Issuu on Google+

Газета Західної конференції Церкви адвентистів сьомого дня

Особлива увага Демидівців с.4 «Самсон» продовжує зростати с.9 Жива віра с.8

Супергерої на «Бамбетлі» с.6 Місіонерський конгрес у Мукачево с.3 У Хусті поєднали приємне з корисним с.8

Наша робота — відкрити людям Євангеліє їхнього спасіння, с.2


Людмила Ганжелюк

Наша робота — відкрити людям Євангеліє їхнього спасіння Учасники місіонерського конгресу Церкви адвентистів сьомого дня роздали понад 130 книг та близько 1600 газет в місті Дубно, Рівненської області.

Укріпити віру в Ісусі

15 березня в місті Дубно Рівненської області відбувся місіонерський конгрес, організатором якого виступила місцева церква Адвентистів сьомого дня. Головна мета конгресу — укріпити віру присутніх в Ісусі Христі. Епіграфом до нього стали слова Елен Уайт: «Наша робота полягає в тому, щоб відкрити людям Євангеліє їхнього спасіння».

Правильна мотивація

Сергій Чінко, який розпочав конгрес, зупинився на питанні мотивації до духовної роботи. Сьогодні розчаровуються у владі, у фінансових установах, навіть у найближчих людях, залишається те, в чому ми ніколи не маємо сумніватися. Спонукання до дії — це і є мотивація. Вона має бути всередині нашого серця і тоді праця для Господа буде виконуватись без примусу.

повинна працювати церква. Кожна громада може розробити план згідно своїх можливостей.

Обов’язки християнина

Секретар Західної конференції Валентин Шевчук звернувся до всіх присутніх з проповіддю у якій запропонував громаді кроки, котрі в християнському житті є обов’язковими. По-перше, ніколи не потрібно розчаровуватися в Богові, Який є любов, і Який ніколи не змінюється, як і написано в Святому Письмі:

«Ісус Христос вчора, сьогодні і навіки Той Самий» (Євр. 13:8).

По-друге, ніколи не можна сумніватися в Біблії, яка є Словом Божим. Вухо має бути відкрите для слухання без сумніву. По-третє, жодних сумнівів не можна допускати щодо блаженної надії всіх християн — Другого пришестя Христа. Можна навести доречний приклад: коли жінка Бідні потребують допомоги, наближається до пологів, то хворі — догляду, зажурені і больові приступи стають частісумні — розради, необізнані — шими, боліснішими. Перегляповчання, недосвідчені — даючи новини, ми не можемо не помітити, що ознаки Другопоради. Саме так повинна го пришестя Христа, описані в працювати церква. Євангеліях — землетруси, поДалі присутні слухали роздуми пастора першої рівненської громади Олександра Московчука «Церква, як центр впливу». «Людей більше цікавить не те, чому вчить церква, а те, що церква робить для суспільства» — поділився пастор. Потрібно докладати зусилля зі свого боку, щоб зблизитися з людьми. Якби менше часу віддавалося проповідуванню, а більше особистому служінню, тоді можна було б отримати набагато кращі результати. Бідні потребують допомоги, хворі — догляду, зажурені і сумні — розради, необізнані – повчання, недосвідчені – поради. Саме так

2

Голос Надії №115 квітень 2014

вені, цунамі — частішають і стають дедалі боліснішими. І останнє. Ми ніколи не маємо допускати сумнівів, щодо пророчої місії церкви Адвентистів сьомого дня, яка відповідає біблійним ознакам істинної Божої Церкви. Велична літанія посвячення прозвучала на завершення першої частини конгресу: «Ми посвячуємо себе для щоденного життя з Ісусом, для Ісуса, силою Ісуса». Захід прикрасив спів церковного хору, виступи дітей, гра скрипалів.

Від дому до дому Після обіду місіонери пішли до домівок мешканців міста Дубно. Кожен учасник мав пакет в якому знаходилися книги «Велика боротьба», «Переможна хода Бога», «Дорога до Христа» і «За межами пізнання». Також по 25 газет «Вічний скарб» і «Світло твого життя» та рекламні листівки від телеканалу «Надія». За цей день роздали понад 130 книг та близько 1600 газет. На вечірньому служінні всі, хто мав бажання ділилися досвідами, розповідаючи про радість зустрічі з людьми, про спілкування, про свої враження, думки і хвилювання.


Деніс Нікіфоров

Місіонерський конгрес відбувся у Мукачево В першій громаді міста Мукачево місіонери розповсюдили більше півтори тисячі одиниць християнської літератури Зранку 1 березня дім молитви став осередком слів Елен Уайт: «Церква по задуму Бога прикликана співпрацювати з Ним в ділі спасіння людей. Вона створена для служіння, і її ціль — нести Євангеліє світу». (Дії апостолів с. 9). Того ранку в домі молитви для спільного місіонерського служіння зібрались представники громад: Еммануїл, Мукачево-3, Ужгород-1, Ужгород-2, Бобовище та Свалява. Після суботньої школи та перерви розпочались семінари, які проводили пастори з громад-учасників. Вони були спрямовані на пробудження людей для активної місіонерської праці; розуміння, що церква має зростати і кількісно, але разом з цим і духовно; відкритість не лише до тих хто близький до істини, але і до тих хто тільки на шляху до цього; активізацію до вивчення Слова Божого за допомогою біблійних уроків разом з приятелями. Виконання духовних псалмів хором та молоддю громади Мукачево-1 підсилювало сказане у трьох семінарах. Пастор Василь Чопик закликав у проповіді відчути перевагу співпраці з Господом. Після завершення ранкового служіння всіх учасників конгресу запросили до столу із смачною їжею. Це приємний час не лише для підкріплення своїх тілесних сил, але і для дружнього спілкування один з одним. Потому місіонери вийшли у місто з духовною літературою. Кожен отримав пакет з книгами та газетами. За кожною громадою-учасницею був закріплений представник з Мукачево-1. Він мав карту з районом, який мала охопити група. Всього було п’ять районів. Участь в цьому конгресі взяв також новоутворений клуб слідопитів міста Мукачево. Після звершеної молитви всі пішли у місто. А в домі молитви залишалася молитовна група, яка молилася за Боже керівництво та успіх у служінні тих хто пішов сіяти зерна Божої вістки. На четверту годину вечора учасники конгресу зібрались для того, щоб поділитись досвідами набутими під час розповсюдження літератури. Місіонери ділилися радістю того, що мали можливість свідчити про Божу любов таким методом. Були також у кожного учасника бланки де вони записували людей з якими надалі буде працювати громада Мукачево-1 Всього місіонери розповсюдили: 45 книг «Велика боротьба», 48 книг «Переможна хода Бога», 51 книгу скороченої версії «Велика боротьба», 45 книжок «Дорога до Христа», 180 газет «Моя здоровая семья», 111 Нових заповітів, 121 буклет про «Церкву, що живе надією», 110 каталогів книг бібліотеки, 480 газет «Світло твого життя», 480 газет «Вічний скарб». Гарним завершенням були слова пастора Василя Чопика: «Зранку падав дощ, потім ми пішли розносити літературу, а тепер вийшло сонечко. Бог показав

