Page 1

2017/2018


Український інститут книги — державна установа, покликана реалізовувати державну політику в книжковій галузі, популяризувати книгочитання в Україні, українську літературу за кордоном. Належить до сфери управління Міністерства культури України. Контакти bookinstitute.ua@gmail.com www.facebook.com/UkrainianBookInstitute Над каталогом «Українські книжкові новинки 2017/2018» працювали: Відбір книжок Віра Агеєва, літературознавиця, літературна критикиня, професорка Національного університету «Києво-Могилянська академія»; Уляна Баран, літературознавиця, перекладачка, президентка Центру дослідження літератури для дітей та юнацтва, завідувачка кафедри іноземних мов Львівського інституту економіки і туризму; Валентина Клименко, журналістка, мистецтвознавиця, арт-менеджерка; Ольга Купріян, літературна критикиня, письменниця, співзасновниця «Рейтингу критика: найкращі дитячі та підліткові книжки року»; Євгеній Стасіневич, літературний критик, літературознавець, радіоведучий; Оксана Хмельовська, координаторка Міжнародного літературно-мистецького фестивалю «Книжковий Арсенал», співзасновниця проекту «Читомо». Тетяна Терен — авторка проекту Альона Кухар — менеджерка проекту Ярина Цимбал — робота з експертами, коректура української версії Анастасія Левкова — редагування Юлія Кузьменко — переклад Ірина Одрехівська — коректура англійської версії Ольга Лопатіна, Юрій Барабаш (yuribara.com) — дизайн Каталог «Українські книжкові новинки 2017/2018» розповсюджується безкоштовно. Для отримання PDF-версії звертайтеся за адресою: bookinstitute.ua@gmail.com Друк: ТОВ «ПАБЛІШ ПРО»


Як ми відкриваємо для себе інші країни? Спираємося на минуле й шукаємо відповіді в сухих фактах історії? Довіряємо сучасному і витворюємо образ іншої країни, покладаючись на заголовки новин і заяви політиків? Чи все ж таки останнім арбітром у наших пошуках розуміння Іншого завжди лишається культура, спроможна осмислювати, узагальнювати та водночас говорити про кожного зосібна? Розповідати світові про Україну через книжки й літературу — одне з визначальних завдань новоствореного Українського інституту книги. З цією метою ми вирішили презентувати наш перший каталог з українськими новинками 2017 року. Добираючи їх, наші експерти, серед яких українські критики, культурні журналісти та літературознавці, — враховували не лише змістові й естетичні критерії, а й зважали на те, які саме нові видання будуть найцікавішими закордонному читачеві та зможуть допомогти йому відкрити і збагнути нинішню Україну. Уміщені в каталозі 35 новинок репрезентують українську літературу і книговидання у п’яти жанрах і напрямах: проза, поезія, нонфікшн, арт-буки та книжки для дітей. Помітне в останні роки зацікавлення українців своєю історією зросло після Майдану, що засвідчують прозові й поетичні новинки, а також видання у жанрі нон-фікшн. Українські автори повертають нам непочуті чи забуті голоси минулого, осмислюють «білі плями» дальшого і ближчого минулого, а разом з тим серед презентованих у цьому каталозі видань ви знайдете й ті, які найточніше та найповніше розкажуть про українське сьогодення. Особливо значима для нас присутність у цьому каталозі двох розлогих рубрик із новими мистецькими книжками і виданнями для дітей, які відкриють закордонному читачеві не лише українських сучасних авторів і дослідників, а й познайомлять із високим рівнем українського дизайну та мистецтва ілюстрації. Ми укладали цей каталог таким чином, щоб ви відразу отримали всю необхідну інформацію про нові українські книжки та їхніх творців. Разом з тим команда Українського інституту книги завжди радо розповість вам більше про представлені тут видання, наших авторів, видавців і, зрештою, сучасну Україну. Таку розмаїту, творчу і відкриту, якщо поглянути на неї крізь призму літератури.


Україна, книжки: рік 2017-й

Після 2014 року українське книговидання, попри різні прогнози, мобілізувалось і затялося довести: навіть у кризовий період можна генерувати й випускати першокласний продукт. Усі три роки воно демонструвало повільне, але постійне зростання — і кількісне, і якісне. Окрім того, чимало тенденцій, що формувалися протягом останнього часу, знайшли саме у 2017-му своє повноцінне відображення. Відчутно покращилася ситуація з українською прозою: цьогорічні короткі списки авторитетних літературних премій мають бути одними з найсильніших за десятиліття. Серед важливих книжок — два романи про нашу сьогоднішню війну. Кілька років у цьому тематичному сегменті переважали спогади і репортажі; тепер, здається, настає час серйозних художніх рефлексій. «Інтернат» чи не найпомітнішого українського автора Сергія Жадана — великою мірою універсальна історія людини із «сірої зони», безідейного інтелігента, якому протягом кількох днів, поки він іде забирати племінника з донбаського окупованого міста, треба визначитися: на чиєму він боці та — головне — як це все могло статися? «Долгота дней» (укр. «Довгі часи») Володимира Рафєєнка, письменника з Донецька, — куди абстрактніша, казково-притчева історія, спроба визначити ключові параметри міфологеми «російського миру», аби, демонтувавши її, побачити можливість для загальноукраїнського консенсусу. Хоч була у 2017-му і «мала проза» — книга «Земля загублених» першорядної поетки Катерини Калитко. Оповідання, де війна присутня не лише як конкретні реалії, а й на правах базового антропологічного стану: життя — то війна. За себе, за пам’ять, за можливість самоідентифікуватися й жити-не-простотак. На думку багатьох, саме «Земля загублених»  — «книжка року» в Україні. Варто відзначити з’яву добротних прикладів «жанрової» літератури, які переростають свій формат, — це містичний трилер Макса Кідрука «Не озирайся і мовчи» та «Чормет» Маркіяна Камиша, написаний на зразок «крутих пригод»: мова там про (довкола)

чорнобильську зону. Останній отримав цьогоріч незалежну літературну премію імені Олеся Ульяненка. Тривають спроби ще раз зіграти на території австро-угорського міфу, віднайти ті сюжети, де минуле України (чи принаймні її чималої частини) мислиться невідривно від іншої Європи. «Історія, варта цілого яблуневого саду» Максима Дупешка, «Лютеція» Юрія Винничука  — і «Дім для Дома» Вікторії Амеліної: певно найсильніший роман у цьому ряду, з серйозним потенціалом до переформатування образу Львова як винятково «габсбурзького міста». Також вийшли «Охайні прописи ерцгерцога Вільгельма» Наталки Сняданко — альтернативна версія життя австрійського архікнязя, знаного в Україні як Василь Вишиваний. Між іншим, це була не єдина книга в 2017 році, що думала про історію у спосіб «а що було б, якби…». Олександр Ірванець випустив роман «Харків 1938», де у революційні роки Україна вистояла, отримала незалежність, а тепер непомітно для себе несеться до того різновиду шовінізму, що його лише один крок відділяє від фашизму. Дещо запізніла, проте симптоматична спроба написати зсередини української культури і літератури свою «Людину у високому замку». Вкрай цікаво складалося цьогоріч з поезією: останнє десятиліття вона почувала себе куди краще, ніж українська проза, але за проминулі три роки щось трапилося. Чи то виклики виявилися надто складними, чи то відбувається зміна поколінь, та це факт: добрих — свіжих, технічно вигадливих, резонуючих із часом — поетичних книжок вийшло достоту мало. Серед них «Цукровик» Олександра Мимрука, «Доросла» Галини Крук, «Декаданс» Олександра Фразе-Фразенка. Значущим у своїй сміливості видається «Бабин Яр. Голосами» Маріанни Кіяновської — цінна поетична спроба «поговорити за мертвих», артикулюючи трагічні події осені 41го в Києві. Тим прикметнішою постає увага до попередників, особливо — до «вісімдесятників»: тих письменників, що не давали зв’язку часів розірватися, почавши писати в глухі роки між ефемерною недосвободою 60-х і вольницею 90-х. Мова про


«Поезію Келії» Костя Москальця, «Євангеліє від ластівки» Ірини Жиленко та «Три потоки місячного світла» геніального Ігоря Римарука. Помітним є поступ в українському нонфікшні: останнім часом на ринку з’явилося надзвичайно багато перекладного; вочевидь, він стимулює і появу свого. Щоправда, тут слід говорити не так про тенденції, як про окремі книжки, що в ідеалі мають стати локомотивами цілих напрямків. Книга про Мустафу Джемілєва («Незламний», автори Севгіль Мусаєва і Алім Алієв) має шанси покласти новий початок критичним і жвавим біографіям національних лідерів різних історичних періодів; надзвичайно важлива робота Оксани Кісь («Українки в ГУЛАГу»), присвячена з’ясуванню не лише національних, а й гендерних особливостей радянських репресивних механізмів, — дослідженням до сьогодні малознаних епізодів української історії ХХ століття, які доконечно потребують артикуляції саме зараз; відверта есеїстика Артема Чеха про досвід перебування в нинішній українській армії і на передовій («Точка нуль») — чесним розповідям про реальні події на Донбасі, що їх не можна загнати винятково у чорно-білу картину світу. Або книжка «Стартап на мільйон»: потенційно вона може стимулювати формування цілих серій мотиваційних, нон-фікшн і наукпоп-видань, які користуються просто фантастичною популярністю у всьому світі. Триває робота із власним минулим: осмислюються культурно-політичний протест 60-х («Нескорений дух творчості. Стефанія Шабатура»), українсько-єврейські відносини («Йосиф Зісельс у розмовах з Ізою Хруслінською»), багатокультурний спадок, що поставав на сьогоднішніх українських теренах («Відомий і невідомий Бруно Шульц», «JUDAICA GALICIENSIA» Тараса Возняка, присвячена історії галицьких штетлів). Не згасає інтерес і до українських двадцятих, до авангарду і модернізму, — різномасті мистецькі видання найкраще тому підтвердження: «Бойчук та його школа» Сергія Білоконя, «Авангард» Дмитра Горбачова, «Олекса Грищенко» Віти

