Page 1


Дорогі друзі! Ви тримаєте в руках результат спільної праці великого авторського колективу всього Наукового товариства студентів та аспірантів. Мета діяльность НТСА — сприяння роботі молодих науковців, розкриття творчого потенціалу тих, хто навчається в Університеті. Створений журнал — лише одни з наших проектів у цьому напрямку. Перед молодим науковцем одного з кращих вузів нашої країни — величезна кількість можливостей для професійного росту, творчості, спілкування. Міжнародні поїздки, конференціх, програми обміну, стипендіх, нові знайомства з колегами — список нескінченний. Завдання НТСА — донести до вас ці можливості. За першим номером будуть наступні. Якщо вам небайдужа наука, є чим поділитися з читачами — надсилайте ваші матеріали для публікації. Успіхів! Голова НТСА КНУ Євген Везєлєв.


SOS: Science of Science Шановний читачу!

Читайте у номері:

Ти тримаєш в руках чи читаєш з монітору перший випуск видання, яке мало б вже давно з'явитись, адже в університеті навчається понад тридцять тисяч студентів, аспірантів, викладачів, науковців — коротше кажучи, людей, що формують майбутнє та теперішнє країни і світу. Напевне, їм є що сказати одне одному. “Складні речі простими словами” — гасло цього журналу. Освічена людина не тільки досконало знає свою справу, вона жваво цікавиться й іншими галузями знань. Філософ може зацікавитись принципами стільникового зв’язку, біолог — історією походження того чи іншого слова, геолог — процесами, що керують світовою економікою — цей перелік можна продовжувати до нескінченності. Тому наша мета — допомогти вам у цьому. Це — перший номер, тому ваш відгук для нас буде неоціненним. Якщо ви відчуваєте в собі талант журналіста і хочете розповісти світові про те, в чому добре розбираєтесь — будь-ласка, пишіть та надсилайте статті. Вітається співпраця як на постійній основі, так і вільного дописувача. Якщо бажаєте дізнатись більше про галузь знань, що не є вашою профілюючою — запитуйте, зробимо усе можливе, щоб задовольнити вашу цікавість. Будемо раді будь-яким конструктивним пропозиціям, зауваженням та ідеям.

www.ntsa.univ.kiev.ua

12'2010

Вуглець на вагу золота 2 Гендерні питання мови – міф чи реальність? 11 У пошуках справедливості: до теми доцільності смертної кари 13 Вплив реклами на формування способу життя молоді 15 Стратегія інформаційної війни як засіб боротьби за владу 18

SOS: Science of Science © Видання Наукового товариства студентів та аспірантів Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Голова товариства Євген Везєлєв Заступник голови Максим Анісімов Секретар Анна Макота Виходить щомісяця. Засновано в грудні 2010 року. За оригінальність матеріалу несуть відповідальність автори статей. За зміст реклами та оголошень відповідальність несе рекламодавець. Головний редактор Володимир Ткаченко Верстка Володимир Ткаченко Дизнайн обкладинки Максим Анісімов Контактний телефон 050 776 04 74 Електронна пошта sciofsci@gmail.com On-line версія www.issuu.com/sci-of-sci

грудень 2010

1


Нобелівська премія 2010

Вуглець на вагу золота Все плине, все змінюється, і наука тому не виняток. Багатьом людям здається, що вигадати щось принципово нове неможливо, обсяг інформації у вільному доступі зростає у геометричній прогресії, і одній людині фізично неможливо осягнути бодай тисячну частину того, що було створено її попередниками — не вистачить тієї миттєвості між минулим та майбутнім, що зветься життям, як йдеться у відомій пісні. Але так здавалось в усі часи та віки. Незважаючи ні на що, численна армія людей, що знаходяться у авангарді світових пошуків незвіданого, двадцять чотири години на добу сім днів на тиждень постійно проводять оригінальні досліди, катують суперкомп’ютери астрономічними розрахунками, думають, вигадують, аналізують, спілкуються, рухають людство вперед. У кожного мета різна: дехто намагається задовольнити закладену природою (принаймні, так хочеться вважати) жагу знань, для декого це просто робота, а дехто снить тим, про що йтиметься далі. Саме про науку слова ще однієї пісні: «ціль ніщо, головне лиш до неї шлях». У кожного, можливо, є певна планка, вище якої він не збирається стрибати, проте загалом у наукового процесу немає видимої межі як і у Всесвіту (чи ми просто про неї ще не знаємо). Феноменальна пам’ять, аналітичний розум, творче начало — далеко не

2

повний перелік чеснот вченого, ці люди — дійсно цвіт землі. Але у медалі, навіть Нобелівської, завжди дві сторони. Велика кількість науковців веде до великої кількості відкриттів, тому і неможливо дотримуватись заповіту засновника найпрестижнішої наукової премії, в якому йдеться про те, що премію має отримати вчений (чи група вчених), який зробив найвагоміший внесок в науку за минулий рік. Зараз відкриття проходять чимале випробування часом, перш ніж отримати найвище визнання. Але, в порівнянні з кількома минулими роками, досягнення перших у цьому огляді лауреатів є відносно «свіжими».

Фізика Цьогоріч шанують уродженців тоді ще Радянського Союзу Андрія Гейма (1958 р.н., Сочі) та Костянтина Новосьолова (1974, Нижній Тагіл), які нині живуть і працюють у Великобританії, а саме в Манчестері. Гейм нині є громадянином Нідерландів, а Новосьолов має подвійне підданство: російське та британське. Десять років тому ці науковці стали посміховиськом наукового світу, отримавши Шнобелівську (Ig Nobel Prize) премію — нагороду за дослідження, які спершу змушують посміятись, а потім — замислитись. Таку честь вони заслужили за вивчення левітації жаби над

