Page 1


страція – ю л а т я і рм здатна а країни» є У о ї б о , в и о н м «Рефор основа

яков др Треть Олексан


ЗМІСТ

7 Киянин серцем і корінням 9 Стріляти чи не стріляти? 13 Перші кроки у бізнесі 17 Політична діяльність 21 Помаранчеві часи 27 Наша сила – в єдності 33 Політичні погляди 37

Родина

41 Заключне слово


Олександр Третьяков достатньо публічна персона. Але вважає, що про політика в першу чергу говорять його справи, а не красиві слова. Досі він не розповідав у телевізійних шоу подробиць про свою допомогу антитерористичній операції (АТО) на Сході. У соціальних мережах ви не побачите його фотографій на фоні танків та репортажів у пресі – він не хоче бути схожим на тих політиків, які приїжджають із охороною та журналістами у броньованих джипах, привозять пару бронежилетів і роблять з того велику подію. Олександр Третьяков розмовляє про проблеми АТО з тими, кого ці події стосуються безпосередньо – запрошує воїнів та їхні родини до своїх приймалень у Святошинському районі, цікавиться їхніми потребами, за власний кошт надає їм фінансову допомогу, забезпечує спорядженням тих, хто йде служити добровольцями, – без камер та фоторепортерів. І лише зі звичайного людського «дякую» від добровольчих батальйонів та частин Нацгвардії можна дізнатися, що Третьяков їм допомагав від самого початку бойових дій. І, можливо, варто про цю людину розказати трохи докладніше.

5


6


КИЯНИН СЕРЦЕМ І КОРІННЯМ Олександр Третьяков народився 20 березня 1970 року в Києві. Тут з’явилися на світ і його батьки, а ще раніше – бабці та прабабці. Сашко провів дитинство на Шулявці – саме тут, навпроти кінотеатру ім. Довженка мешкала його родина. Згодом вони переїхали у самий центр, на вулицю Леніна, нині – Богдана Хмельницького. Хлопець частенько навідував одну зі своїх бабусь на Русанівці, іншу – на Куренівці. Кожна столична вуличка з тих пір йому рідна. Дитинство Сашка було таким, як і більшості київських хлопчаків у 70-х роках – багато ігр на свіжому повітрі, у дворі, захоплення різними видами спорту. Окрім футболу, баскетболу, дзюдо Олександр показував ще й великі здібності до шахів. У цьому виді спорту він досяг неабияких успіхів, отримавши свій перший кандидатський бал у 12 років. (Кандидат у майстри спорту за правилами має заробити два бали). Цікавий факт, зважаючи, що високий рівень гри у шахи напряму пов’язаний зі здатністю людини стратегічно мислити. Перелік інтересів Олександра був чималим та різноманітним – спорт, історія, література… Та коли прийшов час обирати професію, він багато кого здивував. Сашко подав документи на вступ до Київського вищого інженерного радіотехнічного училища ППО імені маршала авіації Покришкіна О.І. Саме на такому виборі наполягали батьки. Спочатку в родині розглядали як варіант Київський політехнічний інститут, та потім, поміркувавши, «наполегливо порадили» синові КВІРТУ – сімнадцятирічний Сашко у той час жив у Києві сам, а батьки працювали за кордоном, тому переживали, що хлопець, як кажуть, відіб’ється від рук. А військове училище мало зробити з нього відповідального чоловіка. З часом Третьяков погодився, що батьки були в цьому праві.

Я корінний киянин, «дитя асфальту», виріс на Брест-Литовському проспекті (нинішній проспект Перемоги). Одна бабуся жила на Куренівці, інша на Русанівці. Це моє рідне місто... З інтерв’ю газеті «АіФ-Україна» 29 серпня 2012 року

Юний киянин, Сашко Третьяков (1976 рік)

7


8


СТРІЛЯТИ ЧИ НЕ СТРІЛЯТИ? Про вибір професії військового Третьяков жодного разу не пошкодував, адже отримав в училищі досвід, корисний для будь-якого чоловіка. Ті знання залишаться «під шкірою» надовго і стануть в нагоді у майбутньому: як не втрачати гідність за будьяких обставин, як вміти домовлятися із людьми, що мають інші переконання, як бути готовим завжди прийти на допомогу другу, як відрізнити друга від ворога… Навчання виявилося непростим – не всі витримували фізичне, а тим більше психологічне навантаження, адже у казармі, де живе сто чоловіків, – специфічний мікросвіт. Сильний характер поважали, зрадників карали – робили «темну». А якщо додати ранні підйоми та навчання у будь-який час дня і ночі, можна уявити, як майбутні військові гартували характер. Потрібна була неабияка витримка. Військова присяга у КВІРТУ (1987 рік)

Олександр Третьяков – курсант КВІРТУ (1987 рік)

9


Третьяков витримав всі п’ять років навчання із гідністю. Пригадує, коли за рік до випуску з училища настав по-справжньому відповідальний момент. 18 серпня 1991 року відбувся путч ДКНС (ГКЧП). Було оголошено воєнний стан, біля КВІРТУ стояли наготові БТРи, курсантам роздали зброю. Було очевидно – це не навчання, відбувається щось серйозне.

