Issuu on Google+

№ 51 (4519)

21 грудня, 2012 рік

ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНА УКРАЇНСЬКА ГАЗЕТА

www.uaculture.com

З початком зимових свят!

с. 12 ЮВІЛЕЙ ГІМНУ УКРАЇНИ

Й ДУША ІЗ КОЖНОГО ВІКОНЦЯ ВИГЛЯДА…

ХАЙ АНГЕЛ ТИХЕНЬКО ТОРКНЕ ВАС КРИЛОМ…

6 березня 2003 року Верховна Рада України ухвалила Закон «Про Державний гімн України». Підтримали цей законопроект 334 депутати. За даним законопроектом Державним гімном України став текст Павла Чубинського на музику Михайла Вербицького.

Речі для своїх рам художник Ю. Камишний знаходить на старих горищах, у коморах, іноді й на смітниках. Часто їх дарують небайдужі добрі люди, які вірять, що художник продовжує життя викинутих речей, які також хочуть жити й бути ще комусь потрібними.

У передноворічні та різдвяні свята засніжена столиця нагадує казкове дитинство. Особливо це відчутно на Подолі, в галереї авторської ляльки «Парсуна», яка в ці дні перетворилася на справжнє райське місце.

с. 5

с. 8

Столична афіша

с. 12

з 24 до 31 грудня 2012 року

с. 14


Наголос

2

Культура № 51, 21 грудня, 2012 р.

НА МУЗЕЙНІЙ РАДІ ПРИ МІНКУЛЬТУРИ РОЗГЛЯНУЛИ ПРОГРАМУ РОЗВИТКУ НАЦІОНАЛЬНОГО ХУДОЖНЬОГО МУЗЕЮ УКРАЇНИ

Михайло Кулиняк, міністр культури України

ШАНОВНІ ДРУЗІ! 19 грудня православні та католики всього світу святкують день Святого Миколая. За народним повір’ям саме в цей день Миколай Чудотворець спускався на землю з небес і обходив весь світ, допомагаючи знедоленим і відновлюючи справедливість. У пам’ять про милосердя святого Миколая, цього дня відзначається Міжнародний день допомоги бідним. Це свято прийшло в Україну 1088–1089 року за часів правління князя Всеволода Ярославовича. На відміну від інших святих, чиї життя овіяні численними легендами, Миколай – це історична особистість. Він жив у Візантії за часів імператора Костянтина (ІV ст.) і був архієпископом у Мирах. Народився в багатій сім’ї та виріс доброю і чуйною до чужої біди людиною. За покликанням присвятив своє життя служінню Богові, пройшовши шлях від молодшого церковного служителя до архієрея, згодом став архієпископом міста Мири Лікійські. Священик Миколай вирізнявся любов’ю і співчуттям до людей, допомагав знедоленим. За лагідність і доброту здобув величезну любов народу. Досягнувши глибокої старості, у 345 році архієпископ Мирлікійський спокійно помер. Після смерті його було визнано святим, а мощі 1087 р. перенесено до міста Бар в Італії. І відтоді щороку на день Ангела Святого Миколая 19 грудня ми відзначаємо це улюблене всіма свято. Святий Микола Чудотворець належить до найвизначніших святих християнської церкви, його люблять і вшановують у всьому світі, але з особливим нетерпінням чекають на це свято діти. За традицією, в ніч на 19 грудня батьки кладуть дітям подарунки під подушки, зберігаючи в таємниці свою причетність, аби діти вірили в чудо, здійснюване святим Миколаєм і вчилися в нього милосердя. Ця традиція походить з середньовічної Німеччини, де напередодні свята батьки презентували дітям новий зимовий одяг. З часом це почали робити таємно, вночі, щоб діти вірили в чудеса святого. Згодом почали також дарувати ласощі, іграшки, інші приємні дрібниці. З Німеччини звичай поширився на сусідні країни – Австрію, Нідерланди, Чехію, Словаччину, Польщу, звідки він, імовірно, перейшов на українські землі. Цей день в Україні здавна був значним і веселим святом. У різних місцях миколаївські гуляння мали різноманітні назви й особливості: обходження дворів, миколаївські колядки, миколаївські змагання музик тощо. Цього дня варили пиво, вітали сніжну зиму – на санях тричі об’їжджали навколо села, для дітлахів пеклося особливе печиво – миколайчики. У незалежній Україні образ Святого Миколая залишається улюбленим і надзвичайно шанованим святим. З’явилась добра традиція – саме в день Святого Миколая опікуватись сиротами та знедоленими дітьми, даруючи їм подарунки. Цього дня багато молодіжних та юнацьких організацій проводять благодійні акції для сиріт та інвалідів. Так, у Львові щороку відбувається акція «Миколай про тебе не забуде!»: в місті організовується «Фабрика святого Миколая», куди жителі приносять подарунки та пожертви для сиріт; активісти акції увечері 18 грудня та 19 грудня розносять їх дітям. З-поміж великих святих угодників Божих святитель Миколай Чудотворець користується особливою любов’ю нашого народу. Усе життя святого Миколая – це нескінченні благодіяння і чудеса, подані нужденним людям. Він заступник від бід і напастей, помічник у найтяжчих справах і обставинах, і нині приходить до тих, хто потребує його допомоги. Миколая Чудотворця вважають найближчим до Бога святим, посередником між Богом і людьми. Тож нехай святий Миколай своїми молитвами захистить Ваші родини! А жодна дитина не залишиться без подарунка до дня Святого Миколая!

