Оборонний вісник №3/2018

Page 1

ЦЕНТР ВОЄННОЇ ПОЛiТИКИ та ПОЛiТИКИ БЕЗПЕКИ

оБоронний вiсник

3

2018


ЦЕНТР ВОЄННОЇ ПОЛiТИКИ та ПОЛiТИКИ БЕЗПЕКИ

оБоронний вiсник

3

2018


ЗМІСТ Комплектування військ

Управління кар’єрою

Система обліку

4

Британський огляд

10

Передплатний індекс: «Оборонний вісник»: 49893

Актуально

Перспективи партнерства

16

Іноземний досвід

Освіта по-польські

Військовий резерв

Засновник: Центр воєнної політики та політики безпеки Головний редактор: Гурак С.П. www.defpol.org.ua

Психологічний Рубікон

22

Програми переозброєння

26

Міфи і реалії

30

з тематичною вкладкою «Захист Вітчизни» 98013 Видається з 2010 року українською та російською мовами Свідоцтво про державну реєстрацію – КВ №17080-5850 від 18.10.2010 р. Загальний наклад – 2000 примірників Адреса ЦВППБ: 04080, Україна, м. Київ, вул. Оленівська 34-А, тел. 425-78-99 тел./факс 425-95-95 e-mail: info@defpol.org.ua Думки авторів публікацій «Оборонного вісника» не завжди збігаються з позицією редакції При використанні матеріалів посилання на «Оборонний вісник» обов’язкове

© Центр воєнної політики та політики безпеки ISSN 2306-6121 Редакційна колегія АРТЮХ В.М. — заступник начальника Генерального штабу Збройних Сил України в 20092012 роках, генерал-лейтенант, професор Національного університету оборони України, кандидат військових наук

ЛИТВИНЕНКО О.В. — заступник Секретаря Ради національної безпеки і оборони України, доктор політичних наук, старший науковий співробітник, професор

СЕМЕНЧЕНКО А.І. — директор Інституту вищих керівних кадрів Національної академії державного управління при Президентові України, кандидат технічних наук, доктор наук з державного управління, професор

ШУЛЯК П.І. — начальник Генерального штабу Збройних Сил України в 20012002 роках, генерал-полковник, кандидат військових наук, старший науковий співробітник

БОГДАНОВИЧ В.Ю. — доктор технічних наук, професор

МОСОВ С.П. — Заслужений діяч науки і техніки України, Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, доктор військових наук, професор

СОБКОВ В.Т. — начальник Головного штабу Збройних Сил України — перший заступник Міністра оборони України у 1992 році, генералполковник, професор

ШЕЛЕСТ Є.Ф. — генерал-лейтенант, кандидат військових наук

КОРЕНДОВИЧ В.С. — провідний науковий співробітник, Центр воєнно-стратегічних досліджень Національного університету оборони України імені Івана Черняховського

РОМАНЧЕНКО І.С. — начальник Центрального науководослідного інституту Збройних Сил України, генерал-лейтенант, доктор військових наук, професор

ЧЕПКОВ І.Б. — начальник Центрального науководослідного інституту озброєння та військової техніки Збройних Сил України, полковник, доктор технічних наук, професор

№3/2018

1


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

новини

«Богдан»: позашляховик для армії Довідка Богдан-2351 - армійський позашляховик, який створено на базі повнопривідного автомобіля Great Wall Winglе 5 doublecab Довжина:

5126 мм Ширина: 1800 мм Висота:

К

2280 мм Двигун:

GW4D20, дизельний, з турбонаддувом Об’єм двигуна:

2,0 л Потужність:

105 кВт (143 к.с.) Коробка передач:

механічна, 6-ступінчаста Вантажопідйомність:

до 1100 кг Кліренс:

200 мм

Міністерство у справах ветеранів Парламент ухвалив Постанову щодо створення на базі Державної служби у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції Міністерства у справах ветеранів. Метою створення такого Міністерства є об'єднання всіх функцій з адміністрування соціального захисту всіх учасників бойових дій в одній структурі. Це робиться для своєчасного та повного вирішення важливих для учасників антитерористичної операції соціальних питань.

2

орпорація «Богдан» розпочала випуск багатоцільового автомобіля Богдан-2351, який призначений для перевезення особового складу, транспортування невеликих вантажів і майна по всіх видах доріг та місцевості. Автомобіль вироблений на потужностях ДП «Автоскладальний завод №2» ПАТ «Автомобільна компанія «Богдан-Моторс» (м. Черкаси) у співпраці з Great Wall, з урахуванням вимог Збройних Сил України. Богдан-2351 пройшов відомчі випробування Міноборони, які почалися рік тому, та рекомендований до проведення підконтрольної експлуатації. Армійський позашляховик створе-

Танки для Збройних Сил України ДП «Завод ім. Малишева» провів ремонт чергової партії Т-84. Бойові машини пройшли процедури перевірки, відновлення або повної заміни всіх основних вузлів та агрегатів. Після цього танки були направлені на «ХКМБ ім. Морозова», де зараз проходять модернізацію. На Т-84 проводиться заміна електронних систем, в тому числі, встановлюються цифрові захищенні радіостанції. Також значну модернізацію проходить прицільний комплекс Т-84.

но на базі повнопривідного автомобіля Great Wall Winglе 5 doublecab, має посилене шасі. Кузов типу фургон, складається з суцільнометалевої подвійної кабіни для розміщення п’яти чоловік та вантажного відсіку з тентовою надбудовою. Кузовні частини виконані із забезпеченням пило-, водонепроникності внутрішнього простору та захисту від атмосферних опадів. Зовні кузов має лакофарбове захисне покриття зеленого кольору з антибліковим покриттям. З переду кабіни додатково встановлено посилений захист радіатору. Крім Збройних Сил автомобілі на цій базі також постачаються Національній гвардії України.

Випробування «Грому» Початок проведення льотних випробувань нового оперативно-тактичного ракетного комплексу «Грім» розробки ДП «КБ» Південне «ім. Янгеля» в інтересах ЗС України заплановано на кінець 2019 року. Це - комплекс для ураження об’єктів, розташованих в оперативно-тактичній глибині противника на відстані до 280 км від точки старту. Створення нового ракетного комплексу ведеться з дотриманням всіх міжнародних обмежень і режимів в частині дальності дії цього ракетного озброєння.

захист вертольотів Приватна компанія «Рамзай» створила новий пристрій для захисту вертольотів від високоточної зброї - екранно-вихлопний пристрій ЕВП-8-Р. Він призначений для зменшення інфрачервоної помітності вертольоту. Кратність зменшення інфрачервоної помітності вертольоту в порівнянні зі штатним ЕВП складає 4 рази, маса комплекту ЕВП складає близько 90 кг, а оптимізовані газодинамічні характеристики двох контурів дозволяють знизити втрати потужності двигуна в порівнянні зі штатним ЕВП майже у два рази.

№3/2018


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Станція виявлення підводних диверсійних сил ДК «Укроборонпром» веде розробку проекту мобільної гідроакустичної станції виявлення підводних диверсійних сил, що несуть загрозу об’єктам та корабельному складу Військово-Морських Сил, іншим важливим об’єктам чи порушують державний кордон. Метою проекту є розробка дослідного зразка мобільного гідролокатора завданнями якого є: • виявлення та ідентифікація морських об’єктів; • визначення дальності до морських об’єктів та побудова траси їх руху; • моніторинг акваторії. Мобільна гідроакустична станція повинна працювати як в акваторіях, так і у відкритих водних територіях, як в активному, так і в пасивному режимах. У проекті передбачається застосування технологій гідроакустики, сейсмоакустики та радіолокації, що дозволяє поєднати активний та пасивний режими роботи в одній станції, а також інноваційного алгоритму обробки гідроакустичних сигналів на основі векторно-фазових методів. На сьогодні проведені наукові спостереження та описані основні принципи та сформульована концепція технології, визначено її практичне застосування, проведено розрахункове та експериментальне підтвердження критично-важливих функцій і характеристик концепції. Подальші етапи передбачають послідовне виготовлення макету, прототипу та реальної системи з поетапною перевіркою та демонстрацією роботи в лабораторії та в реальному середовищі експлуатації.

Чи стане Україна на ноги? Чверть українців не вірять, що Україна як незалежна держава стане на ноги в осяжному майбутньому. Розподіл відповідей на питання: «Чи вірите Ви, що Україна як незалежна держава стане на ноги?» виглядає наступним чином:

18,5%

40,4%

16,1% 25%

Так, все налагодиться в найближчі 10-15 років Ні, я не вірю, що все налагодиться в осяжному майбутньому Так, все налагодиться в найближчі 5 років Не змогли відповісти на питання

Дані: Київський міжнародний інститут соціології №3/2018

Сховища для боєприпасів У

2018 році почнуть зведення перших 15 обсипних залізобетонних сховищ для зберігання боєприпасів. Більшу частину із 500 млн грн, передбачених на фінансування заходів живучості баз, складів і арсеналів ЗС України, спрямують на будівництво нових об’єктів для зберігання боєзапасу українського війська. Тривалий час головним нормативним документом, який регламентував те, що потрібно робити з армійським боєзапасом, була затверджена Кабміном ще у 1995 році «Програма забезпечення живучості та вибухопожежобезпеки арсеналів, баз та складів озброєння, ракет, боєприпасів, компонентів ракетного пального». Загальна сума коштів, спланованих у відповідності до неї на період з 1995 по 2015 роки, становила 1 млрд 452,5 млн грн, і освоєння цих коштів насправді могло б зрушити проблему з мертвої точки. Реальне ж фінансування за нею почало надходити лише з 1999 року і до подій 2014-го коливалося на рівні від 10% до 39%. Винятком став період з 2005 по 2009 рік, коли після вибуху складів у Новобогданівці обсяг фінан-

сування потреб живучості тримався на рівні 99% від передбачених. Лише у 2015 році в Збройних Силах було започатковано організаційні зміни, що передбачають підвищення рівня живучості об’єктів зберігання боєприпасів та ракет, застосування в охоронних системах засобів протиповітряної оборони, РЕБ і кінологів, створення нових відповідних підрозділів. Нині загальний розрахований обсяг фінансування визначених заходів живучості на період до 2025 року становить близько 7,8 млрд грн. Ще одним свідченням того, що проблему забезпечення належного зберігання боєприпасів у війську нарешті почали по-справжньому вирішувати, стало створення наприкінці минулого року Центрального управління безпеки військової служби Збройних Сил України. Саме на цей структурний підрозділ з жовтня 2017 року покладено організацію та контроль за виконанням заходів щодо підвищення живучості арсеналів, баз та складів зберігання боєприпасів та організацію служби військ.

