається з підрозділів 7-12, де розглядаються сучасні виклики, що постають у ході е-залучення. Увагу зосереджено на питаннях, пов’язаних з проблемою цифрового розриву, наголошується необхідність широкої просвітницької роботи для формування активної громадянської позиції. Використання ІКТ з метою залучення молоді висвітлюється як можливість мотивувати цю вікову групу до участі у виробленні політики. У підрозділі 9 викладено, як ІКТ можуть допомогти в аналізі ефективності консультацій, а також наголошується на важливому питанні забезпечення зворотного зв’язку. Відсутність своєчасного та адекватного зворотного зв’язку від влади щодо того, яким чином враховувалися думки громадян, створює загрозу так званого „консультаційного виснаження”. Підрозділ 10 присвячений тому, як оцінювати е-залучення. 27


Обґрунтовується, чому слід проводити оцінювання і що саме треба оцінювати у процесі е-залучення. Пояснюється, яким чином проводити оцінювання, та пропонується потенційний підхід до оцінювання електронного залучення, враховуючи брак комплексних механізмів оцінювання залучення громадян до вироблення політики і в електронному режимі, і в традиційному. Порушується питання про те, з чиєї позиції проводити оцінювання — з позиції влади чи громадян? У цьому підрозділі розглядаються загальні критерії оцінювання участі громадян та стисло окреслюються загальні методології, які виробники політики готові визнати релевантними для оцінювання електронного залучення. Загальне питання: наскільки дієві ІКТ у залученні широкого кола громадян та підвищені його рівня з метою інформування та здійснення впливу на процес вироблення державної політики? Наприкінці розділу визначаються п’ять основних викликів у сфері е-залучення, які вимагають негайного реагування в контексті подальшого обговорення та спільних досліджень усіх країн — членів ОЕСР з тим, щоб краще підготувати уряди до відповіді на ці виклики. Розділ В „Уроки з досвіду країн — членів ОЕСР” подає огляд досвіду е-залучення, а в підрозділі 13 наведено десять ситуативних прикладів з досвіду країн — членів ОЕСР та Європейської Комісії. Тут наголошується на важливості порівняльного аналізу, спрямованого на вивчення наявного досвіду, та на необхідності починати роботу із створення аналітичних рамок для майбутніх дискусій і досліджень. Доповідь завершують додатки. Зокрема, у додатку 1 наведено широковживані терміни у сфері е-залучення, а в додатку 2 описані дев’ять інноваційних дослідницьких проектів, фінансованих Європейською Комісією, що впроваджуються в декількох країнах — членах ОЕСР. Наприкінці пропонується широкий список бібліографічних джерел. Конкретні приклади електронного залучення, що їх використовують країни — члени ОЕСР, наводяться у вигляді окремих тематичних блоків, представлених у кожному розділі для ілюстрації обговорюваних питань.

28


A. ІНФОРМУВАННЯ, КОНСУЛЬТАЦІЇ ТА УЧАСТЬ 1. Історія питання За останнє десятиліття зросло усвідомлення необхідності розроблення нових інструментів для залучення громадськості, які дали б змогу ширшій аудиторії долучитися до обговорення політики, а самі пропозиції громадян зробити ширшими та глибшими. Фахівці, які вивчають цю проблематику, відзначають водночас і можливі загрози такого підходу, заснованого на технології. Так, Барбер (Barber, 1984) виділяє концепцію сильної демократії, що створює умови для активної участі громадян, чого ніколи раніше не було. Однак він попереджає, що використання технологій може применшити сенс спілкування віч-навіч та посилити загрозу маніпулювання з боку еліти. Хелд (Held, 1996) відзначає дев’ять різних моделей демократії. Його партисипативна модель відображає потребу залучати до процесу вироблення політики і громадян, і організації громадянського суспільства (ОГС). Проте і він, і інші дослідники визнають, що для цього потрібно мати інформованих та активних громадян. Джеймс Фішкін (Fishkin, 1995) наголошує на необхідності замінити „елітне” обговорення в колі обраних представників „масовим” обговоренням. Миттєві реакції на телефонні опитування та дзвінки на телебачення не дають часу добре обміркувати питання та почути контраргументи. Фішкін констатує (1995:41): „Основна частина проблеми демократичної реформи полягає в тому, як сприяти розвиткові масових обговорень — як залучити людей до процесу на таких умовах, коли вони зможуть думати серйозно і повною мірою про суспільні питання”. Ван Дайк (Van Dijk, 2000) наголошує на ролі інформаційно-комунікаційних технологій у таких партисипативних моделях демократії з метою інформування та формування активної громадянської позиції. Однак він попереджає про наслідки погано розроблених технологій (Van Dijk, 2000, с. 44): „Комп’ютеризовані інформаційні кампанії та системи масової публічної інформації слід розробляти і підтримувати в такий спосіб, щоб вони допомагали зменшити розрив між „інформаційно багатими” та „інформаційно бідними”, інакше спонтанний розвиток ІКТ його тільки збільшуватиме”. Кілька фахівців розглядають можливість ширшого використання технологій для підтримки демократичних процесів. Коулман і Готце (Coleman and Gшtze, 2001) окреслюють чотири можливі сценарії технологічно підтриманої демократії. Перша модель е-демократії — коли технології підтримують пряму демократію. Наприклад, Тед Беккер і Кріста Слейтон (Becker and Slaton, 2000) досліджують теперішній стан і майбутнє ініціатив у сфері е-демократії, розроблених спеціально для просування прямої демократії. Друга модель базується на електронних спільнотах, де технології спрямовані на підтримку суспільних громад. Праця Говарда Райнгольда (Rheingold, 2000) 29


„Віртуальні спільноти” дає оцінку потенційного впливу суспільних мереж, порушуючи питання про зв’язок між віртуальними спільнотами та відновленням демократії. Цагарусіану та ін. (Tsagarousianou et al., 1998) дають опис низки проектів у сфері е-демократії та створення суспільних мереж. Третя модель е-демократії Коулмана і Готце стосується використання електронних технологій для оцінки громадської думки за допомогою оглядів та опитувань. Однак Фішкін (Fishkin, 1995) висловлює сумнів, чи справді опитування громадської думки роблять внесок у вирішення складних питань державної політики. Він стверджує: якщо говорити про американських громадян, то тут закладені можливості, щоб з ними консультувалися з будь-якого приводу шляхом опитування громадської думки — без завчасного попередження чи підготовки для того, щоб дізнатися їхню думку, навіть коли у громадян немає жодної причини формувати якусь думку щодо предмета опитування. Він робить висновок, що все це збирається для того, щоб відчути загальне „ставлення”, сформоване спонтанно самим процесом участі в опитуванні. Нарешті, четверта модель зосереджена на використанні технологій для залучення громадян до обговорення політики, наголошуючи на елементі обміркованого обговорення в умовах демократії. Визначаючи певні загальні умови проведення обговорень, Фішкін (Fishkin, 1995, с. 142) робить висновок, що обговорення потребує „умов, які об’єднують громадськість у політичному процесі: таких, що спонукають до змістовної дискусії, взаємоповаги, активної участі та відкритості процесу для всіх груп і верств населення. Ми повинні створити публічний простір, що дієво мотивує громадян ставати „громадськістю”, де реалізація демократичних цінностей є можливою”. Коулман і Готце (Coleman and Gшtze, 2001, с. 6), спираючись на ці вимоги, дають таке визначення обміркованого залучення (deliberative engagement): „Методи залучення громадян можуть бути визначені як обмірковані, коли вони заохочують громадян критично вивчати, обговорювати і зважувати конкуруючі цінності та альтернативи політики. Такі методи сприяють формуванню уподобань, радше ніж просто їх сприйняттю”. Дедалі більше країн — членів ОЕСР та урядів інших країн в усьому світі демонструють готовність сприяти ширшій участі громадськості у виробленні державної політики. Як правило, вони переймаються питаннями, як забезпечити легший і ширший доступ до урядової інформації та гарантувати громадянам можливість висловлювати свою точку зору з широкого спектра питань державної політики. Такий підхід „згори донизу” характеризується з точки зору доступу користувача до інформації та його реакції на ініціативи, вироблені владою. Даттон (Dutton, 1999) зосереджується на технологіях підтримки доступу до обговорення політичних питань і державних послуг, де громадянин виступає як користувач. Склоув стверджує, що застосування лише підходу „згори донизу” недостатньо для зміцнення демократії (Sclove, 1995, с. 39), він зазначає: 30


„Багато політичних теоретиків погоджуються з тим, що процеси вироблення і прийняття рішень є демократично неадекватними, навіть шкідливими, якщо вони не поєднуються з відносно рівними та широкими можливостями для окремих громадян, громад і суспільних груп щодо формування порядку денного державної політики”. У підході „знизу догори” громадяни виступають радше як виробники, ніж просто споживачі політики (Macintosh et al., 2002). Усвідомлюючи необхідність дати можливість громадянам впливати та брати участь у виробленні політики, розробляються технології, покликані цьому сприяти. Проте, як правило, більшість громадян не залучаються на етапах попереднього планування політики. Замість того, щоб реагувати на порядок денний, розроблений владою, підхід „знизу догори” дає змогу ОГС та громадянам його визначати. У доповіді ОЕСР „Громадяни як партнери: інформування, консультації та участь громадян у виробленні політики” (2001) розглядаються відносини між владою та громадянами у процесі вироблення політики і стверджується, що поєднання двох підходів — „згори донизу” і „знизу догори” може сприяти побудові тісніших партнерських відносин, що забезпечить зміцнення представницької демократії. Визначається три типи взаємодії, а саме: одностороннє надання інформації; двосторонні відносини у процесі консультацій, коли громадянам надається можливість висловити свою думку з обговорюваних питань; і, нарешті, активна участь — відносини, побудовані на партнерстві, коли громадяни активно залучаються до процесу вироблення політики. У доповіді висвітлено 10 настанов для успішного інформування, консультацій та участі громадян на всіх етапах життєвого циклу вироблення політики (OECD, 2001, с. 75). З доповіді стає очевидним, що країни — члени ОЕСР демонструють готовність сприяти ширшому і глибшому залученню громадян. Вони забезпечують спрощений доступ до документів щодо консультацій з громадськістю та забезпечують, щоб громадяни і організації громадянського суспільства мали можливість висловлювати свої думки з широкого кола питань державної політики. Деякі країни також підтримують ідею, що громадяни є рівноправними ініціаторами політики, заохочуючи їх зробити внесок у формування державної політики. Попри те, що всі уряди покладають великі очікування на застосування ІКТ у цій сфері, у доповіді ОЕСР підкреслюється важливість інтегрування нових інструментів з уже існуючими традиційними інструментами залучення громадян, враховуючи наявність „цифрового розриву” в усіх країнах — членах ОЕСР. Однією з традиційних форм двосторонніх відносин, коли громадяни мають можливість надавати зворотний зв’язок щодо питань державної політики, є консультації у формі листування. Багато досліджень було проведено стосовно того, як проводити такі консультації, і деякі країни — члени ОЕСР розробляють настанови щодо передового досвіду. Оскільки багато з цих настанов мають загальний характер, їх можна і слід брати за основу для е-консультацій. Багато досліджень базувалися на вивченні традиційних консультацій у формі листування щодо проектів державної політики, коли такі консультації проводилися з відомими експе31


ртами та цільовими групами. Письмові консультації можна розглядати як класичну форму консультацій, навіть попри те, що нині документи дедалі більше читають в електронному форматі, ніж у друкованому. Такий перехід до електронної обробки документів, можливо, сприяє їх поширенню, але не обов’язково значно впливає на масштаб і глибину публічних консультацій. Розміщення документів для консультування на веб-сторінках дає змогу тим, хто дає коментарі щодо проектів державної політики, робити самостійний вибір. Звіт Урядової комісії з питань шведської демократії (2000) виходить за рамки розгляду традиційних механізмів консультацій і наголошує на необхідності підвищувати рівень участі громадян та їх впливу на розвиток суспільства у ХХІ столітті. Стосовно технологій у звіті зазначається: „ІКТ також можливо застосовувати для зміцнення громадянського суспільства та просування партисипативної демократії. Нові інформаційні технології мають потенціал розширити можливості громадян щодо участі в обговоренні та формулюванні проблем до того, як рішення буде ухвалено законодавчим органом влади. Державна політика і на національному, і на місцевому рівнях має бути спрямована передовсім на розроблення засобів та методів розвитку партисипативної демократії за допомогою ІКТ”. У жовтні 2001 року уряд Великобританії опублікував звіт „Найкраще вироблення політики” (Better Policy-Making: CPMS, 2001), базований на опитуванні вищих посадовців цієї країни. У ньому проаналізовано існуючі перешкоди та можливості, визначено аспекти процесу вироблення політики, які потрібно змінити, для того щоб дати змогу виробникам політики рухатися у ХХІ століття. У звіті зазначається, що сучасний процес вироблення політики повинен мати такі характеристики: бути орієнтованим на перспективу; бути орієнтованим на глобальні процеси; бути інноваційним, гнучким і творчим; забезпечувати ухвалення рішень на основі максимально доступних фактичних даних (тобто ґрунтуватися на аналізі емпіричних даних); базуватися на принципах соціального залучення; бути інтегрованим; забезпечувати, щоб політика постійно переглядалася; забезпечувати систематичне оцінювання; вчитися на винесених з досвіду уроках. Запровадження демократичних принципів, розбудова допоміжної інфраструктури та залучення громадян до вироблення політичних рішень мають привести до більш активної громадянської позиції та ефективнішого урядування, а також зумовити велику кількість пілотних досліджень з питань демократії, зокрема таких її складових, як поширення інформації, консультації та участь громадян у виробленні політики. Доповідь ОЕСР „Громадяни як партери: інформування, консультації та участь громадян у виробленні політики” (2001) описує декілька таких ініціатив і наводить конкретні ситуативні приклади з досвіду країн — членів ОЕСР. Зростає також кількість прикладів, коли державні організації в інноваційний спосіб використовують ІКТ, надто Інтернет, для надання доступу до інформації з питань державної політики та заохочення коментарів з боку громадськості. Ці приклади демонструють, як технології стають інструментом не тільки поширення інформації, а й 32


створення можливостей для людей впливати на вироблення та прийняття державних рішень. Доповідь „Електронні консультації у країнах — членах GOL (Польща, 2001), що є спільним продуктом членів Міжнародної мережі „Електронні уряди” (Government Online International Network — GOL), дає ґрунтовний опис сучасного стану використання технологій для інформування та залучення громадян. У липні 2002 року уряд Великобританії видав консультаційний документ щодо політики у сфері електронної демократії (HM Government, 2002). У цьому документі наведено корисний аргумент, що е-демократію можна розділити на дві окремі сфери: одна займається питаннями е-залучення, а друга — питаннями еголосування. У першому випадку, як зазначається в документі, є можливості для ширшого запровадження консультацій та діалогу між владою і громадянами. Зважаючи на невпинне розширення бази знань щодо практики е-залучення та появу державної політики в цій сфері, є всі підстави сподіватися, що використання ІКТ для залучення громадян зростатиме. Проте на даний час немає методологічних засад, які конкретно визначали б, як ІКТ можна розробляти і використовувати для ефективної та дієвої підтримки інформування, консультацій та участі громадян на етапах життєвого циклу вироблення політики. На основі позицій і пропозицій, висловлених від імені країн — членів ОЕСР учасниками Експертної групи з питань відносин влади з громадянами і громадськістю, ця доповідь ставить за мету зробити свій внесок у визначення таких засад.

2. Цілі е-залучення У доповіді ОЕСР „Громадяни як партнери” (2001) зазначається, що демократична політична участь має передбачати засоби, які сприяють інформуванню громадян, механізми їх залучення до процесу вироблення і прийняття рішень та можливість вносити свої пропозиції і впливати на визначення порядку денного політики (OECD, 2001, с. 23). • Інформування: односторонній процес, коли влада продукує та надає інформацію громадянам для користування. Це охоплює питання „пасивного” доступу до інформації на запит громадян і „активних” дій влади щодо поширення інформації серед громадян. Влада •

Громадяни

Консультації: двосторонній процес, коли громадяни, висловлюючи свою точку зору, надають владі зворотний зв’язок. Він базується на попередньому визначенні владою питання, стосовно якого збираються думки громадян, і потребує надання відповідної інформації. Влада

Громадяни 33


Активна участь: відносини, що ґрунтуються на партнерстві з владою, коли громадяни активно задіяні у процесі вироблення політики. Тут визнається роль громадян у пропонуванні альтернатив політики та формуванні діалогу щодо політики – незважаючи на те, що остаточне рішення чи формулювання політики залишається прерогативою влади. Влада

Громадяни

ІКТ мають потенціал підтримувати розвиток засобів е-залучення, що сприяють досягненню таких спільних цілей, як інформування, консультації та активна участь. Дедалі більша кількість публікацій з цих питань свідчить про зростаючу зрілість електронної демократії як сфери дослідження і практики (наприклад, Hague and Loader, 2000; CACM, 2001). Можна визначити три загальні підстави для якомога кращого залучення громадян до процесу вироблення політики: • вироблення більш якісної політики; • отримання довіри та сприйняття політики; • відповідальність за вироблення політики. Серед інших підстав, зокрема: здатність робити політику публічною, надавати громадянам засоби нагляду за владою і впровадженням політики, збалансовувати інтереси лобістських організацій, боротися з корупцією, формувати активну громадянську позицію — все це з довгостроковою метою зміцнення представницької демократії. Враховуючи названі підстави, метою поширення інформації, консультацій та активної участі громадян за допомогою технологій є вдосконалення процесу вироблення державної політики через низку таких заходів: • охоплення і залучення якомога ширшої аудиторії шляхом серії консультацій і технологій залучення, адаптованих до різноманітних технічних і комунікаційних навичок, тим самим сприяючи ширшому залученню; • надання релевантної інформації у доступному і зрозумілому цільовій аудиторії форматі, для того щоб створити можливості для більш поінформованої участі; • створення можливостей для широких консультацій і підтримка всебічного обговорення в режимі онлайн; • допомога в аналізі отриманих пропозицій громадян виробникам політики з метою її вдосконалення; • надання релевантного й адекватного зворотного зв’язку громадянам, щоб забезпечити відкритість і прозорість процесу вироблення політики; • моніторинг та оцінювання процесу з метою його постійного вдосконалення. Додатковими перевагами є можливість створити бездоганну владу, полегшити зберігання та пошук інформації та підвищити привабливість публічних дискусій для певних категорій громадян. Важливо також визначити, на якому етапі процесу вироблення політики поширення інформації, консультації та участь громадян за підтримки технологій 34


можуть бути дієвими. У доповіді ОЕСР „Громадяни як партнери” (OECD, 2001, с. 41) зазначається: „Громадяни можуть зробити активний та оригінальний внесок у вироблення державної політики, якщо їхні відносини з владою ґрунтуються на принципі партнерства. Активна участь є новим виміром у сфері відносин влади з громадянами для всіх країн — членів ОЕСР, хоч різні країни використовують для цього різні терміни… Це вимагає від влади ділитися впливом на визначення порядку денного та бути готовою врахувати генеровані спільними зусиллями пропозиції стосовно політики при ухваленні остаточного рішення”. Процес вироблення політики можна розглядати як цикл заходів, що включає підготовку, впровадження та оцінювання, а отримані результати враховуються при визначенні порядку денного та формуванні політики. У доповіді наводиться таблиця, яка вказує на місце інформування, консультацій та участі громадян у циклі політики (OECD, 2001, с. 22). Для того щоб встановити рамки для дискусії, де саме у процесі політики ІКТ є найбільш доречними, а також гарантувати, що всі читачі послуговуватимуться однаковою термінологією для визначення понять, наведено п’ять етапів вироблення політики (див. рис. 1). Вони визначені на основі обговорення з представниками уряду Великобританії та Офісу уповноваженого з питань е-урядування. Очевидно, що різні країни — члени ОЕСР використовуватимуть різну термінологію і не всі етапи передбачатимуть у своєму процесі вироблення політики, але визначення та1. Визначення порядку

5. Моніторинг

2. Аналіз Життєвий цикл

4. Впровадження

3. Формулювання

Рисунок 1. Життєвий цикл політики 35


ких етапів дає можливість обговорювати спільні питання розроблення і використання технологій у процесі вироблення державної політики та ділитися досвідом. Ці етапи є базовою основою для розроблення рамок е-залучення, що розглядатимуться в наступних розділах цієї доповіді. Варто детальніше їх розглянути і визначити, як за допомогою відповідних технологій підтримати інформування, консультації та участь громадян на кожному етапі. Звісно, кожна країна може розробити більш детальний набір етапів для якогось конкретного процесу вироблення політики. 1. Визначення порядку денного — констатування необхідності визначення чи зміни державної політики та формулювання проблеми, яку потрібно розв’язати. Така необхідність може бути зумовлена зміною уряду, раптовою зміною зовнішнього середовища, прискореними темпами розвитку, появою нової або нерозв’язаної старої проблеми. Інформування, консультації та участь громадян важливі для цього етапу політики. 2. Аналіз — чітке визначення викликів та можливостей, пов’язаних з питаннями порядку денного, з метою підготовки проекту документа щодо політики. Це може включати: збирання фактичних даних і знань з різних джерел, зокрема від громадян та організацій громадянського суспільства; вивчення контексту, зокрема й політичного, щодо питання порядку денного; розроблення низки варіантів політики (включно з варіантом „не робити нічого”); здійснення аналізу переваг і недоліків кожного варіанта та надання рекомендацій міністрам, які ухвалюють рішення, про найбільш прийнятний. Інформування, консультації та участь громадян також важливі на цьому етапі. Активна участь дає змогу громадянам пропонувати низку варіантів політики для аналізу. 3. Формулювання політики — забезпечення розроблення ґрунтовного реалістичного документа щодо політики. Це передбачає проведення цілого спектра заходів: формальні консультації, аналіз ризиків, пілотні дослідження та розроблення плану впровадження. Міністри ухвалюють рішення. На цьому етапі інформування та консультації є важливими, натомість активну участь, можливо, треба трохи обмежити. 4. Впровадження політики передбачає розроблення законодавчих і нормативних актів, практичних настанов та плану реалізації. На цьому етапі важливі інформування та консультації, є місце і для активної участі (наприклад, надання суспільних благ і послуг організаціями громадянського суспільства). 5. Моніторинг політики може передбачати оцінювання та перегляд політики, що впроваджується, дослідження фактичних даних та думки споживачів, прогноз перспектив. Інформування, консультації та участь важливі на цьому етапі. Активна участь дає можливість громадянам висловлювати свої думки щодо впроваджуваної політики та пропонувати зміни. У цій точці процес може зробити петлю і повернутися до етапу 1, оскільки політика, можливо, потребуватиме змін з урахуванням результатів впровадження. Згідно з керівним принципом ОЕСР №4 стосовно вибору часових рамок у життєвому циклі політики (OECD, 2001, с. 15): 36


„Публічні консультації та активну участь громадян слід організовувати на якомога ранніх етапах процесу політики, щоб створити можливості для появи більшої кількості варіантів розв’язання проблем політики та підвищити шанси її успішного впровадження. Мають бути визначені адекватні часові рамки, щоб зробити консультації та участь громадян ефективними. Інформування необхідне на всіх етапах циклу політики”. Наразі уряд Великобританії здебільшого ініціює консультації з експертами, тобто науковцями, персоналом, що надає послуги, бізнесовими та іншими НУО, на етапах 1 і 2. На етапі 3 коло консультацій розширюється за рахунок громадян. Етап 4 традиційно передбачає формальне оцінювання та використання інформації від керівних груп. Кожен із згаданих етапів вироблення політики має потенціал бути підсиленим за рахунок використання ІКТ для кращого поширення інформації та інформування громадян, сприяння консультаціям, забезпечення більш глибоких і поінформованих коментарів, кращої підтримки участі, сприяння появі та донесенню ідей, що йдуть знизу, які впливають на визначення порядку денного та формулювання державної політики. Ми повернемося до цих рамок і розглянемо їх у наступних розділах, зокрема питання відповідності технологій. Деякі країни — члени ОЕСР розробили настанови щодо онлайнових консультацій, наприклад Канада і Нідерланди (Міністерство внутрішніх справ та взаємодії з громадськістю Королівства Нідерландів, 1998). Втім, з цих настанов не зовсім зрозуміло, як коментарі громадян інтегруються у процес вироблення державної політики. Незрозумілі механізми, якщо вони є, забезпечення належного урахування позицій громадян, щоб вони мали реальний вплив на зміст політики. Багато досліджень з питань е-демократії (наприклад, Coleman and Gшtze, 2001) справді описують пілотні ініціативи у цій сфері на національному або місцевому рівні влади. Проте більшість досліджень зосереджуються тільки на певних аспектах залучення, тобто на аспектах „переднього плану”, коли інформацію поширюють, а громадян заохочують надавати коментарі. Відповідні процеси „заднього плану”, коли коментарі громадян мають аналізуватися та інтегруватися в державну політику, а влада зі свого боку має забезпечити зворотний зв’язок, тобто дати відповіді тим, хто подавав пропозиції, висвітлюються мало або й зовсім не обговорюються. Більшість експертів зосереджуються на здатності влади вдосконалювати поширення інформації серед громадян і оминають питання, як технології можуть допомогти передусім кращому наданню інформації. Інші зосереджуються на тому, як технології можуть покращити збирання відгуків громадян, але, як правило, не звертають уваги на питання, як технології можуть допомогти в аналізі тих відгуків і забезпеченні зворотного зв’язку від влади стосовно коментарів громадян. ІКТ слід розробляти для підтримки всього життєвого циклу вироблення політики — і процесів „переднього плану”, тобто залучення громадян, і процесів „заднього плану”, які передбачають інтегрування позиції громадян у політику. Такий цілісний погляд на вироблення політики за підтримки технологій надається в наступних розділах. 37


Тематичний блок 2.1. Європейська Комісія: інтерактивне вироблення політики 3 квітня 2001 року Європейська Комісія ухвалила Повідомлення про інтерактивне вироблення політики [IPM – C(2001)1014], спрямоване на вдосконалення урядування за допомогою використання Інтернету для збирання й аналізу реакцій ринкового середовища на процес вироблення політики в Європейському Союзі. Цією ініціативою скористалися 26 служб Комісії для оцінювання діючих політик ЄС і для відкритих консультацій щодо нових ініціатив. „Інтерактивне вироблення політики” є складовою ініціативи „е-Комісія” і пов’язано з програмою Комісії у сфері урядування та іншими ініціативами щодо вдосконалення регуляторної політики. Все це — частина зусиль з удосконалення методів управління в Європейському Союзі. Комісія вважає, що можна розробляти рішення щодо політики, які краще сприйматимуться, тільки в результаті ширшого залучення стейкхолдерів до підготовки таких рішень. Щоб досягти цього, виробникам політики потрібні зручні для користувачів системи, а щоб розробляти релевантну і дієву політику, їм потрібно знати точку зору ринкового середовища — бізнесу та громадян. Вони мають знати, що люди думають про нові ідеї стосовно політики, їм потрібні реакції на висунуті пропозиції. Інтернет допомагає зібрати ці позиції. Він також допомагає виробникам політики робити це прозоро, щоб кожен міг побачити результат. Ініціатива IPM допомагає Комісії як сучасній структурі публічної адміністрації швидше і точніше реагувати на потреби громадян, споживачів та бізнесу з метою зробити процес вироблення політики в ЄС більш прозорим, всеохоплюючим і дієвим. Див.: www.ipmmarket.homestead.com

3. Розроблення систем е-залучення У цьому розділі розглядаються проблеми і труднощі, які слід враховувати при розробленні базованих на ІКТ інструментів для залучення громадян до процесу вироблення політики. Зосередимо увагу на загальних питаннях розроблення систем е-залучення: розглянемо, хто є користувачами, і як їх задіяти до розроблення таких систем. Оскільки ми розглядаємо використання технологій для цілей підтримки практики демократичного залучення, до їх розроблення слід підходити з двох позицій — „технології” і „демократії”. За відправну точку в розробленні систем е-залучення ми беремо релевантні настанови щодо найкращої практики. З позиції демократії — використовуємо існуючі настанови для залучення громадян, з позиції технології — використовуємо найкращі зразки програмного забезпечення для допомоги в розробленні відповідних засобів користувачеві, який братиме участь у консультаціях. 38


Враховуючи загальні цілі поширення інформації, консультацій та участі громадян за допомогою технологій, про що йшлося в попередньому розділі, можемо окреслити деякі керівні принципи, що є релевантними для всіх систем електронного залучення. Аспекти розроблення, специфічні для окремих компонентів, розглядаються в наступних розділах, присвячених технологіям для підтримки інформування, консультацій та участі громадян. Завдання охоплення і залучення широкої та різноманітної аудиторії підкреслює важливість систем, що забезпечують найширшу можливу доступність та зручність у користуванні. Доступність, зручність і захищеність — загальновизнані критичні питання при розробленні електронних систем і служб для широкого загалу населення. Суперечлива природа урядування означає, що у процесі розроблення систем е-залучення ці питання можуть стати ще складнішими. Демократичні вимоги щодо відкритості та прозорості можуть вступити в конфлікт з потребами зручності у користуванні та простоти доступу. Проблеми нерівного доступу до технологій та нерівних технічних спроможностей громадян потребують простих у користуванні систем. Так само вимоги прозорості можуть викликати необхідність раціоналізації та спрощення процедур. Однак коли ставляться під сумнів або не спрацьовують процедури, може постати питання, чому вони є саме такими, і їх ширша легітимація може бути поставлена під сумнів. Для цілей е-урядування довіра означає довіру і до влади, і до технологій. Встановлення довіри вимагає, щоб влада створила можливості для того, щоб і ті, хто шукає доступ до інформації, і виробники рішень мали на те легітимне право, не порушуючи при цьому конфіденційності та громадянських прав підлеглих робити те саме. Питання довіри до влади є широкою темою для досліджень (див., наприклад, CACM, 2000). Приміром, у сфері електронної торгівлі наголошують на договірній довірі та зосереджують увагу на питаннях захисту і засвідчення автентичності. Довіра є важливим ресурсом у середовищі е-торгівлі, а поширення серед партнерів знань про правила, які формують, підтримують та впливають на це середовище, є критичним для успіху е-торговельних транзакцій. Це однаковою, якщо й не більшою, мірою стосується сфери державної влади. Проте для ініційованих владою систем е-залучення потрібен ще й більш соціально орієнтований підхід, базований на довірі, щирості та правдивості. Потребують детального аналізу такі питання розроблення систем і досягнення компромісів: • Як збалансувати потребу забезпечення прямого анонімного доступу до систем з необхідністю збирання особистих даних з різних причин, таких як засвідчення автентичності та оцінювання? • Як збалансувати потребу у стандартизованих загальних характеристиках інтерфейсу з необхідністю задовольняти очікування різноманітних цільових аудиторій? • Як підтримувати зручну і гнучку систему навігації серед доволі складних проблем і питань державної політики? 39


Як визначити, скільки інформації потрібно, щоб допомогти громадянам бути адекватно поінформованими з обговорюваних питань та компетентними у своїх коментарях? • Як збалансувати права людини на доступ до інформації, конфіденційність і безпеку з питаннями прозорості, підзвітності та довіри до влади? Один з основних принципів демократичного залучення — необхідність чітко визначити цілі. Керівний принцип ОЕСР №3 щодо „чіткості” (OECD, 2001, с. 15) сформульований таким чином: „Цілі та обмеження щодо інформування, консультацій та активної участі громадян у процесі вироблення політики мають бути визначені з самого початку. Відповідні ролі та обов’язки громадян (давати свої коментарі) та влади (ухвалювати рішення, за які вона підзвітна) мають бути чітко зрозумілими для всіх”. Посібник з е-консультацій, виданий урядом Нідерландів, рекомендує: „треба максимально чітко визначити заздалегідь, що очікується від громадянина, який братиме участь, і в яких рамках йому діяти” (Міністерство внутрішніх справ та взаємодії з громадськістю Королівства Нідерландів, 1998). Чітко визначені цілі допомагають ідентифікувати цільову аудиторію та її межі. Потрібно розуміти, хто складає цільову аудиторію, які в цих людей можуть бути комунікаційні і технічні навички, і головне — що їх може мотивувати залучатися до процесу вироблення політики. Припущення, що цільовою аудиторією будуть усі громадяни, відразу викликає проблеми через значну різноманітність такої великої аудиторії. Розробники рекомендують максимально звужувати цільову аудиторію для того, щоб можна було припасувати навіть зовнішній дизайн (look and feel) системи е-залучення до особливостей культурної поведінки аудиторії. Молодих людей, імовірно, прибавлять системи е-залучення, дизайн яких відповідатиме цілям та очікуванням цієї вікової групи. Для того щоб створити прийнятну систему, важливо якомога раніше задіяти до її проектування певний зріз цільової аудиторії. Типово різноманітний характер цільової аудиторії призводить до технічних наслідків у тому, що стосується доступності. До цього часу більшість пілотних проектів залучення, базованих на Інтернеті, доводиться розробляти, орієнтуючись на найнижчий показник вимог. Важливо, щоб системою е-залучення могли користуватися люди з будь-якого підключеного до Інтернету комп’ютера з мінімальною швидкістю з’єднання і будь-яким браузером. Щоб цього досягти, більшість поточних пілотних проектів е-залучення переважно базують на текстах з невеликою кількістю простої графіки. Використання відео, аудіо чи анімаційних засобів слід ретельно зважити через вищевикладені причини. Зручність і чітка зрозуміла навігація для базованих на Інтернеті систем є важливими аспектами дизайну. Повазек (Powazek, 2001) стверджує, що чітка навігація є одним із способів, який допомагає отримати довіру користувача. При розробленні базованих на Інтернеті систем треба закладати технічні можливості 40


доступності та зручності для частково зрячих і сліпих людей. Наприклад, усі картинки повинні мати ярлики, щоб текстовий опис їхніх функцій був доступний для людей, які користуюся сайтом зі спеціальним скрін-рідером. Враховуючи розширення доступу та використання Інтернету, ці питання стануть ще важливішими. На сьогодні це питання активно обговорюється, а Світовий веб-консорціум (World Wide Web Consortium — W3C, 2002) у рамках своєї Ініціативи веб-доступності розробив відповідні рекомендації. У Сполучених Штатах спеціальне законодавство (розділ 508 Закону про реабілітацію) вимагає, щоб будь-яка електронна інформація, що виробляється, закуповується, зберігається чи використовується федеральною владою, була доступною для людей з обмеженими можливостями. Вся електронна інформація, яку виробляє або придбаває будь-яке федеральне агентство чи міністерство, має також відповідати стандартам доступності. Потрібно передбачити механізми контролю, такі як реєстрація користувачів та застосування ідентифікаційних кодів і паролів. Проте рівень використання цих механізмів можна варіювати, поставивши, приміром, такі запитання: чи є результати консультацій юридично зобов’язуючими для влади чи їх просто використають для інформування міністрів з певного питання? Чи міститься інформація конфіденційного характеру, яка може бути доступною тільки для обмеженої аудиторії? Для онлайнових консультацій та участі через дискусійні форуми необхідно видати чіткі настанови щодо правил залучення. Вони повинні містити політику стосовно конфіденційності, положення про те, чи допускаються анонімні коментарі, та умови використання результатів. Коулман і Готце (2001, с. 17) наголошують на важливості управління процесом і необхідності з самого початку зробити правила чітко зрозумілими. Приклад умов використання результатів: „Ми залишаємо за собою право видаляти коментарі, які, на нашу думку, можна вважати наклепницькими. Користувачів, які бажають дати коментарі щодо документа для консультацій, просимо утримуватися від образливих або лайливих слів, пропагандистських заяв або висловів підривного характеру. Користувачі повинні знати, що будь-які такі коментарі можуть бути вилучені. Розміщення якоїсь відповіді чи коментарю на цьому сайті не означає, що ініціатори консультацій їх схвалюють або несуть за них відповідальність”. Системи е-залучення є порівняно новими, тож можна очікувати, що їх розроблення з часом буде розвиватися. Щоб сприяти вдосконаленню таких систем, вкрай необхідно у процесі розроблення закладати можливість для користувачів надавати коментарі щодо прийнятності інтерфейса, змісту та функціональності системи. Один із способів це зробити — розмістити онлайновий опитувальник або оціночну форму, для того щоб користувачі їх заповнювали. Можна, наприклад, запропонувати таке запитання: 41


„Що ви думаєте про використання громадянами електронних інструментів для демократичної участі? Добра ідея Погана ідея Інший коментар”. Важливо також наголосити на доцільності поєднання е-залучення з традиційними офлайновими інструментами, щоб обидва способи взаємно підсилювалися. Наприклад, можна почати з конкретного кроку — забезпечити, щоб у якомусь консультаційному процесі широко пропагувалося використання цих двох способів.

Тематичний блок 3.1. Великобританія: рекомендації Комітету з питань інформації Палати громад У липні 2002 року у своєму звіті “Цифрові технології: як вони працюють для парламенту та громадськості” Комітет з питань інформації Палати громад Великобританії надав рекомендації щодо проведення консультацій, які наводяться нижче: • Мета і умови проведення консультацій мають бути чітко зрозумілими з самого початку і для тих, хто ініціює консультації, і для тих, хто бере в них участь. • Учасникам консультацій має бути чітко зрозуміло, що їх просять не розробляти політику, а висловити свою думку щодо політики для інформування законодавців. • Необхідно докладати зусиль для залучення учасників — і окремих громадян, і організацій, які можуть поділитися своїм досвідом і знаннями. • Необхідно докладати спеціальних зусиль для того, щоб організовувати онлайнові консультації на принципі соціального залучення: це може потребувати навчання необхідним навичкам використання ІКТ та інструктування учасників щодо публічного доступу до Інтернету. • Позиції учасників консультацій необхідно інтерпретувати або підсумовувати із залученням незалежного агентства чи штату працівників. • Практика ефективних консультацій корисна і для виробників політики, і для тих, хто бере в них участь. Це можна перевірити через процедури оцінювання, які мають бути складовою кожного процесу консультацій. • Учасники мають отримувати зворотний зв’язок щодо результатів консультацій. Див.: www.parliament.uk/commons

42


Пропагуйте онлайнові консультації Пропагування е-залучення є надзвичайно важливим. Нам потрібно знайти нові шляхи просування онлайнового інформування, консультацій та участі громадян. Одна з цілей е-залучення — охопити якомога ширшу аудиторію, а не тільки організації та окремих громадян, які зазвичай відгукуються на запрошення до консультацій. Щоб цього досягти, треба використовувати різні методи пропагування онлайнових консультацій, а не лише ті, що використовують для традиційних консультацій. Потрібно скласти всеохоплюючий план пропагування (publicity plan) і керуватися ним з самого початку процесу е-залучення. Такий план може включати: • широку рекламу щодо початку е-консультацій і зазначення веб-адреси у всіх прес-релізах; • доступність підключених до Інтернету комп’ютерів на всіх консультаційних заходах, щоб громадяни мали змогу висловити свою позицію, а також демонстраціях, як користуватися засобами е-залучення; • веб-посилання на сайти стейкхолдерів та органів влади; • запрошення політиків до активної участі в режимі онлайн [див. Тематичний блок 3.2]; • друковані листівки, що рекламують сайт та запрошують до коментарів; • електронні листівки на зразок „Розкажи другові”; • активні рекламні банери на веб-сайтах, що їх найчастіше відвідує ваша цільова аудиторія (їх створення і розміщення слід врахувати у бюджеті е-консультацій). Нарешті, серед уроків, отриманих з попередніх звітів і досліджень е-залучення, є й такий: при розробленні систем важливо заручитися підтримкою стейкхолдерів, які представляють наскрізний зріз цільової аудиторії. Е-залучення радикально не відрізняється від традиційного залучення громадян, відтак важливо спиратися на найкращий досвід консультацій обох видів та розроблення систем для різноманітної аудиторії.

