Заградка 10 - 2020

РОК LXХIII • ЧИСЛО 10 ОКТОБЕР • 2020 ЦЕНА 100 ДИН

ОЗНОВА У ШКОЛИ

Радуєме ше же зме у новим школским року ознова у своїх учальньох у школи. Гоч зме досц знали о вирусу Ковид 19, такой на першей годзини у септембру дополнєли зме свойо знанє о тей епидемиї. Посиламе порученя шицким: * Ношце маски * Умивайце руки * Почитуйце оддалєносц Школяре руского оддзелєня другей класи у Коцуре

ХВИЛЯ ЗА ФОДБАЛОВАНЄ Влєце зме наисце мали вельо часу за бавенє. Хвиля була красна, та накадзи вишли вонка двометроме хлапци, такой прибегнул з лабду и штварти... и почали зме ше фодбаловац опрез нашей або опрез сушедовей хижи. Нє завадзали нам анї горучави, анї похмарена хвиля. Вше зме були порихтани бавиц ше з лабду. Михаел Дротар, III, Коцур

ШИЦКИ З МАСКАМИ Школяре IV б класи у Руским Керестуре и їх учителька Верунка Медєшова на початку того школского року достали на дарунок защитни маски. Тамара Чордашова, мац школярки Мии, хтора ходзи до того оддзелєня, шицким дзивчатом нашила єднаки маски и на глави пантлїки з двома ґомбичками, на хтори ше квачи маски. Хлапци достали по два єднаки маски. Гоч нїкому нє барз приємно на устох и носу мац маску, а окреме дзецом завадза же наставу у школи муша провадзиц у тих защитних плаценкох, мац Тамара зоз своїм красним ґестом ублажела нєлагодносц обовязного ношеня маскох пре защиту од оберацого вируса.

^ASOPIS ZA DZECI

Direktor dr Boris Var}a Odvi~atelqni redaktor Melaniy Rimar Vihodzi raz na me{ac u {kolskim roku • Vidava NVU “Ruske slovo” • Bulevar o{lwbodzeny 81/VII 21 000 Novi Sad, • Telefon (021) 6613-697 • @iro rahunok ~islo: 160-923244-82 • Ro~na predplata 1 000 dinari; za ino`emstvo 25 evra • Dizajn: Mariy Gudak Kompxterski obrobok: Mariy Gudak • Lektor: Bla`ena Homa-Cvetkovi~ • Rukopisi {e nw vraca • Drukuw drukarny: “MAXIMA GRAF”, Петроварадин

Здраво, заградкаре! Кажди мешац ше скаржим же нє будзе з чого направиц шлїдуюце число „Заградки”, а вец ше вше якош награбка и состави и рисунки и фотоґрафиї, алє мушим вам припознац же и у октоберским чишлє похасновани даєдни школярски роботи зачувани од влонї, бо нови нє було досц. Любела бим кед би кажде оддзелєнє поряднє посилало свойо роботи до єдиного часопису за дзеци по руски, же бим нє мушела зволовац учительки, а вони вец наганяц своїх школярох най напишу, лєбо нарисую дацо и пошлю до Редакциї. А знам же кед нє кажди, голєм кажди други дзень ше вам случує дацо интересантне, радосне, лєбо шмишне. Подзельце то зоз своїма парняками – читачами „Заградки” зоз других местох. Як вам тераз у школи? Верим же лєпше як було у другим полрочу прешлого школского року кед школи були позамикани, а ви ше учели на далєко. Школяре руского оддзелєня осмей класи зоз Дюрдьова понаписовали барз красни состави о ученю прейґ компютера и мобилного телефона. И сотруднїки зоз Коцура и Руского Керестура були вредни, а тераз чекам вистки, состави, фотоґрафиї и рисунки и зоз Нового Саду, Вербасу, Кули, Бачкей Тополї и Нового Орахова, зоз Ґосподїнцох и Савиного Села, зоз Шиду, Бикич Долу, Беркасова и Бачинцох. Шицких вас поздравя ваша редакторка

КНЇЖКА

YU ISSN 0353-9938 E-mail: casopiszahradka@gmail.com Ilustraci>: Aleksandra Medw{i

CIP – Katalogizacija u publikaciji Biblioteka Matice srpske, Novi Sad 821-93 ZAGRADKA: ~asopis za dzeci / odvi~atelqni redaktor Melaniy Rimar.

– Ro~. 50, ~. 1 (1991) – . – Novi Sad: Ruske slovo, 1991 –. – Ilustr. ; 24 cm Mese~no tokom {kolske godine. – Nastavak publikacije: Pionirska zahradka ISSN 0353-9938

На насловним боку: Школяре першей класи зоз учительками Любицу Бучко и Ясмину Сабадош у Руским Керестуре (Фото: Мария Афич)

Преноша ме з дня на дзень до школи, вец дому, до витрини, до столїка, жичаю другому... Та пре тото геваль-тамаль я ше нагнївала, бо сом так нєпречитана на концу остала. Красни слова я вилївам, мудросц написану. Красну шмату дзецом давам зоз словох виткану. Знанє мойо як нашенє до глїнки пошате. Упивай го, залївай го, вирошнє богате!

МЕЛАНИЯ ПАВЛОВИЧ

Данко Здогаданко пише

ДЇДОВО ПРАШАТА

К

ед сом бул у дїда внєдзелю, нє було конца мойому вешелю. У дїда двор широки, вон ма зоз слами брадла длугоки, вон вельо кури трима, приготовел вельо вигризки, та з нїма будзе топиц док придзе жима. Алє мнє найбаржей интересовали дїдово животинї, а од нїх найбаржей чисти били швинї. У єдним оборе була велька швиня била; вона ґруглєла, з носом форкала и рила. У другим оборе були два шудови викармени; зоз нїх на жиму буду смачни колбаси печени. Алє кед сом до трецого обора закукнул, мало сом од шмиху нє пукнул. Бо там, о мамо моя злата, були вельо чисти и шмишни прашата. На оборово проще сом ше виґрабал и випатра же сом им на цошка страшне здабал, бо ше одо мнє нараз позлєкали – мало ше нє позабивали. А вецка ше, якбачу, одшмелєли, та з кармичка ґу дзвером приходзели, очи добре отворели, а ушка начулєли. На дзверох их було штернацецеро, та порахуйце кельо то очи зацикавени, кельо сом видзел ушка начулєни. Кажде ше ґу дзверком дриляло, з носом поцаговало, и на мнє ше припатрало. Шицки були красни били и таки чисти як кед би ше окупали, лєбо голєм змили.

– Чом же вони на мнє так барз патра? – нє мог сом розтолковац ясно. То ми и шмишне було, та сом ше зашмеял гласно. Кед вони мойо шмеянє учули, знова скочели як заяци. Бежали зоз вельким гуком и квичаци. Я нє любим кед прашата одо мнє сцекаю, волїм кед ше на мнє припатраю. Зато сом и чекал же чи ше вони розвешеля. Но, нажаль, вони нє видзели у мнє приятеля.