«Ми маємо наполегливо працювати для того, щоб Україна змінилася відповідно до стандартів НАТО. Цьому значною мірою буде сприяти проект Закону про національну безпеку, зареєстрований в Парламенті, який був схвалений і розроблений у тісній співпраці із нашими партнерами по НАТО». Петро Порошенко, Президент України

3


Комплектування військ

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Досвід проведення шести черг часткової мобілізації переконливо доводить її зростаючу залежність від якості функціонування системи військового обліку громадян

Система Правдивець О.М., полковник, начальник відділу військового обліку та бронювання мобілізаційного управління Головного управління персоналу Генерального штабу Збройних Сил України

А 4

від якості ведення персонального, персонально-якісного та персональ-

Артеменко А.М., генерал-лейтенант, кандидат технічних наук, начальник Головного управління персоналу – заступник начальника Генерального штабу Збройних Сил України

но-первинного обліку призовників і військовозобов’язаних за встановленими військово-обліковими ознаками

якраз і залежить система військового обліку. Питання щодо вивчення проблем її функціонування системи та ведення військового обліку, як складової мобілізаційної підготовки, що безпосередньо впливає на бойовий потенціал держави, активно почались досліджуватися з 2014 року – у ході проведення заходів з мобілізаційного розгортання військ (сил) та 6-ти черг мобілізації. За результатами проведених досліджень протягом 2014-2015 років було №3/2018


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

обліку проаналізовано стан військового обліку та виявлено ряд чинників, які негативно впливали на функціонування існуючої системи військового обліку. Найбільш актуальними з них були: • недосконалість нормативно-правової бази, відсутність порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов’язаних; • незавершеність реформування системи військових комісаріатів та низький рівень навченості їх особового складу; №3/2018

недостовірність даних персональноякісного обліку військовозобов’язаних у районних (міських) військових комісаріатах та відсутність автоматизації процесів ведення військового обліку громадян України та функціонування системи військового обліку. Так, на початку проведення мобілізації у зв’язку з низькою достовірністю облікових даних військовозобов’язаних (їх місця проживання, місця роботи, сімейного стану та стану здоров’я), які перебувають на військовому обліку, у вій-

ськових комісаріатах виникли суттєві проблеми щодо здійснення оповіщення військовозобов’язаних з метою їх подальшого призову на військову службу. Також мали місце випадки оповіщення військовозобов’язаних, які протягом 3-5 років померли та мали бути виключені з військового обліку. Такий стан військового обліку збільшив навантаження на військові комісаріати та час на фактичне оповіщення військовозобов’язаних. Зазначені чинники негативно впливають на функціонування систе-

5


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Система військового обліку призовників та військовозобов’язаних Верховна Рада України • здійснює законодавче регулювання питань військового обліку громадян.

Президент України • здійснює загальне керівництво у сфері мобілізаційної підготовки (у т. ч. організацією військового обліку громадян).

Кабінет Міністрів України • здійснює заходи з організації військового обліку громадян, видає нормативні акти з цих питань.

Міністерство оборони України • організовує планування, методичне, наукове, фінансове та матеріально-технічне забезпечення військового обліку громадян; • разом з центральними органами виконавчої влади та визначеними державними органами забезпечує функціонування системи військового обліку громадян; визначає військово-облікові дані призовників і військовозобов’язаних, за якими ведеться їх військовий облік, та форма військово-облікових документів. Генеральний штаб ЗС України • здійснює загальне керівництво роботою з організації та ведення військового обліку, контроль за станом такої роботи у державних органах, на підприємствах, в установах, організаціях; • визначає особливості ведення військового обліку, а також порядок його ведення органами військового управління, військовими комісаріатами. Командування Сухопутних військ • здійснює керівництво та контроль роботи ОК, ОВК та Р(М)ВК з питань організації та ведення військового обліку. Оперативні командування • здійснюють керівництво та контроль роботи ОВК; проводять перевірку державних органів, підприємств, установ та організацій, що перебувають у межах зони відповідальності. Обласні військові комісаріати • здійснюють керівництво та контроль роботи Р(М)ВК з питань організації та ведення військового обліку; • у взаємодії з облдержадміністраціями проводять перевірку державних органів, підприємств, установ та організацій, що перебувають на відповідній території. Районні (міські) військові комісаріати • здійснюють персонально-якісний облік, який передбачає облік відомостей (біографічні дані, стан здоров'я, результати співбесід тощо) щодо призовників і військовозобов'язаних, які узагальнюються в особових справах призовників та облікових картках військовозобов'язаних запасу; • проводять перевірку органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ та організацій, що перебувають на території їх відповідальності.

Центральні органи виконавчої влади та державні органи • забезпечують разом з Міністерством оборони України функціонування системи військового обліку (у межах компетенції); • проводять щороку перевірку стану військового обліку на підприємствах, в установах та організаціях, які перебувають у сфері їх управління.

Місцеві органи виконавчої влади • забезпечують разом з військовими комісаріатами функціонування системи військового обліку, організовують бронювання військовозобов'язаних.

Органи місцевого самоврядування • здійснюють персонально-первинний облік, який передбачає облік відомостей щодо призовників і військовозобов'язаних за місцем їх проживання.

Підприємства, установи, організації і навчальні заклади незалежно від підпорядкування та форм власності • здійснюють персональний облік, який передбачає облік відомостей щодо призовників і військовозобов'язаних за місцем їх роботи або навчання.

Єдиний державний реєстр обліку військовозобов'язаних ми комплектування військ особовим складом, як в мирний час, так і в особливий період. Для встановлення реального стану справ щодо забезпечення центральними органами виконавчої влади визначених повноважень з питань забезпечення функціонування системи військового обліку, вперше за часи існування незалежної України Генеральним штабом було опрацьовано та подано на затвердження до Кабінету

6

Міністрів відповідний план перевірки на 2016 рік. Тому, починаючи з 2016 року, за дорученням Кабміну, Генеральним штабом організовано перевірки центральних органів виконавчої влади, які зобов’язані забезпечувати функціонування системи військового обліку. Результати перевірки викрили низку слабких сторін та прорахунків функціонування системи військового обліку, які вплива-

ють на своєчасне забезпечення органів військового управління достовірними даними щодо кількісного та якісного стану людських мобілізаційних ресурсів, з метою проведення планування та здійснення їх призову на військову службу, а саме: 1) відсутність належної системи контролю за станом військового обліку в центральних органах виконавчої влади та у державі в цілому, зокрема незастосування вій№3/2018


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

ськовими комісарами всієї повноти адміністративної влади, визначеної Кодексом України про адміністративні правопорушення, як головного правового інструменту по забезпеченню виконання законодавства з питань військового обов’язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації; 2) незадовільна підготовка керівного складу органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, працівників відповідних мобілізаційних підрозділів та підрозділів персоналу з питань організації і ведення військового обліку та бронювання військовозобов’язаних, внаслідок відсутності планового підвищення їх кваліфікації; 3) недосконалість нормативно-правової бази, якою не передбачено порядок виконання завдань з питань функціонування системи військового обліку органами, визначеними законодавством; 4) невідповідність переліків посад і професій, за якими бронюються військовозобов’язані, встановленим мобілізаційним завданням (замовленням), складний процес їх погодження та затвердження; 5) відсутність методологічного, методичного та наукового супроводження заходів військового обліку; 6) незавершеність процесів запровадження Єдиного державного реєстру військовозобов’язаних, як складової системи

№3/2018

Впровадження Єдиного державного реєстру військовозобов’язаних в діяльність органів військового управління та військових комісаріатів підвищить ефективність функціонування системи військового обліку» обліку людських ресурсів в державі та забезпечення його належної інтеграції з існуючими державними реєстрами; 7) відсутність автоматизації процесів ведення обліку трудових ресурсів у державі, в тому числі персонального, персональнопервинного та персонально-якісного обліку призовників і військовозобов’язаних; 8) неналежне виконання органами, що забезпечують функціонування системи військового обліку своїх обов’язків, визначених статтею 38 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу»; 9) збільшення кількості громадян, які ухиляються від виконання військового обов’язку, у зв’язку з їх безкарністю та відсутністю цілеспрямованих заходів у державі з ефективної боротьби з такими порушниками закону. Аналіз впливу цих чинників на функціонування системи військового обліку ускладнюється проблемними питаннями щодо порядку збору, узагальнення та способів аналізу обліково-статистичних даних про кількісний

і якісний стан військовозобов’язаних, як в кожному центральному органі виконавчої влади, так і у військових комісаріатах та органах військового управління. Інформація в системі військового обліку циркулює на паперових носіях, що суттєво знижує ефективність її функціонування. Крім того, в державі відсутні та досі не створені Єдиний демографічний реєстр громадян, Єдиний реєстр трудових ресурсів та загальнодержавна система обміну інформаційними ресурсами, а також не запроваджений Єдиний державний реєстр військовозобов’язаних, що повинно стати основою майбутньої системи військового обліку. Відсутність згаданих інформаційних ресурсів збільшує вплив людського фактору на ефективність функціонування системи військового обліку. В першу чергу, це вплив на рівень професійної підготовки керівного складу та мобілізаційних підрозділів державних органів. В другу чергу – вплив на рі-

7


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

В державі відсутні та досі не створені Єдиний демографічний реєстр громадян, Єдиний реєстр трудових ресурсів та загальнодержавна система обміну інформаційними ресурсами, а також не запроваджений Єдиний державний реєстр військовозобов’язаних, що повинно стати основою майбутньої системи військового обліку» вень професійної підготовки військового-облікового персоналу, а в третю – виникнення корупційних ризиків щодо кожної згаданої посадової особи. Тобто існуюча система військового обліку потребує навченого персоналу та вимагає стійкої ефективної системи фізичного контролю за їх діяльністю. Таким чином, проведені дослідження показали, що існуюча система військового обліку завдяки впливу наведених чинників функціонує неефективно, потребує удосконалення та реформування. Крім того, за результатами аналізу чинників, що впливають на функціонування системи військового обліку були визначені оперативні цілі та основні завдання оборонної реформ, з яких було сформовано Матрицю досягнення стратегічних цілей і виконання основних завдань оборонної реформи до Стратегічного оборонного бюлетеня України, схваленого Указом Президента України від 06.06.2016 №240/2016. Так, до оперативної цілі 5.3. Реформування системи мобілізації та створення військового резерву входить завдання створення Єдиного державного реєстру військовозобов’язаних для забезпечення військового обліку громадян України та гарантованого комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань особовим складом в мирний час та в особливий період. З метою якісного виконання визначених завдань, а також керівництва та контролю за військовим обліком в державі, в Головному управлінні персоналу Генерального штабу ЗС України в серпні 2016 року утворено відділ військового обліку та бронювання. Крім того, протягом 2016-2017 років:

8

• • • • •

розроблено керівні документи з порядку функціонування системи військового обліку. Лише у 2017 році фахівцями Головного управління персоналу Генерального штабу, у взаємодії з відповідними підрозділами Міністерства юстиції, було опрацьовано Закон України «Про Єдиний державний реєстр військовозобов’язаних» та п’ять наказів Міністерства оборони України з питань удосконалення системи військового обліку громадян. З прийняттям цих нормативноправових актів закладено надійний фундамент для здійснення реформування та розвитку системи військового обліку громадян України, зокрема: впровадження Єдиного державного реєстру військовозобов’язаних; удосконалено організаційно-штатну структуру органів військового управління та військових комісаріатів; розпочато роботу щодо створення ЄДРВ; на базі Національної академії Сухопутних військ організовано підготовку операторів ЄДРВ; забезпечено проведення заходів з підвищення кваліфікації начальників мобілізаційних підрозділів обласних військових комісаріатів; організована робота щодо методичного, методологічного та наукового забезпечення заходів військового обліку.