нам приклад: спочатку повинно приготувати ґрунт для посіву, змочивши його впливом Духа Святого, потім потрібно посіяти зерно — що ми і робили. А потім це зерно треба зігріти теплом Божої любові». Ддя кожного учасника цей день не пройшов даремно. Адже кожен мав можливість і використав її в міру своїх талантів та здібностей. Для Господа не так важлива кількість, як серце, яке здатне відгукнутися на Його заклик: «Кого Я пошлю, і хто піде для Нас?» Нехай щоразу в нас з радістю з уст лунають ці слова: «Ось я, пошли Ти мене!». Даша Шевчук

Зимова євангельська програма відбулась на «Барвінку» Дев’ять чоловік заключили завіт з Господом на євангельській програмі, яка проходила з 14 по 23 лютого на базі відпочинку «Барвінок», що на Львівщині. В мальовничому місці на Базі відпочинку «Барвінок», вперше відбулась зимова євангельська програма «Дивовижні факти із загублених місць давнини», яку проводив Олександр Антонюк. На програму приїхало 50 чоловік. В його лекціях відкривались дивовижні факти величних та стародавніх міст: Петра, Ебла, Содом, Гомора та інші. У світлі Біблії знаходилися відповіді на запитання: чому зникли ці міста, як вони руйнувалися, що це говорить нам? Спостерігаючи за подіями в Україні, Олександр Антонюк відкривав слухачам Біблійні пророцтва про час в якому ми живемо і знаходив відповіді із Священного Писання на запитання: «Чому повстає брат на брата, українець на українця?». Протягом 10 днів, з 14 по 23 лютого, увага учасників програми зосереджувалась на молитві. Просили у Бога за мир в Україні, за зцілення хворих, а також, щоб Дух Божий відкривав Біблійні істини людям. Щовечора, учасники програми також мали змогу послухати лекції з психології сімейних відносин «Ма-

Голос Надії №115 квітень 2014

3


ленькі таємниці великого сімейного щастя», Тетяни Антонюк. Усі присутні мали можливість співати, брати участь у сімейних конкурсах та просто насолоджуватись дружньою атмосферою. По закінченню програми 9 чоловік охрестились і вирішили іти за Ісусом! Сергій Чінко

Демидівці приділили літнім людям особливу увагу В наступний день після 8-го березня, члени церкви Адвентистів сьомого дня громади Демидівка Рівненської області, відвідали «своїх давніх знайомих» з будинку престарілих в селі Більче, Демидівського району. Для мешканців цього закладу, діти і дорослі заспівали пісні про маму, про весну та прочитали вірші. Пастор Сергій Чінко сказав проповідь про глиб��ку та неосяжну любов Господа Ісуса Христа. Хоч солодощі і були приємним подарунком, але найбільш приємним була увага, яку відчули всі присутні. На закінчення всі разом заспівали пісню-караоке про Ісуса, слова великим шрифтом виведені на екран змогли бачити практично всі.

МОЛИТОВНЕ СЛУЖІННЯ ЗК

Всім бажаючим запропонували християнську літературу. А молитва служителя зігріла серця і зміцнила надію цих людей, які пережиди різні, не зовсім приємні моменти в житті, і так гостро відчувають потребу в увазі своїх ближніх. Олена Козачук

Незабутній вечір подарували дівчатам у Ковелі Хлопці першої ковельської громади в суботу 8 березня організували для дівчат особливий вечір з піснями, вікторинами, конкурсами і сюрпризами. Суботній вечір кожен проводить по-різному: одні поспішають додому, інші бажають прогулятись вечірнім містом. Але молодь першої ковельської громади, не поспішала покинути приміщення дому молитви. Тож після вечірнього богослужіння близько 50 молодих людей залишилось на молодіжну зустріч. Хлопці вирішили зробити для дівчат цей вечір особливим. Як нам стало відомо згодом, на організацію програми цього вечора, активом молодіжного відділу, на чолі якого є Святослав Шворак, було витрачено два тижні дорогоцінного часу. Усе це відбувалось у гарно прибраному залі: на столах стояла приготована їжа, в

МАРАФОН ПОСТУ І МОЛИТВИ Дорогі брати і сестри! З 1 березня 2014 року розпочинається марафон посту та молитви за Євангельську програму, яка буде проходити з 19 червня по 5 липня 2014 року у м. Львові. Ведучий програми — Вадим Бутов. Впродовж усього часу підготовки до програми, народ Божий Західної конференції, буде схиляти коліна перед величчю нашого Господа та уповати на Його милість, щоб ця програма здійснилась.