У грудні відбулося засідання Музейної ради при Міністерстві культури України. У засіданні, крім членів ради, взяли участь міністр культури Михайло Кулиняк, директор Департаменту культурної спадщини та культурних цінностей Мінкультури Андрій Вінграновський, генеральний директор Національного художнього музею України Марія Задорожна, головний хранитель Національного художнього музею України Юлія Литвинець, заступник генерального директора з науковопросвітницької роботи Національного художнього музею Марина Скирда. Учасники заслухали та обговорили Програму розвитку Національного художнього музею України на 2013–2018 роки, представлену її генеральним директором Марією Задорожною. У своєму виступі вона підкреслила, що представлена програма розроблена на виконання місії Національного художнього музею України: «Ми збираємо, зберігаємо, вивчаємо, популяризуємо унікальні твори українського та світового мистецтва заради розвитку творчого потенціалу суспільства та укорінення у ньому гуманістичних цінностей». Запропонована програма має на меті створити на базі одного з найстаріших українських музеїв образотворчого мистецтва унікальний архітектурно-художній і туристичний об’єкт світового рівня з належними умовами для проведення наукової та просвітницької роботи. Серед основних заходів автори пропонують здійснити: реконструкцію, реставрацію та розширення Національного художнього музею України в межах існуючої та прилеглої територій; будівництво першого в Україні депозитарію з відкритими студійними формами, який створить відповідні умови для збереження та надійної безпеки музейних фондів і проведення дослідницької роботи. Автори програми представили також етапи її виконання до 2018 року з переліком поставлених завдань та очікуваних результатів.

Заслухавши авторів документа, члени Музейної ради рекомендували затвердити Програму розвитку Національного художнього музею України на 2013– 2018 роки з урахуванням певних зауважень та пропозицій. Під час засідання член Музейної ради, голова правління ГО «Український центр розвитку музейної справи» Владислав Піоро порушив питання стосовно конфліктної ситуації та безпосередньо діяльності Музею історії Десятинної церкви. Зокрема, він висловив пропозицію розглянути цю ситуацію на засіданні Музейної ради. Його пропозиція була підтримана іншими учасниками засідання. Міністр культури Михайло Кулиняк висловив готовність розглянути це питання на наступному засіданні Музейної ради та запропонував запросити на засідання директора Павла Дорошенка з метою заслухати звіт про діяльність музею та плани розвитку закладу.

П’ЯТИ ТВОРЧИМ КОЛЕКТИВАМ УКРАЇНИ В ГАЛУЗІ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА НАДАНО СТАТУС АКАДЕМІЧНОГО На початку грудня відбулося засідання Експертної комісії Міністерства культури України з розгляду клопотань про надання статусу академічного творчим колективам України в галузі музичного мистецтва. Його отримали наступні творчі колективи в галузі музичного мистецтва: – ансамбль народного танцю «Надзбручанка» Тернопільської

обласної філармонії (наказ Міністерства культури України від 13.12.2012 № 1503); – ансамбль народної музики «Візерунок» Тернопільської обласної філармонії (наказ Міністерства культури України від 13.12.2012 № 1502); – ансамбль пісні і танцю «Поділля» Вінницької обласної філармонії (наказ Міністерства культури України від 13.12.2012 № 1501);

– поліський ансамбль пісні і танцю «Льонок» Житомирської обласної філармонії (наказ Міністерства культури України від 13.12.2012 № 1500); – Хмельницький муніципальний камерний хор (наказ Міністерства культури України від 13.12.2012 № 1499).

ЗАСТУПНИК МІНІСТРА КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ ТИМОФІЙ КОХАН ПРОВІВ ЗУСТРІЧ ІЗ НАДЗВИЧАЙНИМ І ПОВНОВАЖНИМ ПОСЛОМ РЕСПУБЛІКИ УЗБЕКИСТАН В УКРАЇНІ ПАНОМ АЛІШЕРОМ ХАБІБУЛАЙОВИЧЕМ АБДУАЛІЄВИМ Під час зустрічі сторони обговорили питання культурного співробітництва між двома країнами, зокрема оновлення договірної бази шляхом підписання Програми співробітництва в сфері культури між Міністерством культури України та Міністерством культури та спорту Республіки Узбекистан на 2013–2015 рр. Також сторони розглянули питання встановлення пам’ятника в місті

Києві видатному державному діячу, поету та філософу Узбекистану Алішеру Навої. Співрозмовники надали високу оцінку розвитку співробітництв�� в культурно-гуманітарній сфері двох країн та домовились і в майбутньому сприяти зміцненню і поглибленню взаємовідносин між Україною та Узбекистаном.

У МОСКВІ ВІДБУЛИСЯ УКРАЇНСЬКО-РОСІЙСЬКІ МІЖВІДОМЧІ КОНСУЛЬТАЦІЇ З ПІДГОТОВКИ СПІЛЬНОГО ПЛАНУ ЗАХОДІВ ІЗ ВІДЗНАЧЕННЯ У 2014 РОЦІ 200-ЛІТТЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА Українську делегацію на консультаціях очолював перший заступник міністра культури України Юрій Богуцький. Відбувся обмін думками стосовно концепції та структури плану. Сторони також обговорили надані міністерствами і відомствами України та Російської Федерації пропозиції щодо змістовного його

наповнення та домовилися продовжити роботу з підготовки плану. У рамках консультацій відбулася зустріч першого заступника міністра культури України Юрія Богуцького з спеціальним представником президента РФ з міжнародного культурного співробітництва Михайлом Швидким.


