Issuu on Google+


від редакції На жаль, доводиться констатувати прикрий факт, що інтересу до науки у молоді останнім часом дещо поменшало. Про це свідчить хоча б те, що цьогоріч на традиційну конференцію “Шевченківська весна” зареєструвалось приблизно на сто осіб менше, ніж торік. Причини такого спаду заслуговують окремого матеріалу, можливо, він з'явиться у наступних випусках нашого журналу. Проте історія розвивається по спіралі, і за спадом обов'язково буде підйом, але він сам по собі не виникне. Якщо відштовхуватись від думки, що молодь — це прогресивна частина людства, то для нас, студентів Київського національного університету, це тверждення актуальне, як ні для кого іншого. Багато експертів різного профілю вважає наш університет найкращим в країні, тому нашим обов'язком є підтримання реноме нашої alma mater. Бути студентом КНУ — це велика честь і велика відповідальність. Вам, шановні читачі, не потрібно пояснювати, що для цього робити, ми віримо, що ви вже давно це знаєте. Багато хто говорить про молодь як про майбутнє світу та країни, але насправді починати змінювати життя (і не тільки своє) на краще вам по силах вже просто зараз, тому ми б сказали, що молодь — це теперішнє. З нашого боку ми докладемо всіх зусиль для розширення вашого світогляду, адже інтелігентна людина має знати потроху всього, але про щось одне — все. Успіхів!

SoS: Science of Science © Видання Наукового товариства студентів та аспірантів Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Голова товариства Євген Везєлєв Заступник голови Максим Анісімов Секретар Анна Макота Виходить щомісяця. Засновано в грудні 2010 року. За оригінальність матеріалу несуть відповідальність автори статей. За зміст реклами та оголошень відповідальність несе рекламодавець. Головний редактор Володимир Ткаченко Літературний редактор Олена Поціпух Верстка Володимир Ткаченко Дизайн Максим Анісімов Контактний телефон 050 776 04 74 Електронна пошта sciofsci@gmail.com On-line версія http://issuu.com/sci-of-sci


Science of Science березень 2011

Читайте в цьому номері: Начальник ІОЦ Юрій Володимирович Бойко: “Незасвоєні знання - це ворожа територія” 2 Web 3.0: QR-коди

9

Спитати у Wiki

14

Швидка електрична допомога

16

Національна безпека на кіноплівці 18 Сучасна шкільна освіта та виховання: крок вперед? 21 Вдумливі очі глядачів Docudays UA 24 Філософський запрошує www.ntsa.univ.kiev.ua

28 1


persona grata

Начальник ІОЦ Юрій Володимирович Бойко: “Незасвоєні знання - це ворожа територія” Окрім того, що Інформаційно-обчислювальний центр забезпечує повноцінне цифрове життя університету, він допомагає студентам стати IT-професіоналами.

Н

айбільш вагомою подією в житті ІОЦ та університету за останній час стала поява мейнфрейму. Розкажіть трохи про цю машину: для яких цілей вона буде використовуватись і що вона собою являє. Якщо проаналізувати, як розвивалась IT-галузь в країні, то видно, що більшість вітчизняних підприємств, в тому числі й університет, орієнтувались у своїй роботі на відкриті програмні системи. Наведу приклад нашої серверної. Це близько сорока апаратних платформ різного року випуску, котрі вимагають відповідного ставлення: як мінімум, програмного забезпечення та адміністратора. Виходячи з таких розрахунків, у нас співробітників менше, ніж обладнання, тому назріла нагальна потреба подумати і переглянути цю політику. Закриті ж системи в Україні донедавна зовсім не були представлені, в першу чергу тому, що це дорого. Для того, щоб починати розвиток в цьому напрямку, потрібно зробити серйозні інвестиції, а більшість державних організацій шукали більш дешеві виходи з ситуації. Мейнфрейм — це серйозна машина, яка, в першу чергу, керує підприємством: системи управління, автоматизації — все те, що потрібно для роботи потужної корпорації. В Україні, наприклад, всі каси Укрзалізниці працюють під управлінням чотирьох

2

мейнфреймів класу z900 (у нас z800 — попередній клас). У світі ж більшість установ: державних, банківських, оборонного комплексу, стратегічних галузей — орієнтуються на високонадійну техніку, а надійність мейнфрейму складає 99,99. Це означає, що така техніка може працювати фактично в будьяких умовах і гарантувати надійність проведення операцій. Всі користуються відкритими технологіями, відкритими платформами — і подивіться, скільки разів у вас зависає комп’ютер. В мейнфреймі, як правило, цього не відбувається, якщо не трапиться ніякої катастрофічної події. Зараз ми перебуваємо на початковому етапі: ми отримали цю техніку і ввели в експлуатацію. Подали вже декілька грантів з її використанням, один із яких — в нещодавно створений державний комітет відносно використання бібліотечної системи мейнфрейму в якості архіву даних GRID-інфраструктури України. Це перша спроба, але в нас немає конкурентів, тож, сподіваюсь, ми виграємо цей грант. Університет, все ж таки, навчальний заклад, який претендує на те, щоб вважати себе кращим в Україні. Зрозуміло, для того, щоб викладати технологію, потрібно нею володіти й активно використовувати. Наразі невелика група під керівництвом

www.ntsa.univ.kiev.ua


Science of Science головного інженера ІОЦ проводить роботи з вивчення, інсталяції, використання мейнфрейму. Через деякий час, як тільки технологію буде залучено до нашої діяльності, буде зрозуміло, куди рухатись далі. Що він являє собою в плані “заліза”? Це три головні компоненти: поперше, сам мейнфрейм, керуюча машина, яка має в своєму складі закриті процесори — так звані z-процесори — і процесор під відкриті системи, під Linux. Це є ключовим моментом, адже відкрита система Linux не вимагає ліцензування і ми можемо почати працювати з цього напрямку. Надалі, найбільш імовірно, з приводу операційної системи доведеться мати справу з IBM, проте не хотілося б прив’язуватись до одного вендора, оскільки така прив’язка обмежує вибір партнерів, а нам хотілось би мати якомога ширші стосунки. Друга складова — це сховище даних, масив дисків до 50 терабайт. Наразі там стільки не стоїть, але це питання часу: будуть задачі, буде необхідне місце — ми його розширимо, наприклад, для університетської бази даних. Третя компонента — це накопичувачі на магнітних плівках, тобто архів. Ними керує робот, який може працювати в автономному режимі, на відміну від звичайного стримера. Університетська мережа має величезні ресурси і втратити їх — це десять років роботи колективу всього університету, тому хотілось би мати надійну копію — ця система автоматично може забезпечити неперервне копіювання. З часом, мабуть, і студентів будуть долучати до роботи із цим обладнанням?

www.ntsa.univ.kiev.ua

03'2011 Студентів ми залучаємо завжди, але я поки що не бачив студентів, які б прийшли і сказали, що вони хотіли б займатись цією проблематикою на ІОЦ — я був би радий таких побачити. Які навчальні проекти наразі є в ІОЦ і які умови навчання? По-перше, це мережева академія Cisco (докладніше — на сайті http://netacad.univ.kiev.ua/ — прим. ред.). До того ж, ми готуємо групу найбільш мотивованих студентів до участі в олімпіадах. Такі ж умови стосовно співробітників, які повинні вчитись в академії, тому що нам потрібні кваліфіковані кадри, й іншого шляху немає, як підготувати їх тут, своїми силами. Звичайно, там вчаться і сторонні люди, до того ж, ми безкоштовно підтримуємо школи, я особисто цим займаюсь. Наприклад, ми відкрили в десяти школах Криму локальні академії по курсу “IT Essentials”, я саме читаю цей курс студентам на першому курсі, тому я з вчителями проводив заняття. З 80-90 академій Cisco в Україні близько сорока — це наші локальні академії. Таким чином, ми допомагаємо половині мережевих академій нашої країни. А окрім Cisco?

Сучасний мейнфрейм. Фото computerstory.ru

3


Science of Science Звичайно, Microsoft: є деякі програми віддаленого навчання і для студентів. Як правило, це свої — ті, хто використовує технології Microsoft у своїй виробничій діяльності тут і, можливо, у своїй науковій діяльності як студент. Взагалі хотілося б, щоб студенти приходили мотивовані, бо дуже неприємно, коли ми відкриваємо двері, народ прийшов, тому що це модно, красиво, а потім починається: мені не потрібно, а я потім, я не здам — це відбиває бажання допомагати, тому ми вчимо тих студентів, які дійсно проявляють зацікавленість. Які зараз проекти існують на ІОЦ, до яких можна було б залучати студентів? Скажімо, чи є відкриті наукові чи робочі вакансії? Вакансій у нас величезна кількість, тому що роботи набагато більше, ніж ми фізично можемо потягнути. Наприклад, проблема 10G (бекбону, тобто магістрального каналу зв’язку, що з’єднує між собою сегменти мережі, зі швидкістю передачі даних 10 Гбіт/с — прим. ред.), яку вже півроку намагаємось вирішити. Це задача номер один, яку ми маємо розв’язати найближчим часом. Якщо прийдуть студенти, які в змозі самостійно вести якийсь шматочок роботи, ми будемо тільки раді. Але при цьому треба розуміти, що тут робота відрізняється від наукової — прийшовне прийшов. Потрібно бути на робочому місці, адже якщо в людини не працює сервіс, за який вона відповідає, ніхто інший з цим не впорається. Не всі студенти в нас приживаються: на ІОЦ жорсткий режим роботи — в нас фактично ні вихідних, ні відпусток немає ні в кого. Але, з іншого боку, якщо діти бачать себе в подальшому �� цій діяльності, то набути кваліфікації