грудень 2010

www.ntsa.univ.kiev.ua


SOS: Science of Science надпровідним магнітом. Зараз з подібних досліджень вже не кепкують, а виділяють значне фінансування, настільки ідея надпровідної левітації спокуслива та відносно доступна. Цьогорічна ж нагорода з дещо іншого розділу фізики. За чотири роки після першого «визнання» Гейм та Новосьолов змусили знову про себе заговорити після публікації роботи, в якій йшлося про отримання нової форми вуглецю. Вуглець (або карбон, говорячи хімічною мовою) — один із найпоширеніших елементів на землі, він є основою усіх органічних сполук, в природі може існувати як у формі надміцного алмазу, так і у формі м’якого графіту. Завдяки своїй властивості утворювати різні типи хімічних зв’язків (найбільше з усіх елементів), цей елемент має наразі та в перспективі надзвичайно широкий спектр застосувань. На сьогоднішній день найбільшу увагу приділяють електричним та механічним властивостям вуглецю. Стосовно останніх — всі чули модне слово «карбон», або вуглепластик — легкий та міцний матеріал, з якого, наприклад, виготовляють корпуси болідів Формули-1, велосипедів, елементи космічних кораблів та навіть рибацькі вудки. Проте ці матеріали — не чистий вуглець, а лише вуглецеві волокна на матриці з певних смол. За передбаченнями, матеріал, що складається лише з одного шару атомів вуглецю, мав би мати ще більшу міцність. Розрахунки давали вельми оптимістичні прогнози, але отримати бодай кілька квадратних

www.ntsa.univ.kiev.ua

12'2010 нанометрів такого диво-матеріалу не вдавалось ще нікому. Попередниками графену стали фулерени та карбонові нанотрубки, які у певному наближенні називають нульта одновимірними модифікаціями карбону. Фулерен являє собою структуру, подібну до футбольного м’яча, що складається переважно з 60-ти або 70-ти атомів вуглецю (існують фулерени й з іншою кількістю атомів, проте їх виникнення складніше або є випадковим). Вперше подібна структура була отримана 1985 року, а в 1996 її творці отримали Нобелівську премію з хімії. Точну дату відкриття нанотрубок назвати важко, є версії, що вперше їх спостерігали ще у 1953 році, проте інтенсивні їх дослідження почались лише в 90-х роках минулого сторіччя. Ці модифікації вуглецю вже шукають свого практичного застосування, адже їх отриманням може займатись майже кожна лабораторія світового рівня. Продовжуючи логічний ряд, графен є двомірною модифікацією вуглецю, тобто це плівка товщиною у один шар атомів карбону. Ідея його отримання проста, як і все геніальне. Ще з шкільного курсу відомо, що графіт, одна з алотропних (таких, що складаються з таких самих атомів, але мають різні властивості) форм

Графен, отриманий методом”відлущування”. University of Manchester

грудень 2010

3


SOS: Science of Science вуглецю, складається з шарів атомів вуглецю, об’єднаних в шестигранні комірки зі стороною 0,14 нм. Якщо роз’єднати ці шари — можна отримати графен. Проблема і полягала в тому, як це зробити. Були спроби вводити поміж вуглецевих шарів атоми інших елементів, проте бажаних результатів ці досліди не давали. Гейму і Новосьолову вдалось відділити від кристалу графіту графенові шари за допомогою… звичайнісінького скотчу (липка стрічка не вперше стала у нагоді вченим — нещодавно була опублікована робота, що швидке розмотування стрічки скотчу може бути джерелом гаммавипромінювання). За рахунок відносно слабкої взаємодії між шарами вуглецю (за рахунок слабкості цієї взаємодії, власне, і пишуть олівці) їх вдалось відокремити для дослідження. Ідея елегантна, проте, як виявляється, не найдешевша, нині графен вирощують осадженням атомів вуглецю із газової фази — хоч цей метод і менш точний, виникає більше дефектів, проте коштує менше, і зараз багато лабораторій світу можуть собі дозволити цей матеріал для досліджень. А досліджувати дійсно є що, адже завдяки своїм властивостям графен може знайти широкий спектр застосувань — дисплеї (є вже робочий прототип), транзистори (які будуть працювати швидше за напівпровідникові), сонячні елементи, надміцні матеріали, і навіть як ліки. Остання ідея варта того, щоб її розглянути детальніше. Група китайських вчених влітку цього року

4

12'2010 опублікувала роботу, в якій йдеться про лікування раку за допомогою графену. Мишам, яким прищеплювали злоякісні пухлини, у кров вводили препарат графену, який кровотоком досягав пухлини і обгортав її. Потім тварин опромінювали випромінюванням ближнього інфрачервоного діапазону. Графен добре поглинає у цьому діапазоні, енергія випромінювання переходила в теплову, і графен разом із пухлиною сильно нагрівався, фактично спалюючи її. При цьому температура решти тіла піднімалась у допустимих межах. Ця нагорода підвищить цікавість до графену, і зважаючи на значні досягнення за такий короткий проміжок час у нього є всі шанси стати матеріалом майбутнього.

Хімія Ця премія також пов’язана із карбоном, проте з іншого боку. Як йшлося вище, вуглець — основа життя та усієї органічної хімії. У людства є надзвичайні потреби у синтезі нових органічних сполук, в першу чергу для дослідження та виробництва ліків, тому дослідження механізмів з’єднання атомів карбону вже вп’яте заслуговують на Нобелівську премію. Її отримали американець Річард Хек та два японці: Еїті Неґісі та Акіра Судзукі за дослідження перехресних зв’язків, каталізованих паладієм у органічному синтезі. Для непосвяченої людини це звучить як мінімум незрозуміло, тож спробуємо розібратись, що до чого. Наприкінці 80-х років минулого століття водолази віднайшли на дні Карибського моря вид морських губок Discodermia dissoluta, які,

грудень 2010

www.ntsa.univ.kiev.ua


SOS: Science of Science незважаючи на свою примітивність у біологічному сенсі, були здатні синтезувати складну хімічну сполуку дискодермолід, яка виявилась ефективною у лікуванні раку, оскільки вона сильно пригнічує ріст ракових клітин. Сама ж губка використовує її як засіб захисту від хижаків. Добувати цю речовину із глибоководних істот, ясна річ, справа не з рентабельних, тому постало питання про синтез цієї речовини, і для цієї мети найбільш підходящими стали саме роботи цьогорічних лауреатів. Річ у тім, що для того, щоб зв’язати атоми карбону у потрібній конфігурації, потрібні певні речовини, які між собою реагують. Але разом із потрібними речовинами утворюється ще багато побічних вуглецевих сполук, які потрібно відокремлювати від вихідної. Оскільки такі складні речовини, як дискодермолід, потребують кількох

12'2010 каталізатор виконує необхідні функції, при цьому не утворюючи продуктів реакції, які б її містили. Паладій використовується тому що він є «місцем зустрічі» атомів карбону, не утворюючи з ними сильних зв’язків, тому після з’єднання атомів вуглецю він знову стає хімічно вільним. Це надзвичайно спрощене пояснення, механізми каталітичних реакцій за участю паладію є більш складними, існує багато варіантів і їх опис вимагає більш ґрунтовних знань з хімії. Ідея використовувати паладій в якості каталізатора народилась ще у 50-х роках, хімікам відомий Вакерпроцес (за назви німецької хімічної компанії, де він набув широкого застосування у виробництві). Ричард Хек наприкінці 60-х років ХХ століття запропонував спосіб отримання стиролу — речовини, яка використовується для виробництва полімерів. Нині реакція Хека широко