Культура № 51, 21 грудня, 2012 р.

Інформуємо

3

МІНІСТР КУЛЬТУРИ МИХАЙЛО КУЛИНЯК ВРУЧИВ НАГОРОДИ ПРАЦІВНИКАМ ГАЛУЗІ КУЛЬТУРИ Міністр культури Михайло Кулиняк відповідно до указів Президента України № 500 від 24 серпня 2012 року, № 670 від 30 листопада 2012 року та за дорученням Президента України за вагомий особистий внесок у розвиток української культури і мистецтва,

багаторічну плідну працю та високу професійну майстерність вручив нагороди працівникам галузі культури: ОРДЕН «ЗА ЗАСЛУГИ» ІІІ СТУПЕНЯ Баранову Віктору Федоровичу – голові Національної спілки письменників України;

Вакуленку Юрію Євгеновичу – генеральному директору Київського національного музею російського мистецтва; Димшиц Едуарду Олександровичу – мистецтвознавцю, заступнику голови секції Київської організації Національної спілки художників України.

ПОЧЕСНІ ГРАМОТИ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ Капустіній Надії Іванівні – директору Дніпропетровського національного історичного музею імені Яворницького; Угрінович Аллі Тимофіївні – артистці-дресирувальниці тварин номера «Шоу веселих

собачок» Державної циркової компанії України. Лисенко Людмилі Олександрівні – доцентові Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури – присвоєно почесне звання «ЗАСЛУЖЕНИЙ ДІЯЧ МИСТЕЦТВ УКРАЇНИ».

У СІМФЕРОПОЛІ ВІДКРИТО МУЗЕЙ УКРАЇНСЬКОЇ ВИШИВКИ ІМ. ГЕРОЯ УКРАЇНИ В. С. РОЇК Церемонія відкриття проводилася перед відновленим історичним входом в будівлю музею, що є пам’яткою архітектури і містобудування, спорудженим і освяченим у 1869 році як будівля притулку для дівчаток графині А. М. Адлерберг. Гостям представили головний фасад відреставрованої частини будівлі музею з відновленим написом «Притулок графині А. М. Адлерберг». Поруч із входом була розгорнута невелика фотовиставка, що розповідає про етапи реставраційних робіт. Церемонію супроводжував оркестр управління Кримського територіального командування

внутрішніх військ МВС України під керуванням військового диригента, майора Ярослава Габака. Із привітанням виступила міністр культури АРК Альона Плакіда: «Символічно, що в день 20-річчя Етнографічного музею ми відкриваємо нову сторінку історії Криму, який своїм природним багатством і дивовижною історією надихав творчі натури на створення шедеврів світового мистецтва. Відрадно, що ми змогли повернути історичний вигляд будівлі Етнографічного музею – провести реставрацію пам’ятки архітектури, щоб столиця Автономної Республіки Крим заграла новими фарбами.

І сьогодні ми даруємо мешканцям та гостям нашого півострова можливість не просто доторкнутися до вершин мистецтва вишивки, а й щодня насолоджуватися спадщиною великої людини – Віри Роїк, творчість якої займе гідне місце в стінах музею, який ось уже два десятиліття сприяє гармонійній взаємодії культур усіх народів Криму». На заході були присутні офіційні гості: заступник голови Ради Міністрів АРК Валерій Пальчук, Митрополит Сімферопольський і Кримський Лазар, із благословення якого була встановлена ікона Покрови Богородиці над відновленим історичним входом в будівлю, Вадим Роїк – син В. С. Роїк.

Альона Плакіда і Валерій Пальчук урочисто відкрили музей, перерізавши символічну червону стрічку. Потім відбулася презентація, коротка екскурсія експозицією, проведено майстер-клас вишивальниць студії «Калинонька». У залі музею була представлена творча група КРУ «Етнографічний музей», що реалізувала цей проект. ДОВІДКА: Віра Роїк (1911–2010) – відома в Україні вишивальниця, заслужений майстер народної творчості України, заслужений художник АРК, член Спілки художників України та Спілки майстрів народної творчості України. Родом із Полтавської області, з 1952 року мешкала в Сімферополі.

Майстриня володіла 300 видами вишивальних технік, знала особливості вишивок різних етнографічних регіонів Західної та Східної України, слов’янських держав. За роки творчості вона організувала понад 100 персональних виставок. За визначний особистий внесок у розвиток культури України, багаторічну творчу і педагогічну діяльність Президент України присвоїв Вірі Роїк звання Героя України. Інформацію надано Міністерством культури Автономної Республіки Крим

ХАРКІВСЬКА ОБЛАСНА БІБЛІОТЕКА ДЛЯ ДІТЕЙ ВІДСВЯТКУВАЛА СВОЄ 75-РІЧЧЯ У грудні Харківська обласна бібліотека для дітей відсвяткувала своє 75-річчя. Привітати ювілярів прийшли почесні гості та давні партнери закладу: директор Департаменту культури і туризму облдержадміністрації Дмитро Кузнєцов, заступник генерального директора державної установи

«Національна бібліотека України для дітей» Алла Гордієнко, представники адміністрації Київського району Харківської міської ради, керівники харківських обласних бібліотек і Бєлгородської державної дитячої бібліотеки А. А. Ліханова тощо. «Це свято не тільки ваше, а й усієї бібліотечної системи

Харківської області. Але такий ювілей – це ще й велика відповідальність. Адже напрацювання минулих поколінь колективів бібліотеки потрібно не тільки зберегти, а й підняти на більш високий рівень. І ви це завдання вирішуєте на відмінно», – зазначив Дмитро Кузнєцов.