4

03'2011 саме під час навчання можна тільки тут. Виходить так, що ми працюємо в державній установі, але за законами ринку: зарплатня, умови роботи і соціальні виплати на рівні державних установ, а вимоги — як до всіх інших, і ми намагаємось цю планку тримати, але навантаження з кожним роком на співробітників зростає. Яка тенденція щодо кількості студентів, що приходять працювати в ІОЦ? На жаль, їх дедалі меншає. Я розумію фінансові негаразди, але в нас є правило, і воно цілком логічне: потрібно спочатку постажуватись, з півроку походити, подивитись, що цікаво, показати, на що здатен, вписатись в колектив, засвоїти якусь задачу — а потім візьмемо на роботу. У нас технологічна робота, яка вимагає кваліфікації: не можна давати людям зброю в руки, якщо вони не вміють нею володіти, бо можуть підірвати і себе. Тому, звичайно, не всім студентам ці умови подобаються, і я це розумію. Нещодавно на території ІОЦ було встановлено термінал платіжної системи «УкрКарт», за допомогою якого можна заплатити, наприклад, за користування Інтернетом в гуртожитку (під час підготовки матеріалу до друку було встановлено ще два таких термінали: у магазинах Comp&Copy біля студмістечка — прим. ред.). Чи є в планах розширювати мережу? Є питання, які входять в мою компетенцію, а є ті, які залежать від бажання компанії поставити термінал і бажання нашого керівництва мати стосунки з цією компанією. Дійсно, спрощено тривалу процедуру: студентові потрібно йти в банк, платити, приходити сюди з квитанцією, потім потрібно дочекатись, доки гроші прийдуть в університет. Зараз одразу з банку

www.ntsa.univ.kiev.ua


Science of Science

03'2011

Юрій Володимирович Бойко 1984 р. закінчив радіофізичний факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка. Працював старшим інженером, начальником сектору науково-методичного центру з підготовки та перепідготовки інженерних кадрів Київського університету імені Тараса Шевченка. З 1993 р. на викладацькій роботі — асистент кафедри радіоелектроніки радіофізичного факультету. З 2000 р. — доцент кафедри напівпровідникової електроніки (спеціалізація “Автоматизація наукових досліджень”). З 1999 р. призначений Начальником інформаційно-обчислювального центру Київського національного університету імені Тараса Шевченка. З 2006 р. — завідувач кафедри напівпровідникової електроніки (нині кафедра комп'ютерної інженерії). отримуємо виписку і можемо студентам автоматично зараховувати оплату. Стосовно того, чи будуть термінали стояти в інших місцях: компанія, яка їх встановлює, платить за оренду, вкладає кошти в самі термінали, тому для неї повинна бути мотивація. Меценатство — це добре, але тільки деякий час, якщо воно не приносить користі, то перетворюється тільки в збитки. Якщо студентам це цікаво і потрібно, то студентські органи можуть принаймні звернутись в компанію, поспілкуватись з їхнім керівництвом, але при цьому має бути зрозуміло навіщо — поставити термінал, провести тендер, виграти цей тендер на встановлення терміналу на квадратному метрі — це серйозні часові і грошові витрати, до того ж потрібно придбати термінал та забезпечити його інкасацію. Розкажіть, будь-ласка, про проект Udocs (udocs.univ.kiev.ua). В університеті існує дуже багато офіційних паперів й утримати їх в голові жодна людина не може. Через те, що виникає багато помилок у формулюванні, наприклад, постало питання,

www.ntsa.univ.kiev.ua

як полегшити співробітникам життя, тому Вчена рада прийняла рішення про створення подібного ресурсу. Наразі існує сайт, на якому адміністратори можуть розміщувати зразки документів. На даний момент єдиною службою, яка ці документи віддала, є управління міжнародних зв’язків. Якби всі інші служби зробили те саме — не було б жодних проблем. Технічний ресурс є, як тільки з’явиться відповідний комплект документів — ми одразу його розмістимо. Якщо у студентів є якісь свої внутрішні документи — звертайтесь, буде закладочка “Документи для студентів”. Які, на вашу думку, IT-галузі будуть найбільш запрошеними в Україні найближчим часом? Давайте спробуємо проаналізувати, що відбувається з Україною в цьому напрямку. Відомо, що країна експортує програмних розробок на 1 млрд. доларів на рік — це п’яте місце в світі. Україна також займає приблизно п’яте місце з експорту металу, але ми знаємо наслідки такої роботи: ми експортуємо метал, потім з цього металу

5


Science of Science збирають автомобіль, який ми купуємо в п’ять разів дорожче. Те саме відбувається і в галузі IT: наші програмісти працюють на західні компанії, авторські права належать цій компанії і наша країна купляє продукт набагато дорожче. На мій погляд, державі або певним органам, які керують роботою IT-асоціацій, потрібно думати про те, щоб Україна мала щось своє. Потрібно мати певні свої доробки, треба орієнтуватись на завершений цикл, як ми маємо завершений цикл виробництва літаків — одна з шести країн світу: коли ми можемо розробляти, випускати і продавати готову продукцію. На мій погляд, потрібно створювати в країні умови, щоб була своя продукція, свої системи управління і так далі, щоб ми не були залежні від диктату. Хто буде запрошений на ринку — програмістів достатня кількість, хоча насичення немає, досі програмістів беруть із задоволенням. Відносно телекомунікацій — інфраструктура мереж частково вже побудована. Дуже багато вже закопано оптоволокна в землю, дуже багато є точок доступу, провайдерів — цей ринок потребує більше людей, які експлуатують, ніж щось будують. Але, все одно, від того, наскільки кваліфікований персонал адміністраторів мереж, залежить буття компанії. Стосовно фахівців з безпеки — це питання, яке загострилось не тільки в країні, а й у світі взагалі — періодично в пресі звучать заяви про те, що того «взламали», того обікрали. Створено цілі відділи боротьби з кіберзлочинністю — питання безпеки є ключовим, і зрозуміло чому: в той момент, коли люди займались розробкою Інтернету, ніхто не думав про наслідки, всім було цікаво і ніхто не планував захищати інформацію, всі жили однією метою —

6

03'2011 зробити прорив. А зараз уже позаду, в тилах, зібралось багато людей, яких можна назвати «партизанськими загонами», які кидають періодично гранати в спину тим, хто щось розробляв, і, звичайно, потрібно обороняти ту територію, яку ти зайняв. Тут перетинаються корпоративні інтереси, інтереси держави, інтереси особи — нікому не подобається, що можна піти на Петрівку і придбати персональні дані про вас і про мене. В даному випадку потрібно опікуватись порядком і це серйозний шматок роботи. Зараз був прийнятий закон про персональні дані, до речі, він набув чинності з 1-го січня. А взагалі, важко відповісти на ваше питання однозначно. Все залежить від багатьох факторів, які від нас не залежать: від того, наскільки це буде корисно державі, наскільки вона буде робити інвестиції, наскільки західні компанії будуть зацікавлені в співпраці з Україною і від того, які технології переможуть в подальшому. Мобільні, наприклад, активно розвиваються і цілком можливо, що це той напрямок, який буде потребувати спеціалістів, причому не стільки експлуататорів, скільки розробників програмних продуктів для мобільних технологій — це окрема галузь. Крім того, це клаудкомп’ютинг — технологія нова, і невідомо, як вона буде рухатись, наскільки Україна зможе це використовувати. До речі, ще є великі питання щодо законності використання, принаймі з боку державних установ). Можете трохи пояснити, що таке клауд-комп’ютинг? Є класичне визначення, яке підтримують більшість компаній: клауд-комп’ютинг — це «обчислення у хмарці». Користувач із клієнтського комп’ютера через мережу

www.ntsa.univ.kiev.ua


Science of Science під’єднується до ресурсу і використовує його обчислювальні потужності. «У хмарці» тому, що сказати, де реально перебувають ваші дані, ніхто не може. Це може бути одна серверна, а можуть бути і десять, які перебувають в різних місцях світу, пов’язані між собою надійними каналами зв’язку. Тобто це дещо на кшталт того, що пропонує Google: документи, файлове сховище, пошта… Так, але там ще і є своя технологія обрахунків, як, наприклад, у Grid-мережах (більш докладно про Grid-мережі йтиметься у одному із наступних випусків журналу — прим. ред.). До речі, зовсім нещодавно сталась подія, унікальне для країни, але на яку, на жаль, ніхто не звернув уваги: обчислювальний кластер університету сертифікований в Європейській Grid-інфраструктурі. Ми стали другим таким кластером на Україні, бо харківський вже давно сертифікований завдяки Росії. Така подія — це встановлення дипломатичних зв’язків з Європою і цим, насправді, має пишатись університет. Які саме можливості це відкриває? Сьогоднішні задачі — це серйозні розрахунки, які можна робити на серйозних обчислювальних ресурсах, або використовуючи, так би мовити, розподілені системи. Grid — одна з них. Якщо в нас є точка присутності, то можемо взяти участь у серйозному проекті. Ми можемо звідси запускати задачі, використовуючи всі європейські ресурси. Раніше ми входили тільки в грід CERNу, тобто ми могли брати участь в одному проекті, для якого він був побудований, ��ле так чи інакше — це дуже серйозний крок. Інформаційні технології потребують популяризації, зокрема, існує

www.ntsa.univ.kiev.ua

03'2011 така думка, що про деякі послуги ІОЦ бракує інформації, вона нечасто доходить до широкого загалу. Є два моменти: ми намагаємось будувати нашу діяльність на мотивації, на тому, що для нас правильно працювати з тими людьми, які мотивовані в нашій технології, через деякий час всі інші змушені будуть під’єднатись. Подруге, в політику ІОЦ не входить нав’язування наших послуг — ми створюємо умови, люди ними користуються. Насильно нічого не буде, люди почнуть шукати шляхи уникнення і знайдуть їх, а ми будемо витрачати час на тих людей, які не зацікавлені в цій роботі. Як кажуть деякі викладачі, що їм правильніше працювати з хорошими студентами, ніж зі студентами, які не хочуть нічого вчити. В цьому випадку ситуація аналогічна. Нам би працювати безпосередньо в тому напрямку, в якому ми повинні працювати: ІОЦ має займатись технічними процесами, технологічними процесами, розвитком нових технологій, а не вислуховувати дзвінки зі словами «в мене щось не працює». Можливо, має сенс зробити щось на зразок кол-центру за участю студентів? Незабаром, десь у травні, на Вченій раді буде слухатись концепція інформатизації університету. І насправді, всі питання щодо підтримки користувачів ми можемо покласти на студентів. В кожному підрозділі університету є вакансія, кожен підрозділ зацікавлений в тому, щоб все працювало. Це не вимагає постійного перебування — потрібно налагодити операційні системи, почистити всі віруси, інсталювати необхідне програмне забезпечення, потім тільки навідуватись, щоб консультувати відділ. Якби студенти з такою ініціативою виступили, це було

7


Science of Science б корисно і нам, і їм: студенти б знали, що відбувається навколо ІОЦ і це була б хоча й невелика, але фінансова підтримка. А нам потрібна «п’ята колона» в кожному підрозділі, і студенти могли б бути цією колоною. Фактично, це пропозиція роботи, яка допоможе студентам і нам, тому що відпаде більшість питань, які нам ставлять. Крім того, це сприятиме налагодженню стосунків між ІОЦ та студентами, адже ніщо так не зближує колектив, як спільна робота. Чому інновації в сфері інформаційних технологій до нас доходять із таким запізненням? Відповідь пов’язана з тим, що я перед цим казав: ми ці технології купуємо на заході як результат розробки нашими програмістами, яких у нас вдосталь, під їхнє авторське право. Мільярд доларів за дешеву працю — це серйозні кошти. Всі порахували, скільки грошей прийшло сюди, але ніхто не порахував, скільки пішло туди. Для того, щоб щось розвивати в країні, потрібно зменшити ліцензійну плату за програмні продукти, принаймні на ті, для яких це можливо, а для цього потрібно розв’язати організаційні, фінансові та мотиваційні питання. Хотілося б, щоб цими технологіями опікувались наші великі бізнесмени. Такий підприємець може створити компанію, яка може взяти на себе якийсь сегмент ринку програмних продуктів, але результат має бути конкурентоздатним, щоб не вийшов велосипед на квадратних колесах. Дякуємо вам за розмову, можливо, дещо хочете додати від себе? Я хочу, щоб на ІОЦ приходили працювати ті, хто прийняв це рішення серйозно й мотивовано. Крім того, ми зацікавлені в співпраці не на рік, а на