Тематичний блок 3.2. Нідерланди: пропагування е-консультацій щодо Національної стратегії сталого розвитку Перед Міністерством загальних справ було поставлено завдання сформулювати національну стратегію сталого розвитку як доповідь делегації Нідерландів на Світовому саміті з питань сталого розвитку у Йоганнесбурзі (26 серпня — 4 вересня 2002 року). Мета: сформувати процес вироблення та ухвалення рішень. Громадян запросили взяти участь в обговоренні шляхом викладення своїх думок та коментарів через Інтернет. Обговорення було продовжено ще на два тижні, і протягом цього часу декілька провідних політиків зробили заяви щодо важливості заохочення якнайширшої аудиторії до участі в дискусії. Див.: www.nsdo.nl 43


4. Інформування онлайн Інформування: односторонній процес, коли влада продукує та надає інформацію громадянам для користування. Це поняття охоплює і „пасивний” доступ до інформації на запит громадян, і „активні” дії влади щодо поширення інформації серед громадян (OECD, 2001, c. 3). Керівний принцип ОЕСР №5 (OECD, 2001, с. 15) щодо „об’єктивності” передбачає: „Інформація, що надається владою у процесі вироблення та ухвалення рішень, повинна бути об’єктивною, повною і доступною. До всіх громадян має бути рівне ставлення, коли вони користуються своїм правом на доступ до інформації та участь в обговоренні”. Однією з цілей поширення інформації за допомогою технологій є надання релевантної інформації у доступному і зрозумілому для цільової аудиторії форматі, з тим щоб забезпечити більш поінформовану участь та сприйняття політики. Детальніше аспекти доступності та зрозумілості розглядаються нижче в цьому розділі. Як відомо, уряди багатьох країн створюють свої веб-портали, щоб забезпечити громадянам доступ до інформації. Варто також зауважити, що парламенти багатьох країн — членів ОЕСР також пропонують свої веб-сайти для громадян. Ми не торкаємося питання, яким чином урядові та парламентські веб-сайти мають бути пов’язані чи не пов’язані між собою, залишаючи читачам можливість самостійно поміркувати над цим. Як приклад з парламентської практики надання розгорнутої інформації через вебсайти — веб-сайт шотландського парламенту www.scottish.parliament.uk (за станом на лютий 2002 року). Тут оприлюднюють офіційні звіти про засідання Палати парламенту до сьомої ранку наступного дня та звіти парламентських комітетів якомога оперативніше, але не пізніше ніж за три дні після засідання. Більше того, як подальший крок до відкритості тут заздалегідь, по можливості, оприлюднюють порядки денні засідань комітетів і відповідні документи, які плануються до розгляду. На сайті також можна знайти електронні адреси всіх членів парламенту, їхні біографії, посилання на персональні веб-сторінки, номери телефонів і факсів та поштові адреси. Електронні адреси секретарів комітетів та їхніх офісів у парламенті також розміщені на веб-сайті. Веб-служба транслює на сайті в живому ефірі засідання Палати та комітетів, щоб організації і окремі громадяни могли слухати і бачити перебіг обговорення питань, які становлять для них особливий інтерес. Веб-служба також надає доступ до аудіо- та відеоархіву і відповідних документів засідань комітетів. Варто також відзначити, що американський проект „Конгрес онлайн” дослідив, як мають бути організовані різноманітні веб-сайти Капітолійського пагорба, і опублікував результати у лютому 2002 року (див. www.congressonlineproject.org). Тут обговорюють критично важливі аспекти створення і підтримки парламентських веб-сайтів та пропонують висновки за результатами їх оцінювання. 44


Доступ до інформації Доступ до інформації є наріжним каменем, на якому базується залучення громадян, що вимагає і відповідного законодавства, і державних механізмів його впровадження. Необхідно поєднати право громадян на доступ до інформації з правом на особисту конфіденційність та потребою зберігати цю конфіденційність, коли розкриття інформації може суперечити суспільним інтересам. У разі якщо ці питання належним чином вирішені, розглянемо, як технології можуть поліпшити доступ до інформації. У доповіді „Уряд онлайн” щодо електронних консультацій у Польщі (Poland, 2001, с. 9) розрізняються терміни „доступ” і „доступність”. • Доступ означає реальну можливість брати участь у консультаціях або отримувати урядову інформацію в електронному вигляді. • Доступність означає легкість, з якою будь-хто може практично скористатися можливістю надавати консультації з приводу урядової інформації в електронному режимі. У доповіді наведено сім характерних ознак, що визначають ступінь доступності, релевантний для наших цілей, а саме: 1. Розпізнаваність джерела та походження: громадськість повинна знати, яка інформація від якого органу влади є доступною і де вона розміщується. 2. Досяжність: інформація має бути розміщена у стандартному цифровому форматі та бути досяжною через електронні канали чи носії даних. 3. Операбельність: громадяни не повинні потонути в обсязі та складності інформації, вони мають розібратися в системі, у разі необхідності скориставшись пошуковими системами, запропонованими владою. 4. Доступність: вартість інформації не повинна становити жодних перешкод, це зумовлюється важливістю інформації для суспільства загалом. 5. Надійність: громадяни повинні бути впевнені, що вони покладаються на правдиву, повну та автентичну інформацію. 6. Ясність: інформація повинна бути якомога зрозумілішою за змістом, контекстом та формою презентації. 7. Урахування спеціальних потреб: бажано, щоб інформація була також доступною для сліпих, людей з проблемами зору та іншими фізичними обмеженнями. Ці характеристики вдало описують доступ до інформації з точки зору форми її подачі та відповідного розміщення, враховуючи різноманітний характер потенційної аудиторії. Громадяни можуть прагнути доступу до інформації через Інтернет, використовуючи безліч способів і пунктів доступу, наприклад публічні бібліотеки та Інтернет-кафе чи кіоски, а також доступ з робочих і домашніх комп’ютерів. Як зазначалося, громадянам у полегшенні пошуку інформації не завжди допомагає знання, де розміщена релевантна інформація. Пошукові системи можуть допомогти, але, як правило, вони дають довгий список, часто нерелевантної інформації. Урядові портали певною мірою допомагають вирішити цю проблему. 45


Деякі урядові сайти, наприклад www.ukonline.gov (за станом на лютий 2002 року), розміщують інформацію за життєвими подіями (приміром, вступ до університету, пошук роботи тощо).

Тематичний блок 4.1. Нідерланди: електронна пошта Амстердама Електронна пошта Амстердама (Amsterdam Mail) — безплатна інформаційна служба, що дає змогу отримувати електронною поштою останні інформаційні повідомлення з муніципальних питань, які вас цікавлять. Це ініціатива Бюро проекту „До прозорого міста” (Op weg naar de Glazen Stad), доступна будь-кому, хто має доступ до Інтернету та електронну пошту. Якщо ви зареєструєтеся на електронній пошті Амстердама, будете регулярно отримувати електронні повідомлення з посиланнями на інформацію, опубліковану на муніципальних вебсайтах. Довідкові матеріали пропонуються з урахуванням вашого особистого досьє, в якому ви можете вказати питання, що вас цікавлять. Ви можете вибирати серед величезної кількості питань, використовувати назви вулиць та поштові індекси. Можна також зазначити, що ви не бажаєте отримувати інформацію з певних питань. У будь-який час можливо змінити своє досьє. Електронні повідомлення, які ви отримуєте з електронної пошти Амстердама, ознайомлять вас з новими питаннями, щодо яких ви можете отримувати інформацію. На відповідному веб-сайті можна підписатися на електронну пошту Амстердама, змінити своє досьє та дістати доступ до архівів цієї інформаційної служби. Див.: www.amsterdammail.nl

Тематичний блок 4.2. Швеція: Ельвшьо і Норрмальм у пошуках інформації Ельвшьо (Дlvsjц) і Норрмальм (Norrmalm) — два райони Стокгольма, які мають на своїх веб-сайтах дуже розвинуті пошукові інструменти. Громадяни можуть знайти всі офіційні документи, пов’язані з діяльністю районних комітетів. Наприклад, пошук за темою „піклування про літніх людей” приведе вас до всіх офіційних документів, включаючи розслідування, протоколи, порядки денні засідань тощо, де ця тема обговорювалася або якимось чином зачіпалася. Є інструмент, за допомогою якого громадяни можуть підписатися на отримання порядків денних та протоколів засідань. Можна також відстежувати долю конкретної пропозиції громадян від моменту її надходження до адміністративного органу до прийняття певного рішення — як державні службовці опрацьовують пропозицію, які роблять зауваження, яке рішення ухвалює комітет, і що відбувається після того, як рішення ухвалено. Це все можливо завдяки застосуванню інструмента ІТ-технологій під назвою Insight (Insyn). Див.: www.alvsjo.stockholm.se 46


Тематичний блок 4.3. Мексика: е-уряд для інформування, консультацій та участі громадян Один з пріоритетів влади — поставити ІТ-технології у центр державних інновацій. Кінцева мета — змінити їх роль з простого інструмента менеджменту на потужну платформу стратегічного планування та управління знаннями. Окрім надання якісніших послуг та оптимізації системи державних закупівель, е-уряд: продукує кращу інформацію про владу; створює можливості для залучення громадян та консультацій на постійній основі; надає громадянам можливість оцінювати якість державних послуг. Розвиток е-урядування в Мексиці потребує величезних зусиль. Необхідно не тільки розробити системи, а й забезпечити підготовку державних службовців, збільшити кількість пунктів публічного доступу та створити можливості для громадян набути навичок роботи з комп’ютером.

Тематичний блок 4.4. Словаччина: доступ до інформації онлайн У листопаді 2001 року уряд Словаччини вирішив надати доступ до всієї інформації та документів, що їх розробляє, планує розробляти і ухвалює уряд, для всіх громадян Словаччини, а також для третього сектору — НУО на офіційному урядовому веб-сайті. Це означає, що кожний громадянин і представник неурядового сектору може бути поінформованим, а отже, вдаватися до дій, для того щоб з його думками рахувалися під час підготовки документів, що сприятиме розбудові демократичної держави і забезпеченню верховенства права та повної прозорості. Ця система повністю впроваджена і функціонує, що дає можливість кожному громадянину мати доступ до всіх документів, які виносяться на порядок денний уряду Словаччини та стосовно законодавчих ініціатив.

Зрозумілість інформації Зважаючи на очікуване розмаїття користувачів, слід поставити собі за ціль готувати чітко зрозумілі прості тексти, за можливості уникаючи професійного сленгу та юридичних термінів. Більше того, у деяких країнах — членах ОЕСР відповідно до законодавчих вимог уряди мають публікувати інформацію всіма офіційними мовами. Навіть за відсутності таких законодавчих вимог багато урядів надають інформацію мовами основних етнічних меншин. Як технології можуть допомогти в цьому? Підтримку таким зусиллям можна одержати, звернувшись до результатів дослідження щодо Переробки інформації на просту зрозумілу мову (Natural Language Processing – NLP). Робота в напрямі забезпечення багатомовного доступу та філь47


трування стилів, що її можна розцінити як мовно-орієнтовані науково-дослідні розробки, почала вирішувати проблеми зрозумілості. Такі інструменти, як NLP можна використовувати для перевірки стилю документів відповідно до стандартів вимірювання читабельності та виділення важливих і складних виразів. Ми розглядаємо два види підтримки: підтримка для фільтрування стилю та підтримка для мовного перекладу. Приклад застосування технології NLP у державному управлінні можна знайти в проекті Eden, який описано в Додатку 2 до цієї доповіді.

Стиль Фільтрування стилю документа виявляє „дивні” слова та вирази. Щоб їх профільтрувати, треба зв’язати юридичні й технічні вирази з онлайновим допоміжним меню або глосарієм. У такий спосіб користувач може орієнтуватися в інформації та вирішувати, пояснення яких слів йому потрібно. Ранні експерименти в цій сфері походили з прикладних досліджень психолінгвістики. У даному разі ми зосереджуємося на питаннях читабельності та зрозумілості. Ґрунтовний огляд таких досліджень можна знайти у Ленера (Lehner, 1993). Для перевірки стилю письмового тексту розроблено багато способів, які фільтрують документи з метою виявлення певних математичних характеристик тексту. Ці способи загалом називають формулами читабельності або зрозумілості. Незважаючи на те, що такий спосіб обробки тексту не гарантує, з теоретичної точки зору, надійного оцінювання тексту, формули читабельності успішно застосовують у деяких сферах, для того щоб забезпечити зрозумілість і легкість читання офіційної інформації. Сучасні дослідження в цій галузі називають це контрольованим писанням. Такі способи застосовують, приміром, щодо технічної та юридичної документації, тобто в тих сферах, де дуже важливо забезпечити зрозумілість змісту документа для широкого загалу. У багатьох випадках способи оцінювання читабельності асоціюються із статичними ресурсами, такими як посібники чи глосарії, що їх автори можуть використовувати як альтернативні інструменти.

Багатомовний переклад Багатомовний переклад є важливим, коли інформація має бути поширена та прочитана всіма громадянами держави, де є більш як одна офіційна мова, або де існують різні етнічні групи. Проте автоматичний переклад визнаний складною сферою для дослідження. UNL (див. www.vai.dia.fi.upm.es/ing/projects/unl/ index.htm, за станом на лютий 2002 року) є важливим діючим проектом у цій сфері. На власному веб-сайті проект описано таким чином: „UNL (Universal Networking Language – універсальна мережна мова) є мовним проектом, що завдяки програмному забезпеченню „конвертації” і „деконвертації” дає змогу спілкуватися людям, які розмовляють різними мовами. Він буде розміщений як плагін в Інтернеті на популярних браузе48


рах Всесвітньої мережі та буде сумісним із стандартними мережними серверами. Технологія поширюватиметься серед країн — членів Організації Об’єднаних Націй. Кожна людина, яка має доступ до Інтернету, матиме можливість „конвертувати” текст будь-якою мовою країни — члена ООН у мову UNL. Так само просто будь-який текст UNL може бути „деконвертований” з UNL у рідні мови”. Популярними прикладами систем перекладу є такі типово прості „помічники”, як онлайнові тезауруси та словники. Вони, як правило, є відносно простими системами і через те їм важко впоратися з неоднозначними або складними термінами. Загальна мета — підкріплена вона новими ІКТ чи просто є результатом ретельного планування — забезпечити, щоб громадяни мали доступ до релевантної, повної, вчасної та зрозумілої інформації, на основі якої вони можуть формулювати свої власні думки та пропозиції щодо політики.

5. Е-консультації Консультації: двосторонній процес, коли громадяни, висловлюючи свою точку зору, надають зворотний зв’язок владі. Він базується на попередньому визначенні владою питання, стосовно якого збираються думки громадян, і потребує надання відповідної інформації. Влада визначає питання для консультацій, формулює запитання та керує процесом, а громадян запрошують висловлювати свою точку зору і думки із запропонованих питань (OECD, 2001, с. 23). ІКТ можуть допомогти виробникам політики дійти безпосередньо до користувачів послуг і тих, на кого спрямована політика, щоб отримати їхні коментарі. Позаяк влада завжди повинна ретельно зважувати різні види наявних фактичних даних стосовно імовірного успіху свого проекту державної політики, це є потенційно важливим доповненням до діапазону доступних даних. Якщо консультації є лише формою інформування влади, і влада залишає за собою право ухвалювати остаточні рішення, можна наполягати на тому, щоб громадяни мали змогу більше впливати на зміст політики через консультації на ранніх етапах процесу вироблення політики, а не на пізніших. Можна також стверджувати, що консультації на етапі розроблення проекту документа щодо політики вимагають від громадян наявності комунікативних навичок інтерпретувати типову юридичну термінологію документа перед тим, як давати відповідні коментарі. Якщо громадяни отримують можливість надати свої коментарі перед цим етапом вироблення політики, вони мають бути добре поінформовані з обговорюваних питань, але цю інформацію все одно слід зробити читабельною і зрозумілою. Цього можна досягти, використовуючи технології, розглянуті в попередньому розділі. Ці аспекти висвітлюються Розеном (Rosen, 2001) в огляді застосування е-демократії шведськими органами місцевої влади. Він зазначає, що консультації зазвичай проводяться на етапі формулювання політики (Rosen, 2001, с. 6), коли: 49


„незрозуміло, яким може бути остаточне рішення, а це, у свою чергу, означає, що консультації можуть бути потрібні і на пізніших етапах, коли починає формуватися це остаточне рішення”. Такий висновок підкреслює необхідність проведення консультацій на декількох етапах процесу вироблення політики. З іншого боку, у посібнику з е-консультацій уряду Нідерландів (Міністерство внутрішніх справ та взаємодії з громадськістю Королівства Нідерланди, 1998, с. 13) стверджується, що консультації потрібні на ранніх, радше ніж на пізніх етапах, виходячи з того, що еконсультації: „матимуть сенс лише тоді, коли процес вироблення рішень з певного питання перебуває на ранній стадії, тобто коли предмет ще є відкритим для обговорення”.

Необхідні інструменти Як використовувати запитання, що ставлять найчастіше (FAQs)? Доповідь ОЕСР „Громадяни як партнери” (2001) поділяє зворотний зв’язок від громадян на невимушений (unsolicited) і затребуваний (solicited). Стосовно невимушеного зворотного зв’язку в доповіді (OECD, 2001, p. 47) зазначається: „Офіси органів державної влади всіх рівнів отримують постійний потік зворотного зв’язку від громадян, завдяки якому, якщо запровадити його систематичне оцінювання, можна зібрати багатий урожай цінної інформації щодо впровадження політики та надання послуг”. Один з варіантів реагування на реакції громадян і відстеження такого зворотного зв’язку – розділ „Запитання, що ставлять найчастіше (FAQ)” на урядовому веб-сайті. Цей розділ не просто наводить перелік таких запитань, а й є джерелом інформації з конкретних тем на веб-сайті. Однак підтримання такої рубрики вимагає зусиль (див., приміром, „Faq-O-Matic” User Guide http://faqomatic. sourceforge.net/fom-serve/cache/2.html, за станом на лютий 2002 року). Електронний менеджер розділу FAQ може допомогти владі ефективніше задовольняти потреби громадян та, водночас, відслідковувати питання, якими вони цікавляться. Є деякі комерційні FAQ-системи, наприклад FAQ-Manager (CGI World by I2 Services Inc.: www.cgi-world.com), та відкрите для користування програмне забезпечення „FAQ-O-Matic”. Ця система автоматизує процес підтримки розділу FAQ. Вона дає можливість відвідувачам рубрики FAQ брати участь в її регулярному оновленні. Дослідницький проект Eden, описаний у Додатку 2, розробляє лінгвістичний інструмент, який дозволить здійснювати автоматичну і керовану підготовку списку FAQ на основі запитань та відповідей, а також підсумкового списку висловлених думок. Такі списки будуть вбудовані в „місцеву базу управління знаннями”. 50


Проект „Конгрес онлайн” у Сполучених Штатах також розглядає, яким чином Конгрес має розбиратися з е-повідомленнями. На веб-сайті проекту зазначено: „Досі замість того, щоб зміцнювати демократію, як багато хто сподівався, електронна пошта підвищила напруженість і невдоволення в Конгресі. На щастя, ця проблема надається до розв’язання, але вимагає від Конгресу приділити їй більше уваги та скоригувати публічні очікування і практику обміну електронними повідомленнями”. У звіті, опублікованому командою проекту в серпні 2002 року, описується, як Конгрес переглядає веб-базовані форми з метою вдосконалення обробки електронних повідомлень, які він щодня отримує.

Онлайнові дискусійні форуми Що стосується затребуваного зворотного зв’язку, то в доповіді ОЕСР „Громадяни як партнери” (OECD, 2001) розрізняються поняття „зворотний зв”язок” та „консультації” і зазначається, що консультації потребують значно більшої взаємодії та обговорення. Зворотний зв’язок можна отримати онлайн шляхом електронних опитувань громадської думки, а також через Інтернет і текстові SMS-повідомлення. Натомість консультації проводяться через онлайнові дискусійні форуми. Взагалі, е-консультації через дискусійні форуми набувають однієї з двох форм, які відповідають різним етапам вироблення політики – тим, що зосереджуються на проблемах політики на ранніх етапах, або тим, що фокусуються навколо проектів політики чи законопроектів на пізнішому етапі: • Базовані на проблемі форуми (Issue-based fora), тобто організовані навколо проблеми політики, сформульованої виробниками політики, зацікавленими групами або експертами і представленої як заголовок однієї чи більше дискусійних тем. Відповіді збирають з метою вивірити погляд на проблему або зібрати ідеї. Тут також можуть бути представлені актуальні документи, посилання на пов’язані з темою веб-сайти та інша фонова інформація. • Базовані на політиці форуми (Policy-based fora), тобто організовані навколо тем/питань, напряму пов’язаних з проектом політики, яка має на меті їх вирішити, а дискусійні теми націлені на збирання відгуків від тих, кого ці питання стосуються. Учасників можуть заохочувати подавати альтернативні ідеї та пропозиції, але заданий формат передбачає, що збираються думки щодо того, чи погоджуються учасники із запропонованим, і чому.

Як розробляти веб-сайти для е-консультацій? Один із способів інтегрувати інструменти з релевантною інформацією щодо теми політки з іншими новинами та інформацією — створити е-консультаційний веб-сайт (для прикладу див.: www.e-consultant.org.uk, за станом на лютий 2002 року). Є безліч можливих компонентів, які можна вдало застосувати на е-консультаційному веб-сайті. Які саме з них вибрати, залежить від низки факторів, зокрема цілей, типу е-консультацій та цільової аудиторії. 51


Тематичний блок 5.1. Німеччина: консультації щодо Закону про свободу інформації Федеральне міністерство внутрішніх справ заснувало онлайновий дискусійний форум стосовно прийняття Закону про свободу інформації. Проект закону зробили доступним для публічного обговорення на ранньому етапі. Таким чином, думки та зауваження громадян могли бути інтегровані безпосередньо в законотворчий процес. Електронні дискусії мали на меті забезпечити отримання коментарів громадян на етапі опитування громадської думки та формування політики. Громадяни і зацікавлені групи справді мали можливість протягом тривалого часу брати участь у процесі формування політики, але можливість координувати їхні пропозиції була обмеженою. Нові технології, окрім того, що допомагають спілкуванню громадян з владою, закладають можливості для тих, хто бере участь в онлайнових консультаціях, обговорити проблемні питання між собою. Пропозиція надавати коментарі позитивно сприйнята громадськістю, надійшло багато якісних зауважень, врахованих під час доопрацювання законопроекту. Див.: www.bmi.bund.de/top/dokumente/Artikel/ix_44441.htm

Шаблон розробки веб-сайтів для онлайнових консультацій Загальний огляд: вітальна сторінка, де зазначається мета, цільова аудиторія, графік консультацій, хто проводить консультації і навіщо. Вона має містити чітко сформульовані умови користування веб-сайтом (наприклад, застереження щодо того, що коментарі з образливими висловами будуть вилучені). У цілому загальний огляд має дотримуватися настанов щодо найкращих практик оффлайнових консультацій, про які згадується в цій доповіді. Фонова інформація: у цій рубриці громадяни мають бути поінформовані про питання, що виноситься для консультацій. Тут можуть бути представлені розгорнуті сторінки щодо предмета консультацій або посилання на інші електронні джерела для отримання детальнішої інформації. Доступність і зрозумілість такої інформації надзвичайно важлива, як зазначалося в попередньому розділі. Інструмент / метод проведення консультацій: конкретний інструмент / метод, що залежно від типу консультацій застосовуватиметься для збирання коментарів громадян. Можуть підійти і вищенаведені приклади, як онлайнові дослідження, опитування громадської думки, дискусійні форуми. Інші способи: описуються деталі електронних та інших неелектронних консультаційних заходів, пов’язаних з предметом обговорення, зазначається рівень координації та інтеграції оффлайнових і онлайнових консультацій. Зворотний зв’язок: простір для розміщення організаторами результатів і наслідків консультацій після того, як консультації завершено і коментарі громадян проаналізовано. 52


Перегляд: онлайновий опитувальник для заповнення користувачами з метою подальшого вдосконалення консультацій. Спонсори: тут можна розмістити список тих, хто долучився до організації консультацій, з урахуванням національного законодавства щодо захисту даних. Логін/логофф: місце для реєстрації, якщо це потрібно. Розкажи другові: рубрика, яка дає можливість пропагувати онлайнові консультації в електронному режимі, користувачі можуть автоматично пересилати повідомлення тим, хто, на їхню думку, зацікавлений взяти участь у консультаціях. Все вищевикладене є певним шаблоном, який може прислужитися для створення е-консультаційних веб-сторінок. Вибраний метод консультацій може бути визнаний прийнятним або можна використати кілька консультаційних методів. Хоч який метод консультацій вибрано, більшість фахівців сходяться на тому, що необхідно заохочувати і підтримувати поінформовану участь громадян. Для дискусійних форумів Повазек (Powazek, 2001, с. 53) пропонує не застосовувати кнопку „надіслати”, з тим щоб стримати потік „моментальних” відповідей, зазначаючи, що „чим більше натискань це потребує, тим кращі за змістом будуть повідомлення”. Як і у випадку з орієнтованими на громадян рубриками, керування процесом е-консультацій може бути полегшено за допомогою додаткових, захищених паролями, адміністративних служб. Вони можуть мати такі функції: • переглядати та відстежувати коментарі, що надійшли за останні 24 години; • видаляти коментарі, в яких порушені „умови використання” веб-сайту; • переглядати коментарі, які найбільше читають; • переглядати коментарі, отримані зі спеціальних поштових індексів; • переглядати повідомлення, що містять заповнені користувачами опитувальники щодо оцінювання. Знову-таки, це лише приклад можливих адміністративних засобів, які необхідно і можна включити в систему е-консультацій. Завдяки відповідним „адміністративним” функціям виробники політики мають можливість читати коментарі та відносно легко робити висновки про прогрес процесу е-консультацій від самого його початку.

Технології підтримки онлайнового обговорення У 1970-х роках Хорст Ріттель назвав проблеми, що характеризуються невизначеністю і складністю, „злісними” проблемами. Проблеми такого типу потребують широкого обговорення, а консенсус може бути досягнуто через представлення під час дискусії альтернативних варіантів шляхів їх розв’язання та конкуруючих інтересів. Процес вироблення політики є вдалим прикладом „злісної” проблеми, що має такі типові характеристики: • його непросто визначити таким чином, щоб усі стейкхолдери погодилися, що саме пропонована проблема потребує розв’язання; 53


у ньому немає чітких правил щодо завершення, є лише часові обмеження для консультацій, що означає кінець періоду обговорення варіантів розв’язку проблеми; • немає чітко визначеного правильного чи хибного підходу, натомість — кращі чи гірші варіанти розв’язку; • важко запропонувати об’єктивне вимірювання успіху; • вироблення політики є ітеративним процесом; • треба відшукати варіанти розв’язку та/або альтернативи політики; • незважаючи на те, що альтернативи політики можуть бути подібними, кожен з них є унікальним; • для визначення проблеми як питання для обговорення необхідний певний рівень деталізації; • завжди є значний моральний і політичний тиск стосовно можливої невдачі. Для підтримки розв’язання таких типів проблем Ріттель розробив схему текстової і графічної репрезентації для візуалізації пропонованих аргументів IBIS (Issue-Based Information Systems — Базовані на проблемі інформаційні системи). Спочатку це було гіпертекстове середовище для структурованого обговорення питань проектування. Пізніші розробки 1970-х років, Спільна робота за комп’ютерної підтримки (Computer Supported Collaborative Work — CSCW) та Спільне вироблення аргументації за комп’ютерної підтримки (Computer Supported Collaborative Argumentation — CSCA), — два основних джерела досліджень і підтримки для е-консультацій. Нижче наводимо приклади двох проектів, щоб дати уявлення про характер і обсяг досліджень у цій сфері та їх релевантність для е-консультацій.

Системи керування онлайновим обговоренням Система ZENO розроблена на основі напрацювань CSCA. Це посередницька система, що є дискусійним форумом із спеціальною підтримкою для організації обговорень, процесу обговорення, дискутування та узгодження практично важливих питань. ZENO надає особливу підтримку тим, хто керує проведенням таких дискусій. Сервер ZENO є прикладним інструментом платформи Java у захищеному середовищі Світової веб-мережі, який створює можливість і сприяє проведенню керованих дискусійних форумів з будь-яких проблем. Дискусійні форуми за підтримки ZENO інтегровані в комп’ютерний робочий простір для взаємного обміну службовими документами (див.: http://zeno.fhg.de, за станом на січень 2003 року).

Підтримка оффлайнового обговорення Другий проект — базований на системі IBIS компендіум для підтримки проведення зустрічей віч-на-віч. Він сприяє організації ґрунтовних дискусій, допомагає виявити прогалини та намітити дії для подальшого вирішення питань, а також 54


фіксує записи результатів зустрічі, з тим щоб на їх базі можна було побудувати наступну зустріч. Компендіум базується на концепції, що взаємодія між учасниками є найкращим підходом до розв’язання проблеми (див. Conklin, 2001). Оффлайнові консультаційні зустрічі також можуть бути підтримані такими інструментами, як компендіум.

Як створити мапу онлайнового обговорення? Роботу Соціально-комп’ютерної групи (Social Computing Group) Медіа-лабораторії MIT (MIT Media Lab) зосереджено на тому, як зробити змістовними та наочними онлайнові обговорення. Один з результатів дослідження – Мапа обговорення (Conversation Map), що фактично є браузером новинної групи, розробленим для того, щоб учасникам було легше розуміти та реагувати на такі непрості інструменти обговорення, як великі списки електронної розсилки або жваво використовувані новинні групи. Система аналізує зміст і взаємозв’язок між повідомленнями, а потім використовує результати аналізу для створення графічного інтерфейсу. Графічний інтерфейс допомагає учаснику побачити соціальні та семантичні взаємозв’язки, що виникають у процесі обговорення. Мапа обговорення обраховує і потім представляє у графічному вигляді, хто з ким „говорить”, про що вони „говорять”, що є центральним темами та можливими метафорами обговорення (Sack, 2000).

Тематичний блок 5.2. Італія: муніципалітет Болоньї та проект ДЕМОС Муніципалітет Болоньї є членом проекту ДЕМОС (Системи онлайнової медіації Делфі — Delphi Mediation Online System), європейського науково-дослідницького проекту, спрямованого на поширення та просування е-демократії, який адмініструє Європейський консорціум восьми партнерів, два з яких є італійськими (Municipality of Bologna та Nexus-IBA, ONLUS of Milan). Проект спрямований на розроблення нових підходів, які дадуть змогу громадам брати участь у процесі прийняття рішень з питань державного управління. Проект спрямований на розвиток онлайнових консультацій на кожному етапі процесу вироблення політики через керовані дискусійні форуми. Ідея полягає в тому, що недостатньо просто надати простір для дискусій з різних питань, бо користувач неодмінно потоне у величезному морі різноманітних тем і коментарів. Натомість корисніше створити і розвинути модель „структурованої онлайнової спільноти” під егідою одного або двох модераторів із залученням експертів. Таким чином, ДЕМОС може сприяти залученню великої кількості громадян до обговорення політичних чи адміністративних тем на європейському, національному і місцевому рівні. На даний час тестуються два прототипи. Перший, про дорожній рух у Болоньї, є одним із ситуативних прикладів, наведених у розділі 13 цієї доповіді. Див.: www.comune.bologna.it 55


Обмеження щодо онлайнових консультацій Запитання, що виникає з приводу будь-якої ініціативи е-залучення: наскільки репрезентативними є результати онлайнового діалогу? Головним застереженням щодо е-залучення є те, що буде залучено недостатнє число громадян, а технології дають владі можливість суб’єктивного вибору коментарів. Є ризик, що активні групи меншин досягають впливу, який виходить далеко за межі їх чисельності. Коулман і Готце (Coleman and Gшtze, 2001, с. 15) стверджують, що якщо ключове завдання онлайнового залучення — інформувати обраних представників влади, тоді при відборі учасників слід перейматися не репрезентативністю, а залученням людей з якомога ширшим діапазоном досвіду. Менше з тим, незважаючи на поточне використання ІКТ, особливо Інтернету, будь-яку ініціативу е-залучення у країнах — членах ОЕСР слід розглядати просто як один із способів залучення громадян. Це означає, що необхідно забезпечувати множинні канали (multiple channels) для отримання коментарів громадян і аналізувати всі електронні та оффлайнові відгуки.

6. Е-участь Активна участь — відносини, базовані на партнерстві з владою, коли громадяни активно задіяні у процесі вироблення політики та її змісту. Визнається рівноправна роль громадян у визначенні порядку денного, пропонуванні альтернатив політики та формуванні діалогу щодо політики, незважаючи на те, що остаточне рішення чи формулювання політики залишається прерогативою влади (OECD, 2001, с. 23). Даючи змогу громадянам тільки вибирати між пропонованими варіантами або давати коментарі до фіксованого „меню” варіантів, влада втрачає можливість отримати максимальну віддачу від громадян, а громадяни — висловити те, що вони справді думають. Склоув (Sclove, 1995, с. 39) доходить такого висновку: „Процеси вироблення та ухвалення рішень є демократично неадекватними, навіть „фальшивими”, якщо не поєднані з відносно рівними і широкими можливостями громадян, громад та груп населення допомагати у формуванні порядку денного державної політики”. У доповіді ОЕСР „Громадяни як партнери” (OECD, 2001) відзначається, що чимало країн почали звертати увагу на питання активної участі громадян, але прикладів ефективної практики у цій сфері є обмаль. Отже, незважаючи на те, що акцент у доповіді поставлено на залученні громадян з боку органів влади національного рівня, видається за доцільне навести дуже позитивний приклад, як шотландський парламент у Великобританії вирішує питання е-участі через е-звернення. 56


Е-звернення У багатьох країнах світу громадяни тривалий час використовували звернення, щоб донести до влади свої думки з питань, що їх турбують. Простими словами, звернення — це офіційне прохання до вищої інстанції, наприклад парламенту чи іншого органу влади, підписане одним чи кількома громадянами. Формат звернень та спосіб, у який звернення громадян подаються і, відповідно, розглядаються парламентами, дуже різноманітні (OECD, 2001, с. 19). Мало країн застосовують технології, що створюють можливості подання електронних звернень, як це робить шотландський парламент. Одним з основних документів, що регламентує діяльність нового шотландського парламенту, розроблений Консультативною керівною групою (The Scottish Office, 1998). У ньому зазначено, що шотландський парламент має заохочувати застосування всіх форм інформаційних і комунікаційних технологій „в інноваційний та доцільний спосіб” для підтримки таких керівних принципів, вироблених групою, як відкритість, доступність і участь громадян. З питання звернень громадян Консультативна керівна група зауважила: „Важливо дати можливість групам населення і окремим громадянам впливати на визначення порядку денного роботи парламенту. Ми вивчили декілька моделей, що застосовуються іншими парламентами для заохочення громадян стосовно подання звернень, і дійшли висновку, що найкращими серед них є ті, що мають чіткі та прості правила щодо форми і змісту, а також чітко визначають, як ці звернення будуть опрацьовані”. Для того щоб досягти поставлених завдань, шотландський парламент створив Комітет з питань звернень громадян (Public Petitions Committee — PPC) для активного пропагування звернень як способу, за допомогою якого громадськість може ефективно порушувати перед парламентом питання, що турбують людей. Сфера діяльності PPC — розглядати і доповідати, чи є громадські звернення прийнятними, та які дії мають бути вжиті з приводу кожного з них. Немає обмежень щодо того, хто подає звернення. Звернення, подане окремим громадянином, розглядається так само, як і подане великою групою з численними підписами. PPC розглядає вагомість порушених у кожному зверненні питань і приймає рішення щодо дій, яких слід вжити у кожному випадку. Це може бути направлення запиту до іншого комітету парламенту (до предмета відання якого належить те чи інше питання), проведення подальшого аналізу порушених питань, направлення запиту чи пропозицій до органів виконавчої влади (наділених урядовими функціями), місцевих органів влади та інших державних структур Шотландії. Система електронних звернень, що її використовують громадяни для подання своїх звернень до шотландського парламенту, називається e-petitioner (див. www.e-petitioner.org.uk, за станом на лютий 2002 року). Детальний опис системи 57


опубліковано (див. Macintosh, Malina and Farrell, 2002), отже, пояснимо лише її основні характеристики, що створюють умови „участі”. Цей інструмент розроблено для того, щоб дати можливість: • переглянути текст звернення в режимі онлайн; • прочитати додаткову інформацію щодо питання звернення в режимі онлайн; • для тих, хто вирішить підтримати звернення, — додати своє ім’я та адресу до звернення онлайн; • усім громадянам — приєднатися до інтегрованого онлайнового дискусійного форуму та додати свої коментарі за чи проти кожного е-звернення. Детальні рекомендації, вироблені Комітетом з питань звернень громадян стосовно процедури подання звернень до шотландського парламенту, допомагають громадянам складати відповідні е-звернення. Розроблені необхідні процедури менеджменту, щоб інкорпорувати подання е-звернень у нормальний робочий ритм РPC. Кожне е-звернення супроводжується стислою анотацією, яка містить текст звернення, список імен та адрес тих, хто його підтримує. Надається аналіз географічного поширення підтримки звернення, щоб депутати шотландського парламенту могли побачити, яка кількість виборчих округів підтримує це звернення, а також підсумок дискусійного форуму, що висвітлює основні аргументи за і проти звернення. Врешті решт, РPC забезпечує, щоб усі громадяни, які подали звернення, були поінформовані про перебіг їх розгляду парламентом на кожному етапі. Діяльність комітету зумовила низку позитивних результатів — від розв’язання місцевих проблем до внесення змін до законодавчих актів, — що підтверджують дієвість активної участі громадян.