4

День посту за цю програму – середа, час молитви — щодня в 12:45. Будемо просити Бога, щоб Він, Духом Святим, вплинув на серця людей, яких ми з вами плануємо запросити на цю програму. Нехай добрий Господь благословить нас у цьому марафоні посту і молитви! Якщо у вас виникають особисті потреби в молитві, прохання звертатись за телефоном довіри: (097) 450 57 54

Голос Надії №115 квітень 2014


маленьких вазочках — квіти, біля яких ледь помітно палахкотіли свічки. Усе це створювало атмосферу спокою, ніжної турботи і уваги хлопців. Хлопці у білих сорочках заспівали для дівчат пісню. Потім до їх уваги запропонували сценку, яка розповідала про те, які благословіння отримають молоді люди, якщо обиратимуть свого супутника життя разом з Богом. Потому переглянули відеоролика, який хлопці змонтували спеціально для цієї нагоди. В програмі було все: конкурси, пісні, вікторини і сюрпризи. Час з друзями завжди спливає швидко і не помітно. На завершення до молоді звернувся помічник пастора Генадій Савчук. Він розповів якою має бути ідеальна дівчина в очах Бога, а також в очах хлопців. «За сильними м’язами чоловіків заховане ніжне і тендітне серце, яке потрібно берегти і плекати з любов’ю», — зазначив він. Зустріч завершилась молитвою благословення пастора Володимира Мелися.

8 березня відбувся концерт гурту «Пів ноти» в Народному Домі с. Прип’ять, Шацького району за 15 км від Шацька. Протягом концерту люди чули життєдайні Божі істини від ведучого концерту, а також, відгадуючи імпровізовано зіграні мелодії, отримували в подарунок духовну літературу. В кінці концерту відвідувачі розібрали майже усі газети і Біблійні уроки, які були розміщені, як виставковий матеріал. В знак подяки, директор Народного дому зробила молоді екскурсію в місцевий музей. Вже наступного вечора, після занять і семінарів на лоні природи, молодь вирушила в спецшколу-інтернат в смт. Головно, Волинської області. І там усі змогли спробувати, як це ділитись любов’ю з тими, кому її не вистачає. Дітвора обступила авто і годі було вийти. Тут також був концерт. Із собою молодь привезла одяг для дітей, який зібрала Володимир-Волинська громада адвентистів і засоби гігієни від давньої подруги школи — жительки Києва Зінаїди Грозак. Роберт Біро

Олександр Коропець

Команда молоді працювала і словом, і ділом Активісти Волинського молодіжного табору «Пісочний» долучились до соціального служіння адвентистської молоді в період тижня молитви 8-15 березня. 8 по 10 березня команда організаторів табору «Пісочний» зібралась на робочу нараду та планування літнього табору «Зона відчуження». Оскільки молитовний тиждень молоді розпочинався 8 березня, то всі разом об’єднались в молитвах за молодь і досліджували духовні теми. Участь у всесвітній акції допомагає молодим людям відчути потужність нашої спільноти і показати силу Христа світові, допомагаючи потребуючим. Молодіжна непосидючість і прагнення служити Господу підштовхнули колектив до організації соціальних євангельських програм. Отже акції молоді Шацька, Волинської обл. і команди організаторів «Пісочного» пройшли на «ура».

Угорці провели місіонерський конгрес Близько 150 угорців приїхали з різних куточків Закарпаття на місіонерський конгрес у м. Берегово. Подібні конгреси в Берегово проводились і раніше, але цей став особливим тому, що представники з угорських громад вперше приїхали не просто для спільного зібрання, але й щоб понести християнські книги та газети угорською мовою мешканцям міста. 15 березня на конгресі були присутні члени громад с. Мужієво, с. Великі Береги та м. Берегово, Берегівського району; с. Чомонін, с. Ракошино, Мукачівського району та смт. Вишково, Хустського району. Всього було близько 150 присутніх. Звичайно були гості і з інших громад Закарпаття та з Угорщини. Від керівництва Західної конференції Церкви адвентистів сьомого дня, приїхав Микола Михайловський. В своїй проповіді він вказав на те, що тільки маючи радість та задоволення від нашої єдності з Богом, ми можемо успішно працювати для спасіння людей. Також він

Голос Надії №115 квітень 2014

5


вказав на важливість та необхідність любові до тих людей, кому будемо пропонувати книги та газети. Іван Теремта, літературний євангеліст, розказав присутнім про те літературне служіння, яке звершується серед угорського населення Закарпатської області, зокрема в Ужгородському та Виноградівському районах. Цікаво було дізнатись про той сумний факт, що ще й зараз поблизу нас є угорські села, жителі яких ще не чули вістку Євангелії. Він закликав всіх небайдужих до служіння на цих територіях. Активне вивчення уроку Суботньої школи з присутніми провів пастор Дьозо Форкош, після чого з семінаром на тему «Молитва, як метод благовістя» до учасників конгресу звернувся пастор берегівської громади Олександр Зіборов. Перекладав з української мови на угорську та навпаки Роберт Біро. Конгрес прикрашала гра інструментального ансамблю з с. Тересви під керівництвом Володимира Коциби. В їхньому супроводі члени Церкви заспівали декілька відомих пісень та гімнів. Після смачного обіду, який з любов’ю приготували господині Берегівської громади, конгрес продовжився найважливішою частиною — виходом у місто з книгами та газетами. У практичному служінні взяло участь близько 30 чоловік, а їхнє бажання поділитись Благою вісткою Господь рясно поблагословив. Всі бажаючі були поділені на пари і вирушили в два райони Берегово — з угорським та українським населенням. За 2 години служіння вони розповсюдили багато духовної літератури угорською та українською мовами. Майже кожна пара змогла подарувати зацікавленим людям книгу «Велика боротьба». Учасники конгресу також розповсюджували українську газету «Вічний скарб» та угорську газету «Життя та здоров’я». Було особливо приємно дізнатись від угорськомовних мешканців міста, що вони з задоволенням читають угорську газету про здоров’я, і чекають нових номерів. Тому повернувшись в Дім молитви учасники розповіли багато досвідів, які подарував їм Господь. На закінчення вечірнього богослужіння всі молились, щоб Господь рясно поблагословив та зростив посіяне в цей суботній день духовне насіння. Незважаючи на явний несприятливий прогноз погоди на цей день (очікувався сильний дощ з шквальним вітром та різке похолодання) всемогутній Господь майже до самого кінця служіння стримував непогоду, і таким чином вдалось охопити літературним служінням майже всю заплановану на цей день територію. Тетяна Задерецька