Надумал сом же ше прашатком як приятель укажем, та сом ше такой зоз проща спущел на жем. Дзверка сом прашатом отворел, и так сом им гуторел: – Гайде, виходзце, мили прашата, любце ме як приятеля, лєбо аж и як брата. Прашата бояжлїво з кармика виходзели, а кед шицки вишли, так ше им на дворе пачело, аж з хвосциками круцели. У дїда двор широки, а на нїм брадла длугоки, та прашата поза брадла бегали, аж ше и у слами валяли. Кед баба тоту параду видзела, та ше зо мну аж вадзиц сцела и так ми гварела: – Цоже ти, Данку, нє завар дзверка на клянку, та шицки прашата вишли?

– Цоже, озда ци жаль же три раз брадло обишли? – так дїдо гварел баби и мою роботу нє ганєл, ище ме и бранєл. А баба таку роботу похвалїц нє сцела, та оштро гварела: – Лєм ви ґу ньому нє приставайце, бо кед ми пребегню през заградку, шицко останє у вельким нєпорядку. Аж кед дїдо розтолковал же лєпше най прашата дакус бегаю, бо им вец векши шунки повирастаю, аж теди ше баба змирела и вецей нїч нє гуторела. Данко Здогаданко (псевдоним писателя Мирона Будинския, хтори так у „Пионирскей заградки” подписовал свойо писнї и приповедки 70-тих рокох прешлого вику)

ОБЛАЧОК ДО ШВЕТА ВЕСНА ЧОРОВИЧ БУТРИЧ Позната сербска писателька Весна Чорович Бутрич народзена 29. мая 1958. року у Земуну, дзе закончела и основну школу и ґимназию. Дипломовала на Филолоґийним факултету у Беоґрадзе. Робиц почала перше у Радио Беоґрадзе, дзе пририхтовала емисиї „Почитовани дзеци”, а потим прешла до Телевизиї Беоґрад до Редакциї Образовней програми, алє ше знова врацела до Радио Беоґраду, дзе и нєшка роби як одвичательна редакторка програми за дзеци. Обявени єй кнїжки Кишенково курче, Улїца на колїмбачки, Охабиц при Ружи, Будзем сноскладач. У познатей видавательней хижи Лаґуна у Беоґрадзе 2017. року обявени єй роман Измислица. О РОМАНУ Паночка Жирамбу наполнєла 99 роки и того красного, малого пса (хтори храпи) власнїки сцу дакому подаровац. Алє го дзивче Маладина Билозаяцова сце зачувац! Проблем якаш Видуманка (Измислица). Прекрашнє написана и чаривно илустрована, тота нєзвичайна приповедка о одрастаню будзе вас водзиц вєдно зоз Маладину до спознаваня швета, а у тим вам помогню особи як цо хлапец Тимотиє, мадїоничар Дьото Балоне, чарна мачка Мирела, єден галпцилиндер и – сцекнути били заяц. Зоз тоту сказкову приповедку, виполнєту зоз нїжнима словами и духовитима фразами похопице же добра лєм тота стварносц, у хторей лєпша фантазия.

ОГЛЯДНЄМ ШЕ И ПОЙДЗЕМ Маладина ше вше огляднє за собу.

Попатри на тото цо охабя. Вше. И дакус маха, так по воздуху, дакому хто там остава: брамушки кед, наприклад, понагля дойсц зоз двора, лєбо паночки Жирамбу, кед руша даґдзе з дому. Вше ше огляднє за собу, гоч є сама, гоч ю дахто цага за руку: – Гайде, Маладино, запожнїме! – звичайно то мацеров глас. – Почнє падац диждж и нє сцигнєме начас... (Вони два ше барз любя припатрац як пада диждж: шедню на лавку у парку – розуми ше же маю амрели! – И чекаю. Маю и ґумово чижми; мац желєни, Маладина червени. Нє важне же вше дахто на нїх патри през облак и дума: „Гоч цо...”) Маладина ше вше огляднє, нє закончела цо почала: чечу роботи на копаню канала за одвод звишку води у брамушнїку. Наприклад: – О! – найчастейше лєм тото сцигнє повесц кед ю после упартих доволованьох дачия рука, найчастейше мацерова, заш лєм одведзе зоз собу. – Єст ту ище роботи – гвари Маладина брамушком, а вони, озда, махаю з главами. Вона зна приповедац зоз брамушками. То нє розгварка полна зоз словами, баржей ше спорозумюю з руками. Лєпше поведзено: з ногами. Кед ше руши колона брамушкох з єдней дзири прейґ тротоару ґу другей, зоз велькима отрушинами

хлєба, игелку сосни, лєбо яблукову маґочку на хрибце, Маладина меркує же би им нїхто нє завадзал. Станє крочай-два опрез колони и – чува преход. Кед дахто надидзе, вона вше видума як го застанови на драги праве тельо же би нє зґажел колону брамушкох... Уж тераз є щешлїва у даєдним будуцим дню: идзе так по драже, можебуц сама, можебуц зоз Тимотийох... кед там – Велька Брамушка, маха з главу и весело єй здравка. Брамушки паметаю! А, ниа, дакеди ше случи и же ю поволаю скорей як робота закончена. Прето ше огляда за собу. Маха и прави мали слова по воздуху, виписує их зоз зоз тоту другу, шлєбодну руку. И розумя ше цалком добре, и брамушки, и паночка Жирамбу. „Можебуц я мам даяку маґийну моц?”, подумала Маладина раз, кед патраци на паночку Жирамбу, пожадала най ше спущи ноц, та най вони два под посцелю правя театер. И? Га, спущела ше ноц! И? Маладина почала вериц до маґиї. (Виривок зоз романа „Измислица”) Преложела М. Р.

ШТЕФАН ГУДАК

ЯК КАТКА МАТКА ВЖАЛА ПЧОЛКУ СМОЛКУ НА ОГРАБКИ

П

опри кошнїци кошнїца, права правучка медова улїца! Нїґдзе семафора, нїґдзе милиционера, а як на улїци, так и у кошнїци, вшадзи шор панує! Зна ше хто мед збера, а хто пораячка, хто на стражи стрежи, хто як лайгов лєжи, хто воду приноши, хто шмеце виноши! Боме! Робота! Шор! Послухносц! На тисячи пчолки роботнїци, кажда до своєй кошнїци, по якимшик планє, пчолово млєко, полен, квитков пращок зношую, други з криделками нукашнї простор ошвижую. Боме! Трути лєнствую и поживу троша, алє – зна ше – придзе и им виказац себе, а вец, бо так записане на нєбе, вони муша з кошнїци пойсц! До кошнїци нїхто цудзи нє шме войсц! Стражарки цудзинки крадошки пратаю, а кед их нє мож з красним од крадзи меду одврациц, вони готови вєдно зоз жадлом и живот страциц. А вец ше цошка нєкаждодньове збуло у медовей улїци. Надпатраюци свой пчольнїк, пчолар Бачи Сладки обачел же ше велька громада пчолох згарла коло єдней кошнїци.