• •

Основними завданнями у 2018 році є: проведення попередніх випробувань Комплексної системи захисту інформації Реєстру (термін проведення – вересень 2018 року); закупівля та постачання засобів криптографічного захисту інформації (термін – травень 2018 року); проведення державних приймальних випробувань АС «Оберіг» та прийняти її на озброєння Збройних Сил України (термін прийняття на озброєння – листопад 2018 року); здійснення розподілу завдань з адміністрування між підрозділами Генерального штабу, органами військового управління, військовими комісаріатами, відповідними військовими частинами щодо питань функціонування та обслуговування системи (термін – червень 2018 року); забезпечення 100%-вої підготовки операторів ЄДРВ військових комісаріатів (орієнтовний термін – червень 2018 року); отримання бази даних від Центральної виборчої комісії та початок формування військовими комісаріатами бази даних ЄДРВ (орієнтовний термін – серпень 2018 року). В цілому створення та впровадження Єдиного державного ре№3/2018


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

єстру військовозобов’язаних дозволить: • зменшити корупційні чинники та підвищити якість комплектування військ (сил) особовим складом, як в мирний час так і в особливий період; • підвищити оперативність планування в інтересах мобілізаційного розгортання; • в автоматичному режимі виявляти порушників правил військового обліку; • підтримувати в актуальному стані базу даних з персональними даними військовозобов’язаних (призовників) з відповідним ступенем їх достовірності; • підвищити оперативність та якість інформаційного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо військового обліку. Впровадження Єдиного державного реєстру військовозобов’язаних в діяльність органів військового управління та військових комісаріатів підвищить ефективність функціонування системи військового обліку в державі та забезпечить проведення аналізу кількісно-якісного складу призовників і військовозобов’язаних для їх ефективного використання в інтересах оборони та національної безпеки держави.

СХЕМА функціонування Єдиного державного реєстру військовозобовязаних Генеральний штаб Збройних Сил України

IP-шифратор

Локальна мережа АСУ «Дніпро»

Ведення реєстру

Оперативні командування

IP-шифратор

IP-шифратор Обласні військові комісаріати IP-шифратор

Захищений сервер №3/2018

Особистий ключ доступу

Районні військові комісаріати

9


Управління кар’єрою

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Військовий Для захисту держави та відновлення територіальної цілісності було проведено шість черг часткової мобілізації, які призвели до масового поповнення лав Збройних Сил особовим складом

Рибидайло А.А., кандидат технічних наук, старший науковий співробітник

Турейчук А.М., полковник, кандидат технічних наук

Прокопенко О.С., підполковник, науковий співробітник

Дергільова О.В., кандидат технічних наук, старший науковий співробітник

10

№3/2018


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

й резерв

№3/2018

Д

ля припинення подальшого кровопролиття і встановлення миру на Сході країни сторони конфлікту за участю міжнародних посередників пішли на укладення Мінських угод, які передбачають припинення вогню на території Донецької та Луганської областей, а також послідовний комплекс заходів військового, політичного, економічного та гуманітарного характеру, спрямований на мирне врегулювання збройного конфлікту на території областей. Мінські домовленості не є ідеальним і прийнятним для всіх залучених сторін документом. Це був компроміс між бажаним і реальним. На думку міжнародних експертів, конфлікт на Донбасі перейшов у затяжну фазу. Близькі до Кремля експерти вважають найбільш імовірним сценарій заморожування конфлікту на Сході України на довгі роки, або назавжди. Про це йдеться в доповіді Центру політичної кон’юнктури. Імовірність реалізації «песимістичного сценарію» заморозки конфлікту на довгі роки експерти центру оцінили у 50%. Конфлікт на Сході України буде якийсь час ще тривати. Таку думку висловлюють політичні експерти на аналітичному порталі «Слово і Діло». Вони зазначають, що війна закінчується, коли одна зі сторін втрачає ресурс на війну і, як наслідок, приймає умови іншої. Поки ресурс є у обох сторін, війну зупинити неможливо. На сьогодні Україна має ресурс, адже триває підтримка Заходу. Ресурс є і у Росії, яка адаптувалася під нові реалії та знаходить можливості в комунікації з країнами поза Заходу. Україна хоче суверенного шляху до Заходу, а Росія контролю над Україною. Це несумісні речі, тому війна триватиме. В Україні в умовах особливого періоду вже проведено шість черг часткової мобілізації, в результаті яких відбулось масове надходження людських ресурсів до Збройних Сил України. Таким чином, нагальним постає питання формування військового резерву, тобто певного складу громадян, що пройшли підготовчий відбір (оцінювання) і мають необхідний потенціал для виконання прямих обов’язків на необхідній посаді у встановлені терміни. Для підвищення прозорості та оперативності у прийнятті кадрових рішень щодо призначення військовослужбовців на посади доцільно використовувати рейтинговий принцип. Формування дієвого Резерву кандидатів для просування по службі та забезпечення його ефективного використання кадровими органами Зброй-

11


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Удосконалення системи управління ЗС України має базуватися на застосуванні новітніх методів управління, впровадженні сучасних інформаційних технологій, методів оперативного аналізу інформації, підтримки процесів прийняття рішень на основі інтегрованого інформаційного середовища» них Сил України вимагає проведення певних досліджень, які можна подати у вигляді структурно-логічної схеми, наведеної на мал. 1. Формування Резерву кандидатів для просування по службі кадровими органами Збройних Сил України регламентується відповідними нормативно-правовими актами (понад 20 документів), основні з яких наведено у табл. 1. Рейтинговий принцип при прийнятті кадрових рішень означає, що кожному кандидату на відповідну посаду надається кількісно-якісний рейтинг, на підставі якого приймаються рішення. Кадрові резерви — це громадяни держави, що плануються для призначення на необхідні посади. Такий запас кандидатур має умовну структуру. Кадровий резерв (професійний запас) може бути як внутрішнім, так і зо-

внішнім. Що стосується внутрішнього резерву, то він складається з діючих військовослужбовців і розділяється на оперативний і перспективний. Формування зовнішнього резерву здійснюється зі складу військовозобов’язаних громадян держави. Щодо військового обов’язку, то в Україні громадяни підрозділяються на такі категорії: • допризовники — особи, що підлягають приписці до призовних ділянок; • призовники — особи, що приписані до призовних ділянок; • військовослужбовці — особи, що проходять військову службу; • військовозобов’язані — особи, що знаходяться в запасі для комплектування Збройних Сил України й інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт щодо забезпечення оборони держави; • резервісти — особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формуваннях і призначені для їх комплектування в мирний час і особливий період. Процес управління особовим складом щодо формування і використання Резерву кандидатів для просування по службі та управління кар’єрою військовослужбовців містить такі процеси (див. табл. 2). Нині облік особового складу за встановленими формами здійснюється згідно з керівними документами в установах, які беруть участь у процесах кадрового менеджменту:

Міністерство оборони та Генеральний штаб Збройних Сил України (І рівень); • види Збройних Сил та оперативні командування (ІІ рівень); • об’єднання (ІІІ рівень); • військові частини, військові комісаріати, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, навчальні заклади (ІV рівень). Розрахунок потреб Збройних Сил України на визначені терміни здійснюється на основі потоку термінових донесень, який регламентовано Директивою начальника Генерального штабу — Головнокомандувача ЗС України №ДГШ-12 від 30 грудня 2005 року. Цей інформаційний потік класифіковано по розділах і він охоплює практично всі структурні підрозділи системи кадрового менеджменту Збройних Сил України: • з питань мобілізаційно-кадрової роботи (розділ I); • з організаційно-планових питань (розділ IІ); • з питань аналізу, прогнозу та реалізації кадрової політики Збройних Сил України (розділ IІІ); • з питань призову та комплектувань особовим складом (розділ IV); • з питань присвоєння військових звань, нагород і відзнак Міністерства оборони України (розділ V); • з питань реалізації міжнародних програм (розділ VІ); • з питань інформації, обліку та статистики (розділ VІІ). Алгоритм відбору кандидатів із призовників для навчання у ВНЗ наведено на мал. 2. Мал. 1.

Структурно-логічна схема досліджень НАПРЯМИ ДОСЛІДЖЕНЬ Аналіз передового досвіду щодо формування та використання кадрового резерву збройних сил

Аналіз існуючого порядку формування Резерву кандидатів для просування по службі у Збройних Силах України

Аналіз нормативно-правової бази щодо порядку формування та використання Резерву кандидатів у Збройних Силах України

Потреби органів кадрового менеджменту Збройних Сил України

ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ (РОЗРОБЛЕННЯ ПРОПОЗИЦІЙ) Розроблення Проекту змін до нормативно-правових документів, які регламентують порядок формування та використання Резерву кандидатів у Збройних Силах України

Розроблення Проекту методичних рекомендацій з порядку визначення рейтингу військовослужбовців Збройних Сил України

Удосконалення ведення бази даних Резерву кандидатів. Розроблення експериментального макету АРМ та методики його використання

Стратегія впровадження результатів 12

№3/2018


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Табл. 1

Основні нормативно-правові акти, які регламентують формування Резерву кандидатів Назва документа •

Конституція України

Закон України «Про Збройні Сили України» від 06.12.1991 № 1934-ХII

Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 04.04.2006 № 3597-ІV

Закон України від 21.10.1993 «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»

Закон України від 25.03.1992 року № 2233 (зі змінами) «Про військовий обов’язок і військову службу»

Наказ Міністра оборони України від 31.03.2008 № 129 «Про затвердження програми реалізації концепції кадрової політики в Збройних Силах України» (зі змінами)

Наказ Міністра оборони України від 20.05.2009 № 233 «Про затвердження положення про типовий алгоритм управління кар’єрою військовослужбовця та порядок його застосування»

Наказ Міністра оборони України від 15.10.2009 № 520 «Про затвердження положення про комісії Збройних Сил України з відбору кандидатів до призначень на посади» Наказ Міністра оборони України від 30.06.1993 № 140 «Про введення в дію порадника по роботі кадрових органів Збройних Сил України»

Аналогічно цьому алгоритму проводиться відбір кандидатів для навчання у ВНЗ із військовослужбовців. Формування схеми (шаблону) кар’єри, планування та супроводження кар’єри особового складу передбачає використання визначеного алгоритму управління кар’єрою офіцерського, сержантського, старшинського та рядового складу. Для прикладу на мал. 3 наведено алгоритм дій посадових осіб кадрових органів щодо управління кар’єрою офіцерського складу. Вихідними даними для управління кар’єрою є: • кваліфікаційні вимоги до осіб, що претендують на зайняття визначеної посади; • оцінки та атестаційні характеристики; • планування та заміщення. При цьому враховуються кваліфікаційні вимоги до кандидатів. Роботи по виконанню процесу «Управління

Алгоритм відбору кандидатів із призовників для навчання у військових навчальних закладах

Мал. 2

РАЙОННІ, ОБЛАСНІ ВІЙСЬКОВІ КОМІСАРІАТИ Наявність бажаючих навчатись у військових навчальних закладах