8

03'2011 три-чотири, тому що, є кістяк ІОЦ, який складається переважно з викладачів, а є люди, які працюють тут, доки вони студенти, а потім вони йдуть на інше місце роботи. І не секрет, що більшість нових ідей приносять студенти, бо вони інакше думають, в них інше бачення проблеми. Студенти — динамічна складова, яка приходить з чимось новим, і хотілося б, щоб таких було якомога більше. Все потрібно робити в свій час: вчитись, працювати, одружуватись, дітей заводити, і навчання потрібно планувати так, щоб не було за спиною ворожих територій, адже знання, які ви не засвоїли — це ворожа територія для вас в подальшому. Підготував Володимир Ткаченко

Номер телефону У ті часи, коли мобільний зв'язок був привілеєм обраних, в одній вінницькій компанії (у Вінниці, як і в багатьох містах України, номери телефонів шестизначні) виникла потреба зателефонувати товаришу, але ніхто не пам'ятав його номеру. Ось що вдалося пригадати друзям: - друга половина номеру вдвічі більша за першу; - третя та четверта цифри номеру - однакові; - друга цифра вдвічі більша за першу; - третя цифра або вдвічі, або на два більша за другу; - третя або друга цифра - двійка. Склавши докупи цю інформацію, друзям таки вдалося зателефонувати товаришу. Який же в нього номер телефону?

www.ntsa.univ.kiev.ua


інформаційні технології

Web 3.0: QR-коди

Web 3.0 або Інтернет речей (в дослівному перекладі з англійської IoT — Internet of Things) є новою системою стандартів розробки Інтернет-сервісів, яка спирається на попередників — Web 1.0 та 2.0 — і додає вимоги, згідно з якими у створенні контенту братимуть участь не лише люди, а й неживі предмети. Одним із засобів «дати слово» оффлайновим об’єктам є матричні коди. Про найпоширеніший їх вид, QR-коди, сьогодні й піде мова. Історія виникнення. Кодування Усі ми звикли до зображення штрих-коду на товарах — від жувальної гумки, на якій він з’явився вперше у 60-ті, до побутових приладів. Це так званий одновимірний баркод. Біт інформації в ньому визначається товстим або тонким штрихом, таким чином кодується номер товару. В основному, закодованими бувають цифри. QR (quick response) є еволюцією штрихкоду і являє собою двовимірний (2D) баркод. Тепер за біт інформації відповідає модуль — елементарна частинка коду; залежно від значення біту він білий або чорний, а можливий максимальний обсяг закодованих даних значно зріс. На початку 90-х років промисловість Японії переживала різке зростання, і стало очевидним, що в найближчому майбутньому штрихкод не задовольнятиме вимог логістики, оскільки розрядність ідентифікаційних номерів товарів мала от-от перевищити можливості одновимірних баркодів. Компанія Densowave

випередила інформаційну кризу і в 1994 році розробила алгоритм кодування QR-кодів. Слід зауважити, що це був не перший у світі приклад двовимірного штрихового кодування. Ще з 1989 року в США користуються 2D-кодами — Datamatrix, які фактично нічим не поступаються QR-кодам і навіть використовують меншу площу для друку, але не вміють кодувати ієрогліфи. Для того, щоб обійти Datamatrix і за компактністю, було розроблено Micro QR, який займає меншу площу, але і кодує менший обсяг даних. Штрихкод програє QR-кодам за співвідношенням обсягу закодованих даних до зайнятої площі й узагалі не витримує конкуренції, коли йдеться про кодування інформації порядку кілобайтів. Кількісно QR-код, в залежності від площі та версії, може містити до: 7098 цифр; 4296 символів (цифр і букв), в тому числі кириличних; 2953 байта двійкового коду;

Штрихкод, QR-код, Micro QR і Datamatrix (зліва направо). Усі вони кодують одну послідовність цифр — 80995487925

www.ntsa.univ.kiev.ua

9


Science of Science 1817 ієрогліфів. Серед сильних сторін QR-коду можна зазначити й те, що він стійкий до пошкоджень. Навіть пошкоджена QR-мітка може бути декодована, якщо поверхня пошкодження не перевищує 30% від загальної площі. Це можливо за рахунок наявності доповняльного коду й особливостям алгоритму кодування. Та й вимога щодо білих і чорних блоків не строга. Головне не колір, а контрастність зображення, тобто червоний і синій чи жовтий і чорний кольори також підійдуть для малюнку.

Розглянемо детальніше схему кодування. З моменту розробки алгоритму кодування QR-кодів змінилось декілька версій. Інформація про версію, з якою ми маємо справу в кожному конкретному випадку, зашита в ділянці під номером 1. Насправді, користувача версія не повинна цікавити, оскільки сканери підтримують кожну з них. Інформація про формат знаходиться в ділянках під номером 2. Формат може бути прямим і оберненим. Оберненим QR-код вважається у випадку заміни чорних модулів білими, а білих — чорними. В ділянці 3 знаходяться потрібні нам дані

10

03'2011 та доповняльний код. Позиційні маркери, позначені на схемі номером 4, слугують орієнтирами для сканера: вони визначають положення коду (наприклад, якщо мітка знаходиться в перспективі) відносно скануючого приладу. Технологія QR-кодів успішно використовується в промисловості з середини 90-х років, де зчитування QR-міток проводиться лазерними сканерами в парі з термінальними комп’ютерами. Використання для пересічної людини було недоступним саме через непрактичність таких сканерів у повсякденному житті. Ситуація змінилась, коли на початку двотисячних в мобільних телефонах почали масово встановлювати фотокамери. Основи використання матричних кодів Що ж потрібно для роботи з QRкодами? На щастя, компанія Densowave дозволяє користуватись своєю технологію без будь-яких ліцензій і для створення коду можна вільно застосувати один із десятків генераторів баркодів, який легко знайти в мережі. Для зчитування коду потрібен мобільний телефон/смартфон, обладнаний камерою. Щоб перетворити свій смартфон на сканер баркодів, необхідно встановити програмусканер. Таких додатків існує багато, деякі з них навіть входять в базовий набір програмного забезпечення Android, iOS чи Symbian, хоча працює пропрієтарне п��ограмне забезпечення часто не найкращим чином. Особисто я користуюсь і рекомендую додаток inigma, який чудово справляється з розпізнаванням на будь-яких мобільних платформах, в тому числі Java. Просто перейдіть в мобільному

www.ntsa.univ.kiev.ua


Science of Science браузері за адресою i-nigma.mobi, і система автоматично визначить версію для Вашого телефону. Розмір інсталяційного файлу не перевищуватиме 500 Кб. Кодувати в QR можна ASCII-символи та ієрогліфи. Існує багато методів закодувати не просто послідовність знаків, а створити мобільну мітку зі структурованою інформацією, тобто можливе шифрування метаданих. Наприклад, перші символи коду http:// свідчать про зашитий в баркод лінк. SMS_TO<number><text> повідомляє програмі-рідеру про створення й відправку SMS-повідомлення із текстом <text> за номером <number>. Отже, розмістити в QR-коді ми можемо наступну інформацію: Текст. Найпростіший випадок — це закодований текст. Декодувавши таку мобільну мітку, користувач отримує змогу прочитати текст обсягом до 2 Кб. URL. Можливість кодувати Інтернетпосилання і робить QR-код причетним до Web 3.0. Це надзвичайно зручно, адже часто лінк складається з декількох десятків символів і його непросто ввести в мобільний браузер вручну. Найчастіше QR-мітки несуть в собі посилання на мобільні версії сайтів, онлайн форми збору даних, здійснення електронних платежів і т.д. Популярністю користуються створення оффлайнових кнопок соціальних мереж «Follow me», «Like» тощо. Перелік може бути розширений до повноцінної статті та обмежений лише фантазією автора. Якщо Ви вирішите зашифрувати Web-посилання, рекомендую скористатись одним із сервісів скорочення лінків, оскільки менше символів означає менше кодованої інформації, а це менший і, відповідно, легший для розпізнавання код.

www.ntsa.univ.kiev.ua

03'2011 Телефонний номер. Не завжди зручно набирати телефонний номер вручну. Якщо користувач розшифрує QR-код із телефонним номером, програма-рідер запропонує йому зберегти номер до контактної книги або негайно здійснити виклик. SMS. E-mail. Часто ми бачимо рекламні афіші, що пропонують надіслати SMS-повідомлення за коротким номером. Набирати таке повідомлення на ходу зовсім незручно, до того ж існує висока ймовірність помилки при введені номеру і тексту. Розпізнавши QRкод із попередньо зашифрованим SMS-повідомленням, Ваш рідер згенерує команду для телефону — створити повідомлення із заданим текстом і надіслати за визначеним номером. Кількість дій скорочується, виключається можливість помилки введення номеру і тексту. Аналогічно до SMS-повідомлення кодується лист, який користувач може відсилати від свого імені. Візитна картка. QR дозволяє кодувати контакти у форматі vCard. Відсканувавши і розпізнавши такий код, Ви отримуєте новий профіль для своєї контактної книги. Критично важливо при створенні нового контакту ввести правильно всі дані: ім’я, номер телефону і т. д. QR-код дозволяє зробити це парою натискань і виключає можливість помилок введення. Подія. Формат vCard також дозволяє створювати події і зашивати їх в мобільні мітки. Відсканувавши такий QR-код, Ви автоматично додаєте до свого календаря відповідну подію. Координати. Набагато легше пояснити Вашому GPS-навігатору місце, до якого Ви хочете потрапити, просто передавши йому координати одним кліком, аніж вводити адресу вручну. Закодовані GPS-координати доцільно використовувати в рекламі.

