Page 1

№ 28 (4548)

12 липня, 2013 рік

ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНА УКРАЇНСЬКА ГАЗЕТА

www.uaculture.com

Козаченько з Країни Мрій «ЧАРІВНА ФЛЕЙТА»: ЗУСТРІЧ ЧЕРЕЗ ДВА СТОЛІТТЯ

ЧВЕРТЬ ВІКУ У СПІВПРАЦІ Цьогоріч виповнюється 1025-ліття визначальної події в історії та культурі України, Росії й Білорусі – Хрещення Київської Русі – держави, що об’єднала землі кількох союзів племен.

с. 4

Саме стільки чекали львів’я­ни, щоб послухати магічні звуки останньої опери світового музичного генія Вольф­ ганга Амадея Моцарта.

с. 6

с. 5 МАЙСТРИ СТАМЕСКИ ТА РІЗЦЯ У художньому професійно-технічному училищі № 14 селища Івано-Франкове на Львівщині пройшов конкурс фахової майстерності «Різьбяр по дереву та бересті» ім. Йосипа Станька.

с. 11


Новини

2

Культура № 28, 12 липня, 2013 р.

ЗАВЕРШЕНО РОБОТИ ЗІ ЗБЕРЕЖЕННЯ КОЛЕКЦІЇ МОЗАЇК ХІІ СТ. МИХАЙЛІВСЬКОГО ЗОЛОТОВЕРХОГО СОБОРУ У Національному заповіднику «Софія Київська» завершено роботи зі збереження колекції автентичних мозаїк ХІІ ст. Михайлівського Золотоверхого собору. 10 липня о 15.30 в Софійському соборі Національного заповідника «Софія Київська» відбулася презентація проекту «Робота, спрямована на збереження колекції автентичних мозаїк ХІІ ст. Михайлівського Золотоверхого собору», які зберігаються на хорах Софійського собору. Цей проект реалізовано за грантом Американського посольського фонду збереження культурної спадщини. Також представлений уперше виданий в Україні науковий каталог «Мозаїки Михайлівського

Золотоверхого собору». До цього існував чорно-білий каталог, виданий 1966 р. в Москві. У презентації взяли участь перший заступник міністра культури України Тимофій Кохан, посол США в Україні Джон Ф. Теффт, голова Наглядової ради Національного заповідника «Софія Київська», академік Петро Толочко, представник міністерства закордонних справ України Володимир Яценківський, генеральний директор Національного заповідника «Софія Київська» Олена Сердюк, генеральний директор видавничого дому «АДЕФ-Україна» Ігор Шпак. Довідково Проект «Робота, спрямована на збереження колекції

Під час презентації

автентичних мозаїк ХІІ ст. Михайлівського Золотоверхого собору» переміг у міжнародному конкурсі та отримав грант Американського посольського

ПІДВИЩЕННЯ ПЛАТИ ЗА НАВЧАННЯ В МИСТЕЦЬКИХ ШКОЛАХ НЕ БУДЕ Про це заявив перший заступник міністра культури України Тимофій Кохан на Всеукраїнській нараді керівників регіональних органів культури з питань стану та перспектив розвитку культурномистецької освіти у Львові. «Позиція Міністерства – ми будемо проти того, щоб піднімати плату за навчання. Це була ідея міністерства фінансів. У них завдання знаходити нові форми поповнення бюджету, але в такому випадку є абсолютно чітка позиція уряду, що на цьому етапі підвищення не буде. Тут усі мають розуміти, що це не та

галузь, де треба брати гроші. Навчання, діти, естетичне виховання – тут потрібно, навпаки, давати, знаходити максимальну можливість зняти фінансовий тягар з батьків. Вони просто не будуть віддавати дітей у цю школу, а далі ви розумієте, що буде – буде катастрофа для поколінь», – зазначив перший заступник міністра. Тимофій Кохан також додав, що нині відбувається перегляд бюджету, відтак Міністерство сподівається на додаткові фінанси. За його словами, так само не може бути мови про зменшення кількості працівників галузі.

«Міністерство культури шукає способи підняти престиж закладів культури на селі та працевлаштувати усіх фахівців творчих професій. Адже в Україні 25 % випускників культурно-мистецьких вузів не мають місця праці. Приміром, у Донецькій області працевлаштування випускників комунальних ВНЗ ледве перевищує 40 % (середній по Україні – 84,7 %). А в цей час в області працює 4 музичних училища. Як на це реагувати? Низький рівень працевлаштування випускників характерний для Івано-Франківської (50%) та

фонду збереження культурної спадщини на його реалізацію. Метою Фонду, створеного ще в 2001 році, є допомога у справі збереження визначних Житомирської (54,5 %) областей. Ми знаємо, що керівники місцевих органів самоврядування, м’яко кажучи, не сприяють цьому. В результаті, у переважній більшості областей забезпеченість на селі клубними, а подекуди і бібліотечними фахівцями ледь сягає 30 %. Постає питання ефективності використання бюджетних коштів на підготовку кадрів», – розповів Тимофій Кохан. ДОВІДКОВО Мережа закладів освіти сфери культури: 11 державних ВНЗ культури і мистецтв ІІІ–ІV-го та 1 – І-го рівнів акредитації;