Онлайнові референдуми Референдуми, ініційовані громадянами, є усталеним способом винесення питань на порядок денний політики та впливу на зміст політики у деяких країнах — членах ОЕСР. Розвиток онлайнових референдумів є природним продовженням таких ініціатив. Залежно від національного законодавства це може вимагати таких рівнів захисту і перевірки автентичності участі громадян, як і для юридично зобов’язуючого е-голосування. Кілька технологій голосування є потенційно застосовними, наприклад, через SMS-повідомлення, інтерактивне цифрове телебачення, голосування в електронних кіосках і дистанційне голосування. Втім, при розробленні системи слід враховувати доцільність і необхідність розроблення інтерфейсу для користувачів різного ступеня складності. Е-звернення та е-референдуми — тільки два приклади потенційних механізмів е-участі. Участь і вплив на розроблення державної політики може також здійснюватися шляхом аналізу електронних повідомлень, переліку запитань, що ставлять найчастіше, чатів (див. тематичний блок 6.1), дискусійних форумів та онлайнових „годин відвідування” для обраних представників влади. Розвиток „онлайнових спільнот” за інтересами, де обговорюються конкретні проблеми полі58


тики і формулюються альтеративні пропозиції, є також перспективними прикладами активної участі в режимі онлайн.

Тематичний блок 6.1. Шіста: e-участь через чати Шіста (Kista), район міста Стокгольм, відкрив свій „Шіста-портал” (Kista Portal) у січні 1997 року. Протоколи рішень районної ради публікуються на вебсайті, починаючи з 1998 року, а інтерактивні рубрики, такі як дискусійні форуми, чати та „запитання місяця”, започатковані з квітня 2000 року. „Шіста-портал” унікальний тим, що має близько 6000 відвідувачів на місяць. Тут передбачено спеціальне місце для е-залучення, де можна обговорювати різні теми. Важливо, що портал розроблений таким чином, щоб і місцеві державні службовці, і політики могли відповідати на запитання впродовж свого робочого дня. Політики доступні щотижня на чаті в реальному часі протягом певних годин, що є доповненням до „Куточка політиків” – відкритих дискусій політиків та громадян у районній ратуші (Borough Hall). Ще одна цікава деталь: на думку команди, яка створює відділ е-демократії, можливості участі мають бути відкриті не тільки для мешканців Шісти, а й для тих, хто працює і вчиться в цьому районі, оскільки вони також є частиною його життя, а отже — повинні мати змогу брати участь і в дискусійних форумах, і в опитуваннях громадської думки. Див.: www.kista.stockholm.se

59


B. ТРУДНОЩІ ТА ВИКЛИКИ 7. Цифровий розрив Відповідно до керівного принципу ОЕСР №5 щодо „об’єктивності” (OECD, 2001, с. 15): „Інформація, яку уряд надає у процесі вироблення політики, має бути об’єктивною, повною та доступною. Всі громадяни мають бути однаковою мірою забезпечені можливостями реалізації своїх прав на доступ до інформації та участі у процесі”. Історія свідчить про крихку природу демократії і про те, як легко її витіснити. Застосовуючи ІКТ до демократичного процесу, необхідно піклуватися про те, щоб не зробити демократію ще більш вразливою ідеєю, адже цифровий розрив і його наслідки для політичної рівності – потенційно небезпечні для демократії. Протягом декількох років головною турботою багатьох країн ОЕСР були наслідки нерівного доступу, брак належної інфраструктури та низький рівень запровадження технологій. Так виник цифровий розрив, що позбавив багатьох, зокрема у вже соціально знедолених групах, очікуваних переваг інформаційного суспільства. Згідно з нещодавнім звітом ОЕСР: „У країнах ОЕСР дедалі більше звертають увагу на явище, що дістало назву „цифровий розрив”. Цей термін стосується нерівності у доступі до інформаційних та комунікаційних технологій (ІКТ). Ставки високі, адже ІКТ вже зараз є невід’ємною частиною соціальної структури, крім того, вони є каталізатором появи „нових економік”. Таке виключення загрожує ІТ „незаможним” (have-nots) – чи то окремим громадянам, чи групам, чи навіть цілим країнам. …Факти свідчать, що ІКТ можуть стати радше розв’язанням проблеми нерівності, аніж її причиною – пропонуючи цифрове розмаїття та можливості, радше ніж цифровий розрив” (OECD, 2000b). Цифровий розрив стосується окремих осіб, громад, людей зайнятих і безробітних. Донедавна його розуміли як різницю між тими, хто мав доступ до ІКТ, і тими, хто його не мав. Але таке просте визначення нерівності на основі доступу між ІКТ-„заможними” і „незаможними” викликало критику, зокрема з боку Вільгельма (2000). Він спростовує твердження про те, що найнижчі прошарки інформаційного суспільства можна класифікувати на основі рівня доступу до інформації. Він палко сперечається з попередніми визначеннями, що їх дали, наприклад, Рааб (1996) та Сівілль (1995), і стверджує, що цим визначенням бракує ширшого погляду на поведінку людини, яка шукає інформації, використання медіамоделей та контекстів культури і навколишнього середовища. Здійснене на замовлення місцевої влади Великого Лондона дослідження (Foley et al., 2002) окреслює стратегію підходу до питання цифрового розриву в Лондоні. У доповіді за результатами дослідження зазначено, що цифровий розрив не є результатом винятково соціально-економічних факторів. Попри те, що перешко60


дою для сприйняття і використання ІКТ є низький рівень доходів і освіти, низькокваліфікована праця, безробіття та брак навичок користування сучасними технологіями, окремий наголос у дослідженні зроблено на вплив особистісних факторів – низького рівня обізнаності, інтересу, розуміння та сприйняття ІКТ. У доповіді йдеться також про те, що донедавна більшість досліджень зосереджувалися на соціально-економічних чинниках, тим часом як особистісні ігнорувалися. Доповідь містить розгорнуту бібліографію з питань цифрового розриву.

Оптимісти і песимісти Норріс (Norris, 2001) та інші наводять два погляди на проблему: песимістів, які побоюються збільшення існуючих нерівностей, та оптимістів, які дотримуються думки, що у нових ІКТ є потенціал до розширення можливостей для більш демократичної участі. У країнах – членах ОЕСР з’явилося чимало інноваційних підходів, спрямованих на подолання цифрового розриву, але нині ще рано говорити про те, чи досягнуть вони мети і якщо так, то якою мірою. Ця сфера досліджень є відносно новою, а наявна інформація переважно надходить з кількісних обстежень, що показують користування ІКТ за гендерними та віковими категоріями громадян або за місцем їх проживання. Натомість емпіричних даних стосовно того, чому і як люди використовують ІКТ, зовсім мало. З’ясування цих питань потребує довготермінових дослідницьких програм.

Тематичний блок 7.1. Європейський Союз – підходи до проблеми цифрового розриву в Європі Статистику домашнього Інтернет-підключення в Європейському Союзі публікують у Євробарометрі („Eurobarometer”). У листопадовому випуску „Flash Eurobarometer 112: Інтернет та суспільство загалом” (2001) зазначалося, що прокинення Інтернету в домогосподарства Греції становить близько 10%, Великої Британії – 50%, Нідерландів – більше 60%. Загалом, рівень проникнення Інтернету в Північній Європі, зокрема у країнах Скандинавії, перевищує рівень у США, а ось у Південній Європі він становить менше 10%. Серед спеціальних заходів, що вживаються Європейською Комісією, можна відзначити: ознайомлення з базовими комп’ютерними навичками, забезпечення доступу до всієї низки технологій, включно з iDTV та мобільними телефонами, з окремим наголосом на забезпеченні такого доступу у віддалених та депресивних регіонах. Мета на 2002 рік – забезпечити фізичний доступ до Інтернету, наступний крок – розробити контент, що стимулюватиме такий доступ. Див.: http://europa.eu.int/comm/public_opinion/flash/fl112_en.pdf.

61


Якщо однією з цілей е-залучення є охоплення широкої цільової аудиторії, то цифровий розрив має викликати природну стурбованість, тому заслуговує на окрему увагу питання тенденційності базованого на Інтернеті залучення. З одного боку, зростає рівень підключення та використання технологій, а з другого – це зростання супроводжується збільшенням числа країн – членів ОЕСР, які або вже мають, або розробляють стратегії подолання цифрового вилучення, тобто бар’єра цифрового розриву (див., наприклад: Malina and Macintosh, 2003). У доповіді Коулмана і Готце (2001, с. 16) йдеться про позитивні сторони ситуації з е-демократією та цифровим розривом: „Розв’язання проблеми цифрового вилучення полягає не у відмові від Інтернету як інструменту демократичного залучення та консультацій, а у створенні нових можливостей для підключення тих громадян, які не мають доступу до Інтернету вдома. Такі можливості можуть надавати публічні кіоски, Інтернет-кафе та громадські центри, а також телебачення й інші цифрові платформи. Поряд з розвитком цих нових каналів цифрового залучення, потребують уваги і ширші аспекти зручності використання ІКТ”. З приводу е-урядування і цифрового розриву у звіті ОЕСР (2002, с. 10), зокрема, йдеться: „По мірі того, як дедалі ширше впроваджується електронне урядування, це може і надавати стимули для підвищення рівня використання ІКТ громадянами та підприємцями, і акцентувати існуючу цифрову нерівність”. Швидкий розвиток нових технологій – інтерактивне телебачення, полегшений перегляд Інтернет-сторінок, мобільні телефони з швидкісним широкосмуговим зв’язком, розпізнавання мовлення, переведення текстів на просту мову тощо – сприятиме появі потужних майбутніх мобільних пристроїв. Мобільні телефони третього покоління (3GM) з широкосмуговим бездротовим зв’язком стануть доступними вже протягом наступних 3-5 років. Цифрове телемовлення, що надає доступ до веб-служб, стане надзвичайно важливим для органів влади, які прагнутимуть охопити якомога більше соціальних верств населення. Результати досліджень у галузі комп’ютерних наук та штучного інтелекту в майбутньому стануть доброю підтримкою е-залучення, вироблення та ухвалення рішень, а також значно полегшать взаємодію громадян з технологіями. Ось один з багатьох прикладів напрацювань MIT InfoLab Group (Массачусетський технологічний інститут, США), де розробляють розумне інтерактивне програмне забезпечення, що допомагає людям отримувати доступ до інформації та розв’язувати проблеми у прийнятний спосіб (див.: www.ai.mit.edu/projects/infolab). Менше з тим, е-залучення треба розглядати лише як один із шляхів забезпечення участі та підтримувати його іншими оффлайновими засобами залучення, а також добре узгоджувати ці два способи між собою.

62


Тематичний блок 7.2. Нова Зеландія: потреба у рівності Для Нової Зеландії важливо забезпечити, щоб зміни були значущими для новозеландців і в жодному разі й жодною мірою не позбавляли їх громадянських прав. Це означає, що тут є місце для застосування принципу Парето (надаючи переваги одним, не зроби гірше іншим). Проблеми рівності, що виникають у зв’язку з цифровим розривом, накладають обмеження на те, як швидко можна досягти реального прогресу. Це набуває особливого значення з огляду на Договір Вайтангі між Королевою Великобританії та маорі – корінним населенням країни, більшість яких на сьогодні по той, несправедливий, бік цифрового розриву. Отже, йдеться про подвійну увагу до того факту, що способи, на яких побудовані відносини між людьми і владою, – це та царина, де владі не слід робити серйозних змін, перш ніж народ їх не захоче і не буде до них готовий.

Тематичний блок 7.3. Італія: проникнення Інтернету Нещодавні дослідження в Італії засвідчують, що „веб-сайти органів місцевого самоврядування дедалі більше стають засобом надання інформації і дедалі менше – засобом сприяння соціальній взаємодії чи залученню громадян до процесу прийняття рішень адміністраціями” (Miani, 2002). Важливо пам’ятати, що в Італії порівняно із Західною Європою існує відносне відставання у середній кількості домогосподарств, де є комп’ютер та доступ до Інтернету, і, можливо, менша обізнаність з можливостями регулярно користуватися Інтернет-сторінками органів центральної та місцевої влади у пошуках інформації. У 2001 році Інтернетом скористалося щонайменше 25% італійців, тобто спостерігалося поліпшення, хоч і незначне, порівняно з попередніми роками (згідно з даними Шостого звіту Digital Cities RUR-CENSIS – щорічного звіту про стан ІКТ у місцевих адміністраціях). Розвиток традиції онлайн-консультування громадян має відбуватися водночас з розвитком використання Інтернету як простого повсякденного інструменту.

Тематичний блок 7.4. Чеська Республіка: проект eVA Пілотний проект eVA (Electronic Friendly Administration – електронна приязна адміністрація) впроваджується в Чеській Республіці з лютого 2002 року. У невеликих муніципалітетах встановлено інформаційні кіоски (міста: Slany, Podebrady, Beroun; муніципалітети: Smecno, Klobuky, Zvoleneves, Morina, Mestec Kralove та Patek) з метою розширення і спрощення комунікації між громадянами та адміністрацією муніципалітетів. Їх основні функції: надання рекомен63


дацій щодо вирішення конкретних питань, необхідних форм документів, можливості направити заповнені форми до відповідних інституцій, отримати зворотний зв’язок від адміністрації муніципалітетів, загальної інформації та регіональних новин. Головні переваги системи – доступність у неробочий час та усунення будь-якого негативного „людського фактора”. Моніторинг цього пілотного проекту здійснюється протягом одного року, за його результатами буде прийнято рішення щодо доцільності поширення проекту на інші муніципалітети.

Виклик № 1 – проблема масштабу Хай би як успішно нам вдалося охопити і залучити широку аудиторію, ми швидко зіткнемося з проблемою масштабу. З позиції влади викликом є те, як слухати і реагувати на думку кожного окремого громадянина, з позиції громадянина – як домогтися того, щоб його позиція була почута.

8. Активна громадянська позиція Відповідно до керівного принципу ОЕСР №10 щодо „активної громадянської позиції” (ОЕСР, 2001, с. 15): „Активні громадяни і динамічне громадянське суспільство є вигідними для влади, яка, своєю чергою, може вжити конкретних заходів, щоб спростити доступ до інформації та участі, піднести рівень обізнаності, посилити громадянську освіту і навички, а також сприяти розвитку спроможності інституцій громадянського суспільства”.

Створення онлайн-спільнот ІКТ дають можливість дослідити різні аспекти віртуальних спільнот як локального простору для е-залучення. Ми повинні відштовхуватися від роботи на місцевому рівні, сприяючи розвиткові громадянських мереж і заохочуючи формування активної громадянської позиції. Тим паче що ІКТ – це нові можливості для створення і роботи громадянських мереж. Втім, описана вище проблема цифрового розриву актуальна і в цій сфері. Праця Райнгольда (Rheingold, 2000, с. 377) про віртуальні спільноти дає оцінку потенційному впливу громадянських мереж і порушує питання про зв’язок між віртуальними спільнотами та оновленням демократії: „З огляду на те, що цифровий розрив збільшується, навіть попри стрімке збільшення користувачів нових медіа, жодна дискусія про підтримку демократії шляхом використання технологій не може починатися без спроби знайти відповідь на ключове запитання: хто ж може дозволити собі скористатися перевагами нових медіа?” 64


Цагарусіану із співавторами описує декілька проектів, пов’язаних з е-демократією та громадянськими мережами. На думку авторів, ініціативи, започатковані та розроблені владою, радикально відрізнятимуться від тих, що виникають серед споживачів, у громадянському суспільстві. Однак автори також зазначають, що ідея „створення громадянських мереж не буде реалізована, якщо її мета не стане більш реалістичною у цілях і методах” (Tsagarousianou et al., 1998, с. 13). Так чи інакше, в основу роботи має бути покладений досвід проектів, здійснених саме на рівні спільнот, як, приміром, Спільнота у глобальній мережі (Locality in the Global Net) у Фінляндії (Heinonen et al., 2001). Втім, надання спільнотам інформаційного доступу не знімає питання про те, які внески громадяни фактично здатні робити. Спліхал (Splichal, 1999, с. 66) стверджує, що хоч люди й здатні до аргументації, водночас вони схильні до невігластва та хибних висновків. Тож навіть якщо органи влади і просувають практику ширшого залучення громадян до процесу вироблення політики, існує застереження, що це може призвести до хибних суджень і невдалих рішень щодо політики. Коулман і Готце (2001, с. 12) з цього приводу пишуть: „Давнє протиставлення експертів і суспільства сьогодні втрачає сенс. Значний обсяг знань і досвіду знаходиться в суспільстві (яке, зрештою, складають лікарі, медсестри, підприємці, поліцейські, соціальні працівники, жертви злочинів, вчителі, пенсіонери), і питання полягає в тому, щоб знайти інноваційні шляхи здобути ці знання для застосування у забюрократизованому процесі вироблення і прийняття рішень. Однак для того щоб надати суспільству відповідну інформацію про проблеми державної політики та використати громадський досвід і знання у процесі формування, впровадження та оцінювання політики, треба виховати критичну та осмислену політичну культуру”.

Залучення молоді Дедалі важливішим питанням для виробників політики стає залучення молоді, яка, в іншому разі, не буде користуватися громадянськими правами. Конвенція ООН про права дитини дала поштовх розвитку „культури прав людини” серед дітей і молоді. Так само занепокоєння щодо загального низького рівня участі у демократичних процесах привело до значного прогресу в розвитку громадянської освіти. Дослідження показали загальний низький інтерес молоді до політичного життя на місцевому рівні (див., наприклад, Park, 1999), незважаючи на те, що політика місцевої влади має для них безпосередні наслідки, отже, місцевим органам влади потрібні дієві механізми для залучення молодих громадян.

65


Тематичний блок 8.1. Нідерланди: цифрові інкубатори та соціальні мережі У 2002 році в Нідерландах створено так звані цифрові інкубатори (digital breeding grounds), для того щоб стимулювати використання ІКТ для таких соціальних потреб, як піднесення якості життя, безпеки, охорони здоров’я та взаємодії між людьми. Цифрові інкубатори є одним з чотирьох компонентів Програми соціального згуртування та застосування ІКТ – спільної ініціативи Міністерства міської політики та інтеграції етнічних меншин і Міністерства транспорту, громадських робіт та менеджменту водних ресурсів, спрямованої на вдосконалення соціальної структури за допомогою ІКТ. Наразі чотири міста (Гаага, Амстердам, Девентер та Ейндховен) визначені як інкубатори та отримали 1,82 млн фінансування. Інкубатор згуртовує різні групи людей, підтримує ініціативи місцевих жителів, розташованих в окрузі організацій та місцевих підприємців. Кожен інкубатор має свій демонстраційний проект. Незалежно від того, чи буде успішним досвід інкубаторів, сильна сторона цієї ініціативи полягає у підході знизу – роботі на найнижчому рівні соціальної організації та розумінні, що в соціальні процеси слід інвестувати не менше, ніж в ІКТ. Див.: www.rogervanboxtel.nl/asp/page.asp?id=i001239&alias=ministervanboxtel Дослідження ставлення молоді до практики політичного життя (наприклад, Bentley et al., 1999; White et al., 2000) показали загальнопоширену зневагу до звичних політичних процесів, але водночас і поширене невдоволення низьким рівнем залучення до них. Висновок, що наочно випливає з результатів цих досліджень: стиль „політичної” комунікації важить не менше, ніж її зміст. Незважаючи на активний інтерес і залучення до різноманітних ініціатив, чимало молодих людей виключені з „дорослої” політики через несприйняття партійних структур, стилю дебатів, формальності спілкування. Дослідження використання молоддю засобів інформації (наприклад, Livingstone and Bovill, 1999) свідчать про те, що молоді люди дуже добре обізнані з різними медіа. У консультативному документі уряду Великої Британії з приводу політики електронної демократії (HM Government, 2002, с. 20) наголошується на необхідності ширше залучати молодь: „Однією з важливих цільових груп цієї політики є молодь. Усі демократичні інституції несуть відповідальність за те, щоб забезпечити молоді можливості відігравати свою роль. Факти свідчать про те, що молоді люди, імовірно, належать до групи громадян, які найменше схильні розглядати демократичний процес як такий, що їх стосується. З іншого боку, молодь – це група, яка є чи не найбільш компетентною в ІКТ”. Це створює можливість скористатися широкою популярністю серед молодих людей Інтернету як розважального і навчального інформаційного каналу, і пере66


творити його на важіль демократичного залучення, що може подолати їхнє нинішнє невдоволення й апатію щодо політичних процесів. Втім, цього інтересу до технологій самого по собі недостатньо, щоб подолати демократичний дефіцит. Електронна консультаційна служба, створена 2000 року в Шотландії для роботи серед молоді (про яку згадано у Coleman and Gшtze, 2001, с. 42), попросила молодих людей назвати 20 серйозних проблем, з якими стикається молодь у Шотландії, і обрати серед них 10, які вони вважать найважливішими. Оцінка процесу консультування показала, що більшість молодих людей вважають технології легкими у використанні та готові скористатися ними для інших консультацій (Див.: http://e-consultant.org.uk/ScottishYouth станом на січень 2003 року). Найчастіше згадуваним „плюсом” консультацій була можливість висловити свою думку і проголосувати, а найбільшим „мінусом” – неможливість розширити список проблем. Більшість назвали ІКТ загалом „добрим способом висловити свою думку”. Було також висловлено декілька застережень стосовно введення особистої інформації, але найчастіше молодь висловлювала занепокоєння, що жодні коментарі „нічого не змінять”, що це та проблема, яку не можна розв’язати лише за допомогою технологій.

Тематичний блок 8.2. Фінляндія: залучення молоді Веб-сайт Valtikka, створений Фінською молодіжною корпорацією Allianssi та Міністерством освіти, пропонує інформаційний канал, присвячений нагальним суспільним питанням, та дискусійний форум. Веб-сайт призначений передусім для молоді віком 14-19 років. Зміст веб-сайту розроблено у співпраці зі студентами і спеціальними кореспондентами молодіжних мас-медіа. Користувачі також мають можливість брати участь у плануванні змісту веб-сайту. Таким чином, це не тільки інформаційно-дискусійний канал, а й форум, відкритий для висловлення всіх важливих точок зору і молодіжними громадськими організаціями, і окремими активістами. За допомогою такого діалогу Valtikka прагне спростити залучення молоді до суспільних процесів, а самі процеси – зрозумілими і цікавими для молодих людей. Ідея Valtikka полягає в тому, що для повноцінної змістовної участі недостатньо просто розміщувати коментарі та пропозиції на веб-сайті. Тому для надання відповідей на запитання користувачів запрошують експертів і відповідальних за прийняття рішень посадовців. Результати щотижневих опитувань громадської думки коментують експерти, вони також дають інтерв’ю на сайті щоразу, як з’являються серйозні новини, що стосуються життя молодих людей, або ухвалюються нові закони. Мета Valtikka – познайомити молодь не лише з владними структурами та процесами, що відбуваються в суспільстві, а й з людьми, які працюють у владі. Це відкритий канал для діячів громадянського суспільства, державних службовців, обраних посадовців, депутатів, професіоналів та експертів – для кожного, хто хоче бути причетним до розширення залучення молоді 67


до суспільних процесів. Кожен може зробити свій внесок як дописувач постійних рубрик сайту, або відповідаючи на запитання, що їх ставить молодь на сторінці „Спитай Valtikka”. Промоційні кампанії, спрямовані на молодь та її групи інтересів, підтримуються плакатами, листівками і рекламними банерами. Див.: www.valtikka.net

Тематичний блок 8.3. Італія: муніципалітет Casalecchio di Reno, проект DIRE Мета проекту DIRE – підготувати нове покоління громадян до нових способів взаємодії та комунікації з центральною і місцевою владою та проторувати шлях для ширшого онлайнового залучення громадян до суспільного життя і вироблення політики. Проект зорієнтований на старшокласників муніципалітету Casalecchio і спрямований на те, щоб навчити їх користуватися новими формами участі у громадському житті за допомогою ІКТ та вдосконалити їхню обізнаність у нових комунікаційних технологіях. Проект, що триватиме п’ять років, передбачає серію таких ініціатив: створити лабораторії нових технологій у школах; розробити навчальний курс з використання комп’ютерних та інформаційних мереж, який читатимуть викладачі університетів; запровадити дискусійний онлайн-форум, де студенти зможуть обмінюватися думками та ідеями; навчити їх необхідним мовним термінам і сленгу, а також дозволити експериментувати із способами ведення дискусії та взаємодії з органами влади. Проект реалізується у партнерстві з Університетом Болоньї. Див.: www.comune.casalecchio.bo.it/Informa/urpsitoweb5.nsf

Тематичний блок 8.4. Шотландія: проект „Голос молоді Хайленду” „Голос молоді Хайленду” (Highland Youth Voice) – це ініціатива Хайлендської ради, покликана заохотити молодь шотландського регіону Хайленд до участі в демократичному процесі вироблення та ухвалення рішень, що стосуються її життя. Учасників „Голосу молоді Хайленду” віком від 14 до 18 років обрано до молодіжного парламенту Хайленду. Шотландський регіон Хайленд – це велика (25 748 км2) малозаселена територія (близько 8 осіб на 1 км2), що робить спілкування і, зокрема, зустрічі віч-на-віч проблемою для учасників проекту. Відтак веб-сайт проекту слугує інструментом комунікації між учасниками проекту „Голос молоді Хайленду” у проміжках між їхніми зустрічами. Веб-сайт також є засобом спілкування між учасниками проекту „Голос молоді Хайленду” і всіма молодими людьми регіону, адже він спрощує їх залучення та розширює можливості участі. Задля цієї мети на сайті передбачено три види заходів: • спілкування щодо прогресу та діяльності проекту „Голос молоді Хайленду”; 68


• •

онлайн-дискусія з питань, що стосуються молоді регіону; раз на два роки онлайн-вибори учасників проекту „Голос молоді Хайленду”. Кожному з видів присвячено окремий розділ сайту. Окрім того, проект заохочує молодь до розроблення власних веб-сайтів, наголошуючи при цьому, що дизайн має заохочувати молодь користуватися своїми правами. Див.: www.highlandyouthvoice.org

Виклик № 2 – розвиток спроможності Виклик полягає в тому, як спрямувати ІКТ для конструктивного заохочення громадян висловлювати свою позицію з суспільних питань – слухати, залучатися, наводити аргументи та контраргументи.

9. Аналіз е-участі та зворотний зв’язок Відповідно до керівного принципу ОЕСР №8 щодо „підзвітності” (ОЕСР, 2001, с. 15): „Органи влади зобов’язані звітувати про те, як вони використовують внесок громадян, отриманий через зворотний зв’язок, публічні консультації та активну участь. Заходи, що забезпечують відкритість, прозорість та ретельний зовнішній нагляд за процесом вироблення політики, є ключовими для підвищення рівня підзвітності влади загалом”. У цьому розділі розглядається питання відповідності ІКТ потребі спростити аналіз і зворотний зв’язок стосовно електронної участі громадян, а також власне питання зворотного зв’язку, іншими словами, те, як використовувати технології, щоб тримати громадян у курсі про те, як враховується їхня думка і яке місце вони посідають у процесі вироблення політики. Є два стимули, щоб розвивати ІКТ для підтримки аналізу і зворотного зв’язку стосовно е-участі. Це передусім загроза „е-консультаційного виснаження” (e-consultation fatigue) через брак зворотної реакції влади на участь громадян і, що безпосередньо пов’язане з цим, обсяг ресурсів, який був би потенційно необхідним, щоб забезпечити такий аналіз і зворотний зв’язок. Як бачимо, багато країн – членів ОЕСР шукають нових, інноваційних способів залучати громадян до участі у демократичному процесі вироблення і прийняття рішень, зосереджуючись, зокрема, на поширенні більшого обсягу інформації щодо державної політики та наполегливості в отриманні зворотного зв’язку. Однак у цьому є певна небезпека. Дехто відзначає недостатню відповідність зростаючих закликів до громадян давати коментарі їхньому реальному впливові на власне зміст цієї політики. Брак вчасного та належного зворотного зв’язку може призвести до зростання зневіри у консультаціях навіть до того, як органи влади нарешті успішно запровадять технології для е-консультацій, які дали б можливість набагато більшій кількості громадян надавати свої коментарі щодо державної політики. 69


Аналіз е-участі Органам влади потрібно переосмислити те, як вони аналізують думку громадян, чи то спонтанну, чи затребувану. Зрештою, це питання культури та організації, яке не можна вирішити лише зверненням до технології. Втім, технології можуть бути допоміжним засобом для змін і допомогти впоратися зі складним завданням комплексного аналізу великих масивів неструктурованої інформації. Приміром, сама природа онлайнового дискусійного форуму придатна для контентаналізу. Ось деякі питання, що вимагають уваги: • Хто визначає критерії, за якими аналізують позиції громадян? • Як е-позиції можуть бути інкорпоровані у процес вироблення і прийняття рішень? • Як приймають рішення щодо важливості е-позицій громадян порівняно з позиціями, отриманими з інших джерел? • Як і якою мірою технології можуть допомогти у виявленні точок згоди та незгоди? • Чи можуть технології адекватно допомогти підсумувати і здійснити контентаналіз позицій громадян? Під час е-консультацій характерною ознакою дискусійних форумів (базованих на проблемі чи політиці) є те, що „теми” обговорень можна аналізувати без необхідності розшифровувати записи усних дискусій чи письмових коментарів. „Теми” обговорень, не перефразовані фасилітатором чи репортером, є очевидними, а дописи зафіксовано словами самих учасників. Це робить різноманітні методи аналізу більш здійсненними. Наприклад, дає змогу: • підсумувати зміст відповідей, виявити головні проблеми, що турбують учасників, рівень їхньої підтримки різних проектів, пропозицій щодо політики чи їхніх власних пропозицій щодо дій, які вони вважають за необхідне вжити для розв’язання порушених проблем; • проаналізувати якість обговорення (quality of deliberation) з точки зору того, як учасники роблять свої звернення, наприклад, як вони ідентифікують себе, як використовують заявлену ідентифікацію для обґрунтування своїх звернень і пропозицій, як підкріплюють свої аргументи, посилаючись на особисту інформацію або реагуючи на коментарі інших учасників. Контент-аналіз (content analysis), що охоплює кількісні і якісні методи, можна використовувати для підсумовування коментарів, зроблених на дискусійних форумах. Аналітики можуть оцінювати коментарі за кодовою схемою, з тим щоб класифікувати рівень підтримки, який міститься в коментарі (Krippendorf, 1980). Вільгельм (Wilhelm, 1999) у своєму аналізі політичних новинних груп використовує порівняно прості категорії контент-аналізу, для того щоб оцінити, наскільки обґрунтовані аргументи надають і шукають учасники на підтримку своїх пропозицій. Одна з підгруп категорій Вільгельма була застосована для аналізу кількох 70


прикладів е-консультацій (Whyte and Macintosh, 2001; Smith and Macintosh, 2001), а саме: • надання інформації (Provide) – коментар просто надає інформацію у формі фактів або точки зору; • пошук інформації (Seek) – коментар містить свідчення про пошук інформації у формі запитів чи відкритих запитань; • відповідь на інший коментар (Reply) – коментар є відповіддю на інший, розміщений раніше. Присвоєні коди є, звичайно, питанням інтерпретації, але якщо таке „кодування” становить частину завдання модератора дискусії, то воно принаймні має присвоюватися неупереджено. Є різноманітні добре відомі методи якісного аналізу, щоб визначити категорії для інтерпретації, наприклад, етнографічний контент-аналіз (Altheide, 1987) та обґрунтована теорія (grounded theory) (Strauss and Corbin, 1990). Обидві застосовують з метою інтерпретації великих масивів тексту для підготовки описових висновків. Аналіз „теми” може допомогти оцінити, в якій мірі певні теми викликали глибоку дискусію і таким чином оцінити якість обговорення. Кількість коментарів, наданих з кожної теми, середню і загальну кількість слів на тему, глибину теми (тобто кількість рівнів відповідей) та її довжину (тобто проміжок часу між першим і останнім коментарем) – все це можна дослідити. Такий підхід був застосований, наприклад, для аналізу е-консультацій з питань міського планування, описаному в доповіді Янковські (Jankowski et al, 1997). Відносна вага наведених кількісних показників дає можливість зрозуміти, які питання стимулювали учасників, а які викликали найбільший інтерес. Велика кількість коментарів щодо того чи іншого питання може також допомогти привернути увагу до потенційно важливих сфер, які вимагають обговорення.

Зворотний зв’язок Належний зворотний зв’язок щодо позицій громадян під час е-консультацій може сприяти загальному підвищенню прозорості, підзвітності та відкритості влади. Проте, як зазначалося раніше, є очевидний брак інформації про е-залучення, де чітко зазначалося б, яким чином результати такого залучення вплинули на процес вироблення і прийняття рішень та змінили результати ухвалення державної політики. Можливо, через те що органи влади сприймають вивчення езалучення як експеримент, вони не розуміють того, що мають використовувати ці експериментальні спроби для вдосконалення державної політики. Втім, потенційно це створює ще серйознішу проблему, зважаючи на те, що навіть під час традиційних консультацій важко знайти прямий зв’язок між позицією громадян і результатом ухвалення рішень щодо державної політики. Частково це відбува71


ється через досі неналежну увагу до питання оцінювання консультацій, проведених за допомогою традиційних чи онлайнових інструментів. У доповіді „Інновації щодо участі громадян у справах урядування” (Innovations in Citizens Participation in Government, UK Parliament, 2001, с. 9) визнається: „Непростим завданням було оцінити, наскільки консультації фактично змінили результати. Було лише декілька приладів радикальних змін у державній політиці”. У цьому розділі висвітлено декілька загальних критеріїв оцінки позиції громадян, які виробники політики можуть вважати придатними для аналізу е-консультацій та надання зворотного зв’язку громадянам.

Тематичний блок 9.1. Австралія: виклики для органів влади Агенції е-демократії можуть охопити широкий діапазон поглядів на питання державної політики. Втім, тут постають декілька викликів, з якими треба вміти ефективно впоратися. • Як інтегрувати онлайнове залучення громадян з існуючими інструментами консультацій? Зокрема, постає питання про те, чи ця форма консультацій справді охоплює та використовується ширшою аудиторією, чи вона лише пропонує інший спосіб участі в обговоренні тим самим громадянам і групам. • Як управляти очікуваннями громадян та забезпечувати належний зворотний зв’язок? Має бути дієвий механізм забезпечення того, щоб громадяни мали чітке уявлення, чого вони можуть очікувати у вигляді зворотного зв’язку від влади щодо їх позиції і якою мірою ця позиція буде врахована при виробленні державної політики. • Як управляти імовірно ширшим діапазоном висловлених громадянами поглядів? Тут є три питання: – Як справедливо врахувати велике розмаїття поглядів, коли діапазон можливих результатів обмежений урядовою політикою та бюджетними та операційними імперативами? – Хоч яким би був результат консультацій, завжди будуть громадяни чи групи громадян, для яких цей результат буде несприйнятним. Щоб стримати нереалістичні очікування, важливо це розуміти з самого початку. – Об’єм інформації. Тиск на наявні людські ресурси завдяки збільшеним можливостям онлайнового трафіка може вплинути на здатність органів влади ефективно враховувати всі погляди та управляти очікуваннями громадян.

72


Виклик № 3 – забезпечення послідовності Виклик полягає в тому, щоб спрямувати потенціал ІКТ не тільки для онлайнового залучення громадян, а й для аналізу отриманих від них відгуків та забезпечення зворотного зв’язку. Ця інформація має бути ефективно задіяна при виробленні політики, а влада повинна керуватися цілісним поглядом на процес вироблення політики, забезпечуючи послідовність упродовж цього процесу.

10. Оцінювання е-залучення Відповідно до керівного принципу ОЕСР № 9 щодо „оцінювання” (ОЕСР, 2001, с. 15): „Органи влади повинні мати інструменти, інформацію та здатність оцінювати свою діяльність з надання інформації, проведення консультацій та залучення громадян, для того щоб адаптуватися до нових вимог і змінюваного середовища вироблення політики”. У цьому розділі розглядається питання, як оцінювати е-залучення, пам’ятаючи про брак комплексних підходів до оцінювання участі у виробленні політики загалом. При цьому завжди виникає важливе запитання: з чиєї точки зору оцінювати – влади чи громадян? Органи влади дедалі більше використовують ІКТ для підтримки процесів вироблення політики. На багатьох урядових веб-сайтах з’являються електронна пошта, онлайнові дискусійні форуми та дошки оголошень, а також заяви про те, що влада тепер має набагато кращий зв’язок з громадянами, що вона дослухається до їхньої думки і враховує пропозиції. Проте на даний момент ці заяви не є обґрунтованими. Взаємозв’язки між розвитком технологій, соціальним залученням та участю у демократичному процесі систематично і всебічно ще не досліджені, хоча влада про це часто заявляє. Ось деякі ключові запитання, на які слід знайти відповіді під час оцінювання: • Якою мірою та в який спосіб ІКТ можуть зробити інформацію щодо політики більш доступною і зрозумілою для громадян? • Чи сприяють ІКТ більшій відкритості та підзвітності процесу вироблення політики? • Чи будуть ІКТ заохочувати і допомагати громадськості брати участь та спрощувати процес консультацій? • Як ІКТ можуть підвищити рівень участі соціально вилучених груп громадян?