Сусак, проект «Семенко 100». Водночас із тим, виходять «колекційні книжки», які намагаються вловити зміни в духові часу: дослідження, присвячені радянському художньому спадку, передовсім мозаїкам (Decommunized), українській еротичній фотографії (Ukrainian Erotic Photography), діалогу сучасних художників зі своїми, часто геть неочевидними на перший позір, попередниками («Чисте мистецтво»). Традиційно тішить дитяча література: в діапазоні від книжок для найменших («Вовк під вікном», проекти Оксани Лущевської, «Синя коробка» Галини Ткачук) до young adult сегменту, який останнім часом, власне, і відбувся в українському книговиданні. Також постав дитячий нон-фікшн, що не боїться складних тем: згадати хоча б «Голосно, тихо, пошепки» (Творча майстерня «Аґрафка») — мова там про цінність діалогу і здатність слухати. Взагалі, основна тенденція серед книжок для дітей — поєднання «красивого», візуального боку і «корисного» тих історій, які розповідаються: про силу фантазії, яка більша за фізичні вади і життєві негаразди («Магда і вітер» Ірини Мориквас, «Куди відлітають риби» Ростислава Попського); про необхідність порозуміння та прийняття іншості («Хлопчик і відьма» Сергія Лоскота»), про різні моделі взаємин усередині родини («Де Ойра?» Тані Стус). Словом, процес, набираючи обертів, триває — це ключова «добра вість» сьогоднішнього українського книгоринку. Чи продовжаться означені тенденції, а чи виникнуть і розвинуться нові — побачимо вже у 2018-му. Продовжуємо працювати та вірити, що все недаремно. «Література, як і мистецтво загалом, тільки те й робить, що вірить», — таку дещо спекулятивну, але достоту оптимістичну максиму могла б підтвердити собою чимала кількість героїв українських книжок, які побачили світ 2017 року. А далі, без сумніву, буде. Євгеній Стасіневич, літературний критик, літературознавець, радіоведучий


В. Домонтович Спрага музики Таємний агент радянської розвідки і богемний модерніст, берлінський професор-богослов і один із кола київських неокласиків, людина в німецькій офіцерській формі й археолог-самітник, який вивчає трипільську культуру, — якби хтось написав белетризовану біографію Віктора Петрова, така книжка не поступалася б гостросюжетністю шпигунським романам. Але поки державні архіви відмовляються надавати інформацію про цю непересічну постать, нам лишається перечитувати твори Доктора Парадокса, на сторінках яких відбилися гострі суперечності його доби, вирують емоції та чаяться тамовані пристрасті, оживають Вінсент ван Ґоґ і Ґете, Райнер Марія Рільке і Вацлав Ржевуський. Художні тексти, опубліковані під псевдонімом В. Домонтович,  —  яскраві зразки інтелектуальної прози ХХ століття, що захоплюють читачів і нині.

«Не схожі, на перший погляд, твори об’єднує тема, що надзвичайно приваблювала автора: людина на зламі епох, яка особливо гостро відчуває катастрофізм часу. Концепція культурно-історичних епох, яку Петров розробляє в історіософських студіях у 1940-х роках, перекочовує і в його художню прозу […] Прихильник інтелектуального ваґабондизму, ідеологічного бродяжництва, автор вільно мандрує країнами, століттями і стилями: його цікавить Венеція в передчутті Просвітництва, доба романтизму з її авантюрництвом і жагою екзотизму, французький постімпресіонізм та українське бароко». Наталія Вусатюк, критикиня, для «Українського журналу»

2 6 | Проза

Архівне фото

В. Домонтович (1894 — 1969, справжнє ім’я Віктор Петров) — український письменник, філософ, соціальний антрополог, літературний критик, археолог, історик і культуролог; доктор історичних та філологічних наук. Разом з Валер’яном Підмогильним Петров започаткував жанр українського інтелектуального роману, а також жанр романізованої біографії. Твори Петрова в багатьох аспектах перегукуються з ідеями екзистенціалістів.

Кількість сторінок: 448 Видавництво: Комора Міжнародні права: Оксана Плаксій, ok.plaksii@gmail.com, komora.books@gmail.com


Сергій Жадан Інтернат Новий роман Сергія Жадана — про те, як змінилося життя людей, коли на Сході України почалась війна. «Одного разу, прокинувшись, ти бачиш за вікном вогонь. Ти його не розпалював. Але гасити його доведеться й тобі. …Січень 2015 року. Донбас. Паша, вчитель однієї зі шкіл, спостерігає, як лінія фронту неухильно наближається до його дому. Стається так, що він змушений цю лінію перетнути. Щоби потім повернутись назад. І для цього йому щонайменше потрібно визначитись, на чиєму боці його дім», — так презентує книжку видавництво. За словами автора, «Інтернат — це одна з локацій роману. Але разом із тим це ще й метафора. Метафора світовідчуття, загубленості, недолюбленості». На думку Сергія Жадана, «цю книгу добре було б прочитати людям, які ніколи не були на українському Сході, які складають своє враження про Донбас та українсько-російську війну винятково з повідомлень ЗМІ та загальних настроїв у соціальних мережах».

© Meridian Czernowitz

«Все в “Інтернаті”» — чиста і однозначна дія. Дійти до пункту призначення і залишитися живим. Жодних побічних дій і думок: ні про спосіб, ні про причину, ні про наслідок…» Ганна Улюра, критикиня, для LB.ua

«Це роман справді важливий, роман довгоочікуваний, врешті це роман саме Жадана і саме про Сергій Жадан (1974) — український поет, прозаїк, пере- війну. Нашу сьогоднішню війну». кладач, громадський активіст, учасник мультимедійних мистецьких проектів. Автор романів «Депеш Мод», Євгеній Стасиневич, «Ворошиловград», «Месопотамія», поетичних збірок критик, для Chytomo.com «Вогнепальні й ножові», «Життя Марії: Книга віршів і перекладів», «Тамплієри» та ін. Літературні твори Сергія Жадана одержали численні національні та міжнародні нагороди (зокрема Brücke Berlin, Prix Jan Michalski de littérature, Angelus), були перекладені більш ніж десятьма мовами, зробивши автора одним з найвідоміших сучасних українських письменників. Кількість сторінок: 336 Видавництво: Meridian Czernowitz Міжнародні права: Nora Mercurio, mercurio@suhrkamp.de

Проза | 7


Олександр Ірванець Харків 1938 У романі йдеться про альтернативну історію України, згідно з якою Українська Народна Республіка (1917–1920) не була знищена більшовиками під час громадянської війни. Жанрово роман можна віднести до шпигунського трилера, стильово — до буфонади, бурлеску тощо. Цілком у традиції Умберто Еко, автор грається з читачами, перевіряючи їхні знання з історії України. Що більше читач заплутується, то більше значень знаходить для себе. Читачі, зовсім не знайомі з українськими реаліями, зможуть насолодитися насиченим сюжетом і дотепними жартами. Центральна сюжетна подія — літературний карнавал у Харкові, столиці альтернативної України. Автор ущільнює два століття української історії до єдиного місця і часу, і в конфлікті разом беруть участь герої, котрі жили в різних епохах.

© Тетяна Давиденко

«Так і кортить сказати, що “Харків 1938” — це роман-кросворд. Бо рівно 50 % кайфу, який можна витягнути з читання цього тексту, ви отримуєте від впізнавання і вгадування». Тетяна Петренко, критикиня, для Litakcent.com

«Свіжий роман безумовно справдить сподівання поціновувачів таланту Ірванця. Це вже звичний Ірванцеві жанр альтернативної історії, який він експлуатував у “Рівне/Ровно”, цього разу без надмірної фантастики, якщо не вважати фантастикою маніпулювання знайомими історичними подіями й постатями».

Олександр Ірванець (1961) — український поет, прозаїк, драматург, перекладач. 1985 року разом з Юрієм Андруховичем і Віктором Небораком заснував літературне угруповання «Бу-Ба-Бу». Його вірші й романи було перекладено англійською, німецькою, французькою, шведською, польською, чеською, білоруською, російською, італійською та хорватською мовами. Автор більше як двох десятків книжок і численних публікацій у журна- Юрій Макаров, телеведучий, письменник, для «Української правди» лах та альманахах Європи і Північної Америки.