історико-культурних об’єктів міжнародного і національного значення. Роботи за проектом тривали близько одного року з дати підписання грантової угоди між Національним заповідником «Софія Київська» та Посольством Сполучених Штатів Америки в Україні і були завершені 30 червня 2013 року. Науковим керівником робіт виступив багаторічний дослідник Михайлівських мозаїк – кандидат мистецтвознавства, завідувач відділу історичних досліджень Національного заповідника «Софія Київська» Юрій Коренюк. Він є і автором каталогу, виданого українською та англійською мовами.

64 комунальних ВНЗ культури і мистецтв І–ІV-го рівнів акредитації; 7 державних спеціалізованих мистецьких шкіл (у т. ч. 6 – середніх); 1466 комунальних початкових спеціалізованих мистецьких навчальних закладів (у т. ч. 939 – музичних, 10 – хореографічних, 125 – художніх, 9 – хорових, 393 – шкіл мистецтв). У галузевих закладах освіти навчається майже 385 тис. студентів і учнів (у т. ч. близько 47 тис. студентів ВНЗ). Забезпечують навчальний процес 50 тис. викладачів, з яких близько 11 тис. працює у вищій школі. Щорічно державні і комунальні ВНЗ випускають понад 10 тис. фахівців.

У НАЦІОНАЛЬНОМУ МУЗЕЇ ЛІТЕРАТУРИ УКРАЇНИ ВІДКРИЛИСЯ ВИСТАВКИ ДО 100-ЛІТТЯ ПАМ’ЯТІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ 10 липня в меморіальному приміщенні бібліотеки колегії Павла Галагана Національного музею літератури України відкрилася літературно-мистецька виставка, присвячена 100-літтю пам’яті Лесі Українки «… й слово мої уста німії оживило…» Виставка має хронологічножанровий принцип. Експозицію виставки складають прижиттєві видання творів Лесі Українки – збірки поезій «Думи і мрії» (1899), «Відгуки» (1902) та перекладів «Книга пісень Генріха Гейне». Також на виставці представлений переклад Лесі Українки і Максима Славінського «Генріх Гейне. Атта Траль, Питклір Балади» (1903), першодрук підручника «Стародавня історія східних народів» (1918), першовидання «Лісової пісні» 1914 року тощо. Серед унікальних експонатів на виставці представлені

періодичні прижиттєві видання альманахів, журналів з творами письменниці, серед яких альманахи «Вік» (1902), «За красою» (1905), «Дубове листя» (1903), «Досвітні огні» (1915), «На вічну пам’ять Котляревському» (1904) та ін. Окремої уваги заслуговує газета «Рада» Є. Чикаленка зі статтями С. Єфремова з повідомленням про сценічне життя драм Лесі Українки та некрологом від 2 серпня 1913 р. Також на виставці представлений автограф Лесі Українки та її лист до Б. Грінченка від 6 липня 1903 р. Експонатами виставки, присвяченої пам’яті Л. Українки, стали й унікальні видання творів, надруковані у 30-х рр. ХХ ст. та твори часу незалежної України. На виставці також представлена творчість Лесі Українки в оцінці літературознавців та критиків, а також портретні зображення письменниці та ілюстрації до її творів. Виставка доповнюється

На виставці представлено близько 60-ти художніх творів, виконаних у техніці графіки, комп’ютерної графіки, олійного та темперного розпису. Це роботи (пейзажі, портрети, сюжетні композиції) художниць Наталі Синишин, Валентини Осишної та Наталі Дубенюк, які об’єднує філософське трактування ліричних творів письменниці.

унікальними листівками кінця ХІХ – поч. ХХ ст. та світлинами. У циклі «Леся Українка для дітей» показані материкові та діаспорні видання й твори в періодиці. Виставка діятиме з 10 липня до 10 серпня 2013 р. *** У Національному музеї літератури України відкрилася художня виставка пам’яті Лесі Українки «Намальована пісня».

ДОВІДКОВО Наталя Синишин народилася на Одещині, закінчила Київський державний художній інститут, за фахом архітектор, але з 1989 року професійно займається образотворчим мистецтвом, член Національної спілки художників України, бере участь у багатьох всеукраїнських та об’єднаних художніх виставках. У її доробку близько 20 персональних виставок у Києві та за кордоном, учасниця міжнародних пленерів, нагород. На виставці представлені

графічні роботи Наталі Синишин виконані пером, кольоровими фломастерами, аквареллю, ­гуашшю. Це сюжетні композиції, які ілюструють літературні твори Лесі Українки та інших видатних поетів України. Валентина Осишна народилася у Києві, за фахом архітектор, а з 1990 року член НСХУ, майстер народної творчості, учасник багатьох всеукраїнських та об’єднаних художніх виставок, персональних у Києві та за кордоном. Наталя Дубенюк народилася у Києві, закінчила Київський державний художній інститут, факультет графіки. З 1982 року бере участь у всеукраїнських та зарубіжних художніх виставках. Член Національної спілки журналістів України, лауреат премії Володимира Винниченка. Серія робіт художниці присвячена темі «Лісової пісні» за одноіменним твором Лесі Українки.