Визначення цілей Зростає потреба в більш детальному вивченні питання, чи досягають системи електронного залучення поставлених цілей. Які саме цілі слід поставити? І з чиєї точки зору проводити оцінювання – влади, громадян чи тих і тих? 73


Для того щоб проводити оцінювання, передовсім необхідно розуміти загальну мету е-залучення. У попередніх розділах цієї доповіді (див. розділ 2) було запропоновано низку цілей е-залучення, що може слугувати основою для оцінювання: 1. Охоплення і залучення ширшої аудиторії. Тут можна оцінювати зручність у користуванні та прийнятний дизайн сайту для е-консультацій. Проте на відповідність інструмента його призначенню можуть впливати й інші критерії, крім зручності. 2. Надання релевантної інформації. Можна проаналізувати використання учасниками інформації, яка є доступною в режимі онлайн, для того щоб визначити, наскільки вона була релевантною. 3. Створення можливостей для більш широких консультацій та підтримка глибоких обговорень, що може оцінюватися за допомогою контент-аналізу та аналізу теми в консультаційних дискусійних форумах. 4. Аналіз отриманих від громадян пропозицій. Можна більш ефективно провести аналіз того, що люди говорили під час консультацій, оскільки відповіді отримані в електронній формі (отже, їх не треба стенографувати), а відповіді на закриті запитання також можна проаналізувати за допомогою певних способів. 5. Надання релевантного і адекватного зворотного зв’язку громадянам – оцінюється надання інформації щодо проведення та впливу е-консультацій. 6. Моніторинг та оцінювання, а також інформування про результати та їх використання для вдосконалення процесу. Однак простота у користуванні – це не лише вузьке питання забезпечити, щоб досягти вимог поставленої цілі, воно пов’язано з іншими вимірами залучення. Дизайн має враховувати розмаїття цільових груп, які є очікуваними користувачами. Він також має враховувати питання довіри та конфіденційності, зважаючи на той факт, що користувачів запрошують поділитися своїми думками з політичних питань, які їх безпосередньо зачіпають, з тими, кого вони, можливо, ніколи не знали, залежно від контексту реального життя, в якому веб-сайт буде використовуватися.

Три точки зору щодо оцінювання Уайт і Макінтош (Whyte and Macintosh, 2002) стверджують, що для того, щоб оцінити, наскільки дієвими є е-консультації в залученні широкої аудиторії та сприянні обговоренню таким чином, щоб інформувати та впливати на процес вироблення політики, слід розробити аналітичні рамки, які враховували б три точки зору, що перетинаються, – політичну, технічну і соціальну. • Політична точка зору: чи відповідає процес е-консультацій рекомендаціям кращих практик щодо проведення консультацій, виданих урядом, і чи задоволені процесом стейкхолдери? 74


Технічна точка зору: якою мірою дизайн ІКТ безпосередньо впливає на результати е-консультацій? При проектуванні е-консультацій потрібно враховувати технічні навички, цільову аудиторію та місце проживання учасників. За відправну точку беруться встановлені рамки оцінювання з погляду розробників програмного забезпечення та фахівців інформаційних систем і оцінюються такі параметри, як зручність користування і доступність. Соціальна точка зору: чи відповідали думки громадян темі обговорення і чи надані коментарі обговорювалися та підтримувалися (або не підтримувалися) іншими учасниками? З цієї точки зору нас цікавить, якою мірою соціальні умови учасників консультацій впливають на комунікативні навички громадян, на їхню здатність вносити пропозиції, а також на результати консультацій.

Тематичний блок 10.1. Німеччина: оцінювання громадських консультацій з питань планування використання земельних ділянок у містах Це приклад застосування Інтернету для е-консультацій з питань планування використання земельних ділянок у місті Есслінген на півдні Німеччини (www.esslingen.de). Проект реалізовувався в рамках національного конкурсу Media@Komm, що його проводило Федеральне Міністерство економічних справ з метою заохочення та підтримки е-урядування та проектів е-демократії. Упродовж чотирьох тижнів з травня по червень 2001 року місцева рада проводила еконсультації, завдяки яким громадяни могли отримати інформацію про дискусійний зонінговий проект, в режимі онлайн обговорити проблеми та надати пропозиції стосовно запланованого будівельного майданчика. Оцінювання всього процесу здійснено з особливою увагою до трьох аспектів: релевантність, програмне забезпечення та модерація. Обговорення теми відбулося на високому рівні, більшості учасників сподобалися якості Інтернету як інструмента для участі, а от налагодження діалогу між громадянами та місцевими політиками виявилося складнішим завданням, оскільки саме політики не дуже прагнули залучатися до діалогу. Див.: www.wz-berlin.de/nu/pdf/ii01_308.pdf

Таблиця 1 пропонує запитання, які потрібно більш чи менш детально розглянути з „політичної”, „технічної” і „соціальної” точок зору під час проведення оцінювання.

75


Таблиця 1. Запитання для оцінювання онлайнового залучення Запитання для оцінювання

Підготовчі дії

1. Чи відповідав процес • Запитайте стейкхолдерів, чи задоволені вони процесом. е-консультацій найкращим • Визначте, чи наявні адекватні ресурси для проведення практикам? консультацій. • Перевірте, чи процес відповідав рекомендаціям найкращих практик. • Визначте, чи відповідав обраний онлайновий інструмент потребам консультацій. 2. Чи були чітко сформульо- • Запитайте стейкхолдерів, чи розуміють вони, про що їх вані цілі консультацій і те, що запитують. очікується від громадян? • Визначте, чи є відповіді учасників адекватними. 3. Чи охопили консультації • Оцініть адекватність пропагування е-консультацій. цільову аудиторію? • Визначте, хто є їх потенційними учасниками з точки зору демографічних і географічних характеристик. 4. Чи була надана інформа- • Визначте, наскільки надана інформація є легкодоступція відповідною і релевантною для учасників. ною? • Оцініть, чи базувалися відповіді учасників саме на цій інформації. 5. Чи були відповіді поінфо- • Оцініть, якою мірою відповіді стосувалися питання, що рмованими і адекватними? виносилося для консультацій. • Визначте, чи були доступними для учасників відповіді інших. • Класифікуйте відповіді за такими параметрами: чи вони надають інформацію, чи порушують питання, чи містять пропозиції. • Оцініть, якою мірою надані відповіді кореспондуються між собою. 6. Чи був забезпечений зво- • Перевірте, чи давали представники влади відповіді на ротний зв’язок під час і пісзапитання учасників під час консультацій. ля консультацій? • Оцініть, чи був зворотний зв’язок від влади адекватним. 7. Чи відбувся вплив на зміст • Перевірте, наскільки можливою є зміна політики, враполітики? ховуючи те, на якому етапі прийняття рішень відбувалися консультації. • Оцініть, якою мірою відповіді учасників знайшли відображення у переглянутій чи заново сформульованій політиці.

76


Питання для оцінювання легко сформулювати на такому загальному рівні, а от на практичному рівні оцінювання стикається з взаємозалежностями між дизайном систем, впровадженням політики та щоденними політичними реаліями і практикою спілкування між громадянами та урядовими структурами в усій їх складності. Особливо складним дослідницьким питанням при оцінюванні є таке: чи відбувся вплив на зміст політики? Загальноприйняті рамки для оцінювання інформування, консультацій та участі громадян у виробленні політики – чи то онлайн, чи оффлайн – ще не розроблені. Перший крок у цьому напрямі зробила Експретна група ОЕСР з питань відносин влади з громадянами та громадянським суспільством у 2002 році, коли підготувала збірку експертних досліджень та прикладів з поточної практики оцінювання у країнах – членах ОЕСР (видання готується).

Виклик № 4 – проведення оцінювання Виклик полягає в тому, щоб розробити належні методи та інструменти для оцінювання переваг від застосування ІКТ з метою залучення громадян до процесу вироблення політики.

11. Формування готовності до е-залучення на всіх рівнях Відповідно до керівного принципу ОЕСР № 1 щодо „готовності” (ОЕСР, 2001, с. 15): „Лідерство та серйозна готовність до інформування, консультацій і активної участі громадян у виробленні політики необхідні на всіх рівнях – серед політиків, вищих керівників та державних службовців”. У цьому розділі розглядається, яким чином виробники політики в національних органах влади можуть сформувати спроможність і готовність, скориставшись нагодою навчитися на прикладі пілотних проектів, що реалізуються в парламентах та інших органах влади.

Вчитися на досвіді місцевих органі влади На місцевому рівні влади проводиться багато інноваційної роботи, якою варто скористатися і центральним органам влади. Зростає число прикладів, коли органи місцевої влади залучаються до проведення інноваційних пілотних проектів з е-демократії. Наприклад, багато напрацювань з е-демократії у Швеції досі зосереджені на місцевому рівні. Ось декілька прикладів того, як органи влади розробили системи е-залучення, за допомогою яких громадяни мають можливість висловлювати свої думки з різних питань на веб-сайті місцевого органу влади. Усі муніципаліте77


ти Швеції, навіть невеликі, з населенням близько 3000 осіб, мають свої веб-сайти. Починаючи з 1999 року, 15% муніципалітетів мають онлайнові дискусійні форуми. Велике число форумів дало можливість громадянам встановлювати порядок денний дискусій. Деякі міста присвячують форуми конкретним питанням, наприклад, шкільної освіти. Є декілька причин, чому е-демократія у Швеції зосереджена на місцевому рівні: • Шведські муніципалітети є відносно самостійними, що дає місцевим політикам важливу арену. • Більшість експериментів досі проводилися в маленьких містах (з числом мешканців трохи більше 25 000) або в окремих районах більших міст, наприклад Стокгольма, де міські райони мають певну автономію. • Експерименти з певним рівнем інновацій легше починати в менших містах, де демократичні процеси менш заформалізовані порівняно з великими містами, а надто з національним рівнем. • При плануванні обов’язково слід представити плани і дати можливість громадянам зробити свої висновки. У цій сфері також було проведено кілька експериментів з місцевою демократією за підтримки ІКТ. Інші країни – члени ОЕСР вказали на ті самі причини, чому пілотні проекти з е-демократії реалізуються переважно на місцевому рівні.

Тематичний блок 11.1. Німеччина: конкурс „Е-спільнота-2002” Коли відкривали конкурс „Е-спільнота”, федеральний міністр Німеччини з внутрішніх справ Отто Шилі сказав: „Цим конкурсом ми хочемо заохотити місцеві органи влади, міста та округи скористатися тими можливостями, які дає Інтернет, шляхом запровадження творчих проектів з метою оновлення демократії”. Цією новою винагородою Федеральне міністерство внутрішніх справ пропагуватиме муніципальні концепції щодо демократії участі. Приз у сумі Ђ 100 000 дасть можливість німецьким містам, округам і муніципалітетам впроваджувати проекти з е-демократії. Кінцевим терміном подання проектних пропозицій було визначено 31 жовтня 2002 року, а приз мали отримати у грудні 2002 року три органи місцевої влади. Приз „Е-спільнота” має бути використаний на реалізацію поданої проектної пропозиції. Досвід, набутий під час впровадження проектів, стане в нагоді й іншим адміністраціям, що реалізують проекти у сфері е-демократії.

Тематичний блок 11.2. Нідерланди: е-громадяни в Амстердамі У рамках однорічного експериментального проекту задіяні райони міста, що мають змогу спостерігати за діями один одного і вчитися на своїх та чужих помилках. 78


Проект зосереджується передусім на інтерактивному виробленні політики, а не на ідеологічних дискусіях з цього питання. Його перший пріоритет – дослідити потенційну роль Інтернету у формуванні процесів вироблення державної політики та вплив на стосунки між громадянами, державними службовцями та управлінцями. Проект впроваджено в Амстердамі на рівні районів міста Slotervaart і Noord, а також на рівні громади Westerstaatsman. Див.: www.eburgers.amsterdam.nl/index.htm

Тематичний блок 11.3. Швеція: муніципальна мережа громад Больнеса Больнес – мале місто з населенням 25 000 осіб у центрі Швеції, на відстані близько 250 км від Стокгольма. Тут розглядають діяльність щодо е-залучення не як проекти, а як частину повсякденної діяльності, навіть якщо певні заходи фінансуються із спеціальних фондів зовнішніх проектів. Больнес має план щодо досягнення того, що вони називають демократією участі, яка також передбачає плани запровадження електронного голосування та громадських дискусій. Міський веб-сайт містить досить багато інформації стосовно і послуг, і політичних питань. Заходів щодо е-залучення є декілька: • Громадяни можуть надсилати електронні повідомлення двом муніципальним комісарам з гарантією отримати відповідь протягом тижня. • Онлайновий форум містить рубрики для дискусій з кількох визначених питань. • Засідання міської ради транслюються наживо на веб-сайті, і громадяни можуть направити свої звернення електронною поштою під час перерви в засіданні та отримати відповідь після перерви. Провідниками діяльності щодо е-залучення виступають муніципальні комісари, саме вони є активними політиками на дискусійних форумах. Деякі дискусії привернули „велику кількість учасників”, що означає кілька сотень людей, наприклад, дебати про те, чи варто відновлювати історичний будинок, що згорів. Стосовно цього питання протягом місяця надійшло 500 повідомлень. Проте не всі дискусії мають таку популярність, скажімо, дискусія про податки закінчилася безрезультатно. Див.: www.bollnas.se

Тематичний блок 11.4. Швеція: громадська рада Ельвшьо та інші інструменти Ельвшьо – округ міста Стокгольма з певним рівнем незалежності, а склад тамтешньої районної ради відображає політичне представництво мерії Сток-

79


гольма. Провідниками зусиль щодо впровадження е-демократії в Ельвшьо були державні службовці. Ідеї та дизайн ініціювала адміністрація. Політики підтримували цю діяльність з самого початку, але не брали активної участі як лідери протягом перших років. Проте, починаючи з літа 2001 року, група політиків, які представляли всі партії, була створена для просування питань демократії. Вебсторінка Ельвшьо „е-демократія” має три основні рубрики: • Громадська рада (Medborgarpanelen), створена весною 2000 року, налічує 500 членів, вибраних представляти населення за віковими категоріями, статтю та місцем проживання. • Агора (Medborgartorget) – дискусійний форум для обговорення кількох попередньо визначених тем, таких як догляд за літніми людьми, демократія, шкільна освіта та охорона довкілля. Діяльність різних груп варіюється залежно від того, наскільки „гарячою” є тема. • Пропозиції громадян (Medborgarfцrslaget). Мешканці Ельвшьо мають змогу робити пропозиції районному комітету електронною поштою або в будь-який інший спосіб. Громадяни можуть ініціювати представлення своїх пропозицій комітетові особисто. Втім, тут виникло кілька проблем. Одна з них – те, що представництво в раді поступово зменшується. Виявилося, що зібрати раду потребує неабияких коштів, тож район щоразу несе значні витрати. Діяльність щодо е-демократії розпочинали державні службовці, але потім, коли вона набула популярності, стала потрібна більш віддана підтримка і залучення політиків. Також виникла потреба оцінювати е-діяльність порівняно з іншими каналами комунікації. З політичної точки зору, бентежило те, що політичні партії не відіграють важливої ролі у розвитку на місцевому рівні. Є невелика група активних політиків, але мало залучені партійні організації. Див.: www.Дlvsjц.se

Тематичний блок 11.5. Італія: муніципалітет Болоньї Муніципалітет Болоньї є лідером у наданні суспільних послуг в режимі онлайн та інноваційних послуг громадянам. Проект у сфері е-демократії www.comune.bologna.it/comune/istituti/index.html народився з потреби пошуку нових шляхів поліпшення відносин між громадянами та адміністрацією, з тим щоб громадяни мали змогу активну участь у прийнятті рішень, що впливають на повсякденне життя міста, у середовищі адміністративної прозорості та відкритого обміну інформацією. Мета проекту – публікувати адміністративні акти, що мають особливе значення, на спеціальному веб-сайті Iperbole, для того щоб вивчати громадську думку щодо цих актів і таким чином відкривати новий простір для ідей, запитань і пропозицій. Такі нормативні документи, як правило, є обсяжними, складними, написаними бюрократичною мовою, яку не завжди легко 80


зрозуміти. Тому кожний текст супроводжується стислою анотацією, викладеною доступною мовою, прочитавши яку, громадяни можуть вирішити, чи варто їм читати довший документ, для того щоб потім надіслати коментарі на запропоновану тему до спеціальної рубрики на сайті. З думками громадян можуть ознайомитися всі, внутрішні і зовнішні, користувачі веб-сайту Iperbole на спеціальних сторінках, відведених для кожного нормативного акта. Див.: www.comune.bologna.it

Тематичний блок 11.6. Швеція: Шіста і проект Сybervote У лютому 2002 року в Шісті, окрузі міста Стокгольма, розпочали проект „е-парламент Шісти” – спробу створити більш широкий постійний онлайновий форум, який міг би функціонувати як своєрідна громадська рада, тобто щоб громадяни-члени брали участь в обговоренні питань місцевого розвитку на регулярній основі. Е-парламент – це один із заходів у рамках проекту Cybervote, метою якого є розроблення і застосування безпечних технологій голосування і водночас створення певного тиску на процес зміни законодавства у країнах – членах ЄС у напрямі запровадження електронного голосування. Проект вивчає зміни, які необхідно внести до законодавства, щоб з часом досягти однакових процедур голосування в усіх країнах – членах ЄС. Систему Cybervote протягом 2003 року випробувано на місцевих дільницях, що охоплюють близько 3000 виборців, у Німеччині, Франції та Швеції. Проект ґрунтується на переконанні, що застосування електронного голосування допоможе вдосконалити демократичні процеси шляхом підвищення рівня участі у виборах та опитуваннях громадської думки. Див.: www.kista.stockholm.se

Тематичний блок 11.7. Італія: депозитарій кращих практик Сайт www.cittadigitali.it створено з метою забезпечення ширшого висвітлення новітніх інноваційних процесів, що запроваджуються в так званих „цифрових містах”, для того щоб допомогти у просуванні, плануванні та менеджменті онлайнових послуг, які пропонують місцеві адміністрації через громадські та суспільні мережі. Цей сайт призначений для збирання кращих практик інноваційного використання технологій місцевими адміністраціями, щоб допомогти в поширенні інформації та застосуванні нових методологій. Він розрахований на промоутерів і менеджерів місцевих онлайнових служб, державних службовців, вебмастерів, різних організацій у сфері державного управління, а також екс81


пертів, дослідників і журналістів. Сайт використовує інтерактивну базу даних і моноспрямований список розсилки для публікації дослідницьких статей і документів. Цей ресурс розроблено відповідно до директив консорціуму World Wide Web, тобто таким чином, щоб він був доступним для більшості типів браузерів, з повільним з’єднанням та інструментами, що дозволяють альтернативне сприйняття змісту, як, приміром, вокальні браузери для сліпих. Сайт збирає інформацію на різні теми, надає оперативні новини з технологічних, економічних та юридичних питань і дає можливість брати участь в обговоренні всім користувачам. Див.: www.cittadigitali.it

Досвід національних парламентів Що стосується парламентів, то ми вже описували досвід веб-трансляцій для поширення інформації в шотландському парламенті та певну роботу, започатковану в цьому напрямі Конгресом США. Парламенти інших країн – членів ОЕСР також запустили інноваційні програми для підвищення рівня доступу громадян до інформації та розширення можливостей участі через використання нових ІКТ (див.: OECD, 2000a). Залишається відкритим запитання: якою має бути роль депутатів та урядовців в ініціативах щодо е-залучення? Особливо важливо чітко окреслити роль урядовців у процесі е-консультацій. Вони повинні розуміти, чи мають вони відповідати на всі запитання, поставлені під час онлайнових е-консультацій, і чи слід реагувати на будь-які непорозуміння, що містяться в коментарях громадян. У Канаді Центр інтегрованого урядування (Centre for Collaborative Government) та Міністерство канадської спадщини (Department of Canadian Heritage) спільно працюють над вивченням ключових питань і припущень, пов’язаних з тим, як зробити урядовців і депутатів учасниками е-консультацій. Вони розробили і апробували концепцію Цифрової палати громад (Digital Commons) – місця, де канадці можуть відкрито обговорювати, дебатувати та ділитися наболілими питаннями, своїм досвідом в електронному режимі на відкритому форумі. Важливим результатом цієї пілотної програми стало зміцнення стосунків між депутатами і громадянами. Оцінювання програми показало, що хоч більшість її учасників погодилися з тим, що влада має продовжувати підтримку ініціатив езалучення, думки розійшлися щодо ролі депутатів і державних службовців у такому онлайновому діалозі. Виявилося, що державні службовці мають відігравати іншу роль, ніж депутати, тому що вони є працівниками виконавчої влади, а отже, обмежені у своїх висловлюваннях. З іншого боку, представники народу можуть брати участь і вільно висловлювати свою позицію з цілої низки питань. Екзіт-інтерв’ю з депутатами, задіяними у проекті, показали, що вони менш оптимістично налаштовані і занепокоєні відсутністю якоїсь вигоди для себе та своїх виборців, а також часом, витраченим на участь, зважаючи на щільний графік роботи. 82


Тематичний блок 11.8. Канада: пілотний проект е-демократії – Цифрова палата громад У проекті Цифрова палата громад (Digital Commons) – двомовному дискусійному форумі, на якому була застосована базована на скаргах модерація, взяли участь 35 франко- та англомовних студентів з університетів по всій Канаді, 6 вищих державних службовців та 3 члени парламенту. Проект функціонував упродовж трьох тижнів, за цей час відбулися два обговорення: „Роль уряду як учасника онлайнових дискусій” та „Який шлях є канадським?”. Під час пілотного проекту державні службовці зробили найменший внесок в обговорення чи то через невпевненість у своїй ролі на форумі, чи то через брак навичок комп’ютерної грамотності. Студенти брали участь кожний по-своєму. Один з трьох парламентаріїв був дуже активним в усіх темах обговорення, інші двоє – менш активними. Потрібно вивчити досвід місцевих органів влади та парламентів, щоб чітко охарактеризувати їх основні ініціативи е-залучення і розглянути, як національні уряди можуть опертися на цей досвід та доповнити ці ініціативи. Глобальне знайомство з тим, що відбувається в інших країнах, має допомогти виявити кращі практики е-залучення, сприяти більшій готовності до них та заохочувати інших до запровадження нових технологій.

Виклик № 5 – питання готовності Виклик для влади полягає в тому, що необхідно адаптувати структури і процедури таким чином, щоб результати онлайнових консультацій дійсно аналізувалися, поширювалися і використовувалися. Цю готовність слід широко проголошувати, демонструвати на практиці та регулярно підтверджувати. Для формування такої готовності та спроможності можна скористатися досвідом місцевої влади, парламентів та інших країн.

12. Виклики майбутнього Багато викликів майбутнього матимуть не суто технологічний характер, а радше стосуватимуться соціально-економічних проблем. Необхідно розробляти рамкові засади, які підтримували б сприйняття систем е-залучення, для того щоб подолати організаційні та культурні бар’єри, пов’язані з упровадженням нових методів роботи. Система е-залучення передбачає коло стейкхолдерів, яких слід ознайомити з новими процесами і технологіями. До стейкхолдерів належать депутати, урядов83


ці, відповідальні за впровадження державної політики, виробники політики, представники бізнесу, громадських організацій та об’єднань і громадяни. Зважаючи на такий різноманітний спектр стейкхолдерів та складну природу урядування, необхідно дивитися далі, за звичайні організаційні та культурні бар’єри, і звертати особливу увагу на питання конфіденційності та довіри. Раніше ми окреслили п’ять основних викликів, а в цьому розділі розглянемо їх детальніше.

Виклик № 1 – проблема масштабу Фішкін (Fishkin, 1995, с. 80) стверджує, що неможливо організувати активне залучення громадян у приміщенні міської ради, що опікується місцевими проблемами, і трансформувати його результати в зал національного парламенту – „кімнату, де мільйони створюють умови для раціонального неуцтва”. У такій ситуації думка окремого громадянина навряд чи справить бодай якийсь вплив на результат. Він доходить висновку, що „це просто ще одна нагода для громадян відчути себе загубленими в політичних реаліях масового суспільства”.

Точка зору громадян Один з методів подолати таку втрату ідентичності – розробити технологію для підтримки окремого громадянина, залучити його до активної участі, забезпечивши електронними засобами пошуку тих, хто поділяє його або має схожу точку зору, яку далі можна розвивати. Необхідно перепроектувати чати та дискусійні форуми таким чином, щоб перетворити їх на віртуальні публічні простори, де індивідуальний голос стає (публічним) голосом громадськості. Деякі країни – члени ОЕСР вже розробили інструменти, не базовані на ІКТ, для підтримки консультацій у громадах.

Точка зору влади З позиції влади, виклик полягає в тому, як слухати і реагувати на голос кожного громадянина. Виклик серйозний навіть на місцевому рівні. Наприклад, як органи влади Великого Лондона можуть залучити більше 7 мільйонів лондонців до вироблення політики? Просування онлайнових спільнот і розроблення інструментів е-залучення для підтримки цих спільнот може бути одним із кроків у цьому напрямі, як показано на рис. 2.

84


Влада

Влада залучення

реагування

Онлайн спільноти зворотний зв’язок

залучення Спільнота 1 аналіз

реагування зворотний зв’язок

Окремі громадяни

залучення Спільнота 2 аналіз

реагування зворотний зв’язок

Окремі громадяни

залучення Спільнота 3 аналіз

реагування зворотний зв’язок

Окремі громадяни

Рисунок 2. Створення онлайн-спільнот Необхідно створити мапу очікувань стосовно е-залучення серед усіх спільнот у країнах – членах ОЕСР і встановити вимоги до дизайну інструментів е-залучення на основі різноманітних потреб різних типів спільнот.

Виклик № 2 – розвиток спроможності та активної громадянської позиції Аналітики (наприклад, Hagen, 2000) стверджують, що громадська освіта допомагає оживити публічний дискурс і таким чином підвищити рівень участі громадян у демократичних процесах. Втім, визначення громадської освіти залишається відкритим для обговорення. Громадська освіта для демократії, згідно з Барбером (Barber, 1984), може приймати, принаймні, три конкретні форми. Перша – це формальна освіта громадян з питань конституційного устрою держави, правової системи та політичної практики, яка, на думку автора, є найменш корисною для розбудови потужної 85


демократії. Друга – суспільна діяльність у приватній сфері, серцевиною якої є обговорення місцевих проблем, але тут автора турбує вузька спрямованість такої діяльності і те, що вона не поширюється на проблеми національного масштабу. Остання форма – це сама політика участі, яка, як стверджує Барбер, є єдиною цілком успішною формою громадської освіти для демократії. „Політично конструктивний вплив участі не раз відмічали, відколи спочатку Руссо, а потім Мілл і де Токвілль висунули тезу про те, що демократії краще навчати на практиці” (Barber, 1984, с. 235). ІКТ як засіб підвищення рівня залучення громадян створює і виклики, і додаткові можливості для громадської освіти через практичну участь.

Розвиток навичок громадського обговорення Багато експертів наголошують на необхідності громадських обговорень, тобто на важливості ознайомитися з аргументами протилежної позиції перед тим, як приймати рішення. Виклик полягає в тому, як спрямувати ІКТ на те, щоб вони заохочували громадян конструктивно розмірковувати про суспільні справи, слухати, залучатися, пропонувати аргументи і контраргументи, а не просто ставити запитання. Це вказує на потребу в адекватній і зрозумілій інформації та можливості обговорювати проблеми за допомогою таких інструментів, як керовані дискусійні форуми нового покоління. Викликом також є залучення молоді. Дизайн систем е-залучення є вкрай важливим для успішного залучення молодих людей, а також для їх просвіти з питань демократичного вироблення рішень. Молодь швидко звикає використовувати технології для простого „натиску на кнопку” при опитуванні громадської думки, участі в чатах для несерйозного спілкування з віртуальними друзями, розміщення разових повідомлень на дошках оголошень, замість того щоб залучатися до серйозних суспільних дискусій. Виклик полягає в тому, щоб розробити технології з таким дизайном, який підтримував би обмін думками та сприяв отриманню відгуків від молодих людей, що свідчитиме про те, що вони дослухаються до аргументів і можуть їх осмислювати у своїх коментарях.

Онлайнові інструменти для громадської освіти Базовані на ІКТ інструменти можуть розроблятися для підтримки формування активної громадянської позиції. Такі інструменти нададуть молодим людям можливість і випробовувати, і зрозуміти процес колективного прийняття рішень. Колективне прийняття рішень можна розглядати як комбінацію процесів, завдяки яким виробляється державна політика на основі позиції багатьох громадян. Молодим людям потрібно опанувати і зрозуміти ці процеси. Їм особливо необхідно відчути і зрозуміти: • як громадяни формулюють свою особисту точку зору; 86


як громадяни висловлюють свою особисту точку зору в рамках демократичного устрою, щоб знайти групу підтримки; • як громадяни сприймають і враховують точку зору інших людей; • як колективний/демократичний інститут узагальнює всі точки зору. Потрібні такі інструменти е-залучення, які надають молоді можливість зрозуміти процес колективного прийняття рішень і брати в ньому участь, а також сформувати активну громадянську позицію.

Виклик № 3 – забезпечення послідовності Найзагальнішим викликом є те, що влада повинна мати цілісний підхід до життєвого циклу вироблення політики і відкрито впроваджувати процедури залучення громадян на основі ІКТ у процеси інформування, консультацій, участі, аналізу, зворотного зв’язку та оцінювання. Внесок знань на кожному етапі вироблення політики має бути відповідним чином використаний на всіх інших етапах процесу, з тим щоб краще сформулювати державну політику і краще інформувати громадян. Для того щоб максимально скористатися з колективного досвіду громадян, слід розглядати процес вироблення політики загалом, а не окремі його аспекти. Викликом є не саме е-залучення, а забезпечення е-аналізу та е-зворотного зв’язку.

Менеджмент знань Як зазначалося вище, з точки зору технологій, вироблення політики є „великою проблемою”, що передбачає великий обсяг знань, який треба зробити доступним у різних форматах на кожному етапі життєвого циклу політики. Це означає, що потрібні знання з багатьох різних джерел – від виробників політики, від урядовців, відповідальних за реалізацію політики, депутатів, підприємців, ОГС та окремих громадян. Усі ці знання слід моделювати та інкорпорувати у процес вироблення політики. Для того щоб максимізувати вигоди від позиції громадян на всіх етапах процесу вироблення політики, слід визначити, яким чином менеджмент знань, методи інтегрованої роботи за комп’ютерної підтримки (Computer Supported Collaborative Work – CSCW) та інтегрованої аргументації за комп’ютерної підтримки (Computer Supported Collaborative Argumentation – CSCA) можуть підтримати життєвий цикл вироблення політики. Прикладом науково-дослідного проекту, фінансованого ЄС, що передбачає створення інфраструктури менеджменту знань для вироблення політики, є проект „E-power”. Цей проект базований у Нідерландах з вебсайтом www.lri.jur.uva.nl/ research/epower.html. Одним з практичних результатів проекту буде узгоджений глосарій у сфері нормотворчої діяльності та законодавства. Єдиний спільний глосарій є необхідним і в галузі вироблення політики для спрощення проектування та розроблення інтегрованих інструментів ІКТ. 87


Створення єдиного глосарію Для полегшення комунікації між стейкхолдерами (див. рис. 3), а також між базованими на ІКТ системами необхідно розробити єдиний глосарій з питань вироблення політики. Викликом є здатність ділитися знаннями упродовж процесу вироблення політики. Зліва на рис. 3 представлено етапи життєвого циклу вироблення політики, а справа – різні стейкхолдери, залучені до цього процесу. Одного чи більше з цих стейкхолдерів залучають через інформування або заохочення до коментарів, або через надання коментарів до кожного етапу процесу політики. Для того щоб вони могли „зрозуміти” один одного та допомогти технологам, задіяним у створенні відповідних підтримуючих платформ, необхідно розробити формальний, узгоджений, сприйнятий усіма глосарій (онтологію) термінів вироблення державної політики. Таку роботу певною мірою здійснюють кілька національних парламентів під егідою Європарламенту. Проект називається ParlML – єдиний глосарій парламентських термінів, ініційований Робочою групою Європарламенту з питань інформації та менеджменту документації. Одним з головних завдань проекту є забезпечення комунікації між комп’ютерними системами у спосіб, незалежний від індивідуальних системних технологій, інформаційних платформ та доменів. 1. Визначення порядку

5. Моніторинг

2. Аналіз Життєвий цикл вироблення політики

4. Впровадження

Виробники політики Обрані представники влади Державні посадовці Представники бізнесу Представники ОГС Громадяни

3. Формулювання

Рисунок 3. Життєвий цикл політики: основні етапи і стейкхолдери 88


Виклик № 4 – проведення оцінювання е-залучення Як можна оцінити вигоди і впливи технологій, що застосовуються у процесі вироблення політики? У міру того, як влада дедалі більше підтримує розвиток ІКТ для залучення громадян до прийняття державних рішень, водночас зростає потреба оцінити, чи відповідає таке електронне залучення цілям громадян і влади. Яким чином можна виміряти цей вплив і що саме вимірювати? На даний час явно бракує усталених рамок щодо того, як оцінювати і вимірювати вплив систем е-залучення. Важко оцінити вплив цих систем на вироблення політики в окремо взятому контексті. Певною мірою, судження про їх вплив на діяльність влади має бути зроблено у контексті впливу та успішності оффлайнових інструментів залучення. Необхідні емпіричні дослідження для оцінювання езалучення та усвідомлення того, що було чи не було досягнуто. Потрібно зрозуміти, як оцінювати вигоди та впливи прикладних технологій на процес вироблення політики. Одним із завдань дослідження Коулмана і Готце (2001, с. 20) було вивчення того, які зміни слід здійснити представникам влади та виробникам політики, щоб адаптувати свої практики, ідучи назустріч активній та об’єднаній громадськості. Автори відкрито зазначають: „Органам влади не слід запроваджувати онлайнові консультації як популістський трюк; вони мають бути серйозно налаштовані на інтегрування зібраних даних у процес політики та чутливо реагувати на думки громадян”.

Брак інструментів для оцінювання залучення громадськості онлайн і оффлайн Попри те, що були зроблені вагомі фінансові інвестиції у розвиток оффлайнових та онлайнових інструментів залучення, на сьогодні бракує відповідних інвестицій в оцінювання впливу „посиленої” взаємодії влади і громадян (OECD, 2001). Багато спроб оцінити залучення зосереджувалися на визначенні рівня „задоволеності громадян”, фактичний вплив позиції громадян практично не досліджувався і не документувався. Висновки про те, що якість політики підвищилася завдяки таких методам, як правило, не є результатом цілісного аналітичного підходу, базованого на емпіричних даних. Зазначаючи цю прогалину у знаннях, ОЕСР (OECD, 2001, с. 69) висуває таку причину нестачі даних для оцінювання: „Одне з пояснень браку добре розроблених рамок для оцінювання може полягати у відсутності чітко визначених цілей в урядових структур, коли вони здійснюють інформування, консультування та надають сприяння активній участі громадян”. 89


Оцінка впливу е-залучення на вироблення політики – це складне дослідницьке питання з низки причин. По-перше, як зазначалося раніше, ще й досі не з’ясована результативність навіть традиційних оффлайнових консультацій. У нещодавньому звіті ОЕСР відзначається: „Жодна країна – член ОЕСР наразі не здійснює систематичного оцінювання діяльності влади у наданні інформації, проведенні консультацій і залученні громадян до процесів вироблення політики” (OECD, 2001, с. 13). По-друге, для того щоб зробити раціональну оцінку езалучення, треба подолати забобони, висунуті двома групами опонентів. Вільгельм (Wilhlem, 2000) описує ці групи як „неофутуристів”, які виступають провідниками нових технологій, незважаючи на соціально-економічні обмеження, що створюють перешкоди для їх успіху, та „утопістів” (dystopians), які надто швидко беруться критикувати дані технології. По-третє, відповідь на це питання не вписується в якусь одну дисципліну, а вимагає комплексного, мультидисциплінарного підходу. Врешті решт, брак усталених рамок щодо вимірювання впливу е-залучення на вироблення політики, напевно, є більш зрозумілим, виходячи з того, що взагалі немає чітких методологічних рамок для оцінювання демократичної участі та її впливу на політику. Вплив систем е-залучення може залежати від поточної практики органів влади та змінювати її непередбаченим чином. Отже, важливо врахувати, як такі зміни можуть вплинути на конкретну модель представницької демократії.

Виклик № 5 – питання готовності На даний час є реальна небезпека, що якщо системи е-залучення набудуть значного поширення в найближчому майбутньому, процес вироблення політики не буде адаптований до переваг, що їх надають нові канали отримання позиції громадян. Якщо органи влади запроваджують ініціативи онлайнового залучення громадян і водночас продовжують стару практику вироблення політики, вони ризикують спричинити суцільну зневіру (widespread disillusionment). Залучення громадян онлайн підвищує легітимні очікування, що думки громадян будуть використані для інформування виробників політики. Для того щоб ефективно реагувати на такі очікування, органи влади мають: • адаптувати свої структури та процедури вироблення політики таким чином, щоб гарантувати, що результати онлайнових консультацій будуть аналізуватися, поширюватися і використовуватися; • забезпечувати готовність і лідерство серед політиків та вищих урядовців (наприклад, шляхом пояснення переваг і недоліків наявних інструментів та необхідності провідним політичним діячам показувати приклад); • широко інформувати про таку готовність (через документи чи рекомендації щодо політики) та демонструвати її на практиці (шляхом ініціювання онлайнових консультацій високопосадовцями або їх участі в онлайновому чаті); 90


підтверджувати свою готовність регулярно (через річні звіти, аудит, парламентські слухання). Можна було б обговорити тут набагато більше питань, додати інші виклики та описати більше інновацій, але, на нашу думку, доцільніше просто процитувати запитання, поставлене Говардом Райнгольдом у своєму інтерв’ю Повазеку (Powazek, 2002, с. 296): „Серед інших важливих речей, що стосуються демократії, важливо не просто закликати голосувати за лідерів, а проводити інтелігентну розмову з громадянами. Ми втратили багато можливостей такої комунікації у ЗМІ. Отже, як наслідок, постає запитання щодо прояву грамотності людей: чи побачимо ми інтелігентний політичний дискурс у режимі онлайн і чи матиме він якийсь ефект?” •

91


C. ВИНЕСЕНІ УРОКИ З ДОСВІДУ КРАЇН-ЧЛЕНІВ ОЕСР

13. Ситуативні дослідження e-залучення у країнах-членах ОЕСР

Ґрунтуватися на досвіді інших: місцевому, національному та міжнародному Приклади успішного онлайнового залучення громадян до процесу вироблення політики досі трапляються нечасто. І це стимул використати досвід інших при розробці та започаткуванні онлайнового інформування, консультацій та участі. У цьому розділі йтиметься про те, як виробники політики у національних урядах можуть скористатися напрацюваннями, здійсненими іншими державними органами на місцевому, національному та міжнародному рівнях. Безумовно, будь-яку систему е-залучення слід адаптувати до культури і традицій кожної з країн ОЕСР. А відтак, сподіваємося побачити найрізноманітніші варіанти втілення концепції е-залучення і того, як будуть реалізовані на практичні найкращі рекомендації, що з неї випливають. Отже, цю частину звіту присвячено конкретним прикладам того, як можливості, труднощі і перешкоди е-залучення можуть проявлятися через конкретний досвід країн-членів ОЕСР. Ситуативні дослідження було зібрано всередині 2002 року учасниками PUMA – Експертної групи ОЕСР з питань стосунків влади з громадянами та громадянським суспільством. І хоча цей набір з 10-ти ситуативних прикладів репрезентує лише невеликий зріз великої кількості способів використання органами влади нових ІКТ для інформування, консультування та залучення громадян у політичний процес, ці десять прикладів істотно допомагають проникнути у саму сутність поточної ситуації. Відповідно до аналітичних рамок для порівняльного аналізу е-залучення (Таблиця 2) кожен приклад містить такі характеристики: • Відповідний етап циклу вироблення політики. • Задіяні урядові структури та цільові групи. • Отриманий від учасників зворотній зв'язок. • Конкретні застосовані технології. • Головні виявлені перешкоди. • Ключові елементи успіху.