Кількість сторінок: 240 Видавництво: Laurus Міжнародні права: Поліна Лаврова, pvlavrova@gmail.com

8 | Проза


Катерина Калитко Земля Загублених, або Маленькі страшні казки

© Валентин Кузан

Нова книга Катерини Калитко — про те, як впливає на нас усіх і як формує долі наша (не)обрана географія. І наскільки далеко мандрує з нами та, що була для нас першою. «Багато хто прочитуватиме тут Балкани, але це тільки тонкий верхній шар, — розповідає Катерина Калитко. — Насправді тут більше України, віддзеркаленої, архетипної, побаченої в незвичному ракурсі. Наприклад, одна з центральних неназваних тем — Крим. І ще це книжка про інакшість як даність, про іншування як процес». Земля Загублених виникла для того, щоб надто інші люди, витіснені з «нормального» світу, мали куди піти. Вона перероджується і розростається щоразу, коли черговий інакший переживає свою відкинутість, і тому постійно оточена водою, як ембріон. Тому й усі неймовірно різні люди цього малого світу — так чи так родичі, так чи так повторюють долі одне одного. Ця книжка в ритмі дихання — про них. Кожна історія — як міст через воду, щоб пройти і навчитися дихати в унісон з іншими.

Катерина Калитко (1982) — письменниця і перекладачка з балканських мов. Авторка шести збірок поезій. Опублікувала дві книжки короткої прози: «М.істерія» (Київ, Факт, 2007) та «Земля Загублених, або Маленькі страшні казки» (Львів, «Видавництво Старого Лева», 2017). Тексти перекладено англійською, німецькою, польською, вірменською, литовською, словенською, сербською, італійською та івритом. Стипендіатка програми CEI Fellowship for Writers in Residence 2015. Лауреатка фестивалю короткої прози Imbiero Vakarai 2016 та міжнародної премії Vilenica Crystal 2016.

«Калитко прочиняє двері в день сьогоднішній для української прози — і демонструє їй її ж можливості […] Думаючи про “Землю Загублених”, говоримо ми насправді про віднайдену українську літературу». Євгеній Стасіневич, критик, для Chytomo.ua

«Багатий інтертекст, вишуканий стиль, саспенс, пожива для розмислу й естетичного розкошування — одне слово, подарунок вибагливому читачеві». Юлія Кропив’янська, критикиня, для «Українського журналу»

Кількість сторінок: 224 Видавництво: Видавництво Старого Лева Міжнародні права: Іван Федечко, ivan.fedechko@starlev.com.ua

Проза | 9


Маркіян Камиш Чормет «Чормет» — історія про людей із напівпокинутих сіл Чорнобильщини, де ще ледь жевріє життя. Про людей біля кордону Зони відчуження, які нелегально збирають радіоактивний металобрухт. Про суворих, лисих, вічно п’яних чоловіків з металевими зубами і монохромними тюремними тату на руках, які здають в пункт прийомки авіабомби вермахту в мішках та поцуплені в сусідів металеві огорожі, аби обміняти їх на самогон. «Чормет» відкриває читачеві провінційну Україну з нефасадного її боку — темну і похмуру її сторону. Це трагікомічна і відверта історія про колоритних маргіналів, які мріють здати на брухт все навколо них, навіть ядро Землі. Роман «Чормет» увійшов у довгий список премії БіБіСі «Книжка року 2017» і отримав премію імені Олеся Ульяненка за нонконформістську життєву позицію автора.

«Це кров, плоть і сморід нашого часу. З цієї книги вийшло б кіно, але його, на мою думку, робити не треба. З життя не виходить доброго кіна».

© Олег Паскарь

Петро Яценко, письменник, для Litakcent.com

«Упізнаваний стиль Камиша — ліричність і брутальність, інтертекстуальність, повторювання фраз-магічних формул — у «Чорметі» Маркіян Камиш (1988) — український письменник, автор трьох романів. Досліджує Чорнобильську зону протя- вдосконалився й увиразнився». гом останніх семи років. Загалом провів у зоні відчуження більше як півроку, пішки пройшовши понад 7 тисяч Юлія Кропив’янська, критикиня, кілометрів. Його перший роман «Оформляндія, або Про- для «Українського журналу» гулянка в Зону» був схвально сприйнятий критиками як найцікавіший дебют 2015 року. Роман перекладено французькою мовою, у 2016 році вийшов друком у французькому видавництві Arthaud (Groupe Flammarion) під назвою La Zone. Маркіян Камиш — лауреат Міжнародного літературного конкурсу «Гранослов 2015». Кількість сторінок: 106 Видавництво: Нора-Друк Міжнародні права: Елеонора Симонова, e.simonova@nora-druk.com

10 | Проза


Макс Кідрук Не озирайся і мовчи Життя сім’ї Грозанів раптово змінюється. Вони переїжджають до нового будинку, і чотирнадцятирічний Марк змушений піти до нової школи. Хлопець начитаний, розумний, але дуже сором’язливий — ідеальний об’єкт для цькування. Щодень більше замикаючись у собі, він мріє про світ, де немає знущань і безпричинної жорстокості. Одного дня Марк знайомиться із Сонею, дівчиною з паралельного класу, яка розповідає йому про існування такого світу і про можливість туди потрапити… просто скориставшись ліфтом у їхньому будинку. Хлопець не розуміє, навіщо Соня вигадує нісенітниці, які легко спростувати, але зрештою вирушає за нею. Він не підозрює, що звичайна мандрівка на десятий поверх загрожує чимось набагато гіршим за руйнування уявлень про реальний світ.

«Роман буде до вподоби всім тим, хто давно розчарувався в типових оповідях із солодкавим гепіендом, любить полоскотати нерви жахастиками й не проти долучитися ще до кількох контекстів сюжетної лінії: наукового, історичного та художнього». Тарас Лютий, філософ, письменник, для «BBC Україна»

«Безхитрісний роман Кідрука написаний не про двох дітлахів, а про саму природу реальності». © Санчос Родрігес

Ганна Улюра, критикиня, для LB.ua

Макс Кідрук (1984)  —  українсь­ кий письменник, мандрівник і популяризатор науки. Автор книжок «Твердиня», «Жорстоке небо», дилогії «Бот», а також роману «Зазирни у мої сни», який увійшов до короткого списку премії «Книга року ВВС 2016». Твори перекладено польською, російською, німецькою та чеською мовами.

Кількість сторінок: 512 Видавництво: Клуб Сімейного Дозвілля Міжнародні права: Віталій Тютюнник, vitaliy.tyutyunnyk@ksd.ua

Проза | 11


Йван Козленко Танжер

© Оксана Канівець

Несподівана пропозиція від незнайомця — знятися в експериментальному кіно — стає для богемного молодого одесита Ореста не стартом кар’єри, як він міг сподіватися, а початком химерних стосунків, у яких сплітаються історії персонажів майбутнього фільму, їхніх прототипів і самих акторів. Простір, у якому розвивається сюжет, так само крихкий і мозаїчний, а проте, схоже, це і є Одеса з одним «с» — та інша Одеса, без накинутої їй радянською та пострадянською поп-культурою машкари вічного дотепника-блазня й хвацького бандюка. Місто прекрасної голизни пляжів, млості барів і клубів, місто кінорежисера Олександра Довженка і поета і романіста Юрія Яновського, української революції та свободи, місто кохання і творчості, що не знають меж.

«По-перше, це той непересічний випадок, коли російськомовний одесит пише українською. По-друге, багато важить текстово-мовний експеримент, який звучить відголосом українського авангарду й, зокрема, футуризму. Монтаж, ремарки, графічні виверти, фіксування прописних літер є цілком виправданими техніками, які радують око та задають ритм. Ба більше, саме мовний експеримент витворює найсильніші місця у творі»

Йван Козленко  —  активний учасник андеграундного Тетяна Калитенко, критикиня, для Сhytomo.com літературного руху Одеси початку 2000-х років, нині генеральний директор Національного центру Олександра Довженка (Київ). Один із засновників експериментального одеського часопису «Нервометр» та розробник його концепції, що мала на меті переосмислення одеського літературного міфу. Автор лишився відданим їй і в дебютному романі «Танжер», уперше виданому в спеціальному одеському випуску літературно-критичного часопису «Київська Русь» 2007 року. Після 10 років витримки роман, доопрацьований та супроводжений коментарями автора, нарешті виходить у світ окремою книжкою. Кількість сторінок: 256 Видавництво: Комора Міжнародні права: Оксана Плаксій ok.plaksii@gmail.com, komora.books@gmail.com

12 | Проза


Володимир Рафєєнко Долгота дней

© Євген Чорний

Роман «Долгота дней» (рос.) складається з двох частин. Перша — власне тіло роману. Друга — новели, автором яких є один із персонажів. Тіло роману — це казка про війну. Збірка новел, навпаки, витримана в дусі реалізму. Триповерхова лазня «П’ятий Рим» на околиці Z — тут безслідно зникають окупанти, які прийшли на помивку, а кожен ранок починається з виконання українського гімну. Так Сократ Гредіс, Коля Вересаєв і Ліза вносять непоправний астральний розлад у роботу механізмів російського інферно. У книжці сусідять і переплітаються три типи письма: міфологічне, публіцистичне і реалістичне. Є в романі фрагменти, де відбувається цілковита фантасмагорія, є пасажі, через які його неможливо опублікувати в Росії, є історії з донбаського життя останніх років. «Фабула» видала роман мовою оригіналу — російською; цього ж року текст вийшов в українському перекладі поетеси Маріанни Кіяновської під назвою «Довгі часи» («Видавництво Старого Лева»). Роман номіновано на Шевченківську премію.