Мітинг на площі біля Верховної Ради України (24 серпня 1991 року)

Та головним для 20-річніх курсантів було питання: чи стріляти в цивільних, якщо віддадуть наказ. Це питання поділило їх на дві частини. Набагато пізніше, на Майдані-2014, у Третьякова будуть дуже вагомі підстави зневажати беркутівців за те, що не стали на бік народу, бо двадцятирічним сам був у такій ситуації. І зробив тоді свій вибір: знав, що стріляти не буде. Не дивлячись на те, що за невиконання наказу наслідком міг бути тільки трибунал. Взагалі, серед курсантів-киян тоді не було жодного, який погодився б. Бо у кого стріляти – у власних друзів та знайомих, які можуть опинитися серед мітингувальників? У колишніх однокласників? У студентів, що роком раніше голодували «на граніті» майдану

10


– тоді ще Жовтневої Революції, нині майдану Незалежності? Голодували, тому що виборювали волю для України, і було зрозуміло, що вийдуть знов. Але ж третина особового складу міркувала інакше: «Ми військові, і ми маємо стріляти, коли наказують»… На щастя, у Києві тоді стріляти не довелося нікому – основні події серпневого путчу почалися і закінчилися у Москві. Але ті дні Олександр пам’ятатиме усе життя…

Живий ланцюг з нагоди святкування історичного Акту Соборності України в Києві на проспекті Перемоги (21 січня 1990 року)

11


12


ПЕРШІ КРОКИ У БІЗНЕСІ Шлях у бізнес для молодого Третьякова почався у 1992 році, коли він ще служив у армії. Кияни пам’ятають, як на Республіканському (нині Олімпійському) стадіоні у той час був великий ринок, де намагалися щось заробити і звести кінці з кінцями багато людей, у тому числі далекі від торгівлі за основною спеціальністю – вчителі, вчені, навіть відомі актори… Багато хто став «човником» – їздив за кордон за товарами і продавав на ринку. Звичайно ж, дехто тієї роботи соромився, та виходу не було. Нелегкі часи змінили багато людських життів… Серед тієї розмаїтої компанії був і кадровий офіцер Олександр Третьяков. Та батькам хлопець не зізнавався, як заробляє на життя. Олександр тоді служив у Василькові і отримував свою законну зарплатню купонами еквівалентом у 10 доларів, яких вистачало лише на щоденну дорогу з Києва до місця служби. Тож у будні хлопець їздив на службу, а по суботах та неділях торгував, аби забезпечити молоду родину – на той час він вже був одружений. Невдовзі він зрозумів, що далі так не можна, потрібно щось міняти у житті. Це був складний вибір. Старший лейтенант Третьяков розумів, що доведеться йти з армії. Але ж і гарантій, що все буде добре, ніхто, звичайно, не надавав. Аби розпочати власну справу, спеціальна бізнес-освіта не була потрібна. Точніше, вона мало чим могла допомогти, бо ринок товарів та послуг існував за дикими законами і вимагав інших якостей від гравців: інтуїції, віри в себе, стратегічного мислення, вміння домовлятися. Ще непогано допомагали зв’язки. Але все одно – всі, хто вступав у цю гру, хоча й заробляли, але постійно ризикували через рекет та недосконале законодавство. Олександр разом зі своїм товаришем Володимиром звільнився з лав Збройних Сил та почав

Олександр Третьяков у своєму робочому кабінеті (2000 рік)

13


займатися підприємництвом. Починалося нове життя. Офіцерами вони вже не були, а справжніми бізнесменами ще не стали. Так склалося, що у хлопців з’явилася можливість зайнятися торгівлею нафтопродуктами. Стартовий капітал взяли в кредит у банку. Так, в перспективі були великі заробітки, але ж і працювати доводилося днями і ночами, на весь робочий тиждень виїжджаючи до Лисичанська Луганської області – саме там знаходився нафтопереробний завод.

Олександр Третьяков розповідає, як будував свій бізнес (2012 рік)

За два роки хлопці розкрутилися так, що їхня компанія «АТЕК-95» увійшла до трійки найбільших нафтопереробників у країні. Було непросто. Потім з’явилася мережа автомобільних заправок, спочатку у Кіровограді, а згодом – в інших містах України. Хлопцям, як і багатьом бізнесменам у 90-х, довелося пережити рекет – і бандитський, і державний.