11


Science of Science

03'2011

Наприклад, побачивши рекламу магазину, не завжди легко уявити собі його місце знаходження, особливо в чужому місті. Якщо ж її супроводжує QR-код із координатами, ви скануєте його і моментально прокладаєте маршрут до крамниці. Wi-Fi. Для підключення до бездротових мереж в громадських місцях часто необхідно знати пароль, доступний клієнтам закладу. Незручно змушувати відвідувачів вводити ключ доступу і тим більше — вибирати тип шифрування вручну. Щоб уникнути цього, дані Wi-Fi-мережі можна закодувати в QR-мітку, відсканувавши яку, Ваш девайс моментально отримає доступ до хотспоту. Наразі функція доступна лише користувачам ОС Android.

Ми відстаємо за всіма зазначеними пунктам від західних країн, але в будьякому разі повторюємо їх шлях. Досить своєрідно, але повторюємо. За даними компанії ScanLife протягом перших трьох кварталів 2010 року кількість зчитувань мобільних міток в англомовному секторі Інтернету зросла на 700% і подвоїлась протягом четвертого кварталу. Таким чином, за рік зростання становило 1600%. На графіку зростання популярності QR, запропонованому сервісом Google Trends, помітно, що український та російський сегменти знаходяться в самому «хвості» приведеної графічної залежності (для наочності довелось збільшити нашу ділянку в 10 разів). Але оскільки ми не перші, хто долає шлях, який вже залишили позаду роз-

Технологія QR в українському просторі Масово користуються здобутком цивілізації під назвою QR-код в розвинених країнах — Японії, США, країнах Євросоюзу. На жаль, про широке розповсюдження та застосування цієї технології в Україні говорити не можна. Чому так? Основними факторами впливу на розповсюдження QR-кодів є доступність мобільного інтернету, смартфонів і взагалі інформаційної освіченості населення. Також не останню роль відіграє зацікавленість комерційних структур у впровадженні мобільного маркетингу в свої рекламні традиції.

винені західні країни, то, можливо, Україна скоро порівняється з ними. Цьому сприяє наближення Євро-2012, яке змусить підлаштовуватись під європейських туристів. Також до кінця весни вийде перший український онлайн сервіс для організації роботи з QR-кодами. Крім того, в Україні вже є перші реальні приклади застосування мобільних міток. Насамперед всі вони стосуються західної частини нашої держави. У Львові декілька закладів рекламуються із застосуванням QRкодів у зовнішній рекламі. Громадська організація «Туристичний рух Львова» обладнала туристичні об’єкти міста

12

www.ntsa.univ.kiev.ua


Science of Science

03'2011

QR-кодами із закодованою додатковою інформацією для туристів, насамперед іноземних. Були проведені перші QRквести у Тернополі, наразі такі ж плануються у Львові та Києві. Можна побачити рекламу з QR-кодом в київському метрополітені, а портал з продажу побутової техніки hotline.ua присвоїв кожній одиниці товару свій QR. Тож ситуація з поширенням даної технології в Україні дає можливість сподіватись на краще. Якщо вас зацікавила тема 2D-баркодів, ви можете знайти більше інформації та регулярні новини за темою на першому україномовному сайті присвяченому матричним кодам qr.org.ua. І наостанок... Нижче розміщено QR-код із словом КОМЕНТАРІ, розшифрувавши який, ви отримаєте посилання на он-лайн версію статті, де зможете залишити свій коментар, прочитати коментарі попередників, а також переглянути картинки зі статті в кольорі. В коментарях я буду радий відповісти на ваші запитання і зауваження стосовно теми QRкодів. Іван Хоменко, випускник РФФ, qr.org.ua

Часові парадокси 1. У 1980 р. Бену було 20 років, а в 1985-му - лише 15. Як таке можливо? 2. Як можна пояснити те, що у справному годиннику хвилинна стрілка за одну секунду пройшла 6 хвилин? 3. Назвіть п'ять днів, не називаючи чисел (наприклад, 1, 2,3...) та днів тижня (понеділок, вівторок, середа...). 4. Позавчора Феді було 17 років, а в наступному буде 20. Як таке може бути?

www.ntsa.univ.kiev.ua

13


джерела інформації

Спитати у Wiki

За десять років Вікіпедія стала невід’ємним елементом Інтернету, повсякденного життя всіх, хто є активним членом сучасного суспільства. Завдяки чому вона досягла таких шалених успіхів, чому нам так важко обійтися без неї, і як люди виживали раніше без Вікіпедії? На ці питання дав відповідь Юрій Пероганич — особа, яка зіграла далеко не останню роль у створенні енциклопедії вільних знань українською.

Ю

рій Йосипович — ініціатор створення, засновник та виконавчий директор фонду „Вікімедія Україна”, створеного для підтримки та розвитку Вікіпедії та інших проектів: Вікісловника, Вікіновин, Вікіпідручника та ін. За підсумками 2008 р. пан Юрій був визнаний «людиною року» серед громадських діячів у сфері інформаційно-комунікаційних технологій, а в 2011 р. отримав найвищу вікінагороду „Золотий Мазепи дзвін”. Вікіпедія надає нам безкоштовний доступ до „суми всіх знань”, а чому може навчити Вікіпедія тих, хто її створює? Написання статей для Вікіпедії структурує і дисциплінує мислення, навчає аналізувати інформацію, толерантно ставитись до різних точок зору. Спільне обговорення і правки статей формують культуру дискусій. Коли починаєш розуміти, що редагуєш сайт, сторінки якого за добу переглядають мільйон разів, на якому сьогодні пишеться історія твоєї країни — це захоплює сильніше, ніж будь-яка комп’ютерна гра. Яке місце Вікіпедія займає у мережі? Об’єктивний суддя всій інформації що міститься в Інтернеті? Загальнодоступний довідник?

14

Якщо „Однокласники” спрямовані на те, щоб згадати молодість, "LinkedIn" — на професійне спілкування, то Вікіпедія створюється для того, аби кожен мав можливість вільно поділитися з усім світом своїми знаннями. Найчастіші звинувачення в бік Вікіпедії стосуються порушень авторських прав, недостовірності інформації, переповненості неважливими деталями. Чи існують якісь засоби контролю цих ��вищ? Основний контент створюють звичайні користувачі, але у Вікіпедії існує певна ієрархія, яка відповідає досвіду і прямому зв’язку прав та обов’язків. Є адміністратори, їх у нас всього дев’ятнадцять. Вони мають право видаляти статті й блокувати вандалів або тих, хто порушує правила. Окрім того, є патролери, тобто ті, хто перевіряє нові статті. У нас працює п’ятдесят один патролер. Стосовно авторських прав, то це також і питання розвитку інформаційного законодавства. Наприклад, у США все, що створено чиновниками у робочий час і за державні кошти, є суспільним надбанням, тому Google може вільно використовувати знімки NASA для Google maps. Тексти у Вікіпедії публікуються за ліцензією Creative Commons Attribution/ShareAlike. Автор, публікуючи свої матеріали, погоджується з тим, що не «всі права

www.ntsa.univ.kiev.ua


Science of Science захищені», а деякі, і кожен зможе скористатися його роботою, дотримуючись деяких обмежень. У випадку порушень користувачу загрожує видалення. Це відстежують адміністратори та патролери. А в англійській Вікіпедії, наприклад, є механізм, що дозволяє автоматично сканувати текст статті й шукати відповідники в мережі. Якщо фрагмент сторінки в Інтернеті, яка захищена знаком копірайту, відповідає тексту енциклопедії, то адміністратори отримують автоматичне попередження про можливе порушення авторських прав. На вашу думку, що мотивує цих людей працювати безкоштовно? В основі Вікіпедії — одна з гуманістичних ідей, яка полягає в тому, що кожен має право створювати знання та передавати його для всіх. Безкоштовно, без реклами, без примусу і додаткових заохочень, окрім віри в цю ідею. Українська Вікіпедія майже не підтримується фінансово — один українець з Штатів пожертвував сто доларів, одна особа з України — сто

03'2011 гривень, але за кількістю редагувань на одну особу ми займаємо друге місце у світі, поступаючись лише каталонцям, які навіть не мають своєї держави, займаючи 13 місце за кількістю статей. Але той, хто не може допомогти знаннями, може допомогти грошима. Яке майбутнє має україномовна Вікіпедія? В Інтернет-аудиторії є тенденція до зростання. Ми вже досягли проникнення у 30% домівок, і як показує західний досвід, після цього починається бурхливий розвиток підключень до 5070%. А це значить, що Вікіпедія прийде в районні центри, села і т.д. І мовне співвідношення зміниться. Сьогодні україномовна Вікіпедія відіграє роль «Просвіт», що діяли з XIX століття на західній Україні в період польської експансії. Колись на це люди жертвували свої маєтки. Я вірю, що настане час, коли будуть жертвувати на Вікіпедію. Підготувала Олександра Гончарова, філософський факультет

Нині Вікіпедія це... База даних — енциклопедія, що складає 17 мільйонів статей в 270 мовних версіях. Англійська версія за кількістю статей перевершила найбільшу і найшанованішу до того Британіку більш ніж у 30 разів і ще в 2005 р. зрівнялася з нею за якістю П’ятий у світі найпопулярніший сайт, що має близько 400 мільйонів унікальних відвідувачів і близько 13 мільярдів відвідувань сторінок за місяць -

Колективний твір, що має найбільшу в світі кількість авторів

Єдиний з найбільших сайтів, що не публікує реклами і живе тільки на добровільні пожертвування -

Єдиний з найбільших сайтів, який наповнюється лише його користувачами

Самоорганізована спільнота добровольців, які жертвують свій час на наповнення Вікіпедії -

Майданчик змагання народів у здатності творити контент

www.ntsa.univ.kiev.ua

15


фізика

Швидка електрична допомога

Чи траплялося у вашому житті їздити на відпочинок, втікаючи подалі від цивілізації: в ліс, в туристичний похід, на море “дикуном”? Якщо так, то я певний, вас непокоїло мінімум одне з цих питань: “Що робити, коли розрядиться мобільний телефон?”, “Як зарядити ноутбук, улюблений mp3-плеєр чи акумулятор від фотоапарату?”. Виявляється, з мінімальним знанням законів фізики можна зробити досить непоганий елемент живлення, якого буде достатньо, щоб розв’язати ваші проблеми і спокійно відпочивати. Лимонна батарейка Що взяти: Лимон Гвіздок (або алюмінієва монета) Мідна монета Що зробити: Беремо лимон, з одного боку в попередньо зроблений розріз вставляємо монету, а з іншого — гвіздок. Батарейка готова (копійка — наш “+”, а гвіздок — наш “-”)! Одна така батарейка в середньому дає напругу в 0.9 В і працює близько 3х годин. Якщо з’єднати кілька таких батарейок послідовно, то отримаємо більшу напругу: 2 лимони ~ 1.8 В, 4 лимони ~ 3.6В відповідно. Зазвичай цього достатньо, аби зарядити мобільний телефон чи запалити лампочку малої потужності. Замість лимона можна використовувати й інші кислі фрукти (яблука, апельсини, грейпфрути) або картоплю. А замість гвіздка та монети — будь-яку мідну і цинкову пластинки (чим більша площа пластинок, тим більша напруга буде у Вашої батарейки).