Володимир Рафєєнко (1969) — український прозаїк і поет. Народився у Донецьку, закінчив Донецький національний університет, надалі працював літературним редактором і провідним менеджером у донецьких видавництвах. Від липня 2014 року у зв’язку з війною вимушено живе в Києві. Вийшли друком його романи «Краткая книга прощаний» (2000), «Каникулы магов» (2005), «Невозвратные глаголы» (2009), «Московский дивертисмент» (2011), «Лето напролёт» (2012) і «Демон Декарта» (2012). Переклав українською книжку нобелівської лауреатки Світлани Алексієвич «У війни не жіноче обличчя». Твори Рафєєнка друкувалися в США, Швеції, Німеччині, Австрії, Польщі, готуються переклади чеською та словенською мовами.

«Володимир Рафєєнко написав надзвичайно важливу книгу. Болючу, гостру, суперечливу… Ця книга не просто показує війну в дещо незвичному ракурсі (неприкаяне мирне населення, що вагається й постійно нарікає, з усією багатозначністю та багатоваріантністю своєї любові та свого патріотизму), вона ставить купу питань, на які не всім і не завжди зручно відповідати» Сергій Жадан, поет, письменник, для ТСН.ua

«Читати неодмінно, якщо любите густу прозу, насичений стиль і чорний гумор — навіть якщо йдеться про війну». Тетяна Трофименко, критикиня, для Novynarnia.com

Кількість сторінок: 304 Видавництво: Фабула Міжнародні права: Катерина Натідзе, kateryna.natidze@ranok.com.ua

Проза | 13


Наталка Сняданко Охайні прописи ерцгерцога Вільгельма У центрі роману — особиста історія одного з найекстравагантніших членів імператорської родини Габсбурґів — Вільгельма, більше відомого в Україні за бойовим псевдонімом Василь Вишиваний. У романі його українську ідентичність розширено уявною — ймовірною — частиною біографії. У ній він не помирає у стінах київської в’язниці, як відбулося насправді, а опиняється в радянському Львові, одружується, виховує сина й онуку, разом із дружиною, котра походила з давньої львівської родини, намагається пристосуватися до нової суворої дійсності. Водночас цей роман — історія кількох родин, країн, епох, воєн і міжвоєнь. Це — віддзеркалення австрійського в польському, польського — в австрійському, українського  —  в радянському і навпаки. Це — галицький мікрокосмос у кількох поколіннях і кількох епохах із притаманними лише цьому закутку Європи химерними поєднаннями мовних, кулінарних, звичаєвих реалій та людських доль.

© Олександр Хоменко

Наталка Сняданко (1973)  —  українська письменниця, перекладачка. За освітою  —  філологиня, закінчила Львівський та Фрайбурзький університети. Авторка низки книжок, серед яких «Колекція пристрастей, або Пригоди молодої українки», «Сезонний розпродаж блондинок», «Синдром стерильності», «Чебрець у молоці», «Країна поламаних іграшок та інші подорожі», «Комашина тарзанка», «Гербарій коханців», «Фрау Мюллер не налаштована платити більше». Перекладачка з німецької, польської та російської мов.

«Література Сняданко — це завжди щось більше, ніж просто слова: Наталчині тексти потрібно перебирати пальцями, вдихати описані в них аромати, приміряти до себе плаття й куштувати кожну згадану страву». Любко Дереш, письменник, для Vogue.ua

«Книгу почасти можна вважати і белетризованою біографією, й історичним романом. Але водночас ще й розповіддю про Пам’ять» Віра Агеєва, критикиня, літературознавиця, для «BBC Україна»

Кількість сторінок: 544 Видавництво: Видавництво Старого Лева Міжнародні права: Іван Федечко, ivan.fedechko@starlev.com.ua

14 | Проза


Антологія української поезії XX століття: від Тичини до Жадана Це найкомпактніша за формою і одна з найповніших за текстами українська поетична антологія. Упорядником антології став Іван Малкович, український поет, власник та головний редактор видавництва А-БА-БА-ГАЛА-МА-ГА. Мета видання, за словами упорядника, — показати «соборну поетичну Україну» протягом століття її потужного і періодами трагічного розвитку. «Поезія має бути доступною, поезія має бути читаною, поезія має бути кóханою, — говорить Сергій Жадан, один із представлених у книзі поетів. — Ця антологія — Старий-Новий Заповіт української літератури. Така книга має бути у кожному готельному номері України».

До книги увійшли знакові поезії найпомітніших українських поетів ХХ століття — від Павла Тичини до Сергія Жадана. Читачеві пропонується пригадати знані імена й рядки Євгена Плужника, Богдана-Ігоря Антонича, Володимира Сосюри, Євгена Маланюка, Олени Теліги, Василя Стуса, Миколи Вінграновського, Ліни Костенко, Дмитра Павличка, Василя Голобородька, Олега Лишеги, Софії Майданської, Емми Андієвської, Юрія Іздрика, Оксани Забужко, Олександра Ірванця, Мар’яни Савки та ще багатьох відомих українських поетів.

«Це унікальне видання на 2016 сторінок, але зручний формат, її можна навіть у кишені носити. Якби я був українським космонавтом, то взяв би цю антологію з собою на Марс». Юрій Андрухович, письменник, перекладач, для Espreso.tv

«Рекомендую найперше тим, хто каже «не люблю», «не можу читати поезію»: перший тиждень щодня треба осилювати по віршу, другий — по два, а потім кожного дня додавати ще по одному зверху — і ті, хто «не народжений для сприйняття поезії», вже до кінця літа без Плужника, Свідзінського і Стуса жити не зможуть». Мирослав Лаюк, письменник, для Old Fashioned Radio

Кількість сторінок: 2016 Видавництво: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА Міжнародні права: Тарас Малкович, tmalkovych@gmail.com

Поезія | 15


Маріанна Кіяновська Бабин Яр. Голосами Бабин Яр — урочище в Києві, відоме масовими розстрілами, здійснюваними нацистами у 1941–1943 роках. У збірці поетеса візуалізує голоси розстріляних, закатованих, спалених, які завинили лише тим, що народились євреями. Авторка говорить із ними й ними. Серцем. Пам’яттю. Поіменно… Усі вони діляться з письменницею історією свого життя, ціною смерті, вологістю сліз і долонь, краплиною світу і світла, страхами, любов’ю і крихтою маци. У текстах поезій відсутні будь-які символи. Жодна кома, тире, двокрапка не мають завадити словам, що висловлюють біль. Пунктуація існує для того, аби в одну мить зупинитись посеред речення, але чого варта вона під час безупинного танцю диявола на й досі пульсуючих тілах невинно убієнних. Із перших її рядків, акценти й паузи в котрих кожен розставить сам, чути, як голосно свідчить убитий, як боляче розростається світло, як неминуче починається гроза. Це особливі вірші — вірші як змога висловитись тому, кого назавжди позбавили голосу.

«Кіяновська відходить від виниклих у повоєнній літературі перформативів “я там був” і “мене там не було”, використовуючи замість них “я свідчу” та “я говорю” (що дорівнює “не можу мовчати”)».

© Адріана Довга

Ія Ківа, перекладачка, для Zbruc.eu

«У випадку з нашими історичними травмами та трагедіями є одна важлива річ, що її Маріанна дуже тонко й точно помітила, — вони, наші історичні травми, міцно між собою пов’язані, переплетені, їх неможливо відділити одна від одної — переживання смерті має поєднувати, а не розділяти».

Маріанна Кіяновська (1973) — поетеса, перекладачка, літературознавиця, член Асоціації українських письменників та Національної спілки письменників України. Закінчила філологічний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка. Авторка збірок віршів «Інкарнація» (1997), «Вінки сонетів» (1999), «Міфотворення» (2000), «Книга Адама» (2004), «Звичайна Сергій Жадан, поет, письменник. Для ТСН.ua мова» (2005), «373» (2014) та ін., книги оповідань «Стежка вздовж ріки» (2008); перекладів із польської Юліана Тувіма «Пташине радіо» (для дітей, 2010), «Юліан Тувім. Поезії та контексти» (2013); перекладів поезії та прози із російської, білоруської, англійської, чеської, словацької, болгарської, грузинської, азербайджанської та інших мов. Кількість сторінок: 112 Видавництво: Дух і Літера Міжнародні права: Леонід Фінберг, centerjudaica@gmail.com

16 | Поезія


Галина Крук Доросла Нова книжка однієї з найцікавіших сучасних українських поеток Галини Крук — це вірші 2013–2017 років про досвід дорослішання, з усіма його здобутками та втратами, забороненими та дозволеними плодами, усвідомленням екзистенційної межі буття та вмінням насолоджуватися життям тут і зараз. Книжка для тих, хто намагається зрозуміти себе, змиритися з минущістю та швидкоплинністю життя й відчути вдячність за те, що дає людині любов.