За сумлінну працю та високі трудові здобутки працівники бібліотеки були відзначені подякою Харківської облдержадміністрації та грамотами Департаменту культури і туризму облдержадміністрації. Директор Харківської обласної бібліотеки для дітей Галина Трохименко була нагороджена

спільною грамотою Міністерства культури України та ЦК профспілки працівників культури України. Урочистості завершилися святковим концертом артистів Харківського театру музичної комедії, а також читачів і друзів бібліотеки.

ВИМОГИ ЩОДО НАПИСАННЯ НАЙМЕНУВАННЯ ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ АБО ЇЇ ВІДОКРЕМЛЕНОГО ПІДРОЗДІЛУ Відповідно до частини першої статті 90 Цивільного кодексу України юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму. Нині відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осібпідприємців, регулює Закон України від 15 травня 2003 р. № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців» (далі – Закон про реєстрацію). Дія цього Закону поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осібпідприємців. Відповідно до частини сьомої статті 8 Закону про реєстрацію Міністерством юстиції України розроблені Вимоги щодо написання найменування юридичної особи або її відокремленого підрозділу, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 05.03.2012 р. № 368/5 «Про затвердження Вимог щодо написання найменування юридичної особи або її відокремленого підрозділу» (далі – Вимоги до найменування), згідно з якими найменування юридичної особи повинно містити

інформацію про її організаційноправову форму (крім органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів влади Автономної Республіки Крим, державних, комунальних організацій, закладів, установ) та назву. Згідно з пунктом 1.2 Вимог до найменування назва юридичної особи може складатися з власної назви юридичної особи, а також містити інформацію щодо мети діяльності, виду, способу утворення, залежності юридичної особи та інших відомостей згідно з вимогами до найменування окремих організаційно-правових форм юридичних осіб, установлених Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України та законами України. Варто зауважити, що назва юридичної особи не може містити посилання на організаційно-правову форму. Юридична особа може мати, крім повного найменування, скорочене найменування. Також найменування юридичної особи не може бути тотожним найменуванню іншої юридичної особи. Найменування юридичної особи викладається державною мовою та додатково англійською мовою (за наявності).

У найменуванні юридичних осіб забороняється використання: – повних чи скорочених найменувань органів державної влади або органів місцевого самоврядування, або похідних від цих найменувань, або історичних державних найменувань, перелік яких установлюється Кабінетом Міністрів України, – у найменуваннях юридичних осіб приватного права. – термінів, абревіатур, похідних термінів, заборона використання яких передбачена законами України. Слід зазначити, що найменування відокремленого підрозділу повинно містити слова «відокремлений підрозділ» («філія», «представництво» тощо) та вказувати на належність до юридичної особи, яка створила зазначений відокремлений підрозділ. Написання найменування відокремленого підрозділу юридичної особи здійснюється відповідно до вимог, установлених пунктами 1.1 – 1.2, 1.4 – 1.7 розділу І та розділами II – III Вимог до найменування. Найменування установи має містити інформацію про характер її діяльності. Найменування комунальних підприємств, державних та комунальних організацій (закладів, установ), дочірніх підприємств, підприємств

споживчої кооперації та підприємств об’єднань громадян або релігійних організацій можуть містити інформацію про засновника цієї юридичної особи. Зауважуємо, що слово «національний» використовується у найменуванні закладів (установ) України гуманітарної сфери, які набувають статусу національного згідно з Указом Президента України від 16.06.95 № 451 «Про Положення про національний заклад (установу) України». Відповідно до п. 3.1. Вимог до найменування назва юридичної особи береться у лапки та зазначається безпосередньо після організаційно-правової форми суб’єкта господарювання (крім органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів влади Автономної Республіки Крим, державних, комунальних організацій, закладів, установ). Використання лапок у найменуванні юридичної особи не є ознакою для визначення тотожності найменувань. Слід зазначити і те, що при написанні найменування юридичної особи використовуються: – літери українського алфавіту – при написанні найменування українською мовою;

Запитуйте–відповідаємо – літери латинського алфавіту – при написанні найменування англійською мовою; – розділові знаки та символи: лапки (« »), крапка (.), кома (,), двокрапка (:), дужки /( )/, апостроф (’), дефіс (-), тире (–), коса риска (/), знак оклику (!), знак питання (?), номер (№), плюс (+), знак рівняння (=), зірочка (*), ет комерційна (@); – цифри: арабські (1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 0) та римські (I, II, III, IV, V, VI, VII, VIII, IX, X, L, C, D, M). Використання інших символів, розділових знаків у найменуванні юридичної особи не допускається. Варто додати, що в установчих документах та при заповненні реєстраційної картки використовуються великі літери: українського алфавіту (А, Б, В, Г, Ґ, Д, Е, Є, Ж, З, И, І, Ї, Й, К, Л, М, Н, О, П, Р, С, Т, У, Ф, Х, Ц, Ч, Ш, Щ, Ь, Ю, Я) – при написанні найменування українською мовою; латинського алфавіту (A, B, C, D, E, F, G, H, I, J, K, L, M, N, O, P, Q, R, S, T, U, V, W, X, Y, Z) – при написанні найменування англійською мовою. Управління правового забезпечення Міністерства культури України