16

Соляна батарейка Що взяти: Мідні дроти в ізоляції Склянки Сіль Вода Фольга Ізоляційна стрічка або скотч Що зробити: Беремо мідні дроти і зачищаємо кінці від ізоляції. Обмотуємо фольгою один кінець одного дроту (це буде “-”), інший дріт залишаємо як є (це “+”). Примотуємо обидва дроти ізоляційною стрічкою до склянки вище оголеного місця або фольги (фольга має бути в склянці). Заливаємо склянку водою з розчиненими однією-двома столовими ложками солі. Якщо напруга Вашої батарейки замала, візьміть ще одну склянку з солоною водою, опустіть оголений кінець дроту типу “-” (з фольгою) в наступну склянку. Зробіть ще один дріт такого ж типу і повторіть дії з першими дротом і склянкою. За необхідності продовжте ланцюг за аналогією. Напруга на виході такого елемента живлення приблизно така ж, як і у лимонної батарейки, тому зазвичай три-чотири “склянкові батарейки” вистачає щоб засвітити лампочку або підзарядити мобільний телефон.

www.ntsa.univ.kiev.ua


Science of Science Земляна батарейка Що взяти: Велика ємність (відро, поліетиленові пакети тощо) Цинкову і мідну пластинки/дроти (слід пам’ятати, що пластини через більшу площу дають більшу напругу) Земля Сіль Вода Що зробити: Заповнюємо землею ємність, встромляємо електроди (пластинки або дроти). Цинкова пластина — це “-” батарейки, мідна пластина — “+”. Заливаємо (зволожуємо) землю солоною водою. Напруга такого елемента живлення, як і в попередніх двох, близько 0,5-1В. І так само ви можете зробити ланцюг з таких батарейок. 2-3 земляні батарейки достатньо для того, щоб зарядити мобільний. Головне слідкувати, щоб земля залишалася вологою. Якщо в результаті використання елемента живлення земля підсихає, полийте її водою знову. Звичайно, в лісі чи на пляжі важко знайти мідні й цинкові пластинки, дроти та навіть фольгу. Тому, вирушаючи в подорож, завчасно подумайте про долю своїх улюблених електронних девайсів і запасіться про всяк випадок необхідними матеріалами. І пам’ятайте: фізика робить Ваше життя простішим!

Макс Риндя фізичний факультет

www.ntsa.univ.kiev.ua

03'2011 Запрошуємо до співпраці! Бувають такі викладачі, які на іспиті просять бідолаху-студента, котрий за три години, не піднімаючи голови, засіяв чотори аркуші дрібними формулами і графіками, пояснити “на пальцях” те, про що йшлося в білеті. На жаль, не всі можуть впоратись з таким завданням... Дана методика може здаватись жорсткою, але свої результати вона приносить — який сенс зі знань, якщо ти не можеш донести їх до широкого загалу. Тому ми пропонуємо тобі спробувати себе в новій якості наукового журналіста. Напиши про те, на чому ти найкраще знаєшся, так, ніби ти розповідаєш про це своїм родичам чи друзям за філіжанкою кави. Якщо важко вибрати тему, але є бажання — ми підкажемо. Приблизний обсяг матеріалів — до 5-ти сторінок формату А4 шрифтом у 12 пунктів. Бажано супроводжувати текст ілюстраціями, в ідеалі — власними, або з відкритих джерел (із обов'язковим посиланням на першлоджерело). Якщо ж ти не відчуваєш в собі потягу до письмеництва — напиши нам, про що б хотілось прочитати на сторінках нашого журналу. Взагалі, ми будемо щиро раді будьякій співпраці: статті, ідеї для розвитку видання, рекламні пропозиції, технічна допомога — пишіть або телефонуйте — контактна інформація розміщена на першій сторінці журналу. З вашою допомогою ми знайомитемемо читачів із найцікавішими досягненнями сучасної науки, думками видатних вітчизняних наукових діячів. Приєднуйтесь, чекаємо на зворотній зв'язок!

17


art of science

В

Національна безпека на кіноплівці

умовах сучасності зв’язки з громадськістю в системі безпеки загалом та в системі національної безпеки зокрема набувають ролі важливого регулятора внутрішньополітичної ситуації та положення держав й інших учасників міжнародних відносин на світовій арені. Для більшості пересічних громадян національна безпека є чимось занадто загальним, розпливчастим, не пов’язаним із їхнім особистим добробутом. Так склалося, що в українських умовах діє чіткий принцип відмежованості особи від суспільного та державного життя, переваги особистого над громадським. Це спричинено недовірою більшості громадян до систем управління національною безпекою (СУНБ), що легко пояснюється на практиці. Риторика представників держави з теглайном «в інтересах національної безпеки» породжує в окремих громадян неспокій та ��чікування неприємностей для себе особисто. Формування іміджу спецслужб як ключового елементу СУНБ в очах громадської думки має специфіку, яка грає їм на руку. Ореол таємничості і всесилля не тільки притягує увагу публіки, але й дозволяє списати на нього багато огріхів свого функціонування. Представники СУНБ промілітаристського характеру (генералітет) намагаються представити систему безпеки як корисну анаеробну бактерію, яка у випадку потрапляння чистого повітря та світла припинить своє існування. В цьому контексті від них можна почути заяви на кшталт «є питання, на які Ви не хочете знати відповідь». Отже, мету зв’язків з громадськістю в системі національної безпеки можна

18

визначити як забезпечення довіри суспільства до держави через ототожнення загальнодержавних, суспільних та групових інтересів із власними. А для цього цільова аудиторія повинна усвідомлювати, що сукупність умов та факторів, які створюють небезпеку для життєво важливих інтересів держави та суспільства, однаково небезпечні й для кожного окремого громадянина. Зв’язки з громадськістю в сфері безпеки часто постають однією з тем у масовій культурі, зокрема в кінематографі. Як правило, це широко не декларується і ця тема не визначається як провідна, проте її відображення дає змогу зрозуміти ставлення громадськості до системи в цілому та простежити характерні недоліки та помилки в позиціонуванні СУНБ. Для розгляду цього питання пропонуються три кінофільми різних країн, епох та жанрів: «Професіонал» («Le Professionnel», Франція, 1981 р., реж. Жорж Лотнер), «Канадський бекон» («Canadian Bacon», США, 1995 р., реж. Майкл Мур) та «Консерви» («Консервы», Росія, 2007 р., реж. Єгор Кончаловський). Сюжет французького «Професіонала» стосується долі агента Секретної служби Жосе Бомона, якого відправили до Африки для ліквідації одного з місцевих авторитарних президентів. Проте внаслідок виборів зовнішньополітичний курс Франції змінився, і замість відкликання свого агента уряд передав його африканцям. Після втечі з полону Бомон має намір виконати доручене йому колись завдання — ліквідувати диктатора, та в першу чергу — помститися урядові, який кинув його напризволяще.

www.ntsa.univ.kiev.ua


Science of Science Першим відсиланням до громадськості є момент, коли агент, відчуваючи загрозу для життя під час здійснення свого плану, несподівано для спецслужб запрошує журналістів до місця його запланованої ліквідації. Він виходить перед ними на балкон та заявляє, що він, колишній агент Секретної служби, «прекрасно себе почуває і не має приводу до самогубства», тому дуже сподівається, «що журналісти не знайдуть його труп в коридорі на паркеті». Бомон запевняє, що «зараз спуститься і журналісти дотягнуться до нього мікрофонами». Безперечно, керівництво розвідки надає колишньому агентові можливість вільно поїхати, щоб убезпечити себе від витоку інформації. Наступним важливим та знаковим епізодом є переговори керівника Секретної служби з міністром під час втечі Бомона після успішного виконання його плану. Знаючи, що їх прослуховують, керівник розвідки та міністр не наважуються віддати наказ про ліквідацію небезпечного агента, проте усвідомлюють, що «після зустрічі Бомона з пресою кримінальна справа може набути політичного розголосу». Зрештою, міністр жертвує своєю політичною кар’єрою та наказує знешкодити агента. У Франції фільм «Професіонал» піддавався критиці з боку органів державної влади, які засуджували представлення французьких СУНБ як безжального механізму, який не бере до уваги ані життя громадян, ані навіть життя власних співробітників,

www.ntsa.univ.kiev.ua

03'2011 захищаючи абстрактні «національні інтереси» та хитаючись під вітром зовнішньополітичних змін. В той же час у світі, особливо в Радянському Союзі, «Професіонал» став одним з найяскравіших викривальних творів про сутність системи державної безпеки. Комедія «Канадський бекон», створена в 1995 році, стала єдиним художнім фільмом, знятим відомим документалістом Майклом Муром («Фаренгейт 9/11»). Цей фільм вийшов на екрани в той час, коли «холодна війна» вже завершилася, а сучасні асиметричні загрози ще не постали (забігаючи наперед, зазначимо, що на пропозицію радника з національної безпеки розпочати війну з терористичними угрупованнями президент США без тіні іронії відповів, що «ніхто ніколи не сприйматиме всерйоз купку радикалів з автоматами»). Внаслідок занепаду військово-промислового комплексу в умовах, коли немає з ким воювати, економіка США починає зазнавати стагнації. Щоб ефективно подолати ці процеси, один із провідних виробників зброї за допомогою лобістів в Держдепартаменті ініціює війну з Канадою. Приводом стає провокація під час хокейного матчу, а серед причин лунають такі нісенітниці, як «90% канадців живе біля кордону із США — вони щось замислили», «у Канаді безкоштовна медицина — вони соціалісти», «канадці розмовляють англійською — вони можуть бути серед

19


Science of Science нас!» При цьому самі канадці у фільмі показані, як виключно пацифістська та ліберальна нація, яка так до кінця і не усвідомлює, що із ними всерйоз воюють. Зрештою, плани представників американського ВПК із розпалювання нової війни викриваються завдяки втручанню журналістів, при чому представники американських СУНБ підкреслено недовірливо ставляться до будь-яких спроб громадськості проникнути всередину їхніх планів. Фільм сповнений жорстким сарказмом відносно представників держбезпеки, що виявляється навіть у дрібницях: стіни коридору ЦРУ увішані галереєю «трофеїв», зокрема портретами Патриса Лумумби, Мохамеда Мосадика та Сальвадора Альєнде, які стали жертвами офіційних та неофіційних операцій цієї організації. На відміну від «Професіонала», де йдеться лише про Секретну службу, «Канадський бекон» в’їдливо «проходиться» по всіх ланках СУНБ, не минаючи армію, яка живе на гроші військово-промислового комплексу та годується за допомогою війни, і поліцію, яка користується будь-якою нагодою для демонстрації власної сили, незважаючи на громадський резонанс. «Канадський бекон», як і всі скандальні фільми Майкла Мура, не був офіційно схвалений американською владою. Хоча на словах представники СУНБ США «зрозуміли жарти та іронію», цей фільм не набув широкої популярності як у межах країни, так і за кордоном, через «м’яку, проте наполегливу» протидію органів державної безпеки. Бойовик «Консерви» виробництва РФ сюжетно пов’язаний із багатьма подібними голлівудськими стрічками:

20

03'2011 до рук журналіста потрапляє «інформація з відповідями на питання, які ніхто не задає». Вирішивши поділитися нею із своїм близьким другом, генералом ФСБ, журналіст дивом залишається живим, та все ж потрапляє за ґрати. А після втечі він докладає максимальних зусиль, щоб обміняти інформацію на особисту свободу та безпеку власної родини. У фільмі російські органи державної безпеки одержали класичне для масової культури представлення: структури, що конкурують між собою, захищаючи державу, «як сторожовий пес захищає давно померлого хазяїна». З одного боку подається розуміння того, що без спецслужб держави б як такої вже давно не існувало, проте їхнє зневажливе ставлення до громадян викликає неприязнь та спротив аудиторії. Таким чином, всі розглянуті фільми, попри значні відмінності у походженні, мають спільну ознаку: всі вони позначені критичним ставленням до своїх власних СУНБ. І якщо в «Канадському беконі» ця критика є іронічною, в «Професіоналі» та «Консервах» вона переходить до розряду жорстко негативної. Складно назвати такий стан речей задовільним. Для виправлення цієї ситуації фахівці зі зв’язків з громадськістю в системі національної безпеки мають домагатися на високому рівні пропагування в суспільстві ідей про роль СУНБ як рятівника та друга кожного громадянина. Взяти за приклад хоча б практику, яка була продемонстрована в радянських та американських фільмах доби «холодної війни», проте без ідеологічного перевантаження мистецтва. Дмитро Яровий ІМВ КНУ

www.ntsa.univ.kiev.ua


педагогіка

У

Сучасна шкільна освіта та виховання: крок вперед?

сьогоднішній шкільній освіті відбувається процес гуманізації та демократизації виховання, але чи справді ці зміни є? Так, варто відзначити, що дійсно в школах відбулися значні зміни, наприклад, у більшості можна в одязі не обмежуватись рамками шкільної форми, користуватися мобільними телефонами, на перервах вільно спілкуватися з однокласниками тощо. Що ж, вагомий крок в напрямку демократизованого виховання. Але суть виховання не в наданні свободи в поведінці. Ці чинники не сильно впливають на процес формування індивідуальності, а лише створюють туманну картину гуманного виховання. Процес гуманізації передбачає, перш за все, доцільне виховання особистості дитини, демократизація — розуміння і сприймання учня як індивідуальності. Головна мета виховання — допомогти дитині формуватись і розвиватися у правильному напрямку. Але чи дієво формувати особистість, принижуючи її потреби та думку? Нехай кожен згадає себе у ранньому підлітковому віці. Ми хотіли розвиватися, а нас обмежували; ми подавали ідеї, а їх відкидали; ми хотіли спілкуватися, а нас сварили за непослух. Ми вважали, що нас не розуміли і не сприймали, і може навіть досі ображаємося на своїх вихователів. Можливо, в цих дитячих непорозуміннях та образах прихована суть наших теперішніх проблем. Виникає питання: чому все це відбувається і як цьому запобігти. Але відповідь буде лише одна: шукайте точку відліку в проблемних відносинах

www.ntsa.univ.kiev.ua

з вихователем та однокласниками. Як вважає І. Г. Дубов, відомий дослідник педагогіки та психології, вчитель впливає не тільки на інтелектуальну діяльність, а й на мотивацію, моральні принципи учнів. Хоча не існує схем, які це підтверджують, і немає способів дослідити психічні процеси на той момент, результати говорять самі за себе. На дітей впливають особисті показники вчителя, тобто його симпатії та антипатії, його ставлення до міжособистісних стосунків у класі й статусних позицій окремих дітей. Існує поняття «особистий приклад» вчителя. В смисловому формуванні дітей при актуалізації в їх свідомості високоваріативного педагога, окрім прямої взаємодії, з дітьми відбуваються певні зміни. Простіше кажучи, вчитель постає прикладом для поведінки, для наслідування. Учні молодших класів орієнтуються не стільки на

21


Science of Science однокласників, скільки на вчителя. Причиною може бути той факт, що до школи дитина, живучи у сім’ї, наслідує батьків, і для неї важливе місце посідає доросла людина, її думка, слова. Звичайно, що в першокласника одразу виникає довіра до вчителя, адже батьки довірили йому твоє виховання і навчання. Вчитель і вихователь стає свого роду другою мамою чи татом. У наш час можна почути, що діти стають жорстокими й неконтрольованими, а причиною є комп’ютерні ігри, Інтернет або ж генетична спадковість. Можливо, частково так і є, але не потрібно закривати очі й на інші можливі причини. Комп’ютерні ігри: стратегічні карти, спортивні, розвиваючі та логічні ігри, ігри на реакцію - список можна продовжити. У кожної з них є переваги та недоліки, однак суспільство бачить зазвичай лише негативні сторони. Під час логічних та стратегічних ігор розвивається інтуїція та мислення, розвиваючі відповідно розвивають якусь частину кори мозку, ігри на реакцію тренують швидкість відповіді на подразники зовнішнього світу. Хоча й тут не все ідеально: у гравця часто зароджується потреба виразити незадоволення в іграх.

22

03'2011 Розглядаючи питання Інтернету, мимоволі складається враження, що це інший світ, де існує свобода слова, яку ніхто не може обмежити. Тут знайдуться люди, які зрозуміють та приймуть у свій колектив, будуть поважати твою думку. Тут люди знаходять те, чого не можна знайти у реальності. Негативним є лише те, що цей світ нереальний. Зараз велика кількість населення планети користується мережею Інтернет і ми з вами теж, але хіба ми можемо називати себе жорстокими і неконтрольованими? Навряд. За словами І. Д. Беха, протести й ворожість дітей потрібно трактувати не як погані вчинки, а як потребу зберегти власну гідність і не впасти у власних очах. З особистого досвіду можу сказати, що в результаті негативного ставлення до себе виникає потреба довести комусь свою цінність у суспільстві або ж просто залишається образа й недовіра до людей, що тебе оточують. Часто спостерігається ситуація, що думку дітей не враховують, а у законі до повноліття її навіть не вважають легітимною. З точки зору генетики, ДНК дитини й батьків на біологічному рівні схожі, але, як відомо, ДНК є неповторним явищем. Людина та її особистість унікальна в своєму роді, і не варто причиною всього робити генетичну спадковість. Особистість формується індивідуально. Однак, як вважає О. О. Потебня, виховання батьків теж має певний підтекст. Мама й тато намагаються виховати дітей за власним прикладом, настанови ж спрямовані так, щоб дитина уникла тих проблем, які виникли колись у батьків. Однак, якщо здійснювати ці дві речі одночасно, ефективним таке виховання не буде. По-перше, виховуючи дітей за

www.ntsa.univ.kiev.ua


Science of Science старою моделлю, можна повторити помилки обох поколінь. І звідси - однакові підліткові проблеми. По-друге, для того, щоб уникнути батьківських помилок, потрібно змінити таку систему виховання. Взагалі, за даними психологів, бажання захистити дітей від власних необдуманих вчинків виникає через потребу звільнитися від особистих докорів сумління. У виховному процесі варто пам’ятати: особистісний розвиток людини не запрограмований від природи, він - явище соціальне, яке приходить з оволодінням вихованцем надбаннями людської культури. Тому зрозумілим є соціальний взаємозв’язок. Щодо неконтрольованості, варто сказати, що гнучкість дітей у взаємодії з вчителем прямо пропорційна гнучкості вчителя. Слід додати, що педагогам варто пам’ятати, що до кожного учня повинен бути індивідуальний підхід. Цілі й наміри особистості вкоріняються в системі індивідуальних цінностей у підлітковому віці, завдяки чому вони виконують функцію організації її життєдіяльності. Отже, особистість формується у шкільному віці, а опісля результати сформованої особистості мають вплив на подальше життя. У підлітковому віці, як відомо, діти вразливіші за дорослих. Будь-які дії, в тому числі порівняння з кимось, завдає психічної травми, адже цим виражається розчарування в дитині, підривається довіра і, відповідно, виникають ревнощі. Тому варто обережніше поводитись у спілкуванні з підлітком: у цьому

03'2011 складному віці активно формується самосвідомість. Як зазначає І. Д. Бех, однією з нагальних потреб людини є потреба бути зрозумілою, прийнятою, визнаною. Чи не цього і ми бажали у школі? Перш за все дитина бажає, щоб її сприймали як дорослого. Визнання - це право бути індивідуальністю, і частково це виражається у наданні самостійності. Але для дитини все ще важлива думка батьків та вчителів, однак не нав’язлива, адже самостійність не передбачає цього. В цьому полягає мистецтво вчителювати — вміти подати правильне і неправильне так, щоб не налякати дитину дидактичним тоном. І радянська система «батіг і пряник», яка й досі існує в сім’ях та школах, у даному випадку недоцільна. Прийняття дитини - це власне позитивне ставлення до неї, незалежно від оцінок. Це право дитини бути такою, якою вона є. Ми можемо засуджувати її вчинки, але не її саму. До того ж, у кожного є право на другий шанс. Однак, не можна вважати наше шкільне виховання таким вже поганим. Відбуваються зміни в педагогічній системі, змінюються покоління, змінюється система моральних принципів. Школа, разом з атестатом, дає людині уявлення про світ та її місце в ньому, а державі дає майбутнього спеціаліста, який має бути сформованою цілісною особистістю, вільною від комплексів та образ. Галина Воєвідка Інститут філології

Снігова лавина накрила табір альпіністів. Вибрались, дістали, що можна, головне, що всі живі. Проте один зазнав пошкодження, добре хоч вдалось врятувати аптечку. На нових ліках написано: “Розчинити порошок в столовій ложці киплячої води”, але ні в кого ані запальнички, ані сірників, ані бодай лупи. Проте знання фізики допомогло врятувати товариша. Як вони це зробили?