Нова зустріч відбулась на «Бамбетлі» Відділ здоров’я третьої львівської громади розпочав серію зустрічей для підлітків і молоді. Перша зустріч відбулась 2 березня в арт-кафе «Бамбетель» і мала назву «Чистота і святість». Ведуча програми — Ірина Стасюк, розповіда як володіти своїм тілом і його бажаннями, щоб зберігати себе в чистоті і святити Бога.

6

Кожен присутній мав змогу пороздумувати над такими поняттями, як «чистота», «святість», «стримання», «блуд», «пожадливість», «любов». В кінці програми спільними зусиллями дійшли висновку: для того, щоб боротися зі спокусами, необхідно зберігати Боже Слово у своєму розумі, у своєму серці. Біблія — основа нашого світогляду і нашої поведінки, бо «Усе Писання Богом надхнене, і корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності» (2Тим.3:16). Ольга Ношин

На “Бамбетель” ��авітали супергерої Молодіжна зустріч у арт-кафе змусила присутніх задуматись над феноменом супергероїв. У неділю ввечері 23 березня молодь зібралась на «Бамбетлі», щоб послухати цікаву тему: «Супермен на сьогодні». Ведучий вечора — Юра Задерецький, розповів присутнім про умови і причини виникнення відомих і популярних персонажів коміксів, які і сьогодні викликають неабиякий інтерес у молодого покоління. Тема супергероїв «стара, як світ». Згадаймо Самсона, Гедеона, Давида і Голіафа, — відомих персонажів Біблії. Проте, це не завадило на початку ХХ століття, історіям про осіб з надприродними властовостями, вибухнути наче бомба. Згадаймо хоча б Супермена. Його вигадали у 1938 році Джеррі Сігел і Джо Шустер. Двоє друзів євреїв-імігрантів в чужій країні без родини і підтримки, які покинули рідні місця втікаючи від переслідувань німецького уряду, незахищені перед реаліями передвоєнного світу, — вигадують пришельця з іншої планети, який проти своєї волі покидає рідний дім і опиняється на планеті Земля без родини і підтримки, незахищений перед реаліями... стоп. Саме він і був захищений перед реаліями жорстокого світу, і навіть захищав інших. А спочатку був таким схожим на Джеррі і Джо... Кожен вигаданий супергерой — намагання людей змінити світ, виправити несправедливість, покарати злих і винагородити добрих, «перев’язати зламаних серцем, полоненим звіщати свободу, а в’язням відчинити в’язницю»... Звучить знайомо, чи не так? Точно, ці слова сказані пророком Ісаєю про Того, Кого замінили супергерої, коли для Бога не знайшлось більше місця у серцях людей. Правий був Жан-Поль Сартр коли сказав: «У людини в душі діра величезна, як Бог, і кожен заповняє її як може». Музичну частину вечора забезпечив львівських гурт «В.А.Ж.Л.И,В.О», який потішив присутніх вже улюбленими старими і несподіваними новими композиціями. Необійшлось на «Бамбетлі» і без традиційного частування. В меню: американська кухня. Наступна зустріч 27 квітня.

Голос Надії №115 квітень 2014


Даніела Саксон

Ольга Ношин

У Хусті молодь поєднала приємне з корисним

Вечір пильнування і молитви провели у Львові

П’ять команд, без обмежень у віці, взяли участь у волейбольному турнірі у Хусті.

Чотири львівські громади зібрались у приміщенні другої громади, щоб закінчити суботній день особливим служінням.

Організатором заходу виступила Молодіжна рада Закаратської області в Західній Конференції церкви АСД. Турнір відбувся 9 березня у місті Хуст. У змаганні взяли участь 5 команд з міст Свалява, Мукачево , Хуст, Іршава, с. Данилово та Олександрівка. Варто зауважити, що для учасників турніру не було обмежень у віці, тому у командах були, як молоді люди, так і ті, хто відчуває себе молодим. Старші люди теж активно вели гру. Всі учасники приїхали у особливих формах та з піднесеним настроєм. Гру також відвідали і друзі адвентистської молоді, які мали змогу підтримати учасників та отримати купу позитивних емоцій. Турнір розпочався з духовних настанов та молитви пасторів, у якій просили Божого керівництва та охорони на весь хід гри, щоб все пройшло без травм та ускладнень. Коли матч закінчився, один з приятелів церкви зауважив, що він не відчував жодних проблем з хворою спиною: шийні хребці зовсім не давали про себе чути,  — Господь почув молитву і зробив чудо. Під час зустрічі в залі панувала дружня, християнська атмосфера. Вболівальники активно підтримували гравців, підбадьорювали свої команди, налаштовуючи на гарну гру та хороший результат. Загалом турнір пройшов успішно, в дусі порозуміння та злагоди. Переможцем стала команда з міста Свалява. Учасники турніру вдячні Богові за здоров’я, дари й таланти, якими Він нас наділив, а також за приємно проведений день та можливість поспілкуватися з молоддю із різних куточків Закарпаття. Виявляється, що спортивні змагання можна проводити у християнському дусі, де панує атмосфера єдності, радості та порозуміння.