– Ки им минкив, чи ше буду роїц, чи даяка звада?! – подумал, та пошол опатриц цо то за робота. Кед там, цо? Пчолки стражарки влапели єдну свою пчолку, котра крадла мед зоз цудзей кошнїци. Грожаци єй зоз жадлами, перше по нєй добре поскакали, а вец ю вируцели зоз своєй кошнїци. Така, зоз погужванима криделками, вона кучала пред уходом до кошнїци. Пчолки стражарки праве пред приходом пчолара Бачика Сладкого запровадзели шор и одлучели одвесц крадошку пред Матку Катку най єй вона судзи. Бачи Сладки знал же пчоли найлєпше знаю запровадзиц шор у своєй кошнїци и так ше крадошка нашла пред найвисшим судом: – Матко Катко, тота пчолка крадошка влапена у цудзей кошнїци як краднє цудзи мед. Вируцена є зоз цудзей кошнїци на єй и нашу ганьбу. Матка Катка попатрела зукос на преступнїцу, пошкрабала же зоз предню праву ногу по глави, а вец вдерела зоз лїву стредню ногу до воску же ше аж цала вощина затресла. Видзаци же Матка Катка барз розгнївана, пчолки стражарки ше поцагли, а пчолка крадошка од страху уцагла главу медзи преднї ноги.

– Нє, нє скривай попатрунок, пать ми до оч! – гварела Матка Катка.

– Я, я лєм сцела опатриц же яки шор у їх кошнїци...

– Пать, ище и циґанї! А одкаль мед цо ци ше цадзи зоз воля, га?! Поведз!

– Га, га...

– Ага! Нє маш цо повесц. Крадошка! Пать яки ци кридла. Ганьба! Такой же би ши криделка приведла до порядку и пошла на роботу. Енки! Водзце ю! И майце ю на оку, и най викиха крадзу у власним зною! А ти, панї крадошко, котра любиш пойсц на готове, ище раз кед це влапя у крадзи, будзеш вируцена з мойого рою. Слунечко ограло, на Медовей улїци вре од роботи... Катка Матка ше поцагла одпочинуц од клопоти. Пчолка Крадошка свойо криделка до шора приводзи. Цали рой роботних пчолкох зоз кошнїци на роботу одходзи. Други ше з полнима млєчнима шлїжнїками з роботи врацаю. Бо, зоз пчоловим млєком цале лягло, Матку и трутох накармиц треба, а и пчолар Бачи Сладки без їх роботи нє будзе мац хлєба.

МЕЛАНИЯ РИМАР

ДРАГОЦИНИ ДАРУНОК

С

илвия ше влапела до велького пораєня своєй хижи. Нє було то анї єшеньске, анї ярнє, анї пораєнє пред Кирбайом або Крачуном, алє пораєнє пред преславу єй родзеного дня. Остало ище лєм пейц днї и преспац лєм пейц ноци, та будзе славиц родзени дзень. Поволанки уж подзелєла. Тераз єй було найважнєйше же би кнїжки на полїчкох, хтори заберали аж два мури, були у безпрекорним порядку. Чи прето же ше народзела у октобру – Мешацу кнїжки, чи пре нину Фемку хтора робела у библиотеки и дзецом вше мала часу и дзеки о каждей кнїжки повесц голєм словечко-два, Силвия барз любела кнїжки. Озда баржей и од лакоткох и од рисованих филмох. У нїх находзела найлєпших приятельох, у нїх було и вшелїяки заглавчки за витворлїви сни, и широки кридла за долаплїву фантазию.

Помали, нїжно уцераюци прах зоз сликовнїцох, зоз вчасним дзецинством випровадзених на найвисшу полїчку, погласкала вимасцени рамик и шепла: „Гайде, мила моя Гайди...” У тей хвильки якош нєзґоднє станула на країчок стола, пошлїсла ше и спадла. Плач, вреск, боль, страх... шицко з ню натресало. Єдно мале нємеркованє дзе става, закончело ше у шпиталю. Покалїчену ногу мушел лїчиц ґипс. Зна ше цо було далєй. Силвия нє могла нїч инше лєм лєжац, мировац и шицок боль и смуток благац зоз слуханьом музики и читаньом кнїжкох

А родзени дзень? Преславиц ше го мушело, бо хто би мал шмелосци повесц дзивчецу же ше славенє премесци за други раз. Госци уж були поволани, а окрем того, Силвия анї нє була хора. Хора була лєм єй нога у ґипсу. Помирела ше з тим же нє годна участвовац на модней ревиї у мацерових високих запеткох, же нє годна танцовац, оганяц ше и прескаковац штранджок, алє озда дзивчата видумаю бависка у хторих нє буду обовязни обидва здрави ноги. Мац упекла и нафиловала торту як права тортарка, нарихтала вшелїяки лакотки, оцец накупел соку, а брат достал барз важну улогу – дочековац и витац госцох. Яка чесц за малого кавалєра! Шмишкац ше на шумни дзивчата, весели як цифровани украсни штаницли з дарунками! Младша шестра помагала Силвиї отверац дарунки. Було там вшелїячини: чати, ланцущки, пахнячки, жвераточка и други драгоциносци, алє ше найвекши искри радосци зоз Силвийових очох залїпели на два кнїжки. София купела вельку, розкошно облєчену до твардих рамикох кнїжку Найкрасши сказки швета. Анї нє клїпла док кучала опрез Силвиї и чекала з якима велїчезнима словами єй товаришка виражи одушевиє. Вирка у тей хвильки пожадала най Силвия єй дарунок анї нє отвера пред шицкима госцами. Видзело ше єй же принєсла пребарз скромни дарунок. Дома єй нє випатрал таки бидни, бо ше здогадла же раз кед закуковали до авзлоґу єдней кнїжкарнї, Силвия гварела: „Того мешаца ше одрекнєм од шицких лакоткох, та ше наградзим зоз Дньовнїком Ани Франк”.

– Як добре же ми пришло на розум тото єй жаданє! Я тоту кнїжку мам дома Пречитала сом ю уж два раз, а анї кус є нє очкодована, нє вимазґрана, анї нє вишмарґана. Закруцим ю до швицацого паперу, та верим же обрадуєм товаришку хтора так люби кнїжки – поцешела ше Вирка и зробела як надумала. У цеплим ошмиху на Силвийовей твари Вирка препознала щиру радосц и знала же нє важне яки ма груби рамики, кельо ма боки и у яким паперу кнїжка закруцена и принєшена на преславу родзеного дня. Важне же є подарована з любову. Бул то драгоцини дарунок хтори єй швидко гоєл боль скрити под заґипсованима фатьолами на зламаней ноги.

ҐОРДАНА МАЛЕТИЧ

НОЦАСТА НОЦ

Ц

еплого єшеньского вечара селян завар свою живину до курнїка. Шицки пирйово браца такой понаходзели свойо гнїзда за спанє, лєм два любопитлїви пульки остали вонка. Сцекли и скрили ше за древо кед ше ґазда обрацел угнац ище єдну куру до курнїка.

– Яка то забава! – одушевено гварела менша пулька своєй пайташки.

– Думам себе! Одкеди сцем остац вонка, видзиц ноц! Когут гвари же вноци ту єст вельо цинї и же опасне, а я нє думам так.

– Та, гей, Намесциме ше на тоти конари и ту прешпиме. Намесцели ше на бочни конари широкого древа. Дакус приповедали, дакус патрели на нєбо, и оглядали ше коло себе. Вец почали дримац.