14


Та й життя в Лисичанську було «специфічним» – в результаті кримінальних розборок там мало не щодня гинули підприємці. З того часу Третьяков не з чужих слів знає, що таке донецькі бандити. І потім боровся з ними, вже на політичному рівні, коли вони дорвалися до влади за часів Януковича. Почавши власну справу без серйозних покровителів, друзі тоді серйозно ризикували. Нагородою за сміливість та розум для Олександра стали перші великі гроші, які він заробив у 25 років. І коли він дарував матері ключі від щойно придбаної квартири, то, звичайно, відчував гордість, що зміг заробити на житло самотужки. Радянське законодавство в незалежній вже Україні змінювалось дуже повільно, вести прозорий бізнес було надзвичайно складно. Але ще починаючи з тих часів Третьяков – один з небагатьох бізнесменів, які декларують кожну копійку. Він не соромиться своїх витрат – адже з усіх своїх заробітків сплатив податки. Не ховав гроші в офшорах і з нерозумінням ставиться до позиції деяких багатих людей, які, маючи великі капітали, показували смішні декларації. «Як ти можеш їздиди у "мерседесі", якщо твоя декларація – кілька тисяч гривень?!» – запитує Третьяков. Потім, вже за часів парламентської роботи, він намагатиметься змінити сам принцип подання декларації про доходи: аби заявляти не тільки витрати, а й джерела прибутків депутатів.

15


16


ПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ Перші думки про те, щоб спробувати свої сили у політиці Олександра Третьякова почали відвідувати на початку 2000-х. У гості до його родини приходило багато відомих людей, і деякими з них Олександр щиро захоплювався. Наприклад, відомим дипломатом, колишнім головою МЗС Геннадієм Удовенком. Їхні родини пов’язували багато років дружніх взаємин. Із Олександром вони говорили про долю України, про її майбутнє, про те, як багато потрібно зробити, щоб добитися змін у країні. Геннадія Йосиповича Третьяков завжди вважав людиною порядною, розумною та інтелігентною. Тож рішення вступити до Народного Руху України, який тоді очолював Удовенко, було для Олександра цілком свідомим. Олександр згадує, як вперше відвідав українську діаспору в Америці. Поїздка збіглася в часі з Різдвом, тож Олександра вразило те, як там шанують українські традиції. В першу чергу приголомшило, із якою любов’ю українці на чужині оберігають рідну мову, з покоління до покоління передають пісні та секрети автентичної вишивки – і все те є справжнім, живим! У Києві Олександрові на той час такого бачити не доводилось. У 2002 році Третьяков вперше став народним депутатом, пройшовши за партійним списком РУХу, фракція «Наша Україна». Під час тієї каденції Олександр Юрійович працював у Комітеті з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та Комітеті з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки. То були непрості часи. Демократичні сили відчували на собі неабиякий тиск. Третьякову довелося повністю продати свої бізнес-активи, щоб унеможливити пресинг влади на опозицію шляхом спроби розправитися з його бізнесом, та зконцентруватися на політиці.

Олександр Третьяков – виступ на з’їзді політичної партії «Наша Україна» (2005 рік)

17


Опозиції потрібен був лідер, який міг би об’єднати усіх. Так склалося, що саме з Ющенком пов’язували свої сподівання громадяни України. Третьякову, так само як і більшості українських громадян, хотілося змінити країну, щоб люди жили за законами справедливості, вільного розвитку та верховенства права, а не за корупційними правилами номенклатурної верхівки, з якими йому доводилося неодноразово зіштовхуватися за роки бізнес-діяльності.

Акція «Україна без Кучми» (2001 рік)

Будучи людиною заможною, Третьяков фінансово підтримував «Нашу Україну». Це була не єдина демократична партія, якій Третьяков допомагав організаційно та фінансово за часи своєї політичної кар’єри. Також він підтримував «Народний Рух України», допомагав «Порі», коли та пікетувала ЦВК у 2004 році, розбудовував та фінансував «Народну Самооборону», «Громадянську Позицію», «Третю Українську Республіку». «Загалом, я допомагав всім тим, кого вважаю представниками демократичних сил. І ніколи не боявся цього, а, навпаки, публічно про це заявляв, оскільки справно подаю декларацію про доходи і

18


маю повне право допомагати політичним силам, напрямок дій яких співзвучний з моїми цінностями» – відверто каже Олександр Третьяков. Тож не дивно, що він допомагав і наметовому містечку біля Печерського суду, коли судили Юлію Тимошенко (їхні погляди хоч і не завжди співпадали, але протистояти беззаконню має кожен, хто вважає себе чесною людиною, вважає Третьяков). І звісно ж, Олександр Третьяков багато зробив для Майдана-2004. Для Революції Гідності 2013– 2014 років також, але то окрема важка тема.