Відбір кандидатів

Оформлення особових справ Постановка на облік

Так

Професійна придатність

Військоволікарська комісія

Ні

Ні

Вилучення зі списків

Узгодження переліку кандидатів

№3/2018

ВВНЗ

Виклик кандидатів на іспити

Назва підпроцесу 1. Облік всіх категорій населення України щодо військового обов’язку 2. Розрахунок потреб Збройних Сил України на визначені терміни 3. Відбір кандидатів для навчання до ВНЗ із призовників 4. Відбір кандидатів для навчання до ВНЗ із військовослужбовців 5. Планування комплектування слухачами та розподіл випускників вищих військових навчальних закладів Збройних Сил України 6. Формування схеми (шаблону) кар’єри, планування та супроводження кар’єри особового складу з використанням визначеного алгоритму управління кар’єрою офіцерського, сержантського, старшинського та рядового складу 7. Підтримка процесів підготовки і навчання особового складу

Постановка на облік Так

Табл. 2

Процеси управління особовим складом щодо формування і використання Резерву кандидатів

8. Кадровий маркетинг щодо підбору та розстановки кадрів на основі багатокритеріального пошуку кандидатів і вакансій 9. Реалізація рейтингового відбору у процесі підбору і розстановки кадрів 10. Підготовка інформаційно-аналітичної звітності за всіма показниками персонального та штатно-посадового обліку, формування статистичних звітів за формами, встановленими керівними документами

13


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

алгоритм дій посадових осіб кадрових органів щодо управління кар’єрою офіцерського складу Укладення контракту на проходження військової служби

Мал. 3

Визначення етапів аналізу результатів службової діяльності

Визначення Алгоритму управління кар’єрою План розвитку кар’єри

Персональна робота з військовослужбовцями Бажання змінити напрям діяльності у Збройних Силах України

Так

Так

Коригування індивідуального Плану розвитку кар’єри

Персональна робота перед закінченням строків контрактів

Ні

Придатність до військової служби

Визначення термінів проходження курсів адаптації

Ні

Так

Необхідність проходження курсів адаптації

Ні

Продовження контракту або звільнення з військової служби

Завдання

Рівень ІІ

Організований резерв

Завдання

Запас (генерали, офіцери, солдати)

Завдання

Рівень ІV

Рівень І

Кадрові офіцери і контрактники

Рівень ІІІ

КОМПЛЕТУВАННЯ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ

14

Призов

Завдання

кар’єрою офіцерів» здійснюються згідно із Законом України «Про військовий обов’язок і військову службу». Наведений аналіз дає змогу дійти висновку, що для побудови Збройних Сил України використовується багаторівневий принцип комплектування (мал. 4): Рівень 1 — • Кадрові офіцери і контрактники. Рівень 2 — • Організований резерв — особи певного віку, які мають досвід військової служби. Рівень 3 — • Запас – формується з осіб, які за віком, здоров’єм чи з інших причин вийшли з попередніх рівнів. Завдання — забезпечення поповненням військ у разі затяжного конфлікту або широкомасштабних військових дій. Рівень 4 – • Призов -строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за призовом осіб офіцерського складу. Така організація дає змогу невеликим складом регулярної армії та з мінімальними витратами підтримувати високу боєздатність Збройних Сил України і, в найкоротші терміни, багаторазово збільшувати їх чисельність до необхідного рівня оборони. Порядок відбору кандидатів до призначень на посади за рейтинговим принципом наведено на мал. 5. Аналіз порядку відбору кандидатів до призначень на посади за рейтинговим принципом дає змогу дійти висновку, що основна робота виконується

Мал. 4

Підтримка боєздатності озброєння та готовності інфраструктури. Військова підготовка особового складу. Виконання поточних завдань з оборони. Підтримка кваліфікації. Навчання щодо володіння новими видами озброєння. Швидке розгортання ЗС у період криз. Забезпечення поповненням військ у разі затяжного конфлікту або широкомасштабних військових дій.

Підтримка боєздатності озброєння та готовності інфраструктури. Виконання поточних завдань з оборони. Кандидати до поповнення рівнів І-ІІІ. №3/2018


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

секретарем відповідної Атестаційної комісії (блоки 1, 2, 4-6). Цей процес можна удосконалити шляхом створення автоматизованого робочого місця (АРМ) секретаря, яке забезпечить доступ до потрібних баз даних (БД), програмного забезпечення для складання рейтингового списку кандидатів до призначення на посаду та складання звіту про підсумки роботи комісії. Аналіз та оцінка стану ІАС, створених для автоматизації процесів обліку та управління персоналом ЗС України дає змогу дійти такого висновку: • існуючі ІАС є вузькопрофільними, за виключенням ІАС «Персонал» та підсистеми «Особовий склад» ЄСУ АГП ЗС України; • проаналізовано функціональність розроблених систем стосовно: ведення організаційно-штатної структури; управління персоналом; формування звітності та обміну даними; • найбільш повну функціональність мають ІАС «Персонал» та підсистема «Особовий склад» ЄСУ АГП ЗС України; • у підсистемі «Особовий склад» ЄСУ АГП ЗС України потребують налаштування такі підпроцеси: ведення обліку організаційних директив, подання на присвоєння наступного звання, підтримка та управління процесами з підготовки та рознесенню проектів наказів, ведення плану звільнення.

зу інформації, підтримки процесів прийняття рішень на основі інтегрованого інформаційного середовища. Автоматизовані системи, які на сучасному етапі впроваджені у роботу кадрових органів Міністерства оброни та Збройних Сил України, не мають функціональних можливостей щодо формування Резерву кандидатів для просування по службі та його використання під час підготовки і прийняття кадрових рішень але можуть надати загальну інформацію щодо військовослужбовця або військовозобов’язаного та результати щорічного оцінювання військовослужбовця. Подальші дослідження доцільно зосередити на розробленні спеціального програмного забезпечення для складання рейтингового списку кандидатів до призначення на посаду та складання звіту про підсумки роботи Атестаційної комісії.

Висновки Удосконалення системи управління ЗС України має базуватися на застосуванні новітніх методів управління, впровадженні сучасних інформаційних технологій, методів оперативного аналі-

Вимоги до кандидатів: • результати щорічного оцінювання — «відмінно» «добре»); • рекомендація — «Гідний зарахування до Резерву для просування по службі»

ПОРЯДОК ВІДБОРУ КАНДИДАТІВ ДО ПРИЗНАЧЕНЬ НА ПОСАДИ ЗА РЕЙТИНГОВИМ ПРИНЦИПОМ

2

1 Формування списків кандидатів до призначення на типові посади

Мал. 5

Показники типових посад: • військово-облікова спеціальність; • штатно-посадова категорія; • посадовий оклад; • можливість призначення осіб жіночої статі

Відпрацювання списків кандидатів до призначення на типові посади посадовими особами кадрових органів Біографічні дані (стовбці 2-6 Списку) Бали за додатковими факторами (стовбці 7, 10-20 Списку)

4

СПИСОК КАНДИДАТІВ

5 Математичне та програмне забезпечення

3

6

Складання рейтингового списку кандидатів до призначення на посаду

Порядок роботи членів Атестаційної комісії Вивчення ОС і ОК кандидатів. Визначення балів за факторами: • досвід проходження військовослужбовця на посаді; • досвід військовослужбовця на вищий посаді (стовбці 8, 9 Списку). Виставлення «Бала кандидата» (стовбець 21 Списку).

Складання звіту про підсумки роботи комісії Стисла кількісно-якісна характеристика кандидатів. Пропозиції щодо виявлених недоліків. Характеристика складу і рівня кваліфікації членів комісії.

№3/2018

15


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Британський огляд

Перспективи У 2020 році у Великій Британії заплановано проведення чергового стратегічного оборонного та безпекового огляду, результати якого будуть важливі для України, адже Лондон є найбільш активним контрибутором в процесі розвитку оперативних спроможностей української армії

Коваленко Г.А., полковник, начальник управління двостороннього військового співробітництва Головного управління військового співробітництва та миротворчих операцій ГШ ЗС України

16

З

березня 2015 року розпочато курсову підготовку в рамках операції ОРБІТАЛ із залученням британських інструкторів. Саме в той час американські військові розпочали підготовку першого українського батальйону, який знаходився в структурі Національної Гвардії України. Але якщо американські інструктори

мають досить жорстку програму підготовки, зміст якої, головним чином залежить від типу підрозділу, який сплановано для підготовки, британський підхід є іншим. Насамперед, керівництво британських інструкторів не мало намірів залежати від рішення української сторони щодо типу підрозділу для під№3/2018


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

партнерства

готовки. Досить часто, під впливом обстановки в районі проведення антитерористичної операції, підрозділи, які були сплановані для підготовки, змінювалися. Тож британці запропонували більш гнучкий підхід до здійснення підготовки. По-перше, британці не тримали в Україні значну кількість своїх інструкторів (що дозволяло за№3/2018

ощаджувати значні кошти, які були потрібні безпосередньо на підготовку). По-друге, планування та проведення курсової підготовки здійснювалось в декілька етапів, а саме: спочатку проводився ознайомчий візит в пункт постійної дислокації або на полігон, проводилися зустрічі з командирами підрозділів для уточнення потреб в під-

готовці, а також складався попередній план того або іншого курсу. Слід зазначити, що в розпорядженні британських планувальників знаходиться понад 120 навчальних модулів, з яких може бути створено курс будь-якого спрямування. Таким чином, за підсумками першого візиту (який давав також змогу оцінити можливості тренувальних за-

17


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

собів), склався план, у відповідності до якого в Україну прибували саме ті британські інструктори, які були необхідні для проведення специфічної (попередньо узгодженої) курсової підготовки. Крім того, слід відмітити високу політичну чутливість британського політичного істеблішменту до змісту підготовки українських підрозділів саме на початковому етапі розгортання операції ОРБІТАЛ. Це зрозуміло. Наприкінці 2014-го – початку 2015 року в іноземних партнерів існували певні сумніви в спроможності українських військових формувань захистити Батьківщину. Водночас, позитивно оцінюючи досягнення Збройних Сил України, Лондон потроху знімав обмеження стосовно спектру курсової підготовки українських підрозділів. Більш того, з урахуванням серйозності намірів української сторони щодо отримання військової техніки в рамках матеріально-технічної допомоги, союзники України, зокрема, Велика Британія розглядає реальну можливість надання України військової техніки. До того ж, аналіз американських підходів до врегулювання кризових ситуацій в різних регіонах світу, дозволяє дійти висновку про те, що Вашингтон й надалі вимагатиме від своїх союзників більш активної участі в операціях з кризового врегулювання. Зокрема, з огляду на нарощування агресивних намірів Північної Кореї й необхідність зосередження американських зусиль саме в цьому регіоні, можна говорити про

