115
Інна ДОЛЕННИК З розділу «КОЛО» РІЗДВО Дива гуляють по землі і не ховаються від ока: ось – бачиш? – письмена на склі, ось – чуєш? – кроки… Як завжди, в переддень Різдва рідня збирається до столу. І казка твориться нова навколо солодощів, різдвяних снів і візерунків на віконці… А ми насправді геть усі – дівчатка й хлопці. І на столі смачна кутя, і так щемким дитинством віє! Благословляє нас Дитя, дає надію… Надія й радість – на поріг. Чи допоможемо здійснити? То ж будьмо чистими, як сніг і діти.
* * * Ми народилися у найпершому березні, Нас цікавлять лише вись та глиб. Живемо – кожен на своєму березі, – Але інколи обертаємося на риб. В нас немає ні компасу, ані карти. Наша подорож більше ніж небезпечна: Ми дороги навіть не в змозі спитати, Бо ми ж риби… Рухаємось вздовж течій, Оминаємо рифи… Наші інстинкти – Назустріч одне одному по морю пливти. Відбиваючи плавниками сакральні ритми, Шукаємо навмання: тебе – я, мене – ти. Пливемо без відпочинку і безупину. Зрадники-хвилі наспівують колискову,
Лиш сонце шле промені на стомлені спини, І жваво сідлають нас вершники світанкові. Родичам з берега, видного ледве-ледве, Здається, що ми золоті вже, а не прості… Отак і творять з нічого казки та легенди Люди, які ніколи не ризикнуть плисти. Хтось зі хмаринки мружить старечі очі: «Знову вони? Блищать, наче два люстерка… Панове янголи, хто з вас колись напророчив, Що саме ці двоє цілеспрямовані й вперті? Благословенний час - з творіння радіти. Бачите? Щастя є. І воно – святе… Пливіть, мої прекрасні, прекрасні діти, – І ви обов’язково допливете»… ВІРШІ Ти знаєш? Вірші – острови… В них трав розмай і шепіт листя, Відлуння предковічних істин І замовляння, і камлання, й молитви… Ти знаєш? Вірші – острови… Їх бачать, наче уві сні, Крізь ночі, хвилі і тумани, Коли бушують океани В чужій лихій далечині. Їх ледве видно з корабля, Але ж вони і є земля…
КРУГООБІГ ЛЮБОВІ Таточку, це я, твоя пташка й квіточка, – Сукні, стрічки, а на ніч – казки яскраві… Раз – і стала сонцем з малої зірочки, Яка клубочком ховалась тобі під пахви.