Вже понад 10 років я беру активну участь у політичному житті України. Досить довгий час я розбудовував і фінансував різні демократичні партії – «Народний Рух України», «Нашу Україну», «Народну Самооборону», «Громадянську Позицію». Допомагав людям в наметовому містечку біля Печерського суду, коли судили Тимошенко, допомагав «Порі», коли її активісти пікетували ЦВК. Загалом, я допомагав усім тим, кого вважаю представниками демократичних сил. І ніколи не боявся цього, а, навпаки, публічно про це заявляв, оскільки справно подаю декларацію про доходи і маю повне право допомагати політичним силам, напрямок дій яких співзвучний з моїми цінностями. З інтерв’ю газеті «Ми – кияни», липень 2014-го

19


маю повне право допомагати політичним силам, напрямок дій яких співзвучний з моїми цінностями» – відверто каже Олександр Третьяков. Тож не дивно, що він допомагав і наметовому містечку біля Печерського суду, коли судили Юлію Тимошенко (їхні погляди хоч і не завжди співпадали, але протистояти беззаконню має кожен, хто вважає себе чесною людиною, вважає Третьяков). І звісно ж, Олександр Третьяков багато зробив для Майдана – 2004. Для Революції Гідності 20132014 років також, але то окрема важка тема.

20


ПОМАРАНЧЕВІ ЧАСИ Під час Помаранчевої революції 2004 року Олександр Третьяков був у складі Комітету Національного Порятунку – в группі людей, які виробляли стратегію та приймали рішення щодо дій під час протесту.

Олександр Третьяков стояв на Майдані з усією родиною (2004 рік)

Зараз Третьяков згадує: десять років тому також була велика небезпека, що мирні акції переростуть у збройне протистояння. Були і прояви сепаратизму – представники Партії регіонів у Сєвєродонецьку оголосили про створення Південно-Східної Автономної республіки. «Вважаю, що вирішити цю проблему на початковій стадії вдалося саме завдяки діям тодішнього глави РНБО Петра Порошенка, вашого покірного слуги в якості глави Кабінету Президента, віце-прем’єра з регіональної політики Романа Безсмертного, міністра внутрішніх справ Юрія Луценка. Тоді ми не дали розвинутися сепаратистському рухові, хоча Росією розроблялися такі самі сценарії, звучали такі само заклики», – згадує Третьяков. Одразу ж після перемоги новообраний Президент призначив Третьякова першим помічником, а Петра Порошенка – секретарем РНБО. Насправді обидва не бажали цих призначень, але в той складний час відмовити не могли.

Помаранчевий Майдан (2004 рік)

21


У мене історично склалися гарні стосунки і з Порошенком, і з Кличком, і з Юрієм Луценком. Луценко був довіреною особою Петра Порошенка на президентських виборах і очолює президентську політичну силу на парламентських виборах. Тому я цих політиків не розділяю, думаю, що це буде загальна демократична команда.

Третьяков встиг провести структурну реформу Секретаріату Президента, активно займався перебудовою державного апарату на нових демократичних засадах. А потім почалася брудна кампанія проти Третьякова та Порошенка, яка увінчалася зрадою з боку Ющенка. Цю зраду вони потім дуже боляче переживали. Після того, як Третьяков пішов з роботи у Адміністрації Президента, він зконцентрував свої зусилля на медіасфері, бо чудово розумів, що саме незалежні і відповідальні ЗМІ можуть і повинні мати серйозний вплив на формування громадянського суспільства в країні, поширення демократичних цінностей та свобод в країні.

З інтерв’ю газеті «Ми – кияни», липень 2014-го

Олександр Третьяков та Петро Порошенко у Верховній Раді (2007 рік)

У 2006 році Олександр Третьяков створив новий медіахолдінг «Главред-медіа», що входить до групи «1+1». Компанія включала у себе найвпливовіше українське інформаційне агентство УНІАН, журнал і сайт «Главред», журнали «Профіль», «Телесіті», газети «Новая», «Известия в Украине», сайт «Телекритика» та телеканал «Сіті». Партнером Олександра по холдингу став один із найбільших

22


українських бізнесменів, співвласник групи «Приват» Ігор Коломойський. «Якби мене спитали: чи зробив би я те саме для Майдану і перемоги над Януковичем, якби ситуація повторилася, я скажу: так, зробив би. Але не пішов би працювати до Президента в Адміністрацію. Я й тоді розумів, що це була помилка. Але він просив підтримати його, і я не зміг відмовити», – згадує Третьяков.

Олександр Третьяков під час прес-конференції (2012 рік)

І Третьяков, і Порошенко тоді вчинили мудро – не стали чіплятися за крісла і влаштовувати галас у відповідь, а просто і гідно пішли. Міжвідомча слідча комісія потім скаже, що жодних фактів зловживань з їхнього боку не було. Такий самий висновок зробили і відразу три тимчасові слідчі комісії Верховної Ради. Окрім того, Третьяков і Порошенко виграли всі суди про захист честі та гідності. Ще протягом деякого часу Олександр Юрійович залишався радником Президента, хоча вже позаштатним. Але у 2006 році Третьяков йде і з цієї посади через «незгоду з кадровою політикою Президента». «Поки БЮТ і «Наша Україна» перетягували ковдру між собою, державні рейдери (я маю на увазі антикризову коаліцію на чолі з Пар-

23


тією регіонів) захоплюють всю країну і ведуть її у глухий кут», – заявив він тоді. На той час він вже був депутатом Верховної Ради V-го скликання. Невдовзі Третьяков виграє і позачергові вибори 2007-го. Під час президентської кампанії 2009–2010 року Третьяков виходить з партії «Наша Україна» – на знак протесту проти того, що Ющенко вирішив балотуватися на другий термін. Третьяков був переконаний, що саме це рішення розпорошило демократичні сили і допомогло Віктору Януковичу стати президентом.

