Page 1

1 Модель «Випускник» як оптимальна форма об’єктивації системи професійних компетенцій майбутнього фахівця Франчук Т.Й., кандидат педагогічних наук, доцент Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка Анотація.

Модель «Випускник» представлена як альтернатива професіограмі

майбутнього фахівця, яка не лише фіксує комплекс ключових компетенції, а і означує характер їх взаємозалежності у процесі формування та інтеграції у фінальному утворенні «Япрофесіонал». Ключові слова. Компетентність, компетентнісна освіта, особистісно орієнтована освіта, модель, професійний саморозвиток, кредитно-модульна система освіти. Annotation. Model "The Graduate" is presented as an alternative of professiogram of a future specialist, that not only fix the set of key competences, but also defines the nature of their interdependence in the formation and integration in the final formation of the "I'm a professional." Key words. Competence, competency education, person directed education, model, professional self-development, credit-modular system of education. Актуальність проблеми. Компетентнісна (особистісно орієнтована) система освіти позиціонується як альтернатива класичній (знаннєвій, інформаційно-репродуктивній), вона є соціально обумовленою, оскільки орієнтує на формування відповідного типу особистості людини, фахівця, який передусім міг би безконфліктно адаптуватися до умов ринкової економіки, демократичного соціального устрою. «Зауважимо, що модернізація освіти – це нова філософія освітньої діяльності, яка потребує нового, інноваційного мислення, нових принципів організації навчального процесу, нових взаємовідносин в освітньому середовищі» [4, с.6]. Саме тому в державі і запроваджена кредитно-модульна система професійної освіти, спрямована на формування компетентного фахівця, суб’єкта власного професійного становлення та саморозвитку впродовж життя. Як визначення системи компетенцій, так і практичне їх формування в процесі професійної підготовки спеціаліста повинні базуватись на єдиній концепції, що проектує поетапний перехід від освіти, що реалізується за формулою «мене вчать», до освіти, що реалізується за формулою «я вчуся». Це можливо за умови створення цілісного освітнього простору (в основі якого – узгоджена взаємодія всіх суб’єктів освітнього процесу, їх максимальне спрямування на формування компетентного фахівця як інтегральної цілі професійної освіти), сприятливого для самоактуалізації, самореалізації потенціалу кожного студента, проектування на його основі індивідуальної траєкторії професійного становлення.


2 Аналіз досліджень з проблеми. За останні десятиліття в державі сформована концепція та стратегія розвитку освіти, фундаментальна методологічна, концептуальна, теоретична, технологічна основа компетентнісної освіти (В. Андрущенко, І. Бех, О. Гура, В. Кремень, В. Огнев’юк, В. Семіченко, С. Сисоєва, О. Пєхота та ін.), а також маємо і практичні зразки її реалізації, наприклад, у вигляді експериментальних майданчиків, окремих навчальних закладів, які успішно функціонують як автономні саморозвивальні системи. Розробка методологічних

та

теоретичних

основ

компетентнісної

освіти

велася

на

основі

фундаментальних теоретичних досліджень іноземних вчених, представників гуманістичної, особистісно орієнтованої моделі освіти (А.Маслоу, К.Роджерс, В.Франкл, І.Якиманська, Хуторской та ін.). Системний аналіз літературних джерел з проблеми, а також процесу впровадження основ компетентнісної освіти у практику професійного навчання дає можливість виділити найбільш суттєві наукові доробки, а також проблеми, які мають стати предметом подальших наукових пошуків. У державі розроблена концепція компетентнісної освіти, її теоретико-технологічна основа, що стосується: сутності компетентнісної професійної освіти, соціальної обумовленості переходу на її стандарти, закономірностей та принципів її формування, розробки моделей та професіограм компетентного фахівця, форм, методів, технологій формування компетентного фахівця, системи комплексної діагностики рівня сформованості компетенцій різних рівнів: ключових (надпредметних), педагогічних, психологічних, фахових, психолого-педагогічних основ формування особистісних якостей майбутнього фахівця в контексті компетентнісної освіти. Значна частина досліджень виконана з орієнтацією на особливості підготовки фахівця за конкретними напрямами підготовки. Менш розробленою залишається проблема логіки і, відповідно, програми поетапного сходження від стандартів класичної до компетентнісної освіти з валідним діагностичним інструментарієм, що реально може фіксувати актуальний рівень, усвідомлено проектуючи наступний. Мета статті полягає у спробі сформувати та обґрунтувати модель студента як майбутнього вчителя, яка виступає системо твірним компонентом його професійного становлення, забезпечуючи цілеспрямованість процесу, а також суб’єктність позиції студента у цьому контексті. Вважаємо,