Схема реакції отримання стиролу. Зображення www.nobelprize.org

кроків синтезу, кількість побічних речовин стає занадто великою і тому складною для усунення. Тому більш доцільним для отримання подібних сполук більш доцільно використовувати каталітичні реакції, тобто такі, в яких речовина-

www.ntsa.univ.kiev.ua

використовується, наприклад, для синтезу ліків від астми. При синтезі органічному синтезі однією з головних задач є збудження атому карбону для участі його в реакції з іншим. Нобелівський лауреат 1912 року, Віктор Гріньяр,

грудень 2010

5


SOS: Science of Science винайшов метод збудження за допомогою магнію. Проте згодом молекули, які потрібно синтезувати, ставали дедалі складнішими і метод Гріньяра не забезпечував належної точності, адже атоми вуглецю вели себе непередбачувано. У 1977 році Еїті Неґісі запропонував варіант реагенту Гріньяра, в якому замість магнію використовувався цинк, який фактично доставляв атом карбону до паладію, де той з’єднувався з іншим атомом. За два роки потому Акіра Сузукі використав замість цинку бор, що є менш токсичним. За допомогою перерахованих вище методів нині вчені можуть із великою точністю конструювати молекули, які використовуються у виробництві ліків, дисплеїв OLED (на органічних світлодіодах) тощо.

Медицина Досягнення, за яке цього року була вручена премія, і досі викликає багато дискусій морально-етичного змісту, передусім з боку релігійних діячів, проте саме воно дало можливість багатьом мільйонам жінок віднайти радість материнства. Британський доктор медицини Роберт Едвардс (1925 р.н.) отримав винагороду за технологію штучного запліднення in vitro (в пробірці). Доктор Едвардс почав свої дослідження ще у 50-х роках, 55-го він захистив докторську дисертацію на тему ембріонального розвитку у мишей. Приблизно тоді ж він усвідомив, що екстракороральне (від лат. Extra — ззовні та corpus — тіло) запліднення може стати ефективним інструментом лікування безпліддя. За статистикою, біля 10% сімей страждають від цієї проблеми, що

6

12'2010 призводить до серйозних психологічних травм та проблем у подружжі. У природі зустрічаються випадки запліднення поза тілом тварини, проте цей процес проходить переважно у водному середовищі, наприклад, у деяких видів риб та амфібій. Для яйцеклітин ссавців необхідно створити належні умови, щоб відбувся бодай один клітинний поділ. 1935-го року вдалось створити умови, за яких запліднена яйцеклітина змогла поділитись один раз. За 14 років, у 1959-му, ембріони, утворені заплідненням в пробірці, були введені до утроби самки кроля, де вони розвивались природним чином. Потомство від цього експерименту виявилось цілком життєздатним. Для застосування подібної методики для людей потрібно було вирішити ряд проблем, а саме: відбір яйцеклітин, які можуть бути запліднені в клітині; активація сперматозоїдів в пробірці; умови, за яких відбудеться декілька клітинних поділів і, врешті-решт, шляхи, якими можна імплантувати ембріон до утроби матері. 1965-го року доктор Едвардс експериментальним шляхом визначив, що статеві клітини потребують 24 години інкубації у пробірці, перш ніж вони будуть придатні до запліднення. Через чотири роки студент Баррі Бевістер, що працював із Едвардсом, визначив умови, за яких сперматозоїди будуть активовані in vitro. Проте запліднена яйцеклітина не ділилась більше одного разу, що було пов’язано із довгим часом, проведеним поза тілом. Едвардс припустив, що для того, щоб екстракорпоральне запліднення було більш успішним, потрібно відбирати

грудень 2010

www.ntsa.univ.kiev.ua


SOS: Science of Science яйцеклітини на певній стадії овуляції (процесу виведення яйцеклітини із «сховища» — яєчника), але на той час не було методу, яким би можна було виділити клітину, що задовольняла б ці умови. Доктор Едвардс ознайомився зі статтею хірурга доктора Стептоу, в якій йшлося про застосування лапароскопії (методу дослідження внутрішніх органів за допомогою оптоволоконного кабелю) до вивчення жіночого статевого тракту. Едвардс зрозумів, що це допоможе йому у вирішенні проблеми, і 1970-го року вони змогли виділити яйцеклітини на потрібній стадії розвитку. Далі вчені опублікували результати досліджень, в яких змогли отримати 8-ми- та 16-тиклітинні ембріони в пробірці. У 1976 році була проведена перша спроба імплантувати ембріон до утроби матері, але, на жаль, спроба вийшла невдалою через позаматкову вагітність. Вчені тоді вирішили відмовитись від гормональної терапії, яка мала б забезпечувати належні умови для імплантації, і стали керуватись природними циклами жіночого організму. 25-го липня 1978 року відбулася історична подія — за допомогою кесаревого розтину народилась Луїза Браун, перша дитина з пробірки. Нині таких дітей (та вже дорослих) — понад чотири мільйони. Едвардс та Стептоу заснували клініку у Боурн Хол, Кембридж (Великобританія), в якій продовжили свою роботу. Про успішність методу, та надію, яку він надає безплідним парам, свідчать такі цифри: у 1983му році у клініці народилось 139 немовлят з пробірки, а в 1986-му —

www.ntsa.univ.kiev.ua

12'2010 1000. На жаль, доктор Стептоу, який став очільником цього закладу, помер у 1988 році. Як показують спостереження, діти, зачаті методом екстракорпорального запліднення, мають таке ж здоров’я, як і решта. Існують невеликі ризики певних хвороб, проте їх не можна назвати критичними. Доктор Едвардс продовжує дослідження ембріонального розвитку, вдосконалюючи методики процесу. Результати є необхідними для розуміння і отримання стволових клітин — вихідного матеріалу для побудови тканин тіла — на які покладають великі сподівання у регенераційній медицині. Едвардс розумів, що такі делікатні з етичної точки зору дослідження викличуть чимало дискусій, тому з 1978 року ініціює їх сам. Його роботи викликають нападки з боку релігійних лідерів, які вважають подібні відкриття аморальними; з боку представників влади, які ратують за контроль народжуваності та з боку колег, які ставлять під сумнів здоровий розвиток ембріона. Проте доктор Едвардс залишається стійким до цих випадів, продовжуючи свої дослідження. Вже коли були відомі імена Нобелівських лауреатів, у пресі з’явились повідомлення про судовий позов до одного з каліфорнійських лікарів. Його звинувачують у тому, що він імплантував до утроби однієї жінки вісім ембріонів, яких їй вдалося народити, при цьому вона не має коштів на їх утримання. Це другий історично зафіксований факт одночасного народження такої кількості дітей. Незважаючи на подібні конфлікти, Нобелівська

грудень 2010

7


SOS: Science of Science премія має змінити ставлення суспільства до штучного запліднення на менш упереджене, адже для багатьох сімей це єдиний шанс стати батьками.