www.ntsa.univ.kiev.ua

23


документалістика

Вдумливі очі глядачів Docudays UA Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA, який відбуватиметься з 25 до 31 березня в київському Будинку кіно повинен стати першою великою весняною кіноподією в столиці. Її PR-директор Дар’я Аверченко розповідає про фестиваль, його здобутки та деталі цьогорічного дійства. Кому належить ідея виникнення фестивалю? Хто складає фестивальну команду? У світі існує ціла мережа Міжнародних фестивалів документального кіно про права людини. В Україні такий фестиваль з’явився у 2003 році. Його засновником стали Українська Гельсінська спілка з прав людини та громадська організація з Харкова „Центр сучасних інформаційних технологій та візуальних мистецтв”. Спочатку фестиваль був виключно глядацьким: у ньому не було конкурсів і призів, обговорення фільмів з авторами з України й закордону. Чотири роки тому до організаторів приєдналися ще дві команди — Херсонська міська асоціація журналістів „Південь” та Херсонський обласний Фонд милосердя і здоров’я. Саме тоді на фестивалі почав працювати продюсер Андрій Матросов, який всі сили спрямував на пошук фінансування фестивалю. Разом ми ініціювали створення саме конкурсної програми. Нам хотілося, щоб люди не тільки дивилися документальні фільми, але й познайомилися з режисерами, вчилися питати й обговорювати те, що побачили. Нам цікаво було виховати „активного глядача”. Яка мета вашого фестивалю? Наша мета — освітня. Нам важливо познайомити якомога більше українців з поняттям „права людини” і донести це через інструмент, який має

24

Дар'я Аверченко, PR-директор Docudays UA

максимальний вплив, — документальний фільм. Після Києва, фестиваль подорожує країною. Минулого року він обійшов 105 міст і містечок. У кінозалах, в університетах, будинках культури нашу програму подивилося близько 140 тисяч глядачів. Судячи з численних захоплених відгуків, багатьом відвідувачам фільми допомогли стати сильнішими, пояснили, що та��е людська гідність, що таке порушення твоїх прав і як з цим боротися. Скажіть, а в чому унікальність Docudays UA, чим він відрізняється від інших фестивалів? Docudays UA — нині єдиний міжнародний фестиваль документального кіно в Україні. Прикро, але поза нашим

www.ntsa.univ.kiev.ua


Science of Science фестивалем українці фактично позбавлені можливості знайомитися з кращими досягненнями світової документалістики. Жоден український телеканал не демонструє креативного документального кіно, на відміну від європейських ARTE, ZDF та інших. Це відчутно обмежує можливості духовного розвитку українця, його можливості пізнання світу — не через фантазії авторів «мильних опер», бойовиків та блокбастерів, а через кінодокумент, осмислений митцем-дослідником. Саме тому в нас на фестивалі два конкурси: правозахисний та аrt-конкурс. У першому ми зосереджуємося на фільмах про порушення прав людини. Тут головне — цікава тема для дискусії. В аrt-конкурсі демонструємо найкращі фільми з художньої точки зору, він більш орієнтований на естетів і кіноманів. Хто ваші глядачі? На яку аудиторію розраховані фестивальні фільми? На дуже широку. Треба наголосити, що фестиваль — це не тільки кіноперегляди. Традиційно в першій половині дня відбуваються круглі столи, тренінги, семінари на різні правозахисні теми. Скажімо, цьогоріч на одному з семінарів плануємо розповісти нашим глядачам, як поводитися, якщо вас затримав міліціонер. У другій половині дня проходять кіноперегляди, щоб люди, які повертаються з роботи, змогли теж потрапити у кінозали. Глядачі у нас трапляються дуже різні: від студентів кіновузів до звичайних офісних працівників. Один з них підійшов до мене на минулорічному фестивалі і спитав: „Скажіть, будь ласка, де взяти диск з фільмом тій людині, до якої з першого разу не дійшло. Але вона дуже старається...”

www.ntsa.univ.kiev.ua

03'2011 Ми дуже пишаємося тим фактом, що в останні роки Червона й Синя зала київського Будинку кіно протягом всього фестивального тижня заповнена глядачами. Минулого року був навіть випадок, коли режисер фільму «Тютюновий шлях» Пітер Фрумкін увесь сеанс простояв під стіною, бо він трохи спізнився й сісти було вже ніде. Глядачі стояли у проходах, сиділи на підлозі перед екраном. Режисер казав нам, що таких вдумливих і розумних очей, як у глядачів Docudays UA, не побачиш на жодному фестивалі. На мою думку, емоційний вплив документального кіно в тисячі разів більший, ніж вплив лекцій, телевізора або Інтернету. Ми переконані, що люди, виходячи з фестивального кінозалу, стають кращими, добрішими. А ще сильнішими, адже для боротьби з несправедливістю потрібні сили. Це ми і намагаємося донести до наших глядачів. А як щодо міжнародних зв’язків фестивалю? Docudays UA — це невеличкий, камерний фестиваль. У нас всього тридцять конкурсних фільмів. У нас не буває великого потоку іноземних гостей, тому кожен з них для нас цінний. Щороку ми відбираємо найкраще, що було знято за останній рік документалістами з різних куточків планети. Запрошуючи авторів фільмів, ми сподіваємося зустріти нових друзів. Зазвичай, так і стається. Нам часто дякують за душевну й теплу атмосферу. Наша волонтерська команда докладає максимум зусиль, щоб у гостей склалось якомога приємніше враження від столиці. Часто документалісти, які вперше побували в Україні на нашому фестивалі, повертаються сюди знову... зі знімальною технікою. Єдине, що

25


Science of Science

03'2011

мене насправді засмучує, що знімають вони про Україну краще й охочіше, ніж українські документалісти.

експертами, поділимося досвідом і, сподіваємося, отримаємо багато нових ідей.

З якими фестивалями документального кіно у Docudays UA особлива дружба й співпраця? Кілька років тому Docudays UA ввійшов у світову мережу фестивалів документального кіно про права людини. А вже цього року, окрім авторів конкурсних фільмів, ми запросили експертів з фестивалівсусідів WATCH DOCS (Польща), ONE WORLD (Чехія), ONE WORLD (Словаччина), VERZIO (Угорщина). Вони погодилися проаналізувати й оцінити наш фестиваль. Ми запросили також лідерів правозахисних організацій з Білорусії, Росії, Грузії, Вірменії та Молдови, які хочуть створити такі фестивалі в своїх країнах. Наприкінці фестивалю ми разом проведемо круглий стіл з

Один з найбільш травмованих видів мистецтва в Україні — це кінематограф. Тим не менш, саме на Docudays UA можна побачити сучасну українську документалістику. Як ви, до речі, її знаходите? Що стосується конкурсної програми загалом, то ми відслідковуємо цікаві документальні фільми на різноманітних кінофестивалях. Також багато гарних фільмів надходить до нас на конкурсний відбір, що починається у вересні і триває всю осінь, до кінця листопада. Щороку відбіркова комісія переглядає й обговорює близько чотирьох сотень фільмів, аби відібрати тридцять найкращих для конкурсного показу.

26

А чи багато трапляється гарних вітчизняних документальних фільмів?

www.ntsa.univ.kiev.ua


Science of Science На жаль, небагато. Наші документалісти сьогодні не мають жодної державної підтримки, тому й розвитку галузі ми не спостерігаємо. Скажімо, у Латвії існує Державний кінофонд, що виділяє бюджетні кошти на дебютантів, на цікаві продюсерські проекти, на своїх шанованих гуру документалістики, і там можна побачити кінопроцес, нову Балтійську документальну школу. Цьогоріч на фестивалі ми покажемо Панораму нового кіно країн Балтії, щоб українці на власні очі переконалися, наскільки обігнала нас, найбільшу країну в Європі, маленька Латвія. І це при тому, що талановитих сценаристів, режисерів у нас вистачає. Я вважаю, що наша влада просто не бажає розвивати вітчизняний кіноринок. Тому ми вирішили не чекати кращих часів. Щороку ми проводимо майстерню документального кіно разом з нашим давнім партнером з Варшави Dragon Forum. Вони вчать режисерів зі Східної Європи шукати фінансування проектів на міжнародних кінофорумах, вчать, як слід скласти бюджет, як представити проект. Слухачем такої школи на нашому фестивалі може стати кожен, хто забажає. Треба лише заповнити заявку на сайті. Цікаво, чи маєте ви якісь амбітні плани розвитку Docudays UA? Ми вже кілька років спостерігаємо, як розвивається наш глядач. Спочатку це був пасивний спостерігач. Але ми прагнули навчити його хоча б просто дивитися документальне кіно, відчути смак жанру. З року в рік наші модератори підштовхували глядачів не просто ставити питання, але й дискутувати про те, що побачили. І виявилося, що поступово наші глядачі виросли, стали сміливішими, розумнішими й самі

www.ntsa.univ.kiev.ua

03'2011 охоче візьмуться за камери й почнуть знімати. Тоді й спало на думку організувати конкурс серед студентів кіновузів на кращу сценарну заявку, обрати трьох переможців і разом створити документальні короткометражки, не довші від 15 хвилин. Нині ми шукаємо надійних партнерів, яким було цікаво фінансово підтримати створення фільмів молодими українськими документалістами. Вже багато років відвідую фестиваль і знаю напевно, що й цьогоріч на глядачів очікує якась родзинка... Авжеж. Цього року нашою спеціальною подією стане фільм „Я люблю тебе” Павла Костомарова й Олександра Расторгуєва. Прем’єра фільму відбулася цієї зими на кінофестивалі в Роттердамі. Як відомо, Роттердам збирає тільки найцікавіші експериментальні фільми. Далі цей фільм встиг побувати на Берлінале. А нині прибуде й на Docudays UA. Головний його трюк в тому, що він знятий самими героями фільму, мешканцями Ростована-Дону. Автори провели кастинг і відібрали найцікавіших персонажів. Вручили в руки камери з єдиним завданням: знімати чесно. Герої розійшлися кожен у свій бік, але те, як вони розповіли про своє життя, стало окремим фільмом. Більше про створення стрічки розкажуть глядачам самі автори. Але це лише одна з цікавих подій цьогорічного фестивалю. Я обіцяю, що всі, хто відвідає цьогорічний Docudays UA, отримають величезне задоволення. Підготувала Ольга Бірзул Надіслав Богдан Васильків Фото Вадима Лисенка docudays.org.ua