92


Таблиця 2. Аналітичні рамки для порівняльного аналізу е-залучення

93

Етап 1

Етап 2

Етап 3

Етап 4

Етап 5

Встановлення порядку денного

Аналіз

Формулювання політики

Впровадження політики

Моніторинг політики

Ціль

Встановлення потреби у державній політиці або зміні політики та визначення проблеми, що потребує розв’язання.

Більш чітке окреслення викликів та можливостей, пов’язаних з питанням порядку денного, з метою підготовки проекту документа щодо політики.

Забезпечення підготовки ґрунтовного здійснимого документа щодо політики.

Розробка законодавчих і нормативних актів, практичних настанов та плану впровадження.

Може передбачати оцінювання та перегляд впроваджуваної політики.

Цільова аудиторія

Бізнес-сектор, ОГС та “Експерти” з предметних питань; ті, кого віокремі громадяни. рогідно торкнеться політика; персонал, якому доведеться впроваджувати та забезпечувати реалізацію політики; а також, можливо, бізнес-сектор, ОГС та окремі громадяни.

Експерти з предметних питань; ті, кого вірогідно торкнеться політика; персонал, якому доведеться впроваджувати та забезпечувати реалізацію політики; а також, можливо, бізнес-сектор, ОГС та окремі громадяни.

Ті, кого вірогідно тор- Всі. кнеться політика; персонал, якому доведеться впроваджувати та забезпечувати реалізацію політики; а також, можливо, бізнессектор, ОГС та окремі громадяни.

Інформування за підтримки технологій

Пошукові засоби, попередження електронною поштою щодо нових питань політики, підтримка перекладу на етнічні мови, фільтри стилю для видалення жаргону.

Підтримка перекладу на етнічні мови, фільтри стилю для видалення жаргону.

Випереджаючий конт- Фільтри стилю для за- Онлайновий зворотроль стилю для поле- безпечення простої ній зв’язок. гшення інтерпретації зрозумілої мови. технічних та юридичних термінів.


94

Етап 1

Етап 2

Етап 3

Етап 4

Етап 5

Встановлення порядку денного

Аналіз

Формулювання політики

Впровадження політики

Моніторинг політики

Консультації за підтримки технологій

Онлайнові дослідження й опитування громадської думки, дискусійні форуми, моніторинг електронних повідомлень, дошки оголошень та перелік запитань, що часто задають (FAQs).

ІКТ підтримка збирання суджень “експертів”, базовані на менеджменті фактичних даних засоби, електронні громадські журі, складання бази даних експертів, щоб допомогти владі знати, хто вони є.

Дискусійні форуми, онлайнові громадські журі, інструменти еспільнот.

Дискусійні форуми, онлайнові громадські журі, інструменти еспільнот.

Онлайнові дослідження й опитування громадської думки, дискусійні форуми, моніторинг електронних повідомлень, дошки оголошень та перелік запитань, що часто задають (FAQs).

Участь за підтримки технологій

Окремі громадяни чи Е-спільноти, електро- Е-звернення та е-ре- Списки електронної Е-звернення, е-рефегрупи громадян збира- нні громадські журі. ферендуми щодо змін розсилки. рендуми ють голоси на підтримдержавної політики. ку конкретного питання денного державної політики за допомогою таких механізмів як: езвернення, е-референдуми, е-спільноти.

Проблеми та перешкоди

Ризик настільки підняти планку очікувань, коли громадяни думатимуть, що їхні пропозиції відразу перетворюватимуться на державну політику, а не внесками, які враховуватимуться при вироблення та ухваленні урядових рішень.

Як знайти справжніх “експертів” замість сумнівних спеціалістів.

Яким чином забезпечи- Як зрозуміти юридич- Необхідність раціонально організувати ти, щоб звичайні люди, ну термінологію. зібрані дані. котрих може торкнутися політика, знали про неї та добре розуміли, про що йдеться.


Етап 1

Етап 2

Етап 3

Етап 4

Етап 5

Встановлення порядку денного

Аналіз

Формулювання політики

Впровадження політики

Моніторинг політики

Можливості, інновації Більш відкритий і прота ключові елементи зорий спосіб встановуспіху лення порядку денного, завдяки якому громадяни можуть бачити, чи порушені питання дійсно вносяться до порядку денного.

Експертні висновки Ширше сприйняття Прозорість у впровадженні політики. мають бути доступни- політики. ми для ширшої аудиторії, що забезпечить більшу прозорість процесу.

Прозорість даних щодо впровадження, інспекційних звітів, нової інформації, яка може бути інтегрована у цикл політики.

95


Суттєві моменти Представлені тут 10 прикладів е-залучення дуже різні. Вони охоплюють різні країни, різні рівні влади, етапи циклу вироблення політики, цільові групи та інструменти. Та хоч вони і не підходять для порівняльного аналізу, кожен із прикладів торкається ключових моментів і трьох головних питань онлайнового залучення громадян до процесу вироблення політики, а саме: Коли? Хто? і Як? Коли? У більшості прикладів описано використання е-залучення на етапі встановлення порядку денного циклу політики. Цілком логічно, якщо взяти до уваги, що ця рання стадія процесу є найбільш відкритою для пропозицій громадян і для неї характерний доволі високий рівень громадського обговорення, для сприяння чому, власне, і розроблено нові інструменти ІКТ. Це також свідчить про дослідницький чи експериментальний характер онлайн-ініціатив, особливо з огляду на те, що на цьому етапі е-залучення буде скоріше доповнювати, ніж підривати, традиційні методи вироблення політики. Втім, у деяких описаних прикладах було застосовано онлайнові інструменти, адаптовані для використання на всіх етапах циклу вироблення політики. Зокрема один ілюструє е-залучення на етапі формулювання політики, а другий – на етапі моніторингу. Відкритим залишається запитання, чи брак прикладів е-залучення на етапах аналізу і впровадження політики свідчить про те, що ці етапи за своєю природою є менш придатними для застосування нових ІКТ, чи така практика є просто менш поширеною на цей час. Хто? Наведені приклади демонструють, що зараз широкий спектр органів влади вивчає можливості використання нових ІКТ для залучення громадян до процесу вироблення політики – від місцевої влади до національних урядів і парламентів, а також тих, хто діє на міжурядовому або міжнародному рівні (наприклад, Європейська Комісія). Звісно, цілі, масштаб і цільові аудиторії е-залучення, істотно відрізняються залежно від органів влади, які це здійснюють. Тим не менше, усі вони надають важливу інформацію про можливості, динаміку та обмеження онлайнового інформування, консультацій та участі у процесі вироблення політики. Цільові групи також суттєво відрізняються і можуть охоплювати всіх громадян (напр., у межах даної території), усі зацікавлені сторони (тобто, незалежно від місцезнаходження) або конкретні прошарки населення (напр., маргінальні групи, бізнесменів, студентів). Як? Більшість ситуативних прикладів вказує на важливість забезпечення інтегрування онлайнових і традиційних методів залучення громадян до вироблення політики. Це стосується як надання інформації про питання державної політики чи практики самого е-залучення (приміром через плакати, друковані брошури, місцеву пресу), так і надання низки можливостей для участі громадян (напр., за допомогою пошти, телефону, факсу, а також електронної пошти або скоординованих традиційних та онлайнових дискусійних форумів). Вибрані конкретні технології е-залучення розрізнялися за ступенем складності – та у більшості випадків це був спеціальний вебсайт з можливістю писати на нього електронні листи. В інших випадках застосовувалось також спеціалізоване програмне забезпечення 96


для керування онлайн-обговореннями на дискусійних форумах цих сайтів або використовувались захищені паролем дискусійні рубрики для зареєстрованих користувачів. Виявилося, що в онлайн-дискусіях важливу роль грає також компетентна і конструктивна модерація обговорення.

Методологія „Матрицю е-залучення”, яка демонструє декілька конкретних прикладів застосування ІКТ для інформування, консультацій та участі у виробленні політики, було виведено з аналітичних рамок з метою надати країнам-членам рекомендації при виборі перспективних напрямків та досвіду у цій сфері. Наведені приклади є орієнтовними і не представляють повної картини, як і всі згадані у ситуативних дослідженнях інструменти (див. Таблицю 3). Таблиця 3. Матриця Е-залучення Етап циклу вироблення політики Встановлення порядку денного

Аналіз

Формулювання

Впровадження

Моніторинг

Інформування

Консультації

Участь

Пошукові засоби, попередження електронною поштою щодо нових питань політики, підтримка перекладу на етнічні мови, фільтри стилю для видалення жаргону.

Онлайнові дослідження Е-звернення, й опитування громадсь- е-референдуми, кої думки, дискусійні е-спільноти. форуми, моніторинг електронних повідомлень, дошки оголошень та перелік запитань, що часто задають (FAQs).

Підтримка перекладу на етнічні мови, фільтри стилю для видалення жаргону.

Базовані на менеджме- Електронні громадські нті фактичних даних за- журі, е-спільноти. соби, складання бази даних експертів, щоб допомогти владі знати, хто вони є.

Випереджаючий контроль стилю для полегшення інтерпретації технічних та юридичних термінів.

Дискусійні форуми, он- Е-звернення та е-рефелайнові громадські жу- рендуми щодо змін деррі, інструменти е-спіль- жавної політики. нот.

Фільтри стилю для забезпечення простої зрозумілої мови, електронна розсилка інформаційних вісників.

Дискусійні форуми, он- Списки електронної розлайнові громадські силки для цільових груп. журі, інструменти е-спільнот.

Онлайновий зворотній Онлайнові дослідження Е-звернення, зв’язок й опитування громадсь- е-референдуми. кої думки, дискусійні форуми, моніторинг електронних повідомлень, дошки оголошень та перелік запитань, що часто задають (FAQs).

97


ФІНЛЯНДІЯ Поділіться з нами своїми поглядами Опис: У квітні 1998 фінський уряд видав постанову „Про якісні послуги, добре врядування та відповідальне громадянське суспільство”, яка регулювала діяльність органів державної влади. У цій постанові йшлося про підвищення рівня участі у процесі вироблення політики на всіх рівнях державної влади. Результатом постанови став запуск декількох проектів. Один з них було ініційовано Міністерством фінансів у листопаді 1999 року. Метою проекту було розширити можливості впливу громадян на вироблення державної політики за допомогою ІКТ. Проект складався з трьох різних вимірів. Одним з них був план розробки дискусійного інтернет-форуму www.otakantaa.fi (otakantaa — фін. „поділіться з нами своїми поглядами”), де громадяни могли би коментувати та давати свою оцінку проектам, що їх готували міністерства. В основі дискусійного форуму www.otakantaa.fi була ідея створення платформи для консультацій з окремими громадянами стосовно проектів, які знаходилися на ранніх стадіях підготовки в уряді. На форумі постійно відбувалося від двох до шести дискусій. На головній сторінці містилася коротка анотація обговорюваних питань. Для того, щоби долучитися до дискусії і залишити свій коментар або прокоментувати написане іншими раніше, було достатньо одного „кліка”. Звичайно, щоби спростити знайомство громадян з предметом обговорення, крім дискусій на сторінці otakantaa знаходилися також допоміжні матеріали і посилання на інші сайти. У допоміжні матеріали входили і архіви попередніх дискусій, де зокрема можна було знайти їх коротке резюме. Звичайно, допоміжні матеріали різнилися залежно від теми дискусії. Неабияку користь вебсайту otakantaa приносило існування у Фінляндії розвиненого реєстру законопроектів та підготовчих документів, на який могли посилатися сторінки проекту „Поділіться з нами своїми поглядами”, щоби надати громадянам інформацію про проекти, що їх реалізує уряд.

Етап циклу вироблення політики Встановлення порядку денного. Для дискусійного форуму важливо визначити, які теми будуть обговорюватися. Між питаннями, що стосуються проектів, котрі готує уряд, і питаннями, які найбільше цікавлять користувачів, повинна бути рівновага. При цьому зв’язок із проектами уряду, що наразі знаходяться у розробці – дуже важливий, адже лише так можна гарантувати, що коментарі громадян буде взято до уваги. Звісно, це не означає, що всі ідеї неодмінно перетворяться на рішення, але матеріали дискусій буде як мінімум вико98


ристано у підготовчій роботі. А це означає, що форум повинен бути складовою підготовчого процесу в уряді. Головний спосіб підтримати це – робити резюме кожної дискусії, яке буде включено до матеріалів проекту на подальших стадіях підготовки. Важливо, щоби громадяни відчували сенс участі у дискусіях. Та в будь-якому разі, дискусійний форум www.otakantaa.fi не є місцем, де кожен коментар може або навіть повинен отримати відповідь. Головне – дискусія, адже це не сайт запитань і відповідей.

Задіяні цільові групи Форум призначено для громадян, яким із самого початку було надано можливість за бажанням писати анонімно. Принцип дискусійного форуму – відкритість для кожного громадянина, відповідно, попередня реєстрація необов’язкова. Протягом двох років роботи форуму, модераторам довелося видалити лише незначну кількість неадекватних коментарів.

Урядові структури Галузеві міністерства за координації Міністерства фінансів. Коли державні службовці брали участь у дискусіях, вони користувалися власними іменами та реквізитами своїх міністерств.

Конкретні застосовані технології Від самого початку розробку технічного дизайну форуму та його функціонування було доручено приватній компанії. Наразі, на другому етапі функціонування форуму відповідальність за нього поділено між технічним провайдером, Міністерством фінансів та галузевими міністерствами. Міністерство фінансів надає форум для використання іншим міністерствам. Відділ державного менеджменту Міністерства фінансів відповідає за підтримку форуму в цілому, за дотримання головних його принципів, за маркетинг та загальне функціонування, за координацію та співробітництво з іншими міністерствами, слугуючи сполучною ланкою між міністерствами і технічним провайдером, а також за подальший розвиток форуму. Міністерство фінансів має мережу працівників – переважно залучених з інформаційних служб – від кожного міністерства для координації, маркетингу та розвитку форуму. Міністерства відповідають за фактичне ведення форуму. Вони обирають теми, які буде винесено для обговорення на форумі. Державні службовці міністерств, відповідальні за теми, що обговорюються на форумі, автоматично стають модераторами дискусій. Крім цього, міністерства, звісно, відповідають також за: а) надання допоміжних матеріалів з тем, що обговорюються; б) маркетинг форуму серед своїх стейкхолдерів та організацію онлайн-дискусій зі своїми міністрами; 99


в) створення резюме, які буде опубліковано на сайті otakantaa, і врахування висловлених думок при підготовчій роботі над проектами. Технічний провайдер (Mogul Finland Ltd.) відповідає за технічне функціонування форуму та технічну підтримку, потрібну для онлайн-дискусій.

Головні перешкоди Не зазначено.

Інновації та ключові елементи успіху Участь у дискусіях можуть брати не тільки громадяни, але й державні службовці. Останні мають можливість і обов’язок давати свої коментарі та забезпечувати зворотній зв'язок. У такий спосіб громадяни також отримують відповіді на свої коментарі. Окрім онлайн-дискусій на сайті є також „чати”, де протягом години-двох в онлайні знаходиться урядовий міністр, щоб відповісти на питання, які ставлять йому чи їй у цей час громадяни. Можливість обговорити гострі питання з самим міністром в онлайні для громадян має дуже велике значення. Зазвичай на місяць проводиться 2-4 таких „чати”. Ті, хто не може їх відвідати під час проведення, надсилають запитання заздалегідь за допомогою наявної на веб-сторінках otakantaa онлайн-форми. Після „чату” вони можуть прочитати відповіді на свої запитання в архівах, де текст онлайнової дискусії з’являється за кілька хвилин після її завершення. Важлива частина роботи з форумом – реклама. Оскільки це урядовий проект, ресурси для реклами дуже скромні. Менше з тим, потрібно якомога більше пропагування, аби люди, по-перше, знали про існування такого форуму, по-друге – про те, що наразі відбувається на форумі, і були в курсі, коли там з’являються нові запитання та онлайнові сесії. Форум дістав добру рекламу з самого початку, але найкраще його було прорекламовано, коли на форумі з’явився допис: „Поясніть містеру Сайласу, на чому держава може зекономити”. Містер Сайлас – державний секретар міністерства фінансів і добре відома людина у фінському суспільстві. Цей допис привернув увагу громадян і преси. Так адреса сайту (www.otakantaa.fi) стала відомою, хоча запитання аж ніяк не було маркетинговим кроком. А містер Сайлас прочитав коментарі та пропозиції і перенаправив їх до державних службовців, відповідальних за підготовку бюджету. Значною мірою робота форуму спирається на співпрацю міністерств, хоча немає жодних законодавчих норм, які б зобов’язували їх брати участь у роботі форуму. Наразі вибір проектів, що їх буде винесено на онлайн-обговорення громадянами, цілком залежить від міністерств. У майбутньому планується виносити на форум усі проекти, але скоріш за все навіть у такому випадку не буде жодних 100


формальних приписів робити саме так. Можна також сказати, що роботу форуму значною мірою забезпечує співпраця та свого роду моральний тиск на міністерства, щоби заохотити їх до винесення своїх проектів на обговорення громадян, забезпечення зворотного зв’язку та використання результатів обговорень. Крім того, міністерства не зобов’язані користуватися виключно цим сайтом. Вони можуть організовувати власні дискусійні форуми, якщо на їхню думку так буде краще. Та менше з тим, міністерства в будь-якому разі задоволені готовим інструментом і тим, що їм не доводиться розв’язувати проблеми, які вже було вирішено самим фактом запуску www.otakantaa.fi Напевно, найбільш релевантним законодавчим актом для сайту „Поділіться з нами своїми поглядами” є Закон Фінляндії „Про відкритість роботи уряду” 1999 року, хоча форум жодним чином не пов'язаний з ним напряму. Втім, саме в Законі було підкреслено необхідність забезпечити громадян інформацією про державні проекти на стадії їх підготовки, чому, власне, і сприяє робота дискусійного форуму.

Плани на майбутнє Два роки роботи дискусійного форуму www.otakantaa.fi довели, що її варто продовжити. У березні 2001 форум було перетворено на спільну платформу комунікації між міністерствами і громадянами. Втім, існує ще багато напрямків, у яких необхідно розвивати форум у майбутньому. З цією метою було прийнято рішення продовжити роботу форуму як пілотного проекту до вересня 2002 року. Наприкінці 2002 року або на початку 2003 року форум стане постійним проектом. У планах на майбутнє також введення на форумі посад головного редактора та редколегії, які б займалися координацією питань, що їх обговорюють на форумі. Ці редактори будуть співпрацювати з міністерствами – і таким чином усі проекти будуть виноситися на форум, їх будуть обговорювати, а самі питання частіше матимуть міжгалузевий характер. Нинішні питання найчастіше стосуються поля діяльності одного міністерства, але в майбутньому очікується перехід до міжгалузевого підходу, коли декілька міністерств будуть одночасно модерувати обговорення. Оскільки назва форуму „www.otakantaa.fi” доволі добре відома, важливо зберегти її в майбутньому. Різні міністерства раніше вже намагалися створити власні форуми, але цей спільний форум, вже готовий до роботи, виявився найкращим рішенням. Громадяни швидко запам’ятали адресу, за якою можна знайти форум, а міністерствам не довелося створювати та рекламувати власні форуми з іншою адресою. Деякі першочергові цілі і прості індикатори було встановлено для майбутнього дискусійного форуму. Форум було створено як пілотний проект і хоч він уже стає постійним, вдосконалення форуму триває. Електронні форуми – відносно нове явище у державному секторі і тому весь час з’являються нові уроки, нові ідеї та технології, які допомагають їхньому подальшому розвитку. Вебсайт: www.otakantaa.fi 101


Таблиця 4. Цілі та індикатори для веб-сайту „Поділіться з нами вашими думками” Цілі

Індикатори

Підвищення рівня участі громадян в обго- Кількість обговорень. ворення проектів уряду. Винесення проектів зі стратегічного портфо- Відсоток проектів, що винесено на форум, від загальної кількості проектів у портфоліо уряду на дискусійний форум. ліо. Ініціювання обговорень усіма урядовими се- Статистика обговорень, що їх ведуть міністерства. кторами. Зростання міжгалузевої підготовки законо- Число обговорень, модерованих кількома міністерствами. проектів. Зацікавлення громадян до питань розвитку Кількість коментарів. суспільства. Зацікавлення державних службовців до ви- Кількість коментарів від державних службокористання знань громадян. вців. Підвищення рівня громадського обговорен- Відгуки у пресі. ня в цілому через теми, винесені на диску- 1) Як медіа висвітлюють дискусії. 2) Як у подальшому обговорюються у медіа сійний форум. теми дискусій. Оцінка впливу дискусійного форуму на при- Щорічне ситуативне дослідження. йняття рішень. Надання громадянам регулярного доступу Кількість онлайнових обговорень. до міністрів.

102


НІДЕРЛАНДИ E-консультації про їжу майбутнього Опис Електронні дебати про „Їжу майбутнього” були спільною двомовною ініціативою голландського і німецького міністерств сільського господарства, яка була покликана заохотити до дебатів усі зацікавлені у майбутньому сільського господарства та садівництва сторони в обох країнах. Паралельно із електронними дебатами, в обох країнах було організовано практичні семінари за участю ключових гравців у цій галузі, а їхні результати лягли в основу дебатів. Висновки за результатми проведених семінарів і дебатів було зібрано у публікацію, котру було презентовано європейським міністрам сільського господарства на „Grьne Woche” (Зеленому тижні) у Берліні в січні 2002 року. Електронні дебати проходили у три етапи протягом шести тижнів. Перша тема – безпечна їжа – забрала найбільше часу. Міністерство поставилося до поглядів та пропозицій, висловлених на дебатах, як до вагомого внеску у діалог між міністерством та зацікавленими сторонами.

Етап циклу вироблення політики Встановлення порядку денного.

Урядові структури Міністерство управління сільськогосподарськими ресурсами та рибного господарства (Нідерланди) і Міністерство сільського господарства, прав споживачів і продовольства (Німеччина).

Задіяні цільові групи Громадяни, фермери, підприємці

Отриманий від учасників зворотній зв'язок 500 учасників дебатів та 20 000 індивідуальних відвідувачів вебсайту.

Конкретні застосовані технології Комерційно доступне програмне забезпечення – Voices Choices та Votes Quotes, розроблене компанією United Knowledge (www.unitedknowledge.nl). Voices Choices 103


— програма, що дозволяє проводити дебати у кілька етапів, а також надає допоміжну інформацію. Votes Quotes — програма для дослідження громадської думки, базу даних якої за бажанням може заповнювати модератор. Обидві програми можуть бути легко настроєні модератором на спеціальній модераторській сторінці, що робить їх зручними у використанні.

Головні перешкоди Не зазначено.

Інновації та ключові елементи успіху Дебати велися двома мовами, а дописи перекладалися, щоби спростити дискусію між німецькими та голландськими учасниками. Особливий наголос було зроблено на рекламі та зацікавленні цільових груп, з відчутною готовністю та підтримкою з боку голландського та німецького міністрів сільського господарства, які навіть влаштували урочисте відкриття цих консультацій. Дебати проводилися у кілька раундів і жодному з них не давали затягнутись. Для поглиблення конструктивної співпраці між міністерствами та іншими зацікавленими організаціями було створено спеціальну проектну команду. Була забезпечена абсолютна прозорість стосовно кінцевого продукту та того, як результати дебатів будуть використані на практиці. Цей досвід став добрим прикладом інтегрування традиційних і онлайнових інструментів консультування. Вебсайт: www.future-of-food.org

104


ШВЕЦІЯ Калікс: щорічні консультації Опис Калікс – місто з 20 000 мешканців на крайній півночі Швеції. Перші загальноміські консультації з приводу перепланування центру міста відбулися у Каліксі у вересні 2000 року. Вони привернули увагу преси – не тільки шведської, але й міжнародної. Відтоді, у жовтні 2001 відбулися другі консультації, присвячені податкам. Планується зробити такі консультації щорічним заходом. Від 1998 роботу муніципалітету було підтримано мережевою організацією, що стимулювала співпрацю робітників різних відділів над спільними проектами. Наголос було зроблено на можливості впливу політичної волі громадян на діяльність муніципалітету на ранній стадії розгляду питань. Під час перших консультацій, які стосувалися міського планування, питання були здебільшого відкритими. Приміром, потрібно чи ні покращувати умови для пішоходів та велосипедистів (велосипед – важливий транспортний засіб у більшості шведських міст), замість пропонування конкретних рішень, як от створення окремих велосипедних доріжок. Не було готових альтернатив, за чи проти яких можна було проголосувати, а політичні партії ще не визначилися на той момент щодо тої чи іншої політики. Не було також і дискусії про кошти. Запитання відсилалися мешканцям звичайною поштою. Кожен отримував пароль, яким можна було скористатися лише один раз. Другі консультації більше нагадували традиційне громадське голосування, адже були запропоновані три конкретні варіанти на вибір: збільшити податки, зменшити податки чи залишити їх на тому самому рівні. Дебатувати можна було в Інтернеті за допомогою чату та електронної пошти, а також особисто на громадських зустрічах. Голосувати можна було з домашнього комп’ютера, з роботи або у публічних місцях (бібліотеках, домах для літніх людей та Інтернет-кафе у селищах). Свою точку зору та відповіді також можна було відправити звичайною поштою, телефоном або факсом.

Етап циклу вироблення політики Встановлення порядку денного.

Урядові структури Міський муніципалітет Каліксу.

105


Задіяні цільові групи Усі громадяни Каліксу, які мають право голосу.

Отриманий від учасників зворотній зв'язок У перших консультаціях взяло участь 1 200 людей, або 7% мешканців Каліксу. До участі в других консультаціях долучилося більш вражаюче число населення – 51% громадян з правом голосу.

Конкретні застосовані технології Консультації були проведені допомогою консалтингової компанії Votia, котра спеціалізується на проведенні подібних заходів. Інформацію громадянам надавали здебільшого через Інтернет, а також під час традиційних зустрічей та через місцеву пресу.

Головні перешкоди Зворотній зв'язок продемонстрував одну з дилем „сильної” демократії – активні меншини досягли впливу, значно більшого, ніж їхня чисельність серед загальної кількості мешканців міста. Участь у перших консультаціях склала лише 7%. Розглядати це як проблему представництва чи заклик до тих, хто не взяв участі, зробити це наступного разу – це питання інтерпретації. У літературі про „сильну” чи „партисипативну” демократію немає рекомендацій стосовно того, який рівень участі є „достатнім”. Ця література дає дуже мало користі тим, хто шукає способи, як виміряти участь.

Інновації та ключові елементи успіху Політики Каліксу зупинилися на позитивній інтерпретації. Вони порівняли участь у згаданих консультаціях зі стандартним рівнем участі при традиційному обговоренні питань міського планування, котрий, як правило, не перевищував 10 осіб, що зовсім близько до показників участі в нових консультаціях. Крім того, за результатами других консультацій було відразу ухвалено відповідне рішення на політичній асамблеї. З іншого боку, цього разу офіційно і заздалегідь висловлена думка співпадала з думкою політичної більшості. Вебсайт: www.kalix.se

106


ШВЕЦІЯ Електронний діалог у районній раді Норрмальму Опис: У районі Норрмальм в центрі Стокгольму мешкає 61 000 людей. Населення відносно молоде – вік 25 000 мешканців коливається у межах від 25 до 44 років. У південній частині району переважають офіси і магазини. Загалом, за день район відвідує близько 100 000 чоловік. У 2001 році тут було проведено дві eконсультації. У вересні громадян було запрошено на презентацію пропонованих адміністрацією змін у парку Васа – серця і легенів Васастану, північно-західного району в центрі Стокгольму. Оскільки у районі, де розташовано парк, мали будувати нові будинки і офіси, на переобладнання парку було відведено певні кошти.

Етап циклу вироблення політики Встановлення порядку денного.

Урядові структури Районна рада і районна адміністрація Норрмальму (міста Стокгольм).

Задіяні цільові групи Мешканці та відвідувачі Норрмальму.

Зворотній зв'язок У цих консультаціях тим чи іншим чином взяло участь близько 1 700 осіб. Приблизно половина з них зробила це за допомогою онлайн-опитування та онлайн-форм, в які можна було внести свої пропозиції. Решта взяла участь через опитування поштою, листування, факс і телефон. Консультації зібрали чимало пропозицій, пов’язаних з переобладнанням парку, а відповіді громадян на опитування дозволили зробити висновки щодо пріоритетів громадян. Результати консультацій було опубліковано за вісім тижнів після їх завершення, і цей документ ліг в основу подальшої роботи з реалізації висловлених пропозицій. Керівник проекту, відповідальний за подальші кроки, почав співпрацювати з іншими адміністративними структурами муніципалітету, залученими до проекту. Протягом літа 2002 року ландшафтні архітектори презентували свої заключні 107


пропозиції щодо дизайну парку, базовані на ідеях, отриманих завдяки консультаціям. А потім питання буде винесене на розгляд Районної ради – комітету з питань будівництва і вуличного руху та спортивного комітету.

Конкретні застосовані технології Інструмент публічного доступу (The Public Access Tool).

Етап 1 – Відкриття У 1999 році Районна рада Норрмальму запустила Інтернет-службу, яка забезпечила громадянам та іншим відвідувачам сайту доступ до всіх документів, пов’язаних з роботою Районної ради. Приміром, на сайті можна було отримати запрошення на чергову відкриту сесію ради з порядком денним, перша частина якої передбачає запитання громадян політикам. На сайті також публікувалися проекти рішень, винесені на розгляд ради і так звані „офіційні заяви”. Після кожного засідання оприлюднювалися їх протоколи, всі ухвалені рішення, застереження та окремі заяви. Цей інструмент під назвою Публічний доступ (Public Access) дав громадянам цілком нову можливість ознайомитися з роботою ради. Він розбудив більший інтерес до демократії та можливостей впливу на місцеві справи. Водночас, громадяни також отримали шанс представляти свої пропозиції з проблем, що їх турбують, безпосередньо депутатам Районної радиі. Протягом перших чотирьох років рада розглянула 200 отриманих від громадян пропозицій, 70 з яких було повністю чи частково впроваджено після того, як рада дала доручення адміністрації розробити проекти відповідних рішень. Більшість пропозицій громадян було також розміщено на сайті.

Етап 2 – Посилення діалогу During the year 2000, the next step was taken in the work of enhancing dialogue with the citizens. In co-operation with the two Administration officers responsible for issuing information, politicians in the drafting committee on „Democracy and Freedom of Choice”, which had existed since 1997, drew up a second version of the Public Access tool. In this new version, the emphasis was on interactivity. Three new interactive services were devised to enhance the dialogue between politicians and citizens. Originally, Public Access was solely an administrative tool that made it easier for citizens to obtain information about political decisions. Now, the site visitor can apply for the following Public Access services: Протягом 2000 року було здійснено наступні кроки для посилення діалогу з громадянами. У співпраці з двома працівниками адміністрації, відповідальними інформаційну політику, депутати з нормотворчого комітету „Демократія та сво108


бода вибору” (який існує з 1997 року) розробили другу версію інструменту Public Access. У новій версії наголос було зроблено на інтерактивності. Для посилення діалогу між громадянами та політиками було створено три нові інтерактивні служби. Спочатку Public Access був виключно адміністративним інструментом, який полегшував громадянам доступ до інформації про політичні рішення. Але відтепер, кожен відвідувач сайту може скористатися такими службами Public Access. • Пошуковий агент Оскільки робота Районної ради охоплює багато сфер діяльності, до яких належать: дошкільна та середня освіта, турбота про інвалідів і літніх людей, соціальний захист і питання, які стосуються паркового та вуличного господарства, громадяни повинні орієнтуватися у цих численних поточних напрямках діяльності. Відвідувачі сайту можуть скористатися пошуком по сайту за допомогою пошукового агента, ввівши у нього те, що їх цікавить (наприклад, назву вулиці, на якій вони мешкають). Якщо якийсь із документів Ради містить цю назву – громадянин отримає по електронній пошті пряме посилання на цей документ. Таким чином, особистий інтерес керує потоком інформації. Пошуковий запит складається природною мовою. Таким чином, усі громадяни можуть і бути поінформованими з питань, що становлять для них інтерес, і брати участь в дебатах – у зручний для них спосіб, що економить час. Агент здійснює пошук по всіх документах ради, порядках денних, дебатах і протоколах. • Дебати Перед кожною зустріччю з депутатами ради, приблизно за тиждень, публікуються усі запитання і проекти пропозицій. Протягом цього тижня громадськість може висловити свою думку. У цих дебатах беруть участь і самі політики. Це означає, що точку зору громадян буде враховано при підготовці питання: відповідно, у громадян є прекрасна нагода донести свої погляди до політків до моменту ухвалення рішень. • Громадські консультації Третя служба містить функцію, за допомогою якої від двох до чотирьох разів на рік, громадяни отримують запрошення відвідати громадські консультації з поточних і нагальних питань. Учасники консультацій залишають свої поштові адреси, коли заходять у систему, і, відповідно, отримують запрошення, коли ініціюються нові консультації.

Інновації та ключові елементи успіху: Масштаб можливостей для впливу громадян було розширено завдяки вигадливості депутатів району Норрмальм у створенні різних інструментів для заохочення низової демократії у діалозі між політиками і громадськістю. Можливість 109


громадян висловлювати свої пропозиції привела до непоганих результатів, і деякі районні ради Стокгольму запозичили модель Норрмальму. Так само вчинили й інші муніципалітети Швеції. Близько 2 500 громадян взяли участь у трьох громадських консультаціях – добрий результат порівняно з іншими аналогічними консультаціями у Швеції. Одна з ключових причин успіху Районної ради Норрмальму – особиста участь політиків в описаних вище заходах онлайнового залучення. Специфікацію вимог для зовнішньої Інтернет-компанії, залученої до розробки технічної частини, складали самі політики разом з адміністративними працівниками. Це означає, що вони власноруч визначали ліміт часу на діалог з громадянами. Така вихідна точка – дуже важлива для успіху е-демократії у майбутньому. Вебсайт: www.norrmalm.stockholm.se

110


ІТАЛІЯ Муніципалітет Болоньї: проект DEMOS Опис Е-консультації з приводу дорожнього руху у Болоньї, які відбувалися у пілотному режимі з 10 січня по 20 лютого 2002 року, дозволили залучити усіх користувачів веб-сайту Iperboliani, які зареєстрували електронні поштові скриньки на сайті муніципалітету Болоньї під назвою Iperbole. Було прийнято рішення обмежити участь цими 18 000 користувачів, що дозволило контролювати дискусію та можливе неправильне користування системою. Дискусію було поділено на три етапи, які тривали шість тижнів. Протягом першого етапу. шляхом широкої дискусії на загальному форумі, було визначено основні аргументи. Цей етап завершився підбиттям підсумків, які лягли в основу другого етапу, коли дискусію було розведено по п’ятьох під-форумах. Громадяни могли дискутувати на цих під-форумах, залишати свої коментарі та пропозиції. Наприкінці другого етапу, модератори виробили підсумковий документ, в якому було викладено заключні висновки для обговорення на загальному форумі на третьому завершальному етапі. П’ять під-форумів було інтегровано у загальний форум, де заключні висновки обговорювалися усіма. Це був останній шанс громадян захистити свої позиції перед аргументами інших. Результатом останнього вивчення аргументів стало вироблення основи для підсумкового документу, який об’єднав результати усього дискусійного процесу.

Етап циклу вироблення політики Проект DEMOS має на меті використання дискусійних форумів на кожному етапі процесу вироблення політики, особливо на етапах встановлення порядку денного, консультацій та участі, аналізу та формулювання політики.

Урядові структури Був задіяний підрозділ дорожнього руху муніципалітету Болоньї та підрозділ інформування громадськості.

Задіяні цільові групи Дискусія з приводу дорожнього руху залучила привернула увагу майже всіх представників міської громади до пошуків шляху узгодження потреби у повазі до навколишнього середовища з потребою в ефективному та мобільному русі у місті. 111


Зворотній зв'язок 362 користувачі зареєструвалися у проекті DEMOS, а на форумі було розміщено 713 повідомлень. Обговорювані теми різнилися – від будівництва метро до кількості інспекторів дорожнього руху. Наявність паралельного форуму – Traffic in Bologna Feedback – дозволила громадянам коментувати проект і висувати пропозиції з удосконалення ситуації. Адміністратори проекту взяли ці міркування до уваги і скористалися ними для покращення моделі. Зворотна реакція була переважно позитивною.