У суботу ввечері 16 березня всі львівські громади зібрались у Домі молитви на Короленка,1, щоб провести Вечір пильнування і молитви. На початку молитву звершив Микола Жукалюк, він звернувся до Бога з проханням звернути Свою увагу на людей, які зібрались перед Ним для виголошення прохань і подяки. З короткими зверненнями виступали пастори Михайло Опіяр (Львів-1), Олександр Слободський (Львів-2), Віктор Власюк (Керівник відділу Адвентистської місії), Руслан Вільховий (Львів-3,4). Кожне звернення закінчувалося закликом до молитви. Були загальні молитви, тихі особисті, молитви по групах. Молились, зокрема, про злиття Святого Духа і духовне пробудження членів церкви, про Боже втручання у вирішення конфлікту у державі, про проведення літньої євангельської програми, про особисті проблеми присутніх, тощо. Того вечора звучало багато музики і співу. Софія Масюк, Вікторія Михальчук, Філіп Жанна і Галина Вільхова заспівали соло. Хор заспівав кілька адвентистських ретро-пісень зануривши присутніх у спогади. Багато псалмів зі збірника «Пісні надії» заспівала громада загальним співом. Загалом вечір тривав із 18:00 до 22:00. На початку богослужіння у залі не було жодного вільного місця. Важко пригадати такі випадки, коли вечірні богослужіння збирають таку кількість відвідувачів. Час злітав непомітно, програма була цікава, насичена різноманітними номерами, по обличчях присутніх можна було бачити, що вони задоволені форматом богослужіння. Звісно не кожен мав змогу залишитись до кінця, проте численна групка членів церкви продовжила вечір.

Голос Надії №115 квітень 2014

7


44,0

Людмила Лукащук

Тетяна Гнатюк

Літературний десант висадився у Корці Група літературних євангелістів з 3 по 13 лютого розповсюдила 428 християнські книги та 1600 газет. Перечекавши двадцятиградусні морози і ураганні вітри, група літературних євангелістів у складі десяти чоловік приїхала в м. Корець, що на Рівненщині. Корець зустрів літературних євангелістів привітністю місцевих жителів, сімома куполами православних храмів та скромним будинком молитви Церкви Адвентистів сьомого дня. Цікавий випадок стався, коли наш мікроавтобус загруз в болоті поблизу села Жатківка. Ми опинилися у пастці. Однак, Бог прихилив серце місцевого жителя, який допоміг нам інструментом і силою. Відвідали селище Новий Корець, який подібний по своїй славі до біблійного міста Назарету: «Та хіба ж може бути з Назарету, що добре». Однак і тут були люди спраглі Слова Божого і готові були брати християнські книги та газети. Цікаво, хвилююче і відповідально ходити в тій місцевості, селі Гвіздів, де ти народився, виріс і проживаєш. Смт. Великі Межиричі, що за 37 км від м. Корця, вразило своєю привітністю. Люди з радістю купували книги, підписувались на газету «Вічний скарб», а також брали у подарунок різні книги і газети. За ці дні літературні євангелісти розповсюдили 89 книг «Велика боротьба», 75 з них — подарували; 1100 газет «Світло твого життя», 500 газет «Вічний скарб». Підписали на газети 35 чоловік. Тож нехай продовжують звучати молитви, щоб звершувалась і надалі праця в Божому винограднику через посвячених робітників.

«Бо коли я звіщаю Євангелію, то нема чим хвалитись мені, це бо повинність моя. І горе мені, коли я не звіщаю Євангелії!» (1Кор. 9:16)

8

Незабутній заїзд! Незвичайні гості Бази відпочинку навчили знаходити привід для радості та вдячності. З 3 по 13 лютого в Центрі здоров’я і відпочинку «Барвінок» розпочався черговий санаторний заїзд. Все було, як завжди. Приїхала група із 25 чоловік. Їх зустріли, запросили поїсти, розселили. Гості із задоволенням скуштували вегетаріанської їжі і почали готуватися до прийому лікаря. Весь свій вільний час вони спілкувалися один з одним. Здавалося, що такого спілкування вони давно чекали, і готові говорити один з одним нескінченно. Незвично було тільки одне — вони говорили мовою жестів, так як були глухими. За 65 проведених санаторних заїздів «Барвінок» вперше прийняв людей з особливими потребами — групу глухих. Працівників санаторію відчули особливе натхнення коли побачили, як гості вміють знаходити привід для радості та вдячності. Вони були дуже пунктуальними і слухняними, чого не завжди побачиш на звичайних заїздах. Ну і неможливо не згадати про духовні лекції. За допомогою перекладача багато з наших гостей вперше познайомилися з біблійною істиною. З якою відкритістю вони слухали, не пропускаючи жодного дня! Ми спостерігали, як обличчя багатьох все більш і більш світлішали, наповнюючись надією на справжнє повноцінне життя з Богом у вічності. На прощальному вечорі гості висловлювали свою подяку. Вони не могли багато чого сказати, але подивившись на їхні обличчя, можна було все прочитати. Коли ми спеціально для них виконали дві пісні мовою жестів, дехто із них розплакалися. І взагалі — це був незабутній вечір! У день від’їзду вони не випускали нас зі своїх обіймів, обіцяючи, що обов’язково ще приїдуть, і навіть ще більшою кількістю. Тепер на осінь ми очікуємо санаторний заїзд із 50 глухих! Слава Богу, за те, що Він любить усіх Своїх дітей!

Голос Надії №115 квітень 2014


Олександр Коропець

«Самсон» продовжує зростати

Вихованці Головненської спецшколи-інтернату, що на Волині, виявили бажання і знайшли можливість приїжджати за 15 км до м. Любомль для занять в місіонерському спортивно-виховному клубі «Самсон». Клуб в Любомлі, що на Волині, давно співпрацює з спецшколоюінтернатом в селі Головно. Організатори клубу завжди хотіли допомогти дітям по-справжньому, так, щоб ця допомога мала тривалі результати. Та оптимального рішення знайти не могли. Одного разу діти самі попросились на тренування в клуб. До міста Любомля їхати близько 15 км, тому така ідея не видавалась реальною. Директор інтернату, пані Валентина Микитюк, виявилась більш оптимістичною і вже 27 лютого діти з’явились у спортзалі. На перше заняття з інтернату приїхало 12 дітей. Можете собі тільки уявити, який букет емоцій охоплював їх. Вони тренуються з спортсменами і не в маленькому залі їхньої школи, а в місті зі своїми однолітками. 35 чоловік колективу клубу «Самсон», тепло прийняли новачків і всі взялись допомагати осягати складні фізичні вправи.