– Значи, то тота ноц. Наисце є цма и ноцаста – заключела мала пулька о даяки час.

– Вшелїяк є ноцаста – потвердзела векша и вони два ище дакус були будни и приповедали, а вец поспали. Алє, по пол ноци, цошка их нагнало покормацац ше и розбаториц.

– Чувствуєш тото цо и я? – опитала ше єдна пулька другей.

– Вискакую ми пупенци, то так треба?

– Цошка ше збува, лєм нє знам цо – гварела друга.

– Я знам. Хтошка ту. И, розуми ше, нє спреведли ше. Лукава лїшка их обачела у цмоти. Крашнє ю могли видзиц як ше приблїжує ґу древу. Сцерпезлїво шедзела под нїм и, як кед би нє мала другей роботи, припатрала ше на живину.

– Яй, як ше ужера на нас – шепла перша пулька – Цала ше трешем!

– И я – потвердзела друга. – Боїм ше. Лїшка патрела хтору перше зґраби. Одлучела ше за меншу, бо єй випатрала младша и смачнєйша.

– Зоз тоту ше лєгчейше обрахуєм – подумала. – Попадаю вони як узрети грушки, єдна за другу.

– Кед уж вона патри на нас, нє мушиме и ми патриц на ню – гварела старша пулька. Нє обрацай увагу. Пать на други бок. Алє младша пулька нє мала моци одупрец ше тому грожацому попатрунку, гоч як сцела. Лїшка анї нє клїпкала, та пулька страцела чувство за шицко коло себе – за свою пайташку, за древо на хторим шедзели, за курнїк нєдалєко од нїх и за мешачок над нїма. Почала ше кивац и у єдней хвильки спадла опрез лїшкових ногох. Швидка животиня лєм тото чекала. Пробовала таку омамунєну пульку однєсц, кед одразу учула пса. Його бежанє и бреханє одгукли як гром. Лїшка нє сцела охабиц плєн, алє пулька була чежка, та ю лукава животиня нє могла ношиц у зубох. Кед ше Жуча приблїжел, випущела пульку и сцекла до лєшика. Ґазда учул брехханє, та вишол до двора. Пооглядал ше коло себе, а вец обачел нєзвичайну колону – вирни Жуча и два пульки ишли ґу ньому. Угнал живину до курнїка и врацел ше до хижи. А пульки до рана приповедали куром о своєй авантури зоз тей ноцастей ноци, покля их когут нє учиткал.

– Досц уж! Єст нас ту хтори мушиме робиц – гварел оштро и закукурикал нарату. Преложела М. Р.

МИРЯНА БУЛАТОВИЧ

ТАЇНСТВЕНА МАЦЕРОВА ТАШКА Направел сом страшну гришку: отворел сом женску ташку! У ташки були сто чуда вшелїяки: два парфеми, помади койдзеяки, два чати, паперово хусточки, пудер, ацетон и три щеточки, кармин, крейон и пинцета, маскара, пасош, єднa таблета, цверна и слика кед сом бул беба и на концу, тото цо ми треба: три стотки у бутєлару и вецей анї єдну пару. Найскорей тот пенєж паперови мац чува свойому синови, алє школярик дойсц до динара муши прейґ мамового секретара. Припознам оцови правду готову: розпатрал сом ташку мацерову! Прешпивала М. Римар

ЗОЗ ШВЕТОВЕЙ ЛИТЕРАТУРИ

Б

ПИНОКИО

ул так єден майстор, хторому було мено Дєпето. Вон правел вшелїяки ствари зоз древа. Єдного дня Дєпето надумал направиц себе чудесну древну бабку хтора будзе знац и бешедовац, и як мачка мявчац, и скакац на главу. Такой ше влапел до роботи. Вжал фалат древа и почал го стругац, пилїц и вирезовац. Кед направел главу, обачел же ше бабково очи рушаю, а нос – як го Дєпето длужей резал, поставал вше длугши. През праве докончени уста бабка вивалєла язик на Дєпа. А кед була готова и рука, бабка ше почала видрижньовац Дєпови, гоч єй вон, так повесц, бул оцец.

Дєпето предлужел роботу. Сцел же би бабка була хлапец, та ю так и направел. Ниа, так ше народзел древени Пинокио. Дєпетови нєодлуга було ясне же справел єдного малого гунцута. Можебуц же Пинокио нє бул барз нєдобри, алє вшелїяк бул безочлїви, нєпослухни и барз любел спреведац. А бидни Дєпето цо знал: остала му лєм надїя же Пинокиа годзен воспитац и вивесц го на праву драгу. Алє як! Пинокио робел єдно, а думал на друге. Ниа, ту єден приклад: Же би го послал до школи и купел му буквар, Дєпето мушел предац свою стару, поплатану реклу. Так остал лєм у кошулї и дирґонєл од жими. А цо робел Пинокио? Пошол до варошу, предал буквар и купел карту за бабкарски театер.

КАРЛО КОЛОДИ

На бини були бабки Арлекин и Пулчинела. Вони препознали же Пинокио бабка як и вони.

– Пать, Пинокио! Гей, Пинокио! – скричали бабки. – Гибай ґу нам! Пинокио такой скочел на бину и почал приповедац зоз своїма приятелями. До бешеди ше умишал бабкар, якиш барз страшни чловек хтори знал лїґац огень. Бабкар тримал у руки батог направени зоз гадох и лїшкового хвоста. Вон загрожел Пинокийови и Арлекинови же их руци до огня и так допече велького барана хторого готовел за вечеру. Пинокийови ше удало з молбами и улїзованьом зблагац страшного Лїґача огня, та му на остатку тот шицко пребачел и ище му дал пейц златнїки же би их однєсол свойому худобному оцови. Кед вишол зоз театру, Пинокио бегал геваль-тамаль весело черкаюци зоз златнїками у кишенки и роздумовал як за тоти пенєжи перше купи нову реклу оцови. Медзитим, одкальшик ше пред нїм створела хрома лїшка и кандур шлєпи на обидва ока, обидвойо у подартих жобрацких шматох. Ишли помали, тримаюци ше за руки, як вирни, нєроздвойни товарише у нєщесцу. А, поправдзе, анї лїшка нє була хрома, анї кандур нє бул шлєпи. Були опасни спреводзкоше хтори ше сцели домогнуц Пинокийових пейц златнїкох. Прето го витирвало прешвечовали же у держави хтора ше вола Заспана Сова постої чудесне польо на хторим зоз посадзеного златнїка о нєполну годзину вирошнє вельке древо, а на нїм вельо блїщаци златни пенєжи. Без животного искуства, Пинокио им верел, та пошол з нїма. Перши зоз своїх пейцох златнїкох потрошел кед плацел богати полудзенок своїм новим приятельом. А вони го охабели у карчми и догварели ше же го буду чекац на главней калдерми. Кед там сцигол, обачел двох збойнїкох, закруцених тварох до рендох, хтори цагали за собу два вельки мехи з угльом. То була лїшка и кандур и вони на Пинокия скочели од хрибта. Вон скрил пенєжи до устох и почал сцекац як без души, а збойнїки ровно за нїм. Сцекал и сцекал, док го конєчно нє здогонєли и питали од нього златнїки. Алє його уста, направени зоз твардого древа, нї зоз яку силу ше нє могли отвориц... (Виривок зоз романа „Пинокио”)