Конкретні застосовані технології Для модерування форумів було використано спеціальне програмне забезпечення – веб-інтерфейс, що включав настроювані за допомогою технології Java програми. Для користувачів сайту було створено персональні сторінки, що дозволяло їм зберігати власні закладки, повідомлення та настройки, а також давало можливість спілкуватися з іншими користувачами сам на сам. Крім того, на сайті містився архів документів, внутрішній пошук по сайту та оновлення головної сторінки. Також, на сайті розміщувалися онлайн-опитувальники, які давали необхідні результати для аналізу точок зору та створення нових форумів.

Перешкоди Інноваційність цього інструменту демократичної участі вимагає часу на сприйняття і засвоєння, тому потрібно, щоби початкова кількість учасників була не дуже великою. Доступ до Інтернету є принциповою умовою проекту DEMOS, тому сума витрат на Інтернет для домашніх користувачів, за умови, що це не є нагальною потребою, також може слугувати гальмівним фактором. І хоча у головному офісі Iperbole є робочі станції з доступом в мережу, більшість користувачів віддає перевагу домашньому доступу. З іншого боку, необхідно постійно заохочувати участь та залучення інших підрозділів Ради у проект. Ефективна співпраця грає важливу роль для своєчасного реагування на коментарі учасників форуму.

Ключові елементи успіху Для успіху цього проекту важливо було переконатися, що три етапи дискусії є добре структурованими та чітко окресленими, щоби не допустити розпорошення змісту. Потреби у можливості ініціювати онлайн-опитування, миттєво отримувати результати і, відповідно, використовувати ідеально функціонуюче програмне забезпечення, а також потреби у залученні експертів та використанні посередницьких систем на мові Delphi були дуже суттєвими. Фільтр недоречних висловлювань та рейтинг найактивніших учасників форуму також зіграв свою роль в успіху проекту. Загалом, ключовими елементами успіху стало бажання громадян взяти участь у проекті та залишатися активними протягом всього часу його існування. Вебсайт: www.comune.bologna.it 112


ІТАЛІЯ PEG – онлайновий план дій муніципалітету Цесени Опис Проект муніципалітету Цесени www.comune.cesena.fc.it передбачає публікацію плану дій (PEG) на 2001 рік на вебсайті муніципальної ради, а також проведення опитування. Мета проекту – повідомити громадян про керівну стратегію, котру ухвалила адміністрація, дати громадянам можливість коментувати її протягом року, а також змінювати, адаптувати і готувати стратегію на майбутнє. PEG – це інструмент, який Рада (або „Джунта” – політичний орган муніципалітету) застосовує на початку року, щоби визначити цілі, а також людські та фінансові ресурси, потрібні для їх досягнення. Щойно PEG затверджено – план дій передають до організаційних та адміністративних органів (директорів, службовців та інших працівників ради), які займатимуться реалізацією плану. Наприкінці року, Рада та Оціночна комісія звірять отримані результати з поставленими цілями і зможуть нагородити керівників і службовців за їхню роботу. Онлайн-публікація PEG (www.comune.cesena.fc.it/Organizzazione/Peg2002/index.html) та опитування громадян з приводу кожної цілі у списку робить місцеву владу більш відкритою та дозволяє громадянам брати активну участь і коментувати вироблення і впровадження політики та розпоряджень. Очікується, що це зробить громадян більш обізнаними з стратегіями та конкретними діями, що до них вдається місцева влада; що прямий діалог про напрямки політики та політичні плани муніципалітету може відбуватися у „реальному часі”; що результати аналітичних онлайн-опитувань про рівень задоволеності споживачів буде взято до уваги для досягнення поставлених цілей. Зрештою, очікується, що громадяни зможуть висловити свою думку стосовно дій муніципальної ради і, відповідно, ці дії можна буде модифікувати, адаптувати або змінювати протягом року.

Етап циклу вироблення політики Моніторинг. Окремі опитування для кожної з поставлених цілей у кожній сфері потрібні для формування і зміни PEG протягом року, тому вони передбачають постійну активність. І хоча висловлені ідеї та пропозиції буде згодом використано при складенні плану на наступний рік, ця робота все ж найбільше стосується етапу моніторингу. Відповіді громадян збирає і аналізує відділ управлінського контролю, який потім готує звіт на основі зібраних даних: відомостей про ставлення громадян до цілей, які йдуть врозріз із проголошеною мером програмою дій; цілей, котрі на думку громадян не було досягнуто протягом року та пропозицій щодо нових цілей. Звіт готується для того, щоби муніципальна Рада та її кері113


вництво могли скористатися результатами для коректування та зміни плану дій протягом року (зворотній зв'язок), для формування плану на наступний рік (встановлення порядку денного) та для вдосконалення майбутніх програм і проектів (стратегічне планування та стратегічний контроль).

Урядові структури Муніципалітет Цесени. На 2001 рік була встановлена 291 ціль із загальним бюджетом близько 180 000 мільйонів лір. Було задіяно 23 відділи ради муніципалітету, 20 директорів підрозділів, 700 працівників ради та 85 фінансових центрів.

Задіяні цільові групи Цільова група – це самі громадяни, які мають нагоду коментувати цілі, встановлені для кожної сфери діяльності місцевої ради. Це перший рішучий крок до e-демократії та e-консультацій, котрий дозволив кожному громадянину перевірити, чи дотримано обіцянки, дані протягом виборчої кампанії. Портал також надає можливість діалогу з громадянами, котрі можуть безпосередньо коментувати цілі, поставлені та досягнуті саме у тій сфері або сферах, що їх цікавлять.

Зворотній зв'язок Реакція громадян була чудовою настільки, що завдяки успіху проекту у 2001 році, було опубліковано онлайн PEG на 2002 рік, а проект було повторено.

Конкретні застосовані технології Робота над проектом почалася наприкінці 2000 року з розробки спеціального програмного забезпечення для PEG, який до того моменту готували лише на папері. На цьому етапі інвестиції в ІКТ були неминучі з огляду на стратегічний характер цієї діяльності, проведеної радою, та величезного обсягу інформації, яка вимагала неодмінного моніторингу. Було використано онлайн-анкетування та створено можливість надсилати електронні листи безпосередньо в раду.

Перешкоди Головні виявлені перешкоди полягали в тому, що користувачі Інтернету – це лише одна частина населення, що мешкає на території муніципалітету, а значить вона не представляє усіх його мешканців. Особливо ця проблема стосувалася літніх людей, малозабезпечених та іммігрантів, які взагалі не мали доступу до 114


Інтернету. Крім того, цілі PEG для кожної окремої сфери могли мати специфічний характер, що вимагало чітко окресленої цільової групи та спеціально підготовлених анкет для кожної з них.

Ключові елементи успіху Ключовим елементом успіху стало ефективне планування PEG та використання технологій, які спростили публікацію PEG у мережі. У майбутньому, для того, щоби зробити систему ще більш ефективною, потрібно буде визначити різні способи участі відповідно до різних цільових груп для кожної сфери діяльності ради муніципалітету. Наразі розглядається можливість розповсюдження паперової анкети, щоби забезпечити участь кожного громадянина; створення онлайнфоруму для тих, хто підписався на спеціальну розсилку та власне розсилка окремим групам громадян, які можуть бути зацікавлені цілями, поставленими для різноманітних сфер. Загалом, для збільшення ефективності проекту планується зробити його ще більш цілеспрямованим. Вебсайт: www.comune.cesena.fc.it

115


АВСТРАЛІЯ Огляд оборонної політики (Defence Review 2000) Опис Defence Review 2000 – загальний огляд оборонної політики, проведений урядом Австралії. У липні, серпні та вересні 2000 року в рамках Defence Review 2000 відбулися широкі консультації, які дали громадянам Австралії можливість висловитися на тему майбутнього оборони країни. Процес консультацій складався з декількох публічних зустрічей та онлайн-консультацій. На сайті Міністерства оборони було створено консультаційну сторінку, де містилася інформація про консультаційний процес та онлайн-форма електронної консультації. Це дало усім австралійцям – цивільним і працівникам Міністерства оборони, окремим громадянам та організаціям – можливість донести свої погляди до уряду. Консультаційна команда також отримала чимало повідомлень і з інших країн. Усі пропозиції та точки зору було взято до уваги при розробці нової Білої книги з урядової оборонної політики – головного документу, який визначатиме майбутні напрямки розвитку збройних сил Австралії.

Етап циклу вироблення політики Формулювання політики. Е-консультації Defence Review 2000 були процесом консультування на етапі формулювання політики. Сайт www.defence.gov.au/ consultation2/index.htm містив ключові документи та інформацію про розробку Білої книги з оборонної політики та онлайн-форму для надсилання громадянами своїх міркувань.

Урядові структури Консультацію проводило Міністерство оборони Співдружності.

Задіяні цільові групи Будь-які зацікавлені сторони.

Зворотній зв'язок Було отримано більше 1 100 повідомлень, 80% яких надійшли від окремих громадян, а решта – від галузевих та громадських організацій. Крім того, протягом консультаційного періоду було отримано 5 300 електронних листів. У зві116


ті про консультації щодо характеру та настроїв учасників та їх зворотної реакції зазначається: „Переважна більшість тих, хто взяв участь у зустрічах або надіслав свої міркування, позитивно поставилися до процесу й охоче підтримали ініціативу. Більша частина учасників розцінила її як позитивний крок у виробленні політики”.

Конкретні застосовані технології Для e-консультацій не було використано жодних спеціальних технологій. Для отримання міркувань громадян було створено електронну адресу, а копії обговорюваних документів розсилалися у форматах .pdf або як текстові файли.

Перешкоди У заключному звіті щодо проведених консультацій не згадано жодних особливих перешкод процесу. Втім, очевидно, що отримані від учасників численні повідомлення висловлювали різноманітні точки зору і перспективи. Вебсайт: www.defence.gov.au/consultation2/ Копії заключного звіту доступні на сайті у Web, PDF та текстовому форматах.

117


ВЕЛИКА БРИТАНІЯ Парламентське онлайн-розслідування домашнього насильства Опис Парламент Великобританії провів кілька онлайн-консультацій. Зокрема, у березні 2000 року Міжпартійна парламентська група з питань боротьби з домашнім насильством організувала онлайн-консультації з жертвами домашнього насильства. Метою було отримати прямі свідчень від жінок, які пережили насильство в родині, для групи депутатів, котрі досліджували проблему. Це була принципово нова ініціатива, яка ефективно використала ІКТ, щоби відкрити парламентський процес тій групі людей, чиї голоси рідко залишаються почутими. Консультації проводилися у співпраці з Хенсардською спілкою (Hansard Society), незалежною благодійною освітньою організацією, яка прагне сприяти дієвій парламентській демократії. Метод e-консультацій був таким: • Дискусія тривала один місяць (з 1 березня по 1 квітня 2000 р.). Процес пошуків та реєстрації жінок-учасниць почався за п’ять місяців до запуску консультацій і проводився працівниками неформальних жіночих груп та притулків. Учасниці мали зареєструватися, щоби отримати ім’я користувача та пароль, які давали їм доступ до закритого дискусійного форуму („Womenspeak”). Паролі для доступу на форум також було надано і членам парламенту. • Вебсайт, де відбувалася онлайн-дискусія, мав простий та гостинний дизайн. На ньому було розміщено пояснення сутності консультацій, іншу актуальну інформацію про основні принципи ініціативи та посилання на відповідні організації. Інтерактивна частина вебсайту дозволяла жінкам розміщувати повідомлення прямо на сайті або просто читати повідомлення інших. • Кожен притулок або жіночий центр взяли на себе відповідальність надати жінкам-учасницям достатньо комп’ютерів у місцях їх проживання або організувати точки доступу у громадських будівлях неподалік. • Перший набір запитань стосовно головних проблем домашнього насильства, розроблений ключовими стейкхолдерами та дорадчою групою, було опубліковано при запуску консультацій. Запитання були призначені для того, щоби спрямувати дискусію на головні проблеми, але це не позбавляло учасниць можливості порушувати й інші питання. • Незалежний модератор здійснював моніторинг дискусії та додавав актуальну інформацію на сайт.

Етап циклу вироблення політики Встановлення порядку денного. Консультації залучили громадськість до етапу встановлення порядку денного циклу вироблення політики у Великій Британії. 118


Учасники знали, що дають свідчення для парламентського розслідування, які можуть вплинути на процес вироблення політики.

Урядові структури У консультаціях брала участь Міжпартійна парламентська група – асамблея парламентарів з різних партій, зацікавлених у цій конкретній проблемі.

Задіяні цільові групи Консультації були організован таким чином, щоби задовольнити потреби цільової аудиторії – жінок, які стали жертвами домашнього насильства. Вдалося успішно встановити контакт з жінками, що представляли різні соціально-економічні групи. Оскільки більша частина цільової аудиторії не мала досвіду користування Інтернетом та була мало захищеною з огляду на життєві обставини, організатори провели тренінги і надали необхідну підтримку, безпечне місце з доступом до Інтернету та гарантували захищеність дискусійного форуму на сайті. Ці фактори зіграли важливу роль в успішності консультації.

Зворотній зв'язок Загалом зареєструвалося 199 жінок, які залишили 960 повідомлень. Консультації стали добрим інформаційним ресурсом для роботи Міжпартійної парламентської групи з питань боротьби з домашнім насильства. Результати було підсумовано у звіті, підготовленому Хенсардською спілкою, та презентовано Тессі Джоуелл, міністрові у справах жінок. Коли у Парламенті прем’єр-міністра і депутата Тоні Блера спитали, чи він чув про консультації – прем’єр-міністр відповів позитивно. Консультації потужно висвітлили досвід жертв домашнього насильства і дали їм можливість спілкуватися з парламентарями та виробниками політики напряму. Відгуки про консультації було зібрано шляхом паперового та онлайн-анкетування. Організатори отримали від учасниць позитивну реакцію: • Переважна більшість (94%) жінок сказали, що консультації були корисним досвідом. • Більшість (92%) жінок зізналися, що навчилися дечого одна від одної. • Більше трьох четвертих (78%) жінок сказали, що брати участь у дискусії було легко. Зворотній зв'язок продемонстрував, що онлайн-консультації дали учасницям можливість поділитися досвідом домашнього насильства з жінками, які знаходяться в аналогічній ситуації. Інтернет став зручним та безпечним місцем для проведення такої дискусії на спеціальному форумі. Втім, більше третини учасниць (39%) лишилися незадоволені внесками від членів парламенту. Та попри негативні відгуки про свою участь, більшість парла119


ментарів вважали консультації корисним досвідом завдяки унікальним міркуванням та інформації, що вони отримали протягом місяця від жінок, які стали жертвами домашнього насильства. Консультації також було визнано новим ефективним способом збирати свідчення від традиційно маргіналізованих суспільних груп.

Конкретні застосовані технології Спеціальний вебсайт та закритий онлайновий дискусійний форум.

Ключові елементи успіху Незалежний модератор: Незалежний модератор зіграв суттєву роль. В його обов’язки входило пересвідчитись, щоби в дискусії не домінували лише кілька осіб, не було неадекватних або відверто агресивних висловлювань, і щоб сайт залишався захищеним (напр., шляхом нагадування користувачам повністю виходити з сайту по закінченню роботи, щоби не допустити на сайт тих, хто не мав паролю). Робота у партнерстві: Ключовим фактором успіху ініціативи стало встановлення партнерства з неформальними жіночими організаціями та центрами. Вони зіграли ключову роль у порадах щодо консультацій, охопленні цільової аудиторії та наданні допомоги учасницям. Конфіденційність: Жінки-учасниці отримували ім’я користувача, яке відрізнялося від їх справжнього імені. Такий крок гарантував їм конфіденційність, яка була дуже важливою для заохочення учасниць до відкритої та чесної розмови про їхній досвід, а також послабила їхні побоювання стосовно участі в консультаціях.

Виявлені перешкоди Робота з очікуваннями учасників: Деякі члени парламенту висловлювали стурбованість, що Інтернет-формат може створити в учасників враження, ніби вони можуть отримати миттєві відповіді на запитання, які вони обговорювали з парламентарями. Але через брак часу парламентарі не могли реагувати моментально. Тому дехто з них запропонував, що не зайвим було б, якби організатори присилали їм тижневе резюме зібраних повідомлень. Доступ до Інтернету та комп’ютерна грамотність: Оскільки лише незначна кількість учасниць мала досвід роботи з Інтернетом та сучасними технологіями в цілому, організатори витратили чимало часу на те, щоби переконатись, що жінки почуваються вільно і можуть користуватися сайтом (напр., довелося допомагати їм заходити на потрібний сайт). Дехто з організаторів вважав, що на навчання ІТ технологіям потрібно більше часу – потрібні тренінги та добровольці, адже ця частина роботи була найбільш інтенсивною і забирала чимало зусиль організаторів консультацій. Вебсайт: http://212.133.53.182/womendiscuss/default.htm 120


ВЕЛИКА БРИТАНІЯ Floodforum.net

Опис Парламентський комітет з науки і технологій (POST) доручив Хенсардській спілці провести онлайн-дискусію для вивчення громадської думки щодо боротьби з повенями. Її було заплановано на січень-лютий 2002 року. Мета дискусії – стимулювати обговорення причин, наслідків і підходів до боротьби та запобігання повеням та інформувати парламент про отримані результати. Дискусії відбувалися в контексті численних урядових і парламентських оглядів, що стосувалися вивчення різних аспектів повеней до і після осені 2000 року, коли проливні дощі охопили значну частину Великої Британії. Метод е-консультацій: • Дискусія тривала протягом місяця з 21 січня по 17 лютого 2002 року на спеціальному вебсайті (www.floodforum.net). • Використані для пропагування консультацій та набору учасників методи включали: запрошення, підтримку місцевих медіа (включно з місцевим радіо та інтерв’ю і статтями у пресі), розсилку електронної пошти, створення вебсайту та усне інформування. • Організатори спрямували учасників у громадські точки доступу до Інтернету (приміром, у місцевих бібліотеках), а також приймали поштові звернення від тих, хто не мав електронної пошти. • Дискусію модерувала Хенсардсьва спілка. Деякі повідомлення було розміщено на сайті одразу від початку дискусії, щоби стимулювати обговорення проблем, на які було спрямовано консультації. По мірі розгортання процесу, учасники дістали можливість відкривати нові теми для обговорення, тим часом як модератор мав пересвідчитись, що нові теми не відводять увагу від загальної мети дискусії.

Етап циклу вироблення політики Встановлення порядку денного. Консультації залучили громадськість на етапі встановлення порядку денного циклу вироблення політики у Великій Британії.. Учасників було поінформовано, що вони допомагають програмі POST по роботі з приборканням повеней і можуть надати інформацію для парламентських дебатів з цього питання. Другою метою було інформування з цієї теми та стимулювання дебатів і поза межами Парламенту.

121


Задіяні урядові структури та цільові групи • •

Консультації було спрямовано на: Жителів зон із високим ризиком затоплення та тих, що пережили повінь. Організації або людей, про чий інтерес до боротьби з повенями було відомо (приміром, урядові міністерства та агенції, страхову індустрію, вчених, інженерів та планувальників). Політиків – зокрема, членів парламенту, Палати лордів та місцевих рад.

Зворотній зв'язок Загалом для участі в дискусії зареєструвалися 532 особи, 157 з яких надіслали в цілому 571 повідомлення. Важливо відзначити, що існувала можливість зайти на дискусійний форум і читати чужі повідомлення, не залишаючи своїх. Хоча вони і не були для цього призначені, результати дискусії можуть бути враховані в урядовому консультаційному процесі з приводу нових підходів до фінансування заходів боротьби з повенями та захисту берегової лінії, який розпочався наприкінці програми floodforum.net. Відгуки учасників про роботу форуму було зібрано через оціночне опитування, розміщено в Інтернеті та розповсюджено у паперовій версії. До того ж, потім з деякими учасниками було проведено цільові дискусії. Ці результати будуть враховані при оцінюванні ініціативи (див. нижче). Початковий аналіз результатів опитування показав, що учасники вважають проект вартим уваги, але вони краще оцінили би його за довший період часу. У будь-якому разі, учасники підтвердили бажання взяти участь у подібному проекті знову. Подальші оцінки було отримано на відкритій зустрічі у Парламенті, яку відвідали особисто або відіслали своїх представників більше 30 парламентарів та членів Палати Лордів, а також запрошені учасники floodforum.net. Загалом зустріч відвідало більше 120 чоловік. Доповідачі висловили своє задоволення та вдячність внеском floodforum.net у парламентські дебати.

Конкретні застосовані технології Спеціальний вебсайт та закритий онлайновий дискусійний форум.

Елементи успіху Широкий спектр методів привернення учасників: Для проведення консультації було використано великий арсенал методів залучення учасників – від місцевого радіо до інформування через електронну пошту. Таким чином парламент отримав більше різноманітних поглядів та пропозицій щодо проблеми, які, в іншому 122


разі, він мав би готувати сам для будь-яких дебатів або рішень, що розробляються з приводу повеней. Всеохоплюваність: У консультаціях взяли участь різноманітні групи людей, яких стосується проблема повеней: громадяни, представницькі органи та урядові міністерства й агенції.

Перешкоди Деякі дані свідчать, що консультації могли б охопити більше людей, якби медіа- кампанія була більш предметною і тривалою. Участь у дискусії знизилася після перших двох тижнів, але згодом зросла протягом останнього внаслідок двох причин. По-перше, це був справді останній тиждень і модератор нагадав про це учасникам. По-друге, уряд опублікував дані щодо бюджетних пропозицій на боротьбу з повенями та захист берегової лінії, де містилося кілька суперечливих пропозицій, що стимулювало рекордну кількість повідомлень на floodforum.net протягом останнього тижня.

Контакти Вся дискусія розміщена в архіві на www.floodforum.net, так само, як і заключний звіт, що його також розміщено на цьому сайті та за адресою www.parliament.uk/ post/report.htm POST – комітет обох палат парламенту, до сфери відповідальності якого належить забезпечення незалежного і врівноваженого аналізу питань, що стосуються національних інтересів і базовані на наукових дослідженнях і технологіях. www.parliament.uk/post/home.htm Центр менеджменту та досліджень політики (Centre for Management and Policy Studies – CMPS) Кабінету міністрів розробляє для виробників політики набір засобів залучення громадськості та проведення консультацій. Буде детально викладено принципи, що лежать в основі якісної практичної роботи, різноманітні підходи (включно з e-залученням) та стратегії використання залучення громадськості для вдосконалення процесу вироблення політики. У відкритому онлайндоступі його можна буде знайти на сайті www.cmps.gov.uk/policyhub Комітет Е-представництва Кабінету міністрів у співпраці з Міністерством транспорту, місцевого та регіонального врядування (DTLR) очолюють розробку урядової політики Великої Британії стосовно е-демократії. Вебсайт: www.e-envoy.gov.uk

123


ЄВРОПЕЙСЬКА КОМІСІЯ Інтерактивне вироблення політики (ІВП) Ініціатива з інтерактивного вироблення політики (ІВП) передбачає розробку двох базованих на Інтернеті механізмів, які посилять здатність Європейської Комісії оцінювати вплив політик ЄС (або їх відсутність) за допомогою: • Механізму консультацій, створеного, щоби отримувати і зберігати швидко зростаючу структуровану підбірку реакцій стейкхолдерів на нові ініціативи. • Механізму зворотного зв’язку, який допомагає зібрати безпосередні реакції ринкового середовища. Він використовує існуючі мережі та контактні точки як посередників в отриманні постійного доступу до поглядів і досвіду суб’єктів економіки та громадян ЄС. Скористатися інструментами ІВП можна на веб-порталі „Ваш голос у Європі”, який є флагманом ініціативи ІВП та універсальним механізмом для всіх консультацій, що їх проводить Комісія. Портал призначено для громадян, споживачів та підприємців. Він надає усі можливості для донесення вашої точки зору – позитивної чи негативної, технічної чи загальної, експертної чи обивательської. Обидва механізми складаються з баз даних, зібраних на основі анкетування з варіантами відповідей. Це дозволяє Комісії миттєво отримувати й аналізувати результати, автоматично і без додаткових інвестицій у ресурси. Звичайно, складні питання не можна звести лише до анкет з варіантами відповідей. Тому обидва механізми дозволяють включати у відповідь власний текст, що створює можливості для більш традиційного глибинного аналізу, коли „миттєві” результати вказують на варті уваги проблеми. Інструменти ІВП дозволяють вводити тексти одинадцятьма (або більше) мовами на вибір. Мова вихідного тексту (залежно від вибору мови введення) не потребує попереднього перекладу. Більше того, результати можна прочитати миттєво у будь-який час, а також структурувати кількома способами, що дозволяє користувачу обрати будь-яку сферу чи сфери бази даних, де вимагається проміжна інформація та інформація у реальному часі. Це суттєво знижує витрати робочого часу порівняно з традиційним консультуванням електронною поштою та факсом, що потребує перекладу. Результати можуть бути використані для створення проміжних звітів, приміром Зелених книг, або для оцінювання існуючої політики. Таким чином Комісія зможе оперативно і цілеспрямовано реагувати на проблеми та бути більш підзвітною за свою діяльність. Доступ до даних може бути відкритий або обмежений. У разі потреби (залежно від чутливості результатів) доступ може бути обмежено обраною групою людей за допомогою системи логінів та паролів. Доступ до бази даних зворотного зв’язку надає команда ІВП. Кожен з посередників має доступ до своїх даних. Доступ до результатів онлайн-консультацій мають лише команда ІВП та Генеральний Директорат (ГД), який проводить консультації і приймає рішення про надан124


ня доступу іншим. Для доступу до онлайнової бази даних достатньо лише Інтернет-браузера, встановлювати жодне програмне забезпечення не потрібно.

Як ініціатива ІВП змінить методи роботи ЄС? По-перше, ми сподіваємось, що у наших консультаціях візьме активну участь більше людей, які повідомлять нам про недоліки існуючої системи. Звичайно, першою перепона – це пересвідчитися, що громадяни знають про існування таких можливостей. Тут зацікавленість ЗМІ обов’язково допоможе нам донести таку інформацію до людей. По-друге, використання Інтернету дозволить нам оперувати більшою кількістю даних за набагато менший час, що зробить нашу роботу більш ефективною. Нарешті, готовність Комісії до оприлюднення, поширення та використання результатів приведе до збільшення прозорості підготовки нових політик. Це має допомогти покращити якість вироблення політики.

Поточна ситуація Перші онлайн-консультації було проведено наприкінці 2001 року. База даних ІВП щодо зворотного зв’язку запуститься в роботу всередині 2002 року. Спеціальний веб-портал „Ваш голос у Європі” (http://europe.eu.int/yourvoice) було створено восени 2001 року, а нову інтерактивну версію буде запущено влітку 2002 року. З 2003 року планується, що цей веб-портал стане єдиною пунктом доступу для всіх ГД, які бажають проводити онлайн-консультації. a) Онлайнові консультації. Механізм онлайнових консультації створено для того, щоб отримувати і зберігати швидко зростаючу структуровану підбірку реакцій стейкхолдерів на нові ініціативи. Стейкхолдери матимуть доступ до цього механізму через веб-портал „Ваш голос у Європі”, який є універсальним механізмом для всіх консультацій, що їх проводить Комісія. „Відкриті консультації”, що складаються з онлайн-опитувань, завжди адресовано напряму відповідним стейкхолдерам. Залежно від теми, їх можна адресувати обмеженій групі стейкхолдерів за допомогою системи лог-інів та паролів або зробити відкритими для всієї громадськості.

Типи вибірок, використані в онлайн-консультаціях •

Онлайн-консультації дозволяють використовувати різні типи вибірок: Активна вибірка – Європейська Комісія контактує з респондентами і лише вони можуть взяти участь у опитуванні. Існує можливість залучення випадкових вибірок респондентів. Пасивна вибірка – найбільш очевидний приклад онлайнових досліджень. Опитування розміщується на вебсайті і всі відвідувачі (або кожен n-ний від125


відувач) отримують запрошення взяти у ньому участь. „Клік” на посилання переводить респондентів на сторінку опитування. Ця сторінка може інкорпорувати інтерфейс більшості сайтів, щоби перехід був непомітним для респондентів. Комбінована вибірка – як очевидно виходить з назви, цей підхід об’єднує елементи двох попередніх типів, а їхнє співвідношення залежить від конкретних вимог до опитування. Можливе також і повне використання обох методів — паралельне або послідовне. Приміром, відвідувачів сайту може бути запрошено зареєструватися для участі в опитування і залишити певну демографічну інформацію. Потім з певною кількістю цих респондентів (наприклад, обраних за національною ознакою) може бути проведено окреме опитування.

Як результати онлайн-консультацій буде використано для вироблення політики Отримані під час онлайн-консультацій результати буде розглянуто, опубліковано та опрацьовано відповідним департаментом. Кінцеві результати будуть оприлюднено у „Вашому голосі в Європі” та використано при перегляді та модифікації подальшого розроблення політики. b) Механізм зворотного зв’язку. Механізм зворотного зв’язку допомагає зібрати безпосередні реакції ринкового середовища. Він використовує існуючі мережі та контактні точки як посередників в отриманні постійного доступу до поглядів і досвіду суб’єктів економіки та громадян ЄС. „Механізм зворотного зв’язку” ІВП заповнюється не стейкхолдерами, а обраними посередниками, такими як Європейські інформаційні центри, Європейські центри споживачів, та Бюро порад для громадян. Посередники вносять отриманий від громадян зворотній зв'язок до бази даних. Значна частина цих проектів спів-фінансується Європейською Комісією. Щойно результати внесено в комп’ютер, вони автоматично переправляються в онлайнову базу, котра має вбудовані статистичні та пошукові сервіси, що дозволяють задавати поле пошуку й аналізу.

Як результати зворотного зв’язку буде використано для вироблення політики Зворотній зв’язок надає службам Комісії конкретні приклади з життя представників бізнесу, споживачів, студентів тощо стосовно реалізації ними своїх прав як громадян ЄС. Результати, зібрані у базу даних зворотного зв’язку, можуть бути представлені кількома способами, щоби вказати на проблемні галузі й те, якої сфери політики вони стосуються. Це допомагає у підготовці статистичних звітів, які демонструють тенденції та/або нові розробки у конкретних галузях. (Крок 1). 126


У базі даних зворотного зв’язку також є порожні текстові поля, в які посередники можуть вносити додаткову інформацію. Комісія аналізуватиме ситуативні приклади за допомогою експертів, щоби побачити, приміром, з якими проблемами стикається бізнес (Крок 2). Це дасть Комісії можливість запропонувати нові ініціативи щодо політики на основі практичного досвіду ринкового середовища (наприклад, впровадити нове або вдосконалити існуюче законодавство). Ці приклади також розширять базу, на основі якої ухвалюються рішення, та допоможуть Комісії здійснювати моніторинг впливу нових ініціатив.

Контакти Щоразу, коли Комісія запускає нову онлайнову консультацію, робиться оголошення у пресі (наприклад, IP/01/920 від 28.06.01 – Модернізація внутрішнього ринку промислової продукції). Стейкхолдери тоді можуть зайти на спеціальну веб-сторінку „Ваш голос в Європі” (Your voice in Europe), де вони знаходять усі можливості взяти активну участь у процесі вироблення політики Європейською Комісією. Що стосується консультацій з обмеженим доступом, то учасники отримують індивідуальні повідомлення. Вебсайт: http://europa.eu.int/YourVoice

ІВП і матриця е-залучення Наведена нижче матриця ілюструє, як інструменти ІВП (онлайнові консультації та механізм зворотного зв’язку) використовують на п’ятьох етапах вироблення політики. Варто відмітити, що обидва інструменти можуть бути, в тій чи іншій мірі, застосовані на будь-якому з етапів процесу вироблення політики (див. Таблицю 5). Таблиця 5. Європейська Комісія: застосування ІВП на кожному етапі циклу вироблення політики Етап циклу вироблення політики

Онлайнові консультації

Механізм зворотного зв’язку

Встановлення поряд- Встановлення потреби у держаку денного вній політиці; визначення питання/проблеми, яка вимагає розгляду. Приклад: Модернізація внутрішнього ринку промислової продукції. 127


Етап циклу вироблення політики

Онлайнові консультації

Механізм зворотного зв’язку

Аналіз

Опитування стейкхолдерів з метою поглибленого аналізу потреби у державній політиці для підготовки проекту майбутньої політики. Приклад: Консультації з кіберсквоттінгу.

Стейкхолдери можуть скористатися механізмом зворотного зв’язку на будь-якому етапі процесу вироблення політики.

Формулювання

Інформування стейкхолдерів щодо пропонованої політики та запрошення їх до висловлення власної думки з цього приводу, щоби забезпечити ефективну, здійсненну політику. Приклад: Бізнесова рада (Business Test Panel).

Впровадження

Розроблення законодавства, на різних етапах процесу впровадження; складання плану заходів.

Моніторинг

Формування загальної точки зору на те, як впроваджується певна політика, внесок у дискусії та звіти, що ймовірно може привести до перегляду політики. Приклад: Консультації з впровадження Директиви про захист даних.

128

Через мережу Європейських інформаційних центрів, Бюро порад для громадян та Європейських центрів споживачів, стейкхолдери можуть оперативно висловлюватись з приводу впроваджуваної політики. Їхні міркування потім передаються Європейській Комісії. Це найважливіше у використанні механізму зворотного зв’язку.


ДОДАТОК 1 Терміни, що застосовуються у сфері е-залучення Доступність (Accessibility ) Стосується засобів, за допомогою яких усі групи можуть мати доступ до електронного залучення, включаючи людей з проблемами зору. Довідкові сайти: Ініціатива веб-доступності (Web accessibility Initiative (www.w3.org/wai); у Великій Британії – рубрики веб-сайту RNIB (www.rnib.org.uk/digital) надають інформацію про кампанію See It Right, яка дає поради щодо доступу до технологій і про те, як зробити веб-сайт доступнішим; у США – див. розділ 508 Закону про реабілітацію.

Чат (Chat room) Віртуальний простір, в якому відбувається спілкування в чаті. З технічного боку, це просто спілкування в реальному часі між двома користувачами, коли кожен з них може набрати інформацію на своєму комп’ютері, а введений текст відразу з’явиться на моніторі іншого користувача.

Система миттєвого обміну повідомленнями (Instant messaging) Тип комунікаційної служби, що дає змогу створити свій приватний чат з іншим користувачем. Як правило, система миттєвого обміну повідомленнями попереджає вас, коли хтось із списку вашого чату з’являється на зв’язку в режимі онлайн, і тоді ви можете ініціювати сесію в чаті з цією особою.

Дошка оголошень (Bulletin boards) Просто центр електронних повідомлень, релевантний для конкретної зацікавленої групи. Тут ви можете переглянути повідомлення, надіслані іншими, і залишити своє.

Дискусійний форум (Discussion forum) Онлайнова дискусійна група, де користувачі – як правило, зі спільними інтересами – можуть відкрито обмінюватися повідомленнями: • форуми, базовані на проблемі (Issue-based fora), тобто організовані навколо проблеми політики, сформульованої виробниками політики, зацікавленими 129


групами або „експертами” і представленої як заголовок однієї чи більше дискусійних тем (threads). Відповіді збирають з метою вивірити погляд на проблему або зібрати ідеї. Тут також можуть бути представлені позиційні документи, посилання на пов’язані з темою веб-сайти та інша фонова інформація, хоча цього часто бракує; форуми, базовані на політиці (Policy-based fora), тобто організовані навколо тем / питань, прямо пов’язаних з проектом політики, яка має на меті їх вирішити, а дискусійні теми спрямовані на збирання відгуків від тих, кого ці питання торкаються. Учасників можуть заохочувати подавати альтернативні ідеї та пропозиції, але заданий формат передбачає, що збираються думки щодо того, чи погоджуються учасники із запропонованим, і чому.

Тема (Thread) Серія повідомлень, розміщених як відповіді одне на одне в дискусійному форумі.

Новинні групи (Newsgroups) Подібно до дискусійного форуму, щоб переглянути та розмістити повідомлення, потрібна програма читання новин, що встановлюється на комп’ютері і з’єднує вас з новинним сервером в Інтернеті. Новинних груп є безліч.

Веб-форми (Web forms) Форма на веб-сайті, що дає можливість відвідувачам спілкуватися з організатором, заповнюючи розділи форми та надсилаючи інформацію. Інформація у вигляді заповненої форми надсилається електронною поштою, потім її можна обробляти за допомогою спеціальної комп’ютерної програми.

Онлайновий модератор (Online moderator) Роль модератора полягає в тому, щоб забезпечувати відповідність усіх коментарів чітко встановленим умовам і видаляти ті коментарі, які порушують ці правила. Є два основних види модерації – пре-модерація і пост-модерація. У першому випадку всі коментарі надходять до модератора, який вирішує, чи можна їх приймати, зважаючи на встановлені умови, у другому – всі коментарі надходять безпосередньо до е-консультаційної групи, а модератор зазвичай здійснює їх моніторинг цілодобово та видаляє будь-які коментарі, що не відповідають встановленим умовам.

130


Онлайновий фасилітатор (Online facilitator) Фасилітатор відповідає за те, щоб усі коментарі не відхилялися від теми обговорення, узагальнює коментарі та підтримує процес обговорення у разі потреби. Його роль особливо важлива, якщо однією з цілей е-консультацій є підтримка активного обговорення користувачами.

Політика / порядок збереження конфіденційності (Privacy statement / policy) Забезпечує, щоб усі користувачі розуміли, як буде використана особиста інформація, яку вони надають онлайн, і хто матиме до неї доступ. Рекомендації з цих питань можна отримати від розробників політики конфіденційності ОЕСР (OECD privacy policy generator http://cs3-hq.oecd.org/scripts/pwv3/pwhome.htm).

Дистанційне електронне голосування (Remote electronic voting) Голосування, що здійснюється за допомогою електронних засобів незалежно від місця перебування.