Спостерігаючи за цим картатим гамірливим товариством, мимоволі ловиш себе на думці: «Не відрізнити хто з інтернату, а хто з маминої кухні». Таки дійсно: в радості, у взаємопідтримці, в процесі спортивних випробувань усі, так би мовити, умовності — затираються, статуси — вирівнюються. В колективі починають діяти правила справжньої християнської дружби. Тверда дисципліна для декого виявилась незвичною, але після кількох десятків відтискань від підлоги всі незрозумілі крапки над «і» було виставлено і досягнуто згоди в усіх питаннях. На тренуванні кожен отримує рівні долі зауважень і

Запитує Дюмила: Хто запропонував ввести початок літочислення від Різдва Христового? Вважається, що Діонісій Малий в 525 р проводив свої обчислення при розробці великодніх таблиць для Папи Римського Іоанна I, і тоді ж розробив нову систему розрахунку років, а в 532 він запропонував ввести нове літочислення від Різдва Христового. Але повсюдно (крім Росії) це літочислення було прийнято тільки в 10 столітті. У Російській Імперії Петро I у 18 ст. столітті ввів це літочислення, але ще довго в дужках поряд з роком від Р.Х. писали від Створення Світу. Ось, що пише Віктор Лаврус в публікації «Історія календаря»: «Рахунок років вели від сворення

підбадьорень, — це вирівнює кути гордості і зазнайкуватості. Коли учень, припустімо п’ятого класу, стоїть в упорі лежачи поруч з успішним підприємцем з одного боку і з представником місцевої влади з іншого, то він відчуває себе їх колегою по роботі. На таких тренуваннях кожен бере урок для себе. Хтось почне розуміти і цінувати, що має батьків, до яких повернеться після тренування, а хтось відчує себе таким же щасливим, як і ті, на кого чекають батьки. Якщо так відбувається, то можна вважати, що місія рухається в правильному напрямку.

світу, точніше — від створення Адама, яке (відповідно до постанови Нікейського собору) відбулося 1 березня 1 року творіння, в п’ятницю. 1492 був, наприклад, 7000 роком від створення світу. Він повинен був починатися в березні, але цар Іван III не порахувався з традиціями і переніс початок нового року на осінь, на 1 вересня. Другим реформатором календаря став Петро I, він звелів перейти на цивільний рахунок років і замість 1 січня 7209 від створення світу писати 1 січня 1700 від різдва Христового. Заодно і початок року було перенесено на січень. Втім, не бажаючи конфліктів з прихильниками старовини і церквою, в указі цар зробив застереження: «А буде кто захочет писать оба те лета, от сотворения мира и от рождества Христова, сряду свободно».


Валентин Шевчук

Діяльність колпортерів церкви Адвентистів Сьомого дня на теренах Галичини і Волині в міжвоєнний період

На сьогодні історія адвентизму у міжвоєнний період, а зокрема колпортаж, як основний метод місіонерської роботи, на теренах Волині і Галичини вивчений недостатньо. Особливо з огляду на те, що він стояв в авангарді релігійної пропаганди і природно отримував найбільший супротив провладних релігійних деномінацій. Проте, саме він допомагає краще з’ясувати історію розвитку церкви, а також оцінити ставлення до неї державної влади та інших релігійних об’єднань. Сьогодні для об’єктивного висвітлення історії адвентизму в Західному регіоні важливо вивчати методи місіонерської діяльності церкви, зокрема видавничу та колпортерську справу в контексті її історичного минулого та розуміти їх роль та значення у житті релігійної громади.

Недосліджена тема Історіографічна база дослідження діяльності колпортерів церкви Адвентистів сьомого дня у міжвоєнний період на теренах Волині і Галичини на даний час представлена доволі скромно, оскільки в публікаціях дослідників адвентизму цьому питанню не приділялась особлива увага. Наприклад, серед публікацій сучасних польських дослідників другої половини – кінця ХХ ст. Б. Турека, Б. Козірога та Захаріуша Лико, які досліджували генезу та догматику течії, лише в праці З. Лико під назвою “Sуtuacja prawna kościola adwentzstzcynego w Polsce miedzywojennej 1918-1939” подається стислий юридично-правовий статус діяльності колпортерів.

Серед українських дослідників адвентизму, який подає коротку інформацію про колпортерів слід відмітити працю Миколи Арсентійовича Жукалюка «Крізь бурі, шторми, лихоліття»1. Автор на декількох сторінках розповідає про значення праці колпортерів для життя церкви та наводить духовно-моральні якості, які мають бути притаманними кожному книгоноші. У курсі лекцій «Історія протестантизму в Україні», за авторством провідного в Україні фахівця з питань протестантизму Вікторії Іванівни Любащенко, досліджено історію зародження та розвитку основних протестантських релігійних течій, формування організаційних структур, проте, там не піднімаються питання безпосередньо про предмет нашого сьогоднішнього дослідження. Отже, історія адвентистського колпортажу міжвоєнного періоду на території Східної Галичини та на Волині не знайшла повного висвітлення у вітчизняних, так і у зарубіжних дослідженнях. Вона фрагментарна, тому для об’єктивного комплексного дослідження цієї теми необхідно звернутися до джерельних матеріалів.