НАУКА ЗА КАЖДЕ ДЗЕЦКО

ЦО З КОРОВЧОМ ЗОЗ СВЯТОГО ПИСМА ПРИТЧА О ШЕЯЧОВИ (Мт 13, 1-9; Мк 4, 1-9) А кед ше позберало вельке множество и з городох приходзели ґу ньому, гварел им у притчи: „Вишол шеяч шац свойо нашенє и док шал єдно спадло коло драги и було поґажене, и птици нєбесни го виджубали. Друге спадло на камень, и кед зишло – висхло, бо нє мало влаги. А друге спадло медзи цернє, алє цернє цо росло з нїм го задавело. А друге спадло на добру жем и зишло и зродзело сто раз.” Кед то гварел, скричал: „Хто ма уха же би чул, най чує!” ПРЕЦО ИСУС БЕШЕДУЄ У ПРИТЧОХ (Мт 13, 10-17; Мк 4, 10-12 И питали ше му його ученїки цо значи тота притча. А вон гварел: „Вам дане спознац таїнства Царства Божого, а другим у притчох – же би припатраюци ше нє видзели и слухаюци нє розумели. А то тота притча: нашенє Слово Боже. А тоти коло драги то тоти цо слухаю. Вец приходзи диявол и одноши Слово зоз їх шерца же би нє поверели и нє спашели ше. А тоти на каменю – то тоти цо слухаю и з радосцу приму Слово, алє понеже нє маю корень, вони єден час веряи под час спокуси одпадню. А тото цо спадло медзи цернє, то тоти цо чую, алє жию у бриґох и богатстве и животних насладох и задавя ше и нє приноша плод. А тото у добрей жеми – то тоти цо зоз щирим шерцом слухаю и чуваю слово и даваю плод у витирвалосци. Притча о лампи (Мт 5,15; 10,26;13,12; Мк 4,21-25) Бо нїхто, кед запалї лампу, нє скрива ю под судзину и нє кладзе под посцель, алє ю кладзе на швичнїк, же би тоти цо уходза видзели шветло. Бо нїч нє тайне цо ше нє одкриє, анї нїч скрите цо ше нє дозна и нє видзе на шветлосц. Прето меркуйце як слухаце: бо хто ма, тому ше дода; а хто нє ма, вежнє му ше и тото цо дума же ма.”

Рошлїна хтора рошнє на поверхносци озера и стояца вода випатра як нїзки вичножелєни лєс. Даґдзе ю волаю „папаґайске пирє”. Вяри озеро прекрите зоз дробнима билима квитками. Крашнє випатра, алє тота рошлїна барз опасне коровче. Прави глїбоки и густи прекривач на поверхносци мирней води, гартуши шицку другу веґетацию, знїщує риби и бивальнїки велїм водовим животиньом.

– Нєдавно сом преходзел коло озера хторе було „задавене” з тоту рошлїну. Здогаднул сом ше Исусового поровнаня о тим як „каждодньово бриґи, фалшиве богатство и жажда мац шицко..., загартуша Слово, и останє без плоду” – гвари Давид Ропер, автор тих шорикох. Же бизме надвладали коровче хторе ше розраста и шири, мушиме модлїц Бога най змири нашо знємирени шерца, наш страх цо будзе ютре, нашу застараносц пре вельо обовязки. Кед шицко звериме Богу, клєкнєме и замодлїме го за помоц, будземе розтерховани, преглїбиме виру и годни зме роснуц у нєй. Зоз кнїжки „Хлєб наш каждодньови”

МУДРИ ВИРЕЧЕНЯ БОГ ЦИ НЄ МОЖЕ ПОМОГНУЦ ДОТЛЯ, ПОКЛЯ ТИ НЄ ЗРОЗУМИШ ЖЕ ЦИ ЙОГО ПОМОЦ ПОТРЕБНА. *** ЦО СОМ ПОТРОШЕЛ, МАЛ СОМ; ЦО СОМ ПОДАРОВАЛ, ТОТО МАМ.

СИЛВЕСТЕР Д. МАКАЇ

КОЛЄСА Колєса з древа, або желєза лєм ше обрацаю, швидко и швидше дзешка понагляю. Колєса вельки и мали творя якуш моц, вредно робя, гурча у фабрики дзень и ноц. Колєса гонєни з ременями, або зоз зубками приноша чловечеству щесца уж роками.

ЗВАДА З БУРКОМ

М

МИХАЙЛО КОВАЧ

и знова з Бурком повадзени, та ше анї нє сходзиме, бо накеди зме вєдно, та ше такой вадзиме. Кед идзем ґу ньому, вон ше прави радосни, а кед хлєбик нє дам, такой є пакосни. Раз ми мац дала колача фалаток мали, а я пошол з нїм ґу Буркови помали. Я ґу ньому, а вон зоз тим хвосциком глїп-глїп-глїп, з очми клїп-клп-клїп, а з язиком флїп-флїп-флїп... Так ше коло мнє розмазує, аж ше облїзує. Нараз ше ту одкальшик створел и когут Ферко, тот цо ма у хвосце красне желєне пирко. Видзел сом же би и йому колачик смаковал, бо аж подскаковал. Мнє ше тото його подскакованє барз пачело – же єден когут яґод на свадзби танцує весело... Алє когуцик лєм раз ище висше подскочел же би ми колачик злопчел, та ми го вибил зоз руки. Колачик спаднул пред Бурка. Прибегла и Марципаня курка... Ферко зоз колачиком на Бурка, Бурко на Ферка, а вец и курка на Бурка, а Бурко збрехнул, та Ферко зоз курку сцекнул. А я од ЗАГАДКА Бурка мой колачик питал, алє вон ше на мнє обрушел... Вец му я станул на хвосцик, лєм так на кончик, а вон ме Яґод жаба або ящурка, укушел... И лєм пре тот мали фалаток колача цо го Бурко же- як крокодил и трава, дол таки ше крик зведол яґод да зме резали праше або велька ґереґа або огурка яґод да зме нїґда нє були пайташе. и друга желєнява. Я ше дакус застарал, бо ми Бурко у тей звади ногавку розпарал. Поносовал сом ше и Миколови, тому Одвит шицки знаме: о желєней фарби нашому кандурови, а вон ше почал зо мнє вишмиховац: ми приповедаме.

– Хтоже видзел пред когуциком таки колачик полудньовац! Да ше ми двоме, так у мире, подзелєли, були Ясна Балїнт бизме обидвоме весели. А так... маш купак! Знаш? И нїяки ши ми нє пайташ!

КВИЗ ЗА НАЙМЛАДШИХ

ЯКЕЙ ФАРБИ...

Жовта 1. Узрета бишалма 2. Дїдов амрел 3. Бабова бунда

Помаранчецова 1. Капуста 2. Зеброва шерсц 3. Помаранче

Вишньова 1. Ластовка 2. Узрета вишня 3. Коньова грива

Лилова 1. Пчола 2. Любичица 3. Мачка

Заокруж точни одвити и зоз стрелку их повяж зоз одвитуюцима илустрациями.