У КИЇВСЬКОМУ НАЦІОНАЛЬНОМУ МУЗЕЇ РОСІЙСЬКОГО МИСТЕЦТВА ПРЕДСТАВЛЯТЬ ІКОНОПИС До 1025-річчя Хрещення Русі у Київському національному музеї російського ми­ стецтва відкриється виставка «Скарби православ’я». Серед 40 творів ХІІІ−XVIII ст.

– неоціненні шедеври з колекції музею, зокрема ікони «Борис і Гліб» XIII ст., «Юрій Змієборець» початок XVI ст., «Грузинська ікона Божої Матері» середина XVI ст.

Є виняткова можливість ознайомитися з унікаль­ними пам’ятками давньо­русь­кого мистецтва – ви­носни­ми іконами XVI ст., творами деко­ративно-ужит­ кового мис­тецтва: енколпіонами

– складаними хрестами-тіль­ никами. Особливу цінність представляють унікальні ікони XVII− XVIII ст. з приватних збірок. Твори, зібрані на виставці «Скарби православ’я», можна

віднести до найвидатніших взір­ ців світової культури. Виставка триватиме із сере­ дини липня до кінця серпня.


Культура № 28, 12 липня, 2013 р. ДО 1025-РІЧЧЯ ХРЕЩЕННЯ РУСІ В КИЄВІ ВІДКРИЛАСЯ ВИСТАВКА «СКАРБИ СВЯТИХ ЛАВР УКРАЇНИ» У Музеї історії Києва відкрилася виставка «Скарби Святих лавр України», присвячена 1025-річчю Хрещення Русі. На виставці представлено унікальні предмети трьох лавр України: СвятоУспенської Києво-Печерської лаври, Свято-Успенської Почаївської лаври та Свято-Успенської Святогірської лаври.

Ці монастирі є найбільшими духовними центрами України. Їхня історія відбиває розвиток православної монастирської культури в центральному, західному та східному регіонах України. Сьогодні вони відомі на весь світ і продовжують розвиватися та укріплюватися, виконуючи свою духовну місію. Експонати виставки, серед яких ікони, церковні книги, хрести-енколпіони, шати для ікон, потирі, кахлі, літографії, сувенірна продукція висвітлюють загальну сутність і велич цих духовних осередків та особ­ливості кожного храму та розповідають про життя трьох найбільших в Україні святинь через їхню духовну діяльність. Виставка «Скарби Святих лавр України», приурочена 1025-літтю Хрещення Київської Русі, триватиме до 15 серпня в Музейно-виставковому центрі «Музей історії Києва» (вул. Б. Хмельницького, 7). ДОВІДКОВО Хрещення Русі в 988 році ознаменувалося зведенням на руській землі храмів, а з XI століття – і монастирів, перші з яких виникли в Києві. Вони були центрами культурного життя, освіти, видавничої справи, іконописання, сприяли розвитку архітектури. Лавра – назва деяких найбільших чоловічих православних монастирів, як правило, підпорядкованих безпосередньо патріарху. Також лаврами можуть називатись католичні монастирі східних традицій, перш за все уніатські. В Україні статус лаври мають три монастирі: Києво-Печерська лавра (з 1598 р. або 1688 р., Київ), Почаївська лавра (1833 р., Почаїв), Святогірська лавра (з 2004 р., Святогірськ). У Росії статус лаври мають два монастирі: Троїце-Сергієва лавра (з 1744 р., Сергієв Посад), Олександро-Невська лавра (1797 р., Санкт-Петербург). ОГОЛОШЕНО ПРИЙОМ ЗАЯВОК НА УЧАСТЬ У МІЖНАРОДНОМУ КОНКУРСІ ДИРИГЕНТІВ ІМ. СТЕФАНА ТУРЧАКА Міністерство культури України затвердило умови та програму Третього Міжнародного конкурсу диригентів імені Стефана Турчака, який відбудеться 20 лютого – 01 березня 2014 року в Києві. У конкурсі можуть брати участь оперно-симфонічні диригенти будь-якої національності, які мають спеціальну музичну освіту, та студенти вищих музичних навчальних закладів. Вік учасників до 35-ти років. До участі у конкурсі не допускаються лауреати І (першої) премії попередніх конкурсів.