18

необхідність нарощування британської присутності в регіоні Близького Сходу. Таким чином, допомога Україні теоретично може бути зменшена. Отже, аналіз британських планів та відповідне узгодження українського бачення дозволить з одного боку, мінімізувати або навіть унеможливити зменшення співпраці, а з іншого дозволить опрацювати певні алгоритми, які можуть бути застосовані у військових відносинах з іншими союзниками України. Однією з найважливіших причин, які спонукали Лондон до проведення оборонного та безпекового огляду, є як реалізація заходів на виконання волевиявлення британського народу під назвою Brexit, так політична нестабільність, яка призвела до двох загальних виборів протягом останніх трьох років. Також є причини для висновків в необхідності огляду для оптимізації витрат на оборону. Водночас, не слід й ідеалізувати як методику, так і результати проведення стратегічних оборонних та безпекових оглядів, зокрема, й у Великій Британії. Яскравими прикладами прийняття, м’яко кажучи не виважених рішень, можуть бути підсумки огляду, які були опубліковані в жовтні 2010 року. Саме тоді, на думку експертів, результати огляду більш підходили під назву «інтереси основних гравців оборонно-промислового комплексу країни». Слід також згадати, що рішення про проведення стратегічного оборонного та безпековго огляду, за підсумками якого планувалося скоротити витрати

на оборону майже на 20%, було прийнято саме коаліційним урядом, який був сформовий Консервативною партією Великої Британії на чолі з Девідом Камероном та Ліберальними демократами, яких очолював Нік Клегг. Результатами наступного стратегічного оборонного огляду, проведеного в 2015 році, стало визначення ролі Європейського Союзу, як допоміжної разом з НАТО в плануванні та реалізації оборонних заходів уряду Її Величності. Також планувалося продовжити участь підрозділів збройних сил Великої Британії в протипіратській операції в Сомалі, наданні допомоги у боротьбі з мігрантами в Середземному морі та у імплементації санкцій до Російської Федерації. Крім того, Велика Британія зобов’язалася дотримуватися своїх обіцянок в контексті миротворчої місії на Балканах. Але на сьогодні не зрозуміло, яким чином британська армія буде реалізовувати свої зобов’язання після березня 2019 року, коли Brexit остаточно вступить в силу. Цікаво, що успішне та ефективне вилучення британської військової компоненти із загальноєвропейського ланцюга оборони, скоріше за все, спонукатиме й інші країни до роздумів щодо виходу з ЄС. Водночас, збереження британського внеску в європейську оборону, зокрема, участь в операціях ЄС та бойових тактичних групах, на думку експертів, було б корисним як для Лондона, так і для Брюсселя.

№3/2018


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Іншим елементом стратегії реалізації Brexit, є розбудова військових відносин з іншими країнами на двосторонній основі. Серед таких заходів двостороннього партнерства між Великою Британією та іншими країнами (як в ЄС, так і за його межами) можна відзначити воєнно-політичний діалог, спільні військові навчання, а також співпраця у військово-технічній сфері. Плани та реалії 2017 рік багато експертів називають роком Королівських Військово-Морських Сил. Це, скоріше за все, пов’язане зі спуском на воду 26 червня авіаносця «Queen Elizabeth». Водночас було анонсовано про початок роботи над фрегатом загального призначення проекту 31. А щодо фрегатів проекту 23 (протичовновий варіант), їх запланована кількість зменшилася з 13 до 8. Але серед дійсно важливих проектів, які значно підвищать спроможності Великої Британії як морської держави, перший – побудова семи підводних човнів класу «Astute» (загальна вартість — 9,8 мільярдів фунтів стерлінгів); другий – заміна новими підводними човнами «Dreadnaught» застарілих субмарин «Vanguard» (бюджет програми оцінюється в 31,6 мільярдів фунтів стерлінгів). Водночас, головною проблемою залишається укомплектування особовим складом кораблів, човнів, частин та підрозділів британського флоту. Крім того, аналіз групи підтримки флоту «Save the Royal Navy», свідчить про те, що з 13-ти фрегатів проекту 23 тільки три є боєздатними, а з 6-ти есмінців проекту 45 тільки два можуть виконувати поставлені завдання. Щодо королівських повітряних сил, то застосовуються в основному вертольоти. Це стосується як підтримки сил спеціальних операцій на Близькому Сході, так і продовження тренувальної місії НАТО в Афганістані. Британські транспортні літаки американського виробництва С-17 «Globmaster» також використовуються для надання допомоги французькій місії з боротьби з радикальними ісламістами на півночі Африки. Щодо штурмової та винищувальної авіації, британські пілоти вправно виконують завдання з патрулювання повітряного простору в країнах Балтії та Румунії на літаках «Typhoon». Літаки цього типу використовуються й під час чергування з охороні повітряних просторів й самого туманного Альбіону. Щодо планів на перспективу: до початку 2019 року заплановано здійснити №3/2018

До початку 2019 року заплановано здійснити постачання останніх 4-х транспортних літаків А400М з 22-х замовлених. Також протягом наступних шести років планується повністю оснастити авіаносці «Queen Elizabeth» та «Prince of Wales» літаками F-35B»

постачання останніх 4-х транспортних літаків А400М з 22-х замовлених. Також протягом наступних шести років планується повністю оснастити авіаносці «Queen Elizabeth» та «Prince of Wales» літаками F-35B. Також на 2019 рік сплановане постачання для королівських ВПС першого літака морського патрулювання «Poseidon P-8» виробництва американської компанії «Boeing». На виконання планів за підсумками стратегічного оборонного та безпекового огляду 2015, триває також виробництво понад 20-ти БПЛА «Predator», відомих в Великій Британії як «Protector», які надійдуть на заміну морально застарілих літаків «Reaper». Також планується придбання двох ес-

кадриль «Typhoon», які замінять штурмовики «Tornado GR4». Водночас, враховуючи Brexit, плани спільних дій із збройними силами Франції залишаються невизначеними. Справжнім випробуванням для сухопутних військ Великої Британії стало розгортання контингенту в Естонії (близько 800 військовослужбовців) та додаткового персоналу в Польщі (понад 150 військових). Адже метою огляду 2015 було визначено спроможність вести операцію дивізійного рівня, зокрема, проти агресора на кшталт Російської Федерації. Хоча питання про постачання нових броньованих систем для транспортування піхоти залишається відкритим,

19


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

перегляду результатів огляду 2015 року та змін буде угода про Brexit і все, що з нею пов’язане. Мається на увазі залучення Великої Британії та її військових компонентів до Бойових тактичних груп ЄС та її участі в спільних програмах, проектах та ініціативах.

Україні є чим поділитися з британськими колегами, — насамперед, це наш досвід протидії російській агресії та продовження реформування українського війська»

Завдання для України Які кроки може й повинна здійснити наша держава не тільки для підтримання поточного градусу співпраці, а й для розширення спектру співробітництва? По-перше, з урахуванням високого рівня відносин між США та Україною (як стратегічних партнерів), а також стабільної позитивної динаміки українсько-британських відносин, запропонувати британській стороні перейти від поглибленого співробітництва до стратегічного партнерства. До речі, підписання відповідного нормативно-правового акту буде тільки формальним затвердженням вже існуючого стратегічного рівня відносин між Києвом та Лондоном. Мається на увазі воєнно-політичний діалог й взаємовигідна співпраця у військовій сфері.

на озброєнні танкових підрозділів залишатимуться танки «Challenger 2». Слід підкреслити, що хоча деякі плани огляду 2010 були відмінені Прем’єр-міністром Девідом Камероном, виконання нових планів було поставлено в пряму залежність від оптимізації загальних витрат на оборону країни. Ані скорочення цивільного персоналу, ані розпродаж земель, які належать оборонному відомству, не принесуть тих грошей, які необхідні для реалізації запланованих оглядом 2015 заходів. Чого очікувати в короткостроковій та середньостроковій перспективі? Отже, в короткостроковій перспективі увага воєнно-політичного керівництва Великої Британії буде зосереджена на вирішенні внутрішніх проблемних питань. Серед яких: кадрове укомплектування королівського флоту, гармонізація заходів з постачання та використання літаків F-35B із французькими колегами, а також оновлення парку бойових машин піхоти. Крім того, з урахуванням попереднього досвіду та значних обмежень у наявності фінансових ресурсів, досить ймовірним є перегляд завдань за підсумками стратегічного оборонного та безпекового огляду 2015 року. Зокрема, це стосуватиметься питань кінцевих термінів отримання нових (та оновлених) зразків озброєння та військової техніки. Крім того, основним «драйвером»

20

№3/2018


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Не є таємницею практика проведення воєнно-політичних консультацій між військовими відомствами Великої Британії та України, а також досить високий відсоток реалізації заходів на двосторонньому рівні, які плануються за підсумками штабних переговорів між військовими експертами двох країн. По-друге, в рамках співпраці в галузі військової світи, є сенс запропонувати розширити спектр співробітництва між вищими військовими навчальними закладами. Наразі існує практика відвідування туманного Альбіону слухачами оперативно-стратегічного рівня Національного університету оборони України. Водночас, починаючи з 2015 року було відновлено традицію візитів до України слухачів Королівської академії оборонних наук. Цьогорічний візит сплановано на початок травня. Отже, доцільно запропонувати проведення на базі НУОУ короткострокових курсів із залученням викладацького складу Академії оборони збройних сил Великої Британії. До речі, кількість таких короткострокових курсів для бри-

№3/2018

танських військових та цивільних фахівців сягає понад 150. Іншим напрямом співпраці з НУОУ може розглядатися створення на його базі Коледжу управління оборонними ресурсами. Ця ідея досить давно обговорюється в колі військових експертів, зокрема в офісі спеціального радника від Великої Британії пана Філа Джонса. Наразі в британської сторони існує невпевненість в зацікавленості українських керівників в опрацюванні цього питання та прийняття остаточного рішення. Крім того, є сенс розглянути можливість встановлення побратимських відносин між видовими (в першу чергу, військово-морським та повітряних сил) військовими навчальними закладами України та Великої Британії. По-третє, рівень представлення української експертної думки на британських площадках не є достатнім, що каже про прорахунки в організації взаємодії між неурядовими громадськими організаціями України та Великої Британії. В цьому контексті доцільно активізувати роботу з такими впливовими та поважними британськими ор-

ганізаціями, як Chatham House та RUSI (Royal United Service Institute). Слід також продовжувати розвивати відносини з британським Королівським клубом любителів старовинної авіації, зокрема стосовно підготовки молоді, яка цікавиться питаннями авіації. До того ж, Україні є чим поділитися з британськими колегами, – насамперед, це наш досвід протидії російській агресії та продовження реформування українського війська. Отже, з цієї точки зору доцільно започаткувати постійні системні відносини між Воєнно-науковим управлінням Генерального штабу ЗС України та британським Центром розробки доктрин та концепцій (Doctrine and Concept Development Centre – DCDC), який працює на базі Академії оборони Великої Британії. По-четверте, в рамках курсової підготовки операції ОРБІТАЛ доцільно розширити спектр курсової підготовки й залучити британських інструкторів до проведення занять з офіцерами оперативної ланки. З точки зору розширення співпраці, доцільним є також запропонувати британській стороні можливості українських полігонів на навчальних центрів. Британці, зокрема, висловили зацікавленість в підготовці своїх формувань (до батальйону включно) на гірській місцевості. Також на тактичному рівні має сенс розширення переліку спільних військових навчань як на багатонаціональному рівні, так і в рамках програми НАТО «Партнерство заради миру». В сучасних умовах гібридної агресії доцільно також запропонувати очільникам оборонного відомства уряду Її Величності розглянути можливість синхронізації заходів бойової підготовки. Зі свого боку Збройні Сили України зацікавлені у вивченні британського досвіду під час переміщення, розгортання та управління силами в рамках присутності сил НАТО в Східній Європі. По-п’яте, зважаючи на плани уряду Великої Британії щодо проведення стратегічного оборонного та безпекового огляду та з урахуванням планів України стосовно проведення чергового оборонного огляду, вважається за доцільне якщо не синхронізувати проведення цих заходів, то принаймні вивчити та використати британський досвід з цього питання. Більш того, враховуючи власний та британський досвід в проведенні стратегічних оглядів та публікації їх результатів, необхідно максимально абстрагуватися як від забаганок політиків, так і лобістських намагань керівників оборонно-промислового комплексу .