Маша Ерделї, 5 роки Руски Керестур

Марко Еделински, 5 роки Руски Керестур

Надя Станкович, 5 роки Руски Керестур Ена Сабадош, 5 роки Руски Керестур

ЯК НАМ БУЛО У ИЗОЛАЦИЇ Епидемия корона вирусу нас барз нєсподзивала. Нє думала сом же то така опасна хорота. Днї у карантину ми барз помали преходзели, алє сом ше на одредзени способ и забавяла. Понеже зме нє шмели виходзиц з дому, мали зме онлайн наставу. На початку шицким було чежко, прето же то за нас було цошка цалком нове, алє зме ше з часом звикли. Школски годзини зме провадзели на телевизиї и прейґ ґуґл учальнї. Кед сом мала шлєбодного часу, бешедовала сом прейґ виберу зоз пайташами и пайташками. Дома сом зоз свою фамелию бавела бависка Нє гнївай ше, чловече, монопол и инше. Випробовала сом и свойо схопносци у кухнї. Зоз андю и шестру пражели зме бухти. Рецепт зме нашли на интернету. Купели зме потребни состойки, чоколаду и прикраски. Найлєпша часц ми була кед зме бухти украшовали зоз чоколаду. Були барз красни и смачни. Вельку ноц и 1. май препровадзела сом дома зоз своїма наймилшима. За 1. май тато пекол месо на роштилю, мама порихтала стол, а Мария и я правели шалати. Слухали зме музику и уживали зме. По єдзеню нас мама нєсподзивала зоз сладолядом котри шицки барз любиме. Цали дзень зме ше одпочивали и уживали, а ютредзень зме позакончовали шицко цо зме нє сцигли предходного дня. Пред Вельку ноцу зме знова шицки робели. На Вельки пияток зме у бачика фарбели писанки. Випробовали зме вельо нови методи за украшованє вайцох. Шицки днї того красного ярнього швета були зме вєдно дома. Внєдзелю зме патрели директни пренос Служби у нашей церкви, а потим бул смачни вельконоцни полудзенок. После длугшого часу, у новим школским року зме ше врацели до школи. Настава почала на нєзвичайни способ. Достали зме мири за защиту здравя. На уходзе до школи пирскаю нам руки зоз дезинфекцийним средством, а у учальнї мушиме мац маски. Годзини нам тирваю по трицец минути. Барз ше ми нє пачи же у лавкох шедзиме по само, а нє зоз свою пару. Правда же у карантину було и гнїваня и вадзеня, алє сом вше глєдала добри боки, а то же зме шицки вєдно, живи и здрави. Щешлїва сом же ше шицко враца до нормали, бо ми барз хибели пайташки и пайташе. Марина Барна, VIII, Дюрдьов

Яна Тимко, I Коцур

И Я ВИРОШНЄМ Я барз любим шицки животинї. Мам вельке жаданє же бим була дохтор за животинї – ветеринар, и же бим им помагала. Дома мам єдного пшичка, два мачички и два папаґаї. Зоз нїма препровадзуєм вельо часу. Бавим ше з нїма, кармим их и старам ше же би им було добре у нашим обисцу. Вони мойо товарише. Любим их, а знам же и вони мнє любя. Животинї вше врацаю любов. Раз и я вирошнєм, та будзем помагац и лїчиц кажду животиню хторей моя помоц будзе потребна. Николина Маґоч, II, Коцур

Павле Тимко, III, Коцур

СЦЕМ ПОМАГАЦ За мнє медицински шестри прави героє. Пача ше ми їх чисти, били униформи, а ещи баржей ше ми пачи їх порихтаносц помагац людзом. Любела бим буц єдна з нїх. Хорим людзом барз потребна помоц, а медицински шестри вше там дзе треба швидко помогнуц. Кед дахто дома хори, я ше трудзим кельо можем олєгчац болї. Наздавам ше же док вирошнєм, будзем медицинска шестра. Даниєла Ґайдош, II, Коцур

РАНО, РАНО, РАНЕЧКО Рано, рано, ранечко, уж вишло слунечко. Патрим, патрим, хмарочка, розквитла ружочка. Дїдо, дїдо, дїдочко, праве отворел очко, и такой пошол накармиц стадочко. Под веранду шедла шива мачичка, та подрапала пшичка. Пшичок ше нахмурел, мачичку укушел.

София Симунович, IV Руски Керестур

НАЙМИЛШИ ДАРУНОК За родзени дзень шестра и я достали папаґаї. То нам бул наймилши дарунок. Бавиме ше з нїма два раз на дзень. Даваме им єсц и пиц. Вони єдза нєпуканого слунечнїку и просо. Барз су шумни и барз ше любя бавиц. Мено им Кики и Ото. Кики самичка. Ма шиве пирє. Ото самчик и жовтей є фарби. Пиятками лєбо соботами им умиваме клїтку. Кед ше врацим зоз школи, вше им пременїм воду и єдзенє и винєшем их на балкон. Нашо папаґаї файта нинфа. Любя ше бавиц зоз ґумками и зоз мою школску ташку. Кед рушам до школи, вони жалосни же нє буду при мнє. Накадзи ше врацим дому, вони ме привитаю зоз чвиринканьом. Будза ме рано, а лєгаю спац кед и я. Барз любим нашо папаґаї и вони ми наймилши дарунок. Валентина Гарди, IV Руски Керестур

Патрик Варґа, IV, Руски Керестур

ЛЄТНЇ ЗАПОР Бул лєтнї одпочивок и красни цепли дзень. Моя пайташка Дуня спала у нас цали два днї. Крашнє зме ше бавели. Гоч єй уж требало пойсц дому, одлучели зме же останє до вечара, бо нам було жаль претаргнуц бависко. Алє, претаргла го моя мама кед гварела же Дуня муши пойсц дому, бо будзе падац диждж. Вона пошла, а я остала нажалєна шедзиц на дворе. Чудовала сом ше чом ше мама бої пре даскельо чарни хмарки на нєбе. О крадки час загирмело и почал падац моцни диждж. Убегла сом до хижи, и шедзаци на кавчу, патрела сом през облак як вонка лєє. Калдерма була под воду, а сушедову хижу сом лєдво видзела пре густи диждж. Нєбо було цалком чарне. Барз гирмело и блїскало. Зоз брези опрез хижи витор таргал лїсце и ламал конарчки. Жеми требало вельо часу же би упила шицку воду. Того дня сом видзела як випатра прави лєтнї запор, котри, на щесце, нє тирвал длуго. Знова зашвицело слунко. Елеонора Винаї, V Дюрдьов

Андрей Балїнт, II, Дюрдьов

ЛЮБЕЛА БИМ УПОЗНАЦ... Любим ше бавиц зоз бависками, алє барз любим кед мам шлєбодного часу патриц Заґу и Филипа на Ют,юб каналу. Вони двойо жию у Баня Луки. Там знїмаю барз интересантни емисиї за дзеци. Пача ше ми прето же любя дзеци, природу и животинї, и же часто путую по швеце. Любела бим их упознац на їх видео знїмкох. Рамона Будински, II, Коцур