Новини Відкриття конкурсу, другий та третій тури відбудуться у Колонному залі імені М. В. Лисенка Національної філармонії України. Перший тур відбудеться у Великому залі Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського. Концерт лауреатів конкурсу – в Націо­ нальному академічному театрі опери та балету України імені Т. Г. Шевченка. Конкурсні змагання забезпечує Націо­ нальний заслужений академічний симфонічний оркестр України. Заявки на участь у конкурсі приймаються до 20 грудня 2013 року включно з поміткою «Міжнародний конкурс диригентів імені Стефана Турчака» письмово на адресу: Державний методичний центр навчальних закладів культури і мистецтв України; 01001, Україна, м. Київ1, вул. Архітектора Городецького, 1-3/11; та в електронному вигляді: mk@dmc-artukraine.org.ua. Детально про програму та форму подання заявки можна дізнатися на сайті Міністерства культури України http:// mincult.kmu.gov.ua у розділі «Анонси заходів». ПАННО ЯКЕ ПРИКРАШАЄ ШТАБ-КВАРТИРУ ЮНЕСКО, ПРОДЕМОНСТРУЮТЬ У СОФІЇ КИЇВСЬКІЙ У Національному заповіднику «Софія Київська» (виставкові зали «Хлібня») відкрилася виставка «Натхнення під покровом Святої Софії – Премудрості Божої» народного художника України Людмили Мєшкової. У двох виставкових залах розміщено понад 130 робіт майстрині – панно, ікони, ескізи та фотографії. Перлиною експозиції є ескіз відомого керамічного панно «Земле, флюїди життя і розквіту світам Всесвіту посилай...», яке прикрашає штаб-квартиру ЮНЕСКО в Парижі (Франція). Основу виставки складають керамічні композиції, портрети, ікони, та ескіз панно «Хіросіма–Чорнобиль», над яким майстриня працювала понад 20 років. Ця робота подарована Японії. Відкриття виставки відбулося 5 липня о 16.00 за адресою вул. Володимирська, 24 (Виставкові зали пам’ятки архітектури ХVІІІ ст. «Хлібня» Національного заповідника «Софія Київська»). «ПРОВОЗГЛАШЕНИЕ ठ» АНДРІЯ НІКІТІНА У рамках літературно-музичного проекту «Мистецькі зустрічі в архіві-музеї» у конференц-залі Центрального державного архіву-музею літератури і мистец­ тва України відбулася творча зустріч з музикантом, філософом, письменником Андрієм Нікітіним та презентація його дебютної книжки «Провозглашение ठ». Кожен художник – філософ власного життя, він прагне висловитися й бути почутим. Для кожного дуже важливий діалог із навколишнім світом, зі Всесвітом – особливо на початку шляху. Молодий письменник, філософ, музикант Андрій Нікітін народився 28 квітня 1981 р. у Херсоні. Із семи років він нав­чався грати на скрипці. У Херсонському музичному училищі займався також композицією (клас викладача Ю. В. Валерштейна). Релігійні пошуки приводять його до православ’я, а впродовж наступних десяти років А. Нікітін поступово приходить до власної філософської позиції. Ця екзистенційна подія стала поштовхом до написання у 2011 р. книги «Провозглашение ठ», яку можна назвати квінтесенцією власного життєвого досвіду.

3

Український фонд культури, здійснюючи програми «Молодь і культура» та «Нові імена України» прилучився до створення Вищої педагогічної школи кобзарського мистецтва на базі Стрітівської середньої школи Кагарлицького району Київської області. Цей учбовий заклад з підготовки кобзарів став першим в історії України, який наступного року буде відзначати свій чвертьвіковий ювілей. Школа здобула серед громадськості поважного авторитету і має досить високий рейтинг. Нею підготовлено потужну когорту юних кобзарів, викладачів музики за спеціалізацією «Народні інструменти» та співу й диригування ансамблем бандуристів. Чимало її випускників працюють викладачами, входять до складу славетного колективу Державної капели бандуристів та інших музично-вокальних ансамблів України. Особливість цього учбового закладу в тому, що навчання здійснюється за кошти державного бюджету, студенти забезпечуються гуртожитком, музичними інструментами та іншим, потрібним у навчанні. Викладачами працюють знані митці українського музичного та вокального ми­ стецтва. Серед яких: заслужені діячі мистецтв України Володимир Кушпет, Михайло Нагорний, заслужений артист України, лауреат літературно-мистецької премії ім. І. Нечуя-Левицького Тарас Яницький, Маркіян Свято, Мирослав Цуприк та інші. Учбовий процес забезпечують директор школи Світлана Колосовська, завідуючий майстерні бандур Олексій Іванов, всі працівники школи. Добре налагоджений нав­ чальний процес та належні побутові умови служать шляхетній справі розвитку талантів України. Голова правління УФК, академік НАН України, один із фундаторів Вищої школи кобзарського мистецтва

Борис Олійник

Денна форма навчання Етапи вступної кампанії

Початок прийому заяв та документів Закінчення прийому заяв та документів від осіб, які мають проходити вступні екзамени та творчий конкурс Закінчення прийому заяв та документів від осіб, які мають право складати вступні випробування Закінчення прийому заяв та документів від осіб, які не складають вступних екзаменів і не проходять творчі конкурси