27


кругозір

Філософський запрошує

Жодний носій інформації не замінить живого спілкування — дізнаватись про щось нове легше і цікавіше у приємній компанії. Мистецтвознавчий клуб У цього клубу є найбільше шансів вас чимось здивувати! І не тому, що він планує вивчати/навчати/спостерігати за поетами, музикантами, театралами та живописцями, але тому, що ідея про його створення — зовсім свіжа, а отже — відкрита для нових та сміливих ідей. Найближчі події: поетичний та театральний вечори (орієнтовно 11.03 та 20.03, оновлення шукайте тут — vk.com/club22511927) Охоче відгукнемось на ваші ініціативи! З питаннями звертатися до Вані Шелєхова (vk.com/permanentsleep). Філософський клуб А цей клуб — наш старожил: покоління змінюються, а він залишається! Нещодавно навіть цікавий казус вийшов — майже місяць готувалися до спільного засідання з кібернетиками, фізиками й математиками на тему «Осмислення феномену штучного інтелекту». І провели досить успішно, і потім раділи тому, які ми розумні та оригінальні, аж поки не з’ясувалось, що аналогічне засідання на ту ж тематику проводилось років з п’ятнадцять тому. Традиційно засідання відбуваються раз на два тижні, у понеділок о 19-00 у 330 аудиторії Червоного корпусу. Запропонувати тему, ознайомитися з рекомендованою літературою та потеревенити он-лайн можна на сторінці групи — vk.com/club13738394. Релігієзнавчий клуб Вони засідати не дуже люблять, але якщо вже і влаштовують, то грандіозні

28

речі. Саме члени клубу організували лекції видатних професорів, присвячені питанням сутності людини, феномену віри, алхімії та ін. 25 квітня клуб запрошує на круглий стіл, присвячений польовим дослідженням у релігієзнавстві. Навіть якщо ви не займаєтеся релігійною тематикою, послухати про те, як вчені занурюються в атмосферу окремої релігії і до чого призводять такі досвіди — дуже цікаво! Клуб інтелектуальних читань Найбільш стабільний клуб філософського факультету, присвячений прочитанню та обговоренню найрізноманітнішої літератури, всього, що запропонують учасники читань. Щоразу клуб відвідує близько 15 осіб, більшість — гості, а не самі студенти рідного факультету. Більше інформації та простору для обговорень шукайте на сторінці — vk.com/club12329894. Політичний клуб Минулий семестр для політичного клубу закінчився циклом публічних лекцій, присвячених міжнародним відносинам та геополітиці, які відвідали запрошені спеціалісти зі США, Словенії, Росії. Цього року ми взяли курс на цікавих громадських та політичних діячів. За додатковою інформацією звертайтесь за номером: 0967774195 Майстерня наукового перекладу Перші переклади-ластівки вже очікують фахового редагування, далі запланована робота у мовленнєвих групах (серед 50 учасників майстерні є

www.ntsa.univ.kiev.ua


Science of Science англійці, французи, німці, іспанці, поляки і навіть греки). Усі деталі можете з’ясувати, написавши нам на електронну пошту: luminaless@gmail.com. Найближчі загальні збори, на яких буде здійснено новий набір учасників та продовжено роботу із попередньою тематикою (соціальна інженерія), заплановані на 26 березня, 19:00, 330 аудиторія Червоного корпусу. Також на факультеті діють: лабораторія метаантропологічних досліджень: randaltor@ukr.net;

03'2011 лабораторія якісних методологій дослідження політики: prostoroy@gmail.com; лабораторія політичних досліджень урбаністичного простору: darmoln@mail.ru; Про те, що означають ці назви, можете спитати у координаторів лабораторій, звернувшись до них за вказаними вище адресами. Олександра Гончарова

Відповіді Номер телефону: 12-44-96 Часові парадокси 1. Таке можливо, якщо Бен жив до нашої ери. 2. Секундна стрілка проходить за 1 с 360°/60=6°, отже, хвилинна проходить 6°/60=6' (кутових хвилин). 3. Позавчора, вчора, сьогодні, завтра, післязавтра. 4. Твердження зроблене 1 січня. У Феді день народження 31 грудня, йому виповнилось 18 років. Цього року йому буде 19, а наступного — 20. Ліки в горах Потрібно пальцем закрити отвір для голки в шприца, висипати порошок в шприц, розтопити руками сніг, залити її у шприц. Вставити поршень у шприц, повернути шприц поршнем донизу, відпустити палець, випустити повітря. Заткнути пальцем отвір для голки, потягнути поршень донизу — вода закипить.

www.ntsa.univ.kiev.ua

29


дошка оголошень У межах Шевченківської весни за ініціативи НТСА філософського факультету відбулася науково-практична конференція "Політологічна/політична освіта в Україні: як є, як має бути, що зробити?". У конференції взяли участь близько 30 студентів, аспірантів, а також декани, голови кафедр політологічного спрямування з Сімферополя, Харькова, Одеси, Дніпропетровська, Острогу та Києва. У результаті жвавого обговорення учасники запропонували проведення наступного з'їзду наукових кіл, яким близька політична тематика на Політологічну школу, яка планується на серпень-вересень 2011 року. Участь у школі буде безкоштовною, "концепцією" заходу передбачено проведення чисельних майстер-класів, круглих столів та експерементальних досліджень. Для участі в організації чи реалізації конференції, надішліть будьласка листа з вашими пропозиціями на поштову скриньку luminaless@gmail.com

Короткострокові наукові стипендії Посольства Франції в Україні Ці стипендії, по-перше, мають допомогти в мобільності молодим вченим та аспірантам (до 35 років), наукова діяльність яких вимагає проведення досліджень та/чи отримання додаткової фахової освіти у Франції на період від одного до двох місяців, а по-друге, є інструментом підтримки та динамізації співробітництва між французькими та українськими науковими закладами. Остання дата подачі документів до 15 липня року «n». Оголошення результатів конкурсу після 25 вересня року «n». Період, у який можливо планувати стажування: з 1ого жовтня до 31 грудня року « n ». Детальніше: http://www.ambafrance!ua.org/franc e_ukraine/spip.php?article1421

Конкурс спільних українсько-індійських науково-технічних проектів на період 2011–2013 років З 15 лютого по 15 квітня 2011 року Державне агентство з питань науки, інновацій та інформації України та Департамент науки та технологій Уряду Республіки Індія оголошують конкурс спільних українсько-індійських науково-технічних проектів на період 2011–2013 років. Конкурс є відкритим для будь-яких наукових підрозділів вищих навчальних закладів, науково-дослідних інститутів та інших наукових установ обох країн. До участі у конкурсі приймаються проекти за такими пріоритетними напрямками: 1) фундаментальні дослідження з найважливіших проблем природничих, суспільних і гуманітарних наук; 2) проблеми демографічної політики, розвитку людського потенціалу та формування громадянського суспільства; 3) збереження навколишнього середовища (довкілля) та сталий розвиток; 4) новітні біотехнології; діагностика і методи лікування найпоширеніших захворювань; 5) нові комп'ютерні засоби та технології інформатизації суспільства. Детальніше: http://dknii.gov.ua/index.php/uk/2010-07-13-09-19-57/2011-01-2814-27-10/

30

www.ntsa.univ.kiev.ua


Science of Science

03'2011

Київський національний університет імені Тараса Шевченка Наукове товариство студентів та аспірантів (НТСА) факультету психології 14-15 квітня 2011 ХІІІ Міжнародна конференція молодих науковців «Проблеми особистості в сучасній науці: результати та перспективи досліджень» Шановні колеги! Запрошуємо студентів, аспірантів та молодих вчених до участі у ХІІІ Міжнародній конференції молодих науковців «Проблеми особистості в сучасній науці: результати та перспективи досліджень». У рамках конференції планується проведення Пленарного засідання та робота секцій за напрямами: Сучасні психологічні дослідження особистості: методологія, теорія, експеримент Діагностика індивідуально-психологічних властивостей особистості Соціально-психологічні аспекти буття особистості у суспільстві Проблема розвитку особистості у навчально-виховному процесі Взаємодія професійної та особистісної складової у діяльності соціального працівника Для участі в роботі конференції необхідно направити до оргкомітету статтю, заповнену заявку учасника. Матеріали конференції будуть опубліковані у збірнику статей. Робочі мови конференції: українська, російська та англійська. Студентам додатково до статті необхідно подати рецензію наукового керівника. Заявки на участь у конференції, а також матеріали для публікації надсилати на e-mail: borg01@ukr.net або за адресою м. Київ, вул. Володимирська, 60, факультет психології до 4 квітня 2011 року включно. У заявці зазначити: прізвище, ім´я, по-батькові, повну назву навчального закладу, посаду, курс (для студентів) та рік навчання (для аспірантів), секцію, назву доповіді, контактний телефон та електронну пошту, потребу в поселенні на час проведення конференції. Вимоги до оформлення статей: 1. Загальний обсяг статті – 12 стор. Обов´язкова коротка анотація обсягом 35 рядків українською, російською та англійською мовами після заголовка статті. (Планується видання збірника матеріалів конференції. Орієнтовна вартість друкування однієї сторінки −15 грн.). 2. Загальний обсяг тез – до 2-х сторінок. 3. Матеріали подаються в паперовому та електронному варіантах. 4. Електронний варіант: файл формату «DOC» або «RTF». Шрифт Times New Roman 5. Параметри сторінки в Word: Верх. – 2,5 см; Нижн. – 2,5 см; Лів. – 2,5 см; Прав. – 1,5 см; Інтервал. – 1,5; Кегль – 14; Абзац – 1,27. Оплата відрядження, проживання, харчування, проїзд – за рахунок організації відрядника чи за власні кошти. Оргвнесок 75 грн. – для студентів, 100 грн. – для аспірантів (на момент реєстрації). Контактна інформація: м.Київ, Україна, 01033, вул. Володимирська, 60, факультет психології Контактні особи: Борис Андрійович (044)239 32 33; Маргарита (063)802 65 53

www.ntsa.univ.kiev.ua

31


leisure time

Японський кросворд Для того, щоб отримати картинку, необхідно замальовувати клітинка. Числа праворуч та знизу показують довжини ділянок, що потрібно заштрихувати. Між ділянками має бути принаймні одна незамальована клітинка.

Висловлювання викладачів

(стиль та орфографію збережено) Тензорний добуток — це не так страшно. Кому страшно?.. Всім страшно. Всі розуміють різницю? Я теж не розумію... Якщо я і помилився, то помилився талановито Хто в мене забрав чужу книжку? Не ходіть на мої лекції, не мучте себе Оскільки це наша остання зустріч в інтимній обстановці — не на іспиті... Тепер ми можемо не зоологічно відповісти, а строго математично довети. Це треба пузом розуміти! Ліві краї на праві не впливають, тому ми їх віднесемо на Куренівку. Оце і є вища освіта — щось десь чув. Отаке рівняння не дуже приємне, але жити йому залишилось кілька хвилин. Студента не було на заняттях, а він конспект приносить. Я дивлюсь, а там почерк такий дівочий…

32

www.ntsa.univ.kiev.ua



sos-2