Література Нобелівську премію, яка викликає найбільше критики через підозри в упередженості комітету, цього року отримав перуанець Маріо Варґас Льоса за детальний опис структури влади та яскраве зображення повсталої, такої, що бореться та зазнає поразки, людини. Майбутній письменник народився 28 березня 1936 року. Раннє дитинство пройшло в Болівії, потім він навчався в Католицькій школі в Лімі, столиці Перу, згодом — у військовій школі Леонсіо Прадо, вивчав право та літературу в Лімі та Мадриді. Працював у Парижі викладачем та журналістом на телебаченні. 1963 року побачив світ його перший роман «Місто і пси», де Льоса описував досвід свого навчання у військовій школі. Цей твір викликав багато дискусій у Перу, а офіцери Леонсіо Прадо привселюдно спалювали тисячі примірників роману. Письменник повернувся на батьківщину 1975 року, його було обрано до Національної Академії, він викладав в університетах США, Південної Америки та Європи. У 1990 році — балотувався на пост президента Перу, але програв у другому турі, не дивлячись на те, що переміг у першому. Після цього

8

12'2010 письменник покинув країну і став підданим Іспанії (де вперше побачили світ більшість його творів). Нині не можна сказати, де він постійно проживає, але більшу частину часу проводить в Європі: в Лондоні, Барселоні, Парижі, Мадриді. Літературний доробок складає 17 романів та повістей та три п’єси. Творчість Льоси знаходиться, як і його батьківщина, на перетині світів: індіанська культура переплітається зі спадком іспанських конкістадорів та сучасним світом. Письменник завжди був небайдужим до проблем свого народу, але, за своїм зізнанням зміг пізнати Перу лише перебуваючи за кордоном. Тематика соціальної несправедливості канвою проходить майже через усі його твори. Змолоду він був марксистом, але досвід СРСР, Куби та Китаю його розчарували, і він змінив свої політичні погляди на більш праві, що також знайшло віддзеркалення в його романах. Письменник різко виступає проти будьякого прояву обмеження свобод людини. Окрім соціальної тематики, письменник глибоко препарував чуттєвий світ людини (як у романах «Схвальне слово мачусі» та «Зошити дона Рігоберто»), створивши простір естетичних насолод, еротичних фантазій, що живуть в душі інтелектуала-індивідуаліста. На думку Льоси, література надає читачеві третє око, яким він може побачити, чого не вистачає у світі, адже всесвіт фантазії набагато ширший та досконаліший, ніж

грудень 2010

www.ntsa.univ.kiev.ua


SOS: Science of Science реальність, в якій є місце горю та насильству.

Премія миру Церемонія вручення цієї нагороди пройшла без її лауреата, адже китайський дисидент Лю Сяобо (1955 р.н.) знаходиться під ув’язненням за підбурення до підриву державного

ладу КНР. Вирок був проголошений рік тому, але премію Сяобо зможе отримати лише після свого звільнення. На церемонії не були присутні і його родичі, адже його дружину після чергового відвідування у в’язниці посадили під домашній арешт. Лю Сяобо народився у сім’ї інтелігентів, які були заслані до сільської місцевості під час культурної революції, тому в юності йому доводилось займатись аграрними та будівельними роботами. Закінчивши університет провінції Гірін, він став викладачем філології. Наприкінці 80-х років Сяобо знаходився у відрядженні в США, але під час сумнозвісних студентських демонстрацій на майдані Тяньанмень повернувся на батьківщину і вмовляв студентів мирно покинути мітинги, щоб уникнути жертв. Після цього майже всі 90-і він провів у в’язниці: спочатку за підтримку студентів, потім за критику влади. У 2008 році Сяобо

www.ntsa.univ.kiev.ua

12'2010 став співавтором «Хартії-08», маніфесту, що закликав владу Китаю до демократизації країни та політичних реформ. За це він був знов заарештований і засуджений, як йшлося вище, до 11 років ув’язнення. Премія присуджена за тривалу ненасильницьку боротьбу за фундаментальні права людини в Китаї. Західний світ засудив ув’язнення Сяобо, у відповідь китайський уряд виступив категорично проти вручення премії, мотивувавши це тим, що Сяобо порушив китайські закони і несе справедливе покарання. Тим паче, сама премія та її грошовий еквівалент будуть чекати на звільнення лауреата.

Економіка Премія Шведського державного банку з економічних наук (саме так звучить офіційна назва нагороди, адже в заповіті Альфреда Нобеля економіки не було) за дослідження ринків із моделями пошуку вручена американцям Пітеру Даймонду (1940 р.н.), Дейлу Мортенсену (1939 р.н.) та британцю Крістоферу Піссарідесу (1948 р.н.). Дослідження цих вчених пов’язані із питаннями безробіття. У класичній економічній теорії вважається, що покупець та продавець знаходять одне одного майже миттєво і одразу володіють повною інформацією щодо цін на товари та послуги (так звана модель конкурентної рівноваги). Проте такі специфічні ринки, як ринок праці чи нерухомості, демонструють значне відхилення від цієї ідеалізованої моделі. Це призводить до того, що незважаючи на високу кількість вакансій існує

грудень 2010

9


SOS: Science of Science безробіття. Річ у тім, що здобувач намагається знайти роботодавця, який запропонує йому найкращі умови, а роботодавець шукає якомога більш кваліфікованого робітника. На пошук йдуть ресурси, в тому числі і час, а час, як відомо — гроші, які входять у кінцеву ціну продукту. Саме таке «тертя» між покупцем та продавцем і цікавили лауреатів. Пітер Даймонд 1971 року опублікував роботу, в якій показав, що навіть невеликі витрати на пошук призводять до значної відмінності цін згідно моделі конкурентної рівноваги. Мортенсен та Піссарідес продовжили ці дослідження і дійшли до двох головних висновків. Перший полягає в тому, що коли один здобувач підвищує активність при пошуку роботи, це знижує шанси інших на її здобуття, але з іншого боку, роботодавцеві простіше заповнити вакансії. Зазвичай цей ефект не береться до уваги людиною, що шукає роботу через те, що вона не має інформації про активність своїх конкурентів. Другий висновок полягає в тому, що модель конкурентної рівноваги призводить до єдиного найбільш ефективного підсумку. Модель Даймонда-Мортенсена-Піссарідеса (ДМП-модель) допускає й інші результати, однак лише один з них буде найбільш ефективним. Ці фактори формують заробітні плати та ціни на житло тощо. Вчені також показали, що такий чинник як допомога по безробіттю також буде впливати на кореляцію між безробіттям та кількістю вакансій — чим більша допомога, тим більший час буде витрачений на пошук роботи.