© Олександр Ласкін

«Галина Крук розкутіша, вільніша в слові, ніж її колєжанки. Найшляхетніший, найвитонченіший поціновувач українського вірша одразу закохається у її вишуканий та оригінальний стиль. Не вдаватимусь до розлогих цитувань, скажу, що модерна поетика авторки високо тримає планку сучасного вітчизняного поетичного мистецтва». Петро Мідянка, поет, для InKyiv

Галина Крук (1974) — поетеса, літературознавиця, перекладачка. За освітою — філологиня-медієвістка, закінчила філологічний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка та аспірантуру цього ж навчального закладу. Перекладає з польської, російської, білоруської мов. Лауреатка міжнародних літературних конкурсів «Гранослов» (1996) і «Привітання життя» ім. Б.-І. Антонича (1996), стипендіатка програм Gaude Polonia Міністра культури Польщі (2003, 2010) та Homines Urbani на Віллі Деціуша у Кракові (2005). Членкиня Асоціації українських письменників та Українського центру Міжнародного ПЕН-клубу

«Вірші Крук, як завжди, вирізняються передусім психологізмом, пошуком і аналізом екзистенційних моментів усередині людини. Це є, мабуть, одним із найзапитуваніших трендів у сьогоднішніх читачів, а відтак, маємо добрий шанс на активний читацький резонанс. Вірші-сюжети. Вірші з сумною іронією. Вірші з особливим розташуванням рядків. Одним словом, те, що треба». Олег Коцарев, письменник, для Litakcent.com

Кількість сторінок: 112 Видавництво: Видавництво Старого Лева Міжнародні права: Іван Федечко, ivan.fedechko@starlev.com.ua

Поезія | 17


Кость Москалець Поезія Келії До нової книги українського письменника Костянтина Москальця, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка, увійшли найкращі твори з його поетичного доробку. З роками творчість Москальця не втрачає актуальності; автор порушує вічні теми любові й патріотизму, звертається до джерел християнських цінностей. Лірика Москальця давно стала улюбленою для мільйонів українців, досить згадати його пісні «Вона» («Завтра прийде до кімнати...»), «Ти втретє цього літа зацвітеш...» або «Треба встати і вийти...». «Поезія Келії» Костянтина Москальця — чудова нагода для молодшого покоління пізнати творчість одного з найяскравіших представників покоління «вісімдесятників», творчість, залюблену в Батьківщину і українську мову, вільну від вульгарності і цинізму, сповнену доброзичливим гумором та приязню до живих, мертвих і ще ненародженних земляків.

© Богдана Матіяш

Кость Москалець (1963) — поет, прозаїк, перекладач, літературний критик, музикант, нонкомформіст. Член Національної спілки письменників України та Асоціації українських письменників. Один із засновників бахмацької літературної групи «ДАК». Працював на радіозаводі в Чернігові, був учасником Львівського театру-студії «Не журись!», виступаючи як автор-виконавець власних пісень. Автор слів і музики відомої в Україні пісні «Вона» («Завтра прийде до кімнати…»).

Кількість сторінок: 256 Видавництво: Видавництво Старого Лева Міжнародні права: Іван Федечко, ivan.fedechko@starlev.com.ua

18 | Поезія

«Художнє оформлення Івана Драгана робить книжку схожою на художній альбом. Уміщений у “Поезії Келії” живопис в одному випадку просто ілюструє вірші, в другому — має із текстами спільні образи, в третьому — є багаторазовим відлунням. Часом малюнки вибудовують абсолютно нові історії. Водночас твори в книжці дуже різні. Власне, розмаїття форм, образів, інтонацій приваблює найбільше». Юлія Ємець-Доброносова, філософиня, письменниця, для Krytyka.com


Ігор Римарук Три потоки місячного світла Ігора Римарука називають одним із найвизначніших українських поетів другої половини ХХ ст. До збірки «Три потоки місячного світла» увійшли вірші з усіх його попередніх збірок, які якнайповніше відображають творчий шлях бездоганного майстра поетичної форми і змісту. Вибране Римарука також продовжує видавничу серію «Українська поетична антологія».

© А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА

Критики відзначають самодостатність, метафоризм текстів Римарука, а контраст між його зверненнями до сучасності з одного боку та метафізики з іншого називають особливо актуальним у 2010-ті роки.

Ігор Римарук (1958–2008) — український поет. Закінчив факультет журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка, працював у пресі та видавництвах. Римарук — автор книг «Висока вода» (1984), «Упродовж снігопаду» (1988), «Нічні голоси» (1991), Goldener Regen («Золотий дощ», 1996, німецькою та українською мовами), «Діва Обида» (2000, 2002), «Бермудський трикутник» (2007), «Сльоза Богородиці» (2007). Упорядник антології нової української поезії «Вісімдесятники» (1990, Едмонтон). Вірші Ігора Римарука перекладали багатьма мовами світу, друкували в англо-, іспано-, польсько-, російсько-, румунсько-, шведсько-, німецькомовних антологіях української поезії.

«Ще один культовий поет із тих, які нас не так давно залишили. Поет, який дивовижно вмів поєднувати тріпи у світ образів з організаційною роботою та хвилями богемного життя». Олег Коцарев, письменник, для Litakcent.com

Кількість сторінок: 384 Видавництво: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА Міжнародні права: Тарас Малкович, tmalkovych@gmail.com

Поезія | 19


Сергій Путівники Жадан серії Awesomе «Інтернат» Видавництво «Основи» з 2012 року популяризує Україну без «шароварщини» і банальностей: у червні 2017 року вийшов четвертий у серії англомовний путівник Awesome Odesa (авторки — Ганна Копилова, Дана Павличко). Попередніми були путівники Awesome Ukraine, Awesome Lviv та Awesome Kyiv. Наприкінці квітня 2018 року виходить п’ятий путівник — Awesome Dnipro. Книжки серії насправді не є ані довідниками, ані путівниками у формальному сенсі. Видавництво наголошує: це радше проникнення у місто, яке автори обожнюють, — прекрасне, захопливе і  дивне; на сторінках кожної з книжок автори проекту хочуть поділитися своєю любов’ю. Разом із тим путівники містять посилання на основні історичні події, інформацію про відомих і талановитих жителів, мистецтво, культуру, спорт, літературу, традиції і навіть улюблену вуличну їжу.

Одеса — «перлина Чорного моря» — це яскраве мультикультурне портове місто. Його химерна архітектура, місцева їжа та дикі пляжі вже давно зробили місто популярним місцем для туристів і натхненням для письменників. Одеса відкрита для світу: з моменту заснування містом керували мери іспанського, грецького та французького походження, а архітекторів вітали з Італії, Франції, Німеччини та Голландії. Їхній культурний вплив у поєднанні з місцевими традиціями роблять місто різноманітним та повним на несподіванки.

20 | Нон-фікшн

Кількість сторінок: Кількість 192 сторінок: 224 Видавництво: Видавництво: Основи Meridian Czernowitz, Чернівці Міжнародні права: Міжнародні Олександра права:Кир’янова, ?????? ???????, olexandrakiryanova@osnovypublishing.com ???????@???????????


Тімур Ворона Стартап на мільйон. Як українці заробляють статки на технологіях

фото з архіву автора

Нове покоління українців  —  яке воно? Більшості з його представників не виповнилося й сорока, проте на їхніх рахунках  —  мільйони доларів, а створеними ними продуктами користуються люди в усьому світі. Джерело їхнього капіталу — не батьки-олігархи й не поцуплені на держпосаді гроші, а технології. Depositphotos, Genesis, Jooble, Grammarly і десяток інших IT-компаній — саме вони сьогодні є гордістю країни, її обличчям, яке не треба ховати, за яке ніколи не буде соромно. Як українці здобувають мільйонні статки завдяки своїм знанням, розуму, наполегливості й хисту? Дізнайтеся з цієї книжки.

Тімур Ворона — український IT-журналіст та підприємець, співзасновник медіа-консалтингу Simply Media, заступник головного редактора видання MC Today. З 2008 року працював у численних медіа, зокрема, AIN.UA, Delo.ua, New Time, Liga. net, «Українська правда». «Стартап на мільйон. Як українці заробляють статки на технологіях» — книжковий дебют Ворони, що у вересні 2017 року став найкращою книжкою львівського Форуму видавців у номінації «Український нонфікшн».

Кількість сторінок: 224 Видавництво: Віват Міжнародні права: Анна В’юнник, a.vyunnik@vivat.factor.ua

Нон-фікшн | 21


Оксана Кісь Українки в ГУЛАГу: вижити значить перемогти

© Наталія Солодкіна

Книжка є першим історико-антропологічним дослідженням повсякденного життя українок-політв’язнів ГУЛАГу. Авторка застосовує феміністський підхід до вивчення жіночого минулого, аналізує особисті спогади колишніх невільниць та офіційні документи, докладно висвітлюючи різні сторони табірного повсякдення українських жінок. Кісь приділяє увагу питанням міжетнічних стосунків, релігійних практик, традиційної жіночої творчості, прояву людяності та жіночності, тіла й сексуальності (зокрема, впливу неволі на жіноче тіло), проблематиці материнства за ґратами тощо. Книжка розкриває малопомітні, проте ефективні жіночі способи пристосування, виживання та протидії руйнівному впливові режиму на в’язнів, що допомагали невільницям зберігати основні соціальні ідентичності. Видання адресовано дослідникам у галузі історії України, жіночої історії, історичної антропології, історії тоталітаризму, а також усім тим, хто цікавиться минулим українського жіноцтва та гендерними студіями.