Новини

4 МИСТЕЦЬКИЙ ТИЖДЕНЬ

21 грудня Будинок актора: вечір джазових імпровізацій. П. Ігнатьєв (фортепіано); Будинок учителя: до 30-річчя творчої діяльності. Ювілейний вечір «Україно, надіє і пісне моя» викладача вокального відділу Київського інституту музики ім. Р. М. Глієра, з. а. АРК М. І. Горбатова; Будинок кіно: наш ілюзіон. Художні фільми «Скарби С’єрра-Мадре». Режисер – Д.Х’юстон (США, 1948 р.), «Французький канкан» (Франція, Італія, 1954 р.). Режисер – Ж. Ренуар; Літературно-меморіальний музейквартира П. Тичини в м. Києві: «Новорічна ялинка у Тичини»; Галерея «Митець»: Живопис О. Леус (м. Київ). До 30 грудня; 22 грудня Будинок учителя: У клубі «Ліра». Концерт сучасної музики «У ритмі босанови» пам’яті відомого джазового музиканта і педагога В. Манілова; Будинок кіно: Прем’єра документального фільму, другої частини трилогії «Моє дитинство»; «Мужицький Ангел. Різдвяна історія». Режисер – І. Правило. Оператор – Д. Дємішев (Україна, 2012 р.); 23 грудня Будинок актора: «Сон у новорічну ніч». Концерт-феєрія за участю В. Мітряєва (контратенор), Г. Ходаківської (сопрано), В. Турти (фортепіано). Режисерипостановники: Н. Гонцовська та С. Турта; Будинок кіно: А. Шпилюк представляє проект «Мистецькі фільми в Будинку кіно». Художній фільм «Божественні двигуни». Режисер – Л. Каракс (Франція, Німеччина, 2012 р.) 24 грудня Будинок актора: «Замовляю квіти на рояль». Творчий вечір солістки Київського національного академічного театру оперети, з. а. України Л. Кузьменко за участю студентів КНУКіМ, відомих артистів, поетів, танцюристів. Вечір веде Л. Рудницька; Національний музей літератури України: Виставка до 120-річчя від дня народження поета, основоположника і теоретика українського футуризму М. Семенка. До 31 грудня; 25 грудня Будинок актора: VII Міжнародний фестиваль мистецтв «Діалоги культур». Художній керівник – н. а. України Є. Басалаєва. Презентація книги О. Спренціса «Педагогічні принципи Б. А. Которовича» за участю учнів видатного Маестро; Будинок учителя: урочистий вечір, присвячений 75-річчю від дня народження Героя України В. Чорновола; Національний музей Т. Шевченка: «Українське Різдво». Виставка дитячих творів Президентського фонду Л. Кучми «Україна»; Галерея «Триптих Арт»: Графіка О. Стратійчук, скульптура С. Карунської (м. Київ); 26 грудня Національний музей літератури України: літературний вечір «Футурист і антиквар: до 120-річчя від дня народження Михайля Семенка»; 27 грудня Будинок актора: іспанські ритми. Концерт ансамблю класичної музики «Фрески» (художній керівник – О. Конопляна); Національний центр народної культури «Музей Івана Гончара»: «Українська формула. Лінія пейзажу»; Галерея «Bottega»: Живопис С. Савченка (м. Київ); Галерея «Щербенко Арт-центр»: Живопис Д. Галкіна (м. Дніпропетровськ). Підготував Роман СИНЕЛЬНИКОВ

«МИСТЕЦТВО ЯК РАДІСТЬ ЖИТТЯ. МИКОЛА ПИМОНЕНКО» 20 грудня Національний художній музей України представив виставковий проект «Мистецтво як радість життя. Микола Пимоненко». До 150-річчя від дня народження. На вас очікує найбільша персональна виставка Миколи Пимоненка за останні півстоліття. Окрім багатої збірки самого Національного художнього музею України, у ній представлені полотна митця з музейних колекцій Харкова, Львова, Донецька, Запоріжжя, Дніпропетровська, Сум, Луганська, Сімферополя, Алупки, а також твори з київських приватних колекцій. Загалом експозиція налічує понад 100 живописних та більш ніж 40 графічних робіт. Також глядачі можуть побачити «народну творчість» – картинки, змальовані художниками-аматорами з творів знаменитого художника, надані музеєм Івана Гончара. І особливою, живою складовою виставки стали предмети одягу та побуту з експозиції музею Миколи Пимоненка в с. Малютянка, які допомагають відчути колорит епохи, коли творив художник. Як точно висловився Ілля Рєпін: «Він був істинний українець; не забудеться краєм за свої правдиві і милі, як Україна, картини…» ЧАРІВЛИВІСТЬ ПАСТЕЛІ 14 грудня в галереї київського Артцентру «Мистецький коридор» відкрилась виставка двох видатних майстрів українського мистецтва: Андрія Кулагіна і Валерія Франчука. Художники, відомі своїми живописними творами у всьому світі, представили роботи в техніці пастелі. «Чарівливість пастелі» – така назва об’єднала їхні твори. Пастель називають найвишуканішою графічною технікою. Вона стала популярною ще у XVIII столітті, але сучасна пастель наповнюється новими смислами, стає все витонченішою, проникливішою і поетичнішою. Автори показали 40 своїх робіт. 15 пастелей Валерія Франчука в основному присвячені старим вуличкам Києва. Серед 25 робіт Андрія Кулагіна ми бачимо нічний Париж і його знаменитий собор, нічну Венецію, а ще місячну ніч. Із циклу «Мої сучасники» на цій виставці А. Кулагін представив портрети в техніці пастелі. Багато теплих слів почули автори від своїх колег та учнів. Майстерність авторів у цій техніці неперевершена і не може не викликати захоплення у глядача. Виставка триватиме до 12 січня 2013 року. «ДЕСНЯНСЬКА ПАЛІТРА»: ВИСТАВКОВІ ХРОНІКИ З наближенням 30-річного ювілею народного творчого об’єднання художників Чернігівщини «Деснянська палітра», що святкуватиметься наприкінці грудня, помітно активізувалася робота всіх його членів. Ветерани систематично проводять в Арт-клубі майстер-класи для молодих колег, надається практична допомога тим, хто робить перші кроки на шляху до опанування мистецтва живопису та графіки. Порадувала в цьому плані вагомим циклом графіки Олена Грицюк, що ось уже два тижні експонується в Арт-клубі,