10

12'2010 Премія викликала певний резонанс у пресі, адже роботи були проведені ще у 70-80-х роках, і їхні висновки можуть здаватись очевидними. Також деякі видання висувають версії, що Комітет підпав під політичний пресинг. Як аргумент, вони наводять той факт, що президент США Барак Обама виснув кандидатуру Даймонда до ради Федеральної Резервної Системи США наступного ж дня після оголошення лауреатів премії, проте це лише здогади. Нобелівський комітет та Шведський державний банк могли взяти до уваги сучасний стан ринку праці. Світова криза підвищила рівень безробіття у багатьох, в тому числі й розвинених, країнах, і в деяких з них він лишається досі незмінним, тому авторитет ДМПмоделі, підкріплений премією, може стати в нагоді при подоланні цієї ситуації. Досягнення деяких цьогорічних лауреатів були підставами для багатьох дискусій, і нагороди можуть стати саме тими чинниками, які зменшать кількість противників, наприклад, штучного запліднення. Наука покликана на те, щоб робити життя людства всебічно кращим, і «батько динаміту» добре розумів це. Нобелівська премія вирішує спірні питання щодо доцільності відкриттів, адже авторитет її лауреатів у науковому світі підвищується в рази. Хочеться вірити, що серед читачів цієї статті є той, хто 10 грудня 20.. року стане людиною року у Стокгольмі чи Осло.

грудень 2010

Володимир Ткаченко радіофізичний факультет

www.ntsa.univ.kiev.ua


філологія

Гендерні питання мови – міф чи реальність?

Н

а переговорах молода жінка в стильному діловому костюмі з виваженою професійною, практично американською, посмішкою, запускаючи показ слайдів з презентації, називає своє ім’я і впевнено представляється: Я директор цієї компанії. Увесь час спілкування сторін пронизане рішучістю, впевненістю, відшліфованими фразами і д о б і р н и м и словосполученнями, які використовуються тільки в світі професіоналів. Наш менеджер до кінця тижня Вам надішле каталоги; у випадку, якщо у Вас з’являться питання, Ви можете звернутися до нашого прес-секретаря. Приязна дівчина, представившись прес-секретарем компанії, зичливо подає свою візитну картку. У філолога з незаангажованим аналітичним складом розуму виникає логічне запитання: чому в діловому мовленні переважає чоловічий рід тоді, коли розмовляють жінки? Телебачення, газети, журнали, суспільні акції тощо пронизані часом брутально дешевою крикливістю лозунгів і присмаком дискримінацій. Дискримінації – расові, сексуальні, політичні – скрізь, де тільки можливо, як вічна актуальна тема суспільства і життя в цілому. Цим прапором розмахують тоді, коли

www.ntsa.univ.kiev.ua

треба привернути максимальну увагу, і актуальність цієї теми є невичерпною. Ніхто не замислюється над тим, що більшість свідомих індивідів суспільства самостійно, несвідомо виховують дискримінаційні поняття у майбутніх поколінь. Люблячі батьки, діючи під впливом суспільних стереотипів, даючи дочці гратися лялькою, а синові – машинкою, наголошують на тому, що донька має бути лагідною і вихованою, як принцеса, а син – сильним і впевненим захисником, успішним бізнесменом і годувальником своєї родини. Змалечку доньку ніхто не запитує, чи хоче вона гратися лялькою, а сина – машинкою. Таким чином, з дитинства проявляється своєрідна дискримінація, яка потім виростає в дискримінацію суспільну, яка проявляється навіть в мові, як віддзеркаленні нашого психологічного світу. Останні десятиліття посилюється вплив психологічної науки, тому в суспільстві постають питання зміни ґендерних ролей. Класичний образ чоловіка – бізнесмен і годувальник сім’ї, жінки – мати і домогосподарка. У останні роки емансипації та фемінізації почали звертати увагу на розподіл праці, і жінка – водій таксі чи жінка в політиці вже не так шокує,

грудень 2010

11


SOS: Science of Science як раніше. Проте, незважаючи на те, що суспільство змінюється і звикає до нових явищ, ґендерні аспекти мовлення залишаються зовсім не висвітленими і все такими ж актуальними. Так, в діловому мовленні більшість професій позначено в чоловічому роді. Менш ніж 30% лексем, які позначають професії, мають свої відповідники в жіночому роді. Звісно, є лексеми, що вже настільки вжилися в суспільстві, що вживаються в двох родах, як, наприклад, секретар – секретарка, вчитель – вчителька та ін. Проте більше 70% таких слів не мають відповідників в жіночому роді, наприклад, продавець, директор, прем’єр-міністр, офіс-менеджер, прес-секретар тощо – професії, які традиційно є "чоловічими". Особливості мовних картин світу висвітлювались багатьма дослідниками, справжнім титаном серед яких був Сепір. В наш час усе більшої актуальності набуває соціолінгвістика, яка звертає увагу на лінгвістичні явища, занурені в контекст соціуму, оскільки соціальні явища часто можуть пояснювати явища лінгвістичні як, наприклад, зазначені вище назви професій. Такий підхід є досить прогресивним, оскільки у наш час на зламі наук робляться найновітніші відкриття. Ґендерна асиметрія мови, окрім соціальних явищ, також може частково пояснюватись наявністю досить великої кількості слів іншомовного походження на позначення професій, багато з яких прийшло з англійської мови, в якій відсутні роди.