Оксана Кісь (1970)  —  історикиня й антропологиня, головна редакторка сайту «Україна модерна», кандидатка історичних наук, старша наукова співробітниця Інституту народознавства Національної академії наук України. Наукові інтереси охоплюють жіночу історію, феміністську антропологію, усну історію та ґендерні перетворення у постсоціалістичних країнах. Її книжка «Жінка в традиційній українській культурі другої половини ХІХ — початку ХХ ст.» вийшла 2008 року і була перевидана у 2012 році. Кісь — редакторка збірника «Українські жінки в горнилі модернізації» (Харків, 2017). Очолює Українську асоціацію дослідників жіночої історії.

Кількість сторінок: 228 Видавництво: Інститут народознавства НАН України Міжнародні права: Оксана Кісь, kis@ucu.edu.ua

22 | Нон-фікшн


Тарас Лютий Корабель шаленців. Нариси з культури несамовитості, глупоти і безрозсудства

© Олена Гутик

У суспільстві впродовж усієї історії людства завжди були особистості, які своїм психоемоційним станом суттєво відрізнялися від загалу. Їх часом називали божевільними чи психічно хворими, безумцями — але де межа між безумством та геніальністю? Іноді таких людей іменували юродивими, але чи не могли вони глибше за інших пізнати світ і наблизитися до святості? Мандрівка «Кораблем шаленців» є унікальною нагодою простежити історію розвитку і трактування понять шаленства, ейфорії, манії, екстазу, юродства, мудрості і глупоти у літературі, живописі, психології, у суспільній та релігійній думці від античних часів до сьогодення — крізь різні культури й епохи. Книжка буде цікавою всім, хто захоплюється філософією, літературознавством, релігієзнавством, психологією, а зрештою  —  кожному, хто замислюється над людською природою і прагне глибше її пізнати.

Тарас Лютий (1972)  —  український філософ, письменник, колумніст, музикант. Доктор філософських наук. Професор кафедри філософії та релігієзнавства НаУКМА. Куратор і викладач «Культурного проекту». Пише короткі культурологічні есеї для «Українського тижня». Грає в гурті «Четверо з Полонезу». Автор монографій «Нігілізм: анатомія Ніщо», «Розумність нерозумного», збірки малої прози «Вулики сновидінь». У 2016 році книжка «Ніцше. Самоперевершення» потрапила до найкращих видань Форуму видавців у Львові та здобула нагороду Всеукраїнського рейтингу «Книжка року» в номінації «Софія». Того ж року автор став лауреатом Премії ім. Петра Могили.

Кількість сторінок: 224 Видавництво: Видавництво Старого Лева Міжнародні права: Іван Федечко, ivan.fedechko@starlev.com.ua

Нон-фікшн | 23


Севгіль Мусаєва, Алім Алієв Мустафа Джемілєв. Незламний

© Ольга Сокол

© Віталій Грабар

Мустафа Джемілєв (1943) є національним лідером кримських татар, символом єднання депортованого народу і повернення його на рідну землю. Він присвятив своє життя боротьбі з системою, величезною репресивною машиною, пройшов радянські тюрми, голодування, залякування — і переміг. Але анексія Криму 2014 року розпочала новий виток випробувань. Тепер знаний дисидент, правозахисник, уповноважений Президента України у справах кримськотатарського народу на міжнародному рівні боронить права своєї Батьківщини. Історія його життя  —  це історія боротьби кримськотатарського народу.

Севгіль Мусаєва та Алім Алієв — українські журналісти кримськотатарського походження, співзасновники громадської організації «Крим SOS». Обоє народилися в Узбекистані. У 1989 році, після того як примусове переселення кримських татар 1944 року було на офіційному рівні визнано незаконним і злочинним, родини Алієва та Мусаєвої змогли повернутися з Узбекистану до Криму. Сьогодні Алім Алієв — програмний директор Кримського дому в Києві. Севгіль Мусаєва — головна редакторка онлайн-видання «Українська правда».

24 | Нон-фікшн

Кількість сторінок: 256 Видавництво: Віват Міжнародні права: Анна В’юнник, a.vyunnik@vivat.factor.ua


Артем Чех Точка нуль

У психології є поняття «точка нуль». Це той стан обнуління, під час якого людина звільняється від усіх думок, бажань, почуттів; немає ніякого вчора, немає ніякого завтра, є лише тут-і-тепер, є лише «я» в ньому. На «нулі», тобто передовій, де Артем Чех пробув десять місяців у лавах Збройних сил України в 2015—2016 роках, здебільшого й написана ця збірка есеїв чи то радше щоденникових нотаток на манжетах військової форми.

фото з архіву автора

Автор без пафосу й надмірного натуралізму, зі здоровою самоіронією та відвертістю створює образ сучасного українського військового — не глибоко травмованого невдахи, розчавленого обставинами, не ідеалізованого безстрашного епічного воїна, а героя нашого часу.

Артем Чех (1985)  —  український письменник, справжнє ім’я  —  Артем Чередник. У 2007 році з книжкою «Цього ви не знайдете в Яндексі» став переможцем всеукраїнського конкурсу «Міський молодіжний роман». Автор дев’яти прозових та нон-фікшн книжок. Головний редактор проектів «94 дні. Євромайдан очима ТСН» та «Війна очима ТСН». З травня 2015-го по липень 2016 року. служив у лавах Збройних сил України.

Кількість сторінок: 224 Видавництво: Віват Міжнародні права: Анна В’юнник, a.vyunnik@vivat.factor.ua

Нон-фікшн | 25


Decommunized: Ukrainian Soviet Mosaics

Книжка є першим комплексним дослідженням радянських монументальних мозаїк — визначних артефактів культурної спадщини епохи. Видання містить близько 200 унікальних фотографій монументальних панно: зображені на них величезні робітники, селяни, космонавти і спортсмени з кольорової смальти або кераміки ілюструють радянське життя таким, яким воно мало бути офіційно представлене. Хоча зміст творів мистецтва був під контролем радянської пропаганди, українським художникам вдалося розробити візуальну мову, яка виходить за межі соцреалістичного канону. Сьогодні ці роботи є не лише історичним свідченням, а й важливою сторінкою в історії мистецтва ХХ століття. Автор фото — київський фотограф Євген Нікіфоров, який три роки подорожував Україною (зокрема тимчасово окупованим Кримом) у пошуках найцікавіших творів мистецтва 1950–1980-х років, періоду радянського модернізму. Під час дослідження Євген відвідав 109 міст і сіл, у яких знайшов понад тисячу 1000 вцілілих мозаїк. Кількість сторінок: 256 Видавництво: Основи Міжнародні права: Олександра Кир’янова, olexandrakiryanova@osnovypublishing.com

26 | Мистецькі видання


Kazimir Malevich. Kyiv period 1928–1930

Наприкінці 2015 року мистецький світ облетіла новина — у Києві віднайдено досі незнані тексти Казимира Малевича й документи, що стосуються його викладання в Київському художньому інституті в 1929–1930 роках, і навіть свідчення про створення Дослідчого кабінету, своєрідного наукового інституту Малевича. Матеріали з архіву мистця Мар’яна Кропивницького, викладача й  асистента Дослідчого кабінету, мистецькі твори Малевича з його персональної виставки 1930 року, листи з Києва і до київських адресатів та інші документи, пов’язані з київськими проектами мистця, було зібрано в україномовному виданні 2016 року про київський період Казимира Малевича. До цього каталогу включено англомовну редакцію книжки, опубліковану 2017 року. Упорядниця книжки й авторка вступної статті — Тетяна Філевська.

Казимир Малевич (1879–1935) — художник-авангардист українсько-польського походження, педагог, теоретик мистецтва. Англомовна редакція книжки містить понад сто ілюстрацій — як творів Малевича з київської виставки 1930 року (останньої персональної виставки Малевича), так і творів його колег, та архівних фото викладачів, студентів Київського художнього інституту, друзів і родини Малевича.

Кількість сторінок: 336 Видавництво: Родовід Міжнародні права: Лідія Лихач, rodovid2@gmail.com

Мистецькі видання | 27


Ukrainian Erotic Photography

Книжка є першим англомовним виданням, яке демонструє тему тіла в сучасній українській фотографії. Видавці наголошують на тому, що створили найповнішу картину генези еротичної теми в українській фотографії останніх 25 років. У книжці представлено роботи 21 автора та більше як 100 фотографій. Ukrainian Erotic Photography видано лімітованим накладом у 1000 примірників. Кожна книжка пронумерована від руки.