вступні на основі освіти базової загальної середньої

повної загальної середньої

1 липня 2013 року 20 липня 2013 року 20 липня 2013 року 31 липня 2013 року

Строки проведення творчих конкурсів

11–31 липня 2013 року у декілька сесій

Строки проведення вступних екзаменів

21–31 липня 2013 року

Термін оприлюднення рейтингового опису вступників

1 серпня 2013 року не пізніше 12 години

Термін зарахування вступників

за державшім замовленням – не пізніше 11 серпня 2013 року.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Напрям та спеціальність, за якими здійснюється підготовка фахівців: 0202 Мистецтво 5.02020401 Музичне мистецтво. Спеціалізація «Народні інструменти». Кваліфікація: Співак-бандурист, викладач бандури та співу, диригент ансамблю (капели) бандуристів. При вступі проводиться іспит з української мови (диктант) та творчий конкурс. Термін навчання 3 роки 10 місяців Адреса школи: 09212, село Стрітівка Кагарлицького району Київської області Телефон приймальної (04573) 712–38; 712–85 Стрітівська Вища педагогічна школа Кобзарського мистецтва Запрошує на навчання Для вступу подаються такі документи: – вступник до приймальної комісії подає особисто заповнену заяву встановленого зразка; – документ державного зразка про базову загальну середню освіту і додаток до нього – оригінал або завірену копію або документ державного зразка про повну загальну середню освіту і додаток до нього – оригінал або завірену копію; – для вступників на базі повної загальної середньої освіти обов’язкова наявність сертифікатів центру оцінювання якості знань; – документ про музичу освіту (при наявності); – медичну довідку за формою 086-У та календар щеплень (карту імунізації); – 6 кольорових фотокарток розміром 3 x 4 см; – копія довідки про присвоєння ідентифі­каційного коду; – копія паспорта або копія свідоцтва про народження; – довідка про склад сім’ї; – довідка з місця проживання; – «чорнобильське посвідчення (при наявності).


Спадщина

4

№ 28, 12 липня, 2013 р.

Чверть віку у співпраці

Фото Веніаміна ЛАРІНА

Цьогоріч виповнюється 1025-ліття визначальної події в історії та культурі України, Росії й Білорусі – Хрещення Київської Русі – держави, що об’єднала землі кількох союзів племен (полян, ільменських слов’ян, радимичів та ін.) і стала однією з найбільших країн Європи, з центром у Києві. Існувала з IX до сере­ дини XII століття і охоплювала територію від Балтики до Чорного моря і від Закарпаття до Волго-Окського межиріччя. Найбільшого розквіту набула за часів князювання Володимира Святославича (980–1015 рр.) та Ярослава Мудрого (1019– 1054 рр). Створення великої держави вимагало зміцнення єдності народів колишньої племінної від­особленості з їхніми політеїстичними релігійними віруваннями. Великий князь Володимир вирішив, що цьому має послугувати християнство – релігія, що виникла у східних провінціях Римської імперії (Палестині) в першому віці нової ери і була ухвалена європейськими державами. Згідно з християнським віровченням її засновником є Ісус Христос, який проповідував нову релігію в Палестині та називався сином Божим, за що був розіп’ятий на хресті в Єрусалимі у 30-х роках І ст. н. е. З його народженням пов’язано започаткування нового літочислення – нова ера, або наша ера, прий­ нятого більшістю країн світу, а християнство стало однією з трьох світових релігій, поряд із буддизмом та ісламом. Уже в середині IX ст. через тісні зв’язки Русі з Візантією, християнство в його греко-православній формі поширювалося й серед панівних верств Русі. Зокрема прибічники князя Ігоря та його дружина Ольга прийняли хри­ стиянство близько 955 року. Князь Володимир Святославич завершив об’єднання всіх руських земель у складі Київської держави і став проводити релігійну реформу. Приблизно в кінці 987 – початку 989 років сам князь прийняв хрещення, а в 988–989 роках увів християнство як державну релігію Київської Русі. Процес прийняття хри­стиян­ ства був дуже складним. Відбувалися зміни не тільки у віруваннях, а й в культурі давньоруського суспільства. Поширювалися писемність, література, живопис і архітектура, водночас переслідувалися язичницьке, у своїй основі, народне ми­стецтво, обрядові звичаї тощо. Це викликало опір язичників, призводило до масових народних повстань. Тому на першопочатках розповсюдження християн­ської релігії обме­ жувалося в основному містами і тільки з роками стало запроваджуватися й на селах. Чимало язичницьких обрядів збереглися до нашого часу, окремі з них поєдналися з обрядами нової релігії. Продовжують дотримуватися ранніх релігійних вірувань прихильники рунвіри.

Культура

На відкритті виставки Олександра Охапкіна «Сучасна ікона»

Стосовно цієї теми, український поет Михайло Шевченко у вірші «Володимир» дорікає святителю Русі за насильницьке впровадження чужої віри, руйнацію своїх прадавніх богів: …Та як ти міг під дику голосінь зіпхнути у тяжку Дніпрову синь свого святого… золотого Бога?.. І як тобі стоїться на горбі В природи у язичницькім гербі, де ідоли погрюкують в основи?