12

12'2010 Ґендерні питання мови часто здаються незначними і несуттєвими, проте часом доходять до парадоксальності, і тоді так чи інакше багато хто з дослідників замислюється над тим, чи не варто було б це питання вирішувати. Наприклад, якщо за правилами суфіксації утворити іменник жіночого роду від слова машиніст – водій потяга, то вийде іменник жіночого роду, проте зовсім іншого значення – машиністка – людина, яка набирає текст. Так само, похідний іменник від іменника чоловічого роду електрик – людина, що працює з електроприладами, означає зовсім інше: електричка – електропотяг. До парадоксу доходить і в законодавчому стилі, коли прописуються пільги для "одиноких матерів" – чи означає це те, що для одиноких татусів такі пільги відсутні? Мова, немов живий організм, є відносно самостійною системою, яка, однак, занурена у контексти суспільства. Їй притаманне еволюціонування, розвиток і зміни для задоволення різноманітних суспільних потреб і явищ. Коли настають переломні моменти у розвитку соціуму і мова не встигає забезпечити увесь калейдоскоп його потреб, вона відшліфовується, і інструментом цього є людська свідомість. Саме тому ґендерні питання мови і мовлення з часом перестануть шокувати суспільство і стануть одним із незначних етапів мовної еволюції.

грудень 2010

Валерія Собакар Інститут філології

www.ntsa.univ.kiev.ua


юриспруденція

У пошуках справедливості: до теми доцільності смертної кари

П

итання доцільності застосування смертної кари завжди було актуальним і дискутивним для кожного соціуму. Дарма говорити, що то є справою минулого часу, адже з кожним випуском новин про нового нелюда, що позбавив життя у звірячий спосіб кілька або кільканадцять людей, постає питання про адекватну реакцію держави на такі дії. Д е к а н соціологічного факультету МДУ імені Ломоносова професор Добреньков свого часу з а у в а ж и в Володимиру Путіну: «Я як п л а т н и к податків не хочу давати гроші на утримання вбивць моєї доньки». Крім нього мало хто в Росії, Україні та інших державах згодився б за власний рахунок утримувати Сергія Ткача, який жорстоко вбив близько ста осіб, Пічушкіна, що забив молотком по голові біля півсотні, Володимира Ніколаєва, який харчувався м'ясом своїх жертв, Дмитра Вороненка та Ігора Іртишова, які не тільки ґвалтували, а й фактично роздирали перед смертю своїх численних жертв, або ж Онопрієнка, який гордо заявив

www.ntsa.univ.kiev.ua

на суді: «Я не убивав людей, я полював на них як звір на звірей». Питання постає і в іншому: жодне — багате чи бідне — суспільство не може забезпечувати гідних умов для довічно засуджених, адже не кожний пенсіонер або інвалід має щодня гідне харчування, телебачення та прогулянки. Чи кожен самітній старець може отримати компенсацію від держави у 3 000 євро за порушення його прав, як це легко р о б л я т ь українські «довічники»? З іншого ж б о к у утримувати людей, нехай і жахливих злочинців, немов собак, у смердючих тісних камерах та без шматка хліба не можна теж, адже ми теж є людьми. Хибною є точка зору багатьох, які вважають: все правильно, смерть є надто легким покаранням для них, нехай страждають побільше… Відповідаючи на таку нісенітницю, зауважимо: так а може ще взагалі на палю тих злочинців насадити чи забити до інвалідності, шановні? — будуть страждати більше, чом же так слабенько — лиш ув'язнити довічно!

грудень 2010

13


SOS: Science of Science Але ж ми є людьми, і мусимо ставитися гуманно до кожного. І насамкінець не забуваймо: на сьогодні в Україні на одного противника смертної кари приходиться понад двоє її прибічників. А світова практика, лиш за рідкісними виключеннями, показує приблизно ідентичні показники і тих країнах, де виключну міру покарання було скасовано, причому неодмінно під тиском Ради Європи та ОБСЄ, а не за волевиявленням населення, що йде у розбіжність з принципом невтручання у внутрішні справи

12'2010 суверенних держав. У Японії та Сполучених Штатах, що є безсумнівно розвиненими країнами з високим рівнем громадянського суспільства, смертна кара застосовується у виключних випадках та за умови виконання вироку не менш як через 10-20 років після його винесення щоб виключити можливість судової помилки та страти невинуватого. Потрібно замислитися, чи не буде вдалим такий досвід і для України Ігор Черінько, викладач ІМВ

Наукове товариство студентів та аспірантів факультету кібернетики, Факультет кібернетики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Інститут кібернетики імені В.М. Глушкова НАН України, Інститут програмних систем НАН України запрошують Вас взяти участь уміжнародній науковій конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Теоретичні та прикладні аспекти кібернетики». Даний захід відбудеться з 21 по 25 лютого 2011 року в місті Києві на базі факультету кібернетики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Детальну інформацію можна знайти на веб-сайті конференції: http://taac.org.ua. 14

грудень 2010

www.ntsa.univ.kiev.ua


соціологія

Вплив реклами на формування способу життя молоді

П

одобається нам сучасна інформація, яку надають ЗМІ, чи ні, вона є невід'ємною частиною ринкових процесів і сучасного життя в цілому. Інформація різних типів, фільми і реклама чинять тиск на суспільну свідомість людини. Особливо під цей вплив підпадає молодь. По-перше, в пошуках

науково-популярної інформації вона частіше за дорослих звертається до Інтернету, журналів. По-друге, молодь більш емоційно вразлива, сприйнятлива. По-третє, молодь більше часу, ніж дорослі, проводить біля телевізорів та в Інтернеті. Такий вплив ЗМІ на людей, їх моральні цінності, етичні і поведінкові норми, може зруйнувати структуру суспільних цінностей, викликати заміну загальнолюдських цінностей. Все це може призвести до моральної деградації молоді і суспільства в цілому і, безумовно, може

www.ntsa.univ.kiev.ua

спричинити розвиток негативних тенденцій у суспільстві. У сучасного суспільства є досить велика залежність від засобів масової інформації. Реклама як один із соціальних інститутів також має важливе значення для нашого сьогодення. Без неї не можна уявити, як можна продати той чи інший товар, визначити гарний він чи ні. Дослідники споживання роблять висновок, що найбільше під вплив реклами підпадають люди амбіційні, представники середнього класу, які і є основним класом користувачів продукції масового вжитку. Реклама стала комунікацією, яка міцно впровадилася в усі сфери суспільного життя – побут, культуру, систему масових комунікацій. Ця інформація дозволяє к о ж н і й людині, що живе в економічно розви нутому суспільстві, певним чином виділити себе, соціально виокр емитись від інших осіб. Реклама має чималі можливості впливати на спосіб життя та здоров`я особистості як суто інформаційно, так і за допомогою практичних зразків такого стилю життя. Реклама є інструментом системи організації масового збуту, а також одним з двигунів, які сприяли підвищенню життєвого рівня. Популяризуючи матеріальні, соціальні, та культурні можливості