До книжки увійшли роботи як молодої генерації фотографів (Ярослав Солоп, Сергій Мельниченко, Ігор Чекачков та ін.), так і відомих авторів, які вже стали частиною української історії фотографії (Микола Трох, Євген Павлов, Роман Пятковка, Гліб Вишеславський). Видання було створено разом зі Школою фотографії Віктора Марущенка, що є нині однією з найвідоміших в Україні: школа, за версією видання Art Ukraine, стала подією десятиліття в галузі арт-освіти.

Кількість сторінок: 256 Видавництво: Основи Міжнародні права: Олександра Кир’янова, olexandrakiryanova@osnovypublishing.com

28 | Мистецькі видання


Сергій Білокінь Бойчук та його школа

У виданні репрезентовано творчий шлях одного з найвидатніших українських мистців періоду Розстріляного Відродження Михайла Бойчука — творця двох мистецьких шкіл (першої — паризької, чи франко-польської, другої — київської), члени яких згодом за його ім’ям отримали назву «бойчукістів». У виданні репродуковано твори майстрів, які збереглися, і констатовано факт катастрофічного знищення більшості оригіналів. Автор-упорядник видання — Сергій Білокінь, український історик, джерелознавець, кандидат філологічних і доктор історичних наук, почесний професор Національного університету «Києво-Могилянська академія».

Михайло Бойчук (1882–1937)  —  український художник, малярмонументаліст, лідер групи «бойчукістів», до якої входили такі видатні митці як Іван Падалка, Василь Седляр, Софія Налепинська-Бойчук та інші. Це плеяда художників, які фізично або психологічно-соціально були знищені сталінським режимом. Бойчукісти відіграли виняткову роль у становленні та розвитку національного художнього процесу України першої третини XX ст., стали непересічною складовою у контексті європейського та світового культурологічного простору.

Кількість сторінок: 256 Видавництво: Мистецтво Міжнародні права: Ніна Прибєга, prybeha@ukr.net, mystetstvo@ukr.net

Кількість сторінок: 224 Видавництво: Видавництво Старого Лева Міжнародні права: Іван Федечко, ivan.fedechko@starlev.com.ua

Мистецькі видання | 29


Дмитро Горбачов Авангард. Українські художники першої третини ХХ ст.

У виданні всебічно репрезентовано розвиток авангардного мистецтва в Україні. У ньому подано репродукції понад 300 творів українських майстрів-авангардистів, що нині зберігаються в музеях і приватних зібраннях багатьох країн світу. В альбомі подано також текстові матеріали — доповіді, виступи, спогади українських художників-авангардистів. Автор видання  —  Дмитро Горбачов, провідний український мистецтвознавець, професор, який багато років присвятив дослідженню феномена українського авангардного мистецтва.

Серед репродукцій, поданих в альбомі, — праці Василя Єрмилова, Олександра Богомазова, Володимира й Давида Бурлюків, Казимира Малевича, Олександра Архипенка, Олександри Екстер, Вадима Меллера, Віктора Пальмова, Марії Синякової, Анатоля Петрицького та багатьох інших художників. У виданні охоплено всі напрями авангардистського руху в Україні — від загальноєвропейських (кубізм, футуризм, експресіонізм, сюр­реалізм та ін.) до суто національних (народний футуризм селянки Ганни Собачко, супрематизм сіл Вербівка та Скопці).

Кількість сторінок: 320 Видавництво: Мистецтво Міжнародні права: Ніна Прибєга, prybeha@ukr.net, mystetstvo@ukr.net

30 | Мистецькі видання


Наречена

Арт-бук «Наречена» — це мандрівка у світ традиційного українського весільного костюма. Сучасні дівчата часто одержимі архетипом «принцеса-наречена»  —  змалечку приміряють мамині шпильки та прикраси, роблять фату з тюлю. А тепер у їхніх мріях домінують пишні сукні зі стразами та діамантові тіари. Авторки арт-буку поставили перед собою питання: чи можна стати принцесою в сорочці з домотканого полотна? Адже вишиті сорочки на весь рукав, ткані шовком плахти, золоті дукачі та срібні салби — все це вражає не менше за сукні з криноліном. «Наречена» демонструє неймовірну розкіш національного традиційного вбрання і навчить відрізняти борщівську сорочку від поліської, гуцульські запаски від полтавської плахти, впізнавати баламути, дукачі, зґарди тощо. «Наречена» є продовженням арт-буку «Скриня. Речі Сили», що вийшов 2016 року у Видавництві Старого Лева.

Автор проекту — арт-платформа «Ковчег», ідея і текст — Ярина Винницька, художниця — Юлія Табенська. Проект створено за підтримки Музею Івана Гончара на основі музейної колекції, а також колекцій українських збирачів старовини Роксоляни Шимчук («Етно-галерея Роксоляни Шимчук»), Уляни Явної («Давній народний одяг»), Віктора Ющенка, майстерні дитячого одягу «Аденчик-Баденчик».

Кількість сторінок: 32 Видавництво: Terra Incognita Міжнародні права: Ярина Винницька, yarrushka@yahoo.com

Кількість сторінок: 224 Видавництво: Видавництво Старого Лева Міжнародні права: Іван Федечко, ivan.fedechko@starlev.com.ua

Мистецькі видання | 31


Семенко100

Проект «Семенко100» — це 100 арт-буків на 100 текстів українського поета-панфутуриста Михайля Семенка. Книжки створено сучасними українськими художниками методом скетчів та етюдів і виконано у різноманітних техніках: від академічного рисунка до 3D-колажів.

Михайль Семенко (1892–1937) — український поет доби Розстріляного Відродження, представник авангардного мистецтва, теоретик українського футуризму. Модернізував українську лірику урбаністичною тематикою, сміливими експериментами з формою вірша. Трагічна і надзвичайно яскрава постать української літератури.

Проект реалізовано командою молодих київських художників — Михайлом Букшею, Ольгою Гайдаш, Катериною Лесів та Романою Рубан під час навчання у Національній академії образо­ творчого мистецтва та архітектури. Кожен автор обрав собі за смаком по двадцять п’ять текстів і за їхніми мотивами створив книжки. «Семенко100» як концепт було презентовано на Міжнародному фестивалі «Книжковий Арсенал» 2016 року. У 2017 році поетичне видавництво «Лоція» підготувало до друку та видало коробку із сотнею арт-буків у лімітованому накладі п’ятсот примірників.

Кількість сторінок: 100 книжок різного обсягу (від 2 до 40 сторінок) Видавництво: Лоція Міжнародні права: Дмитро Казаков, loodsen.pblshrs@gmail.com, kazakov.nada@gmail.com

32 | Мистецькі видання


Чисте мистецтво

Альбом «Чисте мистецтво» — це великий каталог виставки «Чисте мистецтво / Pure Art», що відбувалась у культурно-мистецькому та музейному комплексі «Мистецький арсенал» в Києві у травні 2017 року. Каталог, як і виставка, має на меті якнайповніше дослідити творчість українських «наївних» мистців, а також проблематизувати співвідношення «народного» та «професійного» у мистецтві. Автори й упорядники видання: художник, музеєзнавець і директор Музею Івана Гончара Петро Гончар та головна редакторка видавництва «Родовід» Лідія Лихач. Видання двомовне (українська, англійська).

У виданні вміщено роботи Марії Примаченко, Георгія Малявіна, Ганни Готвянської, Якова Ющенка, Олександри Шабатури, Дмитра Перепелиці, Поліни Райко, Панаса Ярмоленка, Григорія Ксьонза, Никифора Дровняка, Ганни Собачко-Шостак та багатьох інших. В альбомі також можна знайти праці авангардних та сучасних мистців, які формують діалог із наївом,— Вадима Меллера, Бориса Косарева, Євгена Лещенка, Олександра Ройтбурда, Владислава Краснощока, Віктора та Сергія Кочетових та ін.

Кількість сторінок: 304 Видавництво: Родовід Міжнародні права: Лідія Лихач, rodovid2@gmail.com

Мистецькі видання | 33


Вовк під вікном

Жив собі у лісі вовчисько-ненажера, все з’їв та й подався одного дня в село харчів шукати. Марно обійшов усі хати й дістався аж до крайньої. А в тій хатині дівчисько знай репетує та вередує. Коли чує вовк: баба нагодилася малу вереду йому віддати. Оце так пощастило! А чи справді пощастило вовкові? Хтозна-хтозна… «Вовк під вікном» — українська народна казка у сучасному оформленні. Ця книжка показує, що традиція і фольклор — це не нудно й застаріло, а завжди актуально й дотепно. Незвичайні ілюстрації спонукають шукати цікаві деталі на кожній сторінці, викликають усмішку та формують у малюків естетичний смак. Ілюстраторка книжки—Наталя Кащак. Увійшла в десятку переможців міжнародного фестивалю COW ILLUSTRATION 2015. 2016 року стала лауреаткою конкурсу «Індекс імені Маріуша Казани», за результатами якого у 2017 році проходила місячне стажування у Варшавській академії мистецтв на кафедрі графіки, підсумком стажування стала персональна виставка. Крім ілюстрації, займається також станковою графікою, зокрема ліногравюрою. Вікова категорія: до 3 років, 3–5 років Тип видання: книжка-картонка Кількість сторінок: 28 Видавництво: Маміно Міжнародні права: Юлія Кузнецова, maminopublishing@gmail.com

34 | Дитячі книжки


Оксана Лущевська, Даша Ракова З равликом на прогулянці Чи ходили ви на прогулянку з равликом? Це добра нагода повільно роздивитися захопливий світ довкола. А якщо вийдете з равликом навесні, то, поза сумнівами, подорожуватимете аж до зими! Ходімо?

