про спробу визначити, куди вона рухається і як зміни, що відбуваються в гуманітаристиці, співвідносяться зі змінами, що відбуваються у світі. Однак, ми мусимо пройти чергові етапи цього розвитку. Ми не можемо через них так просто перестрибнути. Так, напевне, проблема пам’яті як у Польщі, так і в Україні все ще не є розробленою, проблема травм минулого також не опрацьована, так само існує проблема історії, написаної з перспективи ґендеру і/чи queer, постколоніальної історії тощо. Я запропонувала для Вас лекцію про постгуманітаристику і екологічну гуманітаристику [Куди прямує сучасна гуманітаристика? // Український гуманітарний огляд. Т. 16.], щоб показати, що відбувається у галузі одомашнення/окласичнення постмодерністських тенденцій. Це знання дає можливість появи їхньої критики, розробленої з огляду на нові парадигми. Це є дуже повчальним. Часто, щоб спровокувати слухачів, я кажу (повторюючи Жана Бодріяра): «Forget Foucault!» (Забудьте Фуко). Цим я, перш за все, хочу звернути увагу на той факт, що Фуко настільки сильно «отруїв» і сформував наше мислення, що нам важко думати в інших окрім «влада — знання» категоріях. Утім, знадобилося двадцять років читання Фуко (а також змін в суспільно-політичному контексті), аби помітити як обмеження, так і небезпеки, глибоко заховані в його концепції. Для країн Центрально-Східної Європи Фуко і далі лишається надзвичайно важливим. Та все ж, потрібно звернути увагу на те, що американський Фуко, той, що, побоююсь, доходить до вас в інтерпретації зі Сполучених Штатів, дуже сильно відрізняється від французького Фуко. Оскільки Сполучені Штати переймаються проблемами насилля, влади і контролю, то саме там ідея влади-знання активно просувалась. Натомість французький Фуко надзвичайно сконцентрований на суб’єкті. Фуко має проблеми з дієздатністю суб’єкта, якого творить влада. Суб’єкт може з часом відкрити, як працює влада, але все одно не може вирватися з цих пут. Це специфічний детермінізм влади. Тепер подумаємо: чи у поточній ситуації все більшого тиску держави на громадянина ми потребуємо саме такого підкореного суб’єкта? Читаючи Фуко, я
14
Центрівські зустрічі