21


Актуально

Грилюк С.М., начальник управління психологічного забезпечення Головного управління моральнопсихологічного забезпечення Збройних Сил України

На

етапі позиційного протистояння особливого значення набуває збереження у особового складу Збройних Сил України психологічної готовності до збройного протистояння, його психологічної пружності, попередження посттравматичних стресових розладів та професійного вигорання військовослужбовців. Важливим є також збереження підготовлених кадрів, а також психічного здоров’я свідомих громадян, які відчули негативний вплив факторів сучасного бою. Як ніколи гостро стоїть питання системної організації заходів надання психологічної допомоги військовослужбовцям безпосередньо під час ведення бойових дій, а також психологічної реабілітації особового складу після виведення військових частин на відновлення боєздатності. Керівництво держави та Збройних Сил України чітко розуміє важливість психічної стійкості та психологічної готовності особового складу до ведення бойових дій. В районі проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей від Збройних Сил України постійно перебуває понад 35 тис військовослужбовців. Починаючи з травня 2014 року, психологи, спільно з представниками громадських організацій, проводять заходи психологічної підготовки з особовим складом, під час яких роз’яснюється кожному солдату що таке стрес, надаються знання та формуються навички самодопомоги та першої психологічної допомоги. З січня 2015 року розпочато роботу щодо створення психологічної служби Збройних Сил України. З квітня 2015 року до складу кожного батальйону введено посади офіцерів-психологів. А для покращення професійно-психологічного відбору кандидатів на військову службу за контрактом до штатів військових комісаріатів введено посади психологів. Психологічне забезпечення у ЗС України здійснюється за трьома напрямками: 1. Соціально-психологічне діагностування.

22

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Принципово нова форма ведення бойових дій із застосуванням технологій «гібридної війни» потребувала переорієнтації діяльності Збройних Сил України до ведення воєнних дій у нових умовах сучасного протистояння з Російською Федерацією

Психологі №3/2018


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

ічний Рубікон №3/2018

23


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

2. Психологічна підготовка. 3. Психологічний супровід. Соціально-психологічне діагностування здійснюється під час професійно-психологічного відбору, і надалі в залежності від завдань, які будуть виконувати підрозділи, а також на різних етапах проходження служби (переміщення на посадах, кар’єрне зростання, після участі у бойових діях та ін.). Психологічна підготовка поводиться під час первинної військової підготовки у навчальних центрах, а надалі у військових частинах в залежності від спеціалізації та завдань, які будуть виконувати підрозділи. На сьогодні у кожному навчальному центрі введено посади офіцерів груп психологічної підготовки. Щодо психологічного супроводу, він здійснюється офіцерами-психологами підрозділів в процесі виконання особовим складом завдань та позаштатними групами психологічної підтримки, які формуються старшими начальниками в залежності від потреби та погіршення морально-психологічного стану особового складу. В кожній військовій частині під час виконання бойових завдань розгортається пункт психологічної допомоги та реабілітації. В середньому щомісяця з близько 10 тис військовослужбовців з частин, які виведено на відновлення боєздатності, необхідно проводити заходи психологічної декомпресії. У Міністерстві оборони та Генеральному штабі створено систему надання психологічної допомоги та реабілітації, дія якої розповсюджується як в районі АТО, так і в районах відновлення боєздатності (пунктах постійної дислокації). Відпрацьовано відповідний наказ Міністерства оборони України від 9 грудня 2015 року № 702 «Про затвердження Положення про психологічну реабілітацію військовослужбовців Збройних Сил України, які брали участь в антитерористичній операції, під час відновлення боєздатності військових частин (підрозділів)» та алгоритми роботи. В районах АТО заходи психологічної допомоги та реабілітації здійснюються на трьох рівнях силами офіцерів-психологів, позаштатними групами психологічної підтримки, високомобільними групами внутрішньої комунікації, громадськими організаціями психологів-волонтерів, з якими укладено відповідні меморандуми. І рівень – • допомога надається командирами та підготовленими військовослужбовцями у підрозділі.

24

ІІ рівень – • якщо психологічний стан військовослужбовця не покращується протягом 2-4 годин, його направляють до пункту психологічної допомоги та реабілітації, де проводяться заходи першої психологічної допомоги. Якщо стан військовослужбовця не покращується протягом 72 годин, його направляють до спеціалізованого медичного закладу. ІІІ рівень – • якщо понад 72 годин стан військовослужбовця не покращується, йому надається медико-психологічна допомога у військових шпиталях. В районах відновлення боєздатності військових частин групами психологічної допомоги (спеціалізованими групами) проводиться первинна діагностика наявності ознак бойової психічної травми у особового складу, здійснюється проведення тренінгів, індивідуальних консультацій з військовослужбовцями. Тих, хто має ознаки бойової психічної травми направляють до центрів медико-психологічної реабілітації МО України, які створено на базі санаторно-курортних установ (4 центри: м. Хмільник, м. Трускавець, м. Вінниця,

м. Пуща-Водиця, загальна пропускна спроможність до 1100 чоловік). На фондах навчально-спортивної бази зимових видів спорту «ТИСОВЕЦЬ» створено відділ психологічної та фізкультурно-оздоровчої реабілітації з пропускною можливістю до 70 військовослужбовців протягом 14 діб. Проведено підготовку фахівців та проводяться заходи пілотного проекту для опробування і вдосконалення програми психологічної декомпресії. Щодо вдосконалення у подальшому дієвості заходів психологічного забезпечення, потрібно значну увагу звернути на вдосконалення роботи щодо психологічного вивчення кандидатів для проходження військової служби за контрактом, зокрема запровадження автоматизованих комп’ютерних програм психологічної діагностики, посилення моніторингу проведення заходів відбору та відповідальності посадових осіб. Продовжити роботу щодо створення та прийняття на озброєння мобільного психодіагностичного комплексу, який можна буде використовувати не тільки на етапі психологічного відбору, але і під час психологічної підготовки (біо№3/2018


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Гостро стоїть питання системної організації заходів надання психологічної допомоги військовослужбовцям безпосередньо під час ведення бойових дій, а також психологічної реабілітації особового складу»

логічний зворотній зв'язок), психологічного супроводу виконання завдань і на етапі проведення заходів відновлення боєздатності військових частин, зокрема психологічної реабілітації. У психологічній підготовці в подальшому необхідно вдосконалення методики навчання особового складу самодопомозі та першій психологічній допомозі в умовах впливу негативних факторів бою та перебування в умовах ізоляції. Потребує вдосконалення і навчально-матеріальна база психологічної підготовки, в першу чергу — у навчальних центрах та вищих військових навчальних закладах. Потребує вдосконалення діяльність з психологічного супроводу виконання особовим складом завдань та його психологічного відновлення. Для цього продовжується робота щодо запровадження трирівневої системи психологічної допомоги особовому складу під час виконання бойових завдань. Проведення заходів психологічного відновлення особового складу під час відновлення бойової готовності військових частин на військових полігонах не дає очікуваних результатів в №3/2018

першу чергу тому, що побутові умови, у які потрапляють військовослужбовці, практично не відрізняються, а іноді є набагато гіршими ніж в зоні АТО. Є необхідність проведення психологічної декомпресії для особового складу в центрах психологічної реабілітації за досвідом провідних країн світу та в рамках пілотного проекту на навчально-спортивної бази зимових видів спорту «Тисовець». Його необхідно розповсюдити у інших закладах охорони здоров’я, як Міністерства оборони, так і інших силових структур та приватних закладів. Треба також приділити увагу психологічному супроводу та відновленню керівного складу, починаючи від командира взводу. Окремої уваги потребує робота з особовим складом, який утримувався у заручниках. Нам потрібно розбудовувати відповідну систему роботи за прикладом Агенції з відновлення персоналу збройних сил США, зокрема щодо підготовки дебриферів (спеціалістів із проведення опитування заручників після їх визволення) для проведення дебрифінгу за визначеним алгоритмом та додаткової спеціальної підготовки

психологів щодо надання психологічної допомоги та подальшого супроводу зазначеного вище особового складу. Дбаючи про психічний стан і психологічну готовність кожного військовослужбовця, ми недостатньо уваги приділяємо проведенню узгоджених з іншими міністерствами та державними установами, а також громадськими організаціями заходів щодо психологічного супроводу членів сімей військовослужбовців. Родина для військовослужбовця є найбільшим ресурсом, тому потрібно розбудовувати відповідну систему. Потребує системності проведення заходів супервізійної підтримки (закріплення за психологами супервізорів), а також системи психологічного відновлення наших фахівців. Для якісного комплектування посад офіцерів-психологів назріла необхідність обліку всіх фахівців, які закінчили провідні вузи за спеціалізацією «психологія» («соціальна психологія»), в першу чергу випускників військових кафедр. Крім того, є достатній потенціал щодо наявної психологічної освіти серед сержантського складу Збройних Сил України.

25


Іноземний досвід

Черних Ю.О., кандидат технічних наук, доцент, провідний науковий співробітник науково-дослідного центру Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка

На

початку 90-х років минулого століття у Польщі існувало 16 вищих військових навчальних закладів,

26

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Черних О.Б., старший науковий співробітник центру воєнно-стратегічних досліджень Національного університету оборони України імені Івана Черняховського

зокрема – 5 академій та 11 вищих військових училищ. Майже кожний вид та рід збройних сил мав вищий військовий навчальний заклад за певною спеціаль-

ністю. До системи військової освіти також належали 21 військова школа (19 шкіл прапорщиків та 2 школи сержантів). Скорочення чисельності особового складу збройних сил Республіки Польща (РП) вимагало скорочення кількості ВВНЗ. Тому система військової освіти країни, починаючи з початку 90-х років минулого століття, знаходиться у стані постійного реформування. У 2012 році керівництво міністерства оборони країни представило черговий проект концепції реформування системи військової освіти. Було перед№3/2018


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

бачено, що заплановані заходи з реформування будуть здійснюватися в два етапи: на першому (до кінця 2012 року) була підготовлена і створена необхідна законодавча база, а на другому (20132015 роки) планувалося повністю завершити перехід до нової системи військової освіти. Програмою передбачено, що підготовка офіцерів для збройних сил РП буде здійснюватися в єдиному військовому навчальному закладі – Університеті національної оборони, який планувалося сформувати на базі Академії №3/2018