У нашій державі Конституцією України (стаття 35) визначено: «Кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу спові­ дувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої… Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа – від церкви». Але православна церква зав­ жди розділяла долю свого народу, разом із ним витримувала випробування і сприяла успіхам, співпрацювала на ниві духовності й церковної добродійності. Всеукраїнська благодійна організація – Український фонд культури взаємодіє з релігійними організаціями і служителями церкви у справі відродження, збереження й поширення духовних скарбів нашого народу. Пам’ятною стала спільна праця у відзначенні 1988 року визначної дати – 1000-ліття Хрещення Русі. За того часу, панування атеїстичної політики, непросто було домогтися при проведенні акції «Вечір духовної музики. Хорова вітчизняна спадщина» вперше за багато років вивести на сцену Державного театру опери і балету учасника акції Кафедрального хору собору Святого Володимира з його репертуаром хорових культових творів, зі змістом богослужбової практики і подяки, із частим виголошенням «Алілуя» (Хваліть Господа). Довелося побувати в ідеологічних інстанціях, аж до секретаря ЦК КПУ, дати відповіді на запитання: «Хто

вас примушує це робити?», «Що хор співатиме?», «У що будуть одягнені хористи?», «Яке буде на сцені художнє оформлення?» І все ж дозвіл отримали. Враховуючи згадані запитання, домовилися з регентом соборного хору В. Литвиненком про обов’язкове включення до репертуару українських народних пісень в обробці Миколи Леонтовича. Неочікуваною інтригою виявився виступ хору за вуальною завісою з напівзатемненим освітленням. Це викликало особливе задоволення й реакцію глядачів зали, а причиною було те, що в соборному хорі співали вокалісти державних теат­ рів, які не хотіли «засвітитися». Дещо скорегований репертуар соборного хору компен-

яку порушували тільки зриви гарячих оплесків. По закінченні дійства підходили люди й дякували Фонду культури за подароване мистецьке свято духовної музики. Не було й зауважень від тих, хто сумнівався в доцільності проведення цього заходу разом із церквою. Можливо й через те, що на вечорі побувала дружина першого секретаря ЦК КПУ Рада Гаврилівна Щербицька і їй сподобалися виступи чудових хорів. Український фонд культури спорудив перший в країні всенародний пам’ятник мільйонам людей, які померли від голодомору 1932–1933 років. 12 серпня 1990 року, з участю служителів православної церкви (тоді ще єдиної), на родючій

На спільній акції в УФК

сували у своїх виступах: хор Київської консерваторії, Державна заслужена академічна капела «Думка», народний хор «Гомін», які чи не вперше мали нагоду виконати твори релігійної тематики, написані українськими композиторами Дмитром Бор­ тнянським та Артемієм Веделем, що є неперевершеною класикою, але мало поширювалися. На вечорі духовної музики спостерігалася надзвичайна увага слухачів до виступів уславлених хорів і тиша зали,

Полтавській землі, в околиці Лубен, біля Мгарського СпасоПреображенського монастиря відбулося освячення місця для пам’ятника й рукотворне насипання земляного кургану, увінчаного великим дубовим хрестом. В акції взяли участь: ініціа­ тори зведення пам’ятника письменник-драматург О. Коломієць, поет, голова Українського фонду культури Б. Олійник, голова Верховної Ради України Л. Кравчук, голова Полтавської

обласної ради І. Гопей, керівники Лубенського району, старші люди, які пережили голодомор, знані діячі, академіки П. Тронько, П. Толочко, І. Дзюба, М. Жулинський, поети М. Вінграновський, М. Шевченко, кобзарі А. Бобир, В. Литвин, А. Лихошвай, делегації з різних куточків України. На поминальному молебні вікарій Київської єпархії, секретар Синоду Української православної церкви, єпископ Іонафан оголосив звернення Патріарха Московського і всія Русі Алексія II. Єпископ Іонафан освятив хреста, присутні несли жмені землі на курган, у підніжжя якого горіли свічки світлої пам’яті померлих. Щороку працівники Українського фонду культури, представники Полтавської області та Лубенського району, служителі церкви другої суботи вересня проводили біля мемо­ріалу День пам’яті та панахиду по померлих. Під враженням цих акцій поет Борис Олійник написав щемний твір, де є такі рядки: На цій горі, на пагорбі печалі, З небесної святої чистоти Ідуть дощі вдовиними планами Спадає Плащаницею мовчання І тільки дзвін волає: «Не прости!»