Зустріч із виборцями Святошинського району столиці (2012 рік)

Після перемоги Януковича на президентських виборах Третьяков переходить в опозицію. «Я в 2010 році публічно заявив про те, що йду в опозицію до режиму Януковича. Природно, що був і тиск, було багато «вигідних пропозицій» про співпрацю з владою, але тоді мені довелося б зрадити собі і своєму розумінню політики, яке було зі

24


мною всі ці 10 років», – розповідав він у одному зі своїх інтерв’ю.

Зустріч кандидата з активістами Святошинського району (2012 рік)

На парламентських виборах 2012 року Олександр Третьяков балотувався як опозиціонер-самовисуванець, бо мав свою тверду і незмінну позицію: не поділяв чвари в демократичному опозиційному таборі, з одного боку, та категорично не сприймав владу Януковича, з іншого.

25


26


НАША СИЛА – В ЄДНОСТІ У 2013 році після звільнення Юрія Луценка з в’язниці Олександр Третьяков стає одним з тих, хто гуртується навколо ідеї повного перезавантаження влади. Разом із Юрієм Луценком, Романом Безсмертним, Тарасом Стецьківим та Володимиром Філенком він виступає засновником Громадянської ініціативи «Третя Українська Республіка». Саме ця група організувала одну з перших масових акцій, які згодом вилилися у бурхливий революційний протест українців. Восени 2013 року напередодні доленосного Вільнюського саміту ТУР провів масштабну акцію «Я обираю ЄС!», покликану привернути увагу громадськості до згортання режимом Януковича євроінтеграційних процесів. Тоді десятки тисяч людей пов’язали стрічки з об’єднаною символікою Європейського Союзу та України.

Лідери Громадянської ініціативи «Третя Українська Республіка» під час акції на підтримку євроінтеграції, яка фактично стала початком Революції Гідності (2013 рік)

Але диктатор Янукович пішов всупереч волі більшості своїх громадян. Люди вийшли на протест, і невдовзі після кривавого побиття студентів на майдані Незалежності 30 листопада проєвропейські мирні демонстрації переросли в справжню битву з режимом – Революцію Гідності. Трагічні сторін-

Євромайдан (2013 рік)

27


«Азов» знову дякує вірному нашому другу, українському патріоту Олександру ТРЕТЬЯКОВУ, від якого надійшло нашим бійцям багато вкрай необхідного спорядження: радіостанції, каски, бронежилети, розгрузки, рукавички, окуляри, дощовики, душові, коліматори, біноклі, дальноміри, тепловізори, навігатори. Джерело: сторінка батальйону «Азов» у соціальній мережі Facebook www.fb.com/azov.batalion

Шановний Олександре Юрійовичу, Командування 12 Батальйону територіальної оборони Києва, який зараз виконує завдання в зоні проведення АТО, висловлює Вам подяку за підтримку батальйону необхідним обладнанням. Тимчасово виконуючий обов’язки командира 12 БТрО підполковник К.В. СІКОРСЬКИЙ

28

ки зимового протистояння до цих пір стоять перед очима у багатьох українців. Представникам громадянської ініціативи «Третя Українська Республіка» судилося відіграти одну з ключових ролей у Революції Гідності. Цьому сприяв і їх досвід часів Помаранчевої революції, і багаторічне практичне знання української політики. Третьяков разом з десятками і сотнями тисяч співгромадян майже щодня перебував у середовищі протестних виступів. І традиційно для себе всіляко намагався допомагати та забезпечувати майданівців найнеобхіднішим. «Після подій на Грушевського стало зрозуміло, що ситуація розвивається за найгіршим сценарієм і потрібно негайно думати про те, як захистити майданівців від міліцейської зброї. І тоді я закупив близько 500 бронежилетів, які б могли захищати від картечі. Бо окрім резинових куль, «Беркут» та інші підрозділи міліції вже почали використовувати такі смертельні набої. І хто ж міг тоді уявити, що вже у лютому цього буде недостатньо – від автоматів Калашникова та снайперських гвинтівок врятувати Небесну сотню вони не змогли б», – розповідає Олександр Юрійович. Після того, як впав режим, почалася нова, не менш трагічна сторінка новітньої української історії. Спочатку анексія Криму, потім війна на Донбасі. З початком військового протистояння на Сході України Третьяков та його однодумці налагодили системну роботу з підтримки Української армії, забезпечуючи військові частини необхідним обладнанням, надаючи матеріальну та іншу допомогу учасникам бойових дій та їхнім сім’ям. Бійці батальону «Азов» розповідають про таку ситуацію. Хлопцям конче був необхідний безпілотник. Немає сенсу розповідати, наскільки це важлива річ на війні – від нього залежать людські життя та успіх операцій, для розвідки він незамінний. Без цієї «дрібничкі» розвідгрупи отримують інформацію дідівським методом – проходячи десятки кілометрів, у тому числі по території, що контролюється