користуючись успіхом відвідувачів її персональної виставки. Олена не лише вправно володіє пензлем художника, а й поетичним пером. Серед членів «Деснянської палітри» є й інші творчі особистості, які звітують перед своїми шанувальниками одразу у двох іпостасях: 12 грудня в обласній універсальній науковій бібліотеці ім. В. Г. Короленка представила для огляду чудові картини, виконані в різних техніках Тетяна Тимошенко. Адже, як сказала поетеса і художниця, практично до кожної своєї картини вона має віршований коментар. Неординарною видається і виставка, що відбулася того ж дня в Чернігівському державному технологічному університеті. Вона нагадала її відвідувачам, що Чернігів не лише має таланти, а й концентрує їх іноді під одним дахом. Йдеться про династію художників Дудків – матір, батька і сина, роботи яких і склали експозицію виставки, присвяченої 30-річчю «Деснянської палітри». АРТЕФАКТ КИЇВСЬКОЇ РУСІ У Національному музеї історії України 18 грудня відбулось відкриття тематичної виставки-презентації «Княжий меч на шляху із варягів у греки. Історія. Дослідження. Реставрація», організованої Національним науково-дослідним реставраційним центром України за сприяння Міністерства культури. На виставці представлено відреставрований меч варязького типу часів Київської Русі, що датований Х століттям і, ймовірно, припадає на період правління славнозвісного князя Святослава. Нині ННДРЦУ репрезентує результати реставрації та дослідження стародавнього артефакту. Кожен відвідувач має змогу не тільки побачити артефакт Київської Русі – пам’ятку, створену понад тисячу літ тому, а й ознайомитися з етапами реставрації та результатами наукових досліджень, проведених на базі реставраційного центру. «ЩЕ ОДИН ДЕНЬ» З ТЕАТРОМ «ДИВНІ ЛЮДИ» 21 грудня о 19.00 у Будинку архітектора театр «Дивні люди» представить прем’єру вистави «Ще один день». Коли поперед тебе стіна й проноситься перед очими життя, коли всі думки твої спрямовані на завтрашній день, якого ти чекав і готувався до нього як до останнього. Коли прощаєшся з рідними, їдучи в довгу дорогу, а вертаючись назад, довго сумуєш за недавно об’їждженими місцями. Коли тобі в цю хвилину потрібно зробити важливий вибір, або просто визначити потрібний напрямок. Коли повідомляють результат, а ти не готовий почути вердикт. Коли люди йдуть і ти розумієш, що це назавжди. У голові твоїй звучить «Мені б ще один день». XVII ФОТОВИСТАВКА НАЦІОНАЛЬНОЇ СПІЛКИ ФОТОХУДОЖНИКІВ УКРАЇНИ Чергова звітна фотовиставка Національної спілки фотохудожників України (НСФХУ) підсумовує річну роботу організації. На виставку 266 авторів подали 1526 робіт. Для експозиції відібрано 74 роботи 55 авторів. Виставка складається з чотирьох розділів: два основних – це чорно-біла і кольорова фотографія та два тематичних: «Альтернативні методи друку» і «Архітектура». Переможцями стали: Дмитро Алімкін (м. Краматорськ Донецької обл.) в номінації «Чорно-біла фотографія», Михайло Палінчак з Ужгорода – у номінації «Кольорова фотографія», Людмила Войтович з Києва – у номінації «Альтернативні

Культура № 51, 21 грудня, 2012 р. методи друку» і Георгій Борисовський зі Львова в номінації «Архітектура». Вони нагороджені медалями Національної спілки фотохудожників України і призами від спонсорів ПроФОТО і КАТА. XVIІ виставка Національної спілки фотохудожників України проводиться відповідно до плану роботи Міністерства культури України на IV квартал 2012 року. РАЗОМ ПО ЖИТТЮ Нещодавно побачила світ книжка «Разом по життю». Автор – Валентина Єфремова, знаний мистецтвознавець, заслужений працівник культури України, член Національної спілки художників України, член Національної спілки журналістів України. Книжка написана у стилі есе. Авторка зібрала свій творчий доробок: нариси, інтерв’ю, замальовки про талановитих митців як з рідної Сумщини та і з усієї України. Не всі герої здобули вагомі перемоги й нагороди, та все ж, їхні твори віддзеркалюють творче обличчя українського народу. Обкладинку влучно прикрасив диптих «Вечорниці І» та «Вечорниці ІІ» – роботи заслуженого художника України Олександра Садовського. До книжки увійшло багато робіт, які авторка друкувала в нашій газеті «Культура і життя». «ДЕ Є КОРІННЯ, ТАМ ВИРОСТЕ Й ГІЛЛЯ»