грудень 2010

15


SOS: Science of Science вільного підприємництва, споживацького суспільства, реклама стимулює ріст продуктивності праці як серед керівних, так і серед рядових робітників. Реклама слугує також й суспільним потребам. Наприклад, засоби масової інформації отримують свій прибуток завдяки рекламі. Це створює кращі умови для свободи преси, оскільки вона не залежить від державної підтримки. Крім того, різні рекламні організації також сприяють розширенню та росту важливих суспільних кампаній за рахунок безкоштовного розміщення цієї реклами. Але реклама має як позитивний, так і негативний вплив на суспільство, в результаті чого відбулись важливі соціальні та правові зміни. Реклама визначається як процес передачі різними засобами, як правило, платної інформації, що має характер запевнення про товари, послуги та ідеї, які пропонують рекламодавці. Замало казати тільки про позитивний стиль життя, який пропонує реклама. Поняття «позитивності» обмежене соціальною позитивністю, тобто тим, що в суспільстві вважають позитивним. Так, реклама пропонує стиль життя «нових українців», сегментуючи групу людей, котрі в змозі дозволити собі такий спосіб і стиль життя. Реклама є невичерпним постачальником зразків стилів життя передусім для молодої генерації споживачів. Проте мета рекламодавців полягає не лише в тому, щоб репрезентувати ще один

16

12'2010 ймовірний спосіб життя з конкретним рекламованим продуктом, а й у тому, щоб відвернути споживача від проблем повсякдення, сповненого труднощів соціально-економічного та соціально-культурного характеру, а також розважити населення, інформаційний і комунікативний простір якого звузився через низку причин, а саме: 1) низький рівень прибутків населення, що примушує масового споживача рекламної інформації дбати про задоволення передовсім фізіологічних потреб; 2) своєрідність економічних реформ, в яких класичні моделі маркетингу, замішані на особливостях культури і нестабільній політиці, виявляються непередбачуваними. Пропонуючи образи, запозичені з повсякденного життя, реклама змушує замислюватись про нове і несподіване в повсякденні, аналізувати народжувані щодня явища, враження, образи, настрої тощо. За дослідженнями американських вчених, більше 60% опитуваних впевнені в необхідності реклами, і близько 60% молоді вважає, що реклама презентується більш яскраво, ніж будь-які культурні передачі. Тому можна стверджувати про значний вплив цього джерела на молодь. Інші засоби масової інформації користуються меншою увагою, хоча три чверті щоденно слухають радіо, але газети читають "декілька разів на тиждень або "дуже рідко"; 33,9% (зрідка, декілька разів на тиждень) використовують як інформаційний канал Інтернет. При цьому дівчата менше, ніж хлопці звертаються до

грудень 2010

www.ntsa.univ.kiev.ua


SOS: Science of Science Інтернету. На фоні інтересу до реклами особливо турбує досить низький інтерес до "продукції" закладів культури, читанню літератури, до спорту (останнім більше 36% займаються "дуже рідко" и 28% "ніколи"). Є сенс відмітити двояку особливість впливу реклами: з одного боку, її нав’язливість особливо помітна на телебаченні. Серед основних напрямків — характер впливу реклами на повсякденне життя. Лідирує (86%) відповідь: "реклама повідомляє інформацію про нові, модні на даний момент товари та послуги"; 47% респондентів вважає, що вона не сприяє підвищенню естетичних смаків; 41% - не знаходять в рекламі позитивних зразків, на які можна порівнятися; 32,1% не погоджуються з тим, що реклама "займає все більше місце в процесі інтелектуального розвитку та самоосвіти суспільства". Третина респондентів вважають, що реклама руйнує традиційні, сторіччями сформовані у суспільстві норми та цінності, більше 60% погоджуються з твердженням, що вона обманює людей; майже половина (46,7%) вважає, що реклама позбавляє людину індивідуальності. На думку 86% респондентів реклама виконує інформаційну функцію, розвиває смаки людей, допомагає у виборі товарів, впливає на стиль життя суспільства, сприяє створенню модних течій. Більш позитивно респонденти оцінюють рекламу в Інтернеті, в журналах і в рекламних газетах, у транспорті, рекламних

www.ntsa.univ.kiev.ua

12'2010 щитах, ніж на телебаченні та рекламні листівки. Визнаючи, що реклама дозволяє отримати інформацію про поведінку у певних ситуаціях, про образ та стиль життя, що більше 77% молодих людей вона допомагає дізнаватись про нові товари; 58% визнають рекламу ефективною, а 66% - не погоджуються з тим, що реклама не потрібна, і тільки 7,3% категорично повідомляють про її непотрібність, разом з тим більше 50% респондентів відмічають, що реклама відірвана від реального життя (22,2% — "повністю погоджуються", 29,2 - "більше погоджуються ніж не погоджуються"). Вони вважають, що реклама "дурна" (відповідно 24 і 30%); "пригнічує людину" (31 и 29%), а більше третини повідомили, що "реклама дратує". Констатуючи факт значного впливу реклами на формування сучасної молоді, не можна не відмітити її деструктивну роль в процесі соціалізації підростаючого покоління, в становленні та закріпленні позитивних соціальнополітичних та моральних якостей молоді. Така тенденція, де приблизно однієї третини молоді не сприймає рекламні продукти, свідчить про неадекватне розуміння виробниками реклами для молодіжної аудиторії, її потреб, запитів і як результат, вихід на ринок неефективних, з точки зору суспільної моралі реклам.

грудень 2010

Анна Іванушкінна, студентка 3 курсу факультету соціології

17


політологія

Стратегія інформаційної війни як засіб боротьби за владу

З

асобом впливу на складні організовані системи є інформація. У рамках соціальної системи вона розглядається як певне повідомлення, що усуває стан невизначеності, існуючий до цього; як певна програма, за якою має функціонувати система. Але соціальна си-

стема порівняно з біологічною та технічною, здатна як до самоорганізації, так і до впливу зовнішнього програмування. І якщо останнє розглядати у сфері політичного, то його реалізація можлива або за допомогою переконання, засновуючись на раціонально-критичних аргументах та доказах, або на основі політичного насилля (традиційного – фізичного, та нетрадиційного: у формі інформаційних, психологічних та консцієнтальних воєн). Головна мета всіх цих воєн – це впив на маси, змусити їх діяти згідно з волею центру повідомлень, і часто всупереч їхнім же інтересам. «Інформаційна війна – це комунікативна технологія впливу на