що

головною

умовою

забезпечення

ефективності

формування

професійних компетенцій майбутнього фахівця є їх адекватна структуризація, а далі – формування системи, що означує не лише комплекс складових, а і рівень та характер їх взаємодії. Як для викладача, так і для студента має бути сформоване цілісне, рельєфне уявлення про образ кінцевого результату професійного навчання, в якому акумулюються ключові професійні компетенції. Як зазначає В.Кремінь, «Якщо мати модель, у якій відомі


3 основні складові всієї системи, то це допоможе уникнути помилок під час ухвалення визначеної стратегії співпраці» [ 4, с.23]. Ефективне функціонування моделі можливе, якщо вона відповідає наступним вимогам щодо інших «учасників» процесу моделювання: інгерентність (щодо середовища, у якому вона існує) – достатня узгодженість з науковим середовищем, у якому вона функціонуватиме; простота (щодо суб’єкта, який створює або застосовує модель) – чим простіша модель, тим ближча вона до змодельованої реальності, і тим зручніша вона для використання; адекватність (щодо об’єкта, який вона моделює) – повнота, точність і істинність моделі для реалізації поставленої цілі [3, c. 199–200]. Означені функції і, відповідно, статус системо твірного компонента професійної освіти може, на нашу думку, реалізувати модель «Випускник», яка потенційно може програмувати цілісність підготовки студента, орієнтацію на базові професійно значущі утворення – компетенції. Також створення моделі «Випускник» та системи її реалізації сприяє забезпеченню інтеграції всіх її суб’єктів (викладачів, студентів, працівників) та формування в такий спосіб цілісного освітнього простору, спрямованого на реалізацію визначеної системи професійних компетенцій випускника. Це дає можливість: забезпечити орієнтацію не лише на європейські, а і на світові освітні стандарти, за якими рейтинг навчального закладу визначається виключно

за якісними характеристиками його випускника, рівнем його

конкурентоздатності на ринку праці. Всі інші кількісні та якісні показники функціонування системи трактуються як засоби реалізації означеної вище центральної мети. Отож, модель «Випускник» є головним критерієм як моніторингу, так і аналізування ефективності освітньої

системи навчального закладу; формувати професійну підготовку як цілісну

систему, що набуває тенденцію до саморозвитку, в основі якої – «робота над моделлю» як в теоретичному, так і практичному аспектах; орієнтуватись на модель «випускник» як реальний вектор удосконалення системи організації навчальної діяльності студента, а також вивчення всіх навчальних дисциплін (не як самодостатніх одиниць, а з проекцією на студента як суб’єкта майбутньої професійної діяльності); формування педагогічного колективу як команди, що працює на спільну ціль, потребує узгодженості дій (цілісний освітній простір), а значить і перманентного професійного спілкування, інших форм продуктивної взаємодії; актуалізації додаткового резерву – цілеспрямована осмислена робота студента над реалізацією моделі «Я-випускник» (студент як суб’єкт особистісного та професійного само творення). Модель «Випускник» структурована з орієнтацію на найвищий рівень її реалізації, що об’єктивується у позиції студента: «Я» як успішний випускник, конкурентоспроможний на ринку праці. У моделі представлені як ключові компетенції студента як майбутнього вчителя, так і найбільш значущі її складові.