БОГАТСТВО ТО ЗДРАВЄ И ТОВАРИШСТВА, А НЄ ПЕНЄЖ

Силвия Папуґа, IV, Руски Керестур

ДОК ВИРОШНЄМ Любела бим буц фризерка. Агейце же то барз красне занїманє! Уж од тераз ше так бавим, та вичесуєм власи своїм бабком. Знам же мушим ище длуго ходзиц до школи и учиц ше, же бим могла крашнє стригац власи, фенирац и правиц прекрасни фризури. Будзем ше трудзиц украшовац власи. Жадам буц найлєпша фризерка. Надя Ґайдош, II, Коцур

Владимир Молнар, II, Дюрдьов

Велї людзе би любели мац вельки маєтки, динари и вельо авта, а праве богатство то товаришство и здравє. Ситуация на цалим швеце нам указала же од опасней хороти нє може сцекнуц нїхто, та гоч дахто и найбогатши чловек. У чежких часох людзе ше вше баржей врацаю ґу духовносци. Материялни блага преставаю буц найважнєйши, приоритет достава любов, здравє, щесце и мир. Велї людзе ше намагаю зоз роботу и успихом дойсц до пенєжу и материялного богатства, думаюци же то права драга по хторей ше сцигнє до щесца. По тей драги крачаю днями, тижнями и роками. Роки прейду и кед ше тоти людзе найду сами у велькей хижи, а нє маю зоз ким прегвариц, похопя же им шицко цо здобули даремне. Без фамелиї, дзецох и приятельох, гоч маю и вельки маєтки, авта и вельо пенєжи, у старосци ше по першираз почувствую празни и нєвиполнєни. Алє теди уж позно. Прешлого школского року сом першираз почувствовала же богатство без товаришох и без здравя нє ма нїяку вредносц. Страх од корона вирусу нас шицких знємирел. Нє шмели зме виходзиц з обисца, и так дзень за дньом вше баржей ми хибели товарише. Товаришох треба чувац, бо без нїх, без фамелиї и здравя нєт нїч драгоцинше. Кед тото маме, вец зме найбогатши. Ксения Вереш, VIII Дюрдьов

Н

УСПИХ ДЮРДЬОВСКИХ ШКОЛЯРОХ НА МАТЕМАТИЧНИМ ЗМАГАНЮ

а тогорочним Националним математичним змаганю „Мислиша“ котре було отримане 12. марца, у орґанизациї Математичного дружтва „Архимедес“ зоз Беоґраду участвовали и

школяре першей класи зоз Дюрдьова. Вони посцигли одлични резултати. На змаганю могли участвовац школяре од першей класи основней по штварту класу штреднєй школи. Школяре ОШ „Йован Йованович Змай” у Дюрдьове ше

зоз своїма учительками и наставнїками за тото змаганє пририхтовали од початку прешлого школского року, алє математику витирвало вежбали и дома. Вельки труд и одреканє школярох першей класи приведли по сам верх змаганя. Медзи нїма Андрей Балїнт котри завжал перше место зоз освоєнима максималнима 60 бодами, и Мария Рамач котра завжала друге место. Пририхтовала их учителька Єлена Кухар. Вона, як член роботного тиму у дюрдьовскей школи, достала Подзекованє. На змаганю участвовало коло 54.500 школярох зоз 640 школох. Шицки учашнїки достали сертификат о участвованю, дарунок (теку „Мислиша“), налїпку „Мислиша“ и членску карту за клуб „Мислиша“. Як длуго ше Андрей и Мария рихтали за тото змаганє и яки їх упечатки зоз тей велькей подїї, першонаградзени Андрей гварел: – За змаганє зме ше длуго пририхтовали. У школи нам учителька на дополнююцих годзинох задавала задатки за вежбанє, алє зме и дома вельо учели. Задатки на змаганю нє були барз чежки, алє сом ше коло єдного заш лєм дакус натрапел. Пре вирус котри ше розширел вшадзи, та зме нє ходзели до школи, алє зме мали наставу на далєко, резултати зоз змаганя досц пожнєли, алє кед сцигли и кед ми мама гварела же сом завжал перше место, бул сом барз щешлїви. Тераз мам ище векши мотив учиц ше и вежбац математику. Л. Кх.

ГАЙДЕ, БАВМЕ ШЕ Традицийни бависка нашого дзецинства

В

ше ше дзеци бавели. Даєдни бависка стари стотки и тисячи роки. Дацо найдзене у природи, як цо конарчки, лїсца, каменьча, мали косци, коритка, орехи, кайсово лєбо шлївково маґочки, ґомбички, дуґови зоз фляшох... Пильканє и бавенє на джмурки одводзи нас до прешлосци аж ґу старим Греком и Римяном. Зоз кнїжки хтору написала Камила Ґриски, а илустровал Душан Петричич, вибрали зме даскельо интересантни бависка.

Сардини Сардини то бавенє на джмурки, алє дакус иншак як сце звикли.

• Шицки бавяче джмуря и чишля, док ше єден од нїх скрива.

• Вец го шицки глєдаю.

• Кед го єден найдзе, почека най нїкого нє будзе блїзко, та ше и вон скриє ґу найдзеному.

• Так исто ше и други глєдач, кед найдзе тих двох, скриє ґу нїм.

• Тих хтори глєдаю, єст вше менєй, а скритих на єдним месце вше вецей.

• Бависко закончене кед остатнї глєдач найдзе „сардини”, позбивани як у конзерви. Прето ше бависко и вола так.

• Перши глєдач хтори нашол место за скриванє, тераз ше скрива, и бависко идзе од початку.

ВОЛАЙ ЛАБДУ Тото бависко можеш бавиц руцаюци лабду до горе лєбо до мура, так най одскакує.

• Каждому бавячови дац число лєбо мено єдного дня у тижню.

• Перши бавяч руца лабду и гутори число лєбо дзень.

• Бавяч чийо число лєбо дзень поволани, муши бежац и влапиц лабду пред тим як одскочи други раз.

• Кед влапи лабду, поволує шлїдуюцого. Кед ю нє влапи, перши бавяч знова руца лабду.

Найдз наперсток • Скрива ше даяки мали предмет, алє так же би бул „на очох” тим хтори глєдаю, а нє зацискани.

• Хто перши найдзе, поведзме, наперсток, зарезовач, пильку, ґомбичку лєбо инше, скрива го у шлїдуюцим бависку.

• Треба предмет скриц ґу дачому цо истей фарби як и предмет за скриванє. Док єден скрива, гевти хтори маю глєдац, у другей просториї.

• Хто скрил предмет, вола других бавячох: „Горуци пражени пасульки. Поце вечерац!”

• Тим хтори глєдаю, гутори: лїтне, цепле, враце – кед су блїзко, а: жимне, лядове – кед су далєко од глєданого предмета.

• Може лєм єден висц зоз просториї, а други бавяче скриваю наперсток.

ПРОВАДЗ СТРЕЛКИ

СКРИВАЦИ ВИРЕЧЕНЯ У каждим зоз тих виреченьох криє ше по єдна спортска дисциплина. Попробуй их найсц.

• З далєкого простору комета лєци.

• Пришол домар, а то нє добре.

• Янко шарканя нїґда анї нє видзел.