національної оборони, Військової технічної академії, Академії військовоморських сил, частини Вищої офіцерської школи повітряних сил, частини Вищої офіцерської школи сухопутних військ і частини Військово-медичного інституту. Крім того, на базі Вищої офіцерської школи повітряних сил планувалось створити Центр підготовки фахівців повітряних сил, на базі Вищої офіцерської школи сухопутних військ – Центр підготовки фахівців сухопутних військ, на базі Академії військово-морських сил – Центр підготовки фахівців військово-морських сил. В основу програми реформування військової освіти було покладено такі основні принципи: • основним навчальним закладом з підготовки кадрів у сфері міжнародної безпеки є Університет національної оборони; • основним науковим центром, який об’єднуватиме діяльність всіх військових науково-дослідних установ, є Військова технічна академія (у складі Університету національної оборони); • координуючим органом системи військової освіти повинна стати Спілка військових навчальних закладів видів збройних сил; • питаннями наукової роботи і методологічного забезпечення освітньої діяльності займається департамент науки і військової освіти міністерства оборони Польщі; • підготовка офіцерських кадрів на первинні посади здійснюється за двома освітніми рівнями. Пізніше від цієї концепції частково відмовилися й внесли корективи до програми реформування. Так, у 2016 році відмовилися від створення єдиного ВВНЗ для підготовки військових фахівців. На сьогодні підготовка офіцерських кадрів у збройних силах РП, в основному, здійснюється у військових навчальних закладах, до яких відносяться: • Військово-технічна академія у м. Варшава; • Військова академія сухопутних військ ім. генерала Тадеуша Костюшка у м. Вроцлаві; • Академія військово-повітряних сил у м. Демблін;

• •

Військово-морська академія в м. Гдиня; Академія воєнного мистецтва (колишня Академія національної оборони) у м. Варшава. Чисельність осіб, які приймаються на навчання до вищих військових навчальних закладів щорічно визначається наказом міністра національної оборони РП. Так, у 2015 році на навчання до ВВНЗ для підготовки офіцерів на первинні посади було прийнято 520 курсантів. Більшість з них, понад 280 осіб, розпочали підготовку у Військової технічної академії, до Військової академії сухопутних військ прийнято 144 курсанти, до Академії ВПС – 61 курсант, до Академії ВМС – 28 курсантів. У 2016 році на навчання було прийнято 534 особи: • до Військової технічної академії – 280 осіб (напрями підготовки: електроніка та телекомунікації – 92 особи, інформатика – 50 осіб, мехатроніка – 27 осіб, аерокосмічний – 25 осіб, будівництво – 25 осіб, криптографія та кібербезпека – 15 осіб, хімічні речовини – 15 осіб); • до Військової академії сухопутних військ прийнято 150 курсантів; • до Академії ВПС – 74 курсанти (напрями підготовки: навігація — 10 осіб, логістика – 4 особи, льотний – 60 осіб); • до Академії ВМС – 30 курсантів (напрями підготовки: навігація — 10 осіб, інформатика – 10 осіб, механіка та машинобудування – 5 осіб, мехатроніка – 5 осіб). Кандидати на навчання у ВВНЗ до 31 березня поточного року повинні зареєструватися у ВВНЗ та відповідати наступним вимогам: бути громадянином Польщі, віком понад 18 років, мати диплом про середню освіту, добрий стан здоров’я, не мати судимості. Основними вимогами до підготовки військових фахівців є: І освітній рівень (бакалавр). Підготовка кандидатів на офіцерські посади для надання їм знань і вмінь для виконання ними службових обов’язків на первинних посадах системи управління відповідного роду військ. Зазначена підготовка повинна надати навички з управління невеликими підрозділами (командир взводу тощо). Програма підготовки зазначених кадрів охоплює і забезпечує надання таких знань: • обов’язкові навчальні дисципліни (необхідні для отримання вищої освіти); • основні положення щодо діяльності військ за спеціальністю; • загальні знання щодо збройних сил і виду військ; • знання щодо призначення і діяльності роду військ, в якому офіцер буде проходити військову службу після закінчення навчання;

27


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

загальновійськова тактика і тактика дій роду військ; • головні напрями управління невеликими підрозділами (група, взвод) у мирний час, у загрозливий період і під час воєнного стану; • тактико-бойові можливості та принципи застосування роду військ; • основні положення щодо організації і методики проведення підготовки солдата, відділення, взводу. ІІ освітній рівень (магістр). Підготовка повинна забезпечити глибокі знання професійного офіцера, які забезпечуватимуть йому можливість брати участь у процесах прийняття рішень і управлінні підпорядкованими підрозділами у системі управління виду збройних сил (роду військ) на тактичному рівні. Крім цього, повинні надаватись основні знання оперативно-тактичного рівня. Програма підготовки зазначених офіцерських кадрів повинна охоплювати і забезпечувати надання таких знань: • поглиблене бачення щодо завдань і діяльності збройних сил, ґрунтовні знання про вид збройних сил; • ґрунтовні бачення і навички, пов’язані з управлінням підрозділами різних видів збройних сил (родів військ), а також управління військовими підрозділами (частинами), підсиленими ротою, батальйоном (або рівнозначними); • теоретичні основи і практичні навички оцінки ситуації та прийняття рішення; обов’язкові процедури, які здійснюються в штабах НАТО; • бойові можливості та основи застосування роду військ в різних умовах бойової обстановки; • загальні основи оперативного

28

мистецтва і тактики різних родів військ відповідного виду збройних сил; • основи організації і методика проведення підготовки (проведення навчань) частин і з’єднань. На теперішній час модель навчання, яка прийнята у системі військової освіти РП, визначає шість можливих варіантів отримання першої офіцерської посади з моменту здобуття особою атестату про середню освіту: 1 варіант – • освітній рівень бакалавра здобувається у ВВНЗ за військовим напрямом (призначений для підготовки офіцерів з пріоритетною військовою підготовкою, у першу чергу, командного складу тактичного рівня); 2 варіант – • освітній рівень магістра здобувається у ВВНЗ за військовим напрямом (призначений для підготовки офіцерів з технічних напрямів підготовки, що призначаються на посади з науковою спрямованістю); 3 варіант – • освітній рівень магістра здобувається у ВВНЗ за цивільним напрямом (призначений для підготовки офіцерських кадрів, посади яких вимагають наявність освітнього рівня «магістр». В основному, застосовується для підготовки офіцерів логістики, озброєння і військової техніки тощо); 4 варіант – • освітній рівень бакалавра здобувається у цивільному ВНЗ, підготовка за освітнім рівнем магістра відбувається у ВВНЗ (призначений для підготовки офіцерів, посади яких вимагають наявність освітнього рівня «магістр». В основному, застосовується для підготовки офіцерів з логістики, озброєння і військової техніки тощо);

5 варіант – • освітній рівень бакалавра здобувається у цивільному ВНЗ з подальшим проходженням навчальних курсів у офіцерських школах (навчальних центрах) (стосується напрямів підготовки офіцерів, навчання яких за їх спеціальностями недоцільно проводити у ВВНЗ. Крім того, підготовка за цим варіантом дозволяє створити відповідний потенціал реагування на збільшення потреб в офіцерських кадрах); 6 варіант – • освітній рівень магістра здобувається у цивільному ВНЗ з подальшим проходженням випускниками вищого навчального закладу офіцерських курсів у ВВНЗ (стосується вузької групи спеціальностей – право, військові лікарі, фармакологія, теологія тощо). Останнім часом, у збройних силах РП значно підвищена роль унтер-офіцерів. Згідно з розпорядженням міністра національної оборони РП «З питання про унтер-офіцерські навчальні заклади» від 6 серпня 2010 року здійснено перехід на нову систему підготовки унтер-офіцерів. Раніше вона проводилася в чотирьох унтер-офіцерських школах (м. Вроцлав, м. Познань, м. Торунь і м. Зегже), які підпорядковувалися безпосередньо командувачу сухопутних військ. Він був безпосереднім розробником систем підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації унтер-офіцерського складу. Було проведено об'єднання унтерофіцерських шкіл на базі однієї з них в м. Познань. На цю школу покладені такі завдання: • підготовка унтер-офіцерів з загальновійськових дисциплін, вивчення особливостей сучасного бою, методики командування відділенням, а також окремих питань міжнародного права; • організація курсів перепідготовки та підвищення кваліфікації військовослужбовців цього складу; • підготовка добровольців (відповідно до потреб), що дозволить поповнювати унтерофіцерські кадри в структурах територіальної оборони. За загальною програмою навчання унтер-офіцерів відповідає начальник Центру підготовки сухопутних військ (м. Познань), а за спеціальну підготовку — начальники відповідних центрів, в залежності від спеціальності. Новою навчальною програмою підготовки унтерофіцерського корпусу, на №3/2018


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

відміну від колишньої, не передбачена можливість набору кандидатів в унтер-офіцери з цивільної молоді. Вона здійснюється з числа військовослужбовців, які пройшли тримісячний курс основної підготовки, при цьому подальша їх підготовка триває дев'ять місяців. Центрам підготовки за фахом відводиться роль основних організаційних одиниць системи військової освіти професійних військовослужбовців, перепідготовки та підвищення кваліфікації унтер-офіцерів, а також фахівців для сил територіальної оборони. Зокрема, підготовку фахівців для підрозділів сухопутних військ проводять такі навчальні центри: • сухопутних військ (м. Познань і м. Дравсько); • артилерії (м. Торунь); • інженерних військ і РХБЗ (м. Вроцлав); • зв'язку та інформаційних систем (м. Зегже); • медичної служби (м. Лодзь); • центр підготовки до участі в іноземних військових місіях (м. Кельце); • гірської підготовки (м. Душніки-Здруй); • підготовки танкістів (м. Швентошув); • підготовки снайперів (м. Венджін); • підготовки фахівців ВДВ (м. Лежниця). Об'єднаний центр бойової підготовки об’єднаних збройних сил (ОЗС) НАТО (м. Бидгощ) займає особливе місце в системі підготовки військових фахівців тактичного рівня. Він підпорядкований стратегічному командуванню реформування ОЗС Альянсу (штат Норфолк, США). Основними завданнями Центру є: • надання допомоги в організації бойової підготовки ОЗС НАТО та їхніх союзників; • підготовка кадрів для ЗС нових членів альянсу, перш за все, країн Східної Європи; • досягнення повної взаємодії підрозділів національних ЗС при виконань завдань у складі міжнародних контингентів; • підготовка органів управління і підрозділів тактичної ланки, що входять в контингенти сил швидкого реагування НАТО. Крім підготовки підрозділів до виконання завдань у складі сил швидкого реагування НАТО або інших міжнародних контингентів, персонал центру займається аналізом їх діяльності, вдосконаленням планів бойової підготовки, подальшим розвитком концепцій і доктрин Альянсу в сфері застосування багатонаціональних сил. Військово-політичне керівництво Польщі з огляду на це сформувало Центр доктрин і бойової підготовки ЗС Польщі (м. Бидгощ). Він же виконує функцію військово-професійної підго№3/2018