18

масову свідомість, з короткостроковими чи довгостроковими цілями… Ціль цього впливу: внесення змін у когнітивну структуру з тим, щоб отримати відповідні зміни у поведінковій структурі» [Почепцов Г.Г.]. Найбільш сприятлива атмосфера для ведення інформаційної війни це наявність певних соціальних та політичних негараздів, криз, стану невизначеності, суспільного невдоволення. Тоді стратегія такої війни зокрема спрямована на створення іміджів, відбувається т.зв. «боротьба іміджів». Тут можна окреслити два аспекти: зовнішня боротьба іміджів; вкорінення у національну свідомість певних, чужих їй, «інформаційних химер», мета яких управляти поведінкою членів нації, (наприклад, повідомлення, що не є новиною серед сучасних ЗМІ на українському просторі: «Україна – частина Росії»), і тут скоріше використовується зразок консцієнтальної війни, метою якої є зміна станів свідомості на тих, які вигідні агресору. А якщо говорити ще детальніше про найбільшу небезпеку цієї війни, то нею є втрата самоідентифікації (наприклад, етнічна ідентифікація себе українцем). Це, на думку Ю. Громико, є надзвичайно небезпечним: «зруйнування способів і форм ідентифікації особистості по відношенню до фіксованих спільнот,

грудень 2010

www.ntsa.univ.kiev.ua


SOS: Science of Science приводить до змін форм самоідентифікації та деперсоналізації». І другий аспект: внутрішня боротьба іміджів. Тут проблема полягає у тому, що ці інформаційні війни з однієї сторони спрямовані на дискредитацію політичного опонента (в своїй же власній країні), а з іншої сторони – на зміну психологічних установок, цінностей населення країни з метою маніпулювання його вибором. Наприклад, т.зв. «трикутник Карпмана» (подібно до рольових транзакцій Е. Берна), що діє у трьох образах «Переслідувач-Жертва-Спаситель», чи конкретизуючи: 2004 р. «Янукович -народ України – «Помаранчева команда»»; чи «Росія – Україна - Євросоюз», що відповідно відобразилося на електоральних настроях. [Karpman. S; 1968 ]. Або схожий трикутник 2010 (лише помінялися ролями): «Помаранчі-популісти – народ України - Команда профФесіоналів» Отже, стратегія інформаційної війни виглядає наступним чином: поперше, наявність «базової системи смислів та знань» [С. П. Расторгуев] у системи-агресора, що вона планує втілити в іншій системі, з метою полегшити управління останньою. Подруге, для цього необхідно знання індивідуальних особливостей системи-опонента (наприклад, відсутність чітко сформованої системи демократичних цінностей, у зв’язку з переходом від тоталітарної до демократичної моделі управління). По-

www.ntsa.univ.kiev.ua

12'2010 третє, це моделювання різних сценаріїв розгортання цієї «базової системи смислів та знань», обирається відповідний тип ведення інформаційної війни, тобто, формування потрібної системи образів, потрібної для агресора іміджідентифікації. По-четверте, це «підготовка ґрунту» - підготовка суспільної думки (знову ж таки – за сценарієм Карпмана), і, нарешті, реалізація самої кампанії інформаційної війни. Небезпека інформаційних воєн зрозуміла, питання «що робити?».Найбільш прийнятний вихід – це перше: визначена інформаційна державна політика, яка формується не монопольно державою, а до формування якої мають обов’язково долучитися громадські організації; і друге: сучасні інформаційні технології захисту та контролю національного інформаційного простору.

Анна Макота, політологія, 4-й курс

грудень 2010

19


Leasure time Висловлювання викладачів мова, стиль та орфографія збережені «Знаєте, в чому проблема американських політологів? Вони не знають того, що я вам читаю. Так, лише деякі прізвища… Я їх за пояс затикаю, як мальчиків! Хоча і сам всієї історії не знаю…» «Знаєте, чим відрізняється керівник від лідера? Тим же, чим легальність від легітимності». «Коли я вчився, ми все знаходили! Програма ж не змінилася! Кант нічого нового не написав!» «Вам треба встигнути на побачення. На побачення з тим, до кого ви хочете на роботу. Дуже гарна робота. Називається «Гола правда»». «Чим далі на Схід, тим більше поняття істинності замінюється поняттям правдивості». «Філософу дається життя один раз, і прожити його треба в Києві». «Бути кандидатом наук краще, ніж не кандидатом наук». «Хто сміється без причини – випадають передні зуби». «Якось сидимо ми на кафедрі, 5 осіб. Відкриваються двері, з’являється голова. «А-а-а, тут нікого нема!». І зникає».

Ти перегорнув останню сторінку першого номеру нового видання, тому не будь занадто суворим. Ми чекаємо на твій відгук чи пропозицію, і будемо надзвичайно раді, якщо ти приєднаєшся до нашого колективу. Зараз ми бажаємо тобі вдало відсвяткувати Новий Рік та Різдво Христове й успішно скласти сесію! www.ntsa.univ.kiev.ua

грудень 2010

20


Київський національний університет імені Тараса Шевченка Наукове товариство студентів та аспірантів запрошують Вас взяти участь у IX Міжнародній науковій міждисциплінарній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених

«Шевченківська весна 2011» Офіційні мови конференції: українська, англійська, російська Дати проведення: 21-25 березня 2011 року Конференція включатиме не лише наукову, а й змістовну культурну програму, зокрема вітальний прийом, екскурсії містом та яскраві вечірки. Технічні деталі - Кінцева дата реєстрації для участі у конференції – 21 лютого 2011 року - Усі заявки на участь будуть опрацьовані програмним комітетом конференції. Авторам робіт, що успішно пройшли рецензування, будуть розіслані запрошення на конференцію. - Кінцева дата подачі тез учасників конференції – 28 лютого 2011 року. - Засідання будуть проводитись в форматі доповідей. На доповідь виділяється не більше 20-ти хвилин. - Будуть організовані круглі столи, на яких буде можливість додатково обговорити доповіді, що викликали найбільший інтерес. - Для реєстрації необхідно заповнити форму у розділі «Реєстрація» на веб-сайті конференції. - Організаційний внесок для учасників з України складає 200 гривень, для закордонних учасників – 30 євро. - На час конференції іногороднім учасникам буде надано житло. Орієнтована вартість 120 гривень за добу (сплачується окремо від оргвнеску). - Конференція складатиметься з двох частин: дисциплінарної та міждисциплінарної. Заочна участь не передбачена.

Детальна інформація на сайті

shv.univ.kiev.ua.


SOS-1  
Read more
Read more
Similar to
Popular now
Just for you