4


5 Зовнішнє коло моделі представлено ключовими компетенціями людини, які дають їй можливість ефективно творити себе і свій життєвий простір (і одночасно є умовою ефективності професійної діяльності безвідносно до фаху). Внутрішнє коло відповідає за мобілізацію позиції студента як суб’єкта особистісного та професійного самотворення, тобто забезпечує свого роду трансформацію загальних та фахових компетенцій (зовнішні кола) у внутрішні особистісно означені утворення, які фіксуються у «досвіді» професійної (а відтак і життєвої) діяльності студента (інтегрально – професійній компетентності). Порівняння систем класичної та інноваційної освіти свідчить про те, що проблема якісної підготовки фахівця полягає не стільки в наявності того чи іншого компоненту професійно цінних знань, компетенцій, скільки в рівні його функціонування в системі, а відтак і забезпечення продуктивності майбутньої діяльності. Однією з найбільших «бід» знаннєвої системи є висока міра автономності елементів професійної підготовки (вивчення студентами навчальних дисциплін як окремих, до певної міри самодостатніх одиниць, які мало взаємодіють між собою, формуючи професійні компетенції, що мають інтегративну основу). Модель «Випускник» і є формулою протидії означеному підходу: студент вивчає навчальні дисципліни з позиції суб’єкта формування своєї майбутньої професійної діяльності (взаємодія досвідів як основа особистісно орієнтованої освіти). Кожне набуте знання об’єктивується в досвіді навчальної діяльності студента і проекції (моделі) майбутньої професійної. Лише на рівні особистісної «обробки» навчальної інформації (чи то теорії, чи практики) студент інтегрує знання, відповідно «вживлюючи» їх у власний досвід. Найвищий рівень модулювання професійної освіти майбутнього вчителя стосується інтеграції змісту навчальних дисциплін, що обслуговують базові компетенції, зафіксовані у професіограмі вчителя (аналітичні здібності, комунікативна культура, здатність до продуктивної навчальної діяльності, самостійної роботи, особистісні якості, життєва позиція, здатність до самоорганізації,

самореалізації

та

ін..).

Наприклад,

трактуючи

сутність

комунікативної

компетентності, слід виділити її ядро: здатність студента до саморозвитку комунікативної культури на основі

«Я-концепції», тобто «вирощування» свого мовлення через гармонізацію

внутрішнього «Я» та вербальних форм його об’єктивації. Немає навчальних дисциплін, у яких був би відсутній потенціал розвитку мовленнєвої діяльності, комунікативної культури студента. Передусім позначимо дисципліни, які за своїм змістом мають пряме або опосередковане відношення до проблеми формування мовлення людини. Є група дисциплін лінгвістичного спрямування, які відповідають за теорію і практику формування мови за визначеними у державі літературними канонами.


6 Є група дисциплін соціально-філософського спрямування, які опікуються глобальними проблемами взаємодії з соціальним середовищем, процесами її самовизначення та самореалізації у життєвому просторі, де мовлення виступає одним із базових механізмів формування людиною спектру життєво важливих взаємовідносин зі світом, середовищем, іншими людьми. Є група дисциплін психологічного циклу, які на рівні глибинних психічних процесів пояснюють механізми та закономірності формування мовленнєвої діяльності людини на різних етапах її розвитку, пропонують конкретний інструментарій діагностики та розвитку мовлення, а також технології забезпечення саморегуляції цим процесом. Є група дисциплін педагогічного та методичного циклів, які відповідають за формування професійного мовлення в процесі організації навчальної діяльності школярів, формування міжособистісних взаємовідносин, розв’язання конфліктних ситуацій та ін. Дисципліни, зміст яких не пов'язаний з теорією і практикою формування мовлення студента також не можуть бути індиферентними до цієї проблеми, оскільки мовлення є: формою представлення навчальної інформації; формою вербалізації мислення; головним механізмом організації навчальної діяльності; фактором забезпечення продуктивної взаємодії учасників організації педагогічного процесу. Отож, потенціал розвитку мовлення студента, формування його комунікативної культури колосальний, однак, його реалізація можлива за умови реальної інтеграції всіх означених суб’єктів, тобто формування об’ємного змістового модуля, основаного на міжпредметній взаємодії. Для цього необхідно: чітко визначити єдині для всіх базові цілі формування комунікативної культури студентів; розподілити пріоритети за циклами навчальних дисциплін, розробити комплекси діагностичних методик, адаптувавши їх до навчальних дисциплін, враховувати їх результати (достатньо навіть того, щоб з будь-якого предмету оцінювалось не лише фолодіння інформацією, а і форма її представлення); розробити спільні підходи до організації навчання за яких студент реально стає суб’єктом діяльності, стимулюється процес його особистісного та професійного саморозвитку; перманентна (періодична) взаємодія викладачів на рівні вирішення проблем, що мають спільну природу.