У пошуках джерел Дане дослідження щодо діяльності колпортерівадвентистів в першу чергу буде базуватися на архівних даних ДАВО, ДАЛО, Варшавського ААN; листуванні регіональних органів влади і Міністерства віросповідань

1 Жукaлюк M. Крізь бурі, шторми, лихоліття / Микола Арсенович Жукалюк. – Київ.: «Джерело життя», 2009. с.163-168.

Історична довідка На території сучасної України адвентизм офіційно заявляє про себе в 1886 році серед німецьких колоністів на Кримському півострові у селі Берди-Булаті (зараз не існує – прим. ред.), як результат контакту населення з адвентистською літературою і приїзду пастора Луїса Конраді, який тут організував першу громаду. Щодо історії адвентизму в Західній Україні, тут варто згадати німецьку колонію Жорнівку Рівненського повіту, яка була не тільки першою громадою адвентистів на Волині, але і центром поширення протестантських ідей не тільки на Волині, але і у Польщі1. В 1888 році із Криму на Волинь в Жорнівку повернувся німець Герман Скубовіч, який там прийняв адвентистську науку і став її поширювати серед родини і сусідів. Через три роки діяльності дванадцять осіб приймають хрещення через пастора Лаубгана Конраді, що прибув з Криму. На теренах Буковини і Східної Галичини у 1867 році залишає по собі місіонерський слід діяльність Михайла Чеховського, неофіційного і першого представника адвентизму, що працював без підтримки із центру. У 20-30-х роках XX ст. Західна Україна, незважаючи на політичні та ідеологічні утиски польської влади, зазнала економічного і національно-культурного піднесення, що зумовило активізацію та урізноманітнення релігійного життя краю. У цей період відбувається найбурхливіший розвиток адвентизму на Волині та Східній Галичині завдяки добре організованій роботі колпортерів-книгонош. 1

10

Sluga zboru / Miesiecznik poswiecony sprawom ASD w Polsce. – Warszawa: Luty 1939 – №2, s.9-10.

Голос Надії №115 квітень 2014


і громадської освіти, яке відало питаннями координування та контролю релігійних справ в міжвоєнній Речі Посполитій. Здебільшого це документи, якими обмінювалися між собою поліційні уряди різних рівнів, доноси про діяльність протестантів на територіях, що знаходилися під їхньою юрисдикцією. Наступним важливим джерелом дослідження стали церковні адвентистські періодичні видання «Sługa Zboru» і «Organ kolporterów». Польськомовний журнал “Слуга збору”, перший номер якого вийшов у Варшаві 1 січня 1928 року і видавався щомісячно до 1939 року, містив статистичні матеріали по регіонах2), звіти про перебіг щорічних з’їздів, а особливо у кожному номері розміщалася рубрика «Колпортаж». Тут подавалися статистичні звіти по конференціях про діяльність колпортерів, в яких вказувалася кількість проданих книг та виручена сума від продажу, наводилися надихаючі досвіди із праці колполтерів, друкувалися звернення керівництва церкви до молоді з метою присвятити себе цій справі3. Окрім того, починаючи з липня 1929 року почав виходити щомісячник «Organ kolporterów», спеціально призначений для книгонош4.

Якщо знаєш де шукати... Важливо відмітити, що історія церкви АСД і розвиток колпортажу значно різняться на Волині і на Галичині. Їх слід розглядати окремо, з огляду приналежності цих територій у недалекому минулому до різних імперій і державних релігій. Волинь, як колишня провінція Російської імперії, з її православним менталітетом та духовними негараздами стала для протестантизму більш сприятливим ґрунтом для росту, ніж католицька і духовно монолітна Галичина. Проте, діяльність колпортерів церкви адвентистів сьомого дня на теренах Галичини і Волині в міжвоєнний період здійснювалася в прямій залежності від загально церковних стратегій і планів керівництва Польського уніону, загально–польського союзу громад, який був, створений в 1921 році, з центром у Бидгощі. Впродовж семи років громади Волині і Східної Галичини належали до великого за своєю територією Варшавського місіонерського поля, тому виокремити та простежити розвиток їх місіонерської діяльності на той час, зокрема колпортерство, надто складно. Лише починаючи з 1927 року, коли була створена Східна конференція5, що обіймала громади Волині і Східної Галичини стало можливим здійснювати дослідження колпортерства на зазначених територіях на підставі церковних місіонерських звітів, друкованих на шпальтах церковної періодики. Пізніше громади Східної Галичини об’єдналися в організовану в 1930 році Південну конференцію6, що давало можливість більш детального вивчення колпортерства на цій території. (Продовження буде...)

Вікторія Іваненко

Жіночі сподівання у всіх однакові 8 березня. Перенесіться у сільську затишну хатинку — чисту і хорошу, наповнену доброзичливістю, щирістю. Тихенько лунає музика, слова псалмів славлять Господа вустами літніх і зовсім молодих жінок. Смачна випічка, запашний чай створюють легку атмосферу спілкування. Ведуча пропонує для початку познайомитися у формі коротенької розповіді одна про одну. Підготувала та провела зібрання жіночої групи дружина пастора Оксана Терещук. В цій хатині зібралися представниці з рокитнівської, сарненської та берестянської громад. Жінки співали нових та завчених пісень, які стали на Поліссі улюбленими. І, звичайно ж, говорили про чоловіків. Ділилися секретами, як зробити свою половинку дійсно щасливою. І хоч секрет щастя в кожної свій, все ж сподівання одні — судженому повинно бути зі своєю сім’єю найкраще, дім повинен кликати їх своєю теплотою і розумінням. Допомагали вчитися такої мудрості Біблійні мудрі жінки. Оксана розповіла про п’ять мов любові і кожна жінка, проаналізувавши, дала відповідь собі яка мова любові переважає у неї чи її чоловіка. Потому разом дивилися відеоролики. Та головними були молитва і спілкування, спілкування, спілкування… Молитва лилася щиро по одному реченню від кожної жінки і завершувалася спільною; молитва була особистою тихою; молитва була різною, але молитва була і однаковою. Дякували Творцеві, що знайшов у цьому світі їх, їхніх чоловіків та дітей; просили в Бога миру, мудрості керівникам, від яких залежить спокій в Україні. Літні жінки згадували своє минуле, не зовсім щасливе дитинство, перші нехитрі подарунки. Божим благословенням закінчилась зустріч з надією на подальші подібні зібрання, які зближують, як з Господом так і один з одним.