131


ДОДАТОК 2 Спільні дослідницькі проекти Ще одним важливим джерелом досвіду є спільні дослідницькі проекти. Національні уряди можуть брати в них активну участь шляхом: a) сприяння збору та обміну результатами досліджень; b) імплементації результатів досліджень як кінцеві споживачі. У 2000 році Європейська Комісія запустила проект e-Europe, щоб стимулювати широке сприйняття результатів ІКТ-досліджень європейською спільнотою. Одним із завдань проекту було прискорити застосування електронної торгівлі та е-урядування (e-Government) по всій Європі. Існує три пов’язаних між собою науково-дослідницькі програми: програма IDA, спрямована на розвиток транс’європейської телематичної мережі між державними адміністраціями; програма еконтенту, спрямована на стимулювання використання інформації державного сектору в комерційних цілях; програма IST (Information Society Technologies), спрямована на розвиток технологій інформаційного суспільства. У США науково-дослідницькі проекти щодо е-демократії та е-урядування фінансують Національна наукова фундація (NSF) і Благодійний трастовий фонд PEW. Завдання програми IST RTD Європейської Комісії, надто її ключової ініціативи „Системи і служби для громадян” – забезпечити спрямування досліджень на основні соціально-економічні проблеми, що постають перед Європою. Це стосується, зокрема, проектів щодо забезпечення кращого доступу до органів державного управління. Загалом профінансовано більше 30 широкомасштабних науково-дослідницьких проектів за тематикою державного управління, присвячених переважно е-урядуванню та е-демократії. Серед досліджуваних питань були: • Яке майбутнє електронних дискусій та е-голосування? • Як онлайнові форми демократії можуть вплинути на урядові процедури? • Які способи, системи, інструменти та методи найкраще підходять для підтримки нових форм демократії? У цьому розділі описані деякі важливі спільні дослідницькі проекти, що фінансуються Європейською Комісією через її П’яту рамкову програму (Fifth Framework Programme – FP5: www.cordis.lu/fp5/about.htm), яка визначила пріоритети досліджень Європейського Союзу на 1998–2002 роки. Зокрема, тематична програма „Системи і служби для громадян” включає науково-дослідницькі проекти, спрямовані на розвиток онлайн-демократії.

132


1. EVE Це супутня програма, фінансована Європейською Комісією у рамках програми IST (номер контракту IST-2001-33008). Головна ціль EVE – порівняти вплив соціально-політичної діяльності та існуючих інформаційно-комунікаційних технологій на громадян і органи державної влади. Бажаним результатом цього порівняння має стати чіткіше розуміння е-демократії та її місця у виборчому процесі. У результаті дослідження, проведеного в рамках цього проекту, очікується виникнення нових бізнес-моделей та технологічних стандартів. Ведуть проект французькі дослідницькі інститути CNRS та MTA. Перший крок їхнього дослідження – перегляд проектів AGORA 2000, CYBERVOTE, DEMOS, EDEN, E-COURT, E-POLL, EPOWER, EURO-CITI, VSIIS та WEBDEMOCRACY. Загалом у кластері програми EVE задіяні 10 проектів і 73 організації (державних і приватних) у 16 країнах з інвестиціями у 27 мільйонів євро, плюс внесок Європейської Комісії у сумі 16 мільйонів євро. Проект EVE має два основних завдання: оцінити вплив інформаційно-комунікаційних технологій на місцеві, національні, міжнародні органи влади та на громадян; встановити стандарти для недорогих, безпечних та ефективних систем голосування, а також розробити бізнес-моделі, які передбачається застосовувати на місцевому і національному рівнях. Проект EVE координує і оцінює дослідження та розробки, фінансовані Європейською Комісією, у сфері партисипативних методів е-демократії, інноваційних консультацій і систем доступу. Втім, особливу увагу EVE приділяє інноваційним системам е-голосування, в основі яких – розвинені інформаційні технології. Визначено такі цілі проекту: • дослідити соціальні та культурні реакції на розвиток нових служб і систем голосування, що їх пропонують цифрові муніципалітети; • позиціонувати існуючі ініціативи у глобальному контексті; • виявити ознаки синергії та взаємодоповнення різних дослідницьких ініціатив у ЄС з метою відповідного взаємозбагачення; • стимулювати індивідуальні досягнення для підвищення ефективності роботи; • запровадити ефективні шляхи поширення інформації та підвищити обізнаність громадян; • надавати інформацію для допомоги у стандартизації законодавчих ініціатив. Веб-сайт проекту: www.eve.cnrs.fr (станом на серпень 2002 року).

2. AGORA 2000 Проект AGORA 2000 має на меті розробити нову парадигму демократичного регіонального / місцевого процесу планування, що передбачає повне залучення громадян до процесу вироблення і прийняття рішень. Завдання проекту – спро133


бувати скоротити розрив між громадянами та регіональними / місцевими виробниками політики і таким чином домогтися спільного прийняття прогресивних рішень щодо планування територій. AGORA 2000: • підтримує процес вироблення та ухвалення рішень регіональними / місцевими органами влади з метою виявлення кількох можливих альтернативних сценаріїв та визначення максимально точних кількісних параметрів для їх подальшого порівняння; • представляє громадськості ухвалені рішення, їх обґрунтування та загалом сам процес вироблення рішень за допомогою зручного для користувачів інтерфейсу та інтуїтивних тривимірних (3D) презентаційних інструментів; • відстежує реакцію громадян та збирає їхні відгуки. Партнери проекту: Comunitа Montana Valle Maira (Італія), SATA. Applicazione Tecnologie Avanzate (Італія), Регіональна адміністрація Тоскани (Італія), Ayuntamiento de Valencia (Іспанія), Політехнічний університет Валенсії (Іспанія), Політехнічний університет Мадрида (Іспанія), Aquitaine Europe Communication (Франція), Business Flow Consulting (Франція), Ergon Consulting and Systems (Греція), Муніципалітет Анатолії (Греція). Веб-сайт проекту: www.agora2000.org (станом на лютий 2002 року).

3. AVANTI Проект AVANTI використовує „інтелектуальних агентів”1 (embodied agents), щоби зробити інформацію універсальнішою та доступнішою. Завдання проекту: · поліпшити доступ до технологій для кожного; · усунути перешкоди, що заважають використанню інформаційно-комунікативних технологій; · розробити нові, цікавіші та більш захопливі, способи подачі інформації. Проект реалізується з метою досягнення більшої взаємодії громадян з державними службами та залучення груп, раніше вилучених з цифрової комунікації. У результаті реалізації проекту буде розроблено Аватар (Avatar) – цифрового помічника, що проведе користувача через онлайнові операції та служби, ставлячи йому серію запитань простою мовою та відповідаючи на широке коло запитань самого користувача. Інформацію користувача можна буде зберігати, а також адаптувати до індивідуальних потреб. Наразі кожне з міст-учасників в Англії, Шотландії, Швеції та Латвії розробляють демонстраційний зразок для державної служби. Технічні партнери проекту – Microsoft та ICL. Веб-сайт проекту: www.avantiproject.org (станом на серпень 2002 року). 1

Інтелектуальний агент – програма, що самостійно виконує завдання, вказане користувачем комп’ютера, протягом тривалого часу. Інтелектуальні агенти використовуються для сприяння роботі оператора або для збирання інформації [Прим. перекл.].

134


4. DEMOS Як зазначено на веб-сайті проекту, створення DEMOS зумовлено тим, що явка виборців по всій Європі впала до історичного мінімуму, і дедалі більше громадян втрачають інтерес до політики. Деякі оглядачі з мас-медіа говорять про цей факт як про „поразку демократії”, інші пішли далі й охрестили це „кризою представницької демократії”. Однією з причин згасаючого інтересу до голосування і залучення до політики є зростання відстані між громадянами та виробниками політики на всіх рівнях – місцевому, національному та європейському, чи то в Брюсселі, чи в Страсбурзі. Можливо, справа в тому, що політичні проблеми стали занадто складними, а індивідуальні рішення зачіпають широке коло різноманітних інтересів. Проте на кожному політичному рівні рішення недостатньо добре доносяться до громадян. Прірва між окремим громадянином і політичними інституціями є надто великою, а шанси на якийсь реальний вплив громадянина – надто малі. Проект DEMOS покликаний сприяти розвиткові інноваційних інструментів онлайнового консультування. На основі відкритої веб-системи буде зроблена спроба запропонувати зручний для користувачів інтерфейс, а також особливі програмні модулі, що дасть можливість системам на платформі DEMOS бути налаштованими на все розмаїття процесів онлайнових дебатів. Цей підхід і саму систему буде оцінено на двох різних випробувальних сайтах: муніципалітетів Болоньї та Гамбурга. DEMOS – спільний проект, партнерами якого є: TUHH Technologie (Німеччина), GMD-Forschungszentrum Informationstechnik (Німеччина), Ibermatica (Іспанія), IPSOS-RSL (Великобританія), Pixelpark (Німеччина), муніципалітет Болоньї (Італія), Nexus-International Broadcasting association (Італія), Freie und Hansestadt Hamburg (Німеччина). Веб-сайт проекту: www.demos.nexus.org (станом на серпень 2002 року).

5. EDEN Проект EDEN допоможе стимулювати і підтримувати участь громадян у процесі вироблення і прийняття рішень, зокрема у сфері міського планування, за допомогою розвитку інструментів NLP – оброблення текстів простою зрозумілою мовою (Natural Language Processing), розроблених для того, щоб зробити комунікацію між громадянами та органами державного управління простішою й ефективнішою. EDEN зосереджується на міському плануванні почасти тому, що це саме та сфера державного управління, де участь громадян має давню історію, а почасти через потребу в широкому сприйнятті нормативних актів, що формалізують процедури планування. Цілі проекту досягаються шляхом розроблення низки інструментів і методологій NLP, базованих на аналізі вимог користувачів, які зрештою буде інтегровано в інструменти міського планування. Зокрема, розроблені інструменти забезпечать: 135


фільтрування стилю, що зробить інформацію більш зрозумілою завдяки ідентифікації „дивних” слів та зворотів у документації, пов’язаній з міським плануванням; • підтримку перекладу документації мовами національних меншин; • автоматичну та ручну підготовку переліків запитань, які ставлять найчастіше (FAQ) на основі отриманих запитань і відповідей та узагальнень висловлених точок зору; • доступ простою зрозумілою мовою до баз даних, що містять карти та плани місцевих територій; • дискусійні форуми та опитування громадської думки. EDEN – це спільний проект органів міських державних адміністрацій Болоньї, Антверпена, Бремена, Нізко, Відня, а також Архіву П’ячентіні та дослідницьких організацій: Omega Generation, Міжнародного центру теледемократії, Public Voice Lab – PVL, Telepolis Antwerpen, TZI – Центру обчислювальних технологій при Університеті Бремена та Yana Research. Веб-сайт проекту: www.edentool.org (станом на лютий 2002 року).

6. EURO-CITI Проект EURO-CITI спрямований на вдосконалення ефективності місцевої влади, зміцнення концепції демократії та сприяння співпраці між органами місцевої влади на всіх рівнях (регіональному, національному, європейському). Ця мета має бути досягнута шляхом визначення, розроблення та випробування єдиної архітектури і відповідних служб, спрямованих на державний сектор. До пропонованих служб належать: е-голосування, е-консультації та електронне заповнення і надсилання форм. Відповідно, завданнями EURO-CITI є: • Визначити і розробити єдину архітектуру (архітектуру EURO-CITI), що матиме такі характеристики: ® доступ з різних точок (персональні чи громадські ПК, інтернет-кіоски та WAP- пристрої); ® підтримка різних рівнів доступу із забезпеченням мережного захисту та процедур засвідчення автентичності / авторизації; ® динамічна конфігурація та менеджмент мереж серверів EURO-CITI; ® спрощення функціонування мережних посередницьких служб, які мають додану вартість. • Досягти швидкого запровадження посередницьких служб (служб EURO-CITI), застосовуючи архітектуру проекту EURO-CITI. Передбачаються такі групи служб: ® теле-голосування для проведення опитувань громадської думки чи подання звернень; 136


® електронне заповнення і подання форм; ® теле-консультування громадян.

Запропонувати і випробувати модель процесу, зокрема процесу радикальної зміни методології, спрямованого на допомогу місцевим органам влади у реалізації потенціалу посередницьких служб EURO-CITI. • Провести тестування вищезазначених служб для валідації пропонованих підходів. Партнери проекту: Університет Афін (Греція), Archetypon (Греція), Comunicacion interactiva (Іспанія), Муніципальний інститут інформатики (Іспанія), Лондонський округ Брент (Великобританія), Агенція розвитку Муніципалітету (Греція), Schlumberger systems (Франція), T-Nova Deutsche Telekom Innovationsgesellschaft (Німеччина). Веб-сайт проекту: www.euro-citi.org (станом на серпень 2002 року).

7. E-Power E-POWER – європейська програма для створення базованого на онтології робочого середовища нормативної та законотворчої діяльності. Її мета – реалізувати механізм менеджменту знань шляхом забезпечення його методами та інструментами, які допоможуть вдосконалити якість законотворчої діяльності і водночас спростити втілення законів у життя. Ці методи та інструменти скоротять час на маркетинг нового законодавства чи внесення змін до чинного, спростять дотримання законодавчих актів і поліпшать доступ до урядових баз даних за допомогою нових е-послуг. Крім того, результатом застосування таких методів та інструментів стане більш ефективне використання ресурсів дефіцитних знань. Партнери програми: Податкова і митна адміністрації Нідерландів (DTCA), O and I Management Partners B.V. (Нідерланди), Mega International (Франція), LibRT B.V. (Нідерланди), Application Engineers NV (Бельгія), De Verzekeringen Van Fortis Bank NV (Бельгія). Веб-сайт проекту: www.lri.jur.uva.nl/research/epower.html (станом на лютий 2002 року).

8. Cybervote Цей проект спрямований на вдосконалення демократичного процесу шляхом підвищення рівня участі виборців, а відповідно збільшення кількості їх голосів. Онлайн-голосування має забезпечити збільшення числа громадян, які братимуть участь в усіх видах виборів. Передбачається оцінювання ступеня впливу онлайнголосування на участь виборців. CyberVote має покращити виборчий процес для всіх учасників, а передовсім для людей з обмеженою рухомістю (інвалідів, хво137


рих, пацієнтів лікарень, літніх людей), людей, які подорожують у день виборів, та емігрантів. Мета проекту – розробити і продемонструвати систему онлайн-голосування, до якої буде інтегровано добре захищений і надійний Інтернет-протокол голосування. Систему буде розроблено для використання на місцевих, регіональних, національних та європейських виборах. Проект передбачає аналіз чинного законодавства держав, що беруть участь у проекті, щоб визначити вимоги до системи, а також дослідити можливі зміни, які дадуть можливість використовувати її в законодавчій системі Європи. Система дає змогу виборцям віддати свій голос через Інтернет-термінали: персональні комп’ютери, ручні пристрої та мобільні телефони. В її основі – інноваційний протокол голосування, розроблений у рамках проекту з використанням сучасних криптографічних інструментів. Цей протокол гарантуватиме забезпечення автентичності виборців, доброчесності і конфіденційності їхнього вибору під час передачі по Інтернету та під час процесу підрахунку і перевірки голосів. Систему буде випробувано у 2003 році на тестових виборах, які відбудуться у Німеччині, Франції та Швеції. У них візьме участь більш як 3000 виборців, що дасть змогу провести достеменну оцінку системи, перед тим як запустити продукт у виробництво. Проект CyberVote офіційно розпочався 1 вересня 2000 року і завершиться 1 березня 2003 року. Партнери проекту: Matra Systemes and Information (Франція), British Telecommunications (Великобританія), Католицький університет Лювена (Бельгія), Mairie d’Issy-les-Moulineaux (Франція), Freie Hansestadt Bremen (Німеччина), Nokia (Швеція), Технічний університет Ейндховена (Нідерланди), Kista Stadsdelsnaemnd (Швеція). Веб-сайт проекту: www.eucybervote.org (станом на серпень 2002 року).

9. WeboCracy Мета проекту – за допомогою знайомства з інноваційними комунікаціями та доступом до систем голосування дати громадянам можливість підвищити рівень своєї участі в демократичних процесах. Цю організаційну мету передбачається досягти за допомогою виконання наукових завдань технічного та методологічного характеру. До технічних завдань належать розробка і розвиток заснованої на веб-мережі системи Webocrat. Webocrat підтримуватиме: комунікацію та обговорення, публікацію документів, перегляд і навігацію, голосування, „розумний” пошук (доступ до необхідних документів), узагальнення підсумків / статистичних даних. Усі функції підтримуватиме модуль моделі знань. Методологічні завдання зосереджуються на виробленні методологічних засад та організаційних заходів для розроблення і менеджменту систем, що забезпечують онлайн-підтримку послуг державного управління. 138


Партнери проекту: Технічний університет Кошице (Словаччина), Школа обчислювальних та інформаційних технологій Волверхемптонського університету (Великобританія), Департамент інформаційних систем Ессенського університету (Німеччина), JUVIER s.r.o. (Словаччина), Citec Information, Citec Engineering Oy Ab, Вааса (Фінляндія), районна рада Tahanovce міста Кошице (Словаччина), районна рада Dargovskych hrdinov міста Кошице (Словаччина), міська рада Волверхемптона (Великобританія). Веб-сайт проекту: esprit.ekf.tuke.sk/webocracy/index.html (станом на серпень 2002 року).

139


Бібліографія Altheide D. Ethnographic Content Analysis // Qualitative Sociology. – 1987. – №10 (1). – P. 65-77. Barber B. Strong Democracy: Participatory Politics for a New Age. – Berkeley: University of California Press, 1984. Becker T., Slaton C. The Future of Teledemocracy. – Westport, Conn, 2000. LC. Bentley T., Oakley K. The Real Deal: What Young People Really Think About Government, Politics and Social Exclusion. – London: Demos, 1999. CACM – Communication of the ACM // Special issue on trust. – Vol. 43. – №12. – Dec. 2000. CACM – Communications of the ACM // Special issue on electronic democracy. – Vol. 44. – №1. – Jan. 2001. Civille R. The Internet and the Poor // Public Access to the Internet / Edited by B. Kahlin and J. Keller. – MIT Press, Cambridge Mass, 1995. Coleman S., Gшtze J. Bowling Together: Online Public Engagement in Policy Deliberation. – Hansard Society and BT, 2001. Conklin J. Wicked Problems and Fragmentation, Unpublished working paper http: //cognexus.org/wpf/wickedproblems.pdf consulted February, 2002. CPMS. Better Policy-Making. – London: UK Cabinet Office, 2001. Dutton W.H. Society on the Line: Information Politics in the Digital Age. – Oxford University Press, 1999. Fishkin J.S. The Voice of the People. Public Opinion and Democracy. – Yale University Press, 1995. Foley P., Alfonso X., Ghani S. The Digital Divide in a World City. – London: Greater London Authority, 2002. Hagen M. Digital Democracy and Political Systems // Hacker K.L., Jan van Dijk (eds.). Digital Democracy issues of theory and practice. – Sage Publications, 2000. Hague B., Loader B. (eds.) Digital democracy: Discourse and Decision Making in the Information Age. – London: Routledge, 1999. Digital Jury – The Final Verdict // Hansard Society. – London, 2002. Heinonen A., Makinen M., Ridell S., Martikainen A., Halttu M., Sirkunnen E. Locality in the Global Net // Journalism research and Development Centre, University of Tampere. – Finland, 2001. Held D. Models of Democracy. – Cambridge: Blackwell Publishers, 1996. HM Government. In the Service of Democracy – a consultation paper on a policy for electronic democracy. – London: UK Cabinet Office, 2002. House of Commons Information Committee. Digital Technology: Working for Parliament and the Public. – House of Commons paper. – №1065. – 2002 // www.parliament.the-stationery-office.co.uk/pa/cm200102/cmselect/cminform/1065/ 106503.htm (consulted January 2003). 140


Jankowski N., Leeuwis C., Martin P., Noordhof M., J. Rossum. Teledemocracy in the Province: an Experiment with Internet-based software and Public Debate // EURICOM Colloqium. – June 1997. Krippendorf K. Content analysis. – Sage, Beverly Hills, CA, 1980. Lehner F. Quality control in software documentation based on measurements of text comprehension and text comprehensibility // Information Processing and Management, 1993. Livingstone S., Bovill M. Young People. – London School of Economics: New Media London, 1999. Macintosh A., Davenport E., Malina A., Whyte A. Technology to Support Participatory Democracy // Grцnlund Е. (ed.). Electronic Government: Design, Applications, and Management. – Umeе University, Sweden: Idea Group Publishing, 2002. Macintosh A., Malina A., Farrell S. Digital Democracy through Electronic Petitioning // McIver W. (eds.) Digital Government. – USA: Kluwer, 2002. Malina A., Macintosh A. Bridging the Digital Divide: Developments in Scotland // Ari-Veikko Anttiroiko (ed.) Citizens and Public Administration in the Information Society. – USA: IGP, 2003. Miani M. The strategic role of training in the development of civic ICT in small Councils // Pubblicando. – 26 February. – 2002 // www.urp.it Electronic Civic Consultation: A Guide to the Use of the Internet in Interactive Policymaking. – Ministry of the Interior and Kingdom Relations of the Netherlands, 1998. Norris P. Digital Divide: Civic Engagement Information Poverty, and the Internet Worldwide. – USA: Cambridge University Press, 2001. OECD Report on Parliamentary Procedures and Relations. – OECD. – 2000a. Learning to Bridge the Digital Divide. – OECD. – 2000b. Citizens as Partners: Information, Consultation and Public Participation in Policymaking. – OECD. – 2001. OECD Information Technology Outlook – Highlights. – OECD. – 2002. Park A. Young People and Political Apathy // Jowell R., Curtice J., Park A., Thomson K. (eds.) British Social Attitudes 16th Report. – Dartmouth: Aldershot, 1999. Poland P. Online Consultation In GOL-IN Countries – Initiatives to foster edemocracy, a joint product of the members of the Government On-Line International Network, 2001. Powazek D.M. Design for Community: The Art of Connecting Real People in Virtual Places. – Indianapolis New Riders Publishing, 2001. Raab C., Bellamy C., Taylor J., Dutton W.H., Peltu M. The Information Polity: Electronic Democracy, Privacy, and Surveillance // Information and Communication Technologies: Vision and Realities / Edited by W.H. Dutton. – Oxford: Oxford University Press, 1996. – Р 283-99. Rheingold H. The Virtual Community. – USА: The MIT Press, 2000. 141


Rosen T. E-Democracy in Practice: Swedish Experience of New Political Tool // www.svekom.se/skvad/e-democracy-en.pdf (consulted February, 2002). Sack W. Discourse Diagrams: Interface Design for Very Large Scale Conversations // Proceedings of the Hawaii International Conference on System Sciences. – Persistent Conversations Track. – Maui, HI. – January 2000. Sclove R. Democracy and Technology. – NY: Guildford Press, 1995. Shaping Scotland’s Parliament: Report of the Consultative Steering Group. – The Scottish Office, 1998. Smith E., Macintosh A. What sort of Scotland do we want to live in?: Electronic Consultation Study // www.teledemocracy.org. Splichal S. Public Opinion: Developments and Controversies in the Twentieth Century. – New York: Rowman and Littlefield Publishers Inc., 1999. Strauss A., Corbin J. Basics of Qualitative Research: Grounded Theory Procedures and Techniques. – London: Sage, 1990. Tsagarousianou R., Tambini D., Bryan C. (eds.) Cyberdemocracy: Technology, Cities and Civic Networks. – London and New York: Routledge, 1998. UK Parliament (2001). Innovations in Citizen Participation in Government: Sixth Report of the Select Committee on Public Administration // www.parliament.thestationeryoffice.co.uk/pa/cm200001/cmselect/cmpubadm/373/37303.htm (consulted February, 2002) Van Dijk J. Models of Democracy and Concepts of Communication // Hacker K.L. and Jan van Dijk. (eds.) Digital Democracy issues of theory and practice. – Sage Publications, 2000. Web Accessibility Initiative // www.w3.org/WAI/ (consulted February, 2002). White C., Bruce S., Ritchie J. Young People’s Politics: Political Interest and Engagement Amongst 14 to 24 year olds. – York: Joseph Rowntree Foundation, 2000. Wilhelm A. Virtual sounding boards: how deliberative is online political discussion? // Hague B., Loader B. (eds.) Digital Democracy. Discourse and Decision Making in the Information Age. – London: Routledge, 1999. – Р. 154-177. Wilhelm A. Democracy in the Digital Age: Challenges to Political Life in Cyberspace. – New York and London: Routledge, 2000. Whyte A., Macintosh A. Evaluation Report on the Education for Citizenship Electronic Consultation: Learning and Teaching Scotland // www.ltscotland.com/citizenship/ Whyte A., Macintosh A. Analysis and Evaluation of e-Consultations / to appear in the E-Service Journal. – Indiana University Press, 2003.

142


Частина IІ МАЙБУТНЄ ІНТЕРНЕТУ ТА ДЕМОКРАТІЇ: ПОДАЛІ ВІД МЕТАФОР І БЛИЖЧЕ ДО ПОЛІТИКИ Професор Стівен Коулман, Інтернет-інститут Оксфорда, Оксфордський університет, Великобританія У статті стверджується, що перешкодою для аналізу відносин між Інтернетом та демократією було широке використання метафор. Автор шукає корені е-демократії в контексті змін, що відбуваються в демократичній культурі та процедурах. Окреслено модель інформаційних потоків для е-демократії. Розглядаються декілька цілей політики е-демократії, зокрема: створення надійних онлайнових просторів для демократії; інтеграція е-демократії в діючі конституційні канали; розвиток значущої взаємодії між громадянами та обраними представниками; залучення голосів, які традиційно залишалися не почутими, до публічних онлайнових дебатів, що передбачає ставлення до інформації як до спільного ресурсу і справедливе представництво в Інтернеті всіх частин світу. Окреслені принципи та пропозиції є намаганням відійти від метафор і припущень та визначити цілі політики, які можна було б оцінити. 143


ДОСЛІДЖУЮЧИ МЕТАФОРИ

Серфінг на інформаційних магістралях Інтернет – величезна аморфна метафора у пошуках матеріальної форми. Автомагістраль, агора, торгівельний центр, бібліотека, портал, павутиння, мозок, ефемерний всесвіт бітів і байтів. Ми ковзаємо, занурюємося, просуваємося в тунелі, блукаємо, шукаємо, прокладаємо маршрут, відправляємо, спілкуємося, завантажуємося і переходимо в режим оффлайн. Для декого Інтернет – це те, що всередині комп’ютера: начинка, віртуальний розум, кібер-душа. Розмови про „контроль” над Інтернетом та „управління знаннями” натякають на те, що Інтернет існує незалежно, сам по собі, на кшталт мозку Франкенштейна, і людство має змиритися та навчитися жити з цим. Стурбованість постійно зростаючою вулканічною лавою Інтернет-продуктів передбачає, що його програми, кодекси та дизайн не підвладні людському контролю. Газетні та журнальні статті (у друкованому вигляді – варіант вулканічної лави попереднього століття) закликають нас адаптуватися до Інтернету-всесвіту, неначе віртуальний світ внутрішньо більший за на наш, реальний. Інші ж сприймають Інтернет як соціально-нервову мережу. Колишній віцепрезидент США Ел Гор заявив ще у 1994 році: „Ми маємо створити планетарну інформаційну мережу, здатну передавати повідомлення та образи зі швидкістю світла від найбільшого міста до найменшого селища на кожному континенті (Gore, 1994). Концепція „мережного суспільства” Кастеллза пропонує метафору надії для суспільства з невичерпною та зростаючою складністю (Castells, 1996). Метафора натякає на парадокс: з одного боку, збільшення анонімності, суспільного відчуження та приватизації, а з другого – просторово-часова компресія та перспектива глобального селища. Проте якщо селища мають площі, де можуть збиратися люди, мережі не мають явного центра і змушують нас по-новому думати про місце людей у тих мережах. Ще одна, більш популістська метафора, зображає Інтернет як анархічні, у стилі Гоббса, джунглі, що уособлюють страх і змушують шукати правового захисту. Нам розповідають, що Інтернет приваблює хижаків, що там наші діти під загрозою. До того ж там повно вірусів (до речі, дуже небезпечних), жуків, троянських коней, поломок і втрат пам’яті. Насправді покласти вашу кредитку на прилавок у магазині менш безпечно, ніж користуватися нею на захищеному сайті в Інтернеті, але ви не відчуваєте цього, коли здійснюєте безлику операцію. У світі, де висновок про чесність роблять, керуючись виразом обличчя та тоном голосу людини, якщо цього немає, ваша уява малює образи кібер-шахраїв, що плетуть тенета та заманюють у них легковірних. Інтернет перетворюється на метафоричну пастку (тенета, павутиння), а користувачі як податливі наркомани наївно пливуть назустріч кібер-експлуатації. 144


На противагу вищезгаданому, Інтернет також створив цілу плеяду утопічних метафор. Концепція кібер-простору як втілення технократичної світової мрії спирається на довгу традицію футуристичного бачення майбутнього людства, що звільнилося від своїх тягарів завдяки всесильним технологіям. Для Уїльяма Гібсона (Gibson, 1984), винахідника терміна „кібер-простір” – це: „Щоденна масова галюцинація, на яку добровільно погодилися мільярди операторів у кожній країні... Графічне представлення даних, з кожного комп’ютера, яким володіє людство. Складність, яку неможливо уявити. Промені світла, що повстали у свідомості, кластери та сузір’я даних”. У 1996 році Джон Перрі Барлоу опублікував свою Декларацію незалежності кібер-простору (Declaration of the Independence of Cyberspace), справжню конституцію автономної, світової кібер-утопіїї (Barlow, 1996): „Кібер-простір складається з операцій, зв’язків та самої ідеї, що впорядковані як хвилі у павутинні наших комунікацій. Наш світ одночасно всюди і ніде, але точно не там, де перебувають наші фізичні тіла. • Ми створюємо світ, куди може зайти кожен, де немає привілеїв або упереджень щодо расових ознак, економічної могутності, військової сили чи місця народження. • Ми створюємо світ, де будь-хто і будь-де може висловлювати свої переконання, хоч які вони своєрідні, без побоювання бути змушеним до мовчання або пристосовництва. • Ваші законодавчі права щодо власності, свободи висловлювання і пересування, збереження ідентичності та середовища нас не стосуються. Усе вищезазначене спирається на матеріальну основу, якої в нашому світі немає. • Наша ідентичність немає тіла, тому, на відміну від вас, нас не можна фізично змусити виконувати накази. Ми віримо, що наше урядування ґрунтуватиметься на засадах етики, просвіщенного егоїзму та загального добробуту. • Наша ідентичність може поширюватися через всі ваші численні юрисдикції. Золоте Правило – це єдиний закон, який визнають усі наші культури. Ми сподіваємося, що на цій основі зможемо знайти наші власні рішення, бо ми не можемо прийняти ті рішення, які ви намагаєтеся нам нав’язати”. Барлоу не залишився одинаком. Інші кібер-утопісти передбачили зміни в економічному житті у світі е-комерції (Kelly, 1996). Скоро, в один прекрасний день, кібер-простір – велика нематеріальна територія, де комп’ютери зустрічаються й обмінюються інформацією – буде заселений електронними спільнотами та підприємствами. У вас вдома цей пульсуючий ящик посадить вас на гачок розмаїття товарів і послуг. Він буде отримувати та відсилати пошту, давати вам можливість подзвонити, відправити факс чи здійснити відеозв’язок, подивитися фільм чи купити туфлі, встановити діагноз чи оплатити рахунки, отримати готівку (нові електронні гроші) чи написати листа матері. І все це буде просто проявом у вашій оселі радикальних і швидких трансформацій у сфері комерції та суспільному житті, найбільших з часів винаходу автомобіля. 145


А тим часом Курцвайль, якого New York Times назвав „провідним футуристом нашого часу”, стверджував (Kurzweil, 1999): „До 2019 року комп’ютер ціною в 1000 дол. буде мати майже потужність людського мозку. До 2029 року інтелект програмного забезпечення суттєво вдосконалиться, і середній персональний комп’ютер дорівнюватиме інтелекту 1000 людей”. Метафори ніколи не бувають нейтральними. Вони несуть онтологічні припущення, які є ідеологічно навантаженими, але рідко бувають декодованими. Як попереджають Лакофф і Джонсон, недооцінювати важливість метафор означає сприймати їхній підтекст як номінальну вартість (Lakoff and Johnson, 1980). Розмови про Інтернет-революцію мають сенс тільки тоді, коли люди вірять, що історію творять технології; проблема цифрового розриву має значення лише тоді, коли ви усвідомлюєте, чим вона відрізняється від інших форм соціальної нерівності; сприяння розвитку віртуальних спільнот, що складаються з „нет-громадян” (netizens) може бути самообманом, якщо немає ланцюжка, що встановлює достовірність онлайнової та реальної ідентифікації. Треба не критикувати такі метафори, а здійснювати їх інтелектуальний аналіз. Поняття е-демократії теж має пройти таку перевірку.

ДЕ ШУКАТИ ДЕМОКРАТІЮ? Якщо Інтернет оточений лінгвістичним туманом новизни та невизначеності, про демократію кажуть як про одне з небагатьох святих понять нашого часу. Як слушно зауважив Грем, раніше, до кінця XVIII століття, більшість людей знали, що означає демократія, а найбільш шановані люди чинили їй опір; у наш час мало хто знає, що таке демократія, але більшість шанованих людей підтримують її (Graham, 1986). Де місце демократії в політичній топографії громадянського суспільства? Куди треба йти, якщо людина хоче стати демократично свідомим громадянином? Куди треба йти, щоб на практиці навчитися бути демократичним громадянином? Куди треба йти, якщо хтось хоче захищати певні політичні принципи? Кому поскаржитися, якщо демократії замало? Бібліотеки заповнені книжками, які описують і підносять демократію, а також визначають умови для її існування. Проте якщо підійти до інформаційного бюро і в будь-якому місті, селищі чи державі запитати, куди треба піти, щоб „здійснити” демократію, на вас подивляться очима, повними нерозуміння. Є виборчі дільниці, але вони тимчасові, працюють лише один день на кілька років, і в кожного громадянина забирає не більше кількох секунд реалізація того, заради чого він прийшов. Здається, що шукати фізичну конструкцію демократичного буття найкраще в парламенті. Однак ці інституції демократичного світу не видаються дуже демократичними „на вигляд і смак”. Фізична архітектура наших парламентських та урядових будівель свідчить про ексклюзивність їхнього самоусвідомлення. Будинки 146


парламентів ХІХ століття традиційно помпезні, закриті для людей та свідомо відокремлені від міського середовища. Парадоксально, але великі демократичні законодавчі інститути світу навмисно й очевидно відсторонені від громадськості. Красномовне пояснення ролі громадськості надано британським парламентом, який присвоїв їй назву „сторонні”. Громадяни є сторонніми в будинку демократії, вони повинні дати клятву мовчання перед тим, як зайти до галереї, що виходить на парламентську залу засідань. Це слушно, адже парламенти – це представницькі органи, саме тому неможливо, щоб там були присутні усі громадяни і висловлювали свої думки. У такому разі, де громадяни можуть висловлювати свою думку? Де ті публічні місця, де громадяни можуть визначати порядок денний, обговорювати нові ідеї, інформувати або заперечувати тим, хто їх представляє, обмінюватися думками та досвідом просто тому, що демократія цінує колективну думку? Ричард Сеннетт зауважує: „якби сучасних архітекторів попросили спроектувати простір, який найкраще сприяв би демократії, вони відмовилися б; немає сучасного проекту, схожого на античну асамблею” (Sennett, 1977). Розмитість демократичного простору збігається з атрофією громадянської культури. Сьогодні більше людей, ніж будь-коли, можуть голосувати, але найменше, ніж будь-коли за всю історію цього універсального права, ним користуються. Віра людей у парламенти та інші інститути представницької демократії знижується. Дослідження Гарвардського університету під назвою „Чому люди не довіряють владі?” описує та оплакує падіння довіри громадян до демократичних інститутів (Nye, Zelikow and King, 1997). Засоби масової інформації намагаються донести сюжети та образи демократичного представництва до людей, але факти свідчать, що більшість громадян – замість того, щоб дивитися по телевізору політику – надають перевагу чомусь іншому або взагалі нічому. Згідно з даними ІКТ-дослідження, під час загальних виборів 2001 року у Великобританії 40% глядачів перемикали канали, а 8% взагалі вимикали телевізори, аби не дивитися сюжети про виборчу кампанію. 70% глядачів заявили, що висвітлення виборчої кампанії їм було або зовсім нецікавим (29%), або не дуже цікавим (41%). У США 53,8% новин на місцевих телеканалах присвячені злочинам, стихійним лихам або війнам, і тільки 0,7% стосуються громадського життя. Середньостатистична американська дитина бачить 200 тисяч актів насильства та 16 тисяч убивств (на телебаченні) ще до досягнення 18 років. А свідком скількох демократичних дебатів вона є? Демократія без життєвого простору для її здійснення стає суто символічною, замість того щоб бути демократією участі. У символічно демократичному світі основна взаємодія між громадянином і владою здійснюється в обмеженому та офіційно врегульованому просторі виборчої кабінки, де перші користуються своєю владою протягом кількох секунд. У ролі споживачів-глядачів вони виходять на виборчу арену як об’єкти впливу складних методик публічної спокуси. Проте відразу після цього влада, легітимізована виборами, починає діяти через 147


посередників і залишає громадян тільки спостерігачами. Громадяни, що відокремлюються від процесу вироблення політики і лише зрідка голосують за лідерів, мають такий слабкий зв’язок з демократією, що сам політичний процес стає здебільшого адміністративно-управлінським.