7


8 Оскільки модель «Випускник» – це цілісність, (взаємозалежність складових), то і процес її реалізації може бути представленим через цілісний освітній простір, який формують усі суб’єкти освітньої системи. У цьому контексті модель «Випускник» буде виступати головним механізмом усіх інтеграційних процесів. Відповідно до моделі «Випускник» зовнішнє коло процесу її реалізації представляють навчальні дисципліни, орієнтовані на формування соціокультурного простору студента. тобто перший рівень професіоналізації навчання відбувається через формування умов для особистісного та життєвого самовизначення майбутнього учителя (цінності, життєві пріоритети, самоіндентифікація, а також сприяють формуванню особистісно та життєво важливих компетенцій (зовнішнє коло моделі «Випускник»). Вищий рівень актуалізації означених компетенцій відбувається на другому колі, що відповідає за професійно-фахові компетенції. Це не є самодостатнє автономне коло. Мобільність студента, здатність до професійного самотворення буде реалізована за умови, якщо фахові компетенції будуть набуватись на основі «Я-концепції», тобто актуалізуючи «результати роботи зовнішнього кола»), а також інтенсивної самостійної роботи студента (саморозвитку) з чіткою орієнтацією на модель «Я-випускник» як на кінцевий результат професійної підготовки. Ми визначили такі умови продуктивної реалізації моделі «Випускник» в системі професійної освіти: 1.

Для того, щоб модель «Випускник» була основою розвитку освітньої системи, вона

має стати предметом співпраці всіх її суб’єктів ( роботодавця, студентів, випускників, викладачів), в іншому випадку може лише йтися про автономну роботу всіх учасників системи в рамках формально визначених повноважень. 2.

Система роботи над моделлю «Випускник» та умовами її реалізації повинна бути

перманентною і виступати основним суб’єктом проектування та регулювання будь-яких змін, які привносяться в систему. Протидіяти формальним нововведенням, які тільки дискредитують стандарти компетентнісної освіти, може лише принцип, за яким ніякі реформації не можуть запроваджуватися, допоки не буде обґрунтована та

доведена їх результативність з позиції

реальних критеріїв, зафіксованих в моделі та концепції її реалізації. 3.

Процес професійної підготовки спеціаліста повинен постійно супроводжуватись

діагностикою, самодіагностикою та комплексним моніторингом системи за критеріями, що визначають ефективність реалізації моделі «Випускник», і, відповідно «Я-випускник». 4.

У процесі навчальної діяльності повинно забезпечуватись формування позиції

студента як суб’єкта власного професійного розвитку, здатного трансформувати модель «Випускник» на рівень «Я-випускник» (основа компетентнісної, а значить і кредитно-модульної


9 освіти). Це можливо за умови, якщо студент – реальний суб’єкт формування та коректування моделі та субмоделі, співтворець навчального процесу. 5.

Формування системи навчальних та виробничих практик як цілісного простору

поетапного формування професійної діяльності, природного контенту діагностики рівня професійної компетентності спеціаліста за найбільш значущими особистісними та професійними критеріями моделі «Випускник». Підвищення статусу всіх видів практик, формування у студента переконання в тому, що практика – ціль професійної підготовки, а відтак і освітньої системи, все решта по відношенню до неї слід трактувати як засоби (навчальні дисципліни, наукова, самостійна робота та ін.). 6.

Система продуктивної взаємодії з роботодавцем по узгодженню потреб школи та умов

підготовки спеціаліста (взаємозв’язок органічний і однаковою мірою визначає ефективність функціонування освітніх систем школи та ВНЗ). Окрім того, в основі роботи цих закладів – навчально-виховний процес, а значить і спільність базових проблем діяльності як змістового, так і технологічного характеру, які можуть вирішуватись в рамках таких форм взаємодії як «круглі столи», науково-практичні конференції, виконання наукових робіт на замовлення, презентації ідей, проектів з впровадження стандартів інноваційної освіти та ін. 7.