Дійство, що відбулося 13 грудня у Центрі народних ремесел для дітей та юнацтва, зайвий раз підтвердило глибину народної мудрості: «Де є коріння, там виросте й гілля». А сталося це з легкої руки головного режисера Чернігівського обласного навчально-методичного Центру культури і мистецтв Ірини Дерейчук і провідного методиста Центру народних ремесел для дітей та юнацтва Яни Погребнюк. Саме їм належить ідея проведення «Андріївських вечорниць» у зазначеному закладі. Коли ведуча Ірина Дерейчук нагадала, що справжнє кохання і створення сім’ї були сенсом життя молодих людей у всі часи, малеча ніби подорослішала і діяла нарівні зі старшими учасниками вечорниць. А проявити себе було в чому. Автори «Андріївських вечорниць» передбачили фактично всі моменти життя наших далеких предків – від особливостей побуту до рис характеру. Завідуюча Центром народних ремесел для дітей та юнацтва Світлана Шкуропат запевнила присутніх, що це лише початок доброї справи і запросила їх взяти участь у наступному аналогічному заході, що відбудеться наприкінці грудня. Українська національна культура зазнала непоправної втрати. В ніч на 19 грудня 2012 року на 76 році життя відійшов у вічність заслужений художник України, лауреат премії імені Т. Г. Шевченка, видатний колорист сучасності світового значення Борис Іванович ПЛАКСІЙ Творчі заслуги та великий особистий внесок видатного черкащанина в образотворче мистецтво назавжди увійдуть в історію. Світла йому пам’ять і щире співчуття рідним та близьким митця. Колектив Національного газетножурнального видавництва


Ювілеї

Культура № 51, 21 грудня, 2012 р.

5

Ювілей Гімну України 16 грудня в Київській обласній державній адміністрації відзначили 150-річчя від дня написання Державного гімну України. Розпочав урочистості перший заступник міністра культури України Юрій Богуцький, який зачитав вітання від Президента України: «Шановні друзі! Вітаю вас і всіх громадян нашої держави зі 150-річчям безсмертного твору “Ще не вмерла Україна”, який став основою Державного гімну України. Рядки цього вірша, написаного відомим поетом, етнографом, фольклористом Павлом Чубинським у середині XIX століття, оспівували споконвічне прагнення нашого народу до свободи. Сьогодні Державний гімн – один із головних символів нашої незалежної і суверенної України. Переконаний, що ювілейна дата, яку ми відзначаємо, є важливою подією для українців у всьому світі. Пишаймося ж величчю Державного гімну. Нехай він надихає нас на нові звершення у справі розбудови могутньої і заможної України». Академік Національної академії наук України, директор Інституту літератури імені Тараса Шевченка, доктор філологічних наук Микола Жулинський розповів присутнім про історію

Під час урочистостей

Державного гімну. Він пам’ятає хвилюючі миті, коли ще задовго до того, як Верховна Рада України ухвалила Державний гімн на слова Павла Чубинського «Ще не вмерла Україна», Національна заслужена академічна капела України «Думка» заспівала його у Києві в Національній опері. Тривалий час Гімн був заборонений в Україні, ніхто не наважувався його співати. Миколі Григоровичу доводилося чути його лише в Канаді і США, де пісню виконували українці,

які опинилися за межами рідної землі. Микола Жулинський розповів, як вересневого дня 1862 року в будинку купця Лазарєва зібралися члени Київської громади (забороненої громадської організації, членом якої був і Павло Чубинський), де були присутні серби. З їхніх вуст прозвучав власний гімн: «Серце біє і кров ліє за нашу свободу». 23-літнього Павла Чубинського так схвилювали ці слова, що він вийшов у сусідню кімнату, і

через деякий час повернувся з текстом пісні «Ще не вмерла Україна, ні слава, ні воля». Павло Чубинський жив у період, коли європейські народи піднімалися за свою свободу: серби, чехи, поляки, словаки. Серед поляків був надзвичайно популярний гімн, відомий як мазурка «Марш Домбровського», що починався словами «Jeszcze Polska nie zginęła» («Єще Польска нє зґінела»). Він теж мав чималий вплив на створення Чубинським гімну.