товки офіцерів сухопутних військ країни. Підготовка офіцерів оперативнотактичної та оперативно-стратегічної ланок управління у збройних силах РП здійснюється в Академії воєнного мистецтва. Разом з підготовкою офіцерів академія здійснює навчання цивільних фахівців у галузі національної безпеки та оборони В цей час вона є найбільшим нетехнічним вищим навчальним закладом Польщі серед ВНЗ, які готують фахівців для збройних сил, державних установ і приватного сектора. Крім підготовки кадрів, академія є науково-дослідним центром. До 2016 року в складі академії існували факультети: • стратегічно-оборонний; • сухопутних військ; • військово-повітряних сил і протиповітряної оборони; • гуманітарних наук; • менеджменту і управління; • національної безпеки. При цьому станом на 1 січня 2017 року в академії навчалася переважна більшість цивільних осіб. Основні напрями навчання: • національна безпека; • внутрішня безпека; • міжнародна безпека; • державне управління; • інформаційна безпека; • матеріально-технічне забезпечення; • управління економікою; управління авіацією. Зміст навчальної програми спрямований на оволодіння офіцерами методикою самостійного прийняття рішень на різних командних рівнях в інтересах оперативного планування натовських операцій з підтримки миру в рамках мандата ООН, а також на розробку детального оперативного плану розгортання і застосування загальновійськових об'єднаних оперативно-тактичних груп. Виховне значення спільного навчання полягає в демонстрації слухачам взаємозв'язку і взаємозалежності національних політичних рішень від загальнонатовскіх інтересів, участі в реалізації прийнятих рішень різних громадських організацій, в формуванні у офіцерів умінь і навичок планування операцій в об'єднаних штабах. За оцінкою польських фахівців, існуюча система військової освіти Польщі має ряд переваг, а саме: • дозволяє, у разі необхідності, створити значний кадровий потенціал для збройних сил; • забезпечує потреби у сфері підготовки військовослужбовців для проходження професійної військової служби та удоско-

Новою навчальною програмою підготовки унтер-офіцерського корпусу не передбачена можливість набору кандидатів в унтерофіцери з цивільної молоді»

• • •

• • • • • •

• •

налення професійної підготовки офіцерських кадрів; має значний науковий потенціал у сфері військової техніки і національної безпеки; має значний матеріально-технічний потенціал (інфраструктура, забезпечення лабораторій); існує можливість отримання фінансових ресурсів на утримання військових навчальних закладів за межами міністерства оборони. В той же час є низка недоліків такої системи, зокрема: значна перевага у чисельності цивільних студентів над чисельністю військових курсантів (слухачів), які навчаються у ВВНЗ; розвиток комерційної освіти без виконання вимог правових актів; значне зростання адміністративного складу ВВНЗ; відсутня чітка концепція використання у збройних силах наукового потенціалу цивільних вищих навчальних закладів; недостатній рівень інвестицій з боку міністерства оборони РП в розвиток системи військової освіти; система удосконалення професійної підготовки офіцерів вимагає змін у зв’язку з надмірним обтяженням тих, хто навчається, і необґрунтованою довготривалістю деяких форм навчання; система підготовки офіцерських кадрів практично не використовує набутий у закордонних місіях досвід; недостатньо організована координація програм підготовки кадрів між окремими військовими навчальними закладами.

29


Програми переозброєння

Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Міфи і реалії В Росії розпочалася реалізація Державної програми озброєння на 2018-2027 рр., націленої на оснащення військ високоточною зброєю повітряного, наземного і морського базування, безпілотними ударними комплексами, а також засобами індивідуальної екіпіровки військовослужбовців, новітніми системами розвідки, зв’язку та радіоелектронної боротьби

У

держбюджеті Росії на виконання програми виділено 19 трильйонів рублів. Ще понад 3 трильйони рублів на оновлення технічних засобів отримають МВС, ФСБ, СЗР і Росгвардія. Виступаючи наприкінці грудня 2017 року на розширеному засіданні колегії Міністерства оборони РФ, Володимир Путін заявив, що Росія «повинна бути серед держав-лідерів, а за деякими напрямками — абсолютним лідером у будівництві армії нового покоління, армії епохи нового технологічного укладу». Російський президент також висловив задоволення темпами переозброєння

30

збройних сил РФ і поставив завдання до 2021 року довести частку сучасних озброєнь і техніки в них до 70%. Плани у Москви, як завжди, — амбіційні, водночас ретроспективний аналіз реалізації попередніх програм свідчить про те, що у російських стратегів категорія «бажане» дуже часто не збігається з категорією «дійсне». Так, виконання Держпрограми озброєння-2005 припало на період найбільш масштабного скорочення оборонних витрат і на загальну несприятливу макроекономічну ситуацію (включаючи наслідки фінансової кризи 1998 року). Розробники програми, ймовірно, працювали у повному

відриві від економічної реальності, а сама інституційна система плануючих органів перебувала в хаотичному стані постійного реформування та скорочення. Ці обставини в сукупності зробили абсолютно утопічними дві перші російські Держпрограми озброєння (на 1996-2005 рр. і на 2001-2010 рр.), які не були реалізовані у своїх основних частинах. При виконанні наступних програм (ДПО-2015 і ДПО-2020) з’явилася тенденція віднесення більшої частини витрат на друге п’ятиріччя. Ця лукава практика, по суті, маскувала апріорне розуміння неможливості повної реалізації запланованого. №3/2018


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

Паливода В.О., старший науковий співробітник відділу проблем національної безпеки Національного інституту стратегічних досліджень

Подібна доля спіткала й ДПО-2020. Ще на першому етапі її впровадження незалежні експерти дійшли висновку, що програма, швидше за все, буде виконана не більше ніж наполовину. При цьому орієнтація на масовані закупівлі озброєння та військової техніки і відповідний розподіл коштів у рамках ДПО2020 не дозволять провести належну модернізацію військової промисловості та оборонних НДДКР. У підсумку, відставання РФ за звичайними озброєннями від провідних у військовому відношенні держав, можливо, навіть збільшиться. Таким чином, до початку наступного десятиліття Росія матиме №3/2018

звичайні збройні сили, які чисельно переважатимуть війська провідних європейських країн, але будуть помітно гірше оснащені. Прогнози експертів виправдалися, але у Кремлі, щоб не втрачати обличчя, знайшли вихід і оголосили, що запуск нової ДПО-2027 буде проходити паралельно з продовженням реалізації ДПО-2020, яка нібито «успішно виконувалась у складній обстановці різкого падіння цін на вуглеводи, в умовах економічної стагнації та введення імпортозаміщення у відповідь на санкції з боку країн Заходу». Посилаюсь на постійне загострен-

ня міжнародної ситуації, керівництво Росії головним пріоритетом ДПО-2027 визначило розвиток систем ядерного стримування як основного виду збройних сил. За словами заступника міністра оборони РФ Юрія Борисова, основні зразки ракет, за винятком РС28 «Сармат», розроблені, хоча поки що не всі передані на озброєння, ведеться створення аеробалістичного гіперзвукового бойового оснащення «15Ю71» (керованого гіперзвукового бойового блоку МБР). 90 років тому поет Володимир Володимирович Маяковський написав поему «Хорошо», у якій є такі рядки: «Я

31


Центр воєнної політики та політики безпеки «Оборонний вісник»

планов наших люблю громадьё, Размаха шаги саженьи». Сьогодні вже інший Володимир Володимирович озвучує далекосяжні плани Москви, у які мало хто вірить. Російські воєначальники, усвідомлюючи, що прийняття ДПО-2027 мало на меті, насамперед, пропагандистський характер, намагаються не оперувати конкретними цифрами. І на те є серйозні підстави. Класичним прикладом в історії з «масштабним» переозброєнням російської армії став танк Т-14 «Армата», розрекламований як найкращий танк у світі. У вересні 2015 року було заявлено (ймовірно, з метою залякування НАТО), що до 2020-го у війська надійде 2300 цих машин. Рівно через рік їх запланована кількість значно зменшилась. А після того, як це чудо техніки заглохло посеред Красної площі під час підготовки до Параду Перемоги, танк «Армата» став притчею во язицех і символічним об’єктом для насміхань. Польська газета «Жечпосполіта» з цього приводу надрукувала статтю під назвою «Росія як зіпсований танк», у якій, зокрема, говориться: «Випадок із «Арматою» є хорошою ілюстрацією того, що залишилося від великодержавності радянської імперії. Страх викликають лише минулі успіхи Червоної армії. І тільки пам’ять про них, а не нинішній військовий потенціал, є джерелом національної гордості». Додатковою гіркою пігулкою для авторів міфу про найкращий російський танк виявилася інформація про те, що його концепція була розроблена на Заході і протестована у Німеччині 30 років тому.

32

За висновками зарубіжних спеціалістів, «Армата» має низку переваг над сучасними модифікаціями «Leopard-2», але бойовий модуль «Т-14» багато хто з них оцінює як недолік, оскільки попадання в башту загрожує втратою вогневої міці танка. Крім того, велика кількість автоматизованих систем в конструкції машини виключає можливість переходу на ручне управління в разі необхідності. Не краще складається ситуація і з винищувачем п’ятого покоління «Су57», який розробляє компанія «Сухой» в рамках проекту «Перспективний авіаційний комплекс фронтової авіації» («ПАК ФА»). Двічі під час випробувальних польотів (у серпні 2011 р. та у червні 2014 р.) з літаком траплялися технічні інциденти. Західні експерти вважають, що «Су-57» навряд чи надійде у серійне виробництво до того часу, доки не будуть готові модернізовані двигуни. Це може відбутися не раніше 2027 року. У найближчі вісім років Росія закупатиме такі літаки у невеликій кількості для продовження випробувань. Багато галасу у ЗМІ наробила інформація про створення у Росії підводних міжконтинентальних балістичних ракет. Однак, складається враження, що «випадковий» показ по телебачення фрагмента документа з назвою «Океанська багатоцільова система «Статус-6» був зрежисований у Кремлі. Згідно з коментарями російських військових експертів, це — нова розробка підводних технологій, яка призначена для транспортування ядерного заряду великої потужності до узбережжя

противника (читай, США). Водночас, іноземні спеціалісти досить критично поставилися до реальних можливостей цієї «чудо-зброї». На океанській глибині в тисячу метрів є безліч підводних гір і каньйонів. Яким же чином торпеда «Статус-6» пропливе 10 тисяч кілометрів, не врізавшись при цьому в якусь скелю, якщо у неї немає ультрасучасної системи навігації, або якщо за штурвал не посадять штурмана-камікадзе?. Ситуація з переозброєнням російської армії та інформаційною кампанією навколо цього мимоволі наштовхнула на історичну аналогію, та й термін «чудо-зброя» напросився сам по собі. У 1943 році для досягнення психологічного ефекту, підтримання бойового духу військ і нейтралізації панічних настроїв серед населення німецьке міністерство пропаганди оголосило про те, що війна буде виграна за допомогою «Вундерваффе» (буквально «чудо-зброя»). Малася на увазі сукупна назва ряду масштабних дослідницьких проектів, спрямованих на створення нових видів озброєнь (наприклад, крилатих ракет), або випуску нових модифікацій артилерії і бронетехніки. Аналогія для Росії, скажімо, малоприємна, та факти – річ вперта. З іншого боку, немає жодних підстав думати, що збройні сили РФ щодня слабшають, тому українці можуть спати спокійно. Історія багато разів засвідчувала, що недооцінка противника буває гіршою, ніж переоцінка. Тільки шкода, що, як казав один великий філософ, «історія нікого не вчить, але вона провчає за її незнання».

№3/2018


Issuu converts static files into: digital portfolios, online yearbooks, online catalogs, digital photo albums and more. Sign up and create your flipbook.