• Барз длугоке його мено и

Провадз стрелки и идз як числа и напрям указую. Потим рисунок офарб.

презвиско.

• Затераз єст дижджу досц.

• Нє пойдзем, бо Ксения волала лєм дзивчата.

Одведз дзивче и хлапца по лавиринту ґу амрелу.

Автор Нела Таталович

ЛАВИРИНТ

Найдз и заокруж точну часц хтора хиби на слики.

Автор Нела Таталович

ПАЗЛИ

Повяж числа од найменшого по найвекше, а вец рисунок офарб.

Автор Нела Таталович

ПОВЯЖ ЧИСЛА

За октоберске число часописа на адресу Редакциї сцигли 57 роботи од найвреднєйших сотруднїкох. Коцур: Яна Тимко, Хана Хромиш, Андрей Горняк, Матей Сакач, Виктор Кулич, Мирослав Бесерминї (I); Николина Маґоч, Рамона Будински, Надя Ґайдош, Даниєла Ґайдош, Филип Буила (II); Емилия Уйфалуши, Емилия Мученски, Юлияна Бесерминї, Павле Тимко, Павле Штефанко, Михаел Дротар (III). Вєдно 24 роботи. Руски Керестур: Маша Ерделї, Надя Станкович, Ена Сабадош, Даниел Винаї, Марко Еделински (овода); Адрияна Штранґар, Леонтина Еделински, Милена Рамач, Клара Блаґоєвич, Дарко Еделински (II); Валентина Гарди, Миа Чордаш, Силвия Папуґа, Луция Бульчик, Матей Виславски, Звонко Мудри, Патрик Варґа (IV). Вєдно 18 роботи. Дюрдьов: Мария Рамач, Валентина Пушкаш, Милана Йованов, Андрей Балїнт, Марко Станкович, Владимир Молнар (II); Ясмина Мудри, Ксения Вереш, Марина Барна, Кристина Дюранїн, Никола Орос, Михал Хромиш, Борис Тиркайла, Кристиян Будински, Валентино Пушкаш (VI II). Вєдно 15 роботи.

Милана Йованов, II, Дюрдьов

У НАШИМ ДВОРЕ Жиєм у валалє хтори ше вола Дюрдьов. Бивам у хижи. Маме два двори, векши и менши. У першим дворе маме заградку о хторей ше стара баба. Вона пестує вшелїяке квеце. У дворе рошнє древо котре нам прави хладок. Кус далєй ище єдна заградка. Допатра ю мац и садзи рижни файти квеца. Тота заградка нам украшує двор. Коло нєй єст єден черяк, а доокола пошата трава. У першим дворе тримаме штири мачки и три заяци. У другим дворе чардак у котрим стоя чутки, а там и шопа дзе слама за огриву. У нєй стої и машина за гориво и шеячка за жито. При концу другого двора громада писку. Влєце ше брат и я там бавиме. Я любим нашо двори прето же ше у нїх можеме бавиц и вечарами ше припатрац на гвизди. Иван Молнар, V, Дюрдьов

ЄШЕНЬ У МОЇМ ВАЛАЛЄ Длуго сом чекала тоту рочну часц. Вше кед войдзем до свойого валалу, видзим по жеми вельо спретого лїсца и чувствуєм пах кукурици хтору трактори вожа з поля. Вєшенї хвиля жимнєйша, часто пада диждж и дує витор. Прето вонка нє роби анї єден ресторан. Людзе грабу и заметаю лїсце опрез обисцох, кладу го до мехох и руцаю до шмеца. Опадане лїсце ма прекрасни фарби: червену, мескову, жовту и кафову. Тераз шицки ношиме грубши шмати и обуваме глїбшу обуй. Ґаздинї рихтаю жимнїцу: правя ловарску шалату, на дворе печу паприґу и кладу до замарзовачу. Доокола ше шири пах узретей овоци и желєняви. Моїх товаришох и мнє родичи до школи вожа на авту, а велї дзеци ходза на бициґлох. Барз любим єшень, бо є прекрасна. Сара Харди, V, Руски Керестур Мирослав Бесерминї, I, Коцур

ҐИНИСОВА КНЇЖКА РЕКОРДОХ

Ч

ули зме за Ґинисову кнїжку рекордох, а цо о нєй знаме? То рочни препатрунок шветових рекордох, як людских досягох, так и природних феноменох. Першираз ю обявело пиварске подприємство „Ґинис”. Перше виданє мало 198 боки, а друкаре перши прикладнїк повязали 27. авґуста 1955. року. Алек Ґинис де Кафи бул анґлийски ґлумец народзени 2. априла 1914. року у Лондону. На єдним друженю ловарох у Ирскей вибухла звада коло того хтора дзива птица хтору ше лови у Европи найшвидша – чи златни жалар, чи ярабица, та так порушана и тота кнїжка хтора би ришела зраженя коло рекордох. Нєшка ю обявюю вецей як сто жеми ширцом швета на вецей як 23-ох язикох. Ґинис рочнє достава коло 47.000 прияви зоз 178 жемох, а од того ше потвердзи и припозна коло 8.000 рекорди.

Нашо рекордере

У кнїжки и мена жительох бувшей Югославиї и Сербиї. Весна Вулович, бувша стюардеса ЯТ-у (югославянски авионски транспорт), теди 22-рочна дзивка, у паданю авиона 26. януара 1972. року спадла без падобрану зоз висини 10.160 метери на гору под шнїгом у Чехословацкей (нєшка Ческа) и єдина прежила нєщесце. Була барз чежко покалїчена, алє после вельо операцийох и лїченьох, Весна жила ище 44 роки. Умарла у 67. року живота 2016. року у Беоґрадзе. Золтан Ґали, кухар зоз Ади у Бачкей, зоз 10.374-ома закруценима сармами, чежкима 1.400 килограми вошол медзи рекордерох до Ґинисовей кнїжки. Рекордер у облєканю маїцох Дейвид Раш зоз держави Айдахо (ЗАД) постал рекордер прейґ онлайн виволаня у катеґориї „Хто найшвидше облєче 10 маїци”. Дейвид их облєкол за 15,61 секунду, алє тельо вежбал же покалїчел ставец на дланї, биюци ше по глави док облєкал маїци. Вон окрем того посцигнул ище вельо рекорди у рижних дисциплинох. Рекордерка у писаню SMS порученьох Студенткиня зоз Синґапуру вошла до Ґинисовей кнїжки рекордох зоз швидкосцу писаня SMS порученьох. На мобилним телефону написала 26 слова зоз 160 знаками за 43,24 секунди. Животинї рекордере Найвекши копнови цицар то африцки слон. Найдлугши од верха сурли по верх хвоста бул длугоки 10 метери, а чежки 12 тони. А найлєгчейши цицар то пергач хтори жиє у вапнянїкових пещерох на Тайланду и у Бурми. Чежки є лєм 2 ґрами, а длугоки 2,5 до 3 cm. Пририхтала Р. Ґ. П.

Клара Блаґоєвич, II, Руски Керестур

Мария Сакач, IV, Коцур Мария Рамач, II, Дюрдьов

Луция Бульчик, IV, Руски Керестур

Дамян Косич, V, Вербас