ЯК ВИНАЙТИ Е-ДЕМОКРАТІЮ? Поширеною метафорою е-демократії є агора, що нагадує про прості збори громадян на величезній публічній території. Звичайно, ця метафора є помилковою: Афінська агора була далеко не демократичною чи всеохоплюючою, бо вона була закрита для жінок, рабів та іноземців; а ще вона була просто можливістю висловитися, тоді як рішення приймалися в іншому місці. Як політичний міф, Інтернет як агора добре узгоджується з красномовними фантазіями про демократію плебісцитного типу, на зразок „натисніть кнопку”, що панувала в ранніх роботах про е-демократію (Becker and Slaton, 2000). Привабливість прямої демократії, напівліберально-популістської, напівромантичної, у стилі Руссо, допомогла їй закріпитися на політично наївному та ностальгійному ґрунті. Замість того щоб спробувати змусити цифрові технології служити існуючій демократії, мрійники та футуристичні піонери е-демократії передрікали нищення конституцій та інституцій у зв’язку з появою новітньої цифрової парадигми. Разом з тим утилітарний і бюрократично раціональний підхід до е-уряду, що спирається на сподівання щодо дешевших та ефективніших послуг завдяки онлайновому зв’язку, залишився поза увагою суспільства. Проблема концепції еурядування у перші роки його існування полягала в тому, що більшість ентузіастів Інтернету не дуже розуміли чи не дуже зважали на політичну демократію, а більшість політиків та урядовців, посадових осіб розглядали Інтернет як конвеєр з одностороннім рухом. Парламенти та уряди виходили в Інтернет, але ненавиділи наслідки його інтерактивності. (Dunleavy and Margetts, 2002). Політикам подобалося дивитися на веб-сайти як на дешеві електронні брошури, але в них не вистачало розуміння того, чого від них хоче громадськість (Coleman, 2000). Так само як політика в оффлайновому режимі видавалася сірою, архаїчною й нецікавою, політиків, коли вони з’являлися в мережі, було легко впізнати через їхнє занудство і схильність до специфічного жаргону. Парадоксально, але допоки е-політика намагалася відтворити те, що було найбільш застарілим у традиційній політиці, стало абсолютно зрозумілим, що „традиційна політика” потребує модернізації. Ознакою політичного представництва у ХХ столітті була централізація влади, що базувалася на свідомості еліт. Це створювало чотири моменти напруження: парламент як центральний орган публічного представництва здавався відокремленим від суспільного життя та потребував модернізації; опитування суспільної думки, яким так захоплювалися полі148


тики, бо вважали його науковим підходом до оцінювання та вимірювання суспільних настроїв, виявилися не в змозі відобразити динаміку думки або глибину накопиченого досвіду; засоби масової інформації почали пропонувати громадянам-глядачам місця, щоб дивитися політичну виставу, але глядачі відчули розчарування і почали ставитися з однаковим презирством і до політичної еліти, і до ЗМІ; і, нарешті, зростало суспільне бажання бачити і слухати себе, а також довіряти самим собі, чого вже не могли ігнорувати ні політики, ні ЗМІ. Усе вищезазначене спричинило потужні зміни у політичній культурі та заклик до певного вдосконалення. Парламентська система правління була заснована на ідеї віддаленого, дистанційного представництва. Вважалося, що відстань, людський вимір і компетентність відділяли суспільство від обраних представників. Делегування повноважень через мандат, яке свого часу висміював Бурке, руйнувало концепцію еліти щодо постійного зв’язку між громадянами та політиками. Політичними дебатами займалися суверенні еліти; справою громадськості було голосувати за своїх законодавців, а потім усунутися від процесу до наступних виборів. Проте проблема парламентаріїв полягала в тому, що вони не належали до суверенних еліт, а їхні дебати небагато важили. Насправді законодавчий орган є творінням виконавчої гілки влади, члени якого майже завжди змушені голосувати за політику, яку пропонує уряд. Таким чином, наприкінці ХХ століття причиною явного роздратування були два джерела: парламентарії, які були невпевнені у своїй ролі та відчували себе зайвими у демократичному процесі, та громадськість, яка вважала, що нею знехтували, її не чують, і тому вимагала нового типу відносин із своїми представниками. Пропозиції щодо модернізації парламентаризму виникали у відповідь на вищезгадане почуття відокремленості, а також спонукали до більшої управлінської ефективності. У той час як парламент шукав шляхів возз’єднання з громадськістю, під сумнів було поставлено важливість опитувань громадської думки. Починаючи з 1930-х років, коли Геллоп започаткував наукові опитування громадської думки, результати опитувань дедалі більше впливали на формування політики. Ці опитування не тільки мали спрогнозувати результати голосування та поведінку виборців (насправді лише невелика частка опитувань здійснюється з цією метою), політики вважали їх найкращим наявним орієнтиром щодо суспільних цінностей та побажань у певних сферах державної політики. Критики опитувань у їх традиційному вигляді стверджували, що найкраще, що вони можуть показати, – це те, що в певний момент часу певна вибірка непоінформованих, упереджених громадян думає про певну проблему. Певною мірою, опитування – це миттєве фото громадського невігластва. Фішкін та інші вдумливі демократи вважали, що до анкети слід додати ще два запитання: перше, що громадськість знає про те питання, про яке її питають, та друге, як може змінитися її відповідь, якщо було б надано більше збалансованої інформації та часу на обдумування? Було проведено декілька вдумливих опитувань з метою дослідити, 149


як вибірка громадян змінить свої відповіді на запитання анкети, якщо їй надати більше інформації та можливість її обговорити. Результати були вражаючими: висновки поінформованих громадян про певні аспекти державної політики відрізнялися від тих, які вони робили, не будучи поінформованими (Fishkin, 1997). Згідно з традиційною політичною теорією Ліппманнеска і Шумпетеріана, роль політиків полягає в тому, щоб апелювати до невігластва, егоїзму та інерції громадян; вдумлива демократія обіцяє інші відносини між обраними представниками і тими, кого вони представляють: відносини, що базуються на діалозі та спираються на факти. Крім вдумливих опитувань, такі відносини також досліджувалися кількома шляхами, включаючи народне журі, консенсусні конференції, вправи з візуалізації та моделювання участі. Медіаторами політики завжди виступали професійні журналісти та редактори, але починаючи з 1960-х років один провідник почав домінувати та з часом надав іншого вигляду політичним комунікаціям: це – телебачення. У другій половині двадцятого сторіччя політики та партії більшість свого часу витратили на те, щоб адаптуватися до телебачення. Збільшення прозорості та доступу до політики через телебачення безумовно мало позитивні наслідки для демократії, але були й інші наслідки, як-то створення середовища без інтелектуального ризику, із надмірною режисурою, системною взаємозалежністю між медіа професіоналами та політиками. Як зазначали видатні дослідники політичної комунікації Блумлер і Гуревіч (Blumler and Gurevitch, 1997): „…проблеми процесу політичної комунікації тільки зростають. Примітивні способи звернення до громадян для обговорення політичних питань вже набули інституційного характеру, якому важко протистояти чи його подолати”. За два останні десятиліття медіа енергійно боролися за те, щоб відійти від монологічного формату та запровадити більш інтерактивну взаємодію між політиками і народом. Формати на зразок дискусій з аудиторією, телефонні дзвінки, онлайнові форуми створили шляхи для зворотного зв’язку та дали змогу почути голос громадськості, часто у діалозі з політиками. Але громадськість, що бере в них участь, і досі не довіряє політиками та їхній мотивації щодо встановлення діалогу (Coleman and Ross, 2001). Напевно, найбільш суттєвих змін зазнала сама громадськість. Громадяни стали менш шанобливими та більш упевненими, менш лояльними по відношенню до політиків, племен і кланів, більш непередбачуваними і примхливими, більш схильними до споживчих настроїв; вони перестали благоговіти перед експертами та професіоналами і стали більше довіряти своєму власному досвідові. Громадськості, як ніколи, цікаво бачити і чути себе у ЗМІ; з поширенням доступних відео-технологій традиційна стіна між виробленням та споживанням медіа-продукції почала руйнуватися. Так зване ріаліті-ТБ, від трансляцій наживо чи знятих нашвидкуруч документальних фільмів до відтвореного багатьма камерами середовища шоу Big Brother, представило громадськість як учасників, які говорять сво150


їм власним голосом, а не сторонніх спостерігачів ексклюзивних дискусій так званих закритих еліт (Coleman, 2003). Таким чином, відчуття, що політика може і повинна змінюватися, на початку двадцять першого століття посилилося. Хвилі змін – модернізація парламентаризму та конституційна реформа; зростання інтересу та експерименти із вдумливою демократією; намагання з боку медіа-кіл поширювати інтерактивність; зростання інтересу громадськості до „реальних людей” – не обов’язково були пов’язані одна з одною, але витікали з одного джерела. Просування жодної з вищезазначених змін не було пов’язано з цифровими технологіями. Як зазначалося раніше, більшість піонерів е-демократії були надто отруєні похмільним повітрям технологій майбутнього, щоб думати про політичні інститути та відносини. Спроби вивести політику в режим онлайн були зроблені, головним чином, завдяки інженерам – ентузіастам, чиїм первісним наміром було винайти альтернативу застарілій рутинній практиці. Невеликі експериментальні проекти, на кшталт Е-політика у Мінесоті (1994) та Онлайнова демократія для громадян у Великобританії (1996), були винятковими у своїй відданості справі розбудови громадських мереж та створення дискусійних форумів. Деякі місцеві органи влади пропагували і підтримували проекти е-демократії (лідерами виступили Скандинавські країни, Канада та Великобританія), але більшість з них не мали чіткої спрямованості, ресурсного забезпечення чи конституційного зв’язку. Загалом на етапі розвитку демократичний та цифровий порядок денний йшли різними стежками, здебільшого не знаючи один про одного. Зараз склалися сприятливі умови для синергетичного поєднання цифрового та демократичного сценаріїв. Потенціал використання притаманного цифровим технологіям зворотного зв’язку та двостороннього руху, притаманного врядуванню, є занадто важливим, щоб залишатися в руках „технарів” та е-ентузіастів. Демократія, яку ми знали до цього, була продуктом свого часу, коли ефективне представництво було обмежене відокремленістю у часі та просторі. У той час, як ці бар’єри долаються завдяки комунікаційним технологіям, які є асинхронними та глобальними, демократичні інституції можуть тільки розквітнути, якщо стануть більш сприйнятливими, доступними, підзвітними та укоріненими у суспільному просторі. Ми тут говоримо про е-демократію не як про інформатизацію нудних адміністративних завдань чи високотехнологічну забавку, а як про силу, здатну оживити та оновити демократичний політичний процес.

ЯК ЗРОБИТИ ДЕМОКРАТИЧНЕ ПРЕДСТАВНИЦТВО ДІЄВИМ Дієва представницька демократія вимагає п’ятисторонніх інформаційних потоків: • Влада до Громадянина (G2C) • Громадянин до Влади (C2G) 151


• • •

Представник до Громадянина (R2C) Громадянин до Представника (C2R) Громадянин до Громадянина (C2C)

Додаткові потоки включають: Влада до Влади (G2G) – фундаментальним завданням якого є інтегрована програма дій уряду; Представник до Представника (R2R) – що є особливо важливим в епоху політичної субсидіарності; та Представник до Влади (R2G) – що надає можливість законодавцям наблизитися до процесуального та ресурсного забезпечення виконавчої гілки влади. Це важливі, але, головним чином, адміністративні аспекти врядування. У рамках існуючої моделі демократичного представництва ці потоки дещо обмежені або заблоковані: • G2C здебільшого здійснюється через посередництво ЗМІ, головним чином через телебачення та пресу. Влада не довіряє посередницькому тлумаченню медіа; громадяни ставлять під сумнів обсяги та якість урядової інформації і радше вимикають канал, коли їм таку інформацію пропонують. • C2G обмежений. Влада організовує багато консультацій, але мало хто з громадян бере у них участь, до того ж люди дуже скептично ставляться до того, як влада реагує на думки і побажання громадськості. Більшість громадян вважає, що незалежно від їхніх думок, поглядів чи досвіду, вони матимуть невеликий вплив на рішення влади. • R2C обмежений поза виборчою компанією. Представники важко працюють, змагаючись за голоси виборців і вдаються до величезних зусиль, щоб повідомити своєму електорату через місцеві ЗМІ про те, як добре вони їх представляють, проте існує мало можливостей почути, що електорат думає про ті чи ті конкретні питання державної політики. • C2R дуже обмежений. Громадяни можуть порушувати питання перед своїми представниками під час зустрічей у місцевих лікарнях або посилати їх поштою, зрідка – електронною поштою. Але поза межами традиційної лобістської діяльності існує небагато можливостей впливати на законодавчий процес через надання нової інформації або окреслення нових перспектив розвитку. Мало хто з громадян є активним членом політичної партії або лобістської групи, тому мало голосів будуть почутими представниками під час оцінювання тієї чи тієї політики. • C2C – підґрунтя для здорового громадянського суспільства, але знаходиться у стані занепаду, паралельно з іще ширшою тенденцією занепаду „соціального капіталу”. Взагалі, громадяни не обговорюють політичні питання один з одним, навіть якщо ці питання зачіпають їх. Знайти місця або мережі для такого обговорення нелегко. Деякі можливості для дискусій надають ЗМІ, але їхні зусилля майже ніколи не допомагають громадянинові налагодити зв’язок та спілкування з іншими громадянами. 152


Це такий схематичний і песимістичний нарис існуючих каналів комунікацій для демократичного представництва. У цій схемі можна знайти кілька перешкод. Їх усунення та розблокування демократичних каналів комунікації могло би бути однією з найважливіших функцій е-демократії. Як можна відкрити ці канали?

ПРОСТІР ДОВІРИ Демократія як форма суспільних відносин, що поєднують та зводять разом велику кількість різних незнайомих людей, великою мірою залежить від довіри. Хорошим прикладом такої демократичної довіри є голосування під час виборів. Навіть тоді, коли вони знають, що їх голос не дуже багато важить у загальній системі, громадяни довіряють виборчим дільницям, вважаючи їх досить добре врегульованим демократичним простором. Не можна сказати, що вони довіряють одній виборчій дільниці чи скриньці для голосування більше, ніж іншій; але увесь простір вони вважають надійним. Наразі існує потреба у створенні значно ширшого демократичного простору, поза межами нечастих виборчих кампаній, заради громадського обговорення суспільно важливих проблем. Джей Блумлер і я стверджували, що Інтернет має „вразливий потенціал” для забезпечення демократичного простору, який є відкритим для всіх і з’єднаний зі справжніми демократичними інститутами (Blumler and Coleman, 2001). Так само, як і виборчі дільниці не зажди були і є надійними. Простір для дискурсу та обговорення слід створити, фінансувати, пропагувати та регулювати. Утримання громадських спільнот у кібер-просторі повинно перетворитися на публічну (державну) послугу, на зразок організації чесних і справедливих виборів, утримання бібліотек чи суспільного телерадіомовлення. Простір довіри не виникне спонтанно і без зусиль. Попри всі інші аргументи, комерційний попит на Інтернет настільки великий, що стає дедалі важче думати про Інтернет у зв’язку з громадськими справами. Повинні існувати різні рівні доступу до онлайнових громадських спільнот, тому що не кожен буде брати участь із рівною мірою відданості та очікуваних результатів. Дехто забажає долучитися до обговорення технічних питань вироблення політики; інші захочуть обмінятися думками з тими, хто поділяє їхні інтереси; ще інші матимуть бажання формувати порядок денний, замість того, щоб відповідати на дискусійні питання. У плюралістичному демократичному просторі повинно бути місце для всіх перелічених підходів у громадських обговореннях. Ключове значення для громадського онлайнового простору матиме забезпечення придатних інструментів для консультацій та прийняття рішень. До списку інструментів мають увійти: онлайнові бібліотеки, архіви та інформаційні дайджести; послуги посередництва; допомога у захисті прав; новинні групи і веб-кімнати для експертних обговорень; а також механізми для підбиття підсумків за результатами дискусій. 153


КОНСТИТУЦІЙНА ІНТЕГРАЦІЯ Демократичне представництво укорінено в інституційній базі реального світу, як-то центральний уряд, парламент(и), асамблеї з делегованими повноваженнями, місцеві ради, Європейський Союз, Організація Об’єднаних Націй. Успіх чи провал демократії в першу чергу залежатиме від процедурної ефективності та підзвітності цих інституцій. Е-демократія не може собі дозволити ігнорувати їх або дистанціюватися від процесу їх структурної або культурної модернізації. Дебати про майбутнє уряду і парламенту та дебати про Інтернет і демократію необхідно поєднати. Провал більшості експериментів з е-демократією – так само, як і попередні спроби запровадити врядування з двостороннім рухом із використанням кабельного телебачення та інших доцифрових медіа – пояснюється їхньою відстороненістю від конституційної влади. В епоху адміністративної модернізації та конституційної реформи структури е-демократії повинні бути органічно вбудовані в структуру та культуру врядування. Уряд та обрані представники народу не повинні бути аутсайдерами, відстороненими від е-демократичних ініціатив. Вони повинні навчитися розуміти їх, брати у них участь та відгукатися на них. Вони повинні визнати, що демократична інтерактивність передбачає двосторонній потік енергії. Без цього громадськість вважатиме е-демократичні ініціативи фальшивкою та уникатиме їх; ставитиметься до них із презирством і ворожістю; намагатиметься заснувати свої власні контрурядові комунікації. Як традиційні канали для політичного об’єднання, політичні партії повинні вивчати можливості е-демократії й адаптуватися до них. Сучасна організація політичних партій робить їх занадто централізованими і не дає змоги використовувати таланти та досвід своїх членів. Поки що, використовуючи Інтернет, партії просто копіюють моделі е-торгівлі, намагаючись через Інтернет продати себе виборцям. Мало хто з виборців у захваті від такого підходу – так буде й у майбутньому. Дійсно, для чого громадянам вивчати політично заангажовані веб-сайти, які мало що пропонують, окрім електронних брошур, у той час, як значно більше критичної та достовірної інформації надходить від традиційних ЗМІ? Унікальною ознакою Інтернету є його здатність до широкомасштабної інтерактивності, але до цього часу партії не спромоглися залучити широку громадськість або навіть своїх власних членів до співпраці. Це, безумовно, зміниться у міру того, як обговорення політики всередині національно розпорошених партій дедалі частіше відбуватиметься в онлайновому режимі. В Угорщині ліберали перетворилися на онлайнову партію і проводять партійні конференції, вибори партійного керівництва та організаційні збори своїх членів на своєму веб-сайті.

154


ЗНАЧУЩА ІНТЕРАКТИВНІСТЬ Зворотний зв’язок є стрижнем демократичного потенціалу Інтернету. До Інтернету жодне інше джерело інформації не створило подібних умов для прямого відкритого реагування. Цифрові комунікаційні технології здолали традиційні бар’єри між виробником та споживачем; мовленням та аудиторією. Громадяни користуються Інтернетом, щоб бути краще обізнаними, але ще й для того, щоб інформувати інших. Будь-яка інформація ставиться під сумнів. Інтернет-користувачі діляться інформацією, яка є для них важливою, будь-то здоров’я чи подорожування, кулінарні рецепти чи поради домогосподаркам. Користувачі цих сайтів є одночасно шукачами та надавачами знань; вони поважають досвід і знання інших та очікують, що до них теж ставитимуться з повагою. Але коли вони заходять на більшість сайтів уряду чи парламенту, то відчувають себе відстороненими і зайвими, нібито вони не можуть привнести нічого корисного у процес обговорення політики. Політики повинні відмовитися від хибної ілюзії, що е-демократія просто покликана зробити їх більш прозорими та відкритими для громадськості. Безумовно, прозорість є ключовою ознакою демократії (а Інтернет покликаний відігравати основну роль у тих політичних культурах, де панують утаємниченість, корупція та приховування фактів та інформації), але е-демократія повинна бути чимось більшим, ніж підгляданням крадькома за владними структурами в онлайновому режимі. Наприклад, трансляція через Інтернет засідань парламентських комітетів є достойним ходом з демократичної точки зору, але немає підтверджень, що саме це хоче побачити публіка. Щоденники парламентарів, надруковані в Інтернеті, можливо, зацікавлять журналістів, але громадяни навряд чи почуватимуться більш обізнаними та краще озброєними. Інтернет – це значно більше, ніж телебачення для невеликої аудиторії. Ігнорувати двосторонній напрям цифрових комунікацій означає взагалі втратити їхній сенс. У тих випадках, коли громадян запрошували взяти участь в обговоренні та виробленні політики, як, наприклад, під час онлайнових консультацій у комітетах Британського парламенту, організованих Хенсардською спілкою (Hansard Society), їхня позиція була надзвичайно позитивною. Замість упевненості, що ніхто з представників влади не цікавиться їхньої думкою, з’являлося та посилювалося відчуття своєї спроможності впливати на політику. Перші автори, що писали про Інтернет, приділяли багато уваги наявній тенденції до руйнування посередництва. Для когось інтерактивність почала асоціюватися з синхронністю та відсутністю посередників. Але ж як людям дізнатися без посередництва, якій інформації можна довіряти? Як може без модератора балаканина численних, конкуруючих голосів перетворитися на середовище, в якому слухають та навчаються, а не тільки говорять? Звичайно, змішувати миттєвість цифрової комунікації з відсутністю посередництва є помилкою. Редагування (фільтрування) онлайнової інформації, а також бар’єри для входження у простір обговорення та дискусії повинні бути необмежуючими, прозорими та 155


підзвітними, але вони повинні існувати. Якщо громадяни мусять взаємодіяти із своїми представниками та один з одним задля більшої обізнаності та вдосконалення політики та законодавства, вони мають право на захист чесних правил гри та перевірені ефективні процедури. Якщо обрані представники та урядовці мусять взаємодіяти та спілкуватися з громадськістю, вони повинні мати доступ до надійної інформації (з незалежних джерел), що узагальнює громадську думку та настрої.

ЗОНИ МОВЧАННЯ – ЗОНИ ГЛУХОТИ Депутат парламенту Уганди д-р Джонсон Дж. Нкууге говорить про „зони мовчання”: певні території на земній кулі, яким, здається, нічого сказати, бо їхнє населення абсолютно ізольовано від впливових каналів комунікації. Відповідаючи пану Нкууге, інші згадують „зони глухоти”, маючи на увазі ті сфери та інституції, які настільки призвичаїлися говорити самі з собою, що не бачать сенсу вислуховувати інших. Ці потужні метафори добре описують дефіцит демократії не тільки в глобальному масштабі, але й на національному та регіональному рівнях. Ми звикли думати про мовчання народу переважно в контексті політичних репресій. Але як стверджує Фішкін (Fishkin, 1991), відсутність доступу до засобів масової комунікації теж може вважатися формою примусового мовчання: „Критичні голоси можуть залишатися непочутими, навіть без примусу до мовчання. У сучасному, технологічно розвинутому і складному суспільстві доступ до засобів масової комунікації є необхідною передумовою того, щоб кожен голос був почутий і врахований у національній політичній дискусії. Якщо медіа не в змозі забезпечити можливість висловитися прихильникам тих поглядів, що викликають суспільний резонанс, тоді політична рівноправність не реалізована повною мірою”. Інший теоретик демократії Золо (Zolo, 1992) йде ще далі, розмірковуючи над природою мовчання громадськості: „…політичні наслідки масової комунікації тісно пов’язані зі схильністю до конформізму, апатією та політичним „мовчанням”, які походять не стільки від того, що було сказано, скільки від того, що сказано не було, від того, що комунікаційні фільтри тихо, мовчазно щодня вилучають з поля зору громадськості. Без сумніву, у масовій комунікації мовчання є найбільш ефективним інструментом прихованого умовляння, а також найбільш прийнятним засобом негативної уніфікації інформаційно залежної громадськості. Політична інтеграція в інформаційно залежних суспільствах радше відбувається завдяки замовчуванню й уникненню складних тем у процесах політичної комунікації, ніж шляхом позитивного вибору та обговорення цих тем”. Як може Інтернет в якості нового засобу комунікації побороти зони мовчання та глухоти? 156


Інформація як спільний ресурс Досить дивно, але поки удосконалювалося законодавство, щоб забезпечити більшу інформаційну свободу, зростала й технічна спроможність приватизувати та фільтрувати інформацію. Позбавлення даних є однією з основних причин мовчання громадськості. Для того щоб в умовах демократії висловити свою думку, громадяни повинні мати доступ до якомога більших джерел інформації, не обмежуючи себе відредагованими повідомленнями або заголовками про обрані політиками рішення. Людям потрібен доступ до ресурсів, які давали б їм змогу самим робити певні висновки. Інтернет може бути потужним засобом розповсюдження інформації як спільного ресурсу. Як стверджує Роуз (Rose, 2002), у контексті Східно-азійського врядування Інтернет сприяє більшій відкритості між урядовцями та тими, ким вони управляють; збільшує об’єктивність діючих правил, зменшуючи шанси на прихильність або хабарництво; посилює підзвітність перед громадянами та інститутами громадянського суспільства. Реалізація навіть невеликої частини цього потенціалу Інтернету може допомогти посиленню культури демократії. Але як зауважує Роуз: „Там, де підзвітність уряду невелика або відсутня, спроможність Інтернету сприяти вільному обігу інформації скоріше за все призведе до тертя та напруження між урядовцями та їхніми непокірливими громадянами, оскільки Інтернет надає можливості повідомляти про ті дії, які урядовці хотіли б приховати. Напруження буде більшим там, де повага до вищезазначених норм є найменшою, як-то, наприклад, у Мьянмі, де у 1996 році уряд визнав незаконним володіння модемом без спеціального дозволу, а власниками персональних комп’ютерів є переважно урядовці, бізнес-еліта та іноземці. Китайська Народна Республіка теж знаходиться у зоні ризику, тому що її політика щодо контролю транснаціональних потоків політичної інформації суперечить бажанню більшої інтеграції у міжнародну економіку через членство у Світовій організації торгівлі”. Першим завданням електронної демократії у країнах, що стали на шлях демократизації, має бути посилення інформаційної прозорості. Там, де авторитарні уряди опиратимуться, можна буде використовувати Інтернет як засіб для привернення уваги та необмеженого викриття корупції. Лібералізація обігу інформації найкраще слугуватиме громадськості, якщо ресурси спрямувати на фільтрування інформації та розумне перетворення її з сировини на корисне суспільне знання. Інтернет – такий, як ми його знаємо – добре підходить для того, щоб завантажити у нього „будь-що”, але зовсім не підходить для того, щоб ділити інформацію на корисну, погану чи застарілу. Теоретично пошукові механізми повинні забезпечувати пріоритетність сучасної, достовірної інформації, але насправді те, що ми знаємо про пріоритизацію, як її 157


здійснюють пошукові механізми, переконує, що вибір найпопулярніших сайтів радше відбувається за культурними чи політичними уподобаннями, ніж за принципами педагогічної або епістеміологічної доцільності. Одне корисне дослідження, проведене нещодавно, доводить, що пошукові механізми „систематично уникають певних сайтів та певних типів сайтів (інколи через технічні причини, інколи випадково), надаючи перевагу одним сайтам за рахунок інших” (Introna and Nissenbaum, 2000). Розв’язання цієї проблеми та, можливо, її врегулювання є значно важливішим для майбутнього е-демократії, ніж просто забезпечення свободи висловлювання на окремому маловідомому веб-сайті, який незабаром зникне у величезній світовій павутині.

Як почути вилучені голоси Слід вжити активних заходів, щоб привернути якнайширший діапазон різних голосів та спостерігати за тим, якими шляхами різні суспільні групи заявляють про себе в онлайновому режимі. Щоб покращити зв’язок з обраними представниками та урядовцями, інваліди, люди, для яких англійська мова нерідна, молодь, літні люди, а також ті, хто почувається невпевнено, маючи справу з інформаційними технологіями або звертаючись до уряду, повинні отримати допомогу та підтримку. Немає сенсу використовувати новітні канали комунікації для того, щоб почути голоси тих, хто традиційно бере участь у процесі консультацій. Головна мета е-залучення – це створення можливостей бути почутим для тих, хто зазвичай не бере участі у процесах вироблення політики. Е-участь повинна передбачати більше, ніж просто організацію форумів і дискусій з надією, що люди долучаться до обговорення. Експерименти з онлайновими консультаціями, що цілеспрямовано передбачали залучення нетрадиційних учасників, свідчать про те, що існують онлайнові способи вирівнювання ієрархій шляхом створення менш загрозливого і більш широкого простору для громадських обговорень. (Див.: Coleman and Normann, 2000; Hall, 2002). Дизайн такого простору, що залучає, полегшує доступ, часто використовується та заохочує до відвідування, є такою ж самою вимогою демократії, як і загальний доступ до Інтернету; виконання вищезазначених вимог більшою мірою залежить від обізнаності у соціальній психології та графічному дизайні, ніж від інженерних підходів чи програмного забезпечення. Сприяння залученню та включенню вимагає певної ініціативи та творчого підходу до стимулювання громадськості робити свій внесок у демократичну дискусію, включаючи навіть анекдотичні випадки та явні експерименти. Оповідання учасників та веб-повідомлення є цікавою альтернативою традиційним пропозиціям учасників процесу консультацій (Coleman and Gotze, 2001).

158


Як забезпечити географічне представництво Демократія завжди має корені, якщо не територіальні, то на рівні громад, замішані на інтересі та пристрасті. Місця реального світу можуть бути відтворені та переміщені в кібер-просторі; наприклад, численні американські та європейські новинні групи для іранців, китайців, курдів, арабів та інших груп, для яких їхня національна ідентичність найкраще представлена за межами національних кордонів. Але більшість онлайнових подій позбавлена коренів і культурної ідентичності. Занадто часто панує думка, що світ кібер-простору одномовний і монокультурний; ті, хто не належать до його ядра через мовні, культурні або економічні відмінності, повинні інтегруватися або перебувати у пасивному мовчанні. Як часто всі ми були свідками того, як повідомлення французькою, іспанською або німецькою мовами, що з’являлися у британських або американських новинних групах або дискусійних форумах, сприймалися як підривні чи нав’язливі? І все ж кібер-простір є квінтесенцією глобалізованого суспільства: він досконало підходить для транснаціональних та міжкультурних дискусій, проведення яких було неможливим у минулому. Інтернет можна пристосувати для підтримки і розвитку такої форми комунікаційної субсидіарності, коли громадські обговорення відбуваються на належному рівні, залежно від обставин. Таким чином стає можливим проведення дискусій на місцевому, регіональному, національному, континентальному або глобальному рівнях. Геопросторові інформаційні системи можуть допомогти з класифікацією джерел надходження інформації та походження учасників обговорень, з тим, щоб була можливість відслідковувати, що саме говорять – або не говорять – конкретні демографічні групи. Крім того, аналогічно з територіальними ознаками, певні групи можна пов’язати на основі спільних інтересів або схожої діяльності. Коротко кажучи, кібер-простір має відображати карту світу в її сучасному вигляді, заповнюючи безодні та згладжуючи провалля економічної та культурної нерівності. У кібер-просторі може відбуватися по-справжньому глобальна дискусія. Ті, хто роками страждали від примусового мовчання, повинні бути запрошені до глобального діалогу як рівні; ті, хто виросли самовпевненими і зосередженими на собі, мусять навчитися слухати інших. Це не рецепт миру та світової гармонії, але принаймні це визнання того, що повномасштабна демократія означає запрошення до участі планети в цілому, а не лише її окремих маленьких островів.

НА ШЛЯХУ ДО ПОЛІТИКИ Е-ДЕМОКРАТІЇ Політики почали усвідомлювати, що безпосередній зв’язок з громадянами, яких вони представляють, може покращити процеси вироблення політики та законотворення завдяки колективному суспільному досвіду, знанням і вмінням; 159


новому типу стосунків між урядовцями та тими, ким вони управляють, коли політики слухають, вчаться та діляться своїми ідеями, спрямовують і узагальнюють; а також отримати винагороду – посилення громадської довіри до демократичних інститутів і відновлення легітимності врядування. Пол Мартін, колишній міністр фінансів Канади, сказав: „Уряд повинен використовувати нові технології, наприклад, Інтернет, для того, щоб наділяти громадян більшими можливостями критично вивчати і впливати на рішення і дії влади” (Martin, 2001). Робін Кук, колишній лідер Палати громад Великобританії, заявив про свою відданість е-демократії, наголосивши: „Ми не повинні миритися з такою парадоксальною ситуацією, яка дає нам більше можливостей, ніж будь-коли, висловлюватися, залишаючи у громадськості ще більше, ніж раніше, відчуття, що їхню думку не чують. Нові технології здатні зміцнити нашу демократію, даючи нам більші можливості, ніж будь-коли раніше, для забезпечення більшої прозорості та більш відповідальних стосунків між владою та виборцями.” (Cook, 2002). Але що конкретно означає політика е-демократії? Вироблення такої політики не матиме сенсу, якщо вона не передбачатиме використання Інтернету та інших цифрових технологій з метою розвинення та посилення існуючої демократичної практики. Е-демократія як символічна політика, вироблена з метою доведення прихильності органів влади до інформаційних технологій та надання громадськості можливості просто „щось сказати” з політично неважливих приводів, може тільки дискредитувати зв’язок між Інтернетом та демократією. Успішна політика е-демократії має базуватися на таких принципах: • Створювати нові публічні простори для політичної взаємодії та обговорення. Поза Інтернет-середовищем такий простір у дефіциті; онлайнове середовище має значні переваги для сприяння ефективному спілкуванню, публічним дискусіям та обговоренням. • Забезпечувати багатовекторні інтерактивні потоки комунікації, покликані поєднувати громадян, їхніх обраних представників та виконавчу гілку влади. Важливо розуміти відмінності між потоками C2R (парламентарі, делеговані асамблеї, регіональні чи місцеві асамблеї / ради, збори громад, Європейські інституції); різноманітні, не завжди пов’язані між собою аспекти потоків C2G; а також необхідність для демократії налагодження комунікацій у рамках потоків C2C. • Інтегрувати процеси е-демократії у ширші конституційні структури, включаючи процеси їхнього розвитку. • Зробити взаємодію між громадянами, їхніми обраними представниками та урядом змістовною. Якщо громадськість залучається до вироблення політики чи законотворчого процесу, необхідно забезпечувати цьому ефективне сприяння та узагальнювати надані пропозиції; повинні існувати механізми, які надавали б можливість представницьким органам та урядовцям слухати і вчитися. • Забезпечити наявність достатньої якісної онлайнової інформації з тим, щоб громадяни могли аналізувати пропоновані варіанти політики на основі знань, 160


отриманих з надійних джерел, а також спираючись на власний суб’єктивний досвід. Така інформація повинна бути доступною, ясною та зрозумілою, але не надмірною. • Якщо є налаштованість чути голос громадськості ясніше й частіше, це означає, що необхідно докладати більше зусиль для залучення якнайширшого діапазону голосів громадськості до демократичного діалогу, зокрема й тих груп, які є традиційно маргінальними, соціально знедоленими або позбавленими можливості висловлюватися. • Зважати на реалії географії та особливості соціальної структуризації в онлайновому середовищі з метою забезпечення рівного доступу до демократичного процесу в усіх сферах і для усіх громад, соціальних груп та прошарків. За межами риторики, метафор, гіпербол та ізольованості футурології, е-демократія повинна посісти гідне місце та увійти до порядку денного радикальних політичних реформ. Е-демократія не може вважатися панацеєю від усіх відомих хвороб політичної демократії або суспільних комунікацій. Але вона несе надію та обіцянку сприяння розвитку двох незакінчених історичних проектів: Інтернету та демократії.

161


Бібліографія Barlow P. Declaration of the Rights of Cyberspace. – 1996. - hwww.eff.org/~barlow/ Declaration-Final.html Becker T., Slaton C. The Future of Teledemocracy. – London, 2000. Blumler J.G., Coleman S. Realising Democracy Online: A Civic Commons in Cyberspace. – London, 2001. Blumler J.G., Gurevitch M. The Crisis of Public Communication – London, 1997. Castells M. The Rise of the Network Society // The Information Age: Economy, Society and Culture. - Vol. I. – Oxford, 1996. Coleman S. Democracy Online: what do we want from MPs’ websites? – London, 2000. Coleman S. A Tale of Two Houses. – London, 2003. Coleman S., Normann E. New Media and Social Inclusion. – London, 2000. Coleman S., Gotze J. Bowling Together. – London, 2001. Coleman S., Ross K. Election Call and Democratic Accountability. – London, 2001. Cook R. Speech to Yougov E-Democracy Conference. – London. - 2002. - 10 April. Dunleavy P., Margetts H. Government on the Web II. – London, 2002. Fishkin J. Democracy and Deliberation. – Yale, 1991. Fishkin J. The Voice of the People. – Yale, 1997. Gibson W. Neuromancer. – NY, 1984. Gore A. Speech to the International Telecommunications Union. – 1994. – 21 March. Graham K. The Battle of Democracy: Conflict, Consensus and the Individual. – Brighton, 1986. Hall N. Building Digital Bridges. – London, 2000. Introna L., Nissenbaum H. Shaping the Web: Why the Politics of Search Engines Matters // The Information Society. – 2000. - №16 (3). Kelly K. The Electronic Hive. – NY, 1996. Kurzweil H. The Coming Merging of Mind and Machine // Scientific American. – 1999. – 1 September. Lakoff, Johnson. Metaphors We Live By. – Chicago, 1980. Martin P. Speech to Crossing Boundaries conference. – Ottawa. – 2001. – 21 March. Nye J., Zelikow P., King D. Why People Don’t Trust Government. – Boston, 1997. Rose R. The Internet’s Impact on East Asian Governance: Openness, Impersonal Rules and Accountability. – Glasgow, 2002. Sennett R. The Fall of Public Man. – NY, 1997. Zolo D. Democracy and Social Complexity: a realist approach. – Oxford, 1992.

162


163


Серія „Бібліотека молодого державного службовця” Науково-практичне видання КЕДДІ Джоанна, ВЕРГЕС Крістіан, МАКІНТОШ Енн, КОУЛМЕН Стівен

ЕЛЕКТРОННА ДЕМОКРАТІЯ: сподівання та проблеми Українською мовою Переклад за виданням Організації економічного співробітництва та розвитку: OECD Books: Promise and Problems of E-Democracy: Сhallenges of online citizen engagement (OECD, 2004) Публікується за згодою ОЕСР, Париж Видання здійснене коштом Державного бюджету України Переклад видання здійснений за сприяння проекту „Технічна підтримка реформ державного сектору в Україні”, що впроваджується за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Данії Головний редактор Андрій Вишневський Перекладачі: Світлана Соколик, Олена Оржель, Костянтин Гомма Редактор Жанна Маркус Створення оригінал-макета ** Відповідальний за випуск Віталій Баєв Здано в набір 10.03.08. Підписано до друку 10.06.09. Формат 60х84/16. Друк офсетний. Папір офсетний. Гарнітура Леттеріка. Ум. друк. арк. **. Обл.-вид. арк. **. Тираж 500. Зам. № Центр адаптації державної служби до стандартів Європейського Союзу при Головному управлінні державної служби України вул. Прорізна, 15, м. Київ, 01601, Україна; тел. (044) 278-3650, факс (044) 278-3622 http:\\www.center.gov.ua; e-mail: center@center.gov.ua Свідоцтво про внесення до Державного реєстру ДК 3280 від 17.09.08 Виготівник ВАТ „Чернівецька обласна друкарня” 58018, м. Чернівці, вул. Головна, 200; тел. (03722) 4-06-19 Свідоцтво про внесення до Державного реєстру ISBN 978-966-8918-22-3

9 789668 918223