ворогом, і кожного разу ризикуючи не повернутися. Бійці написали про свою потребу в соціальних мережах. За 10 хвилин в їхньому штабі був Третьяков і сказав, що придбає для них беспілотник. А невдозі «БПЛА SUPERVISOR SM 2» доставили в зону АТО у розпорядження батальону «Азов». Ця модель має дальність польоту до 50 кілометрів і може набрати висоту до 6 тис. метрів, у неї вражаючі можливості для виконання різних задач. І це лише один з багатьох епізодів. Спецавто, тепловізори, пристрої нічного бачення, біноклі-дальноміри, бронежилети, коліматорні приціли, радіостанції та інше спорядження – все, що тільки могло допомогти нашим бійцям боронити свою землю і перемагати ворога. Також Третьяков організував допомогу учасникам АТО та їхнім сім’ям – допомагає і фінансово, і спорядженням для добровольців, які відправляються на Схід.

Добровольчий Український Корпус «Правий сектор» знаходиться на утриманні виключно народу. Ми, як ніхто на фронті, шануємо труд волонтерів і їх допомогу. Найщирішу подяку висловлюємо Третьякову Олександру Юрійовичу за вагомий внесок у технічне і матеріальне оснащення «Правого сектора» під час Української революції на Майдані та бойових дій в зоні АТО. Завдяки вашій жертовності і звитязі ми маємо змогу ефективно воювати. Ви – невтомні трудівники заради перемоги, справжні герої. Голова Громадської організації «Правий сектор» Д.А. Ярош.

Олександр Третьяков та волонтерський рух «Ми – кияни» з перших днів надають допомогу воїнам АТО

29


У вересні 2014 року Олександр Третьяков виступив одним з організаторів святкового заходу «Ми – Українці», організованого на Жуковому острові для дітей шкільного віку Святошинського рай­ону Києва, батьки яких захищають Україну в зоні АТО

Подяка Олександру Третьякову від командира 72-ої окремої механізованої бригади (вересень 2014 року)

31


Подяка Третьякову Олександру Юрійовичу за солідарність та підтримку розвідувальної роти 128-ої гвардійської окремої гірсько-піхотної Закарпатської двічі ордена Червоного Прапора бригади у виконанні завдань щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України. Командир 128-ої окремої гірсько-піхотної бригади, полковник О.М. Христенко

Збір допомоги для військових, які воюють в зоні АТО, організований волонтерським рухом «Ми – кияни» (2014 рік)

32

Влітку волонтери з команди Третьякова почали довготривалу акцію збору продуктів та необхідних речей для армії, залучивши дуже багатьох небайдужих киян. В супермаркетах Києва активісти пропонують покупцям перелік потреб для хлопцв на передовій – від сухофруктів та цигарок до предметів гігієни і теплих речей. Показово: вже на другий день акції вони змогли відправити для батальйону «Азов» повний вантажний автомобіль речей та продуктів. До ініціативи Третьякова приєдналося багато людей, які вважають своїм обов’язком долучитися до підтримки армії. Бо ж вояки на Донбасі зараз забезпечують мир для решти України, тож якщо хтось вважає, що це не його війна, той помиляється. Команда Третьякова допомагає зокрема 12му батальйону територіальної оборони Києва, батальйону спеціального призначення «Азов», 72-й окремій механізованій бригаді (розвідувальна рота), 128-й гірсько-піхотній бригаді (розвідувальна рота), добровольчому українському корпусу «Правий сектор». Весь час після повалення режиму Януковича в політичному житті країни триває процес перезавантаження влади. Під час президентських виборів 2014 року Третьяков, залишаючись вірним своїм принципам єдності та згуртованості українських демократичних сил, разом з Юрієм Луценком, під-


тримав кандидатуру Петра Порошенка. Уперше в новітній історії главу держави обрали вже в першому турі виборів. «У мене історично склалися гарні стосунки і з Порошенком, і з Кличком, і з Юрієм Луценком. Луценко був довіреною особою Петра Порошенка на президентських виборах і очолює президентську політичну силу на парламентських виборах. Тому я цих політиків не розділяю, думаю, що це буде загальна демократична команда», – розповідає Олександр Третьяков. На дострокових виборах до Київської міської ради того ж року Олександр Третьяков підтримував партію «УДАР Віталія Кличка» та низку депутатів, які балотувалися від цієї партії за підтримки Петра Порошенка та Юрія Луценка.