Пісня «Ще не вмерла Україна» вперше стала Державним гімном Карпатської України. Потім вона звучала в Українській Народній Республіці і нарешті – у незалежній Україні. Державна комісія із проведення конкурсу на найкращий ескіз великого Державного герба України і найкращий текст Державного гімну України розглянула 786 текстів, які надійшли від громадян країни. Комісія вирішила визнати Державним гімном слова Павла Чубинського на музику Михайла Вербицького. 6 березня 2003 року Верховна Рада України ухвалила Закон «Про Державний гімн України». Підтримали цей законопроект 334 депутати. За даним законопроектом Державним гімном України став текст Павла Чубинського на музику Михайла Вербицького. Поет, перекладач, голова Українського фонду культури, Герой України Борис Олійник зазначив: «Гімн увібрав у себе долю українського народу. Він уособлює єдність української нації, адже автор слів – зі Східної України, автор музики – із Західної. Обидва автори гідні того, щоб їх не забули у віках». Аліна ОНОПА Фото авторки

«Нашого насіння ніхто не викоренить» 25 листопада 2012 року виповнилося б 150 років від дня народження Петра Януарійовича Стебницького, людини, яка наполегливо й віддано понад три десятиліття служила українській справі, визначала її суть, форми дієвого впливу на свідомість українців, формувала простір української культури в російському суспільстві. Народився він 25 листопада 1862 у с. Гореничі Київського повіту. По закінченні 1886 року фізико-математичного факультету Київського університету працював у Петербурзі на різних урядових посадах: з березня 1889 в головном�� управлінні пошт і телеграфів, із 1893 р. почав працювати в редакції «Вестника Финансов, Промышленности и торговли». Із 1896 року очолював Петербурзьку Громаду (українців на той час у Петербурзі проживало близько 40 тис.). А в 1898 р. він долучається до заснування в Петербурзі «Благодійного товариства видання загальнокорисних та дешевих книг для народу» та Товариства ім. Т. Г. Шевченка для допомоги українській молоді, яка навчалася в С.-Петербурзі. П. Я. Стебницький – учасник заходів на захист української мови та з отримання прав на видання Святого Письма

українською мовою, повного «Кобзаря» Т. Шевченка, енциклопедичного довідника «Украинский народ в его прошлом и настоящем». П. Стебницький був неабияким публіцистом. Його часом іронічні тексти були влучними й доречними. Однією з вагомих є його праця «Украинский вопрос», написана у співавторстві з О. Лотоцьким. Видана на потребу дня в 1914 р. вона й нині не втратила своєї актуальності. Розуміючи важливість преси для освідомлення широкого загалу, він був серед прихильників і водночас меценатів щоденної української газети «Рада» (1906– 1914, Київ), активним дописувачем на її сторінках. У складні періоди допомагав виданню коштами зі своєї зарплати російського чиновника по 500 або

1000 карбованців на газетні видатки. Окрім того, і сам був хорошим дописувачем. 1904 року Петро Стебницький був призначений керівником у комерційному відділі Торговотелеграфічного агенства. Тут служив до 31 серпня 1917 р. – коли, на представлення від Української Центральної Ради, був призначений комісаром у справах України при Тимчасовому Російському уряді. Відтоді віддано служив Українській державі. Зокрема, 10 серпня 1918 р. його як знавця російської політики, економіки й культури було призначено заступником голови на міждержавних переговорах України з Росією, а згодом виконував обов’язки голови. Після поразки Української революції Стебницький залишився в Києві, відійшов від політики і продовжував наукову роботу. Увійшов до складу редакторів Комісії біографічного словника діячів України при Всеукраїнській Академії наук. З 1920 р. також очолив комісію зі створення Українського енциклопедичного словника. Працював він і на посаді завідувача відділом україніки та Тимчасовому комітеті Української національної бібліотеки. Ще з 1918 р. очолював київську «Просвіту». Помер Петро Януарійович у березні 1923 р. у холодному і

голодному Києві, похований на Щекавицькому кладовищі в родинному склепі. Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України, вшановуючи пам’ять великого українця, провів 27 листопада 2012 р. круглий стіл на тему: «Петро Януарійович Стебницький: український громадськокультурний діяч, видавець, публіцист, благодійник (до 150-річчя від дня народження»). Працівники Інституту ще кілька років тому, розпочали роботу з повернення історичної спадщини Петра Стебницького в сучасний контекст та вивчення його постаті на тлі карколомної епохи – початку ХХ століття. Нині продовжується осмислення публіцистичної і громадської спадщини цього «впертого бюрократа», відданого Україні й українській справі громадського діяча і благодійника. Близько 20 доповідачів виступили з доповідями, повідомленнями про різнобічну постать П. Я. Стебницького та взяли участь у обговоренні життєпису та творчості визначного українського громадського діяча. Зі вступним словом звернувся до присутніх заступник директора Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського

НАН України, кандидат історичних наук. О. О. Маврін, який акцентував увагу присутніх на тому, що рівень відзначення 150-літнього ювілею визначного громадського діяча мав би бути значно ширшим і більш висвітлюваним засобами масової інформації. Бо життя П. Я. Стебницького є прикладом. Серед пропозицій, що їх висловлювали на круглому столі, зокрема, такі: Звернутися з пропозицією до Київської міської державної адміністрації – встановити меморіальну дошку на будівлі Першої гімназії, де навчався П. Я. Стебницький, запропонувати одну з нових вулиць у м. Києві назвати іменем Петра Януарійовича. П. Стебницький, як і багато інших визначних діячів, був похований на Щекавицькому кладовищі, що нині зруйноване. Учасники конференції також ухвалили звернутися до КМДА – мемореалізувати місце кладовища й встановити там пам’ятні знаки про місця поховання. Провести просвітницьку роботу в с. Гореничі та сприяти відновленню пам’яті про свого земляка жителями села. Просити Голову сільської ради с. Гореничі посприяти у встановленні меморіальної дошки П. Я. Стебницькому. Валентина ПІСКУН


Щотижнева газета «Культура і життя»