Разом зі служителями церкви в Українському фонді культури презентовано безліч виставок сакрального мистецтва та презентацій книг. Це, зокрема, − сучасна ікона художниці Валентини Бірюкович та Олександра Охапкіна (м. Кіровоград), живописні полотна Миколи Кононенка «Плащаниця людства»; мистецтво іконопису студії «Нікос»; вишиті бісером ікони «Різдво», роботи Оксани Іваночко (м. Львів), виставка «Соборна Україна», макети церковної архітектури, створені Миколою Козачковським (м. Біла Церква), презентація книги Тетяни КараВасильєвої «Шедеври церковного шитва України XII–XX століття» тощо. До відзначення 1025-ліття Хрещення Київської Русі знаний український художникживописець Станіслав Лосіцький підготував тематичну виставку полотен, на яких відображені найзначніші церкви, собори, монастирі та інші споруди сакральної архітектури України й інших країн, об’єднані назвою «Святині». Перед тим митець одержав благословення предстоятеля Української православної церкви, Митрополита Київського і всієї України Володимира. Ця експозиція є ще однією спільною акцією Українського фонду культури з церквою і засвідчує про створені в єдності добрі справи. Дмитро ЯНКО


Фестивалі

Культура № 28, 12 липня, 2013 р.

5

«Є традиція – є культура»

Світла та позитивна атмосфера культурного свята, звуки енергійної музики, дитячий сміх, мистецькі забавки на будь-який смак і тисячі людських мрій витали 6–7 липня над чарівним дивокраєм – «Співочим полем» Печерського ландшафтного парку в Києві. Приблизно так виглядала найочікуваніша подія літа – міжнародний етнічний фестиваль «Країна мрій», ініціатором якого є Олег Скрипка. Тут зібралися справжні поціновувачі мистецтва, що приїхали з різних куточків не лише України, а й світу, відсвяткувати десятий день народження заходу, який, до речі, вдруге проходить за підтримки голови КМДА Олександра Попова. На фестивалі знайшлося заняття для кожного, адже працювало 8 різних сцен, серед яких 4 музичні, 1 танцювальна і 3 літературні. Крім того, 4 майданчики майстер-класів («Дитяча галявина», «Літературна майстер-кляса», «Козацькі розваги», «Українсько-японський центр»).

Микола Товкайло

Мандрівка «Країною мрій» розпочиналась із книжкового ярмарку, де можна було придбати видання на будь-який смак. На літературній сцені свою творчість представляли не тільки українські письменники, а й етнічні спільноти України: болгари, вірмени, кримські татари та роми. А для найвибагливіших «гурманів» на літературній кухні у дворику музею Івана Гончара майстри пера готували «приворотні зілля». Очі розбігалися від побаченого краму на Алеї майстрів. Вишиванки, ляльки, торби з логотипом «Країна мрій», найрізноманітніші прикраси для чарівних красунь… Вироби з глини, дерева, скла, соломи, вовни – чого тут тільки не було! Здавалось, що сюди звезли всю народну творчість України. Дітлахи були в захваті від великої кількості занять: виготовлення ляльок, пташок із найрізноманітніших матеріалів, малювання, ліплення свищиків, танці, співи. Більшість малечі бігала від однієї палатки

Співали, танцювали…

майстер-класу до іншої, щоб встигнути все побачити і все спробувати. Вони бавилися в ігри наших пращурів, залюбки створювали іграшки сивої давнини. «Зранку ми робили коників із сіна, а тепер – зі шпагату (міцних ниток із льону), – говорить майстриня Христина БедрикБілан. – Потім будемо виготовляти ляльки-мотанки. Свої роботи дітки забирають із собою». Маленькі мрійники були навіть кулінарами: випікали «жайворонків». Народна майстриня Віра Лещенко розповідає: «Випікання “жайворонків” належить до традиційної української випічки, яка робилася весною на Сорок Святих. Так закликали весну. Жайворонок – символ приходу весни. Ще птах використовується й у весільних обрядах, на Великдень. Так ми вирішили залучити дітей до збереження української традиції». А Тетяна Сонгарова запрошувала юні таланти виготовляти обереги: «Ми робимо найдавніші мотані обереги, які захищають від злих людей. Їх вішали над дверима в оселі. Коли зла людина заходила до будинку, її зустрічав яскравий оберіг, який очищав гостя від поганих помислів». Керівник фольклорного дитячого колективу «Касамара» з Одещини Дмитро Скорик сказав: «На фестивалі захоплююча атмосфера, панує співочий дух. Сюди ми приїхали пропагувати українську пісню. Адже давня пісня – це зв’язок з нашим корінням, це наша генетична пам’ять». Нудьгувати часу не було і дорослим. Зайняття до душі міг знайти кожен гість країни. Хтось залюбки брався за вирізування купальської витинанки. «Витинанка – один із видів українського мистецтва, – розповідає уважним слухачам майстер з витинанки Василь Корчинський. – Купальська витинанка може служити як прикрасою, так і оберегом. Її традиційні елементи – верба, квіти, віночки». А хтось водив хороводи, витанцьовував ойру, баламут, краков’як, голубку, коломийку на майстер-класах гурту «Буття».