Планування

форм співпраці з міським, районними, обласним відділами освіти з

проектування в перспективі глобальних та комплексних форм регіональної взаємодії освітніх закладів (наприклад, за принципом формування навчальних округів). 8.

В основу системи рекламних матеріалів щодо ВНЗ та конкретних спеціальностей

повинні бути

покладені у популярній формі сучасні продуктивні підходи вишу до підготовки

конкурентоспроможного спеціаліста. За таких умов головним рекламним агентом стане сам студент, який зміг реально оцінити дієздатність освітньої системи. 9.

Необхідно сформувати систему взаємовідносин з випускниками ВНЗ безвідносно до

рівня ефективності професійної діяльності. Успішні студенти можуть співпрацювати з викладачами, кафедрами, студентами, пропонуючи «продукти своєї діяльності для систематизації та узагальнень на рівні теоретико-методичних обґрунтувань, а також конкретних апробованих авторських зразків організації педагогічного процесу. У цьому процесі також є значний рекламний потенціал. Випускники, які мають проблеми в професійній діяльності, повинні знати, що вони можуть отримати реальну допомогу (консультації, методичні рекомендації, інформаційні матеріали) у ВНЗ, де вони навчалися. Повинна бути розроблена наскрізна програма роботи над моделлю «Випускник», яка буде відображати логіку формування системи професійних компетенцій майбутнього вчителя.

Тобто,

робота над моделлю буде успішною за умови, якщо всі без винятку дисципліни прямо або опосередковано будуть орієнтовані на її реалізацію (мотиваційна основа кожної навчальної теми


10 неодмінно має фіксувати зазначені зв’язки). В іншому випадку у студента буде формуватись уявлення про навчальну дисципліну як таку, що немає відношення до майбутньої професійної діяльності, а значить і формування компетентності її суб’єкта. Висновки Ми далекі від того, що, створивши модель «Випускник» та розробивши систему її реалізації, ми забезпечимо перехід на стандарти інноваційної освіти, вирішивши актуальні проблеми сучасної освітньої ситуації в державі. Однак, вважаємо, що в такий спосіб ми можемо як для студента, так і для викладача формувати загальне уявлення про сутність компетентнісної освіти, забезпечуючи орієнтири на професіоналізм студента (інтеграцію базових компетенцій). При тому важливо формувати цілісне і рельєфне уявлення про базові цілі професійної освіти, фіксуючи їх у моделі кінцевого результату професійної підготовки спеціаліста, проектуючи суб’єктну позицію, індивідуальну траєкторію професійного саморозвитку, які реально можуть виконувати орієнтувальні функції як для педагога у процесі викладання навчальних дисциплін, так і для студента в процесі організації навчальної діяльності. Література. 1. Абдуллина О. А. Общепедагогическая подготовка учителя в системе высшего педагогического образования: для пед. спец. высш. учеб. заведений. – 2-е изд., перераб. И доп. / О. А. Абдуллина. – М. : Просвещение, 1990. – 141 с. 2. Біла книга національної освіти України / Т.Ф. Алексєєнко, В.М.Аніщенко, Г.О.Балл [та ін.]; за ред.акад. В.Г. Кременя; НАПН України. – К.: Ін-форм.системи, 2010. – 342 с. 3. Новиков А. М. Методология научного исследования / А. М. Новиков. Д. А. Новиков. – М. : Либроком, 2009 – 280 с. 4. Освітні реформи: місія, дійсність, рефлексія : монографія / за ред. Василя Кременя, Тадеуша Левовицького, Віктора Огнев’юка, Світлани Сисоєвої. – К. : ТОВ “Видавниче підприємство “ЕДЕЛЬВЕЙС”, 2013. – 460 с. 5. Рівний доступ до якісної освіти (звіт за перший етап). “Програма підтримки вироблення

стратегії

реформування освіти” [Електроннийресурс]/

Режим доступу: www.irf.ua/files/ukr/programs_edu_ep_329_ua_eaqefv.doc

Модель «Випускник» як оптимальна форма об’єктивації системи професійних компетенцій майбутнього фахі  
Read more
Read more
Similar to
Popular now
Just for you