Авторка тексту — Оксана Лущевська, дитяча письменниця, поетеса, літературознавиця, авторка більш ніж 20 книжок для дітей, переможиця ІІ Всеукраїнського конкурсу творів для дітей шкільного віку «Золотий лелека» (2008), лауреатка конкурсів «Гранослов», «Витоки», «Рукомесло» та Літературного конкурсу видавництва «Смолоскип». Живе в м. Шарлот, США. Ілюстраторка — Даша Ракова, художниця, ілюструвала дитячі книжки та книжки для дорослих, працює з літографією та книжковою ілюстрацією. Учасниця всеукраїнських та міжнародних виставок, лауреатка конкурсів Ukrainian Best Book Award у рамках «Книжкового Арсеналу» та Всеукраїнського конкурсу графіки імені Георгія Якутовича у Києві.

Вікова категорія: до 3 років Тип видання: книжка-картонка Кількість сторінок: 14 Видавництво: Читаріум Міжнародні права: Наргіс Гафурова, nargis.gafurova@gmail.com

Дитячі книжки | 35


Ірина Мориквас Магда і вітер

Це історія про дівчинку Магду, яка мріє мандрувати, але змушена сидіти у візку. Проте її уява настільки бурхлива, а бажання таке сильне, що Магдина мрія неодмінно здійсниться!

​ вторка текстів та ілюстраторка — Ірина Мориквас, моА лода львівська художниця. Ірина не має спеціальної художньої освіти (закінчила факультет журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка та магістерську програму екуменічних студій при Українському католицькому університеті). Світ малюнка відкрила для себе випадково, коли вже у дорослому віці побачила, як у дитячій художній школі малюють діти. Вікова категорія: 3–5 років, 6–8 років Тип видання: кольорове Кількість сторінок: 24 Видавництво: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА Міжнародні права: Тарас Малкович, tmalkovych@gmail.com

36 | Дитячі книжки


Ростислав Попський Куди відлітають риби

У казковій історії, яку створив один із найпомітніших молодих українських ілюстраторів Ростислав Попський, ідеться про маленьку Дівчинку, яка влітку приїхала до свого Дідуся. Там вона знайомиться з чудернацькими Іржавчиками і стає свідком казкової Ночі Великого Вітру, коли відбуваються нечувані дива...

Автори тексту: Іван Малкович —  поет і видавець, лауреат Шевченківської та інших літературних премій, кавалер «Ордена усмішки» (Польща), — та Ростислав Попський (також — автор ілюстрацій), художник, колишній держслужбовець, чиє життя змінив поштовх від друзів — завдяки їхній підтримці Попський наді­ слав свої ілюстрації до дитячого видавництва А-БА-БАГА-ЛА-МА-ГА і відтоді займається книжковою ілюстрацією. Вікова категорія: 6–8 років, 9–12 років Тип видання: кольорове Кількість сторінок: 32 Видавництво: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА Міжнародні права: Тарас Малкович, tmalkovych@gmail.com

Дитячі книжки | 37


Романа Романишин, Андрій Лесів Голосно, тихо, пошепки

Пізнавальна книжка-картинка про слух, звук і тишу, про голос і мовчання, про звуки, які ми чуємо і яких не чуємо. Про те, як важливо слухати і чути одне одного. Ця книжка «зазвучить» для вас багатьма голосами, яскравими кольорами, цікавими фактами та промовистими візуальними образами. Зануртеся у світ різних звуків, символічно відтворених на папері,— світ шуму та музики, звуків міста й природи; дізнайтеся, який звук найстаріший у Всесвіті, хто має найкращий слух і який музичний твір є найтихішим.

Автори проекту — майстерня «Аґрафка», творчий та сімейний тандем художників Романи Романишин та Андрія Лесіва. У 2012 році казка «Ріпка» в ілюстративному втіленні «Аґрафки» увійшла до світового каталогу найкращих дитячих книжок «Білі круки». Книжка «Зірки і макові зернята» (2014) отримала відзнаку Міжнародного дитячого книжкового ярмарку в Болоньї. Книжка «Війна, що змінила Рондо» (2015) отримала відзнаку журі Міжнародного дитячого книжкового ярмарку в Болоньї та увійшла до каталогу «Білі круки». Обкладинка «Аґрафки» до українського перекладу книжки «Джордж і таємний ключ до Всесвіту» (2016) увійшла до довгого списку призерів The Global Illustration Award на Франкфуртському книжковому ярмарку.

38 | Дитячі книжки

Вікова категорія: 6–8 років, 9–12 років Тип видання: пізнавальна книжка Кількість сторінок: 56 Видавництво: Видавництво Старого Лева Міжнародні права: Іван Федечко, ivan.fedechko@starlev.com.ua


Таня Стус Де Ойра?

Маленький епізод із життя дівчинки Орисі та її песика Ойри розкриває кілька важливих сторін людських стосунків, зокрема родинних. Повага до простору та потреб інших, уміння ділитися, важливість «плекання внутрішнього садочка», подолання страху — усе це робить нас ближчими й наповненішими.

Авторка тексту — Таня Стус, дитяча письменниця, засновниця й керівниця проекту промоції дитячого читання «BaraBooka. Простір української дитячої книги», експертка й співзасновниця рейтингу видань для дітей та підлітків «Рейтинг критика», авторка книжок «Панночка», «Біла, Синя та інші», «Їжак Вільгельм» та інших. Книжка «Де Ойра?» отримала премію Президента України «Українська книжка року». Ілюстраторка — Надія Кушнір (Надьожна), художниця та дизайнерка, координаторка всеукраїнського літературно-художнього проекту «Горицвіт». Оформила близько 33 дитячих, підліткових і дорослих книжок, зокрема й для польського видавництва та фундації Fundacja Centrum Badan Polska–Ukraina. Авторка текстів та ілюстраторка книжки «Як Гусь свою любов шукав».

Вікова категорія: 3–5 років, 6–8 років Тип видання: кольорове Кількість сторінок: 32 Видавництво: Віват Міжнародні права: Анна В’юнник, a.vyunnik@vivat.factor.ua

Кількість сторінок: 224 Видавництво: Видавництво Старого Лева Міжнародні права: Іван Федечко, ivan.fedechko@starlev.com.ua

Дитячі книжки | 39


Синя коробка, Хлопчик і відьма (серія «Читальня») «Читальня» від видавництва «Ранок» — це перша в Україні методично обґрунтована сучасна серія дитячих книжок для порівневого читання, своєрідний книжковий будинок для читачів-початківців. Кожен наступний поверх запрошує «підніматися» дедалі вище у мистецтві читання. «Читальня» має три рівні складності тексту, залежно від навичок дитини. До каталогу увійшли дві книжки «Читальні», крім них, 2017 року «Ранок» видав ще чотири книжки серії. «Синя коробка» Галини Ткачук (перший рівень читання; ілюстрації Мирослави Скіри) — весела історія про дитячу фантазію та неслухняних динозаврів. Герой книги Богдан малює динозаврів, вирізає та ставить на полицю. Та коли хлопчик іде до школи, у динозаврів починається власне життя.

Галина Ткачук — авторка поезій та прози для дорослих та дітей, дослідниця дитячої літератури, викладачка основ літературної творчості для молодших школярів. Авторка десяти дитячих книжок, найвідоміша з яких «Тринадцять історій у темряві», що стала переможицею премії «Бі-Бі-Сі Книга року 2016» у номінації «Дитяча книга».

40 | Дитячі книжки


«Хлопчик і відьма» Сергія Лоскота (другий рівень читання; чорно-білі ілюстрації Надії Кушнір) — оповідання про приязнь і порозуміння. Темного осіннього вечора хлопчик вирушає в парк до озера: він хоче спіймати те, що живе в темній воді. Але на березі сміливця чекає несподівана зустріч.

Сергій Лоскот (Лоскутов) — дитячий письменник, ветеран бойових дій на Сході України. Займається питаннями реабілітації дітей та дорослих з особливими потребами, є волонтером програми підтримки українських військових, котрі повертаються до цивільного життя після участі у війні на Сході України. Автор книжок «Великі собаки бояться маленьких дівчаток», «Сім казок Закрученого хвостика» (видано шрифтом Брайля) та інших.

Вікова категорія: 6–8 років Тип видання: книжки для самостійного читання Кількість сторінок: від 32 до 48 Видавництво: Ранок Міжнародні права: Катерина Натідзе, kateryna.natidze@ranok.com.ua

Кількість сторінок: 224 Видавництво: Видавництво Старого Лева Міжнародні права: Іван Федечко, ivan.fedechko@starlev.com.ua

Дитячі книжки | 41


Каталог "Українські книжкові новинки"  
Каталог "Українські книжкові новинки"  
Advertisement