Для мене і для нашої маленької дитини були дуже важкі 5 місяців, коли чоловік перебував у зоні АТО. Слова доньки Соні, коли повернувся тато додому: «Я – україн­ка, а тато – мій герой!!!» Вдячна Олександру Юрійовичу за допомогу! Розливан Анна, дружина воїна Української армії

Волонтери руху «Ми – кияни» у Святошинському районі столиці збирають допомогу для Збройних Сил України (вересень 2014 року)

Після перемоги новообрані депутати Київської міської ради за допомогою Олександра Третьякова відкрили спільні громадські приймальні у Святошинському та Оболонському районах столиці. Сьогодні у чотирьох таких приймальнях кияни мають змогу отримати допомогу та консультації з питань соціального забезпечення, якості надання державних послуг, а також звернутися за порадами до кваліфікованих юристів.

33


34


ПОЛІТИЧНІ ПОГЛЯДИ Принциповість політичних поглядів завжди була відмінною рисою Олександра Третьякова. Вже понад десять років він незмінно демонструє свої політичні переконання, які ґрунтуються на основоположних принципах демократії і верховенства права, європейських цінностях і європейському виборі України, єдності патріотичних сил і відданості українській державності. «Я готовий і далі інвестувати в ідеологію. Зауважте – не в конкретні персоналії, не в політику! І я анітрохи не шкодую за витраченими грошима: адже світ не вигадав кращої системи управління, ніж демократія, а ми її повільно, але вдосконалюємо», – заявляв він. Завжди виступав за прискорення курсу України на євроінтеграцію та проти приєднання України до ЄврАзЕС і Митного союзу. Третьяков упевнений, що після підписання Президентом України Угоди про асоціацію з ЄС та її ратифікації парламентом українська держава зроАкція «Я обираю ЄС!»: Олександр Третьяков пов’язує стрічку з символікою ЄС і України Юрію Ключковському

Народне віче за євроінтеграцію (24 листопада 2013 року)

35


била вірний цивілізаційний вибір і має досягти головної мети – стати повноправним членом Європейського Союзу.

Студентський Євромайдан під стелою Незалежності (листопад 2013 року)

Олександр Третьяков на майдані Незалежності під час Революції Гідності (2014 рік)

36

Вважав помилкою відмову від НАТО, що згодом призвело до послаблення держави та стало причиною подій, які сьогодні переживає країна. Він переконаний, що приєднання України до Північно-Атлантичного альянсу гарантуватиме безпеку країни, її незалежність і суверенітет. І сьогоднішнє повернення до питання тіснішої співпраці з НАТО вважає не лише актуальним, а й найефективнішим способом перебудувати українську армію. Відносить енергетичну незалежність нашої держави до першочергових пріоритетів. А тому постійно наголошував на необхідності диверсифікації енергопостачань в Україну та розвитку ринкових відносини у сфері енергетики між Україною та Росією. Завжди відстоював єдність патріотичних демократичних сил. Саме тому виступав проти участі в президентських виборах Віктора Ющенка у 2010 році та Юлії Тимошенко у 2014-му. Демократичний табір мав бути представлений єдиним найрейтинговішим кандидатом. Із цих самих міркувань – єд-


ності патріотичного демократичного фронту – він підтримав кандидатуру Петра Порошенка на пост глави держави у 2014 році.

Є прихильником пропорційної виборчої системи з відкритими списками. Жорстко критикує будь-які прояви сепаратизму. Виступає за єдину соборну Україну. Виступає за заборону пам’ятників Сталіну, Леніну та іншим вождям комунізму. Зараз Третьяков є кандидатом у депутати від Блоку Петра Порошенка по 219-му мажоритарному округу у Святошинському районі столиці.

Знаю Олександра Тре­тьякова дуже давно. Так сталося, що наша політична діяльність довгий час була пов’язана саме з протидією диктатурі – і в 2004 році, і через 10 років під час Євромайдану. Ми завжди були по один бік барикад і боролися за спільну мету – європейську Україну. Перш за все вважаю Третьякова відповідальним і послідовним політиком. В його політичній біографії не було і не могло бути місця пристосуванству та зрадництву. Коли людина має перевірену часом чітку політичну і світоглядну позицію, її неможливо купити, змусити чи залякати. Третьяков саме такий. Юрій Луценко, голова політичної партії «Блок Петра Порошенка»

37


38


РОДИНА Олександр Третьяков з тих людей, що впевнені: деякі рішення чоловік має приймати один раз і на все життя. Така річ для нього – шлюб. Свою майбутню дружину Аллу курсант Третьяков зустрів у дев’ят­ надцять років, у двадцять один одружився, і з тих пір вони разом. За 23 роки подружнього життя вони разом пройшли і пережили багато – і щастя, і випробування, та головне для них обох, що знайшли один в одному надійну опору та злагоду на все життя.