2 1931 – №8, s.8; 1932 – №2, s.11; 1932 – №5, s.7; 1932 – №8, s.8; 1932 – №11-12. 3 Sluga zboru / Miesiecznik poswiecony sprawom ASD w Polsce. – Warszawa: Luty 1928 – №1, s.11. 4 Organ kolporterów 1929 – №1, s.1. 5 Yearbook 1928, р.130. 6 Yearbook 1931, р.225.

Голос Надії №115 квітень 2014

11


“Біблія — наш найбільший авторитет і правило віри... Свідоцтва не применшують значення Слова Божого, але навпаки підносять Його і приваблюють свідомість людей до Нього...” Елен Уайт

109. Яким чином Ісус Христос воскрес? «Коли могутній ангел проголосив над могилою Христа: «Твій Отець кличе Тебе», — Спаситель вийшов з могили завдяки тому життю, яке було в Ньому Самому. Тепер була доведена істинність Його слів: «Ніхто в Мене його (життя, — прим. ред) не бере, але Я Сам від Себе кладу його. Маю владу віддати його, і маю владу прийняти його знову» (Iван.10:18).» (Христос — надія світу).

110. У чому полягає значення воскресіння? «Христос воскрес із мертвих як Первісток серед тих, хто спочи-

6-7.04 Загальна пасторська нарада за участі пасторів Буковинської конференції. Нарада пресвітерів – 6 квітня. Спікер – Джонас Аррайт, автор книги «Требуется хороший пастор». База відпочинку «Барвінок». Місіонерські конгреси: 5.04 • Хуст, Велятино, Данилово, Олександрівка, Міжгір’я, Торунь, Тячево, Руське Поле, Буштино, Кричево. • Сарни, Берестя, Рокитно, Костопіль, М. Мидськ, Березне, Сівки, Степань, Кузнєцовськ. 26.04 • Ільниця, Довге, Іршава, Чорний Потік, Втноградово, Підвиноградово, Дротинці. • Ковель-1, Ковель-2, Дроздні, Камінь Каширський, Раків Ліс, Ратно, Пожарки, Рожище. 3.05 • Тересва, Бедевля, Нересниця, Терново, Новоселиця, Добрянське, ВільхівціЛази.

вав у поросі. Він є Реальністю, на яку вказував сніп потрясіння, і Його воскресіння відбулося в того ж дня, коли сніп потрясіння приносили перед Господом. Ця церемонія відбувалася протягом більше тисячі років. З дозріваючих полів збирали перші колосся достиглої пшениці. І коли люди вирушали в Єрусалим на Пасху, то потрясали першим снопом в знак подячного приношення Господу. До тих пір поки цей обряд не був здійснений, не можна було жати пшеницю і збирати її у снопи. Сніп, принесений Богу, символізував жнива. Так і Христос, будучи першим плодом, представляв великі духовні жнива, які зберуть для Царства Божого. Його воскре-

• Луцьк-1, Острожець, Малинівка, Горохів, Печихвости, Привітне, Ст. Загорів, Локачі Молодіжні вікторини: 13.04 Волинська обл. Луцьк-1. Реєстрація команд 10:30; початок 11:00. (063) 837 28 38,Олександр Коропець. 20.04 Львівська обл. Львів-3. Реєстрація команд 10:30; початок 11:00. (093) 66 25 58, Олександр Слободський. 27.04 Рівненська обл. Рівне-2. Реєстрація команд 10:30; початок 11:00. (093) 748 77 47, Сергій Шевчук. 4.05 Закарпатська обл. «Емануїл», м. Мукачево. Реєстрація команд 10:00; початок 10:30. (093) 399 75 77 Михайло Староста. Дитячі вікторини по книзі Йони: 13.04 Іршава, 10:00. 27.04 Львів-1, 10:00.

сіння  — це образ і запорука того, що всі мертві праведники воскреснуть» (Христос — надія світу).

111. Де був Сатана, коли воскрес Христос? «Сатана був розлючений на ангелів темряви за їх втечу під час наближення Посланника Неба. Сатані було завгодно, щоб Христос не воскрес і план порятунку був знищений. І ось тепер, бачачи Спасителя, Який з тріумфом виходить з гробу, сатана здригнувся, бо його царству загрожувала загибель і сам він повинен бути знищений.» (Христос — наш Спаситель).

Шановні читачі газети “Голос надії”! Наша мета не лише інформувати Вас про події в Західній конференції, але й ділитися знаннями. Тому ми відкриваємо рубрику “Відповідь пастора”, де ви може отримати вичерпну відповідь на запитання які вас турбують. Надсилайте їх за адресою: babiy-rus@ukr.net

“Голос Надії” — газета Західної конференції Церкви Адвентистів сьомого дня. Засновник — Церква Адвентистів сьомого дня. Свідоцтво про реєстрацію — РВ№345 від 4.10.2002 р. Відповідальний за випуск — директор Відділу інформації ЗК Руслан Бабій babiy-rus@ukr.net Редактор, комп’ютерна верстка і дизайн — Ольга Ношин. Редакційна колегія: Олександр Антонюк, Віталій Шевчук, Валентин Шевчук. Газета є некомерційним неприбутковим виданням, що видається і розповсюджується за пожертви. Адреса редакції: м. Львів, вул. І. Багряного, 36а, тел.: 237-12-13. Для листування: 79041 м. Львів а/с 6241. Друк ФОП Прокопович С.А. Наклад 600 примірників


Християнська газета «Голос надії» № 115