Для тих, хто хотів перевірити свою силу та відважність, проводили козацькі змагання та ігри. А справжні професіонали козацької справи демонстрували свої вміння у бойових мистецтвах. На подіумі «Етно-fashion» просто неба вибагливі модниці придивлялися до новинок одягу з фольклорними мотивами. Мандруючи дивовижною «Країною мрій», я побачила художника Дмитра Олейна. Він додавав останні штрихи до картини, на якій кожен охочий мав змогу намалювати квітку від свого серця. Квіточки в одному віночку символізували об’єднання України. Тут залишив свій «живописний слід» і засновник фестивалю Олег Скрипка. Виконавці історичних пісень, дум та епосу під звуки бандури, кобзи збирали біля себе чималу публіку, яка тихо та уважно вслухалась у кожне вимовлене ними слово. «Є такий вислів: “Є традиція – є культура, є культура – є нація”. Кожен народ, який себе поважає, – свято береже традиції. Те, що ми робимо, є надзвичайно важливим. Організатори свята це розуміють і запрошують нас сюди вже багато років», – зазначив кобзар із ПереяславХмельницького Микола Товкайло. Долучитися до культури інших народів було теж багато охочих. Біля кримсько-татарської сцени люди зачаровувалися колоритним співом і з ентузіазмом брали участь у майстер-класі з вивчення кримсько-татарського танцю. В Українсько-японському центрі знайомили зі своєю культурою – вчили каліграфії, танцям, проводили майстер-класи з фурошікі, кандзаші, мідзухікі тощо. Збагатившись знаннями східної культури, люди прямували далі. Своєрідної привабливості фестивалю додала «Виставка зелених авто» від ландшафтних дизайнерів «Київзеленбуду» (по одному експонату від кожного району столиці), яка в цей час проходила на «Співочому полі». Тож той, хто не встиг її відвідати, мав змогу насолодитися

водночас і красою квіткового «автопарку», і самим фестивалем. Святу музики, пісні, танцю й народної творчості не міг завадити навіть дощ, який розпочався під вечір другого дня. Адже гурт людей, яких об’єднує мрія, – ніщо не злякає. Заслужена артистка України Анжеліка Рудницька сказала: «”Країна мрій” – важливий фе­ стиваль. Тут люди з усієї України мають можливість поспілкуватися між собою. Етнофестиваль показує нам поєднання традиційного і нетрадиційного погляду на українську культуру. Людина, мандруючи “Країною мрій” з майданчика до майданчика, отримує багато нової інформації, відкриває для себе інший світ, захоплюється тим, чим не цікавилася раніше. Символічним є те, що фе­ стиваль щороку супроводжує дощ. В українській традиції дощ – ознака чогось хорошого. Це волога, яка насичує землю і дає всьому нове життя. Хочеться вірити, що так і буде, – наша культура розвиватиметься, ми збережемо свою ідентичність, завдяки якій будемо цікаві світові». За даними організаторів, у ювілейному фестивалі взяло участь понад 350 музикантів із 15 країн світу: Білорусі, Мордовії, Казахстану, Південно-Африканської Республіки, Ізраїлю, Великої Британії, Австрії, Франції, США та ін. А загалом фестиваль відвідало понад 30 тисяч людей. «Я щороку приходжу до “Країни мрій”. Занурившись у колоритну атмосферу свята, відчуваєш себе справжнім українцем. Тут можна послухати народну пісню, затанцювати веселий танець, зліпити горщика собі на

згадку», – поділився враженнями від фестивалю киянин Ігор Бобків. Під вечір лунала гучна, енергійна музика, яка скликала поціновувачів етномелодій біля головної сцени фестивалю. Молодь пританцьовувала під виступи колективів «Ко-Оп», «Kozak System», які завойовували увагу глядачів своєю артистичністю та харизмою. Привітно зустріла публіка фолк-рок-гурт «Палац» з Білорусі. Виконання кавер-версій «Sex Bomb» Тома Джонса та «I Will Survive» Глорії Гейнор гуртом «Ram`d`Ames» (Франція) зірвало шквал емоцій та гарячі оплески. Другого дня меломанів потішив проект гурту «Астарта» з бас-гітаристом британської команди «Porcupine Tree» Коліном Едвіном та американським гітаристом Джоном Дюрантом. Український гурт «SunSay» разом із кримсько-татарською співачкою Ельвірою Сарихаліл приємно здивували спільною музичною програмою. Глядачі не хотіли відпускати зі сцени колектив з Австрії «Fatima Spar», який подарував веселе австрійське кабаре. Фінальним акордом фестивалю став виступ Олега Скрипки разом із «Papa Duke Band». Вони виконали пісню «Країна мрій», яка дала назву фестивалю і стала неофіційним гімном свята. Музикантів, співаків, танцюристів, письменників, народних майстрів та гостей свята – всіх об’єднала спільна мрія зберегти і передати наші традиції наступним поколінням. І як бачимо, це вже не лише мрія! Аліна ОНОПА Фото авторки

Учасник дитячого колективу «Батута»

Культура і життя  

Культура і життя

Advertisement