Молодята Олександр та Алла Третьякови (1991 рік)

Вони з дружиною завжди підтримували одне одного – відколи Олександр Юрійович був звичайним курсантом, а Алла – майбутньою вчителькою біології та географії. Алла завжди була поряд з чоловіком: і коли він починав власний бізнес, і коли йшов у політику та перебував у опозиції, і коли йшов на невдячну роботу до Адміністрації Президента. Зважаючи на велику зайнятість чоловіка, Алла присвятила себе сім’ї – створенню домашнього затишку та вихованню дітей. Третьякови довго чекали на народження первістка, та тепер дітей у родині троє – старшій дочці Дарині одинадцять років, двійнятам Єгорові та

Олександр Третьяков із сином за грою у шахи під час акції «Ми – українці», організованої на підтримку дітей, батьки яких воюють в зоні АТО (вересень 2014 року)

39


З дружиною у мене повне взаємо­розуміння: познайомив­ся з нею в 19 років, одружився в 21 рік, я був військовим, вона – вчителькою... До речі, з дітьми ми розмовляємо виключно українською. Хоча в побуті я більше розмовляю російською. Але мої діти ростуть, їм жити і вчитися в Україні, отже, вони мають досконало володіти рідною мовою.

Данилові – по шість. Хлопчики не близнюки, а саме двійнята – тобто хоча й народилися у один день, все ж таки дуже різні і за характером, і навіть зовні.

З інтерв’ю газеті «АіФ-Україна» (серпень 2012 року)

Олександр Третьяков вдома з дружиною Аллою (2012 рік)

Дарина за вдачею і уподобаннями – батькова копія, навіть рибалити любить так само. Дивно бачити, як дівчинка вудить нарівні з дорослими чоловіками, майстерно витягає щуку. Ще вона дуже ґрунтовно підходить до всього, чим би не займалась, любить порядок у домі. Єгору та Данилі подобається футбол, плавання, хлопчики також займаються бойо-

40


вим гопаком – в цих двох «батарейки» не сідають ніколи. А подорожі – це захоплення всієї родини. Третьякови вчать дітей бути небайдужими, прагнути якомога більше знань, любити свою країну. До речі, Олександр Юрійович, хоча й говорить здебільшого російською, із дітьми він, навпаки, спілкується виключно українською. Бо впевнений: відродження України має починатися у кожній родині і перш за все потрібно говорити рідною мовою. На вихідні намагаюсь не виїзжати з дому, а проводити час із сім’єю. З інтерв’ю журналу «Мандри» (2012 рік)

Родинні дні – сім’я Третьякових разом: Олександр, Алла, Дарина, Єгор і Данилко.

Кожну неділю Олександр проводить з дітьми та дружиною, навідується до батьків, щоб разом пообідати за родинним столом. Ця багаторічна традиція для сім’ї Третьякових вже стала непорушною. Та й час, проведений із родиною, Олександр Юрійович вважає для себе найкращим відпочинком. «Коли ти вдома, то це, знаєте, такий острів безпеки. Коли знаєш, що тут точно ніхто не зрадить, не вчинить зле по відношенню до тебе», – говорить він.

41


ЗАКЛЮЧНЕ СЛОВО Війна ще не закінчилася. Треба розуміти: російську агресію зможуть зупинити лише наша згуртованість, повна мобілізація сил в Україні і напружена робота на дипломатичному фронті, адже ця війна загрожує не лише територіальній цілісності України, а й усьому цивілізованому світові. Ми повинні працювати на розбудову сучасної та боєздатної української армії. Це головний гарант миру на нашій землі. Бо підписані документи не гарантують, що війна не почнеться знову, російський агресор неодноразово показував, що не рахується з угодами і готовий їх порушувати, коли заманеться. Тому нинішнє хитке перемир’я, яке існує завдяки дипломатичним зусиллям, – це перш за все перепочинок. Щоб якнайшвидше створити потужне українське військо, готове дати відсіч будь-якому, навіть найсильнішому і найнебезпечнішому ворогові. Але для цього також потрібно швидко і ефективно реформувати країну. Без розвиненої економіки сильну армію не побудуєш. Ось чому вкрай необхідно, щоб до парламенту прийшли сучасно мислячі люди, готові до викликів XXI століття, що стоять перед Україною. Тож ми просто мусимо провести ці вибори. Вони необхідні. І ми маємо усі як один прийти на виборчі дільниці і проголосувати. Країна – це ми, і лише нам обирати своє майбутнє. І якщо святошинці віддадуть свої голоси за Олександра Третьякова як за мажоритарного кандидата від «Блоку Петра Порошенка», а в партійному бюлетені проголосують за «Блок Петра Порошенка» – це буде правильний вибір.

42


43


Біографія О. Третьякова  
Read more
Read more
Similar to
Popular now
Just for you